Кількість абзаців - 266 Розмітка (ліва колонка)


Про внесення змін до Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейде (Друге читання)

0. Проект
 
1. ЗАКОН УКРАЇНИ
 
2. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні
 
3. Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
 
4. І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
 
5. 1. У Земельному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 3-4, ст. 27):
 
6. 1) у пункті «б» частини другої статті 22 слова «крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення» виключити;
 
7. 2) доповнити Кодекс статтею37-1 такого змісту:
 
8. «Стаття 37-1. Особливості використання та розпорядження земельними ділянками, розташованими у масиві земель сільськогосподарського призначення, а також полезахисними лісовими насадженнями та іншими захисними насадженнями, які розташовані на межі такого масиву
 
9. 1. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення, призначені для ведення особистого селянського господарства, фермерського господарства, розташовані у масиві земель сільськогосподарського призначення, можуть використовуватись її власником, землекористувачем також для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без зміни їх цільового призначення.
 
10. 2. Земельні ділянки державної та комунальної власності під польовими дорогами, запроектованими для доступу власників земельних ділянок до земельних ділянок, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення (крім польових доріг, які обмежують масив), передаються в оренду особам, яким належить право користування (оренда, емфітевзис) земельними ділянками, які в сукупності складають не менше, ніж 75 відсотків площі такого масиву.
 
11. У разі, якщо земельні ділянки одного масиву використовуються декількома землекористувачами (орендарі, емфітевти), і при цьому площа земельних ділянок, які використовуються однією особою, складає менше 75 відсотків площі масиву, земельні ділянки під польовими дорогами (крім польових доріг, які обмежують масив) передаються в оренду особам, яким належить право оренди не менш, як 25 відсотків масиву. У разі, якщо таких осіб декілька, земельні ділянки під польовими дорогами можуть бути передані їм у спільну оренду або сформовані в окремі земельні ділянки площею пропорційно до площ орендованих земельних ділянок у масиві та передані в оренду кожній з них.
 
12. У разі, якщо інші земельні ділянки, розташовані в масиві земель сільськогосподарського призначення, не мають доступу з краю масиву, орендар земельних ділянок під польовими дорогами зобов’язаний встановити їх власнику (а у разі, якщо вона перебуває в оренді (суборенді) чи користуванні на праві емфітевзису - землекористувачу) право проходу, проїзду до неї по земельних ділянках, які перебувають у нього в користуванні, на умовах безоплатного земельного сервітуту. У разі відмови орендаря в укладенні договору земельного сервітуту, такий сервітут встановлюється за рішенням суду.
 
13. 3. Особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має переважне право на укладення договорів оренди інших земельних ділянок, розташованих у такому масиві, у разі, коли їх невикористання цією особою створює перешкоди у раціональному використанні орендованих земель внаслідок черезсмужжя. У разі наявності пропозиції іншої особи щодо укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки, особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має переважне право на укладення договору оренди на умовах, не гірших, ніж умови зазначеної особи. Реалізація такого переважного права здійснюється в порядку встановленому статтею 33 Закону України «Про оренду землі».
 
14. Особою, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення є землекористувач, якому належить право користування (оренда, емфітевзис) земельними ділянками, розташованими в масиві земель сільськогосподарського призначення, загальна площа яких складає не менш, як 75 % усіх земель масиву.
 
15. 4. Орендарі земельних ділянок, розташованих у одному масиві земель сільськогосподарського призначення, на період дії договору оренди землі можуть обмінюватися належними їм правами користування земельними ділянками шляхом укладання між ними договорів суборенди відповідних ділянок без згоди орендодавця, залишаючись відповідальними перед останнім за виконання обов’язків, передбачених договором оренди землі.
 
16. 5. Місце розташування та межі земельних ділянок, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення можуть бути змінені в процесі консолідації земель на умовах та в порядку, визначеними законом.
 
17. 6. Полезахисні лісові насадження та інші захисні насадження, розташовані уздовж меж масиву сільськогосподарського призначення, передаються у постійне користування державним або комунальним спеціалізованим підприємствам або в оренду фізичним та юридичним особам із обов’язковим включенням до договору оренди землі умов щодо їх утримання та збереження таких насаджень.
 
