Кількість абзаців - 405 Розмітка (ліва колонка)


Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності (Друге читання)

0. ПРОЕКТ  
1. З А К О Н У К Р А Ї Н И  
2. Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності  
3. Цей Закон визначає правові та організаційні засади розроблення і застосування національних стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності, а також основоположні принципи державної політики в сфері стандартизації, технічного регулювання та оцінки відповідності.  
4. Розділ І  
5. Загальні положення  
6. Стаття 1. Визначення термінів, що вживаються в Законі  
7. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:  
8. встановлені вимоги - вимоги, встановлені у нормативних документах (технічних регламентах, стандартах та технічних умовах);  
9. еквівалентність - достатність різних результатів оцінки відповідності для забезпечення одного і того ж рівня підтвердження відповідності стосовно одних і тих же встановлених вимог;  
10. коментарі - зауваження і пропозиції до проектів стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності;  
11. контроль - перевірка проектної документації на продукцію, процесу її виготовлення і монтажу та визначення її відповідності встановленим вимогам;  
12. міжнародні договори - будь-які міжнародні договори, у тому числі двосторонні та багатосторонні, про взаємне визнання, розроблення і застосування стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності стороною, якою є Україна  
13. орган з оцінки відповідності - орган, який надає послуги з оцінки відповідності;  
14. орган, що призначає, - орган, визначений або уповноважений Кабінетом Міністрів України призначати органи з оцінки відповідності, призупиняти або відміняти їх призначення чи відміняти призупинення дії їх призначення;  
15. організації - компанії, корпорації, фірми, підприємства, органи влади чи інші установи, їх підрозділи чи їх об'єднання, з правами юридичної особи чи без них, громадські чи приватні, або з іншими формами власності, які виконують самостійні функції і мають статут і власну структуру управління;  
16. оцінка відповідності - доказ, що встановлені вимоги до продукції, процесу, системи, особи або органу виконано у спосіб випробуванням, здійсненням контролю та сертифікацією;  
17. підтвердження відповідності - видача документа (декларація про відповідність або сертифікат відповідності) на основі рішення, яке приймається після проведення відповідних (необхідних) процедур оцінки відповідності, що довели виконання встановлених вимог;  
18. послуга - результат економічної діяльності, яка не створює товар, але продається та купується під час торговельних операцій;  
19. процедура оцінки відповідності - будь-яка процедура, яка прямо чи опосередковано використовується для визначення того, чи виконуються встановлені вимоги у відповідних технічних регламентах чи стандартах. Процедури оцінки відповідності включають процедури відбору зразків, випробування, здійснення контролю, оцінку, перевірку, реєстрацію, акредитацію та затвердження, а також їх поєднання;  
20. процес - процедура або метод включаючи метод виробництва;  
21. призначення - надання органом, визначеним або уповноваженим Кабінетом Міністрів України, органу з оцінки відповідності права виконувати певну діяльність з оцінки відповідності вимогам технічних регламентів;  
22. ризик - можливість виникнення та вірогідні масштаби наслідків від негативного впливу протягом певного періоду часу;  
23. ринковий нагляд - постійне спостереження за продукцією, введеною в обіг, на відповідність технічним регламентам і, якщо використовується знак відповідності продукції національним стандартам на відповідність стандартам;  
24. технічне регулювання - правове регулювання відносин у сфері встановлення, застосування та виконання обов'язкових вимог до продукції або пов'язаних з нею процесів, систем і послуг, персоналу та органів, а також перевірки їх дотримання шляхом оцінки відповідності та/або ринкового нагляду;  
25. технічний регламент - нормативно-правовий акт, прийнятий Кабінетом Міністрів України, у якому визначено характеристики продукції або пов'язані з нею процеси чи способи виробництва, а також вимоги до послуг, включаючи відповідні адміністративні положення, дотримання яких обов'язкове. Він може також містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи способу виробництва.  
26. Стаття 2. Сфера дії Закону  
27. Цей Закон регулює відносини, пов'язані з діяльністю у сфері стандартизації, технічного регулювання, у тому числі оцінки відповідності, застосуванням її результатів, і поширюється на суб'єкти господарювання незалежно від форм їх власності та видів діяльності, органи державної влади, а також на відповідні громадські організації  
28. Дія цього Закону не поширюється на санітарні заходи, які розроблені та застосовуються спеціально для захисту людини від ризиків, пов'язаних з харчовими продуктами; фітосанітарні заходи, які розроблені та застосовуються спеціально для захисту рослин від шкідливих організмів; та ветеринарно-санітарні заходи, які розроблені та застосовуються спеціально для захисту життя і здоров'я людини і тварини від хвороб тварин, а також на погодження з ядерними матеріалами, лікарськими засобами, на стандарти медичних послуг, бухгалтерської звітності, освіти та інші соціальні стандарти, що регулюються законодавством України.  
29. Положення цього Закону і нормативно-правових актів, прийнятих на його виконання, не застосовують до товарів, які конфісковані в результаті адміністративних правопорушень та перебувають в розпорядженні митних органів; непрофесійної продукції кустарного виробництва; вживаної та відремонтованої продукції, що передається поза межами господарської діяльності; товарів змінених споживачами після їх придбання і виробів мистецтва та ексклюзивних товарів, які ввозяться і використовуються для особистих потреб, якщо інше не визначене законодавством України.  
30. Стаття 3. Законодавство України у сфері стандартизації, технічного регулювання та оцінки відповідності  
31. Законодавство України у сфері стандартизації, технічного регулювання, у тому числі оцінки відповідності включає цей Закон та інші законодавчі і нормативно-правові акти, що регулюють відносини у цій сфері.  
32. Стаття 4. Об'єкти стандартизації та технічного регулювання  
33. Об'єктами стандартизації та/або технічного регулювання є продукція, процеси та послуги, зокрема, матеріали, складники, обладнання, системи, їх сумісність, правила, процедури, функції, методи чи діяльність, персонал і органи, а також вимоги до термінології, позначення, фасування, пакування, маркування, етикетування, системи управління якістю і управління довкіллям.  
34. Стаття 5. Загальні принципи розроблення та застосування стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності  
35. Національні стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності розроблюються у такий спосіб, щоб не створювати або не приводити до створення зайвих перешкод у торгівлі.  
36. Національні стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності мають розроблятися на основі:  
37. міжнародних та регіональних стандартів, якщо вони вже прийняті або перебувають на завершальній стадії розроблення за винятком випадків, коли вони є неефективними або невідповідними з огляду на недостатній рівень захисту або базові кліматичні, географічні умови, технологічні проблеми або особливості країни, умов та суттєвих технічних проблем;  
38. стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності, або відповідних їх частин з країн, що є членами відповідних міжнародних чи регіональних організацій або з якими укладено відповідні міжнародні договори або договори про взаємне визнання, розроблення та застосування стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності;  
39. наукових досягнень, знань і практики.  
40. У разі, коли міжнародні стандарти, визначені в частині першій цієї статті, не беруться за основу для стандарту, технічного регламенту або процедури оцінки відповідності, дається письмове пояснення на запит заінтересованої сторони  
41. Стандарти, технічні регламенти і процедури оцінки відповідності повинні, якщо можливо, враховувати особливі потреби розвитку, фінансові та торговельні потреби держав-членів СОТ, що розвиваються.  
42. Стандарти та технічні регламенти мають бути точними, чіткими та структурно уніфікованими, а вимоги, за можливості, мають стосуватись характеристик продукції, а не вимог до її конструкції чи опису  
43. Коментарі щодо проектів національних стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності всіх зацікавлених національних або іноземних сторін розглядаються відповідним технічним комітетом стандартизації, робочою групою або іншим органом, який розробляє стандарт, технічний регламент або процедуру оцінки відповідності.  
44. Відповіді на коментарі щодо проектів національних стандартів, стандартів органів державної влади, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності, отримані від іноземних, міжнародних або регіональних органів стандартизації, які дотримуються Кодексу доброчинної практики з розроблення, прийняття та застосування стандартів відповідно до Додатка 3 Угоди СОТ про технічні бар'єри в торгівлі, надаються у можливо стислі терміни, але не пізніше терміну прийняття. У разі можливості, відповідь може містити пояснення стосовно необхідності відхилення від міжнародного або регіонального стандарту.  
