Кількість абзаців - 576 Розмітка (ліва колонка)


Про державний контроль, що здійснюється з метою перевірки відповідності законодавству про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров`я та благополуччя тварин (Друге читання)

0. Проект
ЗАКОН УКРАЇНИ
 
1. Про державний контроль, що здійснюється з метою перевірки відповідності законодавству про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров’я та благополуччя тварин
 
2.

 
3. Цей Закон встановлює правові та організаційні засади державного контролю, що здійснюється з метою перевірки відповідності законодавству про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров’я та благополуччя тварин.
 
4.

 
5. Розділ І
 
6. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
7. Стаття 1. Визначення основних термінів
 
8. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
 
9. 1)акредитована лабораторія — лабораторія будь-якої форми власності, що акредитована Національною агенцією з акредитації України та/або іноземним органом з акредитації, який є повним членом ІLАС — Міжнародної організації із співробітництва в галузі акредитації лабораторій, відповідно до стандарту ІSО/ІЕС 17025, ДСТУ ІSО 17025 або інших стандартів, якими їх замінено;
 
10. 2)арбітражне дослідження (випробування) — лабораторні дослідження (випробування), що проводяться на вимогу особи, яка оскаржує результати попереднього лабораторного дослідження (випробування);
 
11. 3)аудит — систематичне та незалежне вивчення певної дії з метою визначення того, чи відповідає така діяльність та пов’язані з нею результати запланованим заходам і чи запроваджені такі заходи результативно та у спосіб, який дозволяє досягти поставленої мети;
 
12. 4)валідація — перевірка і представлення об’єктивних доказів того, що план виконання дій будь-якого виду, у тому числі визначений законодавчим актом, стандартом, методикою проведення досліджень (випробувань), дає змогу з високою вірогідністю досягти поставленої мети;
 
13. 5)вантаж (вантажна партія) —певна кількість товару або тварин одного виду, класу або з однаковим описом, яка супроводжується одним сертифікатом чи іншими документом та перевозиться одним видом транспортних засобів;
 
14. 6)ветеринарний інспектор — уповноважена особа, ветеринар, кваліфікація якої відповідає встановленим цим Законом вимогам, та якій компетентним органом делеговано здійснення окремих видів державного контролю відповідно до вимог, встановлених цим Законом;
 
15. 7)відбір зразків— відбір харчових продуктів та/або кормів, або будь-якої іншої речовини (включаючи з довкілля), які мають відношення до виробництва, переробки та розповсюдження харчових продуктів та/або кормів, або для здоров’я та благополуччя тварин, з метою перевірки за допомогою досліджень (випробувань) відповідності законодавству про безпечність харчових продуктів та якість та кормів, або законодавству про здоров’я та благополуччя тварин;
 
16. 8)державний інспектор — посадова особа компетентного органу, кваліфікація якої відповідає встановленим цим Законом вимогам, та яка виконує державний контроль відповідно до встановлених цим Законом вимог. Термін державний інспектор включає термін державний ветеринарний інспектор;
 
17. 9)державний ветеринарний інспектор — посадова особа компетентного органу, ветеринар, кваліфікація якої відповідає встановленим цим Законом вимогам, та яка виконує державний контроль відповідно до встановлених цим Законом вимог;
 
18. 10)державний контроль — діяльність, що здійснюється з метою перевірки виконання вимог законодавства про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, а також здоров`я і благополуччя тварин. До видів державного контролю, зокрема, належать: інспекція, аудит, моніторинг, відбір зразків та їх дослідження (випробування). Проведення аудиту діяльності уповноважених осіб також є видом державного контролю.
 
19. 11)державний моніторинг — здійснення послідовності спостережень та/або досліджень (випробувань) відповідно до плану з метою отримання загального уявлення про стан справ стосовно виконання законодавства про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, а також здоров`я і благополуччя тварин. На відміну від інших видів державного контролю державний моніторинг не має за головну мету перевірку виконання законодавства про безпечність та якість харчових продуктів окремими операторами ринку; Одним з основних завдань державного моніторингу є збір даних про загальнонаціональний стан справ щодо вмісту забруднюючих речовин, залишків пестицидів та ветеринарних препаратів в об`єктах санітарних заходів для прийняття на їх основі рішень та вжиття заходів з метою підвищення рівня захисту здоров`я споживачів;
 
20. 12)довгостроковий національний план державного контролю — план, складений компетентним органом, що містить загальну інформацію про структуру та організацію системи державного контролю, управління якою здійснюється цим органом;
 
21. 13)законодавство про здоров’я та благополуччя тварин — закони України та інші нормативно-правові акти, які стосуються здоров’я та благополуччя тварин;
 
22. 14)законодавство про безпечність та якість кормів —закони України та інші нормативно-правові акти, які стосуються безпечності та якості кормів на будь-яких стадіях їх виробництва та обігу;
 
23. 15)інспекція — перевірка будь-якого аспекту здоров’я та благополуччя тварин, виробництва і обігу харчових продуктів та кормів з метою встановлення їх відповідності вимогам законодавства про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, а також здоров`я і благополуччя тварин;
 
24. 16)компетентний орган — центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності та якості харчових продуктів і кормів, здоров’я та благополуччя тварин, відповідає вимогам, встановленим цим Законом і уповноважений планувати, організовувати здійснення і здійснювати державний контроль. Термін «компетентний орган» для іншої країни означає орган цієї країни, якому згідно законодавства цієї країни надані повноваження організовувати та здійснювати державний (офіційний) контроль;
 
25. 17)корегувальні дії — дії, які визначаються оператором ринку та застосовуються для усунення причини виявлених невідповідностей установленим вимогам;
 
26. 18)корекція — дії, направлені на усунення виявленої невідповідності. До корекції, зокрема, належать дії з поводження з небезпечними харчовими продуктами, метою яких є недопущення споживання цих продуктів;
 
27. 19)невідповідність — невідповідність одній або декільком встановленим вимогам, в тому числі – вимогам законодавства про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров`я та благополуччя тварин;
 
28. 20)оператор ринку харчових продуктів, кормів, тварин (далі – оператор ринку) — юридична або фізична особа-підприємець, що здійснює діяльність з метою або без мети отримання прибутку, та під управлінням якої знаходяться потужності, на яких здійснюється первинне виробництво, виробництво, введення в обіг та/або обіг харчових продуктів та/або інших об’єктів санітарних заходів, кормів, і яка відповідає за виконання вимог цього Закону та законодавства про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, законодавства про здоров’я та благополуччя тварин. До операторів ринку відносяться фізичні особи, якщо вони здійснюють діяльність з метою або без мети отримання прибутку та займаються первинним виробництвом, виробництвом та введенням в обіг та/або обігом харчових продуктів або інших об’єктів санітарних заходів, або кормів. Оператором ринку також вважається агропродовольчий ринок;
 
29. 21)перевірка відповідності на державному кордоні (перевірка відповідності) — форма державного контролю, яка проводиться з метою візуальної перевірки відповідності сертифікатів та/або інших документів, які супроводжують вантаж, маркуванню та вмісту вантажу;
 
30. 22)позначка придатності — позначка, яка застосовується згідно з положеннями цього Закону для підтвердження придатності непереробленого харчового продукту тваринного походження;
 
31. 23)помічник ветеринарного інспектора — особа, кваліфікація якої відповідає встановленим цим Законом вимогам, призначена компетентним органом, та яка працює у підпорядкуванні і за яку несе відповідальність державний ветеринарний інспектор або ветеринарний інспектор;
 
32. 24)прикордонний інспекційний пост — об’єкт, розташований у пункті пропуску через державний кордон, включаючи пункти на автомобільних шляхах, залізничних станціях, аеропортах, морських і річкових портах, який призначений та затверджений відповідно до вимог цього Закону для здійснення державного контролю на кордоні;
 
33. 25)референс-лабораторія — акредитована лабораторія, уповноважена компетентним органом згідно з вимогами цього Закону для проведення робіт, визначених цим Законом;
 
34. 26)система державного контролю — система, що включає компетентний орган та інші органи виконавчої влади, що згадані в статті 4 цього Закону, уповноважені особи, ресурси, структури, заходи і процедури, що визначені/засновані/встановлені з метою забезпечення виконання вимог цього Закону стосовно планування організації та проведення державного контролю;
 
35. 27)тварини — тварини, що використовуються для виробництва харчових продуктів;
 
36. 28)товари — харчові продукти, продукти тваринного походження, які не призначені для споживання людиною, корми та інші об`єкти санітарних заходів окрім тварин та рослин до збору врожаю;
 
37. 29)уповноважена лабораторія — акредитована лабораторія, якій компетентний орган надав право досліджувати (випробовувати) об’єкти санітарних заходів для цілей державного контролю;
 
38. 30)уповноважена особа — особа, якій компетентним органом делеговано здійснення окремих видів державного контролю від імені компетентного органувідповідно до вимог, встановлених цим Законом. Уповноваженою особою може бути як юридична, так і фізична особа;
 
39. 31)фізична перевірка — перевірка безпосередньо харчових продуктів та/або кормів, тварин. Фізична перевірка, зокрема, може включати перевірку транспортних засобів, упаковки, маркування, температури, відбір зразків для аналізу та лабораторні дослідження (випробування), а також інші види перевірок, необхідні для встановлення відповідності із законодавством про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров`я та благополуччя тварин.
 
40. Інші терміни вживаються у цьому Законі у значеннях, наведених в Законах України "Про безпечність та якість харчових продуктів" та "Про ветеринарну медицину", Митному кодексі України.
 
41. Стаття 2. Законодавство про державний контроль
 
42. 1. Законодавство про державний контроль складається з Конституції України, цього Закону, Митного кодексу України, законів України «Про безпечність та якість харчових продуктів» та «Про ветеринарну медицину», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», інших нормативно-правових актів, що видаються відповідно до них та не є законами.
 
43. 2. Інші акти законодавства про державний контроль застосовуються лише в частинах, що не суперечать цьому Закону.
 
44. 3. Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, то застосовуються правила міжнародного договору.
 
45. Стаття 3. Сфера дії Закону
 
46. 1. Дія цього Закону поширюється на:
 
47. 1) корми, тварини, харчові продукти та інші об’єкти санітарних заходів окрім рослин до збору врожаю;
 
48. 2) операторів ринку;
 
49. 3) систему державного контролю і державний контроль.
 
50. 2. Дія цього Закону не поширюється на виробництво та/або зберігання товарів,призначених (вироблених) для особистого споживання.
 
51. Розділ ІІ
 
52. СИСТЕМА ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ
 
53. Стаття 4. Органи виконавчої влади у сфері державного контролю
 
54. 1. До органів виконавчої влади у сфері державного контролю належать:
 
55. Кабінет Міністрів України;
 
56. центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань продовольчої безпеки держави;
 
57. центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я;
 
58. центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності та якості харчових продуктів і кормів, здоров’я та благополуччя тварин (компетентний орган).
 
59. 2. Інші органи виконавчої влади не мають права встановлювати вимоги до чи будь-яким іншим чином здійснювати державний контроль, якщо це не передбачено цим Законом.
 
60. 3. Нормативно-правові та інші акти, що встановлюють чи будь-яким іншим чином здійснюють регулювання державного контролю та видані органами виконавчої влади, що не зазначені в частині першій цієї статті, не підлягають застосуванню.
 
61. Стаття 5. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань продовольчої безпеки держави в сфері державного контролю
 
62. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань продовольчої безпеки держави затверджує переліки референс-лабораторій, уповноважених акредитованих лабораторій, здійснює інші повноваження, що передбачені цим Законом.
 
