Кількість абзаців - 170 Розмітка (ліва колонка)


Про загальну безпеку продукції (Друге читання)

0. проект  
1. Закон України  
2. Про загальну безпеку продукції  
3. Цей Закон встановлює загальні засади розміщення і розповсюдження на ринку безпечної для життя та здоров'я споживачів продукції і регулює відносини між органами виконавчої влади, виробниками, розповсюджувачами та споживачами продукції.  
4. Розділ І  
5. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ  
6. Стаття 1. Визначення термінів  
7. 1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:  
8. 1) небезпека шкідливого впливу - вірогідність настання певних негативних наслідків для життя та здоров'я споживача чи майбутніх поколінь, включаючи ті, які не належать до негайних або таких, що потребують оперативного втручання органів державної влади;  
9. 2) продукція - будь-які товари, призначені для безпосереднього споживання або використання споживачами, чи будь-які товари, безпосередньо не призначені для споживання або використання, але які за обґрунтовано передбачуваних умов можуть бути використані споживачами або спожиті ними, розповсюджуються в ході господарської діяльності, у тому числі товари, які використовуються споживачем чи ним споживаються у зв'язку з наданням йому послуг. Не належить до продукції відповідно до цього Закону будь-який товар, який передається як антикварна річ, або інші речі, які перед їх використанням чи споживанням повинні бути відремонтовані або щодо них повинні бути проведені поновлювальні роботи, якщо виробник або розповсюджувач цих товарів інформує споживача про необхідність проведення ремонтних (надання товару здатності бути споживаним чи використаним з характеристиками гіршими, ніж у нового) або поновлювальних робіт;  
10. 3) поновлена продукція - будь-який товар, характеристики якого з метою надання товару здатності бути споживаним чи використаним зазнали істотних змін після проведення поновлювальних робіт;  
11. 4) відремонтована продукція - будь-який товар, характеристики якого внаслідок проведення ремонтних робіт надають йому здатності бути споживаним чи використаним;  
12. 5) небезпечна продукція - будь-який товар, який не відповідає визначенню безпечної продукції, наведеному у статті 2 цього Закону;  
13. 6) виробник:  
14. суб'єкт господарювання, який є виробником готових для використання або споживання будь-яких товарів чи який заявляє про себе як про виробника таких товарів, розміщуючи на товарі своє найменування (ім'я) або будь-який інший елемент, що ідентифікує такого суб'єкта, зокрема торговельну марку, або який проводить поновлення чи ремонт відповідних товарів;  
15. представництво іноземного суб'єкта господарювання - у разі, коли суб'єкт, який розглядається як виробник будь-яких товарів, є нерезидентом;  
16. імпортер продукції - у разі, коли особа, яка розглядається як виробник будь-яких товарів, є нерезидентом, який не має свого представництва на території України;  
17. суб'єкт господарювання, який розповсюджує будь-який товар та діяльність якого впливає або може впливати на безпеку цього товару;  
18. 7) нерезидент:  
19. фізична особа, яка має постійне місце проживання за межами України, у тому числі особа, яка тимчасово перебуває на території України;  
20. юридична особа - суб'єкт господарювання, що створений та провадить свою діяльність відповідно до законодавства іноземної держави, включаючи його філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без статусу юридичної особи з місцезнаходженням за межами України і у тому числі юридичні особи та інші суб'єкти господарювання за участю юридичних осіб та інших суб'єктів господарювання України;  
21. розташовані на території України дипломатичні представництва, консульські установи, торговельні та інші офіційні представництва іноземних держав, міжнародні організації та їх представництва, що мають дипломатичні привілеї та імунітети, а також представництва іноземних організацій, які не провадять господарської діяльності відповідно до законодавства України;  
22. 8) розповсюджувач продукції - суб'єкт господарювання, який розповсюджує будь-який товар та діяльність якого не впливає на безпеку цього товару;  
23. 9) розміщення продукції на ринку - будь-яка дія або сукупність дій, результатом яких є створення можливості для вільного придбання товарів розповсюджувачами або споживачами чи розповсюдження такого товару;  
24. 10) розповсюдження продукції - вчинення будь-яких правочинів, результатом яких є передача права власності на товар або надання товару у користування;  
25. 11) вилучення небезпечної продукції - вилучення розповсюдженого небезпечного товару, запобігання та/або припинення передачі небезпечного товару споживачам, експонування такого товару та його пропонування для продажу та/або передачі споживачам;  
26. 12) відкликання продукції - повернення виробнику небезпечного товару, який на момент здійснення таких заходів вже був фактично переданий споживачу або щодо якого у розповсюджувача такого товару виникло зобов'язання перед споживачем щодо передачі йому такого товару.  
