Кількість абзаців - 826 Розмітка (ліва колонка)


Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень (Друге читання)

0. Проект
 
1. Закон України
 
2. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень
 
3. Верховна Рада України
п о с т а н о в л я є:
 
4. І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
 
5. 1. Закон України "Про виконавче провадження" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 24, ст. 207; 2001 р., № 11, ст. 54, № 14, ст. 96, № 30, ст. 202; 2003 р., № 5, ст. 46; 2004 р., № 6, ст. 37, № 2, ст. 6, № 11, ст. 140, № 19, ст. 256, № 46, ст. 511; 2005 р., № 2, ст. 30, № 33, ст. 430, ст. 431, № 42, ст. 464, № 48, ст. 480, № 51, ст. 551; 2006 р., № 1, ст. 1, № 13, ст. 110, № 35, ст. 295, ст. 296; 2007 р., № 10, ст. 84, № 16, ст. 216) викласти в такій редакції:
 
6. "ЗАКОН УКРАЇНИ
 
7. Про виконавче провадження
 
8. Цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
 
9. Глава 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
10. Стаття 1. Виконавче провадження
 
11. 1. Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
 
12. Стаття 2. Органи і посадові особи, які здійснюють примусове виконання рішень
 
13. 1. Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка належить до системи органів Міністерства юстиції України.
 
14. 2. Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу", примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних в містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції (далі - державні виконавці).
 
15. 3. Начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та начальник відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі наділені всіма правами та повноваженнями у виконавчому провадженні, передбаченими цим Законом для заступника начальника районного, районного у місті, міського (міста обласного значення), міськрайонного управління юстиції - начальника відділу державної виконавчої служби.
 
16. 4. За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, або у разі виконання зведеного виконавчого провадження при органах державної виконавчої служби можуть утворюватися у встановленому Міністерством юстиції України порядку виконавчі групи, до складу яких включаються державні виконавці одного або кількох органів державної виконавчої служби. Постановою директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України або начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, Головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі на керівника групи можуть покладатися права і повноваження у виконавчому провадженні, встановлені цим Законом для заступників начальників районних, районних в містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції - начальників відділів державної виконавчої служби.
 
17. 5. Інші органи, установи, організації і посадові особи провадять виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до статті 5 цього Закону, на вимогу чи за дорученням державного виконавця.
 
18. Стаття 3. Виконання рішень іншими органами
 
19. 1. У випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються податковими органами, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.
 
20. 2. Рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
 
21. 3. Органи, установи, організації та особи, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, не є органами примусового виконання, крім органів та посадових осіб, які виконують рішення про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності.
 
22. Стаття 4. Інформаційне забезпечення виконавчого провадження
 
23. 1. З метою ведення обліку виконавчих проваджень, контролю за дотриманням державними виконавцями вимог законодавства під час здійснення виконавчих дій, надання оперативного доступу сторін виконавчого провадження до його матеріалів Міністерство юстиції України забезпечує функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.
 
24. 2. Під час виконання рішень державний виконавець має право на безпосередній доступ до офіційних електронних баз даних і реєстрів, що містять інформацію про боржників, їх майно та кошти. Порядок доступу до таких реєстрів установлюється Міністерством юстиції України разом з відповідними центральними органами виконавчої влади, які забезпечують їх ведення.
 
25. Стаття 5. Вимоги державного виконавця
 
26. 1. Вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених у статті 18 цього Закону рішень обов’язкові для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України.
 
27. 2. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень.
 
28. 3. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.
 
29. Стаття 6. Гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні
 
30. 1. Державний виконавець зобов’язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
 
31. 2. Державний виконавець роз’яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їх права згідно з вимогами цього Закону.
 
32. Глава 2. УЧАСНИКИ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ
 
33. Стаття 7. Учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій
 
34. 1. Учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб’єкти оціночної діяльності - суб’єкти господарювання.
 
35. 2. Для проведення виконавчих дій державний виконавець у разі необхідності залучає понятих, а також працівників органів внутрішніх справ, представників органів опіки і піклування, інших органів і установ у порядку, встановленому цим Законом.
 
36. Стаття 8. Сторони виконавчого провадження
 
37. 1. Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
 
38. 2. Стягувачем є фізична, юридична особа або держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада в особі відповідних органів, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична, юридична особа або держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада в особі відповідних органів та їх посадових осіб, яка зобов’язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов’язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.
 
39. 3. У виконавчому провадженні про стягнення сум у дохід Державного бюджету України стягувачем є держава в особі органу, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або держава в особі органу виконавчої влади, який відповідно до закону прийняв таке рішення. За іншими виконавчими документами про стягнення сум у дохід державного бюджету України стягувачем є держава в особі органу державної податкової служби.
 
40. 4. У виконавчому провадженні можуть брати участь кілька стягувачів. Кожен з них щодо іншої сторони має право брати участь у виконавчому провадженні самостійно або доручити участь у виконавчому провадженні одному із співучасників.
 
41. 5. У разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов’язкові тією мірою, якою вони були б обов’язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
 
42. Стаття 9. Представництво сторін у виконавчому провадженні
 
43. 1. Сторони можуть реалізовувати свої права і обов’язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь громадянина у виконавчому провадженні не позбавляє його права мати представника, за винятком випадку, коли боржник зобов’язаний згідно з рішенням вчинити певні дії особисто.
 
44. 2. Неповнолітні та особи, визнані судом недієздатними, реалізують свої права та виконують обов’язки, пов’язані з виконавчим провадженням, відповідно до вимог закону.
 
45. 3. Якщо стороною виконавчого провадження є особа, визнана судом безвісно відсутньою, державний виконавець своєю постановою залучає до участі у виконавчому провадженні особу, яка є опікуном її майна.
 
46. 4. Участь юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють в межах повноважень, наданих їм законом, або через представників юридичної особи.
 
47. 5. Повноваження представника повинні бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до вимог закону.
 
48. Стаття 10. Особи, які не можуть бути представниками у виконавчому провадженні
 
49. 1. Представниками у виконавчому провадженні не можуть бути:
 
50. 1) особи, які не досягли 18 років, крім випадків, передбачених законом;
 
51. 2) особи, над якими встановлено опіку чи піклування;
 
52. 3) судді, слідчі, прокурори, державні виконавці, крім випадків, коли вони діють як законні представники або уповноважені особи відповідного органу, що є стороною виконавчого провадження;
 
53. 4) інші особи, які відповідно до закону не можуть здійснювати представництво.
 
54. Стаття 11. Обов’язки і права державних виконавців
 
55. 1. Державний виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
 
56. 2. Державний виконавець:
 
57. здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом;
 
58. надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;
 
59. розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їх клопотання;
 
60. заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;
 
61. роз’яснює сторонам їх права і обов’язки;
 
62. проводить оцінку (переоцінку) майна в установленому законодавством порядку.
 
63. 3. Державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:
 
64. 2) проводити перевірку виконання:
 
65. рішень юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, а також громадянами, які провадять підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єктів підприємницької діяльності, що є боржниками за виконавчими документами;
 
66. 1) безоплатно одержувати від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію;
 
67. юридичними особами та фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;
 
68. 3) безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища;
 
69. 4) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;
 
70. 5) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;
 
71. 6) використовувати за згодою власника приміщення, в тому числі ті, що перебувають у комунальній власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна;
 
72. 7) звертатися до органу, який видав виконавчий документ, за роз’ясненням рішення, із заявою про видачу дубліката виконавчого документа, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, відстрочку та розстрочку виконання рішення;
 
73. 8) звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої складено виконавчий документ про її відібрання;
 
74. 9) викликати громадян та посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні;
 
75. 10) залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб’єктів оціночної діяльності - суб’єктів господарювання;
 
76. 11) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;
 
77. 12) застосовувати під час провадження виконавчих дій відеозапис, фото- і кінозйомку;
 
78. 13) під час виконання судових рішень, а за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла також під час виконання рішень інших органів (посадових осіб), безперешкодно входити на земельні ділянки, в житлові та інші приміщення боржників - фізичних осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення;
 
79. 14) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;
 
80. 15) з метою профілактичного впливу повідомляти органам державної влади, громадським об’єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження;
 
81. 16) залучати у разі необхідності для провадження чи організації виконавчих дій на платній основі, зокрема за рахунок авансового внеску стягувача, суб’єктів господарювання, в тому числі яким у встановленому законом порядку видано ліцензії на:
 
82. будівельну діяльність (вишукувальні та проектні роботи у галузі будівництва, зведення несучих та огороджувальних конструкцій, будівництва та монтажу інженерних і транспортних мереж);
 
83. надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі);
 
84. проведення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами;
 
85. надання послуг, пов’язаних з охороною державної та іншої власності і з охороною громадян;
 
86. проведення землевпорядних і землеоціночних робіт;
 
87. 17) здійснювати інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.
 
88. Стаття 12. Права і обов’язки сторін та інших учасників виконавчого провадження
 
89. 1. Сторони та інші учасники виконавчого провадження мають право знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні і письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, в тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими цим Законом.
 
90. 2. Стягувач має право подати заяву про видачу дубліката виконавчого документа, про поновлення строку його пред’явлення до виконання, про відмову від стягнення і повернення виконавчого документа.
 
91. 3. Сторони мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка визнається судом, оспорювати належність майна і результати його оцінки, подавати письмові заперечення проти розрахунку державного виконавця щодо розподілу коштів між стягувачами.
 
92. 4. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач у десятиденний строк з моменту надходження відповідної постанови пред’являє до виконання повернутий йому виконавчий документ.
 
93. 5. Сторони зобов’язані письмово повідомити протягом трьох робочих днів державному виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником на стадії примусового виконання.
 
94. 6. Боржник зобов’язаний письмово повідомити державному виконавцю про зміну місця проживання чи місцезнаходження. У разі коли
 
95. боржник - фізична особа, він повинен повідомити також про зміну місця роботи.
 
96. 7. Боржник зобов’язаний утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення і подати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасно з’явитися за викликом державного виконавця; письмово повідомити державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
 
97. 8. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов’язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
 
98. 9. За невиконання вимог частин шостої - восьмої цієї статті боржник несе відповідальність у встановленому законом порядку.
 
99. Стаття 13. Участь експертів, спеціалістів та суб’єктів оціночної діяльності - суб’єктів господарювання у виконавчому провадженні
 
100. 1. Для з’ясування та роз’яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна - суб’єктів оціночної діяльності - суб’єктів господарювання.
 
101. 2. Як експерт, спеціаліст або суб’єкт оціночної діяльності може бути запрошена будь-яка дієздатна особа, що має необхідні знання, кваліфікацію та досвід роботи у відповідній галузі.
 
102. 3. Експерт або спеціаліст зобов’язаний видати письмовий висновок, а суб’єкт оціночної діяльності - письмовий звіт, з питань, що містяться у постанові державного виконавця, а також надавати усні рекомендації щодо дій, які виконуються в його присутності.
 
103. 4. Експерт, спеціаліст і суб’єкт оціночної діяльності - суб’єкт господарювання мають право на винагороду за надані ними послуги. Розмір винагороди визначається в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Винагорода та інші витрати, зумовлені проведенням експертизи, належать до витрат, пов’язаних з провадженням виконавчих дій.
 
104. 5. За відмову або ухилення від видачі висновку чи за видачу висновку, що містить завідомо неправдиві відомості, експерт несе кримінальну відповідальність, про що він повинен бути попереджений державним виконавцем. Збитки, завдані сторонам у зв’язку з видачею такого висновку, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом. Суб’єкт оціночної діяльності - суб’єкт господарювання несе відповідальність за недостовірну чи необ’єктивну оцінку майна у порядку, встановленому законом.
 
105. 6. Копії постанови державного виконавця про призначення у виконавчому провадженні експерта, спеціаліста або суб’єкта оціночної діяльності надсилаються сторонам у триденний строк з дня її винесення. Питання про заявлений сторонами відвід зазначеним у цій статті особам вирішується в порядку, передбаченому статтею 16 цього Закону.
 
106. Стаття 14. Участь перекладача у виконавчому провадженні
 
107. 1. У разі необхідності під час провадження виконавчих дій державний виконавець або сторони (їх представники) можуть запросити перекладача. Перекладачем може бути будь-яка дієздатна особа, що володіє мовами, знання яких є необхідним для перекладу. Особі, що потребує послуг перекладача, державний виконавець надає строк для його запрошення, який не може перевищувати десяти днів. У разі коли зазначена особа не забезпечить участі перекладача у визначений строк, його може призначити своєю постановою державний виконавець.
 
108. 2. Перекладач має право на винагороду за виконану роботу, що належить до витрат, пов’язаних з провадженням виконавчих дій. Розмір такої винагороди визначається в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
 
109. 3. У разі завідомо неправильного перекладу, а також за відмову виконати обов’язки перекладача особа несе кримінальну відповідальність, про що вона повинна бути попереджена державним виконавцем.
 
110. Стаття 15. Залучення понятих до провадження виконавчих дій
 
111. 1. Виконавчі дії можуть провадитися у присутності понятих.
 
112. 2. Присутність понятих обов’язкова під час вчинення виконавчих дій, пов’язаних з примусовим входженням до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке повинно бути повернене йому в натурі; до житлових будинків і квартир для забезпечення примусового виселення та вселення в них; до будинків, квартир та інших приміщень, в яких перебуває дитина, яка повинна бути передана іншим особам відповідно до рішення суду; під час проведення огляду, арешту, вилучення і передачі майна.
 
113. 3. Як поняті можуть бути запрошені будь-які дієздатні особи, що не мають особистої заінтересованості в провадженні виконавчих дій і не пов’язані між собою або з учасниками виконавчого провадження родинними зв’язками, підлеглістю чи підконтрольністю. Кількість понятих під час вчинення виконавчих дій не може бути менше двох.
 
114. 4. Понятий має право знати, для участі в провадженні яких виконавчих дій його запрошено, на підставі якого виконавчого документа вони провадяться, а також робити зауваження з приводу вчинення виконавчих дій. Зауваження понятого підлягають занесенню до акта відповідної виконавчої дії. Понятий зобов’язаний засвідчити факт, зміст і результати виконавчих дій, під час провадження яких він був присутній. Перед початком виконавчих дій державний виконавець роз’яснює понятим їх права і обов’язки.
 
115. 5. Поняті мають право на компенсацію витрат, пов’язаних з виконанням обов’язків понятих. Зазначені витрати належать до витрат, пов’язаних з проведенням виконавчих дій.
 
