Кількість абзаців - 58 Розмітка (ліва колонка)


Про особисте селянське господарство (Друге читання)

0. Проект Закон України  
1. Про особисте селянське господарство  
2. Цей Закон визначає організаційні, економічні, соціальні та правові засади ведення особистого селянського господарства.  
3. Стаття 1. Поняття особистого селянського господарства  
4. Особисте селянське господарство - це форма діяльності фізичної особи, що проводиться нею особисто або разом із членами її сім'ї (подружжя, їх батьки та діти, які досягли 14-річного віку), які ведуть господарство без створення юридичної особи на землях, переданих у власність або наданих у користування громадянам для цих цілей відповідно до законодавства, та з використанням майна, набутого в установленому законодавством порядку, з метою задоволення особистих потреб, шляхом виробництва, переробки та споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків.  
5. Стаття 2. Сфера дії Закону  
6. 1. Цей Закон регулює відносини, пов'язані з веденням особистого селянського господарства, і поширюється на громадян, яким передано у власність або надано для цієї мети у користування земельні ділянки відповідно до земельного законодавства.  
7. 2. Дія цього Закону не поширюється на громадян, яким надано земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби або які використовують земельні ділянки понад норму, визначену цим Законом.  
8. Стаття 3. Облік особистих селянських господарств  
9. Особисті селянські господарства підлягають обліку.  
10. Облік особистих селянських господарств здійснюється сільськими, селищними, міськими радами за місцем розташування земельної ділянки в порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади з питань статистики.  
11. Стаття 4. Земельні ділянки особистого селянського господарства  
12. 1. Для ведення особистого селянського господарства використовуються земельні ділянки розміром не більше двох гектарів, передані у власність або надані у користування на умовах оренди громадянам, та приєднані ним безоплатно в установленому законом порядку в результаті отримання в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв), у тому числі шляхом їх успадкування членами особистих селянських господарств.  
13. 2. Земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства можуть перебувати у приватній власності однієї особи, спільній частковій власності членів особистого селянського господарства, спільній сумісній власності подружжя.  
14. 3. Земельні ділянки, отримані членами господарства на основі земельних часток (паїв) та приєднані за їх бажанням до особистого селянського господарства, належать кожному з них на праві приватної власності.  
15. 4. Громадяни, які мають право на земельну частку (пай), у разі прийняття ними рішення про об'єднання своїх земельних ділянок для спільного ведення особистого селянського господарства можуть отримати належні їм земельні ділянки єдиним масивом у спільну часткову власність з визначенням частки кожного з них. При цьому кожен з них має право безперешкодного виходу із складу особистого селянського господарства з виділенням його земельної ділянки в натурі.  
16. Стаття 5. Майно особистого селянського господарства  
17. 1. До майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, належать житлові будинки, господарські будівлі та споруди, сільськогосподарська техніка, інвентар, транспортні засоби, домашня худоба і птиця, бджолосім'ї, багаторічні насадження, вироблена сільськогосподарська продукція, продукти її переробки та інше майно, набуте у власність членами господарства в установленому законодавством порядку.  
18. 2. Майно особистого селянського господарства може перебувати у приватній власності однієї особи, спільній частковій власності його членів чи у спільній сумісній власності подружжя.  
19. 3. Майно, набуте в результаті ведення особистого селянського господарства, може бути власністю однієї особи, спільною частковою власністю його членів, спільною сумісною власністю подружжя відповідно до законодавства або письмової угоди між ними.  
20. 4. Звернення стягнення на майно члена особистого селянського господарства допускається лише на підставі рішень суду.  
21. Стаття 6. Права та обов'язки особистого селянського господарства  
22. 1. Особисте селянське господарство має право:  
23. через уповноважену особу укладати будь-які угоди, що не суперечать законодавству. Уповноваженою особою може бути дієздатний член особистого селянського господарства, який досяг 18 років;  
24. реалізовувати надлишки виробленої в особистому селянському господарстві продукції на ринках, заготівельним організаціям, іншим юридичним і фізичним особам;  
25. використовувати в установленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини (пісок, глина, гравій, торф та ін.), лісові насадження, водні об'єкти тощо;  
26. розпоряджатися майном, у тому числі сільськогосподарською продукцією, продуктами її переробки, отриманими у результаті ведення особистого селянського господарства, якщо інше не передбачено письмовою угодою між членами особистого селянського господарства;  
27. брати участь у конкурсах сільськогосподарських виробників для отримання фінансової та бюджетної підтримки відповідно до цільових державних і регіональних програм.  
