Про пропозиції Президента України до Закону України ''Про внесення змін до Закону України ''Про ветеринарну медицину'' (Повторний розгляд з пропозиціями (вето) Президента України)
| 0. | З А К О Н У К Р А Ї Н И |
| 1. | Про внесення змін до Закону України "Про ветеринарну медицину" |
| 2. | Верховна Рада України п о с т а н о в л я є : |
| 3. | Внести зміни до Закону України "Про ветеринарну медицину" (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 8, ст. 62; 2003 р., № 16, ст. 126, № 27, ст. 209; 2005 р., № 9, ст. 180), виклавши його в такій редакції: |
| 4. | "ЗАКОН УКРАЇНИ |
| 5. | Про ветеринарну медицину |
| 6. | Розділ І |
| 7. | ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ |
| 8. | Стаття 1. Визначення основних термінів |
| 9. | У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: |
| 10. | 1) аналіз ризику - процес, що складається з ідентифікації небезпеки, оцінки ризику хвороби тварин, управління ризиком та повідомлення ризику; |
| 11. | 2) арбітражне дослідження - лабораторні дослідження, які проводяться на вимогу особи, що оскаржує результати попереднього лабораторного дослідження; |
| 12. | 3) безпечність об'єктів ветеринарно-санітарного контролю та нагляду - забезпечення того, що об'єкти ветеринарно-санітарного контролю та нагляду не спричинять шкоди здоров'ю тварин та людини, якщо вони вирощені, виготовлені та/або використані за призначенням. Безпечність забезпечується дотриманням вимог, встановлених цим Законом та іншими ветеринарно-санітарними заходами та/або технічними регламентами; |
| 13. | 4) буферна зона - зона, яка встановлюється в межах та впродовж кордону інфікованої зони із застосуванням заходів, що ґрунтуються на епізоотичних характеристиках відповідної хвороби тварин, для запобігання поширенню патогенного агента до країни або зони, що є вільною від такої хвороби тварин. Такі заходи не обмежуються вакцинацією тварин; |
| 14. | 5) ветеринарна адміністрація - державна служба ветеринарної медицини, що має повноваження на всій території країни на координацію, організацію та здійснення ветеринарно-санітарних заходів і перевірки відповідності товарів вимогам, визначеним країною призначення, видачі міжнародних ветеринарних сертифікатів згідно з рекомендаціями та інструкціями відповідних міжнародних організацій, а також нагляду та перевірки за їх виконанням; |
| 15. | 6) ветеринарна аптека - заклад ветеринарної медицини, що здійснює оптову, роздрібну торгівлю ветеринарними препаратами і надання консультацій з питань застосування ветеринарних препаратів; |
| 16. | 7) ветеринарні документи - міжнародний ветеринарний сертифікат, ветеринарне свідоцтво, ветеринарна картка та довідки, видані державними інспекторами ветеринарної медицини або уповноваженими лікарями ветеринарної медицини, що підтверджують ветеринарно-санітарний стан тварини, продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, патологічного матеріалу та кормів; |
| 17. | 8) ветеринарні імунобіологічні засоби - засоби, що призначені для корекції активного чи пасивного імунітету у тварин, визначення його стану та діагностики заразних хвороб; |
| 18. | 9) ветеринарна картка - документ, виданий державним лікарем ветеринарної медицини або уповноваженим лікарем ветеринарної медицини, до якого заносяться дані щодо ветеринарно-санітарного стану господарства, діагностики, вакцинації, лікування та інших протиепізоотичних заходів стосовно певної тварини, який є додатком до паспорта цієї тварини; |
| 19. | 10) ветеринарні лікарські засоби - субстанції або комбінації субстанцій, призначені для лікування та профілактики хвороб тварин, або субстанція чи комбінації субстанцій, що застосовуються для встановлення діагнозу або відновлення, корекції чи зміни фізіологічних функцій, обмінних процесів у тварин; |
| 20. | 11) ветеринарна медицина - галузь науки та практичних знань про хвороби тварин, їх профілактику, діагностику та лікування, визначення безпечності продуктів тваринного походження, а на агропродовольчих ринках і рослинного походження, діяльність, спрямована на збереження здоров'я і продуктивності тварин, запобігання хворобам тварин та захист людей від зоонозів та пріонних хвороб; |
| 21. | 12) ветеринарна практика - діяльність з надання послуг, пов'язаних з профілактикою, діагностикою та лікуванням хвороб тварин і консультуванням з питань ветеринарної медицини, яка провадиться закладами ветеринарної медицини, у тому числі ліцензованими лікарями ветеринарної медицини, державними установами ветеринарної медицини; |
| 22. | 13) ветеринарні препарати - ветеринарні лікарські засоби, ветеринарні імунобіологічні засоби, антисептики, дезінфектанти, інсектоакарициди, дератизациди, діагностикуми, що використовуються у ветеринарній медицині та тваринництві; |
| 23. | 14) ветеринарне свідоцтво (довідка) - разовий документ, виданий державним інспектором ветеринарної медицини або уповноваженим лікарем ветеринарної медицини, що підтверджує ветеринарно-санітарний стан партії тварин, неїстівних продуктів тваринного походження, продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, кормів тваринного та рослинного походження, включаючи обов'язкове зазначення ветеринарно-санітарного статусу території (потужності) походження, а для тварин - засвідчення проведення вакцинації та діагностичних досліджень. Ветеринарну довідку можуть видавати спеціалісти ветеринарної медицини; |
| 24. | 15) ветеринарно-санітарна експертиза - комплекс необхідних лабораторних та спеціальних досліджень, які проводяться спеціалістами державної служби ветеринарної медицини або уповноваженими лікарями ветеринарної медицини щодо безпечності неїстівних продуктів тваринного походження, продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів та кормів, аналізу виробничої технології та технологічного обладнання щодо відповідності ветеринарно-санітарним заходам; |
| 25. | 16) ветеринарно-санітарне та епізоотичне благополуччя - забезпечення захисту життя і здоров'я людей та тварин від ризиків, пов'язаних з хворобами тварин, включаючи зоонози, оптимальних умов життя тварин, що запобігають хворобам і шкідливому впливові факторів довкілля на їх здоров'я та продуктивність; |
| 26. | 17) ветеринарно-санітарні заходи - будь-які заходи, включаючи всі відповідні закони, постанови, інші нормативно-правові акти, зводи правил, вимоги та процедури, включаючи, зокрема, протиепізоотичні заходи, критерії кінцевого продукту, методи переробки та виробництва, процедури тестування, інспектування, сертифікації та ухвалення, карантинні заходи, включаючи відповідні вимоги, пов'язані з транспортуванням об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, положення щодо відповідних статистичних методів, процедур відбору зразків та методів оцінки ризику хвороби тварин, що застосовуються для: |
| 27. | а) захисту життя і здоров'я тварин від ризиків, що виникають у результаті занесення, укорінення чи поширення хвороб тварин, організмів, які переносять хвороби, а також хвороботворних організмів; |
| 28. | б) захисту життя і здоров'я людини або тварин від ризиків, що виникають від забруднюючих речовин, токсинів або хвороботворних організмів, які містяться у продуктах тваринного походження чи кормах; |
| 29. | в) захисту життя і здоров'я людини від ризиків, що виникають у результаті хвороб, які переносяться тваринами або продукцією, що виробляється з них; |
| 30. | 18) ветеринарно-санітарний стан - наявність або відсутність хвороби, що підлягає повідомленню, та/або рівень забруднюючих речовин відносно максимально допустимого; |
| 31. | 19) ветеринарно-санітарний статус - статус країни або території (потужності) стосовно хвороби тварин, який визначається згідно з критеріями, встановленими відповідними міжнародними організаціями; |
| 32. | 20) відповідні міжнародні організації - Міжнародне епізоотичне бюро (Всесвітня організація охорони здоров'я тварин (далі - МЕБ) та інші міжнародні організації, які розробляють міжнародні стандарти, інструкції і рекомендації, пов'язані з охороною здоров'я тварин та безпечністю товарів; |
| 33. | 21) вибірковий ветеринарно-санітарний контроль - періодична перевірка безпечності товарів шляхом розширеного контролю, що проводиться державною службою ветеринарної медицини; |
| 34. | 22) висновок державної ветеринарно-санітарної експертизи (експертний висновок) - документ, виданий державною або уповноваженою лабораторією ветеринарної медицини, який засвідчує безпечність неїстівних продуктів тваринного походження, продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів та кормів; |
| 35. | 23) вказівка - інформаційно-методичний документ, який видається головними державними інспекторами ветеринарної медицини України, Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, міст, районів, регіональних служб державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні України та транспорті або їх заступниками; |
| 36. | 24) готові корми - корми тваринного і рослинного походження для непродуктивних тварин, у тому числі риб та птахів; |
| 37. | 25) центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини - центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини зі спеціальним статусом, що здійснює функції ветеринарної адміністрації; |
| 38. | 26) державна служба ветеринарної медицини України - система державних органів управління ветеринарної медицини та державних установ ветеринарної медицини; |
| 39. | 27) державний ветеринарно-санітарний контроль - функції, що виконуються державними інспекторами ветеринарної медицини та уповноваженими лікарями ветеринарної медицини і полягають у постійному забезпеченні виконання встановлених чинним законодавством ветеринарно-санітарних заходів та технічних регламентів; |
| 40. | 28) державний ветеринарно-санітарний нагляд - функції, що виконуються державними інспекторами ветеринарної медицини та уповноваженими лікарями ветеринарної медицини і полягають у періодичній перевірці дотримання вимог чинного законодавства в галузі ветеринарної медицини; |
| 41. | 29) державний інспектор ветеринарної медицини - лікар ветеринарної медицини, який працює в державній службі ветеринарної медицини або уповноважений центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної медицини, або у випадку іноземної країни - її ветеринарною адміністрацією, для здійснення інспектування товарів, засобів ветеринарної медицини та супутніх об'єктів з метою захисту здоров'я людей та/або здоров'я тварин і за необхідності ( сертифікації їх ветеринарно-санітарного стану згідно з вимогами відповідних міжнародних організацій та здійснення інших функцій державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду; |
| 42. | 30) державний лікар ветеринарної медицини - лікар ветеринарної медицини, що працює в державних органах чи державних установах ветеринарної медицини; |
| 43. | 31) державні органи ветеринарної медицини - центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини та територіальні органи; |
| 44. | 32) державні установи ветеринарної медицини - установи ветеринарної медицини, що здійснюють профілактичні, діагностичні, лікувальні та інші протиепізоотичні заходи, науково-дослідні та контрольні роботи, на які покладено контрольно-наглядові функції в галузі ветеринарної медицини, або уповноважені на здійснення таких функцій; |
| 45. | 33) доручення - письмове повноваження, за яким головними державними інспекторами ветеринарної медицини України, Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, міст, районів, регіональних служб державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті або їх заступниками надається право іншій особі або установі від свого імені здійснювати певні юридичні дії або одержувати матеріальні цінності; |
| 46. | 34) експортні потужності (об'єкти) - потужності, що використовуються для виробництва об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, які перевірені центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної медицини на відповідність вимогам, що встановлені країною призначення для таких потужностей, з метою здійснення експорту вищезазначених об'єктів до цієї країни; |
| 47. | 35) забруднююча речовина - будь-яка біологічна речовина, у тому числі мікроорганізми та їх частини, або хімічні речовини (пестициди, токсини), ветеринарні препарати, у тому числі гормони, заспокійливі та тиреостатичні речовини, антибіотики, інші ветеринарні препарати, солі неорганічних речовин, радіоактивні речовини та продукти їх розпаду, або інші речовини, що можуть бути небезпечними для здоров'я тварин та людини; |
| 48. | 36) загальнодержавна програма контролю - програма, що розробляється центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної медицини та виконується державною службою ветеринарної медицини, або у випадку іноземної країни - її ветеринарною адміністрацією, з метою контролю (у тому числі локалізації та/або ліквідації) хвороби тварин та забруднюючих речовин у продуктах тваринного походження і кормах шляхом здійснення спеціальних заходів, що застосовуються на всій території країни або в окремій зоні чи зонах на її території; |
| 49. | 37) заінтересовані торгові партнери - держави та інші суб'єкти міжнародного права, що є учасниками багатосторонніх та двосторонніх угод, які регулюють застосування ветеринарно-санітарних заходів, учасником яких є Україна, а також члени відповідних міжнародних організацій, членом яких є Україна; |
| 50. | 38) заклад ветеринарної медицини - юридична особа, в якій працює принаймні один лікар ветеринарної медицини, або фізична особа - підприємець, яка має кваліфікацію лікаря ветеринарної медицини, який отримав ліцензію на здійснення ветеринарної практики, у тому числі щодо надання послуг, пов'язаних з профілактикою, діагностикою та лікуванням хвороб і недугів тварин, надання консультацій з питань ветеринарної медицини або ліцензію на виробництво ветеринарних препаратів, роздрібну, оптову торгівлю ветеринарними препаратами, або ліцензію на проведення дезінфекційних, дезінсекційних та дератизаційних робіт; |
| 51. | 39) засоби ветеринарної медицини - матеріали, обладнання, інструменти, спеціальні автомобілі та інші механізми і пристосування, призначені для використання у ветеринарній медицині; |
| 52. | 40) засоби догляду за тваринами - засоби, призначені для вирощування тварин та догляду за ними, що не мають лікувальної та профілактичної дії; |
| 53. | 41) зона - чітко визначена частина території країни з визначеним ветеринарно-санітарним статусом; |
| 54. | 42) зона, вільна від хвороби тварин, що підлягає повідомленню, - зона, в якій відсутність певної хвороби тварин підтверджується виконанням вимог щодо вільного статусу, встановлених відповідними міжнародними організаціями. Всередині зони та на її кордонах повинні ефективно проводитися відповідні заходи контролю (локалізації) стосовно товарів та інших об'єктів, які можуть переносити відповідні хвороби тварин, включаючи транспортні засоби; |
| 55. | 43) зона з незначною присутністю хвороби, що підлягає повідомленню, - зона всієї країни, її частини, декількох країн або їх частин, де за визначенням адміністрації ветеринарної медицини хвороба тварин є присутньою на низькому рівні і в якій вживаються ефективні заходи обстеження, контролю (локалізації) або ліквідації; |
| 56. | 44) зона спостереження - зона, встановлена в межах та впродовж кордону зони, вільної від хвороби, що підлягає повідомленню, яка відокремлює зону, вільну від хвороби, що підлягає повідомленню, від інфікованої зони, де вживаються суворі заходи спостереження; |
| 57. | 45) зоонози - хвороби, що передаються людям від хребетних тварин; |
| 58. | 46) ідентифікація небезпеки - процес виявлення патогенних агентів хвороб тварин, які потенційно можуть проникнути на територію України при імпортуванні товарів та супутніх об'єктів; |
| 59. | 47) інфікована зона - зона, в якій відсутність хвороби тварин не є підтвердженою згідно з вимогами, встановленими відповідними міжнародними організаціями; |
| 60. | 48) карантинна зона - зона, у межах якої застосовується карантин тварин та яка включає інфіковану зону, буферну зону, а також може включати зону спостереження; |
| 61. | 49) карантинна станція (пост) - спеціально облаштоване місце (ділянка місцевості), яке знаходиться під контролем державних органів ветеринарної медицини, де групи тварин утримуються в ізоляції без прямого або опосередкованого контакту з іншими тваринами для проведення обстеження протягом визначеного періоду часу і в разі необхідності ( експертизи або лікування; |
| 62. | 50) карантин тварин - особливий правовий режим, який застосовується в інфікованій та буферній зонах та в разі необхідності у зоні спостереження з метою локалізації спалаху хвороби тварин і ліквідації такої хвороби тварин згідно із відповідними ветеринарно-санітарними заходами, законами та нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону; |
| 63. | 51) карантинний ветеринарно-міліцейський пост - тимчасове, спеціально облаштоване місце на кордоні карантинної зони, встановлене згідно з рішенням Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Кабінеті Міністрів України з метою локалізації та недопущення поширення хвороб, що підлягають повідомленню; |
| 64. | 52) кількісна оцінка ризику - оцінка ризику, результати якої можуть бути виражені у цифрах; |
| 65. | 53) корми - готові корми, корми рослинного та тваринного походження; |
| 66. | 54) корми рослинного походження - фуражне зерно, кормові концентрати, кормові суміші, макуха, шроти, коренеплоди, бульбоплоди, сіно, сінаж та інші корми рослинного походження; |
| 67. | 55) корми тваринного походження - борошно м'ясне, кісткове, м'ясо-кісткове, рибне, печінкове, кров'яне, пір'яне, свинячий жир, жива риба для корму, молоко і молочні продукти та інші продукти тваринного походження, призначені для годування тварин, основу яких становить білок тваринного походження; |
| 68. | 56) кормові добавки - субстанції, мікроорганізми та препарати, інші ніж кормовий матеріал та премікси, які зазвичай у чистому вигляді не використовуються як корми, а цілеспрямовано додаються до корму чи води з метою досягнення сприятливого впливу на характеристики кормів або продуктів тваринного походження, досягнення сприятливого впливу на колір декоративних риб або птахів, задоволення поживних потреб тварин, зменшення несприятливого впливу відходів тваринницького виробництва на навколишнє середовище, досягнення впливу на тваринницьке виробництво, продуктивність або благополуччя тварин шляхом впливу на шлункову та кишкову флору або засвоюваність корму; |
| 69. | 57) лабораторія ветеринарної медицини - належним чином обладнана та акредитована Національною агенцією з акредитації або відповідним органом з акредитації іноземної країни лабораторія, укомплектована спеціально підготовленим персоналом, компетентним здійснювати відповідні технічні процедури, та очолювана лікарем ветеринарної медицини; |
| 70. | 58) лікувальний корм - будь-яка суміш ветеринарних лікарських засобів або лікувальних преміксів та корму, які виготовлені під контролем спеціаліста ветеринарної медицини та готові до обігу і призначені для згодовування тваринам без попередньої обробки; |
| 71. | 59) ліцензований лікар ветеринарної медицини - лікар ветеринарної медицини, який постійно працює в закладі ветеринарної медицини або ветеринарній аптеці, або фізична особа ( підприємець, яка має кваліфікацію лікаря ветеринарної медицини та отримала ліцензію на здійснення певних видів діяльності в галузі ветеринарної медицини; |
| 72. | 60) максимальна межа залишків (максимально допустимий рівень залишків) - максимально допустимий вміст діючої речовини ветеринарних препаратів та їх метаболітів (продуктів перетворення в живих системах) і токсикантів у неїстівних продуктах тваринного походження, продуктах тваринного походження та кормах, перевищення яких може мати негативний вплив на здоров'я тварини та людини; |
| 73. | 61) міжнародний ветеринарний сертифікат - сертифікат, форма та зміст якого відповідають рекомендаціям відповідних міжнародних організацій та який видається в країні експорту згідно з інструкціями відповідних міжнародних організацій і засвідчує стан здоров'я тварин та/або вимоги щодо охорони здоров'я людини, які були виконані щодо товарів, які експортуються; |
| 74. | 62) міжнародні стандарти, інструкції та рекомендації - стандарти, інструкції та рекомендації, розроблені і прийняті МЕБ та іншими міжнародними організаціями, якими розробляються рекомендації, інструкції та стандарти, пов'язані із захистом здоров'я і життя тварин та людей від хвороб тварин; |
| 75. | 63) мінімальні показники якості - органолептичні, хімічні, біологічні та фізичні показники, яким повинен відповідати певний об'єкт для того, щоб вважатися прийнятним для використання за призначенням; |
| 76. | 64) моніторинг - система та процедура спостережень ветеринарно-санітарного стану об'єктів ветеринарно-санітарного контролю та нагляду; |
| 77. | 65) надзвичайні обставини - епізоотичний стан країни, коли підтверджена або підозрюється наявність у країні походження або транзиту хвороби, що підлягає повідомленню, яка може спричинити швидку та непоправну шкоду здоров'ю сприйнятливих тварин на всій території України або її частині у разі імпорту товарів та супутніх об'єктів, що можуть переносити хворобу, що підлягає повідомленню; |
| 78. | 66) належна практика виробництва (для ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів та готових кормів) - система, яка стосується всіх аспектів виробничого процесу для забезпечення узгодженого виробництва та контролю згідно із стандартами якості з метою мінімізації ризиків, пов'язаних з безпечністю, та інших ризиків, пов'язаних з виробництвом ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів та готових кормів, які не можуть бути усунуті шляхом тестування/перевірки кінцевого продукту. Така практика може базуватися на міжнародних стандартах, принципах та рекомендаціях і є такою, що необхідна для забезпечення дотримання відповідних ветеринарно-санітарних заходів, технічних регламентів та інших вимог, встановлених цим Законом. У разі, якщо відповідні міжнародні стандарти, інструкції чи рекомендації не існують або не забезпечують потрібного рівня захисту, ветеринарно-санітарні заходи мають ґрунтуватися на об'єктивних наукових критеріях, у тому числі виходячи з аналізу оцінки ризику за методикою, розробленою відповідними міжнародними організаціями; |
| 79. | 67) належний рівень захисту здоров'я тварин та пов'язаний з цим захист здоров'я людей - рівень захисту, що вважається державою належним при розробці ветеринарно-санітарних заходів для захисту здоров'я і життя тварин та людей від несприятливих наслідків, на подолання яких спрямовані ветеринарно-санітарні заходи; |
| 80. | 68) недуги - стан тварин, що не є хворобою тварин, але вимагає догляду або лікування з боку лікаря ветеринарної медицини; |
| 81. | 69) неїстівні продукти тваринного походження - сировина тваринного походження, яка зазвичай не використовується для споживання людиною, але використовується для фармацевтичних, хірургічних, сільськогосподарських та промислових цілей; |
| 82. | 70) об'єкти державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду - товари, засоби ветеринарної медицини, засоби догляду за тваринами та супутні об'єкти; |
| 83. | 71) обіг - переміщення (транспортування) або зберігання та будь-які інші дії, пов'язані з переходом права власності чи володіння, включаючи торгівлю, обмін або дарування; |
| 84. | 72) оператор потужностей - фізична чи юридична особа, яка здійснює передбачену цим Законом діяльність, використовуючи потужності (об'єкти), які належать їй на правах власності або користування; |
| 85. | 73) особливо небезпечні хвороби, що входять до списку МЕБ, - заразні хвороби тварин, що можуть швидко поширюватись у значних масштабах незалежно від державних кордонів, які можуть мати значні соціально-економічні наслідки або становити загрозу для здоров'я тварини чи людини і які можуть суттєво вплинути на міжнародну торгівлю тваринами та продуктами тваринного походження; |
| 86. | 74) оцінка ризику - оцінка вірогідності біологічних та економічних наслідків проникнення, укорінення або поширення патогенного агента на території України; |
| 87. | 75) партія - будь-яка визначена кількість тварин, неїстівних продуктів тваринного походження, ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів, кормів, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів та супутніх об'єктів з однаковою назвою та властивостями, які вироблені (вирощені) за однакових умов на одній і тій же потужності (об'єкті), транспортуються одним і тим же транспортним засобом та за необхідності супроводжуються одним і тим же відповідним ветеринарним документом; |
| 88. | 76) патологічний матеріал - зразки, отримані від живих або мертвих тварин, що містять або можуть містити інфекційні чи паразитарні збудники, та призначені для відправки до лабораторії ветеринарної медицини; |
| 89. | 77) період виведення - період часу між останнім застосуванням щодо тварини ветеринарного препарату та виробництвом з такої тварини продуктів, призначених для споживання людиною, необхідний для того, щоб такі продукти не містили залишкових кількостей, що перевищують встановлені рівні; |
| 90. | 78) повідомлення ризику - взаємний обмін інформацією про ризик між спеціалістами з оцінки ризику, особами, що здійснюють управління ризиком, заінтересованими торговими партнерами та іншими заінтересованими особами; |
| 91. | 79) потужності (об'єкти) - це будь-яка споруда, комплекс споруд, приміщення, будівлі або територія, включаючи обладнання, що використовуються для розведення племінних тварин, вирощування, тренування, змагання, утримання, виставок (огляду), конкурсу, продажу, забою або вилову тварин; для виробництва та обігу неїстівних продуктів тваринного походження, ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів, кормів, репродуктивного матеріалу тощо; для знищення туш або інших частин тварин; |
| 92. | 80) премікси - суміші кормових добавок або суміші однієї чи декількох кормових добавок з кормами тваринного чи рослинного походження або з водою, які використовуються як носії, що не призначені для безпосередньої годівлі тварин; |
| 93. | 81) прикордонний державний інспектор ветеринарної медицини - державний інспектор ветеринарної медицини регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті, який перевіряє імпортні, транзитні та експортні вантажі, що є об'єктами державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, а також дозволяє їх ввезення або вивезення залежно від їх ветеринарно-санітарного стану та видає відповідні ветеринарні документи; |
| 94. | 82) прикордонні інспекційні пости - ділянки, що розташовані у пункті пропуску через державний кордон України, включаючи пункти пропуску на автомобільних шляхах, залізничних станціях, в аеропортах, морських та річкових портах, де здійснюється державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд вантажів з об'єктами державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, що переміщуються через державний кордон України; |
| 95. | 83) припис - обов'язкова до виконання письмова вимога головних державних інспекторів ветеринарної медицини України, Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, міст, районів, регіональних служб державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті та їх заступників, що надається юридичним і фізичним особам з метою припинення виявленого порушення законодавства з питань ветеринарної медицини та усунення його наслідків; |
| 96. | 84) продукти тваринного походження - продукти тваринного походження для споживання людиною, продукти тваринного походження для фармацевтичного та хірургічного використання та продукти тваринного походження для сільськогосподарського або промислового використання, корми тваринного походження; |
| 97. | 85) продукти тваринного походження для сільськогосподарського або промислового використання - продукти тваринного походження, крім тих, що призначені для споживання людиною, фармацевтичних чи хірургічних цілей, та кормів тваринного походження; |
| 98. | 86) продукти тваринного походження для споживання людиною - м'ясо, м'ясні продукти, желатин, яйця, яйцепродукти, молоко, молочні продукти, риба, рибні та морепродукти, мед та інші продукти тваринного походження, призначені для споживання людиною; |
| 99. | 87) продукти тваринного походження для фармацевтичного або хірургічного використання - органи, тканини та органічні рідини тварин, що призначені для виготовлення фармацевтичних продуктів або хірургічних засобів; |
| 100. | 88) протиепізоотичні заходи - організаційно-господарська та спеціальна ветеринарно-санітарна діяльність, у тому числі профілактична і діагностична, що спрямована на запобігання, виявлення та ліквідацію заразних хвороб тварин; |
| 101. | 89) профілактичний карантин тварин - система ветеринарно-санітарних заходів, що вживаються перед та/або після переміщення тварин з метою запобігання занесенню або поширенню хвороб тварин; |
| 102. | 90) регіональна служба державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні України та транспорті центрального органу виконавчої влади з питань ветеринарної медицини (далі - регіональні служби) - державна установа ветеринарної медицини, що здійснює державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд на відповідному регіональному рівні з метою захисту території України від проникнення хвороб тварин з територій інших держав та забезпечення виконання юридичними або фізичними особами ветеринарно-санітарних заходів під час міжнародних та внутрішньодержавних перевезень об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду; |
