Кількість абзаців - 148 Розмітка (ліва колонка)


Про екологічну мережу України (Друге читання)

0. ЗАКОН УКРАЇНИ Про екологічну мережу України  
1. Розділ І. Загальні положення  
2. Стаття 1. Законодавство України про екологічну мережу (екомережу)  
3. Відносини, пов'язані з формуванням, збереженням та раціональним, невиснажливим використанням екологічної мережі, регулюються відповідно до Конституції України цим Законом, а також Законами України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про природно-заповідний фонд України", "Про тваринний світ", "Про рослинний світ", "Про Червону книгу України", "Про охорону культурної спадщини", "Про планування і забудову територій", "Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000 - 2015 роки", Земельним, Водним, Лісовим кодексами України, Кодексом України "Про надра" та іншими актами законодавства України.  
4. Стаття 2. Завдання законодавства про екологічну мережу  
5. Завданням законодавства про екологічну мережу є регулювання суспільних відносин у сфері формування, збереження та раціонального, невиснажливого використання екологічної мережі, як однієї з найважливіших передумов забезпечення сталого, екологічно збалансованого розвитку України, охорони навколишнього природного середовища, задоволення сучасних та перспективних економічних, соціальних, екологічних та інших інтересів суспільства.  
6. Стаття 3. Поняття екологічної мережі  
7. Екологічна мережа - єдина просторова система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування здорового довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, повнішого збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного та рослинного світу, їх генетичного фонду, шляхів міграції тварин, а також інших природних комплексів і об'єктів, шляхом поєднання територій і об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законодавства та міжнародних зобов'язань України підлягають особливій охороні.  
8. Виходячи із ролі екологічної мережі у вирішенні завдань охорони навколишнього природного середовища, включаючи охорону природи, забезпечення екологічної безпеки, раціональне використання природних ресурсів, вона належить до об'єктів загальнодержавного значення, має міжнародне значення і входить як невід'ємна складова частина до Всеєвропейської екологічної мережі.  
9. Території та об'єкти, що входять до складу екологічної мережі, відповідно до законодавства можуть відноситися до об'єктів міжнародного, загальнодержавного та місцевого значення.  
10. Стаття 4. Структура екологічної мережі  
11. До складу екологічної мережі включаються:  
12. 1. Території та об'єкти природно-заповідного фонду України (природні та біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, зоологічні та дендрологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва), включаючи заповідні морські акваторії Чорного та Азовського морів, а також зарезервовані цінні для заповідання території та акваторії;  
13. 2. Ліси на території України, що становлять її лісовий фонд;  
14. 3. Водоохоронні зони та прибережні захисні смуги вздовж берегів морів, річок та навколо водойм, смуги відведення та берегові смуги водних шляхів, призначені для створення водоохоронних лісонасаджень, зони санітарної охорони, виділені у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб та інші землі водного фонду, що мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і підлягають особливій охороні;  
15. 4. Земельні ділянки водно-болотних угідь, що не віднесені до земель лісового та водного фонду, а також земельні ділянки, в межах яких є природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність;  
16. 5. Землі оздоровчого та рекреаційного призначення;  
17. 6. Полезахисні лісові смуги та інші зелені насадження, не віднесені до земель лісового фонду;  
18. 7. Водні об'єкти (морські акваторії, озера, ставки, водосховища, річки тощо), землі сільськогосподарського (пасовища, луки, сіножаті тощо), а також історико-культурного призначення, промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, інші території та об'єкти, які мають особливе значення для охорони навколишнього природного середовища, збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, насамперед видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України, рослинних угруповань, занесених до "Зеленої книги України".  
19. Природні заповідники, заповідні зони біосферних заповідників та національних природних парків, інші значні за площею території, що особливо охороняються, і у межах яких збереглися найбільш цінні природні комплекси та об'єкти у найменш порушеному антропогенними факторами стані, створюють основу екологічної мережі - її ключові райони.  
20. У разі, якщо ключові райони екологічної мережі не є суміжними, вони поєднуються у єдину територіальну систему природними коридорами, що формуються за рахунок територій та об'єктів природно-заповідного фонду та інших територій, що особливо охороняються, а також відновлюваних, буферних та сполучних територій екологічної мережі.  
