Кількість абзаців - 90 Розмітка (ліва колонка)


"Про внесення змін до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (Друге читання)

0. Проект
 
1. З А К О Н У К Р А Ї Н И
 
2. Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»
 
3. Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
 
4. I. Внести до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 15, ст. 190 із подальшими змінами) такі зміни:
 
5. 1. У частині першій статті 5 слова «Закону України «Про вибори Президента Української РСР» замінити словами «Закону України «Про вибори Президента України».
 
6. 2. У статті 8:
 
7. 1) в абзаці четвертому пункту 1 слово «командної» виключити;
 
8. 2) в абзаці першому пункту 2 слова «Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» замінити словами «Закону України «Про запобігання корупції»;
 
9. 3) абзац другий пункту 3 виключити;
 
10. 4) пункт 6 виключити.
 
11. 3. Пункт 4 статті 9 доповнити новим абзацом такого змісту:
 
12. «Мінімальний розмір посадового окладу військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) не може бути меншим розміру двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, а мінімальний розмір окладу за військовим званням – одного розміру такого прожиткового мінімуму.».
 
13. 4. Статтю 10-1- викласти в такій редакції:
 
14. «Стаття 10-1. Право військовослужбовців на відпустки. Порядок надання військовослужбовцям відпусток та відкликання з них
 
15. 1. Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років – 35 календарних днів; від 15 до 20 років – 40 календарних днів; понад 20 календарних років – 45 календарних днів, без урахування додаткового часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше однієї доби в один кінець, а військовослужбовцям, що беруть безпосередню участь у бойових діях, в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України, – не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.
 
16. Військовослужбовцям строкової військової служби за весь період проходження такої військової служби надається відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця проведення відпустки та назад.
 
17. 2. Щорічна основна відпустка надається протягом календарного року. В особливих випадках щорічна основна відпустка за минулий рік надається в поточному році, якщо раніше її не було надано з поважних причин.
 
18. Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) тривалість щорічної основної відпустки в році початку військової служби обчислюється з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті, за кожний повний місяць служби до кінця календарного року. При цьому військовослужбовцям, які мають право на відпустку тривалістю 10 календарних днів і більше, оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відпустка тривалістю менш як 10 календарних днів за бажанням військовослужбовця може бути надана йому одночасно із щорічною основною відпусткою в наступному році. У такому самому порядку надається щорічна основна відпустка і військовослужбовцям, які перебували у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
 
19. 3. За бажанням військовослужбовців (крім курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки) щорічна основна відпустка може надаватися їм частинами, не більше трьох, за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 15 календарних днів.
 
20. 4. Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які перебувають у довготривалому відрядженні за межами України, дозволяється за їх бажанням об’єднувати щорічні основні відпустки за два роки. У цьому разі загальна тривалість об'єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів.
 
21. 5. За бажанням військовослужбовців частина щорічної основної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої військовослужбовцям щорічної відпустки не повинна бути менше ніж 15 календарних дні.
 
22. Порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації замість частини щорічної основної відпустки визначається Кабінетом Міністрів України.
 
23. 6. Курсантам (слухачам) вищих військових навчальних закладів, закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, щороку надаються канікулярні відпустки: зимова – тривалістю до 14 календарних днів та літня – 30 календарних днів. Тривалість таких відпусток не залежить від вислуги років.
 
24. У разі наявності навчальної заборгованості у курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, канікулярна відпустка надається їм після ліквідації заборгованості в межах строків, установлених графіком навчального процесу. При цьому тривалість літньої відпустки не може бути меншою ніж 15 календарних днів.
 
25. Військовослужбовцям – випускникам вищих військових навчальних закладів, закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, у рік випуску надаються щорічні основні відпусти тривалістю, визначеною відповідно до абзацу першого пункту 1 цієї статті.
 
26. 7. Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров’я, у зв’язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до абзацу першого пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. Якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби, або до обраного місця проживання в межах України.
 
27. Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби за віком, станом здоров’я, у зв’язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, в рік звільнення надаються щорічні основні відпустки та додаткові відпустки тривалістю, визначеною відповідно до абзацу першого пункту 1, пункту 11 цієї статті та законодавства про відпустки.
 
28. У разі звільнення з військової служби військовослужбовців, зазначених в абзацах першому та другому цього пункту, їм виплачується грошова компенсація за всі не використані ними дні щорічних основних відпусток, а також додаткових відпусток військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А Ігрупи.
 
29. У разі звільнення з військової служби військовослужбовців до закінчення календарного року, за який вони уже використали щорічну основну та щорічну додаткову відпустки, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров’я, у зв’язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі або у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, на підставі наказу командира (начальника) військової частини, керівника органу військового управління, вищого військового навчального закладу, установи та організації провадиться відрахування із грошового забезпечення за дні відпустки, що були використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після звільнення військовослужбовця. У разі смерті військовослужбовця відрахування з його грошового забезпечення за використані дні відпустки не провадяться.
 
