Кількість абзаців - 158 Розмітка (ліва колонка)


Про екологічний аудит (Друге читання)

0. Проект  
1. ЗАКОН УКРАЇНИ  
2. Про екологічний аудит  
3. Цей Закон визначає основні правові та організаційні засади здійснення екологічного аудиту і спрямований на підвищення екологічної обгрунтованості діяльності суб'єктів господарювання.  
4. Положення цього Закону поширюються на всіх суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та видів господарювання.  
5. РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ  
6. Стаття 1. Зміст екологічного аудиту Екологічний аудит - це документально оформлений системний процес перевірки об'єкта екологічного аудиту, що включає збирання і об'єктивне оцінювання доказів для встановлення відповідності визначених видів діяльності, заходів, умов, системи управління навколишнім природним середовищем та інформації з цих питань вимогам законодавства України про охорону навколишнього природного середовища, а також передача результатів такого процесу перевірки замовникові екологічного аудиту.  
7. Стаття 2. Еколого-аудиторська діяльність  
8. Еколого-аудиторська діяльність включає проведення екологічного аудиту, а також його організаційне, правове, методичне, консультативне та інші види забезпечення.  
9. Стаття 3. Мета та завдання екологічного аудиту  
10. Екологічний аудит в Україні проводиться з метою забезпечення додержання законодавства про охорону навколишнього природного середовища в процесі виробничої та іншої господарської діяльності.  
11. Конкретні завдання екологічного аудиту в кожному окремому випадку визначаються замовником, виходячи з його потреб, відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України.  
12. Стаття 4. Правове регулювання екологічного аудиту  
13. Правове регулювання екологічного аудиту в Україні здійснюється цим Законом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", державними стандартами України, іншими нормативно-правовими актами України.  
14. Стаття 5. Основні принципи екологічного аудиту  
15. Основними принципами екологічного аудиту є:  
16. незалежність;  
17. законність;  
18. наукова обгрунтованість;  
19. об'єктивність;  
20. неупередженість;  
21. достовірність;  
22. документованість;  
23. конфіденційність;  
24. персональна відповідальність аудитора.  
25. Стаття 6. Сфери проведення екологічного аудиту  
26. Екологічний аудит проводиться в процесі приватизації об'єктів державної власності, іншої зміни форми власності чи конкретних власників об'єктів, а також для потреб екологічного страхування, в разі передачі об'єктів державної та комунальної власності в довгострокову оренду, в концесію, створення на основі таких об'єктів спільних підприємств, створення, функціонування і сертифікації систем управління навколишнім середовищем, а також здійснення іншої діяльності.  
27. Стаття 7. Об'єкти екологічного аудиту  
28. Об'єктами екологічного аудиту можуть бути:  
29. підприємства, їх підрозділи чи об'єднання, окремі виробництва, інші господарські об'єкти;  
30. системи управління навколишнім природним середовищем;  
31. інші об'єкти, передбачені законодавством України.  
32. Екологічний аудит може проводитися щодо підприємств, їх підрозділів чи об'єднань, окремих виробництв, інших господарських об'єктів у цілому або щодо окремих видів їх діяльності.  
33. Стаття 8. Форми екологічного аудиту  
34. Екологічний аудит в Україні може бути добровільним чи обов'язковим.  
35. Добровільний екологічний аудит здійснюється стосовно будь-яких об'єктів на замовлення заінтересованого суб'єкта за згодою керівника (власника) об'єкта екологічного аудиту.  
36. Обов'язковий екологічний аудит здійснюється на замовлення заінтересованих органів виконавчої влади в таких випадках:  
37. приватизація об'єктів державної та комунальної власності, що здійснюють діяльність, яка становить підвищену екологічну небезпеку, відповідно до переліку, що затверджується Кабінетом Міністрів України;  
38. передача або придбання в державну або комунальну власність об'єктів, що здійснюють діяльність, яка становить підвищену екологічну небезпеку;  
39. передача об'єктів державної або комунальної власності в довгострокову оренду, в концесію;  
40. створення на основі об'єктів державної та комунальної власності спільних підприємств;  
41. екологічне страхування об'єктів, що здійснюють діяльність, яка становить підвищену екологічну небезпеку;  
42. в інших випадках, передбачених законодавством України.  
43. Стаття 9. Внутрішній та зовнішній екологічний аудит  
44. Екологічний аудит поділяється на внутрішній та зовнішній.  
