Кількість абзаців - 222 Розмітка (ліва колонка)


Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України (Повторне друге читання)

0. Проект  
1. ЗАКОН УКРАЇНИ  
2. Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України  
3. Цей Закон встановлює правові, економічні та організаційні засади формування і функціонування системи інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу, регулює суспільні відносини в сфері технічного і технологічного обслуговування агропромислового комплексу, створює сприятливі економічні умови для розробки, випробування, виробництва, використання і обслуговування технічних засобів для галузей агропромислового виробництва, визначає шляхи державної підтримки відтворення і розвитку їх матеріально-технічної бази.  
4. Розділ І  
5. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ  
6. Стаття 1. Визначення основних термінів  
7. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:  
8. 1) система інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу - сукупність суб'єктів господарювання, принципів, форм, методів, організаційних та економічних важелів, спрямованих на створення, випробування, виробництво, використання й обслуговування технічних засобів для агропромислового комплексу;  
9. 2) технічні засоби для агропромислового комплексу - машини, механізми, обладнання, устаткування, технологічні комплекси і лінії з них, які використовуються в сільськогосподарському виробництві, харчовій та переробній промисловості для вирощування, збирання, зберігання та переробки сільськогосподарської продукції;  
10. 3) технічний сервіс - забезпечення агропромислового комплексу технічними засобами і підтримання їх у технічно-справному стані протягом усього періоду експлуатації, вивчення попиту, реклама, технічна і торгово-економічна інформація, доставка, передпродажна підготовка, гарантійне обслуговування нових та відремонтованих технічних засобів, забезпечення запасними частинами, навчання експлуатаційно-ремонтного персоналу;  
11. фірмовий технічний сервіс здійснюється виробниками технічних засобів;  
12. 4) технологічний сервіс - діяльність за замовленням, спрямована на виконання технологічних процесів і операцій з вирощування, збирання, зберігання і переробки сільськогосподарської продукції, агрохімічних, меліоративних, транспортних та інших робіт, прокату і оренди технічних засобів;  
13. 5) вторинний ринок технічних засобів для агропромислового комплексу - система товарно-грошових відносин, що виникають у процесі купівлі-продажу уживаних технічних засобів з метою відновлення їх споживних якостей або розукомплектування та використання придатних і відновлених вузлів, агрегатів і запасних частин для їх реалізації та проведення ремонтних робіт;  
14. 6) державна технічна політика в агропромисловому комплексі - цілеспрямована оформлена діяльність держави, що виражає цілі, напрями, форми, важелі та засоби втручання органів державної влади та місцевого самоврядування в процес створення, випробування, виробництва, використання та обслуговування технічних засобів для агропромислового комплексу;  
15. 7) амортизація технічних засобів для агропромислового комплексу - це поступовий фізичний і моральний знос машин та перенесення їх вартості частинами у межах норм амортизаційних відрахувань на вартість новоствореної продукції, виконаних робіт чи наданих послуг; амортизаційні відрахування є основним джерелом простого відтворення технічних засобів.  
16. Стаття 2. Сфера дії та відносини, які регулюються даним Законом  
17. 1. Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі формування і функціонування системи інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу, а саме:  
18. 1) розробки, створення, випробування, виробництва, використання та обслуговування технічних засобів;  
19. 2) здійснення державного нагляду за якістю технічних засобів та пально-мастильних матеріалів;  
20. 3) наукового та інформаційного обслуговування суб'єктів системи інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу;  
21. 4) підготовки та перепідготовки інженерно-технічних кадрів.  
22. 2. Правове регулювання формування та функціонування системи інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу здійснюється відповідно до цього Закону, законів України "Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу" (07.02. 2002 р. № 3023 - ІІІ), "Про захист прав покупців сільськогосподарських машин" (05.06.2003 р. № 900 - ІV), "Про підтвердження відповідності" (17.05.2001 р. № 2406), "Про стандартизацію" (17.05.2001 р. № 2408-ІІІ), інших нормативно-правових актів.  
