Кількість абзаців - 197 Розмітка (ліва колонка)


Про похоронну справу (Друге читання)

0. Закон УкраЇни  
1. Про похоронну справу  
2. Цей Закон визначає правові та організаційні засади поховання померлих громадян з наданням ритуальних послуг і реалізацією предметів ритуальної належності, а також створення, утримання та збереження місць поховань.  
3. Р о з д і л І  
4. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ  
5. Стаття 1. Поняття похоронної справи  
6. Похоронна справа - діяльність, спрямована на забезпечення права громадян на поховання їх тіла чи останків, надання ритуальних послуг, реалізацію предметів ритуальної належності, здійснення інших заходів, пов'язаних з похованням померлих, а також на створення, утримання та збереження місць поховань.  
7. Стаття 2. Терміни та їх визначення  
8. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:  
9. кладовище - це відведена в установленому законодавством порядку земельна ділянка, на якій у могилах чи колумбарних нішах здійснюється поміщення трун із тілом (останками) чи урн із прахом померлих;  
10. колумбарій - сховище для урн із прахом померлих, яке облаштовується на спеціально відведеній земельній ділянці на території місць поховань;  
11. колумбарні ніші - спеціально обладнані місця на колумбарії для поховання урн із прахом померлих, які облаштовуються в мурованих стінах або на підготовлених ландшафтних ділянках;  
12. крематорій - спеціальна інженерна споруда з устаткуванням, призначеним для спалювання трун із тілом (останками) померлих. Порядок функціонування крематоріїв визначають органи місцевого самоврядування;  
13. поховання - комплекс заходів, які здійснюються з часу смерті людини до поміщення труни з тілом (останками) чи урни з прахом у могилу чи колумбарну нішу;  
14. предмети ритуальної належності - вироби, які є атрибутами поховання та облаштування могили (колумбарної ніші);  
15. розпорядник земельної ділянки родинного поховання - особа, яка здійснила перше поховання на відведеній земельній ділянці і має відповідне свідоцтво про смерть похованого;  
16. ритуальні послуги - послуги, пов'язані з документальним оформленням поховання, підготовкою тіла померлого до поховання, перенесенням і транспортуванням померлого та перевезенням осіб, що супроводжують померлого, реалізацією і транспортуванням предметів ритуальної належності, намогильних споруд і колумбарних ніш, копанням та облаштуванням могили, кремацією тіла (останків) померлого, обрядом поховання, установленням склепів, колумбарних ніш і намогильних споруд.  
17. Стаття 3. Сфера дії Закону  
18. Цей Закон регулює правові відносини, що виникають у зв'язку з похованням померлих, наданням ритуальних послуг, реалізацією предметів ритуальної належності, організацією створення, утримання та збереження місць поховань, і поширюється на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, а також на суб'єктів господарювання, які здійснюють поховання, надають ритуальні послуги та реалізують предмети ритуальної належності.  
19. Стаття 4. Основні принципи похоронної справи  
20. Похоронна діяльність базується на таких основних принципах:  
21. гарантування державою поховання померлих;  
22. забезпечення рівності прав громадян на поховання їх тіла (останків) незалежно від раси, кольору шкіри, політичних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак;  
23. запобігання випадкам непоховання померлих;  
24. часткової компенсації державою витрат, пов'язаних із похованням померлих;  
25. безоплатного надання земельної ділянки на кладовищі (колумбарії) для поховання померлих (їх останків) чи урн із прахом померлих;  
26. конфіденційності інформації про померлих;  
27. забезпечення збереження місць поховань.  
28. Стаття 5. Національні стандарти, норми і правила в галузі похоронної справи  
29. Національні стандарти та кодекси усталеної практики в галузі похоронної справи впроваджуються з метою встановлення:  
30. обов'язкових містобудівних, екологічних вимог та санітарно-гігієнічних норм щодо створення та функціонування кладовищ;  
31. єдиного порядку організації поховання померлих і ритуального обслуговування населення;  
32. технічних вимог, показників екологічної безпеки та вимог безпеки для здоров'я населення, що стосуються предметів ритуальної належності, а також намогильних споруд та колумбарних ніш;  
33. єдиної методики визначення вартості надання громадянам окремих видів ритуальних послуг та реалізації предметів ритуальної належності.  
