Кількість абзаців - 221 Розмітка (ліва колонка)


Про фермерське господарство (Друге читання)

0. Проект  
1. ЗАКОН УКРАЇНИ  
2. Про фермерське господарство  
3. Цей Закон визначає економічні, соціальні та правові засади створення та діяльності фермерських господарств як провідного сектора виробництва сільськогосподарської продукції та прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України.  
4. Закон спрямований на створення умов для реалізації ініціативи селян та інших громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та продажу на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, соціального та правового захисту фермерів України.  
5. РОЗДІЛ І ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ  
6. Стаття 1. Законодавство про фермерське господарство  
7. 1. Відносини, пов'язані із створенням та діяльністю фермерських господарств, регулюються цим Законом, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України та іншими актами земельного законодавства, законами "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві", "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років", "Про підприємництво", "Про фіксований сільськогосподарських податок", іншими законодавчими актами України.  
8. 2. Цей Закон не поширюється на сільськогосподарську діяльність громадян, які ведуть особисте селянське господарство, займаються індивідуальним чи колективним садівництвом та городництвом.  
9. Стаття 2. Поняття фермерського господарства  
10. 1. Фермерське господарство - суб"єкт господарської діяльності, майновий комплекс якого включає земельну ділянку сільськогосподарського призначення не менше 2-х гектарів, виробничі будівлі та споруди, сільськогосподарську продукцію, а також сільськогосподарську техніку, устаткування та матеріали, що використовуються у технологічних процесах виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції.  
11. 2. Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання доходу.  
12. 3. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України (індивідуальне фермерське господарство) або групою громадян України, які перебувають у родинних стосунках (сімейне фермерське господарство).  
13. 4. Громадяни можуть займатися веденням фермерського господарства з створенням юридичної особи або без її створення. Якщо розмір земельної ділянки, яка надана (придбана) громадянином для ведення фермерського господарства, становить 20 і більше га, або якщо воно є сімейним, то таке фермерське господарство підлягає реєстрації як юридична особа.  
14. 5. Фермерське господарство має своє найменування, печатку і штамп.  
15. Стаття 3. Члени фермерського господарства  
16. 1. Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства. У разі якщо особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою), стають членами фермерського господарства, такі трудові угоди втрачають силу.  
17. 2. При створенні фермерського господарства одним із членів сім'ї інші члени сім'ї можуть стати членами цього фермерського господарства лише після внесення змін до установчих документів про створення фермерського господарства.  
18. Стаття 4. Голова фермерського господарства  
19. 1. Головою індивідуального фермерського господарства є його засновник. Головою сімейного фермерського господарства є особа, яка визначена головою при реєстрації (перереєстрації) фермерського господарства.  
20. 2. Голова фермерського господарства представляє фермерське господарство перед органами влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об'єднаннями.  
21. 3. У випадку створення індивідуального фермерського господарства на ім'я його голови видається відповідно державний акт на право власності на земельну ділянку. Голова фермерського господарства укладає від імені господарства угоди та вчиняє інші юридично значимі дії відповідно до законодавства України.  
22. 4. Голова фермерського господарства може доручати виконувати свої обов'язки і використовувати права голови одному з членів господарства або особі, яка працює за контрактом.  
23. РОЗДІЛ ІІ СТВОРЕННЯ ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА  
24. Стаття 5. Громадяни, які мають право на створення фермерського господарства  
25. Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив таке бажання, та має на праві власності або оренди земельну ділянку сільськогосподарського призначення розміром не менше 2-х га, а у випадку відсутності землі - пройшов професійний відбір на право створення фермерського господарства.  
26. Стаття 6. Порядок проведення професійного відбору на право створення фермерського господарства  
27. 1. Професійний відбір громадян, які виявили бажання створити фермерське господарство, проводить районна (міська) фермерська професійна комісія, склад якої формується і затверджується районною (міською) або обласною Асоціацією фермерів та приватних землевласників України.  
