Кількість абзаців - 98 Розмітка (ліва колонка)


Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визнання особою без громадянства (Друге читання)

0. ЗАКОН УКРАЇНИ
 
1. про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визнання особою без громадянства
 
2. Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
 
3. І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
 
4. 1. У Законі України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 19-20, ст. 179 із наступними змінами):
 
5. 1) у частині першій статті 1:
 
6. доповнити пунктом 4-1 такого змісту:
 
7. 4-1) дитина, розлучена із сім'єю, - особа віком до вісімнадцяти років, яка прибуває чи прибула на територію України без супроводу батьків чи одного з них, діда чи баби, повнолітніх брата чи сестри, опікуна чи піклувальника, призначених відповідно до законодавства країни походження, або інших повнолітніх осіб, які до прибуття в Україну добровільно чи в силу звичаю країни походження взяли на себе відповідальність за виховання дитини;
 
8. пункт 15 викласти в такій редакції:
 
9. «15) особа без громадянства - особа, яка не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону; «;
 
10. абзац п’ятий пункту 27 після слів «захисту в Україні» доповнити словами «, або особою без громадянства»;
 
11. доповнити пунктом 28 такого змісту:
 
12. «28) законні представники  батьки, прийомні батьки, батьки-вихователі, опікуни, піклувальники (у тому числі опікуни чи піклувальники, призначені такими до прибуття в Україну, або інша повнолітня особа, яка до прибуття в Україну добровільно чи в силу звичаю країни походження взяла на себе відповідальність за виховання дитини), представники закладів, які виконують обов’язки опікунів і піклувальників.»;
 
13. 2) у статті 4:
 
14. у частині чотирнадцятій слова «дозволу на імміграцію» замінити словами «посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України»;
 
15. доповнити частинами двадцятою і двадцять першою такого змісту:
 
16. «20. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, зобов’язані мати дійсний паспортний документ. Іноземець або особа без громадянства у разі втрати або обміну паспортного документа, повинні протягом трьох робочих днів письмово повідомити про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
 
17. Особа, яка не може отримати паспортний документ у зв’язку з тим, що вона не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону, має право звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, із заявою про визнання особою без громадянства, незважаючи на законність чи незаконність її перебування на території України.
 
18. 21. Особи, яких визнано особами без громадянства в порядку, встановленому цим Законом, та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах тимчасово проживають на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України»;
 
19. 3) у статті 5:
 
20. частину вісімнадцяту викласти у такій редакції:
 
21. «18. Підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною двадцятою статті 4 цього Закону, є заява особи, визнаної особою без громадянства, копія рішення про визнання особою без громадянства, виданого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, та зобов’язання особи протягом 30 днів повідомити центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів про оформлення громадянства будь-якої держави.»;
 
22. у частині дев’ятнадцятий слова «цією статтею» замінити словом «законодавством»;
 
23. частину двадцяту викласти у такій редакції:
 
24. «20. Технічний опис, зразки бланків посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, оформлення, видача, обмін, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України»;
 
25. 4) доповнити статтею 6-1 такого змісту:
 
26. «Стаття 6-1. Визнання особою без громадянства
 
27. 1. Заява про визнання особою без громадянства подається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, повнолітньою дієздатною особою.
 
28. Відомості про дитину наводяться в заяві одного із її законних представників. Заява про визнання дитини, розлученої із сім'єю, особою без громадянства подається одним з її законних представників. Заява про визнання недієздатної особи особою без громадянства подається її законним представником, про що уповноважена особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, робить на заяві відповідний запис. Якщо заявник не може власноручно скласти заяву про визнання особою без громадянства у зв'язку з неписьменністю або фізичними чи психічними вадами, заява на його прохання складається уповноваженою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, про що на заяві робиться відповідний запис.
 
29. Разом із заявою подається документ, що посвідчує особу, або документ, що надає право на в’їзд або виїзд з держави, виданий іншою державою (у разі наявності), будь-який документ, що засвідчує факт не перебування у громадянстві будь-якої держави (у разі наявності), а також будь-який інший документ, який може підтвердити інформацію, викладену в заяві. У випадку відсутності у особи вищезазначених документів, за її письмовою згодою проводиться опитування родичів, сусідів або будь-яких інших осіб (не менше трьох), які можуть підтвердити факти, викладені в заяві.
 