23. Розділ ІІ  
24. ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ СИСТЕМИ ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ  
25. Стаття 3. Основні завдання системи інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу  
26. 1. Завдання системи:  
27. 1) забезпечення потреб сільськогосподарського виробництва, підприємств харчової і переробної промисловості вітчизняними технічними засобами;  
28. 2) розробка і реалізація державної програми технічної політики в агропромисловому комплексі;  
29. 3) формування та розвиток ринку технічних засобів для агропромислового комплексу, у тому числі вторинного, розширення мережі сервісних підприємств;  
30. 4) сприяння освоєнню результатів наукових, дослідно-конструкторських та технологічних розробок для інноваційного розвитку агропромислового комплексу;  
31. 5) розробка та реалізація програм розвитку інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу;  
32. 6) забезпечення виробників сільськогосподарської продукції достовірною інформацією про споживчі властивості машин і обладнання.  
33. 2. Основним організаційним принципом інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу є системний підхід до створення, проведення державних випробувань, виробництва технічних засобів, їх використання, ремонту та технічного обслуговування, розробки і освоєння нових технологій та кадрового забезпечення.  
34. Стаття 4. Пріоритетність розвитку системи інженерно-технічного  
35. забезпечення агропромислового комплексу  
36. Пріоритетність розвитку системи інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу реалізується:  
37. 1) спрямованістю державної технічної політики в агропромисловому комплексі на створення і виробництво технічних засобів, технічний і технологічний сервіс, оснащення ними підприємств сільського господарства, харчової і переробної промисловості, кадрове забезпечення;  
38. 2) державним регулюванням діяльності суб'єктів системи інженерно-технічного забезпечення шляхом бюджетної підтримки, кредитування, оподаткування, ціноутворення, митної та амортизаційної політики з застосуванням комплексу пільг.  
39. Розділ ІІІ  
40. СУБ'ЄКТИ СИСТЕМИ ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНОГО  
41. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ВЗАЄМОВІДНОСИНИ МІЖ НИМИ  
42. Стаття 5. Суб'єкти системи інженерно-технічного забезпечення  
43. Суб'єктами системи інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу є технічні та технологічні, науково-дослідні, дослідно-конструкторські організації та машиновипробувальні установи, заводи тракторного і сільськогосподарського машинобудування, агротехсервісні структури, спеціалізовані підприємства з торгівлі, лізингові компанії, інженерно-технічні підрозділи сільськогосподарських товаровиробників, інформаційно-консультативні служби, органи державного технічного нагляду, сертифікації, навчальні заклади з підготовки, підвищення кваліфікації і атестації інженерно-технічних працівників.  
44. Стаття 6. Взаємовідносини між суб'єктами системи  
45. інженерно-технічного забезпечення агропромислового  
46. комплексу та принципи їх діяльності  
47. 1. Діяльність суб'єктів системи інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу здійснюється на основі поєднання принципів державного регулювання і ринкового саморегулювання економічних взаємовідносин між ними.  
48. 2. Основними принципами діяльності суб'єктів системи інженерно-технічного забезпечення є:  
49. пріоритет інтересів сільськогосподарських товаровиробників;  
50. спрямованість на розробку інноваційних технологій та створення, виробництво, використання і обслуговування технічних засобів;  
51. паритетність економічних взаємовідносин між суб'єктами системи інженерно-технічного забезпечення;  
52. вільний вибір партнерів у господарській діяльності суб'єктами системи інженерно-технічного забезпечення;  
53. рівноправність форм власності і господарювання.  
54. Розділ ІV  
55. ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ  
56. ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ  
57. Стаття 7. Організація державного управління системою  
58. інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу  
59. 1. Державне управління системою інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу здійснюють Кабінет Міністрів України, уповноважений центральний орган та регіональні структури виконавчої влади з інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу.  
60. 2. Органи виконавчої влади та місцевого самоврядування взаємодіють з уповноваженим центральним органом виконавчої влади з інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу і сприяють виконанню його функцій.  
