Кількість абзаців - 1015 Розмітка (ліва колонка)


"Про внесення змін до Митного кодексу України та інших законодавчих актів України" (05) РОЗДІЛ V. ЗБЕРІГАННЯ ТОВАРІВ НА СКЛАДАХ МИТНИХ ОРГАНІВ ТА РОЗПОРЯДЖЕННЯ НИМИ РОЗДІЛ VI. КОНТРОЛЬ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВ, ЯКІ НАДАЮТЬ ПОСЛУГИ З ДЕКЛАРУВАННЯ ТОВАРІВ, ПЕРЕВЕЗЕННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ ТОВАРІВ, ЩО ПЕРЕМІЩУЮТЬСЯ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ ЧИ ПЕРЕБУВАЮТЬ ПІД МИТНИМ КОНТРОЛЕМ, АБО ЗДІЙСНЮЮТЬ ІНШІ ОПЕРАЦІЇ З ТАКИМИ ТОВАРАМИ РОЗДІЛ VII. МИТНІ РЕЖИМИ (Друге читання)

0. РОЗДІЛ V. ЗБЕРІГАННЯ ТОВАРІВ НА СКЛАДАХ МИТНИХ ОРГАНІВ ТА РОЗПОРЯДЖЕННЯ НИМИ
 
1. ГЛАВА 24. Зберігання товарів на складах митних органів
 
2. Стаття 164. Товари, що зберігаються митними органами
 
3. 1. Обов’язковій передачі митному органу для зберігання підлягають:
 
4. 1) товари, не пропущені під час ввезення на митну територію України внаслідок установлених законодавством заборон чи обмежень на їх ввезення в Україну або транзит через територію України і не вивезені з території України в день їх ввезення;
 
5. 2) товари, що ввозяться громадянами на митну територію України і підлягають оподаткуванню митними платежами, якщо вони не сплачені;
 
6. 3) товари, які до закінчення встановлених статтею 129 цього Кодексу строків тимчасового зберігання під митним контролем на складах тимчасового зберігання, складах організацій - отримувачів гуманітарної допомоги, митних складах, не були задекларовані власником або уповноваженою ним особою до відповідного митного режиму;
 
7. 4) товари, граничний строк перебування яких під митним контролем на території зони митного контролю закінчився;
 
8. 5) товари, транспортні засоби, які перебувають під митним контролем і за якими власник або уповноважена ним особа не звернулись до закінчення граничних строків, встановлених статтею 124 цього Кодексу;
 
9. 6) товари, заявлені у режим відмови на користь держави відповідно до глави 48 цього Кодексу;
 
10. 7) товари, які були виявлені (знайдені) під час здійснення митного контролю в зонах митного контролю та/або у транспортних засобах, що перетинають митний кордон України, і власник яких невідомий;
 
11. 8) зразки товарів та техніко-технологічна документація, взяті митними органами для проведення класифікації товарів відповідно до статті 475 цього Кодексу;
 
12. 9) зразки товарів та документація, одержані митними органами під час здійснення верифікації сертифікатів відповідно до статті 445 цього Кодексу;
 
13. 10) проби та зразки товарів, необхідні для проведення експертизи у справах про порушення митних правил, взяті відповідно до статті 537 цього Кодексу;
 
14. 11) зразки товарів, одержані митними органами відповідно до частини четвертої статті 412 цього Кодексу;
 
15. 2. Товари, які підлягають обов’язковій передачі для зберігання митному органу (крім валютних цінностей, а також дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння), зберігаються на складах митних органів.
 
16. 3. Якщо товари, що підлягають обов’язковій передачі для зберігання митному органу, втратили свої споживчі властивості у зв’язку з закінченням строку їх придатності або з інших причин, вони підлягають знищенню без передачі на склад митного органу.
 
17. 4. Валютні цінності, передані митному органу на зберігання, депонуються в уповноважених банках України. Дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння зберігаються в порядку, визначеному законодавством.
 
18. 5. Крім товарів, зазначених у частині першій цієї статті, на складах митних органів можуть зберігатися:
 
19. 1) товари, що знаходяться на тимчасовому зберіганні під митним контролем відповідно до глави 16 цього Кодексу;
 
20. 2) товари, транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, у разі, якщо їх митне оформлення цих товарів не може бути завершено у день пред’явлення митному органу, а також, на прохання власників таких товарів, транспортних засобів - в інших випадках;
 
21. 3) товари, що вивозяться за межі митної території України та після закінчення митного оформлення зберігаються під митним контролем до фактичного їх вивезення;
 
22. 4) товари, які перебувають у режимі міжнародного митного транзиту відповідно до статті 237 цього Кодексу;
 
23. 5) товари, які перебувають у режимі митного складу відповідно до статті 268 цього Кодексу;
 
24. 6) товари, транспортні засоби комерційного призначення, вилучені відповідно до статті 531 цього Кодексу;
 
25. 7) товари, доставлені перевізником до митного органу призначення відповідно до частини другої статті 116 цього Кодексу;
 
26. 8) товари, митне оформлення яких призупинено відповідно до положень статей 410, 411 цього Кодексу.
 
27. Стаття 165. Склади митних органів
 
28. 1. Під складами митних органів розуміються складські приміщення, резервуари, криті та відкриті майданчики, холодильні чи морозильні камери, які належать митним органам або використовуються ними і спеціально обладнані для зберігання товарів, транспортних засобів.
 
29. 2. Товари, заявлені у різні митні режими, повинні зберігатися на складах митних органів окремо з дотриманням порядку, встановленого законодавством для відповідних митних режимів.
 
30. 3. Товари, які через свої властивості не можуть зберігатися на складі митного органу, за рішенням керівника митного органу або особи, яка його заміщує, можуть зберігатися митними органами на складах підприємств, на яких створено необхідні умови для належного зберігання таких товарів. Для цілей цього Кодексу таке зберігання вважається зберіганням на складі митного органу.
 
31. 4. Порядок роботи складу митного органу визначається міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.
 
32. 5. Митні органи несуть відповідальність за втрату або пошкодження товарів, транспортних засобів, що зберігаються ними, в порядку, встановленому законом.
 
33. 6. Витрати митних органів на зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених у пунктах 1 - 5 частини першої та у частині п’ятій статті 164 цього Кодексу, відшкодовуються власниками цих товарів, транспортних засобів, або уповноваженими ними особами. При цьому відшкодування витрат на зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 6 частини п’ятої статті 164 цього Кодексу, здійснюється з урахуванням положень частини третьої статті 169 та частини третьої статті 561 цього Кодексу. Розмір суми, що підлягає відшкодуванню, визначається міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.
 
34. Стаття 166. Строки зберігання товарів на складах митних органів
 
35. 1. Товари, зазначені у пунктах 1 - 3, 5 частини першої та у пунктах 1 - 4, 7 частини п’ятої статті 164 цього Кодексу, можуть зберігатися на складах митних органів протягом 90 днів, за винятком випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.
 
36. 2. Товари, зазначені у пунктах 4 та 6 частини першої статті 164 цього Кодексу зберігаються на складах митних органів протягом строків, необхідних для організації процедури розпорядження ними, але не більше 90 днів.
 
37. 3. Товари, зазначені у пункті 5 частини п’ятої статті 164 цього Кодексу, можуть зберігатися на складах митних органів протягом строків, установлених статтею 272 цього Кодексу.
 
38. 4. Товари, зазначені у пункті 6 частини п’ятої статті 164 цього Кодексу, що підлягають поверненню власнику, можуть зберігатися на складах митних органів протягом 90 днів з моменту набрання законної сили відповідним рішенням.
 
39. 5. Товари, зазначені у пункті 7 частини першої статті 164 цього Кодексу, можуть зберігатися на складах митних органів протягом 180 днів.
 
40. 6. Товари та документація, зазначені у пунктах 8 - 11 частини першої, а також у пунктах 6 та 8 частини п’ятої статті 164 цього Кодексу, зберігаються на складах митних органів протягом строків, що визначаються законодавством.
 
41. 6. Валюта України та іноземна валюта, депоновані в уповноважених банках, можуть зберігатися в них протягом 1095 днів.
 
