Кількість абзаців - 241 Розмітка (ліва колонка)


Про засади моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів (Друге читання)

0. ПРОЕКТ
 
1. Закон України
 
2. Про засади моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів
 
3. Цей Закон визначає правові та організаційні засади моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів та спрямований на виконання зобов’язань України за Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.
 
4.

 
5. Стаття 1. Визначення основних термінів
 
6. 1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
 
7. 1) верифікація - діяльність верифікатора, що полягає у перевірці звіту оператора, підготовці та видачі верифікатором за результатами перевірки звіту оператора верифікаційного звіту відповідно до цього Закону;
 
8. 2) верифікатор - юридична особа, акредитована відповідно до Закону України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності», яка здійснює верифікацію;
 
9. 3) верифікаційний звіт - звіт, який видається верифікатором оператору за результатами верифікації та містить один з таких висновків верифікатора: за результатами верифікації звіт оператора визнано задовільним або за результатами верифікації звіт оператора визнано незадовільним;
 
10. 4) вид діяльності - діяльність, викиди парникових газів від провадження якої підлягають моніторингу, звітності та верифікації, та яка входить до переліку видів діяльності, затвердженого Кабінетом Міністрів України;
 
11. 5) викиди парникових газів - надходження в атмосферне повітря парникових газів, визначених щодо певного виду діяльності, з джерел викидів парникових газів на установці;
 
12. 6) виписка з Державного реєстру установок, з яких здійснюються викиди парникових газів (далі - виписка з Державного реєстру установок), - документ в електронній або в паперовій формі, який формується та видається оператору (або уповноваженій ним особі) за результатами проведення реєстраційної дії;
 
13. 7) внутрішня верифікаційна документація - вся внутрішня документація, підготовлена, складена та отримана верифікатором для фіксації документальних відомостей та обґрунтування діяльності, пов’язаної з верифікацією;
 
14. 8) Державний реєстр установок, з яких здійснюються викиди парникових газів (далі - Державний реєстр установок), - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку та облік відомостей про установки;
 
15. 9) джерело викидів парникових газів - окрема частина установки, з якої здійснюються викиди парникових газів, або процес в межах установки, який призводить до викидів парникових газів;
 
16. 10) звіт оператора - звіт про викиди парникових газів, складений оператором за результатами моніторингу за звітний період;
 
17. 11) звіт про вдосконалення - підготовлений оператором звіт, який складається з інформації про вдосконалення процесу моніторингу та інформації про усунення невідповідності даних стосовно моніторингу та звітності щодо викидів парникових газів і виконання рекомендацій щодо вдосконалення, наданих верифікатором;
 
18. 12) звітний період - один календарний рік, протягом якого здійснюється моніторинг та за який складається звіт оператора;
 
19. 13) моніторинг - збір, обробка, аналіз та зберігання оператором даних для визначення обсягів викидів парникових газів;
 
20. 14) оператор - юридична особа або фізична особа-підприємець, яка здійснює технічну експлуатацію установки, що перебуває в її власності або користуванні;
 
21. 15) парникові гази - гази, а саме: двоокис вуглецю (СО2), метан (СН4), закис азоту (N2О), гідрофторвуглеці (ГФВ), перфторвуглеці (ПФВ), гексафторид сірки (SF6) та інші газоподібні складові атмосфери, які поглинають та випромінюють інфрачервоне випромінювання;
 
22. 16) план моніторингу - документ, в якому визначено комплекс заходів з моніторингу та який розробляється оператором на підставі типової форми стандартизованого або спрощеного плану моніторингу і подається оператором уповноваженому органу для затвердження;
 
23. 17) реєстраційна дія - державна реєстрація установки в Державному реєстрі установок, внесення змін до записів Державного реєстру установок, скасування державної реєстрації установки в Державному реєстрі установок;
 
24. 18) уповноважений орган - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів;
 
25. 19) установка - стаціонарне устаткування, на якому оператор провадить один чи більше видів діяльності, а також іншу діяльність, яка має безпосередній технологічний зв’язок з видами діяльності, що провадяться на устаткуванні, та яка може впливати на викиди парникових газів.
 