| 103. | 91) реєстраційне посвідчення - документ, яким дозволяються обіг ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів і готових кормів та їх застосування у тваринництві; |
| 104. | 92) репродуктивний матеріал - сперма, зиготи, запліднена ікра, інкубаційні яйця, запліднені яйцеклітини, ембріони та інший біологічний матеріал, який дозволяє відтворення; |
| 105. | 93) референс-лабораторія - уповноважена центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної медицини лабораторія, що залучається як "третя сторона" при вирішенні спірних питань за результатами лабораторних досліджень; |
| 106. | 94) ризик - можливість виникнення та вірогідні масштаби наслідків негативної події протягом певного періоду часу; |
| 107. | 95) ринок - спеціально облаштоване та відведене місце, що використовується для надання послуг зі створення належних умов для продажу тварин, неїстівних продуктів тваринного походження, кормових добавок, преміксів, кормів, засобів ветеринарної медицини та засобів догляду за тваринами; |
| 108. | 96) розпорядження - правовий акт, який видається головними державними інспекторами ветеринарної медицини України, Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, міст, районів, регіональних служб державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті або їх заступниками для вирішення внутрішніх організаційних питань; |
| 109. | 97) розширений ветеринарно-санітарний контроль - процес перевірки безпечності товарів на підставі їх лабораторного дослідження, що проводиться державною службою ветеринарної медицини; |
| 110. | 98) система аналізу ризиків та контролю (регулювання) у критичних точках (Наzаrd Аnаlysіs аnd Сrіtісаl Соntrоl Роіnts - НАССР) - система для ідентифікації, оцінки, аналізу та контролю ризиків, що впливають на безпечність тварин, неїстівних продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів, кормів тощо; |
| 111. | 99) спалах хвороби - випадок захворювання на хворобу, що підлягає повідомленню, на потужностях (об'єктах), включаючи всі споруди та прилеглі приміщення, де знаходяться тварини, або на території, де з огляду на місцеві умови неможливо гарантувати, що сприйнятливі та несприйнятливі до хвороби тварини не мали безпосереднього контакту з тваринами, що захворіли або стосовно яких існує підозра на захворювання; |
| 112. | 100) спеціалісти ветеринарної медицини - лікарі ветеринарної медицини та фельдшери ветеринарної медицини, які здійснюють діяльність з профілактики, оздоровлення, діагностики та лікування тварин, проведення ветеринарно-санітарної експертизи або здійснюють іншу ветеринарну діяльність; |
| 113. | 101) стандарт - документ, розроблений на основі консенсусу та затверджений уповноваженим органом, що встановлює призначені для загального та багаторазового використання правила, інструкції або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, включаючи продукцію, процеси або послуги, дотримання яких не є обов'язковим. Стандарт може включати вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування, які застосовуються до певного продукту, процесу або послуги. Вимоги безпечності неїстівних продуктів тваринного походження встановлюються не стандартами, а ветеринарно-санітарними заходами; |
| 114. | 102) стандартний прикордонний ветеринарно-санітарний контроль ( процес перевірки прикордонними державними інспекторами ветеринарної медицини безпечності об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на підставі вивчення супровідних документів, огляду вантажу при їх ввезенні на територію України (імпорт), вивезенні з території України (експорт) та перевезенні через територію України (транзит); |
| 115. | 103) стемпінг-аут - комплекс заходів, що здійснюються під керівництвом відповідного головного державного інспектора ветеринарної медицини, включаючи забій хворих та інфікованих тварин стада, а за необхідності тварин інших стад, які могли мати прямий або опосередкований контакт з тваринами інфікованого стада, що могло призвести до передачі патогенного агента. Всі тварини, стосовно яких існує підозра на захворювання, незалежно від того, вакциновані вони чи ні, забиваються, а їхні туші знищуються шляхом спалювання, захоронення або в інший спосіб, що гарантує недопущення розповсюдження інфекції через туші або інші продукти забитих тварин. Необхідним також є здійснення заходів з очищення та дезінфекції, що рекомендовані відповідними міжнародними організаціями; |
| 116. | 104) субстанція - будь-яка речовина, що може використовуватися для виготовлення ветеринарних препаратів та кормових добавок, такого походження: |
| 117. | а) з органів людини, наприклад кров людини та продукти крові людини; |
| 118. | б) тваринного, наприклад мікроорганізми (мікробіологічні продукти), частини органів та секрети тварин, токсини, екстракти, продукти крові; |
| 119. | в) рослинного, наприклад мікроорганізми (мікробіологічні продукти), рослини, частини рослин, рослинні секрети, екстракти; |
| 120. | г) хімічного, наприклад хімічні елементи природного походження та/або хімічні продукти, отримані шляхом хімічних реакцій або синтезовані; |
| 121. | 105) супутні об'єкти - об'єкти, що можуть переносити або передавати хвороби тварин іншим тваринам або людям, включаючи солому, сіно, упряж та інші предмети, що супроводжують тварин або використовуються для самих тварин; |
| 122. | 106) тварини - ссавці, свійська птиця, птахи, бджоли, риби, ракоподібні, молюски, жаби, амфібії та рептилії; |
| 123. | 107) територіальні органи - органи державної виконавчої влади, що утворюються центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної медицини у формі управлінь ветеринарної медицини в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, містах, районах для виконання функцій центрального органу виконавчої влади з питань ветеринарної медицини на певній території; |
| 124. | 108) технічний регламент - нормативно-правовий акт, прийнятий органом виконавчої влади, в якому визначено характеристики продукції або пов'язані з нею процеси чи способи виробництва, а також вимоги до послуг, включаючи відповідні адміністративні положення, дотримання яких є обов'язковим. Технічний регламент може містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування, які застосовуються до певного продукту, процесу або способу виробництва. Вимоги безпечності неїстівних продуктів тваринного походження встановлюються ветеринарно-санітарними заходами; |
| 125. | 109) товари - тварини, продукти тваринного походження, репродуктивний матеріал, біологічні продукти, патологічний матеріал, ветеринарні препарати, субстанції, кормові добавки, премікси та корми; |
| 126. | 110) уповноважена лабораторія - акредитована лабораторія ветеринарної медицини, уповноважена відповідним державним органом випробовувати (вимірювати параметри, аналізувати) неїстівні продукти тваринного походження, продукти тваринного походження, репродуктивний матеріал, ветеринарні препарати, субстанції, кормові добавки, премікси, корми тощо відповідно до спеціальних методів та процедур, визначених вітчизняними чи міжнародними стандартами, інструкціями та рекомендаціями; |
| 127. | 111) уповноважений (офіційний) лікар ветеринарної медицини - лікар ветеринарної медицини, якого центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини уповноважив здійснювати певні функції державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду; |
| 128. | 112) управління ризиком - процес ідентифікації, вибору та здійснення заходів, що застосовуються з метою зниження ризику; |
| 129. | 113) хвороба, що підлягає повідомленню, - хвороба тварин, що внесена до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної медицини, та про випадки виявлення якої чи існування підозри необхідно негайно повідомляти державному інспектору ветеринарної медицини або уповноваженому лікарю ветеринарної медицини; |
| 130. | 114) хвороби тварин - клінічні, імунологічні та/або гістопатологічні прояви патогенних агентів; |
| 131. | 115) штами мікроорганізмів - генетично однорідні популяції мікроорганізмів у межах виду з певними стабільними специфічними морфологічними ознаками та біологічними властивостями; |
| 132. | 116) якісна оцінка ризику - оцінка, результати якої стосовно вірогідності настання подій або масштабів їх наслідків, пов'язаних з предметом оцінки ризику, визначаються якісними термінами, такими як "високий", "середній", "низький", "незначний"; |
| 133. | 117) якість об'єктів ветеринарно-санітарного контролю та нагляду - сукупність властивостей та характерних рис об'єктів ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, які здатні задовольнити потреби (вимоги) тих, хто їх використовує. |
| 134. | Стаття 2. Законодавство про ветеринарну медицину |
| 135. | Законодавство про ветеринарну медицину складається з Конституції України, цього Закону та інших нормативно-правових актів, виданих відповідно до них. |
| 136. | Стаття 3. Основні завдання держави в галузі ветеринарної медицини |
| 137. | Основними завданнями держави в галузі ветеринарної медицини є: |
| 138. | 1) зменшення або усунення ризиків щодо захворювання населення на зоонози; |
| 139. | 2) охорона території України від проникнення хвороб тварин з території інших держав або карантинних зон; |
| 140. | 3) захист тварин та населення від хвороб тварин шляхом здійснення профілактичних, діагностичних та лікувальних заходів; |
| 141. | 4) забезпечення того, щоб товари, засоби догляду за тваринами і супутні об'єкти не переносили та не були засобом перенесення хвороб тварин; |
| 142. | 5) встановлення ефективних та дійових засобів виявлення, локалізації, контролю та за можливості ліквідації ендемічних хвороб тварин та ліквідації екзотичних хвороб тварин, занесених на територію України; |
| 143. | 6) забезпечення надійних та ефективних заходів ліквідації спалахів хвороб тварин з метою зменшення втрат тварин, а в разі зоонозів ( зменшення ризику для людей; |
| 144. | 7) моніторинг кормів та води для забезпечення того, щоб корми та вода для тварин були придатними для вживання та неспроможними переносити хвороби тварин; |
| 145. | 8) забезпечення правильного, належного, ефективного та безпечного застосування ветеринарних препаратів; |
| 146. | 9) захист навколишнього природного середовища від негативних наслідків, що пов'язані з вирощуванням та обігом тварин; |
| 147. | 10) захист благополуччя тварин шляхом забезпечення гуманного ставлення до тварин протягом їх життя та особливо під час розробки та застосування ветеринарно-санітарних заходів; |
| 148. | 11) здійснення передзабійного клінічного огляду тварин та проведення ветеринарно-санітарної експертизи продуктів тваринного походження, у тому числі тварин, забитих на полюванні, включаючи бактеріологічні, радіологічні, паразитологічні та токсикологічні лабораторні дослідження; |
| 149. | 12) здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду в процесі виробництва та обігу продуктів тваринного походження, а на ринках і рослинного походження, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів, кормів, штамів мікроорганізмів, репродуктивного матеріалу, патологічного матеріалу та здійснення державного ветеринарно-санітарного нагляду під час обігу засобів ветеринарної медицини та засобів догляду за тваринами; |
| 150. | 13) виконання загальнодержавної програми здійснення моніторингу залишкових кількостей ветеринарних препаратів та інших забруднюючих речовин у тваринах, продуктах тваринного походження і кормах; |
| 151. | 14) здійснення стандартного прикордонного ветеринарно-санітарного контролю та/або розширеного ветеринарно-санітарного контролю за об'єктами державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду; |
| 152. | 15) контроль за переміщенням об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду в межах України; |
| 153. | 16) сприяння впровадженню системи ідентифікації тварин; |
| 154. | 17) сприяння постійному навчанню та підвищенню кваліфікації спеціалістів ветеринарної медицини; |
| 155. | 18) сприяння впровадженню у практику та широкому застосуванню досягнень ветеринарної медицини. |
| 156. | Розділ ІІ |
| 157. | ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ |
| 158. | Стаття 4. Органи державного управління в галузі ветеринарної медицини |
| 159. | Державне управління в галузі ветеринарної медицини здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган з питань ветеринарної медицини зі спеціальним статусом, його територіальні органи. |
| 160. | Стаття 5. Повноваження Кабінету Міністрів України в галузі ветеринарної медицини |
| 161. | До повноважень Кабінету Міністрів України в галузі ветеринарної медицини належать: |
| 162. | 1) забезпечення здійснення державної політики в галузі ветеринарної медицини; |
| 163. | 2) розроблення і виконання відповідних загальнодержавних програм; |
| 164. | 3) організація здійснення ветеринарно-санітарних заходів, спрямованих на забезпечення ветеринарно-санітарного та епізоотичного благополуччя, включаючи охорону території України від проникнення з території інших держав або карантинних зон патогенних агентів хвороб тварин, забезпечення безпечності продуктів тваринного походження, встановлення карантину тварин та охорону довкілля від потенційних негативних наслідків, пов'язаних з вирощуванням тварин; |
| 165. | 4) забезпечення фінансування і матеріально-технічного постачання державної служби ветеринарної медицини; |
| 166. | 5) реалізація державної політики щодо ліцензування в галузі ветеринарної медицини; |
| 167. | 6) укладення міжнародних договорів; |
| 168. | 7) здійснення інших повноважень відповідно до закону. |
| 169. | Стаття 6. Державні органи ветеринарної медицини та їх посадові особи |
| 170. | 1. Центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом у галузі ветеринарної медицини, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. |
| 171. | 2. Центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини для виконання покладених на нього завдань утворює відповідні територіальні органи, регіональні служби та державні установи. |
| 172. | 3. Центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини, його територіальні органи становлять єдину систему державних органів ветеринарної медицини. |
| 173. | 4. Керівник центрального органу виконавчої влади з питань ветеринарної медицини, його заступники та начальники управлінь центрального органу виконавчої влади з питань ветеринарної медицини, на яких покладено здійснення функцій державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, одночасно за своєю посадою є відповідно Головним державним інспектором ветеринарної медицини України та його заступниками. |
| 174. | 5. Начальники територіальних органів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, міст, районів та регіональних служб, їх заступники одночасно за своєю посадою є відповідно головними державними інспекторами ветеринарної медицини та заступниками головних державних інспекторів ветеринарної медицини зазначених регіонів, а державні лікарі ветеринарної медицини державних органів ветеринарної медицини та регіональних служб одночасно за своєю посадою є відповідно державними інспекторами ветеринарної медицини. На начальників регіональних служб та їх заступників поширюється дія Закону України "Про державну службу". |
| 175. | 6. Центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини розробляє, переглядає та затверджує ветеринарно-санітарні заходи, у тому числі заходи щодо профілактики, лікування, діагностики та ліквідації хвороб, що підлягають повідомленню. |
| 176. | 7. До повноважень державних органів ветеринарної медицини належать: |
| 177. | 1) застосування ветеринарно-санітарних заходів для охорони території України від занесення збудників хвороб тварин з території інших країн або з карантинних зон; |
| 178. | 2) здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду за тваринами, продуктами тваринного походження, ветеринарними препаратами, субстанціями, кормовими добавками, преміксами, кормами рослинного та тваринного походження, готовими кормами, штамами мікроорганізмів, репродуктивним матеріалом, патологічним матеріалом, засобами ветеринарної медицини, засобами догляду за тваринами та потужностями (об'єктами), які використовуються для виробництва, переробки, зберігання та обігу вищезазначених об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду; |
| 179. | 3) здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду за охороною території України від занесення з території інших держав або з карантинної зони збудників заразних хвороб у разі експорту, імпорту та транзиту об'єктів ветеринарно-санітарного контролю та нагляду; |
| 180. | 4) здійснення державного ветеринарно-санітарного нагляду за роботою уповноважених (офіційних) лікарів ветеринарної медицини щодо виконання ветеринарно-санітарних заходів; |
| 181. | 5) проведення розширеного ветеринарно-санітарного контролю на підставі професійної оцінки державного інспектора ветеринарної медицини або в рамках програми ( вибіркового ветеринарно-санітарного контролю з метою перевірки безпечності товарів; |
| 182. | 6) проведення стандартного прикордонного ветеринарно-санітарного контролю товарів, а в разі необхідності вибіркового або розширеного контролю; |
| 183. | 7) координація та організація виконання ветеринарно-санітарних заходів; |
| 184. | 8) визначення ветеринарно-санітарного статусу України та окремих зон у межах її території та ветеринарно-санітарного стану потужностей (об'єктів) у межах України; |
| 185. | 9) організація разом з органами та закладами охорони здоров'я, державною санітарно-епідеміологічною службою, структурними підрозділами центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій захисту населення від зоонозів та своєчасного обміну інформацією про такі хвороби тварин; |
| 186. | 10) видача ветеринарних документів та перевірка їх достовірності; |
| 187. | 11) організація проведення передзабійного огляду тварин та ветеринарно-санітарної експертизи продуктів тваринного походження; |
| 188. | 12) надання експлуатаційних дозволів на функціонування потужностей (об'єктів), які використовуються для виробництва, переробки, зберігання та обігу продуктів тваринного походження, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів, кормів тваринного походження, готових кормів, репродуктивного матеріалу та ведення реєстру таких потужностей (об'єктів); |
| 189. | 13) призупинення дії експлуатаційного дозволу або обмеження діяльності потужностей (об'єктів), які використовуються для виробництва, переробки, зберігання та обігу тварин, продуктів тваринного походження, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів, кормів тваринного походження, готових кормів, репродуктивного матеріалу, а також засобів, що використовуються для їх транспортування, у разі порушення операторами ветеринарно-санітарних заходів; |
| 190. | 14) проведення експертизи і узгодження проектів планування та будівництва тваринницьких ферм, потужностей (об'єктів), що здійснюють забій тварин, переробних підприємств, підприємств з виробництва ветеринарних препаратів, ринків; участь у діяльності робочих і державних комісій з прийняття в експлуатацію цих потужностей (об'єктів) та у відведенні земельних ділянок для всіх видів зазначеного будівництва і забору води для тварин; |
| 191. | 15) державний ветеринарно-санітарний нагляд за проведенням ветеринарно-санітарної експертизи на потужностях (об'єктах), які використовуються для виробництва, переробки, зберігання та обігу тварин, продуктів тваринного походження, а на ринках і рослинного походження; |
| 192. | 16) організація та проведення лабораторно-клінічних (бактеріологічних, вірусологічних, хіміко-токсилогічних, патолого-анатомічних, гістологічних, паразитологічних, радіологічних) та інших досліджень з метою діагностики хвороб тварин та оцінки безпечності продуктів тваринного походження, кормових добавок, преміксів, кормів, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів та води для тварин; |
| 193. | 17) аналіз причин виникнення хвороб, недугів тварин та їх загибелі, розроблення рекомендацій щодо їх профілактики; |
| 194. | 18) видача органам страхування висновків щодо захворювання тварин, вимушено забитих, загиблих або знищених; |
| 195. | 19) координація діяльності спеціалістів ветеринарної медицини незалежно від їх підпорядкування; |
| 196. | 20) організація здійснення заходів з дезінфекції та боротьби з комахами і гризунами на потужностях (об'єктах), які використовуються для виробництва, переробки, зберігання та обігу тварин, продуктів тваринного походження, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів, кормів тваринного походження, готових кормів, репродуктивного матеріалу, а також засобів, що використовуються для їх транспортування. |
| 197. | 8. До повноважень центрального органу виконавчої влади з питань ветеринарної медицини належать: |
| 198. | 1) реєстрація ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів та готових кормів; |
| 199. | 2) організація розробки та затвердження технічних регламентів на ветеринарні препарати, кормові добавки, премікси, готові корми, засоби ветеринарної медицини, засоби догляду за тваринами та інші об'єкти державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, включаючи належну практику виробництва для ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів та готових кормів; |
| 200. | 3) ведення Державного реєстру ветеринарних препаратів; |
| 201. | 4) організація здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на потужностях (об'єктах), які використовуються для виробництва, переробки, зберігання та обігу тварин, продуктів тваринного походження, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів, кормів тваринного походження, готових кормів, репродуктивного матеріалу тощо; |
| 202. | 5) запровадження програми вибіркового ветеринарно-санітарного контролю товарів під час їх обігу та виконання загальнодержавної програми здійснення моніторингу залишкових кількостей ветеринарних препаратів та інших забруднюючих речовин у тваринах, продуктах тваринного походження і кормах; |
| 203. | 6) організація проведення оцінки використання ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів, готових кормів та їх впливу на здоров'я тварин; |
| 204. | 7) уповноваження акредитованих лабораторій на проведення досліджень (випробувань) товарів; |
| 205. | 8) затвердження методик вимірювань, методів випробувань товарів, їх перелік та атестація; |
| 206. | 9) затвердження переліку референс-лабораторій на проведення арбітражних досліджень товарів; |
| 207. | 10) розподіл коштів, що виділяються з Державного бюджету України на фінансування програм у галузі ветеринарної медицини, між державними органами ветеринарної медицини та державними установами ветеринарної медицини; |
| 208. | 11) повідомлення Міжнародного епізоотичного бюро про встановлення, очікуваний період дії та дату скасування карантину тварин за особливо небезпечними хворобами списку МЕБ; |
| 209. | 12) встановлення обмежень або заборони на імпорт, транзит та експорт товарів та інших об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, що можуть переносити особливо небезпечні хвороби списку МЕБ або інші хвороби, що підлягають повідомленню, з окремих країн або карантинних зон у зв'язку з підтвердженням спалаху особливо небезпечних хвороб списку МЕБ або інших хвороб, що підлягають повідомленню; |
| 210. | 13) участь у підготовці та розробці міжнародних договорів з питань ветеринарної медицини, укладення міжвідомчих договорів з ветеринарними адміністраціями інших країн, участь у роботі відповідних міжнародних організацій; |
| 211. | 14) розробка та затвердження положень про територіальні органи та державні установи ветеринарної медицини, включаючи встановлення структури державної служби ветеринарної медицини та штатної чисельності персоналу, необхідного для ефективного функціонування; |
| 212. | 15) розробка та затвердження ветеринарно-санітарних заходів, нормативно-правових актів з питань ветеринарної медицини в межах своїх повноважень; |
| 213. | 16) встановлення максимально допустимих меж присутності ветеринарних препаратів, кормових добавок та інших забруднюючих речовин у кормах; |
| 214. | 17) забезпечення здійснення державної політики в галузі ветеринарної медицини та захист території України від занесення збудників особливо небезпечних хвороб списку МЕБ з територій інших країн або карантинних зон; |
| 215. | 18) координація діяльності державних органів ветеринарної медицини щодо забезпечення ветеринарно-санітарного та епізоотичного благополуччя, додержання порядку здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду; |
| 216. | 19) забезпечення проведення державної політики в галузі ветеринарної медицини, здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю і нагляду за безпечністю продуктів тваринного походження. |
| 217. | 9. Державний ветеринарно-санітарний нагляд на державному кордоні України та транспорті здійснюється Головним державним інспектором ветеринарної медицини України, головними державними ветеринарними інспекторами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, міст, районів, регіональних служб, їх заступниками та державними інспекторами ветеринарної медицини. |
| 218. | 10. Нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади з питань ветеринарної медицини, видані в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання державними органами, юридичними особами (як українськими, так і іноземними), громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які проживають/перебувають на території України. |
| 219. | Стаття 7. Підрозділи ветеринарної медицини міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів |
| 220. | 1. Підрозділи ветеринарної медицини міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів організовують і проводять роботу відповідно до цього Закону та підпорядковуються центральному органу виконавчої влади з питань ветеринарної медицини з питань, визначених цим Законом. Керівники цих підрозділів призначаються на посаду та звільняються з посади за погодженням із центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної медицини. |
| 221. | 2. Підрозділи ветеринарної медицини міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів діють на підставі положень, що затверджуються керівниками цих органів за погодженням із центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної медицини та його територіальними органами. |
| 222. | Стаття 8. Підрозділи ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів |
| 223. | 1. Підрозділ ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів Міністерства внутрішніх справ України та відповідні підрозділи його головних управлінь і управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, міських, районних управлінь та відділів утворюються для надання практичної допомоги державним органам ветеринарної медицини в організації та здійсненні контролю і нагляду за виконанням вимог ветеринарно-санітарних заходів, у тому числі щодо профілактики, локалізації та ліквідації карантинних хвороб тварин, і комплектуються виключно лікарями ветеринарної медицини, які за посадами є державними інспекторами ветеринарної медицини. |
| 224. | 2. Підрозділ ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів Міністерства внутрішніх справ України та відповідні підрозділи його головних управлінь і управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, міських, районних управлінь та відділів функціонально підпорядковуються центральному органу виконавчої влади з питань ветеринарної медицини та його територіальним органам. |
| 225. | 3. Підрозділи ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів фінансуються за рахунок бюджетних коштів, що виділяються центральному органу виконавчої влади з питань ветеринарної медицини та його територіальним органам на здійснення протиепізоотичних заходів. |
| 226. | 4. Положення про підрозділи ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів затверджується Кабінетом Міністрів України. |
| 227. | Розділ ІІІ |
| 228. | ДЕРЖАВНИЙ ВЕТЕРИНАРНО-САНІТАРНИЙ КОНТРОЛЬ |
| 229. | ТА НАГЛЯД |
| 230. | Стаття 9. Посадові особи, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний контроль |
| 231. | 1. Державний ветеринарно-санітарний контроль здійснюється державними інспекторами ветеринарної медицини. |
| 232. | 2. Головний державний інспектор ветеринарної медицини України може надавати лікарям ветеринарної медицини, які працюють у державних установах ветеринарної медицини, та ліцензованим лікарям ветеринарної медицини повноваження державного інспектора ветеринарної медицини на проведення державного ветеринарно-санітарного контролю. Втручання в роботу уповноважених лікарів ветеринарної медицини щодо здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю забороняється. |
| 233. | 3. Державний ветеринарно-санітарний контроль на об'єктах окремих центральних органів виконавчої влади може за погодженням із центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної медицини здійснюватися підрозділами ветеринарної медицини цих органів. |
| 234. | Стаття 10. Права і обов'язки посадових осіб, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний контроль |
| 235. | 1. Державні інспектори ветеринарної медицини та уповноважені лікарі ветеринарної медицини, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний контроль, мають право: |
