Кількість абзаців - 294 Розмітка (ліва колонка)


Про представництва України за кордоном (Повторний розгляд з пропозиціями (вето) Президента України)

0. З А К О Н У К Р А Ї Н И  
1. Про представництво України за кордоном  
2. Цей Закон визначає правові засади, завдання та функції дипломатичних установ України, що здійснюють представництво України за кордоном.  
3. Стаття 1. Визначення термінів  
4. У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:  
5. дипломатичне представництво України за кордоном (далі ( дипломатичне представництво України) є постійно діючою установою України за кордоном, основним завданням якої є:  
6. підтримувати офіційні міждержавні відносини;  
7. здійснювати представництво України в акредитуючій державі або при міжнародній організації;  
8. захищати інтереси України, права та інтереси її громадян і юридичних осіб;  
9. постійне представництво України при міжнародній організації (далі ( постійне представництво) ( постійно діюча установа України при міжнародній організації чи при інституції, основним завданням якої є: підтримувати офіційні відносини України з міжнародною організацією чи інституцією, а також захищати інтереси України при цій організації чи інституції;  
10. міжнародна інституція ( міжнародне утворення, наближене до міжнародної організації, діяльність якого регулюється нормами міжнародного права;  
11. консульська установа України за кордоном (далі ( консульська установа) - постійно діюча установа України за кордоном, основним завданням якої є захист за кордоном прав та інтересів юридичних осіб і громадян України і яка виконує консульські дії на території країни перебування в межах визначеного консульського округу (генеральне консульство, консульство, віце-консульство та консульське агентство);  
12. спеціальна місія - тимчасова місія, яка за своїм характером представляє Україну за кордоном і направляється в державу перебування за згодою останньої для розгляду з нею певних питань або для виконання щодо неї певного завдання;  
13. постійна місія спостерігача - місія постійного характеру України за кордоном, основним завданням якої є представництво України при міжнародній організації чи інституції, де Україна не є повноправним членом;  
14. торговельно-економічна місія ( структурний підрозділ закордонної дипломатичної установи України, що представляє та захищає у державі перебування інтереси України у галузі зовнішньоекономічної діяльності;  
15. аташат ( структурний підрозділ або представник у закордонній дипломатичній установі України, що представляє та захищає у державі перебування інтереси України у культурній, військовій, інформаційній або іншій галузі, про яку домовлено між Україною та акредитуючою державою.  
16. Інші терміни й поняття вживаються у цьому Законі у значенні, наведеному в Законі України "Про дипломатичну службу".  
17. Стаття 2. Правове регулювання здійснення представництва  
18. України за кордоном  
19. Правові засади здійснення представництва України за кордоном визначаються Конституцією України, цим Законом, законодавством про дипломатичну службу, іншими нормативно-правовими актами і міжнародними договорами України.  
20. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж передбачені цим Законом, то застосовуються правила міжнародного договору.  
21. Стаття 3. Установи, що здійснюють представництво України  
22. за кордоном  
23. Україну за кордоном представляють:  
24. 1) закордонні дипломатичні установи України (дипломатичні представництва та консульські установи, постійні представництва України при міжнародній організації);  
25. 2) спеціальні місії;  
26. 3) постійні місії спостерігача.  
27. Установи, що здійснюють представництво України за кордоном, входять до системи органів державної влади України і фінансуються з Державного бюджету України.  
28. Стаття 4. Відкриття та припинення діяльності закордонних  
29. дипломатичних установ України  
30. Закордонні дипломатичні установи України відкриваються та припиняють свою діяльність відповідно до норм міжнародного права та у порядку, передбаченому законодавством України.  
31. Міністерство закордонних справ України вносить у встановленому порядку на розгляд Президентові України пропозиції щодо створення, реорганізації та припинення діяльності закордонних дипломатичних установ України.  
32. Закордонні дипломатичні установи України мають печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, відповідні штампи, бланки, рахунки в банках.  
33. Стаття 5. Приміщення закордонних дипломатичних установ  
34. України  
35. Закордонні дипломатичні установи України забезпечуються приміщеннями відповідно до норм міжнародного права та у порядку, передбаченому законодавством України.  
36. Приміщеннями закордонних дипломатичних установ України вважаються будинки або частини будинків, що використовуються для цілей закордонних дипломатичних установ України, включаючи резиденцію глави закордонної дипломатичної установи України.  
37. Земельна ділянка із забудовами, будівля або частина будівлі, де розташовані закордонні дипломатичні установи України, які є державною власністю України або знаходяться в тимчасовому користуванні на правах оренди, є частиною території України і охороняються всіма законними засобами.  
38. Земельна ділянка із забудовами, будівля або частина будівлі, передана для розташування представництва в подарунок, є державною власністю України.  
