Кількість абзаців - 201 Розмітка (ліва колонка)


Про засади запобігання та протидії корупції (Друге читання)

0. Проект
ЗАКОН УКРАЇНИ
 
1. Про засади запобігання та протидії корупції
 
2. Цей Закон встановлює правові та організаційні засади запобігання та протидії корупції в публічній і приватній сферах суспільних відносин, порядок відшкодування завданої внаслідок вчинення корупційних правопорушень шкоди, вимоги щодо поновлення прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, засади міжнародного співробітництва у сфері запобігання та протидії корупції.
 
3. Розділ І
 
4. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
5. Стаття 1. Визначення термінів
 
6. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
 
7. блага — грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги матеріального і/або нематеріального характеру;
 
8. близькі родичі — батьки, подружжя, діти, рідні брати і сестри, дід, баба, внуки, усиновлювачі, усиновлені;
 
9. конфлікт інтересів — протиріччя особистих і публічних інтересів особи, що зумовлює умисне невиконання чи неналежне виконання нею її повноважень;
 
10. корупція — протиправне використання особою повноважень та пов’язаних з цим можливостей, з метою незаконного одержання благ для себе, інших осіб, та відповідно неправомірні обіцянка, пропозиція чи надання таких благ;
 
11. корупційне правопорушення — умисне діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у статті 2 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну і/або цивільно-правову відповідальність;
 
12. подарунок — будь-яке благо, яке особа, зазначена у статті 2 цього Закону, безоплатно або за вартістю суттєво меншою від ціни цих благ одержує від фізичних чи юридичних осіб.
 
13. Стаття 2. Суб’єкти корупційних правопорушень
 
14. Суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення можуть бути:
 
15. 1) особи, уповноважені на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, а саме: Президент України, Голова Верховної Ради України та його заступники, Прем’єр–міністр України, інші члени Кабінету Міністрів України, Генеральний прокурор України, Голова Національного банку України, Голова Рахункової палати, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
 
16. народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати сільських, селищних, міських, районних, районних у містах, обласних рад;
 
17. державні службовці;
 
18. посадові особи місцевого самоврядування;
 
19. військові посадові особи Збройних Сил України та інших військових формувань;
 
20. судді Конституційного Суду України, професійні судді, народні засідателі та присяжні;
 
21. працівники правоохоронних органів;
 
22. посадові та службові особи інших державних органів;
 
23. 2) особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, а саме:
 
24. посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 цієї статті, але одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету;
 
25. члени окружних та дільничних виборчих комісій;
 
26. особи, які постійно або тимчасово обіймають в юридичних особах, у статутному фонді яких державна частка становить 50 або більше відсотків, посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов’язків, чи спеціально уповноважені на виконання таких обов’язків;
 
27. керівники громадських організацій, які частково фінансуються з державного чи місцевого бюджету;
 
28. керівники політичних партій, їх обласних, міських, районних організацій та інших структурних утворень;
 
29. помічники-консультанти народних депутатів України та інших виборних осіб, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету;
 
30. особи, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але виконують надані законом публічні повноваження (аудитори, нотаріуси, експерти, оцінювачі, адвокати, арбітражні керуючі, незалежні посередники чи члени трудового арбітражу під час розгляду колективних трудових спорів, а також у встановлених законом випадках інші особи);
 
31. посадові особи та співробітники міжнародних організацій, посадові особи іноземних держав;
 
32. 3) особи, які постійно чи тимчасово займають посади, пов’язані з виконанням організаційно–розпорядчих або адміністративно-господарських обов’язків, чи спеціально уповноважені на виконання таких обов’язків, в юридичних особах (крім юридичних осіб, зазначених в абзаці четвертому пункту 2 цієї статті), фізичні особи – підприємці;
 
33. 4) посадові особи юридичних осіб, юридичні особи, фізичні особи, в тому числі фізичні особи – підприємці, — у випадках незаконного надання ними особам, зазначеним у пунктах 1 і 2 цієї статті, і/або за участю цих осіб іншим особам благ.
 