21. Відновлювані території екологічної мережі виділяються на землях, які потенційно мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища та формування екологічної мережі, природні комплекси, об'єкти та процеси у яких було порушено внаслідок господарської діяльності чи іншої негативної дії антропогенних факторів, однак які можуть бути відновлені завдяки здійсненню відповідних заходів.  
22. До відновлюваних територій екологічної мережі включаються крутосхили та інші еродовані території, території з порушеним гідрохімічним та гідрологічним режимом, затоплені кар'єри та інші рекультивовані землі, території, які підлягають повному або частковому залісненню та інші території.  
23. Заходи, спрямовані на відновлення порушених природних комплексів, об'єктів та процесів, відповідно до законодавства можуть здійснюватись також у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду та інших територій, що особливо охороняються.  
24. Буферні території виділяються навколо цінних природних комплексів та об'єктів, у разі їх відсутності, з метою попередження негативного впливу на них господарської діяльності на суміжних територіях.  
25. Сполучні території виділяються у разі відсутності територіального поєднання складових екологічної мережі за рахунок територій та об'єктів природно-заповідного фонду та інших територій, що особливо охороняються, з метою забезпечення цілісності екологічної мережі.  
26. Сполучні території можуть бути суцільними чи переривчастими. Переривчастість сполучних територій не має створювати непереборні перешкоди для вільної міграції диких тварин та спричиняти інші негативні екологічні наслідки.  
27. Відновлювані, буферні та сполучні території екологічної мережі, які не належать до територій та об'єктів природно-заповідного фонду чи інших територій, що особливо охороняються, резервуються та відносяться до таких територій чи об'єктів у порядку, встановленому законодавством.  
28. Стаття 5. Принципи формування, збереження та використання екологічної мережі  
29. Формування, збереження та використання екологічної мережі здійснюються на основі таких основних принципів:  
30. визнання прискореного формування, надійного збереження та раціонального, невиснажливого використання екологічної мережі одним з пріоритетів державної політики, важливим фактором забезпечення сталого розвитку України, виконання її міжнародних зобов'язань;  
31. забезпечення збереження та збагачення просторової та видової різноманітності і цілісності ландшафтів та інших природних комплексів і об'єктів у процесі формування екологічної мережі, пріоритетності збереження біологічного і ландшафтного різноманіття перед іншими видами використання природних ресурсів;  
32. цілісності та територіальної єдності екологічної мережі;  
33. поєднання екологічних, а також  
34. економічних, соціальних та інших інтересів суспільства, врахування інтересів місцевих жителів у процесі формування, збереження та використання екологічної мережі;  
35. врахування завдань щодо формування, збереження та використання екологічної мережі у бюджетній, податковій, галузевій та регіональній політиці, у процесі розвитку сільського та лісового господарства, проведення земельної реформи, приватизації земель, екологічної та інших видів експертиз, здійснення іншої управлінської, а також господарської діяльності, передбачаючи використання при цьому найкращих з наявних технологій та методів, а також під час розроблення проектної та проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, визначення повноважень та пріоритетних завдань центральних та місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, громадських організацій;  
36. забезпечення всебічної зваженості під час прийняття рішень, які можуть негативно вплинути на екологічну мережу, уникнення, попередження та компенсація можливих негативних наслідків, включаючи шляхом переміщення особливо небезпечної діяльності у інші райони, де її вплив на екологічну мережу буде меншим;  
37. формування екологічної мережі та здійснення заходів щодо її охорони та раціонального, невиснажливого використання на основі програмно-цільового підходу;  
38. запровадження постійного моніторингу стану екологічної мережі, обов'язкове врахування його результатів у процесі її формування, збереження та використання, а також здійсненні господарської та іншої діяльності;  
39. поступове розширення екологічної мережі по мірі підвищення ефективності використання земельних та інших природних ресурсів, вивільнення цінних у природоохоронному відношенні земель, які використовувались для потреб оборони, промисловості та сільського господарства;  
40. забезпечення державної підтримки, економічного та іншого стимулювання суб'єктів господарювання до створення на їх землях територій та об'єктів природно-заповідного фонду, інших територій, що особливо охороняються, розвитку екологічної мережі;  
41. забезпечення участі громадськості у розробленні пропозицій та прийнятті рішень щодо формування, збереження та використання екологічної мережі, доступу громадськості до відповідної інформації;  
42. забезпечення органічного входження національної екологічної мережі до Всеєвропейської екологічної мережі, всебічний розвиток міжнародного співробітництва у цій сфері.  
