Кількість абзаців - 421 Таблиця поправок


Про Стратегію національної екологічної політики України на період до 2020 року (Друге читання)

№ п.п. Редакція, прийнята в першому читанні Пропозиції Висновки Остаточна редакція
0. Проект
 		    Проект
 
1. Закон України
 		    Закон України
 
2. Про Стратегію національної екологічної політики України на період до 2020 року
 		    Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року
 
3. Верховна рада України постановляє:
 		    Верховна Рада України постановляє:
 
4. 1.Затвердити Стратегію національної екологічної політики України на період до 2020 року, що додається
 		 -1- Глазунов С.М.
 Змінити назву на наступну: "Основні засади (стратегія) державної екологічної політики до 2020 року"
 		Враховано   1.Затвердити Основні засади (стратегію) державної екологічної політики до 2020 року
 
5. 2. Кабінетові Міністрів України розробити та затвердити протягом 2010 року Національний план дій з охорони навколишнього природного середовища.
 		 -2- Семинога А.І.
 Пункт другий Закону викласти у такій редакції: "Кабінетові Міністрів України розробити та затвердити до 31 березня 2010 року Національний план дій з охорони навколишнього природного середовища".
 		Враховано   2. Кабінету Міністрів України розробити та затвердити до 31 березня 2011 року Національний план дій з охорони навколишнього природного середовища.
 
6. 3. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
 		    3. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
 
7. ЗАТВЕРДЖЕНО
 		    ЗАТВЕРДЖЕНО
 
8. Законом України
 		    Законом України
 
9. від "____" ___________2010 року №
 		    від "____" ___________2010 року №
 
10. СТРАТЕГІЯ
 		    ОСНОВНІ ЗАСАДИ (СТРАТЕГІЯ)
 
11. національної екологічної політики України на період до 2020 року
 		    Державної екологічної політики України на період до 2020 року
 
12. РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
 		 -3- Кармазін Ю.А.
 Доцільно кожен підрозділ розділити на 2 частини:"Характеристики стану", "Шляхи вирішення проблем" та "Критерії оцінки виконання запланованої стратегії". Лише тоді ця стратегія стане реальною основою для плану дій, хід виконання якого буде можливо контролювати органу який її затвердив та громадськості.
 		Відхилено Суперечить Закону України "Про державні цільові програми",  РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
    -4- Кармазін Ю.А.
 Пронумерувати всі окремі частини тексту, аби можна було легше контролювати реалізацію завдань Стратегії.
 		Враховано частково    
13. Антропогенне та техногенне навантаження на навколишнє природне середовище в Україні у кілька разів перевищує відповідні показники у розвинутих країнах світу.
 		    Антропогенне і техногенне навантаження на навколишнє природне середовище в Україні у кілька разів перевищує відповідні показники у розвинутих країнах світу.
 
14. Тривалість життя в Україні становить у середньому близько 66 років (у Швеції — 80, у Польщі — 74). Значною мірою це обумовлено забрудненням навколишнього природного середовища внаслідок провадження виробничої діяльності підприємствами гірничо-видобувної, металургійної, хімічної промисловості та паливно-енергетичного сектору.
 		 -5- Семинога А.І.
 Розділ І "Загальні положення" після частини другої доповнити новою частиною такого змісту:
"Першопричинами екологічних проблем України є:
успадкована структура економіки з переважаючою часткою ресурсо- та енергоємних галузей, негативний вплив якої був посилений переходом до ринкових умов;
зношеність основних фондів промислової та транспортної інфраструктури країни;
існуюча система державного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища, регулювання використання природних ресурсів, відсутність чіткого розподілу природоохоронних та господарських функцій;
недостатня сформованість інститутів громадянського суспільства;
недостатнє розуміння в суспільстві пріоритетів збереження навколишнього природного середовища та переваг сталого розвитку;
недотримання природоохоронного законодавства."
 		Враховано   Тривалість життя в Україні становить у середньому близько 66 років (у Швеції — 80, у Польщі — 74). Значною мірою це зумовлено забрудненням навколишнього природного середовища внаслідок провадження виробничої діяльності підприємствами гірничодобувної, металургійної, хімічної промисловості та паливно-енергетичного комплексу.
Першопричинами екологічних проблем України є:
успадкована структура економіки з переважаючою часткою ресурсо- та енергоємних галузей, негативний вплив якої був посилений переходом до ринкових умов;
зношеність основних фондів промислової і транспортної інфраструктури;
існуюча система державного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища, регулювання використання природних ресурсів, відсутність чіткого розмежування природоохоронних та господарських функцій;
недостатня сформованість інститутів громадянського суспільства;
недостатнє розуміння в суспільстві пріоритетів збереження навколишнього природного середовища та переваг сталого розвитку;
недотримання природоохоронного законодавства.
 
15. Атмосферне повітря
 		    Атмосферне повітря
 
16. За даними статистичної звітності 2008 року, основними забруднювачами атмосферного повітря є підприємства переробної та добувної промисловості (відповідно 33,4 і 21,4 відсотка викидів забруднюючих речовин), підприємства — виробники тепло- та електроенергії (37,3 відсотка). Протягом останніх п’яти років відбулося незначне збільшення загальної кількості викидів як стаціонарними джерелами забруднення атмосфери (6,2 млн. тонн в 2003 році і 7,2 млн. тонн в 2008 році), так і пересувними джерелами (відповідно 2,1 і 2,7 відсотка). Викиди забруднюючих речовин пересувними джерелами становлять 37 відсотків загальної кількості викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Викиди забруднюючих речовин автомобільним транспортом становлять 90 відсотків забруднюючих речовин, що викидаються пересувними джерелами.
 		 -6- Глазунов С.М.
 У підрозділі "Атмосферне повітря" Розділу І:
Частину першу викласти у такій редакції:
За даними державної статистичної звітності 2009 року, основними забруднювачами атмосферного повітря є підприємства переробної і добувної промисловості та підприємства електро- та теплоенергетики (відповідно 31 і 21 та 40 відсотків викидів від обсягу викидів забруднюючих речовин, що надходять в атмосферне повітря від стаціонарних джерел забруднення). Викиди забруднюючих речовин пересувними джерелами становлять 39 відсотків загальної кількості викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Викиди забруднюючих речовин автомобільним транспортом становлять 91 відсотків забруднюючих речовин, що викидаються пересувними джерелами;"
Частину другу викласти у редакції: " До забруднюючих речовин, що переважно викидаються в атмосферне повітря, належать оксид азоту, пил, оксид вуглецю, діоксид і інші сполуки сірки."
У частині третій слова " Результати перевірок підприємств свідчать про" замінити словом "Відбувається".
По всьому тексту дані за 2008 рік замінити даними за 2009 рік.
 		Враховано   За даними державної статистичної звітності 2009 року, основними забруднювачами атмосферного повітря є підприємства переробної і добувної промисловості та підприємства електро- і теплоенергетики (відповідно 31 і 21 та 40 відсотків загального обсягу викидів забруднюючих речовин, що надходять в атмосферне повітря від стаціонарних джерел забруднення). Викиди забруднюючих речовин пересувними джерелами становлять 39 відсотків загальної кількості викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Викиди забруднюючих речовин автомобільним транспортом становлять 91 відсоток забруднюючих речовин, що викидаються пересувними джерелами.
 
17. До забруднюючих речовин, що переважно викидаються в атмосферне повітря, належать оксид азоту, речовини у вигляді суспендованих твердих частинок (мікрочастинки та волокна), оксид вуглецю, діоксид і сполуки сірки.
 		    До забруднюючих речовин, що переважно викидаються в атмосферне повітря, належать оксид азоту, оксид вуглецю, діоксид і інші сполуки сірки, пил.
 
18. Результати перевірок підприємств свідчать про збільшення кількості випадків перевищення встановлених нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами. Основними причинами, що зумовлюють незадовільний стан якості атмосферного повітря у населених пунктах, є недотримання підприємствами режиму експлуатації пилогазоочисного обладнання, нездійснення заходів із зниження обсягів викидів забруднюючих речовин до встановлених нормативів, низькі темпи впровадження новітніх технологій та значне збільшення кількості транспортних засобів, зокрема тих, що вичерпали строк придатності.
 		    Відбувається збільшення кількості випадків перевищення встановлених нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами. Основними причинами, що зумовлюють незадовільний стан якості атмосферного повітря в населених пунктах, є недотримання підприємствами режиму експлуатації пилогазоочисного обладнання, нездійснення заходів із зниження обсягу викидів забруднюючих речовин до встановлених нормативів, низькі темпи впровадження новітніх технологій та значне збільшення кількості транспортних засобів, зокрема тих, що вичерпали строк придатності.
 
19. В останні роки в мм. Кривому Розі, Дніпродзержинську, Дніпропетровську, Києві, Білій Церкві, Нікополі в атмосферному повітрі постійно реєструвалося до 16 поліциклічних ароматичних вуглеводнів, з яких вісім є канцерогенами, групи нітрозамінів (нітрозодиметилам і нітрозодіетиламін) та важких металів (хром, нікель, кадмій, свинець, берилій). При цьому в обсягах забруднення хімічними канцерогенами найбільшу питому вагу мають сполуки класу поліциклічних ароматичних вуглеводнів.
 		    Упродовж останніх років у промислово розвинутих містах в атмосферному повітрі постійно реєструвалася наявність до 16 поліциклічних ароматичних вуглеводнів, з яких 8 є канцерогенами, груп нітрозамінів (нітрозодиметилам і нітрозодіетиламін) та важких металів (хром, нікель, кадмій, свинець, берилій). При цьому в обсягах забруднення хімічними канцерогенами найбільшу питому вагу мають сполуки класу поліциклічних ароматичних вуглеводнів.
 
20. У цілому канцерогенний ризик у 2009 році досяг 6,4—13,7 випадка онкологічних захворювань на 1 тис. осіб, що значно перевищує міжнародні показники ризику.
 		    Загалом канцерогенний ризик у 2009 році досяг 6,4—13,7 випадка онкологічних захворювань на 1 тисячу осіб, що значно перевищує міжнародні показники ризику.
 
21. Водні ресурси
 		 -7- Семинога А.І.
 У підрозділі "Водні ресурси":
назву замінити на таку "Охорона вод"
Частину першу викласти у редакції: "Водокористування в Україні здійснюється переважно нераціонально, непродуктивні витрати води збільшуються, об’єм придатних до використання водних ресурсів внаслідок забруднення і виснаження зменшується. Практично всі поверхневі водні джерела і ґрунтові води забруднені. Основні речовини, які призводять до забруднення, — сполуки азоту та фосфору, органічні речовини, що що піддаються легкому окисленню, отрутохімікати, нафтопродукти, важкі метали, феноли. Інтенсивна евтрофікація внутрішніх водойм призводить до погіршення стану Чорного та Азовського морів.
 		Враховано   Охорона вод
 
22. За результатами аналізу стану водних ресурсів України виявлено, що водокористування здійснюється переважно нераціонально, непродуктивні витрати води збільшуються, об’єм водних ресурсів внаслідок забруднення і виснаження зменшується. Практично всі поверхневі водні джерела і ґрунтові води забруднені. Основні речовини, які призводять до забруднення, — сполуки азоту та фосфору, органіка, що піддається легкому окисленню, отрутохімікати, нафтопродукти, важкі метали, феноли. Інтенсивна евтрофікація внутрішніх водойм призводить до погіршення стану Чорного та Азовського морів.
 		    Водокористування в Україні здійснюється переважно нераціонально, непродуктивні витрати води збільшуються, об’єм придатних до використання водних ресурсів внаслідок забруднення і виснаження зменшується. Практично всі поверхневі водні джерела і ґрунтові води забруднені. Основні речовини, які призводять до забруднення, — сполуки азоту та фосфору, органічні речовини, що піддаються легкому окисленню, отрутохімікати, нафтопродукти, важкі метали, феноли. Інтенсивна евтрофікація внутрішніх водойм призводить до погіршення стану Чорного та Азовського морів.
 
23. За рівнем раціонального використання водних ресурсів та якості води Україна, за даними ЮНЕСКО, серед 122 країн світу посідає 95 місце.
 		    За рівнем раціонального використання водних ресурсів та якості води Україна, за даними ЮНЕСКО, серед 122 країн світу посідає 95 місце.
 
24. Система державного управління в галузі охорони вод потребує невідкладного реформування, функції з управління в галузі охорони вод розподілені між різними центральними органами виконавчої влади, що призводить до їх дублювання, неоднозначного тлумачення положень природоохоронного законодавства та неефективного використання бюджетних коштів.
 		 -8- Семинога А.І.
 У частині третій після слова "реформування" доповнити словами " у напрямку переходу до інтегрованого управління водними ресурсами." І далі за текстом як нове речення.
 		Враховано   Система державного управління в галузі охорони вод потребує невідкладного реформування у напрямі переходу до інтегрованого управління водними ресурсами. Функції управління в галузі охорони, використання та відтворення вод розподілені між різними центральними органами виконавчої влади, що призводить до їх дублювання, неоднозначного тлумачення положень природоохоронного законодавства та неефективного використання бюджетних коштів.
 
25. Питне водопостачання України майже на 80 відсотків забезпечується використанням поверхневих вод. Екологічний стан поверхневих водних об’єктів і якість води в них є основними чинниками санітарного та епідемічного благополуччя населення. Водночас більшість басейнів річок згідно з гігієнічною класифікацією водних об’єктів за ступенем забруднення можна віднести до забруднених та дуже забруднених.
 		 -9- Глазунов С.М.
 Частину четверту підрозділу "Водні ресурси" викласти у редакції: "Питне водопостачання України майже на 80 відсотків забезпечується використанням поверхневих вод. Екологічний стан поверхневих водних об’єктів і якість води в них є основними чинниками санітарного та епідемічного благополуччя населення. Водночас більшість водних об’єктів за ступенем забруднення віднесені до забруднених та дуже забруднених."
 		Враховано   Питне водопостачання України майже на 80 відсотків забезпечується використанням поверхневих вод. Екологічний стан поверхневих водних об’єктів і якість води в них є основними чинниками санітарного та епідемічного благополуччя населення. Водночас більшість водних об’єктів за ступенем забруднення віднесені до забруднених та дуже забруднених.
 
26. Підземні води України в багатьох регіонах (Автономна Республіка Крим, Донбас, Придніпров’я) за своєю якістю не відповідають нормативним вимогам до джерел водопостачання, що пов’язано не тільки з природними умовами їх формування, але і з антропогенним забрудненням. Особливе занепокоєння викликає стан водопостачання сільського населення, оскільки централізованим водопостачанням забезпечено лише 25 відсотків сільських населених пунктів України.
 		 -10- Горошкевич О.С.
 Частину четверту підрозділу "Водні ресурси" викласти у редакції: " Підземні води України в багатьох регіонах (Автономна Республіка Крим, Донбас, Придніпров’я) за своєю якістю не відповідають нормативним вимогам до джерел водопостачання, що пов’язано, передусім, з антропогенним забрудненням. Особливе занепокоєння викликає стан водопостачання сільського населення, оскільки централізованим водопостачанням забезпечено лише 25 відсотків сільських населених пунктів України.
 		Враховано   Підземні води України в багатьох регіонах (Автономна Республіка Крим, Донбас, Придніпров’я) за своєю якістю не відповідають нормативним вимогам до джерел водопостачання, що пов’язано передусім з антропогенним забрудненням. Особливе занепокоєння викликає стан водопостачання сільського населення, оскільки централізованим водопостачанням забезпечено лише 25 відсотків сільських населених пунктів України.
 
27. Забруднення води нітратами призводить до виникнення захворювання на водно-нітратну метгемоглобінемію у дітей, зниження загальної резистентності організму і, як наслідок, до підвищення рівня загальної захворюваності, зокрема на інфекційні та онкологічні захворювання. Невідповідність якості питної води нормативним вимогам є однією з причин поширення багатьох інфекційних хвороб (вірусний гепатит А, черевний тиф, ротавірусна інфекція) та неінфекційних (системи травлення, серцево-судинної, ендокринної системи).
 		 -11- Глазунов С.М.
 Частину п’яту підрозділу "Водні ресурси" викласти у редакції: "Забруднення води нітратами призводить до виникнення різноманітних захворювань, зниження загальної резистентності організму і, як наслідок, до підвищення рівня загальної захворюваності, зокрема на інфекційні та онкологічні захворювання. Невідповідність якості питної води нормативним вимогам є однією з причин поширення багатьох інфекційних та неінфекційних хвороб".
 		Враховано   Забруднення води нітратами призводить до виникнення різноманітних захворювань, зниження загальної резистентності організму і, як наслідок, до підвищення рівня загальної захворюваності, зокрема на інфекційні та онкологічні захворювання. Невідповідність якості питної води нормативним вимогам є однією з причин поширення багатьох інфекційних та неінфекційних хвороб.
 
28. Земельні ресурси
 		 -12- Семинога А.І.
 У підрозділі "Земельні ресурси"назву замінити на "Охорона земель та грунтів";
"За площею лісів та запасами деревини Україна є державою з дефіцитом лісових ресурсів.Ліси займають більш як 15,7 відсотка території України (9,58 мільйона. гектарів) і розташовані в основному на півночі (Полісся) та заході (Карпати). Оптимальною, за європейськими рекомендаціями, є лісистість в 20 відсотків, для її досягнення необхідно створити більш як 2 млн. гектарів нових лісів. Загальна площа вкритих лісовою рослинністю земель збільшилася з 1961 року із 7,1 до 9,5 мільйона гектарів (на 33,8 відсотка).
Якщо зазначені темпи заліснення будуть збережені, то лише через 20 років в Україні буде досягнутий оптимальний рівень лісистості.
Ліси Держкомлісгоспу, віднесені до природно-заповідного фонду, займають близько 1,2 мільйона гектарів, або 35 відсотків природно-заповідного фонду України. Частка заповідних лісів, що перебувають у підпорядкуванні Держкомлісгоспу, становить 15,4 відсотка.
Повноваження з охорони та відтворення лісів покладені на центральні та місцеві органи виконавчої влади, що призводить до їх дублювання та неефективного використання бюджетних коштів. Система управління в галузі охорони та відтворення лісів не повністю забезпечує багатоцільове, безперервне і невиснажливе використання ресурсів та лісових екосистем. Необхідно провести реформування зазначеної системи із забезпеченням розмежування природоохоронних і господарських функцій.
 		Враховано   Охорона земель і ґрунтів
 
29. За період проведення земельної реформи значна кількість проблем у сфері земельних відносин не лише не розв’язана, але і загострилася. У складі земельного фонду України переважають сільськогосподарські землі (71 відсоток), розорані сільськогосподарські угіддя (78 відсотків). Для України характерний недостатній рівень лісистості території, площа природно-заповідних територій країни становить 5,4 відсотка загальної площі, що є значно нижчим показником порівняно з іншими країнами Європи.
 		    Стан земельних ресурсів України близький до критичного. За період проведення земельної реформи значна кількість проблем у сфері земельних відносин не лише не розв’язана, а й загострилася.
Серед земель України найбільшу територію займають землі сільськогосподарського призначення (71 відсоток), 78 відсотків з яких є ріллею.
 
30. Стан земельних ресурсів України близький до критичного, оскільки значно поширені процеси деградації земель, серед яких найбільш масштабними є ерозія (близько 57,5 відсотка території країни), забруднення (близько 20 відсотків), підтоплення територій (близько 12 відсотків). Зменшення вмісту поживних речовин у ґрунтах внаслідок землеробства постійно перевищує їх надходження, а щорічні втрати гумусу становлять 0,65 тонни на 1 гектар.
 		    На всій території поширені процеси деградації земель, серед яких найбільш масштабними є ерозія (близько 57,5 відсотка території), забруднення (близько 20 відсотків), підтоплення (близько 12 відсотків території). Зменшується вміст поживних речовин у ґрунтах, а щорічні втрати гумусу становлять 0,65 тонни на 1 гектар.
 
31. Проблеми у сфері охорони земель значною мірою зумовлені незавершеністю процесу інвентаризації, створення автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру, недостатністю землевпорядного та нормативно-правового забезпечення, проведення освітньої та просвітницької роботи, низькою інституціональною спроможністю відповідних органів виконавчої влади.
 		    Проблеми у сфері охорони земель значною мірою зумовлені незавершеністю процесу інвентаризації і автоматизації системи ведення державного земельного кадастру, недосконалістю землевпорядної документації та недостатністю нормативно-правового забезпечення, проведення освітньої та просвітницької роботи, низькою інституціональною спроможністю відповідних органів виконавчої влади.
 
32. Лісові ресурси
 		 -13- Семинога А.І.
 У підрозділі "Лісові ресурси" назву замінити на таку "Охорона лісів". Текст підрозділу викласти у наступній редакції:
"За площею лісів та запасами деревини Україна є державою з дефіцитом лісових ресурсів.Ліси займають більш як 15,7 відсотка території України (9,58 мільйона. гектарів) і розташовані в основному на півночі (Полісся) та заході (Карпати). Оптимальною, за європейськими рекомендаціями, є лісистість в 20 відсотків, для її досягнення необхідно створити більш як 2 млн. гектарів нових лісів. Загальна площа вкритих лісовою рослинністю земель збільшилася з 1961 року із 7,1 до 9,5 мільйона гектарів (на 33,8 відсотка).
Якщо зазначені темпи заліснення будуть збережені, то лише через 20 років в Україні буде досягнутий оптимальний рівень лісистості.
Ліси Держкомлісгоспу, віднесені до природно-заповідного фонду, займають близько 1,2 мільйона гектарів, або 35 відсотків природно-заповідного фонду України. Частка заповідних лісів, що перебувають у підпорядкуванні Держкомлісгоспу, становить 15,4 відсотка.
Повноваження з охорони та відтворення лісів покладені на центральні та місцеві органи виконавчої влади, що призводить до їх дублювання та неефективного використання бюджетних коштів. Система управління в галузі охорони та відтворення лісів не повністю забезпечує багатоцільове, безперервне і невиснажливе використання ресурсів та лісових екосистем. Необхідно провести реформування зазначеної системи із забезпеченням розмежування природоохоронних і господарських функцій.
 		Враховано   Охорона лісів
 
33. Ліси становлять більш як 15,7 відсотка території України (10,8 млн. гектарів) в основному на півночі (Полісся) та заході (Карпати). За висновками науковців, оптимальна лісистість повинна становити 20 відсотків, для її досягнення необхідно створити більш як 2 млн. гектарів нових лісів. За площею лісів та запасами деревини Україна є державою з дефіцитом лісових ресурсів. Загальна площа вкритих лісовою рослинністю земель збільшилася з 1961 року із 7,1 млн. гектарів до 9,7 млн. гектарів (на 33,8 відсотка).
 		    За площею лісів та запасами деревини Україна є державою з дефіцитом лісових ресурсів.
Ліси займають більш як 15,7 відсотка території України (9,58 мільйона гектарів) і розташовані в основному на півночі (Полісся) та заході (Карпати). Оптимальною, за європейськими рекомендаціями, є покажчик лісистості 20 відсотків, для досягнення якого необхідно створити більше 2 мільйонів гектарів нових лісів. Загальна площа вкритих лісовою рослинністю земель збільшилася з 1961 року із 7,1 до 9,5 мільйона гектарів (на 33,8 відсотка).
 
34. Протягом 2010—2015 років передбачено підвищити рівень лісистості на 0,5 млн. гектарів (до 16,1 відсотка). Якщо зазначені темпи залісення будуть збережені, то лише через 20 років в Україні буде досягнутий оптимальний рівень лісистості.
 		    Якщо зазначені темпи заліснення будуть збережені, то лише через 20 років в Україні буде досягнутий оптимальний рівень лісистості.
Ліси Держкомлісгоспу, віднесені до природно-заповідного фонду, займають близько 1,2 ммільйона гектарів, або 35 відсотків природно-заповідного фонду України. Частка заповідних лісів, що перебувають у підпорядкуванні Держкомлісгоспу, становить 15,4 відсотка.
 
35. Функції з охорони та відтворення лісів покладені на центральні та місцеві органи виконавчої влади, що призводить до їх дублювання та неефективного використання бюджетних коштів. Система управління в галузі охорони та відтворення лісів не забезпечує багатоцільове, неперервне і невиснажливе використання ресурсів та лісових екосистем. Необхідно провести реформи зазначеної системи із забезпеченням розподілу природоохоронних і господарських функцій.
 		    Повноваження з охорони та відтворення лісів покладені на центральні та місцеві органи виконавчої влади, що призводить до їх дублювання та неефективного використання бюджетних коштів. Система управління в галузі охорони та відтворення лісів не повністю забезпечує багатоцільове, безперервне і невиснажливе використання ресурсів та лісових екосистем. Необхідно здійснити реформування зазначеної системи із забезпеченням розмежування природоохоронних і господарських функцій.
 
36. Надра
 		    Надра
 
37. За даними кадастрового обліку, в Україні на початок 2009 року налічувалося 8658 родовищ з 97 видами корисних копалин і майже 12 тис. їх проявів. Одними з найбільших за обсягом є запаси вугілля, залізних, марганцевих і титаноцирконієвих руд, а також графіту, каоліну, калійних солей, сірки, вогнетривких глин, облицювального каменю. Частка їх в Україні є значною. В цілому у 2009 році функціонувало більш як 2 тис. гірничовидобувних підприємств. Загальна кількість розроблених родовищ становить 3 тисячі. В обсягах видобутку переважає залізорудна сировина, флюсові вапняки, кам’яне вугілля, а також будівельне каміння.
 		    За даними кадастрового обліку, в Україні на початок 2009 року налічувалося 8658 родовищ з 97 видами корисних копалин і майже 12 тисяч їх проявів. Одними з найбільших за обсягом є запаси вугілля, залізних, марганцевих і титаноцирконієвих руд, а також графіту, каоліну, калійних солей, сірки, вогнетривких глин, облицювального каменю. Частка їх в Україні є значною. Загалом у 2009 році функціонувало більше 2 тисяч гірничодобувних підприємств. Загальна кількість розроблених родовищ становить 3 тисячі. В обсягах видобутку переважає залізорудна сировина, флюсові вапняки, кам’яне вугілля, а також будівельне каміння.
 
38. Більшість корисних копалин в Україні видобувається в межах кількох головних гірничопромислових регіонів — Донецького, Криворізько-Нікопольського, Прикарпатського. Довготривале інтенсивне використання ресурсів надр у таких регіонах призвело до значних змін геологічного середовища та виникнення ситуацій природного і техногенного характеру. Головними чинниками негативного впливу є надзвичайно висока концентрація гірничодобувних підприємств, високий рівень виробленості переважної більшості родовищ, недостатній обсяг фінансування робіт, спрямованих на зменшення впливу на навколишнє природне середовище, що зумовлений розробкою родовищ.
 		    Більшість корисних копалин в Україні видобувається в межах кількох головних гірничопромислових регіонів — Донецького, Криворізько-Нікопольського, Прикарпатського. Довготривале інтенсивне використання ресурсів надр у цих регіонах призвело до значних змін геологічного середовища та виникнення надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру. Головними чинниками негативного впливу є надзвичайно висока концентрація гірничодобувних підприємств, високий рівень виробленості переважної більшості родовищ, недостатній обсяг фінансування робіт, спрямованих на зменшення впливу на навколишнє природне середовище, зумовленого розробкою родовищ.
 