63. Стаття 6. Повноваження компетентного органу
 
64. Компетентний орган планує, організовує здійснення та здійснює державний контроль, зокрема:
 
65. розробляє, затверджує, впроваджує довгостроковий національний план державного контролю і звітує про стан його виконання;
 
66. затверджує та організовує виконання загальнодержавних програм державного моніторингу;
 
67. затверджує програму щорічного державного контролю харчових продуктів та кормів відповідно до оцінки ризику для кожної потужності з виробництва харчових продуктів та кормів;
 
68. делегує уповноваженим особам окремі функції із здійснення державного контролю у встановлених законом про державний контроль випадках;
 
69. видає документи дозвільного характеру, передбачені законодавством про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров’я та благополуччя тварин;
 
70. уповноважує акредитовані лабораторії та референс-лабораторії на проведення досліджень (випробувань) для цілей державного контролю та інших цілей, встановлених законодавством про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров`я та благополуччя тварин;
 
71. встановлює на підставі аналізу ризиків періодичність проведення державного контролю кожної потужності у випадках, передбачених законом;
 
72. у разі необхідності, залучає до здійснення державного контролю правоохоронні органи в рамках наданих їм законом повноважень;
 
73. здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
 
74. Стаття 7. Вимоги до компетентного органу
 
75. 1. Компетентний орган повинен забезпечити:
 
76. 1) ефективність і результативність державного контролю на усіх стадіях виробництва та обігу;
 
77. 2) наявність у своєму розпорядженні, або доступ до відповідних лабораторій для проведення досліджень (випробувань), а також наявність або доступ до достатньої кількості належним чином кваліфікованого і досвідченого персоналу для результативного та ефективного виконання заходів державного контролю;
 
78. 3) наявність відповідних засобів для забезпечення результативного виконання персоналом компетентного органу та уповноваженими особами заходів державного контролю;
 
79. 4) наявність розроблених планів дій за надзвичайних обставин, та готовність діяти згідно цих планів у випадку настання таких надзвичайних обставин;
 
80. 5) навчання державних інспекторів та державних ветеринарних інспекторів відповідно до сфери їх повноважень;
 
81. 6) неупередженість та відповідність заходів державного контролю поставленим цілям;
 
82. 7) високий рівень прозорості, неупередженості та узгодженості дій під час здійснення заходів державного контролю на всіх рівнях;
 
83. 8) здійснення державного контролю відповідно до встановлених законодавством вимог.
 
84. 2. Компетентний орган під час здійснення заходів державного контролю повинен забезпечення дотримання вимог щодо конфіденційності інформації, встановлених операторами ринку, якщо це не суперечить законодавству України і не створює перешкод для проведення державного контролю.
 
85. 3. Компетентний орган щорічно проводить внутрішній аудит своєї діяльності та вживає належних заходів в світлі отриманих результатів з метою забезпечення виконання вимог цього Закону. Результати аудитів повинні оприлюднюватися на офіційному сайті компетентного органу не пізніше першого квітня наступного за звітним року.
 
86. 4. Компетентний орган здійснює заходи державного контролю згідно з затвердженими процедурами, які містять інформацію та інструкції посадовим особам компетентного органу та уповноваженим особам, зокрема, щодо:
 
87. 1) структури компетентного органу;
 
88. 2) відносин між компетентним органом та уповноваженими особами, зокрема права кожної із сторін процедур державного контролю та порядок взаємодії;
 
89. 3) завдань державного контролю, включаючи довгострокові та короткострокові;
 
90. 4) завдань, повноважень та обов‘язків посадових осіб компетентного органу і уповноважених осіб;
 
91. 5) процедур відбору зразків, методів досліджень (випробувань), інтерпретацію їх результатів;
 
92. 6) програм моніторингу;
 
93. 7) дій, які необхідно вжиті за результатами заходів державного контролю;
 
94. 8) іншої діяльності та/або інформації, необхідної для ефективного та результативного здійснення заходів державного контролю.
 
95. 5. На виконання положень цієї статті компетентний орган затверджує відповідні нормативно-правові акти.
 
96. Стаття 8. Делегування окремих повноважень щодо державного контролю
 
97. 1. Компетентний орган може делегувати окремі повноваження з державного контролю лише за умови виконання наступних вимог:
 
98. 1) визначення строку делегування повноважень;
 
99. 2) наявність деталізованого опису окремих заходів державного контролю, які може здійснювати уповноважена особа, та умов, за яких вони мають здійснюватися;
 
100. 3) наявність у уповноваженій особі належного досвіду, персоналу, обладнання та інфраструктури, необхідних для здійснення делегованих повноважень;
 
101. 4) неупередженість та відсутність конфлікту інтересів у уповноваженій особі стосовно заходів державного контролю, які їй делеговані;
 
102. 5) критерії, за якими делеговані заходи державного контролю можуть бути відкликані;
 
103. 6) наявність опису координації дій між компетентним органом та уповноваженою особою;
 
104. 7) відсутність дублювання делегованих повноважень ані стосовно окремих операторів, ані окремих видів товарів і тварин на визначеній території.
 
105. 2. Уповноважена особа повідомляє про результати державного контролю компетентному органу регулярно або за запитом компетентного органу. Якщо результати державного контролю вказують на невідповідність або вірогідність такої невідповідності, уповноважена особа має негайно інформувати про це компетентний орган.
 
106. 3. Компетентний орган проводить аудит діяльності уповноважених осіб зі встановленою періодичністю. Якщо внаслідок аудиту виявляється, що уповноважена особа не здатна належним чином виконувати делеговані їй повноваження, компетентний орган попереджає про відкликання делегування повноважень. Якщо уповноважена особа не вживає заходів по виправленню ситуації протягом узгодженого строку, компетентний орган відкликає таке делегування.
 
107. 4. Якщо компетентний орган делегує окремі повноваження щодо здійснення державного контролю, він повинен оприлюднити протягом тридцяти календарних днів цю інформацію на власному офіційному сайті зазначивши повноваження, які делеговані, та уповноважену особу, якій такі повноваження делегуються.
 
108. 5. Компетентний орган не може делегувати наступні повноваження:
 
109. 1) видача приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров`я та благополуччя тварин;
 
110. 2) встановлення обмеження або заборони обігу, ввезення (пересилання) на митну територію України/вивезення харчових продуктів, кормів або тварин;
 
111. 3) прийняття рішення про відкликання, вилучення або знищення харчових продуктів або кормів;
 
112. 4) вжиття заходів, що визначені законодавством стосовно потужностей, які не відповідають вимогам законодавства, в тому числі - призупинення або анулювання експлуатаційного дозволу;
 
113. Повноваження не можуть делегуватися оператору ринку.
 
114. Стаття 9. Кваліфікаційні вимоги до персоналу компетентного органу та уповноважених осіб
 
115. 1. Компетентний орган повинен забезпечити наявність та постійне оновлення знань персоналу, що забезпечує організацію, планування та здійснення державного контролю, стосовно цих питань, і зокрема, в таких сферах:
 
116. методи контролю, зокрема, аудит, відбір зразків та інспекція;
 
117. законодавство про безпечність та якість харчових продуктів та кормів, здоров`я та благополуччя тварин;
 
118. етапи виробництва та обігу харчових продуктів, кормів та тварин, можливі ризики для здоров’я людини та, якщо доцільно, для здоров’я тварин;
 
119. аудит постійно діючих процедур, що основані на принципах НАССР;
 
120. системи управління, що застосовуються операторами ринку, якщо застосування таких систем вимагається законодавством про безпечність та якість харчових продуктів та кормів, здоров`я та благополуччя тварин;
 
121. процедури сертифікації, передбачені законодавством про безпечність та якість харчових продуктів, кормів, здоровья та благополуччя тварин;
 
122. заходи в умовах надзвичайних ситуацій;
 
123. наслідки заходів державного контролю та судочинство з цих питань;
 
124. перевірка записів, документів включаючи ті, що стосуються участі в програмах професійного тестування лабораторій та їх акредитації, проведення оцінки ризику, що можуть бути значимими для оцінки відповідності вимогам законодавства про безпечність та якість харчових продуктів та кормів;
 
125. інші питання, включаючи здоров’я та благополуччя тварин, які є необхідними для забезпечення проведення державного контролю у відповідності із вимогами цього Закону.
 
126. 2. Персонал компетентного органу та уповноважених осіб повинен регулярно оновлювати свої знання. Компетентний орган кожний календарний рік затверджує план підвищення кваліфікації відповідного персоналу компетентного органу включаючи державних інспекторів і не пізніше першого квітня наступного року готує та оприлюднює звіт про його виконання на власному офіційному веб-сайті.
 
127. Стаття 10. Кваліфікаційні вимоги до державних ветеринарних інспекторів та ветеринарних інспекторів
 
128. 1. Державним ветеринарним інспектором або ветеринарним інспектором може бути особа, яка відповідає усім критеріям, що зазначені нижче:
 
129. 1) закінчила учбовий заклад третього/четвертого рівня акредитації і має ступінь не нижче бакалавра;
 
130. 2) закінчила курси з підвищення кваліфікації стосовно предмету інспекції;
 
131. 3) має досвід роботи у якості помічника ветеринарного інспектора протягом дванадцяти місяців, та взяла участь у проведенні, як мінімум, 40 інспекцій протягом цього періоду;
 
132. 4) отримала відповідне для сфери її діяльності навчання та здала іспити, що охоплюють наступні напрямки:
 
133. 2. Компетентний орган визначає деталізовані питання та вимоги до іспитів, метою яких є перевірка знань в таких сферах:
 
134. 1) національне та міжнародне законодавство щодо безпечності харчових продуктів, здоров’я тварин, благополуччя тварин та фармацевтичних речовин;
 
135. 2) принципи загальної сільськогосподарської політики, ринкові заходи, відшкодування експорту та виявлення підробки (включаючи глобальний контекст: СОТ, СФЗ, Кодекс Аліментаріус, МЕБ);
 
136. 3) базові знання з переробки харчових продуктів та харчових технологій;
 
137. 4) програми-передумови, принципи та методи управління якістю;
 
138. 5) сприяння поширенню та дотриманню гігієни харчових продуктів та безпечності харчових продуктів (належна практика гігієни);
 
139. 6) принципи та методи аналізу ризику;
 
140. 7) принципи та методи НАССР, використання НАССР для всього харчового ланцюга;
 
141. 8) попередження та контроль небезпечних факторів, що пов’язані із харчовими продуктами;
 
142. 9) динаміка інфекції та інтоксикації;
 
143. 10) діагностична епідеміологія;
 
144. 11) системи моніторингу та спостереження;
 
145. 12) аудит та регулярна оцінка систем управління безпечністю харчових продуктів;
 
146. 13) принципи та застосування для діагностики сучасних методів проведення досліджень (випробувань);
 
147. 14) інформаційні технології та технології повідомлення, що пов’язані з захистом здоров’я людини та тварини;
 
148. 15) обробка статистичних даних, пов’язаних із діяльністю державного ветеринарного інспектора;
 
149. 16) розслідування спалахів хвороб людей, що пов’язані із харчовими продуктами;
 
150. 17) трансмісивна губчата енцефалопатія;
 
151. 18) благополуччя тварин під час розведення, транспортування та забою;
 
152. 19) питання захисту довкілля, що пов’язані з виробництвом харчових продуктів (включаючи управління відходами);
 
153. 20) принцип застороги.
 
154. 3. Кандидати на посаду державного ветеринарного інспектора або ветеринарного інспектора можуть набути знання в зазначених в частині другій цієї статті сферах в рамках своєї базової ветеринарної освіти та/або набутого професійного досвіду після отримання диплому ветеринара. Якщо компетентний орган пересвідчується в тому, що кандидат набув всі необхідні знання в рамках освіти та/або післядипломної подальшої освіти, здача додаткових іспитів непотрібна.
 
155. 4. Кожний ветеринар повинен пройти практичну підготовку впродовж випробувального періоду принаймні у 200 годин до початку самостійної роботи в якості державного ветеринарного інспектора або ветеринарного інспектора. Впродовж цього періоду кандидат повинен працювати під наглядом державного ветеринарного інспектора на бійні, потужностях з розбирання та обвалювання м’яса, пунктах інспекції свіжого м’яса та інших відповідних потужностях. Ця підготовка, зокрема, має стосуватись аудиту систем управління безпечністю харчових продуктів.
 
156. Стаття 11. Кваліфікаційні вимоги до помічників ветеринарних інспекторів та їх повноваження
 
157. 1. Компетентний орган призначає на посади помічників ветеринарних інспекторів лише осіб, які пройшли підготовку та склали іспити відповідно до вимог частин другої - п’ятої цієї статті.
 
158. 2. З метою отримати дозвіл на участь у іспитах кандидати мають довести, що вони отримали:
 
159. 1) щонайменше 500 годин теоретичної підготовки та принаймні 400 годин практичної підготовки, що охоплюють сфери, визначені у частині п`ятій цієї статті;
 
160. 2) необхідну додаткову підготовку, що дозволить помічникам ветеринарних інспекторів компетентно виконувати свої обв’язки.
 
161. 3. Практична підготовка, що зазначена у пункті 1) частини другої, має відбуватись на бійні та потужностях з розбирання та обвалювання м’яса, під наглядом державного ветеринарного інспектора, та на потужностях, де здійснюється первинне виробництво.
 
162. 4. Підготовка та іспити повинні в основному стосуватись м’яса свійських тварин та м’яса птиці. Особи, які пройшли одну з цих двох підготовок та склали іспити, повинні лише пройти скорочений курс підготовки для складання додаткових іспитів. Додаткова підготовка та іспити повинні стосуватися м’яса диких тварин, диких тварин, вирощених на фермі, та зайцеподібних, за необхідності.
 
