Кількість абзаців - 209 Розмітка (ліва колонка)


Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців та військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірні) та спеціальні збори (Друге читання)

0. Проект  
1. З А К О Н У К Р А Ї Н И  
2. Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців та військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірні) та спеціальні збори  
3. Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:  
4. І. Внести зміни до таких законів України:  
5. 1. У Законі України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 15, ст. 190; 1993 р., № 26, ст. 281; 1997 р., № 12, ст. 103, № 45, ст. 288; 1999 р., № 48, ст. 410; 2000 р., № 13, ст. 102, № 23, ст. 178; 2001 р., № 9, ст. 38, № 31, ст. 155; 2003 р., № 27, ст. 209; 2004 р., № 23, ст. 320, № 36, ст. 444, № 36, ст. 446):  
6. 1) доповнити преамбулою такого змісту:  
7. "Цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту. Закон гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі";  
8. 2) статтю 1 викласти в такій редакції:  
9. "Стаття 1. Визначення термінів  
10. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:  
11. військовослужбовець - громадянин України, який проходить один із видів військової служби, визначених Законом України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу";  
12. соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи економічних, правових і соціальних гарантій, що забезпечують дотримання і реалізацію найважливіших прав і свобод, ступінь задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців у відповідності до особливого виду їх службової діяльності, статусу у суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі, виявлення і нейтралізацію негативних чинників, що впливають на неї, створення умов для постійного зростання добробуту та досягнення соціально прийнятного рівня життя, самовизначення особистості захисника Вітчизни. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом;  
13. правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей - закріплення у законах прав, пільг, гарантій і компенсацій для зазначених осіб та інших заходів щодо їх соціального захисту, а також правового механізму їх реалізації;  
14. матеріальне забезпечення військовослужбовців - надання у передбачених законодавством випадках грошових виплат та допомог, а також речового, продовольчого та інших видів забезпечення;  
15. пільги військовослужбовцям - переваги, що надаються на підставі законодавства громадянам, які перебувають на військовій службі, з метою соціального захисту, компенсації певних обмежень, пов'язаних з перебуванням на військовій службі, та стимулювання заінтересованості у її проходженні;  
16. грошове забезпечення військовослужбовців - грошові виплати, які складаються з місячного грошового забезпечення та інших виплат.  
17. До складу місячного грошового забезпечення входять: оклади грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військове звання, процентна надбавка за вислугу років) та додаткові щомісячні види грошового забезпечення.  
18. Додатковими щомісячними видами грошового забезпечення є надбавки, доплати, підвищення та премія, які мають постійний характер.  
19. До інших виплат грошового забезпечення належать виплати підйомної допомоги, морського грошового забезпечення, продовольчо-дорожніх та польових коштів, одноразових грошових допомог, матеріальних та грошових допомог;  
20. захворювання, пов'язане з проходженням військової служби, - захворювання (травма, поранення, контузія, каліцтво тощо), яке виникло у період проходження військової служби у військових частинах, установах та організаціях, органах військового управління тощо, які не входять до складу діючої армії, або захворювання, яке виникло до проходження військової служби, а у період військової служби набуло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби;  
21. захворювання, не пов'язане з проходженням військової служби, - захворювання, яке виникло в особи, яка пройшла медичний огляд до призову на військову службу, і якщо військова служба не вплинула на наявне захворювання і придатність до військової служби;  
22. захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби, - захворювання (травма, поранення, контузія, каліцтво тощо), отримане особою, яка пройшла медичний огляд (крім випадків протиправного діяння), за умови виконання нею обов'язків військової служби під час проходження військової служби у військових частинах, установах та організаціях, органах військового управління тощо, що не входили до складу діючої армії.  
23. Військовослужбовці вважаються такими, які виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених у статті 24 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу";  
24. захворювання, не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби, - захворювання (травма, поранення, контузія, каліцтво тощо), отримане особою за обставин або в результаті нещасного випадку, не пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, або внаслідок правопорушення, встановленого службовим розслідуванням, досудовим слідством або судовим розглядом";  
25. 3) доповнити статтями 1-1 - 1-3 такого змісту:  
26. "Стаття 1-1. Законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей  
27. Законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів";  
28. "Стаття 1-2. Зміст соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей  
29. 1. Соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей передбачає:  
30. 1) реалізацію їх прав, пільг, гарантій та компенсацій органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також органами військового управління;  
31. 2) удосконалення механізмів та інститутів соціального захисту зазначених осіб;  
32. 3) охорону їх життя і здоров'я, а також інші заходи, спрямовані на створення умов життя та діяльності, що відповідають характеру військової служби та її ролі в суспільстві";  
33. "Стаття 1-3. Громадяни, віднесені до членів сім'ї військовослужбовця  
34. 1. Членами сім'ї військовослужбовця є особи, які спільно з ним проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.  