61. Стаття 8. Компетенція Кабінету Міністрів України щодо  
62. інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу  
63. До компетенції Кабінету Міністрів України належить:  
64. 1) затвердження стратегії державної технічної політики в агропромисловому комплексі;  
65. 2) затвердження (схвалення) відповідних програм розвитку системи інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу і організація їх виконання;  
66. 3) розглядає пропозиції до проектів державного бюджету щодо розмірів видатків необхідних для пріоритетного розвитку системи інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу;  
67. 4) формування державних резервів пально-мастильних матеріалів для сільського господарства.  
68. Стаття 9. Компетенція уповноваженого центрального  
69. органу виконавчої влади з інженерно-технічного  
70. забезпечення агропромислового комплексу  
71. Уповноважений центральний орган виконавчої влади:  
72. 1) розробляє проект стратегії державної технічної політики в агропромисловому комплексі, подає його для затвердження Кабінету Міністрів України і вживає заходів щодо її виконання;  
73. 2) сприяє створенню та діяльності корпорацій, інших промислово-фінансових об'єднань з розробки та виготовлення технічних засобів для інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу;  
74. 3) є державним замовником науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок, що провадяться за державні кошти;  
75. 4) розробляє проекти державних програм розвитку інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу на основі науково обгрунтованої системи машин і технологій виробництва, зберігання і переробки сільськогосподарської продукції, подає їх на затвердження Кабінету Міністрів України та вживає заходів щодо їх реалізації;  
76. 5) визначає перелік технічних засобів для виробництва, зберігання і переробки сільськогосподарської продукції, що підлягають обов'язковим державним випробуванням та сертифікації за показниками призначення;  
77. 6) координує розробку технічних регламентів і технічних умов, державних та галузевих стандартів у системі інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу, в межах своєї компетенції бере участь у розробленні стандартів;  
78. 7) переглядає і встановлює вимоги до створюваних технічних засобів, у тому числі і такі, що забезпечують екологічну безпеку та безпеку праці при їх виготовленні і використанні та застосуванні технологій виробництва, зберігання і переробки сільськогосподарської продукції;  
79. 8) створює у своїй системі органи з оцінки відповідності Національного агентства з акредитації України відповідно до чинного законодавства;  
80. 9) визначає за результатами державних випробувань доцільність освоєння нових зразків технічних засобів для агропромислового комплексу і веде їх Державний реєстр;  
81. 10) забезпечує створення і розвиток єдиного інформаційного простору в системі інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу;  
82. 11) визначає основні напрями удосконалення ринку технічних засобів і технологій, формування вторинного ринку на принципах економічної заінтересованості;  
83. 12) здійснює організаційно-економічні заходи, спрямовані на зростання експортного потенціалу та розвиток міжнародного співробітництва в сфері інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу;  
84. 13) регулює взаємовідносини у сфері надання технічних та технологічних послуг, оренди та прокату технічних засобів в агропромисловому комплексі;  
85. 14) координує роботу по підготовці та перепідготовці інженерно-технічних і механізаторських кадрів для агропромислового комплексу;  
86. 15) розробляє проекти законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в системі інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу у процесі розробки, випробування, виробництва, використання і обслуговування технічних засобів і технологій;  
87. 16) сприяє разом з регіональними органами виконавчої влади гарантованому забезпеченню сільськогосподарських товаровиробників пально-мастильними матеріалами.  
88. Розділ V  
89. РИНКОВІ ВІДНОСИНИ В СИСТЕМІ ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ  
90. Стаття 10. Ринок технічних засобів, технічного і технологічного сервісу  
91. 1. Розробка, виробництво, використання і обслуговування технічних засобів для сільського господарства, харчової та переробної промисловості грунтується на принципах ринкової економіки.  
92. 2. Уповноважений центральний орган виконавчої влади з інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу розробляє схеми і принципи формування ринку технічних засобів.  
93. 3. Замовником нових технічних засобів та технологій виробництва, зберігання та переробки сільськогосподарської продукції є агропромислові товаровиробники, інтереси яких представляє центральний уповноважений орган виконавчої влади з аграрної політики.  