45. Стаття 6. Мова документів  
46. Національні стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності складаються українською мовою та у разі потреби мовою відповідних міжнародних або регіональних організацій. Форма сертифікатів відповідності та декларацій про відповідність розробляється українською мовою і хоча б однією з офіційних мов відповідних міжнародних або регіональних організацій з оцінки відповідності, членом яких є Україна.  
47. Стаття 7. Конфіденційність інформації  
48. Уся інформація, яка є конфіденційною, або інформація, надана відповідно до положень цього Закону на конфіденційній основі, має захищатися як комерційна таємниця. Відповідні органи не розголошують цю інформацію без дозволу осіб або органів, що її надали, якщо інше не визначене законодавством України.  
49. Розділ ІІ  
50. Процедури розроблення та прийняття стандартів  
51. Стаття 8. Пропозиції щодо проведення робіт із стандартизації  
52. Заінтересовані сторони надають пропозиції щодо проведення робіт із стандартизації центральному органу виконавчої влади з питань стандартизації. Форма та терміни надання пропозицій встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації  
53. Пропозиції щодо розроблення національного стандарту розглядаються відповідним технічним комітетом з урахуванням пріоритетів у стандартизації. Приймаючи рішення стосовно пропозиції щодо розроблення національного стандарту, відповідний технічний комітет повинен брати до уваги існуючі міжнародні або регіональні стандарти або такі, що перебувають на остаточній стадії розроблення, а також особливості держави, відповідну інформацію, географічні та кліматичні характеристики країни та рівень її економічного розвитку. При цьому перевага у застосуванні має надаватись існуючому міжнародному стандарту.  
54. Центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації повідомляє стороні, яка надала пропозиції, про рішення технічного комітету не пізніше ніж через 60 днів з моменту отримання пропозицій.  
55. Стандарт вважається таким, що знаходиться на стадії розроблення з моменту прийняття рішення про його розроблення до моменту прийняття його центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації.  
56. Центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації встановлює критерії, форму та інші процедури для розгляду пропозиції щодо розроблення національних стандартів.  
57. Стаття 9. Підготовка програми робіт із стандартизації  
58. Центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації на основі пропозицій заінтересованих сторін готує програму робіт із стандартизації, до якої включаються роботи з розроблення, перегляду, внесення змін до національних стандартів.  
59. Програма робіт із стандартизації передбачена для координації розроблення національних стандартів для різних видів діяльності та гармонізації національних стандартів з відповідними міжнародними і регіональними стандартами.  
60. Центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації повинен вживати заходів для уникнення дублювання роботи відповідних міжнародних або регіональних організацій.  
61. Програма робіт із стандартизації повинна містити класифікацію для кожного стандарту відповідно до методики відповідних міжнародних чи регіональних організацій, етапу досягнутого в розробленні стандарту та посилань на міжнародні стандарти, що взяті за основу.  
62. Центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації повинен щонайменше один раз на шість місяців публікувати програму робіт зі стандартизації із зазначенням своєї назви та адреси, а також назв конкретних проектів стандартів, які розробляються або переглядаються. Повідомлення про оприлюднення програми робіт зі стандартизації публікуються в щомісячному офіційному виданні центрального органу з питань стандартизації.  
63. Після оприлюднення програми робіт із стандартизації центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації повинен повідомити про це відповідні міжнародні чи регіональні організації, використовуючи формат звітності цих організацій.  
64. Стаття 10. Розроблення і повідомлення про проекти стандартів, запити щодо коментарів та включення коментарів в остаточний проект стандарту  
65. Національні стандарти розробляються технічними комітетами із стандартизації, а у разі їх відсутності організаціями, що мають відповідний науково-технічний досвід в цій сфері.  
66. Після розроблення першої редакції проекту національного стандарту центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації оприлюднює цей проект в офіційному виданні та в засобах інформації. У повідомленні зазначається:  
67. позначення та назва проекту національного стандарту;  
68. ступінь відхилення проекту національного стандарту від відповідних міжнародних стандартів;  
69. адреса і термін надання коментарів всіх заінтересованих сторін;  
70. інформація про спосіб отримання стандарту.  
71. Коментарі до проектів національних стандартів надаються протягом 60 днів з моменту оприлюднення інформації, визначеної в частині першій цієї статті, за винятком термінових питань оборони, здоров'я, безпеки довкілля та необхідності підготовки національного стандарту для розроблення відповідного технічного регламенту.  
72. Коментарі усіх заінтересованих національних або іноземних сторін щодо проектів національних стандартів, розглядаються відповідним технічним комітетом стандартизації або іншим органом, який розробляє стандарт.  
73. Після закінчення терміну надання коментарів до проектів національних стандартів розробник розглядає отримані коментарі та враховує їх в остаточному проекті національного стандарту або обґрунтовано відхиляє їх.  
74. Стаття 11. Прийняття національних стандартів  
75. Міжнародні та регіональні стандарти приймаються як національні стандарти центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації.  
76. У разі схвалення остаточного проекту національного стандарту, центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації приймає рішення про прийняття.  
77. Центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації визначає дату набрання чинності національним стандартом з урахуванням періоду підготовчих заходів.  
78. Перелік національних стандартів, схвалених та прийнятих протягом місяця, оприлюднюється наступного місяця в офіційному виданні центрального органу виконавчої влади у сфері стандартизації.  
79. Стаття 12. Перегляд, внесення змін та скасування національних стандартів  
80. Центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації координує діяльність з перевірки національних стандартів на відповідність законодавству, потребам виробників та споживачів, рівню розвитку науки і техніки, інтересам держави, вимогам міжнародних та регіональних стандартів. Перевірка національних стандартів повинна проводитися технічними комітетами або організаціями, що мають відповідний науково-технічний досвід. Національні стандарти на продукцію перевіряються не рідше ніж один раз на п'ять років.  
81. Відповідно до положень статті 8 цього Закону заінтересовані сторони надають пропозиції для перегляду, внесення змін чи скасування національного стандарту.  
82. Відповідний технічний комітет розглядає пропозиції щодо внесення змін до існуючих національних стандартів, та в разі схвалення подає центральному органу виконавчої влади з питань стандартизації для прийняття рішення щодо внесення їх до програми робіт із стандартизації.  
83. У разі, коли технічний комітет схвалює пропозиції щодо скасування національних стандартів, центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації приймає рішення з цього питання.  
84. Якщо центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації приймає рішення про скасування національного стандарту, повідомлення про це публікується в його офіційному виданні.  
85. Зміни чи доповнення до національних стандартів вносяться відповідно до положень статті 10 цього Закону. Після схвалення зміненого національного стандарту відповідним технічним комітетом центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації приймає та оприлюднює змінений національний стандарт.  
86. Розділ ІІІ  
87. Технічні регламенти  
88. Стаття 13. Мета і державна політика в сфері технічного регулювання  
89. Метою розроблення і застосування технічних регламентів є захист життя та здоров'я людини, тварин, рослин, національної безпеки, охорони довкілля та природних ресурсів, запобігання недобросовісній практиці.  
90. Відповідність введеним в обіг в Україні продукції, процесів та послуг, технічним регламентам, є обов'язковою.  
91. Вимоги, встановлені технічними регламентами, повинні відображати ті ризики стосовно споживачів, довкілля та природних ресурсів, які створюватиме невідповідність продукції, процесів і послуг. Для оцінювання ризиків повинна розглядатися, зокрема, наявна науково-технічна інформація, пов'язана з переробними технологіями або кінцевим використанням продукції, процесів або послуг.  
