Кількість абзаців - 802 Розмітка (ліва колонка)


Про внутрішній водний транспорт (ч.І) (Друге читання)

0. З А К О Н У К Р А Ї Н И
 
1. Про внутрішній водний транспорт
 
2.

 
3.

 
4. Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування внутрішнього водного транспорту і спрямований на створення сприятливих умов для його розвитку, задоволення потреб громадян у доступних, якісних і безпечних перевезеннях.
 
5. РОЗДІЛ І
 
6. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
7. Стаття 1. Визначення термінів
 
8. 1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
 
9. 1) аварійна подія – подія або послідовність подій, що сталися під час експлуатації судна чи у зв’язку з експлуатацією, яка призвела чи могла призвести до загибелі або зникнення людини з судна, заподіяння шкоди здоров’ю людини, загибелі, затоплення, пошкодження судна, залишення судна екіпажем, втрати судном судноплавного стану, посадки судна на мілину, пошкодження гідротехнічних споруд внутрішніх водних шляхів, забруднення навколишнього природного середовища;
 
10. 2) багаж – будь-який предмет чи транспортний засіб, що перевозяться перевізником за договором перевезення, крім тих, що перевозяться за договором перевезення вантажів, у тому числі договором фрахтування і коносаментом, а також крім живих тварин і багажу, що розміщуються в каюті пасажира або в інший спосіб перебувають у його володінні, під його охороною чи контролем;
 
11. 3) база для стоянки малих суден – спеціально обладнаний майновий комплекс, що належить суб’єкту господарювання, у тому числі яхт-клуб, марина, місце базування суден флоту рибної промисловості, який, серед іншого, надає послуги з безпечного зберігання малих і прогулянкових суден, інші послуги суднам та їх екіпажам, крім баз для стоянки спортивних суден;
 
12. 4) база для стоянки спортивних суден – спеціально обладнаний майновий комплекс, що належить суб’єкту господарювання, який, серед іншого, надає послуги з безпечного зберігання виключно спортивних суден і суден, призначених для забезпечення проведення спортивних заходів;
 
13. 5) буксир – судно, побудоване спеціально для виконання операцій з буксирування;
 
14. 6) веслове судно – судно без двигуна, для руху якого використовується м’язова сила людини;
 
15. 7) вихід у рейс – вихід судна (складу суден) за межі операційної акваторії причальної споруди або зняття судна з якірної стоянки з метою прямування до іншого пункту призначення (морського чи річкового порту, терміналу, ремонтної бази тощо), або вихід судна на судновій хід;
 
16. 8) власник судна – фізична або юридична особа, яка здійснює щодо закріпленого за нею судна права, до яких застосовуються правила про право власності;
 
17. 9) внутрішні водні шляхи – поверхневі води (крім акваторії морських портів, підхідних судноплавних каналів до морських портів), віднесені у встановленому порядку до категорії судноплавних;
 
18. 10) внутрішній водний транспорт – вид транспорту, до якого належать судна, суб’єкти господарювання, що здійснюють та забезпечують перевезення переважно внутрішніми водними шляхами вантажів, пасажирів і багажу, надають інші послуги з використанням суден внутрішнього плавання, забезпечують судноплавство на внутрішніх водних шляхах, утримують об’єкти інфраструктури внутрішніх водних шляхів, здійснюють навігаційно-гідрографічне забезпечення судноплавства;
 
19. 11) водний мотоцикл – вид самохідного прогулянкового судна, персональний плавучий засіб довжиною до 4 метрів включно, призначений для занять спортом або відпочинку, що приводиться в рух водометом і управляється особою чи особами, які перебувають на корпусі, а не всередині засобу;
 
20. 12) габарити суднового ходу – глибина, ширина, надводна висота та радіус закруглення суднового ходу на внутрішніх водних шляхах;
 
21. 13) гарантовані габарити суднового ходу – установлені відповідно до законодавства найменші габарити суднового ходу при проектному рівні води;
 
22. 14) гідротехнічні споруди внутрішніх водних шляхів – інженерно-технічні споруди (причали, пристані, пірси, інші види причальних споруд, дамби, моли, хвилеломи, інші види берегозахисних споруд, судноплавні шлюзи, судноплавні канали, інші підводні споруди штучного походження), призначені для забезпечення безпечного плавання, маневрування, стоянки, будівництва, ремонту, обслуговування та огляду суден, для захисту берегової смуги внутрішніх водних шляхів, операційної акваторії причалу (причалів), ведення господарської діяльності підприємствами внутрішнього водного транспорту, використання водних ресурсів та запобігання шкідливій дії вод;
 
23. 15) довжина судна – максимальна довжина корпусу судна без урахування керма та бушприта;
 
24. 16) екіпаж судна – капітан та інші особи, зайняті на борту судна виконанням обов’язків, пов’язаних з експлуатацією чи обслуговуванням судна, зазначені у судновій ролі цього судна;
 
25. 17) експлуатуюча організація – суб’єкт господарювання, що здійснює експлуатацію гідротехнічної споруди, незалежно від того, чи є він власником такої споруди, чи експлуатує її на інших законних підставах;
 
26. 18) засоби для розваг на воді – плавучі засоби без силової установки, які буксируються в будь-який спосіб (водні лижі, водні сани, «банани», «шайби» тощо), побудовані або призначені для ковзання по водній поверхні або виконання спортивних фігур;
 
27. 19) засоби навігаційного обладнання – берегові спеціальні стаціонарні споруди, плавучі та стаціонарні сигнальні і застережні вогні та знаки, конструкції, оснащені спеціальними технічними пристроями і призначені для орієнтування суден, огородження судноплавних каналів і суднових ходів з метою забезпечення безпечного плавання суден;
 
28. 20) зчалена група – склад суден, з’єднаних бортом до борту, жодне з яких не розташоване попереду моторного судна, що забезпечує рух групи;
 
29. 21) індивідуальний рятувальний засіб – засіб, призначений для утримання на поверхні води людини, яка, опинилася за бортом;
 
30. 22) іноземне судно – судно, що має право плавання під прапором іноземної держави;
 
31. 23) інфраструктура внутрішнього водного транспорту – сукупність об’єктів, що забезпечують судноплавство внутрішніми водними шляхами, яка включає гідротехнічні споруди, рейди, затони, місця стоянки суден, засоби навігаційного обладнання та гідрографічного забезпечення судноплавства, об’єкти річкової інформаційної служби, мережі та споруди зв’язку, сигналізації, інформування та управління рухом суден, а також судна і плавуче обладнання, призначені для виконання шляхових робіт, та інші об’єкти, що забезпечують судноплавство внутрішніми водними шляхами;
 
32. 24) каботажний рейс – рейс судна між українськими портами (терміналами) або місцями призначення, розташованими на території України без проведення вантажних операцій за межами території України;
 
33. 25) капітан – особа, яка здійснює командування, керує судном;
 
34. 26) класифікаційне товариство – юридична особа, яка видає, застосовує, підтримує і регулярно оновлює власні правила класифікації (включаючи технічні вимоги) щодо проектування, конструкції і огляду суден, оприлюднює регістр (реєстр) суден, які класифіковано;
 
35. 27) мале судно – будь-яке судно довжиною до 20 метрів, крім пасажирських суден, буксирів та штовхачів, призначених для ведення складу суден, які не є малими, а також плавучого обладнання, криголамів, поромів, плавучого обладнання суднових шлюпок і плотів, спортивних суден, а також водних мотоциклів і засобів для розваг на воді;
 
36. 28) максимальна осадка судна – вертикальна відстань між найнижчою точкою корпусу судна з урахуванням кіля або інших стаціонарних пристроїв та площиною ватерлінії судна при максимальній осадці, з якою судну дозволяється плавання;
 
37. 29) міжнародний рейс – це рейс судна в якому, як мінімум, місце призначення або місце відправлення судна знаходяться за межами території України;
 
38. 30) моторне судно – будь-яке судно, що використовує для руху власну силову установку, у тому числі судно, що рухається за допомогою вітрила і водночас використовує власну силову установку;
 
39. 31) навігаційний період – період, упродовж якого здійснюється судноплавство на внутрішніх водних шляхах або їх окремих ділянках;
 
40. 32) навігаційно-гідрографічне забезпечення судноплавства – створення сприятливих для плавання суден умов шляхом встановлення та належного утримання засобів навігаційного обладнання відповідно до інтенсивності руху суден та ступеня небезпеки, проведення гідрографічних зйомок, опублікування, оновлення та розповсюдження навігаційно-гідрографічної інформації;
 
41. 33) нафтовмісна суміш – лляльні (підсланеві) води, нафтові залишки з машинних відділень судна, інші води з будь-яким вмістом нафти, які утворюються на судні, крім його вантажних приміщень;
 
42. 34) операційна акваторія причальних споруд – гідротехнічна споруда (комплекс споруд), що безпосередньо примикає до причальних споруд, призначена для безпечного підходу суден до причальних споруд та відходу від причальних споруд, маневрування суден під час здійснення швартових операцій, маневрування суден між причальними спорудами, а також для стоянки суден;
 
43. 35) палубна команда – члени екіпажу судна, які здійснюють керування судном, виконують на борту судна роботу, пов’язану з його рухом, навантаженням, розвантаженням і перевезенням вантажів, перевезенням пасажирів, технічним обслуговуванням та ремонтом судна, використанням і обслуговуванням засобів зв’язку, охороною праці, запобіганням забрудненню водних шляхів, крім осіб, залучених до загальної експлуатації судна внутрішнього плавання, за винятком тих, які виконують роботи, пов’язані виключно з експлуатацією двигунів, вантажних пристроїв, електричного та електронного обладнання;
 
44. 36) пасажир – будь-яка особа, яка перевозиться на судні та не є членом екіпажу цього судна;
 
45. 37) пасажирське судно – судно, побудоване та обладнане для перевезення більше 12 пасажирів;
 
46. 38) перевізник – суб’єкт господарювання, що здійснює перевезення вантажів, пасажирів та їхнього майна, багажу, пошти внутрішнім водним транспортом;
 
47. 39) підхідний канал – гідротехнічна споруда, призначена для безпечного підходу суден до причальних споруд та шлюзів;
 
48. 40) плавуча споруда – будь-яка плавуча установка, побудована для стаціонарного використання на плаву, у тому числі стоянкове судно, плавучий причал, пристань, понтон, дебаркадер, майстерня, док, басейн, елінг, готель, заклад громадського харчування, розважальний заклад, та, як правило, не призначена для переміщення;
 
49. 41) плавуче обладнання – судно (плавуча установка), на якому розташовані робочі механізми (крани, обладнання земснарядів, копри або підйомники);
 
50. 42) плавучий об’єкт – пліт або інша конструкція, об’єкт або пристрій, здатний до плавання, який не є судном, плавучим обладнанням чи плавучою спорудою;
 
51. 43) пором – судно, що здійснює на поромних переправах регулярні перевезення пасажирів, перевезення на відкритій та / або закритій палубі колісної техніки з пальним у баках та / або залізничного рухомого складу з горизонтальним способом навантаження та вивантаження;
 
52. 44) послужна книжка – персональний журнал обліку, до якого заносяться відомості про трудову діяльність члена екіпажу, зокрема про стаж плавання та здійснені рейси;
 
53. 45) причальна споруда – гідротехнічна споруда (комплекс споруд), яка має швартовні та відбійні пристрої і призначена для стоянки, обслуговування та ремонту суден, обслуговування пасажирів, у тому числі для їх посадки на судна і висадки з суден, проведення вантажних операцій;
 
54. 46) прогулянкове вітрильне судно – судно, що рухається виключно за допомогою вітрила, у тому числі судно, обладнане силовою установкою, яке не використовує її під час руху;
 
55. 47) прогулянкове судно – судно довжиною до 24 метрів, призначене для занять спортом або відпочинку, яке не є пасажирським судном та не використовується в комерційних цілях;
 
56. 48) проектний рівень води – розрахунковий низький судноплавний рівень води;
 
57. 49) рейс – плавання судна від місця відправлення до місця призначення, включаючи плавання із заздалегідь не визначеним місцем призначення;
 
58. 50) річкова інформаційна служба – служба, що надає гармонізовані інформаційні послуги для безпечного та ефективного функціонування внутрішнього водного транспорту, а також інших видів транспорту у змішаних перевезеннях;
 
59. 51) річкове судно – судно, яке за технічними характеристиками придатне та у встановленому порядку допущене до експлуатації виключно у визначених зонах внутрішніх водних шляхів;
 
60. 52) річковий порт (термінал) – суб’єкт господарювання будь-якої форми власності, що на законних підставах використовує об’єкти інфраструктури внутрішнього водного транспорту для стоянки та обслуговування на внутрішніх водних шляхах суден з максимальною осадкою не більше 4,5 метра, обслуговування пасажирів, проведення вантажних операцій, а також інших пов’язаних з цим видів господарської діяльності;
 
61. 53) склад суден – жорстко зчалений (склад суден, яких штовхають, або зчалена група) або буксируваний склад суден;
 
62. 54) спортивне судно – моторне, веслове або вітрильне судно, що використовується виключно для занять спортом та обслуговується під час плавання спеціально підготовленими особами (екіпажем);
 
63. 55) стаж плавання члена екіпажу – період часу, вимірюваний у днях, упродовж якого член екіпажу перебував на борту судна під час рейсів та вантажних операцій;
 
64. 56) стратегічні об’єкти інфраструктури внутрішнього водного транспорту – розташовані на внутрішніх водних шляхах судноплавні канали (крім підхідних каналів до причальних споруд і підхідних каналів до морських портів), судноплавні гідротехнічні споруди, засоби навігаційного обладнання та навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, об’єкти річкової інформаційної служби;
 
65. 57) судно – самохідний чи несамохідний плавучий засіб, що використовується:
 
66. для перевезення вантажів, пасажирів, багажу і пошти, для рибного чи іншого водного промислу, розвідки і видобування корисних копалин, пошуку і рятування людей і суден, що зазнають лиха на воді, буксирування, штовхання або ведення складу інших суден чи плавучих об’єктів, здійснення аварійно-рятувальних, шляхових, гідротехнічних, навігаційно-гідрографічних робіт, обслуговування суден і пасажирів у річковому порту (терміналі) чи піднімання затонулого майна;
 
67. для здійснення державного нагляду за безпекою судноплавства, охороною навколишнього природного середовища і водних біоресурсів;
 
68. для наукових, науково-дослідних, навчальних і культурних цілей;
 
69. для занять спортом;
 
70. для відпочинку (прогулянок, туризму, любительського рибальства);
 
71. 58) судно внутрішнього плавання – річкове судно або судно змішаного плавання довжиною 20 метрів і більше або судно, добуток довжини, ширини та осадки якого становить об’єм у 100 кубічних метрів і більше, буксири і штовхачі, призначені для ведення складу таких суден чи плавучого обладнання, а також пасажирські судна і плавуче обладнання;
 
72. 59) судно змішаного плавання – судно, призначене для експлуатації на внутрішніх водних шляхах і придатне для обмеженої експлуатації на морських водних шляхах;
 
73. 60) судно технічного флоту – судно, побудоване та обладнане для проведення шляхових робіт (днопоглиблювальна землечерпалка або землесос, земснаряд, ґрунтовідвізна шаланда, понтонна баржа, понтон, блокоукладальник, плавучий кран);
 
74. 61) судновий агент – морський агент або інша особа, яка за договором агентування за винагороду зобов’язується надавати послуги судновласнику і капітану судна у сфері судноплавства внутрішніми водними шляхами;
 
75. 62) судновий журнал – офіційний документ, до якого заноситься інформація про рейси, здійснені судном внутрішнього плавання, плавучим обладнанням, а також членами екіпажу та особами, які перебувають на борту;
 
76. 63) судновий хід (фарватер) – безпечний для навігації прохід внутрішнім водним шляхом, позначений на місцевості навігаційними знаками (засобами навігаційного обладнання) і позначений на карті;
 
77. 64) суднові стічні води (побутові стоки) – стоки, що надходять з камбузів, їдалень, душових, умивальників, пралень, а також фекальні стоки;
 
78. 65) судновласник – суб’єкт господарювання або фізична особа, яка експлуатує судно від свого імені незалежно від того, чи є вона власником судна, чи використовує його на інших законних підставах;
 
79. 66) судноводій – особа, яка має право керування судном, водним мотоциклом;
 
80. 67) судноплавна гідротехнічна споруда – судноплавні шлюзи з низовими та верховими підхідними каналами, дамбами, напрямними і причальними спорудами, аванпортом;
 
81. 68) судноплавний канал – гідротехнічна споруда, природний або штучний водний шлях для безпечного підходу суден до портів, для проходу суден або для сполучення окремих водних басейнів;
 
82. 69) судноплавний прогін моста (судноплавний прогін) – прогін моста, призначений для пропуску плавучих засобів;
 
83. 70) судноплавний розвідний прогін (розвідний прогін) – прогін моста з вертикальним підйомом, поворотом або розкриттям прогонової будівлі (усієї або її частини), який призначено для пропуску плавучих засобів;
 
84. 71) судноплавний шлюз (шлюз) – напірна гідротехнічна споруда, призначена для переміщення суден з одного б’єфа в інший;
 
85. 72) судноплавство – діяльність, пов’язана з використанням суден на водних шляхах;
 
86. 73) територія річкового порту (термінала) – земельні ділянки (їх частини) на землях внутрішнього водного транспорту, а також штучно створені (намиті, насипані, створені із застосуванням інших гідротехнічних технологій) земельні ділянки, які використовуються річковим портом (терміналом) та іншими суб’єктам господарювання на законних підставах для стоянки і обслуговування суден, посадки, висадки та обслуговування пасажирів, проведення вантажних операцій, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов’язаних з цим видів господарської діяльності;
 
87. 74) транзит – перевезення товару через територію України, якщо це перевезення починається і закінчується поза межами України;
 
88. 75) українське судно – судно, що має право плавання під Державним Прапором України;
 
89. 76) швартовна бочка – плавуча споруда, облаштована на внутрішніх водних шляхах за межами суднового ходу, яка призначена для забезпечення безпечної стоянки ошвартованих до неї суден, в тому числі під час виконання вантажних операцій;
 
90. 77) швидкісне судно – моторне судно, яке може рухатися зі швидкістю 40 і більше кілометрів на годину відносно поверхні води;
 
91. 78) ширина судна – максимальна ширина корпусу судна, виміряна до зовнішніх кромок зовнішньої обшивки корпусу (за винятком гребних коліс, привальних брусів тощо);
 
92. 79) шляхові роботи – промірні, днопоглиблювальні роботи, експлуатаційне днопоглиблення (виправні роботи, тралення, роботи з розчищення дна), піднімання затонулого майна, вишукувальні роботи, які проводяться на внутрішніх водних шляхах з метою підтримання гарантованих габаритів суднового ходу, судноплавного каналу з метою забезпечення безпеки судноплавства, а також роботи зі встановлення, обслуговування і зняття засобів навігаційного обладнання на внутрішніх водних шляхах;
 
93. 80) штовхач – судно, побудоване спеціально для забезпечення руху складу суден, що штовхаються;
 
94. 81) якірна стоянка – гідротехнічна споруда, облаштована на внутрішніх водних шляхах за межами суднового ходу і призначена для стоянки суден на якорі.
 