39. Резиденція глави представництва України розташовується в одному будинку з іншими приміщеннями представництва України або окремо.  
40. Питання про надання главі представництва України приміщення для резиденції погоджується Міністерством закордонних справ України з Кабінетом Міністрів України в межах видатків, передбачених у Державному бюджеті України на утримання представництв України.  
41. На приміщенні закордонної дипломатичної установи України або на його території встановлюється Державний Прапор України та щит із зображенням Державного Герба України з відповідним написом українською мовою та державною мовою (державними мовами) акредитуючої держави або однією з офіційних мов міжнародної організації чи інституції. Державні символи України використовуються з урахуванням протокольної практики акредитуючої держави або згідно з правилами міжнародної організації чи інституції.  
42. Стаття 6. Структурні підрозділи закордонних дипломатичних  
43. установ України  
44. З метою забезпечення інтересів України за кордоном у зовнішньоекономічній, військовій, культурній та інших сферах у закордонних дипломатичних установах України можуть створюватися торговельно-економічні місії, аташати та інші структурні підрозділи.  
45. Діяльність торговельно-економічної місії підпорядкована главі дипломатичного представництва в акредитуючій державі, який здійснює контроль за її діяльністю.  
46. Центральний орган виконавчої влади у сфері зовнішньоекономічної діяльності організовує роботу торговельно-економічної місії в акредитуючій державі відповідно до законодавства України.  
47. Керівник торговельно-економічної місії та його заступник (заступники) є членами дипломатичного персоналу, інші співробітники торговельно-економічної місії ( членами адміністративно-технічного персоналу дипломатичного представництва.  
48. Керівник торговельно-економічної місії несе персональну відповідальність за виконання покладених на торговельно-економічну місію завдань і функцій. За відповідним рішенням на співробітників торговельно-економічної місії може бути покладено виконання їх службових обов'язків у двох і більше державах.  
49. Виконання функцій торговельно-економічної місії може бути покладено на одну особу.  
50. Торговельно-економічна місія утворюється в складі дипломатичного представництва Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.  
51. Торговельне представництво за кордоном юридичної особи, зареєстрованої на території України, не є торговельно-економічною місією і не фінансується з Державного бюджету України.  
52. Аташат утворюється у складі закордонних дипломатичних установ України у порядку, передбаченому законодавством України, і виконує представницькі функції України за кордоном у спеціально визначеній сфері (культурні зв'язки, військові справи, преса тощо).  
53. Виконання функцій аташату може бути покладено на одну особу.  
54. У закордонних дипломатичних установах України Міністерством закордонних справ України можуть створюватися, відповідно до законодавства України, інші структурні підрозділи з напрямів їхньої діяльності.  
55. Стаття 7. Штат закордонних дипломатичних установ України  
56. Штат закордонних дипломатичних установ України складається з працівників дипломатичної служби й обслуговуючого персоналу.  
57. Працівниками дипломатичної служби закордонних дипломатичних установ України можуть бути тільки громадяни України.  
58. Членами обслуговуючого персоналу закордонних дипломатичних установ України можуть бути громадяни України і, в окремих випадках, громадяни інших держав.  
59. Міністерство закордонних справ України визначає умови найму іноземних громадян у межах видатків, передбачених на утримання закордонних дипломатичних установ України.  
60. Закордонні дипломатичні установи України, їх працівники та члени їхніх сімей зобов'язані поважати закони, адміністративні правила, а також традиції та звичаї держави перебування, утримуватися від будь-яких дій, які можуть вважатися як втручання у внутрішні справи держави перебування.  
61. Працівники дипломатичної служби закордонних дипломатичних установ не можуть в акредитуючій державі займатися професійною або комерційною діяльністю з метою отримання прибутку.  
62. Стаття 8. Засади фінансування закордонних дипломатичних  
63. установ України  
64. Фінансування діяльності закордонних дипломатичних установ України здійснюється Кабінетом Міністрів України в межах видатків, передбачених на їх утримання відповідно до Державного бюджету України.  