| 236. | 1) перевіряти додержання особами ветеринарно-санітарних заходів при транспортуванні об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду і наявність відповідних супровідних ветеринарних документів; |
| 237. | 2) перевіряти безпечність неїстівних продуктів тваринного походження, у тому числі шляхом розширеного ветеринарно-санітарного контролю, щодо їх відповідності вимогам законодавства та технічним регламентам; |
| 238. | 3) проводити відбір зразків товарів та інших об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду для проведення ветеринарно-санітарної експертизи; |
| 239. | 4) проводити оцінку зразків неїстівних продуктів тваринного походження та інших об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду з метою перевірки додержання ветеринарно-санітарних заходів і мінімальних показників якості, встановлених відповідними технічними регламентами; |
| 240. | 5) перевіряти ветеринарно-санітарний стан виробничих приміщень та умов зберігання репродуктивного матеріалу; |
| 241. | 6) перевіряти дотримання ветеринарно-санітарних заходів на потужностях (об'єктах), які використовуються для утримання тварин, виробництва та обігу неїстівних продуктів тваринного походження, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів, кормів тваринного походження, готових кормів, репродуктивного матеріалу, засобів догляду за тваринами; |
| 242. | 7) здійснювати інспектування та в разі необхідності надавати розпорядження або приписи щодо дезінфекції транспортних засобів, які переміщувались через карантинні зони хвороб, що підлягають повідомленню; |
| 243. | 8) здійснювати стандартний прикордонний ветеринарно-санітарний контроль за об'єктами державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, що перевозяться транзитом; |
| 244. | 9) здійснювати стандартний прикордонний ветеринарно-санітарний контроль, а за необхідності вибірковий або розширений контроль за об'єктами державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, що імпортуються або експортуються; |
| 245. | 10) видавати міжнародні ветеринарні сертифікати на товари, що експортуються. |
| 246. | 2. Державні інспектори ветеринарної медицини та уповноважені лікарі ветеринарної медицини, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний контроль, зобов'язані: |
| 247. | 1) додержуватися вимог законів та нормативно-правових актів з питань ветеринарної медицини та охорони праці; |
| 248. | 2) негайно повідомляти керівників відповідних державних органів ветеринарної медицини про виявлені порушення ветеринарно-санітарних вимог, встановлених законодавством. |
| 249. | Стаття 11. Посадові особи, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний нагляд |
| 250. | 1. Державний ветеринарно-санітарний нагляд здійснюється Головним державним інспектором ветеринарної медицини України, головними державними інспекторами ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, міст, районів, головними державними інспекторами ветеринарної медицини регіональних служб, їх заступниками та державними інспекторами ветеринарної медицини. |
| 251. | 2. Головний державний інспектор ветеринарної медицини України координує здійснення державного ветеринарно-санітарного нагляду. |
| 252. | 3. Головний державний інспектор ветеринарної медицини України може надавати лікарям ветеринарної медицини, які працюють у державних установах ветеринарної медицини, та ліцензованим лікарям ветеринарної медицини повноваження державного інспектора ветеринарної медицини на здійснення державного ветеринарно-санітарного нагляду. |
| 253. | 4. Посадові особи, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний нагляд, забезпечуються форменим одягом у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів Державного бюджету України. |
| 254. | 5. Зразки форменого одягу і знаки розрізнення посадових осіб, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний нагляд, затверджуються Кабінетом Міністрів України. |
| 255. | Стаття 12. Права та обов'язки державних інспекторів ветеринарної медицини, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний нагляд |
| 256. | 1. Державні інспектори ветеринарної медицини, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний нагляд, мають право: |
| 257. | 1) з метою здійснення ветеринарно-санітарного нагляду мати безперешкодний доступ протягом робочого часу до потужностей (об'єктів), які використовуються для виробництва, переробки та обігу товарів, ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів, кормів; |
| 258. | 2) у разі спалаху хвороби, що підлягає повідомленню, мати безперешкодний доступ у будь-який час до потужностей (об'єктів), які займаються виробництвом або обігом товарів, якщо такі потужності (об'єкти) розташовані в межах карантинної зони, для перевірки ветеринарно-санітарного стану таких потужностей (об'єктів) та/або товарів та/або виконання необхідних заходів, які встановлюються під час карантину тварин; |
| 259. | 3) одержувати інформацію, необхідну для встановлення ветеринарно-санітарного стану неїстівних продуктів тваринного походження, виявлення причин хвороби тварин, з метою визначення ветеринарно-санітарного статусу відповідної зони; |
| 260. | 4) перевіряти стан здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю; |
| 261. | 5) видавати накази, розпорядження та приписи, обов'язкові для виконання ветеринарно-санітарних заходів (включаючи забій, вимушений забій тварин, знешкодження, утилізацію або знищення неїстівних продуктів тваринного походження, дотримання процедур переробки, утилізації або знищення об'єктів, якщо вони є носіями хвороб, які підлягають повідомленню, або в разі виникнення підозри, що ці об'єкти заражені чи є носіями хвороб, що підлягають повідомленню, чи містять забруднюючі речовини, радіонукліди в кількостях, які перевищують максимальні межі залишків); |
| 262. | 6) забороняти експорт, імпорт, транзит та інший обіг товарів і засобів догляду за тваринами, які не відповідають відповідним ветеринарно-санітарним заходам та/або технічним регламентам; |
| 263. | 7) видавати накази, розпорядження та приписи стосовно вилучення з обігу товарів та засобів догляду за тваринами, які не відповідають відповідним ветеринарно-санітарним заходам або технічним регламентам; |
| 264. | 8) видавати розпорядження, приписи стосовно призупинення, закінчення строку дії, поновлення і анулювання (скасування) експлуатаційних дозволів та ветеринарних документів; |
| 265. | 9) утворювати за необхідності комісії з числа експертів з ветеринарної медицини із залученням спеціалістів ветеринарної медицини профільних науково-дослідних установ і вищих навчальних закладів для ідентифікації хвороб тварин та причин їх загибелі; |
| 266. | 10) обмежувати, забороняти або припиняти відповідно до закону господарську діяльність юридичних або фізичних осіб у разі порушення ними ветеринарно-санітарних заходів, встановлених законодавством, якщо такі порушення можуть спричинити безпосередню загрозу життю та/або здоров'ю тварин та людей; |
| 267. | 11) організовувати проведення протиепізоотичних заходів юридичними та фізичними особами, які здійснюють професійну діяльність у галузі ветеринарної медицини; |
| 268. | 12) накладати адміністративні стягнення у встановленому законом порядку. |
| 269. | 2. Державні інспектори ветеринарної медицини, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний нагляд, зобов'язані: |
| 270. | 1) негайно після виявлення або виникнення підозри про спалах особливо небезпечних хвороб списку МЕБ, або спалаху іншої хвороби, що підлягає повідомленню, або масового отруєння тварин повідомляти відповідні органи виконавчої влади про необхідність запровадження надзвичайних обставин особливого режиму роботи потужностей (об'єктів) та заходів боротьби із хворобою тварин; |
| 271. | 2) повідомляти органи ліцензування в галузі ветеринарної медицини про порушення ліцензійних умов особами, що отримали відповідні ліцензії; |
| 272. | 3) брати участь у діяльності державних комісій з прийняття в експлуатацію потужностей (об'єктів), на яких виробляються об'єкти державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду або які використовуються для їх обігу. |
| 273. | Стаття 13. Гарантії прав посадових осіб, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд |
| 274. | 1. Державні інспектори ветеринарної медицини та уповноважені лікарі ветеринарної медицини, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний контроль або нагляд, незалежні у своїй діяльності і керуються цим та іншими законами, нормативно-правовими актами з питань ветеринарної медицини. Державні органи, юридичні особи, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проживають/перебувають на території України, зобов'язані надавати їм допомогу під час виконання ними своїх службових обов'язків. |
| 275. | 2. Образа особи, яка здійснює державний ветеринарно-санітарний контроль або нагляд, а також опір, погрози, насильство та інші дії, що перешкоджають виконанню покладених на неї обов'язків, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом. |
| 276. | 3. Збитки, завдані майну особи, яка здійснює державний ветеринарно-санітарний контроль або нагляд, у зв'язку із виконанням нею своїх посадових обов'язків, підлягають компенсації в повному обсязі за рахунок винних осіб у порядку, визначеному законодавством. |
| 277. | 4. Вказівки посадових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності, що суперечать посадовим обов'язкам державних інспекторів ветеринарної медицини та уповноважених лікарів ветеринарної медицини. |
| 278. | Стаття 14. Державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд за переміщенням тварин |
| 279. | 1. Державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд за тваринами, що переміщуються поза межами потужностей (об'єктів), де вони утримувались, здійснюється відповідними державними органами ветеринарної медицини. |
| 280. | 2. Обіг тварин, які захворіли на хворобу, що підлягає повідомленню, або щодо яких існує підозра на захворювання такою хворобою, забороняється. Будь-які переміщення таких тварин мають здійснюватись лише з дозволу відповідного головного державного інспектора ветеринарної медицини. |
| 281. | 3. Державні інспектори ветеринарної медицини та уповноважені лікарі ветеринарної медицини контролюють дотримання вимог щодо ідентифікації, обігу та переміщення тварин, включаючи форми та документи, які вимагаються при переміщенні чи транспортуванні тварин. |
| 282. | 4. Система реєстрації тваринницьких потужностей (об'єктів), система ідентифікації тварин, а також ведення обліку даних про переміщення тварин мають бути такими, що дають можливість чітко ідентифікувати тварин та відстежувати потужності (об'єкти) їх походження, переміщення та обігу. |
| 283. | 5. Навантаження, розвантаження та перевантаження тварин на транспортний засіб дозволяються тільки в тих місцях, які мають потужності, що відповідають ветеринарно-санітарним заходам. |
| 284. | Стаття 15. Державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд на ринках |
| 285. | 1. Державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд здійснюється на всіх ринках, де організовано продаж живих тварин та неїстівних продуктів тваринного походження. |
| 286. | 2. Державний ветеринарно-санітарний контроль на ринках здійснюється спеціалістами державних установ ветеринарної медицини, а державний ветеринарно-санітарний нагляд - державними інспекторами ветеринарної медицини. |
| 287. | 3. Торгівля тваринами дозволяється тільки у призначених для цього місцях, що відповідають ветеринарно-санітарним заходам. |
| 288. | 4. Заборонено обіг тварин та неїстівних продуктів тваринного походження, щодо яких відсутні необхідні ветеринарні документи. |
| 289. | 5. Якщо державний інспектор ветеринарної медицини встановлює, що торгівля на ринках здійснюється з порушенням ветеринарно-санітарних заходів, у тому числі в не призначених для цього місцях, він видає припис заборонити обіг цих тварин або неїстівних продуктів тваринного походження до усунення виявлених порушень та накладає штраф. |
| 290. | Стаття 16. Державний контроль та нагляд за безпечністю і якістю ветеринарних препаратів, субстанцій та засобів ветеринарної медицини |
| 291. | 1. Метою державного контролю та нагляду за ветеринарними препаратами, субстанціями та засобами ветеринарної медицини є здійснення організаційних та правових заходів, спрямованих на забезпечення дотримання юридичними та фізичними особами вимог цього Закону і відповідних ветеринарно-санітарних заходів та технічних регламентів. |
| 292. | 2. Державний контроль та нагляд за ветеринарними препаратами, субстанціями та засобами ветеринарної медицини включає реєстрацію ветеринарних препаратів; ліцензування та атестацію суб'єктів господарювання, які займаються виробництвом або обігом ветеринарних препаратів; інспектування ліцензованих суб'єктів господарювання для забезпечення дотримання ними ліцензійних вимог; перевірку якості, ефективності та безпечності ветеринарних препаратів та субстанцій під час реєстрації, виробництва, обігу та/або використання (застосування). Положення про державний контроль та нагляд за ветеринарними препаратами, субстанціями та засобами ветеринарної медицини затверджує центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини. |
| 293. | 3. Державний контроль та нагляд щодо безпечності і якості ветеринарних препаратів, субстанцій та засобів ветеринарної медицини здійснюється державними установами ветеринарної медицини, уповноваженими центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної медицини. Такий контроль здійснюється без попереднього повідомлення шляхом проведення позапланових перевірок або планових відповідно до програм інспектування, які складаються попередньо та в яких мають передбачатися частота інспектування і процедури, що застосовуються, включаючи підстави для більшої вірогідності того, що ветеринарні препарати, субстанції та засоби ветеринарної медицини не будуть відповідати встановленим вимогам. |
| 294. | 4. Державні установи ветеринарної медицини, уповноважені центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної медицини, виконують загальнодержавну програму здійснення моніторингу залишкових кількостей ветеринарних препаратів та інших забруднюючих речовин у тваринах, продуктах тваринного походження і кормах для перевірки належного використання препаратів власниками (утримувачами) тварин і запобігання негативному впливу на здоров'я тварин та людини. Результати загальнодержавної програми моніторингу повідомляються Національній комісії з Кодекс Аліментаріус України. |
| 295. | 5. Якщо залишкові кількості ветеринарних препаратів у продуктах тваринного походження, які були вироблені із зміною їх звичайного стану без додавання будь-яких інших субстанцій, перевищують встановлені максимально допустимі межі залишків, уповноважені установи ветеринарної медицини повідомляють про свої висновки центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини та відповідного головного державного інспектора ветеринарної медицини для того, щоб останній міг вжити необхідних заходів відповідно до законодавства для запобігання введенню в обіг таких продуктів. |
| 296. | 6. Державний контроль ветеринарних препаратів включає дослідження стосовно безпечної залишкової кількості таких препаратів та побічних ефектів від застосування ветеринарних препаратів. Для цієї мети при Державному науково-дослідному контрольному інституті ветеринарних препаратів та кормових добавок утворюються національні референс-лабораторії з контролю залишкових кількостей ветеринарних препаратів та кормових добавок. |
| 297. | 7. Державний науково-дослідний контрольний інститут ветеринарних препаратів та кормових добавок відповідає за проведення експертизи для виявлення та/або ідентифікації ветеринарних препаратів та кормових добавок, а Державний науково-контрольний інститут біотехнології та штамів мікроорганізмів - ветеринарних імунобіологічних засобів. |
| 298. | Стаття 17. Державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд на державному кордоні України та транспорті |
| 299. | 1. Державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд на державному кордоні України та транспорті здійснюється регіональними службами державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні України та транспорті, їх структурними підрозділами (пунктами). |
| 300. | 2. Державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд на державному кордоні України та транспорті є обов'язковим у разі здійснення експорту, імпорту і транзитного перевезення об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду всіма видами транспорту. |
| 301. | 3. Державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд на державному кордоні України та транспорті здійснюють державні інспектори ветеринарної медицини з оформленням відповідних документів. Робочі місця зазначених осіб облаштовуються на прикордонних інспекційних постах. |
| 302. | 4. Державний ветеринарно-санітарний нагляд на державному кордоні України та транспорті здійснюють Головний державний інспектор ветеринарної медицини України, його заступники, державні інспектори ветеринарної медицини центрального органу виконавчої влади з питань ветеринарної медицини, головні державні інспектори ветеринарної медицини, їх заступники, державні інспектори ветеринарної медицини регіональних служб. |
| 303. | 5. Положення про регіональну службу державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні України та транспорті затверджується Кабінетом Міністрів України. |
| 304. | Стаття 18. Державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд під час полювання |
| 305. | 1. Відкриття мисливського сезону на певній території здійснюється з дозволу відповідних державних органів ветеринарної медицини після проведення обов'язкового епізоотичного обстеження мисливських угідь. |
| 306. | 2. Користувачі мисливських та рибальських угідь повинні інформувати найближчого державного інспектора ветеринарної медицини про підозрілу (невластиву) поведінку тварин та підозрілі випадки загибелі тварин. Державний інспектор ветеринарної медицини розглядає ці звіти та за необхідності після інспектування туш і на основі свого професійного висновку відбирає зразки тканин тварин для проведення дослідження у відповідній лабораторії ветеринарної медицини. |
| 307. | Розділ ІV |
| 308. | ПРИНЦИПИ РОЗРОБКИ, ПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСТОСУВАННЯ ВЕТЕРИНАРНО-САНІТАРНИХ ЗАХОДІВ |
| 309. | Стаття 19. Цілі ветеринарно-санітарних заходів |
| 310. | Центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини разом з іншими органами державного управління в галузі ветеринарної медицини здійснює належні та необхідні ветеринарно-санітарні заходи з метою: |
| 311. | а) захисту життя або здоров'я тварин від ризиків, що виникають у результаті занесення, укорінення чи поширення хвороб тварин, організмів, які переносять хвороби, а також хвороботворних організмів; |
| 312. | б) захисту життя або здоров'я людини або тварин від ризиків, що виникають від добавок, забруднюючих речовин, токсинів або хвороботворних організмів, які містяться у продуктах тваринного походження чи кормах; |
| 313. | в) захисту життя або здоров'я людини від ризиків, що виникають у результаті хвороб, які переносяться тваринами або продукцією, що виробляється з них. |
| 314. | Стаття 20. Належний рівень захисту здоров'я тварин та пов'язаного з цим здоров'я людей |
| 315. | 1. Центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини разом з іншими органами державного управління в галузі ветеринарної медицини визначає належний рівень захисту здоров'я тварин та пов'язаного з цим здоров'я людей. |
| 316. | 2. Належний рівень захисту здоров'я тварин та пов'язаного з цим здоров'я людей визначається на підставі: |
| 317. | 1) присутності хвороб тварин в Україні та виконання загальнодержавних програм щодо таких хвороб тварин; |
| 318. | 2) прогнозованої оцінки економічних витрат для тваринництва України, пов'язаних із занесенням збудників хвороб тварин, що не є присутніми в Україні, або поширенням хвороб тварин, що є присутніми в Україні; |
| 319. | 3) визначення рівня ризику, прийнятного для сусідніх країн та заінтересованих торгових партнерів; |
| 320. | 4) міжнародних стандартів, інструкцій та рекомендацій; |
| 321. | 5) мінімізації негативного впливу ветеринарно-санітарних заходів на міжнародну та внутрішню торгівлю. |
| 322. | Стаття 21. Розробка, перегляд, внесення змін та затвердження ветеринарно-санітарних заходів |
| 323. | 1. Ветеринарно-санітарні заходи розробляються, переглядаються, змінюються та затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної медицини виходячи з такого: |
| 324. | 1) згідно з пунктом 4 цієї частини всі ветеринарно-санітарні заходи базуються на наукових принципах та існуючих наукових обґрунтуваннях, включаючи відповідні процеси та методи виробництва, методи інспектування, відбору зразків та експертизи, визначення поширеності певних хвороб тварин і наявність зон, вільних від хвороб тварин, або зон з незначною присутністю хвороб тварин, відповідні екологічні умови та умови навколишнього середовища, профілактичний карантин тварин або інші режими; |
| 325. | 2) всі ветеринарно-санітарні заходи ґрунтуються на міжнародних стандартах, інструкціях та рекомендаціях відповідних міжнародних організацій; |
| 326. | 3) у разі відсутності або недостатності міжнародних стандартів, інструкцій та рекомендацій для забезпечення належного рівня захисту здоров'я тварин і пов'язаного з цим здоров'я людей ветеринарно-санітарні заходи розробляються виходячи з аналізу ризику за методикою, розробленою відповідними міжнародними організаціями; |
| 327. | 4) у разі недостатності наукових обґрунтувань для здійснення аналізу ризику або в разі виникнення надзвичайних обставин ветеринарно-санітарні заходи розробляються на підставі існуючої відповідної інформації, отриманої від відповідних міжнародних організацій, або ветеринарно-санітарних заходів, що застосовуються заінтересованими торговими партнерами. |
| 328. | 2. При розробці, перегляді, внесенні змін та затвердженні ветеринарно-санітарних заходів, що застосовуються до товарів, які імпортуються, центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної медицини береться до уваги ветеринарно-санітарний статус України відносно статусу країни походження товарів. |
| 329. | 3. При розробці, перегляді, внесенні змін та затвердженні ветеринарно-санітарних заходів забороняється довільна або необґрунтована дискримінація заінтересованих торгових партнерів, що ввозять на територію України товари, у разі коли Україна та країна походження товарів (одна країна походження відносно іншої країни походження) мають однаковий чи подібний ветеринарно-санітарний статус. |
| 330. | 4. При розробці, перегляді, внесенні змін та затвердженні ветеринарно-санітарних заходів відповідні заходи, які вживаються в іншій країні, вважаються еквівалентними заходам, які вживаються та затверджуються в Україні, якщо така країна об'єктивно доведе, що завдяки цим заходам досягається рівний або вищий рівень захисту здоров'я та життя тварин порівняно з тим, що вимагається Україною. |
| 331. | 5. Усі ветеринарно-санітарні заходи, на які є посилання в цій статті, включаючи заходи, що були затверджені за надзвичайних обставин, підлягають перегляду та оновленню в міру надходження нової науково обґрунтованої інформації або важливих (суттєвих) коментарів від заінтересованих торгових партнерів або українських осіб з метою забезпечення того, щоб такі заходи сприяли досягненню, але не перевищенню належного рівня захисту здоров'я тварин та пов'язаного з цим здоров'я людей. |
| 332. | 6. Усі ветеринарно-санітарні заходи, затверджені за надзвичайних обставин, переглядаються та оновлюються не пізніше шести місяців від дати їх затвердження або останнього перегляду, як зазначено в частині п'ятій цієї статті, з метою забезпечення того, щоб такі заходи сприяли досягненню, але не перевищенню належного рівня захисту здоров'я тварин та пов'язаного з цим здоров'я людей. |
| 333. | 7. Порядок розробки та внесення змін до ветеринарно-санітарних заходів, що застосовуються відповідно до цієї статті, затверджується центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної медицини. |
| 334. | Стаття 22. Проведення аналізу ризику |
| 335. | 1. Аналіз ризику, що проводиться спеціалістами державної служби ветеринарної медицини, визначеними центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної медицини, у зв'язку з можливим імпортом товарів, складається виключно в письмовій формі. Цей документ повинен містити таку інформацію: |
| 336. | 1) мета аналізу ризику; |
| 337. | 2) виявлення хвороб тварин, шляхів проникнення (носії, тип передачі), які сприяють їх занесенню, укоріненню та поширенню; |
| 338. | 3) джерела інформації; |
| 339. | 4) висновки оцінки ризику хвороби тварин, включаючи вірогідність завдання шкоди тваринам і людям, та наслідки, що можуть бути цим викликані; |
| 340. | 5) визначені варіанти управління ризиком та причини, з яких відхиляються альтернативні варіанти. |
| 341. | 2. За наявності достатнього обсягу наукової та іншої технічної інформації необхідно проводити кількісну оцінку ризику згідно з вимогами відповідних міжнародних організацій. |
| 342. | 3. За недостатності або відсутності наукової та іншої технічної інформації для кількісної оцінки ризику проводиться якісна оцінка ризику. |
| 343. | 4. Документ з аналізу ризику, зазначений у частині першій цієї статті, має бути доступним усім заінтересованим особам у письмовій та/або електронній формі. |
| 344. | Стаття 23. Процедури управління ризиком |
| 345. | 1. При імпорті товарів мета управління ризиком полягає в зменшенні відповідних ризиків до належного рівня захисту здоров'я тварин та пов'язаного з цим здоров'я людей, який встановлений в Україні. |
| 346. | 2. При розгляді альтернативних варіантів зменшення ризику занесення збудників хвороб тварин від імпортних товарів обрані ветеринарно-санітарні заходи не повинні сприяти обмеженню торгівлі більш ніж це є необхідним для досягнення належного рівня захисту здоров'я тварин та пов'язаного з цим здоров'я людей, враховуючи технічну та економічну доцільність запропонованих альтернативних заходів. |
| 347. | 3. Оцінка економічної доцільності ветеринарно-санітарних заходів включає оцінку потенційної шкоди у формі втрат для виробництва та продажу тварин або продуктів тваринного походження в разі занесення, укорінення або поширення збудників хвороб тварин, витрати на локалізацію, контроль або ліквідацію цих хвороб тварин та відносну оцінку рентабельності альтернативних варіантів заходів, спрямованих на зменшення ризику. |
| 348. | 4. Управління ризиком здійснює центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини. |
| 349. | Стаття 24. Повідомлення про запропоновані ветеринарно-санітарні заходи |
| 350. | 1. За винятком положень частин п'ятої ( восьмої цієї статті, у разі, якщо не існує відповідних міжнародних стандартів або запропоновані ветеринарно-санітарні заходи не відповідають міжнародним стандартам, центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини: |
| 351. | 1) негайно розміщує в засобах масової інформації повідомлення в такій формі, яка дала б змогу заінтересованим сторонам ознайомитися із змістом запропонованих заходів; |
| 352. | 2) якщо очікується, що запропонований ветеринарно-санітарний захід може значно вплинути на експортні можливості інших країн, ( готує відповідне повідомлення, яке Центром обробки запитів та надання повідомлень стосовно ветеринарно-санітарних заходів (далі - Центр обробки запитів та повідомлень) надсилається заінтересованим торговим партнерам. |
| 353. | 2. Повідомлення, зазначене у пункті 2 частини першої цієї статті, надається не пізніше ніж за 60 днів до затвердження запропонованого ветеринарно-санітарного заходу. Повідомлення складається у формі згідно з вимогами відповідних міжнародних організацій або міжнародних договорів, стороною яких є Україна. У ньому зазначаються товари, яких стосується та/або на які вплине ветеринарно-санітарний захід, коротке викладення мети та обґрунтування необхідності вжиття запропонованого заходу. |
| 354. | 3. За письмовим запитом осіб або заінтересованих торгових партнерів центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини надає текст запропонованого ветеринарно-санітарного заходу із зазначенням, якщо це можливо, положень, що суттєво відрізняються від міжнародних стандартів, інструкцій та рекомендацій. |
| 355. | 4. За письмовим запитом осіб або заінтересованих торгових партнерів центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини до завершення підготовки ветеринарно-санітарного заходу розглядає отримані коментарі та в разі доцільності враховує їх при підготовці остаточного проекту ветеринарно-санітарного заходу. |
| 356. | 5. При виникненні надзвичайних обставин та ухваленні ветеринарно-санітарного заходу повідомлення про вжиття надзвичайного ветеринарно-санітарного заходу публікується в засобах масової інформації. |
| 357. | 6. Якщо є підстави очікувати, що надзвичайний ветеринарно-санітарний захід, зазначений у частині п'ятій цієї статті, значно вплине на експортні можливості інших країн, центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини негайно направляє повідомлення через Центр обробки запитів та повідомлень заінтересованим торговим партнерам. Повідомлення готується у формі згідно з вимогами відповідних міжнародних організацій або міжнародних договорів, які укладені Україною. У ньому зазначаються товари, на які поширюється та/або впливає надзвичайний ветеринарно-санітарний захід, стисле викладення мети та обґрунтування вжиття надзвичайного ветеринарно-санітарного заходу, включаючи пояснення щодо природи надзвичайних обставин. |