116. Стаття 16. Відводи у виконавчому провадженні
 
117. 1. Державний виконавець, експерт, спеціаліст, суб’єкт оціночної діяльності - суб’єкт господарювання, перекладач не можуть брати участі у виконавчому провадженні і підлягають відводу, якщо вони є близькими родичами сторін, їх представників або інших осіб, що беруть участь у виконавчому провадженні, або заінтересовані в результаті виконання рішення, або є інші обставини, що викликають сумнів у їх неупередженості.
 
118. 2. За наявності обставин для відводу зазначені особи зобов’язані заявити самовідвід. З тих же підстав відвід таким особам може бути заявлений стягувачем, боржником або їх представниками. Відвід повинен бути вмотивованим, викладеним у письмовій формі і може бути заявленим у будь-який час до закінчення виконавчого провадження.
 
119. 3. Питання про відвід державного виконавця вирішується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, про що виноситься постанова.
 
120. 4. Питання про відвід, самовідвід начальника органу державної виконавчої служби або всіх державних виконавців зазначеного органу вирішується керівником відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня. Постанова про задоволення чи відмову в задоволенні відводу, самовідводу начальника органу державної виконавчої служби або всіх державних виконавців зазначеного органу може бути оскаржена у десятиденний строк.
 
121. 5. Питання про відвід експерта, спеціаліста, суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання чи перекладача вирішується шляхом винесення вмотивованої постанови державного виконавця.
 
122. 6. У разі відводу державного виконавця виконавчий документ передається у встановленому порядку іншому державному виконавцеві або іншому органу державної виконавчої служби.
 
123. 7. Відмова у задоволенні відводу державного виконавця, експерта, спеціаліста, суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання, перекладача може бути оскаржена у десятиденний строк.
 
124. 8. Посадові особи, що мають право на розгляд питання про відвід державного виконавця, експерта, спеціаліста, суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання чи перекладача, а також суд, зобов’язані розглянути заяву про відвід або самовідвід протягом трьох робочих днів.
 
125. Глава 3. ЗАГАЛЬНІ УМОВИ ТА ПОРЯДОК ЗДІЙСНЕННЯ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ
 
126. Стаття 17. Виконавчі документи за рішеннями, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою
 
127. 1. Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
 
128. 2. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи:
 
129. 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;
 
130. 2) судові накази;
 
131. 3) виконавчі написи нотаріусів;
 
132. 4) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;
 
133. 5) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
 
134. 6) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов’язаних з провадженням виконавчих дій та накладенням штрафу;
 
135. 7) рішення інших органів державної влади у разі, коли за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу;
 
136. 8) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
 
137. Стаття 18. Вимоги до виконавчого документа
 
138. 1. У виконавчому документі повинні бути зазначені:
 
139. 1) найменування і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;
 
140. 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
 
141. 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, власне ім’я та по батькові за його наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб);
 
142. 4) ідентифікаційний код суб’єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), дата народження (для фізичних осіб), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;
 
143. 5) резолютивна частина рішення;
 
144. 6) якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, яке перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов’язок чи право стягнення є солідарним;
 
145. 7) дата набрання чинності рішенням;
 
146. 8) строк пред’явлення виконавчого документа до виконання.
 
147. 2. Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений гербовою печаткою.
 
148. 3. Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.
 
149. Стаття 19. Підстави для відкриття виконавчого провадження
 
150. 1. Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі оригіналу виконавчого документа або його дубліката за заявою:
 
151. 1) стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 17 цього Закону;
 
152. 2) прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;
 
153. 3) в інших передбачених законом випадках.
 
154. 2. У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.
 
155. 3. До заяви про відкриття виконавчого провадження додається документ, що підтверджує оплату витрат, пов’язаних з інформаційно-технічним забезпеченням виконавчого провадження.
 
156. 4. Під час пред’явлення виконавчого документа або його дубліката до виконання разом з ним подаються:
 
157. 1) у разі виконання рішення про конфіскацію майна засудженого за вироком суду:
 
158. копія вироку суду;
 
159. копія протоколу накладення арешту на майно та опису майна або копія протоколу про відсутність майна, яке підлягає опису, або довідка суду про їх відсутність у кримінальній справі, а за необхідності - копія постанови про накладення арешту на майно;
 
160. довідка суду про місцезнаходження майна;
 
161. 2) у разі виконання рішення про конфіскацію майна за постановою суду - копія протоколу вилучення майна, яке підлягає конфіскації, або довідка про відсутність такого майна;
 
162. 3) у судових справах, за якими застосовано заходи забезпечення позовних вимог, - копії документів, що підтверджують виконання ухвали суду про забезпечення позову, або документів про незастосування таких заходів.
 
163. Стаття 20. Місце виконання рішення
 
164. 1. Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачеві.
 
165. 2. Виконання рішення, яке зобов’язує боржника вчинити певні дії, здійснюється державним виконавцем за місцем проведення таких дій.
 
166. 3. Державний виконавець вправі провадити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, які перебувають на рахунках та вкладах боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунках в цінних паперах у депозитаріях на території, на яку поширюється юрисдикція України.
 
167. 4. У разі коли в процесі виконавчого провадження змінилися місце проживання чи місцезнаходження боржника, місце його роботи або з’ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє, державний виконавець негайно складає про це акт і не пізніше наступного дня надсилає виконавчий документ разом з копією акта органу державної виконавчої служби за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцем знаходження майна боржника, про що одночасно повідомляє стягувачеві та органу, який видав виконавчий документ.
 
168. 5. У разі коли в процесі виконавчого провадження з’ясувалося, що майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, недостатньо для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, однак майно боржника виявлено на території іншого органу державної виконавчої служби, державний виконавець звертає стягнення на таке майно в порядку, передбаченому Законом, за погодженням з начальником органу державної виконавчої служби, якому він підпорядкований, та за умови, що стягувач авансує витрати на організацію і провадження виконавчих дій. Про вчинення виконавчих дій на території іншого органу державної виконавчої служби державний виконавець повідомляє начальникові такого органу. У разі коли стягувач не здійснив авансування витрат, пов’язаних з організацією і проведенням виконавчих дій на території іншого органу державної виконавчої служби, державний виконавець звертає стягнення на наявне майно боржника і після розподілу стягнутих коштів, якщо їх обсяг недостатній для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, надсилає виконавчий документ до органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням іншого майна боржника.
 
169. 6. Порядок передачі виконавчого провадження з одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого встановлюється Міністерством юстиції України.
 
170. Стаття 21. Підвідомчість виконавчих проваджень
 
171. 1. На відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими:
 
172. 1) боржниками є Апарат Верховної Ради України, Секретаріат Президента України, вищі чи центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, Касаційний суд України, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, військові прокуратури регіонів та військова прокуратура Військово-Морських Сил України, Вища рада юстиції, Національний банк, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, а також інші органи державної влади та їх посадові особи;
 
173. 2) сума зобов’язання становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.
 
174. 2. На відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі покладається виконання рішень, за якими:
 
175. 1) боржниками є територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, військові прокуратури гарнізонів, а також інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи;
 
176. 2) сума зобов’язання становить від трьох до десяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.
 
177. 3. Інші виконавчі провадження, що перебувають на виконанні в органах державної виконавчої служби, можуть передаватися в установленому Міністерством юстиції України порядку для виконання до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України або відділу примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі. Про прийняття до виконання виконавчого провадження або його передачу з одного органу державної виконавчої служби до іншого виноситься вмотивована постанова, з якою повинні бути ознайомлені сторони виконавчого провадження.
 
178. Стаття 22. Строки пред’явлення виконавчих документів до виконання
 
179. 1. Виконавчі документи можуть бути пред’явлені до виконання в такі строки:
 
180. 1) виконавчі листи та інші судові документи, крім постанов судів у справах про адміністративні правопорушення, - протягом трьох років;
 
181. 2) посвідчення комісій по трудових спорах - протягом трьох місяців;
 
182. 3) постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;
 
183. 4) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
 
184. 2. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються:
 
185. 1) для виконання рішень і вироків судів у частині майнових стягнень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочення чи розстрочення виконання рішення, а у разі, коли рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення;
 
186. 2) для виконання рішень господарських судів - з дня, що настає після набрання рішенням законної сили;
 
187. 3) для виконання рішень комісій по трудових спорах - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення;
 
188. 4) для виконання рішень, зазначених у пункті 4 частини першої цієї статті, - з дня винесення відповідної постанови.
 
189. 3. Для інших виконавчих документів строк пред’явлення їх до виконання встановлюється з наступного дня після видачі таких документів, якщо інше не передбачено законом.
 
190. 4. Рішення про стягнення періодичних платежів (у справах про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, втратою годувальника тощо) можуть бути пред’явлені для виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.
 
191. 5. Строки пред’явлення виконавчих документів до виконання встановлюються для кожного платежу окремо.
 
192. Стаття 23. Переривання строку давності пред’явлення виконавчого документа до виконання
 
193. 1. Строки пред’явлення виконавчого документа до виконання перериваються:
 
194. 1) пред’явленням виконавчого документа до виконання;
 
195. 2) частковим виконанням рішення боржником;
 
196. 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
 
197. 2. Після переривання строку пред’явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
 
198. 3. У разі повернення виконавчого документа стягувачеві у зв’язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред’явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.
 
199. Стаття 24. Поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання
 
200. 1. Державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред’явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову.
 
201. 2. Стягувач, який пропустив строк пред’явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутись із заявою про поновлення строку пред’явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву у десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом.
 
202. 3. Для інших виконавчих документів пропущений строк поновленню не підлягає.
 
203. Стаття 25. Прийняття виконавчого документа до виконання
 
204. 1. Державний виконавець зобов’язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред’явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред’явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
 
205. 2. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Зазначеною постановою державний виконавець стягує з боржника виконавчий збір і попереджає його про відшкодування витрат, пов’язаних з провадженням виконавчих дій, що передбачені цим Законом.
 
206. 3. Виконавчий документ, виданий на підставі рішення, яким надана відстрочка або розстрочка виконання, приймається державним виконавцем до виконання після закінчення строку відстрочки або розстрочки в межах строку, встановленого для його пред’явлення.
 
207. 4. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачеві та боржникові.
 
208. 5. Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк.
 
209. Стаття 26. Відмова у відкритті виконавчого провадження
 
210. 1. Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:
 
211. 1) коли порушено встановлений строк пред’явлення документів до виконання;
 
212. 2) неподання оригіналу чи дубліката виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, неподання заяви про відкриття виконавчого провадження або документів, передбачених частинами третьою і четвертою статті 19 цього Закону;
 
213. 3) коли рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;
 
214. 4) пред’явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;
 
215. 5) коли не закінчилася відстрочка або розстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;
 
216. 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 19 цього Закону (крім пункту 4 частини першої);
 
217. 7) коли виконавчий документ повернуто стягувачеві за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;
 
218. 8) наявності інших передбачених законом обставин, які виключають здійснення виконавчого провадження.
 
219. 2. Про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих днів, а за рішенням, яке підлягає негайному виконанню, -не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові разом з виконавчим документом.
 
220. 3. У разі відмови у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 6 частини першої цієї статті державний виконавець роз’яснює стягувачеві право на звернення до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, про приведення його у відповідність з вимогами статті 18 цього Закону.
 
221. 4. У разі відмови у відкритті виконавчого провадження витрати, пов’язані з його інформаційно-технічним забезпеченням, не відшкодовуються.
 
222. 5. Постанова державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження може бути оскаржена заявником у десятиденний строк з дня її надходження.
 
223. Стаття 27. Виконавчий збір
 
224. 1. Виконавчий збір з боржника стягується у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, яке підлягає передачі стягувачеві за виконавчим документом, у разі виконання рішення майнового характеру або в розмірі однієї мінімальної заробітної плати з боржника - громадянина і в розмірі двох з половиною мінімальних заробітних плат з боржника - юридичної особи у разі виконання рішення немайнового характеру. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника у разі повернення виконавчого документа без виконання з письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення в процесі виконавчого провадження, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.
 
225. 2. Виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, відшкодування витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, і стягнення штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону.
 
226. 3. Розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.
 
227. 4. У разі коли стягнутої з боржника суми недостатньо для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, виконавчий збір сплачується пропорційно стягнутій сумі.
 
228. 5. У разі закінчення виконавчого провадження у зв’язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню на основі виконавчого документа, виконавчий збір повертається боржникові.
 
229. 6. У разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та у разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 5, 9 і 13 частини першої статті 49 цього Закону, державний виконавець виносить постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, яка повинна відповідати вимогам, установленим статтею 18 цього Закону, та не пізніше робочого дня, що настає після завершення такого виконавчого провадження, відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.
 
230. Стаття 28. Витрати, пов’язані з інформаційно-технічним забезпеченням виконавчого провадження
 
231. 1. До витрат, пов’язаних з інформаційно-технічним забезпеченням виконавчого провадження, належать витрати з ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, інформування учасників виконавчого провадження про хід і результати виконання, а також з виготовлення та видачі документів виконавчого провадження.
 
232. 2. Витрати, пов’язані з інформаційно-технічним забезпеченням виконавчого провадження, зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, який здійснює виконання рішення.
 
233. 3. Розмір і порядок оплати зазначених витрат та порядок використання отриманих коштів установлюються Кабінетом Міністрів України.
 
234. Стаття 29. Час провадження виконавчих дій
 
235. 1. Виконавчі дії провадяться державним виконавцем у робочі дні не раніше шостої години і не пізніше двадцять другої години, а в неробочі
 
236. дні - в той самий час за погодженням з керівником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. Конкретний час провадження виконавчих дій визначається державним виконавцем. Сторони виконавчого провадження мають право пропонувати зручний для них час провадження виконавчих дій.
 
237. 2. Провадження виконавчих дій у неробочі та святкові дні, встановлені законодавством, допускається лише у разі, коли зволікання неможливе, або коли такі дії не можуть бути проведені в інші дні з вини боржника.
 
238. 3. Провадження виконавчих дій у нічний час допускається лише у разі, коли невиконання рішення створює загрозу життю чи здоров’ю громадян, крім випадків, коли виконавчі дії, розпочаті до двадцять другої години, необхідно продовжити.
 
239. 4. Виконавчі дії провадяться у святкові дні або в нічний час на підставі постанови державного виконавця, затвердженої начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований.
 
