Кількість абзаців - 182 Розмітка (ліва колонка)


Про театри і театральну справу (Повторний розгляд з пропозиціями (вето) Президента України)

0. Закон України  
1. Про театри і театральну справу  
2. Цей Закон регулює суспільні відносини в галузі театральної справи, визначає порядок створення і діяльності театрів та спрямований на формування і задоволення творчих потреб та інтересів громадян, забезпечення розвитку особистості, її естетичного виховання та художньої освіти, збереження, розвиток і збагачення духовного потенціалу Українського народу.  
3. Розділ І  
4. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ  
5. Стаття 1. Театр  
6. Театр ( організаційно відокремлене спеціалізоване формування, діяльність якого спрямована на художнє відображення життя суспільства та його членів засобами сценічного мистецтва, шляхом організації та проведення масових видовищ.  
7. Дія цього Закону поширюється також на правовідносини, пов'язані з організацією та проведенням театралізованих масово-видовищних заходів (естрадних, циркових, спортивних, святкових, урочистих тощо), якщо інше не передбачено законами.  
8. Стаття 2. Театральна справа  
9. Театральна справа ( організація театральної діяльності, що включає комплекс заходів, спрямованих на створення умов для театральної творчості та демонстрування театральних творів.  
10. Стаття 3. Державна політика в галузі театрального мистецтва  
11. Держава регулює відносини в галузі театральної діяльності шляхом формування державної політики у цій сфері, створення відповідних державних органів, фінансового, матеріально-технічного, кадрового, інформаційного, нормативно-правового та іншого забезпечення розвитку театрів.  
12. Державна політика в галузі театрального мистецтва будується на принципах гуманізму, демократизму, пріоритетності загальнолюдських духовних цінностей і свободи творчості та загальнодоступності театру.  
13. Основними напрямами національної театральної політики є:  
14. забезпечення соціально-економічних, правових і наукових умов для ефективної діяльності театрів;  
15. підтримка і розвиток мережі театрів, їх сучасного технічного облаштування;  
16. стимулювання розвитку виконавського мистецтва шляхом розширення матеріально-технічної бази, надання пільг щодо оподаткування та кредитування, морального і матеріального заохочення осіб, які зробили значний внесок у театральну справу;  
17. сприяння науковим дослідженням, розробці та здійсненню цільових програм розвитку театрального мистецтва;  
18. бюджетне фінансування (у тому числі на дольових засадах) і пріоритетне матеріально-технічне забезпечення розробки та реалізації державних, регіональних і місцевих програм розвитку театральної справи;  
19. забезпечення підготовки та підвищення фахової кваліфікації діячів виконавського мистецтва, їх правовий і соціальний захист;  
20. забезпечення охорони та збереження об'єктів театральної архітектури;  
21. сприяння міжнародному співробітництву в галузі театру і театральної справи.  
22. Стаття 4. Законодавство України про театри і театральну справу  
23. Законодавство України про театри і театральну справу базується на Конституції України і складається з Основ законодавства України про культуру, цього Закону, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до нього.  
24. Особисті немайнові і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням та використанням творів літератури і мистецтва (авторське право), права виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення (суміжні права) регулюються відповідним законодавством.  
25. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про театри і театральну справу, то застосовуються правила міжнародного договору.  
26. Стаття 5. Загальнодоступність театрального мистецтва  
27. Громадяни незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, віросповідання, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин мають право доступу до театрального мистецтва як культурної цінності народу.  
28. Держава надає необхідну допомогу, пільги та гарантії окремим категоріям громадян, у тому числі інвалідам, для реалізації ними права щодо загальнодоступності театрального мистецтва.  
29. Держава гарантує надання в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, права на безкоштовні та пільгові відвідування театральних видовищ дітям, у тому числі дітям-сиротам та дітям, які залишилися без піклування батьків, дітям, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, дітям з багатодітних та малозабезпечених сімей, дітям-інвалідам.  
30. Розділ ІІ ВИДИ ТЕАТРІВ. ПОРЯДОК СТВОРЕННЯ ТЕАТРІВ  
31. Стаття 6. Види театрів  
32. На території України створюються і діють театри, що відрізняються за видами театрального мистецтва (драматичні, оперні, балетні, сатиричні, лялькові тощо), складом глядачів (юнацькі, дитячі, для осіб з фізичними вадами тощо) та іншими ознаками.  