30. 8. У разі звільнення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) з військової служби (за винятком осіб, які звільняються через службову невідповідність, у зв’язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади, у зв’язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов’язане з порушенням обмежень, передбачених «Про запобігання корупції», у зв’язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку, а також у зв’язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцями) та невикористання ними щорічної основної відпустки за їх бажанням надається невикористана частина такої відпустки з наступним звільненням їх зі служби. Датою звільнення військовослужбовця зі служби у такому разі є останній день відпустки.
 
31. У разі звільнення військовослужбовця з військової служби у зв’язку із закінченням строку контракту невикористана ним щорічна основна відпустка за його бажанням може надаватися й тоді, коли час цієї відпустки повністю або частково перевищує строк контракту. У цьому випадку дія такого контракту продовжується до закінчення відпустки.
 
32. 9. Відкликання військовослужбовців з відпустки дозволяється лише у разі оголошення мобілізації, настання особливого періоду, введення в Україні або в окремих її місцевостях правового режиму воєнного чи надзвичайного стану та в інших особливих випадках.
 
33. Порядок відкликання військовослужбовців з відпустки, а також порядок надання військовослужбовцям відпустки за минулий рік, якщо раніше її не було надано з поважних причин, та порядок розрахунку додаткового часу, необхідного для проїзду військовослужбовців до місця проведення відпустки та назад, визначається Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, керівниками правоохоронних та розвідувальних органів, Адміністрацією Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України.
 
34. У разі відкликання військовослужбовця із щорічної основної та щорічної додаткової відпустки невикористана їх частина надається йому, як правило, в поточному році. Якщо невикористана частина відпустки становить 10 календарних днів і більше, військовослужбовцю оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад в межах України, але не далі пункту перебування, з якого його було відкликано.
 
35. 10. Військовослужбовцям строкової військової служби може надаватись додаткова відпустка як заохочення строком до 5 діб.
 
36. 11. Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), виконання обов’язків військової служби яких пов’язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров’я, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового забезпечення тривалістю до 15 календарних днів залежно від часу проходження служби в цих умовах. Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов'язків військової служби яких пов’язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров’я, а також тривалість та порядок надання такої щорічної додаткової відпустки визначаються Кабінетом Міністрів України.
 
37. 12. Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) надаються додаткові відпустки у зв’язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження грошового забезпечення та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
 
38. Якщо законодавством про відпустки передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) надаються без збереження грошового забезпечення. Якщо законодавством про відпустки передбачено надання додаткових відпусток зі збереженням заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) надаються із збереженням грошового забезпечення.
 
39. 13. Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби), які одночасно мають право на отримання додаткової відпустки, передбаченої цим та іншими законами, така відпустка надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.
 
40. 14. Військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин без збереження грошового забезпечення тривалістю не більш як 15 календарних днів.
 
41. 15. Військовослужбовцям, які захворіли під час щорічної основної або щорічної додаткової відпустки, зазначена відпустка продовжується після одужання на кількість невикористаних днів цієї відпустки.
 
42. 16. У зв’язку з хворобою військовослужбовця йому надається відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання.
 
43. 17. В особливий період з моменту оголошення мобілізації (крім строку, на який введено правовий режим воєнного стану, або до оголошення демобілізації) військовослужбовцям надаються такі відпустки:
 
44. щорічні основні відпустки;
 
45. канікулярні відпустки;
 
46. відпустки для лікування;
 
47. відпустки військовослужбовцям строкової служби;
 
48. відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;
 
49. додаткові відпустки на навчання;
 
50. додаткові відпустки учасникам бойових дій та особам, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни;
 
51. додаткові відпустки військовослужбовцям – учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2;
 
52. додаткові відпустки як заохочення для військовослужбовців строкової служби;
 
53. відпустки військовослужбовцям у зв’язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;
 
54. додаткові відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А Ігрупи.
 
55. відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 15 календарних днів.
 
56. 18. Під час дії правового режиму воєнного стану, або фактичного початку воєнних дій військовослужбовцям надаються відпустки для лікування, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 15 календарних днів та відпустки військовослужбовцям у зв’язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, – тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку.
 
57. 19. Черговість надання військовослужбовцям щорічних основних та щорічних додаткових відпусток визначається графіками, які затверджуються командиром (начальником) військової частини, керівника органу військового управління, вищого військового навчального закладу, установи та організації і доводиться до відома всіх військовослужбовців.
 
58. При складанні графіків відпусток ураховуються необхідність підтримання у військовій частині, органі військового управління, вищому військовому навчальному закладі, установі та організації постійної бойової готовності і проведення занять з бойової підготовки, підтримання порядку, військової дисципліни, виховання військовослужбовців та підвищення їх культурного рівня, а також особисті інтереси військовослужбовців, у тому числі право на використання щорічної основної відпустки у зручний для них час, передбачене законодавством.».
 