95. Стаття 2. Сфера дії Закону
 
96. 1. Цей Закон регулює відносини у сфері внутрішнього водного транспорту, використання суден, внутрішніх водних шляхів та їх берегових смуг для судноплавства, визначає правовий режим річкових портів і терміналів, об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту. Відносини, пов’язані із малими, спортивними суднами, водними мотоциклами та засобами для розваг на воді, цей Закон регулює в частині організації їх безпечного використання на водних шляхах загального користування.
 
97. 2. Дія цього Закону не поширюється на пункти базування і судна, що входять до складу Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, морські порти, морські термінали та судноплавні підхідні канали до морських портів, що розташовані на внутрішніх водних шляхах, а також бази для стоянки спортивних суден, крім випадків, прямо передбачених цим Законом.
 
98. Стаття 3. Законодавство про внутрішній водний транспорт
 
99. 1. Відносини у сфері внутрішнього водного транспорту регулюються цим Законом, Кодексом торговельного мореплавства України, Водним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про транспорт», Законом України «Про перевезення небезпечних вантажів», Законом України «Про захист персональних даних» та іншими актами законодавства.
 
100. 2. Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені в цьому Законі, застосовуються правила міжнародного договору України.
 
101. 3. Відносини у сфері судноплавства, не врегульовані цим Законом, регулюються іншими законами та міжнародними договорами України.
 
102. РОЗДІЛ ІІ
 
103. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРІ
 
104. ВНУТРІШНЬОГО ВОДНОГО ТРАНСПОРТУ
 
105. Стаття 4. Основні напрями державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту
 
106. 1. Державна політика у сфері внутрішнього водного транспорту здійснюється з метою реалізації єдиної державної економічної, інвестиційної, науково-технічної та соціальної політики за такими напрямами:
 
107. 1) пріоритетність потреб внутрішнього водного транспорту у використанні водних об’єктів загального користування;
 
108. 2) інтеграція національної транспортної системи до європейської і світової транспортних мереж, розвиток мультимодальних (комбінованих), у томі числі міжнародних, перевезень за участю внутрішнього водного транспорту;
 
109. 3) забезпечення розвитку внутрішнього водного транспорту і внутрішніх водних шляхів України для налагодження посилених економічних та торговельних відносин, що забезпечать поступову інтеграцію України до внутрішнього ринку ЄС;
 
110. 4) адаптація законодавчих та нормативно-правових актів до законодавства ЄС;
 
111. 5) сприяння розвитку на конкурентних засадах ринку послуг у сфері внутрішнього водного транспорту;
 
112. 6) здійснення державного нагляду і контролю за дотриманням вимог законодавства у сфері внутрішнього водного транспорту;
 
113. 7) нормативно-правове забезпечення діяльності внутрішнього водного транспорту;
 
114. 8) управління державним майном;
 
115. 9) здійснення державної реєстрації суден;
 
116. 10) створення та розвиток інфраструктури внутрішнього водного транспорту;
 
117. 11) організація перевезень вантажів, пасажирів і багажу внутрішнім водним транспортом;
 
118. 12) забезпечення захисту прав споживачів послуг, що надаються на внутрішньому водному транспорті;
 
119. 13) організація міжнародного співробітництва.
 
120. Стаття 5. Суб’єкти державного регулювання у сфері внутрішнього водного транспорту та їхні повноваження
 
121. 1. Державне регулювання у сфері внутрішнього водного транспорту здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, державна спеціалізована експертна установа з технічного розслідування подій на транспорті, місцеві державні адміністрації, інші органи виконавчої влади в межах своїх повноважень.
 
122. 2. Кабінет Міністрів України у сфері внутрішнього водного транспорту:
 
123. 1) затверджує перелік внутрішніх морських вод і внутрішніх водних шляхів, віднесених до категорії судноплавних;
 
124. 2) затверджує Стратегію розвитку внутрішнього водного транспорту України;
 
125. 3) затверджує порядок фінансування витрат на обслуговування внутрішніх водних шляхів, утримання, реконструкцію, ремонт, у тому числі капітальний, технічного переоснащення, охорону судноплавних шлюзів, а також їх використання для пропуску суден;
 
126. 4) здійснює інші повноваження, визначені законом.
 
127. 3. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту:
 
128. 1) організовує моніторинг міжнародного права у сфері внутрішнього водного транспорту, використання внутрішніх водних шляхів, забезпечує розроблення проектів актів законодавства на виконання міжнародних договорів України, бере участь у роботі міжнародних організацій у відповідних сферах;
 
129. 2) розробляє відповідно до цього Закону та інших законів за участю заінтересованих органів виконавчої влади Стратегію розвитку внутрішнього водного транспорту України;
 
130. 3) розробляє та затверджує правила перевезення вантажів, пасажирів і багажу внутрішнім водним транспортом, порядок застосування для каботажних рейсів міжнародних договорів України щодо перевезення небезпечних вантажів у міжнародних рейсах, порядок ведення Реєстру об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту, правила судноплавства на внутрішніх водних шляхах, класифікацію морських і внутрішніх водних шляхів, типову форму місцевих правил плавання для малих, спортивних суден і водних мотоциклів та використання засобів для розваг на воді, правила пропуску суден через шлюзи, правила контролю суден внутрішнього плавання, технічні вимоги до суден внутрішнього плавання, правила технічної експлуатації гідротехнічних споруд внутрішніх водних шляхів, порядок здійснення технічного нагляду за гідротехнічними спорудами водних шляхів, правила безпечної експлуатації баз для стоянки малих суден, порядок розслідування та ведення обліку аварійних подій, пов’язаних із судноплавством, положення про присвоєння та підтвердження кваліфікації членів екіпажів суден внутрішнього плавання, порядок підготовки та підтвердження кваліфікації судноводіїв малих суден і водних мотоциклів, порядок видачі міжнародного посвідчення на право управління прогулянковим судном, порядок здійснення технічного нагляду за суднами, правила пожежної безпеки на суднах, правила реєстрації операцій із шкідливим речовинами на суднах, у морських і річкових портах і терміналах, порядок реєстрації суден у Судновій книзі України, порядок реєстрації суден у Державному судновому реєстрі України, а також інші документи у сфері внутрішнього водного транспорту, порядок визначення ділянок внутрішніх водних шляхів з конкретними ризиками;
 
131. 4) визначає заклади, що здійснюють підготовку та перевірку компетенції перевізника, який провадить діяльність на внутрішніх водних шляхах;
 
132. 5) здійснює визначені законодавством повноваження з питань управління об’єктами інфраструктури внутрішнього водного транспорту державної форми власності;
 
133. 6) забезпечує організацію ефективного та безпечного використання внутрішніх водних шляхів і стратегічних об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту для судноплавства;
 
134. 7) здійснює інші повноваження, визначені законом.
 
135. 4. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту:
 
136. 1) бере участь у розробленні Стратегії розвитку внутрішнього водного транспорту України, забезпечує збір та аналіз інформації про функціонування внутрішнього водного транспорту, його взаємозв’язок з іншими складовими транспортної мережі України та ЄС, готує необхідні прогнозні документи;
 
137. 2) бере участь у роботі міжнародних організацій, діяльність яких пов’язана з внутрішнім водним транспортом, судноплавством на внутрішніх водних шляхах, забезпечує виконання зобов’язань, що випливають із членства України в цих міжнародних організаціях;
 
138. 3) забезпечує взаємовідносини з іноземними державними органами та організаціями у сферах внутрішнього водного транспорту, судноплавства на внутрішніх водних шляхах;
 
139. 4) здійснює державний нагляд за станом внутрішніх водних шляхів і стратегічних об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту, здійсненням навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, шляхових робіт та лоцманського проведення суден на внутрішніх водних шляхах, функціонуванням річкової інформаційної служби та інформаційної системи автоматизованого обліку перевезень внутрішніми водними шляхами;
 
140. 5) здійснює державний нагляд за безпекою судноплавства на внутрішніх водних шляхах, за додержанням річковими портами (терміналами), іншими суб’єктами внутрішнього водного транспорту вимог законодавства з безпеки судноплавства;
 
141. 6) здійснює державний нагляд за дотриманням на суднах, у тому числі іноземних, що перебувають на внутрішніх водних шляхах, вимог з безпеки судноплавства та запобігання забрудненню навколишнього природного середовища;
 
142. 7) здійснює перевірку суден, перевірку суднових документів і кваліфікаційних документів суднового екіпажу;
 
143. 8) забороняє плавання або експлуатацію судна в установлених цим Законом випадках;
 
144. 9) забезпечує ведення обліку аварійних подій з суднами;
 
145. 10) є компетентним органом з питань контролю за дотриманням технічних вимог до суден внутрішнього плавання, взаємодіє з відповідними компетентними органами інших держав;
 
146. 11) здійснює реєстрацію суден у Державному судновому реєстрі України та Судновій книзі України з видачею відповідних документів;
 
147. 12) погоджує місцеві правила плавання для малих, спортивних суден і водних мотоциклів та використання засобів для розваг на воді, розміщення плавучих споруд на водних шляхах загального користування;
 
148. 13) проводить перевірку кваліфікації судноводіїв малих суден і водних мотоциклів, видає міжнародні посвідчення на право управління прогулянковим судном;
 
149. 14) забезпечує функціонування єдиної електронної системи реєстрації та обліку малих, спортивних суден та водних мотоциклів, міжнародних посвідчень на право управління прогулянковим судном, баз для стоянки малих суден;
 
150. 15) забезпечує ведення Реєстру об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту;
 
151. 16) здійснює державний нагляд за станом дотримання місцевих правил плавання для малих, спортивних суден і водних мотоциклів та використання засобів для розваг на воді на водних шляхах загального користування;
 
152. 17) бере участь у забезпеченні організації ефективного та безпечного використання внутрішніх водних шляхів і стратегічних об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту для судноплавства;
 
153. 18) забезпечує організацію проведення шляхових робіт, здійснення контролю і підтримання габаритів суднового ходу, судноплавних каналів;
 
154. 19) організовує навігаційно-гідрографічне забезпечення судноплавства на внутрішніх водних шляхах;
 
155. 20) забезпечує готовність до ліквідації наслідків аварій та організацію заходів, спрямованих на запобігання аварійним подіям, пов’язаним із судноплавством або функціонуванням стратегічних об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту;
 
156. 21) організовує забезпечення функціонування річкової інформаційної служби та інформаційної системи автоматизованого обліку перевезень внутрішніми водними шляхами;
 
157. 22) бере участь в організації забезпечення пропуску суден через судноплавні гідротехнічні споруди;
 
158. 23) здійснює інші повноваження, визначені законом.
 
159. 5. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту:
 
160. 1) встановлює тарифи на спеціалізовані послуги, що надаються на внутрішніх водних шляхах суб’єктами природних монополій;
 
161. 2) встановлює розміри лоцманського збору на внутрішніх водних шляхах;
 
162. 3) здійснює інші повноваження, визначені законом.
 
163. 6. Національна поліція України:
 
164. 1) контролює виконання місцевих правил плавання для малих, спортивних суден і водних мотоциклів та використання засобів для розваг на воді;
 
165. 2) проводить перевірку суднових документів, міжнародних посвідчень на право управління прогулянковим судном та посвідчень судноводія малого судна або водного мотоцикла, виданих до набрання чинності цим Законом.
 
166. 7. Місцеві державні адміністрації здійснюють регулювання діяльності внутрішнього водного транспорту відповідно до цього Закону та інших законодавчих актів, зокрема:
 
167. 1) встановлюють тарифи на соціально важливі регулярні перевезення пасажирів на суднах;
 
168. 2) розробляють та за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, затверджують місцеві правила плавання для малих, спортивних суден і водних мотоциклів та використання засобів для розваг на воді, розміщення плавучих споруд;
 
169. 3) погоджують проведення спортивних та інших масових заходів на воді;
 
170. 4) у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах морського і внутрішнього водного транспорту:
 
171. відкривають бази для стоянки малих суден і бази для стоянки спортивних суден, здійснюють їх огляди, оприлюднюють інформацію про такі бази на своїх офіційних веб-сайтах;
 
172. контролюють дотримання правил безпечної експлуатації баз для стоянки малих суден;
 
173. забезпечують організацію перевірки суднових документів, міжнародних посвідчень на право управління прогулянковим судном та посвідчень судноводія малого судна або водного мотоцикла, виданих до набрання чинності цим Законом.
 
174. РОЗДІЛ ІІІ
 
175. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ ВНУТРІШНЬОГО ВОДНОГО ТРАНСПОРТУ
 
176. Стаття 6. Принципи організації функціонування та розвитку внутрішнього водного транспорту
 
177. 1. Функціонування та розвиток внутрішнього водного транспорту здійснюється за принципами:
 
178. 1) забезпечення балансу інтересів держави, органів місцевого самоврядування, споживачів транспортних послуг, суб’єктів господарювання у сфері внутрішнього водного транспорту незалежно від форми власності;
 
179. 2) забезпечення рівності прав усіх суб’єктів господарювання шляхом створення конкурентного середовища серед суб’єктів, що виробляють однакову продукцію (товари, роботи, послуги) на внутрішньому водному транспорті;
 
180. 3) розмежування адміністративних, господарських функцій та функцій державного нагляду і контролю;
 
181. 4) забезпечення захисту державних інтересів та збереження у державній власності стратегічних об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту;
 
182. 5) пріоритетності підтримки і створення умов для розвитку інвестування у сфері внутрішнього водного транспорту з боку приватних національних, іноземних інвесторів та міжнародних організацій;
 
183. 6) пріоритетності сталого комплексного розвитку, нарощування потенціалу та забезпечення конкурентоспроможності внутрішнього водного транспорту з іншими видами транспорту;
 
184. 7) забезпечення безпеки судноплавства, життя і здоров’я людини, охорони об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту;
 
185. 8) запобігання забрудненню навколишнього природного середовища з суден, дотримання вимог щодо використання та охорони водних об’єктів;
 
186. 9) підвищення доступності та якості послуг внутрішнього водного транспорту для вантажовідправників і пасажирів;
 
187. 10) виконання зобов’язань за міжнародними договорами України у сфері судноплавства, уніфікація законодавства з європейськими та світовими стандартами у цій сфері.
 
188. Стаття 7. Планування розвитку внутрішнього водного транспорту
 
189. 1. Основою для планування розвитку внутрішнього водного транспорту є Стратегія розвитку внутрішнього водного транспорту України, що включає короткострокові, середньострокові та довгострокові плани розвитку. Стратегія розробляється з урахуванням прогнозів щодо вантажопотоків, інвестування, основних напрямів та джерел фінансування, планів розвитку національної транспортної системи, річкових портів (терміналів), інших об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту, стратегії розвитку морських портів України, а також щодо забезпечення безпеки судноплавства. Стратегія повинна відповідати генеральній схемі планування території України.
 
190. 2. Стратегія розвитку внутрішнього водного транспорту України розробляється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту, та затверджується Кабінетом Міністрів України. Якщо реалізація стратегії потребує внесення змін до схем планування окремих частин території України та / або до Державної стратегії регіонального розвитку, водночас із затвердженням стратегії Кабінет Міністрів України приймає рішення про внесення відповідних змін.
 
191. 3. Стратегія розвитку внутрішнього водного транспорту України передбачає розвиток мережі внутрішніх водних шляхів, у тому числі відповідно до міжнародних договорів України.
 
192. Стаття 8. Тарифна політика на внутрішніх водних шляхах
 
193. 1. Тарифи на спеціалізовані послуги, що надаються на внутрішніх водних шляхах суб’єктами природних монополій, підлягають регулюванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту. Перелік таких послуг визначається Кабінетом Міністрів України.
 
194. 2. Тарифи на соціально важливі регулярні перевезення пасажирів на суднах встановлюють органи місцевого самоврядування. Перевізникам, які здійснюють такі перевезення, органи місцевого самоврядування, які встановили державні регульовані тарифи на такі перевезення у розмірі, нижчому за економічно обґрунтований розмір, зобов’язані відшкодувати різницю між такими розмірами за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.
 
195. 3. Тарифи на інші послуги у сфері внутрішнього водного транспорту, крім визначених частинами першою і другою цієї статті, а також статтею 47 цього Закону, є вільними.
 
196. Стаття 9. Збори з суден внутрішнього плавання
 
197. 1. Використання внутрішніх водних шляхів для плавання і стоянки суден є безоплатним.
 
198. 2. З суден внутрішнього плавання, які згідно з судновими документами мають максимальну осадку не більше 4,5 метра, в українських морських портах не справляються такі портові збори:
 
199. 1) при здійсненні каботажного рейсу – адміністративний, канальний, корабельний, санітарний;
 
200. 2) при здійсненні міжнародного або транзитного рейсу – канальний.
 
201. При здаванні судном у морському порту будь-яких забруднень таке судно здійснює оплату за фактично надані йому послуги з прийняття таких забруднень.
 