43. Стаття 6. Право власності на землі та інші природні ресурси екологічної мережі  
44. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси екологічної мережі відповідно до Конституції України є об'єктами права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією та законами України.  
45. Включення територій та об'єктів до складу екологічної мережі не призводить до зміни форми власності на відповідні земельні ділянки та інші природні ресурси, їх власника чи користувача.  
46. В разі потреби, зміна форми власності на земельні ділянки та інші природні ресурси екологічної мережі здійснюється у порядку, передбаченому законом.  
47. Стаття 7. Землі екологічної мережі  
48. Землі, на яких розташовані території та об'єкти екологічної мережі, відповідно до законодавства належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, земель оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, а також земель лісового фонду, земель водного фонду та інших категорій земель.  
49. Включення територій та об'єктів до екологічної мережі не призводить до зміни категорії земель, до яких вони належать.  
50. В разі потреби категорія земель територій та об'єктів, включених до екологічної мережі, може бути змінена в порядку, передбаченому земельним законодавством.  
51. Розділ ІІ. Державне управління у сфері формування, збереження та використання екологічної мережі  
52. Стаття 8. Організація державного управління у сфері формування, збереження та використання екологічної мережі  
53. Державне управління у сфері формування, збереження та використання екологічної мережі здійснюють Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, а також інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону та інших актів законодавства.  
54. Державне управління у цій сфері здійснюється із залученням громадськості, забезпеченням її широкого доступу до інформації з цих питань.  
55. Стаття 9. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері формування, збереження та використання екологічної мережі  
56. Кабінет Міністрів України у сфері формування, збереження та використання екологічної мережі:  
57. забезпечує розроблення Генеральної схеми екологічної мережі України, Загальнодержавної програми формування національної екологічної мережі та її виконання;  
58. спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади з питань формування, збереження та використання екологічної мережі  
59. вирішує відповідно до законодавства питання щодо надання фінансової та іншої підтримки власникам та користувачам земельних ділянок у межах територій та об'єктів екологічної мережі;  
60. здійснення інших повноважень та функцій відповідно до законодавства.  
61. Стаття 10. Повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів та інших центральних органів виконавчої влади у сфері Формування, збереження та використання екологічної мережі  
62. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів у сфері формування, збереження та використання екологічної мережі:  
63. розробляє пропозиції щодо державної політики у цій сфері, правового, економічного, наукового та організаційного забезпечення її реалізації;  
64. забезпечує розвиток відповідних наукових досліджень, разом з Національної академією наук здійснює їх координацію;  
65. забезпечує розроблення та вносить в установленому порядку пропозиції щодо створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду та інших територій загальнодержавного значення, що особливо охороняються;  
66. організовує розроблення та затверджує науково-методичні настанови щодо проектування екологічної мережі;  
67. є державним замовником розроблення Генеральної схеми екологічної мережі України;  
68. розробляє пропозиції щодо фінансування з Державного бюджету України формування та збереження екологічної мережі, вживає заходів для залучення коштів міжнародної технічної допомоги та інших коштів для вирішення цих завдань;  
69. координує відповідну діяльність центральних та місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;  
70. здійснює моніторинг стану територій та об'єктів екологічної мережі;  
71. здійснює державний контроль за формуванням, збереженням та використанням екологічної мережі, розробленням та виконанням регіональних та місцевих схем екологічної мережі;  
72. здійснює міжнародне співробітництво з питань формування, збереження та використання екологічної мережі України, забезпечує її входження до Всеєвропейської екологічної мережі.  
73. Інші центральні органи виконавчої влади сприяють формуванню, збереженню та раціональному невиснажливому використанню екологічної мережі, а також виконують інші повноваження і функції відповідно до цього Закону та інших актів законодавства.  
74. Стаття 11. Повноваження місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері формування, збереження та використання екологічної мережі  
75. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у сфері формування, збереження та використання екологічної мережі забезпечують:  
76. розроблення та виконання регіональних та місцевих схем та програм розвитку екологічної мережі, проведення необхідних для цього наукових досліджень;  
77. створення в установленому порядку територій та об'єктів природно-заповідного фонду та інших територій, що особливо охороняються, місцевого значення;  
78. надання відповідно до законодавства фінансової та іншої підтримки власникам та користувачам земельних ділянок у межах територій та об'єктів екологічної мережі.  