240. Стаття 30. Строк здійснення виконавчого провадження
 
241. 1. Державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:
 
242. закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49;
 
243. повернення виконавчого документа стягувачеві - відповідно до статті 47;
 
244. повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48.
 
245. 2. Державний виконавець зобов’язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи, виготовлення технічної документації на майно, реалізації арештованого майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, які проводять відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.
 
246. 3. Негайному виконанню підлягають рішення:
 
247. 1) про стягнення аліментів, заробітної плати в межах платежів, вирахуваних за один місяць, а також про стягнення усієї суми боргу за такими виплатами, якщо рішенням передбачено її негайне стягнення;
 
248. 2) про поновлення на роботі чи на попередній посаді незаконно звільненого або переведеного працівника;
 
249. 3) в інших випадках, якщо негайне виконання передбачено законом і про це зазначено у виконавчому документі.
 
250. 4. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, державний виконавець відкриває виконавче провадження не пізніше наступного робочого дня після надходження документів, зазначених у статті 17 цього Закону, і в порядку, встановленому цим Законом, проводить відповідні виконавчі дії.
 
251. Стаття 31. Надсилання документів виконавчого провадження
 
252. 1. Копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачеві відповідно до положень статті 47 цього Закону, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається таким, що повідомлений про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
 
253. 2. За умови авансування в порядку, передбаченому цим Законом, стягувачем витрат, пов’язаних з проведенням виконавчих дій, документи виконавчого провадження можуть надсилатися його учасникам рекомендованими листами.
 
254. 3. За письмовою заявою учасників виконавчого провадження документи виконавчого провадження можуть надсилатися адресатам каналами факсимільного зв’язку або електронною поштою. Документи виконавчого провадження, надіслані каналами факсимільного зв’язку або електронною поштою, вважаються врученими за наявності належного підтвердження їх одержання адресатами.
 
255. 4. Державний виконавець або інша уповноважена ним особа може особисто вручити документи виконавчого провадження сторонам або іншим учасникам виконавчого провадження під розписку.
 
256. 5. Належним чином оформлена відмова сторін виконавчого провадження від одержання документів виконавчого провадження не є перешкодою для проведення подальших виконавчих дій у встановленому цим Законом порядку.
 
257. 6. У разі звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), пенсію, стипендію чи інші доходи боржника виконавчі документи можуть бути вручені представникам адміністрації підприємства, установи та організації особисто державним виконавцем або уповноваженою ним особою під розписку.
 
258. Стаття 32. Заходи примусового виконання рішень
 
259. 1. Заходами примусового виконання рішень є:
 
260. 1) звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, у тому числі, якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;
 
261. 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;
 
262. 3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні;
 
263. 4) інші заходи, передбачені рішенням.
 
264. Стаття 33. Особливості виконання рішень у разі відкриття кількох виконавчих проваджень щодо одного боржника
 
265. 1. У разі коли в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного і того самого боржника, вони об’єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов’язаних з виконавчим провадженням.
 
266. 2. Якщо виконавчі провадження щодо одного боржника відкриті у кількох органах державної виконавчої служби, виконання вимог цієї статті забезпечується в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.
 
267. Стаття 34. Роз’яснення рішень, які підлягають примусовому виконанню
 
268. 1. У разі коли викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз’яснення відповідного рішення чи змісту документа.
 
269. 2. Суд, який видав виконавчий документ, зобов’язаний розглянути заяву державного виконавця у десятиденний строк з дня її надходження і в разі необхідності дати відповідне роз’яснення рішення чи змісту документа, не змінюючи їх редакції. Про роз’яснення рішення чи змісту документа або відмову суд постановляє ухвалу.
 
270. Стаття 35. Відкладення провадження виконавчих дій
 
271. 1. За наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості використати надані їм цим Законом права, а також у разі невідповідності виконавчого документа вимогам пункту 4 частини першої статті 18 цього Закону, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.
 
272. 2. У разі відкладення виконавчих дій з підстав невідповідності виконавчого документа вимогам пункту 4 частини першої статті 18 цього Закону державний виконавець зобов’язаний звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, для приведення його у відповідність з вимогами законодавства. У разі усунення обставин, що стали підставою для відкладення виконавчих дій, державний виконавець продовжує виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом. Якщо звернення державного виконавця залишилося без розгляду, він продовжує провадження виконавчих дій згідно з наявними у виконавчому документі відомостями.
 
273. 3. Постанова державного виконавця про відкладення провадження виконавчих дій може бути оскаржена у триденний строк.
 
274. Стаття 36. Відстрочка або розстрочка виконання, встановлення чи зміна способу і порядку виконання рішення
 
275. 1. За наявності обставин, що ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.
 
276. 2. Рішення про відстрочку або розстрочку виконання, встановлення чи зміну способу і порядку виконання приймається у десятиденний строк і може бути оскаржене у встановленому порядку.
 
277. 3. Щодо інших рішень відстрочка або розстрочка виконання, встановлення чи зміна способу і порядку виконання не допускаються.
 
278. 4. Рішення про розстрочку виконується в тій частині та у ті строки, які встановлені цим рішенням.
 
279. Стаття 37. Обставини, що зумовлюють обов’язкове зупинення виконавчого провадження
 
280. 1. Виконавче провадження підлягає обов’язковому зупиненню у разі:
 
281. 1) смерті, оголошення померлим чи визнання безвісно відсутнім стягувача або боржника, або припинення існування сторони - юридичної особи, якщо встановленими судом правовідносинами передбачено правонаступництво;
 
282. 2) визнання стягувача або боржника недієздатним;
 
283. 3) проходження боржником строкової військової служби у Збройних Силах України, передбачених законом інших військових формуваннях, якщо згідно з умовами служби провадження виконавчих дій неможливе, чи на прохання стягувача, який проходить строкову військову службу в Збройних Силах України або інших військових формуваннях;
 
284. 4) зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа;
 
285. 5) прийняття судом до розгляду скарги на дії органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення;
 
286. 6) зупинення виконання відповідного рішення або виконавчого провадження посадовою особою, якій законом надано таке право;
 
287. 7) зупинення судом реалізації описаного майна, якщо у боржника відсутнє інше майно, на яке може бути звернено стягнення;
 
288. 8) порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) та перебування майна на стадії реалізації, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;
 
289. 9) сплати боржником або іншим гарантом у встановленому законодавством порядку (у тому числі за договорами про відшкодування ядерної шкоди) коштів на відшкодування ядерної шкоди, що дорівнюють або перевищують встановлену законом межу відповідальності оператора ядерної установки. Для обчислення сплачені кошти підлягають перерахуванню у Спеціальні права запозичення, що встановлюються Міжнародним валютним фондом, за офіційним курсом Національного банку на день сплати;
 
290. 10) внесення касаційної скарги (подання) прокурора на рішення суду;
 
291. 11) звернення до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п’ятою статті 8 цього Закону;
 
292. 12) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення;
 
293. 13) наявності коштів на депозитних, вкладних та інших подібних рахунках боржника, з яких він не вправі вимагати видачі чи списання коштів до закінчення певного строку, в разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення.
 
294. 2. Виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 7 частини першої цієї статті, зупиняється лише в частині звернення стягнення на майно, реалізацію якого зупинено судом.
 
295. Стаття 38. Право державного виконавця зупинити виконавче провадження
 
296. 1. Виконавче провадження може бути зупинено у разі:
 
297. 1) звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз’яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання;
 
298. 2) прохання боржника, який проходить строкову службу у складі Збройних Сил України чи інших передбачених законом військових формувань, якщо рішення неможливо виконати без його участі;
3) перебування боржника на лікуванні у стаціонарному лікувальному закладі, якщо рішення неможливо виконати без його участі;
 
299. 4) оголошення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;
 
300. 5) за заявою стягувача у разі його перебування у відпустці за межами населеного пункту, де він проживає.
 
301. Стаття 39. Порядок і строки зупинення виконавчого провадження
 
302. 1. Державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених у статтях 37 і 38 цього Закону, яка затверджується начальником або заступником начальника відповідного відділу державної виконавчої служби. Постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 37 цього Закону, державний виконавець виносить не пізніше робочого дня, що настає за днем, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови надсилається у триденний строк сторонам.
 
303. 2. Виконавче провадження зупиняється у випадках, передбачених:
 
304. пунктами 1 і 2 частини першої статті 37 цього Закону, - до визначення правонаступників боржника або призначення опікуна недієздатному боржникові;
 
305. пунктами 3, 4, 6-9, 12 і 13 частини першої статті 37,
 
306. пунктами 2-5 частини першої статті 38 цього Закону, - до закінчення строку дії названих обставин;
 
307. пунктами 5, 10 і 11 частини першої статті 37, пунктом 1 частини першої статті 38 цього Закону, - до розгляду питання по суті.
 
308. 3. Постанова про зупинення виконавчого провадження може бути оскаржена у десятиденний строк. Строки зупинення виконавчого провадження можуть бути скорочені судом.
 
309. 4. Протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться. Накладений державним виконавцем арешт на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, не знімається. У період зупинення виконавчого провадження державний виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів щодо розшуку боржника або його майна.
 
310. 5. Після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець зобов’язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або заявою стягувача. Копії постанови надсилаються у триденний строк сторонам.
 
311. 6. Якщо арештоване майно боржника передано для реалізації, копії постанов про зупинення та поновлення виконавчого провадження надсилаються підприємству, установі, організації, які здійснюють таку реалізацію.
 
312. Стаття 40. Оголошення розшуку
 
313. 1. У разі відсутності відомостей про місце проживання (знаходження) боржника за виконавчими документами про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, або у зв’язку з втратою годувальника, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини.
 
314. 2. У разі відсутності відомостей про місце знаходження майна боржника за виконавчими документами, зазначеними у частині першій цієї статті, державний виконавець виносить постанову про розшук майна, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.
 
315. 3. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (знаходження) боржника чи місцезнаходження його майна, або за місцем проживання (знаходження) стягувача. Розшук фізичної особи-боржника, дитини, розшук транспортних засобів боржника здійснюють органи внутрішніх справ, а розшук боржника - юридичної особи та іншого майна боржника організовує державний виконавець. Постанова про розшук обов’язкова до виконання.
 
316. 4. Витрати органів внутрішніх справ, пов’язані з розшуком громадянина-боржника, дитини за виконавчими документами про відібрання дитини або транспортних засобів боржника, стягуються з боржника за ухвалою суду. Витрати, пов’язані з розшуком боржника - юридичної особи чи його майна, стягуються з боржника за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований.
 
317. 5. За іншими виконавчими документами державний виконавець може звернутися до суду з поданням про розшук боржника або дитини чи винести постанову про оголошення розшуку майна боржника за наявності письмової згоди стягувача відшкодувати пов’язані з проведенням розшуку витрати та авансувати зазначені витрати відповідно до цього Закону.
 
318. У такому разі стягувач має право вимагати в судовому порядку від боржника компенсації витрат, пов’язаних з проведенням розшуку.
 
319. 6. Незвернення державного виконавця до суду у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, постанова державного виконавця про відмову в розшуку майна боржника та постанова про стягнення витрат, пов’язаних з проведенням розшуку, можуть бути оскаржені у десятиденний строк.
 
320. Стаття 41. Витрати виконавчого провадження
 
321. 1. Витрати органів державної виконавчої служби, пов’язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
 
322. 2. Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
 
323. 3. Кошти виконавчого провадження складаються з:
 
324. 1) коштів виконавчого збору, стягнутого з боржника;
 
325. 2) авансового внеску стягувачів на проведення виконавчих дій;
 
326. 3) стягнутих з боржника витрат, пов’язаних з проведенням виконавчих дій;
 
327. 4) витрат пов’язаних з інформаційно-технічним забезпеченням виконавчого провадження;
 
328. 5) інших передбачених законодавством надходжень.
 
329. 4. До витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату:
 
330. 1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника;
 
331. 2) послуг експертів, суб’єктів оціночної діяльності та інших осіб, залучених у встановленому порядку до провадження виконавчих дій;
 
332. 3) поштового переказу стягувачеві стягнених аліментних сум;
 
333. 4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;
 
334. 5) розміщення оголошення в засобах масової інформації;
 
335. 6) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.
 
336. 5. Про стягнення з боржника витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.
 
337. Стаття 42. Авансування витрат, пов’язаних з виконавчим провадженням
 
338. 1. З метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням з державним виконавцем внести на відповідний рахунок в органах Державного казначейства України для обліку депозитних сум органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або для покриття їх частини, якщо інше не передбачено цим Законом.
 
339. 2. Після завершення виконавчих дій авансовий внесок повністю повертається стягувачеві, якщо інше не передбачено цим Законом.
 
340. Стаття 43. Розподіл стягнутих з боржника грошових сум
 
341. 1. З грошової суми (в тому числі одержаної від реалізації майна боржника), яка стягнута державним виконавцем з боржника, в першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на проведення виконавчих дій, у другу чергу компенсуються витрати державної виконавчої служби, пов’язані з провадженням виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб, у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір. Виконавчий збір стягується пропорційно фактично задоволеним вимогам стягувача.
 
342. 2. Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.
 
343. 3. Сума, що залишилася після виконання в повному обсязі рішення, використовується для сплати штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.
 
344. 4. Сума, що залишилася після сплати штрафів, повертається боржникові.
 
345. Стаття 44. Черговість задоволення вимог стягувачів
 
346. 1. У разі коли сума, стягнена з боржника, недостатня для задоволення всіх вимог за виконавчими документами, вона розподіляється державним виконавцем між стягувачами в порядку черговості, встановленої цією статтею:
 
347. 1) у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна;
 
348. 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, заподіяних внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров’я, а також у зв’язку з втратою годувальника;
 
349. 3) у третю чергу задовольняються вимоги працівників, пов’язані з трудовими правовідносинами;
 
350. 4) у четверту чергу задовольняються вимоги громадян за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, вимоги щодо збору на обов’язкове державне пенсійне страхування та страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;
 
351. 5) у п’яту чергу задовольняються вимоги щодо оплати наданої адвокатами юридичної допомоги, виплати винагороди, що належить авторові за використання його твору, відкриття, винаходу, промислового зразка, на які видано відповідні свідоцтва;
 
352. 6) у шосту чергу задовольняються вимоги щодо податків і неподаткових платежів до бюджету, вимоги органів страхування з обов’язкового страхування (крім вимог щодо збору на обов’язкове державне пенсійне страхування);
 
353. 7) у сьому чергу задовольняються всі інші вимоги.
 