27. Розділ ІІ  
28. РОЗМІЩЕННЯ НА РИНКУ ТА РОЗПОВСЮДЖЕННЯ БЕЗПЕЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ  
29. Стаття 2. Безпечна продукція  
30. Безпечна продукція - будь-які товари, які за звичайних умов використання або споживання не становлять небезпеки шкідливого впливу на життя і здоров'я споживачів, їх майно та довкілля, вважаються прийнятними для компетентного та відповідального вибору і такими, що відповідають вимогам захисту життя та здоров'я споживачів.  
31. Звичайні, а також обґрунтовані умови використання або споживання будь-яких товарів можуть визначатися з урахуванням, зокрема:  
32. правил використання або споживання продукції, передбачених виробником відповідної продукції або звичайних для такої продукції;  
33. тривалості використання або строку придатності чи зберігання, передбачених виробником відповідної продукції або звичайних для такої продукції;  
34. правил монтажу, встановлення, налагодження або інших подібних операцій, експлуатації та обслуговування, зокрема профілактичного, періодичного та будь-якого іншого виду обслуговування, - у тих випадках, коли такі правила є обов'язковими, а також коли необхідність їх застосування та/або вимоги таких правил можуть бути обґрунтовані.  
35. Можливість отримати промисловим способом безпечнішу для використання або споживання продукцію з урахуванням рівня розвитку науки і техніки на момент її розміщення на ринку виробником не може бути підставою для визнання такої продукції небезпечною.  
36. Стаття 3. Підтвердження безпеки продукції  
37. 1. Виробник і розповсюджувач зобов'язані розміщувати на ринку та розповсюджувати лише безпечну продукцію.  
38. 2. У законодавчо регульованій сфері продукція вважається безпечною, якщо її безпеку підтверджено відповідно до вимог, встановлених законодавством.  
39. 3. У законодавчо не регульованій сфері продукція вважається безпечною, якщо не доведено інше.  
40. 4. При визначенні того, чи є відповідна продукція безпечною, до уваги беруться зокрема:  
41. 1) характеристики продукції та її складових елементів, матеріалів, використаних для її виготовлення, а у відповідних випадках технологія виробництва продукції та її складових елементів або використаних для виготовлення продукції матеріалів, упаковка такої продукції, включаючи спосіб упакування, а також у відповідних випадках правила монтажу або експлуатації;  
42. 2) характер та ступінь негативного впливу, який продукція здійснює на іншу продукцію;  
43. 3) розповсюдження продукції на ринку, її маркування, будь-які застереження щодо можливих способів та умов використання продукції, правила використання або експлуатації, споживання та зберігання продукції, а також будь-які інші вказівки чи інформацію в доступній для сприймання формі, надані виробником або розповсюджувачем продукції;  
44. 4) категорії осіб, що є найбільш уразливими стосовно небезпеки під час використання або споживання продукції, зокрема діти, особи похилого віку, хворі люди, інваліди.  
45. 5. Визначення безпеки продукції в законодавчо не регульованій сфері здійснюється відповідно до:  
46. 1) положень національних стандартів, прийнятих спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, підтвердження відповідності, а також положень стандартів, прийнятих іншими суб'єктами стандартизації, застосування яких здійснюється на добровільних засадах та санітарно-епідеміологічних і гігієнічних нормативів відповідно до законодавства;  
47. 2) положень кодексів усталеної практики, прийнятих спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, підтвердження відповідності, а також положень кодексів установленої практики, застосування яких здійснюється на добровільних засадах іншими суб'єктами стандартизації та державних санітарних норм і правил, гігієнічних та протиепідемічних правил відповідно до законодавства;  
48. 3) рівня науки і техніки, який об'єктивно існував на час розміщення продукції на ринку або її розповсюдження;  
49. 4) обґрунтованих очікувань споживачів щодо безпеки відповідної продукції.  
