Кількість абзаців - 314 Розмітка (ліва колонка)


Про іпотеку (Друге читання)

0. Доопрацьований проект  
1. вноситься народними депутатами України-  
2. членами Комітету Верховної Ради України  
3. з питань фінансів і банківської діяльності  
4. Святашем Д.В., Буряком С.В, Галієвим Е.Е.  
5. ЗАКОН УКРАЇНИ  
6. Про іпотеку  
7. Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ  
8. Стаття 1. Визначення термінів  
9. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:  
10. нерухоме майно (нерухомість) - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці і невід'ємно пов'язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомого майна поширюється на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти;  
11. земельна ділянка - земельна ділянка у розумінні Земельного кодексу України, крім земельних ділянок сільськогосподарського призначення;  
12. іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні іпотекодавця, в силу якого іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою основного зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено цим Законом;  
13. основне зобов'язання - зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою;  
14. наступна іпотека - передача в іпотеку нерухомого майна, яке вже є предметом іпотеки за попереднім іпотечним договором;  
15. іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власних зобов'язань або зобов'язань іншої особи перед іпотекодержателем;  
16. майновий поручитель - іпотекодавець, який передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язань іншої особи перед іпотекодержателем;  
17. іпотекодержатель - кредитор за основним зобов'язанням, виконання якого забезпечене іпотекою;  
18. боржник - іпотекодавець або інша особа, відповідальна перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання;  
19. об'єкт незавершеного будівництва - будівля (споруда), будівництво якої не завершено, разом зі всіма майновими правами щодо неї;  
20. будівля (споруда) - об'єкт нерухомості, розташований на земельній ділянці.  
21. Стаття 2. Законодавство про іпотеку  
22. Відносини іпотеки регулюються Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими актами законодавства України в частині, що не суперечить цьому Закону, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.  
23. Стаття 3. Виникнення і застосування іпотеки  
24. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Іпотека підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.  
25. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки.  
26. Іпотекою може бути забезпечене виконання будь-якого дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому, але обумовлена договором, що вступив в силу.  
27. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання, виконання якого забезпечене нею. Іпотека є дійсною доти, доки є дійсним основне зобов'язання.  
28. Іпотека надає іпотекодержателю право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця, вимоги яких не зареєстровані у встановленому законом порядку, в тому числі при здійсненні провадження у справі про банкрутство іпотекодавця.  
29. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав та вимог інших кредиторів іпотекодавця на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації іпотеки.  
30. Стаття 4. Предмет іпотеки  
31. Предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов:  
32. нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві повного господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне підприємство, установа чи організація;  
33. нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;  
34. нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений в натурі об'єкт права власності, якщо інше не передбачено цим Законом.  
35. Предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити набуття ним права власності на відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником цього майно на момент укладення іпотечного договору.  
36. Частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості. Іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено іпотечним договором.  
37. Нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями, якщо інше не встановлено іпотечним договором.  
38. Ризик випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування предмета іпотеки несе іпотекодавець, якщо інше не встановлено іпотечним договором.  
39. Оціночна вартість предмета іпотеки визначається за угодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент укладення іпотечного договору. Законом або нормативно-правовими актами Національного банку України можуть бути встановлені вимоги щодо необхідності проведення обов'язкової професійної оцінки предмета іпотеки в окремих випадках.  
40. Стаття 5. Умови передачі нерухомого майна в іпотеку  
41. У разі коли для відчуження нерухомого майна необхідна згода або дозвіл іншої особи (в тому числі органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування), така ж згода або дозвіл необхідні і для передачі цього майна в іпотеку.  
42. Майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.  
43. Іпотекодавець зобов'язаний до укладення іпотечного договору попередити іпотекодержателя про всі відомі йому права та вимоги третіх осіб на предмет іпотеки, в тому числі ті, що не зареєстровані у встановленому законом порядку. Іпотекодержатель має право вимагати відшкодування іпотекодавцем збитків, спричинених порушенням даного обов'язку.  
44. У разі передачі в іпотеку будівлі (споруди) разом з нею передачі в іпотеку підлягає земельна ділянка, на якій вона розташована. Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі і була передана іпотекодавцю в оренду (користування), предметом іпотечного договору також може бути застава права оренди (користування) цієї земельної ділянки. У цьому випадку звернення стягнення на право оренди (користування) земельної ділянки здійснюється у тому ж порядку, що й звернення стягнення на предмет іпотеки.  
45. У разі передачі в іпотеку земельної ділянки разом з нею передачі в іпотеку підлягають розташовані на ній будівлі (споруди), які належать іпотекодавцю на праві власності, якщо інше не встановлено іпотечним договором. Іпотека поширюється на будівлі (споруди), збудовані іпотекодавцем на переданій в іпотеку земельній ділянці, якщо інше не встановлено іпотечним договором.  
46. Якщо відповідно до умов іпотечного договору в іпотеку була передана земельна ділянка без розташованих на ній будівель (споруд), власником яких є іпотекодавець, після звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодавець набуває право користування тією частиною земельної ділянки, яка необхідна для використання цих будівель (споруд) за їх призначенням. Умови користування цією частиною земельної ділянки можуть бути визначені іпотечним договором або (у разі відсутності відповідних умов в іпотечному договорі) за згодою з новим власником земельної ділянки, а при недосягненні згоди - судом.  
47. Після звернення стягнення на передану в іпотеку земельну ділянку, на якій розташовані будівлі (споруди), що належать іншій ніж іпотекодавець особі, новий власник цієї земельної ділянки зобов'язаний забезпечити власнику зазначених будівель (споруд) ті ж умови користування земельною ділянкою, що надавалися іпотекодавцем.  
48. У разі передачі в іпотеку житлового будинку чи житлового приміщення іпотекодавець зобов'язаний до укладення іпотечного договору надати іпотекодержателю нотаріально посвідчену згоду кожного мешканця, що постійно або тимчасово проживає в цьому житловому будинку чи житловому приміщенні, на його добровільне виселення при зверненні стягнення на предмет іпотеки. Якщо в житловому будинку чи житловому приміщенні, що передається в іпотеку, проживають неповнолітні діти, згода на їх виселення надається місцевими органами піклування і захисту прав неповнолітніх. Після укладення іпотечного договору будь-які особи можуть бути вселені в житловий будинок чи житлове приміщення після оформлення ними і надання іпотекодержателю згоди на виселення.  
