Кількість абзаців - 6753 Таблиця поправок


ЦИВІЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ (Друге читання)

№ п.п. Редакція, прийнята в першому читанні Пропозиції Висновки Остаточна редакція
0. ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ      ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ  
1. КНИГА ПЕРША ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА      КНИГА ПЕРША ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА  
2. Розділ I Основні положення      Розділ I Основні положення  
3. Глава 1 Цивільні відносини. Цивільне законодавство України      Глава 1 Цивільні відносини. Цивільне законодавство України  
4. Стаття 1 Цивільні відносини      Стаття 1 Цивільні відносини  
5. Цивільними є майнові та особисті немайнові відносини, основані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, у тому числі відносини, які складаються у сфері підприємництва.      Цивільними є майнові та особисті немайнові відносини, основані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, у тому числі відносини, які складаються у сфері підприємництва.  
6. Підприємництвом є самостійна, на власний ризик систематична діяльність з виконання робіт, надання послуг, продажу товарів, передання майна у користування - з метою одержання прибутку.      Підприємництвом є самостійна, на власний ризик систематична діяльність з виконання робіт, надання послуг, продажу товарів, передання майна у користування - з метою одержання прибутку.  
7. Стаття 2 Учасники цивільних відносин      Стаття 2 Учасники цивільних відносин  
8. 1. Учасниками цивільних відносин є фізичні особи, юридичні особи.      1. Учасниками цивільних відносин є фізичні особи, юридичні особи.  
9. 2. Учасниками цивільних відносин можуть бути: держава Україна, Автономна Республіка Крим, адміністративно-територіальні утворення, іноземні держави.   -1- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 В пункті 2 статті 2 слова "можуть бути" замінити на слово "є".  		Враховано   2. Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.  
    -2- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 В тексті Кодексу слова "адміністративно-територіальні утворення" замінити словами "територіальні громади".  		Враховано    
    -3- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Доповнити пункт 2 статті 2 словами "та інші суб'єкти публічного права."  		Враховано    
10. Стаття 3 Загальні принципи цивільного законодавства      Стаття 3 Загальні принципи цивільного законодавства  
11. Загальними принципами цивільного законодавства є:      Загальними принципами цивільного законодавства є:  
12. 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя фізичної особи;      1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя фізичної особи;  
13. 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, передбачених виключно законом;      2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, передбачених виключно законом;  
14. 3) свобода договору;      3) свобода договору;  
15. 4) свобода підприємництва;      4) свобода підприємництва;  
16. 5) судовий захист будь-якого цивільного права у разі його порушення.   -4- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Доповнити статтю 3 підпунктом 6: "6) справедливість, добросовісність та розумність."  		Враховано   5) судовий захист будь-якого цивільного права у разі його порушення. 6) справедливість, добросовісність та розумність.  
17. Стаття 4 Акти цивільного законодавства України   -5- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Доповнити статтю 4 новим пунктом 1: "1. Основу цивільного законодавства України становить Конституція України."  		Враховано   Стаття 4 Акти цивільного законодавства України 1. Основу цивільного законодавства України становить Конституція України.  
18. 1. Основу цивільного законодавства України становить Цивільний кодекс України.   -6- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 В частину першу пункту1 статті 4 внести редакційні зміни і викласти його в такій редакції: "2. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.". Відповідно змінити нумерацію пунктів.  		Враховано   2. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.  
19. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які видаються відповідно до цього Кодексу (далі - закони).      Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які видаються відповідно до цього Кодексу (далі - закони).  
20. 2. У разі прийняття закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, закон набуває чинності, якщо відповідні зміни внесені до цього Кодексу.      3. У разі прийняття закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, закон набуває чинності, якщо відповідні зміни внесені до цього Кодексу.  
21. 3. Актами цивільного законодавства є укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України (далі - інші правові акти).      4. Актами цивільного законодавства є укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України (далі - інші правові акти).  
22. У разі якщо указ Президента України або постанова Кабінету Міністрів України суперечать положенням цього Кодексу або іншому законові, застосовуються відповідно положення цього Кодексу або іншого закону.      У разі якщо указ Президента України або постанова Кабінету Міністрів України суперечать положенням цього Кодексу або іншому законові, застосовуються відповідно положення цього Кодексу або іншого закону.  
23. 4. Міністерства, відомства, інші вищі органи державної виконавчої влади України можуть видавати акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, передбачених цим Кодексом, іншими законами та іншими правовими актами.      5. Міністерства, відомства, інші вищі органи державної виконавчої влади України можуть видавати акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, передбачених цим Кодексом, іншими законами та іншими правовими актами.  
24. 5. Цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.      6. Цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.  
25. Стаття 5 Дія цивільного законодавства у часі      Стаття 5 Дія цивільного законодавства у часі  
26. 1. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з моменту надання чинності цим актам.      1. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з моменту надання чинності цим актам.  
27. 2. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли до моменту надання їм чинності (зворотна дія) лише у випадках, прямо передбачених цими актами.   -7- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 В пункті 2 статті 5 слова "прямо передбачених цими актами" замінити словами "передбачених Конституцією і законами України."  		Враховано   2. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли до моменту надання їм чинності (зворотна дія) лише у випадках, передбачених Конституцією і законами України.  
28. 3. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту надання йому чинності.      3. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту надання йому чинності.  
29. Стаття 6 Акти цивільного законодавства і договір      Стаття 6 Акти цивільного законодавства і договір  
30. 1. Сторони у договорі мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства.   -8- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Зі статті виключити пункт 1. Замість нього зробити два нових пункти і викласти їх в такій редакції: "1. Сторони мають право укласти договір, який не передбачено актами цивільного законодавства. 2. Сторони мають право врегулювати у договорі, що передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами." Відповідно змінити нумерацію пунктів.  		Враховано   1. Сторони мають право укласти договір, який не передбачено актами цивільного законодавства. 2. Сторони мають право врегулювати у договорі, що передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.  
31. 2. Сторони в договорі мають право відступити від положень, які визначені в актах цивільного законодавства, і самостійно врегулювати свої відносини.      3. Сторони в договорі мають право відступити від положень, які визначені в актах цивільного законодавства, і самостійно врегулювати свої відносини.  
32. Сторони в договорі не можуть відступити від положень, які визначені в актах цивільного законодавства, якщо у них прямо зазначено про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.      Сторони в договорі не можуть відступити від положень, які визначені в актах цивільного законодавства, якщо у них прямо зазначено про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.  
33. Стаття 7 Звичай ділового обороту 1. Цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм ділового обороту. Звичаєм ділового обороту визнається правило поведінки, яке не передбачене актами законодавства, але є усталеним, таким, що широко застосовується у певній сфері підприємництва. Звичай ділового обороту може бути зафіксований у відповідному документі 2. Звичай ділового обороту, що суперечить положенням актів цивільного законодавства або договору, не застосовується.   -9- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Статтю 7 викласти в новій редакції: "Стаття 7 Звичай 1. Цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм (наприклад звичаєм ділового обороту). Звичаєм визнається правило поведінки, яке не передбачене актами законодавства, але є усталеним, таким, що широко застосовується у певній сфері відносин. Звичай може бути зафіксований у відповідному документі. 2. Звичай, що суперечить положенням актів цивільного законодавства або договору, не застосовується."  		Враховано   Стаття 7 Звичай 1. Цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм (наприклад звичаєм ділового обороту). Звичаєм визнається правило поведінки, яке не передбачене актами законодавства, але є усталеним, таким, що широко застосовується у певній сфері відносин. Звичай може бути зафіксований у відповідному документі. 2. Звичай, що суперечить положенням актів цивільного законодавства або договору, не застосовується.  
34. Стаття 8 Аналогія      Стаття 8 Аналогія  
35. 1. Якщо певні цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства та договором, їх регулювання здійснюється правовими нормами, які регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).      1. Якщо певні цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства та договором, їх регулювання здійснюється правовими нормами, які регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).  
36. 2. У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до принципів цивільного законодавства, вимог справедливості, добросовісності та розумності (аналогія права).   -10- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Виключити із пункту 2 статті 8 слова "вимог справедливості, добросовісності та розумності", оскільки їх місце у статті 3.  		Враховано   2. У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до принципів цивільного законодавства (аналогія права).  
37. Стаття 9 Застосування Цивільного кодексу до врегулювання інших відносин   -11- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Назву статті 9 змінити і викласти в такій редакції: "Стаття 9 Застосування Цивільного кодексу до врегулювання відносин у сферах найманої праці, використання природних ресурсів та охорони довкілля"  		Враховано   Стаття 9 Застосування Цивільного кодексу до врегулювання відносин у сферах найманої праці, використання природних ресурсів та охорони довкілля  
38. 1. Положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у зв'язку з укладенням трудового договору, якщо ці відносини не врегульовані спеціальним законом.   -12- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 В пункті 1 статті 9 слова "у зв'язку з укладанням трудового договору" замінити словами "у сферах найманої праці, використання природних ресурсів та охорони довкілля,".  		Враховано   Положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах найманої праці, використання природних ресурсів та охорони довкілля, якщо ці відносини не врегульовані спеціальним законом.  
39. 2. Положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у зв'язку з охороною довкілля, якщо ці відносини не врегульовані спеціальним законом.   -13- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Пункт 2 статті 9 виключити.  		Враховано    
40. Стаття 10 Цивільне законодавство та міжнародні договори      Стаття 10 Цивільне законодавство та міжнародні договори  
41. Якщо міжнародним договором України встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені актами цивільного законодавства, то застосовуються правила міжнародного договору.      Якщо міжнародним договором України встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені актами цивільного законодавства, то застосовуються правила міжнародного договору.  
42. Глава 2 Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків. Здійснення цивільних прав   -14- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Назву глави 2 доповнити словами "і виконання обов'язків" і викласти в такій редакції: "Глава 2 Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків. Здійснення цивільних прав і виконання обов'язків"  		Враховано   Глава 2 Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків. Здійснення цивільних прав і виконання обов'язків  
43. Стаття 11 Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків      Стаття 11 Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків  
44. 1. Цивільні права та обов'язки виникають із тих дій осіб, що передбачені законами та іншими правовими актами, а також із тих їхніх дій, які не передбачені ними, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.      1. Цивільні права та обов'язки виникають із тих дій осіб, що передбачені законами та іншими правовими актами, а також із тих їхніх дій, які не передбачені ними, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.  
45. 2. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:      2. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:  
46. 1) договори та інші правочини;      1) договори та інші правочини;  
47. 2) створення витворів науки, літератури, мистецтва, винаходів та інших результатів інтелектуальної праці;      2) створення витворів науки, літератури, мистецтва, винаходів та інших результатів інтелектуальної праці;  
48. 3) заподіяння шкоди іншій особі;      3) заподіяння шкоди іншій особі;  
49. 4) безпідставне збагачення тощо.   -15- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Пункт 2 статті 11 доповнити підпунктом 5) такого змісту: " 5) інші юридичні факти." В підпункті 4) слово "тощо" виключити.  		Враховано   4) безпідставне збагачення; 5) інші юридичні факти.  
50. 3. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з підстав, передбачених цим Кодексом, законами або іншими правовими актами.      3. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з підстав, передбачених цим Кодексом, законами або іншими правовими актами.  
51. 4. У випадках, передбачених законами та іншими правовими актами, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів державних органів та органів місцевого самоврядування.      4. У випадках, передбачених законами та іншими правовими актами, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів державних органів та органів місцевого самоврядування.  
52. 5. У випадках, передбачених законами, іншими правовими актами, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.      5. У випадках, передбачених законами, іншими правовими актами, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.  
53. 6. У випадках, передбачених законами, іншими правовими актами та договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання певної події.      6. У випадках, передбачених законами, іншими правовими актами та договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання певної події.  
54. Стаття 12 Здійснення цивільних прав      Стаття 12 Здійснення цивільних прав  
55. 1. Особи здійснюють свої цивільні права вільно, на власний розсуд.      1. Особи здійснюють свої цивільні права вільно, на власний розсуд.  
56. 2. Відмова від здійснення (нездійснення) особами своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, передбачених законом.   -16- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Доповнити статтю новими пунктами 3 і 4: "3. Особа може відмовитися від свого майнового права. Відмова від права власності на транспортні засоби, нерухомі речі здійснюється у порядку, визначеному законом. 4. Особа може за відплатним чи безвідплатним договором передати свої майнові права іншій особі, крім випадків, передбачених законом."  		Враховано   2. Відмова від здійснення (нездійснення) особами своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, передбачених законом. 3. Особа може відмовитися від свого майнового права. Відмова від права власності на транспортні засоби, нерухомі речі здійснюється у порядку, визначеному законом. 4. Особа може за відплатним чи безвідплатним договором передати свої майнові права іншій особі, крім випадків, передбачених законом. .  
57. 3. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного чи нерозумного здійснення особою своїх прав, поведінка особи припускається добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.   -17- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Пункт 3 статті 12 зробити пунктом 5.  		Враховано   5. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного чи нерозумного здійснення особою своїх прав, поведінка особи припускається добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом  
58. Стаття 13 Межі вільного здійснення цивільних прав      Стаття 13 Межі вільного здійснення цивільних прав  
59. 1. Цивільні права здійснюються у межах, наданих особі законами, іншими правовими актами та договором.   -18- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Доповнити статтю 13 новим пунктом 2: "2. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які б порушували права інших осіб, заподіювали б шкоду природі та культурній спадщині." Пункт 2 статті зробити пунктом 3, відповідно змінити нумерацію інших пунктів.  		Враховано   1. Цивільні права здійснюються у межах, наданих особі законами, іншими правовими актами та договором. 2. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які б порушували права інших осіб, заподіювали б шкоду природі та культурній спадщині.  
60. 2. Не допускаються дії осіб, що вчиняються виключно з наміром заподіяти шкоду іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.      3. Не допускаються дії осіб, що вчиняються виключно з наміром заподіяти шкоду іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.  
61. 3. При здійсненні цивільних прав особа має додержуватися моральних засад суспільства.   -19- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Пункт 3 статті 13 після слова "засад" доповнити словом "громадянського".  		Враховано   4. При здійсненні цивільних прав особа має додержуватися моральних засад громадянського суспільства.  
62. 4. Не допускається використання цивільних прав з метою обмеження конкуренції, а також зловживання домінуючим становищем на ринку.      5. Не допускається використання цивільних прав з метою обмеження конкуренції, а також зловживання домінуючим становищем на ринку.  
63. 5. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які передбачені пп. 2, 3, 4 цієї статті, суд може зобов'язати її до припинення зловживання своїми правами та застосувати інші наслідки, передбачені законом.   -20- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Доповнити главу 2 новою статтею 13-1 і викласти її в такій редакції: "Стаття 13-1- Виконання цивільних обов'язків 1. Цивільні обов'язки виконуються у межах, визначених цим Кодексом, законами, іншими правовими актами і договором. 2. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. 3. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та застосування санкцій, які передбачені цим Кодексом, законами, іншими правовими актами або договором. 4. Особа може бути звільнена від обов'язку або його виконання у випадках, передбачених цим Кодексом, законами, іншими правовими актами або договором."  		Враховано   6. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які передбачені пп. 2, 3, 4 цієї статті, суд може зобов'язати її до припинення зловживання своїми правами та застосувати інші наслідки, передбачені законом. Стаття 13-1 Виконання цивільних обов'язків 1. Цивільні обов'язки виконуються у межах, визначених цим Кодексом, законами, іншими правовими актами і договором. 2. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. 3. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та застосування санкцій, які передбачені цим Кодексом, законами, іншими правовими актами або договором. 4. Особа може бути звільнена від обов'язку або його виконання у випадках, передбачених цим Кодексом, законами, іншими правовими актами або договором.  
64. Глава 3 Захист цивільних прав      Глава 3 Захист цивільних прав  
65. Стаття 14 Право на захист      Стаття 14 Право на захист  
66. 1. Кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання.      1. Кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання.  
67. 2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить принципам цивільного законодавства, вимогам справедливості, добросовісності та розумності.      2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить принципам цивільного законодавства, вимогам справедливості, добросовісності та розумності.  
68. Стаття 15 Захист цивільних прав та інтересів судом      Стаття 15 Захист цивільних прав та інтересів судом  
69. 1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого чи майнового права або інтересу.      1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого чи майнового права або інтересу.  
70. 2. Суд здійснює захист шляхом: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) відновлення становища, яке існувало до порушення права, та припинення дій, які порушують право; 4) примусового виконання обов'язку в натурі; 5) припинення або зміни правовідносин; 6) відшкодування збитків; 7) компенсації моральної шкоди; 8) визнання незаконним акта державного органу або органу місцевого самоврядування. Суд здійснює захист цивільних прав та інтересів іншими способами, що передбачені законом.   -21- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Пункт 2 статті 15 викласти в такій редакції: "2. Способами захисту може бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дій, які пору-шують право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусового виконання обов'язку особи в натурі; 6) зміни правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків, в тому числі завданих у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що загрожує інтересам чи правам фізичної або юридичної особи, якщо цю небезпеку за даних обставин не можна було усунути іншими засобами (статті 1222, 1241 цього Кодексу) ; 9) компенсації моральної шкоди; 10) визнання незаконним акта державного органу або органу місцевого самоврядування. Суд здійснює захист цивільних прав та інтересів іншими способами, що передбачені законом."  		Враховано   2. Способами захисту може бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дій, які порушують право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусового виконання обов'язку особи в натурі; 6) зміни правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків, в тому числі завданих у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що загрожує інтересам чи правам фізичної або юридичної особи, якщо цю небезпеку за даних обставин не можна було усунути іншими засобами (статті 1222, 1241 цього Кодексу) ; 9) компенсації моральної шкоди; 10) визнання незаконним акта державного органу або органу місцевого самоврядування. Суд здійснює захист цивільних прав та інтересів іншими способами, що передбачені законом.  
71. 3. Суд може відмовити у захисті особі, якщо вона вчинила дії, заборонені положеннями пп. 2, 3 і 4 статті 13 цього Кодексу.      3. Суд може відмовити у захисті особі, якщо вона вчинила дії, заборонені положеннями пп. 2, 3 і 4 статті 13 цього Кодексу.  
72. Стаття 16 Захист цивільних прав державними органами та органами місцевого самоврядування      Стаття 16 Захист цивільних прав державними органами та органами місцевого самоврядування  
73. 1. У випадках, передбачених законом, захист цивільних прав може здійснюватися відповідними державними органами або органами місцевого самоврядування.   -22- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Пункт 1 статті 16 викласти в такій редакції: "1. У випадках, передбачених законом, особа має право звернутися за захистом до відповідних державних органів або органів місцевого самоврядування.".  		Враховано   1. У випадках, передбачених законом, особа має право звернутися за захистом до відповідних державних органів або органів місцевого самоврядування.  
74. 2. Державні органи та органи місцевого самоврядування здійснюють захист цивільних прав шляхом скасування актів державних органів чи органів місцевого самоврядування нижчого рівня, а також іншими способами, що визначені законом.   -23- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 В пункті 2 статті 16 виключити слова "нижчого рівня".  		Враховано   2. Державні органи та органи місцевого самоврядування здійснюють захист цивільних прав шляхом скасування актів державних органів чи органів місцевого самоврядування, а також іншими способами, що визначені законом.  
75. Стаття 17 Захист цивільних прав нотаріусами      Стаття 17 Захист цивільних прав нотаріусами  
76. Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі, у випадках і в порядку, визначених законом.      Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі, у випадках і в порядку, визначених законом.  
77. Стаття 18 Самозахист цивільних прав      Стаття 18 Самозахист цивільних прав  
78. 1. Особа має право на самозахист своїх прав від їх порушень і протиправних посягань.      1. Особа має право на самозахист своїх прав від їх порушень і протиправних посягань. Самозахистом є застосування особою, право якої порушено, засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Самозахистом (необхідною обороною) є заподіяння шкоди майновим і особистим благам правопорушника, яке здійснюється особою з метою захисту своїх прав від протиправних посягань і визнається цим Кодексом правомірним.  
79. 2. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, та характерові дій, якими ці права порушені, і не можуть суперечити вимогам закону.   -24- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Викласти пункт 2 статті 18 у новій редакції: "2. Способи самозахисту мають відповідати змістові права, що порушене, та характерові дій, якими воно порушене. Способи самозахисту можуть обиратися самою особою або визначатися законом, іншими правовими актами чи договором."  		Враховано   2. Способи самозахисту мають відповідати змістові права, що порушене, та характерові дій, якими воно порушене. Способи самозахисту можуть обиратися самою особою або визначатися законом, іншими правовими актами чи договором.  
80. Стаття 19 Здійснення права на захист      Стаття 19 Здійснення права на захист  
81. 1. Право на захист особа здійснює на свій розсуд.      1. Право на захист особа здійснює на свій розсуд.  
82. 2. Відмова (нездійснення) особи від здійснення права на захист не є підставою для припинення права, що порушене, крім випадків, передбачених законом.      2. Відмова (нездійснення) особи від здійснення права на захист не є підставою для припинення права, що порушене, крім випадків, передбачених законом.  
83. Стаття 20 Визнання недійсними актів державного органу або органу місцевого самоврядування      Стаття 20 Визнання недійсними актів державного органу або органу місцевого самоврядування  
84. 1. Суд може визнати незаконним ненормативний акт державного органу або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить положенням закону або інших правових актів і порушує цивільні права та інтереси певної особи.   -25- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 В пункті 1 статті 20 слова "ненормативний акт" замінити на слова "правовий акт індивідуальної дії".  		Враховано   1. Суд може визнати незаконним правовий акт індивідуальної дії державного органу або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить положенням закону або інших правових актів і порушує цивільні права та інтереси певної особи.  
85. 2. Суд може визнати незаконним нормативний акт державного органу або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить положенням цього Кодексу, законів, інших актів цивільного законодавства і порушує права фізичних або юридичних осіб.      2. Суд може визнати незаконним нормативний акт державного органу або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить положенням цього Кодексу, законів, інших актів цивільного законодавства і порушує права фізичних або юридичних осіб.  
86. Стаття 21 Відшкодування збитків      Стаття 21 Відшкодування збитків  
87. 1. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.      1. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.  
88. 2. Збитками вважаються:      2. Збитками вважаються:  
89. 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);      1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);  
90. 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).      2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).  
91. 3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо законом або договором не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.      3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо законом або договором не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.  
92. Якщо особа, що порушила право, одержала завдяки цьому доходи, то розмір збитків, які відшкодовуються потерпілій особі у зв'язку з неодержанням нею доходів, не може бути меншим від тих доходів, що їх одержав порушник права.      Якщо особа, що порушила право, одержала завдяки цьому доходи, то розмір збитків, які відшкодовуються потерпілій особі у зв'язку з неодержанням нею доходів, не може бути меншим від тих доходів, що їх одержав порушник права.  
93. Стаття 22 Відшкодування збитків, завданих державними органами та органами місцевого самоврядування   -26- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Статтю 22 вилучити, оскільки її зміст поглинається статтею 1224.  		Враховано   Стаття 22 вилучена.  
94. 1. Особа має право на відшкодування збитків, а також компенсацію моральної шкоди, що завдані їй незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень.       
95. 2. Відшкодування збитків і компенсація моральної шкоди проводиться державою або органом місцевого самоврядування.       
96. Стаття 23 Компенсація моральної шкоди      Стаття 23 Компенсація моральної шкоди  
97. 1. У випадках, передбачених законом або договором, особа має право на компенсацію моральної шкоди, завданої їй у зв'язку з порушенням її права.   -27- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Пункт 1 статті 23 викласти в такій редакції: "1. Фізичні і юридичні особи мають право на компенсацію моральної шкоди, заподіяної їм внаслідок порушення їх прав."  		Враховано   1. Фізичні і юридичні особи мають право на компенсацію моральної шкоди, заподіяної їм внаслідок порушення їх прав.  
98. 2. Моральна шкода полягає:      2. Моральна шкода полягає:  
99. 1) у фізичному болю, якого фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;      1) у фізичному болю, якого фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;  
100. 2) у душевних стражданнях, які фізична особа перетерпіла у зв'язку з протиправною поведінкою як щодо неї самої, так і щодо членів її сім'ї та близьких родичів;      2) у душевних стражданнях, які фізична особа перетерпіла у зв'язку з протиправною поведінкою як щодо неї самої, так і щодо членів її сім'ї та близьких родичів;  
101. 3) у душевних стражданнях, які фізична особа перетерпіла у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;      3) у душевних стражданнях, які фізична особа перетерпіла у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;  
102. 4) у приниженні честі, гідності і ділової репутації фізичної або юридичної особи.      4) у приниженні честі, гідності і ділової репутації фізичної або юридичної особи.  
103. 3. Моральна шкода компенсується грішми або іншим майном, відповідно до положень параграфа 4 глави 80 цього Кодексу.      3. Моральна шкода компенсується грішми або іншим майном, відповідно до положень параграфа 4 глави 80 цього Кодексу.  
104. Розділ ІІ Особи      Розділ ІІ Особи  
105. Підрозділ 1 Фізичні особи      Підрозділ 1 Фізичні особи  
106. Глава 4 Загальні положення про фізичних осіб      Глава 4 Загальні положення про фізичних осіб  
107. Стаття 24 Поняття фізичної особи      Стаття 24 Поняття фізичної особи  
108. Фізичною особою визнається людина.      Фізичною особою визнається людина.  
109. Стаття 25 Цивільна правоздатність фізичної особи      Стаття 25 Цивільна правоздатність фізичної особи  
110. 1. Здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільна правоздатність) визнається за всіма фізичними особами.      1. Здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільна правоздатність) визнається за всіма фізичними особами.  
111. 2. Цивільна правоздатність виникає у момент народження.      2. Цивільна правоздатність виникає у момент народження.  
112. У випадках, передбачених законом, охороняються інтереси дитини, що зачата, але ще не народилася.      У випадках, передбачених законом, охороняються інтереси дитини, що зачата, але ще не народилася.  
113. 3. У випадках, передбачених законом, здатність мати окремі права та обов'язки може пов'язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку.      3. У випадках, передбачених законом, здатність мати окремі права та обов'язки може пов'язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку.  
114. 4. Цивільна правоздатність припиняється у момент смерті.      4. Цивільна правоздатність припиняється у момент смерті.  
115. Стаття 26 Обсяг цивільної правоздатності      Стаття 26 Обсяг цивільної правоздатності  
116. 1. За всіма фізичними особами визнається рівна здатність мати цивільні права та обов'язки.      1. За всіма фізичними особами визнається рівна здатність мати цивільні права та обов'язки.  
117. 2. Фізична особа посідає усі особисті немайнові права, передбачені цим Кодексом.      2. Фізична особа посідає усі особисті немайнові права, передбачені цим Кодексом.  
118. 3. Фізична особа здатна посідати усі майнові права, передбачені цим Кодексом, зокрема право приватної власності, право користування житловими приміщеннями, право на підприємництво, право заповідати та успадковувати майно, бути стороною в договорах.      3. Фізична особа здатна посідати усі майнові права, передбачені цим Кодексом, зокрема право приватної власності, право користування житловими приміщеннями, право на підприємництво, право заповідати та успадковувати майно, бути стороною в договорах.  
119. Фізична особа здатна посідати інші цивільні права, не передбачені цим Кодексом, якщо вони не суперечать законам України та моральним засадам суспільства.      Фізична особа здатна посідати інші цивільні права, не передбачені цим Кодексом, якщо вони не суперечать законам України та моральним засадам суспільства.  
120. 4. Фізична особа здатна мати обов'язки як власник, підприємець, сторона у договорі, а також в інших випадках, передбачених законом.   -28- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 В пункті 4 статті 26 слова "в інших випадках" замінити словами "як учасник інших цивільних правовідносин" і викласти цей пункт у такій редакції: "4. Фізична особа здатна мати обов`язки як власник, підприємець, сторона у договорі, а також як учасник інших цивільних правовідносин, передбачених законом."  		Враховано   4. Фізична особа здатна мати обов'язки як власник, підприємець, сторона у договорі, а також як учасник інших цивільних правовідносин, передбачених законом.  
121. Стаття 27 Недійсність правочинів, актів органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що ними обмежений обсяг цивільних прав та обов'язків фізичної особи      Стаття 27 Недійсність правочинів, актів органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що ними обмежений обсяг цивільних прав та обов'язків фізичної особи  
122. Правочини, а також акти органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що обмежують можливість фізичної особи мати не заборонені законами цивільні права та обов'язки, є недійсними.   -29- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 Статтю 27 викласти в такій редакції: " Правочини, акти органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування а також посадових осіб, що обмежують можливість фізичної особи мати не заборонені законами цивільні права та обов'язки, є недійсними."  		Враховано   Правочини, акти органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування а також посадових осіб, що обмежують можливість фізичної особи мати не заборонені законами цивільні права та обов'язки, є недійсними.  
123. Стаття 28 Ім'я фізичної особи      Стаття 28 Ім'я фізичної особи  
124. 1. Фізична особа набуває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм іменем.      1. Фізична особа набуває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм іменем.  
125. Ім'я фізичної особи, що є громадянином України, включає прізвище, власне ім'я та по батькові, якщо інше не випливає із закону або національного звичаю.   -30- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 В частині другій пункту 1 статті 28 слово "що" замінити словом "яка", відповідні зміни внести в тексті Кодексу.  		Враховано   Ім'я фізичної особи, яка є громадянином України, включає прізвище, власне ім'я та по батькові, якщо інше не випливає із закону або національного звичаю.  
126. 2. При здійсненні окремих цивільних прав фізична особа відповідно до закону може використовувати псевдонім (вигадане ім'я).      2. При здійсненні окремих цивільних прав фізична особа відповідно до закону може використовувати псевдонім (вигадане ім'я).  
127. 3. Ім'я дитині надається відповідно до положень Книги шостої цього Кодексу.      3. Ім'я дитині надається відповідно до положень Книги шостої цього Кодексу.  
128. Стаття 29 Місце проживання фізичної особи      Стаття 29 Місце проживання фізичної особи  
129. 1. Місцем проживання визнається місце, де фізична особа постійно або переважно проживає.   -31- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 Пункт 1 статті 29 викласти в такій редакції: "1. Місцем проживання визначається житловий будинок, квартира, інше помешкання у відповідному населеному пункті, де фізична особа постійно або переважно проживає."  		Враховано   1. Місцем проживання визначається житловий будинок, квартира, інше помешканняння у відповідному населеному пункті, де фізична особа постійно або переважно проживає.  
130. 2. Фізична особа, якій виповнилося 14 років, вільно обирає собі місце проживання.      2. Фізична особа, якій виповнилося 14 років, вільно обирає собі місце проживання.  
131. 3. Місцем проживання дитини віком від десяти до чотирнадцяти років визнається місце проживання її батьків, усиновлювача, опікуна або місце знаходження навчального чи лікувально-профілактичного закладу, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не передбачене погодженням між дитиною та батьками, усиновлювачем або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.      3. Місцем проживання дитини віком від десяти до чотирнадцяти років визнається місце проживання її батьків, усиновлювача, опікуна або місце знаходження навчального чи лікувально-профілактичного закладу, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не передбачене погодженням між дитиною та батьками, усиновлювачем або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.  
132. У разі спору питання вирішується органами опіки та піклування і судом.      У разі спору питання вирішується органами опіки та піклування і судом.  
133. 4. Місцем проживання дитини, яка не досягла десятирічного віку, визнається місце проживання її батьків, усиновлювача чи опікуна або місце знаходження навчального чи лікувально-профілактичного закладу, в якому вона проживає.      4. Місцем проживання дитини, яка не досягла десятирічного віку, визнається місце проживання її батьків, усиновлювача чи опікуна або місце знаходження навчального чи лікувально-профілактичного закладу, в якому вона проживає.  
134. 5. Місцем проживання недієздатної особи визнається місце проживання її опікуна або місце знаходження лікувального закладу, який виконує щодо неї функції опікуна.      5. Місцем проживання недієздатної особи визнається місце проживання її опікуна або місце знаходження лікувального закладу, який виконує щодо неї функції опікуна.  
135. Стаття 30 Цивільна дієздатність фізичної особи      Стаття 30 Цивільна дієздатність фізичної особи  
136. 1. Цивільна дієздатність визнається за фізичними особами, які розуміють значення своїх дій та можуть керувати ними.   -32- Шевчук С.В. (в.о. № 23)
 В статті 30 слова "розуміють значення своїх дій" замінити словами "усвідомлюють значення своїх дій".  		Враховано редакційно   1. Цивільна дієздатність визнається за фізичними особами, які розуміють значення своїх дій та можуть керувати ними.  
137. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та відповідати у разі їх невиконання.      Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та відповідати у разі їх невиконання.  
138. 2. Обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб визначається цим Кодексом і не може бути обмежений інакше ніж у випадках і в порядку, передбачених законом.      2. Обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб визначається цим Кодексом і не може бути обмежений інакше ніж у випадках і в порядку, передбачених законом.  
139. Стаття 31 Повна цивільна дієздатність   -33- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 Із статті 31 виключити слово "досягнення", виключити частину третю пункту 2 і викласти цю статтю в такій редакції: "Стаття 31 Повна цивільна дієздатність 1. Повна цивільна дієздатність настає з виповненням 18 років (повноліттям). 2. У разі одруження до повноліття фізична особа набуває повної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу. У разі розірвання шлюбу до повноліття набута повна дієздатність зберігається".  		Враховано   Стаття 31 Повна цивільна дієздатність  
140. 1. Повна цивільна дієздатність настає з виповненням 18 років (досягненням повноліття).      1. Повна цивільна дієздатність настає з виповненням 18 років (повноліттям).  
141. 2. У разі одруження до досягнення повноліття фізична особа набуває повної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу.      2. У разі одруження до повноліття фізична особа набуває повної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу.  
142. У разі розірвання шлюбу до досягнення повноліття набута повна дієздатність зберігається.      У разі розірвання шлюбу до повноліття набута повна дієздатність зберігається  
143. У разі визнання шлюбу недійсним з підстав, не пов'язаних із протиправною поведінкою одного з подружжя, що є неповнолітнім, повна дієздатність, яка була ним набута, зберігається.       
144. Стаття 32 Набуття повної цивільної дієздатності      Стаття 32 Набуття повної цивільної дієздатності  
145. 1. Повна цивільна дієздатність може бути надана особі, якій виповнилося 16 років і яка працює за трудовим договором або бажає займатися підприємництвом.   -34- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 В пункті 1 статті 32 після слів "Повна цивільна дієздатність" додати слова ",як виняток,".  		Враховано   1. Повна цивільна дієздатність ,як виняток, може бути надана особі, якій виповнилося 16 років і яка працює за трудовим договором або бажає займатися підприємництвом.  
146. 2. Надання повної дієздатності провадиться органом опіки та піклування за письмовою згодою батьків (усиновлювача) або піклувальника, а за відсутності такої згоди - судом.      2. Надання повної дієздатності провадиться органом опіки та піклування за письмовою згодою батьків (усиновлювача) або піклувальника, а за відсутності такої згоди - судом.  
147. 3. Якщо особа, якій виповнилося 16 років, бажає займатися підприємництвом, то за наявності згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування вона може бути зареєстрована як підприємець.      3. Якщо особа, якій виповнилося 16 років, бажає займатися підприємництвом, то за наявності згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування вона може бути зареєстрована як підприємець.  
148. Особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту її державної реєстрації як підприємця.      Особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту її державної реєстрації як підприємця.  
149. 4. Повна цивільна дієздатність, надана особі, стосується усіх її цивільних прав та обов'язків.      4. Повна цивільна дієздатність, надана особі, стосується усіх її цивільних прав та обов'язків.  
150. Стаття 33 Часткова цивільна дієздатність осіб, яким не виповнилося 14 років (малолітніх)   -35- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 В назві статті 33 слово "Часткова" замінити словом "Мінімальна".  		Враховано   Стаття 33 Мінімальна цивільна дієздатність осіб, яким не виповнилося 14 років (малолітніх)  
151. 1. Діти, яким не виповнилося 14 років (малолітні), мають право:      1. Діти, яким не виповнилося 14 років (малолітні), мають право:  
152. 1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, стосується предмета, який має невисоку вартість, та відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвиткові;      1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, стосується предмета, який має невисоку вартість, та відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвиткові;  
153. 2) вкладати кошти у кредитні установи та розпоряджатися ними.   -36- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 У підпункт 2) пункту 1 статті 33 внести редакційні зміни і викласти їх в такій редакції: "2) вкладати кошти у банківські (кредитні) установи та розпоряджатися ними."  		Враховано   2) вкладати кошти у банківські (кредитні) установи та розпоряджатися ними."  
154. Якщо кошти внесені на ім'я дитини іншими особами, ними мають право розпоряджатися батьки, або один з них, що проживає з дитиною, або опікун.      Якщо кошти внесені на ім'я дитини іншими особами, ними мають право розпоряджатися батьки, або один з них, що проживає з дитиною, або опікун.  
155. 2. Малолітні не відповідають за заподіяну ними шкоду.      2. Малолітні не відповідають за заподіяну ними шкоду.  
156. Стаття 34 Неповна цивільна дієздатність осіб віком від 14 до 18 років (неповнолітніх)      Стаття 34 Неповна цивільна дієздатність осіб віком від 14 до 18 років (неповнолітніх)  
157. 1. Крім правочинів, передбачених у статті 33 цього Кодексу, особи віком від 14 до 18 років (неповнолітні) мають право:      1. Крім правочинів, передбачених у статті 33 цього Кодексу, особи віком від 14 до 18 років (неповнолітні) мають право:  
158. 1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;   -37- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 Пункт 1 статті 34 доповнити новим підпунктом 2 і викласти його в такій редакції: "2) самостійно розпоряджатися майном, яке вони купили на свій заробіток, стипендію чи інший дохід, окрім нерухомих речей та транспортних засобів;", відповідно змінити нумерацію.  		Враховано   1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; 2) самостійно розпоряджатися майном, яке вони купили на свій заробіток, стипендію чи інший дохід, окрім нерухомих речей та транспортних засобів;  
159. 2) посідати права автора на свої витвори науки, літератури та мистецтва, об'єкти промислової власності або інші результати своєї творчої діяльності, що охороняються законом;   -38- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 Підпункт 2) статті 34 зробити підпунктом 3 і викласти в такій редакції: "3) самостійно здійснювати права автора на твори науки, літератури та мистецтва, об`єкти промислової власності або інші результати своєї творчої діяльності, що охороняються законом;"  		Враховано   3) самостійно здійснювати права автора на твори науки, літератури та мистецтва, об`єкти промислової власності або інші результати своєї творчої діяльності, що охороняються законом;  
160. 3) бути членами та засновниками громадських і кооперативних організацій відповідно до закону про такі організації та до їхніх статутів.      4) бути членами та засновниками громадських і кооперативних організацій відповідно до закону про такі організації та до їхніх статутів.  
161. 2. Неповнолітні особи вчиняють інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.      2. Неповнолітні особи вчиняють інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.  
162. На правочини щодо транспортних засобів або нерухомого майна, які вчиняються неповнолітніми особами, згода батьків (усиновлювачів) або піклувальників має бути дана письмово і нотаріально посвідчена.      На правочини щодо транспортних засобів або нерухомого майна, які вчиняються неповнолітніми особами, згода батьків (усиновлювачів) або піклувальників має бути дана письмово і нотаріально посвідчена.  
163. 3. Неповнолітні особи можуть розпоряджатися коштами, що внесені іншими особами на їхнє ім'я, за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.   -39- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 Пункт 3 статті 34 викласти в такій редакції: "3. Неповнолітні особи можуть розпоряджатися коштами, що внесені іншими особами у банківські (кредитні) установи на їхнє ім`я, за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників."  		Враховано   3. Неповнолітні особи можуть розпоряджатися коштами, що внесені іншими особами у банківські (кредитні) установи на їхнє ім`я, за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.  
164. 4. Якщо неповнолітня особа проживає з одним із батьків, згода на вчинення нею правочину має бути одержана від того з батьків, з ким вона проживає.   -40- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 Пункт 4 статті 34 викласти в такій редакції: "4. Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від будь-кого з батьків."  		Враховано   4. Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від будь-кого з батьків.  
165. 5. За наявності достатніх підстав суд за клопотанням батьків (усиновлювачів), піклувальників, органів опіки та піклування може обмежити право неповнолітньої особи або позбавити її права самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами.   -41- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 В пункті 5 статті 34 слово "клопотанням" замінити словом "заявою".  		Враховано   5. За наявності достатніх підстав суд за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальників, органів опіки та піклування може обмежити право неповнолітньої особи або позбавити її права самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами.  
166. Суд скасовує своє рішення про обмеження або позбавлення цього права, якщо відпали обставини, які були підставою прийняття такого рішення.   -42- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 Доповнити пункт 5 статті 34 новою частиною третьою у такій редакції: "Порядок обмеження дієздатності неповнолітньої особи визначається Цивільним процесуальним кодексом України".  		Враховано   Суд скасовує своє рішення про обмеження або позбавлення цього права, якщо відпали обставини, які були підставою прийняття такого рішення. Порядок обмеження дієздатності неповнолітньої особи визначається Цивільним процесуальним кодексом України.  
167. Стаття 35 Цивільна відповідальність осіб віком від 14 до 18 років (неповнолітніх)      Стаття 35 Цивільна відповідальність осіб віком від 14 до 18 років (неповнолітніх)  
168. 1. У разі невиконання договору, укладеного неповнолітнім самостійно, неповнолітній відповідає сам.   -43- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 Статтю 35 викласти в новій редакції: "1. Неповнолітній сам відповідає за невиконання договору, укладеного ним самостійно на законних підставах. 2. Неповнолітній сам відповідає за невиконання договору, укладеного зі згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника. Якщо у неповнолітнього немає майна, якого було б достатньо для відшкодування збитків, додатково відповідають батьки (усиновлювачі) або піклувальники. 3. Неповнолітній відповідає за шкоду, що заподіяна ним іншим особам, за правилом статті 1230 цього Кодексу".  		Враховано   1. Неповнолітній сам відповідає за невиконання договору, укладеного ним самостійно на законних підставах.  
169. 2. У разі невиконання договору, на укладення якого батьки (усиновлювачі), піклувальники дали згоду, неповнолітній відповідає сам. Якщо у неповнолітнього немає майна, якого було б достатньо для відшкодування шкоди, додатково відповідають батьки (усиновлювачі) або піклувальники.      2. Неповнолітній сам відповідає за невиконання договору, укладеного зі згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника. Якщо у неповнолітнього немає майна, якого було б достатньо для відшкодування збитків, додатково відповідають батьки (усиновлювачі) або піклувальники.  
170. Припускається, що договір укладено неповнолітнім без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника, якщо інше не встановлено судом.       
171. 3. У разі завдання шкоди неповнолітнім він відповідає за правилом статті 1230 цього Кодексу.      3. Неповнолітній відповідає за шкоду, що заподіяна ним іншим особам, за правилом статті 1230 цього Кодексу.  
172. Стаття 36 Підстави обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, що зловживає спиртними напоями або наркотичними речовинами   -44- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 Змінити назву статті 36, виключивши слово "Підстави", і викласти її в такій редакції: "Стаття 36 Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, що зловживає спиртними напоями або наркотичними речовинами"  		Враховано редакційно   Стаття 36 Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи  
173. 1. Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями або наркотичними речовинами і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона повинна утримувати, у скрутне матеріальне становище.   -45- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 В пункт 1 статті 36 внести редакційні зміни і викласти в такій редакції: "1. Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями або наркотичними речовинами і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище."  		Враховано редакційно   1.Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який суттєво впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними. 2. Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями або наркотичними речовинами і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище  
174. 2. Порядок обмеження цивільної дієздатності фізичної особи визначається Цивільним процесуальним кодексом України.      3. Порядок обмеження цивільної дієздатності фізичної особи визначається Цивільним процесуальним кодексом України.  
175. 3. Цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту набуття чинності рішенням суду.   -46- Шевчук С.В. (в.о. № 23)
 Статтю 36 виклдасти в такій редакції: "Стаття 36 Підстави обмеження цивільної дієздатності фізичних осіб "1.Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який суттєво впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними. 2. Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на алкоголізм або наркоманію і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона повинна утримувати, у скрутне матеріальне становище."  		Враховано редакційно   4. Цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту набуття чинності рішенням суду.  
176. Стаття 37 Правові наслідки обмеження цивільної дієздатності фізичної особи      Стаття 37 Правові наслідки обмеження цивільної дієздатності фізичної особи  
177. 1. Над фізичною особою, яка обмежена у дієздатності, встановлюється піклування.      1. Над фізичною особою, яка обмежена у дієздатності, встановлюється піклування.  
178. 2. Особа, яка обмежена у дієздатності, може самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини.      2. Особа, яка обмежена у дієздатності, може самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини.  
179. 3. Правочини щодо розпорядження майном вчиняються нею за згодою піклувальника.      3. Правочини щодо розпорядження майном вчиняються нею за згодою піклувальника.  
180. Одержання заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів особи, яка обмежена у дієздатності, та розпоряджання ними здійснюються піклувальником.      Одержання заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів особи, яка обмежена у дієздатності, та розпоряджання ними здійснюються піклувальником.  
181. Відмова піклувальника дати згоду на вчинення правочинів, що виходять за межі дрібних побутових, може бути оспорена особою, дієздатність якої обмежена, до органу опіки та піклування або суду.      Відмова піклувальника дати згоду на вчинення правочинів, що виходять за межі дрібних побутових, може бути оспорена особою, дієздатність якої обмежена, до органу опіки та піклування або суду.  
182. 4. До призначення піклувальника заробіток, пенсію, стипендію або інші доходи особи, обмеженої у дієздатності, одержує та розпоряджається ними орган опіки та піклування.   -47- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 Пункт 4 статті 37 виключит відповідно змінити нумерацію пунктів.  		Враховано   Пункт 4 статті 37 виключено.  
183. 5. Піклувальник може письмово дозволити фізичній особі, дієздатність якої обмежена, самостійно одержувати заробіток, пенсію, стипендію й інші доходи та розпоряджатися ними.      4. Піклувальник може письмово дозволити фізичній особі, дієздатність якої обмежена, самостійно одержувати заробіток, пенсію, стипендію й інші доходи та розпоряджатися ними.  
184. 6. Особа, яка обмежена у дієздатності, самостійно відповідає за невиконання своїх договірних зобов'язань або за заподіяння шкоди.      5. Особа, яка обмежена у дієздатності, самостійно відповідає за невиконання своїх договірних зобов'язань або за заподіяння шкоди.  
185. Стаття 38 Поновлення цивільної дієздатності особи, дієздатність якої обмежена      Стаття 38 Поновлення цивільної дієздатності особи, дієздатність якої обмежена  
186. 1. У разі припинення особою зловживання спиртними напоями або наркотичними речовинами суд поновлює її дієздатність.   -48- Шевчук С.В. (в.о. № 23)
 Пункт 1 статті 38 викласти в такій редакції: "1. У разі видужання фізичної особи або такого поліпшення її психічного стану, який призводить до відновлення у повному обсязі здатності цієї особи усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, суд поновлює її дієздатність."  		Враховано   1. У разі видужання фізичної особи або такого поліпшення її психічного стану, який призводить до відновлення у повному обсязі здатності цієї особи усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, суд поновлює її дієздатність 2. У разі припинення особою зловживання спиртними напоями або наркотичними речовинами суд, за заявою зацікавлених осіб (в тому числі самої особи, яка обмежена у дієздатності), поновлює її дієздатність.  
    -49- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 Пункт 1 статті 38 викласти в такій редакції: "1. У разі припинення особою зловживання спиртними напоями або наркотичними речовинами суд, за заявою зацікавлених осіб (в тому числі самої особи, яка обмежена у дієздатності), поновлює її дієздатність."  		Враховано редакційно    
187. 2. На підставі рішення суду скасовується встановлене над нею піклування.   -50- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 Пункт 2 статті 38 викласти в такій редакції: "2. На підставі рішення суду встановлене над особою піклування припиняється."  		Враховано редакційно   3. На підставі рішення суду встановлене над особою піклування припиняється.  
188. 3. Порядок поновлення цивільної дієздатності особи визначається Цивільним процесуальним кодексом України.      4. Порядок поновлення цивільної дієздатності особи визначається Цивільним процесуальним кодексом України.  
189. Стаття 39 Підстави визнання фізичної особи недієздатною   -51- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 Змінити назву статті 39, вилучивши слово "Підстави" і викласти її в такій редакції: "Стаття 39 Визнання фізичної особи недієздатною"  		Враховано   Стаття 39 Визнання фізичної особи недієздатною  
190. 1. Повнолітня, а також неповнолітня фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок психічної хвороби або недоумства не здатна розуміти значення своїх дій або керувати ними.   -52- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 Пункт 1 статті 39 викласти в такій редакції: "1. Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного психічного розладу не здатна розуміти значення своїх дій або керувати ними.".  		Враховано редакційно   1. Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічної психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними.  
    -53- Шевчук С.В. (в.о. № 23)
 Пункт 1 статті 39 викласти у такій редакції: "1. Повнолітня, а також неповнолітня фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного психічного розладу нездатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними".  		Враховано редакційно    
    -54- Черненко В.Г. (в.о. № 48)
 В пункті 1 статті 39 слова "психічної хвороби аба недоумства" замінити словами "хронічного психічного розладу або тимчасового психічного розладу"  		Враховано редакційно    
191. 2. Порядок визнання фізичної особи недієздатною визначається Цивільним процесуальним кодексом України.      2. Порядок визнання фізичної особи недієздатною визначається Цивільним процесуальним кодексом України.  
192. 3. Якщо суд відмовить у задоволенні заяви про визнання особи недієздатною і буде встановлено, що вимога була заявлена недобросовісно, особа, якій такими діями була заподіяна моральна шкода, має право вимагати від заявника її компенсації.      3. Якщо суд відмовить у задоволенні заяви про визнання особи недієздатною і буде встановлено, що вимога була заявлена недобросовісно, особа, якій такими діями була заподіяна моральна шкода, має право вимагати від заявника її компенсації.  
193. Стаття 40 Момент визнання фізичної особи недієздатною      Стаття 40 Момент визнання фізичної особи недієздатною  
194. 1. Фізична особа визнається недієздатною з моменту набуття чинності рішенням суду.      Фізична особа визнається недієздатною з моменту набуття чинності рішенням суду.  
195. 2. Якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним шлюбу, договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів про психічний стан особи може визначити у рішенні день, з якого вона визнається недієздатною.   -55- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 Пункт 2 статті 40 виключити.  		Враховано   Пункт 2 статті 40 виключено.  
196. Стаття 41 Правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною      Стаття 41 Правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною  
197. 1. Над недієздатною особою встановлюється опіка.      1. Над недієздатною особою встановлюється опіка.  
198. 2. Недієздатна особа позбавляється права на вчинення будь-яких правочинів.      2. Недієздатна особа позбавляється права на вчинення будь-яких правочинів.  
199. 3. Правочини від імені недієздатної особи та в її інтересах вчиняє її опікун.      3. Правочини від імені недієздатної особи та в її інтересах вчиняє її опікун.  
200. Стаття 42 Поновлення дієздатності особи, яка визнана недієздатною      Стаття 42 Поновлення дієздатності особи, яка визнана недієздатною  
201. За позовом опікуна, органу опіки та піклування суд поновлює цивільну дієздатність особи, якщо буде встановлено, що внаслідок видужання або значного поліпшення її здоров'я у неї поновилася здатність розуміти значення своїх дій і керувати ними. На підставі рішення суду встановлена над особою опіка скасовується.   -56- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 У статті 42 слово "скасовується" замінити словом "припиняється". Частина стає пунктом 1.  		Враховано   1. За позовом опікуна, органу опіки та піклування суд поновлює цивільну дієздатність особи, якщо буде встановлено, що внаслідок видужання або значного поліпшення її психічного стану у неї поновилася здатність усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. На підставі рішення суду встановлена над особою опіка припиняється. 2. Порядок поновлення цивільної дієздатності визначається Цивільним процесуальним кодексом України.  
    -57- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 Доповнити статтю 42 пунктом 2 і викласти його в такій редакції: "2. Порядок поновлення цивільної дієздатності визначається Цивільним процесуальним кодексом України".  		Враховано    
    -58- Шевчук С.В. (в.о. № 23)
 В статті 42 слова "її здоров'я" замінити словами "її психічного стану"; слово "розуміти" замінити словом "усвідомлювати".  		Враховано    
202. Стаття 43 Визнання фізичної особи безвісно відсутньою      Стаття 43 Визнання фізичної особи безвісно відсутньою  
203. 1. Фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.      1. Фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.  
204. 2. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про особу початком безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані останні відомості про неї, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року.      2. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про особу початком безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані останні відомості про неї, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року.  
205. 3. Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою визначається Цивільним процесуальним кодексом України.      3. Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою визначається Цивільним процесуальним кодексом України.  
206. Стаття 44 Опіка над майном фізичної особи, що визнана безвісно відсутньою, а також фізичної особи, місце знаходження якої невідоме      Стаття 44 Опіка над майном фізичної особи, що визнана безвісно відсутньою, а також фізичної особи, місце знаходження якої невідоме  
207. 1. На підставі рішення суду державний нотаріус за останнім місцем проживання фізичної особи, що визнана безвісно відсутньою, описує належне їй майно та встановлює над ним опіку.      1. На підставі рішення суду державний нотаріус за останнім місцем проживання фізичної особи, що визнана безвісно відсутньою, описує належне їй майно та встановлює над ним опіку.  
208. 2. За заявою заінтересованих осіб, органів опіки та піклування опіка може бути встановлена нотаріусом над майном фізичної особи, місце знаходження якої невідоме, до ухвалення судом рішення про визнання її безвісно відсутньою.      2. За заявою заінтересованих осіб, органів опіки та піклування опіка може бути встановлена нотаріусом над майном фізичної особи, місце знаходження якої невідоме, до ухвалення судом рішення про визнання її безвісно відсутньою.  
209. 3. Опікун над майном особи, що визнана безвісно відсутньою, або особи, місце знаходження якої невідоме, приймає виконання цивільних обов'язків на їхню користь, погашає за рахунок їхнього майна борги, управляє цим майном в їхніх інтересах.      3. Опікун над майном особи, що визнана безвісно відсутньою, або особи, місце знаходження якої невідоме, приймає виконання цивільних обов'язків на їхню користь, погашає за рахунок їхнього майна борги, управляє цим майном в їхніх інтересах.  
210. 4. За заявою заінтересованих осіб опікун над майном особи, що визнана безвісно відсутньою, або особи, місце знаходження якої невідоме, надає за рахунок цього майна утримання особам, яких ті за законом повинні були утримувати.   -59- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 В пункт 4 статті44 внести редакційні зміни і викласти його в такій редакції: "4. За заявою заінтересованих осіб опікун над майном особи, що визнана безвісно відсутньою, або особи, місце знаходження якої невідоме, надає за рахунок цього майна утримання особам, яких вони за законом зобов'язані утримувати".  		Враховано   4. За заявою заінтересованих осіб опікун над майном особи, що визнана безвісно відсутньою, або особи, місце знаходження якої невідоме, надає за рахунок цього майна утримання особам, яких вони за законом зобов'язані утримувати.  
211. 5. Опіка над майном припиняється у разі скасування рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою, а також у разі появи особи, місце перебування якої було невідомим.      5. Опіка над майном припиняється у разі скасування рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою, а також у разі появи особи, місце перебування якої було невідомим.  
212. Стаття 45 Скасування рішення про визнання особи безвісно відсутньою      Стаття 45 Скасування рішення про визнання особи безвісно відсутньою  
213. Якщо особа, яка була визнана безвісно відсутньою, з'явилася або одержані відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що ухвалив рішення про визнання цієї особи безвісно відсутньою, скасовує його.   -60- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 Викласти статтю 45 в такій редакції: "Якщо особа, яка була визнана безвісно відсутньою, з'явилася або одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що ухвалив рішення про визнання цієї особи безвісно відсутньою, за заявою цієї особи або іншої зацікавленої особи, скасовує його".  		Враховано   Якщо особа, яка була визнана безвісно відсутньою, з'явилася або одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що ухвалив рішення про визнання цієї особи безвісно відсутньою, за заявою цієї особи або іншої зацікавленої особи, скасовує його.  
214. Стаття 46 Оголошення фізичної особи такою, що померла      Стаття 46 Оголошення фізичної особи такою, що померла  
215. 1. Фізична особа може бути оголошена судом такою, що померла, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісно за обставин, що загрожували смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців.      1. Фізична особа може бути оголошена судом такою, що померла, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісно за обставин, що загрожували смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців.  
216. 2. Фізична особа, що пропала безвісно у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена судом такою, що померла, після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи, що заслуговують на увагу, суд може оголосити фізичну особу такою, що померла, і до спливу цього строку.   -61- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 Останнє речення пункту 2 статті 46 доповнити словами "але не раніше спливу шести місяців".  		Враховано   2. Фізична особа, що пропала безвісно у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена судом такою, що померла, після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи, що заслуговують на увагу, суд може оголосити фізичну особу такою, що померла, і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.  
217. 3. Фізична особа оголошується такою, що померла, від дня набуття чинності рішенням суду про це. Фізична особа, що пропала безвісно за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку, може бути оголошена такою, що померла, від дня її припустимої смерті.   -62- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 В пункті 3 статті 46 після слів "нещасного випадку" додати слова "або в зв'язку з воєнними діями".  		Враховано   3. Фізична особа оголошується такою, що померла, від дня набуття чинності рішенням суду про це. Фізична особа, що пропала безвісно за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або в зв язку з воєнними діями , може бути оголошена такою, що померла, від дня її припустимої смерті.  
218. 4. Порядок оголошення фізичної особи такою, що померла, визначається Цивільним процесуальним кодексом України.      4. Порядок оголошення фізичної особи такою, що померла, визначається Цивільним процесуальним кодексом України.  
219. Стаття 47 Правові наслідки оголошення особи такою, що померла      Стаття 47 Правові наслідки оголошення особи такою, що померла  
220. 1. Правові наслідки оголошення фізичної особи такою, що померла, прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.      1. Правові наслідки оголошення фізичної особи такою, що померла, прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.  
221. 2. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена такою, що померла, не мають права відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини.   -63- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 Доповнити пункт 2 статті 47 новою частиною другою: "Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження".  		Враховано   2. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена такою, що померла, не мають права відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини. Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження.  
222. Стаття 48 Правові наслідки появи фізичної особи, яка була оголошена такою, що померла      Стаття 48 Правові наслідки появи фізичної особи, яка була оголошена такою, що померла  
223. 1. Якщо особа, яка була визнана такою, що померла, з'явилася або якщо виявлено місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що ухвалив рішення про оголошення її такою, що померла, скасовує його.   -64- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 В пункті 1 статті 48 слово "визнана" замінити на слово "оголошена" і викласти такій редакції: "1. Якщо особа, яка була визнана такою, що померла, з'явилася або якщо виявлено місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що ухвалив рішення про оголошення її такою, що померла, за заявою цієї особи або іншої зацікавленої особи скасовує його".  		Враховано   1. Якщо особа, яка була визнана такою, що померла, з'явилася або якщо виявлено місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що ухвалив рішення про оголошення її такою, що померла, за заявою цієї особи або іншої зацікавленої особи скасовує його.  
224. 2. Незалежно від часу своєї появи особа може зажадати від будь-кого повернення майна, що збереглося та безоплатно перейшло до нього після оголошення фізичної особи такою, що померла, за винятком майна, придбаного за набувальною давністю, а також грошей та цінних паперів на пред'явника.      2. Незалежно від часу своєї появи особа може зажадати від будь-кого повернення майна, що збереглося та безоплатно перейшло до нього після оголошення фізичної особи такою, що померла, за винятком майна, придбаного за набувальною давністю, а також грошей та цінних паперів на пред'явника.  
225. 3. Особи, до яких майно перейшло за оплатним правочином, зобов'язані повернути його, якщо буде встановлено, що на момент набуття майна вони знали, що фізична особа, яка оголошена такою, що померла, жива. У разі неможливості повернути майно в натурі особі, яка була оголошена такою, що померла, відшкодовується вартість цього майна.      3. Особи, до яких майно перейшло за оплатним правочином, зобов'язані повернути його, якщо буде встановлено, що на момент набуття майна вони знали, що фізична особа, яка оголошена такою, що померла, жива. У разі неможливості повернути майно в натурі особі, яка була оголошена такою, що померла, відшкодовується вартість цього майна.  
226. 4. Якщо майно фізичної особи, яка оголошена такою, що померла, перейшло до адміністративно-територіального утворення і було реалізоване ним, їй повертається сума, виторгувана від реалізації майна.      4. Якщо майно фізичної особи, яка оголошена такою, що померла, перейшло до територіальної громади і було реалізоване ним, їй повертається сума, виторгувана від реалізації майна.  
227. Стаття 49 Опіка      Стаття 49 Опіка  
228. 1. Опіка встановлюється над малолітніми особами віком до 14 років та над особами, які визнані судом недієздатними.      1. Опіка встановлюється над малолітніми особами віком до 14 років та над особами, які визнані судом недієздатними.  
229. 2. Порядок встановлення опіки, призначення опікуна, обсяг його прав та обов'язків визначаються правилами розділу ІІІ Книги шостої.   -65- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 В статті 49 слово зробити посилання на глави 96 та 97.  		Враховано   2. Порядок встановлення опіки, призначення опікуна, обсяг його прав та обов'язків визначаються правилами глав 96 та 97 Книги шостої.  
230. Стаття 50 Піклування      Стаття 50 Піклування  
231. 1. Піклування встановлюється над неповнолітніми особами віком від 14 до 18 років та над особами, які обмежені судом у дієздатності.      1. Піклування встановлюється над неповнолітніми особами віком від 14 до 18 років та над особами, які обмежені судом у дієздатності.  
232. 2. Порядок встановлення піклування, призначення піклувальника, обсяг його прав та обов'язків визначаються правилами розділу ІІІ Книги шостої.   -66- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 В статті 49 слово зробити посилання на глави 96 та 97.  		Враховано   2. Порядок встановлення піклування, призначення піклувальника, обсяг його прав та обов'язків визначаються правилами глав 96 та 97 Книги шостої.  
233. Стаття 51 Надання дієздатній фізичній особі допомоги у здійсненні її прав та виконанні обов'язків      Стаття 51 Надання дієздатній фізичній особі допомоги у здійсненні її прав та виконанні обов'язків  
234. 1. Дієздатна фізична особа, яка за станом здоров'я не може самостійно здійснювати свої права, у тому числі право на захист, та виконувати свої обов'язки, має право обрати собі помічника.      1. Дієздатна фізична особа, яка за станом здоров'я не може самостійно здійснювати свої права, у тому числі право на захист, та виконувати свої обов'язки, має право обрати собі помічника.  
235. 2. Помічником може бути дієздатна фізична особа.      2. Помічником може бути дієздатна фізична особа.  
236. За заявою особи, яка потребує допомоги, ім'я її помічника реєструється в органі опіки та піклування, про що видається відповідний документ.   -67- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 В частині другій пункту 2 статті 51 слово "документ" замінити словом "посвідчення".  		Враховано   За заявою особи, яка потребує допомоги, ім'я її помічника реєструється в органі опіки та піклування, про що видається відповідний посвідчення.  
237. Помічник може бути відкликаний, а його повноваження анульовані особою, яка потребувала допомоги, у будь-який час.      Помічник може бути відкликаний, а його повноваження анульовані особою, яка потребувала допомоги, у будь-який час.  
238. 3. Послуги помічника є оплатними, якщо інше не визначено домовленістю сторін.      3. Послуги помічника є оплатними, якщо інше не визначено домовленістю сторін.  
239. 4. Якщо в особи, якій необхідна допомога, є майно, яке потребує догляду та управління, помічник за договором з нею здійснює довірче управління цим майном відповідно до правил глави 68 Книги п'ятої.      4. Якщо в особи, якій необхідна допомога, є майно, яке потребує догляду та управління, помічник за договором з нею здійснює довірче управління цим майном відповідно до правил глави 68 Книги п'ятої.  
240. Стаття 52 Акти цивільного стану   -68- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 В статті 51 слово "цивільного" замінити словом "громадянського"  		Враховано   Стаття 52 Акти громадянського стану  
241. 1. Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з особою і започатковують, змінюють, доповнюють, припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків.      1. Актами громадянського стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з особою і започатковують, змінюють, доповнюють, припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків.  
242. 2. Актами цивільного стану є народження дитини, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, зміна імені, інвалідність, смерть.   -69- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 В пункт 2 статті 52 внести доповнення і викласти його в такій редакції: "2. Актами громадянського стану є народження дитини, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної дієздатності, обмеження у дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, зміна імені, інвалідність, смерть, тощо."  		Враховано   2. Актами громадянського стану є народження дитини, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної дієздатності, обмеження у дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, зміна імені, інвалідність, смерть, тощо.  
243. 3. Державній реєстрації підлягають народження дитини та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть.      3. Державній реєстрації підлягають народження дитини та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть.  
244. 4. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону.      4. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону.  
245. Глава 5 Фізична особа як підприємець      Глава 5 Фізична особа як підприємець  
246. Стаття 53 Право фізичної особи на заняття підприємництвом      Стаття 53 Право фізичної особи на заняття підприємництвом  
247. 1. Право на заняття підприємництвом має фізична особа з повною дієздатністю.      1. Право на заняття підприємництвом має фізична особа з повною дієздатністю.  
248. 2. Законом може бути встановлений перелік посад, обіймання яких є перешкодою до заняття підприємництвом.   -70- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 Пункт 2 статті53 викласти в такій редакції: "2. В окремих випадках, визначених законом, дозволяється участь осіб з неповною дієздатність в громадських і кооперативних організаціях."  		Враховано   2. В окремих випадках, визначених законом, дозволяється участь осіб з неповною дієздатність в громадських і кооперативних організаціях  
249. Стаття 54 Державна реєстрація фізичної особи як підприємця      Стаття 54 Державна реєстрація фізичної особи як підприємця  
250. 1. Фізична особа здійснює своє право на підприємництво за умови державної реєстрації її як підприємця.      1. Фізична особа здійснює своє право на підприємництво за умови державної реєстрації її як підприємця.  
251. Реєстрація фізичної особи як підприємця провадиться органами юстиції. Дані державної реєстрації включаються до єдиного реєстру фізичних осіб, що займаються підприємництвом, і є відкритими для загального ознайомлення.      Реєстрація фізичної особи як підприємця провадиться органами юстиції. Дані державної реєстрації включаються до єдиного реєстру фізичних осіб, що займаються підприємництвом, і є відкритими для загального ознайомлення.  
252. 2. Відмова у державній реєстрації, а також зволікання з її проведенням можуть бути оскаржені до суду.      2. Відмова у державній реєстрації, а також зволікання з її проведенням можуть бути оскаржені до суду.  
253. 3. Якщо особа розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оспорювати ці договори з тих міркувань, що не є підприємцем.      3. Якщо особа розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оспорювати ці договори з тих міркувань, що не є підприємцем.  
254. Суд при вирішенні спору може застосувати до таких договорів правила Книги п'ятої про зобов'язання, які пов'язані з підприємницькою діяльністю.      Суд при вирішенні спору може застосувати до таких договорів правила Книги п'ятої про зобов'язання, які пов'язані з підприємницькою діяльністю.  
255. Стаття 55 Обмеження права фізичної особи на заняття підприємництвом   -71- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 Статтю 55 виключити.  		Враховано   Статтю 55 виключено.  
256. 1. Суд може за заявою дружини, повнолітніх дітей, батьків обмежити фізичну особу в праві займатися підприємництвом, якщо вона діє нерозважливо, як марнотратник.       
257. 2. У разі задоволення такої заяви суд призначає над особою, яка займається підприємництвом, піклувальника.       
258. Особа, яка займається підприємництвом, може укладати підприємницькі договори лише за згодою піклувальника.       
259. 3. У разі припинення нерозважливого заняття підприємництвом суд за заявою самого підприємця або його піклувальника скасовує це обмеження.       
260. Стаття 56 Правові наслідки порушення особою, яка займається підприємництвом, законодавства та прав інших осіб   -72- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 Статтю 56 виключити.  		Враховано   Статтю 56 виключено.  
261. 1. За заявою органу, який здійснив державну реєстрацію фізичної особи як підприємця, суд може анулювати державну реєстрацію її як підприємця в разі систематичного або грубого порушення нею законодавства, прав інших осіб.       
262. 2. Фізична особа може бути повторно зареєстрована як підприємець у загальному порядку.       
263. Стаття 57 Підприємницька діяльність голови селянського (фермерського) господарства      Стаття 57 Підприємницька діяльність голови селянського (фермерського) господарства  
264. 1. Голова селянського (фермерського) господарства, яке не є юридичною особою, займається підприємництвом від імені усіх його членів за їхньою згодою.      1. Голова селянського (фермерського) господарства, яке не є юридичною особою, займається підприємництвом від імені усіх його членів за їхньою згодою.  
265. 2. Голова селянського (фермерського) господарства має право на заняття підприємництвом з моменту державної реєстрації його як підприємця.      2. Голова селянського (фермерського) господарства має право на заняття підприємництвом з моменту державної реєстрації його як підприємця.  
266. Стаття 58 Право подружжя на майно, яке використовується для підприємництва, та на доходи, одержані від нього   -73- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 Статтю 58 виключити.  		Враховано   Статтю 58 виключено  
267. Права подружжя на майно, яке використовується для підприємництва, та на доходи, одержані від нього, регулюються правилами Книги шостої.       
268. Стаття 59 Застосування до підприємницької діяльності фізичних осіб правил, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб      Стаття 59 Застосування до підприємницької діяльності фізичних осіб правил, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб  
269. До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються усі правила, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не випливає із закону або суті правовідносин.      До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються усі правила, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не випливає із закону або суті правовідносин.  
270. Стаття 60 Майнова відповідальність фізичної особи - підприємця      Стаття 60 Майнова відповідальність фізичної особи - підприємця  
271. 1. Фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з цією діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.      1. Фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з цією діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.  
272. 2. Фізична особа - підприємець, що перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з цією діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у спільній сумісній власності подружжя, яка належатиме йому при поділі цього майна.      2. Фізична особа - підприємець, що перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з цією діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у спільній сумісній власності подружжя, яка належатиме йому при поділі цього майна.  
273. Стаття 61 Банкрутство фізичної особи, що є підприємцем      Стаття 61 Банкрутство фізичної особи, що є підприємцем  
274. 1. Фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимог кредиторів, що пов'язані зі здійсненням підприємницької діяльності, може бути визнана судом банкрутом.   -74- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 Статтю 61 викласти в такій редакції: "Фізична особа, яка неспроможна задовільнити вимоги кредиторів, що пов язані із здійсненням підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом, на підставах, передбачених законом."  		Враховано   Фізична особа, яка неспроможна задовільнити вимоги кредиторів, що пов язані із здійсненням підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом, на підставах, передбачених законом  
275. 2. Фізична особа, яка визнана банкрутом, втрачає право на заняття підприємництвом і виключається з реєстру фізичних осіб, що є підприємцями.       
276. 3. Порядок визнання фізичної особи банкрутом визначається законом.       
277. 4. Фізична особа, яка визнана банкрутом, може бути повторно зареєстрована як підприємець у загальному порядку.       
278. Стаття 62 Довірче управління майном, що використовується у підприємництві   -75- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 Назву статтю 62 викласти в такій редакції: "Встановлення довірчого управління майном, що використовується в підприємництві, органами опіки та піклування"  		Враховано   Стаття 62 Встановлення довірчого управління майном, що використовується в підприємництві, органами опіки і піклування  
279. 1. Якщо особа, яка займалася підприємництвом, визнана безвісно відсутньою, недієздатною чи такою, що обмежена у дієздатності, або якщо майно, яке використовувалося у підприємництві, перейшло до неповнолітніх (малолітніх) осіб, органом опіки та піклування може бути призначений управитель цього майна.      1. Якщо особа, яка займалася підприємництвом, визнана безвісно відсутньою, недієздатною чи такою, що обмежена у дієздатності, або якщо майно, яке використовувалося у підприємництві, перейшло до неповнолітніх (малолітніх) осіб, органом опіки та піклування може бути призначений управитель цього майна.  
280. Орган опіки та піклування укладає з управителем договір про довірче управління цим майном.      Орган опіки та піклування укладає з управителем договір про довірче управління цим майном.  
281. 2. При здійсненні повноважень щодо управління майном управитель діє від свого імені, але в інтересах осіб, які є його власниками.      2. При здійсненні повноважень щодо управління майном управитель діє від свого імені, але в інтересах осіб, які є його власниками.  
282. 3. У договорі про довірче управління майном визначаються конкретні права та обов'язки управителя. Органи опіки та піклування контролюють діяльність управителя майном відповідно до правил про контроль за діяльністю опікуна і піклувальника.      3. У договорі про довірче управління майном визначаються конкретні права та обов'язки управителя. Органи опіки та піклування контролюють діяльність управителя майном відповідно до правил про контроль за діяльністю опікуна і піклувальника.  
283. 4. Довірче управління майном припиняється, якщо відпали обставини, на підставі яких воно було встановлене.      4. Довірче управління майном припиняється, якщо відпали обставини, на підставі яких воно було встановлене.  
284. Підрозділ 2 Юридичні особи      Підрозділ 2 Юридичні особи  
285. Глава 6 Загальні положення про юридичних осіб      Глава 6 Загальні положення про юридичних осіб  
286. Стаття 63 Поняття юридичної особи      Стаття 63 Поняття юридичної особи  
287. Юридичними особами визнаються організації, що як такі можуть мати право власності, інші майнові та особисті немайнові права, а також нести обов'язки, бути позивачами та відповідачами у суді.   -76- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Викласти статтю 63 у новій редакції: "Юридична особа є об'єднанням осіб та/або майна у відокремлену організацію, яка наділяється правоздатністю і яка внаслідок цього як така може мати майнові та особисті немайнові права і нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем у суді."  		Враховано   Юридична особа є об'єднанням осіб та/або майна у відокремлену організацію, яка наділяється правоздатністю і яка внаслідок цього як така може мати майнові та особисті немайнові права і нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем у суді.  
288. Стаття 64 Види юридичних осіб      Стаття 64 Види юридичних осіб  
289. 1. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення або інших підстав, зазначених у законі та інших правових актах, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.   -77- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Викласти статтю 64 в новій редакції: "Стаття 64 Види юридичних осіб 1. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридичні особи приватного права створюються на підставі установчих документів відповідно до пп. 2 і 3 статті 72 цього Кодексу. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади як юридичні особи публічного права визначаються такими і діють на підставі закону. Інші юридичні особи публічного права можуть створюватися розпорядчим способом державними органами, органами Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. 2. Цим Кодексом регулюється порядок створення, організаційно-правові форми, правове становище юридичних осіб приватного права. Порядок створення, організаційно-правові форми, правове становище юридичних осіб публічного права визначаються законом."  		Враховано   1. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридичні особи приватного права створюються на підставі установчих документів відповідно до пп. 2 і 3 статті 72 цього Кодексу. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади як юридичні особи публічного права визначаються такими і діють на підставі закону. Інші юридичні особи публічного права можуть створюватися розпорядчим способом державними органами, органами Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.  
290. 2. Цим Кодексом регулюється порядок створення, організаційно-правові форми, правове становище юридичних осіб приватного права, тобто організацій, що створюються та(або) управляються за ініціативою приватних осіб (фізичні особи та юридичні особи приватного права).      2. Цим Кодексом регулюється порядок створення, організаційно-правові форми, правове становище юридичних осіб приватного права.  
291. Окремі винятки можуть встановлюватися законом для організацій, в управлінні та формуванні майна яких поряд з приватними особами беруть участь державні органи та органи місцевого самоврядування (змішані юридичні особи).      Порядок створення, організаційно-правові форми, правове становище юридичних осіб публічного права визначаються законом.  
292. 3. Юридичні особи публічного права, тобто організації, створені розпорядчим способом державними органами та органами місцевого самоврядування, або організації, віднесені до цього виду юридичних осіб за інших підстав, зазначених у законі або інших правових актах, беручи участь у цивільних правовідносинах, повністю підлягають правилам цього Кодексу, якщо окремі винятки не будуть встановлені законом.       
293. Порядок створення, організаційно-правові форми, правове становище юридичних осіб публічного права визначаються публічним законом.   -78- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Главу 6 доповнити статтею 64-1, виклавши її в такій редакції: "Стаття 64-1 Участь юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах Юридичні особи публічного права у цивільних відносинах підлягають правилам цього Кодексу, якщо окремі винятки не будуть встановлені законом."  		Враховано   Стаття 64-1 Участь юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах Юридичні особи публічного права у цивільних відносинах підлягають правилам цього Кодексу, якщо окремі винятки не будуть встановлені законом."  
294. Стаття 65 Організаційно-правові форми юридичних осіб      Стаття 65 Організаційно-правові форми юридичних осіб  
295. 1. Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств або установ.      1. Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств або установ.  
296. 2. Товариством є об'єднання осіб (учасників), яке має корпоративний устрій та управляється його учасниками. Товариство може бути створене й однією особою, якщо законом це прямо не заборонено.   -79- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Пункт 2 статті 65 доповнити новим реченням: "Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі."  		Враховано   2. Товариством є об'єднання осіб (учасників), яке має корпоративний устрій та управляється його учасниками. Товариство може бути створене й однією особою, якщо законом це прямо не заборонено. Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.  
297. 3. Установа - це організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в її управлінні. Установа створюється для досягнення визначеної мети та одержання вигоди третіми особами (дестинаторами).   -80- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Пункт 3 статті 65 викласти у новій редакції: "3. Установою є об'єднання майна у відокремлену організацію, без членів, створену однією або кількома особами (засновниками) для досягнення визначеної засновниками мети за рахунок цього майна. Установа може задовольняти культурні, соціальні чи економічні потреби суспільства (суспільно-корисна установа) чи потреби третіх осіб-дестинаторів (приватно-корисна установа)."  		Враховано   3. Установою є об'єднання майна у відокремлену організацію, без членів, створену однією або кількома особами (засновниками) для досягнення визначеної засновниками мети за рахунок цього майна. Установа може задовольняти культурні, соціальні чи економічні потреби суспільства (суспільно-корисна установа) чи потреби третіх осіб-дестинаторів (приватно-корисна установа).  
298. 4. До всіх товариств та установ застосовуються положення цієї глави Кодексу, якщо інші правила для окремих видів товариств або установ не встановлені цим Кодексом й іншими законами.      4. До всіх товариств та установ застосовуються положення цієї глави Кодексу, якщо інші правила для окремих видів товариств або установ не встановлені цим Кодексом й іншими законами.  
299. Стаття 66 Підприємницькі товариства      Стаття 66 Підприємницькі товариства  
300. Товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання та наступного розподілу між учасниками прибутку (підприємницькі товариства), можуть бути організовані тільки як господарські товариства (акціонерне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, повне товариство та командитне товариство) або виробничі кооперативи.      Товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання та наступного розподілу між учасниками прибутку (підприємницькі товариства), можуть бути організовані тільки як господарські товариства (акціонерне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, повне товариство та командитне товариство) або виробничі кооперативи.  
301. Стаття 67 Здійснення підприємницької діяльності іншими товариствами та установами Усі інші товариства (непідприємницькі товариства) та установи можуть, поряд зі своєю основною діяльністю, займатися будь-якими видами підприємницької діяльності, якщо інше не встановлено законом.   -81- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Назву статті 67 та її зміст викласти в новій редакції: "Стаття 67 Здійснення підприємницької діяльності непідприємницькими товариствами та установами Непідприємницькі товариства (споживчі кооперативи, об'єднання громадян тощо) та установи можуть, поряд зі своєю основною діяльністю, займатися будь-якими видами підприємницької діяльності, якщо інше не встановлено законом."  		Враховано   Стаття 67 Здійснення підприємницької діяльності непідприємницькими товариствами та установами Непідприємницькі товариства (споживчі кооперативи, об'єднання громадян тощо) та установи можуть, поряд зі своєю основною діяльністю, займатися будь-якими видами підприємницької діяльності, якщо інше не встановлено законом.  
302. Стаття 68 Правоздатність юридичної особи      Стаття 68 Правоздатність юридичної особи  
303. 1. Юридична особа, відповідно до її здатності мати цивільні права та обов'язки (цивільна правоздатність), може мати такі самі цивільні права та обов'язки, як і особа фізична, за винятком тих прав та обов'язків, необхідною передумовою яких є природні властивості людини.      1. Юридична особа, відповідно до її здатності мати цивільні права та обов'язки (цивільна правоздатність), може мати такі самі цивільні права та обов'язки, як і особа фізична, за винятком тих прав та обов'язків, необхідною передумовою яких є природні властивості людини.  
304. 2. Юридична особа може бути обмежена у правах не інакше ніж у випадках і в порядку, встановлених законом. Рішення про обмеження прав може бути оскаржене юридичною особою до суду.      2. Юридична особа може бути обмежена у правах не інакше ніж у випадках і в порядку, встановлених законом. Рішення про обмеження прав може бути оскаржене юридичною особою до суду.  
305. 3. Окремими видами діяльності, перелік яких визначається законом, юридична особа може займатися тільки після одержання спеціального дозволу (ліцензії).      3. Окремими видами діяльності, перелік яких визначається законом, юридична особа може займатися тільки після одержання спеціального дозволу (ліцензії).  
306. 4. Правоздатність юридичної особи виникає в момент її створення і припиняється в момент внесення запису до єдиного державного реєстру про припинення юридичної особи.      4. Правоздатність юридичної особи виникає в момент її створення і припиняється в момент внесення запису до єдиного державного реєстру про припинення юридичної особи.  
307. Стаття 69 Найменування юридичної особи      Стаття 69 Найменування юридичної особи  
308. 1. Юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить вказівку на її організаційно-правову форму. Найменування установи має містити вказівку на характер її діяльності. Юридична особа може мати, крім повного найменування, скорочене найменування.      1. Юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить вказівку на її організаційно-правову форму. Найменування установи має містити вказівку на характер її діяльності. Юридична особа може мати, крім повного найменування, скорочене найменування.  
309. 2. Юридична особа, що є підприємницьким товариством, повинна мати фірмове найменування.      2. Юридична особа, що є підприємницьким товариством, повинна мати фірмове найменування.  
310. Порядок реєстрації та використання фірмового найменування визначається положеннями глави 42 цього Кодексу, іншими законами та іншими правовими актами.      Порядок реєстрації та використання фірмового найменування визначається положеннями глави 42 цього Кодексу, іншими законами та іншими правовими актами.  
311. 3. Найменування юридичної особи зазначається в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру юридичних осіб.      3. Найменування юридичної особи зазначається в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру юридичних осіб.  
312. 4. У разі зміни свого найменування юридична особа, крім виконання інших вимог, встановлених законом, зобов'язана помістити оголошення про це в органах друку, в яких публікуються дані про державну реєстрацію юридичної особи, та сповістити про це всіх осіб, з якими вона перебуває у договірних відносинах.      4. У разі зміни свого найменування юридична особа, крім виконання інших вимог, встановлених законом, зобов'язана помістити оголошення про це в органах друку, в яких публікуються дані про державну реєстрацію юридичної особи, та сповістити про це всіх осіб, з якими вона перебуває у договірних відносинах.  
313. 5. Юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи.      5. Юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи.  
314. Стаття 70 Особисті немайнові права юридичної особи      Стаття 70 Особисті немайнові права юридичної особи  
315. Права юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть належати юридичній особі, визначаються та захищаються так само, як і аналогічні права фізичних осіб (Книга друга).      Права юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть належати юридичній особі, визначаються та захищаються так само, як і аналогічні права фізичних осіб (Книга друга).  
316. Стаття 71 Місце знаходження юридичної особи      Стаття 71 Місце знаходження юридичної особи  
317. 1. Місце знаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації.      1. Місце знаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації.  
318. 2. Місце знаходження юридичної особи зазначається в її установчих документах.      2. Місце знаходження юридичної особи зазначається в її установчих документах.  
319. Стаття 72 Створення юридичної особи      Стаття 72 Створення юридичної особи  
320. 1. Для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи.   -82- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Пункти 1 і 2 статті 72 викласти в новій редакції: "1. Для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками, якщо законом не встановлений інший порядок затвердження установчих документів. 2. Установчими документами товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом. Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою."  		Враховано   1. Для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками, якщо законом не встановлений інший порядок затвердження установчих документів.  
321. 2. Установчими документами товариства є засновницький договір між учасниками та затверджений ними статут, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами.      2. Установчими документами товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.  
322. Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою.      Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою.  
323. 3. Установа створюється на основі індивідуального або спільного установчого акта. Установчий акт може міститися також і в заповіті. До створення установи установчий акт, складений однією або кількома особами, може бути у будь-який час скасований засновником.      3. Установа створюється на основі індивідуального або спільного установчого акта. Установчий акт може міститися також і в заповіті. До створення установи установчий акт, складений однією або кількома особами, може бути у будь-який час скасований засновником.  
324. 4. Юридична особа вважається створеною з моменту її державної реєстрації.      4. Юридична особа вважається створеною з моменту її державної реєстрації.  
325. Стаття 73 Державна реєстрація юридичної особи      Стаття 73 Державна реєстрація юридичної особи  
326. 1. Юридична особа підлягає державній реєстрації органами юстиції у порядку, що визначається законом про реєстрацію юридичних осіб. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру юридичних осіб, відкритого для загального ознайомлення.      1. Юридична особа підлягає державній реєстрації органами юстиції у порядку, що визначається законом про реєстрацію юридичних осіб. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру юридичних осіб, відкритого для загального ознайомлення.  
327. 2. Порушення встановленого законом порядку створення юридичної особи або невідповідність її установчих документів законові є підставою для відмови у державній реєстрації юридичної особи. Відмова у державній реєстрації за іншими мотивами (недоцільність тощо) не допускається.      2. Порушення встановленого законом порядку створення юридичної особи або невідповідність її установчих документів законові є підставою для відмови у державній реєстрації юридичної особи. Відмова у державній реєстрації за іншими мотивами (недоцільність тощо) не допускається.  
328. 3. Відмова у державній реєстрації, а також зволікання з її проведенням можуть бути оскаржені до суду.   -83- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Доповнити статтю 73 новим пунктом 4 такого змісту: "4. До єдиного державного реєстру юридичних осіб вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування (фірмове найменування), місце знаходження, органи управління, філії та представництва, предмет діяльності товариства чи мета установи, а також інші відомості, якщо цього вимагає закон."  		Враховано   3. Відмова у державній реєстрації, а також зволікання з її проведенням можуть бути оскаржені до суду. 4. До єдиного державного реєстру юридичних осіб вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування (фірмове найменування), місце знаходження, органи управління, філії та представництва, предмет діяльності товариства чи мета установи, а також інші відомості, якщо цього вимагає закон. 5. Зміни установчих документів набувають чинності для третіх осіб із моменту їх державної реєстрації, а у випадках, встановлених законом, - із моменту сповіщення органу, що здійснює державну реєстрацію, про такі зміни. Однак юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.  
    -84- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Доповнити статтю 73 новим пунктом 5, який перенести із статті 74 (пункт 4), і викласти його в такій редакції: "5. Зміни установчих документів набувають чинності для третіх осіб із моменту їх державної реєстрації, а у випадках, встановлених законом, - із моменту сповіщення органу, що здійснює державну реєстрацію, про такі зміни. Однак юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін."  		Враховано    
329. Стаття 74 Вимоги до змісту установчих документів      Стаття 74 Вимоги до змісту установчих документів  
330. 1. Статут товариства, якщо додаткові вимоги щодо його змісту не встановлені цим Кодексом або іншими законами, має включати найменування юридичної особи, вказівку на її місце знаходження, адресу, визначати органи управління товариством, їхню компетенцію, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього.      1. Статут товариства, якщо додаткові вимоги щодо його змісту не встановлені цим Кодексом або іншими законами, має включати найменування юридичної особи, вказівку на її місце знаходження, адресу, визначати органи управління товариством, їхню компетенцію, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього.  
331. 2. Засновницький договір товариства, якщо додаткові вимоги до його змісту не встановлені цим Кодексом та іншими законами, має містити обов'язок учасників створити юридичну особу, визначати порядок спільної діяльності щодо її створення, умови передання їй свого майна.      2. Засновницький договір товариства, якщо додаткові вимоги до його змісту не встановлені цим Кодексом та іншими законами, має містити обов'язок учасників створити юридичну особу, визначати порядок спільної діяльності щодо її створення, умови передання їй свого майна.  
332. 3. В установчому акті установи зазначається її мета, визначається, як правило, майно, яке передається установі, необхідне для досягнення цієї мети, організація управління установою. Якщо в установчому акті, який міститься у заповіті, відсутні деякі із зазначених вище положень, їх встановлює відповідний орган юстиції, що здійснює державну реєстрацію юридичних осіб.      3. В установчому акті установи зазначається її мета, визначається, як правило, майно, яке передається установі, необхідне для досягнення цієї мети, організація управління установою. Якщо в установчому акті, який міститься у заповіті, відсутні деякі із зазначених вище положень, їх встановлює відповідний орган юстиції, що здійснює державну реєстрацію юридичних осіб.  
333. 4. Зміни установчих документів створених товариств набувають чинності для третіх осіб з моменту їх державної реєстрації, а у випадках, встановлених законом, - з моменту сповіщення органу, що здійснює державну реєстрацію, про такі зміни. Однак юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність реєстрації таких змін у відносинах з третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.   -85- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Пункт 4 статті 74 виключити, оскільки він повинен бути перенесений до статті 73.  		Враховано   Пункт 4 статті 74 виключити, оскільки він перенесений до статті 73.  
334. Стаття 75 Дієздатність юридичної особи      Стаття 75 Дієздатність юридичної особи  
335. 1. Юридична особа набуває цивільних прав та бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, які діють відповідно до закону або установчих документів.      1. Юридична особа набуває цивільних прав та бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, які діють відповідно до закону або установчих документів.  
336. Порядок створення органів юридичної особи визначається законом та установчими документами.      Порядок створення органів юридичної особи визначається законом та установчими документами.  
337. 2. У передбачених законом випадках юридична особа може набувати цивільних прав та брати на себе цивільні обов'язки через своїх учасників.      2. У передбачених законом випадках юридична особа може набувати цивільних прав та брати на себе цивільні обов'язки через своїх учасників.  
338. 3. Особа, яка за законом або установчими документами юридичної особи виступає від її імені, повинна діяти в інтересах юридичної особи, яку вона представляє, добросовісно і розумно. Вона зобов'язана на вимогу органів юридичної особи, якщо інше не передбачено законом або установчими документами юридичної особи, відшкодувати збитки, завдані нею юридичній особі.   -86- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Викласти пункт 3 статті 75 у новій редакції: "3. Органи, які за законом чи установчими документами юридичної особи виступають від її імені, повинні діяти в інтересах юридичної особи, яку вони представляють, добросовісно і розумно, й не перевищувати повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень на представництво юридичної особи не має правової сили, за винятком випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження."  		Враховано   3. Органи, які за законом чи установчими документами юридичної особи виступають від її імені, повинні діяти в інтересах юридичної особи, яку вони представляють, добросовісно і розумно, й не перевищувати повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень на представництво юридичної особи не має правової сили, за винятком випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження." 4. Члени органу юридичної особи які порушують свої обов'язки по представництву, несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.  
    -87- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Додати до статті 75 новий пункт 4: "4. Члени органу юридичної особи які порушують свої обов'язки по представництву, несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі."  		Враховано    
339. Стаття 76 Філії та представництва      Стаття 76 Філії та представництва  
340. 1. Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза місцем її знаходження та здійснює усі або частину її функцій.      1. Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза місцем її знаходження та здійснює усі або частину її функцій.  
341. 2. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза місцем її знаходження та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.      2. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза місцем її знаходження та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.  
342. 3. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.      3. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.  
343. 4. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.      4. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.  
344. 5. Відомості про відкриті філії та представництва мають бути внесені до єдиного державного реєстру юридичних осіб.      5. Відомості про відкриті філії та представництва мають бути внесені до єдиного державного реєстру юридичних осіб.  
345. Стаття 77 Відповідальність юридичних осіб      Стаття 77 Відповідальність юридичних осіб  
346. 1. Юридична особа несе самостійну майнову відповідальність за своїми зобов'язаннями.      1. Юридична особа несе самостійну майнову відповідальність за своїми зобов'язаннями.  
347. 2. Юридична особа за своїми зобов'язаннями відповідає усім належним їй майном.      2. Юридична особа за своїми зобов'язаннями відповідає усім належним їй майном.  
348. 3. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями учасника (засновника) юридичної особи, крім випадків, передбачених законами та установчими документами.   -88- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Додати до статті 77 новий пункт 4 такого змісту: "4. Особи, що створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до реєстрації юридичної особи. Юридична особа несе відповідальність за зобов' язаннями учасників (засновників), що пов'язані з її створенням, тільки у разі наступного схвалення іхніх дій відповідними органами." Відповідно змінити нумерацію пунктів.  		Враховано   3. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями учасника (засновника) юридичної особи, крім випадків, передбачених законами та установчими документами. 4. Особи, що створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до реєстрації юридичної особи. Юридична особа несе відповідальність за зобов'язаннями учасників (засновників), що пов'язані з її створенням, тільки у разі наступного схвалення іхніх дій відповідними органами.  
349. 4. Якщо банкрутство юридичної особи спричинене недобросовісними діями учасників юридичної особи, то в разі недостатності майна юридичної особи на таких учасників може бути покладена додаткова (субсидіарна) відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи.      5. Якщо банкрутство юридичної особи спричинене недобросовісними діями учасників юридичної особи, то в разі недостатності майна юридичної особи на таких учасників може бути покладена додаткова (субсидіарна) відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи.  
350. Стаття 78 Управління товариством      Стаття 78 Управління товариством  
351. У товаристві мають бути такі органи управління, як загальні збори учасників і правління, якщо інше не встановлено законом.      У товаристві мають бути такі органи управління, як загальні збори учасників і правління, якщо інше не встановлено законом.  
352. Стаття 79 Загальні збори учасників товариства      Стаття 79 Загальні збори учасників товариства  
353. 1. Загальні збори учасників мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції правління.      1. Загальні збори учасників мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції правління.  
354. 2. Якщо інше не встановлено законом або установчими документами, рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, крім рішень про зміну статуту товариства та про його ліквідацію, які приймаються більшістю у 3/4 голосів.      2. Якщо інше не встановлено законом або установчими документами, рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, крім рішень про зміну статуту товариства та про його ліквідацію, які приймаються більшістю у 3/4 голосів.  
355. Рішення, що приймається без скликання загальних зборів, вважається прийнятим, якщо всі учасники товариства письмово висловили свою згоду з цим рішенням.      Рішення, що приймається без скликання загальних зборів, вважається прийнятим, якщо всі учасники товариства письмово висловили свою згоду з цим рішенням.  
356. Якщо інше не встановлено в установчих документах, для зміни мети товариства вимагається згода всіх учасників товариства. Згода учасників, які не з'явилися, має бути висловлена письмово.      Якщо інше не встановлено в установчих документах, для зміни мети товариства вимагається згода всіх учасників товариства. Згода учасників, які не з'явилися, має бути висловлена письмово.  
357. 3. Учасник товариства не має права голосу з питань щодо вчинення з ним правочину, будь-яких дій у спорі між ним і товариством.      3. Учасник товариства не має права голосу з питань щодо вчинення з ним правочину, будь-яких дій у спорі між ним і товариством.  
358. 4. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах. У будь-якому разі скликання загальних зборів можуть вимагати не менше десяти відсотків учасників товариства. Ця вимога має бути виражена у письмовій формі із зазначенням мети та підстав. Якщо вимога учасників про скликання загальних зборів не задоволена, відповідний орган юстиції може уповноважити на скликання загальних зборів тих учасників, які висунули таку вимогу.   -89- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Викласти пункт 4 статті 79 у новій редакції: "4. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах. У будь-якому разі скликання загальних зборів можуть вимагати учасники, що мають не менше десяти відсотків голосів. Якщо вимога учасників про скликання загальних зборів не задоволена, ці учасники мають право самі скликати загальні збори."  		Враховано   4. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах. У будь-якому разі скликання загальних зборів можуть вимагати учасники, що мають не менше десяти відсотків голосів. Якщо вимога учасників про скликання загальних зборів не задоволена, ці учасники мають право самі скликати загальні збори. 5. Рішення загальних зборів може бути оскаржене до суду учасником, який був відсутній не зі своєї вини на загальних зборах або голосував проти такого рішення. Рішення може бути оскаржене до суду протягом двох місяців від дня, коли рішення було доведене до учасника, який звертається до суду.  
    -90- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Доповнити статтю 79 новим пунктом 5: "5. Рішення загальних зборів може бути оскаржене до суду учасником, який був відсутній не зі своєї вини на загальних зборах або голосував проти такого рішення. Рішення може бути оскаржене до суду протягом двох місяців від дня, коли рішення було доведене до учасника, який звертається до суду."  		Враховано    
359. Стаття 80 Правління товариства      Стаття 80 Правління товариства  
360. 1. Загальні збори своїм рішенням створюють правління та встановлюють його компетенцію і склад.      1. Загальні збори своїм рішенням створюють правління та встановлюють його компетенцію і склад.  
361. 2. Правління може складатися з однієї або кількох осіб. Правління, що складається з кількох осіб, приймає рішення відповідно до положень п. 2 статті 79 цього Кодексу.      2. Правління може складатися з однієї або кількох осіб. Правління, що складається з кількох осіб, приймає рішення відповідно до положень п. 2 статті 79 цього Кодексу.  
362. 3. Члени правління у будь-який час можуть бути усунені, якщо в статуті не зазначені підстави, з яких допускається усунення членів правління.   -91- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Доповнити статтю 80 новим пунктом 4: "4. За законом або за установчим документом назва виконавчого органу може бути іншою ніж "правління."  		Враховано   3. Члени правління у будь-який час можуть бути усунені, якщо в статуті не зазначені підстави, з яких допускається усунення членів правління. 4. За законом або за установчим документом назва виконавчого органу може бути іншою ніж "правління".  
363. Стаття 81 Право участі у товаристві      Стаття 81 Право участі у товаристві  
364. 1. Право участі у товаристві не може бути передане іншим особам і не спадкується, якщо установчими документами товариства не передбачено інше.   -92- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Викласти пункт 1 статті 81 у такій редакції: "1. Право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може передаватись іншим особам або успадковуватись. Передача частки, акцій товариства тощо іншим особам не є передачею або успадкуванням права участі у товаристві."  		Враховано   1. Право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може передаватись іншим особам або успадковуватись. Передача частки, акцій товариства тощо іншим особам не є передачею або успадкуванням права участі у товаристві.  
365. 2. Учасники можуть вільно вийти з товариства, якщо у статуті не встановлений обов'язок учасника письмово попередити товариство про свій вихід у визначений строк, який не може перевищувати одного року.   -93- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Доповнити статтю 81 новим пунктом 3: "3. Учасник товариства у випадках та порядку, передбачених законом та/або установчими документами, може бути виключений з товариства."  		Враховано   2. Учасники можуть вільно вийти з товариства, якщо у статуті не встановлений обов'язок учасника письмово попередити товариство про свій вихід у визначений строк, який не може перевищувати одного року. 3. Учасник товариства у випадках та порядку, передбачених законом та/або установчими документами, може бути виключений з товариства.  
366. Стаття 82 Управління установою      Стаття 82 Управління установою  
367. 1. Органи управління установою, порядок їх формування та склад визначаються установчим актом.   -94- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Пункти 1 і 2 статті поєднати та викласти у такій редакції: "1. Засновники установи не беруть участі в її управлінні. В установі обов'язково створюється правління, до якого застосовується положення п. 2 статті 80 цього Кодексу. Установчий акт може передбачати створення й інших органів, визначати порядок формування органів та їх склад.". Відповідно змінити нумерацію пунктів.  		Враховано   1. Засновники установи не беруть участі в її управлінні. В установі обов'язково створюється правління, до якого застосовується положення п. 2 статті 80 цього Кодексу. Установчий акт може передбачати створення й інших органів, визначати порядок формування органів та їх склад.  
368. 2. В установі обов'язково створюється правління, до якого застосовуються положення п. 2 статті 80 цього Кодексу.   -95- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Доповнити статтю 82 новим пунктом 2 такого змісту: "2. Наглядає за діяльністю установи її наглядова рада. Наглядова рада наглядає за управлінням майном, додержанням мети установи та за іншою її діяльністю, відповідно до установчого акта."  		Враховано   2. Наглядає за діяльністю установи її наглядова рада. Наглядова рада наглядає за управлінням майном, додержанням мети установи та за іншою її діяльністю, відповідно до установчого акта.  
369. Стаття 83 Передання майна установі      Стаття 83 Передання майна установі  
370. Якщо в установчому акті зазначається майно, яке передається установі, то засновник (а в разі його смерті - зобов'язана особа відповідно до положень Книги сьомої цього Кодексу) зобов'язаний передати його установі після державної реєстрації установи.      Якщо в установчому акті зазначається майно, яке передається установі, то засновник (а в разі його смерті - зобов'язана особа відповідно до положень Книги сьомої цього Кодексу) зобов'язаний передати його установі після державної реєстрації установи.  
371. Стаття 84 Зміна мети установи та її структури управління      Стаття 84 Зміна мети установи та її структури управління  
372. 1. Якщо здійснення мети установи стало неможливим або воно загрожує суспільним інтересам, то відповідний орган юстиції може визначити їй іншу мету.   -96- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 В пункті 1 статті 84 після слова "може" додати слова "звернутися до суду з заявою про визначення"; слово "визначити" виключити.  		Враховано   1. Якщо здійснення мети установи стало неможливим або воно загрожує суспільним інтересам, то відповідний орган юстиції може звернутися до суду з заявою про визначення їй іншої мети.  
373. 2. При зміні мети установи орган юстиції повинен по можливості враховувати наміри засновника та особливо піклуватися про те, щоб вигоди від використання майна установи передавалися тим дестинаторам, яким ці вигоди призначалися наміром засновника.   -97- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 В пунктах 2, 3, 4 статті 84 слова "органи юстиції" замінити словом "суд".  		Враховано   2. При зміні мети установи суд повинен по можливості враховувати наміри засновника та особливо піклуватися про те, щоб вигоди від використання майна установи передавалися тим дестинаторам, яким ці вигоди призначалися наміром засновника.  
374. 3. Орган юстиції може змінити структуру управління установи, якщо це необхідно внаслідок зміни мети установи або з інших поважних причин.      3. Суд може змінити структуру управління установи, якщо це необхідно внаслідок зміни мети установи або з інших поважних причин.  
375. 4. При зміні мети установи або її структури орган юстиції повинен мати письмову думку правління установи про це.      4. При зміні мети установи або її структури суд повинен мати письмову думку правління установи про це.  
376. Стаття 85 Припинення юридичної особи      Стаття 85 Припинення юридичної особи  
377. 1. Юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, розділення), або в результаті ліквідації.      1. Юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, розділення), або в результаті ліквідації.  
378. 2. Юридична особа вважається такою, що припинила існування, після внесення про це запису до єдиного державного реєстру юридичних осіб.   -98- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Доповнити статтю 85 новим пунктом 3 такого змісту: "3. Припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства визначається законом."  		Враховано   2. Юридична особа вважається такою, що припинила існування, після внесення про це запису до єдиного державного реєстру юридичних осіб. 3. Припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства визначається законом.  
379. Стаття 86 Обов'язки особи, що прийняла рішення про припинення юридичної особи      Стаття 86 Обов'язки особи, що прийняла рішення про припинення юридичної особи  
380. 1. Учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію юридичних осіб, який вносить до єдиного державного реєстру юридичних осіб відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення.      1. Учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію юридичних осіб, який вносить до єдиного державного реєстру юридичних осіб відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення.  
381. 2. Учасники юридичної особи або орган, що прийняли рішення про припинення юридичної особи, призначають за погодженням з органом, який здійснює державну реєстрацію юридичних осіб, комісію щодо припинення юридичної особи (ліквідаційна комісія, ліквідатор, зовнішній управляючий тощо) та встановлюють відповідно до цього Кодексу порядок та строки припинення.   -99- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 До пункту 2 статті 86 додати речення: "Виконання функцій комісії щодо припинення юридичної особи може бути покладено на орган управління юридичної особи".  		Враховано   2. Учасники юридичної особи або орган, що прийняли рішення про припинення юридичної особи, призначають за погодженням з органом, який здійснює державну реєстрацію юридичних осіб, комісію щодо припинення юридичної особи (ліквідаційна комісія, ліквідатор, зовнішній управляючий тощо) та встановлюють відповідно до цього Кодексу порядок та строки припинення. Виконання функцій комісії щодо припинення юридичної особи може бути покладено на орган управління юридичної особи.  
382. 3. З моменту призначення відповідної комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Комісія від імені юридичної особи, яка припиняється, виступає у суді.      3. З моменту призначення відповідної комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Комісія від імені юридичної особи, яка припиняється, виступає у суді.  
383. 4. Комісія з припинення юридичної особи поміщає в органах друку, в яких публікуються дані про реєстрацію юридичних осіб, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення вимог її кредиторами. Цей строк не може бути меншим двох місяців з моменту публікації про припинення.      4. Комісія з припинення юридичної особи поміщає в органах друку, в яких публікуються дані про реєстрацію юридичних осіб, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення вимог її кредиторами. Цей строк не може бути меншим двох місяців з моменту публікації про припинення.  
384. Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово сповіщає кредиторів про припинення юридичної особи.      Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово сповіщає кредиторів про припинення юридичної особи.  
385. Стаття 87 Злиття, приєднання та розділення юридичної особи      Стаття 87 Злиття, приєднання та розділення юридичної особи  
386. 1. Злиття, приєднання та розділення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або ж органу юридичної особи, правоуповноваженої не те установчими документами, а в передбачених законом випадках - за рішенням суду або відповідних органів державної виконавчої влади.   -100- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 В пункті 1 статті 87 у словосполученні "правоуповноваженої не те установчими документами" замінити слово "не" на слово "на".  		Враховано   1. Злиття, приєднання та розділення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або ж органу юридичної особи, правоуповноваженої на те установчими документами, а в передбачених законом випадках - за рішенням суду або відповідних органів державної виконавчої влади.  
387. 2. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної виконавчої влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.      2. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної виконавчої влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.  
388. Стаття 88 Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання та розділення      Стаття 88 Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання та розділення  
389. 1. Кредитор юридичної особи, що припиняється, може вимагати від неї припинення або дострокового виконання зобов'язання та відшкодування збитків.      1. Кредитор юридичної особи, що припиняється, може вимагати від неї припинення або дострокового виконання зобов'язання та відшкодування збитків.  
390. 2. Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (злиття, приєднання) або роздільний баланс (розділення), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно до всіх її кредиторів та боржників, враховуючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.      2. Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (злиття, приєднання) або роздільний баланс (розділення), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно до всіх її кредиторів та боржників, враховуючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.  
391. 3. Передавальний акт та роздільний баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, що прийняв рішення про її припинення.      3. Передавальний акт та роздільний баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, що прийняв рішення про її припинення.  
392. Нотаріально посвідчені копії передавального акта та роздільного балансу передаються в органи, які здійснюють державну реєстрацію юридичних осіб, як за місцем реєстрації юридичної особи, що припиняється, так і за місцем реєстрації юридичної особи-правонаступника.      Нотаріально посвідчені копії передавального акта та роздільного балансу передаються в органи, які здійснюють державну реєстрацію юридичних осіб, як за місцем реєстрації юридичної особи, що припиняється, так і за місцем реєстрації юридичної особи-правонаступника.  
393. 4. Порушення правил пп. 2 та 3 цієї статті є підставою для відмови у державній реєстрації припинення юридичної особи та створюваних юридичних осіб-правонаступників.      4. Порушення правил пп. 2 та 3 цієї статті є підставою для відмови у державній реєстрації припинення юридичної особи та створюваних юридичних осіб-правонаступників.  
394. 5. Якщо правонаступниками юридичної особи є кілька юридичних осіб, а точно з'ясувати правонаступника юридичної особи, що припинилася, неможливо, юридичні особи-правонаступники солідарно відповідають перед кредиторами юридичної особи, що припинила існування.      5. Якщо правонаступниками юридичної особи є кілька юридичних осіб, а точно з'ясувати правонаступника юридичної особи, що припинилася, неможливо, юридичні особи-правонаступники солідарно відповідають перед кредиторами юридичної особи, що припинила існування.  
395. Стаття 89 Виділення   -101- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 В статті 89 слово "виділення " замінити словом "виокремлення".  		Враховано   Стаття 89 Виокремлення  
396. Якщо частина майна, прав та обов'язків юридичної особи переходять до створюваних нових юридичних осіб (виділення), то за аналогією застосовуються правила пп. 1, 2, 4 статті 86 та статей 87 і 88.      Якщо частина майна, прав та обов'язків юридичної особи переходять до створюваних нових юридичних осіб (виокремлення), то за аналогією застосовуються правила пп. 1, 2, 4 статті 86 та статей 87 і 88.  
397. Стаття 90 Ліквідація юридичної особи      Стаття 90 Ліквідація юридичної особи  
398. 1. Юридична особа може бути ліквідована:   -102- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 В пункті 1 статті 89 слова "може бути ліквідована " замінити словом "ліквідовується"; далі в тексті внести відповідні правки.  		Враховано   1. Юридична особа ліквідовується:  
399. 1) за рішенням її учасників або ж органу юридичної особи, правоуповноваженої на те установчими документами, в тому числі у зв'язку зі спливом строку, на який створено юридичну особу, з досягненням мети, для якої її створено, або з визнанням судом недійсною реєстрації юридичної особи у зв'язку з допущеними при її створенні порушеннями закону або інших правових актів, які мають характер таких, що їх не можна позбутися, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;      1) за рішенням її учасників або ж органу юридичної особи, правоуповноваженої на те установчими документами, в тому числі у зв'язку зі спливом строку, на який створено юридичну особу, з досягненням мети, для якої її створено, або з визнанням судом недійсною реєстрації юридичної особи у зв'язку з допущеними при її створенні порушеннями закону або інших правових актів, які мають характер таких, що їх не можна позбутися, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;  
400. 2) за рішенням суду в разі заняття діяльністю без належного дозволу (ліцензії) чи діяльністю, забороненою законом, або у зв'язку з іншими неодноразовими чи грубими порушеннями закону чи інших правових актів, або ж при занятті діяльністю, що загрожує суспільним інтересам, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.   -103- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Підпункт 2) пункту 1 статті 90 викласти у новій редакції: "2) за рішенням суду в разі заняття діяльністю без належного дозволу (ліцензії) чи діяльністю, забороненою законом, а також в інших випадках передбачених законом."  		Враховано   2) за рішенням суду в разі заняття діяльністю без належного дозволу (ліцензії) чи діяльністю, забороненою законом, а також в інших випадках передбачених законом.  
401. 2. Вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у підпункті 2 п. 1 цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію юридичних осіб.   -104- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Частину першу пункту 2 статті 90 доповнити такими словами: ", а також учасником юридичної особи."  		Враховано   2. Вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у підпункті 2 п. 1 цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію юридичних осіб, а також учасником юридичної особи.  
402. Рішенням суду про ліквідацію юридичної особи на його учасників або орган, правоуповноважений на ліквідацію юридичної особи її установчими документами, можуть бути покладені обов'язки щодо здійснення ліквідації юридичної особи.      Рішенням суду про ліквідацію юридичної особи на його учасників або орган, правоуповноважений на ліквідацію юридичної особи її установчими документами, можуть бути покладені обов'язки щодо здійснення ліквідації юридичної особи.  
403. 3. Юридична особа ліквідовується також відповідно до статті 93 цього Кодексу внаслідок визнання її банкрутом.   -105- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Пункт 3 статті 90 викласти в новій редакції: "3. Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа може ліквідуватися тільки у порядку, передбаченому законодавством про неспроможність."  		Враховано   3. Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа може ліквідуватися тільки у порядку, передбаченому законодавством про неспроможність.  
404. Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа може бути ліквідована тільки у порядку, передбаченому статтею 93 цього Кодексу.       
405. Положення про ліквідацію юридичних осіб внаслідок банкрутства не поширюється на окремих юридичних осіб, зазначених у законі.       
406. Стаття 91 Порядок ліквідації юридичної особи      Стаття 91 Порядок ліквідації юридичної особи  
407. 1. Ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідовується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду.      1. Ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідовується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду.  
408. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.      Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.  
409. 2. Якщо наявні кошти юридичної особи, яка ліквідовується, є недостатніми для задоволення вимог кредиторів, ліквідаційна комісія здійснює продаж майна юридичної особи з публічних торгів у порядку, встановленому для виконання судових рішень.   -106- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Пункт 2 статті 91 виключити, відповідно змінити нумерацію пунктів.  		Враховано   Пункт 2 виключено. Нумерцію наступних пунктів змінено.  
410. 3. Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, яка ліквідовується, провадиться у порядку черговості, встановленої статтею 92 цього Кодексу, відповідно до проміжного ліквідаційного балансу, починаючи від дня його затвердження, за винятком кредиторів п'ятої черги, виплати яким провадяться зі спливом місяця від дня затвердження проміжного ліквідаційного балансу.      2. Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, яка ліквідовується, провадиться у порядку черговості, встановленої статтею 92 цього Кодексу, відповідно до проміжного ліквідаційного балансу, починаючи від дня його затвердження, за винятком кредиторів п'ятої черги, виплати яким провадяться зі спливом місяця від дня затвердження проміжного ліквідаційного балансу.  
411. 4. Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс, який затверджується учасниками юридичної особи або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.      3. Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс, який затверджується учасниками юридичної особи або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.  
412. 5. Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається її учасникам, якщо інше не передбачено законом або установчими документами юридичної особи.      4. Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається її учасникам, якщо інше не передбачено законом або установчими документами юридичної особи.  
413. 6. Ліквідація юридичної особи вважається завершеною після внесення запису до єдиного державного реєстру юридичних осіб про припинення юридичної особи.      5. Ліквідація юридичної особи вважається завершеною після внесення запису до єдиного державного реєстру юридичних осіб про припинення юридичної особи.  
414. Стаття 92 Задоволення вимог кредиторів      Стаття 92 Задоволення вимог кредиторів  
415. 1. При ліквідації юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:   -107- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 В пункті 1 статті 92 після слова "ліквідації" вставити слово "платоспроможної".  		Враховано   1. При ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги кредиторів за зобов'язаннями, які забезпечені заставою майна юридичної особи, що ліквідується, а також за зобов'язаннями, які забезпечені іншими способами;  
416. 1) у першу чергу задовольняються вимоги фізичних осіб, перед якими юридична особа, яка ліквідовується, несе відповідальність за заподіяння шкоди життю чи здоров'ю, шляхом капіталізації відповідних почасових платежів;      2) у другу чергу задовольняються вимоги фізичних осіб, перед якими юридична особа, яка ліквідовується, несе відповідальність за заподіяння шкоди життю чи здоров'ю, шляхом капіталізації відповідних почасових платежів;  
417. 2) у другу чергу провадяться розрахунки з виплати вихідної допомоги та оплати праці з особами, що працюють за трудовим договором, і з виплати винагороди авторам об'єктів інтелектуальної власності;      3) у третю чергу провадяться розрахунки з виплати вихідної допомоги та оплати праці з особами, що працюють за трудовим договором, і з виплати винагороди авторам об'єктів інтелектуальної власності;  
418. 3) у третю чергу задовольняються вимоги кредиторів за зобов'язаннями, які забезпечені заставою майна юридичної особи, що ліквідовується;   -108- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Підпункт 3) пункту 1 статті 92 вважати підпунктом 1); викласти його у новій редакції: "1) у першу чергу задовольняються вимоги кредиторів за зобов'язаннями, які забезпечені заставою майна юридичної особи, що ліквідується, а також за зобов'язаннями, які забезпечені іншими способами;"; відповідно змінити нумерацію та зміст підпунктів.  		Враховано    
419. 4) у четверту чергу погашається заборгованість за обов'язковими платежами до бюджету та до небюджетних фондів;      4) у четверту чергу погашається заборгованість за обов'язковими платежами до бюджету та до небюджетних фондів;  
420. 5) у п'яту чергу провадяться розрахунки з іншими кредиторами.      5) у п'яту чергу провадяться розрахунки з іншими кредиторами.  
421. 2. Вимоги кожної черги задовольняються після повного задоволення вимог попередньої черги.   -109- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Пункти 2 і 3 статті 92 виключити, відповідно змінити нумерацію пунктів.  		Враховано   Пункти 2 і 3 статті 92 виключені, нумерацію пунктів змінено.  
422. 3. У разі недостатності майна юридичної особи, яка ліквідовується, це майно розподіляється між кредиторами відповідної черги пропорційно тим сумам вимог, які підлягають задоволенню, якщо інше не встановлено законом.       
423. 4. У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ж ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися в суд із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося, юридичної особи, яку ліквідували.      2. У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ж ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися в суд із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося, юридичної особи, яку ліквідували.  
424. 5. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.      3. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.  
425. 6. Вимоги кредиторів, не задоволені через недостатність майна юридичної особи, яку ліквідовують, вважаються погашеними, крім випадків, передбачених законом. Погашеними вважаються також вимоги кредиторів, не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор не звертався до суду з позовом, а також вимоги, у задоволенні яких рішенням суду кредиторові відмовлено.      4. Вимоги кредиторів, не задоволені через недостатність майна юридичної особи, яку ліквідовують, вважаються погашеними, крім випадків, передбачених законом. Погашеними вважаються також вимоги кредиторів, не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор не звертався до суду з позовом, а також вимоги, у задоволенні яких рішенням суду кредиторові відмовлено.  
426. Стаття 93 Банкрутство юридичної особи   -110- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Статтю 93 виключити.  		Враховано   Стаття 93 виключена.  
427. 1. Юридична особа відповідно до закону може бути визнана банкрутом, якщо вона не здатна задовольнити пред'явлені до неї вимоги кредиторів через недостатність активів у ліквідній формі.       
428. 2. Визнання юридичної особи банкрутом провадиться судом за позовом кредиторів.       
429. Юридична особа може також спільно з кредиторами прийняти рішення оголосити про своє банкрутство та про добровільну ліквідацію.       
430. 3. Підстави визнання судом юридичної особи банкрутом або ж оголошення нею про своє банкрутство, а також порядок ліквідації такої юридичної особи встановлюються законом про банкрутство. Вимоги кредиторів задовольняються у черговості, встановленій п. 1 статті 92 цього Кодексу.       
431. Глава 7 Підприємницькі товариства      Глава 7 Підприємницькі товариства  
432. § 1. Господарські товариства      § 1. Господарські товариства  
433. 1. Загальні положення      1. Загальні положення  
434. Стаття 94 Поняття та види господарського товариства      Стаття 94 Поняття та види господарського товариства  
435. 1. Господарськими товариствами визнаються юридичні особи з поділеним на частки учасників статутним (складеним) капіталом.      1. Господарськими товариствами визнаються юридичні особи з поділеним на частки учасників статутним (складеним) капіталом.  
436. 2. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.      2. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.  
437. Стаття 95 Учасники господарських товариств      Стаття 95 Учасники господарських товариств  
438. Учасниками господарських товариств можуть бути юридичні та фізичні особи - крім випадків, передбачених законом.   -111- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 В частині 1 статті 95 виключити слова "крім випадків, передбачених законом".  		Враховано   Учасниками господарських товариств можуть бути юридичні та фізичні особи.  
439. Законом може бути заборонена чи обмежена участь окремих категорій громадян у господарських товариствах, за винятком відкритих акціонерних товариств.      Законом може бути заборонена чи обмежена участь окремих категорій громадян у господарських товариствах, за винятком відкритих акціонерних товариств.  
440. Господарське товариство (за винятком повного і командитного товариств) може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником.      Господарське товариство (за винятком повного і командитного товариств) може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником.  
441. Стаття 96 Майно господарського товариства      Стаття 96 Майно господарського товариства  
442. 1. Товариство є власником:      1. Товариство є власником:  
443. 1) майна, переданого йому учасниками у власність;      1) майна, переданого йому учасниками у власність;  
444. 2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності;      2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності;  
445. 3) одержаних доходів;      3) одержаних доходів;  
446. 4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.      4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.  
447. 2. Внеском до майна господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або ж майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку.      2. Внеском до майна господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або ж майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку.  
448. Грошова оцінка внеску учасника господарського товариства здійснюється за угодою між учасниками товариства; у випадках, передбачених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.      Грошова оцінка внеску учасника господарського товариства здійснюється за угодою між учасниками товариства; у випадках, передбачених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.  
449. Стаття 97 Права учасників господарського товариства      Стаття 97 Права учасників господарського товариства  
450. Учасники товариства мають право:      Учасники товариства мають право:  
451. 1) брати участь у керуванні справами товариства у порядку, визначеному в установчих документах, - крім випадків, передбачених законом;      1) брати участь у керуванні справами товариства у порядку, визначеному в установчих документах, - крім випадків, передбачених законом;  
452. 2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди);      2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди);  
453. 3) вийти у встановленому порядку з товариства;   -112- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Після підпункту 3) частини першої статті 97 додати новий підпункт 4): "4) здійснити відчуження часток, пайових цінних паперів у порядку, передбаченому установчими документами;", відповідно змінити нумерацію підпунктів.  		Враховано   3) вийти у встановленому порядку з товариства; 4) здійснити відчуження часток, пайових цінних паперів у порядку, передбаченому установчими документами;  
454. 4) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, передбаченому установчими документами.      5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, передбаченому установчими документами.  
455. Учасники можуть також мати інші права, що передбачені законом та установчими документами товариства.      Учасники можуть також мати інші права, що передбачені законом та установчими документами товариства.  
456. Стаття 98 Обов'язки учасників господарського товариства      Стаття 98 Обов'язки учасників господарського товариства  
457. Учасники товариства зобов'язані:      Учасники товариства зобов'язані:  
458. 1) додержуватися установчих документів товариства та виконувати рішення загальних зборів;      1) додержуватися установчих документів товариства та виконувати рішення загальних зборів;  
459. 2) виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі ті, що пов'язані з майновою участю, а також робити внески (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, які передбачені установчими документами;      2) виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі ті, що пов'язані з майновою участю, а також робити внески (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, які передбачені установчими документами;  
460. 3) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства;      3) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства;  
461. 4) нести інші зобов'язання, якщо це передбачено законом і установчими документами.      4) нести інші зобов'язання, якщо це передбачено законом і установчими документами.  
462. 2. Повне товариство      2. Повне товариство  
463. Стаття 99 Поняття повного товариства      Стаття 99 Поняття повного товариства  
464. 1. Повним визнається товариство, учасники якого (повні учасники) відповідно до укладеного між ними договору займаються підприємницькою діяльністю від імені товариства і солідарно відповідають за його зобов'язаннями усім майном, що їм належить.      1. Повним визнається товариство, учасники якого (повні учасники) відповідно до укладеного між ними договору займаються підприємницькою діяльністю від імені товариства і солідарно відповідають за його зобов'язаннями усім майном, що їм належить.  
465. 2. Особа може бути учасником тільки одного повного товариства.      2. Особа може бути учасником тільки одного повного товариства.  
466. 3. Учасник повного товариства не має права без згоди інших учасників вчиняти від свого імені та у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб правочини, що є однорідними з тими, які становлять предмет діяльності товариства.      3. Учасник повного товариства не має права без згоди інших учасників вчиняти від свого імені та у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб правочини, що є однорідними з тими, які становлять предмет діяльності товариства.  
467. При порушенні цього правила товариство має право за своїм вибором вимагати від такого учасника або відшкодування завданих товариству збитків, або ж передання товариству усієї набутої за такими правочинами вигоди.      При порушенні цього правила товариство має право за своїм вибором вимагати від такого учасника або відшкодування завданих товариству збитків, або ж передання товариству усієї набутої за такими правочинами вигоди.  
468. 4. Фірмове найменування повного товариства має містити:      4. Фірмове найменування повного товариства має містити:  
469. імена (найменування) всіх його учасників, а також слова "повне товариство", або ж ім'я (найменування) одного чи кількох учасників з доданням слів "і компанія", а також слова "повне товариство".      імена (найменування) всіх його учасників, а також слова "повне товариство", або ж ім'я (найменування) одного чи кількох учасників з доданням слів "і компанія", а також слова "повне товариство".  
470. Стаття 100 Засновницький договір повного товариства      Стаття 100 Засновницький договір повного товариства  
471. Повне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору. Засновницький договір підписується всіма його учасниками.      Повне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору. Засновницький договір підписується всіма його учасниками.  
472. Засновницький договір повного товариства має містити, крім відомостей, що зазначені у статті 74 цього Кодексу, умови про розмір і склад складеного капіталу товариства; про розмір та порядок зміни часток кожного з учасників у цьому капіталі; про розмір, склад, строки і внесення ними вкладів.      Засновницький договір повного товариства має містити, крім відомостей, що зазначені у статті 74 цього Кодексу, умови про розмір і склад складеного капіталу товариства; про розмір та порядок зміни часток кожного з учасників у цьому капіталі; про розмір, склад, строки і внесення ними вкладів.  
473. Стаття 101 Управління повним товариством      Стаття 101 Управління повним товариством  
474. 1. Управління діяльністю повного товариства здійснюється за спільною згодою всіх учасників. Засновницьким договором товариства можуть бути передбачені випадки, коли рішення приймається більшістю голосів учасників.      1. Управління діяльністю повного товариства здійснюється за спільною згодою всіх учасників. Засновницьким договором товариства можуть бути передбачені випадки, коли рішення приймається більшістю голосів учасників.  
475. 2. Кожний учасник повного товариства має один голос, якщо засновницьким договором не передбачений інший порядок визначення кількості голосів.      2. Кожний учасник повного товариства має один голос, якщо засновницьким договором не передбачений інший порядок визначення кількості голосів.  
476. 3. Кожний учасник товариства, незалежно від того, чи уповноважений він вести загальні справи, має право ознайомлюватися з усією документацією щодо ведення справ товариства. Відмова від цього права чи його обмеження - у тому числі за домовленістю учасників товариства - є недійсними.      3. Кожний учасник товариства, незалежно від того, чи уповноважений він вести загальні справи, має право ознайомлюватися з усією документацією щодо ведення справ товариства. Відмова від цього права чи його обмеження - у тому числі за домовленістю учасників товариства - є недійсними.  
477. Стаття 102 Ведення справ повного товариства      Стаття 102 Ведення справ повного товариства  
478. 1. Кожний учасник повного товариства має право діяти від імені товариства, якщо засновницьким договором не визначено, що всі учасники ведуть справи спільно або ж що ведення справ доручено окремим учасникам.      1. Кожний учасник повного товариства має право діяти від імені товариства, якщо засновницьким договором не визначено, що всі учасники ведуть справи спільно або ж що ведення справ доручено окремим учасникам.  
479. При спільному веденні учасниками справ товариства для вчинення кожного правочину необхідною є згода всіх учасників товариства.      При спільному веденні учасниками справ товариства для вчинення кожного правочину необхідною є згода всіх учасників товариства.  
480. У відносинах з третіми особами товариство не має права посилатися на положення засновницького договору, які обмежують повноваження учасників товариства, - крім випадків, коли товариство доведе, що третя особа на момент вчинення правочину знала чи наперед повинна була знати про відсутність в учасника товариства права діяти від імені товариства.      У відносинах з третіми особами товариство не має права посилатися на положення засновницького договору, які обмежують повноваження учасників товариства, - крім випадків, коли товариство доведе, що третя особа на момент вчинення правочину знала чи наперед повинна була знати про відсутність в учасника товариства права діяти від імені товариства.  
481. 2. Учасник повного товариства, що діяв на спільний інтерес, але не мав повноважень, має право у разі, якщо його дії не були схвалені іншими учасниками, зажадати від товариства відшкодування здійснених ним витрат - якщо він доведе, що завдяки його діям товариство зберегло чи набуло майно, яке за вартістю перевищує ці витрати.      2. Учасник повного товариства, що діяв на спільний інтерес, але не мав повноважень, має право у разі, якщо його дії не були схвалені іншими учасниками, зажадати від товариства відшкодування здійснених ним витрат - якщо він доведе, що завдяки його діям товариство зберегло чи набуло майно, яке за вартістю перевищує ці витрати.  
482. 3. У разі спору між учасниками товариства повноваження на ведення справ товариства, надані одному чи кільком учасникам, можуть бути припинені судом на вимогу одного чи кількох інших учасників товариства за наявності для цього достатніх підстав, зокрема внаслідок грубого порушення управоможеною особою своїх обов'язків чи виявленої його (їхньої) нездатності до розумного ведення справ. На підставі судового рішення до засновницького договору товариства вносяться необхідні зміни.      3. У разі спору між учасниками товариства повноваження на ведення справ товариства, надані одному чи кільком учасникам, можуть бути припинені судом на вимогу одного чи кількох інших учасників товариства за наявності для цього достатніх підстав, зокрема внаслідок грубого порушення управоможеною особою своїх обов'язків чи виявленої його (їхньої) нездатності до розумного ведення справ. На підставі судового рішення до засновницького договору товариства вносяться необхідні зміни.  
483. Стаття 103 Розподіл прибутку та збитків повного товариства      Стаття 103 Розподіл прибутку та збитків повного товариства  
484. Прибуток та збитки повного товариства розподіляються між його учасниками пропорційно до їхніх часток у складеному капіталі, якщо інше не передбачено засновницьким договором або іншою угодою учасників. Не допускається угода про усунення будь-кого з учасників товариства від участі в прибутку чи у розподілі збитків.      Прибуток та збитки повного товариства розподіляються між його учасниками пропорційно до їхніх часток у складеному капіталі, якщо інше не передбачено засновницьким договором або іншою угодою учасників. Не допускається угода про усунення будь-кого з учасників товариства від участі в прибутку чи у розподілі збитків.  
485. Стаття 104 Відповідальність учасників повного товариства за його зобов'язаннями      Стаття 104 Відповідальність учасників повного товариства за його зобов'язаннями  
486. 1. Якщо при ліквідації повного товариства виявиться, що наявного майна недостатньо для виплати усіх боргів, за товариство у частині, якої не вистачає, несуть солідарну відповідальність його учасники усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення. Учасник товариства відповідає за боргами товариства незалежно від того, виникли ці борги після чи до його вступу в товариство.      1. Якщо при ліквідації повного товариства виявиться, що наявного майна недостатньо для виплати усіх боргів, за товариство у частині, якої не вистачає, несуть солідарну відповідальність його учасники усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення. Учасник товариства відповідає за боргами товариства незалежно від того, виникли ці борги після чи до його вступу в товариство.  
487. 2. Учасник повного товариства, який не є його засновником, рівною мірою з іншими учасниками відповідає і за боргами, що виникли до його вступу в товариство.      2. Учасник повного товариства, який не є його засновником, рівною мірою з іншими учасниками відповідає і за боргами, що виникли до його вступу в товариство.  
488. 3. Учасник, який вибув із товариства, відповідає за боргами товариства, що виникли до моменту його вибуття, рівною мірою з учасниками, що залишилися, протягом трьох років з дня затвердження звіту про діяльність товариства за рік, у якому він вибув із товариства.      3. Учасник, який вибув із товариства, відповідає за боргами товариства, що виникли до моменту його вибуття, рівною мірою з учасниками, що залишилися, протягом трьох років з дня затвердження звіту про діяльність товариства за рік, у якому він вибув із товариства.  
489. 4. Учасник, який сплатив повністю борги товариства, має право звернутися з регресною вимогою у відповідній частині до інших учасників, які несуть перед ним відповідальність пропорційно своїм часткам у майні товариства.      4. Учасник, який сплатив повністю борги товариства, має право звернутися з регресною вимогою у відповідній частині до інших учасників, які несуть перед ним відповідальність пропорційно своїм часткам у майні товариства.  
490. Стаття 105 Зміни у складі учасників повного товариства      Стаття 105 Зміни у складі учасників повного товариства  
491. 1. Зміни у складі учасників повного товариства можуть бути у зв'язку з:      1. Зміни у складі учасників повного товариства можуть бути у зв'язку з:  
492. 1) виходом учасника товариства із його складу з власної ініціативи;      1) виходом учасника товариства із його складу з власної ініціативи;  
493. 2) виключенням із числа повних учасників;      2) виключенням із числа повних учасників;  
494. 3) вибуттям із числа повних учасників з причин, що не залежать від учасника.      3) вибуттям із числа повних учасників з причин, що не залежать від учасника.  
495. 2. Порядок і особливості виходу, виключення та вибуття повних учасників зі складу товариства визначаються цим Кодексом, законом чи засновницьким договором.      2. Порядок і особливості виходу, виключення та вибуття повних учасників зі складу товариства визначаються цим Кодексом, законом чи засновницьким договором.  
496. Стаття 106 Вихід з повного товариства      Стаття 106 Вихід з повного товариства  
497. 1. Учасник повного товариства, яке було створене на невизначений строк, може у будь-який момент вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до фактичного виходу із товариства. Дострокова відмова від участі у повному товаристві, що засноване на певний строк, допускається лише з поважних причин.      1. Учасник повного товариства, яке було створене на невизначений строк, може у будь-який момент вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до фактичного виходу із товариства. Дострокова відмова від участі у повному товаристві, що засноване на певний строк, допускається лише з поважних причин.  
498. 2. Угода між учасниками товариства про відмову від права вийти з товариства є нікчемною.      2. Угода між учасниками товариства про відмову від права вийти з товариства є нікчемною.  
499. Стаття 107 Відступлення частки (її частини) у майні повного товариства      Стаття 107 Відступлення частки (її частини) у майні повного товариства  
500. 1. Учасник повного товариства має право за згодою інших його учасників передати свою частку у складеному капіталі чи її частину іншому учасникові товариства або ж третій особі.      1. Учасник повного товариства має право за згодою інших його учасників передати свою частку у складеному капіталі чи її частину іншому учасникові товариства або ж третій особі.  
501. 2. При переданні частки (її частини) новому учасникові до нього переходять повністю чи у відповідній частині права, що належали учасникові, який передав частку (її частину). Особа, якій передано частку (її частину), несе відповідальність за зобов'язаннями товариства у порядку, встановленому п. 2 статті 104 цього Кодексу.      2. При переданні частки (її частини) новому учасникові до нього переходять повністю чи у відповідній частині права, що належали учасникові, який передав частку (її частину). Особа, якій передано частку (її частину), несе відповідальність за зобов'язаннями товариства у порядку, встановленому п. 2 статті 104 цього Кодексу.  
502. 3. Передання учасником товариства усієї частки іншій особі припиняє участь цього учасника в товаристві і породжує для нього наслідки, передбачені п. 3 статті 104 цього Кодексу.      3. Передання учасником товариства усієї частки іншій особі припиняє участь цього учасника в товаристві і породжує для нього наслідки, передбачені п. 3 статті 104 цього Кодексу.  
503. Стаття 108 Виключення зі складу повних учасників      Стаття 108 Виключення зі складу повних учасників  
504. 1. Учасник повного товариства, який систематично не виконує чи виконує неналежним чином обов'язки, покладені на нього товариством, або ж який перешкоджає своїми діями (бездіяльністю) досягненню цілей товариства, може бути виключений із товариства у порядку, передбаченому установчими документами.      1. Учасник повного товариства, який систематично не виконує чи виконує неналежним чином обов'язки, покладені на нього товариством, або ж який перешкоджає своїми діями (бездіяльністю) досягненню цілей товариства, може бути виключений із товариства у порядку, передбаченому установчими документами.  
505. 2. Рішення про виключення з повного товариства може бути оскаржене виключеним учасником у суді.      2. Рішення про виключення з повного товариства може бути оскаржене виключеним учасником у суді.  
506. Стаття 109 Вибуття з повного товариства      Стаття 109 Вибуття з повного товариства  
507. 1. Повне товариство може ухвалити рішення про визнання учасника повного товариства таким, що вибув із його складу, у випадках:      1. Повне товариство може ухвалити рішення про визнання учасника повного товариства таким, що вибув із його складу, у випадках:  
508. 1) смерті учасника, оголошення його таким, що помер, - за відсутності правонаступництва;      1) смерті учасника, оголошення його таким, що помер, - за відсутності правонаступництва;  
509. 2) ліквідації юридичної особи, що є учасником товариства, в тому числі у зв'язку з оголошенням її банкрутом;      2) ліквідації юридичної особи, що є учасником товариства, в тому числі у зв'язку з оголошенням її банкрутом;  
510. 3) визнання учасника недієздатним, обмежено дієздатним або ж безвісно відсутнім;      3) визнання учасника недієздатним, обмежено дієздатним або ж безвісно відсутнім;  
511. 4) призначення примусової реорганізації юридичної особи-учасника, в тому числі у зв'язку з її неплатоспроможністю.      4) призначення примусової реорганізації юридичної особи-учасника, в тому числі у зв'язку з її неплатоспроможністю.  
512. 2. Рішення про вибуття приймається одноголосно і може бути оскаржене заінтересованими особами в суді.      2. Рішення про вибуття приймається одноголосно і може бути оскаржене заінтересованими особами в суді.  
513. 3. При вибутті учасника з повного товариства за підставами, передбаченими у п. 1 цієї статті, товариство може продовжити свою діяльність, якщо інше не передбачено засновницьким договором товариства чи іншою угодою учасників, що залишаються.      3. При вибутті учасника з повного товариства за підставами, передбаченими у п. 1 цієї статті, товариство може продовжити свою діяльність, якщо інше не передбачено засновницьким договором товариства чи іншою угодою учасників, що залишаються.  
514. Стаття 110 Розрахунки при виході, виключенні та вибутті з повного товариства      Стаття 110 Розрахунки при виході, виключенні та вибутті з повного товариства  
515. 1. Учасникові, що вийшов, якого виключено або який вибув за підставами, передбаченими у статтях 106, 108, 109 цього Кодексу, виплачується вартість частини майна товариства, яка відповідає частці цього учасника у складеному капіталі товариства, - якщо інше не передбачено засновницьким договором.      1. Учасникові, що вийшов, якого виключено або який вибув за підставами, передбаченими у статтях 106, 108, 109 цього Кодексу, виплачується вартість частини майна товариства, яка відповідає частці цього учасника у складеному капіталі товариства, - якщо інше не передбачено засновницьким договором.  
516. 2. Розрахунки з такими, що не вступили у товариство, спадкоємцем учасника повного товариства та правонаступником юридичної особи, яка є його учасником, здійснюються відповідно до п. 1 цієї статті.      2. Розрахунки з такими, що не вступили у товариство, спадкоємцем учасника повного товариства та правонаступником юридичної особи, яка є його учасником, здійснюються відповідно до п. 1 цієї статті.  
517. 3. Порядок визначення вартості частки учасника у майні товариства та строки її виплати встановлюються законом і засновницьким договором.      3. Порядок визначення вартості частки учасника у майні товариства та строки її виплати встановлюються законом і засновницьким договором.  
518. 4. У разі виникнення спору учасник, його спадкоємець, правонаступник мають право звернутися до суду.      4. У разі виникнення спору учасник, його спадкоємець, правонаступник мають право звернутися до суду.  
519. Стаття 111 Звернення стягнення на частку учасників у майні повного товариства      Стаття 111 Звернення стягнення на частку учасників у майні повного товариства  
520. Звернення стягнення на частку учасника повного товариства за його власними зобов'язаннями не допускається. При недостатності майна учасника для покриття його боргів за зобов'язаннями кредитори можуть вимагати у встановленому порядку ліквідації товариства або виділення частки учасника-боржника.      Звернення стягнення на частку учасника повного товариства за його власними зобов'язаннями не допускається. При недостатності майна учасника для покриття його боргів за зобов'язаннями кредитори можуть вимагати у встановленому порядку ліквідації товариства або виділення частки учасника-боржника.  
521. Інші учасники мають право з метою збереження товариства виділити частку учасника-боржника у грошовій чи натуральній формі відповідно до балансу, складеного на момент виходу такого учасника з товариства.      Інші учасники мають право з метою збереження товариства виділити частку учасника-боржника у грошовій чи натуральній формі відповідно до балансу, складеного на момент виходу такого учасника з товариства.  
522. Стаття 112 Ліквідація повного товариства      Стаття 112 Ліквідація повного товариства  
523. 1. Повне товариство ліквідовується за підставами, зазначеними у статті 85 цього Кодексу, а також у разі якщо в товаристві залишається один-єдиний учасник. Останній має право протягом шести місяців з моменту, коли він став одним-єдиним учасником товариства, перетворити таке товариство в інше господарське товариство у порядку, встановленому цим Кодексом.      1. Повне товариство ліквідовується за підставами, зазначеними у статті 85 цього Кодексу, а також у разі якщо в товаристві залишається один-єдиний учасник. Останній має право протягом шести місяців з моменту, коли він став одним-єдиним учасником товариства, перетворити таке товариство в інше господарське товариство у порядку, встановленому цим Кодексом.  
524. 2. У разі виходу з товариства чи смерті кого-небудь із учасників повного товариства, виключення одного з його учасників із товариства, ліквідації тієї, що бере участь у товаристві, юридичної особи або ж звернення кредитором одного з учасників стягнення на частину майна, яка відповідає його частці у складеному капіталі, товариство може продовжити свою діяльність, якщо це передбачено засновницьким договором товариства чи угодою учасників, що залишаються.      2. У разі виходу з товариства чи смерті кого-небудь із учасників повного товариства, виключення одного з його учасників із товариства, ліквідації тієї, що бере участь у товаристві, юридичної особи або ж звернення кредитором одного з учасників стягнення на частину майна, яка відповідає його частці у складеному капіталі, товариство може продовжити свою діяльність, якщо це передбачено засновницьким договором товариства чи угодою учасників, що залишаються.  
525. 3. Командитне товариство      3. Командитне товариство  
526. Стаття 113 Основні положення про командитне товариство      Стаття 113 Основні положення про командитне товариство  
527. 1. Командитним товариством визнається товариство, в якому разом з учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і відповідають за зобов'язаннями товариства усім своїм майном (повними учасниками), є один чи кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів та не беруть участі в діяльності товариства.   -113- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 У пункті 1 статті 113 зробити зміни і викласти його в такій редакції: "1. Командитним товариством визнається товариство, в якому разом з учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і відповідають за зобов'язаннями товариства солідарно усім своїм майном (повними учасниками), є один чи кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів, та не беруть участі в діяльності товариства".  		Враховано   1. Командитним товариством визнається товариство, в якому разом з учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і відповідають за зобов'язаннями товариства солідарно усім своїм майном (повними учасниками), є один чи кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів, та не беруть участі в діяльності товариства.  
528. 2. Фірмове найменування командитного товариства має містити:      2. Фірмове найменування командитного товариства має містити:  
529. імена (найменування) усіх повних учасників, а також слова "командитне товариство", або ж ім'я (найменування) не менш як одного повного учасника з доданням слів "і компанія", а також слова "командитне товариство".      імена (найменування) усіх повних учасників, а також слова "командитне товариство", або ж ім'я (найменування) не менш як одного повного учасника з доданням слів "і компанія", а також слова "командитне товариство".  
530. Якщо у фірмове найменування командитного товариства включене ім'я вкладника, такий вкладник стає повним учасником.      Якщо у фірмове найменування командитного товариства включене ім'я вкладника, такий вкладник стає повним учасником.  
531. 3. До командитного товариства застосовуються правила цього Кодексу про повне товариство - наскільки це не суперечить положенням цього Кодексу про командитне товариство.      3. До командитного товариства застосовуються правила цього Кодексу про повне товариство - наскільки це не суперечить положенням цього Кодексу про командитне товариство.  
532. Стаття 114 Засновницький договір командитного товариства      Стаття 114 Засновницький договір командитного товариства  
533. 1. Командитне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору. Засновницький договір підписується усіма повними учасниками.      1. Командитне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору. Засновницький договір підписується усіма повними учасниками.  
534. 2. Засновницький договір командитного товариства має містити, крім відомостей, зазначених у статті 74 цього Кодексу, умови про розмір та склад складеного капіталу товариства, про розмір і порядок зміни часток кожного з повних учасників у складеному капіталі, про сукупний розмір вкладу вкладників.      2. Засновницький договір командитного товариства має містити, крім відомостей, зазначених у статті 74 цього Кодексу, умови про розмір та склад складеного капіталу товариства, про розмір і порядок зміни часток кожного з повних учасників у складеному капіталі, про сукупний розмір вкладу вкладників.  
535. 3. Якщо внаслідок виходу, виключення чи вибуття у командитному товаристві залишився один повний учасник, засновницький договір переоформляється в одноосібну заяву, підписану повним учасником. Якщо командитне товариство створюється одним повним учасником, то засновницьким документом є одноосібна заява (меморандум), яка містить усі реквізити, встановлені цією статтею для командитного товариства.      3. Якщо внаслідок виходу, виключення чи вибуття у командитному товаристві залишився один повний учасник, засновницький договір переоформляється в одноосібну заяву, підписану повним учасником. Якщо командитне товариство створюється одним повним учасником, то засновницьким документом є одноосібна заява (меморандум), яка містить усі реквізити, встановлені цією статтею для командитного товариства.  
536. Стаття 115 Учасники командитного товариства      Стаття 115 Учасники командитного товариства  
537. 1. Становище повних учасників, які беруть участь у командитному товаристві, та їхня відповідальність за зобов'язаннями товариства визначаються правилами цього Кодексу про учасників повного товариства.      1. Становище повних учасників, які беруть участь у командитному товаристві, та їхня відповідальність за зобов'язаннями товариства визначаються правилами цього Кодексу про учасників повного товариства.  
538. 2. Особа може бути повним учасником тільки в одному командитному товаристві.      2. Особа може бути повним учасником тільки в одному командитному товаристві.  
539. Учасник повного товариства не може бути повним учасником командитного товариства. Повний учасник командитного товариства не може бути вкладником цього самого товариства.      Учасник повного товариства не може бути повним учасником командитного товариства. Повний учасник командитного товариства не може бути вкладником цього самого товариства.  
540. 3. Сукупний розмір часток вкладників не повинен перевищувати п'ятдесяти відсотків майна товариства, зазначеного у засновницькому договорі.      3. Сукупний розмір часток вкладників не повинен перевищувати п'ятдесяти відсотків майна товариства, зазначеного у засновницькому договорі.  
541. На момент реєстрації командитного товариства кожний із вкладників повинен зробити внесок у розмірі, визначеному законом.      На момент реєстрації командитного товариства кожний із вкладників повинен зробити внесок у розмірі, визначеному законом.  
542. Стаття 116 Управління командитним товариством      Стаття 116 Управління командитним товариством  
543. 1. Управління діяльністю командитного товариства здійснюється повними учасниками у порядку, встановленому для повного товариства.      1. Управління діяльністю командитного товариства здійснюється повними учасниками у порядку, встановленому для повного товариства.  
544. 2. Вкладники не мають права брати участь в управлінні справами командитного товариства та заперечувати дії повних учасників щодо управління справами товариства. Вони можуть виступати від імені товариства тільки за довіреністю.      2. Вкладники не мають права брати участь в управлінні справами командитного товариства та заперечувати дії повних учасників щодо управління справами товариства. Вони можуть виступати від імені товариства тільки за довіреністю.  
545. Стаття 117 Права та обов'язки вкладника командитного товариства      Стаття 117 Права та обов'язки вкладника командитного товариства  
546. 1. Вкладник зобов'язаний зробити вклад до складеного капіталу. Внесення вкладів посвідчується свідоцтвом про участь, яке видається вкладникові товариства.      1. Вкладник зобов'язаний зробити вклад до складеного капіталу. Внесення вкладів посвідчується свідоцтвом про участь, яке видається вкладникові товариства.  
547. 2. Вкладник командитного товариства має право:      2. Вкладник командитного товариства має право:  
548. 1) одержувати частину прибутку товариства, яка належить на його вклад, у порядку, передбаченому засновницьким договором;      1) одержувати частину прибутку товариства, яка належить на його вклад, у порядку, передбаченому засновницьким договором;  
549. 2) діяти від імені командитного товариства тільки у разі видачі йому довіреності та відповідно до неї;      2) діяти від імені командитного товариства тільки у разі видачі йому довіреності та відповідно до неї;  
550. 3) вимагати першочергового повернення вкладу у разі ліквідації товариства;      3) вимагати першочергового повернення вкладу у разі ліквідації товариства;  
551. 4) ознайомлюватися з річними звітами та балансами товариства;      4) ознайомлюватися з річними звітами та балансами товариства;  
552. 5) після закінчення фінансового року вийти з товариства й одержати свій вклад у порядку, передбаченому засновницьким договором;      5) після закінчення фінансового року вийти з товариства й одержати свій вклад у порядку, передбаченому засновницьким договором;  
553. 6) передати свою частку у майні чи її частину іншому вкладникові чи третій особі зі сповіщенням про це товариства.      6) передати свою частку у майні чи її частину іншому вкладникові чи третій особі зі сповіщенням про це товариства.  
554. Передання вкладником усієї своєї частки іншій особі припиняє його участь у товаристві.      Передання вкладником усієї своєї частки іншій особі припиняє його участь у товаристві.  
555. Засновницьким договором командитного товариства можуть бути передбачені й інші права вкладника.      Засновницьким договором командитного товариства можуть бути передбачені й інші права вкладника.  
556. Стаття 118 Відповідальність вкладника командитного товариства      Стаття 118 Відповідальність вкладника командитного товариства  
557. 1. Якщо вкладник командитного товариства вчиняє правочин від імені та в інтересах товариства без відповідних повноважень, то в разі схвалення його дій командитним товариством разом з повними учасниками він відповідає за правочин перед кредиторами усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернене стягнення.      1. Якщо вкладник командитного товариства вчиняє правочин від імені та в інтересах товариства без відповідних повноважень, то в разі схвалення його дій командитним товариством разом з повними учасниками він відповідає за правочин перед кредиторами усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернене стягнення.  
558. 2. Якщо схвалення не буде отримано, вкладник відповідає перед третіми особами самостійно усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернене стягнення.      2. Якщо схвалення не буде отримано, вкладник відповідає перед третіми особами самостійно усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернене стягнення.  
559. 3. Вкладник, який не зробив передбаченого засновницьким договором чи заявою (меморандумом) відповідного внеску, несе відповідальність перед товариством у порядку, передбаченому засновницьким договором чи меморандумом.      3. Вкладник, який не зробив передбаченого засновницьким договором чи заявою (меморандумом) відповідного внеску, несе відповідальність перед товариством у порядку, передбаченому засновницьким договором чи меморандумом.  
560. Стаття 119 Ліквідація командитного товариства      Стаття 119 Ліквідація командитного товариства  
561. 1. Командитне товариство ліквідовується при вибутті усіх вкладників. Однак повні учасники мають право замість ліквідації перетворити командитне товариство у повне товариство. Командитне товариство ліквідовується також за підставами ліквідації повного товариства (стаття 112). Командитне товариство зберігається, якщо в ньому залишається один повний учасник і один вкладник.      1. Командитне товариство ліквідовується при вибутті усіх вкладників. Однак повні учасники мають право замість ліквідації перетворити командитне товариство у повне товариство. Командитне товариство ліквідовується також за підставами ліквідації повного товариства (стаття 112). Командитне товариство зберігається, якщо в ньому залишається один повний учасник і один вкладник.  
562. 2. При ліквідації кошти, що є у командитного товариства, включаючи і виторг від продажу його майна при ліквідації, після розрахунків з кредиторами у першу чергу розподіляються між вкладниками для повернення їм їхніх вкладів, а потім - між повними учасниками у порядку та на умовах, передбачених цим Кодексом і засновницьким договором. При недостатності коштів товариства для повного повернення вкладникам їхніх вкладів наявні кошти розподіляються між вкладниками пропорційно до їхніх часток у майні товариства.      2. При ліквідації кошти, що є у командитного товариства, включаючи і виторг від продажу його майна при ліквідації, після розрахунків з кредиторами у першу чергу розподіляються між вкладниками для повернення їм їхніх вкладів, а потім - між повними учасниками у порядку та на умовах, передбачених цим Кодексом і засновницьким договором. При недостатності коштів товариства для повного повернення вкладникам їхніх вкладів наявні кошти розподіляються між вкладниками пропорційно до їхніх часток у майні товариства.  
563. 4. Товариство з обмеженою відповідальністю і товариство з додатковою відповідальністю      4. Товариство з обмеженою відповідальністю і товариство з додатковою відповідальністю  
564. Стаття 120 Поняття товариства з обмеженою відповідальністю      Стаття 120 Поняття товариства з обмеженою відповідальністю  
565. 1. Товариством з обмеженою відповідальністю визнається засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів.      1. Товариством з обмеженою відповідальністю визнається засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів.  
566. 2. Товариство з обмеженою відповідальністю за своїми зобов'язаннями відповідає самостійно усім своїм майном.      2. Товариство з обмеженою відповідальністю за своїми зобов'язаннями відповідає самостійно усім своїм майном.  
567. Учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості внесених ними вкладів.      Учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості внесених ними вкладів.  
568. Учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов'язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників.      Учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов'язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників.  
569. 3. Фірмове найменування товариства з обмеженою відповідальністю має містити найменування товариства, а також слова "товариство з обмеженою відповідальністю".      3. Фірмове найменування товариства з обмеженою відповідальністю має містити найменування товариства, а також слова "товариство з обмеженою відповідальністю".  
570. Стаття 121 Учасники товариства з обмеженою відповідальністю      Стаття 121 Учасники товариства з обмеженою відповідальністю  
571. 1. Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю встановлюється законом. При перевищенні цієї кількості товариство з обмеженою відповідальністю підлягає перетворенню на акціонерне товариство протягом року, а зі спливом цього строку - ліквідації у судовому порядку, якщо кількість його учасників не зменшиться до встановленої межі.      1. Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю встановлюється законом. При перевищенні цієї кількості товариство з обмеженою відповідальністю підлягає перетворенню на акціонерне товариство протягом року, а зі спливом цього строку - ліквідації у судовому порядку, якщо кількість його учасників не зменшиться до встановленої межі.  
572. 2. Товариство з обмеженою відповідальністю не може мати одним-єдиним учасником інше господарське товариство, що складається з однієї особи.   -114- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Пункт 2 статті 121 доповнити частиною другою: "Одна особа може бути учасником лише одного товариства з обмеженою відповідальністю, яке складається з одного-єдиного учасника."  		Враховано   2. Товариство з обмеженою відповідальністю не може мати одним-єдиним учасником інше господарське товариство, що складається з однієї особи. Одна особа може бути учасником лише одного товариства з обмеженою відповідальністю, яке складається з одного-єдиного учасника. Стаття 122-1 Договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю 1. При необхідності визначити взаємовідносини між собою, особи, що засновують товариство з обмеженою відповідальністю, укладають письмовий договір, який передбачає порядок заснування товариства, умови здійснення спільної діяльності по створенню товариства, розмір статутного капіталу, частку кожного з них, строки та порядок внесення вкладів та інші умови. 2. Договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю не є установчим документом. Подання цього договору при державній реєстрації не є обов'язковим. Умови цього договору є обов'язковими для нових учасників товариства, якщо інше не передбачене договором. Стаття 122-2 Статут товариства з обмеженою відповідальністю 1. Статут товариства з обмеженою відповідальністю є установчим документом. Крім відомостей, зазначених у статті 74 цього Кодексу, статут повинен визначати умови щодо розміру статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника, склад та компетенції органів управління і порядок прийняття ними рішень - у тому числі і з питань, рішення з яких приймаються одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів, відомості про розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передачі (переходу) часток у статутному фонді. 2. Статут товариства зі всіма наступними змінами і доповненнями зберігається в органі, що здійснює державну реєстрацію юридичних осіб, і є відкритим для ознайомлення.  
    -115- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Статтю 122 замінити двома новими статтями: "Стаття 122-1 Договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю 1. При необхідності визначити взаємовідносини між собою, особи, що засновують товариство з обмеженою відповідальністю, укладають письмовий договір, який передбачає порядок заснування товариства, умови здійснення спільної діяльності по створенню товариства, розмір статутного капіталу, частку кожного з них, строки та порядок внесення вкладів та інші умови. 2. Договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю не є установчим документом. Подання цього договору при державній реєстрації не є обов'язковим. Умови цього договору є обов'язковими для нових учасників товариства, якщо інше не передбачене договором."  		Враховано    
    -116- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Статтю 122 замінити двома новими статтями: "Стаття 122-2 Статут товариства з обмеженою відповідальністю 1. Статут товариства з обмеженою відповідальністю є установчим документом. Крім відомостей, зазначених у статті 74 цього Кодексу, статут повинен визначати умови щодо розміру статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника, склад та компетенції органів управління і порядок прийняття ними рішень - у тому числі і з питань, рішення з яких приймаються одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів, відомості про розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передачі (переходу) часток у статутному фонді. 2. Статут товариства зі всіма наступними змінами і доповненнями зберігається в органі, що здійснює державну реєстрацію юридичних осіб, і є відкритим для ознайомлення".  		Враховано    
573. Стаття 122 Установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю       
574. 1. Установчими документами товариства з обмеженою відповідальністю є засновницький договір та затверджений учасниками статут. Якщо товариство засновується однією особою, її установчим документом є тільки статут.       
575. 2. Установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю мають містити, крім відомостей, зазначених у статті 74 цього Кодексу, умови щодо розміру статутного капіталу, щодо розміру, складу, строків і порядку внесення вкладів учасників, щодо відповідальності учасників за порушення обов'язку внесення вкладів, щодо складу і компетенції органів управління товариства і прийняття ними рішень - у тому числі і з питань, рішення щодо яких приймається одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів, - а також інші відомості, передбачені законом.       
576. Стаття 123 Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю      Стаття 123 Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю  
577. 1. Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається з вартості вкладів його учасників.      1. Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається з вартості вкладів його учасників.  
578. Статутний капітал визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Розмір статутного капіталу товариства не може бути меншим від суми, що визначається законом.      Статутний капітал визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Розмір статутного капіталу товариства не може бути меншим від суми, що визначається законом.  
579. 2. Не допускається звільнення учасника товариства з обмеженою відповідальністю від обов'язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства, у тому числі шляхом урахування вимог до товариства.      2. Не допускається звільнення учасника товариства з обмеженою відповідальністю від обов'язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства, у тому числі шляхом урахування вимог до товариства.  
580. 3. Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю має бути на момент реєстрації товариства сплачений його учасниками не менш як наполовину. Та частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті його учасниками протягом першого року діяльності товариства. У разі невиконання цього обов'язку товариство має або оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати це зменшення у встановленому порядку, або ж припинити свою діяльність шляхом ліквідації.      3. Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю має бути на момент реєстрації товариства сплачений його учасниками не менш як наполовину. Та частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті його учасниками протягом першого року діяльності товариства. У разі невиконання цього обов'язку товариство має або оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати це зменшення у встановленому порядку, або ж припинити свою діяльність шляхом ліквідації.  
581. 4. Якщо на закінчення другого чи кожного наступного фінансового року вартість чистих активів товариства з обмеженою відповідальністю виявиться меншою від зареєстрованого статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати це зменшення у встановленому порядку - якщо учасники не прийняли рішення про внесення додаткових вкладів. Якщо вартість зазначених активів товариства стає меншою від визначеного законом мінімального розміру статутного капіталу (п. 1 цієї статті), товариство підлягає ліквідації.      4. Якщо на закінчення другого чи кожного наступного фінансового року вартість чистих активів товариства з обмеженою відповідальністю виявиться меншою від зареєстрованого статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати це зменшення у встановленому порядку - якщо учасники не прийняли рішення про внесення додаткових вкладів. Якщо вартість зазначених активів товариства стає меншою від визначеного законом мінімального розміру статутного капіталу (п. 1 цієї статті), товариство підлягає ліквідації.  
582. 5. Зменшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після оповіщення у порядку, передбаченому законом, усіх його кредиторів. У цьому випадку останні мають право вимагати дострокового припинення або виконання відповідних зобов'язань товариства та відшкодування їм збитків.      5. Зменшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після оповіщення у порядку, передбаченому законом, усіх його кредиторів. У цьому випадку останні мають право вимагати дострокового припинення або виконання відповідних зобов'язань товариства та відшкодування їм збитків.  
583. 6. Збільшення статутного капіталу товариства допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі. Порядок внесення додаткових вкладів визначається законом.      6. Збільшення статутного капіталу товариства допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі. Порядок внесення додаткових вкладів визначається законом.  
584. Стаття 124 Управління товариством з обмеженою відповідальністю      Стаття 124 Управління товариством з обмеженою відповідальністю  
585. 1. Найвищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників.      1. Найвищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників.  
586. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний не зі складу учасників товариства.      У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний не зі складу учасників товариства.  
587. 2. Компетенція виконавчих органів товариства, а також порядок ухвалення ними рішень і порядок виступання від імені товариства визначаються відповідно до цього Кодексу, закону та установчих документів.      2. Компетенція виконавчих органів товариства, а також порядок ухвалення ними рішень і порядок виступання від імені товариства визначаються відповідно до цього Кодексу, закону та установчих документів.  
588. 3. До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить:      3. До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить:  
589. 1) визначення основних напрямів діяльності товариства з обмеженою відповідальністю, затвердження його планів і звітів про їх виконання;      1) визначення основних напрямів діяльності товариства з обмеженою відповідальністю, затвердження його планів і звітів про їх виконання;  
590. 2) внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу;      2) внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу;  
591. 3) утворення та відкликання виконавчих органів товариства;   -117- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Статтю 124 після підпункту 3) доповнити новим підпунктом такого змісту: "визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу або утворення відповідних контрольних органів;"  		Враховано   3) утворення та відкликання виконавчих органів товариства; 4)визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу або утворення відповідних контрольних органів;  
592. 4) затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків товариства;      5) затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків товариства;  
593. 5) прийняття рішення про ліквідацію товариства;   -118- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Підпункт 5) статті 124 викласти в такій редакції: "прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу;", змінити структуру статті, зробивши підпункт 5 останнім підпунктом статті, відповідно змінити нумерацію підпунктів.  		Враховано    
594. 6) вирішення питання про придбання товариством частки учасника;      6) вирішення питання про придбання товариством частки учасника;  
595. 7) виключення учасника із товариства.      7) виключення учасника із товариства. 8)прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.  
596. Законом та статутом товариства до виключної компетенції загальних зборів може бути також віднесене вирішення інших питань.      Законом та статутом товариства до виключної компетенції загальних зборів може бути також віднесене вирішення інших питань.  
597. Питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчим органам товариства.   -119- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Доповнити статтю 124 новою частиною 4 такого змісту: "Черговість та порядок скликання зборів визначаються законом та статутом товариства."  		Враховано   Питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчим органам товариства. Черговість та порядок скликання зборів визначаються законом та статутом товариства.  
598. Стаття 125 Контроль за діяльністю виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю      Стаття 125 Контроль за діяльністю виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю  
599. 1. Контроль за діяльністю виконавчого органу здійснюється у порядку, передбаченому установчими документами товариства.   -120- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 В пункті 1 статті 125 слова "передбаченому установчими документами товариства" замінити словами "визначеному статутом".  		Враховано   1. Контроль за діяльністю виконавчого органу здійснюється у порядку, визначеному статутом.  
600. 2. Загальні збори можуть формувати органи, що здійснюють постійний контроль за фінансово-господарською діяльністю виконавчого органу.      2. Загальні збори можуть формувати органи, що здійснюють постійний контроль за фінансово-господарською діяльністю виконавчого органу.  
601. Порядок утворення та повноваження контрольного органу визначаються загальними зборами учасників.      Порядок утворення та повноваження контрольного органу визначаються загальними зборами учасників.  
602. 3. Для здійснення контролю за фінансовою діяльністю згідно з рішенням загальних зборів, а також в інших випадках, передбачених законом чи установчими документами товариства, може призначатися аудиторська перевірка.      3. Для здійснення контролю за фінансовою діяльністю згідно з рішенням загальних зборів, а також в інших випадках, передбачених законом чи установчими документами товариства, може призначатися аудиторська перевірка.  
603. 4. Порядок проведення аудиторських перевірок діяльності та звітності товариства визначається законом і статутом товариства.      4. Порядок проведення аудиторських перевірок діяльності та звітності товариства визначається законом і статутом товариства.  
604. На вимогу будь-кого з учасників товариства може бути проведено аудиторську перевірку річної фінансової звітності товариства із залученням професійного аудитора, не пов'язаного майновими інтересами з товариством чи з його учасниками (зовнішній аудит).      На вимогу будь-кого з учасників товариства може бути проведено аудиторську перевірку річної фінансової звітності товариства із залученням професійного аудитора, не пов'язаного майновими інтересами з товариством чи з його учасниками (зовнішній аудит).  
605. 5. Публічна звітність товариства про результати ведення його справ не вимагається, крім випадків, передбачених законом.      5. Публічна звітність товариства про результати ведення його справ не вимагається, крім випадків, передбачених законом.  
606. Стаття 126 Перехід частки учасника у майні товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи      Стаття 126 Перехід частки учасника у майні товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи  
607. 1. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку у майні товариства, яка відповідає його вкладові у статутний капітал товариства, чи її частину одному або кільком учасникам цього товариства.      1. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку у майні товариства, яка відповідає його вкладові у статутний капітал товариства, чи її частину одному або кільком учасникам цього товариства.  
608. 2. Відчуження учасником товариства своєї частки (її частини) третім особам допускається - якщо інше не передбачено статутом товариства - у порядку, передбаченому установчими документами.   -121- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 В пункті 2 статті 126 вилучити слова "- у порядку, передбаченому установчими документами."  		Враховано   2. Відчуження учасником товариства своєї частки (її частини) третім особам допускається - якщо інше не передбачено статутом товариства.  
609. Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки учасника (її частини) пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи угодою його учасників не передбачений інший порядок здійснення цього права. У разі якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня сповіщення або ж протягом іншого строку, передбаченого статутом товариства чи угодою його учасників, частка учасника може бути відчужена будь-якій третій особі.      Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки учасника (її частини) пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи угодою його учасників не передбачений інший порядок здійснення цього права. У разі якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня сповіщення або ж протягом іншого строку, передбаченого статутом товариства чи угодою його учасників, частка учасника може бути відчужена будь-якій третій особі.  
610. 3. Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій її уже сплачено.      3. Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій її уже сплачено.  
611. 4. У разі придбання частки учасника (її частини) самим товариством з обмеженою відповідальністю воно зобов'язане реалізувати її іншим учасникам або третім особам протягом строку та в порядку, що передбачені законом та установчими документами товариства, або ж зменшити свій статутний капітал відповідно до статті 123 цього Кодексу.   -122- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 В пункті 4 та 5 статті 126 слова "установчими документами" замінити словом "статутом".  		Враховано   4. У разі придбання частки учасника (її частини) самим товариством з обмеженою відповідальністю воно зобов'язане реалізувати її іншим учасникам або третім особам протягом строку та в порядку, що передбачені законом та статутом, або ж зменшити свій статутний капітал відповідно до статті 123 цього Кодексу.  
612. 5. Частки у майні товариства з обмеженою відповідальністю переходять до спадкоємців фізичних осіб і правонаступників юридичних осіб, які є учасниками товариства, якщо установчими документами товариства не передбачено, що такий перехід допускається тільки за згодою інших учасників товариства.      5. Частки у майні товариства з обмеженою відповідальністю переходять до спадкоємців фізичних осіб і правонаступників юридичних осіб, які є учасниками товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається тільки за згодою інших учасників товариства.  
613. Стаття 127 Вихід учасника із товариства з обмеженою відповідальністю      Стаття 127 Вихід учасника із товариства з обмеженою відповідальністю  
614. 1. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, сповістивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений установчими документами.   -123- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 В пункті 1 та 2 статті 127 слова "установчими документами" замінити словом "статутом".  		Враховано   1. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, сповістивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.  
615. 2. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, яка відповідає його частці у статутному капіталі товариства.      2. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, яка відповідає його частці у статутному капіталі товариства.  
616. Порядок і спосіб визначення вартості частки, а також строки її виплати встановлюються законом та установчими документами.      Порядок і спосіб визначення вартості частки, а також строки її виплати встановлюються законом та статутом.  
617. 3. Спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори про порядок визначення частки, її розмір і строки виплати, вирішуються судом.      3. Спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори про порядок визначення частки, її розмір і строки виплати, вирішуються судом.  
618. Стаття 128 Ліквідація товариства з обмеженою відповідальністю      Стаття 128 Ліквідація товариства з обмеженою відповідальністю  
619. 1. Товариство з обмеженою відповідальністю може бути ліквідоване за рішенням загальних зборів його учасників, у тому числі у зв'язку зі спливом строку, на який товариство було створене, у зв'язку із досягненням мети, заради якої воно було створене, а також за рішенням суду - в інших випадках, передбачених цим Кодексом і законом.      1. Товариство з обмеженою відповідальністю може бути ліквідоване за рішенням загальних зборів його учасників, у тому числі у зв'язку зі спливом строку, на який товариство було створене, у зв'язку із досягненням мети, заради якої воно було створене, а також за рішенням суду - в інших випадках, передбачених цим Кодексом і законом.  
620. 2. Товариство з обмеженою відповідальністю може бути перетворене в акціонерне товариство чи у виробничий кооператив.      2. Товариство з обмеженою відповідальністю може бути перетворене в акціонерне товариство чи у виробничий кооператив.  
621. Стаття 129 Поняття товариства з додатковою відповідальністю      Стаття 129 Поняття товариства з додатковою відповідальністю  
622. 1. Товариством з додатковою відповідальністю визнається засноване однією або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких визначений установчими документами.   -124- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 В пункті 1 та 2 статті 129 слова "установчими документами" замінити словом "статутом".  		Враховано   1. Товариством з додатковою відповідальністю визнається засноване однією або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких визначений статутом.  
623. 2. Учасники товариства з додатковою відповідальністю несуть субсидіарну відповідальність за його зобов'язаннями своїм майном в однаковому для всіх розмірі, кратному до вартості внесених ними вкладів, який визначається установчими документами товариства.      2. Учасники товариства з додатковою відповідальністю несуть субсидіарну відповідальність за його зобов'язаннями своїм майном в однаковому для всіх розмірі, кратному до вартості внесених ними вкладів, який визначається статутом.  
624. 3. Фірмове найменування товариства з додатковою відповідальністю має містити найменування товариства, а також слова "товариство з додатковою відповідальністю".      3. Фірмове найменування товариства з додатковою відповідальністю має містити найменування товариства, а також слова "товариство з додатковою відповідальністю".  
625. 4. До товариства з додатковою відповідальністю застосовуються правила цього Кодексу про товариства з обмеженою відповідальністю - оскільки інше не передбачено цією статтею та установчими документами товариства.      4. До товариства з додатковою відповідальністю застосовуються правила цього Кодексу про товариства з обмеженою відповідальністю - оскільки інше не передбачено цією статтею та установчими документами товариства.  
626. 5. Акціонерне товариство      5. Акціонерне товариство  
627. Стаття 130 Поняття акціонерного товариства      Стаття 130 Поняття акціонерного товариства  
628. 1. Акціонерним визнається товариство, статутний капітал якого поділений на певне число акцій однакової номінальної вартості.   -125- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 В пункті 1 статті 130 вилучити слова "однакової номінальної вартості".  		Враховано   1. Акціонерним визнається товариство, статутний капітал якого поділений на певне число акцій.  
629. 2. Акціонерне товариство самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном. Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості акцій, що їм належать.      2. Акціонерне товариство самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном. Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості акцій, що їм належать.  
630. Акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть у випадках, передбачених статутом, відповідальність за зобов'язаннями товариства у межах неоплаченої частини вартості належних їм акцій. Акціонери мають право відчужувати акції, що їм належать, без згоди інших акціонерів.      Акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть у випадках, передбачених статутом, відповідальність за зобов'язаннями товариства у межах неоплаченої частини вартості належних їм акцій. Акціонери мають право відчужувати акції, що їм належать, без згоди інших акціонерів.  
631. 3. Фірмове найменування акціонерного товариства має містити його найменування і вказівку на те, що товариство є акціонерним.      3. Фірмове найменування акціонерного товариства має містити його найменування і вказівку на те, що товариство є акціонерним.  
632. 4. Особливості правового становища акціонерних товариств, створених шляхом приватизації державних підприємств, визначаються також законами та іншими правовими актами про приватизацію державних підприємств.      4. Особливості правового становища акціонерних товариств, створених шляхом приватизації державних підприємств, визначаються також законами та іншими правовими актами про приватизацію державних підприємств.  
633. 5. Акціонерне товариство зобов'язане щорічно публікувати для загального відома річний звіт, бухгалтерський баланс, рахунок, прибутки і збитки.   -126- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Пункт 5 статті 130 викласти в такій редакції: "5. Акціонерне товариство, яке проводить відкриту підписку на акції, зобов'язане щорічно публікувати для загального відома річний звіт, бухгалтерський баланс, відомості про прибутки і збитки, а також іншу інформацію, передбачену законом".  		Враховано   5. Акціонерне товариство, яке проводить відкриту підписку на акції, зобов'язане щорічно публікувати для загального відома річний звіт, бухгалтерський баланс, відомості про прибутки і збитки, а також іншу інформацію, передбачену законом.  
634. Стаття 131 Створення акціонерного товариства      Стаття 131 Створення акціонерного товариства  
635. 1. Акціонерне товариство може бути створене юридичними та фізичними особами.      1. Акціонерне товариство може бути створене юридичними та фізичними особами.  
636. Обмеження щодо участі у заснуванні акціонерних товариств можуть встановлюватися законом.      Обмеження щодо участі у заснуванні акціонерних товариств можуть встановлюватися законом.  
637. 2. Особи, що створюють акціонерне товариство, укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності щодо створення товариства, відповідальність перед особами, які підписалися на акції, і перед третіми особами. Договір не є установчим документом.   -127- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 В пункті 2 статті 131 вилучити слова ", відповідальність перед особами, які підписалися на акції, і перед третіми особами".  		Враховано   2. Особи, що створюють акціонерне товариство, укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності щодо створення товариства. Договір не є установчим документом.  
638. Договір про створення акціонерного товариства укладається в письмовій формі, а якщо товариство створюється фізичними особами, - договір підлягає нотаріальному посвідченню.      Договір про створення акціонерного товариства укладається в письмовій формі, а якщо товариство створюється фізичними особами, - договір підлягає нотаріальному посвідченню.  
639. 3. Особи, що створюють акціонерне товариство, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до реєстрації товариства.      3. Особи, що створюють акціонерне товариство, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до реєстрації товариства.  
640. Товариство несе відповідальність за такими, що пов'язані з його створенням, зобов'язаннями учасників тільки у разі наступного схвалення їхніх дій загальними зборами акціонерів.      Товариство несе відповідальність за такими, що пов'язані з його створенням, зобов'язаннями учасників тільки у разі наступного схвалення їхніх дій загальними зборами акціонерів.  
641. 4. Акціонерне товариство може бути створене однією особою чи може складатися з однієї особи у разі придбання одним акціонером усіх акцій товариства. Відомості про це мають міститися у статуті товариства, мають бути зареєстровані і підлягають опублікуванню для загального відома.   -128- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 В пункті 4 статті 131 вилучити слова "мають міститися у статуті товариства".  		Враховано   4. Акціонерне товариство може бути створене однією особою чи може складатися з однієї особи у разі придбання одним акціонером усіх акцій товариства. Відомості про це мають бути зареєстровані і підлягають опублікуванню для загального відома.  
642. Акціонерне товариство не може мати одним-єдиним учасником інше акціонерне товариство, що складається з однієї особи.   -129- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 В пункті 4 статті 131 слово "акціонерне" замінити словом "підприємницьке"  		Враховано   Акціонерне товариство не може мати одним-єдиним учасником інше підприємницьке товариство, що складається з однієї особи.  
643. 5. Порядок і строки вчинення дій щодо створення акціонерного товариства, у тому числі порядок проведення відкритої підписки, порядок проведення установчих зборів та їхня компетенція визначаються законом.   -130- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 В пункті 5 статті 131 вилучити слова "порядок проведення відкритої підписки,".  		Враховано   5. Порядок і строки вчинення дій щодо створення акціонерного товариства, у тому числі порядок проведення установчих зборів та їхня компетенція визначаються законом.  
644. Стаття 132 Статут акціонерного товариства      Стаття 132 Статут акціонерного товариства  
645. 1. Установчим документом акціонерного товариства є його статут.      1. Установчим документом акціонерного товариства є його статут.  
646. 2. Статут акціонерного товариства, крім відомостей, зазначених у статті 74 цього Кодексу, має містити відомості про розмір статутного капіталу, умови про категорії акцій, що випускаються товариством, про їхню номінальну вартість і кількість, про права акціонерів, про склад і компетенцію органів управління товариством і про порядок ухвалення ними рішень - у тому числі з питань, рішення щодо яких приймається кваліфікованою більшістю голосів. У статуті акціонерного товариства мають також міститися інші відомості, передбачені законодавчими актами про господарські товариства.   -131- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 В пункті 2 статті 132 слова "законодавчими актами про господарські товариства" замінити словом "законом"  		Враховано   2. Статут акціонерного товариства, крім відомостей, зазначених у статті 74 цього Кодексу, має містити відомості про розмір статутного капіталу, умови про категорії акцій, що випускаються товариством, про їхню номінальну вартість і кількість, про права акціонерів, про склад і компетенцію органів управління товариством і про порядок ухвалення ними рішень - у тому числі з питань, рішення щодо яких приймається кваліфікованою більшістю голосів. У статуті акціонерного товариства мають також міститися інші відомості, передбачені законом.  
647. Стаття 133 Статутний капітал акціонерного товариства      Стаття 133 Статутний капітал акціонерного товариства  
648. 1. Статутний капітал акціонерного товариства утворюється з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій.      1. Статутний капітал акціонерного товариства утворюється з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій.  
649. Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Він не може бути меншим, ніж розмір, передбачений законом.      Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Він не може бути меншим, ніж розмір, передбачений законом.  
650. 2. Не допускається звільнення акціонера від обов'язку оплати акцій товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог до товариства.      2. Не допускається звільнення акціонера від обов'язку оплати акцій товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог до товариства.  
651. 3. При заснуванні акціонерного товариства усі його акції мають бути розподілені між засновниками. Відкрита підписка на акції акціонерного товариства не провадиться до повної сплати статутного капіталу. Порядок проведення відкритої підписки визначається законом.      3. При заснуванні акціонерного товариства усі його акції мають бути розподілені між засновниками. Відкрита підписка на акції акціонерного товариства не провадиться до повної сплати статутного капіталу. Порядок проведення відкритої підписки визначається законом.  
652. 4. Якщо після закінчення другого та кожного наступного фінансового року вартість чистих активів товариства виявиться меншою від статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити та зареєструвати у встановленому порядку зменшення свого статутного капіталу. Якщо вартість зазначених активів товариства стає меншою від визначеного законом мінімального розміру статутного капіталу (п. 1 цієї статті), товариство підлягає ліквідації.      4. Якщо після закінчення другого та кожного наступного фінансового року вартість чистих активів товариства виявиться меншою від статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити та зареєструвати у встановленому порядку зменшення свого статутного капіталу. Якщо вартість зазначених активів товариства стає меншою від визначеного законом мінімального розміру статутного капіталу (п. 1 цієї статті), товариство підлягає ліквідації.  
653. 5. Законом чи статутом товариства можуть бути встановлені обмеження кількості, сумарної номінальної вартості акцій чи максимальної кількості голосів, які можуть належати одному акціонерові.      5. Законом чи статутом товариства можуть бути встановлені обмеження кількості, сумарної номінальної вартості акцій чи максимальної кількості голосів, які можуть належати одному акціонерові.  
654. Стаття 134 Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства      Стаття 134 Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства  
655. 1. Акціонерне товариство має право за рішенням загальних зборів акціонерів збільшити статутний капітал шляхом збільшення номінальної вартості акцій або випуску додаткових акцій.   -132- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Пункт 1 статті 134 доповнити реченням такого змісту: "У випадках, передбачених законом, рішення про збільшення статутного капіталу може прийматися також іншими органами акціонерного товариства"  		Враховано   1. Акціонерне товариство має право за рішенням загальних зборів акціонерів збільшити статутний капітал шляхом збільшення номінальної вартості акцій або випуску додаткових акцій. У випадках, передбачених законом, рішення про збільшення статутного капіталу може прийматися також іншими органами акціонерного товариства.  
656. 2. Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства допускається після його повної сплати. Збільшення статутного капіталу товариства для покриття зазнаних ним збитків не допускається.      2. Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства допускається після його повної сплати. Збільшення статутного капіталу товариства для покриття зазнаних ним збитків не допускається.  
657. 3. У випадках, передбачених законом або статутом товариства, може бути встановлене переважне право акціонерів на купівлю акцій, що додатково випускаються товариством.      3. У випадках, передбачених законом або статутом товариства, може бути встановлене переважне право акціонерів на купівлю акцій, що додатково випускаються товариством.  
658. Стаття 135 Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства      Стаття 135 Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства  
659. 1. Акціонерне товариство має право за рішенням загальних зборів акціонерів зменшити статутний капітал шляхом зменшення номінальної вартості акцій або ж шляхом купівлі частини випущених акцій з метою зменшення їх загальної кількості.      1. Акціонерне товариство має право за рішенням загальних зборів акціонерів зменшити статутний капітал шляхом зменшення номінальної вартості акцій або ж шляхом купівлі частини випущених акцій з метою зменшення їх загальної кількості.  
660. Зменшення статутного капіталу товариства допускається після оповіщення всіх його кредиторів у порядку, що визначається законом. При цьому кредитори товариства мають право зажадати або дострокового припинення, або виконання відповідних зобов'язань товариства та відшкодування їм збитків.      Зменшення статутного капіталу товариства допускається після оповіщення всіх його кредиторів у порядку, що визначається законом. При цьому кредитори товариства мають право зажадати або дострокового припинення, або виконання відповідних зобов'язань товариства та відшкодування їм збитків.  
661. 2. Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства шляхом купівлі та погашення частини акцій допускається, якщо така можливість передбачена у статуті товариства.      2. Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства шляхом купівлі та погашення частини акцій допускається, якщо така можливість передбачена у статуті товариства.  
662. 3. Зменшення акціонерним товариством статутного капіталу нижче від визначеного законом мінімального розміру (п. 1 статті 133 цього Кодексу) має наслідком ліквідацію товариства.      3. Зменшення акціонерним товариством статутного капіталу нижче від визначеного законом мінімального розміру (п. 1 статті 133 цього Кодексу) має наслідком ліквідацію товариства.  
663. Стаття 136 Обмеження на випуск цінних паперів і на виплату дивідендів акціонерного товариства      Стаття 136 Обмеження на випуск цінних паперів і на виплату дивідендів акціонерного товариства  
664. 1. Частка привілейованих акцій у загальному обсязі статутного капіталу не може перевищувати десяти відсотків.   -133- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 В пункті 1 статті 136 слова "десяти відсотків" замінити словами "двадцяти п'яти відсотків"  		Враховано   1. Частка привілейованих акцій у загальному обсязі статутного капіталу не може перевищувати двадцяти п яти відсотків.  
665. 2. Акціонерне товариство має право випускати облігації на суму, яка не перевищує розміру статутного капіталу або ж розміру забезпечення, що надається товариству з цією метою третіми особами.      2. Акціонерне товариство має право випускати облігації на суму, яка не перевищує розміру статутного капіталу або ж розміру забезпечення, що надається товариству з цією метою третіми особами.  
666. 3. Акціонерне товариство не має права оголошувати та виплачувати дивіденди:      3. Акціонерне товариство не має права оголошувати та виплачувати дивіденди:  
667. 1) до повної сплати всього статутного капіталу;      1) до повної сплати всього статутного капіталу;  
668. 2) при зменшенні вартості чистих активів акціонерного товариства до меншого, ніж розмір статутного капіталу і резервного фонду, розміру;      2) при зменшенні вартості чистих активів акціонерного товариства до меншого, ніж розмір статутного капіталу і резервного фонду, розміру;  
669. 3) в інших випадках, передбачених законом.      3) в інших випадках, передбачених законом.  
670. Стаття 137 Загальні збори акціонерів      Стаття 137 Загальні збори акціонерів  
671. 1. Найвищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів. У загальних зборах мають право брати участь усі його акціонери незалежно від кількості і виду акцій, що їм належать.      1. Найвищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів. У загальних зборах мають право брати участь усі його акціонери незалежно від кількості і виду акцій, що їм належать.  
672. Акціонери (їхні представники), які беруть участь у загальних зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, що їх має кожний учасник.      Акціонери (їхні представники), які беруть участь у загальних зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, що їх має кожний учасник.  
673. 2. До виключної компетенції загальних зборів акціонерів належить:      2. До виключної компетенції загальних зборів акціонерів належить:  
674. 1) внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу;      1) внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу;  
675. 2) обрання членів наглядової ради, а також утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства;      2) обрання членів наглядової ради, а також утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства;  
676. 3) затвердження річних звітів, бухгалтерських балансів, розподіл прибутку і збитків товариства;   -134- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 В підпункті 3) пункту 2 статті 137 слова "річних звітів, бухгалтерських балансів" замінити словами "річної фінансової звітності"  		Враховано   3) затвердження річної фінансової звітності, розподіл прибутку і збитків товариства;  
677. 4) рішення про ліквідацію товариства.      4) рішення про ліквідацію товариства.  
678. До виключної компетенції загальних зборів законом може бути також віднесене вирішення інших питань.      До виключної компетенції загальних зборів законом може бути також віднесене вирішення інших питань.  
679. Питання, віднесені законом до виключної компетенції загальних зборів акціонерів, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчим органам товариства.      Питання, віднесені законом до виключної компетенції загальних зборів акціонерів, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчим органам товариства.  
680. 3. Порядок голосування на загальних зборах визначається законом.      3. Порядок голосування на загальних зборах визначається законом.  
681. Акціонер має право призначити свого представника для участі у зборах. Представник може бути постійним чи призначеним на певний строк. Акціонер має право у будь-який момент замінити свого представника у найвищому органі товариства, повідомивши про це виконавчий орган акціонерного товариства.      Акціонер має право призначити свого представника для участі у зборах. Представник може бути постійним чи призначеним на певний строк. Акціонер має право у будь-який момент замінити свого представника у найвищому органі товариства, повідомивши про це виконавчий орган акціонерного товариства.  
682. 4. Рішення загальних зборів акціонерів приймаються більшістю у 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах, з питань:      4. Рішення загальних зборів акціонерів приймаються більшістю у 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах, з питань:  
683. 1) внесення змін до статуту товариства;      1) внесення змін до статуту товариства;  
684. 2) ухвалення рішення про ліквідацію.      2) ухвалення рішення про ліквідацію.  
685. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів акціонерів, які беруть участь у зборах.      З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів акціонерів, які беруть участь у зборах.  
686. 5. Загальні збори акціонерів скликаються не рідше ніж один раз на рік, якщо інше не передбачено статутом товариства.      5. Загальні збори акціонерів скликаються не рідше ніж один раз на рік, якщо інше не передбачено статутом товариства.  
687. Позачергові збори акціонерів скликаються у разі неплатоспроможності товариства, а також за наявності обставин, визначених у статуті товариства, та в будь-якому іншому випадку, якщо цього вимагають інтереси акціонерного товариства в цілому.      Позачергові збори акціонерів скликаються у разі неплатоспроможності товариства, а також за наявності обставин, визначених у статуті товариства, та в будь-якому іншому випадку, якщо цього вимагають інтереси акціонерного товариства в цілому.  
688. Збори мають бути також скликані виконавчим органом на вимогу ради акціонерів (наглядової ради).   -135- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 В статті 137 виключити частини третю та четверту пункту 5.  		Враховано    
689. Акціонери, які володіють у сукупності більш ніж 20 відсотками голосів, мають право вимагати скликання позачергових зборів у будь-який час на будь-яку вимогу.       
690. Порядок скликання і проведення загальних зборів, а також умови скликання і проведення позачергових зборів та оповіщення акціонерів визначаються законом і статутом товариства.      Порядок скликання і проведення загальних зборів, а також умови скликання і проведення позачергових зборів та оповіщення акціонерів визначаються законом і статутом товариства.  
691. Стаття 138 Наглядова рада акціонерного товариства      Стаття 138 Наглядова рада акціонерного товариства  
692. 1. В акціонерному товаристві може бути створена наглядова рада акціонерного товариства, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу.   -136- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Пункт 1 статті 138 доповнити словами "та захист прав акціонерів товариства".  		Враховано   1. В акціонерному товаристві може бути створена наглядова рада акціонерного товариства, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства.  
693. Випадки обов'язкового створення наглядової ради встановлюються законом.      Випадки обов'язкового створення наглядової ради встановлюються законом.  
694. 2. Законом і статутом товариства встановлюється виключна компетенція наглядової ради. Питання, віднесені статутом до виключної компетенції наглядової ради, не можуть бути передані нею для вирішення виконавчому органу товариства.      2. Законом і статутом товариства встановлюється виключна компетенція наглядової ради. Питання, віднесені статутом до виключної компетенції наглядової ради, не можуть бути передані нею для вирішення виконавчому органу товариства.  
695. 3. Члени наглядової ради не можуть бути членами виконавчого органу.      3. Члени наглядової ради не можуть бути членами виконавчого органу.  
696. 4. Наглядова рада товариства визначає форми контролю за діяльністю виконавчого органу.      4. Наглядова рада товариства визначає форми контролю за діяльністю виконавчого органу.  
697. Стаття 139 Виконавчий орган акціонерного товариства      Стаття 139 Виконавчий орган акціонерного товариства  
698. 1. Виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом.      1. Виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом.  
699. Роботою правління керує голова правління, який призначається чи обирається відповідно до статуту акціонерного товариства.   -137- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Вилучити частину другу пункту 1 статті 139 .  		Враховано    
700. Правління вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства.   -138- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 В частинах третій та четвертій пункту 1 статті 139 слово "Правління" замінити словами "Виконавчий орган".  		Враховано   Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства.  
701. Правління є підзвітне загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їхніх рішень. Правління діє від імені акціонерного товариства у межах, передбачених законом і статутом акціонерного товариства.      Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їхніх рішень. Правління діє від імені акціонерного товариства у межах, передбачених законом і статутом акціонерного товариства.  
702. 2. Виконавчий орган товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).      2. Виконавчий орган товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).  
703. Стаття 140 Аудиторська перевірка в акціонерному товаристві      Стаття 140 Аудиторська перевірка в акціонерному товаристві  
704. Акціонерне товариство, яке зобов'язане відповідно до цього Кодексу або закону публікувати для загального відома документи, зазначені у п. 5 статті 130 цього Кодексу, повинне для перевірки та підтвердження правильності річної фінансової звітності щорічно залучати професійного аудитора, не пов'язаного майновими інтересами з товариством чи з його учасниками (зовнішній аудит).      Акціонерне товариство, яке зобов'язане відповідно до цього Кодексу або закону публікувати для загального відома документи, зазначені у п. 5 статті 130 цього Кодексу, повинне для перевірки та підтвердження правильності річної фінансової звітності щорічно залучати професійного аудитора, не пов'язаного майновими інтересами з товариством чи з його учасниками (зовнішній аудит).  
705. Аудиторська перевірка діяльності акціонерного товариства, у тому числі й такого, що не зобов'язане публікувати для загального відома документи, має бути проведена у будь-який час на вимогу акціонерів, які володіють 20 відсотками акцій. Порядок проведення аудиторських перевірок діяльності акціонерного товариства визначається законом і статутом товариства.   -139- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 В частині другій статті 140 слова "20 відсотками акцій" замінити словами "10 відсотками акцій".  		Враховано   Аудиторська перевірка діяльності акціонерного товариства, у тому числі й такого, що не зобов'язане публікувати для загального відома документи, має бути проведена у будь-який час на вимогу акціонерів, які володіють 10 відсотками акцій. Порядок проведення аудиторських перевірок діяльності акціонерного товариства визначається законом і статутом товариства.  
706. § 2. Виробничий кооператив      § 2. Виробничий кооператив  
707. Стаття 141 Поняття виробничого кооперативу      Стаття 141 Поняття виробничого кооперативу  
708. 1. Виробничим кооперативом визнається добровільне об'єднання громадян на засадах членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка базується на їхній власній трудовій участі та об'єднанні його членами майнових пайових внесків. Законом і установчими документами виробничого кооперативу може бути передбачена участь у його діяльності на засадах членства також інших осіб.      1. Виробничим кооперативом визнається добровільне об'єднання громадян на засадах членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка базується на їхній власній трудовій участі та об'єднанні його членами майнових пайових внесків. Законом і установчими документами виробничого кооперативу може бути передбачена участь у його діяльності на засадах членства також інших осіб.  
709. 2. Члени виробничого кооперативу несуть за зобов'язаннями кооперативу субсидіарну відповідальність у розмірах та порядку, передбачених законом і статутом кооперативу.      2. Члени виробничого кооперативу несуть за зобов'язаннями кооперативу субсидіарну відповідальність у розмірах та порядку, передбачених законом і статутом кооперативу.  
710. 3. Фірмове найменування кооперативу має містити його найменування, а також слова "виробничий кооператив".      3. Фірмове найменування кооперативу має містити його найменування, а також слова "виробничий кооператив".  
711. 4. Правове становище виробничих кооперативів, права та обов'язки їх членів визначаються відповідно до цього Кодексу і Законом про кооперацію.      4. Правове становище виробничих кооперативів, права та обов'язки їх членів визначаються відповідно до цього Кодексу і Законом про кооперацію.  
712. Стаття 142 Установчі документи виробничого кооперативу      Стаття 142 Установчі документи виробничого кооперативу  
713. 1. Установчим документом виробничого кооперативу є його статут, що затверджується загальними зборами його членів.      1. Установчим документом виробничого кооперативу є його статут, що затверджується загальними зборами його членів.  
714. 2. Статут кооперативу має містити, крім відомостей, зазначених у статті 74 цього Кодексу, умову про розмір пайового внеску членів кооперативу, відомості про склад і порядок внесення пайових внесків членами кооперативу та про їхню відповідальність за порушення зобов'язання щодо внесення пайового внеску, відомості про характер і порядок трудової участі його членів у діяльності кооперативу та їхньої відповідальності за порушення зобов'язань щодо особистої трудової участі, відомості про порядок розподілу прибутку і збитків кооперативу, відомості про розмір і умови субсидіарної відповідальності його членів за боргами кооперативу, відомості про склад і компетенцію органів управління кооперативу і про порядок ухвалення ним рішень, у тому числі щодо питань, рішення з яких приймаються одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів.      2. Статут кооперативу має містити, крім відомостей, зазначених у статті 74 цього Кодексу, умову про розмір пайового внеску членів кооперативу, відомості про склад і порядок внесення пайових внесків членами кооперативу та про їхню відповідальність за порушення зобов'язання щодо внесення пайового внеску, відомості про характер і порядок трудової участі його членів у діяльності кооперативу та їхньої відповідальності за порушення зобов'язань щодо особистої трудової участі, відомості про порядок розподілу прибутку і збитків кооперативу, відомості про розмір і умови субсидіарної відповідальності його членів за боргами кооперативу, відомості про склад і компетенцію органів управління кооперативу і про порядок ухвалення ним рішень, у тому числі щодо питань, рішення з яких приймаються одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів.  
715. 3. Кількість членів кооперативу не може бути меншою ніж та, що встановлена у законі.      3. Кількість членів кооперативу не може бути меншою ніж та, що встановлена у законі.  
716. Стаття 143 Майно виробничого кооперативу      Стаття 143 Майно виробничого кооперативу  
717. 1. Майно, що перебуває у власності виробничого кооперативу, поділяється на паї його членів відповідно до статуту кооперативу.      1. Майно, що перебуває у власності виробничого кооперативу, поділяється на паї його членів відповідно до статуту кооперативу.  
718. 2. Член кооперативу зобов'язаний внести на момент реєстрації кооперативу не менше десяти відсотків пайового внеску, а частину, що залишилася, - протягом року з моменту реєстрації, якщо статутом кооперативу не передбачений інший строк.      2. Член кооперативу зобов'язаний внести на момент реєстрації кооперативу не менше десяти відсотків пайового внеску, а частину, що залишилася, - протягом року з моменту реєстрації, якщо статутом кооперативу не передбачений інший строк.  
719. Порядок внесення пайових внесків членами кооперативу встановлюється законом і статутом.      Порядок внесення пайових внесків членами кооперативу встановлюється законом і статутом.  
720. 3. Кооператив не має права випускати акції.      3. Кооператив не має права випускати акції.  
721. Прибуток кооперативу розподіляється між його членами відповідно до їхньої трудової участі, якщо інший порядок не передбачений статутом кооперативу.      Прибуток кооперативу розподіляється між його членами відповідно до їхньої трудової участі, якщо інший порядок не передбачений статутом кооперативу.  
722. У такому самому порядку розподіляється майно, що залишилося після ліквідації кооперативу та задоволення вимог його кредиторів.      У такому самому порядку розподіляється майно, що залишилося після ліквідації кооперативу та задоволення вимог його кредиторів.  
723. Стаття 144 Управління виробничим кооперативом      Стаття 144 Управління виробничим кооперативом  
724. 1. Найвищим органом кооперативу є загальні збори його членів.      1. Найвищим органом кооперативу є загальні збори його членів.  
725. У кооперативі з кількістю членів, що є більшою ніж 50 осіб, створюється наглядова рада, яка здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу кооперативу. Члени наглядової ради не мають права діяти від імені кооперативу.      У кооперативі з кількістю членів, що є більшою ніж 50 осіб, створюється наглядова рада, яка здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу кооперативу. Члени наглядової ради не мають права діяти від імені кооперативу.  
726. Виконавчим органом кооперативу є правління чи голова кооперативу. Вони здійснюють поточне керівництво діяльністю кооперативу і є підзвітними наглядовій раді та загальним зборам членів кооперативу.      Виконавчим органом кооперативу є правління чи голова кооперативу. Вони здійснюють поточне керівництво діяльністю кооперативу і є підзвітними наглядовій раді та загальним зборам членів кооперативу.  
727. Членами наглядової ради та правління кооперативу, а також головою кооперативу можуть бути тільки члени кооперативу.      Членами наглядової ради та правління кооперативу, а також головою кооперативу можуть бути тільки члени кооперативу.  
728. Член кооперативу не може бути членом наглядової ради і членом правління або головою кооперативу одночасно.      Член кооперативу не може бути членом наглядової ради і членом правління або головою кооперативу одночасно.  
729. 2. Компетенція органів управління кооперативу, а також порядок ухвалення ними рішень та виступання від імені кооперативу визначається законом і статутом кооперативу.      2. Компетенція органів управління кооперативу, а також порядок ухвалення ними рішень та виступання від імені кооперативу визначається законом і статутом кооперативу.  
730. 3. До виключної компетенції загальних зборів членів кооперативу належить:      3. До виключної компетенції загальних зборів членів кооперативу належить:  
731. 1) зміна статуту кооперативу;      1) зміна статуту кооперативу;  
732. 2) формування наглядової ради і виконавчих органів та відкликання їх членів;      2) формування наглядової ради і виконавчих органів та відкликання їх членів;  
733. 3) прийняття у члени кооперативу та виключення з членів кооперативу;      3) прийняття у члени кооперативу та виключення з членів кооперативу;  
734. 4) затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів кооперативу і розподіл його прибутку та збитків;      4) затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів кооперативу і розподіл його прибутку та збитків;  
735. 5) рішення про припинення діяльності кооперативу.      5) рішення про припинення діяльності кооперативу.  
736. Законом і статутом кооперативу до виключної компетенції загальних зборів може бути також віднесене вирішення інших питань.      Законом і статутом кооперативу до виключної компетенції загальних зборів може бути також віднесене вирішення інших питань.  
737. Питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів чи наглядової ради кооперативу, не можуть бути передані ними на вирішення виконавчим органам кооперативу.      Питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів чи наглядової ради кооперативу, не можуть бути передані ними на вирішення виконавчим органам кооперативу.  
738. 4. Член кооперативу має один голос при ухваленні рішень загальними зборами.      4. Член кооперативу має один голос при ухваленні рішень загальними зборами.  
739. Стаття 145 Припинення членства у виробничому кооперативі і перехід паю      Стаття 145 Припинення членства у виробничому кооперативі і перехід паю  
740. 1. Член кооперативу має право на свій розсуд вийти з кооперативу. У цьому разі йому має бути виплачена вартість паю або видане майно, яке відповідає його паю, а також здійснені інші виплати, передбачені статутом кооперативу.      1. Член кооперативу має право на свій розсуд вийти з кооперативу. У цьому разі йому має бути виплачена вартість паю або видане майно, яке відповідає його паю, а також здійснені інші виплати, передбачені статутом кооперативу.  
741. Видача паю та іншого майна такому, що виходить, членові кооперативу здійснюється у порядку, передбаченому законом і статутом кооперативу.      Видача паю та іншого майна такому, що виходить, членові кооперативу здійснюється у порядку, передбаченому законом і статутом кооперативу.  
742. 2. Член кооперативу може бути виключений із кооперативу за рішенням загальних зборів у разі невиконання чи неналежного виконання обов'язків, покладених на нього статутом кооперативу, а також в інших випадках, передбачених законом і статутом кооперативу. Член кооперативу, що його виключили, має відповідно до п. 1 цієї статті право на одержання паю та інших виплат, передбачених статутом кооперативу.      2. Член кооперативу може бути виключений із кооперативу за рішенням загальних зборів у разі невиконання чи неналежного виконання обов'язків, покладених на нього статутом кооперативу, а також в інших випадках, передбачених законом і статутом кооперативу. Член кооперативу, що його виключили, має відповідно до п. 1 цієї статті право на одержання паю та інших виплат, передбачених статутом кооперативу.  
743. 3. Член кооперативу має право передати свій пай чи його частину іншому членові кооперативу, якщо інше не передбачено законом і статутом кооперативу.      3. Член кооперативу має право передати свій пай чи його частину іншому членові кооперативу, якщо інше не передбачено законом і статутом кооперативу.  
744. Передання паю (його частини) особі, що не є членом кооперативу, допускається лише за згодою кооперативу. У цьому разі інші члени кооперативу користуються переважним правом купівлі такого паю (його частини). Порядок відчуження паю чи його частини іншому членові кооперативу або третій особі встановлюється законом чи статутом кооперативу.      Передання паю (його частини) особі, що не є членом кооперативу, допускається лише за згодою кооперативу. У цьому разі інші члени кооперативу користуються переважним правом купівлі такого паю (його частини). Порядок відчуження паю чи його частини іншому членові кооперативу або третій особі встановлюється законом чи статутом кооперативу.  
745. 4. У разі смерті члена виробничого кооперативу його спадкоємців може бути прийнято у члени кооперативу, якщо інше не визначено статутом кооперативу. При відмові прийняти спадкоємців у члени кооперативу кооператив виплачує спадкоємцям вартість паю померлого члена кооперативу.      4. У разі смерті члена виробничого кооперативу його спадкоємців може бути прийнято у члени кооперативу, якщо інше не визначено статутом кооперативу. При відмові прийняти спадкоємців у члени кооперативу кооператив виплачує спадкоємцям вартість паю померлого члена кооперативу.  
746. 5. Звернення стягнення на пай члена виробничого кооперативу за його власними боргами допускається лише при нестачі іншого його майна для покриття таких боргів - у порядку, передбаченому законом і статутом кооперативу.      5. Звернення стягнення на пай члена виробничого кооперативу за його власними боргами допускається лише при нестачі іншого його майна для покриття таких боргів - у порядку, передбаченому законом і статутом кооперативу.  
747. 6. При заставі паю та наступному зверненні заставоутримувачем стягнення на цей пай відповідно застосовується правило частини другої п. 3 цієї статті.      6. При заставі паю та наступному зверненні заставоутримувачем стягнення на цей пай відповідно застосовується правило частини другої п. 3 цієї статті.  
748. Підрозділ 3 Участь держави, Автономної Республіки Крим, адміністративно-територіальних утворень у відносинах, що регулюються цивільним законодавством   -140- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 У назві підрозділу 3 замінити слова "адміністративно-територіальних утворень" на "територіальних громад". Після слова "держави" додати слово "Україна".  		Враховано   Підрозділ 3 Участь держави Україна, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у відносинах, що регулюються цивільним законодавством  
749. Глава 8 Правові форми участі держави, Автономної Республіки Крим, адміністративно-територіальних утворень у відносинах, що регулюються цивільним законодавством   -141- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 У назві глави 8 замінити слова "адміністративно-територіальних утворень" на "територіальних громад".  		Враховано   Глава 8 Правові форми участі держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у відносинах, що регулюються цивільним законодавством  
750. Стаття 146 Правові форми участі держави у відносинах, що регулюються цивільним законодавством Держава бере участь у відносинах, що регулюються цивільним законодавством, у формі загальнодержавної скарбниці та у формі створюваних державою юридичних осіб, за якими закріплюється визначена частина державного майна.   -142- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Статтю 146 викласти у новій редакції: "Стаття 146 Правові форми участі держави у відносинах, що регулюються цивільним законодавством 1. Держава діє у відносинах, що регулюються цивільним законодавством як юридична особа публічного права. 2. Матеріальною основою участі держави у цивільних відносинах є державна скарбниця. 3. Держава може створювати юридичні особи публічного права (навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, передбачених законом. 4. Держава може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом".  		Враховано   Стаття 146 Правові форми участі держави у відносинах, що регулюються цивільним законодавством 1. Держава діє у відносинах, що регулюються цивільним законодавством як юридична особа публічного права. 2. Матеріальною основою участі держави у цивільних відносинах є державна скарбниця. 3. Держава може створювати юридичні особи публічного права (навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, передбачених законом. 4. Держава може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом".  
751. Стаття 147 Правові форми участі Автономної Республіки Крим у відносинах, що регулюються цивільним законодавством Автономна Республіка Крим бере участь у відносинах, що регулюються цивільним законодавством, у формі скарбниці Автономної Республіки Крим та у формі створюваних Автономною Республікою Крим юридичних осіб, за якими закріплюється визначена частина її майна.   -143- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Статтю 147 викласти у новій редакції: "Стаття 147 Правові форми участі Автономної Республіки Крим у відносинах, що регулюються цивільним законодавством 1. Автономна Республіка Крим діє у відносинах, що регулюються цивільним законодавством як юридична особа публічного права. 2. Матеріальною основою участі Автономної Республіки Крим у цивільних відносинах є скарбниця Автономної Республіки Крим. 3. Автономна Республіка Крим може створювати юридичні особи публічного права (навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, передбачених законом. 4. Автономна Республіка Крим може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом".  		Враховано   Стаття 147 Правові форми участі Автономної Республіки Крим у відносинах, що регулюються цивільним законодавством 1. Автономна Республіка Крим діє у відносинах, що регулюються цивільним законодавством як юридична особа публічного права. 2. Матеріальною основою участі Автономної Республіки Крим у цивільних відносинах є скарбниця Автономної Республіки Крим. 3. Автономна Республіка Крим може створювати юридичні особи публічного права (навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, передбачених законом. 4. Автономна Республіка Крим може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом".  
752. Стаття 148 Правові форми участі адміністративно-територіальних утворень у відносинах, що регулюються цивільним законодавством Адміністративно-територіальні утворення беруть участь у відносинах, що регулюються цивільним законодавством, у формі скарбниці відповідного адміністративно-територіального утворення та у формі створюваних ними юридичних осіб, за якими закріплюється визначена частина майна адміністративно-територіальних утворень.   -144- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 У назві статті 148 замінити слова "адміністративно-територіальних утворень" на "територіальних громад". Викласти статтю 148 в новій редакції: "Стаття 148 Правові форми участі територіальних громад у відносинах, що регулюються цивільним законодавством 1. Територіальні громади діють у відносинах, що регулюються цивільним законодавством як юридична особа публічного права. 2. Матеріальною основою участі територіальних громад у цивільних відносинах є скарбниці територіальних громад. 3. Територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, передбачених законом. 4. Територіальні громади можуть створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом".  		Враховано   Стаття 148 Правові форми участі територіальних громад у відносинах, що регулюються цивільним законодавством 1. Територіальні громади діють у відносинах, що регулюються цивільним законодавством як юридична особа публічного права. 2. Матеріальною основою участі територіальних громад у цивільних відносинах є скарбниці територіальних громад. 3. Територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, передбачених законом. 4. Територіальні громади можуть створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом".  
753. Стаття 149 Скарбниці як юридичні особи публічного права   -145- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Статтю 149 виключити.  		Враховано   Стаття 149 виключена.  
754. Загальнодержавна скарбниця, скарбниці Автономної Республіки Крим, адміністративно-територіальних утворень виступають як юридичні особи публічного права.       
755. Стаття 150 Майно загальнодержавної скарбниці   -146- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 В статті 150 слово "загальнодержавної" замінити "державної".  		Враховано   Стаття 150 Майно державної скарбниці  
756. Майно загальнодержавної скарбниці становлять кошти державного бюджету та інше державне майно, не закріплене за створеними державою юридичними особами.      Майно державної скарбниці становлять кошти державного бюджету та інше державне майно, не закріплене за створеними державою юридичними особами.  
757. Стаття 151 Майно скарбниці Автономної Республіки Крим      Стаття 151 Майно скарбниці Автономної Республіки Крим  
758. Майно скарбниці Автономної Республіки Крим становлять кошти бюджету Автономної Республіки Крим та інше майно, не закріплене за створеними нею юридичними особами.      Майно скарбниці Автономної Республіки Крим становлять кошти бюджету Автономної Республіки Крим та інше майно, не закріплене за створеними нею юридичними особами.  
759. Стаття 152 Майно скарбниць адміністративно-територіальних утворень   -147- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 В статті 152 слова "адміністративно-територіальних утворень" замінити на "територіальних громад".  		Враховано   Стаття 152 Майно скарбниць територіальних громад  
760. Майно скарбниць адміністративно-територіальних утворень становлять кошти бюджету цих адміністративно-територіальних утворень та інше майно, не закріплене за створеними ними юридичними особами.      Майно скарбниць територіальних громад становлять кошти бюджету цих територіальних громад та інше майно, не закріплене за створеними ними юридичними особами.  
761. Глава 9 Органи та представники, через яких діють скарбниці   -148- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Викласти назву глави 9 у такій редакції: "Глава 9 Органи та представники, через яких діють держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади"  		Враховано   Глава 9 Органи та представники, через яких діють держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади  
762. Стаття 153 Органи, через які діє загальнодержавна скарбниця   -149- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 В статті 153 слова "загальнодержавна скарбниця" замінити словом "держава".  		Враховано   Стаття 153 Органи, через які діє держава  
763. Загальнодержавна скарбниця діє через державні органи у межах їхньої компетенції, встановленої актами, які визначають статус цих органів.      Держава діє через державні органи у межах їхньої компетенції, встановленої актами, які визначають статус цих органів.  
764. Стаття 154 Органи, через які діє скарбниця Автономної Республіки Крим   -150- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Виключити із назви статті 154 слово "скарбниця: "Стаття 154 Органи, через які діє Автономна Республіка Крим".  		Враховано   Стаття 154 Органи, через які діє Автономна Республіка Крим  
765. Скарбниця Автономної Республіки Крим діє через відповідні республіканські органи у межах їхньої компетенції, встановленої актами, які визначають статус цих органів.   -151- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Дати статтю 154 в такій редакції: "Автономна Республіка Крим діє через відповідні республіканські органи у межах їхньої компетенції, встановленої актами, які визначають статус цих органів."  		Враховано   Автономна Республіка Крим діє через відповідні республіканські органи у межах їхньої компетенції, встановленої актами, які визначають статус цих органів.  
766. Стаття 155 Органи, через які діють скарбниці адміністративно-територіальних утворень   -152- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 В статті 155 слова "скарбниці адміністративно-територіальних утворень" замінити на "територіальні громади".  		Враховано   Стаття 155 Органи, через які діють територіальні громади  
767. Скарбниці адміністративно-територіальних утворень діють через органи місцевого самоврядування цих утворень у межах компетенції, встановленої актами, які визначають статус цих органів.      Територіальні громади діють через органи місцевого самоврядування цих утворень у межах компетенції, встановленої актами, які визначають статус цих органів.  
768. Стаття 156 Представники скарбниць У випадках і в порядку, що передбачені законами, іншими правовими актами, нормативними актами адміністративно-територіальних утворень, від імені скарбниць за спеціальними дорученнями держави, Автономної Республіки Крим, адміністративно-територіальних утворень можуть виступати державні органи, органи місцевого самоврядування, а також фізичні та юридичні особи.   -153- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Внести зміни у назву та зміст статті 156 і викласти її в новій редакції: "Стаття 156 Представники держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад У випадках і в порядку, що передбачені законами, іншими правовими актами, нормативними актами територіальних громад, від імені держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад за спеціальними дорученнями можуть виступати фізичні та юридичні особи, державні органи, органи Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування."  		Враховано   Стаття 156 Представники держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад У випадках і в порядку, що передбачені законами, іншими правовими актами, нормативними актами територіальних громад, від імені держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад за спеціальними дорученнями можуть виступати фізичні та юридичні особи, державні органи, органи Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.  
769. Глава 10 Відповідальність за зобов'язаннями скарбниць   -154- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Викласти назву глави 10 у новій редакції: "Глава 10 Відповідальність за зобов'язаннями держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад"  		Враховано   Глава 10 Відповідальність за зобов'язаннями держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад  
770. Стаття 157 Відповідальність за зобов'язаннями загальнодержавної скарбниці Загальнодержавна скарбниця відповідає за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке законом заборонено звертати стягнення.   -155- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 У назві та тексті статті 157 слова "загальнодержавної скарбниці" та "загальнодержавна скарбниця" замінити відповідно словами "держави" та "Держава" і викласти цю статтю в такій редакції: "Стаття 157 Відповідальність за зобов'язаннями держави Держава відповідає за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке законом заборонено звертати стягнення".  		Враховано   Стаття 157 Відповідальність за зобов'язаннями держави Держава відповідає за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке законом заборонено звертати стягнення.  
771. Стаття 158 Відповідальність за зобов'язаннями скарбниці Автономної Республіки Крим   -156- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Виключити із назви статті 158 слово "скарбниця" та дати її в такій редакції: "Стаття 158 Відповідальність за зобов'язаннями Автономної Республіки Крим".  		Враховано   Стаття 158 Відповідальність за зобов'язаннями Автономної Республіки Крим  
772. Скарбниця Автономної Республіки Крим відповідає за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке законом заборонено звертати стягнення.   -157- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Виключити із статті 158 слово "скарбниця" та дати її в такій редакції: "Автономна Республіка Крим відповідає за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке законом заборонено звертати стягнення."  		Враховано   Автономна Республіка Крим відповідає за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке законом заборонено звертати стягнення.  
773. Стаття 159 Відповідальність за зобов'язаннями скарбниць адміністративно-територіальних утворень Скарбниці адміністративно-територіальних утворень відповідають за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке законом заборонено звертати стягнення.   -158- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Статтю 159 викласти в новій редакції: "Стаття 159 Відповідальність за зобов'язаннями територіальних громад Територіальні громади відповідають за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке законом заборонено звертати стягнення".  		Враховано   Стаття 159 Відповідальність за зобов'язаннями територіальних громад Територіальні громади відповідають за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке законом заборонено звертати стягнення".  
774. Стаття 160 Розмежування відповідальності за зобов'язаннями скарбниць та юридичних осіб, створених державою, Автономною Республікою Крим, адміністративно-територіальними утвореннями 1. Відповідні скарбниці не відповідають за зобов'язаннями юридичних осіб, створених державою, Автономною Республікою Крим, адміністративно-територіальними утвореннями, крім випадків, передбачених законом. 2. Юридичні особи, створені державою, Автономною Республікою Крим, адміністративно-територіальними утвореннями, не відповідають за зобов'язаннями відповідних скарбниць. 3. Загальнодержавна скарбниця не відповідає за зобов'язаннями скарбниць Автономної Республіки Крим і адміністративно-територіальних утворень. 4. Скарбниці Автономної Республіки Крим та адміністративно-територіальних утворень не відповідають за зобов'язаннями одна одної, а також за зобов'язаннями загальнодержавної скарбниці.   -159- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Викласти назву та зміст статті 160 у новій редакції: "Стаття 160 Розмежування відповідальності за зобов'язаннями держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад та створених ними юридичних осіб 1. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, передбачених законом. 2. Юридичні особи, створені державою, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, не відповідають за зобов'язаннями відповідно держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад. 3. Держава не відповідає за зобов'язаннями Автономної Республіки Крим і територіальних громад. 4. Автономна Республіка Крим та територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями одна одної, а також за зобов'язаннями держави."  		Враховано   Стаття 160 Розмежування відповідальності за зобов'язаннями держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад та створених ними юридичних осіб 1. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, передбачених законом. 2. Юридичні особи, створені державою, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, не відповідають за зобов'язаннями відповідно держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад. 3. Держава не відповідає за зобов'язаннями Автономної Республіки Крим і територіальних громад. 4. Автономна Республіка Крим та територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями одна одної, а також за зобов'язаннями держави."  
775. Розділ ІІІ Об'єкти цивільних прав      Розділ ІІІ Об'єкти цивільних прав  
776. Глава 11 Загальні положення про об'єкти цивільних прав      Глава 11 Загальні положення про об'єкти цивільних прав  
777. Стаття 161 Види об'єктів цивільних прав До об'єктів цивільних прав належать речі, включаючи гроші та цінні папери, інше майно, у тому числі майнові права, роботи та послуги, результати творчої діяльності, службова та комерційна таємниця, особисті немайнові блага, а також інші матеріальні та нематеріальні блага.   -160- Жовтяк Є.Д. (в.о. № 94)
 Викласти статтю 161 в новій редакції: "Об'єктами цивільного права є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної діяльності, конфіденційна інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага."  		Враховано   Стаття 161 Види об'єктів цивільних прав Об'єктами цивільного права є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної діяльності, конфіденційна інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.  
778. Стаття 162 Оборотоздатність об'єктів цивільних прав      Стаття 162 Оборотоздатність об'єктів цивільних прав  
779. 1. Об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку універсального правонаступництва (успадкування) або іншим чином, якщо вони не вилучені з обороту, або не обмежені в обороті, або є невід'ємними від фізичної або юридичної особи.      1. Об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку універсального правонаступництва (успадкування) або іншим чином, якщо вони не вилучені з обороту, або не обмежені в обороті, або є невід'ємними від фізичної або юридичної особи.  
780. 2. Види об'єктів цивільних прав, перебування яких в обороті не допускається (об'єкти, вилучені з обороту), мають бути прямо зазначені у законі.      2. Види об'єктів цивільних прав, перебування яких в обороті не допускається (об'єкти, вилучені з обороту), мають бути прямо зазначені у законі.  
781. Види об'єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких в обороті допускається за спеціальним дозволом (об'єкти обмежено оборотоздатні), визначаються у порядку, встановленому законом.      Види об'єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких в обороті допускається за спеціальним дозволом (об'єкти обмежено оборотоздатні), визначаються у порядку, встановленому законом.  
782. 3. Земля та інші природні ресурси можуть іншим чином відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої тією мірою, якою їхній оборот допускається законом про землю та інші природні ресурси.      3. Земля та інші природні ресурси можуть іншим чином відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої тією мірою, якою їхній оборот допускається законом про землю та інші природні ресурси.  
783. Глава 12 Речі. Майно      Глава 12 Речі. Майно  
784. Стаття 163 Поняття речі      Стаття 163 Поняття речі  
785. Річчю визнається предмет матеріального світу, який задовольняє потреби людей і щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.      Річчю визнається предмет матеріального світу, який задовольняє потреби людей і щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.  
786. Стаття 164 Нерухомі та рухомі речі      Стаття 164 Нерухомі та рухомі речі  
787. 1. До нерухомих речей належать земельні ділянки та все, що розташоване на них і міцно з ними пов'язане, тобто об'єкти, переміщення яких без непропорційного збитку їх призначенню є неможливим.      1. До нерухомих речей належать земельні ділянки та все, що розташоване на них і міцно з ними пов'язане, тобто об'єкти, переміщення яких без непропорційного збитку їх призначенню є неможливим.  
788. Режим нерухомої речі може бути поширений законом і на інші речі, зокрема на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, - як такі, що підлягають державній реєстрації.      Режим нерухомої речі може бути поширений законом і на інші речі, зокрема на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, - як такі, що підлягають державній реєстрації.  
789. 2. Рухомими речами визнаються такі, що їх можна вільно переміщувати у просторі.      2. Рухомими речами визнаються такі, що їх можна вільно переміщувати у просторі.  
790. Стаття 165 Державна реєстрація нерухомості      Стаття 165 Державна реєстрація нерухомості  
791. 1. Право власності та інші речеві права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.      1. Право власності та інші речеві права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.  
792. 2. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів з нею є публічною. Реєструвальний орган зобов'язаний надавати інформацію про здійснену реєстрацію та зареєстровані права будь-якій особі.      2. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів з нею є публічною. Реєструвальний орган зобов'язаний надавати інформацію про здійснену реєстрацію та зареєстровані права будь-якій особі.  
793. 3. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів з нею, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.      3. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів з нею, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.  
794. 4. Порядок державної реєстрації та підстави відмови у реєстрації визначаються цим Кодексом.      4. Порядок державної реєстрації та підстави відмови у реєстрації визначаються цим Кодексом.  
795. Стаття 166 Речі подільні та неподільні      Стаття 166 Речі подільні та неподільні  
796. 1. Подільною визнається річ, внаслідок користування якою кожна її частина зберігає свої властивості цілого та не втрачає при цьому свого господарського (цільового) призначення.      1. Подільною визнається річ, внаслідок користування якою кожна її частина зберігає свої властивості цілого та не втрачає при цьому свого господарського (цільового) призначення.  
797. 2. Неподільною визнається річ, внаслідок поділу якої її частини втрачають властивості первісної речі та змінюють господарське (цільове) призначення.      2. Неподільною визнається річ, внаслідок поділу якої її частини втрачають властивості первісної речі та змінюють господарське (цільове) призначення.  
798. Стаття 167 Індивідуально-визначені речі та речі, що визначаються родовими ознаками      Стаття 167 Індивідуально-визначені речі та речі, що визначаються родовими ознаками  
799. 1. Індивідуально-визначеною визнається річ, наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з безлічі однорідних речей і тим самим індивідуалізують цю річ. Індивідуально-визначені речі є незамінними.      1. Індивідуально-визначеною визнається річ, наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з безлічі однорідних речей і тим самим індивідуалізують цю річ. Індивідуально-визначені речі є незамінними.  
800. 2. Родовими визнаються речі, що визначаються родовими ознаками, властивими усім речам того самого роду, та вимірюються числом, вагою, мірою. Речі, що визначаються родовими ознаками, є замінними.      2. Родовими визнаються речі, що визначаються родовими ознаками, властивими усім речам того самого роду, та вимірюються числом, вагою, мірою. Речі, що визначаються родовими ознаками, є замінними.  
801. Стаття 168 Речі споживні та неспоживні      Стаття 168 Речі споживні та неспоживні  
802. 1. Споживними визнаються речі, які внаслідок одноразового їх використання знищуються або припиняють існувати у первісному вигляді.      1. Споживними визнаються речі, які внаслідок одноразового їх використання знищуються або припиняють існувати у первісному вигляді.  
803. 2. Неспоживними визнаються речі, призначені для неодноразового використання, які зберігають при цьому свій первісний вигляд протягом тривалого часу.      2. Неспоживними визнаються речі, призначені для неодноразового використання, які зберігають при цьому свій первісний вигляд протягом тривалого часу.  
804. Стаття 169 Головна річ і приналежність      Стаття 169 Головна річ і приналежність  
805. 1. Головною річчю визнається самостійна річ, пов'язана з іншою річчю (приналежністю), що покликана слугувати головній речі та пов'язана з нею спільним господарським призначенням, цінність якої помітно перевищує цінність приналежності.   -161- Жовтяк Є.Д. (в.о. № 94)
 У пункті 1 статті 169 після слова "призначенням" поставити крапку, а фразу "цінність якої помітно перевищує цінність приналежності" - вилучити.  		Враховано   1. Головною річчю визнається самостійна річ, пов'язана з іншою річчю (приналежністю), що покликана слугувати головній речі та пов'язана з нею спільним господарським призначенням.  
806. 2. Приналежність поділяє долю головної речі, якщо інше не визначено законодавчими актами або договором.      2. Приналежність поділяє долю головної речі, якщо інше не визначено законодавчими актами або договором.  
807. Стаття 170 Складові частини речі      Стаття 170 Складові частини речі  
808. Складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від неї без пошкодження або істотного знецінення речі.      Складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від неї без пошкодження або істотного знецінення речі.  
809. При переході права на річ складові частини не підлягають відокремленню.      При переході права на річ складові частини не підлягають відокремленню.  
810. Стаття 171 Складні речі      Стаття 171 Складні речі  
811. Якщо різнорідні речі утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, яке визначається сутністю з'єднання, вони вважаються за одну річ (складна річ).      Якщо різнорідні речі утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, яке визначається сутністю з'єднання, вони вважаються за одну річ (складна річ).  
812. Дія правочину, вчиненого щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо договором не визначено інше.      Дія правочину, вчиненого щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо договором не визначено інше.  
813. Стаття 172 Продукція, плоди та доходи      Стаття 172 Продукція, плоди та доходи  
814. 1. Продукцією, плодами та доходами визнається все те, що виробляється, добувається, дістається з речі або приноситься річчю.      1. Продукцією, плодами та доходами визнається все те, що виробляється, добувається, дістається з речі або приноситься річчю.  
815. 2. Продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не визначено законом або договором власника з іншою особою.      2. Продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не визначено законом або договором власника з іншою особою.  
816. Стаття 173 Майно      Стаття 173 Майно  
817. Майном як особливим об'єктом визнаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.      Майном як особливим об'єктом визнаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.  
818. Стаття 174 Підприємство як майновий комплекс      Стаття 174 Підприємство як майновий комплекс  
819. 1. Підприємством визнається єдиний майновий комплекс, що використовується для здійснення підприємницької діяльності.      1. Підприємством визнається єдиний майновий комплекс, що використовується для здійснення підприємницької діяльності.  
820. 2. До складу підприємства як майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також права на позначення, що індивідуалізують підприємство, його продукцію, роботи та послуги (фірмові найменування, знаки для товарів і послуг), та інші виключні права, якщо інше не передбачено законом або договором.      2. До складу підприємства як майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також права на позначення, що індивідуалізують підприємство, його продукцію, роботи та послуги (фірмові найменування, знаки для товарів і послуг), та інші виключні права, якщо інше не передбачено законом або договором.  
821. 3. Підприємство в цілому як майновий комплекс визнається нерухомістю.      3. Підприємство в цілому як майновий комплекс визнається нерухомістю.  
822. 4. Підприємство в цілому або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів, пов'язаних із встановленням, зміною та припиненням речевих прав.      4. Підприємство в цілому або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів, пов'язаних із встановленням, зміною та припиненням речевих прав.  
823. Стаття 175 Гроші (валюта)      Стаття 175 Гроші (валюта)  
824. 1. Гривня - це законний платіжний засіб, обов'язковий до приймання за номінальною вартістю на всій території України.      1. Гривня - це законний платіжний засіб, обов'язковий до приймання за номінальною вартістю на всій території України.  
825. 2. Іноземна валюта може використовуватися у випадках і в порядку, передбачених законом України.      2. Іноземна валюта може використовуватися у випадках і в порядку, передбачених законом України.  
826. Стаття 176 Валютні цінності      Стаття 176 Валютні цінності  
827. Види майна, що визнаються валютними цінностями, та порядок вчинення правочину з ними визначаються законом.      Види майна, що визнаються валютними цінностями, та порядок вчинення правочину з ними визначаються законом.  
828. Право власності на валютні цінності захищається на загальних підставах.      Право власності на валютні цінності захищається на загальних підставах.  
829. Глава 13 Цінні папери      Глава 13 Цінні папери  
830. § 1. Загальні положення про цінні папери      § 1. Загальні положення про цінні папери  
831. Стаття 177 Поняття цінних паперів      Стаття 177 Поняття цінних паперів  
832. 1. Цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, здійснення або передання якого можливі тільки у разі пред'явлення цінного паперу.      1. Цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, здійснення або передання якого можливі тільки у разі пред'явлення цінного паперу.  
833. З переданням цінного паперу переходять усі права, які посвідчуються ним, у сукупності.      З переданням цінного паперу переходять усі права, які посвідчуються ним, у сукупності.  
834. 2. У випадках, передбачених законом, для здійснення та передання прав, посвідчених цінним папером, достатньо доказів їх закріплення у спеціальному реєстрі (звичайному або комп'ютеризованому) особи, яка здійснює випуск цінного паперу від свого імені та несе відповідальність згідно з вираженим у ньому зобов'язанням.   -162- Жовтяк Є.Д. (в.о. № 94)
 Статтю 177 доповнити пунктом 3 такого змісту: "3. Віднесення окремих об'єктів/документів до цінних паперів здійснюється в порядку, передбаченому законом."  		Враховано   2. У випадках, передбачених законом, для здійснення та передання прав, посвідчених цінним папером, достатньо доказів їх закріплення у спеціальному реєстрі (звичайному або комп'ютеризованому) особи, яка здійснює випуск цінного паперу від свого імені та несе відповідальність згідно з вираженим у ньому зобов'язанням. 3. Віднесення окремих об'єктів/документів до цінних паперів здійснюється в порядку, передбаченому законом.  
835. Стаття 178 Види цінних паперів До цінних паперів належать: облігація, вексель, чек, ощадний сертифікат, коносамент, варант, акція та інші документи.   -163- Жовтяк Є.Д. (в.о. № 94)
 Назву і текст статті 178 викласти в такій редакції: "Стаття 178 Групи та види цінних паперів В Україні можуть випускатися і знаходитися в обігу такі групи і види цінних паперів: 1) пайові цінні папери - такі папери, які засвідчують участь у статутному фонді, надають їх власникам корпоративні права з управління справами емітента і одержання частини прибутку у вигляді дивідендів та частини майна при ліквідації емітента. До пайових цінних паперів належать акції, інвестиційні сертифікати та інші цінні папери, передбачені законом; 2) боргові цінні папери - такі папери, які засвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента повернути у визначений строк кошти, інвестовані в його діяльність. До боргових цінних паперів належать облігації, державні казначейські зобов'язання, ощадні (депозитні) сертифікати, векселі та інші, передбачені законом; 3) похідні цінні папери (деривативи) - такі папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, визначеного договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів. До похідних цінних паперів належать опціони, ф'ючерсні контракти, форвардні контракти, варанти, депозитарні свідоцтва, інші види документів, передбачені законом; 4) товаророзпорядчі цінні папери - документи, які надають їх держателю право розпоряджатися майном, зазначеним в цих документах. До товаророзпорядчих цінних паперів належать коносамент, складське свідоцтво та інші документи, визнані таким законом. Законом можуть визначатися й інші групи цінних паперів.  		Враховано   Стаття 178 Групи та види цінних паперів В Україні можуть випускатися і знаходитися в обігу такі групи і види цінних паперів: 1) пайові цінні папери - такі папери, які засвідчують участь у статутному фонді, надають їх власникам корпоративні права з управління справами емітента і одержання частини прибутку у вигляді дивідендів та частини майна при ліквідації емітента. До пайових цінних паперів належать акції, інвестиційні сертифікати та інші цінні папери, передбачені законом; 2) боргові цінні папери - такі папери, які засвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента повернути у визначений строк кошти, інвестовані в його діяльність. До боргових цінних паперів належать облігації, державні казначейські зобов'язання, ощадні (депозитні) сертифікати, векселі та інші, передбачені законом; 3) похідні цінні папери (деривативи) - такі папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, визначеного договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів. До похідних цінних паперів належать опціони, ф'ючерсні контракти, форвардні контракти, варанти, депозитарні свідоцтва, інші види документів, передбачені законом; 4) товаророзпорядчі цінні папери - документи, які надають їх держателю право розпоряджатися майном, зазначеним в цих документах. До товаророзпорядчих цінних паперів належать коносамент, складське свідоцтво та інші документи, визнані таким законом. Законом можуть визначатися й інші групи цінних паперів.  
836. Стаття 179 Вимоги до цінного паперу      Стаття 179 Вимоги до цінного паперу  
837. 1. Види прав, які посвідчуються цінними паперами, обов'язкові реквізити цінних паперів, вимоги до форми цінного паперу та інші необхідні вимоги визначаються законом або у встановленому порядку.      1. Види прав, які посвідчуються цінними паперами, обов'язкові реквізити цінних паперів, вимоги до форми цінного паперу та інші необхідні вимоги визначаються законом або у встановленому порядку.  
838. 2. Відсутність обов'язкових реквізитів цінного паперу або невідповідність цінного паперу встановленій для нього формі має наслідком його недійсність.      2. Відсутність обов'язкових реквізитів цінного паперу або невідповідність цінного паперу встановленій для нього формі має наслідком його недійсність.  
839. Стаття 180 Передання прав за цінним папером      Стаття 180 Передання прав за цінним папером  
840. 1. Права, посвідчені цінним папером, можуть належати:      1. Права, посвідчені цінним папером, можуть належати:  
841. 1) пред'явникові цінного паперу (цінний папір на пред'явника);      1) пред'явникові цінного паперу (цінний папір на пред'явника);  
842. 2) названій у цінному папері особі (іменний цінний папір);      2) названій у цінному папері особі (іменний цінний папір);  
843. 3) названій у цінному папері особі, яка може сама здійснити ці права або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу управоможену особу (ордерний цінний папір).      3) названій у цінному папері особі, яка може сама здійснити ці права або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу управоможену особу (ордерний цінний папір).  
844. 2. Законом може бути виключена можливість випуску цінних паперів визначеного виду як іменних, або як ордерних, або як паперів на пред'явника.      2. Законом може бути виключена можливість випуску цінних паперів визначеного виду як іменних, або як ордерних, або як паперів на пред'явника.  
845. 3. Для передання іншій особі прав, посвідчених цінним папером на пред'явника, достатньо вручення цінного паперу цій особі.      3. Для передання іншій особі прав, посвідчених цінним папером на пред'явника, достатньо вручення цінного паперу цій особі.  
846. 4. Права, посвідчені іменним цінним папером, передаються у порядку, встановленому для відступлення вимог (цесії). Особа, яка передає право за цінним папером, несе відповідальність за недійсність відповідної вимоги, але не за її невиконання.      4. Права, посвідчені іменним цінним папером, передаються у порядку, встановленому для відступлення вимог (цесії). Особа, яка передає право за цінним папером, несе відповідальність за недійсність відповідної вимоги, але не за її невиконання.  
847. 5. Права за ордерним цінним папером передаються через учинення на цьому папері передавального напису - індосаменту. Індосант несе відповідальність не лише за існування права, а й за його здійснення.      5. Права за ордерним цінним папером передаються через учинення на цьому папері передавального напису - індосаменту. Індосант несе відповідальність не лише за існування права, а й за його здійснення.  
848. Індосамент, учинений на цінному папері, переносить усі права, посвідчені цінним папером, на особу, якій або за наказом якої передаються права за цінним папером - індосата. Індосамент може бути бланковим (без зазначення особи, якій має бути здійснене виконання) або ордерним (із зазначенням особи, якій або за наказом якої має бути здійснене виконання). Індосамент може бути обмежений тільки дорученням здійснювати права, посвідчені цінним папером, без передання цих прав індосату. У цьому разі індосат виступає як представник.      Індосамент, учинений на цінному папері, переносить усі права, посвідчені цінним папером, на особу, якій або за наказом якої передаються права за цінним папером - індосата. Індосамент може бути бланковим (без зазначення особи, якій має бути здійснене виконання) або ордерним (із зазначенням особи, якій або за наказом якої має бути здійснене виконання). Індосамент може бути обмежений тільки дорученням здійснювати права, посвідчені цінним папером, без передання цих прав індосату. У цьому разі індосат виступає як представник.  
849. Стаття 181 Виконання за цінним папером      Стаття 181 Виконання за цінним папером  
850. 1. Особа, що видала цінний папір, та всі особи, що індосували його, відповідають перед її законним володільцем солідарно. У разі задоволення вимоги законного володільця цінного паперу про виконання посвідченого цим папером обов'язку однією або кількома особами з числа тих, хто зобов'язався за цінним папером, вони набувають права зворотної вимоги (регресу) щодо інших осіб, які зобов'язалися за цінним папером.      1. Особа, що видала цінний папір, та всі особи, що індосували його, відповідають перед її законним володільцем солідарно. У разі задоволення вимоги законного володільця цінного паперу про виконання посвідченого цим папером обов'язку однією або кількома особами з числа тих, хто зобов'язався за цінним папером, вони набувають права зворотної вимоги (регресу) щодо інших осіб, які зобов'язалися за цінним папером.  
851. 2. Відмова від виконання зобов'язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави зобов'язання або на його недійсність не допускається.      2. Відмова від виконання зобов'язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави зобов'язання або на його недійсність не допускається.  
852. Володілець такого цінного паперу, щодо якого встановлено фальшування або підробку, має право виставити особі, яка передала йому папір, вимоги про належне виконання зобов'язання, посвідченого цим папером, та про відшкодування збитків.      Володілець такого цінного паперу, щодо якого встановлено фальшування або підробку, має право виставити особі, яка передала йому папір, вимоги про належне виконання зобов'язання, посвідченого цим папером, та про відшкодування збитків.  
853. Стаття 182 Бездокументарні цінні папери      Стаття 182 Бездокументарні цінні папери  
854. 1. У випадках, визначених законом, або в порядку, що ним встановлений, організація-депозитарій, яка має спеціальну ліцензію, може за договором з емітентом (депозитарним договором) провадити фіксацію прав, які закріплюються іменним або ордерним цінним папером, у тому числі в бездокументарній формі (за допомогою засобів електронно-обчислювальної техніки тощо). До такої форми фіксації прав застосовуються правила, встановлені цим Кодексом й іншими законами для цінних паперів, якщо інше не випливає з особливостей фіксації.      1. У випадках, визначених законом, або в порядку, що ним встановлений, організація-депозитарій, яка має спеціальну ліцензію, може за договором з емітентом (депозитарним договором) провадити фіксацію прав, які закріплюються іменним або ордерним цінним папером, у тому числі в бездокументарній формі (за допомогою засобів електронно-обчислювальної техніки тощо). До такої форми фіксації прав застосовуються правила, встановлені цим Кодексом й іншими законами для цінних паперів, якщо інше не випливає з особливостей фіксації.  
855. Фіксація, що провадиться за клопотанням емітента або особи, яка зареєстрована як така, що володіє відповідними правами, прирівнюється до цінного паперу і є достатньою для здійснення та передання прав за цінним папером. На вимогу володільця права депозитарій зобов'язаний видати йому документ, який свідчить про закріплені права.      Фіксація, що провадиться за клопотанням емітента або особи, яка зареєстрована як така, що володіє відповідними правами, прирівнюється до цінного паперу і є достатньою для здійснення та передання прав за цінним папером. На вимогу володільця права депозитарій зобов'язаний видати йому документ, який свідчить про закріплені права.  
856. Права, що посвідчуються фіксацією у депозитарія, порядок діяльності депозитарія цінних паперів і видачі ліцензій на проведення операцій з цінними паперами, порядок офіційної фіксації прав і правоволодільців депозитарієм, порядок документального підтвердження напису у депозитарія та порядок вчинення операцій з бездокументарними цінними паперами визначаються законом або у встановленому порядку.      Права, що посвідчуються фіксацією у депозитарія, порядок діяльності депозитарія цінних паперів і видачі ліцензій на проведення операцій з цінними паперами, порядок офіційної фіксації прав і правоволодільців депозитарієм, порядок документального підтвердження напису у депозитарія та порядок вчинення операцій з бездокументарними цінними паперами визначаються законом або у встановленому порядку.  
857. 2. Операції з бездокументарними цінними паперами можуть вчинятися тільки при зверненні до депозитарія, який офіційно вчиняє написи прав. Здійснення, передання, надання та обмеження прав мають офіційно фіксуватися депозитарієм. Депозитарій несе відповідальність за збереження офіційних написів, забезпечення їх конфіденційності, подання правильних даних про такі написи та за вчинення офіційних написів про проведені операції.   -164- Жовтяк Є.Д. (в.о. № 94)
 Змінити структуру §2 "Окремі види цінних паперів", внести зміни до статей цього параграфу і викласти його в такій редакції: "§2 "Окремі види цінних паперів Стаття 183 Акція Акція - пайовий цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує участь у статутному фонді акціонерного товариства, закріплює права її власника (акціонера) на одержання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні акціонерним товариством та відповідну частку майна при його ліквідації." Стаття 184 Інвестиційні сертифікати Інвестиційний сертифікат - пайовий цінний папір, який засвідчує право власності на частку в інвестиційному фонді чи відповідному фонді іншого інституційного інвестора. Стаття 185 Облігації Облігація - борговий цінний папір, який засвідчує внесення її власником грошових коштів, визначає відносини позики між власником облігацій та емітентом і підтверджує зобов'язання повернути власникові облігацій номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в умовах строк. Облігація може передаватися з премією або з дисконтом до номінальної вартості з подальшим погашенням за номіналом та/або з купоном (купонним листом), за яким передбачається виплата процентних доходів. Список майнових прав, що надаються власникові облігацій, визначається умовами випуску. Стаття 186 Казначейські зобов'язання України Казначейські зобов'язання України (надалі - казначейські зобов'язання) - боргові цінні папери, що розміщуються на добровільних засадах виключно серед резидентів України - фізичних і юридичних осіб, засвідчують факт заборгованості Державного бюджету України перед їх власниками, дають право останнім на одержання грошового доходу і погашаються при здійсненні обов'язкових платежів до Державного бюджету. Стаття 187 Ощадний (депозитний) сертифікат Ощадний (депозитний) сертифікат - борговий цінний папір, який містить письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів і засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту та процентів по ньому. Стаття 188 Вексель Вексель - борговий цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю. Стаття 189-1- Закладна Закладна - борговий цінний папір, який посвідчує право його володільця на одержання виконання за грошовим зобов'язанням, що забезпечене заставою (іпотекою) майна, зазначеного у закладній, а також право на звернення стягнення на заставлене майно, зазначене у заставній, з метою одержання виконання за грошовим зобов'язанням, забезпеченим заставою цього майна. Стаття 189-2 Чек Чеком визнається цінний папір, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження чекодавця банкові видати утримувачеві чека зазначену в ньому суму. Чек має бути поданий до виплати протягом строку, встановленого законом. Стаття 189-3. Опціони Опціон - похідний цінний папір у формі контракту, який передбачає право однієї особи придбати у іншої особи чи продати іншій особі цінні папери, інші фінансові та/або товарні ресурси протягом визначеного часу з фіксацією ціни реалізації на дату укладення (придбання) опціону. Продавець опціону несе зобов'язання щодо збереження безумовної та безвідкличної пропозиції про реалізацію права покупця опціону на придбання (продаж) цінних паперів протягом строку дії опціону. Покупець опціону має право на відмову від придбання (продажу) цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів. Стаття 189-4- Ф'ючерсні контракти Ф'ючерсний контракт (далі - ф'ючерс) - похідний цінний папір у формі строкового контракту, який передбачає зобов'язання щодо майбутнього продажу (купівлі) цінних паперів, інших фінансових або товарних ресурсів, або на оплату чи одержання плати, розрахованим у залежності до ціни цінних паперів, інших фінансових або товарних ресурсів у визначений час у майбутньому. Покупець (продавець) ф'ючерсу має право на відмову від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони. Стаття 189-5- Форвардні контракти Форвардні контракти (далі - форварди) - похідний цінний папір, який засвідчує безумовне зобов'язання особи щодо продажу (придбання) відповідної кількості цінних паперів на зафіксований в момент укладання ціни у визначений час у майбутньому. Покупець (продавець) форварду має право на відмову від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони Стаття 189-6- Варанти Варант - похідний цінний папір (різновид опціону), який випускається емітентом щодо власних цінних паперів і дає його власникам право на придбання акцій чи боргових цінних паперів даного емітанта протягом певного періоду за певною ціною. Стаття 189-7 Депозитарні свідоцтва (розписки) Депозитарне свідоцтво (розписка) - похідний цінний папір, випущений в установленому порядку, який свідчить про право власності інвестора - резидента України на певну кількість депонованих у цій іноземній фінансовій установі акцій чи облігацій емітента, який не є резидентом України.  		Враховано   2. Операції з бездокументарними цінними паперами можуть вчинятися тільки при зверненні до депозитарія, який офіційно вчиняє написи прав. Здійснення, передання, надання та обмеження прав мають офіційно фіксуватися депозитарієм. Депозитарій несе відповідальність за збереження офіційних написів, забезпечення їх конфіденційності, подання правильних даних про такі написи та за вчинення офіційних написів про проведені операції. §2. Окремі види цінних паперів Стаття 183 Акція Акція - пайовий цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує участь у статутному фонді акціонерного товариства, закріплює права її власника (акціонера) на одержання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні акціонерним товариством та відповідну частку майна при його ліквідації." Стаття 184 Інвестиційні сертифікати Інвестиційний сертифікат - пайовий цінний папір, який засвідчує право власності на частку в інвестиційному фонді чи відповідному фонді іншого інституційного інвестора. Стаття 185 Облігації Облігація - борговий цінний папір, який засвідчує внесення її власником грошових коштів, визначає відносини позики між власником облігацій та емітентом і підтверджує зобов'язання повернути власникові облігацій номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в умовах строк. Облігація може передаватися з премією або з дисконтом до номінальної вартості з подальшим погашенням за номіналом та/або з купоном (купонним листом), за яким передбачається виплата процентних доходів. Список майнових прав, що надаються власникові облігацій, визначається умовами випуску. Стаття 186 Казначейські зобов'язання України Казначейські зобов'язання України (надалі - казначейські зобов'язання) - боргові цінні папери, що розміщуються на добровільних засадах виключно серед резидентів України - фізичних і юридичних осіб, засвідчують факт заборгованості Державного бюджету України перед їх власниками, дають право останнім на одержання грошового доходу і погашаються при здійсненні обов'язкових платежів до Державного бюджету. Стаття 187 Ощадний (депозитний) сертифікат Ощадний (депозитний) сертифікат - борговий цінний папір, який містить письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів і засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту та процентів по ньому. Стаття 188 Вексель Вексель - борговий цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Стаття 189-1- Закладна Закладна - борговий цінний папір, який посвідчує право його володільця на одержання виконання за грошовим зобов'язанням, що забезпечене заставою (іпотекою) майна, зазначеного у закладній, а також право на звернення стягнення на заставлене майно, зазначене у заставній, з метою одержання виконання за грошовим зобов'язанням, забезпеченим заставою цього майна. Стаття 189-2- Чек Чеком визнається цінний папір, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження чекодавця банкові видати утримувачеві чека зазначену в ньому суму. Чек має бути поданий до виплати протягом строку, встановленого законом. Стаття 189-3. Опціони Опціон - похідний цінний папір у формі контракту, який передбачає право однієї особи придбати у іншої особи чи продати іншій особі цінні папери, інші фінансові та/або товарні ресурси протягом визначеного часу з фіксацією ціни реалізації на дату укладення (придбання) опціону. Продавець опціону несе зобов'язання щодо збереження безумовної та безвідкличної пропозиції про реалізацію права покупця опціону на придбання (продаж) цінних паперів протягом строку дії опціону. Покупець опціону має право на відмову від придбання (продажу) цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів. Стаття 189-4- Ф'ючерсні контракти Ф'ючерсний контракт (далі - ф'ючерс) - похідний цінний папір у формі строкового контракту, який передбачає зобов'язання щодо майбутнього продажу (купівлі) цінних паперів, інших фінансових або товарних ресурсів, або на оплату чи одержання плати, розрахованим у залежності до ціни цінних паперів, інших фінансових або товарних ресурсів у визначений час у майбутньому. Покупець (продавець) ф'ючерсу має право на відмову від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони. Стаття 189-5- Форвардні контракти Форвардні контракти (далі - форварди) - похідний цінний папір, який засвідчує безумовне зобов'язання особи щодо продажу (придбання) відповідної кількості цінних паперів на зафіксований в момент укладання ціни у визначений час у майбутньому. Покупець (продавець) форварду має право на відмову від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони. Стаття 189-6- Варанти Варант - похідний цінний папір (різновид опціону), який випускається емітентом щодо власних цінних паперів і дає його власникам право на придбання акцій чи боргових цінних паперів даного емітанта протягом певного періоду за певною ціною. Стаття 189-7 Депозитарні свідоцтва (розписки) Депозитарне свідоцтво (розписка) - похідний цінний папір, випущений в установленому порядку, який свідчить про право власності інвестора - резидента України на певну кількість депонованих у цій іноземній фінансовій установі акцій чи облігацій емітента, який не є резидентом України.  
858. § 2. Окремі види цінних паперів Стаття 183 Облігація Облігацією визнається цінний папір, що посвідчує права її утримувача на одержання від особи, яка випустила облігацію, у передбачений у ній строк номінальної вартості облігації або іншого майнового еквівалента. Облігація надає її утримувачеві також права на одержання фіксованого в ній процента номінальної вартості облігації або інші майнові права. Облігації можуть бути на пред'явника або іменними.       
859. Стаття 184 Чек Чеком визнається цінний папір, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження чекодавця банкові видати утримувачеві чека зазначену в ньому суму. Чек має бути поданий до виплати протягом строку, встановленого законом.       
860. Стаття 185 Вексель 1. Векселем визнається цінний папір, що посвідчує нічим не обумовлене зобов'язання векселедавця (простий вексель) або іншого зазначеного у векселі платника (переказний вексель) виплатити з настанням передбаченого векселем строку певну суму володільцеві векселя (векселеутримувачу).       
861. Стаття 186 Акція 1. Акцією визнається цінний папір, що посвідчує право її утримувача (акціонера) на одержання частини прибутку акціонерного товариства у формі дивідендів, на участь в управлінні справами акціонерного товариства та на частину майна, що залишилося після його ліквідації. 2. Акції можуть бути або на пред'явника, або іменними, або такими, що перебувають у вільному обігу, або з обмеженим колом обігу.       
862. Стаття 187 Ощадний сертифікат Ощадним сертифікатом визнається письмове свідоцтво банку про вкладення коштів, яке посвідчує право вкладника на одержання у будь-якому закладі цього банку або в іншій кредитній установі суми вкладу та процентів за цим вкладом - після спливу встановленого строку. Ощадні сертифікати можуть бути на пред'явника або іменними.       
863. Стаття 188 Коносамент Коносаментом визнається товаророзпорядчий документ, що посвідчує право його утримувача розпоряджатися зазначеним у коносаменті вантажем і одержати вантаж після завершення перевезення. Коносамент може бути на пред'явника, ордерним або іменним. При складанні коносамента у кількох дійсних примірниках видача вантажу за першим поданим коносаментом зупиняє дію інших примірників.       
864. Стаття 189 Варант Варантом визнається цінний папір (товаророзпорядчий документ), що посвідчує право його утримувача розпоряджатися майном, зазначеним у варанті, використовуючи останній як спосіб забезпечення зобов'язання.       
865. Глава 14 Нематеріальні блага      Глава 14 Нематеріальні блага  
866. Стаття 190 Результати творчої діяльності      Стаття 190 Результати творчої діяльності  
867. У випадках і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законами, визнається виключне право фізичної або юридичної особи на результати творчої діяльності та прирівняні до них засоби індивідуалізації юридичної особи, індивідуалізації продукції фізичної або юридичної особи, виконуваних ними робіт і послуг, що надаються (фірмове найменування, знак для товарів і послуг).      У випадках і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законами, визнається виключне право фізичної або юридичної особи на результати творчої діяльності та прирівняні до них засоби індивідуалізації юридичної особи, індивідуалізації продукції фізичної або юридичної особи, виконуваних ними робіт і послуг, що надаються (фірмове найменування, знак для товарів і послуг).  
868. Використання результатів творчої діяльності та засобів індивідуалізації, що є об'єктом виключних прав, може здійснюватися третіми особами тільки за згодою правоутримувача.      Використання результатів творчої діяльності та засобів індивідуалізації, що є об'єктом виключних прав, може здійснюватися третіми особами тільки за згодою правоутримувача.  
869. Стаття 191 Службова та комерційна таємниця      Стаття 191 Службова та комерційна таємниця  
870. 1. Підлягає захисту інформація, яка становить службову та комерційну таємницю, якщо така інформація має реальну та потенційну комерційну цінність через її невідомість третім особам, відсутність вільного доступу до неї на законних підставах і її володілець вживає заходів щодо збереження її конфіденційності. Службова та комерційна таємниця є об'єктом цивільного обороту. Відомості, що не є службовою та комерційною таємницею, визначаються законом й іншими правовими актами.      1. Підлягає захисту інформація, яка становить службову та комерційну таємницю, якщо така інформація має реальну та потенційну комерційну цінність через її невідомість третім особам, відсутність вільного доступу до неї на законних підставах і її володілець вживає заходів щодо збереження її конфіденційності. Службова та комерційна таємниця є об'єктом цивільного обороту. Відомості, що не є службовою та комерційною таємницею, визначаються законом й іншими правовими актами.  
871. 2. Інформація, що становить службову або комерційну таємницю, захищається у способи, передбачені цим Кодексом й іншими законами.      2. Інформація, що становить службову або комерційну таємницю, захищається у способи, передбачені цим Кодексом й іншими законами.  
872. Особи, що незаконними методами одержали інформацію, яка становить службову або комерційну таємницю, повинні відшкодувати завдані збитки. Такий самий обов'язок покладається на працівників, які розголосили службову або комерційну таємницю всупереч трудовому договору, в тому числі контракту, і на контрагентів, які зробили це всупереч цивільно-правовому договору.      Особи, що незаконними методами одержали інформацію, яка становить службову або комерційну таємницю, повинні відшкодувати завдані збитки. Такий самий обов'язок покладається на працівників, які розголосили службову або комерційну таємницю всупереч трудовому договору, в тому числі контракту, і на контрагентів, які зробили це всупереч цивільно-правовому договору.  
873. Стаття 192 Особисті немайнові блага фізичної особи      Стаття 192 Особисті немайнові блага фізичної особи  
874. 1. Особистими немайновими благами фізичної особи є життя і здоров'я; честь, гідність і ділова репутація; ім'я; вільний розвиток своєї особистості; свобода та особиста недоторканність; недоторканність житла; таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції; сім'я; недоторканність особистого і сімейного життя; таємниця свого особистого життя; вільний вибір роду занять; свобода пересування, вільний вибір місця проживання; інформація; свобода об'єднань; авторство; безпечне для життя і здоров'я довкілля; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються законом.      1. Особистими немайновими благами фізичної особи є життя і здоров'я; честь, гідність і ділова репутація; ім'я; вільний розвиток своєї особистості; свобода та особиста недоторканність; недоторканність житла; таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції; сім'я; недоторканність особистого і сімейного життя; таємниця свого особистого життя; вільний вибір роду занять; свобода пересування, вільний вибір місця проживання; інформація; свобода об'єднань; авторство; безпечне для життя і здоров'я довкілля; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються законом.  
875. 2. Відповідно до Конституції життя і здоров'я людини та її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.      2. Відповідно до Конституції життя і здоров'я людини та її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.  
876. Розділ IV Правочини. Представництво      Розділ IV Правочини. Представництво  
877. Глава 15 Правочини      Глава 15 Правочини  
878. § 1. Загальні положення про правочини      § 1. Загальні положення про правочини  
879. Стаття 193 Поняття та види правочинів      Стаття 193 Поняття та види правочинів  
880. 1. Правочином визнається дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.      1. Правочином визнається дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.  
881. 2. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).      2. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).  
882. Одностороннім правочином є дія однієї сторони. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, що його вчинила.   -165- Сирота М.Д. (в.о. № 200)
 Викласти частину другу пункту 2 статті 193 в такій редакції: "Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній..." і далі за текстом.  		Враховано   Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, що його вчинила.  
883. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.      Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.  
884. 3. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні правила про зобов'язання та договори, якщо це не суперечить законам та іншим правовим актам або суті одностороннього правочину.      3. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні правила про зобов'язання та договори, якщо це не суперечить законам та іншим правовим актам або суті одностороннього правочину.  
885. Стаття 194 Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину      Стаття 194 Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину  
886. 1. Зміст правочину не може суперечити положенням закону, інших правових актів, що є обов'язковими для сторін, а також моральним засадам суспільства.      1. Зміст правочину не може суперечити положенням закону, інших правових актів, що є обов'язковими для сторін, а також моральним засадам суспільства.  
887. 2. Особи, що вчиняють правочин, повинні мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.      2. Особи, що вчиняють правочин, повинні мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.  
888. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.      3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.  
889. 4. Правочин має вчинятися у формі, передбаченій законом.      4. Правочин має вчинятися у формі, передбаченій законом.  
890. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.      5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.  
891. 6. Правочини, що вчиняються батьками (усиновлювачами), не можуть суперечити інтересам їхніх неповнолітніх дітей.      6. Правочини, що вчиняються батьками (усиновлювачами), не можуть суперечити інтересам їхніх неповнолітніх дітей.  
892. Стаття 195 Презумпція правомірності правочину   -166- Сирота М.Д. (в.о. № 200)
 Замінити слово "правомірності" на "правозгідності", виклавши назву статті 195 в такій редакції: Стаття 195 Презумпція правозгідності правочину  		Враховано   Стаття 195 Презумпція правозгідності правочину  
893. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не випливає із закону, інших правових актів або якщо він не визнаний судом недійсним.   -167- Сирота М.Д. (в.о. № 200)
 В статті 195 замінити слово "правомірним" на "правозгідним".  		Враховано   Правочин є правозгідним, якщо його недійсність прямо не випливає із закону, інших правових актів або якщо він не визнаний судом недійсним.  
894. Стаття 196 Форма правочину      Стаття 196 Форма правочину  
895. 1. Правочини можуть вчинятися усно або письмово.      1. Правочини можуть вчинятися усно або письмово.  
896. 2. Правочин, для якого законом не встановлена письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання певних правових наслідків.      2. Правочин, для якого законом не встановлена письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання певних правових наслідків.  
897. 3. У випадках, передбачених законом або договором, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.      3. У випадках, передбачених законом або договором, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.  
898. 4. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.      4. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.  
899. Стаття 197 Правочини, які можуть вчинятися усно      Стаття 197 Правочини, які можуть вчинятися усно  
900. 1. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент його вчинення, за винятком правочинів, щодо яких потрібне нотаріальне посвідчення або державна реєстрація, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.      1. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент його вчинення, за винятком правочинів, щодо яких потрібне нотаріальне посвідчення або державна реєстрація, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.  
901. 2. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з іншою стороною, має бути виданий документ, що підтверджує підставу та суму одержаних коштів.      2. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з іншою стороною, має бути виданий документ, що підтверджує підставу та суму одержаних коштів.  
902. 3. Правочини на виконання договору, укладеного письмово, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить положенням закону та договору.      3. Правочини на виконання договору, укладеного письмово, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить положенням закону та договору.  
903. Стаття 198 Вимоги до письмової форми правочину      Стаття 198 Вимоги до письмової форми правочину  
904. 1. Правочин вважається таким, що вчинений письмово, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.      1. Правочин вважається таким, що вчинений письмово, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.  
905. Правочин вважається таким, що вчинений письмово, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного та іншого технічного засобу зв'язку.      Правочин вважається таким, що вчинений письмово, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного та іншого технічного засобу зв'язку.  
906. 2. Правочин вважається таким, що вчинений письмово, якщо він підписаний його учасниками.      2. Правочин вважається таким, що вчинений письмово, якщо він підписаний його учасниками.  
907. Правочин, який вчиняється юридичною особою, підписується особами, що правоуповноважені на те законом, іншими правовими актами або установчими документами, та скріплюється печатками.   -168- Сирота М.Д. (в.о. № 200)
 В пункті 2 статті 198 замінити слово "печатками" на "печаткою".  		Враховано   Правочин, який вчиняється юридичною особою, підписується особами, що правоуповноважені на те законом, іншими правовими актами або установчими документами, та скріплюється печаткою.  
908. 3. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, передбачених законом, іншими правовими актами або домовленістю сторін.   -169- Сирота М.Д. (в.о. № 200)
 В пункті 3 статті 198 замінити слова "домовленістю сторін" на "письмовою згодою сторін, яка містить зразки відповідного аналога власноручного підпису."  		Враховано   3. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, передбачених законом, іншими правовими актами або письмовою згодою сторін, яка містить зразки відповідного аналога власноручного підпису.  
909. 4. Якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину підписує інша особа.      4. Якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину підписує інша особа.  
910. Підпис цієї особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний його учасниками.      Підпис цієї особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний його учасниками.  
911. Підпис такої особи на тексті правочину, стосовно якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений керівником підприємства, установи або організації за місцем роботи чи навчання, або ж за місцем проживання, або керівником лікувально-профілактичного закладу за місцем лікування учасника правочину чи особи, що підписала правочин замість нього.      Підпис такої особи на тексті правочину, стосовно якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений керівником підприємства, установи або організації за місцем роботи чи навчання, або ж за місцем проживання, або керівником лікувально-профілактичного закладу за місцем лікування учасника правочину чи особи, що підписала правочин замість нього.  
912. Стаття 199 Правочини, що мають вчинятися письмово      Стаття 199 Правочини, що мають вчинятися письмово  
913. 1. Письмово мають вчинятися:      1. Письмово мають вчинятися:  
914. 1) правочини між юридичними особами;      1) правочини між юридичними особами;  
915. 2) правочини між фізичними та юридичними особами, за винятком правочинів, передбачених у п. 1 статті 197 цього Кодексу;      2) правочини між фізичними та юридичними особами, за винятком правочинів, передбачених у п. 1 статті 197 цього Кодексу;  
916. 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує щонайменше у десять разів розмір доходу, який не оподатковується, за винятком правочинів, передбачених у п. 1 статті 197 цього Кодексу;      3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує щонайменше у десять разів розмір доходу, який не оподатковується, за винятком правочинів, передбачених у п. 1 статті 197 цього Кодексу;  
917. 4) інші правочини, щодо яких законом, іншими правовими актами вимагається письмова форма.      4) інші правочини, щодо яких законом, іншими правовими актами вимагається письмова форма.  
918. 2. Правочини, які вчинені письмово, потребують нотаріального посвідчення лише у випадках, передбачених законом.   -170- Сирота М.Д. (в.о. № 200)
 В пункті 2 статті 199 додати слова "або договором"  		Враховано   2. Правочини, які вчинені письмово, потребують нотаріального посвідчення лише у випадках, передбачених законом або договором.  
919. Стаття 200 Нотаріальне посвідчення правочину      Стаття 200 Нотаріальне посвідчення правочину  
920. 1. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, на якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.      1. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, на якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.  
921. 2. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, що містяться у статті 194 цього Кодексу.      2. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, що містяться у статті 194 цього Кодексу.  
922. 3. На вимогу особи будь-який правочин з її участю може бути посвідчений нотаріально.      3. На вимогу особи будь-який правочин з її участю може бути посвідчений нотаріально.  
923. Стаття 201 Державна реєстрація правочину      Стаття 201 Державна реєстрація правочину  
924. 1. Державній реєстрації підлягають лише правочини, передбачені законом.      1. Державній реєстрації підлягають лише правочини, передбачені законом.  
925. 2. Правочин, щодо якого вимагається державна реєстрація, визнається вчиненим з моменту державної реєстрації.      2. Правочин, щодо якого вимагається державна реєстрація, визнається вчиненим з моменту державної реєстрації.  
926. 3. Органи, які проводять реєстрацію, порядок реєстрації, а також ведення відповідних реєстрів, визначаються Кабінетом Міністрів.   -171- Сирота М.Д. (в.о. № 200)
 В пункті 3 статті 201 слова "Кабінетом Міністрів" замінити словами "законами, постановами Кабінету Міністрів України"  		Враховано   3. Органи, які проводять реєстрацію, порядок реєстрації, а також ведення відповідних реєстрів, визначаються законами, постановами Кабінету Міністрів України.  
927. Стаття 202 Місце вчинення правочину      Стаття 202 Місце вчинення правочину  
928. 1. Місцем вчинення одностороннього правочину є місце вираження волі особи. 2. Місцем вчинення дво- чи багатостороннього правочину є місце одержання згоди (акцепту) на пропозицію укласти договір.   -172- Сирота М.Д. (в.о. № 200)
 Статтю 202 викласти в такій редакції: "Якщо у правочині не вказане місце його вчинення, то: 1) місцем вчинення одностороннього правочину є місце вираження волі сторони; 2) місцем вчинення двостороннього правочину є місце одержання згоди (акцепту) на пропозицію укласти договір (стаття 679 цього Кодексу)."  		Враховано   Якщо у правочині не вказане місце його вчинення, то: 1) місцем вчинення одностороннього правочину є місце вираження волі сторони; 2) місцем вчинення двостороннього правочину є місце одержання згоди (акцепту) на пропозицію укласти договір (стаття 679 цього Кодексу)."  
929. Стаття 203 Правочини, щодо яких правові наслідки пов'язуються з настанням певної обставини      Стаття 203 Правочини, щодо яких правові наслідки пов'язуються з настанням певної обставини  
930. 1. Особи, що вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).      1. Особи, що вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).  
931. 2. Особи, що вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).      2. Особи, що вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).  
932. 3. Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.      3. Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.  
933. 4. Якщо настанню обставини недобросовісно сприяла сторона, якій це вигідно, обставина вважається такою, що не настала.      4. Якщо настанню обставини недобросовісно сприяла сторона, якій це вигідно, обставина вважається такою, що не настала.  
934. Стаття 204 Тлумачення змісту правочину      Стаття 204 Тлумачення змісту правочину  
935. 1. Зміст правочину може бути витлумачений самими сторонами.      1. Зміст правочину може бути витлумачений самими сторонами.  
936. 2. На вимогу однієї або обох сторін суд може винести рішення про тлумачення змісту правочину.      2. На вимогу однієї або обох сторін суд може винести рішення про тлумачення змісту правочину.  
937. 3. При тлумаченні змісту правочину береться до уваги буквальне значення слів, що їх використовують сторони. Якщо буквальне значення слів не дає змоги з'ясувати змісту окремих частин правочину, цей зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину з усім його змістом.   -173- Сирота М.Д. (в.о. № 200)
 Пункт 3 статтю 204 викласти в такій редакції: "3. При тлумаченні змісту правочину береться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і виразів, загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і виразів, загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати змісту окремих частин правочину, цей зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину з змістом інших його частин, усім його змістом, наміром сторін."  		Враховано   3. При тлумаченні змісту правочину береться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і виразів, загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і виразів, загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати змісту окремих частин правочину, цей зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину з змістом інших його частин,усім його змістом, наміром сторін.  
938. 4. Якщо за правилами, передбаченими у п. 3 цієї статті, немає можливості встановити справжню волю особи, що вчинила правочин, до уваги береться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін та інші обставини, що мають істотне значення.   -174- Сирота М.Д. (в.о. № 200)
 В пункті 4 статтю 204 викласти в такій редакції: "4. Якщо за правилами, передбаченими у п. 3 цієї статті, немає можливості встановити справжню волю особи, що вчинила правочин, до уваги береться характер і мета правочину, зміст попередніх переговорів, заяв і намірів сторін, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін та інші обставини, що мають істотне значення. "  		Враховано   4. Якщо за правилами, передбаченими у п. 3 цієї статті, немає можливості встановити справжню волю особи, що вчинила правочин, до уваги береться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін та інші обставини, що мають істотне значення.  
939. Стаття 205 Відмова від правочину       
940. 1. Особа, яка вчинила односторонній правочин, має право відмовитися від нього. Якщо такою відмовою від правочину порушено права іншої особи, ці права підлягають захисту.      1. Особа, яка вчинила односторонній правочин, має право відмовитися від нього. Якщо такою відмовою від правочину порушено права іншої особи, ці права підлягають захисту.  
941. 2. Особи, які вчинили дво- чи багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою відмовитися від нього навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.      2. Особи, які вчинили дво- чи багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою відмовитися від нього навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.  
942. 3. Відмова від правочину вчиняється у тій самій формі, в якій правочин було вчинено.      3. Відмова від правочину вчиняється у тій самій формі, в якій правочин було вчинено.  
943. 4. Правові наслідки відмови від правочину визначаються домовленістю сторін.      4. Правові наслідки відмови від правочину визначаються домовленістю сторін.  
944. § 2. Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону      § 2. Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону  
945. Стаття 206 Поняття недійсності правочину      Стаття 206 Поняття недійсності правочину  
946. 1. Підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які передбачені у пп. 1-3, 5, 6 статті 194 цього Кодексу, в момент вчинення правочину.      1. Підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які передбачені у пп. 1-3, 5, 6 статті 194 цього Кодексу, в момент вчинення правочину.  
947. 2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність прямо випливає із закону, інших правових актів (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом правочину недійсним не вимагається. У випадках, передбачених у п. 3 статті 17, п. 2 статті 210, п. 1 статті 211, п. 2 статті 212, п. 3 статті 216, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.   -175- Сирота М.Д. (в.о. № 200)
 Вилучити із пункту 2 статті 206 слова "п. 3 статті 17".  		Враховано   2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність прямо випливає із закону, інших правових актів (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом правочину недійсним не вимагається. У випадках, передбачених у п. 2 статті 210, п. 1 статті 211, п. 2 статті 212, п. 3 статті 216, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.  
948. 3. Якщо недійсність правочину прямо не випливає із закону, інших правових актів, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність, то такий правочин може бути визнаний судом недійсним (заперечуваний правочин).      3. Якщо недійсність правочину прямо не випливає із закону, інших правових актів, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність, то такий правочин може бути визнаний судом недійсним (заперечуваний правочин).  
949. 4. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути виставлена будь-якою заінтересованою особою.      4. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути виставлена будь-якою заінтересованою особою.  
950. Суд має право застосувати такі наслідки з власної ініціативи.      Суд має право застосувати такі наслідки з власної ініціативи.  
951. Стаття 207 Правові наслідки недійсності правочину      Стаття 207 Правові наслідки недійсності правочину  
952. 1. У разі недійсності правочину сторони зобов'язані повернути одна одній у натурі все, що одержали на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, у тому числі тоді, коли те, що одержано, полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент взаємних розрахунків.      1. У разі недійсності правочину сторони зобов'язані повернути одна одній у натурі все, що одержали на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, у тому числі тоді, коли те, що одержано, полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент взаємних розрахунків.  
953. 2. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину завдано збитків іншій стороні або третій особі, вони підлягають відшкодуванню винною стороною на загальних підставах у повному обсязі.      2. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину завдано збитків іншій стороні або третій особі, вони підлягають відшкодуванню винною стороною на загальних підставах у повному обсязі.  
954. 3. Правові наслідки, передбачені у пп. 1, 2 цієї статті, застосовуються завжди, якщо положеннями закону стосовно окремих видів недійсних правочинів не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки.      3. Правові наслідки, передбачені у пп. 1, 2 цієї статті, застосовуються завжди, якщо положеннями закону стосовно окремих видів недійсних правочинів не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки.  
955. 4. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину завдано моральної шкоди, сторона, що є винною у вчиненні цього правочину, зобов'язана її компенсувати у випадках, передбачених законом.      4. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину завдано моральної шкоди, сторона, що є винною у вчиненні цього правочину, зобов'язана її компенсувати у випадках, передбачених законом.  
956. 5. Законом можуть встановлюватися додаткові правові наслідки недійсності правочинів.      5. Законом можуть встановлюватися додаткові правові наслідки недійсності правочинів.  
957. 6. Правові наслідки, передбачені законом, не можуть змінюватися домовленістю сторін.   -176- Сирота М.Д. (в.о. № 200)
 Пункт 6 статті 207 викласти в новій редакції: "6. Правові наслідки недійсності правочину, передбачені законом, не можуть змінюватися домовленістю сторін."  		Враховано   6. Правові наслідки недійсності правочину, передбачені законом, не можуть змінюватися домовленістю сторін.  
958. Стаття 208 Правові наслідки недійсності окремих частин правочину      Стаття 208 Правові наслідки недійсності окремих частин правочину  
959. Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсність решти його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.      Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсність решти його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.  
960. Стаття 209 Наслідки недодержання письмової форми правочину      Стаття 209 Наслідки недодержання письмової форми правочину  
961. 1. Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка передбачена цим Кодексом, іншими законами, не має наслідком його недійсність.      1. Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка передбачена цим Кодексом, іншими законами, не має наслідком його недійсність.  