42. Стаття 167. Операції з товарами, що зберігаються на складах митних органів підприємствами
 
43. 1. З товарами на складах митних органів під митним контролем, можуть з дозволу та під контролем цих органів здійснювати із зазначеними товарами операції, передбачені статтею 66 цього Кодексу, а також:
 
44. 1) підготовку товарів до продажу (відчуження, транспортування, консолідацію, подрібнення партій, формування відправлень, сортування, пакування, перепакування, маркування, навантаження, вивантаження, перевантаження, зберігання у цілях транзиту;
 
45. 2) змішування товарів (компонентів) без надання одержаній продукції характеристик і властивостей, що істотно відрізняють її від вихідних складових;
 
46. 3) прості складські операції.
 
47. 4) взяття проб та зразків.
 
48. Стаття 168. Видача товарів із складів митних органів
 
49. Товари, що зберігаються на складах митних органів під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування витрат митних органів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.
 
50. ГЛАВА 25. Розпорядження товарами та коштами
 
51. Стаття 169. Розпорядження товарами
 
52. 1. Товари, що зберігаються на складах митних органів, за якими власник або уповноважена ним особа не звернулися до закінчення строків зберігання, зазначених цим Кодексом, підлягають реалізації, а у випадках, передбачених законодавством, -безоплатній передачі у володіння і користування або переробці, утилізації чи знищенню, про що відповідний митний орган повідомляє власника зазначених товарів або уповноважену ним особу не пізніш як за 15 днів до закінчення строків зберігання. Таке повідомлення не направляється по закінченню строків зберігання, зазначених у частинах другій та п’ятій статті 166 цього Кодексу.
 
53. 2. Товари, транспортні засоби, зазначені у пункті 3 статті 481 цього Кодексу, конфісковані за рішенням суду, підлягають реалізації, а у випадках, передбачених законодавством, -безоплатній передачі у володіння і користування або переробці, утилізації чи знищенню у строки, встановлені законодавством для виконання судових рішень.
 
54. 3. Якщо за рішенням суду по справі до особи, яка вчинила порушення митних правил, не буде застосовано стягнення у вигляді конфіскації зазначених вище товарів, або провадження у справі про порушення митних правил буде припинено, ці товари можуть бути видані власникові або уповноваженій ним особі лише після здійснення їх митного оформлення зі сплатою відповідних митних платежів, якщо таке оформлення не було попередньо здійснено, а митні платежі не сплачувалися. При цьому у разі припинення провадження у справі про порушення митних правил за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення витрати митного органу на зберігання зазначених вище товарів власником цих товарів або уповноваженою ним особою не відшкодовуються.
 
55. 4. Товари, які були виявлені (знайдені) під час здійснення митного контролю в зонах митного контролю та/або у транспортних засобах, що перетинають митний кордон України, і власник яких невідомий, після закінчення строку зберігання, встановленого частиною п’ятою статті 166 цього Кодексу, підлягають реалізації, а у випадках, передбачених законодавством, -безоплатній передачі у володіння і користування або переробці, утилізації чи знищенню. Інформація про знайдені (виявлені) товари протягом трьох днів розміщується для загального ознайомлення в місцях розташування митних органів на весь строк зберігання таких товарів, а інформація про знайдені (виявлені) транспортні засоби, крім того, надсилається до територіальних органів внутрішніх справ.
 
56. 5. Товари, поміщені у режим відмови на користь держави, та товари, граничний строк перебування яких під митним контролем закінчився, підлягають реалізації, а у випадках, передбачених законодавством, - безоплатній передачі у володіння і користування або переробці, утилізації чи знищенню.
 
57. 6. Товари, які швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, у тому числі товари - безпосередні предмети порушення митних правил, вилучені відповідно до цього Кодексу, підлягають реалізації з урахуванням терміну їх придатності, а у випадках, передбачених законодавством, - переробці, утилізації чи знищенню.
 
58. 7. Товари, зазначені у пункті 1 частини першої статті 164 цього Кодексу (крім валютних цінностей), не вивезені власником або уповноваженою ним особою за межі митної території України до закінчення строку зберігання, зазначеного у частині першій статті 166 цього Кодексу, підлягають знищенню в порядку, встановленому законодавством.
 
59. 8. Товари, конфісковані за рішенням суду відповідно до статті 496 цього Кодексу, у строки, встановлені законодавством для виконання судових рішень, підлягають безоплатній передачі для потреб лікувальних, навчальних закладів, закладів та установ соціально-культурної сфери, інших закладів та установ, що фінансуються за рахунок державного чи місцевих бюджетів, або переробці, утилізації чи знищенню.
 
60. 9. Товари, зазначені у частинах першій, другій, четвертій - шостій цієї статті, реалізуються в порядку, встановленому законодавством, на митних аукціонах, редукціонах або за договором комісії за цінами, визначеними згідно з законодавством України про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність та Податковим кодексом України.
 
61. 10. Порядок розпорядження окремими видами товарів, які не підлягають реалізації, а також товарами, документацією та зразками, зазначеними у пунктах 8 - 11 частини першої статті 164 цього Кодексу, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
 
62. 11. Переробка, утилізація чи знищення товарів здійснюється за кошти державного бюджету України.
 
63. Стаття 170. Розпорядження коштами, одержаними від реалізації товарів
 
64. 1. Кошти, одержані від реалізації товарів, зазначених у пунктах 2 - 5 частини першої, пунктах 1 - 5 частини п’ятої статті 164 та частині четвертій статті 166 цього Кодексу, після вирахування сум належних податків, виплати комісійної винагороди підприємству торгівлі, яке реалізувало зазначені товари, а також після відшкодування витрат на зберігання цих товарів, їх оцінку, сертифікацію, транспортування, проведення, у разі необхідності, аналізів та експертиз, розукомплектування, надсилання їх власникам відповідних повідомлень зберігаються на рахунку відповідного митного органу.
 
65. 2. У разі, якщо товари - безпосередні предмети порушення митних правил, які швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, реалізуються до винесення судом рішення по справі про порушення митних правил, усі кошти, одержані від їх реалізації, вилучаються для забезпечення відповідно до цього Кодексу стягнення вартості цих товарів у разі їх конфіскації.
 
66. 3. Якщо за рішенням суду по справі до особи, яка вчинила порушення митних правил, не буде застосовано стягнення у вигляді конфіскації товарів, зазначених у частині другій цієї статті, або провадження у справі про порушення митних правил буде припинено, кошти, одержані від реалізації зазначених товарів, зберігаються на рахунку відповідного митного органу після вирахування сум належних податків. Витрати, зазначені у частині першій цієї статті, при цьому не відшкодовуються і комісійна винагорода підприємству торгівлі не виплачується.
 
67. 4. Якщо за рішенням суду по справі до особи, яка вчинила порушення митних правил, буде застосовано тільки стягнення у вигляді штрафу, частина коштів, одержаних від реалізації товарів, зазначених у частині другій цієї статті, може вилучатися для забезпечення цього стягнення.
 
68. 5. Кошти, одержані від реалізації товарів, транспортних засобів конфіскованих за рішенням суду, а також товарів, поміщених у режим відмови на користь держави, та товарів, які були виявлені (знайдені) під час здійснення митного контролю в зонах митного контролю та/або у транспортних засобах, що перетинають митний кордон України, і власник яких невідомий, після відшкодування витрат, зазначених у частині першій цієї статті, перераховуються до державного бюджету України.
 
69. 6. Власник товарів, зазначених у частині першій, а у відповідних випадках - і у частині другій цієї статті, або уповноважена ним особа може отримати з рахунку митного органу залишок коштів, одержаних від їх реалізації, протягом трьох років з дня реалізації товарів, а у випадках, зазначених у частинах третій та четвертій цієї статті, - з дня набрання законної сили рішенням суду по справі. Кошти, не отримані протягом цього строку перераховуються до державного бюджету України. Відсотки на суми коштів, одержаних від реалізації товарів, не нараховуються.
 
70. Стаття 171. Розпорядження валютою, дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням
 
71. 1. Валюта України, іноземна валюта, конфісковані за рішеннями судів, перераховуються до державного бюджету України у строки, встановлені законодавством для виконання судових рішень
 
72. 2. Валюта України, іноземна валюта, за якою власник або уповноважена ним особа не звернулись протягом строків зберігання, визначених цим Кодексом, перераховуються до державного бюджету України.
 
73. 3. Дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння, що переходять у власність держави, передаються органами, які здійснили їх вилучення або зберігають їх, до державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України в порядку, визначеному законодавством.
 
