Кількість абзаців - 37 Розмітка (ліва колонка)


Проект Повітряного кодексу України (Повторне друге читання)

0. Проект
 
1. Вноситься
 
2. Кабінетом Міністрів України
 
3. М. АЗАРОВ
 
4. ПОВІТРЯНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
 
5. РозділІ. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
6. 1. Для цілей цього Кодексу наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
11) авіація загального призначення - авіація, що не використовується для здійснення комерційних повітряних перевезень і виконання авіаційних робіт;
 
7. 46) катастрофа - авіаційна подія з людськими жертвами, що призвела до загибелі або зникнення безвісти когось із пасажирів, членів екіпажу або третіх осіб, а також до отримання ними тілесних ушкоджень із смертельним наслідком;
 
8. 52) лізинг з екіпажем (мокрий лізинг) — лізинг, за умовами якого повітряне судно включено до сертифіката експлуатанта - лізингодавця, який несе відповідальність за забезпечення безпеки польотів; вид договірних відносин між експлуатантами, спрямований на підвищення гнучкості, економічної ефективності використання повітряних суден, забезпечення можливості спільної експлуатації повітряного судна, оперативного резервування повітряного судна у випадку його зупинки з технічної або інших причин та відповідно до якого один експлуатант надає іншому експлуатанту або вони надають один одному транспортні послуги;
 
9. 81) ручна поклажа (незареєстрований багаж) - багаж пасажира, який під час перевезення перебуває в салоні повітряного судна за згодою перевізника і під контролем пасажира;
 
10. Стаття 3. Сфера дії Повітряного кодексу України
1. Дія цього Кодексу поширюється на фізичних та юридичних осіб незалежно від форми власності та відомчої підпорядкованості, які провадять діяльність у галузі авіації та використання повітряного простору України, а саме:
1) в Україні - на юридичних та фізичних осіб в частині, що їх стосується, крім суб’єктів державної авіації, на яких поширюється дія статей 4, 7 - 9, 23 - 33, 38, 45, 46, частини першої статті 57, частини другої статті 63, 65, 69, статей 105 - 111 і частини другої статті 114;
2) за межами України - на авіаційний персонал під час виконання ним службових обов’язків і цивільні повітряні судна України, їх експлуатацію та технічне обслуговування.
2. У разі якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж передбачені Повітряним кодексом України та іншими актами законодавства України, застосовуються норми права міжнародного договору України.
 
11. Стаття 6. Повноваження керівника уповноваженого органу з питань цивільної авіації
Керівник уповноваженого органу з питань цивільної авіації здійснює в межах та у спосіб, визначений законом, такі повноваження:
1) організація заходів щодо безпеки авіації;
2) організація розроблення проектів авіаційних правил України;
3) заборона, скасування, тимчасове припинення або зміна виконання будь-яких видів польотів і авіаційної діяльності у разі виявлення загрози безпеці польотів або їх невідповідності встановленим стандартам і авіаційним правилам України;
4) введення обмежень щодо строків експлуатації повітряних суден;
5) регулювання використання повітряного простору та його розподілу в інтересах національної економіки та безпеки;
6) регулювання питань аеронавігаційного обслуговування;
7) регулювання об’єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху та її розвитку;
8) сертифікація і схвалення суб’єктів та об’єктів авіаційної діяльності з виданням відповідних сертифікатів;
9) реєстрація та облік об’єктів авіаційної діяльності, ведення державних реєстрів цивільних повітряних суден та аеродромів;
10) визначення вимог щодо надання метеорологічного обслуговування на аеродромах та маршрутах обслуговування повітряного руху;
11) організація пошукового та аварійно-рятувального забезпечення польотів цивільної авіації;
12) проведення перевірки та інспектування суб’єктів та об’єктів авіаційної діяльності для визначення відповідності, здійснення контролю за дотриманням вимог авіаційних правил України, розпорядчих документів та умов схвалення, включаючи перевірку повітряних суден іноземних держав під час виконання ними польотів на території України;
13) притягнення до відповідальності шляхом накладення стягнень на суб’єктів авіаційної діяльності за порушення авіаційних правил України, інших вимог законодавства відповідно до закону;
14) видача ліцензій на провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів повітряним транспортом, надання прав на експлуатацію повітряних ліній і призначень авіаперевізникам;
15) забезпечення умов для діяльності України в Міжнародній організації цивільної авіації, інших міжнародних організаціях, сприяння розвитку міжнародних зв’язків у сфері авіаційної діяльності, участі в міжнародних конференціях та заходах з питань діяльності цивільної авіації;
16) розроблення проектів міжнародних договорів, підготовка пропозицій щодо їх укладення і денонсації;
17) координація робіт, пов’язаних із забезпеченням єдності вимірювань, здійсненням метрологічного контролю і нагляду в галузі цивільної авіації в єдиній системі метрологічного забезпечення України.
 
12. Стаття 10. Забезпечення безпеки авіації
1. Безпека авіації складається з безпеки польотів, авіаційної безпеки, екологічної безпеки, економічної та інформаційної безпеки.
2. З метою забезпечення безпеки цивільної авіації уповноважений орган з питань цивільної авіації здійснює комплекс заходів, спрямованих на запобігання виникненню авіаційних подій, шляхом:
1) встановлення критеріїв безпеки авіації;
2) встановлення необхідного рівня безпеки авіації;
3) здійснення аналізу та визначення існуючого рівня безпеки авіації;
4) проведення планових та позапланових перевірок, інспектування суб’єктів та об’єктів авіаційної діяльності;
5) встановлення строків і здійснення контролю за проведенням коригуючих дій суб’єктами авіаційної діяльності;
6) заборони, скасування, тимчасового припинення або зміни виконання будь-яких видів польотів і авіаційної діяльності у разі виявлення загрози безпеці авіації або їх невідповідності встановленим стандартам і авіаційним правилам України;
7) анулювання, тимчасового припинення дії сертифікатів, свідоцтв, ліцензій, дозволів, обмеження прав, наданих цими документами, скасування погодження кандидатур згідно з пунктом 8 цієї статті;
8) накладення штрафів та вжиття інших заходів щодо забезпечення безпеки авіації.
3. З метою забезпечення дотримання стандартів та відповідності рекомендованій практиці Міжнародної організації цивільної авіації, забезпечення безпеки авіації та суспільства, захисту навколишнього природного середовища уповноважений орган з питань цивільної авіації може встановлювати обмеження на експлуатацію повітряних суден.
4. З метою забезпечення безпеки авіації та суспільства уповноважений орган з питань цивільної авіації може встановлювати обмеження або заборону щодо вчинення певних дій суб’єктами авіаційної діяльності відповідно до авіаційних правил України.
5. З метою забезпечення безпеки польотів, надійності експлуатації повітряних суден та їх технічного обслуговування експлуатант повітряних суден та організація з технічного обслуговування повинні мати на постійній основі більше 50 відсотків авіаційного персоналу для виконання льотної експлуатації повітряних суден та їх технічного обслуговування відповідно.
6. З метою забезпечення безпеки польотів, надійності експлуатації повітряних суден та забезпечення безперебійної роботи транспортної системи України в частині транспортних повітряних перевезень експлуатант комерційної авіації повинен забезпечити фінансову спроможність у відповідності до авіаційних правил України та експлуатацію не менше двох повітряних суден.
7. З метою забезпечення безпеки авіації та суспільства уповноважений орган з питань цивільної авіації може встановлювати обмеження або заборону на польоти іноземних авіаперевізників на підставі результатів перевірок повітряних суден таких авіаперевізників щодо їх невідповідності стандартам Міжнародної організації цивільної авіації.
8. Суб’єкти авіаційної діяльності безпосередньо здійснюють заходи щодо забезпечення безпеки авіації та несуть за неї відповідальність.
9. У разі якщо розробник, виробник не виконує своїх обов’язків із супроводження експлуатації виробів авіаційної техніки, компонентів та обладнання, підтримання їх льотної придатності, уповноважений орган з питань цивільної авіації вживає необхідних заходів для забезпечення безпеки польотів та льотної придатності відповідних повітряних суден шляхом:
1) заборони експлуатації екземплярів або типу виробів авіаційної техніки, компонентів та обладнання;
2) прийняття відповідальності на себе за виконання зазначених функцій;
3) визначення відповідальної організації за виконання таких функцій.
10. Уповноважений орган з питань цивільної авіації встановлює кваліфікаційні вимоги, надає погодження та скасовує погодження кандидатур керівників суб’єктів авіаційної діяльності, представників керівного складу таких суб’єктів, які несуть відповідальність за безпеку авіації, систему управління якістю згідно з авіаційними правилами України.
Погодження кандидатур керівників суб’єктів авіаційної діяльності, які не мають авіаційної освіти, надається після проходження ними підготовки відповідно до статті 52 цього Кодексу.
 