28. 2. Крім представників Асоціації фермерів та приватних землевласників України, до складу комісії можуть включатися представники районної державної адміністрації, управління сільського господарства та відділу земельних ресурсів місцевої державної адміністрації, а також представники інших заінтересованих державних і громадських організацій.  
29. 3. Висновок фермерської професійної комісії про наявність у громадянина достатнього досвіду роботи у сільському господарстві чи необхідної сільськогосподарської кваліфікації є умовою для державної реєстрації фермерського господарства громадянина, а також умовою для надання (передачі) такому громадянинові у власність або оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства із земель державної і комунальної власності відповідно до Земельного кодексу України.  
30. Стаття 7. Порядок надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства  
31. 1. Громадяни, які виявили бажання вести фермерське господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або в оренду, подають до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, державної адміністрації або до органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства.  
32. У заяві зазначаються: бажані розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне отримання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додається рішення фермерської конкурсної комісії щодо наявності у громадянина достатнього досвіду роботи у сільському господарстві чи необхідної сільськогосподарської кваліфікації.  
33. 2. Заяву громадянина про передачу (придбання) земельної ділянки у власність або надання її в оренду районна (міська) державна адміністрація чи орган місцевого самоврядування розглядає у місячний термін і в разі задоволення заяви дає згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення ділянки.  
34. Проект розробляється за рахунок Українського державного фонду підтримки фермерських господарств.  
35. Проект відведення земельної ділянки погоджується з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, а якщо земельна ділянка розташована у межах населеного пункту - також з органом архітектури.  
36. 3. Земельні ділянки громадянам України для ведення фермерського господарства передаються у власність і надаються в оренду із земель запасу та резервного фонду.  
37. 4. Громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Це положення не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).  
38. 5. Земельні ділянки, розмір яких перевищує розмір, зазначений у п. 4. цієї статті, передаються громадянам у приватну власність для ведення фермерського господарства за плату.  
39. 6. Передача громадянинові (громадянам) земельних ділянок у власність та видача державного акта (державних актів) на право власності на земельну ділянку, провадиться після сплати їх вартості на рахунок відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування.  
40. 7. Земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства, як правило, єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, по можливості наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.  
41. 8. Землі лісового і водного фондів, що входять до складу сільськогосподарських угідь, не можуть передаватися у приватну власність для ведення фермерських господарств, за винятком невеликих (до 5 гектарів) замкнених ділянок лісів і невеликих (до 3 гектарів) ділянок під замкненими природними водоймами. Крім цього, фермерське господарство має право здійснити заліснення частини земель та побудувати замкнену водойму на земельній ділянці, наданій фермерському господарству чи його членові у приватну власність.  
42. Стаття 8. Державна реєстрація фермерського господарства  
43. 1. Після одержання державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки фермерське господарство підлягає державній реєстрації.  
44. 2. Державна реєстрація фермерського господарства здійснюється у виконавчому комітеті міської, районної у місті ради або в районній, районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації за місцезнаходженням земельної ділянки, на основі якої створюється фермерське господарство. Якщо у громадянина (громадян), який (які) створює (створюють) фермерське господарство, є на праві власності дві чи більше земельних ділянок сільськогосподарського призначення, то державна реєстрація фермерського господарства здійснюється за місцем знаходження більшої за розміром земельної ділянки.  
45. 3. Для державної реєстрації фермерського господарства, яке створюється у формі юридичної особи, громадянин-засновник фермерського господарства особисто або поштою (рекомендованим листом) подає до органу державної реєстрації:  
46. а) установчі документи, зокрема установчий договір про створення фермерського господарства, якщо фермерське господарство створюється двома чи більше громадянами, та статут фермерського господарства;  
47. б) реєстраційну картку встановленого зразка, яка є одночасно заявою про державну реєстрацію фермерського господарства;  
48. в) копію документа, що засвідчує наявність громадянина земельної ділянки сілььськогосподарського призначення розміром не менше 2-х гектарів;  
49. г) документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію фермерського господарства.  