962. У разі заперечення однією із сторін самого факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин сторони не мають права посилатися на свідчення свідків. Як наявність самого правочину, так і його зміст можуть доводитися письмовими доказами або за допомогою засобів аудіо- та відеозапису.   -177- Сирота М.Д. (в.о. № 200)
 Викласти частину 2 пункту 1статті 209 у такій редакції: "У разі заперечення однією із сторін наявності правочину або оспорювання окремих його частин сторони не мають права посилатися на свідчення свідків. Наявність самого правочину, його зміст можуть доводитися письмовими доказами або за допомогою засобів аудіо- та відеозапису."  		Враховано   У разі заперечення однією із сторін наявності правочину або оспорювання окремих його частин сторони не мають права посилатися на свідчення свідків. Наявність самого правочину, його зміст можуть доводитися письмовими доказами або за допомогою засобів аудіо- та відеозапису.  
963. 2. Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка передбачена цим Кодексом, має наслідком його недійсність лише у випадках, що прямо зазначені у законі.      2. Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка передбачена цим Кодексом, має наслідком його недійсність лише у випадках, що прямо зазначені у законі.  
964. Стаття 210 Наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину      Стаття 210 Наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину  
965. 1. Недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину має наслідком його недійсність.      1. Недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину має наслідком його недійсність.  
966. 2. У виняткових випадках суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі.      2. У виняткових випадках суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі.  
967. Стаття 211 Наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору      Стаття 211 Наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору  
968. 1. Недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору має наслідком його недійсність.      1. Недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору має наслідком його недійсність.  
969. 2. Якщо сторони домовилися щодо усіх суттєвих умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.   -178- Сирота М.Д. (в.о. № 200)
 Пункт 2 статті 211 доповнити словами: "В цьому випадку наступне нотаріальне посвідчення договору не потребується."  		Враховано   2. Якщо сторони домовилися щодо усіх суттєвих умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. В цьому випадку наступне нотаріальне посвідчення договору не потребується.  
970. Стаття 212 Правові наслідки вчинення правочину особою, яка не досягла 14 років (малолітнім), за межами її дієздатності      Стаття 212 Правові наслідки вчинення правочину особою, яка не досягла 14 років (малолітнім), за межами її дієздатності  
971. 1. Правочин, який вчинено малолітнім за межами його дієздатності (стаття 33 цього Кодексу), може бути згодом схвалений його батьками (усиновлювачами), або одним з них, з ким він проживає, або опікуном.   -179- Сирота М.Д. (в.о. № 200)
 Пункт 1 статті 212 викласти в такій редакції: "1. Правочин, який вчинено малолітнім за межами його дієздатності (стаття 33 цього Кодексу), може бути згодом схвалений його батьками (усиновлювачами), або одним із них, з ким він проживає, або опікуном. Правочин вважається схваленим, якщо ці особи дізналися про вчинення правочину, у строк до трьох місяців заявили про це іншій стороні. У разі відсутності такого схвалення правочин є недійсним."  		Враховано   1. Правочин, який вчинено малолітнім за межами його дієздатності (стаття 33 цього Кодексу), може бути згодом схвалений його батьками (усиновлювачами), або одним із них, з ким він проживає, або опікуном. Правочин вважається схваленим, якщо ці особи дізналися про вчинення правочину, у строк до трьох місяців заявили про це іншій стороні. У разі відсутності такого схвалення правочин є недійсним.  
972. Правочин вважається схваленим, якщо ці особи, дізнавшись про вчинення правочину, протягом трьох місяців не заявили претензії іншій стороні.      Правочин вважається схваленим, якщо ці особи, дізнавшись про вчинення правочину, протягом трьох місяців не заявили претензії іншій стороні.  
973. У разі відсутності такого схвалення правочин є недійсним.      У разі відсутності такого схвалення правочин є недійсним.  
974. 2. За позовом заінтересованої особи суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він не суперечить інтересам малолітнього.      2. За позовом заінтересованої особи суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він не суперечить інтересам малолітнього.  
975. 3. Якщо правочин з малолітнім вчинила особа з повною дієздатністю, то в разі його недійсності вона зобов'язана повернути особам, що перелічені в п. 1 цієї статті, все те, що вона одержала за таким правочином від малолітнього.      3. Якщо правочин з малолітнім вчинила особа з повною дієздатністю, то в разі його недійсності вона зобов'язана повернути особам, що перелічені в п. 1 цієї статті, все те, що вона одержала за таким правочином від малолітнього.  
976. 4. Дієздатна сторона зобов'язана також відшкодувати збитки, завдані укладенням недійсного правочину, якщо у момент вчинення правочину вона знала або могла знати про вік іншої сторони. Батьки (усиновлювачі) або опікуни малолітнього зобов'язані повернути дієздатній стороні майно, яке було одержане ним за цим правочином, а якщо майно не збереглося, - відшкодувати його вартість за цінами, що існують на момент відшкодування.   -180- Сирота М.Д. (в.о. № 200)
 В пункті 4 статті 212 слово "могла" замінити словами "повинна була".  		Враховано   4. Дієздатна сторона зобов'язана також відшкодувати збитки, завдані укладенням недійсного правочину, якщо у момент вчинення правочину вона знала або повина була знати про вік іншої сторони. Батьки (усиновлювачі) або опікуни малолітнього зобов'язані повернути дієздатній стороні майно, яке було одержане ним за цим правочином, а якщо майно не збереглося, - відшкодувати його вартість за цінами, що існують на момент відшкодування.  
977. 5. Якщо обома сторонами правочину є малолітні, то в разі його недійсності кожна з них зобов'язана повернути одна одній усе, що одержала за цим правочином. У разі неможливості повернення майна в натурі відшкодування його вартості провадиться батьками (усиновлювачами) чи опікуном, якщо буде встановлено, що вчиненню правочину або втраті майна, яке було предметом правочину, сприяла їхня винна поведінка.      5. Якщо обома сторонами правочину є малолітні, то в разі його недійсності кожна з них зобов'язана повернути одна одній усе, що одержала за цим правочином. У разі неможливості повернення майна в натурі відшкодування його вартості провадиться батьками (усиновлювачами) чи опікуном, якщо буде встановлено, що вчиненню правочину або втраті майна, яке було предметом правочину, сприяла їхня винна поведінка.  
978. 6. Якщо правочин з малолітнім вчинила особа віком від 14 до 18 років, то в разі його недійсності настають наслідки, передбачені п. 3 статті 213 цього Кодексу.      6. Якщо правочин з малолітнім вчинила особа віком від 14 до 18 років, то в разі його недійсності настають наслідки, передбачені п. 3 статті 213 цього Кодексу.  
979. Стаття 213 Правові наслідки вчинення правочину особою віком від 14 до 18 років (неповнолітнім) за межами її дієздатності      Стаття 213 Правові наслідки вчинення правочину особою віком від 14 до 18 років (неповнолітнім) за межами її дієздатності  
980. 1. Правочин, який неповнолітній вчинив без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника, може бути згодом схвалений ними (п. 1 статті 212 цього Кодексу). Якщо такого схвалення немає, суд за позовом самого неповнолітнього або іншої сторони може визнати правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він не суперечить інтересам цього неповнолітнього.   -181- Сирота М.Д. (в.о. № 200)
 Пункт 1 статті 213 викласти в такій редакції: "1. Правочин, який неповнолітній вчинив без згоди батьків, усиновлювачів, піклувальника (стаття 34 цього Кодексу), може бути згодом схвалений ними. Правочин вважається схваленим, якщо ці особи дізнавшися про вчинення правочину, протягом трьох місяців не заявили претензій іншій стороні. Якщо такого схвалення немає, суд за позовом самого неповнолітнього або іншої сторони може визнати правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він не суперечить інтересам цього неповнолітнього."  		Враховано   1.Правочин, який неповнолітній вчинив без згоди батьків, усиновлювачів, піклувальника (стаття 34 цього Кодексу), може бути згодом схвалений ними. Правочин вважається схваленим, якщо ці особи дізнавшися про вчинення правочину, протягом трьох місяців не заявили претензій іншій стороні. Якщо такого схвалення немає, суд за позовом самого неповнолітнього або іншої сторони може визнати правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він не суперечить інтересам цього неповнолітнього.  
981. 2. За позовом осіб, що перелічені в п. 1 цієї статті, суд може визнати правочин недійсним, якщо буде встановлено, що він суперечить інтересам неповнолітнього.      2. За позовом осіб, що перелічені в п. 1 цієї статті, суд може визнати правочин недійсним, якщо буде встановлено, що він суперечить інтересам неповнолітнього.  
982. 3. Якщо обома сторонами недійсного правочину є неповнолітні особи, то кожна з них зобов'язана повернути одна одній усе, що одержала за цим правочином. У разі неможливості повернення майна в натурі відшкодовується його вартість за ціною, що існує на момент відшкодування. Якщо у неповнолітнього відсутні кошти, необхідні для відшкодування, його виплата провадиться батьками (усиновлювачами), піклувальниками, якщо вони своєю винною поведінкою сприяли вчиненню правочину або втраті майна, яке було предметом правочину.      3. Якщо обома сторонами недійсного правочину є неповнолітні особи, то кожна з них зобов'язана повернути одна одній усе, що одержала за цим правочином. У разі неможливості повернення майна в натурі відшкодовується його вартість за ціною, що існує на момент відшкодування. Якщо у неповнолітнього відсутні кошти, необхідні для відшкодування, його виплата провадиться батьками (усиновлювачами), піклувальниками, якщо вони своєю винною поведінкою сприяли вчиненню правочину або втраті майна, яке було предметом правочину.  
983. Стаття 214 Правові наслідки вчинення правочину особою, що обмежена у дієздатності, за межами її дієздатності      Стаття 214 Правові наслідки вчинення правочину особою, що обмежена у дієздатності, за межами її дієздатності  
984. Правочин, який вчинила особа, що обмежена у дієздатності, без згоди піклувальника, може бути згодом схвалений ним (п. 1 статті 212 цього Кодексу).      Правочин, який вчинила особа, що обмежена у дієздатності, без згоди піклувальника, може бути згодом схвалений ним (п. 1 статті 212 цього Кодексу).  
985. Якщо такого схвалення немає, правочин за позовом піклувальника може бути визнаний судом недійсним, якщо буде встановлено, що він суперечить інтересам самого підопічного та членів його сім'ї або осіб, яких він відповідно до закону зобов'язаний утримувати.      Якщо такого схвалення немає, правочин за позовом піклувальника може бути визнаний судом недійсним, якщо буде встановлено, що він суперечить інтересам самого підопічного та членів його сім'ї або осіб, яких він відповідно до закону зобов'язаний утримувати.  
986. Стаття 215 Правові наслідки вчинення правочину дієздатною особою, яка не розуміла значення своїх дій або не могла керувати ними   -182- Шевчук С.В. (в.о. № 23)
 Назву статті 215 і пункт 1 викласти в такій редакції: "Стаття 215 Правові наслідки вчинення правочину дієздатною особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та не була здатною керувати ними 1. Правочин, який діздатна особа вчинила в момент, коли вона внаслідок психічного розладу не усвідомлювала значення своїх дій та не була здатною керувати ними" і далі за текстом.  		Враховано редакційно   Стаття 215 Правові наслідки вчинення правочину дієздатною особою, яка не умсвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними  
987. 1. Правочин, який дієздатна особа вчинила у момент, коли вона не розуміла значення своїх дій або не могла керувати ними, визнається судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї права або інтереси, що охороняються законом, порушені.      1. Правочин, який дієздатна особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними, визнається судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї права або інтереси, що охороняються законом, порушені.  
988. 2. У разі наступного визнання особи, яка вчинила правочин, недієздатною позов про визнання правочину недійсним може вчинити її опікун.      2. У разі наступного визнання особи, яка вчинила правочин, недієздатною позов про визнання правочину недійсним може вчинити її опікун.  
989. 3. Сторона, яка знала про стан особи у момент вчинення правочину, зобов'язана компенсувати їй моральну шкоду, завдану у зв'язку із вчиненням такого правочину.      3. Сторона, яка знала про стан особи у момент вчинення правочину, зобов'язана компенсувати їй моральну шкоду, завдану у зв'язку із вчиненням такого правочину.  
990. Стаття 216 Правові наслідки вчинення правочину недієздатною особою      Стаття 216 Правові наслідки вчинення правочину недієздатною особою  
991. 1. Правочин, який вчинила недієздатна особа, є недійсним.      1. Правочин, який вчинила недієздатна особа, є недійсним.  
992. 2. Опікун має право схвалити дрібну побутову угоду, яку уклала недієздатна особа (п. 1 статті 212 цього Кодексу).      2. Опікун має право схвалити дрібну побутову угоду, яку уклала недієздатна особа (п. 1 статті 212 цього Кодексу).  
993. 3. На вимогу опікуна правочин може бути визнаний судом дійсним, якщо він вчинений на користь недієздатної особи.      3. На вимогу опікуна правочин може бути визнаний судом дійсним, якщо він вчинений на користь недієздатної особи.  
994. 4. Дієздатна сторона зобов'язана повернути опікунові недієздатної особи все те, що вона одержала за цим правочином, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість майна за цінами, які існували на момент відшкодування.      4. Дієздатна сторона зобов'язана повернути опікунові недієздатної особи все те, що вона одержала за цим правочином, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість майна за цінами, які існували на момент відшкодування.  
995. Опікун зобов'язаний повернути дієздатній стороні все те, що недієздатна особа одержала за цим правочином. Якщо майно не збереглося, опікун зобов'язаний відшкодувати його вартість, якщо вчиненню правочину або втраті майна, яке було предметом правочину, сприяла його винна поведінка.      Опікун зобов'язаний повернути дієздатній стороні все те, що недієздатна особа одержала за цим правочином. Якщо майно не збереглося, опікун зобов'язаний відшкодувати його вартість, якщо вчиненню правочину або втраті майна, яке було предметом правочину, сприяла його винна поведінка.  
996. 5. Дієздатна сторона зобов'язана компенсувати опікунові недієздатної особи або членам його сім'ї моральну шкоду, якщо буде встановлено, що вона знала про психічну хворобу або недоумство іншої сторони або могла припустити такий стан особи.   -183- Шевчук С.В. (в.о. № 23)
 В пункті 5 статті 216 слова "психічну хворобу" замінити словами "психічний розлад".  		Враховано   5. Дієздатна сторона зобов'язана компенсувати опікунові недієздатної особи або членам його сім'ї моральну шкоду, якщо буде встановлено, що вона знала про психічну розлад або недоумство іншої сторони або могла припустити такий стан особи.  
997. Стаття 217 Правові наслідки укладення юридичною особою правочину, якого вона не мала права вчиняти      Стаття 217 Правові наслідки укладення юридичною особою правочину, якого вона не мала права вчиняти  
998. 1. Правочин юридичної особи, який заборонений її установчими документами, а також правочин, який вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), є недійсним.      1. Правочин юридичної особи, який заборонений її установчими документами, а також правочин, який вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), є недійсним.  
999. 2. Якщо юридична особа ввела іншу сторону в оману щодо свого права на вчинення такого правочину, вона зобов'язана компенсувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином.      2. Якщо юридична особа ввела іншу сторону в оману щодо свого права на вчинення такого правочину, вона зобов'язана компенсувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином.  
1000. Стаття 218 Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок і суперечить моральним засадам суспільства   -184- Сирота М.Д. (в.о. № 200)
 Змінити назву і зміст статті 218 і викласти її в такій редакції: "Стаття 218 Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок 1. Правочин, який порушує публічний порядок, є недійсним. 2. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо дії сторін (або однієї з них), що його вчинили, були спрямовані на ушкодження здоров'я, заподіяння смерті громадян, приниження їх честі та гідності, знищення, пошкодження майна фізичної чи юридичної особи, незаконне заволодіння ним, приниження ділової репутації, організацію масових беспорядків та вчинення інших дій на підрив існуючого суспільного ладу. 3. Якщо правочин виконано сторонами, то при наявності умислу в обидвох сторін, все те, що взаємно передано ними, стягується до державного бюджету. При наявності умислу однієї сторони, все те, що вона передала другій стороні, повертається їй. А все те, що вона мала одержати або одержала від другої сторони, яка діяла умисно, стягується до державного бюджету. 4. Збитки і моральна шкода, які були заподіяні правочином, що порушив публічний порядок, відшкодовуються на загальних підставах."  		Враховано   Стаття 218 Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок 1. Правочин, який порушує публічний порядок, є недійсним. 2. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо дії сторін (або однієї з них), що його вчинили, були спрямовані на ушкодження здоров'я, заподіяння смерті громадян, приниження їх честі та гідності, знищення, пошкодження майна фізичної чи юридичної особи, незаконне заволодіння ним, приниження ділової репутації, організацію масових беспорядків та вчинення інших дій на підрив існуючого суспільного ладу. 3. Якщо правочин виконано сторонами, то при наявності умислу в обидвох сторін, все те, що взаємно передано ними, стягується до державного бюджету. При наявності умислу однієї сторони, все те, що вона передала другій стороні, повертається їй. А все те, що вона мала одержати або одержала від другої сторони, яка діяла умисно, стягується до державного бюджету. 4. Збитки і моральна шкода, які були заподіяні правочином, що порушив публічний порядок, відшкодовуються на загальних підставах.  
1001. 1. Правочин, який порушує публічний порядок і суперечить моральним засадам суспільства, є недійсним.       
1002. 2. Збитки, завдані таким правочином державі, Автономній Республіці Крим, адміністративно-територіальним утворенням, а також іншим особам, відшкодовуються стороною, що є винною у вчиненні такого правочину, на загальних підставах і в повному обсязі.       
1003. Стаття 219 Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом помилки      Стаття 219 Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом помилки  
1004. 1. Правочин визнається судом недійсним, якщо особа, що вчинила його, помилялася щодо обставин, які мають істотне значення.      1. Правочин визнається судом недійсним, якщо особа, що вчинила його, помилялася щодо обставин, які мають істотне значення.  
1005. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей предмета, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, передбачених законом.      Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей предмета, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, передбачених законом.  
1006. 2. У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилялася, зобов'язана відшкодувати іншій стороні завдані їй збитки, якщо буде встановлено, що помилка позивача була результатом його власного недбальства.      2. У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилялася, зобов'язана відшкодувати іншій стороні завдані їй збитки, якщо буде встановлено, що помилка позивача була результатом його власного недбальства.  
1007. 3. Особа, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов'язана відшкодувати іншій стороні завдані їй збитки.      3. Особа, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов'язана відшкодувати іншій стороні завдані їй збитки.  
1008. Стаття 220 Правові наслідки вчинення правочину під впливом обману      Стаття 220 Правові наслідки вчинення правочину під впливом обману  
1009. 1. Правочин визнається судом недійсним, якщо буде встановлено, що одна із сторін навмисно ввела іншу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (п. 1 статті 219 цього Кодексу).      1. Правочин визнається судом недійсним, якщо буде встановлено, що одна із сторін навмисно ввела іншу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (п. 1 статті 219 цього Кодексу).  
1010. Обман має місце як тоді, коли сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, так і тоді, коли вона замовчує їх існування.      Обман має місце як тоді, коли сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, так і тоді, коли вона замовчує їх існування.  
1011. 2. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана компенсувати іншій стороні завдану їй у зв'язку із вчиненням такого правочину моральну шкоду.      2. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана компенсувати іншій стороні завдану їй у зв'язку із вчиненням такого правочину моральну шкоду.  
1012. Стаття 221 Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом насильства      Стаття 221 Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом насильства  
1013. 1. Правочин визнається судом недійсним, якщо буде встановлено, що він вчинений внаслідок застосування до однієї із сторін фізичного чи психічного тиску з боку іншої сторони або з боку іншої особи, що призвело до вчинення правочину однією із сторін проти її справжньої волі.      1. Правочин визнається судом недійсним, якщо буде встановлено, що він вчинений внаслідок застосування до однієї із сторін фізичного чи психічного тиску з боку іншої сторони або з боку іншої особи, що призвело до вчинення правочину однією із сторін проти її справжньої волі.  
1014. 2. Сторона, яка застосувала фізичний або психічний тиск до іншої сторони, зобов'язана компенсувати їй завдану у зв'язку із вчиненням такого правочину моральну шкоду.      2. Сторона, яка застосувала фізичний або психічний тиск до іншої сторони, зобов'язана компенсувати їй завдану у зв'язку із вчиненням такого правочину моральну шкоду.  
1015. Стаття 222 Правові наслідки правочину, який вчинено у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною      Стаття 222 Правові наслідки правочину, який вчинено у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною  
1016. 1. Правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною, визнається судом недійсним.      1. Правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною, визнається судом недійсним.  
1017. 2. Довіритель має право вимагати від свого представника та іншої сторони солідарного відшкодування збитків та компенсації моральної шкоди, які завдані йому у зв'язку із вчиненням такого правочину.      2. Довіритель має право вимагати від свого представника та іншої сторони солідарного відшкодування збитків та компенсації моральної шкоди, які завдані йому у зв'язку із вчиненням такого правочину.  
1018. Стаття 223 Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом збігу тяжких обставин      Стаття 223 Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом збігу тяжких обставин  
1019. Правочин, який вчинено особою через збіг тяжких для нього обставин і на вкрай невигідних умовах, визнається судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.   -185- Сирота М.Д. (в.о. № 200)
 В статті 223 слово "нього" замінити словом "неї".  		Враховано   Правочин, який вчинено особою через збіг тяжких для неї обставин і на вкрай невигідних умовах, визнається судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.  
1020. Стаття 224 Правові наслідки фіктивного правочину      Стаття 224 Правові наслідки фіктивного правочину  
1021. 1. Фіктивним є правочин, який вчинено однією стороною або усіма сторонами без наміру настання правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.      1. Фіктивним є правочин, який вчинено однією стороною або усіма сторонами без наміру настання правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.  
1022. 2. Фіктивний правочин є недійсним.      2. Фіктивний правочин є недійсним.  
1023. Стаття 225 Правові наслідки удаваного правочину      Стаття 225 Правові наслідки удаваного правочину  
1024. 1. Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.      1. Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.  
1025. 2. Удаваний правочин є недійсним. Відносини сторін у цьому разі регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.      2. Удаваний правочин є недійсним. Відносини сторін у цьому разі регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.  
1026. Стаття 226 Момент недійсності правочину      Стаття 226 Момент недійсності правочину  
1027. 1. Правочин вважається недійсним з моменту його вчинення.      1. Правочин вважається недійсним з моменту його вчинення.  
1028. 2. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.      2. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.  
1029. Глава 16 Представництво      Глава 16 Представництво  
1030. Стаття 227 Поняття та підстави представництва      Стаття 227 Поняття та підстави представництва  
1031. 1. Представництвом є правовідношення, у якому одна сторона (представник) зобов'язана за повноваженнями вчинити правочин від імені іншої сторони, яку вона представляє.      1. Представництвом є правовідношення, у якому одна сторона (представник) зобов'язана за повноваженнями вчинити правочин від імені іншої сторони, яку вона представляє.  
1032. 2. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.      2. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.  
1033. 3. Представництво може ґрунтуватися на законі, договорі, акті органу юридичної особи або адміністративному акті.   -186- Сирота М.Д. (в.о. № 200)
 Пункт 3 статті 227 викласти в такій редакції: "3. Представництво виникає на підставі закону, договору, акті органу юридичної особи та з інших законних підстав."  		Враховано   3. Представництво виникає на підставі закону, договору, акті органу юридичної особи та з інших законних підстав.  
1034. Стаття 228 Правочини, які можуть вчинятися представником      Стаття 228 Правочини, які можуть вчинятися представником  
1035. 1. Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.      1. Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.  
1036. 2. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє.      2. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє.  
1037. 3. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, ні щодо себе особисто, ні щодо іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва.      3. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, ні щодо себе особисто, ні щодо іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва.  
1038. Стаття 229 Правові наслідки вчинення правочину представником      Стаття 229 Правові наслідки вчинення правочину представником  
1039. Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.      Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.  
1040. Стаття 230 Передоручення      Стаття 230 Передоручення  
1041. 1. Представник зобов'язаний вчиняти правочин особисто. Він може перекласти свої повноваження повністю або частково на іншу особу, якщо це передбачено законом чи договором між особою, яку представляють, і представником або ж якщо представник був примушений до цього обставинами для охорони інтересів особи, яку представляє.      1. Представник зобов'язаний вчиняти правочин особисто. Він може перекласти свої повноваження повністю або частково на іншу особу, якщо це передбачено законом чи договором між особою, яку представляють, і представником або ж якщо представник був примушений до цього обставинами для охорони інтересів особи, яку представляє.  
1042. 2. Представник, який переклав свої повноваження на іншу особу, повинен сповістити про це особу, яку представляють, та надати їй необхідні відомості про особу, якій передані повноваження (замісника). Невиконання цього обов'язку накладає на особу, яка передала повноваження, відповідальність за дії замісника як за власні.      2. Представник, який переклав свої повноваження на іншу особу, повинен сповістити про це особу, яку представляють, та надати їй необхідні відомості про особу, якій передані повноваження (замісника). Невиконання цього обов'язку накладає на особу, яка передала повноваження, відповідальність за дії замісника як за власні.  
1043. 3. Правочин, вчинений замісником, створює, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки безпосередньо для особи, яку представляють.      3. Правочин, вчинений замісником, створює, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки безпосередньо для особи, яку представляють.  
1044. Стаття 231 Вчинення правочинів з перевищенням повноважень      Стаття 231 Вчинення правочинів з перевищенням повноважень  
1045. 1. Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки для особи, яку представляють, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин визнається схваленим також у тому разі, якщо особа, яку представляють, учинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.      1. Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки для особи, яку представляють, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин визнається схваленим також у тому разі, якщо особа, яку представляють, учинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.  
1046. 2. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє для цієї особи цивільні права та обов'язки щодо даного правочину з моменту його вчинення.      2. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє для цієї особи цивільні права та обов'язки щодо даного правочину з моменту його вчинення.  
1047. Стаття 232 Комерційне представництво      Стаття 232 Комерційне представництво  
1048. 1. Комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником від імені підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності.      1. Комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником від імені підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності.  
1049. 2. Одночасне комерційне представництво різних сторін правочину допускається за згодою цих сторін і в інших випадках, передбачених законом.      2. Одночасне комерційне представництво різних сторін правочину допускається за згодою цих сторін і в інших випадках, передбачених законом.  
1050. 3. Повноваження комерційного представника може бути підтверджене письмовою угодою між ним та особою, яку представляють, або довіреністю.      3. Повноваження комерційного представника може бути підтверджене письмовою угодою між ним та особою, яку представляють, або довіреністю.  
1051. 4. Особливості комерційного представництва в окремих сферах підприємницької діяльності встановлюються законом та іншими правовими актами.      4. Особливості комерційного представництва в окремих сферах підприємницької діяльності встановлюються законом та іншими правовими актами.  
1052. Стаття 233 Представництво за довіреністю      Стаття 233 Представництво за довіреністю  
1053. 1. Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.      1. Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.  
1054. 2. Довіреністю визнається окреме письмове уповноваження, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надане особою, яку представляють, безпосередньо відповідній третій особі.      2. Довіреністю визнається окреме письмове уповноваження, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надане особою, яку представляють, безпосередньо відповідній третій особі.  
1055. Стаття 234 Форма довіреності      Стаття 234 Форма довіреності  
1056. 1. Форма довіреності має відповідати тій формі, в якій вчиняється правочин.      1. Форма довіреності має відповідати тій формі, в якій вчиняється правочин.  
1057. 2. Довіреність, що видається у порядку передоручення, має бути нотаріально посвідчена, крім випадків, передбачених у п. 4 цієї статті.      2. Довіреність, що видається у порядку передоручення, має бути нотаріально посвідчена, крім випадків, передбачених у п. 4 цієї статті.  
1058. 3. До нотаріально посвідчених довіреностей прирівнюються:      3. До нотаріально посвідчених довіреностей прирівнюються:  
1059. 1) довіреності військовослужбовців та інших осіб, що перебувають на лікуванні у госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних закладах, посвідчені начальником такого закладу, його заступником з медичної частини, старшим або черговим лікарем;      1) довіреності військовослужбовців та інших осіб, що перебувають на лікуванні у госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних закладах, посвідчені начальником такого закладу, його заступником з медичної частини, старшим або черговим лікарем;  
1060. 2) довіреності військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ і військово-навчальних закладів, де немає нотаріусів чи органів, що вчиняють нотаріальні дії, також довіреності робітників і службовців, членів їхніх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з'єднань, установ і закладів;      2) довіреності військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ і військово-навчальних закладів, де немає нотаріусів чи органів, що вчиняють нотаріальні дії, також довіреності робітників і службовців, членів їхніх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з'єднань, установ і закладів;  
1061. 3) довіреності осіб, що перебувають у місцях позбавлення волі, посвідчені начальниками місць позбавлення волі.      3) довіреності осіб, що перебувають у місцях позбавлення волі, посвідчені начальниками місць позбавлення волі.  
1062. 4. Довіреність на одержання заробітної плати й інших платежів, пов'язаних з трудовими відносинами, на одержання винагороди авторів і винахідників, пенсій, допомог і стипендій, вкладів осіб у банках і на одержання кореспонденції, в тому числі грошової і посилкової, може бути посвідчена також організацією, в якій довіритель працює або навчається, житлово-експлуатаційною організацією за місцем його проживання та адміністрацією стаціонарного лікувального закладу, в якому він перебуває на лікуванні.      4. Довіреність на одержання заробітної плати й інших платежів, пов'язаних з трудовими відносинами, на одержання винагороди авторів і винахідників, пенсій, допомог і стипендій, вкладів осіб у банках і на одержання кореспонденції, в тому числі грошової і посилкової, може бути посвідчена також організацією, в якій довіритель працює або навчається, житлово-експлуатаційною організацією за місцем його проживання та адміністрацією стаціонарного лікувального закладу, в якому він перебуває на лікуванні.  
1063. Стаття 235 Довіреність юридичної особи      Стаття 235 Довіреність юридичної особи  
1064. Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, управоможеною на це її установчими документами, з прикладенням печатки цієї юридичної особи.      Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, управоможеною на це її установчими документами, з прикладенням печатки цієї юридичної особи.  
1065. Стаття 236 Строк довіреності      Стаття 236 Строк довіреності  
1066. 1. Строк дії довіреності зазначається у довіреності. Якщо строк її дії не зазначений, довіреність зберігає чинність до її припинення.      1. Строк дії довіреності зазначається у довіреності. Якщо строк її дії не зазначений, довіреність зберігає чинність до її припинення.  
1067. 2. Строк дії довіреності, виданої в порядку передоручення, не може перевищувати строку дії основної довіреності, на підставі якої вона видана.      2. Строк дії довіреності, виданої в порядку передоручення, не може перевищувати строку дії основної довіреності, на підставі якої вона видана.  
1068. 3. Довіреність, у якій не зазначена дата її вчинення, є нікчемною.      3. Довіреність, у якій не зазначена дата її вчинення, є нікчемною.  
1069. Стаття 237 Припинення представництва за довіреністю      Стаття 237 Припинення представництва за довіреністю  
1070. 1. Представництво за довіреністю припиняється у разі:      1. Представництво за довіреністю припиняється у разі:  
1071. 1) закінчення строку довіреності;      1) закінчення строку довіреності;  
1072. 2) скасування довіреності особою, що її видала;      2) скасування довіреності особою, що її видала;  
1073. 3) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю;      3) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю;  
1074. 4) ліквідації юридичної особи, від імені якої видана довіреність;      4) ліквідації юридичної особи, від імені якої видана довіреність;  
1075. 5) ліквідації юридичної особи, якій видана довіреність;      5) ліквідації юридичної особи, якій видана довіреність;  
1076. 6) смерті особи, яка видала довіреність, визнання особи недієздатною, обмеженою у дієздатності або безвісно відсутньою. У разі смерті особи, яка видала довіреність, представник зберігає свої повноваження за довіреністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може призвести до збитків;      6) смерті особи, яка видала довіреність, визнання особи недієздатною, обмеженою у дієздатності або безвісно відсутньою. У разі смерті особи, яка видала довіреність, представник зберігає свої повноваження за довіреністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може призвести до збитків;  
1077. 7) смерті особи, якій видана довіреність, визнання особи недієздатною, обмеженою у дієздатності або безвісно відсутньою.      7) смерті особи, якій видана довіреність, визнання особи недієздатною, обмеженою у дієздатності або безвісно відсутньою.  
1078. 2. З припиненням представництва за довіреністю втрачає чинність передоручення.      2. З припиненням представництва за довіреністю втрачає чинність передоручення.  
1079. 3. З припиненням представництва за довіреністю представник або його правонаступники повинні негайно повернути довіреність.      3. З припиненням представництва за довіреністю представник або його правонаступники повинні негайно повернути довіреність.  
1080. Стаття 238 Скасування довіреності      Стаття 238 Скасування довіреності  
1081. 1. Особа, що видала довіреність, може у будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Угода про відмову від цього права є нікчемною.      1. Особа, що видала довіреність, може у будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Угода про відмову від цього права є нікчемною.  
1082. 2. Особа, що видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно сповістити про скасування представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими видана довіреність.      2. Особа, що видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно сповістити про скасування представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими видана довіреність.  
1083. 3. Права та обов'язки, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або повинен був довідатися про її припинення, зберігають чинність для особи, що видала довіреність, і її правонаступників щодо третіх осіб. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або повинна була знати, що дія довіреності припинилася.      3. Права та обов'язки, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або повинен був довідатися про її припинення, зберігають чинність для особи, що видала довіреність, і її правонаступників щодо третіх осіб. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або повинна була знати, що дія довіреності припинилася.  
1084. 4. Законом можуть бути передбачені випадки, коли дозволяється видавати безвідкличні довіреності на певний час.      4. Законом можуть бути передбачені випадки, коли дозволяється видавати безвідкличні довіреності на певний час.  
1085. Стаття 239 Відмова представника від вчинення дій, які були визначені довіреністю      Стаття 239 Відмова представника від вчинення дій, які були визначені довіреністю  
1086. 1. Представник має право відмовитися від вчинення дій, які були визначені довіреністю.      1. Представник має право відмовитися від вчинення дій, які були визначені довіреністю.  
1087. 2. Представник зобов'язаний негайно повідомити особу, яку він представляє, про відмову від вчинення дій, які були визначені довіреністю.      2. Представник зобов'язаний негайно повідомити особу, яку він представляє, про відмову від вчинення дій, які були визначені довіреністю.  
1088. 3. Представник не може відмовитися від вчинення дій, які були визначені довіреністю, якщо ці дії були невідкладними, такими, що спрямовані на запобігання завданню збитків особі, яку він представляє, або іншим особам.      3. Представник не може відмовитися від вчинення дій, які були визначені довіреністю, якщо ці дії були невідкладними, такими, що спрямовані на запобігання завданню збитків особі, яку він представляє, або іншим особам.  
1089. 4. Представник відповідає перед особою, яка видала довіреність, за завдані їй збитки у разі недодержання ним вимог, передбачених у пп. 2, 3 цієї статті.      4. Представник відповідає перед особою, яка видала довіреність, за завдані їй збитки у разі недодержання ним вимог, передбачених у пп. 2, 3 цієї статті.  
1090. Розділ V Строки та терміни. Позовна давність      Розділ V Строки та терміни. Позовна давність  
1091. Глава 17 Визначення та обчислення строків      Глава 17 Визначення та обчислення строків  
1092. Стаття 240 Поняття строку та терміну      Стаття 240 Поняття строку та терміну  
1093. 1. Строком визнається період у часі, зі спливом якого пов'язана певна дія чи подія, яка має юридичне значення.      1. Строком визнається період у часі, зі спливом якого пов'язана певна дія чи подія, яка має юридичне значення.  
1094. 2. Терміном визнається момент у часі, із настанням якого пов'язана певна дія чи подія, яка має юридичне значення.      2. Терміном визнається момент у часі, із настанням якого пов'язана певна дія чи подія, яка має юридичне значення.  
1095. Стаття 241 Визначення строку та терміну       
1096. Установлений законом, іншими правовими актами, правочином або такий, що встановлюється судом, строк визначається періодом, що обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями чи годинами. Початок строку чи його закінчення може визначатися також вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Установлений законом, іншими правовими актами, правочином або такий, що призначається судом, термін визначається календарною датою або ж вказівкою на подію, яка має неминуче настати.   -187- Сирота М.Д. (в.о. № 200)
 Викласти статтю 241 в новій редакції: Стаття 241 Визначення строку і терміну 1. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями чи годинами. Початок строку чи його закінчення можуть визначатись вказівкою на календарну дату або подію, яка має неминуче настати. 2. Термін, установлений законом, іншими правовими актами, правочином або судом, визначається календарною датою або ж вказівкою на подію, яка має неминуче настати."  		Враховано   Стаття 241 Визначення строку та терміну 1. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями чи годинами. Початок строку чи його закінчення можуть визначатись вказівкою на календарну дату або подію, яка має неминуче настати. 2. Термін, установлений законом, іншими правовими актами, правочином або судом, визначається календарною датою або ж вказівкою на подію, яка має неминуче настати."  
1097. Стаття 242 Початок строку      Стаття 242 Початок строку  
1098. Строк починається або наступного дня після календарної дати, або з настанням події, якими визначено його початок.      Строк починається або наступного дня після календарної дати, або з настанням події, якими визначено його початок.  
1099. Стаття 243 Закінчення строку      Стаття 243 Закінчення строку  
1100. 1. Строк, що обчислюється роками, спливає у відповідні місяць і число останнього року строку.      1. Строк, що обчислюється роками, спливає у відповідні місяць і число останнього року строку.  
1101. 2. До строку, визначеного півроком або кварталами року, застосовуються правила для строків, які обчислюються місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року.      2. До строку, визначеного півроком або кварталами року, застосовуються правила для строків, які обчислюються місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року.  
1102. 3. Строк, що обчислюється місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.      3. Строк, що обчислюється місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.  
1103. Строк, що визначається у півмісяця, розглядається як строк, який обчислюється днями, і вважається таким, що дорівнює п'ятнадцяти дням.      Строк, що визначається у півмісяця, розглядається як строк, який обчислюється днями, і вважається таким, що дорівнює п'ятнадцяти дням.  
1104. Якщо закінчення строку, що обчислюється місяцями, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, то строк спливає в останній день цього місяця.      Якщо закінчення строку, що обчислюється місяцями, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, то строк спливає в останній день цього місяця.  
1105. 4. Строк, що обчислюється тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку.      4. Строк, що обчислюється тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку.  
1106. Стаття 244 Закінчення строку в неробочий день      Стаття 244 Закінчення строку в неробочий день  
1107. Якщо останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається найближчий наступний за ним робочий день.   -188- Сирота М.Д. (в.о. № 200)
 У статті 244 після слів "неробочий день" додати слова ", що офіційно визначений таким у місці подання заяви або вчинення певної дії" і викласти цю статтю в такій редакції: "Якщо останній день строку припадає на неділю або неробочий день, що офіційно визначений таким у місці подання заяви або вчинення певної дії, днем закінчення строку вважається найближчий за ним робочий день".  		Враховано   Якщо останній день строку припадає на неділю або неробочий день, що офіційно визначений таким у місці подання заяви або вчинення певної дії, днем закінчення строку вважається найближчий за ним робочий деньЯкщо останній день строку припадає на неділю або неробочий день, що офіційно визначений таким у місці подання заяви або вчинення певної дії, днем закінчення строку вважається найближчий за ним робочий день.  
1108. Стаття 245 Порядок вчинення дій в останній день строку      Стаття 245 Порядок вчинення дій в останній день строку  
1109. 1. Якщо строк встановлено для вчинення будь-якої дії, вона може бути виконана до нуля годин останнього дня строку. Проте якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.   -189- Сирота М.Д. (в.о. № 200)
 У статті 245 замість слів "до нуля годин" написати "до закінчення 24 години".  		Враховано   1. Якщо строк встановлено для вчинення будь-якої дії, вона може бути виконана до закінчення 24 години останнього дня строку. Проте якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.  
1110. 2. Письмові заяви та повідомлення, що їх здали до установи зв'язку до нуля годин останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.      2. Письмові заяви та повідомлення, що їх здали до установи зв'язку до закінчення 24 години останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.  
1111. Глава 18 Позовна давність      Глава 18 Позовна давність  
1112. Стаття 246 Поняття позовної давності      Стаття 246 Поняття позовної давності  
1113. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може захистити своє порушене право шляхом вчинення позову.      Позовна давність - це строк, у межах якого особа може захистити своє порушене право шляхом вчинення позову.  
1114. Стаття 247 Загальна позовна давність      Стаття 247 Загальна позовна давність  
1115. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.      Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.  
1116. Стаття 248 Спеціальна позовна давність      Стаття 248 Спеціальна позовна давність  
1117. 1. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність - скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.      1. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність - скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.  
1118. 2. Зокрема, позовна давність тривалістю у:      2. Зокрема, позовна давність тривалістю у:  
1119. 1) шість місяців - на вимогу про стягнення неустойки (штрафу, пені);      1) шість місяців - на вимогу про стягнення неустойки (штрафу, пені);  
1120. 2) один рік:      2) один рік:  
1121. - на вимогу про спростування поміщених у засобах масової інформації відомостей, що ганьблять честь, гідність, ділову репутацію, який обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи повинна була довідатися про ці відомості;      - на вимогу про спростування поміщених у засобах масової інформації відомостей, що ганьблять честь, гідність, ділову репутацію, який обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи повинна була довідатися про ці відомості;  
1122. - на вимогу у зв'язку з недоліками проданого товару (стаття 711 цього Кодексу);      - на вимогу у зв'язку з недоліками проданого товару (стаття 711 цього Кодексу);  
1123. - на вимогу про скасування договору дарування (стаття 780 цього Кодексу);      - на вимогу про скасування договору дарування (стаття 780 цього Кодексу);  
1124. - на вимоги про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачів за договором найму, а також на вимогу про відшкодування витрат на поліпшення цієї речі (п. 1 статті 829 цього Кодексу);      - на вимоги про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачів за договором найму, а також на вимогу про відшкодування витрат на поліпшення цієї речі (п. 1 статті 829 цього Кодексу);  
1125. - на вимоги щодо неналежної якості робіт, виконаних за договором підряду (стаття 918 цього Кодексу);      - на вимоги щодо неналежної якості робіт, виконаних за договором підряду (стаття 918 цього Кодексу);  
1126. - на вимоги, що виникають у зв'язку з перевезенням вантажу (стаття 982 цього Кодексу);      - на вимоги, що виникають у зв'язку з перевезенням вантажу (стаття 982 цього Кодексу);  
1127. - на вимоги про оскарження дій виконавця заповіту (п. 2 статті 1535 цього Кодексу);      - на вимоги про оскарження дій виконавця заповіту (п. 2 статті 1535 цього Кодексу);  
1128. 3) п'ять років - на вимогу про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, якщо він був вчинений під впливом насильства, погрози, обману;      3) п'ять років - на вимогу про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, якщо він був вчинений під впливом насильства, погрози, обману;  
1129. 4) десять років - на вимогу про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.      4) десять років - на вимогу про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.  
1130. Стаття 249 Недійсність угоди про скорочення позовної давності Не допускається скорочення позовної давності угодою сторін.   -190- Сирота М.Д. (в.о. № 200)
 Назву і текст статті 249 викласти в такій редакції: "Стаття 249 Зміна тривалості позовної давності "1. За взаємною згодою сторони можуть збільшувати позовну давність, встановлену законом. 2. Скорочення позовної давності за угодою сторін не допускається."  		Враховано   Стаття 249 Зміна тривалості позовної давності 1. За взаємною згодою сторони можуть збільшувати позовну давність, встановлену законом. 2. Скорочення позовної давності за угодою сторін не допускається.  
1131. Стаття 250 Обчислення позовної давності      Стаття 250 Обчислення позовної давності  
1132. 1. Порядок обчислення позовної давності визначається за загальними правилами обчислення строків, передбаченими статтями 242-245 цього Кодексу.      1. Порядок обчислення позовної давності визначається за загальними правилами обчислення строків, передбаченими статтями 242-245 цього Кодексу.  
1133. 2. Не допускається зміна порядку обчислення позовної давності угодою сторін.      2. Не допускається зміна порядку обчислення позовної давності угодою сторін.  
1134. Стаття 251 Застосування позовної давності      Стаття 251 Застосування позовної давності  
1135. 1. Вимога про захист порушеного права приймається до розгляду судом незалежно від спливу позовної давності.      1. Вимога про захист порушеного права приймається до розгляду судом незалежно від спливу позовної давності.  
1136. 2. Позовна давність застосовується судом тільки за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення.      2. Позовна давність застосовується судом тільки за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення.  
1137. 3. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.      3. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.  
1138. Стаття 252 Початок перебігу позовної давності      Стаття 252 Початок перебігу позовної давності  
1139. 1. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася чи повинна була довідатися про порушення свого права.      1. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася чи повинна була довідатися про порушення свого права.  
1140. 2. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.      2. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.  
1141. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом зажадання, перебіг позовної давності починається від моменту, коли у кредитора виникає право поставити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, обчислення позовної давності починається зі спливом зазначеного строку.      За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом зажадання, перебіг позовної давності починається від моменту, коли у кредитора виникає право поставити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, обчислення позовної давності починається зі спливом зазначеного строку.  
1142. 3. Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, вчиненого під впливом насильства, погрози або обману, починається від дня припинення насильства, погрози, обману або від дня, коли позивач довідався або повинен був довідатися про ці обставини.      3. Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, вчиненого під впливом насильства, погрози або обману, починається від дня припинення насильства, погрози, обману або від дня, коли позивач довідався або повинен був довідатися про ці обставини.  
1143. 4. Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.      4. Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.  
1144. 5. Винятки з правил, передбачених у пп. 1, 2 цієї статті, можуть бути встановлені цим Кодексом, законом або іншими правовими актами.      5. Винятки з правил, передбачених у пп. 1, 2 цієї статті, можуть бути встановлені цим Кодексом, законом або іншими правовими актами.  
1145. 6. У разі порушення права чи такого, що охороняється законом, інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття.      6. У разі порушення права чи такого, що охороняється законом, інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття.  
1146. 7. За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від моменту виконання основного зобов'язання.      7. За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від моменту виконання основного зобов'язання.  
1147. Стаття 253 Позовна давність при зміні осіб у зобов'язанні      Стаття 253 Позовна давність при зміні осіб у зобов'язанні  
1148. Зміна осіб у зобов'язанні не має наслідком зміни позовної давності та порядку її обчислення.      Зміна осіб у зобов'язанні не має наслідком зміни позовної давності та порядку її обчислення.  
1149. Стаття 254 Зупинення перебігу позовної давності      Стаття 254 Зупинення перебігу позовної давності  
1150. 1. Перебіг позовної давності зупиняється:      1. Перебіг позовної давності зупиняється:  
1151. 1) якщо вчиненню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за цих умов подія (непереборна сила);      1) якщо вчиненню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за цих умов подія (непереборна сила);  
1152. 2) за встановленим Кабінетом Міністрів України відстроченням виконання зобов'язання (мораторій);      2) за встановленим Кабінетом Міністрів України відстроченням виконання зобов'язання (мораторій);  
1153. 3) за зупиненням дії закону або іншого правового акта, який регулює відповідні відносини;      3) за зупиненням дії закону або іншого правового акта, який регулює відповідні відносини;  
1154. 4) якщо позивач або відповідач перебувають у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.      4) якщо позивач або відповідач перебувають у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.  
1155. 2. Перебіг позовної давності зупиняється за умови, що зазначені у цій статті обставини виникли чи продовжували існувати в останні шість місяців давності, а якщо ця давність дорівнює шести місяцям чи є меншою ніж шість місяців, - протягом давності.      2. Перебіг позовної давності зупиняється за умови, що зазначені у цій статті обставини виникли чи продовжували існувати в останні шість місяців давності, а якщо ця давність дорівнює шести місяцям чи є меншою ніж шість місяців, - протягом давності.  
1156. 3. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення давності, перебіг позовної давності продовжується. При цьому частина строку, що залишилася, подовжується до шести місяців, а якщо позовна давність була меншою ніж шість місяців, - до позовної давності.      3. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення давності, перебіг позовної давності продовжується. При цьому частина строку, що залишилася, подовжується до шести місяців, а якщо позовна давність була меншою ніж шість місяців, - до позовної давності.  
1157. Стаття 255 Переривання перебігу позовної давності      Стаття 255 Переривання перебігу позовної давності  
1158. 1. Перебіг позовної давності переривається вчиненням позову у встановленому порядку, а також вчиненням зобов'язаною особою дій, що свідчать про визнання боргу чи іншого зобов'язання.      1. Перебіг позовної давності переривається вчиненням позову у встановленому порядку, а також вчиненням зобов'язаною особою дій, що свідчать про визнання боргу чи іншого зобов'язання.  
1159. 2. Після переривання перебіг позовної давності починається заново, - час, що сплинув до переривання, до нового строку не зараховується.      2. Після переривання перебіг позовної давності починається заново, - час, що сплинув до переривання, до нового строку не зараховується.  
1160. Стаття 256 Перебіг позовної давності у разі залишення позову без розгляду      Стаття 256 Перебіг позовної давності у разі залишення позову без розгляду  
1161. 1. Залишення позову без розгляду не перериває перебігу позовної давності.      1. Залишення позову без розгляду не перериває перебігу позовної давності.  
1162. 2. Якщо судом залишений без розгляду позов, вчинений у кримінальній справі, то перебіг позовної давності, що почався до вчинення позову, зупиняється до набуття чинності вироком, яким позов було залишено без розгляду, а час, протягом якого давність була зупинена, не зараховується до тривалості позовної давності. При цьому, якщо частина строку, що залишилася, є меншою ніж шість місяців, вона подовжується до шести місяців.      2. Якщо судом залишений без розгляду позов, вчинений у кримінальній справі, то перебіг позовної давності, що почався до вчинення позову, зупиняється до набуття чинності вироком, яким позов було залишено без розгляду, а час, протягом якого давність була зупинена, не зараховується до тривалості позовної давності. При цьому, якщо частина строку, що залишилася, є меншою ніж шість місяців, вона подовжується до шести місяців.  
1163. Стаття 257 Застосування позовної давності щодо додаткових вимог      Стаття 257 Застосування позовної давності щодо додаткових вимог  
1164. Зі спливом позовної давності щодо головної вимоги вважається, що позовна давність спливла і щодо додаткової вимоги (стягнення неустойки, звернення стягнення на заставлене майно тощо).      Зі спливом позовної давності щодо головної вимоги вважається, що позовна давність спливла і щодо додаткової вимоги (стягнення неустойки, звернення стягнення на заставлене майно тощо).  
1165. Стаття 258 Вимоги, на які позовна давність не поширюється      Стаття 258 Вимоги, на які позовна давність не поширюється  
1166. 1. Позовна давність не поширюється:      1. Позовна давність не поширюється:  
1167. 1) на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав, - крім випадків, передбачених законодавчими актами;      1) на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав, - крім випадків, передбачених законодавчими актами;  
1168. 2) на вимоги вкладників до кредитних установ про видачу вкладів;      2) на вимоги вкладників до кредитних установ про видачу вкладів;  
1169. 3) на вимоги про відшкодування шкоди, завданої життю чи здоров'ю фізичної особи, - крім випадків, передбачених законом;      3) на вимоги про відшкодування шкоди, завданої життю чи здоров'ю фізичної особи, - крім випадків, передбачених законом;  
1170. 4) на вимоги власника або іншого володільця про усунення будь-яких порушень його права, хоча б ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння;   -191- Сирота М.Д. (в.о. № 200)
 У пункті 4 статті 258 дати посилання на пункт 1 статті 392.  		Враховано   4) на вимоги власника або іншого володільця про усунення будь-яких порушень його права, хоча б ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння (п 1. Статті 392);  
1171. 5) на вимогу власника або інших осіб про визнання недійсними актів державних органів або актів органів місцевого самоврядування, якими порушуються права зазначених осіб щодо володіння, користування та розпоряджання належним їм майном.      5) на вимогу власника або інших осіб про визнання недійсними актів державних органів або актів органів місцевого самоврядування, якими порушуються права зазначених осіб щодо володіння, користування та розпоряджання належним їм майном.  
1172. 2. Законодавчими актами можуть бути передбачені й інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.      2. Законодавчими актами можуть бути передбачені й інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.  
1173. Стаття 259 Наслідки спливу позовної давності      Стаття 259 Наслідки спливу позовної давності  
1174. 1. Особа, яка виконала зобов'язання після закінчення позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, хоча б у момент виконання вона не знала про її закінчення.      1. Особа, яка виконала зобов'язання після закінчення позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, хоча б у момент виконання вона не знала про її закінчення.  
1175. 2. Якщо суд визнає поважними причини прогаяння позовної давності, порушене право підлягає захисту.      2. Якщо суд визнає поважними причини прогаяння позовної давності, порушене право підлягає захисту.  
1176. 3. Законом може бути встановлено, що сплив позовної давності погашає не тільки можливість захисту по суті порушеного права, а й саме це право.      3. Законом може бути встановлено, що сплив позовної давності погашає не тільки можливість захисту по суті порушеного права, а й саме це право.  
1177. КНИГА ДРУГА ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА ФІЗИЧНИХ ОСІБ      КНИГА ДРУГА ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА ФІЗИЧНИХ ОСІБ  
1178. Глава 19 Загальні положення про особисті немайнові права фізичних осіб      Глава 19 Загальні положення про особисті немайнові права фізичних осіб  
1179. Стаття 260 Поняття особистого немайнового права      Стаття 260 Поняття особистого немайнового права  
1180. 1. Особисті немайнові права фізичних осіб не мають економічного змісту.      1. Особисті немайнові права фізичних осіб не мають економічного змісту.  
1181. 2. Особисті немайнові права належать фізичним особам від народження або за законом.   -192- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 Пункт 2 статті 260 доповнити словом "усім" і дати у такій редакції: "Особисті немайнові права належать усім фізичним особам...".  		Враховано   2. Особисті немайнові права належать усім фізичним особам від народження або за законом.  
1182. 3. Особисті немайнові права тісно пов'язані з особою. Фізична особа не може бути позбавлена своїх особистих немайнових прав.   -193- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 Друге речення пункту 3 статті 260 викласти у новій редакції: "Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав."  		Враховано   3. Особисті немайнові права тісно пов'язані з особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав  
1183. 4. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.      4. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.  
1184. Стаття 261 Види особистих немайнових прав      Стаття 261 Види особистих немайнових прав  
1185. 1. Відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вибір місця проживання та на вільне пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.      1. Відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вибір місця проживання та на вільне пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.  
1186. 2. Цим Кодексом передбачаються й інші особисті немайнові права фізичної особи.      2. Цим Кодексом передбачаються й інші особисті немайнові права фізичної особи.  
1187. 3. Перелік особистих немайнових прав, які закріплені Конституцією та цим Кодексом, не є вичерпним.      3. Перелік особистих немайнових прав, які закріплені Конституцією та цим Кодексом, не є вичерпним.  
1188. Стаття 262 Зміст особистого немайнового права      Стаття 262 Зміст особистого немайнового права  
1189. Зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи на власний розсуд, без втручання інших осіб, визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя.      Зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи на власний розсуд, без втручання інших осіб, визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя.  
1190. Стаття 263 Рівність особистих немайнових прав фізичних осіб      Стаття 263 Рівність особистих немайнових прав фізичних осіб  
1191. 1. Кожна фізична особа має рівні особисті немайнові права - незалежно від віку, дієздатності та інших обставин.      1. Кожна фізична особа має рівні особисті немайнові права - незалежно від віку, дієздатності та інших обставин.  
1192. 2. Забороняються будь-які обмеження особистих немайнових прав фізичних осіб, крім тих, які прямо передбачені цим Кодексом та іншими законами.      2. Забороняються будь-які обмеження особистих немайнових прав фізичних осіб, крім тих, які прямо передбачені цим Кодексом та іншими законами.  
1193. Стаття 264 Здійснення особистих немайнових прав      Стаття 264 Здійснення особистих немайнових прав  
1194. 1. Особисті немайнові права фізичні особи здійснюють самостійно.   -194- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 Пункт1 статті 264 доповнити реченням: "В інтересах малолітніх і неповнолітніх дітей, а також повнолітніх осіб, які за віком, чи за станом здоров я не можуть самостійно здійснювати свої особисті права, їх здійснюють батьки, усиновлювач, опікуни, піклуввальники."  		Враховано   1. Особисті немайнові права фізичні особи здійснюють самостійно. В інтересах малолітніх і неповнолітніх дітей, а також повнолітніх осіб, які за віком,чи за станом здоров я не можуть самостійно здійснювати свої особисті права, їх здійснюють батьки, усиновлювач, опікуни, піклуввальники.  
1195. 2. При здійсненні особистих немайнових прав фізична особа може діяти лише у межах наданої їй свободи поведінки.      2. При здійсненні особистих немайнових прав фізична особа може діяти лише у межах наданої їй свободи поведінки.  
1196. Стаття 265 Забезпечення здійснення особистих немайнових прав      Стаття 265 Забезпечення здійснення особистих немайнових прав  
1197. 1. Дії органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, інших організацій, службових і посадових осіб, що ними порушуються особисті немайнові права, є неправомірними.      1. Дії органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, інших організацій, службових і посадових осіб, що ними порушуються особисті немайнові права, є неправомірними.  
1198. 2. Організації, їх працівники, окремі фізичні особи, які, виконуючи свої професійні обов'язки, мають стосунок до сфери особистих немайнових прав, зобов'язані утримуватися від дій, якими ці права можуть бути порушені.      2. Організації, їх працівники, окремі фізичні особи, які, виконуючи свої професійні обов'язки, мають стосунок до сфери особистих немайнових прав, зобов'язані утримуватися від дій, якими ці права можуть бути порушені.  
1199. 3. Особа, позбавлена можливості здійснювати свої особисті немайнові права, а також особа, особисте немайнове право якої порушене іншим чином, має право на захист.      3. Особа, позбавлена можливості здійснювати свої особисті немайнові права, а також особа, особисте немайнове право якої порушене іншим чином, має право на захист.  
1200. Стаття 266 Обмеження у здійсненні особистих немайнових прав      Стаття 266 Обмеження у здійсненні особистих немайнових прав  
1201. 1. Обмеження у здійсненні особистих немайнових прав, передбачене Конституцією України, можливе лише у випадках, визначених нею.   -195- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 В статті 266 замінити слово "передбачене" на "передбачених".  		Враховано   1. Обмеження у здійсненні особистих немайнових прав, передбачених Конституцією України, можливе лише у випадках, визначених нею.  
1202. 2. Обмеження у здійсненні особистих немайнових прав, передбачене цим Кодексом та законами України, можливе лише у випадках, визначених ними.      2. Обмеження у здійсненні особистих немайнових прав, передбачених цим Кодексом та законами України, можливе лише у випадках, визначених ними.  
1203. Стаття 267 Захист особистих немайнових прав      Стаття 267 Захист особистих немайнових прав  
1204. 1. Захист особистих немайнових прав здійснюється способами, передбаченими у статтях 15, 16 цього Кодексу.      1. Захист особистих немайнових прав здійснюється способами, передбаченими у статтях 15, 16 цього Кодексу.  
1205. 2. Захист особистих немайнових прав може здійснюватися й іншими способами - відповідно до змісту цих прав, способу їх порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.      2. Захист особистих немайнових прав може здійснюватися й іншими способами - відповідно до змісту цих прав, способу їх порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.  
1206. Стаття 268 Поновлення порушеного особистого немайнового права      Стаття 268 Поновлення порушеного особистого немайнового права  
1207. 1. Фізична особа, юридична особа, якими порушено особисте немайнове право, зобов'язані вчинити необхідні дії для його негайного поновлення.      1. Фізична особа, юридична особа, якими порушено особисте немайнове право, зобов'язані вчинити необхідні дії для його негайного поновлення.  
1208. 2. Якщо особа не вчиняє необхідних дій для негайного поновлення порушеного нею права, суд може примусити її до їх вчинення, оголосити їй громадську догану і стягнути завдані нею збитки та компенсувати моральну шкоду.   -196- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 Із пункту 2 статті 268 виключити слово "громадську".  		Враховано   2. Якщо особа не вчиняє необхідних дій для негайного поновлення порушеного нею права, суд може примусити її до їх вчинення, оголосити їй догану і стягнути завдані нею збитки та компенсувати моральну шкоду.  
1209. Стаття 269 Спростування неправдивої інформації      Стаття 269 Спростування неправдивої інформації  
1210. 1. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї неправдивої інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.      1. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї неправдивої інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.  
1211. 2. Право на відповідь, а також на спростування інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім'ї та родичам.      2. Право на відповідь, а також на спростування інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім'ї та родичам.  
1212. 3. Негативна інформація, поширена про особу, вважається неправдивою, якщо той, хто її поширив, не доведе протилежного.      3. Негативна інформація, поширена про особу, вважається неправдивою, якщо той, хто її поширив, не доведе протилежного.  
1213. 4. Спростування здійснюється особою, яка поширила інформацію.      4. Спростування здійснюється особою, яка поширила інформацію.  
1214. Поширювачем інформації, яку подає службова особа при виконанні своїх службових обов'язків, вважається організація, у якій вона працює.      Поширювачем інформації, яку подає службова особа при виконанні своїх службових обов'язків, вважається організація, у якій вона працює.  
1215. Якщо особа, яка поширила інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може подати в суд заяву про встановлення факту неправдивості цієї інформації та її спростування.      Якщо особа, яка поширила інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може подати в суд заяву про встановлення факту неправдивості цієї інформації та її спростування.  
1216. 5. Якщо неправдива інформація міститься у документі, який видала юридична особа, цей документ має бути відкликаний.      5. Якщо неправдива інформація міститься у документі, який видала юридична особа, цей документ має бути відкликаний.  
1217. 6. Особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих та інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування у тому самому засобі масової інформації.      6. Особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих та інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування у тому самому засобі масової інформації.  
1218. Якщо відповідь та спростування у тому самому друкованому засобі є неможливими, така відповідь та спростування мають бути опубліковані в іншому друкованому засобі, за рахунок особи, яка поширила неправдиву інформацію.   -197- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 Частину другу пункту 6 статті 269 викласти в новій редакції: "Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв'язку з його ліквідацією, така відповідь..."  		Враховано   Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв'язку з його ліквідацією, така відповідь та спростування мають бути опубліковані в іншому друкованому засобі, за рахунок особи, яка поширила неправдиву інформацію.  
1219. Спростування здійснюється незалежно від вини особи, яка поширила інформацію.      Спростування здійснюється незалежно від вини особи, яка поширила інформацію.  
1220. 7. Спростування здійснюється у такий самий спосіб, у який була поширена неправдива інформація.      7. Спростування здійснюється у такий самий спосіб, у який була поширена неправдива інформація.  
1221. 8. Якщо протягом одного місяця від дня звернення з вимогою про спростування таке спростування не буде зроблене, особа, право якої порушено, може звернутися в суд.   -198- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 Пункт 8 статті269 виключити.  		Враховано   Пункт 8 статті269 виключено.  
1222. Позовна давність у цьому випадку починається від дня спливу місячного строку для спростування.       
1223. Стаття 270 Заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права      Стаття 270 Заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права  
1224. 1. Якщо особисте немайнове право фізичної особи порушується у газеті, книзі, кінофільмі, телепередачі тощо, які готуються до випуску у світ, суд може заборонити такий випуск у світ до усунення порушення права.      1. Якщо особисте немайнове право фізичної особи порушується у газеті, книзі, кінофільмі, телепередачі тощо, які готуються до випуску у світ, суд може заборонити такий випуск у світ до усунення порушення права.  
1225. 2. Якщо особисте немайнове право фізичної особи порушене у газеті, книзі, кінофільмі, телепередачі тощо, які випущені у світ, суд може заборонити або припинити їх розповсюдження до усунення такого порушення, а якщо усунення порушення неможливе, - вилучити тираж газети, книги, кінофільму, телезапис тощо та знищити його.      2. Якщо особисте немайнове право фізичної особи порушене у газеті, книзі, кінофільмі, телепередачі тощо, які випущені у світ, суд може заборонити або припинити їх розповсюдження до усунення такого порушення, а якщо усунення порушення неможливе, - вилучити тираж газети, книги, кінофільму, телезапис тощо та знищити його.  
1226. Стаття 271 Правові наслідки невиконання рішення суду про захист особистого немайнового права      Стаття 271 Правові наслідки невиконання рішення суду про захист особистого немайнового права  
1227. 1. Якщо особа, яку суд зобов'язав вчинити відповідні дії для усунення порушення особистого немайнового права, ухиляється від виконання судового рішення, вона може бути оштрафована відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.      1. Якщо особа, яку суд зобов'язав вчинити відповідні дії для усунення порушення особистого немайнового права, ухиляється від виконання судового рішення, вона може бути оштрафована відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.  
1228. 2. Сплата штрафу не звільняє особу від обов'язку виконати рішення суду.      2. Сплата штрафу не звільняє особу від обов'язку виконати рішення суду.  
1229. Стаття 272 Право фізичної особи, особисті немайнові права якої порушено, на відшкодування завданих їй збитків та компенсацію моральної шкоди      Стаття 272 Право фізичної особи, особисті немайнові права якої порушено, на відшкодування завданих їй збитків та компенсацію моральної шкоди  
1230. 1. Якщо особі внаслідок порушення особистого немайнового права завдано майнової шкоди, вона підлягає відшкодуванню у всіх випадках.      1. Якщо особі внаслідок порушення особистого немайнового права завдано майнової шкоди, вона підлягає відшкодуванню у всіх випадках.  
1231. 2. Якщо особі внаслідок порушення особистого немайнового права завдано моральної шкоди, вона підлягає компенсації.   -199- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 Пункт 2 статті 272 доповнити в кінці словами "у всіх випадках".  		Враховано   2. Якщо особі внаслідок порушення особистого немайнового права завдано моральної шкоди, вона підлягає компенсації у всіх випадках.  
1232. Глава 20 Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи      Глава 20 Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи  
1233. Стаття 273 Право на життя      Стаття 273 Право на життя  
1234. 1. Кожна людина має невід'ємне право на життя.      1. Кожна людина має невід'ємне право на життя.  
1235. 2. Особа не може бути свавільно позбавлена життя.      2. Особа не може бути свавільно позбавлена життя.  
1236. Особа має право захищати своє життя.      Особа має право захищати своє життя.  
1237. 3. Медико-біологічні та інші дослідження і експерименти, що є небезпечними для життя, можуть провадитися лише щодо повнолітньої особи і за її згодою.      3. Медико-біологічні та інші дослідження і експерименти, що є небезпечними для життя, можуть провадитися лише щодо повнолітньої особи і за її згодою.  
1238. 4. Забороняється задоволення прохання особи про припинення її життя.      4. Забороняється задоволення прохання особи про припинення її життя.  
1239. 5. Стерилізація може відбутися лише за бажанням повнолітньої особи.      5. Стерилізація може відбутися лише за бажанням повнолітньої особи.  
1240. Стерилізація недієздатної особи за наявності медико-соціальних показань може бути проведена за згодою опікуна з попереднім повідомленням прокурора.      Стерилізація недієздатної особи за наявності медико-соціальних показань може бути проведена за згодою опікуна з попереднім повідомленням прокурора.  
1241. 6. Захищається право на життя зачатої дитини.   -200- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 Викласти пункт 6 статті273 в новій редакції: "6.Штучне переривання вагітності, якщо вона не перевищує 12 тижнів, може здійснюватись за бажанням жінки, з дотриманням умов, визначених законом. У виключних випадках, визначених законом, штучне переривання вагітності може бути проведене без згоди жінки. Перелік обставин, що дають право на переривання вагітності після 12 тижнів вагітності за медичними та спеціальними показаннями, визначається законом."  		Враховано   6.Штучне переривання вагітності, якщо вона не перевищує 12 тижнів, може здійснюватись за бажанням жінки, з дотриманням умов, визначених законом. У виключних випадках, визначених законом, штучне переривання вагітності може бути проведене без згоди жінки.  
1242. Штучне переривання вагітності можливе лише з додержанням умов та в порядку, що передбачені законом.      Перелік обставин, що дають право на переривання вагітності після 12 тижнів вагітності за медичними та спеціальними показаннями, визначається законом.  
1243. 7. Повнолітня жінка має право за медичними показаннями на штучне запліднення та імплантацію зародка.      7. Повнолітня жінка має право за медичними показаннями на штучне запліднення та імплантацію зародка.  
1244. 8. Фізична особа має право відмовитися від виконання роботи, пов'язаної з ризиком для її життя.      8. Фізична особа має право відмовитися від виконання роботи, пов'язаної з ризиком для її життя.  
1245. Стаття 274 Право на охорону здоров'я      Стаття 274 Право на охорону здоров'я  
1246. 1. Кожна фізична особа має право на охорону здоров'я.      1. Кожна фізична особа має право на охорону здоров'я.  
1247. Здоров'я є станом повного фізичного, духовного і соціального благополуччя і не пов'язується лише з відсутністю хвороб та фізичних вад.      Здоров'я є станом повного фізичного, духовного і соціального благополуччя і не пов'язується лише з відсутністю хвороб та фізичних вад.  
1248. 2. Здоров'я забезпечується власним відповідальним ставленням особи до нього, а також системною діяльністю державних та інших організацій, що передбачені Конституцією України, цим Кодексом та іншими законами.      2. Здоров'я забезпечується власним відповідальним ставленням особи до нього, а також системною діяльністю державних та інших організацій, що передбачені Конституцією України, цим Кодексом та іншими законами.  
1249. Стаття 275 Право на усунення небезпеки, яка загрожує життю та здоров'ю      Стаття 275 Право на усунення небезпеки, яка загрожує життю та здоров'ю  
1250. Фізична особа має право вимагати усунення небезпеки, яка загрожує життю та здоров'ю, що створена внаслідок господарської та іншої діяльності.      Фізична особа має право вимагати усунення небезпеки, яка загрожує життю та здоров'ю, що створена внаслідок господарської та іншої діяльності.  
1251. Стаття 276 Право на надання медичної допомоги      Стаття 276 Право на надання медичної допомоги  
1252. 1. Фізична особа має право на надання їй медичної допомоги - незалежно від віку та інших обставин.   -201- Черненко В.Г. (в.о. № 48)
 В пункті 1 статті 276 слово "Фізична" замінити словом "Кожна", слова "- незалежно від віку та інших обставин" вилучити.  		Враховано   1. Кожна особа має право на надання їй медичної допомоги.  
1253. 2. Особа, яка звернулася за наданням медичної допомоги, має право на вибір лікаря та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій.      2. Особа, яка звернулася за наданням медичної допомоги, має право на вибір лікаря та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій.  
1254. 3. Надання медичної допомоги особі, яка досягла 14-річного віку, провадиться за її бажанням.   -202- Черненко В.Г. (в.о. № 48)
 В пунктах 3 та 5 статті 276 слово "бажанням" замінити словом "згодою"  		Враховано   3. Надання медичної допомоги особі, яка досягла 14-річного віку, провадиться за її згодою.  
1255. Медична допомога надається особі, яка досягла 14-річного віку, проти її волі, якщо вона внаслідок хвороби або каліцтва перебуває у стані, який є небезпечним для життя, і не може повною мірою оцінити того, що відбувається з нею.      Медична допомога надається особі, яка досягла 14-річного віку, проти її волі, якщо вона внаслідок хвороби або каліцтва перебуває у стані, який є небезпечним для життя, і не може повною мірою оцінити того, що відбувається з нею.  
1256. 4. Повнолітня особа, яка розуміє значення своїх дій і може керувати ними, має право відмовитися від лікування або від його продовження.   -203- Шевчук С.В. (в.о. № 23)
 В пункті 4 статті 276 слово "розуміє" замінити словом "усвідомлює"  		Враховано редакційно   4. Повнолітня особа, яка розуміє значення своїх дій і може керувати ними, має право відмовитися від лікування або від його продовження.  
1257. 5. Медична допомога може бути надана неповнолітній особі, яка не досягла 14-річного віку, незалежно від її бажання, а також бажання батьків (усиновлювачів), опікуна.      5. Медична допомога може бути надана неповнолітній особі, яка не досягла 14-річного віку, незалежно від її згоди, а також бажання батьків (усиновлювачів), опікуна.  
1258. 6. Медична допомога може бути надана недієздатній особі незалежно від бажання опікуна.      6. Медична допомога може бути надана недієздатній особі незалежно від бажання опікуна.  
1259. 7. Відповідно до висновку лікарської експертизи, за погодженням з батьками, іншими членами сім'ї, опікуном чи піклувальником, може бути припинене надання медичної допомоги особі, яка втратила притомність, якщо за даних умов врятування її життя чи відновлення здоров'я є неможливим.   -204- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 Із пункту 7 статті 276 виключити слова "чи відновлення здоров'я".  		Враховано   7. Відповідно до висновку лікарської експертизи, за погодженням з батьками, іншими членами сім'ї, опікуном чи піклувальником, може бути припинене надання медичної допомоги особі, яка втратила притомність, якщо за даних умов врятування її життя є неможливим.  
    -205- Черненко В.Г. (в.о. № 48)
 Пункт 7 статті 276 викласти в такій редакції: "Надання медичної допомоги може бути припинено у випадку, коли у відповідності до лікарської експертизи за даних умов врятувати життя особи неможливо та за погодженням з батьками, іншими членами сім ї, опікуном чи піклувальником.  		Враховано редакційно    
    -206- Шевчук С.В. (в.о. № 23)
 В пункті 7 статті 276 слова "лікарської експертизи" замінити словами "уповноваженої лікарської комісії"  		Враховано редакційно    
1260. Стаття 277 Право на інформацію про стан свого здоров'я      Стаття 277 Право на інформацію про стан свого здоров'я  
1261. 1. Повнолітня особа має право на повну інформацію про стан свого здоров'я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються її здоров'я.   -207- Черненко В.Г. (в.о. № 48)
 В статті 277 вилучити слово "повну".  		Враховано   1. Повнолітня особа має право на інформацію про стан свого здоров'я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються її здоров'я.  
1262. 2. Батьки (усиновлювачі), опікун, піклувальник мають право на повну інформацію про стан здоров'я дитини чи підопічного.      2. Батьки (усиновлювачі), опікун, піклувальник мають право на інформацію про стан здоров'я дитини чи підопічного.  
1263. 3. Якщо інформація про хворобу особи може погіршити її стан, зашкодити процесові лікування, медичні працівники мають право дати неповну інформацію про стан здоров'я осіб, що перелічені у пп. 1, 2 цієї статті, обмежити їх доступ до окремих медичних документів.      3. Якщо інформація про хворобу особи може погіршити її стан, зашкодити процесові лікування, медичні працівники мають право дати неповну інформацію про стан здоров'я осіб, що перелічені у пп. 1, 2 цієї статті, обмежити їх доступ до окремих медичних документів.  
1264. 4. У разі смерті особи члени її сім'ї або медичні працівники, що уповноважені ними, мають право бути присутніми при дослідженні причин смерті.   -208- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 У пункті 4 статті 277 слова "медичні працівники" замінити на "інші особи".  		Враховано   4. У разі смерті особи члени її сім'ї або інші особи, що уповноважені ними, мають право бути присутніми при дослідженні причин смерті.  
1265. Стаття 278 Право на таємницю про стан здоров'я      Стаття 278 Право на таємницю про стан здоров'я  
1266. 1. Фізична особа має право на таємницю про стан здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також відомості, одержані при її медичному обстеженні.      1. Фізична особа має право на таємницю про стан здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також відомості, одержані при її медичному обстеженні.  
1267. 2. Забороняється подання інформації про діагноз особи, яка перебуває на лікуванні, за місцем роботи або навчання.   -209- Черненко В.Г. (в.о. № 48)
 Пункт 2 статті 278 викласти в такій редакції: "2. Забороняється подання за місцем праці або навчання інформації про діагноз та методи лікування особи."  		Враховано   2. Забороняється подання за місцем праці або навчання інформації про діагноз та методи лікування особи.  
1268. 3. Кожна особа зобов'язана утримуватися від поширення тієї інформації, перерахованої у п. 1 цієї статті, що стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків або з інших джерел.   -210- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 У пункту 3 статті виключити слово "тієї".  		Враховано   3. Кожна особа зобов'язана утримуватися від поширення інформації, перерахованої у п. 1 цієї статті, що стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків або з інших джерел.  
1269. Стаття 279 Права особи, яка перебуває на лікуванні у стаціонарному медичному закладі      Стаття 279 Права особи, яка перебуває на лікуванні у стаціонарному медичному закладі  
1270. 1. Особа, яка перебуває на лікуванні у стаціонарному медичному закладі, має право на допуск до неї інших медичних працівників, членів сім'ї, опікуна, піклувальника, нотаріуса, а також адвоката для захисту своїх інтересів.      1. Особа, яка перебуває на лікуванні у стаціонарному медичному закладі, має право на допуск до неї інших медичних працівників, членів сім'ї, опікуна, піклувальника, нотаріуса, а також адвоката для захисту своїх інтересів.  
1271. 2. Особа, яка перебуває на лікуванні у стаціонарному медичному закладі, має право на допуск до неї священнослужителя та на відправлення релігійного обряду.      2. Особа, яка перебуває на лікуванні у стаціонарному медичному закладі, має право на допуск до неї священнослужителя та на відправлення релігійного обряду.  
1272. Стаття 280 Право на свободу та особисту недоторканність      Стаття 280 Право на свободу та особисту недоторканність  
1273. 1. Фізична особа має право на свободу та особисту недоторканність.      1. Фізична особа має право на свободу та особисту недоторканність.  
1274. 2. Забороняються будь-які форми фізичного чи психічного тиску на особу.      2. Забороняються будь-які форми фізичного чи психічного тиску на особу.  
1275. Фізичне покарання батьками (усиновлювачами), опікунами, піклувальниками, вихователями неповнолітніх дітей та підопічних не допускається. У разі жорстокого, аморального поводження фізичних осіб з неповнолітніми дітьми вживаються заходи, передбачені цим Кодексом та іншими законами.   -211- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 У пункт 2 частини другої статті 280 доповнити словом "малолітніх," після слова "вихователями"  		Враховано   Фізичне покарання батьками (усиновлювачами), опікунами, піклувальниками, вихователями малолітніх, неповнолітніх дітей та підопічних не допускається. У разі жорстокого, аморального поводження фізичних осіб з неповнолітніми дітьми вживаються заходи, передбачені цим Кодексом та іншими законами.  
1276. Особа не може бути піддана катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню.      Особа не може бути піддана катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню.  
1277. 3. Тримання фізичної особи в неволі не допускається, крім випадків, передбачених законом. Фізична особа, що її тримають у неволі без законних на те підстав, має право звернутися в суд із заявою про своє звільнення.      3. Тримання фізичної особи в неволі не допускається, крім випадків, передбачених законом. Фізична особа, що її тримають у неволі без законних на те підстав, має право звернутися в суд із заявою про своє звільнення.  
1278. 4. Вилучення тканин, органів з тіла особи, яка померла, не допускається, крім випадків, передбачених законом.   -212- Черненко В.Г. (в.о. № 48)
 Пункт 2 статті 280 викласти в такій: "Взяття органів (тканин) з тіла особи..." і далі за текстом.  		Враховано   4. Взяття органів (тканин) з тіла особи, яка померла, не допускається, крім випадків, передбачених законом. Особа має право розпорядитися щодо передачі після її смерті органів та тканин її тіла відповідним науковим чи навчальним закладам.  
    -213- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 Доповнити пункт 4 статті 280 частиною другою такого змісту: "Особа має право розпорядитися щодо передачі після її смерті органів та тканин її тіла відповідним науковим чи навчальним закладам."  		Враховано    
1279. 5. Забороняється комерційна діяльність щодо збирання та збування тканин і органів людини, у тому числі і тієї, що померла.   -214- Черненко В.Г. (в.о. № 48)
 В пункті 5 статті 280 слова "комерційна діяльність" замінити словами "підприємницька діяльність"  		Враховано   5. Забороняється підприємницька діяльність щодо збирання та збування тканин і органів людини, у тому числі і тієї, що померла.  
1280. Стаття 281 Право на донорство      Стаття 281 Право на донорство  
1281. 1. Кожна повнолітня фізична особа має право бути донором крові, її компонентів, а також репродуктивних речовин та інших тканин.   -215- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 Пункт 1 статті 281 викласти в такій редакції: "1. Повнолітня дієздатна фізична особа має право бути донором крові, її компонентів, а також репродуктивних речовин та інших тканин."  		Немає висновку   1. Повнолітня дієздатна фізична особа має право бути донором крові, її компонентів, а також репродуктивних речовин та інших тканин. Донорство органів (тканин, клітин) може здійснюватися з дотриманням вимог, встановлених законом. У невідкладних випадках, коли реальна загроза життю не може бути відвернена ніяким іншим способом, повнолітня дієздатна особа має право на донорство такого органу для пересадки іншій вказаній нею близькій особі.  
    -216- Черненко В.Г. (в.о. № 48)
 Пункт 1 статті 281 доповнити двома частинами такого змісту: "Донорство органів (тканин, клітин) може здійснюватися з дотриманням вимог, встановлених законом. У невідкладних випадках, коли реальна загроза життю не може бути відвернена ніяким іншим способом, повнолітня дієздатна особа має право на донорство такого органу для пересадки іншій вказаній нею близькій особі."  		Враховано    
1282. 2. Донорство непарного органу не допускається.   -217- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 Пункти 2 і 3 статті 281 залишити, як окремі частини пункту 1.  		Враховано   Донорство непарного органу не допускається.  
1283. 3. Донорство парного органу дозволяється лише в тому разі, якщо донор і реципієнт перебувають у шлюбі або кровному зв'язку між собою.   -218- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 В пункті 3 статті 281 слова "кровному зв'язку" замінити словами "кровному спорідненні".  		Враховано   Донорство парного органу дозволяється лише в тому разі, якщо донор і реципієнт перебувають у шлюбі або кровному спорідненні між собою. 2. Особа має право дати письмову згоду на донорство тканин та органів на випадок своєї смерті або заборонити його. Якщо особа письмово не заборонила донорства тканин та органів після своєї смерті, вважається, що вона погоджується на це. Донорство у цьому випадку можливе лише після констатації смерті особи. Ознаки смерті особи визначаються законом. Члени сім'ї донора мають право знати ім'я особи-реципієнта.  
    -219- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 Статтю 281 доповнити новим пунктом 2 такого змісту: "2. Особа має право дати письмову згоду на донорство тканин та органів на випадок своєї смерті або заборонити його. Якщо особа письмово не заборонила донорства тканин та органів після своєї смерті, вважається, що вона погоджується на це. Донорство у цьому випадку можливе лише після констатації смерті особи. Ознаки смерті особи визначаються законом. Члени сім'ї донора мають право знати ім'я особи-реципієнта.", відповідно змінити нумерацію пунктів.  		Враховано    
1284. 4. Особа має право дати згоду на донорство тканин та органів на випадок своєї смерті.      3. Особа має право дати згоду на донорство тканин та органів на випадок своєї смерті.  
1285. 5. Донорство є безоплатним. За домовленістю між донором і відповідним медичним закладом або реципієнтом донорові може бути виплачена грошова компенсація або компенсація в натурі за тимчасовий розлад здоров'я та перенесений біль, спричинені донорством.      4. Донорство є безоплатним. За домовленістю між донором і відповідним медичним закладом або реципієнтом донорові може бути виплачена грошова компенсація або компенсація в натурі за тимчасовий розлад здоров'я та перенесений біль, спричинені донорством.  
1286. Стаття 282 Право на сім'ю      Стаття 282 Право на сім'ю  
1287. 1. Фізична особа незалежно від віку та стану здоров'я має право на сім'ю.      1. Фізична особа незалежно від віку та стану здоров'я має право на сім'ю.  
1288. 2. Фізична особа не може бути проти її волі розлучена з сім'єю, крім випадків, передбачених законом.      2. Фізична особа не може бути проти її волі розлучена з сім'єю, крім випадків, передбачених законом.  
1289. 3. Фізична особа має право на підтримання зв'язків з членами своєї сім'ї та родичами незалежно від того, де вона перебуває.      3. Фізична особа має право на підтримання зв'язків з членами своєї сім'ї та родичами незалежно від того, де вона перебуває.  
1290. 4. Ніхто не має права втручатися у сімейне життя фізичної особи.      4. Ніхто не має права втручатися у сімейне життя фізичної особи.  
1291. Стаття 283 Право на опіку та піклування      Стаття 283 Право на опіку та піклування  
1292. 1. Особа, що є неповнолітньою, недієздатною або обмеженою у дієздатності, має право на опіку та піклування.   -220- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 В пункт 1 статті 283 додати слово "малолітньою," і викласти в такій редакції: "1. Особа, що є малолітньою, неповнолітньою, недієздатною або обмеженою у дієздатності, має право на опіку та піклування".  		Враховано   1. Особа, що є малолітньою, неповнолітньою, недієздатною або обмеженою у дієздатності, має право на опіку та піклування.  
1293. 2. Опіка та піклування над особами, переліченими в п. 1 цієї статті, здійснюється батьками (усиновлювачами), опікунами та піклувальниками.      2. Опіка та піклування над особами, переліченими в п. 1 цієї статті, здійснюється батьками (усиновлювачами), опікунами та піклувальниками.  
1294. Стаття 284 Право на вибір опікуна та піклувальника      Стаття 284 Право на вибір опікуна та піклувальника  
1295. 1. Діти, яким виповнилося десять років і над якими призначено опіку, мають право на вибір опікуна.      1. Діти, яким виповнилося десять років і над якими призначено опіку, мають право на вибір опікуна.  
1296. 2. Особи, яким виповнилося 14 років, за винятком недієздатних, мають право на вибір піклувальника.      2. Особи, яким виповнилося 14 років, за винятком недієздатних, мають право на вибір піклувальника.  
1297. Стаття 285 Право на патронатне піклування      Стаття 285 Право на патронатне піклування  
1298. Дієздатна особа, що є немічною за станом здоров'я, має право на патронатне піклування.   -221- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 В статті 285 після слів "патронатне піклування" додати "яке здійснюється органами соціального захисту, відповідно до закону".  		Враховано   Дієздатна особа, що є немічною за станом здоров'я, має право на патронатне піклування, яке здійснюється органами соціального захисту, відповідно до закону.  
1299. Стаття 286 Право на безпечне для життя і здоров'я довкілля      Стаття 286 Право на безпечне для життя і здоров'я довкілля  
1300. 1. Фізична особа має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, а також право на достовірну інформацію про стан довкілля.      1. Фізична особа має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, а також право на достовірну інформацію про стан довкілля.  
1301. 2. Будь-які дії фізичної та юридичної особи, що призводять до нищення, псування, забруднення довкілля, є протизаконними. Кожен має право вимагати припинення зазначених дій.      2. Будь-які дії фізичної та юридичної особи, що призводять до нищення, псування, забруднення довкілля, є протизаконними. Кожен має право вимагати припинення зазначених дій.  
1302. 3. Фізичним та юридичним особам, які здійснюють господарську та інші види діяльності і цим завдають шкоди довкіллю, може бути присуджено судом припинення такої діяльності.      3. Фізичним та юридичним особам, які здійснюють господарську та інші види діяльності і цим завдають шкоди довкіллю, може бути присуджено судом припинення такої діяльності.  
1303. 4. Фізична особа має право на безпечні для неї продукти споживання. Майнова шкода, заподіяна придбаними в інших осіб неякісними продуктами, підлягає відшкодуванню цими особами за правилами статті 742 цього Кодексу.      4. Фізична особа має право на безпечні для неї продукти споживання. Майнова шкода, заподіяна придбаними в інших осіб неякісними продуктами, підлягає відшкодуванню цими особами за правилами статті 742 цього Кодексу.  
1304. 5. Фізична особа має право на безпечні, сприятливі умови праці, проживання, навчання тощо.      5. Фізична особа має право на безпечні, сприятливі умови праці, проживання, навчання тощо.  
1305. Глава 21 Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи      Глава 21 Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи  
1306. Стаття 287 Право на ім'я      Стаття 287 Право на ім'я  
1307. 1. Кожна фізична особа має право на ім'я.   -222- Черненко В.Г. (в.о. № 48)
 Пункт 1 статті 287 доповнити реченням: "Дитина має бути зареєстрована відразу після народження і з моменту народження має право на ім я."  		Враховано   Кожна фізична особа має право на ім'я. Дитина має бути зареєстрована відразу після народження і з моменту народження має право на ім я..  
1308. 2. Кожна фізична особа має право на транскрибований запис свого прізвища та власного імені відповідно до національної традиції.      2. Кожна фізична особа має право на транскрибований запис свого прізвища та власного імені відповідно до національної традиції.  
1309. 3. У разі спотворення імені воно має бути виправлене. Якщо спотворення імені було здійснене у документі, такий документ підлягає заміні. Якщо спотворення імені допущене у пресі або інших засобах масової інформації, воно має бути виправлене також відповідно у пресі або інших засобах масової інформації.      3. У разі спотворення імені воно має бути виправлене. Якщо спотворення імені було здійснене у документі, такий документ підлягає заміні. Якщо спотворення імені допущене у пресі або інших засобах масової інформації, воно має бути виправлене також відповідно у пресі або інших засобах масової інформації.  
1310. Стаття 288 Право на зміну імені      Стаття 288 Право на зміну імені  
1311. 1. Фізична особа, якій виповнилося 16 років, має право змінити своє прізвище та ім'я у порядку, встановленому законом.      1. Фізична особа, якій виповнилося 16 років, має право змінити своє прізвище та ім'я у порядку, встановленому законом.  
1312. 2. Фізична особа, якій виповнилося 14 років, має право за згодою батьків або одного з батьків, з ким вона проживає, чи піклувальника змінити своє прізвище та ім'я, якщо це відповідає її інтересам, - у порядку, встановленому законом.      2. Фізична особа, якій виповнилося 14 років, має право за згодою батьків або одного з батьків, з ким вона проживає, чи піклувальника змінити своє прізвище та ім'я, якщо це відповідає її інтересам, - у порядку, встановленому законом.  
1313. 3. По батькові може бути змінене лише у разі зміни батьком свого імені.      3. По батькові може бути змінене лише у разі зміни батьком свого імені.  
1314. 4. Прізвище, ім'я та по батькові дитини можуть бути змінені у разі її усиновлення - відповідно до правил Книги шостої.   -223- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 В пункті 4 статті 288 додати в кінці слова "цього Кодексу."  		Враховано   4. Прізвище, ім'я та по батькові дитини можуть бути змінені у разі її усиновлення - відповідно до правил Книги шостої цього Кодексу.  
1315. 5. Прізвище фізичної особи може бути змінене у разі укладення шлюбу, розірвання шлюбу чи визнання його недійсним, відповідно до правил Книги шостої цього Кодексу.      5. Прізвище фізичної особи може бути змінене у разі укладення шлюбу, розірвання шлюбу чи визнання його недійсним, відповідно до правил Книги шостої цього Кодексу.  
1316. Стаття 289 Право на використання імені      Стаття 289 Право на використання імені  
1317. 1. Кожна фізична особа має право використовувати своє ім'я у всіх сферах своєї життєдіяльності.      1. Кожна фізична особа має право використовувати своє ім'я у всіх сферах своєї життєдіяльності.  
1318. 2. Використання імені фізичної особи в літературних та інших творах як персонажа (дійової особи) допускається лише за її згодою, а після її смерті - за згодою її дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає, - інших родичів.      2. Використання імені фізичної особи в літературних та інших творах як персонажа (дійової особи) допускається лише за її згодою, а після її смерті - за згодою її дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає, - інших родичів.  
1319. 3. Використання імені фізичної особи з метою висвітлення її діяльності або діяльності організації, в якій вона працює чи навчається, що ґрунтується на відповідних документах (звіти, стенограми, протоколи, аудіо-, відеозаписи, архівні матеріали тощо), допускається без її згоди.      3. Використання імені фізичної особи з метою висвітлення її діяльності або діяльності організації, в якій вона працює чи навчається, що ґрунтується на відповідних документах (звіти, стенограми, протоколи, аудіо-, відеозаписи, архівні матеріали тощо), допускається без її згоди.  
1320. 4. Ім'я фізичної особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину або адміністративної провинності, може бути використане (обнародуване) лише у разі набуття чинності відповідно вироком суду чи постановою адміністративного органу.      4. Ім'я фізичної особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину або адміністративної провинності, може бути використане (обнародуване) лише у разі набуття чинності відповідно вироком суду чи постановою адміністративного органу.  
1321. 5. Ім'я потерпілого від правопорушення може бути обнародуване лише за його згодою.      5. Ім'я потерпілого від правопорушення може бути обнародуване лише за його згодою.  
1322. 6. Ім'я учасників цивільного спору, який стосується особистого життя сторін, може бути використане іншими особами лише за їхньою згодою.      6. Ім'я учасників цивільного спору, який стосується особистого життя сторін, може бути використане іншими особами лише за їхньою згодою.  
1323. 7. Використання початкової літери прізвища особи у пресі, науковій та іншій літературі не є порушенням її права.      7. Використання початкової літери прізвища особи у пресі, науковій та іншій літературі не є порушенням її права.  
1324. Стаття 290 Право на повагу до гідності та честі      Стаття 290 Право на повагу до гідності та честі  
1325. 1. Людська гідність та честь є недоторканними.      1. Людська гідність та честь є недоторканними.  
1326. 2. Фізична особа, людська гідність або честь якої зганьблена усно, письмово чи будь-яким іншим чином, має право звернутися в суд з вимогою про винесення особі, винній у такому порушенні, громадського осуду та застосування інших способів захисту, передбачених цим Кодексом.   -224- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 У пункті 2 статті 290 замінити слова "громадського осуду" на слово "догани".  		Враховано   2. Фізична особа, людська гідність або честь якої зганьблена усно, письмово чи будь-яким іншим чином, має право звернутися в суд з вимогою про винесення особі, винній у такому порушенні, догани та застосування інших способів захисту, передбачених цим Кодексом. "Стаття 290-1 Повага до особи, що померла 1. Кожен зобов'язаний шанобливо ставитися до тіла особи, що померла. 2. Кожен зобов'язаний шанобливо ставитися до місця поховання особи 3. У разі глуму над тілом особи, що померла, або над місцем її поховання, члени її сім'ї, родичі мають право на компенсацію завданої їм моральної шкоди."  
    -225- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 Доповнити главу 21 новою статтею 290-1 і викласти її в такій редакції: "Стаття 290-1 Повага до особи, що померла 1. Кожен зобов'язаний шанобливо ставитися до тіла особи, що померла. 2. Кожен зобов'язаний шанобливо ставитися до місця поховання особи. 3. У разі глуму над тілом особи, що померла, або над місцем її поховання, члени її сім'ї, родичі мають право на компенсацію завданої їм моральної шкоди."  		Враховано    
1327. Стаття 291 Право на недоторканність ділової репутації      Стаття 291 Право на недоторканність ділової репутації  
1328. 1. Фізична особа має право на недоторканність ділової репутації.      1. Фізична особа має право на недоторканність ділової репутації.  
1329. 2. Фізична особа, ділова репутація якої зганьблена усно, письмово чи будь-яким іншим чином, має право звернутися в суд з вимогою про винесення особі, винній у такому порушенні, громадської догани.   -226- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 Викласти у новій редакції пункт 2 статті291: "2. Фізична особа, ділова репутація якої зганьблена усно, письмово чи будь-яким іншим чином, має право звернутися в суд із вимогою про винесення особі, винній у такому порушенні, догани та застосування інших способів захисту, передбачених цим Кодексом."  		Враховано   2. Фізична особа, ділова репутація якої зганьблена усно, письмово чи будь-яким іншим чином, має право звернутися в суд із вимогою про винесення особі, винній у такому порушенні, догани та застосування інших способів захисту, передбачених цим Кодексом.  
1330. Стаття 292 Право на індивідуальність      Стаття 292 Право на індивідуальність  
1331. 1. Фізична особа має право на індивідуальність.      1. Фізична особа має право на індивідуальність.  
1332. 2. Фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, що не заборонені законом та моральними принципами.   -227- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 У пункті 2 статті292 замінити слова "моральними принципами" на "моральними засадами суспільства".  		Враховано   2. Фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, що не заборонені законом та моральними засадами суспільства.  
1333. Стаття 293 Право на особисте життя та його таємницю      Стаття 293 Право на особисте життя та його таємницю  
1334. 1. Фізична особа має право на особисте життя.      1. Фізична особа має право на особисте життя.  
1335. 2. Фізична особа сама визначає своє особисте життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб.      2. Фізична особа сама визначає своє особисте життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб.  
1336. 3. Фізична особа має право на збереження у таємниці обставин свого особистого життя.      3. Фізична особа має право на збереження у таємниці обставин свого особистого життя.  
1337. 4. Обставини особистого життя фізичної особи можуть бути розголошені іншими особами лише за умови, що вони містять склад правопорушення, що підтверджене вироком суду, рішенням суду або постановою адміністративного органу.      4. Обставини особистого життя фізичної особи можуть бути розголошені іншими особами лише за умови, що вони містять склад правопорушення, що підтверджене вироком суду, рішенням суду або постановою адміністративного органу.  
1338. Стаття 294 Право на інформацію      Стаття 294 Право на інформацію  
1339. 1. Фізична особа має право відповідно до закону шукати, одержувати та поширювати інформацію.      1. Фізична особа має право відповідно до закону шукати, одержувати та поширювати інформацію.  
1340. Збирання, збереження, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи проти її волі не допускається. Не допускається також збирання інформації, яка є державною таємницею або конфіденційною таємницею юридичної особи.      Збирання, збереження, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи проти її волі не допускається. Не допускається також збирання інформації, яка є державною таємницею або конфіденційною таємницею юридичної особи.  
1341. 2. Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності.      2. Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності.  
1342. 3. Інформація, яка подається службовою особою при виконанні нею своїх службових обов'язків, а також інформація, яка міститься в офіційних джерелах (звіти, стенограми, повідомлення засобів масової інформації), припускається правдивою.      3. Інформація, яка подається службовою особою при виконанні нею своїх службових обов'язків, а також інформація, яка міститься в офіційних джерелах (звіти, стенограми, повідомлення засобів масової інформації), припускається правдивою.  
1343. Особа, яка поширює таку інформацію, не зобов'язана перевіряти її достовірність і не відповідає у разі її спростування.      Особа, яка поширює таку інформацію, не зобов'язана перевіряти її достовірність і не відповідає у разі її спростування.  
1344. Стаття 295 Право на особисті папери      Стаття 295 Право на особисті папери  
1345. 1. Особисті папери (документи, фотографії, щоденники, інші записи, особисті архівні матеріали тощо) фізичної особи є її власністю.      1. Особисті папери (документи, фотографії, щоденники, інші записи, особисті архівні матеріали тощо) фізичної особи є її власністю.  
1346. 2. Ознайомлення з особистими паперами, їх використання, у тому числі шляхом опублікування, допускається лише за згодою фізичної особи.      2. Ознайомлення з особистими паперами, їх використання, у тому числі шляхом опублікування, допускається лише за згодою фізичної особи.  
1347. 3. Якщо особисті папери стосуються особистого життя інших осіб, для їх використання, у тому числі шляхом опублікування, потрібна згода цих осіб.      3. Якщо особисті папери стосуються особистого життя інших осіб, для їх використання, у тому числі шляхом опублікування, потрібна згода цих осіб.  
1348. 4. У разі смерті осіб, перелічених у пп. 2, 3 цієї статті, особисті папери, можуть бути використані, у тому числі шляхом опублікування, лише за згодою їхніх дітей та вдови (вдівця), а якщо їх немає, - інших членів сім'ї та родичів.      4. У разі смерті осіб, перелічених у пп. 2, 3 цієї статті, особисті папери, можуть бути використані, у тому числі шляхом опублікування, лише за згодою їхніх дітей та вдови (вдівця), а якщо їх немає, - інших членів сім'ї та родичів.  
1349. Стаття 296 Розпорядження особистими паперами      Стаття 296 Розпорядження особистими паперами  
1350. Особа, якій належать особисті папери (п. 1 статті 295), може усно або письмово розпорядитися ними на власний розсуд, у тому числі і на випадок своєї смерті.      Особа, якій належать особисті папери (п. 1 статті 295), може усно або письмово розпорядитися ними на власний розсуд, у тому числі і на випадок своєї смерті.  
1351. Стаття 297 Право на ознайомлення з особистими паперами, які передані до фонду бібліотек або архівів      Стаття 297 Право на ознайомлення з особистими паперами, які передані до фонду бібліотек або архівів  
1352. Фізична особа має право вільно ознайомлюватися і використовувати, у тому числі шляхом опублікування, будь-які особисті папери, передані до фонду бібліотек або архівів, з додержанням прав осіб, зазначених у пп. 3, 4 статті 295 цього Кодексу, - якщо інше не визначено умовами такого передання.      Фізична особа має право вільно ознайомлюватися і використовувати, у тому числі шляхом опублікування, будь-які особисті папери, передані до фонду бібліотек або архівів, з додержанням прав осіб, зазначених у пп. 3, 4 статті 295 цього Кодексу, - якщо інше не визначено умовами такого передання.  
1353. Стаття 298 Право на таємницю кореспонденції      Стаття 298 Право на таємницю кореспонденції  
1354. 1. Фізична особа має право на таємницю листування, телеграм, телефонних розмов та інших видів кореспонденції.      1. Фізична особа має право на таємницю листування, телеграм, телефонних розмов та інших видів кореспонденції.  
1355. Листи, телеграми тощо є власністю адресата.      Листи, телеграми тощо є власністю адресата.  
1356. 2. Листи, телеграми та інші види кореспонденції можуть бути доведені до відома третіх осіб, у тому числі шляхом опублікування, лише за згодою особи, яка направила кореспонденцію, і адресата.      2. Листи, телеграми та інші види кореспонденції можуть бути доведені до відома третіх осіб, у тому числі шляхом опублікування, лише за згодою особи, яка направила кореспонденцію, і адресата.  
1357. Якщо кореспонденція стосується особистого життя іншої особи, то на її опублікування потрібна її згода.      Якщо кореспонденція стосується особистого життя іншої особи, то на її опублікування потрібна її згода.  
1358. 3. У разі смерті осіб, перелічених у п. 2 цієї статті, ознайомлення з кореспонденцією, її опублікування можливе лише за згодою їхніх дітей, а також вдови (вдівця) особи, яка померла.      3. У разі смерті осіб, перелічених у п. 2 цієї статті, ознайомлення з кореспонденцією, її опублікування можливе лише за згодою їхніх дітей, а також вдови (вдівця) особи, яка померла.  
1359. Якщо немає дітей, вдови (вдівця) осіб, зазначених у п. 2 цієї статті, кореспонденція, яка має наукову, художню, історичну цінність, може бути опублікована у порядку, визначеному законом та іншими правовими актами.      Якщо немає дітей, вдови (вдівця) осіб, зазначених у п. 2 цієї статті, кореспонденція, яка має наукову, художню, історичну цінність, може бути опублікована у порядку, визначеному законом та іншими правовими актами.  
1360. 4. Кореспонденція, яка стосується особи, може бути долучена до судової справи лише у випадку, якщо у ній містяться докази, що мають значення для вирішення справи.      4. Кореспонденція, яка стосується особи, може бути долучена до судової справи лише у випадку, якщо у ній містяться докази, що мають значення для вирішення справи.  
1361. 5. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.   -228- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 Пункт 5 статті 298 викласти в новій редакції: "5. Порушення таємниці кореспонденції може бути дозволено судом у випадках, передбачених законом з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо."  		Враховано   5. Порушення таємниці кореспонденції може бути дозволено судом у випадках, передбачених законом з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.  
1362. Стаття 299 Захист інтересів особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомок      Стаття 299 Захист інтересів особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомок  
1363. 1. Фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться на зборах, конференціях, мітингах тощо та в місцях масового скупчення людей.   -229- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 Останню фразу пункту 1 статті 299 викласти в такій редакції: "мітингах, тощо та в інших місцях масового скупчення людей."  		Враховано   1. Фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться на зборах, конференціях, мітингах, тощо та в інших місцях масового скупчення людей.  
1364. 2. Особа, яка погодилася на знімання її на кіно-, відео-, телеплівку, може зажадати припинення її публічного показу в тій частині, в якій це стосується її особистого життя. Витрати, пов'язані з демонтажем запису, відшкодовуються цією особою.      2. Особа, яка погодилася на знімання її на кіно-, відео-, телеплівку, може зажадати припинення її публічного показу в тій частині, в якій це стосується її особистого життя. Витрати, пов'язані з демонтажем запису, відшкодовуються цією особою.  
1365. 3. У разі проведення зборів, мітингів, конференцій знімання осіб, які беруть у них участь, може бути проведене лише особами, які мають на це дозвіл їх організаторів.      3. У разі проведення зборів, мітингів, конференцій знімання осіб, які беруть у них участь, може бути проведене лише особами, які мають на це дозвіл їх організаторів.  
1366. 4. Знімання особи на фото-, кіно-, теле-, відеоплівку без її згоди може бути проведене лише у випадках, передбачених законом.      4. Знімання особи на фото-, кіно-, теле-, відеоплівку без її згоди може бути проведене лише у випадках, передбачених законом.  
1367. Стаття 300 Охорона інтересів особи, яка зображена на фотографіях та у творах образотворчого мистецтва      Стаття 300 Охорона інтересів особи, яка зображена на фотографіях та у творах образотворчого мистецтва  
1368. 1. Фотографія, твір образотворчого мистецтва, де зображено особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи, а в разі її смерті - за згодою дітей, вдови (вдівця).      1. Фотографія, твір образотворчого мистецтва, де зображено особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи, а в разі її смерті - за згодою дітей, вдови (вдівця).  
1369. 2. Згода, яку дала особа, зображена на фотографії, у творі образотворчого мистецтва, може бути після її смерті відкликана її дітьми, вдовою (вдівцем). Збитки у вигляді витрат, яких зазнав той, хто здійснював публічний показ, відтворення чи розповсюдження фотографій, твору образотворчого мистецтва, мають бути відшкодовані йому цими особами.      2. Згода, яку дала особа, зображена на фотографії, у творі образотворчого мистецтва, може бути після її смерті відкликана її дітьми, вдовою (вдівцем). Збитки у вигляді витрат, яких зазнав той, хто здійснював публічний показ, відтворення чи розповсюдження фотографій, твору образотворчого мистецтва, мають бути відшкодовані йому цими особами.  
1370. 3. Якщо особа позувала авторові за плату, твір може бути публічно показаний, відтворений або розповсюджений без її згоди.      3. Якщо особа позувала авторові за плату, твір може бути публічно показаний, відтворений або розповсюджений без її згоди.  
1371. Особа, яка позувала за плату, може вимагати припинення публічного показу, відтворення чи розповсюдження фотографії, твору образотворчого мистецтва - з умовою компенсації авторові або іншій особі пов'язаних з цим збитків.   -230- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 Частину другу пункту 3 статті300 викласти в такій редакції: " Особа, яка позувала за плату, а після її смерті - її діти та вдова (вдівець), можуть вимагати припинення публічного показу, відтворення чи розповсюдження фотографії, твору образотворчого мистецтва - з умовою компенсації авторові або іншій особі пов'язаних із цим збитків."  		Враховано   Особа, яка позувала за плату, а після її смерті - її діти та вдова (вдівець), можуть вимагати припинення публічного показу, відтворення чи розповсюдження фотографії, твору образотворчого мистецтва - з умовою компенсації авторові або іншій особі пов'язаних із цим збитків.  
1372. 4. Фотографія може бути розповсюджена проти волі особи, яка зображена на ній, якщо це зумовлено необхідністю захисту її інтересів або інтересів інших осіб.      4. Фотографія може бути розповсюджена проти волі особи, яка зображена на ній, якщо це зумовлено необхідністю захисту її інтересів або інтересів інших осіб.  
1373. Стаття 301 Право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості      Стаття 301 Право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості  
1374. 1. Фізична особа має право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.      1. Фізична особа має право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.  
1375. 2. Фізична особа має право на вільний вибір сфер, змісту та форм (способів, прийомів) творчості.      2. Фізична особа має право на вільний вибір сфер, змісту та форм (способів, прийомів) творчості.  
1376. Цензура процесу творчості та результатів творчої діяльності не допускається.      Цензура процесу творчості та результатів творчої діяльності не допускається.  
1377. Стаття 302 Право на місце проживання      Стаття 302 Право на місце проживання  
1378. 1. Фізична особа має право на місце проживання. Новонароджена дитина одержує право на місце проживання за місцем проживання своїх батьків (усиновлювачів).      1. Фізична особа має право на місце проживання. Новонароджена дитина одержує право на місце проживання за місцем проживання своїх батьків (усиновлювачів).  
1379. 2. Фізична особа має право на вибір місця проживання та його зміну.      2. Фізична особа має право на вибір місця проживання та його зміну.  
1380. Стаття 303 Право на недоторканність житла      Стаття 303 Право на недоторканність житла  
1381. 1. Житло особи є недоторканним.      1. Житло особи є недоторканним.  
1382. 2. Вхід у житло інших осіб може відбутися лише за згодою тих, хто у ньому проживає.      2. Вхід у житло інших осіб може відбутися лише за згодою тих, хто у ньому проживає.  
1383. 3. У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, законом може бути встановлено інший порядок проникнення в житло чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду та обшуку.      3. У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, законом може бути встановлено інший порядок проникнення в житло чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду та обшуку.  
1384. 4. Особа не може бути виселена з житла, крім випадків, передбачених законом.   -231- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 Пункт 4 статті303 доповнити словами "або договором".  		Враховано   4. Особа не може бути виселена з житла, крім випадків, передбачених законом або договором.  
1385. Стаття 304 Право на вибір роду занять      Стаття 304 Право на вибір роду занять  
1386. 1. Фізична особа має право на вибір та зміну роду занять.      1. Фізична особа має право на вибір та зміну роду занять.  
1387. 2. Фізичній особі може бути заборонено виконувати певну роботу або обіймати певні посади за рішенням суду у випадках, передбачених законом.      2. Фізичній особі може бути заборонено виконувати певну роботу або обіймати певні посади за рішенням суду у випадках, передбачених законом.  
1388. 3. Фізична особа не може бути присилувана до виконання примусової чи обов'язкової праці, крім випадків, коли це спричинено відбуванням покарання за вироком суду чи постановою адміністративного органу; несенням військової чи альтернативної (невійськової) служби; стихійним лихом, що загрожує життю та здоров'ю людей; введенням надзвичайного стану чи іншими винятковими обставинами.      3. Фізична особа не може бути присилувана до виконання примусової чи обов'язкової праці, крім випадків, коли це спричинено відбуванням покарання за вироком суду чи постановою адміністративного органу; несенням військової чи альтернативної (невійськової) служби; стихійним лихом, що загрожує життю та здоров'ю людей; введенням надзвичайного стану чи іншими винятковими обставинами.  
1389. Стаття 305 Право на пересування      Стаття 305 Право на пересування  
1390. 1. Фізична особа має право на пересування.      1. Фізична особа має право на пересування.  
1391. 2. Фізична особа, якій виповнилося 14 років, має право на вільне самостійне пересування по території України і на вибір місця перебування.      2. Фізична особа, якій виповнилося 14 років, має право на вільне самостійне пересування по території України і на вибір місця перебування.  
1392. Фізична особа, якій не виповнилося 14 років, має право пересуватися по території України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.      Фізична особа, якій не виповнилося 14 років, має право пересуватися по території України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.  
1393. 3. Фізична особа, якій виповнилося 16 років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа, яка є громадянином України, має право на безперешкодне повернення в Україну.      3. Фізична особа, якій виповнилося 16 років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа, яка є громадянином України, має право на безперешкодне повернення в Україну.  
1394. Фізична особа, якій не виповнилося 16 років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.      Фізична особа, якій не виповнилося 16 років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.  
1395. 4. Особа, яка обвинувачується у вчиненні злочину або адміністративній провинності або ж відбуває покарання за їх вчинення, може бути відповідно до закону обмежена у здійсненні права на пересування.      4. Особа, яка обвинувачується у вчиненні злочину або адміністративній провинності або ж відбуває покарання за їх вчинення, може бути відповідно до закону обмежена у здійсненні права на пересування.  
1396. 5. Військовослужбовці строкової служби, а також ті, що відбувають альтернативну (невійськову) службу, можуть бути обмежені у здійсненні права на пересування.      5. Військовослужбовці строкової служби, а також ті, що відбувають альтернативну (невійськову) службу, можуть бути обмежені у здійсненні права на пересування.  
1397. 6. Фізична особа не може бути видворена з обраного нею місця перебування, доступ до якого не заборонений законом.      6. Фізична особа не може бути видворена з обраного нею місця перебування, доступ до якого не заборонений законом.  
1398. 7. Законом можуть бути встановлені особливі правила в'їзду на окремі території, якщо цього потребують інтереси державної безпеки, охорони громадського порядку, життя та здоров'я людей.      7. Законом можуть бути встановлені особливі правила в'їзду на окремі території, якщо цього потребують інтереси державної безпеки, охорони громадського порядку, життя та здоров'я людей.  
1399. Стаття 306 Право на об'єднання      Стаття 306 Право на об'єднання  
1400. 1. Фізична особа має право на формальні та неформальні об'єднання для задоволення своїх особистих та майнових інтересів.      1. Фізична особа має право на формальні та неформальні об'єднання для задоволення своїх особистих та майнових інтересів.  
1401. 2. Фізична особа має право бути засновником та членом об'єднань - відповідно до закону та статутів цих об'єднань.      2. Фізична особа має право бути засновником та членом об'єднань - відповідно до закону та статутів цих об'єднань.  
1402. Законом можуть бути встановлені заборони щодо участі в політичних партіях фізичних осіб, які обіймають відповідні державні посади або займаються іншим видом державної діяльності.   -232- Головатий С.П. (в.о. № 222)
 Із пункту 2 статті 306 вилучити другу частину.  		Враховано   Частина друга пункту 2 статті 306 вилучена.  
1403. Стаття 307 Право на мирні зібрання      Стаття 307 Право на мирні зібрання  
1404. 1. Фізичні особи мають право вільно збиратися на мирні збори, конференції, засідання, фестивалі тощо.      1. Фізичні особи мають право вільно збиратися на мирні збори, конференції, засідання, фестивалі тощо.  
1405. 2. Державні органи, відповідно до закону, можуть заборонити або припинити проведення зібрань, якщо вони порушують громадський порядок, створюють загрозу життю та здоров'ю їх учасників та інших осіб.      2. Державні органи, відповідно до закону, можуть заборонити або припинити проведення зібрань, якщо вони порушують громадський порядок, створюють загрозу життю та здоров'ю їх учасників та інших осіб.  
1406. КНИГА ТРЕТЯ РЕЧЕВЕ ПРАВО      КНИГА ТРЕТЯ РЕЧЕВЕ ПРАВО  
1407. Глава 22 Загальні положення про речеве право      Глава 22 Загальні положення про речеве право  
1408. Стаття 308 Поняття речевого права      Стаття 308 Поняття речевого права  
1409. 1. Речевим визнається право, яке забезпечує задоволення інтересів управоможеної особи шляхом безпосереднього впливу на річ без сприяння інших осіб.   -233- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 308 викласти у новій редакції: Речевими є права, які має особа щодо речі, якою вона володіє і (або) користується, і (або) розпоряджається відповідно до закону або договору".  		Враховано редакційно   1. Речевим визнається право, яке забезпечує задоволення інтересів управоможеної особи шляхом безпосереднього впливу на річ без сприяння інших осіб.  
1410. 2. Перехід права власності на майно від власника до інших осіб не є підставою для припинення речевих прав інших управоможених осіб на це майно за винятками, встановленими законом або договором.      2. Перехід права власності на майно від власника до інших осіб не є підставою для припинення речевих прав інших управоможених осіб на це майно за винятками, встановленими законом або договором.  
1411. Стаття 309 Підстави виникнення речевих прав      Стаття 309 Підстави виникнення речевих прав  
1412. Речеві права встановлюються законом, а у випадках, передбачених законом, можуть встановлюватися правочином (договором) або рішенням суду.   -234- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 309 викласти в новій редакції: Речеві права виникають з підстав, передбачених пп. 1, 2 пункту 2 та пунктів 3, 4, 5 статті 11 цього Кодексу".  		Враховано редакційно   Речеві права встановлюються законом, а у випадках, передбачених законом, можуть встановлюватися правочином (договором) або рішенням суду.  
1413. Стаття 310 Об'єкти речевих прав      Стаття 310 Об'єкти речевих прав  
1414. Об'єктом речевих прав може бути рухоме і нерухоме майно тільки у вигляді речей (сукупності речей, цілісних майнових комплексів), цінних паперів, грошей.   -235- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 310 викласти в новій редакції: Об'єктами речевих прав можуть бути: земельні ділянки, будівлі, споруди, житлові будинки, квартири, тварини, сукупності речей, цілісні майнові комплекси, гроші, цінні папери та інші речі".  		Враховано редакційно   Об'єктом речевих прав може бути рухоме і нерухоме майно тільки у вигляді речей (сукупності речей, цілісних майнових комплексів), цінних паперів, грошей.  
1415. Стаття 311 Суб'єкти речевих прав      Стаття 311 Суб'єкти речевих прав  
1416. Суб'єктами речевих прав можуть бути фізичні та юридичні особи, адміністративно-територіальні утворення, Автономна Республіка Крим, держава.      Суб'єктами речевих прав можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальна громада, Автономна Республіка Крим, держава.  
1417. Стаття 312 Види речевих прав 1. Речевими правами є право власності, право володіння, а також сервітутні права, емфітевзис, суперфіцій, застава та інші права на чужі речі. Останні обтяжують (обмежують) право власності і дають можливість їх суб'єктам використовувати чужу річ лише певною мірою. Застава служить способом забезпечення зобов'язань.   -236- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 312 викласти в новій редакції: "Стаття 312 Види речевих прав Речевими правами є: 1) право власності; 2) право володіння чужою річчю; 3) право користування чужою річчю (сервітут); 4) право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 5) право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій); 6) право заставоутримувача на заставлене майно; 7) інші права на чужі речі".  		Враховано редакційно   Стаття 312 Види речевих прав 1. Речевими правами є право власності, право володіння, а також сервітутні права, емфітевзис, суперфіцій, застава та інші права на чужі речі. Останні обтяжують (обмежують) право власності і дають можливість їх суб'єктам використовувати чужу річ лише певною мірою. Застава служить способом забезпечення зобов'язань.  
1418. 2. Не можуть бути об'єктом речевих прав на чужі речі такі речі, що вилучені з обігу.      2. Не можуть бути об'єктом речевих прав на чужі речі такі речі, що вилучені з обігу.  
1419. Стаття 313 Захист речевих прав   -237- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 313 викласти в новій редакції: "Стаття 313 Захист речевих прав 1. Особа, речеве право якої порушене, має право на його захист відповідно до статті 15 цього Кодексу. 2. Позов про захист речевого права заявляється до особи, яка на момент звернення до суду незаконно володіє майном або чинить інші перешкоди у здійсненні цього права. 3. Особа, яка не є власником майна, але має речеве право на нього, має право на захист від порушень цього права і з боку власника".  		Враховано редакційно   Стаття 313 Захист речевих прав  
1420. 1. Речеві права в разі їх порушення захищаються позовами, предметом яких є безпосередньо речі (речеві позови). Речеві позови йдуть слідом за речами і заявляються до того, хто на даний момент незаконно володіє річчю або перешкоджає користуватися нею.      1. Речеві права в разі їх порушення захищаються позовами, предметом яких є безпосередньо речі (речеві позови). Речеві позови йдуть слідом за речами і заявляються до того, хто на даний момент незаконно володіє річчю або перешкоджає користуватися нею.  
1421. 2. Речеві права управоможених осіб підлягають такому самому захисту, як і права власника (статті 385-395).      2. Речеві права управоможених осіб підлягають такому самому захисту, як і права власника (статті 385-395).  
1422. 3. Власник, право власності якого обтяжене іншим речевим правом, зобов'язаний не перешкоджати суб'єктові іншого речевого права володіти і (або) користуватися та (або) розпоряджатися його майном відповідно до змісту цих прав і згідно із законом та договором.      3. Власник, право власності якого обтяжене іншим речевим правом, зобов'язаний не перешкоджати суб'єктові іншого речевого права володіти і (або) користуватися та (або) розпоряджатися його майном відповідно до змісту цих прав і згідно із законом та договором.  
1423. У тому разі, якщо власник своїми діями чинить перешкоди здійсненню речевих прав, які обтяжують його право власності, до нього можуть бути заявлені позови осіб, які є суб'єктами цих речевих прав.      У тому разі, якщо власник своїми діями чинить перешкоди здійсненню речевих прав, які обтяжують його право власності, до нього можуть бути заявлені позови осіб, які є суб'єктами цих речевих прав.  
1424. Розділ І Право власності      Розділ І Право власності  
1425. Глава 23 Загальні положення про право власності      Глава 23 Загальні положення про право власності  
1426. Стаття 314 Поняття права власності   -238- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 314 викласти в новій редакції: "Стаття 314 Поняття права власності Право власності - це права особи по володінню, користуванню, розпорядженню річчю, які вона має відповідно до закону і здійснює своєю волею, незалежно від волі інших осіб".  		Враховано редакційно   Стаття 314 Поняття права власності  
1427. 1. Правом власності є найбільш повне право, що його особа має на майно. Особа, яка є власником майна, безпосередньо впливає на це майно, спираючись на закон. Усі інші особи зобов'язані утримуватися від вчинення будь-яких дій, які можуть порушити право власності.   -239- Ніколаєнко С.М. (в.о. № 185)
  		Немає висновку   Правом власності є найбільш повне право, що його особа має на майно. Особа, яка є власником майна, безпосередньо впливає на це майно, спираючись на закон. Усі інші особи зобов'язані утримуватися від вчинення будь-яких дій, які можуть порушити право власності.  
1428. 2. Власник має право на свій розсуд вчиняти щодо належного йому майна будь-які дії, що не суперечать законові та не порушують прав і таких, що охороняються законом, інтересів інших осіб. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам і гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.   -240- Ніколаєнко С.М. (в.о. № 185)
 Пункт 2 статті 314 виключити, оскільки він стосується здійснення права власності і має бути перенесений у статтю 316 з відповідними уточненнями.  		Враховано    
1429. 3. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.   -241- Ніколаєнко С.М. (в.о. № 185)
 Пункт 3 статті 314 виключити, оскільки він стосується суб'єктів права власності і має знаходитися в статті, де йдеться про суб`єктів. (Пропонується нова стаття 319-1 "Суб'єкти права власності").  		Враховано    
1430. Стаття 315 Зміст права власності      Стаття 315 Зміст права власності  
1431. 1. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.   -242- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 315 викласти в новій редакції: 1. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. 2. Правом володіння є можливість власника тримати річ у своєму фактичному або господарському підпорядкуванні. 3. Правом користування є можливість власника здобувати з майна його корисні властивості для задоволення своїх особистих та майнових потреб. 4. Правом розпорядження є можливість вчинення щодо речі правочинів, які спрямовані на передачу права власності або окремих прав власника іншим особам".  		Враховано редакційно   1. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.  
1432. 2. Правом володіння визнається юридично забезпечена можливість фактичного панування власника над річчю.      2. Правом володіння визнається юридично забезпечена можливість фактичного панування власника над річчю.  
1433. 3. Правом користування визнається юридично забезпечена можливість власника здобувати з майна, що йому належить, його корисні властивості для задоволення своїх особистих та майнових потреб.      3. Правом користування визнається юридично забезпечена можливість власника здобувати з майна, що йому належить, його корисні властивості для задоволення своїх особистих та майнових потреб.  
1434. 4. Правом розпоряджання визнається юридично забезпечена можливість визначати долю речі.      4. Правом розпоряджання визнається юридично забезпечена можливість визначати долю речі.  
1435. 5. На зміст права власності не впливає місце проживання власника та місце знаходження майна.      5. На зміст права власності не впливає місце проживання власника та місце знаходження майна.  
1436. Стаття 316 Здійснення права власності      Стаття 316 Здійснення права власності  
1437. 1. Власність зобов'язує. При здійсненні права власності власник спирається безпосередньо на закон і діє незалежно від влади всіх інших осіб стосовно до однієї й тієї самої речі. 2. Право власності є безстроковим.   -243- Ніколаєнко С.М. (в.о. № 185)
 Статтю 316 викласти в такій редакції: 1. При здійсненні права власності власник спирається безпосередньо на закон і діє незалежно від влади всіх інших осіб стосовно до однієї й тієї самої речі. 2. Право власності є безстроковим. 3. Власність зобов'язує. Власник має право на свій розсуд вчинити щодо належного йому майна будь-які дії, що не суперечать законові та не порушують прав і таких, що охороняються, інтересів інших осіб. 4. Особливості здійснення права власності на національні, культурні та історичні цінності визначаються законом.  		Враховано   1. При здійсненні права власності власник спирається безпосередньо на закон і діє незалежно від влади всіх інших осіб стосовно до однієї й тієї самої речі. 2. Право власності є безстроковим 3. Власність зобов'язує. Власник має право на свій розсуд вчинити щодо належного йому майна будь-які дії, що не суперечать законові та не порушують прав і таких, що охороняються, інтересів інших осіб. 4. Особливості здійснення права власності на національні, культурні та історичні цінності визначаються законом.  
    -244- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 316 викласти в новій редакції: "1. Власник володіє, користується, розпоряджається майном на свій розсуд. 2. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав і виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. 3. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. 4. Держава не втручається у здійснення особою свого права власності. 5. У випадках і в порядку, встановлених законом, діяльність власника може бути обмежена чи припинена, або власника може бути зобов'язано допустити обмежене користування його майном іншими особами".  		Враховано редакційно    
    -245- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Доповнити проект статтею 316-1. "Стаття 316-1- Використання праці фізичних осіб при здійсненні права власності 1. Власник має право на підставі договору використовувати працю фізичних осіб. 2. Власник зобов'язаний забезпечити фізичній особі, праця якої використовується, соціальні, економічні гарантії та права, передбачені законом". Оскільки це не є предметом регулювання кодексу  		Відхилено ,   
    -246- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Доповнити проект статтею 316-2. "Стаття 316-2 Використання власником свого майна для підприємницької діяльності 1. Власник має право використовувати своє майно для підприємницької діяльності. Власник помешкання (будинку, квартири, садиби) не може використовувати їх для промислового виробництва. 2. Результати господарського використання майна (готова продукція, одержані доходи) належать власникові цього майна, якщо інше не встановлено законом або договором. 3. Власник засобів виробництва та іншого майна має право створити відповідно до закону юридичну особу, за якою закріпити це майно. Юридична особа здійснює право володіння, користування, розпорядження закріпленим за нею майном власника відповідно до свого статуту".  		Враховано в тексті Кодексу   
1438. Стаття 317 Недоторканність права власності 1. Право власності є недоторканним. 2. Власник не може бути обмежений у здійсненні права власності, його не може бути позбавлено права власності - крім випадків, передбачених Конституцією України, цим Кодексом та іншими законами.   -247- Ніколаєнко С.М. (в.о. № 185)
 Викласти статтю 317 в такій редакції: "Стаття 317 Непорушність права власності 1. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. 2. Випадки позбавлення права власності чи обмеження його здійснення допускаються лише на основі Конституції України або закону. 3. Примусове відчуження майна для державних і суспільних потреб може бути здійснено лише за умови попереднього та рівноцінного його відшкодування".  		Враховано   Стаття 317 Непорушність права власності 1. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні 2. Випадки позбавлення права власності чи обмеження його здійснення допускаються лише на основі Конституції України або закону. 3. Примусове відчуження майна для державних і суспільних потреб може бути здійснено лише за умови попереднього та рівноцінного його відшкодування.  
    -248- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 317 викласти в новій редакції: "Стаття 317 Непорушність права власності 1. Право власності є непорушним. 2. Майно не може бути відібране у власника, а його право власності свавільно припинене. Позбавлення особи права власності допускається лише на підставі Конституції, цього Кодексу, інших законів України. Особа може бути позбавлена права власності, якщо вироком, рішенням суду буде встановлено, що вона заволоділа майном внаслідок вчинення злочину або іншої протиправної поведінки. 3. Особа може бути позбавлена права власності у зв'язку з зверненням стягнення на нього за рішенням суду. 4. Примусове відчуження майна для державних чи суспільних потреб може відбутися лише за умови попереднього відшкодування його дійсної вартості. 5. Право власності є безстроковим. Зміна громадянства та місця проживання власника не припиняють його права власності".  		Враховано    
1439. Стаття 318 Тягар утримання майна   -249- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 318 викласти в новій редакції: "Стаття 318 Обов'язки власника 1. Власність зобов'язує. 2. Власник зобов'язаний: 1) не порушувати права та інтереси, що охороняються законом, інших фізичних, юридичних осіб та держави; 2) не завдавати шкоди навколишньому середовищу; 3) не чинити перешкод іншим особам у здійсненні їх речевих прав щодо його майна. 3. Власник земельної ділянки зобов'язаний використовувати її за цілевим призначенням, не допускати її погіршення та псування. 4. Власник тварин зобов'язаний піклуватися про них, поважати їх право на життя. 5. Власник речей, які виконують соціальну функцію (земельні ділянки, цілісні майнові комплекси, житлові будинки, національні, історичні, культурні цінності тощо) зобов'язаний утримувати їх в належному стані. 6. Законом можуть бути передбачені інші дії, які власник зобов'язаний вчиняти, або від вчинення яких він зобов'язаний утримуватися".  		Враховано в інших статтях Кодексу  Стаття 318 Тягар утримання майна  
1440. Власник несе тягар утримання майна, що йому належить, якщо інше не передбачено законом.      Власник несе тягар утримання майна, що йому належить, якщо інше не передбачено законом.  
1441. Стаття 319 Ризик випадкового знищення майна   -250- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Назву статті 319 викласти в такій редакції: "Стаття 319 Ризик випадкового знищення та пошкодження майна".  		Враховано   Стаття 319 Ризик випадкового знищення та пошкодження майна  
    -251- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 319 викласти в новій редакції:  		Враховано частково    
1442. Ризик випадкового знищення чи випадкового пошкодження (зіпсування) майна несе його власник, якщо інше не передбачено договором.   -252- Ризик випадкового знищення та ризик випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не передбачено законом або договором".  Немає висновку   Ризик випадкового знищення чи випадкового пошкодження (зіпсування) майна несе його власник, якщо інше не передбачено договором. "Стаття 319-1- Суб'єкти права власності 1. Суб'єктами права власності є український народ, фізичні особи, юридичні особи, держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади. 2. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.  
    -253- Ніколаєнко С.М. (в.о. № 185)
 Доповнити проект новою статтею такого 319-1 змісту: "Стаття 319-1- Суб'єкти права власності 1. Суб'єктами права власності є український народ, фізичні особи, юридичні особи, держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади. 2. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом".  		Враховано    
1443. Стаття 320 Власність українського народу   -254- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни до статті 320: 1) Назву статті викласти в новій редакції: "Стаття 320. Право власності Українського народу". 2) У пункті 1 після першого речення додати слова: "Земля є основним національним багатством і перебуває під особливою охороною держави". 3) Друге речення вважати другою частиною цього пункту".  		Враховано частково   Стаття 320 Право власності ласність Українського народу  
1444. 1. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.   -255- Ніколаєнко С.М. (в.о. № 185)
 Друге речення пункту 1 статті 320 зробити пунктом 2, змінивши нумерацію пунктів.: "2. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією."  		Враховано   1. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. 2. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.  
1445. 2. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.      3. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.  
1446. Стаття 321 Право власності фізичних осіб 1. Кожна фізична особа має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. 2. Право приватної власності набувається і може бути припинене в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами. 3. У власності фізичних осіб - суб'єктів права приватної власності може перебувати будь-яке майно, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть належати фізичним особам. 4. Склад, кількість та вартість майна, яке може перебувати у власності фізичних осіб, не є обмеженими - крім випадків, якщо такі обмеження встановлені законом.   -256- Ніколаєнко С.М. (в.о. № 185)
 Статтю 321 об'єднати із статтею 322 і викласти в такій редакції: "Стаття 321 Право приватної власності фізичних та юридичних осіб 1. Право приватної власності належить фізичним та юридичним особам. Кожна фізична та юридична особа має право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном повною мірою". 2. Право приватної власності набувається і може бути припинене в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами. 3. У власності фізичних та юридичних осіб - суб'єктів права приватної власності може перебувати будь-яке майно, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть належати фізичним особам. 4. Склад, кількість та вартість майна, яке може перебувати у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими - крім випадків, якщо такі обмеження встановлені законом. 5. Особливості набуття та припинення права власності юридичних осіб на майно, володіння, користування та розпоряджання ним встановлюються цим Кодексом, іншими законами.  		Враховано   Стаття 321 Право приватної власності фізичних та юридичних осіб 1. Право приватної власності належить фізичним та юридичним особам. Кожна фізична та юридична особа має право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном повною мірою". 2. Право приватної власності набувається і може бути припинене в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами. 3. У власності фізичних та юридичних осіб - суб'єктів права приватної власності може перебувати будь-яке майно, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть належати фізичним особам. 4. Склад, кількість та вартість майна, яке може перебувати у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими - крім випадків, якщо такі обмеження встановлені законом. 5. Особливості набуття та припинення права власності юридичних осіб на майно, володіння, користування та розпоряджання ним встановлюються цим Кодексом, іншими законами.  
    -257- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 321 викласти в новій редакції: "Стаття 321 Право приватної власності фізичних та юридичних осіб 1. У власності фізичних та юридичних осіб може бути будь-яке майно. Законом можуть встановлюватися види майна, яке не може належати фізичним і (або) юридичним особам. 2. Законом можуть встановлюватися види майна, яке фізичні та юридичні особи можуть набути лише з дотриманням вимог, що встановлені законом. 3. Кількість майна, яке може належати фізичним та юридичним особам, не обмежується".  		Враховано редакційно    
1447. Стаття 322 Право власності юридичних осіб   -258- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 322 виключити.  		Враховано   Статтю 322 виключено ( об'єднується зі статтею 321).  
1448. 1. У власності юридичних осіб - суб'єктів права власності може перебувати будь-яке майно, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть належати юридичним особам.       
1449. 2. Склад, кількість та вартість майна, яке може перебувати у власності юридичних осіб, не є обмеженими - крім випадків, якщо такі обмеження встановлені законом.       
1450. 3. Особливості набуття та припинення права власності юридичних осіб на майно, володіння, користування та розпоряджання ним встановлюються цим Кодексом, іншими законами.       
1451. Стаття 323 Право власності держави, Автономної Республіки Крим і адміністративно-територіальних утворень 1. Право власності держави, Автономної Республіки Крим і адміністративно-територіальних утворень поширюється на кошти, що належать державі, Автономній Республіці Крим та адміністративно-територіальним утворенням у формі відповідної скарбниці, а також на майно, не закріплене за юридичними особами, створеними державою, Автономною Республікою Крим та адміністративно-територіальними утвореннями. Від імені держави, Автономної Республіки Крим та адміністративно-територіальних утворень діють відповідні органи, визначені статтями 153-156 цього Кодексу. 2. Суб'єктами права власності на майно, закріплене державою, Автономною Республікою Крим і адміністративно-територіальними утвореннями за створеними ними юридичними особами, є ці юридичні особи. Відносини державних юридичних осіб, а також юридичних осіб, створених Автономною Республікою Крим і адміністративно-територіальними утвореннями, з органами, що їх утворили, а також відносини щодо їх поділу, виділу, злиття і приєднання, ліквідації зазначених юридичних осіб, щодо їх кредитування та наділення майном регулюються спеціальним законом. 3. Законом визначаються види майна, які можуть перебувати тільки у власності держави, Автономної Республіки Крим і адміністративно-територіальних утворень.   -259- Ніколаєнко С.М. (в.о. № 185)
 Статтю 323 розділити на три частини, зробивши три окремі статті: "Стаття 323 Право власності держави Україна 1. Держава має право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном повною мірою. 2. Право власності держави поширюється на кошти, що їй належать у формі державної скарбниці, а також на майно, що не належить згідно із законом іншим суб'єктам права власності. Від імені та в інтересах держави право власності здійснюють відповідні органи державної влади. 3. Суб'єктами права власності на майно, передане державою створеним нею юридичним особам, є ці юридичні особи".  		Враховано   Стаття 323 Право власності держави Україна 1. Держава має право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном повною мірою. 2. Право власності держави поширюється на кошти, що їй належать у формі державної скарбниці, а також на майно, що не належить згідно із законом іншим суб'єктам права власності. Від імені та в інтересах держави право власності здійснюють відповідні органи державної влади. 3. Суб'єктами права власності на майно, передане державою створеним нею юридичним особам, є ці юридичні особи". "Стаття 323-1 Право власності Автономної Республіки Крим 1. Автономна Республіка Крим має право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном повною мірою. 2. Право власності Автономної Республіки Крим поширюється на кошти, що їй належать у формі її скарбниці, а також на майно, що не належить згідно із законом іншим суб'єктам права власності. Від імені та в інтересах Автономної Республіки Крим право власності здійснюють відповідні органи Автономної Республіки Крим. 3. Суб'єктами права власності на майно, передане Автономною Республікою Крим створеним нею юридичним особам, є ці юридичні особи". Стаття 323-2 Право комунальної власності 1. Право комунальної власності належить в Україні територіальним громадам. Територіальні громади мають право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном повною мірою. 2. Право власності територіальної громади поширюється на кошти, що їй належать у формі комунальної скарбниці, а також на майно, що не належить згідно із законом іншим суб'єктам права власності. Від імені та в інтересах територіальної громади право власності здійснюють органи місцевого самоврядування. 3. Суб'єктами права власності на майно, передане територіальною громадою створеним нею юридичним особам, є ці юридичні особи".  
    -260- Ніколаєнко С.М. (в.о. № 185)
 Статтю 323 розділити на три частини, зробивши три окремі статті: "Стаття 323-1 Право власності Автономної Республіки Крим 1. Автономна Республіка Крим має право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном повною мірою. 2. Право власності Автономної Республіки Крим поширюється на кошти, що їй належать у формі її скарбниці, а також на майно, що не належить згідно із законом іншим суб'єктам права власності. Від імені та в інтересах Автономної Республіки Крим право власності здійснюють відповідні органи Автономної Республіки Крим. 3. Суб'єктами права власності на майно, передане Автономною Республікою Крим створеним нею юридичним особам, є ці юридичні особи".  		Враховано    
    -261- Ніколаєнко С.М. (в.о. № 185)
 Статтю 323 розділити на три частини, зробивши три окремі статті: "Стаття 323-2 Право комунальної власності 1. Право комунальної власності належить в Україні територіальним громадам. Територіальні громади мають право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном повною мірою. 2. Право власності територіальної громади поширюється на кошти, що їй належать у формі комунальної скарбниці, а також на майно, що не належить згідно із законом іншим суб'єктам права власності. Від імені та в інтересах територіальної громади право власності здійснюють органи місцевого самоврядування. 3. Суб'єктами права власності на майно, передане територіальною громадою створеним нею юридичним особам, є ці юридичні особи".  		Враховано    
    -262- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Доповнити проект статтею 323-1 "Стаття 323-1 Співвідношення права власності держави, Автономної Республіки Крим, адміністративно-територіальні громади та права власності юридичних осіб, що створені ними. 1. Держава, Автономна Республіка Крим, адміністративно-територіальна громада мають право контролювати використання майна, що передано ними юридичним особам. 2. Держава, Автономна Республіка Крим, адміністративно-територіальна громада не можуть вилучити у юридичних осіб майно, яке було їм передано у власність помимо їх згоди. 3. У зв'язку з ліквідацією юридичної особи, майно, що було передано їй у власність, після задоволення вимог кредиторів, передається її засновникові: державі, Автономній Республіці Крим, адміністративно-територіальній громаді. Статутом юридичної особи визначається частина прибутку від діяльності юридичної особи, яка повинна бути передана й засновнику: державі, Автономній Республіці Крим, адміністративно-територіальній громаді".  		Враховано частково    
    -263- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Доповнити проект статтею 323-2. "Стаття 323-2 Співвідношення права власності фізичної особи, юридичної особи та права власності створених ними юридичних осіб 1. Фізична особа, юридична особа, яка створила юридичну особу і передала їй у власність своє майно, має право контролювати використання майна, що передано ними юридичним особам. 2. Фізична особа, юридична особа, яка створила юридичну особу, не може вилучити у юридичних осіб майно, яке було їм передано у власність помимо їх згоди. 3. У зв'язку з ліквідацією юридичної особи, майно, що було передано їй у власність, після задоволення вимог кредиторів, передається її засновникові: фізичній особі, юридичній особі. Статутом юридичної особи визначається частина прибутку від діяльності юридичної особи, яка повинна бути передана її засновникові".  		Враховано частково    
1452. Глава 24 Виникнення права власності      Глава 24 Виникнення права власності  
1453. Стаття 324 Підстави виникнення права власності 1. Право власності на нову річ, що виготовлена та створена особою для себе з додержанням закону та інших правових актів, набувається цією особою. 2. Вироблена продукція, прирощення, плоди та доходи, отримані від використання майна, належать власникові цього майна, якщо інше не передбачено законом. 3. Право власності на майно, що має власника, може набуватися іншою особою на підставі договору купівлі-продажу, дарування або іншого правочину про відчуження цього майна. Відчуження майна від власника іншою особою супроти волі власника не допускається - крім випадків, передбачених законом. 4. У випадках та в порядку, що передбачені цим Кодексом, особа може набути права власності на майно, що не має власника, власник якого невідомий, або на майно, від якого власник відмовився чи щодо якого від втратив право власності, а також за іншими підставами, передбаченими законом. 5. Добросовісний набувач набуває право власності на майно, якщо власникові на законних підставах відмовлено у праві зажадання цього майна.   -264- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 324 викласти в новій редакції: "Стаття 324 Підстави виникнення права власності 1. Особа, яка виготовила (створила) річ, є її власником Особа, яка виготовила (створила) річ на підставі договору з іншою особою, зі своїх матеріалів, є її власником. 2. Право власності на річ, яка має власника, може перейти до іншої особи лише на підставі договору з ним. 3. Право власності виникає у разі прийняття спадщини. 4. Право власності виникає з інших підстав, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором".  		Враховано редакційно   Стаття 324 Підстави виникнення права власності 1. Право власності на нову річ, що виготовлена та створена особою для себе з додержанням закону та інших правових актів, набувається цією особою. 2. Вироблена продукція, прирощення, плоди та доходи, отримані від використання майна, належать власникові цього майна, якщо інше не передбачено законом. 3. Право власності виникає у разі прийняття спадщини. 4. У випадках та в порядку, що передбачені цим Кодексом, особа може набути права власності на майно, що не має власника, власник якого невідомий, або на майно, від якого власник відмовився чи щодо якого від втратив право власності, а також за іншими підставами, передбаченими законом. 5. Добросовісний набувач набуває право власності на майно, якщо власникові на законних підставах відмовлено у праві зажадання цього майна.  
    -265- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Доповнити проект статтею 324-1. "Стаття 324-1 Презумпція правозгідності набуття права власності. 1. Право власності не може виникнути з підстав, заборонених законом. 2. Набуття особою права власності на майно вважається правозгідним, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття майна встановлена рішенням (вироком) суду".  		Враховано в тексті Кодексу   
    -266- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Доповнити проект статтею 324-2. "Стаття 324-2 Виникнення права власності у незаконного добросовісного набувача Якщо річ відчужена особою, яка не є її власником і не була управнена власником на таке відчуження, набувач речі стає її власником у разі, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу вона не може бути відсуджена у нього".  		Враховано в тексті Кодексу   
1454. Стаття 325 Виникнення права власності на новостворене нерухоме майно      Стаття 325 Виникнення права власності на новостворене нерухоме майно  
1455. 1. Право власності на будівлі, споруди, а також на інше таке, що створюється, нерухоме майно виникає з моменту завершення створення цього майна.      1. Право власності на будівлі, споруди, а також на інше таке, що створюється, нерухоме майно виникає з моменту завершення створення цього майна.  
1456. Якщо законодавством або іншим договором передбачено приймання завершених будівельних об'єктів, то створення відповідного майна вважається завершеним з моменту такого прийняття.      Якщо законодавством або іншим договором передбачено приймання завершених будівельних об'єктів, то створення відповідного майна вважається завершеним з моменту такого прийняття.  
1457. У випадках коли нерухоме майно підлягає нотаріальному посвідченню та реєстрації, право власності на нього виникає з моменту такої реєстрації.      У випадках коли нерухоме майно підлягає нотаріальному посвідченню та реєстрації, право власності на нього виникає з моменту такої реєстрації.  
1458. Відмова у реєстрації може бути оскаржена в суді.      Відмова у реєстрації може бути оскаржена в суді.  
1459. 2. До завершення створення нерухомого майна, а у відповідних випадках до його державної реєстрації, до майна застосовуються правила про право власності на матеріали та на інше майно, що з них майно створюється.   -267- Ніколаєнко С.М. (в.о. № 185)
 Викласти пункт 2 статті 325 в такій редакції: "2. Правила про право власності на матеріали, з яких нерухоме майно створюється, застосовуються до нествореного повністю нерухомого майна залежно від ступеня готовності будівлі, іншої споруди тощо. В окремих випадках, при високому ступені готовності будівлі, споруди, можуть застосовуватися правила про право власності на нерухоме майно, ще до завершення його створення".  		Враховано   2. Правила про право власності на матеріали, з яких нерухоме майно створюється, застосовуються до нествореного повністю нерухомого майна залежно від ступеня готовності будівлі, іншої споруди тощо. В окремих випадках, при високому ступені готовності будівлі, споруди, можуть застосовуватися правила про право власності на нерухоме майно, ще до завершення його створення  
1460. 3. Правовий режим земельної ділянки, на якій знаходиться новостворене нерухоме майно, визначається за правилами статті 374 цього Кодексу.   -268- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 325 викласти в новій редакції: "Стаття 325 Виникнення права власності на будівлі, споруди 1. Право власності на будівлі, споруди, а також на іншу нерухому річ, що створюється, виникає з моменту завершення будівництва (створення речі). 1. Право власності на будівлі, споруди, а також на іншу нерухому річ, що створюється, виникає з моменту завершення будівництва (створення речі). Якщо законом або договором передбачено прийняття будівель і споруд до експлуатації, право власності виникає з моменту такого прийняття. Якщо будівля, споруда, відповідно до закону, підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту такої реєстрації. 2. До завершення будівництва (створення речі) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які використані в процесі цього будівництва. 3. За заявою зацікавленої особи суд може визнати за нею право власності на недобудовану будівлю, споруду у разі, якщо буде встановлено, що частка робіт, яка не виконана, відповідно до проекту є незначною".  		Враховано редакційно   3. Правовий режим земельної ділянки, на якій знаходиться новостворене нерухоме майно, визначається за правилами статті 374 цього Кодексу.  
1461. Стаття 326 Переробка 1. Право власності на нову рухому річ, яку особа виготовила шляхом переробки з матеріалу, що їй не належить, набувається власником матеріалу, якщо інше не передбачено законом. 2. Якщо вартість переробки істотно перевищує вартість матеріалів, право власності на нову річ набуває особа, яка здійснила переробку, - за умови, що вона діяла добросовісно. 3. Якщо інше не передбачено договором, власник матеріалу, що набув право власності на виготовлену ним річ, зобов'язаний компенсувати особі, що здійснила переробку, її вартість. У разі набуття права власності на нову річ особою, що здійснила переробку, ця особа зобов'язана відповідно відшкодувати власникові матеріалу його вартість та відшкодувати завдані збитки.   -269- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 326 викласти в новій редакції: "Стаття 326 Переробка речі 1. Переробкою є використання однієї речі, в результаті чого створюється нова річ. 2. Особа, яка самочинно переробила чужу річ, не стає власником нової речі. 3. Якщо вартість переробки і створеної нової речі істотно перевищує вартість речі, яка була використана для цього, власником нової речі стає особа, яка вчинила таку переробку. Власник речі, яка була самочинно використана, має право на виплату її вартості, відшкодування збитків та компенсацію моральної шкоди 4. Якщо власником нової речі стає власник речі, яка була перероблена, він зобов'язаний оплатити особі, яка здійснила переробку, вартість роботи".  		Враховано редакційно   Стаття 326 Переробка 1. Право власності на нову рухому річ, яку особа виготовила шляхом переробки з матеріалу, що їй не належить, набувається власником матеріалу, якщо інше не передбачено законом. 2. Якщо вартість переробки істотно перевищує вартість матеріалів, право власності на нову річ набуває особа, яка здійснила переробку, - за умови, що вона діяла добросовісно. 3. Якщо інше не передбачено договором, власник матеріалу, що набув право власності на виготовлену ним річ, зобов'язаний компенсувати особі, що здійснила переробку, її вартість. У разі набуття права власності на нову річ особою, що здійснила переробку, ця особа зобов'язана відповідно відшкодувати власникові матеріалу його вартість та відшкодувати завдані збитки.  
1462. Стаття 327 Привласнення загальнодоступних дарів природи У разі якщо відповідно до закону, місцевих звичаїв чи за наданим власником загальним дозволом у лісах, водоймах і на іншій території допускається збирання ягід, ловля риби, збирання чи здобування інших речей, право власності на відповідні речі набуває особа, що здійснює збирання або здобування.   -270- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 327 викласти в новій редакції: "Стаття 327 Привласнення загальнодоступних дарів природи Особа, яка зібрала ягоди, лікарські рослини, зловила рибу або здобула іншу річ в лісі, водоймі тощо, є їх власником, якщо вона діяла відповідно закону, місцевого звичаю або загального дозволу власника відповідної території".  		Враховано редакційно   Стаття 327 Привласнення загальнодоступних дарів природи У разі якщо відповідно до закону, місцевих звичаїв чи за наданим власником загальним дозволом у лісах, водоймах і на іншій території допускається збирання ягід, ловля риби, збирання чи здобування інших речей, право власності на відповідні речі набуває особа, що здійснює збирання або здобування.  
1463. Стаття 328 Самочинне будівництво   -271- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 328 перенести після 374.  		Відхилено   Стаття 328 Самочинне будівництво  
1464. 1. Житловий будинок, інша будівля, споруда або інше нерухоме майно вважаються зведеними самочинно, якщо їх споруджено на земельній ділянці, яку не відведено для цієї мети у встановленому порядку чи без належного дозволу, або з істотними відхиленнями від будівельних норм і правил. Особа, що зводить таку будівлю, не набуває на неї права власності. Вона не має права розпоряджатися цією будівлею - продавати її, дарувати, здавати в оренду, вчиняти щодо неї інші правочини.   -272- Ніколаєнко С.М. (в.о. № 185)
 В пункті першому статтю 328 після слів "належного дозволу" доповнити "або належно затвердженого проекту, чи"  		Враховано   1. Житловий будинок, інша будівля, споруда або інше нерухоме майно вважаються зведеними самочинно, якщо їх споруджено на земельній ділянці, яку не відведено для цієї мети у встановленому порядку чи без належного дозволу або належно затвердженого проекту, чи з істотними відхиленнями від будівельних норм і правил. Особа, що зводить таку будівлю, не набуває на неї права власності. Вона не має права розпоряджатися цією будівлею - продавати її, дарувати, здавати в оренду, вчиняти щодо неї інші правочини.  
1465. 2. Самочинно зведена будівля за позовом відповідного органу може бути безоплатно вилучена судом і зарахована у власність адміністративно-територіального утворення, на території якого вона знаходиться, а також за рішенням цього органу знесена самою особою, що здійснила самочинне будівництво, або ж її коштом.   -273- Ніколаєнко С.М. (в.о. № 185)
 В пункті 2 статті 328 внести редакційні правки: доповнити слова "місцевого самоврядування" після слів "відповідного органу"; слова "адміністративно-територіального утворення, на території якого вона знаходиться" замінити словами "територіальної громади".  		Враховано   2. Самочинно зведена будівля за позовом відповідного органу місцевого самоврядування може бути безоплатно вилучена судом і зарахована у власність територіальної громади, а також за рішенням цього органу знесена самою особою, що здійснила самочинне будівництво, або ж її коштом.  
1466. 3. За особою, що самочинно звела будівлю, право власності на цю будівлю може бути визнане рішенням суду тільки за умови, що цій особі буде надано у встановленому порядку земельну ділянку, на якій знаходиться будівля, або земельна ділянка вже їй належить.      3. За особою, що самочинно звела будівлю, право власності на цю будівлю може бути визнане рішенням суду тільки за умови, що цій особі буде надано у встановленому порядку земельну ділянку, на якій знаходиться будівля, або земельна ділянка вже їй належить.  
1467. 4. Право власності на самочинно зведену будівлю може бути визнане судом також за особою, якій належить земельна ділянка, де зведено будівлю. У цьому випадку особа, у власності, у володінні чи в користуванні якої перебуває земельна ділянка, відшкодовує самочинному забудовникові витрати у справжньому розмірі, що його визначає суд. За відсутності на це згоди особи, на земельній ділянці якої самочинно споруджено будівлю, зазначена будівля підлягає знесенню за рахунок самочинного забудовника.      4. Право власності на самочинно зведену будівлю може бути визнане судом також за особою, якій належить земельна ділянка, де зведено будівлю. У цьому випадку особа, у власності, у володінні чи в користуванні якої перебуває земельна ділянка, відшкодовує самочинному забудовникові витрати у справжньому розмірі, що його визначає суд. За відсутності на це згоди особи, на земельній ділянці якої самочинно споруджено будівлю, зазначена будівля підлягає знесенню за рахунок самочинного забудовника.  
1468. 5. Право власності на самочинно зведену будівлю не може бути визнане за особами, зазначеними у пп. 3, 4 цієї статті, якщо збереження самочинно зведеної будівлі матиме наслідком порушення прав і таких, що охороняються законом, інтересів будь-яких осіб.   -274- Ніколаєнко С.М. (в.о. № 185)
 Доповнити статтю 328 новими пунктами 6 та 7 такого змісту: 6. Якщо будівля споруджується або споруджена на земельній ділянці, яка є власністю держави або територіальної громади без відповідного дозволу, районна, міська державна адміністрація або орган територіальної громади має подати до суду позовну заяву про передачу будівлі у власність держави або територіальної громади або про її знесення. У разі передачі будівлі у власність держави або територіальної громади забудовник має право на компенсацію її вартості. 7. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або правам та інтересам фізичних чи юридичних осіб, за позовом районної, міської державної адміністрації або органу територіальної громади суд може постановити рішення, яким зобов'язати забудовника провести відповідну перебудову. Якщо така перебудова неможлива, або забудовник відмовляється від її проведення, за рішенням суду така будівля підлягає зносу за рахунок забудовника. Крім цього, забудовник зобов'язується відшкодувати витрати, пов'язані із приведенням земельної ділянки до попереднього стану.  		Враховано   5. Право власності на самочинно зведену будівлю не може бути визнане за особами, зазначеними у пп. 3, 4 цієї статті, якщо збереження самочинно зведеної будівлі матиме наслідком порушення прав і таких, що охороняються законом, інтересів будь-яких осіб. 6. Якщо будівля споруджується або споруджена на земельній ділянці, яка є власністю держави або територіальної громади без відповідного дозволу, районна, міська державна адміністрація або орган територіальної громади має подати до суду позовну заяву про передачу будівлі у власність держави або територіальної громади або про її знесення. У разі передачі будівлі у власність держави або територіальної громади забудовник має право на компенсацію її вартості. 7. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або правам та інтересам фізичних чи юридичних осіб, за позовом районної, міської державної адміністрації або органу територіальної громади суд може постановити рішення, яким зобов'язати забудовника провести відповідну перебудову. Якщо така перебудова неможлива, або забудовник відмовляється від її проведення, за рішенням суду така будівля підлягає зносу за рахунок забудовника. Крім цього, забудовник зобов'язується відшкодувати витрати, пов'язані із приведенням земельної ділянки до попереднього стану.  
1469. Стаття 329 Момент виникнення права власності у набувача за договором      Стаття 329 Момент виникнення права власності у набувача за договором  
1470. 1. Право власності у набувача за договором виникає з моменту передання речі, якщо інше не обумовлено договором чи не встановлено законом.      1. Право власності у набувача за договором виникає з моменту передання речі, якщо інше не обумовлено договором чи не встановлено законом.  
1471. 2. Переданням речі визнається вручення речі набувачеві, а також і здача речі транспортній організації для відправлення її набувачеві, і здача речі на пошту для пересилання набувачеві речі, відчуженої без зобов'язання доставки. До передання речі прирівнюється передання коносамента обо ж іншого товарно-розпорядчого документа на річ. Якщо на момент укладення договору набувач уже володіє річчю, вона вважається такою, що передана йому з моменту фактичного надходження у володіння.   -275- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни до статті 329: 1) із пункту 2 виключити останнє речення. 2) у пункті 2 виключити слова "крім випадків...". 3) у пункті 4 слово "його" замінити на "такої".  		Відхилено   2. Переданням речі визнається вручення речі набувачеві, а також і здача речі транспортній організації для відправлення її набувачеві, і здача речі на пошту для пересилання набувачеві речі, відчуженої без зобов'язання доставки. До передання речі прирівнюється передання коносамента обо ж іншого товарно-розпорядчого документа на річ. Якщо на момент укладення договору набувач уже володіє річчю, вона вважається такою, що передана йому з моменту фактичного надходження у володіння.  
1472. 3. Право власності на річ за договором, який потребує нотаріального посвідчення, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або ж з моменту набуття рішенням суду законної сили про визнання дійсним договору, не посвідченого нотаріально, - крім випадків, передбачених пп. 1, 2, 4 цієї статті.      3. Право власності на річ за договором, який потребує нотаріального посвідчення, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або ж з моменту набуття рішенням суду законної сили про визнання дійсним договору, не посвідченого нотаріально, - крім випадків, передбачених пп. 1, 2, 4 цієї статті.  
1473. 4. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту його реєстрації.   -276- Ніколаєнко С.М. (в.о. № 185)
 Доповнити Кодекс статтею 329-1 такого змісту: - "Стаття 329-1 Перехід та реалізація права власності на цінні папери 1. Право власності на цінні папери на пред'явника переходить до нового власника: 1) при документарній формі - з моменту передачі (поставки) цінних паперів; 2) при бездокументарній формі випуску та по знерухомленим документарним цінним паперам - із моменту зарахування їх на рахунок зберігача. Право власності на іменні цінні папери переходить до нового власника: 1) при документарній формі випуску - з моменту перереєстрації цінних паперів на ім'я нового власника в реєстрі власників іменних цінних паперів; 2) при бездокументарній формі випуску та по знерухомленим документарним цінним паперам - з моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача." Права на управління, одержання доходу тощо, що випливають з іменних цінних паперів незалежно від форми випуску цінних паперів, можуть бути реалізовані з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів, якщо інший спосіб не передбачений спеціальним законом. 2. Права за ордерним цінним папером передаються через учинення на цьому папері передавального напису - індосамента. Індосант несе відповідальність не лише за існування права, але й за його здійснення. Індосамент, учинений на цінному папері, переносить усі права, посвідчені цінним папером, на особу, якій або за наказом якої передаються права за цінним папером - індосат. Індосамент може бути бланковим (без зазначення особи, якій має бути здійснене виконання) або ордерним (із зазначенням особи, якій або за наказом якої має бути здійснене виконання). Індосамент може бути обмежений тільки дорученням здійснювати права, посвідчені цінним папером, без передавання цих прав індосату. У цьому разі індосат виступає як представник. Особа, що видала цінний папір, та всі особи, що індосували його, відповідають перед її власником солідарно. У разі задоволення вимоги власника цінного паперу про виконання посвідченого цим папером обов'язку однією або кількома особами з числа тих, хто зобов'язався за цінним папером, вони набувають права зворотньої вимоги (регресу) щодо інших осіб, які зобов'язалися за цінним папером.  		Враховано   4. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту його реєстрації. Стаття 329-1 Перехід та реалізація права власності на цінні папери 1. Право власності на цінні папери на пред'явника переходить до нового власника: 1) при документарній формі - з моменту передачі (поставки) цінних паперів; 2) при бездокументарній формі випуску та по знерухомленим документарним цінним паперам - із моменту зарахування їх на рахунок зберігача. Право власності на іменні цінні папери переходить до нового власника: 1) при документарній формі випуску - з моменту перереєстрації цінних паперів на ім'я нового власника в реєстрі власників іменних цінних паперів; 2) при бездокументарній формі випуску та по знерухомленим документарним цінним паперам - з моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача." Права на управління, одержання доходу тощо, що випливають з іменних цінних паперів незалежно від форми випуску цінних паперів, можуть бути реалізовані з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів, якщо інший спосіб не передбачений спеціальним законом. 2. Права за ордерним цінним папером передаються через учинення на цьому папері передавального напису - індосамента. Індосант несе відповідальність не лише за існування права, але й за його здійснення. Індосамент, учинений на цінному папері, переносить усі права, посвідчені цінним папером, на особу, якій або за наказом якої передаються права за цінним папером - індосат. Індосамент може бути бланковим (без зазначення особи, якій має бути здійснене виконання) або ордерним (із зазначенням особи, якій або за наказом якої має бути здійснене виконання). Індосамент може бути обмежений тільки дорученням здійснювати права, посвідчені цінним папером, без передавання цих прав індосату. У цьому разі індосат виступає як представник. Особа, що видала цінний папір, та всі особи, що індосували його, відповідають перед її власником солідарно. У разі задоволення вимоги власника цінного паперу про виконання посвідченого цим папером обов'язку однією або кількома особами з числа тих, хто зобов'язався за цінним папером, вони набувають права зворотньої вимоги (регресу) щодо інших осіб, які зобов'язалися за цінним папером.  
1474. Стаття 330 Безгосподарне майно      Стаття 330 Безгосподарне майно  
1475. 1. Безгосподарним вважається майно, яке не має володільця або володілець якого невідомий.   -277- Ніколаєнко С.М. (в.о. № 185)
 В статті 330 слова "володільця" та "володілець" замінити словами "власника" та "власник"  		Враховано   1. Безгосподарним вважається майно, яке не має власника або власник якого невідомий.  
    -278- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 330 викласти в новій редакції: "Стаття 330 Безхазяйне майно 1. Безхазяйним є майно, власник якого невідомий. До безхазяйного майна, яке є скарбом, застосовується стаття 329 цього Кодексу. 2. Безхазяйним є майно, власник якого відмовився від нього. 3. Безхазяйним є майно, власник якого не засвідчив свою відмову від нього, але не проявляє щодо нього жодного інтересу.  		Враховано частково    
1476. 2. Право власності на безгосподарне рухоме майно може набуватися за набувальною давністю, якщо це не виключається правилами про набуття права власності на майно, від якого власник відмовився (стаття 332 цього Кодексу), про набуття права власності на знахідку (стаття 334 цього Кодексу), про скарб (стаття 339 цього Кодексу).      2. Право власності на безгосподарне рухоме майно може набуватися за набувальною давністю, якщо це не виключається правилами про набуття права власності на майно, від якого власник відмовився (стаття 332 цього Кодексу), про набуття права власності на знахідку (стаття 334 цього Кодексу), про скарб (стаття 339 цього Кодексу).  
1477. 3. Безгосподарні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію нерухомого майна, за заявою відповідного органу.      3. Безгосподарні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію нерухомого майна, за заявою відповідного органу.  
1478. Зі спливом одного року з дня поставлення на облік безгосподарного нерухомого майна орган, уповноважений управляти майном відповідного адміністративно-територіального утворення, може звернутися до суду із заявою про визнання цього майна таким, що надійшло у власність цього адміністративно-територіального утворення. Наявність рішення суду про визнання майна таким, що надійшло у власність відповідного адміністративно-територіального утворення, не перешкоджає вчиненню позову про повернення цього нерухомого майна колишньому власникові.      Наявність рішення суду про визнання майна таким, що надійшло у власність відповідної територіальної громади, не перешкоджає вчиненню позову про повернення цього нерухомого майна колишньому власникові. Після спливу одного року з дня взяття безгосподарного нерухомого майна на облік, орган управління відповідної територіальної громади має право подати до суду заяву про надання громаді права володіння та користування цим майном.  
1479. Безгосподарне нерухоме майно, не визнане за рішенням суду таким, що надійшло у власність адміністративно-територіального утворення, може бути знову прийняте у володіння, користування та розпоряджання власником, що його залишив, або ж набуватися у володіння за набувальною давністю.   -279- 4. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію нерухомого майна, про що робиться оголошення в пресі.  Немає висновку   Безгосподарне нерухоме майно, не визнане за рішенням суду таким, що надійшло у власність територіальної громади, може бути знову прийняте у володіння, користування та розпоряджання власником, що його залишив, або ж набуватися у володіння за набувальною давністю.  
    -280- Після спливу одного року з дня взяття безгосподарного нерухомого майна на облік, орган управління відповідної територіальної громади має право подати до суду заяву про надання громаді права володіння та користування цим майном.  Немає висновку    
    -281- За заявою фізичної чи юридичної особи орган управління адміністративної громади має право передати їм безхазяйне рухоме майно у володіння та користування".  Немає висновку    
1480. Стаття 331 Відумерлість майна      Стаття 331 Відумерлість майна  
1481. 1. Відумерлим вважається майно у разі смерті особи, якій воно належало на праві власності, і якщо у цієї особи немає спадкоємців за заповітом або за законом. Відумерлість майна визначається судом.      1. Відумерлим вважається майно у разі смерті особи, якій воно належало на праві власності, і якщо у цієї особи немає спадкоємців за заповітом або за законом. Відумерлість майна визначається судом.  
1482. 2. Порядок визнання майна відумерлим і набуття права власності на відумерле майно визначається згідно зі статтею 1518 цього Кодексу.      2. Порядок визнання майна відумерлим і набуття права власності на відумерле майно визначається згідно зі статтею 1518 цього Кодексу.  
1483. Стаття 332 Рухоме майно, від якого власник відмовився      Стаття 332 Рухоме майно, від якого власник відмовився  
1484. 1. Рухоме майно, покинуте власником чи залишене ним іншим чином з метою відмови від права власності, може набуватися у власність іншою особою у порядку, встановленому п. 2 цієї статті.   -282- Ніколаєнко С.М. (в.о. № 185)
 Пункт 2 статті 332 викласти в такій редакції: "2. Особа, у власності, володінні або користуванні якої знаходиться земельна ділянка, водоймище або інший об'єкт, де знаходиться покинуте майно, вартість якого нижче розміру п'ятикратного неоподатковуваного мінімуму заробітної плати або покинутий лом, бракована продукція, відходи від виробництва і інші відходи, має право звернути це майно у сво власність, розпочавши його використання чи вчинивши інші дії, що свідчать про звернення майна у власність. Інше покинуте власником майно надходить у власність особи, яка вступила у володіння ним, якщо заявою особи воно визнано судом безгосподарним."  		Враховано   1. Рухоме майно, покинуте власником чи залишене ним іншим чином з метою відмови від права власності, може набуватися у власність іншою особою у порядку, встановленому п. 2 цієї статті.  
1485. 2. Особа, що виявила покинуте майно, має право звернути його у свою власність, розпочавши його використання чи вчинивши інші дії, що свідчать про звернення майна у власність.      2. Особа, у власності, володінні або користуванні якої знаходиться земельна ділянка, водоймище або інший об'єкт, де знаходиться покинуте майно, вартість якого нижче розміру п'ятикратного неоподатковуваного мінімуму заробітної плати або покинутий лом , бракована продукція, відходи від виробництва і інші відходи, має право звернути це майно у сво власність, розпочавши його використання чи вчинивши інші дії, що свідчать про звернення майна у власність. Інше покинуте власником майно надходить у власність особи, яка вступила у володіння ним, якщо заявою особи воно визнано судом безгосподарним.  
1486. Стаття 333 Знахідка      Стаття 333 Знахідка  
1487. 1. Той, хто знайшов загублену річ, зобов'язаний негайно (але не пізніше 10 днів) сповістити про це особу, яка її загубила, або власника речі, або будь-кого іншого з відомих йому осіб і повернути знайдену річ цій особі.      1. Той, хто знайшов загублену річ, зобов'язаний негайно (але не пізніше 10 днів) сповістити про це особу, яка її загубила, або власника речі, або будь-кого іншого з відомих йому осіб і повернути знайдену річ цій особі.  
1488. Якщо річ знайдено у приміщенні чи на транспорті, вона має бути передана особі, що представляє володільця цього приміщення чи транспортного засобу.      Якщо річ знайдено у приміщенні чи на транспорті, вона має бути передана особі, що представляє володільця цього приміщення чи транспортного засобу.  
1489. 2. Якщо особа, що має право вимагати повернення знайденої речі, є невідомою чи є невідомим місце її перебування, той, хто знайшов річ, зобов'язаний заявити про знахідку до міліції або до відповідного органу територіальної громади.      2. Якщо особа, що має право вимагати повернення знайденої речі, є невідомою чи є невідомим місце її перебування, той, хто знайшов річ, зобов'язаний заявити про знахідку до міліції або до відповідного органу територіальної громади.  
1490. 3. Той, хто знайшов річ, має право зберігати її у себе або ж здати на зберігання до міліції, до відповідного адміністративно-територіального утворення або особі, яку вони вказали.      3. Той, хто знайшов річ, має право зберігати її у себе або ж здати на зберігання до міліції, або до відповідного органу територіальної громади або особі, яку вони вказали.  
1491. Річ, що швидко псується, чи річ, витрати на зберігання якої є невідповідно великими порівняно з її вартістю, може бути реалізована тому, хто її знайшов, з одержанням письмових доказів, які підтверджують суму виторгу. Гроші, одержані від продажу знайденої речі, підлягають поверненню особі, що управоможена на її одержання.      Річ, що швидко псується, чи річ, витрати на зберігання якої є невідповідно великими порівняно з її вартістю, може бути реалізована тому, хто її знайшов, з одержанням письмових доказів, які підтверджують суму виторгу. Гроші, одержані від продажу знайденої речі, підлягають поверненню особі, що управоможена на її одержання.  
1492. 4. Той, хто знайшов річ, відповідає за її втрату чи пошкодження лише у разі умислу чи грубої необережності - у межах вартості речі.      4. Той, хто знайшов річ, відповідає за її втрату чи пошкодження лише у разі умислу чи грубої необережності - у межах вартості речі.  
1493. Стаття 334 Набуття права власності на знахідку   -283- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 334 викласти в новій редакції: "Стаття 334 Правові наслідки невиявлення власника загубленої речі 1. Якщо протягом шести місяців від дня повідомлення про знахідку грошей, речей індивідуального користування не буде виявлено власника чи її володільця або жоден з них не заявить про свої права на ці речі, особа, яка їх знайшла, має право користуватися ними. З часу закінчення шестимісячного строку починається набувна давність. Якщо особа, яка знайшла річ, відмовляється від права користування нею, таке право набуває юридична особа, якій ця річ була передана на зберігання. 2. Знайдені транспортні засоби передаються на зберігання органу міліції, про що робиться оголошення в пресі. Якщо протягом шести місяців не буде виявлено власника чи володільця або жоден з них не заявить про свої права на транспортний засіб, орган міліції має право продати його, а суму виторгу внести на спеціальний рахунок в комерційному банку. Після спливу трьох років ця сума стає власністю адміністративно-територіальної громади.  		Враховано частково   Стаття 334 Набуття права власності на знахідку  
1494. 1. Якщо протягом шести місяців з моменту заявлення про знахідку до міліції чи до відповідного органу адміністративно-територіального утворення (п. 2 статті 333 цього Кодексу) особу, управоможену одержати загублену річ, не буде встановлено і вона не заявить про своє право на річ тому, хто її знайшов, або міліції, або ж відповідному органові адміністративно-територіального утворення, той, хто знайшов річ, набуває право власності на неї.      1. Якщо протягом шести місяців з моменту заявлення про знахідку до міліції чи до відповідного органу територіальної громади (п. 2 статті 333 цього Кодексу) особу, управоможену одержати загублену річ, не буде встановлено і вона не заявить про своє право на річ тому, хто її знайшов, або міліції, або ж відповідному органові територіальнї громади, той, хто знайшов річ, набуває право власності на неї.  
1495. 2. Якщо той, хто знайшов загублену річ, не виявить бажання набути на неї право власності, ця річ переходить у власність відповідного адміністративно-територіального утворення після подання ним заяви про відмову щодо набуття права власності на цю річ до відповідного органу адміністративно-територіального утворення.      2. Якщо той, хто знайшов загублену річ, не виявить бажання набути на неї право власності, ця річ переходить у власність відповідної територіальної громади після подання особою, яка знайшла річ, заяви про відмову щодо набуття права власності на цю річ до відповідного органу територіальної громади. 3. Знайдені транспортні засоби передаються на зберігання органу міліції, про що робиться оголошення в пресі. Якщо протягом шести місяців не буде виявлено власника чи володільця або жоден з них не заявить про свої права на транспортний засіб, орган міліції має право продати його, а суму виторгу внести на спеціальний рахунок в комерційному банку. Після спливу трьох років ця сума стає власністю адміністративно-територіальної громади.  
1496. Стаття 335 Відшкодування тому, хто знайшов річ, витрат, пов'язаних із знахідкою   -284- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 335 викласти в новій редакції: "Стаття 335 Права особи, яка знайшла чужу річ, на винагороду та відшкодування затрат 1. Особа, яка знайшла річ, має право вимагати від її власника чи володільця або від того, хто став її власником, винагороду у розмірі 20 відсотків вартості речі. Якщо за знахідку була публічно обіцяна винагорода, особа, що знайшла річ, має право вимагати її сплати у розмірі, що був обіцяний. Розмір винагороди у цьому разі не може бути меншим 20 відсотків вартості речі. 2. Особа, яка знайшла річ, має право на відшкодування затрат, які вона здійснила у зв'язку із знахідкою: перевезення, зберігання речі, розшук власника тощо. 3. Права на винагороду та відшкодування затрат не має особа, яка не повідомила про знахідку маючи намір приховати її.  		Враховано редакційно   Стаття 335 Відшкодування тому, хто знайшов річ, витрат, пов'язаних із знахідкою  
1497. 1. Той, хто знайшов та повернув річ особі, управоможеній на її одержання, має право одержати від цієї особи, а в разі переходу речі у власність територіальної громади - від відповідного органу територіальної громади, відшкодування необхідних витрат, пов'язаних із зберіганням, здаванням чи реалізацією речі, а також відшкодування витрат на виявлення особи, управоможеної на одержання речі.      1. Той, хто знайшов та повернув річ особі, управоможеній на її одержання, має право одержати від цієї особи, а в разі переходу речі у власність територіальної громади - від відповідного органу територіальної громади, відшкодування необхідних витрат, пов'язаних із зберіганням, здаванням чи реалізацією речі, а також відшкодування витрат на виявлення особи, управоможеної на одержання речі.  
1498. 2. Той, хто знайшов річ, має право вимагати від особи, управоможеної на одержання речі, винагороду за знахідку в розмірі до 20 відсотків вартості речі.      2. Той, хто знайшов річ, має право вимагати від особи, управоможеної на одержання речі, винагороду за знахідку в розмірі до 20 відсотків вартості речі.  
1499. У разі недосягнення домовленості про розмір винагороди спір вирішується судом. Якщо особа, управоможена вимагати повернення знайденої речі, публічно обіцяла винагороду за знахідку, винагорода виплачується на умовах публічної обіцянки винагороди.      У разі недосягнення домовленості про розмір винагороди спір вирішується судом. Якщо особа, управоможена вимагати повернення знайденої речі, публічно обіцяла винагороду за знахідку, винагорода виплачується на умовах публічної обіцянки винагороди.  
1500. Право на винагороду не виникає, якщо той, хто знайшов річ, не заявив про знахідку та вчинив спробу її приховати.      Право на винагороду не виникає, якщо той, хто знайшов річ, не заявив про знахідку та вчинив спробу її приховати.  
1501. Стаття 336 Бездоглядні тварини   -285- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 336 викласти в новій редакції: "Стаття 336 Бездоглядні домашні тварини 1. Особа, яка затримала бездоглядну домашню тварину, зобов'язана негайно повідомити про це власника і повернути її. Якщо власник або його місце проживання (знаходження) невідомі, особа зобов'язана повідомити протягом трьох днів про затримання тварини міліцію або орган адміністративно-територіальної громади. 2. Особа, яка затримала тварину, може залишити її у себе до появи власника або передати її іншій особі, яка може забезпечити її утримання та догляд, включаючи дотримання ветеринарних правил, або передати її органові адміністративно-територіальної громади. Особа, у якої залишена тварина, має право користування нею. 3. Особа, у якої залишена тварина, відповідає за загибель чи ушкодження тварини на загальних підставах, в межах її вартості.  		Враховано редакційно   Стаття 336 Бездоглядні тварини  
1502. 1. Особа, що затримала домашню бездоглядну тварину, пригульну худобу або інших бездоглядних домашніх тварин, зобов'язана негайно повідомити про це власника і повернути їх йому, а якщо власник або його місцеперебування невідомі, не пізніше ніж через три дні після такого затримання заявити про виявлених тварин до міліції чи до відповідного органу територіальної громади, який вживає заходів для розшуку власника.      1. Особа, що затримала домашню бездоглядну тварину, пригульну худобу або інших бездоглядних домашніх тварин, зобов'язана негайно повідомити про це власника і повернути їх йому, а якщо власник або його місцеперебування невідомі, не пізніше ніж через три дні після такого затримання заявити про виявлених тварин до міліції чи до відповідного органу територіальної громади, який вживає заходів для розшуку власника.  
1503. 2. На час розшуку власника тварин вони можуть бути залишені особою, що їх затримала, у себе на утриманні та в користуванні або передані нею на утримання іншій особі, яка має для цього необхідні умови, включаючи додержання ветеринарних правил. На прохання особи, що затримала бездоглядних тварин, підшукання особи, яка має необхідні умови для їх утримання і використання, і передання їй тварин здійснює міліція або органи територіальної громади.      2. На час розшуку власника тварин вони можуть бути залишені особою, що їх затримала, у себе на утриманні та в користуванні або передані нею на утримання іншій особі, яка має для цього необхідні умови, включаючи додержання ветеринарних правил. На прохання особи, що затримала бездоглядних тварин, підшукання особи, яка має необхідні умови для їх утримання і використання, і передання їй тварин здійснює міліція або органи територіальної громади. 3. Особа, що затримала бездоглядних тварин, і особа, якій вони передані на утримання, зобов'язані їх належним чином утримувати, і за наявності вини ці особи відповідають у межах вартості тварин за їхню загибель і ушкодження.  
1504. Стаття 337 Набуття права власності на бездоглядних тварин   -286- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 337 викласти в новій редакції: "Стаття 337 Правові наслідки невиявлення власника бездоглядної домашньої тварини Якщо власника бездоглядної домашньої тварини не було виявлено, або він не зажадав її повернення, особа, у якої залишена тварина, стає її власником відповідно до п. 1 ст. 340 цього Кодексу". pедакційно  		Враховано   Стаття 337 Набуття права власності на бездоглядних тварин  
1505. 1. Якщо протягом шести місяців з моменту заявлення про затримання робочої або великої рогатої худоби і протягом двох місяців - інших тварин їхнього власника не буде виявлено і він не заявить про своє право на них, право власності на цих тварин переходить до особи, у якої вони перебували на утриманні і в користуванні.      1. Якщо протягом шести місяців з моменту заявлення про затримання робочої або великої рогатої худоби і протягом двох місяців - інших тварин їхнього власника не буде виявлено і він не заявить про своє право на них, право власності на цих тварин переходить до особи, у якої вони перебували на утриманні і в користуванні.  
1506. 2. При відмові цієї особи від набуття у власність тварин, що у неї утримуються, вони переходять у власність адміністративно-територіального утворення, на території якого їх було виявлено, і використовуються в порядку, що визначається відповідним органом територіальної громади.      2. При відмові цієї особи від набуття у власність тварин, що у неї утримуються, вони переходять у власність територіальної громади, на території якої їх було виявлено, і використовуються в порядку, що визначається відповідним органом територіальної громади.  
1507. Стаття 338 Відшкодування витрат на утримання бездоглядних тварин і винагорода за них      Стаття 338 Відшкодування витрат на утримання бездоглядних тварин і винагорода за них  
1508. 1. У разі повернення домашніх тварин власникові особа, що затримала тварин, та особа, у якої вони були на утриманні і в користуванні, мають право одержати від цього власника відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням тварин, з урахуванням вигод, здобутих від користування ними.      1. У разі повернення домашніх тварин власникові особа, що затримала тварин, та особа, у якої вони були на утриманні і в користуванні, мають право одержати від цього власника відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням тварин, з урахуванням вигод, здобутих від користування ними.  
1509. 2. Особа, що затримала домашніх тварин, має право вимагати від власника виплати винагороди відповідно до статті 335 цього Кодексу.      2. Особа, що затримала домашніх тварин, має право вимагати від власника виплати винагороди відповідно до статті 335 цього Кодексу.  
1510. Стаття 339 Скарб   -287- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 339 викласти в новій редакції: "Стаття 339 Скарб 1. Скарбом є закопані в землю або приховані іншим способом валюта України, валютні цінності, інші речі, які становлять історичну, наукову, художню цінність, які не мають власника або власник яких невідомий. 2. Особа, яка виявила скарб, зобов'язана негайно повідомити про нього орган міліції або орган державної влади чи орган адміністративно-територіальної громади і передати їм його. 3. Скарб є власністю держави. 4. Особа, яка виявила скарб, повідомила про нього і передала його органові, що зазначений у пункті 2 цієї статті, має право на винагороду у розмірі 20 відсотків вартості скарбу. 5. Якщо скарб виявлено на земельній ділянці, яка є власністю фізичної чи юридичної особи, 20 відсотків вартості скарбу розподіляються між власником земельної ділянки та особою, яка виявила скарб, порівну. Таке право має і власник будинку, іншого майна, у якому виявлено скарб. Якщо скарб виявлено особою, яка розкопувала земельну ділянку, проводила інші роботи без згоди власника земельної ділянки, будинку, іншого майна, право на одержання 20 відсотків вартості скарбу має власник земельної ділянки, будинку, іншого майна. 6. Правила цієї статті не застосовуються до осіб, у коло трудових та службових обов'язків яких входило проведення розкопок та пошуку, що спрямовані на виявлення скарбу".  		Враховано редакційно   Стаття 339 Скарб  
1511. 1. Скарб, тобто зариті у землі чи приховані іншим способом гроші або цінні предмети, власник яких невідомий чи за законом втратив на них право, переходять у власність в рівних частках власникові того майна, у якому скарб був прихований, і особі, що виявила скарб, якщо угодою між ними не встановлено інше.      1. Скарб, тобто зариті у землі чи приховані іншим способом гроші або цінні предмети, власник яких невідомий чи за законом втратив на них право, переходять у власність в рівних частках власникові того майна, у якому скарб був прихований, і особі, що виявила скарб, якщо угодою між ними не встановлено інше.  
1512. 2. У разі виявлення скарбу особою, що здійснювала розкопки чи пошук цінностей без згоди на це власника земельної ділянки чи іншого майна, де був прихований скарб, він підлягає переданню цьому власникові.      2. У разі виявлення скарбу особою, що здійснювала розкопки чи пошук цінностей без згоди на це власника земельної ділянки чи іншого майна, де був прихований скарб, він підлягає переданню цьому власникові.  
1513. 3. У разі виявлення скарбу, що містить речі, які належать до пам'яток історії та культури, вони підлягають переданню у власність держави чи -територіальної громади. При цьому власник земельної ділянки чи іншого майна, в якому було виявлено скарб, і особа, що виявила скарб, мають право на одержання винагороди у розмірі 50 відсотків від вартості скарбу на момент виявлення. Винагорода розподіляється між цими особами у рівних частках, якщо домовленістю між ними не передбачено інше.      3. У разі виявлення скарбу, що містить речі, які належать до пам'яток історії та культури, вони підлягають переданню у власність держави чи територіальної громади. При цьому власник земельної ділянки чи іншого майна, в якому було виявлено скарб, і особа, що виявила скарб, мають право на одержання винагороди у розмірі 50 відсотків від вартості скарбу на момент виявлення. Винагорода розподіляється між цими особами у рівних частках, якщо домовленістю між ними не передбачено інше.  
1514. 4. Правила цієї статті не застосовуються до осіб, у коло трудових та службових обов'язків яких входило проведення розкопок та пошуку, що спрямовані на виявлення скарбу.      4. Правила цієї статті не застосовуються до осіб, у коло трудових та службових обов'язків яких входило проведення розкопок та пошуку, що спрямовані на виявлення скарбу.  
1515. Стаття 340 Набувальна давність   -288- Ніколаєнко С.М. (в.о. № 185)
 В пункті 1 статті 340 цифру "15" замінити циіфрою "10".  		Враховано   Стаття 340 Набувальна давність  
    -289- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 340 викласти в новій редакції: "Стаття 340 Набувальна давність 1. Особа, яка законно заволоділа чужим майном і відкрито володіє ним сама або передала у володіння іншій особі, набуває право власності на це майно, якщо з часу заволодіння нерухомою річчю минуло 15 років, а рухомою - 5 років (набувальна давність). 2. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не зажадав його повернення і не проявив інтересу до нього, ця особа набуває права власності відповідно через 15 та 5 років з часу спливу позовної давності. 3. Якщо у витребуванні майна власникові відмовлено у зв'язку з прогаянням ним позовної давності, володілець майна набуває права власності на нього з моменту набрання чинності рішенням суду. 4. Набуття права власності за набувальною давністю щодо нерухомого майна, транспортних засобів, цінних паперів проводиться на підставі рішення суду".  		Враховано частково    
1516. 1. Фізична чи юридична особа, що не є власником майна, але добросовісно, відкрито і безперервно володіє нерухомим майном як своїм власним протягом 15 років або рухомим майном як своїм власним протягом 5 років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), - крім випадків, передбачених правилами цього Кодексу.      1. Фізична чи юридична особа, що не є власником майна, але добросовісно, відкрито і безперервно володіє нерухомим майном як своїм власним протягом 10 років або рухомим майном як своїм власним протягом 5 років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), - крім випадків, передбачених правилами цього Кодексу.  
1517. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає в особи, що набула це майно за набувальною давністю, з моменту такої реєстрації.      Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає в особи, що набула це майно за набувальною давністю, з моменту такої реєстрації.  
1518. 2. До набуття права власності на майно особа, що володіє ним як своїм власним, має право на захист свого володіння проти третіх осіб, які не є власниками майна, а також які не мають прав на володіння ним в силу іншої передбаченої законом чи іншими правовими актами або договором підстави.      2. До набуття права власності на майно особа, що володіє ним як своїм власним, має право на захист свого володіння проти третіх осіб, які не є власниками майна, а також які не мають прав на володіння ним в силу іншої передбаченої законом чи іншими правовими актами або договором підстави.  
1519. 3. Особа, що посилається на давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володів той, чиїм правонаступником вона є.      3. Особа, що посилається на давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володів той, чиїм правонаступником вона є.  
1520. 4. Перебіг набувальної давності стосовно речей, що знаходяться в особи, з володіння якої вони могли бути витребувані відповідно до правил цього Кодексу, починається не раніше спливу позовної давності за відповідними вимогами.      4. Перебіг набувальної давності стосовно речей, що знаходяться в особи, з володіння якої вони могли бути витребувані відповідно до правил цього Кодексу, починається не раніше спливу позовної давності за відповідними вимогами.  
1521. Недобровільна втрата володіння не перериває набувальної давності, якщо володіння відновлюється протягом року чи протягом року вчиняється позов про відновлення володіння.      Недобровільна втрата володіння не перериває набувальної давності, якщо володіння відновлюється протягом року чи протягом року вчиняється позов про відновлення володіння. Набуття права власності за набувальною давністю щодо нерухомого майна, транспортних засобів, цінних паперів проводиться на підставі рішення суду".  
1522. Стаття 341 Набуття права власності при приватизації державного майна та майна територіальної громади   -290- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 341 викласти в такій редакції: "Стаття 341 Приватизація Приватизацією є перехід права власності від держави та (або) створеної нею державної юридичної особи, від Автономної Республіки Крим та (або) створеної нею юридичної особи, а також від адміністративно-територіальної громади та (або) створеної нею юридичної особи до фізичних осіб або до приватних юридичних осіб. Приватизація проводиться відповідно до закону, інших нормативно-правових актів.  		Відхилено   Стаття 341 Набуття права власності при приватизації державного майна та майна територіальної громади  
1523. Приватизація державного майна та майна територіальної громади здійснюється у порядку, передбаченому законами про приватизацію. При приватизації зазначеного майна передбачені цим Кодексом положення, які регулюють порядок набуття права власності, застосовуються, якщо законами про приватизацію не передбачено інше.      Приватизація державного майна та майна територіальної громади здійснюється у порядку, передбаченому законами про приватизацію. При приватизації зазначеного майна передбачені цим Кодексом положення, які регулюють порядок набуття права власності, застосовуються, якщо законами про приватизацію не передбачено інше.  
1524. Глава 25 Припинення права власності      Глава 25 Припинення права власності  
1525. Стаття 342 Підстави припинення права власності      Стаття 342 Підстави припинення права власності  
1526. 1. Право власності припиняється у разі:      1. Право власності припиняється у разі:  
1527. 1) відчуження власником свого майна іншим особам;      1) відчуження власником свого майна іншим особам;  
1528. 2) відмови власника від права власності;      2) відмови власника від права власності;  
1529. 3) знищення майна.   -291- Ніколаєнко С.М. (в.о. № 185)
 Доповнити пункт 1 статті 342 новими підпунктами 4) та 5) такого змісту: 4) смерті власника; 5) добровільної ліквідації юридичної особи.  		Враховано   3) знищення майна. 4) смерті власника; 5) добровільної ліквідації юридичної особи.  
    -292- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни до статті 342: 1) із пункту 2 виключити пп. 7, 9.  		Відхилено    
1530. 2. Припинення права власності всупереч волі власника не допускається - крім таких випадків:      2. Припинення права власності всупереч волі власника не допускається - крім таких випадків:  
1531. 1) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника;      1) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника;  
1532. 2) відчуження майна, яке за законом не може належати цій особі;      2) відчуження майна, яке за законом не може належати цій особі;  
1533. 3) відчуження нерухомого майна за підставами, передбаченими законом, у зв'язку з вилученням земельної ділянки, на якій воно знаходиться;      3) відчуження нерухомого майна за підставами, передбаченими законом, у зв'язку з вилученням земельної ділянки, на якій воно знаходиться;  
1534. 4) викупу безгосподарно утримуваних пам'яток історії та культури;      4) викупу безгосподарно утримуваних пам'яток історії та культури;  
1535. 5) реквізиції;      5) реквізиції;  
1536. 6) конфіскації;      6) конфіскації;  
1537. 7) ліквідації юридичної особи за рішенням суду;      7) ліквідації юридичної особи за рішенням суду;  
1538. 8) націоналізації;      8) націоналізації;  
1539. 9) приватизації;      9) приватизації;  
1540. 10) в інших випадках, передбачених цим Кодексом.      10) в інших випадках, передбачених цим Кодексом.  
1541. Стаття 343 Відмова від права власності      Стаття 343 Відмова від права власності  
1542. Фізична чи юридична особа може відмовитися від права власності на майно, оголосивши про це або ж вчинивши інші дії, що свідчать про її відмову від права власності і про усунення від володіння, користування та розпоряджання цим майном без наміру зберегти на нього будь-які права.      Фізична чи юридична особа може відмовитися від права власності на майно, оголосивши про це або ж вчинивши інші дії, що свідчать про її відмову від права власності і про усунення від володіння, користування та розпоряджання цим майном без наміру зберегти на нього будь-які права.  
1543. Відмова від права власності не має наслідком припинення прав та обов'язків власника щодо відповідного майна до моменту набуття права власності на це майно іншою особою.      Відмова від права власності не має наслідком припинення прав та обов'язків власника щодо відповідного майна до моменту набуття права власності на це майно іншою особою.  
1544. Стаття 344 Звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника   -293- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни до статті 344: 1) у пункті 1 після слів "за рішенням суду" додати: "виконавчим написом нотаріуса", подальший текст виключити. 2) пункт 2 викласти в новій редакції: "Право власності на майно, на яке звернене стягнення, припиняється з моменту виникнення права власності на нього у іншої особи".  		Враховано редакційно   Стаття 344 Звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника  
1545. 1. Звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника допускається за рішенням суду, якщо інший порядок звернення стягнення не передбачений законами чи договором.      1. Звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника допускається за рішенням суду, якщо інший порядок звернення стягнення не передбачений законами чи договором.  
1546. 2. Право власності на майно, на яке звертається стягнення, припиняється у власника з моменту виникнення в особи, до якої переходить майно, права власності на вилучене майно.      2. Право власності на майно, на яке звертається стягнення, припиняється у власника з моменту виникнення в особи, до якої переходить майно, права власності на вилучене майно.  
1547. Стаття 345 Припинення права власності особи на майно, яке не може їй належати   -294- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 345 викласти в новій редакції: "Стаття 345 Припинення права власності особи на майно, яке не може їй належати 1. Якщо за підставами, що передбачалися законом, особа набула права власності на майно, яке відповідно до нового закону, не може бути об'єктом права власності, це майно має бути відчужене власником протягом року з моменту встановлення такої заборони. 2. У разі, якщо власник майна не відчужив його, районна, міська, державна адміністрація подає до суду позовну вимогу про примусовий його продаж або передачу у власність держави. У разі продажу такого майна, попередньому власникові передається сума виторгу, з вирахуванням витрат на його відчуження. 3. Якщо за підставами, що передбачалися законом, особа набула права власності на майно щодо якого відповідно до нового закону потрібен спеціальний дозвіл, а у його видачі їй відмовлено, майно підлягає відчуженню відповідно до пункту 2 цієї статті".  		Враховано в контексті Кодексу  Стаття 345 Припинення права власності особи на майно, яке не може їй належати  
1548. 1. Якщо за підставами, що допускаються законом, у власності особи опинилося майно, яке за законом не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом року з моменту виникнення права власності на майно, якщо законом не встановлений інший строк.      1. Якщо за підставами, що допускаються законом, у власності особи опинилося майно, яке за законом не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом року з моменту виникнення права власності на майно, якщо законом не встановлений інший строк.  
1549. 2. У випадках коли майно не відчужене власником у строки, зазначені у п. 1 цієї статті, таке майно - з урахуванням його характеру і призначення - за рішенням суду, винесеним за заявою відповідного державного органу, підлягає примусовому продажу з переданням колишньому власникові виторгуваної суми або ж передання у державну власність з відшкодуванням колишньому власникові майна суми, визначеної судом. При цьому вираховуються витрати на відчуження майна.      2. У випадках коли майно не відчужене власником у строки, зазначені у п. 1 цієї статті, таке майно - з урахуванням його характеру і призначення - за рішенням суду, винесеним за заявою відповідного державного органу, підлягає примусовому продажу з переданням колишньому власникові виторгуваної суми або ж передання у державну власність з відшкодуванням колишньому власникові майна суми, визначеної судом. При цьому вираховуються витрати на відчуження майна.  
1550. 3. Якщо у власності особи за підставами, що допускаються законом, опиниться річ, на набуття якої необхідний особливий дозвіл, а в його видачі власникові відмовлено, ця річ підлягає відчуженню у порядку, встановленому для майна, яке не може належати цьому власникові.      3. Якщо у власності особи за підставами, що допускаються законом, опиниться річ, на набуття якої необхідний особливий дозвіл, а в його видачі власникові відмовлено, ця річ підлягає відчуженню у порядку, встановленому для майна, яке не може належати цьому власникові.  
1551. Стаття 346 Відчуження нерухомого майна у зв'язку з вилученням земельної ділянки, на якій воно знаходиться      Стаття 346 Відчуження нерухомого майна у зв'язку з вилученням земельної ділянки, на якій воно знаходиться  
1552. 1. Припинення права власності на будинок, інші будови, будівлі чи споруди у зв'язку з вилученням земельної ділянки, на якій вони знаходяться, здійснюються судом лише у випадках та в порядку, встановлених законом, і з обов'язковим попереднім відшкодуванням збитків у обсязі, передбаченому в статті 21 цього Кодексу.   -295- Ніколаєнко С.М. (в.о. № 185)
 Пункт 1 статті 346 викласти в такій редакції: "1.Припинення права власності на будинок, інші будови, будівлі чи споруди у зв'язку з вилученням земельної ділянки, на якій вони знаходяться, здійснюються судом лише у випадках та в порядку, встановлених законом, і з обов'язковим попереднім відшкодуванням збитків ( у які включається і реальна вартість земельної ділянки) у обсязі, передбаченому в статті 21 цього Кодексу."  		Враховано   1.Припинення права власності на будинок, інші будови, будівлі чи споруди у зв'язку з вилученням земельної ділянки, на якій вони знаходяться, здійснюються судом лише у випадках та в порядку, встановлених законом, і з обов'язковим попереднім відшкодуванням збитків ( у які включається і реальна вартість земельної ділянки) у обсязі, передбаченому в статті 21 цього Кодексу  
    -296- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 346 викласти в новій редакції: "Стаття 346 Примусове припинення права власності на земельну ділянку у зв'язку з необхідністю її вилучення для загальнодержавної потреби 1. Право власності на земельну ділянку може бути примусово припинене і земельна ділянка у особи, якщо буде встановлено, що це необхідно для задоволення загальнодержавної потреби і що задовольнити ці потреби без припинення права власності даної особи неможливо. 2. Припинення права власності і вилучення земельної ділянки проводиться за рішенням суду, за позовом відповідного органу державної влади, з одночасною виплатою ринкової вартості земельної ділянки та упущеної вигоди за один наступний сільськогосподарський рік. Особа, право власності якої припинилося, має право вимагати надання їй іншої, рівноцінної за якістю земельної ділянки, якщо це можливо. 3. Якщо власник земельної ділянки є одночасно власником житлового будинку, іншої будівлі, споруди чи насаджень, що розташовані на ній, разом з вимогою про вилучення земельної ділянки розглядається вимога про припинення права власності на ці об'єкти. 4. Якщо власник земельної ділянки не є власником житлового будинку, інших будівель та насаджень, що розташовані на ній, власник цих об'єктів має бути залучений до участі в справі. 5. До винесення рішення про припинення права власності на земельну ділянку власник має право розпоряджатися житловим будинком, іншими будівлями на свій розсуд".  		Враховано частково    
1553. Вимоги щодо вилучення зазначеного майна не підлягають задоволенню, якщо відповідний державний орган, який звернувся з ними до суду, не доведе, що використання земельної ділянки у цілях, для задоволення яких вона вилучається, є неможливим без припинення права власності на це майно.      Вимоги щодо вилучення зазначеного майна не підлягають задоволенню, якщо відповідний державний орган, який звернувся з ними до суду, не доведе, що використання земельної ділянки у цілях, для задоволення яких вона вилучається, є неможливим без припинення права власності на це майно.  
1554. У разі незгоди власника з рішенням відповідних державних органів воно не може бути виконане до вирішення спору судом.      У разі незгоди власника з рішенням відповідних державних органів воно не може бути виконане до вирішення спору судом.  
1555. 2. Правила цієї статті відповідно застосовуються при припиненні права власності на нерухоме майно у зв'язку з рішенням відповідного органу про вилучення гірських відводів, ділянок акваторії та інших ділянок, на яких знаходиться майно.   -297- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Доповнити проект статтею 346-1. "Стаття 346-1 Припинення права власності на земельну ділянку за постановою Верховної Ради України 1. Верховна Рада України має право прийняти постанову про припинення права власності на земельну ділянку та вилучення її, якщо цього вимагають загальнодержавні інтереси. 2. Права власника земельної ділянки у цьому разі визначаються статтею 346 цього Кодексу".  		Враховано в інших статтях Кодексу  2. Правила цієї статті відповідно застосовуються при припиненні права власності на нерухоме майно у зв'язку з рішенням відповідного органу про вилучення гірських відводів, ділянок акваторії та інших ділянок, на яких знаходиться майно. Особа, право власності якої припинилося, має право вимагати надання їй іншої, рівноцінної за якістю земельної ділянки, якщо це можливо. 3. Якщо власник земельної ділянки є одночасно власником житлового будинку, іншої будівлі, споруди чи насаджень, що розташовані на ній, разом з вимогою про вилучення земельної ділянки розглядається вимога про припинення права власності на ці об'єкти. 4. Якщо власник земельної ділянки не є власником житлового будинку, інших будівель та насаджень, що розташовані на ній, власник цих об'єктів має бути залучений до участі в справі. 5. До винесення рішення про припинення права власності на земельну ділянку власник має право розпоряджатися житловим будинком, іншими будівлями на свій розсуд". Стаття 346-2 Припинення права власності на житловий будинок, інші будівлі, споруди, насадження, які розміщені на земельній ділянці, що вилучена для загальнодержавної потреби 1. За позовом відповідного державного органу або органу, якому відведено земельну ділянку, що вилучена, суд може постановити рішення про знесення житлового будинку, інших будівель, споруд, насаджень, які на ній розміщені, або про перенесення їх, якщо це можливо, на іншу земельну ділянку. У разі знесення або перенесення цих об'єктів на інше місце особа має право на відшкодування збитків, у тому числі упущеної вигоди. 2. Власник житлового будинку крім відшкодування вартості житлового будинку має право на надоння йому та членам його сім'ї помешкання у будинку державного житлового фонду. 3. Якщо власником житлового будинку є юридична особа, то крім відшкодування їй вартості будинку, особи, які проживали в ньому за договором найму (оренди) мають право на надання їм помешкання у будинку державного житлового фонду. 4. Знесення житлового будинку не допускається до забезпечення осіб, які у ньому проживали як власники, наймачі чи члени їх сімей, помешкання у розмірі, що передбачено законом".  
    -298- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Доповнити проект статтею 346-2. "Стаття 346-2 Припинення права власності на житловий будинок, інші будівлі, споруди, насадження, які розміщені на земельній ділянці, що вилучена для загальнодержавної потреби 1. За позовом відповідного державного органу або органу, якому відведено земельну ділянку, що вилучена, суд може постановити рішення про знесення житлового будинку, інших будівель, споруд, насаджень, які на ній розміщені, або про перенесення їх, якщо це можливо, на іншу земельну ділянку. У разі знесення або перенесення цих об'єктів на інше місце особа має право на відшкодування збитків, у тому числі упущеної вигоди за один наступний сільськогосподарський рік. 2. Власник житлового будинку крім відшкодування вартості житлового будинку має право на надоння йому та членам його сім'ї помешкання у будинку державного житлового фонду. 3. Якщо власником житлового будинку є юридична особа, то крім відшкодування їй вартості будинку, особи, які проживали в ньому за договором найму (оренди) мають право на надання їм помешкання у будинку державного житлового фонду. 4. Знесення житлового будинку не допускається до забезпечення осіб, які у ньому проживали як власники, наймачі чи члени їх сімей, помешкання у розмірі, що передбачено законом".  		Враховано з уточненнями   
1556. Стаття 347 Викуп безгосподарно утримуваних пам'яток історії та культури      Стаття 347 Викуп безгосподарно утримуваних пам'яток історії та культури  
1557. У разі якщо власник пам'яток історії та культури, які охороняються державою, безгосподарно їх утримує, що може мати наслідком втрату ними свого значення, вони за рішенням суду можуть бути вилучені у власника шляхом викупу державою або продажу з публічних торгів.   -299- Ніколаєнко С.М. (в.о. № 185)
 Частину першу статті 347 викласти в такій редакції: "У разі якщо власник пам'яток історії та культури, які охороняються державою, безгосподарно їх утримує, що може мати наслідком втрату ними свого значення, вони за рішенням суду за позовом, поданим відповідним державним органом, можуть бути вилучені у власника шляхом викупу державою або продажу з публічних торгів."  		Враховано   У разі якщо власник пам'яток історії та культури, які охороняються державою, безгосподарно їх утримує, що може мати наслідком втрату ними свого значення, вони за рішенням суду за позовом, поданим відповідним державним органом, можуть бути вилучені у власника шляхом викупу державою або продажу з публічних торгів.  
1558. При викупі пам'яток історії та культури власникові відшкодовується їхня вартість у розмірі, встановленому за домовленістю сторін, а в разі спору - судом. При продажу з публічних торгів власникові передається виторгувана сума з вирахуванням витрат на проведення торгів.   -300- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 347 викласти в новій редакції: "Стаття 347 Припинення права власності на речі, які є пам'ятками історії та культури 1. Якщо особа безгосподарно ставиться до майна, що є пам'яткою історії та культури, районна, міська державна адміністрація попереджає власника про припинення безгосподарного ставлення до цього майна. Якщо власник не виконає цієї вимоги, то за позовом органу, що зазначений вище, суд може позбавити його права власності на це майно і передати його у власність держави. При невідкладній потребі забезпечення схоронності майна, що є пам'яткою історії та культури, позов про позбавлення права власності щодо нього може бути подано без попередження. 2. Якщо особа не забезпечує схоронності майна, що є пам'яткою історії та культури, у зв'язку з неможливістю створити необхідний режим його утримання, це майно може бути викуплено державою. Якщо особа не дає згоди на викуп, то за позовом районної, міської державної адміністрації суд може позбавити її права власності і вилучити у неї це майно, передавши його у власність держави. 3. Колишньому власникові майна, що є пам'яткою історії та культури відшкодовується його вартість у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а в разі спору - судом".  		Відхилено   При викупі пам'яток історії та культури власникові відшкодовується їхня вартість у розмірі, встановленому за домовленістю сторін, а в разі спору - судом. При продажу з публічних торгів власникові передається виторгувана сума з вирахуванням витрат на проведення торгів.  
1559. Стаття 348 Реквізиція   -301- Ніколаєнко С.М. (в.о. № 185)
 Статтю 348 викласти в новій редакції: "Стаття 348 Реквізиція 1. Реквізиція - це позбавлення особи права власності на майно і негайне вилучення його у неї за рішенням органу державної влади або органу адміністративно-територіальної громади, в інтересах суспільства, з компенсацією вартості цього майна. Реквізиція може бути проведена у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епідоотії та іншої надзвичайної обставини, яка загрожує життю та здоров'ю людей. 2. Реквізоване майно надходить у власність держави або знищується. 3. Вартість майна виплачується його колишньому власникові за цінами, що склалися на момент реквізиції. 4. Колишній власник має право взамін виплати вартості майна вимагати заміни майна, що реквізоване, на інше майно, якщо це можливо. 5. Якщо після припинення надзвичайної обставини майно, що було реквізовано, збереглося, особа має право на його повернення. У разі повернення майна у особи поновлюється право власності на нього, одночасно вона зобов'язується повернути грошову суму або річ, що була нею одержана у зв'язку з реквізицією, з відрахуванням розумної плати за використання цього майна".  		Враховано частково   Стаття 348 Реквізиція  
1560. У випадках стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших обставин, що мають надзвичайний характер, майно в інтересах суспільства рішенням органів державної влади може бути вилучене у власника в порядку та на умовах, встановлених законом, з виплатою йому вартості майна (реквізиція).      У випадках стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших обставин, що мають надзвичайний характер, майно в інтересах суспільства рішенням органів державної влади може бути вилучене у власника в порядку та на умовах, встановлених законом, з виплатою йому вартості майна (реквізиція).  
1561. Оцінка, за якою власникові було відшкодовано вартість реквізованого майна, може бути заперечена ним у суді. На вимогу власника відшкодування реквізованого майна має бути здійснене в натурі.      Оцінка, за якою власникові було відшкодовано вартість реквізованого майна, може бути заперечена ним у суді. На вимогу власника відшкодування реквізованого майна має бути здійснене в натурі.  
1562. Особа, майно якої було реквізоване, має право після припинення дії обставин, у зв'язку з якими було здійснено реквізицію, вимагати повернення йому майна, що збереглося.      Особа, майно якої було реквізоване, має право після припинення дії обставин, у зв'язку з якими було здійснено реквізицію, вимагати повернення йому майна, що збереглося. У разі повернення майна у особи поновлюється право власності на нього, одночасно вона зобов'язується повернути грошову суму або річ, що була нею одержана у зв'язку з реквізицією, з відрахуванням розумної плати за використання цього майна".  
1563. Стаття 349 Оплатне вилучення майна у власника за рішенням суду або іншого державного компетентного органу      Стаття 349 Оплатне вилучення майна у власника за рішенням суду або іншого державного компетентного органу  
1564. 1. У випадках, передбачених законом України, є можливим оплатне вилучення майна у власника за рішенням суду. Власникові виплачується справжня вартість цього майна в порядку і в розмірах, встановлених законодавчими актами України.      1. У випадках, передбачених законом України, є можливим оплатне вилучення майна у власника за рішенням суду. Власникові виплачується справжня вартість цього майна в порядку і в розмірах, встановлених законодавчими актами України.  
1565. 2. Оцінка, за якою власникові було відшкодовано вартість вилученого майна, може бути заперечена ним у суді. На вимогу власника відшкодування майна може бути здійснене в натурі.      2. Оцінка, за якою власникові було відшкодовано вартість вилученого майна, може бути заперечена ним у суді. На вимогу власника відшкодування майна може бути здійснене в натурі.  
1566. Стаття 350 Конфіскація   -302- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 350 викласти в новій редакції: "Стаття 350 Конфіскація 1. Конфіскацією є позбавлення права власності фізичної чи юридичної особи у зв'язку з вчиненням злочину чи іншого правопорушення. 2. Конфіскація проводиться вироком або рішенням суду. 3. Майно, що конфісковане, стає власністю адміністративно-територіальної громади за місцем його знаходження. Адміністративно-територіальна громада має право на вилучення його у попереднього власника. Житловий будинок, квартира, садиба, земельна ділянка, які були конфісковані, можуть бути за рішенням адміністративно-територіальної громади передані попередньому власникові або членам його сім'ї у користування. 4. Підстави конфіскації визначаються законом. Обсяг конфіскації визначається судом. 5. Адміністративно-територіальна громада відповідає перед кредиторами попереднього власника у межах вартості майна, що конфісковане. У цьому випадку право вимоги кредитора має бути визнане рішенням суду".  		Відхилено   Стаття 350 Конфіскація  
1567. 1. У випадках, передбачених законом, майно може бути безвідплатно вилучене у власника за рішенням або вироком суду у вигляді санкції за вчинення злочину чи за інше правопорушення (конфіскація).      1. У випадках, передбачених законом, майно може бути безвідплатно вилучене у власника за рішенням або вироком суду у вигляді санкції за вчинення злочину чи за інше правопорушення (конфіскація).  
1568. 2. Конфіскація майна може бути застосована у випадках, обсязі та порядку, що встановлені законом.   -303- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Доповнити проект статтею 350-1. "Стаття 350-1 Вилучення майна у особи, яка здобула його в результаті злочину або іншого правопорушення. Якщо вироком, рішенням суду буде встановлено, що особа здобула гроші чи інше майно в результаті злочину або іншого правопорушення, ці гроші, майно за вироком, рішенням суду передаються у власність адміністративно-територіальної громади, яка має право на їх вилучення".  		Відхилено , оскільки це не є предметом регулювання Кодексу  2. Конфіскація майна може бути застосована у випадках, обсязі та порядку, що встановлені законом.  
1569. Стаття 351 Націоналізація   -304- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 351 викласти в новій редакції: "Стаття 351 Націоналізація 1. Націоналізацією є позбавлення усіх фізичних осіб або усіх юридичних осіб права власності на певні види нерухомого або рухомого майна, а також можливості мати таке майно на праві власності у майбутньому, і набуття державою права власності на це майно. 2. Націоналізація є відплатною. Попередньому власникові відшкодовується дійсна вартість майна. 3. Акт про націоналізацію приймається законом України. Пункт 2 зробити пунктом 4.  		Враховано редакційно   Стаття 351 Націоналізація  
1570. 1. Звернення у власність держави певного майна, що перебуває у власності фізичних чи юридичних осіб (націоналізація), здійснюється на підставі закону із відшкодуванням власникові майна його вартості та інших завданих збитків у порядку, встановленому цим Кодексом.      1. Звернення у власність держави певного майна, що перебуває у власності усіх фізичних чи усіх юридичних осіб (націоналізація), здійснюється на підставі закону із відшкодуванням власникові майна його вартості та інших завданих збитків у порядку, встановленому цим Кодексом.  
1571. 2. У разі наступної денаціоналізації (демуніципалізації) колишні власники мають право вимагати повернення зазначеного майна, якщо інше не передбачено наступним законом про денаціоналізацію.      2. У разі наступної денаціоналізації (демуніципалізації) колишні власники мають право вимагати повернення зазначеного майна, якщо інше не передбачено наступним законом про денаціоналізацію.  
1572. У разі заявлення такої вимоги колишнім власником він зобов'язаний повернути державі виплачену йому в порядку відшкодування вартість майна, повернення якого в натурі він вимагає.      У разі заявлення такої вимоги колишнім власником він зобов'язаний повернути державі виплачену йому в порядку відшкодування вартість майна, повернення якого в натурі він вимагає.  
1573. Стаття 352 Припинення права власності у разі приватизації державного майна і майна територіальної громади      Стаття 352 Припинення права власності у разі приватизації державного майна і майна територіальної громади  
1574. У разі приватизації державного майна і майна адміністративно-територіального утворення передбачені цим Кодексом положення, які регулюють порядок припинення права власності, застосовуються, якщо законами про приватизацію не передбачено інше.      У разі приватизації державного майна і майна територіальної громади передбачені цим Кодексом положення, які регулюють порядок припинення права власності, застосовуються, якщо законами про приватизацію не передбачено інше.  
1575. Глава 26 Спільна власність      Глава 26 Спільна власність  
1576. Стаття 353 Поняття і підстави виникнення спільної власності   -305- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 353 викласти в новій редакції: "Стаття 353 Поняття та види права спільної власності 1. Частину першу залишити без змін, частину другу виключити, як помилкову. 2. Майно може належати особам на праві спільної часткової або спільної сумісної власності. Майно, що належить кільком особам, є об'єктом спільної часткової власності, якщо інше не передбачено законом або договором".  		Враховано редакційно   Стаття 353 Поняття і підстави виникнення спільної власності  
1577. 1. Майно, що одночасно перебуває у власності двох чи більше осіб (співвласників), належить їм за правом спільної власності.      1. Майно, що одночасно перебуває у власності двох чи більше осіб (співвласників), належить їм за правом спільної власності.  
1578. Спільна власність виникає при надходженні у власність двох чи кількох осіб майна, яке не може бути поділене без зміни його призначення (неподільні речі) або ж не підлягає поділу за законом. Спільна власність на подільне майно виникає у випадках, передбачених законом чи договором.      Спільна власність виникає при надходженні у власність двох чи кількох осіб майна, яке не може бути поділене без зміни його призначення (неподільні речі) або ж не підлягає поділу за законом. Спільна власність на подільне майно виникає у випадках, передбачених законом чи договором.  
1579. 2. Спільна власність на майно є спільною частковою власністю осіб, крім випадків, якщо законом або договором передбачається виникнення спільної сумісної власності осіб.      2. Спільна власність на майно є спільною частковою власністю осіб, крім випадків, якщо законом або договором передбачається виникнення спільної сумісної власності осіб.  
1580. Стаття 354 Види спільної власності   -306- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 354 викласти в новій редакції: "Стаття 354 Право спільної часткової власності 1. Кожен із співвласників в момент виникнення права спільної часткової власності має частку у цьому праві, яка визначається відсотком або дробом. 2. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держави, адміністративно-територіальні громади у будь-якому їх поєднанні. 3. Право спільної часткової власності виникає з будь-яких підстав, що не заборонені законом".  		Враховано редакційно   Стаття 354 Види спільної власності  
1581. 1. Спільна власність двох чи більше власників із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.      1. Спільна власність двох чи більше власників із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.  
1582. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні та юридичні особи, а також держава у будь-якому їх поєднанні.      Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні та юридичні особи, а також держава або територіальна громада у будь-якому їх поєднанні.  
1583. 2. Спільною частковою власністю є майно, набуте в результаті спільної діяльності фізичних та (або) юридичних осіб, що об'єдналися для досягнення спільної мети.      2. Спільною частковою власністю є майно, набуте в результаті спільної діяльності фізичних та (або) юридичних осіб, що об'єдналися для досягнення спільної мети.  
1584. 3. Спільною сумісною власністю є власність двох або більше власників без визначення часток у праві власності.      3. Спільною сумісною власністю є власність двох або більше власників без визначення часток у праві власності.  
1585. Суб'єктами спільної сумісної власності можуть бути лише фізичні особи.      Суб'єктами спільної сумісної власності можуть бути лише фізичні особи.  
1586. 4. Спільною сумісною власністю є майно, нажите подружжям за час шлюбу, якщо інше не передбачено цим Кодексом або шлюбним договором.      4. Спільною сумісною власністю є майно, нажите подружжям за час шлюбу, якщо інше не передбачено цим Кодексом або шлюбним договором.  
1587. 5. Спільною сумісною власністю є майно, набуте в результаті спільної праці членів сім'ї, якщо інше не передбачено письмовою угодою між ними.      5. Спільною сумісною власністю є майно, набуте в результаті спільної праці членів сім'ї, якщо інше не передбачено письмовою угодою між ними.  
1588. 6. Майно осіб, що ведуть селянське (фермерське) господарство, належить їм за правом спільної сумісної власності, якщо інше не передбачено письмовою угодою між ними або якщо ними не утворено селянське (фермерське) господарство у формі юридичної особи (п. 3 статті 336 цього Кодексу).      6. Майно осіб, що ведуть селянське (фермерське) господарство, належить їм за правом спільної сумісної власності, якщо інше не передбачено письмовою угодою між ними або якщо ними не утворено селянське (фермерське) господарство у формі юридичної особи (п. 3 статті 336 цього Кодексу).  
1589. Стаття 355 Визначення часток у праві спільної часткової власності      Стаття 355 Визначення часток у праві спільної часткової власності  
1590. 1. Частки у спільній частковій власності визначаються з урахуванням вкладу в майно кожного з учасників спільної часткової власності, якщо інше не визначено угодою між усіма учасниками спільної часткової власності чи не встановлено законом.      1. Частки у спільній частковій власності визначаються з урахуванням вкладу в майно кожного з учасників спільної часткової власності, якщо інше не визначено угодою між усіма учасниками спільної часткової власності чи не встановлено законом.  
1591. 2. Учасник часткової власності має право на відповідне збільшення своєї частки у праві на спільне майно, якщо здійснені ним своїм коштом невіддільні поліпшення цього майна зроблені за згодою всіх учасників спільної часткової власності і з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.      2. Учасник часткової власності має право на відповідне збільшення своєї частки у праві на спільне майно, якщо здійснені ним своїм коштом невіддільні поліпшення цього майна зроблені за згодою всіх учасників спільної часткової власності і з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.  
1592. Віддільні поліпшення спільного майна, якщо інше не передбачено угодою учасників спільної часткової власності, надходять у власність того з учасників, який їх здійснив.      Віддільні поліпшення спільного майна, якщо інше не передбачено угодою учасників спільної часткової власності, надходять у власність того з учасників, який їх здійснив.  
1593. Стаття 356 Володіння, користування та розпоряджання майном, що перебуває у спільній частковій власності   -307- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни до статті 356: 1) в назві та тексті статті слово "перебуває" замінити на "є".  		Відхилено   Стаття 356 Володіння, користування та розпоряджання майном, що перебуває у спільній частковій власності  
1594. 1. Володіння та користування майном, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх її учасників, а за відсутності згоди спір вирішується судом.      1. Володіння та користування майном, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх її учасників, а за відсутності згоди спір вирішується судом.  
1595. Розпоряджання майном, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється тільки за домовленістю всіх її учасників.      Розпоряджання майном, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється тільки за домовленістю всіх її учасників.  
1596. 2. Кожен із учасників спільної часткової власності має право використовувати майно, що перебуває у спільній частковій власності, за умови, що використання не суперечить інтересам інших учасників.      2. Кожен із учасників спільної часткової власності має право використовувати майно, що перебуває у спільній частковій власності, за умови, що використання не суперечить інтересам інших учасників.  
1597. Кожен із учасників спільної часткової власності має право на надання в його володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка є відповідною до його частки у праві спільної власності. При неможливості цього він має право вимагати від інших учасників, що володіють і користуються майном, відповідної компенсації.      Кожен із учасників спільної часткової власності має право на надання в його володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка є відповідною до його частки у праві спільної власності. При неможливості цього він має право вимагати від інших учасників, що володіють і користуються майном, відповідної компенсації.  
1598. Якщо угода між учасниками спільної часткової власності про порядок користування майном відповідно до часток учасників нотаріально посвідчена, то вона є обов'язковою для особи, яка надалі набуває частку в праві спільної власності на це майно.      Якщо угода між учасниками спільної часткової власності про порядок користування майном відповідно до часток учасників нотаріально посвідчена, то вона є обов'язковою для особи, яка надалі набуває частку в праві спільної власності на це майно.  
1599. Стаття 357 Плоди, продукція та доходи від використання майна, що перебуває у спільній частковій власності   -308- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни до статті 357: 1) в назві та тексті статті слово "перебуває" замінити на "є".  		Відхилено   Стаття 357 Плоди, продукція та доходи від використання майна, що перебуває у спільній частковій власності  
1600. Плоди, продукція та доходи від використання майна, що перебуває у спільній частковій власності, надходять до складу спільного майна і розподіляються між учасниками спільної часткової власності відповідно до їхніх часток, якщо інше не передбачено угодою між ними.      Плоди, продукція та доходи від використання майна, що перебуває у спільній частковій власності, надходять до складу спільного майна і розподіляються між учасниками спільної часткової власності відповідно до їхніх часток, якщо інше не передбачено угодою між ними.  
1601. Стаття 358 Утримання майна, що перебуває у спільній частковій власності   -309- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни до статті 358: У назві слово "перебуває" замінити на слово "є".  		Відхилено   Стаття 358 Утримання майна, що перебуває у спільній частковій власності  
1602. Кожний учасник спільної часткової власності відповідно до своєї частки зобов'язаний брати участь у сплаті податків, зборів, платежів, у витратах щодо управління, утримання та збереження спільного майна, а також відповідати перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними зі спільним майном.      Кожний учасник спільної часткової власності відповідно до своєї частки зобов'язаний брати участь у сплаті податків, зборів, платежів, у витратах щодо управління, утримання та збереження спільного майна, а також відповідати перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними зі спільним майном.  
1603. Стаття 359 Право учасника спільної часткової власності розпоряджатися своєю часткою у спільному майні   -310- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 359 викласти в новій редакції: "Стаття 359 Право співвласника розпорядитися своєю часткою у праві спільної власності Кожен із співвласників має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної власності, з урахуванням прав інших співвласників, що передбачено статтею 360 цього Кодексу".  		Враховано редакційно   Стаття 359 Право учасника спільної часткової власності розпоряджатися своєю часткою у спільному майні  
1604. Кожен із учасників спільної часткової власності має право самостійно розпорядитися своєю часткою у майні, яке перебуває у спільній частковій власності, з урахуванням прав інших учасників, що передбачені статтею 360 цього Кодексу.      Кожен із учасників спільної часткової власності має право самостійно розпорядитися своєю часткою у майні, яке перебуває у спільній частковій власності, з урахуванням прав інших учасників, що передбачені статтею 360 цього Кодексу.  
1605. Стаття 360 Переважне право купівлі частки у спільній частковій власності   -311- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни до статті 360: 1) у назві після слова "у" додати "праві спільної часткової власності". 2) у п. 2 після слів "свою частку", виключити слова "сторонні особи". 3) п. 4 викласти в такій редакції: "4. Володілець майна, що є об'єктом права спільної часткової власності, не має переважного права купівлі частки, що продається, якщо бажання її придбати виявив один із співвласників. Володілець майна, що є об'єктом права спільної часткової власності, має переважне право купівлі частки, що продається, перед іншими особами". 4) до п. 5 після слова "власності" додати "або його володілець".  		Відхилено   Стаття 360 Переважне право купівлі частки у спільній частковій власності  
1606. 1. При продажу частки у спільній частковій власності сторонній особі інші учасники спільної часткової власності мають переважне право купівлі частки, що продається, за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.      1. При продажу частки у спільній частковій власності сторонній особі інші учасники спільної часткової власності мають переважне право купівлі частки, що продається, за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.  
1607. 2. Продавець частки у спільній частковій власності зобов'язаний сповістити у письмовій формі інших учасників спільної часткової власності про намір продати свою частку сторонній особі із зазначенням ціни та інших умов, на яких він її продає. Якщо інші учасники спільної часткової власності відмовляться від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять це право стосовно нерухомого майна - протягом одного місяця, а стосовно рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними сповіщення, продавець має право продати свою частку будь-якій особі.      2. Продавець частки у спільній частковій власності зобов'язаний сповістити у письмовій формі інших учасників спільної часткової власності про намір продати свою частку сторонній особі із зазначенням ціни та інших умов, на яких він її продає. Якщо інші учасники спільної часткової власності відмовляться від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять це право стосовно нерухомого майна - протягом одного місяця, а стосовно рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними сповіщення, продавець має право продати свою частку будь-якій особі.  
1608. 3. Якщо кілька учасників спільної часткової власності виявили бажання придбати частку у спільній власності, право вибору покупця надається продавцеві.      3. Якщо кілька учасників спільної часткової власності виявили бажання придбати частку у спільній власності, право вибору покупця надається продавцеві.  
1609. 4. Володільці спільної часткової власності не мають переважного права купівлі частки у спільній власності при продажу одним із них своєї частки власникові - учаснику спільної часткової власності.      4. Власники спільної часткової власності не мають переважного права купівлі частки у спільній власності при продажу одним із них своєї частки власникові - учаснику спільної часткової власності.  
1610. 5. При продажу частки з порушенням переважного права купівлі інший учасник спільної часткової власності протягом трьох місяців може звернутися до суду з позовом про переведення на нього прав та обов'язків покупця.      5. При продажу частки з порушенням переважного права купівлі інший учасник спільної часткової власності протягом трьох місяців може звернутися до суду з позовом про переведення на нього прав та обов'язків покупця.  
1611. 6. Відступлення переважного права купівлі частки не допускається.      6. Відступлення переважного права купівлі частки не допускається.  
1612. Стаття 361 Момент переходу частки у праві спільної часткової власності до набувача за договором      Стаття 361 Момент переходу частки у праві спільної часткової власності до набувача за договором  
1613. 1. Частка у праві спільної часткової власності переходить до набувача за договором з моменту укладення договору, якщо угодою сторін не передбачено інше.      1. Частка у праві спільної часткової власності переходить до набувача за договором з моменту укладення договору, якщо угодою сторін не передбачено інше.  
1614. 2. Момент переходу частки у праві спільної часткової власності за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, визначається відповідно до пп. 3, 4 статті 329 цього Кодексу.      2. Момент переходу частки у праві спільної часткової власності за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, визначається відповідно до пп. 3, 4 статті 329 цього Кодексу.  
1615. Стаття 362 Поділ майна, що перебуває у спільній частковій власності, та виділення із нього частки      Стаття 362 Поділ майна, що перебуває у спільній частковій власності, та виділення із нього частки  
1616. 1. Майно, що перебуває у спільній частковій власності, може бути поділене між її учасниками за їхньою домовленістю.      1. Майно, що перебуває у спільній частковій власності, може бути поділене між її учасниками за їхньою домовленістю.  
1617. 2. Кожен із учасників спільної часткової власності має право вимагати виділення своєї частки із спільного майна.      2. Кожен із учасників спільної часткової власності має право вимагати виділення своєї частки із спільного майна.  
1618. 3. У разі недосягнення учасниками спільної часткової власності згоди про поділ спільного майна чи про умови виділення частки одного з учасників останній має право вимагати виділення в натурі своєї частки із спільного майна.      3. У разі недосягнення учасниками спільної часткової власності згоди про поділ спільного майна чи про умови виділення частки одного з учасників останній має право вимагати виділення в натурі своєї частки із спільного майна.  
1619. 4. Якщо виділення частки в натурі не допускається законом чи іншими правовими актами або воно є неможливим без неспівмірної шкоди для майна, що перебуває у спільній власності, власник, який виділяється, має право на виплату йому грошової або на надання йому іншої компенсації вартості його частки іншими учасниками спільної часткової власності.   -312- Осташ І.І. (в.о. № 126)
 З пункту 4 статті 362 виключити слова: "чи іншими правовими актами".  		Враховано   4. Якщо виділення частки в натурі не допускається законом або воно є неможливим без неспівмірної шкоди для майна, що перебуває у спільній власності, власник, який виділяється, має право на виплату йому грошової або на надання йому іншої компенсації вартості його частки іншими учасниками спільної часткової власності.  
1620. Неспівмірність майна, що виділяється учасникові часткової власності в натурі на підставі цієї статті, його частці у праві часткової власності усувається за його згодою з виплатою йому співволодільцями грошової вартості майна, якого не вистачає, або ж з іншою компенсацією.      Неспівмірність майна, що виділяється учасникові часткової власності в натурі на підставі цієї статті, його частці у праві часткової власності усувається за його згодою з виплатою йому співволодільцями грошової вартості майна, якого не вистачає, або ж з іншою компенсацією.  
1621. 5. У виняткових випадках, коли частка відповідного власника є незначною і не може бути реально виділена, а він не має суттєвого інтересу у використанні спільного майна, суд може і без згоди цього власника замінити виділення частини майна виплатою відповідної компенсації. При цьому власник втрачає право на частку у спільному майні.   -313- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни до статті 362: 1) Виключити. 2) У п. 2 в кiнцi peчeння дoдaти cлoвo "в нaтypi", i ввaжaти цeй пyнкт пyнктoм 1. 3) П. 3 виключити. 4) П. 4 ввaжaти п.2. 5) П.5 виключити.  		Відхилено   5. У виняткових випадках, коли частка відповідного власника є незначною і не може бути реально виділена, а він не має суттєвого інтересу у використанні спільного майна, суд може і без згоди цього власника замінити виділення частини майна виплатою відповідної компенсації. При цьому власник втрачає право на частку у спільному майні.  
1622. Стаття 363 Звернення стягнення на частку учасника спільної часткової власності у спільному майні      Стаття 363 Звернення стягнення на частку учасника спільної часткової власності у спільному майні  
1623. 1. Кредитор учасника спільної часткової власності має право вчинити позов про виділення частки його боржника в натурі для звернення на неї стягнення. Якщо виділення частки в натурі має наслідком зміну призначення спільного майна або ж проти цього заперечують інші учасники спільної часткової власності, спір вирішується судом.      1. Кредитор учасника спільної часткової власності має право вчинити позов про виділення частки його боржника в натурі для звернення на неї стягнення. Якщо виділення частки в натурі має наслідком зміну призначення спільного майна або ж проти цього заперечують інші учасники спільної часткової власності, спір вирішується судом.  
1624. 2. У разі неможливості виділення частки в натурі або при запереченні інших учасників спільної часткової власності проти цього кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки іншим учасникам спільної часткової власності із зверненням виторгуваних коштів на погашення боргу, а в разі відмови боржника від продажу своєї частки іншим учасникам спільної часткової власності чи відмови інших учасників спільної часткової власності від придбання частки боржника - вимагати продажу частки у спільній частковій власності сторонній особі. Кредитор також має право вимагати через суд звернути стягнення на частку боржника у праві спільної часткової власності чи перевести на нього права та обов'язки власника-боржника з проведенням відповідних перерахунків.   -314- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни до статті 363: У п. 2 в кiнцi пepшoгo peчeння зaмicть cлiв "cтopoннiй ocoбi" нaпиcaти "з пyблiчниx тopгів".  		Відхилено   2. У разі неможливості виділення частки в натурі або при запереченні інших учасників спільної часткової власності проти цього кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки іншим учасникам спільної часткової власності із зверненням виторгуваних коштів на погашення боргу, а в разі відмови боржника від продажу своєї частки іншим учасникам спільної часткової власності чи відмови інших учасників спільної часткової власності від придбання частки боржника - вимагати продажу частки у спільній частковій власності сторонній особі. Кредитор також має право вимагати через суд звернути стягнення на частку боржника у праві спільної часткової власності чи перевести на нього права та обов'язки власника-боржника з проведенням відповідних перерахунків.  
    -315- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Дoпoвнити проект статтeю 363-1 "Cтaття 363-1 Пpaвo cпiльнoї cyмicнoї влacнocтi 1. Maйнo, щo є oб'єктoм пpaвa cпiльнoї cyмicнoї влacнocтi, нaлeжить yciм cпiввлacникaм. Жoдeн iз cпiввлacникiв нe мaє чacтки y пpaвi cпiльнoї cyмicнoї влacнocтi. 2. Пpaвo cпiльнoї cyмicнoї влacнocтi виникaє вiдпoвiднo дo зaкoнy aбo дoгoвopy. 3. Cyб'єктaми пpaвa cпiльнoї cyмicнoї влacнocтi є пoдpyжжя щoдo мaйнa, якe нaжитe y шлюбi, якщo iншe нe пepeдбaчeнo шлюбним дoгoвopoм. Cyб'єктaми пpaвa cпiльнoї cyмicнoї влacнocтi є члeни ciм'ї, щoдo мaйнa, якe нaбyтe в peзyльтaтi їx cпiльнoї пpaцi, якщo iншe нe пepeдбaчeнo пиcьмoвoю yгoдoю мiж ними. 4. Cyб'єктaми пpaвa cпiльнoї cyмicнoї влacнocтi мoжуть бyти юpидичнi ocoби, якщo цe пepeдбaчeнo пиcьмoвoю yгoдoю мiж ними".  		Враховано в статті 354   
1625. Стаття 364 Володіння, користування і розпоряджання майном, що перебуває у спільній сумісній власності   -316- Осташ І.І. (в.о. № 126)
 Статтю 364 викласти в новій редакції: "Cтaття 364 Здiйcнeння пpaвa cпiльнoї cyмicнoї влacнocті 1. Cпiввлacники вoлoдiють i кopиcтyютьcя yciм мaйнoм cпiльнo. 2. Poзпopяджeння мaйнoм здiйcнюєтьcя cпiввлacникaми зa cпiльнoю згoдoю. Якщo oдин iз cпiввлacників poзпopядивcя мaйнoм, ввaжaєтьcя, щo цe вiн зpoбив зi згoди iншиx cпiввлacникiв. Якщo пpaвoчин пoтpeбyє нoтapiaльнoгo пocвiдчeння i (aбo) дepжaвнoї peєcтpaцiї, згoдa ycix cпiввлacникiв нa poзпopяджeння мaйнoм мaє бyти виcлoвлeнa пиcьмoвo i нoтapiaльнo пocвiдчeнa. 3. Якщo пpaвoчин вчинeнo oдним iз cпiввлacникiв бeз згoди iншиx cпiввлacникiв, cyд нa їx вимoгy мoжe визнaти цeй пpaвoчин нeдiйcним. У paзi визнaння тaкoгo пpaвoчинy нeдiйcним, iншi cпіввлacники мaють пpaвo вимaгaти пoвepнeння мaйнa вiд нaбyвaчa, ocкiльки вiн зaвoлoдiв цим мaйнoм бeз їx згoди, a тaкoж вiдшкoдyвaння нeдoбpocoвicним cпiввлacникoм збиткiв тa кoмпeнcaцiї мopaльнoї шкoди"  		Враховано редакційно   Стаття 364 Володіння, користування і розпоряджання майном, що перебуває у спільній сумісній власності  
1626. 1. Учасники спільної сумісної власності, якщо інше не передбачено угодою між ними, разом володіють і користуються усім спільним майном.      1. Учасники спільної сумісної власності, якщо інше не передбачено угодою між ними, разом володіють і користуються усім спільним майном.  
1627. 2. Розпоряджання майном, що перебуває у спільній сумісній власності, здійснюється за взаємною згодою всіх її учасників, яка передбачається, незалежно від того, ким із учасників учинено правочин щодо розпорядження майном.      2. Розпоряджання майном, що перебуває у спільній сумісній власності, здійснюється за взаємною згодою всіх її учасників, яка передбачається, незалежно від того, ким із учасників учинено правочин щодо розпорядження майном.  
1628. Щодо правочинів, які потребують нотаріального посвідчення та (або) державної реєстрації, згода інших учасників спільної сумісної власності на розпорядження майном має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.      Щодо правочинів, які потребують нотаріального посвідчення та (або) державної реєстрації, згода інших учасників спільної сумісної власності на розпорядження майном має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.  
1629. 3. Правочини щодо розпорядження спільним майном може здійснювати кожний учасник спільної сумісної власності, якщо інше не передбачається угодою між ними.      3. Правочини щодо розпорядження спільним майном може здійснювати кожний учасник спільної сумісної власності, якщо інше не передбачається угодою між ними.  
1630. Учасники спільної сумісної власності мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном.      Учасники спільної сумісної власності мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном.  
1631. 4. Вчинений одним із учасників правочин, пов'язаний із розпорядженням спільним майном, може бути визнаний судом недійсним на вимогу інших учасників з мотивів відсутності в учасника, який вчинив правочин, необхідних повноважень, а також у зв'язку з обманом або із введенням ним в оману інших учасників спільної сумісної власності.      4. Вчинений одним із учасників правочин, пов'язаний із розпорядженням спільним майном, може бути визнаний судом недійсним на вимогу інших учасників з мотивів відсутності в учасника, який вчинив правочин, необхідних повноважень, а також у зв'язку з обманом або із введенням ним в оману інших учасників спільної сумісної власності.  
1632. Стаття 365 Поділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності, та виділення з неї частки окремого власника      Стаття 365 Поділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності, та виділення з неї частки окремого власника  
1633. 1. Учасники спільної сумісної власності мають право на поділ майна або на виділ з нього окремої частки.      1. Учасники спільної сумісної власності мають право на поділ майна або на виділ з нього окремої частки.  
1634. 2. При поділі майна, що перебуває у спільній сумісній власності, передбачається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не передбачено законом, угодою сторін або не встановлено судом, коли для цього є підстави, передбачені законом.      2. При поділі майна, що перебуває у спільній сумісній власності, передбачається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не передбачено законом, угодою сторін або не встановлено судом, коли для цього є підстави, передбачені законом.  
1635. 3. Порядок поділу спільної сумісної власності та виділу із неї частки визначається за правилами статті 362 цього Кодексу.      3. Порядок поділу спільної сумісної власності та виділу із неї частки визначається за правилами статті 362 цього Кодексу.  
1636. Стаття 366 Власність селянського (фермерського) господарства   -317- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Cтaттi 366; 367; 368; 369 виключити, ocкiльки вoни зaпoзичeнi iз Зaкoнy Укpaїни "Пpo ceлянcькe (фepмepcькe) гocпoдapcтвo", y якoмy питaння влacнocтi виpiшeнi нeпocлiдoвнo: мoвитьcя пpo влacнicть c/ф гocпoдapcтвa i вoднoчac пpo влacнicть йoгo члeнiв. Змicт циx нopм cyпepeчить п. 6 cт. 354.  		Відхилено   Стаття 366 Власність селянського (фермерського) господарства  
1637. 1. У спільній сумісній власності селянського (фермерського) господарства перебувають виділені йому у власність чи придбані ним земельна ділянка, засоби виробництва, житловий будинок, господарські будівлі, вироблена продукція та інше майно, придбане для господарства на спільні кошти його членів.      1. У спільній сумісній власності селянського (фермерського) господарства перебувають виділені йому у власність чи придбані ним земельна ділянка, засоби виробництва, житловий будинок, господарські будівлі, вироблена продукція та інше майно, придбане для господарства на спільні кошти його членів.  
1638. 2. Не становлять власності селянського (фермерського) господарства особисті трудові доходи і заощадження члена селянського (фермерського) господарства, а також майно, придбане ним власним коштом або ж одержане на інших підставах відповідно до цього Кодексу, інших законів та інших правових актів і не передане ним у спільну сумісну власність господарства.      2. Не становлять власності селянського (фермерського) господарства особисті трудові доходи і заощадження члена селянського (фермерського) господарства, а також майно, придбане ним власним коштом або ж одержане на інших підставах відповідно до цього Кодексу, інших законів та інших правових актів і не передане ним у спільну сумісну власність господарства.  
1639. 3. У разі утворення селянського (фермерського) господарства у формі юридичної особи власником майна цього господарства є ця юридична особа в одній із форм господарських товариств чи кооперативу.      3. У разі утворення селянського (фермерського) господарства у формі юридичної особи власником майна цього господарства є ця юридична особа в одній із форм господарських товариств чи кооперативу.  
1640. Стаття 367 Володіння, користування та розпоряджання майном, що перебуває у спільній сумісній власності селянського (фермерського) господарства      Стаття 367 Володіння, користування та розпоряджання майном, що перебуває у спільній сумісній власності селянського (фермерського) господарства  
1641. 1. Володіння, користування та розпоряджання майном, що перебуває у спільній сумісній власності селянського (фермерського) господарства, здійснюється за згодою всіх членів господарства, а в разі незгоди спір вирішується судом.      1. Володіння, користування та розпоряджання майном, що перебуває у спільній сумісній власності селянського (фермерського) господарства, здійснюється за згодою всіх членів господарства, а в разі незгоди спір вирішується судом.  
1642. 2. Правочини щодо розпорядження майном господарства вчиняються главою господарства або ж уповноваженим ним членом господарства, при цьому в разі відчуження майна, а також при його заставі необхідна згода усіх членів господарства.      2. Правочини щодо розпорядження майном господарства вчиняються главою господарства або ж уповноваженим ним членом господарства, при цьому в разі відчуження майна, а також при його заставі необхідна згода усіх членів господарства.  
1643. Стаття 368 Вихід із селянського (фермерського) господарства      Стаття 368 Вихід із селянського (фермерського) господарства  
1644. 1. У разі виходу одного або кількох членів селянського (фермерського) господарства з його складу (крім випадків, передбачених п. 3 цієї статті) земельна ділянка та засоби виробництва поділу не підлягають.      1. У разі виходу одного або кількох членів селянського (фермерського) господарства з його складу (крім випадків, передбачених п. 3 цієї статті) земельна ділянка та засоби виробництва поділу не підлягають.  
1645. 2. Той, хто вийшов із господарства, має право на одержання грошової компенсації, відповідної його частці у праві спільної власності на це майно, яка могла б бути йому виділена при поділі.      2. Той, хто вийшов із господарства, має право на одержання грошової компенсації, відповідної його частці у праві спільної власності на це майно, яка могла б бути йому виділена при поділі.  
1646. 3. Право одержання частки в натуральній формі, включаючи поділ земельної ділянки та засобів виробництва, мають ті члени селянського (фермерського) господарства, що виходять із нього з метою створення нового селянського (фермерського) господарства. При цьому виділення частки в натуральній формі для нового селянського (фермерського) господарства здійснюється таким чином, щоб не позбавити перше селянське (фермерське) господарство необхідних для його нормального функціонування виробничих фондів.      3. Право одержання частки в натуральній формі, включаючи поділ земельної ділянки та засобів виробництва, мають ті члени селянського (фермерського) господарства, що виходять із нього з метою створення нового селянського (фермерського) господарства. При цьому виділення частки в натуральній формі для нового селянського (фермерського) господарства здійснюється таким чином, щоб не позбавити перше селянське (фермерське) господарство необхідних для його нормального функціонування виробничих фондів.  
1647. 4. Порядок виплати компенсації встановлюється взаємною домовленістю усіх членів селянського (фермерського) господарства, а при недосягненні такої домовленості спір вирішується в судовому порядку.      4. Порядок виплати компенсації встановлюється взаємною домовленістю усіх членів селянського (фермерського) господарства, а при недосягненні такої домовленості спір вирішується в судовому порядку.  
1648. Стаття 369 Припинення права власності селянського (фермерського) господарства      Стаття 369 Припинення права власності селянського (фермерського) господарства  
1649. 1. Спільна сумісна власність селянського (фермерського) господарства припиняється поділом господарства на два чи більше, а також виходом із нього всіх його членів.      1. Спільна сумісна власність селянського (фермерського) господарства припиняється поділом господарства на два чи більше, а також виходом із нього всіх його членів.  
1650. 2. При поділі селянського (фермерського) господарства на два і більше застосовуються правила статті 365 цього Кодексу.      2. При поділі селянського (фермерського) господарства на два і більше застосовуються правила статті 365 цього Кодексу.  
1651. 3. У разі припинення селянського (фермерського) господарства у зв'язку з виходом із нього всіх його членів або за іншими підставами, передбаченими законом, його майно, що залишилося після сплати податків та інших платежів, належить членам колишнього господарства за правом спільної сумісної власності і може підлягати поділу між ними відповідно до правил цього Кодексу.      3. У разі припинення селянського (фермерського) господарства у зв'язку з виходом із нього всіх його членів або за іншими підставами, передбаченими законом, його майно, що залишилося після сплати податків та інших платежів, належить членам колишнього господарства за правом спільної сумісної власності і може підлягати поділу між ними відповідно до правил цього Кодексу.  
1652. Правовий режим земельної ділянки у цих випадках визначається за правилами, встановленими законодавчими актами про землю.      Правовий режим земельної ділянки у цих випадках визначається за правилами, встановленими законодавчими актами про землю.  
1653. Глава 27 Право власності на землю      Глава 27 Право власності на землю  
1654. Стаття 370 Земля як об'єкт права власності   -318- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни до статті 370: 1) Назву cтaттi тa пyнкт 1 виклacти в тaкiй peдaкцiї: "Cтaття 370 Зeмeльнi дiлянки як oб'єкт пpaвa влacнocтi 1. Зeмeльнoю дiлянкoю ввaжaєтьcя плoщa зeмлi, якa включaє в ceбe пoвepxнeвий (ґрунтовий) шap, пopoдy, якa є пiд ним, зaмкнeнi вoдoйми, бaгaтopiчнi тa iншi нacaджeння, a тaкoж повітряний пpocтip, щo є нaд ним". 2) П.4 пepeнecти y п.2.  		Відхилено   Стаття 370 Земля як об'єкт права власності  
1655. 1. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.      1. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.  
1656. 2. Розмір і територіальні межі земельної ділянки, яка перебуває у власності відповідної особи, визначаються у порядку, встановленому цим Кодексом, Земельним кодексом й іншими законами та правовими актами.      2. Розмір і територіальні межі земельної ділянки, яка перебуває у власності відповідної особи, визначаються у порядку, встановленому цим Кодексом, Земельним кодексом й іншими законами та правовими актами.  
1657. 3. Право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар, який знаходиться у межах цієї ділянки, на шари ґрунту, що знаходяться під нею, на замкнені водойми, а також на рослини, що знаходяться на ній.      3. Право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар, який знаходиться у межах цієї ділянки, на шари ґрунту, що знаходяться під нею, на замкнені водойми, а також на рослини, що знаходяться на ній.  
1658. 4. Особа, що має право власності на земельну ділянку, може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не передбачено законами про надра, про використання повітряного простору, іншими законами та не порушує прав третіх осіб.      4. Особа, що має право власності на земельну ділянку, може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не передбачено законами про надра, про використання повітряного простору, іншими законами та не порушує прав третіх осіб.  
1659. Стаття 371 Набуття права власності на землю      Стаття 371 Набуття права власності на землю  
1660. 1. Право власності на землю гарантується Конституцією України.      1. Право власності на землю гарантується Конституцією України.  
1661. 2. Право власності на землю набувається і реалізовується фізичними та юридичними особами й державою та територіальними громадами виключно відповідно до закону.      2. Право власності на землю набувається і реалізовується фізичними та юридичними особами й державою та територіальними громадами виключно відповідно до закону.  
1662. 3. Надана у власність земельна ділянка підлягає обов'язковій державній реєстрації згідно із законом. Право власності на неї виникає з моменту реєстрації.   -319- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни до статті 371: 1) У нaзвi тa y п.2 cлoвo "зeмлю" зaмiнити нa "зeмeльнi дiлянки". 2) У п.2 cлoвo "yтвopeннями" зaмiнити нa "гpoмaдaми". 3) П.3 виклacти в тaкiй peдaкції: "Пpaвo влacнocтi нa зeмeльнy дiлянкy пiдлягaє дepжaвнiй peєcтpaцiї i виникaє з мoмeнтy тaкoї peєcтpaції".  		Враховано частково   3. Надана у власність земельна ділянка підлягає обов'язковій державній реєстрації згідно із законом. Право власності на неї виникає з моменту реєстрації.  
1663. Стаття 372 Право власності на землю фізичних осіб   -320- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 372 викласти в новій редакції: "Cтaття 372 Пpaвo влacнocтi нa зeмeльнy дiлянкy фiзичниx ociб 1. Гpoмaдяни Укpaїни мoжyть мaти пpaвo влacнocтi нa зeмeльнi дiлянки нa зaгaльниx пiдcтaвax. 2. Iнoзeмцi мoжyть нaбyти пpaвo влacнocтi нa зeмeльнy дiлянкy нa пiдcтaвi cпaдкyвaння. Якщo ocoбa, щo вiдчyжyє житлoвий бyдинoк, iншi бyдiвлi тa cпopyди, є oднoчacнo i влacникoм зeмeльнoї дiлянки, нa якiй вoни пoбyдoвaнi, тo iнoзeмeць, який є нaбyвaчeм циx бyдiвeль, мoжe нaбyти i пpaвo влacнocтi нa зeмeльнy дiлянкy. Iншi пiдcтaви нaбyття iнoзeмцeм пpaвa влacнocтi нa зeмeльнy дiлянкy виключaютьcя зaкoнoм".  		Враховано редакційно   Стаття 372 Право власності на землю фізичних осіб  
1664. 1. Право мати земельну ділянку у власності належить фізичним особам, які є громадянами України. За іноземними фізичними особами, а також за особами без громадянства це право визнається лише у випадках, передбачених законом.      1. Право мати земельну ділянку у власності належить фізичним особам, які є громадянами України. За іноземними фізичними особами, а також за особами без громадянства це право визнається лише у випадках, передбачених законом.  
1665. 2. Земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних осіб, можуть використовуватися для ведення селянського (фермерського) господарства, індивідуального житлового будівництва та ведення підсобного господарства у містах і сільських населених пунктах, для садівництва, городництва, тваринництва, а також для інших цілей, передбачених законом.      2. Земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних осіб, можуть використовуватися для ведення селянського (фермерського) господарства, індивідуального житлового будівництва та ведення підсобного господарства у містах і сільських населених пунктах, для садівництва, городництва, тваринництва, а також для інших цілей, передбачених законом.  
1666. Стаття 373 Право власності на землю юридичних осіб   -321- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 373 викласти в новій редакції: "Cтaття 373 Пpaвo влacнocтi нa зeмeльнi дiлянки юpидичних ociб 1. Юpидичнi ocoби мoжyть мaти пpaвo влacнocтi нa зeмельнi дiлянки нa зaгaльниx пiдcтaвax. Зeмeльнi дiлянки нaдaютьcя юpидичним ocoбaм вiдпoвiднo дo зaкoнy, для зaбeзпeчeння викoнaння ними cтaтyтниx зaвдaнь. 2. Юpидичнa ocoбa мoжe нaбyти пpaвo влacнocтi нa зeмeльнy дiлянкy нa пiдcтaвi пpaвoчинiв, нe зaбopoнeниx зaкoнoм".  		Враховано в контексті Кодексу  Стаття 373 Право власності на землю юридичних осіб  
1667. Право мати земельну ділянку у власності визнається за юридичними особами, яким вона надається згідно з її цільовим призначенням і з додержанням вимог, встановлених Земельним кодексом та іншими законами. За іноземними юридичними особами це право визнається лише у випадках, передбачених законом.   -322- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Доповнити проект статтею 373-1. "Cтaття 373-1 Пpaвo влacнocтi нa зeмeльнi дiлянки iнoзeмнoї дepжaви, мiжнapoдниx opгaнiзaцiй, iнoзeмниx юpидичниx ociб. 1. Iнoзeмнa дepжaвa, мiжнapoднa opгaнiзaцiя, iнoзeмнa юpидичнa ocoбa мoжe нaбyти пpaвo влacнocтi нa зeмeльнy дiлянкy зa зaпoвiтoм. 2. Якщo ocoбa, якa вiдчyжyє житлoвий бyдинoк, iншy бyдiвлю чи cпopyдy, є oднoчacнo i влacникoм зeмeльнoї дiлянки, нa якiй вoни poзтaшoвaнi, тo iнозeмнa дepжaвa, мiжнapoднa opгaнiзaцiя, iнoзeмнa юpидичнa ocoбa, якa є нaбyвaчeм циx бyдiвeль, cпopyд, мoжe нaбyти i пpaвo влacнocтi нa цю зeмeльнy дiлянкy. Iншi пiдcтaви нaбyття пpaвa влacнocтi нa зeмeльнy дiлянкy iнoзeмними дepжaвaми, мiжнapoдними opгaнiзaцiями, iнoземними юpидичними ocoбaми, визнaчaєтьcя зaкoнoм".  		Враховано з уточненнями  Право мати земельну ділянку у власності визнається за юридичними особами, яким вона надається згідно з її цільовим призначенням і з додержанням вимог, встановлених Земельним кодексом та іншими законами. За іноземними юридичними особами це право визнається лише у випадках, передбачених законом. Cтaття 373-1 Пpaвo влacнocтi нa зeмeльнi дiлянки iнoзeмнoї дepжaви, мiжнapoдниx opгaнiзaцiй. За іноземними державами і міжнародними організаціями право мати земельну ділянку визнається у випадках, передбачених законом. Стаття 373-2 Права власника земельної ділянки 1. Власник земельної ділянки має право використовувати її на власний розсуд, але відповідно до її цільового призначення. 2. Власник має право без будь-яких обмежень закладати сади, виноградники, пасіки тощо. 3. Власник має право вільно користуватися загально-поширеними корисними копалинами, торфом, лісними угіддями, водними об'єктами, прісними підземними водами. 4. Власник має право споруджувати межеві знаки, огорожі за погодженням із власником сусідньої земельної ділянки. Стаття 373-3 Обов'язки власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки зобов'язаний: 1) ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, утримуватись від дій, які могли б привести до погіршення екологічної ситуації; 2) здійснювати комплекс заходів по охороні землі; 3) дотримуватися правил добросусідства з власниками і користувачами суміжних земельних ділянок: а) утримуватися від спуску на сусідню ділянку стічних вод; б) у разі використання отрутохімікатів та мінеральних добрив вживати заходів до того, щоб усунути можливість їх проникнення на сусідню земельну ділянку, а також сповіщати про час їх використання; в) споруджувати будівлі, насаджувати дерева тощо на відповідній відстані від сусідньої земельної ділянки; г) обрізати гілки та коріння дерев, що виходять за межу сусідньої ділянки; плоди, які є на гілці, що вийшла за межу сусідньої ділянки, є спільною власністю сусідів".  
    -323- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Доповнити проект статтею 373-2. "Стаття 373-2 Права власника земельної ділянки 1. Власник земельної ділянки має право використовувати її на власний розсуд, але відповідно до її цільового призначення. 2. Власник має право без будь-яких обмежень закладати сади, виноградники, пасіки тощо. 3. Власник має право вільно користуватися загально-поширеними корисними копалинами, торфом, лісними угіддями, водними об'єктами, прісними підземними водами. 4. Власник має право споруджувати межеві знаки, огорожі за погодженням із власником сусідньої земельної ділянки. У разі спорудження межевих знаків, огорожі одним із співвласників він має право вимагати від іншого співвласника компенсації частини її вартості".  		Враховано з уточненням   
    -324- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Доповнити проект статтею 373-3. "Стаття 373-3 Обов'язки власника земельної ділянки Власник земельної ділянки зобов'язаний: 1) ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, утримуватись від дій, які могли б привести до погіршення екологічної ситуації; 2) здійснювати комплекс заходів по охороні землі; 3) дотримуватися правил добросусідства з власниками і користувачами суміжних земельних ділянок: а) утримуватися від спуску на сусідню ділянку стічних вод; б) у разі використання отрутохімікатів та мінеральних добрив вживати заходів до того, щоб усунути можливість їх проникнення на сусідню земельну ділянку, а також сповіщати про час їх використання; в) споруджувати будівлі, насаджувати дерева тощо на відповідній відстані від сусідньої земельної ділянки; г) обрізати гілки та коріння дерев, що виходять за межу сусідньої ділянки; плоди, які є на гілці, що вийшла за межу сусідньої ділянки, є спільною власністю сусідів".  		Враховано    
1668. Стаття 374 Право власника на забудову земельної ділянки      Стаття 374 Право власника на забудову земельної ділянки  
1669. 1. Власник земельної ділянки може зводити на ньому будівлі та споруди, здійснювати перебудову або знесення, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.   -325- Осташ І.І. (в.о. № 126)
 Пункт 1 статті 374 після слова "споруди," доповнити словами "закриті водойми,".  		Враховано   1. Власник земельної ділянки може зводити на ньому будівлі та споруди, закриті водойми,здійснювати перебудову або знесення, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.  
1670. 2. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно, яке міцно з'єднане або з землею безпосередньо, або з іншими будівлями та спорудами, - якщо останні не становлять частини іншого нерухомого майна. Якщо будівлі або споруди підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, право власності на них виникає з моменту такої реєстрації.   -326- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 374 викласти в новій редакції: "Стаття 374 Право власника на забудову земельної ділянки 1. Власник земельної ділянки має право забудовувати її: споруджувати житлові будинки, інші будівлі, закриті водойми тощо, упорядковувати її на власний розсуд. 2. Власник земельної ділянки зобов'язаний дотримуватися архітектурних, будівельних, санітарних та екологічних норм і правил".  		Враховано редакційно   2. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно, яке міцно з'єднане або з землею безпосередньо, або з іншими будівлями та спорудами, - якщо останні не становлять частини іншого нерухомого майна. Якщо будівлі або споруди підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, право власності на них виникає з моменту такої реєстрації.  
1671. 3. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних та екологічних норм і правил, а також за умови додержання вимог про призначення земельної ділянки.      3. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних та екологічних норм і правил, а також за умови додержання вимог про призначення земельної ділянки.  
1672. 4. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, визначаються статтею 328 цього Кодексу.      4. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, визначаються статтею 328 цього Кодексу.  
1673. 5. При відчуженні будівлі або споруди разом з ними переходить і право власності на земельну ділянку, на якій вони знаходяться і яка належить власникові, без зміни її цільового призначення та у розмірах, визначених договором. У разі зміни цільового призначення земельної ділянки надання її у власність провадиться в порядку надання земельних ділянок згідно із законом та іншими правовими актами.      5. При відчуженні будівлі або споруди разом з ними переходить і право власності на земельну ділянку, на якій вони знаходяться і яка належить власникові, без зміни її цільового призначення та у розмірах, визначених договором. У разі зміни цільового призначення земельної ділянки надання її у власність провадиться в порядку надання земельних ділянок згідно із законом та іншими правовими актами.  
1674. Якщо у договорі про відчуження будівлі або споруди сторони не обумовили розмірів земельної ділянки, яка переходить до набувача будівлі або споруди, останній набуває право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята будівлею або спорудою, а також є необхідною для її використання. У разі виникнення спору про розмір земельної ділянки, необхідної для використання будівлі або споруди, він вирішується судом.      Якщо у договорі про відчуження будівлі або споруди сторони не обумовили розмірів земельної ділянки, яка переходить до набувача будівлі або споруди, останній набуває право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята будівлею або спорудою, а також є необхідною для її використання. У разі виникнення спору про розмір земельної ділянки, необхідної для використання будівлі або споруди, він вирішується судом.  
1675. 6. При відчуженні будівлі або споруди, розташованої на земельній ділянці, наданій власникові цієї будівлі або споруди на праві користування, разом з ними переходить і право користування тією частиною земельної ділянки, на якій розташоване зазначене нерухоме майно і яка необхідна для його обслуговування.   -327- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Доповнити проект статтею 374-1. "Стаття 374-1 Самовільне будівництво 1. Самовільним будівництвом є житловий будинок, інша будівля, споруда, які будуються (реконструюються, прибудовуються) або збудовані: 1) на земельній ділянці, що належить іншій особі; 2) на земельній ділянці, що відведена особі для іншої мети; 3) з грубим порушенням основних будівельних норм і правил; 4) без затвердженого проекту або з істотним відхиленням від нього. 2. Самовільне будівництво не є підставою для виникнення права власності на будівлю. Спори щодо права власності на будівлю, яка зведена самовільно, чи її поділ судом не розглядаються. 3. Особа, яка здійснила самовільне будівництво, не має права розпорядження ним. 4. Особа, яка здійснила самовільне будівництво, є власником будівельних матеріалів".  		Враховано в інших статтях Кодексу  6. При відчуженні будівлі або споруди, розташованої на земельній ділянці, наданій власникові цієї будівлі або споруди на праві користування, разом з ними переходить і право користування тією частиною земельної ділянки, на якій розташоване зазначене нерухоме майно і яка необхідна для його обслуговування.  
    -328- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Доповнити проект статтею 374-2. "Стаття 374-2 Правові наслідки самовільного будівництва 1. Якщо будівля споруджується або споруджена з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, за позовом районної, міської державної адміністрації суд постановляє рішення про її знесення або про проведення необхідної перебудови. 2. Якщо будівля споруджується або споруджена на земельній ділянці, що належить фізичній або юридичній особі, вони мають право звернутися до суду з вимогою про знесення будівлі або про визнання їх забудовником і крім цього про компенсацію моральної шкоди. 3. Якщо будівля споруджується або споруджена на земельній ділянці, яка є власністю держави або адміністративно-територіальної громади без відповідного дозволу, районна, міська державна адміністрація або орган адміністративно-територіальної громади має подати до суду позовну заяву про передачу будівлі у власність держави або адміністративно-територіальної громади або про її знесення. У разі передачі будівлі у власність держави або адміністративно-територіальної громади забудовник має право на компенсацію її вартості. 4. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або правам та інтересам фізичних чи юридичних осіб, за позовом районної, міської державної адміністрації або органу адміністративно-територіальної громади суд може постановити рішення, яким зобов'язати забудовника провести відповідну перебудову. Якщо така перебудова неможлива, або забудовник відмовляється від її проведення, за рішенням суду така будівля підлягає зносу за рахунок забудовника. Крім цього, забудовник зобов'язується відшкодувати витрати, пов'язані із приведенням земельної ділянки до попереднього стану. 5. Якщо будівля зводиться або зведена на земельній ділянці, що відведена особі для іншої мети, а також у разі самовільної реконструкції будівлі чи зведенні прибудови до неї, районна, міська державна адміністрація може дати дозвіл на таке будівництво, реконструкцію чи перебудову. Відмова у дозволі на будівництво, реконструкцію чи перебудову може бути оскаржена до суду. Якщо відмова у дозволі буде визнана правозгідною, районна, міська державна адміністрація має право подати до суду позовну заяву про знесення будівлі (прибудови). 6. На вимоги про знесення будівлі, яка споруджується або споруджена самовільно, крім пункту 1 цієї статті, поширюється загальна позовна давність".  		Враховано в інших статтях Кодексу   
1676. Стаття 375 Звернення стягнення на земельну ділянку   -329- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 375 викласти в новій редакції: "Стаття 375 Звернення стягнення на земельну ділянку На вимогу кредиторів звернення стягнення на земельну ділянку за боргами її власника може відбутися за рішенням суду, у разі відсутності у нього іншого майна, на яке може бути звернене таке стягнення". Кодексу  		Враховано в загальних положеннях  Стаття 375 Звернення стягнення на земельну ділянку  
1677. Звернення стягнення на земельну ділянку за зобов'язаннями її власника допускається на підставі рішення суду та в порядку, передбаченому законом.   -330- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статті 376; 377; 378 виключити.  		Відхилено , оскільки це суперечить загальним засадам Кодексу  Звернення стягнення на земельну ділянку за зобов'язаннями її власника допускається на підставі рішення суду та в порядку, передбаченому законом.  
1678. Стаття 376 Викуп земельної ділянки для потреб держави, Автономної Республіки Крим та адміністративно-територіальних утворень      Стаття 376 Викуп земельної ділянки для потреб держави, Автономної Республіки Крим та територіальної громади  
1679. 1. Земельна ділянка або її частина можуть бути викуплені у власника для потреб держави, Автономної Республіки Крим та територіальної громади.      1. Земельна ділянка або її частина можуть бути викуплені у власника для потреб держави, Автономної Республіки Крим та територіальної громади.  
1680. 2. Рішення про викуп земельної ділянки приймається судом за позовом відповідного органу держави, Автономної Республіки Крим та територіальної громади.      2. Рішення про викуп земельної ділянки приймається судом за позовом відповідного органу держави, Автономної Республіки Крим та територіальної громади.  
1681. 3. Власник земельної ділянки має бути не пізніше ніж за рік до вчинення позову письмово сповіщений про викуп.      3. Власник земельної ділянки має бути не пізніше ніж за рік до вчинення позову письмово сповіщений про викуп.  
1682. Стаття 377 Права власника земельної ділянки, яка підлягає викупу      Стаття 377 Права власника земельної ділянки, яка підлягає викупу  
1683. Власник земельної ділянки, попереджений про майбутнє вчинення позову, має право здійснювати свої права на ділянку на власний розсуд, а також здійснити необхідні витрати, які забезпечують використання ділянки відповідно до її призначення. При цьому, однак, власник несе ризик покладення на нього при визначенні викупної ціни земельної ділянки (стаття 378 цього Кодексу) витрат і збитків, пов'язаних із здійсненням у зазначений період на земельній ділянці нового будівництва, із розширенням і реконструкцією будівель і споруд та із зниженням ціни земельної ділянки внаслідок її обтяження правами інших осіб.      Власник земельної ділянки, попереджений про майбутнє вчинення позову, має право здійснювати свої права на ділянку на власний розсуд, а також здійснити необхідні витрати, які забезпечують використання ділянки відповідно до її призначення. При цьому, однак, власник несе ризик покладення на нього при визначенні викупної ціни земельної ділянки (стаття 378 цього Кодексу) витрат і збитків, пов'язаних із здійсненням у зазначений період на земельній ділянці нового будівництва, із розширенням і реконструкцією будівель і споруд та із зниженням ціни земельної ділянки внаслідок її обтяження правами інших осіб.  
1684. Стаття 378 Викупна ціна земельної ділянки      Стаття 378 Викупна ціна земельної ділянки  
1685. 1. Плата за земельну ділянку, яка викуповується на підставі рішення суду (викупна ціна), строки та інші умови викупу визначаються домовленістю з власником ділянки, а в разі спору - судом.      1. Плата за земельну ділянку, яка викуповується на підставі рішення суду (викупна ціна), строки та інші умови викупу визначаються домовленістю з власником ділянки, а в разі спору - судом.  
1686. 2. При визначенні викупної ціни судом до неї включаються ринкова вартість земельної ділянки і нерухомого майна, що знаходиться на ній, та всі збитки, завдані власникові викупом земельної ділянки (у тому числі втрачена вигода), які він несе у зв'язку з достроковим припиненням своїх зобов'язань перед третіми особами.      2. При визначенні викупної ціни судом до неї включаються ринкова вартість земельної ділянки і нерухомого майна, що знаходиться на ній, та всі збитки, завдані власникові викупом земельної ділянки (у тому числі втрачена вигода), які він несе у зв'язку з достроковим припиненням своїх зобов'язань перед третіми особами.  
1687. 3. За угодою з власником йому замість ділянки, що викуповується, може бути надана органом, який вчинив позов про викуп земельної ділянки, інша земельна ділянка, із зарахуванням її вартості до викупної ціни.      3. За угодою з власником йому замість ділянки, що викуповується, може бути надана органом, який вчинив позов про викуп земельної ділянки, інша земельна ділянка, із зарахуванням її вартості до викупної ціни.  
1688. Стаття 379 Припинення права власності на земельну ділянку, яка використовується з порушенням правил цього Кодексу, Земельного кодексу та інших законів   -331- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 379 викласти в новій редакції: "Стаття 379 Позбавлення права власності на земельну ділянку За позовом районної державної адміністрації або органу адміністративно-територіальної громади суд може винести рішення про позбавлення права власності і вилучення земельної ділянки у разі: 1) використання, не дивлячись на попередження, земельної ділянки способами, що призвели до її хімічного чи радіоактивного забруднення, псування. Колишній власник одночасно зобов'язується до внесення до місцевого бюджету грошової суми, необхідної для відновлення якості земельної ділянки; 2) систематичного, не дивлячись на попередження, вирощування з метою збуту хімічно забрудненої сільськогосподарської продукції. Колишньому власникові у цьому випадку повертається купівельна ціна земельної ділянки".  		Враховано редакційно   Стаття 379 Припинення права власності на земельну ділянку, яка використовується з порушенням правил цього Кодексу, Земельного кодексу та інших законів  
1689. 1. Право власності на земельну ділянку може бути припинене судом за позовом відповідного державного органу у випадках, передбачених цим Кодексом, Земельним кодексом та іншими законами.      1. Право власності на земельну ділянку може бути припинене судом за позовом відповідного державного органу у випадках, передбачених цим Кодексом, Земельним кодексом та іншими законами.  
1690. 2. Відповідний державний орган, який приймає рішення про припинення права власності на земельну ділянку на підставах, передбачених цим Кодексом, зобов'язаний у порядку, визначеному Земельним кодексом та іншими правовими актами, завчасно попередити власника ділянки про допущені порушення.      2. Відповідний державний орган, який приймає рішення про припинення права власності на земельну ділянку на підставах, передбачених цим Кодексом, зобов'язаний у порядку, визначеному Земельним кодексом та іншими правовими актами, завчасно попередити власника ділянки про допущені порушення.  
1691. 3. У разі якщо земельна ділянка використовується з порушенням закону, управоможений орган до звернення у суд із позовом зобов'язаний завчасно попередити власника ділянки про допущені ним порушення з метою їх усунення.      3. У разі якщо земельна ділянка використовується з порушенням закону, управоможений орган до звернення у суд із позовом зобов'язаний завчасно попередити власника ділянки про допущені ним порушення з метою їх усунення.  
1692. У разі ухвалення рішення про припинення права власності на земельну ділянку, яка використовується з порушенням законодавства, переважне право на одержання земельної ділянки, що вилучається, належить попередньому власникові.   -332- Осташ І.І. (в.о. № 126)
 В пункті 3 статті 379 виключити останню фразу, починаючи зі слів: "переважне право на одержання..."; замість неї доповнити: "вказана ділянка, яка вилучається, надходить у розпорядження органів державної влади або органів місцевого самоврядування".  		Враховано   У разі ухвалення рішення про припинення права власності на земельну ділянку, яка використовується з порушенням законодавства, вказана ділянка, яка вилучається, надходить у розпорядження органів державної влади або органів місцевого самоврядування.  
1693. Глава 28 Право власності на житлове приміщення   -333- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Доповнити проект статтею 379-1. "Стаття 379-1 Поняття помешкання Помешканням є будинки, квартири, інші приміщення, які призначені та придатні для постійного проживання в них".  		Враховано з уточненням (помістити в гл.28)  Глава 28 Право власності на житлове приміщення Стаття 379-1 Поняття помешкання Помешканням є будинки, квартири, інші приміщення, які призначені та придатні для постійного проживання в них".  
1694. Стаття 380 Житловий будинок як об'єкт права власності   -334- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 380 викласти в такій редакції: "Стаття 380 Житловий будинок як об'єкт права власності 1. Житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, що встановлені законом, іншими нормативно-правовими актами. 2. Розмір житлового будинку, кількість поверхів визначаються проектом, що затверджується у встановленому законом порядку".  		Враховано частково   Стаття 380 Житловий будинок як об'єкт права власності  
1695. 1. Житловим будинком є будівля капітального типу, призначена для постійного у ній проживання. До складу житлового будинку входять усі господарсько-побутові будівлі (сараї, гаражі тощо), що обслуговують житловий будинок і розташовані на одній з ним ділянці.      1. Житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог , що встановлені законом, іншими нормативно-правовими актами і призначена для постійного у ній проживання. До складу житлового будинку входять усі господарсько-побутові будівлі (сараї, гаражі тощо), що обслуговують житловий будинок і розташовані на одній з ним ділянці.  
1696. 2. Право власності на житловий будинок підлягає державній реєстрації.   -335- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Доповнити проект статтею 380-1. "Стаття 380-1 Садиба як об'єкт права власності 1. Садибою є земельна ділянка, розташовані на ній житловий будинок, господарські будівлі, наземні і підземні комунікації, багаторічні насадження. 2. У разі відчуження житлового будинку вважається, що разом з ним відчужується уся садиба, якщо сторони не домовилися про інше".  		Відхилено   2. Право власності на житловий будинок підлягає державній реєстрації.  
1697. Стаття 381 Квартира як об'єкт права власності   -336- Осташ І.І. (в.о. № 126)
 В пункт 1 статті 381 внести редакційні правки і викласти його в такій редакції: 1. Під квартирою мається на увазі ізольоване помешкання в будинку капітального типу, придатне для постійного у ньому проживання однієї особи або однієї сім'ї, і таке, що відповідає передбаченим у законі санітарно-технічним вимогам.  		Враховано   Стаття 381 Квартира як об'єкт права власності  
1698. 1. Під квартирою мається на увазі ізольоване помешкання в будинку капітального типу, придатне для постійного у ньому проживання, і таке, що відповідає передбаченим у законі санітарно-технічним вимогам.   -337- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни до статті 381: 1) Назву статті і пункт 1 викласти в новій редакції. "Стаття 381 Квартира як об'єкт права власності 1. Квартирою є ізольована частина житлового будинку".  		Враховано редакційно   1. Під квартирою мається на увазі ізольоване помешкання в будинку капітального типу, придатне для постійного у ньому проживання однієї особи або однієї сім'ї, і таке, що відповідає передбаченим у законі санітарно-технічним вимогам.  
