Кількість абзаців - 233 Розмітка (ліва колонка)


Про боротьбу з тероризмом (Друге читання)

0. Проект Закон України  
1. Про боротьбу з тероризмом  
2. Цей Закон визначає правові та організаційні основи боротьби з тероризмом в Україні, порядок координації діяльності органів виконавчої влади, об'єднань громадян і організацій незалежно від форми власності, посадових осіб та окремих громадян, які ведуть боротьбу з тероризмом, права, обов'язки і гарантії громадян у зв'язку із здійсненням боротьби з тероризмом.  
3. Розділ І. Загальні положення  
4. Стаття 1. Правові основи боротьби з тероризмом  
5. Правову основу боротьби з тероризмом складають Конституція України, Кримінальний кодекс України, цей Закон, інші закони України, загальновизнані принципи та норми міжнародного права, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України та інші нормативно-правові акти.  
6. Стаття 2. Завдання Закону  
7. Основними завданнями цього Закону є:  
8. створення загальних правових і організаційних основ у сфері боротьби з тероризмом, запобігання та ліквідація цього явища;  
9. визначення системи органів виконавчої влади, що ведуть боротьбу з тероризмом, та їх взаємовідносин;  
10. визначення повноважень органів виконавчої влади щодо боротьби з тероризмом та спеціальних заходів, які здійснюються ними;  
11. визначення обов'язків інших органів у сфері боротьби з тероризмом;  
12. правове забезпечення необхідних фінансових, матеріально-технічних та інших умов для боротьби з тероризмом;  
13. забезпечення гарантій прав громадян і юридичних осіб під час здійснення заходів боротьби з тероризмом.  
14. Стаття 3. Визначення основних термінів  
15. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:  
16. тероризм - загальнонебезпечні політично вмотивовані діяння, вчинені чи такі, що створюють загрозу вчинення, шляхом випадкового вибору безпосередніх жертв для залякування населення з метою спонукання органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, міжнародної організації, іноземного уряду або їх представників, а також фізичної або юридичної особи чи групи осіб до вчинення або відмови від вчинення певної дії;  
17. терористичний акт - злочинне діяння, відповідальність за вчинення якого передбачена статтею 258 Кримінального кодексу України;  
18. злочини терористичної спрямованості - злочини, передбачені статтями 112, 147, 258 - 260, 443, 444 Кримінального кодексу України. До злочинів терористичної спрямованості може бути віднесено й інші злочини, передбачені Кримінальним кодексом України, якщо їх вчинено з терористичною метою. Відповідальність за вчинення таких злочинів настає відповідно до Кримінального кодексу України;  
19. технологічний тероризм - злочини терористичної спрямованості, що вчиняються із застосуванням ядерної, хімічної, бактеріологічної (біологічної) та іншої зброї або її компонентів, інших шкідливих для здоров'я людей речовин, засобів електромагнітної дії, комп'ютерних систем та комунікаційних мереж, включаючи захоплення, виведення з ладу і руйнування потенційно небезпечних об'єктів, які прямо чи опосередковано створюють загрозу негативного впливу надзвичайної ситуації, що сталася чи може статися внаслідок цих дій, для безпеки персоналу, населення та довкілля;  
20. міжнародний тероризм - насильницьке протистояння, що базується на конфлікті держав, народів, націй, соціальних груп і рухів, який поряд із завданням шкоди національним інтересам створює загрозу міжнародним відносинам і світовому порядку за умов застосування як засобу впливу терористичних актів хоча б однією із сторін;  
21. міжнародний терористичний акт, злочини терористичної спрямованості міжнародного характеру - злочини, що вчиняються:  
22. а) терористом або терористичною групою (організацією) на території кількох держав або такі, що завдають шкоди інтересам кількох держав;  
23. б) громадянами однієї держави щодо громадян іншої держави або на території іншої держави;  
24. в) у разі коли терорист і жертва тероризму є громадянами однієї держави або різних держав, але злочин вчинено за межами територій цих держав;  
25. г) у разі коли терорист і жертва є громадянами однієї держави, але злочин вчинено на замовлення або в інтересах громадян іншої держави;  
26. д) у разі коли терорист і жертва є громадянами однієї держави, злочини вчиняються на території цієї держави, але їх вчинення і наслідки впливають на стан міжнародних відносин;  
27. е) проти осіб, які користуються міжнародним захистом;  
28. терористична діяльність - діяльність, яка охоплює:  
29. а) організацію, планування, підготовку та реалізацію терористичного акту;  
30. б) пропаганду і поширення ідеології тероризму;  
31. в) підбурювання до терористичного акту;  
32. г) заклики до насильства для досягнення цілей тероризму;  
33. д) організацію незаконного збройного формування, злочинного угруповання (злочинної організації), організованої злочинної групи для вчинення терористичного акту, участь у такому акті;  
34. е) вербування, озброєння, підготовку, використання терористів;  
35. є) створення умов для вчинення терористичного акту з використанням діяльності політичних, релігійних та інших організацій і рухів;  
36. ж) фінансування завідомо терористичної групи (організації) або інше сприяння їй;  