| 358. | 7. Центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини надає текст надзвичайного ветеринарно-санітарного заходу заінтересованим особам та торговим партнерам за їх письмовим запитом. |
| 359. | 8. Центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини розглядає письмові коментарі щодо надзвичайного ветеринарно-санітарного заходу, отримані від заінтересованих осіб та торгових партнерів за їх письмовим запитом, обговорює такі коментарі і враховує їх та результати обговорень при розгляді питання про внесення змін до надзвичайного ветеринарно-санітарного заходу. |
| 360. | 9. Центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини затверджує критерії для визначення того, чи матиме запропонований ветеринарно-санітарний захід або затверджений надзвичайний ветеринарно-санітарний захід значний вплив на експортні можливості інших країн, і призначає посадових осіб, що відповідатимуть за опублікування та надсилання повідомлень до Центру обробки запитів та повідомлень. |
| 361. | Стаття 25. Опублікування та застосування ветеринарно-санітарних заходів |
| 362. | Усі нові та змінені ветеринарно-санітарні заходи після їх затвердження негайно публікуються у відповідному офіційному друкованому виданні та на веб-сайті центрального органу виконавчої влади з питань ветеринарної медицини. Ветеринарно-санітарні заходи вступають у дію не раніше шести місяців від дати відповідної публікації, за винятком надзвичайних ветеринарно-санітарних заходів, які затверджуються за надзвичайних обставин, та заходів, які зменшують обмеження щодо імпорту, які вступають у дію з дати затвердження. |
| 363. | Стаття 26. Принципи застосування ветеринарно-санітарних заходів |
| 364. | Центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини при застосуванні ветеринарно-санітарних заходів враховує таке: |
| 365. | 1) ветеринарно-санітарні заходи повинні застосовуватися тільки в обсягах, необхідних для досягнення цілей, зазначених у статті 19 цього Закону; |
| 366. | 2) ветеринарно-санітарні заходи не повинні застосовуватися в такий спосіб, що встановлює приховані обмеження для міжнародної торгівлі; |
| 367. | 3) ветеринарно-санітарні заходи повинні застосовуватися в такий спосіб, щоб уникнути довільного або невиправданого встановлення різних рівнів заходу, які вважаються належними в різних ситуаціях, якщо така різниця веде до дискримінації або прихованого обмеження міжнародної торгівлі. |
| 368. | Стаття 27. Договори щодо еквівалентності ветеринарно-санітарних заходів |
| 369. | Центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини за вимогою заінтересованих торгових партнерів проводить консультації про визнання еквівалентності загальних або спеціальних ветеринарно-санітарних заходів з метою подальшого укладення двосторонніх та багатосторонніх договорів про таку еквівалентність відповідними органами державної влади. |
| 370. | Стаття 28. Визначення ефективності іноземної ветеринарної служби |
| 371. | 1. Оцінка ефективності ветеринарної адміністрації іншої країни (далі - іноземна ветеринарна адміністрація) ґрунтується на такому: |
| 372. | 1) членство країни у відповідних міжнародних організаціях; |
| 373. | 2) виконання вимог щодо звітності перед відповідними міжнародними організаціями та застосування ветеринарно-санітарних заходів згідно з міжнародними договорами, укладеними Україною; |
| 374. | 3) необхідний рівень кваліфікації працівників іноземної ветеринарної адміністрації, включаючи рівень їх наукової освіти, необхідного досвіду та здатність приймати виважені професійні рішення; |
| 375. | 4) незалежність співробітників іноземної ветеринарної адміністрації від будь-якого комерційного, фінансового, адміністративного, політичного та іншого тиску, що може вплинути на їх висновки та рішення; |
| 376. | 5) неупередженість співробітників, неупередженість надання послуг, неупередженість іноземної ветеринарної адміністрації при прийнятті рішень; |
| 377. | 6) чесність співробітників іноземної ветеринарної адміністрації, недопустимість шахрайства, корупції та фальсифікацій; |
| 378. | 7) прозорість прийняття рішень іноземною ветеринарною адміністрацією; |
| 379. | 8) наявність належного законодавства та організації, яка забезпечує контроль за встановленням і виконанням ветеринарно-санітарних заходів та за діяльністю з міжнародної ветеринарної сертифікації, включаючи законодавчі акти, якими визначаються компетенція та структура іноземної ветеринарної адміністрації; |
| 380. | 9) встановлення процедур та стандартів щодо: |
| 381. | а) планування та управління діяльністю, включаючи діяльність з міжнародної ветеринарної сертифікації; |
| 382. | б) запобігання та боротьби із спалахами хвороб тварин; |
| 383. | в) епізоотичних обстежень та зонування території країни відносно ветеринарно-санітарного статусу; |
| 384. | г) методик інспектування та відбору зразків; |
| 385. | ґ) діагностичних аналізів хвороб тварин; |
| 386. | д) розробки, виробництва, реєстрації та контролю біологічних продуктів, що використовуються для діагностики хвороб тварин та виробництва ветеринарних препаратів; |
| 387. | е) обробки, спрямованої на знищення патогенних агентів у продуктах тваринного походження; |
| 388. | є) мінімального рівня кваліфікації (освіта та професійні тренінги) спеціалістів лабораторій та посадових осіб, уповноважених проводити інспектування товарів та видавати міжнародні ветеринарні сертифікати; |
| 389. | ж) використання міжнародних стандартів, інструкцій та рекомендацій при видачі міжнародних ветеринарних сертифікатів; |
| 390. | з) використання міжнародних стандартів, інструкцій та рекомендацій при застосуванні заходів контролю спалахів хвороб тварин; |
| 391. | и) частота серологічних обстежень хвороб тварин; |
| 392. | 10) періодичність визнання недійсними міжнародних ветеринарних сертифікатів, а також сертифікатів, що засвідчують відсутність хвороб тварин у вантажі, що імпортується, і які були видані посадовою особою іноземної ветеринарної адміністрації на вантаж з товарами, що імпортуються, але визнані недійсними в результаті лабораторних досліджень (експертиз) зразків цього вантажу; |
| 393. | 11) інші фактори, рекомендовані відповідними міжнародними організаціями. |
| 394. | 2. Усі розглянуті фактори та відповідні висновки, зроблені під час оцінки ефективності іноземної ветеринарної адміністрації, повною мірою документуються та негайно надаються іноземній ветеринарній адміністрації за її запитом. У разі коли іноземна країна звертається із запитом про проведення консультацій та надання коментарів щодо оцінки, консультації розпочинаються негайно, а їх результати та пояснення аналізуються на предмет наявності підстав перегляду оцінки ефективності іноземної ветеринарної адміністрації. |
| 395. | Стаття 29. Процедури контролю, інспектування та ухвалення |
| 396. | 1. Центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини забезпечує щодо всіх процедур перевірки та забезпечення виконання вимог ветеринарно-санітарних заходів, що: |
| 397. | 1) такі процедури відповідають стандартам, рекомендаціям та інструкціям відповідних міжнародних організацій; |
| 398. | 2) такі процедури виконуються швидко, без невиправданої затримки і в порядку, не менш сприятливому для імпортованих товарів, ніж для аналогічних вітчизняних товарів; |
| 399. | 3) вимоги щодо відбору зразків для процедур контролю, інспектування та ухвалення обмежуються обсягами, що є необхідними та обґрунтованими; |
| 400. | 4) заявника, який звертається із заявою про проведення процедур контролю, інспектування та ухвалення, негайно інформують про будь-які недоліки поданої заяви, щоб запобігти будь-якій затримці при виконанні процедур контролю, інспектування та ухвалення, а у разі наявності недоліків у заяві на вимогу заявника визначені процедури проводяться, наскільки це можливо; |
| 401. | 5) заявнику за його запитом повідомляється очікуваний час завершення цих процедур; |
| 402. | 6) результати процедур негайно повідомляються заявнику в письмовій формі та в повному обсязі; |
| 403. | 7) визначені процедури однаковою мірою застосовуються до об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду як іноземного, так і вітчизняного походження; |
| 404. | 8) усі затверджені процедури, включаючи процедури, що забезпечують відповідність продукту, що був змінений (підданий обробці, переробці або зміні в інший спосіб), вимогам ветеринарно-санітарних заходів, а також інформацію, необхідну для проведення процедур контролю, інспектування та ухвалення, обмежуються обсягами, що необхідні для виконання ветеринарно-санітарних заходів; |
| 405. | 9) конфіденційність наданої інформації захищається з метою забезпечення комерційних інтересів заявника; |
| 406. | 10) плата, що стягується за процедури контролю, інспектування та ухвалення, є однаковою як для товарів вітчизняного походження, так і для імпортних товарів і не повинна перевищувати фактичної вартості наданих послуг; |
| 407. | 11) процедури відбору зразків та вимоги використання певних потужностей для проведення процедур контролю, інспектування та ухвалення зводять до мінімуму пов'язані з цим незручності та є справедливими стосовно об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду іноземного та вітчизняного походження; |
| 408. | 12) встановлюється процедура розгляду скарг щодо проведення процедур контролю, інспектування та ухвалення для вжиття заходів щодо виправлення ситуації, якщо скарга виявилась обґрунтованою. |
| 409. | Стаття 30. Документація ветеринарно-санітарних заходів |
| 410. | 1. Головний державний інспектор ветеринарної медицини України призначає групу посадових осіб центрального органу виконавчої влади з питань ветеринарної медицини, яка відповідає за отримання та координацію відповідей на всі запитання, що стосуються ветеринарно-санітарних заходів, включаючи процедури контролю, інспектування та ухвалення, що надходять від зацікавлених осіб, та за надсилання на їх вимогу копій відповідних документів, які повинні включати таке: |
| 411. | 1) ухвалені або запропоновані ветеринарно-санітарні заходи; |
| 412. | 2) процедури контролю, інспектування та ухвалення; |
| 413. | 3) процедури оцінки ризику хвороб тварин, фактори, що беруться до уваги, та засоби визначення належного рівня захисту здоров'я тварин та пов'язаного з цим здоров'я людей; |
| 414. | 4) інформацію про членство та участь України у відповідних міжнародних організаціях (МЕБ, Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО) тощо) або міжнародних договорах стосовно ветеринарно-санітарних заходів та тексти таких договорів. |
| 415. | Розділ V |
| 416. | ЗАХИСТ ЗДОРОВ'Я ТВАРИН |
| 417. | Стаття 31. Хвороби, що підлягають повідомленню |
| 418. | 1. Список хвороб, що підлягають повідомленню, затверджується центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної медицини та включає: |
| 419. | 1) всі особливо небезпечні хвороби списку МЕБ; |
| 420. | 2) екзотичні хвороби тварин, які в разі занесення та подальшого поширення в Україні можуть призвести до неприйнятного рівня ризику для тварин та/або людей; |
| 421. | 3) хвороби тварин, що проявляються в Україні, які в разі спалаху або поширення на території України можуть призвести до неприйнятного рівня ризику для здоров'я тварин та/або людей. |
| 422. | 2. За рекомендацією Головного державного інспектора ветеринарної медицини України хвороба тварин може бути включена до переліку хвороб, що підлягають повідомленню, з метою збору інформації щодо поширення цієї хвороби. |
| 423. | Стаття 32. Реєстрація тваринницьких потужностей |
| 424. | 1. Особи, які вирощують тварин для власного споживання, включаючи велику рогату худобу, свиней, овець, кіз, кролів та птицю, за винятком непродуктивних тварин, а також тварин, що вирощуються з рекреаційною метою, зобов'язані реєструватися у відповідних державних органах ветеринарної медицини. У реєстрі зазначаються ім'я власника тварин, адреса, телефон та інша інформація, види тварин, що утримуються відповідною особою, та кількість тварин кожного виду. |
| 425. | 2. Оператори потужностей (об'єктів), що використовуються для промислового вирощування (розведення) тварин, зобов'язані зареєструвати їх у відповідних державних органах ветеринарної медицини. У реєстрі зазначаються види тварин, що утримуються на відповідних потужностях (об'єктах), кількість тварин кожного виду, ім'я оператора потужностей (об'єктів) та за необхідності власника тварин, адреси, телефон та інша інформація. |
| 426. | Стаття 33. Застосування профілактичного карантину тварин |
| 427. | Тварини, що надходять до стада з інших потужностей (об'єктів) або придбані на внутрішньому ринку, підлягають обов'язковому профілактичному карантину протягом визначеного періоду. Протягом профілактичного карантину тварини утримуються окремо у спеціально відведених, ізольованих місцях (карантинних пунктах) під наглядом державного інспектора ветеринарної медицини або уповноваженого лікаря ветеринарної медицини та підлягають ветеринарно-санітарному обстеженню. Тварини допускаються в стадо тільки після закінчення профілактичного карантину тварин на підставі письмового дозволу державного інспектора ветеринарної медицини. |
| 428. | Стаття 34. Права осіб щодо забезпечення ветеринарно-санітарного та епізоотичного благополуччя |
| 429. | Юридичні та фізичні особи, діяльність яких пов'язана з утриманням, транспортуванням та обігом тварин, а також з виробництвом, переробкою та обігом неїстівних продуктів тваринного походження, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів, кормів, репродуктивного матеріалу, для забезпечення ветеринарно-санітарного та епізоотичного благополуччя мають право: |
| 430. | 1) одержувати від державних органів ветеринарної медицини, інших державних установ ветеринарної медицини, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування інформацію про епізоотичний стан території обслуговування; |
| 431. | 2) оскаржувати до відповідного головного державного інспектора ветеринарної медицини або до суду рішення та дії посадових осіб державних органів ветеринарної медицини, уповноважених лікарів ветеринарної медицини та інших осіб, уповноважених центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної медицини на виконання певних функцій. |
| 432. | Стаття 35. Обов'язки осіб, які утримують тварин чи беруть участь у їх обігу |
| 433. | Юридичні та фізичні особи, діяльність яких пов'язана з утриманням та обігом тварин, зобов'язані: |
| 434. | 1) забезпечувати, щоб тварини, яких вони вирощують, утримують та/або здійснюють їх обіг, не мали хвороб, що підлягають повідомленню; |
| 435. | 2) виконувати законні вимоги державних інспекторів ветеринарної медицини та уповноважених лікарів ветеринарної медицини щодо здійснення протиепізоотичних заходів та/або заходів карантину тварин, включаючи обмеження на переміщення тварин та/або осіб, що мали контакт з хворими тваринами або з тваринами, щодо яких є підозра на захворювання на хворобу, що підлягає повідомленню, та інших ветеринарно-санітарних заходів; |
| 436. | 3) негайно інформувати державного інспектора ветеринарної медицини, уповноваженого лікаря ветеринарної медицини або посадових осіб державних органів ветеринарної медицини про раптову загибель тварин, підозру на захворювання або виявлення хвороби, що підлягає повідомленню, або невластиву поведінку тварин; |
| 437. | 4) перед переміщенням тварин з потужностей (об'єктів), де вони утримуються, отримати від державного інспектора ветеринарної медицини дозвіл на їх переміщення; |
| 438. | 5) охороняти здоров'я та благополуччя тварин шляхом: |
| 439. | а) забезпечення виконання ветеринарно-санітарних заходів, включаючи зоогігієнічні вимоги та умови, що мають забезпечуватись на потужностях для утримання тварин; |
| 440. | б) забезпечення тварин якісними та безпечними кормами і водою; |
| 441. | в) застосування профілактичних ветеринарно-санітарних заходів щодо здоров'я тварин; |
| 442. | г) своєчасного звернення за послугами лікаря ветеринарної медицини щодо встановлення діагнозу та лікування хворих тварин; |
| 443. | ґ) використання ветеринарних препаратів згідно із вказівками лікаря ветеринарної медицини; |
| 444. | д) недопущення жорстокого поводження з тваринами; |
| 445. | е) забезпечення належних транспортних засобів для переміщення тварин; |
| 446. | 6) виконувати вимоги щодо ідентифікації тварин, що їм належать, у тому числі котів, собак та інших дрібних домашніх тварин, які ідентифікуються за допомогою мікрочипів; |
| 447. | 7) доставляти тварин у визначене місце або забезпечувати належні умови за місцем утримання тварин для проведення ветеринарного огляду, діагностичних, профілактично-лікувальних обробок, включаючи дослідження і щеплення. У разі необхідності забезпечувати надійну фіксацію тварини при проведенні маніпуляцій, транспортування (доставку) відібраних зразків тканин, крові та інших матеріалів для діагностичних аналізів; |
| 448. | 8) вести облік кожної продуктивної тварини стосовно придбання та використання ветеринарних лікарських засобів, ветеринарних імунобіологічних засобів і лікувальних кормів та зберігати ці записи не менше трьох років; |
| 449. | 9) сприяти державним інспекторам ветеринарної медицини та уповноваженим лікарям ветеринарної медицини у виконанні ними своїх службових обов'язків; |
| 450. | 10) на вимогу державних інспекторів ветеринарної медицини або уповноваженого лікаря ветеринарної медицини надавати зразки неїстівних продуктів тваринного походження для проведення відповідних досліджень. |
| 451. | Розділ VІ |
| 452. | РЕГУЛЮВАННЯ ОБІГУ ТВАРИН |
| 453. | ТА РЕПРОДУКТИВНОГО МАТЕРІАЛУ |
| 454. | Стаття 36. Дозвіл на проведення заходів із залученням тварин |
| 455. | 1. Особи, які проводять виставки тварин, змагання тварин, ярмарки, аукціони, вистави з тваринами, що мандрують, організовують пересувні зоопарки тощо, зобов'язані отримати на проведення таких заходів дозвіл головного державного інспектора ветеринарної медицини відповідного територіального органу. |
| 456. | 2. Дозвіл, зазначений у частині першій цієї статті (далі - дозвіл на проведення виставок), видається за умови виконання ветеринарно-санітарних заходів протягом 30 днів з дати надходження заяви. |
| 457. | 3. Особа, яка проводить захід із залученням тварин, повинна виставити дозвіл на проведення виставок на видному місці за місцем проведення заходу. |
| 458. | 4. Дозвіл на проведення виставок діє протягом визначеного терміну, який не може перевищувати 30 днів. |
| 459. | 5. Форма та зміст заяви на отримання дозволу на проведення виставки, супровідна інформація стосовно тварин, що повинна надаватися, вимоги, яким мають відповідати потужності (об'єкти), визначаються центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної медицини. |
| 460. | Стаття 37. Моніторинг здоров'я племінної худоби |
| 461. | 1. Центри племінної худоби повинні проводити систематичний моніторинг здоров'я тварин, від яких отримується репродуктивний матеріал, та отриманого репродуктивного матеріалу для підтвердження ветеринарно-санітарного стану. |
| 462. | 2. Центри племінної худоби ведуть записи результатів систематичного моніторингу, включаючи записи результатів штучного запліднення, та зобов'язані надавати ці записи державному інспектору ветеринарної медицини за його запитом. |
| 463. | 3. Державний інспектор ветеринарної медицини зобов'язаний видати припис щодо тимчасової заборони виробництва сперми, запліднених яйцеклітин та ембріонів при виникненні підозри, що племінні тварини заражені хворобою тварин, яка може передаватися через сперму тварин, запліднені яйцеклітини та ембріони. |
| 464. | 4. Якщо існує підозра на зараження племінних тварин хворобою тварин, що може передаватися через репродуктивний матеріал, оператор потужностей (об'єктів) або власник тварин зобов'язаний надати зразки матеріалу до уповноваженої лабораторії для проведення лабораторних досліджень. У разі відсутності хвороби тварин тимчасова заборона, передбачена частиною третьою цієї статті, знімається. Якщо хвороба тварин підтверджується, хвора тварина та всі інші тварини, що виявилися інфікованими на таку саму хворобу, усуваються від виробництва репродуктивного матеріалу згідно з відповідними правилами. |
| 465. | 5. За запитом власника центру племінних тварин або власника тварини в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної медицини, повинно проводитись арбітражне дослідження для підтвердження присутності хвороби тварин або усунення підозри на захворювання тварин. |
| 466. | 6. Центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини встановлює порядок проведення систематичного моніторингу. |
| 467. | Стаття 38. Обіг репродуктивного матеріалу |
| 468. | Обіг сперми для штучного запліднення, запліднених яйцеклітин та ембріонів забороняється, якщо за своїми біохімічними, біофізичними та морфологічними властивостями вони не відповідають головним вимогам до репродукції або вміст бактерій чи патогенних агентів хвороб тварин у них перевищує допустимі рівні. |
| 469. | Розділ VІІ |
| 470. | НАДЗВИЧАЙНІ ПРОТИЕПІЗООТИЧНІ КОМІСІЇ |
| 471. | ТА КАРАНТИН ТВАРИН |
| 472. | Стаття 39. Створення Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Кабінеті Міністрів України та місцевих державних надзвичайних протиепізоотичних комісій |
| 473. | 1. Кабінет Міністрів України створює постійну Державну надзвичайну протиепізоотичну комісію при Кабінеті Міністрів України. |
| 474. | 2. До повноважень Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Кабінеті Міністрів України належить здійснення оперативного контролю, керівництва та координації діяльності органів виконавчої влади, державних служб, підприємств, установ, організацій та осіб щодо запобігання і ліквідації спалахів масових хвороб тварин та отруєнь. |
| 475. | 3. Державну надзвичайну протиепізоотичну комісію при Кабінеті Міністрів України очолює віце-прем'єр-міністр України. До її складу входять Головний державний інспектор ветеринарної медицини України, який є заступником голови комісії, заступники Головного державного інспектора ветеринарної медицини України, керівники центральних органів виконавчої влади з питань аграрної політики, внутрішніх справ, економіки, охорони здоров'я, транспорту, надзвичайних ситуацій, фінансів, зв'язку та інформатизації, лісового господарства, охорони державного кордону, митної служби, а також Української академії аграрних наук та інші посадові особи, визначені Кабінетом Міністрів України. |
| 476. | 4. Спеціалісти ветеринарної медицини, які входять до складу Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Кабінеті Міністрів України, уповноважені виконувати функції державних інспекторів ветеринарної медицини на весь період її дії. |
| 477. | 5. Члени Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Кабінеті Міністрів України забезпечуються необхідними засобами для локалізації спалаху хвороби тварин та її ліквідації, включаючи засоби ветеринарної медицини, ветеринарні препарати, засоби зв'язку та позачергове право користування каналами зв'язку, використання спеціалізованих транспортних засобів ветеринарної медицини та інших транспортних засобів, придбання проїзних документів на всі види транспорту та розміщення в готелі під час виконання своїх посадових обов'язків. Витрати на засоби, необхідні для протидії спалаху хвороби тварин, відшкодовуються за рахунок коштів, що виділяються на проведення ветеринарно-санітарних та протиепізоотичних заходів. |
| 478. | 6. Місцеві державні надзвичайні протиепізоотичні комісії утворюються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними державними адміністраціями, державними адміністраціями міст Києва і Севастополя, міськими радами, районними державними адміністраціями. У разі підозри або підтвердження спалаху особливо небезпечних хвороб, що входять до списку МЕБ, місцеві державні протиепізоотичні комісії зобов'язані виконувати розпорядження Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Кабінеті Міністрів України та регулярно звітувати їй про свою діяльність. |
| 479. | 7. Положення про Державну надзвичайну протиепізоотичну комісію при Кабінеті Міністрів України та типові положення про державні надзвичайні протиепізоотичні комісії при Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських, районних державних адміністраціях затверджуються Кабінетом Міністрів України. |
| 480. | Стаття 40. Підозра спалаху хвороби, що підлягає повідомленню |
| 481. | 1. Власники (утримувачі) тварин, оператори потужностей (об'єктів), ліцензовані лікарі ветеринарної медицини, державні лікарі ветеринарної медицини та уповноважені лікарі ветеринарної медицини зобов'язані негайно повідомити відповідного головного державного інспектора ветеринарної медицини про виникнення підозри або виявлення хвороби, що підлягає повідомленню, або хвороби тварин, яка раніше не реєструвалася на території України. |
| 482. | 2. Державний інспектор ветеринарної медицини, який отримав повідомлення про виникнення підозри або виявлення хвороби, що підлягає повідомленню, негайно повідомляє головного державного інспектора ветеринарної медицини відповідної території. Якщо отримане повідомлення стосується особливо небезпечних хвороб, що входять до списку МЕБ, головний державний інспектор ветеринарної медицини відповідної території негайно повідомляє Головного державного інспектора ветеринарної медицини України, який у свою чергу повідомляє голову Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Кабінеті Міністрів України. |
| 483. | 3. Голова Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Кабінеті Міністрів України негайно приймає рішення про початок діяльності місцевих державних надзвичайних протиепізоотичних комісій. |
| 484. | Стаття 41. Підтвердження спалаху особливо небезпечних хвороб, що входять до списку МЕБ |
| 485. | 1. Якщо існує підозра про особливо небезпечні хвороби, що входять до списку МЕБ, державний інспектор ветеринарної медицини, який наглядає за тваринами, що захворіли або щодо яких існує підозра на захворювання, здійснює відбір патологічного матеріалу згідно з процедурами, визначеними у відповідних правилах, і направляє його до уповноваженої лабораторії для проведення необхідних діагностичних досліджень. |
| 486. | 2. У разі підтвердження особливо небезпечних хвороб, що входять до списку МЕБ, Державна надзвичайна протиепізоотична комісія при Кабінеті Міністрів України або відповідні місцеві державні надзвичайні протиепізоотичні комісії визначають кордони інфікованої та буферної зон, а за необхідності - і зони спостереження. |
| 487. | 3. Державна надзвичайна протиепізоотична комісія при Кабінеті Міністрів України або відповідні місцеві державні надзвичайні протиепізоотичні комісії приймають рішення про вжиття одного або декількох заходів, визначених відповідним планом дій за надзвичайних обставин або зводом правил, а у разі відсутності останніх приймають рішення про вжиття одного або декількох заходів, зазначених у статті 42 цього Закону, відповідно до характеру особливо небезпечних хвороб, що входять до списку МЕБ, та рівня ризику, який існує в інфікованій і буферній зонах та зоні спостереження. |
| 488. | 4. Голова Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Кабінеті Міністрів України з причини спалаху особливо небезпечної хвороби, що входить до списку МЕБ, розміщує в засобах масової інформації повідомлення, яке повинне містити інформацію про кордони інфікованої і буферної зон, зони спостереження та за необхідності про застосовані в кожній із цих зон ветеринарно-санітарні заходи. |
| 489. | 5. Голова Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Кабінеті Міністрів України повідомляє Головному державному санітарному лікарю України про заходи, які необхідно вжити стосовно обмеження пересування людей та проведення дезінфекції, якщо є така необхідність. |
| 490. | 6. Після введення карантину тварин особливо небезпечних хвороб, що входять до списку МЕБ, Головний державний інспектор ветеринарної медицини України надсилає повідомлення згідно з узгодженими процедурами про деталі спалаху особливо небезпечної хвороби, що входить до списку МЕБ, вірогідне джерело інфекції, заходи, що вживаються для контролю спалаху, а також заплановані ветеринарно-санітарні заходи до відповідних міжнародних організацій та до ветеринарних адміністрацій сусідніх країн і до заінтересованих торгових партнерів, на які може мати вплив спалах особливо небезпечної хвороби, що входить до списку МЕБ. |
| 491. | 7. Перелік особливо небезпечних (карантинних) хвороб затверджується Кабінетом Міністрів України. |
| 492. | Стаття 42. Ветеринарно-санітарні заходи, які застосовуються під час карантину тварин |
| 493. | 1. Державна надзвичайна протиепізоотична комісія при Кабінеті Міністрів України або відповідні місцеві державні надзвичайні протиепізоотичні комісії відповідно до характеру хвороби, що підлягає повідомленню, про спалах якої було оголошено, та рівня ризику в інфікованій зоні, буферній зоні, а якщо необхідно у зонах спостереження, може прийняти рішення про вжиття заходів, що вважаються доцільними для локалізації, контролю та, де це потрібно, ліквідації хвороби, що підлягає повідомленню: |
| 494. | 1) проведення термометрії, відокремлення здорових тварин від хворих та здійснення діагностичних досліджень; |
| 495. | 2) ізоляція хворих тварин та закриття потужностей (об'єктів), де виявлено присутність хвороби, що підлягає повідомленню; |
