Кількість абзаців - 307 Розмітка (ліва колонка)


Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень (Повторне друге читання)

0. Проект Закон України  
1. Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень  
2. Цей Закон визначає правила та умови встановлення, створення, визначення пріоритету та реєстрацію обтяжень майна, а також встановлює правила та умови задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок забезпечення. Положення цього Закону стосовно задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок забезпечення регулюють лише правовідносини, що виникають з приводу договірного забезпечувального обтяження.  
3. Розділ І ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ  
4. Стаття 1. Визначення термінів  
5. Для цілей цього Закону наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:  
6. Боржник - особа, яка зобов'язана виконати забезпечене (основне) зобов'язання.  
7. Власник майна - особа, яка є власником речі чи якій належить майнове право, або особа, якій речі чи інше майно належать на праві повного господарського відання чи оперативного управління.  
8. Державний реєстр - Державний реєстр обтяжень майна.  
9. Дефолт - невиконання або неналежне виконання зобов'язання, а також будь-який інший випадок, визначений договором.  
10. Забезпечена особа - особа, кредитор за забезпеченим зобов'язанням, на користь якої створено забезпечувальне обтяження.  
11. Забезпечення - майно, яке є предметом забезпечувального обтяження. Допускається створення забезпечувального обтяження в майні, яке обмежено в цивільному обороті або вилучено з цивільного обороту на момент створення забезпечувального обтяження. У такому випадку реалізація забезпечення можлива лише за умови одержання відповідного дозволу або оборотності такого майна на момент дефолту.  
12. Забезпечувальний договір - будь-який договір, що створює або передбачає створення забезпечувального обтяження.  
13. Забезпечувальне обтяження - обтяження в майні, що виникає в силу закону або договору та забезпечує повне або часткове виконання зобов'язання боржником. Забезпечувальні обтяження включають але не обмежуються заставою, правом притримання речі, правом вимагати передачі права власності на майно за договорами фінансового лізингу, репо, договорами за умовою, тощо.  
14. Забезпечувач - власник майна, яке є предметом забезпечувального обтяження або особа, яка погодилась на створення та зареєструвала забезпечувальне обтяження в своєму майбутньому майні. Забезпечувачем може бути як боржник так і інша особа.  
15. Майно - будь-які існуючі або майбутні об'єкти права власності, у тому числі грошові кошти, речі та майнові права, об'єкти інтелектуальної власності, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.  
16. Майнове право - будь-яке право, що має економічну цінність та оцінено або може бути оцінено сторонами забезпечувального договору в грошовому еквіваленті. Майнові права включають, але не обмежуються правами вимоги товарів чи платежів за договорами купівлі продажу; правами вимоги орендної плати за договорами оренди (лізингу), тощо.  
17. Майбутнє майно - майно, власником якого збирається стати забезпечувач.  
18. Нерухоме майно - земельні ділянки, водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, частини надр, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх суттєвого знецінення або зміни їх призначення. Режим нерухомого майна може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.  
19. Забезпечене зобов'язання (вимога) - будь-яке існуюче або майбутнє зобов'язання, виконання якого забезпечується забезпечувальним обтяженням.  
20. Якщо зобов'язання є аксессорним (додатковим) по відношенню до іншого зобов'язання але, в свою чергу, забезпечується забезпечувальним обтяженням, таке зобов'язання буде основним по відношенню до того зобов'язання яке його забезпечує.  
21. Обтяження - будь-яке встановлене законом або створене договором право особи (яка не є власником майна) щодо майна, яке забороняє або обмежує здійснення власником свого права щодо володіння, користування або розпорядження майном. Зокрема, обтяження майна виникає внаслідок встановлення сервітуту, накладення арешту, застави майна, передачі майна в оренду тощо.  
22. Обтяжувач - особа, на користь якої встановлено або створено обтяження. Термін "обтяжувач" включає в себе забезпечену особу.  
23. Право власності - право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.  
24. Право грошової вимоги - майнове право кредитора вимагати сплати грошової суми у відповідності із умовами угоди, у зв'язку із якою це право виникло.  
25. Пріоритет - переважне право особи відносно конкуруючого права іншої особи на те ж саме майно.  
26. Рухоме майно - речі, що не відносяться до нерухомих майна та які можна вільно переміщувати у просторі.  
27. Реалізація забезпечення - реалізація забезпечення може проводитись шляхом: - відчуження забезпечення (майнові права відчужуються шляхом їх уступки); - управління майном.  
28. Суд - суд, господарський суд, третейський суд.  
29. Стаття 2. Поняття забезпечувального обтяження  
30. Якщо інше не передбачено договором, кредитор, вимоги якого забезпечені забезпечувальним обтяженням, у разі дефолту, має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі за рахунок забезпечення переважно перед іншими кредиторами враховуючи пріоритет, як це визначено статтею 17 цього Закону.  
31. У випадку використання в якості забезпечення майбутнього майна, забезпечувальне обтяження виникає з моменту, коли забезпечувач стає власником такого майна.  
32. Права забезпеченої особи на річ розповсюджується також і на її приналежності.  
33. Права забезпеченої особи також розповсюджується на плоди, продукцію та доходи, що отримані в результаті використання забезпечення, якщо інше не встановлено забезпечувальним договором.  
34. Стаття 3. Види забезпечувальних договорів  
35. Забезпечувальними договорами є договір застави, договір про притримання майна, договір репо, договір фінансового лізингу, договір про передачу права власності на майно за умовою, тощо.  
36. За договором притримання кредитор, який правомірно володіє майном, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання боржником у строк забезпеченого зобов'язання, має право притримати його у себе до виконання боржником цього зобов'язання. Договором про притримання може бути також передбачено, що кредитор має право звернути стягнення та реалізувати притримане майно, якщо протягом обумовленого часу боржником не буде виконано відповідне зобов'язання.  
37. За договором репо кредитор купує майно в боржника з одночасним зобов'язанням цього боржника зворотного викупу цього майна за обумовленою ціною на обумовлену дату. При наступленні обумовленої дати зворотного викупу майна, кредитор зобов'язаний продати боржнику зазначене майно у відповідності із умовами договору.  