94. 4. Виробник серійно виготовляє і продає технічні засоби лише в тому випадку, коли забезпечує їх передпродажний, гарантійний і післягарантійний технічний сервіс на договірних засадах, здійснює підготовку механізаторів для їх експлуатації, ремонту і технічного обслуговування.  
95. Стаття 11. Вторинний ринок технічних засобів  
96. 1. Купівля-продаж уживаних технічних засобів, вузлів, агрегатів і запасних частин здійснюється на вторинному ринку. Суб'єктами вторинного ринку є юридичні і фізичні особи, які продають-купують уживані технічні засоби, вузли, агрегати і запасні частини або здійснюють їх капітально-відновлювальні ремонти.  
97. 2. Уповноважений центральний орган виконавчої влади з інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу розробляє схеми і принципи формування вторинного ринку технічних засобів, вузлів і механізмів, які підлягають відновленню та ремонту. Координує роботу ремонтних підприємств.  
98. 3. Уживані та відновлені технічні засоби реалізуються лише за наявності документа, що засвідчує їх технічний стан, виданого інспекцією державного технічного нагляду.  
99. Стаття 12. Організація ринку пально-мастильних матеріалів  
100. 1. Для стабілізації цін і забезпечення потреби сільськогосподарських товаровиробників у напружені (весняно-польові, збиральні) періоди робіт уповноважений центральний орган виконавчої влади з інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу розробляє за участю інших зацікавлених центральних органів виконавчої влади ринкові схеми і принципи гарантованого забезпечення сільськогосподарських товаровиробників пально-мастильними матеріалами і подає їх на затвердження Кабінету Міністрів України.  
101. 2. Уповноважений центральний орган виконавчої влади з інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу забезпечує протягом року стабільне постачання пально-мастильних матеріалів сільськогосподарським товаровиробникам відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України ринкових схем та принципів гарантованого забезпечення сільськогосподарських товаровиробників пально-мастильними матеріалами.  
102. 3. Уповноважений центральний орган виконавчої влади з інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу організовує наукові дослідження, виробництво й використання біологічних видів палива, зокрема біодизеля.  
103. Розділ VІ  
104. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СИСТЕМИ  
105. ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ  
106. АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ  
107. Стаття 13. Державна підтримка інженерно-технічного  
108. забезпечення агропромислового комплексу  
109. 1. Цінова політика в системі інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу здійснюється відповідно до законів України.  
110. 2. Обсяг щорічних асигнувань на державну підтримку системи інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу становить п'ять відсотків загальних видатків державного бюджету. Крім того, один відсоток видатків державного бюджету виділяється на розвиток вітчизняного машинобудування, як це передбачено статтею 8 Закону України "Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу" (07.02.2002 р. № 3023-ІІІ).  
111. 3. Контроль за використанням виділених коштів здійснює уповноважений центральний орган виконавчої влади з інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу.  
112. Виділені кошти спрямовуються на:  
113. 1) часткову компенсацію, в розмірі 50 відсотків, вартості придбаної сільськогосподарськими підприємствами збиральної техніки вітчизняного виробництва;  
114. 2) часткову компенсацію, в розмірі 40 відсотків, вартості придбаних технічних засобів для впровадження інноваційних технологій виробництва, зберігання і переробки важливих сільськогосподарських культур та продукції тваринництва;  
115. 3) часткову компенсацію, в розмірі 70 відсотків, облікової ставки Національного банку України за кредитами комерційних банків, що надаються підприємствам сільського господарства, харчової і переробної промисловості на придбання технічних засобів;  
116. 4) формування ринкової інфраструктури інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу, створення системи моніторингу та банків інформації;  
117. 5) продаж вітчизняних технічних засобів для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу;  
118. 6) організацію державного технічного нагляду за технічним станом машин і обладнання та якістю пально-мастильних матеріалів;  
119. 7) підготовку і перепідготовку механізаторських та інженерно-технічних кадрів.  
120. 4. Видатки на розвиток системи інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу передбачаються щорічно в державному бюджеті окремим рядком.  