18. Обмеження у використанні земельних ділянок під лісосмугами та іншими захисними насадженнями підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
 
19. 7. Земельні ділянки під польовими дорогами, розташованими у масиві земель сільськогосподарського призначення (крім польових доріг, які обмежують масив) можуть використовуватись за вибором землевласника (землекористувача) як для проходу (проїзду) до інших земельних ділянок, розташованих у масиві, так і для вирощування сільськогосподарської продукції.
 
20. 8. Власники земельних ділянок усіх форм власності, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення можуть обмінюватись такими земельними ділянками.
 
21. Обмін (міна) земельної ділянки державної або комунальної власності, розташованої у масиві земель сільськогосподарського призначення на іншу земельну ділянку, розташовану у цьому ж масиві, дозволяється у випадку, коли обидві земельні ділянки мають однакову нормативну грошову оцінку, або їх нормативна грошова оцінка відрізняється не більше, як на 10%.»
 
22. частину першу статті 55 доповнити пунктом «г» такого змісту:
 
23. «г) полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями на землях сільськогосподарського призначення»;
 
24. 3) у статті 79-1:
 
25. у абзаці п’ятому частини другої слова «державної чи комунальної власності» виключити;
 
26. доповнити частиною тринадцятою такого змісту:
 
27. «13. Межі земельних ділянок, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, можуть бути відкориговані за результатами інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення відповідно до статті 37-1 цього Кодексу.»
 
28. 4) частину першу статті 98 викласти у такій редакції:
 
29. «1. Право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками)»;
 
30. 5) частині першій статті 98:
 
31. абзац перший викласти у такій редакції:
 
32. «Власники, землекористувачі або інші особи можуть вимагати від власника або землекористувача земельної ділянки встановлення таких земельних сервітутів: «;
 
33. доповнити пунктом «г-1» такого змісту:
 
34. «г-1) право розміщення (переміщення, пересування) об’єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем»;
 
35. 6) у статті 100:
 
36. речення друге частини першої викласти у такій редакції:
 
37. «Сервітут може належати власникові (землекористувачеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншим особам відповідно до закону або іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).»;
 
38. абзац перший частини другої після слова «власником» доповнити словом « (землекористувачем)»;
 
39. 7) частину другу статті 134 доповнити абзацами такого змісту:
 
40. «надання в оренду земельних ділянок під польовими дорогами розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення (крім доріг, які обмежують масив) відповідно до статті 37-1 цього Кодексу;
 
41. надання в оренду земельних ділянок під полезахисними лісовими насадженнями та іншими захисними насадженнями, які обслуговують масив земель сільськогосподарського призначення.»;
 
42. 8) у статті 186:
 
43. частину тринадцяту після слів «інвентаризації земель» доповнити словами « (крім технічної документації, за якою проводиться інвентаризація масиву земель сільськогосподарського призначення)»;
 
44. доповнити частиною 13-1такого змісту:
 
45. «13-1. Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель, за якою проводиться інвентаризація масиву земель сільськогосподарського призначення, погоджується територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, і затверджується сільською, селищною, міською радою, на території якої розташована земельна ділянка.
 
46. У разі, якщо за технічною документацією здійснено коригування меж земельної ділянки, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, документація (в частині положень щодо коригування меж земельної ділянки) погоджується також з власником земельної ділянки. Для погодження розробник технічної документації направляє власнику земельної ділянки цінним листом з описом вкладень та повідомленням про вручення або надає під розписку повідомлення, до якого подається витяг з технічної документації із зазначенням плану земельної ділянки, на якому мають бути відображені існуючі та відкориговані межі земельної ділянки, із поясненням причин їх коригування.
 
47. Власник земельної ділянки протягом місяця з дня одержання письмового повідомлення розглядає його та погоджує технічну документацію або надсилає розробнику документації мотивовану відмову у погодженні.
 
48. У разі, якщо протягом місяця з дня одержання власник земельної ділянки не погодив технічну документацію або не надіслав розробнику технічної документації мотивовану відмову у погодженні, така документація вважається погодженою. У разі відмови власника земельної ділянки від погодження, спір вирішується органом місцевого самоврядування в порядку, визначному главою 25 цього Кодексу. Рішення органу місцевого самоврядування про вирішення земельного спору в такому випадку є підставою для затвердження технічної документації та внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру.»;
 
49. 9) у Розділі Х «Перехідні положення»:
 
50. у підпункті «б» пункту 15 слово «законом» замінити словами «частини восьмої статті 37-1 цього Кодексу»;
 