74. РОЗДІЛ VІ. КОНТРОЛЬ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВ, ЯКІ НАДАЮТЬ ПОСЛУГИ З ДЕКЛАРУВАННЯ ТОВАРІВ, ПЕРЕВЕЗЕННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ ТОВАРІВ, ЩО ПЕРЕМІЩУЮТЬСЯ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ ЧИ ПЕРЕБУВАЮТЬ ПІД МИТНИМ КОНТРОЛЕМ, АБО ЗДІЙСНЮЮТЬ ІНШІ ОПЕРАЦІЇ З ТАКИМИ ТОВАРАМИ
 
75. ГЛАВА 26. Загальні положення
 
76. Стаття 172. Види діяльності, контроль за провадженням яких здійснюється митними органами
 
77. До видів діяльності, контроль за провадженням яких здійснюється митними органами, належать:
 
78. 1) діяльність митного брокера;
 
79. 2) діяльність митного перевізника;
 
80. 3) відкриття та експлуатація магазину безмитної торгівлі;
 
81. 4) відкриття та експлуатація митного складу;
 
82. 5) відкриття та експлуатація вільної митної зони комерційного або сервісного типу;
 
83. 6) відкриття та експлуатація складу тимчасового зберігання;
 
84. 7) відкриття та експлуатація вантажного митного комплексу.
 
85. Стаття 173. Ліцензії та дозволи, що видаються (надаються) підприємствам
 
86. 1. Підприємствам, що провадять діяльність митного брокера, видається ліцензія згідно з законодавством України. На здійснення інших видів діяльності, зазначених у статті 172 цього Кодексу, надаються дозволи шляхом включення підприємств до відповідних реєстрів, які ведуться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи відповідно до статті 183 цього Кодексу. Підприємствам, які отримали такі дозволи, видаються витяги з зазначених реєстрів.
 
87. 2. Набуття права на вчинення дій та здійснення видів діяльності, зазначених у статті 172 цього Кодексу, без отримання відповідної ліцензії або дозволу не допускається, за винятком випадків, передбачених главою 10 цього Кодексу.
 
88. Стаття 174. Органи, уповноважені надавати дозволи
 
89. 1. Дозвіл на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі надається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи спільно зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону.
 
90. 2. Інші дозволи на вчинення дій та здійснення видів діяльності, зазначених у статті 172 цього Кодексу, надаються митницями, в зонах діяльності яких розташовані відповідні підприємства, в порядку, визначеному цим Кодексом, з обов’язковим подальшим повідомленням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.
 
91. Стаття 175. Форми, порядок подання та розгляду заяв, надання дозволів і контролю за діяльністю підприємств, які їх отримали
 
92. Порядок надання, зупинення дії, анулювання дозволів на вчинення дій та здійснення видів діяльності, зазначених у статті 172 цього Кодексу, а також положення про діяльність підприємств, що їх отримали, та порядок контролю за їх діяльністю затверджуються Кабінетом Міністрів України.
 
93. Стаття 176. Особливі умови отримання дозволів
 
94. 1. Необхідною умовою для отримання дозволу на відкриття та експлуатацію вантажного митного комплексу є наявність у підприємства ліцензії на здійснення митної брокерської діяльності.
 
95. 2. У разі анулювання ліцензії на здійснення митної брокерської діяльності (крім випадків, коли така ліцензія анулюється на підставі заяви ліцензіата, рішення про скасування державної реєстрації підприємства або у разі смерті фізичної особи - підприємця) або у разі анулювання дозволу відповідно до статті 180 цього Кодексу повторно зазначена ліцензія або такий самий чи інший дозвіл, що видається відповідно до цього Кодексу, можуть бути надані цьому підприємству не раніше, ніж через один рік з дати анулювання.
 
96. Стаття 177. Строк розгляду заяв про надання дозволів
 
97. 1. Рішення про надання дозволу повинно бути прийнято протягом 20 днів з дня надходження заяви до органу, уповноваженого на надання дозволу.
 
98. 2. Витяг з відповідного реєстру видається підприємству протягом трьох робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу.
 
99. Стаття 178. Відмова у наданні дозволу
 
100. 1. У наданні дозволу може бути відмовлено із дотриманням строку, встановленого статтею 177 цього Кодексу, у разі невиконання вимог, передбачених для його отримання.
 
101. 2. Мотивована відмова у наданні дозволу надсилається заявникові в письмовій формі.
 
102. 3. Оскарження рішення про відмову у наданні дозволу здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом.
 
103. Стаття 179. Безстроковість дії дозволів
 
104. Дозволи на провадження видів діяльності, зазначених у статті 172 цього Кодексу, діють безстроково.
 
105. Стаття 180. Зупинення дії та анулювання дозволу
 
106. 1. Дія дозволу на строк до 30 днів або анулювання дозволу може зупинятись органами, уповноваженими надавати ці дозволи.
 
107. 2. Дія дозволу зупиняється у разі:
 
108. 1) невиконання підприємством вимог, передбачених цим Кодексом;
 
109. 2) за заявою підприємства, якому надано дозвіл.
 
110. 3. Дозвіл анулюється:
 
111. 1) у разі повторного протягом року виникнення або виявлення обставин, які є підставою для зупинення дії дозволу;
 
112. 2) за заявою підприємства, якому надано дозвіл;
 
113. 3) у разі припинення підприємства, якому надано дозвіл.
 
114. 4. Про зупинення дії або анулювання дозволу відповідний митний орган видає наказ.
 
115. 5. Завірену копію наказу про зупинення дії або анулювання дозволу митний орган, що видав такий наказ, видає заявникові або надсилає йому рекомендованим листом протягом п’яти робочих днів з дати видання такого наказу.
 
116. 6. Оскарження наказу про зупинення дії чи про анулювання дозволу здійснюється у порядку, встановленому законом.
 
117. Стаття 181. Переоформлення дозволу
 
118. 1. Підставою для переоформлення дозволу є необхідність внесення змін у відомості, зазначені у дозволі (в тому числі, зміна найменування юридичної особи або прізвища, ім’я, по батькові громадянина - підприємця, зазначених у дозволі, зміна місцезнаходження юридичної особи або місця проживання громадянина - підприємця, яким надано дозвіл, зміна кількісних характеристик тощо).
 
119. 2. Протягом 30 днів з дня виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті, підприємство, якому надано дозвіл, зобов’язане звернутися до органу, який надав такий дозвіл, з заявою про його переоформлення.
 
120. 3. Заява про переоформлення дозволу подається у тому ж порядку і розглядається у той же строк, що й заява про надання відповідного дозволу. При цьому дозвіл, що підлягає переоформленню, зберігає чинність протягом всього строку розгляду заяви.
 
121. Стаття 182. Безоплатність надання та переоформлення дозволів
 
122. Дозволи на провадження видів діяльності, зазначених у статті 172 цього Кодексу, надаються та переоформлюються безоплатно.
 
123. Стаття 183. Реєстри підприємств, яким видаються ліцензії та надаються дозволи
 
124. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі митної справи веде реєстри митних брокерів, а також підприємств, що провадять інші види діяльності, зазначені у статті 172 цього Кодексу, та забезпечує їх оприлюднення.
 
125. ГЛАВА 27. Митна брокерська діяльність
 
126. Стаття 184. Митний брокер
 
127. 1. Митний брокер - це підприємство, що надає послуги з декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України, має ліцензію на провадження митної брокерської діяльності. Митним брокером може бути тільки підприємство-резидент.
 
128. 2. Митний брокер провадить митну брокерську діяльність у будь-якому митному органі України.
 
129. 3. Вчиняючи дії, передбачені частиною другою цієї статті, митний брокер несе відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими актами законодавства України.
 
130. Стаття 185. Правове регулювання взаємовідносин митного брокера з особою, інтереси якої він представляє
 
131. Взаємовідносини митного брокера з особою, інтереси якої він представляє, визначаються відповідним договором.
 
132. Стаття 186. Представник митного брокера
 
133. 1. Представник митного брокера - це фізична особа-резидент, що перебуває в трудових відносинах з митним брокером і безпосередньо виконує в інтересах особи, яку представляє митний брокер, дії, пов’язані з пред’явленням митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також документів, потрібних для здійснення їх митного контролю та оформлення.
 
134. 2. Представник митного брокера має право виконувати свої функції з пред’явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також документів, потрібних для їх митного контролю та оформлення у будь-якому митному органі України.
 
135. Стаття 187. Інформація, отримана митним брокером та його представниками від особи, яку вони представляють
 
136. 1. Інформація, отримана митним брокером та його представниками від особи, яку вони представляють у процесі здійснення митних формальностей, може використовуватися виключно для цілей цих формальностей.
 