121. Стаття 14. Кредитування інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу  
122. 1. Кредитування інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу здійснюється відповідно до чинних законів на загальних підставах з урахуванням пріоритетів інноваційно-інвестиційного розвитку технічного переоснащення сільськогосподарського виробництва.  
123. 2. Механізм кредитування системи інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу розробляє Кабінет Міністрів України. Для цього він:  
124. 1) формує систему державного цільового кредитування технічного переоснащення агропромислового виробництва;  
125. 2) визначає обсяги державних кредитних ресурсів на розвиток інженерно-технічного забезпечення;  
126. 3) встановлює порядок використання кредитних ресурсів для технічного переоснащення агропромислового комплексу;  
127. 4) встановлює обсяги часткової компенсації вартості придбаної нової техніки.  
128. Стаття 15. Лізингові операції в системі інженерно-технічного  
129. забезпечення агропромислового комплексу  
130. 1. Кабінет Міністрів України сприяє розвитку ринку фінансового лізингу, розширенню внутрішніх фінансових ресурсів машинобудівних заводів, залученню банків, інших фінансових установ та вітчизняних і зарубіжних інвесторів.  
131. 2. Передбачені для лізингових операцій кошти державного бюджету використовуються виключно на закупівлю вітчизняної техніки для агропромислового комплексу, проведення складних ремонтів, відновлення уживаних машин вітчизняного виробництва та їх продаж на вторинному ринку.  
132. Стаття 16. Митна політика в системі інженерно-  
133. технічного забезпечення агропромислового комплексу  
134. 1. Митна політика держави спрямовується за допомогою митно-тарифних та нетарифних заходів на захист економічних інтересів суб'єктів системи інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу та здійснюється відповідно до митного законодавства України.  
135. 2. При вивезенні на митну територію України технічних засобів для агропромислового комплексу (крім уживаних), комплектуючих виробів та запасних частин до них, аналоги яких не виробляються вітчизняними заводами, стягнення ввізного мита не застосовується.  
136. 3. Митна політика при ввезенні на митну територію України технічних засобів для агропромислового комплексу як нових, так і уживаних комплектуючих виробів та запасних частин до них, аналоги яких виробляються вітчизняним машинобудуванням, здійснюється в інтересах національних товаровиробників.  
137. 4. Митно-тарифні та нетарифні заходи до експортних операцій з вітчизняними технічними засобами для агропромислового комплексу, комплектуючими виробами та запасними частинами до них здійснюються в інтересах вітчизняних товаровиробників і для стимулювання нарощування експортного потенціалу.  
138. Стаття 17. Амортизаційна політика держави в  
139. агропромисловому комплексі  
140. 1. Амортизаційна політика держави забезпечує відтворення основних засобів у межах норм амортизаційних відрахувань.  
141. 2. Амортизаційні відрахування використовуються лише за призначенням. Відрахування, використані не за призначенням, поповнюються за рахунок прибутку.  
142. 3. Реальна ринкова вартість основних засобів визначається на основі централізованої систематичної (один раз у 5-7 років) переоцінки та щорічної її індексації відповідно до інфляції.  
143. 4. Кабінет Міністрів України розробляє амортизаційну політику і подає на розгляд Верховній Раді України відповідні нормативно-правові акти.  
144. Розділ VІІ  
145. МЕТРОЛОГІЧНИЙ КОНТРОЛЬ, ДЕРЖАВНІ ВИПРОБУВАННЯ  
146. І СЕРТИФІКАЦІЯ В СИСТЕМІ ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ  
147. Стаття 18. Метрологічний контроль і нагляд  
148. Метрологічний контроль і нагляд при створенні, виробництві, використанні, технічному обслуговуванні й ремонті технічних засобів для агропромислового комплексу, а також при державних випробуваннях технічних засобів та технологічних процесів і їх сертифікації здійснюється для забезпечення єдності вимірювань відповідно до чинного законодавства.  
149. Стаття 19. Державні випробування і сертифікація  
150. 1. Уповноважений центральний орган виконавчої влади з інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу є замовником, який формує перелік технічних засобів та технологій їх технічного обслуговування, нових технологій виробництва, зберігання і переробки сільськогосподарської продукції, що підлягають обов'язковому державному випробуванню та оцінці відповідності розробленим технічним завданням, стандартам, технічним умовам.  