26. 2. Інші терміни вживаються в цьому Законі у значенні, наведеному в Цивільному кодексі України, Господарському кодексі України,
 
27. Законі України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності».
 
28. Стаття 2. Сфера дії Закону
 
29. 1. Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів з установок, розташованих на території України (далі - моніторинг, звітність та верифікація).
 
30. Стаття 3. Законодавство у сфері моніторингу, звітності та верифікації
 
31. 1. Відносини, що виникають у сфері моніторингу, звітності та верифікації, регулюються Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у цій сфері.
 
32. 2. Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством у сфері моніторингу, звітності та верифікації, застосовуються норми міжнародного договору України.
 
33. Стаття 4. Основні принципи моніторингу, звітності та верифікації
 
34. 1. Основними принципами діяльності, пов’язаної із здійсненням моніторингу, звітності та верифікації, є:
 
35. 1) законність;
 
36. 2) повнота, прозорість і точність моніторингу та звітності;
 
37. 3) достовірність та незалежність верифікації.
 
38. Стаття 5. Суб’єкти, які здійснюють державне управління у сфері моніторингу, звітності та верифікації
 
39. 1. Державне управління у сфері моніторингу, звітності та верифікації відповідно до законодавства здійснюють:
 
40. Кабінет Міністрів України;
 
41. центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища;
 
42. уповноважений орган;
 
43. інші органи виконавчої влади відповідно до законодавства.
 
44. Стаття 6. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері моніторингу, звітності та верифікації
 
45. 1. До повноважень Кабінету Міністрів України належить:
 
46. 1) забезпечення проведення державної політики у сфері моніторингу, звітності та верифікації;
 
47. 2) затвердження переліку видів діяльності;
 
48. 3) затвердження порядку здійснення моніторингу та звітності щодо викидів парникових газів;
 
49. 4) затвердження порядку верифікації звіту оператора;
 
50. 5) затвердження порядку державної реєстрації установок у Державному реєстрі установок та порядку ведення Державного реєстру установок;
 
51. 6) здійснення інших повноважень, визначених Конституцією та законами України.
 
52. Стаття 7. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища
 
53. 1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, у сфері моніторингу, звітності та верифікації, належить:
 
54. 1) забезпечення формування державної політики у сфері моніторингу, звітності та верифікації;
 
55. 2) забезпечення нормативно-правового регулювання у сфері моніторингу, звітності та верифікації;
 
56. 3) затвердження порядку функціонування електронної системи моніторингу, звітності та верифікації;
 
57. 4) затвердження типових форм стандартизованого та спрощеного плану моніторингу, звіту про вдосконалення та звіту оператора, а також вимоги до їх заповнення;
 
58. 5) розроблення пропозицій щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Кабінету Міністрів України у сфері моніторингу, звітності та верифікації та внесення їх на розгляд Кабінету Міністрів України;
 
59. 6) здійснення інших функцій у сфері моніторингу, звітності та верифікації відповідно до законодавства.
 
60. 2. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, у сфері моніторингу, звітності та верифікації, належить:
 
61. 1) здійснення повноважень у сфері моніторингу, звітності та верифікації;
 
62. 2) здійснення інформування та надання роз’яснень щодо реалізації державної політики у сфері моніторингу, звітності та верифікації;
 
63. 3) здійснення інших функцій у сфері моніторингу, звітності та верифікації відповідно до законодавства.
 
