Кількість абзаців - 835 Розмітка (ліва колонка)


Кримінальний процесуальний кодекс України (розділ V - розділ VІІ) (Друге читання)

0. Розділ V. Судове провадження з перегляду судових рішень
 
1. Глава 31. Провадження в суді апеляційної інстанції
 
2. Стаття 392. Судові рішення, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку
 
3. 1. У апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме:
 
4. 1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу;
 
5. 2) ухвали про застосування чи незастосування примусових заходів виховного або медичного характеру;
 
6. 3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
 
7. 2. Ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, за винятком випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
 
8. 3. У апеляційному порядку також можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
 
9. Стаття 393. Право на апеляційне оскарження
 
10. 1. Апеляційну скаргу мають право подати:
 
11. 1) обвинувачений, стосовно якого ухвалено обвинувальний вирок, його законний представник чи захисник - в частині, що стосується інтересів обвинуваченого;
 
12. 2) обвинувачений, стосовно якого ухвалено виправдувальний вирок, його законний представник чи захисник - в частині мотивів і підстав виправдання;
 
13. 3) підозрюваний, обвинувачений, його законний представник чи захисник;
 
14. 4) законний представник, захисник неповнолітнього чи сам неповнолітній, щодо якого вирішувалося питання про застосування примусового заходу виховного характеру, -в частині, що стосується інтересів неповнолітнього;
 
15. 5) законний представник та захисник особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусового заходу медичного характеру;
 
16. 6) прокурор;
 
17. 7) потерпілий або його законний представник чи представник - у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції;
 
18. 8) цивільний позивач, його представник або законний представник - у частині, що стосується вирішення цивільного позову;
 
19. 9) цивільний відповідач або його представник - у частині, що стосується вирішення цивільного позову;
 
20. 10) інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.
 
21. Стаття 394. Особливості апеляційного оскарження окремих судових рішень
 
22. 1. Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381, 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
 
23. 2. Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.
 
24. 3. Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим може бути оскаржений в апеляційному порядку:
 
25. 1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п'ятою - сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
 
26. 2) потерпілим, його представником, законним представником, виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; не роз'яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу;
 
27. 3) прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
 
28. 4. Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:
 
29. 1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
 
30. 2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
 
31. Стаття 395. Порядок і строки апеляційного оскарження
 
32. 1. Апеляційна скарга подається:
 
33. 1) на судові рішення, ухвалені судом першої інстанції, -через суд, який ухвалив судове рішення;
 
34. 2) на ухвали слідчого судді - безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
 
35. 2. Апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана:
 
36. 1) на вирок або ухвалу про застосування чи незастосування примусових заходів виховного або медичного характеру - протягом тридцяти днів з моменту їх проголошення;
 
37. 2) на інші ухвали суду першої інстанції - протягом семи днів з моменту її оголошення;
 
38. 3) на ухвалу слідчого судді - протягом п'яти днів з моменту її оголошення.
 
39. 4. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
 
40. Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, а також якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
 
41. 5. Протягом строку апеляційного оскарження матеріали кримінального провадження ніким не можуть бути витребувані із суду. В цей строк суд зобов'язаний надати учасникам судового провадження за їх клопотанням можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження.
 
42. Стаття 396. Вимоги до апеляційної скарги
 
43. 1. Апеляційна скарга подається в письмовій формі.
 
44. 2. У апеляційній скарзі зазначаються:
 
45. 1) найменування суду апеляційної інстанції;
 
46. 2) прізвище, ім'я, по батькові (найменування), місце проживання (перебування) особи, яка подає апеляційну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;
 
47. 3) судове рішення, яке оскаржується, і назва суду, який його ухвалив;
 
48. 4) вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення;
 
49. 5) клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу, про дослідження доказів;
 
50. 6) перелік матеріалів, які додаються.
 
51. 3. Якщо особа не бажає брати участь у апеляційному розгляді, вона зазначає це у апеляційній скарзі.
 
52. 4. Якщо в апеляційній скарзі зазначаються обставини, які не були досліджені у суді першої інстанції, або докази, які не подавалися суду першої інстанції, то у ній зазначаються причини цього.
 
53. 5. Апеляційна скарга підписуються особою, яка її подає. Якщо апеляційну скаргу подає захисник, представник потерпілого, то до неї додаються оформлені належним чином документи, що підтверджують його повноваження відповідно до вимог цього Кодексу.
 
54. 6. До апеляційної скарги та доданих до неї письмових матеріалів надаються копії в кількості, необхідній для їх надіслання сторонам і іншим учасникам судового провадження, інтересів яких стосується апеляційна скарга. Цей обов'язок не поширюється на обвинуваченого, який знаходиться під домашнім арештом або тримається під вартою.
 
55. Стаття 397. Дії суду першої інстанції після одержання апеляційних скарг
 
56. 1. Суд першої інстанції через три дні після закінчення строку апеляційного оскарження судового рішення надсилає отримані апеляційні скарги разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції.
 
57. 2. Апеляційні скарги, що надійшли після направлення матеріалів кримінального провадження до суду апеляційної інстанції, не пізніше наступного дня після їх надходження направляються до суду апеляційної інстанції.
 
58. Стаття 398. Прийняття апеляційної скарги судом апеляційної інстанції
 
59. 1. Апеляційна скарга, що надійшла до суду апеляційної інстанції, не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу. Отримавши апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції, суддя-доповідач протягом трьох днів перевіряє її відповідність вимогам статті 396 цього Кодексу і за відсутності перешкод постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.
 
60. Стаття 399. Залишення апеляційної скарги без руху, її повернення або відмова відкриття провадження
 
61. 1. Суддя-доповідач, встановивши, що апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції подано без додержання вимог, передбачених статтею 396 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, у якій зазначаються недоліки скарги і встановлюється достатній строк для їх усунення, який не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала апеляційну скаргу. Копія ухвали про залишення апеляційної скарги без руху невідкладно надсилається особі, яка подала апеляційну скаргу.
 
62. 2. Якщо особа усунула недоліки апеляційної скарги у строк, встановлений суддею-доповідачем, вона вважається поданою у день первинного її подання до суду апеляційної інстанції. Протягом трьох днів після усунення недоліків апеляційної скарги і за відсутності перешкод суддя-доповідач постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.
 
63. 3. Апеляційна скарга повертається, якщо:
 
64. 1) особа не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху;
 
65. 2) апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу;
 
66. 3) апеляційна скарга не підлягає розгляду у цьому суді апеляційної інстанції;
 
67. 4) апеляційна скарга подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
 
68. 4. Суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.
 
69. 5. Копія ухвали про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті провадження невідкладно надсилається особі, яка подала апеляційну скаргу, разом із апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
 
70. 6. Ухвала про повернення апеляційної скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в касаційному порядку.
 
71. 7. Залишення апеляційної скарги без руху або її повернення не позбавляють права повторного звернення до суду апеляційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на апеляційне оскарження.
 
72. Стаття 400. Наслідки подання апеляційної скарги
 
73. 1. Подання апеляційної скарги на вирок або ухвалу суду зупиняє набрання ними законної сили та їх виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
 
74. 2. Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
 
75. Стаття 401. Підготовка до апеляційного розгляду
 
76. 1. Суддя-доповідач протягом десяти днів після відкриття апеляційного провадження за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції:
 
77. 1) надсилає копії ухвали про відкриття апеляційного провадження учасникам судового провадження разом із копіями апеляційних скарг, інформацією про їхні права та обов'язки і встановлює строк, протягом якого можуть бути подані заперечення на апеляційну скаргу;
 
78. 2) пропонує учасникам судового провадження подати нові докази, на які вони посилаються, або витребовує їх за клопотанням особи, яка подала апеляційну скаргу;
 
79. 3) вирішує інші клопотання, в тому числі щодо обрання, зміни або скасування запобіжного заходу;
 
80. 4) вирішує інші питання, необхідні для апеляційного розгляду.
 
81. 2. Усі судові рішення судді-доповідача під час підготовки до апеляційного розгляду викладаються у формі ухвали. Копії ухвал надсилаються учасникам судового провадження.
 
82. 3. Після закінчення підготовки до апеляційного розгляду суддя-доповідач постановляє ухвалу про закінчення підготовки та призначення апеляційного розгляду.
 
83. 4. Обвинувачений підлягає обов'язковому виклику в судове засідання для участі в апеляційному розгляді, якщо в апеляційній скарзі ставиться питання про погіршення його становища або якщо суд визнає обов'язковою його участь, а обвинувачений, що утримується під вартою, - також у випадках, коли про це надійшло його клопотання.
 
84. Стаття 402. Заперечення на апеляційну скаргу
 
85. 1. Особи, вказані у статті 393 цього Кодексу, мають право подати до суду апеляційної інстанції заперечення на апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції в письмовій формі протягом встановленого судом апеляційної інстанції строку.
 
86. 2. У запереченні на апеляційну скаргу зазначається:
 
87. 1) найменування суду апеляційної інстанції;
 
88. 2) прізвище, ім'я, по батькові (найменування), місце проживання (перебування) особи, яка подає апеляційну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;
 
89. 3) судове рішення, яке оскаржується, і назва суду, який його ухвалив;
 
90. 4) номер кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, якщо він повідомлений судом апеляційної інстанції;
 
91. 5) обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги;
 
92. 6) у разі необхідності - клопотання особи, яка подає заперечення на апеляційну скаргу;
 
93. 7) перелік матеріалів, які додаються.
 
94. 3. У запереченні на апеляційну скаргу зазначається, чи бажає особа взяти участь в апеляційному розгляді.
 
95. 4. Заперечення на апеляційну скаргу підписується особою, яка його подає.
 
96. Стаття 403. Відмова від апеляційної скарги, зміна і доповнення апеляційної скарги під час апеляційного провадження
 
97. 1. Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення апеляційного розгляду. Захисник підозрюваного, обвинуваченого, представник потерпілого можуть відмовитися від апеляційної скарги тільки за згодою підозрюваного, обвинуваченого чи потерпілого відповідно.
 
98. 2. Якщо вирок або ухвала суду першої інстанції не були оскаржені іншими особами або в разі відсутності заперечень інших осіб, які подали апеляційну скаргу, проти закриття провадження у зв'язку з відмовою від апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції своєю ухвалою закриває апеляційне провадження.
 
99. 3. До початку апеляційного розгляду особа, яка подала апеляційну скаргу, має право змінити та/або доповнити її. У такому разі суд апеляційної інстанції за клопотанням осіб, які беруть участь в апеляційному розгляді, надає їм час, необхідний для вивчення зміненої апеляційної скарги і подання заперечень на неї.
 
100. 4. Внесення до апеляційної скарги змін, які тягнуть за собою погіршення становища обвинуваченого, за межами строків на апеляційне оскарження не допускається.
 
101. Стаття 404. Межі перегляду судом апеляційної інстанції
 
102. 1. Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
 
103. 2. Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого, особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусового заходу медичного або виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов'язаний прийняти таке рішення.
 
104. 3. За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
 
105. 4. Суд апеляційної інстанції не має права розглядати обвинувачення, що не було висунуте в суді першої інстанції.
 
106. Стаття 405. Апеляційний розгляд
 
107. 1. Апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених цією Главою.
 
108. 2. Після виконання дій, передбачених статтями 342-345 цього Кодексу, і вирішення клопотань суддя-доповідач у необхідному обсязі доповідає зміст оскарженого судового рішення, доводи учасників судового провадження, викладені в апеляційних скаргах та запереченнях, і з'ясовує, чи підтримують свої апеляційні скарги особи, які їх подали.
 
109. 3. Для висловлення доводів, а також у судових дебатах першій надається слово особі, яка подала апеляційну скаргу. Якщо апеляційні скарги подали обидві сторони, першим висловлює доводи обвинувачений. Після цього слово надається іншим учасникам судового провадження.
 
110. 4. Неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Якщо для участі в розгляді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимогами цього Кодексу або рішенням суду апеляційної інстанції є обов'язковою, апеляційний розгляд відкладається.
 
111. 5. Перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції обвинуваченому, який брав участь в апеляційному розгляді, надається останнє слово.
 
112. Стаття 406. Письмове апеляційне провадження
 
113. 1. Суд апеляційної інстанції має право ухвалити судове рішення за результатами письмового провадження, якщо всі учасники судового провадження, заявили клопотання про здійснення провадження за їхньої відсутності.
 
114. 2. Якщо під час письмового провадження суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що необхідно провести апеляційний розгляд, він призначає такий розгляд.
 
115. 3. Якщо проводилося письмове апеляційне провадження, то копія судового рішення апеляційної інстанції надсилається учасникам судового провадження протягом трьох днів з моменту його підписання.
 
116. Стаття 407. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги
 
117. 1. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:
 
118. 1) залишити вирок або ухвалу без змін;
 
119. 2) змінити вирок або ухвалу;
 
120. 3) скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок;
 
121. 4) скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу;
 
122. 5) скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження;
 
123. 6) скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
 
124. 2. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду на підставі угоди суд апеляційної інстанції, крім рішень, передбачених пунктами 1-5 частини першої цієї статті, має право скасувати вирок і направити кримінальне провадження:
 
125. 1) до суду першої інстанції для проведення судового провадження у загальному порядку, якщо угода була укладена під час судового провадження;
 
126. 2) до органу досудового розслідування для здійснення досудового розслідування в загальному порядку, якщо угода була укладена під час досудового розслідування.
 