51. доповнити пунктом 21 такого змісту:
 
52. «21. Установити, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» землі колективних сільськогосподарських підприємств, які припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» перебувають у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані.»;
 
53. 2. Частину першу статті 4 Лісового кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2006, № 21, ст.170) доповнити словами « (крім полезахисних лісових смуг та інших захисних насаджень у складі земель сільськогосподарського призначення)»;
 
54. 3. У Законі України «Про оренду землі» (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 10, ст. 102; 2013 р., № 36, ст. 472):
 
55. 1) частину восьму статті 8 виключити;
 
56. у зв’язку з цим частину дев’яту вважати частиною восьмою;
 
57. 2) доповнити Закон статтею 8-2 такого змісту:
 
58. «Стаття 8-2. Особливості набуття і реалізації права оренди на земельні ділянки, розташовані у масиві земель сільськогосподарського призначення в порядку обміну правами користування
 
59. 1. Власники та орендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих в масиві земель сільськогосподарського призначення, на період дії договору оренди можуть обмінюватися належними їм правами користування земельними ділянками шляхом взаємного укладання між ними договорів оренди, суборенди відповідних ділянок без згоди орендодавців, залишаючись відповідальними перед останніми за виконання договорів оренди. Припинення договору одного з договорів оренди, суборенди земельної ділянки припиняє дію договору оренди, суборенди, що укладений взамін, про що обов’язково зазначається у таких договорах.
 
60. 2. Особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має право орендувати інші земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані у такому масиві, а у разі, якщо інші земельні ділянки перебувають в оренді, - на одержання їх у суборенду за умови передачі їх власнику (орендарю) у користування (оренда, суборенда) іншої земельної ділянки, розташованої у цьому ж масиві на такий же строк та на таких же умовах.
 
61. 3. Право оренди (суборенди) на земельні ділянки, право оренди (суборенди) якими набувається особою, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, в порядку, визначному цією статтею, набувається і реалізується з наступними особливостями:
 
62. строк оренди не повинен перевищувати середнього строку користування іншими земельними ділянками, розташованими у масиві;
 
63. розмір орендної плати не може бути нижчим, ніж середня орендна плата за інші земельні ділянки, розташовані у масиві;
 
64. орендар не має переважного права на купівлю орендованої земельної ділянки у разі її продажу;
 
65. орендар (суборендар) не має права на компенсацію іншою стороною договору витрат на поліпшення орендованої земельної ділянки, на поновлення договору оренди (суборенди) на новий строк у разі заперечень іншої сторони договору;
 
66. у разі, якщо до земельної ділянки, право на яку передається взамін, відсутній доступ з краю масиву, особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, зобов’язана забезпечити землекористувачу право проходу, проїзду до такої земельної ділянки на умовах безоплатного земельного сервітуту;
 
67. у разі, якщо в оренду (суборенду) особі, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, передається декілька земельних ділянок, що належать одній особі, земельні ділянки, право користування якими передаються взамін, повинні бути пов’язані спільними межами.
 
68. Встановлення у договорі оренди (суборенди) земельної ділянки, право на яку передається взамін, інших умов, ніж ті, що передбачені цією частиною, допускається лише за погодженням іншої сторони договору.
 
69. 4. Земельна ділянка, право користування якою передається взамін, повинна:
 
70. бути розташована у тому ж масиві земель сільськогосподарського призначення;
 
71. належати до земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства або фермерського господарства;
 
72. мати однаковий склад ґрунтів та угідь;
 
73. мати нормативну грошову оцінку, яка є рівною із земельною ділянкою, яка передається в оренду (суборенду) особі, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, або відрізнятись від неї не більше, як на 10%.
 
74. Власник або користувач земельної ділянки, земельна ділянка якого передається в оренду (суборенду) особі, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має право на відшкодування збитків, завданих йому в результаті такої передачі, у повному обсязі.
 
75. Розмір збитків визначається шляхом проведення оцінки відповідно до законодавства про оцінку земель та законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.
 
76. 5. Для укладення договору оренди (суборенди) особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, письмово звертається до другої сторони з пропозицією укласти договір оренди (суборенди).
 
77. У зверненні зазначається:
 
78. земельні ділянки, правами користування якими пропонується обмінятись, із зазначенням площі, угідь земельних ділянок, їх нормативної грошової оцінки,
 
79. розмір збитків, завданих власникам, користувачам земельних ділянок внаслідок обміну правами користування.
 