64. Стаття 8. Повноваження уповноваженого органу у сфері моніторингу, звітності та верифікації
 
65. 1. Уповноважений орган відповідно до покладених на нього завдань:
 
66. 1) узагальнює практику застосування законодавства, розробляє та подає пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів та актів Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств у сфері моніторингу, звітності та верифікації, зокрема щодо:
 
67. а) порядку державної реєстрації установок у Державному реєстрі установок та порядку ведення Державного реєстру установок;
 
68. б) порядку здійснення моніторингу та звітності щодо викидів парникових газів;
 
69. в) порядку верифікації звіту оператора;
 
70. 2) здійснює повноваження у сфері моніторингу, звітності та верифікації;
 
71. 3) здійснює організаційно-методичне керівництво та координацію роботи, пов’язаної з моніторингом, звітністю та верифікацією;
 
72. 4) забезпечує функціонування електронної системи моніторингу, звітності та верифікації;
 
73. 5) затверджує план моніторингу та план моніторингу зі змінами;
 
74. 6) визначає обсяги викидів парникових газів у випадках, передбачених порядком здійснення моніторингу та звітності щодо викидів парникових газів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та має право звернутися до оператора із письмовим запитом про подання інформації, необхідної для визначення обсягів викидів парникових газів;
 
75. 7) затверджує звіт про вдосконалення;
 
76. 8) погоджує рішення верифікатора про проведення невиїзної верифікації;
 
77. 9) приймає звіт оператора;
 
78. 10) забезпечує ведення Державного реєстру установок, а також відповідає за технічне, технологічне та програмне забезпечення Державного реєстру установок, збереження та захист даних, що містяться у Державному реєстрі установок;
 
79. 11) здійснює обмін інформацією та координацію дій з національним органом України з акредитації;
 
80. 12) бере участь у міжнародному співробітництві з питань моніторингу, звітності та верифікації, вивчення, узагальнення та поширення міжнародного досвіду у цій сфері;
 
81. 13) здійснює інші функції у сфері моніторингу, звітності та верифікації відповідно до законодавства.
 
82. Стаття 9. Реєстрація установок у Державному реєстрі установок
 
83. 1. Установки, з яких здійснюються викиди парникових газів, підлягають реєстрації в Державному реєстрі установок.
 
84. Для проведення реєстраційної дії оператор подає заяву, загальні відомості про установку за формою, наведеною в порядку реєстрації установок у Державному реєстрі установок, і документ, який містить відомості про види та обсяги викидів парникових газів. За результатами проведення реєстраційної дії уповноважений орган формує виписку з Державного реєстру установок та видає її оператору (або уповноваженій ним особі).
 
85. У разі зміни даних, зазначених у документах, на підставі яких проводилася реєстраційна дія, оператор зобов’язаний звернутися до уповноваженого органу для внесення змін до записів Державного реєстру установок протягом 10 робочих днів.
 
86. Стаття 10. Організація та здійснення моніторингу, звітності та верифікації
 
87. 1. Моніторингу підлягають викиди парникових газів в результаті провадження оператором видів діяльності на установці.
 
88. 2. Моніторинг здійснюється оператором відповідно до плану моніторингу, затвердженого уповноваженим органом відповідно до законодавства. Підстави для застосування оператором стандартизованого або спрощеного плану моніторингу визначаються порядком здійснення моніторингу та звітності щодо викидів парникових газів, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
 
89. Для затвердження плану моніторингу оператор подає:
 
90. заяву;
 
91. план моніторингу, розроблений за типовою формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, у сфері моніторингу, звітності та верифікації;
 
92. підтвердження відповідності визначення обсягу викидів парникових газів та заходів, передбачених планом моніторингу, вимогам порядку здійснення моніторингу та звітності щодо викидів парникових газів;
 
93. документи, які обґрунтовують застосування оператором методики моніторингу у випадках, передбачених порядком здійснення моніторингу та звітності щодо викидів парникових газів.
 
94. У разі наявності істотних змін до плану моніторингу, визначених у порядку здійснення моніторингу та звітності щодо викидів парникових газів, оператор подає уповноваженому органу для затвердження заяву, план моніторингу зі змінами та документи, якими обґрунтовується необхідність внесення змін до плану моніторингу.
 