33. Відповідно до значення і функцій театри поділяються на національні, державні, театри Автономної Республіки Крим, обласні, районні, міські та сільські. Віднесення театрів до зазначених категорій здійснюється Кабінетом Міністрів України чи уповноваженим ним органом.  
34. Театри створюються відповідно органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, а також громадянами з урахуванням соціально-економічних, національних, культурно-мистецьких потреб за наявності необхідної матеріально-технічної бази, відповідних кадрів.  
35. Театри, що засновані на державній або комунальній власності, мають відповідно статус державного чи комунального театру.  
36. Театри є юридичними особами, крім тих, що створюються і діють у складі інших юридичних осіб (підприємств, установ, організацій), у самодіяльних та інших не заборонених законом формах.  
37. Стаття 7. Створення театрів  
38. Рішення про створення театру приймають його засновники.  
39. Театри можуть створюватись і діяти в усіх не заборонених законом організаційно-правових формах.  
40. Земельні ділянки, інші природні ресурси, необхідні для будівництва та експлуатації театральних споруд, надаються в користування у встановленому законодавством порядку.  
41. Стаття 8. Статут театру  
42. Театр діє на підставі статуту, затвердженого його засновником (засновниками).  
43. Статут театру повинен містити:  
44. назву театру (відмінну від існуючих), зазначення його виду, організаційно-правової форми та юридичної адреси;  
45. порядок утворення і діяльності статутних органів театру та їх повноваження;  
46. зазначення джерел надходження і порядку використання коштів та іншого майна театру, порядок звітності, контролю, здійснення господарської та іншої комерційної діяльності, необхідної для виконання статутних завдань;  
47. порядок внесення змін і доповнень до статуту театру;  
48. порядок припинення діяльності театру і вирішення майнових питань, пов'язаних з його ліквідацією.  
49. У статуті можуть бути передбачені й інші положення, що стосуються особливостей створення і діяльності театру.  
50. Статут театру не повинен суперечити законодавству.  
51. Стаття 9. Державна реєстрація театрів  
52. Державна реєстрація театрів незалежно від форм власності проводиться відповідно виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах Києві та Севастополі рад.  
53. Для державної реєстрації театру подаються такі документи: рішення засновника (засновників) про створення театру; статут (положення) відповідного театру; документ про сплату реєстраційного збору; документи, що засвідчують наявність джерел фінансування для належного функціонування театру.  
54. Державна реєстрація проводиться (за наявності всіх зазначених документів) за заявочним принципом протягом не більше десяти робочих днів. Орган, який здійснює державну реєстрацію, зобов'язаний протягом цього терміну видати посвідчення про державну реєстрацію і в десятиденний термін подати відомості до органів державної статистики.  
55. Після державної реєстрації театр набуває статусу юридичної особи. Свідоцтво про державну реєстрацію театру є підставою для відкриття рахунків в установах банків.  
56. Театри, створені у складі підприємств, установ, організацій, навчальних закладів, а також в іншому, встановленому законодавством, порядку, державній реєстрації не підлягають. Порядок обліку таких театрів визначається центральним органом виконавчої влади в галузі культури.  
57. Розмір реєстраційного збору, який не може перевищувати фактичних витрат на державну реєстрацію, встановлюється Кабінетом Міністрів України.  
58. У державній реєстрації театру може бути відмовлено, якщо його статутні документи або інші документи, подані для державної реєстрації, суперечать законодавству.  
59. Рішення про відмову в державній реєстрації повинно містити підстави такої відмови. Це рішення може бути оскаржено у судовому порядку.  
60. Стаття 10. Ліквідація та реорганізація театрів  
61. Ліквідація театрів здійснюється за рішенням власника, а також за рішенням суду у випадках, передбачених законодавством.  
62. Порядок подальшого використання майна театрів, що ліквідуються, заснованих на державній і комунальній формах власності, визначається засновником за погодженням із центральним органом виконавчої влади в галузі культури.  
63. У разі ліквідації театрів, заснованих на приватній формі власності, переважне право на придбання майна театру за інших рівних умов має держава.  
64. Реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) театрів здійснюється відповідно до законодавства.  
65. Перереєстрація театру проводиться в разі зміни форми власності або виду театру і здійснюється в порядку, встановленому для його державної реєстрації.  
66. Стаття 11. Національні театри України  
67. Державному театру, який має загальнодержавне значення, набув міжнародного визнання і є провідним закладом з відповідного виду театрального мистецтва, у встановленому законодавством порядку може бути надано статус національного театру України.  