80. До звернення додаються:
 
81. підписані особою, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, проект договору оренди (суборенди), а також проект договору оренди (суборенди) земельної ділянки, право користування якою пропонується передати взамін,
 
82. засвідчена копія договору оренди земельної ділянки, орендарем у яких виступає особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, і право користування якою пропонується передати взамін.
 
83. Друга сторона протягом місяця з дня одержання пропозиції зобов’язана розглянути звернення, підписати договір або надати письмову мотивовану відмову у його укладенні.
 
84. 6. У разі недосягнення згоди щодо укладення договорів оренди (суборенди), такі договори визнаються укладеними за рішенням суду, крім випадків, коли земельна ділянка:
 
85. за угіддями належить до багаторічних насаджень, і на ній закладено багаторічні насадження;
 
86. на земельній ділянці розташоване нерухоме майно;
 
87. належить до земель сільськогосподарського призначення несільськогосподарських угідь (крім польових доріг, розташованих всередині масиву);
 
88. поєднана спільними межами із масивом земель сільськогосподарського призначення і її місце розташування не створює черезсмужжя для особи, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення.
 
89. Одночасно судом визначається розмір збитків, завданих укладенням таких договорів.
 
90. Рішення суду про визнання договору оренди (суборенди) укладеним, є підставою для державної реєстрації права оренди (суборенди) земельної ділянки в порядку, визначеному законом.»;
 
91. 3) статтю 15 доповнити частиною п’ятою такого змісту:
 
92. «У разі укладення договору оренди в порядку обміну правами користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення, розташованими у масиві земель сільськогосподарського призначення, у такому договорі зазначається договір, взамін якого він укладений.»;
 
93. 4) частину перше статті 33 доповнити словами «з урахуванням особливостей, передбачених статтею 37-2 Земельного кодексу України»;
 
94. 4. У Законі України «Про землеустрій» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 36, ст. 282):
 
95. 1) у частині першій статті 1:
 
96. після абзацу шостого доповнити новим абзацом сьомим такого змісту:
 
97. «зрошувальний масив - масив земель сільськогосподарського призначення, на якому провадиться проводиться гідротехнічна меліорація та/або знаходяться внутрішньогосподарські меліоративні системи»;
 
98. абзац сьомий вважати абзацом восьмим і слова «земель та» виключити;
 
99. абзаци восьмий - чотирнадцятий вважати абзацами дев’ятим - п’ятнадцятим;
 
100. абзац п’ятнадцятий вважати абзацом шістнадцятим і після слова «власності» доповнити словами «, користування (оренда, суборенда, емфітевзис)»;
 
101. 2) у статті 35:
 
102. частину першу після слів «державного земельного кадастру» доповнити словами «оптимізації використання земельних ділянок, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення»;
 
103. доповнити частиною третьою такого змісту:
 
104. «Порядок проведення інвентаризації земель (крім інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення) затверджується Кабінетом Міністрів України.»;
 
105. 3) доповнити статтею 35-1 такого змісту:
 
106. «Стаття 35-1. Порядок проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення
 
107. Рішення про проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення приймається сільською, селищною, міською радою, на території якої знаходиться масив, за власною ініціативою або за наслідками розгляду клопотання ініціаторів проведення такої інвентаризації.
 
108. Ініціатором проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення можуть бути органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власник та користувачі земельних ділянок, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення.
 
109. З метою інформування власників та користувачів земельних ділянок про проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення, сільська, селищна, міська рада розміщує у загальнодоступних місцях відповідних населених пунктів, публікує у друкованих засобах масової інформації та оприлюднює на власному офіційному веб-сайті (за наявності) оголошення про щодо проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення в якому зазначається інформація про:
 
110. орієнтовну площу масиву земель сільськогосподарського призначення;
 
111. земельні ділянки, розташованих у масиві із зазначенням їх площі, кадастрових номерів (за наявності), власників та користувачів.
 
112. При здійсненні інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення здійснюється заходи щодо:
 
113. внесення до Державного земельного кадастру відомостей про сформовані земельні ділянки, відомості про які не внесені до Державного земельного кадастру;
 
114. формування невитребуваних (нерозподілених) земельних ділянок;
 
115. формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення під польовими дорогами;
 
116. формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення під полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями, які обмежують масив та земельних ділянок, які розташовані уздовж масиву;
 
117. виправлення помилок Державного земельного кадастру щодо об’єктів Державного земельного кадастру, розташованих в межах масиву.
 