202. 3. При здійсненні міжнародного або транзитного рейсу судно внутрішнього плавання не звільняється від сплати в морському порту, в якому здійснюється оформлення перетину державного кордону України, адміністративного, корабельного, маячного, санітарного, якірного, причального (у разі використання причалу) зборів.
 
203. Стаття 10. Інвестування у сфері внутрішнього водного транспорту
 
204. 1. Пріоритетні напрями інвестування у сфері внутрішнього водного транспорту визначаються Стратегією розвитку внутрішнього водного транспорту України, зокрема щодо:
 
205. 1) запровадження інноваційних енергоефективних та екологічно безпечних технологій;
 
206. 2) підтримання гарантованих габаритів суднового ходу на внутрішніх водних шляхах;
 
207. 3) розвитку та модернізації мережі внутрішніх водних шляхів;
 
208. 4) будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту стратегічних об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту;
 
209. 5) підвищення рівня безпеки судноплавства на внутрішніх водних шляхах;
 
210. 6) розвитку туристичної та спортивної інфраструктури, у тому числі міжнародної, на внутрішніх водних шляхах.
 
211. 2. Приватне інвестування та компенсування інвестицій, внесених суб’єктами господарювання у стратегічні об’єкти інфраструктури внутрішнього водного транспорту, зокрема з метою обслуговування внутрішніх водних шляхів, здійснюються на основі договорів концесії, оренди, про спільну діяльність, інших видів інвестиційних договорів відповідно до законодавства.
 
212. 3. Компенсування інвестицій, внесених у стратегічні об’єкти інфраструктури внутрішнього водного транспорту, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, орендної плати та інших джерел, не заборонених законодавством.
 
213. РОЗДІЛ ІV
 
214. ІНФРАСТРУКТУРА ВНУТРІШНЬОГО ВОДНОГО ТРАНСПОРТУ
 
215. Стаття 11. Розвиток внутрішніх водних шляхів
 
216. 1. Розвиток внутрішніх водних шляхів здійснюється відповідно до Стратегії розвитку внутрішнього водного транспорту України, яка розробляється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту, з урахуванням пріоритетності розвитку мережі найважливіших внутрішніх водних шляхів України міжнародного значення та стимулювання розвитку перевезень вантажів внутрішнім водним транспортом і затверджується Кабінетом Міністрів України.
 
217. Стаття 12. Обслуговування внутрішніх водних шляхів та утримання стратегічних об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту
 
218. 1. Обслуговування внутрішніх водних шляхів здійснюється з метою їх утримання у судноплавному стані шляхом:
 
219. 1) організації ефективного та безпечного використання внутрішніх водних шляхів для судноплавства;
 
220. 2) проведення шляхових робіт, здійснення контролю і підтримання габаритів суднового ходу, судноплавних каналів;
 
221. 3) утримання та забезпечення ефективного використання стратегічних об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту;
 
222. 4) навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства на внутрішніх водних шляхах;
 
223. 5) вжиття невідкладних заходів для ліквідації наслідків аварій та заходів, спрямованих на запобігання аварійним подіям, пов’язаним із судноплавством або функціонуванням стратегічних об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту;
 
224. 6) забезпечення функціонування річкової інформаційної служби та інформаційної системи автоматизованого обліку перевезень внутрішніми водними шляхами;
 
225. 7) забезпечення пропуску суден через судноплавні гідротехнічні споруди.
 
226. 2. Суб’єкти господарювання, що обслуговують внутрішні водні шляхи, мають право:
 
227. 1) користуватися береговою смугою водних шляхів для забезпечення безпеки судноплавства, проводити з цією метою роботи, здійснювати будівництво у порядку, встановленому законодавством;
 
228. 2) встановлювати на береговій смузі водних шляхів берегові гідротехнічні споруди та засоби навігаційного обладнання;
 
229. 3) здійснювати рубки, зокрема санітарні, дерев і чагарників на береговій смузі з метою забезпечення видимості берегових засобів навігаційного обладнання, а також для геодезичного обґрунтування при зйомках ділянок русел річок. Установка берегових засобів навігаційного обладнання та прокладання просік для забезпечення їх видимості можуть проводитися також за межами берегової смуги в порядку, встановленому законодавством;
 
230. 4) організовувати на береговій смузі внутрішніх водних шляхів будівництво тимчасових споруд і проведення інших необхідних робіт у разі непередбаченої зимівлі судна або аварійних подій з суднами.
 
231. Суб’єктами господарювання, що проводять шляхові роботи, здійснюють підтримання габаритів суднового ходу, судноплавних каналів, можуть бути будь-які юридичні особи незалежно від форми власності.
 
232. Суб’єкти господарювання, що обслуговують внутрішні водні шляхи, при здійсненні своєї діяльності зобов’язані дотримуватися вимог законодавства та умов укладених з ними договорів (контрактів).
 
233. 3. Для забезпечення судноплавства на внутрішніх водних шляхах створюється Державний фонд внутрішніх водних шляхів у складі спеціального фонду Державного бюджету України.
 
234. Головним розпорядником коштів Державного фонду внутрішніх водних шляхів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту.
 
235. 4. Забезпечення судноплавства на внутрішніх водних шляхах та шляхові роботи можуть здійснюватися за рахунок залучення інвестицій від суб’єктів господарювання у порядку, визначеному статтею 10 цього Закону.
 
236. Стаття 13. Будівництво та експлуатація гідротехнічних споруд внутрішніх водних шляхів
 
237. 1. Будівництво гідротехнічних споруд внутрішніх водних шляхів (крім причальних споруд, їх операційних акваторій та підхідних каналів до них) здійснюється у порядку, встановленому законодавством. Суб’єкт господарювання інформує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту, про заплановане будівництво до початку розроблення проектної документації на будівництво.
 
238. 2. Експертиза проекту будівництва гідротехнічної споруди внутрішніх водних шляхів проводиться відповідно до закону.
 
239. 3. Власники гідротехнічних споруд внутрішніх водних шляхів за власний рахунок встановлюють навігаційні вогні і знаки, інше навігаційне обладнання за проектом, що розробляється відповідно до правил судноплавства на внутрішніх водних шляхах та інших актів законодавства.
 
240. 4. Власники гідротехнічних споруд внутрішніх водних шляхів зобов’язані здійснювати їх експлуатацію з дотриманням правил технічної експлуатації гідротехнічних споруд внутрішніх водних шляхів.
 
241. 5. Технічний нагляд за гідротехнічними спорудами внутрішніх водних шляхів здійснюється у порядку, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту.
 
242. 6. Об’єкти інфраструктури внутрішнього водного транспорту, призначені для надання послуг річковим портом (терміналом), крім стратегічних об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту, можуть перебувати у будь-якій формі власності.
 
243. 7. Облаштування якірних стоянок і швартовних бочок здійснюється річковим портом (терміналом) за межами суднового ходу без відведення земельних ділянок водного фонду відповідно до закону.
 
244. Стаття 14. Судноплавні гідротехнічні споруди
 
245. 1. Організацію безпечного утримання та експлуатації судноплавних гідротехнічних споруд забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту.
 
246. 2. Витрати на утримання, реконструкцію, ремонт, у тому числі капітальний, технічне переоснащення та охорону судноплавних гідротехнічних споруд, а також витрати на використання таких споруд для пропуску суден покладаються відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» на виробників електричної енергії на гідроелектростанціях, до складу гребель яких входять такі споруди. Порядок забезпечення фінансування зазначених витрат встановлюється Кабінетом Міністрів України.
 
247. 3. Технічна експлуатація судноплавних гідротехнічних споруд здійснюється з дотриманням правил технічної експлуатації гідротехнічних споруд внутрішніх водних шляхів.
 
248. 4. Проходження судноплавних гідротехнічних споруд є безоплатним для всіх категорій суден, у тому числі іноземних.
 
249. 5. Правила пропуску суден через судноплавні шлюзи затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту.
 
250. Правилами пропуску суден через судноплавні шлюзи також встановлюються вимоги до суден, зокрема фактичні габарити суден (складу суден), які можуть здійснювати проходження через шлюзи, несправності суден, з якими таке проходження забороняється, вимоги до сумісного шлюзування декількох суден, порядок регулювання руху суден під час шлюзування, вимоги до руху суден в акваторії судноплавної гідротехнічної споруди, а також черговість проходження суднами шлюзів.
 
251. Проходження суднами та складами суден внутрішнього плавання судноплавних шлюзів (шлюзування) здійснюється відповідно до Правил пропуску суден через судноплавні шлюзи. Судна та склади суден внутрішнього плавання, які здійснюють перевезення пасажирів або небезпечних вантажів, мають першочергове право проходження судноплавних шлюзів. Шлюзування малих і спортивних суден здійснюється або під час шлюзування суден внутрішнього плавання, або самостійно (групами). Правилами пропуску суден через судноплавні шлюзи визначається максимальний час очікування шлюзування для малих і спортивних суден та інші особливості шлюзування таких суден.
 
252. Стаття 15. Підтримання габаритів суднового ходу (фарватеру)
 
253. 1. Гарантовані габарити суднового ходу на внутрішніх водних шляхах встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту, з урахуванням режимів роботи штучних водних об’єктів та водогосподарських систем, встановлених відповідно до законів та міжнародних договорів України.
 
254. 2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, забезпечує розроблення та затверджує річний план шляхових робіт на внутрішніх водних шляхах. До цього плану включаються, зокрема, перелік ділянок внутрішніх водних шляхів для здійснення шляхових робіт та плановий обсяг ґрунту, що підлягає вилученню.
 
255. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, організовує здійснення робіт з підтримання гарантованих габаритів суднового ходу на внутрішніх водних шляхах та судноплавних каналах (крім підхідних судноплавних каналів до морських портів, що розташовані на внутрішніх водних шляхах) відповідно до річного плану шляхових робіт на внутрішніх водних шляхах.
 
256. Договори (контракти) на виконання робіт щодо забезпечення габаритів суднового ходу (обслуговування судового ходу) укладаються на строк не менше трьох років.
 
257. Очікувана вартість закупівлі робіт щодо забезпечення габаритів суднового ходу (обслуговування судового ходу) формується без урахування ринкової вартості ґрунту, який вилучається у результаті шляхових робіт та не використовується для їх виконання. Об’єм ґрунту, що вилучається у результаті шляхових робіт та не використовується для їх виконання, розраховується відповідно до методики, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту.
 
258. Ґрунт, що вилучається у результаті шляхових робіт, може бути реалізований суб’єктом господарювання, що здійснює виконання робіт щодо забезпечення габаритів суднового ходу (обслуговування судового ходу).
 
259. 3. Шляхові роботи (експлуатаційне днопоглиблювання), визначені частиною другою цієї статті, що здійснюються на внутрішніх водних шляхах, не належать до спеціального водокористування і не потребують одержання дозволів на спеціальне водокористування, дозволів на проведення робіт на землях водного фонду та спеціальних дозволів на користування надрами.
 
260. 4. Ґрунт, вилучений у результаті шляхових робіт на внутрішніх водних шляхах, використовується суб’єктами господарювання для виконання таких робіт у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту.
 
261. Реалізація частини такого ґрунту, яка не може бути використана для виконання шляхових робіт, здійснюється суб’єктами господарювання.
 
262. Стаття 16. Режим входження суден до портової акваторії та операційної акваторії причальних споруд річкового порту (терміналу)
 
263. 1. Кожний річковий порт (термінал) розробляє, видає і оприлюднює на своєму веб-сайті інформацію щодо входження суден до портової акваторії та операційної акваторії причальних споруд. Зміст цієї інформації має відповідати типовій інформації щодо входження суден до портової акваторії та операційної акваторії причальних споруд річкового порту (терміналу), що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту.
 
264. 2. Оприлюднення відомостей щодо входження, виходу, плавання у портовій акваторії та операційній акваторії причальних споруд, а також щодо стоянки, маневрування та швартування суден, які містяться в інформації щодо входження суден до портової акваторії та операційної акваторії причальних споруд річкового порту (терміналу), забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, через річкову інформаційну службу.
 
265. Стаття 17. Режим перебування та охорони в річковому порту (терміналі)
 
266. 1. Річкові порти (термінали) встановлюють на своїй території та в операційній акваторії причальних споруд режим перебування та охорони, що забезпечує безпечну діяльність порту (терміналу), інших суб’єктів господарювання відповідно до законодавства та міжнародних договорів України і є обов’язковим для всіх фізичних та юридичних осіб.
 
267. 2. Річковий порт (термінал) забезпечує дотримання на своїй території та в операційній акваторії причальних споруд режиму охорони об’єктів інфраструктури, суден, пасажирів і вантажів відповідно до законодавства та оприлюднює вимоги, що є обов’язковими для всіх фізичних та юридичних осіб.
 
268. 3. У річкових портах (терміналах), в яких відкрито міжнародний пункт пропуску через державний кордон України для морського сполучення, режим охорони портових засобів повинен відповідати вимогам міжнародних договорів України у сфері охорони людського життя на морі.
 
269. Стаття 18. Послуги, що надаються річковим портом (терміналом)
 
270. 1. Річкові порти (термінали) надають послуги зі стоянки та обслуговування на внутрішніх водних шляхах суден з максимальною осадкою не більше 4,5 метра, із здійснення операцій з вантажами, багажем, поштою, зберігання вантажів, послуги з обслуговування пасажирів, послуги, визначені статтею 24 цього Закону, та інші послуги (роботи), не заборонені законодавством.
 
271. 2. Суднам, призначеним для здійснення державного нагляду за безпекою судноплавства, річкові порти (термінали) безоплатно надають послуги із швартування і стоянки біля причальної споруди або на якірній стоянці. Безоплатне перебування таких суден біля причалів або на якірних стоянках допускається на час, необхідний для виконання судном і його персоналом визначених законом функцій, за умови що це не порушує звичайного режиму роботи річкового порту (терміналу) та не перешкоджає обслуговуванню суден у річковому порту (терміналі).
 
272. Стаття 19. Причальні споруди
 
273. 1. Будівництво та реконструкція причальних споруд здійснюються в порядку, встановленому законодавством. Особа, яка здійснює будівництво (реконструкцію) причальної споруди, інформує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту, про заплановане будівництво до початку розроблення проектної документації на будівництво у порядку, встановленому порядком здійснення технічного нагляду за гідротехнічними спорудами судноплавних водних шляхів.
 
274. 2. Експлуатуюча організація причальної споруди зобов’язана забезпечити використання споруди згідно з її функціональним призначенням та здійснювати необхідні заходи для збереження стану конструкцій, за якого вони здатні виконувати визначені функції за параметрами, передбаченими технічною документацією.
 
275. 3. Технічний нагляд за причальними спорудами здійснюється відповідно до порядку здійснення технічного нагляду за гідротехнічними спорудами судноплавних водних шляхів.
 
276. 4. Причальні споруди державної форми власності можуть бути об’єктами оренди відповідно до закону. Обов’язковою умовою договору оренди причальних споруд державної форми власності є використання їх орендарем за призначенням.
 
277. Обов’язковою умовою договорів оренди причальних споруд державної форми власності річкових вокзалів, інших причалів, що спроектовані і побудовані для стоянки пасажирських суден та обслуговування пасажирів, є використання їх орендарем для стоянки пасажирських суден та обслуговування пасажирів.
 
278. 5. Причальні споруди, призначені, в тому числі, для стоянки пасажирських суден та обслуговування пасажирів, мають бути придатними для обслуговування осіб з маломобільних груп населення.
 
279. Стаття 20. Операційна акваторія причальних споруд та підхідний канал
 
280. 1. Операційна акваторія причальної споруди та / або підхідний канал до причальної споруди створюється (будується) або реконструюється суб’єктом господарювання, який має право володіння або користування такою причальною спорудою, у порядку, встановленому законодавством. Операційна акваторія, що використовується під час експлуатації декількох причальних споруд, та / або підхідний канал до неї створюється спільно суб’єктами господарювання, які мають право володіння або користування такими причальними спорудами.
 
281. Суб’єкт господарювання, що створює (будує) або реконструює операційну акваторію причальної споруди та / або підхідний канал до неї, інформує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту, про заплановане будівництво до початку розроблення проектної документації на будівництво у порядку, встановленому порядком здійснення технічного нагляду за гідротехнічними спорудами судноплавних водних шляхів.
 
282. 2. Експлуатуюча організація причальної споруди зобов’язана забезпечити паспортизацію операційної акваторії причальної споруди та підхідного каналу до неї відповідно до законодавства, а також підтримання їх гарантованих габаритів шляхом проведення відповідних шляхових робіт.
 
283. 3. Технічний нагляд за операційними акваторіями причальних споруд та підхідними каналами до них здійснюється відповідно до порядку здійснення технічного нагляду за гідротехнічними спорудами судноплавних водних шляхів.
 
284. Стаття 21. Розміщення плавучих споруд на внутрішніх водних шляхах
 
285. 1. Плавучі споруди розміщуються на внутрішніх водних шляхах поза межами суднового ходу. Інформація про такі споруди вноситься до Реєстру об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту і оприлюднюються через річкову інформаційну службу та на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту.
 
286. Стаття 22. Навігаційно-гідрографічне забезпечення судноплавства
 
287. 1. Навігаційно-гідрографічне забезпечення судноплавства на внутрішніх водних шляхах включає:
 
288. 1) оснащення внутрішніх водних шляхів береговими і плавучими засобами навігаційного обладнання, забезпечення їх безперебійної дії згідно із встановленим режимом роботи;
 
289. 2) проведення гідрографічних зйомок на внутрішніх водних шляхах, підготовка, підтримання в актуальному стані та видання офіційних річкових навігаційних карт, керівництв і посібників для судноплавства на внутрішніх водних шляхах;
 
290. 3) збирання і доведення до суден інформації про зміни навігаційних умов та режиму плавання на внутрішніх водних шляхах.
 
291. 2. Положення про навігаційно-гідрографічне забезпечення судноплавства на внутрішніх водних шляхах затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту.
 
292. На ділянках внутрішніх водних шляхів у прикордонних районах навігаційно-гідрографічне забезпечення судноплавства здійснюється з дотриманням міжнародних договорів України.
 
