Кількість абзаців - 651 Розмітка (ліва колонка)


Про освіту (ч.2) (Друге читання)

0. Стаття 45. Інституційний аудит
 
1. 1. Інституційний аудит - це процедура комплексної зовнішньої оцінки освітніх та управлінських процесів закладу освіти, які забезпечують його ефективну роботу та сталий розвиток.
 
2.

 
3. 2. Метою проведення інституційного аудиту є вироблення рекомендацій щодо:
 
4. підвищення якості освітньої діяльності закладу освіти та вдосконалення внутрішньої системи забезпечення якості освіти;
 
5. приведення освітнього та управлінського процесів у відповідність до вимог законодавства та ліцензійних умов.
 
6. 3. Інституційний аудит проводиться у закладах освіти (крім закладів вищої освіти), які за результатами зовнішнього незалежного оцінювання та/або моніторингу якості освіти показали низькі результати навчання здобувачів освіти.
 
7. Інституційний аудит може бути проведений за ініціативою засновника, керівника, колегіального органу управління або наглядової/піклувальної ради закладу освіти.
 
8. 4. За результатами проведення інституційного аудиту закладу освіти надаються висновок про якість освітньої діяльності закладу освіти та внутрішню систему забезпечення якості освіти, а також рекомендації щодо вдосконалення діяльності закладу освіти та приведення освітнього і управлінського процесів у відповідність до вимог законодавства та ліцензійних умов.
 
9. У разі виявлення невідповідності освітньої діяльності закладу освіти законодавству та/або ліцензійним умовам орган, який проводить аудит, визначає строк усунення недоліків та порушень у роботі закладу освіти. Після закінчення визначеного строку інституційний аудит проводиться повторно. При негативних результатах повторного інституційного аудиту засновнику закладу освіти можуть бути надані рекомендації щодо зміни керівника закладу освіти, припинення чи реорганізації закладу освіти.
 
10. 5. Результати інституційного аудиту оприлюднюються на сайтах закладу освіти (у разі його наявності), засновника та органу, що здійснив інституційний аудит.
 
11. 6. Інституційний аудит закладу освіти проводить центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти.
 
12. 7. Особливості проведення інституційного аудиту на кожному рівні освіти визначаються спеціальними законами.
 
13. Стаття 46. Інституційна акредитація закладів вищої освіти
 
14. 1. Інституційна акредитація закладів вищої освіти - це механізм забезпечення якості формальної вищої освіти, який полягає в оцінюванні діяльності закладів вищої освіти на предмет відповідності стандартам освіти та освітньої діяльності, вимогам до системи забезпечення якості вищої освіти, спроможності закладу вищої освіти виконати вимоги цих стандартів та досягнути заявлених в освітніх програмах результатів навчання.
 
15. 2. Інституційна акредитація може бути проведена за ініціативою засновника, керівника, колегіального органу управління або наглядової ради закладу вищої освіти.
 
16. 3. Інституційна акредитація закладів вищої освіти здійснюється Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти в співпраці з національними та міжнародними експертами, а також міжнародними інституціями, що здійснюють діяльність у сфері забезпечення якості вищої освіти та визнані Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти.
 
17. 4. Результат інституційної акредитації засвідчується сертифікатом, що надає закладу вищої освіти право на самоакредитацію освітніх програм. Вищий навчальний заклад, який бажає акредитувати освітні програми, подає Національному агентству із забезпечення якості вищої освіти письмову заяву та сертифікат про інституційну акредитацію, на підставі яких отримує сертифікати про акредитацію освітніх програм без проходження.
 
18. 5. Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти розробляє положення про інституційну акредитацію закладів вищої освіти і подає його на затвердження центральному органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
 
19. Стаття 47. Зовнішнє незалежне оцінювання
 
20. 1. Зовнішнє незалежне оцінювання - оцінювання результатів навчання, здобутих особою на певному рівні освіти.
 
21. 2. Зовнішнє незалежне оцінювання здійснюється на основі програм зовнішнього незалежного оцінювання, затверджених центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Зміст програм зовнішнього незалежного оцінювання має відповідати стандартам освіти відповідного рівня і бути доступним для ознайомлення осіб, які проходитимуть таке оцінювання, на початку здобуття ними освіти відповідного рівня.
 
22. 3. Зовнішнє незалежне оцінювання здійснюється на таких принципах:
 
23. валідності;
 
24. об’єктивності;
 
25. надійності;
 
26. доступності;
 
27. відповідальності.
 
28. 4. Процедури, форми та порядок проведення зовнішнього незалежного оцінювання визначаються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки з урахуванням можливостей осіб з особливими освітніми потребами та повинні бути оприлюднені не менш як за шість місяців до проведення зовнішнього незалежного оцінювання.
 
29. 5. Зовнішнє незалежне оцінювання результатів навчання здійснюється за кошти державного бюджету та за рахунок інших джерел, що не заборонені законодавством.
 
30. Зовнішнє незалежне оцінювання результатів навчання випускників основної та старшої школи здійснюється за кошти державного бюджету.
 
31. 6. Зовнішнє незалежне оцінювання проводиться спеціально уповноваженою державою установою, положення про яку затверджується Кабінетом Міністрів України.
 
32. Стаття 48. Моніторинг якості освіти
 
33. 1. Моніторинг якості освіти - система послідовних і систематичних заходів, що здійснюється з метою виявлення та відстеження тенденцій у розвитку якості освіти в країні, на окремих територіях, в закладі освіти, встановлення відповідності фактичних результатів освітньої діяльності її заявленим цілям, а також оцінювання ступеня, напряму і причин відхилень від цілей.
 
34. 2. Моніторинг якості освіти може бути внутрішній та зовнішній.
 
35. Внутрішній моніторинг якості освіти проводиться закладами освіти.
 
36. Зовнішній моніторинг якості освіти здійснюється органами та установами, визначеними цим та спеціальними законами.
 
37. 3. Порядок, види та форми проведення моніторингу якості освіти затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
 
38. 4. Центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки організовує участь закладів освіти у порівняльних міжнародних дослідженнях якості освіти.
 
39. Стаття 49. Громадська акредитація закладу освіти
 
40. 1. Громадська акредитація закладу освіти - визнання якості освітньої діяльності закладу освіти з метою формування його позитивного іміджу та репутації.
 
41. Громадська акредитація здійснюється на добровільних засадах за запитом закладу освіти.
 
42. Громадська акредитація проводиться акредитованими в установленому порядку фаховими громадськими об’єднаннями, іншими юридичними особами, що здійснюють незалежне оцінювання якості освіти і освітньої діяльності.
 
43. Результати громадської інституційної акредитації враховуються під час різних форм державного нагляду (контролю).
 
44. Стаття 50. Атестація педагогічних працівників
 
45. 1. Атестація педагогічного працівника - це система заходів, спрямованих на всебічне та комплексне оцінювання його педагогічної діяльності.
 
46. 2. Педагогічний працівник проходить атестацію не рідше ніж один раз на п’ять років, крім випадків, передбачених законодавством.
 
47. 3. За результатами атестації визначаються відповідність працівника займаній посаді, присвоюються кваліфікаційні категорії, педагогічні звання. Перелік категорій і педагогічних звань педагогічних працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.
 
48. 4. Рішення атестаційної комісії може бути підставою для звільнення педагогічного працівника з роботи у порядку, встановленому законодавством.
 
49. 5. Порядок атестації педагогічного працівника затверджує центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки.
 
50. Стаття 51. Сертифікація педагогічних працівників
 
51. 1. Сертифікація - це зовнішнє оцінювання фахових знань педагогічного працівника (у тому числі з педагогіки та психології, практичних вмінь застосування сучасних методів і технологій навчання) з метою визначення відповідності рівня його професійних компетентностей вимогам професійного стандарту.
 
52. 2. Сертифікація педагогічного працівника відбувається на добровільних засадах виключно за його ініціативи.
 
53. 3. Формування та забезпечення функціонування системи сертифікації педагогічних працівників здійснює центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки із залученням спеціально уповноваженої державою установи, що є відповідальною за зовнішнє незалежне оцінювання.
 
54. 4. За результатами успішного проходження сертифікації особі видається сертифікат, який є дійсним упродовж п’яти років.
 
55. 5. Педагогічні працівники, які мають сертифікат, залучаються до проведення інституційного аудиту в інших закладах освіти, розробки та акредитації освітніх програм, а також до інших процедур і заходів, пов’язаних із забезпечення якості та впровадженням інновацій, педагогічних новацій і технологій в системі освіти.
 
56. 6. Порядок проходження сертифікації затверджує Кабінет Міністрів України.
 
57. Розділ VІ
 
58. УЧАСНИКИ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ
 
59. Стаття 52. Категорії учасників освітнього процесу
 
60. 1. Учасниками освітнього процесу є:
 
61. 1) здобувачі освіти;
 
62. 2) педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники;
 
63. 3) батьки (законні представники);
 
64. 4) інші працівники закладу освіти;
 
65. 5) фізичні особи, які здійснюють освітню діяльність за наявності відповідної ліцензії;
 
66. 6) інші особи, які залучені до освітнього процесу:
 
67. спеціалісти, фахівці-практики;
 
68. медичні працівники;
 
69. представники роботодавців.
 
70. представники громадських організацій.
 
71. 2. Залучення до освітнього процесу інших осіб відбувається з метою підвищення якості освітнього процесу, в інтересах здобувачів освіти та за рішенням колегіального органу управління закладу освіти.
 
72. Стаття 53. Права і обов’язки здобувачів освіти
 
73. 1. Здобувачі освіти мають право на:
 
74. навчання впродовж життя та академічну мобільність;
 
75. вільний вибір закладу освіти, виду і форми здобуття освіти;
 
76. свободу творчої, літературної, художньої, наукової та науково-технічної діяльності;
 
77. безпечні та нешкідливі умови навчання і праці;
 
78. захист від будь-яких форм насильства та експлуатації, образ, недбалого і жорстокого поводження;
 
79. користування навчальною, науковою, виробничою, культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою інфраструктурою закладу освіти;
 
80. безоплатне користування бібліотечними, інформаційними ресурсами, послугами навчальних, наукових, спортивних, культурно-освітніх підрозділів закладу освіти у порядку, встановленому закладом освіти;
 
81. доступ до інформаційних ресурсів і комунікацій, що використовуються в освітньому процесі та науковій діяльності;
 
82. особисту або через своїх законних представників участь у громадському самоврядуванні та управлінні закладом освіти;
 
83. необхідні умови для здобуття освіти (для осіб з особливими освітніми потребами та із соціально незахищених верств населення).
 