49. Стаття 6. Вимоги, які забезпечуються іпотекою  
50. За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.  
51. Якщо інше не встановлено іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування:  
52. витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки;  
53. витрат на утримання і збереження предмета іпотеки;  
54. витрат на страхування предмета іпотеки;  
55. збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору.  
56. Стаття 7. Страхування предмета іпотеки  
57. Іпотекодавець зобов'язаний застрахувати предмет іпотеки на його повну оціночну вартість від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування, якщо іпотечним договором цей обов'язок не покладено на іпотекодержателя. У разі наступної іпотеки страхування предмета іпотеки не вимагається. Договір страхування укладається на користь іпотекодержателя, який у разі настання страхового випадку набуває право вимоги до страховика. У разі переходу прав за іпотечним договором до нового іпотекодержателя також переходить право вимоги до страховика.  
58. У разі настання страхового випадку щодо предмета іпотеки іпотекодержатель має переважне право на задоволення своєї вимоги за основним зобов'язанням із суми страхового відшкодування. Після задоволення вимоги першого іпотекодержателя з суми страхового відшкодування будь-яке перевищення суми страхового відшкодування над розміром вимоги першого іпотекодержателя підлягає розподілу між наступними іпотекодержателями відповідно до пріоритету та розміру їх вимог і іпотекодавцем в останню чергу.  
59. На підставі угоди між іпотекодавцем і іпотекодержателем страхове відшкодування може бути спрямоване на відновлення предмета іпотеки.  
60. Якщо інше не встановлено іпотечним договором, іпотекодавець зобов'язаний передати іпотекодержателю один оригінальний примірник договору страхування протягом десяти робочих днів з моменту укладення іпотечного договору.  
61. Стаття 8. Володіння, користування і розпорядження предметом іпотеки  
62. Іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу).  
63. Іпотекодавець має право одержувати від предмета іпотеки плоди, продукцію і доходи, якщо інше не встановлено іпотечним договором.  
64. Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі або у внесених до нього змінах чи доповненнях:  
65. зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки;  
66. передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку;  
67. відчужувати предмет іпотеки з одночасним переведенням на нового власника зобов'язань за іпотечним договором;  
68. передавати предмет іпотеки в спільну діяльність або оренду (користування).  
69. Іпотекодавець має право заповідати передане в іпотеку нерухоме майно. Правочин, який обмежує право іпотекодавця заповідати передане в іпотеку нерухоме майно, є нікчемним.  
70. Стаття 9. Збереження предмета іпотеки  
71. Якщо інше не встановлено законом чи іпотечним договором, іпотекодавець зобов'язаний вживати за власний кошт всі необхідні заходи для належного збереження предмета іпотеки, включаючи своєчасне проведення поточного ремонту, відновлення незначних пошкоджень, раціональну експлуатацію та захист предмета іпотеки від незаконних посягань та вимог третіх осіб.  
72. Іпотекодавець повинен своєчасно повідомляти іпотекодержателя про будь-яку загрозу знищення, пошкодження, псування чи погіршення стану предмета іпотеки, а також про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на право власності іпотекодавця на предмет іпотеки або на права іпотекодержателя за іпотечним договором.  
73. Іпотекодержатель має право у будь-який час протягом терміну дії іпотечного договору перевіряти документально і в натурі наявність, стан, умови збереження та використання предмета іпотеки. Іпотекодавець зобов'язаний не чинити перепон для реалізації даного права іпотекодержателя, надавати останньому всі документи, необхідні для перевірки наявності, стану, умов збереження та використання предмета іпотеки, а також негайно на вимогу іпотекодержателя забезпечити йому фізичний доступ до предмета іпотеки. Проведення іпотекодержателем зазначеної перевірки не повинно призупиняти використання предмета іпотеки відповідно до його призначення або спричиняти інший негативний вплив на діяльність іпотекодавця або іншої особи, в тимчасовому користуванні якої знаходиться предмет іпотеки.  
74. Стаття 10. Майновий поручитель  
75. Майновий поручитель виступає іпотекодавцем і відповідає за виконання боржником основного зобов'язання в межах вартості предмета іпотеки.  
76. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки до майнового поручителя переходять усі права кредитора за основним зобов'язанням.  
77. Стаття 11. Правові наслідки невиконання обов'язків іпотекодавця  
78. У разі порушення іпотекодавцем умов іпотечного договору іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.  
79. У разі порушення іпотекодавцем обов'язків щодо збереження чи страхування предмета іпотеки іпотекодержатель може скористатися правами згідно частини першої цієї статті або вжити заходів для збереження чи страхування предмета іпотеки у власних інтересах та за власний кошт. Іпотекодавець зобов'язаний негайно на вимогу іпотекодержателя відшкодувати останньому всі витрати, понесені у зв'язку з вжиттям заходів по збереженню та страхуванню предмета іпотеки.  
80. Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, оренду (користування) чи спільну діяльність без згоди іпотекодержателя є недійсним.  
81. Стаття 12. Наступна іпотека  
82. Предмет іпотеки може бути переданий в наступну іпотеку за згодою попередніх іпотекодержателів, якщо інше не встановлено попереднім іпотечним договором. Попередня іпотека має пріоритет над наступними іпотеками. Наступна іпотека, предметом якої є декілька об'єктів, що належать різним особам, допускається за згодою власників усіх об'єктів нерухомого майна, переданих в спільну іпотеку.  
83. Якщо нерухоме майно є предметом декількох іпотек, іпотекодержатель, який ініціює звернення стягнення на предмет іпотеки, зобов'язаний письмово повідомити всіх інших іпотекодержателів про свій намір звернути стягнення на предмет іпотеки.  