163. 5. Підготовка помічників ветеринарних інспекторів має охоплювати, а іспити повинні підтвердити знання у наступних сферах:
 
164. 1) стосовно потужностей, на яких здійснюється первинне виробництво:
 
165. теоретична частина: знання сільськогосподарського сектору (структура, методи виробництва, міжнародна торгівля, тощо); належної практики тваринництва; базові знання стосовно хвороб, особливо зоонозів (віруси, бактерії, паразити, тощо); моніторинг хвороб, застосування ветеринарних препаратів, вакцин та дослідження (випробування) їх залишків; інспекція з гігієни та здоров’я тварин; благополуччя тварин на господарстві та під час транспортування; вимоги щодо стану довкілля (у приміщеннях, на потужностях в цілому); знання відповідного законодавства;
 
166. практична частина: відвідування потужностей різних видів, що використовують різні методи розведення; відвідування потужностей, де здійснюється переробка харчових продуктів; спостереження за завантаженням а розвантаження тварин; демонстрації у лабораторії; ветеринарні перевірки; документація;
 
167. 2) стосовно боєнь та потужностей з розбирання та обвалювання м’яса:
 
168. теоретична частина: знання м’ясної промисловості (структура, методи виробництва, міжнародна торгівля технології забою та розбирання і обвалювання м’яса); базові знання стосовно гігієни та належної практики гігієни та, зокрема, гігієни на виробництві, гігієни забою, гігієни розбирання і обвалювання та зберігання, гігієни праці; НАССР та аудит процедур, що засновані на принципах НАССР; благополуччя тварин під час розвантаження після транспортування та на бійні; базові знання анатомії та фізіології забитих тварин; базові знання патології забитих тварин; базові знання патологічної анатомії забитих тварин; належні знання стосовно трансмісивної губчатої енцефалопатії та інших зоонозів та їх збудників; знання методів та процедур забою, інспекції, підготовки, поміщення у первинну упаковку, пакування та транспортування свіжого м’яса; базові знання мікробіології; перед забійного та післязабійного огляду; перевірки на трихінельоз; адміністративні завдання; знання відповідного законодавства; процедури відбору зразків; аспекти, що пов’язані з підробкою.
 
169. практична частина: ідентифікація тварин; перевірка віку тварин; інспекція та оцінка забитих тварин; післязабійний огляд на бійні; перевірка на трихінельоз; ідентифікація видів тварин шляхом вивчення типових частин тварини; виявлення частин забитих тварин, в яких відбулись зміни, та надання коментарів щодо цього; контроль гігієни, включаючи аудит належної практики гігієни та процедур, що ґрунтуються на принципах НАССР; ведення реєстру результатів передзабійного огляду; відбір зразків; простежуваність м’яса; документація;
 
170. 6. Помічники ветеринарних інспекторів повинні регулярно не рідше одного разу на три роки оновлювати свої знання.
 
171. 7. Особи, які вже призначені на посаду помічників ветеринарних інспекторів повинні мати достатні знання у сферах, що перелічені у частині п`ятій цієї статті. За необхідності, вони повинні набути цих знань шляхом подальшої освіти. Компетентний орган затверджує і з періодичністю один раз на п`ять років переглядає курс підготовки помічників ветеринарних інспекторів, за виключенням випадків, коли перегляд повинен бути здійснений негайно внаслідок появи нових обставин, що створюють необхідність у наданні нових знань цим особам.
 
172. 8. Якщо помічники ветеринарних інспекторів проводять відбір зразків та дослідження (випробування), пов’язані з перевіркою на трихінельоз, компетентний орган має забезпечити отримання підготовки цими особами, що є необхідною для виконання таких завдань.
 
173. 9. Помічники ветеринарних інспекторів, під час здійснення аудиту офіційним ветеринарним інспектором або ветеринарним інспектором, можуть лише збирати інформацію стосовно програм-передумов та процедур, що основані на принципах НАССР.
 
174. 10. Помічники ветеринарних інспекторів можуть проводити лише первинний огляд тварин під час проведення передзабійного огляду за виключенням випадків, передбачених цим Законом.
 
175. Стаття 12. Обов’язки державних інспекторів та уповноважених осіб - інспекторів
 
176. Під час проведення державного контролю державні інспектори та уповноважені особи - інспектори повинні:
 
177. 1) дотримуватися вимог цього Закону, законодавства про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, законодавства про здоров'я та благополуччя тварин і інших відповідних нормативно-правових актів;
 
178. 2) забезпечувати конфіденційність інформації, яка становить комерційну таємницю, за винятком випадків, передбачених законодавством України;
 
179. 3) пред’являти посадовим особам оператора ринку документи, що засвідчують особу державного інспектора або уповноваженої особи - інспектора та повноваження на здійснення державного контролю, включаючи перелік об’єктів державного контролю, а також оформляти документи, що стосуються здійснення державного контролю, і надавати оператору ринку не пізніше трьох робочих днів після закінчення державного контролю засвідчені підписом їх копії.
 
180. Стаття 13. Повноваження державних інспекторів та уповноважених осіб-інспекторів
 
181. 1. Під час здійснення державного контролю у відповідності до закону державні інспектори та уповноважені особи-інспектори мають право:
 
182. 1) безперешкодного доступу без попередження до потужностей під час роботи таких потужностей;
 
183. 2) здійснювати інспектування будь-яких будівель, транспортних засобів, тимчасових та інших потужностей, випробувальних лабораторій, що розміщуються на потужностях і мають відношення до виробництва та/або обігу товарів та тварин;
 
184. 3) проводити державний аудит постійно діючих процедур, що засновані на принципах НАССР;
 
185. 4) інспектувати і відбирати зразки товарів та тварин;
 
186. 5) перевіряти документи щодо виконання операторами ринку вимог законодавства про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров`я та благополуччя тварин і отримувати їх копії;
 
187. 6) проводити оцінку результатів лабораторних досліджень (випробувань), що здійснюються для цілей державного контролю;
 
188. 7) збирати докази, необхідні для обґрунтування наявності порушення санітарних вимог, у тому числі відбирати зразки матеріалів і речовин, які свідчать про невідповідність;
 
189. 8) наносити позначку придатності на туші тварин або їх частини, одиницю упаковки з непереробленими харчовими продуктами тваринного походження;
 
190. 9) заповнювати відповідну частину міжнародного сертифікату для вивезення (пересилання) вантажів харчових продуктів та/або інших об’єктів санітарних заходів з території України.
 
191. 2. Під час здійснення прикордонного державного контролю державні інспектори мають право:
 
192. 1) перевіряти вантажі харчових продуктів та/або інші об’єкти санітарних заходів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України та/або вивозяться (пересилаються) з неї;
 
193. 2) заповнювати міжнародні сертифікати при ввезенні (пересиланні) на митну територію України вантажів харчових продуктів та/або інших об’єктів санітарних заходів.
 
194. 3. Під час здійснення державного контролю державні інспектори мають право:
 
195. 1) видавати приписи щодо усунення порушень вимог законодавства про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров`я та благополуччя тварин, в тому числі, видавати постанови про виправлення маркування товарів;
 
196. 2) видавати розпорядження, накази про тимчасову заборону обігу товарів та тварин, тимчасове припинення виробництва або його окремих процесів, якщо існує безпосередня загроза життю людей. Тимчасова заборона обігу товарів та тварин може діяти, а виробництво може бути зупинено строком не більш як на 10 календарних днів з поданням відповідної заяви до суду не пізніше наступного робочого дня після прийняття такого рішення;
 
197. 3) видавати постанови про відкликання та/або вилучення з обігу товарів та тварин, що не відповідають вимогам законодавства про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров`я та благополуччя тварин, створюючи безпосередню загрозу здоров`ю споживачам та/або тваринам;
 
198. 4) видавати, тимчасово припиняти, анулювати та поновлювати дію експлуатаційних дозволів;
 
199. 5) залучати представників підрозділів правоохоронних органів у відповідності до їхніх повноважень, визначених законом.
 
200. Стаття 14.Уповноважені лабораторії, референс-лабораторії, що проводять дослідження (випробування) для цілей державного контролю, методики досліджень (випробувань) включаючи арбітражні дослідження
 
201. 1. Дослідження (випробування) для цілей державного контролю проводиться уповноваженими акредитованими лабораторіями.
 
202. 2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань продовольчої безпеки держави затверджує порядок та критерії уповноваження лабораторій, в тому числі референс-лабораторій.
 
203. 3. Функції референс- абораторій здійснюють:
 
204. акредитовані лабораторії, уповноважені на це компетентним органом;
 
205. референс-лабораторії, які визнані такими відповідно до вимог міжнародних організацій та/або Європейського Союзу.
 
206. 4. Референс-лабораторія повинна відповідати таким критеріям:
 
207. 1) бути акредитованою на проведення досліджень (випробувань) з використанням референс-методик;
 
208. 2) мати персонал з досвідом роботи у розробці методик досліджень (випробувань) відповідних харчових продуктів та з досвідом проведення навчання персоналу інших лабораторій;
 
209. 3) мати бази даних національних, міжнародних та європейських стандартів щодо безпечності об’єктів санітарних заходів та їх досліджень (випробувань) в межах повноважень.
 
210. 5. Основними функціями референс-лабораторій є:
 
211. 1) розроблення методик досліджень (випробувань);
 
212. 2) організація навчальних курсів для персоналу лабораторій;
 
213. 3) управління програмами професійного тестування лабораторій;
 
214. 4) участь у розробленні нормативно-правових актів та нормативних документів;
 
215. 5) здійснення досліджень (випробувань) для цілей державного контролю;
 
216. 6) здійснення арбітражних досліджень.
 
217. 6. Реєстр уповноважених та референс-лабораторій веде компетентний орган. Реєстр таких лабораторій підлягає оприлюдненню на офіційному сайті компетентного органу.
 
218. 7. Для цілей державного контролю використовуються методики відбору зразків та їх досліджень (випробувань), що встановлені національними стандартами України. У випадку обґрунтування неможливості застосування таких стандартів або їх відсутності, застосовуються методики відбору зразків та їх досліджень (випробувань), що встановлені відповідними міжнародними організаціями або Європейським Союзом.
 
219. У випадку відсутності зазначених методик, використовуються інші методики, що придатні для визначеної цілі, та розроблені і валідовані відповідно до вимог національних стандартів України або документів відповідних міжнародних організацій або Європейського Союзу.
 
220. 8. Переліки методик відбору зразків та їх досліджень (випробувань), що повинні застосовуватись в арбітражних дослідженнях (референс-методики), затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я. У разі відсутності зазначених переліків або відсутності в цих переліках певної референс-методики, застосовуються референс-методики, що затверджені відповідними міжнародними організаціями або, якщо їх не існує, референс-методики, що застосовуються в Європейському Союзі.
 
221. 9. Для методик досліджень (випробувань) в харчових продуктах речовин, наявність яких не допускається, нормативно-правовими актами встановлюються мінімально необхідні рівні визначення. Якщо результат досліджень (випробувань) з використанням такої методики не вказує на наявність відповідної речовини, вона вважається відсутньою в харчовому продукті. Якщо мінімально необхідний рівень визначення речовини, наявність якої в харчових продуктах не допускається, не встановлений в нормативно-правовому акті, вона вважається відсутньою в харчовому продукті у випадку невизначення її за допомогою методики, яка включена в галузь акредитації (атестації) лабораторії, що проводить дослідження (випробування). Під час внесення методики в галузь акредитації перевіряється можливість її застосування для проведення випробувань (досліджень) за встановленими в нормативно-правових актах параметричними значеннями забруднюючих речовин, залишків пестицидів та ветеринарних препаратів.
 
222. 10. Референс-методики та методики досліджень (випробувань), що використовуються для цілей державного контролю, повинні, зокрема, визначатися такими критеріями:
 
223. а) правильність;
 
224. б) придатність до застосування (матриця та інтервал концентрації);
 
225. в) межа детектування;
 
226. г) межа виміру;
 
227. д) точність;
 
228. е) повторюваність;
 
229. є) відтворюваність;
 
230. ж) повернення;
 
231. з) вибірковість;
 
232. і) чутливість;
 
233. ї) лінійність;
 
234. к) невизначеність вимірювання.
 
235. 11. Арбітражне дослідження (випробування) проводиться акредитованою лабораторією, яка застосовує методики, зазначені в частині восьмій цієї статті, та яка не пов’язана та/або незалежна від оператора ринку, який замовляє таке дослідження (випробування).
 