1699. 2. Власникові квартири у багатоквартирному будинку разом з житловим приміщенням та елементами благоустрою у цьому приміщенні, яке йому належить за правом приватної власності і яке він займає під квартиру, належить також частка у праві власності на спільне майно будинку.      2. Власникові квартири у багатоквартирному будинку разом з житловим приміщенням та елементами благоустрою у цьому приміщенні, яке йому належить за правом приватної власності і яке він займає під квартиру, належить також частка у праві власності на спільне майно будинку.  
1700. 3. Власникові квартири у багатоквартирному будинку належать за правом спільної часткової власності спільні приміщення будинку, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, що обслуговують більше однієї квартири.   -338- Осташ І.І. (в.о. № 126)
 Частину першу пункту 3 статті 381 викласти в такій редакції: "3. Власникові квартири у багатоквартирному будинку належать за правом спільної часткової власності спільні приміщення будинку, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб всіх мешканців будинку та власників нежитлових приміщень."  		Враховано   3. Власникові квартири у багатоквартирному будинку належать за правом спільної часткової власності спільні приміщення будинку, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб всіх мешканців будинку та власників нежитлових приміщень.  
1701. Розмір часток власників квартир у праві власності на спільне майно та порядок поділення будинку між його власниками, порядок здійснення витрат на утримання та збереження цього майна визначаються відповідно до житлових законів.      Розмір часток власників квартир у праві власності на спільне майно та порядок поділення будинку між його власниками, порядок здійснення витрат на утримання та збереження цього майна визначаються відповідно до житлових законів.  
1702. 4. Власник квартири не має права відчужувати свою частку у праві власності на спільне майно житлового будинку, а також вчиняти інші дії, які мають наслідком передання цієї частки окремо від права власності на квартиру.      4. Власник квартири не має права відчужувати свою частку у праві власності на спільне майно житлового будинку, а також вчиняти інші дії, які мають наслідком передання цієї частки окремо від права власності на квартиру.  
1703. Стаття 382 Права власника житлового будинку та квартири   -339- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 382 викласти в новій редакції: "Стаття 382 Права власника житлового будинку та квартири 1. Власник квартири здійснює свої права на власний розсуд, не запитуючи на це згоди інших власників квартир чи товариства власників квартир. При відчуженні квартири власники сусідніх квартир не мають права переважної купівлі. 2. Відчуження або застава житлового будинку або квартири, в яких проживають малолітні, неповнолітні, непрацездатні діти, допускаються лише за згодою органу опіки та піклування. 3. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт, переобладнання, якщо це не може завдати шкоди іншим власникам у багатоквартирному будинку, та відповідає санітарно-технічним правилам".  		Враховано в інших статтях Кодексу  Стаття 382 Права власника житлового будинку та квартири  
1704. 1. Власник житлового будинку має право володіти ним, використовувати його та розпоряджатися ним на свій розсуд.      1. Власник житлового будинку має право володіти ним, використовувати його та розпоряджатися ним на свій розсуд.  
1705. 2. Власник квартири має право відчужувати квартиру цілком або в частині (окремі житлові приміщення), віддавати її в заставу, не запитуючи згоди на це в інших власників квартир у багатоквартирному будинку чи у товариства власників квартир.      2. Власник квартири має право відчужувати квартиру цілком або в частині (окремі житлові приміщення), віддавати її в заставу, не запитуючи згоди на це в інших власників квартир у багатоквартирному будинку чи у товариства власників квартир.  
1706. Інші власники квартир у багатоквартирному будинку, наймачі або товариство власників квартир права переважної купівлі не мають.      Інші власники квартир у багатоквартирному будинку, наймачі або товариство власників квартир права переважної купівлі не мають.  
1707. Відчуження або застава житлового будинку чи квартири, в яких проживають неповнолітні члени сім'ї власника, допускається тільки за письмовою згодою органів опіки та піклування.   -340- Осташ І.І. (в.о. № 126)
 Частину третю пункту 2 статті 382 викласти в такій редакції: "Відчуження або застава житлового будинку чи квартири, в яких проживають або мають частку в праві спільної часткової власності на квартиру неповнолітні члени сім'ї власника, допускається тільки за письмовою згодою органів опіки та піклування.  		Враховано   Відчуження або застава житлового будинку чи квартири, в яких проживають або мають частку в праві спільної часткової власності на квартиру неповнолітні члени сім'ї власника, допускається тільки за письмовою згодою органів опіки та піклування.  
1708. 3. Власник квартири може використовувати її для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати її для промислового виробництва.      3. Власник квартири може використовувати її для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати її для промислового виробництва.  
1709. 4. Житлові приміщення у квартирі, а також уся квартира можуть здаватися власником у найм або в безоплатне користування для проживання іншим особам на підставі договору або закону.      4. Житлові приміщення у квартирі, а також уся квартира можуть здаватися власником у найм або в безоплатне користування для проживання іншим особам на підставі договору або закону.  
1710. 5. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданої йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не завдадуть шкоди іншим власникам квартир у багатоквартирному будинку та не суперечитимуть санітарно-технічним правилам і правилам експлуатації будинку.   -341- Осташ І.І. (в.о. № 126)
 В пункті 5 статті 382 після слова "завдадуть" поставити слова "матеріальної або моральної".  		Враховано   5. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданої йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не завдадуть матеріальної або моральної шкоди іншим власникам квартир у багатоквартирному будинку та не суперечитимуть санітарно-технічним правилам і правилам експлуатації будинку.  
1711. Стаття 383 Права житлобудівного і житлового кооперативу, а також членів цих кооперативів на невикуплену квартиру в будинку кооперативу   -342- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 383 викласти в новій редакції: "Стаття 383 Право власності житлово-будівельного і житлового кооперативу 1. Житловий будинок, споруджений житлово-будівельним, житловим кооперативом, є їх власністю. 2. До повної сплати вартості квартири член житлово-будівельного, житлового кооперативу має право володіння та користування нею. У разі повної сплати вартості квартири член житлово-будівельного, житлового кооперативу набуває права власності на неї".  		Враховано частково   Стаття 383 Права житлобудівного і житлового кооперативу, а також членів цих кооперативів на невикуплену квартиру в будинку кооперативу  
1712. 1. Власником невикупленої квартири в будинку, що належить житлобудівному або житловому кооперативу, є відповідно житлобудівний або житловий кооператив.      1. Власником невикупленої квартири в будинку, що належить житлобудівному або житловому кооперативу, є відповідно житлобудівний або житловий кооператив.  
1713. 2. Член житлобудівного або житлового кооперативу має право володіння і користування, а зі згоди кооперативу - і розпоряджання житловим приміщенням, яке він займає в будинку кооперативу, до викупу ним наданої йому кооперативом квартири.      2. Член житлобудівного або житлового кооперативу має право володіння і користування, а зі згоди кооперативу - і розпоряджання житловим приміщенням, яке він займає в будинку кооперативу, до викупу ним наданої йому кооперативом квартири.  
1714. 3. Після викупу членом кооперативу зазначеної квартири вона переходить у його власність. Оформлення права власності на квартиру провадиться згідно із законом і правовими актами.      3. Після викупу членом кооперативу зазначеної квартири вона переходить у його власність. Оформлення права власності на квартиру провадиться згідно із законом і правовими актами.  
1715. Стаття 384 Товариство власників квартир   -343- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 384 викласти в новій редакції: "Стаття 384 Товариство власників квартир 1. Для забезпечення схоронності багатоквартирного судинку, створення умов для користування ним власники квартир утворюють Товариство власників квартир. 2. Товариство власників квартир створюються відповідно до закону, є юридичною особою. 3. Кожен власник (співвласник) квартири є членом Товариства власників квартир. У разі відчуження права власності членство особи в Товаристві припиняється. 4. Повноваження Товариства визначається законом та статутом".  		Враховано частково   Стаття 384 Товариство власників квартир  
1716. 1. Власники квартир для забезпечення експлуатації багатоквартирного будинку, користування квартирами та своїм спільним майном утворюють товариство власників квартир (житла).      1. Власники квартир для забезпечення експлуатації багатоквартирного будинку, користування квартирами та своїм спільним майном утворюють товариство власників квартир (житла).  
1717. 2. Товариство власників квартир є організацією, що створюється та діє згідно із законом про зазначене товариство.      2. Товариство власників квартир є організацією, що створюється та діє згідно із законом про зазначене товариство.  
1718. 3. Товариство власників квартир є юридичною особою.      3. Товариство власників квартир є юридичною особою.  
1719. 4. Кожний власник квартири, у тому числі учасник спільної часткової та спільної сумісної власності, є членом товариства власників квартир. Як тільки він перестає бути власником квартири, його членство припиняється.      4. Кожний власник квартири, у тому числі учасник спільної часткової та спільної сумісної власності, є членом товариства власників квартир. Як тільки він перестає бути власником квартири, його членство припиняється.  
1720. 5. Товариство власників квартир здійснює управління спільним майном житлового будинку та території, що до нього належить, стежить за виконанням зобов'язань власників квартир щодо оплати витрат на збереження та на утримання будинку, організовує в разі необхідності капітальний ремонт житлового будинку.      5. Товариство власників квартир здійснює управління спільним майном житлового будинку та території, що до нього належить, стежить за виконанням зобов'язань власників квартир щодо оплати витрат на збереження та на утримання будинку, організовує в разі необхідності капітальний ремонт житлового будинку.  
1721. 6. У межах повноважень, визначених статутом товариства або законом, товариство власників квартир може представляти кожного із власників квартир як у юридичних, так і в інших діях.      6. У межах повноважень, визначених статутом товариства або законом, товариство власників квартир може представляти кожного із власників квартир як у юридичних, так і в інших діях.  
1722. Глава 29 Захист права власності      Глава 29 Захист права власності  
1723. Стаття 385 Основні засади захисту права власності      Стаття 385 Основні засади захисту права власності  
1724. 1. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.      1. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.  
1725. 2. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.      2. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.  
1726. 3. Власник має право вимагати усунення всяких порушень його права, хоча б ці порушення і не були пов'язані з позбавленням володіння, а також вимагати усунення будь-яких перешкод або сумнівів з боку інших осіб у правоможності здійснення ним володіння, користування або розпоряджання належним йому майном.      3. Власник має право вимагати усунення всяких порушень його права, хоча б ці порушення і не були пов'язані з позбавленням володіння, а також вимагати усунення будь-яких перешкод або сумнівів з боку інших осіб у правоможності здійснення ним володіння, користування або розпоряджання належним йому майном.  
1727. 4. У разі завдання власникові внаслідок порушення його права збитків власник має право вимагати повного їх відшкодування.      4. У разі завдання власникові внаслідок порушення його права збитків власник має право вимагати повного їх відшкодування.  
1728. Стаття 386 Непорушність права приватної власності   -344- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 386 виключити.  		Відхилено   Стаття 386 Непорушність права приватної власності  
1729. 1. Право приватної власності є непорушним.      1. Право приватної власності є непорушним.  
1730. 2. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.      2. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.  
1731. 3. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності з мотивів суспільної необхідності з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається як виняток лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.      3. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності з мотивів суспільної необхідності з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається як виняток лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.  
1732. Стаття 387 Витребування майна власником із чужого незаконного володіння   -345- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни до статті 387: 1) Назву статті 387 викласти в новій редакції: "Право власника на витребування майна з чужого незаконного володіння".  		Відхилено   Стаття 387 Витребування майна власником із чужого незаконного володіння  
1733. Власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння. Незаконним визнається володіння без відповідної правової підстави.      Власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння. Незаконним визнається володіння без відповідної правової підстави.  
1734. Стаття 388 Витребування майна власником від добросовісного набувача      Стаття 388 Витребування майна власником від добросовісного набувача  
1735. 1. Якщо майно оплатно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у тому разі, якщо майно загублене власником чи особою, або було вкрадене у нього, або якщо воно вибуло з його володіння проти його волі іншим чином.   -346- Осташ І.І. (в.о. № 126)
 В пункт 1 статті 388 внести зміни і викласти його в такій редакції: "1. Якщо майно оплатно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у тому разі, якщо майно загублене власником чи особою, якій майно було передане власником у володіння або було вкрадене у них, або якщо воно вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею".  		Враховано   1. Якщо майно оплатно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у тому разі, якщо майно загублене власником чи особою, якій майно було передане власником у володіння або було вкрадене у них, або якщо воно вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею  
1736. 2. Витребування майна за підставами, зазначеними в п. 1 цієї статті, не допускається, якщо майно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.      2. Витребування майна за підставами, зазначеними в п. 1 цієї статті, не допускається, якщо майно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.  
1737. 3. Якщо майно було набуте безоплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати майно в усіх випадках.   -347- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни до статті 388: 1) Назву статті 1 пункт 1 викласти у новій редакції: "Стаття 388. Право власника на витребування майна від незаконного добросовісного набувача. 1. Якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач) то власник має право зажадати витребування цього майна лише у разі, коли воно загублено власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею".  		Відхилено   3. Якщо майно було набуте безоплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати майно в усіх випадках.  
1738. Стаття 389 Наслідки відмови власникові у витребуванні його майна   -348- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 389 виключити.  		Відхилено   Стаття 389 Наслідки відмови власникові у витребуванні його майна  
1739. У випадках, передбачених статтею 387 цього Кодексу, якщо власникові було відмовлено у витребуванні майна, право власності визнається за добросовісним набувачем.      У випадках, передбачених статтею 387 цього Кодексу, якщо власникові було відмовлено у витребуванні майна, право власності визнається за добросовісним набувачем.  
1740. Стаття 390 Витребування грошей та цінних паперів      Стаття 390 Витребування грошей та цінних паперів  
1741. Гроші, а також цінні папери на пред'явника не можуть бути витребувані від добросовісного набувача.      Гроші, а також цінні папери на пред'явника не можуть бути витребувані від добросовісного набувача.  
1742. Стаття 391 Розрахунки при витребуванні речей із незаконного володіння   -349- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни до статті 391: 1) У першому реченні слово "повинна була" замінити "могла". 2) У другому реченні слово "повинен був" замінити на "міг"; слово "неправомірність" замінити на "неправозгідність". 3) П.2 викласти в новій редакції: "2. Добросовісний і недобросовісний володільці мають право вимагати від власника майна відшкодування витрат, які вони понесли на утримання майна з того часу, з якого власникові належать доходи на майно". 4) П.З викласти в новій редакції: "3. Добросовісний володілець має право на поліпшення майна, якщо вони можуть бути відділені від речі без завдання їй шкоди. Якщо поліпшення ... (далі за текстом)".  		Враховано редакційно  Стаття 391 Розрахунки при витребуванні речей із незаконного володіння  
1743. 1. При витребуванні майна із чужого незаконного володіння власник має право вимагати від особи, яка знала або повинна була знати, що її володіння є незаконним (недобросовісний набувач), повернення або відшкодування усіх доходів, що їх особа набула або мала набути за весь час володіння. Від добросовісного ж набувача - усіх доходів, що він їх набув або мав би набути з часу, коли дізнався або повинен був дізнатися про неправомірність володіння чи отримав повістку за позовом власника про повернення майна.      1. При витребуванні майна із чужого незаконного володіння власник має право вимагати від особи, яка знала або повинна була знати, що її володіння є незаконним (недобросовісний набувач), повернення або відшкодування усіх доходів, що їх особа набула або мала набути за весь час володіння. Від добросовісного ж набувача - усіх доходів, що він їх набув або мав би набути з часу, коли дізнався або повинен був дізнатися про неправомірність володіння чи отримав повістку за позовом власника про повернення майна.  
1744. 2. Володілець - як добросовісний, так і недобросовісний - у свою чергу має право вимагати від власника відшкодування здійснених ним необхідних витрат на майно з того часу, з якого власникові належать доходи на майно.      2. Володілець - як добросовісний, так і недобросовісний - у свою чергу має право вимагати від власника відшкодування здійснених ним необхідних витрат на майно з того часу, з якого власникові належать доходи на майно.  
1745. 3. Добросовісний володілець має право залишити за собою здійснені ним поліпшення, якщо вони можуть бути відділені від речі без завдання їй шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відділені від речі, добросовісний володілець має право вимагати відшкодування здійснених ним на поліпшення витрат, - але не більше ніж у розмірах збільшення вартості речі.      3. Добросовісний володілець має право залишити за собою здійснені ним поліпшення, якщо вони можуть бути відділені від речі без завдання їй шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відділені від речі, добросовісний володілець має право вимагати відшкодування здійснених ним на поліпшення витрат, - але не більше ніж у розмірах збільшення вартості речі.  
1746. Стаття 392 Захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння   -350- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 392 викласти в новій редакції: "Стаття 392 Захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння 1. Власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні у здійсненні ним права користування та розпорядження річчю. 2. Особа, яка має підстави очікувати порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити її право, або про зобов'язання вчинити певні дії для запобігання такого порушення".  		Враховано редакційно   Стаття 392 Захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння  
1747. 1. Власник має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, які можуть бути і не пов'язані з позбавленням володіння.      1. Власник має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, які можуть бути і не пов'язані з позбавленням володіння.  
1748. 2. Власник, який має підстави очікувати порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою, аби ця особа утрималася від дій чи бездіяльності, які можуть порушити право власника, - під загрозою відповідальності за шкоду, що може бути завдана.      2. Власник, який має підстави очікувати порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою, аби ця особа утрималася від дій чи бездіяльності, які можуть порушити право власника, - під загрозою відповідальності за шкоду, що може бути завдана.  
1749. Стаття 393 Позов про визнання права власності   -351- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 393 викласти в новій редакції: "Стаття 393 Визнання права власності За позовом особи, суд може визнати за нею право власності на це майно, якщо, це право оспорюється, не визнається або заперечується іншими особами, а також в разі втрати нею документу, який засвідчував її право власності".  		Відхилено   Стаття 393 Позов про визнання права власності  
1750. Особа, яка є власником майна, може вчинити позов про визнання її прав власника, якщо ці права оспорюються, не визнаються або заперечуються іншими особами, за умови, що зазначені особи не перебувають із власником у зобов'язальних відносинах щодо спірного майна.      Особа, яка є власником майна, може вчинити позов про визнання її прав власника, якщо ці права оспорюються, не визнаються або заперечуються іншими особами, за умови, що зазначені особи не перебувають із власником у зобов'язальних відносинах щодо спірного майна.  
1751. Стаття 394 Недійсність актів, що порушують право власності   -352- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни в статтю 394: 1) У п. 1 виключити слова "що йому належать". 2) п.2 перше речення викласти в такій редакції: "Власник, права якого порушені зазначеним актом, має право вимагати відновлення становища, яке існувало до його прийняття".  		Відхилено   Стаття 394 Недійсність актів, що порушують право власності  
1752. 1. Якщо внаслідок прийняття державним органом чи органом територіальної громади акта, який не відповідає чинному законодавству, порушуються права власника щодо володіння, користування та розпоряджання майном, що йому належить, такий акт визнається судом недійсним за заявою власника.      1. Якщо внаслідок прийняття державним органом чи органом територіальної громади акта, який не відповідає чинному законодавству, порушуються права власника щодо володіння, користування та розпоряджання майном, що йому належить, такий акт визнається судом недійсним за заявою власника.  
1753. 2. Власник, права якого порушені зазначеним актом, має право вимагати відновлення того становища, в якому він перебував до прийняття цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища збитки, завдані власникові внаслідок прийняття зазначеного акта, підлягають відшкодуванню державою, Автономною Республікою Крим або відповідною територіальною громадою.      2. Власник, права якого порушені зазначеним актом, має право вимагати відновлення того становища, в якому він перебував до прийняття цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища збитки, завдані власникові внаслідок прийняття зазначеного акта, підлягають відшкодуванню державою, Автономною Республікою Крим або відповідною територіальною громадою.  
1754. Стаття 395 Наслідки припинення законом права власності   -353- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 395 виключити.  		Відхилено   Стаття 395 Наслідки припинення законом права власності  
1755. У разі прийняття закону, що припиняє право власності, завдані власникові внаслідок прийняття такого закону збитки підлягають відшкодуванню у повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент припинення права власності - у тому числі підлягає відшкодуванню і втрачена вигода.   -354- Осташ І.І. (в.о. № 126)
 В статті 395 після слова "власності" поставити слова "фізичних або юридичних осіб".  		Враховано   1.У разі прийняття закону, що припиняє право власності фізичних або юридичних осіб, завдані власникові внаслідок прийняття такого закону збитки підлягають відшкодуванню у повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент припинення права власності - у тому числі підлягає відшкодуванню і втрачена вигода. 2. Власник земельної ділянки, житлового будинку, інших будівель має право на компенсацію, що пов язана із зниженням цінності цих об єктів у результаті діяльності підприємств, що призвела до зниження рівня екологічної, шумової захищенності території, погіршення природних властивостей землі.  
    -355- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Доповнити проект статтею 395 іншого змісту: "Стаття 395 Захист прав власника земельної ділянки, житлового будинку інших будівель Власник земельної ділянки, житлового будинку, інших будівель, має право на компенсацію, що пов'язана з зниженням цінності цих об'єктів, у результаті діяльності підприємств, що призвела до зниження рівня екологічної, шумової захищеності території, погіршення природних властивостей землі".  		Враховано редакційно    
    -356- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Доповнити проект статтею 395-1. "Стаття 395-1 Захист інтересів власника у випадку аварії та інших надзвичайних обставин. У разі технологічної, екологічної катастрофи чи інших надзвичайних обставин, в результаті яких було знищено майно або користування ним стало неможливим, має право на відшкодування збитків. Орган, який повинен відшкодувати збитки, визначається законом. За заявою особи їй має бути надане у власність інше рівноцінне майно".  		Відхилено , оскільки існують загальні положення про відшкодування шкоди   
1756. Розділ ІІ Володіння та інші речеві права      Розділ ІІ Інші речеві права  
1757. Глава 30 Володіння   -357- Єльяшкевич О.С. (в.о. № 182)
 Назву глави 30 викласти в новій редакції: "Захист фактичного володіння"  		Враховано   Глава 30 Захист фактичного володіння  
    -358- Єльяшкевич О.С. (в.о. № 182)
 У зв'язку зі зміною назви глави на назву "Захист фактичного володіння" в тексті глави 30 скрізь перед словом "володіння" поставити слово "фактичне" відповідно до відмінку  		Враховано    
1758. Стаття 396 Поняття володіння   -359- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 396 викласти в новій редакції: "Стаття 396 Презумпція правозгідності володіння Володіння чужим майном вважається правозгідним. якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням (вироком) суду.  		Враховано частково   Стаття 396 Поняття фактичного володіння  
1759. 1. Володінням визнається фактична наявність майна в особи, яка вважає його своїм.      1. Фактичним володінням визнається фактична наявність майна в особи, яка вважає його своїм.  
1760. 2. Володіння вважається правомірним доти, доки інше не буде встановлено судом.   -360- Єльяшкевич О.С. (в.о. № 182)
 Статтю 396 доповнити пунктом 3: "3. Незаконне недобросовісне володіння не захищається"  		Враховано   2. Фактичне володіння вважається правомірним доти, доки інше не буде встановлено судом. 3. Незаконне недобросовісне фактичне володіння не захищається.  
1761. Стаття 397 Суб'єкти володіння   -361- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 397 викласти в новій редакції: "Стаття 397 Суб'єкти права володіння 1. Право володіння чужим майном мають фізичні особи, відповідно до обсягу їх дієздатності. 2. У разі заволодіння майном недієздатною особою право володіння ним виникає у опікуна. 3. Якщо малолітня особа заволоділа майном, яким вона відповідно до статті 33 цього Кодексу не може розпорядитися, право володіння цим майном виникає у її батьків чи опікуна. 4. Якщо неповнолітня особа заволоділа майном, яким вона, відповідно до статті 34 цього Кодексу, не може розпорядитися сама для виникнення у неї права володіння потрібна згода батьків або піклувальника. 5. Якщо особа, що обмежена у дієздатності, заволоділа майном, яким вона, відповідно до статті 37 цього Кодексу, не може розпорядитися сама, для виникнення у неї права володіння потрібна згода піклувальника".  		Враховано частково   Стаття 397 Суб'єкти фактичного володіння  
1762. 1. Суб'єктами володіння є особи, що здатні бути суб'єктами права власності на це майно.      1. Суб'єктами фактичного володіння є особи, що здатні бути суб'єктами права власності на це майно.  
1763. 2. Володіння майном осіб віком до 14 років (малолітніх) та майном недієздатних осіб здійснюється їхніми опікунами.      2. Фактичне володіння майном осіб віком до 14 років (малолітніх) та майном недієздатних осіб здійснюється їхніми опікунами.  
1764. 3. Володіння майном осіб віком від 14 до 18 років (неповнолітніх) здійснюється відповідно до статті 33 цього Кодексу.      3. Фактичне володіння майном осіб віком від 14 до 18 років (неповнолітніх) здійснюється відповідно до статті 33 цього Кодексу.  
1765. Стаття 398 Об'єкти володіння   -362- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести змінні до статті 398: 1) У назві і в тексті дати слова: "Об'єкти права володіння".  		Враховано редакційно   Стаття 398 Об'єкти фактичного володіння  
1766. Об'єктом володіння може бути майно, яке може стати об'єктом права власності.      Об'єктом фактичного володіння може бути майно, яке може стати об'єктом права власності.  
1767. Стаття 399 Спільне володіння   -363- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 399 викласти в новій редакції: "Стаття 399 Право спільного володіння чужим майном. Право володіння чужим майном може належати одночасно двом чи більше особам".  		Враховано редакційно   Стаття 399 Спільне фактичне володіння  
1768. Спільним вважається володіння одним і тим самим майном двох або більше осіб.      Спільним вважається фактичне володіння одним і тим самим майном двох або більше осіб.  
1769. Стаття 400 Виникнення володіння   -364- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 400 викласти в новій редакції: "Стаття 400 Підстави виникнення права володіння чужим майном 1. Право володіння чужим майном виникає у особи на підставі договору з власником або з особою, якій воно було передано власником. 2. Особа має право заволодіти чужим майном ломимо волі власника або особи, якій воно було передано власником, у випадках, передбачених цим Кодексом, іншими законами".  		Враховано редакційно   Стаття 400 Виникнення фактичного володіння  
1770. Володіння виникає в результаті заволодіння майном (односторонній акт) або в результаті передання майна володільцеві попереднім володільцем.   -365- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Доповнити проект статтею 400-1. "Стаття 400-1 Успадковування права володіння Право володіння входить до складу спадщини і успадковується на загальних підставах".  		Враховано в тексі Кодексу  Фактичне володіння виникає в результаті заволодіння майном (односторонній акт) або в результаті передання майна володільцеві попереднім володільцем.  
1771. Стаття 401 Припинення володіння   -366- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 401 викласти в новій редакції: "Стаття 401 Припинення права володіння Право володіння припиняється в разі: 1) витребування майна власником або іншою особою; 2) знищення майна; 3) відмова особи від права володіння; 4) відмова спадкоємців від спадщини. Право володіння може припинитися в інших випадках, передбачених законом".  		Враховано редакційно   Стаття 401 Припинення фактичного володіння  
1772. 1. Володіння припиняється у зв'язку із втратою фактичного володіння майном або в результаті відмови від володіння ним.      1. Фактичне володіння припиняється у зв'язку із втратою фактичного володіння майном або в результаті відмови від володіння ним.  
1773. 2. Відмовитися від володіння може тільки дієздатна особа.      2. Відмовитися від фактичного володіння може тільки дієздатна особа.  
1774. Стаття 402 Захист володіння майном      Стаття 402 Захист фактичного володіння майном  
1775. 1. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права володіння і господарювання, які володіють майном за підставами, передбаченими законом або договором, у тому числі і від власника.   -367- Єльяшкевич О.С. (в.о. № 182)
 Вилучити із пункта слово "права" (після слова "суб'єктів"). Після слова "володіння" вилучити слова "і господарювання", після слів "які володіють майном" вилучити слова "за підставами, передбаченими законом або договором", оскільки зазначене суперечить статті 396. Пропонується викласти цей пункт у такій редакції: "1. Держава забезпечує захист володіння усіх суб'єктів, які володіють майном, у тому числі й від власника".  		Враховано   1. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів володіння, які володіють майном, у тому числі і від власника.  
1776. 2. Володілець має право зажадати своє майно від будь-якої особи, що самоправно ним заволоділа, у тому числі і від власника чи від особи, яка має на майно інші права, - оскільки судом не визнано право останніх на це майно.   -368- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 402 викласти в новій редакції: "Стаття 402 Захист права володіння чужим майном 1. Суб'єкт права володіння чужим майном має право на його захист на загальних підставах, в тому числі і від порушень з боку власника. 2. Суб'єкт права володіння може зажадати повернення майна від особи, яка незаконно заволоділа ним, у тому числі і від власника, якщо він повернув собі майно до закінчення строку дії договору".  		Відхилено   2. Володілець має право зажадати своє майно від будь-якої особи, що самоправно ним заволоділа, у тому числі і від власника чи від особи, яка має на майно інші права, - оскільки судом не визнано право останніх на це майно.  
1777. Стаття 403 Захист володіння від порушень, не пов'язаних із втратою володіння   -369- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 403 викласти в новій редакції: "Стаття 403 Захист інших прав володільця Володілець має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування річчю, якщо таке право він має відповідно до закону або договору".  		Відхилено   Стаття 403 Захист фактичного володіння від порушень, не пов'язаних із втратою фактичного володіння  
1778. Володілець може вимагати усунення будь-яких порушень свого володіння, навіть якби ці порушення і не були пов'язані із втратою фактичного володіння майном.      Володілець може вимагати усунення будь-яких порушень свого фактичного володіння, навіть якби ці порушення і не були пов'язані із втратою фактичного володіння майном.  
1779. Стаття 404 Захист добросовісного володільця проти власника   -370- Єльяшкевич О.С. (в.о. № 182)
 Статтю 404 необхідно виключити, оскільки вона поглинається статтею 388.  		Враховано   Статтю 404 виключено  
1780. Від добросовісного володільця, який придбав майно за плату, власник не може зажадати це майно, якщо воно вибуло із володіння власника з його волі чи з волі осіб, яким власник передав майно, - крім випадку продажу майна у порядку, встановленому для виконання судових рішень.   -371- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 404 виключити.  		Враховано    
1781. Стаття 405 Обов'язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на це майно право власності чи інше законне право або яка є добросовісним володільцем   -372- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 405 виключити.  		Відхилено   Стаття 405 Обов'язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на це майно право власності чи інше законне право або яка є добросовісним володільцем  
1782. 1. Недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на це майно право власності чи інше законне право, передбачене законом чи договором, або яка є добросовісним володільцем цього майна.      1. Недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на це майно право власності чи інше законне право, передбачене законом чи договором, або яка є добросовісним володільцем цього майна.  
1783. 2. У разі невиконання недобросовісним володільцем зазначеного у п. 1 обов'язку майно вилучається у нього у встановленому законом порядку та передається власникові чи особі, яка має на це майно інше законне право, передбачене законом чи договором, або передається особі, яка є добросовісним володільцем.      2. У разі невиконання недобросовісним володільцем зазначеного у п. 1 обов'язку майно вилучається у нього у встановленому законом порядку та передається власникові чи особі, яка має на це майно інше законне право, передбачене законом чи договором, або передається особі, яка є добросовісним володільцем.  
1784. Стаття 406 Захист володіння майном до набуття на нього права власності за давністю володіння (набувальна давність)   -373- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 406 виключити.  		Відхилено   Стаття 406 Захист володіння майном до набуття на нього права власності за давністю володіння (набувальна давність)  
1785. 1. До набуття права власності на майно за набувальною давністю (стаття 340 цього Кодексу) володілець має таке саме, як і власник, право на захист проти третіх осіб, які не є власниками майна, а також проти осіб, які не мають права на володіння за іншою підставою.      1. До набуття права власності на майно за набувальною давністю (стаття 340 цього Кодексу) володілець має таке саме, як і власник, право на захист проти третіх осіб, які не є власниками майна, а також проти осіб, які не мають права на володіння за іншою підставою.  
1786. 2. У разі втрати володільцем майна до набуття ним права власності на нього за давністю володіння володілець не може зажадати це майно за правилами п. 1 цієї статті, якщо воно опинилося у володінні власника чи добросовісного набувача цього майна.      2. У разі втрати володільцем майна до набуття ним права власності на нього за давністю володіння володілець не може зажадати це майно за правилами п. 1 цієї статті, якщо воно опинилося у володінні власника чи добросовісного набувача цього майна.  
1787. Глава 31 Сервітути   -374- Єльяшкевич О.С. (в.о. № 182)
 Замінити назву глави 31 на "Право обмеженого користування чужими речами (сервітути)"  		Враховано   Глава 31 Право обмеженого користування чужими речами (сервітути)  
1788. Стаття 407 Поняття сервітуту   -375- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 407 викласти в новій редакції: "Стаття 407 Зміст права користування чужим майном (сервітуту) 1. Особа має право користуватися чужим майном у межах, визначених законом, договором або заповітом. 2. Право користування чужим майном особа може мати одночасно з правом володіння або без нього". 3. Право користування чужим майном особа може мати одночасно з правом одержання доходу від нього або без такого права. 4. Право користування чужим майном не може бути самостійним предметом купівлі-продажу, застави і не може передаватися у будь-який інший спосіб особам, які не є власниками майна, для забезпечення користування яким встановлено сервітут. 5. Право користування чужим майном не припиняється у разі зміни його власника  		Враховано редакційно   Стаття 407 Поняття сервітуту  
1789. Сервітут - це право обмеженого користування чужими речами (майном) певною мірою. Таке право може бути встановлене на користь власника сусідньої земельної ділянки (земельні сервітути) або на користь певної особи (особисті сервітути).   -376- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Доповнити проект статтею 407-1. "Стаття 407-1 Підстави виникнення права користування чужим майном 1. Право користування чужим майном виникає з підстав, визначених законом, договором або заповітом. 2. Право користування чужим майном виникає за давністю користування, яка встановлюється у 3 роки. 3. Право користування чужим майном може виникнути за рішенням суду. 4. Право користування чужою земельною ділянкою, що виникла на підставі договору або заповіту, підлягає державній реєстрації органом, який реєструє нерухоме майно".  		Враховано частково в тексті Кодексу  Сервітут - це право обмеженого користування чужими речами (майном) певною мірою. Таке право може бути встановлене на користь власника сусідньої земельної ділянки (земельні сервітути) або на користь певної особи (особисті сервітути).  
    -377- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Доповнити проект статтею 407-2. "Стаття 407-2 Строк права користування чужим майном Право користування чужим майном може бути довічним або тривати протягом строку, визначеного законом, договором або рішенням суду".  		Враховано частково в тексті Кодексу   
    -378- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Доповнити проект статтею 407-3. "Стаття 407-3 Обов'язки особи, яка має право користування чужим майном 1. Особа, яка має право чужим майном, зобов'язана: 1) робити все можливе для того, щоб незручності, які можуть бути завдані власникові цього майна, були якнайменшими; 2) нести витрати, пов'язані з утриманням майна, яким вони користуються; 3) сплачувати власникові розумну плату за користування майном, якщо інше не передбачено законом".  		Враховано частково в тексті Кодексу   
    -379- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Доповнити проект статтею 407-4. "Стаття 407-4 Право особистого користування чужим майном (особистий сервітут) 1. Право користування чужим майном може належати виключно певній особі (особистий сервітут). 2. Право особистого користування майном не може бути передане іншій особі. 3. У разі смерті особи, яка мала право особистого користування майном, це право припиняється".  		Враховано частково в тексті Кодексу   
1790. Стаття 408 Земельний сервітут   -380- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 408 викласти в новій редакції: "Стаття 408 Право користування чужою земельною ділянкою 1. Особи, які мають право власності або право користування суміжними земельними ділянками, мають взаємне право, за попереднім повідомленням, зайти на сусідню ділянку з метою спорудження чи ремонту межевих знаків та споруд. 2. Якщо земельна ділянка не має самостійного проходу (проїзду) до дороги загального користування, власник або землекористувач мають право проходу (проїзду) через суміжну ділянку до дороги загального користування. 3. Власники, землекористувачі зобов'язані не чинити перешкод, у проведенні через належну їм земельну ділянку до сусідньої земельної ділянки водо-, газо-. Електропостачання, телефонних та інших комунікацій, якщо це не може бути проведено іншим чином".  		Враховано частково   Стаття 408 Право обмеженого користування чужою земельною ділянкою (земельний сервітут)  
1791. 1. Земельним сервітутом визнається право обмеженого користування чужою землею, природними ресурсами та іншим нерухомим майном (будівлями, спорудами тощо). Він може полягати у праві проходу або проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній передач, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання та меліорації, сінокосу та випасу худоби, а також в інших способах задоволення потреб, які не можуть бути забезпечені без встановлення сервітуту.      1. Земельним сервітутом визнається право обмеженого користування чужою земельною ділянкою та іншими природними ресурсами. Він може полягати в праві проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній передач, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації, випасу худоби, сінокосу тощо, а також в інших способах задоволення потреб, які не можуть бути забезпечені без встановлення сервітуту.  
1792. 2. Власник нерухомого майна (земельної ділянки, іншого нерухомого майна) має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника іншої земельної ділянки (далі - сусідньої земельної ділянки) надання права обмеженого користування земельною ділянкою чи іншим нерухомим майном у разі, якщо у нього немає тих вигід, заради яких має бути встановлений сервітут.      2. Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника іншої земельної ділянки (далі - сусідньої земельної ділянки) надання права обмеженого користування земельною ділянкою, якщо в нього немає тих вигід, заради яких має бути встановлений сервітут.  
1793. 3. На умовах та в порядку, передбачених у пп. 1, 2 цієї статті, сервітут може бути встановлений в інтересах та на вимогу особи, яка законно володіє земельною ділянкою чи іншим нерухомим майном на іншій правовій підставі.      3. На умовах та в порядку, передбачених у пп. 1, 2 цієї статті, сервітут може бути встановлений в інтересах та на вимогу особи, яка законно володіє земельною ділянкою чи іншим нерухомим майном на іншій правовій підставі.  
1794. 4. Право обмеженого користування (сервітут) може бути встановлене і на інше нерухоме майно (будинки, будівлі, споруди тощо), обмежене користування якими необхідне для задоволення потреб використання цього нерухомого майна.   -381- Єльяшкевич О.С. (в.о. № 182)
 В пункт внести редакційну правку і викласти його в такій редакції: "4. Право обмеженого користування (сервітут) може бути встановлено і на інше нерухоме майно (будинки, інші будівлі, споруди тощо), якщо обмежене користування ним необхідне для задоволення потреб іншого власника майна".  		Враховано   4. Право обмеженого користування (сервітут) може бути встановлено і на інше нерухоме майно (будинки, будівлі, споруди тощо), обмежене користування якими необхідне для задоволення потреб іншого власника нерухомого майна.  
1795. 5. Земельні сервітути встановлюються на визначений або на невизначений строк.   -382- Єльяшкевич О.С. (в.о. № 182)
 Статтю 408 викласти в новій редакції: Стаття 408 Право обмеженого користування чужою земельною ділянкою (земельний сервітут) 1. Земельним сервітутом визнається право обмеженого користування чужою земельною ділянкою та іншими природними ресурсами. Він може полягати в праві проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній передач, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації, випасу худоби, сінокосу тощо, а також в інших способах задоволення потреб, які не можуть бути забезпечені без встановлення сервітуту. 2. Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника іншої земельної ділянки (далі - сусідньої земельної ділянки) надання права обмеженого користування земельною ділянкою, якщо в нього немає тих вигід, заради яких має бути встановлений сервітут. 3. На умовах та в порядку, передбачених у пп. 1, 2 цієї статті, сервітут може бути встановлений в інтересах та на вимогу особи, яка законно володіє земельною ділянкою чи іншим нерухомим майном на іншій правовій підставі. 4. Право обмеженого користування (сервітут) може бути встановлено і на інше нерухоме майно (будинки, будівлі, споруди тощо), обмежене користування якими необхідне для задоволення потреб іншого власника нерухомого майна. 5. Земельні сервітути встановлюються на визначений або на невизначений строк.  		Враховано   5. Земельні сервітути встановлюються на визначений або на невизначений строк.  
    -383- Єльяшкевич О.С. (в.о. № 182)
 Доповнити проект статтею 408-1. "Стаття 408-1 Право користування чужою будівлею, спорудою 1. Власник будівлі, споруди може бути зобов'язаний надати іншій особі право проходу через його будівлю (коридор, міст, тунель тощо), право користування будівлею (колодязем, ставком тощо), якщо особа не може здійснити свої права іншим чином. 2. Право особи на користування чужою будівлею, спорудою переходить до іншої особи, яка стала власником майна для забезпечення користування яким встановлено сервітут".  		Враховано частково в тексті Кодексу   
1796. Стаття 409 Право користування чужим рухомим майном без одержання доходу (узус)   -384- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 409 виключити.  		Відхилено   Стаття 409 Право користування чужим рухомим майном без одержання доходу (узус)  
1797. 1. Право користування чужим рухомим майном без одержання доходу (узус) надається його власником певній особі на визначений строк або довічно.      Право користування чужим рухомим майном без одержання доходу (узус) надається його власником певній особі на визначений строк або довічно.  
1798. 2. Суб'єкт цього сервітуту має право користуватися доходами від майна, на яке встановлено сервітут, тільки для власних потреб.   -385- Єльяшкевич О.С. (в.о. № 182)
 Із статті 409 вилучити пункт 2, оскільки виникає проблема розмежування понять "узус" і "узуфрукт".  		Враховано    
1799. Стаття 410 Право користування житловим приміщенням членів сім'ї власників житлових будинків і квартир, які не є учасниками спільної сумісної або часткової власності   -386- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 410 викласти в новій редакції: "Стаття 410. Право членів сім'ї власника на користування помешканням, яке йому належить. 1. Члени сім'ї власника помешкання, які проживають разом з ним, мають право на користування цим помешканням. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається власником. 2. Член сім'ї власника помешкання втрачає право на проживання у ньому у разі його відсутності без поважних причин понад 1 рік".  		Враховано   Стаття 410 Право членів сім'ї власника на користування помешканням, яке йому належить  
1800. 1. Члени сім'ї власника житлового будинку або квартири, які не є учасниками спільної сумісної або часткової власності на це майно, мають право користування житловим приміщенням нарівні з власником.      1. Члени сім'ї власника помешкання, які проживають разом з ним, мають право на користування цим помешканням. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається власником.  
1801. 2. Перехід права власності на житловий будинок або квартиру до іншої особи не є підставою для припинення права користування житловим приміщенням членами сім'ї попереднього власника, яке у них існувало.      2. Член сім'ї власника помешкання втрачає право на проживання у ньому у разі його відсутності без поважних причин понад 1 рік.  
1802. 3. Члени сім'ї власника(ів) житлового будинку та квартири можуть вимагати від будь-яких осіб, включаючи власника(ів) житлового будинку та квартири, усунення порушення їхніх прав на користування житловим приміщенням.   -387- Єльяшкевич О.С. (в.о. № 182)
 Пункт 2 зробити пунктом 3  		Враховано   3. Перехід права власності на житловий будинок або квартиру до іншої особи не є підставою для припинення права користування житловим приміщенням членами сім'ї попереднього власника, яке у них існувало.  
1803. Стаття 411 Право члена житлобудівного і житлового кооперативу на невикуплену кооперативну квартиру   -388- Єльяшкевич О.С. (в.о. № 182)
 Статтю 411 вилучити, оскільки це положення передбачене у пункті 2 статті 383.  		Враховано   Статтю 411 вилучено.  
1804. Член житлобудівного або житлового кооперативу має право володіння і користування, а з дозволу кооперативу - і розпоряджання житловим приміщенням в будинку кооперативу до викупу ним наданої йому кооперативом квартири.   -389- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 411 викласти в новій редакції: "Стаття 411 Права члена житлово-будівельного кооперативу, житлового кооперативу та його сім'ї на невикуплену квартиру 1. Член житлово-будівельного кооперативу, житлового кооперативу та його сім'я мають право володіння і користування квартирою, яка виділена їм. 2. Член житлово-будівельного кооперативу, житлового кооперативу має право розпорядження цією квартирою лише з дозволу кооперативу. 3. Член сім'ї члена кооперативу втрачає право на проживання у помешканні в разі його відсутності без поважних причин понад 1 рік".  		Відхилено    
1805. Стаття 412 Право користування чужим майном із одержанням доходів (узуфрукт)      Стаття 412 Право користування чужим майном із одержанням доходів (узуфрукт)  
1806. 1. Право користування чужим майном із одержанням доходів від нього надається власником певній особі на визначений строк або довічно.      1. Право користування чужим майном із одержанням доходів від нього надається власником певній особі на визначений строк або довічно.  
1807. 2. Суб'єкт цього сервітуту має право на одержання доходів від майна, на яке встановлено зазначений сервітут, у розмірі, що визначається сервітутом.      2. Суб'єкт цього сервітуту має право на одержання доходів від майна, на яке встановлено зазначений сервітут, у розмірі, що визначається сервітутом.  
1808. Стаття 413 Виникнення сервітутів   -390- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 413 виключити.  		Відхилено   Стаття 413 Встановлення сервітутів  
    -391- Єльяшкевич О.С. (в.о. № 182)
 Статтю 413 викласти в новій редакції: "Стаття 413 Встановлення сервітутів 1. Сервітути можуть бути встановлені законом, заповітом, постановою суду, а також давністю користування. 2. Земельний сервітут може бути встановлений договором про встановлення сервітуту між особою, яка просить про встановлення сервітуту та власником земельної ділянки, яка буде обмежена сервітутом. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому для реєстрації нерухомого майна. В разі недосягнення домовленності про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, що вимагає встановлення сервітуту."  		Враховано    
1809. 1. Земельний сервітут встановлюється договором між особою, яка просить про встановлення сервітуту, та власником сусідньої земельної ділянки, який підлягає реєстрації в порядку, встановленому для реєстрації нерухомого майна. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, що вимагає встановлення сервітуту.      1. Сервітути можуть бути встановлені законом, заповітом, постановою суду, а також давністю користування.  
1810. 2. Сервітути можуть бути встановлені також законом, заповітом, постановою чи рішенням суду, а також давністю користування.      2. Земельний сервітут може бути встановлений договором про встановлення сервітуту між особою, яка просить про встановлення сервітуту та власником земельної ділянки, яка буде обмежена сервітутом. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому для реєстрації нерухомого майна. В разі недосягнення домовленності про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, що вимагає встановлення сервітуту."  
1811. Стаття 414 Зміст сервітутних прав   -392- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 414 виключити  		Відхилено   Стаття 414 Зміст сервітутних прав  
1812. 1. Суб'єкти сервітутного права можуть користуватися чужим майном лише у межах, визначених сервітутом.      1. Суб'єкти сервітутного права можуть користуватися чужим майном лише у межах, визначених сервітутом.  
1813. 2. Особа, зобов'язана надати сервітут, не може перешкоджати суб'єктові сервітутного права користуватися майном, якщо користування здійснюється у межах сервітуту правомірно.      2. Особа, зобов'язана надати сервітут, не може перешкоджати суб'єктові сервітутного права користуватися майном, якщо користування здійснюється у межах сервітуту правомірно.  
1814. 3. Обмеження, встановлені сервітутом, не позбавляють власника майна права на володіння, користування та розпоряджання цим майном.      3. Обмеження, встановлені сервітутом, не позбавляють власника майна права на володіння, користування та розпоряджання цим майном.  
1815. 4. Власник майна, обтяженого сервітутом, має право - якщо інше не передбачено законом - вимагати від суб'єкта сервітутного права, в інтересах якого встановлено сервітут, відповідної плати за користування майном.      4. Власник майна, обтяженого сервітутом, має право - якщо інше не передбачено законом - вимагати від суб'єкта сервітутного права, в інтересах якого встановлено сервітут, відповідної плати за користування майном.  
1816. 5. Сервітут не може бути самостійним об'єктом купівлі-продажу чи застави і не може передаватися у будь-який інший спосіб особам, що не є власниками майна, для забезпечення користування яким встановлено сервітут.      5. Сервітут не може бути самостійним об'єктом купівлі-продажу чи застави і не може передаватися у будь-який інший спосіб особам, що не є власниками майна, для забезпечення користування яким встановлено сервітут.  
1817. 6. Земельний сервітут зберігає свою чинність у разі переходу до інших осіб права власності на земельну ділянку чи на інше нерухоме майно, обтяжене сервітутом.      6. Земельний сервітут зберігає свою чинність у разі переходу до інших осіб права власності на земельну ділянку чи на інше нерухоме майно, обтяжене сервітутом.  
1818. 7. Власникові земельної ділянки чи іншого нерухомого майна, на яке встановлено сервітут, мають бути відшкодовані збитки, завдані внаслідок користування сервітутом.      7. Власникові земельної ділянки чи іншого нерухомого майна, на яке встановлено сервітут, мають бути відшкодовані збитки, завдані внаслідок користування сервітутом.  
1819. Стаття 415 Припинення сервітутів   -393- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 415 викласти в новій редакції: "Стаття 415 Припинення права користування чужим майном 1. Право користування чужим майном припиняється: 1) поєднанням в одній особі власника майна та особи, "яка має право користування ним; 2) відмовою особи від права користування чужим майном; 3) спливом строку чинності права; 4) у разі нездійснення права протягом 3 років; 5) смертю особи, яка мала право особистого користування майном; 6) у разі зникнення підстав, які призвели до виникнення права користування майном. 2. Власник земельної ділянки має право вчинити позов про припинення права користування нею, якщо це робить неможливим або утруднює здійснення ним свого права власності. 3. За позовом власника суд може постановити рішення про припинення права користування його майном у інших випадках, якщо це викликано обставинами, які заслуговують на увагу".  		Враховано редакційно   Стаття 415 Припинення сервітутів  
1820. 1. Сервітути припиняються:      1. Сервітути припиняються:  
1821. 1) поєднанням в одній особі суб'єкта сервітутного права і власника майна, на яке встановлено сервітут;      1) поєднанням в одній особі суб'єкта сервітутного права і власника майна, на яке встановлено сервітут;  
1822. 2) відмовою суб'єкта сервітутного права від подальшого використання сервітуту;      2) відмовою суб'єкта сервітутного права від подальшого використання сервітуту;  
1823. 3) рішенням суду;      3) рішенням суду;  
1824. 4) спливом строку, на який було встановлено сервітут;      4) спливом строку, на який було встановлено сервітут;  
1825. 5) у разі зникнення підстав, на яких було встановлено сервітут;      5) у разі зникнення підстав, на яких було встановлено сервітут;  
1826. 6) невикористанням сервітуту протягом трьох років;      6) невикористанням сервітуту протягом трьох років;  
1827. 7) смертю особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут.      7) смертю особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут.  
1828. 2. Власник має право вимагати припинення сервітуту, якщо земельна ділянка, яка йому належить, не може використовуватися за своїм цільовим призначенням через наявність сервітуту.      2. Власник має право вимагати припинення сервітуту, якщо земельна ділянка, яка йому належить, не може використовуватися за своїм цільовим призначенням через наявність сервітуту.  
1829. Стаття 416 Захист сервітутних прав   -394- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 416 виключити.  		Відхилено   Стаття 416 Захист сервітутних прав  
1830. Положення про захист права власності (статті 385-395 цього Кодексу) поширюються також на сервітутні права. Суб'єкт сервітутного права може захищати своє право також від посягань власника майна, обмеженого сервітутом.      Положення про захист права власності (статті 385-395 цього Кодексу) поширюються також на сервітутні права. Суб'єкт сервітутного права може захищати своє право також від посягань власника майна, обмеженого сервітутом.  
1831. Глава 32 Право користування чужою землею для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)   -395- Єльяшкевич О.С. (в.о. № 182)
 В назві Глави 32 слово "землею" замінити словами "земельною ділянкою"  		Враховано   Глава 32 Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)  
1832. Стаття 417 Поняття права користування чужою землею для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)   -396- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 417 викласти в новій редакції: "Стаття 417 Підстави виникнення права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб виникає у особи на підставі договору з її власником".  		Враховано редакційно   Стаття 417 Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)  
1833. 1. Емфітевзис - це довгострокове, відчужуване і таке, що успадковується, право користування чужою землею з метою сільськогосподарського виробництва.      1. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) - це строкове, відчужуване і таке, що успадковується право використання чужої земельної ділянки для сільськогосподарських потреб.  
1834. 2. Емфітевзис встановлюється договором між власником землі та особою, що виявила бажання користуватися у своїх інтересах цією землею для сільськогосподарського виробництва (далі - емфітевта).      2. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб встановлюється договором про встановлення емфітевзису між власником земельної ділянки і особою, що виявила бажання користуватися в своїх інтересах цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - емфітевта).  
1835. 3. Договір про встановлення емфітевзису може бути укладено на визначений або на невизначений строк. Він може бути як оплатним, так і безоплатним.   -397- Єльяшкевич О.С. (в.о. № 182)
 Статтю 417 викласти в новій редакції: "Стаття 417 Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) 1. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) - це строкове, відчужуване і таке, що успадковується право використання чужої земельної ділянки для сільськогосподарських потреб. 2. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб встановлюється договором про встановлення емфітевзису між власником земельної ділянки і особою, що виявила бажання користуватися в своїх інтересах цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - емфітевта)."  		Враховано   Стаття 417-1 Строк договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб Строк договору визначається домовленістю сторін. Сторони можуть укласти зазначений договір на невизначений строк. В цьому разі кожна із сторін може відмовитися від договору, попередивши про це другу сторону не менш як за 1 рік до такої відмови."  
    -398- Єльяшкевич О.С. (в.о. № 182)
 Доповнити проект статтею 417-1: "Стаття 417-1 Строк договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб Строк договору визначається домовленістю сторін. Сторони можуть укласти зазначений договір на невизначений строк. В цьому разі кожна із сторін може відмовитися від договору, попередивши про це другу сторону не менш як за 1 рік до такої відмови."  		Враховано    
    -399- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Доповнити проект статтею 417-1: "Стаття 417-1 Строк договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Строк договору визначається домовленістю сторін. Сторони можуть не обумовити строк дії договору. У цьому разі кожна із сторін може відмовитися від договору, попередивши про це другу сторону не менше як за 1 рік до такої відмови".  		Враховано редакційно    
1836. Стаття 418 Права та обов'язки власника землі, переданої в емфітевзис   -400- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 418 викласти в новій редакції: "Стаття 418 Права власника земельної ділянки 1. Власник земельної ділянки має право на плату за її використання. Розмір плати, умови, порядок та строки її внесення визначаються договором. 2. У разі, якщо особа, якій надана земельна ділянка у користування, відчужує це право, власник земельної ділянки має право першого покупця. У разі відчуження права на використання земельної ділянки іншій особі, її власник має право на частину від ціни, яка визначена договором".  		Відхилено   Стаття 418 Права та обов'язки власника землі, переданої в емфітевзис  
1837. 1. Власник землі має право вимагати від емфітевти використання землі за призначенням, обумовленим у договорі.      1. Власник землі має право вимагати від емфітевти використання землі за призначенням, обумовленим у договорі.  
1838. 2. Власник землі має переважне право на викуп емфітевзису, що відчужується емфітевтою третім особам.      2. Власник землі має переважне право на викуп емфітевзису, що відчужується емфітевтою третім особам.  
1839. 3. Власник землі має право на винагороду за використання землі. Розмір винагороди, її форма, умови, порядок та строки її виплати визначаються договором між власником землі та емфітевтою.      3. Власник землі має право на винагороду за використання землі. Розмір винагороди, її форма, умови, порядок та строки її виплати визначаються договором між власником землі та емфітевтою.  
1840. 4. При відчуженні емфітевзису емфітевтою третім особам власник землі має право на визначену договором частину від ціни продажу (процент).      4. При відчуженні емфітевзису емфітевтою третім особам власник землі має право на визначену договором частину від ціни продажу (процент).  
1841. 5. Власник землі не може перешкоджати користуванню землею, що передана ним у емфітевзис.      5. Власник землі не може перешкоджати користуванню землею, що передана ним у емфітевзис.  
1842. Стаття 419 Права та обов'язки емфітевти   -401- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 419 викласти в новій редакції: "Стаття 419 Права та обов'язки користувача земельної ділянки. 1. Користувач має право використовувати земельну ділянку у повному обсязі та за призначенням, обумовленим договором. 2. Користувач має право вчиняти правочини щодо відчуження свого права. Користувач зобов'язаний своєчасно повідомити власника про намір відчуження права користування земельною ділянкою. Якщо таке відчуження буде проведено без сповіщення про це власника, останній має право вимагати визнання такого відчуження недійсним. 3. Право на користування земельною ділянкою успадковується на загальних підставах. 4. Користувач земельної ділянки має обов'язки, передбачені статтею 373-3 цього Кодексу".  		Враховано частково   Стаття 419 Права та обов'язки користувача земельної ділянки (емфітевти)  
1843. 1. Емфітевта має право користуватися землею власника у повному обсязі та за призначенням, що обумовлені емфітевзисом.      1. Користувач має право користуватися земельною ділянкою власника в повному обсязі та за призначенням, обумовленим договором.  
1844. 2. Емфітевта має право відчужувати емфітевзис будь-кому, в тому числі і власникові, будь-яким способом, що не заборонений законом.      2. Користувач має право відчужувати право користування шляхом продажу будь-кому, в тому числі і власнику земельної ділянки. При продажу права користування земельною ділянкою користувач зобов'язаний своєчасно сповістити про це власника землі. Якщо продаж права користування буде здійснено без сповіщення про це власника земельної ділянки, останній має право вимагати через суд визнання продажу недійсним. 3. Користувач земельної ділянки зобов'язаний виплачувати її власнику обумовлену винагороду за користування нею, а також здійснювати інші платежі, пов'язані з користуванням земельною ділянкою, та справляти встановлені щодо неї повинності. 4. Користувач зобов'язаний ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, утримуватися від дій, які можуть привести до погіршення екологічної ситуації.  
1845. 3. Емфітевзис може переходити у спадок - як за законом, так і за заповітом.       
1846. 4. Емфітевта зобов'язаний виплачувати власникові землі обумовлену винагороду за користування земельною ділянкою, а також здійснювати інші платежі, пов'язані з користуванням земельною ділянкою, та справляти встановлені щодо неї повинності.       
1847. 5. Емфітевта зобов'язаний добросовісно користуватися земельною ділянкою відповідно до її призначення, не допускати її погіршення.       
1848. 6. При відчуженні емфітевзису емфітевта зобов'язаний своєчасно сповістити про це власника землі. Якщо відчуження емфітевзису буде здійснене без сповіщення про це власника землі, останній має право вимагати через суд визнання відчуження емфітевзису недійсним.   -402- Єльяшкевич О.С. (в.о. № 182)
 Статтю 419 викласти в новій редакції: "Стаття 419 Права та обов'язки користувача земельної ділянки (емфітевти) 1. Користувач має право користуватися земельною ділянкою власника в повному обсязі та за призначенням, обумовленим договором. 2. Користувач має право відчужувати право користування шляхом продажу будь-кому, в тому числі і власнику земельної ділянки. При продажу права користування земельною ділянкою користувач зобов'язаний своєчасно сповістити про це власника землі. Якщо продаж права користування буде здійснено без сповіщення про це власника земельної ділянки, останній має право вимагати через суд визнання продажу недійсним. 3. Користувач земельної ділянки зобов'язаний виплачувати її власнику обумовлену винагороду за користування нею, а також здійснювати інші платежі, пов'язані з користуванням земельною ділянкою, та справляти встановлені щодо неї повинності. 4. Користувач зобов'язаний ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, утримуватися від дій, які можуть привести до погіршення екологічної ситуації."  		Враховано    
1849. Стаття 420 Припинення емфітевзису   -403- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 420 викласти в новій редакції: "Стаття 420 Припинення права користування земельною ділянкою, наданою для сільськогосподарських потреб 1. Право користування земельною ділянкою припиняється: 1) поєднанням в одній особі власника земельної ділянки та користувача; 2) спливом строку договору; 3) вилученням земельної ділянки для загальнодержавних потреб. 2. Власник земельної ділянки може вчинити позов про розірвання договору у зв'язку з невиконанням користувачем своїх обов'язків".  		Враховано частково   Стаття 420 Припинення права користування земельною ділянкою, переданою для сільськогосподарських потреб  
1850. Емфітевзис припиняється:      Право користування земельною ділянкою припиняється:  
1851. 1) поєднанням в одній особі власника землі та емфітевти;      а) поєднанням в одній особі власника земельної ділянки та користувача;  
1852. 2) спливом обумовленого строку емфітевзису;      б) спливом строку договору;  
1853. 3) рішенням суду;      в) вилученням земельної ділянки для загальнодержавних потреб;  
1854. 4) вилученням земельної ділянки для державних та суспільних потреб;      г) рішенням суду.  
1855. 5) законом.   -404- Єльяшкевич О.С. (в.о. № 182)
 Статтю 420 викласти в новій редакції: "Стаття 420 Припинення права користування земельною ділянкою, переданою для сільськогосподарських потреб Право користування земельною ділянкою припиняється: а) поєднанням в одній особі власника земельної ділянки та користувача; б) спливом строку договору; в) вилученням земельної ділянки для загальнодержавних потреб; с) рішенням суду."  		Враховано    
1856. Стаття 421 Захист емфітевзису   -405- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 421 виключити.  		Відхилено   Стаття 421 Захист емфітевзису  
1857. Положення про захист права власності (статті 385-395 цього Кодексу) поширюються також на емфітевзис. Емфітевта має право на захист своїх прав, що випливають із емфітевзису, також на захист від посягань власника землі, на яку встановлено емфітевзис.      Положення про захист права власності (статті 385-395 цього Кодексу) поширюються також на емфітевзис. Емфітевта має право на захист своїх прав, що випливають із емфітевзису, також на захист від посягань власника землі, на яку встановлено емфітевзис.  
1858. Глава 33 Право користування чужою землею для забудови (суперфіцій)   -406- Єльяшкевич О.С. (в.о. № 182)
 Назву глави 33 викласти в такій редакції: "Глава 33 Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій)  		Враховано   Глава 33 Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій)  
1859. Стаття 422 Суперфіцій   -407- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 422 викласти в новій редакції: "Стаття 422 Підстави виникнення права користування чужою земельною ділянкою для забудови Право користування чужою земельною ділянкою для забудови виникає у особи на підставі договору з її власником, а також за заповітом".  		Враховано частково   Стаття 422 Поняття і підстави виникнення права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій)  
    -408- Єльяшкевич О.С. (в.о. № 182)
 Статтю 422 викласти в новій редакції: Стаття 422 Поняття і підстави виникнення права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) 1. Власник земельної ділянки має право надавати земельну ділянку або її частину в користування - фізичній чи юридичній особі - для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель безплатно або за обумовлену плату. 2. Власник нерухомого майна (будівлі або споруди), що побудоване на земельній ділянці, переданій йому в користування - суперфіціарій - має довгострокове, відчужуване і таке, що успадковується право користування цією ділянкою. 3. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) може бути встановлено законом, договором або заповітом на визначений або невизначений строк."  		Враховано    
1860. 1. Власник земельної ділянки має право надати земельну ділянку або її частину в користування суперфіціарію - фізичній чи юридичній особі - для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель безоплатно або за обумовлену плату (суперфіцій).      1. Власник земельної ділянки має право надавати земельну ділянку або її частину в користування - фізичній чи юридичній особі - для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель безплатно або за обумовлену плату.  
1861. 2. Власник нерухомого майна (будівлі або споруди), що побудоване на земельній ділянці, переданій йому в суперфіцій, має довгострокове, відчужуване і таке, що успадковується, право користування цією ділянкою.      2. Власник нерухомого майна (будівлі або споруди), що побудоване на земельній ділянці, переданій йому в користування - суперфіціарій - має довгострокове, відчужуване і таке, що успадковується право користування цією ділянкою.  
1862. 3. Право користування чужою землею для забудови (суперфіцій) може бути встановлене законом, договором або заповітом.      3. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) може бути встановлено законом, договором або заповітом на визначений або невизначений строк.  
1863. 4. Суперфіцій може встановлюватися на визначений або на невизначений строк.       
1864. 5. Земельна ділянка, передана у суперфіцій, може бути використана лише для забудови і не може бути погіршена.       
1865. 6. При переході права власності на нерухоме майно до інших осіб набувач набуває також і право користування відповідною частиною земельної ділянки на тих самих умовах і в тому самому обсязі, що й попередній власник нерухомого майна.       
1866. 7. Перехід права власності на земельну ділянку до інших осіб не є підставою для припинення чи зміни належного власникові нерухомого майна права користування цією ділянкою.       
1867. 8. Власник нерухомого майна має право володіти, користуватися і розпоряджатися цим майном на свій розсуд.   -409- Єльяшкевич О.С. (в.о. № 182)
 Доповнити проект статтею 422-1: "Стаття 422-1 Права та обов'язки права власника земельної ділянки, наданої для забудови 1. Власник земельної ділянки, переданої іншій особі для забудови, має право на плату за користування нею. Якщо земельна ділянка забудована промисловими об'єктами, договором може бути передбачено право власника земельної ділянки на частку доходу землекористувача. 2. Власник земельної ділянки має право володіти, користуватися і розпоряджатися нею в обсязі, необмеженому суперфіцієм. Перехід права власності на земельну ділянку до інших осіб не є підставою для припинення чи зміни належного власникові нерухомого майна права користування цією ділянкою. 3. Власник земельної ділянки має права вимагати від суперфіціарія використовувати її відповідно до умов суперфіцію. 4. Власник земельної ділянки не може припинити право користування нею за своїм одностороннім волевиявленням, а також перешкоджати користуватися земельною ділянкою, що передана для забудови.  		Враховано   Стаття 422-1 Права та обов'язки права власника земельної ділянки, наданої для забудови 1. Власник земельної ділянки, переданої іншій особі для забудови, має право на плату за користування нею. Якщо земельна ділянка забудована промисловими об'єктами, договором може бути передбачено право власника земельної ділянки на частку доходу землекористувача. 2. Власник земельної ділянки має право володіти, користуватися і розпоряджатися нею в обсязі, необмеженому суперфіцієм. Перехід права власності на земельну ділянку до інших осіб не є підставою для припинення чи зміни належного власникові нерухомого майна права користування цією ділянкою. 3. Власник земельної ділянки має права вимагати від суперфіціарія використовувати її відповідно до умов суперфіцію. 4. Власник земельної ділянки не може припинити право користування нею за своїм одностороннім волевиявленням, а також перешкоджати користуватися земельною ділянкою, що передана для забудови. Стаття 422-2 Право і обов'язки землекористувача 1. Землекористувач має право користуватися земельною ділянкою у повному обсязі, визначеному договором. 2. Землекористувач має право власності на нерухоме майно, що збудовано, споруджено на земельній ділянці, переданій йому для забудови. 3. Землекористувач має право володіти, користуватися і розпоряджатися нерухомістю, що знаходиться на земельній ділянці, переданій йому для забудови відповідно до чинного законодавства. 4. При переході права власності на нерухоме майно до інших осіб набувач набуває також і право користування відповідною частиною земельної ділянки на тих самих умовах і в тому самому обсязі, що й попередній власник нерухомого майна. 5. Землекористувач зобов'язаний вносити плату за користування чужою земельною ділянкою, переданою йому для забудови, а також інші платежі, пов'язані з користуванням земельною ділянкою, та справляти встановлені щодо неї інші повинності. 6. Землекористувач несе також обов'язки, передбачені статтею 419 цього Кодексу.  
    -410- Єльяшкевич О.С. (в.о. № 182)
 Доповнити Кодекс новою статтею 422-2: "Стаття 422-2 Право і обов'язки землекористувача 1. Землекористувач має право користуватися земельною ділянкою у повному обсязі, визначеному договором. 2. Землекористувач має право власності на нерухоме майно, що збудовано, споруджено на земельній ділянці, переданій йому для забудови. 3. Землекористувач має право володіти, користуватися і розпоряджатися нерухомістю, що знаходиться на земельній ділянці, переданій йому для забудови відповідно до чинного законодавства. 4. При переході права власності на нерухоме майно до інших осіб набувач набуває також і право користування відповідною частиною земельної ділянки на тих самих умовах і в тому самому обсязі, що й попередній власник нерухомого майна. 5. Землекористувач зобов'язаний вносити плату за користування чужою земельною ділянкою, переданою йому для забудови, а також інші платежі, пов'язані з користуванням земельною ділянкою, та справляти встановлені щодо неї інші повинності. 6. Землекористувач несе також обов'язки, передбачені статтею 419 цього Кодексу."  		Враховано    
    -411- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Доповнити проект статтею 422-1: "Стаття 422-1 Строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для забудови 1. Строк договору про надання права користування земельною ділянкою для забудови визначається договором або заповітом. 2. Якщо строк договору не визначений, право користування земельною ділянкою, що забудована, триває доти, поки існує будівля".  		Враховано частково    
    -412- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Доповнити проект статтею 422-2: "Стаття 422-2 Права власника земельної ділянки, наданої для забудови 1. Власник земельної ділянки має право на плату за користування нею. Якщо земельна ділянка забудована промисловими об'єктами, договором може бути передбачено право власника земельної ділянки на частку доходу землекористувача".  		Враховано частково    
    -413- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Доповнити проект статтею 422-3: "Стаття 422-3 Права та обов'язки землекористувача 1. Землекористувач має право на відчуження свого права, відповідно до статті 419 цього Кодексу. 2. Право користування земельною ділянкою, що забудована, успадковується на загальних підставах. 3. Землекористувач зобов'язаний використовувати земельну ділянку лише для забудови. 4. Землекористувач зобов'язаний вносити плату, яка обумовлена договором. 5. Землекористувач має обов'язки, передбачені статтею 373-3 цього Кодексу. 6. Перехід права власності на земельну ділянку не є підставою для припинення права користування нею".  		Враховано частково    
1868. Стаття 423 Наслідки втрати права користування земельною ділянкою власником нерухомого майна   -414- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 423 викласти в новій редакції: "Стаття 423 Припинення права користування чужою земельною ділянкою для забудови 1. Право користування чужою земельною ділянкою, що передана для забудови припиняється: 1) поєднанням в одній особі власника та землекористувачі. 2) спливом строку договору; 3) відмовою землекористувача від права; 4) у разі якщо, землекористувач не розпочав будівництво протягом трьох років. 2. Власник земельної ділянки має право вчинити позов про припинення права користування нею у разі невиконання землекористувачем своїх обов'язків за договором, а також у разі невиконання ним обов'язків щодо охорони земельної ділянки".  		Відхилено   Стаття 423 Наслідки втрати права користування земельною ділянкою власником нерухомого майна  
1869. 1. У разі припинення суперфіцію право на нерухоме майно, що залишилося на земельній ділянці, визначається угодою між власником ділянки і власником нерухомого майна.      1. У разі припинення суперфіцію право на нерухоме майно, що залишилося на земельній ділянці, визначається угодою між власником ділянки і власником нерухомого майна.  
1870. 2. У разі відсутності угоди наслідки припинення права користування ділянкою визначаються судом.      2. У разі відсутності угоди наслідки припинення права користування ділянкою визначаються судом.  
1871. 3. Власник земельної ділянки має право вимагати від власника нерухомого майна його знесення та приведення ділянки до стану, в якому вона була до встановлення суперфіцію.      3. Власник земельної ділянки має право вимагати від власника нерухомого майна його знесення та приведення ділянки до стану, в якому вона була до встановлення суперфіцію.  
1872. У разі якщо знесення будівлі або споруди, що знаходиться на земельній ділянці, заборонене законом (житлові будинки, пам'ятки історії та культури тощо) або ж є недоцільним у зв'язку з явним перевищенням вартості будівлі чи споруди порівняно з вартістю відведеної під них землі, суд може з урахуванням підстав припинення права користування земельною ділянкою і за наявності відповідних вимог сторін:      У разі якщо знесення будівлі або споруди, що знаходиться на земельній ділянці, заборонене законом (житлові будинки, пам'ятки історії та культури тощо) або ж є недоцільним у зв'язку з явним перевищенням вартості будівлі чи споруди порівняно з вартістю відведеної під них землі, суд може з урахуванням підстав припинення права користування земельною ділянкою і за наявності відповідних вимог сторін:  
1873. 1) визнати або право власника нерухомого майна на придбання права власності на земельну ділянку, на якій знаходиться нерухоме майно, або право власника земельної ділянки на придбання нерухомого майна, що залишилося на земельній ділянці;      1) визнати або право власника нерухомого майна на придбання права власності на земельну ділянку, на якій знаходиться нерухоме майно, або право власника земельної ділянки на придбання нерухомого майна, що залишилося на земельній ділянці;  
1874. 2) визначити власникові нерухомого майна умови користування земельною ділянкою на новий строк.      2) визначити власникові нерухомого майна умови користування земельною ділянкою на новий строк.  
1875. Стаття 424 Припинення суперфіцію   -415- Єльяшкевич О.С. (в.о. № 182)
 Статтю 424 викласти в новій редакції: "Стаття 424 Припинення права користування чужою земельною ділянкою 1. Право користування чужою земельною ділянкою, що передана для забудови припиняється: 1) поєднанням в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача; 2) спливом строку договору; 3) відмовою землекористувача від права користування чужою земельною ділянкою; 4) судовим рішенням; 5) в разі невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років від набуття чинності договору.  		Враховано   Стаття 424 Припинення права користування чужою земельною ділянкою  
1876. Суперфіцій припиняється:      1. Право користування чужою земельною ділянкою, що передана для забудови припиняється:  
1877. 1) відмовою суперфіціарія від здійснення свого права;      1) поєднанням в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача;  
1878. 2) спливом строку, на який було встановлено суперфіцій;      2) спливом строку договору;  
1879. 3) судовим рішенням;      3) відмовою землекористувача від права користування чужою земельною ділянкою;  
1880. 4) поєднанням в одній особі власника землі та власника майна;      4) судовим рішенням;  
1881. 5) невикористанням суперфіцію протягом трьох років.      5) в разі невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років від набуття чинності договору.  
1882. Стаття 425 Захист суперфіцію   -416- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 425 виключити.  		Відхилено   Стаття 425 Захист суперфіцію  
1883. Положення про захист права власності (статті 385-395 цього Кодексу) поширюються також на суперфіцій. Суперфіцій може захищатися також від посягань власника землі, на яку встановлено суперфіцій.      Положення про захист права власності (статті 385-395 цього Кодексу) поширюються також на суперфіцій. Суперфіцій може захищатися також від посягань власника землі, на яку встановлено суперфіцій.  
1884. КНИГА ЧЕТВЕРТА ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ      КНИГА ЧЕТВЕРТА ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ  
1885. Глава 34 Загальні положення про інтелектуальну власність      Глава 34 Загальні положення про інтелектуальну власність  
1886. Стаття 426 Об'єкти права інтелектуальної власності      Стаття 426 Об'єкти права інтелектуальної власності  
1887. До об'єктів інтелектуальної власності належать:      До об'єктів інтелектуальної власності належать:  
1888. 1) результати інтелектуальної діяльності:      1) результати інтелектуальної діяльності:  
1889. - витвори науки, літератури і мистецтва;      - витвори науки, літератури і мистецтва;  
1890. - виконання, фонограми і передачі організацій мовлення;   -417- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 В підпункті 1) статті 426 після слова "виконання" додати слово "творів", виклавши фразу в такій редакції: "- виконання творів, фонограми і передачі організацій мовлення;".  		Враховано   - виконання творів, фонограми і передачі організацій мовлення;  
1891. - винаходи, корисні моделі, промислові зразки;      - винаходи, корисні моделі, промислові зразки;  
1892. - селекційні досягнення;      - селекційні досягнення;  
1893. - топології інтегральних схем;   -418- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 В підпункті 1) статті 426 слово "топології" замінити словами "топографії (топології)"; після слова "нерозкрита" доповнити слово "(конфіденційна)".  		Враховано   - топографії (топології) інтегральних схем;  
1894. - нерозкрита інформація, у тому числі секрети виробництва (ноу-хау);      - нерозкрита (конфіденційна) інформація, у тому числі секрети виробництва (ноу-хау);  
1895. 2) засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів або послуг:      2) засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів або послуг:  
1896. - фірмові найменування;      - фірмові найменування;  
1897. - знаки для товарів і послуг;      - знаки для товарів і послуг;  
1898. - найменування місць походження (вказівка походження) товарів;   -419- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 В підпункті 2) статті 426 слово "вказівка" замінити словом "зазначення".  		Враховано   - найменування місць походження (зазначення походження) товарів;  
1899. 3) інші результати інтелектуальної діяльності і засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.   -420- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 В підпункті 3) статті 426 слово "засобів" замінити на слово "засоби".  		Враховано   3) інші результати інтелектуальної діяльності і засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.  
1900. Стаття 427 Підстави виникнення прав на об'єкти інтелектуальної власності      Стаття 427 Підстави виникнення прав на об'єкти інтелектуальної власності  
1901. Права на об'єкти інтелектуальної власності виникають за фактом їх створення або внаслідок надання правової охорони уповноваженим державним органом у випадках і в порядку, що передбачені цим Кодексом або іншими законами.   -421- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 В частині 1 статті 427 після слова "надання" додати "їм", виклавши фразу в такій редакції: "...надання їм правової охорони...".  		Враховано   Права на об'єкти інтелектуальної власності виникають за фактом їх створення або внаслідок надання їм правової охорони уповноваженим державним органом у випадках і в порядку, що передбачені цим Кодексом або іншими законами.  
1902. Умови надання правової охорони нерозкритій інформації визначаються законом.   -422- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 В частині 2 статті 427 слово "нерозкритій" додати у дужках слово "конфіденційній".  		Враховано   Умови надання правової охорони нерозкритій (конфіденційній) інформації визначаються законом.  
1903. Стаття 428 Особисті немайнові і майнові права на об'єкти інтелектуальної власності      Стаття 428 Особисті немайнові і майнові права на об'єкти інтелектуальної власності  
1904. 1. Авторам результатів інтелектуальної діяльності належать стосовно цих результатів особисті немайнові і майнові права.   -423- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 В частині першій пункту 1 статті 428 фразу "стосовно цих результатів" замінити на "щодо них".  		Враховано   1. Авторам результатів інтелектуальної діяльності належать щодо них особисті немайнові і майнові права.  
1905. Особисті немайнові права належать авторові незалежно від його майнових прав і зберігаються за ним у випадках переходу його майнових прав на результати інтелектуальної діяльності до іншої особи.      Особисті немайнові права належать авторові незалежно від його майнових прав і зберігаються за ним у випадках переходу його майнових прав на результати інтелектуальної діяльності до іншої особи.  
1906. 2. Володільцям права на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг (далі - засоби індивідуалізації) належать стосовно до цих засобів майнові права.   -424- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 В частині другій пункту 1 статті 428 фразу "стосовно цих результатів" замінити на "щодо них".  		Враховано   2. Володільцям права на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг (далі - засоби індивідуалізації) належать щодо них майнові права.  
1907. 3. Право визнаватися автором результату інтелектуальної діяльності (право авторства) є особистим немайновим правом і може належати тільки особі, творчою працею якої створено результат інтелектуальної діяльності.   -425- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 В пункті 3 статті 428 фразу "може належати" замінити на слово "належить".  		Враховано   3. Право визнаватися автором результату інтелектуальної діяльності (право авторства) є особистим немайновим правом і належить тільки особі, творчою працею якої створено результат інтелектуальної діяльності.  
1908. Право авторства є таким, що не відчужується і не передається.      Право авторства є таким, що не відчужується і не передається.  
1909. Якщо результат створений спільною працею двох або більше осіб, вони визнаються співавторами. Стосовно до окремих видів результатів інтелектуальної діяльності законом може бути обмежено коло осіб, які визнаються співавторами твору в цілому.      Якщо результат створений спільною працею двох або більше осіб, вони визнаються співавторами. Стосовно до окремих видів результатів інтелектуальної діяльності законом може бути обмежено коло осіб, які визнаються співавторами твору в цілому.  
1910. Стаття 429 Виключні права на об'єкти інтелектуальної власності      Стаття 429 Виключні права на об'єкти інтелектуальної власності  
1911. 1. Володільцеві майнових прав на результат інтелектуальної діяльності або засобів індивідуалізації належить виключне право правомірно використовувати цей об'єкт інтелектуальної власності на свій розсуд у будь-якій формі та у будь-який спосіб.      1. Володільцеві майнових прав на результат інтелектуальної діяльності або засобів індивідуалізації належить виключне право правомірно використовувати цей об'єкт інтелектуальної власності на свій розсуд у будь-якій формі та у будь-який спосіб.  
1912. Використання іншими особами інтелектуальної власності, щодо яких їх правоволодільцеві належить виключне право, допускається тільки з дозволу правоволодільця.      Використання іншими особами інтелектуальної власності, щодо яких їх правоволодільцеві належить виключне право, допускається тільки з дозволу правоволодільця.  
1913. 2. Володілець виключного права на об'єкт інтелектуальної власності має право передати це право іншій особі повністю або частково, має право дозволити іншій особі використати цей об'єкт і має право розпорядитися ним іншим чином, якщо це не суперечить правилам цього Кодексу та іншим законам.      2. Володілець виключного права на об'єкт інтелектуальної власності має право передати це право іншій особі повністю або частково, має право дозволити іншій особі використати цей об'єкт і має право розпорядитися ним іншим чином, якщо це не суперечить правилам цього Кодексу та іншим законам.  
1914. 3. Обмеження виключних прав, у тому числі шляхом надання можливості використання об'єкта інтелектуальної власності іншими особами, визнання цих прав недійсними та їх припинення (анулювання) допускається у випадках, межах і порядку, що встановлені цим Кодексом та іншими законами.      3. Обмеження виключних прав, у тому числі шляхом надання можливості використання об'єкта інтелектуальної власності іншими особами, визнання цих прав недійсними та їх припинення (анулювання) допускається у випадках, межах і порядку, що встановлені цим Кодексом та іншими законами.  
1915. Обмеження виключних прав допускається за умови, що воно не завдає шкоди нормальному використанню об'єкта інтелектуальної власності і не зачіпає безпідставно законних інтересів правоволодільців.      Обмеження виключних прав допускається за умови, що воно не завдає шкоди нормальному використанню об'єкта інтелектуальної власності і не зачіпає безпідставно законних інтересів правоволодільців.  
1916. Стаття 430 Перехід виключних прав до іншої особи      Стаття 430 Перехід виключних прав до іншої особи  
1917. 1. Майнові права, що належать володільцеві виключних прав на об'єкт інтелектуальної власності, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи іншим законом, можуть бути передані їх правоволодільцем повністю або частково іншій особі за договором, а також переходять у порядку спадкування і внаслідок ліквідації юридичної особи-правоволодільця.      1. Майнові права, що належать володільцеві виключних прав на об'єкт інтелектуальної власності, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи іншим законом, можуть бути передані їх правоволодільцем повністю або частково іншій особі за договором, а також переходять у порядку спадкування і внаслідок ліквідації юридичної особи-правоволодільця.  
1918. Передання майнових прав за договором та їх перехід у порядку спадкування не мають наслідком передання або обмеження права авторства та інших невідчужуваних і таких, що не передаються, виключних прав. Умови договору про передання або обмеження таких прав є нікчемними.      Передання майнових прав за договором та їх перехід у порядку спадкування не мають наслідком передання або обмеження права авторства та інших невідчужуваних і таких, що не передаються, виключних прав. Умови договору про передання або обмеження таких прав є нікчемними.  
1919. 2. Виключні права, які передаються за договором, мають бути в ньому визначені. Права, не зазначені в договорі як відчужувані, припускаються такими, що не передані, оскільки не доведено інше.      2. Виключні права, які передаються за договором, мають бути в ньому визначені. Права, не зазначені в договорі як відчужувані, припускаються такими, що не передані, оскільки не доведено інше.  
1920. 3. До договору, який передбачає надання виключного права в період його дії іншій особі на обмежений час, застосовуються правила про ліцензійний договір.      3. До договору, який передбачає надання виключного права в період його дії іншій особі на обмежений час, застосовуються правила про ліцензійний договір.  
1921. Стаття 431 Строк дії виключного права      Стаття 431 Строк дії виключного права  
1922. 1. Виключне право на об'єкт інтелектуальної власності діє протягом строку, передбаченого цим Кодексом або іншим законом.      1. Виключне право на об'єкт інтелектуальної власності діє протягом строку, передбаченого цим Кодексом або іншим законом.  
1923. Закон може передбачати можливість продовження такого строку.      Закон може передбачати можливість продовження такого строку.  
1924. 2. Особисті немайнові права на результати інтелектуальної діяльності діють безстроково.      2. Особисті немайнові права на результати інтелектуальної діяльності діють безстроково.  
1925. 3. У випадках, передбачених законом, дія виключного права може припинятися внаслідок невикористання цього права протягом певного строку.      3. У випадках, передбачених законом, дія виключного права може припинятися внаслідок невикористання цього права протягом певного строку.  
1926. Стаття 432 Виключне право і право власності      Стаття 432 Виключне право і право власності  
1927. Виключне право на результат інтелектуальної діяльності або засіб індивідуалізації існує незалежно від права власності на матеріальний об'єкт, в якому такий результат чи засіб індивідуалізації відображені.      Виключне право на результат інтелектуальної діяльності або засіб індивідуалізації існує незалежно від права власності на матеріальний об'єкт, в якому такий результат чи засіб індивідуалізації відображені.  
1928. Стаття 433 Способи захисту виключних прав   -426- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Статтю 433 викласти в новій редакції: "Стаття 433 Порушення права інтелектуальної власності 1. Будь-який охоронюваний об'єкт інтелектуальної власності може бути використаний іншими особами лише з дозволу володільця права. 2. Будь-яке посягання на права, що випливають із інтелектуальної власності, визнається порушенням цього права. 3. Не вважаються порушенням прав інтелектуальної власності дії, які відповідно до цього Кодексу та інших законодавчих актів, визнаються правомірними. 4. Ввезення на митну територію України виробів (товарів), в яких використано об'єкти права інтелектуальної власності, що захищаються на території України, без дозволу суб'єктів права інтелектуальної власності, є порушенням цього права незалежно від того чи ці об'єкти захищалися чи захищаються в країнах їх походження. 5. Вироби (товари), вироблені із використанням об'єктів інтелектуальної власності і розповсюджені в межах України з порушенням права на них, є контрафактними.  		Враховано   Стаття 433 Порушення права інтелектуальної власності  
1929. 1. Захист виключних прав здійснюється способами, передбаченими статтею 15 цього Кодексу. Захист виключних прав може здійснюватися також шляхом:      1. Будь-який охоронюваний об'єкт інтелектуальної власності може бути використаний іншими особами лише з дозволу володільця права.  
1930. 1) вилучення матеріальних об'єктів, через які порушені виключні права, і матеріальних об'єктів, створених у результаті такого порушення;      2. Будь-яке посягання на права, що випливають із інтелектуальної власності, визнається порушенням цього права.  
1931. 2) обов'язкової публікації про допущене порушення із включенням у неї відомостей про те, кому належить порушене право;      3. Не вважаються порушенням прав інтелектуальної власності дії, які відповідно до цього Кодексу та інших законодавчих актів, визнаються правомірними.  
1932. 3) іншими способами, передбаченими законом.      4. Ввезення на митну територію України виробів (товарів), в яких використано об'єкти права інтелектуальної власності, що захищаються на території України, без дозволу суб'єктів права інтелектуальної власності, є порушенням цього права незалежно від того чи ці об'єкти захищалися чи захищаються в країнах їх походження.  
1933. 2. При порушенні договорів про використання результатів інтелектуальної діяльності і засобів індивідуалізації застосовуються загальні правила про відповідальність за порушення зобов'язань.   -427- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Доповнити Кодекс новими статтями 433-1, 433-2, 433-3 такого змісту: "Стаття 433-1 Цивільно-правові засоби забезпечення захисту права інтелектуальної власності 1. До розгляду справи в суді суд має право винести ухвалу про заборону відповідачеві чи іншій особі, щодо якої є достатні підстави вважати, що вона є порушником права інтелектуальної власності, вчиняти певні дії (виробництво, відтворення, розповсюдження, використання, а також транспортування, збереження або володіння тощо з метою випуску в цивільний оборот виробів (товару), щодо яких припускається, що вони є контрафактними). Суд має право винести ухвалу про накладення арешту і вилучення всієї партії виробів (товару), щодо яких припускається, що вони є контрафактними, а також матеріалів і обладнання, призначених для їх виготовлення і розповсюдження. 2. За наявності достатніх даних про вчинення злочину, за який відповідно до чинного законодавства передбачена кримінальна відповідальність, орган дізнання, слідства або ж суд зобов'язані вжити заходів для забезпечення вчиненого або можливого в майбутньому цивільного позову шляхом розшуку і накладення арешту на: 1) вироби (товари), щодо яких припускається, що вони є контрафактними; 2) матеріали та обладнання, призначених для їх виготовлення і використання; 3) документи, рахунки та інші предмети, що можуть бути доказом вчинення дій, за які відповідно до чинного законодавства передбачена кримінальна відповідальність. Стаття 433-2 Цивільно-правова відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності 1. Порушник права інтелектуальної власності зобов'язаний: 1) задовольнити всі вимоги, що випливають із факту порушення права інтелектуальної власності, відповідно до цього Кодексу (ст. ст. 15 і 23); 2) відшкодувати заподіяні порушенням збитки, включаючи втрачену вигоду; 3) повернути суб'єктові права інтелектуальної власності одержані внаслідок порушення доходи (прибутки) в повному обсязі; 4) виплатити компенсацію в сумі від 5 до 5000 неоподатковуваних доходів громадян, встановлених законодавством України, розмір яких визначається судом. 2. При визначенні суми збитків (підпункт 2 п. 1) цієї статті (суд зобов'язаний виходити із суті порушення, майнової і моральної шкоди, завданої суб'єкту права інтелектуальної власності, а також можливого доходу, який могла б одержати зазначена особа при правомірному використанні об'єкта інтелектуальної власності. У розмір збитків мають бути включені суми, витрачені позивачем, на ведення судового процесу, включаючи виплату гонорару її адвокатові. 3. Порушник права інтелектуальної власності зобов'язаний відшкодувати його володільцю моральну шкоду в розмірі, що визначається судом. Стаття 433-3. Цивільно-правові засоби забезпечення виконання судового рішення 1. Порушник зобов'язаний опублікувати судове рішення про факт порушення ним права інтелектуальної власності. 2. Суд може винести рішення про знищення виробів (товару), щодо яких встановлено, що вони виготовлені з порушенням прав на інтелектуальну власність. 3. Особа, що неправомірно використала засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг, зобов'язана знищити зображення індивідуалізації, усунути його з товару та його упаковки. У разі неможливості виконати вимоги, встановлені частиною першою п. 3 цієї статті, відповідний товар підлягає знищенню.  		Враховано   5. Вироби (товари), вироблені із використанням об'єктів інтелектуальної власності і розповсюджені в межах України з порушенням права на них, є контрафактними. Стаття 433-1 Цивільно-правові засоби забезпечення захисту права інтелектуальної власності 1. До розгляду справи в суді суд має право винести ухвалу про заборону відповідачеві чи іншій особі, щодо якої є достатні підстави вважати, що вона є порушником права інтелектуальної власності, вчиняти певні дії (виробництво, відтворення, розповсюдження, використання, а також транспортування, збереження або володіння тощо з метою випуску в цивільний оборот виробів (товару), щодо яких припускається, що вони є контрафактними). Суд має право винести ухвалу про накладення арешту і вилучення всієї партії виробів (товару), щодо яких припускається, що вони є контрафактними, а також матеріалів і обладнання, призначених для їх виготовлення і розповсюдження. 2. За наявності достатніх даних про вчинення злочину, за який відповідно до чинного законодавства передбачена кримінальна відповідальність, орган дізнання, слідства або ж суд зобов'язані вжити заходів для забезпечення вчиненого або можливого в майбутньому цивільного позову шляхом розшуку і накладення арешту на: 1) вироби (товари), щодо яких припускається, що вони є контрафактними; 2) матеріали та обладнання, призначених для їх виготовлення і використання; 3) документи, рахунки та інші предмети, що можуть бути доказом вчинення дій, за які відповідно до чинного законодавства передбачена кримінальна відповідальність. Стаття 433-2 Цивільно-правова відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності 1. Порушник права інтелектуальної власності зобов'язаний: 1) задовольнити всі вимоги, що випливають із факту порушення права інтелектуальної власності, відповідно до цього Кодексу (ст. ст. 15 і 23); 2) відшкодувати заподіяні порушенням збитки, включаючи втрачену вигоду; 3) повернути суб'єктові права інтелектуальної власності одержані внаслідок порушення доходи (прибутки) в повному обсязі; 4) виплатити компенсацію в сумі від 5 до 5000 неоподатковуваних доходів громадян, встановлених законодавством України, розмір яких визначається судом. 2. При визначенні суми збитків (підпункт 2 п. 1) цієї статті (суд зобов'язаний виходити із суті порушення, майнової і моральної шкоди, завданої суб'єкту права інтелектуальної власності, а також можливого доходу, який могла б одержати зазначена особа при правомірному використанні об'єкта інтелектуальної власності. У розмір збитків мають бути включені суми, витрачені позивачем, на ведення судового процесу, включаючи виплату гонорару її адвокатові. 3. Порушник права інтелектуальної власності зобов'язаний відшкодувати його володільцю моральну шкоду в розмірі, що визначається судом. Стаття 433-3. Цивільно-правові засоби забезпечення виконання судового рішення 1. Порушник зобов'язаний опублікувати судове рішення про факт порушення ним права інтелектуальної власності. 2. Суд може винести рішення про знищення виробів (товару), щодо яких встановлено, що вони виготовлені з порушенням прав на інтелектуальну власність. 3. Особа, що неправомірно використала засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг, зобов'язана знищити зображення індивідуалізації, усунути його з товару та його упаковки. У разі неможливості виконати вимоги, встановлені частиною першою п. 3 цієї статті, відповідний товар підлягає знищенню.  
1934. Розділ І Авторське право та суміжні права      Розділ І Авторське право та суміжні права  
1935. Глава 35 Авторське право      Глава 35 Авторське право  
1936. Стаття 434 Об'єкти авторського права      Стаття 434 Об'єкти авторського права  
1937. 1. Авторське право поширюється на витвори науки, літератури і мистецтва, що є результатом творчої діяльності, - незалежно від їх жанру, достоїнства, обсягу, мети (освіта, інформація, пропаганда, розваги тощо), а також способу і форми їх відтворення, а саме:      1. Авторське право поширюється на витвори науки, літератури і мистецтва, що є результатом творчої діяльності, - незалежно від їх жанру, достоїнства, обсягу, мети (освіта, інформація, пропаганда, розваги тощо), а також способу і форми їх відтворення, а саме:  
1938. 1) літературні письмові твори белетристичного, наукового, технічного або практичного характеру (книги, брошури, газети, статті тощо);      1) літературні письмові твори белетристичного, наукового, технічного або практичного характеру (книги, брошури, газети, статті тощо);  
1939. 2) виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;      2) виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;  
1940. 3) музичні твори з текстом і без тексту;      3) музичні твори з текстом і без тексту;  
1941. 4) драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу;      4) драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу;  
1942. 5) аудіовізуальні твори (кіно-, теле- та відеофільми, слайдофільми та інші відеотвори і радіотвори);      5) аудіовізуальні твори (кіно-, теле- та відеофільми, слайдофільми та інші відеотвори і радіотвори);  
1943. 6) скульптури, графіка, дизайн, картини, малюнки, гравюри, літографії та інші твори образотворчого мистецтва;      6) скульптури, графіка, дизайн, картини, малюнки, гравюри, літографії та інші твори образотворчого мистецтва;  
1944. 7) твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва;      7) твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва;  
1945. 8) фотографічні твори і твори, виконані способами, аналогічними фотографії;      8) фотографічні твори і твори, виконані способами, аналогічними фотографії;  
1946. 9) твори прикладного мистецтва, якщо вони не охороняються спеціальним законом про промислову власність;      9) твори прикладного мистецтва, якщо вони не охороняються спеціальним законом про промислову власність;  
1947. 10) ілюстрації, карти, плани, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, архітектури та інших галузей науки;      10) ілюстрації, карти, плани, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, архітектури та інших галузей науки;  
1948. 11) сценічні обробки творів, зазначених у підпункті 1 п. 1 цієї статті, та обробки фольклору, придатні для сценічного показу;      11) сценічні обробки творів, зазначених у підпункті 1 п. 1 цієї статті, та обробки фольклору, придатні для сценічного показу;  
1949. 12) програми для ЕОМ усіх видів, включаючи прикладні програми та операційні системи;      12) програми для ЕОМ усіх видів, включаючи прикладні програми та операційні системи;  
1950. 13) переклади, обробки, анотації, реферати, резюме, огляди, інсценізації, музичні аранжування та інші переробки творів науки, літератури і мистецтва та обробки фольклору (похідні твори) незалежно від того, чи є об'єктами авторського права твори, на основі яких створено похідні твори, і без заподіяння шкоди оригінальним творам, на яких вони засновані;      13) переклади, обробки, анотації, реферати, резюме, огляди, інсценізації, музичні аранжування та інші переробки творів науки, літератури і мистецтва та обробки фольклору (похідні твори) незалежно від того, чи є об'єктами авторського права твори, на основі яких створено похідні твори, і без заподіяння шкоди оригінальним творам, на яких вони засновані;  
1951. 14) збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, включаючи бази даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці з добору і розташування матеріалів незалежно від того, чи є об'єктами авторського права твори, які вони включають, і без заподіяння шкоди творам, що входять до них;      14) збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, включаючи бази даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці з добору і розташування матеріалів незалежно від того, чи є об'єктами авторського права твори, які вони включають, і без заподіяння шкоди творам, що входять до них;  
1952. 15) інші твори.   -428- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Підпункт 15 пункту першого статті 434 зробити підпунктом 16. Підпункт 15 пункту першого статті 434 викласти в такій редакції: "15) тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів кінематографії;"  		Враховано   15) тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів кінематографії; 16) інші твори.  
1953. 2. Підлягають охороні за цим Кодексом як обнародувані, так і необнародувані твори в галузі науки, літератури і мистецтва, виражені в письмовій чи будь-якій іншій формі.   -429- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 В пункті 2 статті 434 фразу "Підлягають охороні за цим Кодексом" замінити на "Цим Кодексом охороняються" і далі - за текстом.  		Враховано   2. Цим Кодексом охороняються як обнародувані, так і необнародувані твори в галузі науки, літератури і мистецтва, виражені в письмовій чи будь-якій іншій формі.  
1954. Стаття 435 Твори і подібні до них результати діяльності, які не є об'єктами авторського права   -430- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Змінити назву статті 435, виключивши слова "подібні до них", і викласти назву цієї статті в такій редакції: "Стаття 435 Твори і результати діяльності, які не є об'єктами авторського права".  		Враховано   Стаття 435 Твори і результати діяльності, які не є об'єктами авторського права  
1955. Не є об'єктами авторського права:      Не є об'єктами авторського права:  
1956. 1) офіційні документи (закони, постанови, рішення тощо), а також їх офіційні переклади;      1) офіційні документи (закони, постанови, рішення тощо), а також їх офіційні переклади;  
1957. 2) офіційні символи і знаки (прапори, герби, ордени, грошові знаки тощо);      2) офіційні символи і знаки (прапори, герби, ордени, грошові знаки тощо);  
1958. 3) витвори народної творчості;      3) витвори народної творчості;  
1959. 4) повідомлення про новини дня або повідомлення про поточні події, що мають характер звичайної прес-конференції;   -431- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 В підпункті 4 статті 435 слова "звичайної прес-конференції" замінити словами "звичайної прес-інформації".  		Враховано   4) повідомлення про новини дня або повідомлення про поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації;  
1960. 5) результати, одержані з допомогою технічних засобів, призначених для виробництва певного роду, без здійснення творчої діяльності, безпосередньо спрямованої на створення індивідуального твору;      5) результати, одержані з допомогою технічних засобів, призначених для виробництва певного роду, без здійснення творчої діяльності, безпосередньо спрямованої на створення індивідуального твору;  
1961. 6) авторське право не поширюється на ідеї, методи, процеси, системи, способи, концепції, принципи, відкриття або прості факти.   -432- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Підпункт 6 статті 435 викласти в такій редакції: "6) авторське право не поширюється на ідеї, процедури, методи роботи або математичні концепції як такі, відкритті або прості факти."  		Враховано   6) авторське право не поширюється на ідеї, процедури, методи роботи або математичні концепції як такі, відкритті або прості факти.  
1962. Стаття 436 Права на проекти офіційних документів, символів і знаків      Стаття 436 Права на проекти офіційних документів, символів і знаків  
1963. Право авторства на проект офіційного документа, символу чи знака належить особі, що розробила проект (розробникові).      Право авторства на проект офіційного документа, символу чи знака належить особі, що розробила проект (розробникові).  
1964. Розробники проектів офіційних документів, символів і знаків мають право публікувати такі проекти, якщо це не заборонено органом, за дорученням якого розроблявся проект. При опублікуванні проекту розробники мають право зазначити своє ім'я.      Розробники проектів офіційних документів, символів і знаків мають право публікувати такі проекти, якщо це не заборонено органом, за дорученням якого розроблявся проект. При опублікуванні проекту розробники мають право зазначити своє ім'я.  
1965. Проект може бути використаний компетентним органом для підготовки офіційного документа без згоди розробника, якщо проект ним опублікований або направлений відповідному органу.      Проект може бути використаний компетентним органом для підготовки офіційного документа без згоди розробника, якщо проект ним опублікований або направлений відповідному органу.  
1966. При підготовці офіційних документів, символів і знаків на основі проекту до нього можуть вноситися доповнення і зміни на розсуд органу, що здійснює підготовку офіційного документа, символу чи знака.      При підготовці офіційних документів, символів і знаків на основі проекту до нього можуть вноситися доповнення і зміни на розсуд органу, що здійснює підготовку офіційного документа, символу чи знака.  
1967. Після схвалення проекту компетентним органом він може використовуватися без зазначення імені розробника.      Після схвалення проекту компетентним органом він може використовуватися без зазначення імені розробника.  
1968. Стаття 437 Сфера чинності авторського права      Стаття 437 Сфера чинності авторського права  
1969. Положення авторського права поширюються на:      Положення авторського права поширюються на:  
1970. 1) авторів, незалежно від громадянства і постійного місця проживання, твори яких уперше опубліковані або не опубліковані, але знаходяться в об'єктивній формі на території України;      1) авторів, незалежно від громадянства і постійного місця проживання, твори яких уперше опубліковані або не опубліковані, але знаходяться в об'єктивній формі на території України;  
1971. 2) авторів, незалежно від громадянства і постійного місця проживання, твори яких уперше опубліковані в іншій країні та протягом тридцяти днів після цього опубліковані в Україні;      2) авторів, незалежно від громадянства і постійного місця проживання, твори яких уперше опубліковані в іншій країні та протягом тридцяти днів після цього опубліковані в Україні;  
1972. 3) авторів, які є громадянами України або мають постійне місце проживання на території України, незалежно від того, на якій території вперше були опубліковані їхні твори.      3) авторів, які є громадянами України або мають постійне місце проживання на території України, незалежно від того, на якій території вперше були опубліковані їхні твори.  
1973. Відповідно до міжнародних договорів України авторське право поширюється на авторів незалежно від громадянства, твори яких уперше опубліковані або не опубліковані, але вони знаходяться в об'єктивній формі на території іншої держави.      Відповідно до міжнародних договорів України авторське право поширюється на авторів незалежно від громадянства, твори яких уперше опубліковані або не опубліковані, але вони знаходяться в об'єктивній формі на території іншої держави.  
1974. Чинність цієї статті поширюється і на інших осіб, які мають авторське право.      Чинність цієї статті поширюється і на інших осіб, які мають авторське право.  
1975. Стаття 438 Виникнення і здійснення авторського права. Презумпція авторства      Стаття 438 Виникнення і здійснення авторського права. Презумпція авторства  
1976. 1. Авторське право на витвори науки, літератури і мистецтва виникає за фактом його створення. Виникнення і здійснення прав, передбачених цим Кодексом, не потребують виконання будь-яких формальностей.      1. Авторське право на витвори науки, літератури і мистецтва виникає за фактом його створення. Виникнення і здійснення прав, передбачених цим Кодексом, не потребують виконання будь-яких формальностей.  
1977. 2. Особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права, який вміщується на кожному примірнику твору і складається з латинської літери С у колі - ©, імені (найменування) особи, яка має авторське право, і року першої публікації твору.      2. Особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права, який вміщується на кожному примірнику твору і складається з латинської літери С у колі - ©, імені (найменування) особи, яка має авторське право, і року першої публікації твору.  
1978. 3. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору.      3. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору.  
1979. При опублікуванні твору анонімно або під псевдонімом (крім випадку, якщо псевдонім автора не викликає сумніву в його особі) видавець, ім'я або найменування якого позначено на творі, за відсутності доказів іншого вважається представником автора відповідно до цього Кодексу і як такий має право захищати права автора та забезпечувати їх здійснення. Це положення діє доти, доки автор такого твору не розкриє своє ім'я.      При опублікуванні твору анонімно або під псевдонімом (крім випадку, якщо псевдонім автора не викликає сумніву в його особі) видавець, ім'я або найменування якого позначено на творі, за відсутності доказів іншого вважається представником автора відповідно до цього Кодексу і як такий має право захищати права автора та забезпечувати їх здійснення. Це положення діє доти, доки автор такого твору не розкриє своє ім'я.  
1980. 4. Автор або особа, яка має виключну правоможність на обнародуваний чи необнародуваний твір, для свідчення про права автора або особи, що має виключну правоможність на твір, про факт і дату опублікування твору чи про договори, які зачіпають права автора на твір, у будь-який час протягом строку дії авторського права можуть зареєструвати права або виключну правоможність на твір, факт і дату опублікування твору, договори, які зачіпають права автора на твір, в офіційних державних реєстрах.      4. Автор або особа, яка має виключну правоможність на обнародуваний чи необнародуваний твір, для свідчення про права автора або особи, що має виключну правоможність на твір, про факт і дату опублікування твору чи про договори, які зачіпають права автора на твір, у будь-який час протягом строку дії авторського права можуть зареєструвати права або виключну правоможність на твір, факт і дату опублікування твору, договори, які зачіпають права автора на твір, в офіційних державних реєстрах.  
1981. Орган, який забезпечує державну реєстрацію, положення про державну реєстрацію прав автора на витвори науки, літератури і мистецтва затверджує Кабінет Міністрів України.      Орган, який забезпечує державну реєстрацію, положення про державну реєстрацію прав автора на витвори науки, літератури і мистецтва затверджує Кабінет Міністрів України.  
1982. Орган, який забезпечує державну реєстрацію, видає свідоцтва про державну реєстрацію прав автора на твір, виключні правоможності особи на твір, факт і дату опублікування твору, договорів, які зачіпають права автора на твір, складає і періодично видає Каталог державної реєстрації.      Орган, який забезпечує державну реєстрацію, видає свідоцтва про державну реєстрацію прав автора на твір, виключні правоможності особи на твір, факт і дату опублікування твору, договорів, які зачіпають права автора на твір, складає і періодично видає Каталог державної реєстрації.  
1983. При виникненні спору державна реєстрація визнається судом як юридична презумпція прав автора або особи, яка має виключну правоможність на твір, якщо в судовому порядку не буде доведено інше.      При виникненні спору державна реєстрація визнається судом як юридична презумпція прав автора або особи, яка має виключну правоможність на твір, якщо в судовому порядку не буде доведено інше.  
1984. 5. Особа, яка володіє матеріальним об'єктом, в якому виражений твір, не може перешкоджати особі, що має авторське право, у реєстрації.      5. Особа, яка володіє матеріальним об'єктом, в якому виражений твір, не може перешкоджати особі, що має авторське право, у реєстрації.  
1985. Стаття 439 Автор як первинний суб'єкт авторського права      Стаття 439 Автор як первинний суб'єкт авторського права  
1986. 1. Первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор.      1. Первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор.  
1987. 2. Автором твору вважається особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору, якщо в судовому порядку не буде доведено інше.      2. Автором твору вважається особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору, якщо в судовому порядку не буде доведено інше.  
1988. Стаття 440 Співавторство      Стаття 440 Співавторство  
1989. 1. Авторське право на твір, створений спільною творчою працею двох або більше осіб (співавторство), належить співавторам спільно, незалежно від того, чи становить такий твір одне нерозривне ціле або складається із частин, кожна з яких має самостійне значення. Взаємовідносини співавторів можуть визначатися угодою між ними.      1. Авторське право на твір, створений спільною творчою працею двох або більше осіб (співавторство), належить співавторам спільно, незалежно від того, чи становить такий твір одне нерозривне ціле або складається із частин, кожна з яких має самостійне значення. Взаємовідносини співавторів можуть визначатися угодою між ними.  
1990. Частина твору визнається такою, що має самостійне значення, якщо вона може бути використана незалежно від інших частин твору.      Частина твору визнається такою, що має самостійне значення, якщо вона може бути використана незалежно від інших частин твору.  
1991. Кожний із співавторів має право використовувати створену ним частину твору, що має самостійне значення, на власний розсуд, якщо інше не передбачено угодою між ними.      Кожний із співавторів має право використовувати створену ним частину твору, що має самостійне значення, на власний розсуд, якщо інше не передбачено угодою між ними.  
1992. Право на використання твору в цілому належить співавторам спільно.      Право на використання твору в цілому належить співавторам спільно.  
1993. 2. Винагорода за використання твору належить співавторам у рівних частинах, якщо в угоді не передбачається інше.      2. Винагорода за використання твору належить співавторам у рівних частинах, якщо в угоді не передбачається інше.  
1994. Стаття 441 Авторське право упорядників збірників та інших складених творів      Стаття 441 Авторське право упорядників збірників та інших складених творів  
1995. Авторові збірника та інших складених творів (упорядникові) належить авторське право на здійснений ним підбір і розташування матеріалів, що є результатом творчої праці (упорядкування).      Авторові збірника та інших складених творів (упорядникові) належить авторське право на здійснений ним підбір і розташування матеріалів, що є результатом творчої праці (упорядкування).  
1996. Упорядник користується авторським правом за умови дотримання ним прав авторів кожного з творів, включених до складеного твору.   -433- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 В частині 2 статті 441 після слова "Упорядник" додати слово "збірника".  		Враховано   Упорядник збірника користується авторським правом за умови дотримання ним прав авторів кожного з творів, включених до складеного твору.  
1997. Автори творів, включених до складеного твору, мають використовувати свої твори незалежно від складеного твору, якщо інше не передбачено авторським договором.   -434- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 В частині 3 статті 441 після слова "мають" додати слово "право".  		Враховано   Автори творів, включених до складеного твору, мають право використовувати свої твори незалежно від складеного твору, якщо інше не передбачено авторським договором.  
1998. Авторське право упорядника не перешкоджає іншим особам здійснювати самостійний підбір або розташування тих самих матеріалів для створення своїх творів.   -435- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Доповнити Кодекс новою статтею 441-1 такого змісту: "Стаття 441-1 Авторське право на комп'ютерні програми Комп'ютерні програми охороняються як літературні твори. Така охорона поширюється на комп'ютерні програми незалежно від способу або форми їх вираження."  		Враховано   Авторське право упорядника не перешкоджає іншим особам здійснювати самостійний підбір або розташування тих самих матеріалів для створення своїх творів. Стаття 441-1 Авторське право на комп'ютерні програми Комп'ютерні програми охороняються як літературні твори. Така охорона поширюється на комп'ютерні програми незалежно від способу або форми їх вираження.  
1999. Стаття 442 Авторське право на похідні твори   -436- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Доповнити статтю 442 новим пунктом 1 такого змісту: "1. Похідний твір - результат інтелектуальної творчості, створений на основі іншого існуючого твору (переклад, адаптація, аранжування , обробка фольклору, інші переробки творів), без заподіяння шкоди охороні оригінального твору. Оригінальність похідного твору полягає у творчій переробці твору, що існував раніше, або у творчому перекладі його на іншу мову. До похідних творів не належать аудіовізуальні твори, у тому числі іноземні, дубльовані, озвучені, субтитровані українською або іншими мовами." Відповідно змінити нумерацію пунктів статті 442.  		Враховано   Стаття 442 Авторське право на похідні твори 1. Похідний твір - результат інтелектуальної творчості, створений на основі іншого існуючого твору (переклад, адаптація, аранжування , обробка фольклору, інші переробки творів), без заподіяння шкоди охороні оригінального твору. Оригінальність похідного твору полягає у творчій переробці твору, що існував раніше, або у творчому перекладі його на іншу мову. До похідних творів не належать аудіовізуальні твори, у тому числі іноземні, дубльовані, озвучені, субтитровані українською або іншими мовами.  
2000. 1. Авторам похідних творів належить авторське право на здійснений ними переклад, переробку, аранжування або іншу переробку.   -437- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 В пункті 1 статті 442 виключити фразу "або іншу переробку"  		Враховано   2. Авторам похідних творів належить авторське право на здійснений ними переклад, переробку, аранжування.  
2001. 2. Авторське право похідного твору не повинне завдавати шкоди авторським правам автора твору, що зазнав перекладу, переробки, аранжування або іншої переробки.   -438- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 В пункті 2 статті 442 виключити фразу "або іншої переробки."  		Враховано   3. Авторське право похідного твору не повинне завдавати шкоди авторським правам автора твору, що зазнав перекладу, переробки, аранжування.  
2002. 3. Авторське право авторів похідних творів не перешкоджає іншим особам здійснювати свої переклади і переробки тих самих творів.      4. Авторське право авторів похідних творів не перешкоджає іншим особам здійснювати свої переклади і переробки тих самих творів.  
2003. Стаття 443 Авторське право на колективний твір      Стаття 443 Авторське право на колективний твір  
2004. 1. Особи, що організовують створення творів (видавці енциклопедій, виробники фільмів, продюсери тощо) не визнаються авторами відповідних творів.      1. Особи, що організовують створення творів (видавці енциклопедій, виробники фільмів, продюсери тощо) не визнаються авторами відповідних творів.  
2005. 2. Видавцеві енциклопедій, енциклопедичних словників, періодичних збірників і збірників, що продовжуються, наукових праць, газет, журналів та інших періодичних видань належать виключні права на використання таких видань у цілому. Видавець має право при будь-якому використанні такого видання зазначати своє найменування або вимагати такого зазначення.      2. Видавцеві енциклопедій, енциклопедичних словників, періодичних збірників і збірників, що продовжуються, наукових праць, газет, журналів та інших періодичних видань належать виключні права на використання таких видань у цілому. Видавець має право при будь-якому використанні такого видання зазначати своє найменування або вимагати такого зазначення.  
2006. Автори творів, включених до таких видань, зберігають виключні права на використання своїх творів незалежно від видання в цілому, якщо інше не передбачено договором на створення такого твору.      Автори творів, включених до таких видань, зберігають виключні права на використання своїх творів незалежно від видання в цілому, якщо інше не передбачено договором на створення такого твору.  
2007. Стаття 444 Авторське право на аудіовізуальний твір      Стаття 444 Авторське право на аудіовізуальний твір  
2008. 1. Авторами аудіовізуального твору вважаються автори сценаріїв, діалогів, музичних творів, спеціально створених для даного аудіовізуального твору, режисери-постановники, оператори тощо, якщо інше не зазначено в договорі з організацією, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, або в договорі з постановником аудіовізуального твору.   -439- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 В пункті 1 статті 444 фразу "якщо інше не зазначено в договорі з організацією, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, або в договорі з постановником аудіовізуального твору." - виключити  		Враховано   1. Авторами аудіовізуального твору вважаються автори сценаріїв, діалогів, музичних творів, спеціально створених для даного аудіовізуального твору, режисери-постановники, оператори тощо.  
2009. Автор раніше створеного твору, переробленого або включеного частиною аудіовізуального твору, також вважається співавтором аудіовізуального твору.      Автор раніше створеного твору, переробленого або включеного частиною аудіовізуального твору, також вважається співавтором аудіовізуального твору.  
2010. 2. Якщо інше не встановлено у договорі, автори, які зробили внесок або зобов'язалися зробити внесок у створення аудіовізуального твору і передати майнові права організації, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи продюсерові, не мають права заперечувати проти відтворення, розповсюдження, публічного сповіщення і виконання, передання в ефір і по проводах для загального відома або проти будь-якого іншого публічного сповіщення твору, а також субтитрування і дублювання його тексту, крім права на публічне сповіщення музичних творів, включених до аудіовізуального твору.      2. Якщо інше не встановлено у договорі, автори, які зробили внесок або зобов'язалися зробити внесок у створення аудіовізуального твору і передати майнові права організації, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи продюсерові, не мають права заперечувати проти відтворення, розповсюдження, публічного сповіщення і виконання, передання в ефір і по проводах для загального відома або проти будь-якого іншого публічного сповіщення твору, а також субтитрування і дублювання його тексту, крім права на публічне сповіщення музичних творів, включених до аудіовізуального твору.  
2011. Постановник аудіовізуального твору має право при будь-якому використанні твору зазначити ім'я або найменування чи вимагати такого зазначення.   -440- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 В частині другій пункту 2 статті 444 після слова "зазначити" вставити слово "своє".  		Враховано   Постановник аудіовізуального твору має право при будь-якому використанні твору зазначити своє ім'я або найменування чи вимагати такого зазначення.  
2012. 3. Автори, твори яких увійшли як складова частина до аудіовізуального твору (як тих, що існували раніше, так і створених у процесі роботи над аудіовізуальним твором), зберігають авторське право кожен на свій твір і можуть самостійно використовувати його незалежно від аудіовізуального твору в цілому, якщо договором з організацією, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи з постановником аудіовізуального твору не передбачено інше.      3. Автори, твори яких увійшли як складова частина до аудіовізуального твору (як тих, що існували раніше, так і створених у процесі роботи над аудіовізуальним твором), зберігають авторське право кожен на свій твір і можуть самостійно використовувати його незалежно від аудіовізуального твору в цілому, якщо договором з організацією, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи з постановником аудіовізуального твору не передбачено інше.  
2013. 4. При публічному показі фільму автор музичного твору (з текстом чи без тексту) зберігає право на винагороду за публічне виконання його музичного твору.   -441- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Пункт 4 статті 444 викласти в такій редакції: "4. Автор музичного твору з текстом або без тексту, створеного спеціально для аудіовізуального твору, зберігає право на одержання винагороди за використання цього музичного твору при кожному публічному виконанні аудіовізуального твору і його публічному сповіщені, а також здаванні в прокат примірників аудіовізуального твору."  		Враховано   4. Автор музичного твору з текстом або без тексту, створеного спеціально для аудіовізуального твору, зберігає право на одержання винагороди за використання цього музичного твору при кожному публічному виконанні аудіовізуального твору і його публічному сповіщені, а також здаванні в прокат примірників аудіовізуального твору.  
2014. 5. Без згоди автора та інших володільців майнових прав на фільм забороняється знищення остаточного варіанту фільму (негативів, оригінального запису).      5. Без згоди автора та інших володільців майнових прав на фільм забороняється знищення остаточного варіанту фільму (негативів, оригінального запису).  
2015. Стаття 445 Автори інтерв'ю      Стаття 445 Автори інтерв'ю  
2016. Авторське право на запис інтерв'ю належить особі, що дала інтерв'ю, та особі, що взяла інтерв'ю і здійснила його запис, як співавторам, якщо інше не передбачено угодою між ними.      Авторське право на запис інтерв'ю належить особі, що дала інтерв'ю, та особі, що взяла інтерв'ю і здійснила його запис, як співавторам, якщо інше не передбачено угодою між ними.  
2017. Опублікування запису інтерв'ю допускається лише зі згоди особи, що дала інтерв'ю.      Опублікування запису інтерв'ю допускається лише зі згоди особи, що дала інтерв'ю.  
2018. Стаття 446 Авторське право на твір, створений за договором найму      Стаття 446 Авторське право на твір, створений за договором найму  
2019. 1. Авторське право на твір, створений за договором найму, належить його авторові.      1. Авторське право на твір, створений за договором найму, належить його авторові.  
2020. 2. Виключне право на використання твору, створеного за договором найму, належить особі, з якою автор перебуває у трудових відносинах (роботодавцеві), якщо в договорі найму не передбачено інше.      2. Виключне право на використання твору, створеного за договором найму, належить особі, з якою автор перебуває у трудових відносинах (роботодавцеві), якщо в договорі найму не передбачено інше.  
2021. Розмір авторської винагороди за кожний вид використання твору, створеного за договором найму, та порядок її виплати встановлюються в договорі найму.      Розмір авторської винагороди за кожний вид використання твору, створеного за договором найму, та порядок її виплати встановлюються в договорі найму.  
2022. 3. Роботодавець має право при будь-якому використанні твору, створеного за договором найму, зазначати своє найменування або вимагати такого зазначення.      3. Роботодавець має право при будь-якому використанні твору, створеного за договором найму, зазначати своє найменування або вимагати такого зазначення.  
2023. Стаття 447 Особисті немайнові права автора      Стаття 447 Особисті немайнові права автора  
2024. Авторові належать такі особисті немайнові права:      Авторові належать такі особисті немайнові права:  
2025. 1) право авторства;      1) право авторства;  
2026. 2) право на авторське ім'я;      2) право на авторське ім'я;  
2027. 3) право протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню або іншій зміні твору чи будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі та репутації автора (право на недоторканність твору);      3) право протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню або іншій зміні твору чи будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі та репутації автора (право на недоторканність твору);  
2028. 4) право на обнародування витвору.      4) право на обнародування витвору.  
2029. Стаття 448 Майнові права автора      Стаття 448 Майнові права автора  
2030. 1. Авторові або іншій особі, яка має авторське право, належать виключні права на використання витвору в будь-якій формі і будь-яким чином.      1. Авторові або іншій особі, яка має авторське право, належать виключні права на використання витвору в будь-якій формі і будь-яким чином.  
2031. 2. Авторові або іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право дозволяти або забороняти:      2. Авторові або іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право дозволяти або забороняти:  
2032. 1) відтворення творів;      1) відтворення творів;  
2033. 2) публічне виконання і публічне сповіщення творів;      2) публічне виконання і публічне сповіщення творів;  
2034. 3) публічний показ;      3) публічний показ;  
2035. 4) будь-яке повторне публічне сповіщення в ефірі чи по проводах уже переданих в ефір творів, якщо воно здійснюється іншою організацією;      4) будь-яке повторне публічне сповіщення в ефірі чи по проводах уже переданих в ефір творів, якщо воно здійснюється іншою організацією;  
2036. 5) переклади творів;      5) переклади творів;  
2037. 6) переробки, адаптації, аранжування та інші аналогічні зміни творів;      6) переробки, адаптації, аранжування та інші аналогічні зміни творів;  
2038. 7) розповсюдження творів шляхом продажу, відчуження в інший спосіб або шляхом здання в найм чи у прокат та іншого передання до першого продажу примірників твору;      7) розповсюдження творів шляхом продажу, відчуження в інший спосіб або шляхом здання в найм чи у прокат та іншого передання до першого продажу примірників твору;  
2039. 8) здання в найм оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих на фонограмі;      8) здання в найм оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих на фонограмі;  
2040. 9) імпорт примірників творів з метою розповсюдження, включаючи примірники, виготовлені з дозволу автора або іншої особи, яка має авторське право.      9) імпорт примірників творів з метою розповсюдження, включаючи примірники, виготовлені з дозволу автора або іншої особи, яка має авторське право.  
2041. Цей перелік не є вичерпним.      Цей перелік не є вичерпним.  
2042. 3. Виключні права авторів на використання витворів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва включають і право участі в практичній реалізації проектів цих витворів.      3. Виключні права авторів на використання витворів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва включають і право участі в практичній реалізації проектів цих витворів.  
2043. 4. Якщо примірники правомірно опублікованого твору введені в цивільний оборот шляхом їх продажу, то допускається їх подальше розповсюдження без згоди особи, якій належить авторське право, і без виплати авторської винагороди. Однак при цьому за особою, яка має авторське право, зберігається право, передбачене в підпункті 8 п. 2 цієї статті.      4. Якщо примірники правомірно опублікованого твору введені в цивільний оборот шляхом їх продажу, то допускається їх подальше розповсюдження без згоди особи, якій належить авторське право, і без виплати авторської винагороди. Однак при цьому за особою, яка має авторське право, зберігається право, передбачене в підпункті 8 п. 2 цієї статті.  
2044. 5. Крім випадків, передбачених статтями 452-460 цього Кодексу, особа, яка має авторське право, має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання її твору. Винагорода може здійснюватися у формі платежу (одноразова винагорода), відрахувань (відсотків) за кожний проданий примірник чи кожне використання твору або у формі змішаних платежів.      5. Крім випадків, передбачених статтями 452-460 цього Кодексу, особа, яка має авторське право, має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання її твору. Винагорода може здійснюватися у формі платежу (одноразова винагорода), відрахувань (відсотків) за кожний проданий примірник чи кожне використання твору або у формі змішаних платежів.  
2045. Розмір і порядок обчислення авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі, а також у договорах, що укладаються організаціями, які управляють майновими правами авторів на колективній основі, з користувачами.      Розмір і порядок обчислення авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі, а також у договорах, що укладаються організаціями, які управляють майновими правами авторів на колективній основі, з користувачами.  
2046. Кабінетом Міністрів України можуть встановлюватися мінімальні ставки авторської винагороди, які індексуються одночасно з індексацією мінімальних розмірів заробітної плати.   -442- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Частину третю пункту 5 статті 448 виключити.  		Враховано    
2047. 6. Обмеження майнових прав, встановлені статтями 452-460 цього Кодексу, здійснюються за умови, що вони не завдаватимуть шкоди нормальному використанню твору і безпідставно не обмежуватимуть законних інтересів автора.      6. Обмеження майнових прав, встановлені статтями 452-460 цього Кодексу, здійснюються за умови, що вони не завдаватимуть шкоди нормальному використанню твору і безпідставно не обмежуватимуть законних інтересів автора.  
2048. Стаття 449 Право доступу до твору образотворчого мистецтва      Стаття 449 Право доступу до твору образотворчого мистецтва  
2049. Якщо при переданні носія твору образотворчого мистецтва у власність іншій особі автор не поступається своїми майновими правами, він має право вимагати доступу до цього твору з метою його використання для відтворення (виготовлення примірників, слайдів, карток, переробок тощо) за умови, що це не зачіпає необґрунтованим способом законних прав та інтересів власника твору образотворчого мистецтва. Власник не може відмовити авторові в доступі до твору без достатніх підстав.      Якщо при переданні носія твору образотворчого мистецтва у власність іншій особі автор не поступається своїми майновими правами, він має право вимагати доступу до цього твору з метою його використання для відтворення (виготовлення примірників, слайдів, карток, переробок тощо) за умови, що це не зачіпає необґрунтованим способом законних прав та інтересів власника твору образотворчого мистецтва. Власник не може відмовити авторові в доступі до твору без достатніх підстав.  
2050. Стаття 450 Право слідування      Стаття 450 Право слідування  
2051. Автор протягом життя, а після його смерті - спадкоємці у встановлений статтею 461 цього Кодексу строк щодо проданих автором оригіналів творів образотворчого мистецтва користуються невідчужуваним правом на одержання п'яти відсотків від ціни кожного наступного продажу носія твору через аукціон, галерею, салон, магазин тощо, що йде за першим його відступленням, здійсненим автором (право слідування).      Автор протягом життя, а після його смерті - спадкоємці у встановлений статтею 461 цього Кодексу строк щодо проданих автором оригіналів творів образотворчого мистецтва користуються невідчужуваним правом на одержання п'яти відсотків від ціни кожного наступного продажу носія твору через аукціон, галерею, салон, магазин тощо, що йде за першим його відступленням, здійсненим автором (право слідування).  
2052. Збір і виплата винагороди, одержаної в результаті використання права слідування, здійснюються через організації, які управляють майновими правами авторів на колективній основі.      Збір і виплата винагороди, одержаної в результаті використання права слідування, здійснюються через організації, які управляють майновими правами авторів на колективній основі.  
2053. Стаття 451 Депонування творів      Стаття 451 Депонування творів  
2054. 1. Депонування рукописів творів, інших творів на матеріальному носії, у тому числі на машинному, визнається використанням твору, якщо таке депонування здійснене у сховищі (депозитарії), відкритому для доступу кожного, і надає можливість одержання за договором з депозитарієм примірника твору будь-якою особою, що звернеться до цього депозитарію.   -443- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 В пункті 1 статті 451 слово "використанням" замінити словом "опублікування".  		Враховано   1. Депонування рукописів творів, інших творів на матеріальному носії, у тому числі на машинному, визнається опублікуванням твору, якщо таке депонування здійснене у сховищі (депозитарії), відкритому для доступу кожного, і надає можливість одержання за договором з депозитарієм примірника твору будь-якою особою, що звернеться до цього депозитарію.  
2055. 2. Депонування твору здійснюється на основі договору володільця права на використання твору (правоволодільця) з депозитарієм, який встановлює умови використання твору. Такий договір і договір депозитарію з користувачем є публічним (стаття 665 цього Кодексу).      2. Депонування твору здійснюється на основі договору володільця права на використання твору (правоволодільця) з депозитарієм, який встановлює умови використання твору. Такий договір і договір депозитарію з користувачем є публічним (стаття 665 цього Кодексу).  
2056. Стаття 452 Обмеження авторських прав      Стаття 452 Обмеження авторських прав  
2057. 1. Обмеження права на використання твору (вільне використання) допускається тільки у випадках, встановлених цим Кодексом.      1. Обмеження права на використання твору (вільне використання) допускається тільки у випадках, встановлених цим Кодексом.  
2058. 2. Вільне використання твору допускається за умови, що таке використання не завдасть невиправданої шкоди нормальному використанню твору і не обмежить необґрунтованим чином законних інтересів автора.      2. Вільне використання твору допускається за умови, що таке використання не завдасть невиправданої шкоди нормальному використанню твору і не обмежить необґрунтованим чином законних інтересів автора.  
2059. Стаття 453 Вільне використання творів в особистих цілях      Стаття 453 Вільне використання творів в особистих цілях  
2060. 1. Допускається відтворення обнародуваного витвору в особистих цілях.      1. Допускається відтворення обнародуваного витвору в особистих цілях.  
2061. 2. Положення п. 1 цієї статті не застосовується при:      2. Положення п. 1 цієї статті не застосовується при:  
2062. 1) відтворенні витворів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва шляхом їх практичної реалізації;      1) відтворенні витворів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва шляхом їх практичної реалізації;  
2063. 2) відтворенні книг (у повному обсязі) і нотних текстів.      2) відтворенні книг (у повному обсязі) і нотних текстів.  
2064. Стаття 454 Вільне використання творів із зазначенням імені автора      Стаття 454 Вільне використання творів із зазначенням імені автора  
2065. Без згоди суб'єкта авторського права, але з обов'язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення допускається:      Без згоди суб'єкта авторського права, але з обов'язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення допускається:  
2066. 1) використання цитат (коротких уривків) з опублікованих творів у обсязі, виправданому поставленою метою, включаючи цитування статей із газет і журналів у формі оглядів преси, якщо воно зумовлене критичним, полемічним, науковим або інформаційним характером твору, в яке цитати включаються, вільне використання цитат у формі коротких уривків із виступів і творів, включених у фонограми або радіо- і телевізійні передачі;      1) використання цитат (коротких уривків) з опублікованих творів у обсязі, виправданому поставленою метою, включаючи цитування статей із газет і журналів у формі оглядів преси, якщо воно зумовлене критичним, полемічним, науковим або інформаційним характером твору, в яке цитати включаються, вільне використання цитат у формі коротких уривків із виступів і творів, включених у фонограми або радіо- і телевізійні передачі;  
2067. 2) використання літературних і художніх творів у виданнях, у передачах мовлення, у записах звуку чи зображення в обсязі, виправданому поставленою метою, як ілюстрації навчального характеру;      2) використання літературних і художніх творів у виданнях, у передачах мовлення, у записах звуку чи зображення в обсязі, виправданому поставленою метою, як ілюстрації навчального характеру;  
2068. 3) відтворення в пресі, передача в ефір або інше публічне сповіщення опублікованих у газетах або журналах статей з поточних економічних, політичних, релігійних питань або переданих в ефір творів такого самого характеру у випадках, коли право на таке відтворення, передачу в ефір і по проводах чи інше публічне сповіщення спеціально не заборонене автором;      3) відтворення в пресі, передача в ефір або інше публічне сповіщення опублікованих у газетах або журналах статей з поточних економічних, політичних, релігійних питань або переданих в ефір творів такого самого характеру у випадках, коли право на таке відтворення, передачу в ефір і по проводах чи інше публічне сповіщення спеціально не заборонене автором;  
2069. 4) відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, передача в ефір або інше публічне сповіщення творів, побачених або почутих під час перебігу таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою;      4) відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, передача в ефір або інше публічне сповіщення творів, побачених або почутих під час перебігу таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою;  
2070. 5) відтворення випущених у світ творів без одержання прибутку рельєфно-крапковим шрифтом та іншими способами для сліпих, крім творів, спеціально виданих для таких способів використання;      5) відтворення випущених у світ творів без одержання прибутку рельєфно-крапковим шрифтом та іншими способами для сліпих, крім творів, спеціально виданих для таких способів використання;  
2071. 6) відтворення з інформаційною метою в газетах та інших періодичних виданнях, передача в ефір або інше публічне сповіщення публічно виголошених промов, звернень, доповідей та інших аналогічних творів у обсязі, виправданому поставленою метою;      6) відтворення з інформаційною метою в газетах та інших періодичних виданнях, передача в ефір або інше публічне сповіщення публічно виголошених промов, звернень, доповідей та інших аналогічних творів у обсязі, виправданому поставленою метою;  
2072. 7) відтворення шляхом репродукування в одному примірнику без одержання прибутку:      7) відтворення шляхом репродукування в одному примірнику без одержання прибутку:  
2073. - випущених у світ творів бібліотеками та архівами для заміни втрачених примірників;      - випущених у світ творів бібліотеками та архівами для заміни втрачених примірників;  
2074. - малих за обсягом творів із періодичних видань, а також коротких частин з інших випущених у світ творів, якщо таке використання здійснюється бібліотекою або архівом на запити громадян з метою освіти або навчання, а також якщо таке використання здійснюється навчальним закладом для аудиторних занять;      - малих за обсягом творів із періодичних видань, а також коротких частин з інших випущених у світ творів, якщо таке використання здійснюється бібліотекою або архівом на запити громадян з метою освіти або навчання, а також якщо таке використання здійснюється навчальним закладом для аудиторних занять;  
2075. 8) відтворення твору для судового чи адміністративного провадження;      8) відтворення твору для судового чи адміністративного провадження;  
2076. 9) відтворення твору в особистих цілях за умов, передбачених статтями 452-460 цього Кодексу.      9) відтворення твору в особистих цілях за умов, передбачених статтями 452-460 цього Кодексу.  
2077. Цей перелік є вичерпним, крім випадків, зазначених у статтях 452-460 цього Кодексу.      Цей перелік є вичерпним, крім випадків, зазначених у статтях 452-460 цього Кодексу.  
2078. Вільне використання твору здійснюється без виплати винагороди, крім випадків, передбачених статтею 460 цього Кодексу.      Вільне використання твору здійснюється без виплати винагороди, крім випадків, передбачених статтею 460 цього Кодексу.  
2079. Стаття 455 Вільне використання творів без зазначення імені автора      Стаття 455 Вільне використання творів без зазначення імені автора  
2080. Без зазначення імені автора вільне використання твору допускається в таких випадках:      Без зазначення імені автора вільне використання твору допускається в таких випадках:  
2081. 1) відтворення, передача в ефір, технічний запис фотографії та її відтворення, твори архітектури або образотворчого мистецтва, що постійно знаходяться у відкритому для вільного відвідування місці, крім випадків, якщо такий твір є основним об'єктом, що використовується;      1) відтворення, передача в ефір, технічний запис фотографії та її відтворення, твори архітектури або образотворчого мистецтва, що постійно знаходяться у відкритому для вільного відвідування місці, крім випадків, якщо такий твір є основним об'єктом, що використовується;  
2082. 2) публічне виконання музичних творів під час офіційних і релігійних церемоній, а також похорону в обсязі, виправданому характером таких церемоній;      2) публічне виконання музичних творів під час офіційних і релігійних церемоній, а також похорону в обсязі, виправданому характером таких церемоній;  
2083. 3) технічний запис твору і його відтворення, що здійснюється організацією ефірного мовлення стосовно творів, на передачу в ефір яких ця організація одержала право. Зазначений запис може використовуватися тільки для власних передач організації ефірного мовлення і має бути знищена після спливу шести місяців після її виготовлення, якщо інший строк не передбачений договором з автором.      3) технічний запис твору і його відтворення, що здійснюється організацією ефірного мовлення стосовно творів, на передачу в ефір яких ця організація одержала право. Зазначений запис може використовуватися тільки для власних передач організації ефірного мовлення і має бути знищена після спливу шести місяців після її виготовлення, якщо інший строк не передбачений договором з автором.  
2084. Стаття 456 Вільне використання примірників творів для навчання      Стаття 456 Вільне використання примірників творів для навчання  
2085. Допускається без згоди автора та іншої особи, що має авторське право:      Допускається без згоди автора та іншої особи, що має авторське право:  
2086. 1) відтворення уривків з опублікованих письмових творів, аудіовізуальних творів і фонограм як ілюстрації для навчання за умови, що обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті;      1) відтворення уривків з опублікованих письмових творів, аудіовізуальних творів і фонограм як ілюстрації для навчання за умови, що обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті;  
2087. 2) репрографічне відтворення для аудиторних занять опублікованих статей та інших невеликих за обсягом творів, а також уривків із письмових творів з ілюстраціями або без них, навчальними закладами, діяльність яких не спрямована прямо чи опосередковано на одержання прибутку за умови, що:      2) репрографічне відтворення для аудиторних занять опублікованих статей та інших невеликих за обсягом творів, а також уривків із письмових творів з ілюстраціями або без них, навчальними закладами, діяльність яких не спрямована прямо чи опосередковано на одержання прибутку за умови, що:  
2088. - обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті;      - обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті;  
2089. - відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру;      - відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру;  
2090. - немає колективної ліцензії (ліцензії, наданої організацією, що управляє майновими правами авторів на колективній основі), яка визначала б умови такого відтворення.      - немає колективної ліцензії (ліцензії, наданої організацією, що управляє майновими правами авторів на колективній основі), яка визначала б умови такого відтворення.  
2091. Стаття 457 Використання творів, які постійно знаходяться у місцях, відкритих для вільного відвідування      Стаття 457 Використання творів, які постійно знаходяться у місцях, відкритих для вільного відвідування  
2092. Допускається без згоди автора або іншої особи, що має авторське право, і без виплати авторської винагороди відтворювання або публічне сповіщення творів архітектури, образотворчого мистецтва, фотографічних творів, які постійно знаходяться у місці, відкритому для вільного відвідування, крім випадків, якщо зображення твору є основним об'єктом такого відтворення чи публічного сповіщення і якщо зображення твору використовуються з комерційною метою.      Допускається без згоди автора або іншої особи, що має авторське право, і без виплати авторської винагороди відтворювання або публічне сповіщення творів архітектури, образотворчого мистецтва, фотографічних творів, які постійно знаходяться у місці, відкритому для вільного відвідування, крім випадків, якщо зображення твору є основним об'єктом такого відтворення чи публічного сповіщення і якщо зображення твору використовуються з комерційною метою.  
2093. Стаття 458 Записи короткострокового користування творів, здійснювані організаціями ефірного мовлення      Стаття 458 Записи короткострокового користування творів, здійснювані організаціями ефірного мовлення  
2094. Організація ефірного мовлення має право без згоди автора або іншої особи, що має авторське право, і без виплати додаткової винагороди здійснювати запис короткострокового користування того твору, щодо якого ця організація одержала право на сповіщення в ефір, за таких умов:      Організація ефірного мовлення має право без згоди автора або іншої особи, що має авторське право, і без виплати додаткової винагороди здійснювати запис короткострокового користування того твору, щодо якого ця організація одержала право на сповіщення в ефір, за таких умов:  
2095. 1) виготовлення запису організацією ефірного мовлення за допомогою її власного обладнання і для її власної передачі;      1) виготовлення запису організацією ефірного мовлення за допомогою її власного обладнання і для її власної передачі;  
2096. 2) знищення такого запису протягом шести місяців після його виготовлення, якщо триваліший строк не був погоджений з автором записаного твору. Такий запис може бути збережений без згоди автора в офіційних архівах, якщо запис має виключно документальний характер.      2) знищення такого запису протягом шести місяців після його виготовлення, якщо триваліший строк не був погоджений з автором записаного твору. Такий запис може бути збережений без згоди автора в офіційних архівах, якщо запис має виключно документальний характер.  
2097. Стаття 459 Вільне відтворення комп'ютерних програм. Декомпіляція комп'ютерних програм      Стаття 459 Вільне відтворення комп'ютерних програм. Декомпіляція комп'ютерних програм  
2098. 1. Особа, що правомірно володіє примірником комп'ютерної програми, має право без згоди автора або особи, що має авторське право на цю програму, і без виплати авторської винагороди:      1. Особа, що правомірно володіє примірником комп'ютерної програми, має право без згоди автора або особи, що має авторське право на цю програму, і без виплати авторської винагороди:  
2099. 1) внести до комп'ютерної програми зміни виключно з метою її функціонування на технічних засобах користувача і вчинення дій, пов'язаних із функціонуванням комп'ютерної програми відповідно до її призначення, зокрема запис і збереження в пам'яті комп'ютера (одного комп'ютера або одного користувача мережі), а також виправлення очевидних помилок, якщо інше не передбачено угодою з особою, що має авторське право;      1) внести до комп'ютерної програми зміни виключно з метою її функціонування на технічних засобах користувача і вчинення дій, пов'язаних із функціонуванням комп'ютерної програми відповідно до її призначення, зокрема запис і збереження в пам'яті комп'ютера (одного комп'ютера або одного користувача мережі), а також виправлення очевидних помилок, якщо інше не передбачено угодою з особою, що має авторське право;  
2100. 2) виготовити копію комп'ютерної програми за умови, що ця копія призначена тільки для архівних цілей і для заміни правомірно придбаного примірника у випадках, якщо оригінал комп'ютерної програми втрачений, знищений або став непридатним для користування. При цьому копія комп'ютерної програми не може бути використана для інших цілей, ніж зазначено в підпункті 1 цього пункту, і має бути знищена у разі, якщо володіння примірником цієї комп'ютерної програми перестає бути правомірним;      2) виготовити копію комп'ютерної програми за умови, що ця копія призначена тільки для архівних цілей і для заміни правомірно придбаного примірника у випадках, якщо оригінал комп'ютерної програми втрачений, знищений або став непридатним для користування. При цьому копія комп'ютерної програми не може бути використана для інших цілей, ніж зазначено в підпункті 1 цього пункту, і має бути знищена у разі, якщо володіння примірником цієї комп'ютерної програми перестає бути правомірним;  
2101. 3) декомпілювати комп'ютерну програму (відтворити і перетворити об'єктний код у вихідний текст) або доручити іншій особі здійснити ці дії, якщо вони є необхідними для досягнення здатності до взаємодії незалежно розробленої цією особою комп'ютерної програми з іншими програмами, які можуть взаємодіяти з декомпільованою програмою при додержанні таких умов:      3) декомпілювати комп'ютерну програму (відтворити і перетворити об'єктний код у вихідний текст) або доручити іншій особі здійснити ці дії, якщо вони є необхідними для досягнення здатності до взаємодії незалежно розробленої цією особою комп'ютерної програми з іншими програмами, які можуть взаємодіяти з декомпільованою програмою при додержанні таких умов:  
2102. - інформація, необхідна для досягнення здатності до взаємодії, раніше не була доступною цій особі з інших джерел;      - інформація, необхідна для досягнення здатності до взаємодії, раніше не була доступною цій особі з інших джерел;  
2103. - зазначені дії здійснюються стосовно тих частин декомпільованої комп'ютерної програми, які необхідні для досягнення здатності до взаємодії;      - зазначені дії здійснюються стосовно тих частин декомпільованої комп'ютерної програми, які необхідні для досягнення здатності до взаємодії;  
2104. - інформація, одержана в результаті декомпіляції, може використовуватися лише для досягнення здатності до взаємодії незалежно розробленої комп'ютерної програми з іншими програмами, не може передаватися іншим особам, крім випадків, якщо це необхідно для досягнення здатності до взаємодії незалежно розробленої комп'ютерної програми з іншими програмами, а також не може використовуватися для розроблення комп'ютерної програми, за своїм виглядом істотно подібної до декомпільованої комп'ютерної програми, або для вчинення будь-якої іншої дії, що порушує авторське право.      - інформація, одержана в результаті декомпіляції, може використовуватися лише для досягнення здатності до взаємодії незалежно розробленої комп'ютерної програми з іншими програмами, не може передаватися іншим особам, крім випадків, якщо це необхідно для досягнення здатності до взаємодії незалежно розробленої комп'ютерної програми з іншими програмами, а також не може використовуватися для розроблення комп'ютерної програми, за своїм виглядом істотно подібної до декомпільованої комп'ютерної програми, або для вчинення будь-якої іншої дії, що порушує авторське право.  
2105. 2. Застосування положень цієї статті не повинне завдавати невиправданої шкоди нормальному використанню комп'ютерної програми і не повинне обмежувати необґрунтованим способом законні інтереси автора та (або) іншої особи, що має авторське право на комп'ютерну програму.      2. Застосування положень цієї статті не повинне завдавати невиправданої шкоди нормальному використанню комп'ютерної програми і не повинне обмежувати необґрунтованим способом законні інтереси автора та (або) іншої особи, що має авторське право на комп'ютерну програму.  
2106. Стаття 460 Відтворення творів і фонограм в особистих цілях      Стаття 460 Відтворення творів і фонограм в особистих цілях  
2107. 1. Відповідно до п. 9 статті 454 допускається відтворення виключно в особистих цілях творів, зафіксованих у звуко- і відеозаписах, без згоди автора або іншої особи, що має авторське право, але з виплатою їм винагороди.      1. Відповідно до п. 9 статті 454 допускається відтворення виключно в особистих цілях творів, зафіксованих у звуко- і відеозаписах, без згоди автора або іншої особи, що має авторське право, але з виплатою їм винагороди.  
2108. 2. Винагорода за відтворення зазначених у п. 1 цієї статті творів виплачується у формі відрахувань (відсотків) виробниками або імпортерами обладнання (аудіоапаратури, відеомагнітофонів тощо) та матеріальних носіїв (звуко- та (або) відеоплівки, касет, лазерних дисків, компакт-дисків тощо), які використовуються для такого відтворення.      2. Винагорода за відтворення зазначених у п. 1 цієї статті творів виплачується у формі відрахувань (відсотків) виробниками або імпортерами обладнання (аудіоапаратури, відеомагнітофонів тощо) та матеріальних носіїв (звуко- та (або) відеоплівки, касет, лазерних дисків, компакт-дисків тощо), які використовуються для такого відтворення.  
2109. Збір і розподіл цієї винагороди здійснюється однією з організацій, що управляє майновими правами авторів, виконавців і виробників фонограм на колективній основі, відповідно до угоди між цими організаціями. Якщо цією угодою не передбачено інше, зазначена винагорода розподіляється в такій пропорції: 40 відсотків - авторам, 30 відсотків - виконавцям, 30 відсотків - виробникам фонограм. Винагорода підлягає виплаті авторам або іншим особам, що мають авторське право, виконавцям і виробникам фонограм щодо тих творів і фонограм, які зазначені в п. 1 цієї статті і відтворення яких в особистих цілях можна припустити за звичайних умов.   -444- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Частину другу пункту 2 статті 460 викласти в такій редакції: "Збір і розподіл цієї винагороди здійснюється однією з організацій, що управляє майновими правами авторів, виконавців і виробників фонограм на колективній основі, відповідно до угоди між цими організаціями. Якщо цією угодою не передбачено інше, зазначена винагорода розподіляється в такій пропорції: 50 відсотків - авторам, 25 відсотків - виконавцям, 25 відсотків - виробникам фонограм. Винагорода підлягає виплаті авторам або іншим особам, що мають авторське право, виконавцям і виробникам фонограм щодо тих творів і фонограм, які зазначені в п. 1 цієї статті і відтворення яких в особистих цілях можна припустити за звичайних умов."  		Враховано   Збір і розподіл цієї винагороди здійснюється однією з організацій, що управляє майновими правами авторів, виконавців і виробників фонограм на колективній основі, відповідно до угоди між цими організаціями. Якщо цією угодою не передбачено інше, зазначена винагорода розподіляється в такій пропорції: 50 відсотків - авторам, 25 відсотків - виконавцям, 25 відсотків - виробникам фонограм. Винагорода підлягає виплаті авторам або іншим особам, що мають авторське право, виконавцям і виробникам фонограм щодо тих творів і фонограм, які зазначені в п. 1 цієї статті і відтворення яких в особистих цілях можна припустити за звичайних умов.  
2110. Розмір винагороди та умови її виплати визначаються угодою між зазначеними виробниками та імпортерами, з одного боку, та організаціями, що управляють майновими правами авторів, виконавців і виробників фонограм на колективній основі, - з іншого, а в разі якщо сторони не дійдуть згоди, - спеціально уповноваженим органом України.   -445- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Частину третю пункту 2 статті 460 викласти в такій редакції: "Розмір винагороди та умови її виплати визначаються на підставі договорів між зазначеними виробниками, імпортерами та спеціально уповноваженим органом України. Винагорода розподіляється таким чином: авторам - 50 відсотків, виконавцям - 25 відсотків, виробникам фонограм - 25 відсотків."  		Враховано   Розмір винагороди та умови її виплати визначаються на підставі договорів між зазначеними виробниками, імпортерами та та спеціально уповноваженим органом України. Винагорода розподіляється таким чином: авторам - 50 відсотків, виконавцям - 25 відсотків, виробникам фонограм - 25 відсотків.  
2111. 3. Винагорода, зазначена в п. 2 цієї статті, не виплачується стосовно обладнання і матеріальних носіїв, які є предметом експорту, професійного обладнання, не призначеного для використання в домашніх умовах, а також обладнання і матеріальних носіїв, що імпортуються фізичними особами виключно в особистих цілях.   -446- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 В пункті 3 статті 460 слово "стосовно" замінити словом "щодо".  		Враховано   3. Винагорода, зазначена в п. 2 цієї статті, не виплачується щодо обладнання і матеріальних носіїв, які є предметом експорту, професійного обладнання, не призначеного для використання в домашніх умовах, а також обладнання і матеріальних носіїв, що імпортуються фізичними особами виключно в особистих цілях.  
2112. 4. Допускається без згоди автора або іншої особи, що має авторське право, і без виплати авторської винагороди відтворення виключно в особистих цілях фізичною особою в одному примірнику правомірно опублікованого твору, крім випадків, передбачених п. 1 цієї статті.      4. Допускається без згоди автора або іншої особи, що має авторське право, і без виплати авторської винагороди відтворення виключно в особистих цілях фізичною особою в одному примірнику правомірно опублікованого твору, крім випадків, передбачених п. 1 цієї статті.  
2113. 5. Положення п. 4 цієї статті не поширюється на:      5. Положення п. 4 цієї статті не поширюється на:  
2114. 1) відтворення витворів архітектури у формі будівель і аналогічних споруд;      1) відтворення витворів архітектури у формі будівель і аналогічних споруд;  
2115. 2) відтворення баз даних;      2) відтворення баз даних;  
2116. 3) відтворення комп'ютерних програм, крім випадків, передбачених статтею 459 цього Кодексу;      3) відтворення комп'ютерних програм, крім випадків, передбачених статтею 459 цього Кодексу;  
2117. 4) репрографічне відтворення книг (повністю), нотних текстів та оригінальних творів образотворчого мистецтва.      4) репрографічне відтворення книг (повністю), нотних текстів та оригінальних творів образотворчого мистецтва.  
2118. Стаття 461 Строки чинності авторських майнових прав      Стаття 461 Строки чинності авторських майнових прав  
2119. 1. Авторські майнові права є чинними протягом усього життя автора і 50 років після його смерті, крім випадків, передбачених цією статтею.      1. Авторські майнові права є чинними протягом усього життя автора і 50 років після його смерті, крім випадків, передбачених цією статтею.  
2120. 2. Для творів, обнародуваних анонімно або під псевдонімом, строк чинності авторських прав закінчується через 50 років після того, як твір був обнародуваний. Якщо обраний автором псевдонім не викликає сумніву щодо особи автора або якщо автор твору, обнародуваного анонімно чи під псевдонімом, розкриє свою особу протягом 50 років, застосовується строк чинності, передбачений п. 1 цієї статті.      2. Для творів, обнародуваних анонімно або під псевдонімом, строк чинності авторських прав закінчується через 50 років після того, як твір був обнародуваний. Якщо обраний автором псевдонім не викликає сумніву щодо особи автора або якщо автор твору, обнародуваного анонімно чи під псевдонімом, розкриє свою особу протягом 50 років, застосовується строк чинності, передбачений п. 1 цієї статті.  
2121. 3. Строк чинності авторських майнових прав на твори, створені у співавторстві, діє протягом усього життя і 50 років після смерті останнього співавтора. Строк чинності авторських майнових прав на твори посмертно реабілітованих авторів діє протягом 50 років після їх реабілітації.      3. Строк чинності авторських майнових прав на твори, створені у співавторстві, діє протягом усього життя і 50 років після смерті останнього співавтора. Строк чинності авторських майнових прав на твори посмертно реабілітованих авторів діє протягом 50 років після їх реабілітації.  
2122. 4. Авторські майнові права на твори, вперше опубліковані протягом 30 років після смерті автора, є чинними протягом 50 років від дати його правомірного опублікування.      4. Авторські майнові права на твори, вперше опубліковані протягом 30 років після смерті автора, є чинними протягом 50 років від дати його правомірного опублікування.  
2123. 5. Чинність норм, які встановлені пп. 1-4 цієї статті, починається з 1 січня року, що настає за роком, в якому мали місце юридичні факти, передбачені у зазначених пунктах.      5. Чинність норм, які встановлені пп. 1-4 цієї статті, починається з 1 січня року, що настає за роком, в якому мали місце юридичні факти, передбачені у зазначених пунктах.  
2124. Стаття 462 Наслідки припинення чинності авторських майнових прав      Стаття 462 Наслідки припинення чинності авторських майнових прав  
2125. Твори, на які припинилася чинність авторських майнових прав, а також твори, які ніколи не охоронялися на території України, можуть вільно використовуватися будь-якою особою без виплати авторської винагороди. При цьому повинні охоронятися право авторства, право на ім'я, право на недоторканність твору.      Твори, на які припинилася чинність авторських майнових прав, а також твори, які ніколи не охоронялися на території України, можуть вільно використовуватися будь-якою особою без виплати авторської винагороди. При цьому повинні охоронятися право авторства, право на ім'я, право на недоторканність твору.  
2126. Стаття 463 Перехід авторських майнових прав у спадщину      Стаття 463 Перехід авторських майнових прав у спадщину  
2127. У разі смерті автора його авторські майнові права переходять у спадщину відповідно до Книги сьомої цього Кодексу в межах строків, передбачених статтею 461 цього Кодексу.      У разі смерті автора його авторські майнові права переходять у спадщину відповідно до Книги сьомої цього Кодексу в межах строків, передбачених статтею 461 цього Кодексу.  
2128. Стаття 464 Право спадкоємців на захист особистих немайнових прав авторів      Стаття 464 Право спадкоємців на захист особистих немайнових прав авторів  
2129. Особисті немайнові права не переходять у спадщину.      Особисті немайнові права не переходять у спадщину.  
2130. Спадкоємці мають право захищати авторство на твір і протидіяти перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, а також будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі та репутації автора (право на недоторканність твору).      Спадкоємці мають право захищати авторство на твір і протидіяти перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, а також будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі та репутації автора (право на недоторканність твору).  
2131. Стаття 465 Відчуження авторських майнових прав      Стаття 465 Відчуження авторських майнових прав  
2132. Майнові права можуть відчужуватися автором та іншими суб'єктами авторського права. Автор та інші суб'єкти авторського права (ліцензіар) можуть видавати ліцензію іншій особі (ліцензіату) на використання творів відповідно до такої ліцензії. Відчуження авторських майнових прав і видача ліцензії оформляється авторським договором.      Майнові права можуть відчужуватися автором та іншими суб'єктами авторського права. Автор та інші суб'єкти авторського права (ліцензіар) можуть видавати ліцензію іншій особі (ліцензіату) на використання творів відповідно до такої ліцензії. Відчуження авторських майнових прав і видача ліцензії оформляється авторським договором.  
2133. Особисті немайнові права автора не можуть передаватися іншим особам.      Особисті немайнові права автора не можуть передаватися іншим особам.  
2134. Глава 36 Суміжні права      Глава 36 Суміжні права  
2135. Стаття 466 Поняття суміжних прав      Стаття 466 Поняття суміжних прав  
2136. Суміжними визнаються права виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення на результати їхньої творчої діяльності.      Суміжними визнаються права виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення на результати їхньої творчої діяльності.  
2137. Стаття 467 Суб'єкти суміжних прав      Стаття 467 Суб'єкти суміжних прав  
2138. 1. Право на виконання для фіксації за допомогою технічних засобів, розповсюдження і відтворення належить виконавцям-артистам (акторам театру, кіно тощо, співакам, музикантам, диригентам, танцюристам та іншим особам, які виконують роль, співають, декламують, грають на музичному інструменті або яким-небудь іншим чином виконують твори літератури або мистецтва, включаючи твори фольклору, а також іншим особам, які займаються також творчою діяльністю, в тому числі виконують циркові, естрадні, лялькові номери), режисерам-постановникам, диригентам та їхнім спадкоємцям. Право на використання зафіксованого виконання може переходити іншим правонаступникам на підставі закону або договору.   -447- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 В пункті 1 статті 467 вилучити слово "циркові".  		Враховано   1. Право на виконання для фіксації за допомогою технічних засобів, розповсюдження і відтворення належить виконавцям-артистам (акторам театру, кіно тощо, співакам, музикантам, диригентам, танцюристам та іншим особам, які виконують роль, співають, декламують, грають на музичному інструменті або яким-небудь іншим чином виконують твори літератури або мистецтва, включаючи твори фольклору, а також іншим особам, які займаються також творчою діяльністю, в тому числі виконують естрадні, лялькові номери), режисерам-постановникам, диригентам та їхнім спадкоємцям. Право на використання зафіксованого виконання може переходити іншим правонаступникам на підставі закону або договору.  
2139. 2. Право на запис (звуко- або відеозапис) належить особі, що здійснила такий запис, або її правонаступникам.      2. Право на запис (звуко- або відеозапис) належить особі, що здійснила такий запис, або її правонаступникам.  
2140. 3. Право на трансляцію належить організації ефірного і кабельного мовлення, що створила передачу.      3. Право на трансляцію належить організації ефірного і кабельного мовлення, що створила передачу.  
2141. Стаття 468 Виникнення і здійснення суміжних прав      Стаття 468 Виникнення і здійснення суміжних прав  
2142. 1. Виникнення і здійснення суміжних прав не потребує виконання будь-яких формальностей. Виробники фонограм і виконавці для сповіщення про свої права можуть на всіх примірниках фонограм або на їх упаковці використати знак охорони суміжних прав, який складається з латинської літери P у колі - (P) та імені (найменування) особи, що має суміжні права, із зазначенням року першої публікації фонограми.      1. Виникнення і здійснення суміжних прав не потребує виконання будь-яких формальностей. Виробники фонограм і виконавці для сповіщення про свої права можуть на всіх примірниках фонограм або на їх упаковці використати знак охорони суміжних прав, який складається з латинської літери P у колі - (P) та імені (найменування) особи, що має суміжні права, із зазначенням року першої публікації фонограми.  
2143. 2. Виконавці здійснюють права за умови дотримання ними прав авторів творів, що виконуються. Організації мовлення повинні дотримуватися прав творів фонограм, авторів і виконавців.   -448- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Викласти пункт 2 статті 468 в такій редакції: "2. Виконавці здійснюють права за умови дотримання ними прав авторів творів, що виконуються. Виробники фонограм повинні дотримуватися прав авторів творів і прав виконавців, що записуються на фонограму. Організації мовлення повинні дотримуватися прав авторів творів, виконавців і виробників фонограм".  		Враховано   2. Виконавці здійснюють права за умови дотримання ними прав авторів творів, що виконуються. Виробники фонограм повинні дотримуватися прав авторів творів і прав виконавців, що записуються на фонограму. Організації мовлення повинні дотримуватися прав авторів творів, виконавців і виробників фонограм.  
2144. Стаття 469 Умови охорони суміжних прав      Стаття 469 Умови охорони суміжних прав  
2145. 1. Права виконавців виникають, якщо:   -449- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 В пункті 1 статті 469 слово "виникають" замінити словом "охороняються".  		Враховано   1. Права виконавців охороняються, якщо:  
2146. 1) виконання вперше мало місце на території України;      1) виконання вперше мало місце на території України;  
2147. 2) виконання зафіксоване на фонограмі, що охороняється відповідно до цієї статті;      2) виконання зафіксоване на фонограмі, що охороняється відповідно до цієї статті;  
2148. 3) виконання, не зафіксоване на фонограмі, включене в передачу організації мовлення, що охороняється відповідно до цієї статті.      3) виконання, не зафіксоване на фонограмі, включене в передачу організації мовлення, що охороняється відповідно до цієї статті.  
2149. 2. Права виробників фонограм охороняються відповідно до цього Кодексу, якщо:      2. Права виробників фонограм охороняються відповідно до цього Кодексу, якщо:  
2150. 1) виробник є громадянином України або юридичною особою з офіційним місцезнаходженням на території України;      1) виробник є громадянином України або юридичною особою з офіційним місцезнаходженням на території України;  
2151. 2) фонограма вперше опублікована на території України або опублікована на території України протягом 30 днів від дня її першої публікації в іншій державі;      2) фонограма вперше опублікована на території України або опублікована на території України протягом 30 днів від дня її першої публікації в іншій державі;  
2152. 3) перша фіксація фонограми мала місце в Україні.      3) перша фіксація фонограми мала місце в Україні.  
2153. 3. Права організацій мовлення охороняються цим Кодексом, якщо вони мають офіційне місцезнаходження на території України і здійснюють передачі з передавачів, розташованих на території України.      3. Права організацій мовлення охороняються цим Кодексом, якщо вони мають офіційне місцезнаходження на території України і здійснюють передачі з передавачів, розташованих на території України.  
2154. 4. Суміжні права іноземних юридичних і фізичних осіб охороняються відповідно до міжнародних договорів України.      4. Суміжні права іноземних юридичних і фізичних осіб охороняються відповідно до міжнародних договорів України.  
2155. Стаття 470 Права виконавців      Стаття 470 Права виконавців  
2156. 1. Крім випадків, передбачених у цьому Кодексі, виконавцеві належить виключне право на використання виконання у будь-якій формі, включаючи право на одержання винагороди за кожний вид використання виконання.      1. Крім випадків, передбачених у цьому Кодексі, виконавцеві належить виключне право на використання виконання у будь-якій формі, включаючи право на одержання винагороди за кожний вид використання виконання.  
2157. 2. Виключне право на використання виконання означає право дозволяти або забороняти здійснення таких дій:      2. Виключне право на використання виконання означає право дозволяти або забороняти здійснення таких дій:  
2158. 1) записувати раніше не записане виконання;      1) записувати раніше не записане виконання;  
2159. 2) відтворювати запис виконання, крім випадків, якщо відтворюється запис виконання, зроблений за згодою виконавця, в тих самих цілях, для яких було одержано згоду виконавця при такому запису;      2) відтворювати запис виконання, крім випадків, якщо відтворюється запис виконання, зроблений за згодою виконавця, в тих самих цілях, для яких було одержано згоду виконавця при такому запису;  
2160. 3) сповіщати виконання в ефір, по кабелю або здійснювати інше публічне сповіщення виконання, крім випадків, якщо для сповіщення використовується запис виконання, раніше зробленого за згодою виконавця, або виконання, раніше переданого в ефір;      3) сповіщати виконання в ефір, по кабелю або здійснювати інше публічне сповіщення виконання, крім випадків, якщо для сповіщення використовується запис виконання, раніше зробленого за згодою виконавця, або виконання, раніше переданого в ефір;  
2161. 4) здавати в найм опубліковану фонограму, що включає виконання з участю виконавця.   -450- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 В підпункті 4 пункту 1 статті 470 після слова "найм" поставити кому і додати слова "прокат або оренду".  		Враховано   4) здавати в найм, прокат або аренду опубліковану фонограму, що включає виконання з участю виконавця.  
2162. Передбачені в цьому пункті дозволи видаються виконавцем, а при виконанні колективом виконавців - керівником такого колективу шляхом укладення письмового договору з користувачем.      Передбачені в цьому пункті дозволи видаються виконавцем, а при виконанні колективом виконавців - керівником такого колективу шляхом укладення письмового договору з користувачем.  
2163. 3. Виконавцям належать особисті немайнові права на ім'я, на охорону своїх виступів від спотворення і на згадування свого імені у зв'язку з використанням виконання там, де це можливо.      3. Виконавцям належать особисті немайнові права на ім'я, на охорону своїх виступів від спотворення і на згадування свого імені у зв'язку з використанням виконання там, де це можливо.  
2164. 4. Укладення договору між виконавцем і постановником аудіовізуального твору на створення аудіовізуального твору передбачає передання виконавцем прав, зазначених у підпункті 2 п. 2 цієї статті. При цьому виконавець зберігає право на винагороду за здачу в найм примірників такого аудіовізуального твору.      4. Укладення договору між виконавцем і постановником аудіовізуального твору на створення аудіовізуального твору передбачає передання виконавцем прав, зазначених у підпункті 2 п. 2 цієї статті. При цьому виконавець зберігає право на винагороду за здачу в найм примірників такого аудіовізуального твору.  
2165. Надання виконавцем таких прав обмежується використанням аудіовізуального твору і, якщо в договорі не встановлено інше, не виключає прав на окреме використання звуку та зображення, зафіксованих в аудіовізуальному творі.      Надання виконавцем таких прав обмежується використанням аудіовізуального твору і, якщо в договорі не встановлено інше, не виключає прав на окреме використання звуку та зображення, зафіксованих в аудіовізуальному творі.  
2166. 5. Укладення договору на запис виконання на фонограму між виконавцем і виробником фонограми передбачає передання виконавцем права здавати фонограму в найм (підпункт 4 п. 2 цієї статті). При цьому виконавець зберігає право на винагороду за здачу в найм примірників такої фонограми.   -451- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 В пункті 5 статті 470 після слова "найм" в першому реченні та другому реченнях вставити слова ", прокат або оренду".  		Враховано   5. Укладення договору на запис виконання на фонограму між виконавцем і виробником фонограми передбачає передання виконавцем права здавати фонограму в найм, прокат або аренду (підпункт 4 п. 2 цієї статті). При цьому виконавець зберігає право на винагороду за здачу в найм прокат або аренду примірників такої фонограми.  
2167. 6. Укладення договору між виконавцем і організацією мовлення на сповіщення в ефір або по кабелю передбачає передання виконавцем права здійснення запису виконання і його відтворення (підпункти 1, 2 п. 2 цієї статті), якщо це прямо передбачено договором виконавця з організацією мовлення.      6. Укладення договору між виконавцем і організацією мовлення на сповіщення в ефір або по кабелю передбачає передання виконавцем права здійснення запису виконання і його відтворення (підпункти 1, 2 п. 2 цієї статті), якщо це прямо передбачено договором виконавця з організацією мовлення.  
2168. Розмір винагороди виконавцеві за таке використання встановлюється в зазначеному договорі.      Розмір винагороди виконавцеві за таке використання встановлюється в зазначеному договорі.  
2169. 7. Щодо виконання, створеного за договором найму, виконавцеві належать особисті немайнові права, передбачені в п. 3 цієї статті. Виключне право на використання такого виконання належить особі, з якою виконавець перебуває у трудових відносинах (роботодавцеві), якщо в договорі не передбачено інше.      7. Щодо виконання, створеного за договором найму, виконавцеві належать особисті немайнові права, передбачені в п. 3 цієї статті. Виключне право на використання такого виконання належить особі, з якою виконавець перебуває у трудових відносинах (роботодавцеві), якщо в договорі не передбачено інше.  
2170. 8. Виключні права виконавця, передбачені п. 2 цієї статті, можуть передаватися за договором іншим особам.      8. Виключні права виконавця, передбачені п. 2 цієї статті, можуть передаватися за договором іншим особам.  
2171. Стаття 471 Права виробника фонограми      Стаття 471 Права виробника фонограми  
2172. 1. Крім випадків, передбачених у цьому Кодексі, виробникові фонограми належить виключне право на використання фонограми у будь-якій формі, включаючи право на одержання винагороди за таке використання.      1. Крім випадків, передбачених у цьому Кодексі, виробникові фонограми належить виключне право на використання фонограми у будь-якій формі, включаючи право на одержання винагороди за таке використання.  
2173. 2. Виключне право на використання фонограми означає право дозволяти або забороняти вчинення таких дій:      2. Виключне право на використання фонограми означає право дозволяти або забороняти вчинення таких дій:  
2174. 1) відтворювати фонограму;      1) відтворювати фонограму;  
2175. 2) розповсюджувати примірники фонограми будь-яким чином: продавати, здавати в найм тощо;   -452- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 В підпункті 2) пункту 2 статті 471 слово "тощо" виключити, поставити кому і вставити слова "прокат або оренду".  		Враховано   2) розповсюджувати примірники фонограми будь-яким чином: продавати, здавати в найм, прокат або аренду;  
2176. 3) імпортувати примірники фонограми з метою розповсюдження, включаючи примірники, виготовлені з дозволу виробника фонограми;      3) імпортувати примірники фонограми з метою розповсюдження, включаючи примірники, виготовлені з дозволу виробника фонограми;  
2177. 4) переробляти або будь-яким іншим чином змінювати фонограму.      4) переробляти або будь-яким іншим чином змінювати фонограму.  
2178. 3. Якщо примірники правомірно опублікованої фонограми введені в цивільний оборот шляхом їх продажу, то допускається їх подальше розповсюдження без згоди виробника фонограми і без виплати йому винагороди.      3. Якщо примірники правомірно опублікованої фонограми введені в цивільний оборот шляхом їх продажу, то допускається їх подальше розповсюдження без згоди виробника фонограми і без виплати йому винагороди.  
2179. При цьому незалежно від права власності на примірники фонограми за виробником фонограми зберігається право на розповсюдження примірників фонограми шляхом здачі в найм.      При цьому незалежно від права власності на примірники фонограми за виробником фонограми зберігається право на розповсюдження примірників фонограми шляхом здачі в найм.  
2180. 4. Виключні права виробника фонограми, передбачені п. 2 цієї статті, можуть передаватися за договором іншим особам.      4. Виключні права виробника фонограми, передбачені п. 2 цієї статті, можуть передаватися за договором іншим особам.  
2181. Стаття 472 Права організації мовлення      Стаття 472 Права організації мовлення  
2182. 1. Крім випадків, передбачених у цьому Кодексі, організації мовлення належить виключне право на використання її передачі у будь-якій формі, включаючи право на одержання винагороди за таке використання.      1. Крім випадків, передбачених у цьому Кодексі, організації мовлення належить виключне право на використання її передачі у будь-якій формі, включаючи право на одержання винагороди за таке використання.  
2183. 2. Виключне право на використання передачі мовлення означає право організації ефірного або кабельного мовлення дозволяти або забороняти вчинення таких дій:      2. Виключне право на використання передачі мовлення означає право організації ефірного або кабельного мовлення дозволяти або забороняти вчинення таких дій:  
2184. 1) записувати її передачу;      1) записувати її передачу;  
2185. 2) відтворювати запис її передачі;      2) відтворювати запис її передачі;  
2186. 3) одночасно сповіщати її передачу в ефір іншій організації ефірного мовлення (право організації ефірного мовлення);      3) одночасно сповіщати її передачу в ефір іншій організації ефірного мовлення (право організації ефірного мовлення);  
2187. 4) сповіщати її передачу по кабелю (право організації ефірного мовлення);      4) сповіщати її передачу по кабелю (право організації ефірного мовлення);  
2188. 5) одночасно сповіщати її передачу по кабелю іншій організації кабельного мовлення (право організації кабельного мовлення);      5) одночасно сповіщати її передачу по кабелю іншій організації кабельного мовлення (право організації кабельного мовлення);  
2189. 6) сповіщати її передачу в ефір (право організації кабельного мовлення);      6) сповіщати її передачу в ефір (право організації кабельного мовлення);  
2190. 7) публічно сповіщати її передачу в місцях із платним входом.      7) публічно сповіщати її передачу в місцях із платним входом.  
2191. Стаття 473 Обмеження прав виконавців, виробників програм фонограм та організацій мовлення      Стаття 473 Обмеження прав виконавців, виробників програм фонограм та організацій мовлення  
2192. Допускається за умови, що це не завдасть шкоди нормальному використанню виконань, фонограм і передач організацій мовлення і не обмежує необґрунтованим способом законних інтересів виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення, використання виконань, фонограм і програм мовлення, їх фіксація, відтворення, передача в ефір і по проводах і доведення до загального відома в інший спосіб без згоди виконавців, розробників фонограм та організацій мовлення і без виплати винагороди у тих самих випадках, що передбачені статтями 452-460 цього Кодексу щодо обмежень майнових прав витворів науки, літератури і мистецтва.   -453- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 В статті 473 слово "розробників" замінити словом "виробників".  		Враховано   Допускається за умови, що це не завдасть шкоди нормальному використанню виконань, фонограм і передач організацій мовлення і не обмежує необґрунтованим способом законних інтересів виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення, використання виконань, фонограм і програм мовлення, їх фіксація, відтворення, передача в ефір і по проводах і доведення до загального відома в інший спосіб без згоди виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення і без виплати винагороди у тих самих випадках, що передбачені статтями 452-460 цього Кодексу щодо обмежень майнових прав витворів науки, літератури і мистецтва.  
2193. Стаття 474 Використання фонограм, опублікованих з комерційною метою      Стаття 474 Використання фонограм, опублікованих з комерційною метою  
2194. 1. Допускається без згоди виробників фонограм, опублікованих з комерційною метою, і виконавців, записаних на таких фонограмах, але з виплатою винагороди:      1. Допускається без згоди виробників фонограм, опублікованих з комерційною метою, і виконавців, записаних на таких фонограмах, але з виплатою винагороди:  
2195. 1) публічне виконання фонограм;      1) публічне виконання фонограм;  
2196. 2) передача фонограм в ефір;      2) передача фонограм в ефір;  
2197. 3) передача фонограм по проводах.      3) передача фонограм по проводах.  
2198. 2. Збір, розподіл і виплата винагороди здійснюється однією з організацій, що управляє майновими правами виробників фонограм і виконавців на колективній основі відповідно до угоди між цими організаціями. Якщо цією угодою не передбачено інше, винагорода розподіляється між виробником фонограми і виконавцем порівну.   -454- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 В пункті 2 статті 474 слова "між виробником фонограми і виконавцем порівну" - вилучити і вставити після слова "розподіляється" слова "таким чином: авторам - 50 відсотків, виконавцям - 25 відсотків, виробникам фонограм - 25 відсотків."  		Враховано   2. Збір, розподіл і виплата винагороди здійснюється однією з організацій, що управляє майновими правами виробників фонограм і виконавців на колективній основі відповідно до угоди між цими організаціями. Якщо цією угодою не передбачено інше, винагорода розподіляється таким чином: авторам - 50 відсотків, виконавцям - 25 відсотків, виробникам фонограм - 25 відсотків.  
2199. 3. Розмір винагороди і порядок її виплати визначаються угодою між користувачем фонограми або об'єднанням таких користувачів, з одного боку, та організаціями, що управляють майновими правами виробників фонограм і виконавців, - з іншого.      3. Розмір винагороди і порядок її виплати визначаються угодою між користувачем фонограми або об'єднанням таких користувачів, з одного боку, та організаціями, що управляють майновими правами виробників фонограм і виконавців, - з іншого.  
2200. Розмір винагороди встановлюється за кожний вид використання фонограми.      Розмір винагороди встановлюється за кожний вид використання фонограми.  
2201. Стаття 475 Записи короткострокового користування виконань або передачі, здійснювані організаціями ефірного мовлення      Стаття 475 Записи короткострокового користування виконань або передачі, здійснювані організаціями ефірного мовлення  
2202. Організація ефірного мовлення має право без згоди виконавця, виробника фонограми та організації мовлення здійснювати записи короткострокового користування виконання або передачі і відтворювати такі записи за таких умов:      Організація ефірного мовлення має право без згоди виконавця, виробника фонограми та організації мовлення здійснювати записи короткострокового користування виконання або передачі і відтворювати такі записи за таких умов:  
2203. 1) попереднього одержання організацією ефірного мовлення дозволу на сповіщення в ефір виконання або передачі, щодо яких здійснюється запис короткострокового користування або відтворення такого запису;      1) попереднього одержання організацією ефірного мовлення дозволу на сповіщення в ефір виконання або передачі, щодо яких здійснюється запис короткострокового користування або відтворення такого запису;  
2204. 2) виготовлення запису короткострокового користування і його відтворення організацією ефірного мовлення за допомогою власного обладнання і для власної передачі;      2) виготовлення запису короткострокового користування і його відтворення організацією ефірного мовлення за допомогою власного обладнання і для власної передачі;  
2205. 3) знищення такого запису на умовах, передбачених підпунктом 2 статті 458 цього Кодексу щодо запису короткострокового користування творів.      3) знищення такого запису на умовах, передбачених підпунктом 2 статті 458 цього Кодексу щодо запису короткострокового користування творів.  
2206. Стаття 476 Строк чинності суміжних прав      Стаття 476 Строк чинності суміжних прав  
2207. 1. Майнові права виконавців охороняються протягом 50 років після першої фіксації виконання або постановки. Особисті права виконавців охороняються безстроково.      1. Майнові права виконавців охороняються протягом 50 років після першої фіксації виконання або постановки. Особисті права виконавців охороняються безстроково.  
2208. Охорона прав виконавця після його смерті здійснюється в порядку, передбаченому статтею 464 цього Кодексу щодо особистих прав автора витвору науки, літератури і мистецтва.      Охорона прав виконавця після його смерті здійснюється в порядку, передбаченому статтею 464 цього Кодексу щодо особистих прав автора витвору науки, літератури і мистецтва.  
2209. 2. Права виробників фонограм охороняються протягом 50 років після першого опублікування фонограми, а якщо її не було опубліковано, то протягом 50 років після першої фіксації звукового запису.      2. Права виробників фонограм охороняються протягом 50 років після першого опублікування фонограми, а якщо її не було опубліковано, то протягом 50 років після першої фіксації звукового запису.  
2210. 3. Організації мовлення користуються наданими цим Кодексом правами протягом 50 років після першої передачі в ефір або по проводах.      3. Організації мовлення користуються наданими цим Кодексом правами протягом 50 років після першої передачі в ефір або по проводах.  
2211. 4. Встановлені цією статтею строки починаються з 1 січня року, наступного за роком, в якому мали місце юридичні факти, передбачені цією статтею.      4. Встановлені цією статтею строки починаються з 1 січня року, наступного за роком, в якому мали місце юридичні факти, передбачені цією статтею.  
2212. 5. До спадкоємців виконавця і правонаступників виробників фонограм та організацій мовлення переходить право дозволяти чи забороняти використання виконання, фонограми, передачі в ефір і по проводах, а також право на одержання винагороди в межах встановлених цією статтею частини строків, що залишилася.      5. До спадкоємців виконавця і правонаступників виробників фонограм та організацій мовлення переходить право дозволяти чи забороняти використання виконання, фонограми, передачі в ефір і по проводах, а також право на одержання винагороди в межах встановлених цією статтею частини строків, що залишилася.  
2213. Права виконавця, передбачені в п. 3 статті 470 цього Кодексу, у спадщину не переходять, їх охорона після смерті виконавця здійснюється в порядку, передбаченому статтею 464 цього Кодексу для охорони особистих прав автора.      Права виконавця, передбачені в п. 3 статті 470 цього Кодексу, у спадщину не переходять, їх охорона після смерті виконавця здійснюється в порядку, передбаченому статтею 464 цього Кодексу для охорони особистих прав автора.  
2214. 6. Спадкоємці мають право захищати авторство на об'єкт суміжних прав і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні виконання, фонограми і програми мовлення або будь-якому іншому посяганню на об'єкт суміжних прав, що може зашкодити честі та репутації виконавця, виробника фонограми чи організації мовлення.      6. Спадкоємці мають право захищати авторство на об'єкт суміжних прав і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні виконання, фонограми і програми мовлення або будь-якому іншому посяганню на об'єкт суміжних прав, що може зашкодити честі та репутації виконавця, виробника фонограми чи організації мовлення.  
2215. Глава 37 Колективне управління майновими правами      Глава 37 Колективне управління майновими правами  
2216. Стаття 477 Забезпечення колективного управління майновими правами авторів      Стаття 477 Забезпечення колективного управління майновими правами авторів  
2217. 1. Автори та їхні правонаступники, суб'єкти суміжних прав з метою забезпечення своїх майнових прав можуть доручити управління останніми на колективній основі організаціям (юридичним особам), які не мають права займатися комерційною діяльністю.      1. Автори та їхні правонаступники, суб'єкти суміжних прав з метою забезпечення своїх майнових прав можуть доручити управління останніми на колективній основі організаціям (юридичним особам), які не мають права займатися комерційною діяльністю.  
2218. Такі організації діють на основі законодавства про об'єднання громадян і в межах повноважень, добровільно переданих їм авторами та іншими суб'єктами авторських і суміжних прав.      Такі організації діють на основі законодавства про об'єднання громадян і в межах повноважень, добровільно переданих їм авторами та іншими суб'єктами авторських і суміжних прав.  
2219. 2. Допускається створення або окремих організацій, що управляють різними правами в інтересах різних осіб, які мають авторські майнові права, або однієї організації, що управляє одночасно авторськими і суміжними правами.      2. Допускається створення або окремих організацій, що управляють різними правами в інтересах різних осіб, які мають авторські майнові права, або однієї організації, що управляє одночасно авторськими і суміжними правами.  
2220. Стаття 478 Діяльність організацій, що управляють майновими правами на колективній основі      Стаття 478 Діяльність організацій, що управляють майновими правами на колективній основі  
2221. 1. Повноваження на колективне управління майновими правами передаються організації, що управляє майновими правами на колективній основі, безпосередньо особами, що мають авторське право і суміжні права, добровільно на основі письмових договорів.      1. Повноваження на колективне управління майновими правами передаються організації, що управляє майновими правами на колективній основі, безпосередньо особами, що мають авторське право і суміжні права, добровільно на основі письмових договорів.  
2222. Будь-який автор, його спадкоємець або інша особа, що має авторське право і суміжні права, які охороняються відповідно до цього Кодексу, мають право передавати здійснення своїх майнових прав такій організації, а організація зобов'язана взяти на себе здійснення цих прав на колективній основі, якщо управління такою категорією прав належить до статутної діяльності цієї організації.      Будь-який автор, його спадкоємець або інша особа, що має авторське право і суміжні права, які охороняються відповідно до цього Кодексу, мають право передавати здійснення своїх майнових прав такій організації, а організація зобов'язана взяти на себе здійснення цих прав на колективній основі, якщо управління такою категорією прав належить до статутної діяльності цієї організації.  
2223. 2. На основі повноважень, одержаних відповідно до цієї статті, організація, що управляє майновими правами на колективній основі, надає ліцензії користувачам на відповідні способи використання творів та об'єктів суміжних прав. Зазначені організації не мають права відмовити у видачі ліцензії користувачеві без достатніх на те підстав.   -455- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Пункт 2 статті 478 викласти в такій редакції: "2. На основі одержаних повноважень організація, що управляє майновими правами на колективній основі, укладає ліцензійні угоди з користувачами творів та об'єктів суміжних прав. Претензії осіб, які мають авторське право і суміжні права, до користувачів щодо виникнення умов ліцензійних угод розглядається організацією, що управляє майновими правами на колективній основі і виступає стороною у відповідній ліцензійній угоді. Ліцензійні угоди дозволяють використання передбаченими в них способами всіх творів і відповідних об'єктам суміжних прав і надаються від імені всіх осіб, що мають авторське право і суміжні права, включаючи і тих, які не передали організації повноважень відповідно до п. 1 цієї статті".  		Враховано   2. На основі одержаних повноважень організація, що управляє майновими правами на колективній основі, укладає ліцензійні угоди з користувачами творів та об'єктів суміжних прав. Претензії осіб, які мають авторське право і суміжні права, до користувачів щодо виникнення умов ліцензійних угод розглядається організацією, що управляє майновими правами на колективній основі і виступає стороною у відповідній ліцензійній угоді. Ліцензійні угоди дозволяють використання передбаченими в них способами всіх творів і відповідних об'єктам суміжних прав і надаються від імені всіх осіб, що мають авторське право і суміжні права, включаючи і тих, які не передали організації повноважень відповідно до п. 1 цієї статті.  
2224. 3. Організації, що управляють майновими правами на колективній основі, мають право вимагати від користувачів творів та об'єктів суміжних прав надання їм документів, що містять точні відомості про використання творів та об'єктів суміжних прав, необхідні для збору і розподілу винагороди.      3. Організації, що управляють майновими правами на колективній основі, мають право вимагати від користувачів творів та об'єктів суміжних прав надання їм документів, що містять точні відомості про використання творів та об'єктів суміжних прав, необхідні для збору і розподілу винагороди.  
2225. Користувачі творів та об'єктів суміжних прав зобов'язані надавати авторам та іншим особам, що мають авторське право і суміжні права, їхнім представникам або організаціям, які управляють майновими правами на колективній основі, точний перелік і програми публічного використання творів, виконань, фонограм, програм мовлення і забезпечувати їх завіреним звітом про одержані прибутки. Користувачі зобов'язані виплачувати авторові або його представникам винагороду в передбачений строк і в обумовленому розмірі.      Користувачі творів та об'єктів суміжних прав зобов'язані надавати авторам та іншим особам, що мають авторське право і суміжні права, їхнім представникам або організаціям, які управляють майновими правами на колективній основі, точний перелік і програми публічного використання творів, виконань, фонограм, програм мовлення і забезпечувати їх завіреним звітом про одержані прибутки. Користувачі зобов'язані виплачувати авторові або його представникам винагороду в передбачений строк і в обумовленому розмірі.  
2226. 4. Організації, що управляють майновими правами на колективній основі, мають право резервувати на своєму рахунку суми незапитаної винагороди, що надійшла їм від користувачів. Після трьох років з моменту надходження на рахунок організації сум незапитаної винагороди ці суми можуть бути використані для чергових виплат або спрямовані на інші цілі, передбачені їхніми статутами, в інтересах осіб, які мають авторське право і суміжні права.   -456- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 В пункті 4 статті 478 в другому реченні замінити фразу "надходження на рахунок організації сум" фразою "розподілу винагороди суми".  		Враховано   4. Організації, що управляють майновими правами на колективній основі, мають право резервувати на своєму рахунку суми незапитаної винагороди, що надійшла їм від користувачів. Після трьох років з моменту розподілу винагороди суми незапитаної винагороди ці суми можуть бути використані для чергових виплат або спрямовані на інші цілі, передбачені їхніми статутами, в інтересах осіб, які мають авторське право і суміжні права.  
2227. 5. Організації, що управляють майновими правами авторів на колективній основі, зобов'язані своєчасно повідомляти авторів та інших суб'єктів авторського права і суміжних прав про винагороду, що надійшла на їхнє ім'я.      5. Організації, що управляють майновими правами авторів на колективній основі, зобов'язані своєчасно повідомляти авторів та інших суб'єктів авторського права і суміжних прав про винагороду, що надійшла на їхнє ім'я.  
2228. Глава 38 Захист авторського права і суміжних прав   -457- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Главу 38 виключити.  		Враховано   Глава 38 виключена.  
2229. Стаття 479 Порушення авторського права і суміжних прав       
2230. 1. Відтворення, розповсюдження та інше використання, а також ввезення в Україну без дозволу осіб, які мають авторське право і суміжні права, примірників творів, фонограм, програм мовлення є порушенням авторського права і суміжних прав, що дає підстави для судового захисту.       
2231. 2. Примірники творів, фонограм, виготовлених і розповсюджених з порушенням авторського права і суміжних прав, є контрафактними.       
2232. 3. Ввезення на територію України примірників творів і фонограм, що охороняються на території України відповідно до цього Кодексу, з держав, у яких ці твори і фонограми не охоронялися або перестали охоронятися, визнається порушенням авторського права і суміжних прав.       
2233. Стаття 480 Порядок захисту авторського права і суміжних прав       
2234. Захист особистих і майнових прав осіб, які мають авторське право і суміжні права, може здійснюватися в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством.       
2235. Стаття 481 Способи забезпечення позову у справах про порушення авторського і суміжних прав       
2236. 1. До розгляду справи по суті суд або суддя одноособово має право винести ухвалу про заборону відповідачеві або особі, щодо якої є достатні підстави вважати, що вона є порушником авторського права або суміжних прав, вчиняти певні дії (виготовлення, відтворення, продаж, здача в найм, імпорт тощо, передбачене цим Кодексом використання, а також транспортування, зберігання або володіння з метою випуску в цивільний оборот примірників творів або фонограм, щодо яких припускається, що вони є контрафактними).       
2237. Суд або суддя також мають право винести ухвалу про накладення арешту і вилучення всіх примірників творів і фонограм, щодо яких припускається, що вони є контрафактними, а також матеріалів і обладнання, призначених для їх виготовлення і відтворення.       
2238. 2. За наявності достатніх даних про вчинення злочину, за який відповідно до чинного законодавства передбачена кримінальна відповідальність, орган дізнання, слідства або суд зобов'язані вжити заходів для забезпечення вчиненого або можливого в майбутньому цивільного позову шляхом розшуку і накладення арешту на:       
2239. 1) примірники творів і фонограм, щодо яких припускається, що вони є контрафактними;       
2240. 2) матеріали та обладнання, призначені для їх виготовлення і відтворення;       
2241. 3) документи, рахунки та інші предмети, що можуть бути доказом вчинення дій, за які відповідно до чинного законодавства передбачена кримінальна відповідальність.       
2242. Стаття 482 Способи захисту авторського права і суміжних прав       
2243. 1. Особи, які мають авторське право і суміжні права, мають право вимагати від порушника:       
2244. 1) відновлення становища, яке існувало до порушення права, і припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;       
2245. 2) визнання прав;       
2246. 3) відшкодування збитків, включаючи втрачену вигоду;       
2247. 4) стягнення доходу, одержаного порушником внаслідок порушення авторського права і суміжних прав, замість відшкодування збитків;       
2248. 5) виплати компенсації в сумі від 5 до 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановлених законодавством України, що визначається розсудом суду замість відшкодування збитків або стягнення доходу;       
2249. 6) вжиття інших, передбачених законодавчими актами, заходів, пов'язаних із захистом авторського права і суміжних прав.       
2250. Зазначені в підпунктах 3-5 цього пункту заходи вживаються за вибором особи, що має авторське право і суміжні права.       
2251. 2. У разі невиконання порушником рішення суду про припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення (підпункт 1 п. 1 цієї статті), на нього може бути накладений штраф у розмірі 10 відсотків від суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до відповідних бюджетів.       
2252. 3. При визначенні розмірів збитків (підпункт 3 п. 1 цієї статті) суд зобов'язаний виходити із суті порушення, майнової і моральної шкоди, завданої особі, що має авторське право або суміжні права, а також можливого доходу, який могла б одержати особа, що має авторське право або суміжні права, при правомірному використанні твору або об'єкта суміжних прав. У розмір збитків мають бути включені суми, затрачені особою, що має авторське право або суміжні права, на ведення судового процесу, включаючи виплату гонорару її адвокатові.       
2253. 4. При визначенні компенсації (підпункт 5 п. 1 цієї статті) суд зобов'язаний у встановлених у зазначеному пункті межах визначити конкретний розмір компенсації, виходячи із суті порушення.       
2254. 5. Суд має право винести рішення про конфіскацію контрафактних примірників твору або фонограми, а також матеріалів та обладнання, що використовуються для їх відтворення.       
2255. Контрафактні примірники твору або фонограми на вимогу особи, що має авторське право або суміжні права, можуть бути передані останній. Не затребувані особою, що має авторське право або суміжні права, контрафактні примірники твору і фонограми, а також матеріали та обладнання, що використовуються для їх відтворення, за рішенням суду підлягають знищенню.       
2256. Конфіскації не підлягають контрафактні примірники творів або фонограм, добросовісно придбані третіми особами.       
2257. Розділ ІІ Право промислової власності      Розділ ІІ Право промислової власності  
2258. Глава 39 Право на винаходи, корисні моделі і промислові зразки      Глава 39 Право на винаходи, корисні моделі і промислові зразки  
2259. Стаття 483 Умови правової охорони винаходу, корисної моделі, промислового зразка      Стаття 483 Умови правової охорони винаходу, корисної моделі, промислового зразка  
2260. 1. Право на винахід, корисну модель і промисловий зразок охороняється за умови видачі патенту.      1. Право на винахід, корисну модель і промисловий зразок охороняється за умови видачі патенту.  
2261. 2. Винаходом є технічне рішення в будь-якій галузі суспільно корисної діяльності, яке відповідає вимогам патентоспроможності, тобто є новим, має винахідницький рівень і придатне для використання.      2. Винаходом є технічне рішення в будь-якій галузі суспільно корисної діяльності, яке відповідає вимогам патентоспроможності, тобто є новим, має винахідницький рівень і придатне для використання.  
2262. 3. Об'єктом винаходу можуть бути:      3. Об'єктом винаходу можуть бути:  
2263. 1) продукт (влаштування, речовина, штам мікроорганізму, культура клітини рослини і тварини);      1) продукт (влаштування, речовина, штам мікроорганізму, культура клітини рослини і тварини);  
2264. 2) спосіб.      2) спосіб.  
2265. Не визнаються винаходами: відкриття, наукові теорії та математичні методи; методи організації праці та управління господарством; плани та умовні позначення, розклади, правила; методи виконання розумових операцій; програми для обчислювальних машин; результати художнього конструювання; топології інтегральних мікросхем, сорти рослин і породи тварин.   -458- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 В пункті 3 статті 483 слово "топології" замінити словом "топографії".  		Враховано   Не визнаються винаходами: відкриття, наукові теорії та математичні методи; методи організації праці та управління господарством; плани та умовні позначення, розклади, правила; методи виконання розумових операцій; програми для обчислювальних машин; результати художнього конструювання; топографії інтегральних мікросхем, сорти рослин і породи тварин.  
2266. 4. Корисною моделлю є конструктивне виконання засобів виробництва і предметів споживання, яке відповідає умовам патентоспроможності, тобто досягає певного технічного рівня, є новим і придатним для використання.      4. Корисною моделлю є конструктивне виконання засобів виробництва і предметів споживання, яке відповідає умовам патентоспроможності, тобто досягає певного технічного рівня, є новим і придатним для використання.  
2267. Об'єктом корисної моделі є конструктивне виконання засобів виробництва і предметів споживання.      Об'єктом корисної моделі є конструктивне виконання засобів виробництва і предметів споживання.  
2268. 5. Промисловим зразком визнається художньо-конструкторське або естетичне рішення виробу, яке визначає його зовнішній вигляд, є новим, оригінальним і придатним для використання.      5. Промисловим зразком визнається художньо-конструкторське або естетичне рішення виробу, яке визначає його зовнішній вигляд, є новим, оригінальним і придатним для використання.  
2269. 6. Об'єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначаються для задоволення естетичних та ергономічних потреб.      6. Об'єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначаються для задоволення естетичних та ергономічних потреб.  
2270. 7. Вимоги, що заявляються до винаходу, корисної моделі, промислового зразка, за наявності яких виникає право на одержання патенту, порядок його видачі патентним відомством встановлюються законом.      7. Вимоги, що заявляються до винаходу, корисної моделі, промислового зразка, за наявності яких виникає право на одержання патенту, порядок його видачі патентним відомством встановлюються законом.  
2271. Стаття 484 Межі надання правової охорони винаходу, корисній моделі, промисловому зразку      Стаття 484 Межі надання правової охорони винаходу, корисній моделі, промисловому зразку  
2272. 1. Правова охорона надається винаходу, корисній моделі та промисловому зразку, використання яких не суперечить принципам гуманності й моралі.      1. Правова охорона надається винаходу, корисній моделі та промисловому зразку, використання яких не суперечить принципам гуманності й моралі.  
2273. 2. Особливості правової охорони винаходу, корисної моделі та промислового зразка, віднесені до державної таємниці, визначаються законами України.      2. Особливості правової охорони винаходу, корисної моделі та промислового зразка, віднесені до державної таємниці, визначаються законами України.  
2274. 3. Обсяг правової охорони, що надається, визначається формулою винаходу, корисної моделі, сукупністю суттєвих ознак промислового зразка, зображених на фотографіях виробу (його макета, малюнка). Тлумачення формули та ознак має здійснюватися у межах описання винаходу, корисної моделі, відповідних креслень та описання промислового зразка.      3. Обсяг правової охорони, що надається, визначається формулою винаходу, корисної моделі, сукупністю суттєвих ознак промислового зразка, зображених на фотографіях виробу (його макета, малюнка). Тлумачення формули та ознак має здійснюватися у межах описання винаходу, корисної моделі, відповідних креслень та описання промислового зразка.  
2275. Стаття 485 Патент      Стаття 485 Патент  
2276. 1. Правова охорона винаходу, корисної моделі та промислового зразка посвідчується патентом.      1. Правова охорона винаходу, корисної моделі та промислового зразка посвідчується патентом.  
2277. 2. Патент видається Державним патентним відомством України (далі - Відомство).   -459- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 В пункті 2 статті 485 виключити слово "Державним".  		Враховано   2. Патент видається патентним відомством України (далі - Відомство).  
2278. 3. Патент посвідчує:      3. Патент посвідчує:  
2279. 1) авторство;      1) авторство;  
2280. 2) пріоритет;      2) пріоритет;  
2281. 3) виключне право використання захищеного патентом винаходу, корисної моделі, промислового зразка на свій розсуд.      3) виключне право використання захищеного патентом винаходу, корисної моделі, промислового зразка на свій розсуд.  
2282. Стаття 486 Назва винаходу      Стаття 486 Назва винаходу  
2283. 1. Винахідник має право на присвоєння винаходові свого імені або спеціальної назви.      1. Винахідник має право на присвоєння винаходові свого імені або спеціальної назви.  
2284. 2. Заява про присвоєння винаходові імені винахідника чи спеціальної назви має бути подана до Відомства із заявкою на видачу патенту на винахід або не пізніше двох місяців після надходження заявки до Відомства.      2. Заява про присвоєння винаходові імені винахідника чи спеціальної назви має бути подана до Відомства із заявкою на видачу патенту на винахід або не пізніше двох місяців після надходження заявки до Відомства.  
2285. 3. Назва винаходу має бути відображена в патенті і в супровідній документації.      3. Назва винаходу має бути відображена в патенті і в супровідній документації.  
2286. Винахідник має право вимагати, щоб при використанні його винаходу згадувалося його ім'я.      Винахідник має право вимагати, щоб при використанні його винаходу згадувалося його ім'я.  
2287. Стаття 487 Право на одержання патенту      Стаття 487 Право на одержання патенту  
2288. 1. Право на одержання патенту мають винахідники та їхні правонаступники, автори промислових зразків та їхні правонаступники, Фонд винаходів України, роботодавці.      1. Право на одержання патенту мають винахідники та їхні правонаступники, автори промислових зразків та їхні правонаступники, роботодавці.  
2289. 2. Винахідники, а також автори промислового зразка, які створили винахід, корисну модель або промисловий зразок спільною творчою працею, мають рівні права на одержання патенту, якщо інше не передбачено угодою між ними.      2. Винахідники, а також автори промислового зразка, які створили винахід, корисну модель або промисловий зразок спільною творчою працею, мають рівні права на одержання патенту, якщо інше не передбачено угодою між ними.  
2290. 3. Склад винахідників чи авторів промислового зразка, які створили винахід, корисну модель або промисловий зразок спільною творчою працею, у разі необхідності може бути переглянутий Відомством за спільним клопотанням осіб, зазначених у заявці як винахідники або автори промислового зразка, а також винахідників чи авторів промислового зразка, що не зазначені у заявці як такі.      3. Склад винахідників чи авторів промислового зразка, які створили винахід, корисну модель або промисловий зразок спільною творчою працею, у разі необхідності може бути переглянутий Відомством за спільним клопотанням осіб, зазначених у заявці як винахідники або автори промислового зразка, а також винахідників чи авторів промислового зразка, що не зазначені у заявці як такі.  
2291. У разі зміни складу винахідників чи авторів промислового зразка Відомство вносить відповідні зміни до заявочних матеріалів у порядку, що визначається Відомством.      У разі зміни складу винахідників чи авторів промислового зразка Відомство вносить відповідні зміни до заявочних матеріалів у порядку, що визначається Відомством.  
2292. 4. Клопотання про зміну складу винахідників чи авторів промислового зразка може бути порушене і розглянуте Відомством до прийняття рішення про видачу патенту або про відмову у видачі патенту.      4. Клопотання про зміну складу винахідників чи авторів промислового зразка може бути порушене і розглянуте Відомством до прийняття рішення про видачу патенту або про відмову у видачі патенту.  
2293. 5. Після прийняття рішення про видачу патенту клопотання про зміну складу винахідників чи авторів промислового зразка може бути розглянуте лише в судовому порядку.   -460- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Доповнити Кодекс новими статтями 487-1, 487-2, 487-3 такого змісту: "Стаття 487-1 Конфіденційність заявки З дати надходження заявки до Відомства до публікації відомостей про заявку або публікації відомостей про видачу патенту матеріали заявки вважаються конфіденційною інформацією. Доступ третьої особи до матеріалів заявки забороняється. За винятком випадків, коли такий доступ здійснюється за особистим дозволом заявника або за рішенням компетентного органу. Стаття 487-2 Зміна заявника Зміна заявника може бути здійснена внаслідок передачі права на одержання патенту на підставі договору або застосування закону чи виконання рішення суду, внаслідок реорганізації чи ліквідації юридичної особи тощо. Заявник або особа, яка набула такі права, подає до відомства клопотання, до якого додається документ чи засвідчена копія документа, що є підставою для такої зміни. Якщо відбувається зміна не всіх заявників, клопотання повинно бути підписано всіма заявниками, які подали заявку. Стаття 487-3 Зміна патенту Володілець патенту строком дії 6 років або його правонаступник може подати клопотання про проведення експертизи заявки по суті з метою отримання патенту строком дії 20 років. Таке клопотання подається з дотриманням встановлених вимог. Якщо за заявкою прийняте рішення про видачу патенту строком дії 20 років, дія патенту, виданого без проведення експертизи заявки по суті, припиняється від дати публікації відомостей про видачу патенту строком дії 20 років. Відомство публікує відомості про припинення дії патенту в офіційному бюлетені. Якщо в результаті проведення експертизи заявки по суті прийняте рішення про відмову у видачі патенту, патент строком дії 6 років вважається таким, що не набрав чинності від дати публікації відомостей про його видачу, про що Відомство публікує відомості в офіційному бюлетені.  		Враховано   5. Після прийняття рішення про видачу патенту клопотання про зміну складу винахідників чи авторів промислового зразка може бути розглянуте лише в судовому порядку. Стаття 487-1 Конфіденційність заявки З дати надходження заявки до Відомства до публікації відомостей про заявку або публікації відомостей про видачу патенту матеріали заявки вважаються конфіденційною інформацією. Доступ третьої особи до матеріалів заявки забороняється. За винятком випадків, коли такий доступ здійснюється за особистим дозволом заявника або за рішенням компетентного органу. Стаття 487-2 Зміна заявника Зміна заявника може бути здійснена внаслідок передачі права на одержання патенту на підставі договору або застосування закону чи виконання рішення суду, внаслідок реорганізації чи ліквідації юридичної особи тощо. Заявник або особа, яка набула такі права, подає до відомства клопотання, до якого додається документ чи засвідчена копія документа, що є підставою для такої зміни. Якщо відбувається зміна не всіх заявників, клопотання повинно бути підписано всіма заявниками, які подали заявку. Стаття 487-3 Зміна патенту Володілець патенту строком дії 6 років або його правонаступник може подати клопотання про проведення експертизи заявки по суті з метою отримання патенту строком дії 20 років. Таке клопотання подається з дотриманням встановлених вимог. Якщо за заявкою прийняте рішення про видачу патенту строком дії 20 років, дія патенту, виданого без проведення експертизи заявки по суті, припиняється від дати публікації відомостей про видачу патенту строком дії 20 років. Відомство публікує відомості про припинення дії патенту в офіційному бюлетені. Якщо в результаті проведення експертизи заявки по суті прийняте рішення про відмову у видачі патенту, патент строком дії 6 років вважається таким, що не набрав чинності від дати публікації відомостей про його видачу, про що Відомство публікує відомості в офіційному бюлетені.  
2294. Стаття 488 Право роботодавця      Стаття 488 Право роботодавця  
2295. 1. Роботодавцеві та його правонаступникам належить право на одержання патенту за умови, що винахідник (винахідники) або автор (автори) промислового зразка передали йому це право за договором, укладеним у письмовій формі.      1. Роботодавцеві та його правонаступникам належить право на одержання патенту за умови, що винахідник (винахідники) або автор (автори) промислового зразка передали йому це право за договором, укладеним у письмовій формі.  
2296. 2. Винахідник (автор промислового зразка) в письмовій формі повідомляє роботодавця про створений ним винахід, корисну модель чи промисловий зразок з описанням, яке розкриває суть винаходу, корисної моделі чи промислового зразка досить повно і ясно. Якщо роботодавець протягом чотирьох місяців від дати одержання повідомлення не подасть заявки до Відомства, то право на одержання патенту переходить до винахідника чи автора промислового зразка.   -461- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Доповнити пункт 2 статті 488 словами "або їх спадкоємців".  		Враховано   2. Винахідник (автор промислового зразка) в письмовій формі повідомляє роботодавця про створений ним винахід, корисну модель чи промисловий зразок з описанням, яке розкриває суть винаходу, корисної моделі чи промислового зразка досить повно і ясно. Якщо роботодавець протягом чотирьох місяців від дати одержання повідомлення не подасть заявки до Відомства, то право на одержання патенту переходить до винахідника чи автора промислового зразка або їх спадкоємців.  
2297. 3. Якщо винахід, корисна модель або промисловий зразок створені у зв'язку з виконанням службових обов'язків, наданням фінансової чи іншої матеріальної допомоги авторам на основі знань, досвіду та інформації роботодавця та іншого істотного сприяння створенню винаходу, корисної моделі чи промислового зразка роботодавцем, останньому належить право виключного використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка протягом трьох років від дня подання заявки на винахід, корисну модель і промисловий зразок до Відомства.   -462- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 В пункті 3 статті 488 слово "трьох" замінити словом "п'яти".  		Враховано   3. Якщо винахід, корисна модель або промисловий зразок створені у зв'язку з виконанням службових обов'язків, наданням фінансової чи іншої матеріальної допомоги авторам на основі знань, досвіду та інформації роботодавця та іншого істотного сприяння створенню винаходу, корисної моделі чи промислового зразка роботодавцем, останньому належить право виключного використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка протягом п'яти років від дня подання заявки на винахід, корисну модель і промисловий зразок до Відомства.  
2298. 4. Використання винаходу, корисної моделі та промислового зразка в такому разі здійснюється на умовах угоди, укладеної між роботодавцем і авторами. Спори з приводу розміру винагороди, порядку її виплати та інших умов розглядаються судом.      4. Використання винаходу, корисної моделі та промислового зразка в такому разі здійснюється на умовах угоди, укладеної між роботодавцем і авторами. Спори з приводу розміру винагороди, порядку її виплати та інших умов розглядаються судом.  
2299. 5. Невикористання роботодавцем винаходу, корисної моделі та промислового зразка протягом трьох років відповідно до п. 2 цієї статті дає право винахідникові використати винахід, корисну модель чи промисловий зразок на свій розсуд.   -463- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 В пункті 5 статті 488 слово "трьох" замінити словом "п'яти".  		Враховано   5. Невикористання роботодавцем винаходу, корисної моделі та промислового зразка протягом п'яти років відповідно до п. 2 цієї статті дає право винахідникові використати винахід, корисну модель чи промисловий зразок на свій розсуд.  
2300. У такому разі роботодавець зберігає право використати в майбутньому цей винахід, корисну модель чи промисловий зразок на умовах безоплатної невиключної ліцензії.      У такому разі роботодавець зберігає право використати в майбутньому цей винахід, корисну модель чи промисловий зразок на умовах безоплатної невиключної ліцензії.  
2301. Стаття 489 Право правонаступника      Стаття 489 Право правонаступника  
2302. Право на одержання патенту мають правонаступники винахідника та автора промислового зразка.      Право на одержання патенту мають правонаступники винахідника та автора промислового зразка.  
2303. Винахідник і автор промислового зразка можуть передати належне їм право на одержання патенту Фонду винаходів України, який від імені держави здійснює в їхніх інтересах права володільця патенту відповідно до цього Кодексу.   -464- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 В статті 489 виключити слова "фонду винаходів України, який від імені".  		Враховано   Винахідник і автор промислового зразка можуть передати належне їм право на одержання патенту державі, яка здійснює в їхніх інтересах права володільця патенту відповідно до цього Кодексу.  
2304. Стаття 490 Строк чинності патенту   -465- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Статтю 490 викласти в такій редакції: "Строк дії патенту на винахід, який видається з проведенням експертизи заявки по суті, становить 20 років від дати публікації відомостей про його видачу. Строк дії патенту на винахід, який видається без проведення експертизи заявки по суті, становить 6 років від дати публікації відомостей про його видачу. Строк дії патенту на винахід, об'єктом якого є лікарський засіб або засіб захисту тварин, використання якого вимагає відповідного дозволу може бути продовжено за клопотання володільця патенту на строк, що дорівнює періоду між датою подання заявки і датою одержання цього дозволу, але не більше ніж 5 років. Порядок подання клопотання та продовження строку дії патенту визначається Відомством . Строк дії патенту на корисну модель становить 5 років від дати подання заявки до Відомства і продовжується Відомством за клопотанням володільця патенту, але не більше, ніж на три роки. Строк дії патенту на промисловий зразок становить 10 років від дати подання заявки до Відомства. За клопотанням володільця патенту строк його дії може бути подовжений Відомством, але не більше ніж на 5 років. Дія патенту припиняється достроково за умов, викладених у статті 495 цього Кодексу."  		Враховано   Стаття 490 Строк чинності патенту  
2305. 1. Патент на винахід є чинним протягом двадцяти років від дати його видачі.      Строк дії патенту на винахід, який видається з проведенням експертизи заявки по суті, становить 20 років від дати публікації відомостей про його видачу.  
2306. 2. Патент на корисну модель має чинність протягом п'яти років від дати його видачі. За клопотанням володільця патенту на корисну модель строк його чинності може бути подовжений, але не більш як на три роки.      Строк дії патенту на винахід, який видається без проведення експертизи заявки по суті, становить 6 років від дати публікації відомостей про його видачу.  
2307. 3. Строк чинності патенту на промисловий зразок становить десять років від дати його видачі.      Строк дії патенту на винахід, об'єктом якого є лікарський засіб або засіб захисту тварин, використання якого вимагає відповідного дозволу може бути продовжено за клопотання володільця патенту на строк, що дорівнює періоду між датою подання заявки і датою одержання цього дозволу, але не більше ніж 5 років. Порядок подання клопотання та продовження строку дії патенту визначається Відомством .  
2308. За клопотанням володільця патенту строк його чинності може бути подовжений Відомством, але не більш як на п'ять років.      Строк дії патенту на корисну модель становить 5 років від дати подання заявки до Відомства і продовжується Відомством за клопотанням володільця патенту, але не більше, ніж на три роки. Строк дії патенту на промисловий зразок становить 10 років від дати подання заявки до Відомства. За клопотанням володільця патенту строк його дії може бути подовжений Відомством, але не більше ніж на 5 років. Дія патенту припиняється достроково за умов, викладених у статті 495 цього Кодексу.  
2309. Стаття 491 Правові наслідки припинення чинності патенту   -466- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 В назві статті 491 додати слова "спливом строку його дії".  		Враховано   Стаття 491 Правові наслідки припинення чинності патенту спливом строку його дії  
2310. 1. Чинність патенту припиняється зі спливом строків, зазначених у попередній статті цього Кодексу.      1. Чинність патенту припиняється зі спливом строків, зазначених у попередній статті цього Кодексу.  
2311. 2. Винахід, корисна модель і промисловий зразок, чинність патенту на які припинилася у зв'язку зі спливом строків їх чинності, можуть бути використані будь-якою особою без дозволу патентоволодільця і без виплати йому винагороди.      2. Винахід, корисна модель і промисловий зразок, чинність патенту на які припинилася у зв'язку зі спливом строків їх чинності, можуть бути використані будь-якою особою без дозволу патентоволодільця і без виплати йому винагороди.  
2312. Стаття 492 Дострокове припинення чинності патенту      Стаття 492 Дострокове припинення чинності патенту  
2313. 1. Володілець патенту може в будь-який час відмовитися від нього на підставі заяви, поданої до Відомства. Відмова від патенту набуває чинності від дати публікації відомостей про це в офіційному бюлетені Відомства.   -467- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Пункт перший статті 492 доповнити частиною другою в такій редакції: "Не допускається повна або часткова відмова від патенту без згоди особи, якій надано право на використання винаходу за ліцензійним договором, зареєстрованим у Відомстві, а також в разі накладення арешту на майно, описане за борги, якщо до його складу входять права, що засвідчуються патентом."  		Враховано   1. Володілець патенту може в будь-який час відмовитися від нього на підставі заяви, поданої до Відомства. Відмова від патенту набуває чинності від дати публікації відомостей про це в офіційному бюлетені Відомства. Не допускається повна або часткова відмова від патенту без згоди особи, якій надано право на використання винаходу за ліцензійним договором, зареєстрованим у Відомстві, а також в разі накладення арешту на майно, описане за борги, якщо до його складу входять права, що засвідчуються патентом.  
2314. 2. Чинність патенту припиняється в разі несплати у встановлений строк річного збору для підтримання його чинності. Чинність патенту припиняється з першого дня року, за який не сплачений збір.      2. Чинність патенту припиняється в разі несплати у встановлений строк річного збору для підтримання його чинності. Чинність патенту припиняється з першого дня року, за який не сплачений збір.  
2315. Стаття 493 Відновлення права на патент      Стаття 493 Відновлення права на патент  
2316. 1. Право на патент, що втратив чинність на підставі попередньої статті цього Кодексу, може бути відновлене Відомством за заявою осіб, зазначених у п. 1 статті 487 цього Кодексу, якщо для цього будуть істотні підстави.      1. Право на патент, що втратив чинність на підставі попередньої статті цього Кодексу, може бути відновлене Відомством за заявою осіб, зазначених у п. 1 статті 487 цього Кодексу, якщо для цього будуть істотні підстави.  
2317. 2. Заява про відновлення права на патент може бути подана протягом трьох років від дати припинення чинності патенту.      2. Заява про відновлення права на патент може бути подана протягом трьох років від дати припинення чинності патенту.  
2318. 3. Відмова у відновленні права на патент може бути оскаржена до суду.      3. Відмова у відновленні права на патент може бути оскаржена до суду.  
2319. Стаття 494 Правові наслідки дострокового припинення чинності патенту      Стаття 494 Правові наслідки дострокового припинення чинності патенту  
2320. Якщо право на патент не було відновлене (стаття 493 цього Кодексу), настають наслідки, передбачені п. 2 статті 491 цього Кодексу.      Якщо право на патент не було відновлене (стаття 493 цього Кодексу), настають наслідки, передбачені п. 2 статті 491 цього Кодексу.  
2321. Стаття 495 Визнання патенту недійсним      Стаття 495 Визнання патенту недійсним  
2322. Патент на винахід, корисну модель або промисловий зразок визнається судом недійсним у разі відсутності в них ознак патентоспроможності (стаття 483 цього Кодексу), а також у випадках видачі патенту особі, яка не мала права на його одержання.      Патент на винахід, корисну модель або промисловий зразок визнається судом недійсним у разі відсутності в них ознак патентоспроможності (стаття 483 цього Кодексу), а також у випадках видачі патенту особі, яка не мала права на його одержання.  
2323. Стаття 496 Наслідки визнання патенту недійсним      Стаття 496 Наслідки визнання патенту недійсним  
2324. 1. У разі визнання патенту недійсним у зв'язку з відсутністю ознак патентоспроможності рішення Відомства про видачу патенту анулюється.      1. У разі визнання патенту недійсним у зв'язку з відсутністю ознак патентоспроможності рішення Відомства про видачу патенту анулюється.  
2325. 2. Права та обов'язки, що виникли з патенту, визнаного недійсним, анулюються.      2. Права та обов'язки, що виникли з патенту, визнаного недійсним, анулюються.  
2326. 3. Майнова чи немайнова (моральна) шкода, заподіяна у зв'язку з визнанням патенту недійсним, відшкодовується Відомством.   -468- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Пункт 3 статті 496 вилучити.  		Враховано    
2327. Якщо видачі патенту, визнаного недійсним, сприяла неправомірна поведінка заявника, розмір відшкодування може бути зменшений.       
2328. Стаття 497 Права, що надаються патентом      Стаття 497 Права, що надаються патентом  
2329. 1. Права, що надаються патентом, набувають чинності від дати публікації відомостей про його видачу.      1. Права, що надаються патентом, набувають чинності від дати публікації відомостей про його видачу.  
2330. 2. Патент надає володільцеві винаходу, корисної моделі чи промислового зразка виключне право використати винахід, корисну модель чи промисловий зразок на свій розсуд.      2. Патент надає володільцеві винаходу, корисної моделі чи промислового зразка виключне право використати винахід, корисну модель чи промисловий зразок на свій розсуд.  
2331. Відносини при використанні винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, патент на які належить кільком особам, визначаються угодою між ними. У разі якщо такої угоди немає, кожний володілець патенту може використати винахід, корисну модель чи промисловий зразок на свій розсуд, але жоден з них не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка і передавати виключне право на винахід, корисну модель чи промисловий зразок іншим особам без згоди останніх володільців.      Відносини при використанні винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, патент на які належить кільком особам, визначаються угодою між ними. У разі якщо такої угоди немає, кожний володілець патенту може використати винахід, корисну модель чи промисловий зразок на свій розсуд, але жоден з них не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка і передавати виключне право на винахід, корисну модель чи промисловий зразок іншим особам без згоди останніх володільців.  
2332. Використанням винаходу, корисної моделі чи промислового зразка визнається:      Використанням винаходу, корисної моделі чи промислового зразка визнається:  
2333. 1) виготовлення, пропонування для продажу, запровадження в господарський оборот, застосування або ввезення чи зберігання в зазначених цілях продукту, що охороняється патентом, або - виготовленого із застосуванням запатентованого промислового зразка;      1) виготовлення, пропонування для продажу, запровадження в господарський оборот, застосування або ввезення чи зберігання в зазначених цілях продукту, що охороняється патентом, або - виготовленого із застосуванням запатентованого промислового зразка;  
2334. 2) застосування способу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, що пропонує цей спосіб, знає або могла знати про те, що його застосування забороняється без дозволу володільця патенту або виходячи із обставин це і так є очевидним;      2) застосування способу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, що пропонує цей спосіб, знає або могла знати про те, що його застосування забороняється без дозволу володільця патенту або виходячи із обставин це і так є очевидним;  
2335. 3) пропонування для продажу, запровадження в господарський оборот, застосування або ввезення чи зберігання в зазначених цілях продукту, виготовленого безпосередньо способом, що охороняється патентом.      3) пропонування для продажу, запровадження в господарський оборот, застосування або ввезення чи зберігання в зазначених цілях продукту, виготовленого безпосередньо способом, що охороняється патентом.  
2336. Продукт визнається виготовленим із застосуванням запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, якщо при цьому використана кожна ознака, що включена в незалежний пункт формули винаходу, корисної моделі, чи ознака, еквівалентна йому, а також всі істотні ознаки промислового зразка.      Продукт визнається виготовленим із застосуванням запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, якщо при цьому використана кожна ознака, що включена в незалежний пункт формули винаходу, корисної моделі, чи ознака, еквівалентна йому, а також всі істотні ознаки промислового зразка.  
2337. Спосіб, що охороняється патентом, визнається застосованим, якщо використано кожну ознаку, включену в незалежний пункт формули винаходу, чи ознаку, еквівалентну йому.      Спосіб, що охороняється патентом, визнається застосованим, якщо використано кожну ознаку, включену в незалежний пункт формули винаходу, чи ознаку, еквівалентну йому.  
2338. 3. Патент надає його володільцеві право забороняти іншим особам використовувати винахід, корисну модель чи промисловий зразок без його дозволу, крім випадків, якщо таке використання не визнається відповідно до цього Кодексу порушенням прав володільця патенту.      3. Патент надає його володільцеві право забороняти іншим особам використовувати винахід, корисну модель чи промисловий зразок без його дозволу, крім випадків, якщо таке використання не визнається відповідно до цього Кодексу порушенням прав володільця патенту.  
2339. 4. Володілець патенту може передавати на підставі договору виключне право на винахід, корисну модель чи промисловий зразок будь-якій особі, яка стає правонаступником володільця патенту.      4. Володілець патенту може передавати на підставі договору виключне право на винахід, корисну модель чи промисловий зразок будь-якій особі, яка стає правонаступником володільця патенту.  
2340. 5. Володілець патенту має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка на підставі ліцензійного договору.      5. Володілець патенту має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка на підставі ліцензійного договору.  
2341. 6. Володілець патенту має право подати до Відомства для офіційної публікації заяву про надання будь-якій особі дозволу на використання запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка.      6. Володілець патенту має право подати до Відомства для офіційної публікації заяву про надання будь-якій особі дозволу на використання запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка.  
2342. Особа, що виявила бажання скористатися зазначеним дозволом, зобов'язана укласти з володільцем патенту договір про платежі. Спори, що виникають при укладенні і виконанні цього договору, розв'язуються в судовому порядку.      Особа, що виявила бажання скористатися зазначеним дозволом, зобов'язана укласти з володільцем патенту договір про платежі. Спори, що виникають при укладенні і виконанні цього договору, розв'язуються в судовому порядку.  
2343. Якщо жодна особа не заявила володільцеві патенту про свій намір використати винахід, корисну модель чи промисловий зразок, він може подати до Відомства письмове клопотання про відклик своєї заяви.      Якщо жодна особа не заявила володільцеві патенту про свій намір використати винахід, корисну модель чи промисловий зразок, він може подати до Відомства письмове клопотання про відклик своєї заяви.  
2344. 7. Права винахідників та авторів промислових зразків (крім особистих немайнових) переходять у спадщину відповідно до Книги сьомої цього Кодексу.      7. Права винахідників та авторів промислових зразків (крім особистих немайнових) переходять у спадщину відповідно до Книги сьомої цього Кодексу.  
2345. Стаття 498 Примусове відчуження прав      Стаття 498 Примусове відчуження прав  
2346. Виходячи із суспільних інтересів та інтересів національної безпеки, Кабінет Міністрів України має право дозволити заінтересованій особі використання винаходу, корисної моделі або промислового зразка без згоди володільця патенту, але з виплатою йому відповідної компенсації.      Виходячи із суспільних інтересів та інтересів національної безпеки, Кабінет Міністрів України має право дозволити заінтересованій особі використання винаходу, корисної моделі або промислового зразка без згоди володільця патенту, але з виплатою йому відповідної компенсації.  
2347. Спори про умови видачі дозволу, виплати компенсації та її розміри розв'язуються в судовому порядку.      Спори про умови видачі дозволу, виплати компенсації та її розміри розв'язуються в судовому порядку.  
2348. Стаття 499 Право попереднього користування      Стаття 499 Право попереднього користування  
2349. 1. Будь-яка особа, яка до дати пріоритету (конвенційного пріоритету) в інтересах своєї діяльності добросовісно використала в Україні заявлений винахід, корисну модель чи промисловий зразок або здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, зберігає право на безоплатне продовження такого використання або на використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, для чого була здійснена зазначена підготовка (право попереднього користування).      1. Будь-яка особа, яка до дати пріоритету (конвенційного пріоритету) в інтересах своєї діяльності добросовісно використала в Україні заявлений винахід, корисну модель чи промисловий зразок або здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, зберігає право на безоплатне продовження такого використання або на використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, для чого була здійснена зазначена підготовка (право попереднього користування).  
2350. 2. Право попереднього користування може передаватися або переходити до іншої особи тільки разом із підприємством або діловою практикою, або ж тією частиною підприємства чи ділової практики, в яких було використано заявлені винахід, корисну модель чи промисловий зразок або здійснено значну і серйозну підготовку для такого використання.      2. Право попереднього користування може передаватися або переходити до іншої особи тільки разом із підприємством або діловою практикою, або ж тією частиною підприємства чи ділової практики, в яких було використано заявлені винахід, корисну модель чи промисловий зразок або здійснено значну і серйозну підготовку для такого використання.  
2351. Стаття 500 Дії, які не визнаються порушенням патентних прав      Стаття 500 Дії, які не визнаються порушенням патентних прав  
2352. 1. Не визнається порушенням прав, що надаються патентом, використання запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка:      1. Не визнається порушенням прав, що надаються патентом, використання запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка:  
2353. 1) в конструкції або при експлуатації транспортного засобу іноземної держави, який тимчасово або випадково перебуває у водах, повітряному просторі чи на території України, за умови, що винахід, корисна модель чи промисловий зразок використовується виключно для потреб даного засобу;      1) в конструкції або при експлуатації транспортного засобу іноземної держави, який тимчасово або випадково перебуває у водах, повітряному просторі чи на території України, за умови, що винахід, корисна модель чи промисловий зразок використовується виключно для потреб даного засобу;  
2354. 2) без комерційної мети;      2) без комерційної мети;  
2355. 3) з науковою метою або в порядку експерименту;      3) з науковою метою або в порядку експерименту;  
2356. 4) за надзвичайних обставин (стихійне лихо, катастрофа, епідемії тощо);      4) за надзвичайних обставин (стихійне лихо, катастрофа, епідемії тощо);  
2357. 5) при разовому виготовленні ліків в аптеках за рецептом лікаря.      5) при разовому виготовленні ліків в аптеках за рецептом лікаря.  
2358. 2. Не визнається порушенням прав, що надаються патентом, впровадження в господарський оборот продукту, виготовленого із застосуванням запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, після впровадження цього продукту в господарський оборот володільцем патенту або за його спеціальним дозволом.   -469- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Викласти пункт 2 статті 500 в такій редакції: "2. Якщо продукт виготовлений і впроваджений в господарський оборот з використанням винаходу, корисної моделі чи промислового зразка самим патентоволодільцем або на підставі виданої ним ліцензії, подальше поширення і використання цього ж продукту іншими особами не буде порушенням патентних прав".  		Враховано   2. Якщо продукт виготовлений і впроваджений в господарський оборот з використанням винаходу, корисної моделі чи промислового зразка самим патентоволодільцем або на підставі виданої ним ліцензії, подальше поширення і використання цього ж продукту іншими особами не буде порушенням патентних прав.  
2359. Стаття 501 Обов'язки володільця патенту      Стаття 501 Обов'язки володільця патенту  
2360. Володілець патенту не повинен користуватися правами, що надаються патентом, на шкоду іншим особам.      Володілець патенту не повинен користуватися правами, що надаються патентом, на шкоду іншим особам.  
2361. Стаття 502 Примусова ліцензія      Стаття 502 Примусова ліцензія  
2362. 1. Якщо винахід, корисна модель чи промисловий зразок не використовується або недостатньо використовується в Україні протягом трьох років, починаючи від дати публікації відомостей про видачу патенту або від дати, коли використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка було припинено, то будь-яка особа, яка має бажання і готовність використати винахід, корисну модель чи промисловий зразок, у разі відмови володільця патенту від укладення ліцензійного договору може звернутися до суду із заявою про надання їй дозволу на використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка.      1. Якщо винахід, корисна модель чи промисловий зразок не використовується або недостатньо використовується в Україні протягом трьох років, починаючи від дати публікації відомостей про видачу патенту або від дати, коли використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка було припинено, то будь-яка особа, яка має бажання і готовність використати винахід, корисну модель чи промисловий зразок, у разі відмови володільця патенту від укладення ліцензійного договору може звернутися до суду із заявою про надання їй дозволу на використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка.  
2363. 2. Якщо володілець патенту не доведе, що факт невикористання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка зумовлений поважними причинами, суд виносить рішення про надання дозволу заінтересованій особі на використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка (надання примусової ліцензії) з визначенням обсягу використання, строку дії дозволу, розміру та порядку виплати винагороди володільцеві патенту.      2. Якщо володілець патенту не доведе, що факт невикористання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка зумовлений поважними причинами, суд виносить рішення про надання дозволу заінтересованій особі на використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка (надання примусової ліцензії) з визначенням обсягу використання, строку дії дозволу, розміру та порядку виплати винагороди володільцеві патенту.  
2364. Стаття 503 Залежна ліцензія      Стаття 503 Залежна ліцензія  
2365. 1. Володілець патенту зобов'язаний за обумовлену винагороду дати дозвіл (видати ліцензію) на використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка володільцеві пізніше виданого патенту, якщо винахід, корисна модель чи промисловий зразок останнього призначається для досягнення іншої мети або має значну техніко-економічну перевагу і не може використовуватися без порушення прав першого володільця патенту.      1. Володілець патенту зобов'язаний за обумовлену винагороду дати дозвіл (видати ліцензію) на використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка володільцеві пізніше виданого патенту, якщо винахід, корисна модель чи промисловий зразок останнього призначається для досягнення іншої мети або має значну техніко-економічну перевагу і не може використовуватися без порушення прав першого володільця патенту.  
2366. 2. Видача залежної ліцензії володільцеві пізніше виданого патенту може бути обумовлена зобов'язанням останнього видати за обумовлену винагороду дозвіл володільця раніше виданого патенту, якщо його використання в поєднанні з винаходом, корисною моделлю чи промисловим зразком, патенти на які були видані раніше, дає кращий корисний ефект або іншим чином удосконалює його.      2. Видача залежної ліцензії володільцеві пізніше виданого патенту може бути обумовлена зобов'язанням останнього видати за обумовлену винагороду дозвіл володільця раніше виданого патенту, якщо його використання в поєднанні з винаходом, корисною моделлю чи промисловим зразком, патенти на які були видані раніше, дає кращий корисний ефект або іншим чином удосконалює його.  
2367. Дозвіл видається в обсязі, необхідному для найбільш ефективного використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка.      Дозвіл видається в обсязі, необхідному для найбільш ефективного використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка.  
2368. Стаття 504 Відповідальність за порушення прав володільця патенту   -470- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Статтю 504 виключити  		Враховано   Статтю 504 виключено.  
2369. 1. Будь-яке посягання на права, що випливають із патенту, визнається порушенням прав володільця патенту.       
2370. 2. На вимогу володільця патенту таке порушення має бути припинене, а порушник за наявності умислу чи грубої необережності зобов'язаний відшкодувати володільцеві патенту заподіяну шкоду в повному обсязі.       
2371. 3. Вимагати відновлення порушених прав володільця патенту може також особа, яка придбала ліцензію (ліцензіат), якщо інше не передбачено ліцензійним договором.       
2372. 4. Суди відповідно до пп. 1-3 цієї статті розглядають спори про:       
2373. 1) авторство (співавторство) на винахід, корисну модель і промисловий зразок;       
2374. 2) встановлення володільця патенту;       
2375. 3) порушення майнових та особистих немайнових прав володільця патенту;       
2376. 4) укладення і виконання ліцензійних договорів;       
2377. 5) право попереднього користування;       
2378. 6) винагороду володільцеві патенту;       
2379. 7) компенсації;       
2380. 8) інші спори, пов'язані з використанням винаходу, корисної моделі чи промислового зразка.       
2381. Стаття 505 Патентування винаходів, корисних моделей і промислових зразків у зарубіжних країнах      Стаття 505 Патентування винаходів, корисних моделей і промислових зразків у зарубіжних країнах  
2382. 1. Будь-яка особа, яка має право на одержання патенту, може запатентувати винахід, корисну модель чи промисловий зразок у зарубіжних країнах.      1. Будь-яка особа, яка має право на одержання патенту, може запатентувати винахід, корисну модель чи промисловий зразок у зарубіжних країнах.  
2383. 2. Виходячи із суспільних інтересів та інтересів національної безпеки, Відомство може заборонити патентування винаходу, корисної моделі і промислового зразка в зарубіжній країні.      2. Виходячи із суспільних інтересів та інтересів національної безпеки, Відомство може заборонити патентування винаходу, корисної моделі і промислового зразка в зарубіжній країні.  
2384. 3. Якщо патентування винаходу здійснюється за процедурою Договору про патентну кооперацію, міжнародна заявка подається до Відомства України.      3. Якщо патентування винаходу здійснюється за процедурою Договору про патентну кооперацію, міжнародна заявка подається до Відомства України.  
2385. Глава 40 Право на нові сорти рослин і нові породи тварин      Глава 40 Право на нові сорти рослин і нові породи тварин  
2386. Стаття 506 Умови охорони прав на нові сорти рослин і нові породи тварин      Стаття 506 Умови охорони прав на нові сорти рослин і нові породи тварин  
2387. 1. Права на нові сорти рослин і нові породи тварин (селекційні досягнення) охороняються за умови видачі патенту.      1. Права на нові сорти рослин і нові породи тварин (селекційні досягнення) охороняються за умови видачі патенту.  
2388. Селекційним досягненням в рослинництві визнається сорт рослин, одержаний штучним шляхом або шляхом відбору і такий, що має один або кілька господарських ознак, які відрізняють його від існуючих сортів рослин.      Селекційним досягненням в рослинництві визнається сорт рослин, одержаний штучним шляхом або шляхом відбору і такий, що має один або кілька господарських ознак, які відрізняють його від існуючих сортів рослин.  
2389. Селекційним досягненням у тваринництві визнається порода, тобто цілісна численна група тварин загального походження, що створена людиною та має генеалогічну структуру і властивості, які дають змогу відрізнити її від інших тварин цього самого виду, і є кількісно достатньою для розмноження як однієї породи.      Селекційним досягненням у тваринництві визнається порода, тобто цілісна численна група тварин загального походження, що створена людиною та має генеалогічну структуру і властивості, які дають змогу відрізнити її від інших тварин цього самого виду, і є кількісно достатньою для розмноження як однієї породи.  
2390. 2. Вимоги, за яких виникає право на одержання патенту, і порядок видачі патенту на селекційні досягнення встановлюються законом.      2. Вимоги, за яких виникає право на одержання патенту, і порядок видачі патенту на селекційні досягнення встановлюються законом.  
2391. 3. До відносин, пов'язаних із правами на селекційні досягнення та охороною цих прав, відповідно застосовуються норми про промислову власність. При цьому відповідні права та обов'язки патентного Відомства здійснюються державним органом, на який покладено випробовування та охорону селекційних досягнень.      3. До відносин, пов'язаних із правами на селекційні досягнення та охороною цих прав, відповідно застосовуються норми про промислову власність. При цьому відповідні права та обов'язки патентного Відомства здійснюються державним органом, на який покладено випробовування та охорону селекційних досягнень.  
2392. Стаття 507 Право автора визначати назву селекційного досягнення      Стаття 507 Право автора визначати назву селекційного досягнення  
2393. 1. Автор селекційного досягнення має право визначати його назву, яка має відповідати встановленим законом про селекційні досягнення вимогам і підлягає схваленню державним органом, що відає випробовуванням та охороною селекційних досягнень.      1. Автор селекційного досягнення має право визначати його назву, яка має відповідати встановленим законом про селекційні досягнення вимогам і підлягає схваленню державним органом, що відає випробовуванням та охороною селекційних досягнень.  
2394. 2. При виробництві, відтворенні, пропонуванні для продажу, продажу та інших видах збування охоронюваних селекційних досягнень застосування зареєстрованих для них назв є обов'язковим. Присвоєння виведеним і (або) таким, що продаються, насінню, племінному матеріалу назви, що відрізняється від зареєстрованої, не допускається.      2. При виробництві, відтворенні, пропонуванні для продажу, продажу та інших видах збування охоронюваних селекційних досягнень застосування зареєстрованих для них назв є обов'язковим. Присвоєння виведеним і (або) таким, що продаються, насінню, племінному матеріалу назви, що відрізняється від зареєстрованої, не допускається.  
2395. 3. Присвоєння назви зареєстрованого селекційного досягнення насінню і племінному матеріалу, що не належить до них, є порушенням прав патентоволодільця і селекціонера.      3. Присвоєння назви зареєстрованого селекційного досягнення насінню і племінному матеріалу, що не належить до них, є порушенням прав патентоволодільця і селекціонера.  
2396. Стаття 508 Права автора селекційного досягнення на винагороду      Стаття 508 Права автора селекційного досягнення на винагороду  
2397. 1. Автор селекційного досягнення, який не є патентоволодільцем, має протягом строку чинності патенту право на одержання винагороди від патентоволодільця за використання селекційного досягнення.      1. Автор селекційного досягнення, який не є патентоволодільцем, має протягом строку чинності патенту право на одержання винагороди від патентоволодільця за використання селекційного досягнення.  
2398. 2. Розмір та умови виплати винагороди авторові селекційного досягнення визначаються договором, що укладається між ним і патентоволодільцем. При цьому розмір винагороди не повинен становити менше двох відсотків від сум щорічних надходжень, які одержує патентоволоділець за використання селекційного досягнення, включаючи надходження від продажу ліцензій.      2. Розмір та умови виплати винагороди авторові селекційного досягнення визначаються договором, що укладається між ним і патентоволодільцем. При цьому розмір винагороди не повинен становити менше двох відсотків від сум щорічних надходжень, які одержує патентоволоділець за використання селекційного досягнення, включаючи надходження від продажу ліцензій.  
2399. Винагорода виплачується авторові протягом шести місяців після закінчення кожного року, в якому використовувалося селекційне досягнення, якщо договором з патентоволодільцем не передбачено інше.      Винагорода виплачується авторові протягом шести місяців після закінчення кожного року, в якому використовувалося селекційне досягнення, якщо договором з патентоволодільцем не передбачено інше.  
2400. Стаття 509 Права патентоволодільця на селекційне досягнення      Стаття 509 Права патентоволодільця на селекційне досягнення  
2401. Патентоволодільцеві на селекційне досягнення належить виключне право на використання цього досягнення в межах, встановлених законом про селекційні досягнення.      Патентоволодільцеві на селекційне досягнення належить виключне право на використання цього досягнення в межах, встановлених законом про селекційні досягнення.  
2402. Стаття 510 Обов'язки патентоволодільця      Стаття 510 Обов'язки патентоволодільця  
2403. Патентоволоділець на селекційне досягнення зобов'язаний підтримувати відповідний сорт рослини чи відповідну породу тварин протягом строку чинності патенту таким чином, щоб зберігалися ознаки, зазначені в описанні сорту чи породи, складеному при їх реєстрації.      Патентоволоділець на селекційне досягнення зобов'язаний підтримувати відповідний сорт рослини чи відповідну породу тварин протягом строку чинності патенту таким чином, щоб зберігалися ознаки, зазначені в описанні сорту чи породи, складеному при їх реєстрації.  
2404. Стаття 511 Строк чинності патенту на селекційне досягнення      Стаття 511 Строк чинності патенту на селекційне досягнення  
2405. Чинність патенту на селекційне досягнення починається від дня реєстрації у державному реєстрі селекційних досягнень та видачі патенту і триває протягом двадцяти років.      Чинність патенту на селекційне досягнення починається від дня реєстрації у державному реєстрі селекційних досягнень та видачі патенту і триває протягом двадцяти років.  
2406. Законом про селекційні досягнення можуть бути встановлені триваліші строки чинності патенту на окремі види селекційних досягнень.      Законом про селекційні досягнення можуть бути встановлені триваліші строки чинності патенту на окремі види селекційних досягнень.  
2407. Стаття 512 Допуск селекційних досягнень до використання      Стаття 512 Допуск селекційних досягнень до використання  
2408. 1. До використання допускаються селекційні досягнення, яким надана правова охорона. Надання селекційному досягненню правової охорони не є підставою для його допуску до використання.      1. До використання допускаються селекційні досягнення, яким надана правова охорона. Надання селекційному досягненню правової охорони не є підставою для його допуску до використання.  
2409. 2. Включення сортів рослин і порід тварин у державний реєстр селекційних досягнень, які допускаються до використання, провадиться державним органом, який відає випробовуваннями та охороною селекційних досягнень, за результатами державних випробовувань на господарську корисність.      2. Включення сортів рослин і порід тварин у державний реєстр селекційних досягнень, які допускаються до використання, провадиться державним органом, який відає випробовуваннями та охороною селекційних досягнень, за результатами державних випробовувань на господарську корисність.  
2410. Заявка на допуск сортів рослин і порід тварин до використання подається до державного органу, який відає випробовуваннями та охороною селекційних досягнень.      Заявка на допуск сортів рослин і порід тварин до використання подається до державного органу, який відає випробовуваннями та охороною селекційних досягнень.  
2411. Глава 41 Право на захист нерозкритої інформації від незаконного використання   -471- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 В назві глави 41 після слова "нерозкритої" вставити "(конфіденційної)".  		Враховано   Глава 41 Право на захист нерозкритої (конфіденційної) інформації від незаконного використання  
2412. Стаття 513 Поняття нерозкритої інформації      Стаття 513 Поняття нерозкритої інформації  
2413. 1. Технічна, організаційна, комерційна, виробнича та інша інформація, здатна сприяти підвищенню ефективності виробництва або давати інший позитивний ефект, невідома третім особам, внаслідок чого має комерційну цінність, визнається нерозкритою інформацією.      1. Технічна, організаційна, комерційна, виробнича та інша інформація, здатна сприяти підвищенню ефективності виробництва або давати інший позитивний ефект, невідома третім особам, внаслідок чого має комерційну цінність, визнається нерозкритою інформацією.  
2414. 2. Не визнається нерозкритою інформацією комерційна та інші види таємниць, які охороняються спеціальними законами, а також якщо ця інформація захищається авторським чи патентним правом та іншими промисловими правами.      2. Не визнається нерозкритою інформацією комерційна та інші види таємниць, які охороняються спеціальними законами, а також якщо ця інформація захищається авторським чи патентним правом та іншими промисловими правами.  
2415. 3. Особа, яка правомірно володіє такою технічною, організаційною, комерційною, виробничою та іншою інформацією, що здатна сприяти підвищенню ефективності виробництва або давати інший позитивний ефект, має право на захист від незаконного використання цієї інформації.      3. Особа, яка правомірно володіє такою технічною, організаційною, комерційною, виробничою та іншою інформацією, що здатна сприяти підвищенню ефективності виробництва або давати інший позитивний ефект, має право на захист від незаконного використання цієї інформації.  
2416. Стаття 514 Умови охороноспроможності нерозкритої інформації      Стаття 514 Умови охороноспроможності нерозкритої інформації  
2417. Нерозкрита інформація охороняється законом від незаконного використання третіми особами за умови, що:      Нерозкрита інформація охороняється законом від незаконного використання третіми особами за умови, що:  
2418. 1) ця інформація має дійсну або потенційну цінність і фактично невідома третім особам;      1) ця інформація має дійсну або потенційну цінність і фактично невідома третім особам;  
2419. 2) до цієї інформації немає вільного доступу третім особам на законних підставах;      2) до цієї інформації немає вільного доступу третім особам на законних підставах;  
2420. 3) володілець зазначеної інформації вживає відповідних заходів для збереження її конфіденційності.      3) володілець зазначеної інформації вживає відповідних заходів для збереження її конфіденційності.  
2421. Стаття 515 Зміст права на захист нерозкритої інформації      Стаття 515 Зміст права на захист нерозкритої інформації  
2422. 1. Володілець нерозкритої інформації має виключне право на її використання.      1. Володілець нерозкритої інформації має виключне право на її використання.  
2423. 2. У тих випадках, коли нерозкрита інформація містить у собі результат творчої діяльності, володілець нерозкритої інформації має особисті немайнові права (авторство тощо).      2. У тих випадках, коли нерозкрита інформація містить у собі результат творчої діяльності, володілець нерозкритої інформації має особисті немайнові права (авторство тощо).  
2424. Стаття 516 Відчуження права на використання нерозкритої інформації      Стаття 516 Відчуження права на використання нерозкритої інформації  
2425. Володілець нерозкритої інформації має право відчужувати її іншим особам будь-яким чином.      Володілець нерозкритої інформації має право відчужувати її іншим особам будь-яким чином.  
2426. Стаття 517 Строк чинності права на захист нерозкритої інформації      Стаття 517 Строк чинності права на захист нерозкритої інформації  
2427. 1. Строк чинності права на захист нерозкритої інформації обмежується строком чинності умов, передбачених статтею 514 цього Кодексу.      1. Строк чинності права на захист нерозкритої інформації обмежується строком чинності умов, передбачених статтею 514 цього Кодексу.  
2428. 2. Чинність права на захист нерозкритої інформації припиняється у тих випадках, коли в результаті розкриття змісту інформації самим володільцем виникає можливість одержання третіми особами надійних і достатніх відомостей про її зміст.      2. Чинність права на захист нерозкритої інформації припиняється у тих випадках, коли в результаті розкриття змісту інформації самим володільцем виникає можливість одержання третіми особами надійних і достатніх відомостей про її зміст.  
2429. Стаття 518 Обмеження права на захист нерозкритої інформації      Стаття 518 Обмеження права на захист нерозкритої інформації  
2430. Особа, яка добросовісно і самостійно одержала знання, аналогічні нерозкритій інформації іншого володільця, що охороняється законом, має право користуватися ними без будь-якого обмеження на свій розсуд.      Особа, яка добросовісно і самостійно одержала знання, аналогічні нерозкритій інформації іншого володільця, що охороняється законом, має право користуватися ними без будь-якого обмеження на свій розсуд.  
2431. Стаття 519 Захист прав на нерозкриту інформацію   -472- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Статтю 519 виключити.  		Враховано   Статтю 519 виключено.  
2432. 1. Право на нерозкриту інформацію захищається в судовому порядку.       
2433. 2. Особа, яка неправомірно розкрила зміст нерозкритої інформації або незаконно її використовує, зобов'язана припинити протиправні дії і відшкодувати володільцеві інформації заподіяну шкоду в повному обсязі.   -473- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Доповнити Кодекс новою главою 44-1такого змісту: "Глава 41-1 Право на топографії (топології) інтегральних мікросхем (ІМС) Стаття 518-1 Надання прав на топографію ІМС 1. Правова охорона топографії інтегральних мікросхем надається лише державною реєстрацією їх у Відомстві. Особливості охорони прав на топографії ІМС, віднесені до державної таємниці, визначаються окремим законодавством. 2. Правова охорона не надається ідеям, способам, системам, технологіям або закодованій інформації, які можуть бути втілені в топографію ІМС. 3. Виключне право на використання топографії ІМС засвідчується свідоцтвом, яке підтверджує реєстрацію топографії ІМС. Свідоцтво діє 10 років від дати подання заявки до Відомства або від дати першого використання топографії ІМС за умови, що від цієї дати до дати подачі заявки до Відомства пройшло не більше ніж два роки. 4. Обсяг прав на топографію ІМС визначається зображенням топографії на матеріальному носії. Стаття 518-2 Умови охороноздатності топографії ІМС 1. Топографія ІМС відповідає умовам охороноздатності, якщо вона є оригінальною. 2. Топографія ІМС визнається оригінальною, якщо вона не створена шляхом прямого відтворення /копіювання/ іншої топографії ІМС, має відмінності, що надають їй нові властивості, і не була відомою у галузі мікроелектроніки до дати подання заявки до Відомства або до дати її першого використання. Топографія ІМС визнається оригінальною доти, доки не доведено протилежне. 3. Топографія, яка містить елементи, відомі в галузі мікроелектроніки на дату подання заявки до Відомства або на дату першого використання топографії ІМС, може бути визнана оригінальною тільки в тому разі, якщо сукупність таких елементів у цілому відповідає вимогам пункту 2 цієї статті. 4. На визнання топографії ІМС оригінальною не впливає розкриття інформації про неї автором або особою, яка одержала, від автора прямо чи опосередковано таку інформацію, якщо строк від дати розкриття інформації до дати подання до Відомства заявки на реєстрацію цієї топографії ІМС не перевищує двох років. 5. Не може бути визнана оригінальною та топографія ІМС, заявка на реєстрацію якої подана до Відомства пізніше ніж через два роки від дати її першого використання. Стаття 518-3 Право автора на реєстрацію топографії ІМС 1. Право на реєстрацію топографії ІМС має автор або його право наступник. 2. Автори, які спільно створили топографію ІМС, мають однакові права на реєстрацію топографії ІМС, якщо інше не передбачено угодою між ними. 3. Автору топографії ІМС належить право авторства, яке є невідчужуваним особистим правом і охороняється безстроково. Особам, які при створенні топографії ІМС, надавали авторові лише технічну, організаційну чи матеріальну допомогу або сприяли оформленню матеріалів заявки, але не внесли особистого творчого вкладу у створення топографії, право авторства не належить. Стаття 518-4 Право роботодавця на реєстрацію топографії ІМС 1. Право на реєстрацію топографії ІМС і усі права, що з цієї реєстрації випливають, має роботодавець автора топографії ІМС або його правонаступник, якщо топографію створено у зв'язку з виконанням службових обов`язків чи за спеціальним дорученням роботодавця за умови, що трудовим договором /контрактом/ не передбачено інше. 2. Автор топографії ІМС, створеної у зв`язку з використанням службових обов`язків чи за спеціальним дорученням роботодавця, зобов`язаний подати роботодавцю письмове повідомлення про створену ним топографію ІМС разом з матеріалами, що відображають топографію ІМС досить ясно і повно. Якщо роботодавець чи його правонаступник протягом чотирьох місяців від дати одержання цього повідомлення не подасть заявки до Відомства чи не прийме рішення про збереження топографії як конфіденційної інформації, про що він зобов`язаний повідомити письмово автора, то право на реєстрацію топографії переходить до автора. 3. У разі, коли роботодавець використав своє право на реєстрацію топографії ІМС чи на збереження її як конфіденційної інформації, автор має право на винагороду відповідно до економічної цінності топографії та іншої вигоди, яку одержав чи міг би одержати роботодавець чи його правонаступник. Винагорода авторові виплачується у розмірі та на умовах, що визначаються письмовою угодою між автором і роботодавцем, яка укладається не пізніше чотирьох місяців від дати одержання роботодавцем повідомлення. Спори щодо умов одержання автором від роботодавця винагороди та її розміру розв`язуються у судовому порядку. Стаття 518-5 Заявка на реєстрацію топографії ІМС 1. Особа, яка бажає зареєструвати топографію ІМС і має на це право, подає до Відомства заявку на реєстрацію. Заявка на реєстрацію складається українською мовою і повинна містити: ( заяву про реєстрацію топографії ІМС; ( матеріали, що ідентифікують топографію ІМС. Стаття 518-6 Видача свідоцтва Відомство видає заявнику свідоцтво у місячний строк після реєстрації топографії ІМС. Свідоцтво засвідчує реєстрацію топографії ІМС і виключне право на її використання. Стаття 518-7 Оскарження рішення стосовно заявки Заявник може оскаржити будь-яке рішення Відомства стосовно заявки. Стаття 518-8 Права, що випливають з реєстрації топографії ІМС 1. Права, що випливають із реєстрації топографії ІМС, діють від дати внесення відомостей про топографію ІМС до Реєстру. 2. Реєстрація топографії ІМС надає володільцю зареєстрованої топографії ІМС виключне право використовувати топографію ІМС на свій розсуд, якщо таке використання не порушує права інших володільців зареєстрованих топографії ІМС. 3. Реєстрація надає володільцю зареєстрованої топографії ІМС право: ( забороняти іншим особам використовувати топографію ІМС без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідне із статтею 512-9 цього Кодексу порушенням права володільця зареєстрованої топографії ІМС; ( передавати на підставі договору виключне право використання топографії ІМС будь-якій особі, яка стає правонаступником володільця зареєстрованої топографії ІМС; ( видавати будь-якій особі дозвіл /ліцензію/ на використання зареєстрованої топографії ІМС на підставі ліцензійного договору. Під використанням топографії ІМС слід розуміти: ( копіювання топографії ІМС; ( виготовлення ІМС із застосуванням даної топографії; ( виготовлення будь-якого виробу, що містять такі ІМС; ( ввезення таких ІМС та виробів, що їх містять, на митну територію України; ( пропонування для продажу, зберігання в зазначених цілях та інше введення в обіг ІМС, виготовленої із застосуванням даної топографії, та будь-яких виробів, що містять такі ІМС. ІМС визнається виготовленою із застосуванням зареєстрованої топографії, якщо при цьому використані всі елементи, які визначають топографію ІМС оригінальною. 4. Взаємовідносини під час використання зареєстрованої топографії ІМС, свідоцтво на яку належить кільком особам, визначається угодою між ними. У разі відсутності такої угоди кожний володілець прав на зареєстровану топографію ІМС може використовувати її на свій розсуд, але жоден з них не має права давати дозвіл /ліцензію/ на використання зареєстрованої топографії ІМС та передавати виключне право на зареєстровану топографію ІМС будь-якій іншій особі без згоди решти володільців. 5. Договір про передачу виключного права на зареєстровану топографію ІМС і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони складені у письмовій формі і підписані сторонами. Зазначені договори набирають чинності стосовно будь-якої іншої особи лише після їх реєстрації у Відомстві. 6. Володілець виключного права на зареєстровану топографію ІМС або його правонаступник має право сповіщати про реєстрацію топографії ІМС шляхом позначення топографії або виробів, що містять таку топографію, виділеною літерою "Т" із зазначенням дати початку отроку дії виключного права на використання топографії ІМС та інформації, яка надає можливість ідентифікувати володільця прав. Стаття 518-9 Дії, які не визнаються порушенням прав на зареєстровану топографію ІМС 1. Не визнається порушенням прав, то надаються реєстрацією топографії ІМС, використання зареєстрованої топографії ІМС: ( у конструкції чи в процесі експлуатації транспортного засобу іноземної держави, який тимчасово або випадково знаходиться у водах повітряному просторі чи на території України, за умови, що зареєстрована топографія ІМС використовується лише для потреб зазначеного засобу; ( без комерційної мети; ( з науковою метою або в порядку експерименту; за надзвичайних обставин (стихійне лихо, катастрофа, епідемія, епізотопія тощо). 2. Не визнається порушенням прав, що надаються реєстрацією топографії ІМС, ввезення на митну територію України, пропонування для продажу, продаж, зберігання в зазначених цілях або інше введення в обіг ІМС, виготовлених із застосуванням зареєстрованої топографії, і будь-яких виробів, що містять такі ІМС, якщо вони придбані законним шляхом. ІМС із зареєстрованою топографією та вироби, що містять такі ІМС, вважаються придбаними будь-якою особою законним шляхом, якщо вони після виготовлення буди введені в обіг володільцем прав на дану зареєстровану топографію ІМС чи за його дозволом. 3. Не визнається порушенням прав, що надаються реєстрацією топографії ІМС, використання ІМС будь-якою особою, що придбала ІМС; і при цьому не знала і не могла знати, що ця ІМС або виріб, що її містить, були виготовлені і введені в обіг з порушенням прав, що надаються реєстрацією топографії ІМС. Проте після одержання відповідного повідомлення від володільця прав зазначена особа повинна припинити використання ІМС або виплатити йому компенсацію, розмір якої встановлюється за згодою сторін. Спори щодо компенсації та порядку її виплати розв`язуються в судовому порядку. 4. Будь-яка особа, яка добросовісно використовувала топографію ІМС до дати подання заявки на реєстрацію топографії ІМС чи здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, зберігав право попереднього користування цією топографією ІМС. Право переднього користування може передаватися або переходити до іншої особи тільки разом з підприємством чи діловою практикою або тією частиною підприємства чи ділової практики, в яких було використано заявлену топографію ІМС чи здійснену значну і серйозну підготовку для такого використання. Стаття 518-10 Обов'язки володільця прав на зареєстровану топографію ІМС 1. Власник прав на зареєстровану топографію ІМС повинен добросовісно користуватися виключним правом, що надається реєстрацією. 2. Якщо зареєстрована топографія ІМС не використовується в Україні протягом трьох років від дати публікації офіційних відомостей про реєстрацію або від дати, коли використання топографії ІМС було припинено, то будь-яка особа, яка має бажання і виявляє готовність використовувати топографію ІМС, в разі відмови володільця виключного права на зареєстровану топографію ІМС від укладення ліцензійного договору, може звернутися до суду із заявою про надання їй дозволу на використання зареєстрованої топографії ІМС. 3. Якщо власник прав на зареєстровану топографію ІМС не доведе, що факт невикористання зареєстрованої топографії ІМС зумовлений поважними причинами, суд може винести рішення про надання дозволу заінтересованій особі на використання зареєстрованої топографії ІМС з визначенням обсягу її використання, строку дії дозволу, розміру та порядку виплати винагороди володільцю прав. Стаття 518-11 Використання зареєстрованої топографії ІМС без дозволу володільця прав на неї 1. Виходячи із суспільних інтересів та інтересів національної безпеки, Кабінет Міністрів України може дозволити використання зареєстрованої топографії ІМС без згоди її володільця, але з виплатою йому відповідної компенсації. 2. Спори щодо умов надання дозволу і виплати компенсації та її розміру розв`язуються у судовому порядку. Стаття 518-12 Визнання реєстрації топографії ІМС недійсною 1. Реєстрація топографії ІМС може бути визнала недійсною у разі: невідповідності зареєстрованої топографії ІМС умовам охороноздатності, визначеними статтею 512-2 цього Кодексу; порушення вимог пункту 2 статті цього Кодексу. 2. Будь-яка особа протягом шести місяців від дати публікації офіційних відомостей про реєстрацію може оскаржити реєстрацію у встановленому порядку. 3. Реєстрація, визнана недійсною, вважається такою, що не набрала чинності від дати реєстрації топографії ІМС. Стаття 518-13 Охорона прав на топографії ІМС в іноземних державах 1. Автор топографії ІМС чи його правонаступник мають право на реєстрацію топографії ІМС в іноземних державах. Охорона в іноземних державах прав на розроблені в Україні топографії ІМС здійснюється відповідно до міжнародних договорів України та законодавства іноземних держав. 2. До подання заявки на одержання охорони прав на топографію ІМС в орган іноземної держави, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, заявник зобов`язаний подати заявку до Відомства і повідомити про наміри здійснити таку охорону. 3. Витрати, пов`язані з одержанням охорони прав на топографію ІМС в іноземних державах, несе заявник чи за його згодою інша особа.  		Враховано   Глава 41-1 Право на топографії (топології) інтегральних мікросхем (ІМС) Стаття 518-1 Надання прав на топографію ІМС 1. Правова охорона топографії інтегральних мікросхем надається лише державною реєстрацією їх у Відомстві. Особливості охорони прав на топографії ІМС, віднесені до державної таємниці, визначаються окремим законодавством. 2. Правова охорона не надається ідеям, способам, системам, технологіям або закодованій інформації, які можуть бути втілені в топографію ІМС. 3. Виключне право на використання топографії ІМС засвідчується свідоцтвом, яке підтверджує реєстрацію топографії ІМС. Свідоцтво діє 10 років від дати подання заявки до Відомства або від дати першого використання топографії ІМС за умови, що від цієї дати до дати подачі заявки до Відомства пройшло не більше ніж два роки. 4. Обсяг прав на топографію ІМС визначається зображенням топографії на матеріальному носії. Стаття 518-2 Умови охороноздатності топографії ІМС 1. Топографія ІМС відповідає умовам охороноздатності, якщо вона є оригінальною. 2. Топографія ІМС визнається оригінальною, якщо вона не створена шляхом прямого відтворення /копіювання/ іншої топографії ІМС, має відмінності, що надають їй нові властивості, і не була відомою у галузі мікроелектроніки до дати подання заявки до Відомства або до дати її першого використання. Топографія ІМС визнається оригінальною доти, доки не доведено протилежне. 3. Топографія, яка містить елементи, відомі в галузі мікроелектроніки на дату подання заявки до Відомства або на дату першого використання топографії ІМС, може бути визнана оригінальною тільки в тому разі, якщо сукупність таких елементів у цілому відповідає вимогам пункту 2 цієї статті. 4. На визнання топографії ІМС оригінальною не впливає розкриття інформації про неї автором або особою, яка одержала, від автора прямо чи опосередковано таку інформацію, якщо строк від дати розкриття інформації до дати подання до Відомства заявки на реєстрацію цієї топографії ІМС не перевищує двох років. 5. Не може бути визнана оригінальною та топографія ІМС, заявка на реєстрацію якої подана до Відомства пізніше ніж через два роки від дати її першого використання. Стаття 518-3 Право автора на реєстрацію топографії ІМС 1. Право на реєстрацію топографії ІМС має автор або його право наступник. 2. Автори, які спільно створили топографію ІМС, мають однакові права на реєстрацію топографії ІМС, якщо інше не передбачено угодою між ними. 3. Автору топографії ІМС належить право авторства, яке є невідчужуваним особистим правом і охороняється безстроково. Особам, які при створенні топографії ІМС, надавали авторові лише технічну, організаційну чи матеріальну допомогу або сприяли оформленню матеріалів заявки, але не внесли особистого творчого вкладу у створення топографії, право авторства не належить. Стаття 518-4 Право роботодавця на реєстрацію топографії ІМС 1. Право на реєстрацію топографії ІМС і усі права, що з цієї реєстрації випливають, має роботодавець автора топографії ІМС або його правонаступник, якщо топографію створено у зв'язку з виконанням службових обов`язків чи за спеціальним дорученням роботодавця за умови, що трудовим договором /контрактом/ не передбачено інше. 2. Автор топографії ІМС, створеної у зв`язку з використанням службових обов`язків чи за спеціальним дорученням роботодавця, зобов`язаний подати роботодавцю письмове повідомлення про створену ним топографію ІМС разом з матеріалами, що відображають топографію ІМС досить ясно і повно. Якщо роботодавець чи його правонаступник протягом чотирьох місяців від дати одержання цього повідомлення не подасть заявки до Відомства чи не прийме рішення про збереження топографії як конфіденційної інформації, про що він зобов`язаний повідомити письмово автора, то право на реєстрацію топографії переходить до автора. 3. У разі, коли роботодавець використав своє право на реєстрацію топографії ІМС чи на збереження її як конфіденційної інформації, автор має право на винагороду відповідно до економічної цінності топографії та іншої вигоди, яку одержав чи міг би одержати роботодавець чи його правонаступник. Винагорода авторові виплачується у розмірі та на умовах, що визначаються письмовою угодою між автором і роботодавцем, яка укладається не пізніше чотирьох місяців від дати одержання роботодавцем повідомлення. Спори щодо умов одержання автором від роботодавця винагороди та її розміру розв`язуються у судовому порядку. Стаття 518-5 Заявка на реєстрацію топографії ІМС 1. Особа, яка бажає зареєструвати топографію ІМС і має на це право, подає до Відомства заявку на реєстрацію. Заявка на реєстрацію складається українською мовою і повинна містити: ( заяву про реєстрацію топографії ІМС; ( матеріали, що ідентифікують топографію ІМС. Стаття 518-6 Видача свідоцтва Відомство видає заявнику свідоцтво у місячний строк після реєстрації топографії ІМС. Свідоцтво засвідчує реєстрацію топографії ІМС і виключне право на її використання. Стаття 518-7 Оскарження рішення стосовно заявки Заявник може оскаржити будь-яке рішення Відомства стосовно заявки. Стаття 518-8 Права, що випливають з реєстрації топографії ІМС 1. Права, що випливають із реєстрації топографії ІМС, діють від дати внесення відомостей про топографію ІМС до Реєстру. 2. Реєстрація топографії ІМС надає володільцю зареєстрованої топографії ІМС виключне право використовувати топографію ІМС на свій розсуд, якщо таке використання не порушує права інших володільців зареєстрованих топографії ІМС. 3. Реєстрація надає володільцю зареєстрованої топографії ІМС право: ( забороняти іншим особам використовувати топографію ІМС без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідне із статтею 512-9 цього Кодексу порушенням права володільця зареєстрованої топографії ІМС; ( передавати на підставі договору виключне право використання топографії ІМС будь-якій особі, яка стає правонаступником володільця зареєстрованої топографії ІМС; ( видавати будь-якій особі дозвіл /ліцензію/ на використання зареєстрованої топографії ІМС на підставі ліцензійного договору. Під використанням топографії ІМС слід розуміти: ( копіювання топографії ІМС; ( виготовлення ІМС із застосуванням даної топографії; ( виготовлення будь-якого виробу, що містять такі ІМС; ( ввезення таких ІМС та виробів, що їх містять, на митну територію України; ( пропонування для продажу, зберігання в зазначених цілях та інше введення в обіг ІМС, виготовленої із застосуванням даної топографії, та будь-яких виробів, що містять такі ІМС. ІМС визнається виготовленою із застосуванням зареєстрованої топографії, якщо при цьому використані всі елементи, які визначають топографію ІМС оригінальною. 4. Взаємовідносини під час використання зареєстрованої топографії ІМС, свідоцтво на яку належить кільком особам, визначається угодою між ними. У разі відсутності такої угоди кожний володілець прав на зареєстровану топографію ІМС може використовувати її на свій розсуд, але жоден з них не має права давати дозвіл /ліцензію/ на використання зареєстрованої топографії ІМС та передавати виключне право на зареєстровану топографію ІМС будь-якій іншій особі без згоди решти володільців. 5. Договір про передачу виключного права на зареєстровану топографію ІМС і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони складені у письмовій формі і підписані сторонами. Зазначені договори набирають чинності стосовно будь-якої іншої особи лише після їх реєстрації у Відомстві. 6. Володілець виключного права на зареєстровану топографію ІМС або його правонаступник має право сповіщати про реєстрацію топографії ІМС шляхом позначення топографії або виробів, що містять таку топографію, виділеною літерою "Т" із зазначенням дати початку отроку дії виключного права на використання топографії ІМС та інформації, яка надає можливість ідентифікувати володільця прав. Стаття 518-9 Дії, які не визнаються порушенням прав на зареєстровану топографію ІМС 1. Не визнається порушенням прав, то надаються реєстрацією топографії ІМС, використання зареєстрованої топографії ІМС: ( у конструкції чи в процесі експлуатації транспортного засобу іноземної держави, який тимчасово або випадково знаходиться у водах повітряному просторі чи на території України, за умови, що зареєстрована топографія ІМС використовується лише для потреб зазначеного засобу; ( без комерційної мети; ( з науковою метою або в порядку експерименту; за надзвичайних обставин (стихійне лихо, катастрофа, епідемія, епізотопія тощо). 2. Не визнається порушенням прав, що надаються реєстрацією топографії ІМС, ввезення на митну територію України, пропонування для продажу, продаж, зберігання в зазначених цілях або інше введення в обіг ІМС, виготовлених із застосуванням зареєстрованої топографії, і будь-яких виробів, що містять такі ІМС, якщо вони придбані законним шляхом. ІМС із зареєстрованою топографією та вироби, що містять такі ІМС, вважаються придбаними будь-якою особою законним шляхом, якщо вони після виготовлення буди введені в обіг володільцем прав на дану зареєстровану топографію ІМС чи за його дозволом. 3. Не визнається порушенням прав, що надаються реєстрацією топографії ІМС, використання ІМС будь-якою особою, що придбала ІМС; і при цьому не знала і не могла знати, що ця ІМС або виріб, що її містить, були виготовлені і введені в обіг з порушенням прав, що надаються реєстрацією топографії ІМС. Проте після одержання відповідного повідомлення від володільця прав зазначена особа повинна припинити використання ІМС або виплатити йому компенсацію, розмір якої встановлюється за згодою сторін. Спори щодо компенсації та порядку її виплати розв`язуються в судовому порядку. 4. Будь-яка особа, яка добросовісно використовувала топографію ІМС до дати подання заявки на реєстрацію топографії ІМС чи здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, зберігав право попереднього користування цією топографією ІМС. Право переднього користування може передаватися або переходити до іншої особи тільки разом з підприємством чи діловою практикою або тією частиною підприємства чи ділової практики, в яких було використано заявлену топографію ІМС чи здійснену значну і серйозну підготовку для такого використання. Стаття 518-10 Обов'язки володільця прав на зареєстровану топографію ІМС 1. Власник прав на зареєстровану топографію ІМС повинен добросовісно користуватися виключним правом, що надається реєстрацією. 2. Якщо зареєстрована топографія ІМС не використовується в Україні протягом трьох років від дати публікації офіційних відомостей про реєстрацію або від дати, коли використання топографії ІМС було припинено, то будь-яка особа, яка має бажання і виявляє готовність використовувати топографію ІМС, в разі відмови володільця виключного права на зареєстровану топографію ІМС від укладення ліцензійного договору, може звернутися до суду із заявою про надання їй дозволу на використання зареєстрованої топографії ІМС. 3. Якщо власник прав на зареєстровану топографію ІМС не доведе, що факт невикористання зареєстрованої топографії ІМС зумовлений поважними причинами, суд може винести рішення про надання дозволу заінтересованій особі на використання зареєстрованої топографії ІМС з визначенням обсягу її використання, строку дії дозволу, розміру та порядку виплати винагороди володільцю прав. Стаття 518-11 Використання зареєстрованої топографії ІМС без дозволу володільця прав на неї 1. Виходячи із суспільних інтересів та інтересів національної безпеки, Кабінет Міністрів України може дозволити використання зареєстрованої топографії ІМС без згоди її володільця, але з виплатою йому відповідної компенсації. 2. Спори щодо умов надання дозволу і виплати компенсації та її розміру розв`язуються у судовому порядку. Стаття 518-12 Визнання реєстрації топографії ІМС недійсною 1. Реєстрація топографії ІМС може бути визнала недійсною у разі: невідповідності зареєстрованої топографії ІМС умовам охороноздатності, визначеними статтею 512-2 цього Кодексу; порушення вимог пункту 2 статті цього Кодексу. 2. Будь-яка особа протягом шести місяців від дати публікації офіційних відомостей про реєстрацію може оскаржити реєстрацію у встановленому порядку. 3. Реєстрація, визнана недійсною, вважається такою, що не набрала чинності від дати реєстрації топографії ІМС. Стаття 518-13 Охорона прав на топографії ІМС в іноземних державах 1. Автор топографії ІМС чи його правонаступник мають право на реєстрацію топографії ІМС в іноземних державах. Охорона в іноземних державах прав на розроблені в Україні топографії ІМС здійснюється відповідно до міжнародних договорів України та законодавства іноземних держав. 2. До подання заявки на одержання охорони прав на топографію ІМС в орган іноземної держави, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, заявник зобов`язаний подати заявку до Відомства і повідомити про наміри здійснити таку охорону. 3. Витрати, пов`язані з одержанням охорони прав на топографію ІМС в іноземних державах, несе заявник чи за його згодою інша особа.  
2434. Розділ ІІІ Право на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг Глава 42 Право на фірмове найменування (фірму)      Розділ ІІІ Право на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг Глава 42 Право на фірмове найменування (фірму)  
2435. Стаття 520 Поняття фірмового найменування (фірми)      Стаття 520 Поняття фірмового найменування (фірми)  
2436. 1. Найменування юридичної особи (фірми) (стаття 69 цього Кодексу) охороняється законом за умови його державної реєстрації у встановленому порядку.      1. Найменування юридичної особи (фірми) (стаття 69 цього Кодексу) охороняється законом за умови його державної реєстрації у встановленому порядку.  
2437. 2. Не може бути зареєстроване найменування юридичної особи (фірми), подібне до вже зареєстрованого настільки, що їх можна сплутати або вони здатні ввести в оману споживача.      2. Не може бути зареєстроване найменування юридичної особи (фірми), подібне до вже зареєстрованого настільки, що їх можна сплутати або вони здатні ввести в оману споживача.  
2438. 3. Не може бути зареєстроване також найменування (фірма), яке не відображає справжнього характеру і виду діяльності особи та інші елементи фірми (принцип істинності фірми).      3. Не може бути зареєстроване також найменування (фірма), яке не відображає справжнього характеру і виду діяльності особи та інші елементи фірми (принцип істинності фірми).  
2439. Стаття 521 Дія права на фірмове найменування (фірму)      Стаття 521 Дія права на фірмове найменування (фірму)  
2440. 1. Право на фірмове найменування (фірму) виникає в юридичної особи з моменту його реєстрації в Україні.      1. Право на фірмове найменування (фірму) виникає в юридичної особи з моменту його реєстрації в Україні.  
2441. 2. Дія права на фірму припиняється у разі виключення юридичної особи з Державного реєстру.      2. Дія права на фірму припиняється у разі виключення юридичної особи з Державного реєстру.  
2442. 3. Фірма, яка користувалася найменуванням до його реєстрації іншою фірмою, зберігає право на його використання.      3. Фірма, яка користувалася найменуванням до його реєстрації іншою фірмою, зберігає право на його використання.  
