Кількість абзаців - 113 Розмітка (ліва колонка)


Про стимулювання розвитку регіонів (Друге читання)

0. Проект  
1. Закон України  
2. Про стимулювання розвитку регіонів  
3. Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засоби реалізації державної регіональної політики щодо стимулювання розвитку регіонів.  
4. РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ  
5. Стаття 1. Визначення основних термінів  
6. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:  
7. регіон - територія Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя;  
8. стимулювання розвитку регіонів - комплекс правових, організаційних, наукових та інших заходів, спрямованих на досягнення сталого розвитку регіонів на основі поєднання економічних, соціальних та екологічних інтересів на загальнодержавному та регіональному рівнях, максимально ефективного використання потенціалу регіонів в інтересах їх жителів та держави в цілому.  
9. Стаття 2. Мета і засади стимулювання розвитку регіонів  
10. Стимулювання розвитку регіонів здійснюється з метою:  
11. забезпечення їх сталого розвитку в інтересах всієї України, підвищення рівня життя населення, подолання бідності, формування середнього класу;  
12. ефективного використання, економічного, наукового, трудового потенціалу, природних та інших ресурсів, а також особливостей регіонів для досягнення на цій основі підвищення рівня життя людей, оптимальної спеціалізації регіонів у виробництві товарів та послуг;  
13. забезпечення додержання гарантованих державою соціальних стандартів для кожного громадянина незалежно від місця його проживання;  
14. подолання депресивного стану окремих територій, своєчасне і комплексне вирішення проблем охорони довкілля.  
15. Стимулювання розвитку регіонів здійснюється на засадах:  
16. збалансування загальнодержавних, регіональних та місцевих інтересів розвитку, визначення державою з урахуванням пропозицій органів місцевого самоврядування науково обгрунтованих пріоритетних напрямів регіонального розвитку;  
17. програмно-цільового підходу до розв'язання проблем соціально-економічного розвитку, створення сприятливого інвестиційного середовища у регіонах;  
18. максимального наближення послуг, що надаються органами державної влади та органами місцевого самоврядування, до споживачів цих послуг;  
19. концентрації на конкурсній основі коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, а також інших ресурсів з метою досягнення найбільш ефективного їх використання для цілей регіонального розвитку;  
20. співробітництва та взаємної відповідальності центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів у розв'язанні завдань регіонального розвитку.  
21. РОЗДІЛ ІІ. ДЕРЖАВНЕ СТИМУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ  
22. Стаття 3. Організація забезпечення державного стимулювання розвитку регіонів  
23. Державне стимулювання розвитку регіонів здійснюється відповідно до основ державної регіональної політики, державних програм економічного і соціального розвитку України, законів про Державний бюджет України, загальнодержавних програм, інших законів та актів законодавства України, а також програм економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, місцевих бюджетів.  
24. З метою забезпечення реалізації державної політики щодо стимулювання розвитку регіонів затверджуються:  
25. Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України - довгострокова державна стратегія регіонального розвитку;  
26. Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням відповідно Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з урахуванням пропозицій центральних органів виконавчої влади та спільних інтересів територіальних громад регіонів - довгострокові регіональні стратегії розвитку.  
27. Реалізацію державної політики щодо стимулювання розвитку регіонів забезпечують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики, інші центральні, а також місцеві органи виконавчої влади відповідно до їх повноважень і функцій.  
28. Узгодження діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування у сфері державного стимулювання розвитку регіонів, виконання регіональних стратегій розвитку здійснюється на основі угод щодо регіонального розвитку, які укладаються між Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими радами і виконуються відповідно до цього Закону та інших актів законодавства.  
29. Стаття 4. Угода щодо регіонального розвитку  
30. Угода щодо регіонального розвитку визначає:  
31. спільні заходи центральних та місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування з реалізації у регіоні державної стратегії регіонального розвитку;  
32. спільні заходи центральних та місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування з реалізації регіональної стратегії розвитку;  
33. порядок, обсяг, форми та строки фінансування спільних заходів, визначених сторонами, відповідно з Державного бюджету України та місцевих бюджетів;  
34. порядок інформування про реалізацію сторонами угоди щодо регіонального розвитку;  
35. відповідальність сторін угоди за невиконання або неналежне виконання передбачених нею заходів;  
36. порядок внесення змін до угоди;  
37. порядок набрання чинності та строк дії угоди.  
38. За згодою сторін угода щодо регіонального розвитку може включати й інші положення.  
39. Типові форми угоди щодо регіонального розвитку та звіту про її виконання затверджуються Кабінетом Міністрів України.  
40. Угода щодо регіонального розвитку може бути змінена за згодою її сторін.  
41. Дія угоди щодо регіонального розвитку припиняється у зв'язку із закінченням її строку або за згодою сторін достроково.  
