Кількість абзаців - 255 Розмітка (ліва колонка)


Про затвердження Національної стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2006-2015 роки (Друге читання)

0. З А К О Н У К Р А Ї Н И  
1. Про затвердження Національної стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2006-2015 роки  
2. Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:  
3. 1. Затвердити Національну стратегію розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2006-2015 роки (далі ( Національна стратегія), що додається.  
4. 2. Кабінету Міністрів України:  
5. до 1 липня 2006 року розробити план дій щодо реалізації Національної стратегії;  
6. забезпечити підготовку і подання на розгляд Верховної Ради України щорічної національної доповіді про стан розвитку інформаційного суспільства;  
7. при підготовці проектів законів України про Державний бюджет України на відповідний рік передбачати видатки на забезпечення виконання заходів Національної стратегії;  
8. у шестимісячний термін з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.  
9. 3. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській і Севастопольській міським державним адміністраціям, органам місцевого самоврядування:  
10. у шестимісячний термін з дня набрання чинності цим Законом у межах своїх повноважень враховувати в програмах соціально-економічного розвитку регіонів завдання з розвитку інформаційного суспільства;  
11. під час розроблення та затвердження проектів місцевих бюджетів передбачати в них необхідні кошти для виконання регіональних та місцевих заходів щодо забезпечення розвитку інформаційного суспільства.  
12. 4. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.  
13. ДОДАТОК  
14. до Закону України  
15. від 2005 року  
16. №  
17. Національна стратегія розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2006-2015 роки  
18. 1. Преамбула  
19. Виходячи із сучасних тенденцій світового розвитку, одним з головних пріоритетів України є розвиток інформаційного суспільства, в якому вся сукупність суспільних відносин у різних сферах людської діяльності (політика, економіка, освіта, культура, дозвілля, особисте життя тощо) відбувається на засадах широкого використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, що дає змогу кожному створювати інформацію та накопичувати знання, мати вільний доступ до них, можливості для їхнього розповсюдження і використання з метою суспільного прогресу та особистого інтелектуального зростання.  
20. Україна має свою історію розвитку базових засад інформаційного суспільства. Це діяльність всесвітньовідомої школи з кібернетики, формування на початку 90-х років минулого століття концепції та програми розвитку інформатизації, підготовка і наявність широкого кола фахівців з інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), математики, кібернетики, створення різноманітних виробництв у сфері ІКТ, існування розгалуженої нормативно-правової бази з питань інформатизації, створення низки загальнодержавних інформаційно-аналітичних систем.  
21. На жаль, країна не змогла скористатися цими визначальними здобутками і не втілила в життя політику пріоритетного розвитку ІКТ. Тому сучасний стан впровадження та використання інформаційно-комунікаційних технологій у всіх сферах життя людини, суспільства та держави не відповідає світовим тенденціям, і не є достатнім для того, щоб Україна посіла гідне місце у світі, яке б відповідало її потенціалу та можливостям щодо побудови інформаційного суспільства, а також реальним його потребам.  
22. Водночас у світі склалися такі передумови, що вимагають прискорений розвиток інформаційного суспільства. Насамперед, це пов'язане із соціально-економічною нерівністю, яка виникає між розвиненими країнами і країнами, що розвиваються, внаслідок суттєвої різниці в темпах зростання обсягів та номенклатури товарів і послуг, які виробляються та надаються за допомогою ІКТ. Така нерівність негативно впливає на конкурентоздатність країн і життєвий рівень громадян.  
23. Україна має реальні можливості для побудови інформаційного суспільства завдяки високому інтелектуальному потенціалу, розвиненому бізнес-середовищу у галузі ІКТ, але за умови наявності політичної волі. Однак виконання такого масштабного, багатогранного завдання потребує гармонійного поєднання зусиль держави, громадянського суспільства, професійних об'єднань, бізнесу та громадян на засадах імплементації відповідної Національної стратегії.  
24. Основним завданням Національної стратегії є формування правових, організаційних, науково-технічних, економічних, фінансових, технологічних, методичних та інших передумов становлення і розвитку інформаційного суспільства в Україні. Звичайно необхідно при цьому врахувати: Декларацію принципів та Плану дій, напрацьованих на Всесвітніх зустрічах на вищому рівні з питань інформаційного суспільства (Женева, грудень 2003 року; Туніс, листопад 2005 року) та рекомендації парламентських слухань з цих питань, прийнятих Верховною Радою України (вересень 2005 року), а також аналіз сучасного стану використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у всіх сферах практичної діяльності в Україні.  
25. 2. Мета, завдання та учасники розвитку інформаційного суспільства в Україні  
26. Побудова інформаційного суспільства в Україні на основі широкого впровадження інформаційно-комунікаційних технологій, формування та використання інформації і знань вважається національним пріоритетом поряд з іншими важливими для нашої країни пріоритетами - подоланням бідності, створенням безпечних і комфортних умов для життя громадян, боротьбою зі злочинністю й корупцією, підтримкою молоді, соціально незахищених та багатодітних сімей, створенням нових робочих місць і можливостей для реалізації своїх здібностей кожною людиною.  
27. 2.1. Головна мета розвитку інформаційного суспільства  
28. Головною метою побудови в Україні до 2015 року розвинутого інформаційного суспільства має стати формування правових та економічних умов, розвинутої інформаційної інфраструктури, що дасть змогу кожній людині створювати інформацію і накопичувати знання, мати до них доступ, користуватися та обмінюватися ними, а також виробляти товари й надавати послуги за допомогою ІКТ, повною мірою реалізуючи свій потенціал, сприяючи сталому розвитку країни і підвищуючи якість свого життя на основі цілей та принципів Статуту Організації Об'єднаних Націй, дотримуючись у повному обсязі Загальної декларації прав людини.  
29. Досягнення цієї мети дасть змогу:  
30. а. підвищити міжнародну конкурентоздатність країни за рахунок розвитку людського капіталу, насамперед у високоінтелектуальних сферах праці; розширити експортний потенціал України, зокрема ІКТ-індустрії, підвищити обізнаність світу про Україну;  
31. б. суттєво поліпшити життєвий рівень населення завдяки ефективному забезпеченню прав і свобод особистості, наданню кожному рівного доступу до інформації, освіти, послуг закладів охорони здоров'я та урядових закладів тощо, створенню нових робочих місць і розширенню можливостей щодо працевлаштування населення, забезпеченню соціального захисту вразливих верств населення та людей з особливими потребами;  
32. в. сприяти становленню відкритого демократичного суспільства, що гарантуватиме надання громадянам рівних можливостей для участі в суспільному житті, в доступі до прийняття управлінських рішень органами державної влади.  