2443. Стаття 522 Зміст права на фірмове найменування (фірму)      Стаття 522 Зміст права на фірмове найменування (фірму)  
2444. 1. Юридична особа, фірмове найменування (фірма) якої зареєстроване у встановленому порядку, має виключне право на його використання.      1. Юридична особа, фірмове найменування (фірма) якої зареєстроване у встановленому порядку, має виключне право на його використання.  
2445. 2. Юридична особа, зокрема, має право використовувати фірмове найменування (фірму) на товарах, їхній упаковці, в рекламі, проспектах, рахунках, друкованих виданнях, офіційних бланках, вивісках та іншій документації, пов'язаній з її діяльністю, а також при демонстрації товарів на виставках і ярмарках, які проводяться на території України, та іншим чином.      2. Юридична особа, зокрема, має право використовувати фірмове найменування (фірму) на товарах, їхній упаковці, в рекламі, проспектах, рахунках, друкованих виданнях, офіційних бланках, вивісках та іншій документації, пов'язаній з її діяльністю, а також при демонстрації товарів на виставках і ярмарках, які проводяться на території України, та іншим чином.  
2446. 3. Фірмове найменування юридичної особи може бути використане в належному їй знаку для товарів і послуг.      3. Фірмове найменування юридичної особи може бути використане в належному їй знаку для товарів і послуг.  
2447. Стаття 523 Неприпустимість відчуження права на фірмове найменування (фірму)      Стаття 523 Неприпустимість відчуження права на фірмове найменування (фірму)  
2448. 1. Право на фірмове найменування (фірму) окремо від підприємства відчужуватися не може, крім випадків відчуження підприємства в цілому.      1. Право на фірмове найменування (фірму) окремо від підприємства відчужуватися не може, крім випадків відчуження підприємства в цілому.  
2449. 2. Юридична особа, яка має право на фірмове найменування (фірму), може передавати виключне право на його використання іншим юридичним особам шляхом видачі виключної або невиключної ліцензії.      2. Юридична особа, яка має право на фірмове найменування (фірму), може передавати виключне право на його використання іншим юридичним особам шляхом видачі виключної або невиключної ліцензії.  
2450. У ліцензійному договорі мають бути обумовлені заходи, які б виключали введення в оману споживачів.      У ліцензійному договорі мають бути обумовлені заходи, які б виключали введення в оману споживачів.  
2451. Стаття 524 Захист права на фірмове найменування (фірму)   -474- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Статтю 524 виключити  		Враховано   Стаття 524 виключена.  
2452. 1. Використання фірмового найменування (фірми) іншими особами не допускається.       
2453. 2. Юридична особа, яка використала чуже фірмове найменування (фірму), зобов'язана припинити його використання і відшкодувати потерпілому завдані збитки (стаття 21 цього Кодексу).       
2454. Глава 43 Право на знаки для товарів і послуг      Глава 43 Право на знаки для товарів і послуг  
2455. Стаття 525 Поняття знака для товарів і послуг      Стаття 525 Поняття знака для товарів і послуг  
2456. Знак для товарів і послуг (товарний знак) - це позначення, яким товари і послуги одних осіб відрізняють від однорідних товарів і послуг інших осіб.      Знак для товарів і послуг (товарний знак) - це позначення, яким товари і послуги одних осіб відрізняють від однорідних товарів і послуг інших осіб.  
2457. Стаття 526 Об'єкт знака для товарів і послуг      Стаття 526 Об'єкт знака для товарів і послуг  
2458. Об'єктом знака для товарів і послуг можуть бути словесні, зображувальні, об'ємні, буквено-цифрові, звукові та інші позначення або їх комбінації, виконані в будь-якому кольорі чи поєднанні кольорів.      Об'єктом знака для товарів і послуг можуть бути словесні, зображувальні, об'ємні, буквено-цифрові, звукові та інші позначення або їх комбінації, виконані в будь-якому кольорі чи поєднанні кольорів.  
2459. Стаття 527 Умови надання правової охорони знакові для товарів і послуг      Стаття 527 Умови надання правової охорони знакові для товарів і послуг  
2460. Правова охорона надається знакам для товарів і послуг, які не суперечать суспільним інтересам, принципам гуманності та моралі, які відповідають умовам патентоспроможності, зареєстровані у встановленому порядку у Відомстві України.      Правова охорона надається знакам для товарів і послуг, які не суперечать суспільним інтересам, принципам гуманності та моралі, які відповідають умовам патентоспроможності, зареєстровані у встановленому порядку у Відомстві України.  
2461. Стаття 528 Свідоцтво на знак для товарів і послуг      Стаття 528 Свідоцтво на знак для товарів і послуг  
2462. 1. Правова охорона знака для товарів і послуг посвідчується свідоцтвом, в якому міститься перелік товарів і послуг, що позначаються зареєстрованим знаком.      1. Правова охорона знака для товарів і послуг посвідчується свідоцтвом, в якому міститься перелік товарів і послуг, що позначаються зареєстрованим знаком.  
2463. Свідоцтво на знак для товарів і послуг посвідчує:      Свідоцтво на знак для товарів і послуг посвідчує:  
2464. 1) що дане позначення в межах України охороняється законом;      1) що дане позначення в межах України охороняється законом;  
2465. 2) пріоритет;      2) пріоритет;  
2466. 3) виключне право на знак для товарів і послуг.      3) виключне право на знак для товарів і послуг.  
2467. 2. Свідоцтво видається будь-якій особі, об'єднанню осіб або їхнім правонаступникам.      2. Свідоцтво видається будь-якій особі, об'єднанню осіб або їхнім правонаступникам.  
2468. Стаття 529 Видача свідоцтва      Стаття 529 Видача свідоцтва  
2469. 1. Видача свідоцтва здійснюється Відомством України в місячний строк після державної реєстрації знака. Свідоцтво видається особі, яка має право на його одержання. Якщо право на одержання свідоцтва мають кілька осіб, їм видається одне свідоцтво.      1. Видача свідоцтва здійснюється Відомством України в місячний строк після державної реєстрації знака. Свідоцтво видається особі, яка має право на його одержання. Якщо право на одержання свідоцтва мають кілька осіб, їм видається одне свідоцтво.  
2470. 2. Порядок подання заявки на знак для товарів і послуг, її експертиза, видача свідоцтва визначаються законом.      2. Порядок подання заявки на знак для товарів і послуг, її експертиза, видача свідоцтва визначаються законом.  
2471. Стаття 530 Строк чинності свідоцтва      Стаття 530 Строк чинності свідоцтва  
2472. 1. Строк чинності свідоцтва - 10 років від дати державної реєстрації. Він може бути подовжений Відомством за клопотанням володільця свідоцтва щоразу на десять років.      1. Строк чинності свідоцтва - 10 років від дати державної реєстрації. Він може бути подовжений Відомством за клопотанням володільця свідоцтва щоразу на десять років.  
2473. 2. Клопотання про подовження строку чинності свідоцтва має бути подане до Відомства протягом останнього року його чинності.      2. Клопотання про подовження строку чинності свідоцтва має бути подане до Відомства протягом останнього року його чинності.  
2474. 3. Права, що надаються свідоцтвом, діють від дати публікації відомостей про його видачу або від дня рішення Відомства про подовження строку чинності свідоцтва. Обсяг правової охорони, що надається, визначається наведеним у свідоцтві зображенням знака і переліком товарів та послуг.      3. Права, що надаються свідоцтвом, діють від дати публікації відомостей про його видачу або від дня рішення Відомства про подовження строку чинності свідоцтва. Обсяг правової охорони, що надається, визначається наведеним у свідоцтві зображенням знака і переліком товарів та послуг.  
2475. Стаття 531 Право користування знаком для товарів і послуг      Стаття 531 Право користування знаком для товарів і послуг  
2476. 1. Свідоцтво надає його володільцеві виключне право користуватися і розпоряджатися знаком на свій розсуд.      1. Свідоцтво надає його володільцеві виключне право користуватися і розпоряджатися знаком на свій розсуд.  
2477. Відносини при користуванні знаком, свідоцтво на який належить кільком особам, визначаються угодою між ними. У разі відсутності такої угоди кожен із володільців свідоцтва може користуватися і розпоряджатися знаком на свій розсуд, але жоден з них не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання знака і передавати виключне право на знак іншим особам без згоди останніх володільців.      Відносини при користуванні знаком, свідоцтво на який належить кільком особам, визначаються угодою між ними. У разі відсутності такої угоди кожен із володільців свідоцтва може користуватися і розпоряджатися знаком на свій розсуд, але жоден з них не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання знака і передавати виключне право на знак іншим особам без згоди останніх володільців.  
2478. 2. Використанням знака визнається застосування його на товарах, а також при наданні послуг, для яких знак зареєстровано, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках. Під час демонстрації експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, в проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній з уведенням зазначених товарів і послуг у господарський оборот.      2. Використанням знака визнається застосування його на товарах, а також при наданні послуг, для яких знак зареєстровано, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках. Під час демонстрації експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, в проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній з уведенням зазначених товарів і послуг у господарський оборот.  
2479. 3. Свідоцтво надає його володільцеві право забороняти іншим особам використовувати зареєстрований знак без його дозволу, крім випадків, якщо використання знака не визнається відповідно до цього Кодексу порушенням прав володільця свідоцтва.      3. Свідоцтво надає його володільцеві право забороняти іншим особам використовувати зареєстрований знак без його дозволу, крім випадків, якщо використання знака не визнається відповідно до цього Кодексу порушенням прав володільця свідоцтва.  
2480. 4. Володілець свідоцтва може передавати на підставі договору виключне право на знак іншій особі, яка стає правонаступником володільця свідоцтва.      4. Володілець свідоцтва може передавати на підставі договору виключне право на знак іншій особі, яка стає правонаступником володільця свідоцтва.  
2481. Передання виключного права на знак не допускається, якщо це може ввести в оману споживача щодо товарів і послуг або особи, що виробляє товари чи надає послуги.      Передання виключного права на знак не допускається, якщо це може ввести в оману споживача щодо товарів і послуг або особи, що виробляє товари чи надає послуги.  
2482. 5. Володілець свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору. Ліцензійний договір має містити умову про те, що якість товарів і послуг, вироблених або наданих за ліцензійним договором, не буде нижчою від якості товарів і послуг володільця свідоцтва і що останній здійснюватиме контроль за виконанням цієї умови.      5. Володілець свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору. Ліцензійний договір має містити умову про те, що якість товарів і послуг, вироблених або наданих за ліцензійним договором, не буде нижчою від якості товарів і послуг володільця свідоцтва і що останній здійснюватиме контроль за виконанням цієї умови.  
2483. 6. Володілець свідоцтва має право проставляти поряд зі знаком попереджувальне маркування, яке вказує на те, що цей знак зареєстрований в Україні.      6. Володілець свідоцтва має право проставляти поряд зі знаком попереджувальне маркування, яке вказує на те, що цей знак зареєстрований в Україні.  
2484. 7. Володілець свідоцтва, який здійснює посередницьку діяльність, має право на підставі договору з виробником товару чи особою, що надає послуги, використовувати свій знак поряд зі знаком зазначених осіб, а також замість їхнього знака.      7. Володілець свідоцтва, який здійснює посередницьку діяльність, має право на підставі договору з виробником товару чи особою, що надає послуги, використовувати свій знак поряд зі знаком зазначених осіб, а також замість їхнього знака.  
2485. Стаття 532 Обов'язки за свідоцтвом      Стаття 532 Обов'язки за свідоцтвом  
2486. Володілець свідоцтва зобов'язаний добросовісно користуватися виключним правом, що визначається свідоцтвом.      Володілець свідоцтва зобов'язаний добросовісно користуватися виключним правом, що визначається свідоцтвом.  
2487. Якщо знак не використовується або недостатньо використовується в Україні протягом п'яти років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від дати, коли використання знака було припинено, будь-яка особа може звернутися в суд із заявою про дострокове припинення чинності свідоцтва.   -475- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 В частині другій статті 532 слово "п'яти" замінити словом "трьох"  		Враховано   Якщо знак не використовується або недостатньо використовується в Україні протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від дати, коли використання знака було припинено, будь-яка особа може звернутися в суд із заявою про дострокове припинення чинності свідоцтва.  
2488. При вирішенні цього питання суд може взяти до уваги подані володільцем докази того, що знак не використовувався з незалежних від нього причин.      При вирішенні цього питання суд може взяти до уваги подані володільцем докази того, що знак не використовувався з незалежних від нього причин.  
2489. Стаття 533 Правові наслідки спливу строку чинності свідоцтва      Стаття 533 Правові наслідки спливу строку чинності свідоцтва  
2490. 1. Чинність свідоцтва на знак для товарів і послуг припиняється зі спливом строків, зазначених у статті 530 цього Кодексу.      1. Чинність свідоцтва на знак для товарів і послуг припиняється зі спливом строків, зазначених у статті 530 цього Кодексу.  
2491. 2. Знак для товарів і послуг, чинність свідоцтва стосовно якого припинилася у зв'язку зі спливом строку його охорони, може бути використаний будь-якою особою без дозволу і виплати винагороди.      2. Знак для товарів і послуг, чинність свідоцтва стосовно якого припинилася у зв'язку зі спливом строку його охорони, може бути використаний будь-якою особою без дозволу і виплати винагороди.  
2492. 3. Ніхто інший, крім колишнього володільця свідоцтва, не має права на повторну реєстрацію знака після припинення чинності свідоцтва.      3. Ніхто інший, крім колишнього володільця свідоцтва, не має права на повторну реєстрацію знака після припинення чинності свідоцтва.  
2493. Стаття 534 Дострокове припинення чинності свідоцтва      Стаття 534 Дострокове припинення чинності свідоцтва  
2494. 1. Володілець свідоцтва в будь-який час може відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до Відомства.      1. Володілець свідоцтва в будь-який час може відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до Відомства.  
2495. Зазначена відмова набуває чинності від дати опублікування відомостей про це в офіційному бюлетені Відомства України.      Зазначена відмова набуває чинності від дати опублікування відомостей про це в офіційному бюлетені Відомства України.  
2496. 2. Чинність свідоцтва припиняється за рішенням суду у зв'язку з перетворенням знака в позначення, яке стало загальноприйнятим як позначення товарів і послуг певного роду після дати подання заявки.      2. Чинність свідоцтва припиняється за рішенням суду у зв'язку з перетворенням знака в позначення, яке стало загальноприйнятим як позначення товарів і послуг певного роду після дати подання заявки.  
2497. 3. Чинність свідоцтва припиняється у разі несплати збору за подовження строку його чинності.      3. Чинність свідоцтва припиняється у разі несплати збору за подовження строку його чинності.  
2498. Стаття 535 Правові наслідки дострокового припинення чинності свідоцтва      Стаття 535 Правові наслідки дострокового припинення чинності свідоцтва  
2499. Якщо право на свідоцтво не було поновлене, то знак для товарів і послуг анулюється Відомством.      Якщо право на свідоцтво не було поновлене, то знак для товарів і послуг анулюється Відомством.  
2500. Стаття 536 Відновлення права на свідоцтво      Стаття 536 Відновлення права на свідоцтво  
2501. 1. Право на свідоцтво на знак для товарів і послуг може бути відновлене Відомством за клопотанням його володільця.      1. Право на свідоцтво на знак для товарів і послуг може бути відновлене Відомством за клопотанням його володільця.  
2502. 2. Заява про відновлення права на свідоцтво може бути подана протягом трьох років від дати припинення його чинності.      2. Заява про відновлення права на свідоцтво може бути подана протягом трьох років від дати припинення його чинності.  
2503. 3. Відмова у відновленні права на свідоцтво може бути оскаржена в суді.      3. Відмова у відновленні права на свідоцтво може бути оскаржена в суді.  
2504. 4. У разі відновлення права на свідоцтво заявник зобов'язаний сплатити протягом одного місяця збір у розмірі десяти мінімальних заробітних плат.      4. У разі відновлення права на свідоцтво заявник зобов'язаний сплатити протягом одного місяця збір у розмірі десяти мінімальних заробітних плат.  
2505. Стаття 537 Відповідальність за порушення прав на знак для товарів і послуг   -476- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Статтю 537 виключити  		Враховано   Статтю 537 виключено.  
2506. 1. Особа, що неправомірно використала знак для товарів і послуг, зобов'язана припинити порушення і відшкодувати володільцеві знака зазнані ним збитки, у тому числі і втрачену вигоду.       
2507. 2. Особа, що неправомірно використовує знак для товарів і послуг, зобов'язана знищити виготовлені зображення знака, усунути з товару та його упаковки незаконно використаний знак для товарів і послуг або позначення, подібне до нього настільки, що їх можна переплутати.       
2508. У разі неможливості виконати вимоги, встановлені частиною першою п. 2 цієї статті, відповідний товар підлягає знищенню.       
2509. 3. Порушник зобов'язаний опублікувати судове рішення про незаконне використання знака для товарів і послуг.       
2510. 4. Вимагати відновлення порушених прав володільця свідоцтва має також особа, що придбала ліцензію, якщо інше не передбачено ліцензійним договором.       
2511. 5. Усі спори, пов'язані з використанням знака для товарів і послуг, розглядаються судом.       
2512. Глава 44 Право на використання найменування місця походження товару   -477- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Главу 44 викласти в такій редакції: "Глава 44 Право на зазначення походження товарів Стаття 538. Поняття зазначення походження товару 1. Зазначення походження товару може бути двох видів: - просте зазначення походження товару; - кваліфіковане зазначення походження товару. 2. Просте зазначення походження товару - будь-яке словесне чи зображувальне /графічне/ позначення, що прямо чи опосередковано вказує на географічне походження товару. Правова охорона простого зазначення товару надається на підставі його використання і полягає в недопущенні використання зазначень, що є неправдивими /фальшивими/ чи такими, що вводять споживачів в оману щодо дійсного географічного місця походження товару. Просте зазначення походження товару не підлягає реєстрації. 3. Кваліфіковане зазначення походження товарів складається із двох видів: - назва місця походження, товару: - географічне зазначення походження товару. Стаття 539 Назва місця походження товару Назва місця походження /далі НМП/ товару - назва географічного місця, яка вживається як позначення у назві товару, що походить із зазначеного географічного місця та має особливі властивості, виключно або головним чином зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами або поєднанням цих природних умов з характерним для даного географічного місця людським фактором.  		Враховано   Глава 44 Право на зазначення походження товарів  
2513. Стаття 538 Поняття найменування місця походження товару      Стаття 538 Поняття найменування місця походження товару  
2514. 1. Найменування місця походження товару - це назва країни, населеного пункту, місцевості або іншого географічного об'єкта (далі - географічний об'єкт), що використовується для позначення товару, особливі властивості якого виключно чи головним чином зумовлюються характерними для даного географічного об'єкта природними чи іншими чинниками або поєднанням природних умов і цих чинників.      1. Зазначення походження товару може бути двох видів: - просте зазначення походження товару; - кваліфіковане зазначення походження товару.  
2515. Найменуванням місця походження товару може бути історична назва географічного об'єкта.      2. Просте зазначення походження товару - будь-яке словесне чи зображувальне /графічне/ позначення, що прямо чи опосередковано вказує на географічне походження товару. Правова охорона простого зазначення товару надається на підставі його використання і полягає в недопущенні використання зазначень, що є неправдивими /фальшивими/ чи такими, що вводять споживачів в оману щодо дійсного географічного місця походження товару. Просте зазначення походження товару не підлягає реєстрації.  
2516. 2. Не визнається найменуванням місця походження товару позначення, яке хоч і є або містить назву географічного об'єкта, але увійшло в Україні в загальновживаний обіг як позначення товару певного виду, не пов'язаного з місцем його виготовлення (вироблення).      3. Кваліфіковане зазначення походження товарів складається із двох видів: - назва місця походження, товару: - географічне зазначення походження товару.  
2517. Стаття 539 Умови надання правової охорони найменуванню місця походження товару      Стаття 539 Назва місця походження товару  
2518. 1. Правова охорона найменування місця походження товару в Україні виникає на підставі його реєстрації у встановленому порядку або за міжнародними договорами України.      Назва місця походження /далі НМП/ товару - назва географічного місця, яка вживається як позначення у назві товару, що походить із зазначеного географічного місця та має особливі властивості, виключно або головним чином зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами або поєднанням цих природних умов з характерним для даного географічного місця людським фактором.  
2519. 2. Найменування місця походження товару може бути зареєстроване одним або кількома юридичними чи фізичними особами. Особа, яка зареєструвала найменування місця походження товару, одержує право користування ним, якщо вироблюваний цією особою товар відповідає вимогам, встановленим п. 1 статті 538 цього Кодексу.       
2520. 3. Право користування цим найменуванням місця походження товару, зареєстрованим у встановленому порядку, може бути надане будь-якій фізичній чи юридичній особі, що знаходиться у цьому самому географічному об'єкті і виробляє товар з тими самими властивостями.       
2521. Стаття 540 Видача свідоцтва на право користування найменуванням місця походження товару   -478- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Стаття 540 Географічне зазначення походження товару 1. Географічне зазначення походження /далі - ГЗП/ товару - назва географічного місця, яка вживається як позначення у назві товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням цих природних умов і людського фактору. 2. Географічне місце - будь-який географічний об`єкт із офіційно визначеними межами, зокрема: країна, реґіон як частина країни, населений пункт, місцевість тощо.  		Враховано   Стаття 540 Географічне зазначення походження товару  
2522. На підставі реєстрації найменування місця походження товару в Реєстрі Відомство протягом трьох місяців від дати реєстрації видає заявникові свідоцтво на право користування найменуванням місця походження товару.      1. Географічне зазначення походження /далі - ГЗП/ товару - назва географічного місця, яка вживається як позначення у назві товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням цих природних умов і людського фактору. 2. Географічне місце - будь-який географічний об`єкт із офіційно визначеними межами, зокрема: країна, регіон як частина країни, населений пункт, місцевість тощо.  
2523. Стаття 541 Права та обов'язки володільця свідоцтва   -479- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Стаття 541 Умови надання правової охорони 1. Правова охорона надається кваліфікованому зазначенню походження товару, що вказує на конкретне географічне місце, з якого походить товар, і на яке не поширюються встановлені цим Кодексом підстави для відмови в наданні правової охорони. 2. Правова охорона надається назві місця походження товару, щодо якої виконуються такі умови: а) вона є назвою географічного місця, з якого даний товар походить; б) вона вживається як назва даного товару чи як складова цієї назви; в) у вказаному цією назвою географічному місці об`єктивно існують характерні природні умови чи поєднання характерних природних умов і людського фактора, що надають товару особливих властивостей порівняно з однорідними товарами з інших географічних місць; г) позначуваний цією назвою товар має відповідні властивості, що включно або головним чином зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи поєднанням цих умов з характерними для даного географічного місця людським фактором; д) виробництво (видобування) і переробка позначуваною цією назвою товару здійснюється в межах зазначеного географічного місця. 3. Правова охорона надається географічному зазначенню походження товару, що якого виконуються такі умови: а) воно є назвою географічного місця, з якого товар походить; б) воно вживається як назва даного товару чи як складова частина цієї назви; в) у вказаному цією назвою географічному місці наявні характерні умови та/або людський фактор, що надають певних якостей чи інших характеристик; г) позначуваний цією назвою товар має певні якості, репутацію чи інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами та/або людським фактором; д) хоча б основна складова позначуваного цією назвою товару виробляється та/або переробляється в межах зазначеного географічного місця. 4. Правова охорона може бути надана однаковим зазначенням походження товару, що використовуються для позначення різних за властивостями однакових товарів, за умови забезпечення при використанні цих зазначень відмінностей, достатніх для запобігання введення в оману споживачів щодо дійсної ідентифікації товарів. 5. Правова охорона надається омонімічним зазначенням походження товару за умови забезпечення запобігання введення в оману споживачів щодо дійсної ідентифікації товару, географічного місця походження: товару або його меж.  		Враховано   Стаття 541 Умови надання правової охорони  
2524. 1. Володілець свідоцтва має право користуватися найменуванням місця походження товару.      1. Правова охорона надається кваліфікованому зазначенню походження товару, що вказує на конкретне географічне місце, з якого походить товар, і на яке не поширюються встановлені цим Кодексом підстави для відмови в наданні правової охорони.  
2525. 2.Використанням найменування місця походження товару вважається:      2. Правова охорона надається назві місця походження товару, щодо якої виконуються такі умови: а) вона є назвою географічного місця, з якого даний товар походить; б) вона вживається як назва даного товару чи як складова цієї назви; в) у вказаному цією назвою географічному місці об`єктивно існують характерні природні умови чи поєднання характерних природних умов і людського фактора, що надають товару особливих властивостей порівняно з однорідними товарами з інших географічних місць; г) позначуваний цією назвою товар має відповідні властивості, що включно або головним чином зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи поєднанням цих умов з характерними для даного географічного місця людським фактором; д) виробництво (видобування) і переробка позначуваною цією назвою товару здійснюється в межах зазначеного географічного місця.  
2526. 1) застосування його на товарах, для яких зареєстровано це свідоцтво, а також на упаковці;       
2527. 2) застосування в рекламі, проспектах, рахунках тощо, друкованих виданнях, офіційних бланках, вивісках, при демонстрації товару на виставках і ярмарках, які проводяться на території України.       
2528. 3. Володілець свідоцтва не має права видавати ліцензії на використання найменування місця походження товару іншим особам.      3. Правова охорона надається географічному зазначенню походження товару, що якого виконуються такі умови: а) воно є назвою географічного місця, з якого товар походить; б) воно вживається як назва даного товару чи як складова частина цієї назви; в) у вказаному цією назвою географічному місці наявні характерні умови та/або людський фактор, що надають певних якостей чи інших характеристик; г) позначуваний цією назвою товар має певні якості, репутацію чи інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами та/або людським фактором; д) хоча б основна складова позначуваного цією назвою товару виробляється та/або переробляється в межах зазначеного географічного місця.  
2529. 4. Юридичні та фізичні особи, які здійснюють посередницьку діяльність, можуть на підставі договору використовувати свій товарний знак з найменуванням місця походження товару його виробником.   -480- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Стаття 541-1 Обов`язки володільця свідоцтва Володілець свідоцтва зобов`язаний забезпечувати відповідність якості, особливих властивостей та характеристик товару, що виробляється, їх опису в Реєстрі.  		Враховано   4. Правова охорона може бути надана однаковим зазначенням походження товару, що використовуються для позначення різних за властивостями однакових товарів, за умови забезпечення при використанні цих зазначень відмінностей, достатніх для запобігання введення в оману споживачів щодо дійсної ідентифікації товарів. 5. Правова охорона надається омонімічним зазначенням походження товару за умови забезпечення запобігання введення в оману споживачів щодо дійсної ідентифікації товару, географічного місця походження: товару або його меж. Стаття 541-1 Обов`язки володільця свідоцтва Володілець свідоцтва зобов`язаний забезпечувати відповідність якості, особливих властивостей та характеристик товару, що виробляється, їх опису в Реєстрі.  
2530. Стаття 542 Попереджувальне маркування   -481- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Стаття 542 Підстави для відмови в наданні правової охорони кваліфікованому зазначенню походження товару 1. Правова охорона кваліфікованому зазначенню походження товару не надається, якщо: а) воно не відповідав умовам, передбаченими статтею 541 цього Кодексу; б) суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності та моралі; в) є видовою назвою товару; г) правильно вказує на географічне місце виготовлення товару, але створює у споживачів помилкове уявлення про те, що товар виготовлено в іншому географічному місці; д) є назвою сорту рослини чи породи тварини і тому здатне ввести в оману споживачів щодо дійсного походження товару. 2. Правова охорона кваліфікованому зазначенню походження товару, пов`язаному з географічним місцем в іноземній державі не надається, якщо: а) Україна не має відповідної угоди з іноземною державою про взаємну охорону цього виду зазначень походження товару; б) це зазначення не охороняється у відповідній іноземній державі. 3. Не може бути підставою для відмови в наданні правової охорони заявленій назві місця походження чи заявленому географічному зазначенню походження товару зареєстрований в Україні товарний знак, що складається тільки з цього позначення або містить в собі заявлене позначення як елемент.  		Враховано   Стаття 542 Підстави для відмови в наданні правової охорони кваліфікованому зазначенню походження товару  
2531. Володілець свідоцтва може проставляти поряд з найменуванням місця походження товару попереджувальне маркування, яке має попереджувати про те, що використовуване позначення є найменуванням місця походження товару, зареєстрованого в Україні.      1. Правова охорона кваліфікованому зазначенню походження товару не надається, якщо: а) воно не відповідав умовам, передбаченими статтею 541 цього Кодексу; б) суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності та моралі; в) є видовою назвою товару; г) правильно вказує на географічне місце виготовлення товару, але створює у споживачів помилкове уявлення про те, що товар виготовлено в іншому географічному місці; д) є назвою сорту рослини чи породи тварини і тому здатне ввести в оману споживачів щодо дійсного походження товару. 2. Правова охорона кваліфікованому зазначенню походження товару, пов`язаному з географічним місцем в іноземній державі не надається, якщо: а) Україна не має відповідної угоди з іноземною державою про взаємну охорону цього виду зазначень походження товару; б/ це зазначення не охороняється у відповідній іноземній державі. 3. Не може бути підставою для відмови в наданні правової охорони заявленій назві місця походження чи заявленому географічному зазначенню походження товару зареєстрований в Україні товарний знак, що складається тільки з цього позначення або містить в собі заявлене позначення як елемент.  
2532. Стаття 543 Строк чинності свідоцтва на право користування найменуванням місця походження товару   -482- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Стаття 543 Право на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару та/або на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару1. Право на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження; товару мають: а) особа чи група осіб, які в заявленому географічному місці виробляють товар, особливі властивості, певні якості, репутація або інші характеристики якого пов`язані з цим географічним місцем; б) асоціації споживачів; в) установи, що мають безпосереднє відношення до вироблення чи вивчення відповідних продуктів, виробів, технологічних процесів або географічних місць. 2. Право на використання назви місця походження товару або зареєстрованого географічного зазначення походження товару мають за умови реєстрації цього права, виробники, які в географічному місці, зазначеному в Реєстрі, виробляють товар, особливі властивості якого чи інші характеристики якого відповідають тим, що внесені до Реєстру.  		Немає висновку   Стаття 543 Право на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару та/або на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару  
2533. 1. Свідоцтво має чинність протягом десяти років від дня його державної реєстрації.      1. Право на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження; товару мають: а) особа чи група осіб, які в заявленому географічному місці виробляють товар, особливі властивості, певні якості, репутація або інші характеристики якого пов`язані з цим географічним місцем; б) асоціації споживачів; в) установи, що мають безпосереднє відношення до вироблення чи вивчення відповідних продуктів, виробів, технологічних процесів або географічних місць.  
2534. 2. Строк чинності свідоцтва може бути подовжений за клопотанням його володільця за умови надання висновку компетентного органу, який підтверджує, що володілець свідоцтва знаходиться в даному географічному об'єкті і виробляє товар із зазначеними в свідоцтві властивостями.      2. Право на використання назви місця походження товару або зареєстрованого географічного зазначення походження товару мають за умови реєстрації цього права, виробники, які в географічному місці, зазначеному в Реєстрі, виробляють товар, особливі властивості якого чи інші характеристики якого відповідають тим, що внесені до Реєстру.  
2535. Клопотання подається протягом останнього року чинності свідоцтва.       
2536. Строк чинності свідоцтва подовжується щоразу на десять років.       
2537. Володілець свідоцтва може порушити клопотання про подовження строку його чинності і після спливу строку його чинності, але не пізніше шести місяців.       
2538. Стаття 544 Реєстрація найменування місця походження товару в зарубіжних країнах   -483- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Стаття 544 Заявка на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару та/або права на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару 1. Заявка, на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару подається до Відомства особами, які мають право на реєстрацію відповідно до статті 543. Заявка, на реєстрацію права на використання уже зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару подається до Відомства, які мають право на таке використання відповідно до пункту 2 статті 543. Якщо заявка на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару подається до Відомства особами, що виробляють товар, для якого заявляється зазначення, заявка вважається одночасно і заявкою на реєстрацію права на використання цього зазначення.  		Враховано   Стаття 544 Заявка на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару та/або права на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару  
2539. 1. Юридичні та фізичні особи України мають право зареєструвати найменування місця походження товару в зарубіжних країнах.      1. Заявка, на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару подається до Відомства особами, які мають право на реєстрацію відповідно до статті 543. Заявка, на реєстрацію права на використання уже зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару подається до Відомства, які мають право на таке використання відповідно до пункту 2 статті 543. Якщо заявка на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару подається до Відомства особами, що виробляють товар, для якого заявляється зазначення, заявка вважається одночасно і заявкою на реєстрацію права на використання цього зазначення.  
2540. 2. Подання заявки на реєстрацію найменування місця походження товару в зарубіжних країнах здійснюється після його реєстрації та одержання права користування цим найменуванням місця походження товару в Україні.       
2541. Стаття 545 Припинення правової охорони найменування місця походження товару   -484- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Стаття 545 Відкликання заявки Заявник має право відкликати заявку в будь-який час до дня реєстрації кваліфікованого зазначення походження товару та/або прав на використання кваліфікованого зазначення походження товару.  		Немає висновку   Стаття 545 Відкликання заявки  
2542. 1. Реєстрація найменування місця походження товару може бути визнана недійсною за скаргою будь-якої особи, якщо реєстрація була здійснена з порушенням вимог чинного законодавства.      Заявник має право відкликати заявку в будь-який час до дня реєстрації кваліфікованого зазначення походження товару та/або прав на використання кваліфікованого зазначення походження товару.  
2543. 2. Чинність реєстрації найменування місця походження товару може бути припинена у зв'язку зі зникненням характерних для даного географічного об'єкта умов і неможливістю виробництва товару із зазначеними в Реєстрі властивостями.       
2544. Чинність реєстрації найменування місця походження товару на ім'я іноземної юридичної особи, крім зазначених підстав, припиняється також у зв'язку із втратою нею права на дане найменування місця походження товару в країні походження товару.       
2545. Чинність реєстрації найменування місця походження товару припиняється з моменту опублікування Відомством рішення про це в своєму офіційному бюлетені.       
2546. 3. Свідоцтво на право користування найменуванням місця походження товару може бути визнане недійсним, якщо воно було видане з порушенням вимог, встановлених чинними законами.       
2547. 4. Чинність свідоцтва може бути припинена:       
2548. 1) у зв'язку із втратою товаром особливих властивостей, зазначених у Реєстрі стосовно даного найменування місця походження товару;       
2549. 2) у разі анулювання реєстрації найменування місця походження товару;       
2550. 3) у зв'язку з ліквідацією юридичної особи - володільця свідоцтва;       
2551. 4) на підставі заяви володільця свідоцтва, поданої до Відомства.       
2552. Стаття 546 Захист прав володільця свідоцтва на право користування найменуванням місця походження товару   -485- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Стаття 546 Видача свідоцтва на право використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару 1. На підставі прийнятого Відомством рішення про реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару та/або права на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару здійснюється відповідна реєстрація. 2. Свідоцтво про реєстрацій права на використання кваліфікованого зазначення походження товару видається Відомством протягом місяця від дати реєстрації цього зазначення або від дати внесення до Реєстру відомостей щодо осіб, яким надано право на використання раніше зареєстрованого цього кваліфікованого зазначення походження товару. 3. Свідоцтво, що посвідчує реєстрацію права на використання кваліфікованого зазначення походження товару, діє протягом 10 років від дати подання заявки. Строк дії свідоцтва продовжується Відомством на наступні 10 років на підставі заяви, поданої володільцем свідоцтва протягом останнього року дії свідоцтва.  		Враховано   Стаття 546 Видача свідоцтва на право використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару  
2553. 1. Спори з приводу незаконного користування найменуванням місця походження товару розв'язуються судом.      1. На підставі прийнятого Відомством рішення про реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару та/або права на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару здійснеться відповідна реєстрація.  
2554. 2. Володілець свідоцтва має право забороняти користування найменуванням місця походження товару особам, які не мають свідоцтва, навіть за умови, що при цьому зазначається справжнє місце походження товару або найменування використовується в перекладі з такими словами, як "рід", "тип", "імітація" тощо, а також використання подібного позначення для однорідних товарів, здатних ввести в оману споживача стосовно місця походження та особливих властивостей товару.      2. Свідоцтво про реєстрацій права на використання кваліфікованого зазначення походження товару видається Відомством протягом місяця від дати реєстрації цього зазначення або від дати внесення до Реєстру відомостей щодо осіб, яким надано право на використання раніше зареєстрованого цього кваліфікованого зазначення походження товару.  
2555. 3. Незаконне використання найменування місця походження товару чи подібного позначення, крім заборони використання, дає підставу вимагати:      3. Свідоцтво, що посвідчує реєстрацію права на використання кваліфікованого зазначення походження товару, діє протягом 10 років від дати подання заявки. Строк дії свідоцтва продовжується Відомством на наступні 10 років на підставі заяви, поданої володільцем свідоцтва протягом останнього року дії свідоцтва.  
2556. 1) припинити його використання, а також відшкодувати усім потерпілим заподіяну шкоду в повному обсязі;       
2557. 2) опублікувати судове рішення з метою відновлення ділової репутації потерпілого;       
2558. 3) усунення з товару чи його упаковки незаконно використаного найменування місця походження товару чи позначення, подібного до нього, або ж знищення виготовленого зображення найменування місця походження товару або позначення, подібного до нього.   -486- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Стаття 546-1 Реєстрація кваліфікованого зазначення походження товару в іноземних державах Заявка на реєстрацію в іноземній державі кваліфікованого зазначення походження товару, пов`язаного з географічним місцем на території України, може бути подана тільки після його реєстрації в Україні. Стаття 546-2 Права, що випливають із реєстрації кваліфікованого зазначення походження товару та/або права на його використання 1. Права, що випливають із реєстрації кваліфікованого зазначення походження товару та/або право на його використання, діють від дати їх реєстрації. 2. Реєстрація права на використання кваліфікованого зазначення походження товару не обмежує прав інших осіб на реєстрацію їх прав на використання. 3. Обсяг правової охорони, що надається реєстрацією права на використання кваліфікованого зазначення походження товару, визначається занесеними до Реєстру і зафіксованими у свідоцтві характеристиками товару та межами географічного місця. 4. Володілець свідоцтва має право: а) використовувати зареєстроване кваліфіковане зазначення походження товару; б) вживати заходів щодо заборони неправомірного використання кваліфікованого зазначення походження товару особами, які не мають на це права; в) вимагати від осіб, що порушили його права, припинення цих порушень і відшкодування матеріальної і моральної шкоди. 5. Використанням зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару визнається: а) нанесення його на товар або на етикетку; б) нанесення його на упаковку товару, застосування у рекламі; в) запис на бланках, рахунках та інших документах; що супроводжують товар. 6. Володілець свідоцтва має право наносити поряд із кваліфікованим зазначенням походження товару попереджувальне маркування для інформації про те, що це зазначення зареєстровано в Україні. Для попереджувального маркування назви місця походження товару застосовується обведена овалом абревіатура (НМП). Замість цього маркування або разом із ним може наноситися текст: "Зареєстровано в Україні назва місця походження товару". Для попереджувального маркування географічного зазначення походження товару застосовується обведена овалом абревіатура (ГЗП). Замість цього маркування або разом із ним може наноситися текст: "Зареєстроване в Україні географічне зазначення походження товару". 7. Володілець свідоцтва не має права: а) видавати ліцензію на використання кваліфікованого зазначення походження товару; б) забороняти (перешкоджати) спеціально уповноваженим органам здійснювати контроль за наявністю в товарі особливих властивостей та інших характеристик, на підставі яких зареєстровано кваліфіковане зазначення походження товару та/або право на його використання.  		Враховано   Стаття 546-1 Реєстрація кваліфікованого зазначення походження товару в іноземних державах Заявка на реєстрацію в іноземній державі кваліфікованого зазначення походження товару, пов`язаного з географічним місцем на території України, може бути подана тільки після його реєстрації в Україні. Стаття 546-2 Права, що випливають із реєстрації кваліфікованого зазначення походження товару та/або права на його використання 1. Права, що випливають із реєстрації кваліфікованого зазначення походження товару та/або право на його використання, діють від дати їх реєстрації. 2. Реєстрація права на використання кваліфікованого зазначення походження товару не обмежує прав інших осіб на реєстрацію їх прав на використання. 3. Обсяг правової охорони, що надається реєстрацією права на використання кваліфікованого зазначення походження товару, визначається занесеними до Реєстру і зафіксованими у свідоцтві характеристиками товару та межами географічного місця. 4. Володілець свідоцтва має право: а) використовувати зареєстроване кваліфіковане зазначення походження товару; б) вживати заходів щодо заборони неправомірного використання кваліфікованого зазначення походження товару особами, які не мають на це права; в) вимагати від осіб, що порушили його права, припинення цих порушень і відшкодування матеріальної і моральної шкоди. 5. Використанням зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару визнається: а) нанесення його на товар або на етикетку; б) нанесення його на упаковку товару, застосування у рекламі; в) запис на бланках, рахунках та інших документах; що супроводжують товар. 6. Володілець свідоцтва має право наносити поряд із кваліфікованим зазначенням походження товару попереджувальне маркування для інформації про те, що це зазначення зареєстровано в Україні. Для попереджувального маркування назви місця походження товару застосовується обведена овалом абревіатура /НМП/. Замість цього маркування або разом із ним може наноситися текст: "Зареєстровано в Україні назва місця походження товару". Для попереджувального маркування географічного зазначення походження товару застосовується обведена овалом абревіатура /ГЗП/. Замість цього маркування або разом із ним може наноситися текст: "Зареєстроване в Україні географічне зазначення походження товару". 7. Володілець свідоцтва не має права: а) видавати ліцензію на використання кваліфікованого зазначення походження товару; б) забороняти (перешкоджати) спеціально уповноваженим органам здійснювати контроль за наявністю в товарі особливих властивостей та інших характеристик, на підставі яких зареєстровано кваліфіковане зазначення походження товару та/або право на його використання. Стаття 546-3 Підстави визнання недійсною та припинення правової охорони кваліфікованого зазначення походження товару 1. Правова охорона кваліфікованого зазначення походження товару визнається недійсною на підставі визнання недійсною реєстрації цього зазначення. 2. Правова охорона кваліфікованого зазначення походження товару припиняється на підставі припинення дії реєстрації цього зазначення. Стаття 546-3 Підстави визнання недійсною та припинення правової охорони кваліфікованого зазначення походження товару 1. Реєстрація кваліфікованого зазначення походження товару може бути визнана судом недійсною у разі його невідповідності умовам надання правової охорони, передбаченою статтею 541 цього Кодексу. Визнані недійсним реєстрація кваліфікованого зазначення походження товару або права на використання цього зазначення вважаються такими, що не набрали чинності. 2. Реєстрація права на використання кваліфікованого зазначення походження товару може бути визнана судом недійсною, якщо вона була здійснена з порушенням вимог, передбачених статтею 543 цього Кодексу. Визнання недійсними реєстрації права на використання кваліфікованого зазначення походження товару та свідоцтва, що посвідчує це право, вважаються такими, що не набрали чинності. Стаття 546-5 Припинення дії реєстрації кваліфікованого зазначення походження товару та охорони права на його використання 1. Дія реєстрації кваліфікованого зазначення походження товару може бути припинена судом у разі втрати характерних для даного географічного місця умов і можливостей виготовлення товару, описаного в Реєстрі, а також визнання нього зазначення видовою назвою товару. 2. Дія реєстрації кваліфікованого зазначення походження товару, пов'язаного з географічним місцем в іноземній державі, припиняється також у зв`язку з припиненням правової охорони цього зазначення в країні походження. 3. Право на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару може бути припинено: а) за рішення суду про припинення права у зв`язку з втратою товаром особливих властивостей або інших характеристик, описаних в Реєстрі. У цьому разі право припиняється від дати постановленого судового рішення. За рішенням суду про припинення дії реєстрації право припиняється від дати припинення дії реєстрації; б) у разі ліквідації юридичної особи або смерті фізичної, що є володільцем свідоцтва; в) в разі подання володільцем свідоцтва заяви до Відомства про відмову від права використання цього зазначення. Право припиняється з дня офіційної публікації відомостей про це; г) у разі несплати збору за продовження дії свідоцтва. Право припиняється з першого дня наступного строку, за який збір сплачено.  
    -487- Чукмасов С.О. (в.о. № 24)
 Стаття 546-3 Підстави визнання недійсною та припинення правової охорони кваліфікованого зазначення походження товару 1. Правова охорона кваліфікованого зазначення походження товару визнається недійсною на підставі визнання недійсною реєстрації цього зазначення. 2. Правова охорона кваліфікованого зазначення походження товару припиняється на підставі припинення дії реєстрації цього зазначення. Стаття 546-3 Підстави визнання недійсною та припинення правової охорони кваліфікованого зазначення походження товару 1. Реєстрація кваліфікованого зазначення походження товару може бути визнана судом недійсною у разі його невідповідності умовам надання правової охорони, передбаченою статтею 541 цього Кодексу. Визнані недійсним реєстрація кваліфікованого зазначення походження товару або права на використання цього зазначення вважаються такими, що не набрали чинності. 2. Реєстрація права на використання кваліфікованого зазначення походження товару може бути визнана судом недійсною, якщо вона була здійснена з порушенням вимог, передбачених статтею 543 цього Кодексу. Визнання недійсними реєстрації права на використання кваліфікованого зазначення походження товару та свідоцтва, що посвідчує це право, вважаються такими, що не набрали чинності. Стаття 546-5 Припинення дії реєстрації кваліфікованого зазначення походження товару та охорони права на його використання 1. Дія реєстрації кваліфікованого зазначення походження товару може бути припинена судом у разі втрати характерних для даного географічного місця умов і можливостей виготовлення товару, описаного в Реєстрі, а також визнання нього зазначення видовою назвою товару. 2. Дія реєстрації кваліфікованого зазначення походження товару, пов'язаного з географічним місцем в іноземній державі, припиняється також у зв`язку з припиненням правової охорони цього зазначення в країні походження. 3. Право на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару може бути припинено: а) за рішення суду про припинення права у зв'язку з втратою товаром особливих властивостей або інших характеристик, описаних в Реєстрі. У цьому разі право припиняється від дати постановленого судового рішення. За рішенням суду про припинення дії реєстрації право припиняється від дати припинення дії реєстрації; б) у разі ліквідації юридичної особи або смерті фізичної, що є володільцем свідоцтва; в) в разі подання володільцем свідоцтва заяви до Відомства про відмову від права використання цього зазначення. Право припиняється з дня офіційної публікації відомостей про це; г) у разі несплати збору за продовження дії свідоцтва. Право припиняється з першого дня наступного строку, за який збір сплачено.  		Враховано    
2559. КНИГА П'ЯТА ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО      КНИГА П'ЯТА ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО  
2560. Розділ I Загальні положення про зобов'язання      Розділ I Загальні положення про зобов'язання  
2561. Глава 45 Поняття та сторони зобов'язання      Глава 45 Поняття та сторони зобов'язання  
2562. Стаття 547 Поняття зобов'язання та підстави його виникнення      Стаття 547 Поняття зобов'язання та підстави його виникнення  
2563. 1. Зобов'язанням вважається правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію, як-то: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або ж утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.      1. Зобов'язанням вважається правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію, як-то: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або ж утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.  
2564. 2. Зобов'язання виникають з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також з договорів та інших правочинів, які хоч і не передбачені законом, проте й не суперечать йому.      2. Зобов'язання виникають з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також з договорів та інших правочинів, які хоч і не передбачені законом, проте й не суперечать йому.  
2565. Зобов'язання також виникають внаслідок заподіяння шкоди, безпідставного збагачення та інших підстав, зазначених у цьому Кодексі.   -488- Жовтяк Є.Д. (в.о. № 94)
 Доповнити другу частину пункту 2 статті 548 словами "та інших законах України".  		Враховано   Зобов'язання також виникають внаслідок заподіяння шкоди, безпідставного збагачення та інших підстав, зазначених у цьому Кодексі та інших законах України.  
2566. Стаття 548 Сторони зобов'язання      Стаття 548 Сторони зобов'язання  
2567. 1. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть брати участь одна або одночасно кілька осіб (зобов'язання з множинністю осіб).      1. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть брати участь одна або одночасно кілька осіб (зобов'язання з множинністю осіб).  
2568. 2. Якщо кожна із сторін зобов'язання має обов'язок на користь іншої сторони, ця сторона вважається боржником на користь іншої сторони у тому, що вона зобов'язана вчинити на її користь, і одночасно її кредитором у тому, що вона має право від неї вимагати.      2. Якщо кожна із сторін зобов'язання має обов'язок на користь іншої сторони, ця сторона вважається боржником на користь іншої сторони у тому, що вона зобов'язана вчинити на її користь, і одночасно її кредитором у тому, що вона має право від неї вимагати.  
2569. Стаття 549 Треті особи у зобов'язанні      Стаття 549 Треті особи у зобов'язанні  
2570. 1. Третіми особами визнаються особи, що не є в зобов'язанні однією із сторін.      1. Третіми особами визнаються особи, що не є в зобов'язанні однією із сторін.  
2571. 2. Зобов'язання не створює обов'язків для третіх осіб. У випадках, передбачених домовленістю сторін, зобов'язання може породжувати для третіх осіб права щодо однієї чи обох сторін зобов'язання.      2. Зобов'язання не створює обов'язків для третіх осіб. У випадках, передбачених домовленістю сторін, зобов'язання може породжувати для третіх осіб права щодо однієї чи обох сторін зобов'язання.  
2572. Глава 46 Виконання зобов'язань      Глава 46 Виконання зобов'язань  
2573. Стаття 550 Загальні умови виконання зобов'язань      Стаття 550 Загальні умови виконання зобов'язань  
2574. 1. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших правових актів, а за відсутності таких умов - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.   -489- Жовтяк Є.Д. (в.о. № 94)
 В пункті 1 статті 550 після слова "відповідно" додати "до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться"  		Враховано   1. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.  
2575. 2. При виконанні зобов'язання можуть застосовуватися звичаї ділового обороту.   -490- Жовтяк Є.Д. (в.о. № 94)
 Пункт 2 статті 550 виключити, відповідно змінити нумерацію пунктів.  		Враховано    
2576. 3. Виконання зобов'язань має спиратися на засади добросовісності, розумності та справедливості.      2. Виконання зобов'язань має спиратися на засади добросовісності, розумності та справедливості.  
2577. Стаття 551 Неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобов'язань      Стаття 551 Неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобов'язань  
2578. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускаються - крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.      Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускаються - крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.  
2579. Стаття 552 Виконання зобов'язань сторонами      Стаття 552 Виконання зобов'язань сторонами  
2580. 1. Зобов'язання має бути виконане боржником кредиторові.      1. Зобов'язання має бути виконане боржником кредиторові.  
2581. 2. Якщо інше не передбачено угодою сторін або не випливає із звичаїв ділового обороту чи суті зобов'язання, кожна із сторін має право вимагати доказів того, що виконання за зобов'язанням надається самим боржником, приймається самим кредитором або управоможеною на це особою, і несе ризик наслідків незаявлення такої вимоги.      2. Якщо інше не передбачено угодою сторін або не випливає із звичаїв ділового обороту чи суті зобов'язання, кожна із сторін має право вимагати доказів того, що виконання за зобов'язанням надається самим боржником, приймається самим кредитором або управоможеною на це особою, і несе ризик наслідків незаявлення такої вимоги.  
2582. Стаття 553 Виконання зобов'язань третьою особою      Стаття 553 Виконання зобов'язань третьою особою  
2583. 1. Виконання зобов'язань може бути покладене боржником на третю особу, якщо із закону, інших правових актів, з умов договору, його суті не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника третьою особою.      1. Виконання зобов'язань може бути покладене боржником на третю особу, якщо із закону, інших правових актів, з умов договору, його суті не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника третьою особою.  
2584. 2. У разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання третьою особою обов'язок виконати зобов'язання покладається на боржника, а в разі невиконання ним зобов'язань він відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання.      2. У разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання третьою особою обов'язок виконати зобов'язання покладається на боржника, а в разі невиконання ним зобов'язань він відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання.  
2585. 3. Третя особа, у разі небезпеки втратити своє право на майно боржника (право оренди, застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно, може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника. У цьому разі третя особа стає на місце кредитора за зобов'язанням і застосовуються правила статей 619-629 цього Кодексу.      3. Третя особа, у разі небезпеки втратити своє право на майно боржника (право оренди, застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно, може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника. У цьому разі третя особа стає на місце кредитора за зобов'язанням і застосовуються правила статей 619-629 цього Кодексу.  
2586. Стаття 554 Неприпустимість виконання зобов'язань частинами      Стаття 554 Неприпустимість виконання зобов'язань частинами  
2587. Кредитор має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами, договором або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.      Кредитор має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами, договором або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.  
2588. Стаття 555 Строк чи термін виконання зобов'язання      Стаття 555 Строк чи термін виконання зобов'язання  
2589. 1. Якщо у зобов'язанні передбачено строк чи термін його виконання, то воно підлягає виконанню у зазначений строк чи термін.      1. Якщо у зобов'язанні передбачено строк чи термін його виконання, то воно підлягає виконанню у зазначений строк чи термін.  
2590. Зобов'язання, строк чи термін виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.      Зобов'язання, строк чи термін виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.  
2591. 2. Якщо строк чи термін виконання зобов'язання не визначений або визначений моментом зажадання виконання, кредитор має право вимагати, а боржник має право виконати зобов'язання у будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк від дня поставлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із закону, інших правових актів або договору.      2. Якщо строк чи термін виконання зобов'язання не визначений або визначений моментом зажадання виконання, кредитор має право вимагати, а боржник має право виконати зобов'язання у будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк від дня поставлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із закону, інших правових актів або договору.  
2592. Стаття 556 Дострокове виконання зобов'язання      Стаття 556 Дострокове виконання зобов'язання  
2593. Боржник має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено договором, законом чи іншими правовими актами або ж не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.      Боржник має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено договором, законом чи іншими правовими актами або ж не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.  
2594. Стаття 557 Місце виконання зобов'язання      Стаття 557 Місце виконання зобов'язання  
2595. Якщо місце виконання зобов'язання не визначене, виконання має бути здійснене:      Якщо місце виконання зобов'язання не визначене, виконання має бути здійснене:  
2596. 1) за зобов'язанням про передання нерухомого майна - за місцем знаходження майна;      1) за зобов'язанням про передання нерухомого майна - за місцем знаходження майна;  
2597. 2) за зобов'язанням про передання товару або іншого майна, що передбачає перевезення цього товару або іншого майна, - за місцем здавання товару або іншого майна першому перевізникові для передання його кредиторові;      2) за зобов'язанням про передання товару або іншого майна, що передбачає перевезення цього товару або іншого майна, - за місцем здавання товару або іншого майна першому перевізникові для передання його кредиторові;  
2598. 3) за іншими зобов'язаннями боржника про передання товару або іншого майна - за місцем виготовлення або зберігання майна, якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання;      3) за іншими зобов'язаннями боржника про передання товару або іншого майна - за місцем виготовлення або зберігання майна, якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання;  
2599. 4) за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора на момент виникнення зобов'язання, а якщо кредитором є юридична особа, - за місцем її знаходження на момент виникнення зобов'язання; якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання або місце знаходження і сповістив про це боржника, - за новим місцем проживання або знаходження кредитора з віднесенням за рахунок кредитора усіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання;      4) за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора на момент виникнення зобов'язання, а якщо кредитором є юридична особа, - за місцем її знаходження на момент виникнення зобов'язання; якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання або місце знаходження і сповістив про це боржника, - за новим місцем проживання або знаходження кредитора з віднесенням за рахунок кредитора усіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання;  
2600. 5) за іншими зобов'язаннями - за місцем проживання боржника, а якщо боржником є юридична особа, - за місцем її знаходження.      5) за іншими зобов'язаннями - за місцем проживання боржника, а якщо боржником є юридична особа, - за місцем її знаходження.  
2601. Стаття 558 Валюта виконання грошових зобов'язань      Стаття 558 Валюта виконання грошових зобов'язань  
2602. 1. Грошове зобов'язання має бути виражене та підлягати виконанню у валюті України.      1. Грошове зобов'язання має бути виражене та підлягати виконанню у валюті України.  
2603. 2. У грошовому зобов'язанні може бути передбачено, що воно підлягає оплаті у валюті України в сумі, що є еквівалентною визначеній сумі в іноземній валюті. У цьому разі сума, що підлягає сплаті у валюті України, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений законом, іншими правовими актами або домовленістю сторін.      2. У грошовому зобов'язанні може бути передбачено, що воно підлягає оплаті у валюті України в сумі, що є еквівалентною визначеній сумі в іноземній валюті. У цьому разі сума, що підлягає сплаті у валюті України, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений законом, іншими правовими актами або домовленістю сторін.  
2604. 3. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, у порядку та на умовах, що визначені законом.      3. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, у порядку та на умовах, що визначені законом.  
2605. Стаття 559 Черговість погашення вимог за грошовим зобов'язанням      Стаття 559 Черговість погашення вимог за грошовим зобов'язанням  
2606. Сума проведеного платежу, недостатня для виконання грошового зобов'язання повністю, за відсутності іншої угоди погашає насамперед витрати кредитора з одержанням виконання, потім - проценти і неустойку, а в частині, що залишилася, - основну суму боргу.      Сума проведеного платежу, недостатня для виконання грошового зобов'язання повністю, за відсутності іншої угоди погашає насамперед витрати кредитора з одержанням виконання, потім - проценти і неустойку, а в частині, що залишилася, - основну суму боргу.  
2607. Стаття 560 Зміни розміру грошових зобов'язань      Стаття 560 Зміни розміру грошових зобов'язань  
2608. 1. Сума, що виплачується за грошовим зобов'язанням безпосередньо на утримання фізичної особи, - на відшкодування збитків, заподіяних життю або здоров'ю, за договором довічного утримання та в інших випадках - зі збільшенням встановленого законом неоподатковуваного мінімуму заробітної плати пропорційно збільшується.      1. Сума, що виплачується за грошовим зобов'язанням безпосередньо на утримання фізичної особи, - на відшкодування збитків, заподіяних життю або здоров'ю, за договором довічного утримання та в інших випадках - зі збільшенням встановленого законом неоподатковуваного мінімуму заробітної плати пропорційно збільшується.  
2609. 2. Якщо суми, що підлягають виплаті за іншими грошовими зобов'язаннями, мають наслідком для сторони, зобов'язаної провадити ці виплати, таку шкоду, в результаті якої вона значною мірою позбувається того, на що мала право розраховувати при укладенні договору, на вимогу цієї сторони договір може бути розірваний за рішенням суду.      2. Якщо суми, що підлягають виплаті за іншими грошовими зобов'язаннями, мають наслідком для сторони, зобов'язаної провадити ці виплати, таку шкоду, в результаті якої вона значною мірою позбувається того, на що мала право розраховувати при укладенні договору, на вимогу цієї сторони договір може бути розірваний за рішенням суду.  
2610. Стаття 561 Проценти      Стаття 561 Проценти  
2611. 1. За користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.      1. За користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.  
2612. У відносинах між фізичними особами правила, що містяться в частині першій цього пункту, застосовуються, якщо угодою не передбачено інше.      У відносинах між фізичними особами правила, що містяться в частині першій цього пункту, застосовуються, якщо угодою не передбачено інше.  
2613. 2. Розмір процентів визначається у порядку, встановленому іншими правовими актами.   -491- Жовтяк Є.Д. (в.о. № 94)
 Пункт 2 статті 561викласти в такій редакції: "2. Розмір процентів встановлюється угодою сторін".  		Враховано   2. Розмір процентів встановлюється угодою сторін.  
2614. Стаття 562 Виконання зобов'язання внесенням боргу в депозит   -492- Жовтяк Є.Д. (в.о. № 94)
 Викласти статтю 562 в такій редакції: "Стаття 562 Виконання зобов'язання внесенням боргу в депозит 1. У разі відсутності кредитора, а також у разі його ухилення від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з його боку, так само, як і за відсутності представника недієздатного кредитора, боржник за грошовим зобов'язанням або за зобов'язанням передати цінні папери має право внести належні з цього гроші або цінні папери у депозит державної нотаріальної контори або приватного нотаріуса, які повідомляють про це кредитора. 2. Внесення грошей або цінних паперів у депозит державної нотаріальної контори або приватного нотаріуса визначається виконанням зобов'язання".  		Враховано   Стаття 562 Виконання зобов'язання внесенням боргу в депозит  
2615. 1. У разі відсутності кредитора, а також у разі його ухилення від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з його боку, так само, як і за відсутності представника недієздатного кредитора, боржник за грошовим зобов'язанням або за зобов'язанням передати цінні папери має право внести належні з нього гроші або цінні папери у депозит нотаріальної контори, яка повідомляє про це кредитора.      1. У разі відсутності кредитора, а також у разі його ухилення від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з його боку, так само, як і за відсутності представника недієздатного кредитора, боржник за грошовим зобов'язанням або за зобов'язанням передати цінні папери має право внести належні з цього гроші або цінні папери у депозит державної нотаріальної контори або приватного нотаріуса, які повідомляють про це кредитора.  
2616. 2. Внесення грошей або цінних паперів у депозит нотаріальної контори визнається виконанням зобов'язання.      2. Внесення грошей або цінних паперів у депозит державної нотаріальної контори або приватного нотаріуса визначається виконанням зобов'язання.  
2617. Стаття 563 Виконання взаємних обов'язків за договором      Стаття 563 Виконання взаємних обов'язків за договором  
2618. 1. Взаємні обов'язки за договором мають виконуватися одночасно, якщо інше не випливає з договору, закону та інших правових актів, звичаїв ділового обороту або суті зобов'язання.      1. Взаємні обов'язки за договором мають виконуватися одночасно, якщо інше не випливає з договору, закону та інших правових актів, звичаїв ділового обороту або суті зобов'язання.  
2619. 2. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свої зобов'язання, повинна своєчасно повідомити про це кредитора.      2. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свої зобов'язання, повинна своєчасно повідомити про це кредитора.  
2620. 3. У разі ненадання зобов'язаною стороною обумовленого договором виконання зобов'язання або ж за наявності обставин, що вочевидь свідчать про те, що таке виконання не буде проведене у встановлений строк чи термін або не буде здійснене в повному обсязі, сторона, на яку покладено зустрічне виконання, має право зупинити виконання свого зобов'язання, відмовитися від виконання зобов'язання в частині, що відповідає ненаданому виконанню, або ж відмовитися від виконання цього зобов'язання в цілому і вимагати відшкодування збитків.      3. У разі ненадання зобов'язаною стороною обумовленого договором виконання зобов'язання або ж за наявності обставин, що вочевидь свідчать про те, що таке виконання не буде проведене у встановлений строк чи термін або не буде здійснене в повному обсязі, сторона, на яку покладено зустрічне виконання, має право зупинити виконання свого зобов'язання, відмовитися від виконання зобов'язання в частині, що відповідає ненаданому виконанню, або ж відмовитися від виконання цього зобов'язання в цілому і вимагати відшкодування збитків.  
2621. 4. Якщо зустрічне виконання зобов'язання здійснене незважаючи на ненадання іншою стороною обумовленого договором виконання свого зобов'язання, ця сторона повинна виконати таке зобов'язання.      4. Якщо зустрічне виконання зобов'язання здійснене незважаючи на ненадання іншою стороною обумовленого договором виконання свого зобов'язання, ця сторона повинна виконати таке зобов'язання.  
2622. Стаття 564 Виконання альтернативного зобов'язання      Стаття 564 Виконання альтернативного зобов'язання  
2623. Боржникові, що зобов'язаний вчинити одну з двох або кількох дій, належить право вибору, якщо з договору, закону й інших правових актів, із суті зобов'язання або із звичаїв ділового обороту не випливає інше.      Боржникові, що зобов'язаний вчинити одну з двох або кількох дій, належить право вибору, якщо з договору, закону й інших правових актів, із суті зобов'язання або із звичаїв ділового обороту не випливає інше.  
2624. Стаття 565 Виконання зобов'язання з множинністю осіб      Стаття 565 Виконання зобов'язання з множинністю осіб  
2625. 1. У зобов'язанні з множинністю осіб кожен із кредиторів має право вимагати виконання, а кожен із боржників повинен виконати зобов'язання у рівній частці, оскільки із закону, інших правових актів або договору не випливає інше.   -493- Жовтяк Є.Д. (в.о. № 94)
 В пункті 1 статті 565 слово "оскільки" замінити на слово "якщо"  		Враховано   1. У зобов'язанні з множинністю осіб кожен із кредиторів має право вимагати виконання, а кожен із боржників повинен виконати зобов'язання у рівній частці, якщо із закону, інших правових актів або договору не випливає інше.  
2626. 2. У випадках, передбачених договором, законом, іншими правовими актами, зокрема, при неподільності предмета зобов'язання, зобов'язання з множинністю осіб виконуються солідарно.      2. У випадках, передбачених договором, законом, іншими правовими актами, зокрема, при неподільності предмета зобов'язання, зобов'язання з множинністю осіб виконуються солідарно.  
2627. Стаття 566 Солідарні вимоги кредиторів      Стаття 566 Солідарні вимоги кредиторів  
2628. 1. У разі солідарної вимоги кредиторів кожен із солідарних кредиторів має право поставити до боржника вимоги у повному обсязі.      1. У разі солідарної вимоги кредиторів кожен із солідарних кредиторів має право поставити до боржника вимоги у повному обсязі.  
2629. До заявлення вимоги одним із солідарних кредиторів боржник має право на свій розсуд виконати зобов'язання кожному з них.      До заявлення вимоги одним із солідарних кредиторів боржник має право на свій розсуд виконати зобов'язання кожному з них.  
2630. 2. Боржник не має права висувати проти вимоги одного із солідарних кредиторів заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах боржника з рештою солідарних кредиторів, у яких цей кредитор не бере участі.      2. Боржник не має права висувати проти вимоги одного із солідарних кредиторів заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах боржника з рештою солідарних кредиторів, у яких цей кредитор не бере участі.  
2631. 3. Виконання зобов'язання повністю одному із солідарних кредиторів звільняє боржника від виконання решті кредиторам.      3. Виконання зобов'язання повністю одному із солідарних кредиторів звільняє боржника від виконання решті кредиторам.  
2632. Солідарний кредитор, який одержав виконання від боржника, зобов'язаний відшкодувати належне решті кредиторів у рівних частках, оскільки інше не випливає з відносин між ними.      Солідарний кредитор, який одержав виконання від боржника, зобов'язаний відшкодувати належне решті кредиторів у рівних частках, оскільки інше не випливає з відносин між ними.  
2633. Стаття 567 Солідарний обов'язок боржника      Стаття 567 Солідарний обов'язок боржника  
2634. 1. У разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання як від усіх боржників, так і від кожного з них окремо, - причому як повністю, так і в частині боргу.      1. У разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання як від усіх боржників, так і від кожного з них окремо, - причому як повністю, так і в частині боргу.  
2635. 2. Кредитор, який не одержав повного задоволення від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.      2. Кредитор, який не одержав повного задоволення від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.  
2636. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки зобов'язання не буде погашене повністю.      Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки зобов'язання не буде погашене повністю.  
2637. 3. Виконання солідарного зобов'язання повністю одним із боржників звільняє решту боржників від виконання кредиторові.      3. Виконання солідарного зобов'язання повністю одним із боржників звільняє решту боржників від виконання кредиторові.  
2638. 4. Недійсність вимог кредитора до однієї з осіб, що беруть участь у зобов'язанні на боці боржника, так само як і сплив позовної давності за вимогою до такої особи, самі по собі не стосуються його вимог до решти цих осіб.      4. Недійсність вимог кредитора до однієї з осіб, що беруть участь у зобов'язанні на боці боржника, так само як і сплив позовної давності за вимогою до такої особи, самі по собі не стосуються його вимог до решти цих осіб.  
2639. Стаття 568 Право регресу в солідарних зобов'язаннях      Стаття 568 Право регресу в солідарних зобов'язаннях  
2640. 1. Боржник, що виконав солідарне зобов'язання, має право зворотної (регресної) вимоги до кожного з решти боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором, законом, а в разі спору - рішенням суду.      1. Боржник, що виконав солідарне зобов'язання, має право зворотної (регресної) вимоги до кожного з решти боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором, законом, а в разі спору - рішенням суду.  
2641. Несплачене одним із співборжників боржникові, що виконав солідарне зобов'язання, припадає на нього та на решту боржників у частці, що визначається відповідно до частини першої цього пункту.      Несплачене одним із співборжників боржникові, що виконав солідарне зобов'язання, припадає на нього та на решту боржників у частці, що визначається відповідно до частини першої цього пункту.  
2642. 2. Солідарний кредитор, що одержав виконання від боржника, зобов'язаний передати решті кредиторів належні їм частки, якщо інше не випливає із домовленості між ними.      2. Солідарний кредитор, що одержав виконання від боржника, зобов'язаний передати решті кредиторів належні їм частки, якщо інше не випливає із домовленості між ними.  
2643. Стаття 569 Посвідчення виконання зобов'язання      Стаття 569 Посвідчення виконання зобов'язання  
2644. 1. Приймаючи виконання зобов'язання, кредитор зобов'язаний на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання повністю або його частини.      1. Приймаючи виконання зобов'язання, кредитор зобов'язаний на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання повністю або його частини.  
2645. Якщо на посвідчення зобов'язання боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання, повинен повернути документ боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен зазначити це у розписці, яку він видає.      Якщо на посвідчення зобов'язання боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання, повинен повернути документ боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен зазначити це у розписці, яку він видає.  
2646. 2. Перебування боргового документа у боржника посвідчує виконання зобов'язання.      2. Перебування боргового документа у боржника посвідчує виконання зобов'язання.  
2647. 3. У разі відмови кредитора повернути борговий документ, видати розписку на підтвердження виконання зобов'язаний боржник має право затримати виконання. У цьому разі настає прострочення кредитора.      3. У разі відмови кредитора повернути борговий документ, видати розписку на підтвердження виконання зобов'язаний боржник має право затримати виконання. У цьому разі настає прострочення кредитора.  
2648. Глава 47 Забезпечення виконання зобов'язань      Глава 47 Забезпечення виконання зобов'язань  
2649. § 1. Загальні положення про способи забезпечення виконання зобов'язань      § 1. Загальні положення про способи забезпечення виконання зобов'язань  
2650. Стаття 570 Способи забезпечення виконання   -494- Жовтяк Є.Д. (в.о. № 94)
 Статтю 570 викласти у такій редакції: "1. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, утримуванням та іншими способами, встановленими цим Кодексом, іншими законами або договором. 2. Речево-правовими способами забезпечення виконання визнаються застава, затримання тощо. 3. Зобов'язально-правовими способами забезпечення виконання визнаються неустойка, порука, гарантія тощо."  		Враховано   Стаття 570 Способи забезпечення виконання  
2651. 1. Виконання зобов'язання може забезпечуватися речево-правовими і зобов'язально-правовими способами, встановленими цим Кодексом, іншими законами або договором.      1. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, утримуванням та іншими способами, встановленими цим Кодексом, іншими законами або договором.  
2652. 2. Забезпечуватися може тільки дійсна вимога. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність зобов'язання, яке його забезпечує.      2. Речево-правовими способами забезпечення виконання визнаються застава, затримання тощо.  
2653. 3. Недійсність угоди щодо забезпечення зобов'язання не спричиняє недійсність цього (основного) зобов'язання.   -495- Жовтяк Є.Д. (в.о. № 94)
 Главу 47 доповнити новою статтею 570-1 такого змісту: "Стаття 570-1 Загальні умови забезпечення виконання" Пункт 1 статті 570-1 викласти у редакції пункту 2 статті 570: "1. Забезпечуватися може тільки дійсна вимога. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність зобов'язання, яке його забезпечує.". Пункт 2 статті 570-1 викласти у редакції пункту 3 статті 570: "2. Недійсність угоди щодо забезпечення зобов'язання не спричиняє недійсність цього (основного) зобов'язання."  		Враховано   3. Зобов'язально-правовими способами забезпечення виконання визнаються неустойка, порука, гарантія тощо. Стаття 570-1 Загальні умови забезпечення виконання 1. Забезпечуватися може тільки дійсна вимога. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність зобов'язання, яке його забезпечує. 2. Недійсність угоди щодо забезпечення зобов'язання не спричиняє недійсність цього (основного) зобов'язання.  
2654. Стаття 571 Форма угоди щодо забезпечення виконання      Стаття 571 Форма угоди щодо забезпечення виконання  
2655. 1. Угода щодо встановлення способу забезпечення виконання зобов'язання має бути укладена в письмовій формі незалежно від форми основного зобов'язання.      1. Угода щодо встановлення способу забезпечення виконання зобов'язання має бути укладена в письмовій формі незалежно від форми основного зобов'язання.  
2656. 2. Недодержання письмової форми спричиняє недійсність угоди щодо встановлення способів забезпечення виконання.      2. Недодержання письмової форми спричиняє недійсність угоди щодо встановлення способів забезпечення виконання.  
2657. § 2. Зобов'язально-правові способи забезпечення виконання зобов'язань      § 2. Зобов'язально-правові способи забезпечення виконання зобов'язань  
2658. 1. Неустойка      1. Неустойка  
2659. Стаття 572 Поняття неустойки      Стаття 572 Поняття неустойки  
2660. 1. Неустойкою (штрафом, пенею) вважається передбачена договором або законом грошова сума чи інша встановлена у договорі майнова цінність, яку боржник зобов'язаний сплатити або передати кредиторові у разі невиконання або неналежного виконання ним основного зобов'язання.   -496- Жовтяк Є.Д. (в.о. № 94)
 В пункті 1 статті 572 після слова "договором" замінити слова "або законом" на "законом або іншими правовими актами".  		Враховано   1. Неустойкою (штрафом, пенею) вважається передбачена договором, законом або іншими правовими актами грошова сума чи інша встановлена у договорі майнова цінність, яку боржник зобов'язаний сплатити або передати кредиторові у разі невиконання або неналежного виконання ним основного зобов'язання.  
2661. 2. Неустойка стягується незалежно від наявності у кредитора збитків, спричинених невиконанням зобов'язання боржником.      2. Неустойка стягується незалежно від наявності у кредитора збитків, спричинених невиконанням зобов'язання боржником.  
2662. Стаття 573 Розмір неустойки      Стаття 573 Розмір неустойки  
2663. 1. Розмір неустойки, визначений законодавством, може бути збільшений угодою сторін. Сторони мають право зменшити розмір неустойки у випадках, що допускаються законом.   -497- Жовтяк Є.Д. (в.о. № 94)
 В пункті 1 статті 573 замінити слово "законодавством" на слова "законом та іншими правовими актами".  		Враховано   1. Розмір неустойки, визначений законом та іншими правовими актами, може бути збільшений угодою сторін. Сторони мають право зменшити розмір неустойки у випадках, що допускаються законом.  
2664. 2. Проценти на неустойку не нараховуються.      2. Проценти на неустойку не нараховуються.  
2665. 3. Розмір неустойки, яка підлягає сплаті, може бути зменшений за рішенням суду, арбітражного або третейського суду за наявності обставин, які заслуговують на увагу.   -498- Жовтяк Є.Д. (в.о. № 94)
 В пункті 3 статті 573 після коми вилучити слова "арбітражного або третейського суду"; доповнити пункт словами: "зокрема, у випадках, коли розмір неустойки значно перевищує розмір заподіяної шкоди.".  		Враховано   3. Розмір неустойки, яка підлягає сплаті, може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які заслуговують на увагу, зокрема, у випадках, коли розмір неустойки значно перевищує розмір заподіяної шкоди..  
2666. 4. Сторони можуть передбачити зміну розміру неустойки залежно від біржового курсу української валюти.   -499- Жовтяк Є.Д. (в.о. № 94)
 Пункт 4 статті 573 вилучити.  		Враховано    
2667. Стаття 574 Сплата неустойки і виконання зобов'язання      Стаття 574 Сплата неустойки і виконання зобов'язання  
2668. 1. Сплата неустойки, встановленої на випадок прострочення або неналежного виконання зобов'язання, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі, якщо інше не передбачено порозумінням сторін.      1. Сплата неустойки, встановленої на випадок прострочення або неналежного виконання зобов'язання, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі, якщо інше не передбачено порозумінням сторін.  
2669. 2. Сплата неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків за виконання зобов'язання.      2. Сплата неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків за виконання зобов'язання.  
2670. 3. Кредитор має право на свій розсуд зажадати замість сплати неустойки і відшкодування збитків боржником тільки виконання ним зобов'язання в натурі, якщо це відповідає його інтересам.      3. Кредитор має право на свій розсуд зажадати замість сплати неустойки і відшкодування збитків боржником тільки виконання ним зобов'язання в натурі, якщо це відповідає його інтересам.  
2671. Стаття 575 Сплата неустойки у разі новації зобов'язання із заподіянням шкоди   -500- Жовтяк Є.Д. (в.о. № 94)
 Статтю 575 вилучити.  		Враховано   Статтю 575 вилучено.  
2672. Обов'язок заподіювача шкоди відшкодувати заподіяну ним шкоду може бути забезпечений неустойкою за угодою між заподіювачем шкоди і потерпілим.       
2673. 2. Порука      2. Порука  
2674. Стаття 576 Поняття поруки      Стаття 576 Поняття поруки  
2675. 1. За договором поруки поручник зобов'язується перед кредитором іншої особи відповідати за виконання останньою свого зобов'язання в повному обсязі або в частині.      1. За договором поруки поручник зобов'язується перед кредитором іншої особи відповідати за виконання останньою свого зобов'язання в повному обсязі або в частині.  
2676. 2. Порука може бути оформлена як договір, що укладається між основним боржником і поручником на користь третьої особи - кредитора з основного боргу.      2. Порука може бути оформлена як договір, що укладається між основним боржником і поручником на користь третьої особи - кредитора з основного боргу.  
2677. Стаття 577 Відповідальність поручника      Стаття 577 Відповідальність поручника  
2678. 1. У разі невиконання основного зобов'язання боржник і поручник відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо інше не встановлено договором поруки.      1. У разі невиконання основного зобов'язання боржник і поручник відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо інше не встановлено договором поруки.  
2679. 2. Поручник відповідає в тому самому обсязі, що й боржник, зокрема, відповідає за сплату процентів, сплату неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.   -501- Жовтяк Є.Д. (в.о. № 94)
 У пункті 2 статті 577 після слів "відповідає за сплату" додати слова "основного боргу".  		Враховано   2. Поручник відповідає в тому самому обсязі, що й боржник, зокрема, відповідає за сплату основного боргу, процентів, сплату неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.  
2680. 3. У разі якщо поруку за виконання зобов'язання боржником бере на себе банк, інша кредитна установа, страховик або інша особа, для якої надання поруки є професійною підприємницькою діяльністю (гарантія), поручник несе перед кредитором відповідальність у межах суми, зазначеної в гарантії, якщо інше не передбачено умовами гарантії.   -502- Жовтяк Є.Д. (в.о. № 94)
 Пункт 3 статті 577 вилучити.  		Враховано    
2681. 4. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.      3. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.  
2682. Стаття 578 Права та обов'язки поручника у разі поставлення до нього вимоги      Стаття 578 Права та обов'язки поручника у разі поставлення до нього вимоги  
2683. 1. Поручник зобов'язаний до задоволення вимоги кредитора попередити про це боржника, а якщо проти поручника вчинено позов, - залучити боржника до участі у справі.   -503- Жовтяк Є.Д. (в.о. № 94)
 Перший абзац пункту 1 статті 578 доповнити новим реченням: "В іншому випадку боржник має право висунути проти вимоги поручника, який виконав зобов'язання боржника, всі заперечення, які він мав проти кредитора.".  		Враховано   1. Поручник зобов'язаний до задоволення вимоги кредитора попередити про це боржника, а якщо проти поручника вчинено позов, - залучити боржника до участі у справі. В іншому випадку боржник має право висунути проти вимоги поручника, який виконав зобов'язання боржника, всі заперечення, які він мав проти кредитора.  
2684. Інакше боржник має право висунути проти зворотної вимоги поручника заперечення, які він мав проти кредитора.   -504- Жовтяк Є.Д. (в.о. № 94)
 Другу частину пункту 1 статті 578 вилучити.  		Враховано    
2685. 2. Поручник має право висувати проти вимоги кредитора заперечення, які міг би надати боржник, якщо інше не випливає з договору поруки. Поручник не втрачає права на ці заперечення навіть у тому разі, якщо боржник від них відмовився або визнав свій борг.   -505- Жовтяк Є.Д. (в.о. № 94)
 Перше речення пункту 2 статті 578 після слів "з договору поруки" доповнити словами "за умов, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника".  		Враховано   2. Поручник має право висувати проти вимоги кредитора заперечення, які міг би надати боржник, якщо інше не випливає з договору поруки за умов, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручник не втрачає права на ці заперечення навіть у тому разі, якщо боржник від них відмовився або визнав свій борг.  
2686. Стаття 579 Права поручника, який виконав зобов'язання      Стаття 579 Права поручника, який виконав зобов'язання  
2687. 1. До поручника, який виконав зобов'язання, переходять усі права кредитора з цього зобов'язання.   -506- Жовтяк Є.Д. (в.о. № 94)
 Пункт 1 статті 579 після слів "з цього зобов'язання" доповнити словами "в тому числі й ті, що забезпечували виконання основного зобов'язання".  		Враховано   1. До поручника, який виконав зобов'язання, переходять усі права кредитора з цього зобов'язання, в тому числі й ті, що забезпечували виконання основного зобов'язання.  
2688. 2. Кожен із кількох поручників має право зворотної вимоги до боржника у розмірі сплаченої цим поручником суми.   -507- Жовтяк Є.Д. (в.о. № 94)
 Пункт 2 статті 579 викласти у новій редакції: "2. До кожного з кількох поручників, які виконали зобов'язання боржника, переходять права кредитора з цього зобов'язання у розмірі виконаної цим поручником частини зобов'язання."  		Враховано   2. До кожного з кількох поручників, які виконали зобов'язання боржника, переходять права кредитора з цього зобов'язання у розмірі виконаної цим поручником частини зобов'язання.  
2689. 3. Після виконання поручником зобов'язання кредитор повинен вручити поручникові документи, які засвідчують вимоги до боржника, і передати права, що забезпечують ці вимоги.   -508- Жовтяк Є.Д. (в.о. № 94)
 У пункті 3 статті 579 слова ", і передати" замінити словом "та".  		Враховано   3. Після виконання поручником зобов'язання кредитор повинен вручити поручникові документи, які засвідчують вимоги до боржника та права, що забезпечують ці вимоги.  
2690. Стаття 580 Повідомлення поручника про виконання зобов'язання боржником      Стаття 580 Повідомлення поручника про виконання зобов'язання боржником  
2691. Боржник, який виконав забезпечене порукою зобов'язання, повинен негайно повідомити про це поручника. Інакше поручник, який, у свою чергу, виконав зобов'язання, має право стягнути з кредитора безпідставно одержане або висунути регресну вимогу боржникові. В останньому випадку боржник має право стягнути з кредитора безпідставно одержане або висунути регресну вимогу до боржника. В останньому випадку боржник має право стягнути з кредитора безпідставно одержане.      Боржник, який виконав забезпечене порукою зобов'язання, повинен негайно повідомити про це поручника. Інакше поручник, який, у свою чергу, виконав зобов'язання, має право стягнути з кредитора безпідставно одержане або висунути регресну вимогу боржникові. В останньому випадку боржник має право стягнути з кредитора безпідставно одержане або висунути регресну вимогу до боржника. В останньому випадку боржник має право стягнути з кредитора безпідставно одержане.  
2692. Стаття 581 Оплата послуг поручника      Стаття 581 Оплата послуг поручника  
2693. Поручник має право на винагороду за послуги, надані ним боржникові, якщо це передбачено договором.      Поручник має право на винагороду за послуги, надані ним боржникові, якщо це передбачено договором.  
2694. Стаття 582 Припинення поруки      Стаття 582 Припинення поруки  
2695. 1. Порука припиняється після припинення забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі його зміни, що спричиняє збільшення відповідальності поручника, без згоди останнього.      1. Порука припиняється після припинення забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі його зміни, що спричиняє збільшення відповідальності поручника, без згоди останнього.  
2696. 2. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання забезпеченого нею зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, добровільно запропоноване боржником або поручником. Порука також припиняється після переведення боргу на іншу особу, якщо поручник не дав згоди кредиторові нести відповідальність за нового боржника.      2. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання забезпеченого нею зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, добровільно запропоноване боржником або поручником. Порука також припиняється після переведення боргу на іншу особу, якщо поручник не дав згоди кредиторові нести відповідальність за нового боржника.  
2697. 3. Порука припиняється після закінчення строку, зазначеного в договорі поруки. У випадках коли такий строк не встановлено, вона припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання забезпеченого порукою зобов'язання не вчинить позову проти поручника. Якщо строк основного зобов'язання не зазначено і не може бути визначено або визначено моментом витребування, порука припиняється, якщо кредитор не вчинить позову до поручника протягом року від дня укладення договору поруки.      3. Порука припиняється після закінчення строку, зазначеного в договорі поруки. У випадках коли такий строк не встановлено, вона припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання забезпеченого порукою зобов'язання не вчинить позову проти поручника. Якщо строк основного зобов'язання не зазначено і не може бути визначено або визначено моментом витребування, порука припиняється, якщо кредитор не вчинить позову до поручника протягом року від дня укладення договору поруки.  
2698. 3. Гарантія      3. Гарантія  
2699. Стаття 583 Поняття гарантії      Стаття 583 Поняття гарантії  
2700. 1. Гарантією визнається письмове зобов'язання банку, іншої кредитної установи, страхової організації тощо (гаранта), яке видається на прохання іншої особи (принципала), за яким гарант зобов'язується сплатити кредиторові принципала (бенефіціарові) відповідно до умов гарантійного зобов'язання грошову суму після подання бенефіціаром письмової вимоги про її сплату.      1. Гарантією визнається письмове зобов'язання банку, іншої кредитної установи, страхової організації тощо (гаранта), яке видається на прохання іншої особи (принципала), за яким гарант зобов'язується сплатити кредиторові принципала (бенефіціарові) відповідно до умов гарантійного зобов'язання грошову суму після подання бенефіціаром письмової вимоги про її сплату.  
2701. 2. Гарантія набирає сили від дня її видачі, якщо в ній не передбачено інше.      2. Гарантія набирає сили від дня її видачі, якщо в ній не передбачено інше.  
2702. Стаття 584 Забезпечення гарантією зобов'язання принципала      Стаття 584 Забезпечення гарантією зобов'язання принципала  
2703. 1. Гарантія забезпечує належне виконання принципалом його зобов'язань перед бенефіціаром (основного зобов'язання).      1. Гарантія забезпечує належне виконання принципалом його зобов'язань перед бенефіціаром (основного зобов'язання).  
2704. 2. За видачу гарантії принципал сплачує гарантові обумовлену винагороду.      2. За видачу гарантії принципал сплачує гарантові обумовлену винагороду.  
2705. Стаття 585 Незалежність гарантії від основного зобов'язання      Стаття 585 Незалежність гарантії від основного зобов'язання  
2706. Зобов'язання гаранта перед бенефіціаром є самостійним і таким, що не залежить від основного зобов'язання, на забезпечення виконання якого гарантію видано, в тому числі у випадках, коли в ній міститься посилання на цю обставину.      Зобов'язання гаранта перед бенефіціаром є самостійним і таким, що не залежить від основного зобов'язання, на забезпечення виконання якого гарантію видано, в тому числі у випадках, коли в ній міститься посилання на цю обставину.  
2707. Стаття 586 Безвідкличність гарантії      Стаття 586 Безвідкличність гарантії  
2708. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не передбачено інше.      Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не передбачено інше.  
2709. Стаття 587 Непередаваність прав за гарантією      Стаття 587 Непередаваність прав за гарантією  
2710. Належне бенефіціарові за гарантією право вимоги до гаранта не може бути передане іншій особі, якщо в гарантії не передбачено інше.      Належне бенефіціарові за гарантією право вимоги до гаранта не може бути передане іншій особі, якщо в гарантії не передбачено інше.  
2711. Стаття 588 Обов'язки гаранта під час розгляду вимоги бенефіціара      Стаття 588 Обов'язки гаранта під час розгляду вимоги бенефіціара  
2712. 1. Після одержання вимоги бенефіціара гарант повинен без зволікань повідомити про це принципала і передати копії вимоги з усіма документами, що стосуються вимоги.      1. Після одержання вимоги бенефіціара гарант повинен без зволікань повідомити про це принципала і передати копії вимоги з усіма документами, що стосуються вимоги.  
2713. 2. Гарант повинен розглянути вимогу бенефіціара з доданими до неї документами в зазначений у гарантії строк, а в разі відсутності його - у розумний строк і виявити розумну дбайливість, щоб установити, чи відповідає ця вимога та додані до неї документи умовам гарантії.      2. Гарант повинен розглянути вимогу бенефіціара з доданими до неї документами в зазначений у гарантії строк, а в разі відсутності його - у розумний строк і виявити розумну дбайливість, щоб установити, чи відповідає ця вимога та додані до неї документи умовам гарантії.  
2714. Стаття 589 Відмова гаранта задовольнити вимоги бенефіціара      Стаття 589 Відмова гаранта задовольнити вимоги бенефіціара  
2715. Гарант має право відмовити бенефіціарові в задоволенні його вимоги, якщо вона або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення визначеного в гарантії строку.      Гарант має право відмовити бенефіціарові в задоволенні його вимоги, якщо вона або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення визначеного в гарантії строку.  
2716. Гарант повинен негайно повідомити бенефіціара про відмову задовольнити його вимогу.      Гарант повинен негайно повідомити бенефіціара про відмову задовольнити його вимогу.  
2717. Якщо гарантові до задоволення вимоги бенефіціара стало відомо, що основне зобов'язання, забезпечене гарантією, повністю чи у відповідній частині вже виконане, або припинилося з інших підстав, або є недійсним, він повинен негайно повідомити про це бенефіціара і принципала.      Якщо гарантові до задоволення вимоги бенефіціара стало відомо, що основне зобов'язання, забезпечене гарантією, повністю чи у відповідній частині вже виконане, або припинилося з інших підстав, або є недійсним, він повинен негайно повідомити про це бенефіціара і принципала.  
2718. Одержана гарантом після такого повідомлення повторна вимога бенефіціара підлягає задоволенню гарантом.      Одержана гарантом після такого повідомлення повторна вимога бенефіціара підлягає задоволенню гарантом.  
2719. Стаття 590 Межі зобов'язання гаранта      Стаття 590 Межі зобов'язання гаранта  
2720. Передбачене гарантією зобов'язання гаранта перед бенефіціаром обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію.      Передбачене гарантією зобов'язання гаранта перед бенефіціаром обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію.  
2721. Стаття 591 Припинення гарантії      Стаття 591 Припинення гарантії  
2722. 1. Зобов'язання гаранта перед бенефіціаром за гарантією припиняється:      1. Зобов'язання гаранта перед бенефіціаром за гарантією припиняється:  
2723. 1) сплатою бенефіціарові суми, на яку видано гарантію;      1) сплатою бенефіціарові суми, на яку видано гарантію;  
2724. 2) закінченням визначеного в гарантії строку, на який її видано;      2) закінченням визначеного в гарантії строку, на який її видано;  
2725. 3) внаслідок відмови бенефіціара від своїх прав за гарантією і повернення її гарантові;      3) внаслідок відмови бенефіціара від своїх прав за гарантією і повернення її гарантові;  
2726. 4) внаслідок відмови бенефіціара від своїх прав за гарантією з допомогою письмової заяви щодо звільнення гаранта від його зобов'язань.      4) внаслідок відмови бенефіціара від своїх прав за гарантією з допомогою письмової заяви щодо звільнення гаранта від його зобов'язань.  
2727. Припинення зобов'язання гаранта на підставах, зазначених у підпунктах 1, 3 і 4 цього пункту, не залежить від того, чи повернуто йому гарантію.      Припинення зобов'язання гаранта на підставах, зазначених у підпунктах 1, 3 і 4 цього пункту, не залежить від того, чи повернуто йому гарантію.  
2728. 2. Гарант, якому стало відомо про припинення гарантії, повинен без зволікання повідомити про це принципала.      2. Гарант, якому стало відомо про припинення гарантії, повинен без зволікання повідомити про це принципала.  
2729. Стаття 592 Регресні вимоги гаранта до принципала      Стаття 592 Регресні вимоги гаранта до принципала  
2730. 1. Гарант має право зажадати від принципала в порядку регресу відшкодування сум, сплачених бенефіціарові за гарантією, якщо інше не передбачено угодою гаранта з принципалом.      1. Гарант має право зажадати від принципала в порядку регресу відшкодування сум, сплачених бенефіціарові за гарантією, якщо інше не передбачено угодою гаранта з принципалом.  
2731. 2. Гарант не має права вимагати від принципала відшкодування сум, сплачених бенефіціарові не відповідно до умов гарантії або за порушення зобов'язання гаранта перед бенефіціаром, якщо угодою гаранта з принципалом не передбачено інше.      2. Гарант не має права вимагати від принципала відшкодування сум, сплачених бенефіціарові не відповідно до умов гарантії або за порушення зобов'язання гаранта перед бенефіціаром, якщо угодою гаранта з принципалом не передбачено інше.  
2732. 4. Завдаток      4. Завдаток  
2733. Стаття 593 Поняття завдатку      Стаття 593 Поняття завдатку  
2734. 1. Завдатком вважається грошова сума, що видається однією з договірних сторін у рахунок належних з неї за договором платежів іншій стороні на підтвердження укладення договору і на забезпечення його виконання.      1. Завдатком вважається грошова сума, що видається однією з договірних сторін у рахунок належних з неї за договором платежів іншій стороні на підтвердження укладення договору і на забезпечення його виконання.  
2735. 2. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних зі сторони за договором платежів, є завдатком, ця сума вважається сплаченою як аванс.      2. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних зі сторони за договором платежів, є завдатком, ця сума вважається сплаченою як аванс.  
2736. Стаття 594 Наслідки невиконання і припинення зобов'язання, забезпеченого завдатком      Стаття 594 Наслідки невиконання і припинення зобов'язання, забезпеченого завдатком  
2737. 1. Якщо за невиконання договору відповідальною є сторона, яка дала завдаток, він залишається в іншої сторони. Якщо за невиконання договору відповідальною є сторона, яка одержала завдаток, вона зобов'язана сплатити іншій стороні подвійну суму завдатку.      1. Якщо за невиконання договору відповідальною є сторона, яка дала завдаток, він залишається в іншої сторони. Якщо за невиконання договору відповідальною є сторона, яка одержала завдаток, вона зобов'язана сплатити іншій стороні подвійну суму завдатку.  
2738. 2. Сторона, відповідальна за невиконання договору, зобов'язана відшкодувати іншій стороні збитки із заліком суми завдатку, оскільки у договорі не передбачено інше.      2. Сторона, відповідальна за невиконання договору, зобов'язана відшкодувати іншій стороні збитки із заліком суми завдатку, оскільки у договорі не передбачено інше.  
2739. 3. У разі припинення зобов'язання до початку його виконання за порозумінням сторін або внаслідок неможливості його виконання завдаток має бути повернутий.      3. У разі припинення зобов'язання до початку його виконання за порозумінням сторін або внаслідок неможливості його виконання завдаток має бути повернутий.  
2740. § 3. Речеві способи забезпечення виконання зобов'язань      § 3. Речеві способи забезпечення виконання зобов'язань  
2741. 1. Застава      1. Застава  
2742. Стаття 595 Поняття застави      Стаття 595 Поняття застави  
2743. В силу застави кредитор за забезпеченим заставою зобов'язанням (заставоутримувач) має право у разі невиконання боржником цього зобов'язання одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами особи, якій це майно належить (заставодавця), за винятками, встановленими законом.   -509- Жовтяк Є.Д. (в.о. № 94)
 Після статті 595 включити нову статтю 595-1 такого змісту: "Стаття 595-1 Забезпечення майбутньої вимоги Заставою може бути забезпечена вимога, яка виникне в майбутньому."  		Враховано   В силу застави кредитор за забезпеченим заставою зобов'язанням (заставоутримувач) має право у разі невиконання боржником цього зобов'язання одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами особи, якій це майно належить (заставодавця), за винятками, встановленими законом. Стаття 595-1 Забезпечення майбутньої вимоги Заставою може бути забезпечена вимога, яка виникне в майбутньому.  
2744. Стаття 596 Підстави виникнення застави      Стаття 596 Підстави виникнення застави  
2745. 1. Застава виникає в силу договору або закону.   -510- Жовтяк Є.Д. (в.о. № 94)
 Викласти статтю 596 в такій редакції: "1. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. 2. До застави, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються положення цього Кодексу про заставу, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом."  		Враховано   1. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.  
2746. 2. До застави, яка виникає на підставі закону, застосовуються положення цього Кодексу про заставу, яка виникає в силу договору, якщо інше не встановлено законом.      2. До застави, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються положення цього Кодексу про заставу, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.  
2747. Стаття 597 Спеціальні правила про окремі види застав   -511- Жовтяк Є.Д. (в.о. № 94)
 Викласти статтю 597 в новій редакції: "Стаття 597 Спеціальні правила про окремі види застав 1. Спеціальні правила про окремі види застав, зокрема іпотека, заклад, тощо, можуть встановлюватися законом. 2. Іпотекою визнається зареєстрована застава нерухомого або рухомого майна, що залишається у володінні заставодавця. 3. Закладом визнається застава рухомого майна, що передається у володіння заставоутримувача або за його наказом у володіння третій особі."  		Враховано   Стаття 597 Спеціальні правила про окремі види застав  
2748. 1. Спеціальні правила про окремі види застав, серед яких іпотека, застава товарів в обороті, заклад, застава майнових прав та цінних паперів тощо, можуть встановлюватися законом.      1. Спеціальні правила про окремі види застав, зокрема іпотека, заклад, тощо, можуть встановлюватися законом.  
2749. 2. Іпотекою визнається застава нерухомого або іншого майна, яке підлягає реєстрації.      2. Іпотекою визнається зареєстрована застава нерухомого або рухомого майна, що залишається у володінні заставодавця.  
2750. 3. Заставою товарів в обороті визнається застава товарів, що залишаються у заставодавця, якому надається право змінювати склад та натуральну форму заставленого майна за умови, що його загальна вартість не стає меншою за ту, що зазначена в договорі.      3. Закладом визнається застава рухомого майна, що передається у володіння заставоутримувача або за його наказом у володіння третій особі."  
2751. 4. Закладом визнається застава рухомого майна, що передається у володіння заставоутримувача.       
2752. Стаття 598 Предмет застави      Стаття 598 Предмет застави  
2753. 1. Предметом застави може бути будь-яке майно (в тому числі речі, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.      1. Предметом застави може бути будь-яке майно (в тому числі речі, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.  
2754. 2. Предметом застави може бути майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, в тому числі продукція, плоди (майбутній врожай, приплід худоби тощо), якщо це передбачено договором.   -512- Жовтяк Є.Д. (в.о. № 94)
 Із пункту 2 статті вилучити слова: ", в тому числі продукція, плоди (майбутній врожай, приплід худоби тощо)".  		Враховано   2. Предметом застави може бути майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, якщо це передбачено договором.  
2755. 3. Права заставоутримувача (право застави) на річ, яка є предметом застави, поширюються на її приналежності, якщо інше не передбачено договором. Право застави на плоди, продукцію та доходи, одержані від використання заставленого майна, поширюється у випадках, передбачених договором.      3. Права заставоутримувача (право застави) на річ, яка є предметом застави, поширюються на її приналежності, якщо інше не передбачено договором. Право застави на плоди, продукцію та доходи, одержані від використання заставленого майна, поширюється у випадках, передбачених договором.  
2756. 4. Предметом застави не можуть бути національні, культурні та історичні цінності, які перебувають в державній власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національної культурної спадщини.      4. Предметом застави не можуть бути національні, культурні та історичні цінності, які перебувають в державній власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національної культурної спадщини.  
2757. 5. Предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких забороняється законом.      5. Предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких забороняється законом.  
2758. 6. Предмет застави залишається у заставодавця, якщо інше не передбачено законом або договором.      6. Предмет застави залишається у заставодавця, якщо інше не передбачено законом або договором.  
2759. Стаття 599 Застава майна, яке перебуває у спільній власності   -513- Жовтяк Є.Д. (в.о. № 94)
 Статтю 599 вилучити.  		Враховано   Статтю 599 вилучено.  
2760. Майно, яке перебуває у спільній власності, може бути передане в заставу тільки за згодою усіх співвласників.       
2761. Стаття 600 Заміна предмета застави      Стаття 600 Заміна предмета застави  
2762. Заміна предмета застави може здійснюватися тільки за згодою заставоутримувача, якщо інше не передбачено законом або договором.      Заміна предмета застави може здійснюватися тільки за згодою заставоутримувача, якщо інше не передбачено законом або договором.  
2763. Стаття 601 Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави      Стаття 601 Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави  
2764. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави несе власник заставленого майна, якщо інше не передбачено законом або договором.   -514- Жовтяк Є.Д. (в.о. № 94)
 Перше речення статті 601 зробити пунктом 1 та доповнити цю статтю новим пунктом 2 такого змісту: "2. У разі випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави заставодавець на вимогу заставоутримувача зобов'язаний надати рівноцінний предмет або відновити старий предмет застави, якщо це можливо. За наявності обставин, які заслуговують на увагу, зокрема у разі відсутності рівноцінного предмета, суд може відмовити заставоутримувачу у задоволенні його вимоги. В такому випадку застава припиняється."  		Враховано   1. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави несе власник заставленого майна, якщо інше не передбачено законом або договором. 2. У разі випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави заставодавець на вимогу заставоутримувача зобов'язаний надати рівноцінний предмет або відновити старий предмет застави, якщо це можливо. За наявності обставин, які заслуговують на увагу, зокрема у разі відсутності рівноцінного предмета, суд може відмовити заставоутримувачу у задоволенні його вимоги. В такому випадку застава припиняється.  
2765. Стаття 602 Страхування предмета застави      Стаття 602 Страхування предмета застави  
2766. 1. Якщо предмет застави не підлягає обов'язковому страхуванню, він може бути застрахований за згодою сторін на суму, не меншу від розміру вимог за забезпеченим заставою зобов'язанням.   -515- Жовтяк Є.Д. (в.о. № 94)
 Викласти статтю 602 в такій редакції: "1. Якщо предмет застави не підлягає обов'язковому страхуванню, він може бути застрахований за згодою сторін на домовлену суму. 2. При настанні страхового випадку предметом застави стають вимоги до страховика."  		Враховано   1. Якщо предмет застави не підлягає обов'язковому страхуванню, він може бути застрахований за згодою сторін на домовлену суму.  
2767. 2. При настанні страхового випадку заставоутримувач має переважне право на задоволення своїх вимог із суми страхового відшкодування.      2. При настанні страхового випадку предметом застави стають вимоги до страховика.  
2768. Стаття 603 Оцінка предмета застави      Стаття 603 Оцінка предмета застави  
2769. Вартість предмета застави може визначатися безпосередньо заставодавцем разом із заставоутримувачем відповідно до звичайно існуючих цін на подібні предмети в торговельному обігу на момент застави. Законом або договором може встановлюватися інший порядок оцінки вартості предмета застави.   -516- Жовтяк Є.Д. (в.о. № 94)
 Перше речення статті 603 викласти в такій редакції: "Якщо закон або договір вимагає оцінку предмета застави, вона здійснюється заставодавцем із заставоутримувачем, відповідно до цін, що звичайно існують на подібні предмети в торговельному обігу на момент застави."  		Враховано   Якщо закон або договір вимагає оцінку предмета застави, вона здійснюється заставодавцем із заставоутримувачем, відповідно до цін, що звичайно існують на подібні предмети в торговельному обігу на момент застави. Законом або договором може встановлюватися інший порядок оцінки вартості предмета застави.  
2770. Стаття 604 Сторони договору застави      Стаття 604 Сторони договору застави  
2771. 1. Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручник).      1. Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручник).  
2772. 2. Заставодавцем речі може бути її власник, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав річ і право її заставлення.   -517- Жовтяк Є.Д. (в.о. № 94)
 Пункт 2 статті 604 і перше речення пункту 3 об'єднати й викласти пункт 2 у такій редакції: "2. Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з можливістю їх заставлення."  		Враховано   2. Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з можливістю їх заставлення.  
2773. 3. Заставодавцем майнового права може бути особа, якій це право належить. Застава права на чужі речі здійснюється за згодою власника цієї речі, якщо відчуження цих прав відповідно до закону або договору відбувається за згодою власника.      3. Застава права на чужі речі здійснюється за згодою власника цієї речі, якщо відчуження цих прав відповідно до закону або договору відбувається за згодою власника.  
2774. Стаття 605 Момент виникнення права застави      Статтю 605 поставлено після статті 607.  
2775. 1. Право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту нотаріального посвідчення, а в разі обов'язковості реєстрації цього договору - з моменту реєстрації.   -518- Жовтяк Є.Д. (в.о. № 94)
 Статтю 605 поставити після статті 607 і викласти пункт 1 у такій редакції: "1. Право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту нотаріального посвідчення, якщо інше не випливає з умов або змісту договору."  		Враховано    
2776. 2. Якщо предмет застави відповідно до закону або договору має знаходитися у заставоутримувача, право застави виникає в момент передання йому предмета застави. Якщо таке передання було здійснене до укладення договору, право застави виникає з моменту його укладення.       
2777. Стаття 606 Зміст договору застави      Стаття 606 Зміст договору застави  
2778. У договорі застави мають бути зазначені суть зобов'язання, що забезпечене заставою, його розмір та строк виконання, опис, оцінка і місце знаходження майна, а також будь-які умови, стосовно яких за заявою однієї із сторін має бути досягнена згода.   -519- Жовтяк Є.Д. (в.о. № 94)
 Викласти статтю 606 в новій редакції: "1. У договорі застави мають бути зазначені суть зобов'язання, що забезпечене заставою, опис заставленого майна, а також будь-які інші умови, що погоджені сторонами договору. 2. Опис майна у договорі застави може бути і в загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо)."  		Враховано   1. У договорі застави мають бути зазначені суть зобов'язання, що забезпечене заставою, опис заставленого майна, а також будь-які інші умови, що погоджені сторонами договору. 2. Опис майна у договорі застави може бути і в загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).  
2779. Стаття 607 Форма договору застави   -520- Жовтяк Є.Д. (в.о. № 94)
 Назву статті 607 та пункти 2 і 3 цієї статті викласти в новій редакції: "Стаття 607 Форма договору та реєстрація застави 2. Застава нерухомого майна підлягає обов'язковій державній реєстрації. 3. Застава рухомого майна може бути також зареєстрована на підставі заяви сторони договору застави."  		Враховано   Стаття 607 Форма договору та реєстрація застави  
2780. 1. У випадках коли предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, передбачених законом, договір застави має бути нотаріально посвідчений.      1. У випадках коли предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, передбачених законом, договір застави має бути нотаріально посвідчений.  
2781. 2. Договір застави нерухомого майна, а у випадках, передбачених законом, - і рухомого майна, підлягає державній та (або) спеціальній реєстрації.      2. Застава нерухомого майна підлягає обов'язковій державній реєстрації.  
2782. 3. Недодержання правил щодо форми та реєстрації договорів застави має наслідком недійсність договору застави.      3. Застава рухомого майна може бути також зареєстрована на підставі заяви сторони договору застави.  
2783. 4. Договір застави нерухомого майна може бути укладений у формі закладної.      4. Договір застави нерухомого майна може бути укладений у формі закладної.  
2784. Закладна є цінним папером, який посвідчує право його законного володільця на одержання виконання за грошовим зобов'язанням, що забезпечене заставою (іпотекою) майна, зазначеного у закладній, а також право на звернення стягнення на заставлене майно, зазначене у закладній, з метою одержання виконання за грошовим зобов'язанням, забезпеченим заставою цього майна.   -521- Жовтяк Є.Д. (в.о. № 94)
 Додати нову статтю 607-1 у редакції статті 605.  		Враховано   Закладна є цінним папером, який посвідчує право його законного володільця на одержання виконання за грошовим зобов'язанням, що забезпечене заставою (іпотекою) майна, зазначеного у закладній, а також право на звернення стягнення на заставлене майно, зазначене у закладній, з метою одержання виконання за грошовим зобов'язанням, забезпеченим заставою цього майна. Стаття 607-1 Момент виникнення права застави 1. Право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту нотаріального посвідчення, якщо інше не випливає з умов або змісту договору. 2. Якщо предмет застави відповідно до закону або договору має знаходитися у заставоутримувача, право застави виникає в момент передання йому предмета застави. Якщо таке передання було здійснене до укладення договору, право застави виникає з моменту його укладення.  
2785. Стаття 608 Користування та розпоряджання предметом застави      Стаття 608 Користування та розпоряджання предметом застави  
2786. 1. Заставодавець має право, якщо інше не передбачено договором і не випливає із суті застави, користуватися предметом застави відповідно до його призначення, у тому числі здобувати від нього плоди та доходи.      1. Заставодавець має право, якщо інше не передбачено договором і не випливає із суті застави, користуватися предметом застави відповідно до його призначення, у тому числі здобувати від нього плоди та доходи.  
2787. 2. Якщо інше не передбачено законом або договором та не випливає із суті застави, заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в оренду (найм), або в безоплатне користування іншій особі, або ж іншим чином розпоряджатися ним тільки за згодою заставоутримувача.      2. Якщо інше не передбачено законом або договором та не випливає із суті застави, заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в оренду (найм), або в безоплатне користування іншій особі, або ж іншим чином розпоряджатися ним тільки за згодою заставоутримувача.  
2788. Угода, яка обмежує право заставодавця заповідати заставлене майно, є нікчемною.      Угода, яка обмежує право заставодавця заповідати заставлене майно, є нікчемною.  
2789. 3. Заставоутримувач має право користуватися переданим йому предметом застави лише у випадках, передбачених договором, регулярно подаючи заставодавцеві звіт про його використання. За договором на заставоутримувача може бути покладений обов'язок здобувати від предмета застави плоди та доходи з метою погашення основного зобов'язання або в інтересах заставодавця.   -522- Жовтяк Є.Д. (в.о. № 94)
 Із першого речення пункту 3 статті 608 вилучити слова: "регулярно подаючи заставодавцеві звіт про його використання.".  		Враховано   3. Заставоутримувач має право користуватися переданим йому предметом застави лише у випадках, передбачених договором. За договором на заставоутримувача може бути покладений обов'язок здобувати від предмета застави плоди та доходи з метою погашення основного зобов'язання або в інтересах заставодавця. Стаття 608-1 Обов'язки володільця предмета застави 1. Особа, що володіє предметом застави, якщо інше не передбачено договором, зобов'язана: 1) застосовувати заходи, які необхідні для збереження заставленого майна; 2) утримувати заставлене майно належним чином; 3) негайно повідомляти іншу сторону договору застави про виникнення загрози знищення або пошкодження заставленого майна. 2. Заставодавець, який володіє предметом застави, у разі втрати, псування, пошкодження або загибелі з його вини заставленого майна, повинен його замінити або відновити. 3. Заставоутримувач, який володіє предметом застави, у разі втрати, псування, пошкодження або загибелі з його вини заставленого майна, зобов'язаний відшкодувати заставодавцю завдані ним збитки.  
    -523- Жовтяк Є.Д. (в.о. № 94)
 Додати нову статтю 608-1 у такій редакції: "Стаття 608-1 Обов'язки володільця предмета застави 1. Особа, що володіє предметом застави, якщо інше не передбачено договором, зобов'язана: 1) застосовувати заходи, які необхідні для збереження заставленого майна; 2) утримувати заставлене майно належним чином; 3) негайно повідомляти іншу сторону договору застави про виникнення загрози знищення або пошкодження заставленого майна. 2. Заставодавець, який володіє предметом застави, у разі втрати, псування, пошкодження або загибелі з його вини заставленого майна, повинен його замінити або відновити. 3. Заставоутримувач, який володіє предметом застави, у разі втрати, псування, пошкодження або загибелі з його вини заставленого майна, зобов'язаний відшкодувати заставодавцю завдані ним збитки."  		Враховано    
2790. Стаття 609 Наступні застави      Стаття 609 Наступні застави  
2791. 1. Наступні застави майна, що вже заставлене, допускаються у випадках, якщо інше не передбачено законом або попередніми договорами застави.      1. Наступні застави майна, що вже заставлене, допускаються у випадках, якщо інше не передбачено законом або попередніми договорами застави.  
2792. 2. Якщо предметом застави стає майно, яке вже є заставним забезпеченням іншого зобов'язання (боргу), заставне право попереднього заставоутримувача (попередніх заставоутримувачів) зберігає силу.   -524- Жовтяк Є.Д. (в.о. № 94)
 Додати новий пункт до статті 609, викласти пункти 3, 4 в новій редакції, поставити ці пункти у новій послідовності "3. Перший заставоутримувач має переважне право перед іншими заставоутримувачами на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна. Вимоги інших заставоутримувачів задовольняються в порядку черговості виникнення права застави відповідно до статті 605. 4. Якщо предметом застави є рухоме майно, заставоутримувач зареєстрованої застави має переважне право на задоволення вимог із заставленого майна перед заставоутримувачами незареєстрованих застав та заставоутримувачами застав, які зареєстровані пізніше. Заставоутримувачі, що зареєстрували одну і ту ж заставу в один день, мають рівні права на задоволення вимог заставленого майна. 5. Заставодавець незареєстрованої застави зобов'язаний... (далі - за текстом колишнього пункту 4").  		Враховано   2. Якщо предметом застави стає майно, яке вже є заставним забезпеченням іншого зобов'язання (боргу), заставне право попереднього заставоутримувача (попередніх заставоутримувачів) зберігає силу.  
2793. 3. Вимоги заставоутримувача, у якого право застави виникло пізніше, задовольняються з вартості предмета застави після повного забезпечення вимог попередніх заставоутримувачів.      3. Перший заставоутримувач має переважне право перед іншими заставоутримувачами на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна. Вимоги інших заставоутримувачів задовольняються в порядку черговості виникнення права застави відповідно до статті 605.  
2794. 4. Заставодавець зобов'язаний надати кожному із заставоутримувачів дані в обсязі, передбаченому статтею 606 цього Кодексу, про всі попередні застави. Заставодавець повинен відшкодувати збитки, що виникли у будь-кого із заставоутримувачів, внаслідок невиконання ним цього обов'язку.      4. Якщо предметом застави є рухоме майно, заставоутримувач зареєстрованої застави має переважне право на задоволення вимог із заставленого майна перед заставоутримувачами незареєстрованих застав та заставоутримувачами застав, які зареєстровані пізніше. Заставоутримувачі, що зареєстрували одну і ту ж заставу в один день, мають рівні права на задоволення вимог заставленого майна. 5. Заставодавець незареєстрованої застави зобов'язаний надати кожному із заставоутримувачів дані в обсязі, передбаченому статтею 606 цього Кодексу, про всі попередні застави. Заставодавець повинен відшкодувати збитки, що виникли у будь-кого із заставоутримувачів, внаслідок невиконання ним цього обов'язку.  
2795. Стаття 610 Вимоги заставоутримувача, які задовольняються за рахунок закладеного майна      Стаття 610 Вимоги заставоутримувача, які задовольняються за рахунок закладеного майна  
2796. За рахунок закладеного майна заставоутримувач має право задовольнити в повному обсязі свої вимоги, які визначені до моменту фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання (а у випадках, передбачених законом або договором, - неустойку), необхідні витрати щодо утримання заставленого майна, а також витрати щодо здійснення вимоги, що забезпечена заставою, якщо інше не передбачено договором застави.      За рахунок закладеного майна заставоутримувач має право задовольнити в повному обсязі свої вимоги, які визначені до моменту фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання (а у випадках, передбачених законом або договором, - неустойку), необхідні витрати щодо утримання заставленого майна, а також витрати щодо здійснення вимоги, що забезпечена заставою, якщо інше не передбачено договором застави.  
2797. Стаття 611 Звернення стягнення на предмет застави      Стаття 611 Звернення стягнення на предмет застави  
2798. 1. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду, якщо інше не передбачено законом або договором.      1. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду, якщо інше не передбачено законом або договором.  
2799. 2. Заставоутримувач набуває право звернення стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконане, - якщо інше не передбачено законом або договором.      2. Заставоутримувач набуває право звернення стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконане, - якщо інше не передбачено законом або договором.  
2800. 3. У разі ліквідації юридичної особи (заставодавця) заставоутримувач набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.      3. У разі ліквідації юридичної особи (заставодавця) заставоутримувач набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.  
2801. 4. При частковому виконанні боржником забезпеченого заставою зобов'язання застава зберігається в початковому обсязі.      4. При частковому виконанні боржником забезпеченого заставою зобов'язання застава зберігається в початковому обсязі.  
2802. 5. Якщо предмет одного договору застави становить дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (на будь-яке з прав) на вибір заставоутримувача.      5. Якщо предмет одного договору застави становить дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (на будь-яке з прав) на вибір заставоутримувача.  
2803. Якщо заставоутримувач зверне стягнення на одну річ (право) і в повному обсязі вимогу не буде задоволено, він зберігає право на інші речі (права), які складають предмет застави.      Якщо заставоутримувач зверне стягнення на одну річ (право) і в повному обсязі вимогу не буде задоволено, він зберігає право на інші речі (права), які складають предмет застави.  
2804. Стаття 612 Реалізація заставленого майна      Стаття 612 Реалізація заставленого майна  
2805. 1. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться з публічних торгів у порядку, передбаченому процесуальним законодавством, якщо інше не передбачено законом або договором.      1. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться з публічних торгів у порядку, передбаченому процесуальним законодавством, якщо інше не передбачено законом або договором.  
2806. 2. Початкова продажна ціна заставленого майна для його реалізації визначається рішенням суду, якщо звернення стягнення здійснюється судом, або угодою сторін.   -525- Жовтяк Є.Д. (в.о. № 94)
 Викласти пункти 2 і 3 статті 612 в такій редакції: "2. Початкова продажна ціна заставленого майна для його реалізації визначається в порядку, який вказується у договорі або законі. Якщо звернення стягнення здійснюється судом, суд може своїм рішенням визначити початкову продажну ціну заставленого майна. 3. У випадку, коли протягом розумного строку заставлене майно не буде продане, заставоутримувач має право залишити заставлене майно за собою, якщо інше не передбачено законом або договором".  		Враховано   2. Початкова продажна ціна заставленого майна для його реалізації визначається в порядку, який вказується у договорі або законі. Якщо звернення стягнення здійснюється судом, суд може своїм рішенням визначити початкову продажну ціну заставленого майна.  
2807. 3. Якщо протягом розумного строку заставлене майно не буде продане, заставоутримувач має право залишити заставлене майно за собою за ціною, що на десять відсотків менша від початкової оцінки майна. Відмова від цього права припиняє договір застави.   -526- Жовтяк Є.Д. (в.о. № 94)
 Додати новий пункт 4 статті 612 такого змісту: "4. Якщо реалізація майна не покриває вимоги заставоутримувача, він має право, якщо інше не передбачено законом або договором, отримати суму, що недостає, з іншого майна боржника в порядку задоволення вимог, передбаченому в статті 92 цього Кодексу."  		Враховано   3. У випадку, коли протягом розумного строку заставлене майно не буде продане, заставоутримувач має право залишити заставлене майно за собою, якщо інше не передбачено законом або договором. 4. Якщо реалізація майна не покриває вимоги заставоутримувача, він має право, якщо інше не передбачено законом або договором, отримати суму, що недостає, з іншого майна боржника в порядку задоволення вимог, передбаченому в статті 92 цього Кодексу.  
2808. Стаття 613 Дострокове виконання зобов'язання, що забезпечене заставою, та звернення стягнення на заставлене майно      Стаття 613 Дострокове виконання зобов'язання, що забезпечене заставою, та звернення стягнення на заставлене майно  
2809. 1. Заставоутримувач має право зажадати дострокового виконання зобов'язання, що забезпечене заставою, у випадках:      1. Заставоутримувач має право зажадати дострокового виконання зобов'язання, що забезпечене заставою, у випадках:  
2810. 1) якщо предмет застави вибув із володіння заставодавця, у якого він був залишений, не відповідно до умов договору про заставу;      1) якщо предмет застави вибув із володіння заставодавця, у якого він був залишений, не відповідно до умов договору про заставу;  
2811. 2) порушення заставодавцем правил про заміну предмета застави;      2) порушення заставодавцем правил про заміну предмета застави;  
2812. 3) втрати предмета застави за обставинами, за які заставоутримувач не відповідає, якщо заставодавець не дав згоди на заміну предмета застави.      3) втрати предмета застави за обставинами, за які заставоутримувач не відповідає, якщо заставодавець не дав згоди на заміну предмета застави.  
2813. 2. Заставоутримувач має право зажадати дострокового виконання зобов'язання, яке забезпечене заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, звернути стягнення на предмет застави:      2. Заставоутримувач має право зажадати дострокового виконання зобов'язання, яке забезпечене заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, звернути стягнення на предмет застави:  
2814. 1) у разі порушення заставодавцем правил про наступну заставу;      1) у разі порушення заставодавцем правил про наступну заставу;  
2815. 2) у разі порушення заставодавцем правил про розпоряджання заставним майном;      2) у разі порушення заставодавцем правил про розпоряджання заставним майном;  
2816. 3) в інших випадках, передбачених договором застави.      3) в інших випадках, передбачених договором застави.  
2817. Стаття 614 Припинення застави      Стаття 614 Припинення застави  
2818. 1. Право застави припиняється:      1. Право застави припиняється:  
2819. 1) припиненням забезпеченого заставою зобов'язання;      1) припиненням забезпеченого заставою зобов'язання;  
2820. 2) знищенням заставленого майна;      2) знищенням заставленого майна;  
2821. 3) придбанням заставоутримувачем права власності на заставлене майно;      3) придбанням заставоутримувачем права власності на заставлене майно;  
2822. 4) примусовим продажем заставленого майна;      4) примусовим продажем заставленого майна;  
2823. 5) спливом строку дії права, яке становить предмет застави;      5) спливом строку дії права, яке становить предмет застави;  
2824. 6) в інших випадках, передбачених законом.      6) в інших випадках, передбачених законом.  
2825. 2. Про припинення застави нерухомого майна до державного реєстру вносяться відповідні дані.      2. Про припинення застави нерухомого майна до державного реєстру вносяться відповідні дані.  
2826. 3. При припиненні застави внаслідок виконання забезпеченого заставою зобов'язання заставоутримувач, у якого перебувало заставлене майно, зобов'язаний негайно повернути його заставодавцеві.      3. При припиненні застави внаслідок виконання забезпеченого заставою зобов'язання заставоутримувач, у якого перебувало заставлене майно, зобов'язаний негайно повернути його заставодавцеві.  
2827. 2. Утримання   -527- Жовтяк Є.Д. (в.о. № 94)
 В підпараграфі 2 глави 47 слово "утримання" замінити на слово "утримувавання"  		Враховано   2. Утримування  
2828. Стаття 615 Право утримання      Стаття 615 Право утримування  
2829. 1. Кредитор, у якого перебувала річ, що її належить передати боржникові або особі, зазначеній боржником, у разі невиконання боржником у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або компенсації кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право утримувати її доти, доки відповідне зобов'язання не буде виконане.   -528- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 1) У назві замість слова "утримання" написати "затримання"  		Відхилено   1. Кредитор, у якого перебувала річ, що її належить передати боржникові або особі, зазначеній боржником, у разі невиконання боржником у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або компенсації кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право утримувати її доти, доки відповідне зобов'язання не буде виконане.  
2830. Утриманням речі можуть забезпечуватися й інші вимоги кредитора, якщо це передбачено угодою сторін.   -529- Жовтяк Є.Д. (в.о. № 94)
 Пункт 1 статті доповнити новою частиною такого змісту: "Право утримування поширюється також на інші об'єкти, передбачені ст. 161 цього Кодексу."  		Враховано   Утримування речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо це не передбачене договором Право утримування поширюється також на інші об'єкти, передбачені ст. 161 цього Кодексу.  
2831. 2. Кредитор має право утримувати річ, що знаходиться у нього, незалежно від набуття третіми особами прав на неї, якщо ці права виникли після того, як річ потрапила у володіння кредитора.   -530- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни до статті 615: 1) В пункті 1 слово "утримувати" замінити на "затримати". 2) Частину другу викласти в такій редакції: "Затримання речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо це не передбачене договором". 3) Пункт 2 викласти у такій редакції: "2. Кредитор має право затримати річ, яка є у нього, незалежно від набуття третіми особами права на неї, якщо ці права виникли піємія передачі речі у його володіння". 4) Пункт 3 виключити. (крім терміну "затримання")  		Враховано   2. Кредитор має право затримати річ, яка є у нього, незалежно від набуття третіми особами права на неї, якщо ці права виникли піємія передачі речі у його володіння  
2832. 3. Правила цієї статті застосовуються, якщо порозумінням сторін не передбачено інше.       
2833. Стаття 616 Обов'язки кредитора, який утримує річ   -531- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни до статті 616. 1) Назву статті та п. 1 і п.2 викласти у такій редакції: "Стаття 616. Обов'язки кредитора, який затримав річ. 1. Кредитор, який затримав річ, зобов'язаний негайно повідомити про це боржника. 2. Кредитор відповідає за втрату, псування або пошкодження затриманого ним майна, якщо не доведе, що сталося внаслідок дії непереборної сили". 2) У п.З слово "утримуваним" замінити на "затриманим" (крім терміну "затримання")  		Враховано   Стаття 616 Обов'язки кредитора, який утримує річ  
2834. 1. Кредитор, який утримує річ, зобов'язаний негайно повідомити боржника щодо цього утримання.      1. Кредитор, який утримує річ, зобов'язаний негайно повідомити про це боржника.  
2835. 2. Кредитор відповідає за втрату, псування або пошкодження утримуваного майна, якщо не доведе, що це сталося внаслідок дії непереборної сили.      2. Кредитор відповідає за втрату, псування або пошкодження утримуваного майна, якщо не доведе, що це сталося внаслідок дії непереборної сили.  
2836. 3. Кредитор не має права користуватися утримуваним майном.      3. Кредитор не має права користуватися утримуваним майном.  
2837. Стаття 617 Право власності на утримувану річ   -532- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 617 викласти у новій редакції: "Стаття 617 Право власності на затриману річ 1. Кредитор, який затримав річ боржника, не одержує права власності на неї. 2. Боржник, який є власником речі, що затримана кредитором, має право розпоряджатися нею на зальних підставах, повідомивши набувача речі про затримання її кредитором. 3. Ризик випадкового знищення або псування затриманої речі несе кредитор, якщо інше не передбачене законом". (крім терміну "затримання")  		Враховано   Стаття 617 Право власності на утримувану річ  
2838. 1. До кредитора, який утримує річ і не є її власником, внаслідок утримання право власності на річ не переходить.      1. До кредитора, який утримує річ і не є її власником, внаслідок утримування право власності на річ не переходить.  
2839. 2. Боржник, який є власником утримуваної речі, зберігає право розпоряджання нею. У цьому випадку він зобов'язаний сповістити набувача речі про факт утримання речі і права кредитора.      2. Боржник, який є власником утримуваної речі, зберігає право розпоряджання нею. У цьому випадку він зобов'язаний сповістити набувача речі про факт утримування речі і права кредитора.  
2840. 3. Ризик випадкового знищення або випадкового псування утримуваної речі лежить на кредиторові, який утримує річ, хоч би він і не був її власником, якщо інше не передбачено законом.      3. Ризик випадкового знищення або псування утримуваної речі несе кредитор, якщо інше не передбачене законом.  
2841. Стаття 618 Задоволення вимог за рахунок утримуваної речі   -533- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 618 викласти в новій редакції: "Стаття 618 Задоволення вимоги кредитора за рахунок вартості затриманої ним речі Вимоги кредитора, який затримує річ, задовольняються з її вартості відповідно до статті 611 цього Кодексу". (крім терміну "затримання")  		Враховано   Стаття 618 Задоволення вимог за рахунок утримуваної речі  
2842. Вимоги кредитора, який утримує річ, задовольняються з її вартості в обсязі і в порядку, що передбачені для задоволення вимог, забезпечених заставою.      Вимоги кредитора, який утримує річ, задовольняються з її вартості відповідно до статті 611 цього Кодексу".  
2843. Глава 48 Перехід прав кредитора до третіх осіб і переведення боргу      Глава 48 Перехід прав кредитора до третіх осіб і переведення боргу  
2844. Стаття 619 Підстави та порядок переходу прав кредитора до іншої особи      Стаття 619 Підстави та порядок переходу прав кредитора до іншої особи  
2845. 1. Право (вимога), що належить кредиторові на підставі зобов'язання, може бути передане ним іншій особі за правочином (цесія) або перейти до іншої особи на підставі закону, зокрема при суброгації.   -534- Сирота М.Д. (в.о. № 200)
 В пункті 1 статті 619 слова "зокрема при суброгації" вилучити.  		Враховано   1. Право (вимога), що належить кредиторові на підставі зобов'язання, може бути передане ним іншій особі за правочином (цесія) або перейти до іншої особи на підставі закону.  
2846. 2. Суброгацією визнається придбання всіх прав, що належали раніше кредиторові, внаслідок виконання третьою особою (суброгантом) обов'язків боржника щодо цього кредитора. Суброгант стає на місце кредитора.   -535- Сирота М.Д. (в.о. № 200)
 Пункт. 2 статті 619 перенести (крім останнього речення) в пункт 2 статті 623-1.  		Враховано   2. Суброгант стає на місце кредитора.??  
2847. 3. Для переходу прав кредитора до іншої особи відповідно до пп. 1, 2 цієї статті не потрібна згода боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.      3. Для переходу прав кредитора до іншої особи відповідно до пп. 1, 2 цієї статті не потрібна згода боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.  
2848. 4. Якщо боржник не був письмово повідомлений щодо здійснюваного переходу прав кредитора до іншої особи, новий кредитор несе ризик спричинених цим для нього несприятливих наслідків. У цьому разі виконання зобов'язання первісному кредиторові визнається належним виконанням.      4. Якщо боржник не був письмово повідомлений щодо здійснюваного переходу прав кредитора до іншої особи, новий кредитор несе ризик спричинених цим для нього несприятливих наслідків. У цьому разі виконання зобов'язання первісному кредиторові визнається належним виконанням.  
2849. 5. Правила щодо переходу прав кредитора до іншої особи не застосовуються до регресних вимог.      5. Правила щодо переходу прав кредитора до іншої особи не застосовуються до регресних вимог.  
2850. Стаття 620 Права кредитора, які не можуть переходити до інших осіб      Стаття 620 Права кредитора, які не можуть переходити до інших осіб  
2851. Перехід до іншої особи прав, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, не допускається, якщо це змінює суть зобов'язання.      Перехід до іншої особи прав, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, не допускається, якщо це змінює суть зобов'язання.  
2852. Стаття 621 Обсяг прав кредитора, що переходять до іншої особи      Стаття 621 Обсяг прав кредитора, що переходять до іншої особи  
2853. Право первісного кредитора переходить до нового кредитора у тому обсязі і на тих умовах, що існували на момент переходу права, якщо інше не передбачено законом або договором. Зокрема, до нового кредитора переходять права, що забезпечують виконання зобов'язання, а також інші, пов'язані з вимогою права, у тому числі право на несплачені проценти.      Право первісного кредитора переходить до нового кредитора у тому обсязі і на тих умовах, що існували на момент переходу права, якщо інше не передбачено законом або договором. Зокрема, до нового кредитора переходять права, що забезпечують виконання зобов'язання, а також інші, пов'язані з вимогою права, у тому числі право на несплачені проценти.  
2854. Стаття 622 Докази прав нового кредитора      Стаття 622 Докази прав нового кредитора  
2855. 1. Кредитор, який передав право іншій особі, зобов'язаний передати їй документи, що засвідчують передане право, і переказати відомості, важливі для здійснення цього права.      1. Кредитор, який передав право іншій особі, зобов'язаний передати їй документи, що засвідчують передане право, і переказати відомості, важливі для здійснення цього права.  
2856. 2. Боржник має право не виконувати зобов'язання новому кредиторові до надання йому доказів переходу прав до цієї особи.      2. Боржник має право не виконувати зобов'язання новому кредиторові до надання йому доказів переходу прав до цієї особи.  
2857. Стаття 623 Заперечення боржника проти вимоги нового кредитора      Стаття 623 Заперечення боржника проти вимоги нового кредитора  
2858. Боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання повідомлення щодо переходу прав за зобов'язанням до нового кредитора.   -536- Сирота М.Д. (в.о. № 200)
 Доповнити проект новою статтею 623-1. "Стаття 623-1 Перехід прав кредитора до іншої особи на підставі закону Права кредитора по зобов'язанню переходять до іншої особи на підставі закону у випадках: 1) універсального правонаступництва в правах кредитора; 2) при суброгації (придбанні усіх прав, що належали раніше кредиторові, внаслідок виконання третьою особою (суброгантом) обов'язків боржника щодо цього кредитора); 3) при виконанні зобов'язання боржника поручителем або заставодавцем; 4) в інших випадках, передбачених законом. 2. Суброгацією визнається придбання всіх прав, що належали раніше кредиторові, внаслідок виконання третьою особою (суброгантом) обов'язків боржника щодо цього кредитора.  		Враховано   Боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання повідомлення щодо переходу прав за зобов'язанням до нового кредитора. Стаття 623-1 Перехід прав кредитора до іншої особи на підставі закону Права кредитора по зобов'язанню переходять до іншої особи на підставі закону у випадках: 1) універсального правонаступництва в правах кредитора; 2) при суброгації (придбанні усіх прав, що належали раніше кредиторові, внаслідок виконання третьою особою (суброгантом) обов'язків боржника щодо цього кредитора); 3) при виконанні зобов'язання боржника поручителем або заставодавцем; 4) в інших випадках, передбачених законом. 2. Суброгацією визнається придбання всіх прав, що належали раніше кредиторові, внаслідок виконання третьою особою (суброгантом) обов'язків боржника щодо цього кредитора.  
2859. Стаття 624 Умови цесії      Стаття 624 Умови цесії  
2860. 1. Цесія допускається, якщо вона не суперечить законові, іншим правовим актам або договору.      1. Цесія допускається, якщо вона не суперечить законові, іншим правовим актам або договору.  
2861. 2. Цесія не допускається без згоди боржника за зобов'язанням, у якому особа кредитора має істотне значення для боржника.      2. Цесія не допускається без згоди боржника за зобов'язанням, у якому особа кредитора має істотне значення для боржника.  
2862. Стаття 625 Відповідальність кредитора, який відступив вимогу      Стаття 625 Відповідальність кредитора, який відступив вимогу  
2863. Первісний кредитор, який відступив вимогу, відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання цієї вимоги боржником, крім випадків, коли первісний кредитор узяв на себе поруку за боржника перед новим кредитором.      Первісний кредитор, який відступив вимогу, відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання цієї вимоги боржником, крім випадків, коли первісний кредитор узяв на себе поруку за боржника перед новим кредитором.  
2864. Стаття 626 Форми цесії і переведення боргу      Стаття 626 Форми цесії і переведення боргу  
2865. 1. Цесія або переведення боргу мають бути здійснені у тих самих формах, що і дії, на яких ґрунтуються цесія і переведення боргу.      1. Цесія або переведення боргу мають бути здійснені у тих самих формах, що і дії, на яких ґрунтуються цесія і переведення боргу.  
2866. 2. Цесія або переведення боргу за правочином, що підлягає державній реєстрації, мають бути зареєстровані в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.      2. Цесія або переведення боргу за правочином, що підлягає державній реєстрації, мають бути зареєстровані в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.  
2867. Стаття 627 Переведення боргу      Стаття 627 Переведення боргу  
2868. Переведення боржником свого боргу на іншу особу допускається лише за згодою кредитора.      Переведення боржником свого боргу на іншу особу допускається лише за згодою кредитора.  
2869. Стаття 628 Заперечення нового боржника проти вимоги кредитора      Стаття 628 Заперечення нового боржника проти вимоги кредитора  
2870. Новий боржник має право висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.      Новий боржник має право висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.  
2871. Стаття 629 Наслідки переведення боргу, забезпеченого порукою або заставою      Стаття 629 Наслідки переведення боргу, забезпеченого порукою або заставою  
2872. 1. Порука і встановлена третьою особою застава припиняються після переведення боргу, якщо поручник або заставодавець не висловив згоди відповідати за нового боржника.      1. Порука і встановлена третьою особою застава припиняються після переведення боргу, якщо поручник або заставодавець не висловив згоди відповідати за нового боржника.  
2873. 2. Застава, встановлена на забезпечення боргу первісним боржником, зберігається після переведення боргу на іншу особу, якщо інше не передбачено законом або договором.      2. Застава, встановлена на забезпечення боргу первісним боржником, зберігається після переведення боргу на іншу особу, якщо інше не передбачено законом або договором.  
2874. Глава 49 Відповідальність за порушення зобов'язань      Глава 49 Відповідальність за порушення зобов'язань  
2875. Стаття 630 Поняття порушення зобов'язання      Стаття 630 Поняття порушення зобов'язання  
2876. Порушенням зобов'язання є невиконання його або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 550 цього Кодексу).      Порушенням зобов'язання є невиконання його або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 550 цього Кодексу).  
2877. Стаття 631 Відшкодування збитків, спричинених порушенням зобов'язання      Стаття 631 Відшкодування збитків, спричинених порушенням зобов'язання  
2878. 1. У разі порушення зобов'язання боржником він повинен відшкодувати кредиторові завдані ним збитки (п. 2 статті 21 цього Кодексу).      1. У разі порушення зобов'язання боржником він повинен відшкодувати кредиторові завдані ним збитки (п. 2 статті 21 цього Кодексу).  
2879. 2. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.      2. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.  
2880. 3. Якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами або договором, під час визначення збитків беруться до уваги ринкові ціни, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора, у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день вчинення позову. Суд може задовольнити вимогу щодо відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.      3. Якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами або договором, під час визначення збитків беруться до уваги ринкові ціни, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора, у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день вчинення позову. Суд може задовольнити вимогу щодо відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.  
2881. 4. Під час визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються вжиті кредитором заходи для їх одержання і здійснені з цією метою приготування.   -537- Сирота М.Д. (в.о. № 200)
 Доповнити главу статтею 631-1 такого змісту: "Стаття 631-1 Відмова кредитора від договору 1. У разі невиконання зобов'язання боржником кредитор вправі, якщо інше не передбачено законом або договором відмовитись від договору. 2. Відмова кредитора від договору не звільняє боржника від відповідальності за порушення зобов'язання (в статті 631 та 632 цього Кодексу). 3. Відмова кредитора від договору тягне наслідки, передбачені при розірванні договору (пункт 2 статті 684-1 цього Кодексу).  		Враховано   4. Під час визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються вжиті кредитором заходи для їх одержання і здійснені з цією метою приготування. Стаття 631-1 Відмова кредитора від договору 1. У разі невиконання зобов'язання боржником кредитор вправі, якщо інше не передбачено законом або договором відмовитись від договору. 2. Відмова кредитора від договору не звільняє боржника від відповідальності за порушення зобов'язання (в статті 631 та 632 цього Кодексу). 3. Відмова кредитора від договору тягне наслідки, передбачені при розірванні договору (пункт 2 статті 684-1 цього Кодексу).  
2882. Стаття 632 Збитки і неустойка      Стаття 632 Збитки і неустойка  
2883. 1. Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то її стягують у повному розмірі понад відшкодування збитків (штрафна неустойка).      1. Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то її стягують у повному розмірі понад відшкодування збитків (штрафна неустойка).  
2884. 2. Угодою сторін може бути передбачено стягнення тільки неустойки без відшкодування збитків (виключна неустойка) або можливість стягнення за вибором кредитора неустойки чи збитків (альтернативна неустойка). Угодою сторін може бути також передбачено неустойку, стягувану в залік відшкодування збитків (залікова неустойка).      2. Угодою сторін може бути передбачено стягнення тільки неустойки без відшкодування збитків (виключна неустойка) або можливість стягнення за вибором кредитора неустойки чи збитків (альтернативна неустойка). Угодою сторін може бути також передбачено неустойку, стягувану в залік відшкодування збитків (залікова неустойка).  
2885. Стаття 633 Недійсність угоди щодо обмеження відповідальності за зобов'язаннями, в яких фізична особа виступає як споживач   -538- Сирота М.Д. (в.о. № 200)
 Статтю 633 вилучити, об'єднати із статтею 638.  		Враховано   Статтю 633 вилучено.  
2886. Угода щодо обмеження розміру відповідальності за зобов'язаннями, в яких фізична особа виступає як споживач (кредитор), є недійсною, якщо розмір відповідальності з даних видів зобов'язань перевищує розмір, встановлений законом, і якщо угоду укладено до настання зобов'язань, що мають наслідком відповідальність за порушення зобов'язання.       
2887. Стаття 634 Підстави відповідальності за порушення зобов'язання      Стаття 634 Підстави відповідальності за порушення зобов'язання  
2888. 1. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності вини (умисел або необережність), крім випадків, коли законом або договором передбачено інші підстави відповідальності.      1. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності вини (умисел або необережність), крім випадків, коли законом або договором передбачено інші підстави відповідальності.  
2889. Особа визнається невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов'язання.      Особа визнається невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов'язання.  
2890. 2. Відсутність вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.      2. Відсутність вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.  
2891. 3. Укладена заздалегідь угода щодо усунення чи обмеження відповідальності за умисне порушення зобов'язання є нікчемною.      3. Укладена заздалегідь угода щодо усунення чи обмеження відповідальності за умисне порушення зобов'язання є нікчемною.  
2892. Стаття 635 Відповідальність і виконання зобов'язання в натурі      Стаття 635 Відповідальність і виконання зобов'язання в натурі  
2893. 1. Сплата неустойки і відшкодування збитків, що спричинені неналежним виконанням зобов'язання, не звільняють боржника від виконання зобов'язання в натурі, якщо інше не передбачено законом або договором.      1. Сплата неустойки і відшкодування збитків, що спричинені неналежним виконанням зобов'язання, не звільняють боржника від виконання зобов'язання в натурі, якщо інше не передбачено законом або договором.  
2894. 2. Відшкодування збитків у разі невиконання зобов'язання і сплата неустойки за його невиконання звільняють боржника від виконання зобов'язання в натурі, якщо інше не передбачено законом або договором.      2. Відшкодування збитків у разі невиконання зобов'язання і сплата неустойки за його невиконання звільняють боржника від виконання зобов'язання в натурі, якщо інше не передбачено законом або договором.  
2895. 3. Відмова кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення втратило для нього інтерес (стаття 644 цього Кодексу), а також сплата відступного (стаття 648 цього Кодексу) звільняють боржника від виконання зобов'язання в натурі.   -539- Сирота М.Д. (в.о. № 200)
 Статтю 635 доповнити пунктом 4 такого змісту: "4. Відмова кредитора від договору (стаття 631-1 цього Кодексу) звільняють боржника від виконання зобов'язання в натурі".  		Враховано   3. Відмова кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення втратило для нього інтерес (стаття 644 цього Кодексу), а також сплата відступного (стаття 648 цього Кодексу) звільняють боржника від виконання зобов'язання в натурі. 4. Відмова кредитора від договору (стаття 631-1 цього Кодексу) звільняють боржника від виконання зобов'язання в натурі.  
2896. Стаття 636 Відповідальність за порушення грошового зобов'язання      Стаття 636 Відповідальність за порушення грошового зобов'язання  
2897. 1. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.      1. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.  
2898. 2. Якщо збитки, завдані кредиторові неправомірним користуванням його коштами, перевищують суму процентів, належних йому відповідно до статті 561 цього Кодексу, він має право вимагати від боржника відшкодування збитків у частині, що перевищує цю суму.      2. Якщо збитки, завдані кредиторові неправомірним користуванням його коштами, перевищують суму процентів, належних йому відповідно до статті 561 цього Кодексу, він має право вимагати від боржника відшкодування збитків у частині, що перевищує цю суму.  
2899. 3. За неправомірне користування коштами за зобов'язанням, пов'язаним із підприємницькою діяльністю, понад суми, зазначені у п. 2 цієї статті, стягується штраф у розмірі п'яти процентів річних від суми, сплату якої прострочено, якщо договором не встановлено вищого розміру штрафу.      3. За неправомірне користування коштами за зобов'язанням, пов'язаним із підприємницькою діяльністю, понад суми, зазначені у п. 2 цієї статті, стягується штраф у розмірі п'яти процентів річних від суми, сплату якої прострочено, якщо договором не встановлено вищого розміру штрафу.  
2900. Стаття 637 Відповідальність за невиконання зобов'язання передати індивідуально-визначену річ      Стаття 637 Відповідальність за невиконання зобов'язання передати індивідуально-визначену річ  
2901. У разі невиконання боржником обов'язку передати кредиторові індивідуально-визначену річ як предмет зобов'язання кредитор має право вимагати відшкодування завданих йому збитків, а також відібрання цієї речі у боржника. Останнє право відпадає, якщо річ уже передано іншій особі, яка має однорідне право. Якщо річ ще не передано, перевагу має той з кредиторів, зобов'язання на користь якого виникло раніше, а коли це неможливо визначити, - той, хто раніше вчинив позов.      У разі невиконання боржником обов'язку передати кредиторові індивідуально-визначену річ як предмет зобов'язання кредитор має право вимагати відшкодування завданих йому збитків, а також відібрання цієї речі у боржника. Останнє право відпадає, якщо річ уже передано іншій особі, яка має однорідне право. Якщо річ ще не передано, перевагу має той з кредиторів, зобов'язання на користь якого виникло раніше, а коли це неможливо визначити, - той, хто раніше вчинив позов.  
2902. Стаття 638 Обмеження розміру відповідальності за зобов'язаннями   -540- Сирота М.Д. (в.о. № 200)
 Статтю 638 об'єднати зі статтею 635 та викласти в такій редакції : "Стаття 638 Обмеження розміру відповідальності за зобов'язанням 1. Законом або договором може бути обмежене право на повне відшкодування збитків. 2. Угода щодо обмеження розміру відповідальності за зобов'язаннями в яких фізична особа виступає як споживач (кредитор), є недійсною, якщо розмір відповідальності встановлений законом і якщо угоду укладено до настання обставин, що мають наслідком відповідальність за порушення зобов'язання.  		Враховано   Стаття 638 Обмеження розміру відповідальності за зобов'язанням  
2903. З окремих видів зобов'язань законом може бути обмежене право на повне відшкодування збитків.      1. Законом або договором може бути обмежене право на повне відшкодування збитків. 2. Угода щодо обмеження розміру відповідальності за зобов'язаннями в яких фізична особа виступає як споживач (кредитор), є недійсною, якщо розмір відповідальності встановлений законом і якщо угоду укладено до настання обставин, що мають наслідком відповідальність за порушення зобов'язання.  
2904. Стаття 639 Підстави звільнення від відповідальності під час здійснення підприємницької діяльності      Стаття 639 Підстави звільнення від відповідальності під час здійснення підприємницької діяльності  
2905. Особа, яка порушила зобов'язання під час здійснення підприємницької діяльності, несе відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних за даних умов подій. Не є непереборною силою, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентами боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.   -541- Сирота М.Д. (в.о. № 200)
 Викласти статтю 639 в такій редакції: "Особа, яка порушила зобов'язання під час здійснення підприємницької діяльності, якщо інше не передбачено законом або договором, звільняються від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотніх за даних умов подій. Не є непереборною силою, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язань товарів, відсутність у боржника необхідних коштів".  		Враховано   Особа, яка порушила зобов'язання під час здійснення підприємницької діяльності, якщо інше не передбачено законом або договором, звільняються від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотніх за даних умов подій. Не є непереборною силою, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язань товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.  
2906. Стаття 640 Виконання зобов'язання за рахунок боржника      Стаття 640 Виконання зобов'язання за рахунок боржника  
2907. У разі невиконання боржником зобов'язання виготовити і передати річ у власність, або передати річ у користування кредиторові, або виконати для нього певну роботу чи надати йому послугу кредитор має право виконати цю роботу власними силами або доручити її виконання третім особам, якщо інше не випливає із закону, інших правових актів, договору або суті зобов'язання, і зажадати від боржника відшкодування збитків.      У разі невиконання боржником зобов'язання виготовити і передати річ у власність, або передати річ у користування кредиторові, або виконати для нього певну роботу чи надати йому послугу кредитор має право виконати цю роботу власними силами або доручити її виконання третім особам, якщо інше не випливає із закону, інших правових актів, договору або суті зобов'язання, і зажадати від боржника відшкодування збитків.  
2908. Стаття 641 Субсидіарна відповідальність      Стаття 641 Субсидіарна відповідальність  
2909. 1. До заявлення вимоги особі, яка відповідно до закону, інших правових актів або умов зобов'язання несе відповідальність додатково до відповідальності іншої особи, яка є основним боржником (субсидіарну відповідальність), кредитор повинен заявити вимогу до основного боржника.      1. До заявлення вимоги особі, яка відповідно до закону, інших правових актів або умов зобов'язання несе відповідальність додатково до відповідальності іншої особи, яка є основним боржником (субсидіарну відповідальність), кредитор повинен заявити вимогу до основного боржника.  
2910. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповідь на заявлену вимогу, ця вимога у повному обсязі може бути заявлена особі, яка несе субсидіарну відповідальність.      Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповідь на заявлену вимогу, ця вимога у повному обсязі може бути заявлена особі, яка несе субсидіарну відповідальність.  
2911. 2. Кредитор не має права вимагати задоволення своєї вимоги до основного боржника від особи, яка несе субсидіарну відповідальність, якщо ця вимога може бути задоволена шляхом заліку зустрічної вимоги до основного боржника або безспірного стягнення коштів з основного боржника.      2. Кредитор не має права вимагати задоволення своєї вимоги до основного боржника від особи, яка несе субсидіарну відповідальність, якщо ця вимога може бути задоволена шляхом заліку зустрічної вимоги до основного боржника або безспірного стягнення коштів з основного боржника.  
2912. 3. Особа, яка несе субсидіарну відповідальність, повинна до задоволення вимоги, поставленої їй кредитором, попередити про це основного боржника, а якщо до цієї особи вчинено позов, - залучити основного боржника до участі у справі. Інакше основний боржник має право висунути проти регресної вимоги особи, що відповідає субсидіарно, заперечення, які він мав проти кредитора.      3. Особа, яка несе субсидіарну відповідальність, повинна до задоволення вимоги, поставленої їй кредитором, попередити про це основного боржника, а якщо до цієї особи вчинено позов, - залучити основного боржника до участі у справі. Інакше основний боржник має право висунути проти регресної вимоги особи, що відповідає субсидіарно, заперечення, які він мав проти кредитора.  
2913. Стаття 642 Наслідки порушення зобов'язання з вини обох сторін      Стаття 642 Наслідки порушення зобов'язання з вини обох сторін  
2914. 1. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини обох сторін, суд відповідно зменшує розмір відповідальності боржника.      1. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини обох сторін, суд відповідно зменшує розмір відповідальності боржника.  
2915. Суд має право також зменшити розмір відповідальності боржника, якщо кредитор з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням виконання зобов'язання, або не вжив заходів для їх зменшення.      Суд має право також зменшити розмір відповідальності боржника, якщо кредитор з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням виконання зобов'язання, або не вжив заходів для їх зменшення.  
2916. 2. Правила п. 1 цієї статті відповідно застосовуються й у випадках, коли боржник за договором або законом несе майнову відповідальність за порушення зобов'язання незалежно від своєї вини.      2. Правила п. 1 цієї статті відповідно застосовуються й у випадках, коли боржник за договором або законом несе майнову відповідальність за порушення зобов'язання незалежно від своєї вини.  
2917. Стаття 643 Відповідальність боржника за дії третіх осіб      Стаття 643 Відповідальність боржника за дії третіх осіб  
2918. Боржник відповідає за порушення зобов'язання третіми особами, на яких було покладено його виконання (стаття 553 цього Кодексу), якщо законом не передбачена відповідальність безпосереднього виконавця.      Боржник відповідає за порушення зобов'язання третіми особами, на яких було покладено його виконання (стаття 553 цього Кодексу), якщо законом не передбачена відповідальність безпосереднього виконавця.  
2919. Стаття 644 Прострочення боржника      Стаття 644 Прострочення боржника  
2920. 1. Боржник, який прострочив виконання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.      1. Боржник, який прострочив виконання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.  
2921. 2. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від виконання і вимагати відшкодування збитків.      2. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від виконання і вимагати відшкодування збитків.  
2922. 3. Боржник не вважається таким, що прострочив, поки зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.      3. Боржник не вважається таким, що прострочив, поки зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.  
2923. Стаття 645 Прострочення кредитора      Стаття 645 Прострочення кредитора  
2924. 1. Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, договором чи випливають із звичаїв ділового обороту або суті зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання. Кредитор вважається також таким, що прострочив, у випадках, зазначених у п. 3 статті 569 цього Кодексу.      1. Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, договором чи випливають із звичаїв ділового обороту або суті зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання. Кредитор вважається також таким, що прострочив, у випадках, зазначених у п. 3 статті 569 цього Кодексу.  
2925. 2. У випадках якщо кредитор не вдався до дій, до вчинення яких боржник не міг виконати зобов'язання, за згодою боржника можливе відстрочення виконання зобов'язання на строк існування прострочення кредитора.      2. У випадках якщо кредитор не вдався до дій, до вчинення яких боржник не міг виконати зобов'язання, за згодою боржника можливе відстрочення виконання зобов'язання на строк існування прострочення кредитора.  
2926. 3. Прострочення кредитора дає боржникові право на відшкодування завданих відстроченням збитків, якщо кредитор не доведе, що прострочення не спричинене умислом або необережністю його самого або тих осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання. Зі спливом прострочення кредитора боржник не зобов'язаний сплачувати проценти за час прострочення кредитора.      3. Прострочення кредитора дає боржникові право на відшкодування завданих відстроченням збитків, якщо кредитор не доведе, що прострочення не спричинене умислом або необережністю його самого або тих осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання. Зі спливом прострочення кредитора боржник не зобов'язаний сплачувати проценти за час прострочення кредитора.  
2927. Глава 50 Припинення зобов'язань      Глава 50 Припинення зобов'язань  
2928. Стаття 646 Підстави припинення зобов'язання      Стаття 646 Підстави припинення зобов'язання  
2929. 1. Зобов'язання припиняється повністю або в частині на підставах, передбачених цим Кодексом, законом або договором.      1. Зобов'язання припиняється повністю або в частині на підставах, передбачених цим Кодексом, законом або договором.  
2930. 2. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається тільки у випадках, передбачених договором або законом.      2. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається тільки у випадках, передбачених договором або законом.  
2931. Стаття 647 Припинення зобов'язання виконанням      Стаття 647 Припинення зобов'язання виконанням  
2932. Зобов'язання припиняється виконанням, здійсненим у належний спосіб і посвідченим відповідно до статті 569 цього Кодексу.      Зобов'язання припиняється виконанням, здійсненим у належний спосіб і посвідченим відповідно до статті 569 цього Кодексу.  
2933. Стаття 648 Відступне      Стаття 648 Відступне  
2934. За згодою сторін зобов'язання може бути припинене наданням замість виконання відступного (сплатою грошей, переданням майна тощо). Розмір, строки й порядок надання відступного встановлюються сторонами.      За згодою сторін зобов'язання може бути припинене наданням замість виконання відступного (сплатою грошей, переданням майна тощо). Розмір, строки й порядок надання відступного встановлюються сторонами.  
2935. Стаття 649 Припинення зобов'язання заліком      Стаття 649 Припинення зобов'язання заліком  
2936. Зобов'язання припиняється повністю або в частині заліком зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не вказано чи визначено моментом витребування.      Зобов'язання припиняється повністю або в частині заліком зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не вказано чи визначено моментом витребування.  
2937. Для заліку досить заяви однієї сторони.      Для заліку досить заяви однієї сторони.  
2938. Стаття 650 Неприпустимість заліку      Стаття 650 Неприпустимість заліку  
2939. Не допускається залік вимоги:      Не допускається залік вимоги:  
2940. 1) якщо на заяву другої сторони до вимоги належить застосувати строк позовної давності, і строк цей сплив;      1) якщо на заяву другої сторони до вимоги належить застосувати строк позовної давності, і строк цей сплив;  
2941. 2) щодо відшкодування заподіяної життю або здоров'ю фізичної особи шкоди;      2) щодо відшкодування заподіяної життю або здоров'ю фізичної особи шкоди;  
2942. 3) щодо стягнення аліментів;      3) щодо стягнення аліментів;  
2943. 4) щодо довічного утримання;      4) щодо довічного утримання;  
2944. 5) в інших випадках, передбачених законом або договором.      5) в інших випадках, передбачених законом або договором.  
2945. Стаття 651 Залік у випадку відступлення вимоги      Стаття 651 Залік у випадку відступлення вимоги  
2946. У випадку відступлення вимоги (стаття 624 цього Кодексу) боржник має право зарахувати проти вимоги нового кредитора свою зустрічну вимогу до первісного кредитора.      У випадку відступлення вимоги (стаття 624 цього Кодексу) боржник має право зарахувати проти вимоги нового кредитора свою зустрічну вимогу до первісного кредитора.  
2947. Залік здійснюється, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником повідомлення щодо відступлення вимоги, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не зазначено чи визначено моментом витребування.      Залік здійснюється, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником повідомлення щодо відступлення вимоги, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не зазначено чи визначено моментом витребування.  
2948. Стаття 652 Припинення зобов'язання угодою сторін      Стаття 652 Припинення зобов'язання угодою сторін  
2949. 1. Зобов'язання припиняється угодою сторін.      1. Зобов'язання припиняється угодою сторін.  
2950. 2. Зобов'язання припиняється угодою сторін щодо заміни первісного зобов'язання, що існувало між ними, іншим зобов'язанням між тими самими сторонами, у тому числі щодо заміни предмета або способу виконання (новація).      2. Зобов'язання припиняється угодою сторін щодо заміни первісного зобов'язання, що існувало між ними, іншим зобов'язанням між тими самими сторонами, у тому числі щодо заміни предмета або способу виконання (новація).  
2951. 3. Новація не допускається щодо аліментних зобов'язань, зобов'язань стосовно відшкодування, заподіяної життю або здоров'ю фізичної особи шкоди, в інших випадках, передбачених законом.      3. Новація не допускається щодо аліментних зобов'язань, зобов'язань стосовно відшкодування, заподіяної життю або здоров'ю фізичної особи шкоди, в інших випадках, передбачених законом.  
2952. 4. Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісними, якщо інше не передбачено порозумінням сторін, і в інших випадках, передбачених законом.      4. Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісними, якщо інше не передбачено порозумінням сторін, і в інших випадках, передбачених законом.  
2953. Стаття 653 Прощення боргу      Стаття 653 Прощення боргу  
2954. Зобов'язання припиняється звільненням кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав інших осіб щодо майна кредитора.      Зобов'язання припиняється звільненням кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав інших осіб щодо майна кредитора.  
2955. Стаття 654 Припинення зобов'язання поєднанням боржника і кредитора в одній особі      Стаття 654 Припинення зобов'язання поєднанням боржника і кредитора в одній особі  
2956. Зобов'язання припиняється поєднанням кредитора і боржника в одній особі.      Зобов'язання припиняється поєднанням кредитора і боржника в одній особі.  
2957. Якщо надалі це поєднання припиняється, зобов'язання виникає знову.      Якщо надалі це поєднання припиняється, зобов'язання виникає знову.  
2958. Стаття 655 Припинення зобов'язання неможливістю виконання      Стаття 655 Припинення зобов'язання неможливістю виконання  
2959. 1. Зобов'язання припиняється неможливістю виконання, якщо вона спричинена обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.      1. Зобов'язання припиняється неможливістю виконання, якщо вона спричинена обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.  
2960. 2. У разі неможливості виконання боржником зобов'язання, спричиненої винними діями кредитора, останній не має права вимагати повернення виконаного ним за зобов'язанням.      2. У разі неможливості виконання боржником зобов'язання, спричиненої винними діями кредитора, останній не має права вимагати повернення виконаного ним за зобов'язанням.  
2961. Стаття 656 Припинення зобов'язання смертю фізичної особи      Стаття 656 Припинення зобов'язання смертю фізичної особи  
2962. 1. Зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо виконання не може бути здійснене без особистої участі боржника або в інший спосіб нерозривно пов'язане з особою боржника.      1. Зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо виконання не може бути здійснене без особистої участі боржника або в інший спосіб нерозривно пов'язане з особою боржника.  
2963. 2. Зобов'язання припиняється смертю кредитора, якщо виконання призначене особисто для кредитора або в інший спосіб нерозривно пов'язане з особою кредитора.      2. Зобов'язання припиняється смертю кредитора, якщо виконання призначене особисто для кредитора або в інший спосіб нерозривно пов'язане з особою кредитора.  
2964. Стаття 657 Припинення зобов'язання ліквідацією юридичної особи      Стаття 657 Припинення зобов'язання ліквідацією юридичної особи  
2965. Зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу (за зобов'язаннями, які виникають внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю фізичної особи тощо).      Зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу (за зобов'язаннями, які виникають внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю фізичної особи тощо).  
2966. Розділ ІІІ Окремі види зобов'язань      Розділ ІІІ Окремі види зобов'язань  
2967. Підрозділ 1 Договірні зобов'язання      Підрозділ 1 Договірні зобов'язання  
2968. Глава 53 Купівля-продаж      Глава 53 Купівля-продаж  
2969. § 1. Загальні положення про купівлю-продаж      § 1. Загальні положення про купівлю-продаж  
2970. Стаття 686 Договір купівлі-продажу      Стаття 686 Договір купівлі-продажу  
2971. 1. За договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно (товар) у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.      1. За договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно (товар) у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.  
2972. Під терміном "майно" розуміється й підприємство як цілісний майновий комплекс.   -542- Сирота М.Д. (в.о. № 200)
 Частину другу пункту 1 статті 686 виключити  		Враховано    
2973. 2. Договір може бути укладений на купівлю-продаж як товару, що наявний у продавця на момент укладення договору, так і товару, що буде створений або придбаний продавцем у майбутньому, якщо інше не встановлено законом, іншими правовими актами або не випливає з характеру товару.      2. Договір може бути укладений на купівлю-продаж як товару, що наявний у продавця на момент укладення договору, так і товару, що буде створений або придбаний продавцем у майбутньому, якщо інше не встановлено законом, іншими правовими актами або не випливає з характеру товару.  
2974. 3. Договір купівлі-продажу майнових прав підпорядковується загальним правилам про договори купівлі-продажу, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.      3. Договір купівлі-продажу майнових прав підпорядковується загальним правилам про договори купівлі-продажу, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.  
2975. 4. Предметом купівлі-продажу може бути також право вимоги, якщо воно не має строго особистого характеру. При продажу права вимоги застосовуються правила про відступлення вимоги (статті 624), якщо інше не випливає з цього Кодексу, закону, інших правових актів або договору.   -543- Сирота М.Д. (в.о. № 200)
 В пункті 4 статті 686 слово "строго" замінити словом "суворо"  		Враховано   4. Предметом купівлі-продажу може бути також право вимоги, якщо воно не має суворо особистого характеру. При продажу права вимоги застосовуються правила про відступлення вимоги (статті 624), якщо інше не випливає з цього Кодексу, закону, інших правових актів або договору.  
2976. 5. При купівлі-продажу на біржах, аукціонах, конкурсах, з публічних торгів, купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не суперечить цьому Кодексу, закону, іншим правовим актам про ці види договорів купівлі-продажу, договорам, що укладаються, або не випливає із суті договору.   -544- Сирота М.Д. (в.о. № 200)
 Пункт 5 статті 686 викласти в такій редакції: "5. При купівлі-продажу на біржах, аукціонах, конкурсах, з публічних торгів, купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не передбачено законом чи іншими нормативно-правовими актами про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їх суті.".  		Враховано   5. При купівлі-продажу на біржах, аукціонах, конкурсах, з публічних торгів, купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не передбачено законом чи іншими нормативно-правовими актами про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їх суті.  
2977. Стаття 687 Право продажу товару      Стаття 687 Право продажу товару  
2978. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, передбачених законом або іншими правовими актами, належить власникові. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише в тих випадках, коли згідно зі статтею 388 цього Кодексу власник не має права зажадати від нього товар.      Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, передбачених законом або іншими правовими актами, належить власникові. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише в тих випадках, коли згідно зі статтею 388 цього Кодексу власник не має права зажадати від нього товар.  
2979. Стаття 688 Форма окремих видів договорів купівлі-продажу та їх державна реєстрація      Стаття 688 Форма окремих видів договорів купівлі-продажу та їх державна реєстрація  
2980. 1. Договори купівлі-продажу земельних ділянок, цілісних майнових комплексів, житлових будинків (квартир) та інших об'єктів нерухомого майна мають бути нотаріально посвідчені. Зазначені договори купівлі-продажу, крім того, підлягають реєстрації у відповідних органах державної влади відповідно до статті 201 цього Кодексу. Законами та іншими правовими актами можуть бути передбачені й інші випадки нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу.      1. Договори купівлі-продажу земельних ділянок, цілісних майнових комплексів, житлових будинків (квартир) та інших об'єктів нерухомого майна мають бути нотаріально посвідчені. Зазначені договори купівлі-продажу, крім того, підлягають реєстрації у відповідних органах державної влади відповідно до статті 201 цього Кодексу. Законами та іншими правовими актами можуть бути передбачені й інші випадки нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу.  
2981. 2. Законами або іншими правовими актами можуть передбачатися особливості окремих видів купівлі-продажу (біржової, аукціонної торгівлі, з публічних торгів, підприємств, земельних ділянок тощо).      2. Законами або іншими правовими актами можуть передбачатися особливості окремих видів купівлі-продажу (біржової, аукціонної торгівлі, з публічних торгів, підприємств, земельних ділянок тощо).  
2982. Стаття 689 Обов'язки продавця щодо передання товару      Стаття 689 Обов'язки продавця щодо передання товару  
2983. 1. Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, передбачений договором.      1. Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, передбачений договором.  
2984. 2. Якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами, продавець повинен одночасно з переданням товару передати покупцеві його приналежності, а також документи, що до нього відносяться (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), передбачені законом, іншими правовими актами або договором.      2. Якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами, продавець повинен одночасно з переданням товару передати покупцеві його приналежності, а також документи, що до нього відносяться (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), передбачені законом, іншими правовими актами або договором.  
2985. Стаття 690 Обов'язок продавця попередити покупця про права третіх осіб на товар, що продається      Стаття 690 Обов'язок продавця попередити покупця про права третіх осіб на товар, що продається  
2986. При укладенні договору продавець зобов'язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, довічного користування тощо). Невиконання цього правила дає покупцеві право вимагати зниження ціни або розірвання договору і відшкодування збитків, крім випадків, коли буде доведено, що покупець знав або повинен був знати про права третіх осіб.      При укладенні договору продавець зобов'язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, довічного користування тощо). Невиконання цього правила дає покупцеві право вимагати зниження ціни або розірвання договору і відшкодування збитків, крім випадків, коли буде доведено, що покупець знав або повинен був знати про права третіх осіб.  
2987. Стаття 691 Обов'язки покупця і продавця у разі вчинення позову про відібрання товару      Стаття 691 Обов'язки покупця і продавця у разі вчинення позову про відібрання товару  
2988. 1. Якщо третя особа за підставами, що виникли до продажу товару, вчинить до покупця позов про відібрання товару, покупець повинен притягти продавця до участі у справі, а продавець повинен вступити в цю справу на боці покупця.      1. Якщо третя особа за підставами, що виникли до продажу товару, вчинить до покупця позов про відібрання товару, покупець повинен притягти продавця до участі у справі, а продавець повинен вступити в цю справу на боці покупця.  
2989. 2. Непритягнення покупцем продавця до участі у справі звільняє продавця від відповідальності перед покупцем, якщо продавець доведе, що, взявши участь у справі, він міг би відвернути відібрання проданого товару в покупця.      2. Непритягнення покупцем продавця до участі у справі звільняє продавця від відповідальності перед покупцем, якщо продавець доведе, що, взявши участь у справі, він міг би відвернути відібрання проданого товару в покупця.  
2990. 3. Продавець, що був притягнений покупцем до участі у справі, але не взяв у ній участі, позбавляється права доводити неправильність ведення справи покупцем.      3. Продавець, що був притягнений покупцем до участі у справі, але не взяв у ній участі, позбавляється права доводити неправильність ведення справи покупцем.  
2991. Стаття 692 Відповідальність продавця у разі відсудження товару в покупця      Стаття 692 Відповідальність продавця у разі відсудження товару в покупця  
2992. 1. При вилученні товару в покупця третіми особами за підставами, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві зазначені ним збитки, крім випадків, коли покупець знав або повинен був знати про наявність цих підстав.      1. При вилученні товару в покупця третіми особами за підставами, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві зазначені ним збитки, крім випадків, коли покупець знав або повинен був знати про наявність цих підстав.  
2993. 2. Угода сторін про звільнення продавця від відповідальності або про її обмеження у разі витребування товару в покупця третіми особами є недійсною.      2. Угода сторін про звільнення продавця від відповідальності або про її обмеження у разі витребування товару в покупця третіми особами є недійсною.  
2994. Стаття 693 Наслідки відмови продавця передати товар      Стаття 693 Наслідки відмови продавця передати товар  
2995. 1. Якщо продавець відмовляється передати індивідуально-визначену річ, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги, передбачені статтею 637 цього Кодексу.      1. Якщо продавець відмовляється передати індивідуально-визначену річ, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги, передбачені статтею 637 цього Кодексу.  
2996. 2. У разі відмови продавця передати покупцеві проданий товар покупець має право відмовитися від виконання договору і вимагати відшкодування завданих йому збитків.      2. У разі відмови продавця передати покупцеві проданий товар покупець має право відмовитися від виконання договору і вимагати відшкодування завданих йому збитків.  
2997. Стаття 694 Наслідки невиконання обов'язку передати приналежності та документи, що відносяться до товару      Стаття 694 Наслідки невиконання обов'язку передати приналежності та документи, що відносяться до товару  
2998. 1. Якщо продавець не передає або відмовляється передати покупцеві приналежності та документи, що відносяться до товару і підлягають переданню відповідно до закону, інших правових актів або договору (п. 2 статті 689 цього Кодексу), покупець може призначити йому розумний строк для їх передання.      1. Якщо продавець не передає або відмовляється передати покупцеві приналежності та документи, що відносяться до товару і підлягають переданню відповідно до закону, інших правових актів або договору (п. 2 статті 689 цього Кодексу), покупець може призначити йому розумний строк для їх передання.  
2999. 2. У разі якщо приналежності або документи, що відносяться до товару, не передані продавцем у зазначений строк, покупець має право відмовитися від прийняття товару, якщо інше не передбачено договором.   -545- Сирота М.Д. (в.о. № 200)
 В пункті 2 статті 694 після слова "товару" додати слова "і вимагати відшкодування завданих йому збитків"  		Враховано   2. У разі якщо приналежності або документи, що відносяться до товару, не передані продавцем у зазначений строк, покупець має право відмовитися від прийняття товару і вимагати відшкодування завданих йому збитків, якщо інше не передбачено договором.  
3000. Стаття 695 Строк виконання обов'язку передати товар      Стаття 695 Строк виконання обов'язку передати товар  
3001. 1. Строк виконання продавцем обов'язку передати товар покупцеві визначається договором, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до правил, передбачених статтею 555 цього Кодексу.      1. Строк виконання продавцем обов'язку передати товар покупцеві визначається договором, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до правил, передбачених статтею 555 цього Кодексу.  
3002. 2. Договір купівлі-продажу визнається укладеним з умовою про його виконання до чітко визначеного терміну, якщо з договору ясно випливає, що при недодержанні цього терміну покупець втрачає інтерес до виконання договору.      2. Договір купівлі-продажу визнається укладеним з умовою про його виконання до чітко визначеного терміну, якщо з договору ясно випливає, що при недодержанні цього терміну покупець втрачає інтерес до виконання договору.  
3003. Продавець не має права виконувати такий договір до настання або після спливу зазначеного в ньому строку без згоди покупця і в тому разі, якщо покупець не відмовився від виконання договору.      Продавець не має права виконувати такий договір до настання або після спливу зазначеного в ньому строку без згоди покупця і в тому разі, якщо покупець не відмовився від виконання договору.  
3004. Стаття 696 Момент виконання обов'язку продавця передати товар      Стаття 696 Момент виконання обов'язку продавця передати товар  
3005. 1. Оскільки інше не передбачено договором, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:      1. Оскільки інше не передбачено договором, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:  
3006. 1) вручення товару покупцеві або зазначеній ним особі, якщо договором передбачений обов'язок продавця щодо доставки товару;      1) вручення товару покупцеві або зазначеній ним особі, якщо договором передбачений обов'язок продавця щодо доставки товару;  
3007. 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві в місці знаходження товару.      2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві в місці знаходження товару.  
3008. Товар вважається наданим у розпорядження покупця або зазначеної ним особи, якщо він чітко ідентифікований для цілей цього договору шляхом маркування, повідомлення, надісланого покупцеві, або іншим чином.      Товар вважається наданим у розпорядження покупця або зазначеної ним особи, якщо він чітко ідентифікований для цілей цього договору шляхом маркування, повідомлення, надісланого покупцеві, або іншим чином.  
3009. 2. У випадках коли з договору не випливає обов'язок продавця щодо доставки товару або передання товару у місці його знаходження, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві, якщо договором не передбачено інше.      2. У випадках коли з договору не випливає обов'язок продавця щодо доставки товару або передання товару у місці його знаходження, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві, якщо договором не передбачено інше.  
3010. Стаття 697 Обов'язок продавця щодо зберігання проданого майна      Стаття 697 Обов'язок продавця щодо зберігання проданого майна  
3011. Коли право власності переходить до покупця раніше від передання майна, продавець зобов'язаний до передання зберігати майно, не допускаючи його погіршення. Необхідні для цього витрати покупець зобов'язаний відшкодувати продавцеві, якщо інше не передбачено угодою сторін.      Коли право власності переходить до покупця раніше від передання майна, продавець зобов'язаний до передання зберігати майно, не допускаючи його погіршення. Необхідні для цього витрати покупець зобов'язаний відшкодувати продавцеві, якщо інше не передбачено угодою сторін.  
3012. Стаття 698 Перехід ризику випадкового знищення або пошкодження товару      Стаття 698 Перехід ризику випадкового знищення або пошкодження товару  
3013. 1. Якщо інше не передбачено договором, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить на покупця з моменту, коли відповідно до закону, іншого правового акта або договору продавець вважається таким, що виконав свій обов'язок щодо передання товару покупцеві.      1. Якщо інше не передбачено договором, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить на покупця з моменту, коли відповідно до закону, іншого правового акта або договору продавець вважається таким, що виконав свій обов'язок щодо передання товару покупцеві.  
3014. 2. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару, проданого під час його перебування в дорозі, переходить на покупця з моменту укладення договору, якщо інше не передбачено угодою сторін або звичаями ділового обороту.      2. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару, проданого під час його перебування в дорозі, переходить на покупця з моменту укладення договору, якщо інше не передбачено угодою сторін або звичаями ділового обороту.  
3015. 3. Умова договору про те, що ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить на покупця з моменту здачі товару першому перевізникові, на вимогу покупця може бути визнана судом недійсною, якщо в момент укладення договору продавець знав або повинен був знати, що товар втрачено або пошкоджено, але не повідомив про це покупця.      3. Умова договору про те, що ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить на покупця з моменту здачі товару першому перевізникові, на вимогу покупця може бути визнана судом недійсною, якщо в момент укладення договору продавець знав або повинен був знати, що товар втрачено або пошкоджено, але не повідомив про це покупця.  
3016. Стаття 699 Кількість товарів      Стаття 699 Кількість товарів  
3017. 1. Кількість товарів, що підлягають переданню покупцеві, передбачається договором у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.      1. Кількість товарів, що підлягають переданню покупцеві, передбачається договором у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.  
3018. 2. Умова щодо кількості товарів може бути погоджена шляхом встановлення у договорі порядку її визначення.      2. Умова щодо кількості товарів може бути погоджена шляхом встановлення у договорі порядку її визначення.  
3019. Стаття 700 Наслідки порушення умови договору щодо кількості      Стаття 700 Наслідки порушення умови договору щодо кількості  
3020. 1. У разі якщо на порушення умов договору продавець передав покупцеві меншу кількість товарів, ніж це визначено договором, покупець має право, якщо інше не передбачено договором, або зажадати передання кількості товарів, якої не вистачає, або відмовитися від переданих товарів та їх оплати, а якщо вони оплачені, - зажадати повернення сплаченої за них грошової суми. Законом або договором може бути передбачена неустойка за передання товару в меншій кількості, ніж це визначено договором.      1. У разі якщо на порушення умов договору продавець передав покупцеві меншу кількість товарів, ніж це визначено договором, покупець має право, якщо інше не передбачено договором, або зажадати передання кількості товарів, якої не вистачає, або відмовитися від переданих товарів та їх оплати, а якщо вони оплачені, - зажадати повернення сплаченої за них грошової суми. Законом або договором може бути передбачена неустойка за передання товару в меншій кількості, ніж це визначено договором.  
3021. 2. Якщо продавець передав покупцеві товари в кількості, що перевищує зазначену в договорі, покупець зобов'язаний сповістити про це продавця в порядку, передбаченому п. 1 статті 718 цього Кодексу. Якщо в розумний строк після одержання такого повідомлення продавець не розпорядиться відповідними товарами, покупець має право, оскільки інше не передбачено договором, прийняти всю кількість товарів.   -546- Сирота М.Д. (в.о. № 200)
 Пункт 2 статті 700 доповнити реченням "Законом або договором може бути передбачена неустойка за передання товару в більшій кількості, ніж це визначено договором."  		Враховано   2. Якщо продавець передав покупцеві товари в кількості, що перевищує зазначену в договорі, покупець зобов'язаний сповістити про це продавця в порядку, передбаченому п. 1 статті 718 цього Кодексу. Якщо в розумний строк після одержання такого повідомлення продавець не розпорядиться відповідними товарами, покупець має право, оскільки інше не передбачено договором, прийняти всю кількість товарів. Законом або договором може бути передбачена неустойка за передання товару в більшій кількості, ніж це визначено договором.  
3022. 3. У разі прийняття покупцем товарів у кількості, що перевищує зазначену в договорі, відповідні товари оплачуються за ціною, обумовленою договором, якщо інша ціна не визначена угодою сторін.      3. У разі прийняття покупцем товарів у кількості, що перевищує зазначену в договорі, відповідні товари оплачуються за ціною, обумовленою договором, якщо інша ціна не визначена угодою сторін.  
3023. Стаття 701 Асортимент товарів      Стаття 701 Асортимент товарів  
3024. 1. Якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягають товари у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товари в асортименті, погодженому сторонами.      1. Якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягають товари у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товари в асортименті, погодженому сторонами.  
3025. 2. Якщо асортимент у договорі не визначено або не встановлено у порядку, передбаченому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товари мають бути передані покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товари в асортименті, виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від виконання договору.      2. Якщо асортимент у договорі не визначено або не встановлено у порядку, передбаченому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товари мають бути передані покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товари в асортименті, виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від виконання договору.  
3026. Стаття 702 Наслідки порушення умови договору щодо асортименту      Стаття 702 Наслідки порушення умови договору щодо асортименту  
3027. 1. При переданні продавцем передбачених договором товарів в асортименті, що не відповідає умовам договору, покупець має право відмовитися від їх прийняття та оплати, а якщо вони вже оплачені, - зажадати повернення сплаченої за них грошової суми.      1. При переданні продавцем передбачених договором товарів в асортименті, що не відповідає умовам договору, покупець має право відмовитися від їх прийняття та оплати, а якщо вони вже оплачені, - зажадати повернення сплаченої за них грошової суми.  
3028. 2. Якщо продавець передав покупцеві поряд з товарами, асортимент яких відповідає договору, товари з порушенням умов договору щодо асортименту, покупець має право на свій вибір:      2. Якщо продавець передав покупцеві поряд з товарами, асортимент яких відповідає договору, товари з порушенням умов договору щодо асортименту, покупець має право на свій вибір:  
3029. 1) прийняти товари, що відповідають умовам договору щодо асортименту, і відмовитися від решти товарів;      1) прийняти товари, що відповідають умовам договору щодо асортименту, і відмовитися від решти товарів;  
3030. 2) відмовитися від усіх переданих товарів;      2) відмовитися від усіх переданих товарів;  
3031. 3) зажадати заміни товарів, що не відповідають умовам договору про асортимент, товарами в асортименті, який передбачений договором;      3) зажадати заміни товарів, що не відповідають умовам договору про асортимент, товарами в асортименті, який передбачений договором;  
3032. 4) прийняти всі передані товари.      4) прийняти всі передані товари.  
3033. 3. У разі відмови від товарів, асортимент яких не відповідає умовам договору, або пред'явлення вимоги про заміну товарів, що не відповідають умовам договору щодо асортименту, покупець має також право відмовитися від оплати цих товарів, а якщо вони вже оплачені, зажадати повернення сплаченої суми.      3. У разі відмови від товарів, асортимент яких не відповідає умовам договору, або пред'явлення вимоги про заміну товарів, що не відповідають умовам договору щодо асортименту, покупець має також право відмовитися від оплати цих товарів, а якщо вони вже оплачені, зажадати повернення сплаченої суми.  
3034. 4. Товари, які не відповідають умовам договору щодо асортименту, вважаються прийнятими, якщо покупець у розумний строк після їх одержання не повідомив продавця про свою відмову від товарів.      4. Товари, які не відповідають умовам договору щодо асортименту, вважаються прийнятими, якщо покупець у розумний строк після їх одержання не повідомив продавця про свою відмову від товарів.  
3035. 5. Якщо покупець не відмовився від товарів, асортимент яких не відповідає договору, він зобов'язаний оплатити їх за ціною, погодженою з продавцем. У разі якщо продавцем не вжито необхідних заходів для погодження ціни в розумний строк, покупець оплачує товари за ціною, яка на момент укладення договору за порівнюваних обставин звичайно застосовувалася щодо аналогічних товарів.      5. Якщо покупець не відмовився від товарів, асортимент яких не відповідає договору, він зобов'язаний оплатити їх за ціною, погодженою з продавцем. У разі якщо продавцем не вжито необхідних заходів для погодження ціни в розумний строк, покупець оплачує товари за ціною, яка на момент укладення договору за порівнюваних обставин звичайно застосовувалася щодо аналогічних товарів.  
3036. Стаття 703 Якість товару      Стаття 703 Якість товару  
3037. 1. Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору.      1. Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору.  
3038. 2. За відсутності в договорі умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.      2. За відсутності в договорі умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.  
3039. Якщо продавець при укладенні договору був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.      Якщо продавець при укладенні договору був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.  
3040. 3. У разі продажу товарів за зразком і (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товари, які відповідають зразку та (або) опису.      3. У разі продажу товарів за зразком і (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товари, які відповідають зразку та (або) опису.  
3041. 4. Якщо відповідно до встановленого законом порядку передбачено обов'язкові вимоги щодо якості товару, який продається, то продавець, що здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим обов'язковим вимогам.      4. Якщо відповідно до встановленого законом порядку передбачено обов'язкові вимоги щодо якості товару, який продається, то продавець, що здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим обов'язковим вимогам.  
3042. За угодою між продавцем і покупцем може бути переданий товар, який відповідає підвищеним вимогам щодо якості порівняно з обов'язковими вимогами, встановленими в передбаченому законом порядку.   -547- Сирота М.Д. (в.о. № 200)
 Доповнити Кодекс статтею 703-1 такого змісту: "Стаття 703-1 Підтвердження відповідності товару вимогам нормативних документів 1. Відповідність товару вимогам нормативних документів, які встановлюють вимоги до відповідних товарів, іншій інформації про товар, що передається за договором та вводиться в обіг, повинна бути підтверджена шляхом декларування відповідності товару продавцем. Введення товару в обіг без декларації про відповідність забороняється. 2. До окремих видів товарів, крім декларування відповідності, застосовується процедура сертифікації товарів органом з сертифікації, акредитованим та уповноваженим на це в установленому порядку. 3. Поорядок підтвердження достовірності декларації про відповідність сертифікатом відповідності щодо окремих видів товарів, форма декларації про відповідність, порядок її заповнення і реєстрації затверджується Кабінетом Міністрів України.  		Враховано   За угодою між продавцем і покупцем може бути переданий товар, який відповідає підвищеним вимогам щодо якості порівняно з обов'язковими вимогами, встановленими в передбаченому законом порядку. Стаття 703-1 Підтвердження відповідності товару вимогам нормативних документів 1. Відповідність товару вимогам нормативних документів, які встановлюють вимоги до відповідних товарів, іншій інформації про товар, що передається за договором та вводиться в обіг, повинна бути підтверджена шляхом декларування відповідності товару продавцем. Введення товару в обіг без декларації про відповідність забороняється. 2. До окремих видів товарів, крім декларування відповідності, застосовується процедура сертифікації товарів органом з сертифікації, акредитованим та уповноваженим на це в установленому порядку. 3. Поорядок підтвердження достовірності декларації про відповідність сертифікатом відповідності щодо окремих видів товарів, форма декларації про відповідність, порядок її заповнення і реєстрації затверджується Кабінетом Міністрів України.  
3043. Стаття 704 Гарантії якості      Стаття 704 Гарантії якості  
3044. 1. Товари, які продавець зобов'язаний передати покупцеві, мають відповідати вимогам, передбаченим статтею 703 цього Кодексу, в момент їх передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товарів цим вимогам не передбачений договором, і в межах розумного строку мають бути придатними для мети, з якою товари такого роду звичайно використовуються.      1. Товари, які продавець зобов'язаний передати покупцеві, мають відповідати вимогам, передбаченим статтею 703 цього Кодексу, в момент їх передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товарів цим вимогам не передбачений договором, і в межах розумного строку мають бути придатними для мети, з якою товари такого роду звичайно використовуються.  
3045. 2. У разі якщо договором або законом, іншими правовими актами передбачено надання продавцем гарантії якості товарів, продавець зобов'язаний передати покупцеві товари, які мають відповідати вимогам, передбаченим статтею 703 цього Кодексу, протягом певного періоду часу, встановленого договором або законом чи іншими правовими актами (гарантійного строку).   -548- Сирота М.Д. (в.о. № 200)
 В пункті 2 статті 704 слова "статтею 703" замінити словами "статтями 703 і 703-1"  		Враховано   2. У разі якщо договором або законом, іншими правовими актами передбачено надання продавцем гарантії якості товарів, продавець зобов'язаний передати покупцеві товари, які мають відповідати вимогам, передбаченим статтями 703 і 703-1 цього Кодексу, протягом певного періоду часу, встановленого договором або законом чи іншими правовими актами (гарантійного строку).  
3046. 3. Гарантія якості товару поширюється і на всі комплектуючі вироби, якщо інше не передбачено договором.      3. Гарантія якості товару поширюється і на всі комплектуючі вироби, якщо інше не передбачено договором.  
3047. Стаття 705 Обчислення гарантійного строку      Стаття 705 Обчислення гарантійного строку  
3048. 1. Гарантійний строк починає спливати з моменту передання товарів покупцеві (стаття 695 цього Кодексу), якщо інше не передбачено договором.      1. Гарантійний строк починає спливати з моменту передання товарів покупцеві (стаття 695 цього Кодексу), якщо інше не передбачено договором.  
3049. 2. Якщо покупець позбавлений можливості використовувати товар, щодо якого договором встановлено гарантійний строк, за обставин, що залежать від продавця, гарантійний строк не спливає до усунення відповідних обставин продавцем.      2. Якщо покупець позбавлений можливості використовувати товар, щодо якого договором встановлено гарантійний строк, за обставин, що залежать від продавця, гарантійний строк не спливає до усунення відповідних обставин продавцем.  
3050. Якщо інше не передбачено договором, гарантійний строк продовжується на час, протягом якого товар не міг використовуватися через виявлені в ньому недоліки, за умови повідомлення продавця про недоліки товару в порядку, встановленому статтею 555 цього Кодексу.      Якщо інше не передбачено договором, гарантійний строк продовжується на час, протягом якого товар не міг використовуватися через виявлені в ньому недоліки, за умови повідомлення продавця про недоліки товару в порядку, встановленому статтею 555 цього Кодексу.  
3051. 3. Якщо інше не передбачено договором купівлі-продажу, гарантійний строк на комплектуючий виріб вважається таким, що дорівнює гарантійному строку на основний виріб, і починає спливати одночасно з гарантійним строком на основний виріб.      3. Якщо інше не передбачено договором купівлі-продажу, гарантійний строк на комплектуючий виріб вважається таким, що дорівнює гарантійному строку на основний виріб, і починає спливати одночасно з гарантійним строком на основний виріб.  
3052. 4. При заміні товару (комплектуючого виробу) неналежної якості на товар (комплектуючий виріб), що відповідає умовам договору, гарантійний строк на нього починає спливати заново.      4. При заміні товару (комплектуючого виробу) неналежної якості на товар (комплектуючий виріб), що відповідає умовам договору, гарантійний строк на нього починає спливати заново.  
3053. Стаття 706 Строк придатності товару      Стаття 706 Строк придатності товару  
3054. 1. Законом, іншими правовими актами, державними стандартами або іншими обов'язковими правилами може бути визначений строк, зі спливом якого товар вважається непридатним для використання за призначенням (строк придатності).      1. Законом, іншими правовими актами, державними стандартами або іншими обов'язковими правилами може бути визначений строк, зі спливом якого товар вважається непридатним для використання за призначенням (строк придатності).  
3055. 2. Товар, на який встановлено строк придатності, продавець повинен передати покупцеві з таким розрахунком, щоб він міг бути використаний за призначенням до спливу строку придатності.      2. Товар, на який встановлено строк придатності, продавець повинен передати покупцеві з таким розрахунком, щоб він міг бути використаний за призначенням до спливу строку придатності.  
3056. Стаття 707 Обчислення строку придатності товару      Стаття 707 Обчислення строку придатності товару  
3057. Строк придатності товару визначається періодом часу, який обчислюється з дня його виготовлення і протягом якого товар є придатним для використання, або терміном (датою), до настання якого товар є придатним для використання.      Строк придатності товару визначається періодом часу, який обчислюється з дня його виготовлення і протягом якого товар є придатним для використання, або терміном (датою), до настання якого товар є придатним для використання.  
3058. Стаття 708 Наслідки передання товару неналежної якості      Стаття 708 Наслідки передання товару неналежної якості  
3059. 1. Якщо недоліки товару не були застережені продавцем, покупець, якому передано товар неналежної якості, має право на свій вибір зажадати від продавця:      1. Якщо недоліки товару не були застережені продавцем, покупець, якому передано товар неналежної якості, має право на свій вибір зажадати від продавця:  
3060. 1) співмірного зменшення купівельної ціни;      1) співмірного зменшення купівельної ціни;  
3061. 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;      2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;  
3062. 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків товару.      3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків товару.  
3063. 2. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару покупець має право на свій вибір:      2. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару покупець має право на свій вибір:  
3064. 1) відмовитися від виконання договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;      1) відмовитися від виконання договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;  
3065. 2) зажадати заміни товару неналежної якості на товар, що відповідає умовам договору.      2) зажадати заміни товару неналежної якості на товар, що відповідає умовам договору.  
3066. 3. У всіх зазначених випадках покупець має право на відшкодування зазнаних ним збитків.      3. У всіх зазначених випадках покупець має право на відшкодування зазнаних ним збитків.  
3067. 4. У разі якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача.      4. У разі якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача.  
3068. 5. Правила, передбачені цією статтею, застосовуються, якщо цим Кодексом або іншим законом не встановлено інше.      5. Правила, передбачені цією статтею, застосовуються, якщо цим Кодексом або іншим законом не встановлено інше.  
3069. Стаття 709 Недоліки товару, за які відповідає продавець      Стаття 709 Недоліки товару, за які відповідає продавець  
3070. 1. Продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що недоліки товару виникли до передання його покупцеві або з причин, які виникли до цього моменту.      1. Продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що недоліки товару виникли до передання його покупцеві або з причин, які виникли до цього моменту.  
3071. 2. Щодо товару, на який продавцем надані гарантії якості, продавець відповідає за недоліки товару, якщо не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування товаром чи його зберігання, дій третіх осіб або непереборної сили.      2. Щодо товару, на який продавцем надані гарантії якості, продавець відповідає за недоліки товару, якщо не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування товаром чи його зберігання, дій третіх осіб або непереборної сили.  
3072. Стаття 710 Строки виявлення недоліків і пред'явлення вимог у зв'язку з недоліками проданого товару      Стаття 710 Строки виявлення недоліків і пред'явлення вимог у зв'язку з недоліками проданого товару  
3073. 1. Якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами або договором, покупець має право пред'явити вимоги, пов'язані з недоліками товарів, за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею.      1. Якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами або договором, покупець має право пред'явити вимоги, пов'язані з недоліками товарів, за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею.  
3074. 2. У разі якщо на товари не встановлено гарантійного строку або строку придатності, вимоги, пов'язані з недоліками, можуть бути пред'явлені покупцем за умови, що недоліки в проданому товарі були виявлені в розумний строк, але в межах двох років, а щодо нерухомого майна (будинків, квартир, споруд, земельних ділянок тощо) - не пізніше ніж через три роки з дня передання товару покупцеві, якщо триваліші строки не встановлені законом або договором.      2. У разі якщо на товари не встановлено гарантійного строку або строку придатності, вимоги, пов'язані з недоліками, можуть бути пред'явлені покупцем за умови, що недоліки в проданому товарі були виявлені в розумний строк, але в межах двох років, а щодо нерухомого майна (будинків, квартир, споруд, земельних ділянок тощо) - не пізніше ніж через три роки з дня передання товару покупцеві, якщо триваліші строки не встановлені законом або договором.  
3075. 3. У разі якщо неможливо встановити день передання нерухомого майна або якщо нерухоме майно перебувало у володінні покупця до укладення договору, зазначені строки обчислюються від дня укладення договору.      3. У разі якщо неможливо встановити день передання нерухомого майна або якщо нерухоме майно перебувало у володінні покупця до укладення договору, зазначені строки обчислюються від дня укладення договору.  
3076. Строк для виявлення недоліків товару, що підлягає перевезенню або відправленню поштою, обчислюється від дня одержання товару в місці його призначення.      Строк для виявлення недоліків товару, що підлягає перевезенню або відправленню поштою, обчислюється від дня одержання товару в місці його призначення.  
3077. 4. Якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право заявити вимоги, пов'язані з недоліками товару, при виявленні їх протягом гарантійного строку.      4. Якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право заявити вимоги, пов'язані з недоліками товару, при виявленні їх протягом гарантійного строку.  
3078. У разі якщо на комплектуючі вироби в договорі встановлено гарантійний строк меншої тривалості, ніж на основний виріб, покупець має право пред'явити вимоги про недоліки комплектуючого виробу при їх виявленні протягом гарантійного строку на основний виріб.      У разі якщо на комплектуючі вироби в договорі встановлено гарантійний строк меншої тривалості, ніж на основний виріб, покупець має право пред'явити вимоги про недоліки комплектуючого виробу при їх виявленні протягом гарантійного строку на основний виріб.  
3079. Якщо на комплектуючий виріб у договорі встановлено гарантійний строк більшої тривалості, ніж гарантійний строк на основний виріб, покупець має право пред'явити вимоги про недоліки товару, якщо недоліки у комплектуючому виробі виявлені протягом гарантійного строку на нього, незалежно від спливу гарантійного строку на основний виріб.      Якщо на комплектуючий виріб у договорі встановлено гарантійний строк більшої тривалості, ніж гарантійний строк на основний виріб, покупець має право пред'явити вимоги про недоліки товару, якщо недоліки у комплектуючому виробі виявлені протягом гарантійного строку на нього, незалежно від спливу гарантійного строку на основний виріб.  
3080. 5. Щодо товару, на який встановлено строк придатності, покупець має право пред'явити вимоги про недоліки, якщо вони виявлені протягом строку придатності товару.      5. Щодо товару, на який встановлено строк придатності, покупець має право пред'явити вимоги про недоліки, якщо вони виявлені протягом строку придатності товару.  
3081. 6. Якщо недоліки товару виявлені покупцем за межами гарантійного строку або строку придатності, продавець несе відповідальність, якщо покупець доведе, що недоліки виникли до передання йому товару або з причин, які виникли до цього моменту.      6. Якщо недоліки товару виявлені покупцем за межами гарантійного строку або строку придатності, продавець несе відповідальність, якщо покупець доведе, що недоліки виникли до передання йому товару або з причин, які виникли до цього моменту.  
3082. Стаття 711 Позовна давність у зв'язку з недоліками проданого товару      Стаття 711 Позовна давність у зв'язку з недоліками проданого товару  
3083. Позовна давність для вимог, пов'язаних із недоліками проданого товару, встановлюється в один рік, що обчислюється від дня виявлення недоліків у межах строків, зазначених у статті 710 цього Кодексу, а якщо на товари встановлено гарантійний строк (строк придатності), - від дня їх виявлення протягом гарантійного строку (строку придатності).      Позовна давність для вимог, пов'язаних із недоліками проданого товару, встановлюється в один рік, що обчислюється від дня виявлення недоліків у межах строків, зазначених у статті 710 цього Кодексу, а якщо на товари встановлено гарантійний строк (строк придатності), - від дня їх виявлення протягом гарантійного строку (строку придатності).  
3084. Стаття 712 Комплектність товару      Стаття 712 Комплектність товару  
3085. 1. Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, що відповідає умовам договору про комплектність.      1. Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, що відповідає умовам договору про комплектність.  
3086. 2. У разі якщо договором не передбачена комплектність товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, комплектність якого визначається звичаями ділового обороту або іншими вимогами, що звичайно ставляться.      2. У разі якщо договором не передбачена комплектність товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, комплектність якого визначається звичаями ділового обороту або іншими вимогами, що звичайно ставляться.  
3087. Стаття 713 Комплект товарів      Стаття 713 Комплект товарів  
3088. 1. Якщо договором передбачено обов'язок продавця передати покупцеві певний набір товарів у комплекті (комплект товарів), зобов'язання вважається виконаним з моменту передання усіх товарів, включених до комплекту.      1. Якщо договором передбачено обов'язок продавця передати покупцеві певний набір товарів у комплекті (комплект товарів), зобов'язання вважається виконаним з моменту передання усіх товарів, включених до комплекту.  
3089. 2. Якщо інше не передбачено договором і не випливає із суті зобов'язання, продавець зобов'язаний передати всі товари, які входять у комплект, одночасно.      2. Якщо інше не передбачено договором і не випливає із суті зобов'язання, продавець зобов'язаний передати всі товари, які входять у комплект, одночасно.  
3090. Стаття 714 Наслідки передання некомплектних товарів      Стаття 714 Наслідки передання некомплектних товарів  
3091. 1. У разі передання некомплектних товарів покупець має право на свій вибір зажадати від продавця:      1. У разі передання некомплектних товарів покупець має право на свій вибір зажадати від продавця:  
3092. 1) домірного зменшення купівельної ціни;      1) домірного зменшення купівельної ціни;  
3093. 2) доукомплектування товарів у розумний строк.      2) доукомплектування товарів у розумний строк.  
3094. 2. Якщо продавець у розумний строк не виконав вимоги покупця про доукомплектування товарів, покупець має право на свій вибір:      2. Якщо продавець у розумний строк не виконав вимоги покупця про доукомплектування товарів, покупець має право на свій вибір:  
3095. 1) зажадати заміни некомплектних товарів на комплектні;      1) зажадати заміни некомплектних товарів на комплектні;  
3096. 2) відмовитися від виконання договору і зажадати повернення сплаченої за них грошової суми.      2) відмовитися від виконання договору і зажадати повернення сплаченої за них грошової суми.  
3097. 3. Наслідки, передбачені пп. 1, 2 цієї статті, застосовуються і в разі порушення продавцем обов'язку передати покупцеві комплект товарів (стаття 713 цього Кодексу), якщо інше не передбачено договором і не випливає із суті зобов'язання.      3. Наслідки, передбачені пп. 1, 2 цієї статті, застосовуються і в разі порушення продавцем обов'язку передати покупцеві комплект товарів (стаття 713 цього Кодексу), якщо інше не передбачено договором і не випливає із суті зобов'язання.  
3098. Стаття 715 Тара та упаковка      Стаття 715 Тара та упаковка  
3099. 1. Якщо інше не передбачено договором і не випливає із суті зобов'язання, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в тарі та (або) упаковці, крім товарів, які за своїм характером не потребують затарювання та (або) упакування.      1. Якщо інше не передбачено договором і не випливає із суті зобов'язання, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в тарі та (або) упаковці, крім товарів, які за своїм характером не потребують затарювання та (або) упакування.  
3100. 2. Якщо договором не передбачено вимог щодо тари та упаковки, то товар слід затарювати та (або) упаковувати звичайним для такого товару способом, а за відсутності такого - способом, який забезпечує схоронність товарів цього роду за звичайних умов зберігання і транспортування.      2. Якщо договором не передбачено вимог щодо тари та упаковки, то товар слід затарювати та (або) упаковувати звичайним для такого товару способом, а за відсутності такого - способом, який забезпечує схоронність товарів цього роду за звичайних умов зберігання і транспортування.  
3101. 3. Якщо у встановленому законом порядку передбачено обов'язкові вимоги щодо тари та (або) упаковки, то продавець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) упаковці, які відповідають цим обов'язковим вимогам.      3. Якщо у встановленому законом порядку передбачено обов'язкові вимоги щодо тари та (або) упаковки, то продавець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) упаковці, які відповідають цим обов'язковим вимогам.  
3102. Стаття 716 Наслідки передання товару без тари та (або) упаковки або в неналежній тарі та (або) упаковці      Стаття 716 Наслідки передання товару без тари та (або) упаковки або в неналежній тарі та (або) упаковці  
3103. У разі якщо товар, що підлягає затарюванню та (або) упаковці, передається покупцеві без тари та (або) упаковки чи в неналежній тарі та (або) упаковці, покупець має право зажадати від продавця належного затарювання та (або) упакування товару або заміни неналежної тари та (або) упаковки, якщо інше не випливає із суті зобов'язання або характеру товару.      У разі якщо товар, що підлягає затарюванню та (або) упаковці, передається покупцеві без тари та (або) упаковки чи в неналежній тарі та (або) упаковці, покупець має право зажадати від продавця належного затарювання та (або) упакування товару або заміни неналежної тари та (або) упаковки, якщо інше не випливає із суті зобов'язання або характеру товару.  
3104. Замість заявлення до продавця зазначених вимог покупець має право пред'явити до нього також інші вимоги, що випливають із передання товару неналежної якості (стаття 708 цього Кодексу).      Замість заявлення до продавця зазначених вимог покупець має право пред'явити до нього також інші вимоги, що випливають із передання товару неналежної якості (стаття 708 цього Кодексу).  
3105. Стаття 717 Перевірка додержання продавцем умов договору      Стаття 717 Перевірка додержання продавцем умов договору  
3106. 1. Якщо законом, іншими правовими актами або договором передбачено перевірку додержання продавцем умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товарів та інших умов, така перевірка має здійснюватися покупцем відповідно до встановлених ними вимог.      1. Якщо законом, іншими правовими актами або договором передбачено перевірку додержання продавцем умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товарів та інших умов, така перевірка має здійснюватися покупцем відповідно до встановлених ними вимог.  
3107. У випадках коли державними стандартами, іншими нормативними актами із стандартизації передбачено обов'язкові вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товарів, порядок перевірки, що визначається договором, має відповідати цим обов'язковим вимогам.      У випадках коли державними стандартами, іншими нормативними актами із стандартизації передбачено обов'язкові вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товарів, порядок перевірки, що визначається договором, має відповідати цим обов'язковим вимогам.  
3108. 2. Якщо порядок перевірки додержання продавцем умов договору не встановлений відповідно до п. 1 цієї статті, перевірка здійснюється відповідно до звичаїв ділового обороту або умов, що звичайно застосовуються в таких випадках.      2. Якщо порядок перевірки додержання продавцем умов договору не встановлений відповідно до п. 1 цієї статті, перевірка здійснюється відповідно до звичаїв ділового обороту або умов, що звичайно застосовуються в таких випадках.  
3109. 3. Якщо законом, іншими правовими актами, обов'язковими вимогами державних стандартів або договором купівлі-продажу передбачено обов'язок продавця перевіряти кількість, асортимент, якість, комплектність, тару (та) або упаковку товару (випробовування, аналіз, огляд тощо), продавець на вимогу покупця повинен надати йому докази проведення такої перевірки.      3. Якщо законом, іншими правовими актами, обов'язковими вимогами державних стандартів або договором купівлі-продажу передбачено обов'язок продавця перевіряти кількість, асортимент, якість, комплектність, тару (та) або упаковку товару (випробовування, аналіз, огляд тощо), продавець на вимогу покупця повинен надати йому докази проведення такої перевірки.  
3110. 4. Перевірка додержання вимог щодо предмета договору продавцем і покупцем має здійснюватися на одних і тих самих умовах.      4. Перевірка додержання вимог щодо предмета договору продавцем і покупцем має здійснюватися на одних і тих самих умовах.  
3111. Стаття 718 Повідомлення продавця про неналежне виконання договору      Стаття 718 Повідомлення продавця про неналежне виконання договору  
3112. 1. Покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товарів у строк, передбачений законом, іншими правовими актами або договором, а якщо такий строк не встановлений, - у розумний строк після того, як порушення відповідної умови договору мало бути виявлене, виходячи з характеру і призначення товарів.      1. Покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товарів у строк, передбачений законом, іншими правовими актами або договором, а якщо такий строк не встановлений, - у розумний строк після того, як порушення відповідної умови договору мало бути виявлене, виходячи з характеру і призначення товарів.  
3113. 2. У разі невиконання покупцем цього обов'язку продавець має право повністю або частково відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо доведе, що це спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця недомірні витрати порівняно з тими, яких він зазнав би, якби був своєчасно повідомлений про порушення умов договору.      2. У разі невиконання покупцем цього обов'язку продавець має право повністю або частково відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо доведе, що це спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця недомірні витрати порівняно з тими, яких він зазнав би, якби був своєчасно повідомлений про порушення умов договору.  
3114. 3. Якщо продавець знав або повинен був знати про те, що передані покупцеві товари не відповідають умовам договору купівлі-продажу, він не має права посилатися на положення, передбачені пп. 1, 2 цієї статті.      3. Якщо продавець знав або повинен був знати про те, що передані покупцеві товари не відповідають умовам договору купівлі-продажу, він не має права посилатися на положення, передбачені пп. 1, 2 цієї статті.  
3115. Стаття 719 Обов'язок покупця прийняти товар      Стаття 719 Обов'язок покупця прийняти товар  
3116. 1. Покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або відмовитися від виконання договору.      1. Покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або відмовитися від виконання договору.  
3117. 2. Якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами або договором, покупець повинен вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання відповідного товару.      2. Якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами або договором, покупець повинен вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання відповідного товару.  
3118. Стаття 720 Відповідальне зберігання товару, не прийнятого покупцем      Стаття 720 Відповідальне зберігання товару, не прийнятого покупцем  
3119. 1. Якщо покупець (одержувач) відповідно до закону, інших правових актів або договору відмовляється від переданого продавцем товару, він зобов'язаний забезпечити схоронність цього товару (відповідальне зберігання) і негайно повідомити про це продавця.      1. Якщо покупець (одержувач) відповідно до закону, інших правових актів або договору відмовляється від переданого продавцем товару, він зобов'язаний забезпечити схоронність цього товару (відповідальне зберігання) і негайно повідомити про це продавця.  
3120. 2. Продавець зобов'язаний вивезти товар, прийнятий покупцем (одержувачем) на відповідальне зберігання, або розпорядитися ним у розумний строк.      2. Продавець зобов'язаний вивезти товар, прийнятий покупцем (одержувачем) на відповідальне зберігання, або розпорядитися ним у розумний строк.  
3121. Якщо продавець у цей строк не розпорядиться товаром, покупець має право реалізувати товар або повернути його продавцеві.      Якщо продавець у цей строк не розпорядиться товаром, покупець має право реалізувати товар або повернути його продавцеві.  
3122. 3. Необхідні витрати, зазнані покупцем у зв'язку з прийняттям товару на відповідальне зберігання, реалізацією товару або його поверненням продавцеві, підлягають відшкодуванню продавцем. При цьому суми, виручені від реалізації товару, передаються продавцеві з урахуванням сум, що належать покупцеві.      3. Необхідні витрати, зазнані покупцем у зв'язку з прийняттям товару на відповідальне зберігання, реалізацією товару або його поверненням продавцеві, підлягають відшкодуванню продавцем. При цьому суми, виручені від реалізації товару, передаються продавцеві з урахуванням сум, що належать покупцеві.  
3123. 4. У випадках коли покупець на порушення закону, інших правових актів або договору без достатніх підстав не приймає товару або відмовляється його прийняти, продавець має право зажадати від покупця прийняти та оплатити товар або відмовитися від виконання договору і вимагати відшкодування збитків.      4. У випадках коли покупець на порушення закону, інших правових актів або договору без достатніх підстав не приймає товару або відмовляється його прийняти, продавець має право зажадати від покупця прийняти та оплатити товар або відмовитися від виконання договору і вимагати відшкодування збитків.  
3124. Стаття 721 Ціна товару      Стаття 721 Ціна товару  
3125. 1. Покупець зобов'язаний оплатити товари за ціною, передбаченою договором, або, якщо вона договором не передбачена і не може бути визначена виходячи з його умов, за ціною, що визначається відповідно до п. 3 статті 664 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до закону, інших правових актів, договору або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.      1. Покупець зобов'язаний оплатити товари за ціною, передбаченою договором, або, якщо вона договором не передбачена і не може бути визначена виходячи з його умов, за ціною, що визначається відповідно до п. 3 статті 664 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до закону, інших правових актів, договору або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.  
3126. 2. Якщо ціна встановлена залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не передбачено договором.      2. Якщо ціна встановлена залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не передбачено договором.  
3127. 3. Якщо договором передбачено, що ціна на товар підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу перегляду ціни, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент виконання обов'язку щодо передання товару. При простроченні продавцем виконання обов'язку щодо передання товару ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, що передбачений договором, а якщо такий день договором не передбачений,- на день, визначений відповідно до статті 555 цього Кодексу.      3. Якщо договором передбачено, що ціна на товар підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу перегляду ціни, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент виконання обов'язку щодо передання товару. При простроченні продавцем виконання обов'язку щодо передання товару ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, що передбачений договором, а якщо такий день договором не передбачений,- на день, визначений відповідно до статті 555 цього Кодексу.  
3128. Правила, передбачені цим пунктом, застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом, законами чи іншими правовими актами або не випливає із суті зобов'язання.      Правила, передбачені цим пунктом, застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом, законами чи іншими правовими актами або не випливає із суті зобов'язання.  
3129. Стаття 722 Оплата товару      Стаття 722 Оплата товару  
3130. 1. Якщо з умов договору, закону чи інших правових актів не випливає обов'язок сплатити ціну в певний строк, покупець зобов'язаний сплатити її своєчасно після передання йому продавцем товару або товаророзпорядчих документів на цей товар.      1. Якщо з умов договору, закону чи інших правових актів не випливає обов'язок сплатити ціну в певний строк, покупець зобов'язаний сплатити її своєчасно після передання йому продавцем товару або товаророзпорядчих документів на цей товар.  
3131. 2. Якщо договором не передбачено розстрочення в оплаті переданого товару, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві суму в розмірі повної ціни переданого товару.      2. Якщо договором не передбачено розстрочення в оплаті переданого товару, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві суму в розмірі повної ціни переданого товару.  
3132. 3. Якщо покупець не оплачує товару, переданого відповідно до умов договору, продавець має право зажадати оплати товару і сплати процентів за користування чужими коштами (стаття 636 цього Кодексу).      3. Якщо покупець не оплачує товару, переданого відповідно до умов договору, продавець має право зажадати оплати товару і сплати процентів за користування чужими коштами (стаття 636 цього Кодексу).  
3133. 4. Якщо покупець на порушення договору відмовляється прийняти й оплатити товар, продавець на свій вибір має право зажадати оплати товару або відмовитися від виконання договору.      4. Якщо покупець на порушення договору відмовляється прийняти й оплатити товар, продавець на свій вибір має право зажадати оплати товару або відмовитися від виконання договору.  
3134. 5. У разі якщо продавець відповідно до договору зобов'язаний передати покупцеві, крім неоплачених, й інші товари, він має право зупинити передання цих товарів до повної оплати всіх раніше переданих товарів, якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами або договором.      5. У разі якщо продавець відповідно до договору зобов'язаний передати покупцеві, крім неоплачених, й інші товари, він має право зупинити передання цих товарів до повної оплати всіх раніше переданих товарів, якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами або договором.  
3135. Стаття 723 Попередня оплата товарів      Стаття 723 Попередня оплата товарів  
3136. 1. У разі якщо договором передбачено обов'язок покупця оплатити ціну повністю або частково до передання продавцем товарів (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, передбачений договором, а якщо такий строк договором не передбачений, - у строк, визначений відповідно до статті 555 цього Кодексу.      1. У разі якщо договором передбачено обов'язок покупця оплатити ціну повністю або частково до передання продавцем товарів (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, передбачений договором, а якщо такий строк договором не передбачений, - у строк, визначений відповідно до статті 555 цього Кодексу.  
3137. 2. У разі невиконання покупцем передбаченого договором обов'язку щодо попередньої оплати товарів застосовуються правила, передбачені статтею 563 цього Кодексу.      2. У разі невиконання покупцем передбаченого договором обов'язку щодо попередньої оплати товарів застосовуються правила, передбачені статтею 563 цього Кодексу.  
3138. 3. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати, не виконує своїх обов'язків щодо передання товарів у встановлений строк, покупець має право зажадати передання оплачених товарів або повернення суми попередньої оплати за товари, не передані продавцем.      3. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати, не виконує своїх обов'язків щодо передання товарів у встановлений строк, покупець має право зажадати передання оплачених товарів або повернення суми попередньої оплати за товари, не передані продавцем.  
3139. 4. Якщо інше не передбачено договором, на суму попередньої оплати підлягають нарахуванню відсотки відповідно до статті 561 цього Кодексу від дня, коли передання товару мало б бути здійснене до дня передання товару покупцеві або повернення йому попередньо сплаченої ним суми. Договором може бути передбачений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати, починаючи від дня одержання цієї суми від покупця.      4. Якщо інше не передбачено договором, на суму попередньої оплати підлягають нарахуванню відсотки відповідно до статті 561 цього Кодексу від дня, коли передання товару мало б бути здійснене до дня передання товару покупцеві або повернення йому попередньо сплаченої ним суми. Договором може бути передбачений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати, починаючи від дня одержання цієї суми від покупця.  
3140. Стаття 724 Оплата товарів, переданих у кредит      Стаття 724 Оплата товарів, переданих у кредит  
3141. 1. У разі якщо договором передбачено оплату товарів через певний час після передання їх покупцеві (продаж товарів у кредит), покупець повинен здійснити оплату в строк, передбачений договором, а якщо такий строк договором не передбачений, - у строк, визначений відповідно до статті 555 цього Кодексу.      1. У разі якщо договором передбачено оплату товарів через певний час після передання їх покупцеві (продаж товарів у кредит), покупець повинен здійснити оплату в строк, передбачений договором, а якщо такий строк договором не передбачений, - у строк, визначений відповідно до статті 555 цього Кодексу.  
3142. 2. У разі невиконання продавцем обов'язку щодо передання товарів застосовуються правила, передбачені статтею 693 цього Кодексу.      2. У разі невиконання продавцем обов'язку щодо передання товарів застосовуються правила, передбачені статтею 693 цього Кодексу.  
3143. 3. Якщо покупець, який одержав товари, не виконує своїх обов'язків щодо їх оплати, продавець має право зажадати оплати переданих товарів або повернення неоплачених товарів.      3. Якщо покупець, який одержав товари, не виконує своїх обов'язків щодо їх оплати, продавець має право зажадати оплати переданих товарів або повернення неоплачених товарів.  
3144. Якщо інше не передбачено договором, у випадках, коли покупець не виконує обов'язку щодо оплати переданих товарів у встановлений договором строк, на прострочену суму підлягають нарахуванню відсотки відповідно до статті 561 цього Кодексу від дня, коли товари мали бути оплачені, до дня оплати товарів покупцем.      Якщо інше не передбачено договором, у випадках, коли покупець не виконує обов'язку щодо оплати переданих товарів у встановлений договором строк, на прострочену суму підлягають нарахуванню відсотки відповідно до статті 561 цього Кодексу від дня, коли товари мали бути оплачені, до дня оплати товарів покупцем.  
3145. 4. Договором може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, починаючи від дня передання товарів продавцем.      4. Договором може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, починаючи від дня передання товарів продавцем.  
3146. 5. Продаж товарів у кредит здійснюється за цінами, що діють на день продажу. Подальша зміна цін на продані в кредит товари не породжує обов'язку здійснити перерозрахунок, якщо інше не передбачено законом.      5. Продаж товарів у кредит здійснюється за цінами, що діють на день продажу. Подальша зміна цін на продані в кредит товари не породжує обов'язку здійснити перерозрахунок, якщо інше не передбачено законом.  
3147. 6. З моменту передання товару і до його оплати товар, проданий у кредит, визнається таким, що перебуває у заставі в продавця для забезпечення виконання покупцем його обов'язку щодо оплати товару.      6. З моменту передання товару і до його оплати товар, проданий у кредит, визнається таким, що перебуває у заставі в продавця для забезпечення виконання покупцем його обов'язку щодо оплати товару.  
3148. Стаття 725 Оплата товару з розстроченням      Стаття 725 Оплата товару з розстроченням  
3149. 1. Договором про продаж товарів у кредит може бути передбачена оплата товарів з розстроченням платежів.      1. Договором про продаж товарів у кредит може бути передбачена оплата товарів з розстроченням платежів.  
3150. Договір про продаж товарів у кредит з умовою про розстрочення платежу вважається укладеним, якщо в ньому поряд з іншими істотними умовами договору купівлі-продажу зазначені ціна, порядок, строки і розміри платежів.      Договір про продаж товарів у кредит з умовою про розстрочення платежу вважається укладеним, якщо в ньому поряд з іншими істотними умовами договору купівлі-продажу зазначені ціна, порядок, строки і розміри платежів.  
3151. 2. У разі якщо покупець не здійснює у встановлений договором термін чергового платежу за продані з розстроченням і передані йому товари, продавець має право відмовитися від виконання договору і зажадати повернення проданого товару, крім випадків, коли сума платежів, одержаних від покупця, перевищує половину ціни товару, якщо інше не передбачено договором.   -549- Сирота М.Д. (в.о. № 200)
 У пункті 2 статті 725 словосполучення: "крім випадків, коли сума платежів, одержаних від покупця, перевищує половину ціни товару, якщо інше не передбачено договором" вилучити.  		Враховано   2. У разі якщо покупець не здійснює у встановлений договором термін чергового платежу за продані з розстроченням і передані йому товари, продавець має право відмовитися від виконання договору і зажадати повернення проданого товару.  
3152. 3. До договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу застосовуються правила, передбачені пп. 2, 4, 6 статті 724 цього Кодексу.      3. До договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу застосовуються правила, передбачені пп. 2, 4, 6 статті 724 цього Кодексу.  
3153. Стаття 726 Страхування товару      Стаття 726 Страхування товару  
3154. 1. Якщо договором передбачено обов'язок продавця або покупця страхувати товар, але при цьому не визначені умови страхування і мінімальна сума, на яку товар страхується, сума страхового відшкодування, передбачена договором страхування, не може бути меншою від ціни товару.      1. Якщо договором передбачено обов'язок продавця або покупця страхувати товар, але при цьому не визначені умови страхування і мінімальна сума, на яку товар страхується, сума страхового відшкодування, передбачена договором страхування, не може бути меншою від ціни товару.  
3155. 2. У випадках коли сторона, що зобов'язана страхувати товар, не здійснює страхування відповідно до умов договору, друга сторона має право застрахувати товар і зажадати від зобов'язаної сторони відшкодування витрат на страхування або відмовитися від виконання договору.      2. У випадках коли сторона, що зобов'язана страхувати товар, не здійснює страхування відповідно до умов договору, друга сторона має право застрахувати товар і зажадати від зобов'язаної сторони відшкодування витрат на страхування або відмовитися від виконання договору.  
3156. Стаття 727 Збереження права власності за продавцем      Стаття 727 Збереження права власності за продавцем  
3157. 1. У разі якщо договором передбачено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин, покупець не має права до переходу до нього права власності відчужувати товар або розпоряджатися ним іншим чином, якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами чи договором або не випливає із призначення та властивостей товару.      1. У разі якщо договором передбачено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин, покупець не має права до переходу до нього права власності відчужувати товар або розпоряджатися ним іншим чином, якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами чи договором або не випливає із призначення та властивостей товару.  
3158. 2. У випадках коли у термін, передбачений договором, переданий покупцеві товар не буде оплачений або не настануть інші обставини, за яких право власності переходить до покупця, продавець має право зажадати від покупця повернення товару, якщо інше не передбачено договором.      2. У випадках коли у термін, передбачений договором, переданий покупцеві товар не буде оплачений або не настануть інші обставини, за яких право власності переходить до покупця, продавець має право зажадати від покупця повернення товару, якщо інше не передбачено договором.  
3159. § 2. Роздрібна купівля-продаж      § 2. Роздрібна купівля-продаж  
3160. Стаття 728 Договір роздрібної купівлі-продажу      Стаття 728 Договір роздрібної купівлі-продажу  
3161. 1. За договором роздрібної купівлі-продажу продавець, що здійснює підприємницьку діяльність з продажу товарів, зобов'язується передати покупцеві товари, що звичайно призначаються для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товари і сплатити за них певну грошову суму.      1. За договором роздрібної купівлі-продажу продавець, що здійснює підприємницьку діяльність з продажу товарів, зобов'язується передати покупцеві товари, що звичайно призначаються для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товари і сплатити за них певну грошову суму.  
3162. 2. Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним договором (стаття 665 цього Кодексу).      2. Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним договором (стаття 665 цього Кодексу).  
3163. 3. До відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця - фізичної особи, що не врегульовані цим Кодексом, застосовуються закони про захист прав споживачів та інші правові акти, прийняті відповідно до них.      3. До відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця - фізичної особи, що не врегульовані цим Кодексом, застосовуються закони про захист прав споживачів та інші правові акти, прийняті відповідно до них.  
3164. 4. Умови договору, що обмежують права покупця - фізичної особи порівняно з правами, встановленими цим Кодексом, іншими законами про захист прав споживачів, визнаються недійсними. Якщо внаслідок застосування таких умов договору покупцеві були завдані збитки, вони відшкодовуються продавцем у повному обсязі.      4. Умови договору, що обмежують права покупця - фізичної особи порівняно з правами, встановленими цим Кодексом, іншими законами про захист прав споживачів, визнаються недійсними. Якщо внаслідок застосування таких умов договору покупцеві були завдані збитки, вони відшкодовуються продавцем у повному обсязі.  
3165. 5. Покупець має право на відшкодування збитків, завданих йому продавцем внаслідок використання ним переваг свого становища у виробничій або торговельній діяльності.      5. Покупець має право на відшкодування збитків, завданих йому продавцем внаслідок використання ним переваг свого становища у виробничій або торговельній діяльності.  
3166. Стаття 729 Публічна оферта товару      Стаття 729 Публічна оферта товару  
3167. 1. Пропозиція щодо продажу товару, яка містить усі істотні умови договору в рекламі, каталогах, а також інших описах товару, звернених до невизначеного кола осіб, визнається публічною офертою (п. 2 статті 673 цього Кодексу).      1. Пропозиція щодо продажу товару, яка містить усі істотні умови договору в рекламі, каталогах, а також інших описах товару, звернених до невизначеного кола осіб, визнається публічною офертою (п. 2 статті 673 цього Кодексу).  
3168. 2. Виставлення товарів, демонстрація їх зразків або надання відомостей про товари (описів, каталогів, фотознімків тощо) у місцях їх продажу визнається публічною офертою незалежно від того, чи зазначено ціну та інші істотні умови договору купівлі-продажу, крім випадків, коли продавець явно визначив, що відповідні товари не призначені для продажу.      2. Виставлення товарів, демонстрація їх зразків або надання відомостей про товари (описів, каталогів, фотознімків тощо) у місцях їх продажу визнається публічною офертою незалежно від того, чи зазначено ціну та інші істотні умови договору купівлі-продажу, крім випадків, коли продавець явно визначив, що відповідні товари не призначені для продажу.  
3169. Стаття 730 Надання покупцеві інформації про товар      Стаття 730 Надання покупцеві інформації про товар  
3170. 1. Продавець зобов'язаний надати покупцеві необхідну і достовірну інформацію про товар, що пропонується до продажу. Інформація має відповідати вимогам щодо її змісту і способів надання, що містяться в законі, інших правових актах або звичайно ставляться у роздрібній торгівлі.      1. Продавець зобов'язаний надати покупцеві необхідну і достовірну інформацію про товар, що пропонується до продажу. Інформація має відповідати вимогам щодо її змісту і способів надання, що містяться в законі, інших правових актах або звичайно ставляться у роздрібній торгівлі.  
3171. 2. Покупець має право до укладення договору оглянути товар, вимагати проведення в його присутності перевірки властивостей або демонстрації користування товаром, якщо це не виключено характером товару і не суперечить правилам, прийнятим у роздрібній торгівлі.      2. Покупець має право до укладення договору оглянути товар, вимагати проведення в його присутності перевірки властивостей або демонстрації користування товаром, якщо це не виключено характером товару і не суперечить правилам, прийнятим у роздрібній торгівлі.  
3172. 3. Якщо покупцеві не надано можливості негайного одержання повної і достовірної інформації про товар у місці його продажу, він має право зажадати відшкодування збитків, спричинених необґрунтованим ухиленням від укладення договору, а якщо договір укладено, - в розумний строк відмовитися від виконання договору, зажадати повернення сплаченої за товар суми і відшкодування інших збитків.   -550- Сирота М.Д. (в.о. № 200)
 Пункт 3 статті 730 доповнити словами "а також компенсації моральної шкоди"  		Враховано   3. Якщо покупцеві не надано можливості негайного одержання повної і достовірної інформації про товар у місці його продажу, він має право зажадати відшкодування збитків, спричинених необґрунтованим ухиленням від укладення договору, а якщо договір укладено, - в розумний строк відмовитися від виконання договору, зажадати повернення сплаченої за товар суми і відшкодування інших збитків, а також компенсації моральної шкоди.  
3173. 4. Продавець, який не надав покупцеві можливості одержати відповідну інформацію про товар, несе відповідальність і за ті недоліки товару, які виникли після передання його покупцеві, якщо покупець доведе, що вони виникли у зв'язку з відсутністю у нього такої інформації.      4. Продавець, який не надав покупцеві можливості одержати відповідну інформацію про товар, несе відповідальність і за ті недоліки товару, які виникли після передання його покупцеві, якщо покупець доведе, що вони виникли у зв'язку з відсутністю у нього такої інформації.  
3174. Стаття 731 Договір з умовою про прийняття покупцем товару в певний строк      Стаття 731 Договір з умовою про прийняття покупцем товару в певний строк  
3175. 1. Сторонами може бути укладено договір з умовою про прийняття покупцем товару у строк, визначений договором, і протягом цього строку товар не може бути проданий ним іншому покупцеві.      1. Сторонами може бути укладено договір з умовою про прийняття покупцем товару у строк, визначений договором, і протягом цього строку товар не може бути проданий ним іншому покупцеві.  
3176. 2. Якщо інше не передбачено договором, нез'явлення покупця або невчинення ним інших необхідних дій для прийняття товару в певний строк може розглядатися продавцем як відмова покупця від виконання договору.      2. Якщо інше не передбачено договором, нез'явлення покупця або невчинення ним інших необхідних дій для прийняття товару в певний строк може розглядатися продавцем як відмова покупця від виконання договору.  
3177. 3. Додаткові витрати продавця на забезпечення передання товару покупцеві у визначений договором строк включаються в ціну товару, якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами або договором.      3. Додаткові витрати продавця на забезпечення передання товару покупцеві у визначений договором строк включаються в ціну товару, якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами або договором.  
3178. Стаття 732 Продаж товарів за зразками      Стаття 732 Продаж товарів за зразками  
3179. 1. Сторонами може бути укладений договір купівлі-продажу товару за зразком (за описом, каталогом тощо).      1. Сторонами може бути укладений договір купівлі-продажу товару за зразком (за описом, каталогом тощо).  
3180. 2. Якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами або договором, такий договір вважається виконаним з моменту доставки товару до місця, зазначеного у договорі, а якщо місце передання товару договором не визначене, - з моменту доставки товару покупцеві за місцем проживання фізичної особи або місцем знаходження юридичної особи.      2. Якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами або договором, такий договір вважається виконаним з моменту доставки товару до місця, зазначеного у договорі, а якщо місце передання товару договором не визначене, - з моменту доставки товару покупцеві за місцем проживання фізичної особи або місцем знаходження юридичної особи.  
3181. 3. Покупець до передання товару має право відмовитися від виконання договору за умови відшкодування продавцеві розумних витрат, пов'язаних із вчиненням дій щодо виконання договору.      3. Покупець до передання товару має право відмовитися від виконання договору за умови відшкодування продавцеві розумних витрат, пов'язаних із вчиненням дій щодо виконання договору.  
3182. Стаття 733 Продаж товарів з використанням автоматів      Стаття 733 Продаж товарів з використанням автоматів  
3183. 1. У разі якщо продаж товарів здійснюється з використанням автоматів, володілець автоматів зобов'язаний довести до покупців інформацію про продавця товарів шляхом поміщення на автоматі або надання покупцям іншим чином відомостей про найменування (фірмове найменування) продавця, місце його знаходження, режим роботи, а також про дії, які необхідно вчинити покупцеві для одержання товару.      1. У разі якщо продаж товарів здійснюється з використанням автоматів, володілець автоматів зобов'язаний довести до покупців інформацію про продавця товарів шляхом поміщення на автоматі або надання покупцям іншим чином відомостей про найменування (фірмове найменування) продавця, місце його знаходження, режим роботи, а також про дії, які необхідно вчинити покупцеві для одержання товару.  
3184. 2. Договір роздрібної купівлі-продажу з використанням автоматів вважається укладеним з моменту вчинення покупцем дій, необхідних для одержання товару.      2. Договір роздрібної купівлі-продажу з використанням автоматів вважається укладеним з моменту вчинення покупцем дій, необхідних для одержання товару.  
3185. 3. Якщо покупцеві не надається оплачений товар, продавець повинен на вимогу покупця негайно надати покупцеві товар або повернути сплачену ним суму. У разі невиконання цього обов'язку покупець має право зажадати від продавця відшкодування завданих збитків.      3. Якщо покупцеві не надається оплачений товар, продавець повинен на вимогу покупця негайно надати покупцеві товар або повернути сплачену ним суму. У разі невиконання цього обов'язку покупець має право зажадати від продавця відшкодування завданих збитків.  
3186. 4. У випадках коли автомат використовується для розміну грошей, придбання знаків оплати або обміну валюти, застосовуються правила про роздрібну купівлю-продаж, якщо інше не випливає із суті зобов'язання.      4. У випадках коли автомат використовується для розміну грошей, придбання знаків оплати або обміну валюти, застосовуються правила про роздрібну купівлю-продаж, якщо інше не випливає із суті зобов'язання.  
3187. Стаття 734 Договір з умовою про доставку товару покупцеві      Стаття 734 Договір з умовою про доставку товару покупцеві  
3188. 1. У разі якщо договір роздрібної купівлі-продажу укладено з умовою про доставку товару покупцеві, продавець зобов'язаний у встановлений договором строк доставити товар за місцем, зазначеним покупцем, а якщо місце передання товару покупцем не зазначене, - за місцем проживання фізичної особи або місцем знаходження юридичної особи, що є покупцями.      1. У разі якщо договір роздрібної купівлі-продажу укладено з умовою про доставку товару покупцеві, продавець зобов'язаний у встановлений договором строк доставити товар за місцем, зазначеним покупцем, а якщо місце передання товару покупцем не зазначене, - за місцем проживання фізичної особи або місцем знаходження юридичної особи, що є покупцями.  
3189. 2. Договір вважається виконаним продавцем з моменту вручення товару покупцеві, а за його відсутності - будь-якій особі, що пред'явила квитанцію або інший документ, який свідчить про укладення договору або про оформлення доставки товару, якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами, договором або не випливає із суті зобов'язання.      2. Договір вважається виконаним продавцем з моменту вручення товару покупцеві, а за його відсутності - будь-якій особі, що пред'явила квитанцію або інший документ, який свідчить про укладення договору або про оформлення доставки товару, якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами, договором або не випливає із суті зобов'язання.  
3190. 3. У разі якщо договором не визначено терміну доставки товару для вручення його покупцеві, товар має бути доставлений у розумний строк після одержання вимоги покупця.      3. У разі якщо договором не визначено терміну доставки товару для вручення його покупцеві, товар має бути доставлений у розумний строк після одержання вимоги покупця.  
3191. Стаття 735 Договір найму-продажу      Стаття 735 Договір найму-продажу  
3192. Договором може бути передбачено, що до переходу права власності на товар до покупця покупець є наймачем (орендарем) переданого йому товару (договір найму-продажу).      Договором може бути передбачено, що до переходу права власності на товар до покупця покупець є наймачем (орендарем) переданого йому товару (договір найму-продажу).  
3193. Якщо інше не передбачено договором, покупець стає власником товару з моменту його оплати.      Якщо інше не передбачено договором, покупець стає власником товару з моменту його оплати.  
3194. Стаття 736 Ціна та оплата товару      Стаття 736 Ціна та оплата товару  
3195. 1. Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, оголошеною продавцем у момент укладення договору, якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами або не випливає із суті зобов'язання.      1. Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, оголошеною продавцем у момент укладення договору, якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами або не випливає із суті зобов'язання.  
3196. 2. У випадках коли договором передбачено попередню оплату товару (стаття 723 цього Кодексу), неоплата покупцем товару у встановлений договором строк визнається відмовою покупця від договору, якщо інше не передбачено угодою сторін.      2. У випадках коли договором передбачено попередню оплату товару (стаття 723 цього Кодексу), неоплата покупцем товару у встановлений договором строк визнається відмовою покупця від договору, якщо інше не передбачено угодою сторін.  
3197. 3. До договорів роздрібної купівлі-продажу товарів у кредит, у тому числі з умовою оплати покупцем товарів із розстроченням, не застосовуються правила, передбачені частиною другою п. 3 статті 724 цього Кодексу.      3. До договорів роздрібної купівлі-продажу товарів у кредит, у тому числі з умовою оплати покупцем товарів із розстроченням, не застосовуються правила, передбачені частиною другою п. 3 статті 724 цього Кодексу.  
3198. 4. Покупець має право повністю оплатити товар у будь-який час у межах встановленого договором періоду розстрочення його оплати.      4. Покупець має право повністю оплатити товар у будь-який час у межах встановленого договором періоду розстрочення його оплати.  
3199. Стаття 737 Обмін товару      Стаття 737 Обмін товару  
3200. 1. Покупець має право протягом чотирнадцяти днів з моменту передання йому непродовольчого товару, якщо триваліший строк не оголошений продавцем, обміняти куплений товар у місці купівлі або інших місцях, оголошених продавцем, на аналогічний товар іншого розміру, форми, габариту, фасону, розцвітки, комплектації тощо, здійснивши у разі виявлення різниці в ціні необхідний перерозрахунок з продавцем.      1. Покупець має право протягом чотирнадцяти днів з моменту передання йому непродовольчого товару, якщо триваліший строк не оголошений продавцем, обміняти куплений товар у місці купівлі або інших місцях, оголошених продавцем, на аналогічний товар іншого розміру, форми, габариту, фасону, розцвітки, комплектації тощо, здійснивши у разі виявлення різниці в ціні необхідний перерозрахунок з продавцем.  
3201. Якщо у продавця немає необхідного для обміну товару, покупець має право повернути придбаний товар продавцеві та одержати сплачену за нього суму.      Якщо у продавця немає необхідного для обміну товару, покупець має право повернути придбаний товар продавцеві та одержати сплачену за нього суму.  
3202. Вимога покупця про обмін або повернення товару підлягає задоволенню, якщо товар не був у споживанні, збережені його споживні властивості та наявні докази придбання його у цього продавця.      Вимога покупця про обмін або повернення товару підлягає задоволенню, якщо товар не був у споживанні, збережені його споживні властивості та наявні докази придбання його у цього продавця.  
3203. 2. Перелік товарів, які не підлягають обміну або поверненню за підставами, зазначеними у цій статті, визначається у порядку, встановленому законом або іншими правовими актами.      2. Перелік товарів, які не підлягають обміну або поверненню за підставами, зазначеними у цій статті, визначається у порядку, встановленому законом або іншими правовими актами.  
3204. Стаття 738 Права покупця у разі продажу йому товару неналежної якості      Стаття 738 Права покупця у разі продажу йому товару неналежної якості  
3205. 1. Покупець при виявленні недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товарів протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов'язковими для сторін правилами чи договором, має право на свій вибір зажадати від продавця або виготовлювача:      1. Покупець при виявленні недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товарів протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов'язковими для сторін правилами чи договором, має право на свій вибір зажадати від продавця або виготовлювача:  
3206. 1) безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат на їх виправлення покупцем чи третьою особою;      1) безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат на їх виправлення покупцем чи третьою особою;  
3207. 2) заміни недоброякісного товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерозрахунком купівельної ціни;      2) заміни недоброякісного товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерозрахунком купівельної ціни;  
3208. 3) домірного зменшення купівельної ціни.   -551- Сирота М.Д. (в.о. № 200)
 До пункту 1 статті 738 додати підпункт 4) такого змісту: "4) відмовитися від виконання договору і вимагати повернення сплаченої за товар суми.".  		Враховано   3) домірного зменшення купівельної ціни. 4) відмовитися від виконання договору і вимагати повернення сплаченої за товар суми.  
3209. 2. Покупець, який придбав непродовольчі товари, що були вже в користуванні і реалізовані через роздрібні комісійні торговельні підприємства, про що він був проінформований продавцем, має право пред'явити зазначені в п. 1 цієї статті вимоги, якщо придбані товари містили істотні недоліки, не застережені продавцем.      2. Покупець, який придбав непродовольчі товари, що були вже в користуванні і реалізовані через роздрібні комісійні торговельні підприємства, про що він був проінформований продавцем, має право пред'явити зазначені в п. 1 цієї статті вимоги, якщо придбані товари містили істотні недоліки, не застережені продавцем.  
3210. Стаття 739 Порядок і строки задоволення вимог покупця про заміну товару або усунення недоліків      Стаття 739 Порядок і строки задоволення вимог покупця про заміну товару або усунення недоліків  
3211. 1. Продавець або виготовлювач (чи уповноважені ними представники) зобов'язані прийняти товар неналежної якості від покупця і задовольнити його вимоги про заміну товару або усунення недоліків. Доставка товару продавцеві та його повернення покупцеві здійснюються силами і засобами продавця або виготовлювача, а в разі невиконання ними цього обов'язку, а також у разі відсутності продавця чи виготовлювача в місці знаходження покупця повернення товару може бути здійснене покупцем за їхній рахунок.      1. Продавець або виготовлювач (чи уповноважені ними представники) зобов'язані прийняти товар неналежної якості від покупця і задовольнити його вимоги про заміну товару або усунення недоліків. Доставка товару продавцеві та його повернення покупцеві здійснюються силами і засобами продавця або виготовлювача, а в разі невиконання ними цього обов'язку, а також у разі відсутності продавця чи виготовлювача в місці знаходження покупця повернення товару може бути здійснене покупцем за їхній рахунок.  
3212. 2. Вимога покупця про заміну товару підлягає негайному задоволенню, а в разі необхідності перевірити якість товару - протягом чотирнадцяти днів або в інший строк за згодою сторін. Якщо необхідного товару немає, вимога покупця про заміну підлягає задоволенню у двомісячний строк з моменту подання відповідної заяви. Якщо задовольнити вимогу покупця про заміну товару в зазначені строки неможливо, покупець на свій вибір має право заявити продавцеві інші вимоги, передбачені п. 1 статті 716 цього Кодексу.      2. Вимога покупця про заміну товару підлягає негайному задоволенню, а в разі необхідності перевірити якість товару - протягом чотирнадцяти днів або в інший строк за згодою сторін. Якщо необхідного товару немає, вимога покупця про заміну підлягає задоволенню у двомісячний строк з моменту подання відповідної заяви. Якщо задовольнити вимогу покупця про заміну товару в зазначені строки неможливо, покупець на свій вибір має право заявити продавцеві інші вимоги, передбачені п. 1 статті 716 цього Кодексу.  
3213. 3. При пред'явленні покупцем вимог про безоплатне усунення недоліків товару вони мають бути усунені продавцем або виготовлювачем протягом чотирнадцяти днів або за угодою сторін в інший строк. На вимогу покупця на час ремонту йому має бути наданий з доставкою в користування аналогічний товар незалежно від моделі.      3. При пред'явленні покупцем вимог про безоплатне усунення недоліків товару вони мають бути усунені продавцем або виготовлювачем протягом чотирнадцяти днів або за угодою сторін в інший строк. На вимогу покупця на час ремонту йому має бути наданий з доставкою в користування аналогічний товар незалежно від моделі.  
3214. 4. При усуненні недоліків шляхом заміни комплектуючого виробу або складової частини товару, на які встановлено гарантійні строки, гарантійний строк на новий комплектуючий виріб або складову частину обчислюється від дня видачі покупцеві товару після ремонту.      4. При усуненні недоліків шляхом заміни комплектуючого виробу або складової частини товару, на які встановлено гарантійні строки, гарантійний строк на новий комплектуючий виріб або складову частину обчислюється від дня видачі покупцеві товару після ремонту.  
3215. 5. За кожний день затримки усунення недоліків понад встановлені строки і невиконання вимоги про надання в користування аналогічного товару на час усунення недоліків продавець сплачує покупцеві неустойку в розмірі одного відсотка вартості товару.      5. За кожний день затримки усунення недоліків понад встановлені строки і невиконання вимоги про надання в користування аналогічного товару на час усунення недоліків продавець сплачує покупцеві неустойку в розмірі одного відсотка вартості товару.  
3216. 6. У разі виявлення недоліків у товарі, властивості якого не дають змоги їх усунути (продовольчі товари, товари побутової хімії тощо), покупець має право на свій вибір зажадати заміни такого товару на товар належної якості або повернення сплаченої за нього суми і відшкодування інших збитків.   -552- Сирота М.Д. (в.о. № 200)
 Пункт 6 статті 739 виключити.  		Враховано    
3217. Стаття 740 Відшкодування різниці в ціні при заміні товару, зменшенні купівельної ціни і поверненні товару неналежної якості      Стаття 740 Відшкодування різниці в ціні при заміні товару, зменшенні купівельної ціни і поверненні товару неналежної якості  
3218. 1. При заміні недоброякісного товару на товар належної якості, що відповідає умовам договору, продавець не має права вимагати відшкодування різниці між ціною товару, встановленою договором, і ціною товару, яка існує на момент заміни товару або винесення судом рішення про заміну товару.      1. При заміні недоброякісного товару на товар належної якості, що відповідає умовам договору, продавець не має права вимагати відшкодування різниці між ціною товару, встановленою договором, і ціною товару, яка існує на момент заміни товару або винесення судом рішення про заміну товару.  
3219. 2. При заміні недоброякісного товару на аналогічний, але інший за розміром, фасоном, сортом тощо товар належної якості відшкодуванню підлягає різниця між ціною замінюваного товару і ціною товару належної якості, що діють на момент заміни або винесення рішення суду про заміну.      2. При заміні недоброякісного товару на аналогічний, але інший за розміром, фасоном, сортом тощо товар належної якості відшкодуванню підлягає різниця між ціною замінюваного товару і ціною товару належної якості, що діють на момент заміни або винесення рішення суду про заміну.  
3220. 3. У разі пред'явлення вимоги про домірне зменшення купівельної ціни на товар в розрахунок береться ціна товару на момент пред'явлення вимоги про знижку, а якщо вимога покупця добровільно не задоволена, - на момент винесення судом рішення про домірне зменшення ціни.      3. У разі пред'явлення вимоги про домірне зменшення купівельної ціни на товар в розрахунок береться ціна товару на момент пред'явлення вимоги про знижку, а якщо вимога покупця добровільно не задоволена, - на момент винесення судом рішення про домірне зменшення ціни.  
3221. 4. При поверненні товару неналежної якості продавцеві покупець має право вимагати відшкодування різниці між ціною товару, встановленою договором, і ціною відповідного товару на момент добровільного задоволення його вимоги, а якщо вона добровільно не задоволена, - на момент винесення судом рішення.      4. При поверненні товару неналежної якості продавцеві покупець має право вимагати відшкодування різниці між ціною товару, встановленою договором, і ціною відповідного товару на момент добровільного задоволення його вимоги, а якщо вона добровільно не задоволена, - на момент винесення судом рішення.  
3222. 5. У тому разі, якщо на час виконання рішення суду про відшкодування різниці в ціні при заміні товару, зменшенні купівельної ціни і поверненні товару неналежної якості підвищилися ціни на товари, покупець з цих підстав може заявити додаткові вимоги до продавця.      5. У тому разі, якщо на час виконання рішення суду про відшкодування різниці в ціні при заміні товару, зменшенні купівельної ціни і поверненні товару неналежної якості підвищилися ціни на товари, покупець з цих підстав може заявити додаткові вимоги до продавця.  
3223. Стаття 741 Відповідальність продавця і виконання зобов'язання в натурі      Стаття 741 Відповідальність продавця і виконання зобов'язання в натурі  
3224. У разі невиконання продавцем зобов'язання за договором роздрібної купівлі-продажу відшкодування збитків і сплата неустойки не звільняють продавця від виконання зобов'язання в натурі.      У разі невиконання продавцем зобов'язання за договором роздрібної купівлі-продажу відшкодування збитків і сплата неустойки не звільняють продавця від виконання зобов'язання в натурі.  
3225. Стаття 742 Відповідальність за шкоду, завдану товаром неналежної якості      Стаття 742 Відповідальність за шкоду, завдану товаром неналежної якості  
3226. Шкода, завдана життю, здоров'ю або майну покупця придбаним ним товаром неналежної якості, підлягає відшкодуванню продавцем або виготовлювачем відповідно до правил, передбачених главою 80 цього Кодексу.      Шкода, завдана життю, здоров'ю або майну покупця придбаним ним товаром неналежної якості, підлягає відшкодуванню продавцем або виготовлювачем відповідно до правил, передбачених главою 80 цього Кодексу.  
3227. § 3. Поставка      § 3. Поставка  
3228. Стаття 743 Договір поставки      Стаття 743 Договір поставки  
3229. 1. За договором поставки постачальник, що є підприємцем, зобов'язується передати в обумовлені строки (строк), що не збігаються з моментом укладення договору, товари у власність покупця для використання у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товари і сплатити за них певну грошову суму.      1. За договором поставки постачальник, що є підприємцем, зобов'язується передати в обумовлені строки (строк), що не збігаються з моментом укладення договору, товари у власність покупця для використання у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товари і сплатити за них певну грошову суму.  
3230. 2. До договору поставки застосовуються правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не передбачено договором або не випливає з характеру відносин сторін.      2. До договору поставки застосовуються правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не передбачено договором або не випливає з характеру відносин сторін.  
3231. 3. Відносини за договором поставки товарів для державних потреб можуть регулюватися, крім цього Кодексу, окремими законами, іншими правовими актами.      3. Відносини за договором поставки товарів для державних потреб можуть регулюватися, крім цього Кодексу, окремими законами, іншими правовими актами.  
3232. Стаття 744 Строк дії договору поставки      Стаття 744 Строк дії договору поставки  
3233. 1. Договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, передбачений угодою сторін.      1. Договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, передбачений угодою сторін.  
3234. Якщо в договорі строк його дії не визначено, договір вважається укладеним на один рік.      Якщо в договорі строк його дії не визначено, договір вважається укладеним на один рік.  
3235. 2. Якщо в довгостроковому договорі кількість належних до поставки товарів або інші умови договору визначено на рік або на менш тривалий період, у договорі має бути встановлений порядок погодження цих умов сторонами на наступні періоди до закінчення строку дії договору. Якщо в договорі не встановлено такого порядку, договір визнається укладеним відповідно на один рік або на період, на який погоджені умови договору.      2. Якщо в довгостроковому договорі кількість належних до поставки товарів або інші умови договору визначено на рік або на менш тривалий період, у договорі має бути встановлений порядок погодження цих умов сторонами на наступні періоди до закінчення строку дії договору. Якщо в договорі не встановлено такого порядку, договір визнається укладеним відповідно на один рік або на період, на який погоджені умови договору.  
3236. 3. У разі відмови або ухилення однієї із сторін довгострокового договору від погодження кількості належних до поставки товарів або інших умов на наступні періоди в порядку, встановленому договором, інша сторона має право звернутися до суду з вимогою про визначення умов поставки товарів на відповідні періоди або про розірвання договору.      3. У разі відмови або ухилення однієї із сторін довгострокового договору від погодження кількості належних до поставки товарів або інших умов на наступні періоди в порядку, встановленому договором, інша сторона має право звернутися до суду з вимогою про визначення умов поставки товарів на відповідні періоди або про розірвання договору.  
3237. Стаття 745 Періоди поставки      Стаття 745 Періоди поставки  
3238. 1. У разі якщо сторонами передбачена поставка товарів протягом строку дії договору окремими партіями, але строки поставки окремих партій (періоди поставки) у ньому не визначені, то товари мають поставлятися рівномірними партіями помісячно, оскільки інше не випливає із закону, інших правових актів, звичаїв ділового обороту або суті зобов'язання.      1. У разі якщо сторонами передбачена поставка товарів протягом строку дії договору окремими партіями, але строки поставки окремих партій (періоди поставки) у ньому не визначені, то товари мають поставлятися рівномірними партіями помісячно, оскільки інше не випливає із закону, інших правових актів, звичаїв ділового обороту або суті зобов'язання.  
3239. 2. Поряд із визначенням періодів поставки в договорі може бути встановлений графік поставки товарів (декадний, добовий, погодинний тощо).      2. Поряд із визначенням періодів поставки в договорі може бути встановлений графік поставки товарів (декадний, добовий, погодинний тощо).  
3240. 3. Дострокова поставка товарів може здійснюватися за згодою покупця. Товари, поставлені достроково і прийняті покупцем, зараховуються в кількість товарів, які належать до поставки в наступному періоді.      3. Дострокова поставка товарів може здійснюватися за згодою покупця. Товари, поставлені достроково і прийняті покупцем, зараховуються в кількість товарів, які належать до поставки в наступному періоді.  
3241. Стаття 746 Порядок поставки товарів      Стаття 746 Порядок поставки товарів  
3242. 1. Поставка товарів здійснюється постачальником шляхом відвантаження (передання товарів) покупцеві за договором або особі, зазначеній у договорі як одержувач.      1. Поставка товарів здійснюється постачальником шляхом відвантаження (передання товарів) покупцеві за договором або особі, зазначеній у договорі як одержувач.  
3243. 2. У разі якщо договором передбачено право покупця давати вказівки про відвантаження товарів одержувачам (відвантажувальні рознарядки), відвантаження (передання) товарів здійснюється постачальником на адресу одержувачів, зазначених у відвантажувальній рознарядці.      2. У разі якщо договором передбачено право покупця давати вказівки про відвантаження товарів одержувачам (відвантажувальні рознарядки), відвантаження (передання) товарів здійснюється постачальником на адресу одержувачів, зазначених у відвантажувальній рознарядці.  
3244. Зміст відвантажувальної рознарядки і строк її направлення покупцем постачальникові визначаються договором. Якщо строки направлення відвантажувальної рознарядки договором не передбачені, рознарядка має бути направлена постачальникові не пізніше ніж за тридцять днів до настання періоду поставки.      Зміст відвантажувальної рознарядки і строк її направлення покупцем постачальникові визначаються договором. Якщо строки направлення відвантажувальної рознарядки договором не передбачені, рознарядка має бути направлена постачальникові не пізніше ніж за тридцять днів до настання періоду поставки.  
3245. 3. Ненадання покупцем відвантажувальної рознарядки у встановлений строк дає постачальникові право або відмовитися від виконання договору, або вимагати від покупця оплати товарів. Крім того, постачальник має право зажадати відшкодування збитків, завданих у зв'язку з ненаданням відвантажувальної рознарядки.      3. Ненадання покупцем відвантажувальної рознарядки у встановлений строк дає постачальникові право або відмовитися від виконання договору, або вимагати від покупця оплати товарів. Крім того, постачальник має право зажадати відшкодування збитків, завданих у зв'язку з ненаданням відвантажувальної рознарядки.  
3246. Стаття 747 Доставка товарів      Стаття 747 Доставка товарів  
3247. 1. Доставка товарів здійснюється постачальником шляхом відвантаження їх транспортом і на умовах, передбачених у договорі.      1. Доставка товарів здійснюється постачальником шляхом відвантаження їх транспортом і на умовах, передбачених у договорі.  
3248. 2. Якщо в договорі не визначено, яким видом транспорту або на яких умовах здійснюється доставка, право вибору виду транспорту або визначення умов доставки товару належить постачальникові, оскільки інше не випливає із закону, інших правових актів, звичаїв ділового обороту або суті зобов'язання.      2. Якщо в договорі не визначено, яким видом транспорту або на яких умовах здійснюється доставка, право вибору виду транспорту або визначення умов доставки товару належить постачальникові, оскільки інше не випливає із закону, інших правових актів, звичаїв ділового обороту або суті зобов'язання.  
3249. Стаття 748 Поповнення недопоставки товарів      Стаття 748 Поповнення недопоставки товарів  
3250. 1. Постачальник, який недопоставив товари в окремому періоді поставки, зобов'язаний поповнити недопоставлену кількість товарів у наступному періоді (періодах) у межах строку дії договору, якщо інше не передбачено договором.      1. Постачальник, який недопоставив товари в окремому періоді поставки, зобов'язаний поповнити недопоставлену кількість товарів у наступному періоді (періодах) у межах строку дії договору, якщо інше не передбачено договором.  
3251. 2. За довгостроковим договором кількість товарів, недопоставлена постачальником в окремому періоді поставки, підлягає поповненню в наступному періоді (періодах) у межах того року, в якому допущена недопоставка товару, якщо інше не передбачено у договорі.      2. За довгостроковим договором кількість товарів, недопоставлена постачальником в окремому періоді поставки, підлягає поповненню в наступному періоді (періодах) у межах того року, в якому допущена недопоставка товару, якщо інше не передбачено у договорі.  
3252. 3. У разі якщо товари відвантажуються постачальником кільком одержувачам, зазначеним у договорі або у відвантажувальній рознарядці покупця, товари, які поставлені одному одержувачеві понад кількість, передбачену в договорі або відвантажувальній рознарядці, не зараховуються у покриття недопоставки іншим одержувачам і підлягають поповненню постачальником, якщо інше не передбачено у договорі.      3. У разі якщо товари відвантажуються постачальником кільком одержувачам, зазначеним у договорі або у відвантажувальній рознарядці покупця, товари, які поставлені одному одержувачеві понад кількість, передбачену в договорі або відвантажувальній рознарядці, не зараховуються у покриття недопоставки іншим одержувачам і підлягають поповненню постачальником, якщо інше не передбачено у договорі.  
3253. 4. Покупець має право, повідомивши постачальника, відмовитися від прийняття товарів, поставка яких прострочена, якщо у договорі не передбачено інше. Товари, поставлені до одержання постачальником повідомлення, покупець зобов'язаний прийняти й оплатити.      4. Покупець має право, повідомивши постачальника, відмовитися від прийняття товарів, поставка яких прострочена, якщо у договорі не передбачено інше. Товари, поставлені до одержання постачальником повідомлення, покупець зобов'язаний прийняти й оплатити.  
3254. Стаття 749 Асортимент товарів при поповненні недопоставки      Стаття 749 Асортимент товарів при поповненні недопоставки  
3255. 1. Асортимент товарів, недопоставка яких підлягає поповненню, визначається угодою сторін. За відсутності такої угоди постачальник зобов'язаний поповнити недопоставлену кількість товарів в асортименті, встановленому для того періоду, в якому була допущена недопоставка.      1. Асортимент товарів, недопоставка яких підлягає поповненню, визначається угодою сторін. За відсутності такої угоди постачальник зобов'язаний поповнити недопоставлену кількість товарів в асортименті, встановленому для того періоду, в якому була допущена недопоставка.  
3256. 2. Поставка товарів одного найменування в більшій кількості, ніж передбачено договором, не зараховується в покриття недопоставки товарів іншого найменування, що входять у той самий асортимент, і підлягає поповненню, крім випадків, коли така поставка здійснена за попередньою письмовою згодою покупця.      2. Поставка товарів одного найменування в більшій кількості, ніж передбачено договором, не зараховується в покриття недопоставки товарів іншого найменування, що входять у той самий асортимент, і підлягає поповненню, крім випадків, коли така поставка здійснена за попередньою письмовою згодою покупця.  
3257. Стаття 750 Прийняття товарів покупцем      Стаття 750 Прийняття товарів покупцем  
3258. 1. Покупець (одержувач) зобов'язаний вчинити всі необхідні дії, що забезпечують прийняття товарів, поставлених відповідно до умов договору.      1. Покупець (одержувач) зобов'язаний вчинити всі необхідні дії, що забезпечують прийняття товарів, поставлених відповідно до умов договору.  
3259. 2. Прийнятий покупцем (одержувачем) товар слід належним чином оглянути у строк, визначений законом, іншими правовими актами, договором або звичаями ділового обороту.      2. Прийнятий покупцем (одержувачем) товар слід належним чином оглянути у строк, визначений законом, іншими правовими актами, договором або звичаями ділового обороту.  
3260. Покупець повинен у цей самий строк перевірити кількість, асортимент, якість, комплектність, тару й упаковку товару та додержання постачальником інших умов договору в порядку, встановленому законом, іншими правовими актами, звичаями ділового обороту або договором, і про виявлені невідповідності негайно повідомити постачальника у письмовій формі.      Покупець повинен у цей самий строк перевірити кількість, асортимент, якість, комплектність, тару й упаковку товару та додержання постачальником інших умов договору в порядку, встановленому законом, іншими правовими актами, звичаями ділового обороту або договором, і про виявлені невідповідності негайно повідомити постачальника у письмовій формі.  
3261. 3. У разі одержання поставлених товарів від транспортної організації покупець (одержувач) зобов'язаний перевірити відповідність товарів відомостям, зазначеним у транспортних і супровідних документах, а також прийняти ці товари від транспортної організації з додержанням правил, передбачених законом, іншими правовими актами, що регулюють діяльність транспорту.      3. У разі одержання поставлених товарів від транспортної організації покупець (одержувач) зобов'язаний перевірити відповідність товарів відомостям, зазначеним у транспортних і супровідних документах, а також прийняти ці товари від транспортної організації з додержанням правил, передбачених законом, іншими правовими актами, що регулюють діяльність транспорту.  
3262. Стаття 751 Вибірка товарів      Стаття 751 Вибірка товарів  
3263. 1. У разі якщо договором передбачено передання товарів покупцеві (одержувачеві) у місці знаходження постачальника (вибірка товарів), покупець (одержувач) повинен оглянути товари, що йому передаються, у місці їх передання, якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами або не випливає із суті зобов'язання. При виявленні невідповідності товарів умовам договору він має право відмовитися від їх одержання.      1. У разі якщо договором передбачено передання товарів покупцеві (одержувачеві) у місці знаходження постачальника (вибірка товарів), покупець (одержувач) повинен оглянути товари, що йому передаються, у місці їх передання, якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами або не випливає із суті зобов'язання. При виявленні невідповідності товарів умовам договору він має право відмовитися від їх одержання.  
3264. 2. Невибірка покупцем (одержувачем) товарів у встановлений договором строк, а якщо його не встановлено, - у розумний строк після одержання повідомлення постачальника про готовність товарів до передання, дає постачальникові право відмовитися від виконання договору або зажадати від покупця оплати товарів.      2. Невибірка покупцем (одержувачем) товарів у встановлений договором строк, а якщо його не встановлено, - у розумний строк після одержання повідомлення постачальника про готовність товарів до передання, дає постачальникові право відмовитися від виконання договору або зажадати від покупця оплати товарів.  
3265. Стаття 752 Розрахунки за товари, що поставляються      Стаття 752 Розрахунки за товари, що поставляються  
3266. 1. Покупець оплачує товари, що поставляються, з додержанням порядку і форми розрахунків, передбачених договором. Якщо угодою сторін порядок і форма розрахунків не визначені, розрахунки здійснюються платіжними дорученнями.      1. Покупець оплачує товари, що поставляються, з додержанням порядку і форми розрахунків, передбачених договором. Якщо угодою сторін порядок і форма розрахунків не визначені, розрахунки здійснюються платіжними дорученнями.  
3267. 2. Якщо в договорі передбачена поставка товарів окремими частинами, що входять до комплекту, оплата товарів покупцем здійснюється після відвантаження (вибірки) останньої частини, що входить у комплект, оскільки інше не обумовлено договором.      2. Якщо в договорі передбачена поставка товарів окремими частинами, що входять до комплекту, оплата товарів покупцем здійснюється після відвантаження (вибірки) останньої частини, що входить у комплект, оскільки інше не обумовлено договором.  
3268. 3. Якщо договором передбачено, що оплата товарів здійснюється одержувачем (платником), і він безпідставно відмовився від оплати або не здійснив оплату товарів у встановлений договором строк, постачальник має право зажадати оплати поставлених товарів від покупця.      3. Якщо договором передбачено, що оплата товарів здійснюється одержувачем (платником), і він безпідставно відмовився від оплати або не здійснив оплату товарів у встановлений договором строк, постачальник має право зажадати оплати поставлених товарів від покупця.  
3269. Стаття 753 Тара та упаковка      Стаття 753 Тара та упаковка  
3270. 1. Якщо інше не передбачено договором, покупець (одержувач) зобов'язаний повернути постачальникові багатооборотну тару і засоби пакетування, в яких надійшов товар, у порядку і в строки, встановлені законом, іншими правовими актами або договором.      1. Якщо інше не передбачено договором, покупець (одержувач) зобов'язаний повернути постачальникові багатооборотну тару і засоби пакетування, в яких надійшов товар, у порядку і в строки, встановлені законом, іншими правовими актами або договором.  
3271. 2. Інша тара й упаковка підлягають поверненню постачальникові лише у випадках, передбачених договором.      2. Інша тара й упаковка підлягають поверненню постачальникові лише у випадках, передбачених договором.  
3272. Стаття 754 Наслідки поставки товарів неналежної якості або некомплектних товарів у роздрібну торгівлю      Стаття 754 Наслідки поставки товарів неналежної якості або некомплектних товарів у роздрібну торгівлю  
3273. Якщо інше не передбачено договором, покупець (одержувач), який, у свою чергу, виступає продавцем за договором роздрібної купівлі-продажу, має право в розумний строк вимагати від постачальника заміни повернених споживачем товарів неналежної якості або некомплектних товарів.      Якщо інше не передбачено договором, покупець (одержувач), який, у свою чергу, виступає продавцем за договором роздрібної купівлі-продажу, має право в розумний строк вимагати від постачальника заміни повернених споживачем товарів неналежної якості або некомплектних товарів.  
3274. Стаття 755 Права покупця у разі недопоставки товарів, невиконання вимог про усунення недоліків або доукомплектування товарів      Стаття 755 Права покупця у разі недопоставки товарів, невиконання вимог про усунення недоліків або доукомплектування товарів  
3275. 1. Якщо постачальник не поставив передбачену договором кількість товарів або не виконав вимог покупця про заміну товарів неналежної якості або про доукомплектування товарів у встановлений строк, покупець має право придбати непоставлені товари в інших осіб з віднесенням усіх необхідних і розумних витрат з їх придбання на постачальника.      1. Якщо постачальник не поставив передбачену договором кількість товарів або не виконав вимог покупця про заміну товарів неналежної якості або про доукомплектування товарів у встановлений строк, покупець має право придбати непоставлені товари в інших осіб з віднесенням усіх необхідних і розумних витрат з їх придбання на постачальника.  
3276. 2. Покупець (одержувач) має право відмовитися від оплати товарів неналежної якості і некомплектних товарів, а якщо такі товари оплачені, - зажадати повернення сплачених сум до усунення недоліків чи доукомплектування товарів або їх заміни.      2. Покупець (одержувач) має право відмовитися від оплати товарів неналежної якості і некомплектних товарів, а якщо такі товари оплачені, - зажадати повернення сплачених сум до усунення недоліків чи доукомплектування товарів або їх заміни.  
3277. Стаття 756 Неустойка за недопоставку або прострочення поставки товару      Стаття 756 Неустойка за недопоставку або прострочення поставки товару  
3278. Встановлена законом, іншими правовими актами або договором неустойка за недопоставку або прострочення поставки товарів стягується з постачальника до фактичного виконання зобов'язання у межах строку дії договору (стаття 744 цього Кодексу), якщо інший порядок стягнення неустойки не встановлений законом, іншими правовими актами або договором.      Встановлена законом, іншими правовими актами або договором неустойка за недопоставку або прострочення поставки товарів стягується з постачальника до фактичного виконання зобов'язання у межах строку дії договору (стаття 744 цього Кодексу), якщо інший порядок стягнення неустойки не встановлений законом, іншими правовими актами або договором.  
3279. Стаття 757 Одностороння відмова від виконання договору поставки      Стаття 757 Одностороння відмова від виконання договору поставки  
3280. 1. Одностороння відмова від виконання договору поставки (повна або часткова) допускається у разі істотного порушення договору однією із сторін.      1. Одностороння відмова від виконання договору поставки (повна або часткова) допускається у разі істотного порушення договору однією із сторін.  
3281. 2. Порушення договору постачальником припускається як істотне у разі:      2. Порушення договору постачальником припускається як істотне у разі:  
3282. 1) поставки товарів неналежної якості з недоліками, які не можуть бути усунені у прийнятний для покупця строк;      1) поставки товарів неналежної якості з недоліками, які не можуть бути усунені у прийнятний для покупця строк;  
3283. 2) неодноразового порушення строків поставки.      2) неодноразового порушення строків поставки.  
3284. 3. Порушення договору покупцем припускається як істотне у разі:      3. Порушення договору покупцем припускається як істотне у разі:  
3285. 1) неодноразового порушення строків оплати товарів;      1) неодноразового порушення строків оплати товарів;  
3286. 2) неодноразової невибірки товарів.      2) неодноразової невибірки товарів.  
3287. 4. Угодою сторін можуть бути передбачені інші підстави для односторонньої відмови від виконання договору поставки або односторонньої зміни його умов.      4. Угодою сторін можуть бути передбачені інші підстави для односторонньої відмови від виконання договору поставки або односторонньої зміни його умов.  
3288. 5. Договір поставки вважається відповідно зміненим або розірваним з моменту одержання стороною повідомлення іншої сторони про односторонню відмову від виконання договору, якщо інший термін не передбачений у повідомленні або не визначений угодою сторін.      5. Договір поставки вважається відповідно зміненим або розірваним з моменту одержання стороною повідомлення іншої сторони про односторонню відмову від виконання договору, якщо інший термін не передбачений у повідомленні або не визначений угодою сторін.  
3289. § 4. Контрактація сільськогосподарської продукції      § 4. Контрактація сільськогосподарської продукції  
3290. Стаття 758 Договір контрактації сільськогосподарської продукції      Стаття 758 Договір контрактації сільськогосподарської продукції  
3291. 1. За договором контрактації сільськогосподарський товаровиробник зобов'язується виробити обумовлену сільськогосподарську продукцію і передати її у власність контрактанту (заготівельникові) або зазначеному ним одержувачеві, а контрактант зобов'язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами.   -553- Сирота М.Д. (в.о. № 200)
 До пункта 1 статті 758 після слів "за встановленими цінами" додати словосполучення "відповідно до умов договору".  		Враховано   1. За договором контрактації сільськогосподарський товаровиробник зобов'язується виробити обумовлену сільськогосподарську продукцію і передати її у власність контрактанту (заготівельникові) або зазначеному ним одержувачеві, а контрактант зобов'язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору.  
3292. 2. До відносин за договором контрактації, не врегульованих правилами цього параграфа, застосовуються загальні положення про договір купівлі-продажу (статті 686-727 цього Кодексу) і правила про договори поставки (статті 743-757 цього Кодексу), якщо інше не передбачено договором, законом або іншими правовими актами.      2. До відносин за договором контрактації, не врегульованих правилами цього параграфа, застосовуються загальні положення про договір купівлі-продажу (статті 686-727 цього Кодексу) і правила про договори поставки (статті 743-757 цього Кодексу), якщо інше не передбачено договором, законом або іншими правовими актами.  
3293. Стаття 759 Виробниче сприяння сільськогосподарським товаровиробникам      Стаття 759 Виробниче сприяння сільськогосподарським товаровиробникам  
3294. 1. Контрактант (заготівельник) зобов'язаний на умовах, передбачених договором, забезпечувати сільськогосподарського товаровиробника основними матеріально-технічними ресурсами в рахунок авансів під закупівлю продукції (паливно-мастильні матеріали, мінеральні добрива, засоби захисту рослин тощо) за цінами, що регулюються державою.   -554- Сирота М.Д. (в.о. № 200)
 У пункті 1 статті 759 словосполучення "за цінами, що регулюються державою" вилучити.  		Враховано   1. Контрактант (заготівельник) зобов'язаний на умовах, передбачених договором, забезпечувати сільськогосподарського товаровиробника основними матеріально-технічними ресурсами в рахунок авансів під закупівлю продукції (паливно-мастильні матеріали, мінеральні добрива, засоби захисту рослин тощо). У разі якщо контрактант здійснює закупівлю сільськогосподарської продукції для державних потреб, зазначені ресурси поставляються за цінами, що регулюються державою.  
    -555- Сирота М.Д. (в.о. № 200)
 Доповнити пункт 1 статті 759 частиною другою такого змісту: "У разі якщо контрактант здійснює закупівлю сільськогосподарської продукції для державних потреб, зазначені ресурси поставляються за цінами, що регулюються державою".  		Враховано    
3295. 2. На контрактанта (заготівельника) покладається обов'язок щодо прийняття продукції у місцях її виробництва і вивезення своїми засобами, якщо інше не передбачено договором.      2. На контрактанта (заготівельника) покладається обов'язок щодо прийняття продукції у місцях її виробництва і вивезення своїми засобами, якщо інше не передбачено договором.  
3296. 3. У разі якщо згідно з умовами договору прийняття продукції здійснюється в місці знаходження заготівельника або іншому зазначеному ним місці, заготівельник не має права відмовитися від прийняття продукції, яка відповідає умовам договору і передана заготівельникові в обумовлений договором строк.      3. У разі якщо згідно з умовами договору прийняття продукції здійснюється в місці знаходження заготівельника або іншому зазначеному ним місці, заготівельник не має права відмовитися від прийняття продукції, яка відповідає умовам договору і передана заготівельникові в обумовлений договором строк.  
3297. 4. Договором контрактації можуть бути передбачені обов'язки заготівельника, який здійснює переробку сільськогосподарської продукції, повертати виробникові на його вимогу продукти переробки або відходи від переробки продукції з оплатою за цінами, що визначені договором контрактації.      4. Договором контрактації можуть бути передбачені обов'язки заготівельника, який здійснює переробку сільськогосподарської продукції, повертати виробникові на його вимогу продукти переробки або відходи від переробки продукції з оплатою за цінами, що визначені договором контрактації.  
3298. 5. Контрактант має право контролювати виробництво і зберігання сільськогосподарської продукції відповідно до технологічних, санітарних та інших правил, спрямованих на захист здоров'я населення та охорону довкілля.      5. Контрактант має право контролювати виробництво і зберігання сільськогосподарської продукції відповідно до технологічних, санітарних та інших правил, спрямованих на захист здоров'я населення та охорону довкілля.  
3299. § 5. Постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу      § 5. Постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу  
3300. Стаття 760 Договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу      Стаття 760 Договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу  
3301. 1. За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу сторона, що постачає, зобов'язується забезпечувати іншу сторону - споживача (абонента) ресурсами, передбаченими договором, а споживач зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів.      1. За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу сторона, що постачає, зобов'язується забезпечувати іншу сторону - споживача (абонента) ресурсами, передбаченими договором, а споживач зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів.  
3302. 2. За згодою організації, що постачає, абонент може передавати енергію або інші ресурси, прийняті ним від організації, що постачає, через приєднану мережу, іншій особі (субабоненту). При переданні енергетичних та інших ресурсів субабоненту відповідальним перед організацією, що постачає, залишається абонент, якщо інше не встановлено законом, іншими правовими актами.   -556- Сирота М.Д. (в.о. № 200)
 В пункті 2 статті 760 слово "енергію" замінити словом "енергетичні" і далі за текстом.  		Враховано   2. За згодою організації, що постачає, абонент може передавати енергетичні або інші ресурси, прийняті ним від організації, що постачає, через приєднану мережу, іншій особі (субабоненту). При переданні енергетичних та інших ресурсів субабоненту відповідальним перед організацією, що постачає, залишається абонент, якщо інше не встановлено законом, іншими правовими актами.  