30. Особа має право на співбесіду з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
 
31. Особа має обов’язок співпрацювати з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, з’являтись на співбесіди, надавати докази для визнання особою без громадянства.
 
32. Особі, яка не володіє українською мовою, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів безоплатно забезпечує перекладача з мови, якою заявник володіє, а також письмовий переклад його документів.
 
33. Особа під час подачі заяви про визнання особою без громадянства надає свої біометричні дані для їх фіксації.
 
34. 2. У строк до шести місяців з моменту подачі заяви про визнання особою без громадянства на підставі всієї наявної інформації і документів приймається рішення про визнання особою без громадянства або про відмову у визнанні особою без громадянства. Строк розгляду заяви може бути продовжено уповноваженою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, до дванадцяти місяців.
 
35. Під час розгляду заяви центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, вживає необхідних заходів для збору інформації з місця народження особи, країн або місць її попереднього звичайного та довгострокового проживання, а також з країни, громадянство якої мають члени його сім'ї.
 
36. Протягом строку розгляду заяви про визнання особою без громадянства особа вважається такою, що тимчасово на законних підставах перебуває на території України. Для підтвердження цього особі видається довідка про звернення за визнанням особою без громадянства встановленого зразка.
 
37. Якщо під час процедури визнання особою без громадянства з’ясуються будь-які обставини, передбачені вимогами Закону України «Про біженців та осіб, що потребують додаткового чи тимчасового захисту», розгляд заяви про визнання особою без громадянства зупиняється до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. В залежності від результатів розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, розгляд заяви про визнання особою без громадянства поновлюється, або припиняється.
 
38. Якщо під час процедури визнання особою без громадянства з’ясуються будь-які обставини, які свідчать про належність особи до громадянства України відповідно до Закону України «Про громадянство України», розгляд заяви про визнання особою без громадянства зупиняється до завершення перевірки належності до громадянства України. В залежності від результатів такої перевірки, розгляд заяви про визнання особою без громадянства поновлюється або припиняється.
 
39. 3. Рішення про відмову у визнанні особою без громадянства приймається у разі:
 
40. якщо заявник є громадянином України або іншої держави, за умови, що його громадянство було визнано компетентним органом цієї держави та заявник був документований відповідно до законодавства цієї держави;
 
41. якщо заявник свідомо подав недійсні (крім документів, які стали недійсними у зв’язку із закінченням строку їх дії), підроблені документи або повідомив про себе неправдиву інформацію стосовно обставин, які впливають на визначення статусу;
 
42. якщо заявник вчинив злочин проти миру, військовий злочин або злочин проти людства, як визначено в міжнародних актах, розроблених з метою вжиття заходів стосовно таких злочинів, або скоїв тяжкий злочин неполітичного характеру поза межами країни їхнього проживання до того, як вони були допущені в цю країну, або є винним у вчиненні діянь, що суперечать цілям і принципам Організації Об’єднаних Націй.
 
43. Після прийняття рішення протягом трьох робочих днів центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, направляє заявнику або його законному представнику повідомлення про відмову у визнанні особою без громадянства, з вказанням підстав для відмови за цим Законом, роз’ясненням порядку оскарження.
 
44. 4. Рішення про відмову у визнанні особою без громадянства може бути оскаржене заявником або його законним представником до адміністративного суду протягом двадцяти робочих днів з дня, наступного за днем отримання заявником повідомлення про відмову у визнанні особою без громадянства. У випадку, якщо заявник скористався своїм правом на оскарження, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, продовжує його довідку про звернення за визнанням особою без громадянства на час до остаточного розгляду його заяви.
 
45. У випадку, якщо особа не скористалася своїм правом на оскарження, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, вилучає у нього довідку про звернення за визнанням особою без громадянства, повертає йому оригінали документів, які були додані до заяви про визнання особою без громадянства (за наявності), та вирішує питання про добровільне або примусове повернення або примусове видворення.
 