65. Стаття 9. Основні завдання і функції дипломатичного  
66. представництва  
67. Основними завданнями і функціями дипломатичного представництва є:  
68. представництво України в державі перебування;  
69. підтримання офіційних міждержавних відносин;  
70. забезпечення інтересів України в державі перебування;  
71. реалізація засад зовнішньої політики України, визначених Верховною Радою України;  
72. забезпечення проведення політичного курсу України в державі перебування і з цією метою здійснення координації діяльності дипломатичних установ України у цій державі, делегацій, посадових осіб органів державної влади, які перебувають у службових відрядженнях за кордоном;  
73. збирання всіма законними засобами інформації про державу перебування, аналіз зовнішньої і внутрішньої політики держави перебування, її ролі в міжнародних відносинах та відносинах з Україною, а також вивчення діяльності інших держав, міжнародних організацій і союзів у регіоні держави перебування;  
74. забезпечення дипломатичними засобами розвитку співробітництва України з державою перебування в політичній, торгово-економічній, науково-технічній, культурній та інших сферах, що представляють взаємний інтерес, сприяння державним органам та у разі потреби об'єднанням громадян і представникам ділових кіл України у встановленні контактів з державними органами, представниками об'єднань громадян і ділових кіл держави перебування;  
75. захист прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном з урахуванням законодавства держави перебування;  
76. сприяння формуванню в державі перебування позитивного ставлення до України та її ініціатив на міжнародній арені;  
77. виконання доручень Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства закордонних справ України;  
78. опрацювання запитів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій України, які надсилаються дипломатичним представництвам через Міністерство закордонних справ України;  
79. ведення переговорів з посадовими особами відповідних органів держави перебування, підтримання контактів з керівниками держави, органами державної влади, зовнішньополітичними та іншими установами, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян цієї держави, українською діаспорою, представниками ділових кіл, діячами науки та культури, засобами масової інформації, а також представниками дипломатичного корпусу;  
80. інформування у встановленому порядку Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства закордонних справ України з питань зовнішньої і внутрішньої політики держави перебування;  
81. внесення у встановленому порядку пропозицій щодо розвитку відносин України з державою перебування, забезпечення інтересів України у відповідному регіоні та у світі в цілому;  
82. участь у підготовці проектів міжнародних договорів України з державою перебування, внесення Міністерством закордонних справ України пропозицій щодо укладення, виконання, припинення та призупинення дії договорів, здійснення контролю за виконанням двосторонніх договорів України з державою перебування, а також багатосторонніх договорів у частині відносин України з державою перебування;  
83. отримання у встановленому порядку від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій документів та інших матеріалів, необхідних для вирішення питань, які належать до компетенції дипломатичного представництва;  
84. виконання консульських функцій, здійснення загального керівництва діяльністю консульських установ України в державі перебування, сприяння встановленню та розвитку зв'язків і контактів із співвітчизниками, які проживають у державі перебування;  
85. поширення в державі перебування офіційної інформації про зовнішню та внутрішню політику України, її соціально-економічне, культурне та духовне життя;  
86. участь у підготовці і проведенні візитів офіційних делегацій України до держави перебування;  
87. захист майнових прав та інтересів України в державі перебування;  
88. вжиття необхідних заходів щодо забезпечення безпеки дипломатичного представництва, його співробітників та членів їхніх сімей;  
89. представництво і захист у державі перебування, згідно з відповідними належним чином оформленими міжнародними домовленостями, інтересів третіх держав та їхніх громадян;  
90. виконання інших функцій відповідно до чинного законодавства України, законодавства держави перебування, норм міжнародного права.  
91. Стаття 10. Статус дипломатичного представництва  
92. Дипломатичне представництво входить до системи органів дипломатичної служби і підпорядковується Міністерству закордонних справ України.  
93. У своїй діяльності дипломатичне представництво керується Віденською конвенцією про дипломатичні зносини 1961 року.  
94. Працівники дипломатичної служби дипломатичного представництва, а також члени їхніх сімей, члени обслуговуючого персоналу, якщо вони не є громадянами акредитуючої держави, користуються привілеями та імунітетами, передбаченими Віденською конвенцією про дипломатичні зносини 1961 року.  
95. Стаття 11. Організація діяльності дипломатичного  
96. представництва  
97. Дипломатичне представництво очолює глава дипломатичного представництва, який є вищим офіційним представником України, акредитованим у державі перебування.  
98. Штатний розпис дипломатичного представництва затверджується у встановленому порядку Міністерством закордонних справ України.  
99. Робота дипломатичного представництва здійснюється на основі річних планів, які складаються в порядку, визначеному Міністерством закордонних справ України.  
100. Дипломатичні представництва звітують про свою роботу в порядку, встановленому Міністерством закордонних справ України.  
101. До складу дипломатичного представництва можуть бути тимчасово відряджені для виконання службових обов'язків працівники інших органів державної влади. Умови їхнього направлення, призначення, діяльності та відкликання визначаються законодавством України.  
102. Стаття 12. Статус глави дипломатичного представництва  
103. Глава дипломатичного представництва є вищим офіційним представником України в акредитуючій державі.  
104. Главою дипломатичного представництва є посол, посланник або повірений у справах.  
105. Клас, до якого повинен належати глава дипломатичного представництва в державі перебування, визначається за погодженням з цією державою.  