3303. 3. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються правила про договір поставки (стаття 743-757 цього Кодексу), оскільки це не суперечить суті відносин сторін або інше не передбачено законом, іншими правовими актами.      3. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються правила про договір поставки (стаття 743-757 цього Кодексу), оскільки це не суперечить суті відносин сторін або інше не передбачено законом, іншими правовими актами.  
3304. Стаття 761 Обов'язки сторін щодо додержання режиму споживання енергетичних та інших ресурсів      Стаття 761 Обов'язки сторін щодо додержання режиму споживання енергетичних та інших ресурсів  
3305. 1. Сторона, що постачає, повинна забезпечити подачу ресурсів у кількості, належної якості та в строки, що відповідають встановленим технічним вимогам та умовам договору.      1. Сторона, що постачає, повинна забезпечити подачу ресурсів у кількості, належної якості та в строки, що відповідають встановленим технічним вимогам та умовам договору.  
3306. 2. Сторона, що постачає, має право перевіряти систему обліку витрачення ресурсів споживачем, технічний стан його обладнання та установок для використання або переробки ресурсів, не втручаючись при цьому у господарську діяльність споживача.      2. Сторона, що постачає, має право перевіряти систему обліку витрачення ресурсів споживачем, технічний стан його обладнання та установок для використання або переробки ресурсів, не втручаючись при цьому у господарську діяльність споживача.  
3307. 3. Споживач зобов'язаний додержувати встановленого договором режиму споживання енергетичних та інших ресурсів.      3. Споживач зобов'язаний додержувати встановленого договором режиму споживання енергетичних та інших ресурсів.  
3308. Стаття 762 Відповідальність за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу      Стаття 762 Відповідальність за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу  
3309. У разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором постачання енергетичними або іншими ресурсами через приєднану мережу сторона, що постачає, і абонент повинні відшкодувати завдану цим порушенням реальну шкоду.      У разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором постачання енергетичними або іншими ресурсами через приєднану мережу сторона, що постачає, і абонент повинні відшкодувати завдану цим порушенням реальну шкоду.  
3310. § 6. Міна (бартер)      § 6. Міна (бартер)  
3311. Стаття 763 Договір міни (бартеру)      Стаття 763 Договір міни (бартеру)  
3312. 1. За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати іншій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.      1. За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати іншій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.  
3313. 2. Кожен із тих, хто бере участь у міні (бартері), вважається продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.      2. Кожен із тих, хто бере участь у міні (бартері), вважається продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.  
3314. 3. За погодженням сторін можлива грошова доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості.      3. За погодженням сторін можлива грошова доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості.  
3315. 4. Якщо законом, іншими правовими актами або договором не передбачено інше, право власності на обмінювані товари переходить до сторін, що виступають як покупці за договором міни, одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами.      4. Якщо законом, іншими правовими актами або договором не передбачено інше, право власності на обмінювані товари переходить до сторін, що виступають як покупці за договором міни, одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами.  
3316. 5. Договором міни (бартеру) може бути передбачений збалансований за вартістю обмін майна на роботи (послуги), що не опосередкований рухом грошових коштів - готівкою або в безготівковій формі.      5. Договором міни (бартеру) може бути передбачений збалансований за вартістю обмін майна на роботи (послуги), що не опосередкований рухом грошових коштів - готівкою або в безготівковій формі.  
3317. Стаття 764 Правове регулювання міни (бартеру)      Стаття 764 Правове регулювання міни (бартеру)  
3318. До договору міни (бартеру) застосовуються правила про договори купівлі-продажу (статті 686-727 цього Кодексу), поставки (статті 743-757 цього Кодексу), контрактації (статті 758, 759 цього Кодексу) або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни (бартеру), якщо це не суперечить суті відносин сторін.      До договору міни (бартеру) застосовуються правила про договори купівлі-продажу (статті 686-727 цього Кодексу), поставки (статті 743-757 цього Кодексу), контрактації (статті 758, 759 цього Кодексу) або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни (бартеру), якщо це не суперечить суті відносин сторін.  
3319. Глава 54 Дарування      Глава 54 Дарування  
3320. Стаття 765 Договір дарування      Стаття 765 Договір дарування  
3321. 1. За договором дарування одна сторона (дарівник) передає або зобов'язується передати у майбутньому іншій стороні (обдарованому) безоплатно майно у власність.      1. За договором дарування одна сторона (дарівник) передає або зобов'язується передати у майбутньому іншій стороні (обдарованому) безоплатно майно у власність.  
3322. 2. Договір не є даруванням, якщо обдарований зобов'язується при цьому вчинити на користь дарівника будь-яку дію майнового або немайнового змісту.      2. Договір не є даруванням, якщо обдарований зобов'язується при цьому вчинити на користь дарівника будь-яку дію майнового або немайнового змісту.  
3323. Стаття 766 Предмет дарування      Стаття 766 Предмет дарування  
3324. 1. Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі.      1. Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі.  
3325. 2. Дарунком можуть бути майнові права, якими уже володіє дарівник, а також ті, які можуть виникнути у нього у зв'язку із здійсненням права інтелектуальної власності, та інші права.      2. Дарунком можуть бути майнові права, якими уже володіє дарівник, а також ті, які можуть виникнути у нього у зв'язку із здійсненням права інтелектуальної власності, та інші права.  
3326. Стаття 767 Сторони у договорі дарування      Стаття 767 Сторони у договорі дарування  
3327. 1. Сторонами у договорі дарування можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, адміністративно-територіальні утворення, які діють як відповідна скарбниця.      1. Сторонами у договорі дарування можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, адміністративно-територіальні утворення, які діють як відповідна скарбниця.  
3328. 2. Батьки (усиновлювачі), опікуни не мають права дарувати майно дітей та підопічних.      2. Батьки (усиновлювачі), опікуни не мають права дарувати майно дітей та підопічних.  
3329. 3. Договір дарування між юридичними особами, які займаються підприємницькою діяльністю, не допускається, якщо право дарування прямо не передбачене у статуті дарівника. Це положення не стосується права таких юридичних осіб робити пожертви, відповідно до статті 781 цього Кодексу.      3. Договір дарування між юридичними особами, які займаються підприємницькою діяльністю, не допускається, якщо право дарування прямо не передбачене у статуті дарівника. Це положення не стосується права таких юридичних осіб робити пожертви, відповідно до статті 781 цього Кодексу.  
3330. 4. Від імені дарівника договір дарування може бути укладений його представником. Доручення на укладення договору дарування, в якому не зазначено імені обдарованого, є недійсним.      4. Від імені дарівника договір дарування може бути укладений його представником. Доручення на укладення договору дарування, в якому не зазначено імені обдарованого, є недійсним.  
3331. Стаття 768 Обов'язки дарівника      Стаття 768 Обов'язки дарівника  
3332. 1. Якщо дарівникові відомо про недоліки речі або її особливі властивості, які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна як самого обдарованого, так і інших осіб, він зобов'язаний повідомити про них обдарованого.      1. Якщо дарівникові відомо про недоліки речі або її особливі властивості, які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна як самого обдарованого, так і інших осіб, він зобов'язаний повідомити про них обдарованого.  
3333. 2. Якщо дарівник не виконає цього обов'язку, то в разі заподіяння шкоди при володінні чи користуванні дарунком він зобов'язується до її відшкодування.      2. Якщо дарівник не виконає цього обов'язку, то в разі заподіяння шкоди при володінні чи користуванні дарунком він зобов'язується до її відшкодування.  
3334. Стаття 769 Форма договору дарування      Стаття 769 Форма договору дарування  
3335. 1. Договір дарування предметів особистого користування та побутового призначення може бути укладений усно.      1. Договір дарування предметів особистого користування та побутового призначення може бути укладений усно.  
3336. 2. Договір дарування нерухомої речі укладається письмово і посвідчується нотаріусом.      2. Договір дарування нерухомої речі укладається письмово і посвідчується нотаріусом.  
3337. 3. Договір дарування майнового права та договір дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому укладається письмово. У разі недодержання форми такі договори є недійсними.      3. Договір дарування майнового права та договір дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому укладається письмово. У разі недодержання форми такі договори є недійсними.  
3338. 4. Договір дарування рухомих речей, які мають особливу цінність, укладається письмово. Передання такої речі за усним договором визнається правомірним, якщо судом не буде встановлено незаконності заволодіння нею з боку обдарованого.      4. Договір дарування рухомих речей, які мають особливу цінність, укладається письмово. Передання такої речі за усним договором визнається правомірним, якщо судом не буде встановлено незаконності заволодіння нею з боку обдарованого.  
3339. 5. Договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує десятикратний розмір доходу, що не оподатковується, укладається письмово і посвідчується нотаріусом.      5. Договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує десятикратний розмір доходу, що не оподатковується, укладається письмово і посвідчується нотаріусом.  
3340. Стаття 770 Прийняття дарунка      Стаття 770 Прийняття дарунка  
3341. 1. Право власності на дарунок виникає з моменту його прийняття.      1. Право власності на дарунок виникає з моменту його прийняття.  
3342. 2. Дарівник, який передав річ органам транспорту, зв'язку або іншій особі для вручення її обдарованому, має право скасувати дарування до вручення йому речі.      2. Дарівник, який передав річ органам транспорту, зв'язку або іншій особі для вручення її обдарованому, має право скасувати дарування до вручення йому речі.  
3343. 3. Якщо дарунок направлено обдарованому без його попередньої згоди, він вважається прийнятим, якщо обдарований негайно не заявить про його відхилення.      3. Якщо дарунок направлено обдарованому без його попередньої згоди, він вважається прийнятим, якщо обдарований негайно не заявить про його відхилення.  
3344. 4. Прийняття документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарівникові предмета договору дарування, або символів речі (ключів, макетів тощо) вважається прийняттям дарунка.      4. Прийняття документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарівникові предмета договору дарування, або символів речі (ключів, макетів тощо) вважається прийняттям дарунка.  
3345. Стаття 771 Договір дарування з умовою передання майна в майбутньому      Стаття 771 Договір дарування з умовою передання майна в майбутньому  
3346. 1. Сторони можуть укласти договір дарування з умовою передання майна обдарованому при настанні певного строку (терміну) або відкладальної обставини.      1. Сторони можуть укласти договір дарування з умовою передання майна обдарованому при настанні певного строку (терміну) або відкладальної обставини.  
3347. 2. Якщо до настання умови, визначеної в договорі, помре дарівник або обдарований, договір дарування припиняється.      2. Якщо до настання умови, визначеної в договорі, помре дарівник або обдарований, договір дарування припиняється.  
3348. Стаття 772 Право дарівника на відмову від договору про передання дарунка у майбутньому      Стаття 772 Право дарівника на відмову від договору про передання дарунка у майбутньому  
3349. Дарівник має право відмовитися від виконання обов'язку передати дарунок, якщо після укладення договору його майновий стан істотно погіршився.      Дарівник має право відмовитися від виконання обов'язку передати дарунок, якщо після укладення договору його майновий стан істотно погіршився.  
3350. Стаття 773 Правові наслідки настання умови, яка зазначена у договорі дарування      Стаття 773 Правові наслідки настання умови, яка зазначена у договорі дарування  
3351. 1. У разі настання строку (терміну) або відкладальної обставини обдарований має право зажадати передання йому дарунка, який визначений у договорі дарування.      1. У разі настання строку (терміну) або відкладальної обставини обдарований має право зажадати передання йому дарунка, який визначений у договорі дарування.  
3352. 2. Якщо дарівник, незважаючи на настання умови, ухилятиметься під виконання свого обов'язку, обдарований має право на примусове витребування відповідної речі або компенсацію її вартості.      2. Якщо дарівник, незважаючи на настання умови, ухилятиметься під виконання свого обов'язку, обдарований має право на примусове витребування відповідної речі або компенсацію її вартості.  
3353. Стаття 774 Договір дарування з покладенням на обдарованого обов'язку на користь третьої особи      Стаття 774 Договір дарування з покладенням на обдарованого обов'язку на користь третьої особи  
3354. 1. За договором дарування на обдарованого може бути покладений обов'язок вчинити певну дію майнового змісту або утриматися від її вчинення на користь третьої особи (передати грошову суму чи інше майно у власність, сплачувати грошову ренту, надати право довічного користування дарунком чи його частиною, не пред'являти вимог до третьої особи про виселення тощо).      1. За договором дарування на обдарованого може бути покладений обов'язок вчинити певну дію майнового змісту або утриматися від її вчинення на користь третьої особи (передати грошову суму чи інше майно у власність, сплачувати грошову ренту, надати право довічного користування дарунком чи його частиною, не пред'являти вимог до третьої особи про виселення тощо).  
3355. 2. Вимагати від обдарованого виконання покладеного на нього обов'язку має право дарівник, а в разі його смерті, визнання безвісно відсутнім чи недієздатним - особа, на користь якої має бути виконаний цей обов'язок.      2. Вимагати від обдарованого виконання покладеного на нього обов'язку має право дарівник, а в разі його смерті, визнання безвісно відсутнім чи недієздатним - особа, на користь якої має бути виконаний цей обов'язок.  
3356. Стаття 775 Правові наслідки невиконання обдарованим обов'язку на користь третьої особи      Стаття 775 Правові наслідки невиконання обдарованим обов'язку на користь третьої особи  
3357. У разі ухилення обдарованого від виконання обов'язку на користь третьої особи дарівник має право вимагати розірвання договору і повернення дарунка, а якщо таке повернення неможливе, - компенсації його вартості.      У разі ухилення обдарованого від виконання обов'язку на користь третьої особи дарівник має право вимагати розірвання договору і повернення дарунка, а якщо таке повернення неможливе, - компенсації його вартості.  
3358. Стаття 776 Відмова від договору дарування      Стаття 776 Відмова від договору дарування  
3359. 1. Сторони мають право у будь-який час відмовитися від договору дарування.   -557- Сирота М.Д. (в.о. № 200)
 Пункти 1 та 3 статті 776 виключити.  		Враховано    
3360. 2. Обдарований має право у будь-який час односторонньо відмовитися від договору дарування і повернути річ, якщо вона не потребує догляду або особливих умов утримання чи зберігання.      Обдарований має право у будь-який час односторонньо відмовитися від договору дарування і повернути річ, якщо вона не потребує догляду або особливих умов утримання чи зберігання.  
3361. Якщо річ потребує догляду або особливих умов утримання чи зберігання, вона не може бути повернена дарівникові без його згоди. У разі недодержання обдарованим цієї вимоги дарівник має право вимагати відшкодування йому витрат, які він мусив здійснити у зв'язку з поверненням дарунка, і компенсації моральної шкоди.      Якщо річ потребує догляду або особливих умов утримання чи зберігання, вона не може бути повернена дарівникові без його згоди. У разі недодержання обдарованим цієї вимоги дарівник має право вимагати відшкодування йому витрат, які він мусив здійснити у зв'язку з поверненням дарунка, і компенсації моральної шкоди.  
3362. 3. У договорі дарування, який укладено письмово, може бути обумовлено право дарівника на скасування договору дарування у разі, якщо він переживе обдарованого. Сторони мають право домовитися про застосування правових засобів забезпечення виконання такої умови договору.       
3363. Скасування договору дарування у разі смерті обдарованого провадиться дарівником за його заявою, яка подається нотаріусові за місцем відкриття спадщини протягом одного місяця від дня смерті обдарованого.       
3364. Неподання дарівником такої заяви до встановленого терміну припиняє його право на скасування договору дарування.       
3365. Стаття 777 Скасування договору дарування на вимогу дарівника      Стаття 777 Скасування договору дарування на вимогу дарівника  
3366. 1. Дарівник або його спадкоємці мають право зажадати скасування договору дарування нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна, якщо обдарований засвідчив свою грубу невдячність, умисно вчинивши злочин проти життя, здоров'я, честі, гідності, власності дарівника, його батьків, дружини (чоловіка) та дітей.   -558- Сирота М.Д. (в.о. № 200)
 Пункт 1 статті 777 викласти в такій редакції: "1. Дарівник має право зажадати скасування договору дарування нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна, якщо обдарований умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я, власності дарівника, його батьків, дружини (чоловіка) та дітей."  		Враховано   1. Дарівник має право зажадати скасування договору дарування нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна, якщо обдарований умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я, власності дарівника, його батьків, дружини (чоловіка) та дітей.  
3367. 2. Дарівник має право зажадати скасування договору дарування, якщо через недбале ставлення обдарованого до речі, що становить історичну, наукову, культурну цінність, ця річ може бути знищена.      2. Дарівник має право зажадати скасування договору дарування, якщо через недбале ставлення обдарованого до речі, що становить історичну, наукову, культурну цінність, ця річ може бути знищена.  
3368. Стаття 778 Неможливість скасування договору дарування      Стаття 778 Неможливість скасування договору дарування  
3369. 1. Скасування договору дарування з підстав, передбачених у п. 2 статті 777 цього Кодексу, не допускається у разі смерті обдарованого.      1. Скасування договору дарування з підстав, передбачених у п. 2 статті 777 цього Кодексу, не допускається у разі смерті обдарованого.  
3370. 2. Скасування договору дарування з підстав, передбачених у п. 2 статті 777 цього Кодексу, можливе, якщо дарунок зберігся на момент подання заяви чи вчинення позову про таке скасування.      2. Скасування договору дарування з підстав, передбачених у п. 2 статті 777 цього Кодексу, можливе, якщо дарунок зберігся на момент подання заяви чи вчинення позову про таке скасування.  
3371. Стаття 779 Правові наслідки скасування договору дарування      Стаття 779 Правові наслідки скасування договору дарування  
3372. У разі скасування договору дарування дарівникові повертається дарунок у натурі, а якщо це неможливо, - то компенсація його вартості.   -559- Сирота М.Д. (в.о. № 200)
 В статті 779 слова ", а якщо це неможливо, - то компенсація його вартості" вилучити  		Враховано   У разі скасування договору дарування дарівникові повертається дарунок у натурі.  
3373. Стаття 780 Позовна давність на вимоги про скасування договору дарування      Стаття 780 Позовна давність на вимоги про скасування договору дарування  
3374. На вимоги про скасування договору дарування застосовується позовна давність в один рік.      На вимоги про скасування договору дарування застосовується позовна давність в один рік.  
3375. Стаття 781 Пожертва      Стаття 781 Пожертва  
3376. 1. Пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, особам, зазначеним у п. 1 статті 767 цього Кодексу, для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети.      1. Пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, особам, зазначеним у п. 1 статті 767 цього Кодексу, для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети.  
3377. 2. Договір про пожертву вважається укладеним з моменту її прийняття, відповідно до статті 748 цього Кодексу.      2. Договір про пожертву вважається укладеним з моменту її прийняття, відповідно до статті 748 цього Кодексу.  
3378. Стаття 782 Форма договору про пожертву      Стаття 782 Форма договору про пожертву  
3379. Договір про пожертву укладається у формі, визначеній положеннями статті 747 цього Кодексу.   -560- Сирота М.Д. (в.о. № 200)
 В статті 782 слова "статті 747" замінити словами "статті 769"  		Враховано   Договір про пожертву укладається у формі, визначеній положеннями статті 769 цього Кодексу.  
3380. Стаття 783 Права пожертвувача      Стаття 783 Права пожертвувача  
3381. 1. Пожертвувач має право контролювати використання пожертви відповідно до обумовленої мети.      1. Пожертвувач має право контролювати використання пожертви відповідно до обумовленої мети.  
3382. 2. Якщо використання пожертви за призначенням виявилося неможливим, використання її за іншим призначенням можливе лише за згодою пожертвувача, а в разі його смерті чи ліквідації юридичної особи - за рішенням суду.      2. Якщо використання пожертви за призначенням виявилося неможливим, використання її за іншим призначенням можливе лише за згодою пожертвувача, а в разі його смерті чи ліквідації юридичної особи - за рішенням суду.  
3383. 3. Пожертвувач або його правонаступники мають право вимагати скасування договору про пожертву, якщо пожертва використовується не за призначенням.      3. Пожертвувач або його правонаступники мають право вимагати скасування договору про пожертву, якщо пожертва використовується не за призначенням.  
3384. 4. Якщо пожертвувачем є фізична особа, то вона або її спадкоємці мають право вимагати скасування договору про пожертву у випадках, передбачених у статті 777 цього Кодексу.      4. Якщо пожертвувачем є фізична особа, то вона або її спадкоємці мають право вимагати скасування договору про пожертву у випадках, передбачених у статті 777 цього Кодексу.  
3385. Глава 55 Рента      Глава 55 Рента  
3386. Стаття 784 Поняття договору ренти      Стаття 784 Поняття договору ренти  
3387. 1. За договором ренти одна сторона (одержувач ренти) передає іншій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти зобов'язується в обмін на одержане майно періодично сплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або іншого надання.      1. За договором ренти одна сторона (одержувач ренти) передає іншій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти зобов'язується в обмін на одержане майно періодично сплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або іншого надання.  
3388. 2. За договором ренти допускається встановлення обов'язку сплачувати ренту безстроково або протягом певного строку.      2. За договором ренти допускається встановлення обов'язку сплачувати ренту безстроково або протягом певного строку.  
3389. Стаття 785 Форма договору ренти      Стаття 785 Форма договору ренти  
3390. Договір ренти підлягає нотаріальному посвідченню, а договір, що передбачає відчуження нерухомого майна під виплату ренти, підлягає також державній реєстрації.      Договір ренти підлягає нотаріальному посвідченню, а договір, що передбачає відчуження нерухомого майна під виплату ренти, підлягає також державній реєстрації.  
3391. Стаття 786 Відчуження майна під виплату ренти      Стаття 786 Відчуження майна під виплату ренти  
3392. 1. Майно, що відчужується під виплату ренти, може бути передане одержувачем ренти у власність платника ренти за плату або безоплатно.      1. Майно, що відчужується під виплату ренти, може бути передане одержувачем ренти у власність платника ренти за плату або безоплатно.  
3393. 2. У випадках коли договором ренти передбачається відчуження майна у власність платника ренти за плату, до відносин сторін щодо передання майна та його оплати застосовують правила купівлі-продажу, а у випадках, коли таке майно передається безоплатно, - правила договору дарування, оскільки інше не встановлено правилами цієї глави і не суперечить суті договору ренти.      2. У випадках коли договором ренти передбачається відчуження майна у власність платника ренти за плату, до відносин сторін щодо передання майна та його оплати застосовують правила купівлі-продажу, а у випадках, коли таке майно передається безоплатно, - правила договору дарування, оскільки інше не встановлено правилами цієї глави і не суперечить суті договору ренти.  
3394. Стаття 787 Обтяження рентою нерухомого майна      Стаття 787 Обтяження рентою нерухомого майна  
3395. 1. Рента обтяжує земельну ділянку, підприємство, будинок, споруду чи інше нерухоме майно, передане під її виплату. У разі відчуження такого майна платником ренти іншій особі його зобов'язання за договором ренти переходять на набувача майна.      1. Рента обтяжує земельну ділянку, підприємство, будинок, споруду чи інше нерухоме майно, передане під її виплату. У разі відчуження такого майна платником ренти іншій особі його зобов'язання за договором ренти переходять на набувача майна.  
3396. 2. Платник ренти, який передав обтяжене рентою нерухоме майно у власність іншої особи, несе субсидіарну з нею відповідальність (стаття 641 цього Кодексу) на вимоги одержувача ренти, що виникли у зв'язку з порушенням договору ренти, якщо законом або договором не передбачена солідарна відповідальність за цим зобов'язанням.      2. Платник ренти, який передав обтяжене рентою нерухоме майно у власність іншої особи, несе субсидіарну з нею відповідальність (стаття 641 цього Кодексу) на вимоги одержувача ренти, що виникли у зв'язку з порушенням договору ренти, якщо законом або договором не передбачена солідарна відповідальність за цим зобов'язанням.  
3397. Стаття 788 Забезпечення виплати ренти      Стаття 788 Забезпечення виплати ренти  
3398. 1. У разі передання під виплату ренти земельної ділянки або іншого нерухомого майна одержувач ренти на забезпечення зобов'язання платника ренти набуває право застави на це майно.      1. У разі передання під виплату ренти земельної ділянки або іншого нерухомого майна одержувач ренти на забезпечення зобов'язання платника ренти набуває право застави на це майно.  
3399. 2. Істотною умовою договору, що передбачає передання під виплату ренти грошової суми або іншого рухомого майна, є умова, яка встановлює обов'язок платника ренти надати забезпечення виконання його зобов'язань або застрахувати на користь одержувача ренти ризик відповідальності за невиконання або неналежне виконання цих обов'язків.      2. Істотною умовою договору, що передбачає передання під виплату ренти грошової суми або іншого рухомого майна, є умова, яка встановлює обов'язок платника ренти надати забезпечення виконання його зобов'язань або застрахувати на користь одержувача ренти ризик відповідальності за невиконання або неналежне виконання цих обов'язків.  
3400. 3. У разі невиконання платником ренти обов'язків, передбачених п. 2 цієї статті, а також у випадку втрати забезпечення або погіршення його умов внаслідок обставин, за які одержувач ренти не відповідає, одержувач ренти має право розірвати договір ренти і зажадати відшкодування збитків, спричинених розірванням договору.      3. У разі невиконання платником ренти обов'язків, передбачених п. 2 цієї статті, а також у випадку втрати забезпечення або погіршення його умов внаслідок обставин, за які одержувач ренти не відповідає, одержувач ренти має право розірвати договір ренти і зажадати відшкодування збитків, спричинених розірванням договору.  
3401. Стаття 789 Відповідальність за прострочення виплати ренти      Стаття 789 Відповідальність за прострочення виплати ренти  
3402. За прострочення виплати ренти платник ренти сплачує одержувачеві ренти проценти, передбачені статтею 561 цього Кодексу, якщо інший розмір процентів не встановлений договором ренти.      За прострочення виплати ренти платник ренти сплачує одержувачеві ренти проценти, передбачені статтею 561 цього Кодексу, якщо інший розмір процентів не встановлений договором ренти.  
3403. Стаття 790 Передання прав одержувача ренти іншим особам      Стаття 790 Передання прав одержувача ренти іншим особам  
3404. Права одержувача ренти можуть передаватися іншим особам шляхом відступлення вимоги і переходити у спадщину, якщо одержувачем ренти є фізична особа, або передаватися в порядку правонаступності в разі реорганізації юридичних осіб, якщо інше не передбачено законом чи договором.      Права одержувача ренти можуть передаватися іншим особам шляхом відступлення вимоги і переходити у спадщину, якщо одержувачем ренти є фізична особа, або передаватися в порядку правонаступності в разі реорганізації юридичних осіб, якщо інше не передбачено законом чи договором.  
3405. Стаття 791 Виплати і розмір ренти      Стаття 791 Виплати і розмір ренти  
3406. 1. Ренту виплачують грошима в розмірі, що встановлюється договором у межах середньої ставки орендної плати, застосовуваної під час здавання в оренду майна, аналогічного переданому під виплату ренти, а в разі передання під виплату ренти грошової суми - в межах облікової ставки банківського процента (ставки рефінансування), застосовуваної у даній місцевості.      1. Ренту виплачують грошима в розмірі, що встановлюється договором у межах середньої ставки орендної плати, застосовуваної під час здавання в оренду майна, аналогічного переданому під виплату ренти, а в разі передання під виплату ренти грошової суми - в межах облікової ставки банківського процента (ставки рефінансування), застосовуваної у даній місцевості.  
3407. 2. Якщо інше не передбачено договором, розмір сплачуваної ренти змінюється пропорційно зміні відповідної ставки орендної плати або облікової ставки банківського процента (ставки рефінансування).      2. Якщо інше не передбачено договором, розмір сплачуваної ренти змінюється пропорційно зміні відповідної ставки орендної плати або облікової ставки банківського процента (ставки рефінансування).  
3408. Стаття 792 Строки виплати ренти      Стаття 792 Строки виплати ренти  
3409. Якщо інше не передбачено договором, рента виплачується після закінчення кожного календарного кварталу.      Якщо інше не передбачено договором, рента виплачується після закінчення кожного календарного кварталу.  
3410. Стаття 793 Право платника на викуп ренти, що виплачується безстроково      Стаття 793 Право платника на викуп ренти, що виплачується безстроково  
3411. 1. Платник виплачуваної безстроково ренти має право відмовитися від подальшої виплати ренти шляхом її викупу.      1. Платник виплачуваної безстроково ренти має право відмовитися від подальшої виплати ренти шляхом її викупу.  
3412. 2. Така відмова дійсна за умови, що її заявлено платником ренти у письмовій формі не пізніш як за три місяці до припинення виплати ренти або за триваліший строк, передбачений договором ренти. У цьому разі зобов'язання щодо виплати ренти не припиняється до одержання всієї суми викупу одержувачем ренти, якщо інший порядок викупу не передбачений договором.      2. Така відмова дійсна за умови, що її заявлено платником ренти у письмовій формі не пізніш як за три місяці до припинення виплати ренти або за триваліший строк, передбачений договором ренти. У цьому разі зобов'язання щодо виплати ренти не припиняється до одержання всієї суми викупу одержувачем ренти, якщо інший порядок викупу не передбачений договором.  
3413. 3. Умова договору щодо відмови платника ренти від права на її викуп є нікчемною.      3. Умова договору щодо відмови платника ренти від права на її викуп є нікчемною.  
3414. Договором може бути передбачено, що право на викуп ренти не може бути здійснене за життя одержувача ренти, якщо ним є фізична особа, або протягом іншого строку, який не перевищує тридцяти років від дня укладення договору.      Договором може бути передбачено, що право на викуп ренти не може бути здійснене за життя одержувача ренти, якщо ним є фізична особа, або протягом іншого строку, який не перевищує тридцяти років від дня укладення договору.  
3415. Стаття 794 Підстави викупу ренти, виплачуваної безстроково, на вимогу одержувача ренти      Стаття 794 Підстави викупу ренти, виплачуваної безстроково, на вимогу одержувача ренти  
3416. Одержувач ренти має право вимагати викупу ренти платником у випадках, коли:      Одержувач ренти має право вимагати викупу ренти платником у випадках, коли:  
3417. 1) платник ренти прострочив її виплату більш як на один рік, якщо інше не передбачено договором про ренту;      1) платник ренти прострочив її виплату більш як на один рік, якщо інше не передбачено договором про ренту;  
3418. 2) платник ренти порушив свої зобов'язання щодо забезпечення виплати ренти (стаття 5 цього Кодексу);      2) платник ренти порушив свої зобов'язання щодо забезпечення виплати ренти (стаття 5 цього Кодексу);  
3419. 3) платник ренти визнаний неплатоспроможним або виникли інші обставини, які явно свідчать, що рента не виплачуватиметься ним у розмірі і в строки, встановлені договором;      3) платник ренти визнаний неплатоспроможним або виникли інші обставини, які явно свідчать, що рента не виплачуватиметься ним у розмірі і в строки, встановлені договором;  
3420. 4) в інших випадках, передбачених договором.      4) в інших випадках, передбачених договором.  
3421. Стаття 795 Викупна ціна ренти      Стаття 795 Викупна ціна ренти  
3422. 1. Викуп ренти у випадках, передбачених статтями 793 і 794 цього Кодексу, здійснюється за ціною, визначеною договором сторін.      1. Викуп ренти у випадках, передбачених статтями 793 і 794 цього Кодексу, здійснюється за ціною, визначеною договором сторін.  
3423. 2. У разі відсутності умови щодо викупної ціни в договорі, за яким майно передано у власність під виплату ренти з оплатою, викуп здійснюється за ціною, що відповідає річній сумі належної до виплати ренти.      2. У разі відсутності умови щодо викупної ціни в договорі, за яким майно передано у власність під виплату ренти з оплатою, викуп здійснюється за ціною, що відповідає річній сумі належної до виплати ренти.  
3424. 3. За відсутності умов щодо викупної ціни у договорі, за яким майно передано у власність під виплату ренти безоплатно, до викупної ціни поряд із річною сумою рентних платежів включається ціна переданого майна, що визначається за правилами, передбаченими пунктом 3 статті 664 цього Кодексу.      3. За відсутності умов щодо викупної ціни у договорі, за яким майно передано у власність під виплату ренти безоплатно, до викупної ціни поряд із річною сумою рентних платежів включається ціна переданого майна, що визначається за правилами, передбаченими пунктом 3 статті 664 цього Кодексу.  
3425. Стаття 796 Ризик випадкового знищення або випадкового псування майна, переданого під виплату безстроково виплачуваної ренти      Стаття 796 Ризик випадкового знищення або випадкового псування майна, переданого під виплату безстроково виплачуваної ренти  
3426. 1. Ризик випадкового знищення чи випадкового псування майна, переданого безоплатно під виплату безстроково виплачуваної ренти, несе платник ренти.      1. Ризик випадкового знищення чи випадкового псування майна, переданого безоплатно під виплату безстроково виплачуваної ренти, несе платник ренти.  
3427. 2. У разі випадкового знищення чи випадкового псування майна, переданого за плату під виплату безстроково виплачуваної ренти, платник має право вимагати відповідно припинення зобов'язання щодо виплати ренти або вишукування умов її виплати.      2. У разі випадкового знищення чи випадкового псування майна, переданого за плату під виплату безстроково виплачуваної ренти, платник має право вимагати відповідно припинення зобов'язання щодо виплати ренти або вишукування умов її виплати.  
3428. Стаття 797 Ризик випадкового знищення майна, переданого під виплату на певний строк      Стаття 797 Ризик випадкового знищення майна, переданого під виплату на певний строк  
3429. Випадкове знищення чи випадкове пошкодження майна, переданого під виплату ренти на певний строк, не звільняє платника ренти від зобов'язання сплачувати її до закінчення строку виплати ренти на умовах, передбачених договором.      Випадкове знищення чи випадкове пошкодження майна, переданого під виплату ренти на певний строк, не звільняє платника ренти від зобов'язання сплачувати її до закінчення строку виплати ренти на умовах, передбачених договором.  
3430. Глава 56 Довічне утримання      Глава 56 Довічне утримання  
3431. Стаття 798 Поняття договору довічного утримання      Стаття 798 Поняття договору довічного утримання  
3432. 1. За договором довічного утримання одна сторона (фізична особа) передає у власність іншій стороні (фізичній або юридичній особі) будинок або його частину, квартиру, інше нерухоме або таке, що має значну цінність, рухоме майно, взамін чого набувач майна зобов'язується надати відчужувачеві або зазначеній ним третій особі довічне грошове або матеріальне забезпечення в натурі у вигляді житла, харчування, догляду, медичного обслуговування, санаторно-курортного лікування та іншої необхідної допомоги.      1. За договором довічного утримання одна сторона (фізична особа) передає у власність іншій стороні (фізичній або юридичній особі) будинок або його частину, квартиру, інше нерухоме або таке, що має значну цінність, рухоме майно, взамін чого набувач майна зобов'язується надати відчужувачеві або зазначеній ним третій особі довічне грошове або матеріальне забезпечення в натурі у вигляді житла, харчування, догляду, медичного обслуговування, санаторно-курортного лікування та іншої необхідної допомоги.  
3433. 2. Допускається встановлення довічного утримання на користь кількох фізичних осіб, частки яких у праві на одержання утримання вважаються рівними, якщо інше не передбачено договором.      2. Допускається встановлення довічного утримання на користь кількох фізичних осіб, частки яких у праві на одержання утримання вважаються рівними, якщо інше не передбачено договором.  
3434. Стаття 799 Форма та умови довічного утримання      Стаття 799 Форма та умови довічного утримання  
3435. 1. Договір довічного утримання має бути нотаріально посвідчений, а якщо він передбачає відчуження нерухомого майна, то підлягає також державній реєстрації.      1. Договір довічного утримання має бути нотаріально посвідчений, а якщо він передбачає відчуження нерухомого майна, то підлягає також державній реєстрації.  
3436. 2. У договорі довічного утримання має бути зазначена оцінка відчужуваного майна, яка визначається за погодженням сторін, а також конкретні види грошового і матеріального забезпечення та строки його надання.      2. У договорі довічного утримання має бути зазначена оцінка відчужуваного майна, яка визначається за погодженням сторін, а також конкретні види грошового і матеріального забезпечення та строки його надання.  
3437. 3. У разі вирішення спору, який виник, про обсяг утримання, що надається або має надаватися, суд повинен керуватися принципами добросовісності та розумності.      3. У разі вирішення спору, який виник, про обсяг утримання, що надається або має надаватися, суд повинен керуватися принципами добросовісності та розумності.  
3438. 4. Договором може бути передбачена можливість заміни надання утримання в натурі виплатою періодичних платежів у грошах. У цих випадках розмір грошової суми, що визначається у договорі, у розрахунку на місяць має бути не меншим від розміру грошової оцінки прожиткового мінімуму.      4. Договором може бути передбачена можливість заміни надання утримання в натурі виплатою періодичних платежів у грошах. У цих випадках розмір грошової суми, що визначається у договорі, у розрахунку на місяць має бути не меншим від розміру грошової оцінки прожиткового мінімуму.  
3439. 5. Договором може бути передбачена оплата набувачем майна, ритуальних послуг.      5. Договором може бути передбачена оплата набувачем майна, ритуальних послуг.  
3440. Стаття 800 Забезпечення виконання договору      Стаття 800 Забезпечення виконання договору  
3441. 1. За договором довічного утримання набувач не має права під час дії договору обтяжувати одержане майно боргами та відчужувати його. Відчужувач майна набуває право застави на це майно.      1. За договором довічного утримання набувач не має права під час дії договору обтяжувати одержане майно боргами та відчужувати його. Відчужувач майна набуває право застави на це майно.  
3442. 2. Випадкова втрата або пошкодження майна, одержаного набувачем, не звільняє набувача від обов'язків, взятих ним на себе за договором.      2. Випадкова втрата або пошкодження майна, одержаного набувачем, не звільняє набувача від обов'язків, взятих ним на себе за договором.  
3443. 3. За погодженням сторін майно, передане відчужувачем набувачеві, може бути замінене рівноцінним за вартістю майном набувача із збереженням усіх обов'язків, які прийняв набувач за укладеним ним раніше договором, і положень, передбачених у п. 1 цієї статті.      3. За погодженням сторін майно, передане відчужувачем набувачеві, може бути замінене рівноцінним за вартістю майном набувача із збереженням усіх обов'язків, які прийняв набувач за укладеним ним раніше договором, і положень, передбачених у п. 1 цієї статті.  
3444. Стаття 801 Припинення договору довічного утримання      Стаття 801 Припинення договору довічного утримання  
3445. 1. Договір довічного утримання може бути розірваний:      1. Договір довічного утримання може бути розірваний:  
3446. 1) на вимогу відчужувача або осіб, на користь яких був укладений договір, якщо набувач майна не виконує обов'язків, які він прийняв на себе за договором;      1) на вимогу відчужувача або осіб, на користь яких був укладений договір, якщо набувач майна не виконує обов'язків, які він прийняв на себе за договором;  
3447. 2) на вимогу набувача майна (фізичної особи), якщо з незалежних від нього обставин його майновий стан змінився настільки, що він не в змозі надавати відчужувачеві або зазначеній ним третій особі обумовлене забезпечення.      2) на вимогу набувача майна (фізичної особи), якщо з незалежних від нього обставин його майновий стан змінився настільки, що він не в змозі надавати відчужувачеві або зазначеній ним третій особі обумовлене забезпечення.  
3448. 2. У разі розірвання договору на зазначених вище підставах майно має бути повернене відчужувачеві. Витрати на забезпечення відчужувача, проведені набувачем майна до розірвання договору, не відшкодовуються.      2. У разі розірвання договору на зазначених вище підставах майно має бути повернене відчужувачеві. Витрати на забезпечення відчужувача, проведені набувачем майна до розірвання договору, не відшкодовуються.  
3449. 3. Договір припиняється смертю осіб, які одержували утримання. Якщо право на одержання утримання мали кілька осіб, то в разі смерті однієї з них договір припиняється щодо особи, яка померла.      3. Договір припиняється смертю осіб, які одержували утримання. Якщо право на одержання утримання мали кілька осіб, то в разі смерті однієї з них договір припиняється щодо особи, яка померла.  
3450. Стаття 802 Перехід обов'язків за договором до спадкоємців набувача, який помер      Стаття 802 Перехід обов'язків за договором до спадкоємців набувача, який помер  
3451. 1. У разі смерті набувача майна (фізичної особи) обов'язки за договором переходять до тих спадкоємців, до яких переходить майно, яке було відчужене за договором довічного утримання.      1. У разі смерті набувача майна (фізичної особи) обов'язки за договором переходять до тих спадкоємців, до яких переходить майно, яке було відчужене за договором довічного утримання.  
3452. 2. У разі відсутності у набувача майна спадкоємців або у разі відмови їх від договору довічного утримання майно, яке раніше було відчужене з умовою довічного утримання, повертається відчужувачеві.      2. У разі відсутності у набувача майна спадкоємців або у разі відмови їх від договору довічного утримання майно, яке раніше було відчужене з умовою довічного утримання, повертається відчужувачеві.  
3453. 3. У разі заявлення при цьому вимоги відчужувачем про повернення майна договір довічного утримання припиняється.      3. У разі заявлення при цьому вимоги відчужувачем про повернення майна договір довічного утримання припиняється.  
3454. Стаття 803 Перехід обов'язків за договором до правонаступників юридичної особи      Стаття 803 Перехід обов'язків за договором до правонаступників юридичної особи  
3455. 1. У разі ліквідації юридичної особи (стаття 90 цього Кодексу) обов'язки за договором довічного утримання переходять до правонаступників юридичної особи, яка уклала договір.      1. У разі ліквідації юридичної особи (стаття 90 цього Кодексу) обов'язки за договором довічного утримання переходять до правонаступників юридичної особи, яка уклала договір.  
3456. 2. У разі ліквідації юридичної особи майно, яке раніше було відчужене з умовою довічного утримання, має бути повернене відчужувачеві.      2. У разі ліквідації юридичної особи майно, яке раніше було відчужене з умовою довічного утримання, має бути повернене відчужувачеві.  
3457. Глава 57 Найм (оренда)      Глава 57 Найм (оренда)  
3458. § 1. Загальні положення про найм      § 1. Загальні положення про найм  
3459. Стаття 804 Поняття договору найму      Стаття 804 Поняття договору найму  
3460. 1. За договором найму наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві за плату і на певний строк річ у користування.      1. За договором найму наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві за плату і на певний строк річ у користування.  
3461. 2. У користування передається річ, яка має індивідуальні ознаки і не втрачає при використанні своєї споживчої якості.      2. У користування передається річ, яка має індивідуальні ознаки і не втрачає при використанні своєї споживчої якості.  
3462. Стаття 805 Плата за користування річчю      Стаття 805 Плата за користування річчю  
3463. 1. За користування річчю з наймача справляється плата, розмір якої визначається домовленістю сторін.      1. За користування річчю з наймача справляється плата, розмір якої визначається домовленістю сторін.  
3464. 2. Якщо сторони не обумовили розміру плати, вона визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення, і відповідно до ситуації, яка існувала на час укладення договору.      2. Якщо сторони не обумовили розміру плати, вона визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення, і відповідно до ситуації, яка існувала на час укладення договору.  
3465. 3. Плата за користування може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі.      3. Плата за користування може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі.  
3466. 4. Законом або договором може бути передбачений періодичний перегляд, зміна (індексація) розміру плати за користування річчю.      4. Законом або договором може бути передбачений періодичний перегляд, зміна (індексація) розміру плати за користування річчю.  
3467. 5. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування річчю істотно зменшилася.      5. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування річчю істотно зменшилася.  
3468. 6. Наймач зобов'язаний вносити плату за користування річчю щомісячно. Сторони можуть визначити інші строки внесення плати.      6. Наймач зобов'язаний вносити плату за користування річчю щомісячно. Сторони можуть визначити інші строки внесення плати.  
3469. 7. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого річ не могла бути використана ним через обставини, за які він не відповідає.      7. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого річ не могла бути використана ним через обставини, за які він не відповідає.  
3470. Стаття 806 Строк договору найму      Стаття 806 Строк договору найму  
3471. 1. Строк договору визначається домовленістю сторін.      1. Строк договору визначається домовленістю сторін.  
3472. 2. Законом можуть бути передбачені граничні строки користування щодо окремих речей.      2. Законом можуть бути передбачені граничні строки користування щодо окремих речей.  
3473. Стаття 807 Надання речі у користування      Стаття 807 Надання речі у користування  
3474. Наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у користування негайно або у строк, визначений договором.      Наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у користування негайно або у строк, визначений договором.  
3475. Стаття 808 Якість речі, яка передається у користування      Стаття 808 Якість речі, яка передається у користування  
3476. 1. Наймодавець зобов'язаний надати наймачеві річ у комплекті і в стані, який відповідав би умовам договору і забезпечував би досягнення мети найму.      1. Наймодавець зобов'язаний надати наймачеві річ у комплекті і в стані, який відповідав би умовам договору і забезпечував би досягнення мети найму.  
3477. 2. Наймодавець зобов'язаний попередити наймача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть становити небезпеку для життя, здоров'я, майна наймача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час користування нею.      2. Наймодавець зобов'язаний попередити наймача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть становити небезпеку для життя, здоров'я, майна наймача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час користування нею.  
3478. 3. Наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі у його володіння не переконається в її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.      3. Наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі у його володіння не переконається в її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.  
3479. Стаття 809 Гарантія якості речі, яка передається наймачеві у володіння      Стаття 809 Гарантія якості речі, яка передається наймачеві у володіння  
3480. 1. Наймодавець може гарантувати якість речі протягом всього строку найму.      1. Наймодавець може гарантувати якість речі протягом всього строку найму.  
3481. 2. Якщо у речі, яка була передана наймачеві з гарантією якості, виявляться недоліки, що перешкоджають її використанню відповідно до договору, наймач має право за своїм вибором зажадати:      2. Якщо у речі, яка була передана наймачеві з гарантією якості, виявляться недоліки, що перешкоджають її використанню відповідно до договору, наймач має право за своїм вибором зажадати:  
3482. 1) заміни речі, якщо це можливо;      1) заміни речі, якщо це можливо;  
3483. 2) відповідного зменшення плати;      2) відповідного зменшення плати;  
3484. 3) безоплатного усунення недоліків речі або відшкодування витрат на її виправлення;      3) безоплатного усунення недоліків речі або відшкодування витрат на її виправлення;  
3485. 4) розірвання договору і відшкодування збитків, які були йому завдані.      4) розірвання договору і відшкодування збитків, які були йому завдані.  
3486. Стаття 810 Права третіх осіб на річ, яка передана у володіння наймачеві      Стаття 810 Права третіх осіб на річ, яка передана у володіння наймачеві  
3487. 1. Передання речі у володіння наймачеві не припиняє прав на неї третіх осіб, зокрема заставоутримувача.      1. Передання речі у володіння наймачеві не припиняє прав на неї третіх осіб, зокрема заставоутримувача.  
3488. 2. Заставоутримувач при настанні строку виконання договору, який було забезпечено заставою, має право вимагати звернення стягнення на річ, яка була передана наймачеві.      2. Заставоутримувач при настанні строку виконання договору, який було забезпечено заставою, має право вимагати звернення стягнення на річ, яка була передана наймачеві.  
3489. Стаття 811 Правові наслідки ненадання наймачеві речі у користування      Стаття 811 Правові наслідки ненадання наймачеві речі у користування  
3490. Якщо наймодавець зволікає з переданням речі у користування, наймач має право за своїм вибором:      Якщо наймодавець зволікає з переданням речі у користування, наймач має право за своїм вибором:  
3491. 1) вимагати від наймодавця передання речі і відшкодування збитків, завданих йому затримкою виконання зобов'язання;      1) вимагати від наймодавця передання речі і відшкодування збитків, завданих йому затримкою виконання зобов'язання;  
3492. 2) односторонньо розірвати договір і вимагати відшкодування збитків, завданих йому невиконанням зобов'язання.      2) односторонньо розірвати договір і вимагати відшкодування збитків, завданих йому невиконанням зобов'язання.  
3493. Стаття 812 Правові наслідки продовження користування річчю після закінчення строку договору      Стаття 812 Правові наслідки продовження користування річчю після закінчення строку договору  
3494. Якщо наймач продовжує користуватися річчю після закінчення строку договору, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше визначений сторонами.      Якщо наймач продовжує користуватися річчю після закінчення строку договору, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше визначений сторонами.  
3495. Стаття 813 Правонаступництво при зміні власника речі, яка передана у користування      Стаття 813 Правонаступництво при зміні власника речі, яка передана у користування  
3496. 1. При зміні власника речі, яка передана у користування, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.      1. При зміні власника речі, яка передана у користування, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.  
3497. 2. Сторони можуть обумовити припинення договору в разі відчуження наймодавцем речі іншій особі.      2. Сторони можуть обумовити припинення договору в разі відчуження наймодавцем речі іншій особі.  
3498. Стаття 814 Страхування речі, яка передана у користування      Стаття 814 Страхування речі, яка передана у користування  
3499. 1. Передання речі, яка була застрахована, у користування і володіння наймачеві не припиняє договору страхування, який був укладений наймодавцем.      1. Передання речі, яка була застрахована, у користування і володіння наймачеві не припиняє договору страхування, який був укладений наймодавцем.  
3500. 2. Обов'язок страхування речі може бути покладений на наймача за законом або договором.      2. Обов'язок страхування речі може бути покладений на наймача за законом або договором.  
3501. Стаття 815 Ризик випадкового знищення або пошкодження речі      Стаття 815 Ризик випадкового знищення або пошкодження речі  
3502. Якщо наймач затримав повернення речі наймодавцеві, він несе ризик її випадкового знищення або пошкодження.      Якщо наймач затримав повернення речі наймодавцеві, він несе ризик її випадкового знищення або пошкодження.  
3503. Стаття 816 Здійснення наймачем права користування річчю      Стаття 816 Здійснення наймачем права користування річчю  
3504. 1. Наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.      1. Наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.  
3505. 2. Наймач не має права самочинно змінювати стан речі, яка передана йому в користування.      2. Наймач не має права самочинно змінювати стан речі, яка передана йому в користування.  
3506. Стаття 817 Піднайм      Стаття 817 Піднайм  
3507. Передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише зі згоди наймодавця, якщо інше не передбачено договором або законом.      Передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише зі згоди наймодавця, якщо інше не передбачено договором або законом.  
3508. Стаття 818 Право власності на плоди, доходи, продукцію, яка виготовлена наймачем      Стаття 818 Право власності на плоди, доходи, продукцію, яка виготовлена наймачем  
3509. 1. Продукція, яка виготовлена наймачем шляхом використання речі, що передана йому в користування, є власністю наймача.      1. Продукція, яка виготовлена наймачем шляхом використання речі, що передана йому в користування, є власністю наймача.  
3510. 2. Плоди, одержані наймачем від речі, що передана йому в користування, є власністю наймача.      2. Плоди, одержані наймачем від речі, що передана йому в користування, є власністю наймача.  
3511. 3. Доходи, одержані наймачем від використання речі при здійсненні ним підприємницької діяльності, є власністю наймача.      3. Доходи, одержані наймачем від використання речі при здійсненні ним підприємницької діяльності, є власністю наймача.  
3512. Стаття 819 Ремонт речі, яка передана наймачеві у володіння      Стаття 819 Ремонт речі, яка передана наймачеві у володіння  
3513. 1. Поточний ремонт речі провадиться наймачем і за його рахунок.      1. Поточний ремонт речі провадиться наймачем і за його рахунок.  
3514. 2. Капітальний ремонт речі провадиться наймодавцем і за його рахунок.      2. Капітальний ремонт речі провадиться наймодавцем і за його рахунок.  
3515. 3. Якщо наймодавець зволікає з проведенням капітального ремонту, що перешкоджає використанню речі відповідно до її призначення та умов договору, наймач має право сам відремонтувати річ, зарахувати вартість ремонту в суму плати за користування річчю або зажадати відшкодування вартості ремонту.      3. Якщо наймодавець зволікає з проведенням капітального ремонту, що перешкоджає використанню речі відповідно до її призначення та умов договору, наймач має право сам відремонтувати річ, зарахувати вартість ремонту в суму плати за користування річчю або зажадати відшкодування вартості ремонту.  
3516. Стаття 820 Переважне право наймача на укладення нового договору найму      Стаття 820 Переважне право наймача на укладення нового договору найму  
3517. 1. Якщо наймач належно виконував свої обов'язки за договором найму, то після спливу строку договору він має переважне право перед іншими особами на укладення нового договору найму.      1. Якщо наймач належно виконував свої обов'язки за договором найму, то після спливу строку договору він має переважне право перед іншими особами на укладення нового договору найму.  
3518. 2. Умови нового договору найму визначаються домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших істотних умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.      2. Умови нового договору найму визначаються домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших істотних умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.  
3519. Стаття 821 Правові наслідки поліпшення наймачем речі, яка передана йому в користування      Стаття 821 Правові наслідки поліпшення наймачем речі, яка передана йому в користування  
3520. 1. Річ, яка була поліпшена наймачем, залишається власністю наймодавця.      1. Річ, яка була поліпшена наймачем, залишається власністю наймодавця.  
3521. 2. У разі поліпшення речі зі згоди наймодавця наймач має право на відшкодування необхідних витрат, які були ним здійснені, або зарахування їх у суму плати за користування нею. Якщо в результаті поліпшення річ перестала існувати у попередньому стані, що дає підставу для висновку про створення нової речі, наймач стає її співвласником у розмірі частки її доданої вартості.      2. У разі поліпшення речі зі згоди наймодавця наймач має право на відшкодування необхідних витрат, які були ним здійснені, або зарахування їх у суму плати за користування нею. Якщо в результаті поліпшення річ перестала існувати у попередньому стані, що дає підставу для висновку про створення нової речі, наймач стає її співвласником у розмірі частки її доданої вартості.  
3522. 3. Якщо поліпшення речі зроблено без згоди наймодавця, наймодавець має право односторонньо зарахувати витрати, які були здійснені наймачем, у рахунок плати за користування річчю або компенсувати ці витрати наймачеві.      3. Якщо поліпшення речі зроблено без згоди наймодавця, наймодавець має право односторонньо зарахувати витрати, які були здійснені наймачем, у рахунок плати за користування річчю або компенсувати ці витрати наймачеві.  
3523. При відмові наймодавця провести таке зарахування або компенсувати вартість витрат на поліпшення речі наймач має право вилучити поліпшення речі, якщо це можливо без її пошкодження.      При відмові наймодавця провести таке зарахування або компенсувати вартість витрат на поліпшення речі наймач має право вилучити поліпшення речі, якщо це можливо без її пошкодження.  
3524. 4. Вартість поліпшень, які були зроблені наймачем без згоди наймодавця, якщо вони не можуть бути вилучені без пошкодження речі, не підлягає компенсації.      4. Вартість поліпшень, які були зроблені наймачем без згоди наймодавця, якщо вони не можуть бути вилучені без пошкодження речі, не підлягає компенсації.  
3525. Стаття 822 Правові наслідки погіршення стану речі, яка передана у користування      Стаття 822 Правові наслідки погіршення стану речі, яка передана у користування  
3526. 1. Наймач зобов'язаний усунути погіршення стану речі, які сталися з його вини.      1. Наймач зобов'язаний усунути погіршення стану речі, які сталися з його вини.  
3527. 2. У разі неможливості відновлення стану речі або неможливості такого відновлення наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.      2. У разі неможливості відновлення стану речі або неможливості такого відновлення наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.  
3528. 3. Наймач не відповідає за погіршення стану речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зносу або упущень наймодавця.      3. Наймач не відповідає за погіршення стану речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зносу або упущень наймодавця.  
3529. Стаття 823 Відповідальність за шкоду, яка завдана у зв'язку з використанням речі      Стаття 823 Відповідальність за шкоду, яка завдана у зв'язку з використанням речі  
3530. 1. Шкода, яка завдана третім особам у зв'язку з використанням речі, підлягає відшкодуванню наймачем на загальних підставах.      1. Шкода, яка завдана третім особам у зв'язку з використанням речі, підлягає відшкодуванню наймачем на загальних підставах.  
3531. 2. Домовленість сторін про звільнення наймодавця від відповідальності за шкоду, яка завдана при користуванні річчю, є недійсною.      2. Домовленість сторін про звільнення наймодавця від відповідальності за шкоду, яка завдана при користуванні річчю, є недійсною.  
3532. 3. Шкода, яка була завдана у зв'язку з використанням речі, підлягає відшкодуванню наймодавцем, якщо буде встановлено, що вона виникла внаслідок особливих властивостей та недоліків речі, про наявність яких наймач не був попереджений і про які він не знав і не міг знати.      3. Шкода, яка була завдана у зв'язку з використанням речі, підлягає відшкодуванню наймодавцем, якщо буде встановлено, що вона виникла внаслідок особливих властивостей та недоліків речі, про наявність яких наймач не був попереджений і про які він не знав і не міг знати.  
3533. Стаття 824 Припинення договору найму      Стаття 824 Припинення договору найму  
3534. Договір найму припиняється у разі смерті фізичної особи, ліквідації юридичної особи, які були наймачами у договорі.      Договір найму припиняється у разі смерті фізичної особи, ліквідації юридичної особи, які були наймачами у договорі.  
3535. Стаття 825 Право наймодавця відмовитися від договору найму      Стаття 825 Право наймодавця відмовитися від договору найму  
3536. Наймодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плати за користування нею протягом трьох місяців підряд.      Наймодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плати за користування нею протягом трьох місяців підряд.  
3537. Договір у цьому випадку вважається розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.      Договір у цьому випадку вважається розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.  
3538. Стаття 826 Розірвання договору найму на вимогу наймодавця      Стаття 826 Розірвання договору найму на вимогу наймодавця  
3539. Наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо:      Наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо:  
3540. 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі;      1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі;  
3541. 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі;      2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі;  
3542. 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі;      3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі;  
3543. 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, про що було обумовлено в договорі.      4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, про що було обумовлено в договорі.  
3544. Стаття 827 Розірвання договору найму на вимогу наймача      Стаття 827 Розірвання договору найму на вимогу наймача  
3545. Наймач має право вимагати розірвання договору, якщо:      Наймач має право вимагати розірвання договору, якщо:  
3546. 1) наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та меті найму;      1) наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та меті найму;  
3547. 2) наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.      2) наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.  
3548. Стаття 828 Обов'язки наймача у разі припинення договору найму      Стаття 828 Обов'язки наймача у разі припинення договору найму  
3549. 1. У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була від нього одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.      1. У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була від нього одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.  
3550. 2. У разі зволікання з поверненням речі наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за час прострочення.      2. У разі зволікання з поверненням речі наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за час прострочення.  
3551. Стаття 829 Позовна давність щодо вимог, які випливають із договору найму      Стаття 829 Позовна давність щодо вимог, які випливають із договору найму  
3552. 1. На вимоги про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, а також на вимогу про відшкодування затрат на поліпшення цієї речі встановлюється позовна давність в один рік.      1. На вимоги про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, а також на вимогу про відшкодування затрат на поліпшення цієї речі встановлюється позовна давність в один рік.  
3553. 2. Позовна давність щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем, а щодо вимог наймача - з моменту припинення договору найму.      2. Позовна давність щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем, а щодо вимог наймача - з моменту припинення договору найму.  
3554. § 2. Прокат      § 2. Прокат  
3555. Стаття 830 Договір прокату      Стаття 830 Договір прокату  
3556. 1. За договором прокату наймодавцем є фізична і юридична особа, для якої надання речей у користування є видом підприємницької діяльності.      1. За договором прокату наймодавцем є фізична і юридична особа, для якої надання речей у користування є видом підприємницької діяльності.  
3557. 2. Договір прокату є договором про приєднання. Наймодавець може встановлювати типові умови договору прокату. Типові умови договору прокату не можуть порушувати прав наймачів, які визначені в параграфі 1 цієї глави та іншими законами.      2. Договір прокату є договором про приєднання. Наймодавець може встановлювати типові умови договору прокату. Типові умови договору прокату не можуть порушувати прав наймачів, які визначені в параграфі 1 цієї глави та іншими законами.  
3558. Умови договору прокату, які погіршують становище наймача порівняно з тим, що закріплене в типових умовах договору, є недійсними.      Умови договору прокату, які погіршують становище наймача порівняно з тим, що закріплене в типових умовах договору, є недійсними.  
3559. 3. Договір прокату є публічним.      3. Договір прокату є публічним.  
3560. 4. До договору прокату застосовуються положення статей 807-809, 811-816, 821-829 цього Кодексу.      4. До договору прокату застосовуються положення статей 807-809, 811-816, 821-829 цього Кодексу.  
3561. Стаття 831 Предмет прокату      Стаття 831 Предмет прокату  
3562. 1. Предметом прокату є рухомі речі.      1. Предметом прокату є рухомі речі.  
3563. 2. Предмет прокату використовується для задоволення побутових невиробничих потреб.      2. Предмет прокату використовується для задоволення побутових невиробничих потреб.  
3564. Предмет прокату може використовуватися для виробничих потреб, якщо це визначено домовленістю сторін.      Предмет прокату може використовуватися для виробничих потреб, якщо це визначено домовленістю сторін.  
3565. Стаття 832 Плата за користування річчю      Стаття 832 Плата за користування річчю  
3566. Плата за користування річчю визначається тарифами наймодавця.      Плата за користування річчю визначається тарифами наймодавця.  
3567. Стаття 833 Право наймача на відмову від договору      Стаття 833 Право наймача на відмову від договору  
3568. 1. Наймач має право відмовитися від договору і повернути майно наймодавцеві у будь-який час.      1. Наймач має право відмовитися від договору і повернути майно наймодавцеві у будь-який час.  
3569. 2. Плата, що сплачена за весь строк дії договору, зменшується відповідно до тривалості фактичного користування річчю.      2. Плата, що сплачена за весь строк дії договору, зменшується відповідно до тривалості фактичного користування річчю.  
3570. Стаття 834 Інші особливості договору прокату      Стаття 834 Інші особливості договору прокату  
3571. 1. Наймач не має права на укладення договору піднайму.      1. Наймач не має права на укладення договору піднайму.  
3572. 2. Наймач не має переважного права на купівлю речі у разі її продажу наймодавцем.      2. Наймач не має переважного права на купівлю речі у разі її продажу наймодавцем.  
3573. 3. Капітальний і поточний ремонт речі здійснює наймодавець за свій рахунок, якщо не доведе, що її пошкодження сталося з вини наймача.      3. Капітальний і поточний ремонт речі здійснює наймодавець за свій рахунок, якщо не доведе, що її пошкодження сталося з вини наймача.  
3574. § 3. Найм (оренда) земельних ділянок      § 3. Найм (оренда) земельних ділянок  
3575. Стаття 835 Предмет найму      Стаття 835 Предмет найму  
3576. Предметом найму є земельна ділянка з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.      Предметом найму є земельна ділянка з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.  
3577. Стаття 836 Форма договору найму земельних ділянок      Стаття 836 Форма договору найму земельних ділянок  
3578. 1. Договір найму земельної ділянки укладається письмово.      1. Договір найму земельної ділянки укладається письмово.  
3579. 2. Договір найму земельної ділянки з участю фізичної особи посвідчується нотаріально.      2. Договір найму земельної ділянки з участю фізичної особи посвідчується нотаріально.  
3580. Стаття 837 Державна реєстрація договору найму земельних ділянок      Стаття 837 Державна реєстрація договору найму земельних ділянок  
3581. Договір найму земельної ділянки підлягає державній реєстрації.      Договір найму земельної ділянки підлягає державній реєстрації.  
3582. Стаття 838 Плата за користування земельною ділянкою      Стаття 838 Плата за користування земельною ділянкою  
3583. Плата за користування земельною ділянкою, яка є державною або комунальною власністю, не може бути нижчою за встановлену законом.      Плата за користування земельною ділянкою, яка є державною або комунальною власністю, не може бути нижчою за встановлену законом.  
3584. Стаття 839 Інші умови договору найму земельної ділянки      Стаття 839 Інші умови договору найму земельної ділянки  
3585. Наймач може бути зобов'язаний до вчинення дій щодо впорядкування території, яка прилягає до земельної ділянки, що передана за договором.      Наймач може бути зобов'язаний до вчинення дій щодо впорядкування території, яка прилягає до земельної ділянки, що передана за договором.  
3586. Стаття 840 Піднайм (суборенда) земельних ділянок      Стаття 840 Піднайм (суборенда) земельних ділянок  
3587. Наймач може передати земельну ділянку або її частину в користування іншій особі (піднайм, суборенда) лише з дозволу наймодавця.      Наймач може передати земельну ділянку або її частину в користування іншій особі (піднайм, суборенда) лише з дозволу наймодавця.  
3588. Стаття 841 Обов'язки наймача земельної ділянки      Стаття 841 Обов'язки наймача земельної ділянки  
3589. 1. Наймач зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до мети, яка визначена в договорі.      1. Наймач зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до мети, яка визначена в договорі.  
3590. 2. Наймач зобов'язаний здійснювати комплекс заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню земельної ділянки.      2. Наймач зобов'язаний здійснювати комплекс заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню земельної ділянки.  
3591. 3. Наймач зобов'язаний утримуватися від порушень прав власників сусідніх земельних ділянок і суб'єктів сервітутних прав.      3. Наймач зобов'язаний утримуватися від порушень прав власників сусідніх земельних ділянок і суб'єктів сервітутних прав.  
3592. Стаття 842 Розірвання договору найму земельної ділянки на вимогу наймача      Стаття 842 Розірвання договору найму земельної ділянки на вимогу наймача  
3593. 1. Наймач має право відмовитися від найму земельної ділянки, попередньо повідомивши про це наймодавця.      1. Наймач має право відмовитися від найму земельної ділянки, попередньо повідомивши про це наймодавця.  
3594. 2. У разі відмови наймача від договору наймодавець має право на одержання з нього плати за шість місяців, якщо доведе, що не міг знайти осіб, які бажали б укласти договір найму на тих самих умовах.      2. У разі відмови наймача від договору наймодавець має право на одержання з нього плати за шість місяців, якщо доведе, що не міг знайти осіб, які бажали б укласти договір найму на тих самих умовах.  
3595. Стаття 843 Розірвання договору найму земельної ділянки на вимогу наймодавця      Стаття 843 Розірвання договору найму земельної ділянки на вимогу наймодавця  
3596. Наймодавець має право вимагати розірвання договору найму в разі, якщо:      Наймодавець має право вимагати розірвання договору найму в разі, якщо:  
3597. 1) наймач протягом одного року не почав використовувати земельну ділянку, у зв'язку з чим земельна ділянка може втратити свою споживчу вартість;      1) наймач протягом одного року не почав використовувати земельну ділянку, у зв'язку з чим земельна ділянка може втратити свою споживчу вартість;  
3598. 2) наймач використовує земельну ділянку не за призначенням, яке було визначене у договорі;      2) наймач використовує земельну ділянку не за призначенням, яке було визначене у договорі;  
3599. 3) наймач, незважаючи на попередження наймодавця, не здійснює заходів для запобігання псуванню, забрудненню земельної ділянки або не вживає заходів для відновлення якості земельної ділянки, що було визначено в договорі;      3) наймач, незважаючи на попередження наймодавця, не здійснює заходів для запобігання псуванню, забрудненню земельної ділянки або не вживає заходів для відновлення якості земельної ділянки, що було визначено в договорі;  
3600. 4) наймач протягом трьох місяців підряд не вносить плати за користування земельною ділянкою.      4) наймач протягом трьох місяців підряд не вносить плати за користування земельною ділянкою.  
3601. Стаття 844 Правові наслідки смерті наймача земельної ділянки      Стаття 844 Правові наслідки смерті наймача земельної ділянки  
3602. Право найму земельної ділянки у разі смерті наймача переходить до його дітей, до того з подружжя, що пережив іншого, до батьків, а також інших членів сім'ї, якщо вони разом із наймачем користувалися земельною ділянкою.      Право найму земельної ділянки у разі смерті наймача переходить до його дітей, до того з подружжя, що пережив іншого, до батьків, а також інших членів сім'ї, якщо вони разом із наймачем користувалися земельною ділянкою.  
3603. § 4. Найм (оренда) будівель та інших капітальних споруд      § 4. Найм (оренда) будівель та інших капітальних споруд  
3604. Стаття 845 Форма договору найму будівель та інших капітальних споруд      Стаття 845 Форма договору найму будівель та інших капітальних споруд  
3605. 1. Договір найму будівель та інших капітальних споруд, окремих їх частин укладається письмово.      1. Договір найму будівель та інших капітальних споруд, окремих їх частин укладається письмово.  
3606. 2. Договір найму будівель та інших капітальних споруд або їх частин строком на один рік і більше укладається письмово і посвідчується нотаріусом.      2. Договір найму будівель та інших капітальних споруд або їх частин строком на один рік і більше укладається письмово і посвідчується нотаріусом.  
3607. Стаття 846 Державна реєстрація договору найму будівель та інших капітальних споруд      Стаття 846 Державна реєстрація договору найму будівель та інших капітальних споруд  
3608. Договір найму будівель та інших капітальних споруд або їх частин, який укладений на строк щонайменше в один рік, підлягає державній реєстрації.      Договір найму будівель та інших капітальних споруд або їх частин, який укладений на строк щонайменше в один рік, підлягає державній реєстрації.  
3609. Стаття 847 Надання наймачеві права користування земельною ділянкою      Стаття 847 Надання наймачеві права користування земельною ділянкою  
3610. 1. Одночасно з правом найму будівель та інших капітальних споруд або їх частин наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі чи споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.      1. Одночасно з правом найму будівель та інших капітальних споруд або їх частин наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі чи споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.  
3611. 2. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки в договорі не визначений, наймач одержує право користування усією ділянкою, якою володів наймодавець.      2. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки в договорі не визначений, наймач одержує право користування усією ділянкою, якою володів наймодавець.  
3612. 3. Якщо наймодавець не є власником земельної ділянки, згода власника на надання наймачеві права користування земельною ділянкою припускається, якщо інше не передбачено у договорі наймодавця з власником земельної ділянки.      3. Якщо наймодавець не є власником земельної ділянки, згода власника на надання наймачеві права користування земельною ділянкою припускається, якщо інше не передбачено у договорі наймодавця з власником земельної ділянки.  
3613. 4. У разі продажу земельної ділянки у наймача зберігається право користування нею на весь строк договору.      4. У разі продажу земельної ділянки у наймача зберігається право користування нею на весь строк договору.  
3614. Стаття 848 Передання будівель та інших капітальних споруд у найм      Стаття 848 Передання будівель та інших капітальних споруд у найм  
3615. 1. Передання наймачеві будівель та інших капітальних споруд або їх частин оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами. З цього моменту починається обчислення строку договору, якщо інше не визначено погодженням сторін.      1. Передання наймачеві будівель та інших капітальних споруд або їх частин оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами. З цього моменту починається обчислення строку договору, якщо інше не визначено погодженням сторін.  
3616. 2. Повернення наймачем предмета найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами. З цього моменту договір найму вважається припиненим.      2. Повернення наймачем предмета найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами. З цього моменту договір найму вважається припиненим.  
3617. Стаття 849 Плата за користування      Стаття 849 Плата за користування  
3618. Плата, яка справляється з наймача, складається із плати за користування будівлею, спорудою і плати за користування земельною ділянкою.      Плата, яка справляється з наймача, складається із плати за користування будівлею, спорудою і плати за користування земельною ділянкою.  
3619. § 5. Найм (оренда) транспортних засобів      § 5. Найм (оренда) транспортних засобів  
3620. Стаття 850 Предмет найму      Стаття 850 Предмет найму  
3621. 1. До транспортних засобів, стосовно до цього параграфа, належать повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби: легкові, вантажні та інші автомобілі, електровози, тепловози тощо.      1. До транспортних засобів, стосовно до цього параграфа, належать повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби: легкові, вантажні та інші автомобілі, електровози, тепловози тощо.  
3622. 2. Відповідно до умов договору наймачеві може надаватися у користування транспортний засіб з екіпажем, який його обслуговує, або без нього.      2. Відповідно до умов договору наймачеві може надаватися у користування транспортний засіб з екіпажем, який його обслуговує, або без нього.  
3623. Стаття 851 Форма договору найму транспортних засобів      Стаття 851 Форма договору найму транспортних засобів  
3624. 1. Договір найму транспортних засобів укладається письмово.      1. Договір найму транспортних засобів укладається письмово.  
3625. 2. Договір найму транспортних засобів з участю фізичної особи посвідчується нотаріально.      2. Договір найму транспортних засобів з участю фізичної особи посвідчується нотаріально.  
3626. Стаття 852 Комерційна діяльність наймача транспортного засобу      Стаття 852 Комерційна діяльність наймача транспортного засобу  
3627. Наймач має право без згоди наймодавця укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори, відповідно до призначення транспортного засобу.      Наймач має право без згоди наймодавця укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори, відповідно до призначення транспортного засобу.  
3628. Стаття 853 Витрати, пов'язані з використанням транспортного засобу      Стаття 853 Витрати, пов'язані з використанням транспортного засобу  
3629. 1. Наймач транспортного засобу зобов'язаний підтримувати його в належному технічному стані.      1. Наймач транспортного засобу зобов'язаний підтримувати його в належному технічному стані.  
3630. 2. Витрати, пов'язані з використанням транспортного засобу, в тому числі зі сплати податків та інших платежів, несе наймач.      2. Витрати, пов'язані з використанням транспортного засобу, в тому числі зі сплати податків та інших платежів, несе наймач.  
3631. Стаття 854 Страхування транспортного засобу      Стаття 854 Страхування транспортного засобу  
3632. 1. Страхування транспортного засобу здійснюється наймодавцем.      1. Страхування транспортного засобу здійснюється наймодавцем.  
3633. 2. Наймач зобов'язаний застрахувати відповідальність за шкоду, яка може бути завдана третім особам у зв'язку з використанням транспортного засобу.      2. Наймач зобов'язаний застрахувати відповідальність за шкоду, яка може бути завдана третім особам у зв'язку з використанням транспортного засобу.  
3634. Стаття 855 Правові наслідки пошкодження транспортного засобу      Стаття 855 Правові наслідки пошкодження транспортного засобу  
3635. Наймач зобов'язаний відшкодувати збитки, які виникли у зв'язку із втратою або пошкодженням транспортного засобу, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.      Наймач зобов'язаний відшкодувати збитки, які виникли у зв'язку із втратою або пошкодженням транспортного засобу, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.  
3636. Стаття 856 Правові наслідки заподіяння шкоди іншій особі у зв'язку з використанням транспортного засобу      Стаття 856 Правові наслідки заподіяння шкоди іншій особі у зв'язку з використанням транспортного засобу  
3637. Наймач зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану іншим особам у зв'язку з використанням транспортного засобу, відповідно до правил глави 80 цього Кодексу.      Наймач зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану іншим особам у зв'язку з використанням транспортного засобу, відповідно до правил глави 80 цього Кодексу.  
3638. Стаття 857 Особливості найму транспортного засобу з екіпажем, що його обслуговує      Стаття 857 Особливості найму транспортного засобу з екіпажем, що його обслуговує  
3639. 1. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу.      1. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу.  
3640. 2. Наймач самостійно здійснює комерційне використання транспортного засобу.      2. Наймач самостійно здійснює комерційне використання транспортного засобу.  
3641. 3. Управління та технічна експлуатація транспортного засобу провадиться його екіпажем. Екіпаж не припиняє трудових відносин з наймодавцем. Витрати на утримання екіпажу несе наймодавець.      3. Управління та технічна експлуатація транспортного засобу провадиться його екіпажем. Екіпаж не припиняє трудових відносин з наймодавцем. Витрати на утримання екіпажу несе наймодавець.  
3642. 4. Екіпаж транспортного засобу зобов'язаний відмовитися від виконання розпоряджень наймача, якщо вони суперечать умовам договору, використанню транспортного засобу за призначенням, а також якщо вони можуть бути небезпечними для екіпажу, транспортного засобу, прав інших осіб.      4. Екіпаж транспортного засобу зобов'язаний відмовитися від виконання розпоряджень наймача, якщо вони суперечать умовам договору, використанню транспортного засобу за призначенням, а також якщо вони можуть бути небезпечними для екіпажу, транспортного засобу, прав інших осіб.  
3643. 5. Законом можуть встановлюватися додаткові особливості договору найму повітряних, морських, річкових суден та інших транспортних засобів з екіпажами.      5. Законом можуть встановлюватися додаткові особливості договору найму повітряних, морських, річкових суден та інших транспортних засобів з екіпажами.  
3644. § 6. Лізинг      § 6. Лізинг  
3645. Стаття 858 Договір лізингу      Стаття 858 Договір лізингу  
3646. 1. За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) зобов'язується передати іншій стороні (лізингоодержувачеві) у користування належне їй на праві власності майно, набуте раніше самостійно для подальшої здачі в оренду (прямий лізинг), або ж зобов'язується за дорученням лізингоодержувача укласти договір купівлі-продажу (поставки) з третьою стороною (продавцем, постачальником) для набуття у свою власність майна з метою подальшої здачі його в оренду лізингоодержувачеві на певний строк і за визначену плату (непрямий лізинг).      1. За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) зобов'язується передати іншій стороні (лізингоодержувачеві) у користування належне їй на праві власності майно, набуте раніше самостійно для подальшої здачі в оренду (прямий лізинг), або ж зобов'язується за дорученням лізингоодержувача укласти договір купівлі-продажу (поставки) з третьою стороною (продавцем, постачальником) для набуття у свою власність майна з метою подальшої здачі його в оренду лізингоодержувачеві на певний строк і за визначену плату (непрямий лізинг).  
3647. 2. Предметом договору лізингу можуть бути будь-які неспоживні речі, що використовуються для підприємницької діяльності, крім земельних ділянок та інших природних об'єктів.      2. Предметом договору лізингу можуть бути будь-які неспоживні речі, що використовуються для підприємницької діяльності, крім земельних ділянок та інших природних об'єктів.  
3648. 3. До договору лізингу застосовуються правила цього Кодексу, що регулюють договори купівлі-продажу, поставки, найму (оренди), якщо інше не передбачено договором лізингу, законом, іншими правовими актами.      3. До договору лізингу застосовуються правила цього Кодексу, що регулюють договори купівлі-продажу, поставки, найму (оренди), якщо інше не передбачено договором лізингу, законом, іншими правовими актами.  
3649. 4. Залежно від особливостей відносин сторін, передбачених договором, лізинг може бути зворотним, фінансовим, оперативним або іншого виду.      4. Залежно від особливостей відносин сторін, передбачених договором, лізинг може бути зворотним, фінансовим, оперативним або іншого виду.  
3650. Стаття 859 Зворотний лізинг      Стаття 859 Зворотний лізинг  
3651. За умовами договору зворотного лізингу лізингодавець купує майно у продавця (лізингоодержувача) з одночасним (зворотним) наданням йому цього майна у користування з правом подальшого набуття права власності на нього.      За умовами договору зворотного лізингу лізингодавець купує майно у продавця (лізингоодержувача) з одночасним (зворотним) наданням йому цього майна у користування з правом подальшого набуття права власності на нього.  
3652. Стаття 860 Фінансовий лізинг      Стаття 860 Фінансовий лізинг  
3653. За договором фінансового лізингу лізингодавець відповідно до специфікації та умов, схвалених лізингоодержувачем, укладає договір купівлі-продажу (поставки) з третьою стороною - продавцем (постачальником) про набуття майна у власність з метою подальшого передання його у користування лізингоодержувачеві на строк, що збігається зі строком повної амортизації цього майна.      За договором фінансового лізингу лізингодавець відповідно до специфікації та умов, схвалених лізингоодержувачем, укладає договір купівлі-продажу (поставки) з третьою стороною - продавцем (постачальником) про набуття майна у власність з метою подальшого передання його у користування лізингоодержувачеві на строк, що збігається зі строком повної амортизації цього майна.  
3654. Лізингоодержувач має право набути використовуване майно зі спливом строку оренди за застережену сторонами ціну, що відповідає передбачуваній залишковій вартості майна.      Лізингоодержувач має право набути використовуване майно зі спливом строку оренди за застережену сторонами ціну, що відповідає передбачуваній залишковій вартості майна.  
3655. Стаття 861 Оперативний лізинг      Стаття 861 Оперативний лізинг  
3656. За договором оперативного лізингу лізингоодержувач користується одержаним за договором з лізингодавцем майном протягом строку, який є коротшим від строку амортизації цього майна. Зі спливом строку дії договору він може бути продовжений на новий строк або майно має бути повернене лізингодавцеві.      За договором оперативного лізингу лізингоодержувач користується одержаним за договором з лізингодавцем майном протягом строку, який є коротшим від строку амортизації цього майна. Зі спливом строку дії договору він може бути продовжений на новий строк або майно має бути повернене лізингодавцеві.  
3657. Стаття 862 Обов'язки лізингоодержувача      Стаття 862 Обов'язки лізингоодержувача  
3658. Лізингоодержувач зобов'язаний:      Лізингоодержувач зобов'язаний:  
3659. 1) належним чином користуватися майном, підтримувати його відповідно до умов договору, на яких воно було передане, з урахуванням його природного зносу та змін майна, погоджених сторонами;      1) належним чином користуватися майном, підтримувати його відповідно до умов договору, на яких воно було передане, з урахуванням його природного зносу та змін майна, погоджених сторонами;  
3660. 2) своєчасно та у повному обсязі за погодженим з лізингодавцем графіком провадити лізингові платежі;      2) своєчасно та у повному обсязі за погодженим з лізингодавцем графіком провадити лізингові платежі;  
3661. 3) у разі припинення договору, якщо він не реалізує своє право на покупку (викуп) майна та не продовжить його використання, повернути майно лізингодавцеві у стані, зазначеному в договорі.      3) у разі припинення договору, якщо він не реалізує своє право на покупку (викуп) майна та не продовжить його використання, повернути майно лізингодавцеві у стані, зазначеному в договорі.  
3662. Стаття 863 Права лізингоодержувача      Стаття 863 Права лізингоодержувача  
3663. Лізингоодержувач має право:      Лізингоодержувач має право:  
3664. 1) відмовитися від прийняття предмета лізингу, який не відповідає умовам договору, затримувати належні лізингодавцеві платежі до усунення ним порушення;      1) відмовитися від прийняття предмета лізингу, який не відповідає умовам договору, затримувати належні лізингодавцеві платежі до усунення ним порушення;  
3665. 2) зажадати від лізингодавця відшкодування збитків, що виникли внаслідок його винних дій або упущень.      2) зажадати від лізингодавця відшкодування збитків, що виникли внаслідок його винних дій або упущень.  
3666. Стаття 864 Обов'язки лізингодавця      Стаття 864 Обов'язки лізингодавця  
3667. 1. Лізингодавець зобов'язаний:      1. Лізингодавець зобов'язаний:  
3668. 1) передати належне йому на праві власності майно у користування лізингоодержувачеві або ж за дорученням лізингоодержувача відповідно до його вибору та визначеної ним специфікації укласти договір купівлі-продажу (поставки) майна з відповідним продавцем (постачальником) і передати його у користування лізингоодержувачеві;      1) передати належне йому на праві власності майно у користування лізингоодержувачеві або ж за дорученням лізингоодержувача відповідно до його вибору та визначеної ним специфікації укласти договір купівлі-продажу (поставки) майна з відповідним продавцем (постачальником) і передати його у користування лізингоодержувачеві;  
3669. 2) не втручатися у вибір лізингоодержувачем продавця (постачальника) майна та у визначення специфікації предмета лізингу;      2) не втручатися у вибір лізингоодержувачем продавця (постачальника) майна та у визначення специфікації предмета лізингу;  
3670. 3) набуваючи майно для лізингоодержувача, сповістити продавця про те, що майно призначене для передання у лизинг конкретній особі;      3) набуваючи майно для лізингоодержувача, сповістити продавця про те, що майно призначене для передання у лизинг конкретній особі;  
3671. 4) прийняти майно від лізингоодержувача зі спливом строку лізингу, якщо це майно не буде викуплене лізингоодержувачем.      4) прийняти майно від лізингоодержувача зі спливом строку лізингу, якщо це майно не буде викуплене лізингоодержувачем.  
3672. 2. Якщо інше не передбачено договором, лізингодавець не несе відповідальності перед лізингоодержувачем за виконання продавцем (постачальником) вимог, що випливають із договору купівлі-продажу (поставки), крім випадків, коли відповідальність за вибір продавця відповідно до договору покладається на лізингодавця. У такому разі лізингоодержувач має право на свій розсуд ставити вимоги, що випливають із договору купівлі-продажу (поставки), як безпосередньо продавцеві (постачальникові) майна, так і лізингодавцеві, які несуть перед ним солідарну відповідальність.      2. Якщо інше не передбачено договором, лізингодавець не несе відповідальності перед лізингоодержувачем за виконання продавцем (постачальником) вимог, що випливають із договору купівлі-продажу (поставки), крім випадків, коли відповідальність за вибір продавця відповідно до договору покладається на лізингодавця. У такому разі лізингоодержувач має право на свій розсуд ставити вимоги, що випливають із договору купівлі-продажу (поставки), як безпосередньо продавцеві (постачальникові) майна, так і лізингодавцеві, які несуть перед ним солідарну відповідальність.  
3673. Стаття 865 Права лізингоодержувача стосовно продавця (постачальника) майна      Стаття 865 Права лізингоодержувача стосовно продавця (постачальника) майна  
3674. 1. Лізингоодержувач має стосовно продавця (постачальника) майна (предмет лізингу) усі права вимоги, що випливають із договору купівлі-продажу (поставки) цього майна, зокрема щодо якості та комплектності майна, строків його передання (поставки). Однак лізингоодержувач не має права припиняти або змінювати дію договору купівлі-продажу (поставки) між лізингодавцем і продавцем (постачальником).      1. Лізингоодержувач має стосовно продавця (постачальника) майна (предмет лізингу) усі права вимоги, що випливають із договору купівлі-продажу (поставки) цього майна, зокрема щодо якості та комплектності майна, строків його передання (поставки). Однак лізингоодержувач не має права припиняти або змінювати дію договору купівлі-продажу (поставки) між лізингодавцем і продавцем (постачальником).  
3675. 2. Право лізингоодержувача на ремонт і технічне обслуговування майна (предмета лізингу) визначається у самостійному договорі з продавцем (постачальником).      2. Право лізингоодержувача на ремонт і технічне обслуговування майна (предмета лізингу) визначається у самостійному договорі з продавцем (постачальником).  
3676. Стаття 866 Ризик випадкового знищення або випадкового псування майна, що є предметом лізингу      Стаття 866 Ризик випадкового знищення або випадкового псування майна, що є предметом лізингу  
3677. 1. Ризик випадкового знищення або випадкового псування майна, що є предметом прямого лізингу, несе лізингодавець.      1. Ризик випадкового знищення або випадкового псування майна, що є предметом прямого лізингу, несе лізингодавець.  
3678. 2. Ризик випадкового знищення або випадкового псування майна, що є предметом непрямого лізингу, несе лізингоодержувач.      2. Ризик випадкового знищення або випадкового псування майна, що є предметом непрямого лізингу, несе лізингоодержувач.  
3679. 3. Якщо продавець (постачальник) або лізингодавець прострочили передання майна, що є предметом лізингу, ризик випадкового знищення або випадкового псування несе сторона, що прострочила.      3. Якщо продавець (постачальник) або лізингодавець прострочили передання майна, що є предметом лізингу, ризик випадкового знищення або випадкового псування несе сторона, що прострочила.  
3680. Глава 58 Найм житла      Глава 58 Найм житла  
3681. Стаття 867 Договір найму житла      Стаття 867 Договір найму житла  
3682. 1. За договором найму житла одна сторона - наймодавець (власник житла) зобов'язується надати іншій стороні - наймачеві - житло за плату в тимчасове володіння та користування для проживання у ньому.      1. За договором найму житла одна сторона - наймодавець (власник житла) зобов'язується надати іншій стороні - наймачеві - житло за плату в тимчасове володіння та користування для проживання у ньому.  
3683. 2. У державному та комунальному житловому фонді соціального використання житло надається за договором соціального найму житла. Підстави, умови та порядок укладення такого договору визначаються житловим законодавством. Правила цієї глави застосовуються до цього договору тільки у випадках, якщо інше не передбачено житловим законодавством.      2. У державному та комунальному житловому фонді соціального використання житло надається за договором соціального найму житла. Підстави, умови та порядок укладення такого договору визначаються житловим законодавством. Правила цієї глави застосовуються до цього договору тільки у випадках, якщо інше не передбачено житловим законодавством.  
3684. Стаття 868 Сторони у договорі найму житла      Стаття 868 Сторони у договорі найму житла  
3685. 1. Наймодавцями за договором найму житла можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.      1. Наймодавцями за договором найму житла можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.  
3686. 2. Наймачами за договором найму житла можуть бути тільки фізичні особи.      2. Наймачами за договором найму житла можуть бути тільки фізичні особи.  
3687. 3. Юридична особа, що орендує житло, може використовувати його тільки для фізичних осіб.      3. Юридична особа, що орендує житло, може використовувати його тільки для фізичних осіб.  
3688. Стаття 869 Об'єкт договору найму житла      Стаття 869 Об'єкт договору найму житла  
3689. 1. Об'єктом договору найму житла може бути окрема квартира або інше ізольоване помешкання (частина квартири), а також одноквартирний житловий будинок або його частина.      1. Об'єктом договору найму житла може бути окрема квартира або інше ізольоване помешкання (частина квартири), а також одноквартирний житловий будинок або його частина.  
3690. 2. Помешкання має бути придатним для постійного у ньому проживання і за розміром відповідати вимогам, передбаченим житловим законодавством.      2. Помешкання має бути придатним для постійного у ньому проживання і за розміром відповідати вимогам, передбаченим житловим законодавством.  
3691. 3. Наймач житла у багатоквартирному будинку поряд із правом користування житлом має право користування майном, яке обслуговує будинок.      3. Наймач житла у багатоквартирному будинку поряд із правом користування житлом має право користування майном, яке обслуговує будинок.  
3692. 4. Допускається здавання у найм за короткостроковим договором (п. 2 статті 879 цього Кодексу) в одноквартирному будинку або у квартирі багатоквартирного будинку, власниками яких є фізичні особи, неізольованого помешкання (кімнати, з'єднаної з іншою кімнатою спільним входом, а також частини кімнати).      4. Допускається здавання у найм за короткостроковим договором (п. 2 статті 879 цього Кодексу) в одноквартирному будинку або у квартирі багатоквартирного будинку, власниками яких є фізичні особи, неізольованого помешкання (кімнати, з'єднаної з іншою кімнатою спільним входом, а також частини кімнати).  
3693. Стаття 870 Форми договору найму житла      Стаття 870 Форми договору найму житла  
3694. Договір найму житла укладається письмово.      Договір найму житла укладається письмово.  
3695. Стаття 871 Чинність договору найму житла при переході права власності на житло до іншої особи      Стаття 871 Чинність договору найму житла при переході права власності на житло до іншої особи  
3696. При переході права власності на житло, що здане у найм, до іншої особи договір найму зберігає чинність і щодо нового власника на умовах, що були раніше укладені.      При переході права власності на житло, що здане у найм, до іншої особи договір найму зберігає чинність і щодо нового власника на умовах, що були раніше укладені.  
3697. Стаття 872 Обов'язки наймодавця житла      Стаття 872 Обов'язки наймодавця житла  
3698. 1. Наймодавець зобов'язаний передати наймачеві вільне житло.      1. Наймодавець зобов'язаний передати наймачеві вільне житло.  
3699. 2. Наймодавець зобов'язаний забезпечувати належну експлуатацію будинку, в якому знаходиться здане у найм житло, надавати наймачеві за плату необхідні комунальні послуги, забезпечувати проведення ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та того, що знаходяться у помешканні, устаткування для надання комунальних послуг.      2. Наймодавець зобов'язаний забезпечувати належну експлуатацію будинку, в якому знаходиться здане у найм житло, надавати наймачеві за плату необхідні комунальні послуги, забезпечувати проведення ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та того, що знаходяться у помешканні, устаткування для надання комунальних послуг.  
3700. Стаття 873 Обов'язки наймача житла      Стаття 873 Обов'язки наймача житла  
3701. Наймач зобов'язаний використовувати житло тільки для проживання, забезпечувати збереження житла та підтримувати його в належному стані.      Наймач зобов'язаний використовувати житло тільки для проживання, забезпечувати збереження житла та підтримувати його в належному стані.  
3702. Наймач не має права провадити перевлаштування та реконструкцію житла без згоди наймодавця.      Наймач не має права провадити перевлаштування та реконструкцію житла без згоди наймодавця.  
3703. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за житло. Якщо договором не встановлено інше, наймач зобов'язаний самостійно вносити комунальні платежі.      Наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за житло. Якщо договором не встановлено інше, наймач зобов'язаний самостійно вносити комунальні платежі.  
3704. Стаття 874 Наймач та особи, що постійно проживають разом з ним      Стаття 874 Наймач та особи, що постійно проживають разом з ним  
3705. 1. При укладенні договору найму житла у договорі мають бути зазначені особи, що разом проживають з наймачем для постійного проживання у житлі. Вони набувають рівних із наймачем прав щодо користування житлом.      1. При укладенні договору найму житла у договорі мають бути зазначені особи, що разом проживають з наймачем для постійного проживання у житлі. Вони набувають рівних із наймачем прав щодо користування житлом.  
3706. 2. Наймач несе відповідальність перед наймодавцем за дії осіб, що постійно проживають разом з ним і порушують умови договору найму житла.      2. Наймач несе відповідальність перед наймодавцем за дії осіб, що постійно проживають разом з ним і порушують умови договору найму житла.  
3707. 3. Особи, що постійно проживають разом з наймачем, можуть за погодженням між собою і з наймачем укласти договір про те, що всі вони несуть солідарну відповідальність перед ним. У цьому разі усі вони є співнаймачами житла.      3. Особи, що постійно проживають разом з наймачем, можуть за погодженням між собою і з наймачем укласти договір про те, що всі вони несуть солідарну відповідальність перед ним. У цьому разі усі вони є співнаймачами житла.  
3708. 4. Порядок користування житлом наймачем та особами, що постійно проживають з ним, у тому числі й тими, що є співнаймачами, визначається угодою між ними, а у випадках виникнення між ними незгоди спір вирішується судом.      4. Порядок користування житлом наймачем та особами, що постійно проживають з ним, у тому числі й тими, що є співнаймачами, визначається угодою між ними, а у випадках виникнення між ними незгоди спір вирішується судом.  
3709. Стаття 875 Право наймача та осіб, які постійно проживають разом з ним, на вселення інших осіб у житло, що займається      Стаття 875 Право наймача та осіб, які постійно проживають разом з ним, на вселення інших осіб у житло, що займається  
3710. 1. Наймач та особи, які постійно проживають з ним, у тому числі й ті, що є співнаймачами, мають право за їх спільною згодою та зі згоди наймодавця вселити у житло, що займається, інших осіб для постійного у ньому проживання.      1. Наймач та особи, які постійно проживають з ним, у тому числі й ті, що є співнаймачами, мають право за їх спільною згодою та зі згоди наймодавця вселити у житло, що займається, інших осіб для постійного у ньому проживання.  
3711. 2. На вселення до батьків їхніх неповнолітніх дітей такої згоди не потрібно.      2. На вселення до батьків їхніх неповнолітніх дітей такої згоди не потрібно.  
3712. 3. Особи, що вселилися у житло, відповідно до п. 1 цієї статті, набувають рівні з іншими особами права користування житлом, якщо при їх вселенні не було застережено інше.      3. Особи, що вселилися у житло, відповідно до п. 1 цієї статті, набувають рівні з іншими особами права користування житлом, якщо при їх вселенні не було застережено інше.  
3713. 4. Вселення інших осіб, відповідно до цієї статті, допускається за умови додержання вимог законодавства про норму площі житла на кожного мешканця, крім випадків вселення неповнолітніх дітей.      4. Вселення інших осіб, відповідно до цієї статті, допускається за умови додержання вимог законодавства про норму площі житла на кожного мешканця, крім випадків вселення неповнолітніх дітей.  
3714. Стаття 876 Тимчасові мешканці      Стаття 876 Тимчасові мешканці  
3715. 1. Наймач та особи, які постійно з ним проживають за взаємною згодою та за попереднім сповіщенням наймодавця, можуть дозволити тимчасове проживання у житлі, що перебуває в їхньому користуванні, осіб без стягнення плати за користування житлом (тимчасових мешканців).      1. Наймач та особи, які постійно з ним проживають за взаємною згодою та за попереднім сповіщенням наймодавця, можуть дозволити тимчасове проживання у житлі, що перебуває в їхньому користуванні, осіб без стягнення плати за користування житлом (тимчасових мешканців).  
3716. 2. Вселення тимчасових мешканців на строк понад півтора місяця допускається при додержанні вимог законодавства про норму площі житла на кожного мешканця.      2. Вселення тимчасових мешканців на строк понад півтора місяця допускається при додержанні вимог законодавства про норму площі житла на кожного мешканця.  
3717. 3. Загальний строк проживання тимчасових мешканців не може перевищувати шести місяців.      3. Загальний строк проживання тимчасових мешканців не може перевищувати шести місяців.  
3718. 4. Тимчасові мешканці не мають самостійного права користування житлом.      4. Тимчасові мешканці не мають самостійного права користування житлом.  
3719. 5. Тимчасові мешканці повинні звільнити житло після спливу погодженого з ними строку проживання, а якщо строк не погоджений, - не пізніше семи днів від дня поставлення до них вимоги про звільнення приміщення наймачем або іншою особою, що постійно з ним проживає.      5. Тимчасові мешканці повинні звільнити житло після спливу погодженого з ними строку проживання, а якщо строк не погоджений, - не пізніше семи днів від дня поставлення до них вимоги про звільнення приміщення наймачем або іншою особою, що постійно з ним проживає.  
3720. Стаття 877 Ремонт житла, що здане у найм      Стаття 877 Ремонт житла, що здане у найм  
3721. 1. Поточний ремонт житла, що здане у найм, є обов'язком наймача, якщо інше не встановлено договором найму житла.      1. Поточний ремонт житла, що здане у найм, є обов'язком наймача, якщо інше не встановлено договором найму житла.  
3722. 2. Капітальний ремонт житла, що здане у найм, є обов'язком наймодавця, якщо інше не встановлено договором найму житла.      2. Капітальний ремонт житла, що здане у найм, є обов'язком наймодавця, якщо інше не встановлено договором найму житла.  
3723. 3. Переобладнання житлового будинку, в якому знаходиться житло, здане в найм, якщо таке переобладнання істотно змінить умови користування житлом, без згоди наймача не допускається.      3. Переобладнання житлового будинку, в якому знаходиться житло, здане в найм, якщо таке переобладнання істотно змінить умови користування житлом, без згоди наймача не допускається.  
3724. Стаття 878 Плата за житло      Стаття 878 Плата за житло  
3725. 1. Розмір плати за житло встановлюється за погодженням сторін у договорі найму житла. У разі якщо відповідно до закону встановлений максимальний розмір плати за житло, плата, встановлена у договорі, не повинна перевищувати цього розміру.      1. Розмір плати за житло встановлюється за погодженням сторін у договорі найму житла. У разі якщо відповідно до закону встановлений максимальний розмір плати за житло, плата, встановлена у договорі, не повинна перевищувати цього розміру.  
3726. 2. Одностороння зміна розміру плати за житло не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.      2. Одностороння зміна розміру плати за житло не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.  
3727. 3. Плата за житло має вноситися наймачем у строк, передбачений договором найму житла. Якщо договором строк не передбачений, плата має вноситися наймачем щомісяця у порядку, встановленому житловим законодавством.      3. Плата за житло має вноситися наймачем у строк, передбачений договором найму житла. Якщо договором строк не передбачений, плата має вноситися наймачем щомісяця у порядку, встановленому житловим законодавством.  
3728. Стаття 879 Строк у договорі найму житла      Стаття 879 Строк у договорі найму житла  
3729. 1. Договір найму житла укладається на строк, що не перевищує п'яти років. Якщо у договорі строк не визначений, договір вважається таким, що укладений на п'ять років.      1. Договір найму житла укладається на строк, що не перевищує п'яти років. Якщо у договорі строк не визначений, договір вважається таким, що укладений на п'ять років.  
3730. 2. До договору найму житла, укладеному на строк до одного року (короткостроковий найм), не застосовуються правила п. 1 статті 874, статей 876, 880-882, п. 4 статті 883 цього Кодексу.      2. До договору найму житла, укладеному на строк до одного року (короткостроковий найм), не застосовуються правила п. 1 статті 874, статей 876, 880-882, п. 4 статті 883 цього Кодексу.  
3731. Стаття 880 Переважне право наймача на укладення договору на новий строк      Стаття 880 Переважне право наймача на укладення договору на новий строк  
3732. 1. Зі спливом строку договору найму житла наймач має переважне право на укладення договору найму житла на новий строк.      1. Зі спливом строку договору найму житла наймач має переважне право на укладення договору найму житла на новий строк.  
3733. Не пізніше ніж за три місяці до спливу строку договору найму житла наймодавець повинен запропонувати наймачеві укласти договір на тих самих або інших умовах або ж попередити наймача про відмову від продовження договору у зв'язку з рішенням не здавати протягом не менш як року житла у найм. Якщо наймодавець не виконав цього обов'язку, а наймач не відмовився від продовження договору, договір вважається продовженим на тих самих умовах і на той самий строк.      Не пізніше ніж за три місяці до спливу строку договору найму житла наймодавець повинен запропонувати наймачеві укласти договір на тих самих або інших умовах або ж попередити наймача про відмову від продовження договору у зв'язку з рішенням не здавати протягом не менш як року житла у найм. Якщо наймодавець не виконав цього обов'язку, а наймач не відмовився від продовження договору, договір вважається продовженим на тих самих умовах і на той самий строк.  
3734. 2. У разі погодження умов договору наймач не має права вимагати збільшення числа осіб, що постійно з ним проживають за договором найму житла.      2. У разі погодження умов договору наймач не має права вимагати збільшення числа осіб, що постійно з ним проживають за договором найму житла.  
3735. 3. Якщо наймодавець відмовився від продовження договору у зв'язку з рішенням не здавати житло в найм, але протягом року від дня спливу строку договору з наймачем уклав договір найму житла з іншою особою, наймач має право вимагати визнання такого договору нечинним та (або) відшкодування збитків, завданих відмовою поновити з ним договір.      3. Якщо наймодавець відмовився від продовження договору у зв'язку з рішенням не здавати житло в найм, але протягом року від дня спливу строку договору з наймачем уклав договір найму житла з іншою особою, наймач має право вимагати визнання такого договору нечинним та (або) відшкодування збитків, завданих відмовою поновити з ним договір.  
3736. Стаття 881 Піднайм житла      Стаття 881 Піднайм житла  
3737. 1. За договором піднайму житла наймач за згодою наймодавця передає на певний строк частину або все найняте ним приміщення у користування піднаймачеві. Піднаймач не набуває самостійного права користування житлом. Відповідальним перед наймодавцем за договором найму житла залишається наймач.      1. За договором піднайму житла наймач за згодою наймодавця передає на певний строк частину або все найняте ним приміщення у користування піднаймачеві. Піднаймач не набуває самостійного права користування житлом. Відповідальним перед наймодавцем за договором найму житла залишається наймач.  
3738. 2. Договір піднайму може бути укладений за умови додержання вимог житлового законодавства про норму площі житла на кожного мешканця.      2. Договір піднайму може бути укладений за умови додержання вимог житлового законодавства про норму площі житла на кожного мешканця.  
3739. 3. Договір піднайму є оплатним. Розмір плати за користування житлом і за комунальні послуги встановлюється погодженням сторін.      3. Договір піднайму є оплатним. Розмір плати за користування житлом і за комунальні послуги встановлюється погодженням сторін.  
3740. 4. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму житла.      4. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму житла.  
3741. 5. У разі дострокового припинення договору найму житла одночасно з ним припиняється договір піднайму.      5. У разі дострокового припинення договору найму житла одночасно з ним припиняється договір піднайму.  
3742. 6. На договір піднайму не поширюються правила про переважне право на укладення договору на новий строк.      6. На договір піднайму не поширюються правила про переважне право на укладення договору на новий строк.  
3743. Стаття 882 Заміна наймача у договорі найму житла      Стаття 882 Заміна наймача у договорі найму житла  
3744. 1. На вимогу наймача та інших осіб, що постійно з ним проживають, і за згодою наймодавця наймач у договорі найму житла може бути замінений однією з повнолітніх осіб, що постійно проживає з наймачем.      1. На вимогу наймача та інших осіб, що постійно з ним проживають, і за згодою наймодавця наймач у договорі найму житла може бути замінений однією з повнолітніх осіб, що постійно проживає з наймачем.  
3745. 2. У разі смерті наймача або його вибуття з житла договір залишається чинним на тих самих умовах, а наймачем стає одна з осіб, що постійно проживає з колишнім наймачем, за спільною згодою між ними. Якщо такої згоди не досягнуто, всі особи, що постійно проживають у помешканні, стають співнаймачами.      2. У разі смерті наймача або його вибуття з житла договір залишається чинним на тих самих умовах, а наймачем стає одна з осіб, що постійно проживає з колишнім наймачем, за спільною згодою між ними. Якщо такої згоди не досягнуто, всі особи, що постійно проживають у помешканні, стають співнаймачами.  
3746. Стаття 883 Розірвання договору найму житла      Стаття 883 Розірвання договору найму житла  
3747. 1. Наймач житла має право за згодою інших осіб, що постійно проживають з ним, у будь-який час розірвати договір найму з письмовим попередженням наймодавця за три місяці.      1. Наймач житла має право за згодою інших осіб, що постійно проживають з ним, у будь-який час розірвати договір найму з письмовим попередженням наймодавця за три місяці.  
3748. 2. Договір найму житла може бути розірваний у судовому порядку на вимогу наймодавця у випадках:      2. Договір найму житла може бути розірваний у судовому порядку на вимогу наймодавця у випадках:  
3749. 1) невнесення наймачем плати за житло за шість місяців, якщо договором не встановлений більш тривалий строк, а при короткостроковому наймі - понад два рази зі спливом встановленого договором строку платежу;      1) невнесення наймачем плати за житло за шість місяців, якщо договором не встановлений більш тривалий строк, а при короткостроковому наймі - понад два рази зі спливом встановленого договором строку платежу;  
3750. 2) руйнування або псування житла наймачем або іншими особами, за дії яких він несе відповідальність.      2) руйнування або псування житла наймачем або іншими особами, за дії яких він несе відповідальність.  
3751. За рішенням суду наймачеві може бути наданий строк не більше одного року для усунення ним порушень, що стали підставою для розірвання договору найму житла. Якщо протягом визначеного судом строку наймач не усуне допущених порушень або не вживе усіх необхідних заходів для їх усунення, суд за повторним зверненням наймодавця приймає рішення про розірвання договору найму житла. При цьому на прохання наймача суд у рішенні про розірвання договору може відстрочити виконання рішення не більше ніж на один рік.      За рішенням суду наймачеві може бути наданий строк не більше одного року для усунення ним порушень, що стали підставою для розірвання договору найму житла. Якщо протягом визначеного судом строку наймач не усуне допущених порушень або не вживе усіх необхідних заходів для їх усунення, суд за повторним зверненням наймодавця приймає рішення про розірвання договору найму житла. При цьому на прохання наймача суд у рішенні про розірвання договору може відстрочити виконання рішення не більше ніж на один рік.  
3752. Короткостроковий договір, об'єктом якого є кімната або частина кімнати, якщо в ньому не зазначений конкретний строк чинності, може бути розірваний на вимогу наймодавця до спливу встановленого законом строку в один рік у разі необхідності використання житла для проживання самого наймодавця та осіб, що постійно проживають з ним. Однак наймодавець повинен попередити наймача про майбутнє розірвання договору не пізніше ніж за два місяці, якщо встановлений законом строк чинності договору, що залишився, є більшим ніж два місяці.      Короткостроковий договір, об'єктом якого є кімната або частина кімнати, якщо в ньому не зазначений конкретний строк чинності, може бути розірваний на вимогу наймодавця до спливу встановленого законом строку в один рік у разі необхідності використання житла для проживання самого наймодавця та осіб, що постійно проживають з ним. Однак наймодавець повинен попередити наймача про майбутнє розірвання договору не пізніше ніж за два місяці, якщо встановлений законом строк чинності договору, що залишився, є більшим ніж два місяці.  
3753. 3. Договір найму житла може бути розірваний у судовому порядку на вимогу будь-якої із сторін у договорі:      3. Договір найму житла може бути розірваний у судовому порядку на вимогу будь-якої із сторін у договорі:  
3754. 1) якщо житло стає непридатним для постійного проживання, а також у разі його аварійного стану;      1) якщо житло стає непридатним для постійного проживання, а також у разі його аварійного стану;  
3755. 2) в інших випадках, передбачених житловим законодавством.      2) в інших випадках, передбачених житловим законодавством.  
3756. 4. Якщо наймач житла або інші особи, за дії яких він несе відповідальність, використовують житло не за призначенням або ж систематично порушують права та інтереси сусідів, наймодавець може попередити наймача про необхідність усунення порушення.      4. Якщо наймач житла або інші особи, за дії яких він несе відповідальність, використовують житло не за призначенням або ж систематично порушують права та інтереси сусідів, наймодавець може попередити наймача про необхідність усунення порушення.  
3757. Якщо наймач або інші особи, за дії яких він несе відповідальність, після попередження продовжує використовувати житло не за призначенням або порушувати права та інтереси сусідів, наймодавець має право у судовому порядку розірвати договір найму житла. У цьому разі застосовуються правила частини третьої п. 2 цієї статті.      Якщо наймач або інші особи, за дії яких він несе відповідальність, після попередження продовжує використовувати житло не за призначенням або порушувати права та інтереси сусідів, наймодавець має право у судовому порядку розірвати договір найму житла. У цьому разі застосовуються правила частини третьої п. 2 цієї статті.  
3758. Стаття 884 Наслідки розірвання договору найму житла      Стаття 884 Наслідки розірвання договору найму житла  
3759. У разі розірвання договору найму житла наймач та інші фізичні особи, що проживають у помешканні до моменту розірвання договору, підлягають виселенню з житла на підставі рішення суду.      У разі розірвання договору найму житла наймач та інші фізичні особи, що проживають у помешканні до моменту розірвання договору, підлягають виселенню з житла на підставі рішення суду.  
3760. Глава 59 Позичка      Глава 59 Позичка  
3761. Стаття 885 Договір позички      Стаття 885 Договір позички  
3762. 1. За договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.      1. За договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.  
3763. 2. Користування річчю передбачається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.      2. Користування річчю передбачається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.  
3764. 3. До договору позички застосовуються правила глави 57 цього Кодексу.      3. До договору позички застосовуються правила глави 57 цього Кодексу.  
3765. Стаття 886 Позичкодавець      Стаття 886 Позичкодавець  
3766. 1. Позичкодавцями можуть бути фізичні та юридичні особи.      1. Позичкодавцями можуть бути фізичні та юридичні особи.  
3767. Особа, яка здійснює довірче управління майном, може бути позичкодавцем за згодою власника.      Особа, яка здійснює довірче управління майном, може бути позичкодавцем за згодою власника.  
3768. 2. Юридична особа, яка займається підприємництвом, не може передавати речі у безоплатне користування особі, яка є її засновником, учасником, керівником, членом її органу управління або контролю.      2. Юридична особа, яка займається підприємництвом, не може передавати речі у безоплатне користування особі, яка є її засновником, учасником, керівником, членом її органу управління або контролю.  
3769. Стаття 887 Форма договору позички      Стаття 887 Форма договору позички  
3770. 1. Договір позички речей побутового призначення між фізичними особами може укладатися усно.      1. Договір позички речей побутового призначення між фізичними особами може укладатися усно.  
3771. 2. Договір позички між юридичними особами, а також між юридичними та фізичними особами укладається письмово.      2. Договір позички між юридичними особами, а також між юридичними та фізичними особами укладається письмово.  
3772. 3. Договір позички будівель, інших капітальних споруд та їхніх окремих частин укладається у формі, яка визначена у статті 845 цього Кодексу.      3. Договір позички будівель, інших капітальних споруд та їхніх окремих частин укладається у формі, яка визначена у статті 845 цього Кодексу.  
3773. 4. Договір позички транспортних засобів з участю фізичних осіб укладається письмово і посвідчується нотаріально.      4. Договір позички транспортних засобів з участю фізичних осіб укладається письмово і посвідчується нотаріально.  
3774. Стаття 888 Правові наслідки невиконання обов'язку передати річ у безоплатне користування      Стаття 888 Правові наслідки невиконання обов'язку передати річ у безоплатне користування  
3775. Якщо позичкодавець не виконує обов'язку передати річ у безоплатне користування, інша сторона має право вимагати відшкодування пов'язаних з цим витрат.   -561- Ніколаєнко С.М. (в.о. № 185)
 В статті 888 після слів "вправі вимагати" додати слова "розірвання договору,"  		Враховано   Якщо позичкодавець не виконує обов'язку передати річ у безоплатне користування, інша сторона має право вимагати розірвання договору, відшкодування пов'язаних з цим витрат.  
3776. Стаття 889 Строк позички      Стаття 889 Строк позички  
3777. Якщо сторони не встановили строку користування майном, він визначається відповідно до мети такого користування.      Якщо сторони не встановили строку користування майном, він визначається відповідно до мети такого користування.  
3778. Стаття 890 Право позичкодавця на відчуження речі      Стаття 890 Право позичкодавця на відчуження речі  
3779. 1. Позичкодавець має право відчужити річ, яка передана ним у безоплатне користування. До набувача речі переходять права та обов'язки позичкодавця.      1. Позичкодавець має право відчужити річ, яка передана ним у безоплатне користування. До набувача речі переходять права та обов'язки позичкодавця.  
3780. 2. Користувач не має переважного права перед іншими особами на купівлю речі, яка передана йому у користування.      2. Користувач не має переважного права перед іншими особами на купівлю речі, яка передана йому у користування.  
3781. Стаття 891 Обов'язки користувача      Стаття 891 Обов'язки користувача  
3782. 1. Користувач несе звичайні витрати щодо підтримання речі у належному стані.      1. Користувач несе звичайні витрати щодо підтримання речі у належному стані.  
3783. 2. Користувач зобов'язаний користуватися річчю лише за її призначенням або відповідно до мети, визначеної в договорі.   -562- Ніколаєнко С.М. (в.о. № 185)
 Пункти 2,3 та 4 статті 891 об'єднати та викласти в такій редакції: "2. Користувач зобов'язаний: 1) користуватися річчю лише за її призначенням або відповідно до мети, визначеної в договорі; 2) користуватися річчю особисто, якщо інше не передбачено договором; 3) повернути річ після закінчення строку договору в тому самому стані, в якому вона була на момент її передання."  		Враховано   2. Користувач зобов'язаний: 1) користуватися річчю лише за її призначенням або відповідно до мети, визначеної в договорі;  
3784. 3. Користувач зобов'язаний користуватися річчю особисто.      2) користуватися річчю особисто, якщо інше не передбачено договором;  
3785. 4. Користувач зобов'язаний повернути річ після закінчення строку договору в тому самому стані, в якому вона була на момент її передання.      3) повернути річ після закінчення строку договору в тому самому стані, в якому вона була на момент її передання."  
3786. Стаття 892 Розірвання договору позички      Стаття 892 Розірвання договору позички  
3787. 1. Користувач має право повернути річ у будь-який час, не чекаючи закінчення строку договору. Якщо річ потребує особливого догляду або зберігання, користувач зобов'язаний сповістити позичкодавця про розірвання договору щонайменше як за сім днів до повернення речі.      1. Користувач має право повернути річ у будь-який час, не чекаючи закінчення строку договору. Якщо річ потребує особливого догляду або зберігання, користувач зобов'язаний сповістити позичкодавця про розірвання договору щонайменше як за сім днів до повернення речі.  
3788. 2. Позичкодавець має право вимагати розірвання договору і повернення речі у разі, якщо:      2. Позичкодавець має право вимагати розірвання договору і повернення речі у разі, якщо:  
3789. 1) у зв'язку з непередбаченими обставинами річ стала потрібною йому самому;      1) у зв'язку з непередбаченими обставинами річ стала потрібною йому самому;  
3790. 2) користування річчю не відповідає її призначенню та умовам договору;      2) користування річчю не відповідає її призначенню та умовам договору;  
3791. 3) річ самочинно передана у користування іншій особі;      3) річ самочинно передана у користування іншій особі;  
3792. 4) в результаті недбалого поводження з річчю їй загрожує небезпека знищення або пошкодження.      4) в результаті недбалого поводження з річчю їй загрожує небезпека знищення або пошкодження.  
3793. 3. Особа, яка стала власником речі, що була передана у безоплатне користування, має право вимагати розірвання договору, який укладено без зазначення строку. Про таке розірвання договору користувач має бути повідомлений попередньо, за час, який відповідав би меті оренди.   -563- Ніколаєнко С.М. (в.о. № 185)
 В пункті 3 статті 892 слово "оренди" замінити словом "позички"  		Враховано   3. Особа, яка стала власником речі, що була передана у безоплатне користування, має право вимагати розірвання договору, який укладено без зазначення строку. Про таке розірвання договору користувач має бути повідомлений попередньо, за час, який відповідав би меті позички.  
3794. Стаття 893 Припинення договору позички      Стаття 893 Припинення договору позички  
3795. Договір позички припиняється у разі смерті фізичної особи або ліквідації юридичної особи, якій майно було надане в користування.   -564- Ніколаєнко С.М. (в.о. № 185)
 Статтю 893 доповнити словами ",якщо інше не передбачено договором"  		Враховано   Договір позички припиняється у разі смерті фізичної особи або ліквідації юридичної особи, якій майно було надане в користування, якщо інше не передбачено договором.  
3796. Стаття 894 Правові наслідки неповернення речі після закінчення строку користування нею      Стаття 894 Правові наслідки неповернення речі після закінчення строку користування нею  
3797. Якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування завданих йому збитків.      Якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування завданих йому збитків.  
3798. Глава 60 Підряд      Глава 60 Підряд  
3799. § 1. Загальні положення про підряд      § 1. Загальні положення про підряд  
3800. Стаття 895 Договір підряду      Стаття 895 Договір підряду  
3801. 1. За договором підряду підрядник зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.      1. За договором підряду підрядник зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.  
3802. 2. Договір підряду укладається на виготовлення або переробку (обробку) речі або ж на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. При переданні замовникові речі, виготовленої за договором підряду, підрядник передає і права на неї.   -565- Ніколаєнко С.М. (в.о. № 185)
 Пункт 2 статті 895 викласти у такій редакції: "2. Договір підряду може укладатися на виготовлення, або обробку чи переробку речі або ж на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.".  		Враховано   2. Договір підряду може укладатися на виготовлення, або обробку чи переробку речі або ж на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.  
3803. 3. Для виконання окремих видів робіт, передбачених законом, підрядник (субпідрядник) повинен мати спеціальний дозвіл (ліцензію) на ведення цих робіт.   -566- Ніколаєнко С.М. (в.о. № 185)
 В пункті 3 статті 895 слова "повинен мати" замінити словами "зобов'язаний одержати". В цьому ж пункті вилучити слово "(ліцензію)".  		Враховано   3. Для виконання окремих видів робіт, передбачених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл на ведення цих робіт.  
3804. 4. До окремих видів договорів підряду, передбачених параграфами 2-5 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не передбачено правилами цього Кодексу про ці види договорів.      4. До окремих видів договорів підряду, передбачених параграфами 2-5 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не передбачено правилами цього Кодексу про ці види договорів.  
3805. Стаття 896 Генеральний підрядник і субпідрядник      Стаття 896 Генеральний підрядник і субпідрядник  
3806. 1. Підрядник має право, якщо інше не передбачено договором, залучити до виконання інших осіб, несучи відповідальність перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.      1. Підрядник має право, якщо інше не передбачено договором, залучити до виконання інших осіб, несучи відповідальність перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.  
3807. 2. Генеральний підрядник несе перед субпідрядником відповідальність за невиконання або неналежне виконання замовником своїх зобов'язань за договором підряду, а перед замовником - за наслідки невиконання або неналежного виконання свого зобов'язання субпідрядником відповідно до статей 553, 643 цього Кодексу.      2. Генеральний підрядник несе перед субпідрядником відповідальність за невиконання або неналежне виконання замовником своїх зобов'язань за договором підряду, а перед замовником - за наслідки невиконання або неналежного виконання свого зобов'язання субпідрядником відповідно до статей 553, 643 цього Кодексу.  
3808. Якщо інше не передбачено законом або договором, замовник і субпідрядник не мають права ставити один до одного вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них із генеральним підрядником.      Якщо інше не передбачено законом або договором, замовник і субпідрядник не мають права ставити один до одного вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них із генеральним підрядником.  
3809. Стаття 897 Виконання роботи з матеріалу підрядника та його засобами      Стаття 897 Виконання роботи з матеріалу підрядника та його засобами  
3810. 1. Підрядник зобов'язаний виконати роботу, обумовлену договором, зі своїх матеріалів і своїми засобами, якщо інше не передбачено договором.      1. Підрядник зобов'язаний виконати роботу, обумовлену договором, зі своїх матеріалів і своїми засобами, якщо інше не передбачено договором.  
3811. 2. Підрядник несе відповідальність за неналежну якість наданих ним матеріалів і устаткування, а також за надання матеріалів та устаткування, обтяжених правами третіх осіб.      2. Підрядник несе відповідальність за неналежну якість наданих ним матеріалів і устаткування, а також за надання матеріалів та устаткування, обтяжених правами третіх осіб.  
3812. Стаття 898 Виконання роботи з матеріалу замовника      Стаття 898 Виконання роботи з матеріалу замовника  
3813. 1. Якщо робота виконується повністю або частково з матеріалу замовника, підрядник несе відповідальність за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок.      1. Якщо робота виконується повністю або частково з матеріалу замовника, підрядник несе відповідальність за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок.  
3814. 2. У договорі, що передбачає виконання роботи з матеріалів замовника, крім інших умов, мають бути передбачені норми витрат матеріалів, строки повернення залишків та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання обов'язків.      2. У договорі, що передбачає виконання роботи з матеріалів замовника, крім інших умов, мають бути передбачені норми витрат матеріалів, строки повернення залишків та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання обов'язків.  
3815. 3. Підрядник несе відповідальність за неналежне виконання роботи, спричинене недоліками наданих замовником матеріалів, якщо не доведе, що недоліки не могли бути ним виявлені при належному прийманні цих матеріалів.      3. Підрядник несе відповідальність за неналежне виконання роботи, спричинене недоліками наданих замовником матеріалів, якщо не доведе, що недоліки не могли бути ним виявлені при належному прийманні цих матеріалів.  
3816. Стаття 899 Обов'язок підрядника зберігати надане йому майно   -567- Ніколаєнко С.М. (в.о. № 185)
 Статтю 899 викласти в новій редакції: "Підрядник зобов'язаний вживати усіх заходів щодо забезпечення збереження наданого йому замовником майна та несе відповідальність за втрату або пошкодження цього майна, що сталася з йони вини.".  		Враховано   Стаття 899 Обов'язок підрядника зберігати надане йому майно  
3817. Підрядник зобов'язаний вживати усіх заходів щодо забезпечення збереження наданого йому замовником майна та несе відповідальність за будь-який недогляд, що призвів до втрати або пошкодження цього майна.      Підрядник зобов'язаний вживати усіх заходів щодо забезпечення збереження наданого йому замовником майна та несе відповідальність за втрату або пошкодження цього майна, що сталася з йони вини.  
3818. Стаття 900 Ризик випадкового знищення матеріалів      Стаття 900 Ризик випадкового знищення матеріалів  
3819. Ризик випадкового знищення матеріалів або випадкового псування (пошкодження) до настання строку здачі підрядником обумовленої договором роботи несе сторона, що надала матеріали, а після настання цього строку - сторона, що прогаяла строк, якщо інше не встановлено договором або законодавчими актами.      Ризик випадкового знищення матеріалів або випадкового псування (пошкодження) до настання строку здачі підрядником обумовленої договором роботи несе сторона, що надала матеріали, а після настання цього строку - сторона, що прогаяла строк, якщо інше не встановлено договором або законодавчими актами.  
3820. Стаття 901 Ціна роботи (кошторис)   -568- Ніколаєнко С.М. (в.о. № 185)
 Статтю 901 розділити на 2 самостійних статті: "Стаття 901 Ціна роботи 1. У договорі підряду зазначається ціна роботи або способи її визначення. 2. Якщо у договорі не встановлена ціна роботи або способи її визначення, ціна може бути встановлена судом на основі звичайно застосовуваних за аналогічні роботи цін з урахуванням необхідних витрат, зазначених сторонами. 3. Ціна у договорі підряду включає компенсацію витрат підрядника та належну йому винагороду.". "Стаття 901-1 Кошторис 1. Ціна роботи може бути визначена складанням кошторису. У випадках коли робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набуває чинності та стає частиною договору з моменту підтвердження його замовником. 2. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Якщо у договорі немає інших вказівок, кошторис визнається твердим. 3. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися тільки за погодженням сторін. Якщо сторони передбачали у договорі твердий кошторис, у разі його перевищення усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, крім випадків, передбачених частиною другою п. 8 цієї статті. 4. Якщо виникла необхідність у проведенні додаткових робіт і з цієї причини - в істотному перевищенні визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, що не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника сплати йому ціни за виконану частину роботи. Підрядник, що своєчасно не попередив замовника про необхідність перевищення зазначеного у договорі кошторису, зобов'язаний виконати договір, зберігаючи право на оплату робіт за ціною, визначеною у договорі. 5. Підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник - його зменшення, у тому числі і в разі якщо на момент укладення договору виключалася можливість передбачити повний обсяг роботи, що підлягає виконанню, або необхідні для цього витрати. У разі істотного зростання після укладення договору вартості матеріалів та устаткування, які мали бути надані підрядником, а також послуг, що надавалися йому третіми особами, підрядник має право вимагати збільшення встановленої ціни (кошторису), а в разі відмови замовника виконати його вимоги - розірвання договору відповідно до статті 683 цього Кодексу.".  		Враховано   Стаття 901 Ціна роботи  
3821. 1. У договорі підряду зазначається ціна роботи або способи її визначення.      1. У договорі підряду зазначається ціна роботи або способи її визначення.  
3822. 2. Якщо у договорі не встановлена ціна роботи або способи її визначення, ціна може бути встановлена судом на основі звичайно застосовуваних за аналогічні роботи цін з урахуванням необхідних витрат, зазначених сторонами.      2. Якщо у договорі не встановлена ціна роботи або способи її визначення, ціна може бути встановлена судом на основі звичайно застосовуваних за аналогічні роботи цін з урахуванням необхідних витрат, зазначених сторонами.  
3823. 3. Ціна у договорі підряду включає компенсацію витрат підрядника та належну йому винагороду.      3. Ціна у договорі підряду включає компенсацію витрат підрядника та належну йому винагороду.". "Стаття 901-1 Кошторис  
3824. 4. Ціна роботи може бути визначена складанням кошторису.      1. Ціна роботи може бути визначена складанням кошторису.  
3825. У випадках коли робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набуває чинності та стає частиною договору з моменту підтвердження його замовником.      У випадках коли робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набуває чинності та стає частиною договору з моменту підтвердження його замовником.  
3826. 5. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Якщо у договорі немає інших вказівок, кошторис визнається твердим.      2. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Якщо у договорі немає інших вказівок, кошторис визнається твердим.  
3827. 6. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися тільки за погодженням сторін.      3. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися тільки за погодженням сторін.  
3828. Якщо сторони передбачали у договорі твердий кошторис, у разі його перевищення усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, крім випадків, передбачених частиною другою п. 8 цієї статті.      Якщо сторони передбачали у договорі твердий кошторис, у разі його перевищення усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, крім випадків, передбачених частиною другою п. 8 цієї статті.  
3829. 7. Якщо виникла необхідність у проведенні додаткових робіт і з цієї причини - в істотному перевищенні визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, що не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника сплати йому ціни за виконану частину роботи.      4. Якщо виникла необхідність у проведенні додаткових робіт і з цієї причини - в істотному перевищенні визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, що не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника сплати йому ціни за виконану частину роботи.  
3830. Підрядник, що своєчасно не попередив замовника про необхідність перевищення зазначеного у договорі кошторису, зобов'язаний виконати договір, зберігаючи право на оплату робіт за ціною, визначеною у договорі.      Підрядник, що своєчасно не попередив замовника про необхідність перевищення зазначеного у договорі кошторису, зобов'язаний виконати договір, зберігаючи право на оплату робіт за ціною, визначеною у договорі.  
3831. 8. Підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник - його зменшення, у тому числі і в разі якщо на момент укладення договору виключалася можливість передбачити повний обсяг роботи, що підлягає виконанню, або необхідні для цього витрати.      5. Підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник - його зменшення, у тому числі і в разі якщо на момент укладення договору виключалася можливість передбачити повний обсяг роботи, що підлягає виконанню, або необхідні для цього витрати.  
3832. У разі істотного зростання після укладення договору вартості матеріалів та устаткування, які мали бути надані підрядником, а також послуг, що надавалися йому третіми особами, підрядник має право вимагати збільшення встановленої ціни (кошторису), а в разі відмови замовника виконати його вимоги - розірвання договору відповідно до статті 683 цього Кодексу.      У разі істотного зростання після укладення договору вартості матеріалів та устаткування, які мали бути надані підрядником, а також послуг, що надавалися йому третіми особами, підрядник має право вимагати збільшення встановленої ціни (кошторису), а в разі відмови замовника виконати його вимоги - розірвання договору відповідно до статті 683 цього Кодексу.  
3833. Стаття 902 Ощадливість підрядника   -569- Ніколаєнко С.М. (в.о. № 185)
 Статтю 902 доповнити новим пунктом 1 наступного змісту: "1. Підрядник має право на ощадливе ведення робіт за умови забезпечення належної їх якості.", відповідно змінити нумерацію пунктів  		Враховано   Стаття 902 Ощадливість підрядника 1. Підрядник має право на ощадливо ведення робіт за умови забезпечення належної їх якості.  
3834. 1. У випадках коли фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які враховувалися при визначенні ціни (складанні кошторису), підрядник зберігає право на оплату роботи за ціною, передбаченою договором (кошторисом), якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження вплинуло на якість виконаної роботи.      2. У випадках коли фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які враховувалися при визначенні ціни (складанні кошторису), підрядник зберігає право на оплату роботи за ціною, передбаченою договором (кошторисом), якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження вплинуло на якість виконаної роботи.  
3835. 2. У договорі підряду може бути передбачено розподіл між сторонами отриманого підрядником заощадження.      3. У договорі підряду може бути передбачено розподіл між сторонами отриманого підрядником заощадження.  
3836. Стаття 903 Строки виконання робіт      Стаття 903 Строки виконання робіт  
3837. 1. Строки виконання робіт або їх окремих етапів встановлюються сторонами у договорі.      1. Строки виконання робіт або їх окремих етапів встановлюються сторонами у договорі.  
3838. 2. Якщо у договорі немає вказівок про строки виконання робіт, підрядник зобов'язаний виконати роботи, а замовник має право вимагати їх виконання у розумні строки, виходячи із суті зобов'язання, характеру та обсягів робіт і звичаїв ділового обороту.      2. Якщо у договорі немає вказівок про строки виконання робіт, підрядник зобов'язаний виконати роботи, а замовник має право вимагати їх виконання у розумні строки, виходячи із суті зобов'язання, характеру та обсягів робіт і звичаїв ділового обороту.  
3839. Стаття 904 Обставини, про які підрядник зобов'язаний попередити замовника      Стаття 904 Обставини, про які підрядник зобов'язаний попередити замовника  
3840. Підрядник зобов'язаний своєчасно попередити замовника про:      Підрядник зобов'язаний своєчасно попередити замовника про:  
3841. 1) недоброякісність або непридатність матеріалів, одержаних від замовника;      1) недоброякісність або непридатність матеріалів, одержаних від замовника;  
3842. 2) те, що додержання вказівок замовника загрожує міцності або придатності виконуваної роботи;      2) те, що додержання вказівок замовника загрожує міцності або придатності виконуваної роботи;  
3843. 3) наявність інших, що не залежать від підрядника, обставин, які загрожують міцності або придатності виконуваної роботи.      3) наявність інших, що не залежать від підрядника, обставин, які загрожують міцності або придатності виконуваної роботи.  
3844. Стаття 905 Наслідки невиконання замовником вимог підрядника      Стаття 905 Наслідки невиконання замовником вимог підрядника  
3845. 1. Якщо замовник, незважаючи на своєчасне та обґрунтоване попередження з боку підрядника, у домірний строк не замінить недоброякісні або непридатні матеріали, не змінить вказівок про спосіб виконання роботи або ж не усуне інших обставин, що загрожують міцності або придатності виконуваної роботи, підрядник має право відмовитися від договору та стягнути зазнані з вини замовника збитки.      1. Якщо замовник, незважаючи на своєчасне та обґрунтоване попередження з боку підрядника, у домірний строк не замінить недоброякісні або непридатні матеріали, не змінить вказівок про спосіб виконання роботи або ж не усуне інших обставин, що загрожують міцності або придатності виконуваної роботи, підрядник має право відмовитися від договору та стягнути зазнані з вини замовника збитки.  
3846. 2. Якщо використання недоброякісних чи непридатних матеріалів або додержання вказівок замовника загрожує життю та здоров'ю людей чи призводить до порушення екологічних, санітарних правил, правил безпеки фізичних осіб та інших вимог, підрядник зобов'язаний відмовитися від виконання цих робіт за договором і стягнути зазнані з вини замовника збитки.      2. Якщо використання недоброякісних чи непридатних матеріалів або додержання вказівок замовника загрожує життю та здоров'ю людей чи призводить до порушення екологічних, санітарних правил, правил безпеки фізичних осіб та інших вимог, підрядник зобов'язаний відмовитися від виконання цих робіт за договором і стягнути зазнані з вини замовника збитки.  
3847. Стаття 906 Права замовника під час виконання роботи      Стаття 906 Права замовника під час виконання роботи  
3848. 1. Замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість робіт, не втручаючись у діяльність підрядника.      1. Замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість робіт, не втручаючись у діяльність підрядника.  
3849. 2. Якщо підрядник не береться своєчасно за виконання договору або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її до строку стає явно неможливим, замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.   -570- Ніколаєнко С.М. (в.о. № 185)
 В пункті 2 статті 906 слова "вимагати розірвання договору та відшкодування збитків" замінити словами "відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків".  		Враховано   2. Якщо підрядник не береться своєчасно за виконання договору або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її до строку стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.  
3850. 3. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові домірний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги у призначений строк - відмовитися від договору, або ж зажадати відшкодування збитків, або ж доручити виправлення роботи третій особі за рахунок підрядника.      3. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові домірний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги у призначений строк - відмовитися від договору, або ж зажадати відшкодування збитків, або ж доручити виправлення роботи третій особі за рахунок підрядника.  
3851. 4. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору, виплативши підрядникові винагороду за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору, із зарахуванням того, що підрядник зберіг внаслідок розірвання договору.      4. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору, виплативши підрядникові винагороду за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору, із зарахуванням того, що підрядник зберіг внаслідок розірвання договору.  
3852. Стаття 907 Сприяння замовника      Стаття 907 Сприяння замовника  
3853. 1. Замовник зобов'язаний у випадках, в обсязі та в порядку, що передбачені договором підряду, сприяти підрядникові у виконанні роботи.      1. Замовник зобов'язаний у випадках, в обсязі та в порядку, що передбачені договором підряду, сприяти підрядникові у виконанні роботи.  
3854. У разі невиконання замовником цього обов'язку підрядник має право вимагати відшкодування завданих збитків, включаючи додаткові витрати, спричинені простоєм, або ж перенесенням строків виконання роботи, або підвищенням ціни роботи.      У разі невиконання замовником цього обов'язку підрядник має право вимагати відшкодування завданих збитків, включаючи додаткові витрати, спричинені простоєм, або ж перенесенням строків виконання роботи, або підвищенням ціни роботи.  
3855. 2. У випадках коли виконання роботи за договором підряду стало неможливим внаслідок дій або недогляду замовника, підрядник зберігає право на сплату йому встановленої ціни з урахуванням виконаної частини роботи, з відрахуванням сум, які підрядник одержав або міг одержати у зв'язку з невиконанням договору.      2. У випадках коли виконання роботи за договором підряду стало неможливим внаслідок дій або недогляду замовника, підрядник зберігає право на сплату йому встановленої ціни з урахуванням виконаної частини роботи, з відрахуванням сум, які підрядник одержав або міг одержати у зв'язку з невиконанням договору.  
3856. Стаття 908 Невиконання замовником зустрічних обов'язків за договором      Стаття 908 Невиконання замовником зустрічних обов'язків за договором  
3857. Підрядник має право не братися за роботу, а розпочату роботу призупинити у випадках, коли порушення замовником своїх зустрічних обов'язків за договором, зокрема таких, як надання матеріалів, устаткування або речі, що підлягає переробці, створило неможливість виконання договору підрядником.      Підрядник має право не братися за роботу, а розпочату роботу призупинити у випадках, коли порушення замовником своїх зустрічних обов'язків за договором, зокрема таких, як надання матеріалів, устаткування або речі, що підлягає переробці, створило неможливість виконання договору підрядником.  
3858. Стаття 909 Права замовника у разі порушення договору підрядником      Стаття 909 Права замовника у разі порушення договору підрядником  
3859. 1. Якщо підрядник допустився відступів від умов договору, що погіршили роботу, або інших недоліків у роботі, замовник має право на свій вибір вимагати безоплатного виправлення зазначених недоліків у домірний строк або відшкодування зазнаних ним необхідних витрат з виправлення своїм коштом недоліків роботи, якщо договором передбачено таке право замовника, або відповідного зменшення винагороди за роботу.      1. Якщо підрядник допустився відступів від умов договору, що погіршили роботу, або інших недоліків у роботі, замовник має право на свій вибір вимагати безоплатного виправлення зазначених недоліків у домірний строк або відшкодування зазнаних ним необхідних витрат з виправлення своїм коштом недоліків роботи, якщо договором передбачено таке право замовника, або відповідного зменшення винагороди за роботу.  
3860. 2. За наявності у роботі істотних відхилень від договору або ж інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору з відшкодуванням збитків.      2. За наявності у роботі істотних відхилень від договору або ж інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору з відшкодуванням збитків.  
3861. Стаття 910 Обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником      Стаття 910 Обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником  
3862. 1. Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником згідно з договором, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від договору або інших недоліків заявити про них підрядникові негайно.      1. Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником згідно з договором, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від договору або інших недоліків заявити про них підрядникові негайно.  
3863. 2. Якщо замовник не заявить негайно підрядникові про відступи від умов договору, які погіршили роботу, або інші недоліки в роботі, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.      2. Якщо замовник не заявить негайно підрядникові про відступи від умов договору, які погіршили роботу, або інші недоліки в роботі, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.  
3864. 3. Замовник, що прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).      3. Замовник, що прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).  
3865. 4. Замовник, що виявив після прийняття роботи відступи у ній від договору або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, зобов'язаний сповістити про це підрядника у розумний строк після їх виявлення.      4. Замовник, що виявив після прийняття роботи відступи у ній від договору або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, зобов'язаний сповістити про це підрядника у розумний строк після їх виявлення.  
3866. 5. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-якої із сторін має бути призначена експертиза. Витрати з проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати з експертизи несе сторона, що вимагала її призначення, а якщо експертиза призначена за погодженням між сторонами, - обидві сторони порівну.      5. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-якої із сторін має бути призначена експертиза. Витрати з проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати з експертизи несе сторона, що вимагала її призначення, а якщо експертиза призначена за погодженням між сторонами, - обидві сторони порівну.  
3867. 6. Якщо інше не передбачено договором, у разі ухилення замовника від прийняття виконаної роботи підрядник має право зі спливом одного місяця від дня, коли згідно з договором робота мала передаватися замовникові, та після наступного дворазового його попередження продати результат роботи, а виторг, з відрахуванням усіх належних підрядникові платежів, внести в депозит нотаріальної контори на ім'я замовника.      6. Якщо інше не передбачено договором, у разі ухилення замовника від прийняття виконаної роботи підрядник має право зі спливом одного місяця від дня, коли згідно з договором робота мала передаватися замовникові, та після наступного дворазового його попередження продати результат роботи, а виторг, з відрахуванням усіх належних підрядникові платежів, внести в депозит нотаріальної контори на ім'я замовника.  
3868. 7. Якщо ухилення замовника від прийняття виконаної роботи спричинило прогаяння строку здачі робіт, право власності на виготовлену (перероблену) річ визнається таким, що перейшло до замовника у момент, коли відбулося передання.      7. Якщо ухилення замовника від прийняття виконаної роботи спричинило прогаяння строку здачі робіт, право власності на виготовлену (перероблену) річ визнається таким, що перейшло до замовника у момент, коли відбулося передання.  
3869. Стаття 911 Порядок оплати роботи      Стаття 911 Порядок оплати роботи  
3870. 1. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що робота виконана належним чином і в погоджений строк, або ж за згодою замовника - достроково.      1. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що робота виконана належним чином і в погоджений строк, або ж за згодою замовника - достроково.  
3871. 2. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу тільки у випадку та в розмірі, зазначених у договорі.      2. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу тільки у випадку та в розмірі, зазначених у договорі.  
3872. Стаття 912 Розрахунки між сторонами у разі знищення предмета підряду або неможливості закінчення роботи      Стаття 912 Розрахунки між сторонами у разі знищення предмета підряду або неможливості закінчення роботи  
3873. 1. Якщо предмет підряду до здачі його замовникові випадково знищений або закінчення роботи стало неможливим без вини сторін, підрядник не має права вимагати винагороди за роботу.      1. Якщо предмет підряду до здачі його замовникові випадково знищений або закінчення роботи стало неможливим без вини сторін, підрядник не має права вимагати винагороди за роботу.  
3874. 2. Якщо знищення предмета підряду чи неможливість закінчення роботи сталися через недоліки матеріалу, доставленого замовником, чи внаслідок його розпоряджень про спосіб виконання роботи або ж відбулися після прогаяння строку прийняття замовником виконаної роботи, причому підрядником були додержані правила статей 882 і 883 цього Кодексу, підрядник зберігає право на одержання винагороди за роботу.      2. Якщо знищення предмета підряду чи неможливість закінчення роботи сталися через недоліки матеріалу, доставленого замовником, чи внаслідок його розпоряджень про спосіб виконання роботи або ж відбулися після прогаяння строку прийняття замовником виконаної роботи, причому підрядником були додержані правила статей 882 і 883 цього Кодексу, підрядник зберігає право на одержання винагороди за роботу.  
3875. Стаття 913 Право підрядника на утримання   -571- Ніколаєнко С.М. (в.о. № 185)
 В назві статті 913 та її тексті слово "утримання" замінити словом "утримування".  		Враховано   Стаття 913 Право підрядника на утримування  
3876. У разі невиконання замовником обов'язку сплатити встановлену ціну або іншу суму, належну підрядникові у зв'язку з виконанням договору, підрядник має право на утримання результату роботи відповідно до статей 615-618 цього Кодексу, а також належного замовникові устаткування, переданого для перероблення речі, залишку невикористаних матеріалів та іншого майна замовника, що опинилося у нього до сплати замовником відповідних сум.      У разі невиконання замовником обов'язку сплатити встановлену ціну або іншу суму, належну підрядникові у зв'язку з виконанням договору, підрядник має право на утримування результату роботи відповідно до статей 615-618 цього Кодексу, а також належного замовникові устаткування, переданого для перероблення речі, залишку невикористаних матеріалів та іншого майна замовника, що опинилося у нього до сплати замовником відповідних сум.  
3877. Стаття 914 Якість роботи      Стаття 914 Якість роботи  
3878. Виконана підрядником робота має відповідати умовам договору, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.      Виконана підрядником робота має відповідати умовам договору, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.  
3879. Якщо інше не передбачено договором, виконана робота має:      Якщо інше не передбачено договором, виконана робота має:  
3880. 1) у момент передання замовникові відповідати якості, зазначеній у договорі, або відповідати вимогам, що звичайно ставляться, та      1) у момент передання замовникові відповідати якості, зазначеній у договорі, або відповідати вимогам, що звичайно ставляться, та  
3881. 2) у межах розумного строку бути придатною для передбаченого договором використання, а якщо воно договором не передбачене, - для звичайного використання роботи такого характеру.      2) у межах розумного строку бути придатною для передбаченого договором використання, а якщо воно договором не передбачене, - для звичайного використання роботи такого характеру.  
3882. Стаття 915 Відповідальність підрядника за неналежну якість роботи      Стаття 915 Відповідальність підрядника за неналежну якість роботи  
3883. 1. Якщо робота виконана підрядником з відступами від договору, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для передбаченого у договорі, або ж - за відсутності у договорі відповідної умови - для звичайного використання, замовник має право, оскільки інше не встановлено законом або договором, на свій вибір зажадати від підрядника:      1. Якщо робота виконана підрядником з відступами від договору, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для передбаченого у договорі, або ж - за відсутності у договорі відповідної умови - для звичайного використання, замовник має право, оскільки інше не встановлено законом або договором, на свій вибір зажадати від підрядника:  
3884. 1) безоплатного усунення недоліків роботи у розумний строк;      1) безоплатного усунення недоліків роботи у розумний строк;  
3885. 2) домірного зменшення встановленої за роботу ціни;      2) домірного зменшення встановленої за роботу ціни;  
3886. 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх передбачене у договорі.      3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх передбачене у договорі.  
3887. 2. Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він несе відповідальність, безоплатно виконати роботу наново з відшкодуванням замовникові завданих прогаянням строку виконання збитків. У цьому разі замовник зобов'язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе.      2. Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він несе відповідальність, безоплатно виконати роботу наново з відшкодуванням замовникові завданих прогаянням строку виконання збитків. У цьому разі замовник зобов'язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе.  
3888. 3. Якщо відступи у роботі від умов договору або інші недоліки роботи є істотними та такими, що не усуваються, або ж у встановлений замовником розумний строк виявлені недоліки не були усунені, замовник має право відмовитися від договору та зажадати відшкодування завданих збитків.      3. Якщо відступи у роботі від умов договору або інші недоліки роботи є істотними та такими, що не усуваються, або ж у встановлений замовником розумний строк виявлені недоліки не були усунені, замовник має право відмовитися від договору та зажадати відшкодування завданих збитків.  
3889. 4. Умова договору підряду про звільнення підрядника від відповідальності за певні недоліки роботи не звільняє його від відповідальності, якщо доведено, що такі недоліки виникли внаслідок умисних дій або бездіяльності підрядника.      4. Умова договору підряду про звільнення підрядника від відповідальності за певні недоліки роботи не звільняє його від відповідальності, якщо доведено, що такі недоліки виникли внаслідок умисних дій або бездіяльності підрядника.  
3890. 5. Підрядник, що надав матеріали для виконання роботи, несе відповідальність за їхню якість за правилами про відповідальність продавця за товари неналежної якості (стаття 708).      5. Підрядник, що надав матеріали для виконання роботи, несе відповідальність за їхню якість за правилами про відповідальність продавця за товари неналежної якості (стаття 708).  
3891. Стаття 916 Гарантія якості роботи      Стаття 916 Гарантія якості роботи  
3892. 1. У разі якщо законом або договором передбачено надання підрядником замовникові гарантії якості роботи, підрядник зобов'язаний передати замовникові результат роботи, який має відповідати вимогам п. 1 статті 914 цього Кодексу протягом усього гарантійного строку.      1. У разі якщо законом або договором передбачено надання підрядником замовникові гарантії якості роботи, підрядник зобов'язаний передати замовникові результат роботи, який має відповідати вимогам п. 1 статті 914 цього Кодексу протягом усього гарантійного строку.  
3893. 2. Гарантія якості результату робіт, якщо інше не передбачено договором, поширюється на все, що становить результат роботи.      2. Гарантія якості результату робіт, якщо інше не передбачено договором, поширюється на все, що становить результат роботи.  
3894. Стаття 917 Порядок обчислення гарантійного строку      Стаття 917 Порядок обчислення гарантійного строку  
3895. 1. Якщо інше не передбачено договором підряду, плин гарантійного строку починається з моменту, коли виконана робота була прийнята або мала бути прийнята замовником.   -572- Ніколаєнко С.М. (в.о. № 185)
 В пункті 1 статті 917 слово "плин" замінити словом "перебіг".  		Враховано   1. Якщо інше не передбачено договором підряду, перебіг гарантійного строку починається з моменту, коли виконана робота була прийнята або мала бути прийнята замовником.  
3896. 2. До обчислення гарантійного строку за договором підряду застосовуються відповідно правила, що містяться у статті 705 цього Кодексу, якщо інше не передбачено законом, погодженням сторін або не випливає з особливостей договору підряду.      2. До обчислення гарантійного строку за договором підряду застосовуються відповідно правила, що містяться у статті 705 цього Кодексу, якщо інше не передбачено законом, погодженням сторін або не випливає з особливостей договору підряду.  
3897. Стаття 918 Позовна давність за позовами про неналежну якість роботи      Стаття 918 Позовна давність за позовами про неналежну якість роботи  
3898. Позовна давність для вимог, спричинених неналежною якістю роботи, виконаної за договором підряду, становить один рік, а щодо будівель і споруд - три роки від дня прийняття роботи замовником.      Позовна давність для вимог, спричинених неналежною якістю роботи, виконаної за договором підряду, становить один рік, а щодо будівель і споруд - три роки від дня прийняття роботи замовником.  
3899. Стаття 919 Початок плину позовної давності у спеціальних випадках   -573- Ніколаєнко С.М. (в.о. № 185)
 У назві статті 919 та її тексті слово "плин" замінити словом "перебіг".  		Враховано   Стаття 919 Початок перебігу позовної давності у спеціальних випадках  
3900. 1. Якщо законом або договором підряду встановлений гарантійний строк і заява з приводу недоліків роботи зроблена у межах гарантійного строку, плин позовної давності, зазначеної у статті 918, починається від дня заявлення про недоліки.      1. Якщо законом або договором підряду встановлений гарантійний строк і заява з приводу недоліків роботи зроблена у межах гарантійного строку, перебіг позовної давності, зазначеної у статті 918, починається від дня заявлення про недоліки.  
3901. 2. Якщо відповідно до договору підряду робота прийнята замовником частинами, плин позовної давності починається від дня прийняття роботи в цілому.      2. Якщо відповідно до договору підряду робота прийнята замовником частинами, перебіг позовної давності починається від дня прийняття роботи в цілому.  
3902. Стаття 920 Обов'язок підрядника передати інформацію замовникові      Стаття 920 Обов'язок підрядника передати інформацію замовникові  
3903. Підрядник зобов'язаний передати замовникові разом з результатом роботи інформацію щодо експлуатації або іншого використання предмета договору, якщо це передбачено договором або характер інформації такий, що без неї неможливе використання результатів роботи для цілей, зазначених у договорі.      Підрядник зобов'язаний передати замовникові разом з результатом роботи інформацію щодо експлуатації або іншого використання предмета договору, якщо це передбачено договором або характер інформації такий, що без неї неможливе використання результатів роботи для цілей, зазначених у договорі.  
3904. Стаття 921 Конфіденційність одержаної сторонами інформації      Стаття 921 Конфіденційність одержаної сторонами інформації  
3905. Якщо сторона завдяки виконанню свого зобов'язання за договором одержала від іншої сторони інформацію про нові рішення і технічні знання, у тому числі й такі, що не захищаються законом, а також відомості, що можуть розглядатися як комерційна таємниця, вона не має права повідомляти їх третім особам без згоди іншої сторони.      Якщо сторона завдяки виконанню свого зобов'язання за договором одержала від іншої сторони інформацію про нові рішення і технічні знання, у тому числі й такі, що не захищаються законом, а також відомості, що можуть розглядатися як комерційна таємниця, вона не має права повідомляти їх третім особам без згоди іншої сторони.  
3906. § 2. Побутовий підряд      § 2. Побутовий підряд  
3907. Стаття 922 Договір побутового підряду      Стаття 922 Договір побутового підряду  
3908. За договором побутового підряду підрядник, що обслуговує побутові потреби громадян, зобов'язаний виконати для замовника певну роботу, а замовник зобов'язаний виконану роботу прийняти та оплатити.      За договором побутового підряду підрядник, що обслуговує побутові потреби громадян, зобов'язаний виконати для замовника певну роботу, а замовник зобов'язаний виконану роботу прийняти та оплатити.  
3909. Стаття 923 Форма договору побутового підряду      Стаття 923 Форма договору побутового підряду  
3910. 1. Якщо інше не передбачено договором, законом та іншими правовими актами, у тому числі стандартними умовами та формулярами, до яких приєднується замовник (стаття 666 цього Кодексу), договір побутового підряду вважається укладеним у належній формі з моменту видачі підрядником замовникові квитанції або іншого документа, що підтверджує укладення договору.      1. Якщо інше не передбачено договором, законом та іншими правовими актами, у тому числі стандартними умовами та формулярами, до яких приєднується замовник (стаття 666 цього Кодексу), договір побутового підряду вважається укладеним у належній формі з моменту видачі підрядником замовникові квитанції або іншого документа, що підтверджує укладення договору.  
3911. 2. Відсутність у замовника зазначених документів не позбавляє його можливості посилатися на свідчення свідків на підтвердження факту укладення договору або його умов.      2. Відсутність у замовника зазначених документів не позбавляє його можливості посилатися на свідчення свідків на підтвердження факту укладення договору або його умов.  
3912. Стаття 924 Гарантії прав замовника      Стаття 924 Гарантії прав замовника  
3913. 1. Підрядник не має права нав'язати замовникові включення у договір побутового підряду додаткових оплатних робіт або послуг. У разі порушення цієї вимоги замовник має право відмовитися від оплати відповідних робіт або послуг.      1. Підрядник не має права нав'язати замовникові включення у договір побутового підряду додаткових оплатних робіт або послуг. У разі порушення цієї вимоги замовник має право відмовитися від оплати відповідних робіт або послуг.  
3914. 2. Замовник має право у будь-який час до здачі йому роботи відмовитися від договору побутового підряду, сплативши підрядникові частину встановленої ціни роботи пропорційно роботі, виконаній до сповіщення про відмову від договору, та відшкодувавши йому витрати, здійснені до цього моменту з метою виконання договору, якщо вони не входять до зазначеної частини ціни роботи. Умови договору, що позбавляють замовника цього права, є нікчемними.      2. Замовник має право у будь-який час до здачі йому роботи відмовитися від договору побутового підряду, сплативши підрядникові частину встановленої ціни роботи пропорційно роботі, виконаній до сповіщення про відмову від договору, та відшкодувавши йому витрати, здійснені до цього моменту з метою виконання договору, якщо вони не входять до зазначеної частини ціни роботи. Умови договору, що позбавляють замовника цього права, є нікчемними.  
3915. Стаття 925 Надання замовникові інформації про роботу      Стаття 925 Надання замовникові інформації про роботу  
3916. Підрядник зобов'язаний до укладення договору побутового підряду надати замовникові необхідну та достовірну інформацію про пропоновані роботи, їх види та особливості, про ціну та форму оплати роботи, а також повідомити замовникові на його прохання інші відомості, що стосуються договору та відповідають роботі. Якщо за характером роботи це має значення, підрядник повинен вказати замовникові конкретну особу, що буде її виконувати.      Підрядник зобов'язаний до укладення договору побутового підряду надати замовникові необхідну та достовірну інформацію про пропоновані роботи, їх види та особливості, про ціну та форму оплати роботи, а також повідомити замовникові на його прохання інші відомості, що стосуються договору та відповідають роботі. Якщо за характером роботи це має значення, підрядник повинен вказати замовникові конкретну особу, що буде її виконувати.  
3917. Стаття 926 Публічна оферта робіт      Стаття 926 Публічна оферта робіт  
3918. 1. До реклами та інших пропозицій щодо робіт, які виконуються за договорами побутового підряду, відповідно застосовуються правила про публічну оферту товарів, які містяться у статті 673 цього Кодексу.      1. До реклами та інших пропозицій щодо робіт, які виконуються за договорами побутового підряду, відповідно застосовуються правила про публічну оферту товарів, які містяться у статті 673 цього Кодексу.  
3919. 2. При здачі робіт замовникові підрядник зобов'язаний повідомити його про вимоги, яких необхідно додержувати для ефективного та безпечного використання виготовленої або переробленої речі або ж іншої виконаної роботи, а також про можливі для самого замовника та інших осіб наслідки недодержання відповідних вимог.      2. При здачі робіт замовникові підрядник зобов'язаний повідомити його про вимоги, яких необхідно додержувати для ефективного та безпечного використання виготовленої або переробленої речі або ж іншої виконаної роботи, а також про можливі для самого замовника та інших осіб наслідки недодержання відповідних вимог.  
3920. 3. Замовник має право вимагати розірвання укладеного договору побутового підряду та відшкодування збитків у випадках, коли внаслідок неповноти або недостовірності отриманої від підрядника інформації був укладений договір на виконання робіт, які не мають властивостей, що їх мав на увазі замовник.      3. Замовник має право вимагати розірвання укладеного договору побутового підряду та відшкодування збитків у випадках, коли внаслідок неповноти або недостовірності отриманої від підрядника інформації був укладений договір на виконання робіт, які не мають властивостей, що їх мав на увазі замовник.  
3921. Стаття 927 Виконання робіт за договором побутового підряду з матеріалів підрядника      Стаття 927 Виконання робіт за договором побутового підряду з матеріалів підрядника  
3922. 1. За договором побутового підряду підрядник виконує роботу зі свого матеріалу, а за бажанням замовника - з його матеріалів.      1. За договором побутового підряду підрядник виконує роботу зі свого матеріалу, а за бажанням замовника - з його матеріалів.  
3923. 2. Якщо робота виконується з матеріалів підрядника, вартість матеріалу оплачується замовником повністю або в частині, визначеній погодженням сторін, з остаточним розрахунком при одержанні замовником виконаної роботи підрядником. У випадках, передбачених договором, матеріал може бути наданий підрядником у кредит (із розстроченням платежу). Подальша зміна ціни наданого в кредит матеріалу не призводить до перерахунку, якщо інше не передбачено договором.      2. Якщо робота виконується з матеріалів підрядника, вартість матеріалу оплачується замовником повністю або в частині, визначеній погодженням сторін, з остаточним розрахунком при одержанні замовником виконаної роботи підрядником. У випадках, передбачених договором, матеріал може бути наданий підрядником у кредит (із розстроченням платежу). Подальша зміна ціни наданого в кредит матеріалу не призводить до перерахунку, якщо інше не передбачено договором.  
3924. Стаття 928 Виконання робіт за договором побутового підряду з матеріалів замовника      Стаття 928 Виконання робіт за договором побутового підряду з матеріалів замовника  
3925. Якщо робота виконується з матеріалів замовника, то у квитанції або іншому документі, що видається підрядником при укладенні договору, має бути зазначено точне найменування матеріалу, його кількість і оцінка, здійснена за погодженням сторін.      Якщо робота виконується з матеріалів замовника, то у квитанції або іншому документі, що видається підрядником при укладенні договору, має бути зазначено точне найменування матеріалу, його кількість і оцінка, здійснена за погодженням сторін.  
3926. Стаття 929 Права замовника у разі істотного порушення підрядником договору побутового підряду      Стаття 929 Права замовника у разі істотного порушення підрядником договору побутового підряду  
3927. 1. Якщо підрядником допущені істотні відступи від умов договору побутового підряду або інші істотні недоліки в роботі, виконаній із матеріалу замовника, останній має право на свій вибір вимагати:      1. Якщо підрядником допущені істотні відступи від умов договору побутового підряду або інші істотні недоліки в роботі, виконаній із матеріалу замовника, останній має право на свій вибір вимагати:  
3928. 1) виготовлення іншої речі з однорідного матеріалу такої самої якості;      1) виготовлення іншої речі з однорідного матеріалу такої самої якості;  
3929. 2) розірвання договору та відшкодування збитків.      2) розірвання договору та відшкодування збитків.  
3930. 2. У разі виявлення інших недоліків, що призвели до погіршення виконаної роботи або інших відступів від договору, замовник має право на свій вибір вимагати безоплатного усунення цих недоліків у домірний строк, або відшкодування витрат, яких він зазнав при усуненні своїм коштом недоліків роботи, або ж відповідного зменшення винагороди.      2. У разі виявлення інших недоліків, що призвели до погіршення виконаної роботи або інших відступів від договору, замовник має право на свій вибір вимагати безоплатного усунення цих недоліків у домірний строк, або відшкодування витрат, яких він зазнав при усуненні своїм коштом недоліків роботи, або ж відповідного зменшення винагороди.  
3931. 3. Вимога про безоплатне усунення таких недоліків роботи, виконаної за договором побутового підряду, які можуть становити небезпеку життю або здоров'ю самого замовника та інших осіб, може бути поставлена замовником або його правонаступником протягом десяти років з моменту прийняття роботи, якщо у встановленому законом порядку не передбачені більш тривалі строки (строки служби). Така вимога може бути поставлена незалежно від того, коли виявлені ці недоліки, у тому числі й при виявленні їх після закінчення гарантійного строку.      3. Вимога про безоплатне усунення таких недоліків роботи, виконаної за договором побутового підряду, які можуть становити небезпеку життю або здоров'ю самого замовника та інших осіб, може бути поставлена замовником або його правонаступником протягом десяти років з моменту прийняття роботи, якщо у встановленому законом порядку не передбачені більш тривалі строки (строки служби). Така вимога може бути поставлена незалежно від того, коли виявлені ці недоліки, у тому числі й при виявленні їх після закінчення гарантійного строку.  
3932. У разі невиконання підрядником зазначеної вимоги замовник має право протягом того самого строку зажадати або повернення частини ціни, сплаченої за роботу, або ж відшкодування витрат, зазнаних через усунення недоліків своїми силами чи з допомогою третіх осіб.      У разі невиконання підрядником зазначеної вимоги замовник має право протягом того самого строку зажадати або повернення частини ціни, сплаченої за роботу, або ж відшкодування витрат, зазнаних через усунення недоліків своїми силами чи з допомогою третіх осіб.  
3933. Стаття 930 Розмір винагороди за договором побутового підряду      Стаття 930 Розмір винагороди за договором побутового підряду  
3934. 1. Вартість робіт, виконаних за договором побутового підряду, визначається за погодженням сторін, якщо інше не передбачено у встановленому порядку прейскурантами, тарифами тощо.      1. Вартість робіт, виконаних за договором побутового підряду, визначається за погодженням сторін, якщо інше не передбачено у встановленому порядку прейскурантами, тарифами тощо.  
3935. 2. Робота оплачується замовником після її остаточної здачі підрядником. За згодою замовника робота може бути ним оплачена при укладенні договору повністю або шляхом видачі авансу.      2. Робота оплачується замовником після її остаточної здачі підрядником. За згодою замовника робота може бути ним оплачена при укладенні договору повністю або шляхом видачі авансу.  
3936. Стаття 931 Наслідки нез'явлення замовника за одержанням роботи      Стаття 931 Наслідки нез'явлення замовника за одержанням роботи  
3937. 1. У разі нез'явлення замовника за одержанням виконаної роботи або іншого ухилення замовника від її прийняття підрядник має право, письмово попередивши замовника, зі спливом двох місяців від дня такого попередження продати предмет договору підряду за розумну ціну, а виторг, з відрахуванням усіх належних підрядникові платежів, внести до депозиту нотаріальної контори на ім'я замовника.      1. У разі нез'явлення замовника за одержанням виконаної роботи або іншого ухилення замовника від її прийняття підрядник має право, письмово попередивши замовника, зі спливом двох місяців від дня такого попередження продати предмет договору підряду за розумну ціну, а виторг, з відрахуванням усіх належних підрядникові платежів, внести до депозиту нотаріальної контори на ім'я замовника.  
3938. 2. Підрядник має право у випадках, зазначених у п. 1 цієї статті, замість продажу предмета договору підряду скористатися правом на його утримання (статті 615-618 цього Кодексу) або стягнути із замовника завдані збитки.      2. Підрядник має право у випадках, зазначених у п. 1 цієї статті, замість продажу предмета договору підряду скористатися правом на його утримання (статті 615-618 цього Кодексу) або стягнути із замовника завдані збитки.  
3939. § 3. Будівельний підряд      § 3. Будівельний підряд  
3940. Стаття 932 Будівельний підряд      Стаття 932 Будівельний підряд  
3941. 1. За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або ж виконати обумовлені договором будівельні роботи відповідно до затвердженої у встановленому порядку проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик або ж забезпечити фронт робіт, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.      1. За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або ж виконати обумовлені договором будівельні роботи відповідно до затвердженої у встановленому порядку проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик або ж забезпечити фронт робіт, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.  
3942. 2. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель, споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних із місцем знаходження об'єкта.      2. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель, споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних із місцем знаходження об'єкта.  
3943. Стаття 933 Право власності на об'єкт будівництва      Стаття 933 Право власності на об'єкт будівництва  
3944. Власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт до їх здачі замовникові є підрядник.      Власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт до їх здачі замовникові є підрядник.  
3945. Стаття 934 Проектно-кошторисна документація      Стаття 934 Проектно-кошторисна документація  
3946. 1. Підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт, кошторису, що визначає ціну робіт.      1. Підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт, кошторису, що визначає ціну робіт.  
3947. Якщо у договорі немає інших вказівок, передбачається, що підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, зазначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації).      Якщо у договорі немає інших вказівок, передбачається, що підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, зазначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації).  
3948. 2. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути передбачено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.      2. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути передбачено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.  
3949. 3. Підрядник, який виявив у ході будівництва не враховані технічною документацією роботи і необхідність у зв'язку з цим проведення додаткових робіт і збільшення кошторису будівництва, зобов'язаний сповістити про це замовника.      3. Підрядник, який виявив у ході будівництва не враховані технічною документацією роботи і необхідність у зв'язку з цим проведення додаткових робіт і збільшення кошторису будівництва, зобов'язаний сповістити про це замовника.  
3950. У разі неодержання від замовника відповіді на своє повідомлення протягом розумного строку підрядник зобов'язаний призупинити відповідні роботи з віднесенням збитків, спричинених простоюванням, на рахунок замовника. Замовник звільняється від відшкодування цих збитків, якщо доведе, що у проведенні додаткових робіт немає необхідності.      У разі неодержання від замовника відповіді на своє повідомлення протягом розумного строку підрядник зобов'язаний призупинити відповідні роботи з віднесенням збитків, спричинених простоюванням, на рахунок замовника. Замовник звільняється від відшкодування цих збитків, якщо доведе, що у проведенні додаткових робіт немає необхідності.  
3951. 4. Підрядник, що не виконав обов'язку, встановленого п. 3 цієї статті, позбавляється права вимагати від замовника оплати виконаних ним додаткових робіт і відшкодування спричинених цим збитків, якщо не доведе необхідності негайних дій в інтересах замовника, зокрема у зв'язку з тим, що призупинення роботи могло призвести до знищення або пошкодження об'єкта, що будується.      4. Підрядник, що не виконав обов'язку, встановленого п. 3 цієї статті, позбавляється права вимагати від замовника оплати виконаних ним додаткових робіт і відшкодування спричинених цим збитків, якщо не доведе необхідності негайних дій в інтересах замовника, зокрема у зв'язку з тим, що призупинення роботи могло призвести до знищення або пошкодження об'єкта, що будується.  
3952. Стаття 935 Внесення змін у проектно-кошторисну документацію      Стаття 935 Внесення змін у проектно-кошторисну документацію  
3953. 1. Замовник має право вносити зміни до проектно-кошторисної документації як до початку робіт, які належить виконати, так і в процесі їх виконання, за умови що спричинена цим додаткова робота за вартістю не перевищує десяти відсотків зазначеної в кошторисі вартості будівництва і не змінює характеру передбаченої в договорі будівельного підряду роботи.      1. Замовник має право вносити зміни до проектно-кошторисної документації як до початку робіт, які належить виконати, так і в процесі їх виконання, за умови що спричинена цим додаткова робота за вартістю не перевищує десяти відсотків зазначеної в кошторисі вартості будівництва і не змінює характеру передбаченої в договорі будівельного підряду роботи.  
3954. 2. Внесення змін, які потребують додаткових робіт у розмірі, що перевищує зазначений у п. 1 цієї статті, допускається тільки за згодою підрядника. Підрядник має право у цьому разі відмовитися від договору та зажадати відшкодування відповідних збитків.      2. Внесення змін, які потребують додаткових робіт у розмірі, що перевищує зазначений у п. 1 цієї статті, допускається тільки за згодою підрядника. Підрядник має право у цьому разі відмовитися від договору та зажадати відшкодування відповідних збитків.  
3955. Стаття 936 Забезпечення будівництва та оплата робіт      Стаття 936 Забезпечення будівництва та оплата робіт  
3956. 1. Матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника, якщо інше не передбачено договором.      1. Матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника, якщо інше не передбачено договором.  
3957. Договором може бути покладений на замовника обов'язок сприяти підрядникові у забезпеченні будівництва водопостачанням, електроенергією тощо, а також надання інших послуг.      Договором може бути покладений на замовника обов'язок сприяти підрядникові у забезпеченні будівництва водопостачанням, електроенергією тощо, а також надання інших послуг.  
3958. 2. Підрядник, до обов'язків якого належить матеріально-технічне забезпечення будівництва, несе ризик виявленої неможливості використання без погіршення якості виконуваних робіт наданих ним матеріалів (деталей, конструкцій) або устаткування.      2. Підрядник, до обов'язків якого належить матеріально-технічне забезпечення будівництва, несе ризик виявленої неможливості використання без погіршення якості виконуваних робіт наданих ним матеріалів (деталей, конструкцій) або устаткування.  
3959. 3. У разі виявленої неможливості використання без погіршення якості виконуваних робіт наданих замовником матеріалів (деталей, конструкцій) або устаткування підрядник має право відмовитися від договору та зажадати від замовника сплати ціни договору пропорційно частині виконаних робіт, а також відшкодування збитків, не покритих цією сумою.      3. У разі виявленої неможливості використання без погіршення якості виконуваних робіт наданих замовником матеріалів (деталей, конструкцій) або устаткування підрядник має право відмовитися від договору та зажадати від замовника сплати ціни договору пропорційно частині виконаних робіт, а також відшкодування збитків, не покритих цією сумою.  
3960. 4. Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не передбачений погодженням сторін.      4. Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не передбачений погодженням сторін.  
3961. 5. У разі руйнування або пошкодження об'єкта будівництва внаслідок непереборної сили до спливу встановленого договором строку здачі об'єкта, а також неможливості завершити будівництво (будівельні роботи) з інших причин, що не залежать від замовника, підрядник не має права вимагати від замовника винагороди або оплати зазнаних витрат, якщо інше не передбачено договором.      5. У разі руйнування або пошкодження об'єкта будівництва внаслідок непереборної сили до спливу встановленого договором строку здачі об'єкта, а також неможливості завершити будівництво (будівельні роботи) з інших причин, що не залежать від замовника, підрядник не має права вимагати від замовника винагороди або оплати зазнаних витрат, якщо інше не передбачено договором.  
3962. 6. У разі необхідності консервації будівництва з незалежних від сторін обставин замовник зобов'язаний оплатити підрядникові виконані до консервації роботи та відшкодувати йому пов'язані з консервацією витрати.      6. У разі необхідності консервації будівництва з незалежних від сторін обставин замовник зобов'язаний оплатити підрядникові виконані до консервації роботи та відшкодувати йому пов'язані з консервацією витрати.  
3963. Стаття 937 Ризик знищення або пошкодження об'єкта      Стаття 937 Ризик знищення або пошкодження об'єкта  
3964. Якщо об'єкт знищений або пошкоджений, ризик знищення або пошкодження об'єкта до прийняття його замовником несе підрядник, крім випадків, коли такі наслідки настали за обставин, що залежали від замовника.      Якщо об'єкт знищений або пошкоджений, ризик знищення або пошкодження об'єкта до прийняття його замовником несе підрядник, крім випадків, коли такі наслідки настали за обставин, що залежали від замовника.  
3965. Стаття 938 Обов'язок підрядника страхувати об'єкт будівництва      Стаття 938 Обов'язок підрядника страхувати об'єкт будівництва  
3966. 1. Підрядник зобов'язаний своїм коштом здійснити страхування передбаченого договором об'єкта або комплексу робіт, якщо інший порядок та умови не визначені сторонами у договорі.      1. Підрядник зобов'язаний своїм коштом здійснити страхування передбаченого договором об'єкта або комплексу робіт, якщо інший порядок та умови не визначені сторонами у договорі.  
3967. 2. Сторона, на яку покладається обов'язок щодо страхування, має надати іншій стороні в порядку, передбаченому договором, докази укладення нею договору страхування відповідно до умов договору будівельного підряду, включаючи дані про страхувальника, розмір страхової суми та застраховані ризики.      2. Сторона, на яку покладається обов'язок щодо страхування, має надати іншій стороні в порядку, передбаченому договором, докази укладення нею договору страхування відповідно до умов договору будівельного підряду, включаючи дані про страхувальника, розмір страхової суми та застраховані ризики.  
3968. 3. Недоліки виконання робіт або використовуваних для робіт матеріалів, допущені з вини підрядника (або субпідрядника), мають бути усунені підрядником власним коштом.      3. Недоліки виконання робіт або використовуваних для робіт матеріалів, допущені з вини підрядника (або субпідрядника), мають бути усунені підрядником власним коштом.  
3969. 4. Замовник має право з метою здійснення контролю та нагляду за будівництвом і прийняття від свого імені відповідних рішень у відносинах з підрядником укласти договір про надання такого виду послуг із спеціалізованою організацією або спеціалістом. У цьому разі в договорі будівельного підряду визначаються функції та повноваження такого спеціаліста.      4. Замовник має право з метою здійснення контролю та нагляду за будівництвом і прийняття від свого імені відповідних рішень у відносинах з підрядником укласти договір про надання такого виду послуг із спеціалізованою організацією або спеціалістом. У цьому разі в договорі будівельного підряду визначаються функції та повноваження такого спеціаліста.  
3970. Стаття 939 Здача та прийняття робіт      Стаття 939 Здача та прийняття робіт  
3971. 1. Замовник, що одержав повідомлення підрядника про готовність до здачі робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або ж, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.      1. Замовник, що одержав повідомлення підрядника про готовність до здачі робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або ж, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.  
3972. 2. Замовник організовує та здійснює прийняття робіт своїм коштом, якщо інше не передбачено договором. У передбачених законом або іншими правовими актами випадках у прийнятті робіт мають брати участь представники державних органів та органів місцевого самоврядування.      2. Замовник організовує та здійснює прийняття робіт своїм коштом, якщо інше не передбачено договором. У передбачених законом або іншими правовими актами випадках у прийнятті робіт мають брати участь представники державних органів та органів місцевого самоврядування.  
3973. 3. Замовник, що попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе наслідки їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором передбачено виконання робіт на ризик підрядника.      3. Замовник, що попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе наслідки їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором передбачено виконання робіт на ризик підрядника.  
3974. 4. Здача робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це у ньому робиться позначка і акт підписується іншою стороною.      4. Здача робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це у ньому робиться позначка і акт підписується іншою стороною.  
3975. Односторонній акт здачі або прийняття робіт може бути визнаний судом недійсним лише у випадку, якщо мотиви відмови від підписання акта визнані судом обґрунтованими.      Односторонній акт здачі або прийняття робіт може бути визнаний судом недійсним лише у випадку, якщо мотиви відмови від підписання акта визнані судом обґрунтованими.  
3976. 5. У випадках коли це передбачено договором або ж випливає з характеру роботи, що виконується за договором будівельного підряду, її прийняттю мають передувати попередні іспити. У цих випадках прийняття роботи може здійснюватися тільки у разі позитивного результату попередніх іспитів.      5. У випадках коли це передбачено договором або ж випливає з характеру роботи, що виконується за договором будівельного підряду, її прийняттю мають передувати попередні іспити. У цих випадках прийняття роботи може здійснюватися тільки у разі позитивного результату попередніх іспитів.  
3977. 6. Замовник має право відмовитися від прийняття роботи у разі виявлення недоліків, які виключають можливість її використання для зазначеної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.      6. Замовник має право відмовитися від прийняття роботи у разі виявлення недоліків, які виключають можливість її використання для зазначеної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.  
3978. Стаття 940 Відповідальність підрядника      Стаття 940 Відповідальність підрядника  
3979. 1. Підрядник несе відповідальність за недоліки побудованого об'єкта, за прогаяння строку здачі його замовникові та за інші порушення умов договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що вони мали місце не з його вини.      1. Підрядник несе відповідальність за недоліки побудованого об'єкта, за прогаяння строку здачі його замовникові та за інші порушення умов договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що вони мали місце не з його вини.  
3980. 2. За невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує передбачену договором або законом неустойку та відшкодовує в повному обсязі збитки.      2. За невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує передбачену договором або законом неустойку та відшкодовує в повному обсязі збитки.  
3981. 3. Суми неустойки (пені), сплачені підрядником за порушення строків виконання окремих робіт, повертаються підрядникові у разі закінчення всіх робіт щодо об'єкта до встановленого договором граничного терміну.      3. Суми неустойки (пені), сплачені підрядником за порушення строків виконання окремих робіт, повертаються підрядникові у разі закінчення всіх робіт щодо об'єкта до встановленого договором граничного терміну.  
3982. Стаття 941 Гарантії якості у договорі будівельного підряду      Стаття 941 Гарантії якості у договорі будівельного підряду  
3983. 1. Підрядник, якщо інше не передбачено договором будівельного підряду, гарантує досягнення об'єктом будівництва зазначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об'єкта відповідно до договору протягом гарантійного строку. Гарантійний строк становить десять років від дня прийняття об'єкта замовником, якщо триваліший гарантійний строк не передбачений у законі або договорі.      1. Підрядник, якщо інше не передбачено договором будівельного підряду, гарантує досягнення об'єктом будівництва зазначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об'єкта відповідно до договору протягом гарантійного строку. Гарантійний строк становить десять років від дня прийняття об'єкта замовником, якщо триваліший гарантійний строк не передбачений у законі або договорі.  
3984. 2. Підрядник несе відповідальність за дефекти, виявлені у межах гарантійного строку, якщо не доведе, що вони сталися внаслідок природного зносу об'єкта або його частин, неправильної його експлуатації або неправильності інструкцій щодо його експлуатації, розроблених самим замовником або залученими ним третіми особами, неналежного ремонту об'єкта, який здійснений самим замовником або залученими ним третіми особами.      2. Підрядник несе відповідальність за дефекти, виявлені у межах гарантійного строку, якщо не доведе, що вони сталися внаслідок природного зносу об'єкта або його частин, неправильної його експлуатації або неправильності інструкцій щодо його експлуатації, розроблених самим замовником або залученими ним третіми особами, неналежного ремонту об'єкта, який здійснений самим замовником або залученими ним третіми особами.  
3985. 3. Плин гарантійного строку переривається на весь час, протягом якого об'єкт не міг експлуатуватися внаслідок недоліків, за які несе відповідальність підрядник.      3. Плин гарантійного строку переривається на весь час, протягом якого об'єкт не міг експлуатуватися внаслідок недоліків, за які несе відповідальність підрядник.  
3986. 4. У разі виявлення протягом гарантійного строку недоліків замовник повинен заявити про них підрядникові у розумний строк після їх виявлення.      4. У разі виявлення протягом гарантійного строку недоліків замовник повинен заявити про них підрядникові у розумний строк після їх виявлення.  
3987. 5. Договором будівельного підряду може бути передбачене право замовника відрахувати передбачену в договорі частину зазначеної у кошторисі ціни робіт до закінчення гарантійного строку.      5. Договором будівельного підряду може бути передбачене право замовника відрахувати передбачену в договорі частину зазначеної у кошторисі ціни робіт до закінчення гарантійного строку.  
3988. Стаття 942 Усунення недоліків за рахунок замовника      Стаття 942 Усунення недоліків за рахунок замовника  
3989. 1. Договором будівельного підряду може бути передбачений обов'язок підрядника усувати на вимогу замовника та за його рахунок недоліки, за які підрядник не несе відповідальності.      1. Договором будівельного підряду може бути передбачений обов'язок підрядника усувати на вимогу замовника та за його рахунок недоліки, за які підрядник не несе відповідальності.  
3990. 2. Підрядник має право відмовитися від виконання обов'язків, зазначених у п. 1 цієї статті, у випадках коли усунення недоліків не пов'язане безпосередньо з предметом договору або ж не може бути здійснене підрядником із незалежних від нього причин.      2. Підрядник має право відмовитися від виконання обов'язків, зазначених у п. 1 цієї статті, у випадках коли усунення недоліків не пов'язане безпосередньо з предметом договору або ж не може бути здійснене підрядником із незалежних від нього причин.  
3991. Стаття 943 Відповідальність замовника      Стаття 943 Відповідальність замовника  
3992. Замовник за невиконання або неналежне виконання покладених на нього за договором обов'язків сплачує підрядникові передбачену договором або законом неустойку та відшкодовує у повному обсязі збитки, якщо не доведе, що порушення договору мало місце не з його вини.      Замовник за невиконання або неналежне виконання покладених на нього за договором обов'язків сплачує підрядникові передбачену договором або законом неустойку та відшкодовує у повному обсязі збитки, якщо не доведе, що порушення договору мало місце не з його вини.  
3993. § 4. Підряд на проектні та пошукові роботи      § 4. Підряд на проектні та пошукові роботи  
3994. Стаття 944 Договір підряду на проведення проектних і пошукових робіт      Стаття 944 Договір підряду на проведення проектних і пошукових робіт  
3995. За договором підряду на проведення проектних і пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язаний прийняти та оплатити їх.      За договором підряду на проведення проектних і пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язаний прийняти та оплатити їх.  
3996. Стаття 945 Вихідні дані для проектних і пошукових робіт      Стаття 945 Вихідні дані для проектних і пошукових робіт  
3997. 1. За договором підряду на проектні та пошукові роботи замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником.      1. За договором підряду на проектні та пошукові роботи замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником.  
3998. 2. Підрядник зобов'язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них тільки за згодою замовника.      2. Підрядник зобов'язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них тільки за згодою замовника.  
3999. Стаття 946 Обов'язки замовника      Стаття 946 Обов'язки замовника  
4000. Замовник зобов'язаний, якщо інше не передбачено договором підряду на проектні та пошукові роботи:      Замовник зобов'язаний, якщо інше не передбачено договором підряду на проектні та пошукові роботи:  
4001. 1) сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів роботи або ж в іншому порядку, передбаченому законом або договором;      1) сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів роботи або ж в іншому порядку, передбаченому законом або договором;  
4002. 2) використовувати проектно-кошторисну документацію, одержану від підрядника, тільки на цілі, передбачені договором, не передавати проектно-кошторисну документацію третім особам і не розголошувати дані, що містяться у ній, без згоди підрядника;      2) використовувати проектно-кошторисну документацію, одержану від підрядника, тільки на цілі, передбачені договором, не передавати проектно-кошторисну документацію третім особам і не розголошувати дані, що містяться у ній, без згоди підрядника;  
4003. 3) надавати послуги підрядникові у виконанні проектних і пошукових робіт в обсязі та на умовах, передбачених у договорі;      3) надавати послуги підрядникові у виконанні проектних і пошукових робіт в обсязі та на умовах, передбачених у договорі;  
4004. 4) брати участь разом з підрядником у погодженні готової проектно-кошторисної документації з компетентними державними органами та органами місцевого самоврядування;      4) брати участь разом з підрядником у погодженні готової проектно-кошторисної документації з компетентними державними органами та органами місцевого самоврядування;  
4005. 5) відшкодувати підрядникові додаткові витрати, спричинені зміною вихідних даних для проектування та пошукових робіт внаслідок обставин, що не залежать від підрядника;      5) відшкодувати підрядникові додаткові витрати, спричинені зміною вихідних даних для проектування та пошукових робіт внаслідок обставин, що не залежать від підрядника;  
4006. 6) залучити підрядника до участі у справі за позовом, вчиненим до замовника третьою особою у зв'язку з недоліками складеної проектної документації або виконаних пошукових робіт.      6) залучити підрядника до участі у справі за позовом, вчиненим до замовника третьою особою у зв'язку з недоліками складеної проектної документації або виконаних пошукових робіт.  
4007. Стаття 947 Обов'язки підрядника      Стаття 947 Обов'язки підрядника  
4008. Підрядник зобов'язаний:      Підрядник зобов'язаний:  
4009. 1) виконувати роботи відповідно до вихідних даних на проектування та згідно з договором;      1) виконувати роботи відповідно до вихідних даних на проектування та згідно з договором;  
4010. 2) погоджувати готову проектно-кошторисну документацію із замовником, а в разі необхідності - разом із замовником, компетентними державними органами та органами місцевого самоврядування;      2) погоджувати готову проектно-кошторисну документацію із замовником, а в разі необхідності - разом із замовником, компетентними державними органами та органами місцевого самоврядування;  
4011. 3) передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт;      3) передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт;  
4012. 4) не передавати без згоди замовника проектно-кошторисну документацію третім особам;      4) не передавати без згоди замовника проектно-кошторисну документацію третім особам;  
4013. 5) гарантувати замовникові відсутність у третіх осіб права перешкодити або обмежити виконання робіт на основі підготовленої за договором проектно-кошторисної документації.      5) гарантувати замовникові відсутність у третіх осіб права перешкодити або обмежити виконання робіт на основі підготовленої за договором проектно-кошторисної документації.  
4014. Стаття 948 Відповідальність підрядника за недоліки документації та робіт      Стаття 948 Відповідальність підрядника за недоліки документації та робіт  
4015. 1. Підрядник за договором підряду на проектні та пошукові роботи несе відповідальність за недоліки проектно-кошторисної документації та пошукових робіт, включаючи недоліки, виявлені згодом у ході будівництва, а також у процесі експлуатації об'єкта, створеного на основі виконаної проектно-кошторисної документації і даних пошукових робіт.      1. Підрядник за договором підряду на проектні та пошукові роботи несе відповідальність за недоліки проектно-кошторисної документації та пошукових робіт, включаючи недоліки, виявлені згодом у ході будівництва, а також у процесі експлуатації об'єкта, створеного на основі виконаної проектно-кошторисної документації і даних пошукових робіт.  
4016. 2. При виявленні недоліків у проектно-кошторисній документації або в пошукових роботах підрядник на вимогу замовника зобов'язаний безоплатно переробити проектно-кошторисну документацію та, відповідно, здійснити необхідні додаткові пошукові роботи, а також відшкодувати завдані збитки, якщо законом або договором не встановлено інше.   -574- Ніколаєнко С.М. (в.о. № 185)
 § 5 виділити як окрему главу 60-1.  		Враховано   2. При виявленні недоліків у проектно-кошторисній документації або в пошукових роботах підрядник на вимогу замовника зобов'язаний безоплатно переробити проектно-кошторисну документацію та, відповідно, здійснити необхідні додаткові пошукові роботи, а також відшкодувати завдані збитки, якщо законом або договором не встановлено інше.  
4017. § 5. Підряд на виконання науково-пошукових і дослідно-конструкторських робіт   -575- Ніколаєнко С.М. (в.о. № 185)
 Вилучити з назви параграфа 5 слово "підряд на".  		Враховано   Глава 60-1 Виконання науково-пошукових і дослідно-конструкторських робіт  
4018. Стаття 949 Договір підряду на виконання науково-пошукових і дослідно-конструкторських робіт   -576- Ніколаєнко С.М. (в.о. № 185)
 Вилучити з назви статті 949 слово "підряду".  		Враховано   Стаття 949 Договір на виконання науково-пошукових і дослідно-конструкторських робіт  
4019. За договором підряду на виконання науково-пошукових і дослідно-конструкторських робіт підрядник зобов'язаний провести обумовлене завданням замовника дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію виробництва або іншу виробничу новину, а замовник зобов'язаний прийняти виконану роботу та оплатити її.   -577- Ніколаєнко С.М. (в.о. № 185)
 В частині першій статті 949 вилучити слово "підряду".  		Враховано   За договором на виконання науково-пошукових і дослідно-конструкторських робіт підрядник зобов'язаний провести обумовлене завданням замовника дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію виробництва або іншу виробничу новину, а замовник зобов'язаний прийняти виконану роботу та оплатити її.  
4020. Договір з підрядником може охоплювати як увесь цикл проведення досліджень, розроблення та виготовлення виробничих новин, так і окремі види досліджень, розроблення, виготовлення новин.   -578- Ніколаєнко С.М. (в.о. № 185)
 В частині другій статті 949 слова "з підрядником" замінити на слова "з виконавцем".  		Враховано   Договір з виконавцем може охоплювати як увесь цикл проведення досліджень, розроблення та виготовлення виробничих новин, так і окремі види досліджень, розроблення, виготовлення новин.  
4021. Стаття 950 Виконання робіт   -579- Ніколаєнко С.М. (в.о. № 185)
 Замінити у статті 950 слово "підрядник" словом "виконавець".  		Враховано   Стаття 950 Виконання робіт  
4022. 1. Підрядник (виконавець) зобов'язаний провести наукові дослідження особисто, якщо інше не передбачено договором.      1. Виконавець зобов'язаний провести наукові дослідження особисто, якщо інше не передбачено договором.  
4023. Він має право залучати до виконання договору на науково-пошукові роботи третіх осіб тільки за згодою замовника.      Він має право залучати до виконання договору на науково-пошукові роботи третіх осіб тільки за згодою замовника.  
4024. 2. При виконанні дослідно-конструкторських і технологічних робіт підрядник має право, якщо інше не передбачено договором, залучати до їх виконання третіх осіб як субпідрядників.   -580- Ніколаєнко С.М. (в.о. № 185)
 В частині другій статті 950 слово "субпідрядник" замінити словом "субвиконавець".  		Враховано   2. При виконанні дослідно-конструкторських і технологічних робіт виконавець має право, якщо інше не передбачено договором, залучати до їх виконання третіх осіб як субвиконавців.  
4025. Стаття 951 Здача, прийняття та оплата робіт   -581- Ніколаєнко С.М. (в.о. № 185)
 Замінити у статті 951 слово "підрядник" словом "виконавець".  		Враховано   Стаття 951 Здача, прийняття та оплата робіт  
4026. 1. Підрядник (виконавець) зобов'язаний здати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-пошукові, дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або ж інший спосіб оплати.      1. Виконавець зобов'язаний здати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-пошукові, дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або ж інший спосіб оплати.  
4027. 2. Винагорода підрядникові при проведенні науково-пошукових робіт або ж виконавцеві при проведенні дослідно-конструкторських робіт, передбачена договором, може бути зменшена замовником залежно від співвідношення фактично одержаних результатів з результатами, передбаченими договором, якщо це не залежало від поведінки замовника, а можливість такого зменшення та його межі були обумовлені погодженням сторін.      2. Винагорода виконавцеві при проведенні науково-пошукових робіт або ж виконавцеві при проведенні дослідно-конструкторських робіт, передбачена договором, може бути зменшена замовником залежно від співвідношення фактично одержаних результатів з результатами, передбаченими договором, якщо це не залежало від поведінки замовника, а можливість такого зменшення та його межі були обумовлені погодженням сторін.  
4028. Стаття 952 Конфіденційність відомостей про договір   -582- Ніколаєнко С.М. (в.о. № 185)
 Замінити у статті 952 слово "підрядник" словом "виконавець".  		Враховано   Стаття 952 Конфіденційність відомостей про договір  
4029. Якщо інше не передбачено договором на науково-пошукові роботи або ж на дослідно-конструкторські та технологічні роботи, як підрядник (виконавець), так і замовник зобов'язані забезпечити конфіденційність відомостей щодо предмета договору, ходу його виконання та одержаних результатів. Обсяг відомостей, що визнаються конфіденційними, визначається у договорі.      Якщо інше не передбачено договором на науково-пошукові роботи або ж на дослідно-конструкторські та технологічні роботи, як виконавець, так і замовник зобов'язані забезпечити конфіденційність відомостей щодо предмета договору, ходу його виконання та одержаних результатів. Обсяг відомостей, що визнаються конфіденційними, визначається у договорі.  
4030. Стаття 953 Права сторін на результати робіт   -583- Ніколаєнко С.М. (в.о. № 185)
 Замінити у статті 952 слово "підрядник" словом "виконавець".  		Враховано   Стаття 953 Права сторін на результати робіт  
4031. 1. Замовник за договором на науково-пошукові роботи або ж на дослідно-конструкторські роботи має право використовувати передані йому результати робіт у межах і на умовах, передбачених договором.      1. Замовник за договором на науково-пошукові роботи або ж на дослідно-конструкторські роботи має право використовувати передані йому результати робіт у межах і на умовах, передбачених договором.  
4032. 2. Якщо інше не передбачено договором, підрядник (виконавець) має право використати одержаний ним результат робіт і для себе.      2. Якщо інше не передбачено договором, виконавець має право використати одержаний ним результат робіт і для себе.  
4033. 3. Договором може бути передбачене право підрядника (виконавця) реалізовувати результати робіт третім особам.      3. Договором може бути передбачене право виконавця реалізовувати результати робіт третім особам.  
4034. 4. Підрядник має право здійснювати патентування результатів робіт, одержаних за договорами на виконання науково-пошукових і дослідно-конструкторських робіт, зі згоди замовника.      4. Виконавець має право здійснювати патентування результатів робіт, одержаних за договорами на виконання науково-пошукових і дослідно-конструкторських робіт, зі згоди замовника.  
4035. Стаття 954 Обов'язки підрядника (виконавця)   -584- Ніколаєнко С.М. (в.о. № 185)
 Замінити у статті слово "підрядник" словом "виконавець".  		Враховано   Стаття 954 Обов'язки виконавця  
4036. Підрядник (виконавець) за договором на науково-пошукові роботи або ж на дослідно-конструкторські та технологічні роботи зобов'язаний:      Виконавець за договором на науково-пошукові роботи або ж на дослідно-конструкторські та технологічні роботи зобов'язаний:  
4037. 1) виконати роботи відповідно до погодженої із замовником програми (техніко-економічних показників) або тематики і передати замовникові результат у передбачений договором строк;      1) виконати роботи відповідно до погодженої із замовником програми (техніко-економічних показників) або тематики і передати замовникові результат у передбачений договором строк;  
4038. 2) додержувати вимог, пов'язаних із правовою охороною інтелектуальної власності;      2) додержувати вимог, пов'язаних із правовою охороною інтелектуальної власності;  
4039. 3) утримуватися від публікації без згоди замовника науково-технічних результатів, одержаних при виконанні робіт;      3) утримуватися від публікації без згоди замовника науково-технічних результатів, одержаних при виконанні робіт;  
4040. 4) вживати заходів для захисту одержаних при виконанні робіт результатів, що підлягають правовій охороні, та інформувати про це замовника;      4) вживати заходів для захисту одержаних при виконанні робіт результатів, що підлягають правовій охороні, та інформувати про це замовника;  
4041. 5) надати замовникові, якщо у договорі не передбачено інше, ліцензію на використання науково-технічних результатів, що підлягають правовому захисту, застосовуваних у виконаних роботах;      5) надати замовникові, якщо у договорі не передбачено інше, ліцензію на використання науково-технічних результатів, що підлягають правовому захисту, застосовуваних у виконаних роботах;  
4042. 6) своїми силами та своїм коштом усувати допущені з його вини недоліки у технічній документації, які можуть спричинити відступи від техніко-економічних показників, передбачених у технічному завданні замовника або в договорі;      6) своїми силами та своїм коштом усувати допущені з його вини недоліки у технічній документації, які можуть спричинити відступи від техніко-економічних показників, передбачених у технічному завданні замовника або в договорі;  
4043. 7) негайно інформувати замовника про виявлену неможливість одержати очікувані результати або недоцільність продовжувати роботу.      7) негайно інформувати замовника про виявлену неможливість одержати очікувані результати або недоцільність продовжувати роботу.  
4044. Стаття 955 Обов'язки замовника   -585- Ніколаєнко С.М. (в.о. № 185)
 Замінити у статті 955 слово "підрядник" словом "виконавець".  		Враховано   Стаття 955 Обов'язки замовника  
4045. Замовник за договором на науково-пошукові роботи або ж на дослідно-конструкторські та технологічні роботи зобов'язаний:      Замовник за договором на науково-пошукові роботи або ж на дослідно-конструкторські та технологічні роботи зобов'язаний:  
4046. 1) видати підрядникові (виконавцю) технічне завдання та погодити з ним програму (техніко-економічні показники) або тематику робіт;      1) видати виконавцеві технічне завдання та погодити з ним програму (техніко-економічні показники) або тематику робіт;  
4047. 2) передати підрядникові (виконавцю) необхідну для виконання робіт інформацію;      2) передати виконавцеві необхідну для виконання робіт інформацію;  
4048. 3) прийняти виконані роботи та оплатити їх.      3) прийняти виконані роботи та оплатити їх.  
4049. Стаття 956 Наслідки неможливості досягти результату в договорах   -586- Ніколаєнко С.М. (в.о. № 185)
 Замінити у статті 956 слово "підрядник" словом "виконавець".  		Враховано   Стаття 956 Наслідки неможливості досягти результату в договорах  
4050. 1. Якщо у ході науково-пошукових робіт виявляється неможливість досягнення результату через обставини, що не залежать від підрядника (виконавця), замовник зобов'язаний оплатити вартість робіт, проведених до виявлення неможливості отримати передбачені договором результати, але не вище відповідної частини ціни робіт, зазначеної у договорі.      1. Якщо у ході науково-пошукових робіт виявляється неможливість досягнення результату через обставини, що не залежать від виконавця, замовник зобов'язаний оплатити вартість робіт, проведених до виявлення неможливості отримати передбачені договором результати, але не вище відповідної частини ціни робіт, зазначеної у договорі.  
4051. 2. Якщо у ході виконання дослідно-конструкторських і технологічних робіт виявляється неможливість, що виникла не з вини підрядника (виконавця), замовник зобов'язаний оплатити зазнані підрядником (виконавцем) витрати.      2. Якщо у ході виконання дослідно-конструкторських і технологічних робіт виявляється неможливість, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний оплатити зазнані виконавцем витрати.  
4052. Стаття 957 Відповідальність підрядника (виконавця) за порушення договору   -587- Ніколаєнко С.М. (в.о. № 185)
 Замінити у статті 957 слово "підрядник" словом "виконавець".  		Враховано   Стаття 957 Відповідальність виконавця за порушення договору  
4053. 1. Підрядник (виконавець) несе відповідальність перед замовником за невиконання та неналежне виконання договору на науково-пошукові роботи або ж на дослідно-конструкторські та технологічні роботи, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з вини підрядника (виконавця).      1. Виконавець несе відповідальність перед замовником за невиконання та неналежне виконання договору на науково-пошукові роботи або ж на дослідно-конструкторські та технологічні роботи, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з вини виконавця.  
4054. 2. Підрядник (виконавець) зобов'язаний відшкодувати збитки замовника, що становлять для нього реальну шкоду, у межах вартості робіт, у яких виявлені недоліки, якщо договором передбачено, що вони підлягають відшкодуванню в межах загальної вартості за договором.      2. Виконавець зобов'язаний відшкодувати збитки замовника, що становлять для нього реальну шкоду, у межах вартості робіт, у яких виявлені недоліки, якщо договором передбачено, що вони підлягають відшкодуванню в межах загальної вартості за договором.  
4055. Упущена вигода підлягає відшкодуванню у випадках, передбачених законом.      Упущена вигода підлягає відшкодуванню у випадках, передбачених законом.  
4056. Глава 61 Послуги. Загальні положення      Глава 61 Послуги. Загальні положення  
4057. Стаття 958 Договір про надання послуг      Стаття 958 Договір про надання послуг  
4058. 1. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не передбачено договором.      1. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не передбачено договором.  
4059. 2. Правила цієї глави застосовуються до всіх договорів про надання послуг, у тому числі й договорів, передбачених главами 62-64, 66 цього Кодексу, якщо це не суперечить суті цих зобов'язань.   -588- Ніколаєнко С.М. (в.о. № 185)
 У пункті 2 статті 958 замінити слово "застосовуються" словами "можуть застосуватись".  		Враховано   2. Правила цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, у тому числі й договорів, передбачених главами 62-64, 66 цього Кодексу, якщо це не суперечить суті цих зобов'язань.  
4060. 3. Правила, що містяться у главах 62-64, 66 цього Кодексу, можуть застосовуватися до інших договорів про надання послуг, якщо інше не передбачено законом, укладеним договором або не суперечить суті зобов'язання.      3. Правила, що містяться у главах 62-64, 66 цього Кодексу, можуть застосовуватися до інших договорів про надання послуг, якщо інше не передбачено законом, укладеним договором або не суперечить суті зобов'язання.  
4061. Стаття 959 Виконання договору про надання послуг      Стаття 959 Виконання договору про надання послуг  
4062. 1. Виконавець повинен надати послугу особисто.      1. Виконавець повинен надати послугу особисто.  
4063. 2. У випадках, передбачених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на третю особу, залишаючись відповідальним перед замовником за невиконання договору в повному обсязі.      2. У випадках, передбачених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на третю особу, залишаючись відповідальним перед замовником за невиконання договору в повному обсязі.  
4064. Стаття 960 Винагорода за договором про оплатне надання послуг      Стаття 960 Винагорода за договором про оплатне надання послуг  
4065. 1. За договором про оплатне надання послуг замовник повинен оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що передбачені договором.      1. За договором про оплатне надання послуг замовник повинен оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що передбачені договором.  
4066. 2. У разі неможливості виконати договір, що виникла не з вини виконавця, замовник повинен виплатити виконавцеві розумну винагороду. У тих випадках, коли неможливість виконання виникла з вини замовника, винагорода підлягає виплаті у повному обсязі, якщо інше не передбачено законом або договором.      2. У разі неможливості виконати договір, що виникла не з вини виконавця, замовник повинен виплатити виконавцеві розумну винагороду. У тих випадках, коли неможливість виконання виникла з вини замовника, винагорода підлягає виплаті у повному обсязі, якщо інше не передбачено законом або договором.  
4067. Стаття 961 Відшкодування виконавцеві фактично зазнаних витрат за договором про безоплатне надання послуг      Стаття 961 Відшкодування виконавцеві фактично зазнаних витрат за договором про безоплатне надання послуг  
4068. 1. За договором про безоплатне надання послуг замовник повинен відшкодувати виконавцеві усі фактично зазнані витрати, необхідні для виконання договору.      1. За договором про безоплатне надання послуг замовник повинен відшкодувати виконавцеві усі фактично зазнані витрати, необхідні для виконання договору.  
4069. 2. Правило, що міститься у п. 1 цієї статті, застосовується й у випадках, коли неможливість виконання договору про безоплатне надання послуг виникла з вини замовника або внаслідок дії непереборної сили.      2. Правило, що міститься у п. 1 цієї статті, застосовується й у випадках, коли неможливість виконання договору про безоплатне надання послуг виникла з вини замовника або внаслідок дії непереборної сили.  
4070. Стаття 962 Строк договору про надання послуг      Стаття 962 Строк договору про надання послуг  
4071. Строк договору про надання послуг визначається погодженням сторін, якщо інше не передбачено законом або іншими правовими актами.      Строк договору про надання послуг визначається погодженням сторін, якщо інше не передбачено законом або іншими правовими актами.  
4072. Стаття 963 Відповідальність виконавця за невиконання або неналежне виконання договору про надання послуг      Стаття 963 Відповідальність виконавця за невиконання або неналежне виконання договору про надання послуг  
4073. 1. Збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням договору про оплатне надання послуг, підлягають відшкодуванню виконавцем у повному обсязі, якщо інше не передбачено договором, лише за наявності його вини. У тих випадках, коли виконавцем у договорі про оплатне надання послуг виступає суб'єкт підприємницької діяльності, законом або договором може бути передбачено, що він несе відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили.   -589- Ніколаєнко С.М. (в.о. № 185)
 Друге речення пункту 1 статті 963викласти в такій редакції: "Якщо інше не передбачено законом або договором, виконавець, який порушив договір про оплатне надання послуг при здійсненні підприємницької діяльності несе відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили".  		Враховано   1. Збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням договору про оплатне надання послуг, підлягають відшкодуванню виконавцем у повному обсязі, якщо інше не передбачено договором, лише за наявності його вини. Якщо інше не передбачено законом або договором, виконавець, який порушив договір про оплатне надання послуг при здійсненні підприємницької діяльності несе відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили.  
4074. 2. Збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням договору про безоплатне надання послуг, підлягають відшкодуванню виконавцем у розмірі, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів заробітної плати, якщо договором не передбачений інший розмір відповідальності виконавця.      2. Збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням договору про безоплатне надання послуг, підлягають відшкодуванню виконавцем у розмірі, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів заробітної плати, якщо договором не передбачений інший розмір відповідальності виконавця.  
4075. Стаття 964 Розірвання договору про надання послуг      Стаття 964 Розірвання договору про надання послуг  
4076. Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі в односторонньому порядку, на підставах, передбачених цим Кодексом, законом або погодженням сторін.      Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі в односторонньому порядку, на підставах, передбачених цим Кодексом, законом або погодженням сторін.  
4077. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються законом або погодженням сторін.      Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються законом або погодженням сторін.  
4078. Глава 62 Перевезення      Глава 62 Перевезення  
4079. Стаття 965 Загальні положення про перевезення      Стаття 965 Загальні положення про перевезення  
4080. 1. Перевезення вантажів, пасажирів і багажу здійснюється за договором перевезення.      1. Перевезення вантажів, пасажирів і багажу здійснюється за договором перевезення.  
4081. 2. Загальні умови перевезення визначаються транспортними статутами та кодексами, іншими законодавчими актами та правилами, що видаються згідно з ними.      2. Загальні умови перевезення визначаються транспортними статутами та кодексами, іншими законодавчими актами та правилами, що видаються згідно з ними.  
4082. Умови перевезення вантажів, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень визначаються погодженням сторін, якщо цим Кодексом, транспортними статутами та кодексами, іншими законодавчими актами та правилами, що видаються згідно з ними, не встановлено інше.      Умови перевезення вантажів, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень визначаються погодженням сторін, якщо цим Кодексом, транспортними статутами та кодексами, іншими законодавчими актами та правилами, що видаються згідно з ними, не встановлено інше.  
4083. Стаття 966 Договір перевезення вантажу      Стаття 966 Договір перевезення вантажу  
4084. 1. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній йому іншою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його правоуповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.      1. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній йому іншою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його правоуповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.  
4085. 2. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі.      2. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі.  
4086. 3. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, передбаченого транспортними статутами та кодексами).      3. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, передбаченого транспортними статутами та кодексами).  
4087. Стаття 967 Договір перевезення пасажира та багажу      Стаття 967 Договір перевезення пасажира та багажу  
4088. 1. За договором перевезення пасажира перевізник зобов'язується перевезти пасажира до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати Н.д.Жир О.О. (Округ №35) ого особі, що має право на одержання багажу; плату за проїзд, а при здаванні багажу - й за провезення багажу.      1. За договором перевезення пасажира перевізник зобов'язується перевезти пасажира до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати Н.д.Жир О.О. (Округ №35) ого особі, що має право на одержання багажу; плату за проїзд, а при здаванні багажу - й за провезення багажу.  
4089. 2. Договір перевезення пасажира та багажу посвідчується відповідно квитком і багажною квитанцією, форми яких встановлюються у порядку, передбаченому транспортними статутами та кодексами.      2. Договір перевезення пасажира та багажу посвідчується відповідно квитком і багажною квитанцією, форми яких встановлюються у порядку, передбаченому транспортними статутами та кодексами.  
4090. Стаття 968 Права пасажира      Стаття 968 Права пасажира  
4091. Н.д.Жир О.О. (Округ №35)      Н.д.Жир О.О. (Округ №35)  
4092. 1) купувати квиток на будь-який вид транспорту та за будь-яким маршрутом, відкритим для пасажирських перевезень;   -590- Осташ І.І. (в.о. № 126)
 Підпункт 1) статті 968 виключити і змінити нумерацію наступних підпунктів  		Враховано    
4093. 2) одержати місце згідно з придбаним квитком;      1) одержати місце згідно з придбаним квитком;  
4094. 3) провозити із собою безплатно одну дитину віком до шести років, якщо вона не займає окремого місця;      2) провозити із собою безплатно одну дитину віком до шести років, якщо вона не займає окремого місця;  
4095. 4) купувати на дітей віком від 6 до 12 років дитячі квитки зі сплатою у пільговому порядку;      3) купувати на дітей віком від 6 до 12 років дитячі квитки зі сплатою у пільговому порядку;  
4096. 5) перевозити із собою безоплатно ручну кладь у межах норм, встановлених транспортними статутами та кодексами;      4) перевозити із собою безоплатно ручну кладь у межах норм, встановлених транспортними статутами та кодексами;  
4097. 6) зробити не більше однієї зупинки в дорозі з подовженням строку чинності проїзних документів не більше ніж на 10 діб, а в разі хвороби - на весь час хвороби;      5) зробити не більше однієї зупинки в дорозі з подовженням строку чинності проїзних документів не більше ніж на 10 діб, а в разі хвороби - на весь час хвороби;  
4098. 7) відмовитися від поїздки, повернути квиток і одержати назад повну або часткову вартість квитка - залежно від строку здавання квитка згідно з правилами, встановленими транспортними статутами та кодексами;      6) відмовитися від поїздки, повернути квиток і одержати назад повну або часткову вартість квитка - залежно від строку здавання квитка згідно з правилами, встановленими транспортними статутами та кодексами;  
4099. 8) мати інші права, передбачені цим Кодексом, іншими законами, транспортними статутами та кодексами і правилами, що видаються згідно з ними.      7) мати інші права, передбачені цим Кодексом, іншими законами, транспортними статутами та кодексами і правилами, що видаються згідно з ними.  
4100. Стаття 969 Договір чартеру (фрахтування)      Стаття 969 Договір чартеру (фрахтування)  
4101. За договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати іншій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину вмісткості одного чи кількох транспортних засобів на один або кілька рейсів для перевезення пасажирів, багажу, вантажу та пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить законові та іншим правовим актам.      За договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати іншій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину вмісткості одного чи кількох транспортних засобів на один або кілька рейсів для перевезення пасажирів, багажу, вантажу та пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить законові та іншим правовим актам.  
4102. Порядок укладення договору чартеру (фрахтування), а також форма зазначеного договору встановлюються транспортними статутами та кодексами.      Порядок укладення договору чартеру (фрахтування), а також форма зазначеного договору встановлюються транспортними статутами та кодексами.  
4103. Стаття 970 Перевезення у прямому змішаному сполученні      Стаття 970 Перевезення у прямому змішаному сполученні  
4104. 1. Перевезення вантажів, пасажирів і багажу може здійснюватися кількома видами транспорту за єдиним транспортним документом (пряме змішане сполучення).      1. Перевезення вантажів, пасажирів і багажу може здійснюватися кількома видами транспорту за єдиним транспортним документом (пряме змішане сполучення).  
4105. 2. Відносини транспортних організацій, що здійснюють перевезення у прямому змішаному сполученні, визначаються погодженням між цими організаціями.      2. Відносини транспортних організацій, що здійснюють перевезення у прямому змішаному сполученні, визначаються погодженням між цими організаціями.  
4106. Стаття 971 Довгострокові договори      Стаття 971 Довгострокові договори  
4107. Перевізник і власник (володілець) вантажу в разі необхідності здійснення систематичних перевезнь можуть укласти довгострокові договори.      Перевізник і власник (володілець) вантажу в разі необхідності здійснення систематичних перевезнь можуть укласти довгострокові договори.  
4108. За довгостроковим договором перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а власник (володілець) вантажу - подавати до перевезення вантажі у встановленому обсязі. У довгостроковому договорі перевезень вантажів визначаються обсяги, строки та інші умови надання транспортних засобів і подання вантажів для перевезення, порядок розрахунків, а також інші умови перевезень.      За довгостроковим договором перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а власник (володілець) вантажу - подавати до перевезення вантажі у встановленому обсязі. У довгостроковому договорі перевезень вантажів визначаються обсяги, строки та інші умови надання транспортних засобів і подання вантажів для перевезення, порядок розрахунків, а також інші умови перевезень.  
4109. Стаття 972 Перевезення транспортом загального користування      Стаття 972 Перевезення транспортом загального користування  
4110. 1. Перевезення, що їх здійснює комерційна організація, визнається перевезенням транспортом загального користування, якщо із закону, інших правових актів або ліцензії, виданої цій організації, випливає, що вона має здійснювати перевезення вантажів, пасажирів і багажу за зверненням будь-якої особи.      1. Перевезення, що їх здійснює комерційна організація, визнається перевезенням транспортом загального користування, якщо із закону, інших правових актів або ліцензії, виданої цій організації, випливає, що вона має здійснювати перевезення вантажів, пасажирів і багажу за зверненням будь-якої особи.  
4111. 2. Договір перевезення транспортом загального користування є публічним договором (стаття 665 цього Кодексу).      2. Договір перевезення транспортом загального користування є публічним договором (стаття 665 цього Кодексу).  
4112. Стаття 973 Провізна плата      Стаття 973 Провізна плата  
4113. 1. За перевезення вантажів, пасажирів і багажу стягується провізна плата у розмірі, що визначається погодженням сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими правовими актами. У випадках коли розмір провізної плати не визначений, має стягуватися розумна чи домірна плата.      1. За перевезення вантажів, пасажирів і багажу стягується провізна плата у розмірі, що визначається погодженням сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими правовими актами. У випадках коли розмір провізної плати не визначений, має стягуватися розумна чи домірна плата.  
4114. 2. Плата за перевезення вантажів, пасажирів і багажу, здійснюване транспортом загального користування, визначається погодженням сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку.      2. Плата за перевезення вантажів, пасажирів і багажу, здійснюване транспортом загального користування, визначається погодженням сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку.  
4115. Пільгові умови перевезення вантажів, пасажирів і багажу транспортом загального користування можуть встановлюватися транспортною організацією за її рахунок або ж за рахунок відповідного бюджету у випадках, передбачених законами та іншими правовими актами.      Пільгові умови перевезення вантажів, пасажирів і багажу транспортом загального користування можуть встановлюватися транспортною організацією за її рахунок або ж за рахунок відповідного бюджету у випадках, передбачених законами та іншими правовими актами.  
4116. 3. Робота та послуги, виконувані на вимогу вантажоволодільців і не передбачені тарифами, оплачуються за погодженням сторін.      3. Робота та послуги, виконувані на вимогу вантажоволодільців і не передбачені тарифами, оплачуються за погодженням сторін.  
4117. 4. Перевізник має право утримувати передані йому для перевезення вантажі на забезпечення належних йому провізної плати та інших платежів із перевезення (стаття 615 цього Кодексу), якщо інше не встановлено законом, іншими правовими актами або не випливає із суті зобов'язання.      4. Перевізник має право утримувати передані йому для перевезення вантажі на забезпечення належних йому провізної плати та інших платежів із перевезення (стаття 615 цього Кодексу), якщо інше не встановлено законом, іншими правовими актами або не випливає із суті зобов'язання.  
4118. Стаття 974 Надання транспортних засобів і пред'явлення вантажу до перевезення      Стаття 974 Надання транспортних засобів і пред'явлення вантажу до перевезення  
4119. 1. Перевізник повинен надати транспортні засоби під навантаження у строк, встановлений договором.      1. Перевізник повинен надати транспортні засоби під навантаження у строк, встановлений договором.  
4120. Відправник вантажу має право відмовитися від поданих транспортних засобів, що не придатні для перевезення відповідного вантажу.      Відправник вантажу має право відмовитися від поданих транспортних засобів, що не придатні для перевезення відповідного вантажу.  
4121. 2. Відправник повинен пред'явити у встановлений строк вантаж, який підлягає перевезенню, в належній тарі та упаковці; вантаж має бути також замаркований відповідно до встановлених вимог.      2. Відправник повинен пред'явити у встановлений строк вантаж, який підлягає перевезенню, в належній тарі та упаковці; вантаж має бути також замаркований відповідно до встановлених вимог.  
4122. 3. Перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі або упаковці, яка не відповідає встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.      3. Перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі або упаковці, яка не відповідає встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.  
4123. Стаття 975 Вантаження та вивантаження вантажів      Стаття 975 Вантаження та вивантаження вантажів  
4124. 1. Вантаження (вивантаження) вантажів здійснюється транспортною організацією або відправником (одержувачем) у порядку, передбаченому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними статутами, кодексами та правилами, що видаються згідно з ними.      1. Вантаження (вивантаження) вантажів здійснюється транспортною організацією або відправником (одержувачем) у порядку, передбаченому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними статутами, кодексами та правилами, що видаються згідно з ними.  
4125. 2. Вантаження (вивантаження) вантажу, що здійснюється відправником (одержувачем) вантажу, має провадитися у строки, передбачені договором, якщо такі строки не встановлені транспортними статутами, кодексами та правилами, що видаються згідно з ними.      2. Вантаження (вивантаження) вантажу, що здійснюється відправником (одержувачем) вантажу, має провадитися у строки, передбачені договором, якщо такі строки не встановлені транспортними статутами, кодексами та правилами, що видаються згідно з ними.  
4126. Стаття 976 Строк доставки вантажу, пасажира та багажу      Стаття 976 Строк доставки вантажу, пасажира та багажу  
4127. 1. Перевізник повинен доставити вантаж, пасажира або багаж до пункту призначення у строк, встановлений погодженням сторін, якщо транспортними статутами, кодексами та правилами, що видаються згідно з ними, не передбачено інше, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.      1. Перевізник повинен доставити вантаж, пасажира або багаж до пункту призначення у строк, встановлений погодженням сторін, якщо транспортними статутами, кодексами та правилами, що видаються згідно з ними, не передбачено інше, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.  
4128. 2. Вантаж, не виданий вантажоодержувачеві на його вимогу протягом тридцяти днів після спливу строку його доставки, якщо більш тривалий строк не передбачений погодженням сторін, транспортними статутами та кодексами, вважається втраченим.      2. Вантаж, не виданий вантажоодержувачеві на його вимогу протягом тридцяти днів після спливу строку його доставки, якщо більш тривалий строк не передбачений погодженням сторін, транспортними статутами та кодексами, вважається втраченим.  
4129. Проте вантажоодержувач, якщо інше не передбачено погодженням сторін, транспортними статутами та кодексами, повинен прийняти вантаж, що прибув після спливу зазначених вище строків, і повернути суму, виплачену йому перевізником за втрату вантажу.      Проте вантажоодержувач, якщо інше не передбачено погодженням сторін, транспортними статутами та кодексами, повинен прийняти вантаж, що прибув після спливу зазначених вище строків, і повернути суму, виплачену йому перевізником за втрату вантажу.  
4130. Стаття 977 Відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із перевезення      Стаття 977 Відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із перевезення  
4131. 1. У разі порушення зобов'язань, що випливають із перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену погодженням сторін, якщо інше не передбачено цим Кодексом, транспортними статутами та кодексами.      1. У разі порушення зобов'язань, що випливають із перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену погодженням сторін, якщо інше не передбачено цим Кодексом, транспортними статутами та кодексами.  
4132. 2. Угоди транспортних організацій з пасажирами та вантажоволодільцями про обмеження або усунення відповідальності, передбачені законом, є нечинними, крім тих випадків, якщо транспортними статутами та кодексами передбачена можливість укладення таких угод при перевезенні вантажу.      2. Угоди транспортних організацій з пасажирами та вантажоволодільцями про обмеження або усунення відповідальності, передбачені законом, є нечинними, крім тих випадків, якщо транспортними статутами та кодексами передбачена можливість укладення таких угод при перевезенні вантажу.  
4133. Стаття 978 Відповідальність перевізника за неподання транспортних засобів і відправника за невикористання поданих транспортних засобів      Стаття 978 Відповідальність перевізника за неподання транспортних засобів і відправника за невикористання поданих транспортних засобів  
4134. 1. Перевізник за неподання транспортних засобів для перевезення вантажу, а відправник за ненадання вантажу (стаття 974 цього Кодексу) або невикористання поданих транспортних засобів з інших причин несуть відповідальність, передбачену погодженням сторін, якщо інше не передбачено транспортними статутами або кодексами.      1. Перевізник за неподання транспортних засобів для перевезення вантажу, а відправник за ненадання вантажу (стаття 974 цього Кодексу) або невикористання поданих транспортних засобів з інших причин несуть відповідальність, передбачену погодженням сторін, якщо інше не передбачено транспортними статутами або кодексами.  
4135. 2. Перевізник і відправник вантажу звільняються від відповідальності, якщо неподання транспортних засобів або невикористання поданих транспортних засобів сталися внаслідок непереборної сили, інших явищ стихійного характеру, воєнних дій, припинення або обмеження перевезення вантажів у певних напрямках, встановленої у випадках і порядку, що передбачені транспортними статутами та кодексами.      2. Перевізник і відправник вантажу звільняються від відповідальності, якщо неподання транспортних засобів або невикористання поданих транспортних засобів сталися внаслідок непереборної сили, інших явищ стихійного характеру, воєнних дій, припинення або обмеження перевезення вантажів у певних напрямках, встановленої у випадках і порядку, що передбачені транспортними статутами та кодексами.  
4136. Стаття 979 Відповідальність перевізника за затримку відправлення пасажира та порушення строку доставлення пасажира до пункту призначення      Стаття 979 Відповідальність перевізника за затримку відправлення пасажира та порушення строку доставлення пасажира до пункту призначення  
4137. 1. За затримку у відправленні транспортного засобу, що перевозить пасажира, або запізнення у прибутті такого транспортного засобу до пункту призначення перевізник сплачує пасажирові штраф у розмірі, встановленому погодженням сторін, транспортними статутами та кодексами, якщо не доведе, що зазначені порушення сталися внаслідок непереборної сили, усунення несправних транспортних засобів, що загрожують життю або здоров'ю пасажирів, та інших обставин, що не залежать від перевізника.      1. За затримку у відправленні транспортного засобу, що перевозить пасажира, або запізнення у прибутті такого транспортного засобу до пункту призначення перевізник сплачує пасажирові штраф у розмірі, встановленому погодженням сторін, транспортними статутами та кодексами, якщо не доведе, що зазначені порушення сталися внаслідок непереборної сили, усунення несправних транспортних засобів, що загрожують життю або здоров'ю пасажирів, та інших обставин, що не залежать від перевізника.  
4138. 2. У разі відмови пасажира від перевезення з причини затримки відправлення транспортного засобу перевізник зобов'язаний повернути провізну плату.      2. У разі відмови пасажира від перевезення з причини затримки відправлення транспортного засобу перевізник зобов'язаний повернути провізну плату.  
4139. 3. Якщо поїздка пасажира з пункту пересадки не відбулася внаслідок запізнення транспортного засобу, який доставив його у цей пункт, перевізник зобов'язаний відшкодувати пасажирові зазнані витрати.      3. Якщо поїздка пасажира з пункту пересадки не відбулася внаслідок запізнення транспортного засобу, який доставив його у цей пункт, перевізник зобов'язаний відшкодувати пасажирові зазнані витрати.  
4140. Стаття 980 Відповідальність перевізника за прострочення у доставці вантажу      Стаття 980 Відповідальність перевізника за прострочення у доставці вантажу  
4141. У разі прострочення у доставці вантажу перевізник зобов'язаний відшкодувати іншій стороні збитки, завдані порушенням строку перевезення, якщо погодженням сторін, транспортними статутами та кодексами не передбачені інші форми відповідальності.      У разі прострочення у доставці вантажу перевізник зобов'язаний відшкодувати іншій стороні збитки, завдані порушенням строку перевезення, якщо погодженням сторін, транспортними статутами та кодексами не передбачені інші форми відповідальності.  
4142. Стаття 981 Відповідальність перевізника за втрату, нестачу, псування та пошкодження вантажу і багажу      Стаття 981 Відповідальність перевізника за втрату, нестачу, псування та пошкодження вантажу і багажу  
4143. 1. Перевізник несе відповідальність за збереження вантажу або багажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі вантажоодержувачеві або особі, правоуповноваженій на одержання вантажу або багажу, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу або багажу сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.      1. Перевізник несе відповідальність за збереження вантажу або багажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі вантажоодержувачеві або особі, правоуповноваженій на одержання вантажу або багажу, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу або багажу сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.  
4144. 2. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування і пошкодження прийнятого до перевезення вантажу або багажу у розмірі фактичної шкоди.      2. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування і пошкодження прийнятого до перевезення вантажу або багажу у розмірі фактичної шкоди.  
4145. Стаття 982 Пред'явлення претензій і вчинення позовів за договірними перевезеннями      Стаття 982 Пред'явлення претензій і вчинення позовів за договірними перевезеннями  
4146. 1. До вчинення перевізникові позову, що випливає з перевезення вантажу, є обов'язковим пред'явлення йому претензії у порядку, передбаченому транспортними статутами та кодексами.      1. До вчинення перевізникові позову, що випливає з перевезення вантажу, є обов'язковим пред'явлення йому претензії у порядку, передбаченому транспортними статутами та кодексами.  
4147. 2. Позов до перевізника може бути вчинений вантажовідправником або вантажоодержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк.      2. Позов до перевізника може бути вчинений вантажовідправником або вантажоодержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк.  
4148. 3. Позовна давність за вимогами, що випливають із перевезення вантажу, встановлюється в один рік з моменту, що визначається згідно з транспортними статутами та кодексами.      3. Позовна давність за вимогами, що випливають із перевезення вантажу, встановлюється в один рік з моменту, що визначається згідно з транспортними статутами та кодексами.  
4149. Стаття 983 Позови щодо перевезення в закордонному сполученні      Стаття 983 Позови щодо перевезення в закордонному сполученні  
4150. Позовна давність, порядок вчинення позовів щодо спорів, пов'язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами, транспортними статутами та кодексами.      Позовна давність, порядок вчинення позовів щодо спорів, пов'язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами, транспортними статутами та кодексами.  
4151. Стаття 984 Страхування вантажів, пасажирів і багажу      Стаття 984 Страхування вантажів, пасажирів і багажу  
4152. Страхування вантажів, пасажирів і багажу вчиняється у порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими актами законодавства.      Страхування вантажів, пасажирів і багажу вчиняється у порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими актами законодавства.  
4153. Стаття 985 Відповідальність перевізника за заподіяння смерті або ушкодження здоров'я пасажира      Стаття 985 Відповідальність перевізника за заподіяння смерті або ушкодження здоров'я пасажира  
4154. Відповідальність перевізника за шкоду, завдану життю або здоров'ю пасажира, визначається за правилами, встановленими у главі 80 цього Кодексу, якщо законом або договором перевезення не передбачена підвищена відповідальність перевізника.      Відповідальність перевізника за шкоду, завдану життю або здоров'ю пасажира, визначається за правилами, встановленими у главі 80 цього Кодексу, якщо законом або договором перевезення не передбачена підвищена відповідальність перевізника.  
4155. Глава 63 Транспортна експедиція      Глава 63 Транспортна експедиція  
4156. Стаття 986 Договір транспортної експедиції      Стаття 986 Договір транспортної експедиції  
4157. 1. За договором транспортної експедиції одна сторона (експедитор) зобов'язується за винагороду та за рахунок іншої сторони (вантажовідправника або вантажоодержувача) виконати визначені договором експедиції допоміжні операції, пов'язані з перевезенням вантажу, а саме: оформлення накладних на вантажі, що відправляються, оформлення одержання вантажів, що прибувають, доставка вантажів перевізникові зі складів вантажовідправників і від перевізника - на склади одержувачів, а також інші операції, пов'язані з перевезенням вантажу.   -591- Осташ І.І. (в.о. № 126)
 Частину 1 пункту 1 статті986 викласти в такій редакції: "1. За договором транспортної експедиції одна сторона (експедитор) зобов'язується за винагороду і за рахунок іншої сторони (клієнтавантажовідправника або вантажоодержувача) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з доставкою вантажів. Договором можуть бути передбачені зобов'язання експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і по маршруту, вибраному експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від його імені договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням".  		Враховано   1. За договором транспортної експедиції одна сторона (експедитор) зобов'язується за винагороду і за рахунок іншої сторони (клієнтавантажовідправника або вантажоодержувача) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з доставкою вантажів. Договором можуть бути передбачені зобов'язання експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і по маршруту, вибраному експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від його імені договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.  
4158. Як додаткові послуги договором транспортної експедиції може бути передбачене здійснення таких необхідних для доставки вантажу операцій, як перевірка кількості та стану вантажу, його вантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей, а також виконання інших операцій і послуг, передбачених договором.      Як додаткові послуги договором транспортної експедиції може бути передбачене здійснення таких необхідних для доставки вантажу операцій, як перевірка кількості та стану вантажу, його вантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей, а також виконання інших операцій і послуг, передбачених договором.  
4159. 2. Правила цієї глави поширюються і на випадки, коли згідно з договором обов'язки експедитора виконуються перевізником.      2. Правила цієї глави поширюються і на випадки, коли згідно з договором обов'язки експедитора виконуються перевізником.  
4160. 3. Умови виконання договору транспортної експедиції визначаються погодженням сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими правовими актами.      3. Умови виконання договору транспортної експедиції визначаються погодженням сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими правовими актами.  
4161. Стаття 987 Форма договору      Стаття 987 Форма договору  
4162. 1. Договір транспортної експедиції укладається в письмовій формі.      1. Договір транспортної експедиції укладається в письмовій формі.  
4163. 2. Відправник (одержувач) вантажу повинен видати експедиторові довіреність, якщо вона є необхідною для виконання його обов'язків.      2. Відправник (одержувач) вантажу повинен видати експедиторові довіреність, якщо вона є необхідною для виконання його обов'язків.  
4164. Стаття 988 Винагорода за договором експедиції      Стаття 988 Винагорода за договором експедиції  
4165. За договором експедиції клієнт повинен виплатити експедиторові винагороду в розмірі, визначеному погодженням сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими правовими актами. У випадках коли розмір винагороди не визначений, клієнт повинен виплатити експедиторові домірну плату.      За договором експедиції клієнт повинен виплатити експедиторові винагороду в розмірі, визначеному погодженням сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими правовими актами. У випадках коли розмір винагороди не визначений, клієнт повинен виплатити експедиторові домірну плату.  
4166. Стаття 989 Виконання договору експедиції      Стаття 989 Виконання договору експедиції  
4167. 1. Експедитор повинен надати послугу особисто.      1. Експедитор повинен надати послугу особисто.  
4168. 2. У випадках, передбачених договором експедиції, експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб, залишаючись відповідальним перед клієнтом за виконання договору.      2. У випадках, передбачених договором експедиції, експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб, залишаючись відповідальним перед клієнтом за виконання договору.  
4169. Стаття 990 Документи та інша інформація, що надається експедиторові      Стаття 990 Документи та інша інформація, що надається експедиторові  
4170. 1. Клієнт повинен надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, передбачених договором.      1. Клієнт повинен надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, передбачених договором.  
4171. 2. Експедитор повинен повідомити клієнта про виявлені недоліки одержаної інформації, а в разі її неповноти запросити у клієнта необхідну додаткову інформацію.      2. Експедитор повинен повідомити клієнта про виявлені недоліки одержаної інформації, а в разі її неповноти запросити у клієнта необхідну додаткову інформацію.  
4172. 3. Ненадання клієнтом необхідної інформації дає право експедиторові на відкладення виконання відповідних обов'язків до її надання.      3. Ненадання клієнтом необхідної інформації дає право експедиторові на відкладення виконання відповідних обов'язків до її надання.  
4173. 4. Клієнт несе відповідальність за збитки, завдані експедиторові у зв'язку з порушенням обов'язків щодо надання інформації, зазначеної у п. 1 цієї статті.      4. Клієнт несе відповідальність за збитки, завдані експедиторові у зв'язку з порушенням обов'язків щодо надання інформації, зазначеної у п. 1 цієї статті.  
4174. Стаття 991 Відповідальність експедитора за договором транспортної експедиції      Стаття 991 Відповідальність експедитора за договором транспортної експедиції  
4175. 1. За порушення обов'язків за договором експедиції експедитор несе відповідальність перед клієнтом на підставах і в розмірах, що визначаються згідно з правилами глави 49 цього Кодексу.      1. За порушення обов'язків за договором експедиції експедитор несе відповідальність перед клієнтом на підставах і в розмірах, що визначаються згідно з правилами глави 49 цього Кодексу.  
4176. 2. Відповідальність за невиконання та неналежне виконання обов'язків, що становлять зміст додаткових послуг, надання яких взяв на себе експедитор, визначається законодавством про відповідний договір.      2. Відповідальність за невиконання та неналежне виконання обов'язків, що становлять зміст додаткових послуг, надання яких взяв на себе експедитор, визначається законодавством про відповідний договір.  
4177. Стаття 992 Відмова від договору експедиції      Стаття 992 Відмова від договору експедиції  
4178. Клієнт або експедитор має право відмовитися від виконання договору експедиції, попередивши про це іншу сторону в розумний строк. При цьому сторона, що заявила відмову, відшкодовує іншій стороні збитки, спричинені припиненням договору.      Клієнт або експедитор має право відмовитися від виконання договору експедиції, попередивши про це іншу сторону в розумний строк. При цьому сторона, що заявила відмову, відшкодовує іншій стороні збитки, спричинені припиненням договору.  
4179. Глава 64 Зберігання      Глава 64 Зберігання  
4180. § 1. Загальні положення про зберігання      § 1. Загальні положення про зберігання  
4181. Стаття 993 Договір зберігання   -592- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 993 викласти в новій редакції: "Стаття 993. Договір зберігання 1. За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, що належить другій стороні (поклажедавцеві). 2. У договорі зберігання може бути передбачений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде йому передана у майбутньому. 3. Якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (камерах, інших приміщеннях) загального користування, такий договір є публічним (Стаття 665 цього Кодексу)".  		Враховано   Стаття 993 Договір зберігання  
4182. 1. За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язана зберігати річ, що передана їй іншою стороною (поклажодавцем), і повернути йому цю річ у схоронності.      1. За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, що належить другій стороні (поклажедавцеві).  
4183. 2. У договорі зберігання, де зберігачем виступає особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності, може бути передбачений обов'язок зберігача взяти на зберігання річ від поклажодавця протягом строку, передбаченого договором.      2. У договорі зберігання може бути передбачений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде йому передана у майбутньому. 3. Якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (камерах, інших приміщеннях) загального користування, такий договір є публічним (Стаття 665 цього Кодексу)".  
4184. Стаття 994 Форма договору зберігання   -593- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 994 викласти в новій редакції: "Стаття 994 Форма договору зберігання 1. Договір зберігання має бути укладений в письмовій формі у випадках, передбачених у статті 199 цього Кодексу. Договір зберігання, що передбачає обов'язок зберігача взяти річ на зберігання, може бути укладений у письмовій формі - незалежно від складу учасників цього договору і вартості речі, що передається на зберігання. Письмова форма договору вважається додержаною, якщо взяття речі на зберігання посвідчене видачею поклажедавцеві зберігальної розписки, квитанції або іншого документа, підписаного зберігачем. 2. Передання на зберігання речі при пожежі, повені, раптовому захворюванні та при інших надзвичайних обставин може доводитися свідченням свідків незалежно від вартості зданої на зберігання речі. 3. Договір зберігання може бути укладений шляхом видачі зберігачем поклажедавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, - якщо це допускається законом, іншим правовим актом чи якщо це звично для цього виду зберігання. П.4 перенести до статті 1006 цього Кодексу.  		Враховано частково   Стаття 994 Форма договору зберігання  
4185. 1. Договір зберігання має бути укладений в письмовій формі у випадках, передбачених у статті 199 цього Кодексу. Договір зберігання, що передбачає обов'язок зберігача взяти річ на зберігання, може бути укладений у письмовій формі - незалежно від складу учасників цього договору і вартості речі, що передається на зберігання.      1. Договір зберігання має бути укладений в письмовій формі у випадках, передбачених у статті 199 цього Кодексу. Договір зберігання, що передбачає обов'язок зберігача взяти річ на зберігання, може бути укладений у письмовій формі - незалежно від складу учасників цього договору і вартості речі, що передається на зберігання.  
4186. Проста письмова форма договору вважається такою, що її додержано, якщо взяття речі на зберігання посвідчене видачею поклажодавцеві зберігальної розписки, квитанції або іншого документа, підписаного зберігачем.      Письмова форма договору вважається додержаною, якщо взяття речі на зберігання посвідчене видачею поклажедавцеві зберігальної розписки, квитанції або іншого документа, підписаного зберігачем.  
4187. 2. Передання на зберігання речі при пожежі, повені, раптовому захворюванні та при інших надзвичайних обставинах може бути таким, що доводиться свідченням свідків незалежно від вартості зданої на зберігання речі.      2. Передання на зберігання речі при пожежі, повені, раптовому захворюванні та при інших надзвичайних обставин може доводитися свідченням свідків незалежно від вартості зданої на зберігання речі.  
4188. 3. Договір зберігання може бути укладений шляхом видачі зберігачем поклажодавцеві номерного жeтона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, - якщо це допускається законом, іншим правовим актом чи якщо це звично для цього виду зберігання.      3. Договір зберігання може бути укладений шляхом видачі зберігачем поклажодавцеві номерного жeтона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, - якщо це допускається законом, іншим правовим актом чи якщо це звично для цього виду зберігання.  
4189. 4. У разі спору щодо тотожності речей, прийнятих на зберігання, і речей, що повертаються зберігачем, допускається свідчення свідків.       
4190. Стаття 995 Строк зберігання   -594- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни до статті 995: 1) У статті пункт 1 та пункт 2 викласти у новій редакції: "Стаття 995 Строк зберігання 1. Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом обумовленого договором строку. 2. Якщо строк зберігання договором не передбачений і не може бути визначений зберігати річ до зажадання її поклажедавцем".  		Враховано частково   Стаття 995 Строк зберігання  
4191. 1. Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом обумовленого договором зберігання строку.      1. Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом обумовленого договором строку.  
4192. 2. Якщо строк зберігання договором не передбачений і не може бути визначений виходячи з умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до зажадання її поклажодавцем.      2. Якщо строк зберігання договором не передбачений і не може бути визначений виходячи з умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до зажадання її поклажодавцем.  
4193. 3. Якщо строк зберігання визначений моментом зажадання речі поклажодавцем, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання речі вимагати від поклажодавця забрати річ, надавши йому для цього розумний строк. Невиконання поклажодавцем цього обов'язку породжує наслідки, передбачені статтею 1005 цього Кодексу.      3. Якщо строк зберігання визначений моментом зажадання речі поклажодавцем, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання речі вимагати від поклажодавця забрати річ, надавши йому для цього розумний строк. Невиконання поклажодавцем цього обов'язку породжує наслідки, передбачені статтею 1005 цього Кодексу.  
4194. Стаття 996 Наслідки порушення обов'язку щодо передання (прийняття) речі на зберігання у встановлений строк      Стаття 996 Наслідки порушення обов'язку щодо передання (прийняття) речі на зберігання у встановлений строк  
4195. 1. Зберігач, який зобов'язався взяти річ на зберігання у передбачений договором строк, не має права вимагати передання йому цієї речі на зберігання.      1. Зберігач, який зобов'язався взяти річ на зберігання у передбачений договором строк, не має права вимагати передання йому цієї речі на зберігання.  
4196. 2. Поклажодавець, який не передав річ на зберігання у визначений договором строк (п. 2 статті 993 цього Кодексу), відповідає перед зберігачем за збитки, завдані у зв'язку з тим, що зберігання не відбулося, - якщо інше не передбачено законом або договором зберігання. Поклажодавець звільняється від цієї відповідальності, якщо в розумний строк він заявить зберігачеві про відмову від його послуг.      2. Поклажодавець, який не передав річ на зберігання у визначений договором строк (п. 2 статті 993 цього Кодексу), відповідає перед зберігачем за збитки, завдані у зв'язку з тим, що зберігання не відбулося, - якщо інше не передбачено законом або договором зберігання. Поклажодавець звільняється від цієї відповідальності, якщо в розумний строк він заявить зберігачеві про відмову від його послуг.  
4197. 3. Якщо інше не передбачено договором, зберігач звільняється від обов'язку взяти річ на зберігання у випадках, коли в обумовлений договором строк річ не може бути передана йому на зберігання.      3. Якщо інше не передбачено договором, зберігач звільняється від обов'язку взяти річ на зберігання у випадках, коли в обумовлений договором строк річ не може бути передана йому на зберігання.  
4198. Стаття 997 Обов'язок взяти річ на зберігання      Стаття 997 Обов'язок взяти річ на зберігання  
4199. Особа, що здійснює на засадах підприємницької діяльності зберігання речей на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування, не має права відмовитися від укладення договору зберігання. Договори, що підлягають укладенню в таких випадках, визнаються публічними договорами (стаття 665 цього Кодексу).   -595- Осташ І.І. (в.о. № 126)
 У першому реченні статті 997 після слів "договору зберігання" додати "за наявності у неї такої можливості".  		Враховано   Особа, що здійснює на засадах підприємницької діяльності зберігання речей на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування, не має права відмовитися від укладення договору зберігання за наявності у неї такої можливості. Договори, що підлягають укладенню в таких випадках, визнаються публічними договорами (стаття 665 цього Кодексу).  
4200. Стаття 998 Знеособлене зберігання речей   -596- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 998 викласти в новій редакції: "Стаття 998 Зберігання знеособлених речей У випадках, передбачених договором, зберігач має право змішати речі одного і того ж роду та якості, які здані на зберігання кількома особами".  		Враховано   Стаття 998 Зберігання знеособлених речей  
4201. 1. При знеособленому зберіганні речей взяті на зберігання речі одного поклажодавця можуть бути змішані з речами того самого роду і тієї самої якості інших поклажодавців.      У випадках, передбачених договором, зберігач має право змішати речі одного і того ж роду та якості, які здані на зберігання кількома особами.  
4202. 2. Знеособлене зберігання може бути лише у випадках, що прямо визначені договором.       
4203. Стаття 999 Виконання договору зберігання      Стаття 999 Виконання договору зберігання  
4204. 1. Якщо договором не передбачено інше, зберігач зобов'язаний виконувати його особисто.      1. Якщо договором не передбачено інше, зберігач зобов'язаний виконувати його особисто.  
4205. 2. Зберігач має право передати річ на зберігання третій особі у разі, якщо він через обставини вимушений зробити це в інтересах поклажодавця і не має можливості отримати його згоду.      2. Зберігач має право передати річ на зберігання третій особі у разі, якщо він через обставини вимушений зробити це в інтересах поклажодавця і не має можливості отримати його згоду.  
4206. 3. Про передання речі на зберігання третій особі зберігач зобов'язаний своєчасно сповістити поклажодавця.      3. Про передання речі на зберігання третій особі зберігач зобов'язаний своєчасно сповістити поклажодавця.  
4207. 4. При переданні речі на зберігання третій особі умови договору зберігають чинність і первісний зберігач відповідає за дії третьої особи, якій він передав річ на зберігання, як за свої власні дії.      4. При переданні речі на зберігання третій особі умови договору зберігають чинність і первісний зберігач відповідає за дії третьої особи, якій він передав річ на зберігання, як за свої власні дії.  
4208. Стаття 1000 Обов'язок зберігача щодо забезпечення схоронності речі      Стаття 1000 Обов'язок зберігача щодо забезпечення схоронності речі  
4209. 1. Зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, передбачених договором, законом, іншими правовими актами, для забезпечення схоронності речі, переданої йому на зберігання.      1. Зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, передбачених договором, законом, іншими правовими актами, для забезпечення схоронності речі, переданої йому на зберігання.  
4210. 2. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про взяту на зберігання річ, як про свою власну.      2. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про взяту на зберігання річ, як про свою власну.  
4211. Стаття 1001 Користування річчю, переданою на зберігання      Стаття 1001 Користування річчю, переданою на зберігання  
4212. Зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися переданою йому на зберігання річчю, а також надавати третім особам можливість користування нею.      Зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися переданою йому на зберігання річчю, а також надавати третім особам можливість користування нею.  
4213. Стаття 1002 Зміна умов зберігання      Стаття 1002 Зміна умов зберігання  
4214. 1. Зберігач зобов'язаний негайно сповістити поклажодавця про необхідність зміни умов зберігання речі, які передбачені договором, і дочекатися його відповіді.      1. Зберігач зобов'язаний негайно сповістити поклажодавця про необхідність зміни умов зберігання речі, які передбачені договором, і дочекатися його відповіді.  
4215. 2. У разі небезпеки, нестачі чи пошкодження речі зберігач зобов'язаний змінити спосіб, місце та інші умови зберігання речі, не чекаючи відповіді поклажодавця.      2. У разі небезпеки, нестачі чи пошкодження речі зберігач зобов'язаний змінити спосіб, місце та інші умови зберігання речі, не чекаючи відповіді поклажодавця.  
4216. 3. У разі якщо річ, що є на зберіганні, пошкоджена або ж виникла реальна загроза її пошкодження, як виникли й інші зобов'язання, що не дають змоги забезпечити її схоронність, а вжиття заходів з боку поклажодавця очікувати неможливо, зберігач має право реалізувати річ чи її частину самостійно. Якщо зазначені обставини виникли з причин, за які зберігач не відповідає, він має право за рахунок купівельної ціни відшкодувати свої витрати з продажу речей.      3. У разі якщо річ, що є на зберіганні, пошкоджена або ж виникла реальна загроза її пошкодження, як виникли й інші зобов'язання, що не дають змоги забезпечити її схоронність, а вжиття заходів з боку поклажодавця очікувати неможливо, зберігач має право реалізувати річ чи її частину самостійно. Якщо зазначені обставини виникли з причин, за які зберігач не відповідає, він має право за рахунок купівельної ціни відшкодувати свої витрати з продажу речей.  
4217. Стаття 1003 Винагорода зберігачеві   -597- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 1003 викласти в новій редакції: "Стаття 1003 Плата за зберігання 1. Плата за зберігання, строки її внесення визначаються договором. 2. У разі дострокового припинення договору через обставини за які зберігач не відповідає він має право на повернення домірної частини плати, що внесена ним. 3. Якщо поклажедавець після закінчення строку договору не взяв річ назад, він зобов'язаний внести плату за весь час її зберігання. 4. Статутом юридичної особи або договором може бути передбачено безоплатне зберігання речі.  		Враховано частково   Стаття 1003 Плата за зберігання  
4218. 1. Винагорода за зберігання має бути сплачена зберігачеві із закінченням зберігання, а якщо оплата зберігання передбачена за періодами, вона має здійснюватися відповідними частинами зі спливом кожного періоду.      1. Плата за зберігання, строки її внесення визначаються договором.  
4219. 2. Якщо зберігання припиняється до спливу обумовленого строку через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на домірну частину винагороди.      2. Якщо зберігання припиняється до спливу обумовленого строку через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на домірну частину винагороди.  
4220. 3. Якщо зі спливом строку зберігання річ, що є на зберіганні, не взято назад поклажодавцем, він зобов'язаний сплатити зберігачеві домірну винагороду за подальше зберігання речі. Це правило застосовується і в тих випадках, коли поклажодавець зобов'язаний забрати річ до спливу строку зберігання.      3. Якщо поклажедавець після закінчення строку договору не взяв річ назад, він зобов'язаний внести плату за весь час її зберігання.  
4221. 4. Правила цієї статті застосовуються, якщо договором зберігання не передбачено інше.      4. Статутом юридичної особи або договором може бути передбачено безоплатне зберігання речі.  
4222. Стаття 1004 Відшкодування витрат із зберігання   -598- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 1004 викласти в новій редакції: "Стаття 1004 Право зберігача на відшкодування витрат на зберігання речі 1. Зберігач має право на відшкодування йому другою стороною витрат, які він поніс для забезпечення зберігання речі. Це право має зберігач і у разі безоплатності договору. 2. Витрати за зберігання речі можуть бути включені до суми плати за договором".  		Відхилено   Стаття 1004 Відшкодування витрат із зберігання  
4223. 1. Якщо інше не визначено договором зберігання, витрати зберігача із зберігання речі включаються до винагороди за зберігання.      1. Якщо інше не визначено договором зберігання, витрати зберігача із зберігання речі включаються до винагороди за зберігання.  
4224. 2. Надзвичайні витрати, тобто витрати із зберігання речі, що їх сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання, відшкодовуються поза винагородою, яка належить зберігачеві, якщо інше не передбачено договором.      2. Надзвичайні витрати, тобто витрати із зберігання речі, що їх сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання, відшкодовуються поза винагородою, яка належить зберігачеві, якщо інше не передбачено договором.  
4225. 3. При безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати із зберігання речі, якщо законом або договором не передбачено інше.   -599- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 1005 і статтю 1006 поміняти місцями.  		Враховано   3. При безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати із зберігання речі, якщо законом або договором не передбачено інше.  
4226. Стаття 1005 Наслідки порушення обов'язку зворотного одержання майна поклажодавцем   -600- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 1005 викласти у новій редакції: "Стаття 1006 Обов'язок поклажедавця забрати річ після закінчення строку зберігання 1. Поклажедавець зобов'язаний забрати річ у зберігача після закінчення строку зберігання. 2. Зберігач зобов'язаний письмово попередити поклажедавця про закінчення строку зберігання і запропонувати йому розумний строк для взяття речі. 3. Якщо поклажедавець у запропонований зберігачем строк не забрав речі, зберігач має право продати її за ціною, що склалася на день продажу. Сума одержана від продажу речі, передається поклажедавцеві з відрахуванням сум, належних зберігачеві, у тому числі його витрат щодо продажу речі".  		Враховано   Стаття 1006 Обов'язок поклажедавця забрати річ після закінчення строку зберігання.  
4227. 1. Поклажодавець зі спливом строку, зазначеного у договорі, або строку, наданого зберігачем на підставі п. 3 статті 995 цього Кодексу, зобов'язаний взяти назад річ, що здана на зберігання.      1. Поклажедавець зобов'язаний забрати річ у зберігача після закінчення строку зберігання.  
4228. 2. Порушення поклажодавцем обов'язку зворотного одержання майна є підставою для самостійного продажу незажаданої після письмового попередження поклажодавця речі за ціною, що склалася у місці зберігання, якщо інше не передбачено договором. У тому разі, якщо вартість незажаданої поклажодавцем речі перевищує суму 50-кратного неоподатковуваного мінімуму заробітної плати, зберігач має право продати її з аукціону в порядку, передбаченому за правилами цього Кодексу.      2. Зберігач зобов'язаний письмово попередити поклажедавця про закінчення строку зберігання і запропонувати йому розумний строк для взяття речі.  
4229. Сума, одержана від продажу речі, передається поклажодавцеві з відрахуванням сум, належних зберігачеві, у тому числі його витрат щодо продажу речі.      3. Якщо поклажедавець у запропонований зберігачем строк не забрав речі, зберігач має право продати її за ціною, що склалася на день продажу. Сума одержана від продажу речі, передається поклажедавцеві з відрахуванням сум, належних зберігачеві, у тому числі його витрат щодо продажу речі.  
4230. Стаття 1006 Обов'язок зберігача повернути річ   -601- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни до статті 1006 1) Назву статті викласти в такій редакції: "Стаття 1005 Обов'язок зберігача повернути річ" 2) У п.2 слово "убутку" замінити словом "зменшення". 3) П.З викласти в новій редакції: "Зберігач зобов'язаний передати плоди та доходи, одержані за час зберігання речі". 4) Доповнити статтю пунктом 4 такого змісту: "4. Тотожність речі, що прийнята на зберігання і речі, що повернута поклажедавцеві може підтверджуватись свідченням свідків".  		Враховано частково   Стаття 1005 Обов'язок зберігача повернути річ  
4231. 1. Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, ту річ, що була передана на зберігання, а якщо договором було передбачено зберігання із знеособленням речей, - тотожна або обумовлена сторонами кількість речей того самого роду та якості.      1. Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, ту річ, що була передана на зберігання, а якщо договором було передбачено зберігання із знеособленням речей, - тотожна або обумовлена сторонами кількість речей того самого роду та якості.  
4232. 2. Річ має бути повернена зберігачеві у такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням її природного погіршення, природного убутку або іншої зміни внаслідок її природних властивостей.      2. Річ має бути повернена зберігачеві у такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням її природного погіршення, природного убутку або іншої зміни внаслідок її природних властивостей.  
4233. 3. Водночас із поверненням речі зберігач зобов'язаний передати плоди та доходи, одержані за час зберігання речі, якщо інше не передбачено договором.      Зберігач зобов'язаний передати плоди та доходи, одержані за час зберігання речі. 4. Тотожність речі, що прийнята на зберігання і речі, що повернута поклажедавцеві може підтверджуватись свідченням свідків.  
4234. Стаття 1007 Відповідальність зберігача за втрату, нестачу чи пошкодження речі      Стаття 1007 Відповідальність зберігача за втрату, нестачу чи пошкодження речі  
4235. 1. За втрату, нестачу чи пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач несе відповідальність на підставах, передбачених главою 49 цього Кодексу.      1. За втрату, нестачу чи пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач несе відповідальність на підставах, передбачених главою 49 цього Кодексу.  
4236. 2. Зберігач, що здійснює зберігання речей на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), несе відповідальність за втрату, нестачу чи пошкодження речей, якщо не доведе, що втрата, нестача чи пошкодження відбулися внаслідок непереборної сили, або ж через властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на збереження, не знав і не повинен був знати, або ж у результаті умислу чи грубої необережності поклажодавця.      2. Зберігач, що здійснює зберігання речей на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), несе відповідальність за втрату, нестачу чи пошкодження речей, якщо не доведе, що втрата, нестача чи пошкодження відбулися внаслідок непереборної сили, або ж через властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на збереження, не знав і не повинен був знати, або ж у результаті умислу чи грубої необережності поклажодавця.  
4237. 3. За втрату, нестачу чи пошкодження прийнятих на зберігання речей після того, як настав обов'язок поклажодавця взяти ці речі назад (п. 1 статті 1005 цього Кодексу), зберігач несе відповідальність лише за наявності з його боку умислу чи грубої необережності.      3. За втрату, нестачу чи пошкодження прийнятих на зберігання речей після того, як настав обов'язок поклажодавця взяти ці речі назад (п. 1 статті 1005 цього Кодексу), зберігач несе відповідальність лише за наявності з його боку умислу чи грубої необережності.  
4238. Стаття 1008 Розмір відповідальності зберігача   -602- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни до статті 1008: 1) П. 1 викласти у такій редакції: "Збитки, завдані поклажедавцеві втратою, нестачею чи пошкодженням речей, відшкодовуються зберігачем на загальних підставах". 2) П.2 виключити.  		Враховано частково   Стаття 1008 Розмір відповідальності зберігача  
4239. 1. Збитки, завдані поклажодавцеві втратою, нестачею чи пошкодженням речей, відшкодовуються зберігачем відповідно до статті 21 цього Кодексу, якщо законом або договором не передбачено інше.      1. Збитки, завдані поклажедавцеві втратою, нестачею чи пошкодженням речей, відшкодовуються зберігачем на загальних підставах.  
4240. 2. У разі безоплатного зберігання збитки, завдані поклажодавцеві втратою, нестачею чи пошкодженням речі, відшкодовуються:      2. У разі безоплатного зберігання збитки, завдані поклажодавцеві втратою, нестачею чи пошкодженням речі, відшкодовуються:  
4241. 1) за втрату та нестачу речей - у розмірі вартості втрачених або таких, що їх не вистачає, речей;      1) за втрату та нестачу речей - у розмірі вартості втрачених або таких, що їх не вистачає, речей;  
4242. 2) за пошкодження речей - у розмірі суми, на яку знизилася їхня вартість.      2) за пошкодження речей - у розмірі суми, на яку знизилася їхня вартість.  
4243. 3. У випадках коли внаслідок пошкодження, за яке зберігач несе відповідальність, якість речі змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від неї і зажадати від зберігача відшкодування вартості цієї речі, а також інших збитків, якщо інше не передбачено законом або договором.   -603- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 3) П.З вважати п.2.  		Відхилено   3. У випадках коли внаслідок пошкодження, за яке зберігач несе відповідальність, якість речі змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від неї і зажадати від зберігача відшкодування вартості цієї речі, а також інших збитків, якщо інше не передбачено законом або договором.  
4244. Стаття 1009 Відшкодування збитків, завданих зберігачеві   -604- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни до статті 1009: В тексті статті замість слів "повинен був" дати слово "міг".  		Враховано   Стаття 1009 Відшкодування збитків, завданих зберігачеві  
4245. Поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві збитки, завдані властивостями речі, яку здано на зберігання, якщо зберігач, приймаючи річ на зберігання, не знав і не повинен був знати про ці властивості.      Поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві збитки, завдані властивостями речі, яку здано на зберігання, якщо зберігач, приймаючи річ на зберігання, не знав і не міг знати про ці властивості.  
4246. Стаття 1010 Припинення зобов'язання зберігання на вимогу поклажодавця      Стаття 1010 Припинення зобов'язання зберігання на вимогу поклажодавця  
4247. Зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, що прийнята на зберігання, навіть якщо передбачений договором строк її зберігання ще не закінчився. Однак у цьому разі поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві збитки, спричинені достроковим припиненням зобов'язання, якщо інше не передбачено договором.      Зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, що прийнята на зберігання, навіть якщо передбачений договором строк її зберігання ще не закінчився. Однак у цьому разі поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві збитки, спричинені достроковим припиненням зобов'язання, якщо інше не передбачено договором.  
4248. Стаття 1011 Зберігання за законом   -605- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни до статті 1011: В тексті статті виключити слово "відповідно".  		Враховано   Стаття 1011 Зберігання за законом  
4249. Правила цієї глави відповідно застосовуються до зобов'язань зберігання, що виникають за законом, якщо законом не встановлені інші правила.      Правила цієї глави застосовуються до зобов'язань зберігання, що виникають за законом, якщо законом не встановлені інші правила.  
4250. Стаття 1012 Застосування загальних положень про зберігання до окремих його видів      Стаття 1012 Застосування загальних положень про зберігання до окремих його видів  
4251. Правила, що містяться у параграфі 1 цієї глави, застосовуються до окремих видів зберігання, якщо правилами про окремі види зберігання не встановлено інше.      Правила, що містяться у параграфі 1 цієї глави, застосовуються до окремих видів зберігання, якщо правилами про окремі види зберігання не встановлено інше.  
4252. § 2. Зберігання в товарному складі      § 2. Зберігання в товарному складі  
4253. Стаття 1013 Поняття товарного складу      Стаття 1013 Поняття товарного складу  
4254. 1. Товарним складом визнається організація, що здійснює зберігання товарів та надає пов'язані зі зберіганням послуги на засадах підприємницької діяльності.      1. Товарним складом визнається організація, що здійснює зберігання товарів та надає пов'язані зі зберіганням послуги на засадах підприємницької діяльності.  
4255. 2. Товарний склад визнається складом загального користування у випадках, коли із закону, інших правових актів або виданого підприємницькій організації дозволу (ліцензії) випливає, що вона зобов'язана приймати на зберігання товари від будь-якого товароволодільця.      2. Товарний склад визнається складом загального користування у випадках, коли із закону, інших правових актів або виданого підприємницькій організації дозволу (ліцензії) випливає, що вона зобов'язана приймати на зберігання товари від будь-якого товароволодільця.  
4256. Стаття 1014 Договір складського зберігання   -606- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни до статті 1014: 1) В п. 1 замість слів "товароволодільцем (поклажедавцем)" дати слово "поклажедавцем". 2) В п. З слово "Проста" вилучити.  		Враховано частково   Стаття 1014 Договір складського зберігання  
4257. 1. За договором складського зберігання товарний склад (зберігач) зобов'язується за винагороду зберігати товари, що передані йому товароволодільцем (поклажодавцем), і повернути ці товари в схоронності.      1. За договором складського зберігання товарний склад (зберігач) зобов'язується за винагороду зберігати товари, що передані йому товароволодільцем (поклажодавцем), і повернути ці товари в схоронності.  
4258. 2. Договір складського зберігання, укладений складом загального користування, визнається публічним договором (стаття 665 цього Кодексу).      2. Договір складського зберігання, укладений складом загального користування, визнається публічним договором (стаття 665 цього Кодексу).  
4259. 3. Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Проста письмова форма договору складського зберігання вважається такою, що додержана, якщо його укладення та прийняття товару на склад посвідчені складськими документами.      3. Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається такою, що додержана, якщо його укладення та прийняття товару на склад посвідчені складськими документами.  
4260. Стаття 1015 Зберігання замінних речей з правом розпоряджання ними      Стаття 1015 Зберігання замінних речей з правом розпоряджання ними  
4261. Якщо із закону або договору випливає, що товарний склад має право розпоряджатися речами, зданими на зберігання зі знеособленням (очевидне зберігання), до відносин сторін застосовуються правила про позику, проте час та місце повернення товарів визначаються правилами про зберігання.      Якщо із закону або договору випливає, що товарний склад має право розпоряджатися речами, зданими на зберігання зі знеособленням (очевидне зберігання), до відносин сторін застосовуються правила про позику, проте час та місце повернення товарів визначаються правилами про зберігання.  
4262. Стаття 1016 Огляд товару сторонами договору      Стаття 1016 Огляд товару сторонами договору  
4263. 1. Товарний склад зобов'язаний здійснити за свій рахунок огляд товарів при прийнятті їх на зберігання для визначення їх кількості та зовнішнього стану.      1. Товарний склад зобов'язаний здійснити за свій рахунок огляд товарів при прийнятті їх на зберігання для визначення їх кількості та зовнішнього стану.  
4264. 2. Товарний склад зобов'язаний надати товароволодільцеві можливість огляду товарів або їх зразків (якщо зберігання здійснюється зі знеособленням), взяття проб та вжиття заходів, необхідних для забезпечення схоронності товарів.      2. Товарний склад зобов'язаний надати товароволодільцеві можливість огляду товарів або їх зразків (якщо зберігання здійснюється зі знеособленням), взяття проб та вжиття заходів, необхідних для забезпечення схоронності товарів.  
4265. 3. Кожна із сторін договору при поверненні товару має право вимагати його огляду та перевірки якості. Витрати, пов'язані з оглядом речей, несе сторона, що зажадала їх огляду та перевірки.      3. Кожна із сторін договору при поверненні товару має право вимагати його огляду та перевірки якості. Витрати, пов'язані з оглядом речей, несе сторона, що зажадала їх огляду та перевірки.  
4266. Якщо при поверненні товару він не був спільно оглянутий або перевірений сторонами, заява про нестачу або пошкодження товару внаслідок його неналежного зберігання має бути зроблена товароволодільцем у письмовій формі при одержанні товару, а щодо нестачі та пошкодження, які не могли бути виявлені при звичайному способі прийняття товару, - протягом трьох днів після його одержання. Якщо немає заяви товароволодільця, вважається, що товар повернений складом відповідно до умов договору, оскільки товароволоділець не доведе інше.      Якщо при поверненні товару він не був спільно оглянутий або перевірений сторонами, заява про нестачу або пошкодження товару внаслідок його неналежного зберігання має бути зроблена товароволодільцем у письмовій формі при одержанні товару, а щодо нестачі та пошкодження, які не могли бути виявлені при звичайному способі прийняття товару, - протягом трьох днів після його одержання. Якщо немає заяви товароволодільця, вважається, що товар повернений складом відповідно до умов договору, оскільки товароволоділець не доведе інше.  
4267. Стаття 1017 Зміна умов зберігання та стан товарів      Стаття 1017 Зміна умов зберігання та стан товарів  
4268. 1. У разі якщо для забезпечення схоронності товарів необхідною є термінова зміна умов зберігання, товарний склад зобов'язаний самостійно вжити термінових заходів, які вимагаються, та сповістити про них товароволодільця.      1. У разі якщо для забезпечення схоронності товарів необхідною є термінова зміна умов зберігання, товарний склад зобов'язаний самостійно вжити термінових заходів, які вимагаються, та сповістити про них товароволодільця.  
4269. 2. У разі виявлення пошкоджень товару склад зобов'язаний негайно скласти акт і того самого дня сповістити про це товароволодільця.      2. У разі виявлення пошкоджень товару склад зобов'язаний негайно скласти акт і того самого дня сповістити про це товароволодільця.  
4270. Стаття 1018 Складські документи      Стаття 1018 Складські документи  
4271. 1. Товарний склад на підтвердження прийняття товарів видає один із таких документів:      1. Товарний склад на підтвердження прийняття товарів видає один із таких документів:  
4272. - складську квитанцію;      - складську квитанцію;  
4273. - просте складське свідоцтво;      - просте складське свідоцтво;  
4274. - подвійне складське свідоцтво.      - подвійне складське свідоцтво.  
4275. 2. Просте складське свідоцтво, подвійне складське свідоцтво, у тому числі й кожна з двох його частин, є цінними паперами.      2. Просте складське свідоцтво, подвійне складське свідоцтво, у тому числі й кожна з двох його частин, є цінними паперами.  
4276. 3. Товар, прийнятий на зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом, може бути предметом застави протягом строку зберігання товару шляхом застави відповідного свідоцтва.      3. Товар, прийнятий на зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом, може бути предметом застави протягом строку зберігання товару шляхом застави відповідного свідоцтва.  
4277. Стаття 1019 Подвійне складське свідоцтво      Стаття 1019 Подвійне складське свідоцтво  
4278. 1. Подвійне складське свідоцтво складається з двох частин - складського свідоцтва та заставного свідоцтва (варанта), які можуть бути відокремлені одне від одного.      1. Подвійне складське свідоцтво складається з двох частин - складського свідоцтва та заставного свідоцтва (варанта), які можуть бути відокремлені одне від одного.  
4279. 2. У кожній з двох частин подвійного складського свідоцтва мають бути однаково зазначені:      2. У кожній з двох частин подвійного складського свідоцтва мають бути однаково зазначені:  
4280. 1) найменування та місце знаходження товарного складу, що прийняв товар на зберігання;      1) найменування та місце знаходження товарного складу, що прийняв товар на зберігання;  
4281. 2) поточний номер складського свідоцтва за реєстром складу;      2) поточний номер складського свідоцтва за реєстром складу;  
4282. 3) найменування юридичної особи або ж ім'я фізичної особи, від якої прийнято товар на зберігання, а також місце знаходження (місце проживання) товароволодільця;      3) найменування юридичної особи або ж ім'я фізичної особи, від якої прийнято товар на зберігання, а також місце знаходження (місце проживання) товароволодільця;  
4283. 4) найменування та кількість прийнятого на зберігання товару - число одиниць і (або) товарних місць та (або) міра (вага, об'єм) товару;      4) найменування та кількість прийнятого на зберігання товару - число одиниць і (або) товарних місць та (або) міра (вага, об'єм) товару;  
4284. 5) строк, на який прийнято товар на зберігання, якщо такий строк встановлюється, або ж вказівка, що товар прийнято на зберігання до запитання;      5) строк, на який прийнято товар на зберігання, якщо такий строк встановлюється, або ж вказівка, що товар прийнято на зберігання до запитання;  
4285. 6) розмір винагороди за зберігання або ж тарифи, на підставі яких вона обчислюється, та порядок оплати зберігання;      6) розмір винагороди за зберігання або ж тарифи, на підставі яких вона обчислюється, та порядок оплати зберігання;  
4286. 7) дата видачі складського свідоцтва;      7) дата видачі складського свідоцтва;  
4287. 8) підпис правоуповноваженої особи та печатка товарного складу.      8) підпис правоуповноваженої особи та печатка товарного складу.  
4288. 3. Документ, що не відповідає вимогам цієї статті, не є подвійним складським свідоцтвом.      3. Документ, що не відповідає вимогам цієї статті, не є подвійним складським свідоцтвом.  
4289. Стаття 1020 Права утримувачів складського та заставного свідоцтва   -607- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 1020 викласти в новій редакції: "Стаття 1020. Права осіб, які мають складське та заставне свідоцтво. 1. Особа, яка має складське та заставне свідоцтва, має право розпоряджатися товаром, що зберігається на складі. 2. Особа, яка має лише складське свідоцтво, має право розпоряджатися товаром, але цей товар не може бути взятий зі складу до погашення кредиту, виданого за заставним свідоцтвом. 3. Особа, яка має лише заставне свідоцтво, має право застави на товар на суму відповідно до суми кредиту та процентів за користування ним. У разі застави товару, відмітка про це робиться на складському свідоцтві".  		Враховано частково   Стаття 1020 Права утримувачів складського та заставного свідоцтва  
4290. 1. Утримувач складського та заставного свідоцтва має право розпоряджатися товаром, що зберігається на складі, у повному обсязі.      1. Утримувач складського та заставного свідоцтва має право розпоряджатися товаром, що зберігається на складі.  
4291. 2. Утримувач складського свідоцтва, відокремленого від заставного, має право розпоряджатися товаром, але не може взяти його зі складу до погашення кредиту, виданого за заставним свідоцтвом.      2. Утримувач, який має лише складське свідоцтво, має право розпоряджатися товаром, але цей товар не може бути взятий зі складу до погашення кредиту, виданого за заставним свідоцтвом.  
4292. 3. Утримувач заставного свідоцтва, інший, ніж утримувач складського свідоцтва, має право застави на товар у розмірі виданого за заставним свідоцтвом кредиту та процентів за ним. У разі застави товару про це робиться відмітка на складському свідоцтві.   -608- Осташ І.І. (в.о. № 126)
 В пункті 1 статті 1020 виключити слова "у повному обсязі"  		Враховано   3. Утримувач, який має лише заставне свідоцтво, має право застави на товар на суму відповідно до суми кредиту та процентів за користування ним. У разі застави товару, відмітка про це робиться на складському свідоцтві.  
    -609- Осташ І.І. (в.о. № 126)
 В пункті 2 і пункті 3 статті 1020 замість слів "Особа, яка" зробити "Утримувач, який".  		Враховано    
4293. Стаття 1021 Передання складського та заставного свідоцтва      Стаття 1021 Передання складського та заставного свідоцтва  
4294. Складське та заставне свідоцтво можуть передаватися разом або окремо за передавальними написами.      Складське та заставне свідоцтво можуть передаватися разом або окремо за передавальними написами.  
4295. Стаття 1022 Просте складське свідоцтво      Стаття 1022 Просте складське свідоцтво  
4296. 1. Просте складське свідоцтво видається на пред'явника.      1. Просте складське свідоцтво видається на пред'явника.  
4297. 2. Просте складське свідоцтво має містити відомості, передбачені підпунктами 1, 2, 4-8 п. 2 статті 1019 цього Кодексу, а також вказівку на те, що воно видане на пред'явника.      2. Просте складське свідоцтво має містити відомості, передбачені підпунктами 1, 2, 4-8 п. 2 статті 1019 цього Кодексу, а також вказівку на те, що воно видане на пред'явника.  
4298. 3. Документ, що не відповідає вимогам цієї статті, не є простим складським свідоцтвом.      3. Документ, що не відповідає вимогам цієї статті, не є простим складським свідоцтвом.  
4299. Стаття 1023 Видача товару за подвійним складським свідоцтвом   -610- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни до статті 1023: 1) До пункту 1 внести такі зміни: замість слів "утримувачеві складського та заставного" дати "особі, яка має складське та заставне". 2) Пункт 2 викласти в новій редакції: "Особі, яка має лише складське свідоцтво, але внесла..." і далі за текстом. 3) До пункту 3 внести такі зміни: замість слів "утримувачі складського свідоцтва" дати слова "особі, що має складське свідоцтво"; замість слів "утримувачем складського свідоцтва" дати слова "особою, яка має заставне свідоцтво". 4) Внести зміни до пункту 4: замість слів "утримувач складського та заставного свідоцтва" дати слова "особа, яка має складське та заставне свідоцтво".  		Відхилено   Стаття 1023 Видача товару за подвійним складським свідоцтвом  
4300. 1. Товарний склад видає товар утримувачеві складського та заставного свідоцтва (подвійного складського свідоцтва) не інакше як в обмін на обидва свідоцтва разом.      1. Товарний склад видає товар утримувачеві складського та заставного свідоцтва (подвійного складського свідоцтва) не інакше як в обмін на обидва свідоцтва разом.  
4301. 2. Утримувачеві складського свідоцтва, який не має заставного свідоцтва, але вніс суму боргу за ним, товар видається складом не інакше як в обмін на складське свідоцтво та за умови надання разом із ним квитанції про сплату всієї суми боргу за заставним свідоцтвом.      2. Утримувачеві складського свідоцтва, який не має заставного свідоцтва, але вніс суму боргу за ним, товар видається складом не інакше як в обмін на складське свідоцтво та за умови надання разом із ним квитанції про сплату всієї суми боргу за заставним свідоцтвом.  
4302. 3. Товарний склад, що видав товар утримувачеві складського свідоцтва, який не має заставного свідоцтва та не вніс суми боргу за ним, несе відповідальність перед утримувачем заставного свідоцтва за платіж усієї забезпеченої за ним суми.      3. Товарний склад, що видав товар утримувачеві складського свідоцтва, який не має заставного свідоцтва та не вніс суми боргу за ним, несе відповідальність перед утримувачем заставного свідоцтва за платіж усієї забезпеченої за ним суми.  