293. 3. Встановлення на береговій смузі внутрішніх водних шляхів будь-яких постійних або проблискових вогнів, спрямованих у бік суднового ходу, крім навігаційних, забороняється. Суб’єкти господарювання за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, можуть встановлювати тимчасові вогні з боку суднового ходу, за умови що вони не перешкоджають безпечному користуванню судновим ходом для плавання.
 
294. 4. Суб’єкти господарювання зобов’язані відшкодовувати власнику шкоду, заподіяну йому в результаті їх господарської діяльності і пов’язану з пошкодженням засобів навігаційного обладнання, гідротехнічних споруд та інших об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту.
 
295. 5. Якщо господарська діяльність суб’єкта господарювання призвела до зміни гарантованих габаритів суднового ходу та / або погіршення умов плавання внутрішніми водними шляхами, такий суб’єкт господарювання зобов’язаний компенсувати витрати, понесені для відновлення габаритів суднового ходу та / або умов плавання внутрішніми водними шляхами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
 
296. Стаття 23. Регулювання рівня води на внутрішніх водних шляхах
 
297. 1. Регулювання режиму накопичення та спрацювання запасів води, режимів коливань рівня у верхньому і нижньому б’єфах та пропускання води через гідровузли здійснюється суб’єктами господарювання, що експлуатують такі споруди, за умови підтримання рівня води, необхідного для збереження гарантованих габаритів суднового ходу, безперебійного судноплавства та пропуску суден через шлюзи згідно з установленими відповідно до закону режимами роботи штучних водних об’єктів та водогосподарських систем, з урахуванням прогнозу водності, екологічних вимог та інтересів всіх водокористувачів. Суб’єкт господарювання, що експлуатує споруди штучних водних об’єктів і водогосподарських систем, зобов’язаний письмово поінформувати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, про наявний прогноз тимчасової неможливості забезпечення необхідного рівня води.
 
298. 2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, забезпечує інформування капітанів суден та інших заінтересованих осіб про рівні води у порядку, встановленому положенням про навігаційно-гідрографічне забезпечення судноплавства на внутрішніх водних шляхах.
 
299. Стаття 24. Бункерування суден. Приймання забруднених речовин і сміття з суден
 
300. 1. Поповнення судна запасами пального і мастильних матеріалів наливом (бункерування) на внутрішніх водних шляхах здійснюється біля причальних споруд і в операційних акваторіях річкових портів (терміналів), а також у місцях, погоджених з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту.
 
301. 2. Річковий порт (термінал) зобов’язаний на договірних засадах забезпечити надання суднам під час їх стоянки біля його причальних споруд та в операційній акваторії порту послуг з приймання з суден нафтовмісних сумішей, суднових стічних вод, інших суднових відходів, залишків вантажу та всіх видів сміття.
 
302. Річковий порт (термінал), що здійснює вантажні операції з нафтою та нафтопродуктами, які перевозяться наливом, зобов’язаний також забезпечити приймання з наливних суден нафтозалишків, інших нафтових сумішей, пов’язаних із перевезенням нафти та нафтопродуктів як вантажу.
 
303. Стаття 25. Мости
 
304. 1. Будівництво та реконструкція мостових переходів на внутрішніх водних шляхах здійснюються з урахуванням класифікації судноплавних морських і внутрішніх водних шляхів, гарантованого надводного габариту суднового ходу. Підмостові габарити судноплавних прогонів і судноплавних розвідних прогонів мостів, що будуються або реконструюються, підлягають погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту.
 
305. 2. Власники мостів на внутрішніх водних шляхах забезпечують відповідно до законодавства наявність та надійну роботу засобів навігаційного обладнання, іншого обладнання, необхідного для своєчасного та безпечного проходження суден через судноплавні і судноплавні розвідні прогони мостів, а також забезпечують підйом, поворот, розкриття прогонових будівель судноплавних розвідних прогонів мостів для пропуску суден.
 
306. 3. Підйом, поворот, розкриття прогонових будівель судноплавних розвідних прогонів мостів на внутрішніх водних шляхах для пропуску суден здійснюють власники таких мостів у навігаційний період відповідно до розкладу, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту. Підйом, поворот, розкриття прогонових будівель судноплавних розвідних прогонів мостів поза розкладом здійснюється для безпечного проходження суден у разі настання надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
 
307. 4. Підйом, поворот, розкриття прогонових будівель судноплавних розвідних прогонів мостів на внутрішніх водних шляхах для проходження суден або плавучих об’єктів здійснюється безоплатно, за рахунок власників таких мостів.
 
308. Стаття 26. Реєстр об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту
 
309. 1. Реєстр об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту – це електронна база даних об’єктів на внутрішніх водних шляхах, метою створення якої є забезпечення інформацією суб’єктів внутрішнього водного транспорту, а також виконання завдань у сфері безпеки судноплавства, охорони навколишнього природного середовища, здійснення державного нагляду за безпекою судноплавства.
 
310. Порядок ведення Реєстру об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту, який включає, зокрема, перелік загальнодоступних даних, порядок і форму подання відомостей, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту.
 
311. 2. Ведення Реєстру об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, на офіційному веб-сайті якого розміщується відповідна інформація.
 
312. 3. Відомості до Реєстру об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту вносяться на підставі повідомлення власника відповідного об’єкта. Доступ до відомостей Реєстру об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту є відкритим та безоплатним.
 
313. 4. До Реєстру об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту вносяться такі відомості:
 
314. 1) місцезнаходження, основні експлуатаційні характеристики об’єктів річкових портів (терміналів) із зазначенням найменування річкового порту (терміналу);
 
315. 2) найменування та основні експлуатаційні характеристики причальних споруд і операційних акваторій причальних споруд, схема операційних акваторій;
 
316. 3) найменування та основні експлуатаційні характеристики підхідних каналів до причальних споруд;
 
317. 4) найменування та місцезнаходження обладнаних місць стоянки (відстою) суден, якірних стоянок і швартовних бочок, місць здійснення вантажних операцій суднами, що ошвартовані одне до одного на відкритій воді або під час видобування корисних копалин;
 
318. 5) найменування та місцезнаходження судноремонтних і суднобудівних підприємств;
 
319. 6) перелік послуг, що надаються суднам портами (терміналами), іншими суб’єктами господарювання;
 
320. 7) інформація про габарити суднового ходу на ділянках внутрішніх водних шляхів;
 
321. 8) найменування та місцезнаходження місць бункерування суден;
 
322. 9) найменування та місцезнаходження судноплавних гідротехнічних споруд;
 
323. 10) найменування та місцезнаходження мостів;
 
324. 11) найменування та місця базування криголамів, аварійно-рятувальних суден, буксирів із зазначенням контактних даних для замовлення послуг, що надаються такими суднами;
 
325. 12) найменування та місцезнаходження місць надання послуг з приймання з суден нафтовмісних сумішей, суднових стічних вод, суднових відходів, залишків вантажу та сміття, а також приймання з наливних суден нафтозалишків, інших нафтових сумішей, пов’язаних із перевезенням нафти та нафтопродуктів як вантажу;
 
326. 13) інші відомості, передбачені порядком ведення Реєстру об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту.
 
327. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Реєстру об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту, мають тимчасовий характер, у Реєстрі робиться позначка про термін дії таких відомостей.
 
328. 5. Відомості для внесення до Реєстру об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, річковими портами (терміналами), іншими власниками об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту, а також суб’єктами господарювання, що надають послуги, відомості про які підлягають внесенню до реєстру.
 
329. 6. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, вносить відомості до Реєстру об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту протягом 10 робочих днів з дня отримання відповідного повідомлення.
 
330. РОЗДІЛ V
 
331. СУДНО
 
332. Стаття 27. Допуск суден на внутрішні водні шляхи
 
333. 1. Судно (склад суден) допускається до плавання внутрішніми водними шляхами за умови відповідності встановленим вимогам щодо безпеки судноплавства, охорони навколишнього природного середовища, належного рівня підготовки, комплектування і кваліфікації членів екіпажу, наявності безпечних умов для життя та здоров’я пасажирів і членів екіпажу та за наявності відповідних чинних суднових документів і документів членів екіпажу.
 
334. Іноземні судна допускаються до плавання на внутрішніх водних шляхах України за наявності свідоцтва судна внутрішнього плавання та кваліфікаційних документів екіпажу, що видані відповідно до цього Закону або відповідно до законодавства ЄС.
 
335. 2. Внутрішніми водними шляхами мають право рухатися судна, склади суден, плавучого обладнання та плавучих споруд, довжина, ширина, надводний габарит, максимальна осадка та маневрові характеристики яких відповідають фактичним габаритам суднового ходу та судноплавних гідротехнічних споруд. Фактична осадка визначається капітаном судна (складу суден) з урахуванням забезпечення безпеки суден, пасажирів та вантажу.
 
336. 3. У разі якщо судно, склад суден, плавучого обладнання або плавучих споруд не відповідає вимогам частини другої цієї статті, рішення про разовий перехід такого судна, складу суден, плавучого обладнання або плавучих споруд внутрішніми водними шляхами приймає центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту. Порядок прийняття такого рішення встановлюється правилами судноплавства на внутрішніх водних шляхах.
 
337. 4. Кожним самохідним судном або складом суден повинен управляти капітан (судноводій). Під час плавання капітан (судноводій) перебуває на борту судна.
 
338. 5. Для кожної плавучої споруди судновласник визначає особу, відповідальну за безпечну експлуатацію цієї споруди.
 
339. Стаття 28. Технічні вимоги до суден внутрішнього плавання
 
340. 1. Технічні вимоги до суден внутрішнього плавання, що включають основні вимоги до конструкції, комплектації та експлуатації судна, розробляються і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту, з урахуванням географічних, гідрологічних і навігаційних умов плавання у відповідній зоні морських і внутрішніх водних шляхів згідно з класифікацією морських і внутрішніх водних шляхів, а також з дотриманням міжнародних договорів України та з урахуванням вимог законодавства ЄС.
 
341. Судна внутрішнього плавання повинні відповідати технічним вимогам, встановленим до суден, що експлуатуються у відповідній зоні водних шляхів.
 
342. Використання судна внутрішнього плавання з порушенням умов, передбачених свідоцтвом судна внутрішнього плавання, забороняється.
 
343. 2. Технічними вимогами до суден внутрішнього плавання встановлюються вимоги щодо обов’язкового обладнання суден, що не здійснюють міжнародних рейсів, і переліки радіообладнання, обладнання для автоматичної ідентифікації, обладнання для забезпечення перевезення маломобільних груп населення.
 
344. 3. Іноземне судно внутрішнього плавання має право плавання у тих зонах внутрішніх водних шляхів України, які відповідають свідоцтву судна внутрішнього плавання.
 
345. 4. Якщо законодавством України встановлено додаткові технічні вимоги до суден для плавання у певній зоні внутрішніх водних шляхів, не передбаченні свідоцтвом судна внутрішнього плавання, таке судно перед початком плавання у відповідній зоні зобов’язане отримати додаткове свідоцтво судна внутрішнього плавання.
 
346. Форма та порядок видачі додаткового свідоцтва судна внутрішнього плавання встановлюються порядком здійснення технічного нагляду за суднами.
 
347. Стаття 29. Ідентифікація суден внутрішнього плавання
 
348. 1. Ідентифікація судна внутрішнього плавання здійснюється за назвою та унікальним європейським ідентифікаційним номером судна, які присвоюються і наносяться на судно у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту, відповідно до міжнародних договорів України та з урахуванням вимог законодавства ЄС.
 
349. 2. Судну, обладнаному засобами зв’язку, присвоюється позивний сигнал та ідентифікаційний номер суднової станції морської рухомої служби.
 
350. Стаття 30. Вимоги до членів екіпажу судна внутрішнього плавання
 
351. 1. До зайняття посад членів екіпажу судна внутрішнього плавання допускаються особи, які мають відповідну професійну компетентність для безпечної експлуатації судна внутрішнього плавання, що підтверджується:
 
352. 1) кваліфікаційним посвідченням члена палубної команди судна внутрішнього плавання;
 
353. 2) послужною книжкою;
 
354. 3) посвідченням суднового радіооператора (для капітанів, судноводіїв та стернових);
 
355. 4) кваліфікаційним посвідченням фахівця з перевезень пасажирськими суднами (для членів екіпажів пасажирських суден, на яких покладаються обов’язки щодо вжиття заходів у разі виникнення надзвичайних ситуацій на борту таких суден);
 
356. 5) кваліфікаційним посвідченням фахівця з керування судном, на якому зріджений природний газ використовується як паливо (для капітанів суден, на яких зріджений природний газ використовується як паливо, та членів екіпажів суден, які беруть участь у бункеруванні зазначених суден зрідженим природним газом).
 
357. Кваліфікаційне посвідчення фахівця з перевезень пасажирськими суднами та кваліфікаційне посвідчення фахівця з керування судном, на якому зріджений природний газ використовується як паливо, видається строком на п’ять років.
 
358. Послужна книжка і кваліфікаційне посвідчення члена палубної команди екіпажу судна внутрішнього плавання, крім капітана (судноводія) судна внутрішнього плавання, мають бути викладені одним документом.
 
359. До зайняття посад, що не належать до палубної команди екіпажу судна, допускаються особи, які мають документ про освіту за освітньою програмою, що надає компетентності згідно з посадовими обов’язками члена екіпажу.
 
360. 2. Капітани (судноводії) суден внутрішнього плавання повинні мати відповідний спеціальний дозвіл, якщо вони керують великими складами суден або керують суднами:
 
361. 1) на яких зріджений природний газ використовується як паливо;
 
362. 2) що здійснюють плавання в умовах обмеженої видимості за допомогою радіолокатора;
 
363. 3) що здійснюють плавання морськими водними шляхами, віднесеними до категорії судноплавних, або водними шляхами, що становлять особливий ризик для судноплавства.
 
364. Під великим складом суден для цілей цієї статті розуміється склад суден, добуток загальної довжини та загальної ширини суден у якому становить 7 тисяч квадратних метрів і більше.
 
365. Під особливим ризиком для судноплавства для цілей цієї статті розуміються умови, що становлять особливу загрозу безпеці плавання, які визначаються правилами судноплавства на внутрішніх водних шляхах.
 
366. 3. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту, затверджує Положення про присвоєння та підтвердження кваліфікації членів екіпажу судна внутрішнього плавання, яким встановлюються:
 
367. 1) порядок ведення Реєстру кваліфікаційних посвідчень членів палубної команди та послужних книжок, інших кваліфікаційних документів членів екіпажів українських суден внутрішнього плавання, а також спеціальних дозволів капітанів (судноводіїв) та доступу до інформації, яку він містить;
 
368. 2) перелік членів палубної команди екіпажу судна;
 
369. 3) порядок присвоєння кваліфікації з урахуванням класифікації морських і внутрішніх водних шляхів;
 
370. 4) порядок видачі, поновлення, призупинення дії та скасування кваліфікаційного посвідчення, інших кваліфікаційних документів членів екіпажу судна внутрішнього плавання, а також спеціальних дозволів капітанів (судноводіїв), передбачених цією статтею, їх форма та заходи для запобігання підробці таких документів;
 
371. 5) вимоги щодо віку, професійної компетентності, адміністративної відповідності та часу плавання членів екіпажу судна внутрішнього плавання.
 
372. 4. Капітан (судноводій) судна внутрішнього плавання повинен забезпечити внесення даних про час плавання членів екіпажу судна до суднового журналу та послужних книжок членів екіпажу судна.
 
373. 5. Видача та поновлення кваліфікаційних посвідчень членів палубної команди судна внутрішнього плавання, спеціальних дозволів капітанів (судноводіїв) суден внутрішнього плавання, передбачених цією статтею, є платною адміністративною послугою та здійснюється на підставі заяви, до якої додаються:
 
374. 1) для видачі, поновлення кваліфікаційного посвідчення члена палубної команди судна внутрішнього плавання:
 
375. копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, або копії сторінок документа, що посвідчує особу іноземця чи особу без громадянства (для зазначених осіб), на яких містяться відомості про ім’я, прізвище та дату народження власника і його фотокартка;
 
376. копії дипломів про освіту, визначених Положенням про присвоєння та підтвердження кваліфікації членів екіпажу судна внутрішнього плавання;
 
377. протокол засідання державної кваліфікаційної комісії (для видачі кваліфікаційного посвідчення);
 
378. копії свідоцтв про проходження підготовки відповідно до міжнародних та національних вимог у схвалених навчально-тренажерних закладах;
 
379. копія кваліфікаційного посвідчення члена палубної команди судна внутрішнього плавання або іншого раніше виданого документа, що підтверджує кваліфікацію члена палубної команди судна внутрішнього плавання (для поновлення);
 
380. копії всіх заповнених сторінок послужної книжки члена екіпажу судна внутрішнього плавання;
 
381. копія посвідчення суднового радіооператора (для капітанів, судноводіїв та стернових);
 
382. копія посвідчення фахівця з пасажирського судноплавства (для членів екіпажів пасажирських суден, на яких покладаються обов’язки щодо вжиття заходів у разі виникнення надзвичайних ситуацій на борту таких суден);
 
383. копія посвідчення фахівця з керування судном, на якому зріджений природний газ використовується як паливо (для капітанів суден, на яких зріджений природний газ використовується як паливо, та членів екіпажів суден, які беруть участь у бункеруванні зазначених суден зрідженим природним газом);
 
384. копія документа встановленого зразка про придатність до роботи на суднах за станом здоров’я;
 
385. копія документа про сплату адміністративного збору;
 
386. заява про надання згоди на обробку персональних даних;
 
387. 2) для видачі спеціального дозволу капітана (судноводія):
 
388. копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, або копії сторінок документа, що посвідчує особу іноземця чи особу без громадянства (для зазначених осіб), на яких містяться відомості про ім’я, прізвище та дату народження власника і його фотокартка;
 
389. протокол засідання державної кваліфікаційної комісії;
 
390. копії документів, що підтверджують відповідність вимогам щодо віку, професійної компетентності, адміністративної відповідності та стажу плавання капітана (судноводія) відповідно до Положення про присвоєння та підтвердження кваліфікації членів екіпажу судна внутрішнього плавання;
 
391. копія кваліфікаційного посвідчення члена палубної команди судна внутрішнього плавання;
 
392. копія документа про сплату адміністративного збору;
 
393. заява про надання згоди на обробку персональних даних;
 
394. 3) для поновлення спеціального дозволу капітана (судноводія):
 
395. копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, або копії сторінок документа, що посвідчує особу іноземця чи особу без громадянства (для зазначених осіб), на яких містяться відомості про ім’я, прізвище та дату народження власника і його фотокартка;
 
396. копія документа встановленого зразка про придатність до роботи на суднах за станом здоров’я;
 
397. раніше виданий спеціальний дозвіл капітана (судноводія);
 
398. копія документа про сплату адміністративного збору;
 
399. заява про надання згоди на обробку персональних даних.
 