95. У випадках, передбачених порядком здійснення моніторингу та звітності щодо викидів парникових газів, оператор розробляє звіт про вдосконалення та подає його уповноваженому органу для затвердження разом із заявою. Звіт про вдосконалення розробляється за типовою формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, у сфері моніторингу, звітності та верифікації.
 
96. 3. За результатами моніторингу розробляється звіт оператора, який підлягає верифікації. Звіт оператора розробляється за типовою формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, у сфері моніторингу, звітності та верифікації.
 
97. Верифікатор здійснює верифікацію на підставі договору, укладеного з оператором.
 
98. 4. Верифікатор зобов’язаний відвідати установку для здійснення верифікації (виїзна верифікація).
 
99. У випадках та у порядку, що передбачені порядком верифікації звіту оператора, верифікатор має право прийняти рішення про проведення невиїзної верифікації.
 
100. Рішення верифікатора про проведення невиїзної верифікації підлягає погодженню уповноваженим органом.
 
101. Для погодження рішення верифікатора про проведення невиїзної верифікації оператор подає уповноваженому органу заяву, рішення верифікатора про проведення невиїзної верифікації, результати аналізу ризиків, що можуть виникнути у разі нездійснення виїзної верифікації, та підтвердження відповідності критеріям здійснення невиїзної верифікації, визначених порядком верифікації звіту оператора.
 
102. 5. На підставі інформації, отриманої під час верифікації, оператору видається верифікаційний звіт, який повинен містити висновок верифікатора за результатами верифікації. Підстави для визнання верифікатором за результатами верифікації звіту оператора задовільним або незадовільним встановлюються порядком верифікації звіту оператора.
 
103. 6. Звіт оператора, який за результатами верифікації визнано задовільним, подається уповноваженому органу разом з верифікаційним звітом та заявою про прийняття звіту оператора не пізніше 31 березня року, наступного за звітним періодом.
 
104. Документи для прийняття звіту оператора можуть бути подані уповноваженому органу особисто оператором або уповноваженою ним особою, надіслані засобами поштового зв’язку або в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
 
105. Уповноважений орган протягом 30 календарних днів з дня подання оператором документів для прийняття звіту оператора:
 
106. перевіряє подані оператором документи на наявність підстав для відмови у прийнятті звіту оператора;
 
107. приймає рішення про прийняття звіту оператора;
 
108. у разі відмови у прийнятті звіту оператора повертає йому подані документи разом з вмотивованим висновком.
 
109. Прийняття звіту оператора здійснюється на безоплатній основі.
 
110. У прийнятті звіту оператора може бути відмовлено у разі:
 
111. подання документів неналежною особою;
 
112. подання неповного пакета документів для прийняття звіту оператора;
 
113. виявлення в документах, поданих для прийняття звіту оператора, недостовірних відомостей;
 
114. подання звіту оператора, який за результатами верифікації визнано незадовільним;
 
115. неусунення обставини, що стали підставою для прийняття рішення про відмову у прийнятті звіту оператора, після закінчення строку, встановленого абзацом п’ятнадцятим частини шостої цієї статті.
 
116. За наявності підстав для відмови у прийнятті звіту оператора уповноважений орган приймає рішення про відмову у прийнятті звіту оператора. У рішенні про відмову у прийнятті звіту оператора зазначається вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.
 
117. Протягом 10 календарних днів з дати отримання оператором рішення уповноваженого органу про відмову у прийнятті звіту оператора оператор має право усунути зазначені в рішенні уповноваженого органу обставини, що стали підставою для відмови у прийнятті його звіту, та повторно подати до уповноваженого органу документи для прийняття звіту оператора, при цьому датою повторного подання документів для прийняття звіту оператора вважається дата першого їх подання.
 