13. Стаття 20. Розгляд скарг на рішення уповноваженого органу з питань цивільної авіації та його посадових осіб
1. Будь-який суб’єкт авіаційної діяльності, стосовно якого проводилася перевірка або прийнято відповідне рішення уповноваженого органу з питань цивільної авіації, має право оскаржити рішення, звіт про перевірку та дії посадових осіб за результатами перевірки шляхом звернення до керівника уповноваженого органу з питань цивільної авіації з обґрунтованою скаргою.
2. Для розгляду скарги на звіт про перевірку та дії посадових осіб за результатами перевірки керівник уповноваженого органу з питань цивільної авіації утворює апеляційну комісію, повноваження та строки діяльності якої визначаються відповідним положенням.
3. Скарга на рішення, звіт про перевірку та дії посадових осіб за результатами перевірки розглядаються апеляційною комісією у п’ятнадцятиденний строк з дня отримання скарги.
4. Керівник уповноваженого органу з питань цивільної авіації може переглянути рішення з урахуванням висновків апеляційної комісії протягом десяти робочих днів з дня отримання зазначених висновків.
5. Рішення, звіт про перевірку та дії посадових осіб можуть бути оскаржені в установленому порядку до суду.
 
14. Стаття 21. Система обов’язкових сповіщень щодо безпеки цивільної авіації
1. Експертна установа з розслідування авіаційних подій спільно з уповноваженим органом з питань цивільної авіації створюють систему обов’язкових сповіщень про інциденти з метою сприяння збору інформації про фактичні чи потенційні недоліки в забезпеченні безпеки польотів.
2. Уповноважений орган з питань цивільної авіації визначає перелік подій та обсяг інформації щодо безпеки в галузі цивільної авіації, які підлягають обов’язковому сповіщенню суб’єктами авіаційної діяльності, аналізу та/або розслідуванню, а також встановлює порядок сповіщення, розгляду отриманої інформації, її аналізу та вжиття відповідних заходів.
3. Інформація про авіаційні події та інциденти, надана в рамках системи обов’язкових сповіщень, вноситься до бази даних добровільних і обов’язкових сповіщень. До бази даних добровільних і обов’язкових сповіщень не вносяться жодні імена чи адреси осіб. Зазначеною базою даних користуються уповноважені особи уповноваженого органу з питань цивільної авіації та Експертна установа з розслідування авіаційних подій у межах своїх повноважень з метою систематичного аналізу інформації в базі даних для виявлення тривожних тенденцій, пов’язаних з безпекою польотів, та вжиття запобіжних заходів у встановленому порядку.
4. Інформація, зібрана в базі даних добровільних і обов’язкових сповіщень, охороняється відповідно до закону.
5. Для забезпечення конфіденційності інформації, зазначеної в частині третій цієї статті, інформація розкривається заінтересованим особам відповідно до частини другої статті 117 цього Кодексу.
 
15. Стаття 22. Система добровільних сповіщень щодо безпеки цивільної авіації
1. З метою сприяння збору інформації про фактичні чи потенційні недоліки у забезпеченні безпеки польотів, які не завжди фіксуються в рамках системи обов’язкових сповіщень, створюється та підтримується система добровільних сповіщень про події з безпеки у сфері цивільної авіації.
2. Система добровільних сповіщень надає кожному громадянинові можливість інформувати відповідний уповноважений орган з питань цивільної авіації про події негативного характеру, які були ним зафіксовані чи до яких заявник був причетний. Зазначена система створюється відповідно до принципів та процедур, що визначаються уповноваженим органом з питань цивільної авіації.
3. Громадянин, який сповіщає про події небезпечного характеру щодо цивільної авіації або про чинники, які можуть створити загрозу життю та здоров’ю пасажирів, авіаційного персоналу та експлуатаційних служб, а також інші загрози, у разі підтвердження такої інформації не може підлягати дискримінації, переслідуванню чи обмеженню його прав і свобод.
 
16. Стаття 31. Контроль за дотриманням порядку та правил використання повітряного простору
1. Під час планування, координації та використання повітряного простору, обслуговування та управління повітряним рухом у районах польотної інформації, диспетчерських районах та зонах і на маршрутах обслуговування повітряного руху контроль за дотриманням порядку використання повітряного простору здійснюється органами об’єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху.
2. Під час охорони державного кордону, управління польотами державних повітряних суден, контролю польотів повітряних суден та переміщення інших об’єктів, що перетинають державний кордон України, виконують польоти в межах зон з особливим режимом використання та у спеціальних зонах повітряного простору контроль за дотриманням порядку використання повітряного простору здійснюється підрозділами Збройних Сил України, правоохоронних органів та інших військових формувань, утворених відповідно до закону.
3. Підрозділами обслуговування повітряного руху державних органів, органів місцевого самоврядування контроль за дотриманням порядку використання повітряного простору здійснюється під час обслуговування повітряного руху в зонах їхньої відповідальності.
4. Порядок взаємодії органів об’єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України, органів управління Повітряних Сил Збройних Сил України та інших органів обслуговування/управління повітряним рухом визначається Положенням про використання повітряного простору України.
 
17. Стаття 32. Перетинання повітряними суднами державного кордону України
1. Повітряні судна перетинають державний кордон України згідно з порядком, встановленим Положенням про використання повітряного простору України, у спеціально виділених маршрутах обслуговування повітряного руху, відомості про які публікуються в документах аеронавігаційної інформації.
2. Перелік маршрутів обслуговування повітряного руху для перетинання державного кордону затверджується уповноваженим органом з питань цивільної авіації за погодженням з Генеральним штабом Збройних Сил України та Адміністрацією Державної прикордонної служби України.
3. Перетинання державного кордону поза маршрутами обслуговування повітряного руху забороняється, якщо це не передбачено Положенням про використання повітряного простору України.
 