35. Подружжя військовослужбовця вважається сім'єю і тоді, коли дружина і чоловік у зв'язку з навчанням, службою (роботою), лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.  
36. До кола членів сім'ї військовослужбовця належать його (її) дружина (чоловік), їх діти і батьки. Діти є членами сім'ї незалежно від того, чи є це діти будь-кого з подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або позашлюбні.  
37. Дитина військовослужбовця належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.  
38. 2. Членом сім'ї військовослужбовця можуть бути визнані й інші близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід, баба) або особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв'язках, за умов постійного проживання з військовослужбовцем і ведення з ним спільного господарства (неповнорідні брати, сестри; зять, невістка; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та інші).  
39. 3. Членом сім'ї, який перебуває на утриманні військовослужбовця, вважається та особа з визначених у частинах першій та другій цієї статті осіб, яка не має власних доходів або пенсія, стипендія чи інший сукупний середньомісячний доход якої не перевищує прожиткового мінімуму, встановленого законом, і перебуває на повному утриманні військовослужбовця або одержує від нього допомогу, що є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. До цих осіб належать:  
40. 1) неповнолітні;  
41. 2) непрацездатні;  
42. 3) інші особи, яких військовослужбовець зобов'язаний утримувати за законом.  
43. У разі переміщення по службі військовослужбовця для подальшого проходження служби або навчання в інший населений пункт його утриманцями до надання житла сім'ї вважаються і ті члени сім'ї, які перебували раніше на утриманні військовослужбовця і залишилися тимчасово за попереднім місцем служби;  
44. 4) вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів вищих військових навчальних закладів та вищих навчальних закладів, які мають кафедри військової підготовки (факультети військової підготовки, відділення військової підготовки, інститути військової підготовки), стажисти до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними віку, встановленого для таких членів сім'ї військовослужбовця, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника;  
45. 5) працездатні члени сім'ї військовослужбовця, які зайняті доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками військовослужбовця, які не досягли 8-річного віку, за інвалідом І групи, дитиною-інвалідом віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком закладу охорони здоров'я потребує постійного стороннього догляду, та визначеними законом іншими видами трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який надає члену сім'ї військовослужбовця право на трудову пенсію;  
46. 6) інші особи, визнані утриманцями у встановленому законом порядку";  
47. 4) статті 3 - 6 викласти в такій редакції:  
48. "Стаття 3. Забезпечення виконання законодавства щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей  
49. Забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей покладається на органи державної влади та органи місцевого самоврядування";  
50. "Стаття 4. Сфера дії цього Закону  
51. 1. Дія цього Закону поширюється на:  
52. 1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей;  
53. 2) військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби чи після звільнення їх з військової служби, внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;  
54. 3) військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірні) та спеціальні збори, та членів їх сімей;  
55. 2. Дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, які загинули чи померли під час проходження військової служби внаслідок вчинення ними злочину";  
56. "Стаття 5. Забезпечення громадянських прав і свобод військовослужбовців  
57. 1. Військовослужбовці беруть участь у всеукраїнському і місцевих референдумах, у виборах до органів державної влади і органів місцевого самоврядування і можуть бути до них обраними. На них поширюються положення Закону України "Про вибори Президента України", а також інші законодавчі акти про вибори.  
58. 2. Військовослужбовцям, які балотуються кандидатами у народні депутати України, депутати місцевих рад, їх командири (начальники) повинні створювати належні умови для здійснення цього права.  
59. 3. Військовослужбовці, обрані до органів державної влади чи органів місцевого самоврядування або призначені у сформовані ними органи, залишаються на військовій службі, і за ними зберігається статус військовослужбовців. Військовослужбовці, обрані народними депутатами України, прикомандировуються до Верховної Ради України із залишенням на військовій службі в Збройних Силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях. Строк роботи в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах зараховується до строку військової служби (вислуги років). Після закінчення строку повноважень в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах військовослужбовці направляються у розпорядження військового формування, де вони проходили військову службу до обрання або призначення, для подальшого проходження військової служби на попередній або, за його згодою, на іншій, не нижчій ніж попередня посаді, яку вони обіймали до обрання на виборну посаду в органах держаної влади чи органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах.  
60. 4. Військовослужбовці можуть бути членами громадських організацій, за винятком організацій, статутні положення яких суперечать засадам діяльності Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, і можуть брати участь в їх роботі у вільний від виконання обов'язків військової служби час, коли вони вважаються такими, що не виконують обов'язків військової служби";  
61. "Стаття 6. Реалізація військовослужбовцями права на свободу світогляду і віросповідання  
62. 1. Військовослужбовці вправі сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні обряди, відкрито висловлювати свої релігійні або атеїстичні переконання. Командири (начальники) військових частин надають можливість військовослужбовцям брати участь у богослужіннях і виконанні релігійних обрядів.  
63. 2. Військовослужбовці не мають права відмовлятися або ухилятися від виконання обов'язків військової служби за мотивами релігійних переконань та використовувати службові повноваження для релігійної чи атеїстичної пропаганди.  