34. Стаття 3. Основні принципи запобігання та протидії корупції
 
35. Діяльність із запобігання та протидії корупції ґрунтується на принципах:
 
36. неухильного додержання прав і свобод людини і громадянина;
 
37. комплексного здійснення з цією метою правових, політичних, соціально-економічних, інформаційних та інших заходів;
 
38. пріоритетності попереджувальних заходів;
 
39. невідворотності відповідальності за вчинення корупційних правопорушень;
 
40. участі громадськості у заходах щодо запобігання та протидії корупції, державного захисту осіб, які надають допомогу у здійсненні таких заходів;
 
41. забезпечення відновлення порушених прав і законних інтересів, відшкодування шкоди, завданої внаслідок корупційних правопорушень.
 
42. Стаття 4. Суб’єкти, які здійснюють заходи щодо запобігання та протидії корупції
 
43. 1. Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України здійснюють заходи щодо запобігання і протидії корупції в межах повноважень, визначених Конституцією України, та відповідно до законів України.
 
44. 2. Державні органи беруть участь у заходах щодо запобігання і протидії корупції у межах своєї компетенції, визначеної законами та виданими на їх основі іншими нормативно-правовими актами.
 
45. 3. Координація і контроль діяльності органів виконавчої влади щодо запобігання та протидії корупції здійснюються Радою національної безпеки і оборони України.
 
46. 4. Спеціально уповноваженими суб’єктами, які безпосередньо здійснюють у межах своєї компетенції заходи щодо запобігання, виявлення, припинення та розслідування корупційних правопорушень (далі — спеціально уповноважені суб’єкти у сфері запобігання та протидії корупції), є визначені законом підрозділи Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України та органів прокуратури України.
 
47. 5. Участь у запобіганні, виявленні, а в установлених законом випадках — у здійсненні заходів щодо припинення корупційних правопорушень, відновленні порушених прав фізичних та юридичних осіб, держави, а також в інформаційному і науково-дослідному забезпеченні здійснення заходів щодо запобігання та протидії корупції, в міжнародному співробітництві в цій сфері беруть:
 
48. інші, ніж зазначено у частині четвертій цієї статті, підрозділи Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, органів прокуратури України, а також уповноважені підрозділи інших центральних органів виконавчої влади;
 
49. місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування;
 
50. підприємства, установи, організації незалежно від підпорядкованості і форми власності, їх посадові особи, а також громадяни, об’єднання громадян за їх згодою (далі — суб’єкти, які беруть участь у заходах із протидії корупції).
 
51. 6. Керівники державних органів, юридичних осіб, їх структурних підрозділів у разі виявлення корупційного правопорушення чи одержання інформації про вчинення такого правопорушення працівниками відповідних державних органів, юридичних осіб зобов’язані вжити в межах своєї компетенції заходів до припинення такого правопорушення та негайно повідомити про його вчинення спеціально уповноваженого суб’єкта у сфері запобігання та протидії корупції.
 
52. Розділ ІІ
 
53. ЗАХОДИ ЩОДО ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ
 
54. Стаття 5. Обмеження, спрямовані на запобігання та протидію корупції
 
55. 1. Особам, зазначеним у пунктах 1 і 2 статті 2 цього Закону, крім народних засідателів і присяжних, забороняється:
 
56. 1) використовувати своє службове становище з метою незаконного одержання благ для себе, інших осіб, у тому числі:
 
57. а) сприяти фізичним і/або юридичним особам у здійсненні ними підприємницької діяльності, одержанні субсидій, дотацій, кредитів, пільг;
 
58. б) сприяти призначенню на посаду особи, яка не має переваг перед іншими кандидатами на цю посаду;
 
59. в) втручатися в діяльність інших державних органів, органів місцевого самоврядування або посадових осіб;
 
60. г) неправомірно надавати перевагу фізичним і/або юридичним особам у зв’язку з підготовкою проектів, виданням нормативно-правових актів та прийняттям рішень;
 
61. 2) займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю, безпосередньо або через посередників чи підставних осіб (крім викладацької, наукової, творчої роботи, а також медичної практики, які здійснюються у позаробочий час);
 
62. 3) входити, в тому числі через представника або підставних осіб, до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі, та представляють інтереси держави в раді товариства (спостережній раді), ревізійній комісії господарського товариства), якщо інше не передбачено Конституцією України;
 
63. 4) відмовляти фізичним і/або юридичним особам в інформації, надання якої передбачено законом, надавати недостовірну чи не в повному обсязі інформацію.
 
64. Обмеження, передбачені пунктами 2 та 3 цієї частини, не поширюються на депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів сільських, селищних, міських, районних, районних у містах, обласних рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі), а також на осіб, зазначених у пункті 2 статті 2 цього Закону.
 
65. Обмеження, передбачені пунктом 1 цієї частини, поширюються на народних засідателів, присяжних, а також осіб, зазначених у пункті 3 статті 2 цього Закону.
 
66. 2. Фізичним та юридичним особам забороняється здійснювати фінансування державних органів або органів місцевого самоврядування, в тому числі надавати їм матеріальну і/або нематеріальну допомогу, безоплатно виконувати роботи, надавати послуги, передавати кошти та інше майно, крім випадків, передбачених законами України та чинними міжнародними договорами України, що укладені в установленому законом порядку.
 
67. 3. Не є конфіденційною, не може становити комерційну або банківську таємницю інформація про:
 
68. 1) розміри, види благодійної та іншої допомоги, яка надається або одержується фізичними та юридичними особами;
 
69. 2) розміри та види винагороди, яку одержують особи, зазначені у пунктах 1 і 2 статті 2 цього Закону, правочини, пов’язані з одержанням майна, коштів цими особами, їх близькими родичами;
 
70. 3) працевлаштування, виконання робіт, послуг за цивільно-правовими угодами близьких родичів осіб, зазначених у пунктах 1 і 2 статті 2 цього Закону, якщо інше не передбачено законом.
 
71. Стаття 6. Спеціальна перевірка осіб, які претендують на зайняття посад, пов’язаних із виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування
 
72. 1. Стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, пов’язаних із виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, проводиться спеціальна перевірка.
 
73. До проведення спеціальної перевірки залучаються спеціально уповноважені суб’єкти у сфері запобігання та протидії корупції.
 
74. У разі потреби до проведення спеціальної перевірки залучаються інші центральні органи виконавчої влади.
 
75. 2. Спеціальній перевірці підлягають:
 
76. 1) дані про притягнення особи до кримінальної відповідальності та відповідальності за корупційні правопорушення;
 
77. 2) достовірність інформації про доходи, їх джерела та зобов’язання фінансового характеру, в тому числі за кордоном, щодо особи, яка претендує на посаду, і її близьких родичів;
 
78. 3) дані про наявність у особи корпоративних прав;
 
79. 4) відомості про особу, яка претендує на зайняття посади, у тому числі про стан її здоров’я, освіту, наявність наукового ступеня, вченого звання, підвищення кваліфікації.
 
80. 3. Порядок проведення спеціальної перевірки та перелік посад, на зайняття яких претендують особи, щодо яких проводиться спеціальна перевірка, визначаються Кабінетом Міністрів України.
 
81. Стаття 7. Обмеження щодо одержання подарунків
 
82. 1. Особам, зазначеним у пунктах 1 і 2 статті 2 цього Закону, у зв’язку з виконанням ними функцій держави або органів місцевого самоврядування забороняється приймати подарунки, за винятком випадків, передбачених цим та іншими законами України.
 
83. 2. Подарунки, одержані особами, зазначеними у пунктах 1 і 2 статті 2 цього Закону, під час проведення офіційних заходів, передаються державному органу, організації або іншій юридичній особі, в яких такі особи працюють, у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
 
84. 3. Особи, зазначені у пунктах 1 і 2 статті 2 цього Закону можуть приймати особисті подарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність за умови, що вартість одного подарунка не перевищує двадцяти відсотків прожиткового мінімуму для працюючих.
 
85. Стаття 8. Фінансовий контроль
 
86. 1. Особи, зазначені у пунктах 1 і 2 статті 2 цього Закону, зобов’язані подавати відомості про власні, а також їх близьких родичів доходи, витрати, зобов’язання фінансового характеру, в тому числі за кордоном, у порядку та обсягах, визначених законами та виданими на їх основі іншими нормативно-правовими актами.
 
87. 2. У разі відкриття валютного рахунка в установі банку–нерезидента особа, зазначена у пунктах 1 і 2 статті 2 цього Закону, зобов’язана в місячний строк письмово повідомити про це орган державної податкової служби за місцем проживання із зазначенням номера рахунка і місцезнаходження банку-нерезидента.
 
88. 3. Особа, яка претендує на зайняття посади, зазначеної у пунктах 1 і 2 статті 2 цього Закону, до призначення або обрання на відповідну посаду подає в установленому законодавством порядку відомості про належні їй та її близьким родичам доходи, цінні папери, нерухоме, цінне рухоме майно і вклади у банках.
 
89. У разі неподання або подання недостовірних відомостей зазначена особа не може бути призначена (обрана) на відповідні посади, а призначена особа підлягає звільненню.
 
90. Стаття 9. Кодекси поведінки
 
91. 1. Загальні вимоги до поведінки осіб, зазначених у пунктах 1 і 2 статті 2 цього Закону, встановлюються кодексами поведінки відповідних осіб, якими вони мають керуватись при виконанні своїх повноважень.
 
92. 2. Підстави та порядок притягнення до відповідальності за порушення вимог кодексів поведінки встановлюються законом.
 
93. 3. Законодавством, що визначає організацію і порядок діяльності окремих органів державної влади та органів місцевого самоврядування, надання окремих видів державних послуг або діяльності окремих категорій осіб, уповноважених на виконання функцій держави, органів місцевого самоврядування, встановлюються спеціальні вимоги щодо поведінки таких осіб.
 
94. 4. Держава сприяє закріпленню етичних та інших вимог щодо здійснення окремих видів діяльності в кодексах поведінки підприємців, представників відповідних професій.
 
95. Стаття 10. Обмеження щодо роботи близьких родичів
 
96. 1. Особи, зазначені в абзацах другому, четвертому – восьмому пункту 1 та в абзацах другому – четвертому пункту 2 статті 2 цього Закону (крім народних засідателів та присяжних), не можуть мати в безпосередньому підпорядкуванні або бути безпосередньо підпорядковані у зв’язку з виконанням повноважень близьким родичам.
 
97. 2. У разі виникнення обставин, що порушують вимоги частини першої цієї статті, відповідні особи, їх близькі родичі вживають заходів щодо усунення таких обставин протягом п’ятнадцяти робочих днів. Якщо протягом п’ятнадцяти робочих днів такі обставини добровільно не усунуто, відповідні особи або їх близькі родичі у місячний строк підлягають переведенню в установленому порядку на іншу посаду, що виключає безпосереднє підпорядкування. У разі неможливості такого переведення особа, яка перебуває у підпорядкуванні, підлягає звільненню із займаної посади.
 
98. 3. Особам, зазначеним у абзацах другому, четвертому – восьмому пункту 1 та в абзацах другому – четвертому пункту 2 статті 2 цього Закону (крім народних засідателів та присяжних), забороняється брати участь у роботі колегіальних органів під час розгляду питань щодо призначення на посаду близьких родичів, а також у будь-який інший спосіб впливати на прийняття такого рішення.
 
99. Примітка. У цій статті під близькими родичами слід розуміти осіб, зазначених у абзаці третьому статті 1 цього Закону, незалежно від того, чи вони спільно проживають з особами, зазначеними у пунктах 1 – 2 статті 2 цього Закону і пов’язані з такими особами спільним побутом.
 
100. Стаття 11. Антикорупційна експертиза проектів нормативно-правових актів
 
101. 1. З метою виявлення в проектах нормативно-правових актів положень, що можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень, розроблення рекомендацій стосовно їх усунення проводиться антикорупційна експертиза.
 
102. 2. Обов’язковій офіційній антикорупційній експертизі підлягають:
 
103. законопроекти, що вносяться Президентом України, Кабінетом Міністрів України на розгляд Верховної Ради України;
 
104. за рішенням відповідного комітету Верховної Ради України – законопроекти, що внесені народними депутатами України на розгляд Верховної Ради України.
 
105. 3. За дорученням Президента України, Кабінету Міністрів України, за зверненням центральних органів виконавчої влади також здійснюється офіційна антикорупційна експертиза проектів актів відповідно Президента України, Кабінету Міністрів України, центрального органу виконавчої влади.
 
106. 4. Офіційна антикорупційна експертиза здійснюється в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
 
107. 5. За результатами офіційної антикорупційної експертизи готується експертний висновок щодо наявності чи відсутності в законопроекті, проекті іншого акта положень, що можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень, із зазначенням рекомендацій про їх усунення, а також про доцільність прийняття закону, іншого акта, строки набрання ними чинності.
 
108. У разі негативної оцінки законопроекту, проекту іншого акта за результатами офіційної антикорупційної експертизи такий законопроект, проект іншого акта підлягає доопрацюванню відповідно до вимог експертного висновку та передачі на додаткову офіційну антикорупційну експертизу.
 
109. 6. За ініціативою фізичних осіб, об’єднань громадян, юридичних осіб може проводитись громадська неофіційна антикорупційна експертиза проектів нормативно-правових актів.
 
110. Проведення громадської неофіційної антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів та оприлюднення її результатів здійснюються за рахунок відповідних фізичних осіб, об’єднань громадян, юридичних осіб або інших джерел, не заборонених законодавством.
 
111. Стаття 12. Участь громадськості у заходах щодо запобігання та протидії корупції
 
112. 1. Фізичні особи, об’єднання громадян, юридичні особи можуть брати участь у заходах щодо запобігання та протидії корупції, крім випадків, передбачених законом.
 
113. 2. Об’єднання громадян для здійснення цілей і завдань, визначених у їх статутних документах, мають право:
 
114. 1) запитувати та одержувати в установленому порядку від органів державної влади та органів місцевого самоврядування інформацію про діяльність із запобігання та протидії корупції;
 
115. 2) проводити, замовляти проведення громадської неофіційної антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів, подавати за результатами експертизи пропозиції відповідним органам державної влади або органам місцевого самоврядування;
 
116. 3) брати участь у відкритих парламентських слуханнях з питань запобігання та протидії корупції;
 
117. 4) вносити пропозиції суб’єктам права законодавчої ініціативи щодо вдосконалення законодавчого регулювання відносин, що виникають у сфері запобігання та протидії корупції;
 
118. 5) проводити, замовляти проведення досліджень, у тому числі наукових, соціологічних тощо, з питань запобігання та протидії корупції.
 
119. 3. Об’єднанню громадян, фізичній, юридичній особі не може бути відмовлено у наданні доступу до інформації стосовно компетенції суб’єктів, які здійснюють заходи щодо запобігання та протидії корупції, та основних напрямів їх діяльності.
 
120. 4. Законопроекти та інші нормативно-правові акти, що передбачають надання пільг, переваг окремим суб’єктам господарювання, а також передачу функцій, повноважень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, в тому числі недержавним організаціям, підлягають обов’язковому опублікуванню з метою їх широкого обговорення.
 
121. Порядок опублікування проектів таких актів встановлюється законами України.
 
122. Стаття 13. Інформування громадськості про заходи щодо запобігання та протидії корупції
 
123. 1. Спеціально уповноважені суб’єкти у сфері запобігання та протидії корупції, суб’єкти, які беруть участь у заходах з протидії корупції, зобов’язані поінформувати громадськість про результати вжитих заходів щодо боротьби з корупцією.
 
124. 2. Уповноважений центральний орган виконавчої влади з реалізації правової політики щороку готує та оприлюднює звіт про результати проведення заходів щодо запобігання та протидії корупції.
 
125. У звіті відображаються такі відомості:
 
126. 1) статистичні дані про результати діяльності спеціально уповноважених суб’єктів у сфері запобігання та протидії корупції з обов’язковим зазначенням таких показників:
 
127. кількість осіб, щодо яких складено протоколи про вчинення корупційних правопорушень;
 
128. кількість осіб, щодо яких набрав законної сили обвинувальний вирок суду або на яких накладено адміністративне стягнення за корупційне правопорушення;
 
129. дані окремо за категоріями осіб, зазначених у статті 2 цього Закону, і за видами відповідальності за корупційні правопорушення;
 
130. 2) узагальнені результати офіційної антикорупційної експертизи проектів нормативно–правових актів;
 
131. 3) інформація про результати виконання органами державної влади заходів щодо запобігання та протидії корупції, в тому числі в рамках міжнародного співробітництва;
 
132. 4) інформація про розміри завданих корупційними правопорушеннями збитків, стан та обсяги їх відшкодування;
 
133. 5) результати соціологічних досліджень, що проводяться державними та недержавними науково–дослідними установами, з питань поширення корупції.
 
134. Стаття 14. Державний захист осіб, які надають допомогу в запобіганні та протидії корупції
 
135. 1. Особи, які надають допомогу в запобіганні та протидії корупції, перебувають під захистом держави.
 
136. Держава забезпечує здійснення правоохоронними органами правових, організаційно–технічних та інших заходів, спрямованих на захист від протиправних посягань життя, житла, здоров’я та майна осіб, які надають допомогу в запобіганні та протидії корупції, їх близьких родичів.
 
137. 2. Державний захист осіб, які надають допомогу в запобіганні та протидії корупції, здійснюється відповідно до Закону України „Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві".
 
138. Стаття 15. Врегулювання конфлікту інтересів
 
139. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження органів державної влади, органів місцевого самоврядування, порядок надання окремих видів державних послуг та провадження інших видів діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави, органів місцевого самоврядування, мають передбачати порядок та шляхи врегулювання конфлікту інтересів.
 
140. Стаття 16. Обмеження щодо осіб, які звільнилися з посад або припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави, органів місцевого самоврядування
 
141. Установлені цим або іншими законами України обмеження щодо осіб, зазначених у пунктах 1 і 2 статті 2 цього Закону, зберігаються щодо цих осіб протягом двох років після їх звільнення з посад або припинення в установленому порядку діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави, органів місцевого самоврядування, якщо їх обов’язки за новою посадою у приватному секторі безпосередньо пов’язані з функціями, виконуваними ними під час їх перебування на посаді, пов’язаній з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, або прирівняній до неї посаді.
 
142. Стаття 17. Обмеження щодо юридичних осіб, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення
 
143. 1. Органи державної влади або органи місцевого самоврядування, юридичні особи публічного права, юридичні особи, що фінансуються з державного або місцевого бюджету, не можуть надавати юридичним особам, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення, кошти і майно протягом п’яти років з моменту набрання рішенням суду законної сили.
 
144. Юридичним особам, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення, протягом п’яти років забороняється провадити діяльність від імені держави чи будь-яку іншу діяльність з надання державних послуг на договірних засадах.
 
145. 2. Кабінет Міністрів України визначає порядок оприлюднення інформації про юридичних осіб, притягнутих до відповідальності за корупційні правопорушення.
 
146. Розділ ІІІ
 
147. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА КОРУПЦІЙНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ
 
148. Стаття 18. Види відповідальності за корупційні правопорушення
 
149. За вчинення корупційних правопорушень особи, зазначені у статті 2 цього Закону, притягаються в установленому законом порядку до кримінальної, адміністративної, дисциплінарної і/або цивільно-правової відповідальності.
 
150. Стаття 19. Особливості звільнення з роботи осіб, які вчинили корупційні правопорушення
 
151. 1. Особа, щодо якої порушено кримінальну справу або справу про адміністративне правопорушення про вчинення нею корупційного правопорушення, пов’язаного із порушеннями обмежень, передбачених пунктами 1 – 3 частини першої статті 5, статтею 7 цього Закону, в тому числі в юридичних особах приватного права, підлягає відстороненню від виконання повноважень за посадою в порядку, визначеному законом, до розгляду справи судом, якщо інше не передбачено Конституцією України.
 
152. 2. Дострокове припинення повноважень особи на виборній посаді, звільнення особи з посади, що здійснюється Президентом України, Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, звільнення з військової служби військової посадової особи, яку притягнуто до відповідальності за корупційне правопорушення, проводиться відповідно до законодавства.
 
153. Інші особи, яких притягнуто до кримінальної або адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення, пов’язане із порушеннями обмежень, передбачених пунктами 1 – 3 частини першої статті 5, статтею 7 цього Закону, звільняються з відповідних посад протягом трьох робочих днів з дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду, накладення на них адміністративного стягнення за корупційне правопорушення.
 
154. 3. Про звільнення особи з посади у зв’язку з притягненням до відповідальності за корупційне правопорушення, пов’язане із порушеннями обмежень, передбачених пунктами 1 – 3 частини першої статті 5, статтею 7 цього Закону:
 
155. вноситься запис у трудову книжку із зазначенням підстави звільнення та посиланням на цю статтю Закону;
 
156. керівник державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації в триденний строк повідомляє суд, який постановив обвинувальний вирок або прийняв постанову про накладення адміністративного стягнення за корупційне правопорушення, та спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної служби.
 
157. 4. З метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного правопорушення, за поданням спеціально уповноваженого суб’єкта у сфері запобігання та протидії корупції, за рішенням керівника особи, яка вчинила таке правопорушення, проводиться службове розслідування.
 
158. Порядок проведення службового розслідування визначається Кабінетом Міністрів України.
 
159. Розділ ІV
 
160. УСУНЕННЯ НАСЛІДКІВ КОРУПЦІЙНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ
 
161. Стаття 20. Відшкодування збитків, завданих державі внаслідок вчинення корупційного правопорушення
 
162. Збитки, завдані внаслідок вчинення корупційного правопорушення, підлягають відшкодуванню в установленому законом порядку.
 
163. Стаття 21. Незаконні нормативно-правові акти та правочини
 
164. 1. Нормативно–правові акти, рішення, що прийняті внаслідок вчинення корупційного правопорушення, скасовуються органом або посадовою особою, уповноваженими на прийняття чи скасування відповідних актів та рішень, або визнаються незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованих фізичних осіб, об’єднань громадян, юридичних осіб, прокурора, органу державної влади, органу місцевого самоврядування.
 
165. 2. Правочини, укладені внаслідок корупційного правопорушення, є нікчемними.
 
166. Стаття 22. Відновлення прав і законних інтересів та відшкодування збитків, завданих фізичним та юридичним особам внаслідок вчинення корупційного правопорушення
 
167. 1. Фізичні та юридичні особи, права яких порушено внаслідок вчинення корупційного правопорушення, які зазнали моральної та/або майнової шкоди, мають право на поновлення прав, відшкодування шкоди у встановленому законом порядку.
 
168. 2. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок незаконних дій суб’єктів, які здійснюють заходи щодо запобігання та протидії корупції, відшкодовуються з Державного бюджету України у встановленому законом порядку.
 
169. Держава, Автономна Республіка Крим, орган місцевого самоврядування, які відшкодували шкоду, завдану суб’єктом, що здійснює заходи щодо запобігання та протидії корупції, має право зворотної вимоги (регресу) до особи, яка завдала шкоди, у розмірі виплаченого відшкодування, якщо обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили, в діях цієї особи встановлено склад злочину.
 
170. Стаття 23. Вилучення незаконно одержаного майна
 
171. Кошти та інше майно, одержані внаслідок вчинення корупційного правопорушення, підлягають вилученню в установленому законом порядку, а вартість незаконно одержаних послуг та пільг — стягненню в доход держави.
 
172. Розділ V
 
173. КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ ЗАКОНІВ У СФЕРІ ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ
 
174. Стаття 24. Контроль за виконанням законів у сфері запобігання та протидії корупції
 
175. Контроль за виконанням законів у сфері запобігання та протидії корупції здійснюється державними органами в межах їх повноважень у встановленому законом порядку.
 
176. Стаття 25. Громадський контроль за виконанням законів у сфері запобігання та протидії корупції
 
177. Громадський контроль за виконанням законів у сфері запобігання та протидії корупції здійснюється на підставі та в порядку, визначеному цим та іншими законами України.
 
178. Розділ VІ
 
179. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО
 
180. Стаття 26. Міжнародне співробітництво у сфері запобігання та протидії корупції
 
181. 1. Україна відповідно до укладених нею міжнародних договорів здійснює співробітництво у сфері запобігання та протидії корупції з іноземними державами, міжнародними організаціями, які здійснюють заходи щодо запобігання та протидії корупції.
 
182. 2. Правова допомога та інші види міжнародного співробітництва у справах про корупційні правопорушення здійснюються компетентними органами відповідно до законодавства та міжнародних договорів України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.
 
183. Стаття 27. Міжнародні договори України у сфері запобігання та протидії корупції
 
184. У разі якщо міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про запобігання та протидію корупції, застосовуються правила міжнародних договорів.
 
185. Стаття 28. Міжнародний обмін інформацією у сфері запобігання та протидії корупції
 
186. 1. Компетентні органи України можуть надавати відповідним органам іноземних держав та одержувати від них інформацію, в тому числі з обмеженим доступом, з питань запобігання та протидії корупції з додержанням вимог законодавства та міжнародних договорів України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.
 
187. 2. Надання органам іноземних держав інформації з питань, пов’язаних із запобіганням та протидією корупції, можливе лише в разі, якщо:
 
188. такими органами представлені гарантії того, що інформація буде використана виключно для виконання завдань, покладених на компетентний орган згідно із законодавством;
 
189. відповідний компетентний орган України може встановити такий режим доступу до інформації, який унеможливлює розкриття інформації для інших цілей чи її розголошення в будь-який спосіб, у тому числі шляхом несанкціонованого доступу.
 
190. Стаття 29. Заходи щодо повернення в Україну доходів, одержаних внаслідок корупційних правопорушень, та розпоряджання вилученими доходами, одержаними внаслідок корупційних правопорушень
 
191. Україна здійснює заходи щодо повернення в Україну коштів та іншого майна, одержаних внаслідок корупційних правопорушень, та розпоряджається цими коштами та майном відповідно до законодавства та міжнародних договорів України.
 
192. Розділ VІІ
 
193. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
 
194. 1. Цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування.
 
195. 2. Визнати таким, що втратив чинність, Закон України „Про боротьбу з корупцією" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 34, ст. 266; 1997 р., № 19, ст. 136; 1998 р., № 26, ст. 149; 1999 р., № 16, ст. 97, № 26, ст. 213; 2000 р., № 24, ст. 185; 2002 р., № 40, ст. 289, № 43, ст. 315; 2003 р., № 29, ст. 233; 2005 р., № 16, ст. 263, зі змінами, внесеними Законом від 23 лютого 2006 року № 3490-ІV).
 
196. 3. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:
 
197. внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом;
 
198. забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;
 
199. привести нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
 
200. забезпечити приведення у відповідність із цим Законом нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.