37. терористична організація - стійке об'єднання кількох осіб (трьох і більше), яке створене для здійснення терористичної діяльності або визнає можливість використання у своїй діяльності тероризму і в межах якого з цією метою здійснено розподіл функцій, досягнуто домовленостей про певні правила поведінки, обов'язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів;  
38. терористична група - об'єднання кількох осіб (двох і більше), які об'єдналися з метою здійснення терористичної діяльності;  
39. терорист - особа, яка бере участь у терористичній діяльності в будь-якій формі;  
40. боротьба з тероризмом - діяльність щодо запобігання, виявлення, припинення, мінімізації наслідків терористичної діяльності;  
41. антитерористична операція - комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на виявлення осіб, які готуються здійснити або здійснили терористичний акт або злочин терористичної спрямованості, припинення цих діянь, забезпечення безпеки фізичних осіб, які знаходяться у місці проведення операції, звільнення заручників, знешкодження терористів, запобігання їх спробам уникнути затримання, мінімізацію наслідків терористичного акту чи злочину терористичної спрямованості;  
42. зона (район) проведення антитерористичної операції - визначені керівником антитерористичної операції окремі ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція;  
43. правовий режим у зоні (районі) проведення антитерористичної операції - особливий правовий режим, який може тимчасово вводитися в окремих місцевостях України під час проведення антитерористичної операції і передбачає надання відповідним органам повноважень, необхідних для забезпечення безпеки і здоров'я громадян, нормального функціонування органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, а також допускає тимчасове, обумовлене загрозою, обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії такого обмеження.  
44. Стаття 4. Мета боротьби з тероризмом Боротьба з тероризмом ведеться з метою захисту громадян, держави та суспільства від тероризму, виявлення та усунення причин і умов, які до нього призводять, а також припинення терористичної діяльності.  
45. Стаття 5. Основні принципи боротьби з тероризмом  
46. Боротьба з тероризмом базується на принципах:  
47. верховенства права, законності та додержання прав і свобод людини і громадянина;  
48. пріоритетності превентивних заходів боротьби з тероризмом шляхом використання політичних, соціально-економічних, інформаційно-пропагандистських, адміністративно-правових, технологічних та спеціальних можливостей;  
49. невідворотності покарання за участь у терористичній діяльності;  
50. пріоритетності захисту прав осіб, які наражаються на небезпеку внаслідок терористичної діяльності;  
51. поєднання гласних і негласних методів боротьби;  
52. конфіденційності відомостей про здійснення антитерористичних заходів;  
53. єдиноначальності в керівництві силами і засобами, що залучаються для проведення антитерористичних операцій;  
54. максимального використання наявних можливостей органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій;  
55. співробітництва з іноземними і міжнародними антитерористичними організаціями.  
56. Розділ ІІ. Організаційні основи боротьби з тероризмом  
57. Стаття 6. Суб'єкти, які ведуть боротьбу з тероризмом  
58. Головним суб'єктом, який керує боротьбою з тероризмом і забезпечує її необхідними силами, засобами і ресурсами, є Кабінет Міністрів України.  
59. Центральні органи виконавчої влади беруть участь у боротьбі з тероризмом у межах своєї компетенції, встановленої законами та іншими нормативно-правовими актами України.  
60. Суб'єктами, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом у межах своєї компетенції, є:  
61. Служба безпеки України;  
62. Міністерство внутрішніх справ України;  
63. Міністерство оборони України;  
64. Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;  
65. Державний комітет у справах охорони державного кордону України;  
66. Державний департамент України з питань виконання покарань;  
67. Управління державної охорони України.  
68. До боротьби з тероризмом залучаються й інші центральні органи виконавчої влади: Міністерство закордонних справ України; Міністерство охорони здоров'я України; Міністерство палива та енергетики України; Міністерство промислової політики України; Міністерство транспорту України; Міністерство фінансів України; Державна митна служба України; Державна податкова адміністрація України.  
69. До боротьби з тероризмом за рішенням керівника антитерористичної операції можуть бути залучені й інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, а також посадові особи і громадяни.  
70. Для координації діяльності суб'єктів, які здійснюють боротьбу з тероризмом, Президентом України утворюється Антитерористичний центр при Службі безпеки України.  
71. Стаття 7. Повноваження суб'єктів, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом  
72. Суб'єкти, які здійснюють боротьбу з тероризмом, керуються у своїй діяльності цим Законом, іншими законами України, загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права, міжнародними договорами України, а також виданими на їх основі нормативно-правовими актами, які регламентують цю діяльність.  