64. 3. Військовослужбовці мають право на придбання, володіння і використання релігійної літератури мовою на свій вибір, а також інших предметів й матеріалів релігійного призначення. Ніхто не має права перешкоджати задоволенню військовослужбовцями своїх релігійних потреб.  
65. 4. Держава не несе зобов'язань по задоволенню потреб військовослужбовців, пов'язаних з їх релігійними переконаннями та проведенням релігійних обрядів.  
66. 5. Особам, релігійні переконання яких перешкоджають проходженню строкової військової служби, надається право на проходження альтернативної (невійськової) служби згідно з Законом України "Про альтернативну (невійськову) службу".  
67. 6. Створення релігійних об'єднань та організацій у військових частинах не допускається. Релігійні обряди на території військової частини можуть проводитися на прохання військовослужбовців з дозволу командира (начальника) у вільний від виконання обов'язків військової служби час";  
68. 5) у статті 7 слова "або з санкції прокурора" виключити;  
69. доповнити статтю частиною другою такого змісту:  
70. "2. Ніхто не має права втручатися в службову діяльність військовослужбовців, за винятком осіб, які уповноважені на це законами та іншими нормативно-правовими актами, а також статутами Збройних Сил України";  
71. 6) у частині першій статті 8:  
72. абзац другий викласти в такій редакції:  
73. "Час проходження громадянами строкової військової служби зараховується до їх страхового стажу, до стажу державної служби та стажу роботи за спеціальністю у календарному обчисленні. Для громадян, призваних на строкову військову службу, які на момент призову займали посади, навчалися або працювали за професією, що у відповідності до закону передбачає право на призначення пенсій на пільгових умовах і в пільгових розмірах, час проходження строкової служби зараховується також і до стажу роботи, що передбачає такі пільги. Особам, які звільнені з військової служби до набуття права на пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", час проходження військової служби зараховується до їх страхового стажу, до стажу державної служби та стажу роботи за спеціальністю у календарному обчисленні. Громадянам, які звільнені з військової служби з правом на пенсію відповідно до зазначеного Закону, час проходження цієї служби зараховується до стажу державної служби та стажу роботи за спеціальністю у календарному обчисленні";  
74. абзац четвертий виключити;  
75. у зв'язку з цим абзац п'ятий вважати абзацом четвертим;  
76. частину другу викласти в такій редакції:  
77. "2. Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби) не можуть бути звільнені з військової служби до набуття права на пенсію за вислугу років, крім випадків, коли їхня служба припиняється після закінчення строку контракту або у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням чи у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, за власним бажанням, за станом здоров'я, за службовою невідповідністю, через сімейні обставини або з інших поважних причин, у зв'язку із скороченням штатів, а також у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.  
78. У разі незаконного звільнення з військової служби або переміщення по службі військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом або перебуває на кадровій військовій службі, підлягає поновленню на військовій службі на попередній або за його згодою на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді. Заподіяна йому таким звільненням (переміщенням) моральна шкода відшкодовується за рішенням суду.  
79. У разі поновлення на військовій службі (посаді) орган, який прийняв рішення про таке поновлення, одночасно вирішує питання про виплату військовослужбовцю матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці за час виконання військового обов'язку на нижчеоплачуваній посаді, які він недоотримав внаслідок незаконного звільнення (переміщення). Цей період зараховується військовослужбовцю до вислуги років (як у календарному, так і у пільговому обчисленні) та до терміну, встановленого для присвоєння чергового військового звання";  
80. абзац перший частини п'ятої викласти в такій редакції:  
81. "Держава забезпечує соціальну та професійну адаптацію військовослужбовців, які звільняються у зв'язку із скороченням штатів, за станом здоров'я, а також військовослужбовців строкової служби, які до призову на строкову військову службу не були працевлаштовані. Соціальній та професійній адаптації підлягають також члени сімей військовослужбовців. Адаптація зазначеної категорії осіб провадиться Національним координаційним центром адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, та конверсії колишніх військових об'єктів за рахунок коштів державного бюджету";  
82. 7) доповнити статтею 8-1 такого змісту:  
83. "Стаття 8-1. Право військовослужбовців на зміну місця військової служби, вибір місця проживання і виїзду за кордон  
84. 1. Військовослужбовці мають право на зміну місця військової служби, у тому числі на переміщення в іншу місцевість, відповідно до укладених ними контрактів, з урахуванням умов проходження військової служби, стану здоров'я військовослужбовців та членів їх сімей (на підставі висновку військово- лікарської комісії) та з інших підстав, встановлених законодавством. Переміщення по службі осіб офіцерського складу, прапорщиків (мічманів) здійснюється у порядку, встановленому Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування. Переміщення по службі осіб офіцерського складу, прапорщиків (мічманів) здійснюється, як правило, без зарахування в розпорядження відповідних командирів (начальників).  