118. Інвентаризація масиву земель сільськогосподарського призначення здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земель.
 
119. За наслідком проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення відомості про такий масив, а також про земельні ділянки, що розташовані в ньому (у випадку їх формування або у разі виправлення помилок у відомостях про них) вносяться до Державного земельного кадастру, про що сільська, селищна, міська рада письмово повідомляє власників та користувачів земельних ділянок.»;
 
120. 4) у статті 49-1:
 
121. частину першу доповнити словами «, а також земельних ділянок, що передаються з колективної у комунальну власність»;
 
122. у частині другій пункт «г» замінити пунктами «г» - «з» такого змісту:
 
123. «г) землі під полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями;
 
124. ґ) землі під водними об’єктами;
 
125. д) землі під господарськими шляхами, прогонами, польовими дорогами;
 
126. е) землі, які відповідно до закону не можуть перебувати у приватній власності;
 
127. є) землі під будівлями, спорудами, іншими об’єктами нерухомого майна;
 
128. ж) землі, які передаються до запасу та резервного фонду;
 
129. з) інші землі несільськогосподарського призначення».
 
130. у частині третій слова «чи районної державної адміністрації» виключити;
 
131. у частині четвертій:
 
132. у пункті «в» слова «чи районної державної адміністрації» виключити;
 
133. пункт «е» викласти у такій редакції:
 
134. «е) відомості про площу земельних ділянок, кадастрові плани земельних ділянок, що формуються або відомості про які вносяться до Державного земельного кадастру, та перелік обмежень у їх використанні»;
 
135. 5) частину першу статті 57 доповнити пунктом «в1» такого змісту:
 
136. «в-1) рішення органу місцевого самоврядування про інвентаризацію земель (у разі проведення інвентаризація масиву земель сільськогосподарського призначення)»;
 
137. 5. У Законі України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 38, ст. 314):
 
138. 1) преамбулу Закону доповнити словами «особливості розпорядження та використання земель, які залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)»;
 
139. 2) у статті 3:
 
140. у частинах першій і другій слова «чи районної державної адміністрації» виключити;
 
141. у частині четвертій слова «чи районна державна адміністрація» виключити;
 
142. 3) у частині другій статті 4 слова «чи районної державної адміністрації» виключити;
 
143. 4) у статті 5:
 
144. у назві слова «та районних державних адміністрацій» виключити;
 
145. у частині першій:
 
146. в абзаці першому слова «та районні державні адміністрації» виключити;
 
147. в абзаці другому слова «і видачі документів, що посвідчують право власності» виключити;
 
148. в абзаці десятому після слів « (на місцевості)» доповнити словами «та земель, які залишилися у колективній власності»;
 
149. в абзаці одинадцятому слова «видачі державних актів на право» замінити словами «державної реєстрації права»;
 
150. абзац дванадцятий виключити;
 
151. частину другу виключити;
 
152. 5) у статті 7:
 
153. у частині першій слова «чи районною державною адміністрацією» виключити;
 
154. частини другу викласти в такій редакції:
 
155. «У проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) визначаються місце розташування земельних ділянок, їх межі та площі сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), а також земельних ділянок, що передаються у комунальну власність із зазначенням їх цільового призначення, обмежень у їх використанні»;
 
156. частини четверту викласти в такій редакції:
 
157. «Із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), виключаються землі, що підлягають передачі у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані:
 
158. деградовані, малопродуктивні, техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя, що підлягають консервації;
 
159. заболочені землі;
 
160. землі, на яких розташовані розвідані родовища корисних копалин загальнодержавного значення, запаси яких затверджені у встановленому законодавством порядку;
 
161. землі під полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями;
 
162. землі під водними об’єктами;
 
163. землі під господарськими шляхами, прогонами, польовими дорогами, у тому числі запроектованими у проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);
 
164. землі, які відповідно до закону не можуть перебувати у приватній власності;
 
165. землі під будівлями, спорудами, іншими об’єктами нерухомого майна;
 
166. землі, які передаються до запасу та резервного фонду;
 
167. інші землі несільськогосподарського призначення»;
 
168. 6) у статті 9:
 