39. Надзвичайні ситуації
 		    Надзвичайні ситуації
 
40. На території України зберігається високий ризик виникнення надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру. В країні функціонує 23767 потенційно небезпечних підприємств та інших об’єктів, аварії на кожному з яких можуть призвести до виникнення надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру державного, регіонального, місцевого та об’єктового рівня.
 		    На території України зберігається високий ризик виникнення надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру. В Україні функціонують 23767 потенційно небезпечних підприємств та інших об’єктів, аварії на кожному з яких можуть призвести до виникнення надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру державного, регіонального, місцевого та об’єктового рівня.
 
41. Щороку реєструється до 300 надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, внаслідок яких гинуть люди, спричиняються великі економічні збитки.
 		    Щороку реєструється до 300 надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, внаслідок яких гинуть люди, спричиняються великі економічні збитки.
 
42. Основними причинами виникнення техногенних аварій і катастроф та посилення негативного впливу внаслідок виникнення надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру в Україні є старіння основних фондів, зокрема природоохоронного призначення, великий обсяг транспортування, зберігання і використання небезпечних речовин, низька ефективність роботи органів державного нагляду із забезпечення техногенної безпеки, аварійний стан значної частини мереж комунального господарства, недостатня інвестиційна підтримка процесу впровадження новітніх ресурсозберігаючих і екологічно чистих технологій в екологічно небезпечних галузях промисловості, насамперед металургійній, хімічній, нафтохімічній, а також енергетиці, природоохоронні проблеми, пов’язані з істотними змінами стану геологічного та гідрогеологічного середовища та зумовлені закриттям нерентабельних гірничодобувних підприємств, шахт і розрізів тощо.
 		 -14- Глазунов С.М.
 У частині шостій розділу І "надзвичайні ситуації" у абзаці третьому слова "низька ефективність роботи органів нагляду із забезпечення техногенної безпеки" вилучити.
Після слів "зумовлені закриттям нерентабельних гірничодобувних підприємств, шахт і розрізів" доповнити словами "небажання суб’єктів господарювання здійснювати заходи з попередження аварій та катастроф на об’єктах підвищеної небезпеки та потенційно небезпечних об’єктах".
 		Враховано   Основними причинами виникнення техногенних аварій і катастроф та посилення негативного впливу внаслідок виникнення надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру в Україні є: застарілість основних фондів, зокрема природоохоронного призначення, великий обсяг транспортування, зберігання і використання небезпечних речовин, аварійний стан значної частини мереж комунального господарства, недостатня інвестиційна підтримка процесу впровадження новітніх ресурсозберігаючих і екологічно чистих технологій в екологічно небезпечних галузях промисловості, насамперед металургійній, хімічній, нафтохімічній та енергетиці; природоохоронні проблеми, пов’язані з істотними змінами стану геологічного та гідрогеологічного середовища та зумовлені закриттям нерентабельних гірничодобувних підприємств, шахт і розрізів, небажання суб’єктів господарювання здійснювати заходи з запобігання аваріям та катастрофам на об’єктах підвищеної небезпеки та потенційно небезпечних об’єктах тощо.
 
43. Відходи та небезпечні хімічні речовини
 		    Відходи та небезпечні хімічні речовини
 
44. Протягом 2008 року внаслідок провадження суб’єктами господарювання виробничої діяльності утворилося 2,3 млн. тонн відходів І—ІІІ класу небезпеки. Основна частина таких відходів (1,9 млн. тонн, або 83,5 відсотка загального обсягу) віднесена до ІІІ класу небезпеки, а відходи І—ІІ класу небезпеки становлять відповідно 10,7 і 367,2 тис. тонн.
 		    Протягом 2009 року внаслідок провадження суб’єктами господарювання виробничої діяльності утворилося 1,2 мільйона тонн відходів І—ІІІ класу небезпеки. Основна частина цих відходів (0,9 мільйона тонн, або 75 відсотків загального обсягу) віднесена до ІІІ класу небезпеки, а відходи І—ІІ класу небезпеки становлять відповідно 3,8 та 299,2 тисяч тонн.
 
45. Гострою природоохоронною проблемою є поводження з побутовими відходами. Питомі показники утворення відходів у середньому становлять 220—250 кілограмів на рік на одну особу, а у великих містах досягають 330—380 кілограмів на рік відповідно. Тверді побутові відходи в основному захороняються на 4157 сміттєзвалищах і полігонах загальною площею близько 7,4 тис. гектарів і лише близько 3,5 відсотка твердих побутових відходів спалюються на двох сміттєспалювальних заводах у мм. Києві та Дніпропетровську. За розрахунками, близько 0,1 відсотка побутових відходів є небезпечними.
 		 -15- Глазунов С.М.
 Доповнити частину сьому Розділу І "Відходи та небезпечні речовини" окремим абзацом такого змісту: "Значну загрозу для навколишнього природного середовища та здоров’я людини становлять медичні відходи, що містять небезпечні патогенні та умовно патогенні мікроорганізми, В Україні щорічно утворюється приблизно 350 тисяч тонн медичних відходів, які несуть потенційний ризик розповсюдження інфекцій".У абзаці п’ятому слова "За даними спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань житлового та комунального господарства" вилучити.
 		Враховано   Гострою природоохоронною проблемою є поводження з побутовими відходами. Питомі показники утворення відходів у середньому становлять 220—250 кілограмів на рік на одну особу, а у великих містах досягають 330—380 кілограмів на рік відповідно. Тверді побутові відходи в основному захороняються на 4157 сміттєзвалищах і полігонах загальною площею близько 7,4 тисяч гектарів і лише близько 3,5 відсотка твердих побутових відходів спалюються на двох сміттєспалювальних заводах у містах Києві та Дніпропетровську. За розрахунками, близько 0,1 відсотка побутових відходів є небезпечними.
Значну загрозу для навколишнього природного середовища та здоров’я людини становлять медичні відходи, що містять небезпечні патогенні та умовно патогенні мікроорганізми. В Україні щорічно утворюється приблизно 350 тисяч тонн медичних відходів, які мають потенційний ризик поширення інфекцій.
 
46. В Україні відзначається тенденція до збільшення обсягу утворених і вивезених на полігони твердих побутових відходів. За даними спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань житлового та комунального господарства, обсяг вивезених твердих побутових відходів, який у 2008 році досяг 50,1 млн. куб. метрів, збільшується щороку майже на 4 млн. куб. метрів. На 2008 рік частка населення, якому надаються послуги із збирання твердих побутових відходів, становить 72 відсотки.
 		    В Україні відзначається тенденція до збільшення обсягу утворених і вивезених на полігони твердих побутових відходів. Обсяг вивезених твердих побутових відходів, який у 2009 році досяг 50,1 мільйона кубічних метрів, збільшується щороку майже на 4 мільйона кубічних метрів. У 2009 році послугами із збирання твердих побутових відходів, охоплено 72 відсотки населення.
 
47. Серед твердих побутових відходів збільшується частка відходів, які не піддаються швидкому розкладу і займають значні площі під їх зберігання. Кількість сміттєзвалищ, які перевантажені, становлять 243 одиниці (5,8 відсотка їх загальної кількості), а 1187 одиниць (28,5 відсотка) — не відповідають нормам екологічної безпеки.
 		    Серед твердих побутових відходів збільшується частка відходів, які не піддаються швидкому розкладу і потребують значних площ для зберігання. Кількість перевантажених сміттєзвалищ становить 243 одиниці (5,8 відсотка їх загальної кількості), а 1187 одиниць (28,5 відсотка) — не відповідають нормам екологічної безпеки.
 
48. На кінець 2009 року в Україні на 2987 складах зберігається близько 20,5 тис. тонн непридатних пестицидів.
 		 -16- Глазунов С.М.
 Останній абзац частини сьомої Розділу І "Відходи та небезпечні речовини" доповнити словами "більше половини з яких – невідомі суміші високотоксичних пестицидів, які належать до переліку стійких органічних забруднювачів ООН".
 		Враховано   На кінець 2009 року в Україні на 2987 складах накопичено більше 20 тисяч тонн непридатних пестицидів, більше половини з яких – невідомі суміші високотоксичних пестицидів, які належать до переліку стійких органічних забруднювачів ООН.
 
49. Біобезпека
 		    Біобезпека
 
50. На сьогодні в Україні створюється система біобезпеки, основною метою якої є забезпечення безпечного провадження генетично-інженерної діяльності та використання генетично модифікованих організмів і запобігання несанкціонованому та неконтрольованому їх розповсюдженню.
 		    На сьогодні в Україні створюється система біобезпеки, основною метою якої є забезпечення безпечного провадження генетично-інженерної діяльності та використання генетично модифікованих організмів і запобігання несанкціонованому та неконтрольованому їх поширенню.
 
51. Досягнення цієї мети передбачається шляхом запобігання екологічним, економічним, соціальним та іншим ризикам, пов’язаним з використанням генетично модифікованих організмів і провадженням генетично-інженерної діяльності, а також процесів, що становлять загрозу для національних інтересів.
 		    Досягнення цієї мети передбачається шляхом запобігання екологічним, економічним, соціальним та іншим ризикам, пов’язаним з використанням генетично модифікованих організмів і провадженням генетично-інженерної діяльності, а також процесів, що становлять загрозу для національних інтересів.
 
52. В процесі вступу до Світової організації торгівлі Україна взяла зобов’язання щодо створення законодавчої бази у сфері біотехнологій відповідно до міжнародних норм та принципів. Це зумовлює необхідність всебічного вивчення та врахування міжнародного досвіду, зокрема країн —членів ЄС.
 		    У процесі вступу до Світової організації торгівлі Україна взяла зобов’язання щодо створення законодавчої бази у сфері біотехнологій відповідно до міжнародних норм та принципів. Це зумовлює необхідність всебічного вивчення та врахування міжнародного досвіду, зокрема країн — членів ЄС.
 
53. Біологічне та ландшафтне різноманіття
 		    Біологічне та ландшафтне різноманіття
 
54. Займаючи менше 6 відсотків площі Європи, Україна володіє близько 35 відсотками її біорізноманіття. Біосфера України нараховує більш як 70 тис. видів, з них флора — більш як 27 тис., фауна — більш як 45 тис. видів. Протягом останніх років спостерігається збільшення кількості видів рослин і тварин, занесених до Червоної книги України.
 		    Займаючи менше 6 відсотків площі Європи, Україна володіє близько 35 відсотками її біорізноманіття. Біосфера України нараховує більше 70 тисяч видів, з них флора — більш як 27 тисяч, фауна — більш як 45 тисяч видів. Протягом останніх років спостерігається збільшення кількості видів рослин і тварин, занесених до Червоної книги України.
 
55. Перше видання Червоної книги України (1980 рік) включало 85 видів тварин та 151 вид судинних рослин, друге видання Червоної книги України —382 види тварин (1994 рік) та 541 вид рослин (1996 рік), третє видання Червоної книги України (2009 рік) включає 542 види тварин та 826 видів рослин і грибів.
 		 -17- Заєць І.О.
 У частині "Білогічне та ландшафтне різноманіття" Розділу І слова "Перше видання Червоної книги України (1980 рік) включало 85 видів тварин та 151 вид судинних рослин, друге видання Червоної книги України —382 види тварин (1994 рік) та 541 вид рослин (1996 рік), третє видання Червоної книги України (2009 рік) включає 542 види тварин та 826 видів рослин і грибів" вилучити. У другому абзаці слова "фауни України" вилучити.
 		Враховано      
56. Україна розташована на перетині міграційних шляхів багатьох видів фауни, через її територію проходять два основних глобальних маршрути міграції диких птахів, а деякі місця гніздування мають міжнародне значення. Більш як 100 видів перелітних птахів фауни України охороняються відповідно до міжнародних зобов’язань.
 		    Україна розташована на перетині міграційних шляхів багатьох видів фауни, через її територію проходять два основних глобальних маршрути міграції диких птахів, а деякі місця гніздування мають міжнародне значення. Більше 100 видів перелітних птахів охороняються відповідно до міжнародних зобов’язань.
 
57. До складу природно-заповідного фонду України входять більш як 7608 територій та об’єктів загальною площею 3,2 млн. гектарів (5,4 відсотка загальної площі країни) та 402,5 тис. гектарів у межах акваторії Чорного моря. Частка природно-заповідних територій в Україні є недостатньою і залишається значно меншою, ніж у більшості країн Європи, де площі, зайняті під природно-заповідні території, становлять в середньому 15 відсотків.
 		 -18- Заєць І.О.
 Частину "Білогічне та ландшафтне різноманіття" Розділу І доповнити окремим абзацом такого змісту: "Екстенсивний розвиток сільського господарства призвів до значного зменшення ландшафтного різноманіття. Понад 40 відсотків площі України в минулому були зайняті степовими ландшафтами. На сьогодні їх залишилося близько 3 відсотків. На цих територіях зосереджено 30 відсотків усіх видів флори і фауни, занесених до Червоної книги України".
 		Враховано   До складу природно-заповідного фонду України входять більш як 7608 територій та об’єктів загальною площею 3,2 мільйона гектарів (5,4 відсотка загальної площі країни) та 402,5 тисяч гектарів у межах акваторії Чорного моря. Частка природно-заповідних територій в Україні є недостатньою і залишається значно меншою, ніж у більшості країн Європи, де площі, зайняті під природно-заповідні території, становлять у середньому 15 відсотків.
Екстенсивний розвиток сільського господарства призвів до значного зменшення ландшафтного різноманіття. Більше 40 відсотків площі України в минулому були зайняті степовими ландшафтами. На сьогодні їх залишилося близько 3 відсотків. На цих територіях зосереджено 30 відсотків усіх видів флори і фауни, занесених до Червоної книги України.
 
58. За роки незалежності площа природно-заповідного фонду України збільшилася у 2 рази, але в окремих випадках об’єкти природно-заповідного фонду перебувають в управлінні центральних органів виконавчої влади, для яких природно-заповідна справа не є пріоритетом їх діяльності.
 		    За роки незалежності площа природно-заповідного фонду України збільшилася у 2 рази, але в окремих випадках об’єкти природно-заповідного фонду перебувають в управлінні центральних органів виконавчої влади, для яких природно-заповідна справа не є пріоритетом діяльності.
 
59. Основними загрозами біорізноманіттю є діяльність людини та знищення природного середовища існування флори і фауни, спостерігається катастрофічне зменшення площі територій водно-болотних угідь, степових екосистем, природних лісів. Знищення навколишнього природного середовища відбувається внаслідок розорювання земель, вирубування лісів, осушення або обводнення територій, промислового, житлового та дачного будівництва тощо. Поширення неаборигенних видів у природних екосистемах викликає значний дисбаланс у біоценозах. Управління збереженням біорізноманіття прісноводних та морських екосистем розвивається не так швидко як для екосистем суші, що негативно впливає на об’єм рибних запасів та середовища перебування водних живих ресурсів.
 		 -19- Заєць І.О.
 У абзаці шостому частини "Білогічне та ландшафтне різноманіття" Розділу І після слів вирубування лісів доповнити словами "з подальшою зміною цільового призначення земель" і залі за текстом.
У абзаці сьомому слова "на даний час" та "різних" вилучити.
 		Враховано   Основними загрозами біорізноманіттю є діяльність людини та знищення природного середовища існування флори і фауни, спостерігається катастрофічне зменшення площі територій водно-болотних угідь, степових екосистем, природних лісів. Знищення навколишнього природного середовища відбувається внаслідок розорювання земель, вирубування лісів з подальшою зміною цільового призначення земель, осушення або обводнення територій, промислового, житлового та дачного будівництва тощо. Поширення неаборигенних видів у природних екосистемах викликає значний дисбаланс у біоценозах. Управління збереженням біорізноманіття прісноводних та морських екосистем розвивається не так швидко, як для екосистем суші, що негативно впливає на обсяг рибних запасів та середовища перебування водних живих ресурсів.
 
60. З метою припинення процесів погіршення стану навколишнього природного середовища необхідно збільшувати площі земель екомережі, що є стратегічним завданням у досягненні екологічної збалансованості території України. Збільшення площі національної екомережі має насамперед відбуватися в результаті розширення існуючих та створення нових об’єктів природно-заповідного фонду.
 		    З метою припинення процесів погіршення стану навколишнього природного середовища необхідно збільшувати площі земель екомережі, що є стратегічним завданням у досягненні екологічної збалансованості території України. Збільшення площі національної екомережі має насамперед відбуватися в результаті розширення існуючих та створення нових об’єктів природно-заповідного фонду.
 
61. Завдання щодо охорони біорізноманіття на даний час не вирішується під час приватизації земель, підготовки і виконання програм галузевого, регіонального і місцевого розвитку. Відсутність закріплених на місцевості в установленому законом порядку меж об’єктів природно-заповідного фонду призводить до різних порушень вимог заповідного режиму. Повільними є темпи встановлення у натурі (на місцевості) прибережних захисних смуг вздовж морів, річок та навколо водойм, які виконують роль екологічних коридорів.
 		    Завдання щодо охорони біорізноманіття не вирішується під час приватизації земель, підготовки і виконання програм галузевого, регіонального і місцевого розвитку. Відсутність закріплених на місцевості в установленому законом порядку меж об’єктів природно-заповідного фонду призводить до порушення вимог заповідного режиму. Повільними є темпи встановлення у натурі (на місцевості) прибережних захисних смуг вздовж морів, річок та навколо водойм, які виконують роль екологічних коридорів.
 
62. Збалансоване використання природних ресурсів
 		 -20- Заєць І.О.
 Назву частини восьмої Розділу І викласти у редакції: "Забезпечення екологічно збалансованого природокористування"
 		Враховано   Забезпечення екологічно збалансованого природокористування
 
63. Всесвітня Конференція ООН з питань навколишнього середовища і розвитку ухвалила Декларацію та визнала концепцію сталого розвитку домінантною ідеологією цивілізації у ХХІ сторіччі.
 		    Всесвітня Конференція ООН з питань навколишнього природного середовища і розвитку ухвалила Декларацію та визнала концепцію сталого розвитку домінантною ідеологією цивілізації у ХХІ столітті.
 
64. Сталий соціально-економічний розвиток будь-якої країни означає таке функціонування її господарського комплексу, коли одночасно задовольняються зростаючі матеріальні і духовні потреби населення, забезпечується раціональне та екологічно безпечне господарювання і високоефективне збалансоване використання природних ресурсів, створюються сприятливі умови для здоров’я людини, збереження і відтворення навколишнього природного середовища та природно-ресурсного потенціалу суспільного виробництва. Таким чином, сталий розвиток — це насамперед економічне зростання, за якого ефективно розв’язуються найважливіші проблеми життєзабезпечення суспільства без виснаження природних ресурсів, забруднення навколишнього природного середовища.
 		 -21- Заєць І.О.
 У останньому абзаці частини восьмої Розділу І "Збалансоване використання природних ресурсів" слова "Таким чином, сталий розвиток — це насамперед економічне зростання, за якого ефективно розв’язуються найважливіші проблеми життєзабезпечення суспільства без виснаження природних ресурсів, забруднення навколишнього природного середовища" вилучити.
 		Враховано   Сталий соціально-економічний розвиток будь-якої країни означає таке функціонування її господарського комплексу, коли одночасно задовольняються зростаючі матеріальні і духовні потреби населення, забезпечується раціональне та екологічно безпечне господарювання і високоефективне збалансоване використання природних ресурсів, створюються сприятливі умови для здоров’я людини, збереження і відтворення навколишнього природного середовища та природно-ресурсного потенціалу суспільного виробництва.
 
65. Інтеграція екологічної політики
 		 -22- Семинога А.І.
 Частину дев’яту Розділу І Інтеграція екологічної політики викласти у такій редакції:"Інтеграція екологічної політики та удосконалення системи інтегрованого екологічного управління
Врахування майбутнього впливу на довкілля на етапі планування політик, планів і програм розвитку не є законодавчо обов’язковим в Україні, на відміну від законодавства ЄС.
Природоохоронні аспекти не набули широкого відображення в галузевих економічних політиках. Запровадження новітніх екологічно чистих технологій та поширення найкращого досвіду є дуже повільним. Низькі ціни на енергоресурси, що трималися протягом довгого часу, а також високий рівень зношеності обладнання призвели до того, що Україна посідає шосте місце у світі за обсягом споживання газу, перевищуючи в 3—4 рази показники країн Європи. Лише протягом останніх трьох років в умовах підвищення ціни на газ вживаються заходи, спрямовані на розвиток джерел відновлювальної та альтернативної енергетики.
Необхідно також вирішити питання щодо охорони навколишнього природного середовища на об’єктах військово-оборонного промислового комплексу, недоступність яких для відповідного нагляду та контролю призводить до порушень природоохоронного законодавства, забруднення поверхневих та ґрунтових вод нафтопродуктами, знищення природних ландшафтів, незадовільного відновлення непридатних до використання земель. Вітчизняними підприємствами та іншими суб’єктами господарювання не створено систему екологічного управління та екологічного маркування продукції. На 2009 рік в Україні налічується 1630 підприємств, що отримали сертифікати системи управління якістю, в тому числі 55 — системи екологічного управління. Лише для 256 видів продукції 27 товаровиробників отримали екологічний сертифікат на відповідність міжнародним екологічними критеріями згідно з вимогами міжнародних стандартів серії ІSО 14000.
Інтеграція екологічної політики до галузевих політик, обов’язкове врахування екологічної складової при складанні стратегій, планів і програм розвитку країни, впровадження екологічного управління на підприємствах, екологізація господарської діяльності є шляхом до сучасної, секторальної екологічної політики, яка впроваджується в країнах Західної та Центральної Європи."
 		Враховано   Інтеграція екологічної політики та удосконалення системи інтегрованого екологічного управління
Врахування майбутнього впливу на довкілля на етапі планування політик, планів і програм розвитку не є законодавчо обов’язковим в Україні, на відміну від законодавства ЄС.
Природоохоронні аспекти не набули широкого відображення в галузевих економічних політиках. Запровадження новітніх екологічно чистих технологій та поширення найкращого досвіду є дуже повільним. Низькі ціни на енергоресурси, що втримуються протягом тривалого часу, а також високий рівень зношеності обладнання призвели до того, що Україна посідає шосте місце у світі за обсягом споживання газу, перевищуючи в 3—4 рази показники країн Європи. Лише протягом останніх трьох років в умовах підвищення ціни на газ вживаються заходи, спрямовані на розвиток джерел відновлюваної та альтернативної енергетики.
 
66. Вітчизняними підприємствами та іншими суб’єктами господарювання не створено систему екологічного управління та екологічного маркування продукції. На 2009 рік в Україні налічується 1630 підприємств, що отримали сертифікати системи управління якістю, в тому числі 55 — системи екологічного управління. Лише для 256 видів продукції 27 товаровиробників отримали екологічний сертифікат на відповідність міжнародним екологічними критеріями згідно з вимогами міжнародних стандартів серії ІSО 14000
 		    Необхідно також вирішити питання щодо охорони навколишнього природного середовища на об’єктах військово-оборонного промислового комплексу, недоступність яких для відповідного нагляду та контролю призводить до порушень природоохоронного законодавства, забруднення поверхневих та ґрунтових вод нафтопродуктами, знищення природних ландшафтів, незадовільного відновлення непридатних до використання земель. Вітчизняними підприємствами та іншими суб’єктами господарювання не створено систему екологічного управління та екологічного маркування продукції. На 2009 рік в Україні налічується 1630 підприємств, що отримали сертифікати системи управління якістю, в тому числі 55 — системи екологічного управління. Лише для 256 видів продукції 27 товаровиробників отримали екологічний сертифікат на відповідність міжнародним екологічним критеріям згідно з вимогами міжнародних стандартів серії ІSО 14000.
Інтеграція екологічної політики до галузевих політик, обов’язкове врахування екологічної складової при складанні стратегій, планів і програм розвитку України, впровадження екологічного управління на підприємствах, екологізація господарської діяльності є шляхом до сучасної секторальної екологічної політики, що реалізується у країнах Західної та Центральної Європи.
 
67. Регіональна екологічна політика
 		    Регіональна екологічна політика
 
68. Незважаючи на прийняття ряду галузевих програм, в цілому засади сталого розвитку не набули широкого відображення в галузевій політиці. Проте запровадження новітніх екологічно чистих технологій та поширення найкращого сільськогосподарського досвіду є дуже повільним. Низькі ціни на енергоресурси, що трималися протягом довгого часу та високий рівень зношеності обладнання призвели до того, що Україна посідає шосте місце у світі за обсягом споживання газу, перевищуючи в 3—4 рази показники країн Європи. Лише протягом останніх трьох років в умовах підвищення ціни на газ вживаються заходи, спрямовані на розвиток джерел відновлювальної та альтернативної енергетики.
 		 -23- Глазунов С.М.
 У підрозділі "Регіональна екологічна політика" Розділу І:
абзаци перший, другий і п’ятий вилучити;
Абац третій викласти у редакції:
Відмінності соціально-економічного розвитку регіонів України зумовлюють нерівномірне техногенне навантаження на навколишнє природне середовище. Передбачається, що положення цієї Стратегії та розроблені на її основі Національні плани дій будуть інтегровані в регіональні програми соціально-економічного розвитку та деталізовані на рівні регіональних планів дій з охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя, на основі яких будуть розроблені місцеві плани дій з охорони навколишнього природного середовища, підготовлені на рівні сільських, селищних та міських рад
 		Враховано      
69. Необхідно також вирішити питання щодо охорони навколишнього природного середовища на об’єктах військово-промислового комплексу, недоступність яких для неурядових організацій та екологічних інспекторів призводить до порушень природоохоронного законодавства, забруднення поверхневих та ґрунтових вод нафтопродуктами, несанкціонованого знищення природних ландшафтів, незадовільного відновлення непридатних до використання земель.
 		       
70. Відмінності соціально-економічного розвитку регіонів України, наприклад Донецької та Івано-Франківської областей, зумовлюють нерівномірне техногенне навантаження на навколишнє природне середовище. Передбачається, що положення цієї Стратегії та Національного плану дій будуть інтегровані в регіональні програми соціально-економічного розвитку та деталізовані на рівні регіональних планів дій з охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, областей та мм. Києва і Севастополя, на основі яких будуть розроблені місцеві плани дій з охорони навколишнього природного середовища, підготовлені на рівні сільських, селищних та міських рад.
 		    Відмінності соціально-економічного розвитку регіонів України зумовлюють нерівномірне техногенне навантаження на навколишнє природне середовище. Передбачається, що положення цієї Стратегії та розроблені на її основі Національні плани дій будуть інтегровані в регіональні програми соціально-економічного розвитку та деталізовані на рівні регіональних планів дій з охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, на основі яких будуть розроблені місцеві плани дій з охорони навколишнього природного середовища, підготовлені на рівні сільських, селищних та міських рад.
 