127. 3. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право:
 
128. 1) залишити ухвалу без змін;
 
129. 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
 
130. Стаття 408. Зміна вироку або ухвали суду судом апеляційної інстанції
 
131. 1. Суд апеляційної інстанції змінює вирок у випадках:
 
132. 1) пом'якшення призначеного покарання, коли визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого;
 
133. 2) зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення і застосування статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення;
 
134. 3) зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення;
 
135. 4) в інших випадках, коли зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.
 
136. 2. Суд апеляційної інстанції змінює ухвалу суду про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру у випадках:
 
137. 1) зміни правової кваліфікації діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, і застосування статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає відповідальність за менш тяжке діяння;
 
138. 2) пом'якшення виду примусового заходу виховного чи медичного характеру.
 
139. Стаття 409. Підстави для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції
 
140. 1. Підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є:
 
141. 1) неповнота судового розгляду;
 
142. 2) невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження;
 
143. 3) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону;
 
144. 4) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
 
145. 2. Підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
 
146. 3. Суд апеляційної інстанції не вправі скасувати виправдувальний вирок лише з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого. Суд апеляційної інстанції не вправі скасувати ухвалу про незастосування примусових заходів виховного або медичного характеру лише з мотивів істотного порушення прав особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування цих заходів.
 
147. Стаття 410. Неповнота судового розгляду
 
148. 1. Неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, зокрема, у випадках, коли:
 
149. 1) судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення;
 
150. 2) необхідність дослідження тієї чи іншої підстави випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
 
151. Стаття 411. Невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження
 
152. 1. Судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо:
 
153. 1) висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду;
 
154. 2) суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки;
 
155. 3) за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші;
 
156. 4) висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності.
 
157. 2. Вирок, ухвала із зазначених підстав підлягають скасуванню чи зміні лише тоді, коли невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула чи могла вплинути на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого, на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, на визначення міри покарання або застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру.
 
158. Стаття 412. Істотні порушення вимог кримінального процесуального закону
 
159. 1. Істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне, обґрунтоване та справедливе судове рішення.
 
160. 2. Судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо:
 
161. 1) за наявності підстав для закриття судом провадження в кримінальній справі його не було закрито;
 
162. 2) судове рішення ухвалено незаконним складом суду;
 
163. 3) судове провадження здійснене у відсутності обвинуваченого, за винятком випадків, передбачених статтею 381 цього Кодексу, або прокурора, крім випадків, коли його участь не є обов'язковою;
 
164. 4) судове провадження здійснене у відсутності захисника, коли його участь є обов'язковою;
 
165. 5) судове провадження здійснене у відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання;
 
166. 6) порушено правила підсудності;
 
167. 7) у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або відсутній технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.
 
168. Стаття 413. Неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність
 
169. 1. Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є:
 
170. 1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню;
 
171. 2) застосування закону, який не підлягає застосуванню;
 
172. 3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту;
 
173. 4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
 
174. Стаття 414. Невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого
 
175. 1. Невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як через м'якість, так і через суворість.
 
176. Стаття 415. Підстави для призначення нового розгляду у суді першої інстанції
 
177. 1. Суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо:
 
178. 1) встановлені порушення, передбачені пунктами 2, 3, 5, 6, 7 частини другої статті 412 цього Кодексу;
 
179. 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою;
 
180. 3) судове рішення ухвалено чи підписано не тим складом суду, який здійснював судовий розгляд;
 
181. 2. Призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
 
182. 3. Висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді.
 
183. Стаття 416. Особливості нового розгляду судом першої інстанції
 
184. 1. Після скасування судом апеляційної інстанції вироку або ухвали про закриття кримінального провадження чи про застосування, незастосування примусових заходів виховного або медичного характеру суд першої інстанції здійснює судове провадження згідно з вимогами Розділу ІV цього Кодексу в іншому складі суду.
 
185. 2. При новому розгляді в суді першої інстанції допускається застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання.
 
186. 3. При новому розгляді в суді першої інстанції питання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру правова кваліфікація діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, як більш тяжкого допускається за умови, якщо на цій підставі було подано апеляційну скаргу прокурором чи потерпілим або його представником.
 
187. Стаття 417. Закриття кримінального провадження судом апеляційної інстанції
 
188. 1. Суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
 
189. Стаття 418. Судові рішення суду апеляційної інстанції
 
190. 1. У випадку, передбаченому пунктом 3 частини першої статті 407 цього Кодексу, суд апеляційної інстанції ухвалює вирок. Будь-яке інше рішення суд апеляційної інстанції приймає у формі ухвали.
 
191. 2. Судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються, проголошуються, видаються або надсилаються учасникам судового провадження в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу.
 
192. Стаття 419. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції
 
193. 1. Ухвала суду апеляційної інстанції складається з:
 
194. 1) вступної частини із зазначенням:
 
195. дати і місця її постановлення;
 
196. найменування суду апеляційної інстанції, прізвищ та ініціалів суддів і секретаря судового засідання;
 
197. найменування (номера) кримінального провадження;
 
198. прізвища, ім'я і по батькові підозрюваного, обвинуваченого, року, місяця і дня його народження, місця народження і місця проживання;
 
199. закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа;
 
200. імен (найменувань) учасників судового провадження;
 
201. 2) мотивувальної частини із зазначенням:
 
202. короткого змісту вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції;
 
203. узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;
 
204. узагальненого викладу позиції інших учасників судового провадження;
 
205. встановлених судом першої інстанції обставин;
 
206. встановлених судом апеляційної інстанції обставин із посиланням на докази, а також мотивів визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними;
 
207. мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався;
 
208. 3) резолютивної частини із зазначенням:
 
209. висновку суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги;
 
210. рішення щодо запобіжного заходу;
 
211. розподілу процесуальних витрат;
 
212. строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.
 
213. 2. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, через які апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
 
214. 3. При скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі повинно бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.
 
215. Стаття 420. Вирок (ухвала про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру) суду апеляційної інстанції
 
216. 1. Суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі:
 
217. 1) необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення;
 
218. 2) необхідності застосування більш суворого покарання;
 
219. 3) скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції;
 
220. 4) неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
 
221. 2. Вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначається зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви прийнятого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.
 
222. 3. Суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру і постановляє свою ухвалу у разі:
 
223. 1) необхідності правової кваліфікації діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, як більш тяжкого;
 
224. 2) застосування більш суворого виду примусових заходів виховного чи медичного характеру;
 
225. 3) скасування необґрунтованої ухвали суду про відмову в застосуванні примусового заходу виховного чи медичного характеру та закриття кримінального провадження щодо неосудного або неповнолітнього з тих мотивів, що вони не вчинили діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність.
 
226. Стаття 421. Недопустимість погіршення правового становища обвинуваченого
 
227. 1. Обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, коли з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
 
228. 2. Виправдувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасований лише у разі, коли з цих підстав апеляційну скаргу подав прокурор, потерпілий чи його представник, а також на підставі апеляційної скарги обвинуваченого, його захисника з мотивів і підстав виправдання.
 
229. 3. Ухвала суду першої інстанції про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру може бути скасована у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, та суворіший вид примусового заходу виховного чи медичного характеру лише у разі, коли з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
 
230. 4. Ухвала суду першої інстанції про відмову в застосуванні примусових заходів виховного чи медичного характеру та закриття кримінального провадження щодо неосудного або неповнолітнього з тих мотивів, що вони не вчинили діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, може бути скасована лише у разі, коли з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
 
231. 5. Ухвала суду першої інстанції може бути скасована з метою погіршення становища особи, щодо якої вона постановлена, лише у разі, коли з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
 
232. Стаття 422. Порядок перевірки ухвал слідчого судді
 
233. 1. Отримавши апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді, суддя-доповідач невідкладно витребовує з суду першої інстанції відповідні матеріали та не пізніш як за день повідомляє особу, яка її подала, прокурора та інших заінтересованих осіб про час, дату і місце апеляційного розгляду.
 
234. 2. Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді розглядається не пізніш як через три дні після її надходження до суду апеляційної інстанції.
 
235. Стаття 423. Повернення матеріалів кримінального провадження
 
236. 1. Після закінчення апеляційного провадження матеріали кримінального провадження не пізніш як у семиденний строк, а у провадженні за апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді - не пізніш як у триденний строк, направляються до суду першої інстанції.
 
237. Глава 32. Провадження в суді касаційної інстанції
 
238. Стаття 424. Судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку
 
239. 1. У касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки та ухвали про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів виховного чи медичного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції.
 
240. 2. Ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.
 
241. 3. Вирок суду першої інстанції на підставі угоди після його перегляду в апеляційному порядку, а також судове рішення суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на такий вирок можуть бути оскаржені в касаційному порядку:
 
242. - засудженим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без згоди засудженого на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, п'ятою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз'яснення засудженому наслідків укладення угоди;
 
243. - потерпілим, його представником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання менш суворого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без згоди потерпілого на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу; не роз'яснення потерпілому наслідків укладення угоди;
 
244. - прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання менш суворого ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
 
245. 4. Ухвала слідчого судді після її перегляду в апеляційному порядку, а також ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на таку ухвалу оскарженню в касаційному порядку не підлягають.
 
246. Стаття 425. Право на касаційне оскарження
 
247. 1. Касаційну скаргу мають право подати:
 
248. 1) засуджений, його законний представник чи захисник - в частині, що стосується інтересів обвинуваченого;
 
249. 2) виправданий, його законний представник чи захисник - в частині мотивів і підстав виправдання;
 
250. 3) підозрюваний, обвинувачений, його законний представник чи захисник;
 
251. 4) законний представник, захисник неповнолітнього чи сам неповнолітній, щодо якого вирішувалося питання про застосування примусового заходу виховного характеру, -в частині, що стосується інтересів неповнолітнього;
 
252. 5) законний представник та захисник особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусового заходу медичного характеру;
 
253. 6) прокурор;
 
254. 7) потерпілий або його законний представник чи представник - у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції;
 
255. 8) цивільний позивач, його представник або законний представник - у частині, що стосується вирішення цивільного позову;
 
256. 9) цивільний відповідач або його представник - у частині, що стосується вирішення цивільного позову.
 
257. 2. Особам, які вправі подати касаційну скаргу, надається можливість ознайомитися в суді з матеріалами кримінального провадження для вирішення питання про подання касаційної скарги.
 
258. Стаття 426. Порядок і строки касаційного оскарження
 
259. 1. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.
 
260. 2. Касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції, а засудженим, який перебуває під вартою, -в той же строк з моменту вручення йому копії судового рішення.
 
261. 3. Протягом строку, встановленого на касаційне оскарження, матеріали кримінального провадження ніким не можуть бути витребувані із суду, який виконує судове рішення, за винятком суду касаційної інстанції.
 
262. Стаття 427. Вимоги до касаційної скарги
 
263. 1. Касаційна скарга подається в письмовій формі.
 
264. 2. У касаційній скарзі зазначаються:
 
265. 1) найменування суду касаційної інстанції;
 
266. 2) прізвище, ім'я, по батькові (найменування), поштова адреса особи, яка подає касаційну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;
 
267. 3) судове рішення, що оскаржується;
 
268. 4) обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення;
 
269. 5) вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції;
 
270. 6) перелік матеріалів, які додаються.
 
271. 3. Якщо особа не бажає брати участь у касаційному розгляді, вона зазначає це в касаційній скарзі.
 
272. 4. Касаційна скарга підписується особою, яка її подає. Якщо касаційну скаргу подає захисник, представник потерпілого, то до неї додаються оформлені належним чином документи, що підтверджують його повноваження відповідно до вимог цього Кодексу.
 
273. 5. До касаційної скарги додаються копії судових рішень, які оскаржуються.
 
274. 6. До касаційної скарги додаються її копії з додатками в кількості, необхідній для надіслання сторонам і учасникам судового провадження. Цей обов'язок не поширюється на засудженого, який тримається під вартою.
 
275. Стаття 428. Відкриття касаційного провадження
 
276. 1. Суд касаційної інстанції відкриває касаційне провадження протягом п'яти днів з дня надходження касаційної скарги, якщо відсутні підстави для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги або відмови у відкритті касаційного провадження. Питання про відкриття касаційного провадження суд касаційної інстанції вирішує без виклику сторін.
 
277. 2. Суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо:
 
278. 1) касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку;
 
279. 2) з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів, вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
 
280. 3. Суд касаційної інстанції вправі відмовити у відкритті касаційного провадження з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті без перевірки відповідності касаційної скарги вимогам статті 427 цього Кодексу.
 
281. 4. Суд касаційної інстанції не вправі відмовити у відкритті касаційного провадження з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої цієї статті, якщо оскаржується судове рішення, яким згідно з положеннями статті 437 цього Кодексу судом апеляційної інстанції було погіршено становище підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого.
 