236. Результати арбітражних досліджень у цьому разі не можуть визнаватися недійсними судом, органами виконавчої влади, будь-якою особою та/або не братися до уваги на тій підставі, що вони:
 
237. 1) замовлені оператором ринку;
 
238. 2) проведені лабораторією, яка була обрана оператором ринку відповідно до критеріїв, установлених частиною дев`ятою цієї статті;
 
239. 3) проведені лабораторією, яка відповідає критеріям, установленим частиною дев`ятою цієї статті, але є відмінною від лабораторії, що обрана компетентним органом;
 
240. та інших схожих за суттю підстав.
 
241. Розділ ІІІ
 
242. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ЩОДО ПЛАНУВАННЯ ТА ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ
 
243. Стаття 15. Загальні вимоги до державного контролю
 
244. 1. Державний контроль повинен бути ризик-орієнтованим, проводиться регулярно із належною частотою, що є достатньою для досягнення цілей цього Закону.
 
245. 2. Державний контроль здійснюється виключно компетентним органом або уповноваженими ним особами.
 
246. 3. Заходи державного контролю повинні відповідати міжнародним стандартам, інструкціям та рекомендаціям відповідних міжнародних організацій та проводитися у порядку, визначеному цим Законом, нормативно-правовими актами, що затверджуються на виконання його положень;
 
247. 4. Державний контроль здійснюється на будь-якій стадії виробництва та/або обігу харчових продуктів, кормів та тварин.
 
248. 5. Методи (заходи), які використовуються при здійсненні державного контролю, повинні бути адекватними поставленим цілям.
 
249. 6. Державний контроль здійснюється без попередження оператора ринку, під час роботи потужності. Винятком є випадки, коли завчасне повідомлення є важливим фактором забезпечення результативності контролю, зокрема у разі планування проведення аудиту постійно діючих процедур, що засновані на принципах НАССР. Державний аудит постійно діючих процедур, що засновані на принципах НАССР, проводиться за умови письмового повідомлення оператору ринку не пізніше ніж за три робочих дня до здійснення такого заходу.
 
250. 7. Періодичність проведення державного контролю ґрунтується на ризик орієнтованому підході та повинна, зокрема, відповідати:
 
251. 1) ризикам, пов’язаним з об’єктом державного контролю;
 
252. 2) результатам попереднього державного контролю об’єкту контролю;
 
253. 3) результативності заходів, які застосовуються оператором ринку для забезпечення дотримання законодавства про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров`я та благополуччя тварин.
 
254. 4) інформація, яка може свідчити про існування невідповідності.
 
255. 8. Державний контроль може проводитися позапланово у випадку виявлення невідповідності.
 
256. 9. Заходи державного контролю повинні бути еквівалентними як до харчових продуктів/кормів, тварин, призначених для внутрішнього ринку, так і для харчових продуктів/кормів, тварин, призначених для експорту/імпорту.
 
257. 10. Заходи державного контролю повинні виконуватися в межах строків, встановлених нормативно-правовими актами. Перед початком проведення державного контролю оператор ринку письмово повідомляється про час завершення заходів державного контролю.
 
258. 11. Державний контроль здійснюється на підставі форм актів державного контролю, що затверджуються компетентним органом. Форма акту державного контролю повинна містити перелік питань для перевірки виконання вимог законодавства про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров`я та благополуччя тварин. Кожне питання, що стосується перевірки, повинно мати посилання на вимогу нормативно-правового акту (статтю, пункт, підпункт, абзац тощо), яка підлягає виконанню (дотриманню). Перелік питань для перевірки, що включені до форм актів державного контролю, є вичерпними.
 
259. 12. Під час проведення державного контролю забороняється перевіряти питання, які:
 
260. 1)відсутні в формі акта державного контролю;
 
261. 2)не містять посилань на вимогу законодавства України (статтю, пункт, підпункт, абзац тощо), яка підлягає виконанню (дотриманню);
 
262. 3)мають посилання на вимоги законодавства, які не є загальнодоступними (відсутні у відкритому та безоплатному доступі для широкого загалу).
 
263. 13. Здійснення державного контролю без застосування форми акта державного контролю заборонено.
 
264. 14. Відбір зразків під час проведення заходів обмежується обсягами, встановленими відповідними нормативно-правовими актами, та здійснюється шляхом відбору двох юридично і аналітично ідентичних екземплярів, один з яких залишається у оператора ринку.
 
265. 15. Оператор ринку повідомляється про результати здійснення державного контролю у строк не більше трьох робочих днів після закінчення кожного заходу державного контролю у письмовій формі.
 
266. 16. Заходи державного контролю мають однаковий розмір плати, що стягується за проведення державного контролю, для однакових/аналогічних об’єктів державного контролю як іноземного, так і вітчизняного походження.
 
267. 17. Повинна бути забезпечена конфіденційність інформації, що отримується під час проведення державного контролю з урахуванням положень інших законів.
 
268. Стаття 16. Заходи державного контролю
 
269. 1. Державний контроль здійснюється за допомогою таких загальних заходів як моніторинг, перевірка, аудит, інспекція, попередня документальна перевірка, перевірка на відповідність, фізична перевірка, відбір зразків та дослідження (випробування) тощо.
 
270. 2. До спеціальних заходів державного контролю, зокрема, відноситься:
 
271. 1) аудит системи управління безпечності та/або якості харчових продуктів, яка діє у оператора ринку і має відношення до виконання вимог законодавства щодо безпечності та якості харчових продуктів, кормів, здоров`я та благополуччя тварин, в тому числі - аудит постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР;
 
272. 2) проведення інспекції потужностей, їх оточення, приміщень потужностей, обладнання та інвентарю, транспортних засобів, а також харчових продуктів та кормів; сировини, інгредієнтів, допоміжних матеріалів для переробки та інших продуктів, які використовуються для виробництва харчових продуктів та кормів; напівфабрикатів; предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами; засобів та процесів прибирання та догляду; маркування, представлення та реклами;
 
273. 3) інспекція виконання гігієнічних вимог на потужностях;
 
274. 4) вивчення документів та записів, які мають відношення до оцінки відповідності законодавству про безпечність та якість харчових продуктів і кормів;
 
275. 5) вивчення даних, записаних вимірювальними приладами потужностей, та/або персоналом потужностей;
 
276. 6) вимірювання, виконані власними приладами компетентного органу, з метою перевірки вимірювань, що здійснюється на обладнанні потужностей;
 
277. 7) відбір зразків та лабораторні дослідження (випробування).
 
278. Стаття 17. Довгостроковий національний план державного контролю
 
279. 1. Довгостроковий національний план державного контролю затверджується компетентним органом, який відповідає за його впровадження. Впровадження довгострокового національного плану державного контролю здійснюється шляхом складання, затвердження та реалізації річних програм державного контролю, оцінки їх виконання та шляхом планування заходів з метою вирішення виявлених проблем.
 
280. 2. Довгостроковий національний план державного контролю має містити загальну інформацію про структуру та організацію системи державного контролю безпечності харчових продуктів та кормів, здоров’я та благополуччя тварин, зокрема:
 
281. 1) стратегічні цілі цього плану та опис того, яким чином зазначені цілі враховані під час встановлення пріоритетів державного контролю та розподілу ресурсів для його виконання;
 
282. 2) поділ діяльності операторів ринків на категорії відповідно до ризиків;
 
283. 3) загальну організацію та управління державним контролем на центральному та інших рівнях, включаючи здійснення державного контролю окремих потужностей;
 
284. 4) системи контролю, які застосовуються у різних галузях, та координація діяльності між різними структурними підрозділами компетентного органу, відповідальними за здійснення державного контролю;
 
285. 5) делегування заходів державного контролю у встановлених законом випадках;
 
286. 6) навчання персоналу, який здійснює державний контроль;
 
287. 7) процедури, необхідні для здійснення державного контролю, які мають включати структуру компетентного органу та відносини між компетентним органом та органами, яким він делегував певні заходи державного контролю; цілі, які мають бути досягнуті; завдання, повноваження та обов‘язки персоналу; процедури відбору зразків; види контролю; тлумачення результатів та подальші заходи; програми моніторингу та нагляду; дії, які мають бути вжиті після заходів державного контролю; співпраця з іншими службами, які можуть мати відповідні повноваження; перевірка придатності методів відбору зразків, методів дослідження; будь-яка інша діяльність або інформація, необхідна для ефективного функціонування заходів державного контролю;
 
288. 8) організацію та здійснення заходів у разі виникнення надзвичайних ситуацій, пов’язаних з хворобами тварин, харчовими отруєннями або забрудненням харчових продуктів або кормів, та інших ризиків для здоров’я людини;
 
289. 9) механізми координації діяльності між компетентним органом та уповноваженими особами, якщо такі є.
 
290. 3. До довгострокового плану державного контролю вносяться зміни у разі:
 
291. 1) зміни законодавства про безпечність та якість харчових продуктів та кормів, здоров’я та благополуччя тварин;
 
292. 2) виникнення нових хвороб або інших ризиків для здоров’я;
 
293. 3) змін у структурі, управлінні або функціях компетентного органу;
 
294. 4) коли за результатами виконання річної програми державного контролю виявлено необхідність внесення змін до довгострокового плану державного контролю;
 
295. 5) отримання нових наукових або інших даних, що свідчать про необхідність внесення змін до довгострокового плану державного контролю;
 
296. 6) за результатами аудиту системи державного контролю, проведеного представниками інших держав.
 
297. Перегляд та внесення змін до довгострокового національного плану контролю відбуваються не пізніше 60 календарних днів із моменту виникнення обставин, зазначених у цій частині.
 
298. 4. Компетентний орган розробляє до першого грудня поточного року та затверджує річну програму державного контролю на наступний рік.
 
299. 5. Компетентний орган звітує щороку Кабінету Міністрів України про стан виконання довгострокового плану державного контролю за попередній рік та оприлюднює звіт на офіційному веб-сайті не пізніше 1 березня наступного за звітним року.
 
300. Стаття 18. Звіти стосовно виконання довгострокового національного плану державного контролю
 
301. 1. Компетентний орган щорічно не пізніше 1 квітня поточного року звітує перед Кабінетом Міністрів України про стан виконання довгострокового національного плану державного контролю за попередній рік та здійснює його оприлюднення шляхом розміщення на власному офіційному веб-сайті.
 
302. 2. Цей звіт повинен містити таку інформацію:
 
303. 1) зміни, що були внесені в довгостроковий національний план державного контролю за звітний рік, а також перелік всіх обставин, що спричинили перегляд плану, і обґрунтування внесених змін;
 
304. 2) загальний аналіз результатів державного контролю, проведеного за попередній рік;
 
305. 3) типи та кількість встановлених випадків невідповідності;
 
306. 4) заходи, вжиті у випадках виявлення невідповідності, в тому числі ті, що вжиті або заплановані до впровадження на загальнодержавному рівні.
 
307. Стаття 19. Моніторинг
 
308. 1. Компетентний орган затверджує і забезпечує реалізацію щорічних програм моніторингу за окремими видами забруднюючих речовин, залишків пестицидів та ветеринарних препаратів, інших показників, що впливають на безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров`я та благополуччя тварин.
 
309. 2. Моніторинг здійснюється, в тому числі, шляхом:
 
310. збору даних та інформації щодо безпечності та якості харчових продуктів і кормів, здоров`я та благополуччя тварин, формування відповідних інформаційних фондів;
 
311. проведення низки досліджень (випробувань) з метою виявлення залишкових кількостей ветеринарних препаратів та пестицидів, вмісту забруднюючих речовин, інших показників що впливають на безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров`я та благополуччя тварин.;
 
312. обліку звернень фізичних та юридичних осіб про порушення вимог законодавства у сфер і безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров`я та благополуччя тварин;
 
313. аналізу звітів про виконання річного плану (квартальних планів) державного контролю;
 
314. системного аналізу і оцінки даних, що отримуються.
 
315. 3. Під час здійснення моніторингу компетентний орган взаємодіє та обмінюється інформацією з центральними органами виконавчої влади, громадськими організаціями споживачів (об’єднаннями споживачів) та об’єднаннями операторів ринку.
 
316. 4. Компетентний орган готує і оприлюднює на власному веб-сайті звіт за результатами виконання щорічної програми моніторингу не пізніше 1 квітня наступного за звітним року.
 
317. Стаття 20. Дії у випадках існування підозри невідповідності та невідповідності
 
318. 1. Якщо під час проведення державного контролю за оцінкою державного інспектора існує підозра, що харчовий продукт або інший об’єкт санітарних заходів є небезпечним, державний інспектор відбирає зразок такого об’єкта та видає розпорядження про тимчасову заборону обігу харчового продукту або іншого об’єкта санітарних заходів строком не більш як на 10 робочих днів, про що негайно інформує компетентний орган, а також оператора ринку, під управлінням якого знаходиться такий об`єкт. Згаданий зразок повинен бути відібраний в двох юридично та аналітично однакових екземплярах, один з який повинен бути негайно відправлений в уповноважену лабораторію для проведення досліджень (випробувань), а другий – залишається у оператора ринку.
 