71. У результаті виконання місцевих планів дій передбачається посилити роль органів місцевого самоврядування в процесі реалізації державної екологічної політики, визначити аспекти її удосконалення з урахуванням регіональної специфіки та Керівних принципів сталого просторового розвитку європейського континенту (Ганновер, 2000 рік).
 		    У результаті виконання місцевих планів дій передбачається посилити роль органів місцевого самоврядування в процесі реалізації державної екологічної політики, визначити напрями її вдосконалення з урахуванням регіональної специфіки та Керівних принципів сталого просторового розвитку Європейського континенту (Ганновер, 2000 рік).
 
72. Першопричинами екологічних проблем України є:
 		       
73. успадкована від колишнього СРСР системна соціально-економічна та екологічна криза, що посилена процесом адаптації до ринкових умов;
 		       
74. недостатнє розуміння в суспільстві та державі пріоритету збереження навколишнього природного середовища та переваг сталого розвитку;
 		       
75. деградація суспільної свідомості, включаючи "споживацьке" ставлення до навколишнього природного середовища, зокрема використання природних ресурсів;
 		       
76. недостатня сформованість інститутів громадянського суспільства;
 		       
77. недосконала система державного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища, регулювання використання природних ресурсів, відсутність чіткого розподілу природоохоронних та господарських функцій;
 		       
78. недотримання природоохоронного законодавства;
 		       
79. зношеність основних фондів промислової та транспортної інфраструктури країни.
 		       
80. РОЗДІЛ 2. МЕТА І ПРИНЦИПИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ
 		    РОЗДІЛ 2. МЕТА І ПРИНЦИПИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ
 
81. Метою національної екологічної політики є збереження та відновлення екосистеми на всій території України, що необхідна для гармонічного існування живої і неживої природи, досягнення рівноваги використання природних ресурсів, їх відновлення та розвитку суспільства, а також гарантування екологічно безпечного природного середовища для життя і здоров’я населення.
 		 -24- Семинога А.І.
 Розділ ІІ "Мета і принципи національної екологічної політики" викласти у редакції:
"Метою національної екологічної політики є стабілізація і поліпшення стану навколишнього природного середовища України шляхом інтеграції екологічної політики до соціально-економічного розвитку України для гарантування екологічно безпечного природного середовища для життя і здоров’я населення, впровадження екологічно збалансованої системи природокористування та збереження природних екосистем.
Основними принципами національної екологічної політики є:
посилення ролі екологічного управління в системі державного управління України з метою досягнення рівності трьох складових розвитку (економічної, екологічної, соціальної), яка зумовлює орієнтування на пріоритети сталого розвитку;
врахування екологічних наслідків під час прийняття управлінських рішень, при розробленні документів, які містять політичні та/або програмні засади державного, галузевого (секторального), регіонального та місцевого розвитку;
міжсекторальне партнерство та залучення зацікавлених сторін;
запобігання, що передбачає аналіз і прогнозування екологічних ризиків, які ґрунтуються на результатах стратегічної екологічної оцінки, державної екологічної експертизи, а також державного моніторингу навколишнього природного середовища;
забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи;
відповідальність нинішнього покоління за збереження довкілля на благо прийдешніх поколінь;
участь громадськості у формуванні та реалізації екологічної політики, а також урахуванні їх пропозицій при удосконаленні природоохоронного законодавства;
невідворотність відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
пріоритетність вимог "забруднювач навколишнього природного середовища та користувач природних ресурсів платять повну ціну";
відповідальність органів виконавчої влади за доступність і достовірність офіційної екологічної інформації
 		Враховано   Метою національної екологічної політики є стабілізація і поліпшення стану навколишнього природного середовища України шляхом інтеграції екологічної політики до соціально-економічного розвитку України для гарантування екологічно безпечного природного середовища для життя і здоров’я населення, впровадження екологічно збалансованої системи природокористування та збереження природних екосистем.
 
82. Основними принципами національної екологічної політики є:
 		    Основними принципами національної екологічної політики є:
 
83. забезпечення збалансованості екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільного розвитку держави;
 		    посилення ролі екологічного управління в системі державного управління України з метою досягнення рівності трьох складових розвитку (економічної, екологічної, соціальної), яка зумовлює орієнтування на пріоритети сталого розвитку;
врахування екологічних наслідків під час прийняття управлінських рішень, при розробленні документів, які містять політичні та/або програмні засади державного, галузевого (секторального), регіонального та місцевого розвитку;
 
84. інтеграція екологічних цілей у галузеву політику на тому ж рівні, що економічні та соціальні цілі;
 		    міжсекторальне партнерство та залучення зацікавлених сторін;
запобігання надзвичайним ситуаціям природного і техногенного характеру, що передбачає аналіз і прогнозування екологічних ризиків, які ґрунтуються на результатах стратегічної екологічної оцінки, державної екологічної експертизи, а також державного моніторингу навколишнього природного середовища;
 
85. забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи;
 		    забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи;
 
86. сприяння усвідомленню суспільством необхідності збереження навколишнього природного середовища для майбутніх поколінь;
 		    відповідальність нинішнього покоління за збереження довкілля на благо прийдешніх поколінь;
 
87. участь громадськості у формуванні та реалізації екологічної політики;
 		    участь громадськості та суб’єктів господарювання у формуванні та реалізації екологічної політики, а також урахування їхніх пропозицій при вдосконаленні природоохоронного законодавства;
 
88. невідворотність відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
 		    невідворотність відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
 
89. пріоритетність вимог "забруднювач навколишнього природного середовища та користувач природних ресурсів платять повну ціну";
 		    пріоритетність вимог "забруднювач навколишнього природного середовища та користувач природних ресурсів платять повну ціну";
 
90. розподіл благ для населення від використання природних ресурсів і забезпечення доступу до них на справедливій основі;
 		    відповідальність органів виконавчої влади за доступність, своєчасність і достовірність екологічної інформації;
 
91. достовірність екологічної інформації.
 		 -25- Глазунов С.М.
Шпенов Д.Ю.
 П’ятий принцип національної екологічної політики викласти так: "участь громадськості та суб’єктів господарювання у формуванні та реалізації екологічної політики, а також урахуванні їх пропозицій при розробленні природоохоронного законодавства;"
Восьмий принцип національної екологічної політики викласти так: "доступність, достовірність та своєчасність отримання екологічної інформації;
Доповнити перелік принципів національної екологічної політики таким принципом: "державна підтримка та стимулювання вітчизняних суб’єктів господарювання, які здійснюють модернізацію виробництва, направлену на зменшення негативного впливу на навколишнє природне середовище"
 		Враховано   доступність, достовірність та своєчасність отримання екологічної інформації;
державна підтримка та стимулювання вітчизняних суб’єктів господарювання, які здійснюють модернізацію виробництва, спрямовану на зменшення негативного впливу на навколишнє природне середовище.
 
92. РОЗДІЛ 3. СТРАТЕГІЧНІ ЦІЛІ ТА ЗАВДАННЯ
 		    РОЗДІЛ 3. СТРАТЕГІЧНІ ЦІЛІ ТА ЗАВДАННЯ
 
93. Національна екологічна політика спрямована на досягнення таких стратегічних цілей:
 		    Національна екологічна політика спрямована на досягнення таких стратегічних цілей:
 
94. Ціль 1.Підвищення рівня суспільної екологічної свідомості
 		    Ціль 1. Підвищення рівня суспільної екологічної свідомості
 
95. Завданнями у цій сфері є:
 		 -26- Глазунов С.М.
 У розділі 3 "Стратегічні цілі та завдання" завдання цілі 1 викласти у такій редакції:
створення національної інформаційної системи охорони навколишнього природного середовища;
збільшення частки екологічної інформації та соціальної реклами природоохоронного спрямування, що регулярно поширюється засобами масової інформації до 2015 року на 15 відсотків, до 2020 року на 30 відсотків базового рівня (тут і далі за текстом базовим є рівень 2010 року);
сприяння розвитку інформаційних центрів, територіальних органів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та Орхуського інформаційного центру, утвореного при спеціально уповноваженому органі виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища;
створення до 2015 року мережі загальнодержавної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи забезпечення доступу до екологічної інформації, що включатиме зокрема національну систему кадастрів природних ресурсів, реєстри викидів та перенесення забруднюючих речовин і до 2020 року системи управління екологічною інформацією, що відповідає стандартам ЄС;
розроблення до 2012 року та впровадження до 2020 року програми підтримки проектів громадських екологічних організацій і доведення обсягу її фінансування до рівня, не менше ніж 2 відсотки (від загальних видатків Державного фонду охорони навколишнього природного середовища України) до 2015 року та до 3% до 2020 року;
розроблення до 2015 року і реалізація Стратегії екологічної освіти для сталого розвитку українського суспільства та економіки України;
створення до 2015 року системи екологічного навчання та підвищення кваліфікації державних службовців, до компетенції яких належать питання охорони навколишнього природного середовища;
створення до 2015 року мережі регіональних екологічно-просвітницьких центрів на базі закладів освіти, неурядових природоохоронних організацій тощо;
розроблення до 2015 року організаційного механізму місцевого, регіонального та національного рівня для активного залучення громадськості до процесу екологічної освіти для сталого розвитку, екологічної просвіти та виховання;
систематичне інформування про діяльність органів виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища через засоби масової інформації, Інтернет;
створення до 2012 року і впровадження до 2015 року механізму забезпечення доступу громадськості до екологічної інформації та участі у прийнятті рішень відповідно до положень Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуської конвенції);
сприяння виданню та розповсюдженню Доповіді громадських екологічних організацій щодо проведення громадської оцінки національної екологічної політики починаючи з 2011 року
створення до 2015 року умов для проведення громадської оцінки діяльності органів виконавчої влади, здійснення громадського контролю з питань охорони навколишнього природного середовища;
сприяння місцевим громадам щодо впровадження невиснажливого господарювання та екологічно дружніх технологій; створення в кожній області інформаційно-експериментальних та демонстраційно-навчальних центрів підтримки заходів з впровадження та розповсюдження моделей невиснажливого господарювання та екологічно дружніх технологій до 2020 р.;
надання державної підтримки створенню і розвитку населених пунктів, що використовують енерго- та ресурсозберігаючі технології житлового будівництва, та комплексне впровадження таких технологій до 2015 р.
Включення питань формування екологічної культури, екологічної освіти та просвіти в державні цільові, регіональні та місцеві програми розвитку
 		Враховано   Завданнями у цій сфері є:
 
96. створення національної інформаційної системи охорони навколишнього природного середовища;
 		    створення національної інформаційної системи охорони навколишнього природного середовища;
 
97. збільшення частки екологічно значущої інформації та соціальної реклами природоохоронного спрямування, що регулярно поширюється засобами масової інформації до 2015 року на 15 відсотків, до 2020 року на 30 відсотків базового рівня (базовим є рівень 2010 року);
 		    збільшення частки екологічної інформації та соціальної реклами природоохоронного спрямування, що регулярно поширюється засобами масової інформації: до 2015 року - на 15 відсотків, до 2020 року - на 30 відсотків базового рівня (тут і далі за текстом базовим є рівень 2010 року);
 
98. постійне сприяння розвитку інформаційних центрів, територіальних органів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та Орхуського інформаційного центру, утвореного при спеціально уповноваженому органі виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища відповідно до вимог Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (далі — Орхуська конвенція);
 		    сприяння розвитку інформаційних центрів, територіальних органів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та Орхуського інформаційного центру, утвореного при спеціально уповноваженому органі виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища;
 
99. створення до 2015 року державної системи інтернет-ресурсів з екологічних питань, національної системи ресурсних кадастрів, реєстрів викидів та перенесення забруднюючих речовин і до 2020 року системи управління екологічною інформацією, що відповідає стандартам ЄС;
 		    створення до 2015 року мережі загальнодержавної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи забезпечення доступу до екологічної інформації, що включатиме, зокрема, національну систему кадастрів природних ресурсів, реєстри викидів та перенесення забруднюючих речовин, і до 2020 року - системи управління екологічною інформацією, відповідно до стандартів ЄС;
 
100. розроблення до 2012 року та виконання до 2020 року програми підтримки проектів громадських екологічних організацій, збільшення обсягу її фінансування на 15 відсотків базового рівня;
 		    розроблення до 2012 року та впровадження до 2020 року програми підтримки проектів громадських екологічних організацій і доведення обсягу її фінансування: у 2015 році - до рівня не менше 2 відсотків загальних видатків Державного фонду охорони навколишнього природного середовища України, у 2020 році – не менше 3 відсотків цих видатків;
 
101. розроблення до 2015 року і реалізація Стратегії освіти в інтересах сталого розвитку;
 		    розроблення до 2015 року і реалізація Стратегії екологічної освіти з метою сталого розвитку українського суспільства та економіки України;
 
102. створення до 2015 року системи екологічного навчання та підвищення кваліфікації державних службовців, до компетенції яких належать питання щодо охорони навколишнього природного середовища;
 		    створення до 2015 року системи екологічного навчання та підвищення кваліфікації державних службовців, до компетенції яких належать питання охорони навколишнього природного середовища;
створення до 2015 року мережі регіональних екологічно-просвітницьких центрів на базі закладів освіти, неурядових природоохоронних організацій тощо;
 
103. розроблення до 2015 року організаційного механізму місцевого, регіонального та національного рівня для активного залучення громадськості до процесу екологічної освіти, освіти в інтересах сталого розвитку;
 		    розроблення до 2015 року організаційного механізму місцевого, регіонального та національного рівня для активного залучення громадськості до процесу екологічної освіти з метою сталого розвитку, екологічної просвіти та виховання;
 
104. систематичне інформування про діяльність органів виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища через засоби масової інформації, Інтернет;
 		    систематичне інформування про діяльність органів виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища через офіційні веб-сайти та засоби масової інформації;
 
105. створення до 2012 року і впровадження до 2015 року механізму забезпечення доступу громадськості до екологічної інформації та участі у прийнятті рішень відповідно до положень Орхуської конвенції;
 		    створення до 2012 року і впровадження до 2015 року механізму забезпечення доступу громадськості до екологічної інформації та участі у прийнятті рішень відповідно до положень Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості у процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуської конвенції);
 
106. сприяння виданню починаючи з 2010 року та розповсюдженню Доповіді громадських екологічних організацій щодо проведення громадської оцінки національної екологічної політики;
 		    сприяння виданню та розповсюдженню Доповіді громадських екологічних організацій щодо проведення громадської оцінки національної екологічної політики, починаючи з 2011 року;
 
107. створення до 2015 року умов для проведення громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади, здійснення громадського контролю з питань щодо охорони навколишнього природного середовища;
 		    створення до 2015 року умов для проведення громадської оцінки діяльності органів виконавчої влади, здійснення громадського контролю з питань охорони навколишнього природного середовища;
 
108. утворення до 2020 року в областях центрів для здійснення практичних заходів щодо впровадження моделей невиснажливого господарювання та екологічно чистих технологій виробництва у населених пунктах, де використовуються енерго- та ресурсозберігаючі технології житлового будівництва;
 		    сприяння місцевим громадам щодо впровадження невиснажливого господарювання та екологічно дружніх технологій; створення в кожній області інформаційно-експериментальних та демонстраційно-навчальних центрів підтримки заходів з впровадження та поширення моделей невиснажливого господарювання та екологічно дружніх технологій до 2020 року;
 
109. проведення до 2015 року оцінки економічних та соціальних результатів створення і розвитку населених пунктів, що використовують енерго- та ресурсозберігаючі технології житлового будівництва, та комплексне впровадження таких технологій.
 		 -27- Глазунов С.М.
Шпенов Д.Ю.
 У розділі 3 "Стратегічні цілі та завдання" завдання шосте викласти у такій редакції: "розроблення до 2015 року і реалізація Стратегії екологічної освіти для сталого розвитку українського суспільства;"
 		Враховано   надання державної підтримки створенню і розвитку населених пунктів, що використовують енерго- та ресурсозберігаючі технології житлового будівництва, та комплексне впровадження таких технологій до 2015 року;
включення питань формування екологічної культури, екологічної освіти та просвіти в державні цільові, регіональні та місцеві програми розвитку.
 
    -28- Кармазін Ю.А.
 Абзац 3 частину 1 цілі 1 розділу 3 викласти в такій редакції:«постійне сприяння розвитку доступу до інформації спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та його територіальних органів щодо охорони навколишнього природного середовища через офіційні веб-сайти цих органів відповідно до вимог Орхуської Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (далі -Орхуська конвенція);».
 		Враховано частково    
    -29- Кармазін Ю.А.
 Абзац 4 частину 1 цілі 1 розділу 3 викласти в такій редакції: «створення до липня 2011 року офіційних веб-сайтів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та його територіальних органів з розміщенням на них інформації з екологічних питань, національної системи ресурсних кадастрів, реєстрів викидів та перенесення забруднюючих речовин і до 2020 року системи управління екологічною інформацією, що відповідає стандартам ЄС.
 		Враховано частково    
    -30- Кармазін Ю.А.
 Абзац 9 частину 1 цілі 1 розділу 3 викласти в такій редакції: "систематичне інформування про діяльність органів виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища через офіційні веб-сайти та засоби масової інформації.
 		Враховано    
    -31- Кармазін Ю.А.
 Абзац 10 частину 1 цілі 1 розділу 3 викласти в такій редакції: "створення до липня 2011 року і впровадження до 2012 року механізму забезпечення доступу громадськості до екологічної інформації та участі у прийнятті рішень відповідно до положень Орхуської конвенції;"
 		Враховано частково    
    -32- Кармазін Ю.А.
 Абзац 10 частини 1 цілі 1 розділу 3 викласти в такій редакції: "сприяння починаючи з 2010 року підготовці і розміщенню на офіційних веб-сайтах відповідних органів державної влади Доповіді громадських екологічних організацій щодо проведення громадської оцінки національної екологічної політики;". Розміщення в електронному вигляді зменшить витрати і дозволить надати доступ до цієї інформації ЗМІ.
 		Враховано частково    
110. Ціль 2. Поліпшення екологічної ситуації та підвищення рівня екологічної безпеки
 		    Ціль 2. Поліпшення екологічної ситуації та підвищення рівня екологічної безпеки
 
111. Завданнями у цій сфері є:
 		 -33- Семинога А.І.
 Завдання цілі 2 Розділу 3, щодо атмосферного повітря, водних ресурсів, викласти у редакції:"підвищення рівня екологічної безпеки шляхом запровадження до 2015 року комплексного підходу до проведення оцінки ризиків, попередження та мінімізації наслідків стихійних лих відповідно до Йоганнесбурзького плану дій
атмосферне повітря
зменшення обсягу викидів загальнопоширених забруднюючих речовин:
стаціонарними джерелами до 2015 року на 10 відсотків і до 2020 року на 25 відсотків базового рівня;
пересувними джерелами шляхом встановлення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах до 2015 року відповідно до стандартів Євро-4, до 2020 року — Євро-5;
визначення цільових показників вмісту небезпечних речовин в атмосферному повітрі, зокрема для важких металів, неметанових летких органічних сполук, завислих часток пилу (діаметром менше 10 мікрон) та стійких органічних забруднюючих речовин з метою їх врахування при встановленні технологічних нормативів викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення;
оптимізація структури енергетичного сектору національної економіки шляхом збільшення обсягу використання енергетичних джерел з низьким рівнем викидів двоокису вуглецю до 2015 року на 10 відсотків і до 2020 року на 20 відсотків, а також забезпечення скорочення обсягу викидів парникових газів відповідно до задекларованих Україною міжнародних зобов’язань в рамках Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН "Про зміну клімату";
визначення до 2015 року основних засад державної політики з адаптації до зміни клімату, розроблення та поетапне виконання національного плану заходів щодо пом’якшення наслідків зміни клімату та запобігання антропогенного впливу на зміну клімату на період до 2030 року, в тому числі в рамках реалізації механізму Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН "Про зміну клімату", проектів спільного впровадження та проектів цільових екологічних (зелених) інвестицій;"
реформування протягом першого етапу року системи державного управління в галузі охорони та раціонального використання вод шляхом впровадження інтегрованого управління водними ресурсами за басейновим принципом;
реконструкція існуючих та будівництво нових міських очисних споруд з метою зниження до 2020 року на 15 відсотків рівня забруднення вод забруднюючими речовинами (насамперед органічними речовинами, сполуками азоту і фосфору), а також зменшення до 2020 року на 20 відсотків (до базового року) скиду недостатньо очищених стічних вод;
 		Враховано   Завданнями у цій сфері є:
підвищення рівня екологічної безпеки шляхом запровадження до 2015 року комплексного підходу до проведення оцінки ризиків, запобігання та мінімізації наслідків стихійних лих відповідно до Йоганнесбурзького плану дій:
 
112. атмосферне повітря
 		    атмосферне повітря
 
113. створення систем екологічного управління та підготовки державних цільових програм охорони навколишнього природного середовища для окремих галузей національної економіки, що передбачають технічне переоснащення виробничого комплексу в результаті реалізації інноваційних проектів, впровадження енергоефективних і ресурсозберігаючих технологій, маловідходних, безвідходних та екологічно безпечних технологічних процесів;
 		    зменшення обсягу викидів загальнопоширених забруднюючих речовин:
стаціонарними джерелами до 2015 року на 10 відсотків і до 2020 року на 25 відсотків базового рівня;
пересувними джерелами шляхом встановлення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах до 2015 року відповідно до стандартів Євро-4, до 2020 року — Євро-5;
 
114. оптимізація структури енергетичного сектору національної економіки в результаті збільшення обсягу використання енергетичних джерел з низьким рівнем викидів двоокису вуглецю до 2015 року на 10 відсотків і до 2020 року на 20 відсотків;
 		    визначення цільових показників вмісту небезпечних речовин в атмосферному повітрі, зокрема для важких металів, неметанових летких органічних сполук, завислих часток пилу (діаметром менше 10 мікрон) та стійких органічних забруднюючих речовин з метою їх врахування при встановленні технологічних нормативів викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення;
 
115. збільшення обсягу використання відновлюваних і нетрадиційних джерел енергії до 2015 року на 5 відсотків та до 2020 року на 10 відсотків базового рівня;
 		    оптимізація структури енергетичного сектору національної економіки шляхом збільшення обсягу використання енергетичних джерел з низьким рівнем викидів двоокису вуглецю до 2015 року на 10 відсотків і до 2020 року на 20 відсотків, а також забезпечення скорочення обсягу викидів парникових газів відповідно до задекларованих Україною міжнародних зобов’язань в рамках Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН "Про зміну клімату";
 
116. зменшення обсягу викидів загальнопоширених забруднюючих речовин стаціонарними джерелами до 2015 року на 10 відсотків і до 2020 року
 		    визначення до 2015 року основних засад державної політики з адаптації до зміни клімату, розроблення та поетапне виконання національного плану заходів щодо пом’якшення наслідків зміни клімату та запобігання антропогенному впливу на зміну клімату на період до 2030 року, в тому числі в рамках реалізації механізму Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН "Про зміну клімату", проектів спільного впровадження та проектів цільових екологічних (зелених) інвестицій;
 
117. на 25 відсотків базового рівня, а також пересувними джерелами в результаті встановлення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах до 2015 року відповідно до стандартів Євро-4, до 2020 року — Євро-5;
 		       
118. приведення до 2015 року методології інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин та їх обсягів у відповідність з рекомендаціями Європейської спільної програми спостережень та оцінки розповсюдження забруднювачів повітря на великі відстані;
 		       
119. визначення основних засад державної політики щодо запобігання змінам клімату, розроблення та поетапне виконання національного плану заходів щодо пом’якшення наслідків зміни клімату на період до 2020 року;
 		       
120. реалізація механізму Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, зокрема проектів спільного впровадження, проектів цільових екологічних (зелених) інвестицій;
 		       
121. водні ресурси
 		    охорона водних ресурсів
 
122. реформування до 2020 року системи державного управління в галузі охорони та раціонального використання вод;
 		    реформування протягом першого етапу системи державного управління в галузі охорони та раціонального використання вод шляхом впровадження інтегрованого управління водними ресурсами за басейновим принципом;
 
123. створення до 2015 року екологічно та економічно обґрунтованої системи платежів за спеціальне використання та збору за забруднення водних ресурсів з урахуванням механізму стимулювання суб’єктів господарювання до раціонального водокористування; встановлення до
 		       
124. 2020 року екологічно та економічно обґрунтованих тарифів на послуги з водопостачання;
 		       
125. зниження до 2020 року на 15 відсотків рівня забруднення вод забруднюючими речовинами (насамперед п’ятиденна біологічна потреба кисню, хімічна потреба кисню, сполуки азоту і фосфору) в результаті реконструкції існуючих та будівництва нових міських очисних споруд;
 		    реконструкція існуючих та будівництво нових міських очисних споруд з метою зниження до 2020 року на 15 відсотків рівня забруднення вод забруднюючими речовинами (насамперед органічними речовинами, сполуками азоту і фосфору), а також зменшення до 2020 року на 20 відсотків (до базового року) скиду недостатньо очищених стічних вод;
 
126. запровадження до 2020 року управління водними ресурсами за басейновим принципом;
 		       
127. удосконалення і впровадження до 2015 року технологічних процесів підготовки питної води та очищення стічних вод, а також забезпечення контролю за станом систем централізованого водопостачання та водовідведення для зменшення втрат води та поліпшення її якості;
 		 -34- Глазунов С.М.
Шпенов Д.Ю.
 Назву підрозділу "водні ресурси" цілі 2, Розділу 3 викласти в редакції "охорона водних ресурсів".
Завдання цілі 2, водні ресурси, Завдання перше та третє викласти в такій редакції: "реформування до 2013 року системи державного управління в галузі охорони та раціонального використання вод шляхом впровадження інтегрованого управління водними ресурсами за басейновим принципом;
 		Враховано частково      
128. розроблення та виконання до 2020 року державних цільових програм з впровадження новітніх технологій очищення промислових стічних вод та утилізації їх осадів;
 		       
129. розроблення та виконання до 2015 року плану заходів щодо зменшення рівня забруднення внутрішніх морських вод і територіального моря з метою запобігання зростанню антропогенного впливу на навколишнє природне середовище Чорного і Азовського морів;
 		 -35- Глазунов С.М.
 Абзац восьмий розділу 3 цілі "Водні ресурси" після слів "природне середовище" доповнити словами "та відновлення екосистеми".
 		Враховано   розроблення та виконання до 2015 року плану заходів щодо зменшення рівня забруднення внутрішніх морських вод і територіального моря з метою запобігання зростанню антропогенного впливу на навколишнє природне середовище та відновлення екосистеми Чорного і Азовського морів;
 