354. 2. Вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після задоволення у повному обсязі вимог стягувачів попередньої черги. У разі коли стягнена сума недостатня для задоволення у повному обсязі усіх вимог однієї черги, вони задовольняються пропорційно належній кожному стягувачеві сумі. Вимоги стягувачів щодо виплати заборгованості із заробітної плати задовольняються в порядку надходження виконавчих документів. Стягнута з боржника сума розподіляється між стягувачами згідно з виконавчими документами, за якими відкрито виконавчі провадження на день зарахування стягнутої суми на відповідний рахунок в органах Державного казначейства України для обліку депозитних сум органу державної виконавчої служби.
 
355. Стаття 45. Порядок виплати стягнених грошових сум
 
356. 1. Грошові суми, стягнені з боржника, зараховуються державним виконавцем на відповідний рахунок в органах Державного казначейства України для обліку депозитних сум відповідного органу державної виконавчої служби.
 
357. 2. За письмовою заявою стягувача - фізичної особи чи його представника стягнуті грошові суми можуть бути перераховані державним виконавцем на зазначений ним рахунок у банку або в іншій фінансовій установі чи надіслані на адресу стягувача поштовим переказом, який здійснюється за його рахунок, крім переказу аліментних сум.
 
358. 3. Стягувачеві - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються державним виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем належні йому рахунки.
 
359. 4. Грошові суми, стягнуті державним виконавцем до Державного бюджету України або місцевих бюджетів, перераховуються в порядку, встановленому Державним казначейством України.
 
360. 5. Виплата стягувачеві стягнутих сум готівкою або виплата стягнутих сум іншим особам, які не є стягувачами (крім виплати грошових сум заставодержателю, який не є стягувачем, згідно із статтею 55 цього Закону), не допускається. Забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові суми, які підлягають виплаті стягувачам, на інші, ніж встановлені цією статтею цілі, а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами, під час примусового виконання яких ці суми стягнуто (крім випадків, коли стягувач є одночасно боржником у іншому виконавчому провадженні).
 
361. 6. Якщо державному виконавцю відомий рахунок стягувача, на який слід перерахувати стягнуті з боржника кошти, або якщо відповідно до частини другої цієї статті кошти підлягають перерахуванню на адресу стягувача поштовим переказом, то сума виконавчого збору, пропорційна стягнутій сумі, перераховується після перерахування стягувачеві належної йому суми. В іншому разі сума виконавчого збору, пропорційна стягнутій сумі, перераховується після надсилання стягувачеві повідомлення про наявність на відповідний рахунок в органах Державного казначейства України для обліку депозитних сум відповідного органу державної виконавчої служби суми коштів, яка підлягає виплаті стягувачеві.
 
362. 7. Якщо стягнуті з боржника грошові суми не витребувані стягувачем протягом трьох років (у разі, коли стягувачем є юридична особа - протягом одного року) з дня їх зарахування на відповідний рахунок в органах Державного казначейства України для обліку депозитних сум органу державної виконавчої служби, ці суми зараховуються до Державного бюджету України в порядку, встановленому Державним казначейством України.
 
363. Стаття 46. Винагорода державному виконавцеві
 
364. 1. Державний виконавець, який забезпечив своєчасне і в повному обсязі виконання виконавчого документа, за рахунок стягнутого з боржника виконавчого збору одержує винагороду в розмірі п’яти відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, але не більше п’яти мінімальних заробітних плат, а за виконавчим документом немайнового характеру - не більше однієї мінімальної заробітної плати.
 
365. Стаття 47. Повернення виконавчого документа стягувачеві
 
366. 1. Виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або провадилося частково, повертається стягувачеві, якщо:
1) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
 
367. 2) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення;
 
368. 3) стягувач не здійснив авансування витрат, пов’язаних з проведенням виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа;
 
369. 4) у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з’ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання боржника - фізичної особи (за винятком випадків, коли виконанню підлягають зазначені у частині першій статті 40 цього Закону виконавчі документи, за якими повинні бути стягнені кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, які можуть бути виконані без безпосередньої участі боржника);
 
370. 5) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачеві, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
 
371. 6) арештоване майно боржника, розшук якого проводився органами внутрішніх справ, не виявлено протягом шести місяців з дня оголошення розшуку (за винятком випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи, зазначені у частині першій статті 40 цього Закону).
 
372. 2. Про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт.
 
373. 3. У разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачеві повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску разом із звітом державного виконавця про його використання.
 
374. 4. Про повернення стягувачеві виконавчого документа і авансового внеску державний виконавець виносить постанову, що затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, і може бути оскаржена в десятиденний строк.
 
375. 5. Повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред’явити виконавчий документ до виконання в межах строків, установлених статтею 22 цього Закону.
 
376. Стаття 48. Повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав
 
377. 1. Виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав, у разі відновлення судом строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, та прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, які підлягають негайному виконанню).
 
378. 2. Виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягувачем є держава, у випадках, передбачених частиною першою статті 47 цього Закону, повертається до органу, який пред’явив виконавчий документ до виконання.
 
379. 3. Про повернення виконавчого документа державний виконавець виносить постанову, що затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, і може бути оскаржена в десятиденний строк.
 
380. Стаття 49. Закінчення виконавчого провадження
 
381. 1. Виконавче провадження підлягає закінченню у разі:
 
382. 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду;
 
383. 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником в процесі виконання;
 
384. 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов’язків чи вимог у виконавчому провадженні не передбачає правонаступництва;
 
385. 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;
 
386. 5) відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачеві, або знищення речі, яка повинна бути передана стягувачеві в натурі;
 
387. 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення;
 
388. 7) передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника - юридичної особи або арбітражному керуючому у разі визнання боржника банкрутом;
 
389. 8) фактичного виконання у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;
 
390. 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, або на письмову заяву стягувача;
 
391. 10) надсилання виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;
 
392. 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), які його видали, у випадку, передбаченому частиною четвертою статті 76 цього Закону;
 
393. 12) коли рішення фактично виконане під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;
 
394. 13) коли стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій, не зважаючи на попередження державного виконавця про закінчення виконавчого провадження;
 
395. 14) непред’явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону.
 
396. 2. У випадках, передбачених пунктами 1-6, 8, 9, 11, 12 і 13 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається органу, який його видав.
 
397. 3. Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, що затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови надсилаються у триденний строк сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), що видали виконавчий документ.
 
398. 4. Постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження може бути оскаржена у десятиденний строк.
 
399. Стаття 50. Наслідки завершення виконавчого провадження
 
400. 1. У разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 49 цього Закону, крім надсилання виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, повернення виконавчого документа стягувачеві згідно із статтею 47 цього Закону, повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 48 цього Закону, скасовується арешт майна боржника, інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв’язку із завершенням виконавчого провадження, крім випадку закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадку, передбаченого пунктом 14 частини першої статті 49 цього Закону, та інших випадків, передбачених цим Законом.
 
401. 2. Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.
 
402. 3. За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної у частині другій цієї статті, для їх пред’явлення до органів, що проводять реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження для зняття арешту з майна.
 
403. Стаття 51. Відновлення виконавчого провадження
 
404. 1. Якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачеві визнана судом незаконною чи скасована керівником відповідного органу державної виконавчої служби, або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.
 
405. 2. За наявності обставин, передбачених частиною шостою статті 80 цього Закону, виконавче провадження підлягає відновленню у триденний строк з дня надходження до державного виконавця відповідної заяви стягувача.
 
406. 3. Про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копії якої не пізніше наступного дня надсилаються до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.
 
407. 4. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач або орган, якому повернуто виконавчий документ, зобов’язаний у десятиденний строк з моменту надходження відповідної постанови пред’явити його до виконання.
 
408. Глава 4. ПОРЯДОК ЗВЕРНЕННЯ СТЯГНЕННЯ НА МАЙНО БОРЖНИКА
 
409. Стаття 52. Порядок звернення стягнення на грошові кошти та інше майно боржника
 
410. 1. Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
 
411. 2. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
 
412. 3. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.
 
413. 4. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт.
 
414. 5. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника. Боржник має право визначити ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.
6. Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання рішення за виконавчим документом, з урахуванням витрат, пов’язаних з виконанням та стягненням виконавчого збору. У разі коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, розмір якої визначається судом за поданням державного виконавця.
 
415. 7. За виконавчим документом про стягнення коштів за погодженням із стягувачем боржник може передати стягувачеві в рахунок повного або часткового погашення боргу власне майно, про що державним виконавцем складається відповідний акт, який є підставою для закінчення виконавчого провадження.
 
416. 8. У разі коли сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує десяти мінімальних розмірів заробітної плати, звернення стягнення на житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване це житло, не здійснюється і розшук такого майна не проводиться.
 
417. Стаття 53. Порядок звернення стягнення на майно боржника у разі обчислення боргу в гривнях або іноземній валюті
 
418. 1. У разі відсутності у боржника коштів у гривнях в розмірі, достатньому для одночасного задоволення вимог стягувача, державний виконавець накладає стягнення на кошти боржника в іноземній валюті.
 
419. 2. Якщо кошти боржника в іноземній валюті знаходяться на рахунках, внесках або на зберіганні у банку або іншій фінансовій установі, які мають право на продаж іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку, державний виконавець зобов’язує їх продати протягом семи днів іноземну валюту в сумі, необхідній для погашення боргу.
 
420. 3. Якщо такі кошти є у банку або в іншої фінансової установи, які не мають права на продаж іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку, державний виконавець зобов’язує їх перерахувати протягом семи днів ці кошти до банку або іншої фінансової установи, що мають таке право, для їх реалізації відповідно до вимог частини другої цієї статті.
 
421. 4. Звернення стягнення на кошти боржника у гривнях та інше майно боржника у разі обчислення боргу в іноземній валюті здійснюється в порядку, передбаченому цією статтею.
 
422. Стаття 54. Звернення стягнення на заставлене майно
 
423. 1. Звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.
 
424. 2. У разі коли коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно, такий документ повертається стягувачу-заставодержателю в порядку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 47 цього Закону.
 
425. 3. Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі:
 
426. виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;
 
427. коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
 
428. 4. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателеві не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває у заставі, та роз’яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту.
 
429. 5. Реалізація заставленого майна проводиться в порядку, встановленому цим Законом.
 
430. 6. За рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя. Якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти у разі належного підтвердження права на заставлене майно. Після задоволення у повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.
 
431. 7. Спори, які виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, розв’язуються судом.
 
432. 8. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".
 
433. Стаття 55. Звернення стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб
 
434. 1. Державний виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, належні боржникові від інших осіб.
 
435. Зазначені особи зобов’язані подати на запит державного виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржникові майно, що перебуває в них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржникові.
 
436. 2. Після надходження від названих осіб відомостей про наявність майна боржника державний виконавець описує таке майно в присутності понятих, вилучає його і реалізує у встановленому цим Законом порядку. Якщо особа, у якої перебуває майно боржника, перешкоджає державному виконавцеві у його вилученні, таке майно вилучається державним виконавцем у примусовому порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.
 
437. 3. Готівкові кошти та майно, що належать боржникові від інших осіб, вилучаються державним виконавцем в таких осіб у присутності понятих на підставі ухвали суду.
 
438. 4. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається державним виконавцем на підставі ухвали суду у встановленому цим Законом порядку.
 
439. 5. За ухилення від виконання розпоряджень державного виконавця особою, в якої перебуває майно боржника, на неї може бути накладено стягнення відповідно до цього Закону.
 
440. Стаття 56. Майно, на яке не може бути звернено стягнення
 
441. 1. Не допускається звернення стягнення на майно, зазначене в переліку видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, згідно з додатком до цього Закону.
 
442. Стаття 57. Арешт і вилучення майна боржника
 
443. 1. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:
 
444. 1) винесення постанови про:
 
445. арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;
 
446. арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;
 
447. арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;
 
448. 2) проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
 
449. 2. Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору та витрат, пов’язаних з провадженням виконавчих дій, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилаються державним виконавцем органам, що проводять реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
 
450. 3. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржникові та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена у десятиденний строк.
 
451. 4. Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а у разі потреби - обмежити права користування майном, провести його опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
 
452. 5. Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна.
 
453. 6. Арешт застосовується для забезпечення виконання рішення.
 
454. 7. Виявлені під час опису цінні папери, ювелірні та інші побутові вироби із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінних каменів і перлів, а також лом і окремі частини таких виробів, на які накладено арешт, підлягають обов’язковому вилученню і негайно передаються на зберігання установам Національного банку України на безоплатній основі. Арешт на цінні папери накладається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
 
455. Стаття 58. Оцінка майна боржника
 
456. 1. Оцінка майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, які діють на день оцінки, крім випадків оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден, для проведення оцінки яких державний виконавець залучає суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
 
457. 2. Якщо провести оцінку окремих предметів складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за оцінкою, проведеною державним виконавцем, останній запрошує суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання для визначення вартості майна. Витрати, пов’язані з призначенням суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання, несе сторона, яка оспорює результати оцінки майна, проведеної державним виконавцем.
 
458. 3. Державний виконавець повідомляє сторонам про результати оцінки майна, які мають право оскаржити їх у десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Боржник вважається таким, що ознайомлений з результатами оцінки арештованого майна, якщо йому надіслано повідомлення про таку оцінку та її результати рекомендованою кореспонденцією за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або місцем фактичного проживання чи перебування боржника, встановленим державним виконавцем.
 
459. Стаття 59. Зберігання майна, на яке накладено арешт
 
460. 1. Майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині сьомій статті 57 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам, призначеним державним виконавцем (далі - зберігач), під розписку в акті опису. Копії акта опису майна видаються боржникові, стягувачеві, а у разі, коли обов’язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачеві.
 
461. 2. Зберігач може користуватися цим майном, якщо особливості такого майна не призведуть до його знищення або зменшення цінності внаслідок користування.
 
462. 3. Якщо зберігачем призначено іншу, крім боржника або члена його сім’ї особу, він одержує за зберігання майна винагороду, розмір якої визначається за угодою зберігача з державним виконавцем.
 
463. 4. Порядок і умови зберігання зазначеного в частині сьомій статті 57 цього Закону майна, на яке накладено арешт, встановлюються Національним банком України за погодженням з Міністерством фінансів України, іншого майна - Міністерством юстиції України.
 
464. 5. Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна.
 