46. 5. Рішення про визнання особою без громадянства скасовується у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті. Після прийняття такого рішення протягом трьох робочих днів центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, направляє особі без громадянства або її законному представнику повідомлення про скасування рішення про визнання особою без громадянства, з вказанням підстав для скасування за цим Законом, роз’ясненням порядку оскарження. Рішення про скасування рішення про визнання особою без громадянства, може бути оскаржене до адміністративного суду протягом двадцяти робочих днів з дня наступного за днем отримання заявником повідомлення про скасування рішення про визнання особою без громадянства. У випадку, якщо особа, відносно якої прийнято рішення про скасування рішення про визнання особою без громадянства, скористалася своїм правом на оскарження, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, не вилучає належну їй посвідку на тимчасове або постійне проживання та посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон (за наявності). У випадку, якщо особа, відносно якої прийнято рішення про скасування рішення про визнання особою без громадянства, не скористалася своїм правом на оскарження, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, вилучає у неї посвідку на тимчасове або постійне проживання та посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон (за наявності), отримані на підставі рішення про визнання особою без громадянства, та вирішує питання про добровільне або примусове повернення або примусове видворення.
 
47. 6. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, веде облік осіб, що звернулися із заявою про визнання особою без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про визнання або відмову у визнанні особою без громадянства та про скасування рішення про визнання особою без громадянства та осіб без громадянства, які документовані посвідками на постійне чи тимчасове проживання та посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон відповідно до вимог Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».
 
48. 7. Порядок розгляду заяв про визнання особою без громадянства, зразки заяви про визнання особою без громадянства, довідки про звернення за визнанням особою без громадянства встановлюється Кабінетом Міністрів України.»
 
49. 5) абзац четвертий частини першої статті 15 викласти в такій редакції:
 
50. «осіб без громадянства, які постійно чи тимчасово проживають на території України, - за посвідченням особи без громадянства для виїзду за кордон та посвідкою на постійне чи тимчасове проживання»;
 
51. 6) у частині першій статті 19 після слова «постійно» доповнити словами «або тимчасово»;
 
52. 7) у тексті Закону слова «центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції» в усіх відмінках і числах замінити словами «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів».
 
53. 2. У Законі України «Про імміграцію» (Відомості Верховної Ради України, 2001, № 41, ст.197 із наступними змінами):
 
54. 1) частину третю статті 4 доповнити пунктом 6 такого змісту:
 
55. «6) особам без громадянства, які проживали на території України на підставі посвідки на тимчасове проживання протягом двох років з дати визнання їх особами без громадянства.»;
 
56. 2) у статті 9:
 
57. частину шосту після слова та цифр «пунктах 1, 3» доповнити цифрою «, 6»;
 
58. частину сьому доповнити пунктом 14 такого змісту:
 
59. «14) для осіб, зазначених у пункті 6 частини третьої статті 4 цього Закону, - оригінали (після пред’явлення повертаються) та копії посвідки на тимчасове проживання та рішення про надання статусу особи без громадянства»;
 
60. у частині восьмій після слова та цифр «пунктах 1, 3» доповнити цифрою «, 6».
 
61. 3. Частину другу та частину одинадцяту статті 289- «Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців та осіб без громадянства» Кодексу адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2005, № 35-36, № 37, ст.446 із наступними змінами) після слів «додаткового захисту в Україні» доповнити словами «або за заявою про визнання особою без громадянства, «.
 
62. 4. Частину першу статті 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» (Відомості Верховної Ради України, 2011, № 51, ст.577 із наступними змінами) доповнити пунктом 8-1 такого змісту:
 
63. «8-1) особи, які звернулися із заявою про визнання особою без громадянства, - на всі види правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 цього Закону, з моменту подання особою заяви про визнання особою без громадянства до прийняття остаточного рішення за заявою, а також під час отримання дозволу на імміграцію, оформлення посвідки на тимчасове чи постійне проживання; «.
 
64. 5. Частину першу статті 5 Закону України «Про судовий збір» (Відомості Верховної Ради України, 2012, № 14, ст.87 із наступними змінами) доповнити пунктом 14-1 такого змісту:
 
65. «14-1) позивачі - особи, які звернулися для проходження процедури визнання особою без громадянства, - у справах в порядку, визначеному статтею 6-1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»; .
 