84. 2. На час виробничого навчання і практики здобувачам освіти забезпечуються робочі місця, безпечні та нешкідливі умови праці відповідно до освітніх програм та угод між закладами освіти та підприємствами, установами, організаціями, що надають місця для проходження виробничого навчання і практики. Під час проходження виробничого навчання і практики забороняється використовувати працю здобувачів освіти для цілей, не передбачених освітньою програмою.
 
85. 3. Здобувачі освіти зобов’язані:
 
86. відповідально ставитися до здобуття освіти, виконувати вимоги освітньої програми і навчального плану, дотримуючись принципу академічної доброчесності;
 
87. поважати інших учасників освітнього процесу, їх права, свободи та законні інтереси, працю і гідність педагогічних, науково-педагогічних та інших працівників закладів освіти, дотримуватися інших етичних норм;
 
88. відповідально та дбайливо ставитися до власного здоров’я, здоров’я оточуючих, довкілля;
 
89. дотримуватися установчих документів, правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, а також умов договору про навчання (у разі його наявності).
 
90. 4. Здобувачі освіти мають інші права та обов’язки, передбачені спеціальними законами та ратифікованими міжнародними договорами України.
 
91. Стаття 54. Права та обов’язки педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівників
 
92. 1. Педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники мають право на:
 
93. академічну свободу, включаючи свободу викладання, свободу від втручання в педагогічну, науково-педагогічну та наукову діяльність, вільний вибір форм, методів і засобів навчання, що відповідають освітній програмі;
 
94. безоплатне користування бібліотечними, інформаційними ресурсами, послугами навчальних, наукових, спортивних, культурно-освітніх підрозділів закладу освіти у порядку, встановленому закладом освіти;
 
95. вільний вибір освітніх програм, форм навчання, закладів освіти, установ і організацій, що здійснюють підвищення кваліфікації і перепідготовку педагогічних працівників;
 
96. доступ до інформаційних ресурсів і комунікацій, що використовуються в освітньому процесі та науковій діяльності;
 
97. захист професійної честі, гідності;
 
98. індивідуальну освітню (наукову, творчу, мистецьку та іншу) діяльність за межами закладу освіти;
 
99. творчу відпустку строком до одного року не частіше одного разу на 10 років із зарахуванням до загального і спеціального трудового стажу;
 
100. одержання службового житла;
 
101. педагогічну ініціативу;
 
102. підвищення кваліфікації, перепідготовку;
 
103. подовжену оплачувану відпустку;
 
104. розроблення та впровадження авторських навчальних програм, освітніх методик і технологій;
 
105. участь у громадському самоврядуванні закладу освіти;
 
106. участь у роботі колегіальних органів управління закладом освіти;
 
107. реалізацію інших прав, передбачених спеціальними законами.
 
108. 2. Педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники зобов’язані:
 
109. постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну ерудицію, власну культуру;
 
110. забезпечити засвоєння здобувачами освіти освітніх програм на рівні та в обсязі не меншому, ніж передбачено стандартами освіти; сприяти розвитку їх здібностей, формуванню навичок здорового способу життя;
 
111. дотримуватися принципу академічної доброчесності та забезпечувати його реалізацію (у тому числі здобувачами освіти) в освітньому та науковому процесах;
 
112. дотримуватися педагогічної етики;
 
113. поважати здобувачів освіти на основі принципу рівності їх прав;
 
114. настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, толерантності, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості;
 
115. виховувати у здобувачів освіти повагу до гідності людини, національних, історичних, культурних цінностей України, її державного устрою, дбайливе ставлення до історико-культурного та навколишнього природного середовища країни;
 
116. виховувати здобувачів освіти в дусі взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами;
 
117. захищати здобувачів освіти від будь-яких форм фізичного та психічного насильства, образи, недбалого і жорстокого поводження, експлуатації та дискримінації за будь-якою ознакою, запобігати вживанню ними та іншими особами на території закладів освіти алкоголю, наркотиків, іншим шкідливим звичкам;
 
118. привчати здобувачів освіти до законослухняності, поваги до Конституції та законів України, державного устрою та територіальної цілісності України.
 
119. 3. Особи, які провадять освітню діяльність з надання дошкільної і загальної середньої освіти поза закладом освіти, зобов’язані виконувати обов’язки педагогічних працівників, передбачені цим Законом.
 
120. Стаття 55. Права і обов’язки батьків, законних представників здобувачів освіти
 
121. 1. Батьки, законні представники здобувачів освіти мають право:
 
122. захищати у відповідних закладах освіти, органах управління освітою та в суді права та законні інтереси здобувачів освіти;
 
123. звертатися до закладів освіти, органів управління освітою з питань освіти;
 
124. обирати у визначеному законодавством порядку освітню програму, вид і форму здобуття дітьми повної загальної середньої освіти;
 
125. обирати і бути обраними до органів громадського нагляду дошкільних та загальноосвітніх закладів освіти;
 
126. ознайомлюватися з освітнім процесом у порядку, передбаченому установчими документами закладу освіти;
 
127. отримувати інформацію про всі види запланованих у закладі освіти педагогічних, психологічних, медичних, соціологічних заходів, досліджень та обстежень, педагогічних експериментів;
 
128. брати участь у громадському самоврядуванні закладу освіти;
 
129. брати участь у розробленні індивідуальної програми розвитку дитини;
 
130. отримувати повну інформацію про діяльність закладу освіти, результати навчання здобувачів освіти та результати оцінювання якості освіти у закладі освіти.
 
131. 2. Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за освіту і розвиток дитини.
 
132. 3. Батьки, законні представники здобувачів освіти зобов’язані:
 
133. виховувати у дітей повагу до прав, свобод та гідності людини, законів та етичних норм, відповідальне ставлення до власного здоров’я, здоров’я оточуючих, довкілля та історично-культурного надбання;
 
134. забезпечувати здобуття дітьми дошкільної та повної загальної середньої освіти в закладах освіти або в іншій формі в обсязі, передбаченому стандартами освіти;
 
135. поважати гідність дитини;
 
136. постійно дбати про фізичне і психічне здоров’я дітей, їх інтелектуальний, творчий, культурний і моральний розвиток, сприяти та створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;
 
137. формувати у дитини культуру діалогу, культуру життя у взаєморозумінні та злагоді з представниками різних політичних і релігійних поглядів та культурних традицій.
 
138. 4. Держава надає батькам здобувачів освіти допомогу у виконанні ними своїх обов’язків, захищає права сім’ї.
 
139. Стаття 56. Загальні вимоги до педагогічних і науково-педагогічних працівників
 
140. 1. Педагогічну діяльність у закладах освіти здійснюють педагогічні та науково-педагогічні працівники.
 
141. 2. Педагогічну діяльність можуть провадити особи, які мають відповідну освіту, фізичний і психічний стан, що дає змогу виконувати посадові обов’язки.
 
142. 3. Педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладання трудового договору згідно з законом за результатами конкурсного відбору в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
 
143. 4. Рівень освіти та додаткові кваліфікаційні вимоги, необхідні для провадження педагогічної діяльності, визначаються спеціальними законами.
 
144. Стаття 57. Державні гарантії здобувачам освіти
 
145. 1. Особи, які здобувають профільну середню освіту у закладах освіти не за місцем проживання, на період навчання забезпечуються гуртожитками за рахунок засновників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
 
146. 2. Органи місцевого самоврядування забезпечують пільговий проїзд учнів, вихованців і студентів у громадському транспорті у порядку та розмірах, визначених органами місцевого самоврядування, за рахунок видатків відповідних місцевих бюджетів.
 
147. 3. Органи місцевого самоврядування та місцеві органи виконавчої влади забезпечують безоплатним гарячим харчуванням:
 
148. дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям», які навчаються у дошкільних закладах освіти;
 
149. дітей-сиріт, позбавлених батьківського піклування та учнів 1-4 класів, які отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям», які навчаються у закладах середньої освіти;
 
150. дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, які навчаються у закладах професійної освіти;
 
151. інших категорій осіб, визначених законом.
 
152. 4. Особи, які здобувають освіту у закладах професійної освіти, на період навчання забезпечуються гуртожитками, стипендіями, спеціальним одягом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
 
153. 5. Особи, які здобувають освіту в закладах вищої освіти, на період навчання забезпечуються гуртожитками та мають право на отримання стипендії у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
 
154. Стаття 58. Державні гарантії педагогічним і науково-педагогічним працівникам
 
155. 1. Держава забезпечує педагогічним і науково-педагогічним працівникам:
 
156. належні умови праці та медичне обслуговування;
 
157. оплату підвищення кваліфікації;
 
158. правовий, соціальний, професійний захист;
 
159. встановлення підвищених посадових окладів (ставок заробітної плати) за педагогічні звання, почесні звання, наукові ступені, вчені звання та кваліфікаційні категорії;
 
160. надання педагогічним працівникам щорічної грошової винагороди в розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов’язків;
 
161. виплату педагогічним і науково-педагогічним працівникам допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки;
 
162. надання пільгових довготермінових кредитів на будівництво (реконструкцію) і придбання житла;
 
163. інших гарантій, визначених законами України.
 
164. 2. У разі захворювання педагогічного чи науково-педагогічного працівника, яке унеможливлює виконання ним посадових обов’язків і обмежує можливість перебування у колективі осіб, які навчаються, або тимчасового переведення за цих чи інших обставин на іншу роботу чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації, за ним зберігається попередній середній заробіток. У разі хвороби або каліцтва попередній середній заробіток виплачується до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.
 
165. 3. Педагогічним працівникам, які працюють у сільській місцевості і селищах міського типу, а також пенсіонерам, які раніше працювали педагогічними працівниками в цих населених пунктах і проживають у них, держава відповідно до законодавства забезпечує безоплатне користування житлом з опаленням і освітленням у межах встановлених норм. Зазначені пільги надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
 
166. Зазначені працівники мають право на безоплатне одержання у власність земельної ділянки в межах земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарської установи та організації, розташованих на території відповідної ради, із земель сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарської установи та організації, що приватизуються, або земель запасу чи резервного фонду, але не більше норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, встановлених законом для ведення особистого селянського господарства.
 
167. Дія абзацу другого цієї частини не поширюється на громадян, які раніше набули право на земельну частку (пай) та земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства чи для ведення особистого селянського господарства, крім випадків успадкування права на земельну частку (пай), земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства чи для ведення особистого селянського господарства відповідно до законів України.
 
168. 4. За особливі трудові заслуги педагогічні та науково-педагогічні працівники можуть бути нагороджені державними нагородами, представлені до присудження державних премій України, відзначені знаками, грамотами, іншими видами морального та матеріального заохочення.
 