50. Підписи громадян на установчих документах про створення фермерського господарства засвідчуються нотаріусом.  
51. 4. Громадянин, який має намір вести фермерське господарство без створення юридичної особи, подає до органу державної реєстрації заяву (реєстраційну картку) про державну реєстрацію фермерського господарства, копію документа, що засвідчує наявність громадянина земельної ділянки сільськогосподарського призначення розміром не менше 2-х гектарів, дві фотокартки, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, документ що підтверджує внесення плати за державну реєстрацію, а також пред'являє документ, що посвідчує особу.  
52. 5. Державна реєстрація фермерського господарства проводиться за наявності всіх необхідних документів за заявочним принципом протягом не більше п'яти робочих днів. Органи державної реєстрації зобов'язані протягом цього терміну внести дані з реєстраційної картки до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності та видати Свідоцтво про державну реєстрацію фермерського господарства з проставленим ідентифікаційним кодом (для юридичної особи), який надається органам державної реєстрації органами державної статистики, або ідентифікаційним номером фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів (якщо фермерське господарство створене без прав юридичної особи).  
53. Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності (фермерського господарства) та копію документа, що підтверджує взяття його на облік у державному податковому органі, є підставою для відкриття рахунків у будь-яких банках України та інших держав за вибором суб'єкта підприємницької діяльності і за згодою цих банків у порядку, що встановлюється Національним банком України.  
54. 6. Після державної реєстрації фермерське господарство одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку реґіону.  
55. РОЗДІЛ ІІІ Підтримка новостворених фермерських господарств та господарств з відокремленими фермерськими садибами  
56. Стаття 9. Надання допомоги в облаштуванні новостворених фермерських господарств та господарств з відокремленими фермерськими садибами  
57. 1. Новоствореному фермерському господарству у період становлення (перші три роки після його створення) та фермерському господарству з відокремленою садибою надається допомога за рахунок державного і місцевого бюджетів та Українського державного фонду підтримки фермерських господарств.  
58. 2. Кошти державного бюджету спрямовуються на меліорацію земель, в тому числі їх зрошення та осушення, а також на консервацію малопродуктивних сільськогосподарських угідь.  
59. 3. За рахунок місцевих бюджетів фермерським господарствам може надаватися допомога у будівництві об'єктів виробничого і невиробничого призначення, житла, проведенні заходів щодо землеустрою.  
60. 4. Громадянин (громадяни), що створив (створили) фермерське господарство, має (мають) право облаштувати постійне місце проживання в тій частині наданої для ведення фермерського господарства земельної ділянки, з якої забезпечується зручний доступ до всіх виробничих об"єктів господарства. Якщо постійне місце проживання членів фермерського господарства знаходиться за межами населених пунктів, то вони мають право на створення відокремленої фермерської садиби, якій надається поштова адреса.  
61. Для облаштування відокремленої садиби фермерському господарству надається за рахунок бюджету допомога на будівництво під'їзних шляхів до фермерських господарств, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем.  
62. 5. Переселенцям, які створюють фермерське господарство в трудонедостатніх населених пунктах, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, надається одноразова грошова допомога за рахунок державного бюджету у розмірі, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.  
63. 6. Порядок використання коштів державного бюджету та Українського державного фонду підтримки фермерських господарств для надання підтримки новоствореним фермерським господарствам та фермерським господарствам з відокремленими садибами встановлюється Кабінетом Міністрів України.  
64. Стаття 10. Пільги щодо сплати земельного податку новоствореними фермерськими господарствами  
65. 1.Новостворені фермерські господарства звільняються від сплати земельного податку протягом трьох років з часу передачі земельної ділянки у їх власність.  
66. РОЗДІЛ 1У землі ФЕРМЕРСЬКих ГОСПОДАРСТВ  
67. Стаття 11. Склад земель фермерського господарства  
68. 1. Землі фермерського господарства можуть складатися із:  
69. а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;  
70. б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві власності;  
71. в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.  
72. 2. Права володіння, користування та розпорядження (крім відчудження) земельними ділянками, які перебувають у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.  