18. Стаття 36. Плата за аеронавігаційне обслуговування
1. Аеронавігаційне обслуговування польотів повітряних суден (на маршруті, на підході та в районі аеродрому) здійснюється провайдерами аеронавігаційного обслуговування на платній основі.
Провайдер аеронавігаційного обслуговування за погодженням з уповноваженим органом з питань цивільної авіації може передавати на договірних засадах право щодо технічної експлуатації наземних засобів зв’язку, навігації та спостереження юридичним особам, сертифікованим відповідно до авіаційних правил України.
2. Розмір одиничних ставок плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування польотів повітряних суден (на маршруті, на підході та в районі аеродрому) встановлюється однаковим для всіх користувачів повітряного простору і визначається відповідно до законодавства України, стандартів та рекомендованої практики Міжнародної організації цивільної авіації і документів Євроконтролю.
3. Плата за послуги з аеронавігаційного обслуговування (на маршруті, на підході та в районі аеродрому) справляється Євроконтролем та/або провайдером (провайдерами) аеронавігаційного обслуговування відповідно до міжнародних договорів та законодавства України. Порядок розрахунку розміру зазначеної плати, порядок її внесення та звільнення від сплати визначається відповідно до законодавства України та зобов’язань України за міжнародними договорами України.
4. У разі несплати боржником неоскарженого в установлений строк рахунка до нього може бути вжито заходів для відшкодування боргу, включаючи затримання повітряного судна та припинення обслуговування повітряних суден боржника після закінчення триденного строку з дня отримання боржником відповідного письмового попередження, а також за відсутності обґрунтованих причин подовження строків сплати боргу.
5. Плата за послуги з аеронавігаційного обслуговування на маршруті використовується провайдером (провайдерами) аеронавігаційного обслуговування для покриття витрат на надання таких послуг у порядку, визначеному законодавством України, стандартами та рекомендованою практикою Міжнародної організації цивільної авіації і документами Євроконтролю, а також для сплати членських внесків України до Євроконтролю. За рахунок плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування на маршруті компенсуються витрати Євроконтролю на експлуатацію системи плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування на маршруті.
6. Плата за послуги з аеронавігаційного обслуговування на підході та в районі аеродрому використовується провайдером (провайдерами) аеронавігаційного обслуговування для покриття витрат на забезпечення цього обслуговування. За рахунок плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування на підході та в районі аеродрому компенсуються витрати Євроконтролю на справляння цієї плати.
 
19. Стаття 39. Реєстрація цивільних повітряних суден
1. Цивільне повітряне судно може бути зареєстроване лише в одному реєстрі.
2. Внесення повітряного судна до Державного реєстру цивільних повітряних суден України визначає його національну належність до України.
Реєстрація повітряного судна в Державному реєстрі цивільних повітряних суден України не є засвідченням права власності на повітряне судно будь-якої юридичної або фізичної особи.
Уповноважений орган з питань цивільної авіації несе відповідальність за контроль льотної придатності та експлуатації цього повітряного судна.
3. Цивільному повітряному судну, внесеному до Державного реєстру цивільних повітряних суден України, надаються державний та реєстраційний знаки та видається реєстраційне посвідчення згідно з авіаційними правилами України.
Повітряне судно може бути зареєстроване за умови, якщо воно:
а) є власністю юридичної особи України або фізичної особи-резидента;
б) орендується чи приймається в лізинг юридичною особою України або фізичною особою-резидентом у власника іншої держави з метою експлуатації українським експлуатантом.
4. Уповноважений орган з питань цивільної авіації може відмовити в реєстрації цивільного повітряного судна в разі, якщо повітряне судно не відповідає встановленим вимогам щодо льотної придатності, охорони навколишнього природного середовища або інших обмежень, встановлених уповноваженим органом з питань цивільної авіації.
5. З дня внесення цивільного повітряного судна до Державного реєстру цивільних повітряних суден України всі записи, зроблені раніше щодо цього судна у реєстрах повітряних суден інших держав, Україною не визнаються.
6. У разі якщо повітряне судно не виключено з Державного реєстру цивільних повітряних суден України, внесення його до реєстру повітряних суден іншої держави Україною не визнається.
7. Цивільні повітряні судна підлягають перереєстрації у Державному реєстрі цивільних повітряних суден України у випадках, передбачених авіаційними правилами України.
8. Не підлягають реєстрації у Державному реєстрі цивільних повітряних суден України:
1) повітряні судна, зліт яких здійснюється за допомогою ніг пілота (дельтаплани, параплани, мотопараплани тощо);
2) метеорологічні радіозонди та кулі-пілоти, що використовуються виключно для метеорологічних потреб;
3) безпілотні некеровані аеростати без корисного вантажу;
4) безпілотні повітряні судна, максимальна злітна вага яких не перевищує 20 кілограмів і які використовуються для розваг та спортивної діяльності.
Ці повітряні судна підлягають обліку в організаціях, зазначених у частині дев’ятій статті 4 цього Кодексу.
9. Нові та модифіковані повітряні судна, не внесені до Державного реєстру цивільних повітряних суден України, на яких проводяться приймальні випробування, та модифіковані повітряні судна іноземної реєстрації, на яких проводяться приймальні випробування в Україні, підлягають обліку з наданням тимчасових позначень та виданням тимчасового облікового посвідчення. Порядок обліку та форма тимчасового облікового посвідчення для таких повітряних суден визначаються авіаційними правилами України.
10. Реєстрацію планерів, дельтапланів, надлегких літальних апаратів, інших повітряних суден спортивного призначення, повітряних суден аматорської конструкції, аеростатичних апаратів, а також видачу посвідчень про їх реєстрацію здійснює уповноважений орган з питань цивільної авіації чи установи, визначені уповноваженим органом з питань цивільної авіації.
 
20. Стаття 41. Виключення повітряного судна з Державного реєстру цивільних повітряних суден України
1. Повітряне судно виключається з Державного реєстру цивільних повітряних суден України у разі:
1) припинення експлуатації типу повітряного судна;
2) подання власником повітряного судна або уповноваженою ним особою заявки на виключення повітряного судна з Державного реєстру цивільних повітряних суден України;
3) непродовження дії сертифіката льотної придатності або дозволу на виконання польотів протягом 24 місяців.
2. У разі виключення повітряного судна з Державного реєстру цивільних повітряних суден України реєстраційне посвідчення втрачає чинність.
 