45. Внутрішній екологічний аудит проводиться на замовлення підприємства (установи, організації) для його власних потреб.  
46. Зовнішній екологічний аудит проводиться на замовлення інших заінтересованих суб'єктів.  
47. Стаття 10. Суб'єкти екологічного аудиту  
48. Суб'єктами екологічного аудиту є:  
49. замовники;  
50. виконавці екологічного аудиту.  
51. У разі проведення обов'язкового екологічного аудиту, замовником якого є заінтересовані органи виконавчої влади, суб'єктами екологічного аудиту також є керівники (власники) об'єктів екологічного аудиту.  
52. Стаття 11. Замовник екологічного аудиту  
53. Замовником екологічного аудиту може бути юридична чи фізична особа, заінтересована у проведенні екологічного аудиту.  
54. Замовником екологічного аудиту може бути заінтересований орган виконавчої влади.  
55. Стаття 12. Виконавець екологічного аудиту  
56. Виконавцем екологічного аудиту може бути юридична чи фізична особа (екологічний аудитор), що має право на здійснення такої діяльності.  
57. Стаття 13. Вимоги до виконавця екологічного аудиту  
58. Екологічним аудитором може бути особа, яка має вищу освіту, спеціальну підготовку, досвід роботи у сфері охорони навколишнього природного середовища або суміжних сферах не менше 4 років поспіль, сертифікат на право здійснення екологічного аудиту та відповідає іншим вимогам, передбаченим нормативно-правовими актами України.  
59. Екологічний аудит може здійснюватись юридичною особою, статутом якої передбачений цей вид діяльності і в штаті якої є хоча б один екологічний аудитор.  
60. Забороняється займатися проведенням екологічного аудиту органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, особам, яким чинним законодавством заборонено займатися підприємницькою діяльністю, а також особам, які мають судимість за корисливі злочини.  
61. Стаття 14. Права та обов'язки замовника екологічного аудиту  
62. Замовник екологічного аудиту має право:  
63. вільно визначати виконавців екологічного аудиту;  
64. давати виконавцю відповідно до законодавства завдання на проведення екологічного аудиту;  
65. одержувати інформацію про хід екологічного аудиту;  
66. вільно розпоряджатися звітами екологічного аудиту для своїх потреб.  
67. Замовник екологічного аудиту може мати інші права відповідно до законодавства.  
68. Замовник екологічного аудиту зобов'язаний:  
69. забезпечувати фінансування проведення екологічного аудиту, своєчасне приймання та оплату виконаних робіт;  
70. надавати виконавцям екологічного аудиту наявну в нього інформацію, письмові чи усні пояснення щодо об'єктів екологічного аудиту;  
71. не допускати дій, спрямованих на примушування виконавця до зміни форм і методів роботи чи висновків екологічного аудиту;  
72. виконувати інші обов'язки, пов'язані з проведенням екологічного аудиту, відповідно до законодавства України.  
73. Стаття 15. Права та обов'язки виконавця екологічного аудиту  
74. Виконавець екологічного аудиту має право:  
75. самостійно визначати форми і методи екологічного аудиту відповідно до законодавства та умов договору з замовником екологічного аудиту;  
76. отримувати документи, матеріали та інші відомості, наявні у замовника та у об'єкта екологічного аудиту, необхідні для проведення екологічного аудиту;  
77. викладати у звіті про екологічний аудит, що здійснюється групою екологічних аудиторів, свою окрему думку щодо суті висновків екологічного аудиту, якщо вона не збігається з загальними висновками;  
78. залучати на договірних засадах для вирішення окремих питань, що виникають у процесі проведення екологічного аудиту і вимагають спеціальних знань, фахівців відповідного профілю, не покладаючи на них відповідальність за висновки екологічного аудиту.  
79. Виконавець екологічного аудиту зобов'язаний:  
80. проводити роботи з додержанням вимог внутрішнього розпорядку об'єкта екологічного аудиту;  
81. повідомляти замовника про всі виявлені у процесі проведення екологічного аудиту випадки порушення чинного законодавства про охорону навколишнього природного середовища, стандартів, норм, правил і відхилення від вимог щодо ведення звітності та її складання;  
82. невідкладно інформувати відповідні спеціально уповноважені органи з питань екології та природних ресурсів про виявлену у процесі проведення екологічного аудиту загрозу аварійної ситуації;  
83. забезпечувати належне збереження та своєчасне повернення всіх документів, які одержані від власника об'єкта, замовника та інших осіб для проведення екологічного аудиту;  
84. інформувати замовника про відомі йому причини, що унеможливлюють проведення чи продовження екологічного аудиту;  
85. додержувати встановлених законодавством та договором на проведення екологічного аудиту вимог щодо конфіденційності інформації, яка отримана або стала йому відома під час виконання цієї роботи.  