319. 2. Зразки об’єктів санітарних заходів, відібрані у зв’язку з підозрою або встановленням факту їх небезпечності чи непридатності до споживання, негайно направляються до уповноваженої лабораторії для проведення досліджень (випробувань). Уповноважена лабораторія після проведення досліджень (випробувань) негайно надає звіт про результати дослідження (випробування) компетентному органу для прийняття рішення щодо подальшого поводження із зазначеним об’єктом санітарних заходів.
 
320. 3. У разі, якщо в результаті дослідження (випробування), проведеного уповноваженою лабораторією, підозра щодо небезпечності харчового продукту або іншого об’єкту санітарних заходів не підтвердилась, компетентний орган негайно видає розпорядження про скасування раніше виданого розпорядження про тимчасову заборону обігу харчового продукту або іншого об’єкта санітарних заходів, про що також інформує впродовж одного календарного дня оператора ринку, під управлінням якого знаходиться такий об`єкт.
 
321. 4. У разі, якщо в результаті дослідження (випробування), проведеного уповноваженою лабораторією, підозра щодо існування невідповідності підтвердилась, компетентний орган приймає рішення щодо заходів, яких необхідно вжити відповідно до частин п`ятої - дев`ятої цієї статті.
 
322. 5. Якщо за результатами досліджень (випробувань) харчового продукту або іншого об’єкта санітарних заходів виявлено порушення положень цього Закону, компетентний орган повинен вжити таких заходів:
 
323. 1) у разі невідповідності маркування вимогам законодавства — видати постанову про виправлення маркування. Спосіб виправлення маркування визначається оператором ринку;
 
324. 2) у разі непридатності до споживання:
 
325. якщо харчовий продукт не є таким, що створює загрозу здоров’ю людини, або інший об’єкт санітарних заходів можна зробити придатним для використання у виробництві харчових продуктів або для іншого використання, — видати постанову про його обробку, переробку або утилізацію (зміну призначеного використання) у погоджений з оператором спосіб та строк;
 
326. якщо харчовий продукт або інший об’єкт санітарних заходів є небезпечним для споживання людиною, але безпечним для іншого використання, — видати постанову про його вилучення та/або відкликання погодженого з оператором ринку строку та заборону використання за призначенням.
 
327. 6. Якщо результати лабораторного дослідження (випробування) підтверджують, що харчовий продукт та/або інший об’єкт санітарних заходів є таким, що створює загрозу здоров’ю людини, та для іншого використання, компетентний орган видає постанову про вилучення та/або відкликання і зобов’язує його власника знищити цей об’єкт під наглядом державного інспектора.
 
328. 7. Рішення разом з результатами лабораторного дослідження (випробування) щодо подальшого поводження з харчовим продуктом та/або іншим об’єктом санітарних заходів, зразки якого були відібрані у зв’язку з підозрою або встановленням факту їх небезпечності або непридатності до споживання, повинно бути доведено до відома оператора ринку протягом одного робочого дня після отримання державним інспектором або компетентним органом результатів лабораторного дослідження (випробування.
 
329. 8. Якщо під час здійснення державного контролю буде виявлено порушення вимог законодавства про харчові продукти, які не створюють безпосередню загрозу здоров`ю споживачу, державний інспектор обмежується винесенням попередження оператору ринку про необхідність усунення виявлених порушень у погоджений з оператором ринку термін, про що робить відповідний запис у акті державного контролю без оформлення протоколу про порушення. У разі неусунення оператором ринку виявлених порушень, що зазначені у акті державного контролю, державний інспектор складає протокол про правопорушення відповідно до статті 41 цього Закону.
 
330. 9. Компетентний орган надає оператору ринку інформацію про право на оскарження рішень, що згадані у цій статті, в день їх затвердження, а також про процедури, які застосовуються при цьому, та кінцеві строки для оскарження.
 
331. Стаття 21. Спірні питання, що виникають внаслідок досліджень (випробувань)
 
332. 1. У випадку відбору зразків для цілей державного контролю інспектор зобов`язаний відібрати і здійснити відповідне маркування і пломбування щонайменше двох зразків один з яких має залишитися у оператора ринку. Оператор ринку має право провести дослідження (випробування) цього зразку у будь-якій акредитованій лабораторії, в тому числі, у випадку виникнення спірної ситуації. Якщо за замовленням контролюючого органу результат випробувань стосовно безпечності для здоров`я людей або тварин перевищує для даної речовини встановлений законодавчими або нормативними документами максимальний рівень з урахуванням похибки вимірювань, а результати випробувань в лабораторії за замовленням оператора не перевищують цей рівень, санкції до оператора застосовуються тільки за наявністю хоча б одного з таких фактів:
 
333. 1) встановлений причинно-наслідковий зв`язок між отруєнням споживача або споживачів та вживанням ним/ними харчових продуктів, що належали до партії, з якої були відібрані дані зразки;
 
334. 2) проведені після повторного відбору зразків з цієї ж партії товарів дослідження (випробування) цих зразків в тих самих лабораторіях показали в обох випадках перевищення встановленого нормативно-правовими актами максимально допустимої концентрації небезпечного фактору;
 
335. 3) після проведеного внутрішнього розслідування в лабораторії, що здійснювала дослідження (випробування) за замовленням оператора, було виявлено помилку/ки, що спричинила/ли отримання некоректного результату.
 
336. 2. Якщо за замовленням компетентного органу або уповноваженої особи результат досліджень (випробувань) стосовно окремих показників, що не відносяться до показників безпечності, не відповідає встановленому для даної речовини законодавчими або нормативними документами рівню з урахуванням похибки вимірювань, а результати випробувань в лабораторії за замовленням оператора ринку відповідають цьому рівню, санкції до оператора ринку застосовуються тільки за наявністю хоча б одного з таких фактів:
 
337. 1) встановлений причинно-наслідковий зв`язок між шкідливим впливом на здоров`я споживача або споживачів та вживанням ним/ними харчових продуктів, що належала до партії, з якої були відібрані дані зразки;
 
338. 2) проведені після повторного відбору зразків з цієї ж партії продукції дослідження (випробування) цих зразків в тих самих лабораторіях показали в обох випадках невідповідність встановленого нормативно-правовими актами рівня з урахуванням похибки вимірювань;
 
339. 3) після проведеного внутрішнього розслідування в лабораторії, що здійснювала дослідження (випробування) за замовленням оператора, було виявлено помилку/ки, що спричинила/ли отримання некоректного результату.
 
340. Стаття 22. План реагування на надзвичайні ситуації, пов’язані з хворобами тварин, харчовими отруєннями або забрудненням харчових продуктів та/або кормів та іншими ризиками для здоров’я людини
 
341. 1. План реагування на надзвичайні ситуації, пов’язані з хворобами тварин, харчовими отруєннями або забрудненням харчових продуктів та/або кормів та іншими ризиками для здоров’я людини (план реагування на надзвичайні ситуації) затверджується Кабінетом Міністрів України і повинен містити перелік ситуацій, у яких існує прямий або непрямий ризик для здоров’я людини, який походить від харчових продуктів та/або кормів для тварин, якому не можна запобігти та який не може бути усунений чи зменшений до прийнятного рівня звичайними заходами.
 
342. 2. План реагування на надзвичайні ситуації повинен містити:
 
343. найменування органів та осіб, які повинні бути задіяні для його реалізації;
 
344. повноваження та обов’язки цих органів та осіб;
 
345. перелік скоординованих дій підрозділів єдиної державної системи цивільного захисту відповідно до виду та рівня надзвичайної ситуації;
 
346. процедуру обміну інформацією між задіяними органами та особами.
 
347. 3. План реагування на надзвичайні ситуації переглядається, зокрема, у разі зміни структури компетентного органу та після моделювання можливого виникнення таких ситуацій.
 
348. РОЗДІЛ ІV
 
349. СПЕЦІАЛЬНІ ВИМОГИ ЩОДО ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ ТВАРИННОГО ПОХОДЖЕННЯ
 
350. Стаття 23. Заходи державного контролю харчових продуктів тваринного походження
 
351. 1. Компетентний орган забезпечує здійснення державного контролю тварин, в тому числі тих, що споживаються живими, та харчових продуктів тваринного походження відповідно до затвердженого спільним наказом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань продовольчої безпеки держави та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я. В зазначеному наказі також встановлюються вимоги щодо передзабійної та післязабійної інспекції тварин.
 
352. 2. Державний ветеринарний інспектор або ветеринарний інспектор проводить інспекцію на бійнях, підприємствах з переробки диких тварин та потужностях з розбирання та обвалювання м'яса.
 
353. 3. Нанесення позначки придатності здійснюються на бійні та потужностях з переробки диких тварин відповідно до вимог статті 25 цього Закону. Позначку придатності наносить державний ветеринарний інспектор або ветеринарний інспектор.
 
354. 4. Помічник ветеринарного інспектора може допомагати державному ветеринарному інспектору або ветеринарному інспектору під час здійснення державного контролю.
 
355. Стаття 24. Присутність державних ветеринарних інспекторів та ветеринарних інспекторів на бійнях та потужностях з розбирання та обвалювання м’яса
 
356. 1. Компетентний орган забезпечує присутність принаймні одного державного ветеринарного інспектора або ветеринарного інспектора:
 
357. 1) на бійні, під час передзабійного та післязабійного огляду;
 
358. 2) на потужностях з переробки диких тварин під час післязабійного огляду;
 
359. 3) на потужностях з розбирання та обвалювання м’яса.
 
360. 2. Компетентний орган може забезпечувати державний контроль у інший ніж зазначений у частині першій цієї статті спосіб на певних бійнях та потужностях з розбирання диких тварин на підставі аналізу ризику та умовах, передбачених законодавством, у таких випадках:
 
361. 1) присутність державного ветеринарного інспектора або ветеринарного інспектора не потрібна протягом передзабійного огляду на бійні, якщо: державний ветеринарний інспектор або ветеринар інспектор здійснив передзабійний огляд на потужності, з якої походить тварина, перевірив інформацію щодо харчового ланцюга та повідомив результати перевірки помічнику ветеринарного інспектора, що присутній на бійні; помічник ветеринарного інспектора, що присутній на бійні, пересвідчився в тому, що інформація стосовно харчового ланцюга не вказує на будь-яку можливу проблему щодо безпечності харчових продуктів та загального стан здоров’я тварин, а положення щодо благополуччя тварин виконуються; державний ветеринарний інспектор або ветеринарний інспектор регулярно переконується в тому, що помічник ветеринарного інспектора проводить перевірки належним чином;
 
362. 2) присутність державного ветеринарного інспектора або ветеринарного інспектора не потрібна впродовж всіх післязабійних оглядів, якщо: помічник ветеринарного інспектора проводить післязабійний огляд та відсторонює м’ясо з невідповідністю та все інше м’ясо від цієї ж тварини, а державний ветеринарний інспектор або ветеринарний інспектор потім оглядає все це м’ясо; помічник ветеринарного інспектора документує всі виконані процедури, що дозволяє державному ветеринарному інспектору або ветеринарному інспектору упевнитись в дотриманні встановлених вимог.
 
363. 3. Положення, зазначені у частині другої цієї статті, не застосовуються:
 
364. а) до тварин, що були вимушено забиті;
 
365. б) до тварин, стосовно яких існує підозра у хворобі або стані, що може негативно вплинути на здоров’я людини;
 
366. в) до великої рогатої худоби, які походять зі стад, які не були офіційно визнані вільними від туберкульозу;
 
367. г) до великої рогатої худоби та кіз, які походять зі стад, які не були офіційно визнані вільними від бруцельозу;
 
368. д) у випадку спалаху хвороб, визначених у списках МЕБ.
 
369. 4. На потужностях з розбирання та обвалювання м’яса компетентний орган забезпечує присутність державного ветеринарного інспектора або ветеринарного інспектора під час переробки та обвалювання м’яса з частотою, що є необхідною для виконання вимог законодавства.
 