33. 2.2. Головні завдання розвитку інформаційного суспільства в Україні  
34. Основними завданнями розвитку інформаційного суспільства в Україні є:  
35. 1. формування та імплементація правових, організаційних, науково-технічних, економічних, фінансових, технологічних, методичних умов розвитку інформаційного суспільства в Україні з урахуванням світових тенденцій;  
36. 2. всебічний розвиток загальнодоступної інформаційної інфраструктури з метою забезпечення вільного доступу населення до телекомунікаційних послуг, зокрема до мережі Інтернет, та до інформаційних комп'ютерних технологій і ресурсів;  
37. 3. збільшення різноманітності й кількості послуг для населення та бізнесу, що надаються за допомогою інформаційних комп'ютерних технологій;  
38. 4. створення загальнодоступних електронних інформаційних ресурсів (контенту) на основі врахування національних, світоглядних, політичних, економічних, культурних та інших аспектів розвитку України;  
39. 5. надання можливості для здобуття знань, умінь і навичок із використанням інформаційних комп'ютерних технологій при одержанні базової, спеціальної та вищої освіти, а також створення умов для забезпечення комп'ютерної грамотності всіх верств населення;  
40. 6. створення системи мотивацій щодо впровадження й використання інформаційних комп'ютерних технологій для формування широкого попиту на такі технології в усіх сферах життя суспільства;  
41. 7. забезпечення участі громадськості в побудові інформаційного суспільства.  
42. 2.3. Показники досягнення мети розвитку інформаційного суспільства  
43. Для забезпечення аналізу процесів формування в Україні інформаційного суспільства Кабінет Міністрів України розробить та впровадить систему індикаторів просування України на шляху побудови інформаційного суспільства. Ця система має бути створена на основі міжнародних рекомендацій з урахуванням національних особливостей.  
44. Кабінет Міністрів України повинен внести зміни в діючу систему збору й обробки статистичної інформації з метою відображення в ній розробленої системи індикаторів просування України до інформаційного суспільства.  
45. Кабінет Міністрів України відповідальний за популяризацію розробленої системи індикаторів та щорічну публікацію в засобах масової інформації реальних показників просування України до інформаційного суспільства відповідно до розробленої системи індикаторів.  
46. 2.4. Учасники побудови інформаційного суспільства  
47. Інформаційне суспільство необхідно побудувати на засадах співпраці й солідарності всіх громадян, приватного сектору, органів державної влади та місцевого самоврядування, інститутів громадянського суспільства, де:  
48. а. органи державної влади визначають національні пріоритети, забезпечують їхнє досягнення і всебічну підтримку, координують та стимулюють виконання завдань, формують законодавчу базу й контролюють її виконання всіма учасниками побудови інформаційного суспільства;  
49. б. приватний сектор, здебільшого, забезпечує впровадження та використання ІКТ у всіх сферах життя, вдосконалює інформаційну інфраструктуру, надає інформаційно-комунікаційні послуги тощо;  
50. в. інститути громадянського суспільства контролюють органи державної влади й приватний сектор у питаннях забезпечення справедливого та рівного доступу до інформаційних і комунікаційних послуг, формують громадську думку щодо пріоритетів та перспектив розвитку інформаційного суспільства;  
51. г. держава, приватний сектор та інститути громадянського суспільства сприяють встановленню й розширенню взаємовигідних відносин з міжнародними організаціями, в тому числі з міжнародними фінансовими установами, які відіграють провідну роль у розвитку інформаційного суспільства та оцінці прогресу в цій сфері.  
52. 3. Головні напрями розвитку інформаційного суспільства в Україні  
53. Сучасне інформаційне суспільство, крім технологічного, має багато вимірів: правовий, економічний, гуманітарний, культурологічний, освітньо-науковий та інші. Тому для створення цілісної моделі такого суспільства Україні необхідно паралельно розбудовувати комплекс взаємопов'язаних складових інформаційного суспільства.  
54. 3.1. Формування політичних, правових, економічних умов розвитку інформаційного суспільства  
55. 3.1.1. Національна політика розвитку інформаційного суспільства  
56. Найближчим часом підприємства України очікує підвищення рівня конкуренції як на внутрішніх, так і на зовнішніх ринках. В цих умовах забезпечити підвищення темпів економічного зростання можливо лише завдяки невідкладному переходу до політики пріоритетного науково-технологічного та інноваційного розвитку. Важливим елементом такої політики є широке впровадження й використання ІКТ у всіх сферах життєдіяльності суспільства, тобто розбудова в Україні інформаційного суспільства.  
57. При цьому конкретна політика державних органів має полягати в координації та консолідації зусиль державного, бізнесового і суспільного секторів щодо реалізації національної стратегії побудови інформаційного суспільства, в забезпеченні узгодженості значної кількості загальнодержавних, галузевих, регіональних, бізнесових програм та проектів у сфері розвитку і використання ІКТ. Питання розбудови інформаційного суспільства мають включатися до послання Президента України, Програм діяльності Уряду, планів заходів щодо їхнього виконання, Державної програми економічного і соціального розвитку України тощо, а також до звітних документів з їхнього виконання.  
58. З метою реального втілення в життя Національної стратегії розвитку інформаційного суспільства дієва політика державних органів повинна передбачати здійснення таких кроків:  
59. 1. Організаційні заходи щодо:  
60. а. забезпечення усвідомлення змісту політики розвитку та становлення інформаційного суспільства в Україні керівниками урядових, підприємницьких структур усіх рівнів;  
61. б. безумовне дотримання всіма учасниками побудови інформаційного суспільства законодавства щодо розвитку інформаційного суспільства;  
62. в. підвищення справжньої ролі Замовника Національної програми інформатизації;  
63. г. вдосконалення механізму формування і виконання Національної програми інформатизації.  
64. 2. Проведення корегування концепції та самої Національної програми інформатизації з огляду на нинішні вимоги щодо широкого впровадження сучасних технологій:  
65. а. електронного урядування;  
66. б. електронного документообігу та цифрового підпису;  
67. в. дистанційного навчання;  
68. г. електронних платіжних систем;  
69. д. електронного бізнесу, електронних бірж, аукціонів і депозитаріїв тощо.  