130. створення до 2020 року системи інтегрованого управління природокористуванням у прибережній смузі Чорного і Азовського морів;
 		       
131. земельні ресурси
 		    охорона земель і ґрунтів
 
132. удосконалення механізму стимулювання суб’єктів господарювання до раціонального землекористування та відновлення природних ландшафтів і екосистем, рекультивації і відновлення непридатних до використання земель, що утворилися внаслідок порушення встановленого режиму їх використання;
 		 -36- Семинога А.І.
 Ціль 2 Розділу 3 щодо земельних ресурсів викласти в такій редакції:
"охорона земель і грунтів
зменшення до 2020 року в середньому на 5—10 відсотків площ орних земель в областях шляхом виведення із складу орних земель схилів, крутизною більш як 3 градуси, земель водоохоронних зон, консервації деградованих, малопродуктивних та техногенно забруднених сільськогосподарських угідь із подальшим їх залісненням в лісовій та лісостеповій зонах та залуженням у степовій зоні;
забезпечення до 2015 року повного врахування природоохоронних вимог в процесі відведення земель для розміщення об’єктів промисловості, будівництва, енергетики, транспорту і зв’язку та під час вирішення питань щодо вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок;
розроблення і впровадження до 2020 року системи управління агроландшафтами лісомеліоративними методами на засадах сталого розвитку".
 		Враховано   зменшення до 2020 року в середньому на 5—10 відсотків площ орних земель в областях шляхом виведення із складу орних земель схилів крутизною більш як 3 градуси, земель водоохоронних зон, консервації деградованих, малопродуктивних та техногенно забруднених сільськогосподарських угідь з подальшим їх залісненням у лісовій та лісостеповій зонах та залуженням у степовій зоні;
 
133. зменшення до 2020 року в середньому на 5—10 відсотків площ орних земель в областях у результаті інтенсифікації методів ведення сільського господарства шляхом виключення із складу орних земель схилів, крутизною більш як 3 градуси, земель водоохоронних зон, консервації деградованих, малопродуктивних та техногенно забруднених сільськогосподарських угідь;
 		    забезпечення до 2015 року повного врахування природоохоронних вимог у процесі відведення земель для розміщення об’єктів промисловості, будівництва, енергетики, транспорту і зв’язку та під час вирішення питань щодо вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок;
 
134. збільшення до 2020 року на 5 відсотків частки сільськогосподарських угідь екстенсивного використання (сіножаті, пасовища) відповідно до науково обґрунтованих показників з урахуванням місцевих особливостей;
 		    розроблення і впровадження до 2020 року системи управління агроландшафтами лісомеліоративними методами на засадах сталого розвитку;
 
135. зменшення до 2020 року на 3 відсотки площ земель, на яких розмішено об’єкти промислового виробництва, будівництва, транспорту та зв’язку відповідно до стандартів ЄС;
 		       
136. визначення до 2015 року дієвого механізму зниження рівня забруднення і засмічення ґрунтів і стимулювання землевласників та землекористувачів до провадження екологічно збалансованої діяльності;
 		       
137. удосконалення до 2015 року планів землеустрою і просторового планування міських і сільських територій з метою розроблення до 2020 року регіональних програм сталого розвитку землекористування;
 		       
138. створення до 2020 року екомережі як ефективного механізму регулювання земельних відносин для відновлення навколишнього природного середовища, підвищення природно-ресурсного потенціалу території, збереження біо- та ландшафтного різноманіття;
 		       
139. посилення до 2020 року природоохоронної складової в процесі відведення земель для розміщення об’єктів промисловості, будівництва, енергетики, транспорту і зв’язку;
 		       
140. створення до 2020 року ринкової системи управління у сфері охорони земель та сталого землекористування відповідно до стандартів ЄС;
 		       
141. забезпечення до 2015 року виконання першочергових вимог екологічної безпеки під час вирішення питань щодо вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок;
 		       
142. створення до 2015 року комплексної системи державних стандартів, норм і правил у сфері охорони земель та сталого землекористування;
 		       
143. забезпечення повної реабілітації територій, забруднених унаслідок провадження військової діяльності;
 		       
144. лісові ресурси
 		 -37- Семинога А.І.
 Ціль 2 Розділу 3 щодо лісових ресурсів викласти в такій редакції
"охорона лісів збільшення до 2020 року площі залісення території до 17 відсотків території держави в результаті відновлення лісів та лісорозведення на земельних ділянках лісового фонду, створення захисних лісових насаджень на землях несільськогосподарського призначення і землях, відведених для залісення, відновлення та створення нових полезахисних лісових смуг окрім природних степових ділянок;
 		Враховано   охорона лісів
 
145. удосконалення системи управління в частині розподілу повноважень між центральними органами виконавчої влади та уникнення дублювання функцій з контролю та нагляду;
 		    збільшення до 2020 року площі заліснення території до 17 відсотків території держави шляхом відновлення лісів та лісорозведення на земельних ділянках лісового фонду, створення захисних лісових насаджень на землях несільськогосподарського призначення і землях, відведених для заліснення, відновлення та створення нових полезахисних лісових смуг, окрім природних степових ділянок;
 
146. удосконалення механізму раціонального використання лісових ресурсів, зокрема в результаті запровадження до 2020 року рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів;
 		       
147. здійснення до 2020 року заходів щодо забезпечення ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів;
 		       
148. визначення до 2020 року економічно-правового механізму стимулювання лісорозведення;
 		       
149. збільшення до 2020 року площі залісення території до 17 відсотків території держави в результаті відновлення лісів та лісорозведення на земельних ділянках лісового фонду, створення захисних лісових насаджень на землях несільськогосподарського призначення і землях, відведених для залісення, відновлення та створення нових полезахисних лісових смуг;
 		       
150. геологічне середовище та надра
 		    геологічне середовище та надра
 
151. визначення до 2015 року правового механізму обов’язкової рекультивації та екологічної реабілітації територій, порушених внаслідок проведення гірничих робіт, зокрема доведення до 2020 року площ рекультивації земель до 4,3 тис. гектарів;
 		 -38- Горошкевич О.С.
 Ціль 2 Розділу 3 щодо геологічного середовища та надр викласти в такій редакції: " впровадження до 2020 року екологічно безпечних технологій проведення гірничих робіт та обов’язкової рекультивації та екологічної реабілітації територій, порушених внаслідок провадження виробничої діяльності підприємств хімічної, гірничо-видобувної, нафтопереробної промисловості, зокрема доведення до 2020 року площ рекультивації земель не менше 4,3 тис. гектарів;
 		Враховано   впровадження до 2020 року екологічно безпечних технологій проведення гірничих робіт, обов’язкової рекультивації та екологічної реабілітації територій, порушених внаслідок провадження виробничої діяльності підприємствами хімічної, гірничо-добувної, нафтопереробної промисловості, зокрема забезпечення до 2020 року рекультивації земель на площі не менше 4,3 тисячі гектарів;
 
152. впровадження до 2020 року екологічно безпечних технологій проведення гірничих робіт із закладенням породи у відпрацьований підземний простір шахт і рудників, утилізації та рекультивації шламонакопичувачів, ставків-випаровувачів, що утворилися в результаті провадження виробничої діяльності підприємств хімічної, гірничо-видобувної, нафтопереробної промисловості;
 		 -39- Горошкевич О.С.
 Підрозділ "геологічне середовище та надра" цілі 2 Розділу 3 доповнити завданнями такого змісту:
"забезпечення максимально повного використання вилучення корисних копалин, мінімізації відходів при їх видобутку та переробці;
здійснення до 2015 року державного обліку артезіанських свердловин та обладнання їх засобами виміру обсягів видобутої води"
 		Враховано   забезпечення максимально повного використання видобутих корисних копалин, мінімізації відходів при їх видобутку та переробці;
здійснення до 2015 року державного обліку артезіанських свердловин та обладнання їх засобами виміру обсягів видобутої води;
 
153. захист від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру
 		    захист від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру
 
154. підвищення до 2020 року ефективності функціонування державної системи координації діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру та оперативного реагування в разі їх виникнення; розроблення механізму транскордонної координації діяльності із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру та оперативного реагування в разі їх виникнення;
 		 -40- Семинога А.І.
 Завдання цілі 2 Розділу 3, щодо захисту від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру викласти в редакції:
"підвищення до 2020 року ефективності функціонування державної системи координації діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру та збільшення оперативності реагування на них в разі їх виникнення
модернізація до 2020 року національної системи інформування населення з питань надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру;
забезпечення функціонування локальних систем оповіщення населення;"
 		Враховано   підвищення до 2020 року ефективності функціонування державної системи координації діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру та підвищення оперативності реагування у разі їх виникнення;
 
155. здійснення до 2015 року комплексу заходів щодо обладнання потенційно небезпечних об’єктів системами раннього виявлення надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру та оповіщення людей у разі їх виникнення;
 		       
156. розроблення до 2015 року та забезпечення виконання до 2020 року галузевих програм охорони навколишнього природного середовища, що передбачають, зокрема, запобігання виникненню надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру та оперативного реагування на них;
 		       
157. складення до 2015 року державного реєстру суб’єктів господарювання, установ та організацій, що становлять потенційну загрозу виникнення надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, а також тих, що становлять загрозу для навколишнього природного середовища в разі виникнення таких ситуацій;
 		       
158. модернізація до 2020 року національної системи інформування населення в разі виникнення надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру та активного залучення засобів масової інформації до інформування населення з метою підвищення ефективності зазначеної системи;
 		    модернізація до 2020 року національної системи інформування населення з питань надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру;
забезпечення функціонування локальних систем оповіщення населення;
 
159. визначення ефективного механізму координації діяльності центральних органів виконавчої влади з обліку інформації про споруди та установки, експлуатація яких може бути небезпечною для навколишнього природного середовища та здоров’я населення;
 		 -41- Скубенко В.П.
 Абзац 7 частини шість Розділу 3 (цілі 2) викласти в такій редакції: "забезпечення виконання до 2015 року заходів зі зменшення обсягу винесення радіонуклідів за межі зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення шляхом функціонування науково обґрунтованої системи, що поєднує природні відновлювані процеси з меліоративними, лісоохоронними та технічними заходами, які підвищують бар’єрні функції природно-техногенного комплексу зони відчуження;"
Розділ 3 ціль 2 доповнити наступними абзацами:
"проведення постійно діючого радіоекологічного моніторингу під час виконання робіт із зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об’єкту "Укриття" на екологічно безпечну систему;
реалізація проектів реабілітації територій що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи та повернення земель чорнобильської зони відчуження до економіки України з метою подальшого ефективного використання і розвитку промислового майданчика та виробничої інфраструктури Чорнобильської АЕС та зони відчуження;
зниження рівнів опромінення населення та реабілітація що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи шляхом забезпечення радіаційного захисту населення і довкілля, розвитку продуктивних сил забруднених регіонів, відновлення виробничої та соціальної інфраструктури на цих територіях, зняття з них обмежень у виробництві сільськогосподарської продукції;
забезпечення радіоекологічних і соціально - економічних заходів на радіоактивно забруднених територіях, підтримка і ведення розподільних банків даних щодо радіоактивного забруднення природного середовища (на рівні районів і областей), оцінки доз опромінення населення, що проживає на забруднених територіях, шляхом оцінки, прогнозування і прийняття оперативних рішень;
реалізація проектів ефективного використання лісових ресурсів на територіях радіоактивно забруднених внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, насамперед з метою попередження лісових пожеж.;
укріплення до 2020 року берегів водних об’єктів в межах населених пунктів;
визначення протягом першого етапу усіх територій, на яких існує загроза виникнення надзвичайних ситуацій у зв’язку з незадовільним техногенним та екологічним станом, та районування їх з поділом на категорії небезпеки".
 		Враховано   забезпечення виконання до 2015 року заходів зі зменшення обсягу винесення радіонуклідів за межі зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення шляхом функціонування науково обґрунтованої системи, що поєднує природні відновлювальні процеси з меліоративними, лісоохоронними та технічними заходами, які підвищують бар’єрні функції природно-техногенного комплексу зони відчуження;
 
160. розроблення до 2015 року плану заходів щодо обмеження поширення радіонуклідів із зони відчуження Чорнобильської АЕС;
 		    проведення постійно діючого радіоекологічного моніторингу під час виконання робіт із зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об’єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему;
реалізація проектів реабілітації територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, та повернення земель чорнобильської зони відчуження в економіку України з метою подальшого ефективного використання і розвитку промислового майданчика та виробничої інфраструктури Чорнобильської АЕС та зони відчуження;
зниження рівнів опромінення населення та реабілітація територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, шляхом забезпечення радіаційного захисту населення і довкілля, розвитку продуктивних сил забруднених регіонів, відновлення виробничої та соціальної інфраструктури на цих територіях, зняття з них обмежень щодо виробництва сільськогосподарської продукції;
забезпечення реалізації радіоекологічних і соціально-економічних заходів на радіоактивно забруднених територіях, підтримка і ведення розподільних банків даних щодо радіоактивного забруднення природного середовища (на рівні районів і областей), оцінки доз опромінення населення, яке проживає на забруднених територіях, шляхом оцінки, прогнозування і прийняття оперативних рішень;
реалізація проектів ефективного використання лісових ресурсів на територіях, радіоактивно забруднених внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, насамперед з метою запобігання лісовим пожежам;
укріплення до 2020 року берегів водних об’єктів у межах населених пунктів;
визначення протягом першого етапу усіх територій, на яких існує загроза виникнення надзвичайних ситуацій у зв’язку з незадовільним техногенним та екологічним станом, та районування їх з поділом на категорії небезпеки;
 
161. відходи та небезпечні хімічні речовини
 		    відходи та небезпечні хімічні речовини
 
162. забезпечення до 2015 року зберігання 70 відсотків побутових відходів міст з населенням не менш як 250 тис. осіб на спеціалізованих та екологічно безпечних полігонах, а також до 2020 року зберігання в повному обсязі таких відходів;
 		 -42- Семинога А.І.
 Завдання цілі 2 Розділу 3, щодо відходів та небезпечних хімічних речовини викласти в редакції:
"забезпечення до 2015 року зберігання 70 відсотків побутових відходів міст з населенням не менш як 250 тис. осіб на спеціалізованих та екологічно безпечних полігонах, а також до 2020 року зберігання в повному обсязі таких відходів, а також зменшення до 2020 року в спеціальних місцях зберігання побутових відходів на 15 відсотків базового рівня частки відходів, що піддаються біологічній деградації;
збільшення до 2020 року в 1,5 раза обсягу заготівлі, утилізації та використання відходів як вторинної сировини;
впровадження новітніх технологій утилізації твердих побутових відходів;
забезпечення до 2020 року остаточного знешкодження накопичених, непридатних до використання пестицидів шляхом впровадження екологічно безпечних технологій їх знешкодження та розроблення до 2015 року і виконання до 2020 року плану заходів щодо заміни особливо небезпечних хімічних речовин, що виробляються і використовуються в основних секторах національної економіки, та забезпечення їх безпечного транспортування та зберігання;
створення до 2015 року системи безпечного поводження з медичними відходами;
 		Враховано   забезпечення до 2015 року зберігання 70 відсотків побутових відходів міст з населенням не менш як 250 тисяч осіб на спеціалізованих та екологічно безпечних полігонах, а також до 2020 року зберігання в повному обсязі таких відходів, а також зменшення до 2020 року в спеціальних місцях зберігання побутових відходів на 15 відсотків базового рівня частки відходів, що піддаються біологічній деградації;
 
163. зменшення до 2020 року в спеціальних місцях зберігання побутових відходів на 15 відсотків базового рівня частки відходів, що піддаються біологічній деградації;
 		    збільшення до 2020 року в 1,5 разу обсягу заготівлі, утилізації та використання відходів як вторинної сировини;
запровадження новітніх технологій утилізації твердих побутових відходів;
 
164. впровадження технологій більш чистого виробництва з метою зменшення питомих показників утворення відходів, зокрема небезпечних;
 		    забезпечення до 2020 року остаточного знешкодження накопичених непридатних до використання пестицидів шляхом запровадження екологічно безпечних технологій їх знешкодження та розроблення до 2015 року і виконання до 2020 року плану заходів щодо заміни особливо небезпечних хімічних речовин, що виробляються і використовуються в основних секторах національної економіки, та забезпечення їх безпечного транспортування і зберігання;
 
165. забезпечення розвитку інфраструктури для збільшення до 2020 року в 1,5 раза обсягу заготівлі, утилізації та використання відходів як вторинної сировини;
 		    створення до 2015 року системи безпечного поводження з медичними відходами;
 
166. створення до 2015 року:
 		       
167. - системи поводження з пакувальними матеріалами і тарою;
 		       
168. - системи збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил;
 		       
169. - системи збирання, заготівлі та утилізації зношених шин, гумотехнічних виробів та відходів гумотехнічного виробництва;
 		       
170. - системи збирання та утилізації непридатних до використання транспортних засобів;
 		       
171. - системи збирання та утилізації електричного та електронного обладнання;
 		       
172. забезпечення до 2020 року остаточного знешкодження накопичених, непридатних до використання пестицидів шляхом впровадження екологічно безпечних технологій їх знешкодження;
 		       
173. розроблення до 2015 року та виконання до 2020 року плану заходів щодо заміни особливо небезпечних хімічних речовин, що виробляються і використовуються в основних секторах національної економіки та забезпечення їх безпечного транспортування та зберігання;
 		       
174. посилення контролю за цільовим використанням небезпечних хімічних речовин та їх переміщенням шляхом технічного переоснащення Державної екологічної інспекції;
 		       
175. біобезпека
 		    біобезпека
 
176. забезпечення до 2012 року зміцнення кадрового та матеріально-технічного потенціалу інституцій, залучених до створення та впровадження системи біобезпеки в державі;
 		 -43- Семинога А.І.
 Завдання перше цілі 2 Розділу 3, щодо біобезпеки викласти в редакції: "здійснення контролю за ввезенням на територію України генетично модифікованих організмів, запобігання їх неконтрольованому розповсюдженню та удосконалення до 2015 року дозвільної системи у сфері поводження з генетично модифікованими організмами, в тому числі щодо їх транскордонних переміщень, забезпечення координації генетично-інженерної діяльності". Завдання третє, п’яте та шосте вилучити.
 		Враховано   здійснення контролю за ввезенням на територію України генетично модифікованих організмів, запобігання їх неконтрольованому поширенню та удосконалення до 2015 року дозвільної системи у сфері поводження з генетично модифікованими організмами, у тому числі щодо їх транскордонних переміщень, забезпечення координації генетично-інженерної діяльності.
 
177. завершення до 2015 року розроблення нормативно-правових актів з питань державного регулювання і контролю у сфері поводження з генетично модифікованими організмами та провадження генетично-інженерної діяльності;
 		 -44- Глазунов С.М.
Шпенов Д.Ю.
 Друге завдання щодо біобезпеки викласти так:
"забезпечення до 2012 року розроблення нормативно-правових актів з питань державного регулювання і контролю у сфері поводження з генетично модифікованими організмами та провадження генетично-інженерної діяльності;"
 		Враховано   забезпечення протягом першого етапу розроблення нормативно-правових актів з питань державного регулювання і контролю у сфері поводження з генетично модифікованими організмами та провадження генетично-інженерної діяльності;
 
178. стимулювання впровадження систем екологічного управління, зокрема щодо зберігання, перевезення, використання, знищення, знешкодження і захоронення мікроорганізмів, інших біологічно активних речовин та продуктів біотехнології;
 		       
179. удосконалення до 2015 року дозвільної системи у сфері поводження з генетично модифікованими організмами, в тому числі щодо їх транскордонних переміщень, та забезпечення координації генетично-інженерної діяльності;
 		 -45- Глазунов С.М.
Шпенов Д.Ю.
 Четверте завдання щодо біобезпеки викласти так:
"удосконалення до 2012 року дозвільної системи у сфері поводження з генетично модифікованими організмами, в тому числі щодо їх транскордонних переміщень, та забезпечення координації генетично-інженерної діяльності"
Ціль 3. Досягнення безпечного для здоров’я людини стану навколишнього природного середовища
 		Враховано   удосконалення протягом першого етапу дозвільної системи у сфері поводження з генетично модифікованими організмами, в тому числі щодо їх транскордонних переміщень, та забезпечення координації генетично-інженерної діяльності.
 
180. утворення та підтримка функціонування сертифікованої лабораторії, акредитованої для здійснення контролю за ввезенням на територію України генетично модифікованих організмів та запобігання їх неконтрольованому розповсюдженню (одна лабораторія до 2015 року та у разі необхідності до п’яти лабораторій до 2020 року);
 		       
181. постійне надання підтримки діяльності випробувальних лабораторій з визначення вмісту генетично модифікованих організмів у продукції.
 		       
182. Ціль 3. Досягнення безпечного для здоров’я людини стану навколишнього природного середовища
 		    Ціль 3. Досягнення безпечного для здоров’я людини стану навколишнього природного середовища
 
183. Завданнями у цій сфері є:
 		    Завданнями у цій сфері є:
 
184. запобігання порушенням санітарно-гігієнічних вимог до якості повітря в населених пунктах (з кількістю населення не менш як 250 тис. осіб) шляхом створення та удосконалення до 2015 року систем автоматичного моніторингу та посилення екологічного контролю за якістю повітря; забезпечення виконання до 2020 року вимог Директиви Ради ЄС 2008/50/ЕС "Про природну якість повітря та чисте повітря для Європи" для таких населених пунктів;
 		 -46- Глазунов С.М.
 Ціль 3, Розділу 3 викласти в редакції:
запобігання порушенням санітарно-гігієнічних вимог до якості повітря в населених пунктах (з кількістю населення не менш як 250 тис. осіб) шляхом створення та удосконалення до 2015 року систем автоматичного моніторингу та посилення екологічного контролю за якістю повітря;
переважне (90 відсотків) забезпечення дотримання до 2020 року санітарно-гігієнічних вимог до якості поверхневих вод у місцях інтенсивного водокористування населення (для населених пунктів не менше 250 тис. чоловік); забезпечення у повному обсязі дотримання нормативних вимог до джерел централізованого питного водопостачання до 2015 року;
переважне (70 відсотків) забезпечення дотримання до 2020 року санітарно-гігієнічних вимог до якості води, що використовується для потреб питного водопостачання та приготування їжі сільським населенням;
підготовка до 2015 року державної цільової програми проведення оцінки та запобігання ризиків здоров’ю населення України від чинників навколишнього природного середовища, що передбачає застосування методології оцінки ризику; запровадження до 2020 року керованого управління екологічним ризиком (включаючи випадки надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру);
упровадження до 2020 року системи екологічного маркування товарів і продуктів харчування;
виявлення зон екологічного ризику та підготовка державної цільової програми зниження техногенного тиску на здоров’я населення зон екологічного ризику на період до 2020 року;
посилення до 2015 року державного екологічного контролю за дотриманням законодавства у процесі розміщення, будівництва, експлуатації нових і реконструкції існуючих промислових підприємств та інших об’єктів на підставі оцінок ризику для здоров’я населення;
створення до 2015 року інституційних засад для інформування населення щодо екологічних ризиків;
розширення кола питань санітарно-епідеміологічного та природоохоронного характеру у програмі освіти управлінських кадрів до 2015 року та удосконалення до 2020 року системи безперервної фахової освіти для осіб, що працюють у сфері охорони навколишнього природного середовища;
розвиток до 2015 року нормативно-правової бази з екологічного страхування, що ґрунтуватиметься на визначенні питань заподіяння шкоди здоров’ю населення;
розвиток до 2015 року державної системи моніторингу навколишнього природного середовища шляхом її модернізації, посилення координації діяльності суб'єктів моніторингу та вдосконалення систем управління даними як основи для прийняття управлінських рішень.
 		Враховано   запобігання порушенням санітарно-гігієнічних вимог до якості повітря в населених пунктах (з кількістю населення не менш як 250 тисяч осіб) шляхом створення та удосконалення до 2015 року систем автоматичного моніторингу та посилення екологічного контролю за якістю повітря;
 
185. переважне (90 відсотків) забезпечення дотримання до 2020 року санітарно-гігієнічних вимог до якості поверхневих вод у місцях інтенсивного водокористування населення (для населених пунктів не менше 250 тис. чоловік); забезпечення у повному обсязі дотриманих вимог ДСТУ 4808:2007 "Джерела централізованого питного водопостачання. Гігієнічні та екологічні вимоги щодо якості води і правила вибирання для джерел централізованого питного водопостачання" до 2015 року;
 		    переважне (90 відсотків) забезпечення дотримання до 2020 року санітарно-гігієнічних вимог до якості поверхневих вод у місцях інтенсивного водокористування населення (для населених пунктів не менше 250 тисяч осіб); забезпечення у повному обсязі дотримання нормативних вимог до джерел централізованого питного водопостачання до 2015 року;
 
186. переважне (70 відсотків) забезпечення дотримання до 2020 року санітарно-гігієнічних вимог до якості води, що вживається для пиття та приготування їжі сільським населенням;
 		    переважне (70 відсотків) забезпечення дотримання до 2020 року санітарно-гігієнічних вимог до якості води, що використовується для потреб питного водопостачання та приготування їжі сільським населенням;
 
187. підготовка до 2015 року державної цільової програми проведення оцінки та запобігання ризиків здоров’ю населення України від чинників навколишнього природного середовища, що передбачає застосування методології оцінки ризику; запровадження до 2020 року керованого управління екологічним ризиком (включаючи випадки надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру);
 		    підготовка до 2015 року державної цільової програми проведення оцінки та запобігання ризикам здоров’ю населення України від чинників навколишнього природного середовища, що передбачає застосування методології оцінки ризику; запровадження до 2020 року керованого управління екологічним ризиком (включаючи випадки надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру);
запровадження до 2020 року системи екологічного маркування товарів і продуктів харчування;
 
188. виявлення зон екологічного ризику та підготовка державної цільової програми зниження техногенного тиску на здоров’я населення зон екологічного ризику на період до 2020 року;
 		    виявлення зон екологічного ризику та підготовка державної цільової програми зниження техногенного тиску на здоров’я населення зон екологічного ризику на період до 2020 року;
 
189. посилення до 2015 року інспекційного екологічного контролю за дотриманням законодавства у процесі розміщення, будівництва, експлуатації нових і реконструкції існуючих промислових підприємств та інших об’єктів на підставі оцінок ризику для здоров’я населення;
 		    посилення до 2015 року державного екологічного контролю за дотриманням законодавства у процесі розміщення, будівництва, експлуатації нових і реконструкції існуючих промислових підприємств та інших об’єктів на підставі оцінки ризику для здоров’я населення;
 
190. створення до 2015 року інституційних засад для інформування населення щодо наявних та потенційно небезпечних екологічних ризиків;
 		    створення до 2015 року інституційних засад для інформування населення щодо екологічних ризиків;
 
191. перегляд до 2015 року нормативно-правової бази з питань містобудування та територіального управління з метою застосування до 2020 року принципів сталого розвитку населених пунктів з поліпшення умов життєдіяльності і здоров’я населення;
 		       
192. розширення кола питань санітарно-епідеміологічного характеру у програмі освіти управлінських кадрів до 2015 року та удосконалення до 2020 року системи безперервної фахової освіти для осіб, що працюють у сфері охорони навколишнього природного середовища;
 		    розширення кола питань санітарно-епідеміологічного та природоохоронного характеру у програмі освіти управлінських кадрів до 2015 року та удосконалення до 2020 року системи безперервної фахової освіти для осіб, які працюють у сфері охорони навколишнього природного середовища;
 
193. розвиток до 2015 року нормативно-правової бази з екологічного страхування, що ґрунтуватиметься на визначенні питань заподіяння шкоди здоров’ю населення.
 		    розвиток до 2015 року нормативно-правової бази з екологічного страхування, що ґрунтуватиметься на визначенні питань щодо шкоди, яка може бути заподіяна здоров’ю населення;
розвиток до 2015 року державної системи моніторингу навколишнього природного середовища шляхом її модернізації, посилення координації діяльності суб'єктів моніторингу та вдосконалення систем управління даними як основи для прийняття управлінських рішень.
 