34. Розроблення і прийняття національних стандартів та кодексів усталеної практики в галузі похоронної справи здійснюється у порядку, встановленому законодавством про стандартизацію.  
35. Стаття 6. Право громадян на поховання їх тіла та волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті  
36. Усі громадяни мають право на поховання їх тіла та волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті.  
37. Волевиявлення громадян про належне ставлення до їх тіла після смерті може бути виражене письмово або в усній формі у присутності свідків стосовно:  
38. кремації тіла;  
39. згоди на проведення патологічного розтину;  
40. згоди на вилучення органів або тканин тіла;  
41. поховання в іншому населеному пункті;  
42. доручення про задоволення волевиявлення конкретною особою.  
43. Волевиявлення громадянина не повинно суперечити законодавству України.  
44. Стаття 7. Гарантії конфіденційності інформації про померлого  
45. Держава гарантує конфіденційність інформації про померлого. Надання такої інформації здійснюється відповідно до Закону України "Про інформацію".  
46. Р о з д і л ІІ  
47. ОРГАНІЗАЦІЯ ПОХОРОННОЇ СПРАВИ  
48. Стаття 8. Організація поховання  
49. Організацію поховання померлих здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та ритуальні служби.  
50. Для забезпечення поховання померлих органи місцевого самоврядування можуть створювати ритуальні служби, які діють на підставі положень про них.  
51. Ритуальна служба є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своєю назвою.  
52. Ритуальна служба здійснює документальне оформлення поховання померлих, укладає договори із суб'єктами господарювання щодо надання ритуальних послуг, контролює надання таких послуг.  
53. Типове положення про ритуальну службу затверджує центральний орган виконавчої влади у сфері житлово-комунальної політики України.  
54. Стаття 9. Поховання  
55. Поховання покладається на чоловіка (дружину), батьків (усиновителів), дітей, сестру, брата, діда або бабу, онука (правнука), іншу особу, яка зобов'язалася поховати померлого.  
56. Особі, яка зобов'язалася поховати померлого, в установленому законодавством порядку видаються:  
57. лікарське свідоцтво про смерть - медичним закладом;  
58. свідоцтво про смерть та довідка про смерть - органом реєстрації актів громадянського стану.  
59. Зазначені документи видаються в день звернення до відповідного органу.  
60. У разі смерті громадянина на території іноземної держави поховання його тіла (останків) чи праху на кладовищі України гарантується за сприянням особи, яка зобов'язалася поховати померлого.  
61. Стаття 10. Надання ритуальних послуг  
62. Особа, яка зобов'язалася поховати померлого, на підставі свідоцтва про смерть звертається до ритуальної служби з приводу надання ритуальних послуг для поховання померлого, про що оформлюється відповідне замовлення.  
63. Ритуальні послуги надаються за плату суб'єктами господарювання, які уклали договір з ритуальними службами про надання цих послуг.  
64. Суб'єктами господарювання можуть надаватися такі ритуальні послуги:  
65. зберігання тіл померлих у холодильних камерах;  
66. підготовка тіла померлого до поховання або кремації (послуги перукаря та косметолога, обмивання, бальзамування, укладання в труну);  
67. перенесення труни з тілом померлого;  
68. транспортні послуги, необхідні для поховання померлих;  
69. копання могили та поховання труни з тілом (останками) померлого;  
70. поховання в могилі або замуровування урни з прахом померлого в колумбарній ніші;  
71. музичний супровід обряду поховання;  
72. доставка та установлення намогильних споруд, склепів, колумбарних ніш;  
73. ремонт, демонтаж намогильних споруд, склепів, колумбарних ніш.  