70. 3. Підвищення загальнодержавної координації за створенням елементів інформаційної інфраструктури, зокрема при:  
71. а. побудові корпоративних відомчих інформаційно-аналітичних систем;  
72. б. створенні електронних інформаційних ресурсів, які повинні використовуватися в міжвідомчому інформаційному обміні;  
73. в. впровадженні урядових послуг, що засновані на використанні інтернет-технологій;  
74. г. впровадженні інформаційно-комунікаційних технологій у соціально-економічну сферу.  
75. 4. Надання державної підтримки та стимулювання процесу впровадження ІКТ у чутливі для економіки держави сфери: освіту, бізнес, виробництво, ринок цінних паперів, біржі (товарні, сільськогосподарські та ін.) тощо.  
76. 5. Забезпечення повноцінного фінансування Національної програми інформатизації і включення до її складу всіх, без винятку, проектів інформатизації, які фінансуються з державного бюджету.  
77. 6. Формування політики здійснення протекціоністських заходів на рівні держави щодо підтримки галузі вітчизняного виробництва, засобів інформатизації та програмних засобів, впровадження ІКТ у всі сфери, що призведе до суттєвого підвищення експортного потенціалу країни, підтримка діяльності спеціалізованих бізнес-інкубаторів, технопарків, центрів високих інформаційних технологій та інших інноваційних структур.  
78. 7. Вживання заходів щодо залучення до розв'язання проблем розвитку інформаційного суспільства широкого кола фахівців із різних сфер (науковців, керівників, виробників, економістів, маркетологів, соціологів, викладачів тощо) і громадськості.  
79. 8. Спрямування зусиль державних органів на формування сприятливої атмосфери (ідеологічної, економічної, організаційної, податкової тощо) для впровадження та використання ІКТ, насамперед, в інтересах економіки, громадян і державного управління, на визначення в програмах розвитку країни відповідного значення ІКТ для майбутнього України.  
80. Для того, щоб ідея побудови інформаційного суспільства була сприйнята громадянами, політиками, ученими, фахівцями, необхідно докласти значних зусиль для пропагування його переваг і вигод у широкому сенсі - від використання його можливостей вразливими верствами населення (малозабезпечені люди, особи з фізичними вадами тощо) до створення новітніх знань та конкурентоздатних інформаційних технологій із застосуванням здобутків науки, освіти, виробництва та бізнесу.  
81. 3.1.2. Формування законодавчих умов розвитку інформаційного суспільства  
82. З метою підвищення ефективності розвитку інформаційного суспільства необхідно постійно вдосконалювати законотворчу діяльність, щоб створити цілісну систему законодавства з питань розвитку інформаційного суспільства, яка б поєднувалася з нормами міжнародного права. Зокрема, здійснити на наукових засадах офіційну кодификацію інформаційного законодавства. Підготовка законопроектів повинна відбуватися із проведенням їхніх широких громадських обговорень.  
83. При створенні інформаційного законодавства слід керуватися загальноконституційними принципами, закладеними в Конституції України, а також такими спеціальними юридичними принципами:  
84. а. свободи створення, отримання, використання та розповсюдження інформації;  
85. б. об'єктивності, достовірності, повноти і точності інформації;  
86. в. гармонізації інтересів особи, суспільства й держави в інформаційній діяльності;  
87. г. обов'язковості публікації інформації, яка має важливе суспільне значення;  
88. д. обмеженості доступу до інформації виключно на підставі закону;  
89. е. визнання інформації як об'єкта цивільних правовідносин;  
90. є. мінімізації негативного інформаційного впливу;  
91. ж. мінімізації негативних наслідків функціонування інформаційних технологій;  
92. з. недопущення несанкціонованого розповсюдження, використання і порушення цілісності інформації;  
93. и. взаємної гармонізації інформаційного законодавства та всієї системи вітчизняного законодавства;  
94. і. гармонізації українського інформаційного законодавства з міжнародним законодавством і законодавством інших країн.  
95. Особливу увагу необхідно приділити прискоренню підготовки та прийняттю проекту Інформаційного кодексу. До нього буде включено, зокрема, розділи про засади електронної торгівлі, правову охорону прав на зміст комп'ютерних програм, удосконалення захисту інтелектуальної власності й авторських прав при розміщенні та використанні творів у мережі Інтернет, про охорону баз даних, дистанційне навчання, телемедицину, електронні урядові послуги, комерційну таємницю тощо.  
96. 3.1.3. Формування сприятливих економічних умов розвитку інформаційного суспільства  
97. Тенденції розвитку світової економіки за останню чверть століття визначалися зростаючим впливом ІКТ. При цьому в розвинених країнах відбувається поступовий перехід від індустріальної економіки до сервісно-технологічної, в якій частка доходів від послуг у структурі ВВП стає домінуючою, а самі послуги мають виражену наукову й інноваційну складову.  
98. Враховуючи зазначені тенденції, в процесі розвитку інформаційного суспільства основними макроекономічними завданнями визначаються такі:  
99. а. підвищення конкурентоздатності національної економіки, забезпечення стійкого економічного зростання держави й матеріального добробуту її громадян за рахунок широкого впровадження ІКТ;  
100. б. забезпечення збалансованості фіскальної та регуляторної політики: галузь ІКТ і галузі, діяльність яких заснована на широкому використанні інформаційно-комунікаційних технологій, будуть поряд з системоутворюючими галузями національної економіки - паливно-енергетичним комплексом, транспортом, металургією, хімічною, космічною і авіаційною промисловістю тощо;  
101. Щоб створити сприятливі економічні умови для розвитку інформаційного суспільства необхідно в стислі терміни:  
102. 1. Впорядкувати оподаткування товарів і послуг сфери ІКТ.  
103. 2. Забезпечити умови для широкого використання товарів і послуг сфери ІКТ, зокрема:  
104. а. запровадити прискорену амортизацію засобів ІКТ, а саме: встановити нормативи амортизації, що відповідають реальним темпам морального старіння техніки, -2-3 роки;  
105. б. зменшити та зробити незалежними від країни походження ставки мита на товари сфери ІКТ, які не виробляються в Україні, зрівняти пільгові та повні ставки мита на ці товари;  
106. в. спростити процедуру тимчасового ввозу для інноваційної техніки, технологій і дослідницьких зразків ІКТ, що не одержали сертифіката відповідності;  
107. г. включити вартість засобів ІКТ, придбаних для особистого користування, до складу податкового кредиту при нарахуванні податку на доходи фізичних осіб;  
108. д. включити витрати, спрямовані підприємствами й організаціями на фінансування навчальних закладів та ІКТ-орієнтованих підрозділів із навчання, перепідготовки та підвищення кваліфікації персоналу сфери ІКТ, до складу валових витрат з метою зменшення бази нарахування податку на прибуток.  