282. 5. Про відкриття або про відмову у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.
 
283. 6. Копія ухвали про відкриття касаційного провадження, про відмову у відкритті касаційного провадження (разом із касаційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами) невідкладно надсилається особі, яка подала касаційну скаргу.
 
284. Стаття 429. Залишення касаційної скарги без руху, її повернення
 
285. 1. Суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених статтею 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, у якій зазначаються недоліки касаційної скарги і встановлюється строк, необхідний для їх усунення, який не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
 
286. Копія ухвали про залишення касаційної скарги без руху невідкладно надсилається особі, яка подала касаційну скаргу.
 
287. 2. Якщо особа усунула недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до суду касаційної інстанції. Протягом п'яти днів після усунення недоліків касаційної скарги чи закінчення строку, встановленого для усунення недоліків касаційної скарги, суд касаційної інстанції вирішує питання про відкриття касаційного провадження.
 
288. 3. Касаційна скарга повертається, якщо:
 
289. 1) особа не усунула недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху;
 
290. 2) касаційну скаргу подала особа, яка не має права подавати касаційну скаргу;
 
291. 3) касаційна скарга подана після закінчення строку касаційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд касаційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
 
292. Копія ухвали про повернення касаційної скарги невідкладно надсилається особі, яка подала касаційну скаргу, разом із касаційну скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
 
293. 4. Залишення касаційної скарги без руху або її повернення не позбавляють права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на касаційне оскарження.
 
294. Стаття 430. Підготовка касаційного розгляду
 
295. 1. Суддя-доповідач протягом десяти днів після відкриття касаційного провадження без виклику сторін:
 
296. 1) надсилає копії ухвали про відкриття касаційного провадження учасникам судового провадження разом з копіями касаційних скарг, інформацією про їхні права та обов'язки і встановлює строк, протягом якого можуть бути подані заперечення на касаційну скаргу;
 
297. 2) витребовує матеріали кримінального провадження;
 
298. 3) вирішує заявлені клопотання;
 
299. 4) вирішує питання про зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються;
 
300. 5) вирішує інші питання, необхідні для касаційного розгляду.
 
301. 2. Усі рішення, ухвалені суддею-доповідачем під час підготовки провадження до касаційного розгляду, викладаються у формі ухвали. Копії ухвали надсилаються учасникам судового провадження.
 
302. 3. Після проведення підготовчих дій та отримання матеріалів кримінального провадження суддя-доповідач постановляє ухвалу про закінчення підготовки та призначення касаційного розгляду.
 
303. 4. Засуджений підлягає обов'язковому виклику в судове засідання для участі в касаційному розгляді, якщо суд визнає обов'язковою його участь, а засуджений, що утримується під вартою, - також у випадках, коли про це надійшло його клопотання.
 
304. Стаття 431. Заперечення на касаційну скаргу
 
305. 1. Особи, вказані у статті 425 цього Кодексу, мають право подати до суду касаційної інстанції заперечення на касаційну скаргу в письмовій формі протягом встановленого судом касаційної інстанції строку.
 
306. 2. Заперечення на касаційну скаргу містить:
 
307. 1) найменування суду касаційної інстанції;
 
308. 2) прізвище, ім'я, по батькові (найменування), поштову адресу особи, яка подає заперечення на касаційну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти, якщо такі є;
 
309. 3) вказівку на судове рішення, яке оскаржується;
 
310. 4) номер кримінального провадження в суді касаційної інстанції, якщо він повідомлений судом касаційної інстанції;
 
311. 5) обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги;
 
312. 6) у разі необхідності - клопотання особи, яка подає заперечення на касаційну скаргу;
 
313. 7) перелік матеріалів, які додаються.
 
314. 3. У запереченні на касаційну скаргу зазначається, чи бажає особа взяти участь у касаційному розгляді.
 
315. 4. Заперечення на касаційну скаргу підписується особою, яка його подає.
 
316. Стаття 432. Відмова від касаційної скарги, зміна і доповнення касаційної скарги під час касаційного провадження
 
317. 1. Відмова від касаційної скарги, зміна і доповнення касаційної скарги під час касаційного провадження здійснюється згідно з положеннями статті 403 цього Кодексу.
 
318. Стаття 433. Межі перегляду судом касаційної інстанції
 
319. 1. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
 
320. 2. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого чи виправданого. Якщо задоволення скарги дає підстави для прийняття рішення на користь інших засуджених, від яких не надійшли скарги, суд касаційної інстанції зобов'язаний прийняти таке рішення.
 
321. Стаття 434. Касаційний розгляд
 
322. 1. Касаційний розгляд здійснюється згідно з правилами розгляду у суді апеляційної інстанції з урахуванням особливостей, передбачених цією Главою.
 
323. 2. Після виконання дій, передбачених статтями 342-345 цього Кодексу, і вирішення клопотань учасників судового провадження, суддя-доповідач доповідає в необхідному обсязі зміст судових рішень, що оскаржуються, касаційної скарги та заперечень на неї.
 
324. 3. Сторони та інші учасники судового провадження висловлюють свої доводи. Першою висловлює доводи особа, яка подала касаційну скаргу. Якщо касаційні скарги подали обидві сторони, першим висловлюють доводи виправданий, засуджений. За ними висловлюють доводи інші учасники судового провадження. Суд має право обмежити тривалість висловлення доводів, встановивши для всіх учасників судового провадження рівний проміжок часу, про що оголошується на початку судового засідання.
 
325. 4. Неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Якщо для участі в розгляді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимогами цього Кодексу або рішенням суду касаційної інстанції є обов'язковою, касаційний розгляд відкладається.
 
326. 5. Після закінчення касаційного розгляду колегія суддів виходить до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення.
 
327. Стаття 435. Письмове касаційне провадження
 
328. 1. Суд касаційної інстанції має право ухвалити судове рішення за результатами письмового провадження, якщо всі учасники судового провадження заявили клопотання про здійснення провадження за їхньої відсутності.
 
329. 2. Якщо проводилося письмове касаційне провадження, то копія судового рішення суду касаційної інстанції надсилається учасникам судового провадження протягом трьох днів з моменту його підписання.
 
330. Стаття 436. Повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги
 
331. 1. Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право:
 
332. 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення;
 
333. 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції;
 
334. 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження;
 
335. 4) змінити судове рішення.
 
336. Стаття 437. Недопустимість погіршення правового становища виправданого, засудженого
 
337. 1. Суд касаційної інстанції не має права застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання.
 
338. 2. Обвинувальний вирок, ухвалений судом першої чи апеляційної інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції щодо вироку суду першої інстанції може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання або в інший спосіб погіршити становище засудженого лише у разі, коли з цих підстав касаційну скаргу подав прокурор, потерпілий чи його представник.
 
339. 3. Виправдувальний вирок, ухвалений судом першої чи апеляційної інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції щодо вироку суду першої інстанції може бути скасовано не інакше як на підставі касаційної скарги прокурора, потерпілого чи його представника, а також на підставі касаційної скарги виправданого з мотивів його виправдання.
 
340. Стаття 438. Підстави для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції
 
341. 1. Підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є:
 
342. 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону;
 
343. 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність;
 
344. 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
 
345. 3. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
 
346. 4. Суд касаційної інстанції не вправі скасувати виправдувальний вирок, ухвалу про незастосування примусових заходів виховного або медичного характеру, ухвалу про закриття кримінального провадження лише з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого або особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру.
 
347. Стаття 439. Новий розгляд справи після скасування судового рішення судом касаційної інстанції
 
348. 1. Після скасування вироку або ухвали судом касаційної інстанції суд першої або апеляційної інстанцій здійснює судове провадження згідно із загальними вимогами, передбаченими цим Кодексом, у іншому складі суду.
 
349. 2. Вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.
 
350. 3. При новому розгляді у суді першої чи апеляційної інстанції застосування суворішого покарання або закону про більш тяжке кримінальне правопорушення допускається тільки за умови, що вирок було скасовано у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання за скаргою прокурора, потерпілого чи його представника, а також коли при новому розгляді буде встановлено, що обвинувачений вчинив більш тяжке кримінальне правопорушення, або коли збільшився обсяг обвинувачення.
 
351. Стаття 440. Закриття кримінального провадження судом касаційної інстанції
 
352. 1. Суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
 
353. Стаття 441. Судові рішення суду касаційної інстанції
 
354. 1. З усіх процесуальних питань суд касаційної інстанції постановляє ухвали.
 
355. 2. Судові рішення суду касаційної інстанції ухвалюються, проголошуються, видаються або надсилаються учасникам судового провадження в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу.
 
356. Стаття 442. Зміст ухвали суду касаційної інстанції
 
357. 1. Ухвала суду касаційної інстанції складається з:
 
358. 1) вступної частини із зазначенням:
 
359. дати і місця її постановлення;
 
360. найменування суду касаційної інстанції, прізвищ та ініціалів суддів і секретаря судового засідання;
 
361. найменування (номера) кримінального провадження;
 
362. прізвища, ім'я і по батькові обвинуваченого, засудженого, року, місяця і дня його народження, місця народження і місця проживання;
 
363. закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється (обвинувачується) особа;
 
364. імен (найменувань) учасників судового провадження;
 
365. 2) мотивувальної частини із зазначенням:
 
366. короткого змісту вимог касаційної скарги та оскаржених судових рішень;
 
367. узагальнених доводів особи, яка подала касаційну скаргу;
 
368. узагальненого викладу позиції інших учасників судового провадження;
 
369. встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин;
 
370. мотивів, з яких суд касаційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався;
 
371. 3) резолютивної частини із зазначенням:
 
372. висновку суду касаційної інстанції по суті вимог касаційної скарги;
 
373. розподілу процесуальних витрат;
 
374. строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.
 
375. 2. При залишенні касаційної скарги без задоволення в ухвалі зазначається, якими нормами права спростовуються її доводи.
 
376. 3. При скасуванні або зміні судових рішень в ухвалі повинно бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення.
 
377. Стаття 443. Повернення матеріалів кримінального провадження
 
378. 1. Після закінчення касаційного провадження матеріали кримінального провадження не пізніше як у семиденний строк направляються до суду першої інстанції, якщо інше не випливає із судового рішення суду касаційної інстанції.
 
379. Глава 33. Провадження у Верховному Суді України
 
380. Стаття 444. Перегляд судових рішень Верховним Судом України
 
381. 1. Верховний Суд України переглядає судові рішення у кримінальних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
 
382. Стаття 445. Підстави для перегляду судових рішень Верховним Судом України
 
383. 1. Підставами для перегляду судових рішень Верховним Судом України, що набрали законної сили, є:
 
384. 1) неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм закону України про кримінальну відповідальність щодо подібних суспільно небезпечних діянь (крім питань призначення покарання, звільнення від покарання та від кримінальної відповідальності), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень;
 
385. 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
 
386. 2. Перегляд судових рішень на підставі, передбаченій пунктом 2 частини першої цієї статті, з метою застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення, збільшити обсяг обвинувачення чи з інших підстав погіршити становище засудженого, а також виправдувального вироку, ухвали чи постанови про закриття справи не допускається.
 
387. Стаття 446. Право на звернення про перегляд судових рішень Верховним Судом України
 
388. 1. Особи, коло яких визначено в статті 425 цього Кодексу, вправі подати заяву про перегляд судового рішення на підставі, передбаченій пунктом 1 частини першої статті 445 цього Кодексу, після його перегляду в касаційному порядку.
 
389. 2. Заяву про перегляд судового рішення на підставі, передбаченій пунктом 2 частини першої статті 445 цього Кодексу, вправі подати особа, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною.
 
390. 3. Заява про перегляд судового рішення Верховного Суду України у кримінальних справах може бути подана на підставі, передбаченій пунктом 2 частини першої статті 445 цього Кодексу.
 
391. 4. Не може бути подана заява про перегляд ухвал суду касаційної інстанції, які не перешкоджають провадженню у справі. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до заяви про перегляд судового рішення, ухваленого за наслідками касаційного провадження.
 
392. Стаття 447. Строк подання заяви про перегляд судових рішень
 
393. 1. Заява про перегляд судового рішення на підставі, передбаченій пунктом 1 частини першої статті 445 цього Кодексу, подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, відносно якого заявлено клопотання про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 445 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше.
 
394. 2. Заява про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 445 цього Кодексу, може бути подана протягом трьох місяців від дня, коли особі, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, стало відомо про набуття цим рішенням статусу остаточного.
 
395. 3. Перегляд виправдувального вироку, ухвали про закриття справи, інших судових рішень з метою погіршити становище засудженого на підставі, передбаченій пунктом 1 частини першої статті 445 цього Кодексу, допускається лише протягом установлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, але не пізніше одного року з дня постановлення такого судового рішення.
 
396. 4. Відбуття покарання або смерть засудженого не є перешкодою для перегляду справи в інтересах його реабілітації.
 
