Кількість абзаців - 507 Розмітка (ліва колонка)


Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень (Друге читання)

0. ПРОЕКТ
 
1. ЗАКОН УКРАЇНИ
 
2. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»
 
3.

 
4.

 
5. Цей Закон визначає організаційно-правові засади проведення державної реєстрації речових та інших прав та їх обтяжень, які підлягають реєстрації згідно з цим Законом, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав.
 
6. Розділ І
 
7. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
8. Стаття 1. Сфера застосування Закону
 
9. 1. Дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, розміщене на території України.
 
10. Державна реєстрація речових прав на об’єкт незавершеного будівництва, майнових прав на об’єкт інвестування та обтяжень цих прав проводиться у порядку, визначеному цим Законом, з урахуванням особливостей правового статусу таких об’єктів.
 
11. 2. Дія цього Закону не поширюється на реєстрацію повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних та інших об'єктів цивільних прав, на які законом може бути поширено правовий режим нерухомої речі.
 
12. Стаття 2. Визначення термінів
 
13. 1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
 
14. витяг - документ, що формується за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
 
15. територіальні органи Міністерства юстиції України - територіальні органи Міністерства юстиції України, що забезпечують реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі;
 
16. державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу і припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень цих прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
 
17. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження, та надання відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;
 
18. заявник:
 
19. власник, інший правонабувач, сторона правочину, за яким виникло речове право, або уповноважена ним особа - у разі подання документів для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав;
 
20. орган державної влади, його посадова особа, якими встановлено/припинено обтяження, власник об’єкта нерухомого майна, речові права на який обтяжено, особа, в інтересах якої встановлено/припинено обтяження, або уповноважена ним особа - у разі подання документів для проведення державної реєстрації обтяження;
 
21. іпотекодержатель, обтяжувач, особа, якою припинено іпотеку, обтяження, власник об’єкта нерухомого майна, об’єкта незавершеного будівництва, особа, в інтересах якої припинено іпотеку, обтяження, або уповноважена ним особа - у разі подання документів для проведення державної реєстрації припинення іпотеки, заборони щодо відчуження нерухомого майна;
 
22. орган місцевого самоврядування - у разі взяття на облік безхазяйного нерухомого майна;
 
23. особа, за якою закріплений особовий рахунок в погосподарській книзі відповідної сільської ради - у разі проведення державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що розташовані на територіях сільських рад та які закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року;
 
24. інший правонабувач - орендар, іпотекодержатель, спадкоємець (у разі проведення державної реєстрації прав для цілей оформлення спадщини);
 
25. обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена законом, або актами уповноважених на це органів влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів;
 
26. технічний адміністратор Державного реєстру прав (далі - технічний адміністратор) -визначений держателем Державного реєстру прав суб'єкт господарювання державного сектора економіки, віднесений до сфери управління Міністерства юстиції України, або щодо якого функції з управління корпоративними правами держави здійснюється Міністерством юстиції України, який здійснює заходи із створення, доопрацювання та супроводження програмного забезпечення Державного реєстру прав, та відповідає за його технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних, що містяться в Державному реєстрі прав, надає, блокує та анулює доступ до Державного реєстру прав та проводить навчання роботі з цим реєстром;
 
27. реєстраційна справа - сукупність документів в паперовій та електронній формі, поданих для проведення державної реєстрації прав, та сформованих в процесі державної реєстрації прав;
 
28. 2. Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Цивільному кодексі України та інших законах.
 
29. Стаття 3. Засади державної реєстрації прав
 
30. 1. Загальними засадами державної реєстрації прав є:
 
31. 1) гарантування державою об’єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження;
 
32. 2) обов’язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав;
 
33. 3) публічність державної реєстрації прав;
 
34. 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставі та відповідно до цього Закону;
 
35. 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.
 
36. 2. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
 
37. 3. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за таких умов:
 
38. якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або
 
39. якщо на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
 
40. 4. Будь-які правочини щодо нерухомого майна можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно з вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 30 цього Закону.
 
41. 5. Речові права на нерухоме майно, що є похідними від права власності, реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно, крім випадків, передбачених цим Законом.
 
42. Стаття 4. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації
 
43. 1. Державній реєстрації підлягають:
 
44. 1) право власності;
 
45. 2) речові права, похідні від права власності - право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремої частини, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди, укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; довірче управління майном; майнові права на об’єкти інвестування; інші речові права відповідно до закону;
 
46. 3) право власності на об’єкт незавершеного будівництва;
 
47. 4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна; податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.
 
48. Стаття 5. Нерухоме майно, речові права на яке та їх обтяження підлягають державній реєстрації, та умови її проведення
 
49. 1. У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення, садиби.
 
50. 2. Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
 
51. 3. Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається окремо щодо кожного об'єкта нерухомого майна.
 
52. 4. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків проведення державної реєстрації майнових прав на об’єкт інвестування.
 
53. У випадках, передбачених законодавством України, державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, права на який підлягають державній реєстрації.
 
54. 5. Право власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини) може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані.
 
55. Право власності на квартиру, житлове та нежитлове приміщення може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), в яких вони розташовані.
 
56. 6. Не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, що розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, які є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі.
 
57. В порядку, визначеному цим Законом не підлягають державній реєстрації речові права на магістральні та промислові трубопроводи (в тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв'язку, залізничні колії.
 
58. Розділ ІІ
 
59. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ ПРАВ
 
60. Стаття 6. Система органів та осіб, що здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав
 
61. 1. Організаційну систему державної реєстрації прав складають:
 
62. Міністерство юстиції України;
 
63. територіальні органи Міністерства юстиції України;
 
64. виконавчі комітети міських рад міст обласного значення, районні, районні у містах, містах Києві та Севастополі державні адміністрації, банки, які пройшли акредитацію у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України та Національним банком України;
 
65. державні реєстратори - особи, визначені статтею 10 цього Закону, які безпосередньо здійснюють державну реєстрацію.
 
66. 2. Держателем Державного реєстру прав є Міністерство юстиції України.
 