400. Заява та додані до неї документи подаються в письмовій або електронній формі до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту.
 
401. 6. Видача кваліфікаційного посвідчення члена палубної команди екіпажу судна внутрішнього плавання, спеціального дозволу капітана (судноводія) здійснюється після успішного складення іспиту, що може передбачати перевірку теоретичних знань та / або виконання практичних завдань в обсязі та порядку, передбачених відповідними програмами підготовки. Іспит проводиться кваліфікаційною комісією – колегіальним органом, який утворюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту.
 
402. До складу кваліфікаційної комісії включаються особи, кваліфікація яких є достатньою для проведення таких іспитів та які не мають конфлікту інтересів. Кваліфікаційні вимоги до членів кваліфікаційної комісії встановлюються Положенням про присвоєння та підтвердження кваліфікації членів екіпажу судна внутрішнього плавання.
 
403. Кваліфікаційне посвідчення члена палубної команди судна внутрішнього плавання (для капітана, судноводія), спеціальний дозвіл на плавання в умовах обмеженої видимості за допомогою радіолокатора, кваліфікаційне посвідчення фахівця з керування судном, на якому зріджений природний газ використовується як паливо, кваліфікаційне посвідченням фахівця з перевезень пасажирськими суднами видаються після успішного складення практичного іспиту на борту судна або з використанням відповідного тренажерного обладнання.
 
404. Спеціальний дозвіл на плавання водними шляхами, що становлять ризик для судноплавства, видається капітану (судноводію) судна, який має додаткову компетенцію у визначеному законодавством обсязі, після успішного складення теоретичного іспиту та практичного іспиту з використанням відповідного тренажерного обладнання.
 
405. У разі успішного складення іспитів кваліфікаційна комісія в день складення останнього іспиту складає та видає особі протокол про складення іспитів за формою, встановленою Положенням про присвоєння та підтвердження кваліфікації членів екіпажу судна внутрішнього плавання.
 
406. Поновлення кваліфікаційного посвідчення члена палубної команди судна внутрішнього плавання, спеціального дозволу капітана (судноводія), крім кваліфікаційного посвідчення фахівця з перевезень пасажирськими суднами, після закінчення строку їх дії здійснюється без складання іспитів, за умови відповідності заявника вимогам, встановленим Положенням про присвоєння та підтвердження кваліфікації членів екіпажу судна внутрішнього плавання.
 
407. Поновлення кваліфікаційного посвідчення фахівця з перевезень пасажирськими суднами здійснюється після успішного складення іспиту, передбаченого цією статтею.
 
408. 7. За оформлення, видачу та поновлення кваліфікаційних документів членів палубної команди судна внутрішнього плавання, спеціальних дозволів капітанів (судноводіїв) справляється адміністративний збір.
 
409. Розмір плати за надання адміністративної послуги становить:
 
410. 1) за видачу, поновлення кваліфікаційних документів членів палубної команди судна внутрішнього плавання, спеціальних дозволів капітанів (судноводіїв) протягом трьох робочих днів з дати подання заяви – 2,02 розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня відповідного календарного року;
 
411. 2) за видачу, поновлення кваліфікаційних документів членів палубної команди судна внутрішнього плавання, спеціальних дозволів капітанів (судноводіїв) протягом 10 робочих днів з дати подання заяви – 1,5 розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня відповідного календарного року;
 
412. 3) за видачу, поновлення кваліфікаційних документів членів палубної команди судна внутрішнього плавання, спеціальних дозволів капітанів (судноводіїв) протягом 20 робочих днів з дати подання заяви – 0,2 розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня відповідного календарного року.
 
413. 8. Підставою для відмови у видачі, поновленні кваліфікаційного посвідчення члена палубної команди судна внутрішнього плавання, спеціального дозволу капітана (судноводія) судна внутрішнього плавання є:
 
414. 1) неподання документа, передбаченого частиною четвертою цієї статті;
 
415. 2) звернення за видачею документа фізичної особи, яка не досягла віку, передбаченого Положенням про присвоєння та підтвердження кваліфікації членів екіпажу судна внутрішнього плавання, або представника особи, яка не має документально підтверджених повноважень на отримання документа;
 
416. 3) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;
 
417. 4) несплата адміністративного збору.
 
418. 9. Дія кваліфікаційного посвідчення члена палубної команди судна внутрішнього плавання може бути тимчасово призупинена центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, з міркувань безпеки та забезпечення громадського порядку.
 
419. Кваліфікаційне посвідчення члена палубної команди судна внутрішнього плавання, спеціальний дозвіл капітана (судноводія) можуть бути скасовані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, у разі невідповідності особи, якій видано відповідний документ, вимогам, встановленим цією статтею.
 
420. 10. Вилучення кваліфікаційних документів членів екіпажів суден внутрішнього плавання здійснюється на підставі рішення суду.
 
421. 11. Кваліфікаційні документи членів екіпажів суден внутрішнього плавання, видані компетентними органами держав – членів ЄС, визнаються такими, що підтверджують кваліфікацію.
 
422. 12. Реєстр кваліфікаційних посвідчень членів палубної команди та послужних книжок, інших кваліфікаційних документів членів екіпажів українських суден внутрішнього плавання, а також спеціальних дозволів капітанів (судноводіїв) ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту.
 
423. 13. Підготовка членів екіпажів суден внутрішнього плавання здійснюється закладами освіти, уповноваженими у встановленому законодавством порядку. Вимоги до програм теоретичної і практичної підготовки, тренажерного обладнання, суден внутрішнього водного транспорту, що використовуються для виконання практичних завдань під час підготовки та складання іспиту, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту.
 
424. Стандарти освіти з внутрішнього водного транспорту, типові програми, за якими здійснюється підготовка членів екіпажів суден внутрішнього плавання, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах освіти і науки, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту.
 
425. 14. Для членів екіпажів, кандидатів у члени екіпажів суден внутрішнього плавання проводяться попередні та періодичні медичні огляди. Порядок і періодичність проведення медичних оглядів та їх обсяг залежно від віку членів екіпажу, а також перелік медичних закладів, що проводять такі огляди, форма відповідної медичної довідки визначаються спільним актом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту.
 
426. Перелік медичних протипоказань (захворювань і вад), за наявності яких особа не може бути допущена до роботи у складі екіпажу судна внутрішнього плавання, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.
 
427. 15. Підприємства, організації, установи всіх форм власності, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні особи – підприємці, які обробляють персональні дані членів екіпажів суден, вживають усіх необхідних заходів для їх захисту відповідно до Закону України «Про захист персональних даних».
 
428. 16. На внутрішніх водних шляхах не дозволяється експлуатація суден з членами екіпажу, які не мають при собі чинних кваліфікаційних документів та спеціальних дозволів, передбачених цим Законом.
 
429. 17. Вимоги цієї статті не поширюється на членів екіпажів прогулянкових, спортивних суден, а також суден, задіяних для пересування несамохідних поромів.
 
430. Стаття 31. Суднові документи судна внутрішнього плавання
 
431. 1. На українському судні внутрішнього плавання з екіпажем, плавучому обладнанні під час його експлуатації мають бути такі суднові документи:
 
432. 1) свідоцтво про право власності на судно (копія);
 
433. 2) свідоцтво про право плавання під Державним Прапором України (судновий патент) або свідоцтво про тимчасове право плавання під Державним Прапором України;
 
434. 3) класифікаційне свідоцтво (у випадках, передбачених законом);
 
435. 4) свідоцтво судна внутрішнього плавання або тимчасове свідоцтво судна внутрішнього плавання;
 
436. 5) обмірне свідоцтво судна внутрішнього плавання – для суден, що здійснюють перевезення вантажів;
 
437. 6) суднова роль (список членів суднового екіпажу);
 
438. 7) список пасажирів (за наявності);
 
439. 8) судновий журнал;
 
440. 9) документи, передбачені правилами реєстрації операцій із шкідливим речовинами на суднах, у морських і річкових портах і терміналах;
 
441. 10) документи щодо перевезення небезпечного вантажу – для судна, що перевозить такий вантаж;
 
442. 11) дозвіл на експлуатацію суднової радіостанції (за наявності).
 
443. Список пасажирів є обов’язковим для пасажирських суден з каютами для пасажирів на всю ніч.
 
444. Судно, що здійснює міжнародні рейси, також повинно мати документи, передбачені міжнародними договорами України.
 
445. 2. На українському судні внутрішнього плавання без екіпажу мають бути:
 
446. 1) свідоцтво про право власності на судно (копія);
 
447. 2) свідоцтво про право плавання під Державним Прапором України (судновий патент);
 
448. 3) класифікаційне свідоцтво;
 
449. 4) свідоцтво судна внутрішнього плавання або тимчасове свідоцтво судна внутрішнього плавання;
 
450. 5) обмірне свідоцтво судна внутрішнього плавання – для суден, що здійснюють перевезення вантажів.
 
451. 3. Допускається не зберігати на судні без екіпажу суднові документи, якщо на його борту закріплена металева або пластикова пластина, на якій зазначені унікальний європейський ідентифікаційний номер цього судна, назва класифікаційного товариства, номер свідоцтва судна внутрішнього плавання і строк його дії. Інформація, зазначена на металевій або пластиковій пластині, повинна відповідати інформації, що міститься у свідоцтві судна внутрішнього плавання (судновому свідоцтві, судновому посвідченні), і підтверджується штампом, який проставляється на пластині класифікаційним товариством. Суднові документи у такому разі повинні знаходитися на буксирі (якщо це судно без екіпажу входить до складу суден).
 
452. 4. На судні, побудованому або переобладнаному до набрання чинності цим Законом, протягом строку, визначеного цим Законом, допускається відсутність свідоцтва судна внутрішнього плавання за наявності класифікаційного свідоцтва, суднового свідоцтва або суднового посвідчення.
 
453. 5. За наявності на судні суднових документів, передбачених Кодексом торговельного мореплавства України для морського судна, наявність документів, передбачених частинами першою і другою цієї статті, не є обов’язковою.
 
454. 6. Свідоцтво про право плавання під Державним Прапором України (свідоцтво про тимчасове право плавання під Державним Прапором України), свідоцтво про право власності і судновий журнал видаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, за формою, що встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту.
 
455. 7. Класифікаційне свідоцтво видається класифікаційним товариством, обраним судновласником, за формою, що встановлюється правилами цього класифікаційного товариства. Строк дії класифікаційного свідоцтва визначається класифікаційним товариством відповідно до його правил.
 
456. 8. Свідоцтво судна внутрішнього плавання або тимчасове свідоцтво судна внутрішнього плавання, додаткове свідоцтво судна внутрішнього плавання видаються визнаним класифікаційним товариством, обраним судновласником, від імені держави за результатами технічного огляду.
 
457. Порядок здійснення технічного нагляду за суднами розробляється з урахуванням міжнародних договорів України та затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту.
 
458. Судно внутрішнього плавання може мати лише одне чинне свідоцтво судна внутрішнього плавання або тимчасове свідоцтво судна внутрішнього плавання.
 
459. Строк дії свідоцтва судна внутрішнього плавання визначається відповідно до порядку здійснення технічного нагляду за суднами та не може перевищувати 10 років, крім свідоцтв пасажирських і високошвидкісних суден, суден, що перевозять небезпечні вантажі, строк дії яких не може перевищувати п’ять років. У випадках, визначених законодавством, строк дії свідоцтва внутрішнього плавання (крім тимчасового свідоцтва внутрішнього плавання) може бути подовжений визнаним класифікаційним товариством, яке видало таке свідоцтво, на строк до шести місяців без проведення технічного огляду, про що має бути зазначено у свідоцтві судна внутрішнього плавання.
 
460. У випадках, передбачених порядком здійснення технічного нагляду за суднами, що розробляється та затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту, з урахуванням міжнародних договорів України, допускається видача суднам внутрішнього плавання та плавучим спорудам тимчасового свідоцтва судна внутрішнього плавання.
 
461. Визнане класифікаційне товариство анулює свідоцтво судна внутрішнього плавання у разі виявлення невідповідності судна технічним вимогам, встановленим законодавством.
 
462. У випадках, передбачених законодавством, визнане класифікаційне товариство відмовляє у видачі або поновленні свідоцтва судна внутрішнього плавання.
 
463. Форма, порядок видачі, подовження строку дії, поновлення, заміни та анулювання свідоцтва судна внутрішнього плавання і тимчасового свідоцтва судна внутрішнього плавання встановлюються порядком здійснення технічного нагляду за суднами.
 
464. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, веде Реєстр виданих свідоцтв судна внутрішнього плавання та оприлюднює його на своєму офіційному веб-сайті, а також вносить відповідну інформацію щодо суден та виданих свідоцтв до Європейської бази даних суднових корпусів.
 
465. Порядок ведення Реєстру виданих свідоцтв судна внутрішнього плавання, обсяг даних та порядок їх оприлюднення і внесення змін визначаються у порядку здійснення нагляду за суднами.
 
466. 9. Реєстр виданих суднових журналів веде центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту, та оприлюднює його на своєму офіційному веб-сайті.
 
467. Видача судового журналу є платною адміністративною послугою та здійснюється на підставі заяви судновласника або уповноваженої ним особи. Заява подається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, у паперовій або електронній формі. До заяви додаються копії свідоцтва про право плавання під Державним Прапором України та документа, що підтверджує сплату адміністративного збору.
 
468. Судовий журнал видається протягом двох робочих днів з дати подання заяви.
 
469. За видачу судового журналу справляється адміністративний збір, що включає вартість адміністративної послуги та вартість бланка документа. Розмір адміністративного збору становить 1,4 розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня відповідного календарного року.
 
470. 10. Реєстрація операцій із шкідливими речовинами на суднах ведеться за правилами реєстрації операцій із шкідливим речовинами на суднах, у морських та річкових портах і терміналах, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту, з урахуванням вимог міжнародних договорів України.
 
471. 11. Дозвіл на експлуатацію суднової радіостанції видається національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації, відповідно до закону.
 
472. Стаття 32. Реєстрація суден внутрішнього плавання
 
473. 1. Реєстрація суден внутрішнього плавання здійснюється у Державному судновому реєстрі України. Під час першої реєстрації судну внутрішнього плавання, якому на момент реєстрації в Україні не присвоєно унікальний європейський ідентифікаційний номер, присвоюється такий ідентифікаційний номер, відомості про який вносяться до свідоцтва судна внутрішнього плавання чи тимчасового свідоцтва судна внутрішнього плавання, до свідоцтва про право плавання під Державним Прапором України або свідоцтва про тимчасове право плавання під Державним Прапором України.
 
474. Унікальний європейський ідентифікаційний номер судна не змінюється протягом усього строку експлуатації судна.
 
475. 2. Органи та умови реєстрації суден внутрішнього плавання у Державному судновому реєстрі України встановлюються Кодексом торговельного мореплавства України та цим Законом.
 
476. 3. Право плавання під Державним Прапором України має судно, що перебуває у власності фізичної особи – громадянина України, фізичної особи – підприємця, юридичної особи, зареєстрованих на території України, або судно, що знаходиться у користуванні зазначених осіб за договором бербоут-чартера, крім суден, власниками або судновласниками яких є громадяни держави-агресора або юридичні особи, які зареєстровані на території держави-агресора, фізичні та юридичні особи, стосовно яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до «Про санкції».
 
477. Стаття 33. Класифікація і технічний нагляд за суднами внутрішнього плавання
 
478. 1. Класифікація суден внутрішнього плавання здійснюється класифікаційним товариством, обраним судновласником.
 
479. 2. Технічний нагляд за виконанням на суднах внутрішнього плавання технічних вимог до суден внутрішнього плавання, вимог, що встановлені міжнародними договорами України, здійснюється визнаним класифікаційним товариством, обраним судновласником, з яким центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, уклав відповідну угоду. Перелік таких класифікаційних товариств веде та оприлюднює на своєму на офіційному веб-сайті центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту.
 
480. Порядок визнання та вимоги до класифікаційних товариств, що здійснюють технічний нагляд за суднами внутрішнього плавання, проводять їх технічні огляди, а також порядок припинення визнання класифікаційного товариства встановлюються порядком здійснення технічного нагляду за суднами.
 
481. Визнання класифікаційного товариства може бути припинено центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, зокрема у разі невідповідності класифікаційного товариства вимогам, встановленим законодавством.
 
482. 3. Контроль за здійсненням визнаними класифікаційними товариствами технічного нагляду за виконанням на суднах внутрішнього плавання технічних вимог до суден внутрішнього плавання, вимог, що встановлені міжнародними договорами України та законодавством ЄС, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, який виконує функції компетентного органу з питань контролю за дотриманням технічних вимог на суднах, а також взаємодіє з відповідними компетентними органами інших держав.
 
483. 4. З метою перевірки відповідності технічного стану суден внутрішнього плавання встановленим законодавством вимогам для плавання на внутрішніх водних шляхах визнане класифікаційне товариство проводить первісні, періодичні, спеціальні та добровільні технічні огляди суден. За результатами первісних і періодичних технічних оглядів суднам видаються (поновлюються) свідоцтва судна внутрішнього плавання.
 
484. Плавання судна внутрішнього плавання, технічний стан якого не відповідає зазначеному у свідоцтві судна внутрішнього плавання, забороняється.
 