465. Стаття 60. Звільнення майна з-під арешту
 
466. 1. Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту.
 
467. 2. У разі прийняття судом рішення про звільнення майна з-під арешту або сплати в повному обсязі боржником суми боргу за виконавчим провадженням до реалізації арештованого майна боржника майно звільняється з-під арешту за постановою державного виконавця не пізніше дня, що настає після того, як йому стало відомо про такі обставини. Копії постанови про звільнення майна з-під арешту надсилаються боржникові та органові (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
 
468. 3. За наявності письмового висновку експерта щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв’язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або у разі, коли витрати, пов’язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, майно боржника може бути звільнено з-під арешту за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про звільнення майна боржника з-під арешту надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органові (установі) для зняття арешту.
 
469. 4. У всіх інших випадках незакінченого виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
 
470. 5. Зазначені у цій статті постанови можуть бути оскаржені сторонами у десятиденний строк.
 
471. Стаття 61. Передача стягувачеві предметів, зазначених у виконавчому документі
 
472. 1. У разі присудження стягувачеві предметів, зазначених у виконавчому документі, державний виконавець вилучає ці предмети у боржника і передає їх стягувачеві, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що повинен бути переданий стягувачеві в натурі, державний виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, який є підставою для закінчення виконавчого провадження.
 
473. 2. У разі письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачеві, державний виконавець повертає зазначені предмети боржникові під розписку і виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. При цьому внесений стягувачем авансовий внесок поверненню не підлягає.
 
474. Стаття 62. Реалізація майна, на яке звернено стягнення
1. Порядок реалізації майна, на яке звернено стягнення, визначається Кабінетом Міністрів України, крім цінних паперів та майна, зазначеного в частині сьомій статті 57 цього Закону, порядок реалізації якого визначається Міністерством фінансів України за погодженням з Національним банком України. Порядок реалізації цінних паперів визначається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Міністерством юстиції України.
 
475. 2. Рухоме майно, вартість якого не перевищує трьох мінімальних розмірів заробітної плати, товари побутового вжитку, а також інше рухоме майно державний виконавець передає для реалізації на комісійних умовах, якщо сторони виконавчого провадження не заперечують проти цього.
 
476. 3. У разі коли в місячний строк після проведення переоцінки майно не продано на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це стягувачеві і пропонує йому вирішити питання щодо залишення за собою непроданого майна, за винятком майна, конфіскованого за рішеннями судів.
 
477. 4. Якщо стягувач письмово не заявить у п’ятнадцятиденний строк про своє бажання залишити за собою непродане майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові, а виконавчий документ у разі відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, повертається стягувачеві без виконання.
 
478. 5. У разі коли в місячний строк після проведення переоцінки майно не продано на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це стягувачеві і пропонує йому вирішити питання щодо залишення за собою непроданого майна, за винятком майна, конфіскованого за рішеннями судів.
 
479. 6. Якщо стягувач письмово не заявить у п’ятнадцятиденний строк про своє бажання залишити за собою непродане майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові, а виконавчий документ у разі відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, повертається стягувачеві без виконання.
 
480. 7. Якщо стягувач виявив бажання залишити за собою непродане майно, він зобов’язаний у п’ятнадцятиденний строк з дня надходження повідомлення державному виконавцеві про виявлення бажання залишити за собою непродане майно, внести на відповідний рахунок в органах Державного казначейства України для обліку депозитних сум органу державної виконавчої служби різницю між вартістю непроданого майна та сумою коштів, які підлягають стягненню на його користь, якщо вартість непроданого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати, пов’язані з провадженням виконавчих дій, стягується виконавчий збір, а залишок коштів повертається боржникові.
 
481. 8. Майно передається стягувачеві за результатами оцінки, проведеної відповідно до статті 58 цього Закону. Про передачу майна стягувачеві в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, що затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державним виконавцем складається акт. Постанова та акт є підставою для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.
 
482. 9. У разі коли від продажу частини майна виручено суму, достатню для задоволення вимог стягувача, сплати виконавчого збору, відшкодування витрат, пов’язаних з провадженням виконавчих дій, і сплати штрафу, продаж арештованого майна припиняється.
 
483. Стаття 63. Звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення та земельну ділянку фізичної особи
 
484. 1. Звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення та земельну ділянку фізичної особи, що є нерухомим майном, проводиться у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржникові. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру.
 
485. 2. Разом з житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржникові.
 
486. 3. У разі звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення чи земельну ділянку державний виконавець запитує відповідні місцеві органи, які здійснюють реєстрацію та облік майна про належність його боржникові на праві власності, а також перевіряє чи не перебуває це майно під арештом.
 
487. 4. Після надходження документального підтвердження належності боржникові на праві власності будинку чи іншого нерухомого майна, державний виконавець накладає на них арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідних реєстрів в установленому порядку. Про накладення арешту на будинок чи інше нерухоме майно, заставлене третім особам, державний виконавець невідкладно повідомляє таким особам.
 
488. 5. Виготовлення документів, що характеризують об’єкт нерухомості, у разі їх відсутності, у зв’язку з чим його неможливо підготувати до реалізації, здійснюється у встановленому порядку за рахунок коштів стягувача. Якщо стягувач у двадцятиденний строк з дня одержання відповідного повідомлення державного виконавця не авансує витрати, пов’язані з підготовкою документів, що характеризують об’єкт нерухомості, арешт з нього знімається.
 
489. Стаття 64. Виконання рішення про конфіскацію майна
 
490. 1. Майно, що підлягає конфіскації, вилучається.
 
491. 2. Реалізація конфіскованого майна проводиться в порядку, встановленому цим Законом.
 
492. 3. Майно, не реалізоване в порядку, встановленому статтею 63 цього Закону, передається у місячний строк у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку безоплатно органам державної влади або закладам, в яких виховуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, дитячим будинкам сімейного типу, прийомним сім’ям, будинкам дитини при установах виконання покарань, закладам охорони здоров’я, освіти, соціального забезпечення, установам виконання покарань, слідчим ізоляторам, військовим формуванням, на благодійні цілі або переробляється чи знищується (утилізується).
 
493. 4. Після закінчення виконавчих дій щодо виконання рішення суду з конфіскації майна державним виконавцем у виконавчому документі зазначаються відомості про реалізацію майна або його безоплатну передачу, або переробку чи знищення, після чого виконавчий документ надсилається суду, який його видав.
 
494. Глава 5. ЗВЕРНЕННЯ СТЯГНЕННЯ НА МАЙНО БОРЖНИКА - ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ
 
495. Стаття 65. Звернення стягнення на грошові кошти боржника - юридичної особи
 
496. 1. Готівка в національній та іноземній валюті, яка перебуває в касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, підлягає невідкладному вилученню після її виявлення та складення відповідного акта державним виконавцем. Копія акта вручається представникові боржника - юридичної особи.
 
497. 2. Вилучена готівка в національній валюті здається не пізніше наступного робочого дня у банк для перерахування на рахунок стягувача для покриття заборгованості за виконавчими документами, сплати виконавчого збору та покриття витрат, пов’язаних з проведенням виконавчих дій. Готівка в іноземній валюті здається у той же строк державним виконавцем банку або іншій фінансовій установі, що має право продажу іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку, для реалізації її в розмірі, необхідному для покриття боргу, сплати виконавчого збору та покриття витрат, пов’язаних з проведенням виконавчих дій.
 
498. 3. Державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, в порядку, встановленому цим Законом.
 
499. 4. За правилами цієї глави здійснюється також звернення стягнення на грошові кошти та інше майно фізичних осіб - підприємців.
 
500. 5. Не підлягають стягненню в порядку, встановленому цим Законом, кошти, які перебувають на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов’язаних із забезпеченням ядерної безпеки".
 
501. 6. Якщо після накладення державним виконавцем арешту на кошти боржника - юридичної особи у банках чи інших фінансових установах боржник умисно не виконує судове рішення і відкриває нові рахунки у банках чи інших фінансових установах, державний виконавець надсилає відповідним правоохоронним органам матеріали про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.
 
502. Стаття 66. Звернення стягнення на інше майно боржника - юридичної особи
 
503. 1. У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, яке обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (за винятком майна, виключеного з обороту або обмежуваного в обороті), незалежно від того, хто фактично використовує це майно.
 
504. 2. На зазначене майно накладається арешт і воно реалізується в такій черговості:
 
505. 1) у першу чергу - майно, яке безпосередньо не використовується у виробництві (цінні папери, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно, готова продукція (товари);
 
506. 2) у другу чергу - інші матеріальні цінності, які безпосередньо не використовуються у виробництві;
 
507. 3) у третю чергу - об’єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві.
 
508. 3. У разі накладення арешту на майно третьої черги, що належить боржникові - юридичній особі, частка держави у статутному фонді якої становить не менш як 25 відсотків, чи накладення арешту на майно підприємств-боржників, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, державний виконавець повідомляє протягом трьох робочих днів центральному органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно, або Фонду державного майна України про накладення арешту на майно такого боржника та подає дані про склад і вартість майна, на яке накладено арешт, і розмір вимог стягувача.
 
509. Стаття 67. Порядок звернення стягнення на майно у разі реорганізації та ліквідації боржника – юридичної особи
 
510. 1. У разі реорганізації (злиття, приєднання, розділення, виділення, перетворення) боржника - юридичної особи стягнення за виконавчими документами звертається на кошти та інше майно тієї юридичної особи, на яку відповідно до закону покладено відповідальність за зобов’язаннями боржника - юридичної особи.
 
511. 2. У разі ліквідації боржника - юридичної особи, зокрема внаслідок визнання його банкрутом, виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії або арбітражному керуючому для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законодавством порядку. У разі надсилання виконавчого документа ліквідаційній комісії або арбітражному керуючому арешт з майна боржника знімається за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований.
 
512. 3. Якщо виконавчий документ надіслано ліквідаційній комісії або арбітражному керуючому, виконавче провадження підлягає закінченню у порядку, встановленому цим Законом.
 
513. Глава 6. ЗВЕРНЕННЯ СТЯГНЕННЯ НА ЗАРОБІТНУ ПЛАТУ ТА ІНШІ ДОХОДИ БОРЖНИКА
 
514. Стаття 68. Умови звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника
 
515. 1. Стягнення на заробітну плату (заробіток), пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності у боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття у повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів та стягнення на суму, що не перевищує трьох мінімальних розмірів заробітної плати.
 
516. 2. За іншими виконавчими документами державний виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника за письмовою заявою стягувача.
 
517. 3. Про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника держаний виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації чи фізичній особі - підприємцю, з якими боржник перебуває у трудових відносинах.
 
518. Стаття 69. Відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії, стипендії боржника
 
519. 1. Підприємства, установи, організації та фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії чи стипендії громадян та перераховують кошти стягувачеві у строки, встановлені для здійснення зазначених виплат боржникові, а якщо такі строки не встановлено - до десятого числа кожного місяця. Такі підприємства, установи, організації та фізичні особи - підприємці надсилають щомісяця державному виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.
 
520. 2. У разі припинення виплат стягувачеві у зв’язку із зміною боржником місця роботи, проживання чи навчання або з інших причин підприємства, установи, організації та фізичні особи - підприємці повідомляють не пізніше ніж у триденний строк державному виконавцеві про причину припинення виплат та зазначають нове місце роботи, проживання чи навчання боржника, якщо воно відоме. Посадові особи, винні у неподанні таких відомостей без поважних причин, можуть бути притягнуті до відповідальності, передбаченої цим Законом.
 
521. Стаття 70. Звернення стягнення на інші доходи боржника
 
522. 1. Зазначені у статтях 68 і 69 цього Закону правила стягнення поширюються також на випадки звернення стягнення на:
 
523. 1) доходи, отримані фізичною особою - підприємцем;
 
524. 2) доходи за працю в колективному сільськогосподарському (фермерському) господарстві;
 
525. 3) авторську винагороду за твори літератури, науки або мистецтва, премії, що присуджуються за видатні досягнення в галузі науки, літератури і мистецтва; винагороду за відкриття, винахід, на який видано авторське свідоцтво, корисну модель, промисловий зразок і раціоналізаторську пропозицію;
 
526. 4) суми, що внесені для відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також втратою годувальника.
 
527. Стаття 71. Розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії та інших доходів боржника
 
528. 1. Розмір відрахувань із заробітної плати та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків.
 
529. 2. Обмеження розміру відрахувань із заробітної плати встановлюється законодавством про працю.
 
530. 3. Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості:
 
531. у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також втратою годувальника, та збитків, заподіяних злочином, - п’ятдесят відсотків заробітної плати боржника;
 
532. за всіма іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - двадцять відсотків заробітної плати боржника.
 
533. 4. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати не може перевищувати п’ятдесяти відсотків заробітної плати, яка повинна бути виплачена працівникові, в тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у вигляді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей - у таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати сімдесяти відсотків.
 
534. 5. Правила, встановлені цією статтею, застосовуються також у разі звернення стягнення на належні боржникові стипендію, пенсію та інші доходи, зазначені в статті 70 цього Закону.
 
535. 6. Звернення стягнення на пенсію здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".
 
536. Стаття 72. Звернення стягнення на заробітну плату боржника, який відбуває покарання
 
537. 1. Відрахування із заробітної плати боржника, який за вироком суду відбуває покарання без позбавлення волі, проводиться з усієї суми заробітної плати без урахування стягнень за вироком.
 
538. 2. Із засуджених, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, а також з осіб, які перебувають у наркологічних відділеннях психіатричних диспансерів та стаціонарних лікувальних закладах, відрахування проводиться з усієї заробітної плати без урахування відрахувань витрат, пов’язаних з їх утриманням у таких закладах.
 
539. Стаття 73. Звернення стягнення на допомогу по державному соціальному страхуванню
 
540. 1. На допомогу по державному соціальному страхуванню, виплачувану у разі тимчасової непрацездатності та в інших випадках, і допомогу по безробіттю стягнення може бути звернено тільки за рішеннями про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також втратою годувальника.
 