73. Стаття 12. Приватизація земельних ділянок членами фермерських господарств  
74. 1. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).  
75. 2. Громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.  
76. 3. Дія частини другої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).  
77. 4.Громадяни України, які до 1 січня 2002 р. отримали в постійне користування чи оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства мають право на придбання (викуп) таких ділянок розміром до 100 гектарів у власність за ціною, що не перевищує 10-кратного розміру земельного податку.  
78. Стаття 13. Права власників земельних ділянок, наданих для ведення фермерського господарства  
79. 1. Фермерські господарства та члени фермерських господарств, яким земельні ділянки належать на праві власності, мають право:  
80. а) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину;  
81. б) самостійно господарювати на землі;  
82. в) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену сільськогосподарську продукцію;  
83. г) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;  
84. ґ) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;  
85. д) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.  
86. 2. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.  
87. Стаття 14. Обов'язки фермерських господарств щодо використання земельних ділянок  
88. 1. Фермерські господарства як юридичні особи та громадяни, які ведуть фермерське господарство без створення юридичної особи, у власності яких є земельні ділянки, надані для ведення фермерського господарства, зобов'язані:  
89. а) забезпечувати використання земельних ділянок за їх цільовим призначенням;  
90. б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;  
91. в) своєчасно сплачувати земельний податок;  
92. г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;  
93. ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі;  
94. д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом;  
95. е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;  
96. є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.  
97. 2. Законом можуть бути встановлені інші обов'язки власників земельних ділянок.  
98. Стаття 15. Право фермерського господарства на будівництво жилих, виробничих, культурно-побутових та інших будівель і споруд  
99. 1. Фермерське господарство має право зводити житлові, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди на належній йому, його членам чи особам, що ведуть фермерське господарство без створення юридичної особи, на праві власності земельній ділянці за погодженням з сільською, селищною, міською радою, якщо земельна ділянка розташована у межах населеного пункту, або з райцонною державною адміністрацією, якщо земельна ділянка розташована за межами населеного пункту.  
100. 2. Зведення на орендованій земельній ділянці приміщень виробничого і невиробничого призначення, у тому числі житла, фермерське господарство-орендар погоджує також з орендодавцем.  
101. Стаття 16. Використання земель фермерських господарств іншими особами  
102. 1. Прохід по землях фермерського господарства, проїзд на тракторах, автомобільному і гужовому транспорті, пересування на човнах, купання і рибальство у водоймах господарства, розміщення на цих землях палаток і проживання в них, розведення багаття та інші подібні дії дозволяються лише за згодою власника господарства, крім випадків встановлення земельних сервітутів за рішенням суду, і за умови збереження природних компонентів в екологічно чистому вигляді.  
103. 2. Юридичні особи-власники лінійних об"єктів (газо-, нафтопроводій, ліній електропередач, зв"язку тощо), що проходять через земельні ділянки фермерських господарств, мають право доступу до таких об"єктів на підставі угоди, укладеної з відповідним фермерським господарством.  
104. Стаття 17. Право фермерського господарства на користування природними ресурсами  
105. Фермерське господарство має право використовувати для потреб господарства загальнопоширені корисні копалини (пісок, глина, гравій, торф тощо), лісові угіддя, водні об'єкти та прісні підземні води, які є на земельній ділянці, а також інші корисні властивості землі відповідно до законодавства України.  
106. РОЗДІЛ У ІНШЕ МАЙНО ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА  
107. Стаття 18. Майно, яке використовується для ведення фермерського господарства  
108. Для ведення фермерського господарства використовується майно, яке:  
109. а) належить на праві власності сімейному фермерському господарству як юридичній особі або громадянину-засновнику індивідуального фермерського господарства;  
110. б) отримане фермерським господарством у користування на основі договору оренди.  
111. У власності фермерського господарства може перебувати будь-яке майно, в тому числі земельні ділянки, будинки, споруди, засоби виробництва тощо, яке необхідне для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і набуття якого у власність не заборонене законом.  