370. 5. Компетентний орган може дозволити персоналу бійні виконувати обов’язкі помічників ветеринарних інспекторів щодо контролю під час виробництва м’яса птиці та зайцеподібних за таких умов:
 
371. 1) підприємство застосовує програми-передумови та постійно діючі процедури, що засновані на принципах НАССР, протягом принаймні дванадцяти останніх місяців; персонал потужності був підготовлений за програмою підготовки помічників ветеринарних інспекторів та здав відповідний іспит і знаходитися під наглядом та керівництвом державного ветеринарного інспектора або ветеринарного інспектора. Державний ветеринарний інспектор або ветеринарний інспектор присутні під час передзабійних та післязабійних інспекцій, здійснюють періодичні перевірки персоналу на професійну придатність виконувати функції помічників ветеринарних інспекторів та документують результати цих перевірок. Якщо рівень гігієни на потужності знижується внаслідок операцій контролю, що виконує персонал потужностей, цей персонал має бути замінено помічниками ветеринарного інспектора. Правила щодо проведення навчання включаючи його програму та іспитів на професійну придатність персоналу потужностей, який виконує функції помічників ветеринарних інспекторів, затверджуються компетентним органом;
 
372. 2) компетентний орган вирішує питання дозволу впровадження правил, зазначених у пункті 1) частини п`ятої цієї статті. Запровадження цих правил здійснюється тільки у випадку, коли компетентний орган має підстави вважати, що на потужності не існує проблем із виконанням законодавства про безпечність та якість харчових продуктів, здоров`я та благополуччя тварин.
 
373. 6. Персонал бійні, що отримав особливу підготовку під наглядом державного ветеринарного інспектора або ветеринарного інспектора, може, за відповідальності та під наглядом останніх, виконувати завдання щодо відбору зразків для досліджень (випробувань) щодо тварин усіх видів.
 
374. Стаття 25. Вимоги до позначки придатності
 
375. 1. Позначка придатності наноситься лише на туши або частини туш тварин (свійських копитних тварин, диких ссавців, відмінних від зайцеподібних, вирощених на фермі, та великих диких тварин), які були піддані перед та післязабійному огляду відповідно до вимог законодавства, та за відсутності причини, через які це м’ясо може визнатися непридатним для споживання людиною.
 
376. 2. Позначка придатності наноситься на зовнішню поверхню туші шляхом нанесення позначки чорнилом або гарячим клеймуванням. Якщо тушу розділяють на напівтуші чи четвертини, або напівтуші розділяють на три частини, на кожну з цих частин наноситься позначка придатності.
 
377. 3. Позначка придатності повинна мати овальну форму завширшки принаймні 6,5 см і заввишки 4,5 см та містити наступну інформацію чітко розбірливими символами: назву країни, яка може бути написана повністю великими літерами або зазначена як код з двох літер, згідно із відповідним стандартом Міжнародної організації зі стандартизації ІSО; реєстраційний номер затвердженої бійні або, якщо тварини не підлягають забою на бойні, персональний номер лабораторії або інших потужностей (об'єкта), де державний інспектор наносить позначку придатності.
 
378. Літери мають бути заввишки принаймні 0,8 см, а цифри принаймні 1 см. Розміри та символи позначки можуть бути зменшені для позначки придатності овець, кіз та поросят. Барвники, що використовуються для нанесення позначки придатності, повинні бути дозволеними до використання у харчових продуктах.
 
379. 4. М’ясо тварин, що були вимушено забиті за межами бійні, повинні мати особливу позначку придатності, яку не можливо сплутати із зазначеною в частині четвертій цієї статті стандартною позначкою придатності.
 
380. 5. Позначка придатності не наноситься на м’ясо диких тварин, з яких не було знято шкіру. Якщо з туші дикої тварини шкіру було знято на потужностях з переробки диких тварин, що мають експлуатаційний дозвіл, та після проходження післязабійного огляду тушу було визнано придатною до споживання людиною, на неї наноситься позначка придатності.
 
381. Розділ V
 
382. ВИМОГИ ДО ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ, ЩО ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ ПІД ЧАС ВВЕЗЕННЯ (ПЕРЕСИЛАННЯ) НА МИТНУ ТЕРИТОРІЮ УКРАЇНИ ТОВАРІВ ТА/АБО ТВАРИН
 
383. 9) методи/механізми забезпечення відповідності всім вимогам, що зазначені в статті 8 цього Закону.
 
384. Стаття 26. Інформація, що надається компетентними органами інших країн
 
385. 1. Компетентний орган може вимагати від компетентних органів країн, з території яких планується ввозити (пересилати) товари та/або тварини на митну територію України, надавати наступну інформацію щодо організації та управління системою державного контролю, зокрема:
 
386. 1) законодавство про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров`я та благополуччя тварин , яке діє на території держави-експортера;
 
387. 2) організація та процедури державного (офіційного) контролю, виробництва та обігу товарів і тварин;
 
388. 3) процедури аналізу ризику, фактори, які беруться до уваги для такого аналізу, а також визначення належного рівня захисту здоров`я населення;
 
389. 4) результати заходів державного (офіційного) контролю країни-експортера щодо товарів та тварин, які планується ввезти (переслати) на митну територію України;
 
390. 5) суттєві зміни у структурі та функціонуванні системи державного (офіційного) контролю, що сталися після отримання попередньої інформації.
 
391. 2. Якщо країна не надає зазначену вище інформацію, або, якщо така інформація не є належною, компетентний орган може встановити особливі вимоги щодо ввезення (пересилання) товарів та тварин з цієї країни на митну територію України для кожного окремого випадку та виключно на тимчасовій основі після консультації із цією країною.
 
392. Стаття 27. Заходи державного контролю товарів та тварин, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України
 
393. 1. Компетентний орган здійснює державний контроль товарів та тварин, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України. Зазначений контроль виконується відповідно до довгострокового національного плану державного контролю та щорічних планів державного контролюабо позапланово у випадках, визначених законодавством про державний контроль. Заходи державного контролю товарів та тварин, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, повинні охоплювати всі вимоги законодавства про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров`я та благополуччя тварин.
 
394. 2. Ввезення (пересилання) в Україну та вивезення (пересилання) з України харчових продуктів та інших об’єктів санітарних заходів дозволяється тільки через прикордонні інспекційні пости, які призначені для цього і перелік яких затверджуються Кабінетом Міністрів України.
 
395. 3. Заходи, державного контролю в прикордонних інспекційних постах включають попередній документальний контроль, перевірки на відповідність та фізичні перевірки.
 
396. 4. Якщо у результаті планової перевірки вантажу виникають підстави вважати, що існує невідповідність, до такого вантажу застосовуються положення, встановлені в статті 20 цього Закону.
 
397. 5. Вантаж із товарами або тваринами, який ввозиться (пересилається) на митну територію України, має супроводжуватися оригіналом міжнародного сертифіката або оригіналами інших відповідних документів, які вимагаються згідно з законодавством. Оригінал сертифіката або інших документів залишається на прикордонному інспекційному посту. Зазначені в цій частині документи можуть бути подані в електронному вигляді. Кабінет Міністрів України встановлює правила застосування документів в електронному вигляді в Порядку проведення державного контролю товарів та тварин, ввозяться (пересилаються) на митну територію України або окремим документом.
 
398. Стаття 28. Прикордонні інспекційні пости
 
399. 1. Прикордонні інспекційні пости утворюються рішенням Кабінету Міністрів України. На території прикордонного інспекційного поста встановлюється зона митного контролю.
 
400. 2. Прикордонні інспекційні пости повинні:
 
401. 1) бути розташовані у пунктах пропуску на державному кордоні України та у зоні, яка погоджена з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної митної політики. У випадку географічних обмежувальних обставин, можливе розташування прикордонного інспекційного посту на певній відстані від пункту пропуску на державному кордоні, а у випадку із залізничним транспортом – на першій станції, визначеній компетентним органом;
 
402. 2) перебувати під управлінням державного інспектора, який є відповідальним за проведення державного контролю;
 
403. 3) мати приміщення та обладнання, які забезпечують адекватні умови для проведення державного контролю;
 
404. 4) мати власну лабораторію та/або доступ до послуг лабораторії, здатної здійснювати дослідження (випробування) зразків, відібраних на прикордонному інспекційному посту;
 
405. 5) мати приміщення та, у разі необхідності, холодильні камери для зберігання вантажу, з якого були відібрані зразки для досліджень (випробувань), та/або товарів, яку не було дозволено ввести в обіг державним інспектором;
 
406. 6) мати відповідне обладнання для швидкого обміну інформацією, зокрема, з іншими прикордонними інспекційними постами;
 
407. 7) мати доступ до послуг потужностей, що здійснюють знищення та/або переробку відходів тваринного походження.
 
408. 3. Компетентний орган складає та оприлюднює на власному сайті в мережі Інтернет перелік прикордонних інспекційних постів із зазначенням інформації про адреси, види товарів та тварин, що можуть переміщуватися через ці прикордонні інспекційні пости, і оновлює перелік на пізніше трьох робочих днів у разі зміни цієї інформації.
 
409. Стаття 29. Державний контроль товарів та тварин на прикордонних інспекційних постах
 
410. 1. Державний контроль здійснюється на прикордонних інспекційних постах та передбачає перевірку документів (можуть бути надані в електронному вигляді), що супроводжують вантаж, перевірку відповідності, та, у передбачених законодавством випадках, фізичну перевірку вантажу. Періодичність проведення фізичної перевірки та лабораторних досліджень, що проводяться в рамках такої перевірки, залежить від ризику, який становить вантаж для здоров’я людини, та затверджується центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує формування і реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я.
 
411. 2. Під час проведення фізичної перевірки вантажу, обов’язково перевіряється:
 
412. 1) умови та засоби перевезення з метою визначення чи були дотримані вимоги до температурного режиму, який унеможливлює розмноження мікроорганізмів, формування токсинів, встановлені законодавством про харчові продукти або оператором ринку;
 
413. 2) відповідність фактичної ваги вантажу тій вазі, що зазначена у документі, який супроводжує вантаж;
 
414. 3) пакування та маркування на відповідність законодавству про харчові продукти.
 
415. 3. У випадку проведення органолептичних досліджень, простих фізичних, хімічних та лабораторних досліджень, попередньо повинен бути проведений огляд відібраної частини вантажу, а у випадку насипного вантажу – огляд зразків такого вантажу, відібраних для проведення фізичної перевірки. Випробування повинні здійснюватися по відношенню до усіх зразків, відібраних з вантажу, який може бути частково розвантажений, якщо це необхідно, для забезпечення доступу до всіх його частин. Огляд повинен охоплювати 1% товарів або упаковок вантажу, мінімальна кількість яких має складати два товарів/упаковки, максимальна кількість – десять товарів/упаковок. У випадку насипного вантажу, відбирається п‘ять зразків з різних частин вантажу.
 
416. 4. Транспортні засоби повністю розвантажуються тільки якщо:
 
417. 1) вантаж завантажено у такий спосіб, що одержати доступ до усього вантажу за допомогою лише одного часткового розвантаження неможливо;
 
418. 2) під час перевірки зразків було виявлено невідповідність;
 
419. 3) у попередніх вантажах були виявлені невідповідності;
 
420. 4) існує обґрунтована підозра про наявність невідповідності.
 
421. У разі прийняття рішення щодо повного розвантаження на призначених прикордонних інспекційних постах мають бути створені умови, що забезпечують дотримання температурного режиму, який унеможливлює розмноження мікроорганізмів, формування токсинів, та захисту харчових продуктів від забруднення.
 
422. 5.Проведення фізичної перевірки вантажу може включати проведення:
 
423. 1) органолептичних досліджень, та\або
 
424. 2) простих фізичних та хімічних досліджень (розморожування, нагрівання, розрізання), які здійнюються в місці проведення державного контролю під час його здійснення; та\або
 
425. 3) досліджень (випробувань) з метою виявлення забруднюючих речовин та за іншими показниками, встановленими законодавством про безпечність та якість харчових продуктів, кормів, здоров`я та благополуччя тварин.
 
426. 6. Проведення дослідження (випробування) є обов’язковим тільки у таких випадках:
 
427. 1) за наявності результатів останнього попереднього дослідження, яке свідчить про небезпечність вантажу, що походить з тієї ж самої потужності;
 
428. 2) за наявності інформації про небезпечні фактори, пов’язані с товаром або тваринами, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України з певної країни;
 
429. 3) якщо таке дослідження (випробування) передбачено щорічним планом державного контролю;
 
430. 4) якщо за результатами перевірки документів, що супроводжують вантаж з об’єктами санітарних заходів та/або перевірки відповідності, отримані дані, що свідчать про можливість порушення вимог законодавства про безпечність та якість харчових продуктів, кормів, здоров`я та благополуччя тварин.
 
431. 7. У випадку, коли під час здійснення фізичної перевірки вантажу результати лабораторних досліджень не можуть бути отримані негайно, але відсутні факти про наявність безпосередньої загрози здоров‘ю людей або тварин, такий вантаж може бути випущено в обіг. У випадку отримання лабораторних досліджень, які свідчать про небезпечність вантажу, такий вантаж відкликається з обігу оператором ринку за його рахунок.
 