137. 2. За розголошення інформації, що становить комерційну таємницю або є конфіденційною, митний брокер та його представники несуть відповідальність відповідно до закону.
 
138. ГЛАВА 28. Діяльність митного перевізника
 
139. Стаття 188. Митний перевізник
 
140. 1. Митний перевізник - це підприємство, яке здійснює перевезення між митними органами товарів, що перебувають під митним контролем, без застосування при цьому заходів, передбачених главою 53 цього Кодексу (крім випадків перевезення підакцизних товарів та товарів, перевезення яких відповідно до законодавства потребує обов’язкового надання гарантій митним органам).
 
141. 2. Митним перевізником може бути тільки підприємство-резидент, яке має у власності транспортні засоби, допущені до перевезення товарів під митним забезпеченням, або використовує такі транспортні засоби на підставі договору.
 
142. Стаття 189. Правове регулювання взаємовідносин митного перевізника з особою, яка передає йому товари для перевезення
 
143. Взаємовідносини митного перевізника з особою, яка передає йому товари для перевезення, визначаються відповідним договором.
 
144. Стаття 190. Права, обов’язки та відповідальність митного перевізника
 
145. 1. Митний перевізник має право:
 
146. 1) здійснювати на всій митній території України перевезення між митними органами товарів, що перебувають під митним контролем, без накладення митного забезпечення за умови, що суми митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті (експорті) таких товарів, при одному перевезенні не перевищують 50 тисяч євро;
 
147. 2) з дозволу митного органу здійснювати перевезення товарів, що не перебувають під митним контролем, разом із товарами, що перебувають під митним контролем;
 
148. 3) не приймати для перевезення між митними органами товари у випадку оформлення встановлених цим Кодексом документів із порушенням порядку, встановленого цим Кодексом та законодавством України;
 
149. 4) замінити транспортний засіб із повідомленням митного органу призначення про причини такої заміни (у тому числі технічний стан, екологічні вимоги, економічна доцільність тощо);
 
150. 5) замінити уповноважену перевізником особу (водія, капітана судна, машиніста), відповідальну за доставку товарів у митницю призначення, із повідомленням митного органу призначення про причини такої заміни (у тому числі стан здоров’я, вимоги міжнародної Конвенції щодо роботи екіпажів (ЄУТР), візові питання тощо);
 
151. 6) з дозволу митного органу призначення вивантажити товар на склад цього органу, якщо доставлені перевізником товари, що перебувають під митним контролем, протягом трьох діб не будуть заявлені відповідальною за це особою до жодного митного режиму;
 
152. 7) отримати від митного органу письмові пояснення причин відмови у митному оформленні чи у пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України із виключним переліком заходів (дій), за умови виконання яких товари, транспортні засоби комерційного призначення можуть бути пропущені через митний кордон України або оформлені у митному відношенні.
 
153. 2. Митний перевізник зобов’язаний:
 
154. 1) надавати послуги з перевезення між митними органами товарів, що перебувають під митним контролем, в порядку, встановленому цим Кодексом та законодавством України;
 
155. 2) перед укладенням договору про надання послуг з перевезення між митними органами товарів, що перебувають під митним контролем, перевіряти повноваження особи, яка бажає укласти з ним такий договір, щодо розпорядження зазначеними товарами;
 
156. 3) під час прийняття відповідно до укладеного договору товарів, що перебувають під митним контролем, для перевезення перевіряти наявність усіх необхідних документів для перевезення цих товарів, кількість вантажних місць, їх розмітку, зовнішній стан та пакування, а у випадку неможливості здійснити таку перевірку внести запис у відповідний внутрішній транзитний документ;
 
157. 4) забезпечувати своєчасне інформування особи, яка передала йому товари для перевезення, та посадових осіб митних органів про виявлені пошкодження тари й упаковки, а також про невідповідність цих товарів відомостям про них, зазначеним у комерційних, транспортних та інших супровідних документах;
 
158. 5) забезпечувати доставку до митного органу призначення прийнятих для перевезення товарів без будь-якої зміни їх упаковки або стану, а також документів на ці товари, забезпечувати їх схоронність під час перевезення;
 
159. 6) при здійсненні перевезень товарів, що перебувають під митним контролем та товарів, що не перебувають під митним контролем, забезпечувати окреме розміщення цих товарів у транспортному відсіку;
 
160. 7) забезпечувати дотримання встановлених цим Кодексом заборон і обмежень щодо користування та розпорядження товарами, митне оформлення яких не завершено;
 
161. 8) у разі недоставлення товарів, що перебувають під митним контролем, до митного органу призначення сплатити в повному обсязі суми митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті (експорті) таких товарів;
 
162. 9) вести реєстр договорів про надання послуг із перевезення між митними органами товарів, що перебувають під митним контролем;
 
163. 10) подавати митному органу на його письмову вимогу необхідну інформацію з питань, пов’язаних зі здійсненням діяльності митного перевізника.
 
164. 4. У разі аварії, стихійного лиха, дії обставин непереборної сили або виникнення інших обставин, що перешкоджають своєчасній доставці товарів до митного органу призначення, митний перевізник зобов’язаний:
 
165. 1) терміново повідомити найближчий митний орган про аварію, стихійне лихо або дію обставин непереборної сили, а також про місцезнаходження товарів, транспортних засобів комерційного призначення;
 
166. 2) подати митному органу заяву про призупинення строку доставки товарів до митного органу призначення на час, необхідний для усунення обставин, що перешкоджають їх своєчасній доставці.
 
167. 5. При здійсненні перевезень між митними органами товарів, що перебувають під митним контролем, митний перевізник та його посадові особи несуть відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими актами законодавства України.
 
168. ГЛАВА 29. Відкриття та експлуатація магазину безмитної торгівлі
 
169. Стаття 191. Магазин безмитної торгівлі
 
170. 1. Магазин безмитної торгівлі - це спеціалізований торговельний заклад, розташований у пункті (пунктах) пропуску через державний кордон України, відкритого для міжнародного сполучення, призначений для реалізації товарів, поміщених у митний режим безмитної торгівлі, та має дозвіл на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі.
 
171. 2. Утримувачем магазину безмитної торгівлі може бути лише підприємство-резидент.
 
172. 3. Магазини безмитної торгівлі здійснюють продаж товарів фізичним особам, які виїжджають за межі митної території України, та постачання товарів юридичним особам, які обслуговують пасажирів міжнародних рейсів після проходження ними паспортного та митного контролю при виїзді за межі митної території України.
 
173. 4. Магазини безмитної торгівлі здійснюють торгівлю всіма видами продовольчих і непродовольчих товарів, крім товарів, які відповідно до законодавства заборонені до ввезення в Україну, вивезення з України та транзиту через територію України. Правила продажу товарів магазинами безмитної торгівлі фізичним особам та порядок здійснення митного контролю за товарами, що постачаються магазинами безмитної торгівлі юридичним особам, які обслуговують пасажирів міжнародних рейсів, установлюються міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, за погодженням зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону.
 
174. 5. Взаємовідносини утримувача магазину безмитної торгівлі з особою, яка розміщує у цьому магазині товари для реалізації, визначаються відповідним договором.
 
175. Стаття 192. Вимоги до облаштування та розташування магазину безмитної торгівлі
 
176. 1. Приміщення магазину безмитної торгівлі може включати в себе:
 
177. 1) торговельний зал (зали), у тому числі бари та пункти громадського харчування;
 
178. 2) допоміжні приміщення;
 
179. 3) склади магазину, в тому числі склад для товарів, які реалізуються в торговельних залах, розташованих в різних пунктах пропуску та переміщуються між ними виключно під митним контролем.
 
180. 2. Розташування магазинів безмитної торгівлі та умови реалізації в них товарів повинні виключати можливість безпосереднього ввезення цих товарів для споживання на митній території України.
 
181. 3. В приміщенні магазину безмитної торгівлі створюється зона митного контролю.
 