50. 6. Виробник або розповсюджувач може застосувати інші засоби (способи) підтвердження або спростування безпеки продукції, які не суперечать законодавству.  
51. Стаття 4. Обов'язки виробників і розповсюджувачів продукції  
52. 1. Кожен виробник, розміщуючи свою продукцію на ринку, зобов'язаний супроводжувати її інформацією, що дає змогу споживачеві оцінити небезпеку, яка може виникнути під час її використання з дотриманням встановлених правил протягом строку придатності цієї продукції, якщо така небезпека не є очевидною без належного попередження, та на підставі якої можна вжити застережних заходів для усунення або зменшення небезпеки, пов'язаної з використанням або споживанням відповідної продукції.  
53. Інформація про небезпеку продукції може розміщуватися безпосередньо на самій продукції, її упаковці та/або в документах, які передаються разом з такою продукцією споживачу.  
54. 2. Вміщення застережень або будь-якої іншої інформації про небезпеку, пов'язану з використанням або споживанням продукції, не звільняє її виробників і розповсюджувачів від обов'язку дотримання вимог щодо безпеки, передбачених цим Законом.  
55. 3. Розповсюджувачі продукції беруть участь у здійсненні на ринку контролю за її безпекою, у тому числі:  
56. передають спеціально уповноваженим органам виконавчої влади та виробнику продукції інформацію про небезпеку, пов'язану з використанням або споживанням продукції, та співпрацюють з ними у здійсненні заходів, спрямованих на запобігання ризику;  
57. зберігають та надають спеціально уповноваженим органам виконавчої влади документацію, яка дає змогу визначити виробника і розповсюджувача продукції.  
58. Стаття 5. Надання спеціально уповноваженим органам виконавчої влади інформації про небезпечну продукцію  
59. 1. Якщо виробники або розповсюджувачі продукції знають або їм стало відомо, що продукція, розміщена ними на ринку, є небезпечною, вони повинні негайно повідомити відповідний спеціально уповноважений орган виконавчої влади про таку продукцію та пов'язану з нею небезпеку.  
60. 2. Повідомлення про небезпечну продукцію здійснюється за формою, встановленою спеціально уповноваженим органом виконавчої влади, і повинне включати:  
61. інформацію, яка дає можливість здійснити точну ідентифікацію продукції або її партії;  
62. застереження про небезпеку, яку становить продукція;  
63. інформацію про виробника і розповсюджувача такої продукції;  
64. інформацію щодо простежуваності небезпечної продукції;  
65. перелік заходів, ужитих з метою запобігання небезпеці для споживачів.  
66. 3. Виробники і розповсюджувачі продукції зобов'язані співпрацювати із спеціально уповноваженими органами виконавчої влади на їх вимогу щодо запобігання небезпеці, яку становить продукція, розміщення або розповсюдження якої вони здійснюють у встановленому цими органами порядку.  
67. Стаття 6. Вилучення та відкликання продукції  
68. 1. У разі розміщення на ринку небезпечної продукції виробник зобов'язаний вжити заходів для запобігання небезпеці, яку становить така продукція, зокрема у разі необхідності відкликати продукцію або вилучити небезпечну продукцію.  
69. 2. Відкликання небезпечної продукції або її вилучення застосовується як виключний засіб у разі, коли:  
70. вжиті заходи, спрямовані на усунення причин, через наявність яких відповідну продукцію було класифіковано як небезпечну, не дали бажаного результату;  
71. вжиття будь-яких інших заходів не може забезпечити усунення причин, через наявність яких відповідну продукцію було класифіковано як небезпечну.  
72. 3. Порядок відкликання виробником продукції, а також вилучення небезпечної продукції визначається відповідним спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері безпеки продукції відповідно до компетенції за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, підтвердження відповідності.  