68. Статус національного театру України надається лише одному театру з відповідного виду театрального мистецтва.  
69. Загальнодержавний характер діяльності національного театру України забезпечується центральним органом виконавчої влади в галузі культури.  
70. Типовий статут національного театру України затверджується Кабінетом Міністрів України.  
71. Стаття 12. Порядок надання театру статусу національного  
72. Клопотання про надання театру статусу національного порушується театром шляхом подання заяви до центрального органу виконавчої влади в галузі культури.  
73. До заяви додаються:  
74. копія свідоцтва про державну реєстрацію театру, завірена у встановленому порядку;  
75. копія статуту театру, завірена у встановленому порядку.  
76. Заява про надання театру статусу національного розглядається центральним органом виконавчої влади в галузі культури у місячний термін з дня надходження документів.  
77. Питання про надання театру статусу національного розглядається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.  
78. У разі прийняття рішення про надання театру статусу національного він заноситься до Реєстру національних театрів України і йому в 10-денний термін видається відповідне свідоцтво.  
79. Про надання театру статусу національного повідомляється в друкованих засобах масової інформації.  
80. Стаття 13. Відмова у наданні театру статусу національного  
81. Підставами для відмови у наданні театру статусу національного є:  
82. невідповідність поданих документів законодавству;  
83. наявність у поданих документах недостовірних даних;  
84. наявність театру зі статусом національного з відповідного виду театрального мистецтва.  
85. Рішення про відмову повинно містити підстави такої відмови.  
86. Відмову в наданні театру статусу національного може бути оскаржено в судовому порядку.  
87. Стаття 14. Позбавлення театру статусу національного  
88. Центральний орган виконавчої влади в галузі культури може позбавити театр статусу національного, якщо він не здійснює статутну діяльність протягом одного року або за якістю демонстрування театральних творів втратив загальнодержавне значення у відповідному напрямі театрального мистецтва.  
89. Рішення центрального органу виконавчої влади в галузі культури про позбавлення театру статусу національного може бути оскаржено до суду.  
90. Стаття 15. Держава та національний театр України  
91. Театру, що набув статусу національного, держава в особі відповідного центрального органу виконавчої влади в галузі культури надає:  
92. виключне право представляти Україну у відповідному виді театрального мистецтва, в тому числі у відповідних міжнародних видовищах;  
93. певні повноваження щодо розвитку відповідного виду театрального мистецтва згідно з укладеним договором.  
94. Національний театр України може отримувати від держави матеріальну та фінансову допомогу на діяльність, передбачену його статутом, одержує пріоритетне право на поставки продукції для державних потреб (надання громадянам безоплатних театральних послуг).  
95. Центральний орган виконавчої влади в галузі культури здійснює контроль за використанням коштів, виділених національному театру України з державного бюджету.  
96. Рішення центрального органу виконавчої влади в галузі культури, видані в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання національним театром України.  
97. Стаття 16. Об'єднання театрів  
98. Театри України можуть об'єднуватися в асоціації театрів та інші форми добровільних об'єднань закладів культури, які підлягають реєстрації відповідно до законодавства в органах Міністерства юстиції України.  
99. Театри, їхні асоціації, інші добровільні об'єднання закладів культури можуть входити до відповідних міжнародних асоціацій, інших добровільних об'єднань.  
100. Стаття 17. Фінансування театрів  
101. Фінансування театрів залежно від форм власності здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, інших місцевих бюджетів та коштів підприємств, установ, організацій, громадян та їх об'єднань.  
102. Бюджетні асигнування та позабюджетні надходження не підлягають вилученню, крім випадків, прямо передбачених законами.  
103. Додатковими джерелами фінансування театрів є:  
104. плата за відвідування театральних вистав;  
105. кошти, одержувані за роботи, які виконує театр на замовлення підприємств, установ, організацій, громадян та їх об'єднань;  
106. прибутки від реалізації сувенірної продукції, видавничої діяльності;  
107. плата за кіно- і фотозйомки;  
108. інші джерела, в тому числі спонсорські валютні надходження, не заборонені законодавством.  
109. Держава здійснює пряме фінансування на утримання державних театральних споруд загальнодержавного значення.  
110. Стаття 18. Матеріально-технічна база та матеріально-технічне забезпечення театрів  
111. Матеріально-технічна база театрів включає землю, будівлі, споруди, комунікації, театральне обладнання, реквізит, транспортні засоби та інші цінності. Майно належить театрам на правах, визначених законодавством.  