194. Ціль 4. Інтеграція екологічної політики
 		 -47- Семинога А.І.
 Ціль 4, Розділу 3 викласти в редакції: "Ціль 4. Інтеграція екологічної політики та удосконалення системи інтегрованого екологічного управління
Завданнями у цій сфері є:
розроблення та впровадження нормативно-правового забезпечення обов’язковості інтеграції екологічної політики до інших документів, що містять політичні та/або програмні засади державного, галузевого (секторального), регіонального та місцевого розвитку до 2012 року;
інституційна розбудова і посилення здатності державного управління в природоохоронній галузі;
розвиток в рамках процесу "Довкілля для України" партнерства між секторами суспільства з метою залучення до планування і реалізації політики усіх зацікавлених сторін;
впровадження систем екологічного управління та підготовка державних цільових програм з екологізації окремих галузей національної економіки, що передбачають технічне переоснащення, впровадження енергоефективних і ресурсозберігаючих технологій, маловідходних, безвідходних та екологічно безпечних технологічних процесів;
розроблення і впровадження до 2015 року системи стимулів для суб’єктів господарювання, що впроваджують систему екологічного управління, принципи корпоративної соціальної відповідальності, застосовують екологічний аудит, сертифікацію виробництва продукції, її якості згідно з міжнародними природоохоронними стандартами покращують екологічні характеристики продукції відповідно до встановлених міжнародних екологічних стандартів;
у промисловості та енергетиці:
схвалення в 2012 році Концепції впровадження в Україні більш чистого виробництва" та затвердження до 2015 року відповідної стратегії та національного плану дій;
розроблення до 2015 року методології визначення ступеня екологічного ризику, обумовленого виробничою діяльністю екологічно небезпечних об’єктів;
у транспортно-дорожній галузі:
встановлення до 2015 року протишумових споруд/екранів (у місцях, де населені пункти розташовані поблизу автомагістралей) в населених пунктах з кількістю населення не менш як 500 тис. осіб та до 2020 року в населених пунктах з кількістю населення не менше 250 тис. осіб;
створення до 2015 року економічних умов для розвитку інфраструктури екологічно чистих видів транспорту, зокрема громадського, збільшення до 2020 року частки громадського транспорту в загальній інфраструктурі на 25 відсотків;
підвищення вимог до забезпечення екологічної безпеки та надійності трубопровідного транспорту;
у житлово-комунальному господарстві та будівництві
перегляд нормативно-правової бази з метою забезпечення природоохоронних вимог, зокрема щодо енерго- та ресурсозбереження, в процесі промислового та житлового проектування, будівництва, реконструкції та демонтажу споруд;
підвищення енерго- та ресурсозбереження в багатоквартирних будинках;
у сільському господарстві:
створення умов для широкого впровадження екологічно орієнтованих та органічних технологій ведення сільського господарства та досягнення у 2020 році їх використання та двократного збільшення площ їх використання у 2020 році до базового рівня;
в військово-оборонній галузі:
розроблення до 2015 року стимулів із заохочення впровадження систем екологічного управління у військових формуваннях, забезпечення до 2020 року екологічно безпечного природокористування в ході оперативної та бойової підготовки під час проведення військових навчань та тренувань;
ліквідація наслідків екологічної шкоди, заподіяної військовою діяльністю, зокрема, компенсація збитків державі, завданих тимчасовою дислокацією на території України іноземних військ;
в галузі туризму та рекреації:
впровадження до 2015 року систем екологічного управління та посилення державного екологічного контролю щодо об’єктів туристичного та рекреаційного призначення, а також готельно-ресторанного бізнесу; розвиток екологічного туризму та екологічно орієнтованої рекреації.
 		Враховано   Ціль 4. Інтеграція екологічної політики та вдосконалення системи інтегрованого екологічного управління
 
195. Завданнями у цій сфері є:
 		    Завданнями у цій сфері є:
розроблення та впровадження нормативно-правового забезпечення обов’язковості інтеграції екологічної політики до інших документів, що містять політичні та/або програмні засади державного, галузевого (секторального), регіонального та місцевого розвитку до 2012 року;
інституційна розбудова і посилення ефективності державного управління в природоохоронній галузі;
розвиток у рамках процесу "Довкілля для України" партнерства між секторами суспільства з метою залучення до планування і реалізації природоохоронної політики усіх зацікавлених сторін;
впровадження систем екологічного управління та підготовка державних цільових програм з екологізації окремих галузей національної економіки, що передбачають технічне переоснащення, запровадження енергоефективних і ресурсозберігаючих технологій, маловідходних, безвідходних та екологічно безпечних технологічних процесів;
розроблення і впровадження до 2015 року системи стимулів для суб’єктів господарювання, що впроваджують систему екологічного управління, принципи корпоративної соціальної відповідальності, застосовують екологічний аудит, сертифікацію виробництва продукції, її якості згідно з міжнародними природоохоронними стандартами покращують екологічні характеристики продукції відповідно до встановлених міжнародних екологічних стандартів;
 
196. у промисловості та енергетиці:
 		    у промисловості та енергетиці:
 
197. впровадження та нарощення у промисловості та сільському господарстві відновлюваних та альтернативних джерел енергії
 		       
198. (на 5 відсотків до 2015 року і на 10 відсотків до 2020 року) і збільшення використання енергетичних джерел з низьким рівнем викидів вуглецю до 2015 року на 7 відсотків та до 2020 року на 15 відсотків;
 		       
199. підвищення енергоефективності виробництва шляхом впровадження ресурсозбереження в енергетиці та галузях, що споживають енергію і енергоносії, на 25 відсотків до 2015 року, до 50 відсотків до 2020 року порівняно з 2010 роком;
 		       
200. посилення екологічної безпеки в енергетичній галузі, зокрема на об’єктах ядерної енергетики;
 		       
201. доопрацювання та схвалення в 2012 році проекту "Концепції впровадження в Україні більш чистого виробництва" та розроблення до 2015 року проекту аналогічної стратегії та національного плану дій;
 		    схвалення в 2012 році Концепції впровадження в Україні більш чистого виробництва" та затвердження до 2015 року відповідної стратегії та національного плану дій;
 
202. розроблення і упровадження до 2015 року системи економічних та адміністративних стимулів для підприємств та суб’єктів господарювання, що упроваджують систему екологічного управління, сертифікацію виробництва продукції, її якості згідно з міжнародними природоохоронними стандартами;
 		       
203. здійснення до 2012 року заходів щодо розроблення і реалізації проектів спільного впровадження та участі в міжнародній торгівлі квотами на викиди парникових газів відповідно до вимог Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату;
 		       
204. забезпечення скорочення обсягу викидів парникових газів в Україні на 20 відсотків до 2020 року порівняно з рівнем викидів 1990 року;
 		       
205. розроблення до 2015 року нормативно-правової бази для впровадження інтегрованого дозволу на природокористування відповідно до Директиви ЄС про попередження та контроль забруднення (’ІРРС’ 96/61/ЕС Dіrесtіvе);
 		    розроблення до 2015 року методології визначення ступеня екологічного ризику, обумовленого виробничою діяльністю екологічно небезпечних об’єктів;
 
206. у транспортній галузі:
 		    у транспортно-дорожній галузі:
 
207. розроблення заходів щодо переведення до 2015 року автотранспортних засобів на європейський стандарт Євро—4 та переходу до 2020 року на стандарт Євро—5;
 		       
208. розроблення, атестація та затвердження до 2015 року методики оцінки якості пального та впровадження до 2020 року системи державного та громадського моніторингу за його якістю;
 		       
209. розроблення до 2015 року ДСТУ щодо якості неетильованого бензину, дизельного пального, що використовуються в неавтомобільних транспортних засобах та сільськогосподарських і лісогосподарських тракторах, а також річкових та морських суднах і впровадження до 2020 року стандарту;
 		       
210. встановлення до 2015 року протишумових споруд/екранів (у місцях, де населені пункти розташовані поблизу автомагістралей) в населених пунктах з кількістю населення не менш як 500 тис. осіб та до 2020 року в населених пунктах з кількістю населення не менше 250 тис. осіб;
 		    встановлення до 2015 року протишумових споруд/екранів (у місцях, де населені пункти розташовані поблизу автомагістралей) у населених пунктах з кількістю населення не менш як 500 тисяч осіб та до 2020 року - у населених пунктах з кількістю населення не менше 250 тисяч осіб;
 
211. створення до 2015 року економічних умов для розвитку інфраструктури екологічно чистих видів транспорту, зокрема громадського, збільшення до 2020 року частки громадського транспорту в загальній інфраструктурі на 25 відсотків;
 		    створення до 2015 року економічних умов для розвитку інфраструктури екологічно чистих видів транспорту, зокрема громадського, збільшення до 2020 року частки громадського транспорту в загальній інфраструктурі на 25 відсотків;
підвищення вимог до забезпечення екологічної безпеки та надійності трубопровідного транспорту;
у житлово-комунальному господарстві та будівництві
перегляд нормативно-правової бази з метою забезпечення природоохоронних вимог, зокрема щодо енерго- та ресурсозбереження, у процесі промислового та житлового проектування, будівництва, реконструкції та демонтажу споруд;
підвищення енерго- та ресурсозбереження в багатоквартирних будинках;
 
212. у сільському господарстві:
 		    у сільському господарстві:
 
213. зменшення до 2020 року площ земель сільськогосподарського призначення (ріллі) в середньому для областей на 5—10 відсотків шляхом впровадження інтенсивних методів ведення сільського господарства;
 		       
214. створення умов для широкого впровадження екологічно орієнтованих технологій ведення сільського господарства та досягнення у 2020 році їх використання до 50 відсотків базового рівня; сприяння розробленню та впровадженню екологічно безпечних практик сільського господарства та збільшення до 2020 року частки площі земель, які використовуються в органічному сільському господарстві до 7 відсотків;
 		    створення умов для широкого впровадження екологічно орієнтованих та органічних технологій ведення сільського господарства та досягнення у 2020 році їх використання та двократного збільшення площ їх використання у 2020 році до базового рівня;
 
215. зменшення до 2020 року обсягу безповоротного використання водних ресурсів для цілей сільськогосподарської діяльності на 50 відсотків порівняно з базовим шляхом впровадження методів маловитратного зрошування, рециркуляції і вторинного використання зворотних (стічних) вод;
 		       
216. запровадження заходів державного стимулювання вітчизняних виробників до розроблення нових екологічно безпечних біологічних та хімічних засобів захисту рослин у сільськогосподарському виробництві та підвищення використання таких засобів до 50 відсотків у 2020 році;
 		       
217. на військових об’єктах:
 		    у військово-оборонній галузі:
 
218. проведення починаючи з 2015 року екологічної експертизи та виконання процедури оцінки впливу на навколишнє природне середовище з метою забезпечення екологічно безпечного природокористування в ході оперативної та бойової підготовки під час проведення військових навчань та тренувань;
 		    розроблення до 2015 року стимулів із заохочення впровадження систем екологічного управління у військових формуваннях, забезпечення до 2020 року екологічно безпечного природокористування в ході оперативної та бойової підготовки, під час проведення військових навчань і тренувань;
 
219. розроблення до 2015 року економічних та адміністративних стимулів із заохочення впровадження систем екологічного управління у підпорядкованих військових формуваннях;
 		       
220. ліквідація наслідків екологічної шкоди, заподіяної військовою діяльністю, зокрема, компенсація збитків державі, завданих тимчасовою дислокацією на території України іноземних військ;
 		    ліквідація наслідків екологічної шкоди, заподіяної військовою діяльністю, зокрема компенсація збитків державі, завданих тимчасовою дислокацією на території України іноземних військ;
 
221. забезпечення відкритості екологічної політики у сфері військової діяльності та вільного доступу громадськості до екологічної інформації;
 		       
222. в галузі туризму:
 		    у галузі туризму та рекреації:
 
223. розроблення економічних важелів сприяння розвитку екологічного туризму, впровадження до 2012 року систем екологічного управління готельно-ресторанним бізнесом та посилення екологічного контролю за об’єктами туристського призначення.
 		 -48- Глазунов С.М.
Шпенов Д.Ю.
 Викласти завдання в галузі туризму в такій редакції:
"розроблення до 2012 року економічних важелів сприяння розвитку екологічного та зеленого туризму, розвиток екологічного туризму та екологічно орієнтованої рекреації".
 		Враховано частково   впровадження до 2015 року систем екологічного управління та посилення державного екологічного контролю за об’єктами туристичного, рекреаційного призначення та готельно-ресторанного бізнесу, розвиток екологічного туризму та екологічно орієнтованої рекреації;
розроблення на першому етапі економічних важелів сприяння розвитку екологічного та зеленого туризму.
 
224. Ціль 5.Припинення втрат біологічного та ландшафтного різноманіття і формування екологічної мережі
 		 -49- Заєць І.О.
 Ціль 5. Розділу 3 викласти в редакції
"Припинення втрат біологічного та ландшафтного різноманіття і формування екологічної мережі
Завданнями у цій сфері є:
створення до 2015 року системи запобіжних заходів щодо видів-вселенців та забезпечення контролю за внесенням таких видів до екосистем, у тому числі морської;
удосконалення до 2015 року нормативно-правової бази щодо системи здійснення контролю за торгівлею видами дикої флори і фауни, що перебувають під загрозою зникнення;
проведення до 2015 р. інформаційно-просвітницької кампанії щодо цінності екосистемних послуг на прикладі екосистем України; формування до 2015 року та подальше застосування вартісної оцінки екосистемних послуг;
доведення до 2015 року площі національної екомережі до рівня (41 відсотка території країни), необхідного для забезпечення екологічної безпеки країни, введення в дію системи природоохоронних заходів збереження біо- та ландшафтного різноманіття і розширення площі природно-заповідного фонду до 10 відсотків у 2015 році та 15 відсотків загальної території країни у 2020 році;
впровадження до 2020 року екосистемного підходу в управлінську діяльність та адаптація законодавства України у сфері збереження навколишнього природного середовища відповідно до вимог директив Європейського Союзу;
створення до 2020 року мережі центрів штучного розведення та реакліматизації рідкісних видів рослин і тварин та таких, що перебувають під загрозою зникнення;
створення до 2020 року системи економічних важелів сприяння збереженню біо- та ландшафтного різноманіття та формуванню екомережі на землях усіх форм власності;
вжиття до 2015 року адміністративних заходів з припинення катастрофічного зменшення запасів водних живих ресурсів унаслідок їх надмірної експлуатації та погіршення стану навколишнього природного середовища".
 		Враховано   Ціль 5. Припинення втрат біологічного та ландшафтного різноманіття і формування екологічної мережі
 
225. Завданнями у цій сфері є:
 		    Завданнями у цій сфері є:
 
226. удосконалення до 2015 року правового забезпечення, зокрема, щодо врахування вимог збереження біотичного та ландшафтного різноманіття в програмах соціально-економічного розвитку регіонів та України;
 		       
227. створення до 2015 року системи запобіжних заходів щодо видів-вселенців та забезпечення контролю за внесенням таких видів до екосистем, у тому числі морської;
 		    створення до 2015 року системи запобіжних заходів щодо видів-вселенців та забезпечення контролю за внесенням таких видів до екосистем, у тому числі морської;
 
228. удосконалення до 2015 року нормативно-правової бази щодо системи здійснення контролю за торгівлею видами дикої флори і фауни, що перебувають під загрозою зникнення;
 		    удосконалення до 2015 року нормативно-правової бази щодо системи здійснення контролю за торгівлею видами дикої флори і фауни, що перебувають під загрозою зникнення;
 
229. розроблення до 2015 року системи економічної оцінки біорізноманіття та врахування до 2020 року вартості біорізноманіття в питаннях власності, ціни ресурсів і кінцевих продуктів, у процесі виробництва і операцій в торгівлі, а також економічної оцінки об’єктів природно-заповідного фонду;
 		    проведення до 2015 року інформаційно-просвітницької кампанії щодо цінності екосистемних послуг на прикладі екосистем України, формування до 2015 року та подальше застосування вартісної оцінки екосистемних послуг;
 
230. доведення до 2015 року площі національної екомережі до рівня (41 відсотка території країни), необхідного для забезпечення екологічної безпеки країни, введення в дію системи природоохоронних заходів збереження біо- та ландшафтного різноманіття і розширення площі природно-заповідного фонду до 10 відсотків у 2015 році та 15 відсотків загальної території країни у 2020 році;
 		    доведення до 2015 року площі національної екомережі до рівня (41 відсотка території країни), необхідного для забезпечення екологічної безпеки країни, запровадження системи природоохоронних заходів збереження біо- та ландшафтного різноманіття і розширення площі природно-заповідного фонду до 10 відсотків у 2015 році та до 15 відсотків загальної території країни у 2020 році;
 
231. впровадження до 2020 року екосистемного підходу в управлінську діяльність та адаптація законодавства України у сфері збереження навколишнього природного середовища відповідно до вимог директив Європейського Союзу;
 		    впровадження до 2020 року екосистемного підходу в управлінську діяльність та адаптація законодавства України у сфері збереження навколишнього природного середовища відповідно до вимог директив Європейського Союзу;
 
232. створення до 2020 року сучасної системи підвищення кваліфікації, екологічної освіти та просвіти щодо збереження живої природи;
 		       
233. створення до 2020 року мережі центрів штучного розведення та реакліматизації рідкісних видів рослин і тварин та таких, що перебувають під загрозою зникнення;
 		    створення до 2020 року мережі центрів штучного розведення та реакліматизації рідкісних видів рослин і тварин та таких, що перебувають під загрозою зникнення;
 
234. започаткування до 2020 року формування вартісної оцінки екостемних послуг;
 		       
235. створення до 2020 року системи економічних важелів сприяння збереженню біо- та ландшафтного різноманіття та формуванню екомережі на землях усіх форм власності;
 		    створення до 2020 року системи економічних важелів сприяння збереженню біо- та ландшафтного різноманіття та формуванню екомережі на землях усіх форм власності;
 
236. посилення до 2020 року адміністративної та кримінальної відповідальності за порушення законодавства у сфері охорони, збереження та використання біо- та ландшафтного різноманіття і функціонування екомережі.
 		    вжиття до 2015 року адміністративних заходів з припинення катастрофічного зменшення запасів водних живих ресурсів унаслідок їх надмірної експлуатації та погіршення стану навколишнього природного середовища.
 
237. Ціль 6. Забезпечення збалансованого використання природних ресурсів
 		 -50- Заєць І.О.
 Ціль 6. Розділу 3 викласти в редакції
Ціль 6. Забезпечення екологічно збалансованого природокористування
Завданнями у цій сфері є:
підготовка та схвалення в 2012 році проекту Концепції 10-річних рамок політики сталого споживання та виробництва (ССВ) згідно Йоганнесбурзького Плану впровадження сталого розвитку (2002), розроблення та впровадження проекту Стратегії та національного плану дій до 2015 року;
подальший розвиток національної системи кадастрів природних ресурсів та державної статистичної звітності з використання природних ресурсів та забруднення навколишнього природного середовища;
технічне переоснащення виробництва на основі впровадження інноваційних проектів, енергоефективних і ресурсозберігаючих технологій, маловідходних, безвідходних та екологічно безпечних технологічних процесів до 2020 року;
запровадження до 2015 року системи економічних та адміністративних механізмів з метою стимулювання виробника до сталого й відновлюваного природокористування і охорони навколишнього природного середовища та широкого впровадження новітніх більш чистих технологій інновацій в сфері природокористування;
підвищення енергоефективності виробництва на 25 відсотків до 2015 року та до 50 відсотків до 2020 року порівняно з базовим роком шляхом впровадження ресурсозбереження в енергетиці та галузях, що споживають енергію і енергоносії;
збільшення обсягу використання відновлюваних і альтернативних джерел енергії до 2015 року на 25 відсотків та до 2020 року на 55 відсотків базового рівня;
збільшення до 2020 року частки земель, які використовуються в органічному сільському господарстві до 7 відсотків;
створення до 2015 року екологічно та економічно обґрунтованої системи платежів за спеціальне використання природних ресурсів та збору за забруднення навколишнього природного середовища для стимулювання суб’єктів господарювання до раціонального природокористування;
реформування до 2015 року діючої системи фондів охорони навколишнього природного середовища з метою збільшення централізації коштів на рівні областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя.
 		Враховано   Ціль 6. Забезпечення екологічно збалансованого природокористування
 
238. Завданнями у цій сфері є:
 		    Завданнями у цій сфері є:
підготовка та схвалення в 2012 році проекту Концепції 10-річних рамок політики сталого споживання та виробництва (ССВ) згідно з Йоганнесбурзьким планом дій, розроблення та реалізація Стратегії та національного плану дій до 2015 року;
подальший розвиток національної системи кадастрів природних ресурсів, державної статистичної звітності з використання природних ресурсів та забруднення навколишнього природного середовища;
технічне переоснащення виробництва на основі впровадження інноваційних проектів, енергоефективних і ресурсозберігаючих технологій, маловідходних, безвідходних та екологічно безпечних технологічних процесів до 2020 року;
 
239. забезпечення провадження Угоди про асоціацію між Україною та ЄС;
 		       
240. створення до 2015 року економічних стимулів та сприятливих умов для широкого впровадження новітніх екологічно збалансованих технологій та екологічно ефективних інновацій в сфері природокористування;
 		    запровадження до 2015 року системи економічних та адміністративних механізмів з метою стимулювання виробника до сталого та відновлюваного природокористування і охорони навколишнього природного середовища, широкого запровадження новітніх більш чистих технологій, інновацій у сфері природокористування;
 
241. підвищення рівня екологічної безпеки шляхом запровадження до 2015 року комплексного підходу до проведення оцінки ризиків та мінімізації наслідків стихійного лиха шляхом попередження, пом’якшення наслідків та вжиття заходів до реагування і відновлення відповідно до Йоганнесбурзького плану дій;
 		    підвищення енергоефективності виробництва на 25 відсотків до 2015 року та до 50 відсотків до 2020 року порівняно з базовим роком шляхом впровадження ресурсозбереження в енергетиці та галузях, що споживають енергію і енергоносії;
збільшення обсягу використання відновлюваних і альтернативних джерел енергії на 25 відсотків до 2015 року та на 55 відсотків до 2020 року від базового рівня;
 
242. стале природокористування і охорона навколишнього природного середовища в басейні річки Дніпро відповідно до Національного плану дій з екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро;
 		    збільшення до 2020 року частки земель, що використовуються в органічному сільському господарстві, до 7 відсотків;
створення до 2015 року екологічно та економічно обґрунтованої системи платежів за спеціальне використання природних ресурсів та збору за забруднення навколишнього природного середовища для стимулювання суб’єктів господарювання до раціонального природокористування;
реформування до 2015 року діючої системи фондів охорони навколишнього природного середовища з метою посилення централізації коштів на рівні областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя.
 