84. У разі звернення стягнення на предмет іпотеки наступним іпотекодержателем попередній іпотекодержатель також має право звернути стягнення на предмет іпотеки, навіть якщо строк виконання основного зобов'язання перед попереднім іпотекодержателем ще не настав. Якщо попередній іпотекодержатель не скористався цим правом, попередня іпотека є дійсною до повного задоволення вимоги попереднього іпотекодержателя за основним зобов'язанням, а право власності на предмет іпотеки переходить до нового власника разом з обтяженням цього майна попередньою іпотекою.  
85. Попередній іпотекодержатель має право на підставі письмової заяви припинити звернення стягнення на предмет іпотеки, ініційований наступним іпотекодержателем, якщо таке стягнення матиме наслідком неповне задоволення вимог попереднього іпотекодержателя. У цьому разі вимоги наступного іпотекодержателя підлягають задоволенню після звернення стягнення на предмет іпотеки попереднім іпотекодержателем і після повного задоволення його вимог.  
86. У разі звернення стягнення на предмет іпотеки попереднім іпотекодержателем наступний іпотекодержатель також має право звернути стягнення на предмет іпотеки, навіть якщо строк виконання основного зобов'язання перед наступним іпотекодержателем ще не настав.  
87. При зверненні стягнення на нерухоме майно, що є предметом декількох іпотек, вимоги кожного наступного іпотекодержателя задовольняються після повного задоволення вимог кожного попереднього іпотекодержателя згідно зареєстрованого пріоритету та розміру цих вимог.  
88. Стаття 13. Особливості іпотеки об'єктів права державної власності.  
89. Предметом іпотеки може бути нерухоме майно, що є об'єктом права державної власності і закріплене за державним підприємством, установою, організацією на праві повного господарського відання. Передача в іпотеку цього майна здійснюється за умови отримання відповідним державним підприємством, установою, організацією згоди державного органу, до сфери господарського відання якого належить відповідне державне підприємство, установа або організація, якщо необхідність отримання такої згоди встановлена законом.  
90. Забороняється передача в іпотеку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.  
91. Предметом іпотеки не можуть бути національні, культурні та історичні цінності, які є об'єктами права державної власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національної культурної спадщини.  
92. Стаття 14. Особливості іпотеки земельних ділянок.  
93. Дія цього Закону не поширюється на іпотеку земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Іпотека земельних ділянок сільськогосподарського призначення допускається після набрання чинності законом, який врегулює питання створення і діяльності Єдиного земельного кадастру, але не раніше 1 січня 2005 року. Особливості іпотеки земельних ділянок сільськогосподарського призначення встановлюються окремим законом.  
94. Дія цього Закону не поширюється на земельні ділянки, які перебувають в комунальній та державній власності, до прийняття рішення про їх приватизацію.  
95. Якщо інше не встановлено законом, у разі передачі в іпотеку земельної ділянки без розташованих на ній будівель (споруд) іпотекодержателем може бути лише банк, який відповідає вимогам, встановленим Законом України "Про банки і банківську діяльність" та нормативно-правовими документами Національного банку України.  
96. Стаття 15. Особливості іпотеки об'єктів незавершеного будівництва  
97. При іпотеці об'єктів незавершеного будівництва іпотекодавцем може бути особа, власністю якої стане відповідна будівля (споруда) після завершення будівництва і реєстрації права власності на неї. При фінансуванні будівництва споруд житлового чи офісного призначення з метою продажу третім особам іпотекодавцем також може бути забудовник.  
98. Обтяження об'єкта незавершеного будівництва іпотекою підлягає реєстрації у встановленому законом порядку.  
99. Після завершення будівництва будівля (споруда) продовжує бути предметом іпотеки відповідно до умов іпотечного договору. Укладення нового іпотечного договору не вимагається. Після реєстрації прав власності на будівлю (споруду) її обтяження іпотекою реєструється у встановленому законом порядку.  
100. У разі передачі в іпотеку об'єкта незавершеного будівництва забудовником і зверненні стягнення на завершену будівлю (споруду) іпотека не поширюється на ту її частину, яка була придбана будь-якою особою (покупцем) на підставі цивільно-правового договору шляхом повної сплати її вартості до моменту прийняття рішення про звернення стягнення, якщо іпотекодавець і покупець не досягли згоди про інше. Після звернення стягнення до нового власника завершеної будівлі (споруди) або об'єкта незавершеного будівництва переходять права і обов'язки забудовника щодо третіх осіб-покупців.  
101. Стаття 16. Підстави припинення іпотеки  
102. Іпотека припиняється у разі:  
103. припинення основного зобов'язання;  
104. реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону;  
105. переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки;  
106. визнання іпотечного договору недійсним;  
107. знищення (втрати) предмета іпотеки, якщо іпотекодавець не відновив його;  
108. з інших підстав, передбачених цим Законом.  
109. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою.  
110. Розділ ІІ. ОФОРМЛЕННЯ ІПОТЕКИ  
111. Стаття 17. Іпотечний договір  
112. Іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити наступні істотні умови:  
113. 1) для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про:  
114. для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України;  
115. для нерезидентів - найменування, місцезнаходження та країну, де зареєстровано особу;  
116. для іпотекодавця та іпотекодержателя - фізичних осіб відомості про:  
117. для громадян України - прізвище, ім'я, по батькові, адресу постійного місця проживання та ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податку;  
118. для іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за межами України;  
119. 2) зміст, розмір, строк і порядок виконання основного зобов'язання;  
120. 3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації. При іпотеці земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення та додаватися план (схема) земельної ділянки;  
121. 4) посилання на оформлення заставної.  
122. Іпотечний договір може містити інші положення, зокрема інформацію про погоджену сторонами вартість предмета іпотеки на момент підписання іпотечного договору, посилання на документ, що підтверджує права іпотекодавця на предмет іпотеки, відомості про будь-які обтяження таких прав, визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки.  
123. Іпотечний договір та договір, що обумовлює основне зобов'язання, можуть бути оформлені у вигляді одного документа. Цей документ за формою і змістом повинен відповідати вимогам, встановленим у цій статті, та вимогам, встановленим законом, для договору, який визначає основне зобов'язання.  