112. Стаття 19. Право власності на майно, яке використовується для ведення фермерського господарства  
113. Майно фермерського господарства, яке є юридичною особою, належить йому на праві власності.  
114. Майно індивідуального фермерського господарства, яке не є юридичною особою, належить на праві власності його засновникові.  
115. Фермерське господарство має право здійснювати відчуження та набуття майна на підставі цивільно-правових угод.  
116. Порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до його статуту.  
117. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації та у випадку припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначається статутом фермерського господарства.  
118. Майнові спори між фермерським господарством та його членами вирішуються судом.  
119. Стаття 20. Відповідальність фермерського господарства та його голови  
120. 1. Фермерське господарство, яке є юридичною особою, несе відповідальність за своїми зобов'язаннями у межах майна та інших активів, які є власністю фермерського господарства.  
121. 2. Фермерське господарство, яке не є юридичною особою, несе відповідальність за своїми зобов'язаннями у межах майна та інших активів, які є власністю громадянина-засновника фермерського господарства.  
122. 3. Звернення стягнення на земельні ділянки, надані у власність для ведення фермерського господарства, допускається у випадках, коли у фермерського господарства чи громадянин-власників таких ділянок відсутнє інше майно, на яке може бути звернене стягнення, якщо інше не запропоновано власником земельної ділянки.  
123. 4. За порушення кредитно-розрахункової і податкової дисципліни, санітарних і ветеринарних правил, вимог щодо якості продукції та інших правил здійснення господарської діяльності голова фермерського господарства несе адміністративну відповідальність, передбачену законодавством України.  
124. РОЗДІЛ УІ Відчуження ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА та його МАЙНа  
125. Стаття 21. Фермерське господарство як об"єкт майнових прав  
126. 1. Фермерське господарство як майновий комплекс, що включає земельну ділянку сільськогосподарського призначення, виробничі будівлі та споруди, спеціалізовану сільськогосподарську техніку та устаткування, що використовуються у технологічних процесах виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції, а також сільськогосподарську продукцію, є єдиним об"єктом майнових прав.  
127. 2. За рішенням членів (засновників) фермерського господарства, прийнятому відповідно до його статуту, фермерське господарство як майновий комплекс може бути відчуджене на підставі цивільно-правових угод іншим громадянам України, які мають право на створення фермерського господарства, або сільськогосподарським юридичним особам.  
128. 3. Громадянин чи їх група (родина), які придбали фермерське господарство на підставі цивільно-правової угоди, реєструються як засновники (члени) фермерського господарства без проходження фермерського професійного відбору.  
129. Стаття 22. Успадкування фермерського господарства  
130. 1. Успадкування фермерського господарства як єдиного майнового комплексу здійснюється відповідно до цивільного законодавства України та цього Закону. Право постійного користування та право оренди земельної ділянки, що використовувалася фермерським господарством, переходить до спадкоємців фермерського господарства.  
131. 2. Якщо фермерське господарство успадковується двома чи більше спадкоємцями, то земельна ділянка поділу не підлягає, якщо в результаті її поділу утвориться хоча б одна земельна ділянка розміром менше 10 га.  
132. РОЗДІЛ VІІ ДІЯЛЬНІСТЬ ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА  
133. Стаття 23. Господарська діяльність фермерського господарства  
134. 1. Фермерське господарство діє на умовах самоокупності. Всі витрати господарство покриває за рахунок власних доходів.  
135. 2. Фермерське господарство самостійно визначає напрями своєї діяльності, спеціалізацію, організує виробництво сільськогосподарської продукції, її переробку у встановленому порядку та реалізацію, за власним розсудом підбирає партнерів з економічних зв'язків у всіх сферах діяльності, в тому числі іноземних.  
136. 3. Фермерське господарство має право вступати в договірні відносини з будь-якими підприємствами, установами і організаціями, з окремими громадянами, самостійно вибирати партнерів, у тому числі іноземних, для укладання договорів.  
137. 4. Спори, що виникають під час виконання договорів, укладених фермерським господарством, вирішуються судом.  