169. Розділ VІІ
 
170. ПРОФЕСІЙНИЙ РОЗВИТОК ТА ОПЛАТА ПРАЦІ ПЕДАГОГІЧНИХ І НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ
 
171. Стаття 59. Професійний розвиток та підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників
 
172. 1. Професійний розвиток педагогічних і науково-педагогічних працівників передбачає постійну самоосвіту, участь у програмах підвищення кваліфікації та будь-які інші види і форми професійного зростання. Заклади освіти, в яких працюють педагогічні та науково-педагогічні працівники, сприяють їх професійному розвитку та підвищенню кваліфікації.
 
173. 2. Підвищення кваліфікації педагогічних працівників може відбуватися у формі проходження освітньої програми, стажування, участь у сертифікаційних програмах, тренінгах, майстер-класах тощо. Загальна кількість академічних годин для підвищення кваліфікації впродовж 5 років не може бути меншою 150 годин. При цьому педагогічні працівники мають щорічно планувати певну кількість часу на підвищення своєї кваліфікації.
 
174. 3. Вибір програми та закладу освіти, установи, організації для підвищення кваліфікації здійснює педагогічний працівник.
 
175. 4. Підвищення кваліфікації є необхідною умовою подальшої атестації педагогічного працівника.
 
176. 5. Підвищення кваліфікації педагогічного працівника закладу дошкільної, позашкільної, повної загальної середньої та професійної освіти в обсязі, що встановлюється частиною другою цієї статті, оплачується за кошти державного і місцевих бюджетів. Підвищення кваліфікації педагогічного працівника може оплачуватися засновником закладу освіти, закладом освіти, в якому він працює, педагогічним працівником, а також іншими фізичними та юридичними особами.
 
177. 6. Порядок оплати підвищення кваліфікації педагогічного працівники затверджується Кабінетом Міністрів України.
 
178. Стаття 60. Робочий час педагогічних і науково-педагогічних працівників
 
179. 1. Робочий час науково-педагогічного працівника включає час виконання ним навчальної, методичної, наукової, організаційної роботи.
 
180. 2. Робочий час педагогічного працівника включає час виконання ним навчальної, методичної, організаційної роботи та інших трудових обов’язків.
 
181. 3. Обсяг та перелік видів роботи педагогічних і науково-педагогічних працівників встановлюється закладом освіти та закріплюється у трудовому договорі у межах, визначених законодавством.
 
182. 4. Максимальний обсяг навчального навантаження педагогічних і науково-педагогічних працівників на одну ставку встановлюється спеціальними законами.
 
183. 5. Засновник або уповноважений ним орган не має права вимагати від педагогічних і науково-педагогічних працівників виконання роботи, не передбаченої трудовим договором.
 
184. Стаття 61. Оплата праці педагогічних і науково-педагогічних працівників
 
185. 1. Праця педагогічних і науково-педагогічних працівників оплачується за рахунок коштів державного та/або місцевого бюджетів, коштів засновників, власних надходжень закладів освіти, грантів, а також інших джерел, не заборонених законодавством.
 
186. 2. Посадовий оклад педагогічного працівника (найнижчої кваліфікаційної категорії) встановлюється в розмірі трьох мінімальних заробітних плат.
 
187. Посадовий оклад педагогічного працівника кожної наступної кваліфікаційної категорії підвищується на 10 відсотків.
 
188. Посадовий оклад науково-педагогічного працівника (асистента кафедри) встановлюється в обсязі більшому на 25 відсотків від посадового окладу педагогічного працівника найнижчої кваліфікаційної категорії.
 
189. Педагогічним і науково-педагогічним працівникам встановлюється доплати та надбавки в передбаченому законодавством порядку.
 
190. Посадові оклади педагогічним і науково-педагогічним працівникам державних і комунальних закладів визначаються тарифною сіткою для працівників галузі освіти, затвердженою Кабінетом Міністрів України з урахуванням норм цього Закону.
 
191. 3. Педагогічний працівник, що пройшов сертифікацію, отримує щомісячну доплату у розмірі 20 відсотків посадового окладу протягом строку дії сертифікату.
 
192. 4. Педагогічним і науково-педагогічним працівникам встановлюються щомісячні надбавки за вислугу років у розмірах:
 
193. понад три роки - 10 відсотків;
 
194. понад десять років - 20 відсотків;
 
195. понад двадцять років - 30 відсотків посадового окладу.
 
196. 5. Заклад освіти має право за рахунок власних надходжень та інших джерел, не заборонених законодавством, встановлювати педагогічним і науково-педагогічним працівникам доплати, надбавки, премії та інші види заохочень.
 
197. 6. Керівник закладу освіти відповідно до законодавства, установчих документів та колективного договору має право встановлювати педагогічним і науково-педагогічним працівникам доплати, надбавки, премії за використання в освітньому процесі іноземних мов, сучасних технологій в освітньому процесі, реалізацію інноваційних проектів тощо.
 
198. 7. Педагогічним і науково-педагогічним працівникам за рахунок власних надходжень закладів освіти може надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
 
199. 8. Науково-педагогічним, науковим та педагогічним працівникам закладів освіти встановлюються доплати за наукові ступені та вчені звання відповідно до законів України.
 
200. Розділ VІІІ
 
201. УПРАВЛІННЯ ТА КОНТРОЛЬ У СФЕРІ ОСВІТИ
 
202. Стаття 62. Органи управління у сфері освіти
 
203. 1. До органів управління у сфері освіти належать:
 
204. Кабінет Міністрів України;
 
205. центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки;
 
206. центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти;
 
207. постійно діючий колегіальний орган у сфері забезпечення якості вищої освіти;
 
208. державні органи, яким підпорядковані заклади освіти;
 
209. Верховна Рада Автономної Республіки Крим;
 
210. Рада міністрів Автономної Республіки Крим;
 
211. органи місцевого самоврядування.
 
212. Стаття 63. Повноваження Кабінету Міністрів України
 
213. 1. Кабінет Міністрів України:
 
214. 1) вживає заходів до забезпечення конституційного права кожної особи на освіту;
 
215. 2) забезпечує проведення державної політики у сфері освіти;
 
216. 3) затверджує стратегію розвитку освіти України;
 
217. 4) затверджує державні цільові програми у сфері освіти;
 
218. 5) здійснює повноваження засновника закладів освіти державної форми власності або доручає здійснення цих повноважень уповноваженому ним органу;
 
219. 6) забезпечує рівні умови розвитку закладів освіти усіх форм власності;
 
220. 7) визначає порядок формування і розподілу освітньої субвенції та субвенції на підготовку робітничих кадрів між адміністративно-територіальними одиницями відповідно до цього Закону;
 
221. 8) визначає порядок розподілу державного фінансування професійної освіти;
 
222. 9) визначає порядок розподілу освітньої субвенції між закладами середньої освіти;
 
223. 10) затверджує державні пріоритети з підготовки фахівців, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів у розрізі галузей знань;
 
224. 11) затверджує перелік галузей знань та спеціальностей для підготовки фахівців вищої та професійної освіти;
 
225. 12) затверджує перелік посад науково-педагогічних і педагогічних працівників закладів освіти;
 
226. 13) здійснює інші повноваження, що передбачені законами України.
 
227. Стаття 64. Повноваження центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки
 
228. 1. Центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки:
 
229. 1) формує та реалізує державну політику у сфері освіти і науки;
 
230. 2) розробляє та реалізує стратегію розвитку освіти, державні цільові програми у сфері освіти і науки;
 
231. 3) здійснює нормативно-правове забезпечення функціонування системи освіти;
 
232. 4) організовує збір та обробку освітньої статистики, провадить її аналіз та прогнозує розвиток системи освіти;
 
233. 5) затверджує порядок, види та форми проведення моніторингу якості освіти;
 
234. 6) забезпечує функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти;
 
235. 7) затверджує стандарти освіти та оприлюднює їх на своєму офіційному веб-сайті;
 
236. 8) здійснює міжнародне співробітництво у сфері освіти і науки;
 
237. 9) затверджує порядок визнання здобутих в іноземних закладах освіти документів про освіту;
 
238. 10) затверджує форму і зміст документів про освіту державного зразка;
 
239. 11) затверджує національну шкалу оцінювання результатів навчання здобувачів освіти для кожного рівня освіти;
 
240. 12) формує пропозиції щодо обсягу освітньої субвенції, субвенції на підготовку робітничих кадрів, державного фінансування середньої, професійної, вищої освіти та стипендійного фонду;
 
241. 13) розподіляє освітню субвенцію та державне фінансування середньої, професійної, вищої освіти та стипендійний фонд закладів освіти, що перебувають у сфері його управління;
 
242. 14) надає методичні рекомендації щодо освітньої діяльності та управління закладами освіти;
 
243. 15) за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, подає на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо державних пріоритетів з підготовки фахівців, педагогічних, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів у розрізі галузей знань;
 
244. 16) розробляє та затверджує умови прийому до закладів освіти;
 
245. 17) здійснює ліцензування освітньої діяльності та затверджує порядок проведення перевірки дотримання ліцензійних умов;
 
246. 18) формує та забезпечує функціонування системи сертифікації педагогічних працівників, забезпечує умови для підвищення їх кваліфікації;
 
247. 19) забезпечує розвиток фізичного виховання та спорту в закладах освіти;
 
248. 20) затверджує порядок проведення конкурсу на посаду керівника закладу освіти (крім закладів вищої освіти);
 
249. 21) затверджує порядок проведення акредитації освітніх програм, інших заходів щодо здійснення контролю якості освіти, визначених законами України;
 
250. 22) здійснює повноваження засновника стосовно закладів освіти державної форми власності, що перебувають у сфері його управління;
 
251. 23) затверджує положення про власні дорадчо-консультативні органи;
 
252. 24) здійснює інші повноваження, передбачені Конституцією, цим та іншими законами України.
 
253. 2. Акти центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки, прийняті в межах його повноважень, є обов’язковими до виконання державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать заклади освіти, а також закладами освіти незалежно від форми власності.
 
254. Листи, інструкції, методичні рекомендації, інші документи органів виконавчої влади, крім наказів, зареєстрованих Міністерством юстиції України, та документів, що регулюють внутрішню діяльність органу, не є нормативно-правовими актами і не можуть встановлювати правові норми.
 
255. Стаття 65. Повноваження державних органів, до сфери управління яких належать заклади освіти
 
256. 1. Державні органи, до сфери управління яких належать заклади освіти:
 
257. 1) беруть участь у реалізації освітньої політики;
 
258. 2) беруть участь у розробленні умов прийому до закладів професійної та вищої освіти;
 
259. 3) розподіляє державне фінансування та стипендійний фонд закладів освіти, що перебувають у сфері їх управління;
 
260. 4) здійснюють аналіз, моніторинг якості освітньої діяльності закладів освіти, що перебувають у сфері їх управління;
 
261. 5) беруть участь у формуванні стандартів освіти;
 
262. 6) здійснюють функції засновника стосовно утворених ними закладів освіти;
 
263. 7) здійснюють інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.
 
