Кількість абзаців - 118 Розмітка (ліва колонка)


Про політичну рекламу (Друге читання)

0. ЗАКОН УКРАЇНИ  
1. "Про політичну рекламу"  
2. Цей Закон на розвиток статей 15, 34 Конституції України щодо політичної та ідеологічної багатоманітності і конституційних прав громадян на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань визначає основні засади та регулює функціонування у суспільстві політичної реклами.  
3. Розділ 1.  
4. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ  
5. Стаття 1. Законодавство про політичну рекламу  
6. Законодавство про політичну рекламу складається з цього Закону та законів України "Про вибори народних депутатів України", "Про вибори Президента України", "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів". "Про всеукраїнський та місцеві референдуми", "Про політичні партії в Україні", "Про Центральну виборчу комісію", "Про рекламу", "Про телебачення і радіомовлення", "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення", "Про інформацію", "Про авторське право та суміжні права", "Про інформаційні агентства", а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.  
7. Стаття 2. Визначення термінів  
8. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:  
9. 1) Визначення щодо видів політичної реклами  
10. Політична реклама - це будь-які не заборонені законодавством України друковані, усні, звукові і аудіовізуальні види і форми інформаційного впливу на людей, що мають на меті прямо або опосередковано привернути увагу до суб'єктів політичного процесу, сформувати у суспільстві і у свідомості громадян позитивне до них (суб'єктів) ставлення та/або спрямувати поведінку громадян на підтримку суб'єктів політичного процесу, в тому числі на виборах і референдумах.  
11. Не є політичною рекламою інформаційні повідомлення без редакційних коментарів про партійні з'їзди, конференції, збори, про діяльність державних керівників, пов'язану з виконанням ними їхніх посадових обов'язків."  
12. Політична антиреклама - негативна правдива політична реклама.  
13. Політична контрреклама - політична реклама, спрямована на спростування політичної антиреклами або недобросовісної політичної реклами.  
14. Недобросовісна політична реклама - фальсифікована політична реклама, що виробляється і розповсюджується або з використанням фактів, що не відповідають дійсності, або від імені, але без будь-якої згоди відповідного суб'єкта політичного процесу, або у спосіб, коли без відповідного дозволу використовуються символіка і логотипи політичних партій (блоків), засобів масової інформації, прізвища та зображення осіб.  
15. Прихована політична реклама - політична реклама (або контрреклама, антиреклама, недобросовісна політична реклама), визначена цим Законом, що розповсюджується засобами масової інформації усіх видів і усіх форм власності, включена до новин, репортажів, різноманітних радіо- і телепередач, газетних чи журнальних матеріалів і не позначена рубриками "Політична реклама, "На правах політичної реклами".  
16. 2) Визначення щодо вироблення, поширення та споживання політичної реклами  
17. Замовники політичної реклами - фізичні або юридичні особи, які замовляють і фінансують розробку політичної реклами, визначають її зміст, а також засоби і форми розповсюдження.  
18. Виробники політичної реклами - фізичні або юридичні особи, які реалізують замовлення на розробку і виготовлення конкретних матеріально-комунікативних форм політичної реклами.  
19. Носії політичної реклами - будь які засоби і комунікативні канали розповсюдження інформації (друковані і електронні засоби масової інформації, книжки, брошури, листівки, плакати, інша друкована продукція; щити, стенди, написи на транспортних засобах, товарах і т.д.; візуальні, звукові, світлові передатчики інформації; концерти, спектаклі, шоу-програми і будь-які інші можливі засоби розповсюдження політичної реклами).  
20. Розповсюджувачі політичної реклами - фізичні або юридичні особи, які за допомогою будь-яких носіїв інформації розповсюджують політичну рекламу.  
21. Споживачі політичної реклами - будь-яка особа або група осіб, на яких спрямована політична реклама  
22. Стаття 3. Політична реклама як предмет авторського права  
23. Використання політичної реклами, яка повністю або частково є предметом авторського права та суміжних прав, здійснюється відповідно до вимог законодавства України про авторське право та суміжні права.  