182. Стаття 193. Права, обов’язки та відповідальність утримувача магазину безмитної торгівлі
 
183. 1. Утримувач магазину безмитної торгівлі зобов’язаний:
 
184. 1) своєчасно декларувати митному органу, в зоні діяльності якого знаходиться магазин, товари, що надходять до магазину чи вибувають з магазину, та подавати всі документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення цих товарів;
 
185. 2) виключити можливість надходження до магазину та вилучення з магазину товарів поза митним контролем;
 
186. 3) дотримуватися положень цього Кодексу та інших законодавчих актів України щодо умов діяльності магазинів безмитної торгівлі;
 
187. 4) вести облік товарів, що надходять до магазину безмитної торгівлі та реалізуються ним, і подавати митному органу, в зоні діяльності якого знаходиться магазин, звіт про рух товарів у магазині за формою, встановленою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи
 
188. 2. Утримувачі магазинів безмитної торгівлі можуть у порядку передбаченому цим Кодексом, отримати дозвіл на відкриття та експлуатацію митного складу закритого типу для зберігання та наступного постачання в ці магазини всіх видів товарів, у тому числі підакцизних, крім товарів, ввезення яких на митну територію України, вивезення за межи митної території України та/або переміщення митною територією України транзитом заборонено законом.
 
189. 3. Утримувачі магазинів безмитної торгівлі несуть передбачену цим Кодексом відповідальність за порушення порядку розміщення та реалізації товарів у цих магазинах, а також за сплату митних платежів у разі порушення цього порядку.
 
190. Стаття 194. Розпорядження товарами, що знаходяться в магазині безмитної торгівлі, у разі його ліквідації, анулювання або зупинення дії дозволу на відкриття та експлуатацію цього магазину
 
191. 1. У разі зупинення дії дозволу на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі продаж (постачання) товарів цим магазином та розміщення у ньому нових партій товарів забороняються.
 
192. 2. У разі анулювання дозволу на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі чи ліквідації зазначеного магазину продаж (постачання) товарів цим магазином забороняється. Товари, що знаходяться у магазині та перебувають в режимі магазину безмитної торгівлі, підлягають декларуванню утримувачем магазину до іншого митного режиму відповідно до частини другої статті 293 цього Кодексу.
 
193. ГЛАВА 30. Відкриття та експлуатація митного складу
 
194. Стаття 195. Поняття митного складу
 
195. 1. Митний склад - це відповідним чином облаштовані складське приміщення, резервуар, холодильна чи морозильна камера, критий чи відкритий майданчик, призначені для зберігання товарів під митним контролем.
 
196. 2. Міністерство, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, визначає вимоги щодо облаштування митних складів.
 
197. Стаття 196. Типи митних складів
 
198. 1. Митний склад може бути закритого або відкритого типу.
 
199. 2. Митний склад закритого типу призначається виключно для зберігання під митним контролем товарів, що переміщуються через митний кордон України згідно з зовнішньоекономічними договорами (контрактами), що укладаються утримувачем цього складу.
 
200. 3. Митний склад відкритого типу призначається для зберігання під митним контролем товарів, що переміщуються через митний кордон України згідно з зовнішньоекономічними договорами (контрактами), укладеними як утримувачем цього складу, так і будь-якими іншими особами.
 
201. 4. Дозвіл на відкриття та експлуатацію митного складу надається тільки підприємствам-резидентам. Підприємство, яке отримало такий дозвіл, є утримувачем митного складу.
 
202. Стаття 197. Правове регулювання взаємовідносин утримувача митного складу з іншими особами та митними органами
 
203. 1. Взаємовідносини утримувача митного складу відкритого типу з особами, які розміщують товари на митних складах, визначаються відповідним договором.
 
204. 2. Взаємовідносини утримувача митного складу з митним органом визначаються затвердженою начальником митного органу та погодженою утримувачем митного складу процедурою експлуатації такого складу, яка встановлює:
 
205. 1) перелік посадових осіб, які будуть мати право доступу на митний склад;
 
206. 2) особу керуючого митним складом;
 
207. 3) мінімальну кількість посадових осіб митного органу, які будуть залучені до здійснення митного контролю та митного оформлення;
 
208. 4) режим роботи складу;
 
209. 5) терміни подання утримувачем митного складу звітності про рух товарів;
 
210. 6) особливості функціонування митного складу (за наявності).
 
211. 3. У випадках розміщення товарів на митних складах з ініціативи митного органу, взаємовідносини власника митного складу з митними органами визначаються у відповідному договорі, укладеному згідно з цивільним законодавством України.
 
212. Стаття 198. Розміщення товарів на митних складах
 
213. На митних складах розміщуються товари:
 
214. 1) поміщені у митний режим митного складу (у тому числі консолідовані вантажі);
 
215. 2) поміщені у митні режими транзиту, тимчасового ввезення, переробки на митній території, експорту, тимчасового вивезення, переробки за межами митної території (без зміни цих митних режимів на митний режим митного складу);
 
216. 3) призначені для тимчасового зберігання під митним контролем (на умовах, встановлених цим Кодексом для складів тимчасового зберігання).
 
217. Стаття 199. Зберігання товарів на митному складі
 
218. 1. Товари, поміщені в різні митні режими, зберігаються окремо.
 
219. 2. Товари можуть бути розміщені на митних складах без вивантаження їх з транспортних засобів за згоди утримувача такого складу та за умови погодження власником товару (або уповноваженою ним особою) таких дій із особою, відповідальною за транспортний засіб.
 
220. 3. Небезпечні товари, товари, що можуть зашкодити іншим товарам або товари, що вимагають спеціальних умов зберігання, не можуть розміщуватися на митних складах, які не забезпечують відповідні умови для зберігання таких товарів.
 
221. Стаття 200. Облік товарів на митному складі
 
222. 1. Утримувач митного складу веде облік товарів, що розміщуються на цьому складі та випускаються з нього, та подає митному органу звіт про рух товарів за формою, що встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Митний орган має право вимагати подання позачергового звіту не частіше ніж один раз за рік.
 
223. 2. Облік товарів на митному складі ведеться утримувачем митного складу на рівні підгрупи (чотирьох знаків) згідно з УКТЗЕД з використанням звичайних правил складського обліку.
 
224. Стаття 201. Розпорядження товарами, що перебувають на митному складі, в разі анулювання дозволу на відкриття та експлуатацію митного складу
 
225. 1. У разі зупинення або анулювання дозволу на відкриття та експлуатацію митного складу розміщення нових партій товарів на цьому складі не дозволяється.
 
226. 2. Товари, які перебувають на митному складі, повинні бути переміщені під митним контролем їх власником, уповноваженою ним особою або утримувачем митного складу на інший митний склад, вільну митну зону або на склад митного органу чи заявлені в інший митний режим протягом 30 робочих днів з дня анулювання дозволу на відкриття та експлуатацію митного складу.
 
227. 3. Відповідальність за порушення встановленого частиною другою цієї статті строку розпорядження товарами несе власник товарів або уповноважена ним особа.
 
228. ГЛАВА 31. Відкриття та експлуатація вільної митної зони комерційного або сервісного типу
 
229. Стаття 202. Поняття вільної митної зони
 
230. 1. Вільна митна зона - це відповідним чином облаштована територія або склад, що призначені для зберігання товарів під митним контролем, їх переробки, виробництва нових товарів.
 
231. 2. Міністерство, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, визначає вимоги щодо облаштування вільних митних зон.
 
232. Стаття 203. Типи вільних митних зон
 
233. 1. Вільна митна зона може бути комерційного, сервісного або промислового типу.
 
234. 2. Вільні митні зони комерційного типу створюються з метою забезпечення вільного зберігання товарів без обмеження строків. Дозволені операції з товарами обмежуються тільки тими, які необхідні для забезпечення схоронності товарів, поліпшення упаковки, товарних якостей, що не змінюють характеристик товарів.
 
235. 3. Вільні митні зони сервісного типу створюються з метою забезпечення вільної діяльності підприємств з ремонту, технічного обслуговування, модернізації товарів, а також з будівництва повітряних, морських і річкових суден, інших плавучих засобів, їх складових частин.
 
236. 4. Вільні митні зони промислового типу створюються з метою забезпечення вільної діяльності підприємств з переробки та виробництва товарів.
 
237. 5. Вільні митні зони можуть створюватися у пунктах пропуску через державний кордон України, на територіях морських і річкових портів, аеропортів, на залізничних станціях та на територіях підприємств, а також в інших місцях, у яких можливо забезпечити режим вільної митної зони відповідно до цього Кодексу.
 
238. 6. Відкриття вільних митних зон комерційного та сервісного типів здійснюються відповідно до положень цього розділу.
 
239. 7. Відкриття вільних митних зон промислового типу здійснюються окремими Законами України.
 
240. 8. Дозволи на відкриття та експлуатацію вільної митної зони комерційного та сервісного типів надаються тільки підприємствам-резидентам. Підприємство, яке отримало такий дозвіл, є утримувачем вільної митної зони.
 