| 496. | 3) заборона або обмеження переміщення тварин; |
| 497. | 4) заборона переміщення за межі інфікованих потужностей (об'єктів) будь-яких товарів, засобів догляду за тваринами, супутніх об'єктів та гною; |
| 498. | 5) застосування заходів стемпінг-ауту професійним та гуманним шляхом; |
| 499. | 6) вилучення і безпечне знищення туш тварин, які загинули або були вбиті, та інших товарів або гною у разі неможливості їх знешкодження звичайними методами очистки та дезінфекції; |
| 500. | 7) здійснення спеціальних ветеринарно-санітарних заходів в інфікованій, буферній зонах та зоні спостереження; |
| 501. | 8) заборона організації ярмарок, ринків, виставок, аукціонів, публічних або інших заходів із залученням тварин, а також функціонування майданчиків для торгівлі тваринами; |
| 502. | 9) зміна режиму роботи потужностей (об'єктів), що використовуються для розведення племінних тварин, вирощування, тренування, змагання, утримання, виставок (огляду), конкурсу, продажу, забою або вилову тварин, для виробництва та обігу неїстівних продуктів тваринного походження; |
| 503. | 10) заборона або обмеження на здійснення злучки тварин, а також збирання, обробки, зберігання та використання сперми для штучного запліднення тварин, запліднених яйцеклітин та ембріонів, що походять з інфікованої, буферної зон або зони спостереження; |
| 504. | 11) вакцинація, клінічні обстеження та лікування тварин; |
| 505. | 12) обмеження переміщення осіб, які були в контакті з інфікованими тваринами та тваринами, щодо яких є підозра, що вони інфіковані, або з іншими товарами чи гноєм від інфікованих тварин; |
| 506. | 13) закриття та блокування підходів до інфікованих зон, встановлення на цих підходах знаків, що попереджають про присутність особливо небезпечної хвороби, що входить до списку МЕБ, та організація відповідного контролю; |
| 507. | 14) дезінфекція, дератизація, дезінсекція тваринницьких приміщень, загонів для худоби, дворів, пасовиськ, місць водопою та інших місць, де утримуються інфіковані тварини або тварини, щодо яких є підозра, що вони інфіковані, а також супутніх об'єктів, які знаходилися в контакті з інфікованими тваринами або тваринами, щодо яких є підозра, що вони інфіковані; |
| 508. | 15) надійна ізоляція котів та собак, власники яких відомі, і знищення бродячих собак та котів гуманними методами; |
| 509. | 16) спостереження за тваринами, включаючи відбір зразків крові або патологічного матеріалу для проведення досліджень, та доступ до записів, що велися тваринницькими господарствами в інфікованій, буферній зонах, зоні спостереження та на інших потужностях (об'єктах), за якими ведеться спостереження за межами цих зон; |
| 510. | 17) залучення співробітників органів внутрішніх справ та у встановленому порядку військовослужбовців, якщо це є необхідним та доцільним, для надання допомоги відповідним державним надзвичайним протиепізоотичним комісіям у запровадженні та здійсненні заходів щодо локалізації та ліквідації особливо небезпечної хвороби, що входить до списку МЕБ. |
| 511. | 2. На період дії встановленого карантину тварин застосовуються всі або окремі заходи, зазначені в частині першій цієї статті. |
| 512. | 3. При в'їзді в інфіковану та буферну зони виставляються охорона, карантинні ветеринарно-міліцейські пости та знаки, які вказують на обов'язковий об'їзд карантинної зони, а за рішенням місцевої державної надзвичайної протиепізоотичної комісії - при в'їзді у зону спостереження. |
| 513. | 4. Відповідний головний державний інспектор ветеринарної медицини своїм розпорядженням може терміном не довше ніж на 72 години встановити карантин та застосувати всі або окремі заходи, зазначені в частині першій цієї статті. |
| 514. | 5. Вивезення і переміщення тварин та інших товарів з карантинної зони дозволяються лише за рішенням відповідного головного державного інспектора ветеринарної медицини. |
| 515. | 6. Юридичні та фізичні особи, діяльність яких пов'язана з виробництвом, переробкою та обігом товарів або інших продуктів і матеріалів, що можуть бути носіями збудників хвороб тварин, для яких запроваджено карантин, зобов'язані надавати в користування спеціалістам ветеринарної медицини, що задіяні у виконанні карантинних заходів, на період карантину тварин службові приміщення, необхідне обладнання, засоби зв'язку. |
| 516. | Стаття 43. Особливі розпорядження під час карантину |
| 517. | 1. В умовах карантину тварин голова Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Кабінеті Міністрів України або голови відповідних місцевих державних надзвичайних протиепізоотичних комісій можуть прийняти рішення щодо негайного виконання спеціальних професійних та інших завдань відповідно до ветеринарно-санітарних заходів усіма або окремими ліцензованими лікарями ветеринарної медицини, державними лікарями ветеринарної медицини, уповноваженими лікарями ветеринарної медицини та іншими спеціалістами ветеринарної медицини. |
| 518. | 2. У разі оголошення карантину тварин через спалах особливо небезпечної хвороби, що входить до списку МЕБ, Кабінет Міністрів України може за пропозицією Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Кабінеті Міністрів України видавати відповідні акти щодо: |
| 519. | 1) мобілізації техніки, обладнання, ветеринарних препаратів, засобів ветеринарної медицини, транспортних засобів, а також тимчасового використання потужностей (об'єктів) для здійснення необхідних ветеринарно-санітарних заходів, які включають, зокрема, безпечне знищення трупів (туш) тварин та супутніх об'єктів, вилучених з метою боротьби з хворобою; |
| 520. | 2) надання особливих завдань відповідним особам, крім тих, що зазначені в частині першій цієї статті, а також іншим відповідним державним органам для здійснення необхідних ветеринарно-санітарних заходів. |
| 521. | Стаття 44. Закінчення спалаху особливо небезпечної хвороби |
| 522. | 1. Спалах особливо небезпечної хвороби, що входить до списку МЕБ, вважається таким, що припинився, якщо: |
| 523. | 1) виконано умови, визначені у відповідному зводі правил, а за відсутності зводу правил ( виконано умови, визначені відповідними міжнародними стандартами, інструкціями та рекомендаціями; |
| 524. | 2) за відсутності таких міжнародних стандартів, інструкцій та рекомендацій - після одужання або загибелі останньої хворої тварини закінчився найтриваліший інкубаційний період особливо небезпечної хвороби. |
| 525. | 2. Голова Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Кабінеті Міністрів України сповіщає через офіційні друковані видання про закінчення дії карантину тварин, встановленого через спалах особливо небезпечної хвороби, що входить до списку МЕБ. |
| 526. | 3. Головний державний інспектор ветеринарної медицини України повинен негайно повідомити відповідні міжнародні організації та ветеринарні адміністрації сусідніх країн, торгових партнерів, на діяльність яких вплинув спалах особливо небезпечної хвороби, що входить до списку МЕБ, про його припинення. |
| 527. | Стаття 45. Завдання органів внутрішніх справ під час спалаху хвороби тварин |
| 528. | 1. Під час спалаху хвороби тварин за заявою державного інспектора ветеринарної медицини або уповноваженого лікаря ветеринарної медицини органи внутрішніх справ зобов'язані надавати їм допомогу для застосування заходів щодо обмеження обігу тварин, введення заборони на переміщення тварин і людей в межах інфікованої зони та у здійсненні інших карантинних заходів, визначених цим Законом. |
| 529. | 2. Для виконання завдань, зазначених у частині першій цієї статті, ветеринарна міліція встановлює карантинні ветеринарно-міліцейські пости згідно з рішеннями відповідної місцевої державної надзвичайної протиепізоотичної комісії. У разі необхідності для виконання завдань можуть залучатися працівники структурних підрозділів центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. |
| 530. | 3. Протягом дії карантину тварин, оголошеного через спалах особливо небезпечної хвороби, що входить до списку МЕБ, центральний орган виконавчої влади з питань внутрішніх справ повинен за рішенням Кабінету Міністрів України надати допомогу в локалізації, контролі та ліквідації такої хвороби. |
| 531. | Стаття 46. Карантин тварин (карантинні обмеження) при спалаху хвороби, не віднесеної до особливо небезпечних хвороб |
| 532. | 1. При підозрі на виявлення хвороби, що підлягає повідомленню, але не є особливо небезпечною хворобою і потребує встановлення карантину (карантинних обмежень), головний державний інспектор ветеринарної медицини відповідної території видає розпорядження про запровадження карантину тварин: |
| 533. | 1) негайно після підтвердження спалаху карантинної хвороби; |
| 534. | 2) у разі, якщо через 24 години після отримання інформації про існування підозри на спалах карантинної хвороби підозру не було усунуто. |
| 535. | 2. Розпорядження відповідного головного державного інспектора ветеринарної медицини про запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин повинно визначати межі інфікованої та буферної зон, а за необхідності ( і зони спостереження, ветеринарно-санітарні заходи, що застосовуватимуться в цих зонах протягом дії карантину (карантинних обмежень) тварин, та очікуваний термін їх дії. |
| 536. | 3. Вищий головний державний інспектор ветеринарної медицини адміністративно-територіальної одиниці наступного рівня та місцевий орган виконавчої влади і/або органи місцевого самоврядування відповідної територіальної одиниці та вищого рівня мають бути негайно проінформовані про рішення щодо запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин. У разі підозри на спалах зоонозів про це негайно повідомляється відповідному головному державному санітарному лікарю. |
| 537. | 4. Відповідний головний державний інспектор ветеринарної медицини своїм розпорядженням про запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин може встановити заборону на переміщення тварин, транспортних засобів, осіб та інших об'єктів, що можуть бути факторами передачі патогенного агента, до, з, а також в межах інфікованої та буферної зон, а за необхідності ( і в зоні спостереження. |
| 538. | 5. Виконання карантинних заходів, передбачених розпорядженням відповідного головного державного інспектора ветеринарної медицини про запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин, є обов'язковим для всіх осіб, що перебувають у карантинній зоні. |
| 539. | 6. Місцеві органи виконавчої влади та/або органи місцевого самоврядування відповідної адміністративно-територіальної одиниці несуть відповідальність за невиконання заходів карантину (карантинних обмежень) тварин. Державні органи та установи зобов'язані сприяти здійсненню карантинних заходів. |
| 540. | 7. Розпорядження відповідного головного державного інспектора ветеринарної медицини про запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин зберігають свою силу до прийняття рішення щодо запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин місцевою державною надзвичайною протиепізоотичною комісією, але не довше ніж 72 години. |
| 541. | 8. Протягом перших 48 годин запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин повинна розпочати свою діяльність місцева державна надзвичайна протиепізоотична комісія при місцевому органі виконавчої влади. Державна надзвичайна протиепізоотична комісія при Кабінеті Міністрів України також розпочинає свою діяльність за поданням Головного державного інспектора ветеринарної медицини України в разі, якщо характер карантинної хвороби передбачає ризик швидкого та широкого поширення карантинної хвороби або якщо межі карантинної зони включають територію (або частини території) кількох областей або виходять за межі Автономної Республіки Крим. |
| 542. | 9. За поданням відповідного головного державного інспектора ветеринарної медицини місцева державна надзвичайна протиепізоотична комісія протягом 24 годин повинна прийняти рішення про запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин. |
| 543. | 10. У рішенні відповідної місцевої державної протиепізоотичної комісії про запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин зазначаються: |
| 544. | 1) назва карантинної хвороби (хвороб), у зв'язку з якою запроваджено карантин тварин; |
| 545. | 2) обставини, що спричинили виникнення або спалах карантинної хвороби, якщо вони відомі; |
| 546. | 3) межі карантинної зони, включаючи дані про інфіковану, буферну зони та, за необхідності, зону спостереження; |
| 547. | 4) спеціальні ветеринарно-санітарні заходи, що вживаються в інфікованій, буферній зонах, а за необхідності ( у зоні спостереження та націлені на локалізацію і ліквідацію карантинної хвороби; |
| 548. | 5) обмеження на пересування, що застосовуються до тварин, транспортних засобів та осіб; |
| 549. | 6) всі розпорядження щодо обов'язкового залучення спеціалістів ветеринарної медицини для здійснення карантинних заходів та обов'язків, які на них покладаються, під час карантину тварин. |
| 550. | 11. Протягом перших 24 годин з моменту прийняття рішення щодо запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин місцева державна надзвичайна протиепізоотична комісія повинна вжити всіх необхідних заходів щодо інформування про це осіб, які перебувають на території карантинної зони, та відповідних місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування суміжних адміністративно-територіальних одиниць. Повідомлення про встановлення карантину (карантинних обмежень) повинно бути опубліковане в офіційному друкованому виданні, що розповсюджується на всій території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Для забезпечення оперативного повідомлення осіб про запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин місцева державна надзвичайна протиепізоотична комісія може застосовувати телебачення та радіомовлення. |
| 551. | 12. Особи, винні у порушенні карантинних заходів, несуть відповідальність згідно із законом. |
| 552. | Стаття 47. Гарантії прав юридичних та фізичних осіб в умовах дії карантину (карантинних обмежень) тварин |
| 553. | 1. Майнова шкода (збитки), завдана особам внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин або у зв'язку з проведенням процедур та робіт щодо ліквідації і профілактики карантинних хвороб, відшкодовується за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. |
| 554. | 2. Особи, яких було залучено для виконання робіт та надання послуг у процесі здійснення карантинних заходів, та особи, майно яких використовувалося для запобігання поширенню або для ліквідації хвороби тварин, у зв'язку з якою було запроваджено карантин (карантинні обмеження), мають право на оплату виконаних робіт та наданих послуг у порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Шкода, завдана життю та здоров'ю фізичної особи, яку було залучено для виконання робіт чи надання послуг, у процесі здійснення карантинних заходів та у зв'язку з виконанням робіт (наданням послуг), підлягає компенсації в повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. |
| 555. | Розділ VІІІ |
| 556. | РЕГУЛЮВАННЯ ВИРОБНИЦТВА ТА ОБІГУ НЕЇСТІВНИХ ПРОДУКТІВ ТВАРИННОГО ПОХОДЖЕННЯ |
| 557. | Стаття 48. Потужності, які потребують експлуатаційного дозволу від центрального органу виконавчої влади з питань ветеринарної медицини |
| 558. | 1. Здійснення діяльності з виробництва та обігу без отримання експлуатаційного дозволу від відповідного державного органу ветеринарної медицини забороняється на таких потужностях (об'єктах): |
| 559. | 1) потужності (об'єкти) з переробки неїстівних продуктів тваринного походження; |
| 560. | 2) центри розведення племінних тварин (підприємства/ об'єднання) з племінної справи, селекційні, селекційно-технологічні та селекційно-гібридні центри, іподроми, станції оцінки племінних тварин); |
| 561. | 3) потужності (об'єкти) з виробництва, змішування та приготування кормових добавок, преміксів і кормів; |
| 562. | 4) потужності (об'єкти) з виробництва та обігу ветеринарних препаратів. |
| 563. | 2. Експлуатаційний дозвіл, який є дійсним протягом одного року, видається після надання відповідному державному органу ветеринарної медицини заяви на отримання такого дозволу, що супроводжується необхідною інформацією, якщо проведене на місці інспектування підтверджує відповідність потужностей (об'єктів) відповідним ветеринарно-санітарним заходам, технічним регламентам та положенням цього Закону. |
| 564. | 3. Порядок надання та поновлення експлуатаційного дозволу, перелік документів, які додаються до заяви на отримання експлуатаційного дозволу, визначаються центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної медицини та можуть включати проектні вимоги і вимоги щодо будівництва, наявності кваліфікованого персоналу, тривалості застосування системи контролю безпечності та якості. Центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини встановлює відповідні технічні регламенти та ветеринарно-санітарні заходи для кожного типу потужностей (об'єктів), зазначених у частині першій цієї статті. Процедури перевірки дотримання таких ветеринарно-санітарних заходів та технічних регламентів встановлюються нормативно-правовими актами, які видаються центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної медицини на виконання цього Закону. |
| 565. | 4. Всі потужності (об'єкти), яким центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини надає експлуатаційний дозвіл, підлягають державному ветеринарно-санітарному контролю та нагляду. |
| 566. | 5. Оператори (власники) відповідних потужностей (об'єктів), яким центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини видав експлуатаційний дозвіл, здійснюють оплату державним установам ветеринарної медицини за отримання експлуатаційного дозволу, проведення державними інспекторами ветеринарної медицини державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду. |
| 567. | 6. Будь-яка особа, яка займається виробництвом, змішуванням або приготуванням кормів і використовує м'ясо-кісткове борошно та інші продукти від жуйних тварин, які можуть призвести до захворювання тварин губчастоподібною енцефалопатією або іншою її формою, що може передаватися, повинна мати окрему потужність (об'єкт) та окремий експлуатаційний дозвіл на виробництво кормів із вмістом цих матеріалів з метою запобігання перехресному зараженню кормів, призначених для жуйних тварин, і продуктів від жуйних тварин, визначених вище, та мінімізації ризику в разі ненавмисного включення цих продуктів у корми для жуйних тварин. |
| 568. | Стаття 49. Ідентифікаційний контрольний номер потужностей, що отримали експлуатаційний дозвіл |
| 569. | 1. При видачі експлуатаційного дозволу центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини присвоює потужностям (об'єктам) контрольний номер для ідентифікації таких потужностей (об'єктів). |
| 570. | 2. Контрольний номер для ідентифікації потужностей (об'єктів) (далі - ідентифікаційний контрольний номер) встановлюється та заноситься центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної медицини у відповідний реєстр потужностей (об'єктів). |
| 571. | Стаття 50. Призупинення або скасування експлуатаційного дозволу |
| 572. | 1. Якщо під час державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду виявиться, що потужності (об'єкти), на які видано експлуатаційний дозвіл, порушують відповідні ветеринарно-санітарні заходи або технічні регламенти, державний інспектор ветеринарної медицини видає письмовий припис щодо усунення порушення. Якщо ступінь серйозності цього порушення створює безпосередню загрозу для здоров'я тварин, державний інспектор ветеринарної медицини видає припис щодо негайного усунення цього порушення або заборони використовувати відповідне обладнання та подає звіт разом з необхідними матеріалами і документами відповідному головному державному інспектору ветеринарної медицини або його заступнику. |
| 573. | 2. Відповідний головний державний інспектор ветеринарної медицини або його заступник, який отримав звіт державного інспектора ветеринарної медицини про наявність порушень цього Закону, може прийняти рішення про призупинення експлуатаційного дозволу на потужність (об'єкт). |
| 574. | 3. Призупинення експлуатаційного дозволу застосовується на строк не довше трьох місяців. Якщо протягом строку, встановленого у приписі головного державного інспектора ветеринарної медицини про усунення порушень, або періоду призупинення експлуатаційного дозволу означені порушення не буде усунуто, центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини скасовує експлуатаційний дозвіл та виключає потужності (об'єкти) з реєстру. |
| 575. | Стаття 51. Реєстрація потужностей (об'єктів), що використовують неїстівні продукти тваринного походження |
| 576. | 1. Оператори потужностей, за винятком тих, що перелічені у статті 48 цього Закону, на яких використовуються неїстівні продукти тваринного походження (для цілей сільськогосподарського виробництва, промисловості, фармакології та хірургії тощо), що можуть переносити або передавати хвороби тварин, повинні зареєструвати означені потужності (об'єкти) у центральному органі виконавчої влади з питань ветеринарної медицини. |
| 577. | 2. Центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини веде реєстр потужностей (об'єктів), які використовують неїстівні продукти тваринного походження. |
| 578. | 3. Головний державний інспектор ветеринарної медицини України визначає потужності (об'єкти), які використовують неїстівні продукти тваринного походження для цілей сільськогосподарського виробництва, промисловості, фармакології та хірургії тощо, які підпадають під дію частини першої цієї статті, та процедуру реєстрації таких потужностей центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної медицини. |
| 579. | Стаття 52. Затверджені експортні потужності (об'єкти) для неїстівних продуктів тваринного походження |
| 580. | 1. Юридичні особи, які отримали від центрального органу виконавчої влади з питань ветеринарної медицини експлуатаційний дозвіл та бажають експортувати неїстівні продукти тваринного походження до країн, які встановлюють спеціальні вимоги для потужностей (об'єктів), на яких виробляються, переробляються або зберігаються такі продукти, або інші подібні вимоги, можуть звернутися до центрального органу виконавчої влади з питань ветеринарної медицини для проведення офіційної перевірки таких спеціальних вимог. |
| 581. | 2. Центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини приймає рішення про затвердження потужностей (далі - затверджені експортні потужності) після офіційної перевірки державними органами ветеринарної медицини виконання потужностями вимог, встановлених законодавством країни призначення. |
| 582. | 3. Будь-яка продукція, яка виробляється на затверджених експортних потужностях (об'єктах), що призначається для експорту, повинна маркуватися відповідно до вимог країни призначення. Якщо це можливо, маркування також повинно містити ідентифікаційний контрольний номер, передбачений статтею 49 цього Закону. |
| 583. | 4. Центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини веде реєстр затверджених експортних потужностей. Цей реєстр повинен публікуватися у письмовій та електронній формах. |
| 584. | 5. Порядок проведення офіційної перевірки виконання всіх вимог, встановлених країною призначення, до якої мають намір здійснювати експорт неїстівних продуктів тваринного походження оператори затверджених експортних потужностей (об'єктів), процедура затвердження експортних потужностей (об'єктів), реєстрації та виключення з відповідного реєстру, а також порядок щодо визначення розміру плати за проведення офіційної перевірки виконання вимог, передбачених країною призначення, встановлюються центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної медицини. |
| 585. | Стаття 53. Виключення затверджених експортних потужностей (об'єктів) з реєстру затверджених експортних потужностей (об'єктів) |
| 586. | 1. Якщо у процесі здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду державний інспектор ветеринарної медицини виявить, що затверджені експортні потужності (об'єкти) не відповідають вимогам країни призначення, державний інспектор ветеринарної медицини повинен зібрати необхідні докази порушення зазначених вимог. Відповідний головний державний інспектор ветеринарної медицини або його заступник ознайомлюється з доказами та приймає рішення щодо виключення таких потужностей (об'єктів) з реєстру затверджених експортних потужностей (об'єктів). |
| 587. | 2. Особа, яка є оператором затверджених експортних потужностей (об'єктів), може оскаржити рішення про виключення (про тимчасове виключення) таких потужностей (об'єктів) з реєстру затверджених експортних потужностей (об'єктів) до центрального органу виконавчої влади з питань ветеринарної медицини згідно з порядком, зазначеним у статті 34 цього Закону. |
| 588. | 3. У разі прийняття рішення про виключення (про тимчасове виключення) затверджених експортних потужностей (об'єктів) з відповідного реєстру центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини повинен негайно повідомити про це компетентний орган країни призначення. |
| 589. | 4. Компетентний орган будь-якої країни призначення, для якого центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини проводив офіційні перевірки щодо виконання операторами потужностей (об'єктів) установлених вимог, повинен мати безперешкодний доступ до затверджених експортних потужностей (об'єктів) з метою інспектування. Компетентний орган країни призначення зобов'язаний повідомити центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини про таке інспектування принаймні за 48 годин до його проведення. |
| 590. | 5. Якщо в результаті інспектування затверджених експортних потужностей (об'єктів) для перевірки виконання встановлених вимог компетентний орган країни призначення дійде висновку, що такі потужності (об'єкти) не виконують встановлені вимоги, центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини призупиняє або скасовує своє рішення про затвердження потужності (об'єкта) для експорту неїстівних продуктів тваринного походження відповідної країни призначення відповідно до інструкцій зазначеного компетентного органу країни призначення. Рішення про призупинення або скасування затвердження потужності для експорту неїстівних продуктів тваринного походження до відповідної країни призначення направляється оператору потужності разом із звітом компетентного органу країни призначення, в якому зазначаються порушення встановлених вимог. |
| 591. | Стаття 54. Виробництво та обіг неїстівних продуктів тваринного походження |
| 592. | 1. Державні інспектори ветеринарної медицини здійснюють державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд за виробництвом, переробкою та обігом неїстівних продуктів тваринного походження, у тому числі проводять розширений ветеринарно-санітарний контроль на підставі професійної оцінки державного інспектора ветеринарної медицини або в межах програми вибіркового ветеринарно-санітарного контролю. |
| 593. | 2. Забороняється продавати неїстівні продукти тваринного походження, корми тваринного походження у насипу, засоби ветеринарної медицини та засоби догляду за тваринами у не пристосованих для цього місцях. |
| 594. | 3. Ветеринарно-санітарний стан неїстівних продуктів тваринного походження та кормів тваринного походження засвідчується відповідним ветеринарним документом. |
| 595. | Стаття 55. Обіг шкіряної сировини |
| 596. | 1. Обіг шкіряної сировини, отриманої з великої рогатої худоби, овець та кіз, дозволяється лише після попереднього дослідження на сибірку. Правила здійснення такої перевірки, правила зберігання не дослідженої на сибірку шкіряної сировини, процедури обробки шкіряної сировини, що виявилася зараженою сибіркою, правила маркування шкіряної сировини, яка є вільною від сибірки, встановлюються нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади з питань ветеринарної медицини, прийнятими відповідно до цього Закону. |
| 597. | 2. Оператори, які здійснюють обіг шкіряної сировини, повинні вести записи щодо походження закупленої шкіряної сировини та зберігати зазначені записи протягом трьох років. |
| 598. | Центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини встановлює вимоги щодо ведення таких записів. |
| 599. | 3. Необроблені відходи шкіряної сировини, що не пройшли хімічної обробки, необхідно знищити з дотриманням правил безпеки у порядку, визначеному відповідним зводом правил. |
| 600. | Стаття 56. Вимоги до ведення записів на потужностях (об'єктах) з переробки неїстівних продуктів тваринного походження |
| 601. | 1. Оператори потужностей (об'єктів) з переробки неїстівних продуктів тваринного походження повинні вести та зберігати відповідні записи, які дозволяють відстежувати закуплену ними сировину та продаж виробленої ними продукції протягом останніх трьох років. |
| 602. | 2. Записи, зазначені у частині першій цієї статті, мають надаватися державному інспектору ветеринарної медицини за його запитом. |
| 603. | Стаття 57. Обов'язки осіб, що здійснюють діяльність з виробництва та обігу неїстівних продуктів тваринного походження |
| 604. | 1. Оператори потужностей (об'єктів) з виробництва або обігу неїстівних продуктів тваринного походження, ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів, кормів та репродуктивного матеріалу зобов'язані виконувати вимоги ветеринарно-санітарних заходів, гігієнічні та інші спеціальні вимоги стосовно приміщень, техніки й обладнання, які встановлені відповідними технічними регламентами, зводами правил та положеннями цього Закону. |