243. Ціль 7. Удосконалення регіональної екологічної політики
 		 -51- Глазунов С.М.
 Ціль 7. Розділу 3 викласти в редакції
Ціль 7. Удосконалення регіональної екологічної політики
Завданнями у цій сфері є:
розроблення та виконання середньострокових регіональних планів дій з охорони навколишнього природного середовища як основного інструменту реалізації національної екологічної політики на регіональному рівні;
розроблення до 2015 року методології та підготовка місцевих планів дій з охорони навколишнього природного середовища;
екологічної складової в стратегічні документи розвитку міст та регіонів, урахування вимог Ольборзької Хартії під час проведення оцінки регіональних програм соціального та економічного розвитку, перегляд до 2020 року генеральних планів розвитку великих міст з метою імплементації положень зазначених міжнародних документів;
законодавче забезпечення до 2015 року переходу від соціально-економічного планування до еколого-соціально-економічного планування розвитку регіонів і міст;
розроблення до 2020 року нормативно-правової бази щодо еколого-економічних макрорегіонів;
проведення до 2020 року класифікації регіонів за рівнями техногенно-екологічних ризиків, створення відповідних банків геоінформаційних даних і карт;
реалізація до 2015 року пілотного проекту щодо поєднання системи територіального планування з процедурами довгострокового прогнозування, еколого-соціально-економічного планування та проведення стратегічної екологічної оцінки на прикладі Карпатського макрорегіону
розвиток партнерства "громадськість — влада — бізнес" на регіональному рівні з метою забезпечення до 2020 року соціальних та екологічних стандартів екологічно безпечного проживання населення.
зменшення негативного впливу процесів урбанізації на навколишнє природне середовище, припинення руйнування навколишнього природного середовища у межах міст, підвищення показників озеленення та територій зелених насаджень загального користування, зниження до 2020 року рівня забруднення атмосферного повітря, водойм, шумового та електромагнітного забруднення;
 		Враховано   Ціль 7. Удосконалення регіональної екологічної політики
 
244. Завданнями у цій сфері є:
 		    Завданнями у цій сфері є:
 
245. оптимізація до 2015 року системи територіального планування шляхом її поєднання з процедурами довгострокового прогнозування та соціально-економічного планування, сталого розвитку регіонів;
 		       
246. розроблення та виконання середньострокових регіональних планів дій з охорони навколишнього природного середовища як основного інструменту реалізації національної екологічної політики на регіональному рівні;
 		    розроблення та виконання середньострокових регіональних планів дій з охорони навколишнього природного середовища як основного інструменту реалізації національної екологічної політики на регіональному рівні;
 
247. розроблення до 2015 року методології та підготовка місцевих планів дій з охорони навколишнього природного середовища;
 		    розроблення до 2015 року методології та підготовка місцевих планів дій з охорони навколишнього природного середовища;
 
248. реформування до 2015 року діючої системи фондів охорони навколишнього природного середовища з метою централізації коштів на рівні областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя;
 		       
249. інтеграція екологічної складової в стратегічні документи розвитку міст та регіонів, урахування вимог Ольборзької Хартії під час проведення оцінки регіональних програм соціального та економічного розвитку, перегляд до 2020 року генеральних планів розвитку великих міст з метою імплементації положень зазначених міжнародних документів;
 		    впровадження екологічної складової в стратегічні документи розвитку міст та регіонів, урахування вимог Ольборзької хартії під час проведення оцінки регіональних програм соціального та економічного розвитку, перегляд до 2020 року генеральних планів розвитку великих міст з метою імплементації положень зазначених міжнародних документів;
законодавче забезпечення до 2015 року переходу від соціально-економічного планування до еколого-соціально-економічного планування розвитку регіонів і міст;
розроблення до 2020 року нормативно-правової бази щодо еколого-економічних макрорегіонів;
 
250. проведення до 2020 року класифікації регіонів за рівнями техногенно-екологічних навантажень, створення банків геоінформаційних даних і карт техногенно-екологічних навантажень;
 		    проведення до 2020 року класифікації регіонів за рівнями техногенно-екологічних ризиків, створення відповідних банків геоінформаційних даних і карт;
реалізація до 2015 року пілотного проекту щодо поєднання системи територіального планування з процедурами довгострокового прогнозування, еколого-соціально-економічного планування та проведення стратегічної екологічної оцінки на прикладі Карпатського макрорегіону;
 
251. визначення регіонів (територій) екологічного лиха та впровадження до 2020 року системи регіональних коефіцієнтів компенсації шкоди, завданої здоров’ю населення внаслідок погіршення стану навколишнього природного середовища;
 		       
252. удосконалення порядку планування територіальної структури міст, зменшення концентрації та навантаження на навколишнє природне середовище промислових об’єктів, зумовлене їх виробничою діяльністю, шляхом їх винесення до 2020 року таких об’єктів за межі населених пунктів;
 		       
253. реформування до 2020 року системи енергозабезпечення міст та населених пунктів, підвищення ефективності теплозабезпечення будинків та споруд;
 		       
254. розвиток партнерства громадськість — влада — бізнес на регіональному рівні з метою забезпечення до 2020 року соціальних та екологічних стандартів екологічно безпечного проживання населення;
 		    розвиток партнерства "громадськість — влада — бізнес" на регіональному рівні з метою забезпечення до 2020 року соціальних та екологічних стандартів екологічно безпечного проживання населення;
 
255. удосконалення до 2020 року транспортної інфраструктури населених пунктів, забезпечення пріоритетного розвитку громадського транспорту з метою зменшення обсягів викидів від пересувних джерел у великих містах та її подальший розвиток;
 		       
256. припинення руйнування навколишнього природного середовища насамперед у межах великих міст, підвищення показників озеленення міст та територій зелених насаджень загального користування, зниження до 2020 року рівня забруднення водойм, шумового та електромагнітного забруднення.
 		    зменшення негативного впливу процесів урбанізації на навколишнє природне середовище, припинення руйнування навколишнього природного середовища у межах міст, підвищення показників озеленення та територій зелених насаджень загального користування, зниження до 2020 року рівня забруднення атмосферного повітря, водойм, шумового та електромагнітного забруднення.
 
257. РОЗДІЛ 4.
 		       
258. ІНСТРУМЕНТИ РЕАЛІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ
 		    РОЗДІЛ 4. ІНСТРУМЕНТИ РЕАЛІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ
 
259. Основними інструментами реалізації національної екологічної політики є:
 		 -52- Семинога А.І.
 Першу частину Розділу 4 викласти в редакції:
"Основними інструментами реалізації національної екологічної політики є:
міжсекторальне партнерство та залучення зацікавлених сторін;
оцінка впливу стратегій, програм, планів на стан навколишнього природного середовища;
удосконалення дозвільної системи у сфері охорони навколишнього природного середовища;
екологічна експертиза та оцінка впливу об’єктів екологічної експертизи на стан навколишнього природного середовища;
екологічний аудит, системи екологічного управління, екологічне маркування;;
екологічне страхування;
технічне регулювання, стандартизація та облік у сфері охорони навколишнього природного середовища, природокористування та забезпечення екологічної безпеки;
законодавство у сфері охорони навколишнього природного середовища;
освіта та наукове забезпечення формування і реалізації національної екологічної політики;
економічні та фінансові механізми;
моніторинг стану довкілля та контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки.
міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки;
 		Враховано   Основними інструментами реалізації національної екологічної політики є:
міжсекторальне партнерство та залучення зацікавлених сторін;
оцінка впливу стратегій, програм, планів на стан навколишнього природного середовища;
 
260. удосконалення дозвільної системи у сфері охорони навколишнього природного середовища;
 		    удосконалення дозвільної системи у сфері охорони навколишнього природного середовища;
 
261. екологічна експертиза та оцінка впливу об’єктів екологічної експертизи на стан навколишнього природного середовища;
 		    екологічна експертиза та оцінка впливу об’єктів екологічної експертизи на стан навколишнього природного середовища;
 
262. екологічний аудит та система екологічного управління;
 		    екологічний аудит, системи екологічного управління, екологічне маркування;
 
263. екологічне страхування;
 		    екологічне страхування;
;
 
264. сертифікація та стандартизація у сфері охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки;
 		    технічне регулювання, стандартизація та облік у сфері охорони навколишнього природного середовища, природокористування та забезпечення екологічної безпеки;
 
265. законодавство у сфері охорони навколишнього природного середовища;
 		    законодавство у сфері охорони навколишнього природного середовища;
 
266. освіта та наукове забезпечення формування і реалізації національної екологічної політики;
 		    освіта та наукове забезпечення формування і реалізації національної екологічної політики;
 
267. економічні та фінансові механізми;
 		    економічні та фінансові механізми;
 
268. моніторинг стану довкілля та контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки.
 		 -53- Глазунов С.М.
Шпенов Д.Ю.
 Четвертий інструмент реалізації національної екологічної політики викласти в такій редакції: "заохочення екологічного страхування".
 		Відхилено   моніторинг стану довкілля та контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки;
міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки.
4.1. Міжсекторальне партнерство та залучення зацікавлених сторін
Важливим інструментом реалізації Національної екологічної політики є розвиток партнерства між секторами та залучення до планування і реалізації політики усіх зацікавлених сторін (органи виконавчої влади, приватний сектор, виробники, науковці, громадські організації, органи місцевого самоврядування).
Створення міжвідомчої комісії "Довкілля для України" за аналогією з процесом ЄЕК ООН "Довкілля для Європи" та підтримка її діяльності є механізмом забезпечення такого партнерства. Завданням вказаної міжвідомчої комісії є щорічна підготовка і проведення національних конференцій "Довкілля для України" за участю громадськості, науковців, а також партнерів – представників міжнародних організацій та програм, екологічно дружнього бізнесу.
4.2. Оцінка впливу стратегій, програм, планів на стан навколишнього природного середовища;
Удосконалення екологічного законодавства в частині застосування Стратегічної екологічної оцінки (СЕО) як обов’язкового інструменту стратегічного планування розвитку соціально-економічної політики на національному, регіональному та місцевому рівнях. Посилення соціально-економічного розвитку Центральноєвропейського та Східноєвропейського регіонів робить СЕО важливим інструментом оцінки впливу на навколишнє природне середовище, зокрема у транскордонному контексті.
 
    -54- Глазунов С.М.
Шпенов Д.Ю.
 Шостий інструмент реалізації національної екологічної політики, законодавство у сфері охорони навколишнього природного середовища, викласти так:
"Проводити збалансовану політику, спрямовану на обов’язковість виконання вимог природоохоронного зхаконодавстваа та відповідальність підприємств за його порушення, а також стимулювання впровадження природоохоронних заходів. Для цього на законодавчому рівні необхідно передбачити засади порядку застосування та звільнення від відповідальності суб’єктів господарювання, які добровільно беруть на себе зобов’язання щодо зменшення свого забруднюючого впливу на навколишнє природне середовище і впроваджують новітні екологічно чисті технології. Законодавством передбачаєтьсються основи економічного та іншого пільгового стимулювання діяльності таких суб’єктів. Цьому також сприятиме адаптація існуючих методик проведення розрахунку збитків за забруднення навколишнього природного середовища до найкращої світової практики, зокрема, щодо забруднення грунтів і підземних вод".
 		Враховано (В узагальненому вигляді в останній частині цього розділу "Законодавство в сфері охорони навколишнього природного середовища)   
    -55- Глазунов С.М.
 Доповнити Розділ 4 двома підрозділами такого змісту та ввести нумерацію підрозділів:
"4.1. Міжсекторальне партнерство та залучення зацікавлених сторін
Важливим інструментом реалізації Національної екологічної політики є розвиток партнерства між секторами та залучення до планування і реалізації політики усіх зацікавлених сторін (органи виконавчої влади, приватний сектор, виробники, науковці, громадські організації, органи місцевого самоврядування).
Створення міжвідомчої комісії "Довкілля для України" за аналогією з процесом ЄЕК ООН "Довкілля для Європи" та підтримка її діяльності є механізмом забезпечення такого партнерства. Завданням вказаної міжвідомчої комісії є щорічна підготовка і проведення національних конференцій "Довкілля для України" за участі громадськості, науковців, а також партнерів – представників міжнародних організацій та програм, екологічно дружнього бізнесу.
4.2. Оцінка впливу стратегій, програм, планів на стан навколишнього природного середовища;
Удосконалення екологічного законодавства у частині застосування Стратегічної екологічної оцінки (СЕО) як обов’язкового інструменту стратегічного планування розвитку соціально-економічної політики на національному, регіональному та місцевому рівнях. Посилення соціально-економічного розвитку Центральноєвропейського та Східноєвропейського регіонів робить СЕО важливим інструментом оцінки впливу на навколишнє природне середовище, зокрема, у транскордонному контексті.
 		Враховано    
269. Удосконалення дозвільної системи у сфері охорони навколишнього природного середовища
 		    4.3. Удосконалення дозвільної системи у сфері охорони навколишнього природного середовища
 
270. удосконалення дозвільної системи у сфері охорони навколишнього природного середовища спрямоване на регулювання природокористування шляхом встановлення науково обґрунтованих обмежень на використання природних ресурсів та забруднення навколишнього природного середовища. Розвиток зазначеного виду діяльності пов’язаний із впровадженням інтегрального дозволу на природокористування відповідно до Директиви ЄС про попередження та контроль забруднення (’ІРРС’ 96/61/ЕС Dіrесtіvе), спрощення процедури видачі дозволу та забезпечення повної прозорості цьому процесові. Важливим аспектом є вдосконалення наукового забезпечення встановлення лімітів на використання природних ресурсів та встановлення граничнодопустимих рівнів забруднення навколишнього природного середовища.
 		 -56- Глазунов С.М.
 Викласти речення "Розвиток зазначеного виду діяльності пов’язаний із впровадженням інтегрального дозволу на природокористування відповідно до Директиви ЄС про попередження та контроль забруднення (’ІРРС’ 96/61/ЕС Dіrесtіvе), спрощення процедури видачі дозволу та забезпечення повної прозорості цьому процесові" підрозділу "Удосконалення дозвільної системи у сфері охорони навколишнього природного середовища" Розділу 4 в такій редакції: "Розвиток зазначеного виду діяльності пов’язаний із впровадженням інтегрованого дозволу щодо регулювання забруднення навколишнього природного середовища відповідно до Директиви ЄС про попередження та контроль забруднення (’ІРРС’ 96/61/ЕС Dіrесtіvе), спрощення процедури видачі дозволу та забезпечення прозорості."
 		Враховано   Удосконалення дозвільної системи у сфері охорони навколишнього природного середовища спрямоване на регулювання природокористування шляхом встановлення науково обґрунтованих обмежень на використання природних ресурсів та забруднення навколишнього природного середовища. Розвиток зазначеного виду діяльності пов’язаний із впровадженням інтегрованого дозволу щодо регулювання забруднення навколишнього природного середовища відповідно до Директиви ЄС про попередження та контроль забруднення (’ІРРС’ 96/61/ЕС Dіrесtіvе), спрощення процедури видачі дозволу та забезпечення прозорості. Важливим аспектом є вдосконалення наукового забезпечення встановлення лімітів на використання природних ресурсів та встановлення граничнодопустимих рівнів забруднення навколишнього природного середовища.
 
271. Екологічна експертиза та оцінка впливу на стан навколишнього природного середовища
 		    4.4. Екологічна експертиза та оцінка впливу на стан навколишнього природного середовища
 
272. екологічна експертиза та оцінка впливу на стан навколишнього природного середовища (ОВНС) спрямовані на запобігання негативному впливу на навколишнє природне середовище та встановлення відповідності об’єктів державної екологічної експертизи вимогам екологічного законодавства, санітарним і будівельним нормам, стимулювання поліпшення екологічного управління на господарських об’єктах. Забезпечення ефективного проведення державної та громадської екологічної експертизи є типовим явищем у природоохоронній практиці, що потребує поліпшення фінансової підтримки.
 		 -57- Глазунов С.М.
 Підрозділ "Екологічна експертиза та оцінка впливу на стан навколишнього природного середовища" Розділу 4 викласти в редакції:
"екологічна експертиза та оцінка впливу на стан навколишнього природного середовища (ОВНС) спрямовані на запобігання негативному впливу на навколишнє природне середовище та встановлення відповідності запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки. Забезпечення ефективного проведення державної та громадської екологічної експертизи є важливим пріоритетом у природоохоронній діяльності і потребує поліпшення фінансової підтримки."
 		Враховано   Екологічна експертиза та оцінка впливу на стан навколишнього природного середовища (ОВНС) спрямовані на запобігання негативному впливу на навколишнє природне середовище та встановлення відповідності запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки. Забезпечення ефективного проведення державної та громадської екологічної експертизи є важливим пріоритетом у природоохоронній діяльності і потребує поліпшення фінансової підтримки.
 
273. У рамках посилення соціально-економічного розвитку Центральноєвропейського та Східноєвропейського регіонів більш актуальною для України стає оцінка впливу на навколишнє природне середовище у транскордонному контексті. Удосконалення екологічного законодавства у частині застосування Стратегічної екологічної оцінки як обов’язкового інструменту стратегічного планування політики розвитку на національному, регіональному та місцевому рівні є важливим фактором посилення природоохоронної складової сталого регіонального та місцевого розвитку та невід’ємною складовою регіональних та місцевих планів дій з охорони навколишнього природного середовища.
 		       
274. Екологічний аудит та системи екологічного управління
 		    4.5. Екологічний аудит та системи екологічного управління
 
275. екологічний аудит та системи екологічного управління спрямовані на встановлення відповідності об’єктів екологічного аудиту вимогам природоохоронного законодавства та удосконалення управління суб’єктами господарювання, що провадять екологічно небезпечну діяльність, або окремими природними комплексами. Першочерговим завданням є запровадження системи економічних та адміністративних стимулів щодо посилення заінтересованості суб’єктів господарювання у впроваджені систем екологічного управління та сертифікації.
 		 -58- Глазунов С.М.
 Перше речення підрозділу "Екологічний аудит та системи екологічного управління" Розділу 4, викласти в такій редакції: "екологічний аудит та системи екологічного управління спрямовані на підвищення екологічної обґрунтованості та ефективності діяльності суб'єктів господарювання, встановлення відповідності об’єктів екологічного аудиту вимогам природоохоронного законодавства та удосконалення управління суб’єктами господарювання, що провадять екологічно небезпечну діяльність, або окремими природними комплексами.
 		Враховано   Екологічний аудит та системи екологічного управління спрямовані на підвищення екологічної обґрунтованості та ефективності діяльності суб'єктів господарювання, встановлення відповідності об’єктів екологічного аудиту вимогам природоохоронного законодавства та удосконалення управління суб’єктами господарювання, що провадять екологічно небезпечну діяльність, або окремими природними комплексами.
 
276. Екологічне страхування
 		    4.6. Екологічне страхування
 
277. екологічне страхування є одним із видів страхування цивільної відповідальності власників або користувачів об’єктів підвищеної екологічної небезпеки у зв’язку з ймовірним аварійним забрудненням ними навколишнього природного середовища та спричиненням шкоди життєво важливим інтересам третіх осіб, яке передбачає часткову компенсацію збитків потерпілим. Необхідно розробити та впровадити методику проведення оцінки ризиків та загроз, зумовлених експлуатацією екологічно небезпечних об’єктів, обчислення страхових тарифів відповідно до визначеного рівня ризику. Надзвичайно важливим є створення ринку послуг екологічного страхування та заснування страхових компаній, які можуть забезпечити надійний механізм страхування.
 		    Екологічне страхування є одним з видів страхування цивільної відповідальності власників або користувачів об’єктів підвищеної екологічної небезпеки у зв’язку з ймовірним аварійним забрудненням ними навколишнього природного середовища та спричиненням шкоди життєво важливим інтересам третіх осіб, яке передбачає часткову компенсацію шкоди, завданої потерпілим.. Необхідно розробити та впровадити методику проведення оцінки ризиків та загроз, зумовлених експлуатацією екологічно небезпечних об’єктів, обчислення страхових тарифів відповідно до визначеного рівня ризику. Надзвичайно важливим є створення ринку послуг екологічного страхування та заснування страхових компаній, здатних забезпечити надійний механізм страхування.
 
278. Сертифікація і стандартизація у сфері охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки
 		 -59- Скубенко В.П.
 Назву підрозділу "Сертифікація і стандартизація у сфері охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки" навести в такій редакції: "Сертифікація, стандартизація, екологічне нормування та облік у сфері охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки"
 		Враховано   4.7. Технічне регулювання та стандартизація у сфері охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки
 
279. сертифікація і стандартизація у сфері охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки спрямовані на впровадження науково обґрунтованих та безпечних для навколишнього природного середовища і здоров’я населення стандартів у сфері охорони навколишнього природного середовища, безпечного використання природних ресурсів, ресурсозбереження, систем екологічного управління та встановлення природоохоронних критеріїв до товарів і послуг. Насамперед необхідно розробити підсистему стандартизації та сертифікації у сфері екологічної безпеки, затвердити екологічні вимоги до продукції, а також гармонізувати національні стандарти до стандартів і норм ЄС та міжнародних стандартів серій ІSО 14000, ІSО 19000 з посиленням контролю з боку держави за використанням екологічних маркувань, зокрема щодо вмісту генетично модифікованих організмів. Пріоритетом розвитку цього інструменту є розроблення та впровадження системи державної підтримки вітчизняного товаровиробника продукції з поліпшеними екологічними характеристиками відповідно до законодавчо встановлених вимог.
 		 -60- Скубенко В.П.
 Назву та текст підрозділу "Сертифікація і стандартизація у сфері охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки" викласти в такій редакції: "4.7. Технічне регулювання та стандартизація у сфері охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки
Технічне регулювання у сфері охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки спрямовані на впровадження науково обґрунтованих та безпечних для навколишнього природного середовища і здоров’я населення вимог до процесів, товарів та послуг.
Стратегічні завдання щодо розвитку системи технічного регулювання потребують інтеграції екологічних норм, вимог та правил відповідно до законодавчої бази Європейського Союзу.
Впровадження міжнародних стандартів в сфері ресурсозбереження, охорони навколишнього природного середовища, надрокористування, систем екологічного управління та екологічних критеріїв до товарів та послуг надасть можливість вітчизняному товаровиробнику покращити екологічні аспекти виробництва і продукції та рівень конкурентоздатності на міжнародних ринках.
Необхідно розробити підсистему стандартизації та сертифікації у сфері екологічної безпеки, затвердити екологічні вимоги до продукції, а також гармонізувати національні стандарти до стандартів і норм ЄС та міжнародних стандартів серій ІSО 14000, ІSО 19000 з посиленням контролю з боку держави за використанням екологічних маркувань, зокрема щодо вмісту генетично модифікованих організмів. Пріоритетом розвитку цього інструменту є розроблення та впровадження системи державної підтримки вітчизняного товаровиробника продукції з поліпшеними екологічними характеристиками відповідно до законодавчо встановлених вимог, а також вдосконалення методів та систем державного обліку і статистичної звітності у сфері охорони навколишнього природного середовища."
 		Враховано   Технічне регулювання у сфері охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки спрямовані на впровадження науково обґрунтованих та безпечних для навколишнього природного середовища і здоров’я населення вимог до процесів, товарів та послуг.
Стратегічні завдання щодо розвитку системи технічного регулювання потребують інтеграції екологічних норм, вимог та правил відповідно до законодавчої бази Європейського Союзу.
Впровадження міжнародних стандартів в сфері ресурсозбереження, охорони навколишнього природного середовища, надрокористування, систем екологічного управління та екологічних критеріїв до товарів та послуг надасть можливість вітчизняному товаровиробнику покращити екологічні аспекти виробництва і продукції та рівень конкурентоздатності на міжнародних ринках.
Необхідно розробити підсистему стандартизації та сертифікації у сфері екологічної безпеки, затвердити екологічні вимоги до продукції, а також гармонізувати національні стандарти до стандартів і норм ЄС та міжнародних стандартів серій ІSО 14000, ІSО 19000 з посиленням контролю з боку держави за використанням екологічних маркувань, зокрема щодо вмісту генетично модифікованих організмів. Пріоритетом розвитку цього інструменту є розроблення та впровадження системи державної підтримки вітчизняного товаровиробника продукції з поліпшеними екологічними характеристиками відповідно до законодавчо встановлених вимог, а також вдосконалення методів та систем державного обліку і статистичної звітності у сфері охорони навколишнього природного середовища.
 
280. Законодавство у сфері охорони навколишнього природного середовища
 		    4.8. Законодавство у сфері охорони навколишнього природного середовища
 
281. Ефективна реалізація екологічної політики потребує функціонування системи законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, спрямованого на досягнення національних пріоритетів. Основними вимогами до такого законодавства є його відповідність Конституції України, наближення до відповідних Директив ЄС, соціальна прийнятність, реалістичність, економічна ефективність. Законодавство повинне сприяти гнучкому застосуванню відповідних економічних інструментів для стимулювання впровадження інноваційних екологічних технологій, розв’язанню екологічних проблем на місцевому рівні.
 		 -61- Семинога А.І.
 Частину першу підрозділу "Законодавство у сфері охорони навколишнього природного середовища" Розділу 4 викласти в такій редакції:
"Реалізація екологічної політики потребує ефективного функціонування системи законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, спрямованого на досягнення національних пріоритетів. Основними вимогами до такого законодавства є його відповідність Конституції України, наближення до відповідних Директив ЄС, забезпечення впровадження багатосторонніх екологічних угод (Конвенцій, Протоколів до них, тощо) стороною яких є Україна, соціальна прийнятність, реалістичність, економічна ефективність. Законодавство повинне сприяти гнучкому застосуванню відповідних економічних інструментів для стимулювання впровадження інноваційних екологічних технологій, розв’язанню екологічних проблем на місцевому рівні."
Доповнити частину другу вказаного підрозділу окремим абзазом такого змісту: "забезпечення наскрізності екологічної політики, її інтеграції до політик державного, галузевого (секторального), регіонального та місцевого розвитку"
Другий абзац, частини другої підрозділу "Законодавство у сфері охорони навколишнього природного середовища" Розділу 4 викласти в такій редакції:
"перегляд нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах під час виробництва певних категорій транспортних засобів в Україні;"
Третій абзац, частини другої підрозділу "Законодавство у сфері охорони навколишнього природного середовища" Розділу 4 викласти в такій редакції:
"перегляд нормативів якості поверхневих вод, які використовуються для потреб централізованого водопостачання і для культурно-побутового користування, очищення комунальних стоків, попередження забруднення внаслідок змиву нітратів із сільськогосподарських земель;"
Четвертий та п’ятий абзац викласти у редакції: "перегляд нормативів якості поверхневих вод, які використовуються для потреб централізованого водопостачання і для культурно-побутового користування, очищення комунальних стоків, попередження забруднення внаслідок змиву нітратів із сільськогосподарських земель;"
здійснення контролю за поводженням з такими видами відходів як використані хімічні джерела струму, ртутні, у тому числі компактні, відпрацьовані оливи, електронне обладнання, непридатні до використання транспортні засоби ;
 		Враховано   Реалізація екологічної політики потребує ефективного функціонування системи законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, спрямованого на досягнення національних пріоритетів. Основними вимогами до такого законодавства є його відповідність Конституції України, наближення до відповідних директив ЄС, забезпечення впровадження багатосторонніх екологічних угод (конвенцій, протоколів тощо), стороною яких є Україна, соціальна прийнятність, реалістичність, економічна ефективність. Законодавство має сприяти гнучкому застосуванню відповідних економічних інструментів для стимулювання впровадження інноваційних екологічних технологій, розв’язанню екологічних проблем на місцевому рівні.
 
282. Приведення у відповідність екологічного законодавства України положенням джерел асquіs соmmunаutаіrе в першу чергу необхідно здійснити за такими напрямами:
 		    Приведення у відповідність екологічного законодавства України положенням джерел асquіs соmmunаutаіrе в першу чергу необхідно здійснити за такими напрямами:
забезпечення наскрізності екологічної політики, її інтеграції до політик державного, галузевого (секторального), регіонального та місцевого розвитку;
 
283. моніторинг і оцінка якості атмосферного повітря, зокрема щодо загальнопоширених забруднюючих речовин, зонування території України, планів поліпшення якості атмосферного повітря в зонах і агломераціях; регулювання зменшення вмісту сірки у пальному;
 		    моніторинг і оцінка якості атмосферного повітря, зокрема щодо загальнопоширених забруднюючих речовин, зонування території України, планів поліпшення якості атмосферного повітря в зонах і агломераціях; регулювання зменшення вмісту сірки у пальному;
 
284. перегляд технологічних нормативів під час виробництва певних категорій транспортних засобів в Україні;
 		    перегляд нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах під час виробництва певних категорій транспортних засобів в Україні;
 
285. перегляд нормативів якості поверхневих вод, які використовуються для потреб водопостачання і для культурно-побутового користування, очищення комунальних стоків, забруднень водних об’єктів небезпечними речовинами, попередження забруднення внаслідок змиву нітратів із сільськогосподарських земель;
 		    перегляд нормативів якості поверхневих вод, які використовуються для потреб централізованого водопостачання і для культурно-побутового користування, очищення комунальних стоків, запобігання забрудненню внаслідок змиву нітратів із сільськогосподарських земель;
 
286. здійснення контролю за поводженням з такими видами відходів, як використані батареї і акумулятори, відпрацьовані оливи, електронне обладнання, старі автомобілі;
 		    здійснення контролю за поводженням з такими видами відходів як використані хімічні джерела струму, ртутні, у тому числі компактні, відпрацьовані оливи, електронне обладнання, непридатні до використання транспортні засоби;
 
287. впровадження комплексної/інтегрованої дозвільної системи для стаціонарних джерел викидів (у першу чергу енергогенеруючих);
 		    впровадження комплексної/інтегрованої дозвільної системи для стаціонарних джерел викидів (у першу чергу енергогенеруючих);
 
288. ліцензування виробництва, застосування, імпорт і експорт небезпечних хімічних речовин, контроль за їх вмістом у продукції та безпечне видалення.
 		    ліцензування виробництва, застосування, імпорту і експорту небезпечних хімічних речовин, контроль за їх вмістом у продукції та безпечне видалення.
 