85. 2. Військовослужбовці при звільненні з військової служби мають право на вибір постійного місця проживання у будь-якому населеному пункті України або в іншій державі відповідно до законів та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.  
86. 3. Військовослужбовці, як й інші громадяни України, можуть виїжджати за кордон у порядку, встановленому законом";  
87. 8) статтю 10 викласти в такій редакції:  
88. "Стаття 10. Службовий час і час відпочинку військовослужбовців  
89. 1. Загальна тривалість службового часу військовослужбовців на тиждень не може перевищувати нормальної тривалості робочого часу за відповідний період, визначеного законодавством України, за винятком випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.  
90. 2. Розподіл службового часу військовослужбовців протягом доби і протягом тижня у військових частинах здійснюється таким чином, щоб забезпечити у військовій частині постійну бойову готовність і проведення занять з бойової підготовки та створити умови для підтримання порядку, військової дисципліни та виховання військовослужбовців, підвищення їх культурного рівня, всебічного побутового обслуговування, відпочинку й харчування.  
91. 3. Розподіл службового часу військовослужбовців визначається розпорядком дня, який затверджує відповідний командир (начальник) у порядку, визначеному статутами Збройних Сил України, з суворим додержанням встановленої загальної тривалості щотижневого службового часу.  
92. 4. Для офіцерів, прапорщиків, а також військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, встановлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, а для військовослужбовців строкової служби і курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів та курсантів вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи, навчальних центрів (частин) - шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем.  
93. 5. Військові навчання, походи кораблів, бойові стрільби та бойове чергування, несення служби у добовому наряді та інші заходи, пов'язані із забезпеченням боєготовності військових частин, здійснюються без обмеження загальної тривалості службового часу.  
94. 6. Вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всього особового складу, крім військовослужбовців, залучених до виконання службових обов'язків. Ці дні згідно з планами, а також вільний від занять час відводяться для відпочинку, проведення культурно-освітньої роботи, спортивних заходів та ігор. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби та курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, які виконували службові обов'язки у вихідні, святкові та неробочі дні, відповідний час для відпочинку надається командиром (начальником), як правило, протягом наступного тижня. Військовослужбовцям строкової служби, курсантам (слухачам) вищих військових навчальних закладів при виконанні обов'язків військової служби в зазначені дні час відпочинку встановлюється відповідним командиром (начальником)";  
95. 9) доповнити статтею 10-1 такого змісту:  
96. "Стаття 10-1. Право військовослужбовців на відпустки. Порядок надання військовослужбовцям відпусток та відкликання з них  
97. 1. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням матеріального, грошового забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу у календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 і більше календарних років - 45 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця проведення відпустки і назад.  
98. Щорічна основна відпустка повинна бути надана протягом календарного року. В особливих випадках з дозволу прямого начальника - командувача корпусу, прирівняної до нього особи та вище - щорічна основна відпустка може бути надана за минулий рік у першому кварталі наступного року, якщо раніше її не було надано через виняткові обставини.  
99. 2. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, які проходять військову службу у місцевостях з несприятливими кліматичними та екологічними умовами, у тому числі гірських місцевостях, а також на військових посадах, виконання обов'язків військової служби на яких пов'язано з підвищеним ризиком для життя та здоров'я, тривалість щорічної основної відпустки збільшується до 15 календарних днів. При цьому загальна тривалість щорічної основної відпустки з урахуванням додаткових днів відпочинку не може перевищувати 60 календарних днів, не враховуючи часу, який необхідний для проїзду до місця використання відпустки та назад. Порядок надання таких відпусток визначається Кабінетом Міністрів України.  
100. 3. Військовослужбовцям офіцерського складу на період навчання у військових навчальних закладах під час перерв навчальних занять, передбачених навчальними планами, надаються відпустки тривалістю:  
101. зимова - до 14 календарних днів;  
102. літня - 30 календарних днів.  
103. Літня навчальна відпустка є основною, а зимова - додатковою. Час, необхідний для проїзду до місця проведення зазначених відпусток і назад, не надається.  
104. Військовослужбовцям, кандидатури яких затверджено для направлення на навчання чи виїзду за межі України, щорічна основна відпустка надається з урахуванням повного використання її до початку навчання або виїзду за межі України, а тим, хто навчається у військових навчальних закладах, - після закінчення навчального року.  
105. Військовослужбовцям офіцерського складу, прапорщикам (мічманам), які перебувають у відрядженнях за межами України, дозволяється за їх бажанням об'єднання щорічних основних відпусток за два роки. Загальна тривалість об'єднаної відпустки не повинна перевищувати 90 календарних днів з урахуванням часу, необхідного для проїзду до місця проведення відпустки і назад.  
106. 4. На прохання військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби та курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи, щорічна основна відпустка може бути надана їм частинами, за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. Якщо щорічна основна відпустка надана військовослужбовцям частинами, то час, необхідний для проїзду до місця використання відпустки і назад, надається тільки один раз.  