73. 4. Утилізація, знищення або подальше використання небезпечної продукції здійснюється в встановленому законодавством порядку.  
74. Стаття 7. Компенсація у разі відкликання або вилучення продукції  
75. 1. У разі коли відкликання продукції або вилучення небезпечної продукції може мати своїм наслідком позбавлення відповідної особи права власності на таку продукцію, виробник, який здійснює відкликання або вилучення такої продукції, зобов'язаний відшкодувати її власнику повну вартість продукції, що відкликається або вилучається.  
76. 2. Вартість продукції, що підлягає відшкодуванню у разі її відкликання або вилучення, визначається виходячи з ціни такої продукції на час відкликання або вилучення, а у разі зниження ціни - виходячи з вартості продукції на час її купівлі.  
77. 3. Відшкодування вартості продукції, що відкликається або вилучається, здійснюється виробником до моменту чи у момент фактичного відкликання або вилучення такої продукції.  
78. Стаття 8. Звернення щодо перевірки безпеки продукції  
79. 1. Будь-який споживач, включаючи нерезидентів, який придбав продукцію, але має сумніви щодо її безпеки, має право звернутися до спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з проханням про перевірку її безпеки.  
80. Перевірка безпеки продукції проводиться у порядку, встановленому відповідним спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері безпеки продукції відповідно до компетенції.  
81. 2. Звернення щодо перевірки безпеки продукції може бути подано як окремою особою, так і групою осіб у письмовій формі за підписом споживача або уповноваженої ним особи чи групи осіб.  
82. До звернення повинні надаватися документи (за наявності), що підтверджують викладені у ньому факти.  
83. 3. У зверненні також зазначається найменування (прізвище, ім'я та по батькові) споживача, його місцезнаходження (місце проживання), а також адреса для зворотного зв'язку.  
84. 4. За результатами розгляду звернення спеціально уповноважений орган виконавчої влади у місячний строк після його отримання надає споживачу інформацію про перевірку безпеки продукції, зазначеної у зверненні.  
85. Цей строк може бути продовжено спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері безпеки продукції у разі збільшення періоду перевірки безпеки продукції.  
86. Розділ ІІІ  
87. ПОВНОВАЖЕННЯ СПЕЦІАЛЬНО УПОВНОВАЖЕНИХ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ У СФЕРІ БЕЗПЕКИ ПРОДУКЦІЇ  
88. Стаття 9. Спеціально уповноважені органи виконавчої влади у сфері безпеки продукції  
89. 1. Державний контроль і нагляд за розміщенням суб'єктами господарювання на ринку безпечної продукції здійснюється спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади відповідно до їх компетенції, зокрема за дотриманням вимог:  
90. технічних регламентів, стандартів, норм і правил - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, підтвердження відповідності;  
91. нормативно-правових актів щодо охорони праці та промислової продукції підвищеної небезпеки - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці;  
92. пожежної і техногенної безпеки - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з надзвичайних ситуацій;  
93. санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм та інших нормативних документів санітарного законодавства - органами та установами державної санітарно-епідеміологічної служби спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров'я;  
94. ветеринарних правил - державними органами ветеринарної медицини спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері аграрної політики;  
95. карантинних (фітосанітарних) правил - державними органами карантинної служби спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері аграрної політики.  
96. 2. Міжгалузеву координацію діяльності спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань безпеки продукції здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, підтвердження відповідності.  
97. 3. Спеціально уповноважені органи виконавчої влади, здійснюючи повноваження відповідно до цього Закону, повідомляють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, підтвердження відповідності про вжиття заходів, передбачених цим Законом.  
98. Ці органи сприяють поширенню таких систем виробництва, які унеможливлюють або мінімізують створення продукції, небезпечної для життя та здоров'я споживача.  
99. Стаття 10. Повноваження спеціально уповноважених органів виконавчої влади  
100. 1. Спеціально уповноваженим центральним органам виконавчої влади надається право стосовно будь-якої продукції:  
101. 1) проводити перевірку безпеки продукції протягом усього циклу її використання чи споживання в порядку, встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, підтвердження відповідності;  
102. 2) вимагати від виробників або розповсюджувачів продукції надання інформації, необхідної для визначення безпеки продукції.  