73. Служба безпеки України є головним органом у загальнодержавній системі боротьби з тероризмом, здійснює таку боротьбу шляхом проведення оперативно-розшукових заходів, спрямованих на запобігання, виявлення та припинення терористичних актів чи злочинів терористичної спрямованості, забезпечує через Антитерористичний центр при Службі безпеки України організацію і проведення антитерористичних операцій, відповідно до визначеної законодавством України компетенції проводить розслідування у справах про злочини терористичної спрямованості.  
74. Міністерство внутрішніх справ України здійснює боротьбу з тероризмом шляхом запобігання, виявлення та припинення злочинів терористичної спрямованості, розслідування яких віднесено законодавством України до його компетенції, надає Антитерористичному центру при Службі безпеки України необхідні сили і засоби, забезпечує їх ефективне використання під час проведення антитерористичних операцій.  
75. Міністерство оборони України організовує підготовку та застосування сил і засобів Військово-Повітряних Сил та Військ Протиповітряної оборони Збройних Сил України у разі вчинення терористичного акту у повітряному просторі України, Військово-Морських Сил Збройних Сил України - у територіальних водах України, забезпечує захист від терористичних посягань на об'єкти Збройних Сил України, зброю, боєприпаси, вибухові та отруйні речовини, що знаходяться у військових частинах або зберігаються у визначених місцях, бере участь у проведенні антитерористичних операцій на військових об'єктах та в разі виникнення масштабних терористичних загроз безпеці держави внаслідок інспірованих із-за меж України локальних збройних конфліктів, тотожних зовнішній агресії.  
76. Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи здійснює заходи для захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій, пов'язаних із терористичною діяльністю, бере участь у заходах з мінімізації та ліквідації наслідків таких ситуацій під час проведення антитерористичних операцій.  
77. Державний комітет у справах охорони державного Кордону України здійснює боротьбу з тероризмом шляхом ужиття заходів щодо запобігання, виявлення та припинення спроб перетинання терористами державного кордону України, незаконного переміщення через державний кордон зброї, вибухових, отруйних, радіоактивних речовин та інших предметів, що можуть бути використані як засоби вчинення терористичних актів, забезпечує безпеку морського судноплавства в межах територіальних вод та виключної (морської) економічної зони України під час проведення антитерористичних операцій; надає Антитерористичному центру при Службі безпеки України необхідні сили і засоби під час проведення антитерористичних операцій на території пунктів пропуску через державний кордон України, інших об'єктів, розташованих на державному кордоні або у прикордонній смузі.  
78. Державний департамент України з питань виконання покарань здійснює заходи щодо запобігання та припинення злочинів терористичної спрямованості на об'єктах кримінально-виконавчої системи.  
79. Управління державної охорони України бере участь в операціях з припинення терористичних актів, спрямованих проти посадових осіб та об'єктів, охорона яких здійснюється підпорядкованими йому органами і підрозділами.  
80. Стаття 8. Повноваження інших суб'єктів, які залучаються до боротьби з тероризмом  
81. Суб'єкти, зазначені в частинах четвертій і п'ятій статті 6 цього Закону, в разі залучення їх до участі в боротьбі з тероризмом у межах своєї компетенції здійснюють заходи щодо запобігання, виявлення і припинення терористичних актів і злочинів терористичної спрямованості, розробляють і реалізують профілактичні, режимні, організаційні, виховні та інші заходи, забезпечують умови проведення антитерористичних операцій на об'єктах, що належать до сфери їх управління, надають відповідним підрозділам під час проведення таких операцій матеріально-технічні засоби, засоби транспорту і зв'язку, медичне обладнання і медикаменти, інші засоби, а також інформацію, необхідну для виконання завдань боротьби з тероризмом.  
82. Стаття 9. Антитерористичний центр при Службі безпеки України  
83. Антитерористичний центр складається з Міжвідомчої координаційної комісії та штабу, а також координаційних груп та їх штабів, які діють при регіональних органах Служби безпеки України.  
84. Міжвідомча координаційна комісія Антитерористичного центру формується з керівника Антитерористичного центру та його заступників; заступників державних секретарів Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи; заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України; заступників керівників Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Управління державної охорони України, Державного департаменту України з питань виконання покарань, заступника Державного секретаря Міністерства внутрішніх справ України - начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, командувача внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України; начальника Управління Служби безпеки України у місті Києві, заступника голови Київської міської державної адміністрації та керівників інших центральних органів виконавчої влади.  
85. Положення про Антитерористичний центр при Службі безпеки України, персональний склад Міжвідомчої координаційної комісії затверджуються, а його керівник призначається Президентом України.  
86. Виконавчим органом Антитерористичного центру є його штаб, який організовує поточну роботу з виконання завдань, покладених на Антитерористичний центр.  