541. Стаття 74. Кошти, на які не може бути звернено стягнення
 
542. 1. Стягнення не може бути звернено на такі виплати:
 
543. 1) вихідну допомогу, яка виплачується у разі звільнення працівника;
 
544. 2) компенсацію працівникові за невикористану відпустку, крім випадків, коли особа під час звільнення одержує компенсацію за відпустку, не використану протягом кількох років;
 
545. 3) компенсацію працівникові витрат у зв’язку з переведенням, направленням на роботу чи відрядженням до іншої місцевості;
 
546. 4) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, які виплачуються замість добових і квартирних;
 
547. 5) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю;
 
548. 6) допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами;
 
549. 7) одноразову допомогу у зв’язку з народженням дитини;
 
550. 8) допомогу по догляду за дитиною;
 
551. 9) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною-інвалідом, по тимчасовій непрацездатності у зв’язку з доглядом за хворою дитиною; іншу допомогу на дітей, передбачену законодавством;
 
552. 10) допомогу на лікування;
 
553. 11) допомогу на поховання;
 
554. 12) щомісячну грошову допомогу у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення;
 
555. 13) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.
 
556. 2. Стягнення не проводиться також із:
 
557. 1) сум неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги;
 
558. 2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання;
 
559. 3) вихідної допомоги у разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби та з органів внутрішніх справ, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законодавством.
 
560. Стаття 75. Порядок стягнення аліментів
 
561. 1. Порядок стягнення аліментів установлюється законом.
 
562. 2. У разі наявності заборгованості із сплати аліментів понад три місяці стягнення може бути звернене на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника.
 
563. 3. Розмір заборгованості з виплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку, встановленому статтями 194 і 195 Сімейного кодексу України. У разі визначення суми заборгованості у відсотковому відношенні розмір аліментів за один місяць не може бути меншим, ніж передбачено частиною другою статті 182 Сімейного кодексу України.
 
564. 4. Державний виконавець обчислює розмір заборгованості з виплати аліментів, складає відповідний розрахунок та повідомляє про нього стягувачеві і боржникові:
 
565. у разі коли виконавчий документ вперше надійшов для виконання;
 
566. за заявою сторін виконавчого провадження;
 
567. у разі надсилання постанови адміністрації підприємства, установи, організації, фізичній особі - підприємцю для проведення відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника;
 
568. у разі закінчення виконавчого провадження у зв’язку з надсиланням виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби;
 
569. за власною ініціативою;
 
570. в інших передбачених законом випадках.
 
571. 5. У разі виїзду особи, зобов’язаної сплачувати аліменти, на постійне проживання до іноземних держав, з якими Україною не укладено договорів про надання правової допомоги, стягнення аліментів за рішенням суду проводиться на момент виїзду за весь період до досягнення дитиною повноліття.
 
572. 6. З осіб, які працюють за контрактом в іноземних державах і одержують заробітну плату тільки за кордоном, аліменти стягуються в порядку та розмірах, передбачених законом.
 
573. 7. У разі стягнення аліментів у відсотковому відношенні до заробітної плати (доходів) боржника на підприємстві, установі, організації, з фізичної особи - підприємця відрахування проводиться з фактичної заробітної плати (доходів) на підставі постанови державного виконавця. При цьому розмір аліментів не може бути меншим від розміру, передбаченого частиною другою статті 182 Сімейного кодексу України. Якщо стягти аліменти у зазначеному розмірі неможливо, адміністрація підприємства, установи, організації чи фізична особа - підприємець, яка проводила стягнення, нараховують боржнику заборгованість із сплати аліментів.
 
574. 8. Після закінчення строку, передбаченого законом для стягнення аліментів, за відсутності заборгованості із сплати аліментів власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, фізична особа - підприємець, які проводили стягнення, повертають постанову державного виконавця про стягнення аліментів органу державної виконавчої служби з відміткою про перерахування в повному обсязі стягувачеві утриманих сум аліментів. У разі коли утримані суми аліментів стягувачеві не перераховані, державний виконавець письмово повідомляє стягувачеві про розмір заборгованості, роз’яснює йому права, встановлені частиною першою статті 88 цього Закону, та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
 
575. 9. У разі виникнення спору питання про розмір заборгованості із сплати аліментів вирішується за заявою заінтересованої особи судом у порядку, встановленому законом.
 
576. 10. За наявності заборгованості із сплати аліментів понад шість місяців державний виконавець звертається до правоохоронних органів з поданням про притягнення боржника до кримінальної відповідальності за злісне ухилення від сплати аліментів.
 
577. Глава 7. ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ
 
578. Стаття 76. Загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення
 
579. 1. Після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, який зобов’язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на п’ятий день після відкриття виконавчого провадження, за винятком випадку, коли рішення підлягає негайному виконанню.
 
580. 2. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції, передбачені статтею 90 цього Закону, і не пізніше п’яти робочих днів з моменту застосування таких санкцій повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, за умови авансування таких дій стягувачем та порушує клопотання перед правоохоронними органами про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону. При цьому на боржника накладається штраф у порядку, встановленому статтею 90 цього Закону.
 
581. 3. Державний виконавець організовує виконання рішення, яке може бути проведено без участі боржника, за умови авансування витрат, пов’язаних з виконавчим провадженням, крім випадків, коли стягувачем за виконавчим документом є держава.
 
582. 4. Якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші заходи, передбачені статтею 90 цього Закону, та порушує клопотання перед правоохоронними органами про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу, що його видав.
 
583. 5. Державний виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або утриматися від вчинення певних дій оголошує боржникові резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт, який є підставою для закінчення виконавчого провадження.
 
584. Стаття 77. Виконання рішення про поновлення на роботі
 
585. 1. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається завершеним з моменту видачі наказу або розпорядження органом, що прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.
 
586. 2. У разі невиконання власником або уповноваженим ним органом (посадовою особою) рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника державний виконавець застосовує до нього штрафні санкції та інші заходи, передбачені цим Законом.
 
587. Стаття 78. Виконання рішення про відібрання дитини
 
588. 1. Під час виконання рішення про відібрання дитини державний виконавець провадить виконавчі дії за обов’язковою участю особи, якій дитина передається на виховання, та із залученням представників органів опіки і піклування.
 
589. 2. У разі необхідності державний виконавець може звернутися до суду з поданням щодо вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого чи лікувального закладу.
 
590. 3. У разі коли боржник перешкоджає виконанню рішення про відібрання дитини, до нього застосовуються заходи, передбачені законом.
 
591. Стаття 79. Виконання рішення про виселення боржника
 
592. 1. Державний виконавець перевіряє на п’ятнадцятий день після відкриття виконавчого провадження про виселення боржника стан виконання рішення.
 
593. 2. У разі невиконання рішення боржником воно виконується примусово. Виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від особи (осіб), яка виселяється, її майна, домашніх тварин та у забороні такій особі користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають лише особи, визначені у виконавчому документі.
 
594. 3. Виселення проводиться у присутності понятих за сприянням органів внутрішніх справ з обов’язковим описом майна державним виконавцем. Один примірник акта опису майна вручається під розписку боржникові. Державний виконавець у разі необхідності забезпечує в установленому порядку зберігання майна боржника (але не більш як протягом трьох років) з покладенням пов’язаних з цим витрат на боржника. Після завершення трирічного строку невитребуване майно реалізується в порядку, встановленому для реалізації безхазяйного майна.
 
595. 4. Якщо виконання рішення здійснюється за відсутності осіб, які підлягають виселенню, державний виконавець зобов’язаний провести опис майна та зазначити його вартість. Описане майно передається для відповідального зберігання особі, яку державним виконавцем призначено охоронцем майна.
 
596. 5. Передане для зберігання майно боржника видається йому державним виконавцем на підставі акта після відшкодування боржником витрат, пов’язаних із зберіганням такого майна. Якщо боржник відмовляється відшкодувати витрати, пов’язані із зберіганням майна, вони компенсуються за рахунок реалізації частини майна боржника.
 
597. 6. Про виконання рішення про виселення боржника державний виконавець складає акт, що підписується особами, які брали участь у виконанні.
 
598. 7. Якщо особі, яка підлягає виселенню, повинно бути надано інше житлове приміщення, державний виконавець надсилає відповідному житловому чи іншому органу повідомлення про строк виконання рішення щодо надання такого приміщення. У разі ненадання у визначений строк іншого житлового приміщення державний виконавець складає відповідний акт і звертається до суду з поданням про встановлення порядку подальшого виконання рішення. До вирішення судом зазначеного питання виконавчі дії не провадяться.
 
599. 8. Якщо особа самостійно вселилася в приміщення, з якого вона була примусово виселена, повторне її виселення може бути здійснено державним виконавцем на підставі ухвали суду, який прийняв рішення про виселення. Виконавче провадження у такому разі підлягає поновленню за постановою державного виконавця.
 
600. 9. Виконання рішення про примусове виселення боржника здійснюється за умови авансування витрат, пов’язаних з виконавчим провадженням, крім випадків, коли стягувачем за виконавчим документом є держава.
 
601. Стаття 80. Виконання рішення про вселення стягувача
 
602. 1. Державний виконавець перевіряє на п’ятий день після відкриття виконавчого провадження про вселення боржника стан виконання рішення.
 
603. 2. У разі невиконання рішення боржником воно виконується примусово. Примусове вселення полягає у забезпеченні державним виконавцем безперешкодного входження стягувача у приміщення, зазначене у виконавчому документі, та його проживання (перебування) в ньому.
 
604. 3. Державний виконавець зобов’язаний письмово повідомити боржникові та стягувачеві про день і час примусового вселення. У разі коли повідомити боржникові про день і час примусового вселення неможливо у зв’язку з його відсутністю чи відмовою від прийняття кореспонденції, державний виконавець розміщує відповідне повідомлення в одному із засобів масової інформації. Відсутність боржника, якому повідомлено про день і час вселення, не є перешкодою для виконання рішення про вселення.
 
605. 4. У разі коли боржник перешкоджає виконанню рішення про вселення стягувача, до нього застосовуються штрафні санкції, передбачені статтею 90 цього Закону. При цьому вселення проводиться у присутності понятих із залученням працівників органів внутрішніх справ.
 
606. 5. Про примусове вселення боржника державний виконавець складає акт. Після складення акта виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження.
 
607. 6. У разі подальшого перешкоджання боржником проживанню (перебуванню) стягувача у приміщенні, в яке його вселено, стягувач має право звернутися у десятиденний строк з моменту закінчення виконавчого провадження до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. У такому разі державний виконавець має право повторно провести примусове вселення стягувача та застосувати до боржника подвійні штрафні санкції, передбачені статтею 90 цього Закону. Виконавче провадження не відновлюється і повторне примусове вселення стягувача не проводиться, якщо особа, яка перешкоджає його проживанню (перебуванню), не є боржником. Питання про вселення стягувача у такому разі вирішується в судовому порядку.
 
608. Глава 8. ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ ЩОДО ІНОЗЕМЦІВ, ОСІБ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА ТА ІНОЗЕМНИХ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ. ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ ІНОЗЕМНИХ СУДІВ І АРБІТРАЖІВ
 
609. Стаття 81. Виконання рішень щодо іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб
 
610. 1. Під час виконання передбачених статтею 18 цього Закону рішень щодо іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, які проживають чи зареєстровані на території України або мають на території України власне майно, яким, зокрема, володіють разом з іншими особами, застосовуються положення цього Закону.
 
611. Стаття 82. Виконання рішень іноземних судів і арбітражів
 
612. 1. Порядок виконання в Україні рішень іноземних судів і арбітражів установлюється відповідними міжнародними договорами, цим Законом та іншими законами України.
 
613. Глава 9. ЗАХИСТ ПРАВ СТЯГУВАЧА, БОРЖНИКА ТА ІНШИХ ОСІБ У ВИКОНАВЧОМУ ПРОВАДЖЕННІ
 
614. Стаття 83. Оскарження рішень, дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби
 
615. 1. Під час виконавчого провадження стягувач, інші учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, можуть подати начальникові відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до відповідного суду скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.
 
616. 2. Скарги боржника на рішення, дії або бездіяльність під час виконавчого провадження подаються виключно до суду.
 
617. 3. Скарга до вищестоящого органу державної виконавчої служби може бути подана лише після її попереднього розгляду начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розглядаються лише скарги на дії чи бездіяльність начальників управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.
 
618. 4. Скарга у виконавчому провадженні з приводу вчинення виконавчих дій, а також на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця або начальника органу державної виконавчої служби подається сторонами виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ. Скарги з приводу виконання рішень інших органів, а також скарги, подані іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, подаються до адміністративного суду за місцем знаходження відповідного органу державної виконавчої служби.
 
619. 5. Оскарженню підлягають лише ті рішення, дії або бездіяльність, оскарження яких передбачено цим Законом.
 
620. 6. Скарга у виконавчому провадженні подається у письмовій формі та повинна включати:
 
621. 1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається;
 
622. 2) повне найменування (ім’я) стягувача та боржника, їх місце проживання (для фізичних осіб) або знаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім’я) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником;
 
623. 3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, який його видав, дата видачі та номер документа, його резолютивна частина);
 
624. 4) викладення змісту оскаржуваних дій (бездіяльності) та норму Закону, яку порушено;
 
625. 5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;
 
626. 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати подання скарги.
 
627. 7. Скарга, подана у виконавчому провадженні начальникові органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається протягом десяти робочих днів. За результатами розгляду скарги начальник органу державної виконавчої служби виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка у десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарга, подана без додержання вимог, що викладені у частині шостій цієї статті, розглядається начальником органу державної виконавчої служби у порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян".
 
628. Стаття 84. Контроль за законністю виконавчого провадження
 
629. 1. Контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, та керівник вищого органу державної виконавчої служби.
 
630. 2. Керівник органу державної виконавчої служби під час здійснення контролю за діями державного виконавця у ході виконання рішень має право у разі, коли вони суперечать вимогам Закону, своєю постановою скасувати постанову, інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, який йому підпорядкований, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов’язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
 
631. 3. Керівник органу державної виконавчої служби або державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених державним виконавцем, який йому безпосередньо підпорядкований, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься постанова.
 
632. 4. Керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог Закону визначає їх своєю постановою та надає доручення керівникові органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених частинами другою і третьою цієї статті.
 
633. 5. Постанови керівника органу державної виконавчої служби, зазначені в частинах другій - четвертій цієї статті, можуть бути оскаржені в десятиденний строк з моменту їх винесення.
 
634. 6. Постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження не може бути скасована керівниками органів державної виконавчої служби з підстав невідповідності виконавчого документа вимогам пункту 3 частини першої статті 18 цього Закону.
 
635. 7. Контроль за законністю виконавчого провадження здійснюють Міністерство юстиції України через Департамент державної виконавчої служби та Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі через відповідні управління державної виконавчої служби.
 