124. Стаття 18. Внесення змін і доповнень до іпотечного договору  
125. Внесення змін і доповнень до іпотечного договору здійснюється в нотаріальній формі і підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку.  
126. Будь-яке збільшення основного зобов'язання або відсотків за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних змін чи доповнень до іпотечного договору. Таке збільшення підпорядковується пріоритету вимоги за будь-яким іншим зобов'язанням, забезпеченим предметом іпотеки, яка була зареєстрована до реєстрації змін чи доповнень до іпотечного договору.  
127. Стаття 19. Заставна  
128. Заставна - це цінний папір, який засвідчує безумовне право його власника на отримання від боржника виконання за основним зобов'язанням, а в разі невиконання основного зобов'язання - право звернути стягнення на предмет іпотеки. Заставна оформлюється якщо її випуск прямо передбачений іпотечним договором.  
129. Заставна може передаватися її власником будь-якій особі шляхом вчинення індосаменту у відповідності до цього Закону. Наступний власник заставної має ті ж права, що мав іпотекодержатель згідно договору, яким обумовлене основне зобов'язання, та іпотечного договору, на підставі якого була оформлена заставна.  
130. Після оформлення заставної виконання основного зобов'язання та звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено лише на підставі вимоги власника заставної. Звернення стягнення на предмет іпотеки власником заставної здійснюється у порядку, встановленому розділом ІV цього Закону.  
131. Після оформлення заставної зміни і доповнення до іпотечного договору та договору, яким обумовлене основне зобов'язання, можуть здійснюватися лише після анулювання заставної і видачі нової заставної. В іншому випадку такі зміни і доповнення є недійсними. Анулювання заставної і видача нової заставної здійснюються за згодою між іпотекодавцем, боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, та власником заставної. Відомості про анулювання заставної і видачу нової заставної підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку.  
132. Заставна не може видаватися, якщо іпотекою забезпечене грошове зобов'язання, суму боргу за яким на момент укладення іпотечного договору не визначено і яке не містить умов, що дають змогу визначити цю суму на конкретний момент.  
133. Заставна підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку разом з іпотечним договором і після реєстрації її випуску оригінал заставної передається іпотекодержателю.  
134. Стаття 20. Форма і зміст заставної  
135. Заставна складається в письмовій формі в одному примірнику. На всіх оригінальних примірниках іпотечного договору робиться відмітка про оформлення заставної.  
136. У заставній обов'язково мають міститися наступні реквізити:  
137. 1) слово "Заставна" як складова частина назви документа та формулювання про зобов'язання боржника сплатити іпотекодержателю у встановлений строк суму основного зобов'язання;  
138. 2) для іпотекодавця, боржника (якщо він є відмінним від іпотекодавця) та іпотекодержателя - юридичних осіб:  
139. резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України;  
140. нерезидентів - найменування, юридична адреса та країна, де зареєстрована особа;  
141. для іпотекодавця, боржника (якщо він є відмінним від іпотекодавця) та іпотекодержателя - фізичних осіб:  
142. громадян України - прізвище, ім'я, по батькові, адреса постійного місця проживання та ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податку;  
143. іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адреса їх постійного місця проживання за межами України;  
144. 3) посилання на реквізити іпотечного договору та договору, що обумовлює основне зобов'язання;  
145. 4) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та інформація про наявність інших обтяжень на предмет іпотеки;  
146. 5) зміст, розмір, строк і порядок виконання основного зобов'язання;  
147. 6) спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до іпотечного договору;  
148. 7) відмітка про реєстраційний номер, дату та місце державної реєстрації іпотеки (цей реквізит вноситься держателем відповідного державного реєстру).  
149. Заставна може містити інші положення, які відтворюють зміст основного зобов'язання та іпотеки. Якщо зміст заставної суперечить відповідним положенням іпотечного договору чи договору, який обумовлює основне зобов'язання, положення заставної мають перевагу.  
150. Заставна підписується іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця.  
151. Стаття 21. Умови реалізації прав та виконання обов'язків, що випливають із заставної  
152. Для реалізації прав за заставною її власник зобов'язаний заявити боржнику письмову вимогу про виконання основного зобов'язання та пред'явити оригінал заставної. Якщо виконанню підлягає грошове зобов'язання, у вимозі власника заставної вказується його банківський рахунок для здійснення боржником переказу відповідної грошової суми.  
153. Заставна підлягає передачі боржнику у разі належного виконання ним основного зобов'язання. Знаходження заставної у боржника свідчить про виконання основного зобов'язання, якщо не буде доведено протилежне. Знаходження заставної в іншої особи свідчить, що основне зобов'язання не виконано, якщо не буде доведено інше.  
154. Якщо основне зобов'язання підлягає виконанню частинами, власник заставної зобов'язаний видавати боржнику письмові квитанції про отримання платежу та вести належний облік (реєстр) платежів за заставною, який надається боржнику на його вимогу. У разі розбіжностей між квитанціями про отримання платежів та їх реєстром, квитанції про отримання платежів мають пріоритет.  
155. Розділ ІІІ. ПЕРЕХІД ПРАВ ЗА ІПОТЕЧНИМ ДОГОВОРОМ І ЗАСТАВНОЮ  
156. Стаття 22. Наслідки переходу права власності на предмет іпотеки до третьої особи  
157. Особа, яка придбала від іпотекодавця передане в іпотеку нерухоме майно з дотриманням вимог статті 8 цього Закону або отримала це майно у порядку правонаступництва чи спадкоємства, набуває права і обов'язки іпотекодавця за іпотечним договором та заставною.  
158. Якщо право власності (право повного господарського відання) на предмет іпотеки переходить від іпотекодавця до іншої особи, іпотека є дійсною для набувача цього майна навіть у випадку, коли до відома цього набувача не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.  
159. Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець несе відповідальність перед іпотекодержателем або власником заставної за виконання основного зобов'язання тільки в межах вартості предмета іпотеки.  
160. У разі оформлення заставної відчуження предмета іпотеки не допускається до повного задоволення вимоги за заставною, крім випадків переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкоємства чи правонаступництва.  