38. Як правило, ціна на майно при зворотному викупі вище ціни за якою кредитор придбаває майно в боржника, а вартість самого майна є вищою ніж його ціна при зворотньому викупі. Набуттям права власності на майно за договором репо кредитор забезпечує зобов'язання боржника щодо сплати ціни при зворотньому викупі. В свою чергу, на користь боржника в майні створюється забезпечувальне обтяження, що забезпечує виконання кредитором зобов'язання щодо продажу майна боржнику при зворотньому викупі.  
39. Договір про передачу права власності на майно за умовою встановлює право кредитора вимагати передачі йому права власності на майно при виконанні певних умов або при настанні певної події.  
40. Стаття 4. Сторони забезпечувального договору  
41. Сторонами забезпечувального договору можуть бути фізичні, юридичні особи та держава.  
42. Стаття 5. Форма забезпечувального договору  
43. Забезпечувальний договір вчиняється в письмовій формі. Письмова форма - це будь-яка форма повідомлення, яка забезпечує збереження інформації, що міститься в ньому (в тому числі інформації, яка подана у формі, придатній для її оброблення і передавання електронними засобами), та може бути відтворена на матеріальному носії.  
44. Стаття 6. Зміст забезпечувального договору  
45. У забезпечувальному договорі повинно бути зазначено найменування (прізвище, ім'я та по батькові), місцезнаходження (місце проживання) сторін, максимальний розмір та суть забезпеченої вимоги і строк виконання зобов'язання, опис забезпечення, а також будь-які інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.  
46. Максимальний розмір забезпеченої вимоги може визначатися сторонами забезпечувального договору із врахуванням, суми основного боргу, процентів, пені, штрафу, можливих судових витрат, тощо.  
47. При опису забезпечення достатньо надати загальний опис забезпечення, що дозволить його ідентифікувати для реалізації у випадку дефолту. Опис "всі існуючі та майбутні товарно-матеріальні запаси та дебіторська заборгованість" є прикладом достатнього опису забезпечення, за умови, що такі товарно-матеріальні запаси та дебіторську заборгованість можливо ідентифікувати для реалізації. При укладенні забезпечувального договору, де забезпеченням виступає майбутнє нерухоме майно, для опису такого забезпечення буде достатньо вказати адресу, за якою знаходиться або буде знаходиться таке майно.  
48. Угодою сторін може бути передбачено нотаріальне посвідчення забезпечувального договору, коли це не є обов'язковим в силу законів України, але на цьому наполягає одна із сторін. В таких випадках, при нотаріальному посвідчені забезпечувального договору, де забезпеченням виступає майбутнє майно, включаючи нерухоме майно, нотаріус не має права вимагати надання будь-яких правовстановлюючих документів на забезпечення.  
49. Стаття 7. Право розпорядження забезпеченням  
50. Забезпечувач зберігає право розпорядження забезпеченням (обтяженим майном), якщо інше не передбачено законом.  
51. Стаття 8. Наступні забезпечувальні обтяження  
52. Наступні забезпечувальні обтяження в одному і теж самому забезпеченні допускаються в разі, якщо інше не передбачено законом.  
53. Положення договорів, що вимагають виконання всього або частини забезпеченого зобов'язання, або вимагають сплати будь-яких платежів у зв'язку із створенням наступного забезпечувального обтяження в забезпечені, є недійсними.  
54. Стаття 9. Втрата, недостача або пошкодження забезпечення  
55. Якщо у забезпеченої особи є підстави вважати, що забезпечення втрачено, його недостає, воно пошкоджено або існує загроза його втрати, недостачі або пошкодження, така забезпечена особа має право вимагати дострокового виконання забезпеченого зобов'язання в терміни та порядку, що передбачені забезпечувальним договором.  
56. Стаття 10. Страхування забезпечення  
57. Забезпечена особа зобов'язана страхувати передане в ії володіння забезпечення, якщо це передбачено законом або договором.  
58. При настанні страхового випадку забезпечена сторона у відповідності із статтею 17 цього Закону має переважне право на задоволення своїх вимог із суми страхового відшкодування.  
59. Стаття 11. Обтяження майна, що знаходиться в спільній власності  
60. Частка власника в у праві спільної часткової власності, може бути обтяжена в договірному порядку без згоди усіх співвласників за умови, що така частка виділена в натурі. Співвласники можуть домовитися про встановлення обтяження майна на користь одного чи кількох співвласників. У цьому випадку для встановлення пріоритетів щодо обтяжень на таке майно, співвласники мають право зареєструвати відповідне обтяження в Державному реєстрі.  
61. Майно, що є у спільній сумісній власності, може бути обтяжено в договірному порядку лише за згодою усіх співвласників.  
62. Стаття 12. Забезпечувальне обтяження при зміні забезпеченого зобов'язання  
63. У випадку зміни забезпеченого зобов'язання без відповідної зміни забезпечувального обтяження, забезпечувальне обтяження зберігається та забезпечує виконання зміненого забезпеченого зобов'язання у первинному обсязі.  
64. РОЗДІЛ ІІ  
65. РЕЄСТРАЦІЯ ОБТЯЖЕНЬ ТА ВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕЄСТРУ  
66. Стаття 13. Реєстрація обтяжень  
67. Будь-які обтяження майна, що встановлені відповідними державними органами у випадках, передбачених законом, в тому числі обтяження у вигляді податкової застави, арешти, обтяження, що встановлюються судом для забезпечення позову, тощо, підлягають обов'язковій державній реєстрації.  
68. Будь-які обтяження нерухомого майна також підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку визначеному законодавством.  
69. Інші обтяження майна можуть бути зареєстровані у Державному реєстрі на підставі заяви власника майна або обтяжувача.  
70. Реєстрація забезпечувального обтяження не створює забезпечувальне обтяження. Момент виникнення обтяження не пов'язується з реєстрацією обтяження та не впливає на чинність забезпечувального договору, якщо інше не передбачено законом або договором.  
71. Стаття 14. Порядок реєстрації обтяжень  
72. Порядок ведення Державного реєстру та плата за внесення запису до Державного реєстру, внесення змін до запису і отримання витягів з Державного реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.  
73. Часом реєстрації обтяження є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру. Запис до Державного реєстру вноситься протягом робочого дня, в який подано заяву про реєстрацію обтяження.  