289. Ураховуючи потреби урегулювання питань, які викликали резонанс у суспільстві, необхідно:
 		    Ураховуючи потреби врегулювання питань, що викликають резонанс у суспільстві, необхідно:
 
290. врегулювати питання, пов’язані з користуванням землями водного фонду і землями рекреаційного, оздоровчого, природоохоронного та історико-культурного призначення шляхом забезпечення дотримання законодавства України, що гарантує права населення на доступ і користування рекреаційними ресурсами;
 		 -62- Заєць І.О.
 Перший абзац частини третьої підрозділу "Законодавство у сфері охорони навколишнього природного середовища" Розділу 4 викласти в такій редакції:
"забезпечення дотримання законодавства України, що гарантує права населення на доступ і користування землями водного фонду і землями рекреаційного, оздоровчого, природоохоронного та історико-культурного призначення;"
 		Враховано   забезпечити дотримання законодавства України, що гарантує права громадян на доступ і користування землями водного фонду і землями рекреаційного, оздоровчого, природоохоронного та історико-культурного призначення;
 
291. завершити формування національної законодавчої бази з питань біобезпеки та забезпечити її подальше вдосконалення з урахуванням відповідних положень законодавства ЄС. Розглянути доцільність розроблення підзаконних актів щодо участі громадськості у прийнятті рішень або ратифікації Алматинської поправки до Орхуської Конвенції. Розробити процедуру і методи попередження неконтрольованого вивільнення генетично модифікованих організмів, які регламентують удосконалення процедури дозвільної системи, систему прийняття рішень, порядок маркування, стандартизації, державної реєстрації генетично модифікованих організмів, продукції, отриманої з їх використанням, та встановлення обмеження щодо їх застосування; системи пакування, зберігання, транспортування і маркування продукції, яка надходить в обіг; використання генетично модифікованих організмів у замкнених системах і поводження з відходами генетично модифікованих організмів і тарою.
 		    завершити формування національної законодавчої бази з питань біобезпеки та забезпечити її подальше вдосконалення з урахуванням відповідних положень законодавства ЄС. Розглянути доцільність розроблення підзаконних актів щодо участі громадськості у прийнятті рішень або ратифікації Алматинської поправки до Орхуської конвенції. Розробити процедуру і методи запобігання неконтрольованому вивільненню генетично модифікованих організмів, зокрема шодо удосконалення процедури дозвільної системи, системи прийняття рішень, порядку маркування, стандартизації, державної реєстрації генетично модифікованих організмів, продукції, отриманої з їх використанням, та встановлення обмеження щодо їх застосування; системи пакування, зберігання, транспортування і маркування продукції, що надходить в обіг; використання генетично модифікованих організмів у замкнених системах, поводження з відходами генетично модифікованих організмів і тарою.
 
292. розробити комплексні регіональні і місцеві програми, спрямовані на розв’язання таких актуальних екологічних проблем, як:
 		    розробити комплексні регіональні і місцеві програми, спрямовані на вирішення таких актуальних екологічних проблем:
 
293. - оптимізація планування забудови і зелених зон;
 		    - оптимізація планування забудови і розвитку зелених зон;
 
294. - підвищення якості атмосферного повітря і зниження рівня шуму шляхом оптимізації транспортних потоків та мінімізації викидів із стаціонарних джерел;
 		    - підвищення якості атмосферного повітря і зниження рівня шуму шляхом оптимізації транспортних потоків та мінімізації викидів із стаціонарних джерел;
 
295. - мінімізація утворення, сортування, переробка та безпечна утилізація або захоронення відходів,
 		    - мінімізація утворення, сортування, переробка та безпечна утилізація або захоронення відходів;
 
296. - підвищення якості і забезпечення доступу до якісної питної води.
 		    - підвищення якості і забезпечення доступу до якісної питної води.
 
297. З метою удосконалення природоохоронної діяльності підприємств необхідно:
 		    З метою удосконалення природоохоронної діяльності підприємств необхідно:
 
298. сприяти вирішенню з підприємствами питань щодо виконання програм збору і утилізації продукції після завершення строку її використання, забезпечення інформування населення про вплив виробничої діяльності на стан довкілля, організацію широких громадських обговорень щодо планів будівництва;
 		    сприяти вирішенню з суб’єктами господарювання питань щодо виконання програм збору і утилізації продукції після завершення строку її використання, забезпечення інформування населення про вплив виробничої діяльності на стан довкілля, організації широких громадських обговорень щодо планів будівництва;
 
299. проводити збалансовану політику, спрямовану на підвищення вимог і відповідальності підприємств за забруднення навколишнього природного середовища і на стимулювання впровадження природоохоронних заходів. З цією метою необхідно передбачити підвищену відповідальність за забруднення навколишнього природного середовища і компенсацію завданих збитків, включаючи повну вартість рекультивації/санації забруднених ґрунтів/підземних вод. Цьому також сприятиме адаптація існуючих методик проведення розрахунку збитків за забруднення навколишнього природного середовища до найкращої світової практики, зокрема щодо забруднення ґрунтів і підземних вод. Необхідно законодавчо оформити засади пільгового стимулювання діяльності, яка передбачає добровільні зобов’язання щодо очищення забруднених земель, зокрема в ході їх приватизації і впровадження новітніх екологічно чистих технологій.
 		    здійснювати збалансовану політику, спрямовану на підвищення вимог і відповідальності суб’єктів господарювання за забруднення навколишнього природного середовища і на стимулювання впровадження природоохоронних заходів. З цією метою необхідно передбачити підвищену відповідальність за забруднення навколишнього природного середовища і компенсацію завданих збитків, включаючи повну вартість рекультивації/санації забруднених ґрунтів/підземних вод. Цьому також сприятиме адаптація існуючих методик проведення розрахунку збитків за забруднення навколишнього природного середовища до найкращої світової практики, зокрема щодо забруднення ґрунтів і підземних вод. Необхідно законодавчо визначити засади пільгового стимулювання діяльності, що передбачає добровільне зобов’язання щодо очищення забруднених земель, зокрема в ході їх приватизації і впровадження новітніх екологічно чистих технологій.
 
300. Освітнє та наукове забезпечення формування і реалізації національної екологічної політики
 		    4.9. Освітнє та наукове забезпечення формування і реалізації національної екологічної політики
 
301. Розроблення методологічних основ та запровадження безперервної екологічної освіти сприятиме успішній реалізації національної екологічної політики. Такі її складові, як екологічна освіта для сталого розвитку, програма екологічної освіти в рамках державних освітніх програм для середніх, технічних та вищих навчальних закладів є критерієм успішності реалізації Стратегії. Випереджаючими темпами повинна розвиватися всеохоплююча екологічна просвіта та виховання. Необхідно налагодити виробництво виховних та соціальних природоохоронних програм на телебаченні, забезпечити підготовку публікацій, видання спеціальних інформаційних випусків, буклетів, бюлетенів. Подальший розвиток та підтримка неурядових організацій сприятимуть розвитку екологічної освіти і виховання, формуванню свідомого громадянського суспільства на засадах сталого розвитку.
 		 -63- Глазунов С.М.
 Частину першу підрозділу "Освітнє та наукове забезпечення формування і реалізації національної екологічної політики" Розділу 4 викласти в такій редакції:
" Розроблення методологічних основ та запровадження безперервної екологічної освіти сприятиме успішній реалізації національної екологічної політики. Такі її складові, як екологічна освіта для сталого розвитку, програма екологічної освіти в рамках державних освітніх програм для дошкільних навчальних закладів, для загальноосвітніх навчальних закладів та вищих навчальних закладів І – ІV рівнів акредитації; програм післядипломної освіти та курсової перепідготовки фахівців є критерієм успішності реалізації Стратегії. Випереджаючими темпами повинна розвиватися всеохоплююча екологічна просвіта та виховання підростаючого покоління шляхом підтримки діяльності позашкільних закладів освіти, еколого-натуралістичних центрів та природничих секцій Центрів дітей та юнацтва. Необхідно налагодити виробництво виховних та соціальних природоохоронних програм на телебаченні, забезпечити підготовку публікацій, видання спеціальних інформаційних випусків, буклетів, бюлетенів. Подальший розвиток та підтримка неурядових організацій сприятимуть активізації екологічного руху на Україні, поширенню міжнародних зв’язків для спільного рішення екологічних проблем, обміну інформацією, знаннями та досвідом, а отже формуванню свідомого громадянського суспільства на засадах сталого розвитку."
 		Враховано   Розроблення методологічних основ та запровадження безперервної екологічної освіти сприятиме успішній реалізації національної екологічної політики. Такі її складові, як екологічна освіта для сталого розвитку, програма екологічної освіти в рамках державних освітніх програм для дошкільних навчальних закладів, для загальноосвітніх навчальних закладів та вищих навчальних закладів І – ІV рівнів акредитації, програм післядипломної освіти та курсової перепідготовки фахівців є критерієм успішності реалізації Стратегії. Випереджаючими темпами має розвиватися всеохоплююча екологічна просвіта та виховання підростаючого покоління шляхом підтримки діяльності позашкільних закладів освіти, еколого-натуралістичних центрів та природничих секцій Центрів дітей та юнацтва. Необхідно налагодити виробництво виховних та соціальних природоохоронних програм на телебаченні, забезпечити підготовку публікацій, видання спеціальних інформаційних випусків, буклетів, бюлетенів. Подальший розвиток та підтримка неурядових організацій сприятимуть активізації екологічного руху в Україні, поширенню міжнародних зв’язків для спільного розв’язання екологічних проблем, обміну інформацією, знаннями та досвідом, а отже формуванню свідомого громадянського суспільства на засадах сталого розвитку.
 
302. Під час розроблення програм наукового та інноваційного розвитку необхідно враховувати потребу в раціоналізації та оптимізації природокористування, зокрема технологічного переоснащення виробництва шляхом:
 		    Під час розроблення програм наукового та інноваційного розвитку необхідно враховувати потребу в раціоналізації та оптимізації природокористування, зокрема технологічного переоснащення виробництва шляхом:
 
303. енергозбереження, розвитку відновлюваних та альтернативних джерел енергії, а також збільшення обсягу використання джерел енергії з низьким рівнем викидів двоокису вуглецю;
 		    енергозбереження, розвитку відновлюваних та альтернативних джерел енергії, а також збільшення обсягу використання джерел енергії з низьким рівнем викидів двоокису вуглецю;
 
304. ресурсозбереження, зменшення питомого споживання земельних ресурсів, води, деревини, мінеральних та органічних речовин природного походження на одиницю виробленої продукції, забезпечення більш якісного та комплексного їх перероблення, а також використання відходів як сировини та їх більш повної переробки для виробництва продукції та товарів широкого вжитку;
 		    ресурсозбереження, зменшення питомого споживання земельних ресурсів, води, деревини, мінеральних та органічних речовин природного походження на одиницю виробленої продукції, забезпечення більш якісного та комплексного їх перероблення, а також використання відходів як сировини, їх більш повна переробка для виробництва продукції і товарів широкого вжитку;
 
305. удосконалення технологій очищення атмосферного повітря, водних об’єктів, мінімізація утворення відходів;
 		    удосконалення технологій очищення атмосферного повітря, водних об’єктів, мінімізація утворення відходів;
 
306. розроблення нових нормативів якості навколишнього природного середовища, нормативів безпеки використання природних ресурсів, граничних нормативів впливу на навколишнє природне середовище, стандартів екологічної безпеки тощо;
 		    розроблення нових нормативів якості навколишнього природного середовища, нормативів безпеки використання природних ресурсів, граничних нормативів впливу на навколишнє природне середовище, стандартів екологічної безпеки тощо;
 
307. розвитку технологій промислового та сільськогосподарського виробництва, що унеможливлюють або зменшують обсяг використання екологічно небезпечних хімічних речовин та їх сполук;
 		    розвитку технологій промислового та сільськогосподарського виробництва, що унеможливлюють або зменшують обсяг використання екологічно небезпечних хімічних речовин та їх сполук;
 
308. виконання регіональних програм соціально-економічного розвитку та схем територіального та місцевого планування з дотриманням принципів сталого розвитку та розвитку екомережі;
 		    виконання регіональних програм соціально-економічного розвитку та схем територіального та місцевого планування з дотриманням принципів сталого розвитку та розвитку екомережі;
 
309. відтворення рідкісних біологічних видів, а також тих, що перебувають під загрозою знищення, розроблення схем їх адаптації до сучасних умов життя.
 		    відтворення рідкісних біологічних видів, а також тих, що перебувають під загрозою зникнення, розроблення схем їх адаптації до сучасних умов життя.
 
310. Економічні та фінансові механізми
 		    4.10. Економічні та фінансові механізми
 
311. Забезпечення стабільного фінансування природоохоронної діяльності, вдосконалення економічних інструментів є основними передумовами реалізації екологічної політики в Україні.
 		 -64- Глазунов С.М.
 До четвертої частини підрозділу "Економічні та фінансові механізми" Розділу 4 додати такі абзаци:
"підвищити збір за забруднення навколишнього природного середовища піднявши плату за скидання одиниці маси забруднюючої речовини до європейського рівня з врахуванням її токсичності;
стимулювати розвиток екологічного підприємництва, зокрема виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг природоохоронного призначення."
 		Враховано   Забезпечення стабільного фінансування природоохоронної діяльності, вдосконалення економічних інструментів є основними передумовами реалізації екологічної політики в Україні.
 
312. Розроблені та впроваджені на початку 90-х років ХХ століття економічні інструменти та механізми фінансування природоохоронної діяльності потребують подальшого розвитку в умовах глобалізації.
 		    Розроблені та впроваджені на початку 90-х років ХХ століття економічні інструменти та механізми фінансування природоохоронної діяльності потребують подальшого розвитку в умовах глобалізації.
 
313. Внаслідок обмеженості бюджетних коштів важливим є пошук нових джерел фінансування природоохоронних заходів, спрямованих на ліквідацію забруднення, забезпечення екологічної безпеки, заходів, пов’язаних з відтворенням та підтриманням природних ресурсів у належному стані. У зв’язку з цим необхідно забезпечити до 2020 року сприятливий податковий, кредитний та інвестиційний клімат для залучення коштів міжнародних донорів та приватного капіталу в природоохоронну діяльність, створення господарюючими суб’єктами систем екологічного управління, впровадження більш чистого виробництва, технологій ресурсо- та енергозбереження.
 		    Внаслідок обмеженості бюджетних коштів важливим є пошук нових джерел фінансування природоохоронних заходів, спрямованих на ліквідацію забруднення, забезпечення екологічної безпеки, заходів, пов’язаних з відтворенням та підтриманням природних ресурсів у належному стані. У зв’язку з цим необхідно забезпечити до 2020 року сприятливий податковий, кредитний та інвестиційний клімат для залучення коштів міжнародних донорів та приватного капіталу в природоохоронну діяльність, створення суб’єктами господарювання систем екологічного управління, впровадження більш чистого виробництва, технологій ресурсо- та енергозбереження.
 
314. З метою розвитку економічного механізму природокористування та природоохоронної діяльності необхідно:
 		    З метою розвитку економічного механізму природокористування та природоохоронної діяльності необхідно:
 
315. удосконалити нормативно-правову базу з питань оподаткування збору за забруднення навколишнього природного середовища, зокрема включити до неї екологічно небезпечну продукцію, виробництво, зберігання, транспортування та споживання якої негативно впливає на навколишнє природне середовище та здоров’я населення;
 		    удосконалити нормативно-правову базу з питань оподаткування забруднення навколишнього природного середовища, зокрема виробництва, зберігання, транспортування та споживання екологічно небезпечної продукції, яка негативно впливає на навколишнє природне середовище та здоров’я населення;
підвищити збір за забруднення навколишнього природного середовища, збільшивши плату за скидання одиниці маси забруднюючої речовини до європейського рівня, з урахуванням токсичності;
 
316. оптимізувати кількість місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища для мобілізації матеріальних ресурсів на національному і обласному рівні;
 		 -65- Глазунов С.М.
 Другий абзац четвертої частини підрозділу "Економічні та фінансові механізми" Розділу 4 викласти в редакції:
"реформувати систему фондів охорони навколишнього природного середовища для мобілізації фінансових ресурсів на національному рівні та на рівнях Автономної Республіки Крим, областей, міст Київ і Севастополь;"
 		Враховано   реформувати систему фондів охорони навколишнього природного середовища для мобілізації фінансових ресурсів на національному рівні та на рівнях Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя;
 
317. удосконалити нормативно-правову базу з питань природокористування на платній основі;
 		    удосконалити нормативно-правову базу з питань природокористування на платній основі;
 
318. удосконалити методику визначення обсягу шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів;
 		    удосконалити методику визначення шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів;
 
319. переглянути пільги щодо спеціального використання природних ресурсів та забруднення навколишнього природного середовища з метою їх мінімізації;
 		    переглянути пільги щодо спеціального використання природних ресурсів та забруднення навколишнього природного середовища з метою їх мінімізації;
 
320. спрямувати податкове навантаження на ресурсні платежі, що стимулюватиме суб’єктів господарювання до зменшення ресурсомісткості продукції та збільшення в дохідній частині бюджету частки природно-ресурсних платежів.
 		 -66- Глазунов С.М.
 Шостий абзац четвертої частини підрозділу "Економічні та фінансові механізми" Розділу 4 викласти в редакції:
"перенести податкове навантаження на ті види діяльності й форми споживання, що є екологічно шкідливими для суспільства, насамперед шкідливу для здоров'я людей продукцію, ресурсні та екологічні платежі;"
 		Враховано   збільшити податкове навантаження на ті види діяльності та форми споживання, що є екологічно шкідливими для суспільства, насамперед на шкідливу для здоров'я людей продукцію, ресурсні та екологічні платежі;
стимулювати розвиток екологічного підприємництва, зокрема виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг природоохоронного призначення.
 
321. Моніторинг стану довкілля та контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки
 		    4.11. Моніторинг стану довкілля і контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки
 
322. Для забезпечення розвитку державної системи моніторингу навколишнього природного середовища, спрямованого на надання органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування і населенню своєчасної, достовірної інформації про його стан, та для підвищення ефективності здійснення контролю за дотриманням природоохоронного законодавства, необхідно створити єдину мережу спостережень, здійснити технічне забезпечення системи моніторингу навколишнього природного середовища, метрологічне забезпечення проведення спостережень, інтегрувати інформаційні ресурси суб’єктів системи моніторингу і забезпечити функціонування єдиної автоматизованої підсистеми збирання, оброблення, проведення аналізу і збереження даних та удосконалення існуючих мереж спостережень за станом навколишнього природного середовища.
 		 -67- Горошкевич О.С.
 Частину першу підрозділу "Моніторинг стану довкілля та контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки" Розділу 4 викласти в такій редакції:
" Для забезпечення розвитку державної системи моніторингу навколишнього природного середовища, спрямованого на надання органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування і населенню своєчасної, достовірної інформації про його стан, та для підвищення ефективності здійснення державного контролю за дотриманням природоохоронного законодавства, необхідно проаналізувати інформаційні потреби системи державного управління, створити єдину мережу спостережень, здійснити оптимізацію, модернізацію технічне забезпечення системи моніторингу навколишнього природного середовища, вдосконалити метрологічне забезпечення проведення спостережень, інтегрувати інформаційні ресурси суб’єктів системи моніторингу і забезпечити функціонування єдиної автоматизованої підсистеми збирання, оброблення, проведення аналізу і збереження екологічних даних."
 		Враховано   Для забезпечення розвитку державної системи моніторингу навколишнього природного середовища, спрямованого на надання органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування і населенню своєчасної, достовірної інформації про його стан, та з метою підвищення ефективності здійснення державного контролю за дотриманням природоохоронного законодавства необхідно проаналізувати інформаційні потреби системи державного управління, створити єдину мережу спостережень, здійснити оптимізацію, модернізацію і технічне забезпечення системи моніторингу навколишнього природного середовища, вдосконалити метрологічне забезпечення проведення спостережень, інтегрувати інформаційні ресурси суб’єктів системи моніторингу і забезпечити функціонування єдиної автоматизованої підсистеми збирання, оброблення, проведення аналізу і збереження екологічних даних.
 
323. Стратегічним завданням державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища є забезпечення виконання вимог законодавства у зазначеній сфері. Зміцнення інституціональної спроможності системи екологічного контролю за дотриманням природоохоронного законодавства передбачає:
 		 -68- Горошкевич О.С.
 Частину другу підрозділу "Моніторинг стану довкілля та контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки" Розділу 4 викласти в такій редакції:
" Завданням державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища є забезпечення виконання вимог законодавства у зазначеній сфері. Зміцнення інституціональної спроможності системи державного екологічного контролю за дотриманням природоохоронного законодавства передбачає:"
Частину другу підрозділу "Моніторинг стану довкілля та контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки" Розділу 4 доповнити новим абзацом такого змісту;
"вдосконалення нормативно-правової бази щодо здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки;"
 		Враховано   Завданням державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища є забезпечення виконання вимог законодавства у зазначеній сфері. Зміцнення інституціональної спроможності системи державного екологічного контролю за дотриманням природоохоронного законодавства передбачає:
вдосконалення нормативно-правової бази щодо здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки;
 
324. перегляд існуючої організаційної структури і розподілу повноважень територіальних органів Державної екологічної інспекції;
 		    перегляд існуючої організаційної структури і розподілу повноважень територіальних органів Державної екологічної інспекції України;
 
325. здійснення комплексу заходів, спрямованих на підвищення рівня відповідальності суб’єктів господарювання за виконанням вимог природоохоронного законодавства;
 		    здійснення комплексу заходів, спрямованих на підвищення рівня відповідальності суб’єктів господарювання за виконанням вимог природоохоронного законодавства;
 
326. врегулювання відносин у сфері здійснення громадського контролю за використанням природних ресурсів та охороною навколишнього природного середовища.
 		 -69- Семинога А.І.
 Доповнити Розділ 4 новим підрозділом такого змісту;
"Міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки Для здійснення на належному рівні міжнародного співробітництва у сфері охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки необхідне:
безумовне виконання міжнародних зобов'язань відповідно до багатосторонніх та двосторонніх міжнародних договорів;
послідовне врахування рекомендацій всесвітніх самітів ООН зі сталого розвитку в містах Ріо-де-Жанейро та Йоганнесбурзі,
розширення співробітництва з питань запобігання транскордонному забрудненню навколишнього природного середовища;
запобігання глобальній зміні клімату;
забезпечення активної участі українських представників у роботі міжнародних організацій природоохоронного спрямування.
 		Враховано   врегулювання відносин у сфері здійснення громадського контролю за використанням природних ресурсів та охороною навколишнього природного середовища.
4.12. Міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки
Для здійснення на належному рівні міжнародного співробітництва у сфері охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки необхідне:
безумовне виконання міжнародних зобов'язань відповідно до багатосторонніх та двосторонніх міжнародних договорів України;
послідовне врахування рекомендацій всесвітніх самітів ООН зі сталого розвитку в містах Ріо-де-Жанейро та Йоганнесбурзі,
розширення співробітництва з питань запобігання транскордонному забрудненню навколишнього природного середовища;
запобігання глобальній зміні клімату;
забезпечення активної участі українських представників у роботі міжнародних організацій природоохоронного спрямування.
 
327. РОЗДІЛ 5.
 		       
328. ЕТАПИ РЕАЛІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ
 		    РОЗДІЛ 5. ЕТАПИ РЕАЛІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ
 
329. Досягнення цілей Стратегії здійснюватиметься в два етапи:
 		    Досягнення цілей Стратегії здійснюватиметься в два етапи:
 
330. до 2015 року передбачається забезпечити стабілізацію екологічної ситуації, уповільнення темпів зростання антропогенного навантаження на навколишнє природне середовище, створення умов для підвищення рівня екологічної безпеки населення, започаткування переходу до природоохоронних стандартів Європейського Союзу, розроблення відповідних нормативно-правових актів, підвищення громадської активності у сфері охорони навколишнього природного середовища;
 		    до 2015 року передбачається забезпечити стабілізацію екологічної ситуації, уповільнення темпів зростання антропогенного навантаження на навколишнє природне середовище, створення умов для підвищення рівня екологічної безпеки населення, започаткування переходу до природоохоронних стандартів Європейського Союзу, розроблення відповідних нормативно-правових актів, підвищення громадської активності у сфері охорони навколишнього природного середовища;
 
331. Протягом 2016—2020 років передбачається здійснити поступове розмежування функцій з охорони навколишнього природного середовища та господарської діяльності з використання природних ресурсів, імплементацію європейських екологічних норм і стандартів, екосистемне планування, впровадження переважно економічних механізмів стимулювання екологічно орієнтованих структурних перетворень, досягнення збалансованості між соціально-економічними потребами та завданнями у сфері збереження навколишнього природного середовища, забезпечити розвиток екологічно ефективного партнерства між державою, суб’єктами господарювання та громадськістю, широке розповсюдження екологічних знань.
 		    Протягом 2016—2020 років передбачається здійснити поступове розмежування функцій з охорони навколишнього природного середовища та господарської діяльності з використання природних ресурсів, імплементацію європейських екологічних норм і стандартів, екосистемне планування, впровадження переважно економічних механізмів стимулювання екологічно орієнтованих структурних перетворень, досягнення збалансованості між соціально-економічними потребами та завданнями у сфері збереження навколишнього природного середовища, забезпечити розвиток екологічно ефективного партнерства між державою, суб’єктами господарювання та громадськістю, широке поширення екологічних знань.
 
332. РОЗДІЛ 6.
 		       