| 605. | 2. Оператори потужностей, які використовуються для виробництва або обігу неїстівних продуктів тваринного походження, ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів, кормів та репродуктивного матеріалу, зобов'язані: |
| 606. | 1) забезпечувати безперешкодний доступ державних інспекторів ветеринарної медицини на такі потужності (об'єкти) протягом звичайних годин роботи з метою здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду; |
| 607. | 2) дозволяти відбір зразків об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, а також зразків інших матеріалів та речовин на таких потужностях (об'єктах); |
| 608. | 3) на вимогу державного інспектора ветеринарної медицини надавати всі документи, необхідні для здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду; |
| 609. | 4) зберігати записи відповідно до серійних номерів, якщо таке застосовується, стосовно придбання та використання неїстівних продуктів тваринного походження, ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів, кормів та репродуктивного матеріалу. |
| 610. | 3. Оператори потужностей (об'єктів) з виробництва або обігу неїстівних продуктів тваринного походження, ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів, кормів та репродуктивного матеріалу зобов'язані забезпечити, щоб їх продукти не містили або не переносили патогенних агентів хвороб тварин. |
| 611. | Розділ ІХ |
| 612. | НАУКОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ. ДЕРЖАВНА ФАРМАКОЛОГІЧНА КОМІСІЯ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ, ДЕРЖАВНІ ТА УПОВНОВАЖЕНІ ЛАБОРАТОРІЇ |
| 613. | Стаття 58. Наукове забезпечення ветеринарної медицини |
| 614. | 1. Наукове забезпечення ветеринарної медицини здійснюють відповідні наукові установи Національної академії наук України, Української академії аграрних наук, інші наукові установи та факультети ветеринарної медицини вищих навчальних закладів. |
| 615. | 2. Координацію роботи, пов'язаної з науковим забезпеченням ветеринарної медицини, здійснюють спільно відділення ветеринарної медицини Української академії аграрних наук і науково-методична рада центрального органу виконавчої влади з питань ветеринарної медицини. |
| 616. | 3. Державним замовником науково-дослідних робіт у галузі ветеринарної медицини є центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини. |
| 617. | 4. Для вирішення актуальних проблем ветеринарної медицини, реалізації інноваційних проектів на замовлення центрального органу виконавчої влади з питань ветеринарної медицини створюються науково-впроваджувальні центри ветеринарної медицини, інші структури, не заборонені законодавством, діяльність яких визначається спільно центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної медицини та Українською академією аграрних наук. |
| 618. | 5. Наукове забезпечення згідно з частиною першою цієї статті, включаючи відповідні наукові дослідження у галузі ветеринарної медицини за визначенням центрального органу виконавчої влади з питань ветеринарної медицини, та практична реалізація наукових розробок здійснюються за рахунок Державного бюджету України та інших джерел, не заборонених законом. |
| 619. | Стаття 59. Державна фармакологічна комісія ветеринарної медицини |
| 620. | 1. Державна фармакологічна комісія ветеринарної медицини є експертно-дорадчим органом з питань регламентації безпечного та ефективного застосування ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів та готових кормів, а також їх реєстрації. |
| 621. | 2. Державна фармакологічна комісія ветеринарної медицини рекомендує, а керівник центрального органу виконавчої влади з питань ветеринарної медицини затверджує таке: |
| 622. | 1) державну реєстрацію ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів та готових кормів; |
| 623. | 2) максимально допустимі рівні залишкових кількостей ветеринарних препаратів та інших забруднювачів у кормових добавках та кормах; |
| 624. | 3) щорічну програму проведення вибіркового ветеринарно-санітарного контролю кормів для тварин; |
| 625. | 4) щорічний план моніторингу залишкових кількостей ветеринарних препаратів та інших забруднюючих речовин у тваринах, продуктах тваринного походження і кормах; |
| 626. | 5) перелік ветеринарних препаратів, що відпускаються за рецептом, та правила видачі рецептів; |
| 627. | 6) вимоги до проведення клінічних та доклінічних випробувань ветеринарних препаратів. |
| 628. | 3. Державна фармакологічна комісія ветеринарної медицини діє при центральному органі виконавчої влади з питань ветеринарної медицини. |
| 629. | 4. Державна фармакологічна комісія ветеринарної медицини діє на підставі положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України. |
| 630. | Стаття 60. Державні та уповноважені лабораторії |
| 631. | 1. Лабораторну діагностику хвороб тварин та оцінку ветеринарно-санітарного стану продуктів тваринного походження, неїстівних продуктів тваринного походження, кормових добавок, преміксів, кормів, ґрунту, води для тварин здійснюють Державний науково-дослідний інститут з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи, створений на базі Центральної державної лабораторії ветеринарної медицини (далі - Інститут з лабораторної діагностики), Республіканська лабораторія Автономної Республіки Крим, обласні, регіональні, міжобласні, міські, районні, міжрайонні державні лабораторії ветеринарної медицини та інші лабораторії, уповноважені для проведення необхідних досліджень відповідно до процедур, встановлених центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної медицини. Дослідження проводяться згідно з рекомендаціями, інструкціями та стандартами відповідних міжнародних або національних організацій. |
| 632. | 2. На базі Інституту з лабораторної діагностики утворюються національні референс-лабораторії з лабораторної діагностики та контролю залишкової кількості забруднюючих речовин. |
| 633. | 3. Лабораторії інших установ ветеринарної медицини, науково-дослідних інститутів, вищих навчальних закладів та інших юридичних осіб також можуть здійснювати лабораторні дослідження відповідно до повноважень, наданих центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної медицини. |
| 634. | 4. Для роботи із збудниками особливо небезпечних хвороб, що входять до списку МЕБ, лабораторії повинні отримати спеціальний дозвіл від центрального органу виконавчої влади з питань ветеринарної медицини. |
| 635. | 5. Після проведення відповідного лабораторного дослідження видається експертний висновок (звіт лабораторії, протокол тощо), в якому зазначаються результати лабораторних досліджень та їх оцінка. |
| 636. | 6. Інститут з лабораторної діагностики відповідає за проведення лабораторної діагностики та/або ідентифікації хвороб тварин, ветеринарно-санітарної експертизи в державі, забезпечує методичну підтримку державних та уповноважених лабораторій ветеринарної медицини і здійснює контроль за проведенням ними лабораторних досліджень. |
| 637. | 7. У разі оскарження спірних питань, які виникають щодо висновків лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи, Інститут з лабораторної діагностики проводить арбітражне дослідження. Результати арбітражних досліджень є остаточними. Порядок проведення арбітражних досліджень встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної медицини. |
| 638. | 8. Лабораторії на ринках є структурними підрозділами відповідних державних установ ветеринарної медицини, що діють на підставі положень, затверджених центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної медицини. Власники або уповноважені адміністрації ринків зобов'язані надати безкоштовно в користування лабораторії приміщення та створити відповідні умови роботи. |
| 639. | 9. Інститут з лабораторної діагностики та державні лабораторії ветеринарної медицини можуть бути юридичними особами, які діють на підставі положень, затверджених центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної медицини. |
| 640. | 10. Усі лабораторії, зазначені у цій статті, підлягають акредитації Національним агентством з акредитації України або органом з акредитації іноземної держави згідно з відповідним національним або міжнародним законодавством. |
| 641. | 11. Втручання в роботу спеціалістів державних лабораторій ветеринарної медицини під час здійснення ними лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи забороняється. |
| 642. | 12. Ветеринарні документи видаються за умови обов'язкового дослідження у державних установах ветеринарної медицини продуктів тваринного походження, неїстівних продуктів тваринного походження, кормових добавок, преміксів та кормів. |
| 643. | Розділ Х |
| 644. | РЕГУЛЮВАННЯ ВИРОБНИЦТВА ТА ОБІГУ ВЕТЕРИНАРНИХ ПРЕПАРАТІВ, СУБСТАНЦІЙ ТА ЗАСОБІВ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ |
| 645. | Стаття 61. Державна реєстрація ветеринарних препаратів |
| 646. | 1. Ветеринарні препарати до початку їх обігу та використання в Україні проходять державну реєстрацію. Максимальний термін дії цієї реєстрації становить п'ять років. |
| 647. | 2. Забороняється реєструвати (перереєстровувати) ветеринарні препарати, які можуть завдати шкоди ветеринарно-санітарному та епізоотичному благополуччю або здоров'ю тварин чи людей. |
| 648. | 3. Для здійснення державної реєстрації ветеринарних препаратів особа (далі - заявник) подає заяву разом з відповідними супровідними документами, перелік яких визначає центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини, до одного з уповноважених центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної медицини державних науково-дослідних контрольних інститутів. Заявник несе відповідальність відповідно до закону за недостовірну інформацію, надану у реєстраційному досьє. Положення про державну реєстрацію ветеринарних препаратів розробляє та затверджує центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини. |
| 649. | 4. Державний науково-дослідний контрольний інститут ветеринарних препаратів і кормових добавок та/або Державний науково-контрольний інститут біотехнологій і штамів мікроорганізмів проводять оцінку (експертизу) поданих документів, організують здійснення необхідних досліджень і вживають інших заходів, необхідних для перевірки інформації та відомостей, зазначених у документах, а також готують експертні висновки на розгляд Державної фармакологічної комісії ветеринарної медицини. |
| 650. | 5. Державна фармакологічна комісія ветеринарної медицини розглядає експертні висновки та надає рекомендації центральному органу виконавчої влади з питань ветеринарної медицини щодо державної реєстрації відповідних ветеринарних препаратів. |
| 651. | 6. Центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини приймає рішення про реєстрацію ветеринарного препарату або відмову в ній. Термін проходження реєстрації не повинен перевищувати 210 днів від дати отримання заяви, повного комплекту документів та проведення відповідних оплат. |
| 652. | 7. У реєстрації ветеринарного препарату може бути відмовлено, якщо внаслідок перевірки відомостей та документів, що подаються, було виявлено, що: |
| 653. | 1) заявник належним чином не довів щодо якості, безпечності та ефективності ветеринарного препарату; |
| 654. | 2) безпечність та благополуччя тварин та/або безпечність споживачів не були належним чином підтверджені під час випробування ветеринарних препаратів; |
| 655. | 3) період виведення, рекомендований заявником, не є достатнім для забезпечення того, що продукти тваринного походження, призначені для споживання людиною, отримані від тварин, які лікувалися цим препаратом, не містять залишків, які можуть становити небезпеку для здоров'я споживача, або є недостатньо обґрунтованим; |
| 656. | 4) застосування ветеринарного препарату, поданого на реєстрацію, заборонено чинним законодавством. |
| 657. | 8. Про рішення щодо відмови у державній реєстрації ветеринарного препарату повідомляється заявнику з вичерпним поясненням причин відмови. У встановленому законом порядку заявник може оскаржити його до суду. |
| 658. | 9. Про рішення щодо реєстрації ветеринарного препарату повідомляється заявнику разом з наданням реєстраційного посвідчення. У реєстраційному посвідченні повинні зазначатися назва ветеринарного препарату, інформація про виробника та особу, яка має право власності на препарат, реєстраційний номер препарату, строк дії реєстрації. До реєстраційного посвідчення обов'язково додаються коротка характеристика препарату, листівка-вкладка (настанова по застосуванню) та маркування українською мовою. |
| 659. | 10. Після прийняття рішення про реєстрацію ветеринарний препарат для його обігу та використання в Україні заноситься до реєстру ветеринарних препаратів, який веде центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини. Запис у реєстрі повинен включати назву ветеринарного препарату, інформацію про виробника та особу, яка має право власності на препарат, реєстраційний номер препарату, строк дії реєстраційного посвідчення та іншу інформацію, яка вимагається відповідно до законодавства. |
| 660. | 11. При реєстрації вітчизняного ветеринарного імунобіологічного засобу заявник повинен депонувати штами (культури) мікроорганізмів, які використовуються при виробництві та контролі такого імунобіологічного засобу, в Національному центрі штамів мікроорганізмів. Національний центр штамів мікроорганізмів, положення про який затверджується Кабінетом Міністрів України, відповідає за зберігання та підтримання штамів мікроорганізмів, які пройшли депонування. |
| 661. | 12. Особа, якій було видане реєстраційне посвідчення на ветеринарний препарат, зобов'язана забезпечувати збір та обробку інформації про всі випадки негативних реакцій на цей ветеринарний препарат. Така інформація подається до центрального органу виконавчої влади з питань ветеринарної медицини або визначеним ним установам у формі та порядку, що встановлені центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної медицини. |
| 662. | 13. Пакет реєстраційних матеріалів подається на повторну реєстрацію за три місяці до завершення дії реєстраційного посвідчення. |
| 663. | Стаття 62. Спрощена державна реєстрація ветеринарних препаратів |
| 664. | 1. Для окремих ветеринарних препаратів може запроваджуватися державна реєстрація на основі заяви на спрощену реєстрацію. |
| 665. | 2. Ветеринарні препарати, для яких можливе застосування спрощеної реєстрації, - це препарати, які є значним чином схожими, містять рівні кількості однакових діючих субстанцій в одній і тій самій формі та мають результати відповідних досліджень, які підтверджують їх ідентичність щодо біодоступності та біоеквівалентності, а також той факт, що їх терапевтичний вплив є по суті однаковим з терапевтичним впливом патентованих препаратів (препаратів-брендів), зареєстрованих в Україні та в інших країнах, визначених центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної медицини як такі, що мають однакові критерії для реєстрації таких ветеринарних препаратів. |
| 666. | 3. Якщо ветеринарний препарат, щодо якого заявником подано заяву на спрощену реєстрацію, використовуватиметься для інших лікувальних цілей, в інших кількостях та іншими методами, ніж аналогічний препарат, що вже присутній на ринку України, до заяви додаються власні результати фармаколого-токсикологічних та/або клінічних досліджень. |
| 667. | 4. Рішення про реєстрацію ветеринарних препаратів за спрощеною процедурою видається протягом 90 днів після отримання повного комплекту реєстраційних документів та проведення відповідної оплати. |
| 668. | 5. Центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини визначає порядок та перелік документів, які подаються для отримання рішення про процедуру спрощеної реєстрації. |
| 669. | Стаття 63. Призупинення або скасування реєстрації ветеринарних препаратів |
| 670. | 1. Реєстрація ветеринарного препарату призупиняється, якщо: |
| 671. | 1) ветеринарний препарат не відповідає вимогам, зазначеним у його реєстраційному досьє; |
| 672. | 2) реєстрацію проведено на підставі неповних або неправдивих даних; |
| 673. | 3) особа, що отримала реєстраційне посвідчення, не відповідає встановленим вимогам. |
| 674. | 2. Реєстрація ветеринарного препарату скасовується, якщо виявиться, що препарат є неефективним в умовах, визначених для його застосування, або небезпечним для здоров'я тварин чи людей у разі його присутності у продуктах тваринного походження на рівнях, що перевищують максимальні межі залишків. |
| 675. | 3. Якщо ветеринарний препарат виявиться небезпечним, додатково до положення частини другої цієї статті центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини видає розпорядження про заборону обігу цього препарату та вилучення його з обігу. |
| 676. | 4. Центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини визначає порядок призупинення або поновлення реєстрації, так само як процедуру скасування реєстрації ветеринарного препарату. |
| 677. | 5. Особи, які мають реєстраційне посвідчення на ветеринарний препарат, у разі якщо реєстрацію цього препарату призупинено або скасовано, мають право оскаржити це рішення відповідно до закону. |
| 678. | Стаття 64. Виробництво ветеринарних препаратів |
| 679. | 1. Ветеринарні препарати, не зареєстровані в Україні, не дозволяються для серійного виробництва. |
| 680. | 2. Особи, зайняті у виробництві ветеринарних препаратів, повинні отримати ліцензію на здійснення цієї діяльності відповідно до закону. |
| 681. | 3. Ліцензія на виробництво ветеринарних препаратів видається за наявності: |
| 682. | 1) відповідних виробничих потужностей (об'єктів); |
| 683. | 2) кваліфікованого персоналу; |
| 684. | 3) контролю за якістю препаратів, що виробляються; |
| 685. | 4) дотримання вимог належної практики виробництва; |
| 686. | 5) дотримання інших вимог, визначених центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної медицини. |
| 687. | 4. Субстанції, пакувальний матеріал та інші ресурси для виробництва ветеринарних препаратів дозволяються для використання центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної медицини на основі експертизи, проведеної уповноваженими державними установами ветеринарної медицини з метою перевірки їх якості та безпечності. |
| 688. | 5. Виробник зобов'язаний здійснювати контроль якості кожної партії (серії) ветеринарних препаратів відповідно до встановлених вимог. |
| 689. | 6. Будь-яка партія (серія) ветеринарних препаратів, що за результатами контролю у процесі виробництва не відповідає встановленим вимогам щодо якості, підлягає переробці, утилізації та/або знищенню. Переробка, утилізація та/або знищення цих препаратів здійснюються власником або уповноваженим представником власника згідно з процедурою, встановленою у відповідному нормативно-правовому акті, прийнятому відповідно до цього Закону. |
| 690. | 7. Загальні вимоги щодо умов виробництва ветеринарних препаратів встановлюються центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної медицини та контролюються уповноваженими державними установами ветеринарної медицини. |
| 691. | Стаття 65. Обіг ветеринарних препаратів |
| 692. | 1. Введення в обіг ветеринарного препарату виробником та/або продавцем (постачальником) вважається гарантією безпечності препарату згідно з його призначеним застосуванням і виконання встановлених вимог щодо чистоти (якості) такого препарату, та/або його відповідності іншим обов'язковим вимогам, встановленим відповідними технічними регламентами і/або умовами реєстрації. |
| 693. | 2. Забороняється обіг ветеринарних препаратів, які не зареєстровані в Україні. |
| 694. | 3. Ветеринарні препарати, які перебувають в обігу, мають супроводжуватися повними, чіткими та зрозумілими інструкціями для споживачів із маркуванням українською мовою. Ветеринарні препарати повинні також мати реєстраційний номер, нанесений фарбою, що не стирається, або іншим чином позначений на упаковці. |
| 695. | 4. Заборонено продавати ветеринарні препарати із закінченим строком використання. Продовження строку зберігання ветеринарних препаратів забороняється. |
| 696. | 5. Ветеринарні препарати та субстанції, що перебувають в обігу, підлягають вибірковому контролю на відповідність умовам їх реєстрації, якості та відповідним технічним регламентам. До ветеринарних препаратів та субстанцій, які не відповідають вимогам цього Закону, застосовуються положення статті 72 цього Закону. |
| 697. | 6. Забороняється використовувати ветеринарні препарати у спосіб або для цілей, що не відповідають їх призначеному використанню. |
| 698. | 7. Застосування ветеринарних препаратів, що пригнічують функцію залоз внутрішньої секреції, зокрема мають тиреостатичну, естрогенну, андрогенну, гестагенну дію, а також антибіотиків та гормонів проводиться для лікувальних та інших цілей з урахуванням того, що максимальна межа залишків таких препаратів у сировині тваринного походження не повинна перевищувати встановлених максимальних меж. |
| 699. | Ветеринарні імунобіологічні препарати відпускаються лише закладам ветеринарної медицини або ліцензованим лікарям ветеринарної медицини. |
| 700. | Стаття 66. Ліцензування оптової торгівлі ветеринарними препаратами |
| 701. | 1. Усі особи (суб'єкти господарювання), які займаються торгівлею ветеринарними препаратами на рівні оптових партій (далі - оптові підприємства), повинні отримати від центрального органу виконавчої влади з питань ветеринарної медицини або уповноваженого ним органу ліцензію на провадження господарської діяльності у сфері оптової торгівлі ветеринарними препаратами. |
| 702. | 2. Оптові підприємства, що здійснюють оптову торгівлю ветеринарними препаратами, можуть продавати ці препарати тільки зареєстрованим оптовим підприємствам, ліцензованим закладам ветеринарної медицини та ветеринарним аптекам. |
| 703. | 3. Особи, які займаються оптовою торгівлею ветеринарними препаратами, повинні вести записи стосовно придбання, імпорту, експорту та продажу таких засобів. |
| 704. | 4. Матеріали, зазначені у частині третій цієї статті, повинні періодично надаватися до центрального органу виконавчої влади з питань ветеринарної медицини або установ, уповноважених центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної медицини, а також негайно надаватися для розгляду державному інспектору ветеринарної медицини за його запитом. |
| 705. | 5. Центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини встановлює порядок та вимоги до ліцензування діяльності з оптової торгівлі ветеринарних препаратів, спеціальну форму та зміст записів (звітності) стосовно придбання та обігу ветеринарних препаратів, періодичність та порядок подання таких записів центральному органу виконавчої влади з питань ветеринарної медицини або установам, уповноваженим цим органом. |
| 706. | Стаття 67. Ліцензування роздрібної торгівлі ветеринарними препаратами |
| 707. | 1. Ліцензовані заклади ветеринарної медицини мають право здійснювати роздрібну торгівлю ветеринарними препаратами та лікувальними кормами за умови, що такі є необхідними для проведення курсу лікування тварини, яка належить їх клієнту. |
| 708. | 2. Ветеринарні аптеки можуть здійснювати роздрібну торгівлю ветеринарними препаратами тільки після отримання ліцензії на такий вид діяльності, виданої центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної медицини або уповноваженим ним органом. |
| 709. | 3. Ліцензовані заклади ветеринарної медицини та ліцензовані ветеринарні аптеки повинні вести записи стосовно придбання та продажу окремих ветеринарних препаратів, які подаються до центрального органу виконавчої влади з питань ветеринарної медицини або установ, уповноважених цим органом, у формі та порядку, встановлених центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної медицини. |
| 710. | 4. Якщо за результатами державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду за діяльністю закладів ветеринарної медицини та ветеринарних аптек буде виявлено порушення діючих вимог та умов щодо роздрібної торгівлі або зберігання ветеринарних препаратів, засобів ветеринарної медицини або порушення, пов'язані із веденням відповідних записів, або якщо записи, зазначені у частині третій цієї статті, не були подані до центрального органу виконавчої влади з питань ветеринарної медицини, як це передбачено, відповідний головний державний інспектор ветеринарної медицини видає розпорядження про призупинення або заборону реалізації таких препаратів до усунення недоліків. |
| 711. | 5. Якщо заклад ветеринарної медицини протягом року повторно здійснив порушення, зазначені у частині четвертій цієї статті, або якщо роздрібна торгівля таких препаратів призупинялася або заборонялася двічі протягом двох років, центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини або орган, уповноважений ним (як орган ліцензування), анулює ліцензію цього закладу ветеринарної медицини. Заклад ветеринарної медицини, ліцензію якого анульовано, в установленому порядку може звернутися за отриманням нової ліцензії не раніше ніж через рік після прийняття рішення про її анулювання. |
| 712. | 6. Рішення про анулювання ліцензії або призупинення права реалізації ветеринарних препаратів можна оскаржити в установленому законом порядку. |
| 713. | 7. Центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини встановлює ліцензійні умови на здійснення діяльності з роздрібної торгівлі ветеринарними препаратами, порядок надання таких ліцензій, спеціальну форму та зміст записів, зазначених у частині третій цієї статті, а також порядок подання таких записів до центрального органу виконавчої влади з питань ветеринарної медицини, процедури для здійснення контролю за дотриманням встановлених вимог, а також порядок призупинення дії та анулювання ліцензії або права роздрібної торгівлі ветеринарними препаратами. |
| 714. | Стаття 68. Роздрібна торгівля ветеринарними препаратами |
| 715. | 1. Роздрібна торгівля ветеринарними препаратами здійснюється тільки ліцензованими лікарями ветеринарної медицини, ліцензованими закладами ветеринарної медицини, ліцензованими ветеринарними аптеками. |
| 716. | 2. Ліцензовані лікарі ветеринарної медицини та заклади ветеринарної медицини виписують рецепти та продають ветеринарні лікарські засоби (препарати) тільки власникам або утримувачам тварин (протягом курсу лікування тварин або для профілактики недугів та хвороб тварин). |
| 717. | 3. Ліцензований лікар ветеринарної медицини, який виписує рецепт на ветеринарний препарат, зобов'язаний надати власникам або утримувачам тварин рецепт та його копію, яка повинна зберігатися власниками (утримувачами) тварин разом із записами, ведення яких передбачено у статті 71 цього Закону. |
| 718. | 4. Ліцензовані лікарі ветеринарної медицини, ліцензовані заклади ветеринарної медицини та ліцензовані ветеринарні аптеки повинні продавати ветеринарні препарати, на які потрібен рецепт, тільки за наявності такого рецепта та зберігати копії рецепта на кожний проданий ветеринарний препарат протягом трьох років від дати продажу. |
| 719. | 5. Рецепт, зазначений частиною третьою цієї статті, включає крім назви ветеринарного препарату інструкції щодо його використання, дату виписання рецепта, ім'я, адресу, телефон, номер ліцензії та підпис ліцензованого лікаря ветеринарної медицини, а також ім'я та адресу власника (утримувача) тварин, для яких виписується ветеринарний препарат. |
| 720. | Стаття 69. Ветеринарні препарати, продаж та використання яких потребує рецепта |
| 721. | 1. Забороняється при роздрібній торгівлі продаж без рецепта ліцензованого лікаря ветеринарної медицини або лікаря ветеринарної медицини, який працює в державній установі ветеринарної медицини, таких ветеринарних препаратів: |
| 722. | 1) ветеринарних лікарських засобів, використання та обіг яких обмежуються відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; |
| 723. | 2) ветеринарних лікарських засобів, застосування яких потребує вжиття спеціальних застережних заходів або які мають застосовуватися тільки під контролем державного або ліцензованого лікаря ветеринарної медицини для уникнення небажаного ризику, що може загрожувати тваринам, особам, які вводять препарат тварині, споживачам продуктів тваринного походження, отриманих від тварин, що лікувалися відповідним ветеринарним лікарським засобом, або навколишньому середовищу; |
| 724. | 3) ветеринарних лікарських засобів, призначених для лікування, яке вимагає попереднього діагнозу, або застосування яких може спричинити процеси, що заважатимуть подальшим діагностичним або терапевтичним заходам; |
| 725. | 4) ветеринарних імунобіологічних засобів. |
| 726. | 2. Центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини встановлює перелік ветеринарних препаратів, що зазначені у частині першій цієї статті, та правила видачі рецептів. |
| 727. | Стаття 70. Імпорт ветеринарних препаратів для особливих цілей |
| 728. | 1. Ветеринарні препарати, які не зареєстровані для обігу та використання в Україні, можна ввозити на територію України з метою: |
| 729. | 1) реєстрації в Україні; |
| 730. | 2) експонування на виставках, ярмарках та конференціях; |
| 731. | 3) наукових досліджень. |
| 732. | 2. У разі, якщо ветеринарні препарати імпортуються для цілей, визначених у частині першій цієї статті, вони ввозяться тільки у кількостях, що є необхідними для досягнення зазначених цілей, а їх обіг в Україні забороняється. |
| 733. | 3. У разі катастрофи, стихійного лиха або спалаху хвороби тварин, які можуть призвести до зараження великої кількості тварин, центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини може відповідно до встановленого порядку видати разовий дозвіл на імпорт конкретного ветеринарного препарату, не зареєстрованого для обігу та використання в Україні, за умови наявності документів, які підтверджують обіг та застосування цього препарату в країні, з якої він імпортується. |