397. 5. У разі пропущення строку, встановленого частинами першою - третьою цієї статті, з причин, визнаних поважними, суд за клопотанням особи, яка подала заяву про перегляд судового рішення, може поновити цей строк. Заява про перегляд судового рішення залишається без розгляду, якщо особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, а також якщо в поновленні строку відмовлено. Питання про поновлення строку для подання заяви про перегляд судового рішення або про залишення заяви без розгляду вирішується судом без виклику учасників судового провадження та за результатами розгляду постановляється відповідна ухвала.
 
398. Стаття 448. Вимоги до заяви про перегляд судових рішень
 
399. 1. Заява про перегляд судового рішення Верховним Судом України подається у письмовій формі.
 
400. 2. У заяві про перегляд судового рішення зазначаються:
 
401. 1) найменування суду, до якого подається заява;
 
402. 2) особа, яка подає заяву, а також її поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;
 
403. 3) конкретні різні за змістом судові рішення, в яких має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм закону України про кримінальну відповідальність щодо подібних суспільно небезпечних діянь, якщо заява подана на підставі, передбаченій пунктом 1 частини першої статті 445 цього Кодексу;
 
404. 4) обґрунтування необхідності перегляду судових рішень у зв'язку з ухваленням рішення міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, якщо заява подана на підставі, передбаченій пунктом 2 частини першої статті 445 цього Кодексу;
 
405. 5) вимоги особи, яка подає заяву;
 
406. 6) у разі необхідності - клопотання;
 
407. 7) перелік матеріалів, які додаються.
 
408. 3. Заява підписується особою, яка її подає. До заяви додається оформлений належним чином документ, що підтверджує повноваження особи, яка її подає, відповідно до вимог цього Кодексу.
 
409. Стаття 449. Порядок подання заяви про перегляд судових рішень
 
410. 1. Заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ. До заяви додаються:
 
411. 1) копії заяви відповідно до кількості учасників судового провадження (за винятком випадку, коли заява подається особою, яка тримається під вартою);
 
412. 2) копії судових рішень, про перегляд яких подано заяву;
 
413. 3) копії різних за змістом судових рішень, в яких має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм закону України про кримінальну відповідальність щодо подібних суспільно небезпечних діянь, якщо заява про перегляд судових рішень подається на підставі, передбаченій пунктом 1 частини першої статті 445 цього Кодексу;
 
414. 4) копія рішення міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, або клопотання про витребування такої копії рішення, якщо її немає у розпорядженні особи, що подає заяву, - якщо заява про перегляд судових рішень подається на підставі, передбаченій пунктом 2 частини першої статті 445 цього Кодексу.
 
415. Стаття 450. Перевірка відповідності заяви вимогам цього Кодексу Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ
 
416. 1. Заява про перегляд судового рішення, яка надійшла до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, реєструється в день її надходження та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу.
 
417. 2. Суддя-доповідач протягом трьох днів здійснює перевірку відповідності заяви вимогам цього Кодексу. У разі якщо заяву подано без додержання вимог статей 448 і 449 цього Кодексу, заявник письмово повідомляється про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов'язаний їх усунути.
 
418. 3. Якщо заявник усунув недоліки заяви в установлений строк, вона вважається поданою у день первинного її подання до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
 
419. Заява повертається заявнику у разі, якщо:
 
420. 1) заявник не усунув її недоліки протягом установленого строку;
 
421. 2) заяву подано особою, яка не наділена правом на подання такої заяви;
 
422. 3) заяву подано від імені особи, яка не має відповідних повноважень;
 
423. 4) є ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про відмову у допуску справи до провадження за наслідками її розгляду, прийнята з аналогічних підстав.
 
424. 4. Повернення заяви з підстав, зазначених у частині четвертій цієї статті, не перешкоджає повторному зверненню у разі належного оформлення заяви або з інших підстав, ніж ті, які були предметом розгляду.
 
425. Стаття 451. Допуск Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ справи до провадження
 
426. 1. Вирішення питання про допуск справи до провадження здійснюється колегією у складі п'яти суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, яка формується без участі суддів, що прийняли рішення, яке оскаржується.
 
427. 2. Про допуск справи до провадження або відмову в такому допуску Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом п'ятнадцяти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу. Ухвала постановляється в нарадчій кімнаті з додержанням вимог, передбачених статтями 367 і 375 цього Кодексу, без виклику учасників судового провадження. Ухвала про допуск справи до провадження або про відмову в такому допуску має бути мотивованою.
 
428. 3. Ухвала про допуск справи до провадження разом із самою заявою про перегляд судового рішення та доданими до неї документами надсилається до Верховного Суду України протягом п'яти днів з дня її постановлення. Копія ухвали про допуск справи надсилається разом із копією заяви учасникам судового провадження, а в разі відмови у допуску - особі, яка подала заяву.
 
429. 4. Якщо за результатами розгляду питання про допуск справи до провадження з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 445 цього Кодексу, буде встановлено, що порушення Україною міжнародних зобов'язань є наслідком недотримання норм процесуального права, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі та вирішує питання про необхідність витребування справи. Розгляд такої справи здійснюється колегією у складі п'яти суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за правилами, встановленими для перегляду справ у касаційному порядку.
 
430. Стаття 452. Підготовка до перегляду судового рішення у Верховному Суді України
 
431. 1. Ухвала про допуск справи до провадження разом із заявою про перегляд судового рішення та доданими до неї документами реєструється у день її надходження та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу. Суддя-доповідач протягом трьох днів постановляє ухвалу про відкриття провадження та надсилає її копії учасникам судового провадження.
 
432. 2. Суддя-доповідач протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження здійснює підготовку до перегляду судового рішення Верховним Судом України:
 
433. 1) виносить ухвалу про витребування матеріалів справи та направляє її до відповідного суду;
 
434. 2) визначає порядок розгляду справи (у відкритому або закритому судовому засіданні у випадках, установлених цим Кодексом);
 
435. 3) вирішує питання про поновлення строку для подання заяви про перегляд судового рішення або про залишення заяви без розгляду, якщо таке питання не розглядалося у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ;
 
436. 4) доручає відповідним фахівцям науково-консультативної ради при Верховному Суді України підготувати науковий висновок щодо норми закону України про кримінальну відповідальність, яка неоднаково застосована судом касаційної інстанції щодо подібних суспільно небезпечних діянь;
 
437. 5) визначає органи державної влади, представники яких можуть дати в суді пояснення, які будуть корисні для вирішення справи, та дає розпорядження про їх виклик до суду;
 
438. 6) здійснює інші заходи, необхідні для вирішення питання про усунення розбіжностей у застосуванні норми матеріального права.
 
439. 3. За результатами проведення підготовчих дій суддя-доповідач готує доповідь та постановляє ухвалу про закінчення підготовки та призначення справи до розгляду Верховним Судом України.
 
440. Стаття 453. Порядок розгляду справи Верховним Судом України
 
441. 1. У Верховному Суді України справа про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 445 цього Кодексу, розглядається на засіданні Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України. Засідання є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від складу Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України.
 
442. 2. Справа про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 445 цього Кодексу, розглядається на спільному засіданні всіх судових палат Верховного Суду України. Засідання є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від складу Верховного Суду України, визначеного законом.
 
443. 3. Відкриття судового засідання, роз'яснення його учасникам прав та обов'язків, оголошення складу суду і роз'яснення права відводу здійснюються за правилами параграфу 3 глави 28 цього Кодексу.
 
444. 4. Після проведення процесуальних дій, зазначених у частині третій цієї статті, та розгляду клопотань учасників судового провадження суддя-доповідач доповідає в необхідному обсязі про зміст вимог, викладених у заяві, яка надійшла до Верховного Суду України, та результати проведених ним підготовчих дій.
 
445. 5. Особа, яка подала заяву до Верховного Суду України, у разі її прибуття у судове засідання має право надати пояснення по суті заявлених вимог. Якщо такі заяви, крім сторони обвинувачення, подали інші особи, першою дає пояснення сторона обвинувачення. Для з'ясування сутності норми закону України про кримінальну відповідальність, яка неоднаково застосована, можуть заслуховуватися пояснення представників органів державної влади.
 
446. 6. Неприбуття учасників судового провадження і належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи для участі у судовому засіданні не перешкоджає судовому розгляду справи.
 
447. 7. Після закінчення заслуховування пояснень осіб, зазначених у частині п'ятій цієї статті, суд виходить до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення.
 
448. 8. Нарада суддів провадиться з додержанням вимог, передбачених статтями 367 і 375 цього Кодексу.
 
449. 9. Строк розгляду заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України не може перевищувати одного місяця з дня відкриття провадження у справі.
 
450. Стаття 454. Повноваження Верховного Суду України
 
451. 1. За наслідками розгляду справи більшістю голосів від складу суду приймається одна з таких ухвал:
 
452. про повне або часткове задоволення заяви;
 
453. про відмову в задоволенні заяви.
 
454. 2. Судді, які не погоджуються з ухвалою, можуть висловити окрему думку, що додається до ухвали.
 
455. 3.Ухвала Верховного Суду України є остаточною і не може бути оскаржена, крім як на підставі, передбаченій пунктом 2 частини першої статті 445 цього Кодексу.
 
456. Стаття 455. Ухвала Верховного Суду України про задоволення заяви
 
457. 1. Верховний Суд України задовольняє заяву в разі наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 445 цього Кодексу.
 
458. 2. Якщо Верховний Суд України установить, що судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 445 цього Кодексу, є незаконним, він скасовує його повністю або частково і приймає нове судове рішення, яке має містити висновок про правильне застосування норми кримінального закону щодо суспільно небезпечного діяння та обґрунтування помилковості висновків суду касаційної інстанції з цього питання.
 
459. 3. Якщо судове рішення у справі переглядається з підстави, визначеної пунктом 2 частини першої статті 445 цього Кодексу, Верховний Суд України скасовує оскаржуване рішення повністю або частково і має право прийняти нове судове рішення або направити справу на новий розгляд до суду, який виніс оскаржуване рішення.
 
460. 4. Ухвала Верховного Суду України про задоволення заяви має бути вмотивованою.
 
461. Стаття 456. Ухвала Верховного Суду України про відмову в задоволенні заяви
 
462. 1. Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.
 
463. 2. Ухвала про відмову в задоволенні заяви повинна бути вмотивованою.
 
464. Стаття 457. Повідомлення про ухвалення рішення та його виготовлення
 
465. 1. Ухвала Верховного Суду України повинна бути виготовлена та направлена учасникам судового провадження не пізніше п'яти днів з дня закінчення розгляду справи.
 
466. Стаття 458. Обов'язковість судових рішень Верховного Суду України
 
467. 1. Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм закону України про кримінальну відповідальність щодо подібних суспільно небезпечних діянь, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності зазначену норму закону, та для всіх судів України.
 
468. 2. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
 
469. 3. Рішення Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених статтею 445 цього Кодексу, підлягають опублікуванню на офіційному веб-сайті Верховного Суду України не пізніш як через десять днів з дня їх прийняття.
 
470. Глава 34. Провадження за нововиявленими обставинами
 
471. Стаття 459. Підстави для здійснення кримінального провадження за нововиявленими обставинами
 
472. 1. Судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.
 
473. 2. Нововиявленими обставинами визнаються:
 
474. 1) всі інші обставини, які не були відомі на час судового розгляду при винесенні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути;
 
475. 2) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу, висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок;
 
476. 3) зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження;
 
477. 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття вироку чи ухвали, що належить переглянути;
 
478. 5) встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом.
 
479. 3. Обставини, передбачені пунктами 2, 3 частини другої цієї статті повинні бути встановлені вироком суду, що набрав законної сили, а при неможливості ухвалення вироку - підтверджені матеріалами розслідування.
 
480. 4. Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час здійснення провадження, не допускається.
 
481. Стаття 460. Право подати заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами
 
482. 1. Учасники судового провадження мають право подати заяву про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили.
 
483. Стаття 461. Строк звернення про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами
 
484. 1. Заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом трьох місяців після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини.
 
485. 2. Перегляд за нововиявленими обставинами виправдувального вироку допускається лише протягом передбачених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
 
486. 3. За наявності обставин, які підтверджують вчинення особою більш тяжкого кримінального правопорушення, ніж той, за який вона була засуджена, судове рішення може бути переглянуто за нововиявленими обставинами протягом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за більш тяжке кримінальне правопорушення.
 
487. 4. За наявності обставин, які підтверджують невинуватість засудженого або вчинення ним менш тяжкого кримінального правопорушення, перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами строками не обмежено.
 
488. Стаття 462. Вимоги до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами
 
489. 1. Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами подається в письмовій формі.
 
490. 2. У заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначаються:
 
491. 1) найменування суду, до якого подається заява про перегляд;
 
492. 2) прізвище, ім'я, по батькові (найменування), поштова адреса особи, яка подає заяву, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;
 
493. 3) судове рішення, про перегляд якого за нововиявленими обставинами подається заява;
 
494. 4) обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду;
 
495. 5) обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву, до суду;
 
496. 6) перелік документів та інших матеріалів, які додаються.
 
497. 3. Заява підписується особою, яка її подає. Якщо заяву подає захисник, представник потерпілого, то до неї додаються оформлені належним чином документи, що підтверджують його повноваження відповідно до вимог цього Кодексу.
 