161. Стаття 23. Відступлення прав за іпотечним договором  
162. Відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.  
163. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням.  
164. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації у встановленому законом порядку.  
165. Відступлення прав за іпотечним договором та основним зобов'язанням не допускається у разі випуску заставної. Після випуску заставної перехід прав іпотекодержателя за іпотечним договором та основним зобов'язанням до іншої особи здійснюється шляхом передачі заставної у встановленому цим Законом порядку.  
166. Стаття 24. Передача заставної  
167. Передача заставної здійснюється шляхом виконання на ній особою, якій належить заставна (індосант), передавального напису (індосаменту) на користь іншої особи (індосат) та передачі оригіналу заставної.  
168. У передавальному написі зазначається прізвище, ім'я, по батькові та адреса фізичної особи або найменування та адреса юридичної особи, якій передається заставна. Передавальний напис підписується зазначеним у заставній іпотекодержателем, а якщо цей напис не перший - власником заставної, зазначеним у попередньому індосаменті.  
169. Написи на заставній, що забороняють її наступну передачу, є недійсними.  
170. Індосант зобов'язаний письмово повідомити боржника про передачу заставної індосату. У разі невиконання цього обов'язку індосантом передача заставної є дійсною, а індосат має право вимагати від індосанта відшкодування завданих збитків.  
171. Якщо основне зобов'язання підлягає виконанню частинами, індосант зобов'язаний передати індосату копії квитанцій про отримані платежі та реєстр отриманих платежів за заставною.  
172. Стаття 25. Правові наслідки передачі заставної  
173. Передача заставної шляхом вчинення індосаменту надає індосату всі права іпотекодержателя за іпотечним договором та основним зобов'язанням. Передача заставної не вимагає проведення державної реєстрації. Проте на розсуд індосата передача заставної може бути зареєстрована у встановленому законом порядку.  
174. Індосант несе відповідальність перед індосатом за достовірність відомостей, що містяться у заставній, та дійсність заставної, але індосант не відповідає за виконання іпотекодавцем чи боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимог за заставною.  
175. За фактом передачі заставної індосант засвідчує індосату, що на момент передачі заставної боржник продовжує належним чином виконувати основне зобов'язання і він здійснив у відповідності до умов заставної всі платежі, належні до сплати до дати передачі заставної, якщо індосат не був письмово повідомлений індосантом про інше. Індосант несе відповідальність перед індосатом за будь-які збитки, завдані внаслідок невиконання цієї умови.  
176. Боржник може відмовитись здійснювати платежі за заставною на користь індосата, який добросовісно набув заставну шляхом здійснення платежу індосанту і не знав про недостовірність відомостей, що містяться в заставній, або про недійсність заставної чи про інші заперечення боржника щодо здійснення платежів за заставною, тільки у разі якщо зобов'язання боржника за основним зобов'язанням були належним чином виконані або заставна була видана внаслідок обману, насильства, погрози чи зловмисної угоди сторін. Інші обставини не можуть бути підставою для відмови у здійсненні платежів за заставною.  
177. До отримання письмового повідомлення від індосанта про передачу заставної боржник може продовжувати здійснювати платежі на користь індосанта. У цьому разі боржник не несе відповідальності перед індосатом за здійснення таких платежів індосанту.  
178. Стаття 26. Поновлення прав за заставною  
179. У разі втрати заставної іпотекодавець і боржник, якщо він є відмінним від іпотекодавця, видають дублікат заставної за умови, що особа, яка вимагає видачі дубліката, може довести своє право власності на втрачену заставну шляхом відтворення всіх попередніх індосаментів. Відмова іпотекодавця (боржника) видати дублікат заставної може бути оскаржена в суді.  
180. Відмітка про оформлення дублікату заставної повинна міститися на кожній сторінці тексту дубліката, а відомості про його видачу підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку.  
181. Стаття 27. Застава заставної  
182. Заставна може бути предметом застави для забезпечення виконання зобов'язань її власника перед іншою особою.  
183. У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою заставної, заставодержатель вправі вимагати передачі йому прав за заставною. Якщо буде відмовлено у передачі цих прав, заставодержатель заставної може вимагати передачі прав за заставною у судовому порядку.  
184. Застава заставної здійснюється у спосіб, встановлений для застави векселів.  
185. Розділ ІV. ЗАДОВОЛЕННЯ ВИМОГ ІПОТЕКОДЕРЖАТЕЛЯ ЗА РАХУНОК ПРЕДМЕТА ІПОТЕКИ  
186. Стаття 28. Підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки  
187. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає на підставах, передбачених статтею 11 цього Закону.  
188. У разі припинення діяльності (реорганізації, ліквідації) юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник (спадкоємець) іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.  
189. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно угоди про задоволення вимог іпотекодержателя.  
190. Звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки, державного підприємства, підприємства, більш як 50 відсотків акцій (часток, паїв) якого перебуває у державній власності, здійснюється на підставі рішення суду.  
191. Якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкта нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя. Якщо предметом іпотеки є об'єкти, які належать різним особам та задоволення отримується за рахунок частини переданого в іпотеку майна, ті іпотекодавці, на майно яких було звернуто стягнення, мають право на пропорційне відшкодування від іпотекодавців, на майно яких не зверталось стягнення, і набувають прав іпотекодержателя на частину майна, на яку не було звернено стягнення, для забезпечення такого відшкодування.  
192. Стаття 29. Передача предмета іпотеки в управління  
193. Після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання плодів, продукції та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно його цільового призначення предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду.  
194. Плоди і доходи, отримані в результаті управління предметом іпотеки, спрямовуються на задоволення забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, якщо інше не встановлено договором або рішенням суду.  
195. Стаття 30. Повідомлення про порушення основного зобов'язання та/або іпотечного договору  
196. У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом 30 днів з моменту одержання зазначеної вимоги порушення не було усунуте, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до вимог цього Закону.  