| 734. | Стаття 71. Ведення записів використання ветеринарних препаратів та лікувальних кормів власниками (утримувачами) продуктивних тварин |
| 735. | 1. Власники (утримувачі) продуктивних тварин зобов'язані вести записи закупок та використання ветеринарних лікарських засобів, ветеринарних імунобіологічних засобів та лікувальних кормів стосовно кожної тварини протягом її життя та надавати ці записи державному інспектору ветеринарної медицини або уповноваженому лікарю ветеринарної медицини на їх запит. У разі передачі продуктивної тварини її попередній власник (утримувач) повинен передати новому власнику (утримувачу) такі записи на цю тварину. |
| 736. | Зазначені записи повинні включати дату придбання, назву ветеринарного лікарського чи імунобіологічного засобу або лікувального корму, кількість (обсяг) закупленої продукції, назву та місцезнаходження закладу ветеринарної медицини або ветеринарної аптеки, де був придбаний ветеринарний лікарський чи імунобіологічний засіб або лікувальний корм, та інформацію про тварин, яких ними лікують. |
| 737. | 2. Записи, що передбачені частиною першою цієї статті, можуть вестися у формі копій рецептів ветеринарних лікарських засобів або ветеринарних імунобіологічних засобів та рахунків за такі засоби або лікувальні корми від ветеринарної аптеки або закладу ветеринарної медицини разом із зазначенням тварини або тварин, яких ними лікували. |
| 738. | Стаття 72. Утилізація та знищення ветеринарних препаратів |
| 739. | 1. Ветеринарні препарати, які у процесі здійснення державного контролю та нагляду були визнані такими, що не відповідають вимогам цього Закону, а також такі, строк зберігання яких закінчився, повинні бути вилучені з обігу, утилізовані та знищені. |
| 740. | 2. Утилізація та знищення ветеринарних препаратів здійснюються відповідно до правил, встановлених центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної медицини, з дотриманням інших вимог законодавства. |
| 741. | Стаття 73. Обіг засобів догляду за тваринами |
| 742. | Засоби догляду за тваринами можуть перебувати в обігу та використовуватися в Україні за умови, що вони: |
| 743. | 1) не завдають шкоди здоров'ю тварин; |
| 744. | 2) не можуть завдати шкоди здоров'ю людей у разі використання за інструкцією, виданою виробником для таких засобів; |
| 745. | 3) не порушують ветеринарно-санітарного та епізоотичного благополуччя в Україні. |
| 746. | Стаття 74. Регулювання обігу засобів ветеринарної медицини |
| 747. | Нові засоби ветеринарної медицини, на які не існує державних стандартів або технічних регламентів і на які не існує стандарту ІSО/ІЕС, до їх введення в обіг в Україні повинні подаватися до центрального органу виконавчої влади з питань ветеринарної медицини для проведення обов'язкової експертизи їх здатності досягати відповідного ефекту, для створення якого такі засоби призначаються. |
| 748. | Розділ ХІ |
| 749. | ВИМОГИ ДО ВИРОБНИЦТВА КОРМОВИХ ДОБАВОК, ПРЕМІКСІВ ТА КОРМІВ ДЛЯ ТВАРИН |
| 750. | Стаття 75. Реєстрація кормових добавок, преміксів та готових кормів |
| 751. | 1. Обіг та використання в Україні кормових добавок, преміксів та готових кормів дозволяються тільки після їх державної реєстрації. |
| 752. | 2. Забороняється реєстрація (перереєстрація) кормових добавок, преміксів та готових кормів, які: |
| 753. | 1) завдають шкоду ветеринарно-санітарному та епізоотичному благополуччю України; |
| 754. | 2) мають несприятливий вплив на здоров'я тварин, здоров'я людей та довкілля; |
| 755. | 3) представлені в такий спосіб, що може вводити в оману користувачів/споживачів; |
| 756. | 4) завдають шкоду споживачеві шляхом погіршення характерних особливостей продуктів тваринного походження або справляють на споживача помилкове враження щодо характерних особливостей продуктів тваринного походження. |
| 757. | 3. Для здійснення державної реєстрації кормових добавок, преміксів та готових кормів особа (далі - заявник) подає заяву разом з відповідними супровідними документами, перелік яких визначає центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини, до уповноваженого ним Державного науково-дослідного контрольного інституту. Заявник відповідає за достовірність інформації, наданої у реєстраційному досьє. Заявник, який подає заяву на реєстрацію кормових добавок, преміксів та готових кормів, вказує у супровідних документах до неї всю інформацію, яку він бажає залишити конфіденційною. Положення про державну реєстрацію кормових добавок, преміксів та готових кормів розробляє та затверджує центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини. |
| 758. | 4. Державний науково-дослідний контрольний інститут ветеринарних препаратів і кормових добавок проводить оцінку (експертизу) поданих документів, організовує здійснення необхідних досліджень і вживає інших заходів, необхідних для перевірки інформації та відомостей, зазначених у документах, а також готує експертні висновки на розгляд Державної фармакологічної комісії ветеринарної медицини. |
| 759. | 5. Державна фармакологічна комісія ветеринарної медицини розглядає експертні висновки та надає рекомендації центральному органу виконавчої влади з питань ветеринарної медицини щодо державної реєстрації відповідних кормових добавок, преміксів та готових кормів. |
| 760. | 6. Центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини приймає рішення про затвердження або відмову в реєстрації кормових добавок, преміксів та готових кормів. Термін проходження реєстрації не повинен перевищувати 90 днів від дати отримання заяви, повного комплекту документів та проведення відповідних оплат. |
| 761. | 7. Після прийняття рішення про реєстрацію кормових добавок, преміксів та готових кормів вони заносяться до реєстру кормових добавок, преміксів та готових кормів, який веде центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини. |
| 762. | 8. У разі прийняття рішення про відмову в реєстрації це рішення, а також вичерпне пояснення його причин повідомляються заявнику. Заявник у встановленому законом порядку може оскаржити його до суду. |
| 763. | 9. Реєстрація кормових добавок, преміксів та готових кормів підтверджується шляхом видачі реєстраційного посвідчення, термін дії якого не може перевищувати п'яти років. У реєстраційному посвідченні повинні зазначатися назва кормових добавок, преміксів та готових кормів, інформація про виробника та особу, яка має право власності на них, реєстраційний номер та строк дії реєстрації. |
| 764. | 10. Додатки до реєстраційного посвідчення містять інформацію про: |
| 765. | 1) мету застосування кормових добавок, преміксів та готових кормів та, за необхідності - показники якості; |
| 766. | 2) всі особливі умови або обмеження щодо зберігання та застосування кормових добавок, преміксів і готових кормів, вимоги моніторингу для виробників щодо негативного впливу під час їх обігу та використання і категорії видів тварин, для яких використовуються кормові добавки, премікси, готові корми або лікувальні корми; |
| 767. | 3) всі особливі вимоги на додаток до тих, що зазначені у частині десятій цієї статті, щодо маркування кормових добавок, преміксів і готових кормів, необхідного для виконання вимог та обмежень, встановлених у пункті третьому цієї частини; |
| 768. | 4) максимально допустимі рівні залишкових кількостей ветеринарних лікувальних або імунологічних засобів, які є компонентами кормових добавок або для метаболітів ветеринарних лікувальних чи імунологічних засобів у продуктах тваринного походження для сільськогосподарського або промислового використання, коли встановлення таких рівнів передбачено чинним законодавством, а міжнародних стандартів, інструкцій та рекомендацій щодо максимально допустимих рівнів не існує. |
| 769. | Додатки до реєстраційного посвідчення можуть містити також іншу інформацію, зазначену у відповідному нормативно-правовому акті, виданому згідно з цим Законом. |
| 770. | 11. Кормові добавки, премікси та готові корми, які перебувають в обігу в Україні, повинні відповідати таким вимогам щодо маркування та містити таку інформацію, чітко викладену українською мовою, у формі, що привертає увагу і не стирається: |
| 771. | 1) конкретну назву, отриману при реєстрації; |
| 772. | 2) ім'я або назву та адресу чи зареєстроване місце здійснення діяльності власника реєстраційного посвідчення; |
| 773. | 3) якісний та кількісний склад компонентів; |
| 774. | 4) інструкцію для використання та всі рекомендації стосовно безпечного застосування та, за необхідності, особливі вимоги, включаючи види та категорії тварин, для яких призначаються кормові добавки, премікси та готові корми; |
| 775. | 5) номер реєстраційного посвідчення, виданого центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної медицини; |
| 776. | 6) номер партії (серії), дату виробництва та дату закінчення терміну придатності. |
| 777. | 12. Незареєстровані для обігу в Україні кормові добавки, премікси та готові корми можна ввозити в Україну на підставі разового дозволу на ввезення, виданого центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної медицини, без подальшого обігу, лише для таких цілей: |
| 778. | 1) реєстрація в Україні; |
| 779. | 2) презентація на ярмарках, виставках та конференціях; |
| 780. | 3) наукові та інші цілі. |
| 781. | 13. Центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини встановлює порядок реєстрації кормових добавок, преміксів та готових кормів. Реєстрація проводиться, поновлюється і змінюється згідно з порядком, встановленим центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної медицини. |
| 782. | Стаття 76. Виробництво та обіг кормових добавок, преміксів та готових кормів |
| 783. | 1. Забороняється виробництво кормових добавок, преміксів та готових кормів, не зареєстрованих для обігу в Україні. Під час виробництва кормових добавок, преміксів та готових кормів особи повинні дотримуватися вимог належної практики виробництва та інших вимог, визначених центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної медицини. |
| 784. | 2. Особи, які займаються виробництвом кормових добавок, преміксів та готових кормів, зобов'язані вести детальні записи стосовно постачальників, дати отримання матеріалів для такого виробництва, включаючи корми тваринного та рослинного походження, що використовуються у виробництві, а також вести записи стосовно всіх кормових добавок, преміксів та готових кормів, проданих протягом трьох років відповідно до форми та інструкцій, встановлених центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної медицини. |
| 785. | 3. Введення в обіг кормових добавок, преміксів та готових кормів виробником та/або продавцем (постачальником) вважається декларацією їх безпечності та дотримання інших обов'язкових вимог, встановлених відповідними технічними регламентами та умовами реєстрації. |
| 786. | 4. Кормові добавки, премікси та готові корми, що перебувають в обігу, підлягають вибірковому контролю на предмет дотримання умов реєстрації та відповідних технічних регламентів. Центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини уповноважує відповідні державні установи ветеринарної медицини на проведення такого контролю. |
| 787. | 5. Забороняється обіг кормових добавок, преміксів та готових кормів, які не відповідають умовам їх реєстрації та/або відповідним технічним регламентам. |
| 788. | 6. Крім вимоги, зазначеної у частині п'ятій цієї статті, забороняється обіг кормів, включаючи премікси та кормові добавки, які є непридатними. Кормові добавки, премікси та готові корми вважаються непридатними, якщо: |
| 789. | 1) фактичний вміст компонентів не відповідає маркуванню; |
| 790. | 2) вміщують патогенні мікроорганізми у кількостях, які ставлять під загрозу здоров'я тварин; |
| 791. | 3) вміщують забруднюючі речовини у кількостях, які перевищують максимально допустимі рівні; |
| 792. | 4) строк придатності закінчився. |
| 793. | 7. Максимально допустимі рівні забруднюючих речовин та допустимі кількості патогенних мікроорганізмів у кормах визначаються відповідно до законодавства. |
| 794. | 8. Забороняється годувати жуйних тварин кормами, що містять тваринний білок від жуйних тварин. |
| 795. | Стаття 77. Програма моніторингу кормів, кормових добавок та преміксів |
| 796. | 1. Усі корми, кормові добавки та премікси, що перебувають в обігу в Україні, підлягають контролю відповідно до державної програми моніторингу та спостереження, що розроблена і працює на засадах оцінки ризику та здійснюється державною службою ветеринарної медицини з метою моніторингу придатності та дотримання відповідних технічних регламентів. |
| 797. | 2. Результати досліджень зразків кормів, кормових добавок та преміксів протягом десяти робочих днів від дати повідомлення про результати лабораторних досліджень можуть бути оскаржені власником зазначених кормів, кормових добавок та преміксів, з яких були взяті зразки, шляхом вимоги проведення арбітражного дослідження. |
| 798. | 3. Періодичність відбору зразків, потужності (об'єкти), на яких відбираються зразки, методи відбору зразків та проведення лабораторних досліджень у державних лабораторіях ветеринарної медицини, заходи, які вживаються у разі, якщо корми, кормові добавки або премікси визнано непридатними або такими, що не відповідають технічним регламентам, визначаються відповідно до нормативно-правових актів, виданих центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної медицини на виконання цього Закону. |
| 799. | Стаття 78. Реєстрація осіб, які займаються обігом кормів тваринного походження |
| 800. | 1. Особи, які займаються обігом кормів тваринного походження, підлягають реєстрації у центральному органі виконавчої влади з питань ветеринарної медицини. |
| 801. | 2. Особи, зазначені у частині першій цієї статті, зобов'язані вести записи про придбання та продаж кормів тваринного походження протягом останніх трьох років з метою відстеження обігу цих кормів та надавати цю інформацію державному інспектору ветеринарної медицини на його запит. |
| 802. | 3. Особи, які займаються обігом кормів, що містять білок жуйних тварин, повинні мати окремі потужності (об'єкти) для їх презентації та зберігання, а також окремі транспортні засоби для транспортування таких кормів. |
| 803. | 4. Центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини видає необхідні нормативно-правові акти для виконання положень цієї статті. |
| 804. | Стаття 79. Використання харчових відходів для годівлі тварин |
| 805. | 1. З метою запобігання спалахам хвороб тварин, спричинених використанням кормів з інфікованих матеріалів тваринного походження, забороняється використовувати як корми для тварин відходи харчових продуктів, які перевозилися транспортними засобами, що брали участь у міжнародних перевезеннях в інфіковані зони або зони спостереження чи з них, без проведення відповідних ветеринарно-санітарних заходів. |
| 806. | 2. Використання харчових відходів з потужностей (об'єктів), що здійснюють продаж харчових продуктів або зайняті у сфері громадського харчування, за винятком кормів, зазначених у частині першій цієї статті, для годівлі тварин, призначених для забою, дозволяється тільки за умови попередньої термічної обробки цих відходів. |
| 807. | 3. Особи, які використовують харчові відходи для годівлі тварин, призначених для забою, повинні протягом трьох років вести записи про походження харчових відходів та надавати таку інформацію державному інспектору ветеринарної медицини на його запит. |
| 808. | 4. Харчові відходи повинні транспортуватися у контейнерах і такими транспортними засобами, що виключають загрозу витоку або виплескування і які після використання миються та дезінфікуються. |
| 809. | 5. Умови використання харчових відходів, включаючи порядок їх збирання, теплову обробку, тип і засоби транспортування, а також порядок очистки та дезінфекції транспортних засобів і контейнерів та ведення записів, визначаються центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної медицини. |
| 810. | Розділ ХІІ |
| 811. | ВИМОГИ ЩОДО ЗДІЙСНЕННЯ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ |
| 812. | Стаття 80. Призначені прикордонні інспекційні пости |
| 813. | 1. Ввезення на територію України, транзит та вивезення з території України товарів дозволяються тільки через призначені прикордонні інспекційні пости, які мають карантинні станції та призначені для ввезення та вивезення товарів (далі - призначені прикордонні інспекційні пости). |
| 814. | 2. Ветеринарно-санітарні, технічні та виробничі умови на призначених прикордонних інспекційних постах повинні визначатися центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної медицини та бути прийнятними для таких цілей: |
| 815. | 1) проведення клінічного огляду тварин та відбору зразків від таких тварин або інших товарів для діагностичних і лабораторних досліджень; |
| 816. | 2) ізоляції тварин, що страждають на хвороби тварин чи недуги, або тварин, щодо яких існує підозра у захворюванні; |
| 817. | 3) проведення дезінфекцій транспортних засобів, що використовуються для перевезення товарів. |
| 818. | 3. Усі товари, зазначені у частині першій цієї статті, що надходять на прикордонний пост, який не є призначеним прикордонним інспекційним постом, мають бути направлені до найближчого призначеного прикордонного інспекційного поста. |
| 819. | Стаття 81. Товари та інші продукти, ввезення яких на територію України заборонено |
| 820. | 1. Ввезення громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які проживають/перебувають на території України, неїстівних продуктів тваринного походження для власного використання забороняється. |
| 821. | 2. Забороняється ввезення на територію України живих патогенних мікроорганізмів (у тому числі бактерій, вірусів, грибків, рикетсій, мікоплазми, інших патогенних мікробів) та патологічного матеріалу, що містить збудники хвороб тварин, за винятком ввезення на територію України для цілей проведення наукових досліджень чи для інших дозволених цілей. |
| 822. | 3. Ввезення на територію України мікроорганізмів та патологічного матеріалу, що містить збудники хвороб тварин, дозволяється на підставі дозволу на ввезення на територію України, який видається центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної медицини згідно з положеннями статті 82 цього Закону. |
| 823. | 4. Забороняється ввезення на територію України ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів та готових кормів, не зареєстрованих згідно з положеннями цього Закону, за винятком випадків, передбачених у статті 70 та частині дванадцятій статті 75 цього Закону. |
| 824. | 5. Дія цієї статті не поширюється на ввезення (вивезення) мікроорганізмів, що є підконтрольним відповідним службам Міністерства охорони здоров'я України. |
| 825. | Стаття 82. Дозвіл на ввезення на територію України товарів |
| 826. | 1. У випадках, передбачених відповідними ветеринарно-санітарними заходами, ввезення на територію України товарів здійснюється на підставі дозволів, які видаються державними органами ветеринарної медицини. |
| 827. | 2. Порядок подання заяви для отримання дозволу на ввезення товарів на територію України, а також вимоги щодо форми та змісту заяви встановлюються центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної медицини. Термін розгляду заяв щодо отримання дозволу на ввезення товарів на територію України, за жодних обставин, не може перевищувати 30 днів. |
| 828. | 3. Дозвіл на ввезення на територію України товарів видається в разі дотримання таких умов: |
| 829. | 1) ввезення на територію України товарів не заборонено на підставі ветеринарно-санітарного статусу в країні походження чи реекспорту; |
| 830. | 2) ризик, пов'язаний із ввезенням на територію України або транзитом товарів, є прийнятним стосовно належного рівня захисту здоров'я тварин та пов'язаного з цим здоров'я людей. |
| 831. | 4. Фактори, які необхідно враховувати при визначенні ризику, пов'язаного із ввезенням на територію України товарів, включають: |
| 832. | 1) використання товарів за призначенням; |
| 833. | 2) географічні та інші характеристики України, країни походження та, якщо має місце транзит, країн транзиту, які впливають на спроможність збудників хвороби, що підлягає повідомленню, заноситися, укорінюватися та поширюватися; |
| 834. | 3) існування державних програм контролю хвороб тварин в Україні, країні походження та країнах транзиту; |
| 835. | 4) існування в країні походження зон, вільних від хвороби, що підлягає повідомленню, або зон із незначною присутністю хвороби, що підлягає повідомленню, у разі, якщо ризик передачі такої хвороби відсутній або є мінімальним; |
| 836. | 5) ефективність ветеринарної адміністрації країни походження, яка визначається відповідно до статті 28 цього Закону; |
| 837. | 6) ефективність заходів, які можуть застосовуватися в країні походження на вимогу центрального органу виконавчої влади з питань ветеринарної медицини для зменшення ризику, пов'язаного з ввезенням на територію України, включаючи профілактичний карантин тварин перед завантаженням, зазначення потужності (об'єкта) походження, відбір зразків та лабораторні дослідження для підтвердження відсутності хвороб, що підлягають повідомленню, в країні походження. У разі необхідності ветеринарна адміністрація країни-експортера надає належний доступ на потужності (об'єкти) для проведення інспекції, тестів та інших відповідних процедур щодо ветеринарно-санітарних заходів, пов'язаних із вивезенням живих тварин та продукції тваринного походження; |
| 838. | 7) у разі ввезення на територію України тварин береться до уваги очікувана ефективність профілактичного карантину тварин для здійснення моніторингу здоров'я тварин. |
| 839. | 5. Дозвіл на ввезення на територію України повинен визначати ветеринарно-санітарні заходи, що мають бути здійснені експортером до завантаження, імпортером ( після ввезення на територію України, а також будь-які декларації у доповнення до тих, які стосуються відсутності клінічних ознак певних хвороб тварин, що підлягають повідомленню, які повинні засвідчуватися міжнародним ветеринарним сертифікатом. У разі ввезення на територію України живих мікроорганізмів та патологічного матеріалу, що містить збудники хвороб тварин, дозвіл на ввезення на територію України повинен включати специфікацію ветеринарно-санітарних заходів, які застосовуються імпортером для запобігання неконтрольованому розповсюдженню патогенного агента. |
| 840. | 6. Дозвіл на ввезення на територію України не вимагається для імпорту неїстівних продуктів тваринного походження, якщо їх було піддано технічним процедурам, що виключає можливість передачі хвороб, що підлягають повідомленню. |
| 841. | 7. Рішення про відмову в наданні дозволу на ввезення на територію України має бути мотивоване і надається заявнику без затримки. Таке рішення може бути оскаржено в установленому законом порядку. |
| 842. | 8. Центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини зобов'язаний повідомити шляхом розміщення на своєму веб-сайті перелік товарів відповідно до країн їх походження, з яких товари не можуть бути імпортовані згідно з ветеринарно-санітарним станом країни, а також інформувати заінтересовані державні органи про введення заборони ввезення на територію України товарів відповідно до ветеринарно-санітарного стану країни. |
| 843. | Стаття 83. Повідомлення державних інспекторів ветеринарної медицини про ввезення на територію України живих тварин |
| 844. | 1. Імпортер або особа, що відповідає за відправлення вантажу з тваринами, які потребують профілактичного карантину тварин після ввезення, зобов'язані інформувати відповідну регіональну службу ветеринарної медицини не пізніше ніж за три робочих дні до прибуття такого вантажу з тваринами. |
| 845. | 2. Порядок та форма повідомлення регіональної служби визначаються центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної медицини. |
| 846. | Стаття 84. Вимоги до вантажів товарів, що ввозяться на територію України або переміщуються транзитом |
| 847. | 1. Вантажі з товарами, що ввозяться на територію України, повинні: |
| 848. | 1) бути вільними від хвороб, що підлягають повідомленню, згідно з вимогами, визначеними МЕБ; |
| 849. | 2) супроводжуватися оригіналами міжнародних ветеринарних сертифікатів, підписаних державним інспектором ветеринарної медицини країни походження, як це передбачається відповідними ветеринарно-санітарними заходами; |
| 850. | 3) супроводжуватися дозволом на ввезення на територію України, якщо це вимагається ветеринарно-санітарними заходами; |
| 851. | 4) у разі ввезення на територію України живих тварин ( походити з країн або зон, які є вільними від хвороб, що підлягають повідомленню, або у випадках, рекомендованих МЕБ, ( із зон з низьким рівнем присутності хвороби, що підлягає повідомленню, в межах країни походження та не транспортуватися через територію, щодо якої існують обмеження, підтверджені відповідною міжнародною організацією або ветеринарною адміністрацією країни походження або транзиту. |
| 852. | 2. Транзит вантажів із живими тваринами здійснюється за умови дотримання вимог, передбачених у пункті 1 частини першої цієї статті. |
| 853. | 3. Транзит через територію України вантажів з неїстівними продуктами тваринного походження та репродуктивним матеріалом здійснюється згідно із встановленим загальним порядком транзиту інших товарів. |
| 854. | 4. Перелік товарів із зазначенням кодів за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності, щодо яких повинні застосовуватися ветеринарно-санітарні заходи при їх ввезенні на митну територію України та вивезенні з цієї території, встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної медицини. |
| 855. | Стаття 85. Ввезення на територію України екзотичних тварин |
| 856. | Для ввезення на територію України екзотичних тварин (тих, що за звичайних умов не зустрічаються в Україні) імпортер зобов'язаний, якщо цього вимагають відповідні міжнародні договори, надати документи від компетентного органу країни походження з питань захисту природних ресурсів, що підтверджують, що цей орган дозволяє вивезення з її території таких тварин. |
| 857. | Стаття 86. Стандартний прикордонний ветеринарно-санітарний контроль |
| 858. | 1. Усі імпортовані та транзитні об'єкти ветеринарно-санітарного контролю і нагляду підлягають стандартному прикордонному ветеринарно-санітарному контролю у формі інспектування, яке проводиться шляхом: |
| 859. | 1) перевірки того, що дозвіл на ввезення на територію України, який супроводжує вантаж, є дійсним; |
| 860. | 2) якщо згідно з ветеринарно-санітарними заходами вимагається міжнародний ветеринарний сертифікат, - перевірки того, що такий сертифікат, яким супроводжується вантаж, є повним та автентичним, а також того, що товари, зазначені в міжнародному ветеринарному сертифікаті, відповідають тим, що знаходяться у вантажі; |
| 861. | 3) виявлення у тварин ознак хвороб, що підлягають повідомленню. |
| 862. | 2. Ввезення вантажу в Україну або його транзит територією України дозволяється за таких умов: |
| 863. | 1) вантаж супроводжується дійсним дозволом на ввезення на територію України, якщо дозвіл на ввезення на територію України вимагається згідно з ветеринарно-санітарними заходами; |
| 864. | 2) міжнародний ветеринарний сертифікат є повним, автентичним та відповідає товарам, які знаходяться у вантажі, якщо міжнародний ветеринарний сертифікат вимагається згідно з ветеринарно-санітарними заходами; |
| 865. | 3) у товарах не виявлено симптомів або інших ознак хвороб, що підлягають повідомленню; |
| 866. | 4) виконується принаймні одна з нижчезазначених умов: |
| 867. | а) у разі транзиту вантажу, за умови якщо опломбування, здійснене митним органом країни відправлення, є непошкодженим; |
| 868. | б) товар підпадає під дію двосторонніх договорів про визнання еквівалентності спеціальних або загальних ветеринарно-санітарних заходів між країною походження та Україною; |
| 869. | в) попередні вантажі з аналогічними товарами з країни походження та/або конкретної потужності (об'єкта) країни походження супроводжувалися дійсними міжнародними ветеринарними сертифікатами; |
| 870. | г) вантаж становить низький рівень ризику для тварин даної місцевості відповідно до вимог, що застосовуються до товарів на стадії ввезення та після нього. |
| 871. | 3. У разі якщо стандартний ветеринарно-санітарний прикордонний контроль дозволяє дійти висновку, що міжнародний ветеринарний сертифікат є неповним, не відповідає товарам, які містить вантаж, або є сумніви щодо дійсності міжнародного ветеринарного сертифіката, державний прикордонний інспектор ветеринарної медицини застосовує положення статті 89 цього Закону. |
| 872. | 4. Розширений ветеринарно-санітарний контроль вантажу проводиться у разі, якщо вантаж визначено для проведення останнього в межах програми вибіркового ветеринарно-санітарного контролю або якщо ризик для здоров'я тварин або людей, який становить вантаж, відповідно до професійного висновку державного прикордонного інспектора ветеринарної медицини є високим. При оцінці ризику для здоров'я тварин та людей, який становить товар у вантажі, слід брати до уваги таке: |
| 873. | 1) результати стандартного прикордонного ветеринарно-санітарного контролю товарів; |
| 874. | 2) існування двосторонніх договорів щодо визнання еквівалентності спеціальних або загальних ветеринарно-санітарних заходів між Україною та країною походження; |