87. До складу координаційних груп при регіональних органах Служби безпеки України входять керівники регіональних органів Служби безпеки України, Головного управління внутрішніх справ у Криму Міністерства внутрішніх справ України, головних управлінь (управлінь) Міністерства внутрішніх справ України в областях, містах Києві і Севастополі, відповідних органів з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Автономної Республіки Крим, обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, у регіонах, де дислоковано підрозділи Прикордонних військ України, - їх командири, а також представники інших місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій.  
88. Координаційну групу очолює начальник відповідно Головного управління Служби безпеки України в Криму, начальник управління Служби безпеки України в області, містах Києві, Севастополі.  
89. Склад координаційних груп визначається відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, головою обласної (міської) державної адміністрації.  
90. Організаційне забезпечення роботи координаційних груп здійснюється регіональними органами Служби безпеки України.  
91. Антитерористичний центр утримується за рахунок коштів Державного бюджету України.  
92. Стаття 10. Повноваження Антитерористичного центру при Службі безпеки України  
93. Основними повноваженнями Антитерористичного центру є:  
94. розроблення концептуальних засад та програм боротьби з тероризмом, рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності заходів щодо виявлення та усунення причин та умов, які сприяють вчиненню терористичних актів та злочинів терористичної спрямованості;  
95. збирання в установленому порядку, узагальнення, аналіз та оцінка інформації про стан і тенденції поширення тероризму в Україні та за її межами;  
96. проведення антитерористичних операцій та координація діяльності суб'єктів, які ведуть боротьбу з тероризмом чи залучаються до неї;  
97. організація і проведення командно-штабних і тактико-спеціальних навчань та тренувань;  
98. участь у підготовці проектів міжнародних договорів України, підготовка і подання в установленому порядку пропозицій щодо вдосконалення законодавства України у сфері боротьби з тероризмом, фінансування проведення суб'єктами, які ведуть боротьбу з тероризмом, антитерористичних операцій, здійснення заходів щодо запобігання, виявлення та припинення терористичної діяльності;  
99. взаємодія зі спеціальними службами, правоохоронними органами іноземних держав та міжнародними організаціями з питань боротьби з тероризмом.  
100. Стаття 11. Обов'язки суб'єктів, які ведуть боротьбу з тероризмом  
101. Суб'єкти, зазначені у статті 7 цього Закону, зобов'язані:  
102. 1) взаємодіяти з метою переслідування осіб, які причетні до фінансування, підтримки чи вчинення терористичних актів та злочинів терористичної спрямованості;  
103. 2) здійснювати на внутрішньодержавному та міждержавному рівнях обмін інформацією щодо:  
104. торгівлі зброєю, вибуховими речовинами або матеріалами подвійного призначення;  
105. виникнення загрози заволодіння терористичними групами (терористичними організаціями) засобами масового ураження;  
106. стану міграції громадян України, іноземців та осіб без громадянства;  
107. виявлених у пасажирів проїзних документів з ознаками підроблення, що дають право на проїзд транспортних засобів міжміського та міжнародного сполучення;  
108. використання терористами, терористичними групами (терористичними організаціями) комунікаційних технологій;  
109. 3) забезпечувати організацію ефективного прикордонного контролю, контролю за видачею документів, що посвідчують особу, та проїзних документів з метою запобігання їх фальсифікації, підробленню або незаконному використанню;  
110. 4) запобігати діям або пересуванню терористів чи терористичних груп (терористичних організацій), а також осіб, які підозрюються у вчиненні терористичних актів;  
111. 5) залучати до проведення антитерористичних заходів підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, засоби масової інформації, громадські організації, а також посадових осіб і громадян.  
112. Стаття 12. Заборона сприяння тероризму  
113. З метою запобігання тероризму підприємствам, установам і організаціям незалежно від форми власності та громадянам забороняється сприяти в будь-якій формі терористичній діяльності, зокрема:  
114. 1) фінансувати терористів, терористичні групи (терористичні організації);  
115. 2) надавати або збирати кошти будь-якими способами, безпосередньо чи опосередковано з наміром використання їх для вчинення терористичних актів чи злочинів терористичної спрямованості;  
116. 3) проводити операції з коштами та іншими фінансовими активами:  
117. фізичних осіб, які вчиняють чи намагаються вчинити терористичні акти чи злочини терористичної спрямованості або беруть участь у їх вчиненні чи сприяють вчиненню;  
118. юридичних осіб, майно яких безпосередньо чи опосередковано перебуває у власності чи під контролем терористів або осіб, які сприяють тероризму;  
119. юридичних і фізичних осіб, які діють від імені чи за вказівкою терористів або осіб, які сприяють тероризму, включаючи кошти, одержані або придбані з використанням об'єктів власності, що безпосередньо чи опосередковано перебувають у власності чи під контролем осіб, які сприяють тероризму, або пов'язаних з ними юридичних і фізичних осіб;  
120. 4) надавати кошти, інші фінансові активи чи економічні ресурси, відповідні послуги безпосередньо чи опосередковано для використання в інтересах фізичних осіб, які вчиняють чи намагаються вчинити терористичні акти або сприяють чи беруть участь у їх вчиненні, чи в інтересах юридичних осіб, майно яких безпосередньо чи опосередковано перебуває у власності чи під контролем терористів або осіб, які сприяють тероризму, а також юридичних і фізичних осіб, які діють від імені чи за вказівкою зазначених осіб;  
121. 5) надавати у будь-якій формі допомогу особам, які беруть участь у вчиненні терористичних актів;  
122. 6) вербувати у будь-якій формі фізичних осіб для заняття терористичною діяльністю, встановлювати канали постачання зброї терористам та переміщення терористів через державний кордон України;  
123. 7) переховувати осіб, які фінансують, планують, підтримують чи вчиняють терористичні акти або злочини терористичної спрямованості;  
124. 8) використовувати територію України з метою підготовки чи вчинення терористичних актів або злочинів терористичної спрямованості проти інших держав або іноземців.  