498. 4. До заяви додаються копії заяви в кількості, необхідній для їх надіслання сторонам та іншим учасникам судового провадження. Цей обов'язок не поширюється на особу, яка тримається під вартою.
 
499. 5. Особа, яка подає заяву, має право додати до неї документи або їхні копії, що мають значення для кримінального провадження і не були відомі на час ухвалення судового рішення.
 
500. Стаття 463. Порядок подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами
 
501. 1. Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами подається до суду тієї інстанції, який першим допустив помилку внаслідок незнання про існування цієї обставини.
 
502. 2. Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у разі вчинення суддею злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення, подається до суду тієї інстанції, суддею якого він був.
 
503. Стаття 464. Відкриття кримінального провадження за нововиявленими обставинами
 
504. 1. Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, що надійшла до суду, передається в порядку черговості судді суду. У розгляді заяви та перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами не має права брати участь суддя, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого ставиться питання.
 
505. 2. Не пізніше наступного дня після надходження заяви до суду суддя перевіряє її відповідність вимогам статті 462 цього Кодексу і вирішує питання про відкриття кримінального провадження за нововиявленими обставинами.
 
506. 3. До заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, яка не оформлена згідно з вимогами, передбаченими статтею 462 цього Кодексу, застосовуються правила частини третьої статті 429 цього Кодексу. Копія ухвали невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами й усіма доданими до неї матеріалами.
 
507. 4. Відкривши кримінальне провадження за нововиявленими обставинами, суддя надсилає особам, передбаченим статтею 460 цього Кодексу, копії ухвали про відкриття провадження, заяви про перегляд і призначає дату, час та місце судового засідання, про що повідомляє зазначених осіб.
 
508. Стаття 465. Відмова від заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та її наслідки
 
509. 1. Особа, яка подала заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, має право відмовитися від заяви до початку судового розгляду. У разі прийняття відмови від заяви суд закриває кримінальне провадження за нововиявленими обставинами, про що постановляє ухвалу.
 
510. 2. Особа, яка відмовилася від заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, не має права повторно звертатися до суду із такою ж заявою на тих самих підставах.
 
511. Стаття 466. Порядок здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами
 
512. 1. Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами розглядається судом протягом двох місяців після її надходження згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для кримінального провадження в суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.
 
513. 2. Учасники судового провадження повідомляються про дату, час та місце розгляду заяви. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду заяви і перегляду судового рішення.
 
514. 3. Суд своєю ухвалою має право зупинити виконання судового рішення, яке переглядається за нововиявленими обставинами, до закінчення перегляду.
 
515. 4. Суд має право не досліджувати докази щодо обставин, що встановлені в судовому рішенні, яке переглядається за нововиявленими обставинами, якщо вони не оспорюються.
 
516. Стаття 467. Судове рішення за наслідками кримінального провадження за нововиявленими обставинами
 
517. 1. Суд має право скасувати вирок чи ухвалу і прийняти новий вирок чи ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення. При ухваленні нового судового рішення суд користується повноваженнями суду відповідної інстанції.
 
518. 2. Судове рішення за наслідками кримінального провадження за нововиявленими обставинами може бути оскаржене в порядку, передбаченому цим Кодексом, для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції. З набранням законної сили новим судовим рішенням втрачають законну силу судові рішення інших судів у цьому кримінальному провадженні.
 
519. Розділ VІ. Особливі порядки кримінального провадження
 
520. Глава 35. Кримінальне провадження на підставі угод
 
521. Стаття 468. Угоди в кримінальному провадженні
 
522. 1. В кримінальному провадженні можуть бути укладені такі види угод:
 
523. 1) угода про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим;
 
524. 2) угода між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості.
 
525. Стаття 469. Ініціювання і укладення угоди
 
526. 1. Угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого чи підозрюваного, обвинуваченого. Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним, обвинуваченим, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами (за винятком слідчого, прокурора або судді).
 
527. 2. Угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного, обвинуваченого.
 
528. 3. Угода про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої і середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
 
529. 4. Угода між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої тяжкості, злочинів середньої тяжкості, тяжких злочинів, та внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається.
 
530. 5. Укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру і до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
 
531. 6. У разі недосягнення згоди щодо укладення угоди факт її ініціювання і твердження, що були зроблені з метою її досягнення, не можуть розглядатися як відмова від обвинувачення або як визнання своєї винуватості.
 
532. 7. Слідчий, прокурор зобов'язані поінформувати підозрюваного, потерпілого про їх право на примирення, роз'яснити механізм його реалізації та не чинити перешкод в укладенні угоди про примирення.
 
533. 8. У випадку, якщо кримінальне провадження здійснюється щодо кількох осіб, які підозрюються, обвинувачуються у вчиненні одного або кількох кримінальних правопорушень, і згода щодо укладення угоди досягнута не з усіма підозрюваними, угода може бути укладена з одним (кількома) з підозрюваних, обвинувачених. Кримінальне провадження щодо особи (осіб), з якими досягнуто згоди, підлягає виділенню в окреме провадження.
 
534. У випадку, якщо в кримінальному провадженні беруть участь кілька потерпілих від одного кримінального правопорушення, угода може бути укладена та затверджена лише з усіма потерпілими.
 
535. У випадку, якщо в кримінальному провадженні беруть участь кілька потерпілих від різних кримінальних правопорушень, і згода щодо укладення угоди досягнута не з усіма потерпілими, угода може бути укладена з одним (кількома) з потерпілих. Кримінальне провадження щодо особи (осіб), яка досягла згоди, підлягає виділенню в окреме провадження.
 
536. Стаття 470. Обставини, що враховуються прокурором при укладенні угоди про визнання винуватості
 
537. 1. Прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості зобов'язаний враховувати такі обставини:
 
538. 1) ступінь та характер сприяння підозрюваного, обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб;
 
539. 2) характер і тяжкість обвинувачення;
 
540. 3) наявність суспільного інтересу в забезпеченні більш швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень;
 
541. 4) наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.
 
542. Стаття 471. Зміст угоди про примирення
 
543. 1. В угоді про примирення зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, строк її відшкодування чи перелік дій не пов'язаних з відшкодуванням шкоди, які підозрюваний, обвинувачений зобов'язані вчинити на користь потерпілого, строк їх вчинення, узгоджене покарання та згода сторін на його призначення, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.
 
544. В угоді зазначається дата її укладення.
 
545. Угода скріплюється підписами сторін.
 
546. Стаття 472. Зміст угоди про визнання винуватості
 
547. 1. В угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов'язки підозрюваного, обвинуваченого щодо співробітництва у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.
 
548. 2. В угоді зазначається дата її укладення та вона скріплюється підписами сторін.
 
549. Стаття 473. Наслідки укладення та затвердження угоди
 
550. 1. Наслідком укладення та затвердження угоди про примирення є:
 
551. а) для підозрюваного, обвинуваченого - обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394, 424 цього Кодексу та відмова від здійснення прав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 474 цього Кодексу;
 
552. б) для потерпілого - обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394, 424 цього Кодексу та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення та змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.
 
553. 2. Наслідком укладення та затвердження угоди про визнання винуватості для прокурора, підозрюваного, обвинуваченого є обмеження їх права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394, 424 цього Кодексу, а для підозрюваного, обвинуваченого також у його відмові від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 цього Кодексу.
 
554. Стаття 474. Загальний порядок судового провадження на підставі угоди
 
555. 1. Якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, то обвинувальний акт з підписаною сторонами угодою невідкладно надсилається до суду. Прокурор має право відкласти направлення до суду обвинувального акта з підписаною сторонами угодою до отримання висновку експерта або завершення проведення інших слідчих дій, які необхідні для збирання та фіксації доказів, що можуть бути втрачені зі спливом часу, або які не можливо буде провести пізніше без суттєвої шкоди для їх результату у разі відмови суду в затвердженні угоди.
 
556. 2. Розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов'язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження. Відсутність інших учасників судового провадження не є перешкодою для розгляду.
 
557. 3. Якщо угоди досягнуто під час судового провадження, то суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.
 
558. 4. Перед прийняттям рішення про затвердження угоди про визнання винуватості суд під час судового засідання повинен з'ясувати в обвинуваченого, чи ясно він розуміє:
 
559. 1) існування у нього права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права:
 
560. мовчати і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення;
 
561. мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно;
 
562. допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подавати клопотання про виклик свідків і подавати докази, що свідчать на його користь;
 
563. 2) наслідки укладення та затвердження угод, передбачені статтею 473 цього Кодексу;
 
564. 3) характер кожного обвинувачення, щодо якого обвинувачений визнає себе винуватим;
 
565. 4) вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у випадку затвердження угоди судом.
 
566. 5. Перед прийняттям рішення про затвердження угоди про примирення суд під час судового засідання повинен з'ясувати в обвинуваченого, чи ясно він розуміє:
 
567. 1) існування у нього права на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов'язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права:
 
568. мовчати і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення;
 
569. мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно;
 
570. допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подавати клопотання про виклик свідків і подавати докази, що свідчать на його користь;
 
571. 2) наслідки укладення та затвердження угод, передбачені статтею 473 цього Кодексу;
 
572. 3) характер кожного обвинувачення;
 
573. 4) вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у випадку затвердження угоди судом.
 
574. Крім того, перед прийняттям рішення про затвердження угоди про примирення, суд під час судового засідання повинен з'ясувати у потерпілого, чи ясно він розуміє наслідки затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу.
 
575. 6. Суд зобов'язаний переконатися у судовому засіданні, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, які передбачені в угоді. Для з'ясування добровільності укладення угоди у разі необхідності суд має право витребовувати документи, в тому числі скарги підозрюваного, обвинуваченого, подані ним під час кримінального провадження, та рішення за наслідками їх розгляду, а також викликати в судове засідання осіб та опитувати їх.
 
576. 7. Суд перевіряє угоду на відповідність закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди у випадках:
 
577. 1) якщо умови угоди суперечать вимогам закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди;
 
578. 2) якщо умови угоди суттєво не відповідають інтересам суспільства;
 
579. 3) якщо умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;
 
580. 4) якщо існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися;
 
581. 5) якщо очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань;
 
582. 6) якщо відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
 
583. У такому випадку досудове розслідування або судове провадження продовжуються у загальному порядку.
 
584. 8. Повторне звернення з угодою в одному кримінальному провадженні не допускається.
 
585. Стаття 475. Вирок на підставі угоди
 
586. 1. Якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
 
587. 2. Вирок на підставі угоди повинен відповідати загальним вимогам до обвинувальних вироків з урахуванням особливостей, передбачених частиною третьої цієї статті.
 
588. 3. Мотивувальна частина вироку на підставі угоди повинна містити тільки: формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувалася особа; відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та визначена міра покарання; мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання щодо відповідності угоди вимогам закону і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керувався.
 
589. У резолютивній частині вироку на підставі угоди повинно міститися рішення про затвердження угоди із зазначенням її реквізитів, рішення про винуватість особи із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, рішення про призначення узгодженої сторонами міри покарання по кожному з обвинувачень та остаточна міра покарання, а також інші відомості, передбачені статтею 374 цього Кодексу.
 
590. 4. Вирок на підставі угоди може бути оскаржений в порядку, передбаченому цим Кодексом з підстав, передбачених статтею 394 цього Кодексу.
 
591. Стаття 476. Наслідки невиконання угоди
 
592. 1. У випадку невиконання угоди про примирення або про визнання винуватості потерпілий чи прокурор відповідно мають право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.
 
593. 2. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, розглядається в судовому засіданні за участю сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження. Відсутність інших учасників судового провадження не є перешкодою для судового розгляду.
 
594. 3. Суд своєю ухвалою скасовує вирок, яким затверджена угода, якщо особа, що звернулася з відповідним клопотанням, доведе, що засуджений не виконав умови угоди. Наслідком скасування вироку є призначення судового розгляду в загальному порядку або направлення матеріалів провадження для завершення досудового розслідування в загальному порядку у випадку, коли угода була ініційована на стадії досудового розслідування.
 
595. 4. Ухвала про скасування вироку, яким була затверджена угода, або про відмову у цьому може бути оскаржена в апеляційному порядку.
 
596. 5. Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом.
 