264. Стаття 66. Повноваження органів місцевого самоврядування та органів влади Автономної Республіки Крим
 
265. 1. Обласні ради, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Київська та Севастопольська міські ради:
 
266. 1) відповідають за реалізацію державної політики у сфері освіти та забезпечення якості освіти у відповідних регіонах, забезпечення доступності повної загальної середньої освіти та професійної освіти;
 
267. 2) планують та забезпечують розвиток мережі закладів профільної середньої, професійної та позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти, закладів післядипломної освіти, спеціальних закладів освіти для осіб з особливими освітніми потребами, а також мережі науково-методичних та навчально-методичних установ;
 
268. 3) мають право засновувати, реорганізовувати та ліквідовувати заклади освіти, у тому числі для осіб з особливими освітніми потребами;
 
269. 4) забезпечують гуртожитками здобувачів профільної середньої та професійної освіти, які навчаються не за місцем проживання;
 
270. 5) оприлюднюють офіційну звітність про отримані та використані кошти, товари, роботи, послуги, добровільні благодійні внески, а також про кошти, отримані з інших джерел, не заборонених законодавством, на потреби кожного закладу освіти.
 
271. 6) здійснюють інші повноваження у сфері освіти, передбачені законами.
 
272. 2. Районні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад:
 
273. 1) відповідають за реалізацію державної політики у сфері освіти та забезпечення якості освіти на відповідній території, забезпечення доступності дошкільної, початкової та базової середньої освіти, позашкільної освіти;
 
274. 2) планують та забезпечують розвиток мережі закладів дошкільної, початкової та базової середньої освіти, позашкільної освіти;
 
275. 3) мають право засновувати, реорганізовувати і ліквідовувати заклади освіти;
 
276. 4) закріплюють за закладами середньої освіти територію обслуговування (крім випадків, встановлених спеціальними законами);
 
277. 5) гарантують доступність середньої освіти для всіх громадян, які проживають на відповідній території, та вживають заходів для забезпечення потреби у дошкільній та позашкільній освіті;
 
278. 6) забезпечують та фінансують підвезення учнів до закладів початкової та базової середньої освіти, і у зворотному напрямку;
 
279. 7) забезпечують організацію обліку здобувачів дошкільної та середньої освіти;
 
280. 8) оприлюднюють офіційну звітність про отримані та використані кошти, товари, роботи, послуги, добровільні благодійні внески, а також про кошти отримані з інших джерел не заборонених законодавством на потреби кожного закладу освіти.
 
281. 9) здійснюють інші повноваження у сфері освіти, передбачені законами.
 
282. 3. Сільські, селищні ради:
 
283. 1) відповідають за реалізацію державної політики у сфері освіти та забезпечення якості освіти на відповідній території, забезпечення доступності дошкільної та початкової освіти;
 
284. 2) мають право засновувати, реорганізовувати і ліквідовувати заклади дошкільної, початкової та позашкільної освіти, забезпечують їх діяльність та розвиток;
 
285. 3) здійснюють інші повноваження у сфері освіти, передбачені законами.
 
286. Стаття 67. Повноваження органів із забезпечення якості освіти
 
287. 1. Органами забезпечення якості освіти є:
 
288. центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти;
 
289. постійно діючий колегіальний орган у сфері забезпечення якості вищої освіти.
 
290. 2. Центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти:
 
291. 1) проводить інституційний аудит закладів освіти (крім закладів вищої освіти);
 
292. 2) проводить акредитацію освітніх програм (крім типових) у закладах освіти (крім закладів вищої освіти);
 
293. 3) надає методичну допомогу закладам освіти (крім закладів вищої освіти) щодо організації та функціонування внутрішньої системи забезпечення якості освіти;
 
294. 4) проводить моніторинг якості освіти у випадках і порядку, визначених законодавством;
 
295. 5) акредитує громадські фахові об’єднання та інші юридичні особи, що здійснюють незалежне оцінювання якості освіти і освітньої діяльності, веде їх реєстр;
 
296. 6) здійснює державний нагляд (контроль) за реалізацією закладами освіти та органами місцевого самоврядування державної політики у сфері освіти;
 
297. 7) здійснює перевірку дотримання суб’єктами освітньої діяльності ліцензійних умов;
 
298. 8) за дорученням центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки здійснює контроль за дотриманням вимог щодо організації зовнішнього незалежного оцінювання;
 
299. 9) здійснює інші повноваження, визначені спеціальними законами.
 
300. 3. Повноваження постійно діючого колегіального органу у сфері забезпечення якості вищої освіти визначаються спеціальним законом.
 
301. Стаття 68. Відкритість органів управління та державного нагляду (контролю) у сфері освіти
 
302. 1. Інформація про процедури та результати прийняття рішень органами управління освітою підлягає обов’язковому оприлюдненню на їх офіційних веб-сайтах, на інформаційних стендах і в будь-який інший спосіб з дотриманням принципу конфіденційності та доступності, у тому числі для осіб з порушеннями зору.
 
303. 2. Органи управління освітою забезпечують обов’язкове громадське обговорення проектів нормативно-правових актів, що стосуються системи освіти, та участь представників громадськості у підготовці та прийнятті цих документів.
 
304. 3. Органи управління освітою, які є розпорядниками бюджетних коштів, на своїх офіційних веб-сайтах оприлюднюють кошторис і звіт про надходження та використання коштів державного та місцевого бюджетів, спрямованих на забезпечення діяльності закладів освіти, які перебувають в їх підпорядкуванні.
 
305. Стаття 69. Державний нагляд (контроль) у сфері освіти
 
306. 1. Державний нагляд (контроль) у сфері освіти здійснюється з метою реалізації єдиної державної політики в цій сфері та спрямований на забезпечення інтересів суспільства щодо належної якості освіти й освітньої діяльності.
 
307. 2. Державний нагляд (контроль) у сфері освіти здійснюється центральним органом виконавчої влади із забезпечення якості освіти та його регіональними територіальними підрозділами. Положення про центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти затверджується Кабінетом Міністрів України.
 
308. 3. Центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти діє на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені цим та іншими законами України.
 
309. 4. Планові перевірки закладів освіти проводиться центральним органом виконавчої влади із забезпечення якості освіти у формі інституційного аудиту.
 
310. Заклади освіти з незначним ступенем ризику не підлягають плановій перевірці.
 
311. Стаття 70. Державно-громадське управління у сфері освіти
 
312. 1. Державно-громадське управління у сфері освіти - це спільна діяльність органів влади і громадських об'єднань, які взаємодіють з метою ефективного функціонування і розвитку системи освіти.
 
313. 2. Для забезпечення державно-громадського управління у сфері освіти за рішенням центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки, інших державних органів, органів місцевого самоврядування можуть утворюватися робочі групи, дорадчі, громадські, експертні та інші органи.
 
314. 3. Органами державно-громадського управління у сфері освіти:
 
315. районна, міська, обласна конференції педагогічних працівників, з'їзд працівників освіти Автономної Республіки Крим;
 
316. Всеукраїнський з'їзд працівників освіти.
 
317. 4. Органи державно-громадського управління у сфері освіти можуть:
 
318. 1) брати участь у розробленні державних і регіональних програм розвитку освіти;
 
319. 2) вносити до органів виконавчої влади пропозиції щодо удосконалення змісту освіти;
 
320. 3) брати участь у розробленні нормативно-правових актів та інших рішень, що стосуються системи освіти, та громадському обговоренні проектів цих документів.
 
321. Стаття 71. Громадський нагляд (контроль) у сфері освіти
 
322. 1. Громадський нагляд (контроль) у системі освіти здійснюється суб’єктами громадського нагляду (контролю) – громадськими об’єднаннями, установчими документами яких передбачено діяльність у сфері освіти та/або соціального захисту осіб з інвалідністю, професійними об’єднаннями педагогічних і науково-педагогічних працівників, об’єднаннями здобувачів освіти, об’єднаннями батьківських комітетів та органами, до яких вони делегують своїх представників.
 
323. 2. Суб’єкти громадського нагляду (контролю) мають право:
 
324. 1) ініціювати і брати участь у дослідженнях з питань освіти в адміністративно-територіальних одиницях та оприлюднювати результати таких досліджень;
 
325. 2) подавати засновникам закладів освіти пропозиції щодо поліпшення освітньої діяльності;
 
326. 3) проводити громадський моніторинг якості результатів навчання, зокрема моніторинг державної підсумкової атестації, екзаменів та інших форм оцінки результатів навчання;
 
327. 4) проводити громадську експертизу стандартів освіти і освітніх програм;
 
328. 5) проводити моніторинг якості підручників та інших навчальних матеріалів і оприлюднювати результати;
 
329. 6) проводити громадський моніторинг місцевих бюджетів щодо витрат коштів та розподілу субвенцій на освіту;
 
330. 7) здійснювати моніторинг і аналіз публічних даних, що стосуються діяльності органів влади і закладів освіти;
 
331. 8) здійснювати інші заходи в сфері освіти відповідно до законодавства.
 
332. Стаття 72. Освітня статистика
 
333. 1. Освітня статистика включає:
 
334. статистичні відомості центрального органу виконавчої влади у сфері статистики, що стосуються системи освіти і ринку праці;
 
335. статистичні відомості, отримані шляхом оброблення деперсоналізованої інформації про здобувачів освіти;
 
336. статистичні відомості, отримані за результатами моніторингових досліджень якості освіти;
 
337. статистичні показники, що описують стан системи освіти.
 
338. 2. Центральний орган виконавчої влади у сфері статистики здійснює збір первинної статистичної інформації та її обробку за погодженням із центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
 
339. 3. Відомості освітньої статистики, які не містять персональних даних, є відкритою інформацією. Такі відомості, а також результати їхньої обробки розміщуються в мережі Інтернет для вільного доступу у форматі, зручному для копіювання і обробки.
 
340. Стаття 73. Інститут освітнього омбудсмена
 
341. 1. З метою забезпечення належних умов для реалізації права особи на освіту в системі освіти діє освітній омбудсмен. Освітній омбудсмен у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також положенням про освітнього омбудсмена, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
 
342. 2. Освітній омбудсмен є посадовою особою, на яку Кабінетом Міністрів України покладається виконання завдань щодо захисту прав у сфері освіти.
 