197. Вимога про усунення порушень повинна містити такі відомості:  
198. 1) для іпотекодавця, боржника (якщо він відмінний від іпотекодавця) та іпотекодержателя - юридичних осіб:  
199. резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України;  
200. нерезидентів - найменування, місцезнаходження та країна, де зареєстрована особа;  
201. для іпотекодавця, боржника (якщо він відмінний від іпотекодавця) та іпотекодержателя - фізичних осіб:  
202. громадян України - прізвище, ім'я, по батькові, адреса постійного місця проживання, підпис та ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків;  
203. іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адреса постійного місця проживання за межами України, підпис;  
204. 2) стислий зміст порушених (невиконаних) зобов'язань;  
205. 3) вимога іпотекодержателя виконати порушене зобов'язання протягом 30 днів з моменту одержання вимоги;  
206. 4) попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання даної вимоги.  
207. Якщо порушення зобов'язань іпотекодавця чи боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, становить загрозу для стану чи безпеки предмета іпотеки або істотною мірою перешкоджає реалізації прав іпотекодержателя, іпотекодержатель має право в будь-який час вжити негайних заходів в межах, передбачених цим Законом, без направлення письмового повідомлення іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.  
208. Стаття 31. Позасудове врегулювання  
209. Сторони іпотечного договору повинні докласти засиль для вирішення питання про звернення стягнення на предмет іпотеки в першу чергу шляхом застосування позасудових методів врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється на підставі угоди між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, яка може бути укладена ними в будь-який час до моменту прийняття рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.  
210. Угода про задоволення вимог іпотекодержателя підлягає нотаріальному посвідченню і може бути оформленою у вигляді окремого договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або як застереження, що міститься в іпотечному договорі і визначає спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до положень цього Закону .  
211. Угода про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати:  
212. передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання;  
213. право іпотекодержателя продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.  
214. У разі позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.  
215. Стаття 32. Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки  
216. Угода про задоволення вимог іпотекодержателя, яка передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.  
217. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржене іпотекодавцем в суді, якщо він доведе, що основне зобов'язання і умови іпотечного договору не були порушені.  
218. У разі переходу до іпотекодержателя права власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, вимоги інших кредиторів, забезпечені цим же нерухомим майном, залишаються дійсними і іпотекодержатель, що набув право власності на зазначене нерухоме майно, несе відповідальність за їх задоволення.  
219. Стаття 33. Право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки  
220. Якщо угода про задоволення вимог іпотекодержателя передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі - покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу опублікувати за місцезнаходженням предмета іпотеки принаймні в двох місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про свій намір здійснити продаж, а також письмово повідомити у цей термін про такий продаж всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки. Ці особи мають переважне право на придбання предмета іпотеки у відповідності до пріоритету та розміру їх зареєстрованих прав чи вимог.  
221. Ціна продажу предмета іпотеки іпотекодержателем встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі професійної оцінки, на рівні, не нижчому за звичайні ринкові ціни на даний вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими іпотекодержателями згідно пріоритету та розміру їх зареєстрованих вимог, та перед іпотекодавцем за відшкодування різниці між продажною ціною предмета іпотеки та звичайною ринковою ціною на нього.  
222. Розподіл виручки від продажу предмета іпотеки між іпотекодержателем, іншими особами, що мають зареєстровані права та вимоги на предмет іпотеки, і іпотекодавцем здійснюється відповідно до порядку, встановленого статтею 42 цього Закону.  
223. У разі продажу предмета іпотеки згідно положень цієї статті боржник зберігає право виконати основне зобов'язання згідно умов та з наслідками, визначеними статтею 37 цього Закону.  
224. Продаж предмета іпотеки згідно цієї статті може здійснюватися також на підставі рішення суду.  
225. Стаття 34. Реалізація предмета іпотеки за рішенням суду  
226. У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки рішення суду повинно, зокрема, визначати:  
227. загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;  
228. опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;  
229. заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;  
230. спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, визначеної статтею 33 цього Закону;  
231. зареєстрований пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;  
232. початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації.  
233. Суд може відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.  
234. Іпотечний договір не підлягає визнанню недійсним на підставі незначних порушень його форми і змісту, які не призвели до невиконання вимог цього Закону та не змінюють обсяг прав та зобов'язань сторін.  
235. Стаття 35. Виселення мешканців  
236. Звернення стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за виключенням наймачів. Виселення проводиться у відповідності до законодавства з врахуванням особливостей, передбачених цим Законом.  
237. Після реалізації переданого в іпотеку житлового будинку чи житлового приміщення всі мешканці зобов'язані на вимогу нового власника добровільно звільнити житловий будинок або житлове приміщення протягом одного місяця з моменту отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють приміщення у встановлений термін добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Виселення також може бути здійснено у встановлений термін на вимогу іпотекодержателя після прийняття рішення про звернення стягнення, але до реалізації предмета іпотеки.  
238. Особи, які проживають в зазначених приміщеннях на умовах договору найму (оренди), не підлягають виселенню якщо:  
239. договір найму (оренди) був укладений до моменту укладення іпотечного договору і про його існування було доведено до відома іпотекодержателя або такий договір був зареєстрований у встановленому законом порядку;  
240. договір найму (оренди) був укладений після укладення іпотечного договору за згодою іпотекодержателя.  
241. Стаття 36. Реалізація предмета іпотеки на прилюдних торгах  
242. Реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, може проводитися шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог цього Закону.  
243. Організація продажу предмета іпотеки покладається на ліцензовані у встановленому Міністерством юстиції порядку спеціалізовані організації. Право вибору спеціалізованої організації належить іпотекодержателю. Місце проведення прилюдних торгів визначається спеціалізованою організацією за погодженням із іпотекодержателем.  
244. Стаття 37. Наслідки виконання основного зобов'язання до моменту реалізації предмета іпотеки  
245. Боржник вправі в будь-який час до моменту продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах виконати вимоги за основним зобов'язанням чи ту його частину, виконання якої прострочено, разом з відшкодуванням будь-яких витрат та збитків, спричинених іпотекодержателю, включаючи судові витрати, витрати на оплату винагороди залученим експертам (оцінникам, юристам), витрати на підготовку до проведення прилюдних торгів тощо. Таке виконання є підставою для припинення реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах. Умови договорів, що обмежують це право боржника, є недійсними.  