169. у частині першій слова «чи районною державною адміністрацією» виключити;
 
170. у частині четвертій слова «чи районною державною адміністрацією» виключити, а слова «видачі державних актів на право» замінити словами «державної реєстрації права»;
 
171. 7) в абзаці першому частини першої статті 10 слова «та районна державна адміністрація» виключити;
 
172. 8) у частині першій статті 11 після слів «території земельних часток (паїв)» доповнити словами «технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель»;
 
173. 9) статтю 12 виключити;
 
174. 10) статтю 13 викласти в такій редакції:
 
175. «Стаття 13. Використання нерозподілених та невитребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв)
 
176. Нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).
 
177. Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).
 
178. Нерозподілені, невитребувані земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.
 
179. У разі якщо до 1 січня 2018 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.
 
180. Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, в порядку визнання майна безхазяйним.
 
181. За позовом власника невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємця, який пропустив строк для оформлення права власності на земельну ділянку з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для такого оформлення. У разі відсутності земель сільськогосподарських угідь колективної власності така земельна частка (пай) може бути виділена в натурі (на місцевості) за рахунок земель запасу комунальної власності (за наявності таких земель)»;
 
182. 11) у частині третій статті 14 слова «та районні державні адміністрації» виключити;
 
183. 12) доповнити новою статтею такого змісту:
 
184. «Стаття 14--1. Особливості використання та розпорядження землями, які залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства
 
185. У разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 1 січня 2017 року не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, яке не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).
 
186. Організація розподілу земель, які залишилися у колективній власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані.
 
187. З метою інформування осіб, зазначених у частині першій цієї статті, про проведення розподілу земель, які залишилися у колективній власності, сільська, селищна, міська рада розміщує у загальнодоступних місцях відповідних населених пунктів, публікує у друкованих засобах масової інформації районної державної адміністрації або районної ради та оприлюднює на власному офіційному веб-сайті (за наявності) оголошення про проведення зборів осіб, визначених в абзацах другому - четвертому частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).
 
188. В оголошенні повідомляються:
 
189. мета, дата, місце і час проведення зборів;
 
190. прізвище, номер службового телефону особи, в якої можна отримати інформацію щодо проведення зборів.
 
191. Розподіл земельних ділянок проводиться за умови реєстрації більшості осіб, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), визначених в абзацах другому - четвертому частини першої статті 1 цього Закону.
 
192. Збори веде сільський, селищний, міський голова або уповноважена відповідною радою особа.
 
193. Землі, зазначені у частині четвертій статті 7 цього Закону, які залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності територіальної громади, на території якої вони розташовані.
 
194. Сільськогосподарські угіддя, які підлягали паюванню, однак не були передані до приватної, державної або комунальної власності у порядку, визначеному законом, за рішенням зборів осіб, визначених в абзацах другому - четвертому частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), можуть бути розпайовані в порядку, встановленому цим Законом.
 
195. У разі якщо земельні ділянки, зазначені у частинах сьомій та восьмій цієї статті, не були сформовані як об'єкти цивільних прав, їх формування може здійснюватися за проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель.
 
196. За результатами розподілу оформляється протокол, що підписується особами, які брали участь у зборах, головуючим та секретарем зборів.
 
197. До протоколу додається список реєстрації учасників зборів, засвідчений їхніми підписами. Кожен аркуш зазначеного списку підписується головуючим та секретарем зборів і скріплюється печаткою сільської, селищної, міської ради.
 
198. Секретар зборів у дводенний строк після закінчення зборів подає протокол сільській, селищній, міській раді.
 
199. Після отримання протоколу зборів сільська, селищна, міська рада протягом місяця приймає рішення про затвердження протоколу розподілу земельних ділянок та прийняття у комунальну власність відповідних земель. Це рішення та протокол зборів є підставою для державної реєстрації права власності територіальної громади та/або громадян на відповідні земельні ділянки.
 
200. До державної реєстрації права власності на земельні ділянки, які залишилися у колективній власності, сільська, селищна, міська рада може надати такі земельні ділянки в оренду на строк до державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки.
 
201. Розподіл земель, які залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) та їх спадкоємцями, має бути здійснений до 1 січня 2018 року.
 
