Кількість абзаців - 32 Розмітка (ліва колонка)


Про додаткові заходи щодо забезпечення індивідуальної безпеки осіб, які виконують службові обов'язки в межах території, на якій введений воєнний стан або проводиться антитерористична операція (Повторне друге читання)

0. ЗАКОН УКРАЇНИ Проект
 
1. Про додаткові заходи щодо забезпечення індивідуальної безпеки осіб, які виконують службові обов’язки в межах території, на якій введений воєнний стан або проводиться антитерористична операція
 
2. Цей Закон визначає додаткові особливі заходи індивідуального захисту фізичних осіб, які виконують функції держави у межах території, на якій введений воєнний стан або проводиться антитерористична операція, від посягань на життя, здоров’я і майно таких осіб у зв’язку із їх службовою діяльністю.
 
3. Стаття 1. Під час особливого періоду для забезпечення індивідуальної безпеки осіб, які виконують службові обов’язки в межах території, на якій введений воєнний стан або проводиться антитерористична операція, можуть застосовуватися відповідно до законодавства такі заходи індивідуального захисту, як видача зброї та/або спеціальних засобів індивідуального захисту і сповіщення про небезпеку
 
4. Право на забезпечення індивідуальної безпеки шляхом застосування заходів, зазначених у частині першій цієї статті, за наявності відповідних підстав мають:
 
5. а) члени Кабінету Міністрів України, працівники Адміністрації Президента України, Апарату Ради національної безпеки і оборони України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, які постійно або тимчасово виконують свої службові обов’язки у межах території, на якій введений воєнний стан або проводиться антитерористична операція;
 
6. б) працівники військово-цивільних адміністрацій, військових адміністрацій, місцевих державних адміністрацій, територіальних органів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, що на постійній основі виконують службові обов’язки у межах території, на якій введений воєнний стан або проводиться антитерористична операція.
 
7. Стаття 2. Підставою для вжиття передбачених цим Законом заходів індивідуального захисту є особиста заява особи, що містить дані, які свідчать про наявність загрози її життю або здоров’ю, пов'язані із виконанням нею службових обов'язків в межах території, на якій введений воєнний стан або проводиться антитерористична операція.
 
8. Стаття 3. Зброя та/або спеціальні засоби індивідуального захисту і сповіщення про небезпеку можуть видаватися особам, визначеним у статті 1 цього Закону, на час виконання відповідних функцій у межах території, на якій введений воєнний стан або проводиться антитерористична операція.
 
9. Особа, яка відповідно до цього Закону отримала право на тимчасове зберігання та носіння зброї та/або спеціальних засобів індивідуального захисту і сповіщення про небезпеку, має право її застосовувати (використовувати) виключно в інтересах забезпечення свого захисту або сповіщення про небезпеку.
 
10. Стаття 4. Рішення про вжиття передбачених цим Законом заходів індивідуального захисту приймають:
 
11. а) Прем’єр-міністр України - щодо членів Кабінету Міністрів України, керівників міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, керівників військово-цивільних адміністрацій, голів місцевих державних адміністрацій, працівників Секретаріату Кабінету Міністрів України;
 
12. б) Глава Адміністрації Президента України - щодо працівників Адміністрації Президента України;
 
13. в) Секретар Ради національної безпеки і оборони - щодо працівників Апарату Ради національної безпеки і оборони України.
 
14. г) Міністр внутрішніх справ України - щодо:
 
15. працівників міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів, крім тих, стосовно яких відповідне рішення приймається Прем’єр-міністром України - на підставі подання відповідного міністра або керівника центрального органу виконавчої влади;
 
16. працівників військово-цивільних адміністрацій, військових адміністрацій, місцевих державних адміністрацій, крім тих, стосовно яких відповідне рішення приймається Прем’єр-міністром України - на підставі подання відповідного керівника військово-цивільної адміністрації або голови місцевої державної адміністрацій.
 
17. Стаття 5. Суб’єкти, які приймають рішення про вжиття заходів індивідуального захисту відповідно до статті 4 цього Закону, одержавши заяву про загрозу безпеці осіб, зазначених у статті 1 цього Закону, а у випадках передбачених цим Законом також і відповідне подання, зобов’язані перевірити таку заяву і в строк не більше трьох діб, а у невідкладних випадках - негайно, прийняти рішення про забезпечення відповідної особи зброєю та/або спеціальними засобами індивідуального захисту і сповіщення про небезпеку або про відмову у цьому.
 
18. Прийняте рішення має бути вмотивованим та підлягає виконанню у строк не більше трьох діб, а у невідкладних випадках - негайно.
 
19. Стаття 6. Виконання прийнятого відповідно до статті 4 цього Закону рішення про вжиття заходів індивідуального захисту, що включає видачу зброї, бойових припасів до неї та інших предметів, на які поширюється дозвільна система, покладається на органи внутрішніх справ та здійснюється у порядку, визначеному Міністерством внутрішніх справ України.
 
20. Видача особам, зазначеним у статті 1 цього Закону, дозволів на зберігання та носіння зброї, бойових припасів до неї та інших предметів, на які поширюється дозвільна система, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За видачу таких дозволів плата не утримується.
 
21. Стаття 7. Прийняті відповідно до цього Закону рішення про забезпечення відповідної посадової особи зброєю, спеціальними засобами індивідуального захисту і сповіщення про небезпеку є обов’язковими для виконання відповідними органами, підприємствами, установами, організаціями та їх посадовими особами.
 
22. У разі наявності обставин, що унеможливлюють видачу відповідно до законодавства відповідній особі зброї або спеціальних засобів індивідуального захисту, у строк не більше однієї доби з моменту виявлення відповідних обставин орган внутрішніх справ, який уповноважений забезпечити виконання відповідного рішення, зобов’язаний поінформувати Міністра внутрішніх справ України та суб’єкта, що ухвалив відповідне рішення, про такі обставини із обґрунтуванням неможливості виконати ухвалене рішення та пропозиціями щодо альтернативних способів забезпечення індивідуальної безпеки відповідної посадової особи.
 
23. Стаття 8. Передбачені цим Законом заходи індивідуального захисту можуть бути скасовані у разі усунення обставин, що зумовлювали необхідність застосування таких заходів, або за заявою особи, щодо якої вони застосовані.
 
24. За наявності підстав для скасування заходів індивідуального захисту суб’єктом, який приймав рішення про вжиття заходів індивідуального захисту відповідно до статті 4 цього Закону, приймається рішення про їх скасування, яке надсилається для виконання до відповідного органу внутрішніх справ, про що письмово повідомляється особа, щодо якої вони були застосовані.
 
25. Стаття 9. Прикінцеві положення
 
26. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
 
27. 2. Кабінету Міністрів України у місячний термін:
 
28. привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
 
29. забезпечити перегляд і прийняття міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, передбачених цим Законом.
 
30. Голова Верховної Ради
 
31. України