597. Глава 36. Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення
 
598. Стаття 477. Поняття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення
 
599. 1. Кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених:
 
600. 1) частиною першою статті 122 (умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження без обтяжуючих обставин), статтею 125 (умисне легке тілесне ушкодження), частиною першою статті 126 (побої без обтяжуючих обставин), частиною першою статті 129 (погроза вбивством без обтяжуючих обставин), статтею 132 (розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби), частиною першою статті 133 (зараження венеричною хворобою без обтяжуючих обставин), частиною першою статті 135 (залишення в небезпеці без обтяжуючих обставин), частиною першою статті 136 (ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, без обтяжуючих обставин), частиною першою статті 139 (ненадання допомоги хворому медичним працівником без обтяжуючих обставин), частиною першою статті 142 (незаконне проведення дослідів над людиною без обтяжуючих обставин), статтею 145 (незаконне розголошення лікарської таємниці), частиною першою статті 152 (зґвалтування без обтяжуючих обставин), статтею 154 (примушування до вступу в статевий зв'язок), частиною першою статті 161 (порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії без обтяжуючих обставин), частиною першою статті 162 (порушення недоторканності житла без обтяжуючих обставин), частиною першою статті 163 (порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції або іншої особистої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер, без обтяжуючих обставин), частиною першою статті 164 (ухилення від сплати аліментів на утримання дітей без обтяжуючих обставин), частиною першою статті 165 (ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків без обтяжуючих обставин), частиною першою статті 168 (розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) без обтяжуючих обставин), частиною першою статті 176 (порушення авторського права і суміжних прав), частиною першою статті 177 (порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію), статтею 180 (перешкоджання здійсненню релігійного обряду), статтею 182 (порушення недоторканності приватного життя), частиною першою статті 194 (умисне знищення або пошкодження майна без обтяжуючих обставин), статтею 195 (погроза знищення майна), статтею 197 (порушення обов'язків щодо охорони майна), статтею 203-1 (незаконний обіг дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва), частиною першою статті 206 (протидія законній господарській діяльності без обтяжуючих обставин), статтею 219 (доведення до банкрутства - щодо дій, якими завдано шкоду кредиторам), статтею 229 (незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару), статтею 231 (незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю), статтею 232 (розголошення комерційної або банківської таємниці), статтею 232-1 (незаконне використання інсайдерської інформації - щодо дій, якими заподіяно шкоду правам, свободам та інтересам окремих громадян або інтересам юридичних осіб), статтею 232-2 (приховування інформації про діяльність емітента), частиною першою статті 355 (примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань без обтяжуючих обставин), статтею 356 (самоправство - щодо дій, якими заподіяно шкоду правам та інтересам окремих громадян або інтересам власника), частиною першою статті 361 (несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку, без обтяжуючих обставин), частиною першою статті 362 (несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї, без обтяжуючих обставин), статтею 364-1 (зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми), статтею 365-1 (перевищення повноважень службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми), статтею 365-2 (зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги) Кримінального кодексу України;
 
601. 2) частиною другою статті 122 (умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження за обтяжуючих обставин), частиною другою статті 126 (побої і мордування за обтяжуючих обставин, за виключенням випадків, якщо такі дії вчинені групою осіб), статтею 128 (необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження), частиною першою статті 130 (свідоме поставлення іншої особи в небезпеку зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини), частиною першою статті 146 (незаконне позбавлення волі або викрадення людини без обтяжуючих обставин), частина друга статті 152 (зґвалтування, вчинене повторно або особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтями 153-155 Кримінального кодексу України), частиною першою статті 153 (насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом), частиною першою статті 286 (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, без обтяжуючих обставин), частиною першою статті 296 (хуліганство без обтяжуючих обставин), частиною другою статті 361 (несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку, за обтяжуючих обставин), частиною другою статті 362 (несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї) Кримінального кодексу України - якщо вони вчинені чоловіком (дружиною) потерпілого;
 
602. 3) статтею 185 (крадіжка, крім крадіжки, вчиненої організованою групою), статтею 186 (грабіж, крім грабежу, вчиненого організованою групою), статтею 189 (вимагання, крім вимагання, вчиненого організованою групою, а також поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи), статтею 190 (шахрайство, крім шахрайства, вчиненого організованою групою), статтею 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, крім вчиненого організованою групою, або шкода від якого завдана державним інтересам), статтею 192 (заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою), частинами першою, другою статті 289 (незаконне заволодіння транспортним засобом без особливо обтяжуючих обставин), статтею 357 (викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження) Кримінального кодексу України - якщо вони вчинені чоловіком (дружиною) потерпілого, іншим близьким родичем чи членом сім'ї потерпілого, або якщо вони вчинені особою, яка щодо потерпілого була найманим працівником і завдала шкоду виключно власності потерпілого.
 
603. Стаття 478. Початок кримінального провадження у формі приватного обвинувачення
 
604. 1. Потерпілий має право подати до слідчого, прокурора, іншої службової особи органу, уповноваженого на початок досудового розслідування, заяву про вчинення кримінального правопорушення протягом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення певного кримінального правопорушення.
 
605. Стаття 479. Відшкодування шкоди потерпілому у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення
 
606. 1. Відшкодування шкоди потерпілому у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення може відбуватися на підставі угоди про примирення або без неї.
 
607. Глава 37. Кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб
 
608. Стаття 480. Особи, щодо яких здійснюється особливий порядок кримінального провадження
 
609. 1. Вимоги цієї Глави застосовуються у кримінальному провадженні стосовно:
 
610. 1) народного депутата України;
 
611. 2) судді Конституційного Суду України, професійного судді, а також присяжного і народного засідателя на час здійснення ними правосуддя;
 
612. 3) кандидата у Президенти України;
 
613. 4) Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;
 
614. 5) Голови Рахункової палати, його першого заступника, заступника, головного контролера та секретаря Рахункової палати;
 
615. 6) депутата місцевої ради;
 
616. 7) адвоката;
 
617. 8) Генерального прокурора України, його заступника.
 
618. Стаття 481. Повідомлення про підозру
 
619. 1. Письмове повідомлення про підозру здійснюється:
 
620. 1) адвокату, депутату місцевої ради - Генеральним прокурором України, його заступником, прокурором Автономної Республіки Крим, області, міст Києва або Севастополя в межах його повноважень;
 
621. 2) народному депутату України, професійному судді, судді Конституційного Суду України, присяжному та засідателю на час здійснення ними правосуддя, кандидату у Президенти України, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Голові Рахункової палати, його першому заступнику, заступнику, головному контролеру, секретарю Рахункової палати - Генеральним прокурором України;
 
622. 3) Генеральному прокурору України - заступником Генерального прокурора України;
 
623. 4) заступникам Генерального прокурора України - Генеральним прокурором України.
 
624. Стаття 482. Особливий порядок затримання і обрання запобіжного заходу
 
625. Стаття 483. Інформування державних та інших органів чи службових осіб
 
626. 1. Про застосування запобіжного заходу, ухвалення вироку повідомляються:
 
627. 1) щодо адвокатів - відповідні кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури;
 
628. 2) щодо інших категорій осіб, передбачених статтею 480 цього Кодексу, -органи і службові особи, які їх обрали чи призначили або відповідають за заміщення їхніх посад.
 
629. Глава 38. Кримінальне провадження щодо неповнолітніх
 
630. § 1. Загальні правила кримінального провадження щодо неповнолітніх
 
631. Стаття 484. Порядок кримінального провадження щодо неповнолітніх
 
632. 1. Порядок кримінального провадження щодо неповнолітніх визначається загальними правилами цього Кодексу з урахуванням особливостей, передбачених цією Главою.
 
633. 2. Під час кримінального провадження щодо неповнолітнього, в тому числі під час провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд та всі інші особи, що беруть у ньому участь, зобов'язані здійснювати процесуальні дії в порядку, що найменше порушує звичайний уклад життя неповнолітнього та відповідає його віковим та психологічним особливостям, роз'яснювати суть процесуальних дій, рішень та їх значення, вислуховувати його аргументи при прийнятті процесуальних рішень та вживати всіх інших заходів, спрямованих на уникнення негативного впливу на неповнолітнього.
 
634. 3. Положення цього параграфу застосовуються у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, вчинених особами, які не досягли вісімнадцятирічного віку.
 
635. Стаття 485. Обставини, що підлягають встановленню у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх
 
636. 1. Під час досудового розслідування та судового розгляду кримінальних правопорушень, вчинених неповнолітніми, крім обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, також з'ясовуються:
 
637. 1) повні і всебічні відомості про особу неповнолітнього: його вік (число, місяць, рік народження), стан здоров'я та рівень розвитку, інші соціально-психологічні риси особи, які необхідно враховувати при індивідуалізації відповідальності чи обранні заходу виховного характеру. При наявності даних про розумову відсталість неповнолітнього, не пов'язану з психічною хворобою, повинно бути також з'ясовано, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і в якій мірі міг керувати ними;
 
638. 2) ставлення неповнолітнього до вчиненого ним діяння;
 
639. 3) умови життя та виховання неповнолітнього;
 
640. 4) наявність дорослих підбурювачів та інших співучасників кримінального правопорушення.
 
641. Стаття 486. Комплексна психолого-психіатрична і психологічна експертиза неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого
 
642. 1. У разі необхідності для вирішення питання про наявність у неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого психічного захворювання чи затримки психічного розвитку та його здатності повністю або частково усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними в конкретній ситуації призначається комплексна психолого-психіатрична експертиза.
 
643. 2. Для з'ясування рівня розвитку, інших соціально-психологічних рис особи неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого, які необхідно враховувати при призначенні покарання і обранні заходу виховного характеру, може бути призначена психологічна експертиза.
 
644. Стаття 487. З'ясування умов життя та виховання неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого
 
645. 1. При дослідженні умов життя та виховання неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого належить з'ясувати:
 
646. 1) склад сім'ї неповнолітнього, обстановку в ній, взаємини між дорослими членами сім'ї та дорослими і дітьми, ставлення батьків до виховання неповнолітнього, форми контролю за його поведінкою, морально-побутові умови сім'ї;
 
647. 2) обстановку в школі чи іншому навчальному закладі або на виробництві, де навчається або працює неповнолітній, його ставлення до навчання чи роботи, взаємини з вихователями, учителями, однолітками, характер і ефективність виховних заходів, які раніше застосовувалися до нього;
 
648. 3) зв'язки і поведінку неповнолітнього поза домом, навчальним закладом та роботою.
 
649. Стаття 488. Участь законного представника неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого
 
650. 1. Батьки або інші законні представники неповнолітнього беруть участь у кримінальному провадженні за участю неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого.
 
651. 2. Законні представники викликаються в судове засідання. Їхнє неприбуття не зупиняє судового провадження, крім випадків, коли суд визнає необхідною їх участь. Вони перебувають у залі судового засідання протягом усього судового провадження, а в разі необхідності можуть бути допитані як свідки.
 
652. 3. У виняткових випадках, коли участь законного представника може завдати шкоди інтересам неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого, суд за його клопотанням, клопотанням прокурора чи за власною ініціативою своєю ухвалою має право обмежити участь законного представника у виконанні окремих процесуальних чи судових дій або усунути його від участі у кримінальному провадженні і залучити замість нього іншого законного представника.
 
653. Стаття 489. Порядок виклику неповнолітнього підозрюваного
 
654. 1. Неповнолітній підозрюваний, обвинувачений повідомляється або викликається слідчим, прокурором чи судом через його батьків або інших законних представників. Інший порядок допускається лише в разі, якщо це зумовлюється обставинами, встановленими під час кримінального провадження.
 
655. Стаття 490. Допит неповнолітнього підозрюваного
 
656. 1. Допит неповнолітнього підозрюваного здійснюється згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом, у присутності захисника.
 
657. Стаття 491. Участь педагога, психолога або законного представника в допиті неповнолітнього підозрюваного
 
658. 1. У випадку, коли неповнолітній не досяг шістнадцяти років або якщо неповнолітнього визнано розумово відсталим, при його допиті за рішенням слідчого, прокурора або за клопотанням захисника забезпечуються участь педагога, психолога або законного представника.
 
659. 2. До початку допиту педагогу, психологу або законному представнику роз'яснюється їхнє право за дозволом ставити запитання неповнолітньому підозрюваному.
 
660. Стаття 492. Застосування до неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу
 
661. 1. За наявності підстав, передбачених цим Кодексом, до неповнолітнього з урахуванням його вікових та психологічних особливостей, роду занять може бути застосовано один із запобіжних заходів, передбачених цим Кодексом.
 
662. 2. Затримання та тримання під вартою можуть застосовуватися до неповнолітнього лише у разі, якщо він підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину за умови, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у статті 177 цього Кодексу.
 
663. 3. Про затримання і взяття під варту неповнолітнього негайно сповіщаються його батьки чи особи, які їх замінюють.
 
664. Стаття 493. Передання неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого під нагляд
 
665. 1. До неповнолітніх підозрюваних, обвинувачених, крім запобіжних заходів, передбачених статтею 176 цього Кодексу, може застосовуватися передача їх під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників, а до неповнолітніх, які виховуються в дитячій установі - передача їх під нагляд адміністрації цієї установи.
 
666. 2. Передання неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи полягає у взятті на себе будь-ким із зазначених осіб або представником адміністрації дитячої установи письмового зобов'язання забезпечити прибуття неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого до слідчого, прокурора, суду, а також його належну поведінку.
 
667. 3. Передання під нагляд батьків та інших осіб можлива лише за їхньої на це згоди та згоди неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого. Особа, яка взяла зобов'язання про нагляд, має право відмовитися від подальшого виконання цього зобов'язання, заздалегідь про це повідомивши.
 
668. 4. До передання неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого під нагляд суд зобов'язаний зібрати відомості про особу батьків, опікунів або піклувальників, їхні стосунки з неповнолітнім і впевнитися в тому, що вони можуть належно здійснювати нагляд за неповнолітнім.
 