636. 8. Забороняється втручання інших державних або недержавних органів та їх посадових осіб у виконавче провадження, крім випадків, передбачених цим Законом. Виїмка чи вилучення документа виконавчого провадження здійснюється лише за рішенням суду.
 
637. Стаття 85. Посадові особи, які мають право проводити перевірку законності виконавчого провадження
 
638. 1. Проводити перевірку законності виконавчого провадження мають право:
 
639. 1) директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та його заступники - щодо виконавчого провадження, яке перебуває на виконанні у будь-якому структурному підрозділі органів державної виконавчої служби;
 
640. 2) заступники начальника Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі - начальники управлінь державної виконавчої служби, їх заступники - щодо виконавчого провадження, яке перебуває на виконанні у відділі примусового виконання рішень таких управлінь і районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділах державної виконавчої служби, що підпорядковані зазначеним управлінням юстиції.
 
641. Стаття 86. Витребування виконавчого провадження
 
642. 1. Посадові особи, зазначені у статті 85 цього Закону, мають право витребувати виконавче провадження з відповідного органу державної виконавчої служби для його перевірки.
 
643. 2. Про проведення перевірки виконавчого провадження та витребування його матеріалів відповідною посадовою особою виноситься постанова.
 
644. Стаття 87. Перевірка законності виконавчого провадження
 
645. 1. Посадові особи, зазначені у статті 85 цього Закону, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням вищої посадової особи, з власної ініціативи або під час розгляду поданої відповідно до частини сьомої статті 83 цього Закону скарги на постанову начальника підпорядкованого органу державної виконавчої служби, винесену за результатами розгляду скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця, інших посадових осіб державної виконавчої служби.
 
646. 2. Перевірка законності виконавчого провадження повинна бути проведена протягом десяти робочих днів, а зведеного виконавчого провадження - протягом п’ятнадцяти робочих днів з дня надходження витребуваного виконавчого провадження.
 
647. 3. Постанова про проведення чи результати перевірки законності виконавчого провадження може бути оскаржена в десятиденний строк.
 
648. 4. На час проведення перевірки виконавче провадження може бути зупинено посадовою особою, яка його витребувала, про що зазначається в постанові.
 
649. 5. Про результати перевірки законності виконавчого провадження посадовою особою, яка його витребувала, виноситься постанова, що є обов’язковою для виконання державними виконавцями та підлеглими посадовими особами державної виконавчої служби.
 
650. Стаття 88. Захист прав сторін у виконавчому провадженні
 
651. 1. Стягувач має право звернутися з позовом до юридичної особи, зазначеної у статті 3 цього Закону, яка зобов’язана провести стягнення коштів з боржника, у разі невиконання рішення з вини такої юридичної особи. При цьому стягувач звільняється від сплати державного мита.
 
652. 2. Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам під час здійснення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.
 
653. Стаття 89. Порядок видачі документів виконавчого провадження
 
654. 1. У разі надходження ухвали суду про витребування або вилучення документа виконавчого провадження, відповідно до якої витребується або вилучається документ виконавчого провадження, державний виконавець зобов’язаний не пізніше трьох днів виготовити копію документа, що витребується або вилучається, засвідчити її власним підписом із зазначенням посади, прізвища та дати, скріпити печаткою органу державної виконавчої служби та надіслати суду або іншій особі чи органу, які витребовують або вилучають документ, або видати копію уповноваженій ними особі.
 
655. 2. У разі надходження ухвали суду про витребування або вилучення документа виконавчого провадження, відповідно до якої витребується або вилучається оригінал документа виконавчого провадження, державний виконавець зобов’язаний не пізніше трьох днів, якщо інший строк не встановлено судом, долучити копію документа, засвідчену в порядку, встановленому частиною першою цієї статті, до документів виконавчого провадження, після чого надіслати цінним листом з описом вкладення оригінал документа до суду, який його витребує або вилучає. Ухвала суду додається до документів виконавчого провадження.
 
656. У разі проведення виїмки в порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, державний виконавець на підставі постанови судді про виїмку документа виконавчого провадження зобов’язаний пред’явити або виготовити та видати на вимогу слідчого копії документів виконавчого провадження. Якщо слідчий вимагає видати оригінал документа виконавчого провадження, державний виконавець зобов’язаний додати до документів виконавчого провадження копію документа, засвідчену в порядку, встановленому частиною першою цієї статті, після чого видати оригінал документа. Постанова судді про проведення виїмки, постанова слідчого про проведення виїмки і другий примірник протоколу виїмки та другий примірник опису додаються до документів виконавчого провадження.
 
657. Видача чи надсилання оригіналів документів виконавчого провадження допускається лише у випадках та в порядку, встановлених частинами другою і третьою цієї статті.
 
658. Правила цієї статті не застосовуються до витребування виконавчого провадження посадовими особами, зазначеними у статті 85 цього Закону, яке здійснюється відповідно до статті 86 цього Закону.
 
659. Глава 10. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У ВИКОНАВЧОМУ ПРОВАДЖЕННІ
 
660. Стаття 90. Відповідальність за невиконання рішення, що зобов’язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі
 
661. 1. У разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від однієї до двох мінімальних заробітних плат, на посадових осіб - від п’яти до десяти мінімальних заробітних плат, на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти мінімальних заробітних плат та встановлює новий строк виконання.
2. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та порушує клопотання перед правоохоронними органами про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.
 
662. Стаття 91. Відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця та порушення вимог цього Закону
 
663. 1. За порушення вимог цього Закону, невиконання законних вимог державного виконавця фізичними, юридичними чи посадовими особами, втрату або несвоєчасне надсилання виконавчого документа, несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, а також неповідомлення боржником про зміну місця роботи (знаходження), якщо ці дії не мають ознак злочину, а також за неявку без поважних причин за викликом державного виконавця винні особи несуть адміністративну відповідальність у встановленому законом порядку.
 
664. 2. За наявності ознак злочину в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи іншим чином порушує вимоги законодавства про виконавче провадження, державний виконавець складає акт про порушення і надсилає відповідним правоохоронним органам подання про притягнення винної особи до кримінальної відповідальності.
 
665. Глава 11. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
 
666. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
 
667. 2. До створення умов для безпосереднього доступу державних виконавців до офіційних електронних баз даних і реєстрів, які містять інформацію про боржників, їх майно та кошти, органи виконавчої влади, що забезпечують ведення таких реєстрів, подають інформацію про майно боржників на письмовий запит державних виконавців у триденний строк з моменту його надходження.
 
668. Додаток
 
669. до Закону України
 
670. від 2008 року №
 
671. ПЕРЕЛІК
 
672. видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами
 
673. Стягнення за виконавчими документами не може бути звернено на такі види майна та предмети, що належать боржникові на праві власності чи є його часткою у спільній власності, необхідні для боржника, членів його сім’ї та осіб, які перебувають на його утриманні.
 
674. 1. Носильні речі і предмети домашнього вжитку, необхідні боржникові та особам, які перебувають на його утриманні:
 
675. 1) одяг - з розрахунку на кожну особу: одне літнє або осіннє пальто, одне зимове пальто або кожух, один зимовий костюм (для жінок - два зимових плаття), один літній костюм (для жінок - два літніх плаття), головні убори по одному на кожний сезон. Для жінок, крім того, дві літні хустки, одна тепла хустка (або шаль) та інший одяг, зношений більш як на 50 відсотків;
 
676. 2) взуття - по одній парі літнього, осіннього, зимового та інше взуття, зношене більш як на 50 відсотків;
 
677. 3) білизна - по дві зміни на кожну особу;
 
678. 4) постільні речі (матрац, подушка, два простирадла, дві наволочки, ковдра) і два особистих рушника на кожну особу;
 
679. 5) необхідний кухонний посуд;
 
680. 6) один холодильник на сім’ю;
 
681. 7) меблі - по одному ліжку та стільцю на кожну особу, один стіл, одна шафа на сім’ю (крім меблевих гарнітурів, на які може бути звернене стягнення);
 
682. 8) усі дитячі речі.
 
683. 2. Продукти харчування, потрібні для особистого споживання боржнику, членам його сім’ї та особам, які перебувають на його утриманні, - з розрахунку на три місяці.
 
684. 3. Паливо, потрібне боржникові, членам його сім’ї та особам, які перебувають на його утриманні, для готування їжі та обігрівання приміщення протягом шести місяців.
 
685. 4. Одна корова, а у разі відсутності корови - одна телиця; коли немає ні корови, ні телиці - одна коза, вівця чи свиня - в осіб, які займаються сільським господарством.
 
686. 5. Корм для худоби, який не підлягає вилученню в кількості, потрібній для годівлі худоби до початку її вигону на пасовище або до збору нових кормів.
 
687. 6. Насіння, потрібне для чергової сівби (осінньої і весняної), та незнятий урожай - в осіб, які займаються сільським господарством (за винятком земельних ділянок, на які накладено стягнення).
 
688. 7. Інструменти, необхідні для особистих професійних занять (швейні, музичні та інші).".
 
689. 2. Доповнити статтю 404 Кримінально-процесуального кодексу України частинами такого змісту:
 
690. "Вирок суду в частині рішення про цивільний позов звертається до виконання в порядку, встановленому цивільним процесуальним законодавством для звернення судових рішень до виконання.
 
691. У разі пред’явлення до виконання органом державної виконавчої служби виконавчого листа про конфіскацію майна засудженого до нього додаються копія вироку суду, копія протоколу накладення арешту на майно та опису майна, або копія протоколу про відсутність майна, яке підлягає опису, або довідка суду про їх відсутність у кримінальній справі, а також у разі необхідності копія постанови про накладення арешту на майно і довідка суду про місцезнаходження майна.".
 
692. 3. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122):
 
693. 1) статтю 51-1 викласти в такій редакції:
 
694. "Стаття 51-1. Умисне невиконання рішення суду
 
695. Умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили, -
 
696. тягне за собою виправні роботи на строк до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.
 
697. Примітка. Під рішенням суду у цій статті слід розуміти вирок у частині цивільного позову в кримінальній справі, рішення чи постанову у будь-якій цивільній справі або справі про адміністративне правопорушення, рішення чи постанову господарського або адміністративного суду, які ухвалені по суті розгляду справи і набрали законної сили.";
 
698. 2) у статті 188-13:
 
699. Абзац перший після слів "втрата або несвоєчасне відправлення виконавчого документа, " доповнити словами "несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, ";
 
700. в абзаці другому слова "від двох до десяти" замінити словами "від п’ятдесяти до ста";
 
701. 3) у статті 221 цифри "188-13" виключити;
 
702. 4) доповнити Кодекс статтею 222-2 такого змісту:
 
703. "Стаття 222-2. Органи державної виконавчої служби
Органи державної виконавчої служби розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з невиконанням законних вимог державного виконавця (стаття 188-13).
 
704. Від імені органів державної виконавчої служби розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право начальники органів державної виконавчої служби, яким безпосередньо підпорядковані державні виконавці.".
 
705. 4. У Господарському процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 6, ст. 56; 2000 р., № 50, ст. 436; 2001 р., № 36, ст. 188; 2002 р., № 17, ст. 117; 2003 р., № 35, ст. 271; 2006 р., № 1, ст. 1):
 
706. 1) доповнити частину третю статті 43-4 після слів "порушення його прав" словами ", а також надсилати запити до органів державної реєстрації прав на майно з метою надання інформації про належне відповідачу майно";
 
707. 2) у статті 43-6:
 
708. частину першу викласти в такій редакції:
 
709. "Ухвала про вжиття запобіжних заходів виконується негайно на підставі виданого господарським судом наказу.";
 
710. у частині другій слово "ухвала" замінити словом "наказ", а слово "виконується" - словом "видається";
 
711. 3) у першому реченні статті 66 слова "або з своєї ініціативи" виключити;
 
712. 4) у статті 67:
 
713. частину першу доповнити абзацом такого змісту:
"зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення майна з-під арешту.";
 
714. доповнити статтю після частини першої новими частинами такого змісту:
 
715. "Під час вирішення питання про вжиття заходів для забезпечення позову господарський суд має право звертатися до органів державної реєстрації прав на майно із запитом щодо подання інформації про належне відповідачу майно.
 
716. Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідачеві та іншим особам, які беруть участь у справі. Якщо заява про забезпечення позову подана разом з позовною заявою, то заява про забезпечення позову розглядається судом у день порушення провадження у справі.".
 
717. У зв’язку з цим частини другу та третю вважати відповідно частинами четвертою та п’ятою;
 
718. доповнити статтю після частини четвертої новими частинами такого змісту:
 
719. "Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з дня її винесення.
 
720. Виконання ухвал про забезпечення позову, передбачених абзацами другим, третім і четвертим частини першої цієї статті, проводиться на підставі виданого господарським судом наказу.".
 
721. У зв’язку з цим частину п’яту вважати частиною сьомою;
 
722. частину сьому доповнити реченням такого змісту: "Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.";
 
723. 5) у статті 84:
 
724. абзац п’ятий частини другої викласти в такій редакції:
 
725. "опис майна (частини або частин майна), достатній для його ідентифікації, якщо за рішенням суду щодо майна (частини або частин майна) слід вчинити певні дії, а також у спорах про право на майно. До опису земельної ділянки, право власності на яку не зареєстровано у встановленому порядку, та до опису частини земельної ділянки включається план земельної ділянки або її частини. Якщо опис майна є значним за обсягом, зокрема містить графічні матеріали, він може наводитись у додатку, про що зазначається у резолютивній частині рішення;";
 
726. у частині сьомій слова "як вирішено спір щодо кожного з них" замінити словами "в якій частині рішення стосується кожного з них, або зазначається, що обов’язок виплати чи право стягнення є солідарним";
6) доповнити статтю 87 після слів "третім особам" словами "рекомендованим листом з повідомленням про вручення";
 
727. 7) доповнити частину другу статті 116 реченням такого змісту: "Якщо винесено ухвалу про вжиття запобіжних заходів чи заходів до забезпечення позову, суд разом з наказом видає копії документів, які підтверджують виконання такої ухвали.".
 
728. 5. У Кримінальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25-26, ст. 131):
 
729. 1) статтю 164 доповнити приміткою такого змісту:
"Примітка. Під злісним ухиленням від сплати коштів на утримання дітей (аліментів) у цій статті слід розуміти будь-які дії боржника, спрямовані на невиконання рішення суду (приховування доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державному виконавцеві тощо), які призвели до виникнення заборгованості зі сплати таких коштів понад шість місяців.";
 
730. 2) статті 342, 343, 382 викласти у такій редакції:
 
731. "Стаття 342. Опір працівникові державної виконавчої служби, працівникові правоохоронного органу, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві
 
732. 1. Опір працівникові державної виконавчої служби під час виконання ним службових обов’язків -
 
733. карається штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.
 