343. 3. Освітній омбудсмен призначається на посаду Кабінетом Міністрів України строком на п’ять років без права повторного призначення.
 
344. 4. Освітній омбудсмен відповідно до покладених на нього завдань має право:
 
345. 1) розглядати скарги та перевіряти факти, викладені в цих скаргах, поданих від здобувачів освіти, їх батьків, законних представників, а також педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівників;
 
346. 2) отримувати від закладів освіти та органів управління освітою інформацію, необхідну для виконання своїх функцій, в тому числі інформацію з обмеженим доступом;
 
347. 3) за результатами проведених перевірок виносити рішення щодо обґрунтованості чи необґрунтованості скарги і на його основі надавати рекомендації закладам освіти та органам управління освітою, повідомляти правоохоронні органи щодо виявлених фактів порушення законодавства;
 
348. 4) безперешкодно у встановленому законом порядку відвідувати органи державної влади, органи місцевого самоврядування, заклади освіти всіх рівнів незалежно від форми власності, а також брати участь в установленому порядку у засіданнях державних органів з питань, що належать до його компетенції;
 
349. 5) звертатися до органів державної влади, правоохоронних органів щодо виявлених фактів порушення права людини на освіту та законодавства у сфері освіти;
 
350. 6) надавати консультації здобувачам освіти, їх батькам, законним представникам, а також особам, які навчають;
 
351. 7) представляти інтереси особи у судах.
 
352. 5. Забезпечення діяльності освітнього омбудсмена здійснює служба освітнього омбудсмена, порядок діяльності якої визначається положенням про освітнього омбудсмена.
 
353. 6. Порядок та умови звернення до освітнього омбудсмена затверджуються Кабінетом Міністрів України.
 
354. Розділ ІХ
 
355. ІНФРАСТРУКТУРА ОСВІТИ
 
356. Стаття 74. Єдина державна електронна база з питань освіти
 
357. 1. У системі освіти діє Єдина державна електронна база з питань освіти - автоматизована система, функціями якої є збір, верифікація, оброблення, зберігання та захист інформації щодо системи освіти.
 
358. 2. Обов’язковими складовими частинами Єдиної державної електронної бази з питань освіти є Реєстр суб’єктів освітньої діяльності, Реєстр документів про освіту та реєстр сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання. Обсяг відомостей, що містять Реєстри, та порядок їх ведення встановлюються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
 
359. 3. Уся інформація, що міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, крім персональних даних та інформації з обмеженим доступом, є доступною у форматі відкритих даних, у тому числі з урахуванням потреб осіб з порушеннями зору. Особа має повний доступ до всіх відомостей про себе, внесених до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
 
360. 4. Безоплатний і вільний доступ осіб до інформації, що міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, здійснюється через офіційний веб-сайт центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
 
361. 5. Розпорядником Єдиної державної електронної бази з питань освіти є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки.
 
362. 6. Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
 
363. Стаття 75. Наукове і методичне забезпечення освіти
 
364. 1. Наукове і методичне забезпечення освіти здійснюють центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, Національна академія наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти, центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані заклади освіти, академічні, галузеві науково-дослідні інститути, заклади освіти, інші науково-методичні і методичні установи у взаємодії з відповідними підприємствами, творчими спілками, асоціаціями, товариствами, громадськими фаховими організаціями (професійними асоціаціями), об’єднаннями роботодавців, незалежними установами оцінювання та забезпечення якості освіти.
 
365. 2. Провідною науковою експертною організацією у сфері освіти є Національна академія педагогічних наук України, яка як державна самоврядна наукова організація:
 
366. - проводить фундаментальні і прикладні наукові дослідження та науково-технічні (експериментальні) розробки у галузі освіти, педагогіки і психології;
 
367. - розробляє наукові основи розвитку освіти з урахуванням науково-технічного та соціально-економічного прогресу суспільства, національно-культурних традицій, а також світових тенденцій розвитку та досвіду зарубіжних країн;
 
368. - залучається до незалежної наукової експертизи проектів прогнозних документів (доктрин, концепцій, стратегій тощо), освітніх інновацій та навчальної літератури, а також з власної ініціативи розробляє пропозиції щодо засад освітньої політики, прогнози, інформаційно-аналітичні матеріали, пропозиції, рекомендації щодо гуманітарного розвитку держави та вдосконалення освітньої сфери, за дорученням Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України провадить наукову експертизу проектів законів, державних рішень і програм;
 
369. - бере участь у розробці методів навчання, стандартів освіти, типових навчальних програм, підручників відповідно до спеціальних законів;
 
370. - здійснює розроблення та експериментальну перевірку інноваційних моделей освіти, виховання дітей дошкільного і молодшого віку, учнівської та студентської молоді, дорослих, включаючи осіб із спеціальними потребами;
 
371. - бере участь у науково-методичному забезпеченні оцінювання і моніторингу якості освіти, зокрема за міжнародними програмами;
 
372. - провадить організаційні, координаційні та науково-методичні заходи щодо забезпечення практичної психології в освіті та соціальної педагогіки;
 
373. - здійснює психологічну експертизу стандартів освіти, типових освітніх програм, підручників, методичних матеріалів тощо відповідно до спеціальних законів;
 
374. - здійснює соціологічні дослідження суспільного сприйняття реформ в освіті;
 
375. - провадить освітню діяльність з підготовки і підвищення кваліфікації керівних, педагогічних і науково-педагогічних працівників освіти, пов’язану із здійсненням реформ в освіті;
 
376. - здійснює іншу діяльність, пов’язану з науково-методологічним та методичним забезпеченням освіти.
 
377. Стаття 76. Психологічна служба та соціально-педагогічний патронат у системі освіти
 
378. 1. У системі освіти діє психологічна служба. Психологічне забезпечення освітнього процесу в закладах освіти здійснюють практичні психологи.
 
379. 2. Соціально-педагогічний патронат у системі освіти сприяє взаємодії закладів освіти, сім’ї і суспільства у вихованні дітей, їх адаптації до умов соціального середовища, забезпечує консультативну допомогу батькам, законним представникам. Соціально-педагогічний патронат здійснюється соціальними педагогами (працівниками).
 
380. 3. За своїм статусом практичні психологи та соціальні педагоги (працівники) закладів освіти належать до педагогічних працівників.
 
381. Стаття 77. Організація медичного обслуговування у системі освіти
 
382. 1. Організація медичного обслуговування в системі освіти забезпечується відповідно до джерел фінансування закладів освіти кожного рівня освіти, визначених законодавством, здійснюється закладами центрального органу виконавчої влади, що здійснює формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я, та іншими закладами охорони здоров’я відповідно до законодавства.
 
383. Розділ Х
 
384. ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ У СФЕРІ ОСВІТИ
 
385. Стаття 78. Фінансування системи освіти
 
386. 1. Держава забезпечує асигнування на освіту в розмірі не меншому 7 відсотків валового внутрішнього продукту за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів та інших джерел фінансування, не заборонених законодавством.
 
387. 2. Фінансування закладів, установ і організацій системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, а також інших джерел фінансування, не заборонених законодавством.
 
388. 3. Заклади освіти мають право надавати платні освітні та інші послуги, перелік яких затверджує засновник.
 
389. 4. Держава створює умови для забезпечення здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної освіти в обсязі, необхідному для виконання закладами освіти ліцензійних умов та стандарту освіти.
 
390. 5. Фінансування дошкільної та позашкільної освіти здійснюється за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів, а також за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством. Держава може сприяти розвитку дошкільної та позашкільної освіти шляхом надання субвенцій.
 
391. 6. Фінансування повної загальної середньої освіти здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, у тому числі шляхом надання субвенції на здобуття повної загальної середньої освіти місцевим бюджетам, місцевого бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством.
 
392. Порядок розподілу субвенції на здобуття повної загальної середньої освіти між місцевими бюджетами визначається згідно з формулою, в основі якої лежить кількість здобувачів освіти, які навчаються на відповідній території, з урахуванням таких факторів:
 
393. рівень освіти;
 
394. категорія території, на якій розташований заклад освіти;
 
395. наявність здобувачів освіти з особливими освітніми потребами;
 
396. особливості навчання здобувачів освіти з національних меншин;
 
397. необхідність підвезення здобувачів освіти до закладу освіти та з нього;
 
398. інших факторів.
 
399. 7. Фінансування професійної освіти здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, в тому числі шляхом надання субвенції на підтримку здобуття професійної освіти, місцевих бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством. Витрати, що покриваються за рахунок субвенції на підтримку здобуття професійної освіти, визначаються спеціальним законом.
 
400. Порядок розподілу субвенції на підтримку здобуття професійної освіти між місцевими бюджетами визначається згідно з формулою, в основі якої лежить кількість здобувачів освіти з урахуванням рівня освіти, професійного профілю, наявності осіб з особливими освітніми потребами та інших факторів.
 
401. 8. Базова професійна освіта фінансується з обласних бюджетів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України.
 
402. 9. Вища професійна освіта фінансується з державного та обласних бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством.
 
403. 10. Здобуття загальної середньої освіти у закладах професійної освіти забезпечується за рахунок субвенції на здобуття повної загальної середньої освіти з державного бюджету.
 
404. 11. Фінансування вищої і післядипломної освіти здійснюється за рахунок коштів державного, місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.
 
405. 12. Держава здійснює фінансування освіти осіб з особливими освітніми потребами за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів шляхом передачі визначеного для цих осіб обсягу коштів закладу освіти, який обрала особа з особливими освітніми потребами та її батьки, законні представники.
 
406. 13. Держава здійснює фінансування здобуття особою загальної середньої освіти у приватному закладі освіти, що має ліцензію і працює за акредитованою освітньою програмою, за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів шляхом передачі такому закладу освіти цільового обсягу коштів у розмірі фінансового нормативу (з урахуванням відповідних коригуючих коефіцієнтів) бюджетної забезпеченості одного учня загальноосвітнього навчального закладу та в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
 
407. 14. Особливості фінансування освіти різних рівнів визначаються спеціальними законами.
 
408. 15. Заклади освіти мають право отримувати фінансування різних видів та з різних джерел, не заборонених законодавством. Державні і комунальні заклади освіти мають право розміщувати власні надходження на поточних рахунках та тимчасово вільні кошти на депозитах у банках державного сектору, а також самостійно розпоряджатися надходженнями від зазначених коштів з метою провадження діяльності, передбаченої установчими документами.
 