67. Стаття 7. Повноваження Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації прав
 
68. 1. Міністерство юстиції України:
 
69. 1) забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав;
 
70. 2) здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав;
 
71. 3) забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав;
 
72. 4) організовує роботу, пов'язану із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав;
 
73. 5) здійснює акредитацію банка, як суб’єкта державної реєстрації;
 
74. 6) здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав;
 
75. 7) забезпечує доступ державних реєстраторів до Державного реєстру прав та приймає рішення про блокування та анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом;
 
76. 8) розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів та приймає обов’язкові до виконання рішення у межах визначених цим Законом;
 
77. 9) організовує роботу з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів;
 
78. 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
 
79. Стаття 8. Повноваження територіальних органів Міністерства юстиції України
 
80. 1. Територіальні органи Міністерства юстиції України в межах території, на якій вони здійснюють свою діяльність:
 
81. 1) забезпечують контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав;
 
82. 2) розглядають скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів;
 
83. 3) організовують роботу з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів;
 
84. 4) забезпечують доступ державних реєстраторів до Державного реєстру прав та приймають рішення про блокування та анулювання такого доступу;
 
85. 5) здійснюють інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
 
86. Стаття 9. Повноваження державних реєстраторів
 
87. 1. До повноважень державних реєстраторів належить:
 
88. 1) проведення державної реєстрації прав, надання відмови в ній;
 
89. 2) забезпечення ведення Державного реєстру прав;
 
90. 3) взяття на облік безхазяйного нерухомого майна;
 
91. 4) формування та ведення реєстраційних справ;
 
92. 5) здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
 
93. Стаття 10. Державний реєстратор
 
94. 1. Державним реєстратором є:
 
95. громадянин України, який має вищу юридичну освіту, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України для таких осіб, та перебуває у трудових відносинах з виконавчим комітетом міської ради міста обласного значення, районної, районної у місті, містах Києві та Севастополі державної адміністрації або з банком;
 
96. нотаріус (у тому числі, якщо речове право виникло без вчинення ним нотаріальної дії);
 
97. державний виконавець (виключно у випадку державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону).
 
98. 2. У випадку, якщо речове право чи обтяження виникають у результаті вчинення нотаріальної дії, державна реєстрація такого права чи обтяження проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.
 
99. Державному реєстратору акредитованого банку заборонено проводити державну реєстрацію права власності на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, у разі, якщо таке право виникає у банка, з яким державний реєстратор перебуває у трудових відносинах.
 
100. Державний реєстратор не має права приймати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на своє ім'я, на ім'я свого чоловіка чи своєї дружини, його (її) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер). У цьому випадку державна реєстрація прав проводиться іншим державним реєстратором.
 
101. Державний реєстратор не має права приймати рішення про державну реєстрацію права власності у разі, коли таке право набувається суб’єктом державної реєстрації прав, який уповноважив його на проведення державної реєстрації прав. У цьому випадку така державна реєстрація проводиться державним реєстратором іншого суб’єкта державної реєстрації прав.
 
102. 3. Державний реєстратор:
 
103. 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:
 
104. відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;
 
105. відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;
 
106. відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах;
 
107. наявність обтяжень прав на нерухоме майно;
 
108. наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;
 
109. 2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав, та приймає відповідні рішення;
 
110. 3) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, якщо відповідні документи не були подані заявником.
 
111. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов’язані безоплатно протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовому, та в разі можливості, в електронному вигляді.
 
112. 4) під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки має доступ та користується відомостями Державного земельного кадастру у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
 
113. 5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до Державного реєстру прав записи про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;
 
114. 6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації прав;
 
115. 7) формує та видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 28 цього Закону;
 
116. 8) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
 
117. Розділ ІІІ
 
118. ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР ПРАВ
 
119. Стаття 11. Прийняття рішень державним реєстратором
 
120. 1. Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
 
121. 2. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
 
122. Стаття 12. Державний реєстр прав
 
123. 1. Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, об’єкти незавершеного будівництва та обтяження прав на них, майнові права на об’єкти інвестування та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав.
 
124. 2. Відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, мають відповідати даним реєстраційної справи, яка містить документовані записи щодо прав на нерухоме майно та їх обтяжень. У разі їх невідповідності пріоритет мають дані реєстраційної справи на паперових носіях.
 
125. 3. До Державного реєстру прав не вносяться відомості, що становлять державну таємницю.
 
126. 4. Ведення Державного реєстру прав здійснюється з використанням програмного забезпечення, розробленого відповідно до державних стандартів, що забезпечують його сумісність і взаємодію з іншими інформаційними системами та мережами, що складають інформаційний ресурс держави.
 
127. 5. Відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.
 
128. 6. Державний реєстр прав є державною власністю, складовою Національного архівного фонду і підлягає довічному зберіганню.
 
129. Вилучення будь-яких документів або частин Державного реєстру прав не допускається, крім випадків, передбачених законом.
 
130. Стаття 13. Структура Державного реєстру прав
 
131. 1. На кожний об'єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього вперше у Державному реєстрі прав відкриваються новий розділ та реєстраційна справа, об’єкту нерухомого майна присвоюється реєстраційний номер.
 
132. 2. Розділ Державного реєстру прав складається з чотирьох частин, які містять відомості про:
 
133. нерухоме майно;
 
134. право власності та суб'єкта (суб'єктів) цього права;
 
135. інші речові права та суб'єкта (суб'єктів) цих прав;
 
136. обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта (суб'єктів) цих прав.
 
137. У разі відсутності відкритого на об’єкт нерухомого майна розділу у Державному реєстрі прав відомості про інші речові права та суб'єкта (суб'єктів) цих прав, обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта (суб'єктів) цих прав вносяться до спеціального розділу Державного реєстру прав, крім випадків, коли така державна реєстрація проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності.
 
138. Після відкриття на об’єкт нерухомого майна розділу у Державному реєстрі прав відомості про інші речові права та суб'єкта (суб'єктів) цих прав, обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта (суб'єктів) цих прав переносяться до такого розділу.
 
139. 3. Невід'ємною складовою частиною Державного реєстру прав є база даних заяв та реєстраційні справи.
 
140. 4. Порядок ведення Державного реєстру прав визначає Кабінет Міністрів України.
 
141. Стаття 14. Відкриття та закриття розділів Державного реєстру прав у разі поділу, об'єднання, знищення об'єкта нерухомого майна
 
142. 1. Розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються у разі:
 
143. 1) знищення об'єкта нерухомого майна;
 
144. 2) поділу, об'єднання об'єктів нерухомого майна.
 
145. 2. У разі поділу об'єкта нерухомого майна відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, реєстраційний номер цього об'єкта скасовується. На кожний новостворений об'єкт нерухомого майна відкриваються новий розділ Державного реєстру прав і нова реєстраційна справа, кожному з таких об'єктів присвоюється новий реєстраційний номер.
 
146. Записи про речові права та їх обтяження щодо об'єкта, який поділяється, переносяться до розділів Державного реєстру прав, що відкриті на кожний новостворений об'єкт. Якщо правочином або актом відповідного органу встановлено, що речові права та їх обтяження не поширюються на всі новостворені об'єкти нерухомого майна, записи про такі права та обтяження переносяться лише до розділів, відкритих для новостворених об'єктів, яких вони стосуються.
 
147. 3. У разі об'єднання об'єктів нерухомого майна відповідні розділи Державного реєстру прав та реєстраційні справи закриваються, реєстраційні номери таких об'єктів скасовуються. Для новоствореного об'єкта нерухомого майна відкривається новий розділ у Державному реєстрі прав і нова реєстраційна справа, такому об'єкту присвоюється новий реєстраційний номер.
 
148. 4. Записи про речові права та їх обтяження щодо об'єктів, що об'єднуються, переносяться до розділу Державного реєстру прав, відкритого для новоствореного об'єкта, із зазначенням тієї його частини, щодо якої вони були зареєстровані.
 
149. Стаття 15. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна
 
150. 1. Реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, який присвоюється кожному індивідуально визначеному об'єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об'єкта.
 