333. МОНІТОРИНГ ВИКОНАННЯ ТА ПОКАЗНИКИ ЕФЕКТИВНОСТІ
 		    РОЗДІЛ 6. МОНІТОРИНГ ВИКОНАННЯ ТА ПОКАЗНИКИ ЕФЕКТИВНОСТІ
 
334. Проведення моніторингу реалізації Стратегії організовується з метою отримання достовірної інформації щодо ефективності виконання планів, проектів і програм з охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки.
 		    Проведення моніторингу реалізації Стратегії організовується з метою отримання достовірної інформації про ефективність виконання планів, проектів і програм з охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки.
 
335. Основою моніторингу є система цільових показників (наведені у Додатку до Стратегії), що орієнтовані на індикатори сталого розвитку та завдання збалансованої екологічної політики. Результати моніторингу висвітлюються у Національній доповіді про стан дій з охорони навколишнього природного середовища, що подається Кабінетом Міністрів України Верховній Раді України кожних п’ять років, у регіональних та галузевих екологічних звітах, які щороку подаються до уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.
 		 -70- Семинога А.І.
 Друге речення частини другої Розділу 6 викласти в такій редакції: "Результати моніторингу висвітлюються у Національній доповіді про реалізацію Національної екологічної політики України…" далі за текстом.
Доповнити новою частиною такого змісту:
" Уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, здійснює моніторинг реалізації Стратегії та за результатами моніторингу, а також на основі регіональних та галузевих екологічних звітів, щорічно готує та видає звіт про реалізацію Національної екологічної політики України."
 		Враховано   Основою моніторингу є система цільових показників (наведені у Додатку до Стратегії), орієнтованих на індикатори сталого розвитку та завдання збалансованої екологічної політики. Результати моніторингу висвітлюються у Національній доповіді про реалізацію Національної екологічної політики України, що подається Кабінетом Міністрів України Верховній Раді України кожних п’ять років, у регіональних та галузевих екологічних звітах, які щороку подаються до уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.
Уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища здійснює моніторинг реалізації Стратегії та за результатами моніторингу, а також на основі регіональних та галузевих екологічних звітів щорічно готує та видає звіт про реалізацію Національної екологічної політики України.
 
    -71- Кармазін Ю.А.
 Частину 2 розділу 6 «Моніторинг виконання та показники
ефективності» викласти в такій редакції: «Основою моніторингу є
система цільових показників (наведені у Додатку до Стратегії), що
орієнтовані на індикатори сталого розвитку та завдання збалансованої
екологічної політики. Результати моніторингу висвітлюються у
Національній доповіді про стан дій з охорони навколишнього природного
середовища, що подається Кабінетом Міністрів України Верховній Раді
України щорічно до 1 лютого, у регіональних та галузевих екологічних
звітах, які щороку до 15 січня подаються до уповноваженого
центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього
природного середовища центральними та місцевими органами
виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.», оскільки
Законом України «Про охорону навколишнього природного
середовища» передбачено розробку щорічної Національної
доповіді про стан навколишнього природного середовища в
Україні.
 		Враховано частково    
336. РОЗДІЛ 7.
 		       
337. ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ ВИКОНАННЯ СТРАТЕГІЇ
 		    РОЗДІЛ 7. ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ ВИКОНАННЯ СТРАТЕГІЇ
 
338. Виконання Стратегії дасть змогу:
 		    Виконання Стратегії дасть змогу:
 
339. створити ефективну систему інформування населення з питань охорони навколишнього природного середовища та підвищити рівень екологічної свідомості громадян України;
 		    створити ефективну систему інформування населення з питань охорони навколишнього природного середовища та підвищити рівень екологічної свідомості громадян України;
 
340. поліпшити стан навколишнього природного середовища до рівня, безпечного для життєдіяльності населення, з урахуванням європейських стандартів якості навколишнього природного середовища;
 		    поліпшити стан навколишнього природного середовища до рівня, безпечного для життєдіяльності населення, з урахуванням європейських стандартів якості навколишнього природного середовища;
 
341. ліквідувати пряму залежність між економічним зростанням та погіршенням стану навколишнього природного середовища;
 		 -72- Семинога А.І.
 Абзац третій Розділу 7 викласти в такій редакції: "постійно зменшувати та поступово ліквідувати залежність між економічним зростанням та погіршенням стану навколишнього природного середовища;"
 		Немає висновку   постійно зменшувати та поступово ліквідувати залежність між економічним зростанням та погіршенням стану навколишнього природного середовища;
 
342. припинити втрати біо- та ландшафтного різноманіття і сформувати цілісну та репрезентативну екомережу;
 		    припинити втрати біо- та ландшафтного різноманіття і сформувати цілісну та репрезентативну екомережу;
 
343. створити систему екологічно збалансованого використання природних ресурсів;
 		    створити систему екологічно збалансованого використання природних ресурсів;
 
344. мінімізувати забруднення ґрунтів небезпечними пестицидами, агрохімікатами, важкими металами та відходами;
 		    мінімізувати забруднення ґрунтів небезпечними пестицидами, агрохімікатами, важкими металами та відходами;
 
345. забезпечити перехід до системи інтегрованого екологічного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища та розвиток природоохоронної складової в галузях економіки;
 		    забезпечити перехід до системи інтегрованого екологічного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища та розвиток природоохоронної складової в галузях економіки;
 
346. провести реформування податкової системи, посилення значущості екологічного оподаткування як стимулятора зменшення негативного впливу на навколишнє природне середовище та розроблення дієвого економічного механізму природокористування;
 		    здійснити реформування податкової системи, з метою посилення значущості екологічного оподаткування як стимулятора зменшення негативного впливу на навколишнє природне середовище, розроблення дієвого економічного механізму природокористування;
 
347. вдосконалити державну систему моніторингу навколишнього природного середовища з використанням механізму здійснення контролю, бази даних об’єктів і територій, що мають природоохоронне значення та екологічних індикаторів.
 		 -73- Семинога А.І.
 Абзац дев'ятий Розділу 7 викласти в такій редакції:
" вдосконалити державну систему моніторингу навколишнього природного середовища та систему інформаційного забезпечення процесу прийняття управлінських рішень."
 		Враховано   вдосконалити державну систему моніторингу навколишнього природного середовища та систему інформаційного забезпечення процесу прийняття управлінських рішень.
 
348. Додаток до Стратегії
 		    Додаток до Стратегії
 
349. ПОКАЗНИКИ ефективності Стратегії національної екологічної політики України на період до 2020 року
 		    ПОКАЗНИКИ ефективності Стратегії національної екологічної політики України на період до 2020 року
 
350. Ціль, сфера регулювання
Одиниця виміру
 		    Ціль, сфера регулювання
Одиниця виміру
 
351. Ціль 1. Підвищення рівня суспільної екологічної свідомості
 		 -74- Семинога А.І.
 Додати до Цілі 1 Додатку до Стратегії такі показники та одиниці їх виміру (останні наведені в дужках):
"Щорічний звіт про реалізацію Національної екологічної політики (Факт видання);
Національна доповідь про реалізацію Національної екологічної політики України (Факт видання що п’ять років);
Наявність затвердженого переліку видів екологічної інформації (факт затвердження)
Підготовка і видання щорічної доповіді Громадських екологічних організацій щодо громадської оцінки екологічної політики (факт видання);
Природоохоронний розділ до освітніх державних програм із заходами щодо розвитку освіти для сталого розвитку та екологічної освіти (Факт розробки та затвердження)"
 		Враховано   Ціль 1. Підвищення рівня суспільної екологічної свідомості
Щорічний звіт про реалізацію Національної екологічної політики
Факт видання
Національна доповідь про реалізацію Національної екологічної політики України
Факт видання що п’ять років
Наявність затвердженого переліку видів екологічної інформації
факт затвердження
Підготовка і видання щорічної доповіді Громадських екологічних організацій щодо громадської оцінки екологічної політики
факт видання
 
352. Частка екологічно значущої інформації у засобах масової інформації базового рівня
відсотків
 		 -75- Семинога А.І.
 Перший та четвертий показники Цілі 1 Додатку до Стратегії викласти відповідно в такій редакції:
"Частка екологічної інформації у засобах масової інформації базового рівня (відсотків);
Кількість користувачів національної інформаційної системи охорони навколишнього природного середовища (осіб)"
 		Враховано   Частка екологічної інформації у засобах масової інформації базового рівня
відсотків
 
353. Кількість інформаційних центрів територіальних органів Мінприроди
штук
 		    Кількість інформаційних центрів територіальних органів Мінприроди
штук
 
354. Частка реклами природоохоронного змісту на національних теле- і радіостанціях
відсотків ефірного часу
 		    Частка реклами природоохоронного змісту на національних теле- і радіостанціях
відсотків ефірного часу
 
355. Частка користувачів органів державної влади системи інтернет-ресурсів з екологічних питань
відсотків
 		    Кількість користувачів національної інформаційної системи охорони навколишнього природного середовища
осіб
Природоохоронний розділ до освітніх державних програм із заходами для сталого розвитку та екологічної освіти
Факт розробки та затвердження
 
356. Ціль 2. Поліпшення екологічної ситуації та підвищення рівня екологічної безпеки
 		 -76- Семинога А.І.
 Додати до Цілі 2 Додатку до Стратегії такі показники та одиниці їх виміру (останні наведені в дужках):
"Співвідношення між рівнями фактичного забруднення навколишнього середовища або виснаження природних ресурсів і гранично-допустимого забруднення або виснаження, яке базується на науково обґрунтованих оцінках (Коефіцієнт);
Огляд стану адаптації законодавства України до законодавства ЄС (Факт видання);
Базовий план адаптації законодавства України до законодавства ЄС (Факт затвердження)"
 		Враховано   Ціль 2. Поліпшення екологічної ситуації та підвищення рівня екологічної безпеки
Співвідношення між рівнями фактичного забруднення навколишнього середовища або виснаження природних ресурсів і граничнодопустимого забруднення або виснаження, яке базується на науково обґрунтованих оцінках
Коефіцієнт
Огляд стану адаптації законодавства України до законодавства ЄС
Факт видання
Базовий план адаптації законодавства України до законодавства ЄС у сфері охорони навколишнього природного середовища
Факт затвердження
 
357. Атмосферне повітря
 		    Атмосферне повітря
 
358. Кількісні параметри вмісту в атмосферному повітрі певних хімічних та органічних інгредієнтів
міліграмів на куб. метр
 		    Кількісні параметри вмісту в атмосферному повітрі певних хімічних та органічних інгредієнтів
міліграмів на кубічний метр
 
359. Обсяг викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами
тонн
 		    Обсяг викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами
тонн
 
360. Кількість джерел енергії з більш низьким рівнем викидів двоокису вуглецю
відсотків
 		 -77- Семинога А.І.
 Вилучити наступні показники Цілі 2 Додатку до Стратегії:
"Кількість джерел енергії з більш низьким рівнем викидів двоокису вуглецю
Частка використання відновлюваних і нетрадиційних джерел енергії у загальному виробництві енергії"
 		Враховано      
361. Частка використання відновлюваних і нетрадиційних джерел енергії у загальному виробництві енергії
—"—
 		       
362. Обсяги викидів забруднюючих речовин пересувними джерелами
тонн
 		    Обсяг викидів забруднюючих речовин пересувними джерелами
тонн
 
363. Кількість проектів спільного впровадження
штук
 		    Кількість проектів спільного впровадження
штук
 
364. Кількість проектів цільових екологічних (зелених) інвестицій
—"—
 		    Кількість проектів цільових екологічних (зелених) інвестицій
—"—
 
365. Обсяг інвестицій, зумовлений продажем (передачею) одиниць (частин) установленої кількості викидів парникових газів
тис. гривень
 		    Обсяг інвестицій, зумовлений продажем (передачею) одиниць (частин) установленої кількості викидів парникових газів
тисяч гривень
 
366. Водні ресурси
 		 -78- Глазунов С.М.
 Викласти назву підрозділу "Водні ресурси" Цілі 2 Додатку до Стратегії в такій редакції "Охорона водних ресурсів"
 		Враховано   Охорона водних ресурсів
 
367. Вміст забруднюючих речовин у водних об’єктах
міліграмів на куб. дециметр
 		    Вміст забруднюючих речовин у водних об’єктах
міліграмів на кубічний. дециметр
 
368. Використання води
куб. метрів на добу
 		    Використання води
метрів кубічних на добу
 
369. Обсяги скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти
тонн
 		    Обсяг скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти
тонн
 
370. Об’єм скидання стічних вод
куб. метрів
 		    Об’єм скидання стічних вод
метрів кубічних
 
371. Кількість видів гідробіонтів та їх чисельність
штук
 		 -79- Глазунов С.М.
 Вилучити показник Цілі 2 Додатку до Стратегії:
"Кількість видів гідробіонтів та їх чисельність"
Доповнити показником наступного змісту:
" Загальна довжина винесених в натуру прибережних захисних смуг водних об’єктів. (кілометрів)";
Підрозділ "Земельні ресурси" Додатку до Стратегії викласти в такій редакції;
" Охорона земель і ґрунтів
Вміст забруднюючих речовин у ґрунті (міліграмів на кілограм);
Площа земель сільськогосподарського призначення (гектарів);
Співвідношення площ природних та антропогенно змінених ландшафтів (відсоток);
Площа еродованих земель (гектарів, відсотків);
Площа рекультивованих та відновлених земель, що зазнали техногенного забруднення (гектарів);
Співвідношення ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів (відсотки).
 		Враховано   Загальна довжина винесених в натурі прибережних захисних смуг водних об’єктів
кілометрів
 
372. Вміст забруднюючих речовин у донних відкладеннях та гідробіонтах
міліграмів на кілограм
 		    Вміст забруднюючих речовин у донних відкладеннях та гідробіонтах
міліграмів на кілограм
 
373. Земельні ресурси
 		    Охорона земель і ґрунтів
 
374. Вміст забруднюючих речовин у ґрунті
—"—
 		    Вміст забруднюючих речовин у ґрунті
—"—
 
375. Площа земель сільськогосподарського призначення
гектарів
 		    Площа земель сільськогосподарського призначення
гектарів
 
376. Площі, що зайняті природними ландшафтами
гектарів, відсотків
 		    Співвідношення площ природних та антропогенно змінених ландшафтів
відсотків
 
377. Площі, що зайняті непридатними для використання землями
—"—
 		       
378. Площі, що зайняті під екомережу
—"—
 		    Площа (частка) еродованих земель
гектарів (відсотків)
Площа рекультивованих та відновлених земель, що зазнали техногенного забруднення
гектарів
Співвідношення ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів
відсотків
 
379. Лісові ресурси
 		    Охорона лісів
 
380. Лісистість території
—"—
 		    Лісистість території
—"—
 
381. Видове різноманіття та чисельність видів фауни
штук
 		 -80- Семинога А.І.
 Вилучити показник Цілі 2 Додатку до Стратегії:
"Видове різноманіття та чисельність видів фауни"
 		Враховано      
382. Геологічне середовище та надра
 		    Геологічне середовище та надра
 
383. Площа рекультивації земель, порушених гірничо-видобувними роботами
гектарів
 		    Площа рекультивації земель, порушених гірничодобувними роботами
гектарів
 
384. Кількість родовищ та кількість видів корисних копалин
штук
 		    Кількість родовищ та кількість видів корисних копалин
штук
 
385. Кількість впроваджених екобезпечних технологій виконання гірничих робіт
—"—
 		    Кількість впроваджених екологічно безпечних технологій виконання гірничих робіт
—"—
 
386. Комплексність переробки корисних копалин
відсотків
 		    Комплексність переробки корисних копалин
відсотків
 
387. Захист від надзвичайних ситуацій
 		    Захист від надзвичайних ситуацій
 
388. Кількість техногенних катастроф чи надзвичайних ситуацій з негативними екологічними та економічними наслідками
штук
 		    Кількість техногенних катастроф чи надзвичайних ситуацій з негативними екологічними та економічними наслідками
штук
 
389. Створення бази даних Державного реєстру потенційно небезпечних об’єктів
кількість об’єктів
 		    Створення бази даних Державного реєстру потенційно небезпечних об’єктів
кількість об’єктів
 
390. Відходи та небезпечні хімічні речовини
 		 -81- Семинога А.І.
 Додати до Цілі 2 Додатку до Стратегії у частині "Відходи та небезпечні хімічні речовини" такі показники та одиниці їх виміру (останні наведені в дужках):
"Обсяги коштів, що виділяються на розвиток сфери поводження з побутовими відходами (млн. грн.);
Обсяги утворення медичних відходів (тонн).
 		Враховано   Відходи та небезпечні хімічні речовини
Обсяг коштів, що виділяється на розвиток сфери поводження з побутовими відходами
млн грн
 
391. Охоплення населення послугами із збирання твердих побутових відходів
відсотків
 		    Охоплення населення послугами із збирання твердих побутових відходів
відсотків
 
392. Обсяги заготівлі та використання відходів як вторинної сировини
тонн
 		    Обсяг заготівлі та використання відходів як вторинної сировини
тонн
 
393. Обсяги екологічно безпечного видалення відходів
тонн
 		    Обсяг екологічно безпечного видалення відходів
тонн
 
394. Кількість побудованих полігонів для захоронення твердих побутових відходів
штук
 		    Кількість побудованих полігонів для захоронення твердих побутових відходів
штук
 
395. Обсяги знешкодження накопичених за попередні роки непридатних пестицидів
тонн
 		    Обсяг знешкодження накопичених за попередні роки непридатних пестицидів
тонн
Обсяг утворення медичних відходів
тонн
 
396. Біобезпека
 		    Біобезпека
 
397. Вміст генетично модифікованих організмів у продуктах харчування
міліграмів на кілограм
 		    Вміст генетично модифікованих організмів у продуктах харчування
міліграмів на кілограм
 
398. Кількість лабораторій, акредитованих для тестування і оцінки продукції на вміст генетично модифікованих організмів
штук
 		    Кількість лабораторій, акредитованих для тестування і оцінки продукції на вміст генетично модифікованих організмів
штук
 
399. Ціль 3. Досягнення безпечного для здоров’я людини стану довкілля
 		 -82- Глазунов С.М.
 Додати до Цілі 3 Додатку до Стратегії такий показник та одиницю виміру (остання наведена в дужках):
"Покращення стану здоров’я населення за рахунок зменшення впливу негативних екологічних факторів (динаміка рівня захворюваності) (Відсоток захворюваності)"
Ціль 4 Додоатку до Стратегії викласи в такій редакції:
"Інтеграція екологічної політики та удосконалення системи інтегрованого екологічного управління
Розробка та затвердження нормативно-правових документів з забезпечення обов’язковості інтеграції екологічної політики до інших політик (Факт затвердження)
Частка державних, галузевих, регіональних та місцевих програм розвитку, які пройшли СЕО-1 (відсоток)
Створення нормативно-правових та організаційних засад функціонування процесу "Довкілля для Європи" (Факти затвердження відповідних рішень)
Кількість галузей національної економіки, які підготували, затвердили та впровадили державні цільові програми з охорони навколишнього природного середовища (штук)
Частка підприємств та суб’єктів господарювання, які впроваджують системи екологічного управління згідно ІSО 14000 від загальної кількості (відсоток)
Кількість екологічних підприємств малого бізнесу (одиниць)
Частка ринкової долі продукції яка відповідає встановленим екологічним критеріям і ліцензована на право використання знаку екологічного маркування
Частка автотранспортних засобів, що відповідають європейським стандартам Євро-4 та Євро-5 (відсотків)
Загальна довжина протишумових споруд/екранів
Частка екологічно чистих видів транспорту (кілометрів)
Частка сільськогосподарських земель на яких використовуються екологічно орієнтовані та органічні технології ведення сільського господарства (відсотків)
Кількість військових об’єктів, які впроваджують систему екологічного управління, кількість проведених екологічних експертиз на них (одиниць)
Частка об’єктів екологічного туризму від загальної частки об’єктів туристичного бізнесу (відсотків)
 		Враховано   Ціль 3. Досягнення безпечного для здоров’я людини стану довкілля
Покращення стану здоров’я населення за рахунок зменшення впливу негативних екологічних факторів (динаміка рівня захворюваності)
відсотків
 
400. Вміст забруднюючих речовин в атмосферному повітрі
міліграмів на куб. метр
 		    Вміст забруднюючих речовин в атмосферному повітрі
міліграмів на кубічний метр
 
401. Вміст забруднюючих речовин у джерелах питного водопостачання
—"—
 		    Вміст забруднюючих речовин у джерелах питного водопостачання
—"—
 
402. Ціль 4. Інтеграція екологічної політики
 		    Ціль 4. Інтеграція екологічної політики та вдосконалення системи інтегрованого екологічного управління
Розроблення та затвердження нормативно-правових документів з метою забезпечення обов’язковості інтеграції екологічної політики до інших політик
Факт затвердження
Частка державних, галузевих, регіональних та місцевих програм розвитку, які пройшли СЕО-
відсотків
Створення нормативно-правових та організаційних засад функціонування процесу "Довкілля для Європи"
Факти затвердження відповідних рішень
Кількість галузей національної економіки, які підготували, затвердили та впровадили державні цільові програми з охорони навколишнього природного середовища
штук
Частка підприємств та суб’єктів господарювання, які впроваджують системи екологічного управління згідно з ІSО 14000
відсотків
Кількість екологічних підприємств малого бізнесу
одиниць
 
403. Частка відновлюваних та альтернативних джерел енергії у загальному виробництві енергії
відсотків
 		    Частка ринкової долі продукції яка відповідає встановленим екологічним критеріям і ліцензована на право використання знаку екологічного маркування
відсотків
 
404. Обсяги приведення автотранспортних засобів у відповідність із європейськими стандартами Євро-4 та Євро-5
—"—
 		    Частка автотранспортних засобів, що відповідають європейським стандартам Євро-4 та Євро-5
відсотків
 
405. Загальна довжина протишумових споруд/екранів
кілометрів
 		    Загальна довжина протишумових споруд/екранів
кілометрів
 
406. Частка екологічно чистих видів транспорту
відсотків
 		    Частка екологічно чистих видів транспорту
відсотків
 
407. Площа орних земель
гектарів
 		       
408. Частка використання екологічно орієнтованих технологій ведення сільського господарства
відсотків
 		    Частка сільськогосподарських земель, на яких використовуються екологічно орієнтовані та органічні технології ведення сільського господарства
відсотків
 
409. Обсяг безповоротного використання водних ресурсів для цілей сільськогосподарської діяльності
куб. метрів
 		       
410. Кількість здійснених екологічних експертиз на військових об’єктах
одиниць
 		    Кількість військових об’єктів, які впроваджують систему екологічного управління, кількість проведених їх екологічних експертиз
одиниць
 
411. Площа ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій природного характеру
кв. кілометрів
 		       
412. Компенсація збитків, завданих державі тимчасовою дислокацією на території України іноземних військ
гривень
 		    Частка об’єктів екологічного туризму в загальній кількості об’єктів туристичного бізнесу
відсотків
 
413. Ціль 5. Припинення втрат біологічного та ландшафтного різноманіття і формування екологічної мережі
 		 -83- Заєць І.О.
 Додати до цілі 5 Додатку до Стратегії показник в такій редакції:
" Загальна чисельність видів флори та фауни (штук)"
 		Враховано   Ціль 5. Припинення втрат біологічного та ландшафтного різноманіття і формування екологічної мережі
Загальна чисельність видів флори та фауни
штук
 
414. Кількість генетичних банків і центрів штучного розведення та реакліматизації рідкісних видів рослин і тварин та таких, що перебувають під загрозою зникнення
штук
 		    Кількість генетичних банків і центрів штучного розведення та реакліматизації рідкісних видів рослин і тварин та таких, що перебувають під загрозою зникнення
штук
 
415. Частка територій природно-заповідного фонду
відсотків
 		    Частка територій природно-заповідного фонду
відсотків
 
416. Кількість та площа акваторій морських вод, включених до територій та об’єктів природно-заповідного фонду
штук, кв. кілометрів
 		    Кількість та площа акваторій морських вод, включених до територій та об’єктів природно-заповідного фонду
штук, квадратних. кілометрів
 
417. Ціль 6. Забезпечення сталого розвитку та екологічно збалансованого використання природних ресурсів
 		 -84- Семинога А.І.
 Викласти ціль 6 Додатку до Стратегії в такій редакції;
"Ціль 6. Забезпечення збалансованого природокористування
Скорочення витрат природних ресурсів та енергії на одиницю продукції (відсотків)
Кількість джерел енергії з більш низьким рівнем викидів двоокису вуглецю (відсотків)
Частка використання відновлюваних і нетрадиційних джерел енергії у загальному виробництві енергії (відсотків)
Щорічний звіт з обігу коштів ДФОНПС-3 (Факт видання)
Обсяг безповоротного використання водних ресурсів для цілей сільськогосподарської діяльності (куб. метрів)
Розроблення та прийняття планів управління річковими басейнами, до яких включено природоохоронні заходи (кількість планів)
 		Враховано   Ціль 6. Забезпечення збалансованого природокористування
Скорочення витрат природних ресурсів та енергії на одиницю продукції
відсотків
Частка джерел енергії з більш низьким рівнем викидів двоокису вуглецю
відсотків
Частка використання відновлюваних і нетрадиційних джерел енергії у загальному виробництві енергії
—"—
Щорічний звіт з обігу коштів ДФОНПС-4
Факт видання
Обсяг безповоротного використання водних ресурсів для цілей сільськогосподарської діяльності
кубічних метрів
 
418. Розроблення та прийняття планів управління річковими басейнами, до яких включено природоохоронні заходи
кількість планів
 		    Розроблення та прийняття планів управління річковими басейнами, до яких включено природоохоронні заходи
кількість планів
 
419. Ціль 7. Удосконалення регіональної екологічної політики
 		 -85- Глазунов С.М.
 До цілі 7 Додатку до Стратегії додати показники у такій редакції:" Розроблення та виконання середньострокових регіональних планів дій з охорони навколишнього природного середовища (кількість прийнятих регіональних планів дій з охорони навколишнього природного середовища);
Підготовка місцевих планів дій з охорони навколишнього природного середовища (кількість прийнятих місцевих планів дій з охорони навколишнього природного середовища)
 		Враховано   Ціль 7. Удосконалення регіональної екологічної політики
Розроблення та виконання середньострокових регіональних планів дій з охорони навколишнього природного середовища
кількість прийнятих регіональних планів дій з охорони навколишнього природного середовища
 
420. Обов’язкове включення природоохоронних заходів до генеральних планів розвитку великих міст та їх відповідність вимогам Ольборзької Хартії
кількість прийнятих генеральних планів

   Обов’язкове включення природоохоронних заходів до генеральних планів розвитку великих міст та їх відповідність вимогам Ольборзької хартії
кількість прийнятих генеральних планів
Підготовка місцевих планів дій з охорони навколишнього природного середовища
кількість прийнятих місцевих планів дій з охорони навколишнього природного середовища