241. Стаття 204. Правове регулювання діяльності вільної митної зони комерційного або сервісного типу
 
242. 1. Вимоги щодо облаштування вільних митних зон визначає міністерство, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.
 
243. 2. Взаємовідносини утримувача вільної митної зони комерційного або сервісного типу з особами, які розміщують товари у вільних митних зонах, визначаються відповідним договором.
 
244. 3. Взаємовідносини утримувача вільної митної зони комерційного або сервісного типу з митним органом визначаються затвердженою начальником митного органу та погодженою утримувачем вільної митної зони процедурою експлуатації такої зони, що встановлює:
 
245. 1) перелік категорій посадових осіб, які будуть мати право доступу у вільну митну зону;
 
246. 2) особу керуючого вільною митною зоною;
 
247. 3) мінімальну кількість посадових осіб митного органу, які будуть залучені до здійснення митного контролю та митного оформлення;
 
248. 4) режим роботи вільної митної зони;
 
249. 6) терміни подання утримувачем вільної митної зони звітності про рух товарів;
 
250. 8) інші вимоги та умови, пов'язані з функціонуванням вільної митної зони.
 
251. Стаття 205. Розпорядження товарами, що перебувають у вільній митній зоні комерційного або сервісного типу, в разі анулювання дозволу на відкриття та експлуатацію вільної митної зони
 
252. 1. У разі зупинення або анулювання дозволу на відкриття та експлуатацію вільної митної зони розміщення нових партій товарів у цій вільній митній зоні не дозволяється.
 
253. 2. Товари, які перебувають у вільній митній зоні, повинні бути переміщені під митним контролем їх власником, уповноваженою ним особою або утримувачем вільної митної зони у іншу вільну митну зону, митний склад або на склад митного органу чи заявлені в інший митний режим протягом 90 календарних днів з дня анулювання дозволу на відкриття та експлуатацію вільної митної зони комерційного або сервісного типу.
 
254. 3. Відповідальність за порушення встановленого частиною другою цієї статті строку розпорядження товарами несе власник товарів або уповноважена ним особа.
 
255. ГЛАВА 32. Відкриття та експлуатація складу тимчасового зберігання
 
256. Стаття 206. Склад тимчасового зберігання
 
257. 1. Склад тимчасового зберігання - це відповідним чином облаштовані приміщення та/або криті чи відкриті майданчики, резервуари, холодильні чи морозильні камери, призначені для тимчасового зберігання товарів під митним контролем до поміщення їх у митний режим.
 
258. 2. Товари можуть бути розміщені на складі тимчасового зберігання без вивантаження їх з транспортних засобів.
 
259. 3. Порядок облаштування складів тимчасового зберігання визначається міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.
 
260. 4. Утримувачами складів тимчасового зберігання можуть бути тільки підприємства-резиденти.
 
261. 5. Порядок розміщення, зберігання, й обліку товарів, транспортних засобів комерційного призначення на складі тимчасового зберігання, а також випуску їх зі цього складу визначається Кабінетом Міністрів України.
 
262. Стаття 207. Типи складів тимчасового зберігання
 
263. 1. Склад тимчасового зберігання може бути закритого та відкритого типу.
 
264. 2. Склад тимчасового зберігання закритого типу призначається виключно для зберігання утримувачем складу товарів, що належать йому.
 
265. 3. Склад тимчасового зберігання відкритого типу призначається для зберігання товарів, що належать будь-яким особам.
 
266. 4. Територія складу тимчасового зберігання відкритого типу є постійною зоною митного контролю.
 
267. Стаття 208. Правове регулювання взаємовідносини утримувача складу тимчасового зберігання відкритого типу з особами, які розміщують товари на складі
 
268. Взаємовідносини утримувача складу тимчасового зберігання відкритого типу з особами, які розміщують товари на цьому складі, визначаються відповідним договором, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
 
269. Стаття 209. Обмеження щодо розміщення товарів на складах тимчасового зберігання
 
270. 1. На складах тимчасового зберігання можуть розміщуватися будь-які товари. Однак небезпечні товари, товари, що можуть зашкодити іншим товарам або товари, що потребують спеціальних умов зберігання, можуть розміщуватися тільки на складах тимчасового зберігання, які мають відповідні умови для зберігання таких товарів.
 
271. 2. Не допускається розміщення на складах тимчасового зберігання товарів, які швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, якщо до закінчення строку їх придатності залишається менше одного місяця.
 
272. 3. Не підлягають передачі на тимчасове зберігання підприємствам товари, що зберігаються виключно митним органом відповідно до частини першої статті 164 цього Кодексу.
 
273. 4. Міністерство, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, може визначати також перелік окремих видів товарів, які передаються на тимчасове зберігання під митним контролем лише на склади митних органів.
 
274. Стаття 210. Особа, відповідальна за схоронність товарів, розміщених на складі тимчасового зберігання
 
275. 1. Відповідальним перед митними органами за втрату чи пошкодження товарів, розміщених на складі тимчасового зберігання, є утримувач складу тимчасового зберігання.
 
276. 2. Утримувач складу тимчасового зберігання веде облік товарів, що розміщуються на цьому складі та випускаються з нього, та подає митному органу звіт про рух товарів за формою, що встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Митний орган має право вимагати подання позачергового звіту.
 
277. 3. За видачу без дозволу митного органу або втрату товарів, розміщених на складі тимчасового зберігання, утримувач складу тимчасового зберігання несе відповідальність, передбачену цим Кодексом.
 
278. 4. У разі втрати чи видачі без дозволу митного органу товарів, які зберігаються на складі тимчасового зберігання, утримувач цього складу зобов’язаний сплатити митні платежі, установлені законом на імпорт цих товарів. Утримувач складу тимчасового зберігання звільняється від обов’язку по сплаті митних платежів лише у разі, якщо товари, які зберігаються на складі, було знищено або безповоротно пошкоджено внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або природних втрат за нормальних умов зберігання.
 
279. Стаття 211. Розпорядження товарами у разі анулювання дозволу на відкриття та експлуатацію складу тимчасового зберігання
 
280. 1. Після набрання чинності наказом про анулювання дозволу на відкриття та експлуатацію складу тимчасового зберігання ввезення товарів на цей склад не допускається. Товари, які зберігаються на цьому складі, протягом 30 робочих днів з дня набрання чинності зазначеним рішенням повинні бути переміщені утримувачем або уповноваженою ним особою під митним контролем на інший склад тимчасового зберігання або на склад митного органу або задекларовані до обраного митного режиму
 
281. 2. За порушення встановленого частиною першою цієї статті строку розпорядження товарами, розміщеними на складі тимчасового зберігання, утримувач зазначених товарів або уповноважена ним особа несуть відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами України.
 
282. ГЛАВА 33. Відкриття та експлуатація вантажного митного комплексу
 
283. Стаття 212. Вантажний митний комплекс
 
284. Вантажний митний комплекс - це ділянка території з комплексом будівель, споруд, інженерно-технічних засобів і комунікацій, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, яка належить юридичній особі - резиденту.
 
285. Стаття 213. Послуги, які надаються утримувачем вантажного митного комплексу особам, що переміщують товари через митний кордон України
 
286. 1. Утримувач вантажного митного комплексу повинен обов’язково забезпечувати:
 
287. 1) надання посередницьких послуг з декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України;
 
288. 2) надання послуг зі зберігання товарів, що переміщуються через митний кордон України, і транспортних засобів комерційного призначення;
 
289. 3) виконання навантажувально-розвантажувальних робіт.
 
290. 2. На вантажному митному комплексі також можуть бути обладнані місця для надання додаткових послуг.
 
291. Стаття 214. Правове регулювання взаємовідносин утримувача вантажного митного комплексу з особами, які користуються послугами комплексу, та митними органами
 
292. 1. Взаємовідносини утримувача вантажного митного комплексу з особами, які користуються послугами комплексу, визначаються відповідним договором.
 
293. 2. Взаємовідносини утримувача вантажного митного комплексу з митними органами визначаються у відповідному договорі.
 
294. Стаття 215. Вимоги до облаштування вантажного митного комплексу
 
295. Вимоги до облаштування вантажного митного комплексу встановлюються Кабінетом Міністрів України.
 