92. Державна політика у сфері розроблення і застосування технічних регламентів базується на таких принципах:  
93. технічні регламенти не повинні обмежувати торгівлю більше, ніж це необхідно для досягнення мети, визначеної в частині першій цієї статті;  
94. технічні регламенти повинні бути змінені або скасовані, якщо обставин або цілей, що спричинили їх прийняття, більше не існує, або якщо обставини чи цілі, що змінилися, дають змогу вживати заходи, що мають менший обмежувальний вплив на торгівлю;  
95. вимоги технічних регламентів мають застосовуватися ідентично до товарів вітчизняного та іноземного походження;  
96. технічні регламенти торговельних партнерів України у встановленому порядку визнаються як еквівалентні технічним регламентам України, навіть якщо вони відрізняються, за умови, що такі регламенти відповідають меті технічних регламентів України.  
97. Стаття 14. Повноваження Кабінету Міністрів України  
98. Кабінет Міністрів України:  
99. визначає центральні органи виконавчої влади, на які покладають функції технічного регулювання у визначених сферах діяльності, включаючи розроблення технічних регламентів (далі - відповідні центральні органи виконавчої влади);  
100. затверджує технічні регламенти;  
101. укладає міжнародні угоди щодо взаємного визнання результатів оцінки відповідності та еквівалентності іноземних і національних технічних регламентів.  
102. Стаття 15. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань технічного регулювання  
103. Центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання:  
104. забезпечує реалізацію державної політики у сфері технічного регулювання;  
105. координує розроблення технічних регламентів та діяльність органів, що здійснюють нагляд на ринку за об'єктами технічних регламентів;  
106. готує програму розроблення технічних регламентів;  
107. організовує розроблення правил і процедури ринкового нагляду об'єктів технічних регламентів за участю відповідних центральних органів виконавчої влади.  
108. Стаття 16. Рада стандартизації та технічного регулювання  
109. Рада стандартизації та технічного регулювання (далі - Рада)є колегіальним консультативно-дорадчим органом при Кабінеті Міністрів України.  
110. Рада формується з представників Кабінету Міністрів України, відповідних центральних органів виконавчої влади, центрального органу виконавчої влади з питань технічного регулювання, центрального органу виконавчої влади з питань стандартизації, суб'єктів господарювання, виробників та споживачів. До складу Ради входять 17 членів. Не менше половини складу Ради стандартизації повинні становити представники об'єднань суб'єктів господарювання, об'єднань споживачів, а також представники наукових установ.  
111. Діяльність Ради ґрунтується на засадах відкритості та гласності.  
112. Положення про Раду затверджує Кабінет Міністрів України.  
113. Основними функціями Ради з технічного регулювання є:  
114. розгляд і аналіз проекту програми розроблення технічних регламентів та внесення відповідних пропозицій;  
115. вивчення, аналіз та розроблення пропозицій щодо вдосконалення діяльності у сфері стандартизації;  
116. розгляд спірних питань щодо проектів технічних регламентів та відповідності їх основній меті технічного регулювання  
117. перегляд, прийняття чи відхилення пропозицій щодо розроблення технічних регламентів;  
118. визначення пріоритетів розроблення стандартів та технічних регламентів на основі соціальних, економічних потреб і потреб споживачів;  
119. надання рекомендацій Кабінету Міністрів України щодо прийняття чи відхилення проекту технічного регламенту.  
120. Рада має право:  
121. одержувати від органів виконавчої влади інформацію і матеріали з питань, що належать до її компетенції;  
122. залучати в разі потреби у встановленому порядку до роботи в Раду спеціалістів органів виконавчої влади, науково-дослідних установ та організацій як експертів;  
123. Рада проводить засідання за потреби, але не рідше ніж один раз на півроку.  
124. Центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання виконує функції секретаріату Ради.  
125. Стаття 17. Повноваження центральних органів виконавчої влади в сфері технічного регулювання  
126. Центральні органи виконавчої влади, призначені Кабінетом Міністрів України згідно з пунктом першим частини першої статті 14 цього Закону для організації розроблення технічних регламентів, мають право:  
127. створювати робочі групи експертів (далі - робочі групи) для розроблення технічних регламентів;  
128. брати участь в роботі робочих груп з розроблення або перегляду технічного регламенту.  
129. Стаття 18. Робочі групи з розроблення технічних регламентів  
130. Центральні органи виконавчої влади, визначені Кабінетом Міністрів України, створюють робочі групи з представників центрального органу виконавчої влади з питань технічного регулювання, технічних комітетів, інших заінтересованих центральних органів виконавчої влади та організацій, на які покладаються функції з розроблення, погодження і схвалення остаточного проекту технічних регламентів, внесення змін та пропозицій щодо їх скасування.  
131. Особи, які виявили бажання брати участь в роботі робочих груп, запрошуються для роботи як експерти.  
132. Експерти беруть участь у роботі робочих груп на добровільній основі без отримання будь-якої компенсації.  
133. Відповідний центральний орган виконавчої влади призначає з числа своїх працівників або підпорядкованих йому організацій секретаря робочої групи.  
134. Стаття 19. Підготовка робочої програми розроблення технічних регламентів  
135. Заінтересовані сторони надають пропозиції для розроблення, внесення змін або скасування технічних регламентів центральному органу виконавчої влади з питань технічного регулювання.  
136. Центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання встановлює критерії, формат та інші процедури стосовно прийняття чи відхилення пропозицій. Пропозиції, що не відповідають критеріям чи формату, повертаються заявнику без розгляду.  
137. Центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання розглядає за встановленою процедурою всі пропозиції, що відповідають встановленим критеріям та формату.  
138. Центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання не пізніше ніж через 60 днів після отримання пропозицій повідомляє заявника про прийняття або відхилення пропозицій.  
139. Всі прийняті пропозиції та перелік технічних регламентів, що розглядаються відповідно до статті 24 цього Закону, вносяться до проекту робочої програми розроблення технічних регламентів. Проект робочої програми розглядається та аналізується Радою. Під час розгляду і аналізу пропозицій визначаються пріоритети для кожного відповідного центрального органу виконавчої влади.  
140. У разі схвалення Радою проекту робочої програми розроблення технічних регламентів, вона затверджується центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання.  
141. Затверджена робоча програма розроблення технічних регламентів опубліковується не пізніше ніж 30 днів після її затвердження в офіційному виданні центрального органу виконавчої влади з питань технічного регулювання та інших засобах інформації для забезпечення участі у підготовці технічних регламентів усіх заінтересованих сторін.  
142. Стаття 20. Підготовка проекту технічного регламенту  
143. Відповідний центральний орган виконавчої влади разом з центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації подає робочій групі інформацію про існування відповідних національних або інших стандартів у галузі, що регулюється технічним регламентом, або їх очікуване прийняття, включаючи термін прийняття національних або інших стандартів, а також інформацію про існування відповідних міжнародних чи регіональних стандартів та у разі їх відсутності, відповідних стандартів та технічних регламентів інших країн.  
144. Проект технічного регламенту, як правило, повинен містити:  
145. технічні вимоги до продукції, процесу або послуги;  
146. процедури оцінки відповідності, які можуть або повинні бути використані для перевірки відповідності продукції технічним вимогам;  
147. вимоги щодо безпеки продукції, що введена в обіг, які відповідають досягнутому на момент розроблення науково-технічному рівню;  
148. вимоги до пакування, зміст маркування продукції, специфікація важливої інформації для споживачів (інструкції, посібники), які супроводжують продукцію або процес, що введено в обіг;  
149. зміст декларації про відповідність продукції або процесу вимогам технічного регламенту, якщо зміст відрізняється від визначеного у статті 32 цього Закону.  
150. Перелік національних стандартів, які у разі добровільного застосування є доказом відповідності продукції вимогам технічних регламентів, формується центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації за замовленням відповідних центральних органів виконавчої влади, а в разі відсутності таких стандартів - за замовленням цих органів організує розроблення відповідних стандартів. Перелік національних стандартів, які у разі застосування є доказом відповідності продукції вимогам технічних регламентів, публікується в офіційному виданні центрального органу виконавчої влади з питань технічного регулювання.  
151. У разі посилання на національні стандарти в технічних регламентах, слід визначити чи відповідність певним стандартам є єдиним способом або одним із способів задоволення вимог технічного регламенту.  
152. Вимоги до оцінки відповідності відображають рівень ризику, що створює продукція або процес, до яких застосовують технічний регламент.  