66. 6. У Законі України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (Відомості Верховної Ради, 2013, № 51, ст.716 із наступними змінами):
 
67. 1) частину четверту статті 20 Закону України доповнити новим абзацом третім такого змісту:
 
68. «За оформлення посвідки на тимчасове проживання та посвідки на постійне проживання для особи, визнаної центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів особою без громадянства відповідно до статті 6-1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», адміністративний збір не справляється.».
 
69. У зв’язку з цим абзаци третій-четвертий вважати відповідно абзацами четвертим-п’ятим.
 
70. 2) В частині 5 статті 30 слова «становить три роки» замінити словами «становить п’ять років».
 
71. 7. Частину другу статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» (Відомості Верховної Ради, 2016, № 30, ст.542 із наступними змінами) після абзацу шостого доповнити новими абзацами такого змісту:
 
72. «за вимогами, що випливають зі статті 12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»;
 
73. за вимогами, що випливають із статті 6-1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
 
74. У зв’язку з цим абзаци сьомий-дев’ятий вважати відповідно абзацами дев’ятим-одинадцятим.
 
75. 8. В Законі України «Про зайнятість населення» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2013, № 24, ст.243 із наступними змінами) внести такі зміни:
 
76. 1) Пункт 1 частини 6 статті 42 після слова «іноземців» доповнити словами «та осіб без громадянства»;
 
77. 2) Пункт 2 частини 6 статті 42 після слова «іноземців» доповнити словами «та осіб без громадянства»;
 
78. 3) Пункт 3 частини 6 статті 42 після слова «іноземців» доповнити словами «та осіб без громадянства»;
 
79. 4) Доповнити частину 6 статті 42 пунктом 4 такого змісту:
 
80. «4) осіб без громадянства, яких визнано особами без громадянства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.»
 
81. У зв’язку з цим вважати пункти 4), 5), 6), 7), 8), 9), 10), 11) та 12) відповідно 5), 6), 7), 8), 9), 10), 11), 12) та 13).
 
82. 5) Пункт 11 частини 6 статті 42 після слова «іноземців» доповнити словами «та осіб без громадянства»;
 
83. 6) Пункт 12 частини 6 статті 42 після слова «іноземців» доповнити словами «та осіб без громадянства»;
 
84. 7) Пункт 13 частини 6 статті 42 після слова «іноземців» доповнити словами «та осіб без громадянства»;
 
85. 8) Частину 1 статті 42-1 доповнити пунктом 4 такого змісту:
 
86. «4) особи, які подали заяву про визнання особою без громадянства та які оскаржують рішення щодо статусу особи без громадянства.».
 
87. 9) Пункт 1 частини 3 статті 42-1 після слова «іноземних» доповнити словами «та без громадянства».
 
88. 10) Частину 2 статті 42-2 доповнити пунктом 6) такого змісту: «особи, які подали заяву про визнання особою без громадянства та які оскаржують рішення щодо статусу особи без громадянства, - копію довідки про звернення за визнанням особою без громадянства.».
 
89. 11) Частину 5 статті 42-4 після слів «яка потребує додаткового захисту» доповнити словами «які подали заяву про визнання особою без громадянства та які оскаржують рішення щодо статусу особи без громадянства, «
 
90. 12) Частину 1 статті 42-10 доповнити пунктом 4) такого змісту: «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, прийняв рішення про визнання особи особою без громадянства.».
 
91. 13) Пункт 7 частини 2 статті 42-10 викласти в такій редакції:
 
92. «7) невикористання іноземцем або особою без громадянства права на оскарження рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або у разі остаточного вирішення питання про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; про відмову у визнанні особою без громадянства; «.
 
93. ІІ. Прикінцеві положення
 
94. 1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім підпункту 4 пункту 1 розділу ІЗакону в частині фіксації біометричних даних, що набирають чинності з початку функціонування національної системи біометричної верифікації та ідентифікації громадян України, іноземців та осіб без громадянства.
 
95. 2. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:
 
96. привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
 
97. забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.