21. Стаття 50. Заборони та обмеження до власника свідоцтва
1. Власнику свідоцтва забороняється провадити професійну діяльність, передбачену свідоцтвом та відповідними рейтингами, перебуваючи під впливом будь-якої психотропної речовини, що може призвести до нездатності належним чином здійснювати професійні функції з дотриманням встановлених вимог безпеки.
2. Власник свідоцтва не може провадити діяльність, пов’язану з ризиком потрапляння під дію психотропних речовин. У разі встановлення факту вживання психотропних речовин, пов’язаного з ризиком, власник свідоцтва усувається від виконання своїх обов’язків.
3. Пілоту комерційної авіації дозволяється виконувати функції командира повітряного судна під час здійснення польотів до досягнення: 60 років; 65 років, якщо польоти виконуються у складі екіпажу на повітряному судні, сертифікованому для виконання польотів більш як одним пілотом, і другий пілот молодший 60 років.
4. Пілоту комерційної авіації, який виконує функції другого пілота, дозволяється виконання своїх обов’язків під час здійснення польотів до досягнення 65 років.
5. Пілот авіації загального призначення має право виконувати польоти за наявності чинного медичного сертифіката.
 
22. Стаття 57. Екіпаж повітряного судна
1. Екіпаж повітряного судна складається з осіб льотного складу, до якого належать особи льотного екіпажу та екіпажу пасажирського і грузового салону, які під час польоту постійно виконують такі функції:
1) виконання процедур, передбачених керівництвом з льотної експлуатації повітряного судна
2) обслуговування устаткування, механізмів та приладів, необхідних для польоту повітряного судна, а також обладнання, встановленого на повітряному судні та необхідного для виконання польотного завдання;
3) забезпечення процедур безпеки пасажирів на борту повітряного судна та їх обслуговування.
2. Склад екіпажу визначається залежно від типу повітряного судна, характеристик і тривалості польоту, характеру операцій, для яких це повітряне судно призначене. Склад випробувального екіпажу визначається відповідно до авіаційних правил України щодо проведення випробувальних польотів. Поіменний список членів екіпажу визначається експлуатантом перед кожним польотом.
3. Мінімальна чисельність складу екіпажу повітряного судна встановлюється керівництвом з льотної експлуатації конкретного типу повітряного судна.
4. Усі члени екіпажу належать до льотного складу.
 
23. Стаття 60. Відповідальність та права командира повітряного судна
1. Командир повітряного судна:
1) несе відповідальність за безпеку всіх членів екіпажу, пасажирів і вантажу на борту з моменту, коли він піднімається на борт, і до моменту, доки не залишить літак після польоту;
2) несе відповідальність за експлуатацію і безпеку повітряного судна з моменту готовності повітряного судна вирулити на злітну смугу для польоту і до того моменту, коли закінчилося приземлення і двигун (двигуни), що використовувався в якості основної силової установки, заглушено;
має право віддавати команди, які вважає необхідними і такими, що забезпечують безпеку повітряного судна, пасажирів і вантажу, що перевозиться літаком;
4) має право відмовити в перевезенні: будь-якої особи або будь-якої частини вантажу, якщо, на його думку, це може становити потенційну загрозу безпеці літака чи пасажирів; особі, якщо вона перебуває під впливом алкоголю або медичних препаратів до такого ступеня, що може загрожувати безпеці літака або пасажирів; небажаних пасажирів, депортованих осіб чи ув’язнених, якщо їх переміщення становить загрозу безпеці літака чи його пасажирів;
5) повинен гарантувати, що всі пасажири поінформовані про місцезнаходження аварійних виходів, розташування і використання відповідного аварійного і рятувального обладнання;
6) має право приймати остаточне рішення про прийняття чи неприйняття літака з експлуатаційними недоліками, дозволеними експлуатаційною документацією;
7) повинен гарантувати, що була проведена передпольотна підготовка.
2.Командир або пілот, якому передано управління польотом, в аварійній ситуації, що вимагає термінового прийняття рішення або виконання дії, може виконувати будь-які дії, які він вважає необхідними за даних обставин. У таких випадках він може відступати від правил, експлуатаційних схем і методів в інтересах безпеки.
3. Експлуатант повітряного судна повинен вжити всіх можливих заходів щодо гарантування виконання особами, які перебувають на повітряному судні, усіх законних наказів командира повітряного судна з метою забезпечення безпеки літака, осіб та майна, що перебувають на ньому.
4. Командир повітряного судна, який отримав сигнал лиха від іншого повітряного або морського судна, помітив повітряне чи морське судно, що зазнало аварії чи якому загрожує небезпека, або іншу катастрофу, стихійне лихо чи людину в морі, для життя якої існує загроза, зобов’язаний надати допомогу постраждалим або особам, для життя яких існує загроза, в обсязі, що дозволяє йому надати таку допомогу без загрози безпеці повітряного судна, пасажирів, членів екіпажу або інших осіб, за яких він несе відповідальність.
 
24. Стаття 80. Забезпечення доступу і обмеження прав користування аеропортами та аеродромами
1. Експлуатант аеродрому (аеропорту), відкритого для прийому і відправлення повітряних суден, зобов’язаний надавати дозвіл на посадку повітряних суден у межах технічних можливостей аеродрому.
2. Експлуатант аеропорту (аеродрому), до/з якого здійснюються пасажирські перевезення, повинен забезпечувати максимально безперервну експлуатацію аеропорту (аеродрому) з метою належного функціонування авіатранспортної системи України.
Проведення ремонтних, технологічних або інших робіт, що можуть перешкоджати виконанню польотів до/з цього аеропорту, здійснюється лише за погодженням з уповноваженим органом з питань цивільної авіації.
3. Експлуатант аеропорту (аеродрому), до/з якого здійснюються пасажирські перевезення, повинен забезпечити безперервну експлуатацію аеродрому в зимових умовах та відновлення його експлуатації після закриття внаслідок метеорологічних умов у строк, визначений авіаційними правилами України.
4. Користування аеропортами та цивільними аеродромами обмежується:
1) у разі виникнення передумов для порушень правил щодо безпеки польотів, пов’язаних із функціонуванням аеродрому, у разі закриття аеродромів і аеропортів для прийому і відправлення повітряних суден з технічних чи метеорологічних умов, у разі виникнення або загрози виникнення епідемії інфекційних захворювань;
2) у частині доступу до контрольованих зон аеропортів (аеродромів) відповідно до вимог забезпечення авіаційної безпеки у порядку, встановленому авіаційними правилами України;
3) у разі дії обставин непереборної сили.
5. Експлуатант аеродрому, відкритого для прийому і відправлення повітряних суден, зобов’язаний надавати позачерговий дозвіл:
1) на вимушену посадку будь-якому повітряному судну, яке зазнає аварії;
2) будь-якому повітряному судну, яке здійснює політ з метою захисту життя та здоров’я людей або з метою ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;
3) будь-якому повітряному судну, яке здійснює політ, безпосередньо пов’язаний із забезпеченням громадського правопорядку та інтересами національної безпеки;
4) на посадку повітряному судну в разі використання аеродрому як запасного.
6. У разі наявності заборгованості з оплати послуг з аеропортового обслуговування або з відшкодування завданих аеропорту збитків експлуатант аеропорту (аеродрому) має право не обслуговувати повітряне судно до погашення заборгованості після закінчення триденного строку з дня отримання користувачем-боржником відповідного попередження в письмовому вигляді, а також за відсутності обґрунтованих причин продовження строків сплати боргу.
7. З метою консультування суб’єктів авіаційної діяльності в аеропортах та належного представництва інтересів сторін щодо умов використання аеропортів, діяльності організацій з наземного обслуговування в аеропортах створюються аеропортові комітети під керівництвом експлуатанта аеропорту, до складу яких входять представники експлуатанта аеропорту, органів обслуговування повітряного руху, авіаційних перевізників, для яких аеропорт є базовим, або їх представницьких організацій, а також представники суб’єктів аеропортової діяльності. Уповноважений орган з питань цивільної авіації в разі потреби може направити свого представника для участі в роботі зазначеного комітету.
 