118. 7. Державний контроль у сфері моніторингу, звітності та верифікації здійснюється відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
 
119. Стаття 11. Адміністративні послуги у сфері моніторингу, звітності та верифікації
 
120. 1. Адміністративними послугами у сфері моніторингу, звітності та верифікації є реєстраційна дія, затвердження плану моніторингу, затвердження плану моніторингу зі змінами, затвердження звіту про вдосконалення, прийняття звіту оператора та погодження рішення верифікатора про проведення невиїзної верифікації.
 
121. Надання адміністративних послуг у сфері моніторингу, звітності та верифікації, передбачених абзацом першим частини першої цієї статті (далі - адміністративна послуга), крім прийняття звіту оператора, здійснюється згідно з вимогами цієї статті. Прийняття звіту оператора здійснюється згідно з вимогами, визначеними частиною шостою статті 10 цього Закону.
 
122. 2. Заява щодо надання адміністративної послуги та документи для отримання адміністративної послуги можуть бути подані уповноваженому органу особисто оператором або уповноваженою ним особою, надіслані засобами поштового зв’язку або в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
 
123. 3. Уповноважений орган протягом 30 робочих днів, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті, з дня подання оператором документів для отримання адміністративної послуги:
 
124. перевіряє подані оператором документи на наявність підстав для надання адміністративної послуги, зупинення розгляду заяви про надання адміністративної послуги, відмови у наданні адміністративної послуги;
 
125. перевіряє достовірність і повноту відомостей, зазначених в документах, поданих для отримання адміністративної послуги;
 
126. встановлює відповідність документів, поданих для отримання адміністративної послуги, вимогам законодавства;
 
127. зупиняє розгляд документів, поданих для отримання адміністративної послуги, за наявності підстав, передбачених цим Законом;
 
128. приймає рішення про надання адміністративної послуги, відмови у наданні адміністративної послуги;
 
129. у разі відмови у наданні адміністративної послуги повертає оператору подані документи разом з вмотивованим висновком.
 
130. 4. Реєстраційна дія проводиться уповноваженим органом протягом 10 робочих днів з дня подання оператором документів для її проведення.
 
131. 5. Надання адміністративної послуги здійснюється на безоплатній основі.
 
132. 6. Розгляд заяви та документів, поданих для отримання адміністративної послуги, зупиняється у разі подання оператором неповного пакета документів для отримання адміністративної послуги відповідно до вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
 
133. Уповноважений орган у п’ятиденний строк після подання оператором заяви щодо надання адміністративної послуги приймає рішення про зупинення розгляду заяви про надання адміністративної послуги та невідкладно повідомляє про це оператору.
 
134. Якщо оператор протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення про зупинення розгляду заяви про надання адміністративної послуги, крім випадків, передбачених абзацом четвертим частини шостої цієї статті, виконав вимоги уповноваженого органу, зазначені у відповідному рішенні, розгляд заяви відновлюється на підставі рішення уповноваженого органу про відновлення розгляду заяви.
 
135. Строк виконання оператором вимог уповноваженого органу, зазначених у рішенні про зупинення розгляду заяви, поданої для проведення реєстраційної дії, становить 10 робочих днів з моменту отримання оператором відповідного рішення.
 
136. Перебіг строку надання адміністративної послуги продовжується з моменту усунення обставин, що стали підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду, з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
 
137. У рішенні про зупинення розгляду зазначається вичерпний перелік документів, відсутність яких стала підставою для зупинення розгляду заяви.
 
138. 7. Уповноважений орган не має права вимагати від оператора надання інших документів, крім тих, відсутність яких стала підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви.
 
139. У разі невиконання оператором зазначених у рішенні вимог у строки, встановлені у частині шостій цієї статті, уповноважений орган приймає рішення про відмову в наданні адміністративної послуги.
 
140. 8. У наданні адміністративної послуги може бути відмовлено у разі:
 
141. 1) подання документів для отримання адміністративної послуги неналежною особою;
 
142. 2) подання неповного пакета документів для отримання адміністративної послуги;
 
143. 3) виявлення в документах, поданих для отримання адміністративної послуги, недостовірних відомостей;
 
144. 4) невідповідності поданих документів вимогам, установленим відповідно до цього Закону;
 
145. 5) після закінчення строків, установлених частиною шостою цієї статті, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про надання адміністративної послуги.
 
146. За наявності підстав для відмови у наданні адміністративної послуги уповноважений орган приймає рішення про відмову в наданні адміністративної послуги.
 
147. У рішенні про відмову в наданні адміністративної послуги зазначається вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.
 
148. Стаття 12. Вимоги до документів, що подаються для отримання адміністративної послуги
 
149. 1. Документи, в тому числі електронні, які подаються уповноваженому органу для отримання адміністративної послуги, повинні відповідати вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
 
150. 2. Відповідальність за достовірність даних, що містяться у документах, які подаються уповноваженому органу для проведення реєстраційної дії, затвердження плану моніторингу, затвердження плану моніторингу зі змінами, затвердження звіту про вдосконалення та прийняття звіту оператора несе оператор, крім випадків, передбачених абзацом другим частини другої цієї статті.
 
151. Відповідальність за достовірність даних, що містяться у рішенні верифікатора про проведення невиїзної верифікації та верифікаційному звіті, несе верифікатор.
 
152. Стаття 13. Основні права та обов’язки оператора
 
153. 1. Оператор має право:
 
154. 1) визначати верифікатора для здійснення ним верифікації на договірній основі з урахуванням вимог, установлених порядком верифікації звіту оператора;
 
155. 2) одержувати від верифікатора верифікаційний звіт за результатами здійснення ним верифікації.
 
156. 2. Оператор зобов’язаний:
 
157. 1) зареєструвати установку в Державному реєстрі установок;
 
158. 2) розробити план моніторингу відповідно до порядку здійснення моніторингу та звітності щодо викидів парникових газів;
 
159. 3) подавати план моніторингу уповноваженому органу для затвердження;
 
160. 4) встановлювати, документувати, впроваджувати та підтримувати письмові процедури обробки даних для моніторингу та звітності щодо викидів парникових газів та документи, передбачені порядком здійснення моніторингу та звітності щодо викидів парникових газів;
 
161. 5) подавати уповноваженому органу для затвердження звіт про вдосконалення;
 
162. 6) забезпечувати здійснення моніторингу викидів парникових газів відповідно до плану моніторингу;
 
163. 7) розробити звіт оператора та подати його на верифікацію;
 
164. 8) надавати верифікатору доступ до установки, об’єктів та інформації, необхідних для здійснення верифікації, в порядку, встановленому порядком верифікації звіту оператора;
 
165. 9) подати звіт оператора, який за результатами верифікації визнано задовільним, до уповноваженого органу разом з верифікаційним звітом у строк, установлений цим Законом;
 
166. 10) враховувати рекомендації, зазначені у верифікаційних звітах, під час здійснення моніторингу;
 
167. 11) подавати уповноваженому органу для затвердження план моніторингу зі змінами та повідомляти уповноваженому органу про наявність підстав для внесення змін до плану моніторингу у випадках, передбачених порядком здійснення моніторингу та звітності щодо викидів парникових газів;
 
168. 12) забезпечувати зберігання документів, визначених у порядку здійснення моніторингу та звітності щодо викидів парникових газів, протягом встановленого строку.
 
169. Стаття 14. Основні права та обов’язки верифікатора
 
170. 1. Верифікатор має право:
 
171. 1) визначати форми та методи здійснення верифікації відповідно до цього Закону, порядку верифікації звіту оператора та договору з оператором;
 
172. 2) отримувати документи, матеріали та відомості, наявні у оператора, необхідні для проведення верифікації, в обсягах, установлених законодавством;
 
173. 3) залучати фахівців з технічних питань для отримання висновків та роз’яснень з питань, що стосуються здійснення верифікації;
 
174. 4) за умови дотримання вимог, передбачених законодавством, приймати рішення про проведення невиїзної верифікації.
 