24. Стаття 4. Мова політичної реклами  
25. Мовою політичної реклами є державна мова, а також використовується російська, інші мови національних меншин, які проживають на відповідній території.  
26. Стаття 5. Принципи розповсюдження політичної реклами  
27. Політична реклама розповсюджується в Україні за такими принципами:  
28. 1) законності;  
29. 2) чіткого означення рекламодавця.  
30. 3) рівних прав і умов, обов'язків та відповідальності усіх рекламодавців, виробників, розповсюджувачів та споживачів політичної реклами, включаючи вільне та рівноправне використання усіх носіїв політичної реклами і усіх ЗМІ (крім засобів масової інформації, засновниками яких є політичні партії);  
31. 4) забезпечення пріоритету суспільних інтересів; обов'язку усіх рекламодавців розповсюджувати та права споживачів політичної реклами - отримувати повну, точну, всебічну, достовірну і об'єктивну інформацію;  
32. 5) використання форм та засобів розповсюдження політичної реклами, які не завдають її споживачеві матеріальної та моральної шкоди;  
33. 6) забезпечення права суб'єктів політичного процесу на одержання ефірного часу або газетної площі для спростування недобросовісної політичної реклами за рахунок її замовника (рекламодавця).  
34. Стаття 6. Форми, засоби і умови здійснення політичної реклами  
35. 1. Політична реклама суб'єктів політичного процесу може здійснюватись у будь-яких формах і будь-якими засобами, що не суперечать Конституції України та законам України.  
36. 2. Основними формами здійснення політичної реклами є такі:  
37. масові заходи - проведення зборів, зустрічей з громадянами, мітингів, демонстрацій, процесій, публічних дебатів, дискусій і т.ін.;  
38. поширення друкованих наочних рекламних матеріалів - плакатів, листівок, буклетів тощо;  
39. використання засобів масової інформації - преси, радіо, телебачення;  
40. 3. Порядок розміщення зовнішньої та внутрішньої політичної реклами на транспорті, спеціальних конструкціях та інших носіях регламентується відповідно до загальних норм розміщення реклами, які визначені Законом України "Про рекламу" з обов'язковим виконанням принципу рівних умов для усіх суб'єктів політичного процесу.  
41. 4. У період між виборами та референдумами політична реклама в позапартійних структурах та виданнях розповсюджується на платній основі відповідно до угод, де вказується вартість, обсяг, час і місце розміщення політичної реклами, відповідальність сторін за порушення угоди та законів України.  
42. Стаття 7. Загальний порядок використання засобів масової інформації для поширення політичної реклами  
43. 1. Засоби масової інформації не є самостійними суб'єктами політичного процесу.  
44. 2.Політична реклама в засобах масової інформації розміщується відповідно до цього Закону та законів України "Про рекламу", "Про телебачення і радіомовлення", "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні".  
45. Стаття 8. Обмеження щодо здійснення політичної реклами  
46. 1. Політична реклама:  
47. - не повинна містити антиконституційних, дискримінаційних чи наклепницьких заяв, залякувати особу і суспільство;  
48. - не може розповсюджуватись засобами і у спосіб, що містять тиск, шантаж, політичне вмонтовані погрози і моральні репресії;  
49. - не може вміщувати зображення фізичної особи або її окремих фрагментів без згоди цієї особи;  
50. - не повинна імітувати, копіювати або наслідувати загальне вирішення, текст, зображення, музичні чи звукові ефекти, що застосовуються в рекламі, іншого суб'єкту політичного процесу;  
51. 2. Політична реклама, яка містить заклики до силового захоплення влади, насильницької зміни конституційного ладу або територіальної цілісності України; до насильства, жорстокості та розпалювання расової, національної, релігійної ворожнечі, забороняється.  
52. 3. Політична реклама незареєстрованих політичних партій, їх об'єднань, які примусово ліквідовані чи діяльність яких заборонена відповідно до закону, забороняється.  