246. Якщо інше не передбачено іпотечним договором, у разі коли основне зобов'язання підлягає виконанню частинами, боржник може скористатися правом, наданим згідно частини першої цієї статті, тільки один раз за дванадцятимісячний період і тільки двічі протягом терміну дії договору, який обумовлює основне зобов'язання. В разі перевищення цих показників боржник має право припинити реалізацію предмета іпотеки лише шляхом повної сплати решти суми за основним зобов'язанням.  
247. Майновий поручитель чи наступний іпотекодержатель може виконати основне зобов'язання за боржника з наслідками, аналогічними вищенаведеним, і попередній іпотекодержатель зобов'язаний прийняти таке виконання. Наступний іпотекодержатель, який сплачує повну суму основного зобов'язання попередньому іпотекодержателю, вважається особою, на користь якої здійснене відступлення прав попереднього іпотекодержателя за іпотечним договором. Майновий поручитель, який виконав основне зобов'язання повністю або в частині, має право вимагати від боржника відшкодування сплаченої майновим поручителем суми.  
248. Стаття 38. Підготовка до проведення прилюдних торгів  
249. Прилюдні торги повинні бути проведені в двомісячний строк з дня одержання спеціалізованою організацією заявки державного виконавця на їх проведення.  
250. Початкова ціна продажу предмета іпотека встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди - спеціалізованою організацією на підставі професійної оцінки предмета іпотеки. Початкова ціна не може бути нижчою за 90 відсотків його ринкової вартості, визначеної шляхом проведення професійної оцінки.  
251. Спеціалізована організація не пізніше ніж за 15 днів до дня початку прилюдних торгів публікує за місцезнаходженням предмета іпотеки принаймні в двох місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про проведення прилюдних торгів. Дане повідомлення повинно містити інформацію про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, опис предмета іпотеки, що підлягає продажу, місце, де можна отримати додаткову інформацію про умови проведення прилюдних торгів та будь-яку іншу необхідну інформацію.  
252. Спеціалізована організація зобов'язана забезпечити будь-якій зацікавленій особі доступ до інформації про умови проведення прилюдних торгів та про предмет іпотеки, що підлягає продажу.  
253. Не пізніше дати публікації повідомлення про проведення прилюдних торгів в засобах масової інформації спеціалізована організація письмово сповіщає державного виконавця, іпотекодавця, іпотекодержателя та всіх осіб, що мають зареєстровані у встановленому законом порядку права та вимоги на предмет іпотеки, про дату, час і місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну реалізації майна.  
254. Стаття 39. Участь в прилюдних торгах  
255. У прилюдних торгах мають право брати участь фізичні і юридичні особи, які сплатили гарантійний внесок і можуть бути, відповідно до закону, покупцями нерухомого майна, що реалізується. Розмір гарантійних внесків визначається спеціалізованою організацією, але він не може перевищувати 5 % стартової ціни продажу предмета іпотеки. Іпотеководавець та всі іпотекодержателі беруть участь у прилюдних торгах без сплати гарантійного внеску.  
256. Учасники прилюдних торгів підлягають реєстрації спеціалізованою організацією. Реєстрація припиняється не раніше ніж за одну годину до початку прилюдних торгів. Для реєстрації учасник надає спеціалізованій організації документ, що посвідчує його особу, заяву про участь у торгах, документ, що підтверджує сплату гарантійного внесків. Під час проведення реєстрації учасник прилюдних торгів отримує картку з зазначенням його порядкового номеру, згідно якого цей учасник приймає участь в торгах.  
257. Стаття 40. Порядок проведення прилюдних торгів  
258. Процедура проведення прилюдних торгів має бути прозорою. Спеціалізована організація зобов'язана забезпечити кожного учасника прилюдних торгів правилами проведення прилюдних торгів до їх початку.  
259. Будь-який учасник може бути покупцем предмета іпотеки, якщо він запропонує найвищу ціну. Якщо покупцем є іпотекодержатель, він зобов'язаний сплатити лише різницю між запропонованою ним ціною і розміром невиконаного основного зобов'язання.  
260. Прилюдні торги проводяться принаймні за умови присутності одного учасника. У разі участі у прилюдних торгах одного покупця майно може бути придбане ним тільки за стартовою ціною.  
261. Якщо жоден учасник не зареєструвався або у разі якщо предмет іпотеки не був проданий, прилюдні торги визнаються такими, що не відбулися.  
262. За результатами проведення прилюдних торгів складається протокол, який підписується уповноваженим представником спеціалізованої організації та покупцем предмета іпотеки. Протокол повинен містити:  
263. опис придбаного покупцем предмета іпотеки;  
264. початкову ціну предмета іпотеки;  
265. ціну реалізації предмета іпотеки;  
266. інформацію про покупця предмета іпотеки;  
267. дату, до якої покупець повинен повністю сплатити реалізаційну ціну предмета іпотеки;  
268. банківський рахунок спеціалізованої організації для перерахування покупцем реалізаційної ціни предмета іпотеки  
269. У разі необхідності до протоколу може бути внесена й інша інформація.  
270. Копії протоколу надсилаються іпотекодавцю, всім іпотекодержателям та державному виконавцю протягом 5 днів з моменту його підписання.  
271. Якщо переможець прилюдних торгів відмовився від підписання протоколу, наступний учасник, що запропонував найвищу ціну, оголошується переможцем прилюдних торгів. За його відсутності прилюдні торги оголошуються такими, що не відбулися.  
272. Стаття 41. Порядок проведення розрахунків за майно, придбане на прилюдних торгах  
273. Переможець прилюдних торгів протягом десяти робочих днів після підписання протоколу перераховує кошти за придбане на торгах майно на зазначений у протоколі банківський рахунок.  
274. Гарантійний внесок, сплачений покупцем до початку прилюдних торгів, зараховується до ціни продажу. Іншим учасникам внесена сума повертається протягом трьох робочих днів після закінчення прилюдних торгів. Гарантійний внесок також підлягає поверненню, якщо торги не відбулися.  