86. Стаття 16. Гарантії незалежності екологічного аудитора  
87. Закон гарантує незалежність екологічного аудитора.  
88. Незалежність екологічного аудитора гарантується шляхом:  
89. регулювання його діяльності законом, а також договором, що укладається відповідно до цього Закону;  
90. заборони впливу на екологічного аудитора з метою примушування його до зміни форми і методів його роботи та висновків екологічного аудиту;  
91. гарантування конфіденційності проведення екологічного аудиту;  
92. захисту порушених прав екологічного аудитора в установленому законодавством порядку.  
93. Стаття 17. Права та обов'язки керівників (власників) об'єктів зовнішнього екологічного аудиту  
94. Керівники (власники) об'єктів екологічного аудиту мають право:  
95. звернутися до замовника зовнішнього екологічного аудиту з умотивованим відводом виконавця екологічного аудиту;  
96. знайомитися зі звітом про проведений на об'єкті екологічний аудит;  
97. на відшкодування шкоди, заподіяної під час проведення екологічного аудиту, а також на оскарження в судовому порядку протиправних дій виконавців та замовників екологічного аудиту.  
98. Керівники (власники) об'єктів екологічного аудиту зобов'язані: забезпечувати виконавців екологічного аудиту повною і достовірною інформацією, необхідною для їх роботи;  
99. забезпечувати вільний доступ виконавців екологічного аудиту на об'єкт, сприяти їм у проведенні дій, необхідних для належного виконання покладених на них завдань.  
100. РОЗДІЛ ІІ. ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО  
101. АУДИТУ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ ЕКОЛОГО-АУДИТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ  
102. Стаття 18. Правові підстави для проведення екологічного аудиту  
103. Екологічний аудит проводиться на підставі договору між замовником та виконавцем, укладеним відповідно до вимог цього Закону та інших актів законодавства України.  
104. Виконавці екологічного аудиту несуть визначену договором відповідальність перед замовником за виконання визначених договором зобов'язань та достовірність висновків екологічного аудиту.  
105. При проведенні обов'язкового екологічного аудиту, замовником якого є заінтересований орган виконавчої влади, такий договір укладається після письмового погодження з керівником (власником) об'єкта екологічного аудиту.  
106. Договір на проведення екологічного аудиту на військових, оборонних та інших об'єктах, інформація про які становить державну таємницю, укладається та виконується з додержанням вимог спеціальних законодавчих актів України.  
107. Стаття 19. Оформлення результатів екологічного аудиту  
108. Результати екологічного аудиту подаються у формі звіту про екологічний аудит, який має містити:  
109. загальні відомості про об'єкт та замовника екологічного аудиту;  
110. підстави проведення екологічного аудиту, його мету, завдання, програму та обсяг виконаних робіт;  
111. відомості про виконавців екологічного аудиту;  
112. перелік основних законодавчих актів та інших нормативних документів, для перевірки на відповідність яким проводився екологічний аудит;  
113. характеристика фактичного стану об'єкта екологічного аудиту, включаючи оцінку ефективності та достатності його природоохоронної діяльності, систем екологічного управління підприємств, стану природоохоронного обладнання та споруд (час установлення, амортизація, придатність), відомості про сплату екологічних зборів і платежів (стан, можливості, заборгованість), оцінка збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу, стану екологічної звітності на предмет відповідності її фактичним екологічним показникам;  
114. висновки екологічного аудиту щодо виявлених невідповідностей екологічних характеристик об'єкта екологічного аудиту вимогам законодавчих актів та інших нормативних документів;  
115. відомості щодо організацій та осіб, яким надається звіт.  
116. За погодженням між замовником і виконавцем звіт про екологічний аудит може включати рекомендації щодо заходів, які необхідно вжити для усунення виявлених невідповідностей.  
117. Звіт екологічного аудиту є власністю його замовника і підставою для прийняття ним відповідних рішень.  