125. У разі коли є дані про причетність іноземців до міжнародних терористичних груп чи організацій, їм забороняється транзитний проїзд через територію України.  
126. Стаття 13. Сприяння органам, які здійснюють боротьбу з тероризмом  
127. Органи державної влади України, органи місцевого самоврядування, об'єднання громадян, організації незалежно від форми власності, посадові особи повинні сприяти органам, які здійснюють боротьбу з тероризмом.  
128. Повідомлення громадян правоохоронним органам про дані, які стали їм відомі, щодо терористичної діяльності або будь-яких інших обставин, інформація про які може сприяти запобіганню, виявленню і припиненню терористичної діяльності, а також мінімізації її наслідків, є громадянським обов'язком кожного.  
129. Розділ ІІІ. Проведення антитерористичної операції  
130. Стаття 14. Умови проведення антитерористичної операції  
131. Антитерористична операція проводиться лише за наявності реальної загрози безпеці громадян або конституційному ладу, усунення якої іншими способами є неможливим.  
132. Антитерористичним центром антитерористична операція проводиться в разі, коли:  
133. вчинення терористичного акту зачіпає міжнародні інтереси України та її відносини з іноземними державами;  
134. терористичний акт вчинено одночасно на території кількох областей, районів чи міст;  
135. ситуація, пов'язана із вчиненням або загрозою вчинення терористичного акту, є невизначеною щодо причин та обставин її виникнення і дальшого розвитку;  
136. реагування на вчинення дій з ознаками терористичного акту належить до компетенції різних правоохоронних, інших органів виконавчої влади;  
137. очевидною є неможливість відвернення або припинення терористичного акту силами правоохоронних та місцевих органів виконавчої влади окремого регіону.  
138. Стаття 15. Рішення щодо проведення антитерористичної операції  
139. Залежно від ступеня суспільної небезпеки терористичного акту рішення щодо проведення антитерористичної операції приймається:  
140. керівником Антитерористичного центру за письмовим дозволом Голови Служби безпеки України, якщо така операція проводиться Міжвідомчою координаційною комісією та штабом Анти-терористичного центру;  
141. керівником регіональної координаційної групи за письмовим дозволом керівника Антитерористичного центру, погодженим з Головою Служби безпеки України, коли антитерористична операція проводиться регіональною координаційною групою.  
142. Стаття 16. Управління антитерористичною операцією  
143. Для безпосереднього управління антитерористичною операцією та керівництва силами і засобами, що залучаються до здійснення антитерористичних заходів, утворюється оперативний штаб.  
144. Оперативний штаб очолює керівник Антитерористичного центру (регіональної координаційної групи) або особа, яка його заміщує.  
145. Керівник оперативного штабу визначає зону (район) проведення антитерористичної операції, приймає рішення про використання сил і засобів, що залучаються до її проведення, в разі потреби та за наявності передбачених законом підстав вносить на розгляд Ради національної безпеки і оборони України пропозиції щодо введення надзвичайного стану в Україні або окремих її місцевостях.  
146. Втручання будь-яких осіб незалежно від посади в оперативне управління антитерористичною операцією не допускається.  
147. Порядок проведення антитерористичної операції визначається Положенням, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.  
148. Стаття 17. Сили і засоби, що залучаються до проведення антитерористичної операції  
149. Сили і засоби (особовий склад, спеціалісти, зброя, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв'язку, інші матеріально-технічні засоби) суб'єктів, які ведуть боротьбу з тероризмом, а також підприємств, установ, організацій, які беруть участь у боротьбі з тероризмом, залучаються для проведення антитерористичної операції в порядку, визначеному Положенням, зазначеним у частині п'ятій статті 16 цього Закону, згідно з проведеними завчасно або безпосередньо в ході здійснення антитерористичної операції розрахунками.  