103. 2. Спеціально уповноваженим центральним органам виконавчої влади надається право стосовно будь-якої продукції, використання або споживання якої може бути небезпечним:  
104. 1) вимагати нанесення безпосередньо на саму продукцію або на її упаковку та/або на документи, які супроводжують таку продукцію та які передаються споживачеві разом з продукцією, належного, чітко та недвозначно викладеного застереження небезпеки, пов'язаної з використанням або споживанням такої продукції. Таке застереження повинне бути викладено державною мовою. На розсуд виробника або розповсюджувача продукції текст такого застереження може бути продублювано іншими мовами;  
105. 2) обумовити будь-яке подальше розповсюдження продукції, яка може бути небезпечною, необхідністю дотримання додаткових вимог, спрямованих на забезпечення безпеки такої продукції.  
106. 3. Спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади мають право стосовно продукції, яка може бути небезпечною для окремих категорій осіб:  
107. 1) покладати на виробника або на розповсюджувача продукції обов'язок до початку розміщення продукції на ринку помістити на упаковці такої продукції або в документах, які супроводжують таку продукцію та які передаються разом з нею споживачеві, або безпосередньо на продукції належне, чітко та недвозначно викладене застереження про небезпеку, яку така продукція може становити у разі її використання або споживання окремими категоріями осіб;  
108. 2) вимагати від виробника або розповсюджувача продукції, яка може бути небезпечною для окремих категорій осіб, оприлюднити у засобах масової інформації, в тому числі при проведенні будь-якої рекламної кампанії, пов'язаної з такою продукцією, застереження про небезпеку, яку така продукція може становити для певних категорій осіб.  
109. 4. Стосовно продукції, розміщеної на ринку, щодо якої існують обґрунтовані підстави для класифікації такої продукції як небезпечної, спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади мають право накладати на необхідний для проведення належної перевірки безпеки такої продукції строк, тимчасову заборону на розповсюдження такої продукції, а також будь-яке її рекламування або експонування.  
110. 5. Стосовно небезпечної продукції спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади мають право накласти заборону на її розповсюдження.  
111. Заборона на розповсюдження продукції не поширюється на дії, пов'язані з відкликанням продукції або її передачею з метою знищення (утилізації), переробки або приведення до стану безпечності.  
112. 6. Стосовно небезпечної продукції, розміщеної на ринку і вже переданої споживачам, спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади мають право прийняти рішення про її вилучення виробником або відкликання переданої споживачам, а також зобов'язати виробника надати повідомлення про небезпеку, яка пов'язана з її використанням або споживанням.  
113. 7. Спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади здійснюють повноваження, зазначені в цій статті, якщо заходи, вжиті виробником і розповсюджувачем, є незадовільними або недостатніми. При цьому рішення про відкликання продукції, переданої споживачам, може бути прийняте лише як винятковий засіб.  
114. 8. Спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади у разі необхідності вживають заходів для координації або організації здійснення разом з виробником і розповсюджувачами небезпечної продукції відкликання переданої споживачам продукції, її утилізації та знищення.  
115. 9. Заходи, вжиті спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади відповідно до цього Закону, повинні відповідати ступеню небезпеки, яку становить відповідна продукція.  
116. Стаття 11. Відповідальність за порушення законодавства про загальну безпеку продукції  
117. 1. За кожен випадок порушення законодавства про загальну безпеку продукції спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади відповідно до компетенції накладають штраф на:  
118. 1) виробника, який на порушення вимог частини першої статті 4 цього Закону не подав належної інформації про продукцію, розміщену на ринку, - у розмірі 10 відсотків вартості продукції, на яку не подано інформацію, але не менше шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі повторного порушення вимог частини першої статті 4 цього Закону протягом року - у розмірі 20 відсотків від вартості продукції на яку не подано інформацію, але не менше ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;  
119. 2) виробника і розповсюджувача, які на порушення вимог частини першої статті 5 цього Закону не повідомили відповідний спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади про небезпеку, пов'язану з використанням або споживанням продукції, - у розмірі 10 відсотків вартості розміщеної на ринку небезпечної продукції, але не менше шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі повторного порушення вимог частини першої статті 5 цього Закону протягом року - у розмірі 20 відсотків вартості розміщеної на ринку небезпечної продукції, але не менше ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.  