42. Дія угоди щодо регіонального розвитку може бути також припинена однією із сторін у разі систематичного її невиконання або неналежного виконання іншою стороною.  
43. Сторона, що ініціює дострокове припинення дії угоди щодо регіонального розвитку, повинна письмово повідомити про це іншу сторону не пізніш як за шість місяців до дати, з якої вона передбачає припинити дію угоди.  
44. Рішення однієї із сторін угоди щодо регіонального розвитку щодо дострокового припинення її дії може бути оскаржено в судовому порядку іншою стороною.  
45. З дати припинення дії угоди щодо регіонального розвитку сторонами припиняється фінансування заходів, визначених нею.  
46. Стаття 5. Порядок підготовки та укладення угоди щодо регіонального розвитку  
47. Ініціатором укладення угоди щодо регіонального розвитку можуть бути Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради.  
48. Інші органи місцевого самоврядування в разі потреби можуть подавати свої пропозиції щодо укладення такої угоди, а також про внесення змін до неї відповідно до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад.  
49. Ініціатор укладення угоди щодо регіонального розвитку забезпечує розроблення та погодження її проекту згідно з вимогами, встановленими цим Законом.  
50. Координація розроблення угод щодо регіонального розвитку, наукове та методичне забезпечення діяльності у цій сфері органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.  
51. Угода щодо регіонального розвитку укладається з урахуванням обсягів наявних та прогнозних асигнувань на відповідні цілі, які передбачаються в Державному бюджеті України та відповідних місцевих бюджетах.  
52. Рішення щодо необхідності укладення угоди щодо регіонального розвитку приймаються Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласною, Київською, Севастопольською міськими радами.  
53. Угоду щодо регіонального розвитку підписує Прем'єр-міністр України або інша особа за дорученням Кабінету Міністрів України та відповідно Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, голова обласної, Севастопольської міської ради чи Київський міський голова.  
54. Угода щодо регіонального розвитку після її підписання підлягає державній реєстрації в центральному органі виконавчої влади з питань економічної політики, офіційному опублікуванню в газеті "Урядовий кур'єр", а також оприлюдненню через регіональні засоби масової інформації.  
55. РОЗДІЛ ІІІ. ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО СТИМУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ДЕПРЕСИВНИХ ТЕРИТОРІЙ  
56. Стаття 6. Депресивна територія  
57. Регіони чи їх частини (район, місто обласного значення або кілька районів, міст обласного значення), рівень розвитку яких за показниками, визначеними цим Законом, є найнижчим серед територій відповідного типу, оголошуються депресивними територіями.  
58. Депресивні території залежно від їх типу поділяються на такі групи:  
59. регіони;  
60. промислові райони - райони, в яких частка зайнятих у промисловості перевищує частку зайнятих у сільському господарстві;  
61. сільські райони - райони, в яких частка зайнятих у сільському господарстві перевищує частку зайнятих у промисловості;  
62. міста обласного значення.  
63. Території надається статус депресивної з метою створення правових, економічних та організаційних засад для вжиття органами державної влади та органами місцевого самоврядування особливих заходів для стимулювання розвитку таких територій.  
64. Стаття 7. Заходи державного стимулювання розвитку депресивних територій  
65. З метою стимулювання розвитку депресивних територій у їх межах можуть здійснюватись такі заходи:  
66. цільове спрямування державних капітальних вкладень у розвиток виробничої, комунікаційної та соціальної інфраструктури;  
67. надання державної підтримки, в тому числі фінансової, малим підприємствам, сприяння формуванню інфраструктури розвитку підприємництва;  
68. спрямування міжнародної технічної допомоги на розв'язання актуальних соціально-економічних та екологічних проблем, а також здійснення інших найважливіших заходів;  
69. сприяння зайнятості населення, забезпечення цільового фінансування програм перекваліфікації та професійного розвитку трудових ресурсів, удосконалення соціальної сфери, зокрема житлового будівництва, охорони здоров'я та охорони довкілля;  
70. надання іншої державної підтримки розвитку таких територій.  
71. Стаття 8. Показники розвитку, за якими території визнаються депресивними  
72. Депресивним визнаються:  
73. регіони, в яких протягом останніх п'яти років найнижчі середні показники валової доданої вартості на одну особу;  
74. промислові райони, в яких протягом останніх трьох років є найвищими середні показники рівня безробіття, зайнятості у промисловості та найнижчий обсяг промислового виробництва на одну особу;  
75. сільські райони, в яких протягом останніх трьох років є найнижчими щільність сільського населення, природний приріст населення та найвищою частка зайнятих у сільському господарстві;  
76. міста обласного значення, в яких протягом останніх трьох років є найвищими середні показники рівня безробіття, зокрема довготривалого безробіття, та найнижчим рівень середньої заробітної плати.  