107. 5. Військовослужбовцям надаються у порядку, встановленому законодавством, додаткові відпустки із збереженням матеріального, грошового та іншого забезпечення у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, а також за рішенням командира (начальника) відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Військовослужбовцям-жінкам соціальні відпустки надаються згідно з законодавством.  
108. Відпустка за сімейними обставинами тривалістю до 15 календарних днів надається військовослужбовцям у таких випадках:  
109. тяжкого стану здоров'я або загибелі (смерті) близького родича військовослужбовця (дружини (чоловіка), батька (матері), батька (матері) подружжя, сина (дочки), рідного брата (рідної сестри) або особи, на вихованні якої перебував військовослужбовець;  
110. пожежі або іншого стихійного лиха, яке спіткало сім'ю або близького родича військовослужбовця;  
111. в інших виняткових випадках, коли присутність військовослужбовця в сім'ї необхідна, - за рішенням командира (начальника) військової частини.  
112. Відпустка за сімейними обставинами надається без урахування часу, необхідного для проїзду до місця проведення цієї відпустки і назад.  
113. 6. Військовослужбовцям строкової служби за весь період військової служби надається відпустка тривалістю 20 календарних днів, сержантам і старшинам - 25 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця проведення відпустки і назад.  
114. 7. Військовослужбовцям-інвалідам, а також учасникам бойових дій та прирівняним до них особам, у зручний для них час, надається основна щорічна відпустка тривалістю 45 календарних днів. При цьому загальна тривалість щорічної основної та додаткової відпусток цим військовослужбовцям не може перевищувати 60 календарних днів, не враховуючи часу, необхідного для проїзду до місця використання відпустки і назад.  
115. 8. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі у календарному обчисленні 20 років і більше, в один рік з трьох років до досягнення ними граничного віку перебування на військовій службі або в рік звільнення з військової служби за станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів за їх бажанням надається крім щорічної основної відпустки додаткова відпустка за сімейними обставинами тривалістю 30 календарних днів. Ця відпустка надається також військовослужбовцям, які проходять військову службу після досягнення ними граничного віку перебування на військовій службі і які не використали таку відпустку раніше. Зазначена відпустка надається тільки один раз протягом усього часу проходження військової служби.  
116. 9. Дружині (чоловіку) військовослужбовця щорічна основна відпустка за їх бажанням надається одночасно з щорічною основною відпусткою військовослужбовця. При цьому тривалість відпустки дружини (чоловіка) військовослужбовця може бути за їх бажанням однакової тривалості з відпусткою військовослужбовця. Частина відпустки дружини (чоловіка) військовослужбовця, що перевищує тривалість щорічної основної відпустки, за основним місцем їх роботи (служби) надається без збереження заробітної плати (грошового забезпечення).  
117. 10. Відкликання військовослужбовців офіцерського складу, прапорщиків (мічманів) із щорічних основних відпусток дозволяється лише у разі оголошення мобілізації, введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, а в інших випадках - за рішенням Міністра оборони України, керівників утворених відповідно до законів України військових формувань.  
118. У разі відкликання зі щорічної основної відпустки невикористана її частина, як правило, надається військовослужбовцям у поточному році. Якщо невикористана частина відпустки становить 10 календарних днів і більше, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби та курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад, але не далі пункту, з якого їх було відкликано, а також надається додатково час на проїзд до місця проведення відпустки і назад";  
119. 10) у статті 11:  
120. назву викласти в такій редакції:  
121. "Стаття 11. Право військовослужбовців на охорону здоров'я та медичну допомогу";  
122. частини першу та другу викласти в такій редакції:  
123. "1. Охорона здоров'я військовослужбовців забезпечується створенням сприятливих санітарно-гігієнічних умов проходження військової служби, побуту та системою заходів з обмеження дії небезпечних факторів військової служби, з урахуванням її специфіки та екологічної обстановки, які здійснюються командирами (начальниками) у взаємодії з органами державної влади.  
124. Турбота про збереження та про зміцнення здоров'я військовослужбовців - обов'язок командирів (начальників). На них покладається забезпечення вимог безпеки при проведенні навчань, інших заходів бойової підготовки, під час експлуатації озброєння і військової техніки, проведення робіт та виконання інших обов'язків військової служби.  
125. Військовослужбовці і військовозобов'язані, призвані на навчальні (або перевірні) та спеціальні збори, мають право на безоплатну кваліфіковану медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров'я. Військовослужбовці щорічно проходять медичний огляд, щодо них проводяться лікувально-профілактичні заходи.  
126. За відсутності за місцем проходження військової служби, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів або за місцем проживання військовослужбовців військово-медичних закладів охорони здоров'я чи відповідних відділень або спеціального медичного обладнання, а також у невідкладних випадках медична допомога надається державними або комунальними закладами охорони здоров'я за рахунок Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.  