109. 3. Забезпечити умови для збільшення обсягів прямих вітчизняних та іноземних інвестицій у галузь ІКТ та галузі, діяльність яких заснована на широкому використанні ІКТ, зокрема:  
110. а. розробити і запровадити тимчасовий режим податкових пільг та канікул для індустрії ІКТ на засадах здійснення державного моніторингу ефективності цієї політики;  
111. б. заохочувати до створення спеціальних інститутів розвитку ІКТ, зокрема бізнес-інкубаторів, технопарків, центрів високих інформаційних технологій та інших інноваційних структур;  
112. в. стимулювати залучення вітчизняних та іноземних інвестицій, венчурного капіталу, державних і міжнародних кредитів та грантів.  
113. 3.2. Розвиток загальнодоступної інформаційної інфраструктури  
114. Побудова інформаційного суспільства ґрунтується на створенні розгалуженої інформаційної інфраструктури, зокрема на побудові загальнодержавних інформаційно-аналітичних систем, створенні електронних інформаційних ресурсів, впровадженні урядових електронних послуг та інформаційно-комунікаційних технологій у соціально-економічній сфері тощо.  
115. Необхідною умовою інтеграції національного інформаційного сегмента у світовий інформаційний простір є прискорення впровадження національних стандартів з інформаційно-комунікаційних технологій, гармонізованих із міжнародними та європейськими стандартами, а також відповідних технічних регламентів щодо інформаційно-комунікаційних технологій, електронного документообігу, електронного видання, в тому числі - електронних підручників, навчальних посібників, засобів для навчання тощо.  
116. Сприяння впровадженню міжнародних систем сертифікації якості інформаційних технологій, розвитку мережі сервісних центрів і центрів технічних засобів ІКТ є необхідною умовою їхнього широкого застосування.  
117. Першочергові завдання розвитку інформаційної інфраструктури, які є базовими у формуванні інформаційного суспільства, мають виконуватися із використанням результатів наукових досліджень. До них належать такі:  
118. а. створення сучасної системи технічних стандартів з інформаційних технологій, технічних засобів та інформаційних ресурсів;  
119. б. розвиток загальнодержавних, корпоративних, локальних інформаційно-комунікаційних мереж і електронних інформаційних ресурсів різного призначення на основі концепції відкритих стаціонарних систем;  
120. в. розвиток вітчизняної індустрії виробництва програмного забезпечення;  
121. г. організація вітчизняного виробництва високопродуктивних засобів обчислювальної техніки, технічних засобів телекомунікацій та інформаційних технологій;  
122. д. повсюдне впровадження електронного документообігу з використанням електронного цифрового підпису.  
123. 3.3. Забезпечення вільного доступу до телекомунікаційних послуг та інформаційних ресурсів  
124. Вільний доступ населення до телекомунікаційних послуг та інформаційних ресурсів, готовність населення користуватися ними - одне з найважливіших завдань інформаційного суспільства.  
125. Для того, щоб за короткий час сучасними телекомунікаційними послугами, зокрема доступом до Інтернету, могла скористатися якомога більша кількість населених пунктів України, необхідно забезпечити широке залучення інвестицій. Становлення цивілізованого телекомунікаційного ринку є основним завданням функціонування Національної комісії з питань регулювання зв'язку.  
126. Щоб створити сприятливі умови для розвитку місцевих телекомунікаційних мереж, Національна комісія з питань регулювання зв'язку повинна визначити технічні, організаційні, економічні та комерційні умови взаємопідключення телекомунікаційних мереж різних операторів, методики підрахунку тарифів за надання телекомунікаційних послуг, за доступ до телекомунікаційних мереж тощо.  
127. Для надання населенню повсюдного доступу до телекомунікаційних послуг необхідно визначити стратегію розвитку універсальних телекомунікаційних послуг; створити Фонд таких послуг для фінансування повного забезпечення громадян доступом до універсальних послуг; розробити юридичний та фінансово-економічний механізми функціонування цього Фонду.  
128. Державна політика щодо розвитку українського сегменту Інтернету повинна ґрунтуватися на вимозі забезпечення повсюдного доступу до широкосмугового Інтернету. На державному рівні необхідно мати програму створення пунктів колективного доступу до комп'ютерних технологій, Інтернету та інформаційних ресурсів, яка б передбачала використання всього арсеналу методів і засобів стимулювання приватної ініціативи органами державної влади та місцевого самоврядування.  
129. 3.4. Сприяння збільшенню різноманітності й кількості електронних послуг для населення й бізнесу  
130. Уряд повинен сформулювати концепцію та програму надання електронних послуг населенню і бізнесу, забезпечити організацію міжвідомчої спільної роботи органів державної влади та місцевого самоврядування для реалізації принципу "одного вікна", юридично визначити статус і перелік обов'язкових урядових електронних послуг для органів державної влади всіх рівнів, приділивши особливу увагу послугам на місцевому рівні.  
131. Необхідною умовою широкого надання електронних послуг є повна інформатизація внутрішніх управлінських і зовнішніх міжвідомчих процесів в органах державного управління та місцевого самоврядування, широке використання в них комп'ютерних аналітичних методів обробки інформації.  
132. Держава та бізнес-асоціації за допомогою спеціальних механізмів повинні стимулювати появу національних компаній-інтеграторів, розробників програмно-апаратних комплексів у сфері електронної комерції, опрацювати економічні механізми стимулювання переходу до цих технологій середнього і малого бізнесу.  
133. Вітчизняні бізнес-структури мають подолати відставання у впровадженні сучасних інформаційно-комунікаційних технологій в економіку, зокрема у виробництво, у використанні технологій електронною комерцією, у розбудові електронних бірж та аукціонів, електронних депозитаріїв. Певну увагу необхідно приділити впровадженню інформаційно-комунікаційних технологій в аграрному секторі економіки України, передбачивши надання електронних послуг широкої номенклатури для населення в сільській місцевості.  
134. Необхідно стимулювати інтенсивний перехід до моделі електронного бізнесу шляхом створення мережі навчальних центрів, курсів з вивчення особливостей організаційного, правового, економічного, технологічного функціонування електронної комерції, з перепідготовки керівників, фахівців з різних сфер діяльності для роботи в нових умовах.  