77. Депресивними визнаються промислові та сільські райони, а також міста обласного значення, відповідні показники розвитку яких відповідають одночасно всім критеріям, визначеним частиною першою цієї статті.  
78. Стаття 9. Порядок визнання територій депресивними  
79. Пропозиції щодо визнання території депресивною розробляються за результатами щорічного моніторингу розвитку регіонів, районів та міст обласного значення відповідно до показників, визначених цим Законом.  
80. Моніторинг показників розвитку регіонів, районів та міст обласного значення здійснюють центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації на підставі даних державної статистичної звітності та інших даних центральних органів виконавчої влади з урахуванням міжнародно визнаних вимог у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.  
81. За результатами моніторингу Кабінет Міністрів України визначає:  
82. територію, якій надається статус депресивної, встановлює її межі;  
83. строк, на який території надається статус депресивної;  
84. засоби державного стимулювання розвитку території з метою подолання депресивного стану та форми й умови їх застосування;  
85. співвідношення державних, регіональних та інших фінансових ресурсів, що спрямовуються на виконання програми подолання стану депресивності території;  
86. строк внесення проекту програми подолання стану депресивності території .  
87. Кабінет Міністрів України відповідно до закону може визначати й інші заходи та умови надання території статусу депресивної.  
88. Строк, на який території надається статус депресивної, не може перевищувати семи років.  
89. Статус депресивної території вважається скасованим після закінчення строку, на який цей статус було надано, якщо цей строк не буде продовжено у порядку, встановленому цим Законом.  
90. У разі, коли незважаючи на виконання програми подолання стану депресивності, територія за показниками розвитку, визначеними цим Законом, залишається депресивною, Кабінет Міністрів України може продовжити строк надання території статусу депресивної, але не більше ніж на п'ять років.  
91. Стаття 10. Програма подолання стану депресивності території  
92. Для подолання депресивності території центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за участю інших заінтересованих центральних органів виконавчої влади, відповідних місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування розробляється відповідна програма.  
93. Програмою подолання депресивності території визначаються, зокрема:  
94. заходи центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо подолання стану депресивності території, строк їх здійснення, обсяги фінансування з державного, місцевих бюджетів та інших джерел, передбачених законодавством;  
95. порядок здійснення моніторингу виконання програми, показники розвитку, за якими визначатимуться результати її виконання.  
96. Програма подолання депресивності території затверджується Кабінетом Міністрів України після узгодження з Державною комісією з проблем депресивних територій.  
97. Стаття 11. Державна комісія з проблем депресивних територій  
98. З метою забезпечення прозорого та відкритого вирішення питань щодо надання територіям статусу депресивних з урахуванням загальнодержавних інтересів та економічних можливостей держави, а також інтересів територіальних громад, попереднього обговорення та узгодження пропозицій з цих питань утворюється Державна комісія з проблем депресивних територій.  
99. Державна комісія з проблем депресивних територій є консультативно-дорадчим органом, до складу якого можуть включатися представники Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органів місцевого самоврядування, провідні вчені та фахівці.  
100. Персональний склад Державної комісії з проблем депресивних територій та положення про неї затверджується Президентом України.  
101. РОЗДІЛ ІV. ФІНАНСУВАННЯ ТА ЗВІТНІСТЬ ЩОДО СТИМУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ  
102. Стаття 12. Фінансування стимулювання розвитку регіонів  
103. Фінансування стимулювання розвитку регіонів та подолання депресивності територій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел відповідно до законодавства, а також угод щодо регіонального розвитку та програм подолання депресивності територій.  
104. Головним розпорядником коштів Державного бюджету України, що виділяються для стимулювання розвитку регіонів та подолання депресивності територій, є центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики.  
105. Під час визначення обсягів коштів, призначених для стимулювання розвитку регіонів та подолання депресивності територій, не враховуються суми дотацій вирівнювання та субвенцій, що спрямовуються на виконання органами місцевого самоврядування власних та наданих законом повноважень органів виконавчої влади, а також кошти, що спрямовуються згідно із законодавством на ліквідацію наслідків надзвичайних екологічних ситуацій, техногенних катастроф та стихійного лиха.  
106. Стаття 13. Організація контролю та звітності  
107. Центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики щорічно у квітні місяці року, що настає за звітним, подає на розгляд Кабінету Міністрів України та Державній комісії з проблем депресивних територій доповідь про виконання угод щодо регіонального розвитку та програм подолання депресивності територій, використання виділених для цих потреб коштів Державного бюджету України.  
108. РОЗДІЛ VІ. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ  
109. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.  
110. 2. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк:  
111. подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції про внесення змін до законів України, що випливають з цього Закону;  
112. внести в установленому порядку пропозиції щодо прийняття нормативно-правових актів відповідно до повноважень, визначених цим Законом.