74. Заява про реєстрацію обтяження повинна містити такі відомості:  
75. найменування (прізвище, ім'я та по батькові), адресу та номер, що ідентифікує власника майна та особу, на користь якої встановлено або створено обтяження;  
76. загальний опис майна та зміст обтяження (далі разом - предмет обтяження), який визначається відповідним державним органом або сторонами забезпечувального договору. Сторони забезпечувального договору визначають предмет обтяження на власний розсуд таким чином, щоб у випадку спору внесеної інформації було би на їх думку достатньо для ідентифікації забезпечення;  
77. максимальний розмір забезпеченої вимоги;  
78. підпис (або електронний підпис) заявника.  
79. Держателю Державного реєстру забороняється вимагати подання крім заяви інших документів чи додаткової інформації, що не зазначена у цій статті, а також вимагати нотаріального посвідчення такої заяви і перевіряти її точність.  
80. За заявою обтяжувача до Державного реєстру можуть бути внесені зміни щодо предмета обтяження.  
81. За внесення запису до Державного реєстру справляється відповідна плата, крім випадків, коли такий запис здійснюється за заявою державного органу.  
82. Стаття 15. Порядок внесення та виключення записів з Державного реєстру  
83. Реєстрація обтяження діє з моменту внесення запису до Державного реєстру до дати виключення запису з Державного реєстру або винесення рішення суду щодо недійсності обтяження. Обтяжувач може в будь-який час подати заяву про виключення запису з Державного реєстру.  
84. Якщо обтяжувач не подав заяву про виключення запису з Державного реєстру чи продовження терміну реєстрації, відповідний запис зберігається протягом п'яти років з дати внесення запису до Державного реєстру. Обтяжувач шляхом подання відповідної заяви може продовжити термін дії реєстрації обтяження в будь-який час протягом останнього року дії такої реєстрації на наступні п'ять років після закінчення попередніх п'яти років дії реєстрації.  
85. Після припинення обтяження, обтяжувач, самостійно або на письмову вимогу власника майна (або особи, чиї права порушуються чи оспорюються існуванням запису про обтяження,)протягом десяти днів зобов'язаний подати до Державного реєстру заяву про виключення з Державного реєстру запису про реєстрацію такого обтяження. У разі невиконання обтяжувачем своїх обов'язків щодо подання заяви про виключення запису з Державного реєстру, обтяжувач відшкодовує потерпілій стороні збитки, спричинені таким невиконанням.  
86. Держатель Державного реєстру зобов'язаний виключити запис в день одержання відповідної заяви обтяжувача.  
87. Стаття 16. Відкритість Державного реєстру  
88. Державний реєстр та відомості, занесені до нього, є відкритими для всіх юридичних та фізичних осіб. Державний реєстр має бути відкритим для пошуку інформації щодо обтяжень цілодобово протягом семи днів на тиждень.  
89. Завірені держателем Державного реєстру витяги з Державного реєстру, що свідчать про внесення запису до Державного реєстру або про відсутність такого запису, надаються за запитом будь-якої фізичної або юридичної особи за відповідну плату, крім випадків, коли такий запит подається державними органами в межах їх компетенції.  
90. Держатель Державного реєстру, а також його посадові особи за порушення порядку ведення Державного реєстру, а також за надання недостовірної інформації несуть відповідальність згідно із законодавством України.  
91. РОЗДІЛ ІІІ ПРІОРИТЕТ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ Стаття 17. Пріоритет  
92. Забезпечена особа, на користь якої раніше зареєстроване забезпечувальне обтяження (в тому числі в майбутньому майні), має пріоритет перед іншими особами:  
93. - в разі дефолту боржника, одержати задоволення забезпеченої вимоги за рахунок забезпечення;  
94. - вимагати усунення будь-яких порушень його прав, що випливають із змісту обтяження;  
95. - здійснення інших своїх прав, пов'язанних з обтяженням майна.  
96. Обтяжувачи, що зареєстрували обтяження в один момент часу, мають рівні права.  
97. Пріоритет обтяжувача визначається не на підставі моменту виникнення обтяження, а на підставі моменту реєстрації обтяження та моменту реєстрації змін щодо предмета обтяження в частині цих змін.  
98. Забезпечена особа, на користь якої раніше зареєстроване забезпечувальне обтяження, вправі в договірному порядку уступити іншій забезпеченій особі своє переважне право одержати задоволення за рахунок забезпечення або відмовитись від такого переважного права. Забезпечена особа може взагалі відмовитись від забезпечувального обтяження. У такому випадку забезпечена особа, що відмовляється від забезпечувального обтяження або поступається чи відмовляється від пріоритету, повинна внести відповідні зміни до Державного реєстру. Забезпечена особа, на користь якої був уступлений пріоритет, має право пріоритетного задоволення своїх вимог лише на суму, яку би могла отримати забезпечена особа, яка поступилася своїм переважним правом.  
99. Стаття 18. Винятки із загального правила визначення пріоритету  
100. Обтяжувач, який продав майно боржнику на умовах товарного кредиту або відстрочення платежу, або надав боржнику за договором позики чи кредитним договором кошти на придбання майна та уклав з ним забезпечувальний договір на забезпечення виконання боржником зобов'язань за цими договорами, має пріоритет над попередніми обтяжувачами стосовно цього майна за умови, що перед тим як боржник отримав відповідне майно у власність, відповідний запис було внесено до Державного реєстру, і продавець відповідного майна або кредитор, що надав позику (кредит) для його придбання, повідомили попередніх забезпечених кредиторів (забезпечених осіб) про створення забезпечувального обтяження і продаж майна. Обов'язок щодо повідомлення попередніх кредиторів стосується лише попередніх кредиторів, на користь яких в Державному реєстрі зареєстроване забезпечувальне обтяження.  
101. Стаття 19. Задоволення вимог забезпеченої особи  
102. Якщо інше не передбачено законом, вимоги забезпеченої особи задовольняються за рахунок забезпечення незалежно від того в чиєї власності знаходиться забезпечення та яким чином воно було відчужено, за виключенням випадків коли забезпечення було відчужено за рішенням суду.  
103. Вимоги забезпеченої особи можуть також задовольнятися за рахунок доходів від забезпечення, а також доходів, отриманих від управління забезпеченням без його відчуження, якщо це передбачено забезпечувальним договором.  