669. 5. При відібранні зобов'язання про взяття під нагляд батьки, опікуни, піклувальники, адміністрація дитячої установи попереджаються про характер підозри, обвинувачення неповнолітньому і про їхню відповідальність у разі порушення взятого на себе зобов'язання. При порушенні цього зобов'язання на батьків, опікунів і піклувальників накладається грошове стягнення в розмірі від 2 до 5 розмірів мінімальної заробітної плати.
 
670. 6. Питання передання неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи розглядається за клопотанням прокурора за правилами обрання запобіжного заходу або за клопотанням сторони захисту під час розгляду питання про обрання запобіжного заходу.
 
671. Стаття 494. Виділення в окреме провадження щодо кримінального правопорушення, вчиненого неповнолітнім
 
672. 1. Якщо неповнолітній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення разом із повнолітнім, повинна бути з'ясована можливість виділення в окреме цього кримінального провадження щодо неповнолітнього під час досудового розслідування.
 
673. Стаття 495. Тимчасове видалення неповнолітнього обвинуваченого із залу судового засідання
 
674. 1. Суд, вислухавши думку прокурора, захисника і законного представника неповнолітнього обвинуваченого, має право своєю ухвалою видалити його із залу судового засідання на час дослідження обставин, що можуть негативно вплинути на нього.
 
675. 2. Після повернення неповнолітнього обвинуваченого головуючий знайомить його з результатами дослідження обставин, проведеного у його відсутності, і надає йому можливість поставити запитання особам, які були допитані у його відсутності.
 
676. Стаття 496. Участь у судовому розгляді представників служби у справах дітей та кримінальної міліції у справах дітей
 
677. 1. Про час і місце судового розгляду за участю неповнолітнього обвинуваченого суд повідомляє відповідну службу у справах дітей та кримінальну міліцію у справах дітей. Суд має право також викликати в судове засідання представників цих установ.
 
678. 2. Представники служби у справах дітей та кримінальної міліції у справах дітей мають право заявляти клопотання, ставити запитання неповнолітньому обвинуваченому, його законному представнику, потерпілому, свідкам, експерту і спеціалісту, висловлювати думку з приводу найбільш доцільних заходів щодо обвинуваченого з метою його перевиховання.
 
679. Стаття 497. Порядок застосування до неповнолітнього обвинуваченого примусових заходів виховного характеру
 
680. 1. Якщо під час досудового розслідування прокурор дійде висновку про можливість виправлення неповнолітнього, який обвинувачується у вчиненні вперше кримінального проступку, злочину невеликої тяжкості або необережного злочину середньої тяжкості без застосування кримінального покарання, він складає клопотання про застосування до неповнолітнього обвинуваченого примусових заходів виховного характеру і надсилає його до суду.
 
681. 2. З підстав, передбачених частиною першою цієї статті, клопотання про застосування до неповнолітнього обвинуваченого примусових заходів виховного характеру може бути складене і надіслане до суду за умови, що неповнолітній обвинувачений та його законний представник проти цього не заперечують.
 
682. 3. Під час судового розгляду суд за наявності підстав, передбачених частиною першою цієї статті, може прийняти рішення про застосування до неповнолітнього обвинуваченого одного з примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
 
683. § 2. Застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності
 
684. Стаття 498. Підстави для застосування примусових заходів виховного характеру
 
685. 1. Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, провадиться внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
 
686. Стаття 499. Досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру
 
687. 1. Досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру провадиться згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом.
 
688. 2. Під час досудового розслідування проводяться необхідні процесуальні дії для з'ясування обставин вчинення суспільно небезпечного діяння та особи неповнолітнього.
 
689. 3. Участь захисника у кримінальному провадженні є обов'язковою.
 
690. 4. У випадку наявності достатніх підстав вважати, що особа, передбачена статтею 498 цього Кодексу, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років, вона може бути поміщена в приймальник-розподільник для дітей на строк до тридцяти днів на підставі ухвали слідчого судді, суду, постановленої за клопотання прокурора згідно з правилами, передбаченими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
 
691. Слідчий суддя, суд зобов'язані відмовити у поміщенні особи в приймальник-розподільник для дітей, якщо прокурор не доведе наявність достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років, наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що особа може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 цього Кодексу, та що жоден із більш м'яких заходів не може запобігти цьому.
 
692. Строк тримання особи у приймальнику-розподільнику для дітей може бути продовжено ухвалою слідчого судді, суду ще на строк до тридцяти днів. Питання скасування чи продовження строку тримання особи у приймальнику-розподільнику для дітей вирішується в порядку, передбаченому для скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою відповідно.
 
693. 5. У випадку відсутності підстав для закриття кримінального провадження прокурор затверджує складене слідчим або самостійно складає клопотання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру і надсилає його до суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.
 
694. Стаття 500. Порядок судового розгляду
 
695. 1. Судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні за участю прокурора, законного представника, захисника та представників служби у справах дітей та кримінальної міліції у справах дітей, якщо вони з'явилися або були викликані в судове засідання, згідно із загальними правилами цього Кодексу.
 
696. 2. Судовий розгляд завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів виховного характеру або про відмову в їх застосуванні.
 
697. Стаття 501. Ухвали суду в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру
 
698. 1. Під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з'ясовує такі питання:
 
699. 1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння;
 
700. 2) чи вчинено це діяння неповнолітнім у віці від одинадцяти років до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за це діяння;
 
701. 3) чи слід застосовувати до нього примусовий захід виховного характеру і якщо слід, то який саме.
 
702. 2. Якщо під час судового розгляду не буде доведено однієї із обставин, передбачених у пункті 1 або 2 частини першої цієї статті, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову у застосуванні примусових заходів виховного характеру і закрити кримінальне провадження.
 
703. 3. При застосуванні до неповнолітнього примусового заходу у вигляді направлення до спеціального навчально-виховного закладу на кримінальну міліцію у справах дітей покладається обов'язок доставити неповнолітнього до спеціального навчально-виховного закладу.
 
704. 4. Ухвала, постановлена за наслідками розгляду клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру, може бути оскаржена в порядку, передбаченому цим Кодексом.
 
705. Стаття 502. Дострокове звільнення від примусового заходу виховного характеру
 
706. 1. Ухвалою суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться спеціальна навчально-виховна установа, неповнолітній може бути достроково звільнений від примусового заходу виховного характеру в порядку, передбаченому цим Кодексом.
 
707. 2. Ухвала суду може бути постановлена за наслідками клопотання неповнолітнього, його захисника, законного представника або прокурора, якщо поведінка неповнолітнього під час перебування у навчально-виховній установі свідчить про його перевиховання. При розгляді клопотання суд з'ясовує думку ради спеціальної навчально-виховної установи, в якій перебуває неповнолітній, щодо можливості його дострокового звільнення від примусового заходу виховного характеру.
 
708. Глава 39. Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру
 
709. Стаття 503. Підстави для здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру
 
710. 1. Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, провадиться у випадку наявності достатніх підстав вважати, що:
 
711. 1) особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності;
 
712. 2) особа вчинила кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіла на психічну хворобу до постановлення вироку.
 
713. 2. Якщо під час досудового розслідування будуть встановлені підстави для здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, слідчий, прокурор виносить постанову про зміну порядку досудового розслідування і продовжує його згідно з правилами, передбаченими цією Главою.
 
714. 3. Кримінально-правова оцінка суспільно небезпечного діяння, вчиненого у стані неосудності, повинна ґрунтуватися лише на відомостях, які характеризують суспільну небезпеку вчинених дій. При цьому не враховуються попередня судимість, факт вчинення раніше кримінального правопорушення, за який особу звільнено від відповідальності або покарання, факт застосування до неї примусового заходу медичного характеру.
 
715. 4. Примусові заходи медичного характеру застосовуються лише до осіб, які є суспільно небезпечними.
 
716. Стаття 504. Порядок здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру та щодо обмежено осудних осіб
 
717. 1. Досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру провадиться слідчим згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї Глави.
 
718. 2. Досудове розслідування щодо осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення у стані обмеженої осудності, провадиться слідчим згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом. Суд, ухвалюючи вирок, може врахувати стан обмеженої осудності як підставу для застосування примусового заходу медичного характеру.
 
719. Стаття 505. Обставини, що підлягають встановленню під час досудового розслідування
 
720. 1. Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру встановлюються:
 
721. 1) час, місце, спосіб та інші обставини вчинення суспільно небезпечного діяння, кримінального правопорушення;
 
722. 2) вчинення цього суспільно небезпечного діяння, кримінального правопорушення цією особою;
 
723. 3) наявність у цієї особи розладу психічної діяльності в минулому, ступінь і характер розладу психічної діяльності чи психічної хвороби на час вчинення суспільно небезпечного діяння, кримінального правопорушення або на час досудового розслідування;
 
724. 4) поведінка особи як до вчинення суспільно небезпечного діяння, кримінального правопорушення, так і після нього;
 
725. 5) небезпечність особи внаслідок її психічного стану для самої себе та інших осіб, а також можливість спричинення іншої істотної шкоди такою особою;
 
726. 6) характер і розмір шкоди, завданої суспільно небезпечним діянням, кримінальним правопорушенням.
 
727. Стаття 506. Права особи, яка бере участь у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру
 
728. 1. Особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, користується правами підозрюваного, обвинуваченого в обсязі, який визначається характером розладу психічної діяльності чи психічного захворювання відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи, та здійснює їх через законного представника, захисника.
 
729. 2. Якщо характер розладу психічної діяльності чи психічного захворювання особи перешкоджає проведенню процесуальних дій за її участю або участі у судовому засіданні, прокурор, суд мають право прийняти рішення про проведення відповідних процесуальних дій без участі такої особи.
 
730. Стаття 507. Участь захисника
 
731. 1. У кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру участь захисника є обов'язковою.
 
732. Стаття 508. Запобіжні заходи
 
733. 1. До особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, можуть бути застосовані судом такі запобіжні заходи:
 
734. 1) передання на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім'ї при обов'язковому лікарському нагляді;
 
735. 2) поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають її небезпечну поведінку.
 
736. 2. Передбачені частиною першою цієї статті запобіжні заходи застосовуються судом до особи з моменту встановлення факту розладу психічної діяльності чи психічної хвороби.
 
737. 3. Застосування передбачених запобіжних заходів здійснюється згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом.
 
738. Стаття 509. Психіатрична експертиза
 
739. 1. Слідчий, прокурор зобов'язані залучити експерта (експертів) для проведення психіатричної експертизи у випадку, якщо під час кримінального провадження будуть встановлені обставини, які дають підстави вважати, що особа під час вчинення суспільно небезпечного діяння була у неосудному або обмежено осудному стані, або вчинила кримінальне правопорушення в осудному стані, але після його вчинення захворіла психічною хворобою, яка позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними. До таких обставин, зокрема, відносяться:
 
740. 1) наявність згідно із медичним документом у особи розладу психічної діяльності або психічного захворювання;
 
741. 2) поведінка особи при вчиненні суспільно небезпечного діяння або після нього була або є неадекватною (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам'яті тощо).
 
742. 2. У разі необхідності здійснення тривалого спостереження та дослідження особи може бути проведена стаціонарна психіатрична експертиза, для чого така особа направляється до відповідного медичного закладу на строк не більше двох місяців. Питання про направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи вирішується під час досудового розслідування - ухвалою слідчого судді за клопотанням сторони в порядку, передбаченому для подання та розгляду клопотань щодо обрання запобіжного заходу, а під час судового провадження - ухвалою суду.
 
743. 4. Ухвала слідчого судді про направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмова у такому направленні може бути оскаржена в апеляційному порядку.
 
744. Стаття 510. Об'єднання і виділення кримінальних проваджень
 
745. 1. Кримінальне провадження, яке здійснюється у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, і кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру можуть бути об'єднані в одне або виділені в окремі кримінальні провадження за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.
 
746. Стаття 511. Закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру
 
747. 1. Досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру закінчується закриттям кримінального провадження або складенням клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру.
 
748. 2. Про закриття кримінального провадження прокурор приймає постанову, яка може бути оскаржена в порядку, передбаченому цим Кодексом. Постанова про закриття кримінального провадження надсилається до місцевих органів охорони здоров'я.
 
749. 3. Прокурор затверджує складене слідчим або самостійно складає клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру і надсилає його суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.
 
750. Стаття 512. Судовий розгляд
 
751. 1. Судовий розгляд здійснюється одноособово суддею в судовому засіданні за участю прокурора, законного представника, захисника згідно із загальними правилами цього Кодексу.
 
752. 2. Судовий розгляд завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру або про відмову в їх застосуванні.
 
753. 3. У разі об'єднання в одне провадження кримінального провадження, яке здійснюється у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, та кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру вони розглядаються в судовому засіданні в одному кримінальному провадженні з додержанням вимог цього Кодексу. Після закінчення судового розгляду суд виходить до нарадчої кімнати для ухвалення вироку щодо обвинуваченого та ухвали щодо застосування примусового заходу медичного характеру.
 