53. 4. Розповсюдження недобросовісної та прихованої політичної реклами забороняється у будь-якій формі.  
54. 5. Забороняється для замовлення, виготовлення, зберігання та поширення рекламних матеріалів використовувати кошти, не передбачені законодавством України, використовувати чужі знаки торгових зразків, назви чи загальне вирішення засобів масової інформації без відповідного дозволу.  
55. 6. У разі розповсюдження анонімних рекламних матеріалів або рекламних матеріалів під псевдонімом чи матеріалів із закликами до насильницького повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності держави, до національної, мовної, расової, релігійної нетерпимості органи внутрішніх справ (після отримання такої інформації) зобов'язані вжити необхідних заходів, передбачених законодавством України.  
56. 7. Забороняється без відповідного дозволу використовувати або імітувати зображення державних символів інших держав та міжнародних організацій, а також офіційні назви державних органів України, крім випадків, передбачених законодавством України.  
57. 8. Відповідальність за порушення порядку розміщення політичної реклами на інших носіях встановлюється цим Законом.  
58. Розділ ІІ.  
59. ПОЛІТИЧНА РЕКЛАМА В ПЕРІОД ОФІЦІЙНО ОГОЛОШЕНИХ ВИБОРЧОЇ ТА РЕФЕРЕНДУМНОЇ КАМПАНІЙ  
60. Стаття 9. Витрати на політичну рекламу  
61. У період офіційно оголошених у державі або на відповідній її території виборчої кампанії, референдуму витрати суб'єктів політичного чи виборчого процесу на політичну рекламу дозволяються лише в межах встановлених законом їхніх виборчих фондів, тільки на підставі письмової угоди із виробниками і розповсюджувачами рекламної продукції та за умови попередньої оплати у безготівковому порядку.  
62. Стаття 10. Особливості розміщення та розповсюдження політичної рекламної інформації під час проведення виборчої та референдумної кампаній  
63. 1. Під час виборів та референдумів засоби масової інформації зобов'язані:  
64. 1) здійснювати політичну рекламу у відповідності до норм законів про вибори і референдуми, що регулюють ведення передвиборної та референдумної агітації.  
65. 2) відмежовувати політичну рекламу від інших інформаційних матеріалів і чітко її позначати;  
66. 3) не допускати в програмах новин будь-якої політичної реклами;  
67. 4) забезпечувати реалізацію принципів розповсюдження політичної реклами, визначених у ст.5 цього Закону;  
68. 5) забезпечувати усім суб'єктам політичного процесу рівні умови для розміщення політичної реклами в межах, визначених цим Законом (ця норма не стосується партійних ЗМІ);  
69. 6) не допускати недобросовісної та прихованої політичної реклами;  
70. 7) на виконання рішення суду чи добровільно надавати рівноцінний ефірний час та друковану площу для розміщення спростування;  
71. 8) не допускати продажу невикористаного політрекламного ефірного часу чи рекламної площі іншому платоспроможному кандидату, партії (блоку);  
72. 2. Керівники позапартійних засобів масової інформації, виробники та розповсюджувачі політичної реклами подають до відповідних виборчих комісій інформацію про умови розміщення політичної реклами, загальний обсяг часу чи друкованої площі, виділених під політичну рекламу, розцінки з подальшим оприлюдненням цієї інформації у відповідних друкованих засобах масової інформації.  
73. 3. Позапартійні засоби масової інформації та власники інших рекламних носіїв, які беруть участь у поширенні політичної реклами, при наданні своїх послуг одному із суб'єктів виборчого процесу не можуть відмовити у такій же послузі за тих самих умов іншим суб'єктам виборчого процесу. Ця норма поширюється також на ті партійні ЗМІ, які вирішили надавати послуги з розміщення політичної реклами іншим партіям (блокам) або кандидатам від них.  
74. 4. Під час офіційно оголошених виборчої та референдумної кампаній, забороняється реклама, оголошення чи трансляція у засобах масової інформації імені, назви юридичних чи фізичних осіб, суб'єктів політичного чи виборчого процесів, які спонсорують, патронують чи підтримують будь-які теле- і радіопередачі, підготовку матеріалів для засобів масової інформації чи організацію та проведення театрально-концертних, спортивних та інших видовищних заходів.  
75. 5. Якщо під час виборчої кампанії кандидатами на виборні посади є діючі Президент України, народні депутати України, керівники органів державної влади та місцевого самоврядування, вони зобов'язані вести передвиборну агіатцію, поширювати політичну рекламу на рівних засадах з іншими кандидатами, відповідно до законодавства про вибори - за рахунок коштів особистого виборчого фонду.  
76. В цей період інформація про їхню державну, депутатську чи службову діяльність подається лише у формі офіційних повідомлень відповідних прес-служб.  
77. Стаття 11. Захист засобів масової інформації  
78. 1. В період офіційно оголошених виборчої та референдумної кампаній забороняється здійснювати будь-які позапланові перевірки засобів масової інформації контролюючими державними органами та органами правопорядку.  
79. 2. На період офіційно оголошеної виборчої та референдумної кампаній видача та продовження ліцензії на канали мовлення Національною радою з питань телебачення і радіомовлення врегульовуються відповідно до вимог статей 15, 16 Закону України "Про телебачення і радіомовлення".  
80. 3. Зареєстровані у законному порядку партійні засоби масової інформації мають право за рахунок відповідних виборчих фондів на спеціальні політрекламні випуски, які не потребують додаткової реєстрації.  
81. Стаття 12. Зберігання засобами масової інформації матеріалів політичної реклами  
82. Матеріали, пов'язані із політичною рекламою у період офіційно оголошених виборчої та референдумної кампаній (договори, медіа-плани, аудіо- і відеозаписи, дозволи на розміщення візуальної продукції та інші документовані відомості), зберігаються замовником, виробником і розповсюджувачем рекламної інформації протягом трьох місяців після офіційного оприлюднення результатів виборів, референдумів.  
83. Стаття 13. Повноваження суб'єктів політичного та виборчого процесів  
84. 1. Суб'єкти політичного та виборчого процесів можуть звернутися до відповідних судових органів з вимогою верифікувати політичну рекламу та/або кваліфікувати її на предмет відповідності законодавству України.  
85. 2. Суб'єкти політичного та виборчого процесів можуть звернутися до відповідних судових органів з вимогою припинити розповсюдження політичної реклами, якщо вона не відповідає цьому Закону та іншим нормативно-правовим актам або заборонена ними.  
86. 3. Рішення по таких зверненнях приймаються у п'ятиденний термін із дня звернення включно.  
87. Стаття 14. Повноваження органів влади  
88. Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення за поданням Центральної виборчої комісії, скаргою або зверненням суб'єкту виборчого (референдумного) процесів застосовує санкції до телерадіоорганізацій при порушенні ними принципу рівних умов у вигляді тимчасового зупинення дії ліцензії, якщо остання порушила вимоги частини 3 ст.16; частин 1, 5 ст.10; частини 1 ст.18 цього Закону і якщо це встановлено судом.  
89. Розділ ІІІ.  
90. КОНТРОЛЬ ЗА ДОТРИМАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ПОЛІТИЧНУ РЕКЛАМУ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЙОГО ПОРУШЕННЯ  
91. Стаття 15. Контроль за дотриманням цього Закону  
92. 1. Контроль за дотриманням цього Закону здійснюють Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення та Державний комітет телебачення і радіомовлення України, а під час виборів (референдумів) - також відповідні виборчі комісії, комісії з референдуму.  
93. 2. Правове кваліфікування політичної реклами та порушення цього Закону встановлюється в судовому порядку за поданням суб'єктів політичного і виборчого процесів та контролюючих органів, визначених цим Законом.  
94. Стаття 16. Ідентифікація політичної реклами  
95. 1. Ідентифікацію політичної реклами, її відповідність законам України за зверненнями суб'єктів політичного процесу здійснюють спеціалісти-експерти, визначені судовими органами.  
96. 2. Рішення щодо визнання політичної реклами недобросовісною чи прихованою приймають судові органи.  
97. 3. Політична реклама обов'язково вміщується під рубрикою "Політична реклама" чи "На правах політичної реклами" і чітко відокремлюється від іншої інформації за допомогою текстових, аудіо-, відео-, комбінованих засобів з метою її ідентифікації як рекламного продукту політичного змісту.  
98. Стаття 17. Підстави відповідальності за порушення законодавства про політичну рекламу  
99. 1. Відповідальність за зміст політичної реклами, політичної контрреклами, недобросовісної або прихованої політичної реклами несуть їхні замовники.  
100. 2. Підставами відповідальності за порушення цього Закону є безпосереднє невиконання та порушення його норм, створення перешкод для їх реалізації, а також невиконання і порушення норм, передбачених іншими законодавчими актами, зазначеними в цьому Законі.  
101. 3. Суб'єкти політичного та виборчого процесів несуть відповідальність за зміст політичної реклами, за тиск на виробників та розповсюджувачів політичної реклами, за створення перешкод для реалізації цього Закону, а також порушення статей 8, 9, частин 1, 5 статті 10 цього Закону.  
102. 4. Виробники та розповсюджувачі політичної реклами несуть відповідальність за порушення принципу рівних умов, ненадання ефірного часу або друкованої площі для усіх суб'єктів політичного або виборчого процесів, розповсюдження прихованої політичної реклами, а також за порушення норм частини 3 статті 6, статей 7, 8, частини 5 статті 10, частини 3 статті 16, статті 17 цього Закону.  
103. Ці порушення розглядаються у судовому порядку. Недобросовісна політична реклама кваліфікується як підлог і її розповсюджувачі підлягають відповідальності відповідно до чинного законодавства.  
104. Справи по фактах недобросовісної політичної реклами (підроблені газети, плакати, листівки тощо) за поданням суб'єктів політичного чи виборчого процесів порушують органи прокуратури.  
105. Органи внутрішніх справ України здійснюють оперативні заходи по вилученню і знищенню відповідних матеріалів.  
106. Стаття 18. Публічне спростування недобросовісної реклами  
107. 1. Суб'єкти політичного чи виборчого процесу мають право на спростування відомостей, які містяться в політичній рекламі, контррекламі, антирекламі і які вказаними суб'єктами вважаються явно недостовірними або такими, що принижують їхню честь і гідність, шкодять їхній політичній репутації.  
108. 2. У разі, якщо розповсюджувач політичної реклами, контрреклами, антиреклами спростування не оприлюднює, суб'єкти політичного чи виборчого процесу мають право звертатись з позовом безпосередньо до суду з вимогою негайно заборонити розповсюдження вказаних у частині 1 цієї статті відомостей, розмістити за рахунок зазначеного розповсюджувача спростування та зобов'язати його принести публічне вибачення цим суб'єктам політичного чи виборчого процесу.  
109. 3. Суд у складі одного судді зобов'язаний розглянути цей позов протягом 24 годин за прискореною процедурою (у непозовному скороченому продовженні). Рішення суду може бути оскаржене у суді апеляційної інстанції, який повинен розглянути скаргу протягом 24 годин з моменту її подання.  
110. 4. Рішення суду апеляційної інстанції оскарженню не підлягає і має бути виконане протягом 48 годин з моменту його прийняття.  
111. Розділ ІV.  
112. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ  
113. Цей Закон набирає чинності з дня його офіційного опублікування.  
114. Кабінету Міністрів України „протягом місяця з дня набрання чинності цим Законом:  
115. - внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність до цього Закону;  
116. - привести свої нормативно-правові акти у відповідність до цього Закону;  
117. - забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність до цього Закону.