74. Суб'єкти господарювання можуть самостійно на підставі звернення осіб, які зобов'язалися поховати померлого, виготовляти та реалізувати предмети ритуальної належності (труни, контейнери для перевезення оцинкованих трун, урни, контейнери для урн, вінки, квіти, кошики, одяг та взуття для покійників, аксесуари для оздоблення трун, покривала, хустинки, хустки, рушники, траурні стрічки тощо), намогильні споруди (пам'ятники, намогильні плити, цоколі, огорожу тощо).  
75. Методика визначення вартості надання окремих видів ритуальних послуг та реалізації предметів ритуальної належності затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері житлово-комунальної політики України.  
76. Порядок надання ритуальних послуг та ритуального обслуговування затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері житлово-комунальної політики України.  
77. Стаття 11. Допомога на поховання  
78. Особі, яка зобов'язалася поховати померлого, на підставі довідки про смерть надається допомога на поховання.  
79. Розмір та порядок надання допомоги на поховання затверджується Кабінетом Міністрів України.  
80. Стаття 12. Безоплатне поховання  
81. Безоплатно здійснюється поховання:  
82. а) з військовими почестями осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною:  
83. Героїв Радянського Союзу;  
84. повних кавалерів ордена Слави;  
85. осіб, нагороджених чотирма і більше медалями "За відвагу";  
86. Героїв Соціалістичної Праці, удостоєних цього звання за працю в період Великої Вітчизняної війни 1941 - 1945 років;  
87. б) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною:  
88. Героїв Соціалістичної Праці;  
89. повних кавалерів ордена Трудової Слави;  
90. Героїв України;  
91. в) учасників бойових дій відповідно до Закону України "Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 - 1945 років".  
92. На могилі померлої (загиблої) особи, яка має особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, безоплатно споруджується надгробок за встановленим Кабінетом Міністрів України зразком.  
93. Витрати на поховання осіб, зазначених у цій статті, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету.  
94. Стаття 13. Поховання військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, кримінально-виконавчої системи та осіб начальницького складу податкової міліції  
95. Збройні Сили України, інші військові формування, а також Служба безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України, інші державні органи надають допомогу в проведенні похорону сім'ям, батькам або іншим особам, які зобов'язалися поховати військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, кримінально-виконавчої системи, осіб начальницького складу податкової міліції, які загинули (померли) під час проходження служби, а також компенсують матеріальні витрати на ритуальні послуги та на спорудження надгробків у порядку та розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.  
96. Стаття 14. Поховання одиноких громадян  
97. Поховання одиноких громадян, осіб без певного місця проживання, громадян, від поховання яких відмовились рідні, знайдених невпізнаних трупів здійснюється ритуальною службою, в сільських населених пунктах - органом місцевого самоврядування.  
98. Витрати на ритуальні послуги та предмети ритуальної належності, пов'язані з похованням одиноких громадян, здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів.  
99. Стаття 15. Поховання померлих, які проживали в закладах різних типів  
100. Поховання громадян, які проживали в будинках-інтернатах для громадян похилого віку та інвалідів, геріатричних пансіонатах, пансіонатах для ветеранів війни і праці, психоневрологічних інтернатах, дитячих будинках-інтернатах, територіальних центрах соціального обслуговування пенсіонерів і одиноких непрацездатних громадян та в стаціонарних закладах інших типів, здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів.  
101. Стаття 16. Поховання громадян, які відбували покарання у місцях позбавлення волі  
102. Поховання громадян, які відбували покарання у місцях позбавлення волі, здійснюється згідно з цим Законом за рахунок коштів установи, де відбував покарання померлий.  
103. Стаття 17. Поховання інфікованого тіла  
104. Поховання громадян, які померли унаслідок зараження особливо небезпечною інфекцією, здійснюється згідно із санітарним законодавством України.  