104. Під управлінням розуміється передача забезпечення в володіння та (або) користування забезпеченій особі із правом подальшої передачі забезпечення в володіння та (або) користування будь-яким іншим особам, тощо.  
105. Стаття 20. Доходи від забезпечення  
106. Доходами від забезпечення вважається будь-яке майно, що набуває забезпечував від реалізації забезпечення.  
107. Зареєстроване забезпечувальне обтяження та його пріоритетність розповсюджуються також на доходи від забезпечення.  
108. У випадку, якщо забезпечував реалізував забезпечення без згоди забезпеченої особи, забезпечена особа має право отримати задоволення своїх вимог як з вартості забезпечення, що знаходиться в третіх осіб, так і з вартості доходів від забезпечення. У випадку, якщо забезпечення, вартість якого менше 25 000 гривень, було придбано фізичною особою (споживачем) для власних побутових потреб, забезпечена особа не має права отримати задоволення своїх вимог з вартості такого відчуженого забезпечення.  
109. Стаття 21. Звернення стягнення на забезпечення  
110. Забезпечена особа набуває право звернення стягнення на забезпечення у випадку декокту, якщо інше не передбачено законом або договором.  
111. При припиненні (реорганізації, ліквідації) юридичної особи забезпечувала, забезпечена особа набуває право звернення стягнення на забезпечення незалежно від настання строку виконання забезпеченого зобов'язання.  
112. Якщо предмет одного забезпечувального договору складають дві або більше речей (два чи більше прав), стягнення може бути звернено на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (на будь-яке з прав) за вибором забезпеченої особи. Якщо забезпечена особа зверне стягнення на одну річ (право), вона зберігає право наступного стягнення на інші речі (права), що складають забезпечення.  
113. До третьої особи, яка задовольнила в повному обсязі вимоги забезпеченої сторони, переходить разом з правом вимоги забезпечувальне обтяження.  
114. Звернення стягнення на забезпечення здійснюється за рішенням суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором.  
115. Для реалізації забезпечення сторони можуть передбачати в забезпечувальному договорі видачу без відзивної довіреності на реалізацію забезпечення. Безвідривна довіреність видається на строк, що не може бути меншим, ніж строк забезпеченого зобов'язання та не може бути скасована протягом зазначеного строку особою, яка Ії видала, якщо інше не передбачено забезпечувальним договором. Безвідривна довіреність, крім повноважень забезпеченої особи, може передбачати механізм та (або) основні умови щодо реалізації забезпечення.  
116. Стаття 22. Права власника нерухомого майна  
117. Відповідно до Конституції України право приватної власності є непорушним, тому у випадку реалізації нерухомого майна (жилих приміщень, житлових будинків, тощо), власник має право вимагати від будь-яких фізичних осіб звільнити займане ними нерухоме майно. Вимоги власника нерухомого майна щодо виселення будь-яких фізичних осіб, включаючи неповнолітніх, підлягають задоволенню незалежно від факту проживання чи обліку зазначених фізичних осіб за адресою такого нерухомого майна. Власник нерухомого майна має право також вимагати відшкодування збитків, заподіяних несвоєчасним звільненням нерухомого майна.  
118. Якщо фізичні особи перебувають в нерухомому майні на підставі договору оренди, пріоритет щодо такого майна визначається за загальними правилами, передбаченими цим Законом.  
119. Стаття 23 Забезпечення позову кредитора при розгляді спору у суді  
120. У випадку, якщо забезпечена особа звернулась до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів стосовно майна, яке є предметом забезпечувального обтяження, суд за заявою забезпеченої сторони виносить ухвалу про передачу забезпечення у володіння та (або) користування забезпеченій особі на весь строк вирішення спору. У випадку перегляду рішення суду у апеляційному та (або) касаційному порядках, майно, що передане забезпеченій особі ухвалою суду, залишається у володінні та (або) користуванні забезпеченої особи протягом всього строку розгляду апеляційної та (або) касаційної скарг.  
121. У випадку, якщо остаточне рішення за результатами розгляду справи винесено на користь власника майна (забезпечення), власник майна має право вимагати від забезпеченої особи відшкодування завданих збитки, що йому заподіяні у зв'язку із передачею майна забезпеченій особі (включаючи не одержані власником майна доходи, які він одержав би, якби майно не передавалось би забезпеченій особі).  
122. Стаття 24. Збереження та припинення обтяжень при реалізації майна У випадку, якщо застава була зареєстрована до реєстрації обтяження, що обмежує право власника щодо володіння та (або) користування майном (майновий найом, оренда, притримання речі, тощо), така застава є пріоритетною, а заставодержатель має право вимагати реалізації заставленого майна без урахування такого обтяження. В разі використання заставоутримувачем цього права пізніше зареєстровані обтяження припиняються з моменту реалізації майна. У випадку, якщо обтяження, що обмежує право власника щодо володіння та (або) користування майном (майновий найом, оренда, притримання речі, тощо), було зареєстровано до реєстрації застави майна, таке обтяження є пріоритетним, а тому пріоритетний обтяжувач має право вимагати усунення порушень його прав, що випливають з змісту такого обтяження навіть у випадку реалізації заставленого майна. Викладений в цій статті принцип має застосовуватись при визначені пріоритетності та при вирішені спорів між обтяжувачами стосовно того ж самого майна.  
123. Стаття 25. Реалізація майнових прав  
124. Реалізація майнових прав провадиться шляхом їх уступки забезпеченій особі. Сума забезпеченого зобов'язання зменшується на вартість майнового права в момент уступки незалежно від того, чи таке право є тривалим і передбачає декілька платежів чи поставок товарів. Якщо вартості майнового права недостатньо для задоволення всіх забезпечених вимог кредитора, такий кредитор має право, якщо інше не передбачено законом або договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимог, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України. У випадку, якщо вартість уступленого права в майбутньому зменшиться (зміна умов щодо платежів за договором оренди, зміна процентної ставки за кредитним договором, тощо), кредитор має право вимагати суму, на яку зменшилась вартість майнового права, з моменту, коли він дізнався про таке зменшення.  
125. Сторони забезпечувального договору мають право передбачати право забезпеченої особи на договірне списання грошей з рахунків забезпечувача. В цьому випадку договірне списання грошей дозволяється з поточних та депозитних рахунків.  