79. Розділ Ш. Засоби забезпечення формування,збереження та раціонального використання екомережі. Стаття 12. Координаційні ради з питань розвитку екологічної мережі.  
80. Для координації діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, наукових установ та громадських організацій з питань формування, збереження та використання екологічної мережі та вирішення пов'язаних з цим міжгалузевих проблем, визначення пріоритетів діяльності у цій сфері при Кабінеті Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях утворюються координаційні ради з питань розвитку екологічної мережі.  
81. Координаційна рада з питань розвитку екологічної мережі при Кабінеті Міністрів України за участю місцевих координаційних рад з питань розвитку екологічної мережі раз на п'ять років готує і подає на розгляд Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України Національну доповідь про стан формування екологічної мережі в Україні, забезпечує її широке оприлюднення.  
82. Положення про Координаційну раду з питань розвитку екологічної мережі при Кабінеті Міністрів України, її персональний склад, а також Типове положення про координаційні ради з питань розвитку екологічної мережі при Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях затверджуються Кабінетом Міністрів України.  
83. Положення про координаційні ради з питань розвитку екологічної мережі при Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях та їх персональний склад затверджуються відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.  
84. Стаття 13. Наукове забезпечення формування, збереження та використання екологічної мережі  
85. З метою забезпечення науково обгрунтованого формування, збереження та використання екологічної мережі, поліпшення збереження та відновлення біологічного та ландшафтного різноманіття, прискорення створення банків даних та географічних інформаційних систем проводяться відповідні наукові дослідження згідно з програмами, що затверджуються в установленому законодавством порядку.  
86. Розроблення проектів таких програм забезпечується центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за участю Національної академії наук України.  
87. Стаття 14. Нормування у сфері формування, збереження та використання екологічної мережі  
88. Нормування у сфері формування, збереження та використання екологічної мережі здійснюється з урахуванням ландшафтного та біологічного різноманіття України та її регіонів, стану зміненості природних комплексів та об'єктів під дією антропогенних факторів, необхідних засобів їх відновлення та охорони та інших факторів шляхом встановлення територіально диференційованих нормативів мінімальної щільності, а також репрезентативності екологічної мережі, допустимих проміжків між територіями та об'єктами, включеними до екологічної мережі, щодо фінансового забезпечення формування, збереження та використання екологічної мережі та інших нормативів.  
89. Порядок розроблення та затвердження екологічних нормативів у сфері формування, збереження та використання екологічної мережі визначається Кабінетом Міністрів України.  
90. Стаття 15. Проектування екологічної мережі  
91. Основними завданнями проектування екологічної мережі є:  
92. інвентаризація, нанесення на планово-картографічні матеріали та перевірка винесення в натуру створених територій та об'єктів природно-заповідного фонду та інших територій, що особливо охороняються;  
93. еколого-економічного та іншого обгрунтування необхідності створення додатково територій та об'єктів природно-заповідного фонду та інших територій, що особливо охороняються, резервування територій для цих потреб, а також виділення відновлюваних, буферних та сполучних територій для забезпечення сформування екологічної мережі як єдиної просторової системи;  
94. розроблення рекомендацій щодо режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду та інших територій, що особливо охороняються, відновлюваних, буферних та сполучних територій, які пропонується створити, а також щодо необхідності вилучення та викупу земельних ділянок, та, в разі потреби, щодо зміни режиму раніше створених територій та об'єктів природно-заповідного фонду та інших територій, що особливо охороняються;  
95. узгодження Генеральної схеми, а також регіональних та місцевих схем екологічної мережі між собою, із Всеєвропейською екологічною мережею та із затвердженою раніше проектною та проектно-планувальною документацією з урахування сучасних державних, громадських і приватних інтересів, визначення перспективних напрямів забезпечення збереження та раціонального, невиснажливого використання цінних ландшафтів та інших природних комплексів, об'єктів та територій.  
96. Проектування екологічної мережі здійснюється шляхом розроблення регіональних схем екологічної мережі Автономної Республіки Крим, областей, а також місцевих схем екологічної мережі міст Києва, Севастополя та районів.  