151. 2. У разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна або зміни відомостей про об'єкт нерухомого майна його реєстраційний номер не змінюється.
 
152. 3. Скасований реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна не може бути присвоєний іншому об’єкту нерухомого майна.
 
153. Інформація про скасовані реєстраційні номери зберігається у Державному реєстрі прав протягом усього часу існування цього реєстру.
 
154. Стаття 16. База даних заяв
 
155. 1. Формування заяв у сфері державної реєстрації прав та їх реєстрація, у разі їх подання заявником особисто, а також реєстрація заяв у сфері державної реєстрації прав, у разі їх подання їх в електронному вигляді або поштою проводиться в базі даних заяв.
 
156. Під час прийняття заяви є обов’язковим виготовлення шляхом сканування із оригіналів поданих заявником для проведення державної реєстрації прав документів та копій документів, які пред'являються для державної реєстрації прав, їх електронних копій для розміщення у Державному реєстрі прав.
 
157. У базі даних заяв реєструються рішення судів про заборону вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією прав.
 
158. 2. Перелік відомостей, що вносяться до бази даних заяв під час формування та реєстрації заяв, визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку ведення Державного реєстру прав.
 
159. Стаття 17. Реєстраційна справа
 
160. 1. Реєстраційна справа формується у паперовій формі після відкриття розділу на об’єкт нерухомого майна у Державному реєстрі прав та внесення до нього відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, та зберігається протягом всього часу існування об’єкта.
 
161. 2. Реєстраційна справа у паперовій формі включає документи, на підставі яких вносилися відомості до Державного реєстру прав, а також інші документи, отримані та сформовані під час проведення державної реєстрації, які розміщуються у порядку їх надходження і нумеруються.
 
162. Реєстраційній справі у паперовій формі присвоюється реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна.
 
163. 3. Реєстраційна справа в електронній формі складається з заяв про державну реєстрацію прав та поданих разом з ними документів; рішень, прийнятих за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав; розділу, відкритого в Державному реєстрі прав на об’єкт нерухомо майна.
 
164. Реєстраційна справа в електронній формі зберігається в Державному реєстрі речових прав постійно.
 
165. 4. Державний реєстратор, який провів державну реєстрацію не за місцем знаходження об’єкта нерухомого майна забезпечує передачу реєстраційної справи або документів, що були видані, оформлені або отримані ним під час проведення державної реєстрації до виконавчого комітету міської ради міста обласного значення, районної, районної у місті, містах Києві та Севастополі державної адміністрації, які проводять державну реєстрацію прав в межах адміністративно-територіальної одиниці, на території якої розташований відповідний об’єкт нерухомого майна.
 
166. 5. Порядок формування та зберігання реєстраційних справ визначається Міністерством юстиції України.
 
167. 6. Витребування (вилучення) реєстраційних справ, або документів з них здійснюється на підставі судового рішення.
 
168. Розділ ІV
ПРОВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ ПРАВ
 
169. Стаття 18. Проведення державної реєстрації прав
 
170. 1. Державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:
 
171. 1) реєстрація заяви в базі даних заяв;
 
172. 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування та розміщення їх в Державному реєстрі прав;
 
173. 3) встановлення суб’єктом державної реєстрації прав черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на його розгляд;
 
174. 4) перевірка державним реєстратором документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав, та прийняття відповідних рішень;
 
175. 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації;
 
176. 6) відкриття/закриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;
 
177. 7) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 28 цього Закону, та/або витягу з Державного реєстру прав за результатом державної реєстрації прав.
 
178. 2. Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
 
179. Державні реєстратори зобов’язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для державної реєстрації прав.
 
180. 3. Заява про державну реєстрацію прав може бути відкликана до прийняття державним реєстратором рішення про зупинення розгляду заяви, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в державній реєстрації.
 
181. 4. У разі якщо під час розгляду заяви про державну реєстрацію прав на нерухоме майно державним реєстратором встановлено наявність зареєстрованих в Державному реєстрі прав інших заяв про державну реєстрацію прав на це ж саме майно, заяви розглядаються в порядку черговості їх надходження.
 
182. Наступна заява розглядається тільки після прийняття рішення державним реєстратором щодо заяви, зареєстрованої в Державному реєстрі прав раніше (крім випадків прийняття рішення про державну реєстрацію обтяжень, зупинення розгляду заяви або про зупинення державної реєстрації прав).
 
183. 5. Датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час прийняття рішення про державну реєстрацію прав.
 
184. 6. Взяття на облік безхазяйного нерухомого майна проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
 
185. 7. Порядок державної реєстрації прав визначає Кабінет Міністрів України.
 
186. 8. Форма і вимоги до заповнення заяв, що подаються до органу державної реєстрації прав, а також форма і вимоги до оформлення рішень державних реєстраторів, що приймаються за результатом їх розгляду, затверджуються Міністерством юстиції України.
 
187. Стаття 19. Місце проведення державної реєстрації прав
 
188. 1. Державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором в межах області, Автономної Республіки Крим, на території якої розташований об’єкт нерухомого майна.
 
189. 2. У разі, коли державна реєстрація прав проводиться нотаріусом за результатом вчинення нотаріальної дії, місцем проведення такої державної реєстрації є місце вчинення нотаріальної дії.
 
190. 3. У разі збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру, а також з метою забезпечення доступності послуг для населення Міністерство юстиції України може передбачити проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно, розташоване на відповідній території, суб’єктами державної реєстрації прав, що проводять таку реєстрацію поза межами області, на території якої розташоване нерухоме майно.
 
191. 4. Державна реєстрація обтяжень речових прав проводиться незалежно від місця розташування об'єкта нерухомого майна.
 
192. Стаття 20. Строки державної реєстрації прав
 
193. 1. Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться у строк, що не перевищує п’яти робочих днів.
 
194. Державна реєстрація права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс та в разі, якщо така реєстрація проводиться з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно, проводиться у строк, що не перевищує чотирнадцяти робочих днів.
 
195. 2. Державна реєстрація обтяжень речових прав проводиться у строк, що не перевищує 24 годин, крім вихідних та святкових днів, з моменту прийняття заяви.
 
196. 3. Державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії, враховуючи час завершення такої нотаріальної дії.
 
197. 4. У разі надходження заяви про державну реєстрацію обтяжень, іпотеки на майно, щодо якого вже зареєстровано заяву про державну реєстрацію права на це майно, державний реєстратор спочатку розглядає заяву про державну реєстрацію прав, а після цього - заяву про державну реєстрацію обтяжень, іпотеки. При цьому строк державної реєстрації прав та їх обтяжень становить десять днів з дня державної реєстрації заяви про державну реєстрацію обтяжень, іпотеки.
 
198. 5. Строк державної реєстрації прав, визначений у днях, обраховується з дня реєстрації у базі даних заяв відповідної заяви про державну реєстрацію прав.
 
199. 6. Державна реєстрація прав може проводитись у скорочені строки у випадках та порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
 
200. Стаття 21. Подання документів за заявами у сфері державної реєстрації прав
 
201. 1. Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається державному реєстратору у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом.
 