485. У разі капітального ремонту або істотних змін у конструкції судна, що впливають на міцність конструкції судна, його маневреність та інші основні характеристики, таке судно перед початком експлуатації має пройти спеціальний огляд, за результатами якого вносяться відповідні зміни до свідоцтва судна внутрішнього плавання.
 
486. Порядок проведення первісних, періодичних, спеціальних та добровільних оглядів суден, умови, обсяги та документи, що подаються для здійснення технічного нагляду за суднами, встановлюються порядком здійснення технічного нагляду за суднами з урахуванням вимог законодавства ЄС.
 
487. РОЗДІЛ VІ
 
488. МАЛІ, СПОРТИВНІ СУДНА ТА ВОДНІ МОТОЦИКЛИ. ЗАСОБИ ДЛЯ РОЗВАГ НА ВОДІ
 
489. Стаття 34. Плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів. Проведення розваг на воді
 
490. 1. Малі судна та водні мотоцикли допускаються до плавання за умови їх відповідності вимогам безпеки судноплавства, охорони навколишнього природного середовища, відповідної кваліфікації судноводіїв, дотримання безпечних умов для життя та здоров’я людей, а також за наявності необхідних суднових документів.
 
491. 2. Умови плавання спортивних суден під час спортивних змагань визначаються правилами спортивних змагань, які відповідно до закону затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері фізичної культури і спорту.
 
492. 3. Місцеві правила плавання для малих, спортивних суден і водних мотоциклів та використання засобів для розваг на воді, розміщення плавучих споруд розробляються та за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, затверджуються місцевими державними адміністраціями. Такими правилами встановлюються вимоги до використання на водних об’єктах малих, спортивних суден, водних мотоциклів і засобів для розваг на воді, що мають місцевий характер та не передбачені правилами судноплавства на внутрішніх водних шляхах.
 
493. Типова форма місцевих правил плавання для малих, спортивних суден і водних мотоциклів та використання засобів для розваг на воді розробляється та затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту.
 
494. 4. Місця для проведення розваг на воді з використанням водних мотоциклів та засобів для розваг на воді визначаються місцевими органами виконавчої влади за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, та з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
 
495. 5. Особливості плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, а також безпечної експлуатації баз для стоянки малих суден і баз для стоянки спортивних суден у контрольованому прикордонному районі включаються до місцевих правил плавання для малих, спортивних суден і водних мотоциклів та використання засобів для розваг на воді відповідно до закону.
 
496. 6. На борту будь-якого малого моторного судна під час його руху мають бути в наявності індивідуальні рятувальні засоби у кількості, не меншій ніж кількість людей на борту судна. Такі засоби мають бути легкодоступними для людей, які перебувають на борту судна. Судноводій малого судна має право прийняти рішення про обов’язкове застосування людьми на борту судна таких засобів за наявності небезпеки для людського життя, зокрема у разі несприятливих погодних умов, небезпечного хвилювання, інтенсивного руху суден.
 
497. Діти до 12-річного віку, які перебувають на борту малого моторного судна, оснащеного механічним двигуном (двигунами) загальною максимальною потужністю 12 кіловат і більше, а також особи, які перебувають на водному мотоциклі, під час руху такого судна або мотоцикла мають бути одягнені в індивідуальні рятувальні засоби, крім випадків їх перебування у закритих приміщеннях таких малих суден.
 
498. Під час проведення спортивних заходів рішення про використання спортсменами індивідуальних рятувальних засобів приймає організатор таких заходів.
 
499. Стаття 35. Реєстрація малих і спортивних суден та водних мотоциклів
 
500. 1. Реєстрація малих і спортивних суден та водних мотоциклів здійснюється у Судновій книзі України і засвідчується судновим білетом, який видається безстроково (крім випадків тимчасової реєстрації).
 
501. Судновий білет може бути виданий судну, що перебуває у власності фізичної особи – громадянина України, фізичної особи – підприємця, юридичної особи, зареєстрованих на території України, або судну, що знаходиться у користуванні зазначених осіб за договором бербоут-чартера, крім суден, власниками або судновласниками яких є громадяни держави-агресора або юридичні особи, які зареєстровані на території держави-агресора, фізичні та юридичні особи, стосовно яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до «Про санкції».
 
502. 2. Обов’язковій реєстрації в Судновій книзі України підлягають:
 
503. 1) малі моторні судна, оснащені механічним двигуном (двигунами) загальною максимальною потужністю 12 кіловат і більше;
 
504. 2) малі судна довжиною більше 4 метрів незалежно від наявності механічного двигуна, що використовуються для промислу водних біоресурсів, перевезення вантажів та / або пасажирів з метою здійснення підприємницької діяльності;
 
505. 3) водні мотоцикли.
 
506. 3. Реєстрація інших малих суден, спортивних суден, історичних копій суден, інших суден, що не підлягають обов’язковій реєстрації, здійснюється у Судновій книзі України за бажанням судновласника.
 
507. Засоби для розваг на воді реєстрації у Суднові книзі України не підлягають.
 
508. 4. Іноземне судно, зафрахтоване за договором бербоут-чартера, може бути зареєстровано в Судновій книзі України тимчасово, на строк, що не перевищує строку дії такого договору, якщо на момент реєстрації таке судно не внесено до реєстру суден іншої держави або якщо таке судно внесено до реєстру суден іншої держави, але запис про нього припинено або отримано дозвіл уповноваженого органу держави іноземної реєстрації судна на тимчасову реєстрацію в Україні. У такому разі судновий білет видається на строк тимчасової реєстрації в Судновій книзі України.
 
509. 5. Виключення судна з Суднової книги України (припинення реєстрації) здійснюється:
 
510. 1) за заявою судновласника;
 
511. 2) у разі загибелі судна або зникнення його безвісти;
 
512. 3) у разі визнання судна непридатним для подальшої експлуатації;
 
513. 4) після закінчення строку дії договору бербоут-чартера.
 
514. 6. Порядок реєстрації суден у Судновій книзі України, внесення змін до Суднової книги України, форма суднового білета, свідоцтва про виключення судна з Суднової книги України, свідоцтва про тимчасове виключення судна з Суднової книги України встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту, з урахуванням умов реєстрації та припинення реєстрації, визначених цим Законом.
 
515. Стаття 36. Реєстрація суден у Судновій книзі України
 
516. 1. Реєстрація суден у Судновій книзі України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, і засвідчується судновим білетом. Припинення реєстрації судна у Судновій книзі України засвідчується свідоцтвом про виключення судна з Суднової книги України або свідоцтвом про тимчасове виключення судна з Суднової книги України.
 
517. 2. Документи, передбачені частиною першою цієї статті, видаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту.
 
518. У разі виникнення змін, що зумовлюють необхідність виправлення відомостей, внесених до Суднової книги України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, видає нові документи та вносить відповідні зміни до Суднової книги України. При цьому документ, що підлягає заміні, повертається центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту.
 
519. Заявник повинен подати документи для внесення змін до Суднової книги України протягом 60 календарних днів з дати виникнення таких змін.
 
520. Видача нових документів замість втрачених здійснюється після опублікування судновласником за його рахунок в засобах масової інформації оголошення про втрату документів та визнання їх недійсними.
 
521. 3. Реєстрація або тимчасова реєстрація судна у Судновій книзі України, виключення або тимчасове виключення судна з Суднової книги України (припинення або тимчасове припинення реєстрації), внесення змін до Суднової книги України, видача нових документів замість втрачених є платними адміністративними послугами, крім випадків виключення судна з Суднової книги України у разі загибелі судна, зникнення його безвісти або визнання його непридатним для подальшої експлуатації, реєстрація яких здійснюється безоплатно.
 
522. Реєстрація або тимчасова реєстрація судна у Судновій книзі України, виключення або тимчасове виключення судна з Суднової книги України, внесення змін до Суднової книги України, видача нових документів замість втрачених здійснюються протягом п’яти робочих днів з дати прийняття відповідної заяви. За бажанням заявника зазначені реєстраційні дії проводяться протягом двох робочих днів з дати прийняття відповідної заяви. Заявнику, який бажає отримати документи поштою, такі документи направляються не пізніше наступного робочого дня після проведення реєстраційних дій.
 
523. За реєстрацію або тимчасову реєстрації судна у Судновій книзі України, виключення або тимчасове виключення судна з Суднової книги України (крім випадків виключення судна з Суднової книги України у разі загибелі судна, зникнення його безвісти або визнання його непридатним для подальшої експлуатації), внесення змін до Суднової книги України справляється реєстраційний збір у розмірі 0,5 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року. У разі внесення до Суднової книги України змін, зумовлених прийняттям рішень про зміну назви адміністративно-територіальної одиниці, зміну меж адміністративно-територіальної одиниці, перейменування вулиці, реєстраційний збір не справляється.
 
524. За реєстрацію або тимчасову реєстрацію судна у Судновій книзі України, виключення або тимчасове виключення судна з Суднової книги України, внесення змін до Суднової книги України протягом двох робочих днів із дня реєстрації заяви справляється реєстраційний збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року.
 
525. За видачу нових документів замість втрачених справляється реєстраційний збір у розмірі 0,25 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року.
 
526. За видачу нових документів замість втрачених протягом двох робочих днів із дня реєстрації заяви справляється реєстраційний збір у розмірі 0,5 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року.
 
527. 4. Заява про реєстрацію або тимчасову реєстрацію судна у Судновій книзі України, припинення або тимчасове припинення реєстрації судна у Судновій книзі України, внесення змін до Суднової книги України та додані до заяви документи подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, в один із таких способів:
 
528. 1) особисто судновласником або уповноваженою ним особою;
 
529. 2) надсилаються поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;
 
530. 3) в електронній формі.
 
531. У заяві окремо зазначається спосіб, в який заявник бажає отримати відповідний документ (поштою, особисто або через представника) та строк проведення реєстраційних дій (звичайний або протягом двох робочих днів з дати реєстрації заяви).
 
532. Копії документів, що додаються до заяви, мають бути засвідчені нотаріусом або органами, що здійснювали їх оформлення та видачу. Копія документа, що посвідчує особу власника судна та підтверджує його громадянство, засвідчується його власником. До всіх документів, складених іноземною мовою, додається переклад на державну мову, засвідчений у встановленому порядку. До заяви також додається підписаний заявником опис доданих документів. У разі подання в електронній формі оригінал заяви та копії доданих до неї документів передаються до отримання відповідного документа.
 
533. 5. До заяви про реєстрацію судна у Судновій книзі України додаються такі документи:
 
534. 1) копія документа, що підтверджує правомірність придбання судна або підтверджує правомірність майнових прав;
 
535. 2) судновий білет (якщо судно тимчасово зареєстровано у Судновій книзі України і строк дії суднового білета не закінчився);
 
536. 3) документ, що підтверджує технічні характеристики судна;
 
537. 4) документальне підтвердження втрати права плавання під державним прапором іноземної держави або скасування запису в реєстрі суден іноземної держави (якщо раніше судно було внесено до реєстру суден іншої держави);
 
538. 5) письмовий дозвіл заставодержателя на реєстрацію в Судновій книзі Україні (якщо судно перебуває в заставі);
 
539. 6) копія документа, що підтверджує сплату реєстраційного збору;
 
540. 7) копії документів, що посвідчують особу власника судна та підтверджують його громадянство, присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (за наявності), – для суден, що належать фізичним особам.
 
541. Для тимчасової реєстрації іноземного судна, зафрахтованого за договором бербоут-чартера, до заяви також додаються:
 
542. копія договору фрахтування;
 
543. письмовий дозвіл власника судна на тимчасову реєстрацію в Україні;
 
544. письмовий дозвіл уповноваженого органу держави іноземної реєстрації судна на тимчасову реєстрацію в Україні (у випадку, передбаченому частиною четвертою статті 35 цього Закону);
 
545. письмовий дозвіл заставодержателя на тимчасову реєстрацію в Україні (якщо судно перебуває в заставі).
 
546. До заяви про виключення або тимчасове виключення судна з Суднової книги України додаються такі документи:
 
547. письмове пояснення заявника щодо необхідності виключення судна з Суднової книги України (у разі загибелі судна, зникнення його безвісти або визнання його непридатним для подальшої експлуатації);
 
548. судновий білет (або оголошення в засобах масової інформації про втрату документів та визнання їх недійсними);
 
549. письмовий дозвіл заставодержателя на припинення реєстрації у Судновій книзі України (якщо судно перебуває в заставі);
 
550. копія документа, що підтверджує сплату реєстраційного збору.
 
551. До заяви про внесення змін до Суднової книги України додаються:
 
552. письмове обґрунтування за підписом заявника та документи, що підтверджують необхідність внесення змін до Суднової книги України;
 
553. раніше виданий документ, що підлягає заміні;
 
554. копія документа, що підтверджує сплату реєстраційного збору.
 
555. До заяви про видачу нових документів замість втрачених додаються:
 
556. примірник друкованого видання засобу масової інформації, в якому розміщено оголошення про втрату документів та визнання їх недійсними;
 
557. копія документа, що підтверджує сплату реєстраційного збору.
 
558. 6. Прийняття заяви є обов’язком посадової особи, уповноваженої на це центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту. Під час прийняття заяви посадова особа перевіряє наявність усіх необхідних документів. Відомості, що містяться в поданих документах, під час прийняття заяви перевірці не підлягають.
 
559. За наявності всіх необхідних документів посадова особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, зобов’язана зареєструвати заяву датою її фактичного отримання. Доказом прийняття заяви є наявність на копії аркуша заяви відмітки (штампу) посадової особи, яка прийняла заяву, із зазначенням дати її прийняття або поштового повідомлення з відміткою про вручення (у разі надсилання заяви поштою), або відповідної відмітки в електронному кабінеті (у разі подання заяви в електронній формі).
 
560. 7. Відмова посадової особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, у прийнятті заяви з будь-яких причин, не передбачених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею умов щодо прийняття заяви, забороняється.
 
561. У разі подання заяви з порушенням вимог цієї статті посадова особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, зобов’язана надати заявнику письмове повідомлення про відмову у прийнятті його заяви із зазначенням причин відмови протягом трьох робочих днів з дня отримання заяви (разом із заявою та пакетом доданих документів).
 
562. 8. У разі отримання повідомлення про відмову у прийнятті заяви заявник має право:
 
563. 1) подати виправлену заяву;
 
564. 2) оскаржити рішення посадової особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, у порядку, передбаченому законодавством.
 
565. 9. За результатами розгляду заяви центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту:
 
566. 1) здійснює реєстрацію або тимчасову реєстрацію судна у Судновій книзі України, припинення або тимчасове припинення реєстрації судна у Судновій книзі України, вносить зміни до Суднової книги України, видає нові документи замість втрачених;
 
567. 2) відмовляє у реєстрації або тимчасовій реєстрації судна у Судновій книзі України, припиненні або тимчасовому припиненні реєстрації судна у Судновій книзі України, внесенні змін до Суднової книги України, видачі нових документів замість втрачених.
 
568. 10. Підставою для відмови у реєстрації або тимчасовій реєстрації судна у Судновій книзі України, припиненні або тимчасовому припиненні реєстрації судна у Судновій книзі України, внесенні змін до Суднової книги України, видачі нових документів замість втрачених є:
 
569. 1) неподання всіх документів, передбачених цією статтею;
 
570. 2) подання документів, що містять недостовірні відомості;
 
571. 3) невідповідність поданих документів вимогам закону.
 
572. 11. У разі відмови в реєстрації або тимчасовій реєстрації судна у Судновій книзі України, припиненні або тимчасовому припиненні реєстрації судна у Судновій книзі України, внесенні змін до Суднової книги України, видачі нових документів замість втрачених центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, направляє заявнику письмове повідомлення про це протягом п’яти робочих днів з дня отримання заяви або протягом двох робочих днів, якщо за бажанням заявника реєстраційні дії мали бути проведені протягом двох робочих днів з дати прийняття заяви.
 
573. 12. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, оприлюднює відомості про реєстрацію суден у Судновій книзі України на своєму офіційному веб-сайті.
 
574. Стаття 37. Суднові документи малого, спортивного судна та водного мотоцикла
 
575. 1. Кожне судно, зареєстроване в Судновій книзі України, повинно мати судновий білет, а судна, що підлягають технічному нагляду, – також свідоцтво про придатність судна до плавання, яке видається на строк не менше п’яти років.
 
576. 2. Перелік документів спортивних суден і порядок їх видачі встановлюються законом.
 
577. Стаття 38. Технічний нагляд за малими суднами та водними мотоциклами
 
578. 1. Малі моторні судна незалежно від довжини, що використовуються для перевезення вантажів та /або пасажирів з метою здійснення підприємницької діяльності, та водні мотоцикли підлягають технічному нагляду, який здійснюється відповідно до порядку здійснення технічного нагляду за суднами.
 
579. Технічний нагляд за іншими малими суднами може здійснюватися на добровільних засадах за заявкою судновласника.
 
580. 2. Малі судна та водні мотоцикли з метою здійснення технічного нагляду підлягають таким оглядам, що проводяться органом технічного нагляду:
 
581. 1) первісному огляду, за результатами якого судну або водному мотоциклу за рішенням органу технічного нагляду видається свідоцтво про придатність судна до плавання;
 
582. 2) черговому огляду після закінчення строку дії свідоцтва про придатність судна до плавання, за результатами якого судну або водному мотоциклу видається нове свідоцтво;
 
583. 3) позачерговому огляду, за результатами якого судну або водному мотоциклу видається нове свідоцтво про придатність до плавання, який здійснюється:
 
584. після переобладнання судна із заміною двигуна або істотною зміною конструкції корпусу судна;
 
585. після аварійних подій, внаслідок яких пошкоджено корпус судна.
 
586. Стаття 39. Ідентифікація малих, спортивних суден та водних мотоциклів
 
587. 1. Ідентифікація судна, зареєстрованого в Судновій книзі України, здійснюється за ідентифікаційним номером, який присвоюється та наноситься на судно у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту.
 
588. 2. Малим і спортивним суднам, обладнаним стаціонарними засобами зв’язку, присвоюються позивний сигнал та ідентифікаційний номер суднової станції морської рухомої служби.
 