106. У разі, якщо посада глави дипломатичного представництва є вакантною, якщо він не може виконувати свої функції або якщо він знаходиться за межами акредитуючої держави, тимчасово виконуючим обов'язки глави представництва України є Тимчасовий повірений у справах України, яким призначається радник-посланник, а за його відсутності - один із старших дипломатичних працівників.  
107. Прізвище Тимчасового повіреного у справах України повідомляється міністерству закордонних справ держави перебування або іншому міністерству, стосовно якого є домовленість.  
108. Глава дипломатичного представництва несе персональну відповідальність перед Президентом України, Кабінетом Міністрів України та Міністерством закордонних справ України за виконання покладених на дипломатичне представництво завдань.  
109. Глава дипломатичного представництва звітує перед Президентом України, Кабінетом Міністрів України та Міністерством закордонних справ України про виконання їхніх вказівок та доручень.  
110. Глава дипломатичного представництва здійснює загальне керівництво, координацію та контроль за діяльністю всіх державних установ України, їх спеціалістів, делегацій, посадових та інших осіб, які перебувають в акредитуючій державі або при міжнародній організації чи інституції.  
111. Керівники всіх українських установ і делегацій, представники і громадяни України в акредитуючій державі зобов'язані неухильно виконувати вказівки глави дипломатичного представництва України в цій державі і надавати йому необхідну допомогу, сприяти в здійсненні покладених на нього завдань.  
112. Глава дипломатичного представництва України не може в акредитуючій державі займатися професійною або комерційною діяльністю з метою отримання прибутку.  
113. Стаття 13. Права та обов'язки глави дипломатичного  
114. представництва  
115. Глава дипломатичного представництва для виконання покладених на дипломатичне представництво завдань має право:  
116. проводити переговори і підписувати міжнародні договори України в порядку, визначеному законодавством України, а також брати участь у міжнародних конференціях та зустрічах;  
117. вносити у встановленому порядку на розгляд Міністерства закордонних справ України пропозиції з питань двосторонніх відносин з державою перебування та діяльності дипломатичного представництва;  
118. виступати з офіційними заявами з питань зовнішньої політики України та з ініціативами міжнародного характеру згідно з відповідними дорученнями і повноваженнями, наданими йому в установленому порядку;  
119. виїжджати за згодою Міністерства закордонних справ України в короткострокові службові відрядження за межі держави перебування;  
120. вносити у встановленому порядку до Міністерства закордонних справ України пропозиції щодо застосування заохочень, а також пропозиції щодо дисциплінарних стягнень до співробітників дипломатичного представництва;  
121. вживати заходів щодо дотримання персоналом дипломатичного представництва, представниками державних установ України у державі перебування законів та правил держави перебування з метою забезпечення гідного представлення України в державі перебування;  
122. видавати розпорядження щодо організації роботи дипломатичного представництва, розподілу обов'язків між співробітниками дипломатичного представництва, направлення їх у короткострокові службові відрядження в межах країни перебування тощо;  
123. порушувати питання перед Міністерством закордонних справ України щодо дострокового припинення, у порядку, передбаченому законодавством України, довготермінового відрядження співробіт-ників дипломатичного представництва;  
124. для забезпечення життєдіяльності дипломатичного представництва за погодженням з Міністерством закордонних справ України укладати у встановленому порядку цивільно-правові угоди, в тому числі господарські договори, угоди, контракти;  
125. користуватися іншими правами відповідно до законодавства України, норм міжнародного права, законодавства держави перебування.  
126. Основними обов'язками глави дипломатичного представництва є:  
127. виконання доручень Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства закордонних справ України;  
128. організація роботи щодо захисту в державі перебування прав та інтересів громадян України та юридичних осіб України відповідно до законодавства держави перебування;  
129. забезпечення поширення в державі перебування офіційної інформації з питань зовнішньої політики України, її внутрішньополітичного, соціально-економічного, культурного життя;  
130. організація захисту права власності України на належне їй майно в державі перебування, забезпечення його зберігання та раціонального використання;  
131. вжиття необхідних заходів для забезпечення відповідно до норм міжнародного права та законодавства держави перебування привілеїв та імунітетів, що надаються дипломатичному представництву;  
132. захист державної таємниці України, вжиття заходів для підтримання необхідного рівня безпеки дипломатичного представництва, його співробітників та членів їхніх сімей;  
133. забезпечення раціонального використання державних коштів, що виділяються на утримання дипломатичного представництва, дотримання фінансової дисципліни;  
134. забезпечення необхідних умов для роботи персоналу дипломатичного представництва, внесення у встановленому порядку пропозицій з питань, пов'язаних з його діяльністю.  
135. Стаття 14. Призначення глави дипломатичного представництва  
136. Посол або посланник призначається за поданням Міністра закордонних справ України указом Президента України, який скріплюється підписами Прем'єр-міністра України та Міністра закордонних справ України, в разі отримання згоди (агреману) на це призначення іноземної держави, до якої він призначається.  
137. Повірений у справах України призначається наказом Міністра закордонних справ України.  
138. Послу або посланнику України, що відбуває до акредитуючої держави, вручається підписана Президентом України і скріплена підписом Міністра закордонних справ України вірча грамота, яка після прибуття вручається главі акредитуючої держави.  
139. Повіреному у справах України, що відбуває до акредитуючої держави, вручається лист Міністра закордонних справ України, який після прибуття вручається міністру закордонних справ акредитуючої держави.  
140. Посол або посланник України приступає до виконання своїх службових обов'язків в акредитуючій державі або при міжнародній організації чи інституції після вручення вірчої грамоти главі держави, до якої він призначений, або після повідомлення про своє прибуття і вручення завірених копій вірчої грамоти міністру закордонних справ цієї держави залежно від практики, яка існує в акредитуючій державі.  
141. Повірений у справах України приступає до виконання своїх службових обов'язків з моменту вручення листа Міністра закордонних справ України міністру закордонних справ держави, до якої він призначений.  
142. Стаття 15. Припинення місії глави дипломатичного  
143. представництва України  
144. Місія глави дипломатичного представництва України припиняється у разі:  
145. 1) його відкликання у встановленому порядку;  
146. 2) його відставки;  
147. 3) його смерті;  
148. 4) оголошення його реrsоnа nоn grаtа в акредитуючій державі.  
149. Стаття 16. Представлення інтересів України в декількох  
150. державах або при міжнародних організаціях  
151. чи інституціях  
152. Глава дипломатичного представництва може бути за поданням Міністра закордонних справ України призначений у порядку, визначеному статтею 15 цього Закону, одночасно представником при будь-якій міжнародній організації чи інституції або державі, якщо немає заперечень з боку цієї держави.  
153. Якщо одне дипломатичне представництво України за кордоном представляє інтереси України у двох або більше державах, то бажаним є присутність члена дипломатичного персоналу у державі, яка покривається цим дипломатичним представництвом.  
154. У державі, яка не має дипломатичного представництва, але територія якої покривається дипломатичним представництвом України за сумісництвом, може знаходитися приміщення для члена дипломатичного персоналу. Приміщення для члена дипломатичного персоналу вважається частиною приміщень дипломатичного представництва України за сумісництвом та користується всіма імунітетами, передбаченими для приміщення представництва України.  
155. Питання про виділення приміщення для розміщення резиденції посла в державі за сумісництвом вирішується Міністерством закордонних справ України за погодженням із Кабінетом Міністрів України.  
156. Стаття 17. Статус постійного представництва України  
157. при міжнародній організації чи інституції  
158. Постійне представництво входить до системи органів дипломатичної служби і підпорядковується Міністерству закордонних справ України.  
159. Постійне представництво України при міжнародній організації чи інституції засновується при організації чи інституції, членом якої є Україна.  
160. Постійне представництво забезпечує реалізацію єдиного зовнішньополітичного курсу України у відповідній міжнародній організації чи інституції і з цією метою здійснює у встановленому порядку координацію участі в діяльності міжнародної організації чи інституції органів державної влади, організацій та підприємств, а також їхніх делегацій та спеціалістів. Вказані делегації та спеціалісти в установленому порядку погоджують з постійним представництвом свою діяльність.  
161. Постійне представництво, його працівники і члени їхніх сімей користуються в державі перебування привілеями та імунітетами відповідно до норм міжнародного права і законодавства акредитуючої держави.  
162. Стаття 18. Основні завдання та функції постійного  
163. представництва України при міжнародній  
164. організації чи інституції  
165. Основними завданнями та функціями постійного представництва України при міжнародній організації чи інституції є:  
166. представництво України у відповідній міжнародній організації чи інституції;  
167. захист національних інтересів та реалізація зовнішньо-політичного курсу України в міжнародній організації чи інституції;  
168. реалізація засад зовнішньої політики України, визначених Верховною Радою України;  
169. забезпечення участі України у діяльності міжнародної організації чи інституції;  
170. вивчення та аналіз діяльності міжнародної організації чи інституції, стану основних тенденцій розвитку співробітництва в рамках міжнародної організації чи інституції її держав-членів та спостерігачів;  
171. виконання доручень Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства закордонних справ України;  
172. опрацювання запитів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, які направляються представництву України при міжнародній організації чи інституції через Міністерство закордонних справ України;  
173. інформування у встановленому порядку Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства закордонних справ України, органів державної влади з питань діяльності міжнародної організації чи інституції;  
174. внесення у встановленому порядку пропозицій щодо забезпечення участі України в діяльності міжнародної організації чи інституції;  
175. отримання у встановленому порядку від державних органів влади, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій документів та інших матеріалів, необхідних для вирішення питань, що належать до компетенції представництва України при міжнародній організації чи інституції;  
176. сприяння у реалізації цілей, принципів і рішень міжнародної організації чи інституції, виконання прийнятих в їх рамках міжнародних договорів, учасницею яких є Україна;  
177. ведення переговорів з міжнародною організацією чи інституцією, участь у розробці проектів міжнародних договорів та інших документів з питань, що належать до компетенції міжнародної організації чи інституції;  
178. підтримання контактів із секретаріатом міжнародної організації чи інституції, представництвами держав-членів і постійними місіями спостерігачів;  
179. участь у підготовці і здійсненні візитів посадових осіб і офіційних делегацій, пов'язаних з проведенням заходів у рамках міжнародної організації чи інституції;  
180. виконання інших функцій, передбачених чинним законодавством України.  
181. Стаття 19. Організація роботи постійного представництва  
182. України при міжнародній організації чи інституції  
183. Постійне представництво очолює постійний представник України при міжнародній організації чи інституції (далі ( постійний представник), який представляє інтереси України при міжнародній організації чи інституції.  
184. Постійний представник призначається та звільняється за поданням Міністра закордонних справ України указом Президента України, який скріплюється підписами Прем'єр-міністра України та Міністра закордонних справ України.  
185. Постійний представник безпосередньо керує роботою постійного представництва, несе персональну відповідальність за виконання покладених на постійне представництво завдань і здійснення ним функцій, розподіляє службові обов'язки між його співробітниками.  
186. У разі відсутності постійного представника його функції здійснює виконуючий обов'язки постійного представника, що призначається у встановленому порядку з числа його заступників або старших дипломатів постійного представництва.  
187. Якщо постійним представником є за сумісництвом глава дипломатичного представництва в державі перебування, у разі його відсутності виконуючим обов'язки постійного представника є тимчасовий повірений у справах.  
188. Заходи щодо забезпечення безпеки постійного представництва, включаючи дії в умовах надзвичайних ситуацій у країні перебування, співробітників постійного представництва і членів їхніх сімей здійснюються постійним представником у взаємодії з відповідними підрозділами міністерства закордонних справ країни перебування, секретаріатом міжнародної організації чи інституції та дипломатичним представництвом у державі перебування.  
189. Штатний розпис постійного представництва затверджується у встановленому порядку Міністерством закордонних справ України.  
190. Робота постійного представництва здійснюється на основі річних планів, що складаються у порядку, передбаченому Міністерством закордонних справ України.  
191. Постійне представництво України при міжнародній організації чи інституції звітує про свою роботу в порядку, встановленому Міністерством закордонних справ України.  
192. До складу постійного представництва можуть бути тимчасово відряджені для виконання службових обов'язків співробітники інших органів державної влади. Умови їхнього направлення та діяльності визначаються чинним законодавством України.  
193. Стаття 20. Статус глави постійного представництва  
194. Глава постійного представництва безпосередньо керує роботою представництва України при міжнародній організації чи інституції, несе персональну відповідальність за виконання покладених на представництво України при міжнародній організації чи інституції завдань і здійснення ним функцій, розподіляє службові обов'язки між його працівниками.  
195. Глава постійного представництва звітує перед Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Міністерством закордонних справ України про виконання завдань та доручень.  
196. Функції глави постійного представництва припиняються в порядку, передбаченому законодавством України, та на підставах, визначених статтею 15 цього Закону.  
197. Стаття 21. Основні права та обов'язки глави постійного  
198. представництва  
199. Глава постійного представництва для виконання покладених на постійне представництво України при міжнародній організації чи інституції завдань має право:  
200. без спеціальних повноважень представляти Україну та брати участь у роботі органів міжнародної організації чи інституції;  
201. вести переговори і підписувати міжнародні договори у порядку, передбаченому законодавством України;  
202. вносити у встановленому порядку на розгляд Міністерства закордонних справ України пропозиції з питань діяльності представництва України при міжнародній організації чи інституції;  
203. виступати за погодженням з Міністерством закордонних справ України з офіційними заявами з питань зовнішньої політики України, зокрема її участі в діяльності відповідної міжнародної організації чи інституції, та з ініціативами міжнародного характеру;  
204. одержувати у встановленому порядку від органів державної влади, підприємств, установ і організацій, органів місцевого самоврядування необхідну інформацію, документи і матеріали, необхідні для вирішення завдань, віднесених до його компетенції;  
205. вносити у встановленому порядку до Міністерства закордонних справ України пропозиції щодо застосування до працівників представництва України при міжнародній організації чи інституції заохочень та дисциплінарних стягнень;  
206. видавати розпорядження щодо організації роботи представництва України при міжнародній організації чи інституції, розподілу обов'язків між співробітниками представництва України при міжнародній організації чи інституції, направлення співробітників у службові відрядження тощо;  
207. порушувати питання перед Міністерством закордонних справ України щодо дострокового припинення, у порядку, передбаченому законодавством України, роботи співробітників представництва України при міжнародній організації чи інституції;  
208. для забезпечення життєдіяльності представництва України при міжнародній організації чи інституції за погодженням з Міністерством закордонних справ України укладати у встановленому порядку цивільно-правові угоди, в тому числі господарські договори, угоди, контракти, договори оренди;  
209. користуватися іншими правами відповідно до законодавства України, норм міжнародного права, законодавства держави перебування.  
210. Основними обов'язками глави постійного представництва є:  
211. організація роботи представництва України при міжнародній організації чи інституції із забезпечення участі України в діяльності міжнародної організації чи інституції;  
212. виконання доручень Президента України, Прем'єр-міністра України, Міністерства закордонних справ України;  
213. організація роботи по захисту інтересів України у відповідній міжнародній організації чи інституції;  
214. поширення в державі перебування та міжнародній організації чи інституції офіційної інформації з питань зовнішньої політики України, зокрема щодо її участі в діяльності відповідної міжнародної організації чи інституції, її внутрішньополітичного, соціально-економічного та культурного життя;  
215. здійснення необхідних заходів для забезпечення відповідно до норм міжнародного права та законодавства держави перебування привілеїв та імунітетів, що надаються представництву України при міжнародній організації чи інституції;  
216. захист державної таємниці України;  
217. забезпечення раціонального використання державних коштів, що виділяються представництву України при міжнародній організації чи інституції, дотримання фінансової дисципліни;  
218. організація підготовки та направлення до Міністерства закордонних справ України інформаційно-аналітичних матеріалів про діяльність та найважливіші рішення відповідної міжнародної організації чи інституції;  
219. забезпечення необхідних умов для роботи членів персоналу представництва України при міжнародній організації чи інституції, внесення у встановленому порядку пропозицій з питань, пов'язаних з його діяльністю;  
220. організація участі співробітників представництва України при міжнародній організації чи інституції, делегацій України в заходах, що відбуваються в рамках чи під егідою міжнародної організації чи інституції.  
221. Стаття 22. Місцезнаходження постійного представництва  
222. України при міжнародній організації чи інституції  
223. Представництво України при міжнародній організації чи інституції створюється, як правило, у місці знаходження штаб-квартири міжнародної організації чи інституції або її відділення.  
224. Стаття 23. Забезпечення постійного представництва України  
225. при міжнародній організації чи інституції  
226. приміщенням  
227. Держава перебування та міжнародна організація чи інституція сприяють постійному представництву в отриманні приміщень на прийнятних умовах на території держави перебування.  
228. Держава перебування та міжнародна організація чи інституція також надають допомогу в отриманні житлових приміщень для співробітників постійного представництва на прийнятних умовах.  
229. Інші питання, що стосуються приміщень, вирішуються у порядку, передбаченому статтею 5 цього Закону.  
230. Стаття 24. Статус консульської установи України за кордоном  
231. Консульська установа захищає за кордоном права та інтереси України, юридичних осіб і громадян України.  
232. Консульська установа має однаковий статус незалежно від назви і користується всіма привілеями та імунітетами, передбаченими для консульських установ Віденською конвенцією про консульські зносини 1963 року, та виконує передбачені зазначеним документом і Консульським статутом функції.  
233. Стаття 25. Надання приміщення консульській установі України  
234. за кордоном  
235. Питання надання приміщення для консульської установи, а також для розміщення співробітників консульської установи, які мають дипломатичний ранг, вирішуються Міністерством закордонних справ України за погодженням з Кабінетом Міністрів України в межах видатків, передбачених на утримання дипломатичного представництва України в цій державі.  
236. Якщо консульська установа відкривається в консульському окрузі на території держави, що не має дипломатичного представництва України, то питання забезпечення такої консульської установи приміщенням вирішується Міністерством закордонних справ України.  
237. Стаття 26. Статус дипломатичної місії України за кордоном  
238. Дипломатична місія України за кордоном ( це установа України, що покликана підтримувати офіційні міждержавні відносини, здійснювати представництво України в акредитуючій державі, захищати інтереси України, її громадян та юридичних осіб. Статус, час дії дипломатичної місії та її окремі функції і завдання визначаються домовленостями між відповідними державними органами України та акредитуючої держави.  
239. Для цілей цього Закону статус дипломатичної місії України за кордоном прирівнюється до статусу дипломатичного представництва на період виконання своїх функцій.  
240. Дипломатичну місію України за кордоном очолює повірений у справах України.  
241. Стаття 27. Статус спеціальної місії України за кордоном  
242. Спеціальна місія України за кордоном направляється за умови досягнення попередньої згоди акредитуючої держави по дипломатичних каналах.  
243. Функції спеціальної місії визначаються за взаємною згодою між посилаючою державою і приймаючою державою.  
244. Спеціальна місія України за кордоном у своїй діяльності керується положеннями Конвенції про спеціальні місії 1969 року.  
245. Членами спеціальної місії України можуть бути тільки громадяни України.  
246. Стаття 28. Фінансування діяльності спеціальної місії України  
247. за кордоном  
248. Спеціальна місія, що направляється за ініціативою державної установи, фінансується в межах видатків, передбачених на утримання цієї установи.  
249. Якщо спеціальна місія направляється за ініціативою двох або більше державних установ, то питання фінансування її діяльності вирішується між цими установами.  
250. Якщо для направлення спеціальної місії необхідне фінансування з Державного бюджету України, то установа (и), яка (і) ініціює (ють) направлення спеціальної місії, надсилає (ють) до Кабінету Міністрів України офіційного листа, в якому обґрунтовуються необхідність та економічна доцільність її діяльності.  
251. Спеціальна місія, що направляється за ініціативою юридичних осіб, фінансується ініціаторами.  
252. Стаття 29. Статус постійної місії спостерігача  
253. Статус постійної місії спостерігача прирівнюється до статусу постійного представництва. Постійна місія спостерігача виконує покладені на неї завдання з урахуванням практики цієї міжнародної організації чи інституції.  
254. Стаття 30. Засади фінансування дипломатичних представництв  
255. України за кордоном  
256. Фінансування діяльності дипломатичного представництва України здійснюється Кабінетом Міністрів України в межах видатків, передбачених на утримання системи Міністерства закордонних справ України.  
257. Питання забезпечення приміщеннями та вирішення інших питань діяльності регулюються угодою між Україною та державою перебування.  
258. Стаття 31. Засади фінансування діяльності інших представництв  
259. України за кордоном  
260. Представництва України за кордоном фінансуються згідно з положеннями цього Закону.  
261. Стаття 32. Засади оподаткування глави дипломатичного  
262. представництва України за кордоном та членів  
263. дипломатичного персоналу представництва  
264. Глава дипломатичного представництва України за кордоном та члени дипломатичного персоналу представництва оподатковуються відповідно до статті 34 Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 року.  
265. Стаття 33. Оподаткування діяльності дипломатичного  
266. представництва України в державі перебування  
267. Питання оподаткування дипломатичного представництва України за кордоном вирішується з державою перебування на засадах взаємності.  
268. Стаття 34. Звіт закордонної дипломатичної установи  
269. Закордонна дипломатична установа подає щорічний звіт про розмір сплачених податків у державі перебування за підписом глави дипломатичного представництва Міністру закордонних справ України. Звіт дипломатичного представництва підлягає затвердженню Кабінетом Міністрів України.  
270. Стаття 35. Порядок оподаткування приміщення, глави та членів  
271. дипломатичного персоналу представництва України  
272. при міжнародній організації чи інституції  
273. Приміщення представництва України при міжнародній організації чи інституції звільняється від усіх державних, районних і муніципальних податків, зборів і мита, крім тих податків, зборів і мита, що є платою за конкретні види обслуговування.  
274. Звільнення від оподаткування не стосується тих податків, зборів і мита, якими згідно із законами акредитуючої держави оподатковуються особи, що укладають контракти з посилаючою державою або з будь-якою особою, що виступає від її імені.  
275. Глава постійного представництва та члени дипломатичного персоналу постійного представництва звільняються від усіх податків, зборів і мита, особистих та майнових, державних, районних, муніципальних, за винятком:  
276. непрямих податків;  
277. зборів і податків на приватне нерухоме майно, що знаходиться на території акредитуючої держави, якщо ця особа не володіє ним від імені посилаючої держави;  
278. різних видів податків на спадщину;  
279. зборів, що стягуються за конкретні види обслуговування;  
280. реєстраційних, судових та реєстрових видів мита, іпотечних зборів і гербового збору стосовно нерухомого майна.  
281. Стаття 36. Прикінцеві положення  
282. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.  
283. До приведення інших законів у відповідність із нормами цього Закону вони діють у частині, що не суперечить цьому Закону.  
284. 2. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом:  
285. подати Верховній Раді України пропозиції щодо внесення змін до законів України, що випливають із цього Закону;  
286. привести у відповідність із цим Законом свої нормативно-правові акти;  
287. відповідно до своєї компетенції забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;  
288. забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.  
289. Голова Верховної Ради  
290. України В.ЛИТВИН  
291. м. К и ї в  
292. 10 липня 2003 року  
293. № 1113 (ІV