202. 2. Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі може бути подана виключно державним кадастровим реєстратором та державним виконавцем.
 
203. Порядок подачі заяв у сфері державної реєстрації прав в електронному вигляді визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
 
204. 3. Заява про державну реєстрацію прав власності на земельну ділянку, права оренди земельної ділянки державної чи комунальної власності за письмовою заявою правонабувача може подаватися в електронній формі державним кадастровим реєстратором, який здійснив державну реєстрацію такої земельної ділянки.
 
205. 4. У разі придбання (передачі) за результатом прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки, заява про державну реєстрацію припинення іпотеки може подаватися в електронній формі державним виконавцем.
 
206. 5. Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подається нотаріусу, яким вчинено таку дію.
 
207. 6. Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не приймається у разі відсутності документа, що підтверджує оплату послуг або внесення відповідної плати не в повному обсязі.
 
208. Стаття 22. Отримання документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав
 
209. 1. Рішення державного реєстратора, свідоцтво про право власності на нерухоме майно та/або витяг з Державного реєстру прав надаються в електронному вигляді, та за бажанням заявника в паперовому вигляді.
 
210. 2. Рішення державного реєстратора, витяги з Державного реєстру прав, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, отримані в електронній чи паперовій формі за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав, мають однакову юридичну силу та використовуються відповідно до законодавства.
 
211. Стаття 23. Вимоги до документів, що подаються для державної реєстрації прав
 
212. 1. Документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
 
213. Електронні документи, подані для проведення державної реєстрації прав, оформляються згідно з вимогами законодавства у сфері електронних документів та електронного документообігу, а також електронного цифрового підпису.
 
214. Не розглядаються документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст.
 
215. 2. Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, та за відповідність таких документів вимогам законодавства несе заявник.
 
216. Відповідальність за відповідність електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, оригіналам таких документів у паперовій формі у разі подання заяви в електронній формі несе особа, якою виготовлено електронні копії документів.
 
217. Стаття 24. Зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав
 
218. 1. Розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором виключно у таких випадках:
 
219. 1) документи для державної реєстрації прав подано не в повному обсязі, передбаченому законодавством;
 
220. 2) під час державної реєстрації прав на земельну ділянку виявлено помилку в Державному земельному кадастрі;
 
221. 3) неподання заявником чи неотримання державним реєстратором в порядку, визначеному у пункті 3 частини другої статті 10 цього Закону, інформації про зареєстровані до 01 січня 2013 року речові права на відповідне нерухоме майно (у разі коли наявність такої інформації є необхідною для державної реєстрації прав);
 
222. 4) заяву про державну реєстрацію прав, пов’язаних з переходом прав на нерухоме майно, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна.
 
223. 2. Державний реєстратор у строк, встановлений для державної реєстрації прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав.
 
224. 3. Якщо заявник протягом тридцяти робочих днів з моменту отримання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав виконав вимоги державного реєстратора, зазначені у відповідному рішенні, розгляд заяви відновлюється на підставі рішення державного реєстратора про відновлення розгляду заяви.
 
225. Перебіг строку державної реєстрації прав продовжується з моменту усунення обставин, які стали підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду, з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
 
226. 4.Рішення повинно містити вичерпний перелік підстав для зупинення розгляду заяви.
 
227. Державний реєстратор не має права вимагати від заявника надання інших документів, окрім тих, відсутність яких стала підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви.
 
228. 5. У разі невиконання у строк, встановлений у частині другій цієї статті, зазначених у рішенні вимог державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.
 
229. Стаття 25. Відмова у державній реєстрації прав
 
230. 1. У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:
 
231. 1) заявлене речове право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;
 
232. 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;
 
233. 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, та/або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;
 
234. 4) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;
 
235. 5) після завершення тридцятиденного строку з моменту отримання заявником рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення;
 
236. 6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;
 
237. 7) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно з цим Законом не наділена повноваженнями подавати заяви в електронній формі;
 
238. 8) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.
 
239. 2. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.
 
240. Рішення про відмову у державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, які стали передумовою для прийняття такого рішення.
 
241. 3. Відмова в державній реєстрації прав з підстав, зазначених у пункті 4 частини першої цієї статті, не може здійснюватися у разі:
 
242. 1) наявності помилки в Державному земельному кадастрі, яка виникла після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам);
 
243. 2) невідповідності площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у результаті зміни методів підрахунку (округлення);
 
244. 3) невідповідності відомостей про земельну ділянку в Державному земельному кадастрі відомостям, що містяться у документі, який посвідчує речове право на неї, у разі, якщо така невідповідність виникла внаслідок внесення змін або виправлення помилки у відомостях Державного земельного кадастру про земельну ділянку після оформлення документа, що є підставою для виникнення відповідного речового права на земельну ділянку. У цьому випадку пріоритет мають відомості Державного земельного кадастру.
 
245. 4. Відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.
 
246. Стаття 26. Зупинення державної реєстрації прав
 
247. 1. Проведення державної реєстрації прав зупиняється на підставі рішення суду про заборону вчинення дій, пов’язаних з державною реєстрацією речових прав, що набрало законної сили.
 
248. 2. Суд, який постановив рішення про заборону вчинення дій, пов’язаних з державною реєстрацією речових прав, зобов’язаний направити його суб’єкту державної реєстрації із обов’язковим зазначенням про набрання судовим рішенням законної сили.
 
249. Таке рішення суду реєструється у базі даних заяв невідкладно в день надходження.
 
250. Державний реєстратор приймає рішення про відмову в зупиненні державної реєстрації прав, якщо рішення суду про заборону вчинення дій, пов’язаних з державною реєстрацією прав, оформлене з порушенням вимог законодавства, або не набрало законної сили.
 
251. 3. Державний реєстратор приймає рішення про відновлення державної реєстрації прав на підставі рішення суду про скасування рішення суду, що було підставою для прийняття рішення про зупинення державної реєстрації прав. У такому випадку загальний строк розгляду заявленого права продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
 
252. Стаття 27. Внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування
 
253. 1. Записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.
 
254. У разі зміни ідентифікаційних даних суб’єкта права, відомостей про об’єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру, за заявою власника чи іншого правонабувача вносяться зміни до записів Державного реєстру прав.
 
255. Подання та отримання документів за заявою про внесення змін до записів Державного реєстру прав здійснюється у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав.
 
256. 2. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, державним реєстратором вноситься до Державного реєстру прав запис про скасування державної реєстрації прав.
 
257. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.
 
258. 3. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про внесення змін до запису Державного реєстру прав, про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна відповідний запис скасовується.
 
259. Стаття 28. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно
 
260. 1. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує набуття права власності при проведенні державної реєстрації прав, видається:
 
261. 1) фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна.
 