296. Стаття 216. Обов’язки утримувача вантажного митного комплексу
 
297. Утримувач вантажного митного комплексу зобов’язаний:
 
298. 1) дотримуватись положень цього Кодексу, виконувати умови дозволу на відкриття та експлуатацію вантажного митного комплексу та вимоги митного органу щодо конструкції, облаштування і функціонування комплексу;
 
299. 2) забезпечити безоплатний вхід та в’їзд на територію комплексу та безоплатне перебування на його території протягом перших чотирьох годин;
 
300. 3) виключити можливість несанкціонованого доступу на територію комплексу сторонніх осіб, а також вилучення з його території товарів, що перебувають під митним контролем, і транспортних засобів комерційного призначення;
 
301. 4) забезпечувати безперешкодний доступ посадових осіб митного органу до товарів, що перебувають під митним контролем на території комплексу, та документів на такі товари, створювати цим особам належні умови для роботи;
 
302. 5) забезпечити розміщення на території комплексу посадових осіб митного органу та представників усіх державних контрольних служб, які здійснюють інші види державного контролю;
 
303. 6) вести облік товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що обслуговуються комплексом, і подавати відповідному митному органу звіт про такі товари, транспортні засоби за формою та у порядку, встановленими міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи;
 
304. 7) забезпечити наявність та функціонування електронного обліку товарів і транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються територією вантажного митного комплексу, і безперешкодний доступ до системи згаданого електронного обліку посадових осіб митних органів;
 
305. 8) забезпечити наявність та функціонування контрольно-пропускної системи при в’їзді та при виїзді з вантажного митного комплексу, обладнаної шлагбаумами, засобами автоматичного зчитування даних реєстраційних номерних знаків транспортних засобів та електронними вагами, з можливістю автоматичного внесення інформації про реєстраційний номер транспортного засобу та його загальну вагу до системи електронного обліку товарів і транспортних засобів;
 
306. 9) забезпечити наявність та функціонування системи відеоспостереження за входом (в’їздом) на територію комплексу та виходом (виїздом) з неї, процедурою здійснення митного контролю з фіксацією такого відображення для ведення відповідного архіву, а також безперешкодний доступ посадових осіб митних органів до згаданої системи відеоспостереження.
 
307. РОЗДІЛ VІІ. МИТНІ РЕЖИМИ
 
308. ГЛАВА 34. Загальні положення щодо митних режимів
 
309. Стаття 217. Види митних режимів
 
310. 1. З метою застосування митного законодавства України запроваджуються такі митні режими:
 
311. 1) імпорт (випуск для вільного обігу);
 
312. 2) реімпорт;
 
313. 3) експорт (остаточне вивезення);
 
314. 4) реекспорт;
 
315. 5) транзит;
 
316. 6) тимчасове ввезення;
 
317. 7) тимчасове вивезення;
 
318. 8) митний склад;
 
319. 9) вільна митна зона;
 
320. 10) безмитна торгівля;
 
321. 11) переробка на митній території;
 
322. 12) переробка за межами митної території;
 
323. 13) знищення або руйнування;
 
324. 14) відмова на користь держави.
 
325. 2. Митні режими встановлюються виключно цим Кодексом.
 
326. Стаття 218. Вибір та зміна митного режиму
 
327. 1. Декларант має право вибрати митний режим, у який він бажає розмістити товари, з дотриманням умов щодо такого режиму та в порядку, що визначені цим Кодексом.
 
328. 2. Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом.
 
329. 3. Митний режим, у який поміщено товари, може бути змінено на інший, обраний декларантом відповідно до частини першої цієї статті, за умови дотримання заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, встановлених законодавством для товарів, що поміщуються у такий інший митний режим.
 
330. Стаття 219. Митний статус товарів, що поміщуються в митний режим
 
331. 1. За митним статусом товари поділяються на українські або іноземні.
 
332. 2. Усі товари на митній території України (за винятком територій спеціальних митних зон) вважаються такими, що мають статус українських товарів, якщо відповідно до цього Кодексу не встановлено, що такі товари не є українськими.
 
333. Стаття 220. Регулювання питань, пов’язаних із митним режимом
 
334. 1. Умови перебування товарів і транспортних засобів у відповідному митному режимі, обмеження щодо їх використання, застосування заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності визначаються цим Кодексом, іншими актами законодавства України з питань митної справи та законодавства України про зовнішньоекономічну діяльність.
 
335. 2. Питання, пов’язані з виконанням необхідних митних формальностей та здійсненням митного контролю за товарами, поміщеними у відповідний митний режим, регулюються цим Кодексом.
 
336. ГЛАВА 35. Імпорт (випуск для вільного обігу)
 
337. Стаття 221. Поняття митного режиму імпорту (випуску для вільного обігу)
 
338. Імпорт (випуск для вільного обігу) -митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, установлених законом на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.
 
339. Стаття 222. Умови поміщення товарів у режим імпорту
 
340. 1. Митний режим імпорту може бути застосований до товарів, що надходять на митну територію України, та до товарів, що зберігаються під митним контролем або поміщені в інший митний режим, а також до продуктів переробки товарів, поміщених у митний режим переробки на митній території.
 
341. 2. Митним законодавством можуть бути визначені документи, які використовуються для декларування товарів у митний режим імпорту замість митної декларації.
 
342. 3. Для поміщення товарів в режим імпорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:
 
343. 1) подати митному органу, що здійснює випуск товарів в митний режим імпорту, документи на такі товари з обґрунтуванням підстав поміщення їх в режим імпорту;
 
344. 2) сплатити митні платежі, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законів України;
 
345. 3) виконати вимоги, передбачені законодавством, щодо заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
 
346. 4. Якщо іноземні товари після ввезення їх на митну територію України зазнали пошкодження внаслідок аварії чи дії обставин непереборної сили або втрат унаслідок протиправних дій третіх осіб, що підтверджується документально, за рішенням декларанта вони можуть бути заявлені митному органу для вільного обігу (або в інший митний режим) в пошкодженому стані чи у фактичній кількості з додержанням щодо них вимог тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Заходи гарантування щодо товарів, утрачених унаслідок протиправний дій третіх осіб, застосовуються відповідно до вимог цього Кодексу.
 
347. 5. У випадку встановлення актами законодавства заборон (обмежень), товари, випущені у вільний обіг на митній території України за попередніми, тимчасовими або періодичними митними деклараціями, підлягають поміщенню у митний режим імпорту відповідно до умов, які діяли на момент їх випуску у вільний обіг.
 
348. Стаття 223. Митний статус товарів, поміщених у режим імпорту
 
349. 1. Товари, поміщені у режим імпорту, набувають статусу українських товарів.
 
350. 2. Підтвердженням українського статусу товарів, зазначених у частині першій цієї статті, є митна декларація, за якою ці товари випущено у вільний обіг.
 
351. ГЛАВА 36. Реімпорт
 
352. Стаття 224. Поняття митного режиму реімпорту
 
353. Реімпорт - митний режим, відповідно до якого товари, що були вивезені або оформлені для вивезення за межі митної території України, випускаються для вільного обігу на митній території України зі звільненням від сплати митних платежів, установлених законом на імпорт цих товарів, та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
 
354. Стаття 225. Умови поміщення товарів у митний режим реімпорту
 
355. 1. Митний режим реімпорту може бути застосований до товарів, що надходять на митну територію України, та до товарів, що зберігаються під митним контролем або поміщені в інший митний режим.
 
356. 2. У митний режим реімпорту можуть бути поміщені товари, що:
 
357. 1) були вивезені у режимі тимчасового вивезення та ввозяться до завершення строку дії цього митного режиму і перебувають у тому ж стані, в якому вони були вивезені за межі митної території, крім природних змін їх якісних та (або) кількісних характеристик за нормальних умов транспортування й зберігання, а також змін, що дозволяються у відношенні таких товарів у разі їх використання у режимі тимчасового вивезення;
 
358. 2) були вивезені у режимі переробки за межами митної території та ввозяться до завершення строку дії цього митного режиму і перебувають у тому ж стані, в якому вони були вивезені за межі митної території, крім природних змін їх якісних та (або) кількісних характеристик за нормальних умов транспортування й зберігання;
 
359. 3) були поміщені у режим експорту (митного складу) і повертаються особі, що їх експортувала, у зв’язку з невиконанням (неналежним виконанням) умов зовнішньоекономічної угоди, згідно з якою ці товари поміщувались у режим експорту або в силу інших обставин, що перешкоджають виконанню цієї угоди, якщо ці товари:
 
360. а) повертаються на митну територію України у строк, що не перевищує шести місяців з дати вивезення їх за межі цієї території у режимі експорту;
 
361. б) перебувають у тому ж стані, в якому вони оформлені у митний режим, крім природних змін їх якісних та (або) кількісних характеристик за нормальних умов транспортування, зберігання та використання (експлуатації), внаслідок якого були виявлені недоліки, що спричинили реімпорт товарів.
 