151. 2. Державні випробування технічних засобів, а також технологій виробництва, зберігання і переробки сільськогосподарської продукції виконуються уповноваженими на це організаціями.  
152. 3. Нові зразки технічних засобів, технології технічного обслуговування та ремонту техніки, виробництва, зберігання та переробки сільськогосподарської продукції підлягають державним випробуванням. Замовник за наявності позитивних результатів випробувань та інших обумовлених технічними завданнями експертиз, приймає рішення про їх сертифікацію та дає рекомендації:  
153. 1) про постановку на виробництво та освоєння виготовлення нових зразків технічних засобів, технологій та послуг;  
154. 2) про включення технічних засобів і технологій у державний технічний та технологічний реєстри виробництва, зберігання і переробки сільськогосподарської продукції.  
155. 4. Обов'язкова сертифікація нових зразків технічних засобів, технологій виробництва, зберігання і переробки сільськогосподарської продукції, технологій з технічного обслуговування здійснюється відповідно до законодавства України.  
156. Розділ VІІІ  
157. ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ НАГЛЯД У СИСТЕМІ  
158. ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ  
159. Стаття 20. Державне управління у сфері технічного нагляду  
160. та його суб'єкти  
161. 1. Державне управління в сфері технічного нагляду здійснюється Кабінетом Міністрів України, уповноваженим центральним органом виконавчої влади з інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу, інспекціями державного технічного нагляду.  
162. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування взаємодіють з органами державного технічного нагляду та сприяють у здійсненні їх функцій.  
163. 2. Державне управління у сфері технічного нагляду реалізується шляхом перевірки особами органів державного технічного нагляду вимог, встановлених нормативно-технічною документацією за дотриманням правил технічної експлуатації, обліку та безпеки дорожнього руху, забезпечення контролю за виконанням законодавства у сфері захисту прав споживачів на придбану чи відремонтовану техніку, комплектуючі вузли і агрегати до неї, а також охорони навколишнього середовища при її використанні.  
164. 3. Суб'єктами державного технічного нагляду виступають юридичні та фізичні особи, яким техніка належить на правах власності або вони виконують послуги по її ремонту, переобладнанню і реалізації.  
165. Стаття 21. Завдання державного технічного нагляду  
166. Завдання організації державного технічного нагляду полягає у:  
167. 1) забезпеченні контролю за виконанням законодавства у сфері захисту прав споживачів на придбану чи відремонтовану сільськогосподарську техніку та комплектуючі вузли й агрегати до неї;  
168. 2) здійсненні нагляду за дотриманням чинного законодавства з охорони навколишнього середовища при експлуатації і технологічному обслуговуванні сільськогосподарської техніки, особливо машин для внесення добрив та хімічного захисту;  
169. 3) здійсненні контролю за сплатою податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин;  
170. 4) проведенні контролю за експертною оцінкою сільськогосподарської техніки при її відчуженні;  
171. 5) здійсненні державної реєстрації та обліку техніки, що підлягає експлуатації на вулично-шляховій мережі загального користування, видача на них державних номерних знаків та відповідних реєстраційних документів;  
172. 6) проведенні відповідно до чинного законодавства державних технічних оглядів технічних засобів, які зареєстровані в установленому порядку;  
173. 7) здійсненні перевірок суб'єктів державного технічного нагляду за технічним станом і експлуатацією машин щодо дотримання ними чинного законодавства про державний технічний нагляд;  
174. 8) видачі висновків щодо технічного стану проданих або відремонтованих машин в установленому порядку;  
175. 9) проведенні технічної експертизи та експертної оцінки технічних засобів, що стали непридатними внаслідок аварії чи стихійного лиха, та видача відповідних документів про доцільність їх подальшої експлуатації чи відновлення;  
176. 10) прийманні екзаменів та видачу посвідчень трактористів-машиністів у встановленому порядку;  
177. 11) проведенні державного нагляду за дотриманням правил технічного та сервісного обслуговування сільськогосподарської техніки та реалізації повнокомплектних машин, номерних вузлів і агрегатів.  