262. 2) членам житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу, які повністю внесли свої пайові внески;
 
263. 3) юридичним особам у разі внесення до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) об'єктів нерухомого майна їх засновниками (учасниками);
 
264. 4) фізичним особам та юридичним особам, які в разі ліквідації (реорганізації) юридичної особи отримали у власність у встановленому законодавством порядку нерухоме майно юридичної особи, що ліквідується (реорганізується);
 
265. 5) фізичним особам та юридичним особам, що вийшли зі складу засновників (учасників) юридичної особи за рішенням органу, уповноваженого на це установчими документами, отримали у власність об'єкт нерухомого майна, переданий їм;
 
266. 6) реабілітованим громадянам, яким повернуто у власність належні їм об'єкти нерухомого майна;
 
267. 7) у разі виділення окремого об'єкта нерухомого майна зі складу об'єкта нерухомого майна, поділу об’єкта нерухомого майна;
 
268. 8) у разі об’єднання двох або більше суміжних об’єктів нерухомого майна;
 
269. 9) фізичним та юридичним особам у разі безоплатної передачі їм земельної ділянки із земель державної, комунальної чи колективної власності за рішеннями органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування;
 
270. 10) в інших випадках, встановлених законом.
 
271. 2. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно формується та видається за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру прав без використання спеціального бланку.
 
272. Стаття 29. Підстави для державної реєстрації прав
 
273. 1. Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі:
 
274. 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;
 
275. 2) свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;
 
276. 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;
 
277. 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;
 
278. 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;
 
279. 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно чи його дубліката, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією;
 
280. 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;
 
281. 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею;
 
282. 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;
 
283. 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;
 
284. 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;
 
285. 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об’єкта нерухомого майна релігійній організації;
 
286. 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об’єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;
 
287. 14) інших документів, що, відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
 
288. 2. Державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі:
 
289. 1) рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили;
 
290. 2) рішення державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно;
 
291. 3) визначеного законодавством документа, на якому нотаріусом вчинено напис про накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна;
 
292. 4) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об’єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду;
 
293. 5) договору, укладеного у порядку, визначеному законом, яким встановлюється обтяження речових прав на нерухоме майно, чи його дублікату;
 
294. 6) закону, яким встановлено заборону користування та/або розпорядження нерухомим майном;
 
295. 7) інших актів відповідних органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.
 
296. Розділ V
 
297. Особливості державної реєстрації прав
 
298. Стаття 30. Особливості державної реєстрації прав на земельні ділянки державної та комунальної власності
 
299. 1. Рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) можуть прийматися за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав.
 
300. 2. У разі надання у користування, поновлення або внесення змін до діючих договорів користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) земельних ділянок державної чи комунальної власності, право власності на які не зареєстровано в Державному реєстрі прав, державна реєстрація права власності здійснюється одночасно з державною реєстрацією права користування такими земельними ділянками.
 
301. Рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування, про поновлення або внесення змін до діючих договорів користування вважається заявою про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та обов’язково подається заявником під час проведення державної реєстрації речових прав на таку земельну ділянку, похідних від права власності.
 
302. Стаття 31. Особливості державної реєстрації похідних речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, право власності на які виникло та оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 року
 
303. 1. Державна реєстрація похідного речового права на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, право власності на яку виникло та оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 року, здійснюється одночасно з державною реєстрацією права власності на таку земельну ділянку (крім випадків, коли право власності на таку земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав) на підставі заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, поданої власником чи набувачем відповідного похідного права, або уповноваженою ними особою.
 
304. 2. Державна реєстрація права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, у разі подання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень набувачем похідного речового права на таку земельну ділянку, може здійснюватися без подання заявником документа, на підставі якого виникло право власності, в порядку, встановленому пунктом 3 частини другої статті 10 цього Закону, за умови наявності інформації про зареєстровану земельну ділянку у Державному земельному кадастрі та до моменту автоматизованого перенесення до Державного реєстру прав записів (відомостей) про речові права та обтяження на земельні ділянки з Державного реєстру земель.
 
305. Стаття 32. Особливості державної реєстрації прав на об’єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках, збудовані до 5 серпня 1992 року
 
306. 1. Для проведення державної реєстрації прав власності з видачею свідоцтва про право власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що розташовані на територіях сільських рад та які закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, щодо яких раніше не проводилася державна реєстрація прав власності подаються:
 
307. виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (у разі, якщо такий орган не створений, - сільським головою) або відповідною архівною установою;
 
308. документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об’єктом.
 
309. Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об’єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об’єктом, може також вважатися рішення відповідної сільської ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.
 
310. 2. Для проведення державної реєстрації прав власності з видачею свідоцтва про право власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що розташовані на територіях сільських рад та які закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року проведення технічної інвентаризації є необов’язковим.
 
311. Стаття 33. Особливості державної реєстрації прав на об’єкти нерухомого майна, будівництво яких здійснюється із залученням коштів від фізичних та юридичних осіб
 
312. 1. У результаті продажу, міни, дарування тощо майнових прав на об’єкт інвестування державна реєстрація таких прав за правонабувачем здійснюється на підставі відповідного договору у спеціальному розділі Державного реєстру прав.
 
313. Розділ VІ
 
314. Користування відомостями Державного реєстру прав
 
315. Стаття 34. Надання інформації з Державного реєстру прав
 
316. 1. Інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, є відкритою та загальнодоступною.
 
317. 2. Для фізичних та юридичних осіб інформація за об’єктом нерухомого майна надається в електронній формі через офіційний веб-сайт Міністерства юстиції України або в паперовому вигляді державним реєстратором чи нотаріусом.
 
318. Інформація за суб’єктом речового права на нерухоме майно надається фізичним та юридичним особам в електронній формі через офіційний веб-сайт Міністерства юстиції України з використанням електронного цифрового підпису чи іншого альтернативного електронному цифровому підпису засобу ідентифікації особи, або в паперовому вигляді державним реєстратором чи нотаріусом.
 
319. Інформація про зареєстровані права та їх обтяження, отримана в електронній чи паперовій формі за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру прав, має однакову юридичну силу та використовується відповідно до законодавства.
 
320. Інформація з Державного реєстру прав не надається фізичним та юридичним особам у випадках відсутності плати за надання інформації, внесення її не в повному обсязі.
 
321. Порядок надання інформації з Державного реєстру прав визначається Кабінетом Міністрів України.
 
322. 3. Для посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судів, органів внутрішніх справ, органів прокуратури, органів Служби безпеки України, адвокатів, нотаріусів інформація з Державного реєстру прав у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом, надається за суб'єктом права чи за об'єктом нерухомого майна в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру прав за умови ідентифікації відповідної посадової особи за допомогою електронного цифрового підпису. Порядок доступу до Державного реєстру прав визначається Кабінетом Міністрів України.
 
323. 4. З метою забезпечення доступності отримання інформації з Державного реєстру прав органами державної влади, банківськими установам, іншими юридичним особами, Міністерство юстиції України може встановлювати окремий порядок отримання інформації для цих осіб.
 
324. Стаття 35. Взаємодія Міністерства юстиції України та органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру
 
325. 1. Міністерство юстиції України надає органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, інформацію про:
 
326. 1) суб'єкта права власності на земельну ділянку:
 
327. для фізичних осіб (громадян України, іноземців, осіб без громадянства): прізвище, ім'я, по батькові (за наявності); податковий номер (крім громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку (ідентифікаційного номера), офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України); номер та серія паспорта громадянина України (для громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку (ідентифікаційного номера), офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України); реквізити документа, що посвідчує особу власника (номер та серія документа, дата його видачі, відомості про суб'єкта, що здійснив його видачу, тощо);
 
328. для юридичної особи (резидента та нерезидента): найменування юридичної особи; податковий номер;
 
329. для територіальної громади: відомості про територіальну громаду села, селища, міста, району у місті; найменування органу місцевого самоврядування; податковий номер органу місцевого самоврядування;
 
330. для держави: відомості про державу Україна; найменування органу державної влади, що здійснює управління нерухомим майном; податковий номер органу державної влади;
 
331. 2) суб'єкта речового права на земельну ділянку:
 
332. для фізичної особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства): прізвище, ім'я, по батькові (за наявності); податковий номер (крім громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку (ідентифікаційного номера), офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України); номер та серія паспорта громадянина України (для громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку (ідентифікаційного номера), офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України); реквізити документа, що посвідчує таку особу (номер та серія документа, дата його видачі, відомості про суб'єкта, що здійснив його видачу, тощо);
 
333. для юридичної особи (резидента та нерезидента): найменування юридичної особи; податковий номер;
 
334. для органів місцевого самоврядування: найменування органу місцевого самоврядування; податковий номер органу місцевого самоврядування;
 
335. для органів державної влади: найменування органу державної влади; податковий номер органу державної влади;
 
336. 3) державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, права користування (сервітут) земельною ділянкою, права постійного користування, права оренди (суборенди) земельної ділянки; права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій).
 
337. У разі надання інформації про державну реєстрацію права оренди (суборенди) земельної ділянки зазначається цільове призначення такої земельної ділянки;
 
338. 4) дату державної реєстрації, реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно із зазначенням відомостей про її кадастровий номер та орган, що здійснив державну реєстрацію.
 
339. 2. Орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, надає в електронному вигляді Міністерству юстиції України інформацію про:
 
340. державну реєстрацію земельної ділянки (дату державної реєстрації, орган, що здійснив таку реєстрацію);
 
341. кадастровий номер, площу, місце розташування земельної ділянки;
 
342. кадастровий план зареєстрованої земельної ділянки в електронній (цифровій) формі.
 
343. Орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, надає державному реєстратору право доступу до перегляду кадастрових карт (планів) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
 
344. Інформація, одержана від органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, вноситься державним реєстратором під час здійснення державної реєстрації прав на відповідний об'єкт до розділу Державного реєстру прав, який містить відомості про нерухоме майно.
 
345. Державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на земельні ділянки має доступ та користується відомостями Державного земельного кадастру у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
 
346. 3. Порядок надання інформації, визначеної у частинах першій та другій цієї статті, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
 
347. Стаття 36. Плата за проведення державної реєстрації прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав та надання інформації з Державного реєстру прав
 
348. 1. За державну реєстрацію прав справляється адміністративних збір у такому розмірі:
 
349. 1) за державну реєстрацію права власності на нерухоме майно:
 
350. на об’єкт незавершеного будівництва - 0, 2 мінімальної заробітної плати;
 
351. для фізичних осіб:
 
352. щодо розташованих на земельних ділянках об’єктів нерухомого майна площею до 100 квадратних метрів - 0, 07 мінімальної заробітної плати;
 
353. щодо розташованих на земельних ділянках об’єктів нерухомого майна площею до 200 квадратних метрів - 0, 1 мінімальної заробітної плати;
 
354. щодо розташованих на земельних ділянках об’єктів нерухомого майна площею більше 200 квадратних метрів - 0, 2 мінімальної заробітної плати;
 
355. щодо земельних ділянок - 0, 1 мінімальної заробітної плати;
 
356. для юридичних осіб:
 
357. щодо об’єктів нерухомого майна площею до 500 квадратних метрів - 0, 3 мінімальної заробітної плати;
 
358. щодо об’єктів нерухомого майна площею понад 500 квадратних метрів - 0, 6 мінімальної заробітної плати;
 
359. щодо об’єктів нерухомого майна площею понад 5000 квадратних метрів - 1, 4 мінімальної заробітної плати;
 
360. 2) за державну реєстрацію іншого речового права на нерухоме майно, крім права оренди землі, - 25 відсотків розміру адміністративного збору за державну реєстрацію права власності на нерухоме майно;
 
361. 3) за державну реєстрацію обтяження права на нерухоме майно - 0, 07 мінімальної заробітної плати;
 
362. 4) за державну реєстрацію права оренди земельної ділянки - 0, 06 мінімальної заробітної плати;
 
363. 5) за внесення змін до записів Державного реєстру прав, у тому числі виправлення технічної помилки, допущеної з вини заявника, - 0,04 мінімальної заробітної плати.
 
364. За державну реєстрацію майнових прав на об’єкт інвестування справляється 50% розміру адміністративного збору, визначеного частиною першою цієї статті.
 
365. Адміністративний збір справляється у відповідному розрахунку від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому подаються відповідні документи для проведення державної реєстрації прав, та округлюється до найближчих десяти гривень.
 
366. 2. У разі відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень адміністративний збір не повертається.
 
367. У разі відкликання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень адміністративний збір підлягає поверненню.
 
368. 3. Розмір плати за надання інформації з Державного реєстру прав та порядок її використання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
 
369. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, суди, органи внутрішніх справ, органи прокуратури, органи Служби безпеки України звільняються від плати за надання інформації з Державного реєстру прав у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом.
 
370. 4. Звільняються від сплати адміністративного збору під час проведення державної реєстрації речових прав:
 
371. 1) фізичні та юридичні особи під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені до проведення державної реєстрації прав у порядку, визначеному цим Законом;
 
372. 2) громадяни, віднесені до категорій 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;
 
373. 3) громадяни, віднесені до категорії 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, - які постійно проживають до відселення чи самостійного переселення або постійно працюють на території зон відчуження, безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років;
 
374. 4) громадяни, віднесені до категорії 4 потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно працюють і проживають або постійно проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що за станом на 1 січня 1993 року вони прожили або відпрацювали в цій зоні не менше чотирьох років;
 
375. 5) інваліди Великої Вітчизняної війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;
 
376. 6) інваліди Іта ІІ груп;
 
377. 7) Національний банк України та його установи, за винятком госпрозрахункових;
 
378. 8) органи державної влади, місцевого самоврядування.
 
379. Стаття 37. Фінансове забезпечення у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень
 
380. 1. Адміністративний збір за державну реєстрацію прав, що здійснюється державними реєстраторами, які перебувають у трудових відносинах з виконавчими комітетами міських рад міст обласного значення, зараховується в повному обсязі до місцевих бюджетів за місцем надання послуг, а у разі проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державними реєстраторами, які перебувають у трудових відносинах з районними, районними у містах, районними у містах Києві та Севастополі, державними адміністраціями, зараховується в повному обсязі до Державного бюджету України за місцем надання послуг.
 
381. 2. Фінансове забезпечення державних реєстраторів (крім приватних нотаріусів та акредитованих банків) здійснюється за рахунок Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел не заборонених законодавством України.
 
382. 3. Фінансове забезпечення приватних нотаріусів та акредитованих банків, які здійснюють державну реєстрацію прав, здійснюється за рахунок 60 відсотків коштів, які надходять від справляння адміністративного збору.
 
383. 4. Установити, що зарахування адміністративного збору за державну реєстрацію прав до Державного бюджету України здійснюється у розмірі 40 відсотків надходжень такого збору, інша частина збору в розмірі 60 відсотків надходжень залишається у приватного нотаріуса чи банка, який здійснив таку реєстрацію, для фінансового забезпечення їх діяльності.
 
384. Перерахування коштів адміністративного збору за державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснюється в установленому законодавством порядку.
 
385. 5. Фінансування ведення та функціонування Державного реєстру прав здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
 
386. Розділ VІІ
 
387. ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ, ДІЙ АБО БЕЗДІЯЛЬНОСТІ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У СФЕРІ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ ПРАВ
 
388. Стаття 38. Заходи, що вживаються при виявленні порушення законодавства
 
389. 1. У разі, якщо під час прийому документів, поданих для державної реєстрації прав, або під час проведення державної реєстрації прав, державного реєстратора, викликає сумнів справжність поданих документів, вони негайно повідомляють про це відповідні правоохоронні органи для вжиття необхідних заходів.
 
390. У разі, якщо під час розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора у Міністерства юстиції чи його територіального органа викликає сумнів справжність поданих документів, вони негайно повідомляють про це відповідні правоохоронні органи для вжиття необхідних заходів.
 
391. Стаття 39. Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державних реєстраторів
 
392. 1. Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора можуть бути оскаржені до суду.
 
393. 2. Рішення про відмову в державній реєстрації, дія або бездіяльність державного реєстратора можуть бути оскаржені в адміністративному порядку до територіального органу Міністерства юстиції України за місцем прийняття рішення державного реєстратора протягом 30 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, кола особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав такою дією чи бездіяльністю.
 
394. Рішення про державну реєстрацію (крім випадків, коли таке право виникло на підставі рішення суду) може бути оскаржене в адміністративному порядку до Міністерства юстиції України протягом 15 календарних днів з дня прийняття такого рішення.
 
395. 3. Рішення, дії або бездіяльність територіального органу Міністерства юстиції України, прийняті відповідно до абзацу першого частини другої цієї статті, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України або до суду.
 
396. Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України, прийняті відповідно до абзаців другого та третього частини другої цієї статті можуть бути оскаржені до суду.
 
397. 4. Днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України чи його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від скаржника поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.
 
398. У разі коли останній день строків, зазначених у цій статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.
 
399. 5. Скарга на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:
 
400. 1) повне найменування (ім'я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;
 
401. 2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується;
 
402. 3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено на думку скаржника;
 
403. 4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;
 
404. 5) засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника в результаті прийняття рішення про державну реєстрацію прав - у разі подання скарги на рішення про державну реєстрацію прав;
 
405. 6) підпис скаржника, або його представника із зазначенням дати складання скарги.
 
406. Скарга на рішення про державну реєстрацію права власності, іншого речового права, обтяження розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно у разі якщо вона подана особою, яка може підтвердити факт того, що її права порушені прийняттям такого рішення.
 
407. 6. Якщо скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора подається представником скаржника, до такої скарги додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження або його копія, засвідчена в установленому порядку.
 
408. 7. Міністерство юстиції України, його територіальні органи відмовляють у розгляді скарги, якщо:
 
409. 1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п’ятою цієї статті;
 
410. 2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж вказана у рішенні, яке оскаржується;
 
411. 3) є судове рішення або ухвала про відмову позивача від позову з того ж предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін;
 
412. 4) у разі наявності інформації про те, що в судовому провадженні знаходиться справа про спір між тими ж сторонами, з того ж предмета і тієї ж підстави;
 
413. 5) є рішення цього органу з того ж питання;
 
414. 6) у органі ведеться розгляд скарги з цього ж питання від цього ж скаржника;
 
415. 7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень;
 
416. 8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги;
 
417. 9) розгляд питань, порушених в одержаній органом скарзі, не належить до його компетенції.
 
418. У разі відмови у розгляді скарги Міністерство юстиції України, його територіальний орган письмово повідомляє про це скаржника у строк, передбачений для розгляду скарги.
 
419. 8. Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора розглядаються у строк, що не перевищує тридцяти календарних днів з дня її надходження. У разі, якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора та залучення скаржника чи інших осіб, Міністерство юстиції України та його територіальний орган може встановити інші строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати сорока п'яти днів.
 
420. 9. За результатами розгляду скарги приймається мотивоване рішення про:
 
421. 1) залишення скарги без задоволення;
 
422. 2) задоволення чи часткове задоволення скарги шляхом:
 
423. скасування державної реєстрації - у разі оскарження рішення про державну реєстрацію;
 
424. проведення державної реєстрації - у разі оскарження рішення про відмову в державній реєстрації.
 
425. виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;
 
426. 3) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;
 
427. 4) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;
 
428. 5) скасування акредитації банка.
 
429. 10. Рішення, передбачені пунктом 1, абзацами третім та четвертим пункту 2, пунктом 3 частини дев'ятої цієї статті приймаються Міністерством юстиції або його територіальним органом, який розглядає скаргу.
 
430. Рішення, передбачені абзацом другим пункту 2, пунктами 4 і 5 частини дев'ятої цієї статті приймаються виключно Міністерством юстиції.
 
431. Копія рішення, прийнятого за результатами розгляду скарги, надсилається скаржнику протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.
 
432. 11. Рішення, визначені пунктом 2 частини дев'ятої цієї статті, виконуються органом, що розглянув скаргу, не пізніше наступного робочого дня з дати прийняття такого рішення шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.
 
433. Для виконання рішень, визначених пунктом 2 частини дев'ятої цієї статті, повторне подання документів для проведення державної реєстрації та сплата адміністративного збору не вимагається.
 
434. Технічний адміністратор Державного реєстру прав у день надходження рішень, визначених пунктами 4 та 5 частини дев'ятої цієї статті, забезпечує його негайне виконання у порядку, визначеному Міністерством юстиції України.
 
435. 12. Порядок розгляду та вирішення Міністерством юстиції України та його територіальними органами скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора визначаються Кабінетом Міністрів України.
 
436. Стаття 40. Відповідальність у сфері державної реєстрації прав
 
437. 1. Державні реєстратори, державні кадастрові реєстратори, нотаріуси, державні виконавці за порушення законодавства у сфері державної реєстрації прав несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність у порядку, встановленому законом.
 
438. Шкода, завдана державним реєстратором фізичній чи юридичній особі під час виконання своїх обов'язків, підлягає відшкодуванню на підставі рішення суду, що набрало законної сили, у порядку, встановленому законом.
 
439. 2. У разі систематичних або грубих порушень законодавства у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України може позбавити банк акредитації в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України та Національним Банком України.
 