118. Висновки обов'язкового екологічного аудиту враховуються при визначенні умов приватизації об'єктів державної власності, що здійснюють діяльність, яка становить підвищену екологічну небезпеку, екологічного страхування об'єктів, що здійснюють таку діяльність, передачі або придбанні об'єктів у державну власність та в інших випадках, передбачених законодавством України.  
119. Стаття 20. Підготовка екологічних аудиторів  
120. Підготовка екологічних аудиторів може здійснюватися на базі вищих навчальних закладів, закладів післядипломної освіти та інших навчальних закладів, акредитованих або визнаних такими, що мають на це право в установленому законодавством порядку.  
121. По закінченні навчання за результатами іспиту особа отримує відповідний диплом чи прирівняний до нього документ.  
122. Стаття 21. Сертифікація на право проведення екологічного аудиту  
123. Сертифікат на право проведення екологічного аудиту видається відповідним органом з сертифікації.  
124. Термін чинності сертифіката - три роки.  
125. Чинність сертифіката може бути припинена достроково або зупинена на строк до одного року у разі грубих порушень, допущених під час проведення екологічного аудиту (недостовірність оцінок, необ'єктивність аналізу фактичних даних, порушення етичних норм тощо), неодноразових, підтверджених замовниками, керівниками (власниками) об'єктів екологічного аудиту або іншими екологічними аудиторами фактів низької якості проведення екологічного аудиту.  
126. Стаття 22. Реєстр виконавців екологічного аудиту  
127. Спеціально уповноважений орган з сертифікації веде реєстр екологічних аудиторів та юридичних осіб, що мають право на здійснення екологічного аудиту.  
128. У разі тимчасового зупинення або скасування сертифіката в зазначеному реєстрі робиться відповідний запис.  
129. Стаття 23. Фінансування екологічного аудиту  
130. Фінансування екологічного аудиту забезпечується його замовником на умовах і в порядку, які визначаються договором на проведення екологічного аудиту.  
131. Фінансування обов'язкового екологічного аудиту може здійснюватися також за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також відповідних державних фондів або фондів органів місцевого самоврядування.  
132. Стаття 24. Методичне забезпечення еколого-аудиторської діяльності та проведення екологічного аудиту  
133. Методичне забезпечення організації еколого-аудиторської діяльності і проведення екологічного аудиту здійснює згідно з цим Законом відповідний орган з сертифікації за участю заінтересованих центральних органів виконавчої влади.  
134. Стаття 25. Підстави притягнення до відповідальності за порушення законодавства про екологічний аудит  
135. Особи, винні в:  
136. наданні свідомо неправдивих відомостей про екологічні наслідки діяльності об'єкта екологічного аудиту;  
137. підготовці завідомо неправдивого висновку екологічного аудиту;  
138. порушенні вимог законодавства щодо державної чи комерційної таємниці, -  
139. відповідно до законодавства підлягають притягненню до дисциплінарної, адміністративної чи майнової відповідальності.  
140. Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про екологічний аудит.  
141. Стаття 26. Майнова відповідальність виконавців екологічного аудиту  
142. Виконавець екологічного аудиту несе відповідальність за матеріальну та моральну шкоду, заподіяну внаслідок неправомірних дій при проведенні екологічного аудиту.  
143. РОЗДІЛ ІІІ. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В ГАЛУЗІ  
144. ЕКОЛОГІЧНОГО АУДИТУ  
145. Стаття 27. Міжнародне співробітництво в галузі екологічного аудиту  
146. Міжнародне співробітництво в галузі екологічного аудиту здійснюється відповідно до законів та міжнародних договорів України.  
147. Якщо міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші вимоги, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародних договорів.  
148. З метою розвитку міжнародного співробітництва в галузі екологічного аудиту можуть розроблятися спільні програми та проекти організації еколого-аудиторської діяльності та проводитись міжнародний екологічний аудит.  
149. Міжнародним договором України може бути передбачено взаємне визнання результатів сертифікації екологічних аудиторів, а також висновків екологічного аудиту, проведених в Україні та іноземних державах.  
150. РОЗДІЛ ІV. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ  
151. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.  
152. 2. Закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.  
153. 3. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом:  
154. внести до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;  
155. привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;  
156. забезпечити прийняття відповідно до своєї компетенції нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону;  
157. забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.