127. Військовослужбовцям, які постраждали внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, медична допомога, санаторно-курортне лікування та відпочинок надаються відповідно до законодавства";  
128. 2. Члени сімей військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи) за відсутності за місцем їх проживання державних або комунальних закладів охорони здоров'я отримують медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров'я.  
129. Дружини (чоловіки) військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, їх неповнолітні діти, їх діти старші 18 років, які стали інвалідами до досягнення ними 18- річного віку, їх діти віком до 23 років, які навчаються у вищих навчальних закладах з денною формою навчання, а також особи, які перебувають на їх утриманні і проживають разом з ними, мають право на безоплатну медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров'я з відшкодуванням витрат на лікувальні і діагностичні заходи. При амбулаторному лікуванні ліки їм відпускаються за плату за роздрібними цінами, за винятком випадків, коли відповідно до законодавства така плата не стягується.  
130. Виготовлення та ремонт зубних протезів членам сімей військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) у військово-медичних закладах охорони здоров'я здійснюються на тих самих умовах, що й іншим громадянам у закладах охорони здоров'я Міністерства охорони здоров'я України, якщо інше не передбачене законами та іншими нормативно-правовими актами.  
131. Направлення військовослужбовців та членів їх сімей на лікування за межі України здійснюється на загальних підставах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України";  
132. частину третю після абзацу першого доповнити двома новими абзацами такого змісту:  
133. "Військовослужбовці, які отримали захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби, після лікування у військово-медичному закладі охорони здоров'я мають право на позачергове одержання путівок до санаторно-курортних та оздоровчих закладів Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.  
134. Пенсіонери з числа військовослужбовців, які визнані інвалідами І та ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, забезпечуються путівками на санаторно-курортне лікування незалежно від виду пенсії, яку вони отримують. Інваліди ІІІ групи, звільнені з військової служби внаслідок зазначених причин, які отримують пенсії по інвалідності, можуть забезпечуватися путівками на санаторно-курортне лікування за наявності відповідних медичних показань";  
135. у зв'язку з цим абзаци другий та третій вважати відповідно абзацами четвертим та п'ятим;  
136. доповнити статтю частиною шостою такого змісту:  
137. "6. Військовослужбовці, звільнені з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, члени сімей військовослужбовців приймаються на обстеження і лікування до військово-медичних закладів охорони здоров'я у порядку, встановленому Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями";  
138. 11) статтю 13 викласти в такій редакції:  
139. "Стаття 13. Право військовослужбовців та членів їх сімей на освіту  
140. 1. Військовослужбовці мають право на навчання (у тому числі на отримання післядипломної освіти) у військових навчальних закладах, відповідних підрозділах підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації військовослужбовців. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, дозволяється навчатися в інших вищих навчальних закладах без відриву від служби для поглиблення професійних знань та загальноосвітньої підготовки.  
141. 2. Особи, які були призвані на строкову військову службу в період навчання у вищих навчальних закладах І - ІV рівнів акредитації, при звільненні з військової служби зараховуються для продовження навчання до того навчального закладу, де вони навчалися до призову на військову службу, незалежно від форми навчання.  
142. 3. Громадяни, які звільнені з військової служби і закінчили військові навчальні заклади та прийняті на роботу до навчальних закладів як викладачі військових дисциплін, прирівнюються за освітою і оплатою праці до громадян, які закінчили педагогічні навчальні заклади.  
143. 4. При зміні військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом, або тими, хто перебуває на кадровій військовій службі місця проходження військової служби, а також при звільненні з військової служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів члени їх сімей, які навчаються (виховуються) у державних навчальних закладах, мають право переводитися до державних навчальних закладів, найближчих до нового місця проходження військової служби або місця проживання.  
144. 5. Дітям військовослужбовців за місцем проживання їхніх сімей у першочерговому порядку надаються місця у загальноосвітніх та дошкільних навчальних закладах і дитячих оздоровчих таборах незалежно від форм власності.  
145. 6. Діти військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні 20 років і більше, діти громадян, звільнених з військової служби за віком, за станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, вислуга років у календарному обчисленні яких становить 20 років і більше, діти військовослужбовців, які загинули при виконанні ними обов'язків військової служби, померли чи пропали безвісти або стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, користуються переважним правом зарахування до військових ліцеїв, ліцеїв з посиленою військово-фізичною підготовкою, вищих військових навчальних закладів та вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи, за умов успішного складання іспитів та відповідності іншим вимогам, правилам прийому до цих навчальних закладів.  
146. 12) у частині першій статті 15 слова "Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" замінити словами "Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб";  
147. 13) у статті 17 слово "законодавством" замінити словом "законом";  
148. 14) у статті 18:  
149. у другому реченні частини другої слова "посадового окладу" замінити словами "середньої місячної заробітної плати";  
150. частини третю і шосту викласти в такій редакції:  
151. "3. Дружинам (чоловікам) військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, зараховується до страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком, період проживання разом з чоловіком (дружиною) в місцевостях, де не було можливості працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років, а також період, коли дружина (чоловік) військовослужбовця була змушена (був змушений) не працювати за станом здоров'я дітей, пов'язаним з умовами проживання за місцем військової служби подружжя, якщо за висновком закладу охорони здоров'я їх діти потребували постійного догляду";  
152. "6. Вдова (вдівець) загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік) військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, в разі, якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, батьки військовослужбовця, які перебували на його утриманні, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - інваліди з дитинства мають право на пільги, передбачені цим Законом";  
153. доповнити після частини шостої новою частиною такого змісту:  
154. "На членів сімей військовослужбовців, які загинули при виконанні обов'язків військової служби в умовах воєнного або надзвичайного стану, поширюються пільги, гарантії та компенсації, що діють стосовно членів сімей військовослужбовців, які загинули під час Великої Вітчизняної війни, а також в інших державах, на території яких велися бойові дії за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ колишнього СРСР";  
155. частину четверту виключити;  
156. у зв'язку з цим частини п'яту - сьому вважати відповідно частинами четвертою - сьомою;  
157. 15) розділ ІІІ виключити;  
158. 16) доповнити Закон новими розділами ІІІ - V такого змісту:  
159. "Розділ ІІІ  
160. ОБМЕЖЕННЯ ПРАВ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ. ПРАВО ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ НА ОСКАРЖЕННЯ НЕПРАВОМІРНИХ ДІЙ ТА ОТРИМАННЯ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ  
161. Стаття 19. Обмеження прав у службовій діяльності військовослужбовців  
162. 1. Військовослужбовці не мають права:  
163. 1) на період військової служби у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях бути членами будь-яких політичних партій, рухів, займатися політичною діяльністю та створювати політичні партії, рухи, за винятком тих осіб, які в установленому законом порядку обрані народними депутатами України чи депутатами місцевих рад і не виявили бажання звільнятися з військової служби в запас або у відставку;  
164. 2) займатися підприємницькою або іншими видами діяльності, що передбачають отримання прибутку, безпосередньо чи через посередників або підставних осіб, бути повіреними третіх осіб у справах військового формування, в якому вони проходять службу, а також виконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової, викладацької, творчої діяльності у вільний від виконання обов'язків військової служби час), а також входити самостійно, через представника або підставних осіб до складу правлінь чи інших виконавчих органів, установ, підприємств, організацій, спілок та об'єднань, що здійснюють підприємницьку діяльність;  
165. 3) використовувати з метою, не пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби, фінансові кошти та майно військової частини, а також інше державне майно, за винятком випадків використання зазначеного майна за встановлену плату відповідно до законів;  
166. 4) отримувати від фізичних та юридичних осіб винагороди (подарунки, грошові винагороди, позики, послуги, оплату розваг, відпочинку, транспортних витрат та інші винагороди) за дії, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби, за винятком цінних подарунків, у тому числі іменних, і грошових сум, якими військовослужбовці нагороджуються в порядку заохочення відповідно до статутів Збройних Сил України;  
167. 5) приймати без дозволу Президента України нагороди іноземних держав, міжнародних та іноземних організацій;  
168. 6) виїжджати у службові відрядження за кордон за рахунок фізичних та юридичних осіб, за винятком службових відряджень, які здійснюються відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або на взаємній основі за домовленістю органів державної влади України з відповідними органами влади іноземних держав або міжнародними організаціями;  
169. 7) використовувати службове становище в інтересах політичних партій і громадських, у тому числі релігійних, об'єднань та організацій, а також для пропаганди свого ставлення до них.  
170. 2. Військовослужбовцям, які перебувають у родинних стосунках (батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також брати, сестри, батьки й діти другого з подружжя), не дозволяється проходити службу в одному підрозділі (військовій частині), якщо проходження ними військової служби пов'язано з прямою підпорядкованістю одного з них іншому.  
171. 3. Участь військовослужбовців у страйках, а також припинення виконання обов'язків військової служби як засіб врегулювання питань, пов'язаних з проходженням військової служби, забороняються.  
172. Стаття 20. Відповідальність військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірні) та спеціальні збори  
173. 1. Військовослужбовці і військовозобов'язані, призвані на навчальні (або перевірні) та спеціальні збори, залежно від характеру вчиненого правопорушення несуть дисциплінарну, адміністративну чи цивільно-правову відповідальність згідно з законом.  
174. 2. Військовослужбовці і військовозобов'язані, призвані на навчальні (або перевірні) та спеціальні збори, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.  
175. 3. За вчинення злочину військовослужбовці і військовозобов'язані, призвані на навчальні (або перевірні) та спеціальні збори, притягаються до кримінальної відповідальності згідно із законом.  
176. Стаття 21. Право військовослужбовця на оскарження неправомірних дій  
177. 1. Неправомірні рішення і дії (бездіяльність) органів військового управління та командирів (начальників) можуть бути оскаржені військовослужбовцями у порядку, передбаченому законами, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.  