589. Стаття 40. Права та обов’язки судноводія малого, спортивного судна та водного мотоцикла
 
590. 1. Забезпечення безпеки плавання малих, спортивних суден, водних мотоциклів покладається на їх судноводіїв, зокрема керування судном, вжиття всіх заходів, необхідних для забезпечення безпеки плавання та охорони судна, запобігання забрудненню навколишнього природного середовища з судна, підтримання порядку на судні, запобігання заподіяння будь-якої шкоди судну, людям і вантажу, що перебувають на ньому.
 
591. 2. Судноводій малого, спортивного судна, водного мотоцикла під час керування судном повинен:
 
592. 1) дотримуватися безпечної швидкості руху судна та практики плавання, вживати всіх необхідних заходів для запобігання:
 
593. створенню небезпеки для людського життя та навколишнього природного середовища;
 
594. пошкодженню інших суден, об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту;
 
595. заподіянню шкоди особам, які перебувають на судні та навколо нього;
 
596. 2) виконувати вимоги цього Закону, правил плавання на внутрішніх водних шляхах і місцевих правил плавання для малих, спортивних суден і водних мотоциклів та використання засобів для розваг на воді.
 
597. 3. Судноводію малого, спортивного судна, водного мотоцикла забороняється:
 
598. 1) керувати судном, яке не зареєстровано та / або не пройшло огляд у процесі здійснення технічного нагляду і не має суднових документів, передбачених статтею 37 цього Закону;
 
599. 2) керувати судном без підтвердження кваліфікації безстроковим міжнародним посвідченням на право управління прогулянковим судном або посвідченням судноводія малого судна / водного мотоцикла, виданим до набрання чинності цим Законом;
 
600. 3) брати на борт судна людей у кількості, що перевищує норми, визначені виробником та / або класифікаційним товариством, або що перевищує кількість наявних на борту індивідуальних рятувальних засобів;
 
601. 4) порушувати обмеження району та швидкості плавання;
 
602. 5) керувати судном у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, втоми або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
 
603. 6) керувати судном при обмеженій видимості, зокрема у темний час доби, без використання засобів візуальної та звукової сигналізації, передбачених правилами судноплавства на внутрішніх водних шляхах;
 
604. 7) скидати або допускати скидання з судна у воду сміття, забруднюючих речовин та будь-яких предметів.
 
605. 4. Особи, які перебувають на борту суден, не зареєстрованих у Судновій книзі України, у прикордонній смузі або контрольованому прикордонному районі, повинні мати при собі документи, що посвідчують особу відповідно до законодавства.
 
606. Стаття 41. Вимоги до судноводіїв малих суден та водних мотоциклів
 
607. 1. До керування малими суднами, що підлягають обов’язковій реєстрації у Судновій книзі України, та водними мотоциклами допускаються особи, які:
 
608. 1) досягли 18-річного віку;
 
609. 2) мають кваліфікацію, підтверджену безстроковим міжнародним посвідченням на право управління прогулянковим судном, посвідченням судноводія малого судна / водного мотоцикла, виданого до набрання чинності цим Законом.
 
610. Навчання керуванню малим судном, водним мотоциклом здійснюється під керівництвом інструктора, який допущений до керування відповідним судном та має стаж управління відповідним судном не менше двох років.
 
611. 2. Порядок підготовки та підтвердження кваліфікації судноводіїв малих суден, водних мотоциклів, зокрема видачі міжнародного посвідчення на право управління прогулянковим судном, а також порядок навчання керуванню такими суднами встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту, з урахуванням вимог законодавства ЄС.
 
612. Особи, які мають кваліфікацію капітана (судноводія) морського або річкового судна, вважаються достатньо кваліфікованими для керування малим судном і мають право отримати міжнародне посвідчення на право управління прогулянковим судном на підставі чинних кваліфікаційних документів капітана (судноводія) морського або річкового судна.
 
613. 3. Перелік медичних протипоказань (захворювань і вад), за наявності яких особа не може бути допущена до керування малим судном, що підлягає обов’язковій реєстрації у Судновій книзі України, або водним мотоциклом, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.
 
614. 4. З метою визначення придатності кандидатів у судноводії малих суден, що підлягають обов’язковій реєстрації у Судновій книзі України, та водних мотоциклів проводиться медичний огляд. Порядок проведення медичного огляду визначається спільним актом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту.
 
615. 5. Видача та поновлення міжнародного посвідчення на право управління прогулянковим судном є платною адміністративною послугою та здійснюється на підставі заяви. Заява подається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, у паперовій або електронній формі.
 
616. Видача міжнародного посвідчення на право управління прогулянковим судном здійснюється після успішного складення іспиту, що проводиться кваліфікаційною комісією – колегіальним органом, який утворюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту.
 
617. До складу кваліфікаційної комісії включаються особи, кваліфікація яких є достатньою для проведення таких іспитів та які не мають конфлікту інтересів. Кваліфікаційні вимоги до членів кваліфікаційної комісії встановлюються відповідно до порядку підготовки та підтвердження кваліфікації судноводіїв малих суден та водних мотоциклів, який розробляється і затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту, з урахуванням вимог законодавства ЄС.
 
618. Міжнародне посвідчення на право управління прогулянковим судном видається протягом п’яти або 10 робочих днів після складення іспиту. Поновлення міжнародного посвідчення на право управління прогулянковим судном після закінчення строку його дії здійснюється без складання іспиту протягом п’яти робочих днів з дати подання заяви.
 
619. 4. Підтвердження кваліфікації кандидатів здійснюється на підставі заяви, до якої додаються:
 
620. 1) копія чинного документа про придатність до управління судном за станом здоров’я (з пред’явленням оригіналу);
 
621. 2) копія протоколу про складення іспиту;
 
622. 3) особова картка судноводія прогулянкового / малого судна;
 
623. 4) копія паспорта або іншого документа, що посвідчує особу (з пред’явленням оригіналу);
 
624. 5) заява про надання згоди на обробку персональних даних;
 
625. 6) копія документа про сплату адміністративного збору;
 
626. 7) копія документа, що підтверджує успішне проходження навчальної підготовки у схваленому навчально-тренажерному закладі (з пред’явленням оригіналу).
 
627. 5. За видачу міжнародного посвідчення на право управління прогулянковим судном справляється адміністративний збір, що включає вартість всього комплексу дій, необхідних для отримання адміністративної послуги.
 
628. Розмір плати за надання адміністративної послуги становить:
 
629. у разі видачі документа через 10 робочих днів після подання заяви – 0,2 розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня відповідного календарного року;
 
630. у разі видачі документа через п’ять робочих днів після подання заяви – 0,5 розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня відповідного календарного року.
 
631. 6. Підставою для відмови у видачі міжнародного посвідчення на право управління прогулянковим судном є:
 
632. 1) подання неповного пакета документів;
 
633. 2) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах.
 
634. 7. Вилучення міжнародних посвідчень на право управління прогулянковим судном, а також посвідчень судноводія малого судна / водного мотоцикла, виданих до набрання чинності цим Законом, здійснюється на підставі рішення суду.
 
635. Стаття 42. База для стоянки малих суден
 
636. 1. Бази для стоянки малих суден створюються з метою організації безпечного відстою, виходу в установлених законом випадках на водні шляхи, ремонту, збереження, обслуговування суден та екіпажів малих прогулянкових суден і водних мотоциклів.
 
637. Використання баз для стоянки малих суден, відкритих не у встановленому цим Законом порядку, забороняється.
 
638. 2. Рішення про відкриття бази для стоянки малих суден приймаються місцевими органами виконавчої влади. Щодо баз, розташованих на внутрішніх водних шляхах, таке рішення приймається за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, а щодо баз, розташованих на морських водних шляхах, – за погодженням з капітаном морського порту, у зоні державного нагляду за безпекою мореплавства якого знаходиться цей морський шлях. Вхід, вихід і перебування малих і спортивних суден, водних мотоциклів в акваторії морського порту здійснюються відповідно до Кодексу торговельного мореплавства України та Закону України «Про морські порти України».
 
639. 3. Перелік відкритих баз для стоянки малих суден оприлюднюється на офіційному веб-сайті місцевого органу виконавчої влади.
 
640. 4. Правила безпечної експлуатації баз для стоянки малих суден затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту.
 
641. Правила безпечної експлуатації баз для стоянки спортивних суден затверджуються у порядку, що встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері фізичної культури та спорту.
 
642. Стаття 43. Вихід у плавання малих і спортивних суден та водних мотоциклів
 
643. 1. Вихід у плавання малих і спортивних суден здійснюється у будь-яких місцях на узбережжі, крім риболовних суден, вихід у плавання яких дозволяється виключно з місць їх базування.
 
644. Місця, в яких забороняється вихід у плавання моторних суден, визначаються місцевими правилами плавання для малих, спортивних суден і водних мотоциклів та використання засобів для розваг на воді.
 
645. 2. Вихід у плавання водних мотоциклів здійснюється виключно в місцях (зонах) для проведення розваг на воді, визначених відповідно до статті 44 цього Закону.
 
646. 3. Особливості виходу малих і спортивних суден та водних мотоциклів у плавання внутрішніми водними шляхами загального користування, що розташовані у прикордонній смузі або контрольованому прикордонному районі, встановлюються Законом України «Про Державний кордон України».
 
647. Стаття 44. Організація розваг на воді та спортивних заходів
 
648. 1. Проведення розваг на воді з використанням водних мотоциклів та / або засобів для розваг на воді, а також навчання керуванню водними мотоциклами забороняються на всіх внутрішніх водних шляхах та інших водоймах, відкритих для загального водокористування, крім спеціально відведених для цього місць (зон).
 
649. Місця (зони) для проведення розваг на воді з використанням водних мотоциклів та / або засобів для розваг на воді відводяться за межами суднового ходу, судноплавних гідротехнічних споруд, операційних акваторій причалів, смуги зони водного об’єкта, відведеної відповідно до законодавства для купання, місць для підводних спусків, місць скупчення малих суден та інших місць масового перебування людей на воді.
 
650. 2. Рішення про відведення місць (зон) для проведення розваг на воді з використанням водних мотоциклів та / або засобів для розваг на воді та період часу проведення таких розваг приймають місцеві державні адміністрації за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту (на внутрішніх водних шляхах) та з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
 
651. 3. Плавання інших суден, крім водних мотоциклів та суден, що буксирують засоби для розваг на воді, у місцях (зонах), відведених для проведення розваг на воді, у встановлений для цього час забороняється.
 
652. 4. Перехід водного мотоцикла від одного місця (зони) для проведення розваг на воді до іншого такого місця (зони) допускається з обмеженою безпечною швидкістю, встановленою правилами судноплавства на внутрішніх водних шляхах. Судноводій водного мотоцикла під час такого переходу повинен уникати смуги зони водного об’єкта, відведеної відповідно до законодавства для купання, місць для підводних спусків, місць скупчення малих суден та інших місць масового перебування людей на воді.
 
653. 5. Спортивні змагання, інші заходи за участю спортивних суден проводяться їх організаторами у порядку, встановленому законодавством. План проведення спортивних заходів, яким передбачається плавання спортивних суден на судновому ході, іншими внутрішніми водними шляхами, погоджується їх організатором з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, а морськими водними шляхами – з капітаном морського порту, у зоні державного нагляду за безпекою мореплавства якого знаходиться цей морський шлях.
 
654. 6. На закритих ділянках внутрішніх водних шляхів загального користування, визначених за межами суднового ходу місцевими правилами плавання для малих суден і водних мотоциклів та використання засобів для розваг на воді, на яких проводяться тренування і спортивні заходи за участю веслових та / або вітрильних спортивних суден, рух будь-яких моторних суден, що не беруть участі у забезпеченні проведення таких заходів, забороняється.
 
655. РОЗДІЛ VІІ
 
656. СУДНОПЛАВСТВО
 
657. Стаття 45. Організація судноплавства. Класифікація водних шляхів
 
658. 1. Правила судноплавства на внутрішніх водних шляхах розробляються з урахуванням Європейських правил судноплавства на внутрішніх водних шляхах, класифікації морських і внутрішніх водних шляхів та інших актів законодавства ЄС і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту.
 
659. У частині встановлення вимог до плавання малих і спортивних суден та водних мотоциклів дія правил судноплавства на внутрішніх водних шляхах поширюється також на всі водні шляхи загального користування, крім територіального моря, внутрішніх морських вод і акваторій морських портів.
 
660. 2. Для забезпечення безпеки судноплавства встановлюються зони морських та внутрішніх водних шляхів. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту, визначає класифікаційні характеристики зон морських та внутрішніх водних шляхів, їх критерії, затверджує їх класифікацію, а також визначає ділянки внутрішніх водних шляхів з конкретними ризиками.
 
661. 3. Захід суден, що плавають під прапором держави-агресора, на внутрішні водні шляхи України забороняється, крім випадків, якщо це передбачено міжнародним договором України.
 
662. Стаття 46. Навігаційний період
 
663. 1. Навігаційний період на внутрішніх водних шляхах є цілорічним. Перерва у навігації на внутрішніх водних шляхах або їх окремих ділянках встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, на період:
 
664. 1) виникнення несприятливих для судноплавства погодних умов (температура повітря, льодова обстановка);
 
665. 2) проведення планових профілактичних і ремонтних робіт на судноплавних гідротехнічних спорудах або прогонових будівлях судноплавних розвідних прогонів мостів на внутрішніх водних шляхах;
 
666. 3) сезонної заміни плавучих засобів навігаційного обладнання.
 
667. Власники розвідних мостів на внутрішніх водних шляхах зобов’язані щороку, до 31 грудня, подавати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, інформацію про заплановані на рік профілактичні і ремонтні роботи на прогонових будівлях судноплавних розвідних прогонів мостів на внутрішніх водних шляхах.
 
668. 2. Судноплавство на окремих ділянках внутрішніх водних шляхів протягом навігаційного періоду може бути тимчасово припинено центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, з визначенням строку припинення, у разі:
 
669. 1) проведення планових, аварійно-рятувальних та інших невідкладних шляхових робіт;
 
670. 2) проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт на судноплавних гідротехнічних спорудах або прогонових будівлях судноплавних розвідних прогонів мостів на внутрішніх водних шляхах;
 
671. 3) наявності небезпеки природного або техногенного характеру, що загрожує безпечному проходу суден.
 
672. 3. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, забезпечує доведення до відома суден, портів (терміналів) та інших заінтересованих суб’єктів внутрішнього водного транспорту інформації про встановлення перерв у навігації, а також про тимчасове припинення судноплавства на окремих ділянках внутрішніх водних шляхів за допомогою річкової інформаційної служби та шляхом оприлюднення такої інформації на своєму офіційному веб-сайті.
 
673. Стаття 47. Організація лоцманського проведення суден внутрішніми водними шляхами
 
674. 1. Лоцманське проведення суден внутрішніми водними шляхами має на меті забезпечення безпеки судноплавства та здійснюється річковими лоцманами. Послуги з лоцманського проведення суден надаються державною лоцманською організацією всім суднам, у тому числі іноземним.
 
675. 2. Із суден, що користуються послугами річкових лоцманів, справляється лоцманський збір у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту. Цим порядком також встановлюються форма і вимоги до заповнення лоцманської квитанції, що є підставою для справляння лоцманського збору.
 
676. Розмір лоцманського збору встановлюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту.
 
677. Стаття 48. Вимоги до річкового лоцмана
 
678. 1. Річковим лоцманом може бути громадянин України, професійна кваліфікація якого відповідає вимогам, встановленим цим Законом, що підтверджується посвідченням річкового лоцмана.
 
679. Стан здоров’я річкового лоцмана повинен відповідати вимогам, встановленим законодавством для судноводіїв річкових суден.
 
680. 2. Посвідчення річкового лоцмана видається на строк 10 років або строк чинності медичної довідки центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, у порядку, встановленому положенням про лоцманське проведення внутрішніми водними шляхами.
 
681. 3. Видача посвідчення річкового лоцмана здійснюється на підставі подання державної лоцманської організації, яка уклала з кандидатом на отримання посвідчення трудовий договір.
 
682. Подання державної лоцманської організації направляється до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, в один із таких способів:
 
683. уповноваженою особою державної лоцманської організації;
 
684. надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;
 
685. в електронній формі.
 
686. У поданні окремо зазначається спосіб, у який заявник бажає отримати відповідний документ (поштою, особисто або через представника).
 
687. До подання державної лоцманської організації додаються:
 
688. 1) заява кандидата на отримання посвідчення річкового лоцмана;
 
689. 2) копія документа, що засвідчує кваліфікацію судноводія на право керування суднами внутрішнього плавання;
 
690. 3) документальне підтвердження стажу плавання на суднах;
 
691. 4) копія документа, що підтверджує успішне проходження кандидатом теоретичної і тренажерної підготовки річкового лоцмана у навчально-тренажерному закладі, що здійснює підготовку і підвищення кваліфікації річкових лоцманів;
 
692. 5) копія протоколу про успішне складення іспиту кваліфікаційної комісії – колегіального органу, утвореного центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту;
 
693. 6) довідка по проходження кандидатом лоцманського стажування;
 
694. 7) документ встановленого зразка про стан здоров’я;
 
695. 8) копії першої та другої (а в разі досягнення віку 25 або 45 років – додатково третьої або п’ятої) сторінок паспорта громадянина України;
 
696. 9) копія документа, що підтверджує сплату плати за видачу посвідчення;
 
697. 10) письмова згода на обробку персональних даних.
 
698. Порядок проведення лоцманського стажування кандидатів на отримання посвідчення річкового лоцмана в районах обов’язкового та необов’язкового лоцманського проведення, вимоги до стажу їх плавання на суднах визначаються у положенні про лоцманське проведення внутрішніми водними шляхами.
 
699. 4. За видачу посвідчення річкового лоцмана стягується плата у розмірі 1,08 прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня відповідного календарного року.
 
700. 5. Видача річковому лоцману посвідчення річкового лоцмана здійснюється протягом п’яти робочих днів з дня отримання центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, подання державної лоцманської організації.
 
701. 6. Підставою для відмови у видачі посвідчення річкового лоцмана є:
 
702. 1) неподання документів, передбачених частиною третьою цієї статті;
 
703. 2) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;
 
704. 3) невідповідність професійної кваліфікації, стажу плавання на суднах, стажування вимогам цього Закону;
 
705. 4) непридатність кандидата до роботи на суднах за станом здоров’я.
 
706. Стаття 49. Лоцманське проведення суден внутрішніми водними шляхами
 
707. 1. У районах обов’язкового лоцманського проведення суден внутрішніми водними шляхами капітан морського судна, який не має кваліфікаційного свідоцтва члена палубної команди судна внутрішнього плавання або спеціального дозволу, передбаченого статтею 30 цього Закону, повинен взяти на судно річкового лоцмана.
 
708. 2. Порядок та умови обов’язкового і необов’язкового лоцманського проведення суден внутрішніми водними шляхами, а також порядок надання капітанам (судноводіям) суден права на плавання без річкового лоцмана в районах обов’язкового лоцманського проведення суден внутрішніми водними шляхами встановлюються правилами судноплавства на внутрішніх водних шляхах.
 
709. 3. У районах необов’язкового лоцманського проведення суден капітан (судноводій) судна за потреби може взяти на судно річкового лоцмана.
 
710. 4. Річковий лоцман не має права без згоди капітана (судноводія) судна залишити судно раніше, ніж воно стане на якір, відшвартується у безпечному місці, вийде з району обов’язкового лоцманського проведення суден або на судно прибуде інший річковий лоцман.
 
711. 5. Відповідальність за аварійну подію, що сталася з вини річкового лоцмана під час виконання ним службових обов’язків, несе державна лоцманська організація.
 
712. 6. Відповідальність, передбачена частиною п’ятою цієї статті, обмежується розміром аварійного лоцманського фонду, що створюється державною лоцманською організацією, у 10 відсотків відрахувань від сум лоцманського збору, що надійшли протягом календарного року, що передував аварійній події.
 
713. Стаття 50. Розмежування повноважень річкового лоцмана і капітана (судноводія) судна
 
714. 1. Присутність на судні річкового лоцмана не звільняє капітана (судноводія) судна від відповідальності за керування судном. Капітан судна може уповноважити річкового лоцмана давати розпорядження щодо керування судном вахтовому помічнику капітана, що не звільняє капітана від відповідальності за наслідки, спричинені діями річкового лоцмана. У разі залишення ходової рубки під час проведення судна капітан повинен повідомити річковому лоцману про особу, відповідальну за керування судном у період його відсутності.
 
715. 2. У разі необхідності річковий лоцман має право вимагати припинення руху судна до усунення обставин, що перешкоджають безпечному плаванню, про що робиться запис у вахтовому журналі.
 
716. Стаття 51. Відмова річкового лоцмана від лоцманського проведення судна
 
717. 1. Якщо капітан (судноводій) судна під час лоцманського проведення судна внутрішніми водними шляхами діє всупереч рекомендаціям річкового лоцмана, річковий лоцман має право відмовитися від продовження лоцманського проведення судна та вимагати, щоб про це було зроблено запис у вахтовому журналі і лоцманській квитанції. Якщо це сталося в районі обов’язкового лоцманського проведення суден, річковий лоцман зобов’язаний вимагати зупинення судна та повідомити державну лоцманську організацію і центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, про відмову від лоцманського проведення судна із зазначенням причини. Після відмови від лоцманського проведення судна річковий лоцман залишається у ходовій рубці і за потреби надає капітану судна інформацію, необхідну для безпечного плавання.
 
718. 2. На вимогу капітана (судноводія) судна річковий лоцман продовжує лоцманське проведення судна, про що робиться запис у вахтовому журналі.
 
719. 3. Державна лоцманська організація несе відповідальність за затримання або простій судна, якщо це відбулося з її вини.
 
720. Стаття 52. Відмова від послуг річкового лоцмана
 
721. 1. Капітан (судноводій) судна, у якого виникли сумніви щодо правильності рекомендацій річкового лоцмана, має право відмовитися від його послуг. Якщо це сталося в районі обов’язкового лоцманського проведення суден, капітан (судноводій) може зупинити судно до прибуття іншого річкового лоцмана та повідомляє державну лоцманську організацію про відмову від послуг річкового лоцмана.
 
722. 2. Капітан (судноводій) судна, який подав заявку на лоцманське проведення судна і після прибуття річкового лоцмана відмовився від його послуг, зобов’язаний заповнити і підписати лоцманську квитанцію, на підставі якої буде оплачено лоцманське проведення судна, для якого направлено річкового лоцмана.
 
723. РОЗДІЛ VІІІ
 
724. ПЕРЕВЕЗЕННЯ ПАСАЖИРІВ І ВАНТАЖІВ
 
725. Стаття 53. Міжнародні та каботажні перевезення
 
726. 1. Перевезення пасажирів і вантажів у міжнародних рейсах між річковими портами (терміналами), іншими місцями здійснення вантажних операцій на внутрішніх водних шляхах України та іноземними портами (терміналами), а також транзитні перевезення внутрішніми водними шляхами України можуть здійснюватися українськими та іноземними суднами, крім суден під прапором держави-агресора.
 
727. 2. Перевезення у каботажних рейсах між річковими портами (терміналами), іншими місцями здійснення вантажних операцій на внутрішніх водних шляхах України та морськими портами (терміналами) України можуть здійснюватися українськими та іноземними суднами, крім суден під прапором держави-агресора, суден, власником або судновласником яких є громадяни держави-агресора або юридичні особи, зареєстровані на території держави-агресора.
 
728. Стаття 54. Доступ до ринку перевезень пасажирів і вантажів внутрішнім водним транспортом
 
729. 1. Господарська діяльність з перевезення пасажирів і вантажів внутрішніми водними шляхами підлягає ліцензуванню.
 
730. Ліцензування діяльності у сфері внутрішнього водного транспорту та контроль за дотриманням ліцензіатами ліцензійних умов здійснюються відповідно до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності».
 
731. Умови отримання ліцензії та вимоги до ліцензіатів встановлюються ліцензійними умовами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України та включають, зокрема, умови щодо бездоганної ділової репутації, належного фінансового стану і професійної компетентності ліцензіата.
 
732. Стаття 55. Особливості вимог до професійної компетентності перевізника вантажів внутрішніми водними шляхами
 
733. 1. Перевізник повинен підтвердити професійну компетентність перевізника вантажів внутрішніми водними шляхами.
 
734. 2. Перевізник вважається таким, що має професійну компетентність, за наявності у особи, що здійснює управління діяльністю з перевезення вантажів на постійній основі, дійсного свідоцтва професійної компетентності перевізника вантажів внутрішніми водними шляхами.
 
735. 3. Мінімальні вимоги до закладів, що здійснюють підготовку та перевірку компетентності перевізника вантажів внутрішніми водними шляхами, та порядок їх визначення встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту.
 
736. 4. Порядок підтвердження професійної компетентності перевізника вантажів внутрішніми водними шляхами затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту.
 
737. 5. Дипломи, сертифікати, інші свідоцтва, що підтверджують професійну компетентність перевізників вантажів внутрішніми водними шляхами, видані державами їх реєстрації – членами ЄС, визнаються такими, що відповідають вимогам цієї статті.
 
738. 6. Вимоги цієї статті не застосовуються до перевізників, що здійснюють перевезення вантажів внутрішніми водними шляхами на суднах, дедвейт яких становить менше 200 тонн при максимальній осадці, та поромів.
 
739. Стаття 56. Правила перевезення вантажів, договір про перевезення
 
740. 1. Правила перевезення вантажів розробляються і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту.
 
741. 2. Правила перевезення небезпечних вантажів у міжнародних рейсах встановлюються міжнародними договорами України. Порядок застосування таких міжнародних договорів для перевезення небезпечних вантажів у каботажних рейсах розробляється та затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту.
 
742. Правила перевезення небезпечних вантажів розробляються і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту.
 
743. 2. Перевезення вантажів судном (складом суден) здійснюється на підставі договору про перевезення (крім перевезення перевізником власних вантажів).
 
744. 3. Для кожного перевезення вантажу судном внутрішнього водного плавання перевізник оформлює транспортний документ (транспортна накладна, внутрішній коносамент або коносамент), у тому числі в разі перевезення власного вантажу. Транспортний документ засвідчує факт прийняття перевізником вантажу до перевезення у стані, описаному в транспортному документі.
 
745. Оформлення коносаменту для транзитних і міжнародних перевезень є обов’язковим.
 
746. Типова форма транспортного документа для перевезень внутрішніми водними шляхами у каботажних рейсах затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту.
 
747. 4. Перевізник визначає, яке судно він буде використовувати для перевезення вантажу, якщо інше не визначено договором про перевезення. Перевізник зобов’язаний до і на початку рейсу здійснити необхідні заходи для забезпечення, з огляду на характер вантажу, що підлягає перевезенню, здатності судна прийняти вантаж, придатності судна для плавання, його оснащеності, укомплектованості екіпажем, а також наявності на судні документів, необхідних для перевезення відповідного вантажу.
 
748. 5. Вантажовідправник, якій уклав з перевізником договір про перевезення, зобов’язаний до передачі вантажу перевізнику надати йому інформацію про вантаж, що підлягає перевезенню, зокрема:
 
749. 1) розміри, кількість місць, кількість або вагу та питомий навантажувальний об’єм вантажу;
 
750. 2) маркування, необхідне для ідентифікації вантажу;
 
751. 3) характер, особливості та властивості вантажу;
 
752. 4) інформацію щодо митного режиму.
 
753. Стаття 57. Перевезення та обслуговування пасажирів і багажу
 
754. 1. Перевезення пасажирів, їх майна та багажу здійснюється на основі договору.
 
755. 2. При перевезенні пасажирів перевізник зобов’язаний видати їм індивідуальний або колективний квиток.
 
756. 3. При перевезенні багажу перевізник зобов’язаний видати пасажиру багажну квитанцію або інший документ, що містить інформацію про кількість та характер його багажу.
 
757. 4. Правила перевезення пасажирів, їх майна та багажу на суднах, а також правила обслуговування пасажирів і багажу портами (терміналами) розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту.
 
758. Стаття 58. Автоматизований облік перевезень внутрішніми водними шляхами
 
759. 1. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, організовує впровадження та забезпечує функціонування інформаційної системи автоматизованого обліку перевезень внутрішніми водними шляхами, що діє у складі річкової інформаційної служби.
 
760. 2. Інформаційна система автоматизованого обліку перевезень внутрішніми водними шляхами має забезпечувати облік, систематизацію та обробку інформації про перевезення пасажирів і вантажів, використання для таких перевезень річкових портів (терміналів), інших місць відправлення / призначення суден внутрішнього плавання. Інформація про перевезення пасажирів і вантажів вноситься до інформаційної системи у порядку, встановленому статтею 66 цього Закону.
 
761. 3. Порядок внесення даних до інформаційної системи автоматизованого обліку перевезень внутрішніми водними шляхами затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту.
 
762. РОЗДІЛ ІХ
 
763. БЕЗПЕКА СУДНОПЛАВСТВА НА ВНУТРІШНІХ ВОДНИХ ШЛЯХАХ. ДЕРЖАВНИЙ НАГЛЯД І КОНТРОЛЬ
 
764. Стаття 59.Забезпечення безпеки судноплавства
 
765. 1. Забезпечення безпеки судноплавства на внутрішніх водних шляхах організовує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, та інші суб’єкти в межах їхніх повноважень.
 
766. 2. Забезпечення безпеки судноплавства на території річкових портів (терміналів), причальних спорудах та їх операційній акваторії покладається на річкові порти (термінали).
 
767. Річковий порт (термінал) розробляє, запроваджує і підтримує систему управління безпекою судноплавства відповідно до положення про систему управління безпекою судноплавства на морському і річковому транспорті, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту.
 
768. Система управління безпекою судноплавства річкового порту (терміналу) має бути підтверджена визнаним класифікаційним товариством.
 
769. 3. Надавати послуги суднам на внутрішніх водних шляхах мають право річкові порти (термінали), які відповідають вимогам, передбаченим частиною другою цієї статті, та внесені до Реєстру об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту.
 
770. 4. Безпечна експлуатація баз для стоянки малих суден, у тому числі забезпечення безпеки судноплавства в їх межах, покладається на власників таких баз. Для організації робіт з безпечної експлуатації бази для стоянки малих суден її власником може бути призначена інша відповідальна особа.
 
771. 5. Керівництво діяльністю державних аварійно-рятувальних служб на внутрішніх водних шляхах здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
 
772. Стаття 60. Забезпечення безпеки плавання суден внутрішнього плавання
 
773. 1. Забезпечення безпеки плавання суден на внутрішніх водних шляхах покладається на капітанів та судновласників, які несуть відповідальність відповідно до законодавства України.
 
774. Капітан за своїм службовим становищем визнається представником судновласника і вантажовласника щодо дій, зумовлених потребами судна, вантажу або плавання, а також позовів, що стосуються довіреного йому майна, якщо на місці немає інших представників судновласника або вантажовласника.
 
775. 2. На капітана судна покладається керування судном, у тому числі судноводіння, вжиття всіх заходів, необхідних для забезпечення безпеки плавання і охорони судна, запобігання забрудненню навколишнього природного середовища, підтримання порядку на судні, запобігання заподіянню будь-якої шкоди судну, людям і вантажу, що перебувають на ньому.
 
776. 3. Судновласник судна внутрішнього плавання відповідно до законодавства повинен забезпечити:
 
777. 1) комплектування судна кваліфікованим екіпажем у необхідному складі, що підтверджується судновими документами і кваліфікаційними документами членів екіпажу;
 
778. 2) належний і безпечний стан судна, що підтверджується судновими документами;
 
779. 3) безпечні умови і режим праці на судні;
 
780. 4) охорону здоров’я членів екіпажу на борту судна, обладнання судна всіма необхідними для цього засобами і устаткуванням;
 
781. 5) постачання продовольства і води в достатній кількості та належної якості;
 
782. 6) належні суднові приміщення.
 
783. Судновласник забезпечує і контролює виконання капітаном судна покладених на нього функцій із забезпечення безпеки плавання судна, дотримання вимог законодавства та міжнародних договорів України.
 
784. 4. Судновласники пасажирських суден і самохідних суден валовою місткістю більше 500 одиниць, які не здійснюють міжнародних рейсів, повинні розробити у зручній для них формі, впровадити і підтримувати (в компанії і на суднах) системи управління безпечною експлуатацією суден та запобіганням забрудненню, функціональні вимоги до яких затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту. Для здійснення контролю за безпекою судноплавства на суднах, забезпечення їх достатніми ресурсами і допомогою з берега такі судновласники повинні призначити уповноважену особу з безпеки судноплавства.
 
785. 5. Учасники перевезення небезпечних вантажів повинні вживати всіх належних заходів безпеки, передбачених законодавством та міжнародними договорами України.
 
786. Стаття 61. Підтримання порядку на судні
 
787. 1. Розпорядження капітана судна, видані в межах його повноважень, є обов’язковими для виконання всіма особами, які перебувають на судні. У разі невиконання особами, які перебувають на судні, законних розпоряджень капітана він вживає до таких осіб всіх необхідних заходів.
 
788. 2. Капітан судна має право застосовувати заходи заохочення і накладати дисциплінарні стягнення на членів екіпажу судна, у тому числі усувати їх від виконання службових обов’язків у випадках та порядку, передбачених законодавством.
 
789. 3. Якщо дії особи, яка перебуває на судні, загрожують безпеці судна або людей і майна, що перебувають на ньому, капітан судна має право ізолювати таку особу в окремому приміщенні. За незаконне утримування в окремому приміщенні або інше перевищення повноважень щодо підтримання порядку на судні капітан несе відповідальність згідно із законодавством.
 
790. Стаття 62. Вжиття заходів у разі аварійного випадку на судні
 
791. 1. У разі виникнення аварійної події з судном, а також у разі псування, пошкодження і втрати вантажу або багажу, що перевозиться, заподіяння травм людям та в інших випадках, внаслідок яких можуть бути висунуті претензії або подані позови до судновласника, капітан судна повинен вжити всіх необхідних заходів для документального оформлення таких випадків у порядку, встановленому законодавством, а також провести попереднє розслідування аварійної події.
 
792. 2. Капітан судна зобов’язаний, якщо він може це зробити без серйозної загрози для свого судна та осіб, які перебувають на ньому:
 
793. 1) надати допомогу будь-якій виявленій на воді особі, яка зазнала лиха;
 
794. 2) прямувати з найбільшою швидкістю на допомогу особам, які зазнали лиха, якщо йому повідомлено, що вони потребують допомоги, і якщо на такі дії з його боку можна розумно розраховувати.
 
795. У разі зіткнення суден капітан кожного із суден, що зіткнулися, зобов’язаний після зіткнення, наскільки він може це зробити без серйозної загрози для своїх пасажирів, екіпажу і судна, надати допомогу іншому судну, його пасажирам та екіпажу.
 
796. За невиконання передбачених цією частиною обов’язків капітан судна несе відповідальність згідно із законом. Судновласник не несе відповідальності за невиконання капітаном судна обов’язку з надання допомоги.
 
797. 3. Якщо особа, яка перебуває на борту судна, потребує невідкладної медичної допомоги, яку неможливо надати на судні, капітан зобов’язаний зайти у найближче місце, де такій особі можливо надати невідкладну медичну допомогу.
 
798. 4. У разі воєнної небезпеки, загрози захоплення судна капітан зобов’язаний вжити всіх необхідних і можливих заходів до рятування людей, які перебувають на судні, і недопущення захоплення судна, документів, вантажу та іншого майна, що знаходиться на судні.
 
799. 5. Якщо, на думку капітана, судну загрожує неминуча загибель, він повинен вжити всіх заходів для рятування пасажирів та членів екіпажу. Після рятування пасажирів капітан дозволяє судновому екіпажу залишити судно.
 
800. Капітан залишає судно останнім після вжиття всіх можливих заходів для рятування суднових документів.
 
801. Стаття 63. Річкова інформаційна служба