432. У разі, коли лабораторні дослідження (випробування) здійснюються за наявності даних про порушення вимог законодавства про харчові продукти та/або за наявності попередніх результатів, які свідчать про небезпечність вантажу, забороняється випуск вантажу у вільний обіг до отримання результатів лабораторних досліджень (випробувань).
 
433. Поводження із вантажами, щодо яких лабораторне дослідження (випробування) показало наявність невідповідності, що створює загрозу здоров`ю людей та/або тварин, здійснюється відповідно до положень статті 37 цього Закону.
 
434. 8. Після закінчення фізичної перевірки, компетентний орган підтверджує завершення її проведення шляхом закриття усіх відкритих упаковок та шляхом повторного опломбування усіх контейнерів із занесенням номеру пломби у товаро-транспортний документ.
 
435. 9. Після проходження усіх необхідних перевірок державний інспектор видає на вантаж відповідний документ встановленого зразку із зазначенням результатів перевірки.
 
436. 10. Відомості про результати здійснення державного контролю товарів або тварин на прикордонних інспекційних постах вносяться до єдиної з митними органами інформаційно-телекомунікаційної системи, створеної для реалізації принципу «єдиного вікна», і є підставою для прийняття рішення посадовою особою митного органу щодо завершення митного оформлення таких товарів або тварин.
 
437. 11. Порядок проведення державного контролю товарів та тварин, ввозяться (пересилаються) на митну територію України, в тому числі – порядок взаємодії компетентного органу та митного органу, затверджується Кабінетом Міністрів України.
 
438. Стаття 30. Зменшення частоти перевірок відповідності та фізичних перевірок
 
439. 1. Компетентний орган встановлює зменшену частоту перевірок відповідності та фізичних перевірок вантажів із товарами або тваринами, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, беручи до уваги результати попередніх перевірок вантажів, які відповідають наступним вимогам:
 
440. 1) походять з країн, що надають відповідні гарантії здоров’я та благополуччя тварин, безпечності та якості харчових продуктів, кормів;
 
441. 2) походять із потужностей, які входять до реєстру потужностей для ввезення (пересилання) в Україну товарів або тварин;
 
442. 3) присутній міжнародний сертифікат або інший аналогічний документ.
 
443. 2. Компетентний орган перед прийняттям рішення щодо зменшення частоти перевірок відповідності та фізичних перевірок повинен оцінити наступне:
 
444. 1) гарантії, що надаються країною щодо всієї території або її частини по відношенню до відповідності встановленим вимогам, включаючи ті, що стосуються залишків;
 
445. 2) стан здоров’я тварин у відповідній країні;
 
446. 3) загальний стан здоров’я у країні;
 
447. 4) заходи, що застосовуються у країні в сфері моніторингу та боротьби з хворобами;
 
448. 5) структура, професійні навички, незалежність та кваліфікація персоналу ветеринарної служби та інших компетентних служб;
 
449. 6) відповідність вимогам щодо гігієни харчових продуктів або кормів;
 
450. 7) тип товару та його потенційний ризик для здоров’я;
 
451. 8) результати інспекцій компетентного органу, проведених на цих потужностях у країні або відповідного компетентного органу країни;
 
452. 9) результати здійснених перевірок при ввезенні (пересиланні) продуктів на митну територію України;
 
453. 10) аналіз ризику, який здійснюється по відношенню до товарів або тварин.
 
454. 3. Зменшення частоти перевірок відповідності та фізичних перевірок також здійснюється в рамках угоди про еквівалентність санітарних заходів, що укладається між компетентним органом та компетентним органом відповідної країни.
 
455. Стаття 31. Вимоги до транзиту (переміщення) вантажів із товарами або тваринами через територію України
 
456. 1. Компетентний орган дозволяє переміщення вантажів із товарами або тваринами через територію України лише за таких умов:
 
457. 1) вантаж з товарами або тваринами надходить з країни, з якої вони не заборонені до ввезення на територію України та призначаються для іншої третьої країни.
 
458. Дія цього пункту не поширюється на вантажі з товарами або тваринами у разі їх перевантаження з одного літака на інший або з одного судна на інше в межах митної зони одного і того самого порту чи аеропорту з метою подальшого переміщення без зупинок територією України;
 
459. 2) державним інспектором прикордонного інспекційного поста оформлено відповідні документи на транзит (переміщення) вантажу через територію України;
 
460. 3) вантаж, що надходить на прикордонний інспекційний пост, супроводжується міжнародним сертифікатом або іншими документом разом із завіреними перекладами таких документів;
 
461. 4) особа, відповідальна за вантаж, заздалегідь гарантує повернення вантажу, якщо у ввезенні вантажу буде відмовлено.
 
462. 2. Вантаж з продуктами на прикордонному інспекційному посту надається для перевірки відповідності. У разі виникнення ризику для здоров’я людини або тварин чи встановлення факту невідповідності законодавству проводяться додаткові фізичні перевірки.
 
463. 3. За рішенням компетентного органу може не проводитися перевірка документів, перевірка відповідності і фізична перевірка для морських та повітряних перевезень, якщо:
 
464. 1) вантаж з продуктами не розвантажується, а перевірка документів полягає у вивченні товарно-транспортних документів;
 
465. 2) вантаж перевантажується з одного літака на інший або з одного судна на інше у межах зони митного контролю одного і того самого порту чи аеропорту.
 
466. 4. У разі надходження вантажу на територію України автошляхами, залізницею або водними шляхами зазначений вантаж повинен:
 
467. 1) переміщуватися під митним контролем відповідно до встановлених процедур;
 
468. 2) переміщуватися без розвантаження вантажу або його поділу після того, як цей вантаж залишає прикордонний інспекційний пост, через який його було ввезено. Транспортні засоби або контейнери повинні бути опломбовані відповідним уповноваженим органом країни походження;
 
469. 3) залишити територію України через прикордонний інспекційний пост у строки, передбачені законодавством України.
 
470. 5. Державний інспектор, який здійснює оформлення відповідних документів на переміщення вантажу, надає інформацію про таке переміщення державному інспектору прикордонного інспекційного поста.
 
471. 6. Державний інспектор прикордонного інспекційного поста засвідчує у супровідному документі те, що зазначений вантаж залишив територію України, та надсилає копію цього документа до прикордонного інспекційного поста, через який ввезено вантаж з продуктами.
 
472. 7. Якщо державному інспектору прикордонного інспекційного поста, через який було ввезено вантаж, не повідомлено про залишення території України цим вантажем у передбачений законодавством строк, він передає відповідну інформацію для розгляду митному органу.
 
473. 8. Витрати, пов’язані з транзитом (переміщенням) вантажів, покладаються на особу, відповідальну за вантаж.
 
474. Стаття 32. Вантажі, що призначаються до переміщення на митні склади
 
475. 1. Вантажі, що надходять з іноземної держави та призначаються для оформлення в режим митного складу, приймаються до державного контролю, якщо особа, відповідальна за вантаж, надіслала попереднє повідомлення відповідному прикордонному інспекційному посту.
 
476. 2. На прикордонному інспекційному посту кожен вантаж з продуктами, який ввозиться (пересилається) на митну територію України, підлягає перевірці, зокрема проводиться перевірка оригіналу міжнародного сертифіката або оригіналів відповідних документів, перевірка відповідності.
 
477. Фізична перевірка проводиться у разі виникнення підозри наявності ризику для здоров’я людини та/або тварин.
 
478. Якщо у результаті державного контролю встановлено відповідність товарів вимогам законодавства, державний інспектор прикордонного інспекційного поста видає відповідний ветеринарний документ, на підставі якого митний орган дозволяє ввезення продукту на митну територію України.
 
479. 3. Витрати, пов’язані з оформленням товарів в режим митного складу, покладаються на оператора ринку без подальшої компенсації з боку держави.
 
480. 4. Компетентний орган складає та оприлюднює перелік затверджених митних складів.
 
481. 5. На виконання положень цієї статті Кабінетом Міністрів України встановлюється порядок державного контролю при надходженні вантажів на митні склади, перевезення вантажів між такими складами та дозволене поводження з вантажами на складах.
 
482. Стаття 33. Вимоги до митних складів, на яких зберігаються товари оформлені в режим митного складу
 
483. Митні склади, на яких зберігаються товари, оформлені в режим митного складу, повинні відповідати таким вимогам:
 
484. 1) дотримання умов зберігання товарів, передбачених їх маркуванням;
 
485. 2) відповідність вимогам законодавства щодо митних складів.
 
486. Стаття 34. Реімпорт вантажів із товарами
 
487. 1. Компетентний орган дозволяє реімпорт вантажів з товарами, які походять з України, та яким було відмовлено у ввезенні іншою країною, якщо:
 
488. 1) товари супроводжуються оригіналом міжнародного сертифікату, або іншого документу, або відповідною копією, завіреною компетентним органом, який видав цей документ, що супроводжує товари, а також документом, в якому зазначаються підстави відмови у ввезенні та гарантується, що вимоги зберігання та перевезення товарів були дотримані, та що зазначені продукти не підлягали жодній переробці, обробці, зміні стану та іншому поводженню із ними; у випадку з опломбованими контейнерами, необхідна наявність документа перевізника, в якому зазначається, що вміст контейнеру не підлягав жодній переробці, обробці, зміні стану та іншому поводженню або розвантаженню;
 
489. 2) зазначені товари проходять перевірку документів та перевірку відповідності;
 
490. 3) вантаж повертається безпосередньо до потужності походження, якщо вантаж під час перевезення перебуває під наглядом компетентного органу у закритих транспортних засобах або контейнерах, опломбованих компетентним органом. Державний інспектор прикордонного інспекційного посту через який ввозиться вантаж, повідомляє відповідного державного інспектора, відповідального за потужність походження вантажу.
 
491. 2. Вантаж із продуктами, які дозволені до реімпорту, перевозяться до потужності походження у закритих транспортних засобах або контейнерах, опломбованих компетентним органом у такий спосіб, щоб пломба була пошкоджена при відчиненні вантажної частини транспортного засобу. Державний інспектор прикордонного інспекційного посту, через який ввозиться вантаж, повідомляє відповідного інспектора, відповідального за потужність походження вантажу.
 
492. 3. Державний інспектор, який дозволяє перевезення, повідомляє компетентний орган місця призначення вантажу.
 
493. 4. Усі витрати, які виникають згідно цієї статті, включаючи вартість державного контролю, відшкодовуються за рахунок особи, відповідальної за вантаж.
 
494. Стаття 35. Вантажі з неприйнятними міжнародними сертифікатами або з неправильно маркованими товарами, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України.
 
495. 1. Якщо під час проведення державного контролю з`ясовується, що міжнародний сертифікат або інший подібний за суттю документ, який супроводжує вантаж з товарами або тваринами, є неприйнятним та/або товари або тварини у вантажі не є тими, що вказані у супровідному міжнародному сертифікаті або іншому документі такий вантаж зберігається на призначеному прикордонному інспекційному посту, з дотриманням вимог до зберігання такого товару або умов утримання тварин.
 
496. 2. Компетентний орган протягом одного робочого дня повідомляє особу, що відповідальна за вантаж, про те, що міжнародний сертифікат або інший подібний документ, є неприйнятним та\або товари, тварини не є тими, що вказані у документі, та встановлює зв’язок з компетентним органом країни експортера, який видав документ, про необхідність проведення консультацій щодо подальших дій із зазначеним вантажем.
 
497. 3. Якщо під час консультацій з компетентним органом країни експортера було встановлено що міжнародний сертифікат або інший подібний документ є дійсним, за вимогою особи, відповідальної за вантаж, цей вантаж може піддаватися фізичній перевірці для визначення його придатності та можливості його подальшого імпорту.
 
498. 4. Якщо під час консультацій з компетентним органом країни експортера було встановлено, що міжнародний сертифікат є недійсним, такому вантажу відмовляється у ввезенні. Подальше поводження з таким вантажем здійснюється відповідно до статті 37 цього Закону.
 
499. 5. Вантажі, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України та марковані з порушенням вимог законодавства, можуть бути випущені в обіг без права їх пропонування кінцевому споживачу під зобов’язання оператора ринку про виправлення маркування відповідно до вимог законодавства про безпечність та якість харчових продуктів та кормів.
 
500. 6. Якщо оператор ринку не заявляє про свою готовність здійснити зміну маркування харчового продукту з метою приведення його у відповідність з вимогами законодавства про харчові продукти, вантаж підпадає під дію положень статті 37 цього Закону.
 