153. Стаття 21. Повідомлення про проект технічного регламенту, запити щодо коментарів та включення коментарів до остаточного проекту регламенту  
154. Після закінчення розроблення проекту технічного регламенту відповідний центральний орган виконавчої влади публікує в офіційному виданні або в засобах масової інформації повідомлення про наявність проекту для розгляду і надання коментарів будь-якої заінтересованої сторони. Повідомлення включає назву та витяг з проекту, адресу та термін надання коментарів, інформацію про спосіб отримання проекту. Повинні також застосовуватися процедури повідомлення відповідно до статті 40 цього Закону.  
155. Протягом періоду надання коментарів щодо проекту технічного регламенту центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання розглядає проект на відповідність положенням статей 5 і 13 цього Закону та у разі потреби подає коментарі стосовно проекту із зазначенням частин, що суперечать цьому Закону.  
156. Після закінчення терміну надання коментарів щодо проекту технічного регламенту робоча група розглядає коментарі відповідно до положень частин шостої і сьомої статті 5 цього Закону та досягає домовленості щодо включення коментарів в остаточний проект технічного регламенту.  
157. Стаття 22. Прийняття або відхилення технічного регламенту  
158. Після закінчення розроблення остаточного проекту технічного регламенту робоча група подає проект відповідному центральному органу виконавчої влади, який погоджує проект з усіма заінтересованими центральними органами виконавчої влади.  
159. Центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання подає проект технічного регламенту Кабінету Міністрів України.  
160. У разі наявності істотних розбіжностей між центральними органами виконавчої влади щодо проекту технічного регламенту, він виноситься на розгляд. Кабінет Міністрів України приймає рішення щодо прийняття або відхилення проекту технічного регламенту з урахуванням пропозицій Ради.  
161. Стаття 23. Оприлюднення технічних регламентів  
162. Прийнятий Кабінетом Міністрів України технічний регламент оприлюднюється в „Офіційному віснику України".  
163. Технічний регламент вводиться в дію не раніше ніж через 6 місяців з дати оприлюднення в „Офіційному віснику України" для надання можливості учасникам ринку підготуватися до виконання вимог нового технічного регламенту, за винятком термінових обставин згідно зі статтею 24 цього Закону.  
164. Стаття 24. Термінова необхідність прийняття технічного регламенту  
165. У разі, коли обставини у галузі оборони, охорони здоров'я, безпеки, охорони довкілля чи природних ресурсів вимагають негайного розроблення та/або прийняття технічного регламенту, відповідний центральний орган виконавчої влади розробляє проект технічного регламенту (далі - терміновий технічний регламент), який розглядається центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання на предмет відповідності положенням цього Закону.  
166. Якщо центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання визначає необхідність у терміновому розробленні технічного регламенту, він погодивши це питання з Радою, готує відповідний висновок і в установленому порядку подає терміновий технічний регламент Кабінету Міністрів України.  
167. Терміновий технічний регламент, прийнятий Кабінетом Міністрів України, оприлюднюється в "Офіційному віснику України" та застосовується з моменту оприлюднення  
168. Якщо прийнятий терміновий технічний регламент значно впливатиме на торгівлю з іншими країнами, такий регламент має бути предметом положень статті 39 цього Закону.  
169. Письмові коментарі щодо прийнятого термінового технічного регламенту, отримані від держав, з якими укладено відповідні міжнародні угоди, обговорюються з представниками відповідної держави на її запит. Коментарі за результатами обговорень беруться до уваги, а в разі потреби, терміновий технічний регламент переглядається.  
170. Усі термінові технічні регламенти розглядаються відповідною робочою групою протягом шести місяців після їх прийняття для визначення необхідності продовження їх дії або скасування. У разі, коли потреба в терміновому технічному регламенті зникла, він скасовується Кабінетом Міністрів України.  
171. Якщо відповідна робоча група робить висновок про наявність потреби у подальшій чинності термінового технічного регламенту, будь-які коментарі, отримані від національної або іноземної сторони щодо такого термінового технічного регламенту, цей технічний регламент може бути переглянуто з урахуванням зазначених коментарів. Переглянутий терміновий технічний регламент затверджується та оприлюднюється відповідно до частин третьої і четвертої цієї статті.  
172. Стаття 25. Перегляд прийнятих технічних регламентів  
173. Прийняті технічні регламенти переглядаються робочою групою перед закінченням п'ятирічного періоду від дати оприлюднення їх в „Офіційному віснику України". Відповідний центральний орган виконавчої влади публікує в офіційному виданні та у разі потреби, в інших засобах масової інформації пропозиції про внесення змін і доповнень чи скасування технічного регламенту разом із запитом щодо коментарів, адресу та термін надання коментарів центральному органу виконавчої влади. Термін надання коментарів не повинен перевищувати 60 днів.  
174. Після закінчення періоду, зазначеного в частині першій цієї статті, робоча група розглядає коментарі та робить висновок стосовно потреби у зміні, доповненні або скасуванні технічного регламенту.  
175. Заінтересовані органи, організації та особи надають пропозиції щодо перегляду технічного регламенту центральному органу виконавчої влади з питань технічного регулювання, який розглядає їх відповідно до статті 19 цього Закону.  
176. У разі, коли Рада приймає рішення про необхідність внесення змін або доповнення до технічного регламенту, відповідний центральний орган виконавчої влади створює або скликає засідання робочої групи.  
177. Зміни та доповнення до технічного регламенту розробляються та приймаються відповідно до статей 20, 21 і 22 цього Закону та після закінчення остаточного проекту технічного регламенту застосовуються заходи відповідно до статті 23.  
178. Технічні регламенти, що були переглянуті, але зміни чи доповнення до них не були внесені або вони не були скасовані, зазначаються в реєстрі відповідною позначкою, встановленою центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання.  
179. Технічні регламенти, що не переглядалися протягом п'яти років після дати публікування в офіційному виданні, вважаються скасованими.  
180. Стаття 26. Порядок прийняття рішення щодо еквівалентності іноземних та українських технічних регламентів  
181. Еквівалентність технічних регламентів України та інших держав оцінюється на основі пропозиції, поданої центральному органу виконавчої влади з питань технічного регулювання заінтересованою стороною. Пропозиція має включати копію іноземного технічного регламенту, перекладеного на українську мову, визначення відповідного українського технічного регламенту та достатню інформацію для доведення еквівалентності технічних регламентів.  
182. Оцінка еквівалентності іноземного технічного регламенту з відповідним українським технічним регламентом проводиться робочою групою, створеною центральними органом виконавчої влади з питань технічного регулювання, на основі обов'язкового використання відповідних міжнародних та національних стандартів, аналізу цілей іноземного та українського технічного регламенту і рівня захисту, що встановлюється технічними регламентами. Еквівалентність не заперечується лише на тій підставі, що засоби досягнення цілей та засоби забезпечення рівня захисту відрізняються.  
183. У разі, коли робоча група вирішує, що іноземний технічний регламент не є еквівалентним відповідному українському технічному регламенту, готується відповідний висновок, який центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання надсилає заінтересованій стороні, яка надала пропозицію про розгляд еквівалентності. Заінтересована сторона може оскаржити висновок, вимагаючи оцінки пропозиції та висновку експертами Ради. Рішення Ради є підставою для прийняття відповідного рішення Кабінетом Міністрів України.  
184. Після встановлення робочою групою еквівалентності іноземного технічного регламенту українському технічному регламенту, центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання надає Кабінету Міністрів України відповідні пропозиції для прийняття рішення. Рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, оприлюднюється в „Офіційному віснику України" і вноситься до реєстру технічних регламентів, ведення якого організовує центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання.  
185. Стаття 27. Фінансування робіт з розроблення технічних регламентів  
186. Роботи з розроблення технічних регламентів фінансуються їх замовниками.  
187. Джерелами фінансування є:  
188. кошти Державного бюджету України;  
189. кошти, передбачені на виконання програм і проектів;  
190. кошти суб'єктів господарювання;  
191. кредити банків;  
192. інші кошти, передбачені законодавством.  