175. 2. Верифікатор зобов’язаний:
 
176. 1) здійснювати верифікацію звіту оператора відповідно до законодавства;
 
177. 2) забезпечити компетентність персоналу, залученого до діяльності з верифікації;
 
178. 3) підготувати та скласти внутрішню верифікаційну документацію;
 
179. 4) забезпечити проведення внутрішньої перевірки верифікаційного звіту та внутрішньої верифікаційної документації відповідно до порядку верифікації звіту оператора;
 
180. 5) підготувати та видати оператору верифікаційний звіт;
 
181. 6) забезпечити надання на запит уповноваженого органу або національного органу України з акредитації доступу до внутрішньої верифікаційної документації;
 
182. 7) зберігати конфіденційність інформації, отриманої під час верифікації, не розголошувати відомостей, до яких верифікатор має доступ під час здійснення верифікації, і не використовувати їх у власних інтересах або в інтересах третіх осіб.
 
183. Стаття 15. Незалежність верифікатора
 
184. 1. Верифікатор є незалежним від оператора та уповноваженого органу і неупередженим у провадженні діяльності з верифікації.
 
185. Стаття 16. Інформація про викиди парникових газів
 
186. 1. Правовий режим інформації, яка міститься у документах, що стосуються моніторингу, звітності та верифікації, визначається законами України та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
 
187. 2. Інформація про кількісні та якісні показники викидів парникових газів є відкритою і доступ до неї не може бути обмежений.
 
188. Стаття 17. Участь громадськості
 
189. 1. Громадські об’єднання, їх члени або уповноважені представники, а також фізичні або юридичні особи, їх об’єднання, організації або групи мають такі права у сфері моніторингу, звітності та верифікації:
 
190. 1) запитувати та одержувати від органів державної влади в обсязі та порядку, встановлених законодавством, інформацію про їх діяльність у сфері моніторингу, звітності та верифікації;
 
191. 2) вносити пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правового регулювання відносин, що виникають у сфері моніторингу, звітності та верифікації, до органів державної влади та осіб, що беруть участь у прийнятті рішень з цих питань;
 
192. 3) проводити заходи щодо інформування населення з питань здійснення моніторингу, звітності та верифікації.
 
193. Законами України можуть бути визначені також інші права громадськості у сфері моніторингу, звітності та верифікації.
 
194. Стаття 18. Міжнародне співробітництво у сфері моніторингу, звітності та верифікації
 
195. 1. Україна бере участь у міжнародному співробітництві у сфері моніторингу, звітності та верифікації.
 
196. 2. Уповноважений орган може надавати відповідним органам іноземних держав і міжнародним організаціям та одержувати від них інформацію з питань здійснення моніторингу, звітності та верифікації з додержанням вимог законодавства та міжнародних договорів України, згоду на обов’язковість яких було надано Верховною Радою України.
 
197. Стаття 19. Відповідальність за порушення законодавства у сфері моніторингу, звітності та верифікації
 
198. 1. Особи, винні у порушенні цього Закону, несуть відповідальність згідно із законом.
 
199. Стаття 20. Прикінцеві та перехідні положення
 
200. 1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання ним чинності.
 