501. Стаття 36. Обмеження ввезення (пересилання) на митну територію України харчових продуктів тваринного походження у зв’язку із хворобами списку Міжнародного епізоотичного бюро
 
502. 1. Компетентний орган, якщо це рекомендується відповідними міжнародними організаціями або відповідно до аналізу ризику є необхідним для досягнення належного рівня захисту здоров’я людей та тварин, може обмежити або заборонити ввезення (пересилання) на митну територію України харчових продуктів тваринного походження з певних країн чи зон у межах певних країн у разі підтвердження спалаху хвороб списку МЕБ, які можуть зробити харчові продукти тваринного походження небезпечними. Ці обмеження та заборона скасовуються після підтвердження закінчення спалаху хвороби та підтвердження безпечності харчових продуктів тваринного походження.
 
503. 2. У разі обмеження або заборони ввезення (пересилання) на митну територію України харчових продуктів тваринного походження згідно з частиною першою цієї статті, така заборона або обмеження стосується усіх вантажів, що вже виїхали з країни походження, якщо дата виїзду з указаної країни припадає на інкубаційний період для хвороб списку МЕБ, який визначається від дати підтвердження спалаху такої хвороби.
 
504. Стаття 37. Поводження з вантажами, яким відмовлено у ввезенні
 
505. 1. Якщо у результаті проведення державного контролю виявляється, що товари або тварини не відповідають вимогам законодавства, компетентний орган, після консультацій з оператором ринку, відповідальним за вантаж, приймає рішення:
 
506. 1) про вивезення вантажу за межі території України з прикордонного інспекційного посту до місця, погодженого з оператором ринку, відповідального за вантаж, з використанням того ж або іншого транспортного засобу (якщо перевантаження в інший транспортний засіб не становить загрози проникнення або поширення шкідливих організмів на територію України, або не становить загрози здоров’ю людей та тварин) у строк, що не перевищує 60 діб. При цьому документи, що супроводжують вантаж, визнаються недійсними, для того, щоб унеможливити повторне ввезення цього вантажу через інший прикордонний інспекційний пост; або
 
507. 2) про знищення вантажу відповідно до законодавства, якщо його вивезення є неможливим, або якщо 60-денний строк, зазначений у пункті 1 цієї частини закінчився, або за згодою на таке знищення; або
 
508. 3) про зміну призначеного використання вантажу під наглядом компетентного органу, у випадку якщо така зміна використання не спричиняє шкідливого впливу на здоров’я людей, тварин або рослин.
 
509. 2. Під час очікування на вивезення або знищення, або зміну призначеного використання вантажу, зазначеного у частині першій цієї статті, або підтвердження причин для відмови у його ввезенні, вантаж знаходиться під наглядом компетентного органу.
 
510. 3. У випадку зміни призначеного використання, харчові продукти, які виключено з категорії харчових продуктів для споживання людиною, маркуються на кожній упаковці добре видимим попередженням "Не для споживання людиною", а в разі відсутності упаковок маркуються або пакуються таким чином, щоб проставити на упаковці попередження "Не для споживання людиною".
 
511. 4. Особа, відповідальна за вантаж, відшкодовує витрати, що пов’язані з вивезенням вантажу, його знищенням або зміною призначеного використання.
 
512. Розділ VІІ
 
513. ФІНАНСУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ
 
514. Стаття 38. Загальні питання фінансування державного контролю
 
515. 1. Фінансування державного контролю здійснюється за рахунок коштів загального та спеціального фондів державного бюджету за виключенням випадків, вказаних в статті 39 цього Закону.
 
516. 2. Вартість окремих, передбачених в статті 39 цього Закону видів контролю, повинна відповідати їх фактичній собівартості, що підтверджується відповідною калькуляцією, яка надається оператору ринку.
 
517. 3. Вартість для визначених цим Законом окремих видів державного контролю встановлюється за методиками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
 
518. Методики повинні базуватися на розмірі встановленого законом рівня прожиткового мінімуму, бути диференційованими у залежності від кількості тварин та/або об’ємів товарів, а також встановлювати понижуючі коефіцієнти вартості адміністративних послуг і окремих видів державного контролю у залежності від результативності заходів з управління небезпечними факторами, що здійснюються на потужностях.
 
519. Стаття 39. Види державного контролю, що фінансуються за рахунок операторів ринку
 
520. 1. Видами державного контролю, що фінансуються за рахунок тих операторів ринку, до яких застосовується ці види контролю, є такі:
 
521. 1) проведення державного контролю товарів та тварин, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України або вивозяться (пересилаються) з неї;
 
522. 2) проведення дозабійної і післязабійної інспекції тварин з наданням відповідних ветеринарних документів, якщо обов’язковість проведення таких інспекцій встановлена законом;
 
523. 3) проведення після виявлення невідповідності повторних заходів з державного контролю з метою оцінки результатів заходів, що були проведені операторами ринку для усунення цих порушень, або у випадку підозри щодо невідповідності подальших заходів контролю для спростування або підтвердження цієї невідповідності.
 
524. 2. Наведений в частині 1 цієї статті перелік заходів з державного контролю цього Закону, за проведення яких стягується плата з тих операторів ринку, до яких застосовується ці види контролю, є вичерпним. Стягування плати (в тому числі через третіх осіб або шляхом покриття витрат на заробітну платню посадових осіб, закупка або дарування основних засобів або витратних матеріалів тощо) за будь - які інші дії в рамках державного контролю забороняється.
 
525. Розділ VІІІ
 
526. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ВИМОГ ЦЬОГО ЗАКОНУ ТА ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО БЕЗПЕЧНІСТЬ ТА ЯКІСТЬ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ І КОРМІВ, ЗДОРОВ’Я ТА БЛАГОПОЛУЧЧЯ ТВАРИН
 
527. Стаття 40. Відповідальність за порушення вимог цього Закону
 
528. За порушення вимог цього Закону винні особи несуть цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність, передбачену законом.
 
529. Стаття 41. Провадження у справах про порушення законодавства про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров’я та благополуччя тварин
 
530. 1. Провадження у справах про порушення законодавства про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров`я та благополуччя тварин стосовно юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців здійснюється відповідно до вимог цієї статті.
 
531. 2. Протокол про правопорушення, передбачені законодавством про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров`я та благополуччя тварин, за результатами здійснення заходу державного контролю мають право складати державні інспектори.
 
532. 3. Протокол про правопорушення, передбачені законодавством про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров`я та благополуччя тварин, складається у двох примірниках. Один примірник протоколу вручається оператору ринку або уповноваженій ним особі, другий — зберігається у компетентному органі.
 
533. 4. Форма протоколу про правопорушення, передбачені законодавством про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров`я та благополуччя тварин, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань продовольчої безпеки держави.
 
534. 5. У протоколі про правопорушення, передбачені законодавством про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров`я та благополуччя тварин, зазначаються:
 
535. 1) дата і місце його складення;
 
536. 2) посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол;
 
537. 3) відомості про оператора ринку;
 
538. 4) прізвище, ім’я, по батькові особи, яка притягається до відповідальності за порушення законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів;
 
539. 5) місце, час вчинення і суть правопорушення;
 
540. 6) нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність;
 
541. 7) місцезнаходження свідків і потерпілих, якщо вони є;
 
542. 8) пояснення особи, яка притягається до відповідальності;
 
543. 9) інші відомості, необхідні для вирішення справи.
 
544. 6. Протокол про правопорушення підписується особою, яка його склала, та фізичною особою — підприємцем, яка притягається до відповідальності за порушення законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів, або уповноваженою нею особою, а у разі провадження у справі щодо оператора ринку — юридичної особи — уповноваженою ним особою. За наявності свідків і потерпілих протокол підписується такими особами.
 
545. 7. У разі відмови від підписання протоколу фізичною особою — підприємцем, яка притягається до відповідальності за законодавством про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров`я та благополуччя тварин, або уповноваженою нею особою, а у разі провадження у справі щодо оператора ринку — юридичною особою — уповноваженою ним особою в протоколі робиться відповідний запис. Зазначені особи мають право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до нього, а також зазначають мотиви своєї відмови від його підписання.
 
546. 8. Розгляд справ про порушення законодавства про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров`я та благополуччя тварин здійснюється у судовому порядку відповідно до закону.
 
547. 9. Заява про правопорушення, законодавством про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров`я та благополуччя тварин, разом з іншими матеріалами надсилається до суду у п’ятнадцятиденний строк з моменту складення протоколу про правопорушення.
 
548. 10. Сплата штрафу не звільняє оператора ринку харчових продуктів від обов’язку щодо усунення допущеного правопорушення, а також від відшкодування заподіяної внаслідок такого правопорушення шкоди (завданих збитків).
 
549. 11. У випадках, законодавством про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров`я та благополуччя тварин, компетентний орган має право прийняти рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів, що несуть загрозу для здоров’я та/або життя людей, строком не більш як на 10 робочих календарних днів з поданням відповідної заяви до суду не пізніше наступного робочого дня після прийняття такого рішення.
 
550. 12. Тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів понад строк, зазначений у частині одинадцятій цієї статті, можливе виключно за рішенням суду на строк, необхідний для усунення виявлених порушень, погоджений з оператором ринку.
 
551. 13. Оператор ринку має право відновити виробництво та/або обіг харчових продуктів, якщо:
 
552. 1) компетентний орган не подав до суду заяви про тимчасове припинення виробництва та/або обігу товарів та/або тварин у визначений частиною одинадцятою цієї статті строк;
 
553. 2) суд не прийняв будь-якого рішення до закінчення строку тимчасового припинення, зазначеного у рішенні компетентного органу;
 
554. 3) суд прийняв рішення на користь оператора ринку;
 
555. 4) компетентний орган відкликав заяву до суду або скасував рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу товарів та/або тварин;
 
556. 5) за результатами перевірки компетентним органом встановлений факт усунення порушень, які стали причиною тимчасового припинення виробництва та/або обігу товарів та/або тварин відповідно до частин одинадцять та дванадцять цієї статті.
 
557. Розділ ІХ
 
558. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
 
559. 1. Цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування.
 
560. Протягом 5 років з дня опублікування цього Закону:
 
561. фізичні перевірки та перевірки відповідності можуть здійснюватися в місцях, що не є прикордонними інспекційними постами;
 
562. Компетентний орган складає та оприлюднює на власному веб-сайті в мережі Інтернет перелік об`єктів, що не є прикордонними інспекційними постами і на яких здійснюються фізичні перевірки та перевірки відповідності, із зазначенням інформації щодо адреси, видів товарів та тварин, що можуть переміщуватися через ці прикордонні інспекційні пости, і оновлює перелік на пізніше трьох робочих днів у разі зміни цієї інформації.
 
563. 2. Визнати таким, що втратив чинність, розділ VІІ Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 50, ст. 533; 2011 р., № 33, ст. 326; із змінами, внесеними Законом України від 4 липня 2013 року № 406-VІІ).
 
564. 3. Закон України «Про ветеринарну медицину» (Відомості Верховної Ради України, 2007 р., № 5—6, ст. 53; 2008 р., № 76, ст. 22) доповнити статтею 1-1 такого змісту:
 
565. «Стаття 1-1. Сфера дії цього Закону
 
566. Дія цього Закону поширюється на правовідносини, що виникають у зв’язку із виконанням вимог щодо ветеринарно-санітарного та епізоотичного благополуччя, карантину тварин, їх ідентифікації та реєстрації, виробництвом та обігом ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів та кормів, і не поширюється на державний контроль, що проводиться з метою перевірки виконання цих вимог.».
 
567. 4. В частині четвертій статті 5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (Відомості Верховної Ради України, 2007 р., № 29, ст. 389; 2010 р., № 38, ст. 510) перед словами «днів до дня здійснення цього заходу» додати слово «робочих», а також наприкінці цієї частини додати такий абзац: «Письмове повідомлення операторів ринку харчових продуктів про проведення планового заходу- аудиту постійно діючих процедур, що засновані на принципах НАССР, здійснюється не пізніш як за п`ятнадцять робочих днів до дня здійснення цього заходу».
 
568. 5. До приведення законодавства у відповідність із Законом України "Про державний контроль, що здійснюється з метою перевірки відповідності законодавству про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров’я та благополуччя тварин" закони та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
 
569. 6. Кабінету Міністрів України у шестимісячний термін :
 
570. 1) подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до законів України, що випливають із цього Закону;
 
571. 2) привести у відповідність із цим Законом свої нормативно-правові акти;
 
572. 3) забезпечити прийняття міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;
 
573. 4) забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів, що не відповідають цьому Закону.
 
574. 7. Протягом чотирьох років після опублікування цього Закону дослідження (випробування) об’єктів санітарних заходів для цілей державного контролю може проводиться атестованими центральними органами виконавчої влади лабораторіями, реєстр яких веде компетентний орган та оприлюднює його на власному офіційному веб-сайті.
 
575. Голова Верховної Ради
України