193. Витрати суб'єктів господарської діяльності, пов'язані з розробленням технічних регламентів, відносяться до витрат на науково-технічне забезпечення їх господарської діяльності.  
194. Витрати на розроблення технічних регламентів бюджетних установ здійснюються за рахунок коштів, передбачених на їх утримання.  
195. Замовниками робіт з розроблення технічних регламентів за кошти Державного бюджету України є центральні органи виконавчої влади, на які законодавством покладено відповідальність за технічне регулювання у визначених сферах діяльності.  
196. Розділ ІV  
197. Процедури оцінки відповідності вимогам технічних регламентів  
198. Стаття 28. Оцінка відповідності вимогам технічних регламентів  
199. Оцінку відповідності вимогам технічних регламентів здійснюють призначені органи з оцінки відповідності.  
200. Відповідні центральні органи виконавчої влади повинні пропонувати для призначення лише ті органи з оцінки відповідності, які є резидентами України та можуть підтвердити необхідний рівень компетентності, а також відповідають таким критеріям:  
201. відсутність комерційної або іншої заінтересованості щодо продукції і процесу, послуги, які він оцінює. Призначений орган, його керівник і персонал, уповноважені здійснювати оцінку відповідності, не повинні ідентифікуватись як розробник, виробник, постачальник, монтажник або користувач відповідної продукції, процесу послуги або як уповноважений представник однієї з цих осіб;  
202. наявність кваліфікованого персоналу і засобів, необхідних для виконання процедур оцінки відповідності, та можливості доступу до устаткування, необхідного для здійснення випробувань;  
203. наявність гарантій щодо незалежності персоналу, який здійснює процедури оцінки відповідності;  
204. незалежність оплати праці персоналу, який здійснює процедури оцінки відповідності, від кількості та результатів здійснених процедур оцінки відповідності.  
205. Центральні органи виконавчої влади, які надають пропозиції щодо органів з оцінки відповідності, повинні враховувати наявність акредитації національним органом з акредитації.  
206. Центральні органи виконавчої влади, які надають пропозиції щодо призначення органів з оцінки відповідності, відповідають за діяльність визначених органів і повинні своєчасно відкликати свої пропозиції, якщо встановлено, що призначений орган з оцінки відповідності не відповідає встановленим критеріям або не виконує своїх зобов'язань згідно з цим Законом.  
207. Інформація про призначення або скасування рішення про призначення органу з оцінки відповідності публікується в офіційному виданні центрального органу виконавчої влади з питань оцінки відповідності.  
208. Стаття 29. Обов'язки призначених органів з оцінки відповідності  
209. Органи з оцінки відповідності виконують лише ті процедури, для яких вони призначені.  
210. Органи з оцінки відповідності повинні укладати угоди страхування відповідальності, якщо така відповідальність передбачена законодавством України.  
211. Персонал органу з оцінки відповідності повинен зберігати комерційну таємницю, якщо інше не визначено законодавством України.  
212. Призначений орган з оцінки відповідності регулярно звітує про свою діяльність центральному органу виконавчої влади, який подав пропозицію про призначення, а також центральному органу виконавчої влади з питань оцінки відповідності.  
213. Призначений орган з оцінки відповідності повинен забезпечувати:  
214. надання рівного доступу виробникам продукції, у тому числі з інших держав, до процедур оцінки відповідності, зокрема можливості здійснювати оцінку відповідності на виробничих площах, та отримання національного знаку відповідності;  
215. оприлюднення або повідомлення заінтересованій стороні на її запит відомостей про стандартний або очікуваний період здійснення кожної процедури оцінки відповідності;  
216. оперативний розгляд запиту заінтересованої сторони, включаючи вивчення повноти документації та доступне і вичерпне інформування заявника про всі виявлені недоліки;  
217. якнайскоріше доведення результатів оцінки відповідності заявнику для прийняття у разі потреби коригувальних заходів;  
218. здійснення на прохання заявника (навіть якщо заявка має недоліки) процедури оцінки відповідності, наскільки це можливо, та повідомлення його про стадію реалізації процедури оцінки відповідності з поясненням будь-якої затримки;  
219. обмеження до мінімуму вимог до інформації, необхідних для оцінки відповідності та встановлення розміру оплати;  
220. дотримання конфіденційності інформації про продукцію, яка виготовляється виробниками (постачальниками), у тому числі з інших держав, для забезпечення здійснення процедур оцінки відповідності з метою захисту законних комерційних інтересів;  
221. однаковий рівень будь-яких платежів, що справляються за здійсненням процедур оцінки відповідності аналогічної продукції, для вітчизняних та іноземних виробників (постачальників), з урахуванням витрат на транспортування, зв'язок та інших витрат, зумовлених відмінностями в місцезнаходженні виробничого майданчика заявника і органу з оцінки відповідності;  
222. розміщення об'єктів, що використовуються в процедурах оцінки відповідності, і проведення процедури відбору зразків таким чином, щоб це не призводило до створення зайвих незручностей для заявників або їх представників.  
223. У разі, коли після підтвердження відповідності продукції до її характеристик вносяться зміни, процедура оцінки відповідності стосовно модифікованого товару має обмежуватися заходами, необхідними для отримання достатньої впевненості в тому, що зазначена продукція, як і раніше, відповідає відповідним технічним регламентам.  
224. Органи з оцінки відповідності повинні визначати процедуру розгляду претензій, що стосуються виконання процедури оцінки відповідності, з урахуванням положень статті 31 цього Закону. Процедури розгляду претензій повинні передбачати ухвалення коригувальних заходів, які застосовуються у разі, коли буде доведено, що претензія обґрунтована.  
225. Органи з оцінки відповідності ведуть реєстр виданих сертифікатів відповідності та надають копію сертифіката згідно з установленою процедурою до державного реєстру сертифікатів відповідності.  
226. Стаття 30. Визнання результатів оцінки відповідності, яка була проведена за межами України  
227. Результати оцінки відповідності (сертифікати відповідності, знаки відповідності, протоколи випробувань продукції), яка була проведена за межами України, визнаються на підставі міжнародних договорів про взаємне визнання результатів робіт з оцінки відповідності, укладених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади з питань оцінки відповідності або за його дорученням призначеним органом з оцінки відповідності в порядку, визначеному законодавством.  
228. Під час укладання міжнародних договорів про взаємне визнання результатів робіт з оцінки відповідності необхідно пересвідчитися у:  
229. адекватній технічній компетентності органів з оцінки відповідності сторони, з якою укладається угода;  
230. забезпеченні органом з оцінки відповідності сторони, з якою укладається угода, тривалої надійності результатів їхньої оцінки;  
231. дотриманні органом з оцінки відповідності сторони, з якою укладається угода, настанов і рекомендацій міжнародних організацій стандартизації.  
232. Визнання результатів оцінки відповідності може обмежуватись прийняттям результатів оцінки відповідності, призначених органів з оцінки відповідності сторони, з якою укладається угода.  
233. Результати оцінки відповідності можуть визнаватися без укладення відповідних міжнародних договорів у разі, коли Україна і сторона, яка претендує на визнання, є членами міжнародних або регіональних організацій з оцінки відповідності. Результати оцінки відповідності визначаються відповідно до процедур, установлених цими міжнародними та регіональними організаціями.  
234. Стаття 31. Оскарження процедур оцінки відповідності  
235. Особа, яка є заявником процедури оцінки відповідності, може оскаржити дії та рішення органу з оцінки відповідності шляхом надання скарги до апеляційної комісії, що утворюється при органах з оцінки відповідності, чи в судовому порядку.  
236. У разі незгоди однієї із сторін з рішенням апеляційної комісії органу з оцінки відповідності воно може бути оскаржено в апеляційній комісії центрального органу виконавчої влади з питань оцінки відповідності.  
237. Витрати на розгляд скарги здійснюються за рахунок заявника. У разі, коли повторна оцінка відповідності відрізняється від попередньої, всі витрати заявника відшкодовуються органом з оцінки відповідності, який підтвердив недостовірні результати оцінки відповідності.  
238. Типове положення про апеляційні комісії та порядок розгляду ними скарг затверджується центральним органом виконавчої влади з питань оцінки відповідності.  