25. Стаття 81. Плата за аеропортове обслуговування
1. У разі надання в аеропортах та на аеродромах послуг із забезпечення зльоту-посадки повітряних суден, обслуговування пасажирів в аеровокзалі, забезпечення авіаційної безпеки, пошуку та рятування в зоні відповідальності аеропорту, забезпечення наднормативної стоянки, обслуговування вантажів, забезпечення приймання, зберігання, контролю якості та видачі авіаційного пального для заливу в паливозаправники або заправлення баків повітряних суден та в разі надання інших послуг, пов’язаних з діяльністю аеропорту, в аеропортах та на цивільних аеродромах справляється плата за надання таких послуг.
2. Розмір плати за надання послуг із забезпечення зльоту-посадки повітряних суден, обслуговування пасажирів в аеровокзалі, забезпечення авіаційної безпеки, забезпечення наднормативної стоянки (аеропортові збори) та за інші послуги, що надаються аеропортом (аеродромом) користувачам, встановлюється відповідно до законодавства України. Порядок розрахунку плати за аеропортові та інші послуги, що надаються в аеропортах (на аеродромах), порядок оплати та звільнення від неї визначаються відповідно до законодавства України та стандартів і рекомендованої практики Міжнародної організації цивільної авіації.
3. У разі необхідності модернізації (реструктуризації) аеропорту або будівництва нових об’єктів інфраструктури (елементи аеродрому, термінали, інші об’єкти, що потребують значних обсягів фінансування) аеропорт має право вводити спеціальний збір на фінансування цього проекту.
4. Для запровадження спеціального збору на фінансування проекту власник аеропорту має узгодити бізнес-план проекту реконструкції аеропорту з уповноваженим органом з питань цивільної авіації та Міністерством економіки України відповідно до законодавства України та Стандартів і Рекомендованої практики Міжнародної організації цивільної авіації.
5. Спеціальний збір на фінансування проекту встановлюється на обмежений період часу і може використовуватися виключно на фінансування зазначеного проекту.
6. Порядок введення спеціального збору та контролю за його цільовим використанням встановлюється Кабінетом Міністрів України.
 
26. Стаття 93. Забезпечення авіаційного перевізника
1. Суб’єкти господарювання, що отримують ліцензію на провадження діяльності з перевезення пасажирів та/або вантажу повітряним транспортом та авіаперевізники, які мають таку ліцензію, повинні мати у своєму розпорядженні хоча б одне повітряне судно у власності або за лізингом (крім лізингу з екіпажем).
2. Повітряні судна, що належать українським авіаперевізникам та використовуються ними, повинні бути зареєстровані в Державному реєстрі цивільних повітряних суден України або у відповідному реєстрі іншої держави у разі, якщо між Україною та цією державою укладені відповідні міжнародні договори.
3. Авіаперевізник, який використовує повітряне судно іншого авіаперевізника або передає повітряне судно іншому авіаперевізнику на умовах лізингу, повинен отримати попереднє погодження уповноваженого органу з питань цивільної авіації.
4. Авіаційний перевізник має право отримати ліцензію, за умови що юридична особа України та/або громадяни України володіють більш як 50 відсотками статутного капіталу (пакета акцій), якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
 
27. Стаття 95. Умови здійснення повітряних перевезень іноземним авіаперевізником
1. Для здійснення повітряних перевезень іноземний авіаперевізник повинен мати відповідну ліцензію та сертифікат відповідного державного органу держави, в якій він отримав ліцензію.
2. Регулярні повітряні перевезення здійснюються іноземним авіаперевізником згідно з вимогами міжнародних договорів України, авіаційних правил України та угод між авіаційними властями. Чартерні або нерегулярні повітряні перевезення здійснюються іноземним авіаперевізником відповідно до авіаційних правил України.
3. Іноземний авіаперевізник може здійснювати повітряні перевезення в Україну, з України, у межах території України та повітряні перевезення, що передбачають посадку з комерційною метою на території України, виключно в обсягах і на умовах, визначених наданими йому уповноваженим органом з питань цивільної авіації правами на експлуатацію певних повітряних ліній.
4. Якщо цього вимагають міжнародні договори України, іноземний авіаперевізник призначається для виконання польотів за конкретними повітряними лініями.
5. Уповноважений орган з питань цивільної авіації має право:
1) визнати призначення державного органу держави іншої ніж та, в якій видано ліцензію;
2) відмовити у визнанні призначення іноземного авіаперевізника, якщо його ефективний контроль здійснюється особою або особами держави, іншої ніж та, що його призначила;
3) провести додаткову перевірку іноземного авіаперевізника на відповідність вимогам, установленим міжнародними договорами України та авіаційними правилами України.
6. Право на експлуатацію повітряної лінії надається уповноваженим органом з питань цивільної авіації за письмовою заявою іноземного авіаперевізника щодо визначених повітряних ліній на здійснення:
1) регулярних міжнародних повітряних перевезень до/з України, у тому числі як уповноваженого авіаперевізника від України;
2) регулярних повітряних перевезень у межах України;
3) чартерних повітряних перевезень до/з України або в межах України, що становлять систематичну серію, не менше одного рейсу на тиждень або не менше трьох рейсів на місяць.
7. У разі якщо це передбачено міжнародним договором України або законодавством держави, до якої будуть здійснюватися повітряні перевезення, уповноважений орган з питань цивільної авіації додатково до наданого права на експлуатацію повітряної лінії письмово призначає іноземного авіаперевізника, уповноваженого здійснювати повітряні перевезення на визначених повітряних лініях до або між такими державами, поінформувавши про це компетентний орган цієї держави (держав).
8. Затвердження розкладів руху іноземних авіаперевізників на виконання регулярних рейсів та планів вильотів-прильотів повітряних суден іноземних авіаперевізників для нерегулярних рейсів здійснюється із застосуванням комунікаційних мереж та з урахуванням умов, визначених правами авіаперевізника на експлуатацію повітряних ліній та призначень відповідно до авіаційних правил України.
9. Право на експлуатацію повітряної лінії може бути надано іноземному авіаперевізнику, якщо:
1) це відповідає законодавству;
2) українські авіаперевізники користуються такими самими правами у державі реєстрації іноземного авіаперевізника або отримують інші права на умовах взаємності;
3) в українських аеропортах надається можливість обслуговування таких польотів та повітряних перевезень;
4) у разі нерегулярних повітряних перевезень такі перевезення не можуть бути здійснені українськими авіаперевізниками або такі перевезення не можуть бути здійснені в рамках регулярних польотів між тими самими аеропортами.
10. Уповноважений орган з питань цивільної авіації має право відмовити іноземному авіаперевізнику у наданні права на експлуатацію повітряної лінії, призначенні, обмежити обсяг права на експлуатацію повітряної лінії та/або відмовити у затвердженні розкладу руху, якщо це зумовлено обмеженнями, встановленими міжнародними договорами України та угодами між авіаційними властями, або невідповідністю заявника їх умовам.
11. Уповноважений орган з питань цивільної авіації має право анулювати або зупинити дію права на експлуатацію повітряної лінії, у разі якщо іноземний авіаперевізник не відповідає вимогам міжнародних договорів України та авіаційних правил України або порушує умови чи обмеження, встановлені правом на експлуатацію повітряної лінії.
12. Іноземний авіаперевізник зобов’язаний поінформувати уповноважений орган з питань цивільної авіації про припинення регулярних повітряних перевезень за повітряною лінією, на яку він має право на експлуатацію повітряної лінії та призначення, за 30 днів до запланованої дати припинення із зазначенням причин.
13. Умови, порядок надання, анулювання прав на експлуатацію повітряної лінії іноземним авіаперевізникам встановлюються авіаційними правилами України.
 
28. Стаття 98. Продаж повітряних перевезень, договір повітряного перевезення
1. Повітряні перевезення виконуються на підставі договору між авіаперевізником та пасажиром або вантажовідправником.
2. Кожний договір повітряного перевезення та його умови засвідчуються документом на перевезення, який видається авіаційним перевізником або уповноваженими ним організаціями (агентами).
3. Документами на повітряне перевезення є:
1) квиток (паперовий або електронний) - при перевезенні пасажира;
2) багажна квитанція (паперова або електронна) - при перевезенні речей як багажу пасажира;
3) транспортна накладна (авіаційна вантажна накладна) у паперовому або електронному вигляді - при перевезенні вантажу.
4. Авіаційний перевізник зобов’язаний відмовити пасажиру в міжнародному перевезенні у разі відсутності в нього документів, необхідних для в’їзду в Україну чи для в’їзду або транзиту на/через територію іноземної держави з України. За здійснення міжнародного перевезення пасажира без документів, необхідних для в’їзду на територію України чи для в’їзду або транзиту на/через територію іноземної держави з України, авіаційний перевізник несе відповідальність у порядку та розмірах, установлених законодавством.
5. Автоматизовані системи бронювання, які функціонують на території України для надання інформації про розклад польотів, наявність вільних місць, плату за перевезення, послуги авіаперевізників, пов’язані з перевезенням, а також для бронювання та оформлення квитків, повинні забезпечувати:
1) відповідність вимогам, встановленим авіаційними правилами України щодо прозорості, рівності та справедливої конкуренції між авіаперевізниками та між операторами таких систем;
2) вибір послуг з повітряних перевезень, що пропонуються користувачам.
6. Розробник чи користувач систем, передбачених частиною сьомою цієї статті, який має доступ до систем, зобов’язаний забезпечити конфіденційність персональних даних осіб і не може обробляти або передавати їх без згоди заінтересованої особи, крім випадків, передбачених законом.
7. До автоматизованих систем належать:
1) системи управління відправленнями пасажирів та багажу в аеропортах;
2) системи, які використовуються для проведення розрахунків між авіаційними перевізниками та суб’єктами, що надають агентські послуги з продажу повітряних перевезень;
3) системи бронювання, які використовуються суб’єктами для здійснення бронювання та продажу повітряних перевезень;
4) системи управління технологічними процесами в аеропортах.
8. Суб’єкти авіаційної діяльності для забезпечення повітряних перевезень і проведення централізованих розрахунків між авіаперевізниками та суб’єктами, що надають агентські послуги з продажу повітряних перевезень, зобов’язані використовувати автоматизовані системи, які відповідають вимогам, встановленим уповноваженим органом з питань цивільної авіації відповідно до авіаційних правил України.
9. Суб’єктом, що надає агентські послуги з продажу повітряних перевезень, є юридична особа, яка здійснює діяльність з продажу повітряних перевезень за дорученням авіаперевізника або генерального агента на підставі договору. Такі суб’єкти повинні бути сертифіковані уповноваженим органом з питань цивільної авіації на відповідність вимогам авіаційних правил України. Суб’єкти, що надають агентські послуги з продажу повітряних перевезень, при здійсненні продажу повітряних перевезень повинні використовувати автоматизовані системи бронювання.
10. Суб’єктом, який здійснює підготовку персоналу з організації та/або продажу повітряних перевезень, є юридична особа, яка здійснює професійну підготовку фахівців з організації та/або продажу повітряних перевезень. Такий суб’єкт повинен бути сертифікованим уповноваженим органом з питань цивільної авіації на відповідність вимогам авіаційних правил України.
 
29. Стаття 101. Захист прав споживачів послуг з повітряних перевезень
1. Уповноважений орган з питань цивільної авіації здійснює контроль за дотриманням авіаперевізниками та іншими суб’єктами авіаційної діяльності правил повітряних перевезень пасажирів, багажу, вантажу і пошти та їх відповідність вимогам і правилам, установленим міжнародними договорами України та авіаційними правилами України, зокрема, в частині дотримання прав пасажирів, вантажовідправників, які користуються послугами з повітряних перевезень, та розгляду звернень пасажирів, вантажовідправників.
3. У разі подання такого звернення уповноважений орган з питань цивільної авіації приймає рішення щодо:
1) відсутності факту порушення авіаперевізником вимог законодавства, в тому числі авіаційних правил України;
2) наявності факту порушення авіаперевізником вимог законодавства, в тому числі авіаційних правил України із зазначенням обсягу порушення та дати, до якої порушення слід усунути.
5. Авіаперевізник зобов’язаний довести факт відсутності порушення прав пасажира або вантажовідправника, якому відмовлено в авіаперевезенні, у тому числі в разі скасування чи затримки рейсу.
6. Положення Закону «Про захист прав споживачів» застосовуються до повітряних перевезень, крім питань, які врегульовані цим Кодексом та міжнародними договорами України.
 
30. Стаття 100. Обов’язки та відповідальність авіаційного перевізника
1. Правила авіаперевізника — правила, інструкції і технології,
встановлені перевізником, які використовуються при повітряних перевезеннях пасажирів та/або багажу, вантажу, пошти, а також правила застосування тарифів, стандарти та настанови з обслуговування пасажирів і багажу, порядок розгляду претензій та позовів.
2. Правила повітряних перевезень та обслуговування пасажирів, багажу, вантажу і пошти авіаперевізником, суб’єктами з наземного обслуговування, а також галузеві стандарти та визначені нормативи якості такого обслуговування встановлюються авіаційними правилами України та мають бути однаковими як для внутрішніх, так і для міжнародних рейсів.
3. Авіаперевізник зобов’язаний виконувати зазначені у частині другій цієї статті правила повітряних перевезень та обслуговування пасажирів, багажу, вантажу і пошти, а також галузеві стандарти та нормативи якості обслуговування. При цьому критерії віднесення до класу обслуговування (бізнес-клас, економ-клас, преміум-клас) повинні бути однаковими для внутрішніх і для міжнародних рейсів.
4. Авіаперевізник на підставі зазначених у частині другій цієї статті правил повітряних перевезень повинен встановити свої правила, спрямовані на підвищення ефективності та якості перевезень, які не містять стандартів чи нормативів якості, відповідальності за обслуговування пасажирів, нижчих за рівень установлених вимог, попередньо погодивши їх з уповноваженим органом з питань цивільної авіації.
5. Іноземний авіаперевізник, який провадить діяльність в Україні, зобов’язаний поінформувати уповноважений орган з питань цивільної авіації про свої правила та вимоги, якими визначаються умови здійснення повітряних перевезень пасажирів, багажу, вантажу, пошти. Уповноважений орган з питань цивільної авіації має право своїм рішенням вимагати від іноземного авіаперевізника привести такі правила і вимоги у відповідність з вимогами законодавства, в тому числі авіаційними правилами України. Правила і вимоги, що не відповідають законодавству України, не є обов’язковими для контрагентів іноземного авіаперевізника.
6. Авіаперевізник у своїх правилах має встановити та довести до відома пасажира порядок виплати компенсації і надання допомоги пасажирам у разі відмови від прийняття на борт або скасування польоту чи затримки вильоту, зниження класу обслуговування пасажиру, повернення плати за ненадану послугу з повітряного перевезення, розмір та спосіб виплати компенсації і обслуговування пасажирів, яким відмовлено у прийнятті на борт. Зазначені правила повинні відповідати вимогам та правилам, установленим міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, законодавству, в тому числі авіаційним правилам України. При цьому розмір виплати компенсації та надання допомоги пасажирам мають бути однаковими для внутрішніх і для міжнародних рейсів.
7. Авіаперевізник під час організації повітряних перевезень повинен вжити заходів для доведення до відома споживачів через інформаційно-рекламні засоби, у тому числі автоматизовані системи бронювання, інформації щодо повітряних ліній і розкладу польотів повітряних суден, тарифів на перевезення пасажирів, багажу, вантажу і пошти повітряним транспортом, а також про умови обслуговування пасажирів та обробки вантажу на землі перед польотом, після нього та на борту повітряного судна.
8. Авіаперевізник зобов’язаний оприлюднити свій розклад регулярних рейсів.
9. Авіаперевізник, що розміщує дані в автоматизованій системі бронювання, повинен гарантувати, що розміщена ним чи подана для розміщення в інших автоматизованих системах бронювання інформація є точною, достовірною та вичерпною.
10. Авіаперевізник не може впливати на вибір автоматизованих систем бронювання суб’єктом, що надає агентські послуги з продажу повітряних перевезень.
11. Авіаперевізник несе відповідальність за втрату або шкоду, заподіяну під час перевезення пасажирів, багажу, вантажу та пошти відповідно до вимог і правил, передбачених міжнародними договорами України, законодавством, в тому числі авіаційними правилами України, яка має бути однаковою як для внутрішніх, так і для міжнародних рейсів.
12. За переміщення через державний кордон України іноземців чи осіб без громадянства без документів для в’їзду в Україну або з документами, оформленими з порушенням вимог, установлених законодавством, авіаперевізники несуть відповідальність, передбачену законом. За здійснення міжнародного повітряного перевезення пасажира без документів, необхідних для в’їзду в Україну чи для в’їзду в іноземну державу з України, авіаційний перевізник несе відповідальність у порядку та розмірах, установлених законом.
13. Авіаперевізник може відмовити в перевезенні пасажиру або вантажовідправнику у випадках, передбачених авіаційними правилами України.
14. Пасажир має право на вільне ознайомлення з правилами повітряних перевезень авіаперевізника та на обслуговування згідно з класом придбаного квитка, а авіаперевізник повинен забезпечити реалізацію такого права.
15. Пасажир має право відмовитися від повітряного перевезення і одержати назад гроші у порядку, встановленому авіаційними правилами України та правилами авіаперевізника.
16. Пасажир має право на компенсацію від авіаперевізника і надання допомоги у разі відмови від прийняття на борт або скасування польоту чи тривалої затримки вильоту, зниження класу обслуговування пасажиру, повернення плати за ненадану послугу з повітряного перевезення в порядку, встановленому міжнародними договорами України, законодавством, в тому числі авіаційними правилами України.
17. Вимоги, передбачені цією статтею, застосовуються до авіаперевізника за шкоду, заподіяну під час міжнародного повітряного перевезення, яке починається або закінчується на території України або передбачає здійснення комерційної посадки на території України, а також до внутрішніх повітряних перевезень.
18. До договорів на повітряне перевезення, в тому числі до чартерних перевезень та інших цивільно-правових відносин, пов’язаних з повітряними перевезеннями, які не врегульовані положеннями цього Кодексу або міжнародними договорами України, застосовуються положення Цивільного кодексу України.
 
31. Стаття 102. Обслуговування пасажирів з обмеженою рухливістю (інвалідів)
1. Пасажирам з обмеженою рухливістю (інвалідам) повинна надаватись безкоштовна особлива допомога, яка гарантувала б отримання цією категорією пасажирів послуг, передбачених для всіх інших пасажирів. Така допомога включає надання інформації та вказівок які зрозумілі пасажирам з функціональними порушеннями органів відчуттів та сприймання.
2. Суб’єкти авіаційної діяльності повинні вживати заходів з метою встановлення єдиних стандартів доступності транспортних послуг для інвалідів з моменту прибуття в аеропорт відправлення до моменту виходу з аеропорту призначення.
3. Суб’єкти авіаційної діяльності повинні співпрацювати з метою розроблення та координації програм щодо підготовки кваліфікованого персоналу для надання допомоги інвалідам.
4. Експлуатант аеропорту повинен вживати всіх необхідних заходів, щоб будівлі та служби в аеропортах задовольняли потреби інвалідів.
З метою полегшення пересування інвалідів та осіб похилого віку між повітряним судном та аеровокзалом як після прибуття, так і під час вильоту в разі потреби слід забезпечити надання підйомних систем або інших пристроїв у разі відсутності телескопічних пасажирських трапів, вживати заходів для того, щоб пасажири, які мають дефекти слуху та зору, мали можливість отримувати інформацію про рейси.
5. В аеропортах повинні бути створені необхідні умови для стоянок транспортних засобів осіб, які потребують допомоги під час руху, а також здійснюватися заходи для полегшення руху між стоянками повітряних суден та спорудою аеровокзалу.
6. Авіаційний перевізник повинен вжити заходів для того, щоб повітряні судна, які вводяться в експлуатацію вперше або після значного переобладнання, відповідали єдиним стандартам доступності щодо обладнання на борту, зазначеним в частині 2 цієї статті.
7. Інвалідні коляски, спеціальна апаратура та обладнання, якими користуються інваліди, повинні перевозитися безкоштовно у пасажирському салоні повітряного судна, якщо для цього є, на думку авіаційного перевізника, достатньо місця, та якщо це відповідає вимогам безпеки. Службові тварини, які супроводжують інваліда, також повинні перевозитись безкоштовно у пасажирському салоні повітряного судна за умови дотримання правил експлуатації повітряного судна.
8. Авіаційний перевізник має право вимагати від інвалідів отримання медичного дозволу тільки у випадках, коли не можуть бути гарантовані безпека або здоров’я самих інвалідів чи інших пасажирів.
9. Авіаційний перевізник має право вимагати наявність супроводжуючої особи тільки у тих випадках, коли є очевидним, що інвалід не може без неї обійтись, і тому не можуть бути гарантовані безпека або здоров’я самого інваліда чи інших пасажирів. У випадках, коли наявність супроводжуючої особи є необхідною, авіаційний перевізник може надавати знижки для перевезення такої особи.
10. Послуги особам з обмеженою рухливістю або інвалідам повинні надаватися на прозорій, недискримінаційній основі та підлягають аудитам і перевіркам уповноваженим органом з питань цивільної авіації.
 
32. Стаття 103. Умови виконання авіаційних робіт
1. Перелік та умови виконання авіаційних робіт визначаються авіаційними правилами України.
2. Суб’єкт господарювання повинен мати чинний сертифікат експлуатанта або інший документ, що підтверджує необхідну кваліфікацію провадити авіаційну діяльність відповідно до авіаційних правил України.
3. Авіаційні роботи виконуються згідно з договором, укладеним із замовником на виконання авіаційної роботи, або разової заявки юридичної чи фізичної особи.
 
33. Стаття 128. Порядок накладення, оплати та стягнення штрафів за правопорушення в галузі цивільної авіації
Підставою для розгляду справи про правопорушення в галузі цивільної авіації, які зазначені в статті 126 цього Кодексу, є протокол.
Протоколи про правопорушення в галузі цивільної авіації мають право складати керівник уповноваженого органу з питань цивільної авіації та його заступники, державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи уповноваженого органу з питань цивільної авіації, керівники аеропортів, начальники служб авіаційної безпеки аеропортів або їх заступники.
3. Справа про правопорушення в галузі цивільної авіації розглядається в п’ятнадцятиденний строк з дня одержання уповноваженим органом з питань цивільної авіації протоколу про правопорушення в галузі цивільної авіації.
4. Штраф сплачується не пізніше п’ятнадцяти днів з дня вручення або отримання суб’єктом авіаційної діяльності надісланої копії постанови уповноваженого органу з питань цивільної авіації про накладення штрафу.
5. Копія завіреного банком платіжного документа, що засвідчує факт сплати штрафу у повному обсязі, надсилається до уповноваженого органу з питань цивільної авіації.
6. У разі якщо штраф не сплачено у строки встановлені частиною четвертою цієї статті, примусове виконання постанови про накладення штрафу здійснюється державною виконавчою службою в порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
 
34. Розділ ХVІІІ. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Кодекс набирає чинності через 90 днів з дня його опублікування, крім статті 9 цього Закону, яка набирає чинності з 1 січня 2012 року.
2. Дія статті 57 цього Кодексу поширюється на осіб, які віднесені до осіб льотного складу, яким пенсію призначено до набрання чинності цим Кодексом, з 1 січня 2012 року.
3. Збори, які визначені підпунктом 1 та 2 пункту 5 статті 12 цього Кодексу, справляються до набрання чинності законом про адміністративні послуги та іншими законами, що регулюють справляння відповідних зборів відповідно до пункту 2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.
4. Визнати таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Кодексом, Повітряний кодекс України (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 25, ст. 274 із наступними змінами).
5. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1) у Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122):
а) у статті 111:
в абзаці другому частини першої слова «від трьох до п'яти» замінити словами «від п’ятдесяти до чотирьохсот», а слова «від чотирьох до семи» замінити словами «від шістдесяти до п’ятисот»;
в абзаці другому частини другої слова «від трьох до п'яти» замінити словами «від п’ятдесяти до чотирьохсот», а слова «від чотирьох до семи» замінити словами «від шістдесяти до п’ятисот»;
в абзаці другому частини третьої слова «від трьох до семи» замінити словами «від п’ятдесяти до чотирьохсот»;
в абзаці другому частини четвертої слова «від трьох до п'яти» замінити словами «від шістдесяти до п’ятисот»;
в абзаці другому частини п’ятої слова «від трьох до тридцяти» замінити словами «від шістдесяти до п’ятисот»;
б) у статті 112:
в абзаці другому частини першої слова «від одного до п’яти» замінити словами «від двадцяти до двохсот»;
в абзаці другому частини другої слова «від одного до трьох» замінити словами «від двадцяти до трьохсот».
в) в абзаці другому статті 113 слова «від десяти до тридцяти» замінити словами «від шістдесяти до п’ятисот»;
г) у частині першій статті 218 слова та цифри «частинами першою, третьою, четвертою і п’ятою статті 111 (за порушення, вчинені на аеродромах, не внесених до державного Реєстр.картка №35)
-37, ст. 446) доповнити словами «а також зупинення рішень уповноваженого органу з питань цивільної авіації щодо призупинення дії або анулювання сертифікатів, схвалень, допусків»;
5) у Податковому кодексі України:
пункт 276.4 статті 276 викласти в такій редакції:
«276.4. Податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів), надані для залізниць в межах смуг відведення, для гірничодобувних підприємств для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а також за водойми, надані для виробництва рибної продукції, та земельні ділянки, на яких розташовані аеропорти (аеродроми), справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу.»;
пункт 278.2 статті 278 викласти в такій редакції: «278.2. Ставка податку за земельні ділянки, надані для залізничного транспорту в межах смуг відведення, військовим формуванням, утвореним відповідно до законів України, які не утримуються за рахунок державного або місцевих бюджетів, підрозділам Збройних Сил України, які здійснюють господарську діяльність, а також за земельні ділянки, на яких розташовані аеропорти (аеродроми), встановлюється у розмірі 0,02 відсотка від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області»;
підпункт 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 після абзацу «а» доповнити новим абзацом такого змісту:
«б) для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеропортів та/або аеродромів – чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим Кодексом;».
У зв’язку з цим абзац «б» вважати абзацом «в»;
6) статтю 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 21, ст. 252; Відомості Верховної Ради України, 2006 р. № 2-3, ст. 35) після частини першої доповнити новою частиною такого змісту:
«Для підприємств цивільної авіації, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотири відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників, за винятком авіаційного персоналу».
У зв’язку з цим частини другу-одинадцяту вважати відповідно частинами третьою-дванадцятою;
7) у статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 36, ст.299; із змінами, внесеними Законом України від 19 жовтня 2010 року № 2608-VІ):
частину першу доповнити пунктом 12 такого змісту:
«12) надання послуг з перевезення пасажирів, вантажу повітряним транспортом»;
у пункті 25 частини третьої слова «повітряним» виключити;
8) частину другу статті 2 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (Відомості Верховної Ради України, 2005р., № 48, ст. 483; 2010 р., № 13,ст. 128) доповнити словами «дозвільну діяльність у сфері цивільної авіації».
9) частину другу статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (Відомості Верховної Ради України, 2007 р., № 29, ст. 389; 2010 р., № 34, ст., 482, ст.486; № 48, ст. 566; із змінами, внесеними Законом України від 2 грудня 2010 року № 2756-VІ) після слів «радіаційної безпеки» доповнити словами « державного контролю та нагляду в галузі цивільної авіації».
6. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цього Кодексу підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність із цим Кодексом та привести у відповідність до норм європейського законодавства законодавство України в частині забезпечення заходів пожежної безпеки при зберіганні та обслуговуванні повітряних суден в авіаційних ангарах.
 
35. Голова
 
36. Верховної Ради України