409. Стаття 79. Державно-приватне партнерство у сфері освіти і науки
 
410. 1. Правовими засадами державно-приватного партнерства у сфері освіти і науки є Конституція України, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України «Про державно-приватне партнерство», цей Закон, інші закони України, а також міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
 
411. 2. Державно-приватне партнерство у сфері освіти і науки здійснюється на основі договорів між органами влади та приватними партнерами, які укладаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
 
412. 3. Державно-приватне партнерство у сфері освіти і науки може передбачати:
 
413. спільне фінансування закладів освіти, а також юридичних і фізичних осіб, які провадять освітню діяльність;
 
414. утворення та/або спільне фінансування і розвиток баз практичної підготовки;
 
415. утворення та/або спільне фінансування і експлуатацію інноваційних підприємств (інноваційний центр, технопарк, технополіс, інноваційний бізнес-інкубатор тощо) на базі існуючих закладів освіти;
 
416. розроблення і розвиток сучасних технологій освіти, навчання, професійно-практичну підготовку;
 
417. запровадження спільних програм фінансування підготовки фахівців тощо;
 
418. здійснення заходів щодо соціального захисту та поліпшення житлових умов працівників системи освіти.
 
419. 4. Фінансування державно-приватного партнерства у сфері освіти може здійснюватися за рахунок:
 
420. фінансових ресурсів приватного партнера;
 
421. фінансових ресурсів, запозичених в установленому порядку;
 
422. коштів державного та місцевих бюджетів;
 
423. інших джерел, не заборонених законодавством.
 
424. 5. Державно-приватне партнерство щодо об’єктів державної та комунальної власності здійснюється без зміни цільового призначення та форми власності цих об’єктів.
 
425. Стаття 80. Фінансово-господарська діяльність закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти
 
426. 1. Джерелами фінансування суб’єктів освітньої діяльності відповідно до законодавства можуть бути:
 
427. державний бюджет;
 
428. місцеві бюджети;
 
429. кошти, одержані за надання освітніх послуг відповідно до укладених договорів;
 
430. кошти, одержані за науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані закладом освіти на замовлення підприємств, установ, організацій, інших юридичних та фізичних осіб;
 
431. доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання;
 
432. гранти вітчизняних і міжнародних організацій;
 
433. дивіденди від цінних паперів;
 
434. добровільні внески у вигляді коштів, матеріальних цінностей, нематеріальних активів, одержаних від підприємств, установ, організацій, фізичних осіб;
 
435. інші джерела, не заборонені законодавством.
 
436. 2. Плата за навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації здобувачів освіти або за надання додаткових освітніх послуг встановлюється закладом освіти у гривні. Для здобувачів освіти - нерезидентів України плата може встановлюватися в іноземній валюті.
 
437. 3. Розмір та умови оплати за навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації здобувачів освіти або за надання додаткових освітніх послуг встановлюється у договорі.
 
438. Плата може вноситися за весь строк навчання, підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації здобувачів освіти або надання додаткових освітніх послуг повністю одноразово або частками - щомісяця, щосеместру, щороку.
 
439. Заклад освіти має право змінювати плату за навчання (в частині залишку несплаченої суми) у порядку, передбаченому договором, не частіше одного разу на рік і не більш як на офіційно визначений рівень інфляції за попередній календарний рік.
 
440. Договір укладається між закладом освіти та здобувачем освіти (його законними представниками), та/або юридичною чи фізичною особою, яка здійснює оплату.
 
441. Інші питання оплати за навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації здобувачів освіти або за надання додаткових освітніх послуг у закладах освіти регулюється спеціальними законами.
 
442. 4. Розмір плати за весь строк навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації здобувачів освіти або за надання додаткових освітніх послуг оприлюднюється на офіційному веб-сайті закладу освіти або його засновника.
 
443. 5. Бюджетні асигнування на освіту, позабюджетні кошти та кошти, отримані закладом освіти як плата за навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів або за надання додаткових освітніх послуг, не можуть бути вилучені в дохід держави або місцевих бюджетів. Зазначені кошти спрямовуються на діяльність, визначену установчими документами закладу освіти.
 
444. 6. Кошти, матеріальні та нематеріальні активи, що надходять безкоштовно у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань юридичних і фізичних осіб, у тому числі нерезидентів, закладам і установам освіти та науки, метою діяльності яких не є одержання прибутку, для провадження освітньої, наукової, оздоровчої, спортивної, культурної діяльності, не вважаються прибутком.
 
445. 7. У разі одержання коштів з інших джерел бюджетні та галузеві асигнування закладів освіти, підприємств, установ, організацій системи освіти не зменшуються.
 
446. Стаття 81. Матеріально-технічна база закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти
 
447. 1. Матеріально-технічна база закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші активи. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.
 
448. 2. Порядок, умови та форми набуття закладами освіти прав на землю визначається Земельним кодексом України.
 
449. 3. Заклади освіти самостійно розпоряджаються надходженнями від провадження господарської та іншої передбаченої їх установчими документами діяльності.
 
450. 4. Основні фонди, оборотні кошти та інше майно державних закладів освіти не підлягають вилученню, крім випадків, встановлених законами України.
 
451. 5. Державні та комунальні заклади освіти не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за освітнім призначенням, крім випадків, встановлених законами України.
 
452. 6. Кошти, отримані від використання вивільнених приміщень ліквідованих державних та комунальних закладів освіти, використовуються виключно на освітні потреби.
 
453. 7. Майно закладів освіти, яке не використовується в освітньому процесі, може бути вкладом у спільну діяльність або використане відповідно до статті 68 цього Закону.
 
454. Розділ ХІ
 
455. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО
 
456. Стаття 82. Міжнародне співробітництво у системі освіти
 
457. 1. Заклади освіти, наукові, науково-виробничі установи системи освіти, органи державного управління освітою мають право укладати договори про співробітництво, встановлювати прямі зв’язки із закладами освіти, науковими установами системи освіти зарубіжних країн, міжнародними організаціями, фондами тощо відповідно до законодавства України.
 
458. 2. Заклади освіти та наукові, науково-виробничі установи системи освіти, органи державної влади та органи місцевого самоврядування мають право провадити зовнішньоекономічну діяльність відповідно до законодавства на основі договорів, укладених ними з іноземними юридичними, фізичними особами, мати власний валютний рахунок, створювати спільні підприємства.
 
459. 3. Центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки проводить роботу, пов’язану із встановленням еквівалентності атестатів і дипломів, міжнародним визнанням навчальних курсів, кваліфікацій, вчених звань і наукових ступенів, крім випадків, передбачених спеціальними законами.
 
460. 4. Держава сприяє міжнародному співробітництву закладів освіти та органів управління освітою, виділяє їм відповідні валютні асигнування, звільняє від оподаткування, сплати мита і митного збору за навчальне, наукове та виробниче обладнання та приладдя, що надходять для них із-за кордону для навчальних і наукових цілей.
 
461. 5. Валютні, матеріальні надходження від провадження зовнішньоекономічної діяльності використовуються державними закладами освіти, науковими, науково-виробничими установами системи освіти для забезпечення їх власної діяльності, визначеної установчими документами згідно із законодавством.
 
462. 6. Заклади освіти, педагогічні та науково-педагогічні працівники, здобувачі освіти можуть брати участь у реалізації різних проектів і програм міжнародних організацій.
 
463. Стаття 83. Участь у міжнародних обстеженнях якості освіти
 
464. 1. Держава з метою незалежного оцінювання якості освіти забезпечує участь у міжнародних порівняльних дослідженнях якості освіти.
 
465. 2. Рішення про участь у міжнародних порівняльних дослідженнях якості освіти приймає Кабінет Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень.
 
466. 3. Результати міжнародних порівняльних досліджень якості освіти обов’язково оприлюднюються та враховуються органами державної влади під час формування державної політики у сфері освіти.
 
467. Стаття 84. Міжнародна академічна мобільність
 
468. 1. Держава створює умови для реалізації права міжнародної академічної мобільності; розроблення спільних освітніх і наукових програм з іноземними закладами освіти, науковими установами, організаціями; залучення іноземців до навчання та викладання в закладах освіти України.
 
469. 2. Держава сприяє участі у програмах двостороннього та багатостороннього міжнародного обміну учнів, студентів, аспірантів, докторантів, педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівників.
 
470. Розділ ХІІ
 
471. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
472. 1. Цей Закон набирає чинності з 1 вересня 2016 року, крім:
 
473. частин першої та третьої статті 11, які набирають чинності з 1 вересня 2018 року;
 
474. абзацу першого частини другої статті 61, яка набирає чинності з 1 січня 2018 року.
 
475. 2. Визнати таким, що втратив чинність Закон України «Про освіту» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 34, ст. 451).
 
476. 3. Установити, що:
 
477. 1) до приведення законодавства і установчих документів закладів освіти у відповідність з цим Законом терміни «навчальний заклад» і «заклад освіти» є ідентичними, а навчальні заклади керуються всіма положеннями цього Закону, що стосуються закладів освіти;
 
478. 2) навчання учнів за програмами дванадцятирічної повної загальної середньої освіти починається:
 
479. для початкової освіти - з 1 вересня 2018 року;
 
480. для базової середньої освіти - з 1 вересня 2022 року;
 
481. для профільної середньої освіти - з 1 вересня 2018 року;
 
482. 3) заклади освіти, які згідно з цим Законом зобов’язані мати ліцензію на провадження освітньої діяльності, мають право провадити таку діяльність без ліцензії протягом трьох років з моменту затвердження ліцензійних умов для відповідного виду освітньої діяльності;
 
483. 4) існуючі школи-інтернати для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, перетворюються до 31 грудня 2017 року на дитячі будинки для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, та переходять у підпорядкування центрального органу виконавчої влади у сфері соціального захисту, або на заклади середньої освіти за рішенням обласних рад, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, міських рад міст Києва та Севастополя;
 
484. 5) вищі навчальні заклади першого-другого рівня акредитації, що здійснюють навчання за освітніми програмами вищої освіти та надають ступінь молодшого спеціаліста фінансуються в порядку, що діє на момент прийняття цього Закону;
 
485. 6) заклади дошкільної та позашкільної освіти у населених пунктах, в яких немає власного бюджету, фінансуються з районного бюджету до завершення процесу об’єднання територіальних громад;
 
486. 7) за особами, які отримали середню спеціальну освіту до набрання чинності Законом України «Про освіту» від 23 травня 1991 року № 1060-ХІІ, після набрання чинності цим Законом зберігаються існуючі професійні права;
 
487. 8) за закладами освіти нового типу (гімназій, ліцеїв, коледжів тощо), що були створені до набрання чинності цим Законом, та їх працівниками зберігаються пільги, компенсації та гарантії, що передбачені діючим на момент набрання чинності цим Законом законодавством;
 
488. 9) у разі необхідності переоформлення установчих документів загальноосвітніх навчальних закладів (незалежно від їх типів і ступенів) з метою приведення їх у відповідність до цього Закону таке переоформлення здійснюється протягом 5 років з дня набрання чинності цим Законом;
 
489. 10) з дня набрання чинності цим Законом припиняються повноваження членів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, делегованих Національною академією наук України, національними галузевими академіями наук, обраних з’їздами з числа представників вищих навчальних закладів України державної, комунальної та приватної форми власності, спільним представницьким органом всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців, з’їздом представників органів студентського самоврядування вищих навчальних закладів з числа осіб, які здобувають вищу освіту.
 