239. Стаття 32. Декларація про відповідність та сертифікат відповідності  
240. Виробник продукції видає декларацію про відповідність щодо всіх введених в обіг товарів, які є об'єктами технічних регламентів, якщо інше не передбачено технічним регламентом.  
241. У разі, коли інше не зазначено в технічному регламенті, декларація про відповідність має містити таку інформацію:  
242. назва і поштові реквізити виробника продукції;  
243. визначення продукції (назва, тип або номер моделі, будь-яка додаткова інформація, наприклад номер партії або серійний номер, назви складових частин);  
244. вимоги технічних регламентів, яким відповідає продукція, включаючи посилання на відповідні національні стандарти;  
245. додаткова інформація (сорт або категорія продукції) відповідно до технічного регламенту;  
246. дата випуску декларації, назва, адреса, статус та підпис виробника або його уповноваженого представника;  
247. заява, що декларація видана під виключну відповідальність виробника;  
248. назва, адреса та ідентифікаційний код органу з оцінки відповідності, що провів процедуру оцінки відповідності;  
249. назва та адреса, де зберігається технічна документація з підтвердження відповідності.  
250. Виробник зобов'язаний отримати в органі з оцінки відповідності сертифікат відповідності згідно з пунктом 7 частини другої цієї статті, якщо така процедура передбачена технічним регламентом, для підтвердження відповідності.  
251. Форма декларації про відповідність визначається центральним органом виконавчої влади з питань оцінки відповідності.  
252. Стаття 33. Національний знак відповідності  
253. Кабінет Міністрів України визначає зразок (опис) та затверджує правила застосування національного знаку відповідності, що використовується для засвідчення відповідності технічним регламентам.  
254. Національний знак відповідності, визначений у технічному регламенті, застосовується до всієї продукції, яка є об'єктом та відповідає вимогам цього технічного регламенту.  
255. У разі оцінки відповідності продукції, що є об'єктом технічних регламентів, призначеним органом оцінки відповідності до національного знака відповідності додається ідентифікаційний код цього органу.  
256. Національний знак відповідності наноситися на упаковку або етикетку продукції та на рекламні матеріали для процесів або послуг, що відповідають вимогам технічних регламентів.  
257. На продукцію, процеси і послуги, які не відповідають технічним регламентам, на продукцію, процеси і послуги, які не придатні для застосування національного знаку відповідності або знаків відповідності стандартам, пакувальні або рекламні матеріали, не наносяться знаки або інші позначення, подібні до визначеного національного знаку відповідності чи інші позначення з метою уникнення непорозуміння  
258. Заборонено застосування національного знаку відповідності до продукції, процесів або послуг, що є об'єктами технічного регулювання, якщо це не визначено в технічних регламентах  
259. Розділ V  
260. Зобов'язання виробників та постачальників продукції, що є об'єктом технічних регламентів  
261. Стаття 34. Зобов'язання виробників і постачальників  
262. Виробники і постачальники повинні пропонувати та надавати лише такі послуги або застосовувати такі процеси чи вводити в обіг таку продукцію вітчизняного або іноземного походження, які є безпечними для життя та здоров'я людини, для тварин, рослин, забезпечують захист національної безпеки, охорону довкілля та природних ресурсів, запобігання недобросовісній конкуренції.  
263. Виробники і постачальники повинні забезпечити виконання всіх вимог відповідних технічних регламентів перед введенням в обіг об'єктів технічних регламентів.  
264. Введення в обіг об'єктів технічних регламентів супроводжується декларацією про відповідність та/або сертифікатом відповідності, а також маркуванням продукції національним знаком відповідності, якщо це передбачено відповідним технічним регламентом.  
265. Виробник або його уповноважений представник в Україні повинні:  
266. забезпечити споживачів продукції відповідною інформацією для оцінки ризиків, пов'язаних з цією продукцією, якщо такі ризики не є очевидними без попереджень, та вжити заходів для запобігання таким ризикам;  
267. вилучати з обігу продукцію, якщо вона не відповідає вимогам відповідних технічних регламентів;  
268. зберігати декларацію про відповідність та/або сертифікати відповідності, іншу технічну документацію, що підтверджує відповідність технічним регламентам протягом передбачуваного періоду використання продукції, введеної в обіг, та надавати таку інформацію за запитом органів ринкового нагляду;  
269. відшкодовувати збитки споживачам продукції, процесів і послуг У разі, коли доведена їх невідповідність вимогам технічних регламентів, вказаних в декларації про відповідність та/або сертифікаті відповідності.  
270. Якщо виробник не є резидентом України та відсутній уповноважений представник такого виробника в Україні, постачальник продукції, введеної в обіг, зобов'язаний:  
271. забезпечити органи ринкового нагляду за запитом необхідною інформацією стосовно продукції, включаючи копію декларації про відповідність, та згідно з вимогами технічного регламенту сертифікат відповідності та/або технічну документацію щодо підтвердження відповідності технічним регламентам;  
272. призупинити або зупинити продаж продукції у разі доведення, що продукція не відповідає технічним регламентам або положенням цього Закону.  
273. Стаття 35. Мета ринкового нагляду  
274. Метою ринкового нагляду є забезпечення ведення в обіг продукції, процесів і послуг, які відповідають вимогам технічних регламентів стосовно безпеки життя та здоров'я людини, тварин, рослин, охорони довкілля та природних ресурсів, запобігання недобросовісній практиці, а також сприяння суб'єктам підприємницької діяльності в забезпеченні добросовісної конкуренції.  
275. Здійснення ринкового нагляду є обов'язком виключно органів державної влади.  
276. Стаття 36. Повноваження органів виконавчої влади у сфері ринкового нагляду  
277. Кабінет Міністрів України :  
278. призначає органи ринкового нагляду з числа центральних органів виконавчої влади;  
279. визначає центральний орган виконавчої влади, відповідальний за координацію дій органів ринкового нагляду, та затверджує порядок координації заходів з ринкового нагляду.  
280. Порядок проведення ринкового нагляду, права, обов'язки, повноваження і відповідальність посадових осіб, які беруть у ньому участь, вжиття заходів за результатами нагляду визначається чинним законодавством.  
281. Розділ VІІ  
282. Надання інформації про технічні регламенти, стандарти та процедури оцінки відповідності  
283. Стаття 37. Повноваження Кабінету Міністрів України  
284. Кабінет Міністрів України:  
285. утворює Центр обробки запитів та надання повідомлень стосовно стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності (далі -Центр).  
286. Стаття 38. Основні функції Центру  
287. Основними функціями Центру є:  
288. надання або організація надання відповідей на запити національних та іноземних заінтересованих сторін стосовно національних стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності;  
289. надання повідомлень щодо проектів або прийнятих технічних регламентів, національних стандартів, процедур оцінки відповідності;  
290. інформування відповідних центральних органів виконавчої влади, національних виробників та підприємців про технічні регламенти, стандарти та процедури оцінки відповідності інших держав;  
291. підготовка та надання коментарів щодо повідомлень, підготовлених іншими державами щодо їх стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності;  
292. надання інформації щодо участі та членства України у міжнародних або регіональних організаціях стандартизації, системах оцінки відповідності, а також щодо двосторонніх та багатосторонніх договорах, які регулюють розроблення та застосування стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності;  
293. надання інформації щодо місцезнаходження опублікованих повідомлень або місця, де таку інформацію можна отримати;  
294. надання інформації щодо місцезнаходження центрів обробки запитів та надання повідомлень, якщо буде прийнято рішення про створення кількох центрів;  
295. інші послуги на вимогу користувачів.  
296. Центр на запит іноземної сторони повинен надавати переклади документів на мову міжнародних організацій, а якщо обсяг цих документів великий, надає опис цих документів.  
297. Оплата копіювання документів і їх переклад на офіційну мову міжнародних організацій, які надаються на вимогу заінтересованих сторін, є однаковою як для вітчизняних, так і для іноземних сторін, за винятком фактичної вартості доставки цих документів.  