120. 2. Спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади відповідно до компетенції накладають на виробника, який на порушення вимог частини першої статті 3 цього Закону здійснив розміщення на ринку небезпечної продукції, штраф у розмірі трикратної вартості такої продукції.  
121. Такий штраф не застосовується, якщо єдиною підставою для визначення небезпеки продукції була відсутність передбаченого цим Законом підтвердження безпеки продукції.  
122. 3. Спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади відповідно до компетенції накладають на розповсюджувача небезпечної продукції, щодо якої йому було відомо або повинно було стати відомо на основі інформації, яка є в його розпорядженні та/або з огляду на кваліфікацію і професійні знання про небезпеку, такої продукції, штраф у розмірі трикратної вартості такої продукції.  
123. У разі, коли при розгляді справи про накладення штрафу буде встановлено, що в розповсюдженні продукції брали участь кілька розповсюджувачів, штраф накладається на кожного з таких розповсюджувачів.  
124. 4. Спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади відповідно до компетенції накладають на виробника, який на порушення вимог цього Закону не здійснив вилучення небезпечної продукції, або відкликання продукції штраф у розмірі п'ятикратної вартості такої продукції.  
125. 5. Штрафи, передбачені частиною третьою цієї статті не можуть бути накладені на виробника, який одночасно є розповсюджувачем певної продукції. У цьому разі накладається штраф, передбачений частиною другою цієї статті.  
126. 6. Виробник не несе відповідальність, у випадку коли він не розміщував продукцію на ринку, продукція стала небезпечною після введення її в обіг внаслідок порушення умов зберігання, термінів придатності і транспортування іншими особами, які беруть участь у введенні в обіг, розміщенні на ринку та обігу продукції, стан наукових і технічних знань на момент розміщення продукції на ринку був недостатній для визначення небезпечності продукції.  
127. 7. Розповсюджувач не несе відповідальності якщо продукція, яка придбана і реалізується ним, супроводжується документами виробника, які підтверджують її безпечність.  
128. 8. У разі невиконання виробником або розповсюджувачем небезпечної продукції рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади про сплату штрафу примусове виконання такого рішення здійснюється державною виконавчою службою відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".  
129. 9. Суми штрафів зараховуються до державного бюджету.  
130. Стаття 12. Рішення спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади  
131. 1. Спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади в межах своєї компетенції приймають рішення, обов'язкові до виконання всіма особами, яких вони стосуються.  
132. 2. Обов'язкові до виконання рішення стосуються:  
133. 1) виробника продукції;  
134. 2) розповсюджувачів продукції;  
135. 3) будь-якої особи, а також органів державної влади та органів місцевого самоврядування, якщо на них покладено забезпечення співпраці під час здійснення заходів, спрямованих на запобігання або усунення небезпеки, яку становить продукція.  
136. 3. У рішенні спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади повинні зазначатися:  
137. 1) час і місце його прийняття;  
138. 2) назва спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, яким прийнято відповідне рішення;  
139. 3) прізвище, ім'я, по батькові особи чи осіб, яких це рішення стосується;  
140. 4) точне та повне зазначення найменування або виду продукції, якої стосується рішення;  
141. 5) підстави та обґрунтування прийняття рішення;  
142. 6) пояснення або заперечення, якщо такі були подані особою або особами, яких стосується рішення, та підстави їх прийняття чи відхилення;  
143. 7) перелік заходів, які належить вжити;  
144. 8) посилання на положення цього Закону та у відповідних випадках на положення інших актів законодавства, якими керувався орган, приймаючи рішення;  
145. 9) дата набрання чинності, строк дії рішення та строк виконання визначених у ньому заходів.  
146. 4. У відповідних випадках прийняте рішення також повинне містити належне обґрунтування віднесення продукції до небезпечної.  