138. Стаття 24. Забезпечення якості продукції, вирощеної фермерським господарством  
139. 1. Фермерське господарство зобов'язане дотримувати діючих нормативів щодо якості продукції, санітарних, екологічних та інших вимог.  
140. 2.Фермерське господарство, яке вирощує сільськогосподарську продукцію без застосування засобів хімізації (біологічне землеробство), частково або повністю звільняється від сплати земельного податку з земельних ділянок, на яких ведеться біологічне землеробство.  
141. 3. Продаж вироблюваної фермерським господарством сільськогосподарської продукції на вітчизняному ринку та її поставки на експорт, а також розрахунки з українськими та іноземними партнерами здійснюються відповідно до законодавства України.  
142. Стаття 25. Кооперація фермерських господарств  
143. Фермерські господарства, разом з іншими сільськогосподарськими товаровиробниками, мають право створювати обслуговуючі сільськогосподарські кооперативи з виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції.  
144. Створені за участю фермерських господарств обслуговуючі сільськогосподарські кооперативи не є прибутковими юридичними особами і не сплачують прибуткового податку.  
145. Стаття 26. Праця в фермерському господарстві  
146. 1. Ведення фермерського господарства базується на основі праці його членів. У разі виробничої потреби фермерське господарство має право залучати до роботи в ньому інших громадян за трудовим договором (контрактом, угодою).  
147. 2. Трудові відносини членів фермерського господарства регулюються його статутом, а осіб, залучених до роботи за трудовим договором (контрактом, угодою), - законодавством України про працю.  
148. Трудові спори в фермерському господарстві вирішуються судом.  
149. 3. З особами, залученими до роботи у фермерському господарстві, укладається трудовий договір (контракт, угода) у письмовій формі, в якому визначаються термін договору, умови праці і побуту (тривалість робочого дня, вихідні дні, щорічна оплачувана відпустка, форми оплати праці та її розміри, харчування тощо).  
150. 4. Видача трудових книжок членам фермерського господарства і громадянам, які працюють в ньому за трудовим договором (контрактом, угодою), та їх ведення здійснюються відповідно до законодавства України про працю.  
151. Розмір оплати праці і тривалість щорічної відпустки осіб, які працюють у фермерському господарстві за трудовим договором (контрактом, угодою), не повинні бути меншими від установленого державою розміру мінімальної заробітної плати і передбаченої чинним законодавством тривалості щорічної відпустки.  
152. 5. Голова фермерського господарства несе відповідальність за створення безпечних умов праці для членів свого господарства і громадян, які уклали трудовий договір (контракт, угоду), дотримання вимог техніки безпеки, виробничої гігієни та санітарії, пожежної безпеки.  
153. Стаття 27. Облік і звітність фермерського господарства  
154. Фермерське господарство веде бухгалтерський облік результатів своєї роботи за господарський рік і подає відповідним органам статистичну та звітну інформацію у порядку, встановленому законодавством.  
155. За порушення порядку подання статистичної інформації та звітності голова фермерського господарства несе відповідальність відповідно до законодавства.  
156. Стаття 28. Розрахунки і кредит  
157. 1. Фермерське господарство має право відкривати на свій вибір у будь-якій установі банку поточні та вкладні (депозитні) рахунки, вільно розпоряджатися власними коштами, що є на цих рахунках, використовуючи їх як на безготівковій основі, так і готівкою відповідно до законодавства. Фермерське господарство самостійно визначає розмір готівки, що постійно знаходиться в його касі на поточні витрати.  
158. 2. Списання коштів із поточних та вкладних (депозитних) рахунків фермерського господарства, крім платежів до бюджету, може провадитися лише за його згодою, або за рішенням суду, або на підставі виконавчого напису та в інших визначених законодавчими актами випадках.  
159. Платежі до бюджету вносяться в порядку і терміни, що встановлюються законодавством України.  
160. 3. Фермерське господарство має право одержувати в установах банків, у підприємств і кооперативів довготермінові та короткотермінові позички на підставі укладеного кредитного договору, який визначає умови кредитування.  