202. У разі якщо до 1 січня 2018 року протокол про розподіл земель, які залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між особами, визначеними в абзацах другому - четвертому частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), не оформлений у порядку, визначеному цією статтею, та не поданий на затвердження органу місцевого самоврядування, вважається, що су’бєкти права колективної власності відмовилися від права колективної власності на землю, а зазначені землі передаються у комунальну власність в порядку визнання майна безхазяйним».
 
203. 6. Статтю 10 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 20, ст. 272; 1993 р., № 26, ст. 277; 2003 р., № 30, ст. 247; 2005 р., № 16, ст. 259; 2014 р., № 6-7, ст. 80) викласти в такій редакції:
 
204. «Стаття 10. Землі підприємства
 
205. 1. Земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди.
 
206. 2. Право підприємства на земельну ділянку зберігається при входженні його до складу агропромислових об'єднань, комбінатів, агрофірм та інших формувань.
 
207. 3. Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України, Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».
 
208. 4. Члену підприємства, який побажав вийти з його складу, земельна ділянка надається із земель сільськогосподарських угідь підприємства, придатних для сільськогосподарського виробництва, в частині, що припадає на одного члена колективу.
 
209. 5. Розподіл земель колективної власності підприємства здійснюється відповідно до Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».
 
210. 6. Звернення стягнення на земельну ділянку за претензіями кредиторів може бути здійснено за рішенням суду лише у разі відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернуто стягнення».
 
211. 7. У Законі України «Про Державний земельний кадастр» (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 8, ст.61):
 
212. 1) абзац тринадцятий частини першої статті 1 після слів «військовий об'єкт» доповнити словами «, масив земель сільськогосподарського призначення»;
 
213. 2) абзац шостий частини першої статті 14 доповнити словами «, а для масиву земель сільськогосподарського призначення - також площа та межі такого масиву»;
 
214. 3) частину третю статті 24 доповнити абзацом п’ятим такого змісту:
 
215. «сільської, селищної, міської ради (у разі формування земельної ділянки, яка входить до масиву земель сільськогосподарського призначення, за технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земель)»;
 
216. 4) у частині третій статті 26:
 
217. абзац перший після слова «власника» доповнити словами «земельної ділянки приватної власності»;
 
218. доповнити абзацом другим такого змісту:
 
219. «Зміни до відомостей про земельну ділянку (крім випадків, визначених у частині другій цієї статті) внаслідок проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення вносяться до Поземельної книги за заявою сільської, селищної, міської ради на підставі документації, передбаченої цим Законом.»;
 
220. 8. В абзаці другому пункту 3 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 51, ст.553) після слова «виникло» доповнити словами «перейшло чи припинилося».
 
221. 9. У Законі України «Про меліорацію земель» (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 11, ст. 90):
 
222. 1) у статті 25:
 
223. у частині першій:
 
224. абзац третій доповнити словами «раціональне використання та охорону земель і водних ресурсів»;
 
225. після абзацу третього доповнити частину новим абзацом такого змісту:
 
226. «цілісність використання масиву земель сільськогосподарського призначення, у тому числі забезпечувати оптимізацію використання таких масивів».У зв’язку з цим абзац четвертий вважати абзацом п’ятим;
 
227. абзац п’ятий викласти в такій редакції:
 
228. «належну експлуатацію відповідних меліоративних систем та об’єктів інженерної інфраструктури таких систем, окремо розташованих гідротехнічних споруд, а також вжиття заходів щодо запобігання їх пошкодженню; додержання технологічної цілісності функціонування меліоративних систем»;
 
229. у частині третій слова «аж до припинення права власності чи користування меліорованими землями» виключити;
 
230. після частини третьої доповнити новими частинами такого змісту:
 
231. «Власники або користувачі, у тому числі орендарі земельних ділянок, на яких здійснюється гідротехнічна меліорація, мають право на компенсацію понесених витрат з гідротехнічної меліорації суміжних земельних ділянок у випадку, якщо такі земельні ділянки не перебувають в їх користуванні.
 
232. Компенсація провадиться в грошовій формі за один рік протягом року наступного за роком, в якому настали витрати з меліорації та сплачуються власником або користувачем, у тому числі орендарем суміжної земельної ділянки.
 
233. З метою забезпечення належного еколого-меліоративного стану угідь, якості зрошувальної води, біологічної потреби культур та запобігання ризику розвитку процесів деградації ґрунтів Кабінет Міністрів України встановлює нормативи екологічно безпечного зрошення, осушення та управління поливами або водовідведенням.
 