734. 2. Опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов’язків, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві під час виконання такими особами покладених на них обов’язків щодо охорони громадського порядку -
 
735. карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк від трьох до шести місяців, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.
 
736. 3. Примушення осіб, зазначених у частинах першій або другій цієї статті, шляхом фізичного насильства або погрози застосування такого насильства до виконання явно незаконних дій -
 
737. карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.
 
738. Стаття 343. Втручання в діяльність працівника державної виконавчої служби, працівника правоохоронного органу
 
739. 1. Вплив у будь-якій формі на працівника державної виконавчої служби з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків або добитися прийняття незаконного рішення -
 
740. карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до одного року, або арештом на строк до трьох місяців.
 
741. 2. Вплив у будь-якій формі на працівника правоохоронного органу з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків або добитися прийняття незаконного рішення –
 
742. карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.
 
743. 3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою з використанням свого службового становища, а так само дії, передбачені частиною другою цієї статті, якщо вони перешкодили запобіганню злочину чи затриманню особи, яка його вчинила, -
 
744. караються позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років або арештом на строк від трьох до шести місяців, або обмеженням волі на строк до чотирьох років.";
 
745. "Стаття 382. Умисне невиконання рішення суду
 
746. 1. Умисне невиконання службовою особою рішення суду, що набрало законної сили, або перешкоджання його виконанню -
 
747. карається штрафом від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
 
748. 2. Ті самі дії, вчинені повторно, або якщо такими діями завдано істотної шкоди охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб, -
 
749. караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
 
750. 3. Умисне невиконання службовою особою рішення Європейського суду з прав людини -
 
751. карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
 
752. Примітки. 1. Під рішенням суду у цій статті слід розуміти рішення (вирок), постанову у будь-якій кримінальній чи цивільній справі, рішення чи постанову господарського або адміністративного суду (крім постанови у справі про адміністративне правопорушення), що ухвалені по суті розгляду справи і набрали законної сили.
 
753. 2. Під істотною шкодою, якщо вона полягає в заподіянні матеріальних збитків, у цій статті слід розуміти таку шкоду, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.".
 
754. 6. У Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40 - 44, ст. 356):
1) доповнити частину другу статті 1071 після слів "рішення суду" словами "за постановою державного виконавця";
 
755. 2) частини другу та третю статті 1072 виключити;
3) доповнити статтю 1074 після слів "за рішенням суду" словами "чи постановою державного виконавця".
 
756. 7. У Кримінально-виконавчому кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 3 - 4, ст. 21):
 
757. 1) у статті 12 слова "штрафу і" виключити.
 
758. 2) статті 26:
у частині другій слова "його стягнення провадиться примусово державною виконавчою службою на підставі виконавчого листа, виданого судом, який постановив вирок, з такими особливостями: в постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не встановлює строк для добровільного виконання вироку суду; засуджений звільняється від сплати виконавчого збору" замінити словами "суд може замінити несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських або виправних робіт відповідно до закону за поданням кримінально-виконавчої інспекції";
 
759. частину третю виключити.
 
760. 8. У Цивільному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 40-42, ст. 492):
1) у пункті 5 частини першої статті 152 слова "право власності на це майно або про виключення його з опису" замінити словами "звільнення майна з-під арешту";
 
761. 2) у статті 153:
 
762. доповнити частину першу реченням такого змісту: "Якщо заява про забезпечення позову подана разом з позовною заявою, то заява про забезпечення позову розглядається судом у день відкриття провадження у справі.";
 
763. доповнити частину третю після слів "забезпечення позову" словами
 
764. ", а також звертатися до органів державної реєстрації прав на майно щодо надання інформації про належне відповідачеві майно";
 
765. у частині п’ятій:
 
766. доповнити частину після першого речення новим реченням такого змісту: "Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з дня її винесення.";
 
767. доповнити третє речення після слів "Копія ухвали" словами "видається або";
 
768. у частині дев’ятій:
 
769. у першому реченні слова "в порядку, встановленому для виконання судових рішень" виключити;
 
770. друге речення викласти в такій редакції: "За ухвалою про забезпечення позову з підстав, передбачених пунктами 1-4 і 7 частини першої статті 152 цього Кодексу, видається виконавчий лист, який вручається або надсилається заявникові разом з ухвалою, а у разі забезпечення вимог заявника заставою - негайно після внесення предмета застави в повному розмірі.";
 
771. 3) частину третю статті 210 виключити;
 
772. 4) доповнити статтю 215 частиною такого змісту:
 
773. "2. У разі задоволення позову в резолютивній частині рішення суду наводиться опис майна (частини або частин майна), достатній для його ідентифікації, якщо за рішенням суду щодо майна (частини або частин майна) слід вчинити певні дії, а також у спорах про право на майно. До опису земельної ділянки, право власності на яку не зареєстровано у встановленому порядку, та до опису частини земельної ділянки включається план земельної ділянки або її частини. Якщо опис майна є значним за обсягом, зокрема містить графічні матеріали, він може наводитись у додатку, про що зазначається у резолютивній частині рішення.";
5) у першому реченні частини другої статті 368 слова "судовим рішенням, яке набрало законної сили" замінити словами "рішенням суду, яке підлягає примусовому виконанню, а у випадках, установлених цим Кодексом, також за ухвалою суду після набрання рішенням або ухвалою законної сили";
 
774. 6) доповнити частину першу статті 370 реченням такого змісту: "Суд, який видав виконавчий лист про стягнення аліментів, має право за поданням державного виконавця у разі встановлення кількох місць роботи чи отримання доходів боржника видати дублікат виконавчого листа.";
7) у частині першій статті 376 слова "судових рішень" замінити словами "рішень органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, крім рішень судів,";
 
775. 8) доповнити статтю 380 частиною такого змісту:
 
776. "4. За рішенням або ухвалою суду про поворот виконання видається виконавчий лист у порядку, встановленому цим Кодексом.".
 
777. 9. У Кодексі адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 35-37, ст. 446):
 
778. 1) доповнити частину першу статті 117 абзацом такого змісту:
 
779. "Суд, розглядаючи клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, має право звертатися до органів державної реєстрації прав на майно щодо надання інформації про належне відповідачеві майно.";
2) у частині п’ятій статті 118 слова "в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень" виключити;
 
780. 3) частину третю статті 167 викласти в такій редакції:
 
781. "3. Копії судового рішення вручаються під розписку особам, які беруть участь у справі, або не пізніше наступного дня після ухвалення надсилаються їм рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Якщо копія рішення вручена або надіслана представникові, то вважається, що вона надіслана і особі, яку він представляє.";
4) доповнити частину першу статті 258 реченням такого змісту: "Якщо судом вжито заходів до забезпечення адміністративного позову, разом із виконавчим листом суд видає копії документів, які підтверджують виконання ухвали суду про вжиття заходів до забезпечення позову.".
 
782. 10. У Законі України "Про державну виконавчу службу" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 36-37, ст. 243; 2004 р., № 6, ст. 37; 2005 р., № 33, ст. 431; 2007 р., № 10, ст. 84):
 
783. 1) частини третю - п’яту статті 3 викласти в такій редакції:
 
784. "Районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції є юридичними особами, мають відповідні рахунки в органах Державного казначейства України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в установах банків, гербову печатку.
 
785. Міністерство юстиції України, Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі мають відповідні рахунки в органах Державного казначейства України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в установах банків.
 
786. Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, Головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі мають печатку.";
 
787. 2) частину першу статті 4 викласти в такій редакції:
 
788. "Відповідно до цього Закону державними виконавцями є начальник відділу примусового виконання рішень, заступник начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, головний державний виконавець, старший державний виконавець, державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, начальники відділів примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, їх заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці відділів примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, заступник начальника районного, районного в місті, міського (міста обласного значення), міськрайонного управління юстиції - начальник відділу державної виконавчої служби, заступник начальника, головний державний виконавець, старший державний виконавець, державний виконавець районного, районного в місті, міського (міста обласного значення), міськрайонного відділу державної виконавчої служби.";
 
789. 3) у статті 8:
 
790. частину першу викласти в такій редакції:
 
791. "Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, головним державним виконавцем, старшим державним виконавцем, державним виконавцем районного, районного в місті, міського (міста обласного значення), міськрайонного відділу державної виконавчої служби може бути громадянин України, який має юридичну освіту і здатний за своїми особистими і діловими якостями виконувати покладені на нього обов’язки.";
 
792. у частині другій:
 
793. слова "Заступником директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України" виключити;
 
794. слова "начальником районного" замінити словами "заступником начальника районного";
 
795. доповнити частину після слів "районного в місті" словами "управління юстиції - начальником", а після слів "відділу державної виконавчої служби" - словами ", його заступником";
 
796. доповнити статтю після частини другої новою частиною такого змісту:
 
797. "Директором Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, його заступником, заступником начальника Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі - начальником управління державної виконавчої служби, його заступником призначається громадянин, який постійно проживає на території України не менш як п’ять років, має вищу юридичну освіту і стаж юридичної роботи не менше п’яти років, з яких не менш як три роки в органах державної виконавчої служби.".
 
798. У зв’язку з цим частину третю вважати частиною четвертою;
 
799. 4) статтю 9 викласти в такій редакції:
 
800. "Стаття 9. Порядок призначення на посаду та звільнення з посади працівників органів державної виконавчої служби
 
801. Заступник начальника районного, районного у місті, міського (міст обласного значення), міськрайонного відділу державної виконавчої служби, головний державний виконавець, старший державний виконавець, державний виконавець та інші працівники таких відділів призначаються на посаду та звільняються з посади начальником Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі за поданням заступника начальника районного, районного у місті, міського (міст обласного значення), міськрайонного управління юстиції - начальника відділу державної виконавчої служби, погодженим із заступником начальника Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі - начальником управління державної виконавчої служби.
 
802. Заступник начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі, головний державний виконавець, старший державний виконавець, державний виконавець та інші працівники таких управлінь і відділів призначаються на посаду та звільняються з посади начальником Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі за поданням заступника начальника Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, Головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі - начальника управління державної виконавчої служби.
 
803. Начальник відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, Головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі, заступник начальника районного, районного у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції - начальник відділу державної виконавчої служби призначається на посаду та звільняється з посади начальником Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, Головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі за поданням заступника начальника Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, Головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі - начальника управління державної виконавчої служби, погодженим з директором Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
 
804. Начальник відділу примусового виконання рішень, заступник директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, заступник начальника відділу примусового виконання рішень, головний державний виконавець, старший державний виконавець, державний виконавець, інші працівники Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, заступник начальника Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі - начальник управління державної виконавчої служби, його заступники призначаються на посаду та звільняються з посади Міністром юстиції України за поданням директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
 
805. Директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України призначається на посаду та звільняється з посади Міністром юстиції України.
 
806. Особа, яка вперше призначається на посаду державного виконавця, обов’язково проходить стажування протягом двох місяців.";
 
807. 5) у назві розділу ІV слова "державних виконавців" замінити словами "працівників органів державної виконавчої служби";
 
808. 6) у статті 10:
 
809. у назві та тексті статті слова "державних виконавців" замінити словами "працівників органів державної виконавчої служби", а слово "відділи" - словом "управління";
 
810. 7) у статті 12 слова "державний виконавець" замінити словами "працівник органу державної виконавчої служби", а слова "начальника відповідного" - словами "заступника начальника Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі - начальника";
 
811. 8) частину третю статті 14 викласти в такій редакції:
 
812. "Опір державному виконавцю, а також нанесення тілесних ушкоджень, образа, погроза, інші насильницькі дії стосовно держаного виконавця, членів його сім’ї, а також знищення їх майна у зв’язку з виконанням державним виконавцем своїх службових обов’язків, тягнуть за собою встановлену законом відповідальність. Така сама відповідальність настає в разі вчинення зазначених правопорушень стосовно пенсіонера з числа державних виконавців та членів його сім’ї у зв’язку з виконанням ним службових обов’язків у минулому.";
 
813. 9) статтю 16 виключити;
 
814. 10) у тексті Закону слова "Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласне, Київське та Севастопольське міські управління юстиції" в усіх відмінках і формах числа замінити словами "Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, Головне управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі" у відповідному відмінку і числі; слова "відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міського управління юстиції" замінити словами "управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, Головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі"; слово "підрозділ" замінити словом "відділ"; слова "районний, міський (міст обласного значення), районний в містах відділ державної виконавчої служби" замінити словами "районний, районний в містах, міський (міст обласного значення), міськрайонний відділ державної виконавчої служби".
 
815. 11. У Законі України "Про банки і банківську діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 5-6, ст. 30; 2005 р., № 26, ст. 358; 2006 р., № 35, ст. 296):
 
816. 1) у статті 59:
 
817. у частині першій слова "рішенням суду" замінити словами "постановою державного виконавця чи рішенням суду";
 
818. у частині четвертій слова "Рішення суду" замінити словами "Постанова державного виконавця та рішення";
 
819. 2) доповнити пункт 6 частини першої статті 62 після слів "рішень судів" словами "та інших органів (посадових осіб)", а після слів "юридичної особи" - словами ", фізичної особи".
 
820. 12. Доповнити статтю 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 29, ст. 137) частинами такого змісту:
"6.4. У разі відкриття рахунка клієнтом, щодо якого існує публічне обтяження рухомого майна, накладене державним виконавцем, банк зупиняє видаткові операції з такого рахунка на суму обтяження та повідомляє державному виконавцеві про відкриття рахунка. Повідомлення про відкриття рахунка вручається державному виконавцеві власником рахунка, який зобов’язаний подати до банку документи, що підтверджують отримання державним виконавцем повідомлення.
 
821. 6.5. Державний виконавець вирішує питання щодо необхідності накладення арешту на кошти боржника, що зберігаються на відкритому рахунку, та у семиденний строк з моменту надходження повідомлення інформує банк про прийняте рішення.
 
822. 6.6. У разі коли державний виконавець не повідомив про прийняте рішення у встановлений строк, перебіг якого починається з дати, зазначеній у відмітці про отримання державним виконавцем повідомлення, банк відновлює видаткові операції на рахунку такого боржника.".
 
823. ІІ. Прикінцеві положення
 
824. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
 
825. 2. До приведення законодавства у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.".