112. Земельні ділянки, на яких розташовані театральні споруди державної та комунальної форм власності, передаються їм у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України. Земельні ділянки, на яких розташовані театральні споруди, належать до земель рекреаційного призначення.  
113. Основні фонди та обігові кошти, інше майно державних та комунальних театрів не підлягають вилученню, крім випадків, передбачених законодавством. Приміщення театрів, що є у державній чи комунальній власності, передаються їм на праві оперативного управління. Приміщення театру може бути вилучене лише за умов надання театрові іншого рівноцінного приміщення.  
114. Театри, що фінансуються з державного або місцевих бюджетів, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.  
115. Театри самостійно розпоряджаються прибутками від господарської та іншої передбаченої їх статутами діяльності.  
116. Розділ ІІІ УПРАВЛІННЯ ТЕАТРАМИ, ГАРАНТІЇ ПРАВ І ЗАКОННИХ ІНТЕРЕСІВ ЇХ ПРАЦІВНИКІВ  
117. Стаття 19. Державне управління театрами  
118. Організаційно-методичне керівництво театральною справою здійснюється центральним органом виконавчої влади в галузі культури.  
119. Центральний орган виконавчої влади в галузі культури:  
120. реалізує національну театральну політику в Україні;  
121. формує вимоги щодо державного статистичного обліку театрів та стосовно їх діяльності;  
122. визначає державні потреби щодо безоплатного театрального обслуговування та нормативи, які гарантують його належний рівень;  
123. створює спеціалізовані організаційні структури для науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення театрів;  
124. здійснює координацію діяльності театрів;  
125. організовує навчання та фахову перепідготовку театральних працівників;  
126. здійснює контроль за діяльністю театрів, заснованих на державній та комунальній формах власності;  
127. організовує наукові дослідження в галузі театрознавства.  
128. Інші центральні та місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування здійснюють методичне керівництво підвідомчими їм театрами.  
129. Стаття 20. Свобода творчості в галузі театрального мистецтва  
130. Відповідно до Конституції України громадянам гарантується свобода творчості в галузі театрального мистецтва, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів.  
131. Театральна творчість є вільною. Забороняються створення та фінансування державних органів, установ, організацій або посад з метою цензури театральної діяльності.  
132. Не допускаються вимога щодо попереднього погодження на демонстрування театральних творів, а також заборона на демонстрування театрального видовища з боку посадових осіб державних органів, підприємств, установ, організацій або об'єднань громадян, крім випадків, коли посадова особа є автором театрального твору.  
133. Свобода творчості в галузі театрального мистецтва забезпечується наданням театрам самостійності в організації їх діяльності, в тому числі плануванні, створенні та прокаті репертуару, режиму роботи, виборі засобів і місць проведення театральних вистав, у втіленні та розкритті драматургії, акторського, режисерського і декораційного мистецтва.  
134. Стаття 21. Самодіяльне театральне мистецтво  
135. Самодіяльне театральне мистецтво є складовою частиною театрального життя України.  
136. Держава всебічно сприяє розвитку самодіяльного театрального мистецтва, основу якого становлять різноманітні театральні вистави, які виконуються самодіяльними театральними колективами, що діють у складі підприємств, установ, організацій, навчальних закладів. Діяльність юридичних та фізичних осіб, спрямована на підтримку самодіяльних театрів, заохочується державою шляхом надання податкових та інших пільг.  
137. Стаття 22. Професійна театральна діяльність  
138. Професійна діяльність театральних фахівців, яка пов'язана з підготовкою та участю у театральній виставі і є джерелом їхніх доходів, здійснюється відповідно до законодавства про працю.  
139. Особи, які здійснюють професійну театральну діяльність, як правило, працюють за індивідуальними трудовими угодами (контрактами). Укладення контрактів та інших форм встановлення договірних відносин з театральними працівниками, умови організації театральної діяльності на професійних засадах визначаються законодавством, статутами, положеннями та іншими документами.  
140. Стаття 23. Гарантії прав і законних інтересів працівників театрів  
141. Правовий і соціальний захист працівників театрів забезпечується державою і засновниками театрів згідно з Основами законодавства України про культуру, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.  
