Кількість абзаців - 73 Розмітка (ліва колонка)


Про внесення змін до деяких законів України у зв'язку з відокремленням діяльності з транспортування природного газу (Друге читання)

0. Закон України
 
1. Про внесення змін до деяких законів України у зв’язку з відокремленням діяльності з транспортування природного газу
 
2. Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
 
3. І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
 
4.

 
5. 1. Статтю 4 Закону України «Про ринок природного газу України» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 27, ст.234 із наступними змінами) доповнити новою частиною такого змісту:
 
6. «8. Регулятор здійснює повноваження, визначені цією статтею, також щодо власника газотранспортної системи в особі уповноваженого суб’єкта управління об’єктами державної власності».
 
7. 2. У Законі України «Про трубопровідний транспорт» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, № 29, ст.139 із наступними змінами):
 
8. 1) у статті 7:
 
9. у першому реченні частини шостої після слів «відчуження основних фондів» доповнити словами та знаком «, що є об’єктами державної власності», після слів та знака «, а також основних фондів» доповнити словами та знаками «, що є об’єктами державної власності, «;
 
10. у частині сьомій слова та знак «, у складі магістральних мереж та підземних сховищ газу» замінити словами «та використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами і зберігання у підземних газосховищах», а після слів «на строковій платній основі» доповнити словами «чи на підставі права господарського відання»;
 
11. 2) статтю 14 викласти у такій редакції:
 
12. «Стаття 14. Організаційна структура підприємств, установ та організацій трубопровідного транспорту.
 
13. Організаційна структура підприємств, установ та організацій трубопровідного транспорту залежить від покладених на них завдань, визначається самими підприємствами, установами та організаціями».
 
14. 3. У Законі України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 51, ст. 833 із наступними змінами):
 
15. 1) у частині першій статті 17:
 
16. абзац сьомий пункту 3) викласти у редакції:
 
17. «правила врегулювання спорів, що виникають між суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, а також спорів, що виникають між оператором системи передачі або оператором газотранспортної системи та власником системи передачі або власником газотранспортної системи в особі уповноваженого суб’єкта управління об’єктами державної власності»;
 
18. після пункту 21) доповнити новими пунктами такого змісту:
 
19. «22) погоджує договори, які передбачають здійснення фінансування оператора системи передачі або оператора газотранспортної системи та укладаються між оператором системи передачі або оператором газотранспортної системи та власником системи передачі або газотранспортної системи в особі уповноваженого суб’єкта управління об’єктами державної власності;
 
20. 23) забезпечує, щоб тарифи, встановлені на послуги оператора системи передачі та оператора газотранспортної системи, включали належний рівень норми прибутку, і покривали витрати на погоджені Регулятором інвестиції»;
 
21. у зв’язку з цим пункти 22) -26) вважати пунктами 24) -28);
 
22. 2) пункт 3) частини другої статті 17 доповнити абзацом такого змісту:
 
23. «від власника системи передачі або газотранспортної системи в особі уповноваженого суб’єкта управління об’єктами державної власності - копії документів, матеріали, статистичну та іншу інформацію, необхідні для здійснення моніторингу відносин між власником газотранспортної системи або системи передачі в особі уповноваженого суб’єкта управління об’єктами державної власності і оператором газотранспортної системи або оператором системи передачі та вирішення спорів між ними відповідно до закону»;
 
24. 3) частину другу статті 21 викласти у редакції:
 
25. «2. Регулятор розглядає скарги споживачів відповідно до Закону України "Про звернення громадян". Вирішення спорів, що виникають між суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, а також між оператором системи передачі або оператором газотранспортної системи та власником системи передачі або газотранспортної системи в особі уповноваженого суб’єкта управління об’єктами державної власності здійснюється у порядку, затвердженому Регулятором».
 
26. 4. У Господарському кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003, № 18, № 19-20, № 21-22, ст. 144, із наступними змінами):
 
27. 1) частину третю статті 89 доповнити абзацами такого змісту:
 
28. «Фінансові плани оператора газотранспортної системи та оператора системи передачі, а також господарського товариства, яке володіє корпоративними правами в операторі газотранспортної системи, не підлягають затвердженню відповідно до статті 75 цього Кодексу.
 
29. Фінансові плани оператора газотранспортної системи та оператора системи передачі, а також господарського товариства, яке володіє корпоративними правами в операторі газотранспортної системи, розробляються в порядку, визначеному їх установчими документами та затверджуються власником в особі уповноваженого суб’єкта управління об’єктами державної власності»;
 
30. 2) у статті 136:
 
31. доповнити новою частиною третьою такого змісту:
 
32. «3. У випадках, визначених Законом України «Про трубопровідний транспорт», з метою створення оператора газотранспортної системи, держава через уповноважених суб’єктів управління об’єктами державної власності на підставі договору може передавати суб’єкту господарювання об’єкти державної власності на праві господарського відання»;
 
33. у зв’язку з цим частину третю вважати частиною четвертою;
 
34. доповнити статтю новими частинами такого змісту:
 
35. «5. Суб’єкт господарювання, якому з метою створення оператора системи передачі або оператора газотранспортної системи на праві господарського відання передані об’єкти державної власності, повинен бути повністю незалежним у прийнятті рішень щодо використання, експлуатації, обслуговування, планування, розвитку та їх фінансування відповідно до Закону України «Про ринок природного газу», Закону України «Про ринок електричної енергії.
 
36. 6. Власник системи передачі або газотранспортної системи в особі уповноваженого суб’єкта управління об’єктами державної власності не може відмовити у фінансуванні оператором системи передачі або оператором газотранспортної системи, якому майно передане на праві господарського відання, або іншою зацікавленою особою, інвестицій, погоджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. При погодженні таких інвестицій Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг зокрема керується необхідністю забезпечити безпеку постачання природного газу»;
 
37. 3) статтю 141 доповнити новими частинами такого змісту:
 
38. «8. З метою та на виконання зобов’язань, взятих Україною відповідно до Закону України «Про ратифікацію Протоколу про приєднання України до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства», об'єкти державної власності, що використовуються у процесі провадження діяльності з передачі електричної енергії і транспортування та зберігання природного газу, на підставі рішення Кабінету Міністрів України та відповідного договору можуть бути закріплені на праві господарського відання за суб’єктом господарювання, власником корпоративних прав якого є виключно держава чи суб’єкт господарювання, 100 відсотків корпоративних прав якого належать державі, або держава чи суб’єкт господарювання, 100 відсотків корпоративних прав якого належать державі, що володіє не менше 51 відсотком корпоративних прав такого суб’єкта господарювання.
 
39. 9. Суб’єкт господарювання, зазначений у частині восьмій цієї статті, має право на відшкодовування понесених ним витрат на здійснення інвестицій, погоджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, за рахунок регульованих тарифів на послуги з транспортування та/або зберігання природного газу, передачі електричної енергії, що надаються ним з використанням державного майна. Майно (необоротні активи), створене та/або набуте в результаті здійснення інвестицій, належить державі».
 
40. 5. У Земельному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002, № 3-4, ст. 27, із наступними змінами):
 
41. 1) частину другу статті 92 доповнити пунктом «е» такого змісту:
 
42. «е) оператор газотранспортної системи та оператор системи передачі»;
 
43. 2) у частині дев’ятій статті 149 після слів «відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» доповнити словами «і земельні ділянки, на яких розташовані об’єкти газотранспортної системи, що передаються суб’єкту господарювання на праві господарського відання у зв’язку з відокремленням діяльності з транспортування природного газу».
 
44. 6. У Законі України «Про управління об’єктами державної власності» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 46, ст. 456, із наступними змінами):
 
45. 1) частину першу статті 3 доповнити абзацом такого змісту:
 
46. «державне майно, надане суб’єкту господарювання на праві господарського відання відповідно до законодавства»;
 
47. 2) частину першу статті 4 доповнити абзацом такого змісту:
 
48. «З метою та на виконання зобов’язань, взятих Україною відповідно до Закону України «Про ратифікацію Протоколу про приєднання України до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства» суб’єктом управління об'єктами державної власності, що використовуються у процесі провадження діяльності з транспортування та зберігання природного газу, може бути лише уповноважене Кабінетом Міністрів України міністерство чи суб’єкт господарювання, власником корпоративних прав якого є виключно держава чи суб’єкт господарювання, 100 відсотків корпоративних прав якого належать державі, або держава чи суб’єкт господарювання, 100 відсотків корпоративних прав якого належать державі, що володіє не менше 51 відсотком корпоративних прав такого суб’єкта господарювання. Умови управління об’єктами державної власності визначаються у відповідному договорі. Інші суб’єкти управління об’єктами державної власності не можуть мати повноважень щодо об’єктів державної власності, переданих на таких умовах, якщо такі повноваження суперечать встановленим законом вимогам про відокремлення та незалежність.»;
 
49. 3) частину третю статті 11 доповнити абзацом такого змісту:
 
50. «Управління корпоративними правами держави, а також створення органів управління в господарських товариствах, що здійснюють діяльність з передачі електричної енергії та транспортування природного газу, або в господарських товариствах, що володіють корпоративними правами у таких господарських товариствах, здійснюється відповідно до встановлених законом вимог щодо відокремлення та незалежності таких господарських товариств».
 