4303. 4. Утримувач складського та заставного свідоцтва має право вимагати видачі товару частинами. При цьому в обмін на первісні свідоцтва йому видаються нові свідоцтва на товари, що залишилися на складі.      4. Утримувач складського та заставного свідоцтва має право вимагати видачі товару частинами. При цьому в обмін на первісні свідоцтва йому видаються нові свідоцтва на товари, що залишилися на складі.  
4304. § 3. Спеціальні види зберігання      § 3. Спеціальні види зберігання  
4305. Стаття 1024 Зберігання речей у ломбарді   -611- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни до статті 1024: 1) В пункті 1 статті слово "охоронної" вилучити. 2) В пункті 2 статті слова "підлягає оцінці" замінити на слово "оцінюється.  		Враховано частково   Стаття 1024 Зберігання речей у ломбарді  
4306. 1. Договір зберігання речей, що прийняті ломбардом від фізичної особи, оформляється шляхом видачі ломбардом іменної схоронної квитанції.      1. Договір зберігання речей, що прийняті ломбардом від фізичної особи, оформляється шляхом видачі ломбардом іменної схоронної квитанції.  
4307. 2. Річ, що здається до ломбарду, підлягає оцінці за погодженням сторін.      2. Річ, що здається до ломбарду, оцінюється за погодженням сторін.  
4308. 3. Ломбард зобов'язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок прийняті на зберігання речі у повній сумі їх оцінки.      3. Ломбард зобов'язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок прийняті на зберігання речі у повній сумі їх оцінки.  
4309. Стаття 1025 Продаж речей, що не зажадані поклажодавцем із ломбарду   -612- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 1025 викласти в новій редакції: "Стаття 1025. Продаж речей, не взятих поклажедавцем із ломбарду. 1. Річ, що не взята поклажедавцем із ломбарду до спливу трьох місяців від дня закінчення строку договору, може бути продана ломбардом. 2. Із виторгу від продажу речі ломбард погашає витрати на зберігання речі та її продаж. Залишок суми повертається ломбардом поклажедавцеві".  		Враховано частково   Стаття 1025 Продаж речей, не взятих поклажедавцем із ломбарда  
4310. 1. Річ, що не зажадана поклажодавцем із ломбарду зі спливом трьох місяців від дня закінчення строку договору зберігання, може бути продана ломбардом у порядку, встановленому законом.      1. Річ, що не зажадана поклажодавцем із ломбарду зі спливом трьох місяців від дня закінчення строку договору зберігання, може бути продана ломбардом у порядку, встановленому законом.  
4311. 2. Із виторгу від продажу незажаданої речі погашається плата за зберігання та інші платежі, які належить зробити ломбардові. Залишок суми повертається ломбардом поклажодавцеві.   -613- Осташ І.І. (в.о. № 126)
 З пункту 2 статті 1025 виключити слово "незажаданої".  		Враховано   2. Із виторгу від продажу речі погашається плата за зберігання та інші платежі, які належить зробити ломбардові. Залишок суми повертається ломбардом поклажодавцеві.  
4312. Стаття 1026 Зберігання цінностей у банку   -614- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни до статті 1026: 1) З пункту 2 виключити слово "зберігального". 2) Пункт 3 викласти у новій редакції: "Якщо предметом зберігання є цінні папери, банк може вчиняти щодо них правочини, які обумовлені договором". 3) До пункту 6 внести такі зміни: замість слова "вміст" дати слова "збереження вмісту".  		Відхилено   Стаття 1026 Зберігання цінностей у банку  
4313. 1. Банк може прийняти на зберігання цінні папери, дорогоцінні метали та каміння, інші коштовності та інші цінності, у тому числі документи.      1. Банк може прийняти на зберігання цінні папери, дорогоцінні метали та каміння, інші коштовності та інші цінності, у тому числі документи.  
4314. 2. Договір зберігання цінностей у банку оформляється видачею банком поклажодавцеві іменного зберігального документа, пред'явлення якого є підставою для видачі цінностей, що зберігаються, поклажодавцеві.      2. Договір зберігання цінностей у банку оформляється видачею банком поклажодавцеві іменного зберігального документа, пред'явлення якого є підставою для видачі цінностей, що зберігаються, поклажодавцеві.  
4315. 3. У випадках, передбачених договором зберігання цінних паперів, банк, окрім забезпечення їх збереження, може вчиняти щодо цих паперів юридично значущі дії.      3. У випадках, передбачених договором зберігання цінних паперів, банк, окрім забезпечення їх збереження, може вчиняти щодо цих паперів юридично значущі дії.  
4316. 4. Договором зберігання цінностей у банку може бути передбачено надання поклажодавцеві індивідуального банківського сейфа (частини сейфа, окремого приміщення для зберігання), що охороняється, а також право поклажодавця працювати у банку з цінностями, що зберігаються в індивідуальному банківському сейфі. При цьому банк зобов'язаний видати поклажодавцеві ключ від сейфа, картку, що ідентифікує поклажодавця, інший знак або документ, що посвідчує право пред'явника на доступ до сейфа та одержання з нього цінностей.      4. Договором зберігання цінностей у банку може бути передбачено надання поклажодавцеві індивідуального банківського сейфа (частини сейфа, окремого приміщення для зберігання), що охороняється, а також право поклажодавця працювати у банку з цінностями, що зберігаються в індивідуальному банківському сейфі. При цьому банк зобов'язаний видати поклажодавцеві ключ від сейфа, картку, що ідентифікує поклажодавця, інший знак або документ, що посвідчує право пред'явника на доступ до сейфа та одержання з нього цінностей.  
4317. 5. За договором зберігання цінностей у банку з використанням поклажодавцем індивідуального банківського сейфа банк приймає від клієнта цінності, які мають зберігатися у сейфі, здійснює контроль за їх поміщенням у сейф та вилученням із сейфа клієнтом.      5. За договором зберігання цінностей у банку з використанням поклажодавцем індивідуального банківського сейфа банк приймає від клієнта цінності, які мають зберігатися у сейфі, здійснює контроль за їх поміщенням у сейф та вилученням із сейфа клієнтом.  
4318. 6. До договору про надання банківського сейфа в користування особі без відповідальності банку за вміст сейфа застосовуються правила цього Кодексу про майновий найм (оренду).      6. До договору про надання банківського сейфа в користування особі без відповідальності банку за вміст сейфа застосовуються правила цього Кодексу про майновий найм (оренду).  
4319. Стаття 1027 Зберігання речей у камерах схову транспортних організацій   -615- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни до статті 1027: 1) У пункті 1 замість слова "визнається" дати слово "є". 2) У пункті 2 замість слова "поклажедавцеві" дати слово "поклажедавцеві". 3) У пункті 4 замість слів "не затребувані" дати слова "не одержані".  		Враховано частково   Стаття 1027 Зберігання речей у камерах схову транспортних організацій  
4320. 1. Камери схову загального користування, що перебувають у віданні транспортних організацій, зобов'язані брати на зберігання речі пасажирів та інших осіб незалежно від наявності у них проїзних документів. Договір зберігання речей у камерах схову транспортних організацій визнається публічним договором (стаття 665 цього Кодексу).      1. Камери схову загального користування, що перебувають у віданні транспортних організацій, зобов'язані брати на зберігання речі пасажирів та інших осіб незалежно від наявності у них проїзних документів. Договір зберігання речей у камерах схову транспортних організацій є публічним договором (стаття 665 цього Кодексу).  
4321. 2. На підтвердження прийняття речі на зберігання до камери схову (крім автоматичних камер) поклажодавцеві видається квитанція або номерний жетон.      2. На підтвердження прийняття речі на зберігання до камери схову (крім автоматичних камер) поклажодавцеві видається квитанція або номерний жетон.  
4322. 3. Збитки, зазнані поклажодавцем внаслідок втрати, нестачі або пошкодження речей, зданих до камери схову, відшкодовуються поклажодавцеві протягом доби, якщо при здаванні речей на зберігання була здійснена їх оцінка або ж якщо сторони дійшли згоди щодо суми збитків, що підлягають відшкодуванню.      3. Збитки, зазнані поклажодавцем внаслідок втрати, нестачі або пошкодження речей, зданих до камери схову, відшкодовуються поклажодавцеві протягом доби, якщо при здаванні речей на зберігання була здійснена їх оцінка або ж якщо сторони дійшли згоди щодо суми збитків, що підлягають відшкодуванню.  
4323. 4. Строк, протягом якого камера схову зобов'язана зберігати речі, визначається правилами, що видаються відповідно до транспортних статутів або кодексів, або ж погодженням сторін. Речі, не затребувані у зазначені строки, камера схову зобов'язана зберігати протягом трьох місяців. Зі спливом цього строку незажадані речі можуть бути продані у порядку, передбаченому законом.      4. Строк, протягом якого камера схову зобов'язана зберігати речі, визначається правилами, що видаються відповідно до транспортних статутів або кодексів, або ж погодженням сторін. Речі, не затребувані у зазначені строки, камера схову зобов'язана зберігати протягом трьох місяців. Зі спливом цього строку незажадані речі можуть бути продані у порядку, передбаченому законом.  
4324. 5. У разі втрати квитанції або жетона річ, здана до камери схову, видається поклажодавцеві із наданням доказів належності йому цієї речі.      5. У разі втрати квитанції або жетона річ, здана до камери схову, видається поклажодавцеві із наданням доказів належності йому цієї речі.  
4325. Стаття 1028 Зберігання речей у гардеробах організації      Стаття 1028 Зберігання речей у гардеробах організації  
4326. 1. Зберігання у гардеробах організації передбачається безоплатним, якщо винагорода за зберігання не застережена або в інший очевидний спосіб не обумовлена при здаванні речей на зберігання.      1. Зберігання у гардеробах організації передбачається безоплатним, якщо винагорода за зберігання не застережена або в інший очевидний спосіб не обумовлена при здаванні речей на зберігання.  
4327. Зберігач речі, зданої до гардеробу, незалежно від того, здійснюється зберігання оплатно чи безоплатно, зобов'язаний вжити для забезпечення схоронності речі усіх необхідних заходів.      Зберігач речі, зданої до гардеробу, незалежно від того, здійснюється зберігання оплатно чи безоплатно, зобов'язаний вжити для забезпечення схоронності речі усіх необхідних заходів.  
4328. 2. Правила цієї статті застосовуються також до зберігання верхнього одягу, головних уборів та інших подібних речей, що залишаються без здавання їх на зберігання громадянами у місцях, відведених для цих цілей в організаціях та засобах транспорту.   -616- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
Жир О.О.
 Доповнити кодекс статтею 1028-1: "Стаття 1028-1 Зберігання речей пасажира під час його перевезення їм дорогоцінностей та грошей), які місці. 2. У разі втрати речей, що перевозилися пасажиром, якщо не доведе, що це сталося внаслідок умислу пасажира або непереборної сили".  		Відхилено   2. Правила цієї статті застосовуються також до зберігання верхнього одягу, головних уборів та інших подібних речей, що залишаються без здавання їх на зберігання громадянами у місцях, відведених для цих цілей в організаціях та засобах транспорту.  
4329. Стаття 1029 Зберігання речей у готелях   -617- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни до статті 1029: 1) Викласти пункт 1 в такій редакції: "Готель зобов'язаний зберігати речі особи, які є у кімнаті, відведеній неї, а також у іншому місці, що спеціально призначене для речей".  		Відхилено   Стаття 1029 Зберігання речей у готелях  
4330. 1. Готель як зберігач несе відповідальність за схоронність майна, внесеного до готелю особою, яка проживає у ньому. Такою, що внесена до готелю, вважається річ, ввірена працівникам готелю, або ж річ, яка поміщена у призначеному для цього місці.      1. Готель як зберігач несе відповідальність за схоронність майна, внесеного до готелю особою, яка проживає у ньому. Такою, що внесена до готелю, вважається річ, ввірена працівникам готелю, або ж річ, яка поміщена у призначеному для цього місці.  
4331. 2. Готель несе відповідальність за втрату грошей, інших валютних цінностей, цінних паперів та інших коштовностей особи, що проживає у готелі, тільки за умови, якщо вони були прийняті готелем на зберігання.      2. Готель несе відповідальність за втрату грошей, інших валютних цінностей, цінних паперів та інших коштовностей особи, що проживає у готелі, тільки за умови, якщо вони були прийняті готелем на зберігання.  
4332. 3. Особа, що проживає у готелі, яка виявила втрату, нестачу або пошкодження своїх речей, зобов'язана негайно заявити про це готелю. В іншому випадку готель звільняється від відповідальності за незбереження речей.      3. Особа, що проживає у готелі, яка виявила втрату, нестачу або пошкодження своїх речей, зобов'язана негайно заявити про це готелю. В іншому випадку готель звільняється від відповідальності за незбереження речей.  
4333. 4. Правила цієї статті відповідно застосовуються до зберігання речей громадян у мотелях, будинках відпочинку, пансіонатах, санаторіях та інших організаціях, в яких особа тимчасово проживає.      4. Правила цієї статті відповідно застосовуються до зберігання речей громадян у мотелях, будинках відпочинку, пансіонатах, санаторіях та інших організаціях, в яких особа тимчасово проживає.  
4334. Стаття 1030 Зберігання речей, що є предметом спору (секвестр)      Стаття 1030 Зберігання речей, що є предметом спору (секвестр)  
4335. 1. За договором про секвестр двоє або більше осіб, між якими виник спір про право на річ, передають цю річ третій особі, яка бере на себе обов'язок після розв'язання спору повернути річ тій особі, якій вона буде присуджена за рішенням суду або ж за погодженням усіх осіб, що спорять (договірний секвестр).      1. За договором про секвестр двоє або більше осіб, між якими виник спір про право на річ, передають цю річ третій особі, яка бере на себе обов'язок після розв'язання спору повернути річ тій особі, якій вона буде присуджена за рішенням суду або ж за погодженням усіх осіб, що спорять (договірний секвестр).  
4336. 2. Річ, яка є предметом спору, може бути передана на зберігання в порядку секвестру за рішенням суду (судовий секвестр).      2. Річ, яка є предметом спору, може бути передана на зберігання в порядку секвестру за рішенням суду (судовий секвестр).  
4337. Зберігачем за судовим секвестром може бути як особа, призначена судом, так і особа, визначена за взаємною згодою сторін, що спорять. В обох випадках вимагається згода зберігача, якщо законом не встановлено інше.      Зберігачем за судовим секвестром може бути як особа, призначена судом, так і особа, визначена за взаємною згодою сторін, що спорять. В обох випадках вимагається згода зберігача, якщо законом не встановлено інше.  
4338. 3. На зберігання в порядку секвестру можуть бути передані як рухомі, так і нерухомі речі.      3. На зберігання в порядку секвестру можуть бути передані як рухомі, так і нерухомі речі.  
4339. 4. Зберігач, що здійснює зберігання речі в порядку секвестру, має право на винагороду за рахунок сторін, що спорять, якщо договором або рішенням суду, яким встановлюється секвестр, не передбачено інше.      4. Зберігач, що здійснює зберігання речі в порядку секвестру, має право на винагороду за рахунок сторін, що спорять, якщо договором або рішенням суду, яким встановлюється секвестр, не передбачено інше.  
4340. Глава 65 Страхування      Глава 65 Страхування  
4341. Стаття 1031 Поняття страхування   -618- Єльяшкевич О.С. (в.о. № 182)
 Статтю 1031 викласти у такій редакції: "Стаття 1031 Поняття страхування Страхування - це забезпечення майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати ними страхових платежів (страхових премій, страхових внесків)."  		Враховано   Стаття 1031 Поняття страхування  
4342. 1. Страхування - це відносини щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати ними страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).      Страхування - це забезпечення майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати ними страхових платежів (страхових премій, страхових внесків).  
4343. 2. Страхування здійснюється на основі договору між страховиком і страхувальником (добровільне страхування).       
4344. 3. У випадках, передбачених законом або іншими правовими актами, провадиться страхування без укладення договору (обов'язкове страхування).   -619- Єльяшкевич О.С. (в.о. № 182)
 Після статті 1031 додати увести нову статтю 1031-1 такого змісту: "Стаття 1031-1 Підстави виникнення страхування 1. Страхування здійснюється на основі договору між страховиком і страхувальником (добровільне страхування). 2. У випадках, передбачених законом або іншими правовими актами, проводиться страхування без укладення договору (обов'язкове страхування). До зобов'язань із обов'язкового страхування застосовуються правила цього Кодексу, якщо інше не передбачено законом або іншими правовими актами."  		Враховано   Стаття 1031-1 Підстави виникнення страхування 1. Страхування здійснюється на основі договору між страховиком і страхувальником (добровільне страхування). 2. У випадках, передбачених законом або іншими правовими актами, проводиться страхування без укладення договору (обов'язкове страхування). До зобов'язань із обов'язкового страхування застосовуються правила цього Кодексу, якщо інше не передбачено законом або іншими правовими актами. Стаття 1031-2 Договір страхування За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується при настанні страхового випадку виплатити страхову суму або страхове відшкодування другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, уповноваженій на її одержання, а страхувальник зобов'язаний сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору."  
    -620- Єльяшкевич О.С. (в.о. № 182)
 Після статті 1031-1 увести нову статтю 1031-2 такого змісту: "Стаття 1031-2 Договір страхування За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується при настанні страхового випадку виплатити страхову суму або страхове відшкодування другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, уповноваженій на її одержання, а страхувальник зобов'язаний сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору."  		Враховано    
4345. Стаття 1032 Страховики      Стаття 1032 Страховики  
4346. 1. Страховиками визнаються юридичні особи, які спеціально створені для здійснення страхової діяльності та які одержали у встановленому порядку ліцензію на цей вид діяльності. Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування та пов'язана з ним страхова діяльність. Іншими видами страхової діяльності страховик може займатися лише у випадках, передбачених законом або іншими правовими актами.      1. Страховиками визнаються юридичні особи, які спеціально створені для здійснення страхової діяльності та які одержали у встановленому порядку ліцензію на цей вид діяльності. Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування та пов'язана з ним страхова діяльність. Іншими видами страхової діяльності страховик може займатися лише у випадках, передбачених законом або іншими правовими актами.  
4347. 2. Страховики можуть утворювати спілки, асоціації та інші об'єднання на правах юридичних осіб для координації своєї діяльності, захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм.      2. Страховики можуть утворювати спілки, асоціації та інші об'єднання на правах юридичних осіб для координації своєї діяльності, захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм.  
4348. 3. Громадяни та юридичні особи з метою страхового захисту своїх майнових інтересів можуть створювати товариства взаємного страхування.      3. Громадяни та юридичні особи з метою страхового захисту своїх майнових інтересів можуть створювати товариства взаємного страхування.  
4349. Стаття 1033 Страхувальники, застраховані особи і вигодонабувачі      Стаття 1033 Страхувальники, застраховані особи і вигодонабувачі  
4350. 1. Страхувальниками є фізичні особи, що володіють достатнім обсягом дієздатності, та юридичні особи, які страхують свій майновиий інтерес і вносять страхові платежі.   -621- Єльяшкевич О.С. (в.о. № 182)
 Пункти 1 і 2 статті 1033 викласти в такій редакції: "1. Страхувальниками є фізичні та юридичні особи, які страхують свій майновий інтерес і вносять страхові платежі. 2. Застрахованою особою за особистим страхуванням визнається фізична особа, в житті якої може статися подія, що породжує обов'язок страховика виплатити їй або - в разі її смерті - іншій особі страхову суму. Застрахованою особою може бути як сам страхувальник, так і інша фізична особа."  		Враховано   1. Страхувальниками є фізичні та юридичні особи, які страхують свій майновий інтерес і вносять страхові платежі.  
4351. 2. Застрахованою особою визнається фізична особа, в житті якої може статися подія, що породжує обов'язок страховика виплатити їй або - в разі її смерті - іншій особі страхову суму. Застрахованою особою може бути як сам страхувальник, так і інша фізична особа.      2. Застрахованою особою за особистим страхуванням визнається фізична особа, в житті якої може статися подія, що породжує обов'язок страховика виплатити їй або - в разі її смерті - іншій особі страхову суму. Застрахованою особою може бути як сам страхувальник, так і інша фізична особа."  
4352. 3. Страхувальники мають право при укладенні договорів страхування призначати громадян чи юридичних осіб для одержання страхових сум або страхового відшкодування (вигодонабувачів), а також замінювати їх до настання страхового випадку.      3. Страхувальники мають право при укладенні договорів страхування призначати громадян чи юридичних осіб для одержання страхових сум або страхового відшкодування (вигодонабувачів), а також замінювати їх до настання страхового випадку.  
4353. Стаття 1034 Об'єкти страхування      Стаття 1034 Об'єкти страхування  
4354. Об'єктами страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать законодавству і пов'язані:      Об'єктами страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать законодавству і пов'язані:  
4355. 1) з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування);      1) з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування);  
4356. 2) з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);      2) з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);  
4357. 3) з відшкодуванням страхувальником завданої ним шкоди особі або майну фізичної особи, а також шкоди, завданої юридичній особі (страхування відповідальності).      3) з відшкодуванням страхувальником завданої ним шкоди особі або майну фізичної особи, а також шкоди, завданої юридичній особі (страхування відповідальності).  
4358. Стаття 1035 Види страхування      Стаття 1035 Види страхування  
4359. Відповідно до установчих документів та одержаної ліцензії страховики можуть здійснювати такі види страхування:      Відповідно до установчих документів та одержаної ліцензії страховики можуть здійснювати такі види страхування:  
4360. 1) особисте:      1) особисте:  
4361. а) страхування життя;      а) страхування життя;  
4362. б) страхування від нещасних випадків;      б) страхування від нещасних випадків;  
4363. в) медичне страхування;      в) медичне страхування;  
4364. 2) майнове:      2) майнове:  
4365. а) страхування засобів наземного, повітряного і водного транспорту;      а) страхування засобів наземного, повітряного і водного транспорту;  
4366. б) страхування вантажів;      б) страхування вантажів;  
4367. в) страхування інших видів майна;      в) страхування інших видів майна;  
4368. г) страхування фінансових ризиків;      г) страхування фінансових ризиків;  
4369. 3) відповідальності:      3) відповідальності:  
4370. а) страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів;      а) страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів;  
4371. б) страхування інших видів відповідальності;      б) страхування інших видів відповідальності;  
4372. 4) перестрахування;      4) перестрахування;  
4373. 5) інші види особистого і майнового страхування.      5) інші види особистого і майнового страхування.  
4374. Стаття 1036 Страховий ризик і страховий випадок      Стаття 1036 Страховий ризик і страховий випадок  
4375. 1. Страховий ризик - це певна подія, у зв'язку з якою провадиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.   -622- Єльяшкевич О.С. (в.о. № 182)
 Пункт 1 статті 1036 викласти в такій редакції: "1. Страховий ризик - це ймовірність настання певної події, у зв'язку з якою проводиться страхування."  		Враховано   1. Страховий ризик - це ймовірність настання певної події, у зв'язку з якою проводиться страхування.  
4376. 2. Страховий випадок - це передбачена договором або законом чи іншими правовими актами подія, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми або страхового відшкодування страхувальникові, застрахованій або іншій третій особі (вигодонабувачеві).   -623- Єльяшкевич О.С. (в.о. № 182)
 Із пункту 2 статті1036 після слова "подія" виключити слова "яка відбулася і" (далі - за текстом).  		Враховано   2. Страховий випадок - це передбачена договором або законом чи іншими правовими актами подія, з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми або страхового відшкодування страхувальникові, застрахованій або іншій третій особі (вигодонабувачеві).  
4377. Стаття 1037 Страхова сума, страхова оцінка і страхове відшкодування      Стаття 1037 Страхова сума, страхова оцінка і страхове відшкодування  
4378. 1. Страхова сума - це сума грошових коштів, у межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.      1. Страхова сума - це сума грошових коштів, у межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.  
4379. 2. Виплати страхових сум за договорами особистого страхування здійснюються незалежно від сум, які виплачуються одержувачеві за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, і суми, що має бути йому сплачена як відшкодування збитків.      2. Виплати страхових сум за договорами особистого страхування здійснюються незалежно від сум, які виплачуються одержувачеві за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, і суми, що має бути йому сплачена як відшкодування збитків.  
4380. 3. Страхова оцінка - це визначення вартості майна з метою його страхування. При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладення договору, якщо інше не обумовлено договором страхування або умовами обов'язкового страхування.      3. Страхова оцінка - це визначення вартості майна з метою його страхування. При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладення договору, якщо інше не обумовлено договором страхування або умовами обов'язкового страхування.  
4381. 4. Страховим відшкодуванням вважається грошова сума, яка виплачується страховиком за умовами майнового страхування при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати страхову оцінку і розмір збитків, яких зазнав страхувальник. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.      4. Страховим відшкодуванням вважається грошова сума, яка виплачується страховиком за умовами майнового страхування при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати страхову оцінку і розмір збитків, яких зазнав страхувальник. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.  
4382. 5. У разі якщо страхова сума за договором майнового страхування є нижчою від страхової оцінки, страхове відшкодування зменшується у відповідній пропорції, якщо умовами страхування не передбачено інше.      5. У разі якщо страхова сума за договором майнового страхування є нижчою від страхової оцінки, страхове відшкодування зменшується у відповідній пропорції, якщо умовами страхування не передбачено інше.  
4383. Стаття 1038 Страховий платіж (внесок, премія) і страховий тариф      Стаття 1038 Страховий платіж (внесок, премія) і страховий тариф  
4384. 1. Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - це плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховикові відповідно до умов договору страхування або умов обов'язкового страхування.      1. Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - це плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховикові відповідно до умов договору страхування або умов обов'язкового страхування.  
4385. 2. Страховий тариф - це ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за певний період страхування.      2. Страховий тариф - це ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за певний період страхування.  
4386. 3. Страхові тарифи при добровільній формі страхування встановлюються страховиком самостійно. Конкретний розмір страхового тарифу визначається в договорі страхування за погодженням сторін.      3. Страхові тарифи при добровільній формі страхування встановлюються страховиком самостійно. Конкретний розмір страхового тарифу визначається в договорі страхування за погодженням сторін.  
4387. 4. Законами або іншими правовими актами про обов'язкове страхування встановлюються максимальні розміри страхових тарифів та мінімальні розміри страхових сум.      4. Законами або іншими правовими актами про обов'язкове страхування встановлюються максимальні розміри страхових тарифів та мінімальні розміри страхових сум.  
4388. Стаття 1039 Договір страхування   -624- Єльяшкевич О.С. (в.о. № 182)
 Статтю 1039 виключити з проекту.  		Враховано   Статтю 1039 виключено з проекту.  
4389. За договором страхування страховик зобов'язується при настанні страхового випадку виплатити страхову суму або страхове відшкодування страхувальникові або іншій особі, правоуповноваженій на її одержання, а страхувальник зобов'язаний у визначені строки сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.       
4390. Стаття 1040 Форма та істотні умови договору страхування      Стаття 1040 Форма та істотні умови договору страхування  
4391. 1. Договір страхування укладається в письмовій формі шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).      1. Договір страхування укладається в письмовій формі шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).  
4392. 2. Істотними умовами договору страхування, які зазначаються у страховому свідоцтві (полісі, сертифікаті), визнаються об'єкт страхування, розмір страхової суми, страхового внеску і строки його сплати, страховий ризик (страхові випадки), строк страхування, початок і закінчення дії договору страхування. У договорі можуть бути також передбачені й інші умови страхування.      2. Істотними умовами договору страхування, які зазначаються у страховому свідоцтві (полісі, сертифікаті), визнаються об'єкт страхування, розмір страхової суми, страхового внеску і строки його сплати, страховий ризик (страхові випадки), строк страхування, початок і закінчення дії договору страхування. У договорі можуть бути також передбачені й інші умови страхування.  
4393. Стаття 1041 Момент набуття договором страхування чинності      Стаття 1041 Момент набуття договором страхування чинності  
4394. Договір страхування набуває чинності з моменту внесення страхового платежу (внеску, премії), якщо інше не передбачено умовами страхування.      Договір страхування набуває чинності з моменту внесення страхового платежу (внеску, премії), якщо інше не передбачено умовами страхування.  
4395. Стаття 1042 Співстрахування      Стаття 1042 Співстрахування  
4396. 1. Зі згоди страхувальника об'єкт страхування може бути застрахований за одним договором страхування кількома страховиками (співстрахування). При цьому в договорі мають міститися умови, що визначають права та обов'язки кожного із страховиків.      1. Зі згоди страхувальника об'єкт страхування може бути застрахований за одним договором страхування кількома страховиками (співстрахування). При цьому в договорі мають міститися умови, що визначають права та обов'язки кожного із страховиків.  
4397. 2. За наявності відповідної угоди між співстраховиками і страхувальником один із співстраховиків може представляти всіх інших у відносинах із страхувальником, залишаючись відповідальним перед ним у розмірах своєї частки.      2. За наявності відповідної угоди між співстраховиками і страхувальником один із співстраховиків може представляти всіх інших у відносинах із страхувальником, залишаючись відповідальним перед ним у розмірах своєї частки.  
4398. Стаття 1043 Укладення кількох договорів страхування щодо одного й того самого об'єкта      Стаття 1043 Укладення кількох договорів страхування щодо одного й того самого об'єкта  
4399. 1. Страхувальник має право укладати договори страхування одного й того самого об'єкта з іншими страховиками за умови повідомлення їх про те, що об'єкт уже застрахований.      1. Страхувальник має право укладати договори страхування одного й того самого об'єкта з іншими страховиками за умови повідомлення їх про те, що об'єкт уже застрахований.  
4400. 2. Недодержання цього правила має наслідком недійсність нового договору страхування.      2. Недодержання цього правила має наслідком недійсність нового договору страхування.  
4401. Стаття 1044 Перестрахування      Стаття 1044 Перестрахування  
4402. 1. Перестрахування - це страхування одним страховиком на умовах, визначених договором, ризику виконання всіх або частини своїх обов'язків перед страхувальником в іншого страховика (перестраховика).      1. Перестрахування - це страхування одним страховиком на умовах, визначених договором, ризику виконання всіх або частини своїх обов'язків перед страхувальником в іншого страховика (перестраховика).  
4403. 2. Страховик, який уклав з перестраховиком договір про перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до умов договору страхування.      2. Страховик, який уклав з перестраховиком договір про перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до умов договору страхування.  
4404. Стаття 1045 Обов'язки страховика      Стаття 1045 Обов'язки страховика  
4405. За договором страхування страховик зобов'язаний:      За договором страхування страховик зобов'язаний:  
4406. 1) ознайомити страхувальника з умовами страхування;      1) ознайомити страхувальника з умовами страхування;  
4407. 2) негайно, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхової суми або страхового відшкодування страхувальникові;      2) негайно, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхової суми або страхового відшкодування страхувальникові;  
4408. 3) при настанні страхового випадку здійснити виплату страхової суми або страхового відшкодуваня у встановлений договором строк;      3) при настанні страхового випадку здійснити виплату страхової суми або страхового відшкодуваня у встановлений договором строк;  
4409. 4) за заявою страхувальника, у разі прийняття страховиком заходів, які зменшили страховий ризик, або в разі збільшення вартості майна переукласти з ним договір страхування;      4) за заявою страхувальника, у разі прийняття страховиком заходів, які зменшили страховий ризик, або в разі збільшення вартості майна переукласти з ним договір страхування;  
4410. 5) зберігати в таємниці відомості про страхувальника та його майновий стан, крім випадків, передбачених законом або іншими правовими актами.      5) зберігати в таємниці відомості про страхувальника та його майновий стан, крім випадків, передбачених законом або іншими правовими актами.  
4411. Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов'язки страховика.      Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов'язки страховика.  
4412. Стаття 1046 Відповідальність страховика   -625- Єльяшкевич О.С. (в.о. № 182)
 Статтю 1046 викласти у такій редакції: "Стаття 1046 Відповідальність страховика Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну виплату страхової суми (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальникові неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається законом чи іншими правовими актами або погодженням сторін, а також відшкодовує збитки, завдані страхувальникові при настанні страхового випадку у зв'язку з діями щодо їх запобігання або зменшення їх розміру."  		Враховано   Стаття 1046 Відповідальність страховика  
4413. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну виплату страхової суми (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальникові неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами страхування або погодженням сторін, а також відшкодовує збитки, завдані страхувальникові при настанні страхового випадку у зв'язку з діями щодо їх запобігання або зменшення їх розміру.      Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну виплату страхової суми (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальникові неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається законом чи іншими правовими актами або погодженням сторін, а також відшкодовує збитки, завдані страхувальникові при настанні страхового випадку у зв'язку з діями щодо їх запобігання або зменшення їх розміру.  
4414. Стаття 1047 Обов'язки страхувальника      Стаття 1047 Обов'язки страхувальника  
4415. За договором страхування страхувальник зобов'язаний:      За договором страхування страхувальник зобов'язаний:  
4416. 1) своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії);      1) своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії);  
4417. 2) при укладенні договору страхування надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику;      2) при укладенні договору страхування надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику;  
4418. 3) повідомити страховика про інші діючі договори страхування щодо цього об'єкта страхування;      3) повідомити страховика про інші діючі договори страхування щодо цього об'єкта страхування;  
4419. 4) вживати заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих настанням страхового випадку;      4) вживати заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих настанням страхового випадку;  
4420. 5) повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, передбачений умовами страхування.      5) повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, передбачений умовами страхування.  
4421. Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов'язки страхувальника.      Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов'язки страхувальника.  
4422. Стаття 1048 Права страхувальника після настання страхового випадку      Стаття 1048 Права страхувальника після настання страхового випадку  
4423. Після настання страхового випадку страхувальник може, якщо це передбачено договором, законом або іншими правовими актами, заявити страховикові про відмову від своїх прав на майно, з яким пов'язаний страховий інтерес, і одержати повну суму страхового відшкодування.      Після настання страхового випадку страхувальник може, якщо це передбачено договором, законом або іншими правовими актами, заявити страховикові про відмову від своїх прав на майно, з яким пов'язаний страховий інтерес, і одержати повну суму страхового відшкодування.  
4424. Стаття 1049 Умови та порядок виплати страхових сум і страхового відшкодування      Стаття 1049 Умови та порядок виплати страхових сум і страхового відшкодування  
4425. 1. Виплата страхових сум і страхового відшкодування провадиться страховиком згідно з умовами договору та правилами страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта (аварійного сертифіката).      1. Виплата страхових сум і страхового відшкодування провадиться страховиком згідно з умовами договору та правилами страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта (аварійного сертифіката).  
4426. 2. Страховий акт складається страховиком або уповноваженою ним особою.      2. Страховий акт складається страховиком або уповноваженою ним особою.  
4427. Стаття 1050 Відмова у виплаті страхової суми або страхового відшкодування      Стаття 1050 Відмова у виплаті страхової суми або страхового відшкодування  
4428. 1. Страховик має право відмовити у виплаті страхової суми (страхового відшкодування) з таких підстав:   -626- Єльяшкевич О.С. (в.о. № 182)
 В пункті 1 статті 1050 підпункти а), б), в), г), д), е) вважати відповідно підпунктами 1), 2), 3), 4), 5), 6).  		Враховано   1. Страховик має право відмовити у виплаті страхової суми (страхового відшкодування) з таких підстав:  
4429. а) навмисних дій страхувальника або осіб, на користь яких укладено договір страхування, якщо ці дії спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського обов'язку або захисту майна, життя, здоров'я, честі та гідності;      1) навмисних дій страхувальника або осіб, на користь яких укладено договір страхування, якщо ці дії спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського обов'язку або захисту майна, життя, здоров'я, честі та гідності;  
4430. б) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;      2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;  
4431. в) подання страхувальником зазнаки неправдивих відомостей про об'єкт страхування;      3) подання страхувальником зазнаки неправдивих відомостей про об'єкт страхування;  
4432. г) одержання страхувальником відповідного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної в їх заподіянні;      4) одержання страхувальником відповідного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної в їх заподіянні;  
4433. д) несвоєчасного повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на те причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;      5) несвоєчасного повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на те причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;  
4434. е) невжиття можливих заходів щодо запобігання або зменшення збитків, завданих при настанні страхового випадку.      6) невжиття можливих заходів щодо запобігання або зменшення збитків, завданих при настанні страхового випадку.  
4435. 2. Договором страхування можуть бути передбачені й інші підстави для відмови у виплаті страхових сум (страхового відшкодування), якщо це не суперечить законові або іншим правовим актам.      2. Договором страхування можуть бути передбачені й інші підстави для відмови у виплаті страхових сум (страхового відшкодування), якщо це не суперечить законові або іншим правовим актам.  
4436. 3. Рішення страховика про відмову у виплаті страхової суми (страхового відшкодування) повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.      3. Рішення страховика про відмову у виплаті страхової суми (страхового відшкодування) повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.  
4437. Стаття 1051 Перехід до страховика прав страхувальника щодо особи, відповідальної за завдані збитки      Стаття 1051 Перехід до страховика прав страхувальника щодо особи, відповідальної за завдані збитки  
4438. 1. До страховика, який виплатив страхове відшкодування за майновим страхуванням, у межах цієї суми переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.      До страховика, який виплатив страхове відшкодування за майновим страхуванням, у межах цієї суми переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.  
4439. 2. Якщо страхувальник відмовляється від претензій до зазначеної особи або від прав, що забезпечують ці вимоги, страховик може відмовити у виплаті тієї частини відшкодування, яку йому довелося б стягнути з третіх осіб.   -627- Єльяшкевич О.С. (в.о. № 182)
 Пункт 2 статті 1051 виключити з проекту.  		Враховано    
4440. Стаття 1052 Зміна страхувальника - фізичної особи у договорі страхування      Стаття 1052 Зміна страхувальника - фізичної особи у договорі страхування  
4441. 1. У разі смерті страхувальника - фізичної особи, який уклав договір майнового страхування, його права та обов'язки переходять до спадкоємців особи, що померла.      1. У разі смерті страхувальника - фізичної особи, який уклав договір майнового страхування, його права та обов'язки переходять до спадкоємців особи, що померла.  
4442. 2. В інших випадках зміни страхувальника його права та обов'язки можуть перейти до інших осіб лише за згодою страховика, якщо інше не передбачено договором страхування.      2. В інших випадках зміни страхувальника його права та обов'язки можуть перейти до інших осіб лише за згодою страховика, якщо інше не передбачено договором страхування.  
4443. 3. У разі смерті страхувальника, який уклав договір особистого страхування на користь третіх осіб, права та обов'язки можуть перейти як до цих осіб, так і до осіб, на яких відповідно до закону покладено обов'язки щодо охорони прав і законних інтересів застрахованих.      3. У разі смерті страхувальника, який уклав договір особистого страхування на користь третіх осіб, права та обов'язки можуть перейти як до цих осіб, так і до осіб, на яких відповідно до закону покладено обов'язки щодо охорони прав і законних інтересів застрахованих.  
4444. Стаття 1053 Наслідки реорганізації страхувальника - юридичної особи   -628- Єльяшкевич О.С. (в.о. № 182)
 Статтю 1053 викласти у такій редакції: "Стаття 1053 Наслідки припинення страхувальника - юридичної особи Якщо в період дії договору страхування прининяється юридична особа - страхувальник з правонаступництвом, його права та обов'язки, що випливають з цього договору, переходять до правонаступника."  		Враховано   Стаття 1053 Наслідки припинення страхувальника - юридичної особи  
4445. Якщо в період дії договору страхування страхувальник втрачає права юридичної особи внаслідок реорганізації, його права та обов'язки, що випливають з цього договору, переходять до правонаступника.      Якщо в період дії договору страхування прининяється юридична особа - страхувальник з правонаступництвом, його права та обов'язки, що випливають з цього договору, переходять до правонаступника.  
4446. Стаття 1054 Наслідки визнання страхувальника - фізичної особи недієздатним або обмеженим у дієздатності   -629- Єльяшкевич О.С. (в.о. № 182)
 Статтю 1054 викласти у такій редакції: "Стаття 1054 Наслідки визнання страхувальника - фізичної особи недієздатним або обмеження його у дієздатності Якщо в період дії договору страхування страхувальника визнано недієздатним або його обмежено у дієздатності, його права та обов'язки здійснюються опікуном або піклувальником. При цьому зобов'язання із страхування цивільної відповідальності припиняється з моменту втрати або обмеження дієздатності."  		Враховано   Стаття 1054 Наслідки визнання страхувальника - фізичної особи недієздатним або обмеження його у дієздатності  
4447. Якщо в період дії договору страхування страхувальника визнано недієздатним або обмеженим у дієздатності, його права та обов'язки здійснюються опікуном або піклувальником. При цьому дія договору страхування цивільної відповідальності припиняється з моменту втрати або обмеження дієздатності.      Якщо в період дії договору страхування страхувальника визнано недієздатним або його обмежено у дієздатності, його права та обов'язки здійснюються опікуном або піклувальником. При цьому зобов'язання із страхування цивільної відповідальності припиняється з моменту втрати або обмеження дієздатності.  
4448. Стаття 1055 Припинення дії договору страхування   -630- Єльяшкевич О.С. (в.о. № 182)
 Змінити назву статті 1055 і викласти її у такій редакції: "Стаття 1055 Припинення зобов'язань із страхування".  		Враховано   Стаття 1055 Припинення зобов'язань із страхування  
4449. Крім загальних підстав припинення зобов'язань, передбачених статтею 624 цього Кодексу, зобов'язання за договором страхування припиняються в разі несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки.      Крім загальних підстав припинення зобов'язань, передбачених статтею 624 цього Кодексу, зобов'язання за договором страхування припиняються в разі несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки.  
4450. Стаття 1056 Дострокове припинення дії договору страхування      Стаття 1056 Дострокове припинення дії договору страхування  
4451. 1. Дія договору страхування може бути достроково припинена на вимогу страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами цього договору.   -631- Єльяшкевич О.С. (в.о. № 182)
 Пункти 1 і 2 статті 1056 викласти у такій редакції: "1. Зобов'язання за договором страхування може бути достроково припинене на вимогу страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами цього договору. 2. Про намір дострокового припинення зобов'язання за договором страхування будь-яка сторона повинна повідомити іншу сторону не пізніше як за 30 днів, якщо інше не передбачено договором."  		Враховано   1. Зобов'язання за договором страхування може бути достроково припинене на вимогу страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами цього договору.  
4452. 2. Про намір дострокового припинення дії договору страхування будь-яка сторона повинна повідомити іншу сторону не пізніше як за 30 днів, якщо інше не передбачено договором.      2. Про намір дострокового припинення зобов'язання за договором страхування будь-яка сторона повинна повідомити іншу сторону не пізніше як за 30 днів, якщо інше не передбачено договором.  
4453. 3. У разі дострокового припинення дії договору на вимогу страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення строку договору, з вирахуванням витрат, яких він зазнав. Якщо вимога страхувальника обумовлена порушенням умов договору страховиком, останній повертає страхувальникові сплачені ним страхові платежі повністю.   -632- Єльяшкевич О.С. (в.о. № 182)
 У пункті 3 статті 1056 замість слів "дії договору" написати "зобов'язання".  		Враховано   3. У разі дострокового припинення зобов'язання на вимогу страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення строку договору, з вирахуванням витрат, яких він зазнав. Якщо вимога страхувальника обумовлена порушенням умов договору страховиком, останній повертає страхувальникові сплачені ним страхові платежі повністю.  
4454. 4. При достроковому припиненні дії договору страхування на вимогу страховика страхувальникові повертаються повністю сплачені ним страхові платежі. Якщо вимога страховика обумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, страховик повертає страхувальникові страхові платежі за час дії договору з вирахуванням витрат, яких він зазнав.   -633- Єльяшкевич О.С. (в.о. № 182)
 У пункті 4 статті 1056 слова "дії договору" замінити на "зобов'язання із".  		Враховано   4. При достроковому припиненні зобов'язання із страхування на вимогу страховика страхувальникові повертаються повністю сплачені ним страхові платежі. Якщо вимога страховика обумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, страховик повертає страхувальникові страхові платежі за час дії договору з вирахуванням витрат, яких він зазнав.  
4455. Стаття 1057 Недійсність договору страхування      Стаття 1057 Недійсність договору страхування  
4456. Крім загальних підстав, за якими правочини визнаються недійсними (стаття 202 цього Кодексу), договір страхування визнається недійсним у разі, якщо:   -634- Єльяшкевич О.С. (в.о. № 182)
 Замість слів "стаття 202" написати "стаття 206".  		Враховано   Крім загальних підстав, за якими правочини визнаються недійсними (стаття 206 цього Кодексу), договір страхування визнається недійсним у разі, якщо:  
4457. 1) він укладений після настання страхового випадку;      1) він укладений після настання страхового випадку;  
4458. 2) об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації на підставі судового вироку або рішення, що набули законної сили.      2) об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації на підставі судового вироку або рішення, що набули законної сили.  
4459. Наслідки недійсності таких договорів визначаються за правилами про недійсність правочинів.      Наслідки недійсності таких договорів визначаються за правилами про недійсність правочинів.  
4460. Глава 66 Доручення      Глава 66 Доручення  
4461. Стаття 1058 Договір доручення      Стаття 1058 Договір доручення  
4462. 1. За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені й за рахунок іншої особи (довірителя) певні юридичні дії. За правочином, вчиненим повіреним, прав та обов'язків набуває безпосередньо довіритель.      1. За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені й за рахунок іншої особи (довірителя) певні юридичні дії. За правочином, вчиненим повіреним, прав та обов'язків набуває безпосередньо довіритель.  
4463. 2. Договором доручення може бути встановлене виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя усіх або частини юридичних дій, передбачених у ньому. У договорі можуть бути зазначені строк, протягом якого, або ж територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.      2. Договором доручення може бути встановлене виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя усіх або частини юридичних дій, передбачених у ньому. У договорі можуть бути зазначені строк, протягом якого, або ж територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.  
4464. Стаття 1059 Строк договору доручення      Стаття 1059 Строк договору доручення  
4465. Договір доручення може бути укладений із зазначенням строку, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя, або без такого зазначення.      Договір доручення може бути укладений із зазначенням строку, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя, або без такого зазначення.  
4466. Стаття 1060 Винагорода повіреного      Стаття 1060 Винагорода повіреного  
4467. 1. Довіритель повинен виплатити повіреному винагороду, якщо це передбачено законом, іншими правовими актами або договором.      1. Довіритель повинен виплатити повіреному винагороду, якщо це передбачено законом, іншими правовими актами або договором.  
4468. У тих випадках, коли договір доручення пов'язаний зі здійсненням обома сторонами або однією з них підприємницької діяльності, довіритель повинен виплатити повіреному винагороду, якщо договором не передбачено інше.      У тих випадках, коли договір доручення пов'язаний зі здійсненням обома сторонами або однією з них підприємницької діяльності, довіритель повинен виплатити повіреному винагороду, якщо договором не передбачено інше.  
4469. 2. Якщо в оплатному договорі доручення немає умови про розмір винагороди або про порядок її виплати, винагорода виплачується після виконання доручення з урахуванням узвичаєних розцінок на такі послуги.      2. Якщо в оплатному договорі доручення немає умови про розмір винагороди або про порядок її виплати, винагорода виплачується після виконання доручення з урахуванням узвичаєних розцінок на такі послуги.  
4470. Стаття 1061 Вказівка довірителя      Стаття 1061 Вказівка довірителя  
4471. Вказівки довірителя на вчинення повіреним конкретних юридичних дій мають міститися в договорі, або у виданій на підставі договору довіреності, або ж в усних розпорядженнях. Вказівки мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.      Вказівки довірителя на вчинення повіреним конкретних юридичних дій мають міститися в договорі, або у виданій на підставі договору довіреності, або ж в усних розпорядженнях. Вказівки мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.  
4472. Стаття 1062 Виконання доручення згідно із вказівками довірителя      Стаття 1062 Виконання доручення згідно із вказівками довірителя  
4473. 1. Повірений повинен виконати дане йому доручення згідно із вказівками довірителя. Порушення цих вказівок може мати місце, якщо за обставинами справи це є необхідним в інтересах довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або ж не одержав своєчасної відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен сповістити довірителя про допущені порушення, як тільки це стане можливим.      1. Повірений повинен виконати дане йому доручення згідно із вказівками довірителя. Порушення цих вказівок може мати місце, якщо за обставинами справи це є необхідним в інтересах довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або ж не одержав своєчасної відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен сповістити довірителя про допущені порушення, як тільки це стане можливим.  
4474. 2. Повіреному, що діє як комерційний представник (стаття 232 цього Кодексу), довірителем може бути надане право відступати в інтересах довірителя від його вказівок без попереднього запиту про це. Комерційний представник повинен у розумний строк сповістити довірителя про допущені відступи, якщо інше не передбачено договором доручення.      2. Повіреному, що діє як комерційний представник (стаття 232 цього Кодексу), довірителем може бути надане право відступати в інтересах довірителя від його вказівок без попереднього запиту про це. Комерційний представник повинен у розумний строк сповістити довірителя про допущені відступи, якщо інше не передбачено договором доручення.  
4475. Стаття 1063 Виконання договору доручення      Стаття 1063 Виконання договору доручення  
4476. 1. Повірений повинен виконати дане йому доручення особисто. Він має право передати виконання доручення іншій особі (замісникові), якщо це передбачено договором або ж якщо повірений примушений до цього обставинами, з метою охорони інтересів довірителя. Повірений, що передовірив виконання іншій особі, повинен негайно сповістити про це довірителя. У цьому разі повірений несе відповідальність тільки за вибір замісника.      1. Повірений повинен виконати дане йому доручення особисто. Він має право передати виконання доручення іншій особі (замісникові), якщо це передбачено договором або ж якщо повірений примушений до цього обставинами, з метою охорони інтересів довірителя. Повірений, що передовірив виконання іншій особі, повинен негайно сповістити про це довірителя. У цьому разі повірений несе відповідальність тільки за вибір замісника.  
4477. 2. Довіритель має право у будь-який час відхилити замісника, обраного повіреним.      2. Довіритель має право у будь-який час відхилити замісника, обраного повіреним.  
4478. 3. Якщо замісник повіреного був поіменований у договорі, повірений не несе відповідальності ні за його вибір, ані за ведення ним справ.      3. Якщо замісник повіреного був поіменований у договорі, повірений не несе відповідальності ні за його вибір, ані за ведення ним справ.  
4479. 4. Якщо ведення справ замісником повіреного у договорі не передбачене або ж передбачене, але замісник у ньому не поіменований, повірений несе відповідальність за вибір замісника.      4. Якщо ведення справ замісником повіреного у договорі не передбачене або ж передбачене, але замісник у ньому не поіменований, повірений несе відповідальність за вибір замісника.  
4480. Стаття 1064 Обов'язки повіреного      Стаття 1064 Обов'язки повіреного  
4481. Повірений зобов'язаний:      Повірений зобов'язаний:  
4482. 1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання доручення;      1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання доручення;  
4483. 2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк чинності якої не сплинув, і надати звіт із залученням виправдальних документів, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення;      2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк чинності якої не сплинув, і надати звіт із залученням виправдальних документів, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення;  
4484. 3) негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.      3) негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.  
4485. Стаття 1065 Обов'язки довірителя      Стаття 1065 Обов'язки довірителя  
4486. 1. Довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення.      1. Довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення.  
4487. 2. Довіритель зобов'язаний, якщо інше не передбачено договором:      2. Довіритель зобов'язаний, якщо інше не передбачено договором:  
4488. 1) забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення;      1) забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення;  
4489. 2) відшкодувати повіреному зазнані витрати.      2) відшкодувати повіреному зазнані витрати.  
4490. 3. Довіритель зобов'язаний негайно прийняти від повіреного усе виконане ним згідно з договором.      3. Довіритель зобов'язаний негайно прийняти від повіреного усе виконане ним згідно з договором.  
4491. 4. Довіритель зобов'язаний виплатити повіреному винагороду, якщо вона йому належить.      4. Довіритель зобов'язаний виплатити повіреному винагороду, якщо вона йому належить.  
4492. Стаття 1066 Припинення договору доручення      Стаття 1066 Припинення договору доручення  
4493. 1. Договір доручення припиняється внаслідок:      1. Договір доручення припиняється внаслідок:  
4494. 1) скасування доручення довірителем;      1) скасування доручення довірителем;  
4495. 2) смерті довірителя або повіреного;      2) смерті довірителя або повіреного;  
4496. 3) визнання будь-кого з них недієздатним, обмеженим у дієздатності або безвісно відсутнім.      3) визнання будь-кого з них недієздатним, обмеженим у дієздатності або безвісно відсутнім.  
4497. 2. Довіритель має право скасувати доручення, а повірений - відмовитися від нього у будь-який час. Угода про відмову від цих прав є нікчемною.      2. Довіритель має право скасувати доручення, а повірений - відмовитися від нього у будь-який час. Угода про відмову від цих прав є нікчемною.  
4498. 3. Сторона, що відмовляється від договору з повіреним, який діє як підприємець, має сповістити іншу сторону про припинення договору за один місяць, якщо триваліший строк не передбачений договором.      3. Сторона, що відмовляється від договору з повіреним, який діє як підприємець, має сповістити іншу сторону про припинення договору за один місяць, якщо триваліший строк не передбачений договором.  
4499. У разі реорганізації юридичної особи, яка виступає комерційним представником, довіритель має право скасувати доручення без такого попереднього сповіщення.      У разі реорганізації юридичної особи, яка виступає комерційним представником, довіритель має право скасувати доручення без такого попереднього сповіщення.  
4500. Стаття 1067 Наслідки припинення договору доручення      Стаття 1067 Наслідки припинення договору доручення  
4501. 1. Якщо договір доручення припинений до того, як доручення було повністю виконане повіреним, довіритель повинен відшкодувати повіреному зазнані при виконанні доручення витрати, а якщо повіреному належить винагорода, - також виплатити йому винагороду домірно виконаній ним роботі. Це правило не застосовується до виконання повіреним доручення після того, як він довідався або повинен був довідатися про припинення доручення.      1. Якщо договір доручення припинений до того, як доручення було повністю виконане повіреним, довіритель повинен відшкодувати повіреному зазнані при виконанні доручення витрати, а якщо повіреному належить винагорода, - також виплатити йому винагороду домірно виконаній ним роботі. Це правило не застосовується до виконання повіреним доручення після того, як він довідався або повинен був довідатися про припинення доручення.  
4502. 2. Скасування довірителем доручення не є підставою для відшкодування збитків, завданих повіреному припиненням договору, крім випадків припинення договору, що передбачає дії повіреного як комерційного представника.      2. Скасування довірителем доручення не є підставою для відшкодування збитків, завданих повіреному припиненням договору, крім випадків припинення договору, що передбачає дії повіреного як комерційного представника.  
4503. 3. Відмова від виконання доручення довірителя не є підставою для відшкодування збитків, завданих довірителеві припиненням договору, крім випадків відмови повіреного в умовах, коли довіритель позбавлений можливості інакше забезпечити свої інтереси, а також відмови від виконання договору, що передбачає дії повіреного як комерційного представника.      3. Відмова від виконання доручення довірителя не є підставою для відшкодування збитків, завданих довірителеві припиненням договору, крім випадків відмови повіреного в умовах, коли довіритель позбавлений можливості інакше забезпечити свої інтереси, а також відмови від виконання договору, що передбачає дії повіреного як комерційного представника.  
4504. Стаття 1068 Обов'язки спадкоємця повіреного та ліквідатора юридичної особи, що є повіреним      Стаття 1068 Обов'язки спадкоємця повіреного та ліквідатора юридичної особи, що є повіреним  
4505. У разі смерті повіреного його спадкоємці повинні сповістити довірителя про припинення договору доручення та вжити заходів, необхідних для охорони майна довірителя, зокрема, зберегти його речі та документи, і потім передати його довірителеві.      У разі смерті повіреного його спадкоємці повинні сповістити довірителя про припинення договору доручення та вжити заходів, необхідних для охорони майна довірителя, зокрема, зберегти його речі та документи, і потім передати його довірителеві.  
4506. Такий самий обов'язок покладений на ліквідатора юридичної особи, що є повіреним.      Такий самий обов'язок покладений на ліквідатора юридичної особи, що є повіреним.  
4507. Стаття 1069 Договір комісії   -635- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни до статті 1069: 1) Пункт 1 викласти у новій редакції: "За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) вчиняти один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента". 2) Пункт 2 статті вилучити.  		Відхилено   Стаття 1069 Договір комісії  
4508. 1. За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням іншої сторони (комітента) за винагороду вчинити один або кілька правочинів від свого імені за рахунок комітента.      1. За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням іншої сторони (комітента) за винагороду вчинити один або кілька правочинів від свого імені за рахунок комітента.  
4509. 2. Договір комісії може бути укладений на визначений строк або без зазначення строку його чинності, із зазначенням або без зазначення території його виконання, із зобов'язанням комітента не надавати третім особам права вчиняти в його інтересах і за його рахунок правочини, вчинення яких доручено комісіонерові, або без такого зобов'язання, з умовою чи без умов щодо асортименту товарів, які є предметом комісії.      2. Договір комісії може бути укладений на визначений строк або без зазначення строку його чинності, із зазначенням або без зазначення території його виконання, із зобов'язанням комітента не надавати третім особам права вчиняти в його інтересах і за його рахунок правочини, вчинення яких доручено комісіонерові, або без такого зобов'язання, з умовою чи без умов щодо асортименту товарів, які є предметом комісії.  
4510. 3. Договір комісії має бути укладений у письмовій формі.   -636- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Після статті 1069 дати нову статтю 1069-1 такого змісту: "Стаття 1069-1. Форма договору Договір комісії укладається письмово".  		Відхилено    
    -637- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Після статті 1069-1 дати нову статтю 1069-2 такого змісту: "Стаття 1069-2 Зміст договору комісії 1. Договір комісії може укладатися на визначений строк або на невизначений строк. 2. Сторони можуть обумовити вчинення комісіонером правочинів на певній території. 3. Сторони можуть обумовити спеціальні вимоги щодо предмета комісії. 4. Комітент має право обумовити в договорі заборону субкомісії".  		Відхилено    
4511. Стаття 1070 Права та обов'язки комісіонера за правочином з третьою особою      Стаття 1070 Права та обов'язки комісіонера за правочином з третьою особою  
4512. За правочином, що вчиняється комісіонером з третьою особою, набуває права та стає зобов'язаним комісіонер, навіть якщо комітент і був названий у правочині або вступив з третьою особою у безпосередні відносини щодо виконання правочину.      За правочином, що вчиняється комісіонером з третьою особою, набуває права та стає зобов'язаним комісіонер, навіть якщо комітент і був названий у правочині або вступив з третьою особою у безпосередні відносини щодо виконання правочину.  
4513. Стаття 1071 Комісійна винагорода   -638- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 1071 викласти в новій редакції: "Стаття 1071 Плата за послуги комісіонера 1. Плата за послуги комісіонера визначається в договорі. 2. Якщо сторони у договорі не обумовили плати за послуги комісіонера, вона визначається у відповідно до узвичаєної вартості цих послуг. 3. Комісіонер має право на додаткову плату у разі, якщо він поручився за виконання договору третьою особою. 4. Комісіонер має право на оплату і додаткову плату і тоді коли договір комісії не був виконаний з вини комітента".  		Відхилено   Стаття 1071 Комісійна винагорода  
4514. 1. Комітент повинен виплатити комісіонерові винагороду в розмірі та в порядку, що встановлені у договорі комісії. Якщо комісіонер прийняв на себе поруку за виконання правочину третьою особою (стаття 1074 цього Кодексу), комітент повинен також виплатити комісіонерові й обумовлену в договорі додаткову винагороду. Якщо договором цей розмір або порядок не передбачений і розмір винагороди не може бути визначений, виходячи з умов договору, винагорода виплачується після виконання договору комісії, з урахуванням звичайно заведених (узвичаєних) розцінок за такі послуги.      1. Комітент повинен виплатити комісіонерові винагороду в розмірі та в порядку, що встановлені у договорі комісії. Якщо комісіонер прийняв на себе поруку за виконання правочину третьою особою (стаття 1074 цього Кодексу), комітент повинен також виплатити комісіонерові й обумовлену в договорі додаткову винагороду. Якщо договором цей розмір або порядок не передбачений і розмір винагороди не може бути визначений, виходячи з умов договору, винагорода виплачується після виконання договору комісії, з урахуванням звичайно заведених (узвичаєних) розцінок за такі послуги.  
4515. 2. Якщо договір комісії не був виконаний з причин, які залежали від комітента, комісіонер зберігає право на комісійну винагороду, а також на відшкодування зазнаних витрат.      2. Якщо договір комісії не був виконаний з причин, які залежали від комітента, комісіонер зберігає право на комісійну винагороду, а також на відшкодування зазнаних витрат.  
4516. Стаття 1072 Виконання комісійного доручення   -639- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни до статті 1072: 1) Назву статті викласти у новій редакції: "Стаття 1072 Виконання договору комісії комісіонером". 2) Пункт 1 статті 1072 викласти у новій редакції: "1. Комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента і згідно з його вказівками. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, - згідно зі звичаями ділового обороту або іншими вимогам, що звичайно ставляться". 3) В пункті 2 статті слова "якщо в договорі не передбачене інше" вилучити. 4) Доповнити статтю пунктом 3 такого змісту: "Комісіонер вчиняє свої обов'язки за договором особисто".  		Враховано частково   Стаття 1072 Виконання комісійного доручення  
4517. 1. Взяте на себе доручення комісіонер повинен виконати на умовах найбільш вигідних для комітента і згідно з його вказівками. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, - згідно зі звичаями ділового обороту або іншими вимогами, що звичайно ставляться.      1. Комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента і згідно з його вказівками. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, - згідно зі звичаями ділового обороту або іншими вимогам, що звичайно ставляться.  
4518. 2. Якщо комісіонер вчинив правочин на умовах більш вигідних, ніж ті, що були зазначені комітентом, уся вигода надходить комітентові, якщо в договорі не передбачено інше.      2. Якщо комісіонер вчинив правочин на умовах більш вигідних, ніж ті, що були зазначені комітентом, уся вигода надходить комітентові, якщо в договорі не передбачено інше.  
4519. Стаття 1073 Субкомісія   -640- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни до статті 1073: 1) Пункт 1 викласти у такій редакції: "За згодою комітента комісіонер має право перекласти виконання договору комісії на третю особу (субкомісіонера). За договором субкомісії комісіонер набуває щодо субкомісіонера права та обов'язки комітента". 2) Пункт 2 викласти у новій редакції: "У виняткових випадках, якщо цього вимагають інтереси комітента, комісіонер має право перекласти виконання договору на третю особу, без згоди комітента". 3) Пункт 2 чинної редакції вважати пунктом 3  		Враховано частково   Стаття 1073 Субкомісія  
4520. 1. Якщо інше не передбачено договором, комісіонер має право з метою виконання договору комісії укласти договір субкомісії з третьою особою, залишаючись відповідальним за дії субкомісіонера перед комітентом.      1. Якщо інше не передбачено договором, комісіонер має право з метою виконання договору комісії укласти договір субкомісії з третьою особою, залишаючись відповідальним за дії субкомісіонера перед комітентом.  
4521. За договором субкомісії комісіонер набуває щодо субкомісіонера права та обов'язки комітента.      За договором субкомісії комісіонер набуває щодо субкомісіонера права та обов'язки комітента.  
4522. 2. До припинення договору комісії комітент не має права без згоди комісіонера вступати у безпосередні відносини із субкомісіонером, якщо інше не передбачено договором комісії.      2. У виняткових випадках, якщо цього вимагають інтереси комітента, комісіонер має право перекласти виконання договору на третю особу, без згоди комітента 3. До припинення договору комісії комітент не має права без згоди комісіонера вступати у безпосередні відносини із субкомісіонером, якщо інше не передбачено договором комісії.  
4523. Стаття 1074 Виконання комісіонером правочину з третьою особою   -641- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни до статті 1074: 1) У назві замість слова "правочину" дати слово "договору". 2) Пункт 1 викласти у новій редакції: "Комісіонер зобов'язується до виконання договору, що був укладений ним з третьою особою". 3) Всі інші пункти віднести до статті 1079, адже в них йдеться про відповідальність.  		Враховано частково   Стаття 1074 Виконання комісіонером договору з третьою особою  
4524. 1. Комісіонер має виконати усі обов'язки та здійснити всі права, що випливають з правочину, вчиненого ним з третьою особою.      1. Комісіонер має виконати усі обов'язки та здійснити всі права, що випливають з правочину, вчиненого ним з третьою особою.  
4525. 2. Комісіонер не несе відповідальності перед комітентом за невиконання третьою особою правочину, вчиненого з ним за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер не виявив необхідної обачності у виборі цієї особи, прийняв на себе поруку за виконання правочину (делькредере).      2. Комісіонер не несе відповідальності перед комітентом за невиконання третьою особою правочину, вчиненого з ним за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер не виявив необхідної обачності у виборі цієї особи, прийняв на себе поруку за виконання правочину (делькредере).  
4526. 3. У разі порушення третьою особою правочину, вчиненого з нею комісіонером, комісіонер повинен негайно сповістити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази.      3. У разі порушення третьою особою правочину, вчиненого з нею комісіонером, комісіонер повинен негайно сповістити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази.  
4527. 4. Комітент, сповіщений про порушення третьою особою правочину, вчиненого з нею комісіонером, має право зажадати передання йому вимог комісіонера до цієї особи щодо зазначеного правочину.      4. Комітент, сповіщений про порушення третьою особою правочину, вчиненого з нею комісіонером, має право зажадати передання йому вимог комісіонера до цієї особи щодо зазначеного правочину.  
4528. Стаття 1075 Відступи від вказівок комітента      Стаття 1075 Відступи від вказівок комітента  
4529. 1. Комісіонер має право відступити від вказівок комітента, якщо за обставинами справи це є необхідним в інтересах комітента і комісіонер не міг попередньо запитати комітента або ж не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. Комісіонер повинен повідомити комітента про допущені відступи, як тільки повідомлення стане можливим.      1. Комісіонер має право відступити від вказівок комітента, якщо за обставинами справи це є необхідним в інтересах комітента і комісіонер не міг попередньо запитати комітента або ж не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. Комісіонер повинен повідомити комітента про допущені відступи, як тільки повідомлення стане можливим.  
4530. Комісіонерові, що діє як підприємець, може бути надане комітентом право відступати від його вказівок без попереднього запиту. У цьому разі комісіонер повинен у розумний строк повідомити комітента про допущені відступи, якщо інше не передбачено договором.      Комісіонерові, що діє як підприємець, може бути надане комітентом право відступати від його вказівок без попереднього запиту. У цьому разі комісіонер повинен у розумний строк повідомити комітента про допущені відступи, якщо інше не передбачено договором.  
4531. 2. Комісіонер, який продав майно за ціною, нижчою за погоджену з комітентом, повинен відшкодувати останньому різницю, якщо не доведе, що у нього не було можливості продати майно за погодженою ціною і продаж за нижчою ціною попередив ще більші збитки. У випадках коли комісіонер був зобов'язаний попередньо запитати комітента, комісіонер має також довести, що він не мав можливості одержати попередньо згоду комітента на відступ від його вказівок.      2. Комісіонер, який продав майно за ціною, нижчою за погоджену з комітентом, повинен відшкодувати останньому різницю, якщо не доведе, що у нього не було можливості продати майно за погодженою ціною і продаж за нижчою ціною попередив ще більші збитки. У випадках коли комісіонер був зобов'язаний попередньо запитати комітента, комісіонер має також довести, що він не мав можливості одержати попередньо згоду комітента на відступ від його вказівок.  
4532. 3. Якщо комісіонер купив майно за ціною, вищою за погоджену з комітентом, комітент, не бажаючи прийняти таку покупку, повинен заявити про це комісіонерові у розумний строк після отримання від нього повідомлення про вчинення правочину з третьою особою. Інакше покупка визнається такою, що прийнята комітентом.      3. Якщо комісіонер купив майно за ціною, вищою за погоджену з комітентом, комітент, не бажаючи прийняти таку покупку, повинен заявити про це комісіонерові у розумний строк після отримання від нього повідомлення про вчинення правочину з третьою особою. Інакше покупка визнається такою, що прийнята комітентом.  
4533. Якщо комісіонер повідомив, що приймає різницю в ціні на свій рахунок, комітент не має права відмовлятися від вчиненого для нього правочину.      Якщо комісіонер повідомив, що приймає різницю в ціні на свій рахунок, комітент не має права відмовлятися від вчиненого для нього правочину.  
4534. Стаття 1076 Право власності комітента   -642- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 1076 викласти у новій редакції: "Стаття 1076 Право власності комітента Майно, що надійшло до комісіонера від комітента або ж придбане комісіонером за його рахунок, є власністю комітента".  		Відхилено   Стаття 1076 Право власності комітента  
4535. Майно, що надійшло до комісіонера від комітента або ж придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю останнього.      Майно, що надійшло до комісіонера від комітента або ж придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю останнього.  
4536. Стаття 1077 Право комісіонера на утримання речей   -643- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни до статті 1077: 1) В назві статті замість слова "утримання" дати слово "затримання" і далі у тексті. 2) В пункті 1 слова "які у нього знаходяться та підлягають переданню комітентові" замінити на слова "які є у нього та повинні бути передані комітентові". 3) В пункті 2 замість слова "зазначене" дати слово "це".  		Враховано редакційно   Стаття 1077 Право комісіонера на утримання речей  
4537. Комісіонер має право для забезпечення своїх вимог за договором комісії утримувати речі, які у нього знаходяться та підлягають переданню комітентові або тій особі, що зазначена комітентом.      Комісіонер має право для забезпечення своїх вимог за договором комісії утримувати речі, які є у нього та повинні бути передані комітентові або тій особі, що зазначена комітентом.  
4538. У разі оголошення комітента банкрутом зазначене право комісіонера припиняється, а його вимоги до комітента задовольняються нарівні з вимогами, забезпеченими заставою.      У разі оголошення комітента банкрутом це право комісіонера припиняється, а його вимоги до комітента задовольняються нарівні з вимогами, забезпеченими заставою.  
4539. Стаття 1078 Утримання комісіонером належних комітентові сум   -644- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 1078 викласти у новій редакції: "Стаття 1078. Затримання комісіонером належних комітентові сум. Комісіонер має право затримати суми, що складають плату за виконання договору, з сум, що надійшли до нього на рахунок комітента. Комісіонер не має права на таке затримання, якщо заявлені вимоги тими кредиторами комітента, які мають переважне право на їх задоволення".  		Відхилено   Стаття 1078 Утримання комісіонером належних комітентові сум  
4540. Комісіонер має право утримувати належні йому за договором комісії суми з усіх сум, що надійшли до нього на рахунок комітента. Проте кредитори комітента, які мають щодо черговості задоволення їхніх вимог перевагу перед заставоутримувачами, не позбавляються права на задоволення цих вимог із відрахованих комісіонером сум.      Комісіонер має право утримувати належні йому за договором комісії суми з усіх сум, що надійшли до нього на рахунок комітента. Проте кредитори комітента, які мають щодо черговості задоволення їхніх вимог перевагу перед заставоутримувачами, не позбавляються права на задоволення цих вимог із відрахованих комісіонером сум.  
4541. Стаття 1079 Відповідальність комісіонера за збереження майна комітента      Стаття 1079 Відповідальність комісіонера за збереження майна комітента  
4542. 1. Комісіонер несе відповідальність перед комітентом за будь-який недогляд, що спричинив втрату, нестачу або пошкодження майна комітента, яке знаходиться у нього.   -645- Єльяшкевич О.С. (в.о. № 182)
 У пункті 1 статті1079 слова "будь-який недогляд, що спричинив" вилучити.  		Враховано   1. Комісіонер несе відповідальність перед комітентом за втрату, нестачу або пошкодження майна комітента, яке знаходиться у нього.  
4543. 2. Якщо при прийнятті комісіонером майна, надісланого комітентом або такого, що надійшло до комісіонера для комітента, у цьому майні виявляються пошкодження або нестачі, які можуть бути помічені при зовнішньому огляді, а також у разі завдання будь-ким шкоди майну комітента, яке знаходиться у комісіонера, комісіонер повинен вжити заходів щодо охорони прав комітента, зібрати необхідні докази та про все негайно сповістити комітента.   -646- Єльяшкевич О.С. (в.о. № 182)
 У пункті 2 статті 1079 після слова "прав" додати слова "та інтересів".  		Враховано   2. Якщо при прийнятті комісіонером майна, надісланого комітентом або такого, що надійшло до комісіонера для комітента, у цьому майні виявляються пошкодження або нестачі, які можуть бути помічені при зовнішньому огляді, а також у разі завдання будь-ким шкоди майну комітента, яке знаходиться у комісіонера, комісіонер повинен вжити заходів щодо охорони прав та інтересів комітента, зібрати необхідні докази та про все негайно сповістити комітента.  
4544. 3. Комісіонер, що не застрахував майно комітента, яке у нього знаходиться, несе відповідальність за це лише у випадках, коли комітент приписав йому застрахувати майно за рахунок комітента або ж страхування цього майна комісіонером передбачене договором чи звичаями ділового обороту.   -647- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни до статті 1079: 1) У пункті 1 слова "будь-який нагляд" замінити на слово "необережність". 2) У пункті 2 слово "знаходитися" замінити на слово "є".  		Відхилено   3. Комісіонер, що не застрахував майно комітента, яке у нього знаходиться, несе відповідальність за це лише у випадках, коли комітент приписав йому застрахувати майно за рахунок комітента або ж страхування цього майна комісіонером передбачене договором чи звичаями ділового обороту.  
4545. Стаття 1080 Звіт комісіонера   -648- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 1080 викласти у новій редакції: "Стаття 1080 Звіт комісіонера 1. Після виконання доручення комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. 2. Комітент, що не має заперечення щодо звіту, повинен повідомити про них комісіонера протягом одного місяця від дня отримання звіту, якщо погодження сторін не встановлений інший строк. Якщо такого повідомлення не надійшло, звіт вважається прийнятим".  		Відхилено   Стаття 1080 Звіт комісіонера  
4546. Після виконання доручення комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, що має заперечення щодо звіту, повинен повідомити про них комісіонера у строк, не більший за тридцять днів від дня отримання звіту, якщо погодженням сторін не встановлений інший строк. Інакше звіт, за відсутності іншої угоди, вважається прийнятим.      Після виконання доручення комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, що має заперечення щодо звіту, повинен повідомити про них комісіонера у строк, не більший за тридцять днів від дня отримання звіту, якщо погодженням сторін не встановлений інший строк. Інакше звіт, за відсутності іншої угоди, вважається прийнятим.  
4547. Стаття 1081 Прийняття комітентом виконаного за договором   -649- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни до статті 1081: 1) У статті 1081 вилучити підпункт 3).  		Відхилено   Стаття 1081 Прийняття комітентом виконаного за договором  
4548. Комітент повинен:      Комітент повинен:  
4549. 1) прийняти від комісіонера все належно виконане за договором комісії;      1) прийняти від комісіонера все належно виконане за договором комісії;  
4550. 2) оглянути майно, придбане для нього комісіонером, і негайно сповістити останнього про виявлені у цьому майні недоліки;      2) оглянути майно, придбане для нього комісіонером, і негайно сповістити останнього про виявлені у цьому майні недоліки;  
4551. 3) забезпечити комісіонера усім необхідним (передати йому товари, перевести кошти тощо) для виконання комісіонером зобов'язань, узятих ним на себе перед третьою особою на виконання доручення.      3) забезпечити комісіонера усім необхідним (передати йому товари, перевести кошти тощо) для виконання комісіонером зобов'язань, узятих ним на себе перед третьою особою на виконання доручення.  
4552. Стаття 1082 Відшкодування витрат на виконання комісійного доручення   -650- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 1082 викласти у новій редакції: "Стаття 1082 Право комісіонера на відшкодування витрат, що ним понесені під час виконання договору 1. Комісіонер має право на відшкодування витрат, які були ним понесені на виконання договору. 2. Комісіонер не має права на відшкодування витрат на зберігання майна комітента, що у нього знаходиться, якщо в законі або договорі не встановлене інше".  		Враховано   Стаття 1082 Право комісіонера на відшкодування витрат, що ним понесені під час виконання договору  
4553. Комітент повинен, окрім виплати комісійної винагороди, а у відповідних випадках - і додаткової винагороди за делькредере, відшкодувати комісіонерові витрачені ним на виконання доручення суми.      1. Комісіонер має право на відшкодування витрат, які були ним понесені на виконання договору.  
4554. Комісіонер не має права на відшкодування витрат на зберігання майна комітента, що у нього знаходиться, якщо в законі або договорі комісії не встановлено інше.      2. Комісіонер не має права на відшкодування витрат на зберігання майна комітента, що у нього знаходиться, якщо в законі або договорі не встановлене інше.  
4555. Стаття 1083 Припинення договору комісії   -651- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни до статті 1083: 1) У підпункті 3) слова "обмеженим у дієздатності" замінити на "обмеження його дієздатності". 2) Статтю доповнити підпунктом 4) такого змісту "неможливості його виконання".  		Враховано   Стаття 1083 Припинення договору комісії  
4556. Договір комісії припиняється внаслідок:      Договір комісії припиняється внаслідок:  
4557. 1) відмови комітента від виконання договору;      1) відмови комітента від виконання договору;  
4558. 2) відмови комісіонера від виконання договору у випадках, передбачених законом або договором;      2) відмови комісіонера від виконання договору у випадках, передбачених законом або договором;  
4559. 3) смерті комісіонера, визнання його недієздатним, обмеженим у дієздатності або безвісно відсутнім.      3) смерті комісіонера, визнання його недієздатним, обмеження його дієздатності або безвісно відсутнім. 4) неможливості його виконання.  
4560. Стаття 1084 Скасування доручення комітентом   -652- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни до статті 1084: 1) В пункті 3 слово "віданні" замінити на слово "власності". 2) В пункті 3 замість слів "якомога вигіднішого" дати "найвигіднішого".  		Враховано частково   Стаття 1084 Скасування доручення комітентом  
4561. 1. Комітент має право у будь-який час відмовитися від виконання договору комісії, скасувавши дане комісіонерові доручення. Комісіонер має право вимагати відшкодування збитків, спричинених скасуванням доручення.      1. Комітент має право у будь-який час відмовитися від виконання договору комісії, скасувавши дане комісіонерові доручення. Комісіонер має право вимагати відшкодування збитків, спричинених скасуванням доручення.  
4562. 2. У разі якщо договір комісії укладений без зазначення строку його чинності, комітент повинен сповістити комісіонера про припинення договору не пізніше ніж за тридцять днів, якщо більш тривалий строк повідомлення не передбачений договором.      2. У разі якщо договір комісії укладений без зазначення строку його чинності, комітент повинен сповістити комісіонера про припинення договору не пізніше ніж за тридцять днів, якщо більш тривалий строк повідомлення не передбачений договором.  
4563. У цьому разі комітент повинен виплатити комісіонерові винагороду за правочини, вчинені ним до припинення договору, а також відшкодувати комісіонерові зазнані ним до припинення договору витрати.      У цьому разі комітент повинен виплатити комісіонерові винагороду за правочини, вчинені ним до припинення договору, а також відшкодувати комісіонерові зазнані ним до припинення договору витрати.  
4564. 3. У разі скасування доручення комітент повинен у строк, встановлений договором, а якщо такий строк не встановлений, то негайно розпорядитися своїм майном, яке перебуває у віданні комісіонера.      3. У разі скасування доручення комітент повинен у строк, встановлений договором, а якщо такий строк не встановлений, то негайно розпорядитися своїм майном, яке перебуває у віданні комісіонера.  
4565. Якщо комітент не виконає цього обов'язку, комісіонер має право або здати майно на зберігання за рахунок комітента, або ж продати його за якомога вигіднішою для комітента ціною.      Якщо комітент не виконає цього обов'язку, комісіонер має право або здати майно на зберігання за рахунок комітента, або ж продати його за найвигіднішою для комітента ціною.  
4566. Стаття 1085 Відмова комісіонера від виконання договору   -653- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни до назви статті 1085: Замість слів "Відмова від виконання договору" дати "Відмова від договору" і далі у тексті.  		Відхилено   Стаття 1085 Відмова комісіонера від виконання договору  
4567. 1. Комісіонер не має права, якщо інше не передбачено договором, відмовитися від виконання, крім випадків, коли договір комісії укладений без зазначення строку його чинності. У цьому разі комісіонер повинен повідомити комітента про припинення договору не пізніше ніж за тридцять днів, якщо триваліший строк повідомлення не передбачений договором.      1. Комісіонер не має права, якщо інше не передбачено договором, відмовитися від виконання, крім випадків, коли договір комісії укладений без зазначення строку його чинності. У цьому разі комісіонер повинен повідомити комітента про припинення договору не пізніше ніж за тридцять днів, якщо триваліший строк повідомлення не передбачений договором.  
4568. Комісіонер повинен вжити заходів, необхідних для забезпечення збереження майна комітента.      Комісіонер повинен вжити заходів, необхідних для забезпечення збереження майна комітента.  
4569. 2. Комітент має розпорядитися своїм майном, яке перебуває у віданні комісіонера, протягом п'ятнадцяти днів від дня отримання повідомлення про відмову комісіонера виконати доручення, якщо договором не встановлений інший строк. Якщо він не виконає цього обов'язку, комісіонер має право здати майно на зберігання за рахунок комітента або ж продати його за якомога вигіднішою для комітента ціною.      2. Комітент має розпорядитися своїм майном, яке перебуває у віданні комісіонера, протягом п'ятнадцяти днів від дня отримання повідомлення про відмову комісіонера виконати доручення, якщо договором не встановлений інший строк. Якщо він не виконає цього обов'язку, комісіонер має право здати майно на зберігання за рахунок комітента або ж продати його за якомога вигіднішою для комітента ціною.  
4570. 3. Якщо договором не передбачено інше, комісіонер, що відмовився від виконання доручення, зберігає право на комісійну винагороду за правочини, вчинені ним до припинення договору, а також на відшкодування зазнаних до цього моменту витрат.      3. Якщо договором не передбачено інше, комісіонер, що відмовився від виконання доручення, зберігає право на комісійну винагороду за правочини, вчинені ним до припинення договору, а також на відшкодування зазнаних до цього моменту витрат.  
4571. Стаття 1086 Наслідки смерті фізичної особи або ж реорганізації чи ліквідації юридичної особи - комісіонера   -654- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни до статті 1086: 1) У назві статті слово "реорганізації" виключити. 2) Пункт 2 статті 1086 виключити.  		Відхилено   Стаття 1086 Наслідки смерті фізичної особи або ж реорганізації чи ліквідації юридичної особи - комісіонера  
4572. У разі смерті фізичної особи або ліквідації юридичної особи - комісіонера договір комісії припиняється.      У разі смерті фізичної особи або ліквідації юридичної особи - комісіонера договір комісії припиняється.  
4573. У разі реорганізації юридичної особи - комісіонера її права та обов'язки комісіонера переходять до правонаступників, якщо протягом місяця від дня отримання повідомлення про реорганізацію, що сталася, комітент не повідомить про розірвання договору.      У разі реорганізації юридичної особи - комісіонера її права та обов'язки комісіонера переходять до правонаступників, якщо протягом місяця від дня отримання повідомлення про реорганізацію, що сталася, комітент не повідомить про розірвання договору.  
4574. Стаття 1087 Особливості окремих видів комісії      Стаття 1087 Особливості окремих видів комісії  
4575. Законом можуть бути передбачені особливості окремих видів договорів комісії.      Законом можуть бути передбачені особливості окремих видів договорів комісії.  
4576. Глава 68 Довірче управління майном      Глава 68 Довірче управління майном  
4577. Стаття 1088 Поняття довірчого управління майном   -655- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 1088 виключити.  		Враховано   Статтю 1088 виключено.  
4578. 1. Під довірчим управлінням майном розуміються будь-які юридичні та фактичні дії, вчинювані з цим майном довірчим управителем від свого імені, згідно з договором, укладеним за правилами цієї глави.       
4579. 2. Законом або договором можуть бути передбачені обмеження щодо вчинення довірчим управителем окремих дій з управління майном.       
4580. 3. Зобов'язання з правочинів, учинених довірчим управителем із перевищенням наданих йому повноважень і встановлених для нього обмежень, несе довірчий управитель особисто, крім випадків, коли треті особи, що беруть участь у правочині, доведуть, що вони не знали і не повинні були знати про перевищення довірчим управителем повноважень або встановлених обмежень (п. 3 статті 1104 цього Кодексу).       
4581. Стаття 1089 Договір довірчого управління майном   -656- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 1089 викласти в новій редакції: "Стаття 1089 Договір довірчого управління майном 1. За договором довірчого управління власник майна (установник управління) передає іншій стороні (управителеві) на певний строк майно в довірче управління, а управитель зобов'язується за винагороду здійснювати від свого імені управління майном в інтересах власника або особи, зазначеної ним. 2. Управитель майна не стає його власником".  		Враховано частково   Стаття 1089 Договір довірчого управління майном  
4582. 1. За договором довірчого управління одна сторона (установник управління) передає іншій стороні (довірчому управителеві) на певний строк майно у довірче управління, а інша сторона зобов'язується за винагороду здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або особи, зазначеної ним (вигодонабувача).      1. За договором довірчого управління одна сторона (установник управління) передає іншій стороні (довірчому управителеві) на певний строк майно у довірче управління, а інша сторона зобов'язується за винагороду здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або особи, зазначеної ним (вигодонабувача).  
4583. 2. Передання майна у довірче управління не має наслідком перехід до довірчого управителя права власності на це майно.   -657- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Доповнити проект статтею 1089-1: "Стаття 1089-1 Сторони в договорі довірчого управління 1. Установниками довірчого управління можуть бути фізичні та юридичні особи, що є власниками майна. 2. Управліннями майна можуть бути фізична особа, а також юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. 3. Органи державної влади та місцевого самоврядування не можуть передавати своє майно в довірче управління.  		Відхилено   2. Управитель майна не стає його власником.  
4584. Стаття 1090 Здійснення довірчого управління майном   -658- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни до статті 1090: 1) Пункт 1 статті 1090 викласти в такій редакції: "Довірче управління включає вчинення управителями відповідних юридичних та фактичних дій, які передбачені договором або зумовлені потребою як найповнішого задоволення інтересів власника. Управитель здійснює свої права та обов'язки особисто, крім випадків передбачених статтею 1102". 2) Пункт 2 викласти у такій редакції: "Управитель зобов'язаний інформувати осіб з якими він вчиняє правочини, про те, що є лише управителем, а не власником майна. При вчиненні правочинів, щодо яких за законом вимагається письмова форма, зазначення того, що договір укладається управителем є обов'язковим. Якщо у договорі не зазначено, що його укладає особа як управитель чужого майна, вважається, що цей договір укладено ним від свого імені". 3) Пункт 3 викласти у такій редакції: "Права та обов'язки за договором, вчиненим управителем, є правами та обов'язками власника".  		Відхилено   Стаття 1090 Здійснення довірчого управління майном  
4585. 1. Довірчий управитель здійснює довірче управління майном особисто, крім випадків, передбачених у статті 1102 цього Кодексу.      1. Довірчий управитель здійснює довірче управління майном особисто, крім випадків, передбачених у статті 1102 цього Кодексу.  
4586. 2. Довірчий управитель, вчиняючи фактичні та юридичні дії, пов'язані зі здійсненням ним довірчого управління майном, зобов'язаний інформувати своїх контрагентів про те, що він хоч і виступає у відносинах з ними від свого імені, проте є не власником майна, а лише довірчим управителем.      2. Довірчий управитель, вчиняючи фактичні та юридичні дії, пов'язані зі здійсненням ним довірчого управління майном, зобов'язаний інформувати своїх контрагентів про те, що він хоч і виступає у відносинах з ними від свого імені, проте є не власником майна, а лише довірчим управителем.  
4587. При вчиненні правочинів та інших дій, що потребують письмового оформлення, у документах в обов'язковому порядку має бути зазначено, що вони вчинені довірчим управителем.      При вчиненні правочинів та інших дій, що потребують письмового оформлення, у документах в обов'язковому порядку має бути зазначено, що вони вчинені довірчим управителем.  
4588. Якщо немає вказівок про дії особи як довірчого управителя майном, довірчий управитель зобов'язується перед третіми особами особисто та несе відповідальність перед ними тільки належним йому майном.      Якщо немає вказівок про дії особи як довірчого управителя майном, довірчий управитель зобов'язується перед третіми особами особисто та несе відповідальність перед ними тільки належним йому майном.  
4589. 3. Права, набуті довірчим управителем у результаті вчинення дії щодо довірчого управління майном, включаються до складу майна, переданого в довірче управління (стаття 1091 цього Кодексу), а обов'язки, що виникли в результаті таких дій, виконуються за рахунок цього майна.      3. Права, набуті довірчим управителем у результаті вчинення дії щодо довірчого управління майном, включаються до складу майна, переданого в довірче управління (стаття 1091 цього Кодексу), а обов'язки, що виникли в результаті таких дій, виконуються за рахунок цього майна.  
4590. Стаття 1091 Об'єкт довірчого управління   -659- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни до статті 1091: 1) У частині 2 пункту 3 замість слів "у довірчого управителя" дати управителем". 2) У частині 3 пункту 3 виключити слово "довірчому".  		Відхилено   Стаття 1091 Об'єкт довірчого управління  
4591. 1. Об'єктом довірчого управління можуть бути підприємства як майнові комплекси, окремі об'єкти, що належать до нерухомого майна, цінні папери, виключні майнові права та інше майно.      1. Об'єктом довірчого управління можуть бути підприємства як майнові комплекси, окремі об'єкти, що належать до нерухомого майна, цінні папери, виключні майнові права та інше майно.  
4592. 2. Не можуть бути самостійним об'єктом довірчого управління гроші.      2. Не можуть бути самостійним об'єктом довірчого управління гроші.  
4593. 3. Майно, передане у довірче управління, має бути відокремлене як від іншого майна установника управління, так і від майна довірчого управителя.      3. Майно, передане у довірче управління, має бути відокремлене як від іншого майна установника управління, так і від майна довірчого управителя.  
4594. Майно, передане у довірче управління, має обліковуватися у довірчого управителя на окремому балансі, і по ньому має вестися самостійний облік.      Майно, передане у довірче управління, має обліковуватися у довірчого управителя на окремому балансі, і по ньому має вестися самостійний облік.  
4595. Для розрахунків за діяльністю, пов'язаною з довірчим управлінням, довірчому управителеві відкривається окремий банківський рахунок.      Для розрахунків за діяльністю, пов'язаною з довірчим управлінням, довірчому управителеві відкривається окремий банківський рахунок.  
4596. Стаття 1092 Передання у довірче управління майна, обтяженого заставою   -660- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни до статті 1092: 1) Пункт 2 викласти в такій редакції: "Власник зобов'язаний попередити управителя про те, що майно, яке передається йому в управління обтяжене заставою. Якщо управитель не застав і не міг знати про обтяження заставою майна, що передано йому в управління, він має право зажадати розірвання договору та плати за довірче управління майном протягом відповідного строку, а також відшкодування збитків".  		Відхилено   Стаття 1092 Передання у довірче управління майна, обтяженого заставою  
4597. 1. Майно, обтяжене заставою, може бути об'єктом довірчого управління.      1. Майно, обтяжене заставою, може бути об'єктом довірчого управління.  
4598. 2. Довірчий управитель має бути попереджений про те, що майно, яке передається йому у довірче управління, обтяжене заставою. Якщо довірчий управитель не знав і не повинен був знати про обтяження заставою майна, переданого йому в довірче управління, він має право зажадати в суді розірвання договору довірчого управління майном та виплати належної йому за договором винагороди, домірно строку здійснення довірчого управління таким майном, а також відшкодування завданих збитків.      2. Довірчий управитель має бути попереджений про те, що майно, яке передається йому у довірче управління, обтяжене заставою. Якщо довірчий управитель не знав і не повинен був знати про обтяження заставою майна, переданого йому в довірче управління, він має право зажадати в суді розірвання договору довірчого управління майном та виплати належної йому за договором винагороди, домірно строку здійснення довірчого управління таким майном, а також відшкодування завданих збитків.  
4599. Стаття 1093 Звернення стягнення на майно, передане у довірче управління за боргами установника управління   -661- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни до статті 1093: 1) У назві статті замість слів "уставника управління" дати "власника". 2) У тексті статті тричі слова "уставника управління" замінити на "власника".  		Відхилено   Стаття 1093 Звернення стягнення на майно, передане у довірче управління за боргами установника управління  
4600. Звернення стягнення на майно, передане у довірче управління за боргами установника управління, не допускається, крім випадків банкрутства установника управління або звернення стягнення заставоутримувача на майно, обтяжене заставою.      Звернення стягнення на майно, передане у довірче управління за боргами установника управління, не допускається, крім випадків банкрутства установника управління або звернення стягнення заставоутримувача на майно, обтяжене заставою.  
4601. У разі банкрутства установника управління договір довірчого управління цим майном припиняється і воно включається до конкурсної маси.      У разі банкрутства установника управління договір довірчого управління цим майном припиняється і воно включається до конкурсної маси.  
4602. Стаття 1094 Суб'єкти довірчого управління   -662- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 1094 виключити.  		Відхилено   Стаття 1094 Суб'єкти довірчого управління  
4603. Суб'єктами довірчого управління майном є установник управління, довірчий управитель, а у випадках, передбачених договором, - вигодонабувач.      Суб'єктами довірчого управління майном є установник управління, довірчий управитель, а у випадках, передбачених договором, - вигодонабувач.  
4604. Стаття 1095 Установник управління   -663- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 1095 викласти у новій редакції: "Стаття 1095 Правові наслідки переходу права власності на майно, що передано за договором довірчого управління, до іншої особи Перехід права власності на майно, що було передано у довірче управління, до іншої особи не припиняє договору, крім випадків, коли на це майно звернено стягнення за боргами інших осіб, або коли це майно конфісковано".  		Відхилено   Стаття 1095 Установник управління  
4605. 1. Установником довірчого управління є власник майна.      1. Установником довірчого управління є власник майна.  
4606. 2. Перехід права власності на майно, що належить довірчому управлінню, від установника управління до іншої особи не має наслідком припинення управління майном, крім випадків, коли право власності на майно переходить внаслідок звернення на нього стягнення.      2. Перехід права власності на майно, що належить довірчому управлінню, від установника управління до іншої особи не має наслідком припинення управління майном, крім випадків, коли право власності на майно переходить внаслідок звернення на нього стягнення.  
4607. Стаття 1096 Довірчий управитель      Стаття 1096 Довірчий управитель  
4608. 1. Довірчим управителем може бути як фізична, так і юридична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності, в тому числі й державне підприємство.      1. Довірчим управителем може бути як фізична, так і юридична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності, в тому числі й державне підприємство.  
4609. 2. Майно не може передаватися в довірче управління державних органів та органів місцевого самоврядування.      2. Майно не може передаватися в довірче управління державних органів та органів місцевого самоврядування.  
4610. Стаття 1097 Особа, яка здобуває вигоди від майна, що передане у довірче управління   -664- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни до статті 1097: 1) Пункт 3 викласти у такій редакції: "Управитель не може бути вигодонабувачем".  		Відхилено   Стаття 1097 Особа, яка здобуває вигоди від майна, що передане у довірче управління  
4611. 1. Вигоди від майна, переданого у довірче управління, належать його установникові, якщо інше не передбачено у договорі про довірче управління майном.      1. Вигоди від майна, переданого у довірче управління, належать його установникові, якщо інше не передбачено у договорі про довірче управління майном.  
4612. 2. Установник довірчого управління майном має право зазначити в договорі особу, яка має право здобувати вигоди від майна, переданого в довірче управління (вигодонабувач). У цьому разі такий договір визнається договором на користь третьої особи (стаття 667 цього Кодексу).      2. Установник довірчого управління майном має право зазначити в договорі особу, яка має право здобувати вигоди від майна, переданого в довірче управління (вигодонабувач). У цьому разі такий договір визнається договором на користь третьої особи (стаття 667 цього Кодексу).  
4613. 3. Вигодонабувач не може бути довірчим управителем.      3. Вигодонабувач не може бути довірчим управителем.  
4614. Стаття 1098 Форма договору   -665- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни до статті 1098: 1) В пункті 3 виключити такі слова "або вимоги про державну реєстрацію".  		Відхилено   Стаття 1098 Форма договору  
4615. 1. Договір довірчого управління майном має бути укладений у письмовій формі.      1. Договір довірчого управління майном має бути укладений у письмовій формі.  
4616. 2. Договір довірчого управління нерухомим майном має бути нотаріально посвідчений і підлягає державній реєстрації.      2. Договір довірчого управління нерухомим майном має бути нотаріально посвідчений і підлягає державній реєстрації.  
4617. 3. Недодержання форми договору довірчого управління або вимоги про його державну реєстрацію має наслідком його недійсність.       
4618. Стаття 1099 Істотні умови договору про довірче управління майном   -666- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни до статті 1099: 1) Підпункт 2 виключити. 2) Підпункт 3 виключити. 3) Підпункт 4 викласти у новій редакції: "4) розмір плати за управління майном".  		Відхилено   Стаття 1099 Істотні умови договору про довірче управління майном  
4619. Договір довірчого управління майном має передбачати:      Договір довірчого управління майном має передбачати:  
4620. 1) перелік майна, що передається у довірче управління;      1) перелік майна, що передається у довірче управління;  
4621. 2) вказівку про вигодонабувача;      2) вказівку про вигодонабувача;  
4622. 3) строки надання звітів довірчим управителем;      3) строки надання звітів довірчим управителем;  
4623. 4) розмір і форму винагороди управителя;      4) розмір і форму винагороди управителя;  
4624. 5) строк договору.      5) строк договору.  
4625. У разі відсутності хоча б однієї із зазначених умов договір вважається неукладеним.      У разі відсутності хоча б однієї із зазначених умов договір вважається неукладеним.  
4626. Стаття 1100 Строк договору      Стаття 1100 Строк договору  
4627. 1. Строк договору довірчого управління майном не має перевищувати п'яти років. Для окремих видів майна, що передається в управління, законом можуть бути встановлені інші граничні строки дії договору.      1. Строк договору довірчого управління майном не має перевищувати п'яти років. Для окремих видів майна, що передається в управління, законом можуть бути встановлені інші граничні строки дії договору.  
4628. 2. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення строку його чинності він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах.      2. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення строку його чинності він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах.  
4629. Стаття 1101 Права та обов'язки довірчого управителя   -667- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни до статті 1101: 1) Із назви виключити слово "договірчого". 2) Із пункту 1 двічі виключити слово "довірчий". 3) Із пунктів 2 та 3 виключити слова "довірчий". 4) В пунктах 3 та 4 слова "установник довірчого управління замінити на "власник", та виключити слово "довірчий".  		Враховано частково   Стаття 1101 Права та обов'язки управителя  
4630. 1. Довірчий управитель здійснює довірче управління майном відповідно до умов договору.      1. Довірчий управитель (управитель) здійснює довірче управління майном відповідно до умов договору.  
4631. Відчуження та заставу нерухомого майна, переданого в довірче управління, довірчий управитель має право здійснювати лише у випадках, прямо передбачених у договорі.      Відчуження та заставу нерухомого майна, переданого в довірче управління, довірчий управитель має право здійснювати лише у випадках, прямо передбачених у договорі.  
4632. 2. Довірчий управитель має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на майно, що перебуває в його управлінні, відповідно до статей 385-395 цього Кодексу.      2. Управитель має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на майно, що перебуває в його управлінні, відповідно до статей 385-395 цього Кодексу.  
4633. 3. Довірчий управитель зобов'язаний у строки та в порядку, що встановлені договором, надавати установникові управління та вигодонабувачеві звіти про свою діяльність.      3. Управитель зобов'язаний у строки та в порядку, що встановлені договором, надавати установникові управління та вигодонабувачеві звіти про свою діяльність.  
4634. 4. У випадках, передбачених договором про довірче управління майном, довірчий управитель зобов'язаний внести заставу з метою забезпечення виконання його обов'язків щодо установника довірчого управління або вигодонабувача.   -668- Єльяшкевич О.С. (в.о. № 182)
 Пункт 1 статті 1102 почати словами: "Довірчий управитель (управитель)"...  		Враховано   4. У випадках, передбачених договором про довірче управління майном, довірчий управитель зобов'язаний внести заставу з метою забезпечення виконання його обов'язків щодо установника довірчого управління або вигодонабувача.  
4635. Стаття 1102 Передання довірчого управління майном   -669- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 1102 викласти в новій редакції: "Стаття 1102 Передання довірчого управління майном 1. Управитель має право доручити іншій особі (замісникові) вчинити від імені управителя певні юридичні дії, якщо це передбачено договором. 2. За наявності обставин, які загрожують інтересам власника або вигодинабувача, управитель може перекласти вчинення певних дій на замісника самостійно, якщо одержання вказівки власника у розумний строк неможливо".  		Відхилено   Стаття 1102 Передання довірчого управління майном  
4636. Довірчий управитель може доручити іншій особі (замісникові) вчинити від імені довірчого управителя дії, необхідні для управління майном, у випадках, коли він правоуповноважений на це договором довірчого управителя або примушений до цього обставинами для забезпечення інтересів установника управління або вигодонабувача та не має при цьому можливості отримати вказівки установника управління в розумний строк. Довірчий управитель несе відповідальність за дії обраного ним повіреного як за власні.      Довірчий управитель може доручити іншій особі (замісникові) вчинити від імені довірчого управителя дії, необхідні для управління майном, у випадках, коли він правоуповноважений на це договором довірчого управителя або примушений до цього обставинами для забезпечення інтересів установника управління або вигодонабувача та не має при цьому можливості отримати вказівки установника управління в розумний строк. Довірчий управитель несе відповідальність за дії обраного ним повіреного як за власні.  
4637. Стаття 1103 Винагорода довірчому управителеві   -670- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 1103 викласти в новій редакції: "Стаття 1103 Плата за довірче управління 1. Плата управителю визначається договором. Управитель має право на відшкодування витрат пов'язаних із виконанням обов'язків за договором. 2. Управитель має право відрахувати плату та компенсацію витрат безпосередньо із доходів одержаних від використання майна".  		Відхилено   Стаття 1103 Винагорода довірчому управителеві  
4638. 1. Довірчий управитель має право на винагороду, передбачену договором, а також на відшкодування необхідних витрат, зазнаних ним при довірчому управлінні майном.      1. Довірчий управитель має право на винагороду, передбачену договором, а також на відшкодування необхідних витрат, зазнаних ним при довірчому управлінні майном.  
4639. 2. Довірчий управитель, якщо це передбачено договором, має право відраховувати належні йому відповідно до п. 1 цієї статті суми безпосередньо з доходів від використання майна.      2. Довірчий управитель, якщо це передбачено договором, має право відраховувати належні йому відповідно до п. 1 цієї статті суми безпосередньо з доходів від використання майна.  
4640. Стаття 1104 Відповідальність довірчого управителя   -671- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни до статті 1104: 1) Із назви статті виключити слово "довірчого". 2) Пункт 1 викласти в новій редакції: "Управитель, який не виявив при управлінні майном належної турботи про інтереси власника, або вигодонабувача зобов'язаний відшкодувати власникові заподіяні збитки, а вигодонабувачеві - упущену вигоду".  		Враховано частково   Стаття 1104 Відповідальність довірчого управителя  
4641. 1. Довірчий управитель, який не виявив при довірчому управлінні майном належну дбайливість про інтереси установника управління або вигодонабувача, зобов'язаний відшкодувати установникові управління збитки, пов'язані із втратою або пошкодженням майна з урахуванням його природного зносу, вигодонабувачеві - упущену вигоду за час довірчого управління.      1. Управитель, який не виявив при управлінні майном належної турботи про інтереси власника, або вигодонабувача зобов'язаний відшкодувати власникові заподіяні збитки, а вигодонабувачеві - упущену вигоду.  
4642. Довірчий управитель несе відповідальність за завдані збитки, якщо не доведе, що вони виникли внаслідок непереборної сили, винних дій установника управління або вигодонабувача.      Довірчий управитель несе відповідальність за завдані збитки, якщо не доведе, що вони виникли внаслідок непереборної сили, винних дій установника управління або вигодонабувача.  
4643. 2. Довірчий управитель несе субсидіарну відповідальність за боргами, що виникли в результаті здійснення ним довірчого управління, у тому разі, якщо вартості майна, що перебуває в довірчому управлінні, недостатньо для задоволення вимог кредиторів.      2. Довірчий управитель несе субсидіарну відповідальність за боргами, що виникли в результаті здійснення ним довірчого управління, у тому разі, якщо вартості майна, що перебуває в довірчому управлінні, недостатньо для задоволення вимог кредиторів.  
4644. 3. Субсидіарна відповідальність довірчого управителя, передбачена у п. 2 цієї статті, настає також у разі вчинення правочинів з перевищенням наданих йому повноважень або встановлених обмежень, за умови, що треті особи, які беруть участь у правочині, доведуть, що вони не знали і не повинні були знати про перевищення повноважень або встановлених обмежень. Установник управління може в цьому разі зажадати від довірчого управителя відшкодування зазнаних ним збитків.      3. Субсидіарна відповідальність довірчого управителя, передбачена у п. 2 цієї статті, настає також у разі вчинення правочинів з перевищенням наданих йому повноважень або встановлених обмежень, за умови, що треті особи, які беруть участь у правочині, доведуть, що вони не знали і не повинні були знати про перевищення повноважень або встановлених обмежень. Установник управління може в цьому разі зажадати від довірчого управителя відшкодування зазнаних ним збитків.  
4645. Стаття 1105 Припинення договору довірчого управління   -672- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни до статті 1105: 1) Підпункт 4 пункту 1 викласти у такій редакції: "4) Смертю управителя, визнанням його недієздатним, безвісно відсутнім, обмеженням його у дієздатності". 2) Підпункт 5 пункту 1 викласти у такій редакції: "5) Визнанням банкрутом власника, або управителя майном". 3) Пункти 5, 6, 7 виключити.  		Враховано частково   Стаття 1105 Припинення договору довірчого управління  
4646. 1. Договір довірчого управління майном припиняється:      1. Договір довірчого управління майном припиняється:  
4647. 1) заявою однієї із сторін про припинення договору у зв'язку зі спливом його строку;      1) заявою однієї із сторін про припинення договору у зв'язку зі спливом його строку;  
4648. 2) смертю фізичної особи, що є вигодонабувачем, або ліквідацією юридичної особи - вигодонабувача, якщо інше не передбачено договором;      2) смертю фізичної особи, що є вигодонабувачем, або ліквідацією юридичної особи - вигодонабувача, якщо інше не передбачено договором;  
4649. 3) відмовою вигодонабувача від одержання вигод за договором;      3) відмовою вигодонабувача від одержання вигод за договором;  
4650. 4) смертю фізичної особи, що є довірчим управителем, визнанням її недієздатною, обмеженою у дієздатності, безвісно відсутньою або банкрутом;      4) Смертю упріавителя, визнанням його недієздатним, безвісно відсутнім, обмеженням його у дієздатності.  
4651. 5) відмовою довірчого управителя або установника управління від здійснення довірчого управління у зв'язку з неможливістю для довірчого управителя здійснювати довірче управління майном;      5) відмовою довірчого управителя або установника управління від здійснення довірчого управління у зв'язку з неможливістю для довірчого управителя здійснювати довірче управління майном;  
4652. 6) відмовою установника управління від договору з іншої причини, не зазначеної в підпункті 5 цього пункту, за умови виплати довірчому управителеві винагороди, передбаченої договором;      6) відмовою установника управління від договору з іншої причини, не зазначеної в підпункті 5 цього пункту, за умови виплати довірчому управителеві винагороди, передбаченої договором;  
4653. 7) визнання фізичної особи - установника управління банкрутом.      7) визнання фізичної особи - установника управління банкрутом.  
4654. 2. У разі відмови сторони від договору довірчого управління майном інша сторона має бути сповіщена про це за три місяці до припинення договору, якщо договором не встановлений інший строк.      2. У разі відмови сторони від договору довірчого управління майном інша сторона має бути сповіщена про це за три місяці до припинення договору, якщо договором не встановлений інший строк.  
4655. 3. Майно, що перебуває в довірчому управлінні, у разі припинення договору довірчого управління передається установникові управління, якщо інше не передбачено договором.   -673- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Доповнити проект кодексу новою статтею 1105-1 в такій редакції: "Стаття 1005-1 Розірвання договору на вимогу однієї із сторін Кожна із сторін має право відмовитися від договору, попередивши про це другу сторону за 3 місяці".  		Враховано   3. Майно, що перебуває в довірчому управлінні, у разі припинення договору довірчого управління передається установникові управління, якщо інше не передбачено договором. Стаття 1005-1 Розірвання договору на вимогу однієї із сторін Кожна із сторін має право відмовитися від договору, попередивши про це другу сторону за 3 місяці. Стаття 1105-2 Правові наслідки припинення договору довірчого управління У разі припинення договору майно, що було в довірчому управлінні повертається власникові.  
    -674- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Доповнити проект кодексу статтею 1105-2 такого змісту: "Стаття 1105-2 Правові наслідки припинення договору довірчого управління У разі припинення договору майно, що було в довірчому управлінні повертається власникові".  		Враховано    
4656. Стаття 1106 Довірче управління цінними паперами      Стаття 1106 Довірче управління цінними паперами  
4657. Особливості довірчого управління цінними паперами визначаються законом.      Особливості довірчого управління цінними паперами визначаються законом.  
4658. Глава 69 Позика. Кредит. Банківський вклад      Глава 69 Позика. Кредит. Банківський вклад  
4659. § 1. Позика      § 1. Позика  
4660. Стаття 1107 Договір позики      Стаття 1107 Договір позики  
4661. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку саму суму грошей (суму позики) або рівну кількість речей того самого роду та якості.      За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку саму суму грошей (суму позики) або рівну кількість речей того самого роду та якості.  
4662. Договір позики вважається таким, що укладений, з моменту передання грошей або речей.      Договір позики вважається таким, що укладений, з моменту передання грошей або речей.  
4663. Стаття 1108 Форма договору позики      Стаття 1108 Форма договору позики  
4664. 1. Договір позики має бути укладений у письмовій формі, якщо його сума не менш ніж у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного доходу, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.      1. Договір позики має бути укладений у письмовій формі, якщо його сума не менш ніж у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного доходу, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.  
4665. 2. На підтвердження договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.      2. На підтвердження договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.  
4666. Стаття 1109 Проценти за договором позики      Стаття 1109 Проценти за договором позики  
4667. 1. Якщо інше не передбачено законом або договором, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів на суму позики у розмірах і в порядку, що передбачені договором. Якщо у договорі немає умови про розмір процентів, їх розмір визначається обліковою ставкою банківського процента (ставкою рефінансування), яка існує у місці проживання позикодавця, а якщо позикодавцем є юридична особа, - у місці його знаходження, на день сплати позичальником суми боргу або його відповідної частини.   -675- Єльяшкевич О.С. (в.о. № 182)
 У пункті першому статті 1109 слова "яка існує у місці проживання позикодавця, а якщо позикодавцем є юридична особа, - у місці його знаходження, на день сплати позначальником суми боргу або його відповідної частини" замінити словами "встановленою Національним банком України".  		Враховано   1. Якщо інше не передбачено законом або договором, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів на суму позики у розмірах і в порядку, що передбачені договором. Якщо у договорі немає умови про розмір процентів, їх розмір визначається обліковою ставкою банківського процента (ставкою рефінансування), встановленою Національним банком України.  
4668. 2. У разі відсутності іншої угоди проценти виплачуються щомісяця до дня повернення суми позики.      2. У разі відсутності іншої угоди проценти виплачуються щомісяця до дня повернення суми позики.  
4669. 3. Договір позики передбачається безпроцентним, якщо у ньому прямо не передбачено інше, у випадках, коли:      3. Договір позики передбачається безпроцентним, якщо у ньому прямо не передбачено інше, у випадках, коли:  
4670. 1) договір укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного доходу, що встановлений законом, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;      1) договір укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного доходу, що встановлений законом, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;  
4671. 2) за договором позичальникові передаються речі, визначені родовими ознаками.      2) за договором позичальникові передаються речі, визначені родовими ознаками.  
4672. Стаття 1110 Обов'язок позичальника повернути суму позики   -676- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни до статті 1110: 1) В назві статті слово "суму" замінити на "предмет". 2) В пункті 1 слова "одержану суму" замінити на "предмет". 3) В пункті 2 слово "сума" замінити на "предмет". 4) Пункт 3 викласти в такій редакції: "Предмет позики вважається повернутим у момент її передачі поклажедавцеві або зарахування суми грошей, що позичалася на його банківський рахунок".  		Враховано   Стаття 1110 Обов'язок позичальника повернути предмет позики  
4673. 1. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві одержану суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.      1. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві одержану предмет позики у строк та в порядку, що передбачені договором.  
4674. У випадках коли строк повернення договором не встановлений або визначений моментом вимоги, сума позики має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня виставлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не передбачено договором.      У випадках коли строк повернення договором не встановлений або визначений моментом вимоги, сума позики має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня виставлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не передбачено договором.  
4675. 2. Якщо інше не передбачено договором, сума безпроцентної позики може бути повернена позичальником достроково.      2. Якщо інше не передбачено договором, предмет безпроцентної позики може бути повернена позичальником достроково.  
4676. Сума позики, наданої під проценти, може бути повернена достроково за згодою позикодавця або ж якщо це передбачено договором.      Сума позики, наданої під проценти, може бути повернена достроково за згодою позикодавця або ж якщо це передбачено договором.  
4677. 3. Якщо інше не передбачено договором, сума позики вважається такою, що повернена, у момент передання її позикодавцеві або зарахування відповідних коштів на його банківський рахунок.      3. Предмет позики вважається повернутим у момент її передачі поклажедавцеві або зарахування суми грошей, що позичалася на його банківський рахунок.  
4678. Стаття 1111 Наслідки порушення договору позичальником      Стаття 1111 Наслідки порушення договору позичальником  
4679. 1. Якщо інше не передбачено законом або договором, у випадках, коли позичальник не повертає своєчасно суму позики, на цю суму підлягають сплаті проценти у розмірі, що передбачений у статті 561 цього Кодексу, від дня, коли вона мала б бути повернена, до дня її повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, що передбачені у п. 1 статті 1109 цього Кодексу.      1. Якщо інше не передбачено законом або договором, у випадках, коли позичальник не повертає своєчасно суму позики, на цю суму підлягають сплаті проценти у розмірі, що передбачений у статті 561 цього Кодексу, від дня, коли вона мала б бути повернена, до дня її повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, що передбачені у п. 1 статті 1109 цього Кодексу.  
4680. 2. Якщо договором передбачено повернення позики частинами (з розстроченням), то в разі порушення позичальником строку, встановленого для повернення чергової частини позики, позикодавець має право зажадати дострокового повернення всієї суми позики, що залишилася, разом з належними процентами.      2. Якщо договором передбачено повернення позики частинами (з розстроченням), то в разі порушення позичальником строку, встановленого для повернення чергової частини позики, позикодавець має право зажадати дострокового повернення всієї суми позики, що залишилася, разом з належними процентами.  
4681. Стаття 1112 Оспорювання договору позики      Стаття 1112 Оспорювання договору позики  
4682. Позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що гроші або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж зазначено у договорі.      Позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що гроші або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж зазначено у договорі.  
4683. У тих випадках, коли договір позики має бути укладений письмово, свідчення свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж зазначено у договорі, не допускаються. Це правило не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або через збіг тяжких обставин.      У тих випадках, коли договір позики має бути укладений письмово, свідчення свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж зазначено у договорі, не допускаються. Це правило не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або через збіг тяжких обставин.  
4684. Стаття 1113 Забезпечення виконання зобов'язання позичальника      Стаття 1113 Забезпечення виконання зобов'язання позичальника  
4685. У разі невиконання позичальником обов'язків, передбачених договором, щодо забезпечення повернення суми позики, а також у разі втрати забезпечення або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення суми позики та сплати належних процентів, якщо інше не передбачено договором.      У разі невиконання позичальником обов'язків, передбачених договором, щодо забезпечення повернення суми позики, а також у разі втрати забезпечення або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення суми позики та сплати належних процентів, якщо інше не передбачено договором.  
4686. Стаття 1114 Новація боргу у позикове зобов'язання      Стаття 1114 Новація боргу у позикове зобов'язання  
4687. 1. За погодженням сторін борг, що виник із купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням.      1. За погодженням сторін борг, що виник із купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням.  
4688. 2. Заміна боргу позиковим зобов'язанням провадиться із додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, передбаченій для договору позики (стаття 1108 цього Кодексу).      2. Заміна боргу позиковим зобов'язанням провадиться із додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, передбаченій для договору позики (стаття 1108 цього Кодексу).  
4689. § 2. Кредит      § 2. Кредит  
4690. Стаття 1115 Кредитний договір      Стаття 1115 Кредитний договір  
4691. 1. За кредитним договором банк або інша кредитна організація (кредитодавець) зобов'язується надати кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, що передбачені договором, а позичальник зобов'язується повернути грошову суму та сплатити проценти на неї.      1. За кредитним договором банк або інша кредитна організація (кредитодавець) зобов'язується надати кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, що передбачені договором, а позичальник зобов'язується повернути грошову суму та сплатити проценти на неї.  
4692. 2. До відносин за кредитним договором застосовуються правила, передбачені параграфом 1 цієї глави, якщо інше не передбачено правилами цього параграфа і не випливає із суті кредитного договору.      2. До відносин за кредитним договором застосовуються правила, передбачені параграфом 1 цієї глави, якщо інше не передбачено правилами цього параграфа і не випливає із суті кредитного договору.  
4693. Стаття 1116 Форма кредитного договору      Стаття 1116 Форма кредитного договору  
4694. Кредитний договір може бути укладений письмово.   -677- Єльяшкевич О.С. (в.о. № 182)
 В статті 1116 слова "може бути укладений" замінити словами "укладається"; слова "не має" замінити словом "має".  		Враховано   Кредитний договір укладається письмово.  
4695. Недодержання письмової форми не має наслідком недійсність кредитного договору.      Недодержання письмової форми має наслідком недійсність кредитного договору.  
4696. Стаття 1117 Відмова від надання або одержання кредиту      Стаття 1117 Відмова від надання або одержання кредиту  
4697. 1. Кредитодавець має право відмовитися від надання позичальникові передбаченого договором кредиту повністю або частково у разі порушення процедури визнання позичальника неплатоспроможним або ж за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що надана позичальникові сума не буде повернена своєчасно.      1. Кредитодавець має право відмовитися від надання позичальникові передбаченого договором кредиту повністю або частково у разі порушення процедури визнання позичальника неплатоспроможним або ж за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що надана позичальникові сума не буде повернена своєчасно.  
4698. 2. Позичальник має право відмовитися від одержання кредиту повністю або частково, сповістивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами або договором.      2. Позичальник має право відмовитися від одержання кредиту повністю або частково, сповістивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами або договором.  
4699. 3. У разі порушення позичальником передбаченого кредитним договором обов'язку цільового використання кредиту кредитодавець має право також відмовитися від подальшого кредитування позичальника за договором.      3. У разі порушення позичальником передбаченого кредитним договором обов'язку цільового використання кредиту кредитодавець має право також відмовитися від подальшого кредитування позичальника за договором.  
4700. Стаття 1118 Комерційний кредит      Стаття 1118 Комерційний кредит  
4701. 1. Договорами, виконання яких пов'язане з переданням у власність іншій стороні коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту, в тому числі як аванс, попередньої оплати, відстрочення та розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом.      1. Договорами, виконання яких пов'язане з переданням у власність іншій стороні коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту, в тому числі як аванс, попередньої оплати, відстрочення та розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом.  
4702. 2. До комерційного кредиту відповідно застосовуються правила статей 1115-1117 цього Кодексу, якщо інше не передбачено правилами про договір, з якого виникло відповідне зобов'язання, і не суперечить суті такого зобов'язання.      2. До комерційного кредиту відповідно застосовуються правила статей 1115-1117 цього Кодексу, якщо інше не передбачено правилами про договір, з якого виникло відповідне зобов'язання, і не суперечить суті такого зобов'язання.  
4703. § 3. Банківський вклад      § 3. Банківський вклад  
4704. Стаття 1119 Договір банківського вкладу      Стаття 1119 Договір банківського вкладу  
4705. 1. За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплатити вкладникові таку суму та проценти на неї або доход в іншій формі на умовах та в порядку, що передбачені договором.      1. За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплатити вкладникові таку суму та проценти на неї або доход в іншій формі на умовах та в порядку, що передбачені договором.  
4706. 2. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, визнається публічним договором (стаття 665 цього Кодексу).      2. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, визнається публічним договором (стаття 665 цього Кодексу).  
4707. 3. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який зроблений вклад, застосовуються правила про договір банківського рахунка (глава 70 цього Кодексу), якщо інше не передбачено правилами цієї глави або не випливає із суті договору банківського вкладу.      3. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який зроблений вклад, застосовуються правила про договір банківського рахунка (глава 70 цього Кодексу), якщо інше не передбачено правилами цієї глави або не випливає із суті договору банківського вкладу.  
4708. 4. Правила цієї глави, що стосуються банків, застосовуються також до інших кредитних організацій при укладенні ними договору банківського вкладу.      4. Правила цієї глави, що стосуються банків, застосовуються також до інших кредитних організацій при укладенні ними договору банківського вкладу.  
4709. Стаття 1120 Форма договору банківського вкладу      Стаття 1120 Форма договору банківського вкладу  
4710. 1. Договір банківського вкладу має бути укладений письмово.      1. Договір банківського вкладу має бути укладений письмово.  
4711. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення суми посвідчено ощадною книжкою, ощадним або депозитним сертифікатом або ж іншим документом, що виданий банком вкладникові і відповідає вимогам, передбаченим для таких документів законом, встановленими відповідно до них банківськими правилами та звичаями ділового обороту, які застосовуються у банківській практиці.      Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення суми посвідчено ощадною книжкою, ощадним або депозитним сертифікатом або ж іншим документом, що виданий банком вкладникові і відповідає вимогам, передбаченим для таких документів законом, встановленими відповідно до них банківськими правилами та звичаями ділового обороту, які застосовуються у банківській практиці.  
4712. 2. Недодержання письмової форми договору банківського вкладу не має наслідком недійсність такого договору. Такий договір є нікчемним.   -678- Єльяшкевич О.С. (в.о. № 182)
 В пункті 2 статті 1120 замінити слова "не має" словом "має".  		Враховано   2. Недодержання письмової форми договору банківського вкладу має наслідком недійсність такого договору. Такий договір є нікчемним.  
4713. Стаття 1121 Види вкладів      Стаття 1121 Види вкладів  
4714. 1. Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або ж на умовах повернення вкладу зі спливом визначеного договором строку (строковий вклад).      1. Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або ж на умовах повернення вкладу зі спливом визначеного договором строку (строковий вклад).  
4715. Договором може бути передбачено внесення суми на інших умовах її повернення, які не суперечать законові.      Договором може бути передбачено внесення суми на інших умовах її повернення, які не суперечать законові.  
4716. 2. За договором банківського вкладу будь-якого виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які передбачені договором.      2. За договором банківського вкладу будь-якого виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які передбачені договором.  
4717. Умова договору про відмову фізичної особи від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.   -679- Єльяшкевич О.С. (в.о. № 182)
 З частини другої пункту другого статті 1121 вилучити слова "фізичної особи".  		Враховано   Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.  
4718. 3. У випадках коли строковий вклад або ж вклад, інший, ніж вклад на вимогу, повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку або ж до настання інших обставин, зазначених у договорі, проценти за вкладом виплачуються у розмірі, який відповідає розмірові процентів, що виплачуються банком за вкладами на вимогу, якщо договором не передбачений більш високий процент.      3. У випадках коли строковий вклад або ж вклад, інший, ніж вклад на вимогу, повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку або ж до настання інших обставин, зазначених у договорі, проценти за вкладом виплачуються у розмірі, який відповідає розмірові процентів, що виплачуються банком за вкладами на вимогу, якщо договором не передбачений більш високий процент.  
4719. 4. У випадках коли вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку або ж суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, - після настання передбачених договором обставин, договір вважається таким, що продовжений на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не передбачено договором.      4. У випадках коли вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку або ж суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, - після настання передбачених договором обставин, договір вважається таким, що продовжений на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не передбачено договором.  
4720. Стаття 1122 Проценти на вклад      Стаття 1122 Проценти на вклад  
4721. 1. Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, визначеному договором банківського вкладу.      1. Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, визначеному договором банківського вкладу.  
4722. Якщо в договорі немає умови про розмір виплачуваних процентів, банк зобов'язаний виплачувати проценти у розмірі, що визначається відповідно до п. 1 статті 1109 цього Кодексу.      Якщо в договорі немає умови про розмір виплачуваних процентів, банк зобов'язаний виплачувати проценти у розмірі, що визначається відповідно до п. 1 статті 1109 цього Кодексу.  
4723. 2. Якщо інше не передбачено договором, банк має право змінити розмір процентів, які виплачуються на вклади на вимогу.      2. Якщо інше не передбачено договором, банк має право змінити розмір процентів, які виплачуються на вклади на вимогу.  
4724. У разі зменшення банком розміру процентів новий розмір процентів застосовується до вкладів, внесених до сповіщення вкладників про зменшення процентів, зі спливом місяця з моменту відповідного сповіщення, якщо інше не передбачено договором.      У разі зменшення банком розміру процентів новий розмір процентів застосовується до вкладів, внесених до сповіщення вкладників про зменшення процентів, зі спливом місяця з моменту відповідного сповіщення, якщо інше не передбачено договором.  
4725. 3. Визначений договором розмір процентів за вкладом, внесеним на умовах його видачі зі спливом визначеного строку або ж із настанням передбачених договором обставин, не може бути односторонньо зменшений банком, якщо інше не передбачено законом.      3. Визначений договором розмір процентів за вкладом, внесеним на умовах його видачі зі спливом визначеного строку або ж із настанням передбачених договором обставин, не може бути односторонньо зменшений банком, якщо інше не передбачено законом.  
4726. 4. Проценти на суму банківського вкладу нараховуються від дня, який іде за днем її надходження у банк, до дня, який передує її поверненню вкладникові або ж її списанню з рахунка вкладника з інших підстав.      4. Проценти на суму банківського вкладу нараховуються від дня, який іде за днем її надходження у банк, до дня, який передує її поверненню вкладникові або ж її списанню з рахунка вкладника з інших підстав.  
4727. 5. Якщо інше не передбачено договором банківського вкладу, проценти на суму банківського вкладу виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти.      5. Якщо інше не передбачено договором банківського вкладу, проценти на суму банківського вкладу виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти.  
4728. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.      У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.  
4729. Стаття 1123 Внесення третіми особами коштів на рахунок вкладника      Стаття 1123 Внесення третіми особами коштів на рахунок вкладника  
4730. Якщо договором банківського вкладу не передбачено інше, на рахунок за вкладом зараховуються кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від третіх осіб із зазначенням необхідних даних про його рахунок за вкладом. При цьому передбачається, що вкладник погодився на одержання коштів від таких осіб, надавши їм необхідні дані про рахунок за вкладом.      Якщо договором банківського вкладу не передбачено інше, на рахунок за вкладом зараховуються кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від третіх осіб із зазначенням необхідних даних про його рахунок за вкладом. При цьому передбачається, що вкладник погодився на одержання коштів від таких осіб, надавши їм необхідні дані про рахунок за вкладом.  
4731. Стаття 1124 Вклади на користь третіх осіб      Стаття 1124 Вклади на користь третіх осіб  
4732. 1. Вклад може бути зроблений у банк на ім'я визначеної третьої особи. Якщо інше не передбачено договором, така особа набуває права вкладника з моменту пред'явлення нею до банку першої вимоги, що базується на цих правах, або ж вираження нею банку іншим способом наміру скористатися такими правами.      1. Вклад може бути зроблений у банк на ім'я визначеної третьої особи. Якщо інше не передбачено договором, така особа набуває права вкладника з моменту пред'явлення нею до банку першої вимоги, що базується на цих правах, або ж вираження нею банку іншим способом наміру скористатися такими правами.  
4733. Зазначення імені фізичної особи (стаття 28 цього Кодексу) або найменування юридичної особи (стаття 69 цього Кодексу), на користь якої здійснюється вклад, є суттєвою умовою відповідного договору банківського вкладу.      Зазначення імені фізичної особи (стаття 28 цього Кодексу) або найменування юридичної особи (стаття 69 цього Кодексу), на користь якої здійснюється вклад, є суттєвою умовою відповідного договору банківського вкладу.  
4734. 2. Якщо інше не передбачено договором, третя особа, на ім'я якої зроблено вклад, набуває права вкладника з моменту надходження грошей на її рахунок.      2. Якщо інше не передбачено договором, третя особа, на ім'я якої зроблено вклад, набуває права вкладника з моменту надходження грошей на її рахунок.  
4735. 3. У випадках коли третя особа, на ім'я якої зроблено вклад, відмовилася від нього, особа, яка уклала договір банківського вкладу на ім'я третьої особи, має право зажадати повернення вкладу або ж перевести його на своє ім'я.      3. У випадках коли третя особа, на ім'я якої зроблено вклад, відмовилася від нього, особа, яка уклала договір банківського вкладу на ім'я третьої особи, має право зажадати повернення вкладу або ж перевести його на своє ім'я.  
4736. Стаття 1125 Ощадна книжка      Стаття 1125 Ощадна книжка  
4737. 1. Якщо угодою сторін не передбачено інше, укладення договору банківського вкладу з фізичною особою і внесення коштів на її рахунок за вкладом посвідчується ощадною книжкою. Договором банківського вкладу може бути передбачена видача іменної ощадної книжки або ощадної книжки на пред'явника. Ощадна книжка на пред'явника є цінним папером.      1. Якщо угодою сторін не передбачено інше, укладення договору банківського вкладу з фізичною особою і внесення коштів на її рахунок за вкладом посвідчується ощадною книжкою. Договором банківського вкладу може бути передбачена видача іменної ощадної книжки або ощадної книжки на пред'явника. Ощадна книжка на пред'явника є цінним папером.  
4738. В ощадній книжці мають бути зазначені та посвідчені банком найменування і місце знаходження банку, а якщо вклад зроблений у філії, - також його відповідної філії, номер рахунка за вкладом, а також усі суми коштів, зараховані на рахунок, усі суми коштів, що списані з рахунка, та залишок коштів на рахунку на момент пред'явлення ощадної книжки у банк.      В ощадній книжці мають бути зазначені та посвідчені банком найменування і місце знаходження банку, а якщо вклад зроблений у філії, - також його відповідної філії, номер рахунка за вкладом, а також усі суми коштів, зараховані на рахунок, усі суми коштів, що списані з рахунка, та залишок коштів на рахунку на момент пред'явлення ощадної книжки у банк.  
4739. Оскільки не доведений інший стан вкладу, дані про вклад, зазначені в ощадній книжці, є підставою для розрахунків за вкладом між банком і вкладником.      Оскільки не доведений інший стан вкладу, дані про вклад, зазначені в ощадній книжці, є підставою для розрахунків за вкладом між банком і вкладником.  
4740. 2. Видача вкладу, виплата процентів за ним і виконання розпоряджень вкладника про перерахування коштів з рахунка за вкладом іншим особам здійснюється банком у разі пред'явлення ощадної книжки.      2. Видача вкладу, виплата процентів за ним і виконання розпоряджень вкладника про перерахування коштів з рахунка за вкладом іншим особам здійснюється банком у разі пред'явлення ощадної книжки.  
4741. Якщо іменна ощадна книжка втрачена або приведена у непридатний для пред'явлення стан, банк за заявою вкладника видає йому нову ощадну книжку.      Якщо іменна ощадна книжка втрачена або приведена у непридатний для пред'явлення стан, банк за заявою вкладника видає йому нову ощадну книжку.  
4742. Поновлення прав за втраченою ощадною книжкою на пред'явника здійснюється в порядку, передбаченому для цінних паперів на пред'явника.      Поновлення прав за втраченою ощадною книжкою на пред'явника здійснюється в порядку, передбаченому для цінних паперів на пред'явника.  
4743. Стаття 1126 Ощадний (депозитний) сертифікат      Стаття 1126 Ощадний (депозитний) сертифікат  
4744. 1. Ощадний (депозитний) сертифікат є цінним папером, який посвідчує суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника (утримувача сертифіката) на одержання зі спливом встановленого строку суми вкладу та процентів, обумовлених у сертифікаті, у банку, який видав сертифікат, або в будь-якій філії цього банку.      1. Ощадний (депозитний) сертифікат є цінним папером, який посвідчує суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника (утримувача сертифіката) на одержання зі спливом встановленого строку суми вкладу та процентів, обумовлених у сертифікаті, у банку, який видав сертифікат, або в будь-якій філії цього банку.  
4745. 2. Ощадні (депозитні) сертифікати можуть бути пред'явницькими або іменними.      2. Ощадні (депозитні) сертифікати можуть бути пред'явницькими або іменними.  
4746. 3. У разі дострокового пред'явлення ощадного (депозитного) сертифіката до оплати банком виплачується сума вкладу та проценти, які виплачуються за вкладами на вимогу, якщо умовами сертифіката не встановлений інший розмір процентів.      3. У разі дострокового пред'явлення ощадного (депозитного) сертифіката до оплати банком виплачується сума вкладу та проценти, які виплачуються за вкладами на вимогу, якщо умовами сертифіката не встановлений інший розмір процентів.  
4747. Глава 70 Банківський рахунок      Глава 70 Банківський рахунок  
4748. Стаття 1127 Договір банківського рахунка      Стаття 1127 Договір банківського рахунка  
4749. 1. За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), кошти, що надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.      1. За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), кошти, що надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.  
4750. 2. Банк може використовувати наявні на рахунку кошти, гарантуючи право клієнта безперешкодно розпоряджатися цими коштами.      2. Банк може використовувати наявні на рахунку кошти, гарантуючи право клієнта безперешкодно розпоряджатися цими коштами.  
4751. 3. Банк не має права визначати та контролювати напрямки використання коштів клієнта та встановлювати інші не передбачені законом або договором обмеження його права розпоряджатися коштами на свій розсуд.      3. Банк не має права визначати та контролювати напрямки використання коштів клієнта та встановлювати інші не передбачені законом або договором обмеження його права розпоряджатися коштами на свій розсуд.  
4752. 4. Правила цієї глави щодо банків застосовуються також і щодо інших кредитних організацій при укладенні ними договору банківського рахунка.      4. Правила цієї глави щодо банків застосовуються також і щодо інших кредитних організацій при укладенні ними договору банківського рахунка.  
4753. Стаття 1128 Укладення договору банківського рахунка      Стаття 1128 Укладення договору банківського рахунка  
4754. 1. Договір банківського рахунка укладається шляхом відкриття клієнтові або зазначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.      1. Договір банківського рахунка укладається шляхом відкриття клієнтові або зазначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.  
4755. 2. Банк повинен укласти договір з клієнтом, який звернувся із пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком для відкриття рахунків даного виду умовах, що відповідають вимогам, передбаченим законом і встановленим згідно з ним банківським правилам.      2. Банк повинен укласти договір з клієнтом, який звернувся із пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком для відкриття рахунків даного виду умовах, що відповідають вимогам, передбаченим законом і встановленим згідно з ним банківським правилам.  
4756. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та виданим йому дозволом (ліцензією), крім випадків, коли така відмова спричинена відсутністю в банку можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо вона допускається законом чи іншими правовими актами.      Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та виданим йому дозволом (ліцензією), крім випадків, коли така відмова спричинена відсутністю в банку можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо вона допускається законом чи іншими правовими актами.  
4757. У разі необґрунтованого ухилення банку від укладення договору банківського рахунка клієнт має право виставити йому вимоги, передбачені статтею 21 цього Кодексу.      У разі необґрунтованого ухилення банку від укладення договору банківського рахунка клієнт має право виставити йому вимоги, передбачені статтею 21 цього Кодексу.  
4758. Стаття 1129 Операції за рахунком, що виконуються банком      Стаття 1129 Операції за рахунком, що виконуються банком  
4759. 1. Банк повинен вчиняти для клієнта операції, передбачені для рахунків даного виду законом, за встановленими згідно з ним банківськими правилами та застосовуваними у банківській практиці звичаями ділового обороту, якщо договором банківського рахунка не передбачено інше.      1. Банк повинен вчиняти для клієнта операції, передбачені для рахунків даного виду законом, за встановленими згідно з ним банківськими правилами та застосовуваними у банківській практиці звичаями ділового обороту, якщо договором банківського рахунка не передбачено інше.  
4760. 2. Банк повинен зараховувати кошти, що надійшли на рахунок клієнта, не пізніше дня, який іде за днем надходження до банку відповідного платіжного документа, якщо більш короткий строк не передбачений договором банківського рахунка.      2. Банк повинен зараховувати кошти, що надійшли на рахунок клієнта, не пізніше дня, який іде за днем надходження до банку відповідного платіжного документа, якщо більш короткий строк не передбачений договором банківського рахунка.  
4761. 3. Банк повинен за розпорядженням клієнта видавати або перераховувати з рахунка кошти клієнта не пізніше дня, що йде за днем надходження до банку відповідного платіжного документа, якщо інші строки не передбачені договором банківського рахунка.      3. Банк повинен за розпорядженням клієнта видавати або перераховувати з рахунка кошти клієнта не пізніше дня, що йде за днем надходження до банку відповідного платіжного документа, якщо інші строки не передбачені договором банківського рахунка.  
4762. Стаття 1130 Кредитування рахунка      Стаття 1130 Кредитування рахунка  
4763. 1. У випадках коли відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка незважаючи на відсутність коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення такого платежу клієнтові.      1. У випадках коли відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка незважаючи на відсутність коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення такого платежу клієнтові.  
4764. 2. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються правилами про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 60 цього Кодексу), якщо договором не передбачено інше.      2. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються правилами про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 60 цього Кодексу), якщо договором не передбачено інше.  
4765. Стаття 1131 Проценти за користування коштами, що знаходяться на рахунку      Стаття 1131 Проценти за користування коштами, що знаходяться на рахунку  
4766. 1. Якщо інше не передбачено договором банківського рахунка, за користування коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок.      1. Якщо інше не передбачено договором банківського рахунка, за користування коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок.  
4767. Сума процентів зараховується на рахунок у строки, передбачені договором, а у випадках, коли такі строки договором не передбачені, - зі спливом кожного кварталу.      Сума процентів зараховується на рахунок у строки, передбачені договором, а у випадках, коли такі строки договором не передбачені, - зі спливом кожного кварталу.  
4768. 2. Проценти, зазначені у п. 1 цієї статті, сплачуються банком у розмірі, що визначається договором, а якщо в договорі немає відповідної умови, - в розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладами до запитання.      2. Проценти, зазначені у п. 1 цієї статті, сплачуються банком у розмірі, що визначається договором, а якщо в договорі немає відповідної умови, - в розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладами до запитання.  
4769. Стаття 1132 Підстави списання коштів з рахунка      Стаття 1132 Підстави списання коштів з рахунка  
4770. 1. Списання коштів з рахунка вчиняється банком на підставі розпорядження клієнта.   -680- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни до статті 1132: 1) В пункті 2 виключити слова "а також у випадках, встановлених законом або передбачених договором між банком і клієнтом".  		Враховано частково   1. Списання коштів з рахунка вчиняється банком на підставі розпорядження клієнта.  
4771. 2. Без розпорядження клієнта списання коштів, що знаходяться на рахунку, допускається за рішенням суду, а також у випадках, встановлених законом або передбачених договором між банком і клієнтом.      2. Без розпорядження клієнта списання коштів, що знаходяться на рахунку, допускається за рішенням суду, а також у випадках передбачених договором між банком і клієнтом.  
4772. Стаття 1133 Черговість списання коштів з рахунка      Стаття 1133 Черговість списання коштів з рахунка  
4773. 1. За наявності на рахунку коштів, сума яких є достатньою для задоволення усіх вимог, що ставляться до рахунка, списання цих коштів з рахунка вчиняється в порядку надходження розпоряджень клієнта та інших документів на списання (календарна черговість), якщо інше не передбачено законом.      1. За наявності на рахунку коштів, сума яких є достатньою для задоволення усіх вимог, що ставляться до рахунка, списання цих коштів з рахунка вчиняється в порядку надходження розпоряджень клієнта та інших документів на списання (календарна черговість), якщо інше не передбачено законом.  
4774. 2. У разі якщо коштів на рахунку недостатньо для задоволення всіх вимог, що ставляться до нього, списання коштів вчиняється у такій черговості:   -681- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни до статті 1133: 1) У підпункті 1 пункту 2 слово "відрахування" замінити на слово "стягнення".  		Враховано   2. У разі якщо коштів на рахунку недостатньо для задоволення всіх вимог, що ставляться до нього, списання коштів вчиняється у такій черговості:  
4775. 1) у першу чергу вчиняється списання за виконавчими документами, які передбачають перерахування або видачу коштів з рахунка для задоволення вимог про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю, а також вимог про відрахування аліментів;      1) у першу чергу вчиняється списання за виконавчими документами, які передбачають стягнення коштів з рахунка для задоволення вимог про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю, а також вимог про стягнення аліментів;  
4776. 2) у другу чергу вчиняється списання за виконавчими документами, які передбачають перерахування або видачу коштів для розрахунків щодо виплати вихідної допомоги та оплати праці з особами, що працюють за трудовим договором, у тому числі за контрактом, щодо виплати винагород за авторським договором;      2) у другу чергу вчиняється списання за виконавчими документами, які передбачають перерахування або видачу коштів для розрахунків щодо виплати вихідної допомоги та оплати праці з особами, що працюють за трудовим договором, у тому числі за контрактом, щодо виплати винагород за авторським договором;  
4777. 3) у третю чергу вчиняється списання за платіжними документами, які передбачають платежі до бюджету та до позабюджетних фондів;      3) у третю чергу вчиняється списання за платіжними документами, які передбачають платежі до бюджету та до позабюджетних фондів;  
4778. 4) у четверту чергу вчиняється списання за виконавчими документами, які передбачають задоволення інших грошових вимог;      4) у четверту чергу вчиняється списання за виконавчими документами, які передбачають задоволення інших грошових вимог;  
4779. 5) у п'яту чергу вчиняється списання за іншими платіжними документами в порядку календарної черговості.   -682- Єльяшкевич О.С. (в.о. № 182)
 Доповнити підпункт 5) статті 1133 словами "їх надходження".  		Враховано   5) у п'яту чергу вчиняється списання за іншими платіжними документами в порядку календарної черговості їх надходження.  
4780. Стаття 1134 Відповідальність банку за затримку зарахування та необґрунтоване списання коштів      Стаття 1134 Відповідальність банку за затримку зарахування та необґрунтоване списання коштів  
4781. У випадках несвоєчасного зарахування на рахунок коштів, що надійшли клієнтові, або їх необґрунтованого списання банком з рахунка банк повинен на вимогу клієнта зарахувати відповідну суму на рахунок, а також сплатити на цю суму проценти та відшкодувати збитки відповідно до статті 631 цього Кодексу.      У випадках несвоєчасного зарахування на рахунок коштів, що надійшли клієнтові, або їх необґрунтованого списання банком з рахунка банк повинен на вимогу клієнта зарахувати відповідну суму на рахунок, а також сплатити на цю суму проценти та відшкодувати збитки відповідно до статті 631 цього Кодексу.  
4782. Стаття 1135 Обмеження розпорядження рахунком(арешт або призупинення операцій за рахунком)   -683- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни до статті 1135: 1) У назві виключити слова "арешт або призупинення операцій за рахунком". 2) У тексті статті слова "або призупинення операцій за рахунком у випадках, передбачених законом".  		Відхилено   Стаття 1135 Обмеження розпорядження рахунком(арешт або призупинення операцій за рахунком)  
4783. Обмеження прав клієнта щодо розпорядження коштами, що знаходяться на рахунку, не допускається, крім випадків накладення арешту на рахунок за рішенням суду або призупинення операцій за рахунком у випадках, передбачених законом.      Обмеження прав клієнта щодо розпорядження коштами, що знаходяться на рахунку, не допускається, крім випадків накладення арешту на рахунок за рішенням суду або призупинення операцій за рахунком у випадках, передбачених законом.  
4784. Стаття 1136 Розірвання договору банківського рахунка      Стаття 1136 Розірвання договору банківського рахунка  
4785. 1. Договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.      1. Договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.  
4786. 2. Банк має право зажадати розірвання договору банківського рахунка:      2. Банк має право зажадати розірвання договору банківського рахунка:  
4787. 1) коли сума коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, виявиться нижчою від мінімального розміру, передбаченого банківськими правилами або договором, якщо така сума не буде відновлена протягом місяця від дня попередження банку про це;      1) коли сума коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, виявиться нижчою від мінімального розміру, передбаченого банківськими правилами або договором, якщо така сума не буде відновлена протягом місяця від дня попередження банку про це;  
4788. 2) у разі відсутності операцій за цим рахунком протягом року, якщо інше не передбачено договором.   -684- Єльяшкевич О.С. (в.о. № 182)
 Пункт другий статті 1136 доповнити підпунктом 3 такого змісту: "3) в інших випадках, передбачених договором або законом".  		Враховано   2) у разі відсутності операцій за цим рахунком протягом року, якщо інше не передбачено договором. 3) в інших випадках, передбачених договором або законом  
4789. 3. Залишок коштів на рахунку видається клієнтові або ж за його вказівкою перераховується на інший рахунок не пізніше семи днів після одержання відповідної письмової заяви клієнта.   -685- Єльяшкевич О.С. (в.о. № 182)
 В пункті 3 статті 1136 слова "не пізніше семи днів після одержання відповідної письмової заяви клієнта" замінити словами "в строки і в порядку, встановлені правовими актами".  		Враховано   3. Залишок коштів на рахунку видається клієнтові або ж за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановленими правовими актами.  
4790. 4. Розірвання договору є підставою закриття рахунка клієнта.       
4791. Стаття 1137 Банківська таємниця      Стаття 1137 Банківська таємниця  
4792. 1. Банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта.      1. Банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта.  
4793. Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам, а іншим особам, у тому числі державним органам (їхнім посадовим особам), - виключно у випадках і в порядку, що передбачені законом.      Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам, а іншим особам, у тому числі державним органам (їхнім посадовим особам), - виключно у випадках і в порядку, що передбачені законом.  
4794. 2. У разі розголошення банком відомостей, що становлять банківську таємницю, клієнт, права якого порушені, має право зажадати від банку повного відшкодування завданих збитків, а у випадках, передбачених законом, - також компенсації моральної шкоди.      2. У разі розголошення банком відомостей, що становлять банківську таємницю, клієнт, права якого порушені, має право зажадати від банку повного відшкодування завданих збитків, а у випадках, передбачених законом, - також компенсації моральної шкоди.  
4795. Глава 71 Факторинг      Глава 71 Факторинг  
4796. Стаття 1138 Поняття договору факторингу      Стаття 1138 Поняття договору факторингу  
4797. 1. За договором факторингу одна сторона (фактор) передає або бере на себе зобов'язання передати кошти в розпорядження іншої сторони (клієнта), а клієнт відступає або бере на себе зобов'язання відступити факторові ту свою грошову вимогу до третьої особи, яка випливає з відносин клієнта (кредитора) з цією третьою особою (боржником).   -686- Єльяшкевич О.С. (в.о. № 182)
 Частину 1 пункту 1 статті 1138 доповнити після слів "іншої сторони (клієнта)" словами "на платній основі".  		Враховано   1. За договором факторингу одна сторона (фактор) передає або бере на себе зобов'язання передати кошти в розпорядження іншої сторони (клієнта) на платній основі, а клієнт відступає або бере на себе зобов'язання відступити факторові ту свою грошову вимогу до третьої особи, яка випливає з відносин клієнта (кредитора) з цією третьою особою (боржником).  
4798. Грошова вимога до боржника може бути передана клієнтом факторові також з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.      Грошова вимога до боржника може бути передана клієнтом факторові також з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.  
4799. 2. Зобов'язання фактора за договором, передбаченим п. 1 цієї статті, може включати дії щодо обслуговування боргу, що є предметом цього договору.      2. Зобов'язання фактора за договором, передбаченим п. 1 цієї статті, може включати дії щодо обслуговування боргу, що є предметом цього договору.  
4800. 3. Фактором може виступати банк або інша організація, яка може здійснювати банківські операції.   -687- Єльяшкевич О.С. (в.о. № 182)
 Пункт 3 статті 1138 викласти в такій редакції: "3. Фактором може виступати банк або інша юридична особа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції."  		Враховано   3. Фактором може виступати банк або інша юридична особа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.  
4801. Стаття 1139 Предмет договору факторингу      Стаття 1139 Предмет договору факторингу  
4802. 1. Предметом договору факторингу може бути як грошова вимога, строк платежу якої сплинув (наявна вимога), так і право на одержання коштів, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).      1. Предметом договору факторингу може бути як грошова вимога, строк платежу якої сплинув (наявна вимога), так і право на одержання коштів, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).  
4803. 2. При переданні майбутньої вимоги вона вважається такою, що перейшла до фактора після того, як виникло саме право на одержання з боржника грошових коштів, які є предметом передання вимоги, передбаченої договором.      2. При переданні майбутньої вимоги вона вважається такою, що перейшла до фактора після того, як виникло саме право на одержання з боржника грошових коштів, які є предметом передання вимоги, передбаченої договором.  
4804. Якщо передання грошової вимоги обумовлене певною подією, воно набирає чинності після настання цієї події. У цих випадках додатково передання вимоги не оформляється.      Якщо передання грошової вимоги обумовлене певною подією, воно набирає чинності після настання цієї події. У цих випадках додатково передання вимоги не оформляється.  
4805. Стаття 1140 Недійсність заборони відступлення вимоги      Стаття 1140 Недійсність заборони відступлення вимоги  
4806. 1. Договір факторингу є дійсним, навіть якщо між клієнтом та його боржником існує угода про заборону передання грошової вимоги або її обмеження.      1. Договір факторингу є дійсним, навіть якщо між клієнтом та його боржником існує угода про заборону передання грошової вимоги або її обмеження.  
4807. 2. Правила, передбачені у п. 1 цієї статті, не звільняють клієнта від зобов'язань або відповідальності перед боржником внаслідок передання грошової вимоги на порушення укладеної між ними угоди про заборону або обмеження факторингу.      2. Правила, передбачені у п. 1 цієї статті, не звільняють клієнта від зобов'язань або відповідальності перед боржником внаслідок передання грошової вимоги на порушення укладеної між ними угоди про заборону або обмеження факторингу.  
4808. Стаття 1141 Відповідальність клієнта перед фактором      Стаття 1141 Відповідальність клієнта перед фактором  
4809. 1. Клієнт несе відповідальність перед фактором за дійсність грошової вимоги, що є предметом відступлення, якщо інше не передбачено договором факторингу.      1. Клієнт несе відповідальність перед фактором за дійсність грошової вимоги, що є предметом відступлення, якщо інше не передбачено договором факторингу.  
4810. 2. Грошова вимога, що є предметом відступлення, визнається дійсною, якщо клієнт має право на передання грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не відомі обставини, внаслідок яких боржник має право її не виконувати.      2. Грошова вимога, що є предметом відступлення, визнається дійсною, якщо клієнт має право на передання грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не відомі обставини, внаслідок яких боржник має право її не виконувати.  
4811. 3. Клієнт не несе відповідальності за невиконання або неналежне виконання боржником вимоги, що є предметом відступлення, пред'явленої до виконання фактором, якщо інше не передбачено договором факторингу.      3. Клієнт не несе відповідальності за невиконання або неналежне виконання боржником вимоги, що є предметом відступлення, пред'явленої до виконання фактором, якщо інше не передбачено договором факторингу.  
4812. Стаття 1142 Виконання грошової вимоги боржником факторові      Стаття 1142 Виконання грошової вимоги боржником факторові  
4813. 1. Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення грошової вимоги цьому факторові і в повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.      1. Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення грошової вимоги цьому факторові і в повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.  
4814. 2. Боржник має право вимагати від фактора в розумні строки надання йому доказів того, що відступлення грошової вимоги факторові справді мала місце. Якщо фактор не виконує цього обов'язку, боржник має право здійснити цей платіж клієнтові на виконання свого зобов'язання перед ним.      2. Боржник має право вимагати від фактора в розумні строки надання йому доказів того, що відступлення грошової вимоги факторові справді мала місце. Якщо фактор не виконує цього обов'язку, боржник має право здійснити цей платіж клієнтові на виконання свого зобов'язання перед ним.  
4815. 3. Виконання грошової вимоги боржником факторові відповідно до правил цієї статті звільняє боржника від його зобов'язання перед клієнтом.      3. Виконання грошової вимоги боржником факторові відповідно до правил цієї статті звільняє боржника від його зобов'язання перед клієнтом.  
4816. Стаття 1143 Наступне відступлення грошової вимоги      Стаття 1143 Наступне відступлення грошової вимоги  
4817. 1. Наступне відступлення фактором грошової вимоги третім особам не допускається, якщо інше не передбачено договором факторингу.      1. Наступне відступлення фактором грошової вимоги третім особам не допускається, якщо інше не передбачено договором факторингу.  
4818. 2. Якщо договором допускається наступне відступлення грошової вимоги, до нього застосовуються правила цієї глави.      2. Якщо договором допускається наступне відступлення грошової вимоги, до нього застосовуються правила цієї глави.  
4819. Стаття 1144 Права фактора      Стаття 1144 Права фактора  
4820. 1. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом покупки у нього грошової вимоги фактором, останній набуває права на всі суми, які він одержить від клієнта на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором за те, що одержані останнім суми виявилися меншими від ціни, за яку фактор придбав вимогу.      1. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом покупки у нього грошової вимоги фактором, останній набуває права на всі суми, які він одержить від клієнта на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором за те, що одержані останнім суми виявилися меншими від ціни, за яку фактор придбав вимогу.  
4821. 2. Якщо відступлення грошової вимоги факторові здійснене з метою забезпечення виконання йому зобов'язання клієнта і договором факторингу не передбачено інше, фактор зобов'язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням вимоги.      2. Якщо відступлення грошової вимоги факторові здійснене з метою забезпечення виконання йому зобов'язання клієнта і договором факторингу не передбачено інше, фактор зобов'язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням вимоги.  
4822. Якщо кошти, одержані фактором від боржника, виявилися меншими від суми боргу клієнта перед фактором, який забезпечений відступленням вимоги, клієнт зобов'язаний сплатити факторові залишок боргу.      Якщо кошти, одержані фактором від боржника, виявилися меншими від суми боргу клієнта перед фактором, який забезпечений відступленням вимоги, клієнт зобов'язаний сплатити факторові залишок боргу.  
4823. Стаття 1145 Зустрічні вимоги боржника      Стаття 1145 Зустрічні вимоги боржника  
4824. 1. У випадку звернення фактора до боржника з вимогою здійснити платіж боржник має право пред'явити до заліку свої грошові вимоги, що ґрунтуються на договорі з клієнтом, які виникли у боржника до моменту, коли він був повідомлений про відступлення вимоги факторові.      1. У випадку звернення фактора до боржника з вимогою здійснити платіж боржник має право пред'явити до заліку свої грошові вимоги, що ґрунтуються на договорі з клієнтом, які виникли у боржника до моменту, коли він був повідомлений про відступлення вимоги факторові.  
4825. 2. Вимоги, які боржник міг пред'явити клієнтові у зв'язку з порушенням останнім угоди про заборону або обмеження факторингу, не мають чинності супроти фактора.      2. Вимоги, які боржник міг пред'явити клієнтові у зв'язку з порушенням останнім угоди про заборону або обмеження факторингу, не мають чинності супроти фактора.  
4826. Стаття 1146 Захист прав боржника      Стаття 1146 Захист прав боржника  
4827. 1. У разі порушення клієнтом своїх обов'язків за договором, укладеним з боржником, останній не має права вимагати від фактора повернення сум, уже заплачених йому на грошову вимогу, яка була передана, якщо боржник має право одержати ці суми безпосередньо від клієнта.      1. У разі порушення клієнтом своїх обов'язків за договором, укладеним з боржником, останній не має права вимагати від фактора повернення сум, уже заплачених йому на грошову вимогу, яка була передана, якщо боржник має право одержати ці суми безпосередньо від клієнта.  
4828. 2. Боржник, який має право одержати безпосередньо від клієнта суми, сплачені факторові внаслідок відступлення грошової вимоги, однак має право вимагати повернення цих сум фактором, якщо доведено, що останній не виконав свого зобов'язання здійснити клієнтові платіж, пов'язаний із відступленням вимоги, або здійснив такий платіж, знаючи про порушення клієнтом того зобов'язання перед боржником, якого стосується платіж, пов'язаний із відступленням вимоги.      2. Боржник, який має право одержати безпосередньо від клієнта суми, сплачені факторові внаслідок відступлення грошової вимоги, однак має право вимагати повернення цих сум фактором, якщо доведено, що останній не виконав свого зобов'язання здійснити клієнтові платіж, пов'язаний із відступленням вимоги, або здійснив такий платіж, знаючи про порушення клієнтом того зобов'язання перед боржником, якого стосується платіж, пов'язаний із відступленням вимоги.  
4829. Глава 72 Розрахунки      Глава 72 Розрахунки  
4830. § 1. Загальні положення про розрахунки      § 1. Загальні положення про розрахунки  
4831. Стаття 1147 Форми розрахунків      Стаття 1147 Форми розрахунків  
4832. 1. Розрахунки з участю фізичних осіб, не пов'язані зі здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися готівкою без обмеження суми або в безготівковому порядку.      1. Розрахунки з участю фізичних осіб, не пов'язані зі здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися готівкою без обмеження суми або в безготівковому порядку.  
4833. 2. Розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки з участю фізичних осіб, пов'язані зі здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковому порядку. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.      2. Розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки з участю фізичних осіб, пов'язані зі здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковому порядку. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.  
4834. Стаття 1148 Форма безготівкових розрахунків      Стаття 1148 Форма безготівкових розрахунків  
4835. 1. При здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки платіжними дорученнями, за акредитивом, чеками, розрахунки за інкасо, а також розрахунки в інших формах, передбачених законом, встановленими згідно з ним банківськими правилами та застосовуваними у банківській практиці звичаями ділового обороту.      1. При здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки платіжними дорученнями, за акредитивом, чеками, розрахунки за інкасо, а також розрахунки в інших формах, передбачених законом, встановленими згідно з ним банківськими правилами та застосовуваними у банківській практиці звичаями ділового обороту.  
4836. 2. Сторони за договором мають право обрати та встановити у договорі будь-яку з форм розрахунків, зазначених у п. 1 цієї статті.      2. Сторони за договором мають право обрати та встановити у договорі будь-яку з форм розрахунків, зазначених у п. 1 цієї статті.  
4837. 3. Безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші кредитні організації (далі - банки), в яких відкриті відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не зумовлено використовуваною формою розрахунків.      3. Безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші кредитні організації (далі - банки), в яких відкриті відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не зумовлено використовуваною формою розрахунків.  
4838. § 2. Розрахунки платіжними дорученнями      § 2. Розрахунки платіжними дорученнями  
4839. Стаття 1149 Загальні положення про розрахунки платіжними дорученнями      Стаття 1149 Загальні положення про розрахунки платіжними дорученнями  
4840. 1. При розрахунках платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок коштів, що знаходяться на його рахунку, перевести певну грошову суму на рахунок зазначеної платником особи у цьому чи в іншому банку у строк, передбачений законом або встановлюваний згідно з ним, - якщо більш короткий строк не передбачений договором або ж не визначається застосовуваними у банківській практиці звичаями ділового обороту.      1. При розрахунках платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок коштів, що знаходяться на його рахунку, перевести певну грошову суму на рахунок зазначеної платником особи у цьому чи в іншому банку у строк, передбачений законом або встановлюваний згідно з ним, - якщо більш короткий строк не передбачений договором або ж не визначається застосовуваними у банківській практиці звичаями ділового обороту.  
4841. 2. Правила цього параграфа застосовуються до відносин, пов'язаних із перерахуванням коштів через банк особою, що не має рахунка у даному банку, якщо інше не передбачено законом, встановленими згідно з ними банківськими правилами або не випливає із суті цих відносин.      2. Правила цього параграфа застосовуються до відносин, пов'язаних із перерахуванням коштів через банк особою, що не має рахунка у даному банку, якщо інше не передбачено законом, встановленими згідно з ними банківськими правилами або не випливає із суті цих відносин.  
4842. Стаття 1150 Умови виконання банком платіжного доручення      Стаття 1150 Умови виконання банком платіжного доручення  
4843. 1. Зміст платіжного доручення та розрахункових документів, що подаються разом з ним, і їхня форма мають відповідати вимогам, передбаченим законом і встановленим згідно з ним банківським правилам.      1. Зміст платіжного доручення та розрахункових документів, що подаються разом з ним, і їхня форма мають відповідати вимогам, передбаченим законом і встановленим згідно з ним банківським правилам.  
4844. 2. У разі невідповідності платіжного доручення вимогам, зазначеним у п. 1 цієї статті, банк може уточнити зміст доручення. Такий запит має бути зроблений платникові негайно з одержанням доручення. У разі неодержання відповіді у строк, встановлений згідно з банківськими правилами, а за їх відсутності - у розумний строк банк може залишити доручення без виконання і повернути його платникові, якщо інше не передбачено законом, встановленими згідно з ним банківськими правилами або договором між банком і платником.      2. У разі невідповідності платіжного доручення вимогам, зазначеним у п. 1 цієї статті, банк може уточнити зміст доручення. Такий запит має бути зроблений платникові негайно з одержанням доручення. У разі неодержання відповіді у строк, встановлений згідно з банківськими правилами, а за їх відсутності - у розумний строк банк може залишити доручення без виконання і повернути його платникові, якщо інше не передбачено законом, встановленими згідно з ним банківськими правилами або договором між банком і платником.  
4845. 3. Доручення платника виконується банком за наявності коштів на рахунку платника, якщо інше не передбачено договором між платником і банком. Доручення виконується банком із додержанням черговості списування коштів з рахунка.      3. Доручення платника виконується банком за наявності коштів на рахунку платника, якщо інше не передбачено договором між платником і банком. Доручення виконується банком із додержанням черговості списування коштів з рахунка.  
4846. Стаття 1151 Виконання доручення      Стаття 1151 Виконання доручення  
4847. 1. Банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача коштів для її зарахування на рахунок особи, зазначеної в дорученні, у строк, встановлений п. 1 статті 1149 цього Кодексу.      1. Банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача коштів для її зарахування на рахунок особи, зазначеної в дорученні, у строк, встановлений п. 1 статті 1149 цього Кодексу.  
4848. 2. Банк має право залучати інші банки для виконання операцій для перерахування коштів на рахунок, зазначений у дорученні клієнта.      2. Банк має право залучати інші банки для виконання операцій для перерахування коштів на рахунок, зазначений у дорученні клієнта.  
4849. 3. Банк повинен негайно інформувати платника на його вимогу про виконання доручення. Порядок оформлення та вимоги до змісту повідомлення про виконання доручення передбачаються законом, банківськими правилами, що встановлюються згідно з ним, або погодженням сторін.      3. Банк повинен негайно інформувати платника на його вимогу про виконання доручення. Порядок оформлення та вимоги до змісту повідомлення про виконання доручення передбачаються законом, банківськими правилами, що встановлюються згідно з ним, або погодженням сторін.  
4850. Стаття 1152 Відповідальність за невиконання або неналежне виконання доручення      Стаття 1152 Відповідальність за невиконання або неналежне виконання доручення  
4851. 1. У разі невиконання або неналежного виконання доручення клієнта банк несе відповідальність на підставах і в розмірах, передбачених главою 49 цього Кодексу.      1. У разі невиконання або неналежного виконання доручення клієнта банк несе відповідальність на підставах і в розмірах, передбачених главою 49 цього Кодексу.  
4852. 2. У випадках коли невиконання або неналежне виконання доручення мало місце у зв'язку з порушенням правил вчинення розрахункових операцій банком, залученим для виконання доручення платником, відповідальність, передбачена п. 1 цієї статті, може бути покладена судом на цей банк.      2. У випадках коли невиконання або неналежне виконання доручення мало місце у зв'язку з порушенням правил вчинення розрахункових операцій банком, залученим для виконання доручення платником, відповідальність, передбачена п. 1 цієї статті, може бути покладена судом на цей банк.  
4853. 3. Якщо порушення правил здійснення розрахункових операцій банком спричинило неправомірне відрахування коштів, на нього покладається відповідальність, передбачена статтею 561 цього Кодексу.      3. Якщо порушення правил здійснення розрахункових операцій банком спричинило неправомірне відрахування коштів, на нього покладається відповідальність, передбачена статтею 561 цього Кодексу.  
4854. § 3. Розрахунки за акредитивом      § 3. Розрахунки за акредитивом  
4855. Стаття 1153 Акредитив      Стаття 1153 Акредитив  
4856. 1. При розрахунках за акредитивом банк, що відкрив акредитив за дорученням клієнта (платника) і згідно з його вказівками (банк-емітент), зобов'язується провести платіж у разі подання одержувачем коштів або зазначеною ним особою (одержувач коштів) документів і виконання інших умов, передбачених акредитивом.      1. При розрахунках за акредитивом банк, що відкрив акредитив за дорученням клієнта (платника) і згідно з його вказівками (банк-емітент), зобов'язується провести платіж у разі подання одержувачем коштів або зазначеною ним особою (одержувач коштів) документів і виконання інших умов, передбачених акредитивом.  
4857. 2. У разі відкриття покритого (депонованого) акредитива банк-емітент при його відкритті повинен перерахувати власні кошти клієнта або наданий йому кредит у розпорядження виконуючого банку на весь строк чинності зобов'язання банку-емітента.      2. У разі відкриття покритого (депонованого) акредитива банк-емітент при його відкритті повинен перерахувати власні кошти клієнта або наданий йому кредит у розпорядження виконуючого банку на весь строк чинності зобов'язання банку-емітента.  
4858. У разі відкриття непокритого (гарантованого) акредитива виконуючому банку надається право списувати всю суму акредитива з рахунка, що у нього ведеться, банку-емітента.      У разі відкриття непокритого (гарантованого) акредитива виконуючому банку надається право списувати всю суму акредитива з рахунка, що у нього ведеться, банку-емітента.  
4859. Стаття 1154 Відкличний акредитив      Стаття 1154 Відкличний акредитив  
4860. 1. Відкличним визнається акредитив, який може бути змінений або скасований банком-емітентом без попереднього сповіщення одержувача коштів. Відкликання акредитива не створює жодних зобов'язань банку-емітента перед одержувачем коштів.      1. Відкличним визнається акредитив, який може бути змінений або скасований банком-емітентом без попереднього сповіщення одержувача коштів. Відкликання акредитива не створює жодних зобов'язань банку-емітента перед одержувачем коштів.  
4861. 2. Виконуючий банк повинен здійснити платіж або інші операції за відкличним акредитивом, якщо до моменту їх здійснення ним не одержано повідомлення про зміну умов або скасування акредитива.      2. Виконуючий банк повинен здійснити платіж або інші операції за відкличним акредитивом, якщо до моменту їх здійснення ним не одержано повідомлення про зміну умов або скасування акредитива.  
4862. Стаття 1155 Безвідкличний акредитив      Стаття 1155 Безвідкличний акредитив  
4863. 1. Безвідкличним визнається акредитив, який не може бути скасований без згоди одержувача коштів.      1. Безвідкличним визнається акредитив, який не може бути скасований без згоди одержувача коштів.  
4864. 2. На прохання банку-емітента виконуючий банк, що бере участь у проведенні акредитивної операції, може підтвердити безвідкличний акредитив (гарантований акредитив). Таке підтвердження означає прийняття виконуючим банком додаткового до зобов'язання банку-емітента зобов'язання провести платіж згідно з умовами акредитива.      2. На прохання банку-емітента виконуючий банк, що бере участь у проведенні акредитивної операції, може підтвердити безвідкличний акредитив (гарантований акредитив). Таке підтвердження означає прийняття виконуючим банком додаткового до зобов'язання банку-емітента зобов'язання провести платіж згідно з умовами акредитива.  
4865. Безвідкличний акредитив, підтверджений виконуючим банком, не може бути змінений або скасований без згоди виконуючого банку.      Безвідкличний акредитив, підтверджений виконуючим банком, не може бути змінений або скасований без згоди виконуючого банку.  
4866. Стаття 1156 Виконання акредитива      Стаття 1156 Виконання акредитива  
4867. 1. Для виконання акредитива одержувач коштів подає до виконуючого банку документи, що підтверджують виконання всіх умов акредитива. У разі порушення хоча б однієї з цих умов виконання акредитива не провадиться.      1. Для виконання акредитива одержувач коштів подає до виконуючого банку документи, що підтверджують виконання всіх умов акредитива. У разі порушення хоча б однієї з цих умов виконання акредитива не провадиться.  
4868. 2. Якщо виконуючий банк провів платіж або здійснив іншу операцію згідно з умовами акредитива, банк-емітент повинен відшкодувати йому зазнані витрати. Зазначені витрати, а також усі інші витрати банку-емітента, пов'язані з виконанням акредитива, відшкодовуються платником.      2. Якщо виконуючий банк провів платіж або здійснив іншу операцію згідно з умовами акредитива, банк-емітент повинен відшкодувати йому зазнані витрати. Зазначені витрати, а також усі інші витрати банку-емітента, пов'язані з виконанням акредитива, відшкодовуються платником.  
4869. 3. Якщо виконуючий банк відмовляє у прийнятті документів, які за зовнішніми ознаками не відповідають умовам акредитива, він повинен негайно проінформувати про це одержувача коштів і банк-емітент із зазначенням причин відмови.      3. Якщо виконуючий банк відмовляє у прийнятті документів, які за зовнішніми ознаками не відповідають умовам акредитива, він повинен негайно проінформувати про це одержувача коштів і банк-емітент із зазначенням причин відмови.  
4870. 4. Якщо банк-емітент, одержавши прийняті виконуючим банком документи, вважає, що вони не відповідають за зовнішніми ознаками умовам акредитива, він має право відмовитися від їх прийняття і зажадати від виконуючого банку суму, сплачену одержувачеві коштів з порушенням умов акредитива, а за непокритим акредитивом відмовитися від відшкодування виплачених сум.      4. Якщо банк-емітент, одержавши прийняті виконуючим банком документи, вважає, що вони не відповідають за зовнішніми ознаками умовам акредитива, він має право відмовитися від їх прийняття і зажадати від виконуючого банку суму, сплачену одержувачеві коштів з порушенням умов акредитива, а за непокритим акредитивом відмовитися від відшкодування виплачених сум.  
4871. Стаття 1157 Відповідальність банку, що виконує акредитив      Стаття 1157 Відповідальність банку, що виконує акредитив  
4872. У разі неправильної виплати коштів за акредитивом або ж необґрунтованої відмови у виплаті сум одержувачеві коштів, внаслідок порушення виконуючим банком умов акредитива, виконуючий банк несе відповідальність перед банком-емітентом.      У разі неправильної виплати коштів за акредитивом або ж необґрунтованої відмови у виплаті сум одержувачеві коштів, внаслідок порушення виконуючим банком умов акредитива, виконуючий банк несе відповідальність перед банком-емітентом.  
4873. Якщо виконуючим банком допущено порушення умов покритого акредитива або ж підтвердженого ним безвідкличного акредитива, відповідальність перед платником може бути покладена судом на виконуючий банк.      Якщо виконуючим банком допущено порушення умов покритого акредитива або ж підтвердженого ним безвідкличного акредитива, відповідальність перед платником може бути покладена судом на виконуючий банк.  
4874. Стаття 1158 Закриття акредитива      Стаття 1158 Закриття акредитива  
4875. 1. Закриття акредитива у виконуючому банку провадиться:      1. Закриття акредитива у виконуючому банку провадиться:  
4876. 1) після спливу строку акредитива;      1) після спливу строку акредитива;  
4877. 2) за заявою одержувача коштів про відмову від використання акредитива до спливу строку його чинності, якщо можливість такої відмови передбачена умовами акредитива;      2) за заявою одержувача коштів про відмову від використання акредитива до спливу строку його чинності, якщо можливість такої відмови передбачена умовами акредитива;  
4878. 3) на вимогу платника про певне або часткове відкликання акредитива, якщо таке відкликання можливе за умовами акредитива.      3) на вимогу платника про певне або часткове відкликання акредитива, якщо таке відкликання можливе за умовами акредитива.  
4879. Про закриття акредитива виконуючий банк має повідомити банк-емітент.      Про закриття акредитива виконуючий банк має повідомити банк-емітент.  
4880. 2. Невикористана сума покритого акредитива підлягає поверненню банку-емітентові негайно одночасно із закриттям акредитива. Банк-емітент повинен зарахувати повернені суми на рахунок платника, з якого депонувалися кошти.      2. Невикористана сума покритого акредитива підлягає поверненню банку-емітентові негайно одночасно із закриттям акредитива. Банк-емітент повинен зарахувати повернені суми на рахунок платника, з якого депонувалися кошти.  
4881. § 4. Розрахунки за інкасо      § 4. Розрахунки за інкасо  
4882. Стаття 1159 Загальні положення про розрахунки за інкасо      Стаття 1159 Загальні положення про розрахунки за інкасо  
4883. 1. При розрахунках за інкасо клієнт направляє своєму банку (банку-емітентові) доручення про вчинення за рахунок клієнта дій щодо одержання від платника платежу та (або) акцепту платежу.      1. При розрахунках за інкасо клієнт направляє своєму банку (банку-емітентові) доручення про вчинення за рахунок клієнта дій щодо одержання від платника платежу та (або) акцепту платежу.  
4884. 2. Банк-емітент, що одержав інкасове доручення, має право залучати для його виконання інший банк (виконуючий банк).      2. Банк-емітент, що одержав інкасове доручення, має право залучати для його виконання інший банк (виконуючий банк).  
4885. Порядок здійснення розрахунків за інкасо регулюється законом, а також банківськими правилами, що видаються згідно з ними, і застосовуваними у банківській практиці звичаями ділового обороту.      Порядок здійснення розрахунків за інкасо регулюється законом, а також банківськими правилами, що видаються згідно з ними, і застосовуваними у банківській практиці звичаями ділового обороту.  
4886. Стаття 1160 Виконання інкасового доручення      Стаття 1160 Виконання інкасового доручення  
4887. 1. У разі відсутності будь-якого документа або невідповідності документів за зовнішніми ознаками інкасовому дорученню виконуючий банк повинен негайно повідомити про це особу, від якої було отримано інкасове доручення. У разі неусунення зазначених недоліків банк має право повернути документи без виконання.      1. У разі відсутності будь-якого документа або невідповідності документів за зовнішніми ознаками інкасовому дорученню виконуючий банк повинен негайно повідомити про це особу, від якої було отримано інкасове доручення. У разі неусунення зазначених недоліків банк має право повернути документи без виконання.  
4888. 2. Документи подаються платникові у тій формі, в якій вони отримані, за винятком банківських відміток і написів, необхідних для оформлення інкасової операції.      2. Документи подаються платникові у тій формі, в якій вони отримані, за винятком банківських відміток і написів, необхідних для оформлення інкасової операції.  
4889. 3. Якщо документи підлягають оплаті при поданні, виконуючий банк повинен зробити подання до платежу негайно з отриманням інкасового доручення.      3. Якщо документи підлягають оплаті при поданні, виконуючий банк повинен зробити подання до платежу негайно з отриманням інкасового доручення.  
4890. Якщо документи підлягають оплаті в інший строк, виконуючий банк повинен для одержання акцепту платника надати документи до акцепту негайно з отриманням інкасового доручення, а вимога платежу має бути зроблена не пізніше дня настання зазначеного у документі строку платежу.      Якщо документи підлягають оплаті в інший строк, виконуючий банк повинен для одержання акцепту платника надати документи до акцепту негайно з отриманням інкасового доручення, а вимога платежу має бути зроблена не пізніше дня настання зазначеного у документі строку платежу.  
4891. 4. Часткові платежі можуть бути прийняті у випадках, коли це встановлено банківськими правилами, або ж за наявності спеціального дозволу в інкасовому дорученні.      4. Часткові платежі можуть бути прийняті у випадках, коли це встановлено банківськими правилами, або ж за наявності спеціального дозволу в інкасовому дорученні.  
4892. 5. Одержані (інкасовані) суми мають бути негайно передані виконуючим банком у розпорядження банку-емітента, який повинен зарахувати ці суми на рахунок клієнта. Виконуючий банк має право відрахувати з інкасованих сум належні йому винагороду та відшкодування витрат і видатків.      5. Одержані (інкасовані) суми мають бути негайно передані виконуючим банком у розпорядження банку-емітента, який повинен зарахувати ці суми на рахунок клієнта. Виконуючий банк має право відрахувати з інкасованих сум належні йому винагороду та відшкодування витрат і видатків.  
4893. Стаття 1161 Повідомлення про проведені операції      Стаття 1161 Повідомлення про проведені операції  
4894. 1. Якщо платіж і (або) акцепт не були отримані, виконуючий банк повинен негайно повідомити банк-емітент про причини неплатежу або відмови від акцепту.      1. Якщо платіж і (або) акцепт не були отримані, виконуючий банк повинен негайно повідомити банк-емітент про причини неплатежу або відмови від акцепту.  
4895. Банк-емітент повинен негайно поінформувати про це клієнта, запитавши у нього вказівки щодо подальших дій.      Банк-емітент повинен негайно поінформувати про це клієнта, запитавши у нього вказівки щодо подальших дій.  
4896. 2. У разі неотримання вказівок про подальші дії у строк, встановлений банківськими правилами, а якщо він не встановлений, - у розумний строк виконуючий банк має право повернути документи банку-емітентові.      2. У разі неотримання вказівок про подальші дії у строк, встановлений банківськими правилами, а якщо він не встановлений, - у розумний строк виконуючий банк має право повернути документи банку-емітентові.  
4897. § 5. Розрахунки чеками      § 5. Розрахунки чеками  
4898. Стаття 1162 Загальні положення про розрахунки чеками      Стаття 1162 Загальні положення про розрахунки чеками  
4899. 1. Чеком визнається цінний папір, що містить нічим не обумовлене розпорядження чекодавця банку провести платіж зазначеної у ньому суми чекоутримувачеві.      1. Чеком визнається цінний папір, що містить нічим не обумовлене розпорядження чекодавця банку провести платіж зазначеної у ньому суми чекоутримувачеві.  
4900. 2. Платником за чеком може бути зазначений тільки банк, де чекодавець має кошти, якими він має право розпоряджатися шляхом виставлення чеків.      2. Платником за чеком може бути зазначений тільки банк, де чекодавець має кошти, якими він має право розпоряджатися шляхом виставлення чеків.  
4901. 3. Відкликання чека до спливу строку для його подання не допускається.      3. Відкликання чека до спливу строку для його подання не допускається.  
4902. 4. Видача чека не погашає грошового зобов'язання, на виконання якого він виданий.      4. Видача чека не погашає грошового зобов'язання, на виконання якого він виданий.  
4903. 5. Порядок та умови використання чеків у платіжному обороті регулюються цим Кодексом, а в частині, ним не врегульованій, - іншими законами і встановлюваними згідно з ними банківськими правилами.      5. Порядок та умови використання чеків у платіжному обороті регулюються цим Кодексом, а в частині, ним не врегульованій, - іншими законами і встановлюваними згідно з ними банківськими правилами.  
4904. 6. Чек повинен мати реквізити, передбачені банківськими правилами. Відсутність будь-якого реквізиту або ж наявність у чеку виправлень позбавляє його чинності чека.      6. Чек повинен мати реквізити, передбачені банківськими правилами. Відсутність будь-якого реквізиту або ж наявність у чеку виправлень позбавляє його чинності чека.  
4905. 7. Форма чека та порядок його заповнення визначаються законом і встановлюваними згідно з ним банківськими правилами.      7. Форма чека та порядок його заповнення визначаються законом і встановлюваними згідно з ним банківськими правилами.  
4906. Стаття 1163 Оплата чека      Стаття 1163 Оплата чека  
4907. 1. Чек оплачується за рахунок коштів чекодавця.      1. Чек оплачується за рахунок коштів чекодавця.  
4908. У разі депонування коштів порядок та умови депонування коштів для покриття чека встановлюються банківськими правилами.      У разі депонування коштів порядок та умови депонування коштів для покриття чека встановлюються банківськими правилами.  
4909. 2. Чек підлягає оплаті платником за умови подання його до оплати у строк, встановлений законом.      2. Чек підлягає оплаті платником за умови подання його до оплати у строк, встановлений законом.  
4910. 3. Платник за чеком повинен пересвідчитися усіма приступними йому способами у справжності чека, а також у тому, що пред'явник чека є правоуповноваженою за ним особою.      3. Платник за чеком повинен пересвідчитися усіма приступними йому способами у справжності чека, а також у тому, що пред'явник чека є правоуповноваженою за ним особою.  
4911. У разі оплати індосованого чека платник повинен перевірити правильність індосаментів, але не підписи індосантів.      У разі оплати індосованого чека платник повинен перевірити правильність індосаментів, але не підписи індосантів.  
4912. 4. Збитки, що виникли внаслідок оплати платником підробленого, викраденого або втраченого чека, покладаються на платника або чекодавця - залежно від того, з чиєї вини вони були завдані.      4. Збитки, що виникли внаслідок оплати платником підробленого, викраденого або втраченого чека, покладаються на платника або чекодавця - залежно від того, з чиєї вини вони були завдані.  
4913. 5. Особа, що оплатила чек, має право зажадати передання їй чека з розпискою про одержання платежу.      5. Особа, що оплатила чек, має право зажадати передання їй чека з розпискою про одержання платежу.  
4914. Стаття 1164 Передання прав за чеком      Стаття 1164 Передання прав за чеком  
4915. 1. Передання прав за чеком провадиться у порядку, встановленому статтею 180 цього Кодексу, із додержанням правил, передбачених цією статтею.      1. Передання прав за чеком провадиться у порядку, встановленому статтею 180 цього Кодексу, із додержанням правил, передбачених цією статтею.  
4916. 2. Іменний чек не підлягає переданню.      2. Іменний чек не підлягає переданню.  
4917. 3. У перевідному чеку індосамент на платника має силу розписки про одержання платежу.      3. У перевідному чеку індосамент на платника має силу розписки про одержання платежу.  
4918. Індосамент, вчинений платником, є нечинним.      Індосамент, вчинений платником, є нечинним.  
4919. Особа, що володіє перевідним чеком, одержаним за індосаментом, вважається його законним володільцем, якщо вона застосовує своє право на безперервному ряді індосаментів.      Особа, що володіє перевідним чеком, одержаним за індосаментом, вважається його законним володільцем, якщо вона застосовує своє право на безперервному ряді індосаментів.  
4920. Стаття 1165 Гарантія платежу      Стаття 1165 Гарантія платежу  
4921. 1. Платіж за чеком може бути гарантований повністю або частково авалем.      1. Платіж за чеком може бути гарантований повністю або частково авалем.  
4922. Гарантія платежу за чеком (аваль) може надаватися будь-якою особою, крім платника.      Гарантія платежу за чеком (аваль) може надаватися будь-якою особою, крім платника.  
4923. 2. Особа, що гарантує платіж за чеком, несе солідарну відповідальність з особою, яка видала чек.      2. Особа, що гарантує платіж за чеком, несе солідарну відповідальність з особою, яка видала чек.  
4924. 3. Зобов'язання особи, що гарантувала платіж за чеком, чинне також у разі визнання зобов'язання, за яким є належним платіж, забезпечений гарантією бути нечинним на будь-якій іншій підставі, ніж дефект форми.      3. Зобов'язання особи, що гарантувала платіж за чеком, чинне також у разі визнання зобов'язання, за яким є належним платіж, забезпечений гарантією бути нечинним на будь-якій іншій підставі, ніж дефект форми.  
4925. 4. Особа, що гарантувала платіж та оплатила чек, набуває права, які випливають із чека, як проти того, за кого вона дала гарантію, так і проти тих, хто зобов'язаний перед останнім.      4. Особа, що гарантувала платіж та оплатила чек, набуває права, які випливають із чека, як проти того, за кого вона дала гарантію, так і проти тих, хто зобов'язаний перед останнім.  
4926. Стаття 1166 Інкасування чека      Стаття 1166 Інкасування чека  
4927. 1. Подання чека до банку, який обслуговує чекоутримувача, на інкасо для одержання платежу вважається поданням чека до платежу.      1. Подання чека до банку, який обслуговує чекоутримувача, на інкасо для одержання платежу вважається поданням чека до платежу.  
4928. Оплата чека провадиться у порядку, встановленому статтею 1160 цього Кодексу.      Оплата чека провадиться у порядку, встановленому статтею 1160 цього Кодексу.  
4929. 2. Зарахування коштів за інкасованим чеком на рахунок чекоутримувача провадиться після одержання платежу від платника, якщо інше не передбачено договором між чекоутримувачем і банком.      2. Зарахування коштів за інкасованим чеком на рахунок чекоутримувача провадиться після одержання платежу від платника, якщо інше не передбачено договором між чекоутримувачем і банком.  
4930. Стаття 1167 Посвідчення відмови від оплати чека      Стаття 1167 Посвідчення відмови від оплати чека  
4931. 1. Відмова від оплати чека має бути посвідчена одним із таких способів:      1. Відмова від оплати чека має бути посвідчена одним із таких способів:  
4932. 1) вчиненням нотаріусом протесту або ж складенням рівнозначного акта у порядку, встановленому законом;      1) вчиненням нотаріусом протесту або ж складенням рівнозначного акта у порядку, встановленому законом;  
4933. 2) відміткою платника на чеку про відмову в його оплаті із зазначенням дати подання чека до оплати;      2) відміткою платника на чеку про відмову в його оплаті із зазначенням дати подання чека до оплати;  
4934. 3) відміткою банку, що інкасує, із зазначенням дати про те, що чек своєчасно виставлений і не оплачений.      3) відміткою банку, що інкасує, із зазначенням дати про те, що чек своєчасно виставлений і не оплачений.  
4935. 2. Протест або рівнозначний акт має бути вчинений до спливу строку для подання чека.      2. Протест або рівнозначний акт має бути вчинений до спливу строку для подання чека.  
4936. Якщо подання чека мало місце в останній день строку, протест або рівнозначний акт може бути вчинений наступного робочого дня.      Якщо подання чека мало місце в останній день строку, протест або рівнозначний акт може бути вчинений наступного робочого дня.  
4937. Стаття 1168 Повідомлення про неоплату чека      Стаття 1168 Повідомлення про неоплату чека  
4938. 1. Чекоутримувач повинен сповістити свого індосанта та чекодавця про неплатіж протягом двох робочих днів, що йдуть за днем вчинення протесту або рівнозначного акта.      1. Чекоутримувач повинен сповістити свого індосанта та чекодавця про неплатіж протягом двох робочих днів, що йдуть за днем вчинення протесту або рівнозначного акта.  
4939. 2. Кожний індосант повинен протягом двох робочих днів, що йдуть за днем отримання ним повідомлення, сповістити своєму індосантові отримане ним повідомлення. У цей самий строк надсилається повідомлення тому, хто дав аваль за цю особу.      2. Кожний індосант повинен протягом двох робочих днів, що йдуть за днем отримання ним повідомлення, сповістити своєму індосантові отримане ним повідомлення. У цей самий строк надсилається повідомлення тому, хто дав аваль за цю особу.  
4940. 3. Особа, що не надіслала повідомлення у зазначений строк, не втрачає своїх прав. Вона відшкодовує збитки, які можуть статися внаслідок неповідомлення про неоплату чека. Розмір відшкодовуваних збитків не може перевищувати суми чека.      3. Особа, що не надіслала повідомлення у зазначений строк, не втрачає своїх прав. Вона відшкодовує збитки, які можуть статися внаслідок неповідомлення про неоплату чека. Розмір відшкодовуваних збитків не може перевищувати суми чека.  
4941. Стаття 1169 Наслідки неоплати чека      Стаття 1169 Наслідки неоплати чека  
4942. 1. У разі відмови платника в оплаті чека чекоутримувач має право на свій вибір вчинити позов до однієї, кількох або усіх зобов'язаних за чеком осіб (чекодавцеві, авалістам, індосантам), які несуть перед ним солідарну відповідальність.      1. У разі відмови платника в оплаті чека чекоутримувач має право на свій вибір вчинити позов до однієї, кількох або усіх зобов'язаних за чеком осіб (чекодавцеві, авалістам, індосантам), які несуть перед ним солідарну відповідальність.  
4943. 2. Чекоутримувач має право зажадати від зазначених осіб оплати суми чека, своїх витрат на одержання оплати, а також процентів згідно зі статтею 561 цього Кодексу.      2. Чекоутримувач має право зажадати від зазначених осіб оплати суми чека, своїх витрат на одержання оплати, а також процентів згідно зі статтею 561 цього Кодексу.  
4944. 3. Позов чекоутримувача до осіб, зазначених у п. 1 цієї статті, може бути вчинений протягом шести місяців від дня закінчення строку подання чека до платежу.      3. Позов чекоутримувача до осіб, зазначених у п. 1 цієї статті, може бути вчинений протягом шести місяців від дня закінчення строку подання чека до платежу.  
4945. Глава 73 Ліцензії на право користування об'єктами інтелектуальної власності      Глава 73 Ліцензії на право користування об'єктами інтелектуальної власності  
4946. Стаття 1170 Поняття ліцензійного договору      Стаття 1170 Поняття ліцензійного договору  
4947. 1. За ліцензійним договором сторона, що володіє виключним правом на об'єкт інтелектуальної власності (ліцензіар), надає іншій стороні (ліцензіату) дозвіл на право використання відповідного об'єкта інтелектуальної власності.      1. За ліцензійним договором сторона, що володіє виключним правом на об'єкт інтелектуальної власності (ліцензіар), надає іншій стороні (ліцензіату) дозвіл на право використання відповідного об'єкта інтелектуальної власності.  
4948. У ліцензійному договорі мають бути визначені права, що надаються за ліцензійним договором, межі та строки їх використання.      У ліцензійному договорі мають бути визначені права, що надаються за ліцензійним договором, межі та строки їх використання.  
4949. Ліцензійний договір передбачається оплатним.      Ліцензійний договір передбачається оплатним.  
4950. 2. Договір про надання ліцензіатом права використання об'єкта інтелектуальної власності іншій особі визнається субліцензійним договором. Ліцензіат має право укласти субліцензійний договір лише у випадках, передбачених ліцензійним договором.      2. Договір про надання ліцензіатом права використання об'єкта інтелектуальної власності іншій особі визнається субліцензійним договором. Ліцензіат має право укласти субліцензійний договір лише у випадках, передбачених ліцензійним договором.  
4951. Відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо ліцензійним договором не передбачено інше.      Відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо ліцензійним договором не передбачено інше.  
4952. Стаття 1171 Види ліцензійних договорів      Стаття 1171 Види ліцензійних договорів  
4953. 1. Ліцензійні договори на право використання об'єктів інтелектуальної власності можуть бути у формі простої невиключної ліцензії або виключної ліцензії.      1. Ліцензійні договори на право використання об'єктів інтелектуальної власності можуть бути у формі простої невиключної ліцензії або виключної ліцензії.  
4954. 2. За простою невиключною ліцензією ліцензіар передає ліцензіатові право на використання об'єкта інтелектуальної власності і при цьому зберігає за собою право на використання цього самого об'єкта і видачі ліцензії на право використання цього самого об'єкта іншим особам.      2. За простою невиключною ліцензією ліцензіар передає ліцензіатові право на використання об'єкта інтелектуальної власності і при цьому зберігає за собою право на використання цього самого об'єкта і видачі ліцензії на право використання цього самого об'єкта іншим особам.  
4955. 3. Виключна ліцензія передбачає видачу дозволу на право використання об'єкта інтелектуальної власності іншій особі (ліцензіату). При цьому ліцензіар зберігає за собою право на використання цього самого об'єкта, але не має права видавати ліцензію на право використання цього самого об'єкта іншим особам.      3. Виключна ліцензія передбачає видачу дозволу на право використання об'єкта інтелектуальної власності іншій особі (ліцензіату). При цьому ліцензіар зберігає за собою право на використання цього самого об'єкта, але не має права видавати ліцензію на право використання цього самого об'єкта іншим особам.  
4956. Виключна ліцензія може бути обмежена територією, строком або кількістю виробів. У такому разі ліцензіар має право видати ліцензію іншим особам за межами виданих ліцензій.      Виключна ліцензія може бути обмежена територією, строком або кількістю виробів. У такому разі ліцензіар має право видати ліцензію іншим особам за межами виданих ліцензій.  
4957. 4. Допускаються інші види ліцензійних договорів, що не суперечать чинному законодавству.      4. Допускаються інші види ліцензійних договорів, що не суперечать чинному законодавству.  
4958. Стаття 1172 Умови ліцензійного договору      Стаття 1172 Умови ліцензійного договору  
4959. 1. Ліцензійний договір має передбачати: способи використання об'єкта інтелектуальної власності (конкретні права, що передаються за таким договором; строк дії і територія, на які передається право); розмір винагороди і (або) порядок визначення розміру винагороди за кожний спосіб використання об'єкта інтелектуальної власності, порядок і строки її виплати, а також інші умови, які сторони вважатимуть за доцільне включити у договір.      1. Ліцензійний договір має передбачати: способи використання об'єкта інтелектуальної власності (конкретні права, що передаються за таким договором; строк дії і територія, на які передається право); розмір винагороди і (або) порядок визначення розміру винагороди за кожний спосіб використання об'єкта інтелектуальної власності, порядок і строки її виплати, а також інші умови, які сторони вважатимуть за доцільне включити у договір.  
4960. Якщо в ліцензійному договорі немає умови про спосіб використання об'єкта інтелектуальної власності (конкретні права, що передаються за договором), договір вважається укладеним на такі способи використання об'єкта інтелектуальної власності, які можуть вважатися необхідними для досягнення наміру сторін, що були викладені при укладенні договору.      Якщо в ліцензійному договорі немає умови про спосіб використання об'єкта інтелектуальної власності (конкретні права, що передаються за договором), договір вважається укладеним на такі способи використання об'єкта інтелектуальної власності, які можуть вважатися необхідними для досягнення наміру сторін, що були викладені при укладенні договору.  
4961. Якщо в ліцензійному договорі немає умови про строк, на який видається право, договір може бути розірваний ліцензіаром зі спливом п'яти років від дати його укладення, якщо користувач буде письмово повідомлений про це за шість місяців до розірвання договору.      Якщо в ліцензійному договорі немає умови про строк, на який видається право, договір може бути розірваний ліцензіаром зі спливом п'яти років від дати його укладення, якщо користувач буде письмово повідомлений про це за шість місяців до розірвання договору.  
4962. Якщо в ліцензійному договорі немає умови про територію, на яку видається право, чинність його поширюється на територію України.      Якщо в ліцензійному договорі немає умови про територію, на яку видається право, чинність його поширюється на територію України.  
4963. 2. Предметом ліцензійного договору не можуть бути права на використання об'єкта інтелектуальної власності, які на момент укладення договору були невідомі.      2. Предметом ліцензійного договору не можуть бути права на використання об'єкта інтелектуальної власності, які на момент укладення договору були невідомі.  
4964. 3. Розмір винагороди за використання об'єкта інтелектуальної власності визначається погодженням сторін у ліцензійному договорі.      3. Розмір винагороди за використання об'єкта інтелектуальної власності визначається погодженням сторін у ліцензійному договорі.  
4965. Якщо в ліцензійному договорі про видання або інше відтворення твору винагорода визначається у вигляді фіксованої суми, то в договорі має бути встановлений максимальний тираж твору.      Якщо в ліцензійному договорі про видання або інше відтворення твору винагорода визначається у вигляді фіксованої суми, то в договорі має бути встановлений максимальний тираж твору.  
4966. 4. Відмова суб'єктів права на використання об'єктів інтелектуальної власності від права на одержання винагороди за використання зазначених об'єктів є нікчемною (недійсною).      4. Відмова суб'єктів права на використання об'єктів інтелектуальної власності від права на одержання винагороди за використання зазначених об'єктів є нікчемною (недійсною).  
4967. 5. Права, передані за ліцензійним договором, можуть передаватися будь-якою стороною договору третім особам повністю або частково лише у випадках, коли це прямо передбачено таким договором.      5. Права, передані за ліцензійним договором, можуть передаватися будь-якою стороною договору третім особам повністю або частково лише у випадках, коли це прямо передбачено таким договором.  
4968. 6. Умови ліцензійного договору, що обмежують авторів або винахідників у створенні в майбутньому нових об'єктів інтелектуальної власності на певну тему або в певній галузі, є недійсними.      6. Умови ліцензійного договору, що обмежують авторів або винахідників у створенні в майбутньому нових об'єктів інтелектуальної власності на певну тему або в певній галузі, є недійсними.  
4969. 7. Умови ліцензійного договору, які суперечать положенням цього Кодексу, є недійсними.      7. Умови ліцензійного договору, які суперечать положенням цього Кодексу, є недійсними.  
4970. Стаття 1173 Форма ліцензійного договору      Стаття 1173 Форма ліцензійного договору  
4971. 1. Ліцензійний договір має бути укладений у письмовій формі, якщо інше не передбачено погодженням сторін.      1. Ліцензійний договір має бути укладений у письмовій формі, якщо інше не передбачено погодженням сторін.  
4972. Письмова форма не є обов'язковою для авторських ліцензійних договорів про опублікування твору в періодичних виданнях та енциклопедичних словниках.      Письмова форма не є обов'язковою для авторських ліцензійних договорів про опублікування твору в періодичних виданнях та енциклопедичних словниках.  
4973. 2. Ліцензійні договори на право використання об'єктів промислової власності набувають чинності після їх реєстрації в патентному відомстві України.      2. Ліцензійні договори на право використання об'єктів промислової власності набувають чинності після їх реєстрації в патентному відомстві України.  
4974. Стаття 1174 Строки чинності ліцензійних договорів      Стаття 1174 Строки чинності ліцензійних договорів  
4975. 1. Ліцензійні договори на право використання об'єктів інтелектуальної власності діють протягом передбачених у договорі строків, але не довше дії виключних прав на об'єкти інтелектуальної власності.      1. Ліцензійні договори на право використання об'єктів інтелектуальної власності діють протягом передбачених у договорі строків, але не довше дії виключних прав на об'єкти інтелектуальної власності.  
4976. 2. Автор твору або його спадкоємці незалежно від включення в авторський ліцензійний договір умови про строк мають право зі спливом десяти років від дати укладення договору розірвати його в односторонньому порядку, письмово сповістивши про це свого контрагента за шість місяців до розірвання договору. Таке право виникає у автора чи його спадкоємців кожні десять років.      2. Автор твору або його спадкоємці незалежно від включення в авторський ліцензійний договір умови про строк мають право зі спливом десяти років від дати укладення договору розірвати його в односторонньому порядку, письмово сповістивши про це свого контрагента за шість місяців до розірвання договору. Таке право виникає у автора чи його спадкоємців кожні десять років.  
4977. 3. Ліцензійні договори на право використання об'єктів інтелектуальної власності можуть передбачати строки їх використання, порушення яких дає підставу правоволодільцеві розірвати договір.      3. Ліцензійні договори на право використання об'єктів інтелектуальної власності можуть передбачати строки їх використання, порушення яких дає підставу правоволодільцеві розірвати договір.  
4978. Стаття 1175 Типові ліцензійні договори на використання творів науки, літератури і мистецтва      Стаття 1175 Типові ліцензійні договори на використання творів науки, літератури і мистецтва  
4979. 1. Відповідними відомствами і творчими спілками можуть розроблятися і затверджуватися у встановленому порядку типові ліцензійні договори на використання творів науки, літератури і мистецтва.      1. Відповідними відомствами і творчими спілками можуть розроблятися і затверджуватися у встановленому порядку типові ліцензійні договори на використання творів науки, літератури і мистецтва.  
4980. 2. Ліцензійні договори на використання творів науки, літератури і мистецтва можуть містити умови, не передбачені типовими ліцензійними договорами. Умови договору, які погіршують становище автора (або його правонаступників) порівняно із становищем, визначеним чинним законодавством, визнаються недійсними.      2. Ліцензійні договори на використання творів науки, літератури і мистецтва можуть містити умови, не передбачені типовими ліцензійними договорами. Умови договору, які погіршують становище автора (або його правонаступників) порівняно із становищем, визначеним чинним законодавством, визнаються недійсними.  
4981. Стаття 1176 Договори про створення і використання результатів інтелектуальної діяльності      Стаття 1176 Договори про створення і використання результатів інтелектуальної діяльності  
4982. 1. Автор може за договором взяти на себе зобов'язання створити у майбутньому твір, винахід або інший результат інтелектуальної діяльності і передати замовникові, що не є його роботодавцем, виключні права на використання цього результату.      1. Автор може за договором взяти на себе зобов'язання створити у майбутньому твір, винахід або інший результат інтелектуальної діяльності і передати замовникові, що не є його роботодавцем, виключні права на використання цього результату.  
4983. 2. Договір, передбачений у п. 1 цієї статті, повинен визначати характер, призначення та інші вимоги до результату інтелектуальної діяльності, що має бути створений на замовлення, а також цілі або способи його використання.      2. Договір, передбачений у п. 1 цієї статті, повинен визначати характер, призначення та інші вимоги до результату інтелектуальної діяльності, що має бути створений на замовлення, а також цілі або способи його використання.  
4984. 3. Договори, що зобов'язують автора надавати іншим особам виключні права на використання будь-яких результатів інтелектуальної діяльності, які автор створить у майбутньому, є недійсними.      3. Договори, що зобов'язують автора надавати іншим особам виключні права на використання будь-яких результатів інтелектуальної діяльності, які автор створить у майбутньому, є недійсними.  
4985. Стаття 1177 Відповідальність за порушення ліцензійного договору      Стаття 1177 Відповідальність за порушення ліцензійного договору  
4986. 1. Сторона, що не виконала або неналежним чином виконала зобов'язання за ліцензійним договором, зобов'язана відшкодувати завдані іншій стороні збитки, включаючи втрачену вигоду.      1. Сторона, що не виконала або неналежним чином виконала зобов'язання за ліцензійним договором, зобов'язана відшкодувати завдані іншій стороні збитки, включаючи втрачену вигоду.  
4987. 2. Якщо автор не передав замовлений результат інтелектуальної діяльності в обумовлений строк і відповідно до встановлених договором вимог, він зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану замовникові.      2. Якщо автор не передав замовлений результат інтелектуальної діяльності в обумовлений строк і відповідно до встановлених договором вимог, він зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану замовникові.  
4988. Глава 74 Франчайзинг      Глава 74 Франчайзинг  
4989. Стаття 1178 Договір франчайзингу   -688- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Статтю 1178 викласти в такій редакції: "Стаття 1178 Договір франчайзингу 1. За франчайзинговим договором один підприємець - франчайзер (правоволоділець) - надає іншому підприємцеві - франчайзі (користувачеві) - за певну винагороду право експлуатувати франчизу з метою продажу визначеного сторонами виду товарів та/або послуг. 2. Франчиза є комплекс виключних прав (право на найменування торговельного підприємства (фірму), право на знак для товарів і послуг, конфіденційну торговельну інформацію, винаходи, корисні моделі, авторські права ті інші об'єкти інтелектуальної власності, що підлягають використанню користувачем (франчайзі). 3. Договір франчайзингу передбачає використання комплексу виключних прав, ділової репутації і комерційного досвіду франчайзера (правоволодільця) в повному обсязі (зокрема, з визначенням мінімального чи максимального обсягу використання) із зазначенням або зазначення території використання стосовно певної сфери підприємницької діяльності (продаж товарів, одержаних від франчайзера або вироблених франчайзі, здійснення іншої торгової діяльності, виконання робіт, надання послуг). 4. Сторонами в договорі франчайзингу можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, зареєстровані як індивідуальні підприємці."  		Враховано   Стаття 1178 Договір франчайзингу  
4990. 1. За договором франчайзингу одна сторона (правоволоділець) зобов'язується надати іншій стороні (користувачеві) за винагороду на строк або без визначення строку право використання в підприємницькій діяльності користувача комплекс виключних прав, належних правоволодільцеві, в тому числі право на фірмове найменування і (або) комерційне позначення правоволодільця, на комерційну інформацію, що охороняється, а також інші передбачені договором об'єкти виключних прав - знак для товарів і послуг тощо.      1. За франчайзинговим договором один підприємець - франчайзер (правоволоділець) - надоє іншому підприємцеві - франчайзі (користувачеві) - за певну винагороду право експлуатувати франчизу з метою продажу визначеного сторонами виду товарів та/або послуг.  
4991. 2. Договір франчайзингу передбачає використання комплексу виключних прав, ділової репутації і комерційного досвіду правоволодільця в певному обсязі (зокрема, з визначенням мінімального чи максимального обсягу використання) із зазначенням або без зазначення території використання стосовно певної сфери підприємницької діяльності (продаж товарів, одержаних від правоволодільця або вироблених користувачем, здійснення іншої торгової діяльності, виконання робіт, надання послуг).      2. Франчиза є комплекс виключних прав (право на найменування торговельного підприємства (фірму), право на знак для товарів і послуг, конфіденційну торговельну інформацію, винаходи, корисні моделі, авторські права ті інші об'єкти інтелектуальної власності, що підлягають використанню користувачем (франчайзі).  
4992. 3. Сторонами в договорі комерційної концесії можуть бути комерційні організації та фізичні особи, зареєстровані як індивідуальні підприємці.      3. Договір франчайзингу передбачає використання комплексу виключних прав, ділової репутації і комерційного досвіду франчайзера (правоволодільця) в повному обсязі (зокрема, з визначенням мінімального чи максимального обсягу використання) із зазначенням або зазначення території використання стосовно певної сфери підприємницької діяльності (продаж товарів, одержаних від франчайзера або вироблених франчайзі, здійснення іншої торгової діяльності, виконання робіт, надання послуг). 4. Сторонами в договорі франчайзингу можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, зареєстровані як індивідуальні підприємці.  
4993. Стаття 1179 Форма і реєстрація договору франчайзингу      Стаття 1179 Форма і реєстрація договору франчайзингу  
4994. 1. Договір франчайзингу має бути укладений у письмовій формі.      1. Договір франчайзингу має бути укладений у письмовій формі.  
4995. Недодержання письмової форми договору має наслідком його недійсність. Такий договір вважається нікчемним.      Недодержання письмової форми договору має наслідком його недійсність. Такий договір вважається нікчемним.  
4996. 2. Договір франчайзингу реєструється органом, який здійснює реєстрацію юридичної особи або індивідуального підприємця, що виступає за договором як правоволоділець.      2. Договір франчайзингу реєструється органом, який здійснює реєстрацію юридичної особи або індивідуального підприємця, що виступає за договором як правоволоділець.  
4997. Якщо правоволоділець зареєстрований як юридична особа або індивідуальний підприємець в іноземній державі, реєстрація договору франчайзингу здійснюється органом, який зареєстрував юридичну особу або індивідуального підприємця, що є користувачем.      Якщо правоволоділець зареєстрований як юридична особа або індивідуальний підприємець в іноземній державі, реєстрація договору франчайзингу здійснюється органом, який зареєстрував юридичну особу або індивідуального підприємця, що є користувачем.  
4998. У відносинах з третіми особами сторони договору франчайзингу мають право посилатися на договір лише з моменту його реєстрації.      У відносинах з третіми особами сторони договору франчайзингу мають право посилатися на договір лише з моменту його реєстрації.  
4999. Договір франчайзингу на використання об'єкта, що охороняється відповідно до патентного законодавства, підлягає реєстрації також у центральному органі виконавчої влади в галузі патентів і знаків для товарів і послуг. При недодержанні цієї вимоги договір вважається нікчемним.      Договір франчайзингу на використання об'єкта, що охороняється відповідно до патентного законодавства, підлягає реєстрації також у центральному органі виконавчої влади в галузі патентів і знаків для товарів і послуг. При недодержанні цієї вимоги договір вважається нікчемним.  
5000. Стаття 1180 Субфранчайзинг   -689- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Статтю 1180 викласти в такій редакції: "Стаття 1180 Мастер франчайзинговий договір. Субфранчайзинг 1. Мастер франчайзинговий договір означає договір, за яким один підприємець (франчайзер) надає іншому (мастер франчайзі/ субфранчайзеру) за обумовлену винагороду право експлуатувати франчизу з метою укладення франчайзингових договорів з третіми особами (франчайзі). 2. Мастер франчайзі несе субсідіарну відповідальність за шкоду, завдану франчайзеру діями франчайзі, якщо інше не передбачено договором мастер франчайзингу. 3. Положення цієї глави стосовно правовідносин франчайзера та франчайзі поширюються на правовідносини франчайзера та мастер франчайзі та на правовідносини мастер франчайзі та франчайзі. 4. Якщо договір франчайзингу є недійсним, то недійсними визнаються і укладені на його основі договори субфранчайзингу. 5. Якщо інше не передбачено договором франчайзингу, укладеним на строк, при його достроковому припиненні права та обов'язки похідного правоволодільця за договором франчайзингу (користувача за договором франчайзингу) переходять до правоволодільця, якщо він не відмовиться взяти на себе права та обов'язки за цим договором. Це правило застосовується при розірванні договору франчайзингу, укладеного без визначення строку."  		Враховано   Стаття 1180 Мастер франчайзинговий договір. Субфранчайзинг  
5001. 1. Договором франчайзингу може бути передбачено право користувача дозволяти іншим особам користування наданим йому комплексом виключних прав або частки цього комплексу на умовах субфранчайзингу, погоджених ним із правоволодільцем або визначених у договорі франчайзингу. У договорі може бути передбачений обов'язок користувача надати протягом певного строку певній кількості осіб право користування зазначеними правами на умовах субконцесії.      1. Мастер франчайзинговий договір означає договір, за яким один підприємець (франчайзер) надає іншому (мастер франчайзі/ субфранчайзеру) за обумовлену винагороду право експлуатувати франчизу з метою укладення франчайзингових договорів з третіми особами (франчайзі).  
5002. Договір франчайзингу не може бути укладений на більш тривалий строк, ніж договір комерційної концесії, на підставі якого він укладається.       
5003. 2. Якщо договір франчайзингу є недійсним, недійсними є і укладені на його основі договори субфранчайзингу.      2. Мастер франчайзі несе субсідіарну відповідальність за шкоду, завдану франчайзеру діями франчайзі, якщо інше не передбачено договором мастер франчайзингу.  
5004. 3. Якщо інше не передбачено договором франчайзингу, укладеним на строк, при його достроковому припиненні права та обов'язки похідного правоволодільця за договором франчайзингу (користувача за договором франчайзингу) переходять до правоволодільця, якщо він не відмовиться взяти на себе права та обов'язки за цим договором. Це правило відповідно застосовується при розірванні договору франчайзингу, укладеного без визначення строку.      3. Положення цієї глави стосовно правовідносин франчайзера та франчайзі поширюються на правовідносини франчайзера та мастер франчайзі та на правовідносини мастер франчайзі та франчайзі.  
5005. 4. Користувач несе субсидіарну відповідальність за шкоду, завдану правоволодільцеві діями похідних користувачів, якщо інше не передбачено договором франчайзингу.      4. Якщо договір франчайзингу є недійсним, то недійсними визнаються і укладені на його основі договори субфранчайзингу.  
5006. 5. До договору субфранчайзингу застосовуються передбачені цією главою правила про договір франчайзингу, якщо інше не випливає з особливостей субфранчайзингу.      5. Якщо інше не передбачено договором франчайзингу, укладеним на строк, при його достроковому припиненні права та обов'язки похідного правоволодільця за договором франчайзингу (користувача за договором франчайзингу) переходять до правоволодільця, якщо він не відмовиться взяти на себе права та обов'язки за цим договором. Це правило застосовується при розірванні договору франчайзингу, укладеного без визначення строку.  
5007. Стаття 1181 Винагорода за договором франчайзингу       
5008. Винагорода за договором франчайзингу може виплачуватися користувачем правоволодільцеві у формі разових або періодичних платежів, відрахувань від виторгу, націнки на оптову ціну товарів, що передаються правоволодільцем для перепродажу, або в іншій формі, передбаченій договором.       
5009. Стаття 1182 Обов'язки правоволодільця   -690- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Статтю 1182 викласти в ткаії редакції: "Стаття 1182 Права та обов'язки правоволодільця (франчайзера) 1. Правоволоділець (франчайзер) зобов'язаний: 1) передати користувачеві (франчайзі) технічну та комерційну документацію і надати іншу інформацію, необхідну користувачеві для здійснення прав, наданих йому за договором франчайзингу, а також проінструктувати користувача та його працівників з питань, пов'язаних зі здійсненням цих прав; 2) інформувати користувача про основні аспекти франчизи, які повинні забезпечити її повне і ефективне використання; 3) надавати франчайзі постійне технічне та консультативне сприяння, включаючи проведення спеціальних навчальних курсів для персоналу франчайзі; 4) забезпечити реєстрацію договору франчайзингу відповідно до цього Кодексу. 2. Франчайзер має право проводити постійну перевірку якості товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються або надаються) франчайзі споживачам відповідно до франчайзингового договору."  		Враховано   Стаття 1182 Права та обов'язки правоволодільця (франчайзера)  
5010. 1. Правоволоділець зобов'язаний:      1. Правоволоділець (франчайзер) зобов'язаний:  
5011. 1) передати користувачеві технічну та комерційну документацію і надати іншу інформацію, необхідну користувачеві для здійснення прав, наданих йому за договором комерційної концесії, а також проінструктувати користувача і його працівників з питань, пов'язаних зі здійсненням цих прав;      1) передати користувачеві (франчайзі) технічну та комерційну документацію і надати іншу інформацію, необхідну користувачеві для здійснення прав, наданих йому за договором франчайзингу, а також проінструктувати користувача та його працівників з питань, пов'язаних зі здійсненням цих прав;  
5012. 2) видати користувачеві передбачені договором ліцензії, забезпечивши їх оформлення у встановленому порядку.      2) інформувати користувача про основні аспекти франчизи, які повинні забезпечити її повне і ефективне використання; 3) надовати франчайзі постійне технічне та консультативне сприяння, включаючи проведення спеціальних навчальних курсів для персоналу франчайзі; 4) забезпечити реєстрацію договору франчайзингу відповідно до цього Кодексу.  
5013. 2. Якщо договором франчайзингу не передбачено інше, правоволоділець зобов'язаний:      2. Франчайзер має право проводити постійну перевірку якості товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються або надаються) франчайзі споживачам відповідно до франчайзингового договору.  
5014. 1) забезпечити реєстрацію договору франчайзингу (п. 2 статті 1179 цього Кодексу);       
5015. 2) надавати користувачеві постійне технічне та консультативне сприяння, включаючи сприяння у навчанні та підвищенні кваліфікації працівників;       
5016. 3) контролювати якість товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються або надаються) користувачем на підставі договору франчайзингу.       
5017. Стаття 1183 Обов'язки користувача   -691- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Статтю 1183 викласти в такій редакції: "Стаття 1183 Права та обов'язки користувача (франчайзі) 1. Користувач (франчайзі) зобов'язаний: 1) не розголошувати секрети виробництва правоволодільця (франчайзера) та іншу одержану від нього конфіденційну комерційну інформацію; 2) інформувати франчайзера про свій досвід експлуатації франчизи на договірній території та можливе її поліпшення; 3) експлуатувати передану франчизу виключно з договірних приміщень/засобів транспортування; додержуватися вимог франчайзера до обладнання та загального оформлення договірних приміщень/засобів транспортування; не змінювати без згоди франчайзера місця знаходження договірних приміщень; 4) використовувати при здійсненні передбаченої договором діяльності фірмове найменування і/або комерційне позначення правоволодільця (франчайзера) визначеним в договорі способом; 5) забезпечити відповідність якості товарів, що виробляються ним на основі договору, виконуваних робіт, послуг, що надаються, якості аналогічних товарів, робіт і послуг, що виробляються, надаються або надаються правоволодільцем (франчайзером); 6) надавати покупцям (замовникам) усі додаткові послуги, на які вони могли б розраховувати, купляючи (замовляючи) безпосередньо у правоволодільця; 7) інформувати покупців (замовників) найбільш очевидним для них способом про те, що він використовує фірмове найменування, комерційне позначення, знак для товарів і послуг або інший засіб індивідуалізації за договором франчайзингу; 8) утримуватися від пошуку споживачів (замовників) за межами наданої договірної території (території, закріпленої за франчайзі). Франчайзі зобов'язаний продати товари або надати послуги споживачу, який безпосередньо звернувся до нього, якщо такий споживач має постійне місце знаходження за межами договірної території; 9) не брати участі та не мати будь-якого майнового інтересу прямо або опосередковано в будь-якій підприємницькій діяльності, що може конкурувати з діяльністю членів франчайзингової мережі, включаючи самого франчайзера; 10) дозволяти франчайзеру інспектувати договірні приміщення/транспортні засоби, товари та послуги, що надаються, свої інвентаризаційні та фінансові документи. 2. Користувач (франчайзі) має право: 1) отримувати товари від іншого франчайзі з франчайзингової мережі або будь-якої іншої збутової мережі франчайзера; 2) купувати товари у будь-якого постачальника, якщо продаж таких товарів не пов'язаний з торговим найменуванням або маркою франчайзера, або не є суттєвими для цілей експлуатації франчизи. При цьому франчайзі зобов'язаний дотримуватися кваліфікаційних вимог, сформульованих франчайзером до якості товарів.  		Враховано   Стаття 1183 Права та обов'язки користувача (франчайзі)  
5018. З урахуванням характеру та особливостей діяльності, що здійснюється користувачем за договором франчайзингу, користувач зобов'язаний:      1. Користувач (франчайзі) зобов'язаний:  
5019. 1) використовувати при здійсненні передбаченої договором діяльності фірмове найменування і (або) комерційне позначення правоволодільця зазначеним у договорі способом;      1) не розголошувати секрети виробництва правоволодільця (франчайзера) та іншу одержану від нього конфіденційну комерційну інформацію;  
5020. 2) забезпечити відповідність якості товарів, що виробляються ним на основі договору, виконуваних робіт, послуг, що надаються, якості аналогічних товарів, робіт і послуг, що виробляються, виконуються або надаються безпосередньо правоволодільцем;      2) інформувати франчайзера про свій досвід експлуатації франчизи на договірній території та можливе її поліпшення;  
5021. 3) додержуватися інструкцій і вказівок правоволодільця, спрямованих на забезпечення відповідності характеру, способів та умов використання комплексу виключних прав тому, як він використовується правоволодільцем, у тому числі вказівок, що стосуються зовнішнього і внутрішнього оформлення комерційних приміщень, що використовуються користувачем при здійсненні наданих йому за договором прав;      3) експлуатувати передану франчизу виключно з договірних приміщень/засобів транспортування; додержуватися вимог франчайзера до обладнання та загального оформлення договірних приміщень/засобів транспортування; не змінювати без згоди франчайзера місця знаходження договірних приміщень;  
5022. 4) надавати покупцям (замовникам) усі додаткові послуги, на які вони могли б розраховувати, купуючи (замовляючи) товар (роботу, послуги) безпосередньо у правоволодільця;      4) використовувати при здійсненні передбаченої договором діяльності фірмове найменування і/або комерційне позначення правоволодільця (франчайзера) визначеним в договорі способом;  
5023. 5) не розголошувати секрети виробництва правоволодільця та іншу одержану від нього конфіденційну комерційну інформацію;      5) забезпечити відповідність якості товарів, що виробляються ним на основі договору, виконуваних робіт, послуг, що надаються, якості аналогічних товарів, робіт і послуг, що виробляються, надаються або надаються правоволодільцем (франчайзером);  
5024. 6) надати обумовлену кількість субфранчайзингу, якщо такий обов'язок передбачений договором;      6) надавати покупцям (замовникам) усі додаткові послуги, на які вони могли б розраховувати, купляючи (замовляючи) безпосередньо у правоволодільця;  
5025. 7) інформувати покупців (замовників) найбільш очевидним для них способом про те, що він використовує фірмове найменування, комерційне позначення, знак для товарів і послуг або інший засіб індивідуалізації за договором франчайзингу.      7) інформувати покупців (замовників) найбільш очевидним для них способом про те, що він використовує фірмове найменування, комерційне позначення, знак для товарів і послуг або інший засіб індивідуалізації за договором франчайзингу; 8) утримуватися від пошуку споживачів (замовників) за межами надоної договірної території (території, закріпленої за франчайзі). Франчайзі зобов'язаний продати товари або надати послуги споживачу, який безпосередньо звернувся до нього, якщо такий споживач має постійне місце знаходження за межами договірної території; 9) не брати участі та не мати будь-якого майнового інтересу прямо або опосередковано в будь-якій підприємницькій діяльності, що може конкурувати з діяльністю членів франчайзингової мережі, включаючи самого франчайзера; 10) дозволяти франчайзеру інспектувати договірні приміщення/транспортні засоби, товари та послуги, що надаються, свої інвентаризаційні та фінансові документи. 2. Користувач (франчайзі) має право: 1) отримувати товари від іншого франчайзі з франчайзингової мережі або будь-якої іншої збутової мережі франчайзера; 2) купувати товари у будь-якого постачальника, якщо продаж таких товарів не пов'язаний з торговим найменуванням або маркою франчайзера, або не є суттєвими для цілей експлуатації франчизи. При цьому франчайзі зобов'язаний дотримуватися кваліфікаційних вимог, сформульованих франчайзером до якості товарів.  
5026. Стаття 1184 Обмеження прав сторін за договором франчайзингу      Стаття 1184 Обмеження прав сторін за договором франчайзингу  
5027. 1. Договором франчайзингу можуть бути передбачені обмеження прав сторін за цим договором, зокрема:      1. Договором франчайзингу можуть бути передбачені обмеження прав сторін за цим договором, зокрема:  
5028. 1) обов'язок правоволодільця не надавати іншим особам аналогічні комплекси виключних прав для їх використання на закріпленій за користувачем території або утримуватися від власної аналогічної діяльності на цій території;      1) обов'язок правоволодільця не надавати іншим особам аналогічні комплекси виключних прав для їх використання на закріпленій за користувачем території або утримуватися від власної аналогічної діяльності на цій території;  
5029. 2) обов'язок користувача не конкурувати з правоволодільцем на території, на яку поширюється чинність договору франчайзингу стосовно підприємницької діяльності, що здійснюється користувачем з використанням належних правоволодільцеві виключних прав;      2) обов'язок користувача не конкурувати з правоволодільцем на території, на яку поширюється чинність договору франчайзингу стосовно підприємницької діяльності, що здійснюється користувачем з використанням належних правоволодільцеві виключних прав;  
5030. 3) відмова користувача від одержання за договором франчайзингу аналогічних прав у конкурентів (потенційних конкурентів) правоволодільця;      3) відмова користувача від одержання за договором франчайзингу аналогічних прав у конкурентів (потенційних конкурентів) правоволодільця;  
5031. 4) обов'язок користувача погоджувати з правоволодільцем місце розташування комерційних приміщень, які мають використовуватися при здійсненні наданих за договором виключних прав, а також їх внутрішнє і зовнішнє оформлення.      4) обов'язок користувача погоджувати з правоволодільцем місце розташування комерційних приміщень, які мають використовуватися при здійсненні наданих за договором виключних прав, а також їх внутрішнє і зовнішнє оформлення.  
5032. Обмежувальні умови можуть бути визнані недійсними на вимогу антимонопольного органу або іншої заінтересованої особи, якщо ці умови з урахуванням стану відповідного ринку та економічного стану сторін суперечать антимонопольному законодавству.      Обмежувальні умови можуть бути визнані недійсними на вимогу антимонопольного органу або іншої заінтересованої особи, якщо ці умови з урахуванням стану відповідного ринку та економічного стану сторін суперечать антимонопольному законодавству.  
5033. 2. Визнаються нікчемними такі умови, що обмежують права сторін за договором франчайзингу, в силу яких:      2. Визнаються нікчемними такі умови, що обмежують права сторін за договором франчайзингу, в силу яких:  
5034. 1) правоволоділець має право визначати ціну продажу товару користувачем або ціну робіт (послуг), виконуваних (тих, що надаються) користувачем, або встановлювати верхню чи нижню межу цих цін;      1) правоволоділець має право визначати ціну продажу товару користувачем або ціну робіт (послуг), виконуваних (тих, що надаються) користувачем, або встановлювати верхню чи нижню межу цих цін;  
5035. 2) користувач має право продавати товари, виконувати роботи або надавати послуги виключно певній категорії покупців (замовників) або виключно покупцям (замовникам), що мають місце знаходження (місце проживання) на визначеній у договорі території.      2) користувач має право продавати товари, виконувати роботи або надавати послуги виключно певній категорії покупців (замовників) або виключно покупцям (замовникам), що мають місце знаходження (місце проживання) на визначеній у договорі території.  
5036. Стаття 1185 Відповідальність правоволодільця за вимогами, що заявляються до користувачів      Стаття 1185 Відповідальність правоволодільця за вимогами, що заявляються до користувачів  
5037. Правоволоділець несе субсидіарну відповідальність за вимогами, що заявляються до користувачів, про невідповідність якості товарів (робіт, послуг), які продаються (виконуються, надаються) користувачем за договором франчайзингу.      Правоволоділець несе субсидіарну відповідальність за вимогами, що заявляються до користувачів, про невідповідність якості товарів (робіт, послуг), які продаються (виконуються, надаються) користувачем за договором франчайзингу.  
5038. За вимогами, що заявляються до користувача як виробника продукції (товарів) правоволодільця, правоволоділець відповідає солідарно з користувачем.      За вимогами, що заявляються до користувача як виробника продукції (товарів) правоволодільця, правоволоділець відповідає солідарно з користувачем.  
5039. Стаття 1186 Право користувача укласти договір комерційної концесії на новий строк   -692- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 В статті 1186 слова "комерційної концесії" на слова "франчайзингу"  		Враховано   Стаття 1186 Право користувача укласти договір фпанчайзингу на новий строк  
5040. 1. Користувач, що належним чином виконував свої обов'язки, має після спливу строку договору франчайзингу право на укладення договору на новий строк на тих самих умовах.      1. Користувач, що належним чином виконував свої обов'язки, має після спливу строку договору франчайзингу право на укладення договору на новий строк на тих самих умовах.  
5041. 2. Правоволоділець має право відмовити в укладенні договору франчайзингу на новий строк за умови, що протягом трьох років від дня спливу строку даного договору він не буде укладати з іншими особами аналогічні договори франчайзингу і погоджуватися на укладення аналогічних договорів франчайзингу, дія яких поширюватиметься на ту саму територію, на якій мав чинність договір, що припинив свою дію. У разі якщо до спливу трирічного строку правоволоділець забажає надати кому-небудь ті самі права, які були надані користувачеві за договором, що припинив свою чинність, він зобов'язаний запропонувати користувачеві укласти новий договір або відшкодувати зазнані ним збитки. При укладенні нового договору його умови мають бути не менш сприятливі для користувача, ніж умови договору, що припинив свою чинність.      2. Правоволоділець має право відмовити в укладенні договору франчайзингу на новий строк за умови, що протягом трьох років від дня спливу строку даного договору він не буде укладати з іншими особами аналогічні договори франчайзингу і погоджуватися на укладення аналогічних договорів франчайзингу, дія яких поширюватиметься на ту саму територію, на якій мав чинність договір, що припинив свою дію. У разі якщо до спливу трирічного строку правоволоділець забажає надати кому-небудь ті самі права, які були надані користувачеві за договором, що припинив свою чинність, він зобов'язаний запропонувати користувачеві укласти новий договір або відшкодувати зазнані ним збитки. При укладенні нового договору його умови мають бути не менш сприятливі для користувача, ніж умови договору, що припинив свою чинність.  
5042. Стаття 1187 Зміна договору франчайзингу      Стаття 1187 Зміна договору франчайзингу  
5043. Договір франчайзингу може бути змінений відповідно до правил, передбачених главою 52 цього Кодексу.      Договір франчайзингу може бути змінений відповідно до правил, передбачених главою 52 цього Кодексу.  
5044. У відносинах з третіми особами сторони договору франчайзингу мають право посилатися на зміни договору лише з моменту реєстрації цієї зміни в порядку, встановленому п. 2 статті 1179 цього Кодексу, якщо не доведуть, що третя особа знала або повинна була знати про зміну договору раніше.      У відносинах з третіми особами сторони договору франчайзингу мають право посилатися на зміни договору лише з моменту реєстрації цієї зміни в порядку, встановленому п. 2 статті 1179 цього Кодексу, якщо не доведуть, що третя особа знала або повинна була знати про зміну договору раніше.  
5045. Стаття 1188 Припинення договору франчайзингу      Стаття 1188 Припинення договору франчайзингу  
5046. 1. Кожна із сторін договору франчайзингу, укладеного без зазначеного строку, має право у будь-який час відмовитися від договору, повідомивши про це іншу сторону за шість місяців, якщо договором не передбачений більш тривалий строк.      1. Кожна із сторін договору франчайзингу, укладеного без зазначеного строку, має право у будь-який час відмовитися від договору, повідомивши про це іншу сторону за шість місяців, якщо договором не передбачений більш тривалий строк.  
5047. 2. Дострокове розірвання договору франчайзингу, укладеного із визначенням строку, а також розірвання договору, укладеного без визначення строку, підлягають реєстрації у порядку, встановленому п. 2 статті 1179 цього Кодексу.      2. Дострокове розірвання договору франчайзингу, укладеного із визначенням строку, а також розірвання договору, укладеного без визначення строку, підлягають реєстрації у порядку, встановленому п. 2 статті 1179 цього Кодексу.  
5048. 3. У разі припинення належних правоволодільцеві прав на фірмове найменування і комерційне позначення без заміни їх новими аналогічними правами договір франчайзингу припиняється.      3. У разі припинення належних правоволодільцеві прав на фірмове найменування і комерційне позначення без заміни їх новими аналогічними правами договір франчайзингу припиняється.  
5049. 4. При оголошенні правоволодільця або користувача неплатоспроможним (банкрутом) договір франчайзингу припиняється.      4. При оголошенні правоволодільця або користувача неплатоспроможним (банкрутом) договір франчайзингу припиняється.  
5050. Стаття 1189 Збереження договором франчайзингу чинності при зміні сторін      Стаття 1189 Збереження договором франчайзингу чинності при зміні сторін  
5051. 1. Перехід до іншої особи будь-якого виключного права, що входить до комплексу наданих користувачеві прав, не визнається підставою для зміни або розірвання договору франчайзингу. Новий правоволоділець стає стороною цього договору в частині прав і обов'язків, що стосуються відчуженого виключного права.      1. Перехід до іншої особи будь-якого виключного права, що входить до комплексу наданих користувачеві прав, не визнається підставою для зміни або розірвання договору франчайзингу. Новий правоволоділець стає стороною цього договору в частині прав і обов'язків, що стосуються відчуженого виключного права.  
5052. 2. У разі смерті правоволодільця його права та обов'язки за договором франчайзингу переходять до спадкоємця за умови, що він зареєстрований або протягом шести місяців від дня відкриття спадщини зареєструється як індивідуальний підприємець. Інакше договір припиняється.      2. У разі смерті правоволодільця його права та обов'язки за договором франчайзингу переходять до спадкоємця за умови, що він зареєстрований або протягом шести місяців від дня відкриття спадщини зареєструється як індивідуальний підприємець. Інакше договір припиняється.  
5053. Здійснення прав і виконання обов'язків особи, яка померла, до прийняття спадкоємцем цих прав та обов'язків або до реєстрації спадкоємця як індивідуального підприємця здійснюється управителем, якого призначає нотаріус.      Здійснення прав і виконання обов'язків особи, яка померла, до прийняття спадкоємцем цих прав та обов'язків або до реєстрації спадкоємця як індивідуального підприємця здійснюється управителем, якого призначає нотаріус.  
5054. Стаття 1190 Наслідки зміни фірмового найменування або комерційого позначення правоволодільця      Стаття 1190 Наслідки зміни фірмового найменування або комерційого позначення правоволодільця  
5055. У разі зміни правоволодільцем свого фірмового найменування або комерційного позначення, права на використання яких входять у комплекс виключних прав, договір франчайзингу зберігає чинність стосовно нового фірмового найменування або комерційного позначення правоволодільця, якщо користувач не зажадає розірвання договору і відшкодування збитків. У разі продовження чинності договору користувач має право вимагати відповідного зменшення належної правоволодільцеві винагороди.      У разі зміни правоволодільцем свого фірмового найменування або комерційного позначення, права на використання яких входять у комплекс виключних прав, договір франчайзингу зберігає чинність стосовно нового фірмового найменування або комерційного позначення правоволодільця, якщо користувач не зажадає розірвання договору і відшкодування збитків. У разі продовження чинності договору користувач має право вимагати відповідного зменшення належної правоволодільцеві винагороди.  
5056. Стаття 1191 Наслідки припинення виключного права, користування яким надано за договором франчайзингу      Стаття 1191 Наслідки припинення виключного права, користування яким надано за договором франчайзингу  
5057. Якщо в період дії договору франчайзингу сплинув строк дії виключного права, користування яким надано за цим договором, або таке право припинилося за іншою підставою, договір франчайзингу продовжує свою чинність, крім положень, що стосуються права, яке припинилося, а користувач, якщо інше не передбачено договором, має право зажадати відповідного зменшення належної правоволодільцеві винагороди.      Якщо в період дії договору франчайзингу сплинув строк дії виключного права, користування яким надано за цим договором, або таке право припинилося за іншою підставою, договір франчайзингу продовжує свою чинність, крім положень, що стосуються права, яке припинилося, а користувач, якщо інше не передбачено договором, має право зажадати відповідного зменшення належної правоволодільцеві винагороди.  
5058. У разі припинення належних правоволодільцеві прав на фірмове найменування або комерційне позначення настають наслідки, передбачені п. 2 статті 1188 і статтею 1190 цього Кодексу.      У разі припинення належних правоволодільцеві прав на фірмове найменування або комерційне позначення настають наслідки, передбачені п. 2 статті 1188 і статтею 1190 цього Кодексу.  
5059. Глава 75 Спільна діяльність      Глава 75 Спільна діяльність  
5060. § 1. Загальні положення про спільну діяльність      § 1. Загальні положення про спільну діяльність  
5061. Стаття 1192 Договір про спільну діяльність      Стаття 1192 Договір про спільну діяльність  
5062. 1. За договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення будь-якої мети, що не суперечить законові.      1. За договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення будь-якої мети, що не суперечить законові.  
5063. 2. Спільна діяльність може здійснюватися як на основі поєднання вкладів учасників (просте товариство), так і без поєднання вкладів учасників.      2. Спільна діяльність може здійснюватися як на основі поєднання вкладів учасників (просте товариство), так і без поєднання вкладів учасників.  
5064. Стаття 1193 Форма та умови договору про спільну діяльність      Стаття 1193 Форма та умови договору про спільну діяльність  
5065. 1. Договір про спільну діяльність укладається письмово.      1. Договір про спільну діяльність укладається письмово.  
5066. 2. Якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності, умови договору, в тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий режим виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх відношення до результатів спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін.      2. Якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності, умови договору, в тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий режим виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх відношення до результатів спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін.  
5067. § 2. Просте товариство      § 2. Просте товариство  
5068. Стаття 1194 Договір простого товариства      Стаття 1194 Договір простого товариства  
5069. За договором простого товариства учасники беруть зобов'язання поєднати свої вклади та спільно діяти для здобування прибутку або досягнення іншої мети.      За договором простого товариства учасники беруть зобов'язання поєднати свої вклади та спільно діяти для здобування прибутку або досягнення іншої мети.  
5070. Стаття 1195 Вклади учасників      Стаття 1195 Вклади учасників  
5071. 1. Вкладом учасника визнається все те, що він вносить у спільну справу, в тому числі гроші, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки.      1. Вкладом учасника визнається все те, що він вносить у спільну справу, в тому числі гроші, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки.  
5072. 2. Вклади учасників передбачаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.      2. Вклади учасників передбачаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.  
5073. Стаття 1196 Спільне майно учасників      Стаття 1196 Спільне майно учасників  
5074. 1. Внесене учасниками майно, яким вони володіли за правом власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи визнаються їхньою спільною частковою власністю, якщо інше не встановлено законом або договором простого товариства.      1. Внесене учасниками майно, яким вони володіли за правом власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи визнаються їхньою спільною частковою власністю, якщо інше не встановлено законом або договором простого товариства.  
5075. Внесене учасниками майно, яким вони володіли з підстав, відмінних від прав власності, використовується в інтересах усіх учасників і становить поряд із майном, що перебуває у їхній спільній власності, спільне майно учасників.      Внесене учасниками майно, яким вони володіли з підстав, відмінних від прав власності, використовується в інтересах усіх учасників і становить поряд із майном, що перебуває у їхній спільній власності, спільне майно учасників.  
5076. 2. Ведення бухгалтерського обліку спільного майна учасників може бути доручено ними одній з осіб, що беруть участь у договорі простого товариства.      2. Ведення бухгалтерського обліку спільного майна учасників може бути доручено ними одній з осіб, що беруть участь у договорі простого товариства.  
5077. 3. Користування спільним майном учасників здійснюється за їх спільною згодою, а в разі недосягнення згоди - у порядку, що встановлюється судом.      3. Користування спільним майном учасників здійснюється за їх спільною згодою, а в разі недосягнення згоди - у порядку, що встановлюється судом.  
5078. 4. Обов'язки учасників щодо утримання спільного майна та порядок відшкодування витрат, пов'язаних із виконанням цих обов'язків, визначаються договором простого товариства.      4. Обов'язки учасників щодо утримання спільного майна та порядок відшкодування витрат, пов'язаних із виконанням цих обов'язків, визначаються договором простого товариства.  
5079. Стаття 1197 Ведення спільних справ учасників      Стаття 1197 Ведення спільних справ учасників  
5080. 1. При веденні спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором простого товариства не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або ж спільно всіма учасниками договору простого товариства.      1. При веденні спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором простого товариства не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або ж спільно всіма учасниками договору простого товариства.  
5081. У разі спільного ведення справ для вчинення кожного правочину потрібна згода всіх учасників.      У разі спільного ведення справ для вчинення кожного правочину потрібна згода всіх учасників.  
5082. 2. У відносинах із третіми особами повноваження учасника вчиняти правочини від імені всіх учасників посвідчується довіреністю, виданою йому іншими учасниками, або договором простого товариства.      2. У відносинах із третіми особами повноваження учасника вчиняти правочини від імені всіх учасників посвідчується довіреністю, виданою йому іншими учасниками, або договором простого товариства.  
5083. 3. У відносинах із третіми особами учасники не можуть посилатися на обмеження прав учасника, який вчинив правочин, щодо ведення спільних справ учасників, крім випадків, коли вони доведуть, що на момент вчинення правочину третя особа знала або повинна була знати про наявність таких обмежень.      3. У відносинах із третіми особами учасники не можуть посилатися на обмеження прав учасника, який вчинив правочин, щодо ведення спільних справ учасників, крім випадків, коли вони доведуть, що на момент вчинення правочину третя особа знала або повинна була знати про наявність таких обмежень.  
5084. 4. Учасник, який вчинив від імені всіх учасників правочини, щодо яких його право на ведення спільних справ учасників було обмежене, або ж учинив в інтересах усіх учасників правочини від свого імені, може вимагати відшкодування здійснених ним за свій рахунок витрат, якщо існували достатні підстави вважати, що ці правочини були необхідними в інтересах усіх учасників. Учасники, які внаслідок таких правочинів зазнали збитків, мають право вимагати їх відшкодування.      4. Учасник, який вчинив від імені всіх учасників правочини, щодо яких його право на ведення спільних справ учасників було обмежене, або ж учинив в інтересах усіх учасників правочини від свого імені, може вимагати відшкодування здійснених ним за свій рахунок витрат, якщо існували достатні підстави вважати, що ці правочини були необхідними в інтересах усіх учасників. Учасники, які внаслідок таких правочинів зазнали збитків, мають право вимагати їх відшкодування.  
5085. 5. Рішення щодо спільних справ учасників приймаються учасниками за спільною згодою, якщо інше не передбачено договором простого товариства.      5. Рішення щодо спільних справ учасників приймаються учасниками за спільною згодою, якщо інше не передбачено договором простого товариства.  
5086. Стаття 1198 Право учасника на інформацію      Стаття 1198 Право учасника на інформацію  
5087. Кожний учасник незалежно від того, чи правоуповноважений він вести спільні справи учасників, має право ознайомлюватися з усією документацією з ведення справ. Відмова від цього права або його обмеження, в тому числі за погодженням учасників, є нікчемною.      Кожний учасник незалежно від того, чи правоуповноважений він вести спільні справи учасників, має право ознайомлюватися з усією документацією з ведення справ. Відмова від цього права або його обмеження, в тому числі за погодженням учасників, є нікчемною.  
5088. Стаття 1199 Спільні витрати та збитки учасників      Стаття 1199 Спільні витрати та збитки учасників  
5089. Порядок покриття витрат і збитків, пов'язаних із спільною діяльністю учасників, визначається їхньою угодою. За відсутності такої угоди кожний учасник несе витрати та збитки пропорційно вартості його вкладу у спільну справу.      Порядок покриття витрат і збитків, пов'язаних із спільною діяльністю учасників, визначається їхньою угодою. За відсутності такої угоди кожний учасник несе витрати та збитки пропорційно вартості його вкладу у спільну справу.  
5090. Угода, яка повністю звільняє будь-кого із учасників від участі у сплаченні спільних витрат або збитків, є нікчемною.   -693- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 В частині другій статті 1199 останнє слово "нікчемною" замінити на слово "недійсною".  		Враховано   Угода, яка повністю звільняє будь-кого із учасників від участі у сплаченні спільних витрат або збитків, є недійсною.  
5091. Стаття 1200 Відповідальність учасників за спільними зобов'язаннями      Стаття 1200 Відповідальність учасників за спільними зобов'язаннями  
5092. 1. Якщо договір простого товариства не пов'язаний зі здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, кожний учасник відповідає за спільними договірними зобов'язаннями усім своїм майном пропорційно вартості його вкладу у спільну справу.      1. Якщо договір простого товариства не пов'язаний зі здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, кожний учасник відповідає за спільними договірними зобов'язаннями усім своїм майном пропорційно вартості його вкладу у спільну справу.  
5093. За спільними зобов'язаннями, що виникли не з договору, учасники відповідають солідарно.      За спільними зобов'язаннями, що виникли не з договору, учасники відповідають солідарно.  
5094. 2. Якщо договір простого товариства пов'язаний зі здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, учасники відповідають солідарно за всіма спільними зобов'язаннями незалежно від підстав їх виникнення.      2. Якщо договір простого товариства пов'язаний зі здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, учасники відповідають солідарно за всіма спільними зобов'язаннями незалежно від підстав їх виникнення.  
5095. Стаття 1201 Розподіл прибутку      Стаття 1201 Розподіл прибутку  
5096. Прибуток, одержаний учасниками в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільну справу, якщо інше не передбачено договором простого товариства або іншою угодою учасників. Угода про усунення будь-кого з учасників від участі в прибутку є нікчемною.   -694- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 В тексті статті 1201останнє слово "нікчемною" замінити на слово "недійсною".  		Враховано   Прибуток, одержаний учасниками в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільну справу, якщо інше не передбачено договором простого товариства або іншою угодою учасників. Угода про усунення будь-кого з учасників від участі в прибутку є недійсною.  
5097. Стаття 1202 Виділ частки учасника на вимогу його кредитора      Стаття 1202 Виділ частки учасника на вимогу його кредитора  
5098. Кредитор учасника договору простого товариства має право поставити вимогу про виділ його частки у спільному майні відповідно до положень цього Кодексу.      Кредитор учасника договору простого товариства має право поставити вимогу про виділ його частки у спільному майні відповідно до положень цього Кодексу.  
5099. Стаття 1203 Припинення договору простого товариства      Стаття 1203 Припинення договору простого товариства  
5100. 1. Договір простого товариства припиняється внаслідок:       
5101. 1) оголошення будь-кого з учасників недієздатним, таким, дієздатність якого є обмеженою, або безвісно відсутнім, якщо договором простого товариства або наступною угодою не передбачено збереження договору у відносинах між іншими учасниками;   -695- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Підпункт 1) пункту 1 статті 1203 викласти у такій редакції: "1) визнання будь-кого з учасників недієздатним, безвісно відсутнім, обмеження у дієздатності, якщо договором простого товариства або наступною угодою не передбачено збереження договору у відносинах між іншими учасниками;"  		Враховано   1) визнання будь-кого з учасників недієздатним, безвісно відсутнім, обмеження у дієздатності, якщо договором простого товариства або наступною угодою не передбачено збереження договору у відносинах між іншими учасниками;  
5102. 2) огошення будь-кого з учасників банкрутом, за винятком, зазначеним у підпункті 1 цього пункту;      2) огошення будь-кого з учасників банкрутом, за винятком, зазначеним у підпункті 1 цього пункту;  
5103. 3) смерті учасника чи ліквідації юридичної особи, що бере участь у договорі простого товариства, якщо договором або наступною угодою не передбачено збереження договору у відносинах між іншими учасниками або ж заміщення учасника, який помер (ліквідованої юридичної особи), його спадкоємцями (правонаступниками);      3) смерті учасника чи ліквідації юридичної особи, що бере участь у договорі простого товариства, якщо договором або наступною угодою не передбачено збереження договору у відносинах між іншими учасниками або ж заміщення учасника, який помер (ліквідованої юридичної особи), його спадкоємцями (правонаступниками);  
5104. 4) відмови будь-кого з учасників від подальшої участі у договорі простого товариства або розірвання договору на вимогу одного з учасників, за винятком, зазначеним у підпункті 1 цього пункту;      4) відмови будь-кого з учасників від подальшої участі у договорі простого товариства або розірвання договору на вимогу одного з учасників, за винятком, зазначеним у підпункті 1 цього пункту;  
5105. 5) спливу строку договору простого товариства;      5) спливу строку договору простого товариства;  
5106. 6) виділу частки учасника на вимогу його кредитора, за винятком, зазначеним у підпункті 1 цього пункту.   -696- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 В пункт 1 статті увести новий підпункт 7 такого змісту: "7) досягнення мети товариства або настання обставин, коли досягнення мети товариства стало неможливим.".  		Враховано   6) виділу частки учасника на вимогу його кредитора, за винятком, зазначеним у підпункті 1 цього пункту; 7) досягнення мети товариства або настання обставин, коли досягнення мети товариства стало неможливим  
5107. 2. У разі припинення договору простого товариства речі, передані у спільне володіння та (або) користування учасників, повертаються учасникам, які їх надали, без винагороди, якщо інше не передбачено угодою сторін.      2. У разі припинення договору простого товариства речі, передані у спільне володіння та (або) користування учасників, повертаються учасникам, які їх надали, без винагороди, якщо інше не передбачено угодою сторін.  
5108. Поділ майна, що перебуває у спільній власності учасників, і спільних прав вимоги, які виникли у них, здійснюється в порядку, встановленому положеннями цього Кодексу.      Поділ майна, що перебуває у спільній власності учасників, і спільних прав вимоги, які виникли у них, здійснюється в порядку, встановленому положеннями цього Кодексу.  
5109. Учасник, який вніс у спільну власність індивідуально-визначену річ, має право у разі припинення договору простого товариства вимагати в судовому порядку повернення йому цієї речі за умови додержання інтересів інших учасників і кредиторів.      Учасник, який вніс у спільну власність індивідуально-визначену річ, має право у разі припинення договору простого товариства вимагати в судовому порядку повернення йому цієї речі за умови додержання інтересів інших учасників і кредиторів.  
5110. 3. З моменту припинення договору простого товариства його учасники несуть солідарну відповідальність за невиконаними спільними зобов'язаннями щодо третіх осіб.      3. З моменту припинення договору простого товариства його учасники несуть солідарну відповідальність за невиконаними спільними зобов'язаннями щодо третіх осіб.  
5111. Стаття 1204 Відмова учасника від подальшої участі в договорі простого товариства та розірвання договору      Стаття 1204 Відмова учасника від подальшої участі в договорі простого товариства та розірвання договору  
5112. 1. Заява про відмову учасника від безстрокового договору простого товариства має бути зроблена ним не пізніше ніж за три місяці до передбачуваного виходу із договору.      1. Заява про відмову учасника від безстрокового договору простого товариства має бути зроблена ним не пізніше ніж за три місяці до передбачуваного виходу із договору.  
5113. Угода про обмеження права на відмову від безстрокового договору простого товариства є нікчемною.   -697- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 В частині другій пункту 1 статті 1204 останнє слово "нікчемною" замінити словом "недійсною".  		Враховано   Угода про обмеження права на відмову від безстрокового договору простого товариства є недійсною.  
5114. 2. Учасник договору простого товариства, укладеного із зазначенням строку або із зазначенням мети як скасувальної умови, має право вимагати розірвання договору у відносинах з іншими учасниками через поважну причину з відшкодуванням іншим учасникам реального збитку, завданого розірванням договору.      2. Учасник договору простого товариства, укладеного із зазначенням строку або із зазначенням мети як скасувальної умови, має право вимагати розірвання договору у відносинах з іншими учасниками через поважну причину з відшкодуванням іншим учасникам реального збитку, завданого розірванням договору.  
5115. Стаття 1205 Відповідальність учасника, щодо якого договір простого товариства розірвано      Стаття 1205 Відповідальність учасника, щодо якого договір простого товариства розірвано  
5116. У разі якщо договір простого товариства не був припинений у результаті заяви будь-кого з учасників про відмову від подальшої у ньому участі або ж розірвання договору на вимогу одного з учасників, особа, участь якої в договорі припинилася, відповідає перед третіми особами за спільними зобов'язаннями, які виникли в період її участі у договорі, так, ніби вона залишилася учасником договору простого товариства.      У разі якщо договір простого товариства не був припинений у результаті заяви будь-кого з учасників про відмову від подальшої у ньому участі або ж розірвання договору на вимогу одного з учасників, особа, участь якої в договорі припинилася, відповідає перед третіми особами за спільними зобов'язаннями, які виникли в період її участі у договорі, так, ніби вона залишилася учасником договору простого товариства.  
5117. Підрозділ 2 Недоговірні зобов'язання      Підрозділ 2 Недоговірні зобов'язання  
5118. Глава 76 Публічне обіцяння нагороди      Глава 76 Публічне обіцяння нагороди  
5119. § 1. Загальні положення про публічне обіцяння нагороди      § 1. Загальні положення про публічне обіцяння нагороди  
5120. Стаття 1206 Поняття та зміст зобов'язання із публічного обіцяння нагороди без оголошення конкурсу      Стаття 1206 Поняття та зміст зобов'язання із публічного обіцяння нагороди без оголошення конкурсу  
5121. 1. Особа, що виступила з публічним обіцянням нагороди за досягнення зазначеного у сповіщенні результату (знайдення речі, що пропала, повідомлення необхідних відомостей тощо), зобов'язана виплатити (передати) обіцяну нагороду особі, що надала цей результат.      1. Особа, що виступила з публічним обіцянням нагороди за досягнення зазначеного у сповіщенні результату (знайдення речі, що пропала, повідомлення необхідних відомостей тощо), зобов'язана виплатити (передати) обіцяну нагороду особі, що надала цей результат.  
5122. 2. Обіцяння нагороди вважається публічним, якщо воно сповіщене будь-яким чином невизначеному колу осіб.      2. Обіцяння нагороди вважається публічним, якщо воно сповіщене будь-яким чином невизначеному колу осіб.  
5123. 3. Нагорода може бути виражена у грошовій або іншій формі. Передання нагороди відбувається одночасно з переданням результату, якщо інше не випливає з характеру нагороди або публічного сповіщення.      3. Нагорода може бути виражена у грошовій або іншій формі. Передання нагороди відбувається одночасно з переданням результату, якщо інше не випливає з характеру нагороди або публічного сповіщення.  
5124. 4. Особа, що виступила з публічним обіцянням нагороди, не має права його скасувати або змінити. Якщо в публічному обіцянні нагороди не встановлений строк його чинності, воно є чинним протягом розумного часу.      4. Особа, що виступила з публічним обіцянням нагороди, не має права його скасувати або змінити. Якщо в публічному обіцянні нагороди не встановлений строк його чинності, воно є чинним протягом розумного часу.  
5125. 5. У разі надання результату кількома особами нагорода розподіляється між ними порівну.      5. У разі надання результату кількома особами нагорода розподіляється між ними порівну.  
5126. § 2. Публічне обіцяння нагороди через конкурс      § 2. Публічне обіцяння нагороди через конкурс  
5127. Стаття 1207 Публічне обіцяння нагороди через конкурс      Стаття 1207 Публічне обіцяння нагороди через конкурс  
5128. 1. Публічне обіцяння нагороди через конкурс має місце, коли обіцяна особою (засновником конкурсу) спеціальна нагорода (премія) має бути виплачена (передана) особі, що бере участь у конкурсі (здобувачеві), яка досягла кращого результату згідно з умовами конкурсу.      1. Публічне обіцяння нагороди через конкурс має місце, коли обіцяна особою (засновником конкурсу) спеціальна нагорода (премія) має бути виплачена (передана) особі, що бере участь у конкурсі (здобувачеві), яка досягла кращого результату згідно з умовами конкурсу.  
5129. 2. Оголошення про конкурс має містити виклад завдання, строк його виконання, розмір і форму нагороди, місце представлення результатів, порядок і строк їхньої порівняльної оцінки. Оголошення про конкурс може містити й інші його умови.      2. Оголошення про конкурс має містити виклад завдання, строк його виконання, розмір і форму нагороди, місце представлення результатів, порядок і строк їхньої порівняльної оцінки. Оголошення про конкурс може містити й інші його умови.  
5130. Стаття 1208 Скасування або зміна умов конкурсу      Стаття 1208 Скасування або зміна умов конкурсу  
5131. 1. Засновник конкурсу не має права скасувати його.      1. Засновник конкурсу не має права скасувати його.  
5132. 2. Зміна умов конкурсу допускається у межах першої половини строку, встановленого для представлення результату. Про зміну умов конкурсу має бути сповіщено учасникам конкурсу в тому самому порядку, в якому конкурс був оголошений.      2. Зміна умов конкурсу допускається у межах першої половини строку, встановленого для представлення результату. Про зміну умов конкурсу має бути сповіщено учасникам конкурсу в тому самому порядку, в якому конкурс був оголошений.  
5133. Стаття 1209 Рішення про виплату нагороди (премії)      Стаття 1209 Рішення про виплату нагороди (премії)  
5134. Рішення про виплату нагороди (премії) має бути винесене та сповіщене здобувачам у строк, встановлений оголошенням про конкурс, і в порядку, зазначеному цим оголошенням.      Рішення про виплату нагороди (премії) має бути винесене та сповіщене здобувачам у строк, встановлений оголошенням про конкурс, і в порядку, зазначеному цим оголошенням.  
5135. Стаття 1210 Використання премійованих витворів творчості, що представлені на конкурс      Стаття 1210 Використання премійованих витворів творчості, що представлені на конкурс  
5136. Якщо конкурс оголошений на витвори творчості, засновник конкурсу набуває право використовувати премійовані витвори, що представлені на конкурс, передбаченим в оголошенні про конкурс способом, тільки на підставі договору зі здобувачем, крім випадків, передбачених законом та іншими правовими актами.      Якщо конкурс оголошений на витвори творчості, засновник конкурсу набуває право використовувати премійовані витвори, що представлені на конкурс, передбаченим в оголошенні про конкурс способом, тільки на підставі договору зі здобувачем, крім випадків, передбачених законом та іншими правовими актами.  
5137. Стаття 1211 Повернення здобувачам результатів, які представлені на конкурс      Стаття 1211 Повернення здобувачам результатів, які представлені на конкурс  
5138. Якщо інше не передбачено оголошенням про конкурс, засновники конкурсу після його закінчення зобов'язані повернути здобувачам результати, що представлені ними на конкурс, у строк, зазначений в оголошенні про конкурс.      Якщо інше не передбачено оголошенням про конкурс, засновники конкурсу після його закінчення зобов'язані повернути здобувачам результати, що представлені ними на конкурс, у строк, зазначений в оголошенні про конкурс.  
5139. Глава 77 Ведення чужих справ без доручення      Глава 77 Ведення чужих справ без доручення  
5140. Стаття 1212 Ведення чужих справ без доручення      Стаття 1212 Ведення чужих справ без доручення  
5141. 1. Особа, що діє в майнових інтересах іншої особи без її доручення, незалежно від того, знає вона про це чи ні, зобов'язана при першій нагоді сповістити цю іншу (заінтересовану) особу про свої дії. Якщо заінтересована особа схвалить ці дії, надалі до відносин сторін застосовуються правила відповідного договору.      1. Особа, що діє в майнових інтересах іншої особи без її доручення, незалежно від того, знає вона про це чи ні, зобов'язана при першій нагоді сповістити цю іншу (заінтересовану) особу про свої дії. Якщо заінтересована особа схвалить ці дії, надалі до відносин сторін застосовуються правила відповідного договору.  
5142. 2. У разі неможливості сповіщення заінтересованої особи той, хто почав дії без доручення, зобов'язаний довести їх до кінця, вживаючи усіх залежних від нього заходів щодо попередження негативних майнових наслідків для цієї особи. При цьому особа, що діє без доручення, зобов'язана взяти на себе все, що пов'язане із веденням справи, у тому числі обов'язки щодо вчинених правочинів.      2. У разі неможливості сповіщення заінтересованої особи той, хто почав дії без доручення, зобов'язаний довести їх до кінця, вживаючи усіх залежних від нього заходів щодо попередження негативних майнових наслідків для цієї особи. При цьому особа, що діє без доручення, зобов'язана взяти на себе все, що пов'язане із веденням справи, у тому числі обов'язки щодо вчинених правочинів.  
5143. 3. Якщо особа, що діє в інтересах іншої особи без її доручення, при першій нагоді не сповістить про це заінтересовану особу, вона не має права вимагати відшкодування зазнаних витрат.      3. Якщо особа, що діє в інтересах іншої особи без її доручення, при першій нагоді не сповістить про це заінтересовану особу, вона не має права вимагати відшкодування зазнаних витрат.  
5144. Стаття 1213 Відшкодування витрат, зазнаних при веденні чужих справ без доручення      Стаття 1213 Відшкодування витрат, зазнаних при веденні чужих справ без доручення  
5145. Особа, що діє в інтересах іншої особи без її доручення, має право вимагати від неї відшкодування у межах фактично зазнаних витрат, якщо вони були виправдані обставинами ведення справи.      Особа, що діє в інтересах іншої особи без її доручення, має право вимагати від неї відшкодування у межах фактично зазнаних витрат, якщо вони були виправдані обставинами ведення справи.  
5146. Стаття 1214 Надання звіту про ведення чужих справ без доручення      Стаття 1214 Надання звіту про ведення чужих справ без доручення  
5147. Особа, що діє в інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана негайно після закінчення ведення справи надати заінтересованій особі звіт про свої дії і передати їй усе, що при цьому було одержано.      Особа, що діє в інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана негайно після закінчення ведення справи надати заінтересованій особі звіт про свої дії і передати їй усе, що при цьому було одержано.  
5148. Глава 78 Запобігання загрозі шкоди чужому майну, рятування здоров'я та життя іншій особі      Глава 78 Запобігання загрозі шкоди чужому майну, рятування здоров'я та життя іншій особі  
5149. Стаття 1215 Зобов'язання, що виникають із запобігання загрозі шкоди чужому майну      Стаття 1215 Зобов'язання, що виникають із запобігання загрозі шкоди чужому майну  
5150. Якщо особа без відповідних уповноважень запобігала реальній загрозі шкоди майну іншої особи в умовах, які виключали можливість попередження про таку загрозу, вона має право зажадати від цієї іншої особи відшкодування збитків, зазнаних у зв'язку із запобіганням шкоді.      Якщо особа без відповідних уповноважень запобігала реальній загрозі шкоди майну іншої особи в умовах, які виключали можливість попередження про таку загрозу, вона має право зажадати від цієї іншої особи відшкодування збитків, зазнаних у зв'язку із запобіганням шкоді.  
5151. Відшкодування шкоди може мати місце, якщо ця інша особа має змогу його надати, а також якщо майно, від якого була відвернена реальна загроза шкоди, мало істотну цінність. При цьому відшкодування шкоди не повинне перевищувати вартості цього майна.      Відшкодування шкоди може мати місце, якщо ця інша особа має змогу його надати, а також якщо майно, від якого була відвернена реальна загроза шкоди, мало істотну цінність. При цьому відшкодування шкоди не повинне перевищувати вартості цього майна.  
5152. Стаття 1216 Зобов'язання, що виникають внаслідок рятування здоров'я та життя іншої людини      Стаття 1216 Зобов'язання, що виникають внаслідок рятування здоров'я та життя іншої людини  
5153. Шкода, що її зазнала особа, яка без відповідних уповноважень запобігала реальній загрозі здоров'ю та життю фізичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі державою.      Шкода, що її зазнала особа, яка без відповідних уповноважень запобігала реальній загрозі здоров'ю та життю фізичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі державою.  
5154. Глава 79 Створення небезпеки (загрози) життю і здоров'ю фізичних осіб, а також їхньому майну і майну юридичних осіб      Глава 79 Створення небезпеки (загрози) життю і здоров'ю фізичних осіб, а також їхньому майну і майну юридичних осіб  
5155. Стаття 1217 Загальні положення про зобов'язання, що виникають внаслідок створення небезпеки (загрози) життю і здоров'ю фізичних осіб, а також їхньому майну і майну юридичних осіб   -698- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Викласти назву статті 1217 в новій редакції: "Стаття 1217 Відповідальність юридичних і фізичних осіб за створення небезпеки (загрози) життю і здоров'ю фізичних осіб, а також їхньому майну і майну юридичних осіб"  		Враховано   Стаття 1217 Відповідальність юридичних і фізичних осіб за створення небезпеки (загрози) життю і здоров'ю фізичних осіб, а також їхньому майну і майну юридичних осіб  
5156. 1. Небезпека заподіяння шкоди надалі може стати підставою для позову про заборону дій, що створюють таку небезпеку.      1. Небезпека заподіяння шкоди надалі може стати підставою для позову про заборону дій, що створюють таку небезпеку.  
5157. 2. Юридичні та фізичні особи, які займаються підприємницькою та іншою господарською діяльністю, порушуючи при цьому довкілля, умови безпеки і створюючи внаслідок цього загрозу життю і здоров'ю громадян, їхньому майну і майну інших юридичних осіб, зобов'язані усунути цю загрозу.      2. Юридичні та фізичні особи, які займаються підприємницькою та іншою господарською діяльністю, порушуючи при цьому довкілля, умови безпеки і створюючи внаслідок цього загрозу життю і здоров'ю громадян, їхньому майну і майну інших юридичних осіб, зобов'язані усунути цю загрозу.  
5158. 3. Вимогу про усунення небезпеки (загрози) мають право висувати будь-які фізичні та юридичні особи, які їй піддаються або інтересам яких вона загрожує, а також опікуни і піклувальники неповнолітніх.      3. Вимогу про усунення небезпеки (загрози) мають право висувати будь-які фізичні та юридичні особи, які їй піддаються або інтересам яких вона загрожує, а також опікуни і піклувальники неповнолітніх.  
5159. Стаття 1218 Наслідки неусунення небезпеки (загрози) життю і здоров'ю фізичних осіб, їхньому майну і майну юридичних осіб      Стаття 1218 Наслідки неусунення небезпеки (загрози) життю і здоров'ю фізичних осіб, їхньому майну і майну юридичних осіб  
5160. 1. У разі неусунення небезпеки (загрози) життю і здоров'ю фізичних осіб, їхньому майну і майну інших юридичних осіб суд має право з урахуванням конкретних обставин справи ухвалити рішення:      1. У разі неусунення небезпеки (загрози) життю і здоров'ю фізичних осіб, їхньому майну і майну інших юридичних осіб суд має право з урахуванням конкретних обставин справи ухвалити рішення:  
5161. 1) щодо вжиття належних заходів для усунення загрози в строк, передбачений у рішенні суду;      1) щодо вжиття належних заходів для усунення загрози в строк, передбачений у рішенні суду;  
5162. 2) щодо стягнення збитків, фактично зазнаних особою, яка піддавалася небезпеці (загрозі) і своїми діями запобігла цій небезпеці (загрозі);      2) щодо стягнення збитків, фактично зазнаних особою, яка піддавалася небезпеці (загрозі) і своїми діями запобігла цій небезпеці (загрозі);  
5163. 3) щодо повної заборони діяльності, яка створює небезпеку (загрозу).      3) щодо повної заборони діяльності, яка створює небезпеку (загрозу).  
5164. 2. У разі відмови в позові про заборону згаданої діяльності у зв'язку з тим, що це суперечить громадським інтересам, відповідач зобов'язаний таким чином задовольнити варті уваги вимоги особи, яка піддається небезпеці (загрозі), щоб було виключено подальший вплив на неї обставин, що створюють цю небезпеку (загрозу).      2. У разі відмови в позові про заборону згаданої діяльності у зв'язку з тим, що це суперечить громадським інтересам, відповідач зобов'язаний таким чином задовольнити варті уваги вимоги особи, яка піддається небезпеці (загрозі), щоб було виключено подальший вплив на неї обставин, що створюють цю небезпеку (загрозу).  
5165. Стаття 1219 Відшкодування шкоди, завданої внаслідок неусунення небезпеки (загрози) життю і здоров'ю фізичних осіб, їхньому майну і майну юридичних осіб      Стаття 1219 Відшкодування шкоди, завданої внаслідок неусунення небезпеки (загрози) життю і здоров'ю фізичних осіб, їхньому майну і майну юридичних осіб  
5166. Шкода, завдана внаслідок неусунення небезпеки (загрози) життю і здоров'ю фізичних осіб, їхньому майну і майну юридичних осіб, підлягає відшкодуванню за правилами глави 80 цього Кодексу.      Шкода, завдана внаслідок неусунення небезпеки (загрози) життю і здоров'ю фізичних осіб, їхньому майну і майну юридичних осіб, підлягає відшкодуванню за правилами глави 80 цього Кодексу.  
5167. Глава 80 Завдання шкоди      Глава 80 Завдання шкоди  
5168. § 1. Загальні положення про завдання шкоди      § 1. Загальні положення про завдання шкоди  
5169. Стаття 1220 Загальні підстави відповідальності за завдання майнової шкоди      Стаття 1220 Загальні підстави відповідальності за завдання майнової шкоди  
5170. 1. Майнова шкода, завдана неправомірними діями (бездіяльністю) особистим немайновим правам фізичних та юридичних осіб, а також шкода, завдана майну фізичних та юридичних осіб, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.      1. Майнова шкода, завдана неправомірними діями (бездіяльністю) особистим немайновим правам фізичних та юридичних осіб, а також шкода, завдана майну фізичних та юридичних осіб, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.  
5171. 2. Обов'язок відшкодування шкоди може бути покладений законом на інших осіб, а також законом або договором може бути встановлена підвищена відповідальність того, хто завдав шкоду.   -699- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Із тексту статті1220 пункт 2 виключити.  		Враховано    
5172. 3. Той, хто завдав шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з його вини, - оскільки законом не передбачено відшкодування шкоди і за відсутності вини.   -700- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Із тексту пункту 3 статті 1220 виключити слова ",(оскільки законом не передбачено відшкодування шкоди і за відсутності вини".  		Враховано   3. Той, хто завдав шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з його вини.  
5173. 4. Шкода, завдана правомірними діями, підлягає відшкодуванню у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.   -701- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Після статті 1220 поставити1220-1 (статтю 1262 з внесеними до неї змінами).  		Враховано   4. Шкода, завдана правомірними діями, підлягає відшкодуванню у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Стаття 1220-1 ( редакція стаття 1262 зі змінами) Підстави відповідальності за завдання моральної шкоди 1. Моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними діями, компенсується завдавачем при наявності його вини, (ст. 1220 цього Кодексу) за винятком випадків, передбачених пунктом 2 цієї статті. 2. Моральна шкода компенсується незалежно від вини завдавача, якщо: 1) шкоду завдано життю і здоров'ю фізичної особи джерелом підвищеної небезпеки; 2) шкоду завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу взяття під варту або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт; 3) в інших випадках, передбачених законом.  
5174. Стаття 1221 Шкода, завдана у стані необхідної оборони      Стаття 1221 Шкода, завдана у стані необхідної оборони  
5175. 1. Не підлягає відшкодуванню шкода, завдана у стані необхідної оборони, якщо при цьому не були перевищені її межі.   -702- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 До статті 1221 включити новий пункт 2 і викласти його в такій редакції: "2. Якщо при захисті від протиправного посягання той, хто обороняється, заподіяв шкоду третім особам, вона відшкодовується нападавшим.", відповідно змінити нумерацію пунктів.  		Враховано   1. Не підлягає відшкодуванню шкода, завдана у стані необхідної оборони, якщо при цьому не були перевищені її межі. 2. Якщо при захисті від протиправного посягання той, хто обороняється, заподіяв шкоду третім особам, вона відшкодовується нападавшим.  
5176. 2. Не підлягає відшкодуванню також шкода, завдана особі у зв'язку з перепиненням її злочинних дій або її затриманням і приведенням у відповідні органи влади.   -703- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Після статті 1221 дати нову статтю 1221-1 такого змісту: "Стаття 1221-1 Відшкодування шкоди, заподіяної прийняттям закону про припинення права власності В разі прийняття закону, що припиняє право власності, завдані власникові внаслідок прийняття такого закону збитки підлягають відшкодуванню у повному обсязі відповідно до реальної вартості на момент припинення права власності державою за рахунок загальнодержавної скарбниці, Автономною Республікою Крим за рахунок її скарбниці, територіальною громадою за рахунок її скарбниці."  		Враховано   3. Не підлягає відшкодуванню також шкода, завдана особі у зв'язку з перепиненням її злочинних дій або її затриманням і приведенням у відповідні органи влади. Стаття 1221-1 Відшкодування шкоди, заподіяної прийняттям закону про припинення права власності В разі прийняття закону, що припиняє право власності, завдані власникові внаслідок прийняття такого закону збитки підлягають відшкодуванню у повному обсязі відповідно до реальної вартості на момент припинення права власності державою за рахунок загальнодержавної скарбниці, Автономною Республікою Крим за рахунок її скарбниці, територіальною громадою за рахунок її скарбниці.  
5177. Стаття 1222 Відшкодування шкоди, завданої у стані крайньої необхідності      Стаття 1222 Відшкодування шкоди, завданої у стані крайньої необхідності  
5178. 1. Шкода, завдана у стані крайньої необхідності, має бути відшкодована особою, яка її завдала. У цьому разі той, хто завдав шкоду, має право регресу (зворотної вимоги) до третьої особи, в інтересах якої він діяв.      1. Шкода, завдана у стані крайньої необхідності, має бути відшкодована особою, яка її завдала. У цьому разі той, хто завдав шкоду, має право регресу (зворотної вимоги) до третьої особи, в інтересах якої він діяв.  
5179. 2. Враховуючи обставини, за яких було завдано шкоду, суд може покласти обов'язок її відшкодування на третю особу, або зобов'язати відшкодувати шкоду частково як того, хто її завдав, так і третю особу, або звільнити від відшкодування шкоди повністю чи частково як третю особу, так і того, хто її завдав.      2. Враховуючи обставини, за яких було завдано шкоду, суд може покласти обов'язок її відшкодування на третю особу, або зобов'язати відшкодувати шкоду частково як того, хто її завдав, так і третю особу, або звільнити від відшкодування шкоди повністю чи частково як третю особу, так і того, хто її завдав.  
5180. Стаття 1223 Відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану її працівником      Стаття 1223 Відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану її працівником  
5181. 1. Юридичні та фізичні особи відшкодовують шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових, посадових) обов'язків.      1. Юридичні та фізичні особи відшкодовують шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових, посадових) обов'язків.  
5182. 2. Відповідно до правил цієї глави працівниками визнаються фізичні особи, які виконують роботу на підставі трудового договору (контракту), а також цивільно-правового договору, якщо при цьому вони діяли або повинні були діяти за завданням юридичної чи фізичної особи і під її контролюванням безпечного ведення робіт.      2. Відповідно до правил цієї глави працівниками визнаються фізичні особи, які виконують роботу на підставі трудового договору (контракту), а також цивільно-правового договору, якщо при цьому вони діяли або повинні були діяти за завданням юридичної чи фізичної особи і під її контролюванням безпечного ведення робіт.  
5183. 3. Підприємницькі товариства відшкодовують шкоду, завдану їхніми учасниками (членами) під час здійснення останніми підприємницької або іншої діяльності товариства чи кооперативу.      3. Підприємницькі товариства відшкодовують шкоду, завдану їхніми учасниками (членами) під час здійснення останніми підприємницької або іншої діяльності товариства чи кооперативу.  
5184. Стаття 1224 Відповідальність за шкоду, завдану державними органами та органами місцевого самоврядування      Стаття 1224 Відповідальність за шкоду, завдану державними органами та органами місцевого самоврядування  
5185. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування на підставі рішення суду незалежно від вини органів і службових осіб.      Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування на підставі рішення суду незалежно від вини органів і службових осіб.  