135. Уряд повинен забезпечити підвищення ефективності та прозорості державних закупівель, передбачивши інтенсифікацію впровадження системи електронних закупівель, розробити Програму створення галузевих вертикальних інтернет-бізнес-порталів для здійснення закупівель, проведення аукціонів і тендерів.  
136. При формуванні переліку електронних послуг та умов їхнього надання необхідно вжити додаткові заходи, спрямовані на створення сприятливих умов для застосування інформаційно-комунікаційних технологій особами з обмеженими фізичними можливостями.  
137. Карткові системи безготівкових платежів, зокрема національні системи, повинні стимулювати як пропозицію, так і попит на електронні послуги. Для цього державні інституції мають ініціювати й підтримувати різні соціальні, зарплатні проекти, засновані на використанні карткових систем безготівкових платежів, у межах державної цільової програми поширення безготівкових розрахунків в Україні.  
138. 3.5. Забезпечення створення загальнодоступних електронних інформаційних ресурсів (контенту)  
139. Створення повної функціональної системи електронних інформаційних ресурсів дасть змогу уникнути поглиблення нерівності доступу до інформаційних ресурсів, насамперед маргінального населення, громадян з низьким рівнем доходів, сільського населення, забезпечити гідну інформаційну ідентифікацію України у глобальному інтернет-просторі.  
140. Ефективна система організації електронних інформаційних ресурсів повинна спиратися на відповідні технічні стандарти та регламенти, загальнодержавні, галузеві та локальні класифікатори і довідники, розвинену систему центрів даних, що надають послуги з їхнього зберігання і захисту, створення віртуальних серверів, веб-хостингу тощо.  
141. Держава повинна визначити методичні рекомендації щодо створення електронних інформаційних ресурсів у різних прикладних сферах, стимулювати формування та підтримку спеціалізованих різноманітних інтернет-порталів, звернувши особливу увагу на організацію української лінгвістичної системи й українського лінгвістичного порталу в мережі Інтернет.  
142. Окремим напрямом політики щодо розвитку українського сегменту Інтернету має стати генерування національних інформаційних ресурсів в економічній, науково-технічній, культурній сферах тощо.  
143. Безумовною підтримкою демократичних перетворень у суспільстві повинно стати забезпечення доступу населення до інформаційних ресурсів та систем надання інформаційних послуг органами державної влади та органами місцевого самоврядування із застосуванням Інтернету, зокрема, шляхом оприлюднення проектів відповідних нормативно-правових актів, впровадження нових форм взаємодії з громадськістю з використанням інформаційно-телекомунікаційних технологій (стосовно опитувань, консультацій, громадських експертиз тощо).  
144. Створення необхідної технічної і технологічної інфраструктури, електронних інформаційних ресурсів в архівах, бібліотеках та музеях, підвищення рівня підготовки персоналу для роботи з інформаційними технологіями можливе тільки за умови співпраці держави та приватного сектору,  
145. Для сучасного суспільства важливим є збереження даних та інформації, які перебувають під загрозою зникнення. Такі дані або не існують у цифровому форматі, або записані на носіях, що можуть зіпсуватися чи зруйнуватися. Вчені мають провести інвентаризацію рідкісних даних із занесенням їх до "білої книги" і визначенням послідовності їхнього збереження. Держава та приватні компанії, які докладають значних зусиль до збереження рідкісних даних, мають розглянути можливість партнерства.  
146. З метою інформаційного забезпечення інноваційних процесів Україна має вжити заходи для створення системи електронних архівів науково-дослідних установ із визначенням вимоги щодо обов'язкового зберігання в єдиному електронному форматі результатів наукової діяльності та забезпечити вільний доступ до результатів наукових досліджень, створених за рахунок державного бюджету.  
147. Необхідно юридично визначити статус засобів масової інформації, що створюють виключно електронні інформаційні ресурси.  
148. 3.6. Підготовка кадрового потенціалу в інформаційному суспільстві  
149. Невід'ємною умовою успішної реалізації Національної стратегії є постійне відтворення якісного людського капіталу. Активними учасниками інформаційного суспільства, користувачами його благ зможуть бути лише ті громадяни, які мають відповідну освіту, здатні постійно її оновлювати відповідно до нагальних потреб часу. Якісно новий розвиток освітнього сектора є однією з головних умов, необхідних для розвитку інформаційного суспільства.  
150. Сучасна освіта має постійно вдосконалюватися відповідно до світових тенденцій розвитку ІКТ шляхом:  
151. а. створення і розвитку національного освітньо-наукового простору, який ґрунтуватиметься на об'єднанні різних багатоцільових інформаційно-комунікаційних систем національного рівня;  
152. б. розробки методологічного забезпечення використання комп'ютерних мультимедійних технологій при викладанні шкільних предметів та дисциплін, врахування в системах навчання студентів педвузів і перепідготовки вчителів особливостей роботи з інформаційними технологіями;  
153. в. забезпечення пріоритетності підготовки фахівців з інформаційних технологій із залученням до навчального процесу провідних фахівців з ІКТ;  
154. г. вдосконалення навчальних планів, відкриття нових спеціальностей, втілення принципу "освіта протягом усього життя ";  
155. д. створення системи дистанційного навчання та забезпечення на її основі ефективного впровадження і використання ІКТ на всіх освітніх рівнях усіх форм навчання;  
156. е. забезпечення на відповідному рівні навчальних закладів та наукових установ сучасними засобами ІКТ і необхідними інформаційними ресурсами;  
157. є. надання вільного доступу до засобів ІКТ та інформаційних ресурсів, особливо в сільській місцевості і важкодоступних населених пунктах.  
158. Ефективність вищезазначених заходів може бути забезпечена за рахунок розробки таких програм:  
159. державної програми впровадження ІКТ в освіті і науці, яка б передбачала створення національної освітньо-наукової інформаційної мережі та інформаційних ресурсів за головними галузями знань, її приєднання до європейських освітньо-наукових мереж - GЕАNТ і GЕАNТ 2, повну інформатизацію навчальних закладів держави, розробку та втілення в життя методик і програм навчання відповідно до вимог інформаційного суспільства;  
160. програми підвищення комп'ютерної грамотності населення, особливо вразливих верств населення - пенсіонерів, малозабезпечених, людей з фізичними вадами, мешканців сільської місцевості, яка повинна реалізовуватися на засадах співпраці приватного сектору та органів місцевого самоврядування.  