150. Співробітники правоохоронних органів, військовослужбовці та інші особи, які залучаються до антитерористичної операції, на час її проведення підпорядковуються керівнику оперативного штабу.  
151. Стаття 18. Правовий режим у зоні (районі) проведення антитерористичної операції  
152. У зоні (районі) проведення антитерористичної операції може бути встановлено спеціальний режим, зокрема виставлено оточення та організовано патрульну охоронну службу.  
153. Перебування сторонніх осіб у зоні (районі) проведення операції допускається з дозволу керівника оперативного штабу.  
154. За погодженням з керівництвом підприємств, установ та організацій, що знаходяться в зоні (районі) проведення антитерористичної операції, їх роботу може бути припинено частково або повністю.  
155. У зоні (районі) проведення антитерористичної операції особи, залучені до операції, мають право:  
156. 1) застосовувати відповідно до законодавства України зброю і спеціальні засоби;  
157. 2) затримувати і доставляти в органи внутрішніх справ осіб, які вчинили або вчиняють правопорушення або інші дії, що перешкоджають виконанню законних вимог осіб, залучених до антитерористичної операції, або дії, пов'язані з несанкціонованою спробою проникнення в зону (район) проведення антитерористичної операції;  
158. 3) перевіряти у громадян документи, що посвідчують їх особу, в разі відсутності документів - затримувати цих громадян для встановлення їх особи;  
159. 4) здійснювати в зоні (районі) проведення операції особистий огляд громадян, огляд речей, що при них знаходяться, транспортних засобів та речей, які ними перевозяться;  
160. 5) тимчасово обмежувати або забороняти рух транспортних засобів і пішоходів на вулицях та дорогах, не допускати транспортні засоби, в тому числі дипломатичних представництв та консульських установ, та громадян на окремі ділянки місцевості та об'єкти або виводити громадян з окремих ділянок місцевості та об'єктів, відбуксировувати транспортні засоби;  
161. 6) безперешкодно входити (проникати) у жилі та інші приміщення, на земельні ділянки, що належать громадянам, на територію та в приміщення організацій незалежно від форми власності, перевіряти транспортні засоби під час припинення терористичного акту, переслідування осіб, які підозрюються у вчиненні такого акту, якщо зволікання може створити реальну загрозу життю чи здоров'ю людей;  
162. 7) використовувати зі службовою метою засоби зв'язку і транспортні засоби, в тому числі спеціальні, що належать громадянам, підприємствам, установам та організаціям незалежно від форми власності, за винятком транспортних засобів дипломатичних, консульських та інших представництв іноземних держав та міжнародних організацій, для запобігання терористичному акту, переслідування та затримання осіб, що підозрюються у вчиненні терористичного акту, або для доставки осіб, які потребують термінової медичної допомоги, до лікувальних закладів, а також для проїзду до місця злочину.  
163. В зоні (районі) проведення антитерористичної операції контакти з представниками засобів масової інформації здійснюють керівник оперативного штабу або визначені ним особи.  
164. Стаття 19. Ведення переговорів з терористами  
165. У ході проведення антитерористичної операції з метою збереження життя та здоров'я людей, матеріальних цінностей, схилення терористів до відмови від протиправних дій, справляння на них стримувального впливу, з'ясування можливості припинення терористичного акту допускається ведення переговорів з терористами.  
166. До ведення переговорів допускаються особи, спеціально уповноважені керівником оперативного штабу. Ведення переговорів з терористами не може бути підставою або умовою для їх звільнення від відповідальності за вчинені діяння.  
167. У разі коли мета переговорів з терористами не може бути досягнута через їх незгоду припинити терористичний акт, і реальна загроза життю та здоров'ю людей зберігається, керівник антитерористичної операції вправі прийняти рішення про знешкодження терориста (терористів).  
168. У разі виявлення явної загрози об'єкту або особі, що взяті під охорону у зв'язку з можливістю вчинення щодо них терористичного акту, і неможливості усунення цієї загрози іншими законними способами терорист (терористи) може (можуть) бути за вказівкою керівника оперативного штабу знешкоджений (знешкоджені) без ведення переговорів і без попередження.  
169. Під час ведення переговорів з терористами як умова припинення ними терористичного акту не можуть розглядатися питання щодо видачі терористам будь-яких осіб та питання про виконання політичних вимог терористів.  
170. Стаття 20. Інформування громадськості про терористичний акт  
171. Інформування громадськості про вчинення терористичного акту здійснюють керівник оперативного штабу або особи, відповідальні за підтримання зв'язків з громадськістю, які визначають форму та обсяги подання відомостей.  