| 875. | 3) здійснення відповідних ветеринарно-санітарних заходів стосовно товарів, як це зазначається у дозволі на ввезення на територію України, перед та/або після ввезення, якщо це необхідно; |
| 876. | 4) статистичні дані щодо визнання недійсними міжнародних ветеринарних сертифікатів, які засвідчували відсутність хвороб тварин у вантажах з аналогічними товарами з відповідної країни походження та/або конкретної потужності (об'єкта), з якої походить товар. |
| 877. | 5. Імпортні вантажі вважаються такими, що не потребують розширеного ветеринарно-санітарного контролю, якщо певна кількість попередніх вантажів з аналогічними товарами з відповідної країни походження та/або конкретної потужності (об'єкта) походження супроводжувалася дійсними міжнародними ветеринарними сертифікатами і результати стандартного прикордонного ветеринарно-санітарного контролю не дають підстав вимагати проведення розширеного ветеринарно-санітарного контролю. |
| 878. | 6. Розширений ветеринарно-санітарний контроль повинен проводитися відповідно до положень статті 88 цього Закону. |
| 879. | 7. Центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини встановлює кількість попередніх вантажів з аналогічними тваринами або аналогічними іншими товарами з певної країни походження та/або потужності (об'єкта) походження, які супроводжувалися дійсними міжнародними ветеринарними сертифікатами, що виключає необхідність проведення розширеного ветеринарно-санітарного контролю. |
| 880. | Стаття 87. Вибірковий ветеринарно-санітарний контроль |
| 881. | 1. Відібрані за державною програмою вибіркового ветеринарно-санітарного контролю вантажі з товарами, що ввозяться на територію України, повинні піддаватися обов'язковому розширеному ветеринарно-санітарному контролю згідно з положеннями статті 88 цього Закону. |
| 882. | 2. Обов'язковий розширений ветеринарно-санітарний контроль застосовується за державною програмою вибіркового ветеринарно-санітарного контролю протягом календарного року до спеціально визначеного відсотка вантажів з товарами, класифікованими за трьома категоріями: живі тварини; неїстівні продукти тваринного походження; інші товари. |
| 883. | 3. Відсоток вантажів, зазначений у частині другій цієї статті, має визначатися на основі даних щодо виявлення хвороб, що підлягають повідомленню, або інших хвороб тварин у вантажах кожної категорії товарів та інших факторів, що впливають на ризики для життя та здоров'я тварин, які пов'язані з імпортними вантажами з товарами. |
| 884. | 4. Спеціально визначені відсотки вантажів товарів, до яких застосовується розширений ветеринарно-санітарний контроль, визначаються центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної медицини до початку кожного календарного року. |
| 885. | Стаття 88. Розширений ветеринарно-санітарний контроль |
| 886. | 1. Якщо державний прикордонний інспектор ветеринарної медицини має підозру, що ввезення на територію України або транзитний вантаж з товарами не відповідає необхідним умовам для ввезення на територію України або транзиту, вживаються такі заходи: |
| 887. | 1) державний прикордонний інспектор ветеринарної медицини негайно повідомляє про це Головному державному інспектору ветеринарної медицини України, який у свою чергу негайно повідомляє ветеринарну адміністрацію країни походження і останньої країни транзиту, якщо мав місце транзит, а також імпортеру або власнику вантажу; |
| 888. | 2) вантаж підлягає ізоляції у карантинній станції на призначеному прикордонному інспекційному посту, а державний прикордонний інспектор ветеринарної медицини в разі необхідності повинен відібрати зразки товарів за процедурою, зазначеною у відповідному зводі правил, та направити зразки до уповноваженої лабораторії, обладнаної для проведення необхідних досліджень, з метою підтвердження або усунення підозри; |
| 889. | 3) у разі усунення підозри державний прикордонний інспектор ветеринарної медицини видає ветеринарне свідоцтво для забезпечення переміщення вантажу територією України, після чого вантаж підлягає проходженню подальших митних процедур, передбачених законодавством; |
| 890. | 4) у разі підтвердження наявності у тварин особливо небезпечних хвороб, що входять до списку МЕБ, тварини забиваються, а їх туші та супутні об'єкти утилізуються або знищуються у спосіб, що гарантує неможливість перенесення хвороби, за рахунок власника або перевізника. Якщо вантаж складається з інших, ніж живі тварини, товарів, ці товари утилізуються або знищуються у спосіб, що гарантує неможливість перенесення хвороби, за рахунок власника або імпортера; |
| 891. | 5) у разі підтвердження наявності ендемічної хвороби, що підлягає повідомленню, стосовно якої застосовується державна програма контролю, або підтвердження зараження хворобою тварин, яка може спричинити підвищення рівня захворюваності на ендемічні хвороби тварин в Україні, вантаж підлягає: |
| 892. | а) поверненню до країни походження за рахунок власника або перевізника, якщо таке повернення не становитиме загрози для здоров'я тварин; |
| 893. | б) технічній переробці з метою ліквідації патогенного агента хвороби тварин, за згодою власника та з дотриманням необхідних ветеринарно-санітарних заходів; |
| 894. | в) знищенню відповідно до положень пункту 4 частини першої цієї статті. |
| 895. | 2. Про підтвердження або усунення підозри про хворобу тварин та здійснення подальших заходів негайно повідомляється Головним державним інспектором ветеринарної медицини України ветеринарній адміністрації країни походження та імпортеру і/або власнику вантажу. |
| 896. | Стаття 89. Процедури, що застосовуються, якщо міжнародний ветеринарний сертифікат не є прийнятним |
| 897. | 1. Якщо державний прикордонний інспектор ветеринарної медицини дійде висновку, що міжнародний ветеринарний сертифікат, яким супроводжується вантаж з товарами, є неповним чи підробленим або іншим чином сфальсифікованим, або дійде висновку, що товари у вантажі не відповідають зазначеним у міжнародному ветеринарному сертифікаті, що супроводжує вантаж, вантаж має бути затриманий на призначеному прикордонному інспекційному посту, про що повідомляється Головному державному інспектору ветеринарної медицини України або його призначеному представнику. |
| 898. | 2. Головний державний інспектор ветеринарної медицини України або його призначений представник має негайно зв'язатися з ветеринарною адміністрацією країни походження для консультацій та спільного визначення заходів, яких необхідно вжити до цього вантажу. |
| 899. | 3. У разі підтвердження факту, що міжнародний ветеринарний сертифікат не є прийнятним, вантаж має бути повернутий в країну відправлення за рахунок власника товару або перевізника. |
| 900. | Стаття 90. Обмеження ввезення на територію України та транзиту внаслідок спалаху особливо небезпечної хвороби, що входить до списку МЕБ, у країні походження або транзиту |
| 901. | 1. Ввезення імпортного або транзитного вантажу з тваринами не дозволяється незалежно від наявності дозволу на ввезення на територію України або транзит, якщо: |
| 902. | 1) присутність особливо небезпечної хвороби, що входить до списку МЕБ, до якої ці тварини є сприйнятливими, підтверджено в країні походження або в зоні, з якої походять тварини; |
| 903. | 2) присутність особливо небезпечної хвороби, що входить до списку МЕБ, до якої ці тварини є сприйнятливими, підтверджено в одній або більше країнах транзиту на території або на територіях, через які переміщувався вантаж з тваринами. |
| 904. | 2. За вищезазначених обставин центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини повинен зупинити цей вантаж на кордоні і після консультацій з ветеринарною адміністрацією країни походження негайно повернути вантаж до країни походження, а в разі високого ризику - знищити тварин у такий спосіб, щоб мінімізувати ризик проникнення або поширення особливо небезпечної хвороби, що входить до списку МЕБ, за рахунок власника вантажу. |
| 905. | Стаття 91. Вимоги щодо карантину тварин, що ввозяться на територію України |
| 906. | 1. Тварини, що ввозяться на територію України, крім тих, які призначені для забою, підлягають профілактичному карантину тварин з метою перевірки стану їх здоров'я. |
| 907. | 2. Тривалість профілактичного карантину тварин та методи діагностичного контролю перевірки стану здоров'я тварин визначаються у відповідних зводах правил, які затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної медицини, згідно з вимогами МЕБ. Місця проведення профілактичного карантину тварин, особи, які здійснюватимуть відповідні процедури, визначаються та контролюються державною службою ветеринарної медицини. |
| 908. | Стаття 92. Процедури, що застосовуються на митницях, митних складах та у вільних економічних зонах |
| 909. | Усі товари, що перетинають державний кордон України та надходять до митниць, митних складів та вільних економічних зон, підлягають такому самому державному ветеринарно-санітарному прикордонному контролю, що і вантажі, які імпортуються. |
| 910. | Стаття 93. Документи, якими супроводжуються вантажі товарів, що вивозяться з території України |
| 911. | Вантажі з товарами, що вивозяться з території України, повинні: |
| 912. | 1) супроводжуватися оригіналами міжнародних ветеринарних сертифікатів, підписаних та виданих державним прикордонним інспектором ветеринарної медицини, що засвідчують відсутність клінічних ознак хвороби тварин, та містити інші декларації відповідно до вимог МЕБ та країни призначення; |
| 913. | 2) якщо це вимагається країною призначення, ( супроводжуватися документами або мати маркування, що дозволяє визначити потужність (об'єкт), з якої походять товари. |
| 914. | Стаття 94. Видача міжнародних ветеринарних сертифікатів на вантажі товарів, що вивозяться з території України |
| 915. | 1. Сертифікат на експортні вантажі з товарами, які повинні супроводжуватися оригіналами міжнародних ветеринарних сертифікатів, що засвідчують відповідність вантажу вимогам у країні призначення, видається не раніше ніж за 72 години до завантаження на експортний засіб транспортування. |
| 916. | 2. Відповідність умовам сертифікації країни призначення визначається на підставі ветеринарного свідоцтва, виданого до завантаження і транспортування вантажу територією України, якщо умови ветеринарного свідоцтва є однаковими з умовами країни походження, а у разі вивезення з території України тварин ( дата на зазначеному ветеринарному свідоцтві має бути такою, що не перевищує 72 години до остаточного завантаження на експортний транспортний засіб. |
| 917. | Якщо ветеринарне свідоцтво не видано до завантаження та транспортування вантажу по території України або інформація, що міститься у ветеринарному свідоцтві, не відповідає вимогам до такої інформації країни призначення, перевірку виконання вимог країни призначення здійснює державний прикордонний інспектор ветеринарної медицини. |
| 918. | У разі закінчення строку дії ветеринарного свідоцтва повторна сертифікація свідоцтва здійснюється згідно з вимогами країни призначення. |
| 919. | 3. Якщо вантаж відповідає вимогам країни призначення, державний прикордонний інспектор ветеринарної медицини підписує і видає міжнародний ветеринарний сертифікат відповідно до вимог країни призначення. |
| 920. | 4. Якщо будь-який вантаж визнається таким, що не відповідає вимогам країни призначення, міжнародний ветеринарний сертифікат на нього не видається та вивезення його за межі України не дозволяється. Власник або особа, яка відповідає за вантаж, повинна негайно здійснити заходи, зазначені державним прикордонним інспектором ветеринарної медицини у відповідному приписі. |
| 921. | 5. Міжнародний ветеринарний сертифікат має бути надрукованим, мати серійний номер та відповідати типовій формі сертифіката, встановленій відповідними міжнародними організаціями, або за змістом і формою відповідати вимогам країни призначення. |
| 922. | Стаття 95. Заходи, що здійснюються внаслідок загрози хвороби тварин |
| 923. | Якщо існує високий ризик занесення збудників хвороби тварин, що підлягає повідомленню, на територію України з території сусідньої країни або її передачі через експортні або транзитні вантажі, Головний державний інспектор ветеринарної медицини України може видати розпорядження про встановлення на території, де існує така загроза: |
| 924. | 1) контролю за пересуванням товарів на прикордонних територіях, де існує така загроза, включаючи дороги, мости та пороми; |
| 925. | 2) заборони, обмежень або режиму обов'язкового попереднього умовного дозволу на ввезення на територію України, вивезення з території України або транзит товарів у зв'язку з ризиком, пов'язаним з переміщенням товарів з таких територій або через них; |
| 926. | 3) обов'язкової дезінфекції транспортних засобів, що перетинають кордон з території, де існує загроза. |
| 927. | Розділ ХІІІ |
| 928. | ФІНАНСУВАННЯ, МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ |
| 929. | Стаття 96. Фінансування та матеріально-технічне забезпечення державної служби ветеринарної медицини |
| 930. | 1. Фінансування та матеріально-технічне забезпечення державної служби ветеринарної медицини здійснюються за рахунок коштів загального та спеціального фондів Державного бюджету України. |
| 931. | 2. Внески до Міжнародного епізоотичного бюро та інших міжнародних організацій з питань ветеринарної медицини, членом яких є Україна, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України. |
| 932. | Стаття 97. Фінансування протиепізоотичних заходів та забезпечення виконання загальнодержавних довгострокових програм з питань ветеринарної медицини |
| 933. | Заходи щодо профілактики, локалізації, за необхідності ( ліквідації хвороб тварин, лабораторно-діагностичні та регулярні радіологічні дослідження товарів, матеріально-технічне забезпечення спеціалізованим обладнанням і транспортом, інші ветеринарно-санітарні заходи, визначені Кабінетом Міністрів України, та забезпечення виконання загальнодержавних довгострокових програм з питань ветеринарної медицини, у тому числі загальнодержавної програми здійснення моніторингу залишкових кількостей ветеринарних препаратів та інших забруднюючих речовин у тваринах, продуктах тваринного походження і кормах, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України. |
| 934. | Стаття 98. Оплата послуг, що надаються державною службою ветеринарної медицини |
| 935. | 1. Оплата проведення заходів щодо профілактики і ліквідації хвороб тварин (крім випадків, передбачених у статті 97 цього Закону), процедур контролю, інспектування та ухвалення, надання інформації, лікування тварин, які страждають на хвороби та недуги, лабораторних досліджень, ветеринарно-санітарної експертизи товарів, послуг при експортно-імпортних операціях та транспортуванні територією України об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду здійснюється за рахунок їх власників (операторів потужностей) згідно з тарифами. Платежі повинні дорівнювати фактичній собівартості наданих послуг. |
| 936. | 2. Оплата експертизи та випробування з метою реєстрації в Україні ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів та готових кормів здійснюються за рахунок коштів заявника згідно з прейскурантом, затвердженим відповідно до законодавства. |
| 937. | 3. Оплата послуг спеціалістів ветеринарної медицини, які займаються ветеринарною практикою, за виконання обов'язкових або необхідних протиепізоотичних заходів, згідно з переліком та у розмірах, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, не заборонених законом. |
| 938. | 4. Тарифи на ветеринарні послуги затверджуються відповідно до законодавства про ціни та ціноутворення. |
| 939. | Розділ ХІV |
| 940. | ВЕТЕРИНАРНА ПРАКТИКА. ПІДГОТОВКА ТА СТАТУС СПЕЦІАЛІСТІВ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ. ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ |
| 941. | Стаття 99. Ветеринарна практика |
| 942. | 1. Юридичні або фізичні особи (громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проживають/перебувають на території України) можуть займатися ветеринарною практикою на підставі ліцензії, що видається відповідно до закону. |
| 943. | 2. Державні установи ветеринарної медицини (лікарні, дільниці, пункти, аптеки, склади, лабораторії тощо), за винятком Державного науково-дослідного контрольного інституту ветеринарних препаратів і кормових добавок, Державного науково-контрольного інституту біотехнології та штамів мікроорганізмів, Інституту з лабораторної діагностики, зональних, міжобласних, республіканської Автономної Республіки Крим, обласних державних лабораторій ветеринарної медицини, державних лабораторій ветеринарної медицини міст Києва та Севастополя, державних лабораторій ветеринарно-санітарної експертизи на ринках можуть приватизовуватися в порядку, визначеному законом. При цьому приватизовані об'єкти не можуть бути перепрофільовані протягом десяти років. |
| 944. | 3. При державних установах ветеринарної медицини можуть утворюватися госпрозрахункові підрозділи для надання ветеринарних послуг на договірній основі. |
| 945. | Стаття 100. Професійна підготовка, підвищення кваліфікації, післядипломна освіта та атестація спеціалістів ветеринарної медицини |
| 946. | 1. Професійна підготовка спеціалістів ветеринарної медицини проводиться лише за стаціонарною формою навчання. |
| 947. | 2. Підвищення кваліфікації та післядипломна освіта спеціалістів ветеринарної медицини здійснюються: |
| 948. | 1) лікарів ветеринарної медицини, магістрів - у вищих навчальних закладах післядипломної освіти та на факультетах ветеринарної медицини вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації; |
| 949. | 2) фельдшерів ветеринарної медицини - у ветеринарних і сільськогосподарських технікумах, училищах, вищих навчальних закладах першого і другого, третього і четвертого рівнів акредитації; |
| 950. | 3) кандидатів, докторів ветеринарної медицини - на відповідних кафедрах навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації та у відділах науково-дослідних інститутів. |
| 951. | 3. Підвищення кваліфікації та післядипломна освіта спеціалістів ветеринарної медицини може проводитися також шляхом участі в семінарах та стажування як на території України, так і за кордоном. |
| 952. | 4. Підвищення кваліфікації спеціалістів ветеринарної медицини проводиться не рідше ніж один раз на п'ять років. |
| 953. | 5. Оплата за післядипломне навчання спеціалістів державної ветеринарної медицини під час підвищення кваліфікації здійснюється за рахунок роботодавця, а спеціалістів, що працюють на підприємницьких засадах, - за їх власний рахунок. |
| 954. | 6. Спеціалісти ветеринарної медицини підлягають атестації у порядку, встановленому законодавством. За результатами атестації визначається відповідність працівників займаній посаді та рівень їх кваліфікації, присвоюються категорії з визначенням відповідної заробітної плати. |
| 955. | 7. Положення про післядипломну освіту та періодичні курси підвищення кваліфікації спеціалістів, а також порядок атестації спеціалістів ветеринарної медицини затверджує центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини. |
| 956. | Стаття 101. Заходи правового та соціального захисту, матеріальне та соціальне забезпечення спеціалістів ветеринарної медицини |
| 957. | 1. Спеціалістам ветеринарної медицини надаються у користування або у власність земельні ділянки на загальних підставах відповідно до земельного законодавства України. |
| 958. | 2. Органи державного управління, за сприяння місцевих органів виконавчої влади, підприємства, установи та організації усіх форм власності забезпечують створення спеціалістам ветеринарної медицини належних виробничих та житлових умов, їх медичне і транспортне обслуговування. |
| 959. | 3. Забезпечення спеціалістів ветеринарної медицини житлом здійснюється шляхом: |
| 960. | 1) придбання та будівництва службового житла (будинків, квартир) за рахунок загального та спеціального фондів Державного бюджету України та інших джерел фінансування, не заборонених законом. Таке житло може передаватися спеціалістам ветеринарної медицини як у тимчасове, так і в постійне користування на умовах викупу та безкоштовно у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної медицини; |
| 961. | 2) придбання або будівництва індивідуального житла за власним вибором у зоні обслуговування на одному із сільськогосподарських підприємств за рахунок коштів Державного бюджету України, наданих їм на зворотній основі як безвідсотковий довгостроковий кредит на 25 років. |
| 962. | 4. Розміри посадових окладів, порядок встановлення кваліфікаційних категорій та надбавок за вислугу років спеціалістам державних установ ветеринарної медицини визначаються Кабінетом Міністрів України. |
| 963. | 5. Спеціалісти ветеринарної медицини мають право на скорочений робочий день і додаткову оплачувану відпустку у випадках, встановлених законом. |
| 964. | 6. Спеціалістам ветеринарної медицини за час роботи в зонах спалаху хвороб, що підлягають повідомленню, посадові оклади виплачуються в подвійному розмірі. |
| 965. | 7. Життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини підлягають обов'язковому страхуванню на випадок каліцтва або професійного захворювання, одержаних при виконанні службових обов'язків, при боротьбі із зоонозами та при безпосередніх маніпуляціях із тваринами за рахунок спеціального фонду Державного бюджету України. |
| 966. | 8. У разі каліцтва або професійного захворювання спеціалістам ветеринарної медицини виплачується одноразова грошова допомога у розмірі від трирічної до п'ятирічної заробітної плати залежно від ступеня втрати працездатності. |
| 967. | 9. Спеціалісти ветеринарної медицини, які проживають і працюють за спеціальністю в селах, селищах, відповідно до закону мають право на безоплатне користування житлом, опаленням та освітленням, пільгове кредитування на обзаведення господарством, на будівництво індивідуальних житлових будинків, придбання худоби. Ці права зберігаються за спеціалістами ветеринарної медицини - пенсіонерами, які працювали в селах, селищах і проживали там. |
| 968. | 10. Спеціалісти ветеринарної медицини для виконання службових обов'язків забезпечуються спеціальними службовими транспортними засобами. У разі використання спеціалістами особистого автомобільного транспорту у службових цілях їм виплачується грошова компенсація у встановлених розмірах. |
| 969. | 11. Фінансування видатків, пов'язаних із соціальним і правовим захистом спеціалістів ветеринарної медицини, здійснюється за рахунок загального та спеціального фондів Державного бюджету України, виділених центральному органу виконавчої влади з питань ветеринарної медицини, в межах законодавства. |
| 970. | 12. Головні державні інспектори ветеринарної медицини України, Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, міст, районів, регіональних служб державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні і транспорті, їх заступники, державні інспектори ветеринарної медицини центрального органу виконавчої влади з питань ветеринарної медицини та інші посадові особи державної служби ветеринарної медицини мають першочергове право на одержання житла, встановлення домашніх телефонів. |
| 971. | 13. Витрати головних державних інспекторів ветеринарної медицини України, Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, міст, районів, регіональних служб державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні України і транспорті, їх заступників, державних інспекторів ветеринарної медицини центрального органу виконавчої влади з питань ветеринарної медицини та інших посадових осіб державної служби ветеринарної медицини за користування пасажирським транспортом під час виконання ними службових обов'язків проводяться за рахунок коштів, передбачених на утримання державної служби ветеринарної медицини відповідно до затверджених кошторисів. Порядок відшкодування витрат на проїзд пасажирським транспортом визначається Кабінетом Міністрів України. |
| 972. | 14. Питання соціального і правового захисту, матеріального забезпечення спеціалістів ветеринарної медицини, які є військовослужбовцями або проходять службу в органах внутрішніх справ, охорони державного кордону України, служби безпеки тощо, регулюються відповідними нормативно-правовими актами. |
| 973. | Стаття 102. Інформаційне забезпечення державної служби ветеринарної медицини |
| 974. | 1. Інформаційне забезпечення державної служби ветеринарної медицини здійснюється з метою розробки ветеринарно-санітарних заходів, вивчення, оцінки, прогнозування ситуації, спрямованих на запобігання шкідливому впливу факторів на здоров'я тварин та людей, їх усунення або зменшення, а також інформування з цих питань органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій і громадян. |
| 975. | 2. Інформаційне забезпечення державної служби ветеринарної медицини здійснюється за допомогою системи державної, галузевої та оперативної звітності. Характер, обсяг, порядок і строки подання цієї інформації до державних органів та установ ветеринарної медицини встановлюються центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної медицини. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані надавати державним органам та установам ветеринарної медицини таку інформацію безоплатно. |
| 976. | Розділ ХV |
| 977. | ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ОСІБ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ У ГАЛУЗІ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ |
| 978. | Стаття 103. Відповідальність за правопорушення у галузі ветеринарної медицини |
| 979. | 1. За правопорушення у галузі ветеринарної медицини на фізичних, юридичних осіб та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, чия діяльність пов'язана з виробництвом та обігом об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, а також з наданням послуг лабораторної діагностики та веденням ветеринарної практики, накладається штраф відповідно до закону. |
| 980. | 2. Сплата штрафів не звільняє юридичних та фізичних осіб від усунення у порядку, встановленому законодавством, допущених порушень і відшкодування завданої ними шкоди. |
| 981. | Стаття 104. Органи, уповноважені розглядати справи про правопорушення у галузі ветеринарної медицини |
| 982. | 1. Справи про правопорушення, передбачені цим Законом, розглядають центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини, його територіальні органи і регіональні служби не пізніше як протягом двох місяців з дня вчинення правопорушення, а при тривалому правопорушенні - двох місяців з дня його виявлення. |
| 983. | 2. Накладати штрафи від імені центрального органу виконавчої влади з питань ветеринарної медицини, його територіальних органів і регіональних служб мають право головні державні інспектори ветеринарної медицини та їх заступники. |
| 984. | 3. На вимогу спеціалістів державної служби ветеринарної медицини виконання заходів щодо припинення порушень законодавства з питань ветеринарної медицини у необхідних випадках здійснюється із залученням працівників органів внутрішніх справ. |
| 985. | Стаття 105. Рішення у справах про правопорушення у галузі ветеринарної медицини |
| 986. | 1. Рішення про накладення штрафів за правопорушення у галузі ветеринарної медицини оформляються відповідними постановами. |
| 987. | 2. Юридичні та фізичні особи зобов'язані сплатити штраф у місячний термін з дня отримання постанови. У разі порушення цього терміну штраф стягується у судовому порядку. |
| 988. | Стаття 106. Оскарження рішень у справах про правопорушення у галузі ветеринарної медицини |
| 989. | Рішення у справах про правопорушення у галузі ветеринарної медицини можуть бути оскаржені до суду. |
| 990. | Розділ ХVІ |
| 991. | МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО |
| 992. | Стаття 107. Міжнародне співробітництво у галузі ветеринарної медицини |
| 993. | Міжнародне співробітництво у галузі ветеринарної медицини забезпечується: |
| 994. | 1) участю в роботі МЕБ та інших міжнародних організацій, ратифікацією міжнародних договорів та гармонізацією ветеринарно-санітарних заходів; |
| 995. | 2) гармонізацією законодавства в галузі ветеринарної медицини з кращою міжнародною практикою, уніфікацією профілактичних та протиепізоотичних заходів, методів діагностики хвороб тварин, застосуванням імунобіологічних, біологічних, рослинних, хімічних, хіміко-фармацевтичних та інших ветеринарних препаратів; |
| 996. | 3) встановленням професійних та наукових контактів, обміном інформацією про ветеринарно-санітарний статус України. |
| 997. | Стаття 108. Міжнародні договори |
| 998. | Якщо чинним міжнародним договором, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила міжнародного договору. |
| 999. | Розділ ХVІІ |
| 1000. | ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ |
| 1001. | 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім: |
| 1002. | 1) пункту 4 частини третьої статті 64 та частини першої статті 76, які набирають чинності з 1 січня 2010 року; |
| 1003. | 2) статей 31, 48 (52, які набирають чинності з 1 січня 2008 року; |
| 1004. | 3) частини другої статті 99, яка набирає чинності з 1 січня 2007 року. |
| 1005. | 2. До приведення у відповідність із Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про ветеринарну медицину" закони та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону. |
| 1006. | 3. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк: |
| 1007. | 1) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; |
| 1008. | 2) забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом". |