161. 3.7. Створення системи мотивацій щодо впровадження й використання інформаційних комп'ютерних технологій  
162. Розбудова інформаційного суспільства потребує створення відповідної системи мотивації широких верств населення щодо впровадження та використання інформаційних комп'ютерних технологій. З цією метою необхідно:  
163. розробити конкретні заходи із забезпечення комп'ютерної обізнаності як основи розбудови інформаційного суспільства та сприяння розвитку людського потенціалу за допомогою організації кампаній з інформування і підготовки людей до життя та роботи в інформаційному суспільстві, до переваг, що надає це суспільство, звернувши особливу увагу на організацію допомоги літнім людям і людям із фізичними вадами зайняти гідне місце в інформаційному суспільстві;  
164. вжити заходи з розробки національної системи адміністративних, правових та економічних механізмів, які стимулюють: попит на інформаційну продукцію; інвестиції в інноваційний бізнес і бізнес інформаційно-комунікаційних технологій; розвиток конкурентного середовища; державну підтримку маркетингового просування національної продукції на міжнародний ринок;  
165. створити умови, які б формували підвищення рівня життя кожної людини від використання ІКТ, зокрема за рахунок суттєвого розширення номенклатури відповідних електронних послуг населенню;  
166. поліпшити рівень комп'ютерної грамотності державних службовців, проводити періодичну атестацію службовців і заохочувати працівників, що активно використовують інформаційно-комунікаційні технології у службовій діяльності;  
167. проводити дослідження щодо реальних можливостей інформаційно-комунікаційних технологій для поліпшення якості життя людей;  
168. постійно вивчати та оприлюднювати результати використання інформації та інформаційно-комунікаційних технологій людьми в реальному житті для того, щоб дати можливість для своєчасного прийняття політичних рішень, вносити необхідні корективи до національних стратегій і програм розвитку, зокрема стратегії розвитку інформаційного суспільства.  
169. 3.8. Наука та культура в інформаційному суспільстві  
170. Особливу увагу в процесі формування інформаційного суспільства необхідно приділити випереджальному розвитку фундаментальних і прикладних досліджень та наукомістких технологій, які створюються на їхній основі, розвитку вітчизняної індустрії програмування, інфраструктури виробництва ІКТ.  
171. Пріоритетними вважаються дослідження, пов'язані з розв'язанням: технологічних та соціальних проблем розвитку інформаційного суспільства, проблем багатомовності ІКТ, перспективних інформаційних технологій навчання, а також пов'язаних із забезпеченням нових можливостей доступу та використання інформації в різних сферах, розробкою високопродуктивних багатопроцесорних систем і кластерних технологій на базі складних математичних моделей, створенням економних технологій доступу до обчислювальних ресурсів у розподілених середовищах тощо.  
172. Наукові дослідження, прогнози перспективних технологій, орієнтовані на ефективне використання в інформаційному суспільстві дадуть змогу виконати вкрай важливе завдання - вироблення єдиної технічної політики інформатизації України та її відпрацьовування на авангардних проектах інформатизації найважливіших сфер діяльності, насамперед у роботах, пов'язаних з електронним адміністративним і соціально-економічним управлінням, цифровою економікою, фінансами, економікою знань тощо.  
173. Культурна, мовна, конфесійна різноманітність, толерантність та самобутність населення України є важливою умовою розвитку інформаційного суспільства. Таке суспільство має забезпечувати подальший розвиток культури в нашій державі з урахуванням наукових, технологічних й організаційних можливостей щодо збереження культурної спадщини та забезпечення широкого доступу до неї всіх верств населення.  
174. В рамках партнерських відносин між державним і приватним секторами необхідно сприяти застосуванню новітніх інформаційних технологій для розв'язання таких проблем, як письмовий переклад, іконографія, послуги мовного зв'язку, розвиток сучасного телебачення, кіно та ін. З цією метою має відбуватися подальший розвиток відповідного апаратного й програмного забезпечення: стандартних наборів символів, мовних кодів, електронних словників, термінологічних довідників та тезаурусів, багатомовних пошукових машин, засобів машинного перекладу тощо.  
175. Для цього потрібно вжити заходи, спрямовані на:  
176. а. збереження, розвиток і зміцнення культурної, мовної, конфесійної різноманітності та культурного надбання в межах інформаційного суспільства, що відображено у відповідних документах ООН, зокрема в Загальній декларації ЮНЕСКО про культурне різноманіття;  
177. б. розвиток, за умов інформаційного суспільства, бібліотек, архівів, музеїв та інших закладів культури з метою забезпечення повного і постійного доступу населення країни до надбань культури, письменності, традицій і звичаїв народу України;  
178. в. переведення в цифровий вигляд національного надбання у сфері мистецтва та культури;  
179. г. забезпечення доступу до цифрових засобів масової інформації, а також створення електронного інформаційного ресурсу, актуального в культурному та лінгвістичному аспектах;  
180. д. залучення можливостей вітчизняних програмістів для розроблення і поширення програмного забезпечення мовами населення України для більш повного залучення до використання ІКТ різних верств населення, зокрема неписьменних, осіб з обмеженими можливостями, вразливих груп населення тощо;  
181. е. врахування ґендерних аспектів та підвищення грамотності жінок у галузі інформаційно-комунікаційних технологій.  
182. 3.9. Охорона здоров'я та навколишнього середовища в інформаційному суспільстві  
183. Широке залучення інформаційних технологій для покращення демографічної ситуації, збереження і зміцнення здоров'я населення, підвищення якості та ефективності медико-санітарної допомоги, забезпечення соціальної справедливості і прав громадян на охорону здоров'я є одним із пріоритетних завдань для України.  
184. При цьому медична галузь не повинна залишатися осторонь глобальних процесів, в яких ІКТ все потужніше впливає на формування та розвиток усіх сфер людської діяльності, на основі чого відбувається формування інформаційного суспільства.  
185. Забезпечити це в сучасних умовах можна шляхом:  
186. а. заохочення до спільних дій органів державного управління, фахівців у галузі охорони здоров'я, приватного сектору із залученням міжнародних організацій у створенні надійних, високоякісних і доступних систем телемедицини;  
187. б. розширення можливостей надання сучасних медичних послуг має відбуватися за умов юридичного та методологічного визначення послуг телемедицини, опрацьованості номенклатури таких медичних послуг, підвищення організаційного і технологічного рівня розвитку цих технологій, формування готовності медичних працівників для роботи з ними;  
188. в. сприяння медичному персоналу країни в постійній професійній підготовці, освіті та дослідженням за допомогою ІКТ;  
189. г. сприяння доступу до наявних у світі медичних знань та актуальних на місцевому рівні інформаційних ресурсів для зміцнення державних дослідних і профілактичних програм з охорони здоров'я та охорони здоров'я чоловіків і жінок, зокрема доступу до інформації про сексуальне й репродуктивне здоров'я та інфекції, що передаються статевим шляхом, а також про захворювання, на які звернено увагу всього світу, такі як СНІД, малярія, туберкульоз тощо;  
190. д. сприяння розробленню міжнародних стандартів для обміну медичними даними, приділяючи при цьому належну увагу забезпеченню недоторканності приватного життя.  