126. Стаття 26. Особливості уступки права  
127. Якщо інше не передбачено законом, кредитор має право уступити будь-яке своє договірне право без того, щоб уступати всі права та обов'язки по договору. Майнові права, можуть уступатися повністю або частково, на повну суму або на будь-яку ії частину.  
128. Не допускається уступка вимог про відшкодування майнової шкоди, викликаної ушкодженням здоров'я або заподіянням смерті.  
129. Стаття 27. Реєстрація уступки права грошової вимоги  
130. Для запобігання багаторазовій уступки одного і того ж права грошової вимоги різним особам одним кредитором, крім реєстрації обтяжень цим Законом також дозволяється реєструвати в Державному реєстрі уступку права грошової вимоги.  
131. У такому випадку запис до Державного реєстру можуть вносити як первісний, так і новий кредитор за уступленим правом грошової вимоги.  
132. На зареєстровану уступку права грошової вимоги розповсюджуються положення Закону щодо встановлення пріоритетів між новими кредиторами по цьому праву грошової вимоги. Пріоритет щодо уступленого права грошової вимоги буде мати той новий кредитор, на користь якого в Державному реєстрі раніше зареєстрована уступка права грошової вимоги.  
133. Стаття 28. Задоволення вимог пріоритетних кредиторів  
134. У випадку звернення стягнення на забезпечення за заявою кредитора, який має нижчий пріоритет або взагалі не має пріоритету перед іншими особами, в першу чергу, незалежно від настання строку виконання забезпеченого зобов'язання чи факту дефолту, задовольняються вимоги кредиторів, які мають вищій пріоритет згідно черговості існуючих пріоритетів. У такому випадку за заявою будь-якого з кредиторів реалізація забезпечення здійснюється шляхом його відчуження, навіть якщо забезпечувальним договором передбачена реалізація забезпечення шляхом передачі в управління.  
135. Угоди, що передбачають реалізацію забезпечення та/або задоволення вимог кредиторів в порушення вимог цієї статті є недійсними.  
136. Стаття 29. Наслідки перевищення суми, вирученої від реалізації забезпечення, над сумою боргу  
137. Якщо при реалізації забезпечення виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цим забезпеченням вимог забезпеченої особи, різниця повертається забезпечувачу.  
138. Стаття 30. Припинення обтяжень  
139. Обтяження припиняється:  
140. - з припиненням забезпеченого зобов'язання;  
141. - в разі загибелі забезпечення;  
142. - при закінченні терміну дії обтяження;  
143. - в інших випадках, передбачених законом або договором.  
144. Стаття 31. Відповідальність  
145. Особи, в результаті дій яких було незаконно внесено запис до Державного реєстру, несуть цивільну, адміністративну та (або) кримінальну відповідальність у відповідності із чинним законодавством України.  
146. Стаття 32. Міжнародні договори  
147. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.  
148. Розділ ІV  
149. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ  
150. 1. До приведення законодавства у відповідність з цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.  
151. 2. Внести зміни і доповнення до таких законів України:  
152. 1) У Цивільному кодексі України  
153. Статтю 48 доповнити частиною наступного змісту: "По недійсному кредитному договору боржник зобов'язаний повернути кредитору кредитні кошти та сплатити компенсаційні відсотки за весь строк фактичного користування кредитними коштами в розмірі полуторної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувались компенсаційні відсотки. Строком фактичного користування кредитними коштами вважається строк від дати надання банком кредитних коштів до дати їх повернення та сплати компенсаційних відсотків. Кредитор зобов'язаний повернути боржнику лише відсотки, що були ним отримані за кредитним договором."  
154. Статтю 67 викласти у такій редакції: "Стаття 67. Строк довіреності Строк дії довіреності не може перевищувати трьох років, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк у довіреності не зазначений, вона зберігає силу протягом одного року з дня її вчинення. Посвідчена нотаріусом довіреність, що призначається для вчинення дій за кордоном і не містить вказівки про строк її чинності, зберігає силу до її скасування особою, яка видала довіреність Довіреність, в якій не зазначена дата її вчинення, недійсна.".  
155. Статтю 69 викласти у такій редакції: "Стаття 69. Припинення довіреності Чинність довіреності припиняється внаслідок: 1) закінчення строку довіреності; 2) скасування довіреності особою, яка її видала; 3) відмови особи, якій видана довіреність; 4) припинення юридичної особи, від імені якої видана довіреність; 5) припинення юридичної особи, на ім'я якої видана довіреність; 6) смерті громадянина, який видав довіреність, визнання громадянина недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім; 7) смерті громадянина, якому видано довіреність, визнання громадянина недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім. Якщо інше не передбачено законом, особа, яка видала довіреність, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення, а особа, якій довіреність видана, - відмовитися від неї. Угода про відмову від цього права недійсна. З припиненням довіреності втрачає силу передоручення."  
156. Частину першу статті 197 викласти у такій редакції: "Уступка вимоги кредитором іншій особі допускається, якщо вона не суперечить закону, або коли вимога не пов'язана з особою кредитора."  
157. Статтю 178 доповнити частиною наступного змісту:  
158. "Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання."  
159. Статтю 220 у такій редакції: "Стаття 220. Припинення зобов'язання угодою сторін  
160. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов допускається, якщо це передбачено законом або договором.  
161. Зобов'язання припиняється угодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими ж особами."  
162. Частину першу статті 269 викласти у такій редакції: "Одностороння відмова від виконання договору найму дозволяється, якщо це передбачено Законом або договором. В іншому випадку наймодавець може пред'явити в суді, господарському або третейському суді вимогу про дострокове розірвання договору найму, якщо наймач: "  
163. 2) У Земельному кодексі України  
164. Пункт 2 статті 110 викласти у такій редакції:  
165. "2. Перехід права власності на земельну ділянку не припиняє встановленого або створеного обмеження (обтяження), якщо інше не встановлено законом або договором про таке обтяження."  
166. Пункт 2 статті 133 викласти у такій редакції:  
167. "2. Частина земельної ділянки, яка перебуває у спільній частковій власності, може бути передана в заставу без згоди усіх співвласників, якщо інше не встановлено договором між співвласниками. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що є їхньою спільною частковою власністю. У цьому випадку для встановлення пріоритетів щодо застав на таке майно, співвласники зобов'язані зареєструвати відповідну заставу в Державному реєстрі обтяжень майна."  