161. Фермерське господарство одержує кредит під заставу майна, поручительство (гарантію) та інші види забезпечення зобов'язань.  
162. Під заставу приймаються фермерське господарство як єдиний майновий комплекс, окремі товарно-матеріальні цінності, в тому числі земельні ділянки, вироблювана продукція, виробничі та інші приміщення і споруди, а також інше майно позичальника у порядку, встановленому законодавством України.  
163. Для підтримки фермерських господарств і створення стабільних умов у разі одержання кредиту банку використовуються кошти Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, на поповнення яких щорічно в проекті державного бюджету Кабінет Міністрів України передбачає відповідні фінансові ресурси.  
164. 4. Фермерське господарство несе повну відповідальність за дотримання кредитних договорів і розрахункової дисципліни. У разі несвоєчасного повернення одержаних кредитів установи банку за рішенням суду можуть використовувати право на реалізацію заставленого майна через прилюдні торги.  
165. Стаття 29. Страхування майна фермерського господарства  
166. Страхування майна фермерського господарства здійснюється відповідно до законодавства України.  
167. Стаття 30. Оподаткування прибутку фермерського господарства  
168. 1. Оподаткування прибутку фермерського господарства провадиться у порядку, встановленому законодавством для виробників товарної сільськогосподарської продукції.  
169. 2. Новостворені фермерські господарства звільняються від оподаткування на три роки, а в трудонедостатніх населених пунктах - на п'ять років.  
170. Стаття 31. Держава і фермерське господарство  
171. 1. Держава гарантує дотримання і захист майнових та інших прав і законних інтересів фермерського господарства, створює пільгові умови для кредитування, оподаткування, страхування на період трирічного становлення фермерського господарства.  
172. 2. Державні органи мають право здійснювати контроль за діяльністю фермерського господарства лише у випадках, прямо передбачених законом.  
173. 3. Втручання в господарську або іншу діяльність фермерського господарства з боку державних чи інших органів, а також посадових осіб не допускається. Збитки, заподіяні фермерському господарству неправомірним втручанням в його діяльність, підлягають відшкодуванню за рахунок винних.  
174. Спори про відшкодування збитків вирішуються судом.  
175. РОЗДІЛ VІІІ Асоціація ФЕРМЕРів та приватних землевласників України  
176. Стаття 32. Представницький орган фермерських господарств  
177. 1. Представницьким органом фермерських господарств України є Асоціація фермерів та приватних землевласників України.  
178. 2. З метою забезпечення прав і законних інтересів громадян України, які ведуть фермерське господарство, а також створення сприятливих умов для розвитку фермерських господарств Асоціація фермерів та приватних землевласників України:  
179. а) представляє інтереси громадян, які ведуть фермерське господарство, у зносинах з Президентом України, Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, центральними органами виконавчої влади України;  
180. б) розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства, що регулює діяльність фермерських господарств, та передає їх Президенту України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, центральним органам виконавчої влади України;  
181. в) дає висновки та пропозиції на проекти правових актів та інших документів з питань діяльності фермерських господарств, які вносяться центральними органами виконавчої влади України на розгляд Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України.  
182. 3. Президент Асоціації фермерів та приватних землевласників України за посадою входить до складу колегій центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики та і бере участь у їх засіданнях з правом дорадчого голосу.  
183. Керівник обласної Асоціації фермерів та приватних землевласників за посадою входить до складу відповідного обласного органу центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики та обласного органу центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів з правом дорадчого голосу.  
184. РОЗДІЛ ІХ СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ І ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЧЛЕНІВ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ  
185. Стаття 33. Державне соціальне страхування і пенсійне забезпечення членів фермерського господарства  
186. 1. Члени фермерського господарства і особи, які працюють в ньому за трудовим договором (контрактом, угодою), підлягають державному соціальному страхуванню і пенсійному забезпеченню нарівні з іншими працівниками сільського господарства.  