191. Сучасний розвиток суспільства, попри всі здобутки цивілізації, поставив світ, у тому числі й Україну, перед фактом критичного зменшення (вичерпання) природних ресурсів та екологічного забруднення навколишнього середовища. Тому питання охорони довкілля набувають для людства дедалі вагомішого і загрозливішого значення.  
192. Виконання поставлених завдань у сучасних умовах можна забезпечити шляхом:  
193. а. розвитку співпраці органів державного управління з іншими зацікавленими сторонами, вдосконалення системи керування навколишнім середовищем та стабільним використанням природних ресурсів за рахунок широкого впровадження ІКТ;  
194. б. удосконалення процедури доступу громадськості до екологічної інформації, своєчасного інформування про результати регіонального екологічного аудиту й екологічного моніторингу, прийняття рішень щодо екологічних проблем та врахування інтересів громадськості при їхньому вирішенні.  
195. 3.10. Інформаційна безпека в інформаційному суспільстві  
196. За умов швидкого розвитку глобального інформаційного суспільства, широкого використання ІКТ у всіх сферах життя особливого значення набувають проблеми інформаційної безпеки. Її інфраструктура повинна забезпечити такі вимоги до інформаційних процесів:  
197. а. інформація, що використовується в різних системах, повинна бути повною, достовірною, своєчасною, а також доступною, за винятками, які визначаються окремими правилами функціонування систем;  
198. б. будь-які операції з інформацією не повинні призводити до порушення функціонування системи;  
199. в. будь-яка зміна режиму роботи інформаційних технологій при реалізації процесів генерування, розповсюдження, використання, зберігання і знищення інформації не повинна призводити до порушення функціонування системи;  
200. г. інформація не може бути знищена або модифікована, поширена або використана без відповідної санкції.  
201. Інформаційна безпека - це такий стан захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства і держави, при якому зводиться до мінімуму нанесення шкоди через:  
202. неповноту, невчасність та невірогідність інформації, що використовується;  
203. негативний інформаційний вплив;  
204. негативні наслідки застосування інформаційних технологій;  
205. несанкціоноване розповсюдження, використання і порушення цілісності інформації.  
206. Інтенсивний розвиток інформаційної інфраструктури, процеси глобалізації, що особливо яскраво виявляються в інформаційній сфері, інформатизація практично всіх сторін суспільного життя, діяльності органів державної влади та управління істотно збільшили залежність ефективності функціонування суспільства і держави від стану інформаційної сфери. Тому забезпечення інформаційної безпеки стає важливим фактором національної безпеки.  
207. Вирішення проблеми інформаційної безпеки має здійснюватися шляхом:  
208. а. створення повнофункціональної, розподіленої по всій території країни системи поширення інформації;  
209. б. створення системи забезпечення оперативного реагування на загрози інформаційної безпеки, зокрема налагодження механізму проведення постійного моніторингу, прогнозування зовнішніх загроз інформаційній безпеці, вироблення рекомендацій щодо їхньої нейтралізації;  
210. в. забезпечення захисту всіх інформаційних ресурсів, зокрема національного інформаційного продукту від несанкціонованого розповсюдження, використання та порушення цілісності;  
211. г. забезпечення доступу до важливої для особи, суспільства і держави інформації, виявлення принципів та конкретних механізмів доступу до інформації органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, фізичних і юридичних осіб;  
212. д. законодавчого встановлення переліку видів інформації, яка повинна належати до інформації з обмеженим доступом, та механізмів реалізації обмеження доступу до такої інформації;  
213. е. нейтралізації загроз щодо порушення правового режиму доступу до інформації про особу;  
214. ж. створення системи запобігання злочинам у сфері інформаційних технологій;  
215. з. забезпечення інформаційної присутності органів державної влади в мережі Інтернет і підвищення рівня інформування населення про діяльність цих органів, сприяння всебічного розвитку української мови як основного інструменту перетворення накопичених людством знань в інформаційний ресурс України;  
216. и. розроблення, організація виробництва та сертифікація на відповідність вимогам інформаційної безпеки технічних і програмно-технологічних засобів захисту інформації.  
217. 4. Організаційно-правові засади розвитку інформаційного суспільства в Україні  
218. 4.1. Інституційне, організаційне та ресурсне забезпечення розвитку інформаційного суспільства  
219. Виходячи з головної мети побудови інформаційного суспільства, необхідно забезпечити такі засади його розвитку, які б максимально сприяли зростанню громадянської активності, розкриттю і продуктивному використанню потенціалу кожної людини.  
220. Для цього необхідно:  
221. а. створити і постійно вдосконалювати систему інституційного (організаційно-правового) забезпечення розвитку інформаційного суспільства;  
222. б. сконцентрувати ресурси держави на пріоритетних напрямах розвитку інформаційного суспільства;  
223. в. організаційно-правове забезпечення розвитку інформаційного суспільства побудувати виключно на громадсько-державних засадах;  
224. г. визначити центральний орган виконавчої влади, який буде безпосередньо координувати виконання завдань розвитку інформаційного суспільства;  
225. д. розглянути доцільність створення Національної ради з питань розвитку інформаційного суспільства при Президентові України, склад якої має формуватися пропорційно із представників безпосередніх користувачів благ та послуг інформаційного суспільства (добровільні об'єднання громадян, профспілки, інші громадські інститути, що представляють різні верстви населення країни), представників розробників головних сегментів інформаційного суспільства (науковці, освітяни, підприємці тощо) і представників центральних органів виконавчої влади, що безпосередньо відповідають за політику або адміністрування розвитку окремих сегментів інформаційного суспільства;  
226. е. створити при органах державного управління різного рівня громадські ради для здійснення експертної, консультативної діяльності з питань інформаційного суспільства.  
227. Національна рада з питань розвитку інформаційного суспільства, відповідні громадські ради із залученням громадськості та незалежних експертів повинні здійснювати постійний моніторинг і аналіз стану інформаційного суспільства та подавати рекомендації щодо його подальшого розвитку Президентові України і керівникам органів державного управління.  