298. Стаття 39. Обов'язки центральних органів виконавчої влади щодо надання повідомлень  
299. Центральні органи виконавчої влади, які розробляють стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності повинні надавати Центру копії таких документів протягом п'яти робочих днів після закінчення роботи над проектом стандарту, технічного регламенту та процедури оцінки відповідності.  
300. Стаття 40. Зобов'язання щодо надання повідомлень  
301. У разі, коли передбачається, що прийнятий терміновий технічний регламент та/або процедура оцінки відповідності або проект технічного регламенту та/або процедури оцінки відповідності істотно впливає на торгівлю з державами, з якими укладено міжнародний договір або існують зобов'язання, що випливають із членства України у міжнародній чи регіональній організації, повідомлення щодо зазначених проектів надсилається заінтересованим сторонам відповідно до процедур, передбачених у відповідному міжнародному чи регіональному договорі або міжнародній чи регіональній організації.  
302. Повідомлення про проект технічного регламенту та/або процедуру оцінки відповідності, зазначені в частині першій цієї статті, надається у форматі та в обсязі, встановлених відповідно до вимог договору або процедур відповідних міжнародних та регіональних організацій, не пізніше ніж 60 календарних днів перед завершенням робочою групою розроблення проекту технічного регламенту або процедури оцінки відповідності.  
303. Інформація про прийнятий терміновий технічний регламент та/або процедуру оцінки відповідності повідомляється Центром після їх опублікування в „Офіційному віснику України" відповідно до процедур, передбачених у відповідному міжнародному чи регіональному договорі або міжнародній чи регіональній організації.  
304. На запит заінтересованої особи в межах території країни - члена відповідної міжнародної чи регіональної організації, членом якої є Україна, сторони відповідного міжнародного чи регіонального договору, Центр або інший уповноважений державний орган повинні забезпечити надання зазначеній особі копії відповідного проекту або прийнятого документа.  
305. У разі, коли двосторонні та багатосторонні договори щодо стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності значно впливають на торгівлю держав, які не є сторонами цих договорів, то Центр надсилає цим державам повідомлення про такий договір разом з визначенням продукції та описом договору.  
306. Стаття 41. Фінансування діяльності Центру  
307. Діяльність Центру фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів, отриманих від користувачів.  
308. У межах виділених бюджетних коштів фінансуються:  
309. науково-дослідні роботи;  
310. надсилання повідомлень до міжнародних та регіональних організацій;  
311. утримання та забезпечення функціонування Центру.  
312. Кошти, отримані від користувачів Центру, спрямовуються виключно на розвиток його науково-технічної бази.  
313. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ  
314. І. Внести зміни до таких законів України:  
315. 1. У Законі України „Про підтвердження відповідності" (Відомості Верховної Ради 2001 р., N 32, ст. 169; 2005 р., N 2, ст.33):  
316. 1) у статті 1 :  
317. абзац восьмий викласти у такій редакції: "підтвердження відповідності - видача документу (декларація відповідності або сертифікат відповідності) на основі рішення, яке приймається після проведення відповідних (необхідних) процедур оцінки відповідності, що довели виконання встановлених вимог";  
318. абзац п'ятнадцятий викласти у такій редакції: "технічний регламент - нормативно-правовий акт, прийнятий Кабінетом Міністрів України, у якому визначено характеристики продукції або пов'язані з нею процеси чи способи виробництва, а також вимоги до послуг, включаючи відповідні адміністративні положення, дотримання яких обов'язкове. Він може також містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи способу виробництва;";  
319. доповнити статтю новими абзацами такого змісту:  
320. „орган з оцінки відповідності - орган, який надає послуги з оцінки відповідності;  
321. орган, що призначає, - орган, визначений або уповноважений відповідно до законодавства призначати органи з оцінки відповідності, призупиняти або відміняти їх призначення чи відміняти призупинення дії їх призначення;  
322. оцінка відповідності - доказ, що встановлені вимоги до продукції, процесу, системи, особи або органу виконано у спосіб випробуванням, здійсненням контролю та сертифікацією;  
323. призначення - надання органом, визначеним або уповноваженим відповідно до законодавства, органу з оцінки відповідності права виконувати певну діяльність з оцінки відповідності вимогам технічних регламентів;  
324. процедура оцінки відповідності - будь-яка процедура, яка прямо чи опосередковано використовується для визначення того, чи виконуються встановлені вимоги у відповідних технічних регламентах чи стандартах. Процедури оцінки відповідності включають процедури відбору зразків, випробування, здійснення контролю, оцінку, перевірку, реєстрацію, акредитацію та затвердження, а також їх поєднання.";  
325. 2) у статті 5:  
326. доповнити статтю новим абзацом такого змісту:„розроблення або застосування процедури оцінки відповідності у спосіб не суворіший, ніж це необхідно для забезпечення відповідності продукції, процесів та послуг технічним регламентам або стандартам, зважаючи на ризики у випадку не відповідності.";  
327. 3) у статті 6:  
328. доповнити частину першу новим абзацом такого змісту: „затверджує Порядок здійснення процедур призначення органів з оцінки відповідності, що перевіряють відповідність продукції, процесів і послуг вимогам технічних регламентів;"  
329. доповнити частину другу новими абзацами такого змісту:  
330. „призначає органи оцінки з відповідності за пропозиціями відповідних центральних органів виконавчої влади;  
331. організовує нагляд за проведенням робіт з оцінки відповідності призначеними органами з оцінки відповідності.";  
332. частину третю виключити.  
333. 4) статті 7, 8, 10, 12, 15 виключити.  
334. 5) у тексті Закону слова „уповноважені органи з сертифікації", „спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері підтвердження відповідності", „технічний регламент з підтвердження відповідності" в усіх відмінках замінити відповідно словами „призначені органів з оцінки відповідності", „центральний орган виконавчої влади з питань оцінки відповідності", „технічний регламент" у відповідних відмінках.  
335. 2. У Законі України „Про стандартизацію" (Відомості Верховної Ради 2001 р., N 31, ст. 145):  
336. 1)у статті 1:  
337. абзац дев'ятий викласти у такій редакції: „стандарт - документ, розроблений на основі консенсусу та затверджений уповноваженим органом, що встановлює призначені для загального і багаторазового використання правила, інструкції або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, включаючи продукцію, процеси або послуги, дотримання яких є необов'язковим. Стандарт може містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи послуги";  
338. абзац чотирнадцятий виключити;  
339. 2) статтю 4 викласти у такій редакції:  
340. "Стаття 4. Об'єкти стандартизації  
341. Об'єктами стандартизації є продукція, процеси та послуги, зокрема, матеріали, складники, обладнання, системи, їх сумісність, правила, процедури, функції, методи чи діяльність, персонал і органи, а також вимоги до термінології, позначення, фасування, пакування, маркування, етикетування";  
342. 3) у статті 5:  
343. частину першу викласти у такій редакції: „Метою стандартизації в Україні є забезпечення раціонального використання природних ресурсів, відповідності об'єктів стандартизації їх функціональному призначенню, інформування споживачів про якість продукції, процесів та послуг, підтримка розвитку і міжнародної конкурентоспроможності продукції та торгівлі товарами і послугами.";  
344. частину другу доповнити новим абзацом такого змісту:  
345. „прийняття і застосування органами стандартизації на території України Кодексу доброчинної практики з розроблення, прийняття і застосування стандартів відповідно до Додатка 3 до Угоди СОТ про технічні бар'єри в торгівлі";  
346. 4) у статті 6 слова „рада стандартизації" замінити словами „рада стандартизації та технічного регулювання";  
347. 5) у статті 7:  
348. у частині другій абзац перший викласти в такій редакції: „забезпечує реалізацію державної політики у сфері стандартизації, в тому числі вживає обґрунтованих заходів для прийняття і застосування іншими державними органами та неурядовими органами стандартизації на території України, а також регіональними органами стандартизації, створеними на території України, членом яких вони є, Кодексу для розроблення доброчинної практики для розробки, стандартів відповідно до Додатка 3 до Угоди СОТ про технічні бар'єри в торгівлі;".  