178. Стаття 22. Право військовослужбовців на правову допомогу  
179. 1. Військовослужбовцям гарантується право на захист у порядку, встановленому законами України.  
180. 2. Судочинство у справах за участю військовослужбовців, які проходять військову службу на території України, здійснюється відповідно до законів України, а військовослужбовців, які проходять військову службу за межами території України, - відповідно до вимог міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.  
181. 3. Юридичні консультації та колегії адвокатів надають військовослужбовцям строкової служби безоплатно правову допомогу з питань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, а також для забезпечення права на захист від обвинувачення та з інших підстав, встановлених законами. Оплата праці адвоката при цьому здійснюється за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України";  
182. "Розділ ІV  
183. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПОСАДОВИХ ОСІБ ЗА ПОРУШЕННЯ ЦЬОГО ЗАКОНУ. НАГЛЯД ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЦЬОГО ЗАКОНУ  
184. Стаття 23. Відповідальність посадових осіб за порушення цього Закону  
185. Посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності і підпорядкування, винні в порушенні цього Закону, несуть відповідальність згідно з законом.  
186. Стаття 24. Нагляд за додержанням і застосуванням цього Закону  
187. Нагляд за додержанням і застосуванням цього Закону усіма посадовими особами органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами";  
188. "Розділ V  
189. ФІНАНСУВАННЯ ВИТРАТ, ПОВ'ЯЗАНИХ З РЕАЛІЗАЦІЄЮ ЦЬОГО ЗАКОНУ  
190. Стаття 25. Фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону  
191. Фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються у Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, інших джерел, не заборонених законодавством".  
192. 2. У Законі України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 33, ст. 270):  
193. 1) частину першу статті 2 викласти в такій редакції:  
194. "1. Військова служба у Збройних Силах України та інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження громадянами строкової військової служби зараховується до їх страхового стажу, до стажу державної служби та стажу роботи за спеціальністю у календарному обчисленні. Для громадян, призваних на строкову військову службу, які на момент призову займали посади, навчалися або працювали за професією, що у відповідності до закону передбачає право на призначення пенсій на пільгових умовах і в пільгових розмірах, час проходження строкової служби зараховується також і до стажу роботи, що передбачає такі пільги. Особам, які звільнені з військової служби до набуття права на пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", час проходження військової служби зараховується до їх страхового стажу, до стажу державної служби та стажу роботи за спеціальністю у календарному обчисленні. Громадянам, які звільнені з військової служби з правом на пенсію відповідно до зазначеного Закону, час проходження цієї служби зараховується до стажу державної служби та стажу роботи за спеціальністю у календарному обчисленні";  
195. 2) у статті 29:  
196. частини дев'яту і десяту викласти в такій редакції:  
197. "9. За військовозобов'язаними, які призвані на навчальні (або перевірні) та спеціальні збори, зберігаються на весь період зборів, враховуючи час проїзду до місця їх проведення і назад, місце роботи, займана посада та середня заробітна плата. Військовозобов'язані, призвані на навчальні (або перевірні) та спеціальні збори, не підлягають звільненню з роботи з дня отримання повістки про призов до повернення зі зборів, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи чи організації.  
198. У разі повної ліквідації підприємства, установи чи організації, де працював військовозобов'язаний, заробітна плата та інше матеріальне забезпечення, що належать йому за весь період навчальних (або перевірних) та спеціальних зборів, сплачуються військовозобов'язаному підприємством, установою чи організацією, що ліквідуються, або їх правонаступниками, або міністерством чи іншим центральним органом виконавчої влади, якому вони були підпорядковані до ліквідації";  
199. "10) Якщо військовозобов'язаний захворів у період навчальних (або перевірних) та спеціальних зборів і продовжує хворіти після їх закінчення, за ним в установленому порядку зберігаються місце роботи та посада, а з дня закінчення зборів, у разі тимчасової непрацездатності, йому замість заробітної плати за цей період виплачується допомога відповідно до законодавства.  
200. Військовозобов'язаним, які на день призову на навчальні (або перевірні) та спеціальні збори не працюють, за весь час перебування на цих зборах, включаючи час проїзду до місця їх проведення і назад, виплачується грошове забезпечення в розмірі мінімальної заробітної плати за рахунок коштів Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.  
201. За військовозобов'язаними, які направляються військовими комісаріатами на диспансерне чи стаціонарне обстеження (лікування, медичний огляд), за весь час перебування в лікувальному закладі охорони здоров'я зберігаються місце роботи, навчання, займана посада та середня заробітна плата (стипендія)".  
202. ІІ. Прикінцеві положення  
203. 1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2006 року.  
204. 2. Кабінету Міністрів України:  
205. у двомісячний термін з дня набрання чинності цим Законом:  
206. розробити нормативно-правові акти, що випливають із цього Закону;  
207. привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;  
208. забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.