228. 4.2. Інститути громадянського суспільства  
229. Основним елементом громадянського суспільства виступає особа, інтереси та потреби якої виражаються через такі інститути громадянського суспільства, як політичні партії, професійні об'єднання, асоціації, творчі спілки тощо.  
230. Забезпечення участі інститутів громадянського суспільства в розвитку інформаційного суспільства повинно здійснюватися через:  
231. а. супровід інститутами громадянського суспільства як процесу підготовки рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань інформаційного суспільства, так і процесу контролю за їхнім виконанням;  
232. б. організацію постійних зустрічей у формі національних асамблей, круглих столів, відео-конференцій із вищими посадовими особами держави, лідерами політичних партій, опозиційних рухів для обговорення і розв'язання питань розвитку інформаційного суспільства.  
233. в. створення умов для забезпечення незалежності та плюралізму засобів масової інформації, а також їхнього широкого залучення до обговорення проблем розвитку інформаційного суспільства.  
234. 4.3. Інтеграція України у глобальний інформаційний простір  
235. Для здійснення цієї стратегії визначальне значення має політика міжнародної співпраці України та її участь у розбудові інформаційного суспільства. Ця співпраця має здійснюватися з метою узгодження стратегій побудови інформаційного суспільства, сприяння в реалізації універсального підходу до спільних дій, ліквідації розриву в цифрових технологіях у регіональному і світовому вимірах. При цьому Україна має забезпечити якнайшвидшу інтеграцію з провідними міжнародними інституціями, які тією чи іншою мірою опікуються цими проблемами.  
236. Вирішуватися ці завдання повинні шляхом:  
237. а. зростання регіональної та міжнародної інтеграції в питаннях розбудови інформаційного суспільства в рамках співпраці з провідними міжнародними організаціями, активної участі країни в програмах і запитах щодо надання допомоги за проектами розвитку інформаційного суспільства з боку розвинених країн та міжнародних фінансових організацій;  
238. б. забезпечення інтеграції української освіти, науки і культури в міжнародні культурно-освітнє, науково-технічне і технологічне співтовариства в частині проблематики інформаційного суспільства;  
239. в. реалізації спільних з іншими країнами проектів, які забезпечують інтеграцію України в глобальний інформаційний простір;  
240. г. започаткування і розвитку партнерських відносин між державним та приватним секторами в контексті розбудови інформаційного суспільства відповідно до Декларації тисячоліття ООН.  
241. 4.4. Механізми втілення національної стратегії розвитку інформаційного суспільства, мобілізації державних та громадських ресурсів  
242. Для ефективного втілення національної стратегії розбудови інформаційного суспільства на рівні держави і громадянських інститутів передбачаються такі механізми:  
243. а. План дій реалізації Національної стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні, який передбачає розробку та затвердження базових законів для імплементації стратегії, розробку і затвердження відповідних державних програм, створення інститутів розвитку тощо;  
244. б. широка громадська дискусія щодо засад формування інформаційного суспільства в Україні з метою донесення до населення прагнень влади, приватного сектору економіки, інститутів громадянського суспільства щодо розвитку інформаційного суспільства як визначального чинника економічного та суспільного розвитку;  
245. в. планування соціально-економічного розвитку держави в частині розвитку інформаційного суспільства як мінімум до 10 років із зазначенням очікуваних результатів такого розвитку;  
246. г. активної міжнародної співпраці з питань інформаційного суспільства.  
247. 4.5. Ресурси та джерела фінансування  
248. Розвиток інформаційного суспільства в Україні потребує залучення значних обсягів людських, матеріальних і фінансових ресурсів. Розвиток людського потенціалу є одним із пріоритетних завдань. Обмеженість наявних матеріальних та фінансових ресурсів вимагає формування раціонального підходу до їхньої концентрації на пріоритетних напрямах розвитку інформаційного суспільства. Необхідно забезпечити гармонійне поєднання можливостей державного і приватного секторів з огляду на те, що державні ресурси повинні відігравати системоформуючу, стимулюючу функцію, а приватні ресурси покликані сформувати масову пропозицію робіт, товарів та послуг, які виробляються та споживаються за допомогою ІКТ.  
249. Виконання Національної стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2006-2015 роки дасть можливість забезпечити кардинальні позитивні зміни в життєдіяльності суспільства, кожного громадянина, а саме: підвищення рівня захисту прав і свобод громадян, активізацію їх участі в управлінні державними справами, розвиток демократії; підвищення рівня інформаційної безпеки як окремого громадянина, так і суспільства й держави в цілому; розвиток інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури, зокрема українського сегмента мережі Інтернет, розширення можливостей кожного громадянина отримувати доступ до національних та світових інформаційних ресурсів; широке впровадження ІКТ у повсякденне життя громадян, освіту, культуру, охорону здоров'я, виробництво, торгівлю, сферу послуг та інші сфери; створення нових робочих місць, поліпшення умов для роботи й життя громадян; розвиток нормативно-правових засад інформаційного суспільства; підвищення ступеня відкритості суспільства й держави; підвищення ефективності державного управління.  
250. Задля забезпечення широкого залучення інвестицій в розвиток інформаційного суспільства сформувати та неуклінно впроваджувати в життя прозору, недискримінаційну регуляторну політику, яка б сприяла залученню ресурсів приватного сектору. Саме ресурси приватного сектору повинні відігравати вирішальну роль у розвитку інформаційного суспільства. Держава здійснює фінансування загальнодержавних проектів із впровадження інформаційних технологій, проектів із встановлення регуляторних механізмів, соціально важливих проектів, таких як, наприклад, забезпечення доступу до ІКТ у сільській місцевості та важкодоступних районах тощо.  
251. В сучасних економічних умовах украй важливим є використання різноманітних фінансових механізмів для фінансування розвитку інформаційного суспільства, які б забезпечували його адекватність, передбачуваність, сталість, зокрема:  
252. а. механізми координації між приватними і державними програмами та проектами з метою зменшення інвестиційних ризиків, зниження операційних витрат;  
253. б. створення ефективних інструментів та механізмів мікрофінансування, сприяння діяльності спеціалізованих бізнес-інкубаторів, технопарків, технополісів, центрів високих інформаційних технологій та інших інноваційних структур з інформаційно-комунікаційних технологій;  
254. в. спрямування державних кредитних ресурсів на підтримку процесу отримання фінансових ресурсів суб'єктами розвитку інформаційного суспільства