97. Для визначення загальних показників національної екологічної мережі, її територіальної структури, узгодження регіональних та місцевих схем екологічної мережі, а також національної екологічної мережі із Всеєвропейською екологічною мережею розробляється Генеральна схема екологічної мережі України.  
98. Генеральна схема екологічної мережі України є складовою частиною Генеральної схеми планування території України і затверджується Верховною Радою України.  
99. Регіональні на місцеві схеми екологічної мережі затверджуються відповідними радами після їх узгодження з Генеральною схемою екологічної мережі України, що засвідчується центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.  
100. До Генеральної схеми, а також регіональних та місцевих схем екологічної мережі періодично, по мірі розширення можливостей для розвитку такої мережі, але не рідше разу на десять років, вносяться зміни органами, до повноважень яких віднесено затвердження зазначених схем.  
101. Виконання Генеральної схеми, а також регіональних та місцевих схем екологічної мережі, винесення її в натуру забезпечуються на основі програм, які затверджуються відповідно Верховною Радою України та радами.  
102. Генеральна схема, регіональні та місцеві схеми екологічної мережі розробляються на основі науково обгрунтованих пропозицій відповідно до настанов та нормативів, що затверджуються в порядку, встановленому цим Законом.  
103. Розробниками схем екологічної мережі можуть бути спеціалізовані проектні та наукові установи та організації, які обираються на конкурсних засадах.  
104. Генеральна схема, регіональні та місцеві схеми екологічної мережі підлягають державній екологічній експертизі у порядку встановленому законодавством.  
105. Можуть проводитись також громадська експертиза таких схем, а також оцінки ризиків та впливу господарської діяльності на екологічну мережу. Правові наслідки висновків таких експертиз та оцінок визначаються відповідно до законодавства.  
106. Програми формування екологічної мережі розробляються в порядку, встановленому законодавством для екологічних програм.  
107. Генеральна схема, регіональні та місцеві схеми екологічної мережі, програми їх виконання враховуються під час розроблення усіх видів проектної та проектно-планувальної документації, здійсненні господарської та іншої діяльності.  
108. Стаття 16. Режим охорони та використання територій та об'єктів екологічної мережі  
109. Режим охорони та використання територій та об'єктів екологічної мережі - система науково обгрунтованих та встановлених відповідно до законодавства вимог щодо охорони та використання природних ресурсів таких територій та об'єктів, спрямованих на запобігання погіршенню їх стану, а також забезпечення їх збереження у екологічних, наукових та інших цілях.  
110. Додержання режиму територій та об'єктів екологічної мережі забезпечується підприємствами, установами, організаціями та іншими власниками і користувачами земельних ділянок, на яких розташовані такі території та об'єкти.  
111. Режим територій та об'єктів екологічної мережі визначається відповідно до законодавства залежно від їх статусу, типу, категорії та інших ознак.  
112. Включення територій та об'єктів природно-заповідного фонду та інших територій, що особливо охороняються, до екологічної мережі не призводить до зміни їх режиму, визначеного відповідно до законодавства.  
113. Режим відновлюваних, буферних та сполучних територій екологічної мережі визначається проектом екологічної мережі. Вимоги щодо режиму таких територій включаються до охоронного зобов'язання, яке підписується власником чи користувачем відповідної земельної ділянки екологічної мережі та керівником територіального органу центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів у Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.  
114. У разі необхідності зміни режиму територій чи об'єктів екологічної мережі виходячи з вимог Генеральної схеми, регіональних чи місцевих схем екологічної мережі відповідно до законодавства змінюється статус, тип, категорія чи режим відповідної території чи об'єкту екологічної мережі.  
115. У разі передачі території та об'єкту екологічної мережі іншому землевласнику чи землекористувачу, на нього покладається обов'язок щодо додержання встановленого режиму цих територій та об'єктів.  
116. Стаття 17. Фінансування та економічне стимулювання формування, збереження та використання екологічної мережі  
117. Фінансування формування, збереження та забезпечення раціонального, невиснажливого використання екологічної мережі, включаючи роботи з її проектування, проведення відповідних наукових досліджень, формування правового та методичного забезпечення діяльності з цих питань, здійснюється за рахунок Державного бюджету України, місцевих бюджетів, загальнодержавного та місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища, а також інших коштів.  