234. Власники, користувачі, у тому числі орендарі, земельних ділянок, на яких розташовані меліоративні системи, об’єкти їх інженерної інфраструктури та окремо розташовані гідротехнічні споруди, зобов’язані не чинити перешкод в експлуатації меліоративних систем та об’єктів інженерної інфраструктури та забезпечувати доступ працівників обслуговуючої (експлуатуючої) установи, організації до таких систем та їх експлуатацію».
 
235. У зв’язку з цим частину п’яту вважати частиною дев’ятою;
 
236. 2) доповнити Закон статтею 25-1 такого змісту:
 
237. «Стаття 25-1. Встановлення земельних сервітутів для здійснення заходів з меліорації земель
 
238. Для здійснення заходів з меліорації земель можуть встановлюватися за договором постійні або строкові земельні сервітути.
 
239. Право вимагати встановлення земельного сервітуту мають власники, користувачі, у тому числі орендарі суміжної земельної ділянки, а також підприємства, установи та організації, що входять до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, інші юридичні особи для забезпечення будівництва, обслуговування та експлуатації об’єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем.
 
240. Земельні сервітути можуть встановлюватися для:
 
241. будівництва та розміщення трубопроводів (зрошувальних, осушувальних, осушувально-зволожувальних, колекторно-дренажних), гідротехнічних споруд і насосних станцій, захисних дамб, спостережних мереж, інших споруд та об’єктів, що є складовими відповідної меліоративної системи;
 
242. проходу, проїзду, а також перевезення будівельних та інших матеріалів через земельну ділянку для будівництва і експлуатації трубопроводів (зрошувальних, осушувальних, осушувально-зволожувальних, колекторно-дренажних), гідротехнічних споруд і насосних станцій, захисних дамб, спостережних мереж, інших об’єктів інженерної інфраструктури відповідної меліоративної системи;
 
243. руху (переміщення) пересувних об’єктів інженерної інфраструктури відповідно до її технологічних властивостей з метою забезпечення їх цілісного функціонування.
 
244. Земельний сервітут може бути платним або безоплатним.
 
245. Власник, землекористувач земельної ділянки щодо якої встановлений земельний сервітут має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, оплату за його встановлення, розмір якої не повинен перевищувати 50 відсотків розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут.
 
246. Земельний сервітут, встановлений на користь підприємств, установ та організації, що входять до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, є безоплатним.
 
247. У договорі про встановлення земельного сервітуту зазначаються зміст земельного сервітуту, кадастровий номер земельної ділянки, щодо якої встановлюється земельний сервітут (за наявності), площа земельної ділянки, на яку поширюється дія земельного сервітуту, дані про земельну ділянку, на якій встановлюється земельний сервітут, строк дії земельного сервітуту та розмір плати за встановлення сервітуту (у разі його платності).
 
248. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту, про його умови та зміст спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.
 
249. Право земельного сервітуту виникає після його державної реєстрації».
 
250. 10. У Законі України «Про оцінку земель» (Відомості Верховної Ради України, 2004, N 15, ст.229):
 
251. 1) частину першу статті 13 доповнити абзацом такого змісту: «проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення (у разі, якщо попередня нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводилась раніше 5 років до дати прийняття органом місцевого самоврядування рішення про проведення такої інвентаризації)».
 
252. 2) у статті 23:
 
253. у частині першій слова «у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.» замінити словами «у місячний строк з дня надходження розглядається відповідною сільською, селищною, міською радою, яка приймає рішення про її затвердження або відмову у затвердженні.»
 
254. частину другу замінити новими частинами такого змісту: «Підставою для відмови у затвердженні технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок може бути лише її невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до закону нормативно-правових актів або розташування земель чи земельних ділянок на території іншої територіальної громади.
 
255. У разі прийняття рішення про відмову у затвердженні технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, таке рішення має містити посилання на конкретні норми законів та прийнятих відповідно до закону нормативно-правових актів, яким суперечить відповідна технічна документація.»
 
256. У зв’язку з цим частину третю-четверту вважати частинами
 
257. четвертою - п’ятою
 
258. ІІ. Прикінцеві положення
 
259. 1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
 
260. 2. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:
 
261. забезпечити в межах своїх повноважень прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;
 
262. привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
 
263. забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
 
264. Голова Верховної Ради
 
265. України