51. 7. У статті 15 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» (Відомості Верховної Ради України, 2015р., № 23, ст. 158 із наступними змінами):
 
52. частину четверту доповнити абзацом такого змісту:
 
53. «Якщо об’єкти державної власності, які використовуються ліцензіатом у процесі господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, передаються суб’єктом управління об'єктами державної власності на праві господарського відання іншому суб’єкту господарювання, і такий суб’єкт господарювання провадить вид господарської діяльності, на провадження якого ліцензіат мав ліцензію, і був сертифікований уповноваженим органом відповідно до встановлених законом вимог про відокремлення і незалежність такого суб’єкта господарювання, вказаний суб’єкт господарювання має право здійснювати протягом строку, що не перевищує одного року, відповідний вид господарської діяльності на підставі раніше виданої ліцензії для забезпечення завершення організаційних заходів, пов’язаних з одержанням нової ліцензії. Після закінчення цього строку раніше видана ліцензія підлягає анулюванню»;
 
54. частину шосту викласти у редакції:
 
55. «6. Правонаступник або суб’єкт господарювання, який сертифікований уповноваженим органом відповідно до встановлених законом вимог про відокремлення і незалежність такого суб’єкта господарювання та має намір провадити вид господарської діяльності, на провадження якого ліцензіат мав ліцензію, має повідомити про початок своєї господарської діяльності, вид якої підлягає ліцензуванню, відповідний орган ліцензування. Протягом встановленого частинами четвертою і п’ятою цієї статті відповідного строку правонаступник або суб’єкт господарювання, який сертифікований уповноваженим органом відповідно до встановлених законом вимог про відокремлення і незалежність такого суб’єкта господарювання та має намір провадити вид господарської діяльності, на провадження якого ліцензіат мав ліцензію, вважається ліцензіатом».
 
56. 8. Частину тринадцять статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 48, ст. 483) доповнити реченням такого змісту:
 
57. «Це положення також застосовується у випадках, коли майно або частина майна, яке є об’єктом державної власності та з наявністю якого пов’язана видача документів дозвільного характеру, за рішенням суб’єкта управління об’єктами державної власності передається іншому суб’єкту господарювання на визначеному законом речовому праві».
 
58. 9. У Законі України «Про Кабінет Міністрів України» (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 13, ст. 222 із наступними змінами):
 
59. 1) Частину шосту статті 21 доповнити абзацом такого змісту:
 
60. «Вказані повноваження Кабінету Міністрів України не поширюються на рішення міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, що видаються ними у процесі здійснення повноважень з управління корпоративними правами, що належать державі у статутних капіталах суб’єктів господарювання, які діють на підставі ліцензії на провадження діяльності з транспортування природного газу, а також юридичних осіб, що володіють корпоративними правами у таких суб’єктах господарювання.»
 
61. 2) Статтю 44 доповнити частинами такого змісту:
 
62. «3. Міністр України, який очолює міністерство, що здійснює прямий або опосередкований контроль над суб’єктами господарювання, які діють на підставі ліцензії на провадження діяльності з транспортування природного газу або особа, яка тимчасово виконує обов’язки такого Міністра України, здійснює повноваження щодо управління корпоративними правами, що належать державі щодо таких суб’єктів господарювання або господарських організацій, що володіють корпоративними правами щодо таких суб’єктів господарювання, самостійно та незалежно, за принципом відкритості та прозорості, відповідальності за прийняті рішення. Такі права не поширюються на управління і розподіл потужностей та інвестиційне планування, що належить до компетенції суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність з передачі електричної енергії чи транспортування природного газу.
 
63. Виключно за погодженням з Кабінетом Міністрів України приймаються рішення щодо управління корпоративними правами, що належать державі та стосуються:
 
64. реорганізації (злиття, приєднання поділ, виділення) або ліквідації таких суб'єктів господарювання або господарських організацій;
 
65. правочинів, наслідком яких може бути припинення права господарського відання на майно, що використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу, таких суб'єктів господарювання або господарських організацій;
 
66. внесення до статуту таких суб'єктів господарювання або господарських організацій змін що стосуються мети, предмету, основних напрямів їх діяльності;
 
67. затвердження частини чистого прибутку таких суб'єктів господарювання або господарських організацій, яка має бути спрямована на виплату дивідендів;
 
68. Втручання у виконання Міністром України або особою, яка тимчасово виконує обов’язки такого Міністра України, визначених цією частиною повноважень забороняється.»;
 
69. 4. Кабінет Міністрів України, Прем’єр-міністр України, міністр, який очолює міністерство, яке здійснює контроль над діяльністю з виробництва чи постачання на ринку електричної енергії та природного газу, відповідно до встановлених законом вимог про відокремлення і незалежність оператора системи передачі та оператора газотранспортної системи, не можуть здійснювати координацію та контроль суб’єктів господарювання, які діють на підставі ліцензії на провадження діяльності з передачі електричної енергії чи транспортування природного газу, а також не можуть призначати членів органів управління таких суб’єктів господарювання.».
 
70. ІІ. Прикінцеві положення
 
71. 1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його офіційного опублікування.
 
72. Голова Верховної Ради України