201. 2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
 
202. 1) у Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122):
 
203. доповнити Кодекс статтею 91-6 такого змісту:
 
204. «Стаття 91-6. Порушення вимог законодавства у
 
205. сфері моніторингу та звітності щодо викидів парникових газів
 
206. Порушення оператором установки вимог законодавства у сфері моніторингу та звітності щодо викидів парникових газів:
 
207. невиконання обов’язку щодо державної реєстрації установки або внесення змін до записів державного реєстру установок, з яких здійснюються викиди парникових газів;
 
208. неподання плану моніторингу, плану моніторингу зі змінами, звіту про вдосконалення, звіту оператора, який за результатами верифікації визнано задовільним, та верифікаційного звіту в установленому законодавством порядку;
 
209. надання верифікатору чи уповноваженому органу у сфері моніторингу, звітності та верифікації завідомо недостовірних чи неповних відомостей, пов’язаних із здійсненням оператором моніторингу викидів парникових газів;
 
210. невиконання затвердженого плану моніторингу, плану моніторингу зі змінами, -
 
211. тягне за собою накладення штрафу на фізичних осіб - підприємців від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п’ятдесяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
212. Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, -
 
213. тягнуть за собою накладення штрафу на фізичних осіб - підприємців від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двохсот п’ятдесяти до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік.»;
 
214. доповнити Кодекс статтею 172-1-2 такого змісту:
 
215. «Стаття 172-1-2. Порушення процедур верифікації звіту оператора про викиди парникових газів
 
216. Порушення верифікатором процедур верифікації звіту оператора про викиди парникових газів відповідно до вимог законодавства, -
 
217. тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб - від п’ятдесяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
218. Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за порушення, передбачене частиною першою цієї статті, -
 
219. тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб - від двохсот п’ятдесяти до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік.»;
 
220. у статті 212-3 абзац перший частини першої після слів «Про оцінку впливу на довкілля» доповнити словами «, «Про засади моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів»;
 
221. статтю 221 після цифр «91-5» доповнити цифрами «91-6»;
 
222. у частині першій статті 244-7 слово і цифри «статтями 172-1, 188-9» замінити словом і цифрами «статтями 172-1, 172-1-2, 188-9»;
 
223. у пункті 1 частини першої статті 255:
 
224. в абзаці «центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (частини друга, четверта та п’ята статті 85, статті 85-1, 88, 88-1, 88-2, 90, 91, 91-5, 164 - в частині порушення порядку провадження господарської діяльності, пов’язаної з раціональним використанням, відтворенням та охороною природних ресурсів (земля, надра, поверхневі води, атмосферне повітря, тваринний та рослинний світ, природні ресурси територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, добування і використання риби та інших водних живих ресурсів), поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, порушення вимог законодавства у сфері оцінки впливу на довкілля» цифри «91-5, 164» замінити цифрами «91-5, 91-6, 164», та після слів «у сфері оцінки впливу на довкілля» доповнити абзац словами «, порушення вимог законодавства у сфері моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів»;
 
225. 2) у Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища» (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 41, ст. 546 із наступними змінами):
 
226. частину першу статті 20 доповнити пунктом «с» такого змісту:
 
227. «с) забезпечення формування державної політики у сфері моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів.»;
 
228. частину першу статті 20-1 доповнити пунктом «д» такого змісту:
 
229. «д) здійснення повноважень у сфері моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів.»;
 
230. абзац другий пункту «а» частини першої статті 20-2 після слів «про оцінку впливу на довкілля» доповнити словами «, про моніторинг, звітність та верифікацію викидів парникових газів»;
 
231. 3) частину першу статті 10 Закону України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності» (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 32, ст. 170; 2009 р., № 24, ст. 297; 2012 р., № 36, ст. 420) після абзацу шостого доповнити новим абзацом такого змісту:
 
232. «верифікаторів відповідно до Закону України «Про засади моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів; «.
 
233. У зв’язку з цим абзац сьомий вважати відповідно абзацом восьмим.
 
234. 3. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:
 
235. привести власні нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
 
236. забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;
 
237. забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
 
238. 4. Центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, забезпечити внесення змін до нормативно-правових актів щодо акредитації у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом.
 
239. 5. Національному органу України з акредитації розробити та затвердити порядок здійснення акредитації верифікаторів та інші документи, необхідні для впровадження акредитації верифікаторів у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом.
 
240. Голова Верховної Ради України А. ПАРУБІЙ