490. 4. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
 
491. 1) частину сьому статті 141 Господарського кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 18-22, ст. 144) після слів «не підлягають приватизації» доповнити словами «, крім випадків, встановлених законом»;
 
492. 2) у Законі України «Про загальну середню освіту» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 28, ст. 230; 2010 р., № 46, ст. 545; 2014 р., № 2-3, ст. 41):
 
493. у статті 9:
 
494. частину першу після абзацу сьомого доповнити новими абзацами такого змісту:
 
495. «спеціалізована мистецька школа (школа-інтернат) - спеціалізований заклад освіти І-ІІІ або ІІ-ІІІ ступенів мистецького профілю;
 
496. школа-інтернат (ліцей-інтернат) спортивного профілю - спеціалізований заклад освіти спортивного профілю (заклад із специфічними умовами навчання);».
 
497. У зв’язку з цим абзаци восьмий - тринадцятий вважати відповідно абзацами десятим - п’ятнадцятим;
 
498. частину другу після абзацу четвертого доповнити новими абзацами такого змісту:
 
499. «професійний коледж (коледж) спортивного профілю - спеціалізований заклад освіти спортивного профілю (заклад із специфічними умовами навчання);
 
500. професійний коледж (коледж) культурологічного або мистецького спрямування - спеціалізований заклад освіти, який забезпечує надання професійної мистецької освіти; «.
 
501. У зв’язку з цим абзац п’ятий вважати абзацом сьомим;
 
502. частину п’яту статті 14 доповнити першим реченням такого змісту:
 
503. «За клопотанням батьків і рішенням засновника закладу освіти у початковій школі функціонують групи подовженого дня, фінансування яких здійснюється за кошти місцевого бюджету або за інші кошти, не заборонені законодавством».
 
504. У зв’язку з цим перше речення вважати другим;
 
505. частину другу статті 26 викласти у такій редакції:
 
506. Заступник керівника, педагогічні та інші працівники загальноосвітнього навчального закладу призначаються на посади та звільняються з посад керівником цього навчального закладу. Заступники керівника і педагогічні працівники державного чи комунального загальноосвітнього навчального закладу призначаються на посаду за результатами конкурсного відбору.
 
507. У разі надходження до засновника державного чи комунального загальноосвітнього навчального закладу колективного звернення представників трудового колективу (або піклувальної ради, або органу самоврядування закладу освіти) щодо звільнення з посади керівника цього навчального закладу засновник зобов’язаний розглянути його і прийняти обґрунтоване рішення в найкоротший строк».
 
508. у статті 34:
 
509. у частині п’ятій слова «Кабінет Міністрів України» замінити словами «центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти»;
 
510. 3) у Законі України «Про позашкільну освіту» (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 46, ст. 393; 2003 р., № 37, ст. 300; 2005 р., № 28, ст. 372; 2014 р., № 2-3, ст. 41):
 
511. статтю 1 після абзацу четвертого доповнити новими абзацами такого змісту:
 
512. «спеціалізований заклад позашкільної освіти - позашкільний заклад освіти, що надає спеціалізовану освіту мистецького, спортивного або військового спрямування;
 
513. дитяча мистецька школа - заклад спеціалізованої мистецької освіти: музична, художня, хореографічна, хорова, школа мистецтв тощо, який надає початкову мистецьку освіту;».
 
514. У зв’язку з цим абзаци сьомий - одинадцятий вважати відповідно абзацами дев’ятим - тринадцятим;
 
515. статтю 13 доповнити частиною третьою такого змісту:
 
516. «3. Положення про спеціалізовані заклади позашкільної освіти спортивного, військового та мистецького спрямувань розробляються на основі Положення про позашкільні заклади освіти та затверджуються центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах, і є підставою для розроблення статутів таких закладів.»;
 
517. абзац третій частини третьої статті 18 викласти в такій редакції:
 
518. «Зразки документів про позашкільну освіту затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Зразки документів про позашкільну спеціалізовану освіту мистецького, спортивного, військового спрямувань затверджуються центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах.»;
 
519. у тексті Закону слова «початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання)» у всіх відмінках замінити словами «дитячі мистецькі школи» у відповідному відмінку;
 
520. 4) абзац перший частини дев’ятої статті 11 Закону України «Про управління об’єктами державної власності» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 46, ст. 456; 2011 р., № 12, ст. 12, № 29, ст. 272; 2012 р., № 40, ст. 480; 2013 р., № 32, ст. 413; 2014 р., № 4, ст. 61, № 20-21, ст. 712) після слів «їх відчуження» доповнити словами «, крім випадків, встановлених законом»;
 
521. 5) у Законі України «Про вищу освіту» (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 37-38, ст. 2004):
 
522. у частині першій статті 1:
 
523. пункт 4 викласти у такій редакції:
 
524. «4) акредитація освітньої програми - оцінювання освітньої програми на предмет її відповідності стандарту вищої освіти, а також спроможності вищого навчального закладу виконати вимоги цього стандарту та досягти заявлених у програмі результатів навчання;»;
 
525. у пункті 17 слова «освітня (освітньо-професійна чи освітньо-наукова) програма» замінити словами «освітня (освітньо-професійна, освітньо-наукова чи освітньо-творча) програма»;
 
526. пункт 19 викласти у такій редакції:
 
527. «19) результати навчання - знання, способи мислення, погляди, цінності, навички, уміння, інші особисті якості, які можна ідентифікувати, спланувати, кількісно оцінити і виміряти та які здатна продемонструвати особа після завершення освітньої програми або окремих освітніх компонентів;»;
 
528. у пункті 20 слова «освітньо-професійну чи освітньо-наукову» замінити словами «освітньо-професійну, освітньо-наукову чи освітньо-творчу»;
 
529. у статті 3:
 
530. пункт 6 частини другої після слова «науково-педагогічної» доповнити словом «мистецької»;
 
531. пункт 7 частини другої після слова «науково-технічної» доповнити словом «мистецької»;
 
532. пункт 1 частини третьої після слова «науки» доповнити словом «мистецтва»;
 
533. пункт 7 частини третьої після слова «науково-технічної» доповнити словом «мистецької»;
 
534. у статті 5:
 
535. у частині першій:
 
536. абзац перший викласти у такій редакції:
 
537. «1. Підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми (освітньо-професійними, освітньо-науковими, освітньо-творчими) чи науковими програмами на таких рівнях вищої освіти: «;
 
538. абзац п’ятий після слова «освітньо-науковий» доповнити словом «освітньо-творчий»;
 
539. абзац десятий викласти в новій редакції такого змісту, доповнивши двома новими абзацами:
 
540. «Третій (освітньо-науковий чи освітньо-творчий) рівень вищої освіти відповідає восьмому кваліфікаційному рівню Національної рамки кваліфікацій.
 
541. Освітньо-науковий рівень вищої освіти передбачає здобуття особою теоретичних знань, умінь, навичок та інших компетентностей, достатніх для продукування нових ідей, розв’язання комплексних проблем у галузі професійної та/або дослідницько-інноваційної діяльності, оволодіння методологією наукової та педагогічної діяльності, а також проведення власного наукового дослідження, результати якого мають наукову новизну, теоретичне та практичне значення.
 
542. Освітньо-творчий рівень вищої освіти передбачає оволодіння методологією мистецької та мистецько-педагогічної діяльності, здійснення самостійного творчого мистецького проекту, здобуття практичних навичок продукування нових ідей і розв’язання теоретичних та практичних проблем у творчій мистецькій сфері.»;
 
543. у зв’язку з цим абзац одинадцятий вважати абзацом тринадцятим;
 
544. у частині другій:
 
545. в абзаці першому слова «освітньо-професійної чи освітньо-наукової» замінити словами «освітньо-професійної, освітньо-наукової чи освітньо-творчої»;
 
546. пункт 4 викласти у такій редакції:
 
547. «4) доктор філософії (доктор мистецтва); «;
 
548. частину шосту доповнити новими абзацами шостим - восьмим такого змісту:
 
549. «Доктор мистецтва – це освітньо-творчий ступінь, що здобувається на третьому рівні вищої освіти на основі ступеня магістра. Особа має право здобувати ступінь доктора мистецтва у творчій аспірантурі.
 
550. Ступінь доктора мистецтва присуджується спеціалізованою радою з присвоєння ступеня доктора мистецтва вищого навчального закладу мистецького спрямування за результатом успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньо-творчої програми та публічного захисту творчого мистецького проекту в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
 
551. Нормативний строк підготовки доктора мистецтва в творчій аспірантурі становить три роки. Обсяг освітньої складової освітньо-творчої програми підготовки доктора мистецтва становить 30-60 кредитів ЄКТС.»;
 
552. частину третю статті 6 доповнити новим абзацом другим такого змісту:
 
553. «Атестація осіб, які здобувають ступінь доктора мистецтва, здійснюється постійно діючою або разовою спеціалізованою радою з присвоєння ступеня доктора мистецтва вищого навчального закладу мистецького спрямування, акредитованою Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти, на підставі публічного захисту мистецьких досягнень у формі творчого мистецького проекту. Здобувач ступеня доктора мистецтва має право на вибір спеціалізованої ради з присвоєння ступеня доктора мистецтва.»;
 
554. у статті 7:
 
555. абзац п’ятий частини другої викласти в такій редакції:
 
556. «диплом доктора філософії (доктора мистецтва); «;
 
557. у частині четвертій:
 
558. абзац перший викласти у новій редакції такого змісту:
 
559. «У дипломі доктора філософії (доктора мистецтва), доктора наук зазначаються назва вищого навчального закладу (наукової установи), в якому здійснювалася підготовка, назва вищого навчального закладу (наукової установи), у спеціалізованій вченій раді (спеціалізованій раді з присвоєння ступеня доктора мистецтва) якого (якої) захищено наукові (мистецькі) досягнення, а також назва кваліфікації, що складається з інформації про здобутий особою науковий ступінь, галузь знань та/або спеціальність.»;
 
560. доповнити новим абзацом третім такого змісту:
 
561. «У назві кваліфікації доктора мистецтва зазначається спеціальність (доктор мистецтва (музичне мистецтво), доктора мистецтва (образотворче мистецтво) тощо)»;
 
562. в абзаці першому частини 5 слова «доктора філософії» замінити словами «доктора філософії (доктора мистецтва)»;
 
563. частину восьму статті 8 викласти у такій редакції:
 
564. «8. Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.»;
 
565. у частині четвертій статті 10 слова «освітньо-професійної (освітньо-наукової)» замінити словами «освітньої (освітньо-професійної, освітньо-наукової чи освітньо-творчої)»;
 
566. у статті 18:
 
567. у частині першій:
 
568. пункт 3 викласти у такій редакції:
 
569. «3) проводить інституційну акредитацію; «;
 
570. пункт 7 після слова «наукових» доповнити словом « (мистецьких)»;
 
571. пункт 9 викласти у новій редакції такого змісту:
 
572. «9) розробляє положення про акредитацію спеціалізованих вчених рад (спеціалізованих рад з присвоєння ступеня доктора мистецтва) та подає його на затвердження центральному органу виконавчої влади у сфері освіти і науки, акредитує спеціалізовані вчені ради (спеціалізовані ради з присвоєння ступеня доктора мистецтва) та контролює їх діяльність; «
 
573. статтю 19 викласти у такій редакції:
 
574. «Стаття 19. Склад Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти
 
575. 1. Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти складається з двадцяти трьох осіб, які призначаються Кабінетом Міністрів України на підставі рішення Конкурсної комісії за результатами конкурсного відбору, що відбувається з дотриманням принципів гендерного балансу та галузевого представництва.
 