59. 5. У статті 12:
 
60. 1) у пункті 1:
 
61. абзац другий викласти в такій редакції:
 
62. «Військовослужбовці строкової військової служби розміщуються в казармах (на кораблях) згідно із .»;
 
63. абзаци п’ятий – одинадцятий замінити новими абзацами такого змісту:
 
64. «У разі відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу (крім військовослужбовців строкової служби), які не перебувають у шлюбі, розміщуються безплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні – у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови в таких казармах повинні відповідати вимогам, які пред’являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян. У разі відсутності можливості розміщення зазначених військовослужбовців у спеціально пристосованих казармах та сімейних гуртожитках, а також у разі відсутності службового жилого приміщення для забезпечення осіб офіцерського складу, військова частина зобов’язана орендувати для таких військовослужбовців та членів їх сімей житло або за їх бажанням виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення.
 
65. Курсантам вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які мають сім'ї, надається жила площа в сімейних гуртожитках. У разі відсутності таких гуртожитків їм виплачується за місцем проходження військової служби грошова компенсація за піднайом (найом) жилого приміщення.
 
66. Розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.
 
67. Військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу на час військової служби за призовом не зараховуються на квартирний облік у військовій частині за місцем проходження служби.
 
68. Військовослужбовці та члени їх сімей (крім осіб, які перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, за місцем проходження військової служби) зобов’язані вивільнити займане ними службове жиле приміщення, жилу площу в сімейних гуртожитках, спеціально пристосованих казармах, у двотижневий строк з дня виключення зазначених військовослужбовців із списків особового складу військової частини.»;
 
69. 2) у пункті 2 слова «, які вступили на військову службу за контрактом,» виключити;
 
70. 3) у пункті 4 слова «які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше,» виключити;
 
71. 4) абзац перший пункту 9 викласти в такій редакції:
 
72. «9. Військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і які набули право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», залишаються на такому обліку, а військовослужбовці, які звільнені з військової служби за віком, за станом здоров’я, у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, залишаються на такому обліку та користуються правом позачергового одержання житла. Такі особи після звільнення з військової служби продовжують перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування – у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і квартирно-експлуатаційних органах.»;
 
73. 5) Пункт 10 викласти в такій редакції:
 
74. «10. Військовослужбовці, які проходили військову службу на територіях Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, Донецької та Луганської областей, що визнані тимчасово окупованими, які відповідно до вимог цієї статті були забезпечені разом з членами їх сімей, жилими приміщеннями для постійного проживання, службовими жилими приміщеннями на таких територіях, та продовжують службу у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях та правоохоронних органах, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, забезпечуються жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення за письмовою згодою зазначених осіб та повнолітніх членів їх сімей про відмову від права на жиле приміщення, розташоване на тимчасово окупованих територіях Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, Донецької та Луганської областей, посвідченою нотаріально.
 
75. Особи, зазначені у абзаці першому цього пункту, які мають у приватній власності жилі приміщення, розташовані на тимчасово окупованих територіях Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, Донецької та Луганської областей, якщо право власності на них набуте відповідно до законів України, мають право на забезпечення жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення після зарахування їх на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов у військовій частині за місцем проходження служби, за наявності письмової згоди зазначених осіб та повнолітніх членів їх сімей про відмову права власності на жиле приміщення, розташоване на таких територіях, посвідченою нотаріально. Відмова від права власності на жиле приміщення, розташоване на тимчасово окупованих територіях Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, Донецької та Луганської областей, що перебуває у приватній власності таких категорій осіб, здійснюється в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
 
76. Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, які на дату початку тимчасової окупації вказаних територій, визначену законодавством, перебували на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, забезпечуються жилими приміщеннями з урахуванням попереднього часу перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
 
77. Право власності на жиле приміщення, розташоване на тимчасово окупованих територіях Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, Донецької та Луганської областей, що перебуває у приватній власності осіб, зазначених в абзацах першому цього пункту, набуває орган, до повноважень якого належить поліпшення житлових умов таких категорій осіб на іншій території України, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.».
 
78. 6. Статтю 14 доповнити новим пунктом такого змісту:
 
79. «16. Дружині (чоловіку) військовослужбовця щорічна основна відпустка за її (його) бажанням надається у зручний для неї (нього) час одночасно із щорічною основною відпусткою військовослужбовця».
 
80. 7. Пункт 2 статті 23 викласти в такій редакції:
 
81. «Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ та за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються під час визначення міжбюджетних трансфертів, місцевих бюджетів та інших джерел, передбачених законодавством.».
 
82. 8. У тексті слова «вищий навчальний заклад», «навчальний заклад» та «професійно-технічний навчальний заклад» в усіх відмінках і формах замінити відповідно словами «заклад вищої освіти», «заклад освіти» та «заклад професійної (професійно-технічної) освіти» у відповідному відмінку та формі.
 
83. ІІ. Прикінцеві положення.
 
84. 1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім пункту 3 та абзацу дев’ятого пункту 4 розділу І, які набирають чинності з 1 січня 2021 року.
 
85. 2. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом:
 
86. привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
 
87. забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їхніх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
 
88. Голова
 
89. Верховної Ради України