349. у частині другій абзаци шостий та сьомий виключити та доповнити новими абзацами такого змісту:  
350. „забезпечує адаптацію стандартів, процедур оцінки відповідності, процедур сертифікації та практики відповідно до сучасних досягнень науки і техніки;  
351. встановлює процедуру та приймає рішення щодо створення та припинення діяльності технічних комітетів стандартизації, визначає їх повноваження та порядок створення;  
352. забезпечує відповідність національних стандартів цьому Закону;  
353. встановлює символи або знаки, що засвідчують відповідність продукції національним стандартам (далі - знак відповідності стандартам);  
354. бере участь в розробленні технічних регламентів та підготовці робочої програми з технічних регламентів;  
355. бере участь у підготовці міжнародних і регіональних стандартів, які розроблюються відповідними міжнародними та регіональними організаціями, та підготовці рекомендацій для процедур оцінки відповідності, забезпечуючи виконання інтереси України;  
356. співпрацює та проводить консультації з відповідними органами у сфері стандартизації інших країн у разі потреби вживає заходів для розв'язання суперечок або скарг, які виникають;  
357. формує програму робіт із стандартизації та не рідше одного разу на шість місяців публікує актуалізовану програму;  
358. веде реєстр стандартів та документів із стандартизації;  
359. організовує створення і ведення національного фонду нормативних документів та національного центру міжнародної інформаційної мережі ІSОNЕТ;  
360. організовує розповсюдження і продаж офіційних публікацій національних стандартів, правил усталеної практики і класифікаторів та іншу друковану продукцію стосовно прийнятих національних стандартів, стандартів та документів відповідних міжнародних та регіональних організацій стандартизації, членами яких він є чи з якими співпрацює відповідно до положень цих організацій або відповідних договорів, а також делегує ці повноваження іншим організаціям;  
361. забезпечує і сприяє співробітництву між виробниками, постачальниками, споживачами продукції, процесів і послуг та відповідними державними органами у сфері стандартизації.";  
362. 6) статтю 8 виключити;  
363. 7) статтю 9 доповнити новою частиною такого змісту: „Членство в технічних комітетах стандартизації є добровільним."  
364. 8) статтю 10 викласти в такій редакції:  
365. „Стаття 10. Інші суб'єкти, що займаються стандартизацією  
366. Центральні органи виконавчої влади та організації мають право у відповідних сферах діяльності та в межах повноважень, з урахуванням своїх господарських та професійних інтересів організовувати і виконувати роботи із стандартизації, зокрема:  
367. розробляти, схвалювати, приймати, переглядати, змінювати стандарти відповідного рівня та припиняти їх дію, встановлювати правила їх розроблення, позначення та застосування;  
368. представляти Україну у спеціалізованих відповідних міжнародних та регіональних організаціях стандартизації, виконувати зобов'язання, які передбачені положеннями про ці організації;  
369. створювати і вести реєстри нормативно-правових актів та нормативних документів для забезпечення своєї діяльності та інформаційного обміну;  
370. видавати і розповсюджувати власні стандарти, документи спеціалізованих відповідних міжнародних та регіональних організацій стандартизації, членами яких вони є чи з якими співпрацюють на підставі положень про ці організації або відповідних договорів, а також делегувати ці повноваження іншим організаціям;  
371. Центральні органи виконавчої влади та організації повинні інформувати центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації про роботи із стандартизації за своїми напрямами для виконання Кодексу доброчинної практики з розроблення, прийняття та застосування стандартів відповідно до Додатка 3 до Угоди СОТ про технічні бар'єри в торгівлі.  
372. Центральний орган виконавчої влади в сфері оборони, враховуючи особливості цієї сфери, визначає порядок застосування стандартів для задоволення потреб оборони України відповідно до покладених на нього функцій.";  
373. 9) статтю 11 викласти у такій редакції:  
374. "Стаття 11. Нормативні документи із стандартизації і застосування стандартів  
375. Залежно від рівня органу, який приймає чи схвалює нормативні документи із стандартизації, вони поділяються на:  
376. національні стандарти, правила усталеної практики та класифікатори, прийняті чи схвалені центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації, а також видані ним каталоги та реєстри загальнодержавного застосування;  
377. стандарти, технічні умови та правила усталеної практики, прийняті чи схвалені іншими органами та організаціями, що займаються питаннями стандартизації, а також видані ними каталоги.  
378. Стандарти застосовуються безпосередньо чи шляхом посилання на них в інших документах.  
379. Стандарти застосовуються на добровільній основі за винятком випадків, коли застосування цих стандартів вимагають технічні регламенти.  
380. Стандарти повинні бути викладені таким чином, щоб їх неможливо було використовувати з метою введення в оману споживачів продукції, якої стосується стандарт, чи надавати перевагу виробнику продукції або продукції залежно від місця її виготовлення.  
381. Порядок розроблення, перегляду, внесення змін, прийняття та оприлюднення стандартів встановлюються Законом України „Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності.";  
382. 10) статті 12 та 13 виключити;  
383. 11) розділ ІV викласти у такій редакції:  
384. "Розділ ІV  
385. ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА СТАНДАРТИ, КОДЕКСИ УСТАЛЕНОЇ ПРАКТИКИ ТА ТЕХНІЧНІ УМОВИ  
386. Стаття 15. Право власності на стандарти  
387. Право власності на національні стандарти, правила усталеної практики, класифікатори та каталоги належать державі. Від імені держави права власника на ці документи здійснює центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації.  
388. Право власності на стандарти, технічні умови, та кодекси усталеної практики, прийняті чи схвалені іншими органами та організаціями, що займаються стандартизацію, належить тим організаціям, установам, за кошти яких вони створені або яким воно передано в установленому законом порядку.  
389. Стандарт може розроблятися на продукцію і процес, які є об'єктом стандартизації та одночасно об'єктом інтелектуальної або промислової власності, якщо розробник стандарту отримав дозвіл від власника прав на продукцію або процес у встановленому законом порядку.  
390. Забороняється повністю чи частково відтворювати, тиражувати і розповсюджувати як офіційні видання будь-які стандарти, кодекси усталеної практики, класифікатори або їх частини без дозволу їх власника чи уповноваженої ним особи, крім випадків, передбачених цим Законом.  
391. У разі відтворення чи розповсюдження стандарту, правила усталеної практики без дозволу їх власника чи уповноваженої ним особи орган чи організація, яка прийняла стандарт, не несе відповідальності за невідповідність тексту розповсюджуваного документа його офіційному тексту чи за наслідки, спричинені застосуванням розповсюдженого документа.  
392. Власник права власності має право на відшкодування збитків, завданих йому несанкціонованим розповсюдженням стандарту, правил усталеної практики, класифікатора та каталогу, відповідно до цього Закону.  
393. Стаття 16. Видання та розповсюдження стандартів  
394. Національні стандарти, правила усталеної практики, класифікатори та каталоги оприлюднюються, видаються та розповсюджуються центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації.  
395. Видання та розповсюдження документів відповідних міжнародних і регіональних організацій, членом яких є Україна, здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації, іншими органами та організаціями з питань стандартизації відповідно до положень про них.  
396. Для надання інформації заінтересованим сторонам центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації функціонує як Національний інформаційний центр міжнародної інформаційної мережі (ІSОNЕТ) та веде каталог національних стандартів.  
397. Органи та організації, які розробляють та приймають стандарти, що можуть створювати бар'єри для торгівлі, надають копії проектів і прийнятих стандартів центральному органу виконавчої влади з питань стандартизації, який надає цю інформацію заінтересованим сторонам через Національний інформаційний центр міжнародної інформаційної мережі (ІSОNЕТ).  
398. Інформаційні послуги надаються шляхом опублікування офіційних текстів стандартів, інформаційних та довідкових видань, а також їх розповсюдження інформаційними мережами в порядку ініціативи та на замовлення.";  
399. 12) у тексті Закону слова „центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації" в усіх відмінках замінити відповідно словами „центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації" у відповідних відмінках.  
400. ІІ. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.  
401. ІІІ. Кабінету Міністрів України у місячний термін:  
402. привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом;  
403. забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону;  
404. відповідно до компетенції забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом.