Кількість абзаців - 182 Розмітка (ліва колонка)


Про недопущення обігу в Україні небезпечної продукції (Друге читання)

0. Проект
 
1. ЗАКОН УКРАЇНИ
 
2. Про недопущення обігу в Україні небезпечної продукції
 
3.

 
4.

 
5. Цей Закон установлює правові та організаційні засади недопущення обігу в Україні небезпечної продукції.
 
6. Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
7. Стаття 1. Визначення термінів
 
8. 1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
 
9. безпечна продукція – будь-яка продукція, яка за звичайних або обґрунтовано передбачуваних умов використання (в тому числі щодо строку служби та за необхідності введення в експлуатацію, вимог стосовно встановлення і технічного обслуговування) не становить жодного ризику чи становить лише мінімальні сумісні з використанням такої продукції ризики, які вважаються прийнятними і не створюють загрози суспільним інтересам з урахуванням:
 
10. характеристик продукції, в тому числі її складу, упаковки, вимог щодо встановлення та технічного обслуговування;
 
11. впливу продукції на іншу продукцію, якщо вона буде використовуватися разом з нею;
 
12. попереджень, що містяться на етикетці продукції, інструкції з її використання та знищення, а також іншої інформації стосовно продукції;
 
13. застережень щодо споживання чи використання продукції певними категоріями населення (дітьми, вагітними жінками, людьми похилого віку тощо);
 
14. введення продукції в обіг – перше надання продукції на ринку України;
 
15. вилучення продукції з обігу – будь-який захід, спрямований на запобігання наданню продукції на ринку України в ланцюгу постачання продукції;
 
16. виробник – це:
 
17. фізична чи юридична особа – резидент України, яка є виготовлювачем продукції, або будь-яка інша особа – резидент України, яка заявляє про себе як про виготовлювача, розміщуючи на продукції відповідно до законодавства своє найменування, торговельну марку чи інше позначення, або особа – резидент України, що відновлює продукцію;
 
18. уповноважений представник виготовлювача продукції в Україні (у разі, коли виготовлювачем продукції є фізична чи юридична особа – нерезидент України);
 
19. імпортер продукції (у разі, коли виготовлювачем продукції є фізична чи юридична особа – нерезидент України, яка не має свого уповноваженого представника в Україні);
 
20. відкликання продукції – будь-який захід, спрямований на забезпечення повернення виробнику, розповсюджувачу продукції, яка вже була надана на ринку України споживачам;
 
21. відновлення продукції – надання вжитій продукції властивостей нової продукції з метою її повторного надання на ринку;
 
22. забезпечення безпечності продукції – комплекс заходів, що вживаються виробниками, розповсюджувачами, органами ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції, що надається на ринку України, вимозі щодо безпечності такої продукції;
 
23. ланцюг постачання продукції – послідовність суб'єктів господарювання, які забезпечують постачання продукції від виробника споживачам;
 
24. надання продукції на ринку – будь-яке платне або безоплатне постачання продукції для її розповсюдження, споживання (використання) на ринку України під час здійснення господарської діяльності;
 
25. небезпечна продукція – будь-яка продукція, яка не відповідає визначенню терміна "безпечна продукція", що міститься в цій статті;
 
26. продукція – будь-яка речовина, препарат або інший товар, виготовлений у ході виробничого процесу;
 
27. розповсюдження продукції – надання продукції на ринку України після введення її в обіг;
 
28. розповсюджувач – будь-яка інша, ніж виробник, фізична чи юридична особа в ланцюгу постачання продукції, яка надає продукцію на ринку України;
 
29. серйозний ризик – будь-яка загроза суспільним інтересам, що потребує оперативного втручання державних органів, у тому числі така, наслідки якої не виявляються негайно;
 
30. суспільні інтереси – загальна безпека життя та здоров'я людей, безпечні умови праці, захист прав споживачів, захист довкілля.
 
31. 2. Терміни "послуга", "робота", "строк служби" вживаються у цьому Законі у значеннях Закону України "Про захист прав споживачів"; терміни "кодекс усталеної практики", "міжнародний стандарт", "національні стандарти" та "стандарт" – у значеннях Закону України "Про стандартизацію"; терміни "ризик" та "технічний регламент" – у значеннях Закону України "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності"; терміни "імпортер", "орган ринкового нагляду", "персональні дані" та "ринковий нагляд" – у значеннях Закону України "Про ринковий нагляд і контроль продукції".
 
32. Стаття 2. Сфера дії Закону
 
33. 1. Дія цього Закону поширюється на всю продукцію, щодо якої технічними регламентами не встановлено спеціальні вимоги щодо забезпечення її безпечності, за винятком видів продукції, зазначених у частині третій цієї статті.
 
34. 2. Якщо законами України та виданими відповідно до них іншими нормативно-правовими актами (в тому числі технічними регламентами) встановлено спеціальні вимоги щодо забезпечення безпечності певних видів продукції, положення цього Закону застосовуються в частині, що не врегульована зазначеними актами.
 
35. 3. Дія цього Закону не поширюється на:
 
36. 1) послуги та роботи;
 
37. 2) харчові продукти, харчові добавки, ароматизатори, дієтичні добавки та допоміжні матеріали для переробки харчових продуктів;
 
38. 3) продукти тваринного походження;
 
39. 4) корми, кормові добавки та премікси;
 
40. 5) живі рослини та тварини;
 
41. 6) продукцію людського, рослинного та тваринного походження, що безпосередньо використовується як репродуктивний матеріал, призначений для відтворення;
 
42. 7) спирт, алкогольні напої та тютюнові вироби;
 
43. 8) лікарські засоби та ветеринарні препарати;
 
44. 9) наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги і прекурсори;
 
45. 10) ядерні матеріали, спеціальні матеріали, що розщеплюються, іншу продукцію у сфері використання ядерної енергії;
 
46. 11) вироби військового призначення;
 
47. 12) об'єкти містобудування;
 
48. 13) продукцію, що була у вжитку, поставлена як предмет антикваріату або як продукція, що підлягає ремонту чи відновленню перед її використанням, за умови, коли постачальник такої продукції надає інформацію особі, якій ця продукція постачається, про необхідність її ремонту чи відновлення.
 
49. 4. Діяльність у сфері забезпечення безпечності продукції, зазначеної в частині третій цієї статті, здійснюється відповідно до інших законів України.
 
50. Стаття 3. Законодавство України про недопущення обігу в Україні небезпечної продукції
 
51. 1. Законодавство України про недопущення обігу в Україні небезпечної продукції складається із цього Закону, Закону України "Про ринковий нагляд і контроль продукції" та виданих відповідно до них інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в цій сфері.
 
52. 2. Якщо міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші вимоги щодо безпечності продукції, ніж ті, що містяться у цьому Законі, застосовуються вимоги міжнародних договорів.
 
53. Стаття 4. Загальна вимога щодо безпечності продукції
 
54. 1. Виробники зобов'язані вводити в обіг лише безпечну продукцію.
 
55. Стаття 5. Доведення безпечності продукції
 
56. 1. Продукція вважається безпечною, якщо вона відповідає вимогам щодо забезпечення безпечності продукції, що встановлені законами України та іншими нормативно-правовими актами.
 
57. 2. У разі відсутності вимог щодо забезпечення безпечності продукції, визначених частиною першою цієї статті, відповідна продукція вважається безпечною, якщо орган ринкового нагляду не доведе, що така продукція є небезпечною.
 
58. 3. Доказом безпечності продукції є відповідність її національним стандартам, що гармонізовані з відповідними європейськими стандартами. Перелік таких гармонізованих національних стандартів формується центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації. Цей перелік за станом на 1 січня щороку оприлюднюється шляхом опублікування його у друкованому засобі масової інформації центрального органу виконавчої влади з питань стандартизації (у разі його відсутності – у друкованому засобі масової інформації, визначеному цим органом) та шляхом розміщення його на офіційній сторінці центрального органу виконавчої влади з питань стандартизації в мережі Інтернет.
 