172. Заборонено поширення інформації, яка:  
173. розкриває спеціальні технічні прийоми і тактику проведення антитерористичної операції;  
174. містить дані про персональний склад суб'єктів, які ведуть боротьбу з тероризмом, членів оперативного штабу, які беруть участь у проведенні антитерористичної операції, а також про осіб, які сприяють проведенню зазначеної операції;  
175. може утруднити проведення антитерористичної операції і створити загрозу життю та здоров'ю людей, які знаходяться в зоні (районі) проведення зазначеної операції і за її межами;  
176. має на меті пропаганду або виправдання тероризму.  
177. Стаття 21. Завершення антитерористичної операції  
178. Антитерористична операція вважається завершеною, якщо терористичний акт припинено і ліквідовано загрозу життю та здоров'ю людей, які знаходяться в зоні (районі) її проведення.  
179. Рішення про припинення антитерористичної операції приймається керівником оперативного штабу.  
180. Після завершення антитерористичної операції керівник оперативного штабу організовує надання допомоги потерпілими і визначає заходи щодо усунення та мінімізації наслідків терористичного акту.  
181. Розділ ІV. Відшкодування шкоди, заподіяної терористичним актом. Реабілітація осіб, постраждалих від терористичного акту  
182. Стаття 22. Відшкодування шкоди, заподіяної терористичним актом  
183. Відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, з наступним стягненням суми цього відшкодування з осіб, якими заподіяно шкоду, відповідно до цивільного процесуального законодавства.  
184. Відшкодування шкоди, заподіяної організації терористичним актом, провадиться в порядку, визначеному Цивільним кодексом України.  
185. Стаття 23. Соціальна реабілітація осіб, постраждалих від терористичного акту  
186. Соціальна реабілітація осіб, постраждалих від терористичного акту, провадиться з метою повернення їх до нормального життя. Зазначеним особам забезпечуються психологічна, медична, професійна реабілітація, працевлаштування, надання їм правової допомоги і житла.  
187. Соціальна реабілітація осіб, постраждалих від терористичного акту, а також осіб, зазначених у статті 24 цього Закону, провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України.  
188. Порядок проведення соціальної реабілітації осіб, постраждалих від терористичного акту, визначається Кабінетом Міністрів України.  
189. Розділ V. Правовий і соціальний захист осіб, які беруть участь у боротьбі з тероризмом  
190. Стаття 24. Особи, які підлягають правовому і соціальному захисту  
191. Особи, які беруть участь у боротьбі з тероризмом, перебувають під захистом держави. Правовому і соціальному захисту підлягають:  
192. 1) військовослужбовці, співробітники і спеціалісти центральних та місцевих органів виконавчої влади, які беруть (брали) безпосередню участь у боротьбі з тероризмом;  
193. 2) особи, які сприяють на постійній чи тимчасовій основі органам, що здійснюють боротьбу з тероризмом, у запобіганні, виявленні, припиненні терористичної діяльності і мінімізації її наслідків;  
194. 3) члени сімей осіб, зазначених у пунктах 1 і 2 цієї статті, якщо потреба в забезпеченні їх захисту викликана участю у боротьбі з тероризмом.  
195. Соціальний захист осіб, які залучаються до боротьби з тероризмом, здійснюється з урахуванням правового статусу таких осіб, що встановлюється законами України, відповідно до порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.  
196. Стаття 25. Відшкодування шкоди особам, які беруть участь у боротьбі з тероризмом  
197. Шкода, завдана здоров'ю або майну осіб, зазначених у статті 24 цього Закону, у зв'язку з їх участю в боротьбі з тероризмом, відшкодовується в порядку, що визначається законодавством України.  
198. Якщо особа, яка брала участь у боротьбі з тероризмом, під час проведення антитерористичної операції загинула, членам її сім'ї і особам, які перебували на її утриманні, виплачується одноразова допомога в розмірі 5000 гривень, призначається пенсія в разі втрати годувальника, а також зберігаються пільги, які мав загиблий, на отримання житла, оплату житлово-комунальних послуг тощо.  
199. У разі коли особа, яка брала участь у боротьбі з тероризмом, стала інвалідом внаслідок каліцтва, одержаного під час проведення антитерористичної операції, цій особі за рахунок коштів Державного бюджету України виплачується одноразова допомога в розмірі 2500 гривень і призначається пенсія відповідно до законодавства України.  
200. У разі коли особа, яка брала участь у боротьбі з тероризмом, під час проведення антитерористичної операції зазнала поранення, яке не потягло за собою настання інвалідності, цій особі виплачується одноразова допомога в розмірі 1000 гривень.  
201. Стаття 26. Звільнення від відповідальності за заподіяну шкоду  
202. Під час проведення антитерористичної операції на підставі і в межах, визначених законом, допускається вимушене заподіяння шкоди життю, здоров'ю і майну терористів, а також іншим правоохоронюваним інтересам. При цьому військовослужбовці, спеціалісти та інші особи, які беруть участь у боротьбі з тероризмом, звільняються від відповідальності за шкоду, заподіяну під час антитерористичної операції, відповідно до законодавства України.  