142. Працівники театрів мають право на:  
143. діяльність відповідно до їх фаху та кваліфікації в театрах незалежно від форм власності;  
144. захист у судовому порядку права інтелектуальної власності на результати своєї діяльності в галузі театру;  
145. підвищення кваліфікації, перепідготовку, вільний вибір програм і форм навчання, стажування в інших театрах, у тому числі за кордоном;  
146. атестацію з метою одержання кваліфікаційної категорії, порядок проведення якої визначається центральним органом виконавчої влади в галузі культури;  
147. доплату за вислугу років у театрі в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;  
148. грошову винагороду за сумлінну працю та зразкове виконання трудових обов'язків і матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у порядку та розмірі, що встановлені Кабінетом Міністрів України.  
149. Розділ ІV МІЖНАРОДНА ДІЯЛЬНІСТЬ ТЕАТРІВ  
150. Стаття 24. Міжнародна діяльність театрів  
151. Театри України беруть участь у міжнародному культурному співробітництві в галузі театрального мистецтва на основі багатосторонніх та двосторонніх угод.  
152. Участь театрів у міжнародному культурному співробітництві здійснюється у встановленому порядку шляхом:  
153. здійснення взаємного обміну театральною інформацією, вивчення міжнародного досвіду організації театральної справи;  
154. проведення міжнародних конференцій, конґресів, симпозіумів;  
155. організації спільної підготовки театральних працівників, розвитку театральної діяльності;  
156. здійснення іншої спільної діяльності відповідно до угод, якщо вона не суперечить законодавству та міжнародним угодам України.  
157. Театри, що є юридичними особами, мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до законодавства, в тому числі шляхом демонстрування театральних творів театрами України за кордоном.  
158. Держава сприяє міжнародному співробітництву театрів та органів управління в галузі культури, виділяє їм відповідні валютні асигнування, звільняє від оподаткування, сплати мита і митного збору за театральне, технічне обладнання, театральний інвентар, що надходять для них з-за кордону для виконання статутних цілей.  
159. Розділ V ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ТЕАТРИ І ТЕАТРАЛЬНУ СПРАВУ  
160. Стаття 25. Дотримання правил безпеки, охорони здоров'я, честі і гідності громадян у діяльності театрів  
161. Власники театрів зобов'язані забезпечувати театри будівлями (спорудами), збудованими за спеціальними проектами, або іншими упорядкованими приміщеннями, що відповідають вимогам функціонування театрів, а також відповідним обладнанням.  
162. Проектування й експлуатація театральних приміщень повинні відповідати вимогам загальної та спеціальної безпеки працівників театру, глядачів та інших учасників театральної діяльності, а також враховувати потреби дітей, інвалідів, громадян похилого віку.  
163. Держава встановлює вимоги до театральних споруд у частині будівельних норм і правил, санітарних норм, нормативів охорони здоров'я та безпеки відвідувачів.  
164. Власники театральних споруд, спеціальних приміщень для демонстрування театральних вистав або уповноважені ними органи зобов'язані забезпечувати їх належний стан, безпечний для життя і здоров'я людей, для майна та навколишнього середовища.  
165. Адміністрація театрів забезпечує дотримання вимог техніки безпеки, санітарно-гігієнічних, екологічних та інших державних вимог і несе відповідальність за шкоду, заподіяну здоров'ю глядачів та осіб, які займаються театральною діяльністю, відповідно до закону.  
166. Експлуатація театральних споруд та обладнання, що не забезпечує відповідної безпеки глядачів, не допускається.  
167. Стаття 26. Вимоги щодо демонстрування театральних творів  
168. Демонстрування театральних творів в Україні не може бути використане для закликів до повалення конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підриву її безпеки, незаконного захоплення державної влади, для пропаганди війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягань на права і свободи людини, здоров'я населення.  
169. Під час театральних вистав не допускається пропаганда культу жорстокості та насильства.  
170. Стаття 27. Відповідальність за шкоду, завдану театру  
171. Матеріальна шкода, завдана театру громадянами чи юридичними особами, відшкодовується згідно із законодавством.  
172. Стаття 28. Відповідальність за порушення законодавства про театри і театральну справу  
173. Особи, винні у порушенні законодавства про театри і театральну справу, несуть відповідно цивільно-правову, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством.  
174. Розділ VІ ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ  
175. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його офіційного опублікування.  
176. 2. До приведення законів України та інших нормативно-правових актів у відповідність із Законом України "Про театри і театральну справу" вони застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.  
177. 3. Кабінету Міністрів України у тримісячний термін з дня опублікування Закону України "Про театри і театральну справу":  
178. подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із Законом України "Про театри і театральну справу";  
179. відповідно до своєї компетенції забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;  
180. привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;  
181. забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.