147. 5. Визначений у рішенні строк його виконання повинен бути обґрунтованим і таким, щоб особи, яких воно стосується, мали змогу належним чином його виконати.  
148. Стаття 13. Подання пояснень і заперечень  
149. 1. Перед прийняттям рішення спеціально уповноважений орган виконавчої влади повідомляє осіб, яких таке рішення стосується, про попередній зміст такого рішення і пропонує надати в письмовій формі свої пояснення або заперечення.  
150. Особи, яких стосується рішення, можуть надати свої пояснення або заперечення щодо такого рішення протягом 10 календарних днів з моменту одержання повідомлення. Цей строк може бути продовжений за обґрунтованим клопотанням заінтересованих осіб.  
151. До пояснення або заперечення повинні бути додані всі документи, необхідні для обґрунтування позиції осіб, які надають таке пояснення або заперечення.  
152. Надання чи ненадання пояснень або заперечень не позбавляє осіб, яких стосується рішення, права оскаржити його в судовому порядку.  
153. Положення цієї частини не застосовуються у разі існування серйозної небезпеки, яку становить продукція і яка зумовлює необхідність негайного втручання з боку спеціально уповноваженого органу виконавчої влади, про що зазначається в рішенні.  
154. 2. Протягом п'яти календарних днів з моменту отримання пояснень або заперечень, якщо такі були надані особами, яких стосується рішення, або з моменту закінчення передбаченого в частині першій цієї статті строку, встановленого для надання таких пояснень або заперечень, спеціально уповноважений орган виконавчої влади приймає відповідне рішення.  
155. Таке рішення повинне містити обґрунтування врахування чи відмови від врахування пояснень або заперечень, наданих особами, яких таке рішення стосується.  
156. Якщо спеціально уповноважений орган виконавчої влади з огляду на надані пояснення або заперечення приймає рішення про відмову від застосування відповідних санкцій, він повідомляє про це всіх заінтересованих осіб.  
157. 3. Будь-яке рішення, прийняте спеціально уповноваженим органом виконавчої влади відповідно до цього Закону, повинне ґрунтуватися лише на тих обставинах та включати в себе лише ті вимоги, які були повідомлені заінтересованим особам відповідно до частини першої цієї статті та щодо яких таким особам було дано можливість надати свої пояснення або заперечення.  
158. Стаття 14. Дотримання конфіденційності  
159. 1. Спеціально уповноважені органи виконавчої влади повинні забезпечувати захист комерційної або іншої захищеної законом таємниці суб'єктів господарювання, до якої вони мають доступ у зв'язку із застосуванням цього Закону.  
160. 2. Положення цієї статті не поширюються на:  
161. 1) будь-яку інформацію, яка стосується небезпеки, пов'язаної з використанням або споживанням відповідної продукції, в тому числі інформацію, необхідну для усунення або запобігання такій небезпеці;  
162. 2) відомості, що дають змогу ідентифікувати осіб, які є виробниками або розповсюджувачами відповідної продукції;  
163. 3) будь-яку іншу інформацію, яка відповідно до законодавства не може становити комерційної або іншої захищеної законом таємниці.  
164. Розділ ІV  
165. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ  
166. 1. Цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня опублікування.  
167. 2. Внести до Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 6, ст. 56; 1997 р., № 25, ст.171; 2001 р., № 36, ст. 188) такі зміни:  
168. 1) доповнити статтю 69 частиною такого змісту: "Спір, пов'язаний з оскарженням суб'єктом господарської діяльності рішень, прийнятих спеціально уповноваженими органами виконавчої влади відповідно до статті 12 Закону України "Про загальну безпеку продукції", має бути вирішеним господарським судом у строк, що не перевищує 15 днів з дати одержання позовної заяви";  
169. 2) доповнити статтю 102 частиною такого змісту: "Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду у справі, пов'язаній з оскарженням рішень, прийнятих спеціально уповноваженими органами виконавчої влади відповідно до статті 12 Закону України "Про загальну безпеку продукції", розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дати надходження справи разом з апеляційною скаргою в апеляційну інстанцію.