203. Розділ VІ. Відповідальність за участь у терористичній діяльності  
204. Стаття 27. Відповідальність за участь у терористичній діяльності  
205. Особи, винні в терористичній діяльності, несуть відповідальність, передбачену законодавством України.  
206. Законні вимоги військовослужбовців, співробітників і спеціалістів, які беруть участь у проведенні антитерористичної операції, запобіганні, виявленні та припиненні терористичної діяльності, є обов'язковими для громадян і посадових осіб. Непокора або опір законним вимогам військовослужбовців, співробітників і спеціалістів, які беруть участь у проведенні антитерористичної операції, неправомірне втручання в їх законну діяльність тягнуть за собою відповідальність, передбачену законодавством України.  
207. Стаття 28. Відповідальність організації за терористичну діяльність  
208. Організація визнається терористичною і підлягає ліквідації на підставі рішення суду.  
209. У разі ліквідації організації, визнаної терористичною, належне їй майно конфіскується.  
210. У разі визнання судом України міжнародної організації (її відділення, філії, представництва), зареєстрованої за межами України, терористичною, діяльність цієї організації на території України забороняється, її українське відділення (філія, представництво) ліквідується, а належні йому майно і майно зазначеної міжнародної організації, яке знаходиться на території України, конфіскується.  
211. Заява про притягнення організації до відповідальності за терористичну діяльність подається до суду Генеральним прокурором України, прокурорами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя.  
212. Розділ VІІ. Міжнародне співробітництво України у сфері боротьби з тероризмом  
213. Стаття 29. Правові засади міжнародного співробітництва у сфері боротьби з тероризмом  
214. Україна відповідно до міжнародних договорів співробітничає в галузі боротьби з тероризмом з іноземними державами, їх правоохоронними органами і спеціальними службами, а також з міжнародними організаціями, які здійснюють боротьбу з тероризмом.  
215. Керуючись інтересами забезпечення безпеки особи, суспільства і держави, Україна переслідує на своїй території осіб, причетних до терористичної діяльності, в тому числі у випадках, коли терористичні акти або злочини терористичної спрямованості планувалися або були вчинені поза межами України, але завдають шкоди Україні, та в інших випадках, передбачених міжнародними договорами України.  
216. Стаття 30. Надання інформації  
217. Інформацію іноземній державі з питань, пов'язаних із боротьбою з тероризмом, Україна надає на підставі запиту, додержуючись вимог законодавства України та її міжнародно-правових зобов'язань. Така інформація може бути надана і без попереднього запиту іноземної держави, якщо це не зашкоджує проведенню досудового слідства чи судового розгляду справи і може допомогти компетентним органам іноземної держави у припиненні терористичного акту.  
218. Стаття 31. Участь у спільних з іноземними державами заходах щодо боротьби з тероризмом  
219. Україна відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та інших домовленостей може брати участь у спільних антитерористичних заходах шляхом сприяння іноземній державі або міжнародній організації в передислокації військ (сил), спеціальних анти-терористичних формувань, перевезення зброї або шляхом надання своїх сил і засобів відповідно до Закону України "Про порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав".  
220. З метою одержання допомоги у заходах щодо запобігання і припинення терористичних актів Україна може звернутися з відповідним запитом до іноземних держав згідно з Законом України "Про порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України".  
221. Стаття 32. Видача (екстрадиція) правопорушників  
222. Терористична діяльність може бути підставою для видачі іноземців або осіб без громадянства, які в Україні постійно не проживають.  
223. Видача вищезазначених осіб з метою притягнення до кримінальної відповідальності і виконання примусових актів іноземної держави здійснюється згідно з законодавством і міжнародними зобов'язаннями України, а також на принципах взаємності.  
224. РОЗДІЛ VІІІ. Контроль і нагляд за законністю здійснення боротьби з тероризмом  
225. Стаття 33. Контроль за здійсненням боротьби з тероризмом  
226. Контроль за проведенням боротьби з тероризмом в Україні здійснюється Президентом України і Кабінетом Міністрів України.  
227. Стаття 34. Нагляд за законністю здійснення боротьби з тероризмом  
228. Нагляд за додержанням вимог законів органами, що беруть участь у здійсненні антитерористичних заходів, здійснюється у порядку, визначеному Конституцією і законами України.  
229. Розділ ІХ. Прикінцеві положення  
230. 1. Внести зміни до законів України згідно з додатком.  
231. 2. Кабінету Міністрів України прийняти у тримісячний строк акти, передбачені цим Законом, та привести свої рішення у відповідність із цим Законом.  
232. 3. Цей Закон набирає чинності з дня опублікування.