178. Розділ ІХ  
179. НАУКОВЕ ТА ІНФОРМАЦІЙНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ  
180. СИСТЕМИ ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ  
181. Стаття 22. Наукове обслуговування  
182. 1. Наукове обслуговування системи інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу здійснюється в напрямі:  
183. 1) визначення пріоритетів технічної політики та програм розвитку системи інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу;  
184. 2) проведення наукових досліджень, дослідно-конструкторських розробок нових типів технічних засобів і технологій для агропромислового комплексу.  
185. 2. Координацію науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт здійснює уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу.  
186. Стаття 23. Інформаційне забезпечення  
187. Інформаційне обслуговування системи інженерно-технічного забезпечення організовує уповноважений центральний орган виконавчої влади з інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу в напрямі:  
188. 1) формування єдиного інформаційного простору з власними засобами інформатизації, створення інформаційно-консультативних та дорадчих служб з базами даних про технічні засоби для агропромислового комплексу, запасні частини і агрегати до них, про їх виробників, технологічну приналежність, технічну, екологічну, економічну та іншу характеристики, ціну;  
189. 2) реклами нових технічних засобів і технологій, ефективних форм технологічного та технічного сервісу, організації ярмарок та виставок, використання засобів масової інформації;  
190. 3) випуску каталогів нових технічних засобів для агропромислового комплексу, рекомендацій з їх використання, впровадження інноваційних технологій виробництва, зберігання та переробки сільськогосподарської продукції.  
191. Розділ Х  
192. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В СФЕРІ  
193. ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ  
194. Стаття 24. Міжнародне співробітництво в сфері інженерно-  
195. технічного забезпечення агропромислового комплексу  
196. 1. Міжнародне співробітництво в сфері інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу здійснюється відповідно до законодавства та міжнародних договорів України в напрямах:  
197. 1) участі України в міжнародних програмах створення, виробництва, обслуговування, використання технічних засобів та розробки і освоєння інноваційних технологій;  
198. 2) обміну новими технологіями і технічними засобами виробництва, зберігання і переробки сільськогосподарської продукції з іноземними підприємствами або контрагентами;  
199. 3) організації спільних з іноземними фірмами підприємств та виробництв з виготовленням сільськогосподарської техніки;  
200. 4) залучення іноземних інвестицій для розвитку інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу;  
201. 5) організації та проведення міжнародних виставок, ярмарок, аукціонів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших заходів з інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу;  
202. 6) навчання та підготовки інженерно-технічних і механізаторських кадрів;  
203. 7) участі України в розробці міжнародних стандартів, проведенні метрологічного контролю і нагляду, державних випробувань та сертифікації у сфері створення, виробництва, використання і обслуговування технічних засобів для агропромислового комплексу;  
204. 8) приведення у відповідність з вимогами міжнародних стандартів екологічних показників технічних засобів для агропромислового комплексу;  
205. 9) створення інформаційно-маркетингових центрів для прискорення руху товарів та послуг на національні ринки держав.  
206. 2. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші вимоги, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.  
207. Розділ ХІ  
208. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ВИКОНАННЯ ЗАКОНУ  
209. Стаття 25. Відповідальність за виконання Закону  
210. 1. Положення цього Закону враховуються при складанні державного бюджету на кожний наступний рік та розробці інших нормативно-правових актів України.  
211. 2. Відповідальність за виконання цього Закону покладається на Кабінет Міністрів України, уповноважений центральний орган виконавчої влади з інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу, регіональні органи виконавчої влади та місцевого самоврядування.  
212. 3. Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні цього Закону, притягуються до відповідальності згідно з чинним законодавством.  
213. Розділ ХІІ  
214. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ  
215. Стаття 26. Про набуття чинності та приведення  
216. нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом  
217. 1. Цей закон набирає чинності з дня його опублікування.  
218. 2. Кабінету Міністрів України:  
219. 1) внести до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;  
220. 2) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;  
221. 3) забезпечити приведення центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.