Кількість абзаців - 46 Розмітка (ліва колонка)


Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень судового захисту іноземців та осіб без громадянств та урегулювання окремих питань, пов'язаних з протидією нелегальній міграції (Друге читання)

0. ПРОЕКТ
 
1. Закон України
 
2. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень судового захисту іноземців та осіб без громадянств та урегулювання окремих питань, пов’язаних з протидією нелегальній міграції
 
3. Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
 
4. І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
 
5. 1. Статтю 259 Кодексу України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122) доповнити частиною такого змісту:
 
6. “У разі порушення іноземцем або особою без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через територію України, якщо особу порушника не може бути встановлено на місці порушення, працівники центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів та територіальних підрозділів можуть доставляти таких осіб у приміщення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів та територіальних підрозділів, органів охорони державного кордону, до пунктів тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, для встановлення особи порушника і з’ясування обставин правопорушення.”.
 
7. 2. Кодекс адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 35-37, ст. 446) доповнити статтею 183-7 такого змісту:
 
8. “Стаття 183-7. Особливості провадження у справах про затримання іноземців та осіб без громадянства, які підлягають примусовому видворенню
 
9. 1. У разі наявності підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, щодо яких прийнято рішення про примусове видворення, ухилятимуться від його виконання, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальний орган або територіальний підрозділ, орган охорони державного кордону або Служба безпеки України подає клопотання про вжиття заходів для забезпечення адміністративного позову.
 
10. Заходами для забезпечення адміністративного позову є:
 
11. зобов’язання повідомляти відповідний орган/підрозділ про місце тимчасового перебування кожні 72 години;
 
12. надання гарантій від громадян або організації;
 
13. затримання.
 
14. 2. Позовні заяви про продовження строку затримання іноземців та осіб без громадянства, які підлягають примусовому видворенню, подаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальними органами та територіальними підрозділами, органами охорони державного кордону або Служби безпеки України не пізніше ніж за п’ять днів до закінчення строку затримання, встановленого рішенням суду.
 
15. 3. Позовна заява про продовження строку затримання іноземців та осіб без громадянства у разі необхідності подається кожні три місяці.
 
16. Розгляд справ про продовження строку затримання іноземця або особи без громадянства проводиться без їх участі або в режимі відеоконференції. У разі коли іноземець або особа без громадянства подала відповідне клопотання, справа розглядається за участю таких іноземця або особи.
 
17. 4. Строк затримання іноземців та осіб без громадянства не може перевищувати шести місяців. У разі наявності умов, за яких неможливо забезпечити примусове видворення у зазначені строки, строк затримання може бути продовжений, але не більш як на дванадцять місяців.
 
18. Умовами, за яких неможливо забезпечити примусове видворення, є:
 
19. відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури встановлення його особи;
 
20. неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства, необхідних для встановлення особи, або ненадання такими країнами відповідних документів.
 
21. 5. Адміністративні справи, передбачені цією статтею, розглядаються судом невідкладно.
 
22. 6. Виклик осіб, які беруть участь у справі, чи повідомлення про постановлені судом ухвали здійснюються за допомогою кур’єра, телефону, факсу, електронної пошти чи інших технічних засобів зв’язку.
 
23. 7. Судові рішення в адміністративних справах, передбачених частиною першою цієї статті, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі їх оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
 
24. 8. Судові рішення в адміністративних справах, передбачених частиною п’ятою цієї статті, підлягають негайному виконанню.
 
25. 9. Судові рішення в адміністративних справах, передбачених цією статтею, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку в п’ятиденний строк з дня їх проголошення.”.
 
26. 3. Пункт 8 частини першої статті 14 Закону України “Про безоплатну правову допомогу” (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 51, ст. 577; 2013 р., № 21, ст. 208, № 41, ст. 549; 2015 р., № 2-3, ст. 12) викласти в такій редакції:
 
27. “8) особи, на яких поширюється дія Закону України “Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, ” - на всі види правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 цього Закону, до моменту прийняття рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та в разі, коли особа оскаржує рішення щодо надання статусу біженця, а також у разі затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з моменту подання особою заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у разі оскарження рішення про її затримання або примусове видворення; ”.
 
28. 4. У Законі України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 19-20, ст. 179; 2013 р., № 48, ст. 682, № 51, ст. 716; 2014 р., № 34, ст. 1168; 2015 р., № 22, ст. 146):
 
29. 1) частину першу статті 1 доповнити пунктом 27 такого змісту:
 
30. “27) пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, - це державна установа, що призначена для тимчасового утримання іноземців та осіб без громадянства:
 
31. стосовно яких судом прийнято рішення про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення;
 
32. стосовно яких судом прийнято рішення про затримання з метою передачі з України відповідно до міжнародних договорів про реадмісію;
 
33. стосовно яких судом прийнято рішення про примусове видворення;
 
34. затриманих працівниками центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і територіальних підрозділів до 72 годин відповідно до частини другої статті 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення для встановлення особи порушника і з’ясування обставин правопорушення.”;
 
35. 2) частину сімнадцяту статті 4 викласти в такій редакції:
 
36. “17. Іноземці та особи без громадянства, яких звільнено з пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, на підставі рішення суду про скасування рішення щодо їх затримання або примусового видворення за межі України, або яких до завершення граничного строку перебування у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, не було примусово видворено з України з причин відсутності проїзного документа, транспортного сполучення з країною їх походження або з інших причин, що не залежать від таких осіб, визнаються такими, які на законних підставах тимчасово перебувають на території України, на період дії обставин, що унеможливлюють їх примусове видворення з України.”;
 
37. 3) частину п’ятнадцяту статті 5 викласти в такій редакції:
 
38. “15. Підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадках, передбачених частиною сімнадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства, подана після завершення граничного строку тримання у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, або після звільнення з пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, на підставі рішення суду про скасування рішення щодо їх затримання або примусового видворення з України, а також висновок центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, про неможливість примусового видворення з України іноземця або особи без громадянства з причин відсутності проїзного документа, транспортного сполучення з країною походження іноземця або особи без громадянства або з причин, що не залежать від таких осіб, після завершення дванадцятимісячного строку тримання в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, або якщо технічну неможливість здійснити примусове видворення іноземця було з’ясовано раніше.”;
 
39. 4) частину четверту статті 30 викласти в такій редакції:
 
40. “4. Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню з України, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.”.
 
41. ІІ. Прикінцеві положення
 
42. 1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
 
43. 2. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:
 
44. привести власні нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
 
45. забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.