28. 2. Особисте селянське господарство зобов'язане:  
29. забезпечувати цільове, раціональне використання та охорону земель;  
30. укладати угоди відповідно до законодавства;  
31. дотримуватися діючих нормативів щодо якості продукції, санітарних, екологічних та інших вимог законодавства.  
32. Законом можуть бути встановлені також інші права та обов'язки особистого селянського господарства.  
33. Стаття 7. Зайнятість членів особистих селянських господарств  
34. Члени особистих селянських господарств належать до зайнятого населення у разі, коли робота в цьому господарстві для них є основною і розрахунковий місячний дохід від ведення особистого селянського господарства дорівнює або перевищує розмір мінімальної заробітної плати. Розрахунковий місячний дохід від ведення особистого селянського господарства визначається в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.  
35. Стаття 8. Соціальне страхування та пенсійне забезпечення членів особистих селянських господарств  
36. 1. Пенсійне забезпечення членів особистих селянських господарств та сплата ними збору до Пенсійного фонду України здійснюється відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення та загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.  
37. 2. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування членів особистих селянських господарств здійснюється в порядку, встановленому законодавством.  
38. 3. З метою встановлення права членів особистих селянських господарств на всі види соціальної державної допомоги та визначення розміру їх внесків до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування використовується розрахунковий місячний дохід від ведення особистого селянського господарства.  
39. 4. Надання соціальної допомоги особистим селянським господарствам та його членам здійснюється відповідно до законодавства.  
40. Стаття 9. Підтримка особистих селянських господарств  
41. 1. Підтримка особистих селянських господарств здійснюється відповідно до цільових державних і регіональних програм у порядку, визначеному законодавством.  
42. Кабінет Міністрів України щороку передбачає на ці цілі в проекті Державного бюджету України відповідні кошти в межах загального обсягу видатків центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики.  
43. 2. Органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування сприяють:  
44. організації в сільській місцевості кредитних спілок, сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, що надають особистим селянським господарствам послуги із заготівлі, зберігання, переробки і збуту сільськогосподарської продукції, спільного використання технічних і транспортних засобів та соціально-побутового обслуговування, забезпечення кормами і молодняком худоби та птиці;  
45. організації діяльності з надання особистим селянським господарствам інженерно-технічних, ветеринарних, агрономічних, зоотехнічних та інших послуг, а також послуг із забезпечення сортовим насінням, садивним матеріалом, племінною та продуктивною худобою, гібридами та кросами птиці, сільськогосподарською технікою та обладнанням;  
46. забезпеченню кредитами для будівництва житла, виробничих приміщень, придбання сільськогосподарської техніки та обладнання.  
47. Стаття 10. Відповідальність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо особистих селянських господарств  
48. 1. Втручання органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій у діяльність громадян у частині ведення особистого селянського господарства не допускається, за винятком випадків, передбачених законодавством.  
49. 2. Посадові особи органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій за нанесену своїми діями або бездіяльністю шкоду громадянам у частині ведення особистого селянського господарства несуть відповідальність згідно із законодавством.  
50. Стаття 11. Підстави та порядок припинення ведення особистого селянського господарства  
51. Підставами для припинення ведення особистого селянського господарства є:  
52. а) добровільна відмова всіх власників від права на земельні ділянки;  
53. б) смерть власників земельних ділянок за відсутності спадкоємців;  
54. в) припинення права користування земельними ділянками або примусове припинення права власності на земельні ділянки відповідно до Земельного кодексу України.  
55. У разі припинення ведення особистого селянського господарства сільська, селищна, міська рада за місцем розташування земельної ділянки вилучає його з обліку особистих селянських господарств.  
56. Стаття 12. Прикінцеві положення  
57. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.