118. Суб'єкти господарювання економічно стимулюються до здійснення діяльності, спрямованої на формування, збереження та раціональне, невиснажливе використання екологічної мережі, зокрема, шляхом:  
119. зменшення розміру земельного податку або звільнення від такого податку за землі, включені до екологічної мережі;  
120. компенсації втрат сільського та лісового господарства, інших видів господарської діяльності, спричинених запровадженням обмежень такої діяльності в інтересах формування та збереження екологічної мережі;  
121. надання цільових коштів та кредитів на пільгових умовах для виконання природоохоронних заходів, спрямованих на зменшення негативного впливу господарської діяльності на навколишнє природне середовище, поліпшення умов формування та збереження екологічної мережі;  
122. страхування за рахунок Державного бюджету України та місцевих бюджетів для компенсації шкоди, заподіяної на територіях та об'єктах екологічної мережі внаслідок стихійних природних явищ чи промислових аварій і катастроф та у інших випадках, передбачених законом.  
123. Компенсації втрат сільського та лісового господарства, інших видів господарської діяльності, спричинених запровадженням обмежень такої діяльності в інтересах формування та збереження екологічної мережі можуть бути разовими або періодичними.  
124. Умови стимулювання суб'єктів господарювання до здійснення діяльності, спрямованої на формування, збереження та раціонального, невиснажливого використання екологічної мережі визначаються відповідно до законодавства у відповідних охоронних зобов'язаннях та договорах, які укладаються між такими суб'єктами господарювання та органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування у порядку, визначеному цим Законом.  
125. Стаття 18. Державний моніторинг екологічної мережі  
126. Державний моніторинг екологічної мережі передбачає здійснення системи спостережень, спрямованих на оцінку цілісності екологічної мережі, стану природних комплексів та об'єктів у її межах, своєчасне виявлення негативних змін та прогнозування їх можливого розвитку, пов'язаних з цим наслідків, розроблення відповідних прогнозів та рекомендацій щодо формування, збереження та використання екологічної мережі.  
127. Державний моніторинг екологічної мережі входить до складу моніторингу навколишнього природного середовища і здійснюється в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.  
128. Стаття 19. Державний облік територій і об'єктів екологічної мережі  
129. Території та об'єкти екологічної мережі підлягають державному обліку. Такий облік є складовою частиною державного земельного кадастру, державних кадастрів інших природних ресурсів, територій та об'єктів природно-заповідного фонду, державної статистичної звітності і здійснюється в порядку, що визначається законодавством.  
130. Стаття 20. Участь громадськості у формуванні, збереженні та використанні екологічної мережі  
131. З метою врахування інтересів громадськості у формуванні, збереженні та використанні екологічної мережі територіальні органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів інформують населення через засоби масової інформації та письмово відповідні місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування про розроблення схем екологічної мережі.  
132. Представники органів місцевого самоврядування та громадських організацій залучаються до обговорення проектів схем екологічної мережі та стану їх виконання.  
133. Для обговорення проектів схем екологічної мережі та стану їх виконання в установленому порядку можуть проводитись громадські слухання.  
134. Стаття 21. Контроль за формуванням, збереженням та використанням екологічної мережі  
135. Державний контроль за формуванням, збереженням та використанням екологічної мережі здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.  
136. В порядку, визначеному законодавством, може здійснюватись також громадський контроль за формуванням, збереженням та використанням екологічної мережі.  
137. Стаття 22. Відповідальність за порушення вимог щодо формування, збереження та використання екологічної мережі  
138. Особи, винні у порушенні законодавства про охорону територій та об'єктів екологічної мережі несуть цивільну, адміністративну, кримінальну або дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.  
139. Стаття 23. Міжнародне співробітництво з питань формування, збереження та використання екологічної мережі  
140. Україна бере участь у міжнародному співробітництві з питань формування, збереження та використання Всеєвропейської екологічної мережі, створенні транскордонних елементів екологічної мережі.  
141. Чинні міжнародні договори з питань формування, збереження та використання екологічної мережі, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.  
142. Розділ 4. Прикінцеві положення.  
143. 1. Цей Закон набирає чинності через десять днів з дня його оприлюднення.  
144. 2. Кабінету Міністрів України протягом року після набрання чинності цим Законом:  
145. підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції про внесення змін до законів, що випливають з цього закону;  
146. забезпечити розроблення та прийняття нормативно-правових актів, віднесених цим Законом до його повноважень;  
147. привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом.