Кількість абзаців - 32 Розмітка (ліва колонка)


Про термінові заходи щодо мінімізації негативних наслідків фінансової кризи у хлібопекарській галузі (Друге читання)

0. ЗАКОН УКРАЇНИ
Про першочергові заходи щодо запобігання впливу світової фінансової кризи на хлібопекарську галузь
 
1. Цей Закон спрямований на створення умов фінансово-економічної підтримки хлібопекарської галузі, подолання кризових явищ у цій галузі, та забезпечення доступності хлібу для кожного громадянина України, Верховна Рада України постановляє:
 
2. І. Зважаючи на нагальну необхідність унеможливлення поширення кризових явищ у хлібопекарський галузі та важливе соціальне значення доступності хлібу для кожного громадянина України:
 
3. Стаття 1. Встановити, що договір між Національним банком України та банком про підтримання ліквідності через відповідні інструменти рефінансування (у тому числі при наданні стабілізаційного кредиту) укладається з урахуванням таких особливостей:
 
4. а) якщо банк має у складі кредитного портфеля заборгованість позичальників - хлібопекарських підприємств та/або афілійованих компаній хлібопекарських підприємств, за кредитними договорами укладеними в національній та іноземній валюті у період до 01 листопада 2008 року з цільовим призначенням: закупівля сільськогосподарської продукції, борошна та технологічного обладнання для виробництва хліба, то така заборгованість вважається добровільно пролонгованою (реструктуризованою) цим банком на строк, не менший строку, на який надається таке рефінансування (але не менший за 365 днів);
 
5. б) норми підпункту "а" цієї статті поширюються також на заборгованість, яка класифікується Національним банком України як субстандартна або сумнівна, що виникла станом на 1 лютого 2009 року;
 
6. в) достатнім забезпеченням для надання кредиту рефінансування (у тому числі коли заборгованість за такими кредитами кваліфікована як субстандартна або сумнівна) вважається застава (іпотека) майна та/або майнових прав позичальника такому банку, у тому числі, складських свідоцтв чи складських документів на зерно;
 
7. г) при отриманні рефінансування від Національного банку України банк протягом наступних п’яти робочих днів зобов’язаний повідомити позичальника про можливість внесення змін до кредитного договору (укладення додаткового договору) з метою його пролонгації (реструктуризації) за умовами цього пункту. Незалежно від фактичної дати внесення таких змін (укладення додаткового договору), кредит вважається пролонгованим з моменту отримання банком відповідного рефінансування від Національного банку України.
 
8. Порушення банком строків надання такого повідомлення або відмова внести відповідні зміни до кредитного договору (укласти з позичальником додатковий договір) протягом 30 робочих днів з моменту отримання відповідного рефінансування вважається порушенням істотних умов договору між Національним банком України та таким банком про підтримання ліквідності через відповідні інструменти рефінансування (у тому числі при наданні стабілізаційного кредиту), що тягне за собою безумовне дострокове повернення такого рефінансування Національному банку України у загальній сумі.
 
9. Національний банк України забезпечує виконання норм цієї статті.
 
10. Стаття 2. Зазначена у статті 1 цього Закону пролонгація (реструктуризація) здійснюється на таких умовах:
 
11. а) за процентною ставкою, яка існувала на момент надання такого кредиту, якщо згодом менша ставка не була погоджена сторонами кредитного договору;
 
12. б) протягом такої пролонгації (реструктуризації) вартість застави (іпотеки), її наявності, не переоцінюється у бік зменшення. При цьому, якщо заставодавець порушує умови пролонгованого кредитного договору, банк - заставодержатель (іпотекодержатель) має право запропонувати заставодавцю (іпотекодавцю) доповнити такий кредитний договір (укласти додатковий договір) із застереженням про задоволення вимог заставодержателя (іпотекодержателя) у досудовому порядку, внаслідок чого право заставодавця (іпотекодавця) на звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) виникає не раніше 90 календарного дня, наступного за днем, в якому припускається таке порушення;
 
13. в) форма (спосіб) нарахування та погашення процентів, а також погашення основного боргу, може бути зміненою лише за погодженням з позичальником та не може висуватися як передумова отримання такої пролонгації (реструктуризації);
 
14. г) не дозволяється запровадження будь-яких додаткових комісій, плат та відшкодувань на користь банку, а також застосування штрафних санкцій до позичальника у зв’язку з такою пролонгацією (реструктуризацією). Це правило поширюється також на випадки дострокового погашення такого пролонгованого (реструктуризованого) кредиту за рішенням позичальника.
 
15. Стаття 3. Не вважається підставою для збільшення категорії ризику за кредитом, який було пролонговано або реструктуризовано шляхом зменшення розміру процентів або основної суми заборгованості позичальника.
 
16. Стаття 4. Банк, який має у складі кредитного портфеля заборгованість позичальників - хлібопекарських підприємств та/або афілійованих компаній хлібопекарських підприємств, але не звертався до Національного банку України за отриманням рефінансування, може запропонувати таким позичальникам внести зміни до кредитного договору (укласти додатковий договір) на умовах пролонгації (реструктуризації), визначених цим Законом. Наявність таких змін (додаткових договорів) є підставою для надання такому банку відповідного рефінансування від Національного банку України.
 
17. Стаття 5. Для цілей цього Закону:
 
18. - хлібопекарським підприємством вважається підприємство, яке на власних або орендованих виробничих потужностях виробляє хліб і хлібобулочні вироби з борошна пшеничного першого і другого сортів та житнього, хліб і булочні вироби із суміші борошна пшеничного першого і вищого сортів (з кількістю борошна пшеничного вищого сорту не більше 50 відсотків), хліб і булочні вироби для діабетиків, при цьому питома вага вартості перелічених видів товарної продукції, що виробляється таким підприємством, повинна складати не менше 70 відсотків від сукупної вартості виробленого протягом останнього календарного року таким підприємством обсягу товарної продукції;
 
19. - афілійована компанія хлібопекарського підприємства - юридична особа, частка якої становить понад 50 відсотків у статутному фонді хлібопекарського підприємства.
 
20. Стаття 6. За погодженням сторін пролонгації (реструктуризації) кредитів відповідно до цього Закону, які були надані хлібопекарським підприємствам та/або афілійованим компаніям хлібопекарських підприємств в іноземній валюті, такі кредити можуть бути переоформлені у національну валюту України за курсом, що діяв на момент укладання відповідних договорів.
 
21. Стаття 7. Для забезпечення виконання умов статті 6 даного Закону, Національний банк України та комерційні банки укладають між собою договори на купівлю-продаж іноземної валюти в обсягах, необхідних для погашення (переоформлення) заборгованості хлібопекарських підприємств та/або афілійованих компаній хлібопекарських підприємств перед комерційними банками, за курсом, що діяв на момент укладання відповідних кредитних договорів.
 
22. Порядок застосування цієї статті, у тому числі механізм компенсації Національному банку України курсових різниць, встановлюється Кабінетом Міністром України разом із Національним банком України.
 
23. Стаття 8. Норми законів України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", "Про заставу" діють з урахуванням норм цього Закону.
 
24. ІІ. Прикінцеві положення
 
25. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування та діє до прийняття Верховною Радою України у зв’язку із стабілізацією фінансово-економічної ситуації в Україні рішення щодо втрати чинності цим Законом, але не пізніше ніж до 1 січня 2011року.
 
26. 2. Кабінету Міністрів України:
 
27. станом на 1 червня 2009 року на підставі даних Національного банку України провести аналіз розрахунків за кредитами, наданими на користь хлібопекарських підприємств, та у разі необхідності невідкладно подати до Верховної Ради України законопроект для продовження процедури врегулювання заборгованості за такими кредитами у спосіб, передбачений цим Законом;
 
28. у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
 
29. 3. Кабінету Міністрів України, Національному банку України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом:
 
30. привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
 
31. забезпечити прийняття актів, необхідних для реалізації цього Закону.