275. Якщо покупець не внесе всієї належної до сплати суми в десятиденний строк, гарантійний внесок йому не повертається. Гарантійний внесок не повертається також учаснику торгів, який став переможцем торгів, але відмовився підписати протокол.  
276. Стаття 42. Оформлення результатів прилюдних торгів та розподіл доходів від реалізації предмета іпотеки  
277. Протягом 5 робочих днів з моменту отримання спеціалізованою організацією платежу від покупця предмета іпотеки спеціалізована організація надсилає державному виконавцю повідомлення про здійснення такої оплати.  
278. Протягом 5 робочих днів з моменту отримання державним виконавцем зазначеного вище повідомлення державний виконавець надсилає спеціалізованій організації свідоцтво про придбання майна на прилюдних торгах, яке має містити таку інформацію:  
279. опис придбаного майна;  
280. положення про те, що прилюдні торги відбулися з дотриманням вимог цього Закону;  
281. дані про іпотекодержателя та іпотекодавця;  
282. дані про покупця;  
283. реалізаційну ціну предмета іпотеки.  
284. Свідоцтво про придбання майна на прилюдних торгах підписується державним виконавцем і скріплюється печаткою відповідного відділу державної виконавчої служби.  
285. Державний виконавець не може відмовити у видачі свідоцтва про придбання майна на прилюдних торгах, якщо прилюдні торги є такими, що відбулися у відповідності до вимог цього Закону. У разі відмови державного виконавця видати свідоцтво про придбання майна на прилюдних торгах він повинен в п'ятиденний строк повідомити про це спеціалізовану організацію, іпотекодавця, іпотекодержателя та покупця. Повідомлення повинно містити посилання на підстави для відмови. Відмова державного виконавця видати свідоцтво про придбання майна на прилюдних торгах може бути оскаржена в суді.  
286. Свідоцтво про придбання майна на прилюдних торгах є правовою підставою для реєстрації у встановленому законом порядку права власності покупця на придбане на прилюдних торгах майно. В разі продажу предмета іпотеки разом з правом оренди (користування) нерухомого майна, таке свідоцтво є підставою для переведення на нового власника прав і зобов'язань іпотекодавця за договором, що визначає умови оренди (користування).  
287. Протягом 5 робочих днів з моменту отримання спеціалізованою організацією від державного виконавця свідоцтва про придбання майна на прилюдних торгах спеціалізована організація надсилає це свідоцтво покупцеві і розподіляє отримані від нього кошти у наступній черговості:  
288. витрати на проведення прилюдних торгів;  
289. комісійна винагорода спеціалізованої організації, яка не може перевищувати 3 % від ціни реалізації предмета іпотеки;  
290. задоволення вимог іпотекодержателів та інших кредиторів, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на реалізоване майно, відповідно до їх пріоритету та розміру;  
291. решта повертається іпотекодавцю.  
292. Спеціалізована організація надсилає державному виконавцю, іпотекодавцю, боржнику та іпотекодержателям звіт про проведення розподілу виручки від продажу предмета іпотеки.  
293. Якщо сума, одержана від реалізації предмета іпотеки не покриває вимоги іпотекодержателя, він має право отримати недостатню суму з іншого майна боржника у порядку, встановленому законодавством.  
294. Стаття 43. Оскарження результатів прилюдних торгів  
295. Іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь-який учасник прилюдних торгів вправі протягом трьох місяців з часу проведення торгів оскаржити їх результати в суді за місцезнаходженням нерухомого майна.  
296. Стаття 44. Права та обов'язки іпотекодержателя у разі визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися  
297. Протягом десяти днів після оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі у відповідності до зареєстрованого пріоритету їх вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених іпотекою вимог в рахунок продажної ціни майна. У цьому випадку придбання предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і свідоцтвом у порядку, передбаченому статтею 42 цього Закону.  
298. Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами перших прилюдних торгів, призначається проведення других прилюдних торгів, які мають відбутися протягом одного місяця після проведення перших прилюдних торгів на тих же умовах.  
299. Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами других прилюдних торгів, іпотека припиняється.  
300. Стаття 45. Припинення прав третіх осіб на предмет іпотеки після його реалізації  
301. Після продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах або у порядку статті 33 цього Закону припиняються будь-які права та вимоги третіх осіб на майно, що було предметом іпотеки, які виникли після державної реєстрації іпотеки за іпотечним договором, згідно якого було звернене стягнення на предмет іпотеки.  
302. Стаття 46. Наслідки вилучення (викупу) предмета іпотеки або повернення його власникові  
303. У разі, коли предмет іпотеки вилучено (викуплено) для державних чи суспільних потреб відповідно до закону або за рішенням суду, іпотекодержатель має право вимагати від боржника дострокового виконання основного зобов'язання, а у разі його невиконання - право на першочергове задоволення своїх вимог за рахунок коштів, що підлягають виплаті іпотекодавцю, або за рахунок іншого майна, що набувається іпотекодавцем у зв'язку з вилученням (викупом) майна.  
304. Розділ VІ. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ  
305. 1. Цей Закон набирає чинності з дня опублікування.  
306. 2. З дня набрання чинності цим Законом визнати таким, що втратив чинність, розділ ІІ Закону України "Про заставу" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 47, ст. 642; 1995 р., N 1, ст. 3).  
307. 3. Законодавчі та нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.  
308. 4. До набрання чинності законом, який врегулює питання створення та діяльності державного реєстру прав на нерухоме майно і єдиного земельного кадастру, порядок державної реєстрації іпотек встановлюється Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації іпотек.  
309. 5. Кабінету Міністрів України у двомісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:  
310. внести на розгляд Верховної Ради України законопроекти, необхідні для приведення законодавчих актів, зокрема Закону України "Про виконавче провадження", у відповідність із цим Законом, та які випливають із цього Закону;  
311. затвердити Тимчасове положення про порядок державної реєстрації іпотек;  
312. привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;  
313. забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність до цього Закону.