187. 2. Фермерське господарство реєструється як платник внесків на державне соціальне страхування в органах Пенсійного фонду України і Фонду соціального страхування України за своїм місцем розташування, у встановленому порядку сплачує внески на державне соціальне страхування на всі види заробітків за членів фермерського господарства та осіб, які працюють в ньому за трудовим договором (контрактом, угодою).  
188. 3. Час роботи в фермерському господарстві членів господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою), зараховується до загального і безперервного стажу роботи на підставі записів у трудовій книжці і документів, що підтверджують сплату внесків на соціальне страхування.  
189. 4. Членам фермерського господарства та особам, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою), призначені пенсії виплачуються у повному розмірі без урахування одержуваного заробітку (доходу).  
190. 5. Фермерське господарство відповідно до чинного законодавства несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну його членам і особам, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою), каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ними своїх трудових обов'язків.  
191. РОЗДІЛ Х ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА  
192. Стаття 34. Підстави для припинення діяльності фермерського господарства  
193. Діяльність фермерського господарства припиняється у разі:  
194. 1) ліквідації фермерського господарства;  
195. 2) реорганізації фермерського господарства;  
196. 3) визнання фермерського господарства неплатоспроможним (банкрутом);  
197. 4) якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.  
198. Стаття 35. Порядок припинення діяльності фермерського господарства  
199. 1. Рішення про припинення діяльності фермерського господарства приймається:  
200. а) у разі ліквідації та реорганізації фермерського господарства - відповідно до статуту фермерського господарства;  
201. б) у разі якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства - органом, до компетенції якого віднесена державна реєстрація фермерського господарства;  
202. в) у разі банкрутства фермерського господарства - судом.  
203. Спори про припинення діяльності фермерського господарства вирішуються судом.  
204. 2. Майно фермерського господарства, яке припиняє свою діяльність, використовується в першу чергу для розрахунків по оплаті праці найманих осіб, виконання зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими кредиторами. Решта майна розподіляється між членами фермерського господарства відповідно до його статуту. Спори щодо розподілу майна фермерського господарства, яке припинило свою діяльність, вирішуються судом.  
205. 3. У разі припинення діяльності фермерського господарства до закінчення терміну надання господарству податкових пільг господарство сплачує до бюджету за весь період його діяльності суму податку, обчислену в розмірі, встановленому для фермерського господарства, крім випадків, передбачених пунктами 4 і 5 статті 34 цього Закону, та викупу земельної ділянки для суспільних потреб чи примусового відчуження її з мотивів суспільної необхідності.  
206. РОЗДІЛ VІІІ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНУ  
207. Стаття 36. Відповідальність за порушення положень цього Закону щодо створення та функціонування фермерського господарства  
208. За порушення положень цього Закону щодо створення фермерського господарства та його функціонування посадові особи та громадяни притягаються до цивільної, адміністративної або кримінальної відповідальності згідно з законодавством України.  
209. РОЗДІЛ ІХ ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ  
210. Стаття 37. Прикінцеві положення  
211. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.  
212. 2. До приведення законів України, інших нормативно-правових актів з питань ведення фермерських господарств, у відповідність із цим Законом вони застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.  
213. 3. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом:  
214. встановити порядок використання коштів державного бюджету для надання допомоги новоствореним фермерським господарствам;  
215. затвердити разом з Асоціацією фермерів та приватних землевласників України Статут Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, визначивши в ньому порядок надання:  
216. а) одноразової безповоротної допомоги фермерському господарству для придбання сільськогосподарської техніки за програмою "перший трактор, перший автомобіль, перший комбайн", а стартового посівного матеріалу в розмірі, достатньому для закладення посівів або насаджень сільськогосподарських культур на площі 5 га;  
217. б) допомоги на оплату розроблення проектів відведення земельних ділянок, відшкодування частини витрат, пов'язаних із сплатою відсотків за користування позичками банків, та на інші цілі;  
218. в) допомоги на облаштування відокремлених садиб фермерських господарств;  
219. привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;  
220. забезпечити в межах своїх повноважень прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону