Кількість абзаців - 95 Розмітка (ліва колонка)


Про правовий статус закордонних українців (Друге читання)

0. Проект  
1. ЗАКОН УКРАЇНИ  
2. Про правовий статус закордонних українців  
3. Українці, які проживають за межами України, становлять невід'ємну частину українського етносу. За Ст. 12 Конституції України Українська держава сприяє розвитку і зміцненню їхньої національної свідомості, зв'язків з Україною та поверненню до етнічної батьківщини.  
4. Цей Закон визначає правовий статус закордонних українців та порядок його надання.  
5. Стаття 1. Визначення термінів  
6. У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:  
7. закордонний українець - це особа, яка проживає за межами України, має українське етнічне походження, зберігає українське культурно-мовне самоусвідомлення і не є громадянином України;  
8. українське етнічне походження - це належність особи або її предків по прямій лінії до української національності та визнання нею України батьківщиною свого етнічного походження;  
9. культурно-мовне самоусвідомлення - знання людиною історичного та сучасного надбання України, володіння українською мовою в обсязі, достатньому для спілкування;  
10. правовий статус закордонного українця - визначення в законодавстві України прав, свобод та обов'язків українців, які проживають за межами України і не мають громадянства України.  
11. Стаття 2. Законодавство щодо закордонного українця  
12. Правовий статус закордонного українця визначається Конституцією України, цим Законом, а також іншими законами України.  
13. Стаття 3. Система і повноваження органів, що вирішують питання, пов'язані зі статусом закордонного українця  
14. 1. Систему органів, які вирішують питання, що стосуються закордонних українців, складають органи державної влади і місцевого самоврядування.  
15. Стаття 4. Умови надання статусу закордонного українця  
16. 1. Умовами надання особі статусу закордонного українця є:  
17. 1) українська національність або українське етнічне походження та культурно-мовне самоусвідомлення;  
18. 2) бажання мати статус закордонного українця;  
19. 3) досягнення особою 16-річного віку;  
20. 4) відсутність громадянства України.  
21. 2. Українська національність або українське етнічне походження підтверджуються відповідними документами або свідченням громадян України чи українців, які проживають за межами України.  
22. 3. Культурно-мовне самоусвідомлення підтверджується у ході співбесіди з працівником Міністерства закордонних справ України або дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном.  
23. Стаття 5. Порядок надання статусу закордонного українця  
24. 1. Особа, яка бажає набути статус закордонного українця подає письмову заяву про надання статусу закордонного українця на території України до Міністерства закордонних справ України, а за кордоном - до дипломатичного представництва чи консульської установи України за формою, встановленою Міністерством закордонних справ України.  
25. 2. До заяви про надання статусу закордонного українця додаються:  
26. 1) паспорт країни проживання;  
27. 2) документи, які підтверджують українську національність або українське етнічне походження відповідно до частини 2 Статті 4 цього закону;  
28. 3) документи, які підтверджують, що у державі громадянства та постійного проживання особа не притягалася до відповідальності за вчинення злочинів, зазначених у пункті 1 статті 7 цього Закону.  
29. 3. Рішення про надання особі статусу закордонного українця та про позбавлення її цього статусу приймає Міністерство закордонних справ України або дипломатичне представництво чи консульська установа України за кордоном у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.  
30. 4. Міністерство закордонних справ України або дипломатичне представництво чи консульська установа України за кордоном розглядає заяву у термін до 60 днів з дня її отримання і у разі позитивного рішення видає особі посвідчення закордонного українця.  
31. 5. Про відмову у наданні особі статусу закордонного українця за її бажанням видається копія відповідного рішення Міністерства закордонних справ України або дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном.  
32. Стаття 6. Посвідчення закордонного українця  
33. Посвідчення закордонного українця є документом, що засвідчує цей статус.  
34. 1. До посвідчення закордонного українця вносяться такі дані:  
35. 1) прізвище та ім'я (імена);  
36. 2) дата та місце народження;  
37. 3) громадянство чи наявність статусу особи без громадянства;  
38. 4) місце постійного проживання за кордоном (адреса);  
39. 5) фотокартка.  
40. 2. До посвідчення закордонного українця за бажанням його власника можуть бути внесені також ім'я, прізвище та дата народження його дитини (в тому числі й усиновленої) віком до 16 років, якщо такі дані підтверджуються відповідними документами.  
41. 3. Дані до посвідчення закордонного українця вносяться українською мовою.  
42. 4. Вносити до посвідчення іноземного українця дані, не передбачені цією статтею, забороняється.  
43. 5. Зразок посвідчення закордонного українця, порядок його видачі, виготовлення та анулювання встановлюються Кабінетом Міністрів України.  
44. 6. Термін дії посвідчення закордонного українця обмежується до 10 років з правом його продовження.  
45. 7. Посвідчення не є документом, що замінює паспорт, і не може використовуватись для засвідчення особи.  
46. 8. Власник посвідчення закордонного українця відповідає за достовірність внесених до посвідчення даних. У разі зміни імені, прізвища, громадянства, місця проживання власник посвідчення протягом шести місяців зобов'язаний повідомити про це Міністерство закордонних справ України або дипломатичне представництво чи консульську установу України за кордоном.  
47. 9. У разі втрати посвідчення закордонного українця особі за її заявою Міністерство закордонних справ України або дипломатичне представництво чи консульська установа України за кордоном видає дублікат посвідчення.  
48. 10. За видачу посвідчення закордонного українця або його дубліката встановлюється плата, порядок стягнення і розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України.  
49. Стаття 7. Відмова у наданні статусу закордонного українця  
50. 1. У наданні статусу закордонного українця особі може бути відмовлено якщо вона:  
51. 1) вчинила дії, що становлять загрозу для національної безпеки України;  
52. 2) вчинила злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людства і людяності, які визначені міжнародним правом;  
53. 3) вчинила тяжкий злочин.  
54. 2. Рішення про відмову у наданні статусу закордонного українця може бути оскаржене у судовому порядку, визначеному законодавством України.  
55. Стаття 8. Підстави позбавлення та припинення статусу закордонного українця  
56. 1. Особа позбавляється статусу закордонного українця:  
57. 1) якщо цього статусу було набуто внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або підроблених документів;  
58. 2) якщо протягом шести місяців з дня зміни імені, прізвища, громадянства або місця постійного проживання особа не повідомила про це Міністерство закордонних справ України або дипломатичне представництво чи консульську установу України за кордоном;  
59. 3) якщо особа вчинила дії, зазначені у статті 7 цього Закону.  
60. 2. Рішення про позбавлення статусу закордонного українця приймає Міністерство закордонних справ України або дипломатичне представництво чи консульська установа України за кордоном в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.  
61. 3. Рішення про позбавлення статусу закордонного українця може бути оскаржено у судовому порядку, визначеному законодавством України.  
62. 4. Статус закордонного українця припиняється у разі подання особою відповідної заяви з дня її реєстрації у Міністерстві закордонних справ України або дипломатичному представництві чи консульській установі України за кордоном.  
63. 5. Особа, яка була позбавлена статусу закордонного українця згідно з підпунктами 1) чи 3) першого пункту цієї статті, не має права на поновлення статусу закордонного українця.  
64. Стаття 9. Порядок в'їзду та перебування закордонного українця на території України  
65. 1. В'їзд та перебування в Україні особи, яка є закордонним українцем, дозволяється на період до 120 днів протягом року без письмового запрошення та візи.  
66. 2. Закордонний українець має право на оформлення візи для тимчасового перебування в Україні у приватних або службових справах на період до трьох років без подання будь-яких запрошень Української сторони.  
67. 3. Закордонний українець має право на оформлення візи для тимчасового перебування в Україні з метою навчання терміном на весь період навчання без подання будь-яких запрошень Української сторони.  
68. 4. У випадку потреби перебування в Україні більше 120 днів на рік у приватних або службових справах закордонний українець має право на отримання відповідної візи на території України у Міністерстві закордонних справ України у порядку, визначеному пунктом 2 цієї статті.  
69. 5. Закордонний українець може іммігрувати в Україну для постійного проживання за умови отримання в установленому законом порядку дозволу на імміграцію для постійного проживання поза межами квот на імміграцію.  
70. 6. Закордонний українець у випадках, передбачених законодавством України, може отримати притулок або набути статус біженця.  
71. 7. Положення цієї статті поширюються також на подружжя закордонного українця та його дітей у разі їх спільного в'їзду та перебування на території України.  
72. Стаття 10. Права, свободи і обов'язки закордонних українців  
73. 1. Закордонні українці мають усі громадянські (особисті) соціально-економічні, культурні та інші права, свободи та обов'язки, визначені Конституцією України і законами України, за винятком політичних прав та обов'язків, передбачених для громадян України (виборче право, військова служба, державна служба тощо) та права на державне пенсійне забезпечення.  
74. 2. Права закордонного українця, який перебуває в Україні, не можуть бути обмежені порівняно з відповідними правами громадян України, якщо інше не передбачено законом.  
75. 3. Здійснення закордонними українцями наданих прав і свобод не повинно завдавати шкоди національним інтересам України, правам, свободам і законним інтересам її громадян та інших осіб, які проживають в Україні, а також не може суперечити здійсненню закордонними українцями прав та обов'язків, пов'язаних з державою, громадянами якої вони є.  
76. Стаття 11. Правовий захист закордонного українця  
77. 1. Закордонні українці, які перебувають на території України, знаходяться під захистом правоохоронних органів України згідно з Конституцією України та законодавством України щодо іноземців та осіб без громадянства, які постійно проживають чи тимчасово перебувають на території України.  
78. 2. Рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових осіб щодо вирішення питань, пов'язаних з перебуванням закордонного українця в Україні, можуть бути оскаржені у суді у встановленому законом порядку.  
79. Стаття 12. Гарантії задоволення національно-культурних і мовних потреб закордонного українця  
80. 1. Україна з метою задоволення національно-культурних і мовних потреб закордонного українця:  
81. 1) під час укладення міжнародних договорів передбачає забезпечення прав українських меншин, створення оптимальних можливостей для задоволення їхніх соціальних, культурно-освітніх, інформаційних та інших потреб;  
82. 2) сприяє укладенню міжнародних договорів про співробітництво в галузях економіки, науки, культури, освіти, соціального захисту, інформаційного забезпечення, туризму і спорту з урахуванням інтересів організацій української діаспори;  
83. 3) сприяє, зокрема на основі міжнародних домовленостей, створенню в місцях компактного проживання українців за кордоном культурно - інформаційних центрів, надає їм організаційну, методичну та іншу допомогу;  
84. 4) створює умови для радіомовлення та телевізійної трансляції програм з України на територію компактного проживання українців за кордоном, зокрема через супутниковий зв'язок;  
85. 5) створює сприятливі умови для добровільного повернення на Батьківщину українців, які проживають за кордоном.  
86. 2. За видатні заслуги перед Україною закордонний українець може бути нагороджений державними нагородами України та відзнаками Президента України в порядку, встановленому законодавством України.  
87. Стаття 13. Сприяння благодійній діяльності закордонних українців  
88. Держава в особі її органів влади гарантує і забезпечує захист передбачених законодавством України прав та інтересів закордонних українців - учасників благодійництва та благодійної діяльності, заохочує здійснення цієї діяльності.  
89. Стаття 14. Прикінцеві положення  
90. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.  
91. 2. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом:  
92. подати Верховній Раді України пропозиції щодо внесення змін до законів України, які випливають з цього Закону;  
93. прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону;  
94. забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.