5186. Стаття 1225 Відповідальність за шкоду, завдану незаконними діями службових осіб державних органів та органів місцевого самоврядування      Стаття 1225 Відповідальність за шкоду, завдану незаконними діями службових осіб державних органів та органів місцевого самоврядування  
5187. Державні органи та органи місцевого самоврядування відшкодовують шкоду, завдану незаконними діями їхніх службових осіб у галузі адміністративного управління, за рахунок власних коштів і незалежно від вини цих службових осіб. У разі нестачі коштів шкода відшкодовується субсидіарно за рахунок загальнодержавної скарбниці, скарбниці Автономної Республіки Крим, скарбниці відповідного адміністративно-територіального утворення.      Державні органи та органи місцевого самоврядування відшкодовують шкоду, завдану незаконними діями їхніх службових осіб у галузі адміністративного управління, за рахунок власних коштів і незалежно від вини цих службових осіб. У разі нестачі коштів шкода відшкодовується субсидіарно за рахунок загальнодержавної скарбниці, скарбниці Автономної Республіки Крим, скарбниці відповідного адміністративно-територіального утворення.  
5188. Стаття 1226 Відшкодування шкоди, завданої власникові актом державного органу або органу місцевого самоврядування, який визнано недійсним   -704- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Статтю 1226 викласти у новій редакції: "Стаття 1226 Відповідальність за шкоду, заподіяну державними органами, органами місцевого самоврядування в галузі нормотворчої діяльності Шкода, завдана в результаті прийняття державними органами або органами місцевого самоврядування правових актів (постанов, наказів, інструкцій), що не відповідають закону або іншому нормативному акту і визнані недійсними у судовому порядку, підлягає відшкодуванню незалежно від вини органів і посадових осіб за рахунок загальнодержавної скарбниці або скарбниці територіальної громади (ст. 394 цього Кодексу)."  		Враховано   Стаття 1226 Відповідальність за шкоду, заподіяну державними органами, органами місцевого самоврядування в галузі нормотворчої діяльності  
5189. Шкода, завдана власникові актом державного органу або органу місцевого самоврядування, який визнано недійсним, відшкодовується за правилами статті 1202 цього Кодексу.      Шкода, завдана в результаті прийняття державними органами або органами місцевого самоврядування правових актів (постанов, наказів, інструкцій), що не відповідають закону або іншому нормативному акту і визнані недійсними у судовому порядку, підлягає відшкодуванню незалежно від вини органів і посадових осіб за рахунок загальнодержавної скарбниці або скарбниці територіальної громади (ст. 394 цього Кодексу).  
5190. Стаття 1227 Відповідальність за шкоду, завдану незаконними діями службових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду      Стаття 1227 Відповідальність за шкоду, завдану незаконними діями службових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду  
5191. 1. Шкода, завдана фізичній особі внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу взяття під варту чи підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою, якщо законом не передбачено покладення відповідальності на Автономну Республіку Крим або на відповідні адміністративно-територіальні утворення в повному обсязі незалежно від вини службових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду.      1. Шкода, завдана фізичній особі внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу взяття під варту чи підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою, якщо законом не передбачено покладення відповідальності на Автономну Республіку Крим або на відповідні адміністративно-територіальні утворення в повному обсязі незалежно від вини службових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду.  
5192. 2. Шкода, завдана фізичній чи юридичній особі внаслідок прийняття незаконного рішення, ухвали, постанови з цивільної справи, відшкодовується державою, якщо законом не передбачено покладення відповідальності на Автономну Республіку Крим чи на відповідне адміністративно-територіальне утворення в повному обсязі - лише за наявності у діях судді (суддів) складу злочину, встановленого вироком, що набрав чинності.      2. Шкода, завдана фізичній чи юридичній особі внаслідок прийняття незаконного рішення, ухвали, постанови з цивільної справи, відшкодовується державою, якщо законом не передбачено покладення відповідальності на Автономну Республіку Крим чи на відповідне адміністративно-територіальне утворення в повному обсязі - лише за наявності у діях судді (суддів) складу злочину, встановленого вироком, що набрав чинності.  
5193. 3. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду, відшкодовується на загальних підставах.      3. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду, відшкодовується на загальних підставах.  
5194. 4. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів розслідування та суду, виникає при постановленні виправдального вироку, припиненні кримінальної справи органами розслідування або судом за реабілітуючими підставами, а також у разі припинення справи про адміністративне правопорушення.      4. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів розслідування та суду, виникає при постановленні виправдального вироку, припиненні кримінальної справи органами розслідування або судом за реабілітуючими підставами, а також у разі припинення справи про адміністративне правопорушення.  
5195. 5. У разі припинення кримінальної справи відповідно до акта про амністію та з інших нереабілітуючих підстав право на відшкодування шкоди не виникає.      5. У разі припинення кримінальної справи відповідно до акта про амністію та з інших нереабілітуючих підстав право на відшкодування шкоди не виникає.  
5196. 6. Завдана шкода не підлягає відшкодуванню, якщо фізична особа в процесі дізнання, досудового слідства та судового розгляду шляхом самообмови перешкоджала з'ясуванню істини і тим сприяла своєму незаконному засудженню, незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, незаконному застосуванню як запобіжного заходу взяття під варту або підписки про невиїзд, незаконному затриманню, незаконному накладенню адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.      6. Завдана шкода не підлягає відшкодуванню, якщо фізична особа в процесі дізнання, досудового слідства та судового розгляду шляхом самообмови перешкоджала з'ясуванню істини і тим сприяла своєму незаконному засудженню, незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, незаконному застосуванню як запобіжного заходу взяття під варту або підписки про невиїзд, незаконному затриманню, незаконному накладенню адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.  
5197. Самообмова, що стала наслідком застосування до фізичної особи насильства, погроз та інших незаконних заходів, не є підставою для відмови у відшкодуванні шкоди. Зазначені незаконні дії мають бути встановлені органами розслідування, прокурором або судом.      Самообмова, що стала наслідком застосування до фізичної особи насильства, погроз та інших незаконних заходів, не є підставою для відмови у відшкодуванні шкоди. Зазначені незаконні дії мають бути встановлені органами розслідування, прокурором або судом.  
5198. Стаття 1228 Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду   -705- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Назву і текст статті 1228 викласти у новій редакції: "Стаття 1228 Відшкодування шкоди, завданої діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду Відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду, визначається спеціальним законом.".  		Враховано   Стаття 1228 Відшкодування шкоди, завданої діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду  
5199. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду, визначається спеціальним законом.      Відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду, визначається спеціальним законом.".  
5200. Стаття 1229 Відповідальність за шкоду, завдану неповнолітнім, який не досяг чотирнадцяти років      Стаття 1229 Відповідальність за шкоду, завдану неповнолітнім, який не досяг чотирнадцяти років  
5201. 1. За шкоду, завдану неповнолітнім, який не досяг чотирнадцяти років, відповідають його батьки (усиновлювачі) або опікун чи інші фізичні особи, які зобов'язані відповідно до закону здійснювати виховання неповнолітнього, - якщо вони не доведуть, що шкода виникла не з їхньої вини.      1. За шкоду, завдану неповнолітнім, який не досяг чотирнадцяти років, відповідають його батьки (усиновлювачі) або опікун чи інші фізичні особи, які зобов'язані відповідно до закону здійснювати виховання неповнолітнього, - якщо вони не доведуть, що шкода виникла не з їхньої вини.  
5202. 2. Під виною згаданих осіб слід розуміти несумлінне здійснення або нездійснення нагляду за неповнолітнім, а також нехтування своїми обов'язками щодо його виховання.      2. Під виною згаданих осіб слід розуміти несумлінне здійснення або нездійснення нагляду за неповнолітнім, а також нехтування своїми обов'язками щодо його виховання.  
5203. 3. Якщо неповнолітній завдав шкоду тоді, коли перебував під наглядом навчального, виховного, лікувального чи іншого закладу, що зобов'язаний здійснювати нагляд за ним, а також під наглядом особи, яка здійснювала нагляд на підставі договору, ці заклади та особи відповідають за шкоду - якщо не доведуть, що шкода при здійсненні нагляду виникла не з їхньої вини.      3. Якщо неповнолітній завдав шкоду тоді, коли перебував під наглядом навчального, виховного, лікувального чи іншого закладу, що зобов'язаний здійснювати нагляд за ним, а також під наглядом особи, яка здійснювала нагляд на підставі договору, ці заклади та особи відповідають за шкоду - якщо не доведуть, що шкода при здійсненні нагляду виникла не з їхньої вини.  
5204. 4. Якщо неповнолітній, що потребує опіки, перебував у виховному, лікувальному закладі, який за законом є його опікуном, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану неповнолітнім, - якщо не доведе, що шкода виникла не з вини закладу.      4. Якщо неповнолітній, що потребує опіки, перебував у виховному, лікувальному закладі, який за законом є його опікуном, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану неповнолітнім, - якщо не доведе, що шкода виникла не з вини закладу.  
5205. 5. Якщо неповнолітній, який не досяг чотирнадцяти років, завдав шкоду як з вини батьків (усиновлювачів) або опікуна, так і з вини дитячого закладу, згадані особи можуть бути притягнені до часткової відповідальності.      5. Якщо неповнолітній, який не досяг чотирнадцяти років, завдав шкоду як з вини батьків (усиновлювачів) або опікуна, так і з вини дитячого закладу, згадані особи можуть бути притягнені до часткової відповідальності.  
5206. 6. Обов'язок батьків (усиновлювачів), опікунів, навчальних, виховних, лікувальних та інших закладів з відшкодування шкоди не припиняється досягненням неповнолітніми повноліття або одержанням ним майна, достатнього для відшкодування шкоди.      6. Обов'язок батьків (усиновлювачів), опікунів, навчальних, виховних, лікувальних та інших закладів з відшкодування шкоди не припиняється досягненням неповнолітніми повноліття або одержанням ним майна, достатнього для відшкодування шкоди.  
5207. 7. Якщо батьки (усиновлювачі), опікуни померли або вони, - а також інші фізичні особи, згадані у п. 3 цієї статті, - не мають достатніх коштів для відшкодування шкоди, завданої життю і здоров'ю потерпілого, а сам завдавач, який став повністю дієздатним, має такі кошти, суд з урахуванням майнового становища потерпілого і завдавача, а також інших обставин має право ухвалити рішення про відшкодування шкоди повністю чи частково за рахунок майна самого завдавача.      7. Якщо батьки (усиновлювачі), опікуни померли або вони, - а також інші фізичні особи, згадані у п. 3 цієї статті, - не мають достатніх коштів для відшкодування шкоди, завданої життю і здоров'ю потерпілого, а сам завдавач, який став повністю дієздатним, має такі кошти, суд з урахуванням майнового становища потерпілого і завдавача, а також інших обставин має право ухвалити рішення про відшкодування шкоди повністю чи частково за рахунок майна самого завдавача.  
5208. Стаття 1230 Відповідальність за шкоду, завдану неповнолітнім віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років      Стаття 1230 Відповідальність за шкоду, завдану неповнолітнім віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років  
5209. 1. Неповнолітній віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років відповідає за завдану ним шкоду на загальних підставах.      1. Неповнолітній віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років відповідає за завдану ним шкоду на загальних підставах.  
5210. 2. У випадках коли неповнолітній віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років не має майна чи заробітку (доходу), достатнього для відшкодування шкоди, шкода має бути відшкодована повністю або в частині, якої не вистачає, його батьками (усиновлювачем) або піклувальником, - якщо вони не доведуть, що шкода виникла не з їхньої вини.      2. У випадках коли неповнолітній віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років не має майна чи заробітку (доходу), достатнього для відшкодування шкоди, шкода має бути відшкодована повністю або в частині, якої не вистачає, його батьками (усиновлювачем) або піклувальником, - якщо вони не доведуть, що шкода виникла не з їхньої вини.  
5211. Якщо неповнолітній віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, який потребує піклування, перебував у виховному, лікувальному чи в іншому аналогічному закладі, який за законом є його піклувальником, ці заклади зобов'язані відшкодувати шкоду повністю або в частині, якої не вистачає, - якщо не доведуть, що шкода виникла не з їхньої вини.      Якщо неповнолітній віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, який потребує піклування, перебував у виховному, лікувальному чи в іншому аналогічному закладі, який за законом є його піклувальником, ці заклади зобов'язані відшкодувати шкоду повністю або в частині, якої не вистачає, - якщо не доведуть, що шкода виникла не з їхньої вини.  
5212. 3. Обов'язок батьків (усиновлювачів), піклувальника і дитячого закладу відшкодовувати шкоду припиняється після досягнення завдавачем шкоди повноліття, або коли у нього до досягнення повноліття з'явиться майно чи інші джерела доходу, достатні для відшкодування шкоди, або коли він до досягнення повноліття став дієздатним.   -706- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Після статті 1230 дати нову статтю 1230-1 такого змісту: "Стаття 1230-1 Відповідальність за шкоду, завдану неповнолітнім у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років, що набув повної цивільної дієздатності Шкода, завдана неповнолітнім у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років, що набув повної цивільної дієздатності у встановленому порядку (ст. 32 Кодексу), відшкодовується ним самим. При недостатності коштів у такого неповнолітнього обов'язок відшкодувати завдану ним шкоду може бути покладений повністю або частково на його батьків (усиновлювачів) або піклувальника, якщо вони дали згоду на набуття ним повної цивільної дієздатності і не доведуть, що шкода сталася не з їх вини. Така відповідальність припиняється з досягненням завдачем шкоди повноліття."  		Враховано   3. Обов'язок батьків (усиновлювачів), піклувальника і дитячого закладу відшкодовувати шкоду припиняється після досягнення завдавачем шкоди повноліття, або коли у нього до досягнення повноліття з'явиться майно чи інші джерела доходу, достатні для відшкодування шкоди, або коли він до досягнення повноліття став дієздатним. Стаття 1230-1 Відповідальність за шкоду, завдану неповнолітнім у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років, що набув повної цивільної дієздатності Шкода, завдана неповнолітнім у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років, що набув повної цивільної дієздатності у встановленому порядку (ст. 32 Кодексу), відшкодовується ним самим. При недостатності коштів у такого неповнолітнього обов'язок відшкодувати завдану ним шкоду може бути покладений повністю або частково на його батьків (усиновлювачів) або піклувальника, якщо вони дали згоду на набуття ним повної цивільної дієздатності і не доведуть, що шкода сталася не з їх вини. Така відповідальність припиняється з досягненням завдачем шкоди повноліття.  
5213. Стаття 1231 Відповідальність за шкоду, завдану спільно кількома неповнолітніми      Стаття 1231 Відповідальність за шкоду, завдану спільно кількома неповнолітніми  
5214. 1. За шкоду, завдану спільними діями кількох неповнолітніх, які походять від різних батьків (усиновлювачів), батьки (усиновлювачі), а також опікун або піклувальник несуть часткову відповідальність перед потерпілим.      1. За шкоду, завдану спільними діями кількох неповнолітніх, які походять від різних батьків (усиновлювачів), батьки (усиновлювачі), а також опікун або піклувальник несуть часткову відповідальність перед потерпілим.  
5215. Неповнолітні віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років відповідають перед потерпілим солідарно.      Неповнолітні віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років відповідають перед потерпілим солідарно.  
5216. 2. Якщо на момент завдання шкоди неповнолітні перебували в дитячому закладі, цей заклад разом з батьками (усиновлювачами) або опікуном чи піклувальником несе часткову відповідальність перед потерпілим.   -707- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 В пункті 2 статті 1231 після слова "піклувальником" додати слова: "інших неповнолітніх, що спільно заподіяли шкоду"; слово "несе" замінити на "несуть".  		Враховано   2. Якщо на момент завдання шкоди неповнолітні перебували в дитячому закладі, цей заклад разом з батьками (усиновлювачами) або опікуном чи піклувальником інших неповнолітніх, що спільно заподіяли шкоду, несуть часткову відповідальність перед потерпілим.  
5217. Неповнолітні віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років відповідають за правилами, передбаченими у п. 1 цієї статті.      Неповнолітні віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років відповідають за правилами, передбаченими у п. 1 цієї статті.  
5218. 3. Якщо у спільному завданні шкоди брали участь неповнолітні віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, які перебували в дитячих закладах, ці заклади разом із батьками (усиновлювачами) чи опікуном або піклувальником несуть часткову відповідальність перед потерпілим.   -708- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 В пункті 3 статті 1231 після слова "перебували" додати слова "на піклуванні", після слова "піклувальником" додати слова "інших неповнолітніх, що спільно заподіяли шкоду".  		Враховано   3. Якщо у спільному завданні шкоди брали участь неповнолітні віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, які перебували на піклуванні в дитячих закладах, ці заклади разом із батьками (усиновлювачами) чи опікуном або піклувальником інших неповнолітніх, що спільно заподіяли шкоду несуть часткову відповідальність перед потерпілим.  
5219. Неповнолітні віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років відповідають за правилами, передбаченими у п. 1 цієї статті.      Неповнолітні віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років відповідають за правилами, передбаченими у п. 1 цієї статті.  
5220. Стаття 1232 Відповідальність батьків, позбавлених батьківських прав, за шкоду, завдану неповнолітніми      Стаття 1232 Відповідальність батьків, позбавлених батьківських прав, за шкоду, завдану неповнолітніми  
5221. На батьків, позбавлених батьківських прав, суд може покласти відповідальність за шкоду, завдану їхніми неповнолітніми дітьми, протягом трьох років після позбавлення батьків батьківських прав, якщо поведінка неповнолітнього, що спричинила завдання шкоди, стала наслідком неналежного здійснення ними обов'язку виховання неповнолітнього.      На батьків, позбавлених батьківських прав, суд може покласти відповідальність за шкоду, завдану їхніми неповнолітніми дітьми, протягом трьох років після позбавлення батьків батьківських прав, якщо поведінка неповнолітнього, що спричинила завдання шкоди, стала наслідком неналежного здійснення ними обов'язку виховання неповнолітнього.  
5222. Стаття 1233 Відповідальність за шкоду, завдану фізичною особою, що визнана недієздатною      Стаття 1233 Відповідальність за шкоду, завдану фізичною особою, що визнана недієздатною  
5223. 1. За шкоду, завдану фізичною особою, що визнана недієздатною, відповідають опікун або установа, що зобов'язані здійснювати за нею нагляд, - якщо не доведуть, що шкоду завдано не з їхньої вини.      1. За шкоду, завдану фізичною особою, що визнана недієздатною, відповідають опікун або установа, що зобов'язані здійснювати за нею нагляд, - якщо не доведуть, що шкоду завдано не з їхньої вини.  
5224. 2. Обов'язок опікуна чи закладу відшкодувати шкоду, завдану фізичною особою, що визнана недієздатною, не припиняється й у разі відновлення її дієздатності.      2. Обов'язок опікуна чи закладу відшкодувати шкоду, завдану фізичною особою, що визнана недієздатною, не припиняється й у разі відновлення її дієздатності.  
5225. 3. Якщо опікун помер або не має достатніх коштів для відшкодування шкоди, а сам завдавач має такі кошти, суд з урахуванням майнового становища потерпілого і завдавача, а також інших обставин має право ухвалити рішення про відшкодування шкоди, завданої життю та здоров'ю потерпілого, повністю або частково за рахунок майна самого завдавача.      3. Якщо опікун помер або не має достатніх коштів для відшкодування шкоди, а сам завдавач має такі кошти, суд з урахуванням майнового становища потерпілого і завдавача, а також інших обставин має право ухвалити рішення про відшкодування шкоди, завданої життю та здоров'ю потерпілого, повністю або частково за рахунок майна самого завдавача.  
5226. Стаття 1234 Відповідальність за шкоду, завдану фізичною особою, дієздатність якої визнана обмеженою      Стаття 1234 Відповідальність за шкоду, завдану фізичною особою, дієздатність якої визнана обмеженою  
5227. Шкода, завдана особою, дієздатність якої визнана обмеженою внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами, відшкодовується самим завдавачем на загальних підставах.      Шкода, завдана особою, дієздатність якої визнана обмеженою внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами, відшкодовується самим завдавачем на загальних підставах.  
5228. Стаття 1235 Відповідальність за шкоду, завдану фізичною особою, що не здатна розуміти значення своїх дій      Стаття 1235 Відповідальність за шкоду, завдану фізичною особою, що не здатна розуміти значення своїх дій  
5229. 1. Повнолітній, а також неповнолітній віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, які завдали шкоду в такому стані, коли вони не могли розуміти значення своїх дій чи керувати ними, не відповідають за завдану ними шкоду.      1. Повнолітній, а також неповнолітній віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, які завдали шкоду в такому стані, коли вони не могли розуміти значення своїх дій чи керувати ними, не відповідають за завдану ними шкоду.  
5230. Якщо шкоду завдано життю та здоров'ю потерпілого, суд може з урахуванням майнового становища потерпілого і завдавача, а також інших обставин покласти обов'язок відшкодування шкоди повністю або частково на самого завдавача.      Якщо шкоду завдано життю та здоров'ю потерпілого, суд може з урахуванням майнового становища потерпілого і завдавача, а також інших обставин покласти обов'язок відшкодування шкоди повністю або частково на самого завдавача.  
5231. 2. Завдавач не звільняється від відповідальності, якщо сам довів себе до такого стану вживанням спиртних напоїв, наркотичних засобів чи в інший спосіб.      2. Завдавач не звільняється від відповідальності, якщо сам довів себе до такого стану вживанням спиртних напоїв, наркотичних засобів чи в інший спосіб.  
5232. 3. Якщо шкода завдана особою, яка не могла розуміти значення своїх дій або керувати ними внаслідок психічної хвороби чи недоумства, обов'язок відшкодувати шкоду може бути покладений судом на тих, що з нею проживають, працездатних і спроможних відшкодувати шкоду іншого з подружжя, батьків, повнолітніх дітей, що знали про її стан, але не порушували питання про визнання завдавача недієздатним і встановлення над ним опіки.      3. Якщо шкода завдана особою, яка не могла розуміти значення своїх дій або керувати ними внаслідок психічної хвороби чи недоумства, обов'язок відшкодувати шкоду може бути покладений судом на тих, що з нею проживають, працездатних і спроможних відшкодувати шкоду іншого з подружжя, батьків, повнолітніх дітей, що знали про її стан, але не порушували питання про визнання завдавача недієздатним і встановлення над ним опіки.  
5233. Стаття 1236 Відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки   -709- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Назву і пункт1 статті 1236 викласти в такій редакції: "Стаття 1236 Обов'язок відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки 1. Юридичні та фізичні особи, які своїми діями в процесі експлуатації об'єктів, що створюють підвищену небезпеку для оточуючих (транспортних засобів, промислового обладнання, механізмів, будівництв, радіоактивних, вибухо- ті вогненебезпечних, отруйних речовин, тощо), завдали шкоду, зобов'язані відшкодувати її, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого."  		Враховано редакційно   Стаття 1236 Відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки  
5234. 1. Юридичні та фізичні особи, діяльність яких пов'язана з використанням транспортних засобів, обладнання, механізмів, споруд, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних речовин тощо, що створюють підвищену небезпеку для оточення, відповідають за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, - якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.      1. Юридичні та фізичні особи, діяльність яких пов'язана з використанням транспортних засобів, обладнання, механізмів, споруд, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних речовин тощо, що створюють підвищену небезпеку для оточення, відповідають за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, - якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.  
5235. 2. Якщо законом передбачене обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників відповідних видів джерел підвищеної небезпеки, то обов'язок відшкодування завданої шкоди потерпілому несе страхувальник.   -710- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 В пункті 2 статті1236 слово "власників" замінити на "володільців"; слово "страхувальник" замінити словом "страховик".  		Враховано   2. Якщо законом передбачене обов'язкове страхування цивільної відповідальності володільців відповідних видів джерел підвищеної небезпеки, то обов'язок відшкодування завданої шкоди потерпілому несе страховик.  
    -711- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Доповнити кодекс новою статтею 1236-1 такого змісту: "Стаття 1236-1 Відповідальність за створення можливості заволодіння джерелом підвищеної небезпеки, яким завдано шкоду Особа, яка створила своїми діями можливість протиправного заволодіння джерелом підвищеної небезпеки іншою особою, у випадку завдання останньою шкоди відповідає перед потерпілим солідарно із заподіювачем шкоди, якщо не доведе, що джерело підвищеної небезпеки вибуло з її володіння не з її вини."  		Відхилено    
5236. Стаття 1237 Особа, відповідальна за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки      Стаття 1237 Особа, відповідальна за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки  
5237. 1. Юридична чи фізична особа, якій належить джерело підвищеної небезпеки на певній правовій основі і яка здійснює його експлуатацію (володіння, користування, зберігання, транспортування тощо), визнається володільцем джерела підвищеної небезпеки і несе перед потерпілим відповідальність за завдану шкоду. До згаданих вище осіб належать ті, хто здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі належного їм права власності (права спільної власності); права володіння та користування джерелом підвищеної небезпеки на підставі договору підряду або оренди, довіреності на управління транспортним засобом та інших договорів; права володіння й користування джерелом підвищеної небезпеки, що ґрунтується на адміністративному акті чи іншій правовій підставі.      1. Юридична чи фізична особа, якій належить джерело підвищеної небезпеки на певній правовій основі і яка здійснює його експлуатацію (володіння, користування, зберігання, транспортування тощо), визнається володільцем джерела підвищеної небезпеки і несе перед потерпілим відповідальність за завдану шкоду. До згаданих вище осіб належать ті, хто здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі належного їм права власності (права спільної власності); права володіння та користування джерелом підвищеної небезпеки на підставі договору підряду або оренди, довіреності на управління транспортним засобом та інших договорів; права володіння й користування джерелом підвищеної небезпеки, що ґрунтується на адміністративному акті чи іншій правовій підставі.  
5238. 2. Особою, відповідальною за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, також визнається особа, яка самочинно (протиправно і винно) заволоділа джерелом підвищеної небезпеки.      2. Особою, відповідальною за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, також визнається особа, яка самочинно (протиправно і винно) заволоділа джерелом підвищеної небезпеки.  
5239. 3. За наявності вини володільця у протиправному вилученні з його володіння джерела підвищеної небезпеки відповідальність може бути покладена як на володільця, так і на осіб, що заволоділи джерелом підвищеної небезпеки, у частковому відношенні залежно від ступеня вини кожного з них.   -712- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Доповнити Кодекс новими статтями 1237-1, 1237-2 такого змісту: "Стаття 1237-1 Відповідальність за передачу за договором неналежному контрагенту або в неналежному стані джерела підвищеної небезпеки, яким завдано шкоду Особа, яка передала джерело підвищеної небезпеки за договорм неналежному контрагенту (суб'єкту, який не має прав на управління транспортним засобом, чи перебував у стані сп'яніння, чи страждав психічним захворюванням, дальтонізмом і т.ін.) або в неналежному стані (технічно несправному, тощо) відповідає перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, солідарно з заподіювачем шкоди, якщо не доведе, що що зазначені обставини не були і не могли бути їй відомими при передаванні джерела підвищеної небезпеки. Стаття 1237-2 Відповідальність за створення небезпечних умов, які потягли завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки - Особи, які створили своїми діями небезпечні умови, що потягли порушення процесу нормальної експлуатації джерела підвищеної небезпеки (пішоходи, водії, дорожньо-експлуатаційні служби, підприємства, що здійснюють випуск та технічне обслуговування об'єктів, що є джерелом підвищеної небезпеки тощо), у випадку завдання останнім шкоди зобов'язані відшкодувати її солідарно з заподіювачем , якщо не доведуть, що зазначені умови були створені не з їх вини."  		Відхилено   3. За наявності вини володільця у протиправному вилученні з його володіння джерела підвищеної небезпеки відповідальність може бути покладена як на володільця, так і на осіб, що заволоділи джерелом підвищеної небезпеки, у частковому відношенні залежно від ступеня вини кожного з них.  
5240. Стаття 1238 Відповідальність за шкоду, завдану взаємодією джерел підвищеної небезпеки      Стаття 1238 Відповідальність за шкоду, завдану взаємодією джерел підвищеної небезпеки  
5241. 1. Шкода, завдана внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується їх володільцям на загальних підставах:   -713- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 В пункті 1 статті 1238 після слова "небезпеки" додати слова: "як самим джерелам підвищеної небезпеки, так і їх володільцям, відшкодовується останніми." Слова "їх володільцям" виключити.  		Враховано   1. Шкода, завдана внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки, як самим джерелам підвищеної небезпеки, так і їх володільцям, відшкодовується останніми, відшкодовується на загальних підставах, тобто лише за умови винного завдання шкоди:  
    -714- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Пункт 1 статті 1238 доповнити словами: ",тобто лише за умови винного завдання шкоди"  		Враховано    
    -715- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 В пункті 1 статті 1238 слово "володільцям" замінити словами "особам, які їх експлуатували на момент заподіяння шкоди, а також їх власникам"; в підпункті 1) пункту1 слова "одному з володільців з вини іншого" замінити словами "одній із зазначених осіб з вини іншої" в підпункті 2) пункту1слова "володільця, якому завдано шкоди, її йому" замінити словами "особи, якій завдано шкоди, їй шкоду" в підпункті 3) пункту1слова "обох володільців" замінити словами "всіх заподіювачів шкоди" в підпункті 4) пункту1слова "володільців джерел підвищеної небезпеки" замінити словами "спвзаподіювачів шкоди" В пункті 2 слово "володільці" щзамінити словом "співзаподіювачі"  		Відхилено    
5242. 1) шкода, завдана одному з володільців з вини іншого, відшкодовується винним;      1) шкода, завдана одному з володільців з вини іншого, відшкодовується винним;  
5243. 2) за наявності вини лише володільця, якому завдано шкоди, її йому не відшкодовують;      2) за наявності вини лише володільця, якому завдано шкоди, її йому не відшкодовують;  
5244. 3) за наявності вини обох володільців розмір відшкодування визначається відповідно до ступеня вини кожного;      3) за наявності вини обох володільців розмір відшкодування визначається відповідно до ступеня вини кожного;  
5245. 4) за відсутності вини володільців джерел підвищеної небезпеки у взаємному завданні шкоди (незалежно від її розміру) жоден з них не має права на відшкодування.      4) за відсутності вини володільців джерел підвищеної небезпеки у взаємному завданні шкоди (незалежно від її розміру) жоден з них не має права на відшкодування.  
5246. 2. У разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки третім особам володільці, які спільно завдали шкоду, несуть перед потерпілим солідарну відповідальність незалежно від вини.      2. У разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки третім особам володільці, які спільно завдали шкоду, несуть перед потерпілим солідарну відповідальність незалежно від вини.  
5247. Стаття 1239 Відповідальність за шкоду, завдану спільно кількома особами      Стаття 1239 Відповідальність за шкоду, завдану спільно кількома особами  
5248. 1. Особи, які спільно завдали шкоду, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. Спільно завданою визнається загальна й неподільна шкода.   -716- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 1239 доповнити новим пунктом 2 такого змісту: "2.У випадках, прямо передбачених законом, солідарний порядок відшкодування застосовується і щодо осіб, які безпосередньо шкоду не завдали, але дії яких створили умови для завдання шкоди іншою особою.", відповідно змінити нумерацію пунктів.  		Відхилено   1. Особи, які спільно завдали шкоду, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. Спільно завданою визнається загальна й неподільна шкода.  
5249. 2. За заявою потерпілого і в його інтересах суд має право покласти на осіб, що спільно завдали шкоду, часткову відповідальність відповідно до ступеня їхньої вини.      2. За заявою потерпілого і в його інтересах суд має право покласти на осіб, що спільно завдали шкоду, часткову відповідальність відповідно до ступеня їхньої вини.  
5250. Стаття 1240 Право регресу до винної особи      Стаття 1240 Право регресу до винної особи  
5251. 1. Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.      1. Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.  
5252. 2. Держава, Автономна Республіка Крим, органи місцевого самоврядування, а також юридичні особи мають право регресу до особи, винної у вчиненні злочину, у частині стягнення коштів, витрачених на лікування особи, що потерпіла від цього злочину.      2. Держава, Автономна Республіка Крим, органи місцевого самоврядування, а також юридичні особи мають право регресу до особи, винної у вчиненні злочину, у частині стягнення коштів, витрачених на лікування особи, що потерпіла від цього злочину.  
5253. 3. Держава, відшкодувавши шкоду, завдану службовими особами органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду, має право регресу до цих осіб тільки при встановленні в їхніх діях складу злочину за вироком суду.      3. Держава, відшкодувавши шкоду, завдану службовими особами органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду, має право регресу до цих осіб тільки при встановленні в їхніх діях складу злочину за вироком суду.  
5254. 4. Батьки (усиновлювачі), опікун або піклувальник, а також заклади, згадані в п. 3 статті 1229 цього Кодексу, які відшкодували шкоду, завдану неповнолітнім або особою, яка визнана недієздатною, не мають права регресу до цих осіб.      4. Батьки (усиновлювачі), опікун або піклувальник, а також заклади, згадані в п. 3 статті 1229 цього Кодексу, які відшкодували шкоду, завдану неповнолітнім або особою, яка визнана недієздатною, не мають права регресу до цих осіб.  
5255. Стаття 1241 Способи відшкодування шкоди, завданої майну      Стаття 1241 Способи відшкодування шкоди, завданої майну  
5256. Присуджуючи відшкодування шкоди, суд відповідно до обставин справи зобов'язує особу, відповідальну за шкоду, відшкодувати її в натурі (віддати річ того самого роду і якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або повністю відшкодувати завдані збитки.      Присуджуючи відшкодування шкоди, суд відповідно до обставин справи зобов'язує особу, відповідальну за шкоду, відшкодувати її в натурі (віддати річ того самого роду і якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або повністю відшкодувати завдані збитки.  
5257. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи, виконання робіт, необхідних для виправлення пошкодження речей.      Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи, виконання робіт, необхідних для виправлення пошкодження речей.  
5258. Стаття 1242 Врахування вини потерпілого і майнового становища особи, яка завдала шкоду      Стаття 1242 Врахування вини потерпілого і майнового становища особи, яка завдала шкоду  
5259. 1. Шкода, яка виникла внаслідок умислу потерпілого, відшкодуванню не підлягає.      1. Шкода, яка виникла внаслідок умислу потерпілого, відшкодуванню не підлягає.  
5260. 2. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а з вини завдавача - і залежно від ступеня його вини) розмір відшкодування має бути зменшений, якщо інше не передбачено законом.      2. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а з вини завдавача - і залежно від ступеня його вини) розмір відшкодування має бути зменшений, якщо інше не передбачено законом.  
5261. 3. Вина потерпілого не враховується при відшкодуванні додаткових витрат (п. 1 статті 1244 цього Кодексу), при відшкодуванні шкоди у зв'язку зі смертю годувальника (стаття 1249 цього Кодексу), при відшкодуванні витрат на поховання (стаття 1250).      3. Вина потерпілого не враховується при відшкодуванні додаткових витрат (п. 1 статті 1244 цього Кодексу), при відшкодуванні шкоди у зв'язку зі смертю годувальника (стаття 1249 цього Кодексу), при відшкодуванні витрат на поховання (стаття 1250).  
5262. 4. Суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її майнового становища, крім випадків, коли шкоду завдано злочином.      4. Суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її майнового становища, крім випадків, коли шкоду завдано злочином.  
5263. Стаття 1243 Відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою відповідальність      Стаття 1243 Відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою відповідальність  
5264. Юридична чи фізична особа, яка застрахувала свою відповідальність за добровільним або обов'язковим страхуванням, у разі недостатності страхової суми для повного відшкодування шкоди покриває різницю між страховою сумою і фактичним розміром шкоди.   -717- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Доповнити Кодекс новою статтею 1243-1 такого змісту: "Стаття 1243-1 Обов'язок держави відшкодувати шкоду, завдану особі внаслідок злочину В разі завдання шкоди особі злочином, шкода відшкодовується потерпілому державою за правилами цієї глави, якщо не встановлено особу, що вчинила злочин, або вона є неплатоспроможною."  		Враховано   Юридична чи фізична особа, яка застрахувала свою відповідальність за добровільним або обов'язковим страхуванням, у разі недостатності страхової суми для повного відшкодування шкоди покриває різницю між страховою сумою і фактичним розміром шкоди. Стаття 1243-1 Обов'язок держави відшкодувати шкоду, завдану особі внаслідок злочину В разі завдання шкоди особі злочином, шкода відшкодовується потерпілому державою за правилами цієї глави, якщо не встановлено особу, що вчинила злочин, або вона є наплатоспроможною.  
5265. § 2. Відшкодування шкоди, завданої життю і здоров'ю      § 2. Відшкодування шкоди, завданої життю і здоров'ю  
5266. Стаття 1244 Відшкодування шкоди в разі ушкодження здоров'я      Стаття 1244 Відшкодування шкоди в разі ушкодження здоров'я  
5267. 1. У разі заподіяння каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я юридична або фізична особа, відповідальна за шкоду, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, спричинені ушкодженням здоров'я (посилене харчування, санаторно-курортне лікування, придбання ліків, протезування, сторонній догляд тощо).      1. У разі заподіяння каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я юридична або фізична особа, відповідальна за шкоду, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, спричинені ушкодженням здоров'я (посилене харчування, санаторно-курортне лікування, придбання ліків, протезування, сторонній догляд тощо).  
5268. 2. Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, відшкодовується незалежно від одержуваних нею пенсії (допомоги) та інших доходів.      2. Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, відшкодовується незалежно від одержуваних нею пенсії (допомоги) та інших доходів.  
5269. 3. Законом або договором може бути збільшений обсяг і розмір відшкодування, що належить потерпілому внаслідок ушкодження здоров'я.   -718- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Із пункту 3 статті 1244 виключити слова "або договором".  		Враховано   3. Законом або договором може бути збільшений обсяг і розмір відшкодування, що належить потерпілому внаслідок ушкодження здоров'я.  
5270. Стаття 1245 Відповідальність за ушкодження здоров'я і смерть фізичної особи під час виконання договірних зобов'язань   -719- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Статтю 1245 викласти в новій редакції: "Стаття 1245 Відповідальність за ушкодження здоров'я і смерть фізичної особи під час виконання договірних зобов'язань 1. Шкода, завдана життю і здоров'ю фізичної особи під час виконання нею договірних зобов'язань (договір перевезення, трудовий договір тощо), підлягає відшкодуванню за підставами, передбаченими статтями 1220, 1236 цього Кодексу. 2. У випадках, передбачених законом, відповідальність за шкоду при пошкодженні здоров'я і заподіянні смерті фізичної особи настає і за дії непереборної сили."  		Враховано   Стаття 1245 Відповідальність за ушкодження здоров'я і смерть фізичної особи під час виконання договірних зобов'язань  
5271. Шкода, завдана життю і здоров'ю фізичної особи під час виконання нею договірних зобов'язань (договір перевезення, трудовий договір тощо), підлягає відшкодуванню за правилами цієї глави, якщо законом або договором не передбачена підвищена відповідальність.      1. Шкода, завдана життю і здоров'ю фізичної особи під час виконання нею договірних зобов'язань (договір перевезення, трудовий договір тощо), підлягає відшкодуванню за підставами, передбаченими статтями 1220, 1236 цього Кодексу. 2. У випадках, передбачених законом, відповідальність за шкоду при пошкодженні здоров'я і заподіянні смерті фізичної особи настає і за дії непереборної сили."  
5272. Стаття 1246 Визначення заробітку, втраченого внаслідок завдання шкоди здоров'ю осіб, які працюють за наймом      Стаття 1246 Визначення заробітку, втраченого внаслідок завдання шкоди здоров'ю осіб, які працюють за наймом  
5273. 1. Розмір втраченого заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу) до каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, які відповідають ступеню втрати потерпілим професійної працездатності, а за відсутності її - загальної працездатності.   -720- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Пункт 1 статті 1246 доповнити частиною другою в такій редакції: "Середньомісячний заробіток для визначення розміру відшкодування потерпілому втраченого заробітку (або його частини) береться за дванадцять останніх або, за бажанням потерпілого, за три останніх календарних місяця роботи, що передують пошкодженню здоров'я або настанню втрати працездатності у зв'язку з даним пошкодженням здоров'я.".  		Враховано   1. Розмір втраченого заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу) до каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, які відповідають ступеню втрати потерпілим професійної працездатності, а за відсутності її - загальної працездатності. Середньомісячний заробіток для визначення розміру відшкодування потерпілому втраченого заробітку (або його частини) береться за дванадцять останніх або, за бажанням потерпілого, за три останніх календарних місяця роботи, що передують пошкодженню здоров'я або настанню втрати працездатності у зв'язку з даним пошкодженням здоров'я. 2. У випадку професійного захворювання за бажанням потерпілого для визначення розміру відшкодування може прийматися до уваги середньомісячний заробіток за дванадцять останніх або за три останніх календарних місяця перед припиненням роботи, що викликала це захворювання.  
    -721- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Доповнити статтю 1246 новим пунктом 2 статті викласти у новій редакції: "2. У випадку професійного захворювання за бажанням потерпілого для визначення розміру відшкодування може прийматися до уваги середньомісячний заробіток за дванадцять останніх або за три останніх календарних місяця перед припиненням роботи, що викликала це захворювання.", відповідно змінити нумерацію пунктів.  		Враховано    
5274. 2. До складу втраченого заробітку (доходу) включаються всі види оплати праці за трудовими і цивільно-правовими договорами, як за місцем основної роботи, так і за сумісництвом, з яких сплачується прибутковий податок. Не враховуються виплати одноразового характеру (компенсації за невикористану відпустку, вихідна допомога при звільненні тощо). За період тимчасової непрацездатності і відпустки по вагітності й пологах враховується виплачена допомога. Доходи від підприємницької діяльності та авторський гонорар включаються до складу втраченого заробітку, при цьому доходи від підприємницької діяльності включаються на підставі даних податкової інспекції.   -722- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 З пункту 2 статті 1246 вилучити останню фразу: "Доходи від підприємницької діяльності..." (і далі - за текстом) і зробити її другою частиною статті 1247.  		Враховано   3. До складу втраченого заробітку (доходу) включаються всі види оплати праці за трудовими і цивільно-правовими договорами, як за місцем основної роботи, так і за сумісництвом, з яких сплачується прибутковий податок. Не враховуються виплати одноразового характеру (компенсації за невикористану відпустку, вихідна допомога при звільненні тощо). За період тимчасової непрацездатності і відпустки по вагітності й пологах враховується виплачена допомога.  
5275. 3. Середньомісячний заробіток (дохід) підраховують шляхом ділення загальної суми заробітку (доходу) за дванадцять місяців роботи, що передувала ушкодженню здоров'я, на дванадцять.      4. Середньомісячний заробіток (дохід) підраховують шляхом ділення загальної суми заробітку (доходу) за дванадцять місяців роботи, що передувала ушкодженню здоров'я, на дванадцять.  
5276. У разі якщо потерпілий на момент завдання шкоди не працював, враховується за його бажанням заробіток до звільнення або звичайний розмір винагороди працівника його кваліфікації у цій місцевості, але не менший від п'ятикратного встановленого законом мінімального розміру оплати праці.      У разі якщо потерпілий на момент завдання шкоди не працював, враховується за його бажанням заробіток до звільнення або звичайний розмір винагороди працівника його кваліфікації у цій місцевості, але не менший від п'ятикратного встановленого законом мінімального розміру оплати праці.  
5277. 4. Якщо в заробітку (доходах) потерпілого до заподіяння йому каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я відбулися стійкі зміни, які поліпшують його майнове становище (підвищено заробітну плату за посадою, переведений на більш високо оплачувану роботу, став до роботи після закінчення освіти на денному відділенні), і в інших випадках, коли буде доведено стійкість зміни оплати праці, при визначенні середньомісячного заробітку враховується лише заробіток (дохід), який він одержав або мав одержати після відповідної зміни.      5. Якщо в заробітку (доходах) потерпілого до заподіяння йому каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я відбулися стійкі зміни, які поліпшують його майнове становище (підвищено заробітну плату за посадою, переведений на більш високо оплачувану роботу, став до роботи після закінчення освіти на денному відділенні), і в інших випадках, коли буде доведено стійкість зміни оплати праці, при визначенні середньомісячного заробітку враховується лише заробіток (дохід), який він одержав або мав одержати після відповідної зміни.  
5278. Стаття 1247 Визначення доходу, який підлягає відшкодуванню внаслідок завдання шкоди здоров'ю осіб, що є учасниками (членами) підприємницького товариства або підприємцями, та осіб вільних професій      Стаття 1247 Визначення доходу, який підлягає відшкодуванню внаслідок завдання шкоди здоров'ю осіб, що є учасниками (членами) підприємницького товариства або підприємцями, та осіб вільних професій  
5279. Упущена вигода, яка підлягає відшкодуванню потерпілому учасникові (членові) підприємницького товариства, підприємцеві та особі вільної професії, визначається виходячи з їхнього річного доходу, одержаного в попередньому господарському році, поділеного на дванадцять. Якщо згадані особи мали дохід менш ніж дванадцять місяців, то їхній втрачений дохід визначається шляхом визначення сукупної суми доходів за фактичний час (відповідну кількість місяців).      Упущена вигода, яка підлягає відшкодуванню потерпілому учасникові (членові) підприємницького товариства, підприємцеві та особі вільної професії, визначається виходячи з їхнього річного доходу, одержаного в попередньому господарському році, поділеного на дванадцять. Якщо згадані особи мали дохід менш ніж дванадцять місяців, то їхній втрачений дохід визначається шляхом визначення сукупної суми доходів за фактичний час (відповідну кількість місяців). Доходи від підприємницької діяльності та авторський гонорар включаються до складу втраченого заробітку, при цьому доходи від підприємницької діяльності включаються на підставі даних податкової інспекції. Усі види заробітку (доходу) враховуються в сумах, нарахованих до вирахування податків.  
5280. Стаття 1248 Відшкодування шкоди при ушкодженні здоров'я неповнолітнього      Стаття 1248 Відшкодування шкоди при ушкодженні здоров'я неповнолітнього  
5281. 1. У разі ушкодження здоров'я неповнолітнього, який не досяг чотирнадцяти років (учень - вісімнадцяти років) і не має заробітку на час завдання шкоди, юридичні та фізичні особи, відповідальні за шкоду, зобов'язані відшкодувати витрати, пов'язані з ушкодженням здоров'я потерпілого (лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо).      1. У разі ушкодження здоров'я неповнолітнього, який не досяг чотирнадцяти років (учень - вісімнадцяти років) і не має заробітку на час завдання шкоди, юридичні та фізичні особи, відповідальні за шкоду, зобов'язані відшкодувати витрати, пов'язані з ушкодженням здоров'я потерпілого (лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо).  
5282. 2. Після досягнення потерпілим чотирнадцяти років (учнем - вісімнадцяти років) юридична або фізична особа, відповідальна за шкоду, зобов'язана відшкодувати потерпілому також шкоду, пов'язану із втратою або зменшенням його працездатності, виходячи із встановленого законом розміру неоподатковуваного мінімуму доходів.      2. Після досягнення потерпілим чотирнадцяти років (учнем - вісімнадцяти років) юридична або фізична особа, відповідальна за шкоду, зобов'язана відшкодувати потерпілому також шкоду, пов'язану із втратою або зменшенням його працездатності, виходячи із встановленого законом розміру неоподатковуваного мінімуму доходів.  
5283. 3. Якщо на момент ушкодження здоров'я неповнолітній, який досяг чотирнадцяти років, мав заробіток, шкода має бути відшкодована йому виходячи з розміру його заробітку, але не нижче встановленого законом розміру неоподатковуваного мінімуму доходу.      3. Якщо на момент ушкодження здоров'я неповнолітній, який досяг чотирнадцяти років, мав заробіток, шкода має бути відшкодована йому виходячи з розміру його заробітку, але не нижче встановленого законом розміру неоподатковуваного мінімуму доходу.  
5284. 4. Після початку трудової діяльності відповідно до одержаної потерпілим кваліфікації він має право вимагати збільшення відшкодування шкоди, пов'язаної із зменшенням його професійної працездатності внаслідок ушкодження здоров'я, виходячи з розміру заробітної плати працівників його кваліфікації, але не нижче встановленого законом розміру неоподатковуваного мінімуму доходу.      4. Після початку трудової діяльності відповідно до одержаної потерпілим кваліфікації він має право вимагати збільшення відшкодування шкоди, пов'язаної із зменшенням його професійної працездатності внаслідок ушкодження здоров'я, виходячи з розміру заробітної плати працівників його кваліфікації, але не нижче встановленого законом розміру неоподатковуваного мінімуму доходу.  
5285. 5. Потерпілі, що не мають професійної кваліфікації і після досягнення повноліття лишаються непрацездатними внаслідок ушкодження здоров'я, заподіяного їм до повноліття, мають право вимагати сплати відшкодування в обсязі не нижче встановленого законом розміру неоподатковуваного мінімуму доходу.      5. Потерпілі, що не мають професійної кваліфікації і після досягнення повноліття лишаються непрацездатними внаслідок ушкодження здоров'я, заподіяного їм до повноліття, мають право вимагати сплати відшкодування в обсязі не нижче встановленого законом розміру неоподатковуваного мінімуму доходу.  
5286. Стаття 1249 Відшкодування шкоди, спричиненої смертю особи      Стаття 1249 Відшкодування шкоди, спричиненої смертю особи  
5287. 1. У разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, що були на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, дитина померлого, яка народилася після його смерті.      1. У разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, що були на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, дитина померлого, яка народилася після його смерті.  
5288. Шкоду відшкодовують:      Шкоду відшкодовують:  
5289. 1) неповнолітнім особам - до досягнення вісімнадцяти років (учням професійно-технічних училищ, середніх спеціальних і вищих навчальних закладів - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними двадцятитрьохрічного віку);      1) неповнолітнім особам - до досягнення вісімнадцяти років (учням професійно-технічних училищ, середніх спеціальних і вищих навчальних закладів - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними двадцятитрьохрічного віку);  
5290. 2) жінкам понад 55 і чоловікам понад 60 років - довічно;      2) жінкам понад 55 і чоловікам понад 60 років - довічно;  
5291. 3) інвалідам - на строк інвалідності;      3) інвалідам - на строк інвалідності;  
5292. 4) одному з батьків, іншому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, онуками померлого, - до досягнення цими останніми чотирнадцяти років;      4) одному з батьків, іншому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, онуками померлого, - до досягнення цими останніми чотирнадцяти років;  
5293. 5) особам, які були на утриманні особи, що померла, і стали непрацездатними, - протягом п'яти років після її смерті.      5) особам, які були на утриманні особи, що померла, і стали непрацездатними, - протягом п'яти років після її смерті.  
5294. 2. Згаданим особам шкоду відшкодовують у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) особи, що померла, з вирахуванням частки, яка припадає на неї саму, працездатних осіб, що перебували на її утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів померлого разом із заробітком включають пенсію, довічне утримання та інші аналогічні виплати, які він одержував за життя.      2. Згаданим особам шкоду відшкодовують у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) особи, що померла, з вирахуванням частки, яка припадає на неї саму, працездатних осіб, що перебували на її утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів померлого разом із заробітком включають пенсію, довічне утримання та інші аналогічні виплати, які він одержував за життя.  
5295. 3. Відшкодування шкоди особам, які втратили годувальника, виплачують у повному розмірі без урахування призначеної їм пенсії внаслідок втрати годувальника та інших доходів.      3. Відшкодування шкоди особам, які втратили годувальника, виплачують у повному розмірі без урахування призначеної їм пенсії внаслідок втрати годувальника та інших доходів.  
5296. 4. Розмір відшкодування, обчислений для кожного з тих, хто має право на відшкодування шкоди у зв'язку зі смертю годувальника, не підлягає подальшому перерахункові, крім випадків: народження дитини, зачатої за життя і народженої після смерті годувальника; призначення (припинення) виплати відшкодування особам, що займаються доглядом за дітьми, онуками, братами і сестрами годувальника, який помер.      4. Розмір відшкодування, обчислений для кожного з тих, хто має право на відшкодування шкоди у зв'язку зі смертю годувальника, не підлягає подальшому перерахункові, крім випадків: народження дитини, зачатої за життя і народженої після смерті годувальника; призначення (припинення) виплати відшкодування особам, що займаються доглядом за дітьми, онуками, братами і сестрами годувальника, який помер.  
5297. Законом або договором може бути збільшений обсяг і розмір відшкодування.   -723- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 З другої частини пункту 4 статті 1249 виключити слова: "або договором" та "обсяг і".  		Враховано   Законом може бути збільшений розмір відшкодування.  
5298. Стаття 1250 Відшкодування витрат на поховання      Стаття 1250 Відшкодування витрат на поховання  
5299. Особи, відповідальні за шкоду, пов'язану зі смертю потерпілого, зобов'язані відшкодувати необхідні витрати на поховання особі, яка зробила ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.      Особи, відповідальні за шкоду, пов'язану зі смертю потерпілого, зобов'язані відшкодувати необхідні витрати на поховання особі, яка зробила ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.  
5300. Стаття 1251 Платежі з відшкодування шкоди      Стаття 1251 Платежі з відшкодування шкоди  
5301. 1. Відшкодування шкоди, пов'язаної із зниженням працездатності або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.      1. Відшкодування шкоди, пов'язаної із зниженням працездатності або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.  
5302. За наявності поважних причин суд с урахуванням можливостей завдавача шкоди може на вимогу фізичної особи, яка має право на відшкодування, присудити їй належні платежі одноразово, але не більш як за три роки.      За наявності поважних причин суд с урахуванням можливостей завдавача шкоди може на вимогу фізичної особи, яка має право на відшкодування, присудити їй належні платежі одноразово, але не більш як за три роки.  
5303. 2. Стягнення додаткових витрат може бути здійснене наперед у межах строків, встановлених на основі висновку медичної експертизи, а також у разі необхідності попередньої оплати послуг і майна (придбання путівки, оплата проїзду, оплата спеціальних транспортних засобів тощо).   -724- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Після статті 1251 поставити статтю 1251-1 в редакції статті 1263 з внесеними змінами  		Враховано   2. Стягнення додаткових витрат може бути здійснене наперед у межах строків, встановлених на основі висновку медичної експертизи, а також у разі необхідності попередньої оплати послуг і майна (придбання путівки, оплата проїзду, оплата спеціальних транспортних засобів тощо). Стаття1251-1 (Стаття 1263 з внесеними змінами) Розмір компенсації моральної шкоди 1. Моральна шкода компенсується у розмірі, що визначається судом. 2. Розмір компенсації моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та моральних страждань, погіршення або позбавлення можливості реалізації потерпілим своїх здібностей, а також ступеня вини завдавача у випадках, коли вина є підставою відшкодування. При визначенні розміру шкоди мають враховуватися вимоги розумності і справедливості. Характер фізичних і душевних страждань оцінюється судом з урахуванням фактичних обставин, за яких було завдано моральної шкоди, та особистості потерпілого. 3. Моральна шкода компенсується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, і не пов'язується із сумою цієї компенсації. 4. Моральна шкода компенсується одноразово.  
5304. Стаття 1252 Зміна розміру відшкодування шкоди на вимогу потерпілого у разі зміни стану його працездатності      Стаття 1252 Зміна розміру відшкодування шкоди на вимогу потерпілого у разі зміни стану його працездатності  
5305. Потерпілий, який частково втратив працездатність, має право в будь-який час зажадати від особи, на яку покладено обов'язок відшкодування шкоди, відповідного збільшення розміру відшкодування, якщо працездатність потерпілого знизилася у зв'язку із завданим ушкодженням здоров'я порівняно з тією, що залишалася у нього на момент присудження йому відшкодування.      Потерпілий, який частково втратив працездатність, має право в будь-який час зажадати від особи, на яку покладено обов'язок відшкодування шкоди, відповідного збільшення розміру відшкодування, якщо працездатність потерпілого знизилася у зв'язку із завданим ушкодженням здоров'я порівняно з тією, що залишалася у нього на момент присудження йому відшкодування.  
5306. Стаття 1253 Зміна розміру відшкодування на вимогу осіб, що завдали шкоду      Стаття 1253 Зміна розміру відшкодування на вимогу осіб, що завдали шкоду  
5307. Особи, на яких покладено обов'язок відшкодування шкоди, пов'язаної з ушкодженням здоров'я потерпілого, мають право зажадати відповідного зниження розміру відшкодування, якщо працездатність потерпілого зросла порівняно з тією, що залишалася в нього на момент присудження відшкодування за шкоду.      Особи, на яких покладено обов'язок відшкодування шкоди, пов'язаної з ушкодженням здоров'я потерпілого, мають право зажадати відповідного зниження розміру відшкодування, якщо працездатність потерпілого зросла порівняно з тією, що залишалася в нього на момент присудження відшкодування за шкоду.  
5308. Стаття 1254 Відшкодування шкоди у разі ліквідації юридичної особи, зобов'язаної до відшкодування   -725- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 У назві статті 1254 слово "ліквідації" замінити на слово "припинення".  		Враховано   Стаття 1254 Відшкодування шкоди у разі припинення юридичної особи, зобов'язаної до відшкодування  
5309. 1. У разі реорганізації юридичної особи виплата щомісячних платежів, належних з неї у зв'язку із заподіянням каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я або заподіянням смерті, покладається на правонаступників юридичної особи.   -726- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 В пункті 1 статті 1254 слово "реорганізації" замінити словами: "злиття, приєднання, розділення".  		Враховано   1. У разі злиття, приєднання, розділення юридичної особи виплата щомісячних платежів, належних з неї у зв'язку із заподіянням каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я або заподіянням смерті, покладається на правонаступників юридичної особи.  
5310. 2. У разі ліквідації юридичної особи належні потерпілому або особам, зазначеним у статті 1249 цього Кодексу, платежі мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому за правилами, встановленими законом чи іншими правовими актами.   -727- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Включити у статтю1254 новий пункт 3 і викласти його в такій редакції: "3. При відсутності у юридичної особи, що припиняє свою діяльність, коштів для капіталізації платежів, які підлягають сплаті, обов'язок по їх капіталізації покладається на ліквідаційну комісію на підставі рішення суду за позовом потерпілого (ст. 92 цього Кодексу, п. 4).  		Враховано   2. У разі ліквідації юридичної особи належні потерпілому або особам, зазначеним у статті 1249 цього Кодексу, платежі мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому за правилами, встановленими законом чи іншими правовими актами. 3. При відсутності у юридичної особи, що припиняє свою діяльність, коштів для капіталізації платежів, які підлягають сплаті, обов'язок по їх капіталізації покладається на ліквідаційну комісію на підставі рішення суду за позовом потерпілого (ст. 92 цього Кодексу, п. 4).  
5311. 3. Вимоги про збільшення або зменшення розміру відшкодування шкоди, передбачені статтями 1252, 1253 цього Кодексу, заявляються у разі ліквідації юридичної особи її правонаступникам.   -728- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 В пункті 3 статті 1254 слово "ліквідації" замінити словом "припинення".  		Враховано   4. Вимоги про збільшення або зменшення розміру відшкодування шкоди, передбачені статтями 1252, 1253 цього Кодексу, заявляються у разі припинення юридичної особи її правонаступникам.  
5312. Стаття 1255 Відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, що потерпіла від злочину   -729- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Із назви та тексту статті 1255 вилучити слово "стаціонарне".  		Враховано   Стаття 1255 Відшкодування витрат на лікування особи, що потерпіла від злочину  
5313. 1. Витрати закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи, що потерпіла від злочину, - крім випадку завдання такої шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або в стані сильного душевного хвилювання, яке раптово виникло внаслідок протизаконного насильства або тяжкої образи з боку потерпілого, - підлягають відшкодуванню особою, що вчинила злочин, у розмірі фактичних витрат.      1. Витрати закладу охорони здоров'я на лікування особи, що потерпіла від злочину, - крім випадку завдання такої шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або в стані сильного душевного хвилювання, яке раптово виникло внаслідок протизаконного насильства або тяжкої образи з боку потерпілого, - підлягають відшкодуванню особою, що вчинила злочин, у розмірі фактичних витрат.  
5314. 2. У разі завдання шкоди здоров'ю потерпілого неповнолітніми (статті 1229, 1230 цього Кодексу) витрати на його лікування в стаціонарі відшкодовуються особами, які за законом несуть матеріальну відповідальність за дії неповнолітніх.      2. У разі завдання шкоди здоров'ю потерпілого неповнолітніми (статті 1229, 1230 цього Кодексу) витрати на його лікування відшкодовуються особами, які за законом несуть матеріальну відповідальність за дії неповнолітніх.  
5315. 3. Стягнуті кошти зараховуються залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров'я, який зробив витрати, до відповідного бюджету (державний, Автономної Республіки Крим, відповідного адміністративно-територіального утворення) або на користь юридичної особи, якій належить відомчий заклад охорони здоров'я.   -730- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 В пункті 3 статті замість слів "відповідного адміністративно-територіального утворення" написати "відповідної територіальної громади"; вилучити слово "відомчий".  		Враховано   3. Стягнуті кошти зараховуються залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров'я, який зробив витрати, до відповідного бюджету (державний, Автономної Республіки Крим, відповідної територіальної громади або на користь юридичної особи, якій належить заклад охорони здоров'я.  
5316. Порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, а також зарахування стягнутих коштів до відповідного бюджету і їх цільового використання визначається Кабінетом Міністрів України.   -731- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Із пункту 3 статті 1255 другий абзац вилучити.  		Враховано   4. Підлягають відшкодуванню витрати на лікування особи, що потерпіла від злочинної дії, і у випадках припинення кримінальної справи або при відмові в порушенні кримінальної справи з нереабілітуючих підстав  
    -732- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Включити в статтю 1255 пункт 4 в такій редакції: "4. Підлягають відшкодуванню витрати на лікування особи, що потерпіла від злочинної дії, і у випадках припинення кримінальної справи або при відмові в порушенні кримінальної справи з нереабілітуючих підстав".  		Враховано    
5317. Стаття 1256 Обов'язок держави відшкодувати шкоду, завдану життю та здоров'ю особи внаслідок злочину      Стаття 1256 Обов'язок держави відшкодувати шкоду, завдану життю та здоров'ю особи внаслідок злочину  
5318. У разі ушкодження здоров'я, а також смерті внаслідок злочину шкода відшкодовується потерпілому або особам, які втратили годувальника, державою відповідно до положень глави 80 цього Кодексу, якщо не встановлено особу, що вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною.      У разі ушкодження здоров'я, а також смерті внаслідок злочину шкода відшкодовується потерпілому або особам, які втратили годувальника, державою відповідно до положень глави 80 цього Кодексу, якщо не встановлено особу, що вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною.  
5319. Стаття 1257 Збільшення відшкодування шкоди у зв'язку з підвищенням вартості життя і збільшенням розміру оплати праці      Стаття 1257 Збільшення відшкодування шкоди у зв'язку з підвищенням вартості життя і збільшенням розміру оплати праці  
5320. Суми відшкодування шкоди, яка сплачується особам у зв'язку з ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, підлягають індексації у встановленому законом порядку при підвищенні вартості життя.      Суми відшкодування шкоди, яка сплачується особам у зв'язку з ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, підлягають індексації у встановленому законом порядку при підвищенні вартості життя.  
5321. У разі підвищення у встановленому законом порядку розміру оплати праці суми відшкодування втраченого заробітку (доходу), інших платежів, присуджених у зв'язку з ушкодженням здоров'я і смертю потерпілого, збільшуються пропорційно підвищенню розміру оплати праці.      У разі підвищення у встановленому законом порядку розміру оплати праці суми відшкодування втраченого заробітку (доходу), інших платежів, присуджених у зв'язку з ушкодженням здоров'я і смертю потерпілого, збільшуються пропорційно підвищенню розміру оплати праці.  
5322. § 3. Відшкодування шкоди, завданої через недоліки товарів, робіт, послуг      § 3. Відшкодування шкоди, завданої через недоліки товарів, робіт, послуг  
5323. Стаття 1258 Підстави відповідальності за шкоду, завдану через недоліки товарів, робіт, послуг      Стаття 1258 Підстави відповідальності за шкоду, завдану через недоліки товарів, робіт, послуг  
5324. Шкода, завдана життю, здоров'ю або майну фізичної чи юридичної особи через конструкційні, рецептурні чи інші недоліки товарів (робіт, послуг), а також через недостовірну чи недостатню інформацію про товар (роботу, послугу), підлягає відшкодуванню продавцем або виробником (виконавцем) незалежно від їхньої вини і від того, перебував потерпілий з ними у договірних відносинах чи не перебував.      Шкода, завдана життю, здоров'ю або майну фізичної чи юридичної особи через конструкційні, рецептурні чи інші недоліки товарів (робіт, послуг), а також через недостовірну чи недостатню інформацію про товар (роботу, послугу), підлягає відшкодуванню продавцем або виробником (виконавцем) незалежно від їхньої вини і від того, перебував потерпілий з ними у договірних відносинах чи не перебував.  
5325. Стаття 1259 Особи, відповідальні за шкоду, завдану через недоліки товарів, робіт, послуг      Стаття 1259 Особи, відповідальні за шкоду, завдану через недоліки товарів, робіт, послуг  
5326. 1. Шкода, завдана через недоліки товару, підлягає відшкодуванню за вибором потерпілого - продавцем або виготовлювачем товару.      1. Шкода, завдана через недоліки товару, підлягає відшкодуванню за вибором потерпілого - продавцем або виготовлювачем товару.  
5327. 2. Шкода, завдана через недоліки робіт (послуг), підлягає відшкодуванню їх виконавцем.      2. Шкода, завдана через недоліки робіт (послуг), підлягає відшкодуванню їх виконавцем.  
5328. 3. Шкода, завдана внаслідок ненадання повної чи достовірної інформації щодо властивостей і правил користування товаром, підлягає відшкодуванню відповідно до правил пп. 1, 2 цієї статті.      3. Шкода, завдана внаслідок ненадання повної чи достовірної інформації щодо властивостей і правил користування товаром, підлягає відшкодуванню відповідно до правил пп. 1, 2 цієї статті.  
5329. Стаття 1260 Строки відшкодування шкоди, завданої через недоліки товарів, робіт, послуг      Стаття 1260 Строки відшкодування шкоди, завданої через недоліки товарів, робіт, послуг  
5330. 1. Шкода підлягає відшкодуванню, якщо її завдано протягом встановлених строків придатності товару (роботи, послуги), а якщо вони не встановлені, - протягом десяти років від дня вироблення товару (виконання роботи, надання послуги).      1. Шкода підлягає відшкодуванню, якщо її завдано протягом встановлених строків придатності товару (роботи, послуги), а якщо вони не встановлені, - протягом десяти років від дня вироблення товару (виконання роботи, надання послуги).  
5331. 2. За межами зазначених строків шкода підлягає відшкодуванню:      2. За межами зазначених строків шкода підлягає відшкодуванню:  
5332. 1) якщо на порушення вимог закону строку придатності не встановлено;      1) якщо на порушення вимог закону строку придатності не встановлено;  
5333. 2) якщо особу не було попереджено про необхідні дії після спливу строку придатності і про можливі наслідки в разі невиконання згаданих дій.      2) якщо особу не було попереджено про необхідні дії після спливу строку придатності і про можливі наслідки в разі невиконання згаданих дій.  
5334. Стаття 1261 Підстави звільнення від відповідальності за шкоду, завдану через недоліки товарів, робіт, послуг      Стаття 1261 Підстави звільнення від відповідальності за шкоду, завдану через недоліки товарів, робіт, послуг  
5335. Продавець або виготовлювач товару, виконавець робіт (послуг) звільняються від відповідальності лише у випадках, якщо доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або порушення потерпілим правил користування або зберігання товару (результатів робіт, послуг).      Продавець або виготовлювач товару, виконавець робіт (послуг) звільняються від відповідальності лише у випадках, якщо доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або порушення потерпілим правил користування або зберігання товару (результатів робіт, послуг).  
5336. § 4. Компенсація моральної шкоди      § 4. Компенсація моральної шкоди  
5337. Стаття 1262 Підстави відповідальності за завдання моральної шкоди   -733- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Статтю 1262 помістити за статтею 1220 цього Кодексу.  		Враховано   Стаття 1262 поставлена після статті 1220 (з внесеними змінами)  
5338. 1. Моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними діями, компенсується завдавачем за правилами цієї глави Кодексу.   -734- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Пункт 1 статті1262 викласти в новій редакції: замість слів "за правилами цієї глави Кодексу" написати: "при наявності його вини, (ст. 1220 цього Кодексу) за винятком випадків, передбачених пунктом 2 цієї статті".  		Враховано    
5339. 2. Моральна шкода компенсується незалежно від вини завдавача, якщо:       
5340. 1) шкоду завдано життю і здоров'ю фізичної особи джерелом підвищеної небезпеки;       
5341. 2) шкоду завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу взяття під варту або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт;   -735- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Із підпункта 2) пункту 2 статті 1262 вилучити слова "або адміністративної".  		Враховано    
5342. 3) в інших випадках, передбачених законом.       
5343. 3. Моральна шкода, завдана діями (бездіяльністю), що порушують майнові права особи, компенсації не підлягає, крім випадків, передбачених законом.   -736- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Пункт 3 статті 1262 виключити.  		Враховано    
5344. Стаття 1263 Розмір компенсації моральної шкоди   -737- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Помістити статтю 1263 після статті 1251 "Платежі з відшкодування шкоди".  		Враховано   Стаття 1263 поставлена після статті 1251 ( з внесеними змінами)  
5345. 1. Моральна шкода компенсується у розмірі, що визначається судом.       
5346. 2. Розмір компенсації моральної шкоди визначається судом залежно від характеру завданих потерпілому страждань, а також ступеня вини завдавача у випадках, коли вина є підставою відшкодування. При визначенні розміру шкоди мають враховуватися вимоги розумності і справедливості.   -738- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 В пункті 2 статті 1263 замість слів "завданих потерпілому страждань" написати "правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, погіршення або позбавлення можливості реалізації потерпілим своїх здібностей" (далі - за текстом п. 2 статті).  		Враховано    
5347. Характер фізичних і душевних страждань оцінюється судом з урахуванням фактичних обставин, за яких було завдано моральної шкоди, та особи потерпілого.   -739- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 В частині другій пункту 2 статті 1263 внести доповнення: після слова "та" написати "особистості"; слово "особи" виключити.  		Враховано    
5348. 3. Моральна шкода компенсується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає компенсації, і не пов'язується із сумою цієї компенсації.   -740- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 В пункт 3 статті слово "компенсації" замінити словом "відшкодуванню".  		Враховано    
5349. 4. У разі смерті фізичної особи моральна шкода компенсується членам її сім'ї.   -741- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Пункт 4 статті1263 викласти в новій редакції "4. Моральна шкода компенсується одноразово.".  		Враховано   "Стаття 1263-1 Компенсація моральної шкоди, завданої смертю особи Моральна шкода, завдана смертю (втратою) дружини (чоловіка), дітей, в тому числі усиновлених, батьків компенсується особам, які зв'язані із загиблим (загиблою) сімейними відносинами (стаття 1270 цього Кодексу). Підстави відповідальності та розмір компенсації моральної шкоди визначаються на підставі статтей 1262, 1263 цього Кодексу".  
    -742- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Після статті 1263 дати нову статтю 1263-1 такого змісту: "Стаття 1263-1 Компенсація моральної шкоди, завданої смертю особи Моральна шкода, завдана смертю (втратою) дружини (чоловіка), дітей, в тому числі усиновлених, батьків компенсується особам, які зв'язані із загиблим (загиблою) сімейними відносинами (стаття 1270 цього Кодексу). Підстави відповідальності та розмір компенсації моральної шкоди визначаються на підставі статей 1262, 1263 цього Кодексу".  		Враховано    
5350. Глава 81 Безпідставне збагачення      Глава 81 Безпідставне збагачення  
5351. Стаття 1264 Загальні положення про зобов'язання із безпідставного збагачення      Стаття 1264 Загальні положення про зобов'язання із безпідставного збагачення  
5352. 1. Особа, яка набула майно (набувач) за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої підстави, встановленої законом, іншими правовими актами або правочином, зобов'язана повернути безпідставно набуте майно цій особі.      1. Особа, яка набула майно (набувач) за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої підстави, встановленої законом, іншими правовими актами або правочином, зобов'язана повернути безпідставно набуте майно цій особі.  
5353. 2. Такий самий обов'язок виникає, коли підстава, за якою набуте майно, згодом відпала.      2. Такий самий обов'язок виникає, коли підстава, за якою набуте майно, згодом відпала.  
5354. 3. Правила цієї глави застосовуються незалежно від того, чи стало безпідставне збагачення результатом поведінки набувача майна, самого потерпілого або третіх осіб, чи наслідком події.      3. Правила цієї глави застосовуються незалежно від того, чи стало безпідставне збагачення результатом поведінки набувача майна, самого потерпілого або третіх осіб, чи наслідком події.  
5355. Стаття 1265 Співвідношення вимог щодо повернення безпідставно набутого майна з іншими вимогами захисту цивільних прав      Стаття 1265 Співвідношення вимог щодо повернення безпідставно набутого майна з іншими вимогами захисту цивільних прав  
5356. Оскільки інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами чи правовими актами і не випливає із суті відповідних відносин, правила цієї глави підлягають застосуванню також до вимог:      Оскільки інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами чи правовими актами і не випливає із суті відповідних відносин, правила цієї глави підлягають застосуванню також до вимог:  
5357. 1) щодо повернення виконаного за недійсним правочином;      1) щодо повернення виконаного за недійсним правочином;  
5358. 2) щодо витребування майна власником з чужого незаконного володіння;      2) щодо витребування майна власником з чужого незаконного володіння;  
5359. 3) однієї сторони у зобов'язанні до іншої щодо повернення виконаного у зв'язку з цим зобов'язанням;      3) однієї сторони у зобов'язанні до іншої щодо повернення виконаного у зв'язку з цим зобов'язанням;  
5360. 4) відшкодування шкоди, у тому числі завданої недобросовісною поведінкою збагатілої особи.      4) відшкодування шкоди, у тому числі завданої недобросовісною поведінкою збагатілої особи.  
5361. Стаття 1266 Повернення безпідставно набутого майна в натурі      Стаття 1266 Повернення безпідставно набутого майна в натурі  
5362. 1. Безпідставно набуте майно має бути повернене набувачем потерпілому в натурі.      1. Безпідставно набуте майно має бути повернене набувачем потерпілому в натурі.  
5363. 2. Набувач відповідає перед потерпілим за будь-яку, в тому числі і за випадкову, недостачу або погіршення безпідставно набутого чи збереженого майна, які трапилися після того, як він дізнався або повинен був дізнатися про безпідставність збагачення. До цього моменту він відповідає лише за умисел і грубу необережність.   -743- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Сформулювати пункт 2 статті 1266 в новій редакції: "2. В разі неможливості повернути безпідставно набуте майно в натурі повинна бути відшкодована його вартість, яка визначається на момент розгляду справи в суді про повернення майна."  		Враховано   2. В разі неможливості повернути безпідставно набуте майно в натурі повинна бути відшкодована його вартість, яка визначається на момент розгляду справи в суді про повернення майна.  
5364. Стаття 1267 Відшкодування вартості безпідставно набутого майна   -744- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Статтю 1267 виключити.  		Враховано   Стаття 1267 виключена.  
5365. У разі неможливості повернути в натурі безпідставно збережене чи набуте майно має бути відшкодовано його вартість, яка визначається на момент придбання майна, а також відшкодовано збитки, спричинені наступним збільшенням вартості майна, якщо набувач не відшкодував його вартість негайно після того, як дізнався про безпідставне збагачення.       
5366. Стаття 1268 Відшкодування доходів від безпідставно набутого майна і витрат на його утримання      Стаття 1268 Відшкодування доходів від безпідставно набутого майна і витрат на його утримання  
5367. 1. Особа, яка безпідставно набула чи зберегла майно, зобов'язана також повернути або відшкодувати всі доходи, які вона одержала або повинна була одержати від цього майна відтоді, як ця особа дізналася або повинна була дізнатися про безпідставне збагачення. Від цього ж часу вона відповідає за допущене нею погіршення майна.      1. Особа, яка безпідставно набула чи зберегла майно, зобов'язана також повернути або відшкодувати всі доходи, які вона одержала або повинна була одержати від цього майна відтоді, як ця особа дізналася або повинна була дізнатися про безпідставне збагачення. Від цього ж часу вона відповідає за допущене нею погіршення майна.  
5368. Зі свого боку, ця особа має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від того часу, від якого вона зобов'язана повернути доходи.      Зі свого боку, ця особа має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від того часу, від якого вона зобов'язана повернути доходи.  
5369. 2. На суму безпідставного грошового збагачення підлягають нарахуванню проценти за користування чужими коштами від того часу, коли набувач дізнався або повинен був дізнатися про безпідставність одержання або збереження коштів.   -745- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 В пункті 2 статті 1268 виключити слова: "... від того часу, коли набувач дізнався або повинний був дізнатися про безпідставність одержання майна...", і замість них написати: "(стаття 561 цього Кодексу)."  		Враховано   2. На суму безпідставного грошового збагачення підлягають нарахуванню проценти за користування чужими коштами (стаття 561 цього Кодексу).  
5370. Стаття 1269 Майно, що не підлягає поверненню       
5371. Не підлягає поверненню як безпідставно набуте:       
5372. 1) майно, передане на виконання зобов'язання до настання строку виконання, якщо зобов'язанням не передбачено інше;   -746- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Підпункт 1) статті 1269 викласти в такій редакції: "1) заробітна плата і прирівнені до неї платежі, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої життю та здоров'ю, аліменти і інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо виплата сум проведена юридичною чи фізичною особою добровільно, при відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача."  		Враховано   1) заробітна плата і прирівнені до неї платежі, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої життю та здоров'ю, аліменти і інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо виплата сум проведена юридичною чи фізичною особою добровільно, при відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;  
5373. 2) майно, передане на виконання зобов'язання після спливу позовної давності;   -747- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Підпункти 2) і 3) статті 1269 виключити, змінити відповідно нумерацію підпунктів.  		Враховано    
5374. 3) грошові суми та інше майно, надані фізичній особі, за відсутності недобросовісності з її боку, як засіб для існування (заробітна плата, відшкодування шкоди життю та здоров'ю, аліменти тощо) і використані набувачем;       
5375. 4) в інших випадках, передбачених законом.   -748- Онопенко В.В. (реєстр. картка № 439)
 Включити в главу 81 статтю 1269-1 в такій редакції: "Стаття 1269-1 Збереження майна за рахунок іншої особи Правила цієї глави поширюються на випадки збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх підстав, встановлених законом або договором.".  		Враховано   2) в інших випадках, передбачених законом. "Стаття 1269-1 Збереження майна за рахунок іншої особи Правила цієї глави поширюються на випадки збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх підстав, встановлених законом або договором.  
5376. КНИГА ШОСТА СІМЕЙНЕ ПРАВО   -749- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Додати до книги шостої розділ перший: "Розділ І Основні положення"  		Враховано   КНИГА ШОСТА СІМЕЙНЕ ПРАВО Розділ І Основні положення  
5377. Глава 82 Загальні положення сімейного права      Глава 82 Загальні положення сімейного права  
5378. Стаття 1270 Сімейні відносини   -750- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Змінити назву статті 1270 і викласти її в такій редакції: "Стаття 1270 Цивільні відносини сімейного характеру Сім'єю є союз осіб, заснований на шлюбі, кровному спорідненні та усиновленні, який має на меті взаємну моральну і матеріальну турботу і підтримку, народження і виховання дітей. Відносини, які виникають у зв'язку з укладенням, існуванням і припиненням шлюбу; особисті та майнові відносини між подружжям; особисті та майнові відносини, які виникають між батьками і дітьми у зв'язку з народженням дитини, встановленням походження дитини, її вихованням і розвитком; особисті та майнові відносини, пов'язані з родинними стосунками, усиновленням, опікою, піклуванням - є цивільними відносинами сімейного характеру."  		Враховано   Стаття 1270 Цивільні відносини сімейного характеру  
5379. Сімейними є відносини, які виникають у зв'язку з укладенням, існуванням і припиненням шлюбу, особисті та майнові відносини між подружжям. Сімейними є також особисті та майнові відносини, які виникають між батьками і дітьми у зв'язку з народженням дитини, встановленням походження дитини, її вихованням і розвитком, а також особисті та майнові відносини, пов'язані з родинними стосунками, усиновленням, опікою, піклуванням.      Сім'єю є союз осіб, заснований на шлюбі, кровному спорідненні та усиновленні, який має на меті взаємну моральну і матеріальну турботу і підтримку, народження і виховання дітей. Відносини, які виникають у зв'язку з укладенням, існуванням і припиненням шлюбу; особисті та майнові відносини між подружжям; особисті та майнові відносини, які виникають між батьками і дітьми у зв'язку з народженням дитини, встановленням походження дитини, її вихованням і розвитком; особисті та майнові відносини, пов'язані з родинними стосунками, усиновленням, опікою, піклуванням - є цівільними відносинами сімейного характеру.  
5380. Стаття 1271 Основні засади сімейного права   -751- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Змінити назву статті 1271 і викласти її в такій редакції: "Стаття 1271 Загальні засади сімейного права"  		Враховано   Стаття 1271 Загальні засади сімейного права  
5381. 1. Визнається тільки шлюб, зареєстрований у державних органах реєстрації актів цивільного стану. Релігійний обряд шлюбу, так само як і інші релігійні обряди та звичаї, не має правового значення і є особистою справою кожного. Виняток становлять релігійні обряди, здійснені до створення або відновлення державних органів реєстрації актів цивільного стану.   -752- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В пункті 1 статті 1271 слова "так само, як і інші релігійні обряди та звичаї" виключити; слова "не мають" замінити словами "не має".  		Враховано   1. Визнається тільки шлюб, зареєстрований у державних органах реєстрації актів цивільного стану. Релігійний обряд шлюбу не має правового значення і є особистою справою кожного. Виняток становлять релігійні обряди, здійснені до створення або відновлення державних органів реєстрації актів цивільного стану.  
5382. 2. Регулювання сімейних відносин здійснюється відповідно до принципів добровільності шлюбу, рівності прав подружжя, вирішення внутрішньосімейних питань за взаємною згодою, пріоритету сімейного виховання дітей, піклування про їхній добробут і розвиток, забезпечення пріоритетного захисту прав та інтересів неповнолітніх та непрацездатних членів сім'ї.   -753- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В пункті 2 статті 1271 слова "забезпечення пріоритетного захисту" замінити словами "забезпечення переваги захисту". Після слів "та інтересів" додати слова "малолітніх і неповнолітніх дітей".  		Враховано   2. Регулювання сімейних відносин здійснюється відповідно до принципів добровільності шлюбу, рівності прав подружжя, вирішення внутрішньосімейних питань за взаємною згодою, пріоритету сімейного виховання дітей, піклування про їхній добробут і розвиток, забезпечення переваги захисту прав та інтересів малолітніх і неповнолітніх дітей та непрацездатних членів сім'ї. Батьки і діти повинні здійснювати взаємну турботу і піклування один про одного.  
    -754- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Доповнити пункт 2 статті 1271 новим реченням такого змісту: "Батьки і діти повинні здійснювати взаємну турботу і піклування один про одного".  		Враховано    
5383. 3. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.   -755- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Див. Зауваження до статті 1367-1 Доповнити статтю 1271 пунктом 4 такого змісту: "4. Діти зобов'язані піклуватися про своїх батьків та надавати їм допомогу".  		Враховано   3. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. 4. Діти зобов'язані піклуватися про своїх батьків та надавати їм допомогу.  
5384. Стаття 1272 Особливості здійснення сімейних прав та обов'язків неповнолітніми   -756- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Змінити назву статті 1272 і викласти її в такій редакції: "Стаття 1272 Особливості здійснення сімейних прав та обов'язків малолітніми і неповнолітніми 1. Малолітні і неповнолітні можуть набувати для себе сімейних прав і створювати обов'язки, пов'язані з народженням у них дітей.".  		Враховано   Стаття 1272 Особливості здійснення сімейних прав та обов'язків малолітніми і неповнолітніми  
5385. 1. Особи, які досягли 14 років (неповнолітні), можуть набувати для себе сімейних прав і створювати обов'язки, пов'язані з народженням у них дітей.      1. Малолітні і неповнолітні можуть набувати для себе сімейних прав і створювати обов'язки, пов'язані з народженням у них дітей.  
5386. 2. Неповнолітні мають право особисто виступати в суді як позивачі і відповідачі у справах щодо встановлення батьківства, оспорювання батьківства (материнства) та інших сімейних справах.      2. Неповнолітні мають право особисто виступати в суді як позивачі і відповідачі у справах щодо встановлення батьківства, оспорювання батьківства (материнства) та інших сімейних справах.  
5387. 3. Обов'язки щодо утримання та виховання дітей неповнолітніми можуть здійснюватися з допомогою їхніх батьків або інших осіб.   -757- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В пункті 3 статті 1272 після слова "дітей" додати слова "малолітніми і".  		Враховано   3. Обов'язки щодо утримання та виховання дітей малолітніми і неповнолітніми можуть здійснюватися з допомогою їхніх батьків або інших осіб.  
5388. Розділ І Шлюб      Розділ І Шлюб  
5389. Глава 83 Загальні положення про шлюб      Глава 83 Загальні положення про шлюб  
5390. Стаття 1273 Поняття шлюбу      Стаття 1273 Поняття шлюбу  
5391. Шлюбом є зареєстрований у державних органах реєстрації актів цивільного стану сімейний союз жінки та чоловіка.      Шлюбом є зареєстрований у державних органах реєстрації актів цивільного стану сімейний союз жінки та чоловіка.  
5392. Стаття 1274 Шлюбний вік      Стаття 1274 Шлюбний вік  
5393. 1. Право на укладення шлюбу виникає у жінки та чоловіка з досягненням ними шлюбного віку.      1. Право на укладення шлюбу виникає у жінки та чоловіка з досягненням ними шлюбного віку.  
5394. 2. Шлюбним віком для чоловіків є 18 років, для жінок - 16 років.      2. Шлюбним віком для чоловіків є 18 років, для жінок - 16 років.  
5395. Особи, які бажають укласти шлюб, мають досягти шлюбного віку на час подання заяви до державних органів реєстрації актів цивільного стану.      Особи, які бажають укласти шлюб, мають досягти шлюбного віку на час подання заяви до державних органів реєстрації актів цивільного стану.  
5396. Стаття 1275 Надання права на укладення шлюбу особі, яка не досягла шлюбного віку      Стаття 1275 Надання права на укладення шлюбу особі, яка не досягла шлюбного віку  
5397. У виняткових випадках за заявою особи, яка не досягла шлюбного віку, начальник відділу державного органу реєстрації актів цивільного стану за наявності поважної причини (вагітність, народження дитини та інше) дозволяє укладення шлюбу до досягнення особою(ами) шлюбного віку.   -758- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Викласти статтю 1275 в новій редакції: "За заявою особи, яка не досягла шлюбного віку, суд може надати їй право на шлюб, якщо це викликане поважними причинами (вагітність, народження дитини тощо).".  		Враховано   За заявою особи, яка не досягла шлюбного віку, суд може надати їй право на шлюб, якщо це викликане поважними причинами (вагітність, народження дитини тощо).  
5398. Стаття 1276 Добровільність шлюбу      Стаття 1276 Добровільність шлюбу  
5399. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.      Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.  
5400. Стаття 1277 Взаємна обізнаність осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, про стан здоров'я      Стаття 1277 Взаємна обізнаність осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, про стан здоров'я  
5401. 1. Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, повинні повідомити одна одну про стан свого здоров'я.   -759- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Пункти 1 і 2 статті 1277 об'єднати, пункт 3 зробити пунктом 2.  		Враховано   1. Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, повинні повідомити одна одну про стан свого здоров'я.  
5402. 2. Держава забезпечує створення їм умов для медичного обстеження. Порядок здійснення медичного обстеження визначається правовими актами.      Держава забезпечує створення їм умов для медичного обстеження. Порядок здійснення медичного обстеження визначається правовими актами.  
5403. 3. Приховання тяжкої хвороби, хвороби, небезпечної для іншого з подружжя, їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним.      2. Приховання тяжкої хвороби, хвороби, небезпечної для іншого з подружжя, їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним.  
5404. Стаття 1278 Перешкоди до укладення шлюбу      Стаття 1278 Перешкоди до укладення шлюбу  
5405. 1. Не допускається укладення шлюбу між особами, з яких хоча б одна вже перебуває в іншому шлюбі.      1. Не допускається укладення шлюбу між особами, з яких хоча б одна вже перебуває в іншому шлюбі.  
5406. 2. Шлюб між собою не можуть укладати:      2. Шлюб між собою не можуть укладати:  
5407. 1) родичі по прямій висхідній і низхідній лінії споріднення;   -760- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В підпункті 1 пункту 2 статті 1278 перед словом "родичі" додати слово "близькі".  		Враховано   1) родичі по прямій висхідній і низхідній лінії споріднення;  
5408. 2) рідні (повнорідні, неповнорідні), а також двоюрідні брати і сестри;      2) рідні (повнорідні, неповнорідні), а також двоюрідні брати і сестри;  
5409. 3) усиновлювач та усиновлена ним дитина;      3) усиновлювач та усиновлена ним дитина;  
5410. 4) особи, з яких хоча б одна визнана судом недієздатною внаслідок психічної хвороби або недоумства.   -761- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Доповнити Кодекс новою статтею 1278-1 такого змісту: "Стаття 1278-1 Заручини 1. Жінка та чоловік можуть оголосити себе зарученими. Зарученими вважаються особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу. 2. Заручини не створюють обов'язку вступу в шлюб. 3. Особа, яка відмовилася від вступу в шлюб, зобов'язана відшкодувати другій стороні затрати, що були нею понесені у зв'язку з приготуванням до весілля. Такі затрати не підлягають компенсації, якщо відмова від шлюбу викликана аморальною поведінкою нареченого (нареченої), прихованням ним (нею) обставин, що є важливими для другої сторони. 4. У разі відмови від шлюбу майно, що було подаровано нареченому (нареченій) у зв'язку з майбутнім шлюбом, за вимогою дарівника підлягає поверненню."  		Враховано   4) особи, з яких хоча б одна визнана судом недієздатною внаслідок психічної хвороби або недоумства. Стаття 1278-1- Заручини 1. Жінка та чоловік можуть оголосити себе зарученими. Зарученими вважаються особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу. 2. Заручини не створюють обов'язку вступу в шлюб. 3. Особа, яка відмовилася від вступу в шлюб, зобов'язана відшкодувати другій стороні затрати, що були нею понесені у зв'язку з приготуванням до весілля. Такі затрати не підлягають компенсації, якщо відмова від шлюбу викликана аморальною поведінкою нареченого (нареченої), прихованням ним (нею) обставин, що є важливими для другої сторони. 4. У разі відмови від шлюбу майно, що було подаровано нареченому (нареченій) у зв'язку з майбутнім шлюбом, за вимогою дарівника підлягає поверненню.  
5411. Стаття 1279 Місце реєстрації шлюбу      Стаття 1279 Місце реєстрації шлюбу  
5412. Шлюб реєструється в державному органі реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання однієї з осіб, що одружуються, їхніх батьків або в іншому державному органі реєстрації актів цивільного стану України за їхнім бажанням.   -762- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Доповнити Кодекс новою статтею 1279-1 такого змісту: "Стаття 1279-1 Час реєстрації шлюбу 1. Шлюб реєструється після спливу 1 місяця від подання особами заяви про реєстрацію шлюбу. 2. При наявності поважних причин керівник державного органу РАЦС дозволяє реєстрацію шлюбу до спливу цього строку. 3. Час виникнення прав і обов'язків подружжя визначається моментом реєстрації шлюбу в органах запису цивільного стану.".  		Враховано   Шлюб реєструється в державному органі реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання однієї з осіб, що одружуються, їхніх батьків або в іншому державному органі реєстрації актів цивільного стану України за їхнім бажанням. Стаття 1279-1 Час реєстрації шлюбу 1. Шлюб реєструється після спливу 1 місяця від подання особами заяви про реєстрацію шлюбу. 2. При наявності поважних причин керівник державного органу РАЦС дозволяє реєстрацію шлюбу до спливу цього строку. 3. Час виникнення прав і обов'язків подружжя визначається моментом реєстрації шлюбу в органах запису цивільного стану.  
5413. Стаття 1280 Вибір прізвища при одруженні      Стаття 1280 Вибір прізвища при одруженні  
5414. 1. Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, можуть:      1. Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, можуть:  
5415. 1) обрати прізвище одного з подружжя як спільне;      1) обрати прізвище одного з подружжя як спільне;  
5416. 2) надалі іменуватися дошлюбними прізвищами.      2) надалі іменуватися дошлюбними прізвищами.  
5417. 2. Кожен з подружжя може до свого прізвища приєднати прізвище іншого. Якщо подружжя захоче іменуватися подвійним прізвищем, від їхньої згоди залежить, з якого прізвища воно буде починатися. Якщо на момент реєстрації шлюбу прізвище одного з подружжя вже є подвійним, він (вона) має право замінити одну із складових частин свого прізвища на прізвище іншого. Складення прізвищ більше двох не допускається.      2. Кожен з подружжя може до свого прізвища приєднати прізвище іншого. Якщо подружжя захоче іменуватися подвійним прізвищем, від їхньої згоди залежить, з якого прізвища воно буде починатися. Якщо на момент реєстрації шлюбу прізвище одного з подружжя вже є подвійним, він (вона) має право замінити одну із складових частин свого прізвища на прізвище іншого. Складення прізвищ більше двох не допускається.  
5418. Стаття 1281 Права осіб, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах      Стаття 1281 Права осіб, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах  
5419. Наявність між жінкою і чоловіком фактичних шлюбних відносин без зареєстрованого в державному органі реєстрації актів цивільного стану шлюбу не є підставою для поширення на зазначених осіб норм цієї Книги (крім встановлення батьківства). Права та обов'язки осіб, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, не є сімейними і регулюються на загальних підставах.   -763- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В статті 1281 після слів "осіб, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах" слова "не є сімейними і" вилучити.  		Відхилено   Наявність між жінкою і чоловіком фактичних шлюбних відносин без зареєстрованого в державному органі реєстрації актів цивільного стану шлюбу не є підставою для поширення на зазначених осіб норм цієї Книги (крім встановлення батьківства). Права та обов'язки осіб, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, не є сімейними і регулюються на загальних підставах.  
5420. Глава 84 Шлюбний договір (контракт)   -764- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Главу 84 поставити після глави 86 "Майнові права та обов'язки подружжя" відповідно змінивши нумерацію глав.  		Враховано    
5421. Стаття 1282 Право на укладення шлюбного договору       
5422. 1. Шлюбним договором регулюються на майбутнє майнові відносини між подружжям, встановлюються їхні майнові права та обов'язки.       
5423. 2. Подружжя має право укласти шлюбний договір як до реєстрації шлюбу, так і під час перебування в шлюбі.       
5424. Стаття 1283 Місце укладення шлюбного договору       
5425. Шлюбний договір укладається за місцем проживання однієї із сторін, або їх спільного місця проживання, або за місцем реєстрації шлюбу.       
5426. Стаття 1284 Форма шлюбного договору       
5427. 1. Шлюбний договір укладається письмово і підлягає нотаріальному посвідченню.       
5428. 2. За бажанням сторін шлюбний договір може укладатися у присутності свідків.       
5429. Стаття 1285 Час дії шлюбного договору       
5430. 1. Шлюбний договір діє на увесь час існування шлюбу, а також після розірвання шлюбу, якщо сторони не відмовилися від нього за взаємною згодою або не змінили його.       
5431. 2. При припиненні шлюбу в разі смерті одного з подружжя, якщо сторони передбачили в шлюбному договорі умови щодо розпорядження належним їм обом або одному з них майном на випадок смерті одного або кожного з подружжя, доля зазначеного майна визначається згідно з цим розпорядженням і це майно підлягає виділу із спадщини.       
5432. 3. У разі якщо розпорядження майном на випадок смерті одного з подружжя стосується житлового будинку або квартири, які належать одному або обом з подружжя за правом приватної власності, також мають бути враховані інтереси їхніх малолітніх і неповнолітніх дітей, які проживають у житловому приміщенні, стосовно якого подружжям складається розпорядження, і на зазначене розпорядження має бути даний дозвіл органів опіки та піклування.       
5433. Стаття 1286 Визначення в шлюбному договорі правового режиму майна       
5434. 1. У шлюбному договорі може бути перелічене майно, яке кожен із подружжя передає для використання на спільні потреби сім'ї.       
5435. У шлюбному договорі може бути визначений правовий режим майна, подарованого подружжю у зв'язку з реєстрацією шлюбу. Якщо такого застереження в договорі немає, це майно вважається спільною сумісною власністю подружжя.       
5436. 2. Сторони можуть домовитися про непоширення щодо нажитого ними за час шлюбу майна правил статті 1300 цього Кодексу і віднести його до особистої власності.       
5437. Сторони можуть домовитися на майбутнє про можливий порядок поділу майна на випадок розірвання шлюбу.       
5438. 3. У шлюбному договорі сторони можуть передбачити перехід права власності на майно, а також використання належного їм обом або одному з них майна для забезпечення їхніх дітей, інших осіб або у благодійних цілях.       
5439. Стаття 1287 Визначення у шлюбному договорі порядку користування житлом       
5440. 1. У шлюбному договорі може бути передбачений порядок користування подружжям житлом і на момент укладення договору, і в майбутньому, а також на випадок розірвання шлюбу. При цьому подружжя може домовитися, що один з подружжя залишить житло, не претендуючи на житлове приміщення і компенсацію.       
5441. При досягненні такої домовленості мають бути також враховані права малолітніх і неповнолітніх дітей на користування житлом.       
5442. 2. У шлюбному договорі також можуть міститися умови щодо користування житлом, яке належить обом або одному з подружжя, що стосуються родичів кожного з подружжя.       
5443. Стаття 1288 Визначення у шлюбному договорі права на аліменти       
5444. 1. Сторони можуть домовитися про надання аліментів одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі, на умовах, визначених шлюбним договором. У разі настання умов для одержання аліментів відповідно до статті 1310 цього Кодексу, сторона, яка одержує аліменти, може вимагати їх виплати у розмірі, передбаченому законом.       
5445. 2. Шлюбним договором може бути передбачена відмова сторони від одержання аліментів за умови надання їй еквівалентної майнової компенсації.       
5446. Стаття 1289 Початок дії шлюбного договору       
5447. 1. Дія шлюбного договору, укладеного і нотаріально посвідченого до реєстрації шлюбу, починається з дня реєстрації шлюбу.       
5448. 2. Дія шлюбного договору, укладеного подружжям під час перебування у шлюбі, починається з дня його нотаріального посвідчення.       
5449. Стаття 1290 Зміна умов шлюбного договору       
5450. Подружжя має право внести зміни в шлюбний договір за взаємною згодою сторін протягом всього існування договору. Всі зміни договору мають бути нотаріально посвідчені. Зміни в шлюбному договорі набувають чинності з моменту їх нотаріального посвідчення.       
5451. Стаття 1291 Право на відмову від шлюбного договору       
5452. Подружжя має право за взаємною домовленістю відмовитися від шлюбного договору. У разі відмови передбачені договором права та обов'язки припиняються з моменту нотаріального посвідчення цієї відмови.       
5453. Стаття 1292 Примусове розірвання шлюбного договору або зміна його умов       
5454. 1. Одностороння зміна або відмова від шлюбного договору не допускається.       
5455. 2. Якщо внаслідок зміни обставин виникла неможливість виконання вже укладеного шлюбного договору в цілому або окремих його умов, спір про розірвання договору або зміну окремих його умов вирішується судом.       
5456. Стаття 1293 Визнання шлюбного договору недійсним       
5457. Шлюбний договір на вимогу одного з подружжя може бути визнаний судом недійсним, якщо він укладений усупереч законові (стаття 194 цього Кодексу).       
5458. Глава 85 Особисті права та обов'язки подружжя      Глава 85 Особисті права та обов'язки подружжя  
5459. Стаття 1294 Право вибору подружжям прізвища      Стаття 1294 Право вибору подружжям прізвища  
5460. При укладенні шлюбу подружжя має право за своїм бажанням обирати прізвище відповідно до статті 1280 цього Кодексу.      При укладенні шлюбу подружжя має право за своїм бажанням обирати прізвище відповідно до статті 1280 цього Кодексу.  
5461. Стаття 1295 Право подружжя спільно вирішувати питання життя сім'ї      Стаття 1295 Право подружжя спільно вирішувати питання життя сім'ї  
5462. Кожен із подружжя користується рівними правами і несе рівні обов'язки у шлюбі та сім'ї.   -765- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Текст статті 1295 об'єднати в пункт 1.  		Враховано   1. Кожен із подружжя користується рівними правами і несе рівні обов'язки у шлюбі та сім'ї.  
5463. Питання виховання дітей та інші питання життя сім'ї вирішуються подружжям спільно.   -766- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Доповнити статтю 1295 пунктом 2 такого змісту: "2. При вирішенні питань, що стосуються дитини, її думка повинна бути врахована. Питання життя сім'ї, що стосуються дітей, які досягли 10-річного віку, вирішуються подружжям спільно з ними".  		Враховано   Питання виховання дітей та інші питання життя сім'ї вирішуються подружжям спільно. 2. При вирішенні питань, що стосуються дитини, її думка повинна бути врахована. Питання життя сім'ї, що стосуються дітей, які досягли 10-річного віку, вирішуються подружжям спільно з ними.  
5464. Стаття 1296 Право кожного з подружжя на вибір занять, професії та місця проживання      Стаття 1296 Право кожного з подружжя на вибір занять, професії та місця проживання  
5465. Кожен із подружжя вільний у виборі занять, професії та місця проживання.      Кожен із подружжя вільний у виборі занять, професії та місця проживання.  
5466. Глава 86 Майнові права та обов'язки подружжя      Глава 86 Майнові права та обов'язки подружжя  
5467. Стаття 1297 Особисте майно подружжя      Стаття 1297 Особисте майно подружжя  
5468. 1. Майно, яке належить кожному із подружжя до взяття шлюбу, є його особистою власністю.   -767- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В пункті 1 статті 1297 слова "є його особистою власністю" замінити словами "є об'єктом права власності кожного з них".  		Враховано   1. Майно, яке належить кожному із подружжя до взяття шлюбу, є об'єктом права власності кожного з них.  
5469. 2. Майно, одержане кожним із подружжя під час шлюбу на підставі договору дарування, прийняття спадщини, а також придбане за рахунок власних коштів, є об'єктом права власності кожного з подружжя.      2. Майно, одержане кожним із подружжя під час шлюбу на підставі договору дарування, прийняття спадщини, а також придбане за рахунок власних коштів, є об'єктом права власності кожного з подружжя.  
5470. 3. Якщо кошти, які належать одному з подружжя, вкладені у придбання спільного майна, то частина в цьому майні (доходи), що відповідає цьому внескові, є його особистою власністю.   -768- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Додати до статті 1297 пункт 4 такого змісту: "4. Особистою власністю кожного з подружжя є речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), у тому числі коштовності, хоча б вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.".  		Враховано   3. Якщо кошти, які належать одному з подружжя, вкладені у придбання спільного майна, то частина в цьому майні (доходи), що відповідає цьому внескові, є його особистою власністю. 4. Особистою власністю кожного з подружжя є речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), у тому числі коштовності, хоча б вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя. 4. Особистою власністю кожного з подружжя є премії, нагороди, які він одержав за особисті заслуги.  
    -769- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 1297 викласти в новій редакції: "Стаття 1297 Час дії шлюбного договору 1. Особистою власністю кожного з подружжя є: 1) майно придбане до шлюбу; 2) майно придбане ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування, прийняття спадщини; 3) майно придбане за час шлюбу, але за кошти, які були його особистою власністю. 2. Особистою власністю кожного з подружжя є речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), у тому числі коштовності, хоча б вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.  		Враховано частково    
    -770- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 3. Особистою власністю кожного з подружжя є премії, нагороди, які він одержав за особисті заслуги. За рішенням суду за другим з подружжя може бути визнано право на частку цієї премії, винагороди, якщо буде доведено, що він своєю поведінкою (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню. 4. За рішенням суду особистою власністю кожного з подружжя може бути визнане майно, що нажите під час їх окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин."  		Враховано Зробити пунктом 4 статті 1297.   
5471. Стаття 1298 Плоди, доходи та прибуток від особистого майна подружжя      Стаття 1298 Плоди, доходи та прибуток від особистого майна подружжя  
5472. Плоди, доходи та прибуток від особистого майна належать тому з подружжя, якому належить майно за правом власності, якщо угодою між подружжям не встановлено інше.      Плоди, доходи та прибуток від особистого майна належать тому з подружжя, якому належить майно за правом власності, якщо угодою між подружжям не встановлено інше.  
5473. Стаття 1299 Здійснення подружжям права власності на особисте майно      Стаття 1299 Здійснення подружжям права власності на особисте майно  
5474. Кожен із подружжя самостійно володіє, користується та розпоряджається належним йому майном, якщо інше не обумовлено шлюбним договором.      Кожен із подружжя самостійно володіє, користується та розпоряджається належним йому майном, якщо інше не обумовлено шлюбним договором.  
5475. Стаття 1300 Право спільної сумісної власності подружжя   -771- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни до статті 1300: з пункту 1 виключити частину 2.  		Відхилено   Стаття 1300 Право спільної сумісної власності подружжя  
5476. 1. Майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.      1. Майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.  
5477. Суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх окремого проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.      Суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх окремого проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.  
5478. 2. Кожен з подружжя має рівне право на майно, що є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, незалежно від розміру його внеску до сімейного бюджету, відсутності самостійного заробітку у зв'язку з веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з іншої поважної причини.      2. Кожен з подружжя має рівне право на майно, що є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, незалежно від розміру його внеску до сімейного бюджету, відсутності самостійного заробітку у зв'язку з веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з іншої поважної причини.  
5479. У разі спору між подружжям щодо належності майна це майно вважається спільною сумісною власністю, якщо заінтересований у цьому один із подружжя не доведе протилежного.      У разі спору між подружжям щодо належності майна це майно вважається спільною сумісною власністю, якщо заінтересований у цьому один із подружжя не доведе протилежного.  
5480. 3. У шлюбному договорі можуть бути передбачені інші засади при визначенні права власності на майно, нажите подружжям за час шлюбу.      3. У шлюбному договорі можуть бути передбачені інші засади при визначенні права власності на майно, нажите подружжям за час шлюбу.  
5481. Стаття 1301 Здійснення подружжям права спільної сумісної власності      Стаття 1301 Здійснення подружжям права спільної сумісної власності  
5482. 1. Подружжя спільно володіє, користується та розпоряджається майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, причому кожен із подружжя має рівне право володіння, користування та розпоряджання цим майном.   -772- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В статті 1301 слова "причому кожен із подружжя має рівне право володіння, користування та розпоряджання цим майном" вилучити.  		Враховано   1. Подружжя спільно володіє, користується та розпоряджається майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності.  
    -773- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 У пункті 1 статті 1301 слово "причому" виключити. Словом "кожен" почати нове речення.  		Відхилено    
5483. 2. Подружжя може домовитися про інший порядок користування майном, що є його спільною сумісною власністю.   -774- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Пункт 2 статті 1301 зробити пунктом 3.  		Враховано   2. Кожен з подружжя зобов'язаний не чинити одне одному перешкод у здійсненні права спільної сумісної власності.  
5484. 3. У разі спору між подружжям про порядок користування майном, що є його спільною сумісною власністю, цей спір на вимогу одного з них вирішується судом.   -775- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Пункт 3 статті 1301 зробити пунктом 4.  		Враховано   3. Подружжя може домовитися про інший порядок користування майном, що є його спільною сумісною власністю.  
    -776- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Пункт 3 вважати пунктом 4.  		Відхилено    
5485. 4. Кожен з подружжя зобов'язаний не чинити одне одному перешкод у здійсненні права спільної сумісної власності.   -777- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Пункт 4 статті 1301 зробити пунктом 2.  		Враховано   4. У разі спору між подружжям про порядок користування майном, що є його спільною сумісною власністю, цей спір на вимогу одного з них вирішується судом.  
    -778- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Пункт 4 вважати пунктом 3.  		Відхилено    
5486. Стаття 1302 Право подружжя щодо розпоряджання майном, що є його спільною сумісною власністю      Стаття 1302 Право подружжя щодо розпоряджання майном, що є його спільною сумісною власністю  
5487. 1. Подружжя розпоряджається майном, що є об'єктом його права спільної сумісної власності, за взаємною згодою.      1. Подружжя розпоряджається майном, що є об'єктом його права спільної сумісної власності, за взаємною згодою.  
5488. 2. При вчиненні правочинів одним із подружжя вважається, що він діє зі згоди іншого з подружжя. Кожен з подружжя має право звернутися до суду з вимогою про визнання правочину недійсним, таким, що укладений іншим з подружжя без його згоди, якщо цей правочин виходить за межі дрібного побутового.   -779- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 В пункті 2 статті 1302 слово "іншого" замінити словом "другого".  		Враховано   2. При вчиненні правочинів одним із подружжя вважається, що він діє зі згоди другого з подружжя. Кожен з подружжя має право звернутися до суду з вимогою про визнання правочину недійсним, таким, що укладений другим з подружжя без його згоди, якщо цей правочин виходить за межі дрібного побутового.  
5489. 3. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і державної реєстрації, а також договорів стосовно іншого цінного майна (автомобілі, інші транспортні засоби тощо) згода іншого з подружжя має бути подана письмово.   -780- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В статті 1302 слова "(автомобілі, інші транспортні засоби тощо)" вилучити.  		Враховано   3. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і державної реєстрації, а також договорів стосовно іншого цінного майна, згода іншого з подружжя має бути подана письмово.  
    -781- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Внести зміни до статті 1302: В пункті 2 слово "іншого" замінити на "другого".  		Відхилено    
5490. Стаття 1303 Право власності подружжя на підприємство як єдиний майновий комплекс (або його частини)   -782- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Статтю 1303 із Кодекса вилучити.  		Враховано   Статтю 1303 вилучено.  
5491. 1. Використовуване для здійснення підприємницької діяльності підприємство, яке становить єдиний майновий комплекс (стаття 174 Цивільного кодексу), а також його частини можуть бути об'єктом права особистої або спільної сумісної власності подружжя.       
5492. 2. Якщо підприємство (або його частини) перебувало в особистій власності одного з подружжя до шлюбу, воно становить особисте майно цього з подружжя. Одержувані в процесі здійснення підприємницької діяльності від цього підприємства доходи також становлять особисте майно того з подружжя, якому воно належить, якщо інше не встановлено шлюбним договором.       
5493. 3. Якщо підприємство (або його частини) набуте під час перебування в шлюбі на власні кошти одного з подружжя, воно становить його особисту власність. Також становлять особисту власність цього з подружжя доходи від зазначеного підприємства, якщо інше не встановлено шлюбним договором.       
5494. 4. Якщо підприємство (або його частини) набуте під час перебування в шлюбі на кошти, спільно нажиті під час шлюбу, воно є спільною сумісною власністю подружжя.       
5495. 5. Кожен із подружжя має право у будь-який час вимагати поділу всього підприємства (його частини), що є їхньою спільною сумісною власністю.   -783- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 1303 виключити.  		Відхилено    
5496. Стаття 1304 Право одного з подружжя укладати договори з іншим із подружжя   -784- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 1304 виключити.  		Відхилено   Стаття 1304 Право одного з подружжя укладати договори з іншим із подружжя  
5497. Один із подружжя може укладати усі не заборонені законом договори з іншим із подружжя щодо майна, яке належить кожному з них або є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, а також усі інші не заборонені законом договори.      Один із подружжя може укладати усі не заборонені законом договори з іншим із подружжя щодо майна, яке належить кожному з них або є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, а також усі інші не заборонені законом договори.  
5498. Стаття 1305 Речі професійних занять подружжя      Стаття 1305 Речі професійних занять подружжя  
5499. 1. Речі професійних занять кожного з подружжя (музичні інструменти, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя.      1. Речі професійних занять кожного з подружжя (музичні інструменти, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя.  
5500. 2. У разі поділу спільного сумісного майна суд може присудити ці речі одному з подружжя, в користуванні якого вони були, з покладенням на нього обов'язку компенсувати іншому з подружжя його частку грошима або іншим майном відповідно до вартості речей на момент поділу.   -785- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В пункті 2 статті 1305 слово "іншому" замінити словом "другому".  		Враховано   2. У разі поділу спільного сумісного майна суд може присудити ці речі одному з подружжя, в користуванні якого вони були, з покладенням на нього обов'язку компенсувати другому з подружжя його частку грошима або іншим майном відповідно до вартості речей на момент поділу.  
    -786- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни до статті 1305: в пункті 2 слово "іншому" замінити на слово "другому".  		Враховано    
5501. Стаття 1306 Виникнення спільної сумісної власності на особисте майно подружжя      Стаття 1306 Виникнення спільної сумісної власності на особисте майно подружжя  
5502. Якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат іншого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане подружжям, а в разі спору - судом - спільною сумісною власністю подружжя, якщо інше не обумовлено шлюбним договором.   -787- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В статті 1306 слово "іншого" замінити словом "другого"; слова "або їх обох" вилучити.  		Враховано   Якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя , воно може бути визнане подружжям, а в разі спору - судом - спільною сумісною власністю подружжя, якщо інше не обумовлено шлюбним договором.  
5503. Стаття 1307 Право на поділ майна, що є спільною сумісною власністю      Стаття 1307 Право на поділ майна, що є спільною сумісною власністю  
5504. 1. Кожен з подружжя має право у будь-який час вимагати поділу всього або частини майна, що є їхньою спільною сумісною власністю.      1. Кожен з подружжя має право у будь-який час вимагати поділу всього або частини майна, що є їхньою спільною сумісною власністю.  
5505. 2. При поділі майна суд може присудити одному з подружжя більшу частку, якщо:      2. При поділі майна суд може присудити одному з подружжя більшу частку, якщо:  
5506. 1) з ним залишилися проживати неповнолітні та непрацездатні діти;   -788- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 У пункті 2 пп. 1) статті 1307 після слова "проживати" додати "малолітні".  		Враховано   1) з ним залишилися проживати малолітні, неповнолітні та непрацездатні діти;  
5507. 2) інший із подружжя зловживає алкогольними або наркотичними речовинами;   -789- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 У пункті 2 пп. 2 статті 1307 після слова "алкогольними" додати "напоями".  		Враховано   2) інший із подружжя зловживає алкогольними напоями або наркотичними речовинами;  
5508. 3) інший із подружжя ухилявся від участі у придбанні чи утриманні майна;      3) інший із подружжя ухилявся від участі у придбанні чи утриманні майна;  
5509. 4) якщо цього вимагають інші інтереси подружжя, що заслуговують на увагу.      4) якщо цього вимагають інші інтереси подружжя, що заслуговують на увагу.  
5510. Стаття 1308 Способи поділу майна, що є спільною сумісною власністю   -790- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Доповнити статтю 1308 новим пунктом 1 такого змісту: "1. Поділ майна, що перебуває в спільній сумісній власності подружжя, відбувається згідно правил, передбачених статтею 365 цього Кодексу.".  		Враховано   Стаття 1308 Способи поділу майна, що є спільною сумісною власністю 1. Поділ майна, що перебуває в спільній сумісній власності подружжя, відбувається згідно правил, передбачених статтею 365 цього Кодексу.  
5511. 1. Подружжя має право домовитися про способи поділу майна.   -791- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Пункт 1 статті 1308 зробити пунктом 2.  		Враховано   2. Подружжя має право домовитися про способи поділу майна.  
5512. Угода про поділ нерухомого майна (будинку, квартири, земельної ділянки тощо) підлягає нотаріальному посвідченню.      Угода про поділ нерухомого майна (будинку, квартири, земельної ділянки тощо) підлягає нотаріальному посвідченню.  
5513. Якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, спір вирішується судом.      Якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, спір вирішується судом.  
5514. 2. Способами поділу майна є:   -792- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Пункт 2 статті 1308 зробити пунктом 3.  		Враховано   3. Способами поділу майна є:  
    -793- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни до статті 1308: виключити пункт 2.  		Відхилено    
5515. 1) поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення;      1) поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення;  
5516. 2) поділ речей між подружжям з урахуванням їхньої вартості та частки кожного з подружжя у спільному майні;      2) поділ речей між подружжям з урахуванням їхньої вартості та частки кожного з подружжя у спільному майні;  
5517. 3) присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов'язку компенсувати іншому з подружжя його частку грошима;      3) присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов'язку компенсувати іншому з подружжя його частку грошима;  
5518. 4) продаж майна подружжя і поділ між кожним із подружжя одержаної суми.      4) продаж майна подружжя і поділ між кожним із подружжя одержаної суми.  
5519. Стаття 1309 Звернення стягнення на майно подружжя      Стаття 1309 Звернення стягнення на майно подружжя  
5520. 1. За зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути звернене лише на його особисте майно, на частку в спільній сумісній власності подружжя, яка б належала йому при поділі цього майна.   -794- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В пункті 1 статті 1309 після слів "особисте майно" додати "а також".  		Враховано   1. За зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути звернене лише на його особисте майно а також на частку в спільній сумісній власності подружжя, яка б належала йому при поділі цього майна.  
    -795- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни до статті 1309: В пункті 1 після слова "майно" додати "а також".  		Враховано    
5521. Стягнення може бути звернене на все майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, якщо рішенням суду встановлено, що зобов'язання одного з подружжя було видане в інтересах усієї сім'ї і одержане за зобов'язанням пішло на її потреби.   -796- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В пункті 1 статті 1309 слово "пішло" замінити словом "використано".  		Враховано   Стягнення може бути звернене на все майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, якщо рішенням суду встановлено, що зобов'язання одного з подружжя було видане в інтересах усієї сім'ї і одержане за зобов'язанням використано на її потреби.  
5522. 2. При відшкодуванні шкоди, завданої злочином одного з подружжя, стягнення може бути звернене на майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, якщо вироком суду в кримінальній справі встановлено, що це майно було придбане на кошти, здобуті злочинним шляхом.   -797- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни до статті 1309: в частині 2 пункту 1 останній рядок речення викласти в новій редакції: "усієї сім'ї, одержане за зобов'язання і використане на її потреби".  		Відхилено   2. При відшкодуванні шкоди, завданої злочином одного з подружжя, стягнення може бути звернене на майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, якщо вироком суду в кримінальній справі встановлено, що це майно було придбане на кошти, здобуті злочинним шляхом.  
5523. Стаття 1310 Право одного з подружжя на утримання (аліменти)      Стаття 1310 Право одного з подружжя на утримання (аліменти)  
5524. 1. Той з подружжя, що є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги, має право на утримання (аліменти) від іншого з подружжя, якщо останній спроможний його надавати.      1. Той з подружжя, що є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги, має право на утримання (аліменти) від іншого з подружжя, якщо останній спроможний його надавати.  
5525. 2. Права на аліменти не має той із подружжя, який негідно поводив себе у шлюбних відносинах, а також якщо непрацездатність того з подружжя, який потребує матеріальної допомоги, стала наслідком вчинення ним злочину щодо іншого з подружжя або членів сім'ї.   -798- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 В пункті 2 статті 1310 слово "іншого" замінити на "другого".  		Враховано   2. Права на аліменти не має той із подружжя, який негідно поводив себе у шлюбних відносинах, а також якщо непрацездатність того з подружжя, який потребує матеріальної допомоги, стала наслідком вчинення ним злочину щодо другого з подружжя або членів сім'ї.  
5526. 3. Розірвання шлюбу не припиняє права кожного з подружжя на аліменти.      3. Розірвання шлюбу не припиняє права кожного з подружжя на аліменти.  
5527. Стаття 1311 Право на аліменти після розірвання шлюбу      Стаття 1311 Право на аліменти після розірвання шлюбу  
5528. 1. Право на аліменти має той з розлученого подружжя, що потребує матеріальної допомоги і став непрацездатним не пізніше одного року після розірвання шлюбу.   -799- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Викласти пункт 1 статті 1311 у новій редакції: "1. Право на аліменти після розірвання шлюбу має особа, що стала непрацездатною протягом одного року після розірвання шлюбу, потребує матеріальної допомоги, за умови що її колишній чоловік (дружина) мають змогу таку допомогу надати.".  		Враховано   1. Право на аліменти після розірвання шлюбу має особа, що стала непрацездатною протягом одного року після розірвання шлюбу, потребує матеріальної допомоги, за умови що її колишній чоловік (дружина) мають змогу таку допомогу надати.  
5529. 2. Якщо подружжя перебувало в шлюбі не менше десяти років, право на аліменти у того з подружжя, що потребує матеріальної допомоги, виникає за умови, якщо на момент розірвання шлюбу йому до досягнення 55 років жінками і 60 чоловіками залишилося не більше п'яти років.   -800- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Пункт 2 викласти в такій редакції: "Якщо подружжя перебувало в шлюбі не менше 10 років, право на аліменти у того з подружжя, що потребує матеріальної допомоги, виникає за умови, якщо на момент розірвання шлюбу дружині виповнилося 50, а чоловікові - 55 років".  		Відхилено   2. Якщо подружжя перебувало в шлюбі не менше десяти років, право на аліменти у того з подружжя, що потребує матеріальної допомоги, виникає за умови, якщо на момент розірвання шлюбу йому до досягнення 55 років жінками і 60 чоловіками залишилося не більше п'яти років.  
5530. Стаття 1312 Способи надання утримання одному з подружжя      Стаття 1312 Способи надання утримання одному з подружжя  
5531. 1. Утримання одному з подружжя надається іншим із подружжя в натуральній або грошовій формі за їхньою згодою.      1. Утримання одному з подружжя надається іншим із подружжя в натуральній або грошовій формі за їхньою згодою.  
5532. За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, в грошах.      За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, в грошах.  
5533. 2. Аліменти надаються щомісячно. За взаємною згодою аліменти можуть бути надані наперед.      2. Аліменти надаються щомісячно. За взаємною згодою аліменти можуть бути надані наперед.  
5534. 3. При виїзді платника аліментів на постійне місце проживання за кордон у держави, з якими Україна має угоди про правову допомогу, сплата аліментів провадиться згідно із зазначеними угодами.   -801- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 В пункті 3 статті 1312 замість слів "держави, з якими", написати "державу, з якою". Слово "угоду" замінити на "договір".  		Враховано частково   3. При виїзді платника аліментів на постійне місце проживання за кордон у державу, з якою Україна має угоди про правову допомогу, сплата аліментів провадиться згідно із зазначеними угодами.  
5535. 4. У разі виїзду платника аліментів на постійне місце проживання у державу, з якою Україна не має договору про правову допомогу, аліменти можуть бути сплачені наперед за час, визначений домовленістю подружжя, а за наявності спору - стягнуті судом.      4. У разі виїзду платника аліментів на постійне місце проживання у державу, з якою Україна не має договору про правову допомогу, аліменти можуть бути сплачені наперед за час, визначений домовленістю подружжя, а за наявності спору - стягнуті судом.  
5536. Стаття 1313 Час, з якого присуджуються аліменти одному з подружжя      Стаття 1313 Час, з якого присуджуються аліменти одному з подружжя  
5537. 1. Аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.      1. Аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.  
5538. 2. Якщо позивач вживав заходів для одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати внаслідок ухилення відповідача від їх сплати, суд, залежно від обставин справи, може присудити йому сплату аліментів за минулий час, але не більш як за один рік.   -802- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 До статті 1313 додати новий пункт і викласти його в такій редакції: "3. Якщо особа одержує аліменти у зв'язку з інвалідністю, сплата аліментів триває протягом строку інвалідності. У разі подання відповідного документу про продовження строку інвалідності стягнення аліментів продовжується на відповідний строк, без додаткового рішення суду про це.".  		Враховано   2. Якщо позивач вживав заходів для одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати внаслідок ухилення відповідача від їх сплати, суд, залежно від обставин справи, може присудити йому сплату аліментів за минулий час, але не більш як за один рік. 3. Якщо особа одержує аліменти у зв'язку з інвалідністю, сплата аліментів триває протягом строку інвалідності. У разі подання відповідного документу про продовження строку інвалідності стягнення аліментів продовжується на відповідний строк, без додаткового рішення суду про це.  
5539. Стаття 1314 Розмір аліментів, які присуджуються одному з подружжя      Стаття 1314 Розмір аліментів, які присуджуються одному з подружжя  
5540. 1. Розмір аліментів, що стягуються на користь одного з подружжя, який є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги, визначається судом у частці від заробітку (доходу), включаючи вартість натуральних видач, з урахуванням матеріального і сімейного стану обох сторін, а також можливості одержання утримання від дітей і батьків. При цьому можливість одержання утримання від дітей і батьків для одного з подружжя не звільняє іншого з подружжя від сплати аліментів.   -803- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 В пункті 1 статті 1314 замість "іншого" написати "другого".  		Враховано   1. Розмір аліментів, що стягуються на користь одного з подружжя, який є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги, визначається судом у частці від заробітку (доходу), включаючи вартість натуральних видач, з урахуванням матеріального і сімейного стану обох сторін, а також можливості одержання утримання від дітей і батьків. При цьому можливість одержання утримання від дітей і батьків для одного з подружжя не звільняє другого з подружжя від сплати аліментів.  
5541. 2. У разі зміни матеріального становища кожен із подружжя має право звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів. Таке право належить кожному з подружжя і в тому разі, якщо розмір аліментів визначений шлюбним договором.   -804- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Викласти статтю 1315 в новій редакції: "Стаття 1315 Припинення права на аліменти 1. Право одного з подружжя припиняється у разі поновлення його у працездатності а також укладення ним нового шлюбу. Таке припинення права на аліменти здійснюється з дня настання вказаних обставин. Рішення суду з цього приводу непотрібне. 2. Право одного з подружжя на аліменти може бути припинене рішенням суду, якщо буде встановлено, що: 1) одержувач аліментів перестав потребувати матеріальної допомоги; 2) платник аліментів неспроможний надавати матеріальну допомогу; 3) якщо одержувач аліментів навмисно поставив себе у становище такого, що потребує матеріальної допомоги.  		Враховано   2. У разі зміни матеріального становища кожен із подружжя має право звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів. Таке право належить кожному з подружжя і в тому разі, якщо розмір аліментів визначений шлюбним договором. Стаття 1315 Припинення права на аліменти 1. Право одного з подружжя припиняється у разі поновлення його у працездатності а також укладення ним нового шлюбу. Таке припинення права на аліменти здійснюється з дня настання вказаних обставин. Рішення суду з цього приводу непотрібне. 2. Право одного з подружжя на аліменти може бути припинене рішенням суду, якщо буде встановлено, що: 1) одержувач аліментів перестав потребувати матеріальної допомоги; 2) платник аліментів неспроможний надавати матеріальну допомогу; 3) якщо одержувач аліментів навмисно поставив себе у становище такого, що потребує матеріальної допомоги.  
5542. Стаття 1315 Припинення права на аліменти       
5543. Право одного з подружжя на аліменти припиняється у разі:       
5544. 1) поновлення його працездатності;       
5545. 2) укладення ним нового шлюбу;       
5546. 3) якщо він перестав потребувати матеріальної допомоги;       
5547. 4) якщо він навмисне поставив себе у становище такого, що потребує матеріальної допомоги.       
5548. Стаття 1316 Позбавлення права на аліменти або обмеження його строком      Стаття 1316 Позбавлення права на аліменти або обмеження його строком  
5549. Суд може позбавити одного з подружжя права на аліменти або обмежити його строком, якщо:      Суд може позбавити одного з подружжя права на аліменти або обмежити його строком, якщо:  
5550. 1) подружжя перебувало в шлюбних відносинах нетривалий час;      1) подружжя перебувало в шлюбних відносинах нетривалий час;  
5551. 2) непрацездатність того з подружжя, що потребує матеріальної допомоги, виникла в результаті вчинення ним умисного злочину;   -805- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Додати до підпункту 2 статті 1316 слова: "або зловживання алкогольними напоями чи наркотичними засобами".  		Враховано   2) непрацездатність того з подружжя, що потребує матеріальної допомоги, виникла в результаті вчинення ним умисного злочину або зловживання алкогольними напоями чи наркотичними засобами;  
5552. 3) непрацездатність або тяжка хвороба того з подружжя, що потребує матеріальної допомоги, була прихована від іншого з подружжя при укладенні шлюбу і цей шлюб не був визнаний недійсним.   -806- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 У підпункті 3 статті 1316 після слова "шлюбу" додати: "і якщо".  		Враховано   3) непрацездатність або тяжка хвороба того з подружжя, що потребує матеріальної допомоги, була прихована від іншого з подружжя при укладенні шлюбу і якщо цей шлюб не був визнаний недійсним.  
5553. Стаття 1317 Право дружини на утримання під час вагітності та в період відпустки для догляду за дитиною, яка проживає з нею, до досягнення дитиною трьох років, а в разі хвороби дитини - шести років   -807- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Змінити назву статті 1317 і викласти її в такій редакції: "Стаття 1317 Право дружини на утримання під час вагітності та догляду за дитиною, яка проживає з нею, до досягнення дитиною трьох років, а в разі хвороби дитини - шести років  		Враховано   Стаття 1317 Право дружини на утримання під час вагітності та догляду за дитиною, яка проживає з нею, до досягнення дитиною трьох років, а в разі хвороби дитини - шести років  
5554. 1. Дружина має право на утримання від іншого з подружжя під час вагітності, а також у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення дитиною, яка проживає з нею, трьох років, якщо інший з подружжя має змогу його надавати. Таке право має дружина і в разі розірвання шлюбу, а також визнання його недійсним, якщо вона не знала і не повинна була знати про перешкоди до укладення шлюбу (стаття 1278 цього Кодексу).   -808- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В пункті 1 статті 1317 Слова "у період відпустки" вилучити.  		Враховано   1. Дружина має право на утримання від іншого з подружжя під час вагітності, а також для догляду за дитиною до досягнення дитиною, яка проживає з нею, трьох років, якщо інший з подружжя має змогу його надавати. Таке право має дружина і в разі розірвання шлюбу, а також визнання його недійсним, якщо вона не знала і не повинна була знати про перешкоди до укладення шлюбу (стаття 1278 цього Кодексу).  
5555. 2. У разі якщо дружина перебуває у відпустці для догляду за хворою чи ослабленою дитиною, вона має право на утримання на весь час перебування у такій відпустці, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.   -809- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В пункті 2 статті 1317 викласти у новій редакції: "2. Якщо дитина ослаблена, має вади фізичного чи психічного розвитку, дружина має право на аліменти до досягнення дитиною шести років.".  		Враховано   2. Якщо дитина ослаблена, має вади фізичного чи психічного розвитку, дружина має право на аліменти до досягнення дитиною шести років.  
    -810- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 1317 викласти в новій редакції: "Стаття 1317 Право дружини на аліменти під час вагітності та у разі проживання з дитиною 1. Дружина має право на аліменти від чоловіка під час вагітності і до досягнення дитиною трьох років, якщо дитина проживає з нею, і за умови, що чоловік спроможний їх надавати. 2. Якщо дитина є інвалідом, має вади фізичного чи психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина має право на аліменти до досягнення дитиною 6 років. 3. Право на аліменти дружина має незалежно від того, працює вона чи ні, та незалежно від її матеріального стану. Право на аліменти зберігається після розірвання шлюбу. 4. Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, стягуються після народження дитини без додаткового рішення суду. 5. Право на аліменти дружина зберігає і у разі розірвання шлюбу".  		Відхилено Всі викладені зауваження враховані в проекті Кодексу.   
5556. Стаття 1318 Припинення права дружини на аліменти   -811- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Викласти статтю в новій редакції: 1. Право дружини на аліменти припиняється у разі припинення вагітності, народження дитини мертвою, передання дитини на виховання іншій особі, а також у разі її смерті. 2. Право дружини на аліменти припиняється у разі задоволення позову про оскарження батьківства.  		Враховано   Стаття 1318 Припинення права дружини на аліменти  
5557. Право дружини на утримання припиняється у разі передання дитини на виховання іншим особам, а також у разі задоволення позову про оспорення батьківства.   -812- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 1318 викласти в новій редакції: "Стаття 1318 Припинення права дружини на аліменти 1. Право дружини на аліменти припиняється у разі припинення вагітності, народження дитини мертвою, передання дитини на виховання іншій особі, а також у разі її смерті. 2. Право дружини на аліменти припиняється у разі постановлення судом рішення про виключення імені чоловіка як батька з актового запису про народження дитини".  		Відхилено .  1. Право дружини на аліменти припиняється у разі припинення вагітності, народження дитини мертвою, передання дитини на виховання іншій особі, а також у разі її смерті. 2. Право дружини на аліменти припиняється у разі задоволення позову про оскарження батьківства.  
5558. Стаття 1319 Право чоловіка на утримання у разі проживання його разом з дитиною   -813- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Викласти статтю 1319 в новій редакції: "1. Чоловік який проживає разом з дитиною і доглядає її до досягнення нею трьох років, має право на утримання від дружини, якщо вона має змогу його надавати. 2. Якщо дитина ослаблена, має вади фізичного чи психічного розвитку, чоловік має право на утримання до досягнення дитиною шестирічного віку."  		Враховано   Стаття 1319 Право чоловіка на утримання у разі проживання його разом з дитиною  
5559. 1. Чоловік має право на утримання від дружини, якщо він перебуває у відпустці для догляду за дитиною і проживає разом із дитиною до досягнення нею трьох років, а дружина має змогу його надавати. Таке право чоловік має і в разі розірвання шлюбу, а також визнання його недійсним, якщо він не знав і не повинен був знати про перешкоди до укладення шлюбу (стаття 1278 цього Кодексу).      1. Чоловік який проживає разом з дитиною і доглядає її до досягнення нею трьох років, має право на утримання від дружини, якщо вона має змогу його надавати.  
5560. 2. У разі якщо чоловік перебуває у відпустці для догляду за хворою чи ослабленою дитиною, він має право на утримання на весь час перебування у такій відпустці, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.   -814- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 1319 викласти у новій редакції: "Стаття 1319 Право чоловіка на аліменти у разі проживання його з дитиною 1. Чоловік, який проживає з дитиною до досягнення нею трьох років має право на аліменти від дружини, якщо дружина спроможна їх надавати. 2. Якщо дитина є інвалідом, має вади фізичного чи психічного розвитку, чоловік, з яким проживає дитина має право на аліменти від дружини, до досягнення дитиною шестирічного віку. 3. Право на аліменти чоловік має незалежно від того, працює він чи ні, та незалежно від його матеріального стану. Право на аліменти зберігається після розірвання шлюбу".  		Відхилено Викладені зауваження 1 в проекті Кодексу попередніми зауваженнями.  2. Якщо дитина ослаблена, має вади фізичного чи психічного розвитку, чоловік має право на утримання до досягнення дитиною шестирічного віку. Стаття 1319-1 Припинення права чоловіка на утримання Право чоловіка на утримання припиняється у разі передання дитини на виховання іншій особі, а також у разі смерті дитини.  
    -815- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Доповнити Кодекс новою статтею 1319-1 такого змісту: "Стаття 1319-1 Припинення права чоловіка на утримання Право чоловіка на утримання припиняється у разі передання дитини на виховання іншій особі, а також у разі смерті дитини.".  		Враховано    
    -816- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Доповнити проект статтею 1319-1 такого змісту: "Стаття 1319-1 Припинення права чоловіка на аліменти 1. Право чоловіка на аліменти припиняється у разі передання дитини на виховання іншій особі, я також у разі смерті дитини. 2. Право чоловіка на аліменти припиняється у разі постановлення судом рішення про виключення імені дружини як матері з актового запису про народження дитини".  		Відхилено Викладені зауваження 1 в проекті Кодексу попередніми зауваженнями.   
5561. Стаття 1320 Розмір аліментів, які присуджуються дружині або чоловікові      Стаття 1320 Розмір аліментів, які присуджуються дружині або чоловікові  
5562. Розмір аліментів, які присуджуються вагітній дружині, а також кожному з подружжя за час відпустки для догляду за дитиною в разі їх проживання з дитиною визначається відповідно до їхнього майнового стану в частці до їхнього заробітку (доходу).   -817- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Викласти статтю в новій редакції: "Розмір аліментів, які присуджуються вагітній жінці, а також тому з подружжя, хто проживає з дитиною, визначається у частці від заробітку (доходу) платника відповідно до їх матеріального та сімейного стану.".  		Враховано   Розмір аліментів, які присуджуються вагітній жінці, а також тому з подружжя, хто проживає з дитиною, визначається у частці від заробітку (доходу) платника відповідно до їх матеріального та сімейного стану. Глава 84 Шлюбний договір Стаття 1282 Право на укладення шлюбного договору 1. Шлюбним договором регулюються на майбутнє майнові відносини між особами, що укладають шлюб, між подружжям, встановлюються їхні майнові права та обов'язки. 2. Подружжя має право укласти шлюбний договір як до реєстрації шлюбу, так і під час перебування в шлюбі. Стаття 1283 Місце укладення шлюбного договору Шлюбний договір укладається за місцем проживання однієї із сторін, або їх спільного місця проживання, або за місцем реєстрації шлюбу. Стаття 1284 Форма шлюбного договору 1. Шлюбний договір укладається письмово і підлягає нотаріальному посвідченню. 2. За бажанням сторін шлюбний договір може укладатися у присутності свідків. Стаття 1285 Час дії шлюбного договору 1. Шлюбний договір діє на увесь час існування шлюбу, а також після розірвання шлюбу, якщо сторони не відмовилися від нього за взаємною згодою або не змінили його. 2. При припиненні шлюбу в разі смерті одного з подружжя, якщо сторони передбачили в шлюбному договорі умови щодо розпорядження належним їм обом або одному з них майном на випадок смерті одного або кожного з подружжя, доля зазначеного майна визначається згідно з цим розпорядженням і це майно підлягає виділу із спадщини. 3. У разі якщо розпорядження майном на випадок смерті одного з подружжя стосується житлового будинку або квартири, які належать одному або обом з подружжя за правом приватної власності, також мають бути враховані інтереси їхніх малолітніх і неповнолітніх дітей, які проживають у житловому приміщенні, стосовно якого подружжям складається розпорядження, і на зазначене розпорядження має бути даний дозвіл органів опіки та піклування. Стаття 1286 Визначення в шлюбному договорі правового режиму майна 1. У шлюбному договорі може бути перелічене майно, яке кожен із подружжя передає для використання на спільні потреби сім'ї. У шлюбному договорі може бути визначений правовий режим майна, подарованого подружжю у зв'язку з реєстрацією шлюбу. Якщо такого застереження в договорі немає, це майно вважається спільною сумісною власністю подружжя. 2. Сторони можуть домовитися про непоширення щодо нажитого ними за час шлюбу майна правил статті 1300 цього Кодексу і віднести його до особистої власності. Сторони можуть домовитися на майбутнє про можливий порядок поділу майна на випадок розірвання шлюбу. 3. У шлюбному договорі сторони можуть передбачити перехід права власності на майно, а також використання належного їм обом або одному з них майна для забезпечення їхніх дітей, інших осіб або з благочинною метою. Стаття 1287 Визначення у шлюбному договорі порядку користування житлом 1. У шлюбному договорі може бути передбачений порядок користування подружжям житлом і на момент укладення договору, і на майбутнє, а також на випадок розірвання шлюбу. При цьому подружжя може домовитися про те, що житло надане подружжю на умовах договору житлового найму, то один з подружжя залишить його, не претендуючи на житлове помешкання і компенсацію. Якщо житло знаходиться у спільній сумісній власності, то обидва з подружжя можуть домовитись про його поділ відповідно з правилами статей 365, 1308 цього Кодексу або про його поділ з відступом від цих правил, а також визначити питання про проживання або непроживання кожного з подружжя в житловому помешканні. При досягненні такої домовленості мають бути також враховані права малолітніх і неповнолітніх дітей на користування житлом. 2. У шлюбному договорі також можуть міститися умови щодо користування житлом, яке належить обом або одному з подружжя, що стосуються родичів кожного з подружжя. Стаття 1288 Визначення у шлюбному договорі права на аліменти 1. Сторони можуть домовитися про надання аліментів одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі, на умовах, визначених шлюбним договором. У разі настання умов для одержання аліментів відповідно до статті 1310 цього Кодексу, сторона, яка одержує аліменти, може вимагати їх виплати у розмірі, передбаченому законом. 2. Шлюбним договором може бути передбачена відмова сторони від одержання аліментів за умови надання їй еквівалентної майнової компенсації. Шлюбним договором також може бути передбачена можливість задоволення вимоги платника аліментів щодо представлення еквівалентної майнової компенсації іншій стороні замість сплати аліментів. Стаття 1289 Початок дії шлюбного договору 1. Дія шлюбного договору, укладеного і нотаріально посвідченого до реєстрації шлюбу, починається з дня реєстрації шлюбу. 2. Дія шлюбного договору, укладеного подружжям під час перебування у шлюбі, починається з дня його нотаріального посвідчення. Стаття 1290 Зміна умов шлюбного договору 1. Подружжя має право внести зміни в шлюбний договір за взаємною згодою сторін протягом всього існування договору. Всі зміни договору мають бути нотаріально посвідчені. Зміни в шлюбному договорі набувають чинності з моменту їх нотаріального посвідчення. 2. Одностороння зміна шлюбного договору не допускається. Стаття 1291 Право на відмову від шлюбного договору 1. Подружжя має право за взаємною домовленістю відмовитися від шлюбного договору. У разі відмови передбачені договором права та обов'язки припиняються з моменту нотаріального посвідчення цієї відмови. 2. Одностороння відмова від шлюбного договору не допускається. Стаття 1292 Примусове розірвання шлюбного договору або зміна його умов 1. Якщо внаслідок зміни обставин виникла неможливість виконання вже укладеного шлюбного договору в цілому або окремих його умов, спір про розірвання договору або зміну окремих його умов вирішується судом. 2. На вимогу одного з подружжя суд може змінити умови шлюбного договору, якщо цього вимагають інтереси малолітніх або неповнолітніх дітей, а також непрацездатних повнолітніх дітей, які заслуговують на увагу. Стаття 1292-1 Забезпечення належного виконання шлюбного договору Один з подружжя має право звернутися до суду з вимогою про належне виконання шлюбного договору другим з подружжя, якщо цей договір добровільно ним належно не виконується. Стаття 1293 Визнання шлюбного договору недійсним Шлюбний договір на вимогу одного з подружжя може бути визнаний судом недійсним, якщо він укладений усупереч законові (стаття 194 цього Кодексу).  
    -818- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 1320 викласти в такій редакції: "Стаття 1320 Розмір аліментів, які присуджуються дружині або чоловікові Розмір аліментів, які присуджуються вагітній дружині, а також тому з подружжя, хто проживає з дитиною, визначається у частині від заробітку (доходу) платника, відповідно до їх матеріального та сімейного стану".  		Відхилено Викладені зауваження 1 в проекті Кодексу попередніми зауваженнями.   
    -819- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Із назви глави 84 виключити слово "(контракт)".  		Враховано    
    -820- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Главу 84 "Шлюбний контракт" перенести перед главою 87.  		Відхилено    
    -821- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Після слів "майнові відносини" додати слова "між особами, що укладають шлюб,".  		Враховано    
    -822- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Пункт 1 статті 1282 викласти у новій редакції: "1. Шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям."  		Відхилено Текст статті охоплює ці положення.   
    -823- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Перенести до пункту 2 статті 1282 положення, яке міститься в пункті 1 статті 1282.  		Відхилено    
    -824- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Пункти 1 і 2 виключити.  		Відхилено Стаття проекту повно регулює відносини.   
    -825- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Пункт 1 статті 1285 викласти в такій редакції: "1. Дія шлюбного договору, укладеного до реєстрації шлюбу, починається від дня реєстрації шлюбу".  		Відхилено Ці положення викладені в статті 1289 проекту Кодексу.   
    -826- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Зробити пунктом 2 статті 1285 пункт 2 статті 1289.  		Відхилено    
    -827- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Пункт 3 статті 1285 викласти у такій редакції: "Шлюбний договір діє під час шлюбу, а також після його розірвання, якщо сторони не відмовилися від нього або якщо договір не розірвано за рішенням суду".  		Відхилено Ці положення врегульовані ст. 1285 проекту Кодексу.   
    -828- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Частину 1 пункту 2 статті 1286 викласти у новій редакції: "Сторони можуть домовитися про непоширення щодо майна, нажитого ними за час шлюбу (правила статті 1300 цього Кодексу) і вважати його спільною частковою власністю або особистою власністю кожного з них".  		Враховано частково В основному положення зауважень викладені в статті проекту Кодексу   
    -829- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Слова "у благодійних цілях" замінити словами "з благочинною метою".  		Враховано    
    -830- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В статті 1287 слова "в майбутньому" замінити словами "на майбутнє". Після слів "подружжя може домовитися" додати "про те, що житло надане подружжю на умовах договору житлового найму, то один з подружжя залишить його, не претендуючи на житлове помешкання і компенсацію. Якщо житло знаходиться у спільній сумісній власності, то обидва з подружжя можуть домовитись про його поділ відповідно з правилами статей 365, 1308 цього Кодексу або про його поділ з відступом від цих правил, а також визначити питання про проживання або непроживання кожного з подружжя в житловому помешканні".  		Враховано    
    -831- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 1287 викласти в новій редакції: "Стаття 1287. Визначення у шлюбному договорі порядку користування житлом. 1. Якщо у зв'язку з шлюбом один з подружжя вселяється в помешкання, яке належить другому з подружжя, сторони можуть домовитися про порядок користування цим помешканням. Сторони можуть домовитися про звільнення ним помешкання у разі розірвання шлюбу, з виплатою грошової компенсації або без такої. 2. Сторони можуть домовитися про порядок розподілу помешкання у разі розірвання шлюбу. 3. Сторони можуть домовитися про проживання в помешканні, яке належить одному з них чи є їх спільною власністю, їхніх родичів".  		Відхилено Повторення положень, які є в статті проекту Кодексу   
    -832- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Внести зміни до статті 1288: Пункт 2 викласти в новій редакції: "Шлюбним договором може бути передбачена можливість відмови одного з подружжя від права на аліменти взамін на грошову (майнову) компенсацію".  		Відхилено Ці положення викладені в статті проекту Кодексу.   
    -833- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Пункт 2 статті 1288 доповнити новою частиною такого змісту: "Шлюбним договором також може бути передбачена можливість задоволення вимоги платника аліментів щодо представлення еквівалентної майнової компенсації іншій стороні замість сплати аліментів".  		Враховано    
    -834- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 1289 виключити.  		Відхилено    
    -835- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Зміст статті 1290 зробити пунктом 1.  		Враховано    
    -836- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Доповнити статтю 1290 пунктом 2 такого змісту: "2. Одностороння зміна шлюбного договору не допускається.".  		Враховано    
    -837- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 1290 викласти в новій редакції: "Стаття 1290 Зміна умов шлюбного договору 1. Шлюбний договір може бути змінено подружжям. Угода про зміну шлюбного договору посвідчується нотаріусом. 2. На вимогу одного з подружжя суд може постановити рішення про зміну шлюбного договору, якщо цього вимагають його інтереси, а також інтереси малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей, які заслуговують на увагу".  		Відхилено Ці положення врегульовані проектом Кодексу.   
    -838- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Зміст статті 1291 зробити пунктом 1.  		Враховано    
    -839- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Доповнити статтю 1291 пунктом 2 в такій редакції: "2. Одностороння відмова від шлюбного договору не допускається.".  		Враховано    
    -840- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Пункт 1 із статті 1292 виключити.  		Враховано    
    -841- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Пункт 2 статті 1292 зробити пунктом 1.  		Враховано    
    -842- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Доповнити статтю 1292 пунктом 2 в такій редакції: "2. На вимогу одного з подружжя суд може змінити умови шлюбного договору, якщо цього вимагають інтереси малолітніх або неповнолітніх дітей, а також непрацездатних повнолітніх дітей, які заслуговують на увагу".  		Враховано    
    -843- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 1292 викласти в новій редакції: "Стаття 1292 Примусове розірвання договору На вимогу одного з подружжя суд може постановити рішення про розірвання шлюбного договору у разі неможливості його виконання".  		Відхилено Відображено в проекті Кодексу.   
    -844- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Доповнити Кодекс новою статтею 1292-1 такого змісту: "Стаття 1292-1 Забезпечення належного виконання шлюбного договору Один з подружжя має право звернутися до суду з вимогою про належне виконання шлюбного договору другим з подружжя, якщо цей договір добровільно ним належно не виконується.".  		Враховано    
5563. Глава 87 Припинення шлюбу      Глава 87 Припинення шлюбу  
5564. Стаття 1321 Припинення шлюбу внаслідок смерті одного з подружжя      Стаття 1321 Припинення шлюбу внаслідок смерті одного з подружжя  
5565. Шлюб припиняється внаслідок смерті або оголошення таким, що помер, одного з подружжя судом.      Шлюб припиняється внаслідок смерті або оголошення таким, що помер, одного з подружжя судом.  
5566. Стаття 1322 Припинення шлюбу шляхом його розірвання      Стаття 1322 Припинення шлюбу шляхом його розірвання  
5567. 1. За життя подружжя шлюб може бути розірваний за заявою одного з подружжя або їх обох.      1. За життя подружжя шлюб може бути розірваний за заявою одного з подружжя або їх обох.  
5568. 2. Чоловік не має права без згоди дружини порушити справу про розірвання шлюбу під час вагітності дружини і протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли рішенням суду у справах про оспорення батьківства встановлено, що він не є батьком цієї дитини.      2. Чоловік не має права без згоди дружини порушити справу про розірвання шлюбу під час вагітності дружини і протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли рішенням суду у справах про оспорення батьківства встановлено, що він не є батьком цієї дитини.  
5569. Стаття 1323 Порядок розірвання шлюбу      Стаття 1323 Порядок розірвання шлюбу  
5570. Шлюб може бути розірваний судом, а у випадках, передбачених статтею 1326 цього Кодексу, - державними органами реєстрації актів цивільного стану.      Шлюб може бути розірваний судом, а у випадках, передбачених статтею 1326 цього Кодексу, - державними органами реєстрації актів цивільного стану.  
5571. Стаття 1324 Розірвання шлюбу судом      Стаття 1324 Розірвання шлюбу судом  
5572. 1. При розгляді справи про розірвання шлюбу суд повинен з'ясувати фактичні взаємини подружжя, встановити справжні причини вимог про розлучення, а також вжити заходів до їх примирення, надаючи, як правило, для цього певний строк, але не більше шести місяців.      1. При розгляді справи про розірвання шлюбу суд повинен з'ясувати фактичні взаємини подружжя, встановити справжні причини вимог про розлучення, а також вжити заходів до їх примирення, надаючи, як правило, для цього певний строк, але не більше шести місяців.  
5573. Суд зобов'язаний врахувати всі обставини справи, в тому числі взяти до уваги тривалість шлюбу і наявність неповнолітніх дітей.      Суд зобов'язаний врахувати всі обставини справи, в тому числі взяти до уваги тривалість шлюбу і наявність неповнолітніх дітей.  
5574. Шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими.      Шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими.  
5575. 2. При постановленні рішення про розірвання шлюбу суд одночасно за заявою одного з подружжя вирішує питання про стягнення коштів на його утримання, про інші майнові права, виконання іншим із подружжя обов'язків за шлюбним договором, спори про неповнолітніх дітей та стягнення аліментів на їх утримання.   -845- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В пункті 2 статті 1324 слово "іншим" замінити на "другим"; після слів "спори про" додати "та малолітніх та".  		Враховано   2. При постановленні рішення про розірвання шлюбу суд одночасно за заявою одного з подружжя вирішує питання про стягнення коштів на його утримання, про інші майнові права, виконання другим із подружжя обов'язків за шлюбним договором, спори про малолітніх та неповнолітніх дітей та стягнення аліментів на їх утримання.  
5576. Стаття 1325 Розірвання шлюбу за позовом опікуна      Стаття 1325 Розірвання шлюбу за позовом опікуна  
5577. Позов про розірвання шлюбу може бути вчинений опікуном, якщо цього вимагає захист інтересів того з подружжя, що є недієздатним.      Позов про розірвання шлюбу може бути вчинений опікуном, якщо цього вимагає захист інтересів того з подружжя, що є недієздатним.  
5578. Стаття 1326 Розірвання шлюбу в державних органах реєстрації актів цивільного стану      Стаття 1326 Розірвання шлюбу в державних органах реєстрації актів цивільного стану  
5579. 1. При взаємній згоді подружжя на розірвання шлюбу воно провадиться в державних органах реєстрації актів цивільного стану.   -846- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В пункті 1 статті 1326 після слів "на розірвання шлюбу" додати слова "і відсутності у подружжя малолітніх або неповнолітніх дітей".  		Враховано   1. При взаємній згоді подружжя на розірвання шлюбу і вітсутності у подружжя малолітніх або неповнолітніх дітей воно провадиться в державних органах реєстрації актів цивільного стану.  
5580. 2. В органах реєстрації актів цивільного стану провадиться також розірвання шлюбу з особами:   -847- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Пункт 2 статті 1326 виключити.  		Враховано    
5581. 1) визнаними у встановленому порядку безвісно відсутніми;       
5582. 2) визнаними у встановленому порядку недієздатними внаслідок психічної хвороби або недоумства;       
5583. 3) засудженими за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менше трьох років (крім випадків умовного засудження, засудження з відстроченням виконання вироку).       
5584. 3. Якщо той із подружжя, що перебуває в ув'язненні, або опікун того з подружжя, що є недієздатним, порушать спір про дітей, про майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, або про стягнення аліментів на користь того з подружжя, що є непрацездатним, розірвання шлюбу провадиться судом.   -848- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Пункт 3 статті 1326 зробити пунктом 3 нової статті 1326-1.  		Враховано   Стаття 1326-1- Розірвання шлюбу в державних органах реєстрації актів цивільного стану за заявою одного з подружжя 1. Один з подружжя має право подати заяву про розірвання шлюбу, якщо другий з подружжя: 1) визнаний безвісно відсутнім; 2) визнаний судом недієздатним; 3) засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менше трьох років (крім випадків умовного засудження, засудження з відстроченням виконання вироку). Розірвання шлюбу провадиться без згоди опікуна чи того з подружжя, якого засуджено. 2. Якщо після одержання повідомлення про подання заяви про розірвання шлюбу опікун недієздатного, а також той з подружжя, якого засуджено, не заявлять протягом трьох місяців позову до суду про поділ майна, стягнення аліментів, орган державної реєстрації актів цивільного стану припиняє шлюб, про що проводить відповідну реєстрацію. 3. Якщо той із подружжя, що перебуває в ув'язненні, або опікун того з подружжя, що є недієздатним, порушать спір про дітей, про майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, або про стягнення аліментів на користь того з подружжя, що є непрацездатним, розірвання шлюбу провадиться судом.  
    -849- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Доповнити Кодекс новою статтею 1326-1 такого змісту: "Стаття 1326-1 Розірвання шлюбу в державних органах реєстрації актів цивільного стану за заявою одного з подружжя 1. Один з подружжя має право подати заяву про розірвання шлюбу, якщо другий з подружжя: 1) визнаний безвісно відсутнім; 2) визнаний судом недієздатним; 3) засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менше трьох років (крім випадків умовного засудження, засудження з відстроченням виконання вироку). Розірвання шлюбу провадиться без згоди опікуна чи того з подружжя, якого засуджено. 2. Якщо після одержання повідомлення про подання заяви про розірвання шлюбу опікун недієздатного, а також той з подружжя, якого засуджено, не заявлять протягом трьох місяців позову до суду про поділ майна, стягнення аліментів, орган державної реєстрації актів цивільного стану припиняє шлюб, про що проводить відповідну реєстрацію. 3. Якщо той із подружжя, що перебуває в ув'язненні, або опікун того з подружжя, що є недієздатним, порушать спір про дітей, про майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, або про стягнення аліментів на користь того з подружжя, що є непрацездатним, розірвання шлюбу провадиться судом."  		Враховано    
5585. Стаття 1327 Право кожного з подружжя на прізвище після розірвання шлюбу      Стаття 1327 Право кожного з подружжя на прізвище після розірвання шлюбу  
5586. Один із подружжя, що змінив своє прізвище при одруженні на інше, має право і після розірвання шлюбу іменуватися цим прізвищем або за його письмовою заявою при реєстрації розірвання шлюбу органами реєстрації актів цивільного стану йому присвоюється дошлюбне прізвище.   -850- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В статті 1327 слова "за його письмовою заявою при реєстрації розірвання шлюбу органами реєстрації актів цивільного стану йому присвоюється дошлюбне прізвище" замінити словами "відновити своє дошлюбне прізвище".  		Враховано   Один із подружжя, що змінив своє прізвище при одруженні на інше, має право і після розірвання шлюбу іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.  
5587. Стаття 1328 Час припинення шлюбу в разі його розірвання      Стаття 1328 Час припинення шлюбу в разі його розірвання  
5588. Шлюб вважається припиненим із моменту реєстрації розірвання шлюбу в державних органах реєстрації актів цивільного стану, а при розірванні шлюбу судом - із дня набуття рішенням суду законної сили.   -851- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В статті 1328 слова "вважається припиненим" замінити словом "припиняється".  		Враховано   Шлюб припиняється із моменту реєстрації розірвання шлюбу в державних органах реєстрації актів цивільного стану, а при розірванні шлюбу судом - із дня набуття рішенням суду законної сили.  
5589. Стаття 1329 Поновлення шлюбу в разі з'явлення одного з подружжя, визнаного безвісно відсутнім      Стаття 1329 Поновлення шлюбу в разі з'явлення одного з подружжя, визнаного безвісно відсутнім  
5590. 1. У разі з'явлення одного з подружжя, шлюб з яким було розірвано у зв'язку з визнанням його у встановленому порядку безвісно відсутнім, і скасування рішення суду про визнання його безвісно відсутнім шлюб може бути поновлений органом реєстрації актів цивільного стану за заявою подружжя.   -852- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В пункті 1 статті 1329 слово "з'явлення" замінити словом "появи".  		Враховано   1. У разі появи одного з подружжя, шлюб з яким було розірвано у зв'язку з визнанням його у встановленому порядку безвісно відсутнім, і скасування рішення суду про визнання його безвісно відсутнім шлюб може бути поновлений органом реєстрації актів цивільного стану за заявою подружжя.  
5591. 2. Шлюб не може бути поновлений, якщо інший із подружжя взяв новий шлюб.   -853- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В пункті 2 статті 1329 слово "взяв" замінити словом "уклав".  		Враховано   2. Шлюб не може бути поновлений, якщо інший із подружжя уклав новий шлюб.  
5592. Глава 88 Недійсність шлюбу      Глава 88 Недійсність шлюбу  
5593. Стаття 1330 Підстави та порядок визнання шлюбу недійсним      Стаття 1330 Підстави та порядок визнання шлюбу недійсним  
5594. 1. Шлюб може бути визнаний недійсним у разі порушення при його укладенні встановлених цим Кодексом вимог щодо:      1. Шлюб може бути визнаний недійсним у разі порушення при його укладенні встановлених цим Кодексом вимог щодо:  
5595. 1) необхідності вільної згоди осіб, які одружуються;      1) необхідності вільної згоди осіб, які одружуються;  
5596. 2) необхідності досягнення ними шлюбного віку;      2) необхідності досягнення ними шлюбного віку;  
5597. 3) заборони на укладення шлюбу між особами, з яких хоча б одна перебуває вже в іншому шлюбі; між родичами по прямій висхідній і низхідній лінії; між повнорідними і неповнорідними братами та сестрами; між усиновлювачами та усиновленими; між особами, з яких хоча б одна визнана судом недієздатною внаслідок психичної хвороби або недоумства, чи в разі приховання одним із подружжя хвороби, небезпечної для здоров'я іншого з подружжя або їхніх нащадків (статті 1277, 1278).   -854- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В підпункті 3) пункту1 статті 1356 слова "висхідній і низхідній" виключити; після слів "неповнорідними братами і сестрами" додати слова "між двоюрідними братами і сестрами".  		Враховано частково   3) заборони на укладення шлюбу між особами, з яких хоча б одна перебуває вже в іншому шлюбі; між родичами по прямій лінії; між повнорідними і неповнорідними братами та сестрами; між усиновлювачами та усиновленими; між особами, з яких хоча б одна визнана судом недієздатною внаслідок психичної хвороби або недоумства, чи в разі приховання одним із подружжя хвороби, небезпечної для здоров'я іншого з подружжя або їхніх нащадків (статті 1277, 1278).  
5598. 2. Шлюб визнається недійсним, якщо його укладено без наміру одного з подружжя чи їх обох створити сім'ю (фіктивний шлюб) або якщо шлюб взяла особа, яка на час його реєстрації не могла розуміти значення своїх дій і керувати ними.   -855- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В пункті 2 статті 1330 слово "і" замінити на слово "або".  		Враховано   2. Шлюб визнається недійсним, якщо його укладено без наміру одного з подружжя чи їх обох створити сім'ю (фіктивний шлюб) або якщо шлюб взяла особа, яка на час його реєстрації не могла розуміти значення своїх дій або керувати ними.  
5599. 3. Визнання шлюбу недійсним провадиться судом.      3. Визнання шлюбу недійсним провадиться судом.  
5600. Стаття 1331 Випадки, коли шлюб не може бути визнаний недійсним      Стаття 1331 Випадки, коли шлюб не може бути визнаний недійсним  
5601. 1. Шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на час розгляду справи відпали ті обставини, які за законом були перешкодою для його укладення. У цьому разі шлюб вважається дійсним з моменту, коли відпали ці обставини.   -856- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В пункті 1 статті 1331 після слів "розгляду справи" додати слова "в суді"  		Враховано   1. Шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на час розгляду справи в суді відпали ті обставини, які за законом були перешкодою для його укладення. У цьому разі шлюб вважається дійсним з моменту, коли відпали ці обставини.  
5602. 2. Недосягнення шлюбного віку не може бути підставою для визнання шлюбу недійсним у разі вагітності дружини або народження дитини.      2. Недосягнення шлюбного віку не може бути підставою для визнання шлюбу недійсним у разі вагітності дружини або народження дитини.  
5603. Стаття 1332 Особи, які мають право вчиняти позов про визнання шлюбу недійсним      Стаття 1332 Особи, які мають право вчиняти позов про визнання шлюбу недійсним  
5604. 1. Позов про визнання шлюбу недійсним може бути вчинений одним із подружжя і особою, з якою один із подружжя перебуває в іншому шлюбі.   -857- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В пункті 1 статті 1332 слова "особою, з якою один з подружжя перебуває в іншому шлюбі" замінити словами "особами, права яких порушені".  		Враховано   1. Позов про визнання шлюбу недійсним може бути вчинений одним із подружжя і особами, права яких порушено.  
5605. 2. Позов про визнання шлюбу недійсним внаслідок недосягнення подружжям шлюбного віку мають право вчинити самі неповнолітні, їхні батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники, органи опіки та піклування.   -858- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В пункті 2 статті 1332 слово "органи" замінити словом "орган".  		Враховано   2. Позов про визнання шлюбу недійсним внаслідок недосягнення подружжям шлюбного віку мають право вчинити самі неповнолітні, їхні батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники, орган опіки та піклування.  
5606. 3. Позов про визнання недійсним шлюбу, який укладено особою, визнаною недієздатною, може бути вчинений особами, зазначеними в п. 1 цієї статті, а також опікуном недієздатного й органами опіки та піклування.      3. Позов про визнання недійсним шлюбу, який укладено особою, визнаною недієздатною, може бути вчинений особами, зазначеними в п. 1 цієї статті, а також опікуном недієздатного й органами опіки та піклування.  
5607. Стаття 1333 Умови визнання шлюбу недійсним після розірвання його судом або в органах реєстрації актів цивільного стану   -859- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Змінити назву статті 1333 і викласти її в новій редакції: "Стаття 1333 Визнання шлюбу недійсним після його припинення 1. Позов про визнання шлюбу недійсним може бути вчинено після смерті одного з подружжя. 2. Якщо шлюб розірвано за рішенням суду, позов про визнання його недійсним може бути вчинено лише після скасування рішення про розірвання шлюбу. 3. Якщо шлюб розірвано державним органом реєстрації актів цивільного стану, позов про визнання його недійсним вирішуються одночасно з вимогою про анулювання актового запису про розірвання шлюбу."  		Враховано   Стаття 1333 Визнання шлюбу недійсним після його припинення  
5608. 1. Якщо судом винесено рішення про розірвання шлюбу, позов про визнання цього шлюбу недійсним може бути вчинений лише після скасування рішення.      1. Позов про визнання шлюбу недійсним може бути вчинено після смерті одного з подружжя.  
5609. 2. Якщо шлюб розірвано в органах реєстрації актів цивільного стану, позов про визнання його недійсним вирішується одночасно з вимогами про анулювання запису про розірвання шлюбу.      2. Якщо шлюб розірвано за рішенням суду, позов про визнання його недійсним може бути вчинено лише після скасування рішення про розірвання шлюбу. 3. Якщо шлюб розірвано державним органом реєстрації актів цивільного стану, позов про визнання його недійсним вирішуються одночасно з вимогою про анулювання актового запису про розірвання шлюбу.  
5610. Стаття 1334 Час, з якого шлюб вважається недійсним      Стаття 1334 Час, з якого шлюб вважається недійсним  
5611. Шлюб, визнаний судом недійсним, вважається таким з часу його укладення.      Шлюб, визнаний судом недійсним, вважається таким з часу його укладення.  
5612. Стаття 1335 Наслідки визнання шлюбу недійсним   -860- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Змінити назву статті 1335 виклавши її в такій редакції: "Стаття 1335 Правові наслідки визнання шлюбу недійсним"  		Враховано   Стаття 1335 Правові наслідки визнання шлюбу недійсним  
5613. 1. Шлюб, визнаний недійсним, не породжує прав та обов'язків, передбачених законом для подружжя. До відносин щодо майна, нажитого за час недійсного шлюбу, застосовуються правила інших глав цього Кодексу.   -861- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Пункт 1 статті 1335 викласти в такій редакції: "1. Шлюб, визнаний недійсним, не породжує прав та обов'язків, передбачених законом для подружжя. До відносин щодо майна, нажитого за час недійсного шлюбу, застосовуються загальні правила, що містяться в інших главах цього Кодексу.".  		Враховано   1. Шлюб, визнаний недійсним, не породжує прав та обов'язків, передбачених законом для подружжя. До відносин щодо майна, нажитого за час недійсного шлюбу, застосовуються загальні правила, що містяться в інших главах цього Кодексу.  
5614. 2. За особою, яка не знала і не повинна була знати про перешкоди для укладення шлюбу, суд може визнати право на майно, нажите за час недійсного шлюбу, відповідно до правил, встановлених для подружжя.   -862- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Пункти 2- 5 статті 1335 виключити  		Враховано    
5615. Ці правила можуть бути застосовані також щодо майна, нажитого подружжям до того, як відпали ті обставини, які за законом були перешкодою для укладення шлюбу.       
5616. 3. У разі визнання шлюбу недійсним за особою, яка набула право користування житловим приміщенням внаслідок укладення шлюбу, це право зберігається, якщо вона не знала і не повинна була знати про порушення умов взяття шлюбу і перешкоди для укладення шлюбу (статті 1274-1278). Якщо названа особа знала про порушення умов взяття шлюбу, або приховала наявність перешкод для укладення шлюбу, або уклала шлюб без наміру створити сім'ю (фіктивний шлюб) - вона втрачає це право.       
5617. 4. Особа, яка не знала і не повинна була знати про перешкоди для укладення шлюбу, в разі якщо вона потребує матеріальної допомоги, має право на одержання утримання, але за умови, що непрацездатність її виникла за час шлюбу, визнаного недійсним.       
5618. 5. На прохання особи, яка не знала і не повинна була знати про перешкоди для укладення шлюбу, суд може залишити її прізвище, одержане при взятті шлюбу, що його визнано недійсним.       
5619. 6. Після набрання законної сили рішенням про визнання шлюбу недійсним суд направляє копію цього рішення державним органам реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації шлюбу.   -863- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В пункті 2 статті 1335 слово "цивільного" замінити на "громадянського".  		Враховано   2. Після набрання законної сили рішенням про визнання шлюбу недійсним суд направляє копію цього рішення державним органам реєстрації актів громадянського стану за місцем реєстрації шлюбу. Стаття 1335-1 Особливі правові наслідки недійсності шлюбу Якщо особа не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, вона має право: 1) на поділ майна, нажитого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної власності подружжя; 2) на проживання у помешканні, в яке вона поселилася у зв'язку з шлюбом; 3) на аліменти у зв'язку з вагітністю, у зв'язку з проживанням з дитиною, яка потребує догляду (відповідно до 3 і 6 років), а також на аліменти у зв'язку з непрацездатністю, якщо непрацездатність виникла під час шлюбу, визнаного недійсним; 4) на прізвище, яке вона вибрала при реєстрації шлюбу; 5) на відшкодування матеріальної і моральної шкоди.  
    -864- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Доповнити Кодекс новою статтею 1335-1 і викласти її у такій редакції: "Стаття 1335-1 Особливі правові наслідки недійсності шлюбу Якщо особа не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, вона має право: 1) на поділ майна, нажитого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної власності подружжя; 2) на проживання у помешканні, в яке вона поселилася у зв'язку з шлюбом; 3) на аліменти у зв'язку з вагітністю, у зв'язку з проживанням з дитиною, яка потребує догляду (відповідно до 3 і 6 років), а також на аліменти у зв'язку з непрацездатністю, якщо непрацездатність виникла під час шлюбу, визнаного недійсним; 4) на прізвище, яке вона вибрала при реєстрації шлюбу; 5) на відшкодування матеріальної і моральної шкоди.".  		Враховано    
5620. Стаття 1336 Права дітей, які народилися у шлюбі, визнаному недійсним      Стаття 1336 Права дітей, які народилися у шлюбі, визнаному недійсним  
5621. Визнання шлюбу недійсним не впливає на права дітей, що народилися у цьому шлюбі. Діти, зачаті або народжені в шлюбі, визнаному недійсним, мають ті самі права та обов'язки, що й діти, народжені у шлюбі, укладеному з додержанням вимог закону.   -865- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Доповнити Кодекс новою статтею 1336-1 і викласти її у такій редакції: "Стаття 1336-1 Визнання шлюбу неукладеним Якщо шлюб був зареєстрований у відсутності особи (осіб), він вважається неукладеним. Запис про такий шлюб у державних органах реєстрації актів цивільного стану анулюється судом за заявою зацікавленої особи."  		Враховано   Визнання шлюбу недійсним не впливає на права дітей, що народилися у цьому шлюбі. Діти, зачаті або народжені в шлюбі, визнаному недійсним, мають ті самі права та обов'язки, що й діти, народжені у шлюбі, укладеному з додержанням вимог закону. Стаття 1336-1 Визнання шлюбу неукладеним Якщо шлюб був зареєстрований у відсутності особи (осіб), він вважається неукладеним. Запис про такий шлюб у державних органах реєстрації актів цивільного стану анулюється судом за заявою зацікавленої особи.  
5622. Розділ ІІ Сім'я та родина   -866- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Змінити назву розділу, виклавши її в такій редакції: "Розділ ІІ Права і обов'язки батьків і дітей".  		Враховано   Розділ ІІ Права і обов'язки батьків і дітей  
5623. Глава 89 Встановлення походження дітей і запис батьків у книгах реєстрації актів про народження   -867- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Змінити назву глави, виклавши її в такій редакції: "Глава 89 Визначення походження дітей і запис батьків у книгах реєстрації актів про народження".  		Враховано   Глава 89 Визначення походження дітей і запис батьків у книгах реєстрації актів про народження  
5624. Стаття 1337 Встановлення походження дітей від батьків, що перебувають між собою в шлюбі, і запис їх у книгах реєстрації актів про народження   -868- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В назві статті слово "встановлення" замінити словом "визначення".  		Враховано   Стаття 1337 Визначення походження дітей від батьків, що перебувають між собою в шлюбі, і запис їх у книгах реєстрації актів про народження  
5625. Походження дитини від батьків, які перебувають між собою в шлюбі, засвідчується записом про шлюб батьків.      Походження дитини від батьків, які перебувають між собою в шлюбі, засвідчується записом про шлюб батьків.  
5626. Батько і мати, які перебувають у шлюбі, записуються батьками дитини в актовій книзі за заявою будь-кого з них.      Батько і мати, які перебувають у шлюбі, записуються батьками дитини в актовій книзі за заявою будь-кого з них.  
5627. У разі смерті батьків або неможливості для них з інших причин зареєструвати народження дитини реєстрація провадиться за заявою родичів, інших осіб, уповноваженого представника лікувального закладу, в якому перебувала мати під час народження дитини або в якому на цей час дитина перебуває на утриманні.      У разі смерті батьків або неможливості для них з інших причин зареєструвати народження дитини реєстрація провадиться за заявою родичів, інших осіб, уповноваженого представника лікувального закладу, в якому перебувала мати під час народження дитини або в якому на цей час дитина перебуває на утриманні.  
5628. Стаття 1338 Встановлення походження дитини при розірванні шлюбу або визнанні шлюбу недійсним      Стаття 1338 Встановлення походження дитини при розірванні шлюбу або визнанні шлюбу недійсним  
5629. Якщо дитина народилася до закінчення 10 місяців з моменту припинення шлюбу або визнання його недійсним, вважається, що вона походить від чоловіка матері, якщо це не спростовано судом.   -869- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Доповнити статтю 1338 новим пунктом 2 такого змісту: "2. Якщо мати, яка перебуває в шлюбі, при реєстрації народження дитини заявляє, що її чоловік не є батьком дитини і просить в актовому записі не вказувати чоловіка батьком дитини, її прохання може бути задоволене тільки за наявності її письмової згоди на це і письмової заяви її чоловіка про згоду на це".  		Враховано   1. Якщо дитина народилася до закінчення 10 місяців з моменту припинення шлюбу або визнання його недійсним, вважається, що вона походить від чоловіка матері, якщо це не спростовано судом. 2. Якщо мати, яка перебуває в шлюбі, при реєстрації народження дитини заявляє, що її чоловік не є батьком дитини і просить в актовому записі не вказувати чоловіка батьком дитини, її прохання може бути задоволене тількі за наявності її письмової згоди на це і письмової заяви її чоловіка про згоду на це.  
5630. Стаття 1339 Встановлення походження дитини при укладенні матір'ю дитини нового шлюбу   -870- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В назві статті 1339 слово "встановлення" замінити словом "визначення".  		Враховано   Стаття 1339 Визначення походження дитини при укладенні матір'ю дитини нового шлюбу  
5631. Якщо дитина народилася до закінчення 10 місяців з моменту припинення шлюбу або визнання шлюбу недійсним, але вже після укладення матір'ю іншого шлюбу, вважається, що вона походить від чоловіка з другого шлюбу, якщо це не спростовано судом.   -871- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В тексті статті 1339 після слова "але" виключити слово "вже"; слово "другого" замінити словом "цього"  		Враховано   Якщо дитина народилася до закінчення 10 місяців з моменту припинення шлюбу або визнання шлюбу недійсним, але після укладення матір'ю іншого шлюбу, вважається, що вона походить від чоловіка з цього шлюбу, якщо це не спростовано судом.  
5632. Стаття 1340 Встановлення походження дитини, якщо батьки не перебувають між собою у шлюбі   -872- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В назві статті 1340 слово "встановлення" замінити словом "визначення".  		Враховано   Стаття 1340 Визначення походження дитини, якщо батьки не перебувають між собою у шлюбі  
5633. 1. Походження дитини від матері встановлюється на підставі документа лікувального закладу.   -873- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Пункт 1 статті 1340 викласти у новій редакції: "1. Походження дитини від матері визначається згідно з документом лікувального (пологового) закладу про народження нею дитини."  		Враховано   1. Походження дитини від матері визначається згідно з документом лікувального (пологового) закладу про народження нею дитини.  
5634. 2. Походження дитини від батька встановлюється:   -874- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 У пункті 2 статті 1340 слово "встановлюється" замінити на "визначаються".  		Враховано   2. Походження дитини від батька встановлюється:  
5635. 1) за спільною заявою батька і матері дитини до державних органів реєстрації актів цивільного стану;      1) за спільною заявою батька і матері дитини до державних органів реєстрації актів цивільного стану;  
5636. 2) за заявою батька дитини;      2) за заявою батька дитини;  
5637. 3) за рішенням суду про встановлення батьківства.      3) за рішенням суду про встановлення батьківства.  
5638. Стаття 1341 Встановлення походження дитини, якщо батьки не перебувають між собою у шлюбі, шляхом подання спільної заяви батька і матері та запис їх у книгах реєстрації актів про народження   -875- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Викласти назву статті 1341 в новій редакції: "Стаття 1341 Визначення походження дитини від батька за спільною заявою жінки та чоловіка, які не є у шлюбі між собою".  		Враховано   Стаття 1341 Визначення походження дитини від батька за спільною заявою жінки та чоловіка, які не є у шлюбі між собою  
5639. 1. За наявності спільної заяви батька і матері дитини про її походження, поданої до державних органів реєстрації актів цивільного стану, походження дитини встановлюється відповідно до цієї заяви.   -876- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Викласти частину першу пункту 1 статті 1341 в новій редакції: "1. Походження дитини від батька визначається за спільною заявою жінки і чоловіка, які не є у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до державного органу реєстрації актів цивільного стану.".  		Враховано   1. Походження дитини від батька визначається за спільною заявою жінки і чоловіка, які не є у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до державного органу реєстрації актів цивільного стану.  
5640. Запис про батька і матір здійснюється згідно з їхньою спільною заявою та їхніми документами.      Запис про батька і матір здійснюється згідно з їхньою спільною заявою та їхніми документами.  
5641. 2. Якщо в одного або в обох батьків, які не перебувають між собою в шлюбі, відсутня можливість особистого подання спільної заяви до державних органів реєстрації актів цивільного стану, кожен з них може подати окремі заяви, в яких має бути підтверджено походження дитини. Заяви мають бути нотаріально посвідчені.      2. Якщо в одного або в обох батьків, які не перебувають між собою в шлюбі, відсутня можливість особистого подання спільної заяви до державних органів реєстрації актів цивільного стану, кожен з них може подати окремі заяви, в яких має бути підтверджено походження дитини. Заяви мають бути нотаріально посвідчені.  
5642. Запис про батька і матір здійснюється згідно із заявами кожного з них.   -877- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Доповнити статтю 1341 новим пунктом 3 в такій редакції: "3. Якщо заява про визнання себе батьком подана малолітнім або неповнолітнім, державний орган реєстрації актів громадянського стану повідомляє батьків, опікуна, піклувальника про запис малолітнього або неповнолітнього батьком дитини."  		Враховано   Запис про батька і матір здійснюється згідно із заявами кожного з них. 3. Якщо заява про визнання себе батьком подана малолітнім або неповнолітнім, державний орган реєстрації актів громадянського стану повідомляє батьків, опікуна, піклувальника про запис малолітнього або неповнолітнього батьком дитини.  
5643. Стаття 1342 Встановлення походження дитини, батьки якої не перебувають між собою у шлюбі, шляхом подання заяви особою, що вважає себе батьком дитини   -878- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Викласти назву статті 1342 в новій редакції: "Стаття 1342 Визначення походження дитини за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини".  		Враховано   Стаття 1342 Визначення походження дитини за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини  
5644. 1. Особа, що не перебуває у шлюбі з матір'ю дитини, може подати до державних органів реєстрації актів цивільного стану заяву про своє батьківство лише тоді, якщо мати померла, оголошена такою, що померла, або якщо немає відомостей про її місце проживання, а також якщо мати визнана недієздатною або позбавлена батьківських прав.   -879- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Викласти пункт 1 статті 1342 в новій редакції: "1. Чоловік, який не є у шлюбі з матір'ю дитини, може подати заяву до державного органу реєстрації актів громадянського стану про визнання себе батьком дитини матір якої померла, оголошена такою, що померла, визнана недієздатною, позбавлена батьківських прав або протягом шести місяців, не проживаючи з дитиною, не піклується про неї, якщо дана обставина встановлена судом." В пункті 2 статті 1342 слова "У випадках, зазначених у п. 1 цієї статті" перенести після слова "заяву".  		Враховано   1. Чоловік, який не є у шлюбі з матір'ю дитини, може подати заяву до державного органу реєстрації актів громадянського стану про визнання себе батьком дитини матір якої померла, оголошена такою, що померла, визнана недієздатною, позбавлена батьківських прав або протягом шести місяців, не проживаючи з дитиною, не піклується про неї, якщо дана обставина встановлена судом.  
5645. 2. У випадках, зазначених у п. 1 цієї статті, особа, яка подала таку заяву, реєструється батьком дитини за умови, якщо у книзі реєстрації актів про народження запис про батька раніше був зроблений відповідно до п. 2 статті 1350 цього Кодексу.      2. Особа, яка подала таку заяву, у випадках, зазначених у п. 1 цієї статті, реєструється батьком дитини за умови, якщо у книзі реєстрації актів про народження запис про батька раніше був зроблений відповідно до п. 2 статті 1350 цього Кодексу.  
5646. 3. Вагітна жінка, а також особа, яка вважає себе батьком зачатої дитини, можуть подати спільну або окремі заяви про походження дитини до державних органів реєстрації актів цивільного стану у будь-який час до народження дитини. Вагітність жінки має бути підтверджена документом лікувального закладу.   -880- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Пункт 3 статті 1342 виключити.  		Враховано    
5647. Запис про походження дитини у книзі реєстрації актів про народження здійснюється після її народження на підставі зазначених заяв.      Запис про походження дитини у книзі реєстрації актів про народження здійснюється після її народження на підставі зазначених заяв.  
5648. Стаття 1343 Встановлення походження дітей, батьки яких не перебувають у шлюбі, судом   -881- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Викласти назву статті 1343 в новій редакції: "Стаття 1343 Встановлення батьківства судом".  		Враховано   Стаття 1343 Встановлення батьківства судом  
5649. 1. У разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, походження дитини від батька, за відсутності спільної заяви батьків або заяви особи, що вважає себе батьком, батьківство може бути встановлене судом.      1. У разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, походження дитини від батька, за відсутності спільної заяви батьків або заяви особи, що вважає себе батьком, батьківство може бути встановлене судом.  
5650. При встановленні батьківства суд бере до уваги різні докази, які достовірно підтверджують, що ця особа є батьком дитини.      При встановленні батьківства суд бере до уваги різні докази, які достовірно підтверджують, що ця особа є батьком дитини.  
5651. 2. Батьківство встановлюється судом за заявою одного з батьків, опікуна (піклувальника) дитини, особи, на постійному вихованні та утриманні якої перебуває дитина, а також самої дитини - з досягненням нею повноліття.   -882- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В статті 1343 після слів "судом за" додати слово "позовною".  		Враховано   2. Батьківство встановлюється судом за позовною заявою одного з батьків, опікуна (піклувальника) дитини, особи, на постійному вихованні та утриманні якої перебуває дитина, а також самої дитини - з досягненням нею повноліття.  
5652. 3. Позов про встановлення батьківства може вчинити особа, яка вважає себе батьком, якщо у книзі реєстрації актів про народження запис про батька дитини зроблено відповідно до п. 2 статті 1350 цього Кодексу.      3. Позов про встановлення батьківства може вчинити особа, яка вважає себе батьком, якщо у книзі реєстрації актів про народження запис про батька дитини зроблено відповідно до п. 2 статті 1350 цього Кодексу.  
5653. 4. При розгляді заяви особи, яка вважає себе батьком дитини, про встановлення батьківства враховується думка матері та батька дитини, записаного таким у державних органах реєстрації актів цивільного стану, або законного представника дитини, а також самої дитини, якщо їй виповнилося 18 років.   -883- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Із пункту 4 статті 1343 вилучити слова "та батька дитини, записаного таким у державних органах реєстрації актів цивільного стану,".  		Враховано   4. При розгляді заяви особи, яка вважає себе батьком дитини, про встановлення батьківства враховується думка матері або законного представника дитини, а також самої дитини, якщо їй виповнилося 18 років.  
5654. 5. Визнання батьківства щодо повнолітньої особи, визнаної недієздатною, допускається лише за згодою на це її опікуна або органу опіки та піклування.   -884- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В пункті 5 статті 1343 слово "Визнання" замінити словом "Визначення".  		Враховано   5. Визначення батьківства щодо повнолітньої особи, визнаної недієздатною, допускається лише за згодою на це її опікуна або органу опіки та піклування. 6. Встановлення батьківства по відношенню до особи, яка досягла 18 років (повноліття), можливе лише за її згодою.  
    -885- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Додати до статті 1343 пункт 6 такого змісту "6. Встановлення батьківства по відношенню до особи, яка досягла 18 років (повноліття), можливе лише за її згодою."  		Враховано    
5655. Стаття 1344 Встановлення материнства      Стаття 1344 Встановлення материнства  
5656. 1. Материнство встановлюється за позовом особи, яка вважає себе матір'ю дитини, опікуна (піклувальника) дитини, а також особи, з якою постійно проживає неповнолітня дитина.      1. Материнство встановлюється за позовом особи, яка вважає себе матір'ю дитини, опікуна (піклувальника) дитини, а також особи, з якою постійно проживає неповнолітня дитина.  
5657. 2. Позов про встановлення материнства може бути вчинений, якщо у книзі реєстрації актів про народження запис про матір здійснено за заявою родичів, інших осіб, уповноваженого представника лікувального закладу, в якому перебувала мати під час народження дитини або в якому на той час дитина перебувала на утриманні.      2. Позов про встановлення материнства може бути вчинений, якщо у книзі реєстрації актів про народження запис про матір здійснено за заявою родичів, інших осіб, уповноваженого представника лікувального закладу, в якому перебувала мати під час народження дитини або в якому на той час дитина перебувала на утриманні.  
5658. 3. Материнство особи встановлюється судом, якщо походження від неї дитини підтверджене достовірними доказами.      3. Материнство особи встановлюється судом, якщо походження від неї дитини підтверджене достовірними доказами.  
5659. Стаття 1345 Походження дитини при штучній інсемінації та імплантації (штучному заплідненні)   -886- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Викласти назву статті 1345 в новій редакції: "Стаття 1345 Визначення батька і матері дитини при штучному заплідненні та імплантації".  		Враховано   Стаття 1345 Визначення батька і матері дитини при штучному заплідненні та імплантації  
5660. 1. У разі штучної інсемінації (запліднення) дружини, проведеної за письмовою згодою її чоловіка, він вважається батьком дитини, народженої його дружиною.   -887- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В пункті 1 статті 1345 слова "штучної інсемінації (запліднення)" замінити словами "штучного запліднення"; після слова "вважається" додати слова "і записується" .  		Враховано   1. У разі штучного запліднення дружини, проведеної за письмовою згодою її чоловіка, він вважається і записується батьком дитини, народженої його дружиною.  
5661. 2. У разі штучного запліднення шляхом імплантації зародка, зачатого подружжям, в організм іншої жінки (донора), вважається, що народжена нею дитина походить від цього подружжя.   -888- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В пункті 2 статті 1345 слова "штучного запліднення шляхом" виключити.  		Враховано   2. У разі імплантації зародка, зачатого подружжям, в організм іншої жінки (донора), вважається, що народжена нею дитина походить від цього подружжя.  
5662. 3. Якщо зародок, зачатий чоловіком (одним із подружжя) та іншою жінкою, штучно імплантовано в організм його дружини, вважається, що дитина, яка народилася, походить від цього подружжя.   -889- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В пункті 3 статті 1345 слово "штучного" виключити.  		Немає висновку   3. Якщо зародок, зачатий чоловіком (одним із подружжя) та іншою жінкою, штучно імплантовано в організм його дружини, вважається, що дитина, яка народилася, походить від цього подружжя.  
5663. Стаття 1346 Особливі випадки встановлення походження дитини   -890- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Викласти статтю 1346 в новій редакції: "Стаття 1346 Встановлення судом факту визнання батьківства У випадку смерті особи, яка визнавала себе батьком дитини але не була у шлюбі з матір'ю дитини, факт визнання нею батьківства може бути встановлений за правилами цивільного процесуального законодавства.  		Враховано   Стаття 1346 Встановлення судом факту факту визнання батьківства  
5664. 1. Якщо дитина народилася після смерті особи, яка перебувала з її матір'ю в шлюбі, померлий може бути записаний батьком дитини за умови, якщо від дня його смерті до народження дитини минуло не більше 10 місяців.      У випадку смерті особи, яка визнавала себе батьком дитини але не була у шлюбі з матір'ю дитини, факт визнання нею батьківства може бути встановлений за правилами цивільного процесуального законодавства.  
5665. 2. Якщо мати, яка перебуває в шлюбі, при реєстрації народження заявляє, що її чоловік не є батьком цієї дитини, і просить в актовому записі не зазначати чоловіка батьком дитини, її прохання може бути задоволене тільки за наявності її письмової заяви про це і письмової заяви її чоловіка про згоду на це.       
5666. Стаття 1347 Оспорювання батьківства      Стаття 1347 Оспорювання батьківства  
5667. 1. Оспорювання батьківства в разі перебування батьків дитини у шлюбі може мати місце лише у випадку доведення неможливості того, що чоловік матері міг бути батьком дитини.   -891- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Викласти пункт 1 статті 1347 в такій редакції: "1. Запис про батьківство в книзі реєстрації актів про народження може бути оспорений лише в суді.".  		Враховано   1. Запис про батьківство в книзі реєстрації актів про народження може бути оспорений лише в суді.  
5668. 2. Право на оспорення батьківства мають особа, яка записана батьком дитини у книзі реєстрації актів про народження, і мати дитини. Дитина має право вчинити позов про оспорення батьківства не пізніше як через рік після досягнення нею повноліття.   -892- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 До першого речення пункту 2 статті 1347 додати фразу ", а також опікун батьків, якщо останні визнані недієздатними.".  		Враховано   2. Право на оспорення батьківства мають особа, яка записана батьком дитини у книзі реєстрації актів про народження, і мати дитини, а також опікун батьків, якщо останні визнані недієздатними. Дитина має право вчинити позов про оспорення батьківства не пізніше як через рік після досягнення нею повноліття.  
5669. 3. Особа, записана батьком дитини у книзі реєстрації актів про народження, має право оспорити цей запис протягом року від часу, коли їй стало відомо або повинно було стати відомо про те, що вона не є батьком дитини.   -893- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В пункт 3 статті 1347 Слова "повинно було стати відомо" замінити словами "мало стати відомим".  		Враховано   3. Особа, записана батьком дитини у книзі реєстрації актів про народження, має право оспорити цей запис протягом року від часу, коли їй стало відомо або мало стати відомим про те, що вона не є батьком дитини.  
5670. 4. Особа, записана батьком дитини згідно з її заявою (стаття 1342) або згідно із спільною заявою її і матері дитини, не має права оспорювати батьківство, якщо в момент подання заяви їй було відомо, що вона фактично не є батьком цієї дитини.      4. Особа, записана батьком дитини згідно з її заявою (стаття 1342) або згідно із спільною заявою її і матері дитини, не має права оспорювати батьківство, якщо в момент подання заяви їй було відомо, що вона фактично не є батьком цієї дитини.  
5671. Ніхто не може оспорити батьківство після смерті особи, яка записана батьком.   -894- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Частину другу пункта 4 статті 1347 вилучити.  		Відхилено   Ніхто не може оспорити батьківство після смерті особи, яка записана батьком.  
5672. 5. Мати дитини може вчинити позов про оспорення батьківства і запису про батька у книзі реєстрації актів про народження протягом року від дня запису про народження дитини.      5. Мати дитини може вчинити позов про оспорення батьківства і запису про батька у книзі реєстрації актів про народження протягом року від дня запису про народження дитини.  
5673. 6. Не допускається оспорювання батьківства після смерті дитини.      6. Не допускається оспорювання батьківства після смерті дитини.  
5674. Стаття 1348 Оспорювання материнства      Стаття 1348 Оспорювання материнства  
5675. Особа, записана матір'ю дитини в книзі реєстрації актів про народження, має право оспорити цей запис протягом року з моменту, коли їй стало відомо або повинно було стати відомо про проведений запис.   -895- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Частину першу статті 1348 зробити пунктом 1.  		Враховано   1. Особа, записана матір'ю дитини в книзі реєстрації актів про народження, має право оспорити цей запис протягом року з моменту, коли їй стало відомо або повинно було стати відомо про проведений запис. 2. Якщо жінці, яка вважає себе матір'ю дитини стало відомо, що дитина знаходиться у іншої жінки, яка вважається і записана матір'ю дитини, вона має право подати до неї позов про оспорення материнства на протязі року з моменту, коли їй стало відомо або повинно було стати відомо про це, якщо дитина опинилася у цієї жінки поза волею жінки, яка вважає себе матір'ю дитини.  
    -896- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Доповнити статтю новим пунктом 2 такого змісту: "2. Якщо жінці, яка вважає себе матір'ю дитини стало відомо, що дитина знаходиться у іншої жінки, яка вважається і записана матір'ю дитини, вона має право подати до неї позов про оспорення материнства на протязі року з моменту, коли їй стало відомо або повинно було стати відомо про це, якщо дитина опинилася у цієї жінки поза волею жінки, яка вважає себе матір'ю дитини".  		Враховано    
5676. Жінка (донор), яка народила дитину при штучному заплідненні, не має права оспорювати запис про матір у книзі реєстрації актів про народження.   -897- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Частину другу статті 1348 зробити пунктом 3.  		Враховано   3. Жінка (донор), яка народила дитину при штучному заплідненні, не має права оспорювати запис про матір у книзі реєстрації актів про народження.  
5677. Стаття 1349 Права та обов'язки дітей, що народилися від батьків, які не перебувають між собою у шлюбі   -898- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Статтю 1349 вилучити.  		Враховано    
5678. 1. Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.       
5679. 2. Діти, походження яких встановлене за спільною заявою батьків, за заявою батька або за рішенням суду, мають ті самі права та обов'язки щодо батьків та їхніх родичів, що й діти, які народилися від осіб, що перебувають у шлюбі.       
5680. Стаття 1350 Запис батьків дитини, якщо батьківство не встановлене      Стаття 1350 Запис батьків дитини, якщо батьківство не встановлене  
5681. 1. Якщо батьки не перебувають у шлюбі, запис про матір дитини здійснюється за заявою матері.      1. Якщо батьки не перебувають у шлюбі, запис про матір дитини здійснюється за заявою матері.  
5682. 2. При народженні дитини у матері, яка не перебуває в шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька, поданої відповідно до статті 1342 цього Кодексу, рішення суду про встановлення батьківства, запис про батька дитини у книзі реєстрації актів про народження здійснюється за прізвищем матері, ім'я батька дитини - за вказівкою матері дитини або особи, яка звернулася за реєстрацією народження дитини.      2. При народженні дитини у матері, яка не перебуває в шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька, поданої відповідно до статті 1342 цього Кодексу, рішення суду про встановлення батьківства, запис про батька дитини у книзі реєстрації актів про народження здійснюється за прізвищем матері, ім'я батька дитини - за вказівкою матері дитини або особи, яка звернулася за реєстрацією народження дитини.  
5683. 3. У разі смерті матері, визнання її недієздатною, позбавлення її батьківських прав, а також у разі, якщо її немає і якщо неможливо встановити місця її проживання, запис про батька дитини здійснюється за заявою родичів, інших осіб або адміністрації лікувального закладу, в якому перебувала мати в момент народження дитини, згідно з правилами, передбаченими в п. 2 цієї статті.   -899- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В пункті 3 статті 1350 після слів "У разі смерті матері" додати "яка не перебуває в шлюбі".  		Враховано   3. У разі смерті матері яка не перебуває в шлюбі, визнання її недієздатною, позбавлення її батьківських прав, а також у разі, якщо її немає і якщо неможливо встановити місця її проживання, запис про батька дитини здійснюється за заявою родичів, інших осіб або адміністрації лікувального закладу, в якому перебувала мати в момент народження дитини, згідно з правилами, передбаченими в п. 2 цієї статті. 4. Якщо дитина знайдена, підкинута, і батьки її невідомі, запис про батьків дитини здійснюється за заявою лікувального чи дитячого закладу, куди передана дитина.  
    -900- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Доповнити статтю 1350 новим пунктом 4 такого змісту: "4. Якщо дитина знайдена, підкинута, і батьки її невідомі, запис про батьків дитини здійснюється за заявою лікувального чи дитячого закладу, куди передана дитина.".  		Враховано    
5684. Стаття 1351 Запис походження дитини, батьки якої не встановлені   -901- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Статтю 1351 вилучити.  		Враховано   Статтю 1351 вилучено.  
5685. Прізвище, ім'я і по батькові дитини, батьки якої не встановлені, записується згідно із вказівкою адміністрації дитячого закладу, до якого передана дитина.       
5686. Стаття 1352 Прізвище дітей   -902- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Статтю 1352 перенести у початок глави 90.  		Враховано    
5687. 1. Якщо батьки мають спільне прізвище, це прізвище присвоюється і дітям. При різних прізвищах дитині присвоюється прізвище батька або матері за згодою батьків, а за відсутності згоди - за рішенням органів опіки та піклування.       
5688. Якщо батьки або один з них мають подвійне прізвище, питання про присвоєння прізвища дитині вирішується батьками при реєстрації її народження. У випадках коли батьки мають різні прізвища, за їхнім бажанням дитині може бути присвоєне подвійне прізвище шляхом з'єднання прізвищ обох батьків.       
5689. 2. Припинення шлюбу між батьками або визнання його недійсним не має наслідком зміну прізвища дітей.       
5690. 3. Якщо той з батьків, у якого дитина залишилася жити після припинення шлюбу або визнання його недійсним, бажає присвоїти їй своє прізвище, органи опіки та піклування, виходячи з інтересів дитини, можуть дозволити зміну прізвища дитини.   -903- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Пункти 3-5 виключити.  		Враховано    
5691. У такому самому порядку вирішується питання про зміну прізвища дитини, у запису акта про народження якої відомості про батька були внесені за заявою матері, за спільною заявою батька і матері дитини або за рішенням суду.       
5692. 4. Зміна прізвища дитини, яка досягла 10 років, провадиться з урахуванням її думки.       
5693. 5. Той з батьків, прізвище якого носить дитина, повідомляється про порушення клопотання про зміну прізвища дитини і його думка, поряд з іншими обставинами, повинна враховуватися органами опіки та піклування при вирішенні питання про зміну прізвища дитини, виходячи з її інтересів.       
5694. Глава 90 Права та обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дітей   -904- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Назву глави 90 викласти в такій редакції: "Глава 90 Особисті права та обов'язки батьків і дітей".  		Враховано   Глава 90 Особисті права та обов'язки батьків і дітей Стаття 1352 Прізвище дітей 1. Якщо батьки мають спільне прізвище, це прізвище присвоюється і дітям. При різних прізвищах дитині присвоюється прізвище батька або матері за згодою батьків, а за відсутності згоди - за рішенням органів опіки та піклування. Якщо батьки або один з них мають подвійне прізвище, питання про присвоєння прізвища дитині вирішується батьками при реєстрації її народження. У випадках коли батьки мають різні прізвища, за їхнім бажанням дитині може бути присвоєне подвійне прізвище шляхом з'єднання прізвищ обох батьків. 2. Припинення шлюбу між батьками або визнання його недійсним не має наслідком зміну прізвища дітей. Стаття 1352-1 Зміна прізвища дитини її батьками 1. У разі зміни прізвища обома батьками змінюється прізвище дитини, якій не виповнилося десяти років. 2. У разі зміни прізвища обома батьками прізвище дитини, якій виповнилося десять років, змінюється за її згодою. 3. У разі зміни прізвища лише одного з батьків, прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків. 4. У разі заперечень одного з батьків проти зміни прізвища дитини, спір між ними щодо такої зміни вирішується органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору береться до уваги виконання батьками своїх обов'язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини. 5. Якщо той з батьків, у якого дитина залишилася жити після припинення шлюбу або визнання його недійсним, бажає присвоїти їй своє прізвище, органи опіки та піклування, виходячи з інтересів дитини, можуть дозволити зміну прізвища дитини. 6. Зміна прізвища дитини, яка досягла 10 років, в цьому випадку, провадиться з урахуванням її думки. 7. Той з батьків, прізвище якого носить дитина, повідомляється про порушення клопотання про зміну прізвища дитини і його думка, поряд з іншими обставинами, повинна враховуватися органами опіки та піклування при вирішенні питання про зміну прізвища дитини, або судом, виходячи з її інтересів. Стаття 1352-2 Ім'я дитини 1. Ім'я дитини визначається за згодою батьків. Ім'я дитини, що народжена жінкою, яка не перебуває у шлюбі, у разі відсутності добровільного визнання батьківства, визначається нею. 2. Батьки вибирають ім'я дитини на власний розсуд. Батьки мають право на вибір імені дитини відповідно до національної традиції обидвох або одного з них. 3. Спір між батьками щодо імені дитини вирішується судом. Стаття 1352-3 Зміна імені дитини 1. Батьки можуть змінити ім'я дитини до досягнення нею п'яти років. 2. Батьки можуть змінити ім'я дитини у віці від 5 до 18 років лише за її згодою. 3. У разі відсутності згоди одного з батьків щодо зміни імені дитини спір вирішується органом опіки та піклування або судом. Стаття 1352-4 Визначення по батькові дитини 1. По батькові дитини визначається за іменем батька. 2. По батькові дитини, що народжена жінкою, яка не перебуває у шлюбі, у разі відсутності добровільного визнання батьківства, визначається за іменем особи, яку матір дитини назвала її батьком. Стаття 1352-5 Зміна по батькові дитини 1. У разі зміни імені батька, по батькові дитини, якій виповнилося 14 років, змінюється за її згодою. 2. Якщо по батькові було визначене зі слів матері або відповідно до п.3 статті 1350 цього Кодексу, дитина, якій виповнилося 14 років, має право змінити його. Стаття 1352-7 Обов'язок батьків зареєструвати дитину в державних органах реєстрації актів громадянського стану 1. Матір, батько зобов'язані невідкладно зареєструвати дитину в державних органах реєстрації актів громадянського стану. 2. Невиконання цього обов'язку є підставою для покладення відповідальності, передбаченої законом. 3. Реєстрація дитини здійснюється державними органами реєстрації актів громадянського стану з одночасним визначенням її походження та індивідуалізацією шляхом присвоєння прізвища, імені, по батькові та ідентифікаційного числа. Стаття 1352-8 Обов'язок батьків взяти дитину з полового будинку 1. Матір і батько дитини, зобов'язані взяти дитину з полового будинку. 2. Дитина може бути залишена батьками у пологовому будинку, якщо вона має істотні вади фізичного чи психічного розвитку. Стаття 1352-9 Права та обов'язки дітей, що народилися від батьків, які не перебувають між собою у шлюбі 1. Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. 2. Діти, походження яких встановлене за спільною заявою батьків, за заявою батька або за рішенням суду, мають ті самі права та обов'язки щодо батьків та їхніх родичів, що й діти, які народилися від осіб, що перебувають у шлюбі.  
    -905- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Доповнити главу новою статтею 1352-1 і викласти в такій редакції: "Стаття 1352-1 Зміна прізвища дитини її батьками 1. У разі зміни прізвища обома батьками змінюється прізвище дитини, якій не виповнилося десяти років. 2. У разі зміни прізвища обома батьками прізвище дитини, якій виповнилося десять років, змінюється за її згодою. 3. У разі зміни прізвища лише одного з батьків, прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків. 4. У разі заперечень одного з батьків проти зміни прізвища дитини, спір між ними щодо такої зміни вирішується органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору береться до уваги виконання батьками своїх обов'язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини. 5. Якщо той з батьків, у якого дитина залишилася жити після припинення шлюбу або визнання його недійсним, бажає присвоїти їй своє прізвище, органи опіки та піклування, виходячи з інтересів дитини, можуть дозволити зміну прізвища дитини. 6. Зміна прізвища дитини, яка досягла 10 років, в цьому випадку, провадиться з урахуванням її думки. 7. Той з батьків, прізвище якого носить дитина, повідомляється про порушення клопотання про зміну прізвища дитини і його думка, поряд з іншими обставинами, повинна враховуватися органами опіки та піклування при вирішенні питання про зміну прізвища дитини, або судом, виходячи з її інтересів."  		Враховано    
    -906- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Доповнити главу новою статтею 1352-2 і викласти в такій редакції: "Стаття 1352-2 Ім'я дитини 1. Ім'я дитини визначається за згодою батьків. Ім'я дитини, що народжена жінкою, яка не перебуває у шлюбі, у разі відсутності добровільного визнання батьківства, визначається нею. 2. Батьки вибирають ім'я дитини на власний розсуд. Батьки мають право на вибір імені дитини відповідно до національної традиції обидвох або одного з них. 3. Спір між батьками щодо імені дитини вирішується судом."  		Враховано    
    -907- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Доповнити главу новою статтею 1352-3 і викласти в такій редакції: "Стаття 1352-3 Зміна імені дитини 1. Батьки можуть змінити ім'я дитини до досягнення нею п'яти років. 2. Батьки можуть змінити ім'я дитини у віці від 5 до 18 років лише за її згодою. 3. У разі відсутності згоди одного з батьків щодо зміни імені дитини спір вирішується органом опіки та піклування або судом."  		Враховано    
    -908- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Доповнити главу новою статтею 1352-4 і викласти в такій редакції: "Стаття 1352-4 Визначення по батькові дитини 1. По батькові дитини визначається за іменем батька. 2. По батькові дитини, що народжена жінкою, яка не перебуває у шлюбі, у разі відсутності добровільного визнання батьківства, визначається за іменем особи, яку матір дитини назвала її батьком."  		Враховано    
    -909- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Доповнити главу новою статтею 1352-5 і викласти в такій редакції: "Стаття 1352-5 Зміна по батькові дитини 1. У разі зміни імені батька, по батькові дитини, якій виповнилося 14 років, змінюється за її згодою. 2. Якщо по батькові було визначене зі слів матері або відповідно до п.3 статті 1350 цього Кодексу, дитина, якій виповнилося 14 років, має право змінити його."  		Враховано    
    -910- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Доповнити главу новою статтею 1352-6 і викласти в такій редакції: "Стаття 1352-6 Запис імені, прізвища і по-батькові дитини, батьки якої не встановлені Прізвище, ім'я і по-батькові дитини, батьки якої не встановлені записується згідно із вказівкою адміністрації дитячого закладу до якого передана дитина."  		Відхилено    
    -911- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Доповнити главу новою статтею 1352-7 і викласти в такій редакції: "Стаття 1352-7 Обов'язок батьків зареєструвати дитину в державних органах реєстрації актів громадянського стану 1. Матір, батько зобов'язані невідкладно зареєструвати дитину в державних органах реєстрації актів громадянського стану. 2. Невиконання цього обов'язку є підставою для покладення відповідальності, передбаченої законом. 3. Реєстрація дитини здійснюється державними органами реєстрації актів громадянського стану з одночасним визначенням її походження та індивідуалізацією шляхом присвоєння прізвища, імені, по батькові та ідентифікаційного числа."  		Враховано    
    -912- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Доповнити главу новою статтею 1352-8 і викласти в такій редакції: "Стаття 1352-8 Обов'язок батьків взяти дитину з полового будинку 1. Матір і батько дитини, зобов'язані взяти дитину з полового будинку. 2. Дитина може бути залишена батьками у пологовому будинку, якщо вона має істотні вади фізичного чи психічного розвитку."  		Враховано    
    -913- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Доповнити главу новою статтею 1352-9 і викласти в такій редакції: "Стаття 1352-9 Права та обов'язки дітей, що народилися від батьків, які не перебувають між собою у шлюбі 1. Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. 2. Діти, походження яких встановлене за спільною заявою батьків, за заявою батька або за рішенням суду, мають ті самі права та обов'язки щодо батьків та їхніх родичів, що й діти, які народилися від осіб, що перебувають у шлюбі.  		Враховано    
5695. Стаття 1353 Рівність прав та обов'язків батьків      Стаття 1353 Рівність прав та обов'язків батьків  
5696. Батьки мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Батьки користуються рівними правами і несуть рівні обов'язки щодо своїх дітей і в тих випадках, якщо вони розлучені чи проживають окремо від дітей.   -914- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Доповнити главу новою статтею 1353-1 і викласти в такій редакції: "Стаття 1353-1 Рівність прав та обов'язків дітей щодо батьків Діти мають рівні права та обов'язки щодо батьків, незалежно від того, чи були батьки у шлюбі між собою."  		Враховано   Батьки мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Батьки користуються рівними правами і несуть рівні обов'язки щодо своїх дітей і в тих випадках, якщо вони розлучені чи проживають окремо від дітей. Стаття 1353-1 Рівність прав та обов'язків дітей щодо батьків Діти мають рівні права та обов'язки щодо батьків, незалежно від того, чи були батьки у шлюбі між собою.  
5697. Стаття 1354 Обов'язки батьків щодо захисту прав та інтересів малолітніх і неповнолітніх дітей      Стаття 1354 Обов'язки батьків щодо захисту прав та інтересів малолітніх і неповнолітніх дітей  
5698. Захист прав та інтересів малолітніх і неповнолітніх дітей покладається на батьків, які здійснюють цей обов'язок без спеціальних повноважень.   -915- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Додати до проекту Кодексу частину 2 статті 1354 такого змісту: "Крім батьків захист прав та інтересів малолітніх і неповнолітніх дітей може здійснюватися їх сестрами, братами, бабою, дідом іншими близькими родичами, які теж здійснюють його без спеціальних повноважень."  		Враховано   Захист прав та інтересів малолітніх і неповнолітніх дітей покладається на батьків, які здійснюють цей обов'язок без спеціальних повноважень. Крім батьків захист прав та інтересів малолітніх і неповнолітніх дітей може здійснюватися їх сестрами, братами, бабою, дідом іншими близькими родичами, які теж здійснюють його без спеціальних повноважень.  
5699. У випадках коли неповнолітні діти відповідно до чинного законодавства можуть здійснювати захист своїх прав самостійно, обов'язок батьків, передбачений у п. 1 цієї статті, є додатковим.      У випадках коли неповнолітні діти відповідно до чинного законодавства можуть здійснювати захист своїх прав самостійно, обов'язок батьків, передбачений у п. 1 цієї статті, є додатковим.  
5700. Стаття 1355 Права та обов'язки батьків щодо виховання дітей      Стаття 1355 Права та обов'язки батьків щодо виховання дітей  
5701. 1. Батьки мають право на особисте виховання дітей, а також право передавати дітей для навчання чи виховання до навчально-виховних закладів, що, однак, не звільняє їх від обов'язку батьківського піклування.      1. Батьки мають право на особисте виховання дітей, а також право передавати дітей для навчання чи виховання до навчально-виховних закладів, що, однак, не звільняє їх від обов'язку батьківського піклування.  
5702. 2. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, що суперечать законові та моральним засадам суспільства.      2. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, що суперечать законові та моральним засадам суспільства.  
5703. 3. Виховання батьками своїх дітей є правом і обов'язком. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дітей, їхній фізичний, духовний, моральний і соціальний розвиток, навчання, виховання в них почуття поваги до прав і свобод людини, готувати дітей до самостійної праці.   -916- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Пункт 3 статті 1355 зробити пунктом 4.  		Враховано   3. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дітей.  
5704. 4. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дітей.   -917- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Пункт 4 статті 1355 зробити пунктом 3.  		Враховано   4. Виховання батьками своїх дітей є правом і обов'язком. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дітей, їхній фізичний, духовний, моральний і соціальний розвиток, навчання, виховання в них почуття поваги до прав і свобод людини, готувати дітей до самостійної праці. 5. Батьки повинні поважати своїх дітей.  
    -918- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Доповнити статтю 1355 новим пунктом 5 такого змісту: "5. Батьки повинні поважати своїх дітей. ".  		Враховано    
5705. 5. Діти мають право вимагати від батьків належного виконання обов'язку щодо їх виховання. У разі неналежного виконання батьками цього обов'язку діти мають право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до відповідного органу опіки та піклування, який зобов'язаний вжити необхідних заходів.   -919- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Пункт 5 статті 1355 зробити пунктом 6.  		Враховано   6. Діти мають право вимагати від батьків належного виконання обов'язку щодо їх виховання. У разі неналежного виконання батьками цього обов'язку діти мають право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до відповідного органу опіки та піклування, який зобов'язаний вжити необхідних заходів.  
    -920- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 1355 доповнити пунктом 4, 5 такого змісту: "4. Батьки мають право передати дітей на навчання та виховання до навчально-виховних закладів або окремих осіб, що не звільняє батьків від їх обов'язків щодо дітей. 5. Банківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини".  		Відхилено Врегульовано в проекті Кодексу.   
    -921- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Доповнити проект кодексу статтею 1355-1, 1355-2, 1355-3 такого змісту: "Стаття 1355-1 Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини 1. Батьки зобов'язані виховувати дітей у дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до свого народу, своєї сім'ї та родини, своєї Батьківщини. 2. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дітей, їхній фізичний, духовний та моральний розвиток. 3. Батьки зобов'язані посилати дітей до школи, готувати їх до самостійного життя. 4. Батьки зобов'язані поважати дитину". "Стаття 1355-2 Забезпечення права дитини на належне батьківське виховання. 1. Забезпечення права дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. 2. Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов'язків. 3. Дитина має право звертатися за захистом своїх прав та інтересів до відділу опіки та піклування та інших державних та громадських організацій, які здійснюють захист дітей". "Стаття 1355-3 Права батьків по захисту дітей. 1. Батьки мають право на самозахист своїх дітей. 2. Батьки мають право звернутися за захистом прав та інтересів неповнолітніх, непрацездатних дітей, як їх законні представники без особливих на це повноважень. Батьки мають право звернутися за захистом прав та інтересів дітей і тоді, коли відповідно до закону діти самі мають право звернутися за захистом".  		Відхилено Врегульовано в проекті Кодексу.   
5706. Стаття 1356 Вирішення батьками питання про виховання дітей      Стаття 1356 Вирішення батьками питання про виховання дітей  
5707. 1. Питання виховання дітей вирішуються батьками спільно.      1. Питання виховання дітей вирішуються батьками спільно.  
5708. 2. Один з батьків, який проживає окремо від дітей, зобов'язаний брати участь у їх вихованні і має право спілкуватися з ними. Той із батьків, з яким проживають діти, не має права перешкоджати іншому з батьків спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає їхньому нормальному розвиткові.   -922- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Доповнити пункт 2 статті 1356 частиною 2 такого змісту: "Батьки мають право скласти угоду щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з батьків, хто проживає окремо від дитини".  		Відхилено Врегульоване в проекті Кодексу  2. Один з батьків, який проживає окремо від дітей, зобов'язаний брати участь у їх вихованні і має право спілкуватися з ними. Той із батьків, з яким проживають діти, не має права перешкоджати іншому з батьків спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає їхньому нормальному розвиткові.  
5709. 3. Якщо батьки не можуть дійти згоди щодо участі у вихованні дітей одного з батьків, який проживає окремо, порядок участі визначається органами опіки та піклування з урахуванням думки обох батьків і з урахуванням інтересів дитини.   -923- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В частині 1 пункту 3 статті 1356 після слів "з урахуванням інтересів дитини" додати слова "або судом".  		Враховано   3. Якщо батьки не можуть дійти згоди щодо участі у вихованні дітей одного з батьків, який проживає окремо, порядок участі визначається органами опіки та піклування з урахуванням думки обох батьків і з урахуванням інтересів дитини або судом.  
    -924- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В частині 1 пункту 3 статті 1356 після слова "піклування" додати слова "або судом".  		Відхилено Врегульоване попередніми пропозиціями.   
    -925- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В частині 1 пункту 3 статті 1356 слова "з урахуванням думки обох батьків і з урахуванням інтересів дитини" замінити словами "відповідно до найвищих інтересів дитини".  		Відхилено Врегульоване в проекті Кодексу   
5710. У тих випадках, коли один з батьків не виконує рішення органу опіки та піклування, останній, а також кожен з батьків мають право звернутися за вирішенням спору до суду, який виносить своє рішення.   -926- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Частину другу пункту 3 статті1356 вилучити.  		Відхилено   У тих випадках, коли один з батьків не виконує рішення органу опіки та піклування, останній, а також кожен з батьків мають право звернутися за вирішенням спору до суду, який виносить своє рішення.  
5711. При злісному невиконанні рішення суду той з батьків, який проживає окремо, виходячи з інтересів дитини, має право звернутися з позовом до суду про передання йому дитини.   -927- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Доповнити Проект новою статтею 1356-1 такого змісту: "Стаття 1356-1 Вирішення судами спорів щодо участі того з батьків, що проживає окремо у вихованні дитини 1. Якщо особа, з ким проживає дитина чинить перешкоди тому з батьків, що проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, батько (матір) має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. 2. Суд визначає місце, час, тривалість побачень одного з батьків з дитиною. В окремих випадках, коли це викликане інтересами дитини, суд може обумовити побачення батька з дитиною присутністю іншої особи. 3. Спори щодо спілкування з дитиною та участі у її вихованні вирішуються судом, якщо дитина не досягла 14-річного віку. 4. При злісному невиконанні рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, що проживає окремо, може передати дитину на проживання з ним, якщо це буде відповідати найвищим інтересам дитини. Особа, яка злісно не виконує рішення суду, може бути зобов'язана до компенсації моральної шкоди, яка завдана тому з батьків, що не проживає з дитиною".  		Відхилено   При злісному невиконанні рішення суду той з батьків, який проживає окремо, виходячи з інтересів дитини, має право звернутися з позовом до суду про передання йому дитини.  
    -928- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Доповнити Проект новою статтею 1356-2: "Стаття 1356-2 Право батьків на визначення місця проживання дитини 1. Батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоби діти проживали з ними. 2. Якщо батьки проживають окремо, від їхньої згоди залежить, з ким із них будуть проживати малолітні діти. 3. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, якій виповнилося 14 років, визначається нею самою".  		Відхилено    
    -929- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Доповнити Проект новою статтею 1356-3: "Стаття 1356-3 Спори між батьками щодо місця проживання дитини 1. Якщо батьки, які проживають окремо, не можуть дійти згоди щодо того, з ким із них буде проживати дитина, спір між ними вирішується судом. 2. Суд не може передати дитину на проживання з тим з батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає алкогольними речовинами чи наркотичними засобами, може своєю аморальною поведінкою зашкодити розвиткові дитини. 3. При вирішенні спору про місце проживання дитини суд бере до уваги висновок органу опіки та піклування. Якщо суд визнав, що жоден з батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу діда, баби або інших родичів дитина може бути передана на проживання комусь із них. Якщо дитина не може бути передана на проживання жодній з цих осіб, дитина на вимогу органу опіки та піклування відбирається від особи. з якою вона проживає, і передається органові опіки та піклування".  		Відхилено    
    -930- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Доповнити проект новою статтею 1356-4: "Стаття 1356-4 Правові наслідки протиправної поведінки одного з батьків іншої особи при визначенні місця проживання дитини 1. Якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на законній підставі проживає малолітня дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, орган опіки та піклування або суд за заявою зацікавленої особи має право негайно прийняти рішення про відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала. Дитина не може бути повернена лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створювало реальну небезпеку для її життя. 2. Особа, яка самочинно змінила місце проживання дитини, може бути присуджена до компенсації моральної шкоди, яка завдана тому, з ким проживала дитина".  		Відхилено    
5712. Стаття 1357 Право батьків на відібрання дітей від сторонніх осіб      Стаття 1357 Право батьків на відібрання дітей від сторонніх осіб  
5713. Батьки мають право вимагати повернення дітей від будь-якої особи, яка утримує дітей у себе не на підставі закону чи судового рішення.      Батьки мають право вимагати повернення дітей від будь-якої особи, яка утримує дітей у себе не на підставі закону чи судового рішення.  
5714. Суд може відмовити в переданні батькам або одному з них дитини, якщо дійде висновку, що таке передання суперечить її інтересам. Про прийняте рішення суд повідомляє орган опіки та піклування.      Суд може відмовити в переданні батькам або одному з них дитини, якщо дійде висновку, що таке передання суперечить її інтересам. Про прийняте рішення суд повідомляє орган опіки та піклування.  
5715. Стаття 1358 Право діда та баби на спілкування з онуками   -931- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Змінити назву і викласти статтю 1358 в такій редакції: "Стаття 1358 Право діда, баби, братів, сестер та інших родичів на спілкування з дитиною 1. Дід, баба, брати, сестри та ін спілкування з малолітніми і неповнолітніми дітьми. 2. У разі відмови батьків (одного з них) від надання можливості спілкування цих осіб з дитиною - справа вирішується органами опіки і піклування, виходячи з інтересів дітей та умов їх нормального розвитку. 3. Якщо батьки не виконують рішення органів опіки і піклування, вказані особи мають право звернутися за вирішенням спору до суду, який вирішує спір, виходячи з інтересів дитини та враховуючи думку дитини з цього приводу."  		Враховано   Стаття 1358 Право діда, баби, братів, сестер та інших родичів на спілкування з дитиною  
5716. Дід і баба мають право спілкуватися зі своїми неповнолітніми онуками. У разі відмови батьків від надання дідові чи бабі можливості спілкування з онуками справа вирішується органами опіки та піклування, виходячи з інтересів дітей та умов їхнього нормального розвитку.      1. Дід, баба, брати, сестри та ін спілкування з малолітніми і неповнолітніми дітьми.  
5717. Якщо батьки не виконують рішення органу опіки та піклування, дід і баба мають право звернутися за вирішенням спору до суду.   -932- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 1358 вилучити.  		Відхилено   2. У разі відмови батьків (одного зних) від надання можливості спілкування цих осіб з дитиною - справа вирішується органами опіки і піклування, виходячи з інтересів дітей та умов їх нормального розвитку. 3. Якщо батьки не виконують рішення органів опіки і піклування, вказані особи мають право звернутися за вирішенням спору до суду, який вирішує спір, виходячи з інтересів дитини та враховуючи думку дитини з цього приводу.  
5718. Стаття 1359 Вирішення питання про місце проживання дітей, якщо батьки проживають окремо   -933- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Змінити назву статті 1359 і викласти її в такій редакції: "Стаття 1359 Право батьків на визначення місця проживання дітей".  		Враховано   Стаття 1359 Право батьків на визначення місця проживання дітей 1. Батьки мають переважне право перед іншими особами на виховання своїх малолітніх і неповнолітніх дітей і на проживання разом з ними  
    -934- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Доповнити статтю 1359 новим пунктом 1 такого змісту: "1. Батьки мають переважне право перед іншими особами на виховання своїх малолітніх і неповнолітніх дітей і на проживання разом з ними".  		Враховано    
5719. 1. Якщо батьки проживають окремо, від їхньої згоди залежить, з ким із них повинні проживати малолітні діти, тобто такі, що не досягли 14 років. У разі недосягнення згоди спір вирішується судом з урахуванням інтересів дітей та їхнього бажання.   -935- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Пункт 1 зробити пунктом 2; слова "тобто такі, що не досягли 14 років" вилучити.  		Враховано   2. Якщо батьки проживають окремо, від їхньої згоди залежить, з ким із них повинні проживати малолітні діти. У разі недосягнення згоди спір вирішується судом з урахуванням інтересів дітей та їхнього бажання.  
5720. 2. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, якій виповнилося 14 років, визначається нею самостійно.   -936- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Пункт 2 зробити пунктом 3.  		Враховано   3. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, якій виповнилося 14 років, визначається нею самостійно.  
    -937- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 1359 вилучити.  		Відхилено    
5721. Стаття 1360 Забезпечення інтересів дітей при вирішенні спору про їхнє місце проживання      Стаття 1360 Забезпечення інтересів дітей при вирішенні спору про їхнє місце проживання  
5722. 1. При вирішенні спору про дітей у випадках, передбачених статтею 1333 цього Кодексу, суд враховує, хто з батьків виявляє більшу турботу та увагу до дітей, їхній вік і прихильність дитини до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання тощо. Висловлене дитиною бажання не є обов'язковим для суду, якщо суд визнає, що залишення дитини з тим чи іншим із батьків суперечить її інтересам.   -938- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В статті 1360 посилання на статтю 1333 замінити на посилання на статтю 1359. Після слова "суд" додати "бере до уваги висновок органів опіки і піклування і". Після першого речення додати слова "Спір між батьками вирішується судом, виходячи з інтересів дітей та з врахуванням їх думки.".  		Враховано   1. При вирішенні спору про дітей у випадках, передбачених статтею 1359 цього Кодексу, суд бере до уваги висновок органів опіки і піклування і враховує, хто з батьків виявляє більшу турботу та увагу до дітей, їхній вік і прихильність дитини до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання тощо. Спір між батьками вирішується судом, виходячи з інтересів дітей та з врахуванням їх думки. Висловлене дитиною бажання не є обов'язковим для суду, якщо суд визнає, що залишення дитини з тим чи іншим із батьків суперечить її інтересам.  
5723. 2. Якщо суд визнає, що жоден з батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, дитина може бути передана її дідові, бабі, іншим родичам або іншим особам за їхньою згодою.      2. Якщо суд визнає, що жоден з батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, дитина може бути передана її дідові, бабі, іншим родичам або іншим особам за їхньою згодою.  
5724. У разі неможливості такого передання суд передає дитину органові опіки та піклування.   -939- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 1360 вилучити.  		Відхилено   У разі неможливості такого передання суд передає дитину органові опіки та піклування.  
5725. Стаття 1361 Позбавлення батьківських прав      Стаття 1361 Позбавлення батьківських прав  
5726. 1. Батьки або один з них можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо буде встановлено, що вони ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дітей, зокрема, при відмові без поважних причин взяти дитину з пологового будинку (відділення), або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на дітей своєю аморальною поведінкою, а також якщо батьки є хронічними алкоголіками чи наркоманами.      1. Батьки або один з них можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо буде встановлено, що вони ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дітей, зокрема, при відмові без поважних причин взяти дитину з пологового будинку (відділення), або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на дітей своєю аморальною поведінкою, а також якщо батьки є хронічними алкоголіками чи наркоманами.  
5727. Батьки, позбавлені батьківських прав, втрачають усі права, основані на факті спорідненості з дітьми: на одержання аліментів від повнолітніх дітей, на відшкодування шкоди і пенсійне забезпечення у зв'язку з їхньою смертю, право на успадкування майна дітей за законом.   -940- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Частину 2 пункту 1 статті 1361 зробити пунктом 2.  		Враховано   2. Батьки, позбавлені батьківських прав, втрачають усі права, основані на факті спорідненості з дітьми: на одержання аліментів від повнолітніх дітей, на відшкодування шкоди і пенсійне забезпечення у зв'язку з їхньою смертю, право на успадкування майна дітей за законом.  
5728. 2. Батьки, позбавлені батьківських прав, не можуть виконувати обов'язки щодо виховання і розвитку дітей.   -941- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Пункт 2 статті 1361 зробити пунктом 3.  		Враховано   3. Батьки, позбавлені батьківських прав, не можуть виконувати обов'язки щодо виховання і розвитку дітей.  
5729. 3. Позбавлення батьківських прав не звільняє батьків від обов'язку щодо утримання дітей і не позбавляє останніх будь-яких інших прав, які їм належать.   -942- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Пункт 3 статті 1361 зробити пунктом 4.  		Враховано   4. Позбавлення батьківських прав не звільняє батьків від обов'язку щодо утримання дітей і не позбавляє останніх будь-яких інших прав, які їм належать.  
5730. 4. Позбавлення батьківських прав здійснюється судом.   -943- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Пункт 4 статті 1361 зробити пунктом 5.  		Враховано   5. Позбавлення батьківських прав здійснюється судом. 6. Усиновлення дитини у випадку позбавлення батьків (одного з них) батьківських прав допускається не раніше спливу одного року з дня винесення рішення суду про позбавлення батьків (одного з них) батьківських прав. 7. Дитина, по відношенню до якої батьки (або один з них) позбавлені батьківських прав, зберігає право власності на житлове помешкання або право коритування ним. При необхідності суд може виселити з помешкання того з батьків, хто позбавлений батьківських прав або провести примусовий поділ помешкання чи його примусовий обмін. 8. Дитина, по відношенню до якої батьки (або один з них) позбавлені батьківських прав, зберігає майнові права, засновані на факті спорідненості з батьками і другими родичами, в тому числі право на одержання спадщини. 9. Якщо дитина проживала з тим з батьків, який позбавлений батьківських прав, суд вирішує питання про можливість її подальшого проживання в одному помешканні з цим з батьків. 10. Батьки можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх неповнолітніх дітей або декого з них.  
    -944- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Додати до статті 1361 пункти 6-9 такого змісту: "6. Усиновлення дитини у випадку позбавлення батьків (одного з них) батьківських прав допускається не раніше спливу одного року з дня винесення рішення суду про позбавлення батьків (одного з них) батьківських прав. 7. Дитина, по відношенню до якої батьки (або один з них) позбавлені батьківських прав, зберігає право власності на житлове помешкання або право користування ним. При необхідності суд може виселити з помешкання того з батьків, хто позбавлений батьківських прав або провести примусовий поділ помешкання чи його примусовий обмін. 8. Дитина, по відношенню до якої батьки (або один з них) позбавлені батьківських прав, зберігає майнові права, засновані на факті спорідненості з батьками і другими родичами, в тому числі право на одержання спадщини. 9. Якщо дитина проживала з тим з батьків, який позбавлений батьківських прав, суд вирішує питання про можливість її подальшого проживання в одному помешканні з цим з батьків."  		Враховано    
    -945- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 1361 викласти в новій редакції: "Стаття 1361 Позбавлення батьківських прав 1. За рішенням суду матір, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони: 1) залишили без поважних причин дитину у пологовому будинку; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дітьми; 4) зловживають батьківськими правами; 5) є хронічними алкоголіками або наркоманами. 2. Для позбавлення батьківських прав з підстав, що передбачені в пп. 2, 4, 5 пункту 1 цієї статті, необхідне попереднє застосування до особи заходів державного чи громадського впливу. 3. Батьки можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, що передбачені в пп. 2, 4, 5 пункту 1 цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття.  		Враховано частково    
    -946- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 4. Батьки можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх неповнолітніх дітей або декого з них."  		Враховано Зробити пунктом 10 статті 1361.   
    -947- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Доповнити Кодекс новою статтею 1361-1 і викласти її в такій редакції: "Стаття 1361-1 Наслідки позбавлення батьківських прав 1. Батьки, позбавлені батьківських прав, втрачають усі права, основані на факті спорідненості з дітьми: на одержання аліментів від повнолітніх дітей, на відшкодування шкоди і пенсійне забезпечення у зв'язку з їхньою смертю, право на успадкування майна дітей за законом. 2. Батьки, позбавлені батьківських прав, не можуть виконувати обов'язки щодо виховання і розвитку дітей. 3. Позбавлення батьківських прав не звільняє батьків від обов'язку щодо утримання дітей і не позбавляє останніх будь-яких інших прав, які їм належать, зокрема, дитина, відносно якої батьки (або один із них) позбавлені батьківських прав, зберігає право власності на житлове помешкання або право користування житловим помешканням, а також зберігає майнові права, засновані на факті споріднення з батьками і іншими родичами, в тому числі право на одержання спадщини.  		Відхилено Положення, викладені в пропозиції, відображені в проекті Кодексу. Роздріблення статті непотрібне.   
    -948- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 4. Усиновлення дитини у випадку позбавлення батьків (одного з них) батьківських прав допускається не раніше спливу одного року з дня винесення рішення суду про позбавлення батьків (одного з них) батьківських прав. 5. Позбавлення батьківських прав здійснюється судом."  		Враховано Включити пунктом 6 до статті 1361.   
5731. Стаття 1362 Заведення справ про позбавлення батьківських прав   -949- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Змінити назву статті і викласти її в такій редакції: "Стаття 1362 Особи, які мають право звернутися із заявою про позбавлення батьківських прав".  		Враховано   Стаття 1362 Особи, які мають право звернутися із заявою про позбавлення батьківських прав  
5732. Позивачами у справах про позбавлення батьківських прав може бути один з батьків, особи, які взяли дітей на постійне виховання з утриманням, або опікуни (піклувальники), а також організації, які відповідно до правових актів здійснюють обов'язки щодо охорони прав та інтересів неповнолітніх (органи опіки та піклування, будинки дитини, дитячі будинки, школи-інтернати тощо).   -950- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В статті 1362 слова "Позивачами у справах про позбавлення батьківських прав може бути" замінити словами "Із заявою про позбавлення батьківських прав може звернутися".  		Враховано   Із заявою про позбавлення батьківських прав може звернутися один з батьків, особи, які взяли дітей на постійне виховання з утриманням, або опікуни (піклувальники), а також організації, які відповідно до правових актів здійснюють обов'язки щодо охорони прав та інтересів неповнолітніх (органи опіки та піклування, будинки дитини, дитячі будинки, школи-інтернати тощо).  
5733. Позови про позбавлення батьківських прав не можуть бути вчинені щодо усиновлювачів.   -951- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 1362 викласти в новій редакції: "Стаття 1362 Особи, які мають право звернутися з позовом про позбавлення батьківських прав Позов про позбавлення батьківських прав може бути поданий одним а батьків, опікуном, піклувальником, особою, в сім'ї якої проживає дитина, лікувальним чи дитячим закладом, в якому вона перебуває, органом опіки та піклування, службами у справах малолітніх та неповнолітніх дітей".  		Відхилено Пропозиції відображені в проекті Кодексу.  Позови про позбавлення батьківських прав не можуть бути вчинені щодо усиновлювачів.  
    -952- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 проект новою статтею 1362-1: "Стаття 1362-1 Забезпечення вимоги щодо зміни місця проживання дитини Якщо є підстави припустити, що особа, до якої подано позов про позбавлення батьківських прав, а також той з батьків, до якого подано позов про зміну місця проживання дитини, можуть заховати дитину або заподіяти їй іншу шкоду, суд може винести увау про забезпечення позову, а також допустити рішення до негайного виконання".  		Відхилено    
5734. Стаття 1363 Передання дитини на виховання іншим особам чи органам опіки та піклування   -953- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 1363 викласти в новій редакції: "Стаття 1363 Правові наслідки позбавлення батьківських прав 1. Особа позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання, а також втрачає права на пільги та державну допомогу у зв'язку з народженням дитини, не може бути опікуном, піклувальником та усиновлювачем дитини; 2) особа, позбавлена батьківських прав, перестає вважатися законним представником дитини; 3) особа, позбавлена батьківських прав, не може одержати в майбутньому тих майнових прав, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (права на аліменти від дитини, права на пенсію та відшкодування шкоди у разі права на спадкування); 4) особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини; 5) якщо дитина проживала з тим з батьків, що позбавлений батьківських прав, суд вирішує питання про можливість її подальшого проживання в одному помешканні. 2. Суд може виселити того з батьків, хто позбавлений батьківських прав, з помешкання, у якому він проживав з дитиною, якщо буде встановлено, що він має інше помешкання, у яке може поселитися, або провести примусовий поділ помешкання чи його примусовий обмін. Якщо дитина передана органові опіки та піклування або іншим особам, вона зберігає право на подальше проживання у помешканні і може у будь-який час повернутися до нього".  		Відхилено Положення пропозиції відображено в попередніх статтях.  Стаття 1363 Передання дитини на виховання іншим особам чи органам опіки та піклування  
5735. 1. При позбавленні батьківських прав одного з батьків дитина передається на виховання іншому з батьків. Позбавляючи батьківських прав обох батьків, суд передає дитину на виховання іншим родичам за їхньою згодою або у разі неможливості передає іншим особам за їхньою згодою з урахуванням бажання дитини і думки органу опіки та піклування.      1. При позбавленні батьківських прав одного з батьків дитина передається на виховання іншому з батьків. Позбавляючи батьківських прав обох батьків, суд передає дитину на виховання іншим родичам за їхньою згодою або у разі неможливості передає іншим особам за їхньою згодою з урахуванням бажання дитини і думки органу опіки та піклування.  
5736. 2. Якщо зазначених осіб немає, дитина передається під опіку органів опіки та піклування. У виняткових випадках залежно від конкретних обставин суд може в цьому разі допустити негайне виконання рішення.      2. Якщо зазначених осіб немає, дитина передається під опіку органів опіки та піклування. У виняткових випадках залежно від конкретних обставин суд може в цьому разі допустити негайне виконання рішення.  
5737. Стаття 1364 Побачення з дитиною батьків, позбавлених батьківських прав   -954- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 1364 викласти в новій редакції: "Стаття 1364 Побачення з дитиною батьків, позбавлених батьківських прав Суд може дозволити батькам, що позбавлені батьківських прав. Побачення з дитиною з урахуванням бажання дитини, якщо такі побачення не можуть шкідливо вплинути на дитину".  		Відхилено Положення пропозиції відображено в попередніх статтях.  Стаття 1364 Побачення з дитиною батьків, позбавлених батьківських прав  
5738. Органи опіки та піклування можуть дозволити батькам, позбавленим батьківських прав, побачення з дитиною, з урахуванням її бажання, а також бажання того з батьків, який не позбавлений батьківських прав, або осіб, яким дитина передана на постійне виховання з утриманням, якщо такі побачення не впливають шкідливо на дитину.      Органи опіки та піклування можуть дозволити батькам, позбавленим батьківських прав, побачення з дитиною, з урахуванням її бажання, а також бажання того з батьків, який не позбавлений батьківських прав, або осіб, яким дитина передана на постійне виховання з утриманням, якщо такі побачення не впливають шкідливо на дитину.  
5739. Рішення органу опіки та піклування може бути оскаржене до суду особами, зазначеними в частині першій цієї статті.      Рішення органу опіки та піклування може бути оскаржене до суду особами, зазначеними в частині першій цієї статті.  
5740. Стаття 1365 Поновлення в батьківських правах   -955- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Назву статті 1365 та пункти 1, 2, 3, викласти в такій редакції: "Стаття 1365 Поновлення батьківських прав 1. За позовом особи, що позбавлена батьківських прав, суд може поновити її батьківські права. 2. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо діти усиновлені і якщо усиновлення не скасоване чи не визнане недійсним. 3. При вирішенні справи, суд враховує думку того з батьків або іншої особи, з ким проживає дитина".  		Відхилено Положення пропозиції відображено в проекті Кодексу.  Стаття 1365 Поновлення в батьківських правах  
5741. 1. Поновлення в батьківських правах провадиться судом за позовом особи, позбавленої батьківських прав, якщо це відповідає інтересам дітей.      1. Поновлення в батьківських правах провадиться судом за позовом особи, позбавленої батьківських прав, якщо це відповідає інтересам дітей.  
5742. 2. Поновлення в батьківських правах неможливе, якщо діти усиновлені й усиновлення не скасоване чи не визнане недійсним.      2. Поновлення в батьківських правах неможливе, якщо діти усиновлені й усиновлення не скасоване чи не визнане недійсним.  
5743. 3. При вирішенні питання про поновлення в батьківських правах суд вимагає письмового висновку органу опіки та піклування, враховує думку дитини, іншого з батьків, якщо він не позбавлений батьківських прав, або особи, якій дитина передана на постійне виховання з утриманням.      3. При вирішенні питання про поновлення в батьківських правах суд вимагає письмового висновку органу опіки та піклування, враховує думку дитини, іншого з батьків, якщо він не позбавлений батьківських прав, або особи, якій дитина передана на постійне виховання з утриманням.  
5744. Суд перевіряє, наскільки змінилися обставини, які стали підставою для позбавлення батьківських прав, і враховує поведінку та спосіб життя особи, позбавленої батьківських прав.      Суд перевіряє, наскільки змінилися обставини, які стали підставою для позбавлення батьківських прав, і враховує поведінку та спосіб життя особи, позбавленої батьківських прав.  
5745. 4. Повторне звернення із заявою про поновлення в батьківських правах можливе не раніше ніж через рік після відмови в позові.      4. Повторне звернення із заявою про поновлення в батьківських правах можливе не раніше ніж через рік після відмови в позові.  
5746. 5. Поновлення в батьківських правах допускається лише до досягнення дитиною повноліття.      5. Поновлення в батьківських правах допускається лише до досягнення дитиною повноліття.  
5747. Стаття 1366 Відібрання дітей без позбавлення батьківських прав      Стаття 1366 Відібрання дітей без позбавлення батьківських прав  
5748. 1. Суд може прийняти рішення про відібрання дитини і передання її на опікування органів опіки та піклування, не позбавляючи батьків батьківських прав, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання.   -956- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В пункті 1 статті 1366 після слів "опіки та піклування" додати "або іншим родичам".  		Враховано   1. Суд може прийняти рішення про відібрання дитини і передання її на опікування органів опіки та піклування або іншим родичам, не позбавляючи батьків батьківських прав, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання.  
    -957- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Пункт 1 статті 1366 викласти в новій редакції: "1. Суд може постановити рішення про відібрання малолітньої дитини від одного з батьків (чи обидвох батьків) і придбання її другому з батьків, дідові, бабі, іншим родичам або органові опіки та піклування, не позбавляючи батьків батьківських прав, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я та морального виховання".  		Відхилено Положення пропозиції відображено в проекті Кодексу.   
5749. 2. У виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини, орган опіки та піклування має право прийняти рішення про негайне відібрання дитини у батьків або інших осіб, на вихованні у яких вона фактично перебуває. У цих випадках орган опіки та піклування зобов'язаний у семиденний строк після прийняття рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини.      2. У виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини, орган опіки та піклування має право прийняти рішення про негайне відібрання дитини у батьків або інших осіб, на вихованні у яких вона фактично перебуває. У цих випадках орган опіки та піклування зобов'язаний у семиденний строк після прийняття рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини.  
5750. 3. Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.      3. Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.  
5751. 4. При задоволенні позову про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав суд обов'язково вирішує питання про стягнення з батьків коштів на утримання дітей.   -958- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Доповнити Проект статтею 1366-1: "Стаття 1366-1 Врахування судом думки дитини при вирішенні спорів щодо неї 1. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути заслухана судом при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, а також місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав. 2. Думка дитини щодо її виховання та місця проживання має бути врахована судом при постановленні рішення. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси".  		Відхилено Положення пропозиції відображено в проекті Кодексу.  4. При задоволенні позову про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав суд обов'язково вирішує питання про стягнення з батьків коштів на утримання дітей.  
5752. Стаття 1367 Участь органів опіки та піклування у розгляді спорів, пов'язаних із вихованням дітей і визначенням їх місця проживання      Стаття 1367 Участь органів опіки та піклування у розгляді спорів, пов'язаних із вихованням дітей і визначенням їх місця проживання  
5753. 1. При розгляді судом спорів, пов'язаних із вихованням дітей і визначенням їх місця проживання, незалежно від того, ким учинений позов, до участі у справі має бути залучений орган опіки та піклування.      1. При розгляді судом спорів, пов'язаних із вихованням дітей і визначенням їх місця проживання, незалежно від того, ким учинений позов, до участі у справі має бути залучений орган опіки та піклування.  
5754. 2. Орган опіки та піклування повинен провести обстеження умов життя дитини та осіб, що бажають взяти її на виховання, і надати суду акт обстеження та свій висновок по суті спору.   -959- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В пункті 2 статті 1367 після слів "умов життя дитини" додати слово ", батьків".  		Враховано   2. Орган опіки та піклування повинен провести обстеження умов життя дитини, батьків та осіб, що бажають взяти її на виховання, і надати суду акт обстеження та свій висновок по суті спору.  
    -960- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Статтю 1367 викласти в новій редакції: "Стаття 1367 Участь органів опіки і піклування у розгляді спорів щодо дітей 1. При розгляді судом спору щодо дітей (щодо їх виховання, місця проживання, позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, відібрання) незалежно від того, ким учинено позов, до участі у справі має бути залучений органі опіки та піклування. Пунктом 2 нової статті дати пункт 2 Проекту додавши після слова "дитини" слово "батьків".  		Відхилено Положення цієї пропозиції відображено в проекті Кодексу через врахування попередніх пропозицій та змісту сттаті.   
    -961- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 Проект статтею 1367-1: "Стаття 1367-1 Обов'язок дітей піклуватися про своїх батьків 1. Діти зобов'язані піклуватися про своїх батьків та надавати їм допомогу. 2. Діти мають право звертатися за захистом прав та інтересів непрацездатних батьків. 3. Якщо повнолітня дитина не піклується про своїх непрацездатних батьків, які потребують допомоги, з неї можуть бути присуджені кошти на покриття витрат, викликаних її поданням. 4. Залишення повнолітньою особою своїх непрацездатних батьків у безпорадному стані може мати наслідок, передбачений в пункті 5 статті 1464 цього Кодексу". Пункт 1 статті перенести до статті 1271, зробивши його пунктом 4.  		Враховано частково Існують загальні правила проекту Кодексу, де вказані положення врегульовано.   
5755. Глава 91 Права батьків і дітей на майно      Глава 91 Права батьків і дітей на майно  
5756. Стаття 1368 Роздільність майна батьків і дітей      Стаття 1368 Роздільність майна батьків і дітей  
5757. За життя батьків діти не мають права на їхнє майно, як і батьки не мають права на майно дітей.      За життя батьків діти не мають права на їхнє майно, як і батьки не мають права на майно дітей.  
5758. Стаття 1369 Право спільної власності батьків і дітей      Стаття 1369 Право спільної власності батьків і дітей  
5759. Майно може належати батькам і дітям за правом спільної власності: спільної часткової або у випадках, коли майно набуте в результаті спільної праці батьків і дітей, якщо діти досягли 14 років, - спільної сумісної, якщо інше не обумовлено письмовою угодою між ними.   -962- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В статті 1369 слова "якщо діти досягли 14 років" вилучити.  		Враховано   Майно може належати батькам і дітям за правом спільної власності: спільної часткової або у випадках, коли майно набуте в результаті спільної праці батьків і дітей - спільної сумісної, якщо інше не обумовлено письмовою угодою між ними.  
5760. Стаття 1370 Управління майном дітей      Стаття 1370 Управління майном дітей  
5761. 1. Якщо у неповнолітнього є майно, батьки управляють ним без спеціального на те призначення, але з додержанням відповідних правил про опіку та піклування.      1. Якщо у неповнолітнього є майно, батьки управляють ним без спеціального на те призначення, але з додержанням відповідних правил про опіку та піклування.  
5762. 2. Дохід від майна неповнолітнього в першу чергу має бути використаний на його утримання та виховання.      2. Дохід від майна неповнолітнього в першу чергу має бути використаний на його утримання та виховання.  
5763. 3. Батьки за спільною згодою разом вирішують питання управління майном дитини. Спори, що виникають між батьками про майно малолітніх і неповнолітніх дітей, вирішуються органами опіки та піклування.      3. Батьки за спільною згодою разом вирішують питання управління майном дитини. Спори, що виникають між батьками про майно малолітніх і неповнолітніх дітей, вирішуються органами опіки та піклування.  
5764. У тих випадках, коли один з батьків не виконує рішення органу опіки та піклування, останній, а також кожен з батьків мають право звернутися за вирішенням спору до суду, який виносить своє рішення.      У тих випадках, коли один з батьків не виконує рішення органу опіки та піклування, останній, а також кожен з батьків мають право звернутися за вирішенням спору до суду, який виносить своє рішення.  
5765. 4. Взаємна згода батьків при вирішенні питань відчуження майна дітей або передання його у володіння і користування третім особам передбачається.      4. Взаємна згода батьків при вирішенні питань відчуження майна дітей або передання його у володіння і користування третім особам передбачається.  
5766. При вчиненні правочинів щодо майна дітей одним з батьків вважається, що він діє зі згоди іншого з батьків. Інший з батьків має право звернутися до суду з вимогою про визнання правочину недійсним як укладеного одним з батьків без його згоди, якщо цей правочин виходить за межі дрібного побутового.      При вчиненні правочинів щодо майна дітей одним з батьків вважається, що він діє зі згоди іншого з батьків. Інший з батьків має право звернутися до суду з вимогою про визнання правочину недійсним як укладеного одним з батьків без його згоди, якщо цей правочин виходить за межі дрібного побутового.  
5767. 5. Після припинення управління батьки зобов'язані повернути дитині майно, яким вони управляли.      5. Після припинення управління батьки зобов'язані повернути дитині майно, яким вони управляли.  
5768. 6. Неналежне виконання батьками своїх обов'язків щодо управління майном неповнолітнього має наслідком відповідальність згідно із законом і правовими актами.      6. Неналежне виконання батьками своїх обов'язків щодо управління майном неповнолітнього має наслідком відповідальність згідно із законом і правовими актами.  
5769. Глава 92 Аліментні обов'язки батьків і дітей      Глава 92 Аліментні обов'язки батьків і дітей  
5770. Стаття 1371 Обов'язок батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей   -963- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Змінити назву статті 1371 і викласти її в такій редакції: "Стаття 1371 Обов'язок батьків утримувати своїх малолітніх і неповнолітніх дітей".  		Враховано   Стаття 1371 Обов'язок батьків утримувати своїх малолітніх і неповнолітніх дітей  
5771. 1. Батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.   -964- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В пункті 1 статті 1371 після слова "своїх" додати слова "малолітніх і неповнолітніх".  		Враховано   1. Батьки зобов'язані утримувати своїх малолітніх і неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.  
5772. 2. Одруження дітей до досягнення повноліття не звільняє батьків від аліментного обов'язку щодо них.      2. Одруження дітей до досягнення повноліття не звільняє батьків від аліментного обов'язку щодо них.  
5773. Стаття 1372 Утримання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування   -965- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Статтю 1372 виключити.  		Відхилено   Стаття 1372 Утримання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування  
5774. Утримання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу.      Утримання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу.  
5775. Стаття 1373 Аліменти, що стягуються з батьків на неповнолітніх дітей   -966- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Змінити назву статті 1373 і викласти її в такій редакції: "Стаття 1373 Розмір аліментів, що стягуються з батьків".  		Враховано   Стаття 1373 Розмір аліментів, що стягуються з батьків  
5776. 1. Аліменти на неповнолітніх дітей з їхніх батьків стягуються у розмірі: на одну дитину - чверті, на двох дітей - третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) батьків.   -967- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В пункті 1 статті 1373 слова "на неповнолітніх дітей" замінити словами "малолітнім, неповнолітнім дітям".  		Враховано   1. Аліменти малолітнім, неповнолітнім дітям з їхніх батьків стягуються у розмірі: на одну дитину - чверті, на двох дітей - третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) батьків.  
5777. Розмір аліментів не може бути меншим половини неоподатковуваного мінімуму доходів платника і більшим десяти неоподатковуваних мінімумів доходів на кожну дитину.      Розмір аліментів не може бути меншим половини неоподатковуваного мінімуму доходів платника і більшим десяти неоподатковуваних мінімумів доходів на кожну дитину.  
5778. 2. Розмір цих часток і мінімальний розмір аліментів, передбачений в п. 1 цієї статті, можуть бути зменшені судом, якщо:   -968- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В пункті 2 статті 1373 слово "цих" вилучити.  		Враховано   2. Розмір часток і мінімальний розмір аліментів, передбачений в п. 1 цієї статті, можуть бути зменшені судом, якщо:  
5779. 1) той із батьків, з якого стягуються аліменти, є інвалідом першої чи другої групи;      1) той із батьків, з якого стягуються аліменти, є інвалідом першої чи другої групи;  
5780. 2) у того з батьків, що зобов'язаний платити аліменти, є інші неповнолітні діти, які при стягненні аліментів у встановленому цією статтею розмірі виявилися б менш забезпеченими матеріально, ніж діти, які одержують аліменти;      2) у того з батьків, що зобов'язаний платити аліменти, є інші неповнолітні діти, які при стягненні аліментів у встановленому цією статтею розмірі виявилися б менш забезпеченими матеріально, ніж діти, які одержують аліменти;  
5781. 3) дитина працює і має заробіток або має дохід від майна, достатній для забезпечення її життя і нормального розвитку;      3) дитина працює і має заробіток або має дохід від майна, достатній для забезпечення її життя і нормального розвитку;  
5782. 4) існують інші поважні причини, що заслуговують на увагу.   -969- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В підпункті 4) пункту 2 статті 1373 Слово "існують" замінити словом "є".  		Враховано   4) є інші поважні причини, що заслуговують на увагу. 3. За заявою того з батьків, що сплачує аліменти суд може присудити з нього аліменти у більшому розмірі, ніж встановлено у пункті 1 цієї статті. Таку заяву батько може відкликати у будь-який час. У цьому разі аліменти будуть стягуватись надалі.  
    -970- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Доповнити статтю 1373 новим пунктом 3 в такій редакції: "3. За заявою того з батьків, що сплачує аліменти суд може присудити з нього аліменти у більшому розмірі, ніж встановлено у пункті 1 цієї статті. Таку заяву батько може відкликати у будь-який час. У цьому разі аліменти будуть стягуватись надалі.".  		Враховано    
5783. Стаття 1374 Звільнення батьків від сплати аліментів неповнолітнім дітям      Стаття 1374 Звільнення батьків від сплати аліментів неповнолітнім дітям  
5784. Суд може звільнити батьків від сплати аліментів, якщо:      Суд може звільнити батьків від сплати аліментів, якщо:  
5785. 1) дитина перебуває на повному утриманні навчально-виховних, медичних, соціальних та інших закладів і не потребує додаткових коштів для забезпечення свого життя і розвитку;      1) дитина перебуває на повному утриманні навчально-виховних, медичних, соціальних та інших закладів і не потребує додаткових коштів для забезпечення свого життя і розвитку;  
5786. 2) якщо дитина працює і має заробіток (дохід), достатній для забезпечення свого нормального розвитку, а заробіток (дохід) батька, який сплачує аліменти, незначний.      2) якщо дитина працює і має заробіток (дохід), достатній для забезпечення свого нормального розвитку, а заробіток (дохід) батька, який сплачує аліменти, незначний.  
5787. Стаття 1375 Визначення розміру аліментів у разі присудження їх за кількома рішеннями суду або постановами судді      Стаття 1375 Визначення розміру аліментів у разі присудження їх за кількома рішеннями суду або постановами судді  
5788. 1. Якщо одному із батьків присуджені аліменти за кількома рішеннями суду або постановами судді, що перевищують у цілому розмір аліментів, передбачений у статті 1346 цього Кодексу, платник аліментів може вчинити позов до кожної особи, на користь якої відбулися рішення суду або постанова судді про стягнення аліментів, про відповідне зниження розміру аліментів.   -971- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В пункті 1 статті 1375 слово "одному" замінити словами "з одного".  		Враховано   1. Якщо з одного із батьків присуджені аліменти за кількома рішеннями суду або постановами судді, що перевищують у цілому розмір аліментів, передбачений у статті 1346 цього Кодексу, платник аліментів може вчинити позов до кожної особи, на користь якої відбулися рішення суду або постанова судді про стягнення аліментів, про відповідне зниження розміру аліментів.  
5789. 2. Суд визначає новий розмір аліментів за цим позовом у відповідній частці, що припадає на кожного з дітей.      2. Суд визначає новий розмір аліментів за цим позовом у відповідній частці, що припадає на кожного з дітей.  
5790. Стаття 1376 Стягнення аліментів на неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі   -972- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Змінити назву статті 1376 і викласти її в такій редакції: "Стаття 1376 Стягнення аліментів малолітнім і неповнолітнім дітям у твердій грошовій сумі".  		Враховано   Стаття 1376 Стягнення аліментів малолітнім і неповнолітнім дітям у твердій грошовій сумі  
5791. 1. У тих випадках, коли той з батьків, який зобов'язаний сплачувати аліменти, має нерегулярний, змінний заробіток (дохід) або коли частину заробітку (доходу) він одержує в натурі, а також в інших випадках, коли стягнення аліментів у частці до заробітку (доходу) неможливе або ускладнене, аліменти на прохання особи, яка їх вимагає, можуть бути визначені у твердій грошовій сумі, що має сплачуватися щомісяця.   -973- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В пункті 1 статті 1377 слова "на прохання" замінити словами "за заявою"; після слова "вимагає" додати "а також платника аліментів".  		Враховано   1. У тих випадках, коли той з батьків, який зобов'язаний сплачувати аліменти, має нерегулярний, змінний заробіток (дохід) або коли частину заробітку (доходу) він одержує в натурі, а також в інших випадках, коли стягнення аліментів у частці до заробітку (доходу) неможливе або ускладнене, аліменти за заявою особи, яка їх вимагає а також платника аліментів, можуть бути визначені у твердій грошовій сумі, що має сплачуватися щомісяця.  
5792. У цих випадках розмір аліментів визначається виходячи з припущеного заробітку (доходу) батьків з урахуванням того заробітку (доходу), який платник аліментів одержав за минулий рік.      У цих випадках розмір аліментів визначається виходячи з припущеного заробітку (доходу) батьків з урахуванням того заробітку (доходу), який платник аліментів одержав за минулий рік.  
5793. Якщо річна сума заробітку (доходу) була більшою за заробіток (дохід), який, за припущенням суду, платник міг одержати, одержувач аліментів має право на відповідну доплату. Якщо ж ця сума виявиться меншою, платник аліментів не має права на зворотні виплати.      Якщо річна сума заробітку (доходу) була більшою за заробіток (дохід), який, за припущенням суду, платник міг одержати, одержувач аліментів має право на відповідну доплату. Якщо ж ця сума виявиться меншою, платник аліментів не має права на зворотні виплати.  
5794. 2. У такому самому порядку на прохання стягувача визначається розмір аліментів, якщо діти перебувають на утриманні кожного з батьків, які проживають окремо, і один з батьків є менш забезпеченим. За відсутності такого прохання стягнення аліментів провадиться у частці до заробітку (доходу).      2. У такому самому порядку на прохання стягувача визначається розмір аліментів, якщо діти перебувають на утриманні кожного з батьків, які проживають окремо, і один з батьків є менш забезпеченим. За відсутності такого прохання стягнення аліментів провадиться у частці до заробітку (доходу).  
5795. Стаття 1377 Обов'язок батьків брати участь у додаткових витратах на утримання дитини      Стаття 1377 Обов'язок батьків брати участь у додаткових витратах на утримання дитини  
5796. 1. Батьки зобов'язані брати участь у додаткових витратах на утримання дитини, спричинені винятковими обставинами (тяжка хвороба, каліцтво дитини тощо).   -974- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В пункті 1 статті 1377 слова "спричинені винятковими обставинами" замінити словами "зумовлених поважними причинами".  		Враховано   1. Батьки зобов'язані брати участь у додаткових витратах на утримання дитини, зумовлених поважними причинами (тяжка хвороба, каліцтво дитини тощо).  
5797. Додаткові витрати можуть мати разовий характер чи характер періодичних платежів на певний строк, визначений судом.      Додаткові витрати можуть мати разовий характер чи характер періодичних платежів на певний строк, визначений судом.  
5798. 2. Розмір додаткових витрат визначається у твердій грошовій сумі з урахуванням матеріального та сімейного становища батьків.      2. Розмір додаткових витрат визначається у твердій грошовій сумі з урахуванням матеріального та сімейного становища батьків.  
5799. Стаття 1378 Утримання дітей, влаштованих у дитячі заклади   -975- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Змінити назву статті 1378 і викласти її в такій редакції: "Стаття 1378 Утримання дітей, влаштованих в державні або в громадські дитячі заклади".  		Враховано   Стаття 1378 Утримання дітей, влаштованих в державні або в громадські дитячі заклади  
5800. 1. Витрати на утримання дітей, влаштованих у дитячі заклади, можуть бути стягнені з їхніх батьків, зобов'язаних оплачувати перебування дітей у цих закладах, у розмірах, встановлених у статті 1373 цього Кодексу.      1. Витрати на утримання дітей, влаштованих у дитячі заклади, можуть бути стягнені з їхніх батьків, зобов'язаних оплачувати перебування дітей у цих закладах, у розмірах, встановлених у статті 1373 цього Кодексу.  
5801. 2. Кошти на утримання дітей стягуються з кожного із батьків, якщо вони не звільнені за законом від внесення плати на утримання дітей.      2. Кошти на утримання дітей стягуються з кожного із батьків, якщо вони не звільнені за законом від внесення плати на утримання дітей.  
5802. Стягнення аліментів, присуджених раніше одному з батьків, опікуну (піклувальникові), у цих випадках припиняється.      Стягнення аліментів, присуджених раніше одному з батьків, опікуну (піклувальникові), у цих випадках припиняється.  
5803. 3. Кошти, зазначені у п. 1 цієї статті, для дітей, влаштованих у дитячі заклади, перераховуються на особисті рахунки цих дітей в ощадні банки, якщо зазначені суми перевищують витрати на їх утримання.   -976- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Пункт 3 статті 1378 викласти її в такій редакції: "3. Якщо дитина перебуває у державному, громадському дошкільному, шкільному або соціальному дитячому закладі, аліменти, які присуджені їй з батьків, зараховуються на спеціальний особовий рахунок дитини у банківській (кредитній) установі.".  		Враховано   3. Якщо дитина перебуває у державному, громадському дошкільному, шкільному або соціальному дитячому закладі, аліменти, які присуджені їй з батьків, зараховуються на спеціальний особовий рахунок дитини у банківській (кредитній) установі.  
5804. Стаття 1379 Час, з якого присуджуються аліменти на неповнолітніх дітей   -977- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Змінити назву статті 1379 і викласти її в такій редакції: "Стаття 1379 Час, з якого присуджуються аліменти малолітнім, неповнолітнім дітям".  		Враховано   Стаття 1379 Час, з якого присуджуються аліменти малолітнім, неповнолітнім дітям  
5805. 1. Аліменти на користь неповнолітніх дітей присуджуються з дня подання заяви до суду.   -978- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В пункті 1 статті 1379 після слів "на користь" додати слово "малолітніх, і".  		Враховано   1. Аліменти на користь малолітніх, і неповнолітніх дітей присуджуються з дня подання заяви до суду.  
5806. 2. Аліменти за минулий час можуть бути стягнені, якщо позивач подасть суду докази, що він вживав заходів для одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати внаслідок ухилення останнього від їх сплати. У цьому разі з урахуванням обставин справи суд може присудити аліменти, але не більше як за три роки.      2. Аліменти за минулий час можуть бути стягнені, якщо позивач подасть суду докази, що він вживав заходів для одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати внаслідок ухилення останнього від їх сплати. У цьому разі з урахуванням обставин справи суд може присудити аліменти, але не більше як за три роки.  
5807. Стаття 1380 Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дітей      Стаття 1380 Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дітей  
5808. 1. Батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, якщо вони є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.      1. Батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, якщо вони є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.  
5809. 2. Батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх працездатних дітей до досягнення ними двадцятитрьохрічного віку, якщо вони у зв'язку з продовженням навчання потребують матеріальної допомоги. За час перерви у навчанні (академічна відпустка, відпустка по вагітності, пологах та доглядом за дитиною, військова служба тощо) аліменти з батьків не стягуються.   -979- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В пункті 2 статті 1380 після слів "матеріальної допомоги" додати слова "і якщо батьки спроможні їм цю допомогу надати".  		Враховано   2. Батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх працездатних дітей до досягнення ними двадцятитрьохрічного віку, якщо вони у зв'язку з продовженням навчання потребують матеріальної допомоги і якщо батьки спроможні їм цю допомогу надати. За час перерви у навчанні (академічна відпустка, відпустка по вагітності, пологах та доглядом за дитиною, військова служба тощо) аліменти з батьків не стягуються.  
5810. Стаття 1381 Розмір аліментів на повнолітніх дітей   -980- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Змінити назву статті 1381 і викласти її в такій редакції: "Стаття 1381 Розмір аліментів повнолітнім дітям".  		Враховано   Стаття 1381 Розмір аліментів повнолітнім дітям  
5811. 1. Аліменти з батьків на користь повнолітніх дітей (стаття 1380 цього Кодексу) визначаються відповідно до матеріального і сімейного становища особи, з якої стягуються аліменти, та особи, що одержує їх.      1. Аліменти з батьків на користь повнолітніх дітей (стаття 1380 цього Кодексу) визначаються відповідно до матеріального і сімейного становища особи, з якої стягуються аліменти, та особи, що одержує їх.  
5812. 2. Розмір аліментів встановлюється у частці до заробітку (доходу) платника аліментів і не може перевищувати: на одну дитину - чверті, на двох дітей - третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) батьків, але не може бути меншим половини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на кожну дитину.      2. Розмір аліментів встановлюється у частці до заробітку (доходу) платника аліментів і не може перевищувати: на одну дитину - чверті, на двох дітей - третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) батьків, але не може бути меншим половини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на кожну дитину.  
5813. Стаття 1382 Обов'язок дітей щодо утримання батьків   -981- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Змінити назву статті 1382 і викласти її в такій редакції: "Стаття 1382 Обов'язок дітей утримувати батьків".  		Враховано   Стаття 1382 Обов'язок дітей утримувати батьків  
5814. 1. Повнолітні діти зобов'язані утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги, і піклуватися про них.   -982- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В пункті 1 статті 1382 слова ", і піклуватися про них" вилучити.  		Враховано   1. Повнолітні діти зобов'язані утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги.  
5815. 2. Повнолітні діти зобов'язані також брати участь у витратах, спричинених винятковими обставинами (тяжка хвороба, каліцтво, оплата праці осіб, які доглядають за батьками тощо).   -983- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В пункті 2 статті 1382 слова "спричинених винятковими обставинами" замінити на "зумовлених поважними причинами".  		Враховано   2. Повнолітні діти зобов'язані також брати участь у витратах, зумовлених поважними причинами (тяжка хвороба, каліцтво, оплата праці осіб, які доглядають за батьками тощо).  
5816. 3. Влаштування батьків у заклади для осіб похилого віку не звільняє їхніх повнолітніх дітей від обов'язку щодо їх утримання.   -984- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В пункті 3 статті 1382 слово "їхніх" вилучити.  		Враховано   3. Влаштування батьків у заклади для осіб похилого віку не звільняє повнолітніх дітей від обов'язку щодо їх утримання.  
5817. 4. Діти можуть бути звільнені від обов'язку щодо утримання своїх батьків і стягнення витрат, спричинених винятковими обставинами, якщо судом буде встановлено, що батьки ухилялися від виконання батьківських обов'язків.   -985- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В пункті 4 статті 1382 слова "спричинених винятковими обставинами " замінити на "зумовлених поважними причинами", слова "щодо утримання" замінити на "утримувати".  		Враховано   4. Діти можуть бути звільнені від обов'язку утримувати своїх батьків і стягнення витрат, зумовлених поважними причинами, якщо судом буде встановлено, що батьки ухилялися від виконання батьківських обов'язків.  
5818. Стаття 1383 Розмір аліментів на батьків   -986- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Змінити назву статті 1383 і викласти її в такій редакції: "Стаття 1383 Розмір аліментів батькам".  		Враховано   Стаття 1383 Розмір аліментів батькам  
5819. 1. Аліменти на батьків стягуються з повнолітніх дітей у частці до заробітку (доходу) відповідно до матеріального і сімейного становища кожного з дітей і батьків та з урахуванням можливості батьків одержувати аліменти одне від одного. При цьому сукупний розмір аліментів, що підлягають стягненню з повнолітніх дітей, не може бути меншим половини неоподатковуваного мінімуму доходу осіб.      1. Аліменти на батьків стягуються з повнолітніх дітей у частці до заробітку (доходу) відповідно до матеріального і сімейного становища кожного з дітей і батьків та з урахуванням можливості батьків одержувати аліменти одне від одного. При цьому сукупний розмір аліментів, що підлягають стягненню з повнолітніх дітей, не може бути меншим половини неоподатковуваного мінімуму доходу осіб.  
5820. 2. Якщо той з дітей, до кого вчинено позов про стягнення аліментів, не працює у зв'язку з веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин, аліменти визначаються із середньої заробітної плати у даній місцевості.      2. Якщо той з дітей, до кого вчинено позов про стягнення аліментів, не працює у зв'язку з веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин, аліменти визначаються із середньої заробітної плати у даній місцевості.  
5821. 3. У разі якщо батьки мають кілька дітей, а позов вчинено до одного або кількох із них, суд при визначенні розміру аліментів повинен враховувати обов'язок і інших повнолітніх дітей утримувати батьків.      3. У разі якщо батьки мають кілька дітей, а позов вчинено до одного або кількох із них, суд при визначенні розміру аліментів повинен враховувати обов'язок і інших повнолітніх дітей утримувати батьків.  
5822. Стаття 1384 Зміна розміру аліментів на повнолітніх дітей і батьків   -987- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Змінити назву статті 1384 і викласти її в такій редакції: "Стаття 1384 Зміна розміру аліментів повнолітнім дітям і батькам".  		Враховано   Стаття 1384 Зміна розміру аліментів повнолітнім дітям і батькам  
5823. Визначений судом розмір аліментів може бути зменшений або збільшений судом за заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного становища будь-кого з них.      Визначений судом розмір аліментів може бути зменшений або збільшений судом за заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного становища будь-кого з них.  
5824. Стаття 1385 Види заробітку (доходу), що підлягають обліку при стягненні аліментів      Стаття 1385 Види заробітку (доходу), що підлягають обліку при стягненні аліментів  
5825. Види заробітку (доходу), що підлягають обліку при відрахуванні або стягненні аліментів, визначаються Кабінетом Міністрів України.      Види заробітку (доходу), що підлягають обліку при відрахуванні або стягненні аліментів, визначаються Кабінетом Міністрів України.  
5826. Стаття 1386 Стягнення аліментів на неповнолітніх дітей за постановою судді   -988- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 У назві та тексті статті 1386 слова "на неповнолітніх дітей" замінити на "малолітнім, неповнолітнім дітям".  		Враховано   Стаття 1386 Стягнення аліментів малолітнім, неповнолітнім дітям за постановою судді  
5827. 1. Стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, коли немає спору, здійснюється за постановою судді без заведення цивільної справи.      1. Стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, коли немає спору, здійснюється за постановою судді без заведення цивільної справи.  
5828. Якщо до заяви про стягнення аліментів не додано письмової згоди особи, яка зобов'язана платити аліменти, суддя не пізніше наступного дня після одержання заяви повідомляє її про цю заяву і пропонує протягом десяти днів, якщо вона і заявник живуть в одному районі (місті), а в інших випадках - протягом двадцяти днів повідомити про свою згоду на стягнення аліментів або подати заперечення. Незалежно від того, чи надійде згода особи, що зобов'язана платити аліменти, в зазначений строк, суддя не пізніше наступного дня після закінчення строку виносить постанову про стягнення аліментів.      Якщо до заяви про стягнення аліментів не додано письмової згоди особи, яка зобов'язана платити аліменти, суддя не пізніше наступного дня після одержання заяви повідомляє її про цю заяву і пропонує протягом десяти днів, якщо вона і заявник живуть в одному районі (місті), а в інших випадках - протягом двадцяти днів повідомити про свою згоду на стягнення аліментів або подати заперечення. Незалежно від того, чи надійде згода особи, що зобов'язана платити аліменти, в зазначений строк, суддя не пізніше наступного дня після закінчення строку виносить постанову про стягнення аліментів.  
5829. 2. У разі незгоди з цією постановою особа, що зобов'язана платити аліменти, а також інші заінтересовані особи, мають право подати про це заяву до суду. У цьому разі суддя скасовує постанову і заява про стягнення аліментів розглядається в порядку позовного провадження.      2. У разі незгоди з цією постановою особа, що зобов'язана платити аліменти, а також інші заінтересовані особи, мають право подати про це заяву до суду. У цьому разі суддя скасовує постанову і заява про стягнення аліментів розглядається в порядку позовного провадження.  
5830. Стаття 1387 Порядок сплати або стягнення аліментів   -989- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Змінити назву статті і викласти її в такій редакції: "Стаття 1387 Добровільна сплата аліментів".  		Враховано   Стаття 1387 Добровільна сплата аліментів  
5831. 1. Аліменти сплачуються добровільно особою, яка зобов'язана платити аліменти, особисто або через відповідний орган за місцем її роботи, одержання пенсії, стипендії тощо.   -990- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Пункт 1 статті 1387 викласти її в такій редакції: "1. Аліменти можуть сплачуватись особою добровільно".  		Враховано   1. Аліменти можуть сплачуватись особою добровільно. 2. Особа має право подати за місцем праці, одержання пенсії, стипендії заяву про стягнення з неї аліментів у визначеній нею сумі.  
    -991- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Доповнити статтю новим пунктом 2 статті 1387 і викласти його в такій редакції: "2. Особа має право подати за місцем праці, одержання пенсії, стипендії заяву про стягнення з неї аліментів у визначеній нею сумі.".  		Враховано    
5832. 2. Власник або уповноважений ним орган щомісяця відраховує аліменти із заробітної плати (пенсії, стипендії, допомоги тощо) платника аліментів на підставі його письмової заяви і виплачує або переказує їх особі, зазначеній у заяві.   -992- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Пункт 2 статті 1387 зробити пунктом 3.  		Враховано   3. Власник або уповноважений ним орган щомісяця відраховує аліменти із заробітної плати (пенсії, стипендії, допомоги тощо) платника аліментів на підставі його письмової заяви і виплачує або переказує їх особі, зазначеній у заяві.  
5833. При переході особи, з якої відраховуються за заявою аліменти, на іншу роботу або при зміні нею місця проживання про це повідомляється одержувач аліментів, а відрахування аліментів провадиться на підставі нової поданої платником аліментів заяви за новим місцем роботи, одержання пенсії, стипендії.      При переході особи, з якої відраховуються за заявою аліменти, на іншу роботу або при зміні нею місця проживання про це повідомляється одержувач аліментів, а відрахування аліментів провадиться на підставі нової поданої платником аліментів заяви за новим місцем роботи, одержання пенсії, стипендії.  