576. 2. Склад Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти формується із забезпеченням представництва не більше однієї особи від галузі знань та включає:
 
577. три особи, що вибираються з числа представників всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців;
 
578. дві особи з числа здобувачів вищої освіти першого або другого рівня;
 
579. не менше одного представника з числа осіб, які працюють за основним місцем роботи у:
 
580. Національній академії наук України;
 
581. національній галузевій академії наук (по одному представнику від кожної академії);
 
582. вищому навчальному закладі державної форми власності;
 
583. вищому навчальному закладі комунальної форми власності;
 
584. вищому навчальному закладі приватної форми власності.
 
585. Особа може бути висунута кандидатом у члени Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти як суб’єктами, зазначеними у частині другій цієї статті, так і шляхом самовисування.
 
586. 3. Не може бути членом Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти та Конкурсної комісії особа, яка:
 
587. 1) за рішенням суду визнана недієздатною або дієздатність якої обмежена;
 
588. 2) має судимість за вчинення злочину, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку;
 
589. 3) за вироком суду позбавлена права обіймати певну посаду або займатися певною діяльністю;
 
590. 4) за рішенням суду визнана винною у вчиненні корупційного правопорушення - протягом року з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили;
 
591. 5) піддавалася адміністративному стягненню за корупційне правопорушення - протягом року з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили;
 
592. 6) підпадає під дію частин третьої або четвертої статті 1 Закону України «Про очищення влади»;
 
593. 7) відомості про яку внесені до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади».
 
594. До складу Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти не можуть входити члени Конкурсної комісії, керівники і заступники керівників Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, вищих навчальних закладів, наукових установ, засновники приватних вищих навчальних закладів, державні службовці.
 
595. 4. Строк повноважень членів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти становить три роки. Одна і та сама особа не може бути членом Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти більше двох строків.
 
596. 5. Голова та заступники голови Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти обираються на першому засіданні Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти строком на три роки.
 
597. Голова та заступники голови Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти призначаються на посади і звільняються з посад Кабінетом Міністрів України за поданням Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти та працюють на постійній основі.
 
598. 6. Організацію та проведення конкурсного відбору членів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти здійснює Конкурсна комісія, яка утворюється Кабінетом Міністрів України як дорадчий орган. Конкурсна комісія складається з дев’яти осіб, з яких чотири міжнародних представника делегуються від об’єднань Європейського простору вищої освіти (Еurореаn Ніghеr Еduсаtіоn Аrеа) і по одному представнику - від центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки, спільного представницького органу всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців, Національної академії наук України, Національної академії педагогічних наук України, національного об’єднання студентів України, що є членом Європейського союзу студентів (ЕSU).
 
599. Строк повноважень членів Конкурсної комісії становить 3 роки без права перезатвердження на другий строк. Членами Конкурсної комісії можуть бути особи, які мають науковий ступінь та/або вчене звання або досвід фахової роботи не менше 5 років, крім представників студентів та міжнародних представників.
 
600. Персональний склад Конкурсної комісії та Положення про Конкурсну комісію затверджуються Кабінетом Міністрів України. Члени Конкурсної комісії виконують свої функції на громадських засадах.
 
601. Рішення Конкурсної комісії приймаються у разі, якщо рішення підтримано більшістю від кількісного складу з числа міжнародних представників та від кількісного складу з числа національних представників.
 
602. Організаційною формою роботи Конкурсної комісії є засідання, участь у яких міжнародні представники можуть брати засобами електронного відео зв’язку. Міжнародні представники, які беруть участь у засіданні за допомогою засобів електронного відео зв’язку, підтверджують результати власного голосування письмово.
 
603. Засідання Конкурсної комісії проходять відкрито. Інформація про засідання Конкурсної комісії оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
 
604. Конкурсна комісія розробляє Положення про конкурс щодо обрання членів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, що затверджується Кабінетом Міністрів України, та формує кваліфікаційні вимоги до кандидатів, що мають передбачати наявність наукового ступеня або досвід фахової роботи не менше п’яти років, крім представників органів студентського самоврядування.
 
605. 7. Повноваження члена Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти припиняються у разі:
 
606. 1) закінчення строку, на який його призначено;
 
607. 2) подання ним особистої заяви про складення повноважень;
 
608. 3) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;
 
609. 4) припинення ним громадянства України;
 
610. 5) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;
 
611. 6) смерті;
 
612. 7) виявлення обмежень, передбачених цією статтею;
 
613. 8) у випадках, передбачених законом.
 
614. 8. Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти залучає до участі у своїй діяльності міжнародних експертів, представників провідних іноземних вищих навчальних закладів та/або експертів інституцій, які забезпечують якість вищої освіти в інших країнах.
 
615. 9. У складі Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти утворюються Комітет з питань етики, Апеляційний комітет, а також інші комітети, що формуються з числа членів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти. Комітет з питань етики розглядає питання академічного плагіату і вносить відповідні подання до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, а також виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти. Апеляційний комітет розглядає звернення, заяви і скарги щодо діяльності та рішень спеціалізованих вчених рад і вносить відповідні подання до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, а також виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти.
 
616. 10. Рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти може бути оскаржене вищим навчальним закладом у порядку, визначеному Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти, який має бути оприлюднений. За результатами розгляду скарги Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти приймає обґрунтоване рішення.»;
 
617. у частині другій статті 32:
 
618. пункт 6 після слів «доктора філософії» доповнити словами « (доктора мистецтва)»;
 
619. пункт 7 після слова «освітніх, « доповнити словом «мистецьких»;
 
620. пункт 9 після слова «освітньої, « доповнити словом «мистецької»;
 
621. пункт 12 після слів «спеціалізованими вченими радами» доповнити словами « (ступеня доктора мистецтва акредитованими спеціалізованими радами з присудження ступеня доктора мистецтва); «;
 
622. частину першу статті 42 після слів «науковий ступінь» доповнити словами « (для вищих начальних закладів мистецького спрямування - вчене звання та науковий ступінь або ступінь доктора мистецтва)»;
 
623. у статті 45:
 
624. абзац перший частини другої викласти у такій редакції:
 
625. «1. Зовнішнє незалежне оцінювання здійснюється на основі програм зовнішнього незалежного оцінювання, затверджених центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Зміст програм зовнішнього незалежного оцінювання має бути доступним для ознайомлення особами, які проходитимуть таке оцінювання, на початку здобуття ними освіти відповідного рівня.»;
 
626. частину сьому викласти у такій редакції:
 
627. «7. Фінансування заходів з проведення зовнішнього незалежного оцінювання здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в установленому законодавством порядку та за рахунок інших джерел, що не заборонені законодавством.»;
 
628. у частині другій статті 59 цифру «20» замінити цифрою «25»;
 
629. пункт 3 частини другої статті 61 після слів «доктора філософії» доповнити словами « (доктора мистецтва); «;
 
630. пункт 8 частини першої статті 62 після слова «гуртожитком» доповнити словами «та цілодобовим доступом до нього»;
 
631. назву Розділу ХІ викласти в такій редакції:
 
632. «Розділ ХІ. Наукова, науково-технічна, мистецька та інноваційна діяльність у вищих навчальних закладах»;
 
633. у статті 65:
 
634. назву статті після слова «науково-технічної, « доповнити словом «мистецької»;
 
635. частину першу доповнити новим абзацом другим такого змісту:
 
636. «Мистецька діяльність є невід’ємною складовою освітньої діяльності закладів вищої освіти культурологічного та/або мистецького спрямування і провадиться з метою поглиблення професійних компетентностей, інноваційної діяльності в мистецтві, що сприяє створенню нового культурно-мистецького продукту.»;
 
637. частину другу після слова «науково-технічної,» доповнити словом «мистецької», а після слова «науково-технічну, « - словом «мистецьку»;
 
638. в абзаці 2 частини другої статті 70 слова «отримані від плати за послуги, що надаються згідно з освітньою, науковою та навчально-виробничою діяльністю, благодійні внески та гранти» вилучити;
 
639. у підпункту 3 пункту 2 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» цифри «2016» змінити цифрами «2018»;
 
640. 6) пункт 6 частини першої статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» (Відомості Верховної Ради, 2015 р., № 23, ст. 158) викласти у такій редакції:
 
641. «6) освітня діяльність, яка ліцензується з урахуванням особливостей, визначених спеціальними законами у сфері освіти;
 
642. 5. Рекомендувати засновникам закладів освіти протягом п’яти років привести установчі документи закладів освіти у відповідність із цим Законом.
 
643. 6. Кабінету Міністрів України протягом року з дня набрання чинності цим Законом:
 
644. підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;
 
645. до набрання чинності абзацом 1 частини другої статті 61 цього Закону встановити мінімальний тарифний розряд для педагогічних працівників на рівні, не нижче чотирнадцятого тарифного розряду;
 
646. забезпечити розробку методики нормативного фінансування закладів освіти;
 
647. протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із залученням спільного представницького органу сторони роботодавців на національному рівні і спільного представницького органу сторони професійних спілок на національному рівні, професійних асоціацій національного рівня підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про національну систему кваліфікацій»;
 
648. привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність із цим Законом;
 
649. забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом.
 
650. Голова Верховної Ради України