168. 3) У Кодексі торговельного мореплавства України  
169. Частину другу статті 365 викласти у такій редакції: "У договорі про іпотеку зазначаються найменування, місцезнаходження сторін, максимальний розмір та суть вимоги, що забезпечується іпотекою, термін виконання зобов'язання, місцезнаходження судна, а також будь-які інші умови, щодо яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута згода."  
170. Частину третю статті 367 виключити.  
171. Частину четверту статті 367 викласти у такій редакції: "Іпотечний заставодавець зобов'язаний повідомляти кожному наступному іпотечному заставоутримувачу про всі існуючі іпотеки судна, а також про характер забезпечених цими іпотеками зобов'язань. Іпотечний заставодавець зобов'язаний відшкодувати збитки, що виникли у будь-кого з його іпотечних заставодержателів внаслідок невиконання цього обов'язку."  
172. 4) У Житловому кодексі України  
173. Частину першу статті 109 викласти у такій редакції:  
174. "Виселення із займаного жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду допускається лише з підстав, установлених законом. Виселення із займаного жилого приміщення приватного житлового фонду допускається з підстав, установлених законом або договором."  
175. Статтю 116 доповнити частиною наступного змісту:  
176. "Осіб, які не є власниками та займають жиле приміщення приватного житлового фонду без відповідних договірних підстав, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення."  
177. 5) У Цивільному процесуальному кодексі України  
178. Частину першу статті 149 викласти у такій редакції:  
179. "Суд чи суддя на просьбу осіб, які беруть участь у справі, або за своєю ініціативою може вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в усякій стадії справи, якщо невжиття заходів забезпечення може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У випадках, передбачених Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" суд виносить ухвалу про передачу забезпечення у володіння та (або) користування забезпеченій особі."  
180. 6) У Господарському процесуальному кодексі України  
181. Статтю 66 викласти у такій редакції: "Господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. У випадках, передбачених Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" суд виносить ухвалу про передачу забезпечення у володіння та (або) користування забезпеченій особі."  
182. 7) У Законі України "Про заставу" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 47, ст. 642)  
183. Частину першу статті 3 викласти у такій редакції:  
184. "Заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна або майбутня вимога, що не протирічить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо."  
185. Статтю 6 викласти у такій редакції:  
186. "Стаття 6. Застава майна, що перебуває у спільній власності  
187. Майно, що перебуває є у спільній частковій власності, може бути надано в заставу в договірному порядку без згоди усіх співвласників, якщо інше не встановлено договором між співвласниками. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. У цьому випадку для встановлення пріоритетів щодо обтяжень на таке майно, співвласники мають право зареєструвати відповідне обтяження в Державному реєстрі.  
188. Майно, що перебуває у спільній сумісній власності, може бути передано в заставу тільки за згодою всіх співвласників."  
189. Статтю 10 викласти у такій редакції:  
190. "Стаття 10. Страхування предмета застави  
191. Заставодержатель зобов'язаний страхувати передане в його володіння заставлене майно, якщо це передбачено законом або договором. При настанні страхового випадку заставодержатель має переважне право задоволення своїх вимог із суми страхового відшкодування."  
192. Статтю 12 викласти у такій редакції:  
193. "Стаття 12. Зміст договору застави  
194. У договорі застави повинно бути зазначено найменування (прізвище, ім'я та по батькові), місцезнаходження (місце проживання) сторін, максимальний розмір та суть забезпечених заставою вимог, строк виконання зобов'язання, опис предмета застави, а також будь-які інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.  
195. При укладанні договору застави за згодою сторін або на вимогу однієї із сторін може бути проведена аудиторська перевірка достовірності та повноти балансу або фінансового стану відповідної сторони договору застави."  
196. Статтю 13 викласти у такій редакції:  
197. "Стаття 13. Форма договору застави  
198. Договір застави повинен бути укладений у письмовій формі.  
199. Угодою сторін може бути передбачено нотаріальне посвідчення договору застави, коли це не є обов'язковим в силу законодавства України, але на цьому наполягає одна із сторін.  
200. Норми цієї статті не поширюються на право податкової застави, що регулюється податковим законодавством."  
201. Статтю 14 викласти у такій редакції:  
202. "Стаття 14. Наслідки недотримання вимог щодо форми договору застави  
203. Недотримання вимог щодо форми договору застави тягне за собою недійсність договору з наслідками, передбаченими законодавством України."  
204. Статтю 15 викласти у такій редакції:  
205. "Стаття 15. Реєстрація застав  
206. Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та у порядку, передбачених законом.  
207. Застава майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця у Державному реєстрі обтяжень майна (далі - Державний реєстр), ведення якого покладається на держателя Державного реєстру.  
208. Державний реєстр застав майна та відомості, занесені до нього, є відкритими для всіх юридичних та фізичних осіб.  
209. Обов'язки з нотаріального посвідчення не поширюються на виникнення та зміну прав податкової застави, що регулюється податковим законодавством."  
210. Статтю 15-1 викласти у такій редакції:  
211. "Стаття 15-1. Реєстрація застав майна  
212. Порядок ведення Державного реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.  
213. Датою реєстрації застави майна вважається дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру. Запис до Державного реєстру вноситься протягом робочого дня в який подано заяву про реєстрацію застави майна.  
214. Заява про реєстрацію застави майна повинна містити тільки такі відомості:  
215. найменування (прізвище, ім'я та по батькові), адресу та номер, що ідентифікує заставодержателя та заставодавця;  
216. загальний опис предмета застави, який визначається сторонами;  
217. максимальний розмір забезпеченої вимоги;  
218. підпис (або електронний підпис) заявника.  
219. Держателю Державного реєстру забороняється вимагати подання додаткової інформації, що не зазначена у цій статті, а також вимагати нотаріального посвідчення такої заяви і перевіряти її точність.  
220. Заставодержатель або заставодавець, за заявою якого здійснюється реєстрація застави майна, за подання у заяві недостовірної інформації несе відповідальність згідно із законодавством України.  
221. За заявою заставодержателя до Державного реєстру можуть бути внесені зміни щодо предмета застави.  