59. 4. У разі відсутності вимог щодо забезпечення безпечності продукції, визначених частиною першою цієї статті, або відсутності чи незастосування національних стандартів, визначених частиною третьою цієї статті, орган ринкового нагляду під час доведення того, що продукція є небезпечною, може враховувати в такій послідовності:
 
60. 1) національні стандарти інших держав щодо забезпечення безпечності продукції, що гармонізовані з відповідними європейськими та міжнародними стандартами;
 
61. 2) регіональні стандарти щодо забезпечення безпечності продукції відповідно до міжнародних договорів України;
 
62. 3) стандарти України щодо забезпечення безпечності продукції, крім визначених частиною третьою цієї статті;
 
63. 4) кодекси усталеної практики із забезпечення безпечності продукції у відповідних галузях;
 
64. 5) досягнення науки і техніки у сфері безпечності продукції;
 
65. 6) очікування споживачів щодо безпечності продукції за звичайних або обгрунтовано передбачуваних умов її використання (в тому числі щодо строку служби та за необхідності введення в експлуатацію, вимог стосовно встановлення і технічного обслуговування).
 
66. 5. Продукція не може вважатися небезпечною за тих лише підстав, що існують можливості для досягнення більш високого рівня безпечності продукції або на ринку пропонується інша продукція, що становить менший ступінь ризику.
 
67. Стаття 6. Доступ до інформації у сфері забезпечення безпечності продукції
 
68. 1. Інформація щодо продукції, яка становить або може становити ризик, що одержана органами ринкового нагляду у зв'язку зі здійсненням ними своїх повноважень, повинна бути доступною для громадськості. Доступ до такої інформації забезпечується відповідно до законодавства про інформацію.
 
69. 2. Громадськість повинна мати доступ, зокрема, до інформації:
 
70. 1) що дає змогу ідентифікувати відповідну продукцію та осіб, що є її виробниками, розповсюджувачами;
 
71. 2) про безпечність продукції, в тому числі про характер ризиків, пов'язаних зі споживанням (користуванням) відповідної продукції, та заходи, яких необхідно вжити споживачам для запобігання таким ризикам;
 
72. 3) про заходи, вжиті, в тому числі суб'єктами господарювання за власною ініціативою, з метою запобігання ризикам, які становить продукція, характер та тривалість таких заходів.
 
73. 3. Центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики забезпечує безоплатний доступ громадськості через мережу Інтернет до відомостей, які містяться в системі оперативного взаємного сповіщення про продукцію, що становить серйозний ризик, в обсязі, визначеному частиною другою цієї статті.
 
74. 4. У разі масового розповсюдження на ринку небезпечної продукції інформацію про таку продукцію в обсязі, визначеному частиною другою цієї статті, може бути поширено засобами масової інформації та шляхом розміщення на офіційних сторінках органів ринкового нагляду та центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики у мережі Інтернет.
 
75. Стаття 7. Звернення споживачів щодо захисту їх права на безпеку продукції
 
76. 1. Споживачі мають право звертатися до органів ринкового нагляду за захистом порушеного права на безпеку продукції.
 
77. 2. Органи ринкового нагляду з метою здійснення моніторингу причин і кількості таких звернень споживачів ведуть їх облік в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
 
78. 3. Порядок проведення перевірок характеристик продукції на відповідність вимогам щодо безпечності на підставі звернень споживачів визначається Законом України "Про ринковий нагляд і контроль продукції".
 
79. 4. Інформація про порядок звернення споживачів щодо захисту права на безпеку продукції і про поштові адреси, за якими мають подаватися звернення, розміщується на інформаційних стендах у приміщеннях органів ринкового нагляду, центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальних органів і на офіційних сторінках відповідних органів в мережі Інтернет.
 
80. Розділ ІІ. ОБОВ'ЯЗКИ ВИРОБНИКІВ І РОЗПОВСЮДЖУВАЧІВ
 
81. Стаття 8. Обов'язки виробників
 
82. 1. Виробники зобов'язані:
 
83. 1) зазначати на продукції або її упаковці найменування та місцезнаходження виробника, назву, тип або номер моделі, номер партії або серійний номер, назви складових частин тощо у випадках та в порядку, визначених законодавством;
 
84. 2) проводити за власною ініціативою експертизу (випробування) зразків продукції, що введена в обіг під їх найменуванням;
 
85. 3) розглядати звернення споживачів щодо безпечності продукції, введеної в обіг під їх найменуванням, вживати за результатами такого розгляду необхідних заходів та вести облік таких звернень;
 
86. 4) інформувати, за необхідності, розповсюджувачів відповідної продукції про заходи, вжиті відповідно до пунктів 2 та 3 цієї частини;
 
87. 5) надавати (в межах своєї діяльності) споживачам відповідну інформацію, яка дає їм можливість оцінювати ризики, притаманні продукції протягом звичайного або обґрунтовано передбачуваного строку її використання, якщо такі ризики є не відразу очевидними без належних попереджень, та яка дає змогу споживачам вживати запобіжних заходів щодо таких ризиків. Наявність таких попереджень не звільняє будь-яку особу від обов'язку додержання інших вимог, встановлених цим Законом та виданими відповідно до нього іншими нормативно-правовими актами;
 
88. 6) з урахуванням характеристик продукції, яку вони постачають, вживати заходи:
 
89. а) що дають їм можливість бути поінформованими про ризики, які може становити ця продукція;
 
90. б) щодо уникнення ризиків (в тому числі вилучення відповідної продукції з обігу, попередження споживачів про ризики, які може становити ця продукція, або відкликання продукції);
 
91. 7) у разі, коли їм стало відомо або мало б бути відомо на підставі наявної в них інформації, що продукція, яку вони ввели в обіг, становить ризики для споживачів, несумісні із загальною вимогою щодо безпечності продукції, негайно повідомляти про це відповідному органу ринкового нагляду, в тому числі і про вжиті заходи із забезпечення безпечності такої продукції;
 
92. 8) співпрацювати (в межах своєї діяльності) з органами ринкового нагляду з питань вжиття заходів щодо уникнення ризиків, що становить продукція, яка була поставлена або постачається цими виробниками.
 
93. 2. Заходи, передбачені підпунктом "б" пункту 6 частини першої цієї статті, вживаються виробником добровільно або за рішенням відповідного органу ринкового нагляду, прийнятим відповідно до пункту 6 частини першої статті 12 цього Закону. При цьому відкликання продукції застосовується як винятковий захід, у разі, якщо інші заходи були б недостатніми для запобігання чи уникнення відповідних ризиків, які становить продукція, та у випадках, коли виробник цієї продукції вважає за необхідне або зобов'язаний застосувати відкликання на виконання рішення органу ринкового нагляду.
 
94. Стаття 9. Обов'язки розповсюджувачів
 
95. 1. Розповсюджувачі зобов'язані:
 
96. 1) надавати споживачам, а також виробникам, розповсюджувачам у ланцюгу постачання відповідної продукції інформацію про ризики, які становить ця продукція;
 
97. 2) надавати відповідному органу ринкового нагляду та іншим заінтересованим особам інформацію, необхідну для відстеження походження відповідної продукції;
 
98. 3) співпрацювати (в межах своєї діяльності) з виробниками та органами ринкового нагляду у здійсненні заходів щодо уникнення ризиків, які становить продукція;
 
99. 4) сприяти виробникам у вжитті ними заходів щодо забезпечення безпечності продукції;
 
100. 5) не постачати продукцію, про яку їм відомо або мало б бути відомо на підставі наявної в них інформації, що ця продукція не відповідає вимогам щодо забезпечення безпечності продукції;
 
101. 6) у разі, коли їм стало відомо або має бути відомо на підставі наявної в них інформації, що продукція, яку вони розповсюдили, становить ризики для споживачів, несумісні із загальною вимогою щодо безпечності продукції, негайно повідомляти про це відповідному органу ринкового нагляду, в тому числі і про вжиті заходи із забезпечення безпечності такої продукції;
 
102. 7) співпрацювати (в межах своєї діяльності) з органами ринкового нагляду з питань вжиття заходів щодо уникнення ризиків, що становить продукція, яка була поставлена або постачається цими розповсюджувачами.
 
103. Стаття 10. Повідомлення про продукцію, яка не відповідає загальній вимозі щодо безпечності продукції
 
104. 1. У випадку, коли продукція не відповідає загальній вимозі щодо безпечності продукції, її виробник або розповсюджувач мають надати в установленому порядку повідомлення про таку продукцію.
 
105. 2. У випадку, коли продукція, зазначена у частині першій цієї статті, становить серйозний ризик, у такому повідомленні також вказуються:
 
106. 1) відомості, які дають змогу ідентифікувати відповідну продукцію або партію продукції, в тому числі найменування продукції, номер партії або серійні номери (за наявності);
 
107. 2) повний опис серйозного ризику, що становить відповідна продукція;
 
108. 3) інша інформація, необхідна для відстеження походження відповідної продукції та її обігу;
 
109. 4) опис заходів, вжитих з метою запобігання ризикам, що становить така продукція для споживачів;
 
110. 5) інша інформація щодо продукції, яка не відповідає загальній вимозі щодо безпечності продукції.
 
111. 3. Зміст та форма повідомлення про продукцію, яка не відповідає загальній вимозі щодо безпечності продукції, та порядок надання його органам ринкового нагляду затверджуються Кабінетом Міністрів України. У цьому порядку визначаються, зокрема, випадки, коли таке повідомлення не надається.
 
112. Розділ ІІІ. ДЕРЖАВНИЙ НАГЛЯД ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАГАЛЬНОЇ ВИМОГИ ЩОДО БЕЗПЕЧНОСТІ ПРОДУКЦІЇ
 
113. Стаття 11. Державний нагляд за додержанням загальної вимоги щодо безпечності продукції
 
114. 1. Державний нагляд за додержанням виробниками та розповсюджувачами продукції загальної вимоги щодо безпечності такої продукції забезпечується шляхом здійснення ринкового нагляду, а також контролю продукції при її ввезенні на митну територію України.
 
115. 2. Організація та порядок здійснення ринкового нагляду, а також контролю продукції при її ввезенні на митну територію України, організація співпраці органів ринкового нагляду з відповідними органами інших держав і міжнародними організаціями з питань забезпечення безпечності продукції, порядок оскарження рішень, дій та бездіяльності органів ринкового нагляду та їх посадових осіб визначаються Законом України "Про ринковий нагляд і контроль продукції".
 
116. Стаття 12. Повноваження органів ринкового нагляду щодо забезпечення безпечності продукції
 
117. 1. Органи ринкового нагляду щодо забезпечення безпечності продукції:
 
118. 1) щодо будь-якої продукції:
 
119. а) проводять перевірки безпечності введеної в обіг продукції;
 
120. б) відбирають зразки введеної в обіг продукції та забезпечують проведення їх експертизи (випробування);
 
121. 2) щодо продукції, яка може становити ризики за певних умов:
 
122. а) приймають рішення про попередження виробником та/або розповсюджувачем споживачів про такі ризики;
 
123. б) приймають рішення про вжиття заходів щодо приведення продукції у відповідність з вимогами щодо забезпечення безпечності продукції перед наданням її на ринку України;
 
124. 3) щодо будь-якої продукції, яка може становити ризики для певних категорій споживачів, – приймають рішення про попередження виробником та/або розповсюджувачем відповідних споживачів про такі ризики;
 
125. 4) щодо будь-якої продукції, яка за обґрунтованих припущень може бути небезпечною, – тимчасово забороняють введення в обіг або розповсюдження такої продукції (надання такої продукції на ринку), в тому числі постачання цієї продукції, пропонування її для постачання або її демонстрації, на строк, необхідний для проведення відповідної експертизи (випробування);
 
126. 5) щодо будь-якої небезпечної продукції, що не введена в обіг, – забороняють введення в обіг або розповсюдження цієї продукції та вживають заходи щодо забезпечення такої заборони;
 
127. 6) щодо будь-якої небезпечної продукції, введеної в обіг:
 
128. а) вживають заходи щодо негайного вилучення її з обігу і попередження споживачів про ризики, які становить ця продукція;
 
129. б) вживають разом з виробниками та розповсюджувачами такої продукції, яка вже була надана на ринку України споживачам, заходи щодо відкликання її з обігу та знищення. При цьому відкликання продукції застосовується як винятковий захід у разі, якщо вжиті виробником або розповсюджувачем заходи є недостатніми для запобігання чи уникнення відповідних ризиків, які становить продукція.
 
130. 2. Заходи із забезпечення безпечності продукції, визначені частиною першою цієї статті, мають вживатися органами ринкового нагляду пропорційно рівню загрози відповідної продукції суспільним інтересам. При цьому органи ринкового нагляду вживають заходів щодо налагодження співпраці з виробниками та розповсюджувачами щодо запобігання чи зменшення ризиків, які становить продукція, що надана ними на ринку.
 
131. Стаття 13. Система оперативного взаємного сповіщення про продукцію, що становить серйозний ризик
 
132. 1. З метою обміну між органами виконавчої влади інформацією про продукцію, яка становить серйозний ризик, створюється та функціонує система оперативного взаємного сповіщення про продукцію, що становить серйозний ризик.
 
133. 2. Система оперативного взаємного сповіщення про продукцію, що становить серйозний ризик, формується із повідомлень, що надаються органами ринкового нагляду у разі виявлення ними продукції, яка становить серйозний ризик.
 
134. 3. Повідомлення про продукцію, яка становить серйозний ризик, має містити:
 
135. 1) відомості, які дають змогу ідентифікувати відповідну продукцію;
 
136. 2) опис відповідного ризику, який становить продукція, результат експертизи (випробування) зразків такої продукції;
 
137. 3) інформацію про характер та тривалість заходів, вжитих для запобігання ризику (якщо такі заходи вживалися), в тому числі заходів, вжитих виробниками та/або розповсюджувачами за власною ініціативою;
 
138. 4) інформацію про походження та ланцюги постачання відповідної продукції на ринку України;
 
139. 5) інші відомості, передбачені правилами надання таких повідомлень до системи оперативного взаємного сповіщення про продукцію, що становить серйозний ризик.
 
140. 4. До системи оперативного взаємного сповіщення про продукцію, що становить серйозний ризик, також включаються відомості про продукцію, яка становить серйозний ризик, одержані за допомогою міжнародних, регіональних та іноземних систем повідомлення, або в інший спосіб від уповноважених органів інших держав.
 
141. 5. Відомості, які містяться в системі оперативного взаємного сповіщення про продукцію, що становить серйозний ризик, повинні бути доступними для органів ринкового нагляду та їх територіальних органів, митних органів, центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальних органів.
 
142. 6. Функціонування системи оперативного взаємного сповіщення про продукцію, що становить серйозний ризик, забезпечується центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.
 
143. 7. Порядок функціонування системи оперативного взаємного сповіщення про продукцію, що становить серйозний ризик, та правила надання повідомлень до цієї системи затверджуються Кабінетом Міністрів України.
 
144. Стаття 14. Доступ України до міжнародних, регіональних та іноземних систем повідомлення про продукцію, що становить серйозний ризик
 
145. 1. Україна може відповідно до міжнародних договорів мати доступ до міжнародних, регіональних та іноземних систем повідомлення про продукцію, що становить серйозний ризик.
 
146. 2. Доступ до зазначених у частині першій цієї статті систем здійснюється для обміну даними між цими системами та системою оперативного взаємного сповіщення про продукцію, що становить серйозний ризик.
 
147. 3. Координацію діяльності щодо доступу України до міжнародних, регіональних та іноземних систем повідомлення про продукцію, що становить серйозний ризик, здійснює центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики.
 
148. Розділ ІV. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ВИМОГ ЦЬОГО ЗАКОНУ
 
149. Стаття 15. Відповідальність за порушення вимог цього Закону
 
150. 1. Відповідальність за порушення вимог цього Закону встановлюється цим та іншими законами України.
 
151. 2. До виробника застосовуються штрафні санкції у вигляді штрафів у разі:
 
152. 1) введення ним в обіг небезпечної продукції – у розмірі від трьох тисяч до шести тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого ж порушення, за яке на нього вже було накладено штраф, – у розмірі від п'яти тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
 
153. 2) невиконання вимог, встановлених пунктом 5 частини першої статті 8 цього Закону, – у розмірі від тисячі п'ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого ж порушення, за яке на нього вже було накладено штраф, – у розмірі від трьох тисяч до шести тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
154. 3. До розповсюджувача застосовується штрафна санкція у вигляді штрафу за недодержання ним умов зберігання продукції, що ним розповсюджується, якщо внаслідок цього продукція стала небезпечною, – у розмірі від п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого ж порушення, за яке на нього вже було накладено штраф, – у розмірі від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
155. 4. До виробника або розповсюджувача застосовуються штрафні санкції у вигляді штрафів у разі:
 
156. 1) невиконання або неповного виконання рішення органу ринкового нагляду про вжиття заходів із забезпечення безпечності продукції, визначених пунктами 2 – 4 частини першої статті 12 цього Закону, – у розмірі від тисячі до шести тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
 
157. 2) невиконання або неповного виконання рішення органу ринкового нагляду про вжиття заходів із забезпечення безпечності продукції, визначених пунктами 5 та 6 частини першої статті 12 цього Закону, – у розмірі від двох тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
158. 5. Суб'єкт господарювання повинен сплатити штраф у п'ятнадцятиденний строк із дня отримання постанови про його накладання.
 
159. У разі несплати штрафу в зазначений строк він стягується в судовому порядку.
 
160. Рішення про накладення штрафу в справах про порушення, передбачені цим Законом, може бути оскаржено до суду відповідно до чинного законодавства України.
 
161. 6. Сплата штрафу не звільняє виробника або розповсюджувача від відповідальності за шкоду, завдану споживачам продукції.
 
162. 7. Порядок прийняття рішень про накладення штрафів визначається Законом України "Про ринковий нагляд і контроль продукції".
 
163. Стаття 16. Підстави звільнення від відповідальності за порушення вимог цього Закону
 
164. 1. Виробник не несе відповідальність, встановлену статтею 15 цього Закону, якщо доведе, що:
 
165. 1) він не вводив відповідну продукцію в обіг;
 
166. 2) з урахуванням усіх обставин відповідна продукція після введення її в обіг стала небезпечною внаслідок дій або бездіяльності інших осіб чи непереборної сили;
 
167. 3) відповідна продукція є небезпечною внаслідок додержання виробником вимог законодавства чи виконання обов'язкових для нього приписів органів державної влади;
 
168. 4) у випадку виробника комплектувального виробу чи складової частини продукції – продукція є небезпечною внаслідок конструкції готової продукції, до якої входить цей виріб чи складова частина, або інструкцій, наданих такому виробнику виробником готової продукції.
 
169. 2. Розповсюджувач не несе відповідальності, встановленої статтею 15 цього Закону, якщо доведе, що:
 
170. 1) продукція стала небезпечною внаслідок недодержання іншим розповсюджувачем умов її зберігання, за умови, що іншого розповсюджувача такої продукції може бути встановлено;
 
171. 2) продукція, яка поставлена ним, відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпечності продукції, але, незважаючи на це, є небезпечною.
 
172. Розділ V. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
 
173. 1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2011 року.
 
174. 2. До приведення нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
 
175. 3. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк після опублікування цього Закону:
 
176. забезпечити створення системи оперативного взаємного сповіщення про продукцію, що становить серйозний ризик;
 
177. затвердити порядок функціонування системи оперативного взаємного сповіщення про продукцію, що становить серйозний ризик, та правила надання повідомлень до системи оперативного взаємного сповіщення про продукцію, що становить серйозний ризик;
 
178. підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність із цим Законом;
 
179. привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
 
180. забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;
 
181. забезпечити перегляд чи скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.