105. Стаття 18. Поховання померлих іноземців та осіб без громадянства  
106. Поховання померлих іноземців та осіб без громадянства здійснюється ритуальною службою, а в сільських населених пунктах - органом місцевого самоврядування.  
107. Стаття 19. Перепоховання останків померлих  
108. Перепоховання останків померлих допускається у виняткових випадках за рішенням органу місцевого самоврядування на підставі письмового звернення особи, яка здійснила поховання, висновку органу санітарно-епідеміологічної служби, лікарського свідоцтва про смерть, дозволу на поховання останків на іншому кладовищі.  
109. Перепоховання останків померлих може здійснюватися в інших випадках згідно із законодавством України.  
110. Перепоховання останків померлих, воїнів із братських і одиночних могил здійснюється відповідно до Законів України "Про охорону культурної спадщини" та "Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років".  
111. Під час перепоховання останків померлих органи місцевого самоврядування забезпечують безпечні умови праці протягом усього строку ведення робіт.  
112. Перепоховання останків померлих здійснюється за рахунок коштів особи, яка замовляє перепоховання.  
113. Стаття 20. Переміщення тіл (останків) і праху померлих через державний кордон України  
114. Переміщення тіл (останків) та праху померлих через державний кордон України (у тому числі переміщення через територію України транзитом) здійснюється за умови пред'явлення митному органові особою, яка переміщує (супроводжує) тіло (останки) або прах померлого, таких документів:  
115. свідоцтва про смерть або іншого документа, що засвідчує факт смерті;  
116. висновку органу санітарно-епідеміологічної служби;  
117. дозволу органу прокуратури - у разі вивезення тіла (останків) чи праху померлих за межі України;  
118. довідки про відсутність у труні (урні) сторонніх вкладень, яка видається органом місцевого самоврядування у разі вивезення труни (урни) за кордон або дипломатичною чи консульською установою України за кордоном - у разі ввезення труни (урни) на територію України.  
119. Тіло або останки (прах) померлого повинні вміщуватися в металеву герметичну труну (урну), яка обов'язково опечатується сургучною печаткою відповідного органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, дипломатичної чи консульської установи України за кордоном і вміщується в дерев'яний ящик.  
120. Розкриття труни (урни) можливе у виняткових випадках за наявності достовірної інформації щодо сторонніх вкладень. Розкриття здійснюється в спеціальному приміщенні закладу охорони здоров'я України в присутності посадової особи митного органу та особи, що супроводжує труну (урну), або представника підприємства, що здійснює перевезення, з дотриманням вимог санітарного законодавства України.  
121. Р о з д і л ІІІ  
122. ОРГАНІЗАЦІЯ МІСЦЬ ПОХОВАНЬ  
123. Стаття 21. Місця поховань  
124. Місцями поховань померлих (загиблих) є кладовища та окремо відведені земельні ділянки для почесних поховань.  
125. Для функціонування кладовища за рішенням органів місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку відводиться у безстрокове користування земельна ділянка.  
126. Органи місцевого самоврядування забезпечують планування та упорядкування території кладовища відповідно до проекту будівництва з дотриманням обов'язкових містобудівних, екологічних та санітарно-гігієнічних вимог.  
127. На кладовищах за рішенням органів місцевого самоврядування можуть відводитися окремі сектори для почесних поховань, поховання померлих (загиблих) військовослужбовців (сектори військових поховань), а також сектори для поховання громадян за національною чи релігійною ознакою.  
128. Для почесних поховань органи місцевого самоврядування можуть відводити окремі земельні ділянки поза територією кладовища, на яких створюються меморіальні бульвари, сквери, парки і кургани Слави.  
129. Поділ кладовищ на розряди за майновим станом не допускається.  
130. Порядок функціонування кладовищ та місць почесних поховань визначають органи місцевого самоврядування.  
131. Стаття 22. Місця невідомих поховань  
132. Виявлені місця невідомих поховань підлягають обстеженню, вивченню і обліку органами місцевого самоврядування та органами охорони культурної спадщини.  
133. На період обстеження та вивчення виявлених місць невідомих поховань органи місцевого самоврядування забезпечують охорону їх територій.  
134. На підставі висновків обстеження та вивчення органи місцевого самоврядування можуть надавати виявленим місцям невідомих поховань статус кладовища з подальшим упорядкуванням його території згідно з цим Законом.  
135. Місця невідомих поховань, віднесені в установленому законодавством порядку до об'єктів культурної спадщини, беруться на державний облік і утримуються органами охорони культурної спадщини.  
136. Стаття 23. Могили  
137. Для поховання померлого на кладовищі органом місцевого самоврядування або адміністрацією кладовища безоплатно відводиться земельна ділянка.  
138. За бажанням родини для поховання двох чи більше осіб, які проживають разом, органом місцевого самоврядування або адміністрацією кладовища безоплатно відводиться земельна ділянка для родинного поховання.  
139. У могилі може бути проведено підпоховання іншої особи з родини за наявності згоди особи, яка здійснила поховання, з дотриманням вимог санітарного законодавства.  
140. На земельній ділянці родинного поховання може здійснюватися наступне поховання за наявності свідоцтва про смерть першого похованого та згоди розпорядника цієї ділянки, а у разі його смерті - особи, яка здійснила поховання цього розпорядника.  
141. Забороняється здійснювати поховання на земельній ділянці родинного поховання інших осіб, крім випадків, коли особа з родини похована в іншому місці.  
142. На могилах (земельних ділянках родинного поховання) можуть установлюватися намогильні споруди, склепи за індивідуальним замовленням у межах відведеної для могили (родинного поховання) земельної ділянки. Установлені намогильні споруди, склепи реєструються у книзі обліку намогильних споруд адміністрацією кладовища, а в сільських населених пунктах - органом місцевого самоврядування.  
143. Установлення намогильної споруди, склепу проводиться за згодою особи, яка здійснила поховання (підпоховання).  
144. Стаття 24. Види поховань  
145. Поховання може здійснюватися шляхом:  
146. закопування в могилі труни з тілом (останками) померлого;  
147. спалювання в крематорії труни з тілом (останками) померлого та закопування в могилі чи розміщення в колумбарній ніші урни з прахом померлого;  
148. розвіювання праху померлого.  
149. З урахуванням етнічних та культурних традицій поховання може здійснюватися іншим способом, якщо це не створює небезпеки санітарно-епідемічному благополуччю населення.  
150. Стаття 25. Реєстрація поховань  
151. Кожне поховання та перепоховання померлих реєструється у спеціальній книзі адміністрацією кладовища, а в сільських населених пунктах - органом місцевого самоврядування.  
152. У разі ліквідації кладовища книга реєстрації поховань передається на зберігання до архіву органу місцевого самоврядування.  
153. Стаття 26. Право власності  
154. Кладовища та крематорії є об'єктами комунальної власності і не підлягають приватизації чи передачі в оренду.  
155. Стаття 27. Власники колумбарних ніш, намогильних споруд, склепів  
156. Власником колумбарної ніші вважається особа, яка придбала її за власні кошти.  
157. Власником намогильної споруди, склепу вважається особа, яка за власні кошти установила її на могилі (земельній ділянці родинного поховання).  
158. Стаття 28. Утримання місць поховань  
159. Утримання кладовищ, спеціальних ділянок для почесних поховань, братських могил, а також могил одиноких громадян, осіб без певного місця проживання, громадян, від поховання яких відмовились рідні, місць поховань знайдених невпізнаних трупів забезпечує адміністрація кладовища за рахунок коштів місцевого бюджету.  
160. Утримання військових кладовищ, військових ділянок на цивільних кладовищах, військових братських та одиночних могил забезпечують органи місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 - 1945 років".  
161. Утримання місць поховань, що перебувають на державному обліку як об'єкти культурної спадщини, забезпечують органи місцевого самоврядування із залученням органів охорони культурної спадщини.  
162. Порядок утримання місць поховань українських військовослужбовців, що знаходяться на території інших держав, та порядок утримання місць поховань іноземних військовослужбовців на території України визначається відповідними міжнародними договорами України.  
163. Утримання в належному естетичному та санітарному стані могил, земельних ділянок родинного поховання, колумбарних ніш, намогильних споруд і склепів здійснюється відповідно їх розпорядниками (власниками) за рахунок власних коштів.  
164. Утримання кладовищ забезпечують органи місцевого самоврядування в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері житлово-комунальної політики України.  
165. Стаття 29. Охорона місць поховань  
166. Охорону місць поховань забезпечують органи місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету.  
167. Виконання будь-яких будівельних робіт у місцях поховань, на місцевості із залишками слідів давніх поховань, на територіях закритих кладовищ, а також у прилеглих до місць поховань охоронних зонах забороняється.  
168. Охорону місць поховань, що перебувають на державному обліку як об'єкти культурної спадщини, забезпечують органи місцевого самоврядування із залученням органів охорони культурної спадщини.  
169. Державою гарантується збереження та охорона могил, земельних ділянок родинного поховання, колумбарних ніш, намогильних споруд, склепів щодо запобігання їх оскверненню, вандалізму, навмисному руйнуванню чи викраденню.  
170. У разі осквернення могил, земельних ділянок родинного поховання, навмисного руйнування чи викрадення колумбарних ніш, намогильних споруд та склепів відшкодування матеріальних збитків здійснюється ритуальною службою за рахунок коштів місцевого бюджету з наступним їх відшкодуванням за рахунок винних осіб згідно із законодавством.  
171. Порядок охорони місць поховань та пов'язані з цим витрати визначають органи місцевого самоврядування.  
172. Стаття 30. Закриття кладовища  
173. Рішення про часткове або повне закриття кладовища приймають органи місцевого самоврядування.  
174. Рішення про часткове закриття кладовища приймається у разі відсутності на території кладовища вільних ділянок землі для облаштування нових могил (колумбарних ніш), а поховання померлих можливе лише на земельних ділянках родинного поховання або шляхом підпоховання у могилах відповідно до статті 23 цього Закону.  
175. Кладовища не підлягають знесенню і можуть бути ліквідовані лише у разі стихійного лиха.  
176. Р о з д і л ІV  
177. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ  
178. ЗАКОНОДАВСТВА В ГАЛУЗІ ПОХОРОННОЇ СПРАВИ  
179. Стаття 31. Відповідальність за порушення законодавства в галузі похоронної справи  
180. Особи, винні в порушенні законодавства в галузі похоронної справи, несуть відповідальність згідно із законами України.  
181. Р о з д і л V  
182. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В ГАЛУЗІ  
183. ПОХОРОННОЇ СПРАВИ  
184. Стаття 32. Участь України у міжнародному співробітництві в галузі похоронної справи  
185. Україна бере участь у міжнародному співробітництві в галузі похоронної справи на державному і громадському рівні відповідно до законодавства України та міжнародного права, вживає заходів щодо поховання на території України іноземних громадян, осіб без громадянства, які тимчасово перебували (проживали) на території України, сприяє виявленню поховань часів Другої світової війни, розташованих на її території, спорудженню і збереженню пам'ятників у місцях поховань, відродженню гуманістичного ставлення до них.  
186. На підставі міжнародних угод Україна забезпечує спорудження і збереження пам'ятників на могилах воїнів Червоної Армії, які загинули у роки Другої світової війни, а також військовослужбовців - учасників бойових дій, які загинули за межами території України.  
187. Стаття 33. Міжнародні договори  
188. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про похоронну справу, застосовуються норми міжнародного договору.  
189. Р о з д і л VІ  
190. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ  
191. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.  
192. 2. Кабінету Міністрів України:  
193. подати до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із Законом України "Про похоронну справу";  
194. розробити і привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;  
195. відповідно до компетенції забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;  
196. забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України своїх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Законові.