222. Реєстрація застави майна діє з часу внесення запису до Державного реєстру до часу виключення відповідного запису із Державного реєстру, або винесення рішення суду (господарського або третейського суду) щодо недійсності забезпеченого заставою договору або договору застави. Заставодержатель може в будь-який час подати заяву про виключення запису з Державного реєстру.  
223. Якщо заставодержатель не подав заяву про виключення запису з Державного реєстру чи продовження терміну реєстрації, відповідний запис зберігається протягом п'яти років з дати внесення запису до Державного реєстру. Заставодержатель може продовжити термін дії реєстрації застави майна в будь-який час протягом останнього року дії такої реєстрації на наступні п'ять років після закінчення попередніх п'яти років дії реєстрації.  
224. Після виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель на письмову вимогу заставодавця протягом десяти днів зобов'язаний подати до Державного реєстру заяву про виключення з Державного реєстру запису про реєстрацію такої застави. У разі невиконання заставодержателем своїх обов'язків щодо подання заяви по виключенню запису з Державного реєстру заставодержатель відшкодовує заставодавцю збитки, спричинені таким невиконанням.  
225. За внесення запису до Державного реєстру справляється відповідна плата, крім випадків, коли такий запис здійснюється за заявою державного органу.  
226. Завірені держателем Державного реєстру витяги з Державного реєстру, що свідчать про внесення запису до Державного реєстру або про відсутність такого запису, надаються на запит будь-якої фізичної або юридичної особи за відповідну плату, крім випадків, коли такий запит подається державними органами в межах їх компетенції.  
227. Державні податкові органи України зобов'язані подати до держателя Державного реєстру заяву про внесення запису про наявність податкових застав.  
228. Держатель Державного реєстру, а також його посадові особи за порушення порядку ведення Державного реєстру, а також за надання недостовірної інформації несуть відповідальність згідно із законодавством України."  
229. Частину другу статті 16 викласти у такій редакції:  
230. "Реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави".  
231. Частину першу статті 18 викласти у такій редакції:  
232. "Наступні застави вже заставленого майна допускаються в разі, якщо інше не передбачено законом."  
233. Частину п'яту статті 18 викласти у такій редакції:  
234. "Пріоритет заставодержателя на задоволення вимог із заставленого майна встановлюється у відповідності із положеннями Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень."  
235. Статтю 32 викласти у такій редакції:  
236. "Договір про іпотеку повинен бути укладений у письмовій формі."  
237. Статтю 41 викласти у такій редакції:  
238. "Стаття 41. Зміст договору застави товарів в обороті або у переробці  
239. Договір застави товарів в обороті або у переробці повинен визначати вид товару, інші його родові ознаки, а також може визначати види товарів, якими може бути замінено предмет застави."  
240. Статтю 62 викласти у такій редакції:  
241. "Стаття 62. Нотаріальне посвідчення договору застави у міжнародному обороті  
242. У разі, коли відповідно до цього Закону нотаріальне посвідчення договору застави є обов'язковим, воно повинно бути здійснено у встановленому цим Законом порядку, якщо:  
243. предметом застави є морські будівлі, споруди, штучні острови (а також права на них), що знаходяться за межами територіальних вод України, а також усіх інших держав, якщо вони є об'єктом власності чи оренди юридичної чи фізичної особи України, або іноземної юридичної особи з участю української сторони, або міжнародної міждержавної організації, штаб-квартира якої знаходиться в Україні.  
244. Нотаріальне посвідчення або реєстрація договору застави, здійснені органами іноземної держави, визнаються в Україні за умови, якщо дотримано вимоги про обов'язкове нотаріальне посвідчення договору застави відповідно до цього Закону."  
245. 7) У Декреті Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року N 7-93 "Про державне мито" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 13, ст. 113; 1995 р., N 13, ст. 85, N 30, ст. 229; 1996 р., N 52, ст. 302; 2000 р., N 29, ст. 229; 2002 р., N 6, ст. 43) підпункт в) пункт 3 статті 3 викласти у такій редакції: "за посвідчення договорів купівлі-продажу майна державних підприємств, а також за посвідчення забезпечувальних договорів (у тому числі договорів застави) - 0, 1 відсотка вартості майна, що викуповується, або забезпечення, але не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян."  
246. 9) У Законі України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 2001, N 47 (23.11.2001), ст. 251)  
247. Частину десяту статті 7 виключити.  
248. 10) У Законі України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 2001, N 29 (20.07.2001), ст. 137)  
249. Пункт 26.2. викласти у такій редакції:  
250. "26.2. Передбачене в договорі право отримувача банк, що обслуговує платника, реалізує тільки у разі отримання доручення платника на здійснення договірного списання.  
251. Під дорученням платника обслуговуючому його банку на здійснення договірного списання слід розуміти визначене в договорі, укладеному між платником та обслуговуючим його банком, розпорядження на списання грошей. Зазначене розпорядження повинно включати в себе інформацію, що буде достатньою для належного виконання банком, що обслуговує платника, його доручення (обставини, за яких банк має здійснити (здійснювати) договірне списання, найменування особи отримувача, реквізити рахунка платника, з якого має здійснюватися договірне списання, реквізити договору між платником та отримувачем, що передбачає право отримувача на договірне списання, перелік документів, що мають бути надані отримувачем в обслуговуючий платника банк, строк дії розпорядження на списання грошей, тощо).  
252. До закінчення строку дії розпорядження на списання грошей платник не може відкликати його з банку без письмової згоди отримувача."  
253. 11) У Законі України "Про нотаріат" (Відомості Верховної Ради України, 1993, N 39 (28.09.93), ст. 383)  
254. Частину першу статті 55 викласти у такій редакції:  
255. "Угоди про відчуження та заставу майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується. У випадку застави майбутнього майна або створення забезпечувального обтяження у майбутньому майні нотаріусу надаються документи, що підтверджують наявність прав на набуття такого майна у власність в майбутньому".  
256. 12) У Законі України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (Відомості Верховної Ради України, 2001, N 10 (09.03.2001), ст. 44)  
257. Пункт 1.17 викласти у такій редакції:  
258. "1.17) податкова застава - спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає у силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має право у разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна. Пріоритет заставодержателя на задоволення вимог із заставленого майна встановлюється у відповідності із положеннями Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень."  
259. Пункт 8.4 статті 8 викласти у такій редакції:  
260. "8.4. Податковий пріоритет  
261. Пріоритетність податкової застави перед будь-якими іншими обтяженнями (включаючи інші застави) встановлюється у відповідності із положеннями Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".  
262. Частину третю підпункту а) підпункту 9.3.1. пункту 9.3 статті 9 викласти у такій редакції:  
263. "сплати боргу за виконавчими документами або за задоволеними претензіями у порядку доарбітражного врегулювання спорів, якщо такі виконавчі документи або претензії набули юридичної сили до моменту державної реєстрації податкової застави; "  
264. 13) У Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992, N 31 (04.08.92), ст. 440)  
265. Частину шосту статті 1 викласти у такій редакції  
266. "кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості по заробітній платі працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство або що визнані як конкурсні згідно з цим Законом і зобов'язання яких не забезпечені забезпечувальним обтяженням в майні боржника. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; "  
267. Частину сьому пункту 4 статті 3-1 викласти у такій редакції  
268. "отримувати з Державного реєстру обтяжень майна інформацію про майно боржника, яке є предметом забезпечувального обтяження; "  
269. Частину четверту пункту 3 статті 7 викласти у такій редакції:  
270. "перелік і повний опис забезпечення із зазначенням його місцезнаходження та вартості на момент виникнення забезпечувального обтяження; "  
271. Частину четверту пункту 8 статті 7 викласти у такій редакції:  
272. "докази того, що вартість забезпечення є недостатньою для повного задоволення забезпеченої вимоги у разі, якщо єдина підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена активами боржника."  
273. Частину шосту пункту 2 статті 8 викласти у такій редакції:  
274. "вимоги кредиторів, що повністю забезпечені забезпечувальним обтяженням."  
275. Пункт 9 статті 11 викласти у такій редакції:  
276. "9. Кредитор, вимоги якого забезпечені забезпечувальним обтяженням, має право заявити вимоги до боржника в частині, незабезпеченій забезпечувальним обтяженням, або на суму різниці між розміром вимоги та виручкою, яка може бути отримана при продажу забезпечення, якщо вартість забезпечення недостатня для повного задоволення його вимоги."  
277. Пункт 2 статті 14 доповнити частиною наступного змісту:  
278. "Вимоги конкурсних кредиторів до боржника, які не були задоволені в межах провадження у справі про банкрутство, або не були заявлені кредиторами або заявлені ними після закінчення встановленого цією статтею тридцятиденного строку, не можуть бути предметом позову."  
279. Частину 2 пункту 6 статті 14 викласти у такій редакції:  
280. "Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені забезпечувальним обтяженням в майні боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом забезпечувального обтяження згідно з Державним реєстром обтяжень майна."  
281. Частину другу пункту 2 статті 26 викласти у такій редакції:  
282. "Майно банкрута, що є забезпеченням, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя."  
283. Підпункт а) підпункту 1) пункту 1 статті 31 викласти у такій редакції:  
284. "а) вимоги, забезпечені забезпечувальним обтяженням; "  
285. Підпункт 4) пункту 1 статті 31 викласти у такій редакції:  
286. "4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені забезпечувальним обтяженням, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника; "  
287. Пункт 3 статті 35 викласти у такій редакції:  
288. "3. Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені забезпечувальним обтяженням в майні боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди."  
289. Пункт 1 статті 36 викласти у такій редакції:  
290. "1. Мирова угода може бути укладена тільки щодо вимог, забезпечених забезпечувальним обтяженням, вимог другої та наступних черг, визначених статтею 31 цього Закону."  
291. Пункт 2 статті 37 викласти у такій редакції:  
292. "2. Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), вимоги яких забезпечені забезпечувальним обтяженням, кредиторів другої та наступних черг."  
293. Частину шосту пункту 1 статті 38 викласти у такій редакції:  
294. "зобов'язання боржника щодо відшкодування усіх витрат, відшкодування яких передбачено у першу чергу згідно зі статтею 31 цього Закону, крім вимог кредиторів, забезпечених забезпечувальним обтяженням; "  
295. Підпункт 5) пункту 1 статті 40 викласти у такій редакції:  
296. "затверджено мирову угоду. Умови цієї угоди є обов'язковими для всіх конкурсних кредиторів."  
297. Частину п'яту пункту 1 статті 49 викласти у такій редакції:  
298. "у третю чергу задовольняються вимоги кредиторів за зобов'язаннями, забезпеченими забезпечувальним обтяженням в майні громадянина-підприємця; "  
299. 3. Незареєстровані обтяження, що встановлені до _________ 2002 року, можуть бути зареєстровані протягом шістдесяти днів з ____________ 2002 року. Якщо заява про реєстрацію обтяження подана протягом зазначеного періоду, переважне право щодо раніше незареєстрованого обтяження визначається на підставі дати виникнення обтяження, а переважне право у задоволенні вимог за рахунок забезпечення - на підставі моменту реєстрації в Державному реєстрі обтяжень майна. У випадку, коли обтяження зареєстровано в Державному реєстрі застав рухомого майна, відповідні пріоритети зберігаються при перенесені записів в Державний реєстр обтяжень майна.  
300. 4. Кабінету Міністрів України визначити Міністерство юстиції України держателем Державного реєстру обтяжень майна, та затвердити порядок ведення Державного реєстру обтяжень майна;  
301. забезпечити функціонування Державного реєстру обтяжень майна;  
302. забезпечити передачу Державним земельним кадастром, Державним картографо-геодезичним фондом Мінекоресурсів, бюро технічної інвентаризації всієї інформації, що може бути необхідна для ефективного функціонування Державного реєстру обтяжень майна;  
303. встановити розмір плати за внесення запису до Державного реєстру обтяжень майна та за надання витягів із нього. Розмір такої плати не повинен перевищувати витрат держателя Державного реєстру обтяжень майна на здійснення функцій щодо ведення Державного реєстру обтяжень майна;  
304. протягом шести місяців після набрання чинності цим Законом подати до Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до відповідних законів України та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із зазначеним Законом.  
305. 5. Національному банку України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом забезпечити розробку власних нормативно-правових актів на виконання цього Закону.  
306. 6. Цей Закон набирає чинності з дня його офіційного оприлюднення.