440. У разі виявлення грубих чи систематичних порушень у діях чи бездіяльності державного реєстратора Міністерство юстиції України чи його територіальний орган може прийняти рішення про тимчасове блокування чи анулювання Міністерством юстиції України доступу такого державного реєстратора до Державного реєстру прав у порядку, визначеному Міністерством юстиції України.
 
441. 3. Шкода, завдана державним реєстратором під час виконання своїх обов'язків, в тому числі й шляхом прийняття рішення, визнаного в подальшому неправомірним в порядку, передбаченому статтею 38 цього Закону, підлягає відшкодуванню на підставі судового рішення, що набрало законної сили, у порядку, встановленому законом.»
 
442. VІІІ. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
443. 1. Цей Закон набирає чинності з 01 січня 2016 року крім пункту 2 цього розділу, який набирає чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.
 
444. 2. З набранням чинності цим Законом втрачає чинність Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № 18, ст. 141 із наступними змінами) викласти в такій редакції:
 
445. 3. Установити, що з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, нотаріуси наділяються повноваженнями державного реєстратора речових прав на нерухоме майно незалежно від вчинення нотаріальної дії.
 
446. У зв'язку з цим внести зміни до таких законодавчих актів України:
 
447. у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 31-32, ст. 263 із наступними змінами):
 
448. 1) у статті 3
 
449. абзац перший частини п’ятої після слів "органом державної реєстрації прав, " доповнити словом "нотаріусом, ";
 
450. абзаци другий та четвертий частини п'ятої виключити;
 
451. абзац перший частини сьомої викласти в такій редакції:
 
452. "7. Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав, або території, в межах якої нотаріус здійснює нотаріальну діяльність, крім випадків, установлених абзацом третім частини п’ятої цієї статті."
 
453. 2) у статті 9:
 
454. абзац другий частини першої викласти в такій редакції:
 
455. "Нотаріус є державним реєстратором незалежно від вчинення нотаріальної дії."
 
456. у абзаці третьому частини першої слова "як спеціальний суб'єкт" виключити.
 
457. абзац сімнадцятий частини другої викласти в такій редакції:
 
458. «Нотаріус здійснює повноваження державного реєстратора, крім передбачених пунктом 4 частини другої цієї статті.»; .
 
459. 3) абзац третій частини першої статті 16 виключити.
 
460. У частині першій статті 46-1 Закону України "Про нотаріат" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 39, із наступними змінами) слова "як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно та" виключити.
 
461. 4. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
 
462. 1) У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122):
 
463. доповнити статтею 166-22 такого змісту:
 
464. «Стаття 166-22. Порушення законодавства про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень
 
465. Порушення встановлених законом строків проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також інші порушення процедури державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, в тому числі сканування поданих заявником документів -
 
466. тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
467. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, -
 
468. тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від ста п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.»
 
469. статтю 221 після цифр «166-21» доповнити цифрами
«, 166-22»;
 
470. пункт 1 частини першої статті 255 доповнити абзацом двадцять другим такого змісту:
 
471. «центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та його територіальних органів (стаття 166-22); «;
 
472. 2) У частині третій статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 47, ст. 646; з наступними змінами):
 
473. після слів «житлового будівництва, « доповнити словами «через купівлю-продаж майнових прав, державну реєстрацію яких проведено відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»;
 
474. доповнити новим абзацом другим такого змісту:
 
475. «Типова форма договору купівлі-продажу майнових прав на об’єкти житлового будівництва затверджується Кабінетом Міністрів України. «
 
476. 3) У Декреті Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 13, ст. 113 із наступними змінами):
 
477. пункт 14 статті 2 виключити;
 
478. підпункт «х» пункту 6 статті 3 виключити;
 
479. пункти 50 і 51 частини першої статті 4 виключити;
 
480. у частині першій статті 6 слова «за державну реєстрацію права власності на нерухоме майно; за державну реєстрацію іншого речового права на нерухоме майно, обтяження права на нерухоме майно; « виключити.
 
481. 4) У Законі України "Про нотаріат" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 39, із наступними змінами):
 
482. абзац третій частини першої статті 4 доповнити словами "та частину адміністративного збору у випадках, передбачених законом";
 
483. частини першу - третю статті 46-1 викласти в такій редакції:
 
484. «Повноваження нотаріусів у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно визначаються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
 
485. Порядок використання нотаріусами відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно визначається Кабінетом Міністрів України.»
 
486. 5) Статтю 16 Закону України «Про звернення громадян» (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 47, ст. 256, із наступними змінами) доповнити новою частиною такого змісту:
 
487. «Особливості розгляду скарг громадян на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно визначаються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».».
 
488. 6) Підпункт «б» частини першої статті 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 24, ст. 170, з наступними змінами) доповнити новим підпунктом 7-1 такого змісту:
 
489. « 7-1) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (крім виконавчих органів сільських та селищних рад); «
 
490. 7) Частину першу статті 25 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 20, ст.190 із наступними змінами) доповнити новим пунктом 23 такого змісту:
 
491. «23) здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (крім обласних державних адміністрацій).».
 
492. 8) Внести до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 5-6, ст. 30; із наступними змінами) такі зміни:
 
493. частину восьму доповнити пунктом 8 такого змісту:
 
494. "8) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до закону.»;
 
495. доповнити новою частиною дванадцятою такого змісту:
 
496. «Банк має право розпочати діяльність щодо державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за умови виконання встановлених Кабінетом Міністрів України спільно з Національним банком України вимог щодо цього виду діяльності.»;
 
497. У зв’язку з цим частини дванадцяту - чотирнадцяту вважати відповідно частинами тринадцятою - п’ятнадцятою.
 
498. 9) Частину четверту статті 11 Закону України «Про адміністративні послуги» (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., № 32, ст. 409 із наступними змінами) після слів «відповідного місцевого бюджету» доповнити словами та знаками «, крім випадків, встановлених законами.».
 
499. 10) Частину другу статті 328 Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40 - 44, ст. 356 із наступними змінами) доповнити словами: «, або органом державної влади, який наділений відповідними повноваженнями згідно з законом.».
 
500. 5. Нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
 
501. 6. Дія Закону щодо особливостей державної реєстрації прав на об’єкти нерухомого майна, будівництво яких здійснюється із залученням коштів від фізичних та юридичних осіб, у тому числі майнових прав на об’єкти інвестування, поширюється на об’єкти будівництва, будівництво яких розпочато після набрання ним чинності.
 
502. 7. Кабінету Міністрів України до 01 грудня 2015 року:
 
503. привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
 
504. забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;
 
505. 8. Міністерству юстиції України до 01 січня 2016 року забезпечити передачу його територіальними органами реєстраційних справ в паперовому вигляді виконавчим комітетам міської ради міста обласного значення, районної, районної у місті, містах Києві та Севастополі державної адміністрації.
 
506. 9. Виконавчим комітетам міської ради міста обласного значення, районної, районної у місті, містах Києві та Севастополі державним адміністраціям до 01 грудня 2015 року створити умови для виконання повноважень, передбачених цим Законом.