754. Стаття 513. Ухвала суду у кримінальному провадженні щодо застосування примусового заходу медичного характеру
 
755. 1. Під час постановлення ухвали про застосування примусового заходу медичного характеру суд з'ясовує такі питання:
 
756. 1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення;
 
757. 2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою;
 
758. 3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення в стані неосудності;
 
759. 4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання;
 
760. 5) чи слід застосовувати до цієї особи примусовий захід медичного характеру і якщо слід, то який саме.
 
761. 2. Визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння в стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусового заходу медичного характеру.
 
762. 3. Встановивши, що суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення не було вчинено або вчинено іншою особою, а також коли не доведено, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення, суд постановляє ухвалу про відмову в застосуванні примусового заходу медичного характеру та закриває кримінальне провадження.
 
763. 4. Якщо буде встановлено, що суспільно небезпечне діяння особа вчинила в стані неосудності, а на момент судового розгляду видужала або внаслідок змін у стані її здоров'я відпала потреба в застосуванні примусового заходу медичного характеру, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру.
 
764. 5. Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру може бути закрите судом також, якщо неосудність особи на момент вчинення суспільно небезпечного діяння не була встановлена, а так само в разі видужання особи, яка після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу. У такому випадку, після закриття судом кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру прокурор повинен розпочати кримінальне провадження в загальному порядку.
 
765. Стаття 514. Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру
 
766. 1. Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється на підставі ухвали суду, в межах територіальної юрисдикції якого застосовується цей захід чи відбувається лікування.
 
767. 2. Зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється, коли особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння в стані неосудності, видужала або коли в результаті змін в стані її здоров'я відпала потреба в раніше застосованих заходах медичного характеру.
 
768. 3. Розгляд питання про продовження, зміну чи припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється за поданням представника медичного закладу, де тримається дана особа, в передбаченому статтею 95 Кримінального кодексу України та статтею 512 цього Кодексу порядку. До подання додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.
 
769. Стаття 515. Відновлення кримінального провадження
 
770. 1. У разі видужання особи, яка після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу або в неї настав тимчасовий розлад психічної діяльності чи інший хворобливий стан психіки, які позбавляли її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними, суд на підставі висновку комісії лікарів-психіатрів своєю ухвалою припиняє застосування примусового заходу медичного характеру.
 
771. 2. Постановлення ухвали суду про припинення застосування примусового заходу медичного характеру є підставою для проведення досудового розслідування чи судового провадження.
 
772. 3. У разі засудження цієї особи до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців чи позбавлення волі, час перебування її в медичній установі зараховується в строк відбування покарання.
 
773. 4. Якщо на час розгляду питання про відновлення кримінального провадження закінчився строк давності притягнення до кримінальної відповідальності або прийнято закон, який усуває кримінальну відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, кримінальне провадження підлягає закриттю, якщо особа, щодо якої розглядається питання, не заперечує проти цього.
 
774. Стаття 516. Оскарження ухвали суду
 
775. 1. Ухвала суду про застосування чи відмову в застосуванні примусового заходу медичного характеру, продовження, зміну, припинення застосування примусового заходу медичного характеру або відмова у цьому може бути оскаржена в порядку, передбаченому цим Кодексом.
 
776. На ухвалу суду про закриття кримінального провадження щодо застосування примусового заходу медичного характеру в цьому випадку можуть бути внесені заперечення, які викладаються в апеляційній скарзі, що подається за наслідками судового розгляду в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом
 
777. Глава 40. Кримінальне провадження, яке містить державну таємницю
 
778. Стаття 517. Охорона державної таємниці під час кримінального провадження
 
779. 1. Досудове розслідування та судове провадження у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, проводяться з дотриманням вимог режиму секретності.
 
780. 2. Процесуальні рішення не повинні містити відомостей, які становлять державну таємницю.
 
781. 3. До участі у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, допускаються особи, які мають допуск до державної таємниці відповідної форми та яким надано доступ до конкретної секретної інформації (категорії секретної інформації) та її матеріальних носіїв.
 
782. 4. Доступ до матеріалів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, надається захисникам та законним представникам підозрюваного, обвинуваченого, потерпілому та їхнім представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику, яким надано допуск до державної таємниці та які потребують його при здійсненні своїх прав і обов'язків, передбачених цим Кодексом, виходячи з обставин, встановлених під час кримінального провадження. Рішення про надання доступу до конкретної таємної інформації та її матеріальних носіїв приймаються у формі наказу або письмового розпорядження керівником органу досудового розслідування, прокурором, судом.
 
783. 5. Потерпілому та його представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику забороняється робити виписки та копії з матеріалів, які містять державну таємницю.
 
784. Захисникам та законним представникам підозрюваного, обвинуваченого, забороняється робити копії з матеріалів, які містять державну таємницю.
 
785. Підозрюваний, обвинувачений, його захисник та законний представник з метою підготовки та здійснення захисту можуть робити виписки з матеріалів, що містять державну таємницю. Такі виписки опечатуються особою, якою були зроблені, у вигляді, що унеможливлює ознайомлення з їх змістом. Виписки зберігаються з дотриманням вимог режиму секретності в органі досудового розслідування або суді та надаються особі, яка їх склала, на її вимогу: під час досудового розслідування - в приміщенні органу досудового розслідування, під час судового провадження - в приміщенні суду. Ознайомлення зі змістом виписок будь-кого, крім особи, яка їх зробила, не допускається.
 
786. 6. Матеріальні носії секретної інформації, які не долучені до матеріалів досудового розслідування, передаються в установленому законом порядку на зберігання до режимно-секретного підрозділу органу досудового розслідування.
 
787. 7. Здійснення кримінального провадження, яке містить державну таємницю, не є підставою для обмеження прав його учасників, крім випадків, передбачених законом та обумовлених необхідністю забезпечення охорони державної таємниці.
 
788. Стаття 518. Особливості проведення експертизи у кримінальному провадженні, яке містить державну таємницю
 
789. 1. Проведення експертизи щодо законності віднесення інформації у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку до державної таємниці, зміни ступеня секретності цієї інформації та її розсекречування, підготовка висновку щодо завданої національній безпеці України шкоди у разі розголошення секретної інформації чи втрати матеріальних носіїв такої інформації здійснюється посадовою особою, на яку покладено виконання функцій державного експерта з питань таємниць відповідно до закону у сфері державної таємниці. У цьому випадку на вказану особу поширюються обов'язки і права, які цим Кодексом передбачено для експертів.
 
790. 2. Якщо при проведенні експертизи використовуються методики, технології чи інформація, яка містить охоронювану державою таємницю, в описовій частині висновку експертизи ці відомості не вказуються.
 
791. Глава 41. Кримінальне провадження на території дипломатичних представництв, консульських установ України, на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні
 
792. Стаття 519. Службові особи, уповноважені на вчинення процесуальних дій
 
793. 1. Службовими особами, уповноваженими на вчинення процесуальних дій, є:
 
794. 1) керівник дипломатичного представництва чи консульської установи України - у випадку вчинення кримінального правопорушення на території дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном;
 
795. 2) капітан судна України - у випадку вчинення кримінального правопорушення на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні.
 
796. 2. Керівник дипломатичного представництва чи консульської установи України, капітан судна України зобов'язаний призначити іншу службову особу, уповноважену на вчинення процесуальних дій, якщо він є потерпілим внаслідок вчинення відповідного кримінального правопорушення.
 
797. 3. Службові особи, які здійснювали процесуальні дії, залучаються як свідки до кримінального провадження після його продовження на території України. Вони зобов'язуються надавати пояснення слідчому, прокурору щодо проведених процесуальних дій.
 
798. Стаття 520. Процесуальні дії під час кримінального провадження на території дипломатичних представництв, консульських установ України, на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні
 
799. 1. Службові особи, передбачені частиною першою статті 519 цього Кодексу, зобов'язані негайно провести необхідні процесуальні дії після того, як із заяви, повідомлення, самостійного виявлення або з іншого джерела їм стали відомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення на території дипломатичного представництва, консульської установи України, на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні.
 
800. 2. Службові особи, передбачені частиною першою статті 519 цього Кодексу, уповноважені на:
 
801. 1) застосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді тимчасового вилучення майна, здійснення законного затримання особи в порядку, передбаченому цим Кодексом;
 
802. 2) проведення слідчих (розшукових) дій у вигляді обшуку житла чи іншого володіння особи і особистого обшуку без ухвали суду, огляду місця вчинення кримінального правопорушення в порядку, передбаченому цим Кодексом.
 
803. Стаття 521. Строк звернення із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна
 
804. 1. Клопотання прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подане не пізніше наступного робочого дня після доставлення на територію України особи, затриманої в дипломатичному представництві, консульській установі, на судні України, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
 
805. Стаття 522. Строк законного затримання особи
 
806. 1. Керівник дипломатичного представництва чи консульської установи України має право затримати особу на необхідний строк, але не більше ніж на 48 години, і зобов'язаний надати затриманій особі доступ до отримання правової допомоги.
 
807. Капітан судна України мають право затримати особу на строк, необхідний для її доставлення на територію України.
 
808. 2. Службові особи, передбачені частиною першою цієї статті, зобов'язані забезпечити доставлення затриманої особи до підрозділу органу державної влади на території України, уповноваженого на тримання затриманих осіб, і повідомлення про факт законного затримання слідчому органу досудового розслідування за місцем проведення досудового розслідування в Україні.
 
809. Стаття 523. Місце проведення досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених на території дипломатичних представництв, консульських установ, суден України
 
810. 1. Досудове розслідування кримінального правопорушення, вчиненого на території дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном, здійснюється слідчим органу досудового розслідування, юрисдикція якого поширюється на територію місцезнаходження центрального органу виконавчої влади у сфері закордонних справ України.
 
811. 2. Досудове розслідування кримінального правопорушення, вчиненого на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні, здійснюється слідчим органу досудового розслідування, юрисдикція якого поширюється на територію місцезнаходження порту приписки.
 
812. Розділ VІІ. Відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження
 
813. Стаття 524. Умови відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження
 
814. 1. Відновленню підлягають втрачені матеріали в тому кримінальному провадженні, яке завершилося ухваленням вироку суду.
 
815. Стаття 525. Особи, які мають право звертатися до суду із заявою про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження
 
816. 1. Втрачені матеріали кримінального провадження можуть бути відновлені за заявою учасника судового провадження. Близькі родичі обвинуваченого, який помер, мають право подати відповідну заяву, якщо це необхідно для його реабілітації.
 
817. Стаття 526. Підсудність заяви про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження
 
818. 1. Заява про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження подається до суду, який ухвалив вирок.
 
819. Стаття 527. Зміст заяви про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження
 
820. 1. У заяві повинно бути зазначено, про відновлення яких саме матеріалів просить заявник, чи був ухвалений вирок, в якому процесуальному статусі перебував заявник, хто конкретно і в якості кого брав участь у судовому розгляді, місце проживання чи місцезнаходження цих осіб, що відомо заявнику про обставини втрати матеріалів кримінального провадження, про місцезнаходження копій документів кримінального провадження або відомостей щодо них, поновлення яких саме документів заявник вважає необхідним, для якої мети необхідне їх поновлення.
 
821. 2. До заяви про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження додаються документи або їх копії, навіть якщо вони не посвідчені в установленому порядку, що збереглися у заявника.
 
822. Стаття 528. Наслідки недодержання вимог до змісту заяви, відмова у відкритті провадження або залишення заяви без розгляду
 
823. 1. Якщо у заяві не зазначено мету відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження або відомості, необхідні для їхвідновлення, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без руху, якою встановлює заявникові строк, необхідний для усунення цих недоліків.
 
824. 2. Якщо мета звернення до суду, зазначена заявником, не пов'язана із захистом його прав та інтересів, суд своєю ухвалою відмовляє у відкритті провадження про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження або залишає заяву без розгляду, якщо провадження було відкрито.
 
825. Стаття 529. Підготовка заяви до розгляду
 
826. 1. Одержавши заяву про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження, суддя вживає заходів для одержання від прокурора відомостей та копій відповідних процесуальних документів, які стосуються відновлюваних матеріалів.
 
827. Стаття 530. Судовий розгляд
 
828. 1. Під час судового розгляду суд використовує ту частину матеріалів кримінального провадження, що збереглася, документи, видані фізичним чи юридичним особам до втрати матеріалів кримінального провадження, копії цих документів, інші довідки, папери, відомості, які стосуються цього провадження.
 
829. 2. Суд має право допитати як свідків осіб, які були присутніми під час вчинення процесуальних дій, осіб (їх представників), які брали участь у судовому розгляді, а в необхідних випадках - осіб, які входили до складу суду, що здійснював судовий розгляд, а також осіб, які виконували судове рішення.
 
830. Стаття 531. Судове рішення
 
831. 1. На підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.
 
832. 2. У рішенні суду про відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження зазначається, на підставі яких конкретно доказів, поданих суду і досліджених у судовому засіданні з участю всіх учасників судового провадження, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися.
 
833. 3. За недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження суд ухвалою закриває розгляд заяви про відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження і роз'яснює учасникам судового провадження право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів.
 
834. 4. Строк зберігання матеріалів кримінального провадження не має значення для вирішення заяви про їх відновлення.