5834. 3. Відрахування аліментів на підставі заяви може провадитися і тоді, коли загальна сума, що підлягає відрахуванню згідно із заявою і виконавчими документами, перевищує половину належних боржникові заробітної плати і прирівняних до неї платежів та виплат, а також коли з боржника стягуються за судовим рішенням аліменти на дітей від іншої матері.   -993- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Пункт 3 зробити пунктом 4.  		Враховано   4. Відрахування аліментів на підставі заяви може провадитися і тоді, коли загальна сума, що підлягає відрахуванню згідно із заявою і виконавчими документами, перевищує половину належних боржникові заробітної плати і прирівняних до неї платежів та виплат, а також коли з боржника стягуються за судовим рішенням аліменти на дітей від іншої матері.  
5835. 4. Добровільний порядок сплати аліментів не виключає права стягувача аліментів у будь-який час звернутися до суду із заявою про стягнення аліментів.   -994- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Пункт 4 зробити пунктом 5.  		Враховано   5. Добровільний порядок сплати аліментів не виключає права стягувача аліментів у будь-який час звернутися до суду із заявою про стягнення аліментів.  
5836. Стаття 1388 Сплата аліментів при виїзді за кордон   -995- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Змінити назву статті і викласти її в такій редакції: "Стаття 1388 Сплата аліментів дітям при виїзді за кордон".  		Враховано   Стаття 1388 Сплата аліментів дітям при виїзді за кордон  
5837. 1. При виїзді особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, за кордон на постійне місце проживання в держави, з якими Україна має угоди про правову допомогу, сплата аліментів провадиться згідно із зазначеними угодами.   -996- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В пункті 1 статті 1388 слова "угоди" та "угодами" замінити словами "договори" та "договорами" відповідно; після слів "сплата аліментів" додати "малолітнім, неповнолітнім дітям".  		Враховано   1. При виїзді особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, за кордон на постійне місце проживання в держави, з якими Україна має договори про правову допомогу, сплата аліментів малолітнім, неповнолітнім дітям провадиться згідно із зазначеними договорами.  
5838. 2. При виїзді особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти неповнолітнім дітям, за кордон на постійне місце проживання в держави, з якими Україна не має угод про правову допомогу, стягнення аліментів за заявою їх платника або одержувача провадиться до виїзду зазначеної особи за весь період до досягнення дитиною повноліття, виходячи із заробітної плати (доходу) цієї особи за останній місяць роботи на момент виїзду або ж п'ятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів на час проведення розрахунків.   -997- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В пункті 2 статті 1388 слово "угод" замінити словом "договорів"; після слів "сплачувати аліменти" додати "малолітнім і".  		Враховано   2. При виїзді особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти малолітнім і неповнолітнім дітям, за кордон на постійне місце проживання в держави, з якими Україна не має договорів про правову допомогу, стягнення аліментів за заявою їх платника або одержувача провадиться до виїзду зазначеної особи за весь період до досягнення дитиною повноліття, виходячи із заробітної плати (доходу) цієї особи за останній місяць роботи на момент виїзду або ж п'ятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів на час проведення розрахунків.  
5839. 3. При виїзді за кордон особи, яка має аліментні обов'язки перед повнолітніми дітьми та іншими особами, аліменти сплачуються наперед за час, визначений платником і одержувачем аліментів, а в разі спору цей час визначається судом.   -998- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В пункті 3 статті 1388 після слів "за кордон" додати слова "на постійне проживання", слова "за час, визначений" замінити словами "в розмірі, визначеному", після слів "спору цей" слово "час" замінити словом "розмір".  		Враховано   3. При виїзді за кордон на постійне проживання особи, яка має аліментні обов'язки перед повнолітніми дітьми та іншими особами, аліменти сплачуються наперед в розмірі, визначеному платником і одержувачем аліментів, а в разі спору цей розмір визначається судом. 4. При виїзді особи, яка зобов'язана утримувати малолітніх, неповнолітніх дітей за кордон на тимчасове проживання, розмір аліментів, які вона має наперед сплатити, визначається за погодженням з тим, з ким проживають діти.  
    -999- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Доповнити статтю 1388 новим пунктом 4 такого змісту: "4. При виїзді особи, яка зобов'язана утримувати малолітніх, неповнолітніх дітей за кордон на тимчасове проживання, розмір аліментів, які вона має наперед сплатити, визначається за погодженням з тим, з ким проживають діти.".  		Враховано    
5840. Стаття 1389 Стягнення аліментів за минулий час та заборгованості за аліментами      Стаття 1389 Стягнення аліментів за минулий час та заборгованості за аліментами  
5841. 1. Заборгованість за аліментами, які сплачуються добровільно, може бути відрахована за заявою боржника (за місцем роботи, одержання пенсії, стипендії тощо) або стягнута судом.      1. Заборгованість за аліментами, які сплачуються добровільно, може бути відрахована за заявою боржника (за місцем роботи, одержання пенсії, стипендії тощо) або стягнута судом.  
5842. 2. Стягнення аліментів за виконавчим листом за минулий час може бути проведено не більш як за трирічний строк, що передував пред'явленню виконавчого листа до стягнення.      2. Стягнення аліментів за виконавчим листом за минулий час може бути проведено не більш як за трирічний строк, що передував пред'явленню виконавчого листа до стягнення.  
5843. 3. У тих випадках, коли за виконавчим листом, пред'явленим до стягнення, відрахування аліментів не провадилося у зв'язку з розшуком платника аліментів, стягнення аліментів має провадитися за увесь минулий період.      3. У тих випадках, коли за виконавчим листом, пред'явленим до стягнення, відрахування аліментів не провадилося у зв'язку з розшуком платника аліментів, стягнення аліментів має провадитися за увесь минулий період.  
5844. 4. Стягнення заборгованості провадиться незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадках, передбачених статтею 1380 цього Кодексу, - 23 років.      4. Стягнення заборгованості провадиться незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадках, передбачених статтею 1380 цього Кодексу, - 23 років.  
5845. Стаття 1390 Визначення розміру заборгованості за аліментами      Стаття 1390 Визначення розміру заборгованості за аліментами  
5846. Заборгованість за аліментами визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), одержаного платником аліментів за час, протягом якого не провадилося стягнення. Якщо платник аліментів у цей період не працював або якщо не будуть пред'явлені документи, які підтверджували б його заробіток (дохід), заборгованість визначається виходячи із заробітку (доходу), одержуваного на час стягнення заборгованості. Якщо відповідач і на час визначення заборгованості не працює, обчислення заборгованості провадиться виходячи із середньої заробітної плати для даної місцевості.      Заборгованість за аліментами визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), одержаного платником аліментів за час, протягом якого не провадилося стягнення. Якщо платник аліментів у цей період не працював або якщо не будуть пред'явлені документи, які підтверджували б його заробіток (дохід), заборгованість визначається виходячи із заробітку (доходу), одержуваного на час стягнення заборгованості. Якщо відповідач і на час визначення заборгованості не працює, обчислення заборгованості провадиться виходячи із середньої заробітної плати для даної місцевості.  
5847. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється судовим виконавцем, а в разі спору - визначається судом.      Розмір заборгованості за аліментами обчислюється судовим виконавцем, а в разі спору - визначається судом.  
5848. Стаття 1391 Відповідальність за прострочення сплати аліментів      Стаття 1391 Відповідальність за прострочення сплати аліментів  
5849. 1. При виникненні заборгованості з вини особи, що зобов'язана сплачувати аліменти за постановою або рішенням суду, вона сплачує стягувачеві аліментів неустойку в розмірі одного процента від суми несплачених аліментів за кожний день прострочення.      1. При виникненні заборгованості з вини особи, що зобов'язана сплачувати аліменти за постановою або рішенням суду, вона сплачує стягувачеві аліментів неустойку в розмірі одного процента від суми несплачених аліментів за кожний день прострочення.  
5850. 2. Суд може врахувати майнове становище платника аліментів і зменшити розмір неустойки або звільнити платника аліментів від її сплати.      2. Суд може врахувати майнове становище платника аліментів і зменшити розмір неустойки або звільнити платника аліментів від її сплати.  
5851. Стаття 1392 Повне або часткове звільнення від сплати заборгованості за аліментами      Стаття 1392 Повне або часткове звільнення від сплати заборгованості за аліментами  
5852. 1. Суд може за позовом платника аліментів звільнити його повністю або частково від заборгованості за аліментами, якщо несплата аліментів виникла через хворобу або з інших поважних причин, або якщо його матеріальне та сімейне становище не дає в даний час можливості сплатити заборгованість.      1. Суд може за позовом платника аліментів звільнити його повністю або частково від заборгованості за аліментами, якщо несплата аліментів виникла через хворобу або з інших поважних причин, або якщо його матеріальне та сімейне становище не дає в даний час можливості сплатити заборгованість.  
5853. 2. Суд може звільнити від сплати заборгованості, якщо встановить, що вона утворилася внаслідок непред'явлення виконавчого листа до виконання з вини особи, на користь якої присуджені аліменти.   -1000- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Додати до проекту Кодексу Розділ IV: "Розділ IV Аліментні обов'язки інших членів сім'ї та родичів".  		Враховано   2. Суд може звільнити від сплати заборгованості, якщо встановить, що вона утворилася внаслідок непред'явлення виконавчого листа до виконання з вини особи, на користь якої присуджені аліменти. Розділ IV Аліментні обов'язки інших членів сім'ї та родичів  
5854. Глава 93 Аліментні обов'язки інших членів сім'ї та родичів   -1001- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Змінити назву глави 93 та викласти її в такій редакції: "Глава 93 Аліменти для інших членів сім'ї родичів".  		Враховано   Глава 93 Аліменти для інших членів сім'ї родичів  
5855. Стаття 1393 Аліментний обов'язок діда, баби      Стаття 1393 Аліментний обов'язок діда, баби  
5856. Дід і баба, якщо вони є матеріально спроможними, зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх онуків, які потребують матеріальної допомоги, якщо у них немає батьків, чоловіка (дружини) або якщо батьки, чоловік (дружина) не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання.      Дід і баба, якщо вони є матеріально спроможними, зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх онуків, які потребують матеріальної допомоги, якщо у них немає батьків, чоловіка (дружини) або якщо батьки, чоловік (дружина) не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання.  
5857. Стаття 1394 Аліментний обов'язок онуків      Стаття 1394 Аліментний обов'язок онуків  
5858. Повнолітні онуки, якщо вони є матеріально спроможними, зобов'язані утримувати непрацездатних діда чи бабу, які потребують матеріальної допомоги, якщо в останніх немає чоловіка (дружини), повнолітніх дітей або якщо з поважних причин вони не мають змоги надавати їм належне утримання.      Повнолітні онуки, якщо вони є матеріально спроможними, зобов'язані утримувати непрацездатних діда чи бабу, які потребують матеріальної допомоги, якщо в останніх немає чоловіка (дружини), повнолітніх дітей або якщо з поважних причин вони не мають змоги надавати їм належне утримання.  
5859. Стаття 1395 Аліментний обов'язок повнолітніх рідних (повнорідних і неповнорідних) братів і сестер      Стаття 1395 Аліментний обов'язок повнолітніх рідних (повнорідних і неповнорідних) братів і сестер  
5860. 1. Повнолітні рідні (повнорідні і неповнорідні) брати і сестри, якщо вони є матеріально спроможними, зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх братів і сестер, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони не мають батьків, чоловіка (дружини) або якщо батьки, чоловік (дружина) не в змозі з поважних причин надавати їм належне утримання.      1. Повнолітні рідні (повнорідні і неповнорідні) брати і сестри, якщо вони є матеріально спроможними, зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх братів і сестер, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони не мають батьків, чоловіка (дружини) або якщо батьки, чоловік (дружина) не в змозі з поважних причин надавати їм належне утримання.  
5861. 2. Повнолітні брати і сестри, які є матеріально спроможними, зобов'язані утримувати непрацездатних повнолітніх братів і сестер, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони не мають чоловіка (дружини), батьків або повнолітніх дітей.      2. Повнолітні брати і сестри, які є матеріально спроможними, зобов'язані утримувати непрацездатних повнолітніх братів і сестер, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони не мають чоловіка (дружини), батьків або повнолітніх дітей.  
5862. Стаття 1396 Аліментний обов'язок вітчима, мачухи, а також інших осіб, які взяли до себе дитину як члена сім'ї   -1002- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Статтю 1396 вилучити.  		Відхилено   Стаття 1396 Аліментний обов'язок вітчима, мачухи, а також інших осіб, які взяли до себе дитину як члена сім'ї  
5863. Вітчим і мачуха, а також інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, якщо вони є матеріально спроможними, зобов'язані утримувати її, якщо у дитини немає батьків, діда і баби, повнолітніх рідних (повнорідних і неповнорідних) братів і сестер або якщо ці особи з поважних причин не можуть надавати їй утримання, за умови, що вони проживали з дитиною не менше п'яти років.      Вітчим і мачуха, а також інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, якщо вони є матеріально спроможними, зобов'язані утримувати її, якщо у дитини немає батьків, діда і баби, повнолітніх рідних (повнорідних і неповнорідних) братів і сестер або якщо ці особи з поважних причин не можуть надавати їй утримання, за умови, що вони проживали з дитиною не менше п'яти років.  
5864. Стаття 1397 Аліментний обов'язок пасинка, падчерки, а також осіб, які до досягнення 18 років перебували на утриманні та вихованні у сторонніх осіб або родичів   -1003- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Назву статті 1397 викласти в такій редакції: "Стаття 1397- Аліментний обов'язок пасинка і падчерки".  		Враховано   Стаття 1397- Аліментний обов'язок пасинка і падчерки  
5865. 1. Повнолітні пасинок і падчерка, а також повнолітні особи, які до досягнення 18 років перебували на утриманні у сторонніх осіб або родичів, якщо вони є матеріально спроможними, зобов'язані утримувати непрацездатних вітчима, мачуху, а також непрацездатних сторонніх осіб або родичів, у яких вони перебували на утриманні, якщо перелічені особи потребують матеріальної допомоги і якщо вони надавали дітям систематичну матеріальну допомогу не менше п'яти років.   -1004- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Пункт 1 статті 1397 викласти в такій редакції: "1. Повнолітні пасинок і падчерка, якщо вони є матеріально спроможними, зобов'язані утримувати непрацездатних вітчима, мачуху, у яких вони перебували на утриманні, якщо перелічені особи потребують матеріальної допомоги і якщо вони надавали пасинку, падчерці систематичну матеріальну допомогу не менше п'яти років.".  		Враховано   1. Повнолітні пасинок і падчерка, якщо вони є матеріально спроможними, зобов'язані утримувати непрацездатних вітчима, мачуху, у яких вони перебували на утриманні, якщо перелічені особи потребують матеріальної допомоги і якщо вони надавали пасинку, падчерці систематичну матеріальну допомогу не менше п'яти років.  
5866. 2. Цей обов'язок виникає, якщо у зазначених у п. 1 цієї статті осіб немає батьків, діда, баби, повнолітніх дітей, рідних (повнорідних і неповнорідних) братів і сестер, чоловіка (дружини) або якщо вони не можуть їм надати належне утримання.      2. Цей обов'язок виникає, якщо у зазначених у п. 1 цієї статті осіб немає батьків, діда, баби, повнолітніх дітей, рідних (повнорідних і неповнорідних) братів і сестер, чоловіка (дружини) або якщо вони не можуть їм надати належне утримання.  
5867. Стаття 1398 Розмір аліментів, що стягуються з інших членів сім'ї та родичів, а також з осіб, які взяли на виховання дитину як члена сім'ї   -1005- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Назву статті 1398 викласти в такій редакції: "Стаття 1397- Розмір аліментів, що стягуються з інших членів сім'ї та родичів".  		Враховано   Стаття 1397- Розмір аліментів, що стягуються з інших членів сім'ї та родичів  
5868. 1. Розмір аліментів, що стягуються з інших членів сім'ї та родичів, а також з осіб, які взяли на виховання дитину як члена сім'ї, на утримання неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх осіб, які потребують матеріальної допомоги, визначається у частці до заробітку (доходу) платника аліментів відповідно до його та особи, яка одержує їх, матеріального і сімейного становища.   -1006- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Слова ", а також з осіб, які взяли на виховання дитину як члена сім'ї, на" вилучити; після слова "утримання" додати слова "малолітніх і".  		Враховано   1. Розмір аліментів, що стягуються з інших членів сім'ї та родичів, утримання малолітніх і неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх осіб, які потребують матеріальної допомоги, визначається у частці до заробітку (доходу) платника аліментів відповідно до його та особи, яка одержує їх, матеріального і сімейного становища.  
5869. 2. Якщо позов вчиняється не до всіх зобов'язаних осіб, а лише до деяких з них, розмір аліментів визначається з урахуванням обов'язку всіх зобов'язаних осіб надавати утримання. При цьому сукупний розмір аліментів, що підлягають стягненню, не може бути меншим половини неоподатковуваного мінімуму доходу осіб.      2. Якщо позов вчиняється не до всіх зобов'язаних осіб, а лише до деяких з них, розмір аліментів визначається з урахуванням обов'язку всіх зобов'язаних осіб надавати утримання. При цьому сукупний розмір аліментів, що підлягають стягненню, не може бути меншим половини неоподатковуваного мінімуму доходу осіб.  
5870. Стаття 1399 Зміна розміру аліментів і звільнення від їх сплати      Стаття 1399 Зміна розміру аліментів і звільнення від їх сплати  
5871. У тих випадках, коли матеріальне або сімейне становище особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінилося, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.      У тих випадках, коли матеріальне або сімейне становище особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінилося, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.  
5872. Стаття 1400 Визначення заборгованості за аліментами, що стягуються з інших членів сім'ї та родичів. Повне або часткове звільнення від заборгованості за аліментами      Стаття 1400 Визначення заборгованості за аліментами, що стягуються з інших членів сім'ї та родичів. Повне або часткове звільнення від заборгованості за аліментами  
5873. Визначення заборгованості за аліментами, що стягуються з інших членів сім'ї та родичів, а також повне або часткове звільнення їх від сплати заборгованості провадиться відповідно до правил, передбачених статтями 1389, 1390, 1392 цього Кодексу.   -1007- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Додати до проекту Кодексу Розділ V: "Розділ V Усиновлення".  		Враховано   Визначення заборгованості за аліментами, що стягуються з інших членів сім'ї та родичів, а також повне або часткове звільнення їх від сплати заборгованості провадиться відповідно до правил, передбачених статтями 1389, 1390, 1392 цього Кодексу. Розділ V Усиновлення  
5874. Глава 94 Усиновлення   -1008- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Змінити назву Глави 94 і викласти її в такій редакції: "Глава 94 Поняття і порядок усиновлення"  		Враховано   Глава 94 Поняття і порядок усиновлення  
5875. Стаття 1401 Поняття усиновлення (удочеріння)      Стаття 1401 Поняття усиновлення (удочеріння)  
5876. Усиновлення (удочеріння) є оформлене спеціальним юридичним актом прийняття у сім'ю малолітньої або неповнолітньої дитини на правах сина чи дочки.   -1009- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Статтю 1401 викласти в новій редакції: "1. Усиновлення (удочеріння) є оформлене рішенням суду прийняття у сім'ю малолітньої або неповнолітньої дитини на правах сина чи дочки. 2. У виняткових випадках усиновленою (удочереною) може бути повнолітня особа на тих самих підставах.".  		Враховано   1. Усиновлення (удочеріння) є оформлене рішенням суду прийняття у сім'ю малолітньої або неповнолітньої дитини на правах сина чи дочки. 2. У виняткових випадках усиновленою (удочереною) може бути повнолітня особа на тих самих підставах.  
5877. Стаття 1402 Особи, які можуть бути усиновлені      Стаття 1402 Особи, які можуть бути усиновлені  
5878. 1. Усиновлення допускається лише щодо малолітніх і неповнолітніх дітей і виключно в їхніх інтересах.   -1010- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Доповнити статтю новим пунктом 2: "2. У виняткових випадках суд може винести рішення про усиновлення повнолітньої особи, яка не має батьків або була позбавлена їх піклування. У цьому разі суд бере до уваги сімейний стан усиновлювачів, зокрема відсутність у них своїх дітей, інші обставини, що заслуговують на увагу.".  		Враховано   1. Усиновлення допускається лише щодо малолітніх і неповнолітніх дітей і виключно в їхніх інтересах. 2. У виняткових випадках суд може винести рішення про усиновлення повнолітньої особи, яка не має батьків або була позбавлена їх піклування. У цьому разі суд бере до уваги сімейний стан усиновлювачів, зокрема відсутність у них своїх дітей, інші обставини, що заслуговують на увагу.  
5879. 2. Діти, від яких відмовилися батьки в пологовому будинку, можуть бути усиновлені після досягнення ними двомісячного віку за наявності письмової згоди батьків на усиновлення.   -1011- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Пункт 2 зробити пунктом 3.  		Враховано   3. Діти, від яких відмовилися батьки в пологовому будинку, можуть бути усиновлені після досягнення ними двомісячного віку за наявності письмової згоди батьків на усиновлення.  
5880. 3. Саме усиновлення дітей з пологових будинків (відділень) та лікувально-профілактичних закладів не провадиться.   -1012- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Пункт 3 зробити пунктом 4.  		Враховано   4. Саме усиновлення дітей з пологових будинків (відділень) та лікувально-профілактичних закладів не провадиться.  
5881. 4. Якщо немає відомостей про батьків та родичів дитини, залишеної матір'ю в пологовому будинку, складається відповідний акт, що є підставою для переведення її до державного дитячого закладу.   -1013- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Пункт 4 зробити пунктом 5.  		Враховано   5. Якщо немає відомостей про батьків та родичів дитини, залишеної матір'ю в пологовому будинку, складається відповідний акт, що є підставою для переведення її до державного дитячого закладу. 6. Дитина, яку було підкинуто чи знайдено, може бути усиновлена після спливу двох місяців з часу її виявлення. Стаття 1403 Усиновлювачі 1. Усиновлювачами можуть бути дієздатні особи, яким на день усиновлення виповнився 21 рік. У виключних випадках суд може винести рішення про усиновлення особою, якій на день усиновлення виповнилося 18 років. 2. Усиновлювач не може бути старшим за 35 років. У виключних випадках суд може винести рішення про усиновлення особою старшою за віком, якщо таке усиновлення відповідає інтересам дитини. 3. Між усиновлювачем та усиновленою дитиною різниця у віці має бути не менш як 15 років. За наявності поважних причин цю різницю може бути скорочено під час розгляду заяви про усиновлення. У разі усиновлення дітей родичами різниця у віці між усиновлювачами та усиновленими до уваги не береться. 4. Особи, які не перебувають у шлюбі, не можуть спільно усиновити одну й ту саму дитину. 5. Усиновлювачами можуть бути подружжя. 6. Якщо дитина має лише матір, вона не може бути усиновлена чоловіком, з яким її матір не перебуває у шлюбі. Якщо дитина має лише батька, вона не може бути усиновлена жінкою, з якою він не перебуває у шлюбі. 7. Кількість дітей, яку може усиновити один усиновлювач, не обмежується.  
    -1014- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Доповнити статтю новим пунктом 6: "6. Дитина, яку було підкинуто чи знайдено, може бути усиновлена після спливу двох місяців з часу її виявлення.".  		Враховано    
    -1015- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Викласти статтю в такій редакції: "Стаття 1403 Усиновлювачі 1. Усиновлювачами можуть бути дієздатні особи, яким на день усиновлення виповнився 21 рік. У виключних випадках суд може винести рішення про усиновлення особою, якій на день усиновлення виповнилося 18 років. 2. Усиновлювач не може бути старшим за 35 років. У виключних випадках суд може винести рішення про усиновлення особою старшою за віком, якщо таке усиновлення відповідає інтересам дитини. 3. Між усиновлювачем та усиновленою дитиною різниця у віці має бути не менш як 15 років. За наявності поважних причин цю різницю може бути скорочено під час розгляду заяви про усиновлення. У разі усиновлення дітей родичами різниця у віці між усиновлювачами та усиновленими до уваги не береться. 4. Особи, які не перебувають у шлюбі, не можуть спільно усиновити одну й ту саму дитину. 5. Усиновлювачами можуть бути подружжя. 6. Якщо дитина має лише матір, вона не може бути усиновлена чоловіком, з яким її матір не перебуває у шлюбі. Якщо дитина має лише батька, вона не може бути усиновлена жінкою, з якою він не перебуває у шлюбі. 7. Кількість дітей, яку може усиновити один усиновлювач, не обмежується.  		Враховано    
5882. Стаття 1403 Усиновлювачі       
5883. Усиновлювачами можуть бути повнолітні дієздатні громадяни - як подружжя, так і окремі особи.       
5884. Між усиновлювачем та усиновленою дитиною різниця у віці має бути не менш як 15 років. За наявності поважних причин цю різницю може бути скорочено під час розгляду заяви про усиновлення. У разі усиновлення дітей родичами різниця у віці між усиновлювачами та усиновленими до уваги не береться.       
5885. Особи, які не перебувають у шлюбі, не можуть спільно усиновити одну й ту саму дитину.       
5886. Стаття 1404 Особи, які не можуть бути усиновлювачами      Стаття 1404 Особи, які не можуть бути усиновлювачами  
5887. Не можуть бути усиновлювачами:      Не можуть бути усиновлювачами:  
5888. 1) особи, визнані судом недієздатними або дієздатність яких є обмеженою;      1) особи, визнані судом недієздатними або дієздатність яких є обмеженою;  
5889. 2) особи, які подали зазнаки неправдиві документи щодо усиновлення;   -1016- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В підпункті 2) статті 1404 Слово "зазнаки" замінити словом "завідомо".  		Враховано   2) особи, які подали завідомо неправдиві документи щодо усиновлення;  
5890. 3) особи, позбавлені батьківських прав;      3) особи, позбавлені батьківських прав;  
5891. 4) особи, які були усиновлювачами, якщо усиновлення скасоване або визнане недійсним з їхньої вини;      4) особи, які були усиновлювачами, якщо усиновлення скасоване або визнане недійсним з їхньої вини;  
5892. 5) особи, які за станом здоров'я не можуть забезпечити дитині належне виховання і догляд;      5) особи, які за станом здоров'я не можуть забезпечити дитині належне виховання і догляд;  
5893. 6) особи, які перебувають на обліку у психоневрологічних та наркологічних диспансерах або в самих цих установах;   -1017- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В підпункті 6) статті 1404 слова " диспансерах або в самих цих установах " вилучити.  		Враховано   6) особи, які перебувають на обліку у психоневрологічних та наркологічних диспансерах;  
5894. 7) особи, які на час усиновлення не мають постійного заробітку або інших встановлених законом видів доходу;      7) особи, які на час усиновлення не мають постійного заробітку або інших встановлених законом видів доходу;  
5895. 8) особи, які бажають оформити усиновлення з метою одержання матеріальної чи іншої вигоди.      8) особи, які бажають оформити усиновлення з метою одержання матеріальної чи іншої вигоди.  
5896. Стаття 1405 Особи, які мають переважне право на усиновлення      Стаття 1405 Особи, які мають переважне право на усиновлення  
5897. 1. За наявності кількох осіб, які виявили бажання усиновити одну й ту саму дитину, переважне право надається громадянам України:      1. За наявності кількох осіб, які виявили бажання усиновити одну й ту саму дитину, переважне право надається громадянам України:  
5898. 1) в сім'ї яких виховується і утримується дитина;      1) в сім'ї яких виховується і утримується дитина;  
5899. 2) що є подружжям;      2) що є подружжям;  
5900. 3) що здійснюють усиновлення сестер і братів разом, не розриваючи родинних зв'язків;      3) що здійснюють усиновлення сестер і братів разом, не розриваючи родинних зв'язків;  
5901. 4) які здійснюють усиновлення рідних дітей та усиновлених дітей свого чоловіка (дружини);      4) які здійснюють усиновлення рідних дітей та усиновлених дітей свого чоловіка (дружини);  
5902. 5) що є родичами.      5) що є родичами.  
5903. 2. Усиновлення дитини громадянином іншої держави допускається лише у випадках, якщо дитина не може бути передана в сім'ю громадян України, що забезпечила б їй належне виховання і розвиток.      2. Усиновлення дитини громадянином іншої держави допускається лише у випадках, якщо дитина не може бути передана в сім'ю громадян України, що забезпечила б їй належне виховання і розвиток.  
5904. Стаття 1406 Згода дитини на усиновлення      Стаття 1406 Згода дитини на усиновлення  
5905. Для усиновлення дитини, яка досягла десяти років, необхідною є її згода.      Для усиновлення дитини, яка досягла десяти років, необхідною є її згода.  
5906. Згода дитини на усиновлення не вимагається, якщо дитина проживає в сім'ї усиновлювача і вважає його своїм батьком чи матір'ю.   -1018- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Викласти статтю 1407 в такій редакції: "Стаття 1407 Згода батьків на усиновлення дитини 1. Усиновлення дитини здійснюється за вільною згодою її батьків. Згода на усиновлення може бути дана батьками лише після народження дитини. 2. Згода матері на усиновлення може бути дана нею лише після досягнення дитиною двомісячного віку. 3. Якщо батько чи матір дитини є малолітніми або неповнолітніми і не перебувають у шлюбі окрім їх згоди потрібна згода їх батьків, опікуна чи піклувальника. 4. Згода батьків не потрібна, якщо дитина була підкинута (залишена), і батьки її невідомі. 5. Згода батьків на усиновлення засвідчується нотаріусом. 6. Батьки можуть відкликати свою згоду на усиновлення до набрання законної сили рішення суду про усиновлення."  		Враховано   Згода дитини на усиновлення не вимагається, якщо дитина проживає в сім'ї усиновлювача і вважає його своїм батьком чи матір'ю. Стаття 1407 Згода батьків на усиновлення дитини 1. Усиновлення дитини здійснюється за вільною згодою її батьків. Згода на усиновлення може бути дана батьками лише після народження дитини. 2. Згода матері на усиновлення може бути дана нею лише після досягнення дитиною двохмісячного віку. 3. Якщо батько чи матір дитини є малолітніми або неповнолітніми і не перебувають у шлюбі окрім їх згоди потрібна згода іх батьків, опікуна чи піклувальника. 4. Згода батьків не потрібна, якщо дитина була підкинута (залишена), і батьки її невідомі. 5. Згода батьків на усиновлення засвідчується нотаріусом. 6. Батьки можуть відкликати свою згоду на усиновлення до набрання законної сили рішення суду про усиновлення."  
5907. Стаття 1407 Згода батьків на усиновлення дитини       
5908. 1. Для усиновлення потрібна письмова згода батьків дитини.       
5909. 2. Якщо батько або мати дитини неповнолітні і не перебувають у шлюбі, на усиновлення цієї дитини потрібна, крім того, згода їхніх законних представників.       
5910. 3. Батьки мають право відкликати згоду на усиновлення до винесення судом рішення про усиновлення.       
5911. 4. Згода батьків має бути свідомою, непримусовою, без отримання будь-якої винагороди, посвідчена державним нотаріусом або адміністрацією державного дитячого закладу, в якому перебуває, утримується чи виховується дитина.       
5912. Батьки можуть дати згоду на усиновлення лише після народження дитини.       
5913. Стаття 1408 Усиновлення без згоди батьків      Стаття 1408 Усиновлення без згоди батьків  
5914. Усиновлення без згоди батьків може бути проведено в разі:      Усиновлення без згоди батьків може бути проведено в разі:  
5915. 1) якщо батьки невідомі;      1) якщо батьки невідомі;  
5916. 2) якщо батьки позбавлені батьківських прав;      2) якщо батьки позбавлені батьківських прав;  
5917. 3) якщо батьки визнані недієздатними, безвісно відсутніми або обмежені у дієздатності;      3) якщо батьки визнані недієздатними, безвісно відсутніми або обмежені у дієздатності;  
5918. 4) якщо батьки понад шість місяців не проживають разом з дитиною і без поважних причин не беруть участі в її вихованні та утриманні, не виявляють до дитини батьківської уваги і турботи.   -1019- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В статті 1408 після слова "турботи" додати ", що встановлено судом".  		Враховано   4) якщо батьки понад шість місяців не проживають разом з дитиною і без поважних причин не беруть участі в її вихованні та утриманні, не виявляють до дитини батьківської уваги і турботи, що встановлено судом.  
5919. Стаття 1409 Згода іншого з подружжя на усиновлення      Стаття 1409 Згода іншого з подружжя на усиновлення  
5920. 1. На усиновлення дитини одним із подружжя потрібна письмова згода іншого з подружжя.      1. На усиновлення дитини одним із подружжя потрібна письмова згода іншого з подружжя.  
5921. 2. Усиновлення може бути проведене без згоди іншого з подружжя, якщо вони припинили сімейні відносини і протягом трьох років спільно не проживають, а також якщо інший з подружжя визнаний безвісно відсутнім.      2. Усиновлення може бути проведене без згоди іншого з подружжя, якщо вони припинили сімейні відносини і протягом трьох років спільно не проживають, а також якщо інший з подружжя визнаний безвісно відсутнім.  
5922. Стаття 1410 Згода опікунів, піклувальників на усиновлення      Стаття 1410 Згода опікунів, піклувальників на усиновлення  
5923. Для усиновлення дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, потрібна письмова згода опікуна, піклувальника.   -1020- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Частину першу статті 1410 зробити пунктом 1.  		Враховано   1. Для усиновлення дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, потрібна письмова згода опікуна, піклувальника.  
5924. У разі відмови опікуна (піклувальника) дати згоду на усиновлення це питання вирішується органами опіки та піклування.   -1021- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Частину другу статті 1410 виключити.  		Враховано   2. Якщо опікун чи піклувальник не дали згоди на усиновлення, така згода може бути дана органом опіки та піклування. Усиновлення може бути проведене без згоди опікуна, піклувальника чи органу опіки та піклування, якщо суд встановить, що усиновлення дитини заявником відповідає її інтересам.  
    -1022- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Доповнити статтю 1410 новим пунктом 2: "2. Якщо опікун чи піклувальник не дали згоди на усиновлення, така згода може бути дана органом опіки та піклування. Усиновлення може бути проведене без згоди опікуна, піклувальника чи органу опіки та піклування, якщо суд встановить, що усиновлення дитини заявником відповідає її інтересам.".  		Враховано    
5925. Стаття 1411 Згода дитячих виховних чи лікувальних закладів на усиновлення      Стаття 1411 Згода дитячих виховних чи лікувальних закладів на усиновлення  
5926. Для усиновлення дітей, які перебувають під опікою або піклуванням окремих осіб чи окремих державних, громадських або приватних дитячих закладів, необхідна письмова згода опікуна (піклувальника).   -1023- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Викласти статтю 1411 в такій редакції: "Для усиновлення дітей, які перебувають під опікою або піклуванням державних, громадських або приватних дитячих закладів, необхідна їх письмова згода. У разі відмови дати згоду на усиновлення це питання вирішується органом опіки та піклування. Суд має право в інтересах дитини винести рішення про усиновлення без згоди вказаних закладів."  		Враховано   Для усиновлення дітей, які перебувають під опікою або піклуванням окремих осіб чи окремих державних, громадських або приватних дитячих закладів, необхідна письмова згода опікуна (піклувальника).  
5927. У разі відмови опікуна (піклувальника) дати згоду на усиновлення це питання вирішується органом опіки та піклування.      У разі відмови дати згоду на усиновлення це питання вирішується органом опіки та піклування.  
5928. Суд має право в інтересах дитини винести рішення про усиновлення без згоди опікуна (піклувальника).      Суд має право в інтересах дитини винести рішення про усиновлення без згоди вказаних закладів.  
5929. Стаття 1412 Забезпечення таємниці усиновлення      Стаття 1412 Забезпечення таємниці усиновлення  
5930. 1. Таємниця усиновлення охороняється законом.      1. Таємниця усиновлення охороняється законом.  
5931. 2. Особи, яким стало відомо про усиновлення у зв'язку з виконанням службових обов'язків, зобов'язані зберігати таємницю усиновлення.      2. Особи, яким стало відомо про усиновлення у зв'язку з виконанням службових обов'язків, зобов'язані зберігати таємницю усиновлення.  
5932. Особи, які розголосили таємницю усиновлення всупереч волі усиновлювачів, можуть бути притягнені до відповідальності згідно з чинним законодавством.      Особи, які розголосили таємницю усиновлення всупереч волі усиновлювачів, можуть бути притягнені до відповідальності згідно з чинним законодавством.  
5933. Видача відомостей про усиновлення провадиться у встановленому законом порядку.   -1024- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В частині 3 пункту 2 статті 1412 слово "Видача" замінити словом "Надання".  		Враховано   Надання відомостей про усиновлення провадиться у встановленому законом порядку.  
5934. 3. При усиновленні дитини громадянином іншої держави таємниця усиновлення зберігається, якщо це не суперечить інтересам дитини.   -1025- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Викласти статтю 1413 в такій редакції: "Стаття 1413 Централізований облік дітей-сиріт і дітей, які залишилися без опіки (піклування) батьків для передання їх на усиновлення 1. Керівники лікувальних та дитячих закладів, у яких є діти, що можуть бути усиновлені, зобов'язані протягом семи днів від дня надходження інформації про зазначених дітей подати інформацію про цих них до районних, районних у м.Києві та м.Севастополі, міських державних адміністрацій. 2. Районні, районні у м.Києві та м.Севастополі, міські державні адміністрації, якщо не виявилося осіб, які бажали б усиновити дітей, або осіб, які взяли би їх під опіку (піклування), протягом одного місяця від дня надходження відомостей про них, зобов'язані подати відповідну інформацію до уряду Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. 3. Уряд Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації протягом місяця з дня надходження інформації про дітей, які можуть бути усиновлені, та в разі неможливості усиновлення дітей, передання їх під опіку (піклування) в сім'ї громадян України на території даної або будь-якої іншої області України зобов'язані передати цю інформацію до Центру по усиновленню дітей для централізованого обліку. 4. За невиконання вимог, передбачених частинами першою, другою, третьою цієї статті, надання недостовірних даних, а також за дії, пов'язані з приховуванням дитини від усиновлення, передання під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ї громадян України, керівники закладів, у яких перебувають, утримуються або виховуються діти, посадові особи відповідних органів державної виконавчої влади Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та органів місцевого самоврядування несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України."  		Враховано   3. При усиновленні дитини громадянином іншої держави таємниця усиновлення зберігається, якщо це не суперечить інтересам дитини. Стаття 1413 Централізований облік дітей-сиріт і дітей, які залишилися без опіки (піклування) батьків для передання їх на усиновлення 1. Керівники лікувальних та дитячих закладів, у яких є діти, що можуть бути усиновлені, зобов'язані протягом семи днів від дня надходження інформації про зазначених дітей подати інформацію про цих них до районних, районних у м.Києві та м.Севастополі, міських державних адміністрацій. 2. Районні, районні у м.Києві та м.Севастополі, міські державні адміністрації, якщо не виявилося осіб, які бажали б усиновити дітей, або осіб, які взяли би їх під опіку (піклування), протягом одного місяця від дня надходження відомостей про них, зобов'язані подати відповідну інформацію до уряду Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. 3. Уряд Автономної Республіки Крим, обласні, Киїська та Севастопольська міські державні адміністрації протягом місяця з дня надходження інформації про дітей, які можуть бути усиновлені, та в разі неможливості усиновлення дітей, передання їх під опіку (піклування) в сім'ї громадян України на території даної або будь-якої іншої області України зобов'язані передати цю інформацію до Центру по усиновленню дітей для централізованого обліку. 4. За невиконання вимог, передбачених частинами першою, другою, третьою цієї статті, надання недостовірних даних, а також за дії, пов'язані з приховуванням дитини від усиновлення, передання під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ї громадян України, керівники закладів, у яких перебувають, утримуються або виховуються діти, посадові особи відповідних органів державної виконавчої влади Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та органів місцевого самоврядування несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.  
5935. Стаття 1413 Централізований облік дітей-сиріт і дітей, які залишилися без опіки (піклування) батьків для передання їх на усиновлення      Стаття 1413 Централізований облік дітей-сиріт і дітей, які залишилися без опіки (піклування) батьків для передання їх на усиновлення  
5936. Керівники закладів, у яких перебувають, утримуються або виховуються діти, зобов'язані в тижневий строк із дня, коли їм стало відомо, що дитина залишилася без опіки (піклування) батьків, повідомити про це відділи та управління районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських чи районних у містах рад, на які покладається безпосереднє ведення справ щодо опіки та піклування.      Керівники закладів, у яких перебувають, утримуються або виховуються діти, зобов'язані в тижневий строк із дня, коли їм стало відомо, що дитина залишилася без опіки (піклування) батьків, повідомити про це відділи та управління районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських чи районних у містах рад, на які покладається безпосереднє ведення справ щодо опіки та піклування.  
5937. Відділи та управління районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських або районних у містах рад, на які покладається безпосереднє ведення справ щодо опіки та піклування, у місячний строк із дня надходження інформації про зазначених дітей та в разі неможливості їх усиновлення, передання під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ї громадян України надсилають дані про них до уряду Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.      Відділи та управління районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських або районних у містах рад, на які покладається безпосереднє ведення справ щодо опіки та піклування, у місячний строк із дня надходження інформації про зазначених дітей та в разі неможливості їх усиновлення, передання під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ї громадян України надсилають дані про них до уряду Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.  
5938. Уряд Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у місячний строк із дня надходження інформації та в разі неможливості усиновлення дітей, передання їх під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ї громадян України на території даної або будь-якої іншої області України зобов'язані передати цю інформацію до Центру по усиновленню дітей при Міністерстві освіти України для централізованого обліку.      Уряд Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у місячний строк із дня надходження інформації та в разі неможливості усиновлення дітей, передання їх під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ї громадян України на території даної або будь-якої іншої області України зобов'язані передати цю інформацію до Центру по усиновленню дітей при Міністерстві освіти України для централізованого обліку.  
5939. За невиконання вимог, передбачених частинами першою, другою, третьою цієї статті, надання недостовірних даних, а також за дії, пов'язані з приховуванням дитини від усиновлення, передання під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ї громадян України, керівники закладів, у яких перебувають, утримуються або виховуються діти, та посадові особи відповідних органів державної виконавчої влади Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та органів місцевого самоврядування несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.      За невиконання вимог, передбачених частинами першою, другою, третьою цієї статті, надання недостовірних даних, а також за дії, пов'язані з приховуванням дитини від усиновлення, передання під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ї громадян України, керівники закладів, у яких перебувають, утримуються або виховуються діти, та посадові особи відповідних органів державної виконавчої влади Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та органів місцевого самоврядування несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.  
5940. Стаття 1414 Облік дітей, які можуть бути усиновлені, та облік осіб, які бажають усиновити дитину      Стаття 1414 Облік дітей, які можуть бути усиновлені, та облік осіб, які бажають усиновити дитину  
5941. Облік дітей, які можуть бути усиновлені, а також облік осіб, які бажають усиновити дитину, ведеться відділами та управліннями районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських, районних у містах рад, на які покладається безпосереднє ведення справ щодо опіки та піклування, Міністерством освіти Автономної Республіки Крим, управліннями освіти обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а також Центром по усиновленню дітей при Міністерстві освіти України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.      Облік дітей, які можуть бути усиновлені, а також облік осіб, які бажають усиновити дитину, ведеться відділами та управліннями районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських, районних у містах рад, на які покладається безпосереднє ведення справ щодо опіки та піклування, Міністерством освіти Автономної Республіки Крим, управліннями освіти обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а також Центром по усиновленню дітей при Міністерстві освіти України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.  
5942. Облік іноземних громадян, які бажають усиновити дітей, ведеться виключно Центром по усиновленню дітей при Міністерстві освіти України.      Облік іноземних громадян, які бажають усиновити дітей, ведеться виключно Центром по усиновленню дітей при Міністерстві освіти України.  
5943. Стаття 1415 Неприпустимість посередницької комерційної діяльності щодо усиновлення дітей      Стаття 1415 Неприпустимість посередницької комерційної діяльності щодо усиновлення дітей  
5944. Посередницька комерційна діяльність щодо усиновлення дітей, передання їх під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ї громадян України або громадян інших держав забороняється.   -1026- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Доповнити Кодекс новою статтею 1415-1 і викласти її в такій редакції: "Стаття 1415-1 Заява про усиновлення 1. Заява про усиновлення подається до суду особами, які бажають усиновити дитину. Подання такої заяви через представника не допускається. 2. Заява про усиновлення може бути відкликана до набрання чинності рішення суду про усиновлення.".  		Враховано   Посередницька комерційна діяльність щодо усиновлення дітей, передання їх під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ї громадян України або громадян інших держав забороняється. Стаття 1415-1 Заява про усиновлення 1. Заява про усиновлення подається до суду особами, які бажають усиновити дитину. Подання такої заяви через представника не допускається. 2. Заява про усиновлення може бути відкликана до набрання чинності рішення суду про усиновлення.  
5945. Стаття 1416 Рішення про усиновлення      Стаття 1416 Рішення про усиновлення  
5946. 1. Рішення про усиновлення приймається судом за заявою особи, що бажає стати усиновлювачем.      1. Рішення про усиновлення приймається судом за заявою особи, що бажає стати усиновлювачем.  
5947. 2. Присутність майбутніх усиновлювачів при прийнятті рішення про усиновлення є обов'язковою.   -1027- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Доповнити статтю 1416 новим пунктом 3- і викласти його в такій редакції: "3. При винесенні рішення про усиновлення дитини суд зобов'язаний врахувати особу заявника та його матеріальні і сімейні умови, ставлення дитини до усиновлення і до заявника, мотиви усиновлення, особу та стан здоров'я дитини.".  		Враховано   2. Присутність майбутніх усиновлювачів при прийнятті рішення про усиновлення є обов'язковою. 3. При винесенні рішення про усиновлення дитини суд зобов'язаний врахувати особу заявника та його матеріальні і сімейні умови, ставлення дитини до усиновлення і до заявника, мотиви усиновлення, особу та стан здоров'я дитини.  
5948. Стаття 1417 Час виникнення усиновлення      Стаття 1417 Час виникнення усиновлення  
5949. Усиновлення виникає з часу набрання чинності рішенням суду про усиновлення.      Усиновлення виникає з часу набрання чинності рішенням суду про усиновлення.  
5950. Стаття 1418 Порядок передання дітей на усиновлення та здійснення контролю за умовами їхнього проживання і виховання      Стаття 1418 Порядок передання дітей на усиновлення та здійснення контролю за умовами їхнього проживання і виховання  
5951. Порядок передання дітей на усиновлення, а також здійснення контролю за умовами їхнього проживання і виховання в сім'ях усиновлювачів встановлюється Кабінетом Міністрів України.      Порядок передання дітей на усиновлення, а також здійснення контролю за умовами їхнього проживання і виховання в сім'ях усиновлювачів встановлюється Кабінетом Міністрів України.  
5952. Стаття 1419 Правові наслідки усиновлення      Стаття 1419 Правові наслідки усиновлення  
5953. 1. З моменту усиновлення виникають взаємні особисті та майнові права усиновлювачів та їхніх родичів з усиновленими, їхніми спадкоємцями як родичами за походженням.      1. З моменту усиновлення виникають взаємні особисті та майнові права усиновлювачів та їхніх родичів з усиновленими, їхніми спадкоємцями як родичами за походженням.  
5954. З моменту усиновлення припиняються взаємні особисті та майнові права й обов'язки між батьками і дітьми та їхніми родичами з походження.      З моменту усиновлення припиняються взаємні особисті та майнові права й обов'язки між батьками і дітьми та їхніми родичами з походження.  
5955. При усиновленні дитини однією особою ці права та обов'язки можуть бути збережені за бажанням матері, якщо усиновлювачем є чоловік, або батька, якщо усиновлювачем є жінка.   -1028- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Доповнити статтю 1419 новим пунктом 2 і викласти його в такій редакції: "2. Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов'язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батько та матір щодо дитини, народженої ними. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов'язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батька та матері.".  		Враховано   При усиновленні дитини однією особою ці права та обов'язки можуть бути збережені за бажанням матері, якщо усиновлювачем є чоловік, або батька, якщо усиновлювачем є жінка. 2. Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов'язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батько та матір щодо дитини, народженої ними. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов'язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батька та матері.  
5956. 2. Якщо один із батьків дитини помер, а другий одружився, і його жінка (чоловік) усиновила дитину, суд за заявою діда, баби, братів та сестер за походженням померлого батька дитини може зберегти правовий зв'язок між ними та усиновленою дитиною, якщо це відповідає інтересам дитини.   -1029- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Пункт 2 статті 1419 зробити пунктом 3, слова "за походженням померлого батька" вилучити.  		Враховано   3. Якщо один із батьків дитини помер, а другий одружився, і його жінка (чоловік) усиновила дитину, суд за заявою діда, баби, братів та сестер дитини може зберегти правовий зв'язок між ними та усиновленою дитиною, якщо це відповідає інтересам дитини. 4. Про збереження відносин усиновленої дитини з одним з батьків або з родичами того з батьків, який помер, вказується в рішенні суду про усиновлення. 5. Малолітні і неповнолітні діти, які мають на момент усиновлення право на пенсію або допомогу від державних чи громадських організацій у зв'язку з втратою годувальника, зберігають це право також і при їх усиновленні.  
    -1030- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Доповнити статтю 1419 новим пунктом 4 такого змісту: "4. Про збереження відносин усиновленої дитини з одним з батьків або з родичами того з батьків, який помер, вказується в рішенні суду про усиновлення."  		Враховано    
    -1031- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Доповнити статтю 1419 новим пунктом 5 такого змісту: "5. Малолітні і неповнолітні діти, які мають на момент усиновлення право на пенсію або допомогу від державних чи громадських організацій у зв'язку з втратою годувальника, зберігають це право також і при їх усиновленні."  		Враховано    
5957. Стаття 1420 Право усиновлювача визначати прізвище, ім'я та по батькові усиновленого      Стаття 1420 Право усиновлювача визначати прізвище, ім'я та по батькові усиновленого  
5958. 1. На прохання усиновлювачів усиновлюваному присвоюється прізвище усиновлювачів і зазначені ними ім'я та по батькові.      1. На прохання усиновлювачів усиновлюваному присвоюється прізвище усиновлювачів і зазначені ними ім'я та по батькові.  
5959. Якщо усиновлювачі мають різні прізвища, за домовленістю між усиновлювачами усиновлюваному присвоюється прізвище одного з них.      Якщо усиновлювачі мають різні прізвища, за домовленістю між усиновлювачами усиновлюваному присвоюється прізвище одного з них.  
5960. 2. За заявою усиновлювачів можуть бути змінені дані про місце народження усиновленої дитини, а у виняткових випадках - дата її народження, але не більше як на шість місяців.      2. За заявою усиновлювачів можуть бути змінені дані про місце народження усиновленої дитини, а у виняткових випадках - дата її народження, але не більше як на шість місяців.  
5961. Прізвище, ім'я, по батькові усиновленої дитини, якій виповнилося десять років, а також відомості про місце і час її народження можуть бути змінені лише за її згодою.      Прізвище, ім'я, по батькові усиновленої дитини, якій виповнилося десять років, а також відомості про місце і час її народження можуть бути змінені лише за її згодою.  
5962. 3. При усиновленні дитини жінкою або чоловіком, які не перебувають у шлюбі, прізвище матері (батька) усиновленої дитини встановлюється відповідно до прізвища усиновлювача, а ім'я та по батькові встановлюються за їхньою вказівкою.   -1032- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Пункт 3 статті 1420 викласти в новій редакції: "3. При усиновленні дитини особою, яка не перебуває у шлюбі, прізвище, ім'я і по-батькові визначаються і записуються в книзі запису народжень за її вказівкою."  		Враховано   3. При усиновленні дитини особою, яка не перебуває у шлюбі, прізвище, ім'я і по-батькові визначаються і записуються в книзі запису народжень за її вказівкою.  
5963. Стаття 1421 Право усиновлювачів на запис їх батьками дитини      Стаття 1421 Право усиновлювачів на запис їх батьками дитини  
5964. За заявою усиновлювачів у рішенні суду про усиновлення вони можуть бути названі батьками дитини.      За заявою усиновлювачів у рішенні суду про усиновлення вони можуть бути названі батьками дитини.  
5965. Якщо дитина досягла десятирічного віку, на запис усиновлювачів батьками потрібна її згода.   -1033- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В частині 2 статті 1421 після слова "згода" додати "за винятком випадку, передбаченого частиною другою статті 1406 цього Кодексу".  		Враховано   Якщо дитина досягла десятирічного віку, на запис усиновлювачів батьками потрібна її згода за винятком випадку, передбаченого частиною другою статті 1406 цього Кодексу.  
5966. Стаття 1422 Порядок зміни прізвища, імені та по батькові усиновлюваного      Стаття 1422 Порядок зміни прізвища, імені та по батькові усиновлюваного  
5967. На прохання усиновлювачів суд може зазначити в рішенні про запис їх батьками усиновленої дитини в книгах реєстрації актів про народження. У цьому разі до актового запису про народження вносяться відповідні зміни і з їх урахуванням видається нове свідоцтво про народження. Раніше видане свідоцтво анулюється.   -1034- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Викласти статтю 1422 в такій редакції: "При запису в рішенні усиновлювачів батьками дитини до актового запису про народження вносяться відповідні зміни і з їх урахуванням видається нове свідоцтво про народження. Раніше видане свідоцтво анулюється.".  		Враховано   При запису в рішенні усиновлювачів батьками дитини до актового запису про народження вносяться відповідні зміни і з їх урахуванням видається нове свідоцтво про народження. Раніше видане свідоцтво анулюється. Стаття 1423 Усиновлення дітей, що є громадянами України, іноземними громадянами на території України 1. Дитина може бути усиновлена іноземним громадянином, якщо вона перебуває на обліку у Центрі по усиновленню не менше одного року. Якщо усиновлювач є родичем дитини, або дитина страждає на хворобу, що внесена до спеціального переліку, затвердженого Міністерством охорони здоров'я, усиновлення може бути проведене скоріше. 2. Дитина може бути усиновлена іноземним громадянином, якщо не виявилося громадян України, які б її усиновили або взяли під опіку чи піклування. 3. На усиновлення дитини іноземним громадянином потрібна згода Центру по усиновленню. 4. Діти, що є громадянами України, можуть бути усиновлені громадянами інших держав у випадках, коли відповідно до законодавства держави усиновлювача їм будуть забезпечені всі права в обсязі не меншому, ніж передбачено законодавством України, а також якщо їм будуть забезпечені гарантії і норми, встановлені щодо усиновлення законами країни усиновлювача. За усиновленими дітьми зберігається громадянство України до досягнення ними вісімнадцятирічного віку.  
    -1035- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Викласти статтю 1423 в новій редакції: "Стаття 1423 Усиновлення дітей, що є громадянами України, іноземними громадянами на території України 1. Дитина може бути усиновлена іноземним громадянином, якщо вона перебуває на обліку у Центрі по усиновленню не менше одного року. Якщо усиновлювач є родичем дитини, або дитина страждає на хворобу, що внесена до спеціального переліку, затвердженого Міністерством охорони здоров'я, усиновлення може бути проведене скоріше. 2. Дитина може бути усиновлена іноземним громадянином, якщо не виявилося громадян України, які б її усиновили або взяли під опіку чи піклування. 3. На усиновлення дитини іноземним громадянином потрібна згода Центру по усиновленню. 4. Діти, що є громадянами України, можуть бути усиновлені громадянами інших держав у випадках, коли відповідно до законодавства держави усиновлювача їм будуть забезпечені всі права в обсязі не меншому, ніж передбачено законодавством України, а також якщо їм будуть забезпечені гарантії і норми, встановлені щодо усиновлення законами країни усиновлювача. За усиновленими дітьми зберігається громадянство України до досягнення ними вісімнадцятирічного віку."  		Враховано    
5968. Стаття 1423 Усиновлення дітей, що є громадянами України, іноземними громадянами на території України       
5969. Усиновлення дітей, що є громадянами України, іноземними громадянами на території України провадиться відповідно до глави 94 цього Кодексу у випадках, коли були вичерпані всі можливості щодо усиновлення, взяття під опіку (піклування) чи на виховання цих дітей в сім'ї громадян України та коли ці діти перебувають на обліку в Центрі по усиновленню дітей при Міністерстві освіти України не менше одного року з дня взяття їх на облік. У разі якщо іноземні громадяни перебувають у родинних стосунках з дітьми або у випадках захворювання дитини на хворобу, передбачену переліком, затвердженим Міністерством охорони здоров'я України, усиновлення провадиться без додержання строків перебування на централізованому обліку дітей. Усиновлення дітей, що є громадянами України, іноземними громадянами на території України дозволяється за умови одержання дозволу Центру по усиновленню дітей при Міністерстві освіти України.       
5970. Діти, що є громадянами України, можуть бути усиновлені громадянами інших держав у випадках, коли відповідно до законодавства держави усиновлювача їм будуть забезпечені всі права в обсязі не меншому, ніж передбачено законодавством України, а також якщо їм будуть забезпечені гарантії і норми, встановлені щодо усиновлення законами країни усиновлювача.       
5971. За усиновленими дітьми зберігається громадянство України до досягнення ними вісімнадцятирічного віку.       
5972. Стаття 1424 Усиновлення дітей іноземними громадянами, які перебувають у шлюбі з громадянами України на території України      Стаття 1424 Усиновлення дітей іноземними громадянами, які перебувають у шлюбі з громадянами України на території України  
5973. Усиновлення дітей іноземними громадянами, які перебувають у шлюбі з громадянами України на території України, провадиться відповідно до глави 94 цього Кодексу в порядку, передбаченому для громадян України.      Усиновлення дітей іноземними громадянами, які перебувають у шлюбі з громадянами України на території України, провадиться відповідно до глави 94 цього Кодексу в порядку, передбаченому для громадян України.  
5974. Стаття 1425 Усиновлення дітей, які є іноземними громадянами або особами без громадянства, на території України громадянами інших держав      Стаття 1425 Усиновлення дітей, які є іноземними громадянами або особами без громадянства, на території України громадянами інших держав  
5975. Усиновлення дітей-сиріт і дітей, які залишилися без опіки (піклування) батьків і які є іноземними громадянами або особами без громадянства, на території України громадянами інших держав провадиться відповідно до законодавства України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.      Усиновлення дітей-сиріт і дітей, які залишилися без опіки (піклування) батьків і які є іноземними громадянами або особами без громадянства, на території України громадянами інших держав провадиться відповідно до законодавства України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.  
5976. Стаття 1426 Переважне право серед інших іноземних громадян на усиновлення дітей      Стаття 1426 Переважне право серед інших іноземних громадян на усиновлення дітей  
5977. Переважне право серед інших іноземних громадян на усиновлення дітей, які є громадянами України і які проживають на території України, мають іноземні громадяни країн, що уклали міжнародні договори з Україною про усиновлення дітей-сиріт. Укладання договорів провадиться відповідно до положень Конвенції ООН про права дитини та законодавства України.      Переважне право серед інших іноземних громадян на усиновлення дітей, які є громадянами України і які проживають на території України, мають іноземні громадяни країн, що уклали міжнародні договори з Україною про усиновлення дітей-сиріт. Укладання договорів провадиться відповідно до положень Конвенції ООН про права дитини та законодавства України.  
5978. Стаття 1427 Нагляд за станом утримання та виховання дітей, усиновлених іноземними громадянами      Стаття 1427 Нагляд за станом утримання та виховання дітей, усиновлених іноземними громадянами  
5979. Нагляд за межами України за станом утримання та виховання дітей, усиновлених іноземними громадянами, здійснюється за дорученням Міністерства закордонних справ України відповідно консульською установою, в якій діти перебувають на обліку до досягнення ними вісімнадцятирічного віку, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.      Нагляд за межами України за станом утримання та виховання дітей, усиновлених іноземними громадянами, здійснюється за дорученням Міністерства закордонних справ України відповідно консульською установою, в якій діти перебувають на обліку до досягнення ними вісімнадцятирічного віку, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.  
5980. Стаття 1428 Визнання усиновлення недійсним      Стаття 1428 Визнання усиновлення недійсним  
5981. 1. Усиновлення може бути визнане судом недійсним, якщо воно було проведене на підставі підроблених документів або з недодержанням вимог цього Кодексу.   -1036- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В статті 1428 після слова "Кодексу" додати: "або особою, яка не може бути усиновителем".  		Враховано   1. Усиновлення може бути визнане судом недійсним, якщо воно було проведене на підставі підроблених документів або з недодержанням вимог цього Кодексу або особою, яка не може бути усиновителем.  
5982. 2. Усиновлення визнається недійсним, якщо усиновлювач не мав наміру породити між ним та дитиною прав та обов'язків батьків і дітей (фіктивне усиновлення).      2. Усиновлення визнається недійсним, якщо усиновлювач не мав наміру породити між ним та дитиною прав та обов'язків батьків і дітей (фіктивне усиновлення).  
5983. Стаття 1429 Наслідки визнання усиновлення недійсним      Стаття 1429 Наслідки визнання усиновлення недійсним  
5984. 1. Усиновлення визнається недійсним з часу набуття чинності рішенням суду про усиновлення.      1. Усиновлення визнається недійсним з часу набуття чинності рішенням суду про усиновлення.  
5985. 2. Визнання усиновлення недійсним має наслідком припинення усіх прав та обов'язків, які виникли раніше і передбачені законом для усиновлювача, усиновленої дитини та їхніх родичів за походженням. Дитина за рішенням суду передається батькам, а якщо це неможливо чи суперечить інтересам дитини, - на піклування органів опіки та піклування.   -1037- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Після першого речення пункту 2 статті 1429 додати нову частину такого змісту: "У разі визнання усиновлення недійсним відновляються права та обов'язки між дитиною, її батьками та іншими родичами за походженням.". Останнє речення пункту 2 зробити самостійною частиною.  		Враховано   2. Визнання усиновлення недійсним має наслідком припинення усіх прав та обов'язків, які виникли раніше і передбачені законом для усиновлювача, усиновленої дитини та їхніх родичів за походженням. У разі визнання усиновлення недійсним відновляються права та обов'язки між дитиною, її батьками та іншими родичами за походженням. Дитина за рішенням суду передається батькам, а якщо це неможливо чи суперечить інтересам дитини, - на піклування органів опіки та піклування. 3. Суд вирішує питання про збереження за дитиною присвоєного їй в зв'язку з усиновленням прізвища, імені і по-батькові.  
    -1038- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Додати до статті 1429 новий пункт 3 такого змісту: "3. Суд вирішує питання про збереження за дитиною присвоєного їй в зв'язку з усиновленням прізвища, імені і по-батькові.".  		Враховано    
5986. Стаття 1430 Особи, які мають право вимагати визнання усиновлення недійсним      Стаття 1430 Особи, які мають право вимагати визнання усиновлення недійсним  
5987. Усиновлення може бути визнане недійсним за заявою усиновлювача, усиновленого, який досяг шістнадцятирічного віку, осіб, згода яких потрібна на усиновлення, і органу опіки та піклування.   -1039- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В статті 1430 слова "шістнадцятирічного віку" замінити на "чотирнадцятирічного віку".  		Враховано   Усиновлення може бути визнане недійсним за заявою усиновлювача, усиновленого, який досяг чотирнадцятирічного віку, осіб, згода яких потрібна на усиновлення, і органу опіки та піклування.  
5988. Стаття 1431 Скасування усиновлення      Стаття 1431 Скасування усиновлення  
5989. 1. Усиновлення може бути скасоване, якщо воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання.   -1040- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Пункт 1 статті 1431 викласти в такій редакції: "1. Усиновлення може бути скасоване, якщо воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання, а також якщо усиновителі ухиляються від виконання покладених на них обов'язків батьків, зловживають батьківськими правами, жорстоко поводяться з усиновленими дітьми, є хронічними алкоголіками або наркоманами".  		Враховано   1. Усиновлення може бути скасоване, якщо воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання, а також якщо усиновителі ухиляються від виконання покладених на них обов'язків батьків, зловживають батьківськими правами, жорстоко поводяться з усиновленими дітьми, є хронічними алкоголіками або наркоманами.  
5990. 2. Усиновлення може бути скасоване, якщо дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення.      2. Усиновлення може бути скасоване, якщо дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення.  
5991. 3. Усиновлення може бути скасоване, якщо між усиновлювачем і дитиною склалися незалежно від волі усиновлювача відносини, які роблять неможливим їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов'язків.      3. Усиновлення може бути скасоване, якщо між усиновлювачем і дитиною склалися незалежно від волі усиновлювача відносини, які роблять неможливим їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов'язків.  
5992. 4. Скасування усиновлення не допускається після досягнення дитиною повноліття, крім тих випадків, якщо діяння усиновленого (усиновлювача) загрожують життю або здоров'ю усиновлювача (усиновленого), іншого з подружжя або їхніх дітей.   -1041- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Додати до статті 1431 новий пункт 5 і викласти його в такій редакції: "Усиновлення повнолітньої особи може бути скасовано за взаємною згодою усиновлювача і усиновленого в будь-який час у разі, якщо сімейні відносини між ними не склалися."  		Враховано   4. Скасування усиновлення не допускається після досягнення дитиною повноліття, крім тих випадків, якщо діяння усиновленого (усиновлювача) загрожують життю або здоров'ю усиновлювача (усиновленого), іншого з подружжя або їхніх дітей. 5. Усиновлення повнолітньої особи може бути скасовано за взаємною згодою усиновлювача і усиновленого в будь-який час у разі, якщо сімейні відносини між ними не склалися. Стаття 1432 Правові наслідки скасування усиновлення 1. Усиновлення вважається скасованим з часу набуття чинності рішенням суду про скасування усиновлення. У разі скасування усиновлення припиняються на майбутнє права та обов'язки, що виникли у зв'язку з усиновленням між дитиною та усиновлювачем і його родичами, та відновлюються права та обов'язки між дитиною і її родичами за походженням. 2. Дитина за рішенням суду передається батькам, а якщо це неможливо чи суперечить інтересам дитини, - на піклування органів опіки та піклування. Якщо дитині, щодо якої скасоване усиновлення, виповнилося чотирнадцять років, своє місце проживання вона обирає сама. 3. У разі скасування усиновлення, якщо дитина не передається батькам, за нею зберігається право на проживання у житловому приміщенні, в якому вона проживала після усиновлення. 4. З урахуванням інтересів дитини за рішенням суду за нею може бути збережене прізвище, ім'я та по батькові, присвоєні їй при усиновленні, або їй може бути присвоєне прізвище, ім'я та по батькові, які дитина мала до усиновлення. 5. У разі скасування усиновлення, якщо дитина не передається батькам, суд може присудити їй аліменти з колишнього усиновлювача, якщо останній спроможний їх платити.".  
    -1042- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Викласти статтю 1432 в новій редакції: "Стаття 1432 Правові наслідки скасування усиновлення 1. Усиновлення вважається скасованим з часу набуття чинності рішенням суду про скасування усиновлення. У разі скасування усиновлення припиняються на майбутнє права та обов'язки, що виникли у зв'язку з усиновленням між дитиною та усиновлювачем і його родичами, та відновлюються права та обов'язки між дитиною і її родичами за походженням. 2. Дитина за рішенням суду передається батькам, а якщо це неможливо чи суперечить інтересам дитини, - на піклування органів опіки та піклування. Якщо дитині, щодо якої скасоване усиновлення, виповнилося чотирнадцять років, своє місце проживання вона обирає сама. 3. У разі скасування усиновлення, якщо дитина не передається батькам, за нею зберігається право на проживання у житловому приміщенні, в якому вона проживала після усиновлення. 4. З урахуванням інтересів дитини за рішенням суду за нею може бути збережене прізвище, ім'я та по батькові, присвоєні їй при усиновленні, або їй може бути присвоєне прізвище, ім'я та по батькові, які дитина мала до усиновлення. 5. У разі скасування усиновлення, якщо дитина не передається батькам, суд може присудити їй аліменти з колишнього усиновлювача, якщо останній спроможний їх платити.".  		Враховано    
5993. Стаття 1432 Наслідки скасування усиновлення       
5994. 1. Усиновлення вважається скасованим з часу набуття чинності рішенням суду про скасування усиновлення.       
5995. З цього часу взаємні права та обов'язки усиновленого та його спадкоємців і усиновлювача та його родичів припиняються і поновлюються взаємні права і обов'язки дитини та її нащадків з батьками і родичами за походженням.       
5996. 2. Дитина за рішенням суду передається батькам, а якщо це неможливо чи суперечить інтересам дитини, - на піклування органів опіки та піклування.       
5997. 3. З урахуванням інтересів дитини за рішенням суду за нею може бути збережене прізвище, ім'я та по батькові, присвоєні їй при усиновленні, або їй може бути присвоєне прізвище, ім'я та по батькові, які дитина мала до усиновлення.       
5998. Стаття 1433 Особи, які мають право звертатися із заявою про скасування усиновлення      Стаття 1433 Особи, які мають право звертатися із заявою про скасування усиновлення  
5999. Право звертатися із заявою про скасування усиновлення належить батькам, усиновлювачам, усиновленому й органам опіки та піклування.   -1043- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В статті 1443 після слів "усиновленому" додати слова "який досяг 14 років".  		Враховано   Право звертатися із заявою про скасування усиновлення належить батькам, усиновлювачам, усиновленому який досяг 14 років й органам опіки та піклування.  
    -1044- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Доповнити Кодекс новою статтею 1433-1 і викласти її в такій редакції: "Стаття 1433-1 Позбавлення усиновлювача батьківських прав 1. Якщо усиновлювач був записаний батьком усиновленої ним дитини, він може бути позбавлений батьківських прав при наявності підстав, передбачених у ст. 1361 цього Кодексу. 2. Позбавлення усиновлювача батьківських прав не припиняє права дитини на аліменти. У разі смерті усиновлювача, позбавленого батьківських прав, дитина одержує право на спадкування на загальних підставах."  		Відхилено    
6000. Стаття 1434 Порядок поновлення актового запису про народження в разі визнання усиновлення недійсним чи скасування усиновлення      Стаття 1434 Порядок поновлення актового запису про народження в разі визнання усиновлення недійсним чи скасування усиновлення  
6001. Після прийняття рішення про визнання усиновлення недійсним чи скасування усиновлення суд у місячний строк зобов'язаний надіслати копію рішення суду, яке набуло чинності, до державних органів реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.   -1045- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В частині 1 статті 1434 слово "цивільного" замінити словом "громадянського".  		Враховано   Після прийняття рішення про визнання усиновлення недійсним чи скасування усиновлення суд у місячний строк зобов'язаний надіслати копію рішення суду, яке набуло чинності, до державних органів реєстрації актів громадянського стану за місцем реєстрації народження дитини.  
6002. Державні органи реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про скасування усиновлення чи визнання його недійсним зобов'язані внести відповідні зміни до запису акта про народження дитини.   -1046- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Доповнити Книгу 6 новим розділом: "Розділ ІІІ- Права та обов'язки інших членів сім'ї".  		Відхилено Містить положення, вже відображені в проекті Кодексу  Державні органи реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про скасування усиновлення чи визнання його недійсним зобов'язані внести відповідні зміни до запису акта про народження дитини.  
    -1047- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Доповнити Кодекс новою главою: "Глава 94-1 Особисті права та обов'язки інших членів сім'ї та родичів". "Стаття 1434-1 Право діда та баби на виховання внуків 1. Дід і баба мають право спілкуватися зі своїми внуками, брати участь у їх вихованні. 2. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні дідом, бабою своїх прав щодо виховання внуків. Якщо такі перешкоди дідові, бабі чиняться, вони мають право звернутися до суду з позовом про їх усунення.". "Стаття 1434-2 Права діда і баби щодо захисту внуків 1. Дід і баба мають право на самозахист внуків. 2. Дід і баба мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних внуків до відповідних органів і організацій.". "Стаття 1434-3 Права братів та сестер на спілкування 1. Брати і сестри, у тому числі неповнорідні, і такі, які не проживають разом, мають право на спілкування. 2. Батьки, дід, баба, інші особи, з якими проживають малолітні і неповнолітні брати та сестри, зобов'язані сприяти їх спілкуванню. 3. Повнолітні особи мають право брати участь у вихованні своїх неповнолітніх братів та сестер.". "Стаття 1434-4 Право вітчима, мачухи брати участь у вихованні пасинка, підчерки Якщо вітчим, мачуха проживають разом з малолітніми або неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їх вихованні.". "Стаття 1434-5 Права брата, сестри, вітчима, мачухи на захист малолітніх і неповнолітніх братів, сестер, пасинка, падчерки 1. Брат, сестра, вітчим, мачуха мають право на захист своїх малолітніх і неповнолітніх братів, сестер, пасинка, падчерки. 2. Брат, сестра, вітчим, мачуха мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних братів, сестер, пасинка, падчерки до відповідних органів і організацій.". "Стаття 1434-6 Вирішення судами спорів щодо участі діда, баби, братів, сестер, вітчима, мачухи у спілкуванні з дітьми Спір щодо участі діда, баби, брата, сестри, вітчима, мачухи у спілкуванні з дитиною вирішуються судами відповідно до статті 1360 та інших статей цього Кодексу (як спори між батьками).". "Стаття 1434-7 Обов'язки дітей щодо інших членів сім'ї та родичів, які виховували їх до досягнення повноліття Внуки, брати, сестри, пасинки, падчерки після досягнення повноліття зобов'язані піклуватися про діда, бабу, брата, сестру, вітчима, мачуху, які виховували їх.".  		Відхилено    
6003. Розділ ІІІ Опіка та піклування   -1048- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Розділ ІІІ "Опіка та піклування" зробити розділом ІV.  		Відхилено   Розділ ІІІ Опіка та піклування  
6004. Глава 95 Загальні положення про опіку та піклування      Глава 95 Загальні положення про опіку та піклування  
6005. Стаття 1435 Поняття опіки та піклування      Стаття 1435 Поняття опіки та піклування  
6006. Опіка та піклування - це система засобів, спрямованих на забезпечення особистих і майнових прав та інтересів неповнолітніх дітей, а також повнолітніх осіб, які за віком чи станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки.      Опіка та піклування - це система засобів, спрямованих на забезпечення особистих і майнових прав та інтересів неповнолітніх дітей, а також повнолітніх осіб, які за віком чи станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки.  
6007. Стаття 1436 Органи опіки та піклування      Стаття 1436 Органи опіки та піклування  
6008. Органами опіки та піклування є відділи опіки та піклування в органах виконавчої влади районів, міст, районів у містах, селищах, селах.      Органами опіки та піклування є відділи опіки та піклування в органах виконавчої влади районів, міст, районів у містах, селищах, селах.  
6009. Органи опіки та піклування провадять свою діяльність відповідно до цього Кодексу і правил, що затверджуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.      Органи опіки та піклування провадять свою діяльність відповідно до цього Кодексу і правил, що затверджуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.  
6010. Стаття 1437 Повноваження органів опіки та піклування      Стаття 1437 Повноваження органів опіки та піклування  
6011. Органи опіки та піклування:      Органи опіки та піклування:  
6012. 1) вирішують питання про встановлення і припинення опіки та піклування;      1) вирішують питання про встановлення і припинення опіки та піклування;  
6013. 2) здійснюють нагляд за діяльністю опікунів і піклувальників;      2) здійснюють нагляд за діяльністю опікунів і піклувальників;  
6014. 3) забезпечують тимчасове влаштування неповнолітніх та непрацездатних осіб, які потребують опіки та піклування;      3) забезпечують тимчасове влаштування неповнолітніх та непрацездатних осіб, які потребують опіки та піклування;  
6015. 4) розглядають спори, пов'язані з вихованням неповнолітніх дітей;      4) розглядають спори, пов'язані з вихованням неповнолітніх дітей;  
6016. 5) вживають заходів щодо захисту особистих та майнових прав неповнолітніх дітей і осіб, які перебувають під опікою та піклуванням;      5) вживають заходів щодо захисту особистих та майнових прав неповнолітніх дітей і осіб, які перебувають під опікою та піклуванням;  
6017. 6) беруть участь у вирішенні судами спорів, пов'язаних із захистом особистих і майнових прав неповнолітніх дітей та осіб, які перебувають під опікою та піклуванням;      6) беруть участь у вирішенні судами спорів, пов'язаних із захистом особистих і майнових прав неповнолітніх дітей та осіб, які перебувають під опікою та піклуванням;  
6018. 7) провадять іншу діяльність щодо забезпечення прав та інтересів неповнолітніх дітей та інших осіб, які потребують соціального захисту.      7) провадять іншу діяльність щодо забезпечення прав та інтересів неповнолітніх дітей та інших осіб, які потребують соціального захисту.  
6019. Стаття 1438 Керівництво органами опіки та піклування і контроль за їхньою діяльністю      Стаття 1438 Керівництво органами опіки та піклування і контроль за їхньою діяльністю  
6020. Керівництво органами опіки та піклування здійснюється відповідними органами виконавчої влади.      Керівництво органами опіки та піклування здійснюється відповідними органами виконавчої влади.  
6021. Рішення органів опіки та піклування про призначення чи звільнення опікунів і піклувальників, а також з інших питань опіки та піклування можуть бути оскаржені заінтересованими особами у встановленому законом порядку.   -1049- Медведчук В.В. (в.о. № 73)
 проекту Кодексу нову главу 95-1 такого змісту: "Глава 95-1 Патронат над дітьми Стаття 1434-1. Договір про патронат. За договором про патронат орган опіки та піклування передає дитину, яка є сиротою або позбавлена батьківського піклування, на виховання іншій особі (патронатному вихователю), до досягнення дитиною повноліття. Стаття 1434-2 Згода дитини на призначення патронатного вихователя На призначення дитині, якій виповнилося десять років, патронатного вихователя потрібна її згода. Стаття 1434-3 Плата за виховання дитини За виховання дитини встановлюється плата, розмір якої визначається погодженням сторін. Стаття 1434-4 Обов'язки патронатного вихователя Патронатний вихователь зобов`язаний: 1) забезпечити дитину житлом, одягом, харчуванням тощо; 2) створити дитині умови для навчання, фізичного та духовного розвитку; 3) захищати дитину, її права та інтереси. Стаття 1434-5 Припинення договору про патронат 1. Договір про патронат припиняється у разі відмови від нього вихователя або дитини, якій виповнилося чотирнадцять років. До призначення дитині нового вихователя, вихователь, що відмовився від договору, зобов`язаний піклуватися про дитину. 2. Договір про патронат може бути розірваний судом у разі невиконання вихователем своїх обов`язків".  		Відхилено   Рішення органів опіки та піклування про призначення чи звільнення опікунів і піклувальників, а також з інших питань опіки та піклування можуть бути оскаржені заінтересованими особами у встановленому законом порядку.  
6022. Глава 96 Встановлення опіки та піклування. Призначення опікунів і піклувальників      Глава 96 Встановлення опіки та піклування. Призначення опікунів і піклувальників  
6023. Стаття 1439 Обов'язок повідомляти про осіб, які потребують опіки або піклування      Стаття 1439 Обов'язок повідомляти про осіб, які потребують опіки або піклування  
6024. 1. Громадяни та організації, яким стало відомо про малолітніх і неповнолітніх дітей, що залишилися без піклування батьків, або про неналежне виконання батьками (одним з них) обов'язків щодо виховання, або про зловживання батьківськими правами, а також про осіб, які з інших причин потребують опіки чи піклування, - зобов'язані негайно повідомити про це органи опіки та піклування.      1. Громадяни та організації, яким стало відомо про малолітніх і неповнолітніх дітей, що залишилися без піклування батьків, або про неналежне виконання батьками (одним з них) обов'язків щодо виховання, або про зловживання батьківськими правами, а також про осіб, які з інших причин потребують опіки чи піклування, - зобов'язані негайно повідомити про це органи опіки та піклування.  
6025. 2. Керівник державного дитячого закладу, в якому перебуває, утримується або виховується дитина, зобов'язаний у тижневий строк від дня, коли йому стало відомо, що вона залишилася без піклування батьків, повідомити про це відповідні органи опіки та піклування.      2. Керівник державного дитячого закладу, в якому перебуває, утримується або виховується дитина, зобов'язаний у тижневий строк від дня, коли йому стало відомо, що вона залишилася без піклування батьків, повідомити про це відповідні органи опіки та піклування.  
6026. Стаття 1440 Обов'язки органів опіки та піклування щодо тимчасового влаштування малолітніх і неповнолітніх дітей та інших осіб, які потребують опіки чи піклування      Стаття 1440 Обов'язки органів опіки та піклування щодо тимчасового влаштування малолітніх і неповнолітніх дітей та інших осіб, які потребують опіки чи піклування  
6027. Після одержання відомостей про неповнолітніх та інших осіб, які потребують опіки чи піклування, органи опіки та піклування зобов'язані негайно провести обстеження умов їхнього життя і в разі необхідності опіки чи піклування забезпечити їх тимчасове влаштування - до вирішення питання про призначення опікуна чи піклувальника.      Після одержання відомостей про неповнолітніх та інших осіб, які потребують опіки чи піклування, органи опіки та піклування зобов'язані негайно провести обстеження умов їхнього життя і в разі необхідності опіки чи піклування забезпечити їх тимчасове влаштування - до вирішення питання про призначення опікуна чи піклувальника.  
6028. Стаття 1441 Строк винесення рішення про встановлення опіки та піклування      Стаття 1441 Строк винесення рішення про встановлення опіки та піклування  
6029. Рішення про встановлення опіки та піклування має бути винесене не пізніше місячного строку з моменту, коли відповідний орган опіки та піклування дізнається про необхідність встановити опіку чи піклування.      Рішення про встановлення опіки та піклування має бути винесене не пізніше місячного строку з моменту, коли відповідний орган опіки та піклування дізнається про необхідність встановити опіку чи піклування.  
6030. За відсутності рішення органу опіки та піклування про призначення опікуна чи піклувальника опіка та піклування здійснюються тимчасово самим органом опіки та піклування.      За відсутності рішення органу опіки та піклування про призначення опікуна чи піклувальника опіка та піклування здійснюються тимчасово самим органом опіки та піклування.  
6031. Стаття 1442 Призначення опікунів і піклувальників      Стаття 1442 Призначення опікунів і піклувальників  
6032. Опікунами і піклувальниками призначаються лише повнолітні дієздатні особи за їхньою заявою і з урахуванням бажання самого підопічного.      Опікунами і піклувальниками призначаються лише повнолітні дієздатні особи за їхньою заявою і з урахуванням бажання самого підопічного.  
6033. Не можуть бути опікунами чи піклувальниками особи, позбавлені батьківських прав, а також особи, поведінка та інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню.      Не можуть бути опікунами чи піклувальниками особи, позбавлені батьківських прав, а також особи, поведінка та інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню.  
6034. Стаття 1443 Здійснення опіки та піклування над неповнолітніми, які перебувають у лікувальних та навчально-виховних закладах   -1050- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В назві статті 1443 перед словом "неповнолітніми" додати "малолітніми та".  		Враховано   Стаття 1443 Здійснення опіки та піклування над малолітніми та неповнолітніми, які перебувають у лікувальних та навчально-виховних закладах  
6035. Лікувальні та навчально-виховні заклади є опікунами та піклувальниками дітей, які влаштовані у ці заклади у зв'язку з відсутністю щодо них батьківського піклування.      Лікувальні та навчально-виховні заклади є опікунами та піклувальниками дітей, які влаштовані у ці заклади у зв'язку з відсутністю щодо них батьківського піклування.  
6036. Глава 97 Права та обов'язки опікунів і піклувальників      Глава 97 Права та обов'язки опікунів і піклувальників  
6037. Стаття 1444 Піклування про підопічних      Стаття 1444 Піклування про підопічних  
6038. Опікуни і піклувальники зобов'язані піклуватися про осіб, які перебувають у них під опікою і піклуванням, про створення цим особам необхідних побутових умов і про забезпечення їх доглядом і лікуванням.   -1051- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В статті 1444 слово "перебувають" замінити на "які є".  		Відхилено   Опікуни і піклувальники зобов'язані піклуватися про осіб, які перебувають у них під опікою і піклуванням, про створення цим особам необхідних побутових умов і про забезпечення їх доглядом і лікуванням.  
6039. Стаття 1445 Обов'язки опікунів і піклувальників щодо виховання неповнолітніх і захисту їхніх прав та інтересів      Стаття 1445 Обов'язки опікунів і піклувальників щодо виховання неповнолітніх і захисту їхніх прав та інтересів  
6040. Опікуни і піклувальники над неповнолітніми мають право і зобов'язані виховувати підопічних, піклуватися про їхнє здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, готувати їх до праці, захищати їхні права та інтереси.      Опікуни і піклувальники над неповнолітніми мають право і зобов'язані виховувати підопічних, піклуватися про їхнє здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, готувати їх до праці, захищати їхні права та інтереси.  
6041. Стаття 1446 Право опікунів і піклувальників вимагати повернення їм дітей від осіб, які незаконно удержують дітей      Стаття 1446 Право опікунів і піклувальників вимагати повернення їм дітей від осіб, які незаконно удержують дітей  
6042. Опікуни і піклувальники мають право вимагати повернення їм дітей, які перебувають у них під опікою і піклуванням, від будь-яких осіб, що удержують їх у себе без законних підстав.      Опікуни і піклувальники мають право вимагати повернення їм дітей, які перебувають у них під опікою і піклуванням, від будь-яких осіб, що удержують їх у себе без законних підстав.  
6043. Стаття 1447 Порядок укладення угод з участю опікунів і піклувальників   -1052- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 У статті 1447 слова "укладення угод" замінити на "вчинення правочинів".  		Враховано   Стаття 1447 Порядок вчинення правочинів з участю опікунів і піклувальників  
6044. 1. Опікуни при здійсненні прав і виконанні обов'язків підопічних укладають договори від імені та в інтересах підопічних, діючи як їхні законні представники.      1. Опікуни при здійсненні прав і виконанні обов'язків підопічних укладають договори від імені та в інтересах підопічних, діючи як їхні законні представники.  
6045. 2. Піклувальники над неповнолітніми дають згоду на вчинення правочинів, що їх за законом ці особи не можуть укладати самостійно.      2. Піклувальники над неповнолітніми дають згоду на вчинення правочинів, що їх за законом ці особи не можуть укладати самостійно.  
6046. 3. Піклувальники над особами, обмеженими у дієздатності внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними речовинами, дають згоду на вчинення цими особами правочинів відповідно до закону.   -1053- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В пункті 3 статті 1447 замість слова "речовинами" записати "засобами".  		Враховано   3. Піклувальники над особами, обмеженими у дієздатності внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами, дають згоду на вчинення цими особами правочинів відповідно до закону.  
6047. 4. Піклувальники над дієздатними особами надають цим особам допомогу при здійсненні ними своїх прав і виконанні обов'язків, а також охороняють їх від зловживання з боку третіх осіб.   -1054- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Пункт 4 статті 1447 виключити.  		Враховано    
6048. Стаття 1448 Управління майном осіб, які перебувають під опікою      Стаття 1448 Управління майном осіб, які перебувають під опікою  
6049. 1. Опікун зобов'язаний піклуватися про збереження та використання майна підопічного в його інтересах.      1. Опікун зобов'язаний піклуватися про збереження та використання майна підопічного в його інтересах.  
6050. 2. Якщо підопічний за станом розумового розвитку та здоров'я може самостійно визначити свої потреби та інтереси, опікун, здійснюючи управління майном підопічного, повинен враховувати його бажання.      2. Якщо підопічний за станом розумового розвитку та здоров'я може самостійно визначити свої потреби та інтереси, опікун, здійснюючи управління майном підопічного, повинен враховувати його бажання.  
6051. 3. Опікун самостійно здійснює витрати, необхідні для утримання та догляду за підопічним, за рахунок пенсії, доходів від належного підопічному майна та інших джерел.      3. Опікун самостійно здійснює витрати, необхідні для утримання та догляду за підопічним, за рахунок пенсії, доходів від належного підопічному майна та інших джерел.  
6052. 4. Без дозволу органів опіки та піклування опікун не має права укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних підопічному майнових прав, здійснювати розділ або обмін житлової площі, видавати письмові зобов'язання та вчиняти інші угоди, які істотно ущемляють інтереси підопічного.   -1055- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В пункті 4 статті 1448 слово "угоди" замінити на "правочини", виключити слово "істотні".  		Враховано   4. Без дозволу органів опіки та піклування опікун не має права укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних підопічному майнових прав, здійснювати розділ або обмін житлової площі, видавати письмові зобов'язання та вчиняти інші правочини, які ущемляють інтереси підопічного.  
6053. 5. Якщо підопічний є власником нерухомого або особливо цінного рухомого майна, яке потребує постійного управління, опікун може з дозволу органу опіки та піклування сам здійснювати таке управління або укласти договір про довірче управління цим майном з іншою особою.      5. Якщо підопічний є власником нерухомого або особливо цінного рухомого майна, яке потребує постійного управління, опікун може з дозволу органу опіки та піклування сам здійснювати таке управління або укласти договір про довірче управління цим майном з іншою особою.  
6054. Стаття 1449 Правочини, які не може вчиняти опікун      Стаття 1449 Правочини, які не може вчиняти опікун  
6055. 1. Опікун, його дружина (чоловік) та близькі родичі (батьки, діти, брати, сестри) не можуть укладати з підопічним договорів, крім передання майна підопічному на підставі договору дарування або безоплатного користування. Опікун не може представляти підопічного при укладенні угод або веденні судових справ між підопічним і подружжям опікуна та його близькими родичами.   -1056- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 У пункті 1 статті 1449 після слова "підопічному" записати "у власність за договором дарування або у безоплатне користування за договором позички", у другому реченні слова "укладені угод" замінити на "вчинення правочинів", замість слів "подружжям" записати "чоловіком (дружиною)".  		Враховано   1. Опікун, його дружина (чоловік) та близькі родичі (батьки, діти, брати, сестри) не можуть укладати з підопічним договорів, крім передання майна підопічному у власність за договором дарування або у безоплатне користування за договором позички на підставі договору дарування або безоплатного користування. Опікун не може представляти підопічного при вчинення правочинів або веденні судових справ між підопічним і чоловіком (дружиною) опікуна та його близькими родичами.  
6056. 2. Опікун не може здійснювати дарування від імені підопічного, а також зобов'язуватися від його імені порукою.      2. Опікун не може здійснювати дарування від імені підопічного, а також зобов'язуватися від його імені порукою.  
6057. Стаття 1450 Правочини, на вчинення яких не може давати згоду піклувальник      Стаття 1450 Правочини, на вчинення яких не може давати згоду піклувальник  
6058. 1. Піклувальник не може давати згоду на укладення договорів між своїми близькими родичами, іншим з подружжя та підопічним, крім передання майна підопічному на підставі договору дарування або безоплатного користування.   -1057- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 У статті 1450 замість слів "іншим з подружжя" записати "його дружиною (чоловіком)".  		Враховано   1. Піклувальник не може давати згоду на укладення договорів між своїми близькими родичами, його дружиною (чоловіком) та підопічним, крім передання майна підопічному на підставі договору дарування або безоплатного користування.  
6059. 2. Піклувальник не може представляти підопічного при укладенні договорів або веденні судових справ між підопічним та подружжям піклувальника або його близькими родичами.   -1058- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 У пункті 2 статті 1450 замість слова "подружжям" записати "чоловіком (дружиною)".  		Враховано   2. Піклувальник не може представляти підопічного при укладенні договорів або веденні судових справ між підопічним та чоловіком (дружиною) піклувальника або його близькими родичами.  
6060. Стаття 1451 Виконання опікунами і піклувальниками своїх обов'язків      Стаття 1451 Виконання опікунами і піклувальниками своїх обов'язків  
6061. Обов'язки щодо опіки та піклування виконуються безоплатно. В окремих випадках за наявності у підопічного достатніх коштів з дозволу органу опіки та піклування може встановлюватися певна плата за виконання окремих дій чи послуг, пов'язаних з опікою і піклуванням.      Обов'язки щодо опіки та піклування виконуються безоплатно. В окремих випадках за наявності у підопічного достатніх коштів з дозволу органу опіки та піклування може встановлюватися певна плата за виконання окремих дій чи послуг, пов'язаних з опікою і піклуванням.  
6062. Глава 98 Звільнення опікунів і піклувальників від їхніх обов'язків. Припинення опіки та піклування      Глава 98 Звільнення опікунів і піклувальників від їхніх обов'язків. Припинення опіки та піклування  
6063. Стаття 1452 Звільнення опікунів і піклувальників від виконання обов'язків на їхнє прохання      Стаття 1452 Звільнення опікунів і піклувальників від виконання обов'язків на їхнє прохання  
6064. Опікуни і піклувальники можуть бути на їхнє прохання звільнені від виконання своїх обов'язків, якщо орган опіки та піклування визнає, що це прохання викликане поважною причиною.      Опікуни і піклувальники можуть бути на їхнє прохання звільнені від виконання своїх обов'язків, якщо орган опіки та піклування визнає, що це прохання викликане поважною причиною.  
6065. Стаття 1453 Звільнення опікунів і піклувальників у разі неналежного виконання ними обов'язків і відповідальність за зловживання правами      Стаття 1453 Звільнення опікунів і піклувальників у разі неналежного виконання ними обов'язків і відповідальність за зловживання правами  
6066. 1. Органи опіки та піклування з власної ініціативи, за клопотанням підопічних, інших осіб можуть звільнити опікуна і піклувальника.      1. Органи опіки та піклування з власної ініціативи, за клопотанням підопічних, інших осіб можуть звільнити опікуна і піклувальника.  
6067. 2. При зловживанні правами і залишенні підопічних осіб без нагляду і турботи опікун і піклувальник можуть бути притягнені до передбаченої законом відповідальності.      2. При зловживанні правами і залишенні підопічних осіб без нагляду і турботи опікун і піклувальник можуть бути притягнені до передбаченої законом відповідальності.  
6068. Стаття 1454 Припинення опіки      Стаття 1454 Припинення опіки  
6069. 1. Опіка припиняється у разі:      1. Опіка припиняється у разі:  
6070. 1) досягнення малолітнім 14 років;      1) досягнення малолітнім 14 років;  
6071. 2) поновлення особи у дієздатності.      2) поновлення особи у дієздатності.  
6072. За рішенням органу опіки та піклування опіка припиняється у разі видужання або значного поліпшення здоров'я особи, над якою вона була встановлена, за заявою опікуна, підопічного або з власної ініціативи органу опіки та піклування.   -1059- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 У пункті 1 статті 1454 виключити частину другу.  		Відхилено   За рішенням органу опіки та піклування опіка припиняється у разі видужання або значного поліпшення здоров'я особи, над якою вона була встановлена, за заявою опікуна, підопічного або з власної ініціативи органу опіки та піклування.  
6073. За рішенням органу опіки та піклування опіка також припиняється у разі передання дитини батькам чи усиновлювачам.      За рішенням органу опіки та піклування опіка також припиняється у разі передання дитини батькам чи усиновлювачам.  
6074. 2. Особа, яка здійснювала обов'язки опікуна, стає піклувальником без додаткового рішення про це.   -1060- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Пункт 2 викласти у новій редакції: "2. У разі досягнення дитиною 14-річного віку опіка перетворюється у піклування, а опікун стає піклувальником без додаткового рішення про це.".  		Враховано   2. У разі досягнення дитиною 14-річного віку опіка перетворюється у піклування, а опікун стає піклувальником без додаткового рішення про це.  
6075. Стаття 1455 Припинення піклування      Стаття 1455 Припинення піклування  
6076. Піклування припиняється у разі:      Піклування припиняється у разі:  
6077. 1) настання повноліття;      1) настання повноліття;  
6078. 2) укладення неповнолітнім шлюбу;      2) укладення неповнолітнім шлюбу;  
6079. 3) скасування обмеження у дієздатності;      3) скасування обмеження у дієздатності;  
6080. 4) за заявою особи, піклування над якою було встановлене через неможливість самостійно здійснювати свої права.   -1061- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Доповнити Кодекс новою главою 98-1: "Глава 98-1 Патронат над малолітніми та неповнолітніми дітьми Стаття 1455-1 Договір про патронат За договором про патронат орган опіки та піклування передає дитину, яка є сиротою або позбавлена батьківського піклування, на виховання іншій особі (патронатному вихователю), до досягнення дитиною повноліття або на певний строк. Стаття 1455-2 Згода дитини на призначення патронатного вихователя На призначення дитині, якій виповнилося десять років, патронатного вихователя потрібна її згода. Стаття 1455-3 Плата за виховання дитини За виховання дитини встановлюється плата, розмір якої визначається погодженням сторін. Стаття 1455-4 Обов'язки пантронатного вихователя Патронатний вихователь зобов'язаний: 1) забезпечити дитину житлом, одягом, харчуванням тощо; 2) створити дитині умови для навчання, фізичного та духовного розвитку; 3) захищати дитину, її права та інтереси. Стаття 1455-5 Припинення договору про патронат 1. Договір про патронат припиняється у разі відмови від нього вихователя або дитини, якій виповнилося чотирнадять років. До призначення дитині нового вихователя, вихователь, що відмовився від договору, зобов'язаний піклуватися про дитину. 2. Договір про патронат може бути розірваний судом у разі невиконання вихователем своїх обов'язків або якщо патронатний вихователь є хронічним алкоголіком або наркоманом чи жорстоко поводиться з дитиною."  		Враховано   4) за заявою особи, піклування над якою було встановлене через неможливість самостійно здійснювати свої права. Глава 98-1 Патронат над малолітніми та неповнолітніми дітьми Стаття 1455-1 Договір про патронат За договором про патронат орган опіки та піклування передає дитину, яка є сиротою або позбавлена батьківського піклування, на виховання іншій особі (патронатному вихователю), до досягнення дитиною повноліття або на певний строк. Стаття 1455-2 Згода дитини на призначення патронатного вихователя На призначення дитині, якій виповнилося десять років, патронатного вихователя потрібна її згода. Стаття 1455-3 Плата за виховання дитини За виховання дитини встановлюється плата, розмір якої визначається погодженням сторін. Стаття 1455-4 Обов'язки пантронатного вихователя Патронатний вихователь зобов'язаний: 1) забезпечити дитину житлом, одягом, харчуванням тощо; 2) створити дитині умови для навчання, фізичного та духовного розвитку; 3) захищати дитину, її права та інтереси. Стаття 1455-5 Припинення договору про патронат 1. Договір про патронат припиняється у разі відмови від нього вихователя або дитини, якій виповнилося чотирнадять років. До призначення дитині нового вихователя, вихователь, що відмовився від договору, зобов'язаний піклуватися про дитину. 2. Договір про патронат може бути розірваний судом у разі невиконання вихователем своїх обов'язків або якщо патронатний виховательє хронічним алкоголіком або наркоманом чи жорстоко поводиться з дитиною."  
6081. КНИГА CЬОМА СПАДКОВЕ ПРАВО      КНИГА CЬОМА СПАДКОВЕ ПРАВО  
6082. Глава 99 Загальні положення про спадкування      Глава 99 Загальні положення про спадкування  
6083. Стаття 1456 Поняття спадкування      Стаття 1456 Поняття спадкування  
6084. Спадкуванням визнається перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, що померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).      Спадкуванням визнається перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, що померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).  
6085. Стаття 1457 Види спадкування      Стаття 1457 Види спадкування  
6086. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.      Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.  
6087. Стаття 1458 Склад спадщини      Стаття 1458 Склад спадщини  
6088. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, існування яких не припиняється його смертю.      До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, існування яких не припиняється його смертю.  
6089. Стаття 1459 Права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини      Стаття 1459 Права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини  
6090. Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:   -1062- Жир О.О.
 В статті 1459 слово "зокрема" замінити словами "а саме".  		Враховано   Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, а саме:  
6091. 1) особисті немайнові права;      1) особисті немайнові права;  
6092. 2) право участі у товариствах, якщо інше не передбачено законом або їх установчими документами;   -1063- Жир О.О.
 В підпункті 2) статті 1459 після слів "право участі в товариствах" додати "та право членства в об'єднаннях громадян".  		Враховано   2) право участі в товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не передбачено законом або їх установчими документами;  
6093. 3) право на відшкодування шкоди у зв'язку з каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я;      3) право на відшкодування шкоди у зв'язку з каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я;  
6094. 4) права на пенсію, допомогу чи інші виплати, передбачені законом.   -1064- Жир О.О.
 В підпункті 4) статті 1459 на початку речення додати "права на аліменти,...".  		Враховано   4) права на аліменти, права на пенсію, допомогу чи інші виплати, передбачені законом. 5) права та обов'язки особи як кредитора чи боржника, відповідно до статті 656 цього Кодексу. 6)інші права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця."  
    -1065- Жир О.О.
 Доповнити статтю 1459 підпунктами 5) і 6) такого змісту: "5) права та обов'язки особи як кредитора чи боржника, відповідно до статті 656 цього Кодексу. 6) інші права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця."  		Враховано    
6095. Стаття 1460 Відкриття спадщини      Стаття 1460 Відкриття спадщини  
6096. 1. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її судом такою, що померла.      1. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її судом такою, що померла.  
6097. 2. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого особа вважається такою, що померла (п. 3 статті 46 цього Кодексу).      2. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого особа вважається такою, що померла (п. 3 статті 46 цього Кодексу).  
6098. 3. Якщо протягом однієї календарної доби померли особи, які могли б спадкувати одна після одної, спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з них.      3. Якщо протягом однієї календарної доби померли особи, які могли б спадкувати одна після одної, спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з них.  
6099. Стаття 1461 Місце відкриття спадщини      Стаття 1461 Місце відкриття спадщини  
6100. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, - місце знаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місце знаходження основної частини рухомого майна.      Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, - місце знаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місце знаходження основної частини рухомого майна.  
6101. Стаття 1462 Спадкоємці      Стаття 1462 Спадкоємці  
6102. 1. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, що є живими на момент відкриття спадщини, а також зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.      1. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, що є живими на момент відкриття спадщини, а також зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.  
6103. Якщо дитина народилася у день смерті особи, вона є її спадкоємцем.   -1066- Жир О.О.
 Частину другу пункту 1 статті 1462 виключити.  		Враховано    
6104. 2. Спадкоємцями за заповітом можуть бути також юридичні особи, які були вже створені на момент відкриття спадщини, держава, Автономна Республіка Крим та адміністративно-територіальні утворення.   -1067- Жир О.О.
 Пункт 2 статті 1462 викласти в такій редакції: "2. Спадкоємцями за заповітом можуть бути також юридичні особи, держава та інші особи.".  		Враховано   2. Спадкоємцями за заповітом можуть бути також юридичні особи, держава та інші особи.  
6105. Стаття 1463 Підстави виникнення права на спадкування      Стаття 1463 Підстави виникнення права на спадкування  
6106. 1. У разі відкриття спадщини право на спадкування одержують особи, зазначені у заповіті.      1. У разі відкриття спадщини право на спадкування одержують особи, зазначені у заповіті.  
6107. 2. У разі відкриття спадщини за відсутності заповіту, визнання його недійсним, відмови від спадщини спадкоємців за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування одержують особи, зазначені у статтях 1500-1505 цього Кодексу.      2. У разі відкриття спадщини за відсутності заповіту, визнання його недійсним, відмови від спадщини спадкоємців за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування одержують особи, зазначені у статтях 1500-1505 цього Кодексу.  
6108. Стаття 1464 Усунення від права на спадкування      Стаття 1464 Усунення від права на спадкування  
6109. 1. Не мають права на спадкування ні за заповітом, ні за законом особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя. Винятки становлять особи, щодо яких заповідач склав заповіт уже після вчинення замаху на його життя.   -1068- Жир О.О.
 В пункті 1 статті 1464 виключити останнє речення і доповнити цей пункт другою частиною у такій редакції:  		Враховано   1. Не мають права на спадкування ні за заповітом, ні за законом особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя. Це правило не стосується особи, що вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначає її своїм спадкоємцем.  
    -1069- Жир О.О.
 "Це правило не стосується особи, що вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначає її своїм спадкоємцем".  		Враховано    
6110. 2. Не мають права на спадкування ні за заповітом, ні за законом особи, які умисно перешкоджали здійсненню спадкодавцем своєї останньої волі і цим сприяли заклику їх самих або близьких їм осіб до спадкування або ж до збільшення їхньої частки у спадщині.   -1070- Жир О.О.
 В пункті 2 статті 1464 слова "заклику їх" замінити словами "виникненню права на спадкування у них ..." і далі - за текстом.  		Враховано   2. Не мають права на спадкування ні за заповітом, ні за законом особи, які умисно перешкоджали здійсненню спадкодавцем своєї останньої волі і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих або у близьких їм осіб, або ж до збільшення їхньої частки у спадщині.  
6111. 3. Не мають права на спадкування за законом батьки після дітей, щодо яких вони позбавлені батьківських прав і не були відновлені у цих правах на момент відкриття спадщини, а також батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), інші особи, що ухилялися від виконання покладених на них за законом обов'язків щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.      3. Не мають права на спадкування за законом батьки після дітей, щодо яких вони позбавлені батьківських прав і не були відновлені у цих правах на момент відкриття спадщини, а також батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), інші особи, що ухилялися від виконання покладених на них за законом обов'язків щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.  
6112. 4. Не мають права на спадкування за законом один після одного особи, шлюб між якими визнаний судом недійсним.      4. Не мають права на спадкування за законом один після одного особи, шлюб між якими визнаний судом недійсним.  
6113. Якщо шлюб визнаний недійсним після смерті одного з подружжя, то за тим, хто пережив і не знав та не міг знати про перешкоди до укладення шлюбу, суд може визнати право на спадкування щодо частки у майні того, хто помер, яке було нажите ними за час цього шлюбу.      Якщо шлюб визнаний недійсним після смерті одного з подружжя, то за тим, хто пережив і не знав та не міг знати про перешкоди до укладення шлюбу, суд може визнати право на спадкування щодо частки у майні того, хто помер, яке було нажите ними за час цього шлюбу.  
6114. 5. За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через важку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.   -1071- Жир О.О.
 В пункті 5 статті 1464 перед словами "важку хворобу" додати слова "похилий вік,".  		Враховано   5. За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, важку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.  
6115. 6. Правила цієї статті поширюються на будь-яких спадкоємців, у тому числі й на тих, що мають право на обов'язкову частку.   -1072- Жир О.О.
 Доповнити статтю 1464 пунктом 7 і викласти його в такій редакції: "7. Правила цієї статті поширюються на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ".  		Враховано   6. Правила цієї статті поширюються на будь-яких спадкоємців, у тому числі й на тих, що мають право на обов'язкову частку. 7. Правила цієї статті поширюються на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.  
6116. Стаття 1465 Спадкування права на земельну ділянку      Стаття 1465 Спадкування права на земельну ділянку  
6117. 1. У разі смерті власника земельної ділянки право власності на земельну ділянку переходить до його спадкоємців відповідно до правил, передбачених цим Кодексом.   -1073- Жир О.О.
 В пункті 1 статті 1465 після слів "до його спадкоємців" все виключити.  		Враховано   1. У разі смерті власника земельної ділянки право власності на земельну ділянку переходить до його спадкоємців.  
6118. 2. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель і споруд переходить одночасно право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розташовані, якщо інше не передбачено заповітом. Та частина земельної ділянки, яка зайнята під будівлю або споруду, переходить до спадкоємців житлового будинку, інших будівель і споруд завжди.   -1074- Жир О.О.
 Пункт 2 статті 1465 розділити на два самостійні пункти і викласти їх в такій редакції: "2. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності, право користування чи право найму (оренди) земельної ділянки, що є під ними. 3. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності, право користування чи право найму (оренди) цієї земельної ділянки, яка призначена для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом".  		Враховано   2. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності, право користування чи право найму (оренди) земельної ділянки, що є під ними. 3. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності, право користування чи право найму (оренди) цієї земельної ділянки, яка призначена для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.  
6119. Стаття 1466 Спадкування майна, що є спільною сумісною власністю      Стаття 1466 Спадкування майна, що є спільною сумісною власністю  
6120. 1. Частка учасника спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.      1. Частка учасника спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.  
6121. 2. Учасник спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у спільному майні, яка буде визначена після його смерті.      2. Учасник спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у спільному майні, яка буде визначена після його смерті.  
6122. Стаття 1467 Спадкування права на одержання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, соціальних виплат, які належали спадкодавцеві   -1075- Жир О.О.
 Змінити назву статті 1467, виклавши її в такій редакції: "Стаття 1467 Право на одержання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, соціальних виплат, які належали спадкодавцеві".  		Враховано   Стаття 1467 Право на одержання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, соціальних виплат, які належали спадкодавцеві  
6123. Суми заробітної плати, стипендії, пенсії, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї і входять до складу спадщини.   -1076- Жир О.О.
 В статті 1467 після слова "стипендії" додати слово "аліментів". В кінці статті замість фрази "і входять до складу спадщини" записати ", а за їх відсутності входять до складу спадщини".  		Враховано   Суми заробітної плати, стипендії, аліментів, пенсії, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а за їх відсутності входять до складу спадщини.  
6124. Стаття 1468 Спадкування права на вклад у банківських (кредитних) установах      Стаття 1468 Спадкування права на вклад у банківських (кредитних) установах  
6125. 1. Вкладник має право розпорядитися своїм вкладом у банківських (кредитних) установах на випадок своєї смерті, склавши заповіт або написавши відповідне розпорядження банківській (кредитній) установі.   -1077- Жир О.О.
 В пункті 1 статті 1468 слово "написавши" замінити словом "зробивши".  		Враховано   1. Вкладник має право розпорядитися своїм вкладом у банківських (кредитних) установах на випадок своєї смерті, склавши заповіт або зробивши відповідне розпорядження банківській (кредитній) установі.  
6126. 2. Незалежно від способу розпорядження вкладом, він входить до складу спадщини і розподіляється між спадкоємцями за заповітом або за законом на загальних підставах.   -1078- Жир О.О.
 Пункт 2 статті 1468 викласти в такій редакції: "2. Незалежно від способу розпорядження вкладом право на нього входить до складу спадщини".  		Враховано   2. Незалежно від способу розпорядження вкладом право на нього входить до складу спадщини.  
6127. Стаття 1469 Спадкування права на одержання страхових сум   -1079- Жир О.О.
 Змінити назву статті 1469, виклавши її в такій редакції: "Стаття 1469 Спадкування права на одержання страхових сум (страхового відшкодування)"  		Враховано   Стаття 1469 Спадкування права на одержання страхових сум (страхового відшкодування)  
6128. 1. Страхові суми (страхове відшкодування) успадковуються на загальних підставах.      1. Страхові суми (страхове відшкодування) успадковуються на загальних підставах.  
6129. 2. Якщо страхувальник у договорі особистого страхування визначив особу, до якої має перейти право на одержання страхової суми у разі його смерті, це право не входить до складу спадщини.   -1080- Жир О.О.
 В пункті 2 статті 1469 слово "визначив" замінити на слово "призначив".  		Враховано   2. Якщо страхувальник у договорі особистого страхування призначив особу, до якої має перейти право на одержання страхової суми у разі його смерті, це право не входить до складу спадщини.  
6130. Стаття 1470 Покладення на спадкоємця обов'язку відшкодувати збитки (шкоду), які були завдані спадкодавцем      Стаття 1470 Покладення на спадкоємця обов'язку відшкодувати збитки (шкоду), які були завдані спадкодавцем  
6131. 1. На спадкоємця покладається обов'язок відшкодувати збитки, які були завдані спадкодавцем у договірних чи недоговірних зобов'язаннях.      1. На спадкоємця покладається обов'язок відшкодувати збитки, які були завдані спадкодавцем у договірних чи недоговірних зобов'язаннях.  
6132. 2. На спадкоємця покладається обов'язок компенсувати моральну шкоду, завдану спадкодавцем у договірних чи недоговірних зобов'язаннях.      2. На спадкоємця покладається обов'язок компенсувати моральну шкоду, завдану спадкодавцем у договірних чи недоговірних зобов'язаннях.  
6133. 3. На спадкоємця покладається обов'язок сплати неустойки (штрафу, пені), яку спадкодавець зобов'язаний був сплатити у зв'язку з невиконанням свого договірного обов'язку.      3. На спадкоємця покладається обов'язок сплати неустойки (штрафу, пені), яку спадкодавець зобов'язаний був сплатити у зв'язку з невиконанням свого договірного обов'язку.  
6134. 4. Збитки (шкода), які були завдані спадкодавцем, відшкодовуються спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було ними одержане.      4. Збитки (шкода), які були завдані спадкодавцем, відшкодовуються спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було ними одержане.  
6135. 5. За позовом спадкоємців суд може зменшити суму відшкодування (компенсації), якщо вона є непомірно високою порівняно з вартістю рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними.      5. За позовом спадкоємців суд може зменшити суму відшкодування (компенсації), якщо вона є непомірно високою порівняно з вартістю рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними.  
6136. Стаття 1471 Спадкування права на відшкодування збитків (шкоди), сплати неустойки      Стаття 1471 Спадкування права на відшкодування збитків (шкоди), сплати неустойки  
6137. 1. До спадкоємців переходить право на відшкодування збитків, завданих спадкодавцеві у договірних зобов'язаннях.      1. До спадкоємців переходить право на відшкодування збитків, завданих спадкодавцеві у договірних зобов'язаннях.  
6138. 2. До спадкоємців переходить право на стягнення неустойки (штрафу, пені) у зв'язку з невиконанням боржниками спадкодавця своїх договірних обов'язків.      2. До спадкоємців переходить право на стягнення неустойки (штрафу, пені) у зв'язку з невиконанням боржниками спадкодавця своїх договірних обов'язків.  
6139. 3. До спадкоємців переходить право на компенсацію моральної шкоди, яка була завдана спадкодавцеві.      3. До спадкоємців переходить право на компенсацію моральної шкоди, яка була завдана спадкодавцеві.  
6140. Стаття 1472 Обов'язок спадкоємців відшкодувати витрати на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця      Стаття 1472 Обов'язок спадкоємців відшкодувати витрати на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця  
6141. 1. Спадкоємці зобов'язані відшкодувати розумні витрати, яких зазнав один із них або інша особа на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця.      1. Спадкоємці зобов'язані відшкодувати розумні витрати, яких зазнав один із них або інша особа на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця.  
6142. 2. Витрати на утримання, догляд, лікування можуть бути стягнені не більше як за три роки до смерті спадкодавця.      2. Витрати на утримання, догляд, лікування можуть бути стягнені не більше як за три роки до смерті спадкодавця.  
6143. 3. Витрати на поховання, у тому числі на спорудження надгробка, а також інші розумні витрати відшкодовуються спадкоємцями тим особам, які їх фактично зазнали.   -1081- Жир О.О.
 В пункті 3 статті 1472 слово "надгробка" замінити словами "надгробного пам'ятника", а слово "зазнали" - на "понесли".  		Враховано   3. Витрати на поховання, у тому числі на спорудження надгробного пам'ятника, а також інші розумні витрати відшкодовуються спадкоємцями тим особам, які їх фактично понесли.  
6144. Глава 100 Спадкування за заповітом      Глава 100 Спадкування за заповітом  
6145. Стаття 1473 Поняття заповіту      Стаття 1473 Поняття заповіту  
6146. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок її смерті.      Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок її смерті.  
6147. Стаття 1474 Право на заповіт      Стаття 1474 Право на заповіт  
6148. 1. Право на заповіт має фізична особа з повною дієздатністю.      1. Право на заповіт має фізична особа з повною дієздатністю.  
6149. 2. Право на заповіт здійснюється особою особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.      2. Право на заповіт здійснюється особою особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.  
6150. Стаття 1475 Право заповідача на призначення спадкоємців      Стаття 1475 Право заповідача на призначення спадкоємців  
6151. 1. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності між ними сімейних, родинних відносин, а також осіб, зазначених у п. 2 статті 1462 цього Кодексу.      1. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності між ними сімейних, родинних відносин, а також осіб, зазначених у п. 2 статті 1462 цього Кодексу.  
6152. 2. Якщо заповідач не включив до спадкоємців за заповітом когось із тих, хто є спадкоємцем за законом, останні можуть одержати згодом право на спадкування за законом на загальних підставах.   -1082- Жир О.О.
 Пункт 2 статті 1475 виключити, відповідно змінити нумерацію пунктів  		Враховано    
6153. 3. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-кого з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування ні за заповітом, ні за законом.   -1083- Жир О.О.
 Доповнити пункт 3 статті 1475 новою частиною другою і викласти цю частину в такій редакції: "Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині".  		Враховано   2. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-кого з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування ні за заповітом, ні за законом. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині.  
6154. У разі смерті особи, яка була позбавлена права на спадкування, до смерті заповідача позбавлення її права на спадкування втрачає чинність. Діти (онуки) цієї особи одержують право на спадкування за правилами статті 1507 цього Кодексу на загальних підставах.   -1084- Жир О.О.
 Колишню другу частину пункту 3 зробити пунктом 4 цієї статті.  		Враховано   3. У разі смерті особи, яка була позбавлена права на спадкування, до смерті заповідача позбавлення її права на спадкування втрачає чинність. Діти (онуки) цієї особи одержують право на спадкування за правилами статті 1507 цього Кодексу на загальних підставах.  
6155. Стаття 1476 Право заповідача на визначення обсягу спадщини, що має успадковуватися за заповітом      Стаття 1476 Право заповідача на визначення обсягу спадщини, що має успадковуватися за заповітом  
6156. 1. Заповідач має право охопити заповітом ті права та обов'язки, які йому належать, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому.      1. Заповідач має право охопити заповітом ті права та обов'язки, які йому належать, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому.  
6157. 2. Заповідач має право охопити заповітом усю спадщину або її частину.      2. Заповідач має право охопити заповітом усю спадщину або її частину.  
6158. 3. Якщо заповідач розподілив у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він визначив, переходить та частина його обов'язків, що є пропорційною до одержаних ними прав.   -1085- Жир О.О.
 В пункті 3 статті 1476 слово "визначив" замінити на слово "призначив".  		Враховано   3. Якщо заповідач розподілив у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов'язків, що є пропорційною до одержаних ними прав.  
6159. 4. Чинність заповіту щодо складу спадщини визначається на момент її відкриття.      4. Чинність заповіту щодо складу спадщини визначається на момент її відкриття.  
6160. Стаття 1477 Право заповідача на заповідальний відказ      Стаття 1477 Право заповідача на заповідальний відказ  
6161. 1. Заповідач має право зробити у заповіті заповідальний відказ.      1. Заповідач має право зробити у заповіті заповідальний відказ.  
6162. 2. Відказоодержувачами можуть бути особи, що входять, а також ті, що не входять до числа спадкоємців за законом.      2. Відказоодержувачами можуть бути особи, що входять, а також ті, що не входять до числа спадкоємців за законом.  
6163. Стаття 1478 Предмет заповідального відказу      Стаття 1478 Предмет заповідального відказу  
6164. 1. Предметом заповідального відказу є виконання за рахунок спадщини будь-якого зобов'язання на користь одного або кількох осіб (відказоодержувачів), які набувають право вимагати від спадкоємця його виконання.   -1086- Жир О.О.
 Пункт 1 статті 1478 виключити.  		Враховано    
6165. 2. Предметом заповідального відказу може бути передання відказоодержувачеві у власність або за іншим речевим правом майнового права або речі, що входить до складу спадщини.   -1087- Жир О.О.
 Пункт 2 статті 1478 зробити пунктом 1.  		Враховано   1. Предметом заповідального відказу може бути передання відказоодержувачеві у власність або за іншим речевим правом майнового права або речі, що входить до складу спадщини.  
6166. 3. На спадкоємця, до якого переходять житловий будинок, квартира або інша будівля, заповідач має право покласти обов'язок надати іншій особі право користування цим приміщенням (будівлею) або певною його частиною. У разі наступного переходу права власності на ці приміщення (будівлі) право користування ними зберігає чинність.   -1088- Жир О.О.
 Пункт 3 статті 1478 зробити пунктом 2 і викласти його в такій редакції: "2. На спадкоємця, до якого переходять житловий будинок, квартира або інша будівля, заповідач має право покласти обов'язок надати іншій особі право користування ними. Це право користування зберігає чинність у разі наступної зміни їх власників".  		Враховано   2. На спадкоємця, до якого переходять житловий будинок, квартира або інша будівля, заповідач має право покласти обов'язок надати іншій особі право користування ними. Це право користування зберігає чинність у разі наступної зміни їх власників.  
6167. Право користування є таким, що не відчужується, не передається та не переходить до спадкоємців відказоодержувача.      Право користування є таким, що не відчужується, не передається та не переходить до спадкоємців відказоодержувача.  
6168. Право користування, надане відказоодержувачеві, не є підставою для проживання членів його сім'ї, якщо у заповіті не зазначено інше.      Право користування, надане відказоодержувачеві, не є підставою для проживання членів його сім'ї, якщо у заповіті не зазначено інше.  
6169. 4. Спадкоємець, на якого заповідачем покладено заповідальний відказ, має виконати його лише у межах реальної вартості спадщини, що перейшла до нього, з вирахуванням частини боргів спадкодавця, що на нього припадають.   -1089- Жир О.О.
 В пункті 4 статті 1478 слова "має виконати" замінити словами "зобов'язаний виконати" і зробити його пунктом 3.  		Враховано   3. Спадкоємець, на якого заповідачем покладено заповідальний відказ, зобов'язаний виконати його лише у межах реальної вартості спадщини, що перейшла до нього, з вирахуванням частини боргів спадкодавця, що на нього припадають.  
6170. 5. Відказоодержувач не відповідає за борги спадкодавця.   -1090- Жир О.О.
 Пункт 5 статті 1478 перенести до статті 1523.  		Враховано   4. Відказоодержувач має право вимоги до спадкоємця з моменту смерті.  
    -1091- Жир О.О.
 Доповнити статтю 1478 новим пунктом: "4. Відказоодержувач має право вимоги до спадкоємця з моменту смерті".  		Враховано    
6171. Стаття 1479 Припинення чинності заповідального відказу      Стаття 1479 Припинення чинності заповідального відказу  
6172. 1. Заповідальний відказ втрачає чинність у разі смерті відказоодержувача.   -1092- Жир О.О.
 Доповнити пункт 1 статті 1479 словами ", що сталася до відкриття спадщини".  		Враховано   1. Заповідальний відказ втрачає чинність у разі смерті відказоодержувача, що сталася до відкриття спадщини.  
6173. 2. Заповідальний відказ втрачає чинність у разі визнання спадщини відумерлою.      2. Заповідальний відказ втрачає чинність у разі визнання спадщини відумерлою.  
6174. Стаття 1480 Право заповідача на покладення на спадкоємця інших обов'язків      Стаття 1480 Право заповідача на покладення на спадкоємця інших обов'язків  
6175. 1. Заповідач може зобов'язати спадкоємця до вчинення певних дій немайнового характеру, зокрема щодо розпорядження особистими паперами, місця і форми здійснення ритуалу поховання.   -1093- Жир О.О.
 В пункті 1 статті 1480 після слова "паперами," додати слово "визначення".  		Враховано   1. Заповідач може зобов'язати спадкоємця до вчинення певних дій немайнового характеру, зокрема щодо розпорядження особистими паперами, визначення місця і форми здійснення ритуалу поховання.  
6176. 2. Заповідач може зобов'язати спадкоємця до вчинення певних дій, спрямованих на досягнення суспільно корисної мети (покладення).      2. Заповідач може зобов'язати спадкоємця до вчинення певних дій, спрямованих на досягнення суспільно корисної мети (покладення).  
6177. Стаття 1481 Право на обов'язкову частку у спадщині      Стаття 1481 Право на обов'язкову частку у спадщині  
6178. 1. Неповнолітні або повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, а також один з подружжя, що пережив іншого, який є непрацездатним, та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, не менше половини частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).   -1094- Жир О.О.
 В пункті 1 статті 1481 замість слова "або" поставити кому; слово "один" замінити на слово "той".  		Враховано   1. Неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, а також той з подружжя, що пережив іншого, який є непрацездатним, та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). В окремих випадках розмір обов'язкової частки в спадщині може бути зменшений судом з урахуванням конкретних обставин справи.  
    -1095- Жир О.О.
 В пункті 1 статті 1481 слова "не менше" виключити, слово "половини" замінити словом "половину".  		Враховано    
    -1096- Жир О.О.
 Доповнити пункт 1 статті 1481 частиною другою такого змісту: "В окремих випадках розмір обов'язкової частки в спадщині може бути зменшений судом з урахуванням конкретних обставин справи."  		Враховано    
6179. 2. До обов'язкової частки зараховується все, що спадкоємець, який має право на таку частку, одержує із спадщини на будь-якій підставі, у тому числі вартість майна, що складається із предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку, та вартість встановленого на користь такого спадкоємця заповідального відказу.   -1097- Жир О.О.
 Викласти пункт 2 статті в такій редакції: "2. До обов'язкової частки зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, що має право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця".  		Враховано   2. До обов'язкової частки зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, що має право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.  
6180. 3. Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка переходить до нього і перевищує обов'язкову частку.      3. Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка переходить до нього і перевищує обов'язкову частку.  
6181. Стаття 1482 Заповіт з умовою      Стаття 1482 Заповіт з умовою  
6182. 1. Заповідач може обумовити виникнення в особи, що названа у заповіті, права на спадкування наявністю певної умови, як пов'язаної, так і не пов'язаної з її поведінкою (наявність інших осіб, проживання в певному місці, народження дітей, здобуття освіти тощо).   -1098- Жир О.О.
 В частині першій пункту 1 статті 1482 слово "названа" замінити словом "призначена".  		Враховано   1. Заповідач може обумовити виникнення в особи, що призначена у заповіті, права на спадкування наявністю певної умови, як пов'язаної, так і не пов'язаної з її поведінкою (наявність інших осіб, проживання в певному місці, народження дітей, здобуття освіти тощо).  
6183. Умова, зазначена в заповіті, має існувати на час відкриття спадщини.      Умова, зазначена в заповіті, має існувати на час відкриття спадщини.  
6184. 2. Умова, зазначена у заповіті, є недійсною, якщо вона суперечить законові або моральним засадам суспільства.      2. Умова, зазначена у заповіті, є недійсною, якщо вона суперечить законові або моральним засадам суспільства.  
6185. 3. Особа, зазначена у заповіті, не має права вимагати визнання умови недійсною на тій підставі, що не знала про неї або що настання її від неї не залежало.   -1099- Жир О.О.
 Внести до пункту 3 статті 1482 редакційні правки: слово "зазначена" замінити словом "призначена"; після "або" слово "що" замінити на "якщо" і загалом викласти цей пункт у такій редакції: "3. Особа, призначена у заповіті, не має права вимагати визнання умови недійсною на тій підставі, що не знала про неї або якщо настання її від неї не залежало".  		Враховано   3. Особа, призначена у заповіті, не має права вимагати визнання умови недійсною на тій підставі, що не знала про неї, або якщо настання її від неї не залежало  
6186. Стаття 1483 Заповіт подружжя      Стаття 1483 Заповіт подружжя  
6187. 1. Подружжя може скласти спільний заповіт, спрямований на передання прав та обов'язків кожного з них.      1. Подружжя може скласти спільний заповіт, спрямований на передання прав та обов'язків кожного з них.  
6188. 2. У разі складення подружжям спільного заповіту спадщина після одного з подружжя переходить до того, хто його пережив.      2. У разі складення подружжям спільного заповіту спадщина після одного з подружжя переходить до того, хто його пережив.  
6189. У заповіті може бути визначено особу, до якої перейде частина цієї спадщини.      У заповіті може бути визначено особу, до якої перейде частина цієї спадщини.  
6190. 3. У разі смерті останнього з подружжя спадщина переходить до осіб, зазначених подружжям у заповіті.      3. У разі смерті останнього з подружжя спадщина переходить до осіб, зазначених подружжям у заповіті.  
6191. 4. За життя подружжя кожен з них має право скасувати заповіт, складений ними.      4. За життя подружжя кожен з них має право скасувати заповіт, складений ними.  
6192. 5. Той з подружжя, який пережив, може звернутися в суд із заявою про скасування заповіту щодо частини майна, яка йому належала на момент смерті першого. У цьому разі частка того, хто помер, крім тієї частки, яка була передана іншій особі (частина друга п. 2 цієї статті), переходить до особи, зазначеної у заповіті (п. 3 цієї статті).   -1100- Жир О.О.
 В пункті 5 статті 1483 слово "зазначеної" замінити словом "призначеної".  		Враховано   5. Той з подружжя, який пережив, може звернутися в суд із заявою про скасування заповіту щодо частини майна, яка йому належала на момент смерті першого. У цьому разі частка того, хто помер, крім тієї частки, яка була передана іншій особі (частина друга п. 2 цієї статті), переходить до особи, призначеної у заповіті (п. 3 цієї статті).  
6193. Стаття 1484 Підпризначення спадкоємців      Стаття 1484 Підпризначення спадкоємців  
6194. 1. Якщо зазначений у заповіті спадкоємець помре до відкриття спадщини, не прийме її або ж відмовиться від неї чи буде усунений від права на спадкування, а також у разі відсутності умов, визначених у заповіті, заповідач може призначити іншого спадкоємця.   -1101- Жир О.О.
 В пункті 1 статті 1484 слово "зазначений" замінити словом "призначений".  		Враховано   1. Якщо призначений у заповіті спадкоємець помре до відкриття спадщини, не прийме її або ж відмовиться від неї чи буде усунений від права на спадкування, а також у разі відсутності умов, визначених у заповіті, заповідач може призначити іншого спадкоємця.  
6195. 2. Підпризначеним спадкоємцем може бути будь-яка особа.   -1102- Жир О.О.
 Доповнити пункт 2 статті 1484 посиланням: "(стаття 1462 цього Кодексу)".  		Враховано   2. Підпризначеним спадкоємцем може бути будь-яка особа (стаття 1462 цього Кодексу).  
6196. Стаття 1485 Спадкування частини спадщини, що не охоплена заповітом      Стаття 1485 Спадкування частини спадщини, що не охоплена заповітом  
6197. 1. Частина спадщини, що не охоплена заповітом, розподіляється між спадкоємцями за законом на загальних підставах.      1. Частина спадщини, що не охоплена заповітом, розподіляється між спадкоємцями за законом на загальних підставах.  
6198. 2. До числа цих спадкоємців входять і ті спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.      2. До числа цих спадкоємців входять і ті спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.  
6199. Стаття 1486 Встановлення сервітутного права на користь третьої особи      Стаття 1486 Встановлення сервітутного права на користь третьої особи  
6200. Спадкоємець має право встановити у заповіті сервітутне право на користь третьої особи, яке обтяжує право власності спадкоємця, який прийняв обтяжену спадщину.      Спадкоємець має право встановити у заповіті сервітутне право на користь третьої особи, яке обтяжує право власності спадкоємця, який прийняв обтяжену спадщину.  
6201. Стаття 1487 Загальні вимоги до форми заповіту      Стаття 1487 Загальні вимоги до форми заповіту  
6202. 1. Заповіт має бути складений письмово, із зазначенням місця та часу його складення.      1. Заповіт має бути складений письмово, із зазначенням місця та часу його складення.  
6203. 2. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.      2. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.  
6204. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, застосовуються правила, передбачені п. 4 статті 198 цього Кодексу.      Якщо особа не може особисто підписати заповіт, застосовуються правила, передбачені п. 4 статті 198 цього Кодексу.  
6205. 3. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими службовими, посадовими особами, зазначеними у статтях 1488-1491 цього Кодексу.      3. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими службовими, посадовими особами, зазначеними у статтях 1488-1491 цього Кодексу.  
6206. Стаття 1488 Посвідчення заповіту нотаріусом      Стаття 1488 Посвідчення заповіту нотаріусом  
6207. 1. Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів (друкарська машинка, персональний комп'ютер тощо).      1. Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів (друкарська машинка, персональний комп'ютер тощо).  
6208. 2. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.      2. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.  
6209. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.      У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.  
6210. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбутися при свідках (стаття 1492 цього Кодексу).      Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбутися при свідках (стаття 1492 цього Кодексу).  
6211. Стаття 1489 Посвідчення нотаріусом секретних заповітів      Стаття 1489 Посвідчення нотаріусом секретних заповітів  
6212. 1. Секретним є заповіт, який посвідчується нотаріусом без ознаймлення з його змістом.      1. Секретним є заповіт, який посвідчується нотаріусом без ознаймлення з його змістом.  
6213. 2. Особа, що склала секретний заповіт, подає його в заклеєному конверті нотаріусові. На конверті має бути підпис заповідача.      2. Особа, що склала секретний заповіт, подає його в заклеєному конверті нотаріусові. На конверті має бути підпис заповідача.  
6214. Нотаріус ставить на конверті свій подсвідчувальний напис, скріплює його печаткою і в присутності заповідача поміщає його в інший конверт і опечатує.   -1103- Жир О.О.
 Доповнити главу 100 новою статтею 1489-1 і викласти її в такій редакції: "Стаття 1489-1 Оголошення нотаріусом секретного заповіту 1. Одержавши інформацію про відкриття спадщини, нотаріус призначає день оголошення змісту заповіту. Про це він повідомляє членів сім`ї та родичів спадкодавця, якщо їх місце проживання йому відоме, або робить про це відповідне повідомлення в пресі. 2. В присутності зацікавлених осіб та двох свідків нотаріус відкриває конверти, у яких зберігався заповіт, та оголошує заповіт. 3. Про оголошення заповіту складається протокол, який підписує нотаріус та свідки. До протоколу записується весь зміст заповіту".  		Враховано   Нотаріус ставить на конверті свій подсвідчувальний напис, скріплює його печаткою і в присутності заповідача поміщає його в інший конверт і опечатує. Стаття 1489-1 Оголошення нотаріусом секретного заповіту 1. Одержавши інформацію про відкриття спадщини, нотаріус призначає день оголошення змісту заповіту. Про це він повідомляє членів сім`ї та родичів спадкодавця, якщо їх місце проживання йому відоме, або робить про це відповідне повідомлення в пресі. 2. В присутності заінтересованих осіб та двох свідків нотаріус відкриває конверти, у яких зберігався заповіт, та оголошує заповіт. 3. Про оголошення заповіту складається протокол, який підписують нотаріус та свідки. До протоколу записується весь зміст заповіту.  
6215. Стаття 1490 Посвідчення заповіту посадовими особами органів державної влади та органів місцевого самоврядування      Стаття 1490 Посвідчення заповіту посадовими особами органів державної влади та органів місцевого самоврядування  
6216. Якщо у населеному пункті немає державного або приватного нотаріуса, заповіт може бути посвідчений посадовою особою органу державної влади та органу місцевого самоврядування.   -1104- Жир О.О.
 В статті 1490 слова "органу державної влади та органу місцевого самоврядування" замінити словами "відповідних органів місцевого самоврядування"; після слова "заповіт" додати слова "крім секретного" і викласти цю статтю в такій редакції: "Якщо у населеному пункті немає державного або приватного нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений посадовою особою відповідних органів місцевого самоврядування".  		Враховано   Якщо у населеному пункті немає державного або приватного нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений посадовою особою відповідних органів місцевого самоврядування.  
6217. Стаття 1491 Посвідчення заповіту іншими службовими, посадовими особами      Стаття 1491 Посвідчення заповіту іншими службовими, посадовими особами  
6218. 1. Заповіти можуть бути посвідчені:      1. Заповіти можуть бути посвідчені:  
6219. 1) головними лікарями, їхніми заступниками з медичної частини або черговими лікарями цих лікарень, госпіталів та інших стаціонарних лікувальних закладів, а також начальниками госпіталів, директорами або головними лікарями будинків для осіб похилого віку та інвалідів - фізичних осіб, які перебувають на лікуванні у лікарні, госпіталі, інших стаціонарних лікувальних закладах, а також осіб, що проживають у будинках для осіб похилого віку та інвалідів;      1) головними лікарями, їхніми заступниками з медичної частини або черговими лікарями цих лікарень, госпіталів та інших стаціонарних лікувальних закладів, а також начальниками госпіталів, директорами або головними лікарями будинків для осіб похилого віку та інвалідів - фізичних осіб, які перебувають на лікуванні у лікарні, госпіталі, інших стаціонарних лікувальних закладах, а також осіб, що проживають у будинках для осіб похилого віку та інвалідів;  
6220. 2) капітанами морських і річкових суден, що ходять під прапором України, - фізичних осіб, які плавають на них;      2) капітанами морських і річкових суден, що ходять під прапором України, - фізичних осіб, які плавають на них;  
6221. 3) начальниками пошукових, арктичних та інших експедицій - фізичних осіб, які беруть у них участь;   -1105- Жир О.О.
 В підпункті 3) пункту 1 статті 1491 виключити слово ", арктичних".  		Враховано   3) начальниками пошукових та інших експедицій - фізичних осіб, які беруть у них участь;  
6222. 4) командирами військових частин - військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, де немає нотаріусів, також заповіти цивільних осіб, що працюють у цих частинах, членів їхніх сімей і членів сімей військовослужбовців;      4) командирами військових частин - військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, де немає нотаріусів, також заповіти цивільних осіб, що працюють у цих частинах, членів їхніх сімей і членів сімей військовослужбовців;  
6223. 5) начальниками місць позбавлення волі - осіб, які відбувають у них покарання.   -1106- Жир О.О.
 Доповнити пункт 1 статті 1491підпунктом 6) і викласти його в такій редакції: "6) посадовою особою банківської (кредитної) установи - вкладників банківської (кредитної) установи щодо вкладу".  		Враховано   5) начальниками місць позбавлення волі - осіб, які відбувають у них покарання; 6) посадовою особою банківської (кредитної) установи - вкладників банківської (кредитної) установи щодо вкладу.  
6224. 2. Заповіти осіб, зазначених у п. 1 цієї статті, посвідчуються при свідках.      2. Заповіти осіб, зазначених у п. 1 цієї статті, посвідчуються при свідках.  
6225. 3. До таких заповітів відповідно застосовуються правила статті 1487 цього Кодексу про порядок їх посвідчення.      3. До таких заповітів відповідно застосовуються правила статті 1487 цього Кодексу про порядок їх посвідчення.  
6226. 4. Заповіти, посвідчені службовими, посадовими особами, зазначеними у п. 1 цієї статті, прирівнюються за своєю силою до заповітів, посвідчених нотаріусами.      4. Заповіти, посвідчені службовими, посадовими особами, зазначеними у п. 1 цієї статті, прирівнюються за своєю силою до заповітів, посвідчених нотаріусами.  
6227. Стаття 1492 Посвідчення заповіту при свідках      Стаття 1492 Посвідчення заповіту при свідках  
6228. 1. На бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках.      1. На бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках.  
6229. У випадках, передбачених статтями 1488-1491 цього Кодексу, присутність свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою.   -1107- Жир О.О.
 В частині першій пункту 1 статті 1492 після слова "присутність" додати слова "не менше двох". Другу частину пункту 1 статті зробити самостійним пунктом 2. Відповідно змінити нумерацію решти пунктів.  		Враховано   2. У випадках, передбачених статтями 1488-1491 цього Кодексу, присутність не менше двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою.  
6230. 2. Свідками можуть бути лише особи з повною дієздатністю.      3. Свідками можуть бути лише особи з повною дієздатністю.  
6231. 3. Свідками не можуть бути:      4. Свідками не можуть бути:  
6232. 1) нотаріус або інша службова чи посадова особа, яка посвідчує заповіт;      1) нотаріус або інша службова чи посадова особа, яка посвідчує заповіт;  
6233. 2) інші спадкоємці за заповітом;      2) інші спадкоємці за заповітом;  
6234. 3) члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом;      3) члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом;  
6235. 4) особи, які через фізичні вади не можуть прочитати заповіту.      4) особи, які через фізичні вади не можуть прочитати заповіту.  
6236. 4. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.      5. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.  
6237. 5. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідка.   -1108- Жир О.О.
 В пункті 5 статті 1492 слово "свідка" замінити словом "свідків".  		Враховано   6. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.  
6238. Стаття 1493 Право заповідача на скасування та зміну заповіту      Стаття 1493 Право заповідача на скасування та зміну заповіту  
6239. 1. Заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт.      1. Заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт.  
6240. 2. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, у якій він йому суперечить.      2. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, у якій він йому суперечить.  
6241. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, що його заповідач склав перед ним.      Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, що його заповідач склав перед ним.  
6242. 3. Якщо новий заповіт, що його склав заповідач, був визнаний недійсним, то відновлюється чинність попереднього заповіту.      3. Якщо новий заповіт, що його склав заповідач, був визнаний недійсним, то відновлюється чинність попереднього заповіту.  
6243. 4. Заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни та доповнення.      4. Заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни та доповнення.  
6244. 5. Скасування заповіту, внесення до нього змін та доповнень проводяться заповідачем особисто.      5. Скасування заповіту, внесення до нього змін та доповнень проводяться заповідачем особисто.  
6245. Якщо після складення заповіту заповідач був визнаний недієздатним, опікун не має права ні скасовувати заповіт, ні вносити до нього зміни та доповнення.   -1109- Жир О.О.
 Частину другу пункту 5 статті 1493 виключити.  		Враховано    
6246. 6. Скасування заповіту, внесення до нього змін і доповнень проводиться у формі, передбаченій статтями 1488-1491 цього Кодексу.      6. Скасування заповіту, внесення до нього змін і доповнень проводиться у формі, передбаченій статтями 1488-1491 цього Кодексу.  
6247. Стаття 1494 Таємниця заповіту      Стаття 1494 Таємниця заповіту  
6248. Нотаріус, інша особа, що посвідчує заповіт, свідки, а також фізична особа, що підписує заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості стосовно факту складення заповіту, його змісту, скасування або зміни.      Нотаріус, інша особа, що посвідчує заповіт, свідки, а також фізична особа, що підписує заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості стосовно факту складення заповіту, його змісту, скасування або зміни.  
6249. Стаття 1495 Тлумачення заповіту      Стаття 1495 Тлумачення заповіту  
6250. 1. Тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями.      1. Тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями.  
6251. 2. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту проводиться судом, відповідно до правил статті 204 цього Кодексу.      2. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту проводиться судом, відповідно до правил статті 204 цього Кодексу.  
6252. Стаття 1496 Недійсність заповіту      Стаття 1496 Недійсність заповіту  
6253. 1. Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є недійсним.      1. Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є недійсним.  
6254. 2. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його внутрішній волі.      2. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його внутрішній волі.  
6255. 3. Недійсність окремих розпоряджень, що містяться у заповіті, не мають наслідком недійсність іншої його частини.      3. Недійсність окремих розпоряджень, що містяться у заповіті, не мають наслідком недійсність іншої його частини.  
6256. 4. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений спадщини, одержує право спадкування на загальних підставах.      4. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений спадщини, одержує право спадкування на загальних підставах.  
6257. Глава 101 Спадкування за законом      Глава 101 Спадкування за законом  
6258. Стаття 1497 Черговість спадкування за законом      Стаття 1497 Черговість спадкування за законом  
6259. 1. Спадкоємці за законом закликаються до спадкування почергово.      1. Спадкоємці за законом закликаються до спадкування почергово.  
6260. 2. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від спадкування, неприйняття ними спадщини або ж відмови від неї, крім випадків, передбачених у статті 1498 цього Кодексу.      2. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від спадкування, неприйняття ними спадщини або ж відмови від неї, крім випадків, передбачених у статті 1498 цього Кодексу.  
6261. Стаття 1498 Зміна черговості закликання до спадкування      Стаття 1498 Зміна черговості закликання до спадкування  
6262. 1. Правила про черговість закликання спадкоємців за законом до спадкування можуть бути змінені нотаріально посвідченою угодою заінтересованих спадкоємців, укладеною після відкриття спадщини. Така угода не може порушити прав спадкоємців, що не беруть у ній участі, а також спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку.      1. Правила про черговість закликання спадкоємців за законом до спадкування можуть бути змінені нотаріально посвідченою угодою заінтересованих спадкоємців, укладеною після відкриття спадщини. Така угода не може порушити прав спадкоємців, що не беруть у ній участі, а також спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку.  
6263. 2. За рішенням суду особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може одержати право на спадкування разом з іншими спадкоємцями, що закликаються до спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.      2. За рішенням суду особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може одержати право на спадкування разом з іншими спадкоємцями, що закликаються до спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.  
6264. Стаття 1499 Спадкування усиновленими та усиновлювачами      Стаття 1499 Спадкування усиновленими та усиновлювачами  
6265. 1. У разі спадкування за законом усиновлений та його нащадки, з одного боку, та усиновлювач і його родичі - з іншого, прирівнюються до кровних родичів.   -1110- Жир О.О.
 В пункті 1 статті 1499 слова "кровних родичів" замінити словами "родичів за походженням".  		Враховано   1. У разі спадкування за законом усиновлений та його нащадки, з одного боку, та усиновлювач і його родичі - з іншого, прирівнюються до родичів за походженням.  
6266. 2. Усиновлені та їхні нащадки не спадкують за законом після смерті батьків усиновленого, інших його кровних родичів по висхідній лінії.   -1111- Жир О.О.
 В частині першій пункту 2 статті 1499 слова "Усиновлені та їхні" замінити словами "Усиновлений та його" і виключити слово "кровних".  		Враховано   2. Усиновлений та його нащадки не спадкують за законом після смерті батьків усиновленого, інших його родичів по висхідній лінії.  
6267. Батьки усиновленого та інші його кровні родичі по висхідній лінії не спадкують за законом після смерті усиновленого та його нащадків.      Батьки усиновленого та інші його кровні родичі по висхідній лінії не спадкують за законом після смерті усиновленого та його нащадків.  
6268. 3. Якщо усиновлення проведене відповідно до п. 2 статті 1419 цього Кодексу, то в разі смерті діда, баби за походженням усиновлений має право на спадкування за правом представлення, а в разі смерті рідних повнорідних і неповнорідних братів і сестер за походженням - має право на спадкування як спадкоємець другої черги.   -1112- Жир О.О.
 Доповнити пункт 3 статті 1499 другою частиною, яку викласти в такій редакції: "У разі смерті усиновленого його брати, сестри, дід і баба за походженням, з якими був збережений правовий зв'язок, спадкують на загальних підставах (п.2 статті 1419 цього Кодексу)".  		Враховано   3. Якщо усиновлення проведене відповідно до п. 2 статті 1419 цього Кодексу, то в разі смерті діда, баби за походженням усиновлений має право на спадкування за правом представлення, а в разі смерті рідних повнорідних і неповнорідних братів і сестер за походженням - має право на спадкування як спадкоємець другої черги. У разі смерті усиновленого його брати, сестри, дід і баба за походженням, з якими був збережений правовий зв'язок, спадкують на загальних підставах (п.2 статті 1419 цього Кодексу)  
6269. Стаття 1500 Перша черга спадкоємців за законом      Стаття 1500 Перша черга спадкоємців за законом  
6270. У першу чергу право на спадкування за законом одержують діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, а також той з подружжя, який пережив, та батьки особи, що померла.   -1113- Жир О.О.
 Внести до статті 1500 редакційні зміни, виклавши її в такій редакції: "У першу чергу право на спадкування за законом одержують діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, а також той з подружжя, який його пережив, та його батьки".  		Враховано   У першу чергу право на спадкування за законом одержують діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, а також той з подружжя, який його пережив, та його батьки.  
6271. Стаття 1501 Друга черга спадкоємців за законом      Стаття 1501 Друга черга спадкоємців за законом  
6272. У другу чергу право на спадкування за законом одержують рідні повнорідні і неповнорідні брати та сестри спадкодавця, а також його дід і баба як з боку батька, так і з боку матері.   -1114- Жир О.О.
 Із статті 1501 виключити слова "а також".  		Враховано   У другу чергу право на спадкування за законом одержують рідні повнорідні і неповнорідні брати та сестри спадкодавця, його дід і баба як з боку батька, так і з боку матері.  
6273. Стаття 1502 Третя черга спадкоємців за законом      Стаття 1502 Третя черга спадкоємців за законом  
6274. У третю чергу право на спадкування за законом одержують особи, які були членами сім'ї спадкодавця і проживали з ним не менше п'яти років до відкриття спадщини.      У третю чергу право на спадкування за законом одержують особи, які були членами сім'ї спадкодавця і проживали з ним не менше п'яти років до відкриття спадщини.  
6275. Стаття 1503 Четверта черга спадкоємців за законом      Стаття 1503 Четверта черга спадкоємців за законом  
6276. У четверту чергу право на спадкування за законом одержують рідні дядько та тітка спадкодавця.      У четверту чергу право на спадкування за законом одержують рідні дядько та тітка спадкодавця.  
6277. Стаття 1504 П'ята черга спадкоємців за законом      Стаття 1504 П'ята черга спадкоємців за законом  
6278. У п'яту чергу право на спадкування за законом одержують удержанці спадкодавця.   -1115- Жир О.О.
 В частині першій статті 1504 слово "удержанці" замінити словом "утриманці".  		Враховано   У п'яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця.  
6279. Удержанцем вважається неповнолітня, непрацездатна особа, якщо матеріальна допомога, яку вона одержувала від спадкодавця, була для неї єдиним або основним засобом до життя.   -1116- Жир О.О.
 В частині другій статті 1504 слово "Удержанцем" замінити словом "Утриманцем"; після слова "неповнолітня" додати слова "та(або)" і викласти цю частину в такій редакції: "Утриманцем вважається неповнолітня та(або) непрацездатна особа, яка протягом щонайменше п'яти років одержувала від спадкодавця матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним засобом для життя".  		Враховано   Утриманцем вважається неповнолітня та(або) непрацездатна особа, яка протягом щонайменше п'яти років одержувала від спадкодавця матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним засобом для життя.  
6280. Стаття 1505 Шоста черга спадкоємців за законом      Стаття 1505 Шоста черга спадкоємців за законом  
6281. У шосту чергу право на спадкування за законом одержують інші родичі спадкодавця до шостого ступеня спорідненості включно, причому родичі ближчого ступеня спорідненості усувають від спадкування родичів дальшого ступеня спорідненості.   -1117- Жир О.О.
 Доповнити статтю 1505 новими пунктами 2 і 3 і викласти їх в такій редакції: "2. Ступінь спорідненості визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.  		Враховано   1. У шосту чергу право на спадкування за законом одержують інші родичі спадкодавця до шостого ступеня спорідненості включно, причому родичі ближчого ступеня спорідненості усувають від спадкування родичів дальшого ступеня спорідненості. 2. Ступінь спорідненості визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. 3. У шосту чергу право на спадкування одержують: 1) родичі четвертого ступеня спорідненості - діти рідних племінників (двоюрідні онуки) і рідні брати та сестри діда, баби (двоюрідні дід і баба) спадкодавця; 2) родичі п'ятого ступеня спорідненості - діти двоюрідних братів і сестер (двоюрідні племінники і племінниці) і діти двоюрідних діда і баби (двоюрідні дядьки і тітки) спадкодавця; 3) родичі шостого ступеня спорідненості - діти двоюрідних правнуків і правнучок (двоюрідні праправнуки і праправнучки), діти двоюрідних племінників і племінниць (троюрідні онуки і онучки) і діти двоюрідних дядька і тітки (троюрідні брати і сестри) спадкодавця.  
    -1118- Жир О.О.
 3. У шосту чергу право на спадкування одержують: 1) родичі четвертого ступеня споріднення - діти рідних племінників (двоюрідні онуки) і рідні брати та сестри діда, баби (двоюрідні дід і баба) спадкодавця; 2) родичі п'ятого ступеня споріднення - діти двоюрідних братів і сестер (двоюрідні племінники і племінниці) і діти двоюрідних діда і баби (двоюрідні дядьки і тітки) спадкодавця; 3) родичі шостого ступеня спорідненості - діти двоюрідних правнуків і правнучок (двоюрідні праправнуки і праправнучки), діти двоюрідних племінників і племінниць (троюрідні онуки і онучки) і діти двоюрідних дядька і тітки (троюрідні брати і сестри) спадкодавця".  		Враховано    
6282. Стаття 1506 Розмір частки у спадщині спадкоємців за законом      Стаття 1506 Розмір частки у спадщині спадкоємців за законом  
6283. 1. Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.      1. Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.  
6284. 2. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.      2. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.  
6285. 3. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.      3. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.  
6286. Стаття 1507 Спадкування за правом представлення      Стаття 1507 Спадкування за правом представлення  
6287. 1. Онуки (правнуки) спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім батькові, матері (дідові, бабі), якби вони були живими на момент відкриття спадщини.   -1119- Жир О.О.
 Доповнити статтю 1506 новим пунктом 2 і викласти його в такій редакції: "2. Прадід, прабаба спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім дітям (дідові, бабі спадкодавця), якби вони були живими на момент відкриття спадщини". Відповідно змінити нумерацію інших пунктів статті 1506.  		Враховано   1. Онуки (правнуки) спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім батькові, матері (дідові, бабі), якби вони були живими на момент відкриття спадщини. 2. Прадід, прабаба спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім дітям (дідові, бабі спадкодавця), якби вони були живими на момент відкриття спадщини.  
6288. 2. Племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім батькові, матері (братові або сестрі спадкодавця), якби вони були живими на момент відкриття спадщини.      3. Племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім батькові, матері (братові або сестрі спадкодавця), якби вони були живими на момент відкриття спадщини.  
6289. 3. Двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім батькові, матері (дядькові та тітці спадкодавця), якби вони були живими на момент відкриття спадщини.      4. Двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім батькові, матері (дядькові та тітці спадкодавця), якби вони були живими на момент відкриття спадщини.  
6290. 4. Якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну.      5. Якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну.  
6291. 5. При спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня спорідненості.      6. При спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня спорідненості.  
6292. Глава 102 Здійснення права на спадкування      Глава 102 Здійснення права на спадкування  
6293. Стаття 1508 Право на прийняття спадщини      Стаття 1508 Право на прийняття спадщини  
6294. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину, не приймати спадщини або відмовитися від неї.      Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину, не приймати спадщини або відмовитися від неї.  
6295. Стаття 1509 Прийняття спадщини      Стаття 1509 Прийняття спадщини  
6296. 1. Спадщина приймається спадкоємцем особисто. Спадщину від імені малолітніх, недієздатних приймають їхні батьки, опікуни.      1. Спадщина приймається спадкоємцем особисто. Спадщину від імені малолітніх, недієздатних приймають їхні батьки, опікуни.  
6297. 2. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.      2. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.  
6298. 3. Незалежно від часу прийняття спадщини вона вважається такою, що належить спадкоємцеві, від дня відкриття спадщини.      3. Незалежно від часу прийняття спадщини вона вважається такою, що належить спадкоємцеві, від дня відкриття спадщини.  
6299. Стаття 1510 Строки для прийняття спадщини      Стаття 1510 Строки для прийняття спадщини  
6300. 1. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається від дня відкриття спадщини.      1. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається від дня відкриття спадщини.  
6301. 2. Якщо виникнення в особи права на спадкування залежить від неприйняття (відмови) від спадщини спадкоємцями за заповітом або спадкоємцями за законом попередньої черги, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття ними спадщини або відмови від неї.      2. Якщо виникнення в особи права на спадкування залежить від неприйняття (відмови) від спадщини спадкоємцями за заповітом або спадкоємцями за законом попередньої черги, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття ними спадщини або відмови від неї.  
6302. Якщо строк, що залишився, коротший за три місяці, він продовжується до трьох місяців.      Якщо строк, що залишився, коротший за три місяці, він продовжується до трьох місяців.  
6303. Стаття 1511 Дії, які засвідчують згоду прийняти спадщину      Стаття 1511 Дії, які засвідчують згоду прийняти спадщину  
6304. 1. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого у статті 1510 цього Кодексу, не заявить про відмову від неї.      1. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого у статті 1510 цього Кодексу, не заявить про відмову від неї.  
6305. 2. Спадкоємець, який на час відкриття спадщини не проживав із спадкодавцем і бажає прийняти спадщину, має подати нотаріусові заяву про прийняття спадщини.      2. Спадкоємець, який на час відкриття спадщини не проживав із спадкодавцем і бажає прийняти спадщину, має подати нотаріусові заяву про прийняття спадщини.  
6306. 3. Неповнолітня, недієздатна фізична особа, а також особа, обмежена у дієздатності, вважаються такими, що прийняли спадщину, завжди, крім випадків, передбачених пп. 2, 3, 4 статті 1514 цього Кодексу.      3. Неповнолітня, недієздатна фізична особа, а також особа, обмежена у дієздатності, вважаються такими, що прийняли спадщину, завжди, крім випадків, передбачених пп. 2, 3, 4 статті 1514 цього Кодексу.  
6307. Стаття 1512 Прийняття заповідального відказу      Стаття 1512 Прийняття заповідального відказу  
6308. Особа, на користь якої зроблено заповідальний відказ, має право прийняти його. Якщо протягом шести місяців відказоодержувач не відмовився від нього, то вважається, що він його прийняв.      Особа, на користь якої зроблено заповідальний відказ, має право прийняти його. Якщо протягом шести місяців відказоодержувач не відмовився від нього, то вважається, що він його прийняв.  
6309. Стаття 1513 Наслідки прогаяння строку для прийняття спадщини      Стаття 1513 Наслідки прогаяння строку для прийняття спадщини  
6310. 1. Якщо спадкоємець протягом встановленого строку не вчинить дій, які засвідчували б його волю прийняти спадщину, він вважається таким, що не прийняв її.      1. Якщо спадкоємець протягом встановленого строку не вчинить дій, які засвідчували б його волю прийняти спадщину, він вважається таким, що не прийняв її.  
6311. 2. За письмовою згодою інших спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, що запізнився, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусові за місцем відкриття спадщини.      2. За письмовою згодою інших спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, що запізнився, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусові за місцем відкриття спадщини.  
6312. 3. За позовом спадкоємця, який запізнився з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.      3. За позовом спадкоємця, який запізнився з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.  
6313. Стаття 1514 Право на відмову від прийняття спадщини      Стаття 1514 Право на відмову від прийняття спадщини  
6314. 1. Спадкоємець за заповітом чи за законом може відмовитися від спадщини протягом строку, який встановлений у статті 1510 цього Кодексу. Заява про відмову від спадщини подається нотаріусові за місцем відкриття спадщини.      1. Спадкоємець за заповітом чи за законом може відмовитися від спадщини протягом строку, який встановлений у статті 1510 цього Кодексу. Заява про відмову від спадщини подається нотаріусові за місцем відкриття спадщини.  
6315. 2. Фізична особа, обмежена у дієздатності, може відмовитися від спадщини за згодою піклувальника й органу опіки та піклування.      2. Фізична особа, обмежена у дієздатності, може відмовитися від спадщини за згодою піклувальника й органу опіки та піклування.  
6316. 3. Неповнолітні віком від 14 до 18 років можуть самі відмовитися від спадщини за згодою своїх батьків (усиновлювачів), піклувальника й органу опіки та піклування.      3. Неповнолітні віком від 14 до 18 років можуть самі відмовитися від спадщини за згодою своїх батьків (усиновлювачів), піклувальника й органу опіки та піклування.  
6317. 4. Опікун може відмовитися від прийняття спадщини, належної підопічному, лише з дозволу органу опіки та піклування.      4. Опікун може відмовитися від прийняття спадщини, належної підопічному, лише з дозволу органу опіки та піклування.  
6318. 5. Спадкоємець, який вчинив дії, що засвідчили прийняття ним спадщини, не може згодом відмовитися від неї.      5. Спадкоємець, який вчинив дії, що засвідчили прийняття ним спадщини, не може згодом відмовитися від неї.  
6319. 6. Відмова від прийняття спадщини є безумовною, беззастережною і безповоротною.      6. Відмова від прийняття спадщини є безумовною, беззастережною і безповоротною.  
6320. Стаття 1515 Право на відмову від прийняття спадщини на користь іншої особи      Стаття 1515 Право на відмову від прийняття спадщини на користь іншої особи  
6321. 1. Спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь інших спадкоємців за заповітом.      1. Спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь інших спадкоємців за заповітом.  
6322. Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом - незалежно від черги.      Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом - незалежно від черги.  
6323. 2. Спадкоємець має право відмовитися від частки того із спадкоємців, хто відмовився на його користь.      2. Спадкоємець має право відмовитися від частки того із спадкоємців, хто відмовився на його користь.  
6324. 3. Якщо заповідач підпризначив спадкоємця (стаття 1484 цього Кодексу), особа, на ім'я якої складений заповіт, може відмовитися від спадщини лише на користь особи, що є підпризначеним спадкоємцем.      3. Якщо заповідач підпризначив спадкоємця (стаття 1484 цього Кодексу), особа, на ім'я якої складений заповіт, може відмовитися від спадщини лише на користь особи, що є підпризначеним спадкоємцем.  
6325. 4. Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною - за правилами глави 14 Книги першої цього Кодексу.      4. Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною - за правилами глави 14 Книги першої цього Кодексу.  
6326. Стаття 1516 Правові наслідки відмови від спадщини      Стаття 1516 Правові наслідки відмови від спадщини  
6327. 1. Якщо від спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яка йому належала, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну.      1. Якщо від спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яка йому належала, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну.  
6328. 2. Якщо від спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яка йому належала, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну.      2. Якщо від спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яка йому належала, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну.  
6329. 3. Правила цієї статті не застосовуються до випадків, коли спадкоємець відмовився від спадщини на користь іншого спадкоємця, а також коли заповідач підпризначив іншого спадкоємця.      3. Правила цієї статті не застосовуються до випадків, коли спадкоємець відмовився від спадщини на користь іншого спадкоємця, а також коли заповідач підпризначив іншого спадкоємця.  
6330. 4. Якщо на спадкоємця за заповітом, який відмовився від спадщини, було покладено заповідальний відказ, обов'язок за заповідальним відказом переходить до інших спадкоємців за заповітом порівну.      4. Якщо на спадкоємця за заповітом, який відмовився від спадщини, було покладено заповідальний відказ, обов'язок за заповідальним відказом переходить до інших спадкоємців за заповітом порівну.  
6331. 5. Відмова спадкоємця за заповітом від спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом.      5. Відмова спадкоємця за заповітом від спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом.  
6332. Стаття 1517 Перехід права на прийняття спадщини      Стаття 1517 Перехід права на прийняття спадщини  
6333. 1. Якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).   -1120- Жир О.О.
 Доповнити пункт 1 статті 1517 частиною другою, яку викласти в такій редакції: "До спадкоємців не переходить право на прийняття обов'язкової частки у спадщині".  		Враховано   1. Якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). До спадкоємців не переходить право на прийняття обов'язкової частки у спадщині.  
6334. 2. Право на прийняття спадщини у цьому випадку може здійснюватися на загальних підставах, протягом строку (стаття 1510 цього Кодексу), що залишився. Якщо строк, що залишився, менший ніж три місяці, він подовжується до трьох місяців.      2. Право на прийняття спадщини у цьому випадку може здійснюватися на загальних підставах, протягом строку (стаття 1510 цього Кодексу), що залишився. Якщо строк, що залишився, менший ніж три місяці, він подовжується до трьох місяців.  
6335. Стаття 1518 Відумерлість спадщини      Стаття 1518 Відумерлість спадщини  
6336. 1. Спадщина визнається відумерлою судом за заявою органу державної влади за місцем відкриття спадщини у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, а також відмови чи неприйняття ними спадщини.   -1121- Жир О.О.
 В пункті 1 статті 1518 слова "органу державної влади" замінити словами "відповідного органу місцевого самоврядування" і викласти цей пункт у такій редакції: "1. Суд визначає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, а також відмови чи неприйняття ними спадщини".  		Враховано   1. Суд визначає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, а також відмови чи неприйняття ними спадщини.  
6337. 2. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з моменту відкриття спадщини.      2. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з моменту відкриття спадщини.  
6338. 3. Спадщина, визнана судом відумерлою, стає власністю адміністративно-територіального утворення за місцем відкриття спадщини.      3. Спадщина, визнана судом відумерлою, стає власністю адміністративно-територіального утворення за місцем відкриття спадщини.  
6339. 4. Адміністративно-територіальне утворення, яке стало власником відумерлого майна, зобов'язане задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1471 цього Кодексу.      4. Адміністративно-територіальне утворення, яке стало власником відумерлого майна, зобов'язане задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1471 цього Кодексу.  
6340. 5. Спадщина, не прийнята спадкоємцями, охороняється до визнання її відумерлою за правилами статті 1524 цього Кодексу.      5. Спадщина, не прийнята спадкоємцями, охороняється до визнання її відумерлою за правилами статті 1524 цього Кодексу.  
6341. Стаття 1519 Поділ спадщини між спадкоємцями      Стаття 1519 Поділ спадщини між спадкоємцями  
6342. 1. Частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.      1. Частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.  
6343. 2. Кожен із спадкоємців має право у будь-який час вимагати поділу спадщини.      2. Кожен із спадкоємців має право у будь-який час вимагати поділу спадщини.  
6344. 3. Якщо інше не встановлено угодою між спадкоємцями, які прийняли спадщину, підприємство, що входить до складу спадщини, поділу не підлягає і стає спільною частковою власністю спадкоємців відповідно до тих часток, які їм належать.      3. Якщо інше не встановлено угодою між спадкоємцями, які прийняли спадщину, підприємство, що входить до складу спадщини, поділу не підлягає і стає спільною частковою власністю спадкоємців відповідно до тих часток, які їм належать.  
6345. Стаття 1520 Переважне право окремих спадкоємців на виділення їм певного майна в натурі      Стаття 1520 Переважне право окремих спадкоємців на виділення їм певного майна в натурі  
6346. 1. Спадкоємці, які протягом щонайменше одного року проживали разом із спадкодавцем, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділення їм у натурі предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку в розмірі частки у спадщині, яка належить цим спадкоємцям.      1. Спадкоємці, які протягом щонайменше одного року проживали разом із спадкодавцем, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділення їм у натурі предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку в розмірі частки у спадщині, яка належить цим спадкоємцям.  
6347. 2. Спадкоємці, які разом із спадкодавцем мали майно за правом спільної власності, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділення їм у натурі цього майна, у межах їхньої частки у спадщині, якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців, що заслуговують на увагу.      2. Спадкоємці, які разом із спадкодавцем мали майно за правом спільної власності, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділення їм у натурі цього майна, у межах їхньої частки у спадщині, якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців, що заслуговують на увагу.  
6348. Стаття 1521 Перерозподіл спадщини      Стаття 1521 Перерозподіл спадщини  
6349. 1. Якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці (пп. 2, 3 статті 1513 цього Кодексу), вона підлягає перерозподілу між ними.      1. Якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці (пп. 2, 3 статті 1513 цього Кодексу), вона підлягає перерозподілу між ними.  
6350. 2. Спадкоємець, який запізнився, має право вимагати передання йому в натурі частини майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації.      2. Спадкоємець, який запізнився, має право вимагати передання йому в натурі частини майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації.  
6351. 3. Якщо майно, на яке претендує спадкоємець, який запізнився, перейшло як відумерле до держави і збереглося, спадкоємець має право вимагати його передання в натурі. У разі його реалізації спадкоємець має право на грошову компенсацію.      3. Якщо майно, на яке претендує спадкоємець, який запізнився, перейшло як відумерле до держави і збереглося, спадкоємець має право вимагати його передання в натурі. У разі його реалізації спадкоємець має право на грошову компенсацію.  
6352. Стаття 1522 Пред'явлення кредиторами померлого претензій до спадкоємців      Стаття 1522 Пред'явлення кредиторами померлого претензій до спадкоємців  
6353. 1. Спадкоємці зобов'язані повідомити кредиторів про відкриття спадщини, якщо їм відомо про борги спадкодавця.      1. Спадкоємці зобов'язані повідомити кредиторів про відкриття спадщини, якщо їм відомо про борги спадкодавця.  
6354. 2. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли йому стало відомо про відкриття спадщини, пред'явити свої претензії до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.      2. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли йому стало відомо про відкриття спадщини, пред'явити свої претензії до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.  
6355. 3. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, йому належить пред'явити свої претензії до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.      3. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, йому належить пред'явити свої претензії до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.  
6356. 4. Непред'явлення кредитором спадкодавця претензії до спадкоємців, які прийняли спадщину, погашає його право вимоги.      4. Непред'явлення кредитором спадкодавця претензії до спадкоємців, які прийняли спадщину, погашає його право вимоги.  
6357. Стаття 1523 Обов'язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора      Стаття 1523 Обов'язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора  
6358. 1. Спадкоємці зобов'язані задовольнити претензії кредитора повністю, але в межах одержаних активів. Кожен із спадкоємців відповідає перед кредитором особисто, у розмірі, який відповідає частці кожного з одержаних ним активів.      1. Спадкоємці зобов'язані задовольнити претензії кредитора повністю, але в межах одержаних активів. Кожен із спадкоємців відповідає перед кредитором особисто, у розмірі, який відповідає частці кожного з одержаних ним активів.  
6359. 2. Претензії кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між ними не встановлено інше.      2. Претензії кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між ними не встановлено інше.  
6360. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцеві в натурі.      У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцеві в натурі.  
6361. Стаття 1524 Охорона спадщини      Стаття 1524 Охорона спадщини  
6362. 1. Охорона спадщини здійснюється в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів та кредиторів спадкодавця, з метою збереження її до появи спадкоємців та прийняття ними спадщини.      1. Охорона спадщини здійснюється в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів та кредиторів спадкодавця, з метою збереження її до появи спадкоємців та прийняття ними спадщини.  
6363. 2. Нотаріус за місцем відкриття спадщини, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - органи адміністративно-територіального утворення з власної ініціативи або за заявою спадкоємців вживають заходів для охорони спадщини.   -1122- Жир О.О.
 В пункті 1 статті 1524 слова "органи адміністративно-територіального утворення" замінити словами "відповідні органи місцевого самоврядування" і викласти цей пункт у такій редакції: "2. Нотаріус за місцем відкриття спадщини, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - відповідні органи місцевого самоврядування з власної ініціативи або за заявою спадкоємців вживають заходів для охорони спадщини".  		Враховано   2. Нотаріус за місцем відкриття спадщини, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - відповідні органи місцевого самоврядування з власної ініціативи або за заявою спадкоємців вживають заходів для охорони спадщини.  
6364. 3. Охорона майна спадкодавця триває до закінчення строку для прийняття спадщини.      3. Охорона майна спадкодавця триває до закінчення строку для прийняття спадщини.  
6365. 4. Витрати з охорони майна компенсуються спадкоємцями відповідно до їхньої частки у спадщині.   -1123- Жир О.О.
 В пункті 4 статті 1524 слова "з охорони" замінити словами "на охорону" і викласти цей пункт у такій редакції: "4. Витрати на охорону майна компенсуються спадкоємцями відповідно до їхньої частки у спадщині".  		Враховано   4. Витрати на охорону майна компенсуються спадкоємцями відповідно до їхньої частки у спадщині.  
6366. Стаття 1525 Охорона спадщини виконавцем заповіту      Стаття 1525 Охорона спадщини виконавцем заповіту  
6367. 1. У разі, якщо спадкування здійснюється не лише за заповітом, а й за законом, виконавець заповіту, якого призначив спадкодавець, охороняє всю спадщину.      1. У разі, якщо спадкування здійснюється не лише за заповітом, а й за законом, виконавець заповіту, якого призначив спадкодавець, охороняє всю спадщину.  
6368. 2. Спадкоємці за законом мають право призначити іншу особу, яка охоронятиме частину спадщини, що успадковується за законом.      2. Спадкоємці за законом мають право призначити іншу особу, яка охоронятиме частину спадщини, що успадковується за законом.  
6369. Стаття 1526 Управління спадщиною      Стаття 1526 Управління спадщиною  
6370. 1. Якщо у складі спадщини є майно, яке потребує удержання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, орган адміністративно-територіального утворення, у разі відсутності спадкоємців за законом і за заповітом або виконавця заповіту укладають договір на управління спадщиною з третьою особою.   -1124- Жир О.О.
 В пункті 1 статті 1526 слово "удержання" замінити на слово "утримання", а слова "орган адміністративно-територіального утворення" замінити словами "відповідний орган місцевого самоврядування" і викласти цей пункт у такій редакції: "1. Якщо у складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - відповідний орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців за законом і за заповітом або виконавця заповіту укладають договір на управління спадщиною з третьою особою".  		Враховано   1. Якщо у складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса,- відповідний орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців за законом і за заповітом або виконавця заповіту укладають договір на управіння спадщиною з третьою особою  
6371. 2. Особа, яка управляє спадщиною, має право на вчинення будь-яких розумних дій, спрямованих на збереження спадщини до появи спадкоємців.      2. Особа, яка управляє спадщиною, має право на вчинення будь-яких розумних дій, спрямованих на збереження спадщини до появи спадкоємців.  
6372. 3. Особа, яка управляє спадщиною, має право на винагороду.      3. Особа, яка управляє спадщиною, має право на винагороду.  
6373. Глава 103 Виконання заповіту      Глава 103 Виконання заповіту  
6374. Стаття 1527 Право заповідача на призначення виконавця заповіту      Стаття 1527 Право заповідача на призначення виконавця заповіту  
6375. 1. Заповідач може доручити виконання заповіту фізичній особі, що має повну дієздатність, або юридичній особі (виконавцеві заповіту).      1. Заповідач може доручити виконання заповіту фізичній особі, що має повну дієздатність, або юридичній особі (виконавцеві заповіту).  
6376. 2. Якщо заповіт складено на користь кількох осіб, виконання заповіту може бути доручено комусь із них.      2. Якщо заповіт складено на користь кількох осіб, виконання заповіту може бути доручено комусь із них.  
6377. 3. Якщо заповіт складено на користь однієї особи, виконання заповіту може бути покладено на особу, яка не є спадкоємцем за заповітом.      3. Якщо заповіт складено на користь однієї особи, виконання заповіту може бути покладено на особу, яка не є спадкоємцем за заповітом.  
6378. Стаття 1528 Призначення виконавця заповіту за ініціативою спадкоємців      Стаття 1528 Призначення виконавця заповіту за ініціативою спадкоємців  
6379. 1. Спадкоємці мають право вимагати усунення виконавця заповіту, призначеного заповідачем, від виконання ним своїх повноважень, якщо у суді буде доведено, що виконання ним волі заповідача є неможливим.      1. Спадкоємці мають право вимагати усунення виконавця заповіту, призначеного заповідачем, від виконання ним своїх повноважень, якщо у суді буде доведено, що виконання ним волі заповідача є неможливим.  
6380. 2. Якщо заповідач не призначив виконавця заповіту або якщо особа, яка була ним призначена, відмовилася від виконання волі спадкодавця або була усунена від виконання заповіту, спадкоємці мають право обрати виконавця з-поміж себе або призначити іншу особу.      2. Якщо заповідач не призначив виконавця заповіту або якщо особа, яка була ним призначена, відмовилася від виконання волі спадкодавця або була усунена від виконання заповіту, спадкоємці мають право обрати виконавця з-поміж себе або призначити іншу особу.  
6381. 3. Якщо спадкоємці не можуть досягти згоди щодо особи виконавця заповіту, він за вимогою когось із них може бути призначений судом.      3. Якщо спадкоємці не можуть досягти згоди щодо особи виконавця заповіту, він за вимогою когось із них може бути призначений судом.  
6382. Стаття 1529 Призначення виконавця заповіту нотаріусом      Стаття 1529 Призначення виконавця заповіту нотаріусом  
6383. Виконавець заповіту може бути призначений нотаріусом за місцем відкриття спадщини, якщо заповідач не призначив виконавця заповіту, або якщо він відмовився від виконання своїх повноважень, або був усунений від виконання заповіту, якщо цього потребують інтереси спадкоємців.      Виконавець заповіту може бути призначений нотаріусом за місцем відкриття спадщини, якщо заповідач не призначив виконавця заповіту, або якщо він відмовився від виконання своїх повноважень, або був усунений від виконання заповіту, якщо цього потребують інтереси спадкоємців.  
6384. Стаття 1530 Згода особи на призначення її виконавцем заповіту      Стаття 1530 Згода особи на призначення її виконавцем заповіту  
6385. 1. Особа може бути призначена виконавцем заповіту лише з її згоди.      1. Особа може бути призначена виконавцем заповіту лише з її згоди.  
6386. 2. Згода особи бути виконавцем заповіту може бути виражена на тексті самого заповіту або додана до нього.      2. Згода особи бути виконавцем заповіту може бути виражена на тексті самого заповіту або додана до нього.  
6387. 3. Особа може подати до нотаріуса за місцем відкриття спадщини згоду бути виконавцем заповіту після відкриття спадщини.      3. Особа може подати до нотаріуса за місцем відкриття спадщини згоду бути виконавцем заповіту після відкриття спадщини.  
6388. Стаття 1531 Право виконавця заповіту на відмову від здійснення своїх повноважень      Стаття 1531 Право виконавця заповіту на відмову від здійснення своїх повноважень  
6389. 1. Виконавець заповіту, незалежно від того, ким його було призначено, має право відмовитися від здійснення своїх повноважень.      1. Виконавець заповіту, незалежно від того, ким його було призначено, має право відмовитися від здійснення своїх повноважень.  
6390. 2. Виконавець заповіту зобов'язаний негайно повідомити спадкоємців, а також інших осіб, щодо яких він повинен був вчинити певні дії, про відмову від здійснення своїх повноважень.      2. Виконавець заповіту зобов'язаний негайно повідомити спадкоємців, а також інших осіб, щодо яких він повинен був вчинити певні дії, про відмову від здійснення своїх повноважень.  
6391. 3. Виконавець заповіту не може відмовитися від здійснення своїх повноважень, якщо вони пов'язані із вчиненням невідкладних дій, зволікання з якими загрожує завданням збитків спадкоємцям.      3. Виконавець заповіту не може відмовитися від здійснення своїх повноважень, якщо вони пов'язані із вчиненням невідкладних дій, зволікання з якими загрожує завданням збитків спадкоємцям.  
6392. 4. Виконавець заповіту відповідає перед спадкоємцями за збитки, що були їм завдані у зв'язку з невиконанням вимог, передбачених у пп. 2, 3 цієї статті.      4. Виконавець заповіту відповідає перед спадкоємцями за збитки, що були їм завдані у зв'язку з невиконанням вимог, передбачених у пп. 2, 3 цієї статті.  
6393. Стаття 1532 Повноваження виконавця заповіту      Стаття 1532 Повноваження виконавця заповіту  
6394. 1. Виконавець заповіту зобов'язаний:      1. Виконавець заповіту зобов'язаний:  
6395. 1) вжити заходів для охорони спадщини;      1) вжити заходів для охорони спадщини;  
6396. 2) вжити усіх можливих заходів для повідомлення спадкоємців, відказоодержувачів, кредиторів про відкриття спадщини;   -1125- Жир О.О.
 В підпункті 2) пункту 1 статті 1532 вилучити слова "усіх можливих".  		Враховано   2) вжити заходів для повідомлення спадкоємців, відказоодержувачів, кредиторів про відкриття спадщини;  
6397. 3) зажадати від боржників спадкодавця виконання ними своїх обов'язків;      3) зажадати від боржників спадкодавця виконання ними своїх обов'язків;  
6398. 4) управляти спадщиною (стаття 1526 цього Кодексу);   -1126- Жир О.О.
 В підпункті 4) пункту 1 статті 1532 вилучити посилання на статтю 1526 цього Кодексу.  		Враховано   4) управляти спадщиною;  
6399. 5) видати кожному із спадкоємців ту частку спадщини, яка визначена у заповіті;      5) видати кожному із спадкоємців ту частку спадщини, яка визначена у заповіті;  
6400. 6) видати частку у спадщині тим особам, які мають право на обов'язкову частку у спадщині.      6) видати частку у спадщині тим особам, які мають право на обов'язкову частку у спадщині.  
6401. 2. Виконавець заповіту зобов'язаний забезпечити виконання спадкоємцями дій, до яких вони були зобов'язані заповітом.      2. Виконавець заповіту зобов'язаний забезпечити виконання спадкоємцями дій, до яких вони були зобов'язані заповітом.  
6402. 3. Повноваження виконавця заповіту посвідчуються відповідним документом, який видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини.      3. Повноваження виконавця заповіту посвідчуються відповідним документом, який видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини.  
6403. Стаття 1533 Право виконавця заповіту на оплату виконання ним своїх повноважень      Стаття 1533 Право виконавця заповіту на оплату виконання ним своїх повноважень  
6404. 1. Заповідач має право визначити у заповіті те майно (в натурі або у грошах), яке виконавець заповіту має право одержати зі складу спадщини як винагороду за виконання своїх повноважень.      1. Заповідач має право визначити у заповіті те майно (в натурі або у грошах), яке виконавець заповіту має право одержати зі складу спадщини як винагороду за виконання своїх повноважень.  
6405. 2. Якщо розмір винагороди не визначений заповідачем, він може бути визначений за домовленістю виконавця заповіту та спадкоємців, а в разі спору - судом.      2. Якщо розмір винагороди не визначений заповідачем, він може бути визначений за домовленістю виконавця заповіту та спадкоємців, а в разі спору - судом.  
6406. 3. Виконавець заповіту має право вимагати від спадкоємців відшкодування тих витрат, які були ним зроблені з охорони спадщини, управління нею та виконання заповіту.      3. Виконавець заповіту має право вимагати від спадкоємців відшкодування тих витрат, які були ним зроблені з охорони спадщини, управління нею та виконання заповіту.  
6407. Стаття 1534 Контроль за виконанням заповіту      Стаття 1534 Контроль за виконанням заповіту  
6408. 1. Спадкоємці мають право контролювати дії виконавця заповіту.      1. Спадкоємці мають право контролювати дії виконавця заповіту.  
6409. 2. Якщо спадкоємцями є неповнолітні (малолітні) діти, недієздатні особи або особи, обмежені у дієздатності, контроль за виконанням заповіту здійснюють батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники, а також органи опіки та піклування.      2. Якщо спадкоємцями є неповнолітні (малолітні) діти, недієздатні особи або особи, обмежені у дієздатності, контроль за виконанням заповіту здійснюють батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники, а також органи опіки та піклування.  
6410. 3. За вимогою осіб, зазначених у пп. 1, 2 цієї статті, виконавець заповіту повинен звітувати про дії, які були ним вчинені.      3. За вимогою осіб, зазначених у пп. 1, 2 цієї статті, виконавець заповіту повинен звітувати про дії, які були ним вчинені.  
6411. 4. Після виконання заповіту виконавець подає спадкоємцям або їхнім законним представникам остаточний звіт про виконання своїх повноважень.      4. Після виконання заповіту виконавець подає спадкоємцям або їхнім законним представникам остаточний звіт про виконання своїх повноважень.  
6412. Стаття 1535 Право на оскарження дій виконавця заповіту      Стаття 1535 Право на оскарження дій виконавця заповіту  
6413. 1. Спадкоємці, їхні законні представники, а також орган опіки та піклування мають право оскаржити в суд дії виконавця заповіту, якщо вони не відповідають цьому Кодексу, іншим законам, порушують інтереси спадкоємців.      1. Спадкоємці, їхні законні представники, а також орган опіки та піклування мають право оскаржити в суд дії виконавця заповіту, якщо вони не відповідають цьому Кодексу, іншим законам, порушують інтереси спадкоємців.  
6414. 2. На вимоги про визнання неправомірними дій виконавця заповіту поширюється позовна давність в один рік.      2. На вимоги про визнання неправомірними дій виконавця заповіту поширюється позовна давність в один рік.  
6415. Стаття 1536 Строк чинності повноважень виконавця заповіту      Стаття 1536 Строк чинності повноважень виконавця заповіту  
6416. 1. Повноваження виконавця заповіту тривають до повного здійснення волі спадкодавця, яка виражена у заповіті.      1. Повноваження виконавця заповіту тривають до повного здійснення волі спадкодавця, яка виражена у заповіті.  
6417. 2. Припинення чинності повноважень виконавця заповіту проводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини, за погодженням із спадкоємцями та відказоодержувачами.      2. Припинення чинності повноважень виконавця заповіту проводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини, за погодженням із спадкоємцями та відказоодержувачами.  
6418. 3. Після припинення повноважень виконавець заповіту повинен повернути нотаріусові документ, який був йому виданий (п. 3 статті 1532 цього Кодексу).      3. Після припинення повноважень виконавець заповіту повинен повернути нотаріусові документ, який був йому виданий (п. 3 статті 1532 цього Кодексу).  
6419. 4. У разі неповернення виконавцем заповіту документа, який засвідчував його повноваження, спадкоємець має право витребувати документ, а також вимагати відшкодування збитків, які можуть бути йому завдані.   -1127- Жир О.О.
 В пункті 1 статті 1536 слова "спадкоємець має" замінити словами "спадкоємці мають" і в кінці пункту вилучити слова "які можуть бути йому завдані". Викласти цей пункт в такій редакції: "4. У разі неповернення виконавцем заповіту документа, який засвідчував його повноваження, спадкоємці мають право витребувати документ, а також вимагати відшкодування збитків".  		Враховано   4. У разі неповернення виконавцем заповіту документа, який засвідчував його повноваження, спадкоємці мають право витребувати документ, а також вимагати відшкодування збитків.  
6420. Глава 104 Оформлення права на спадщину      Глава 104 Оформлення права на спадщину  
6421. Стаття 1537 Право спадкоємця на одержання свідоцтва про право на спадщину      Стаття 1537 Право спадкоємця на одержання свідоцтва про право на спадщину  
6422. 1. Спадкоємець, який прийняв спадщину, може зажадати видачі йому свідоцтва про право на спадщину.      1. Спадкоємець, який прийняв спадщину, може зажадати видачі йому свідоцтва про право на спадщину.  
6423. 2. Якщо кілька спадкоємців прийняли спадщину, свідоцтво видається кожному з них.   -1128- Жир О.О.
 В пункті 2 статті 1537 поміняти місцями дві частини, внести редакційні правки і викласти цей пункт у такій редакції: "2. Якщо спадщину складає право на неподільне майно, у свідоцтвах, що видаються кожному, зазначається ім'я та розмір часток інших співвласників. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво видається кожному з них".  		Враховано   2. Якщо спадщину складає право на неподільне майно, у свідоцтвах, що видаються кожному, зазначається ім'я та розмір часток інших співвласників.  
6424. Якщо спадщину складає неподільне майно, у свідоцтвах, що видаються кожному, зазначається ім'я та розмір часток інших співвласників.      Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво видається кожному з них.  
6425. 3. Відсутність свідоцтва не позбавляє спадкоємця права на спадщину.      3. Відсутність свідоцтва не позбавляє спадкоємця права на спадщину.  
6426. Стаття 1538 Обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину      Стаття 1538 Обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину  
6427. 1. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, він зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину.      1. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, він зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину.  
6428. 2. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших співвласників.      2. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших співвласників.  
6429. Стаття 1539 Строк видачі свідоцтва про право на спадщину      Стаття 1539 Строк видачі свідоцтва про право на спадщину  
6430. 1. Свідоцтво про право на спадщину видається державним нотаріусом за місцем відкриття спадщини, після спливу строку, встановленого для її прийняття.   -1129- Жир О.О.
 В пункті 1 статті 1539 слова "нерухоме майно" замінити словами "право на нерухомі речі" і викласти цей пункт у такій редакції: "1. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є право на нерухомі речі, він зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину".  		Враховано   11. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є право на нерухомі речі, він зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину.  
6431. 2. Якщо заповіт складено на користь зачатого, але ще не народженого спадкоємця, видача свідоцтва про право на спадщину і розподіл спадщини між усіма спадкоємцями може відбутися лише після народження цієї дитини.      2. Якщо заповіт складено на користь зачатого, але ще не народженого спадкоємця, видача свідоцтва про право на спадщину і розподіл спадщини між усіма спадкоємцями може відбутися лише після народження цієї дитини.  
6432. Це правило стосується і дитини, зачатої при житті батька, але народженої після його смерті, у разі спадкування за законом.      Це правило стосується і дитини, зачатої при житті батька, але народженої після його смерті, у разі спадкування за законом.  
6433. 3. До закінчення строку на прийняття спадщини державний нотаріус може видати спадкоємцеві дозвіл на одержання частини вкладу спадкодавця у банківських (кредитних) установах, якщо це спричинено невідкладними обставинами.      3. До закінчення строку на прийняття спадщини державний нотаріус може видати спадкоємцеві дозвіл на одержання частини вкладу спадкодавця у банківських (кредитних) установах, якщо це спричинено невідкладними обставинами.  
6434. Стаття 1540 Державна реєстрація прийняття спадщини      Стаття 1540 Державна реєстрація прийняття спадщини  
6435. 1. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати свідоцтво про право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію (стаття 201 цього Кодексу).      1. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати свідоцтво про право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію (стаття 201 цього Кодексу).  
6436. 2. Право власності у спадкоємця на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації.      2. Право власності у спадкоємця на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації.  
6437. Стаття 1541 Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину      Стаття 1541 Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину  
6438. 1. За згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус за місцем відкриття спадщини може внести зміни, доповнення до свідоцтва про право на спадщину.   -1130- Жир О.О.
 До статті 1541 внести редакційні правки і викласти цю статтю в такій редакції: "1. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є право на нерухомі речі, спадкоємець зобов`язаний зареєструвати свідоцтво про право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію (стаття 201 цього Кодексу). 2. Право власності у спадкоємця на нерухомі речі виникає з моменту державної реєстрації".  		Враховано   1. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є право на нерухомі речі, спадкоємець зобов`язаний зареєструвати свідоцтво про право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію (стаття 201 цього Кодексу).  
6439. 2. На вимогу одного із спадкоємців суд може винести рішення про внесення змін і доповнень до свідоцтва про право на спадщину.      2. Право власності у спадкоємця на нерухомі речі виникає з моменту державної реєстрації.  
6440. 3. У випадках, передбачених пп. 1, 2 цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.      3. У випадках, передбачених пп. 1, 2 цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.  
6441. Стаття 1542 Анулювання свідоцтва про право на спадщину   -1131- Жир О.О.
 Змінити назву статті 1542 і викласти її в такій редакції: "Стаття 1542 Визначення недійсним свідоцтва про право на спадщину".  		Враховано   Стаття 1542 Визначення недійсним свідоцтва про право на спадщину  
6442. Свідоцтво про право на спадщину анулюється судом, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також у разі інших порушень положень цього Кодексу та інших законів.   -1132- Жир О.О.
 В статті 1542 слово "анулюється" замінити словами "визнається недійсним" і викласти статтю у такій редакції: "Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним судом, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також у разі інших порушень положень цього Кодексу та інших законів".  		Враховано   Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним судом, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також у разі інших порушень положень цього Кодексу та інших законів.  
6443. Глава 105 Спадковий договір      Глава 105 Спадковий договір  
6444. Стаття 1543 Поняття спадкового договору      Стаття 1543 Поняття спадкового договору  
6445. За спадковим договором одна сторона (відчужувач) передає на випадок своєї смерті іншій стороні (набувачеві) своє майно або його частину у власність, взамін чого остання зобов'язується виконати її розпорядження.      За спадковим договором одна сторона (відчужувач) передає на випадок своєї смерті іншій стороні (набувачеві) своє майно або його частину у власність, взамін чого остання зобов'язується виконати її розпорядження.  
6446. Стаття 1544 Сторони у спадковому договорі      Стаття 1544 Сторони у спадковому договорі  
6447. 1. Відчужувачем за спадковим договором може бути подружжя або інша особа.      1. Відчужувачем за спадковим договором може бути подружжя або інша особа.  
6448. 2. Набувачем за спадковим договором може бути фізична особа, юридична особа.   -1133- Жир О.О.
 Внести до пункту 2 статті 1544 редакційну правку і викласти його у такій редакції: "2. Набувачем за спадковим договором може бути фізична особа та юридична особа".  		Враховано   2. Набувачем за спадковим договором може бути фізична особа та юридична особа.  
6449. Стаття 1545 Форма спадкового договору      Стаття 1545 Форма спадкового договору  
6450. Спадковий договір складається письмово і посвідчується нотаріусом.      Спадковий договір складається письмово і посвідчується нотаріусом.  
6451. Стаття 1546 Обов'язки набувача за спадковим договором      Стаття 1546 Обов'язки набувача за спадковим договором  
6452. Набувач за спадковим договором може бути зобов'язаний до вчинення будь-яких дій майнового чи немайнового характеру як до відкриття, так і після відкриття спадщини.      Набувач за спадковим договором може бути зобов'язаний до вчинення будь-яких дій майнового чи немайнового характеру як до відкриття, так і після відкриття спадщини.  
6453. Стаття 1547 Особливості спадкового договору з участю подружжя      Стаття 1547 Особливості спадкового договору з участю подружжя  
6454. 1. Спадковим договором може бути охоплене майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, а також майно, яке є особистою власністю кожного з подружжя.      1. Спадковим договором може бути охоплене майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, а також майно, яке є особистою власністю кожного з подружжя.  
6455. 2. У спадковому договорі подружжя може обумовити, що в разі смерті одного з них до того, що пережив, переходить спадщина того, хто помер. А в разі смерті останнього з подружжя його майно переходить до набувача за договором.   -1134- Жир О.О.
 Пункт 2 статті 1547 викласти у такій редакції: "2. У спадковому договорі може бути обумовлено, що в разі смерті одного з подружжя спадщина переходить до другого. А в разі смерті другого його майно переходить до набувача за договором".  		Враховано   2. У спадковому договорі може бути обумовлено, що в разі смерті одного з подружжя спадщина переходить до другого. А в разі смерті другого його майно переходить до набувача за договором.  
6456. 3. Сторони можуть зазначити у договорі інші умови, не заборонені законом.      3. Сторони можуть зазначити у договорі інші умови, не заборонені законом.  
6457. Стаття 1548 Право набувача у разі смерті відчужувача      Стаття 1548 Право набувача у разі смерті відчужувача  
6458. У разі смерті відчужувача набувач стає власником майна, визначеного у спадковому договорі.      У разі смерті відчужувача набувач стає власником майна, визначеного у спадковому договорі.  
6459. Стаття 1549 Забезпечення виконання спадкового договору      Стаття 1549 Забезпечення виконання спадкового договору  
6460. 1. На майно, визначене у спадковому договорі, нотаріус, що посвідчив цей договір, накладає заборону відчуження.      1. На майно, визначене у спадковому договорі, нотаріус, що посвідчив цей договір, накладає заборону відчуження.  
6461. 2. Заповіт, яким відчужувач охопив майно, визначене у спадковому договорі, є повністю або частково недійсним.   -1135- Жир О.О.
 Доповнити статтю 1549 пунктом 3 у такій редакції: "3. Відчужувач має право призначити особу, яка буде контролювати виконання спадкового договору після його смерті. У разі відсутності такої особи виконання спадкового договору контролює нотаріус за місцем відкриття спадщини".  		Враховано   2. Заповіт, яким відчужувач охопив майно, визначене у спадковому договорі, є повністю або частково недійсним. 3. Відчужувач має право призначити особу, яка буде контролювати виконання спадкового договору після його смерті. У разі відсутності такої особи виконання спадкового договору контролює нотаріус за місцем відкриття спадщини.  
6462. Стаття 1550 Розірвання спадкового договору      Стаття 1550 Розірвання спадкового договору  
6463. 1. Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.      1. Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.  
6464. 2. Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача.      2. Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача.  
6465. КНИГА ВОСЬМА МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО      КНИГА ВОСЬМА МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО  
6466. Глава 106 Загальні положення міжнародного приватного права      Глава 106 Загальні положення міжнародного приватного права  
6467. Стаття 1551 Визначення права, що підлягає застосуванню до цивільно-правових відносин, ускладнених іноземним елементом      Стаття 1551 Визначення права, що підлягає застосуванню до цивільно-правових відносин, ускладнених іноземним елементом  
6468. 1. Право країни, що підлягає застосуванню до цивільно-правових відносин з участю іноземних фізичних та юридичних осіб або ускладнених іншим іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Кодексу, інших законів, міжнародних договорів та міжнародних звичаїв.      1. Право країни, що підлягає застосуванню до цивільно-правових відносин з участю іноземних фізичних та юридичних осіб або ускладнених іншим іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Кодексу, інших законів, міжнародних договорів та міжнародних звичаїв.  
6469. 2. Якщо, згідно з п. 1 цієї статті, неможливо визначити право країни, що підлягає застосуванню, застосовується право країни, яке має більш тісний зв'язок із правовими відносинами.      2. Якщо, згідно з п. 1 цієї статті, неможливо визначити право країни, що підлягає застосуванню, застосовується право країни, яке має більш тісний зв'язок із правовими відносинами.  
6470. 3. Визначене згідно з п. 1 цієї статті право країни, як виняток, не застосовується, якщо, за всіма обставинами, справа має незначний зв'язок з визначеним правом країни і має більш тісний зв'язок з правом іншої країни. Це положення не застосовується, якщо сторони (сторона) здійснили вибір права, що підлягає застосуванню до правових відносин (автономія волі).   -1136- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Додати до статті 1551 новий пункт 4 такого змісту: "4. Правила цієї Книги про визначення права країни, що підлягає застосуванню судом, відносяться і до інших органів, які мають повноваження вирішувати питання про право країни, що підлягає застосуванню."  		Враховано   3. Визначене згідно з п. 1 цієї статті право країни, як виняток, не застосовується, якщо, за всіма обставинами, справа має незначний зв'язок з визначеним правом країни і має більш тісний зв'язок з правом іншої країни. Це положення не застосовується, якщо сторони (сторона) здійснили вибір права, що підлягає застосуванню до правових відносин (автономія волі). 4. Правила цієї Книги про визначення права країни, що підлягає застосуванню судом, відносяться і до інших органів, які мають повноваження вирішувати питання про право країни, що підлягає застосуванню.  
6471. Стаття 1552 Автономія волі      Стаття 1552 Автономія волі  
6472. 1. У випадках, передбачених законом, сторони (сторона) можуть здійснювати вибір права країни, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.   -1137- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Із першого речення пункту 1 вилучити слово "країни"; доповнити пункт 1 статті 1552 реченням: "Цей вибір не обмежується вибором права конкретної країни, і може включати вибір норм транснаціонального характеру, наприклад таких, як "загальні принципи права", "lex mercatoria" або аналогічні положення."  		Враховано   1. У випадках, передбачених законом, сторони (сторона) можуть здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Цей вибір не обмежується вибором права конкретної країни, і може включати вибір норм транснаціонального характеру, наприклад таких, як "загальні принципи права", "lex mercatoria" або аналогічні положення.  
6473. 2. Вибір права країни згідно з п. 1 цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.   -1138- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Додати новий пункт 3 у статтю 1552 такого змісту, змінивши відповідно нумерацію пунктів: "3. Вибір права країни може бути зроблений як щодо правочину в цілому, так і щодо його окремих частин. Вибір права країни щодо окремих частин правочину повинен бути явно вираженим."  		Враховано   2. Вибір права країни згідно з п. 1 цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом. 3. Вибір права країни може бути зроблений як щодо правочину в цілому, так і щодо його окремих частин. Вибір права країни щодо окремих частин правочину повинен бути явно вираженим  
6474. 3. Вибір права країни сторонами не обмежується колом правопорядків країн, поміж яких можливий вибір, - якщо інше не встановлено законом.      4. Вибір права країни сторонами не обмежується колом правопорядків країн, поміж яких можливий вибір, - якщо інше не встановлено законом.  
6475. 4. Вибір права країни або зміна раніше обраного права можуть бути здійснені сторонами у будь-який час, зокрема при вчиненні правочину, на різних стадіях його виконання тощо. Зміна раніше обраного права не зачіпає прав третіх осіб.   -1139- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Із пункту 4 статті 1552 виключити друге речення. Додати до цього пункту другу частину такого змісту: "Вибір права країни або зміна раніше обраного права, які зроблені після вчинення правочину, мають зворотню силу і є дійсними з моменту його вчинення без ушкодження прав третіх осіб."  		Враховано   5. Вибір права країни або зміна раніше обраного права можуть бути здійснені сторонами у будь-який час, зокрема при вчиненні правочину, на різних стадіях його виконання тощо. Вибір права країни або зміна раніше обраного права, які зроблені після вчинення правочину, мають зворотню силу і є дійсними з моменту його вчинення без ушкодження прав третіх осіб.  
6476. Стаття 1553 Обсяг іноземного права      Стаття 1553 Обсяг іноземного права  
6477. Відсилання до іноземного права охоплює всі його норми, які б застосовувалися до конкретної справи згідно з цим іноземним правом. Застосування норми іноземного права не може бути обмежене лише на тій підставі, що ця норма належить до публічного права.      Відсилання до іноземного права охоплює всі його норми, які б застосовувалися до конкретної справи згідно з цим іноземним правом. Застосування норми іноземного права не може бути обмежене лише на тій підставі, що ця норма належить до публічного права.  
6478. Стаття 1554 Правова кваліфікація      Стаття 1554 Правова кваліфікація  
6479. 1. Правова кваліфікація судом або іншим державним органом України фактичних обставин, пов'язаних із правовими відносинами, для визначення права, що підлягає застосуванню, ґрунтується на їх тлумаченні відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом.   -1140- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Пункт 1 статті 1554 викласти в такій редакції: "1. При визначенні права країни, що підлягає застосуванню, суд ґрунтується на тлумаченні юридичних понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом.".  		Враховано   1. При визначенні права країни, що підлягає застосуванню, суд ґрунтується на тлумаченні юридичних понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом.".  
6480. 2. Якщо юридичні інститути не відомі праву України, або відомі під іншою назвою, або з іншим змістом і не можуть бути визначені шляхом тлумачення за правом України, то при їх правовій кваліфікації необхідно також враховувати право іноземної країни.   -1141- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 У пункті 2 статті 1554 слово "інститути" замінити словами "поняття, що потребують правової кваліфікації".  		Враховано   2. Якщо юридичні поняття, що потребують правової кваліфікації, не відомі праву України, або відомі під іншою назвою, або з іншим змістом і не можуть бути визначені шляхом тлумачення за правом України, то при їх правовій кваліфікації необхідно також враховувати право іноземної країни.  
6481. Стаття 1555 Встановлення змісту норм іноземного права      Стаття 1555 Встановлення змісту норм іноземного права  
6482. 1. При застосуванні іноземного права суд чи інший державний орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі.   -1142- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 З пункту 1 статті 1555 виключити слова "чи інший державний орган".  		Враховано   1. При застосуванні іноземного права суд встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі.  
6483. 2. З метою встановлення змісту норм іноземного права суд або інший державний орган може звернутися у встановленому порядку за сприянням і роз'ясненням до Міністерства юстиції чи інших компетентних органів та установ, у тому числі до тих, що знаходяться за кордоном, або залучити експертів.   -1143- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Пункт 2 статті 1555 викласти в такій редакції: "2. З метою встановлення змісту норм іноземного права суд може звернутися у встановленому порядку за сприянням і роз'ясненням до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів та установ в Україні чи за кордоном, або залучити експертів."  		Враховано   2. З метою встановлення змісту норм іноземного права суд може звернутися у встановленому порядку за сприянням і роз'ясненням до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів та установ в Україні чи за кордоном, або залучити експертів.  
6484. 3. Особи, які беруть участь у справі, мають право подавати документи, що підтверджують зміст норм іноземного права, на які вони посилаються в обґрунтуванні своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду чи іншому державному органові у встановленні змісту цих норм.   -1144- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Із пункту 3 статті 1555 виключити слова "чи іншому державному органі".  		Враховано   3. Особи, які беруть участь у справі, мають право подавати документи, що підтверджують зміст норм іноземного права, на які вони посилаються в обґрунтуванні своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду у встановленні змісту цих норм.  
6485. 4. Якщо зміст норм іноземного права в розумні строки не встановлений, незважаючи на вжиті згідно з цією статтею заходи, застосовується право України.      4. Якщо зміст норм іноземного права в розумні строки не встановлений, незважаючи на вжиті згідно з цією статтею заходи, застосовується право України.  
6486. Стаття 1556 Зворотне відсилання та відсилання до права третьої країни      Стаття 1556 Зворотне відсилання та відсилання до права третьої країни  
6487. 1. Будь-яке відсилання до права країни згідно з правилами цієї Книги має розглядатися як відсилання до матеріального, а не до колізійного права відповідної країни, якщо інше не встановлено законом.      1. Будь-яке відсилання до права країни згідно з правилами цієї Книги має розглядатися як відсилання до матеріального, а не до колізійного права відповідної країни, якщо інше не встановлено законом.  
6488. 2. У випадках, що стосуються особистого та сімейного статусу фізичної особи, зворотне відсилання до права України приймається.      2. У випадках, що стосуються особистого та сімейного статусу фізичної особи, зворотне відсилання до права України приймається.  
6489. Стаття 1557 Наслідки обходу закону      Стаття 1557 Наслідки обходу закону  
6490. Угода та інші дії учасників відносин, що регулюються цим Кодексом та спрямовані на те, щоб в обхід правил цієї Книги про право, що підлягає застосуванню, підпорядкувати відповідні відносини іншому праву, є недійсними. У цьому разі застосовується право відповідної країни, яке підлягає застосуванню відповідно до правил цієї Книги.      Угода та інші дії учасників відносин, що регулюються цим Кодексом та спрямовані на те, щоб в обхід правил цієї Книги про право, що підлягає застосуванню, підпорядкувати відповідні відносини іншому праву, є недійсними. У цьому разі застосовується право відповідної країни, яке підлягає застосуванню відповідно до правил цієї Книги.  
6491. Стаття 1558 Взаємність       
6492. 1. Суд чи інший державний орган застосовує іноземне право незалежно від того, чи застосовується у відповідній іноземній державі до аналогічних відносин право України, крім випадків, коли застосування іноземного права на засадах взаємності передбачене законом України.   -1145- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Статтю 1558 виключити.  		Враховано   Стаття 1558 виключена.  
6493. 2. Якщо застосування іноземного права залежить від взаємності, вважається, що вона існує, оскільки не доведено інше.       
6494. Стаття 1559 Застереження про публічний порядок      Стаття 1559 Застереження про публічний порядок  
6495. 1. Іноземне право не застосовується у випадках, коли його застосування призводить до результату явно несумісного з основами правопорядку (публічного порядку) України. У таких випадках застосовується право України, якщо обставини справи не вказують на застосування права країни, яке має більш тісний зв'язок із правовими відносинами.      1. Іноземне право не застосовується у випадках, коли його застосування призводить до результату явно несумісного з основами правопорядку (публічного порядку) України. У таких випадках застосовується право України, якщо обставини справи не вказують на застосування права країни, яке має більш тісний зв'язок із правовими відносинами.  
6496. 2. Відмова у застосуванні іноземного права не може ґрунтуватися лише на відмінності правової, політичної або економічної системи відповідної іноземної держави від правової, політичної або економічної системи України.      2. Відмова у застосуванні іноземного права не може ґрунтуватися лише на відмінності правової, політичної або економічної системи відповідної іноземної держави від правової, політичної або економічної системи України.  
6497. Стаття 1560 Застосування імперативних норм      Стаття 1560 Застосування імперативних норм  
6498. 1. Правила цієї Книги не зачіпають дії імперативних норм права України, що регулюють відповідні відносини, незалежно від права країни, яке підлягає застосуванню.      1. Правила цієї Книги не зачіпають дії імперативних норм права України, що регулюють відповідні відносини, незалежно від права країни, яке підлягає застосуванню.  
6499. 2. При застосуванні права будь-якої країни згідно з правилами цієї Книги суд може застосувати імперативні норми права іншої країни, які мають тісний зв'язок з відносинами, якщо відповідно до права цієї країни такі норми мають регулювати відповідні відносини незалежно від права, що підлягає застосуванню. При цьому суд повинен брати до уваги призначення та характер таких норм, а також наслідки їх застосування або незастосування.      2. При застосуванні права будь-якої країни згідно з правилами цієї Книги суд може застосувати імперативні норми права іншої країни, які мають тісний зв'язок з відносинами, якщо відповідно до права цієї країни такі норми мають регулювати відповідні відносини незалежно від права, що підлягає застосуванню. При цьому суд повинен брати до уваги призначення та характер таких норм, а також наслідки їх застосування або незастосування.  
6500. Стаття 1561 Застосування права країни з множинністю правових систем      Стаття 1561 Застосування права країни з множинністю правових систем  
6501. У випадках коли підлягає застосуванню право країни, в якій діє кілька територіальних чи інших правових систем, належна правова система визначається відповідно до правових норм цієї країни. За відсутності в такій країні відповідних правових норм застосовується та правова система, яка має більш тісний зв'язок із правовими відносинами.      У випадках коли підлягає застосуванню право країни, в якій діє кілька територіальних чи інших правових систем, належна правова система визначається відповідно до правових норм цієї країни. За відсутності в такій країні відповідних правових норм застосовується та правова система, яка має більш тісний зв'язок із правовими відносинами.  
6502. Стаття 1562 Визнання документів, виданих органами іноземних держав   -1146- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Статтю 1562 викласти в новій редакції та розмістити після статті 1567.  		Враховано    
6503. Документи, що видані судами або іншими органами іноземних держав на підтвердження актів цивільного стану, здійснених за межами України відповідно до своїх національних законів щодо громадян України, іноземних громадян або осіб без громадянства, а також інші документи, складені або завірені відповідними органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні у разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом.       
6504. Розділ І Колізійне право      Розділ І Колізійне право  
6505. Глава 107 Колізійні норми щодо осіб      Глава 107 Колізійні норми щодо осіб  
6506. § 1. Фізичні особи      § 1. Фізичні особи  
6507. Стаття 1563 Особистий закон фізичної особи      Стаття 1563 Особистий закон фізичної особи  
6508. 1. Особистим законом фізичної особи вважається право країни, громадянство якої вона має.      1. Особистим законом фізичної особи вважається право країни, громадянство якої вона має.  
6509. 2. За наявності в особи двох або більше громадянств її особистим законом вважається право країни, з якою особа має найбільш тісний зв'язок.      2. За наявності в особи двох або більше громадянств її особистим законом вважається право країни, з якою особа має найбільш тісний зв'язок.  
6510. 3. Особистим законом особи без громадянства вважається право країни, в якій ця особа має місце проживання, а за його відсутності - звичайне місце перебування.      3. Особистим законом особи без громадянства вважається право країни, в якій ця особа має місце проживання, а за його відсутності - звичайне місце перебування.  
6511. 4. Особистим законом біженця вважається право країни, в якій він має звичайне місце перебування.      4. Особистим законом біженця вважається право країни, в якій він має звичайне місце перебування.  
6512. 5. Для цілей Книги восьмої цього Кодексу фізична особа має:      5. Для цілей Книги восьмої цього Кодексу фізична особа має:  
6513. 1) своє місце проживання в країні, в якій вона живе з наміром постійного проживання в цій країні;      1) своє місце проживання в країні, в якій вона живе з наміром постійного проживання в цій країні;  
6514. 2) своє звичайне місце перебування в країні, в якій вона живе певний час, навіть якщо з самого початку цей час був обмежений.      2) своє звичайне місце перебування в країні, в якій вона живе певний час, навіть якщо з самого початку цей час був обмежений.  
6515. Стаття 1564 Правоздатність та дієздатність фізичної особи      Стаття 1564 Правоздатність та дієздатність фізичної особи  
6516. 1. Виникнення і припинення правоздатності та дієздатності фізичної особи визначається за її особистим законом. Проте, якщо інше не передбачено законом, дієздатність фізичної особи щодо правочинів та зобов'язань, що виникають внаслідок завдання шкоди, може визначатися також за правом країни місця вчинення правочинів або виникнення зобов'язань у зв'язку із завданням шкоди.   -1147- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 У першому реченні пункту 1 статті 1564 замість слова "дієздатності" написати слово "дієздатність".  		Враховано   1. Виникнення і припинення правоздатності та дієздатність фізичної особи визначається за її особистим законом. Проте, якщо інше не передбачено законом, дієздатність фізичної особи щодо правочинів та зобов'язань, що виникають внаслідок завдання шкоди, може визначатися також за правом країни місця вчинення правочинів або виникнення зобов'язань у зв'язку із завданням шкоди.  
6517. 2. Іноземні громадяни та особи без громадянства користуються в Україні правоздатністю нарівні з громадянами України, крім випадків, передбачених законом або міжнародними договорами України.      2. Іноземні громадяни та особи без громадянства користуються в Україні правоздатністю нарівні з громадянами України, крім випадків, передбачених законом або міжнародними договорами України.  
6518. 3. Здатність фізичної особи, яка займається підприємницькою діяльністю, бути підприємцем і мати пов'язані з цим права та обов'язки визначається за правом країни, де фізична особа зареєстрована як підприємець. За відсутності факту реєстрації застосовується право країни основного місця заняття підприємництвом.   -1148- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 У пункті 3 статті 1564 замість слів "факту" написати "в країні обов'язкової ".  		Враховано   3. Здатність фізичної особи, яка займається підприємницькою діяльністю, бути підприємцем і мати пов'язані з цим права та обов'язки визначається за правом країни, де фізична особа зареєстрована як підприємець. За відсутності в країні обов'язкової реєстрації застосовується право країни основного місця заняття підприємництвом.  
6519. 4. Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною або такою, дієздатність якої є обмеженою, регулюються особистим законом цієї особи.      4. Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною або такою, дієздатність якої є обмеженою, регулюються особистим законом цієї особи.  
6520. Стаття 1565 Визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її такою, що померла      Стаття 1565 Визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її такою, що померла  
6521. Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її такою, що померла, регулюються останнім з відомих особистих законів особи, яка зникла.      Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її такою, що померла, регулюються останнім з відомих особистих законів особи, яка зникла.  
6522. Стаття 1566 Ім'я фізичної особи      Стаття 1566 Ім'я фізичної особи  
6523. Права фізичної особи на ім'я та його використання визначаються за її особистим законом, якщо інше не встановлено законом.      Права фізичної особи на ім'я та його використання визначаються за її особистим законом, якщо інше не встановлено законом.  
6524. Стаття 1567 Реєстрація актів цивільного стану громадян України поза межами України      Стаття 1567 Реєстрація актів цивільного стану громадян України поза межами України  
6525. Реєстрація актів цивільного стану громадян України, які проживають поза межами України, здійснюється в консульських установах України. При цьому застосовується право України.   -1149- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Після статті 1567 дати нову статтю 1567-1 (стаття 1562 в новій редакції) такого змісту: "Стаття 1567-1 Визнання документів на підтвердження актів цивільного стану, виданих органами іноземних держав Документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав на підтвердження актів цивільного стану, здійснених за межами України відповідно до своїх національних законів щодо громадян України, іноземних громадян або осіб без громадянства, а також інші документи, складені або завірені відповідними органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні у разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом.".  		Враховано   Реєстрація актів цивільного стану громадян України, які проживають поза межами України, здійснюється в консульських установах України. При цьому застосовується право України. Стаття 1567-1 Визнання документів на підтвердження актів цивільного стану, виданих органами іноземних держав Документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав на підтвердження актів цивільного стану, здійснених за межами України відповідно до своїх національних законів щодо громадян України, іноземних громадян або осіб без громадянства, а також інші документи, складені або завірені відповідними органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні у разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом.  
6526. Стаття 1568 Опіка та піклування      Стаття 1568 Опіка та піклування  
6527. 1. Встановлення і скасування опіки та піклування над неповнолітніми, недієздатними або такими, дієздатність яких є обмеженою, повнолітніми особами регулюються особистим законом підопічного.      1. Встановлення і скасування опіки та піклування над неповнолітніми, недієздатними або такими, дієздатність яких є обмеженою, повнолітніми особами регулюються особистим законом підопічного.  
6528. 2. Обов'язок опікуна (піклувальника) прийняти опікунство (піклування) визначається за особистим законом особи, яка призначається опікуном (піклувальником).      2. Обов'язок опікуна (піклувальника) прийняти опікунство (піклування) визначається за особистим законом особи, яка призначається опікуном (піклувальником).  
6529. 3. Правовідносини між опікуном (піклувальником) та особою, яка перебуває під опікою (піклуванням), визначаються правом країни, орган якої призначив опікуна (піклувальника). Проте якщо особа, яка перебуває під опікою (піклуванням), проживає в Україні, застосовується право України, якщо воно є більш сприятливим для цієї особи.      3. Правовідносини між опікуном (піклувальником) та особою, яка перебуває під опікою (піклуванням), визначаються правом країни, орган якої призначив опікуна (піклувальника). Проте якщо особа, яка перебуває під опікою (піклуванням), проживає в Україні, застосовується право України, якщо воно є більш сприятливим для цієї особи.  
6530. 4. Опіка (піклування), встановлена над громадянами України, які проживають за межами України, визнається дійсною в Україні, якщо проти встановлення опіки (піклування) або проти її визнання немає законних заперечень відповідного консульства України.      4. Опіка (піклування), встановлена над громадянами України, які проживають за межами України, визнається дійсною в Україні, якщо проти встановлення опіки (піклування) або проти її визнання немає законних заперечень відповідного консульства України.  
6531. § 2. Юридичні особи      § 2. Юридичні особи  
6532. Стаття 1569 Особистий закон юридичної особи      Стаття 1569 Особистий закон юридичної особи  
6533. 1. Особистим законом юридичної особи вважається право країни місця знаходження юридичної особи.      1. Особистим законом юридичної особи вважається право країни місця знаходження юридичної особи.  
6534. 2. Для цілей Книги восьмої цього Кодексу під місцем знаходження юридичної особи розуміється країна, в якій юридична особа зареєстрована.      2. Для цілей Книги восьмої цього Кодексу під місцем знаходження юридичної особи розуміється країна, в якій юридична особа зареєстрована.  
6535. 3. Місцем знаходження підприємницького товариства є країна, відповідно до права якої воно засноване, якщо товариство виконало вимоги права цієї країни щодо реєстрації та публічності або - за відсутності таких вимог - якщо воно організувало себе згідно з правом цієї країни. За відсутності цих умов застосовується право країни, з якої підприємницьке товариство керується.      3. Місцем знаходження підприємницького товариства є країна, відповідно до права якої воно засноване, якщо товариство виконало вимоги права цієї країни щодо реєстрації та публічності або - за відсутності таких вимог - якщо воно організувало себе згідно з правом цієї країни. За відсутності цих умов застосовується право країни, з якої підприємницьке товариство керується.  
6536. Стаття 1570 Правоздатність та дієздатність юридичної особи      Стаття 1570 Правоздатність та дієздатність юридичної особи  
6537. Правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається за особистим законом юридичної особи.      Правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається за особистим законом юридичної особи.  
6538. Стаття 1571 Обмеження повноважень органу або представника юридичної особи      Стаття 1571 Обмеження повноважень органу або представника юридичної особи  
6539. Юридична особа не може посилатися на обмеження повноважень її органу або представника на вчинення правочину, яке не відоме праву країни, в якій інша сторона має звичайне місце перебування або місце знаходження, крім випадків, коли інша сторона знала або повинна була знати про такі обмеження.   -1150- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 У статті 1571 слова "повинна була" замінити на "за всіма обставинами не могла не".  		Враховано   Юридична особа не може посилатися на обмеження повноважень її органу або представника на вчинення правочину, яке не відоме праву країни, в якій інша сторона має звичайне місце перебування або місце знаходження, крім випадків, коли інша сторона знала або за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.  
6540. Стаття 1572 Національний режим діяльності іноземних юридичних осіб в Україні      Стаття 1572 Національний режим діяльності іноземних юридичних осіб в Україні  
6541. Іноземні юридичні особи займаються в Україні підприємницькою та іншою діяльністю, яка регулюється цивільним законодавством, згідно з правилами, встановленими цим законодавством для такої діяльності юридичних осіб України, якщо інше не передбачено законом.      Іноземні юридичні особи займаються в Україні підприємницькою та іншою діяльністю, яка регулюється цивільним законодавством, згідно з правилами, встановленими цим законодавством для такої діяльності юридичних осіб України, якщо інше не передбачено законом.  
6542. § 3. Держава як учасник цивільно-правових відносин з іноземним елементом   -1151- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Назву (3 викласти в новій редакції: "§ 3. Держава та інші юридичні особи публічного права як учасники цивільно-правових відносин з іноземним елементом"  		Враховано   § 3. Держава та інші юридичні особи публічного права як учасники цивільно-правових відносин з іноземним елементом  
6543. Стаття 1573 Участь держави в цивільно-правових відносинах з іноземним елементом   -1152- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Назву статті 1573 викласти у новій редакції: "Участь держави та інших юридичних осіб публічного права в цивільно-правових відносинах з іноземним елементом"  		Враховано   Стаття 1573 Участь держави та інших юридичних осіб публічного права в цивільно-правових відносинах з іноземним елементом  
6544. До цивільно-правових відносин з іноземним елементом за участю держави застосовуються правила цієї Книги на загальних підставах, якщо інше не передбачено законом.   -1153- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В статті 1573 після слова "держава" додати слова "та інших юридичних осіб публічного права"  		Враховано   До цивільно-правових відносин з іноземним елементом за участю держави та інших юридичних осіб публічного права застосовуються правила цієї Книги на загальних підставах, якщо інше не передбачено законом.  
6545. Глава 108 Колізійні норми щодо правочинів, довіреності, позовної давності      Глава 108 Колізійні норми щодо правочинів, довіреності, позовної давності  
6546. Стаття 1574 Форма правочину      Стаття 1574 Форма правочину  
6547. 1. Якщо інше не передбачено законом, форма правочину має відповідати вимогам права країни, яке застосовується до змісту правочину, або права країни місця його вчинення, а якщо він вчений між особами, що знаходяться в різних країнах, - права однієї з цих країн.      1. Якщо інше не передбачено законом, форма правочину має відповідати вимогам права країни, яке застосовується до змісту правочину, або права країни місця його вчинення, а якщо він вчений між особами, що знаходяться в різних країнах, - права однієї з цих країн.  
6548. 2. Якщо формальні вимоги права, що регулює зміст правочину, є умовою його дійсності, додержання форми правочину, яка вимагається правом цієї країни, є обов'язковим.   -1154- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Пункт 2 статті 1574 виключити, відповідно змінивши нумерацію пунктів.  		Враховано    
6549. 3. Форма правочину щодо нерухомого майна підпорядковується праву країни, в якій знаходиться це майно, а щодо нерухомого майна, внесеного до державного реєстру України, - праву України.      2. Форма правочину щодо нерухомого майна підпорядковується праву країни, в якій знаходиться це майно, а щодо нерухомого майна, внесеного до державного реєстру України, - праву України.  
6550. 4. Зовнішньоекономічний правочин, якщо хоча б один із його учасників є юридичною особою України або громадянином України, вчиняється у письмовій формі незалежно від місця його вчинення.      3. Зовнішньоекономічний правочин, якщо хоча б один із його учасників є юридичною особою України або громадянином України, вчиняється у письмовій формі незалежно від місця його вчинення.  
6551. Стаття 1575 Зміст правочину      Стаття 1575 Зміст правочину  
6552. 1. Якщо інше не передбачено законом, зміст правочину може регулюватися правом країни, яке зазначене в правочині.      1. Якщо інше не передбачено законом, зміст правочину може регулюватися правом країни, яке зазначене в правочині.  
6553. 2. Явно виражений вибір права країни може бути зроблений як щодо правочину в цілому, так і щодо його окремих частин.   -1155- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Пункт 2 статті 1575 виключити, змінивши відповідно нумерацію пунктів.  		Враховано    
6554. 3. У разі відсутності вибору права країни або якщо правочин згідно з обраним правом є недійсним, до змісту правочину застосовується право країни, яке має більш тісний зв'язок із правочином.      2. У разі відсутності вибору права країни або якщо правочин згідно з обраним правом є недійсним, до змісту правочину застосовується право країни, яке має більш тісний зв'язок із правочином.  
6555. 4. Вважається, що правочин більш тісно пов'язаний із правом країни, в якій сторона, що повинна виконати дію, яка має вирішальне значення для такого правочину, має своє звичайне місце перебування або місце знаходження.   -1156- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Пункт 4 статті 1575 викласти, в новій редакції: "4. Вважається, якщо інше не випливає із закону, умов, суті правочина або сукупності обставин справи, що правочин більш тісно пов'язаний з правом країни, в якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє звичайне місце перебування або місце знаходження.".  		Враховано   3. Вважається, якщо інше не випливає із закону, умов, суті правочина або сукупності обставин справи, що правочин більш тісно пов'язаний з правом країни, в якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє звичайнеи місце перебування або місце знаходження.  
6556. Стаття 1576 Дійсність правочину та правові наслідки недійсного правочину   -1157- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Статтю 1576 викласти в новій редакції: "Стаття 1576 Сфера дії права, що застосовується до змісту правочину Право країни, що застосовується до змісту правочину, охоплює дійсність правочину, його тлумачення, права та обов'язки сторін й інші відносини, зокрема ті, що зазначені у статті 1591 цього Кодексу."  		Враховано   "Стаття 1576 Сфера дії права, що застосовується до змісту правочину  
6557. Дійсність правочину та правові наслідки недійсного правочину визначаються правом країни, що застосовується до змісту правочину.      Право країни, що застосовується до змісту правочину, охоплює дійсність правочину, його тлумачення, права та обов'язки сторін й інші відносини, зокрема ті, що зазначені у статті 1591 цього Кодексу."  
6558. Стаття 1577 Довіреність   -1158- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Статтю 1577 викласти у такій редакції: Стаття 1577 Право, що застосовується до довіреності "Строк дії, припинення та правові наслідки припинення довіреності визначаються за правом країни, в якій видана довіреність."  		Враховано   Стаття 1577 Право, що застосовується до довіреності  
6559. Форма, строк дії, припинення та правові наслідки припинення довіреності визначаються за правом країни, в якій видана довіреність. Проте довіреність не може бути визнана недійсною внаслідок недодержання форми, якщо остання відповідає вимогам права України.      "Строк дії, припинення та правові наслідки припинення довіреності визначаються за правом країни, в якій видана довіреність."  
6560. Стаття 1578 Позовна давність      Стаття 1578 Позовна давність  
6561. 1. Позовна давність визначається за правом країни, яке застосовується для визначення прав та обов'язків учасників відповідних відносин.      1. Позовна давність визначається за правом країни, яке застосовується для визначення прав та обов'язків учасників відповідних відносин.  
6562. 2. Вимоги, на які позовна давність не поширюється, визначаються правом України, якщо хоча б один із учасників відповідних відносин є громадянином України або юридичною особою України.      2. Вимоги, на які позовна давність не поширюється, визначаються правом України, якщо хоча б один із учасників відповідних відносин є громадянином України або юридичною особою України.  
6563. Глава 109 Колізійні норми щодо особистих немайнових прав і прав інтелектуальної власності      Глава 109 Колізійні норми щодо особистих немайнових прав і прав інтелектуальної власності  
6564. Стаття 1579 Захист особистих немайнових прав      Стаття 1579 Захист особистих немайнових прав  
6565. Якщо інше не передбачено законом, до особистих немайнових прав застосовується право країни, в якій мала місце дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про захист таких прав.      Якщо інше не передбачено законом, до особистих немайнових прав застосовується право країни, в якій мала місце дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про захист таких прав.  
6566. Стаття 1580 Права інтелектуальної власності      Стаття 1580 Права інтелектуальної власності  
6567. 1. Щодо прав інтелектуальної власності застосовується право країни, в якій вимагається захист цих прав.      1. Щодо прав інтелектуальної власності застосовується право країни, в якій вимагається захист цих прав.  
6568. 2. Договори, предметом яких є права інтелектуальної власності, регулюються правом, що визначаються згідно з правилами цієї Книги про договірні зобов'язання.      2. Договори, предметом яких є права інтелектуальної власності, регулюються правом, що визначаються згідно з правилами цієї Книги про договірні зобов'язання.  
6569. Глава 110 Колізійні норми речевого права      Глава 110 Колізійні норми речевого права  
6570. Стаття 1581 Загальні положення про право, що застосовується до речевих прав      Стаття 1581 Загальні положення про право, що застосовується до речевих прав  
6571. 1. Право власності та інші речеві права на нерухоме та рухоме майно визначаються за правом країни, в якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом.      1. Право власності та інші речеві права на нерухоме та рухоме майно визначаються за правом країни, в якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом.  
6572. 2. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша юридична кваліфікація майна визначаються за правом країни, в якій це майно знаходиться.      2. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша юридична кваліфікація майна визначаються за правом країни, в якій це майно знаходиться.  
6573. Стаття 1582 Виникнення та припинення речевих прав на рухоме майно      Стаття 1582 Виникнення та припинення речевих прав на рухоме майно  
6574. 1. Виникнення та припинення речевих прав на рухоме майно визначається за правом країни, в якій це майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення речевих прав, якщо інше не передбачено законом.      1. Виникнення та припинення речевих прав на рухоме майно визначається за правом країни, в якій це майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення речевих прав, якщо інше не передбачено законом.  
6575. 2. Виникнення та припинення речевих прав на рухоме майно, що є предметом правочину, визначається за правом країни, якій цей правочин підпорядкований, якщо інше не встановлено погодженням сторін. Вибір права країни сторонами правочину не зачіпає прав третіх осіб.   -1159- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Пункт 2 статті 1582 викласти в такій редакції: "2. Право країни, яке застосовується до виникнення та припинення речевих прав на рухоме майно, що є предметом правочину, визначається відповідно до п. 1 цієї статті, якщо інше не встановлено погодженням сторін. Вибір права країни сторонами правочину не зачіпає прав третіх осіб.".  		Враховано   2. Право країни, яке застосовується до виникнення та припинення речевих прав на рухоме майно, що є предметом правочину, визначається відповідно до п. 1 цієї статті, якщо інше не встановлено погодженням сторін. Вибір права країни сторонами правочину не зачіпає прав третіх осіб.  
6576. 3. Виникнення права власності на майно внаслідок набувальної давності визначається правом країни, в якій майно знаходилося на момент спливу набувальної давності.      3. Виникнення права власності на майно внаслідок набувальної давності визначається правом країни, в якій майно знаходилося на момент спливу набувальної давності.  
6577. Стаття 1583 Речеві права на транспортні засоби та інше майно, що підлягає внесенню до державних реєстрів      Стаття 1583 Речеві права на транспортні засоби та інше майно, що підлягає внесенню до державних реєстрів  
6578. Речеві права на транспортні засоби та інше майно, що підлягає внесенню до державних реєстрів, визначається за правом країни, в якій ці транспортні засоби або майно зареєстровані.      Речеві права на транспортні засоби та інше майно, що підлягає внесенню до державних реєстрів, визначається за правом країни, в якій ці транспортні засоби або майно зареєстровані.  
6579. Стаття 1584 Речеві права на рухоме майно, що перебуває в дорозі      Стаття 1584 Речеві права на рухоме майно, що перебуває в дорозі  
6580. Право власності та інші речеві права на рухоме майно, що перебуває в дорозі за правочином, визначаються за правом країни, з якої це майно відправлене, якщо інше не встановлено погодженням сторін.      Право власності та інші речеві права на рухоме майно, що перебуває в дорозі за правочином, визначаються за правом країни, з якої це майно відправлене, якщо інше не встановлено погодженням сторін.  
6581. Стаття 1585 Захист речевих прав      Стаття 1585 Захист речевих прав  
6582. 1. До захисту права власності та інших речевих прав застосовується на вибір заявника право країни, в якій майно знаходиться, або право країни суду.      1. До захисту права власності та інших речевих прав застосовується на вибір заявника право країни, в якій майно знаходиться, або право країни суду.  
6583. 2. До захисту права власності та інших речевих прав на нерухоме майно застосовується право країни, в якій це майно знаходиться. Щодо майна, внесеного до державного реєстру України, застосовується право України.      2. До захисту права власності та інших речевих прав на нерухоме майно застосовується право країни, в якій це майно знаходиться. Щодо майна, внесеного до державного реєстру України, застосовується право України.  
6584. Глава 111 Колізійні норми зобов'язального права      Глава 111 Колізійні норми зобов'язального права  
6585. § 1. Договірні зобов'язання      § 1. Договірні зобов'язання  
6586. Стаття 1586 Вибір права за погодженням сторін договору      Стаття 1586 Вибір права за погодженням сторін договору  
6587. Сторони договору можуть обрати право країни, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законом.   -1160- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 У статті 1586 після слів "сторони договору" додати слова "згідно з статтями 1552 та 1557 Кодексу"  		Враховано   Сторони договору згідно з статтями 1552 та 1557 Кодексу можуть обрати право країни, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законом.  
6588. Стаття 1587 Право, що застосовується до договору за відсутності погодження сторін про вибір права   -1161- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Пункт т 1 статті 1587 розділити на два пункти, які викласти в такій редакції:т 1. За відсутності погодження сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право країни відповідно до пунктів 2,3 статті 1575 2. Стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, вважається сторона, яка є зокрема: 1) продавцем - за договором купівлі-продажу;..." і далі за текстом, відповідно змінивши нумерацію пунктів.  		Враховано   Стаття 1587 Право, що застосовується до договору за відсутності погодження сторін про вибір права  
6589. 1. За відсутності погодження сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право країни, в якій має звичайне місце перебування, місце знаходження або основне місце діяльності сторона, яка є:      1. За відсутності погодження сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право країни відповідно до пунктів 2,3 статті 1575 2. Стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, вважається сторона, яка є зокрема:  
6590. 1) продавцем - за договором купівлі-продажу;      1) продавцем - за договором купівлі-продажу;  
6591. 2) дарувальником - за договором дарування;      2) дарувальником - за договором дарування;  
6592. 3) одержувачем ренти -за договором ренти;      3) одержувачем ренти -за договором ренти;  
6593. 4) відчужувачем - за договором довічного удержання;      4) відчужувачем - за договором довічного удержання;  
6594. 5) наймодавцем - за договорами найму (оренди);      5) наймодавцем - за договорами найму (оренди);  
6595. 6) позичкодавцем - за договором позички;      6) позичкодавцем - за договором позички;  
6596. 7) підрядником - за договором підряду;      7) підрядником - за договором підряду;  
6597. 8) виконавцем - за договорами про надання послуг;      8) виконавцем - за договорами про надання послуг;  
6598. 9) перевізником - за договором перевезення;      9) перевізником - за договором перевезення;  
6599. 10) експедитором - за договором транспортної експедиції;      10) експедитором - за договором транспортної експедиції;  
6600. 11) зберігачем - за договором зберігання;      11) зберігачем - за договором зберігання;  
6601. 12) страховиком - за договором страхування;      12) страховиком - за договором страхування;  
6602. 13) повіреним - за договором доручення;      13) повіреним - за договором доручення;  
6603. 14) комісіонером - за договором комісії;      14) комісіонером - за договором комісії;  
6604. 15) довірчим управителем - за договором довірчого управління майном;      15) довірчим управителем - за договором довірчого управління майном;  
6605. 16) позикодавцем - за договором позики;      16) позикодавцем - за договором позики;  
6606. 17) кредитодавцем - за кредитним договором;      17) кредитодавцем - за кредитним договором;  
6607. 18) банком - за договором про банківський рахунок;      18) банком - за договором про банківський рахунок;  
6608. 19) фактором - за договором факторингу;      19) фактором - за договором факторингу;  
6609. 20) ліцензіаром - за ліцензійним договором;      20) ліцензіаром - за ліцензійним договором;  
6610. 21) правоволодільцем - за договором франчайзингу;      21) правоволодільцем - за договором франчайзингу;  
6611. 22) заставодавцем - за договором застави.      22) заставодавцем - за договором застави.  
6612. 2. У разі відсутності вибору права сторонами договору застосовується незалежно від положень п. 1 цієї статті:   -1162- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Перше речення пункту 2 статті 1587 викласти в такій редакції: "2. Правом країни, з якою договір біль тісно пов'язаний, вважається зокрема:"  		Враховано   3. Правом країни, з якою договір біль тісно пов'язаний, вважається зокрема:  
6613. 1) щодо договору про нерухоме майно - право країни, в якій це майно знаходиться;      1) щодо договору про нерухоме майно - право країни, в якій це майно знаходиться;  
6614. 2) щодо договорів будівельного підряду та спільної діяльності - право країни, в якій провадиться така діяльність або створюються передбачені договором результати;   -1163- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В підпункті 2) пункту 2 статті 15 78 слова "будівельного підряду" замінити словами "на виконання робіт"  		Враховано   2) щодо договорів на виконання робіт та спільної діяльності - право країни, в якій провадиться така діяльність або створюються передбачені договором результати;  
6615. 3) щодо договору, укладеного на аукціоні, за конкурсом або на біржі, - право країни, в якій проводяться аукціон, конкурс або знаходиться біржа.      3) щодо договору, укладеного на аукціоні, за конкурсом або на біржі, - право країни, в якій проводяться аукціон, конкурс або знаходиться біржа.  
6616. 3. До договорів, що не перелічені в пп. 1, 2 цієї статті, у разі відсутності вибору права сторонами договору, застосовується право країни, в якій має звичайне місце перебування, місце знаходження або основне місце діяльності сторона, яка здійснює виконання, що має вирішальне значення для змісту такого договору. У разі неможливості визначити виконання, що має вирішальне значення для змісту договору, застосовується право країни, з якою договір має більш тісний зв'язок.   -1164- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Пункт 3 статті 1587 виключити.  		Враховано   Пункт 3 статті 1587 виключено.  
6617. Стаття 1588 Право, що застосовується до договору споживання      Стаття 1588 Право, що застосовується до договору споживання  
6618. 1. До договорів споживання належать договори щодо придбання товарів та одержання послуг особою (споживачем) не для цілей підприємницької діяльності.      1. До договорів споживання належать договори щодо придбання товарів та одержання послуг особою (споживачем) не для цілей підприємницької діяльності.  
6619. 2. Вибір права країни сторонами договору споживання не може позбавляти споживача захисту, який надається йому імперативними нормами права країни його звичайного місця перебування, якщо:      2. Вибір права країни сторонами договору споживання не може позбавляти споживача захисту, який надається йому імперативними нормами права країни його звичайного місця перебування, якщо:  
6620. 1) укладенню договору передувала спеціальна оферта або реклама в цій країні та споживач здійснив усе необхідне для укладення договору в цій країні; або      1) укладенню договору передувала спеціальна оферта або реклама в цій країні та споживач здійснив усе необхідне для укладення договору в цій країні; або  
6621. 2) замовлення від споживача було прийняте у цій країні; або      2) замовлення від споживача було прийняте у цій країні; або  
6622. 3) споживач з ініціативи іншої сторони здійснив подорож за кордон з метою укладення договору щодо придбання товарів.      3) споживач з ініціативи іншої сторони здійснив подорож за кордон з метою укладення договору щодо придбання товарів.  
6623. 3. У разі відсутності вибору права країни сторонами до укладеного згідно з п. 2 цієї статті договору споживання, в тому числі до його форми, застосовується право країни, в якій споживач має звичайне місце перебування.      3. У разі відсутності вибору права країни сторонами до укладеного згідно з п. 2 цієї статті договору споживання, в тому числі до його форми, застосовується право країни, в якій споживач має звичайне місце перебування.  
6624. 4. Положення пп. 2, 3 цієї статті не застосовуються до договорів перевезення, надання послуг, якщо послуга може бути надана виключно в країні, іншій ніж країна звичайного місця перебування споживача (крім договору туризму, який передбачає комбіноване перевезення та розміщення).      4. Положення пп. 2, 3 цієї статті не застосовуються до договорів перевезення, надання послуг, якщо послуга може бути надана виключно в країні, іншій ніж країна звичайного місця перебування споживача (крім договору туризму, який передбачає комбіноване перевезення та розміщення).  
6625. Стаття 1589 Право, що застосовується до трудового договору      Стаття 1589 Право, що застосовується до трудового договору  
6626. 1. Сторони трудового договору можуть у письмовій формі обрати право країни, що застосовується до трудового договору. Проте такий вибір не може погіршувати стоновище працівника порівняно з імперативними нормами права країни, яке підлягало б застосуванню за відсутності вибору права.      1. Сторони трудового договору можуть у письмовій формі обрати право країни, що застосовується до трудового договору. Проте такий вибір не може погіршувати стоновище працівника порівняно з імперативними нормами права країни, яке підлягало б застосуванню за відсутності вибору права.  
6627. 2. У разі відсутності вибору права сторонами договору, якщо з усіх обставин не випливає, що трудові відносини мають більш тісний зв'язок із правом іншої країни, до трудових відносин застосовується:      2. У разі відсутності вибору права сторонами договору, якщо з усіх обставин не випливає, що трудові відносини мають більш тісний зв'язок із правом іншої країни, до трудових відносин застосовується:  
6628. 1) право країни, у якій працівник звичайно виконує свою роботу за договором, навіть якщо він перебуває у відрядженні на певний строк для роботи за кордоном;      1) право країни, у якій працівник звичайно виконує свою роботу за договором, навіть якщо він перебуває у відрядженні на певний строк для роботи за кордоном;  
6629. 2) право країни, у якій знаходиться звичайне місце діяльності підприємця, через якого був найнятий працівник, якщо працівник переважно здійснює роботу не в одній країні;      2) право країни, у якій знаходиться звичайне місце діяльності підприємця, через якого був найнятий працівник, якщо працівник переважно здійснює роботу не в одній країні;  
6630. 3) при здійсненні роботи на судні або в літаку право країни прапора або іншого розпізнавального знака, під яким судно або літак курсує.      3) при здійсненні роботи на судні або в літаку право країни прапора або іншого розпізнавального знака, під яким судно або літак курсує.  
6631. Стаття 1590 Право, що застосовується до засновницького договору юридичної особи з іноземною участю      Стаття 1590 Право, що застосовується до засновницького договору юридичної особи з іноземною участю  
6632. До засновницького договору юридичної особи з іноземною участю застосовується право країни місця знаходження юридичної особи.   -1165- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 У статті 1590 після слів "засновницького договору" додати слова ", що є установчим документом".  		Враховано   До засновницького договору, що є установчим документом юридичної особи з іноземною участю застосовується право країни місця знаходження юридичної особи.  
6633. Стаття 1591 Сфера дії права, що застосовується до договору      Стаття 1591 Сфера дії права, що застосовується до договору  
6634. 1. Право, що застосовується до договору згідно з положеннями цієї глави Кодексу, охоплює:   -1166- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В пункті 1 статті 1591 після слова "право" додавати слово "країни".  		Враховано   1. Право країни, що застосовується до договору згідно з положеннями цієї глави Кодексу, охоплює:  
6635. 1) дійсність договору;      1) дійсність договору;  
6636. 2) тлумачення договору;      2) тлумачення договору;  
6637. 3) права та обов'язки сторін;      3) права та обов'язки сторін;  
6638. 4) виконання договору;      4) виконання договору;  
6639. 5) наслідки невиконання або неналежного виконання договору;      5) наслідки невиконання або неналежного виконання договору;  
6640. 6) припинення договору;      6) припинення договору;  
6641. 7) наслідки недійсності договору;      7) наслідки недійсності договору;  
6642. 8) передання вимоги та переведення боргу у зв'язку з договором.      8) передання вимоги та переведення боргу у зв'язку з договором.  
6643. 2. Щодо способів та процедури виконання, а також заходів, які мають бути вжиті у разі неналежного виконання, крім права країни, що підлягає застосуванню, береться до уваги і право країни, в якій здійснюється виконання.      2. Щодо способів та процедури виконання, а також заходів, які мають бути вжиті у разі неналежного виконання, крім права країни, що підлягає застосуванню, береться до уваги і право країни, в якій здійснюється виконання.  
6644. § 2. Недоговірні зобов'язання      § 2. Недоговірні зобов'язання  
6645. Стаття 1592 Зобов'язання, що виникають з односторонніх дій      Стаття 1592 Зобов'язання, що виникають з односторонніх дій  
6646. До зобов'язань, що виникають з односторонніх дій (ведення чужих справ без доручення тощо), застосовується право країни, в якій мала місце така дія.      До зобов'язань, що виникають з односторонніх дій (ведення чужих справ без доручення тощо), застосовується право країни, в якій мала місце така дія.  
6647. Стаття 1593 Зобов'язання внаслідок завдання шкоди      Стаття 1593 Зобов'язання внаслідок завдання шкоди  
6648. 1. Права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються за правом країни, в якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди. Проте сторони зобов'язання у будь-який час після його виникнення можуть обрати право країни суду.   -1167- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 З пункту 1 статті 1593 виключити друге речення.  		Враховано   1. Права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються за правом країни, в якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.  
6649. 2. Права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди за кордоном, а його сторони мають звичайне місце перебування або місце знаходження в одній країні, визначаються за правом цієї країни.      2. Права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди за кордоном, а його сторони мають звичайне місце перебування або місце знаходження в одній країні, визначаються за правом цієї країни.  
6650. 3. Іноземне право не застосовується, якщо дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди, за законодавством України не є протиправною.   -1168- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Пункт 3 статті 1593 викласти в такій редакції: "3. Сторони зобов'язання у будь-який час після його виникнення можуть обрати право країни суду."  		Враховано   3. Сторони зобов'язання у будь-який час після його виникнення можуть обрати право країни суду.  
6651. Стаття 1594 Відповідальність за збитки, завдані споживачеві      Стаття 1594 Відповідальність за збитки, завдані споживачеві  
6652. До вимоги про відшкодування шкоди, що виникла у споживача у зв'язку з придбанням товару або наданням послуг, на вибір споживача застосовується:      До вимоги про відшкодування шкоди, що виникла у споживача у зв'язку з придбанням товару або наданням послуг, на вибір споживача застосовується:  
6653. 1) право країни, в якій знаходиться місце проживання споживача;      1) право країни, в якій знаходиться місце проживання споживача;  
6654. 2) право країни, в якій знаходиться місце проживання або місце знаходження виробника або особи, яка надала послугу;      2) право країни, в якій знаходиться місце проживання або місце знаходження виробника або особи, яка надала послугу;  
6655. 3) право країни, в якій споживач придбав товар або в якій йому була надана послуга.      3) право країни, в якій споживач придбав товар або в якій йому була надана послуга.  
6656. Стаття 1595 Безпідставне збагачення      Стаття 1595 Безпідставне збагачення  
6657. 1. До зобов'язань, що виникли внаслідок безпідставного збагачення, застосовується право країни, у якій збагачення мало місце.   -1169- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Пункт 1 статті 1595 доповнити другою частиною такого змісту: "Сторони зобов'язання у будь-який час після його виникнення можуть обрати право країни суду."  		Враховано   1. До зобов'язань, що виникли внаслідокбезпідставного збагачення, застосовується право країни, у якій збагачення мало місце. Сторони зобов'язання у будь-який час після його виникнення можуть обрати право країни суду.  
6658. 2. Якщо безпідставне збагачення виникає внаслідок зникнення підстави, за якою набуто або збережено майно, право країни, що підлягає застосуванню, визначається за правом країни, якому була підпорядкована ця підстава.      2. Якщо безпідставне збагачення виникає внаслідок зникнення підстави, за якою набуто або збережено майно, право країни, що підлягає застосуванню, визначається за правом країни, якому була підпорядкована ця підстава.  
6659. Глава 112 Колізійні норми сімейного права      Глава 112 Колізійні норми сімейного права  
6660. Стаття 1596 Умови укладення шлюбу      Стаття 1596 Умови укладення шлюбу  
6661. Умови укладення шлюбу визначаються за особистим законом кожної з осіб, які укладають шлюб, на момент укладення шлюбу. У разі укладення шлюбу в Україні беруться до уваги вимоги статті 1278 цього Кодексу щодо перешкод до укладення шлюбу.      Умови укладення шлюбу визначаються за особистим законом кожної з осіб, які укладають шлюб, на момент укладення шлюбу. У разі укладення шлюбу в Україні беруться до уваги вимоги статті 1278 цього Кодексу щодо перешкод до укладення шлюбу.  
6662. Стаття 1597 Форма і порядок укладення шлюбу в Україні      Стаття 1597 Форма і порядок укладення шлюбу в Україні  
6663. Форма і порядок укладення шлюбу в Україні визначаються за правом України.      Форма і порядок укладення шлюбу в Україні визначаються за правом України.  
6664. Стаття 1598 Укладення шлюбу в посольствах і консульствах      Стаття 1598 Укладення шлюбу в посольствах і консульствах  
6665. 1. Шлюб між громадянами України, що проживають за межами України, може укладатися в посольствах і консульствах України згідно з правом України.      1. Шлюб між громадянами України, що проживають за межами України, може укладатися в посольствах і консульствах України згідно з правом України.  
6666. 2. Шлюб, що укладається між іноземними громадянами в Україні в посольствах і консульствах відповідних держав, регулюється правом країн, які представляють ці посольства і консульства.      2. Шлюб, що укладається між іноземними громадянами в Україні в посольствах і консульствах відповідних держав, регулюється правом країн, які представляють ці посольства і консульства.  
6667. Стаття 1599 Визнання шлюбів, укладених за межами України      Стаття 1599 Визнання шлюбів, укладених за межами України  
6668. 1. Шлюби між громадянами України, шлюби між громадянами України та іноземцями, шлюби між громадянами України та особами без громадянства, що укладені за межами України за іноземним правом, визнаються дійсними в Україні за умови додержання щодо громадянина України вимог статті 1278 цього Кодексу.      1. Шлюби між громадянами України, шлюби між громадянами України та іноземцями, шлюби між громадянами України та особами без громадянства, що укладені за межами України за іноземним правом, визнаються дійсними в Україні за умови додержання щодо громадянина України вимог статті 1278 цього Кодексу.  
6669. 2. Шлюби між іноземцями, шлюби між іноземцями та особами без громадянства, шлюби між особами без громадянства, що укладені за іноземним правом, визнаються дійсними в Україні.      2. Шлюби між іноземцями, шлюби між іноземцями та особами без громадянства, шлюби між особами без громадянства, що укладені за іноземним правом, визнаються дійсними в Україні.  
6670. Стаття 1600 Шлюбний договір      Стаття 1600 Шлюбний договір  
6671. 1. Сторони шлюбного договору можуть обрати право країни, що застосовується до їхніх прав та обов'язків із шлюбного договору.   -1170- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Із пункту 1 статті 1600 виключити слова "їхніх прав та обов'язків із".  		Враховано   1. Сторони шлюбного договору можуть обрати право країни, що застосовується до шлюбного договору.  
6672. 2. У разі відсутності вибору права країни до шлюбного договору застосовуються положення п. 1 статті 1601.      2. У разі відсутності вибору права країни до шлюбного договору застосовуються положення п. 1 статті 1601.  
6673. Стаття 1601 Загальні юридичні наслідки шлюбу      Стаття 1601 Загальні юридичні наслідки шлюбу  
6674. 1. Загальні юридичні наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом країни, в якій подружжя має спільне звичайне місце перебування або мало його в останній час шлюбу за умови, що один з них все ще має своє звичайне місце перебування у цій країні, а за відсутності останнього - право країни, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.      1. Загальні юридичні наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом країни, в якій подружжя має спільне звичайне місце перебування або мало його в останній час шлюбу за умови, що один з них все ще має своє звичайне місце перебування у цій країні, а за відсутності останнього - право країни, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.  
6675. 2. Подружжя, яке не має спільного особистого закону, може обрати право країни, що буде застосовуватися до загальних юридичних наслідків шлюбу, якщо вони не мають спільного звичайного місця перебування або якщо особистий закон жодного з них не збігається з країною їх спільного звичайного місця перебування.      2. Подружжя, яке не має спільного особистого закону, може обрати право країни, що буде застосовуватися до загальних юридичних наслідків шлюбу, якщо вони не мають спільного звичайного місця перебування або якщо особистий закон жодного з них не збігається з країною їх спільного звичайного місця перебування.  
6676. 3. Вибір права країни згідно з п. 2 цієї статті обмежений лише правом країни особистого закону одного з подружжя без застосування п. 2 статті 1563. Угода про вибір права країни припиняється, якщо особистий закон подружжя стає спільним.      3. Вибір права країни згідно з п. 2 цієї статті обмежений лише правом країни особистого закону одного з подружжя без застосування п. 2 статті 1563. Угода про вибір права країни припиняється, якщо особистий закон подружжя стає спільним.  
6677. Стаття 1602 Майнові права та обов'язки подружжя      Стаття 1602 Майнові права та обов'язки подружжя  
6678. 1. Подружжя може обрати для регулюваня майнових наслідків шлюбу право країни особистого закону одного з подружжя або право країни, в якій один з них має звичайне місце перебування, або, стосовно до нерухомого майна, право країни, у якій це майно знаходиться.      1. Подружжя може обрати для регулюваня майнових наслідків шлюбу право країни особистого закону одного з подружжя або право країни, в якій один з них має звичайне місце перебування, або, стосовно до нерухомого майна, право країни, у якій це майно знаходиться.  
6679. 2. Вибране право країни згідно з п. 1 цієї статті змінюється у разі зміни особистого закону або звичайного місця перебування того з подружжя, до особистого закону або звичайного місця перебування якого було прив'язане обране право. Нове право застосовується до правових відносин з моменту укладення шлюбу, якщо інше письмово не встановлено подружжям.   -1171- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Перше речення пункту 2 статті1602 викласти в такій редакції: "2. Вибране право країни згідно з пунктом 1 цієї статті припиняє застосовуватись або змінюється за згодою сторін у разі зміни особистого закону або звичайного місця перебування того з подружжя, до особистого закону або звичайного місця перебування якого було прив'язане обране право.".  		Враховано   2. Вибране право країни згідно з пунктом 1 цієї статті припиняє застосовуватись або змінюється за згодою сторін у разі зміни особистого закону або звичайного місця перебування того з подружжя, до особистого закону або звичайного місця перебування якого було прив'язане обране право. Нове право застосовується до правових відносин з моменту укладення шлюбу, якщо інше письмово не встановлено подружжям.  
6680. 3. Вибір права країни, передбачений цією статтею та п. 2 статті 1601, має бути у письмовій формі або явно випливати з умов шлюбного договору. Угода сторін про вибір права, що здійснена в Україні, має бути нотаріально посвідчена.      3. Вибір права країни, передбачений цією статтею та п. 2 статті 1601, має бути у письмовій формі або явно випливати з умов шлюбного договору. Угода сторін про вибір права, що здійснена в Україні, має бути нотаріально посвідчена.  
6681. 4. У разі відсутності вибору права подружжям майнові наслідки шлюбу визначаються правом країни, яке застосовується до загальних юридичних наслідків шлюбу.      4. У разі відсутності вибору права подружжям майнові наслідки шлюбу визначаються правом країни, яке застосовується до загальних юридичних наслідків шлюбу.  
6682. Стаття 1603 Припинення шлюбу      Стаття 1603 Припинення шлюбу  
6683. Припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом країни, яке діє на цей час щодо загальних юридичних наслідків шлюбу (п. 1 статті 1601).      Припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом країни, яке діє на цей час щодо загальних юридичних наслідків шлюбу (п. 1 статті 1601).  
6684. Стаття 1604 Визнання шлюбу недійсним      Стаття 1604 Визнання шлюбу недійсним  
6685. Недійсність шлюбу, укладеного в Україні або за її межами, визначається за правом країни, яке застосовувалося б відповідно до статей 1596 і 1598 цієї Книги.      Недійсність шлюбу, укладеного в Україні або за її межами, визначається за правом країни, яке застосовувалося б відповідно до статей 1596 і 1598 цієї Книги.  
6686. Стаття 1605 Встановлення та оскарження батьківства      Стаття 1605 Встановлення та оскарження батьківства  
6687. Встановлення та оскарження батьківства визначається за особистим законом дитини, який вона має з народження.      Встановлення та оскарження батьківства визначається за особистим законом дитини, який вона має з народження.  
6688. Стаття 1606 Права та обов'язки батьків і дітей      Стаття 1606 Права та обов'язки батьків і дітей  
6689. Права та обов'язки батьків і дітей визначаються за особистим законом дитини або за правом країни, що має тісний зв'язок із відповідними відносинами і є більш сприятливим для дитини.      Права та обов'язки батьків і дітей визначаються за особистим законом дитини або за правом країни, що має тісний зв'язок із відповідними відносинами і є більш сприятливим для дитини.  
6690. Стаття 1607 Зобов'язання щодо утримання      Стаття 1607 Зобов'язання щодо утримання  
6691. 1. Зобов'язання щодо утримання, які виникають із сімейних відносин, регулюються правом країни, в якій має звичайне місце перебування кредитор.      1. Зобов'язання щодо утримання, які виникають із сімейних відносин, регулюються правом країни, в якій має звичайне місце перебування кредитор.  
6692. 2. Якщо кредитор не може одержати утримання від боржника згідно з правом країни, що зазначена у п. 1 цієї статті, застосовується право країни їх спільного громадянства.      2. Якщо кредитор не може одержати утримання від боржника згідно з правом країни, що зазначена у п. 1 цієї статті, застосовується право країни їх спільного громадянства.  
6693. 3. Якщо кредитор не може одержати утримання згідно з правом країни, що зазначена у пп. 1, 2 цієї статті, застосовується право країни, в якій боржник має звичайне місце перебування.      3. Якщо кредитор не може одержати утримання згідно з правом країни, що зазначена у пп. 1, 2 цієї статті, застосовується право країни, в якій боржник має звичайне місце перебування.  
6694. Стаття 1608 Утримання родичів та інших членів сім'ї      Стаття 1608 Утримання родичів та інших членів сім'ї  
6695. Вимога про утримання родичів та інших членів сім'ї (крім батьків та дітей) не може бути задоволена, якщо відповідно до права країни місця проживання боржника такого зобов'язання про удержання не існує.      Вимога про утримання родичів та інших членів сім'ї (крім батьків та дітей) не може бути задоволена, якщо відповідно до права країни місця проживання боржника такого зобов'язання про удержання не існує.  
6696. Стаття 1609 Усиновлення      Стаття 1609 Усиновлення  
6697. Усиновлення та його скасування регулюються за особистим законом дитини та особистим законом усиновлювача. Якщо усиновлювачі - подружжя, яке не має спільного особистого закону, то застосовується право країни, що визначає загальні юридичні наслідки шлюбу.      Усиновлення та його скасування регулюються за особистим законом дитини та особистим законом усиновлювача. Якщо усиновлювачі - подружжя, яке не має спільного особистого закону, то застосовується право країни, що визначає загальні юридичні наслідки шлюбу.  
6698. Глава 113 Колізійні норми щодо спадкування      Глава 113 Колізійні норми щодо спадкування  
6699. Стаття 1610 Спадкові відносини      Стаття 1610 Спадкові відносини  
6700. З урахуванням положень статей 1611, 1612 цього Кодексу спадкові відносини регулюються правом країни, у якій спадкодавець мав останнє місце проживання, якщо спадкодавцем не обрано у заповіті право країни, громадянином якої він був. Вибір права спадкодавцем буде недійсним, якщо на момент смерті він змінив громадянство.      З урахуванням положень статей 1611, 1612 цього Кодексу спадкові відносини регулюються правом країни, у якій спадкодавець мав останнє місце проживання, якщо спадкодавцем не обрано у заповіті право країни, громадянином якої він був. Вибір права спадкодавцем буде недійсним, якщо на момент смерті він змінив громадянство.  
6701. Стаття 1611 Спадкування нерухомого майна і майна, що підлягає внесенню до державного реєстру      Стаття 1611 Спадкування нерухомого майна і майна, що підлягає внесенню до державного реєстру  
6702. Спадкування нерухомого майна регулюється правом країни, в якій знаходиться це майно, а майна, внесеного до державного реєстру України, - правом України.      Спадкування нерухомого майна регулюється правом країни, в якій знаходиться це майно, а майна, внесеного до державного реєстру України, - правом України.  
6703. Стаття 1612 Здатність осіб на складання і скасування заповіту. Форма заповіту і акта його скасування      Стаття 1612 Здатність осіб на складання і скасування заповіту. Форма заповіту і акта його скасування  
6704. Здатність особи на складання і скасування заповіту, а також форма заповіту і акта його скасування визначаються правом країни, у якій спадкодавець мав постійне місце проживання в момент складання акта або в момент смерті. Проте заповіт або його скасування не можуть бути визнані недійсними внаслідок недодержання форми, якщо остання відповідає вимогам права місця складання заповіту, або права країни громадянства, або права країни звичайного місця перебування спадкодавця у момент складання акта чи в момент смерті, а також права країни, у якій знаходиться нерухоме майно.      Здатність особи на складання і скасування заповіту, а також форма заповіту і акта його скасування визначаються правом країни, у якій спадкодавець мав постійне місце проживання в момент складання акта або в момент смерті. Проте заповіт або його скасування не можуть бути визнані недійсними внаслідок недодержання форми, якщо остання відповідає вимогам права місця складання заповіту, або права країни громадянства, або права країни звичайного місця перебування спадкодавця у момент складання акта чи в момент смерті, а також права країни, у якій знаходиться нерухоме майно.  
6705. Розділ IІ Міжнародний цивільний процес      Розділ IІ Міжнародний цивільний процес  
6706. Глава 114 Цивільні процесуальні права іноземців      Глава 114 Цивільні процесуальні права іноземців  
6707. Стаття 1613 Цивільні процесуальні права іноземних фізичних, юридичних осіб та осіб без громадянства   -1172- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Змінити назву статті 1613 на таку "Цивільні процесуальні права іноземних громадян, осіб без громадянства та юридичних осіб"  		Враховано   Стаття 1613 Цивільні процесуальні права іноземних громадян, осіб без громадянства та юридичних осіб  
6708. Іноземні фізичні та юридичні особи, особи без громадянства або особи, які мають кілька громадянств, можуть звертатися в суди чи в інші юрисдикційні органи України для захисту своїх прав та законних інтересів нарівні з громадянами та юридичними особами України.   -1173- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Текст статті 1613 викласти в новій редакції: "1. Іноземні громадяни, особи без громадянства та юридичні особи можуть звертатися в суди чи в інші юрисдикційні органи України для захисту своїх прав та законних інтересів нарівні з громадянами та юридичними особами України. 2.У спорах між юридичними особами, останнім надається вибір у зверненні до спеціалізованих судів України чи до інших судів загальної юрисдикції. 3. Правила цього розділу Кодексу поширюються на всю систему судів загальної юрисдикції в Україні."  		Немає висновку   1. Іноземні громадяни, особи без громадянста та юридичні особи можуть звертатися в суди чи в інші юрисдикційні органи України для захисту своїх прав та законних інтересів нарівні з громадянами та юридичними особами України. 2.У спорах між юридичними особами, останнім надається вибір у зверненні до спеціалізованих судів України чи до інших судів загальної юрисдикції. 3. Правила цього розділу Кодексу поширюються на всю систему судів загальної юрисдикції в Україні.  
6709. Стаття 1614 Процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців та іноземних юридичних осіб   -1174- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Викласти назву статті 1614 у такій редакції "Процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних громадян, юридичних осіб та осіб без громадянства", внести відповідні редакційні зміни в текст статті 1614.  		Враховано   Стаття 1614 Процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних громадян, юридичних осіб та осіб без громадянства  
6710. 1. Процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних громадян, осіб без громадянства та осіб, які мають кілька громадянств, визначаються відповідно до права України.      1. Процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних громадян та осіб без громадянства визначаються відповідно до права України.  
6711. 2. На вимогу суду або іншого органу, який розглядає справу, іноземна юридична особа має представити нотаріально посвідчений у країні місця знаходження цієї юридичної особи і легалізований документ, що є доказом правосуб'єктності юридичної особи (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).      2. На вимогу суду або іншого органу, який розглядає справу, іноземна юридична особа має представити нотаріально посвідчений у країні місця знаходження цієї юридичної особи і легалізований документ, що є доказом правосуб'єктності юридичної особи (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).  
6712. Глава 115 Підсудність та виконання іноземних судових доручень      Глава 115 Підсудність та виконання іноземних судових доручень  
6713. Стаття 1615 Загальні правила визначення компетенції судів України   -1175- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Назву статті 1615 викласти в новій редакції "Загальні правила підсудності судам України справ з іноземним елементом"  		Враховано   Стаття 1615 Загальні правила підсудності судам України справ з іноземним елементом"  
6714. 1. Компетенція суду або іншого органу України визначається на момент прийняття справи до провадження, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої компетенції відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 1617 цього Кодексу.   -1176- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Пункт 1 статті 1615 почати словами: "Підсудність судам України (компетенція інших органів) щодо справ з іноземним елементом визначається..." і далі з текстом.  		Враховано   1. Підсудність судам України (компетенція інших органів) щодо справ з іноземним елементом визначається на момент прийняття справи до провадження, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої компетенції відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 1617 цього Кодексу.  
6715. 2. Не підлягає прийняттю до провадження справа, якщо у суді або іншому компетентному органі іноземної держави є справа, що розпочата із спору між тими самими сторонами, з тих самих підстав і про той самий предмет.      2. Не підлягає прийняттю до провадження справа, якщо у суді або іншому компетентному органі іноземної держави є справа, що розпочата із спору між тими самими сторонами, з тих самих підстав і про той самий предмет.  
6716. Стаття 1616 Підстави визначення компетенції судів України   -1177- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 У назві статті 1616 слова "компетенції судів України" замінити словами "підсудності справ судам України".  		Враховано   Стаття 1616 Підстави визначення підсудності справ судам України  
6717. Суди або інші компетентні органи України можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:   -1178- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Доповнити статтю 1616 новим підпунктом 1) такого змісту: "1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 1617 цього Кодексу;", відповідно змінити нумерацію підпунктів.  		  Суди або інші компетентні органи України можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: 1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 1617 цього Кодексу;  
6718. 1) якщо відповідач у справі має місце проживання, або звичайне місце перебування, або нерухоме майно на території України, або рухоме майно, на яке можна накласти стягнення;      2) якщо відповідач у справі має місце проживання, або звичайне місце перебування, або нерухоме майно на території України, або рухоме майно, на яке можна накласти стягнення;  
6719. 2) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України;      3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України;  
6720. 3) якщо рішення суду або іншого органу, яке потребує виконавчого провадження, може бути виконане за межами України, в тому числі на підставі міжнародних договорів, конвенцій, учасницею яких є Україна;      4) якщо рішення суду або іншого органу, яке потребує виконавчого провадження, може бути виконане за межами України, в тому числі на підставі міжнародних договорів, конвенцій, учасницею яких є Україна;  
6721. 4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні;      5) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні;  
6722. 5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні, а юридична особа - відповідач - місце знаходження в Україні;      6) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні, а юридична особа - відповідач - місце знаходження в Україні;  
6723. 6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або, не маючи жодного громадянства (особа без громадянства), мав в Україні постійне місце проживання.   -1179- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Із підпункту 6) статті 1616 виключити слово "постійне".  		Враховано   7) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або, не маючи жодного громадянства (особа без громадянства), мав в Україні місце проживання.  
6724. Стаття 1617 Виключна компетенція      Стаття 1617 Виключна компетенція  
6725. Компетенція судів або інших органів України є виключною у таких справах з іноземним елементом:      Компетенція судів або інших органів України є виключною у таких справах з іноземним елементом:  
6726. 1) якщо будівля або інше нерухоме майно, щодо яких виник спір, знаходиться на території України;      1) якщо будівля або інше нерухоме майно, щодо яких виник спір, знаходиться на території України;  
6727. 2) якщо у справі, яка стосується правовідносин між дітьми та батьками, обидві сторони мають постійне місце проживання в Україні;      2) якщо у справі, яка стосується правовідносин між дітьми та батьками, обидві сторони мають постійне місце проживання в Україні;  
6728. 3) якщо у справі про спадщину спадкодавець - громадянин України помер в Україні.   -1180- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Підпункт 3) статті 1617 викласти у такій редакції: "3) якщо у справі про спадщину спадкодавець - громадянин України помер в Україні, в якій мав звичайне місце перебування;".  		Враховано   3) якщо у справі про спадщину спадкодавець - громадянин України помер в Україні, в якій мав звичайне місце перебування;  
6729. Стаття 1618 Договірна підсудність   -1181- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Статтю 1618 виключити.  		Враховано   Стаття 1618 виключена.  
6730. Сторони можуть передбачити своєю угодою компетенцію іноземного суду. За наявності такої угоди, вчиненої у письмовій формі, суд припиняє провадження у справі.       
6731. Це правило не застосовується у випадках виключної підсудності.       
6732. Стаття 1619 Судові доручення      Стаття 1619 Судові доручення  
6733. 1. Суди та інші компетентні органи України виконують передані їм у встановленому правом України порядку доручення іноземних судів та інших органів на проведення окремих процесуальних дій, крім випадків, коли:      1. Суди та інші компетентні органи України виконують передані їм у встановленому правом України порядку доручення іноземних судів та інших органів на проведення окремих процесуальних дій, крім випадків, коли:  
6734. 1) виконання доручення порушувало б суверенітет України або загрожувало б безпеці України;      1) виконання доручення порушувало б суверенітет України або загрожувало б безпеці України;  
6735. 2) виконання доручення не входить до компетенції суду;      2) виконання доручення не входить до компетенції суду;  
6736. 3) суди або інші органи держави, з якої надійшло доручення, відмовляють у наданні такої самої правової допомоги судам або іншим органам України.   -1182- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Підпункт 3 пункту 1 статті 1619 виключити.  		Враховано    
6737. 2. Виконання доручень іноземних судів про вчинення окремих процесуальних дій провадиться в порядку, передбаченому правом України, проте на прохання суду або іншого іноземного органу, від якого надійшло доручення, у ході виконання доручення може застосовуватися особлива процесуальна форма, яка відрізняється від прийнятої в Україні, якщо відповідно до застосування такої особливої форми не існує прямої заборони або вона не суперечить публічному порядку України.      2. Виконання доручень іноземних судів про вчинення окремих процесуальних дій провадиться в порядку, передбаченому правом України, проте на прохання суду або іншого іноземного органу, від якого надійшло доручення, у ході виконання доручення може застосовуватися особлива процесуальна форма, яка відрізняється від прийнятої в Україні, якщо відповідно до застосування такої особливої форми не існує прямої заборони або вона не суперечить публічному порядку України.  
6738. 3. Суди України можуть звертатися до іноземних судів із дорученням про виконання окремих процесуальних дій.      3. Суди України можуть звертатися до іноземних судів із дорученням про виконання окремих процесуальних дій.  
6739. Порядок відносин судів України з іноземними судами визначається правом України.      Порядок відносин судів України з іноземними судами визначається правом України.  
6740. Глава 116 Визнання та виконання рішень іноземних судів      Глава 116 Визнання та виконання рішень іноземних судів  
6741. Стаття 1620 Чинність рішень іноземних судів на території України      Стаття 1620 Чинність рішень іноземних судів на території України  
6742. 1. Рішення іноземних судів, що за своїм характером не потребують виконання, визнаються чинними в Україні без подальшого провадження, якщо немає заперечення проти такого визнання, яке має бути подане у письмовій формі до будь-якого суду України.      1. Рішення іноземних судів, що за своїм характером не потребують виконання, визнаються чинними в Україні без подальшого провадження, якщо немає заперечення проти такого визнання, яке має бути подане у письмовій формі до будь-якого суду України.  
6743. 2. У разі наявності заперечень рішення іноземного суду підлягає визнанню в порядку судового засідання, після того як суд України встановить, що:      2. У разі наявності заперечень рішення іноземного суду підлягає визнанню в порядку судового засідання, після того як суд України встановить, що:  
6744. 1) рішення іноземного суду набуло чинності у державі свого походження;      1) рішення іноземного суду набуло чинності у державі свого походження;  
6745. 2) справа не належить, згідно із законом України, до виключної компетенції судів або інших органів України;      2) справа не належить, згідно із законом України, до виключної компетенції судів або інших органів України;  
6746. 3) відповідач у справі не був позбавлений можливості судового захисту, а якщо він недієздатний - мав можливість залучити до участі у справі процесуального представника;      3) відповідач у справі не був позбавлений можливості судового захисту, а якщо він недієздатний - мав можливість залучити до участі у справі процесуального представника;  
6747. 4) у судах України не ведеться провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, яке було розпочате раніше, ніж справа, рішення в якій підлягає визнанню.   -1183- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 У пункт 2 статті 1620 додати новий підпункт 5) такого змісту: "5) рішення не суперечить правилам про публічний порядок відповідно до статті 1559."  		Враховано   4) у судах України не ведеться провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, яке було розпочате раніше, ніж справа, рішення в якій підлягає визнанню. 5) рішення не суперечить правилам про публічний порядок відповідно до статті 1559.  
6748. Стаття 1621 Виконання рішень іноземних судів      Стаття 1621 Виконання рішень іноземних судів  
6749. 1. Рішення іноземних судів підлягають виконанню в Україні, якщо міжнародна угода, укладена Україною з відповідною іноземною державою, передбачає взаємне виконання судових рішень.   -1184- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 Пункт 1 статті 1621 викласти в такій редакції: "1. Рішення іноземних судів підлягають виконанню в Україні у загальному порядку, передбаченому законодавством України та з урахуванням пункту 2 цієї статті.".  		Враховано   1. Рішення іноземноих судів підлягають виконанню в Україні у загальному порядку, передбаченому законодавством України, з урахуванням пункту 2 цієї статті.  
6750. 2. Клопотання позивача або іншої заінтересованої особи про виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем виконання у відкритому судовому засіданні. Суд дає дозвіл на виконання іноземного судового рішення після встановлення, що:   -1185- Москвін С.О. (реєстр. картка № 383)
 В пункті 2 статті 1621 після слова "Клопотання" вставити слова " іноземного суду,".  		Враховано   2. Клопотання іноземного суду, позивача або іншої заінтересованої особи про виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем виконання у відкритому судовому засіданні. Суд дає дозвіл на виконання іноземного судового рішення після встановлення, що:  
6751. 1) рішення підлягає виконанню в країні свого походження;      1) рішення підлягає виконанню в країні свого походження;  
6752. 2) рішення відповідає вимогам, встановленим у п. 2 статті 1620 цього Кодексу.      2) рішення відповідає вимогам, встановленим у п. 2 статті 1620 цього Кодексу.