362. 3. Товари, зазначені в частині другій цієї статті, можуть бути також поміщені у режим реімпорту, якщо:
 
363. 1) під час перебування таких товарів за межами митної території України вони піддавалися операціям, необхідним для їх збереження, а також технічного обслуговування чи ремонту, необхідність у яких виникла під час перебування за межами митної території України;
 
364. 2) стан таких товарів змінився внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили в порядку, встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи.
 
365. 3) у режим реімпорту поміщується лише частина товарів, раніше випущених для вивезення за межі митної території України.
 
366. 4. Для поміщення товарів в режим реімпорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:
 
367. 1) ввезти товари на митну територію України не пізніше ніж у встановлений законодавством строк після їх вивезення за межі митної території України;
 
368. 2) подати митному органу, що здійснює випуск товарів у режим реімпорту, документи на такі товари з обґрунтуванням підстав поміщення їх в режим реімпорту;
 
369. 3) надати митному органу документи та відомості для ідентифікації товарів, що реімпортуються;
 
370. 4) у випадку, передбаченому частиною другою цієї статті для товарів, поміщених у режим експорту, сплатити суми, одержані експортером з Державного бюджету України у зв’язку з експортом цих товарів.
 
371. Стаття 226. Окремі положення щодо застосування режиму реімпорту
 
372. 1. Застосування митного режиму реімпорту можливе за умови ідентифікації митним органом товарів, заявлених у цей режим, як таких, що були раніше випущені для вивезення за межі митної території України.
 
373. 2. Для товарів, що вивозяться з наміром подальшого реімпорту, заходи для ідентифікації можуть бути застосовані на момент їх випуску для вивезення за межі митної території України.
 
374. 3. Для ідентифікації товарів, що реімпортуються, можуть вживатися заходи, передбачені частинами другою та третьою статті 40 цього Кодексу.
 
375. 4. Не вимагається застосування заходів для ідентифікації тари, піддонів та інших подібних товарів, що не мають індивідуальних ідентифікаційних ознак.
 
376. 5. Реімпорт товарів, поміщених у митний режим експорту, згідно із пунктом 3 частини другої статті 225 цього Кодексу, може бути здійснений особою - експортером або її правонаступником.
 
377. 6. В інших випадках дозволяється застосування режиму реімпорту при ввезенні на митну територію України товарів іншою особою, ніж та, що їх вивезла, якщо це виправдано обставинами.
 
378. 7. Декларування товарів у режим реімпорту може здійснюватися у будь-якому митному органі. З метою полегшення контролю за дотриманням режиму реімпорту спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі митної справи може визначати випадки, у яких декларування товарів у режим реімпорту повинне здійснюватися у тому ж митному органі, у якому зазначені товари декларувалися для вивезення за межі митної території України.
 
379. 8. Замість митної декларації для декларування упаковок, контейнерів, піддонів та транспортних засобів комерційного призначення у митний режим реімпорту використовуються документи, що підтверджують попереднє вивезення зазначених товарів за межі митної території України.
 
380. Стаття 227. Митний статус товарів, поміщених у режим реімпорту
 
381. 1. Українські товари, поміщені у режим реімпорту, зберігають статус українських товарів.
 
382. 2. Іноземні товари, що реімпортуються згідно із пунктом 3 частини другої статті 225 цього Кодексу, після поміщення у режим реімпорту набувають статусу українських товарів.
 
383. 3. Підтвердженням українського статусу товарів, зазначених у частині другій цієї статті, є митна декларація, за якою ці товари випущено у вільний обіг.
 
384. Стаття 228. Повернення сум вивізного (експортного) мита при реімпорті товарів
 
385. Після поміщення у митний режим реімпорту товарів згідно із пунктом 3 частини другої статті 225 цього Кодексу, суми вивізного (експортного) мита, сплачені при експорті цих товарів, повертаються особам, що їх сплачували, або їх правонаступникам, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Акцизний податок і податок на додану вартість при поміщені товарів згідно із пунктом 3 частини другої статті 225 цього Кодексу в митний режим реімпорту справляються відповідно до Податкового кодексу.
 
386. ГЛАВА 37. Експорт
 
387. Стаття 229. Поняття митного режиму експорту
 
388. Експорт (остаточне вивезення) – митний режим, відповідно до якого українські товари випускаються для вільного обігу за межами митної території України без зобов’язань щодо їх зворотного ввезення.
 
389. Стаття 230. Умови поміщення товарів у режим експорту
 
390. 1. Митний режим експорту може бути застосований до товарів, що призначені для вивезення за межі митної території України, та до товарів, що вже вивезені за межі цієї території та перебувають під митним контролем, за винятком товарів, заборонених до поміщення у цей режим відповідно до законодавства.
 
391. 2. Для поміщення товарів в режим експорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:
 
392. 1) подати митному органу, що здійснює випуск товарів в митний режим експорту, документи на такі товари з обґрунтуванням підстав поміщення їх в режим експорту;
 
393. 2) сплатити вивізне (експортне) мито;
 
394. 3) виконати вимоги, передбачені законодавством, щодо заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;
 
395. 4) у випадках, встановлених законодавством України, подати митному органу дозвіл на проведення зовнішньоекономічної операції з вивезення товарів у третю країну (реекспорт).
 
396. 3. Митні органи не вимагають обов’язкового підтвердження прибуття товарів, що експортуються, у пункт призначення за межами митної території України.
 
397. 4. У випадку встановлення актами законодавства заборон (обмежень), товари, що:
 
398. 1) поміщені в режим експорту, випускаються за межі митної території України відповідно до умов, що діяли на момент поміщення цих товарів у зазначений митний режим;
 
399. 2) фактично випущені за межі митної території України за періодичними митними деклараціями, підлягають поміщенню у митний режим експорту відповідно до умов, що діяли на момент такого фактичного вивезення цих товарів.
 
400. Стаття 231. Митний статус товарів, поміщених у режим експорту
 
401. 1. Товари, поміщені у митний режим експорту, втрачають статус українських товарів з моменту їх фактичного вивезення за межі митної території України.
 
402. 2. Товари, що знаходяться за межами митної території України, втрачають статус українських товарів з моменту поміщення їх у митний режим експорту.
 
403. ГЛАВА 38. Реекспорт
 
404. Стаття 232. Поняття митного режиму реекспорту
 
405. Реекспорт - митний режим, відповідно до якого товари, що були раніше ввезені на митну територію України або у вільну митну зону, вивозяться за межі зазначеної території без сплати вивізного (експортного) мита та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
 
406. Стаття 233. Умови поміщення товарів у митний режим реекспорту
 
407. 1. Митний режим реекспорту може бути застосований до товарів, що при ввезенні на митну територію України мали статус іноземних та які:
 
408. 1) після ввезення на митну територію України перебували під митним контролем та не були поміщені у митний режим (у тому числі у зв’язку з обмеженнями чи заборонами щодо ввезення таких товарів на територію України);
 
409. 2) були поміщені у режим тимчасового ввезення та вивозяться за межі митної території України у тому ж стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, крім природних змін їх якісних та (або) кількісних характеристик за нормальних умов транспортування й зберігання, а також змін, що дозволяються у відношенні таких товарів у разі їх використання у режимі тимчасового ввезення;
 
410. 3) були поміщені у митні режими переробки на митній території та вивозяться за межі митної території України у тому ж стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, крім природних змін їх якісних та (або) кількісних характеристик за нормальних умов транспортування й зберігання або у вигляді продуктів переробки товарів, поміщених у режим переробки на митній території;
 
411. 4) були поміщені у режим митного складу та вивозяться за межі митної території України у тому ж стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, крім природних змін їх якісних та (або) кількісних характеристик за нормальних умов транспортування й зберігання;
 
412. 5) були поміщені у режим імпорту й повертаються нерезиденту - стороні зовнішньоекономічної угоди, згідно з якою ці товари поміщувались у режим імпорту, у зв’язку з невиконанням (неналежним виконанням) умов цієї угоди, або в силу інших обставин, що перешкоджають її виконанню, якщо ці товари:
 
413. а) вивозяться протягом шести місяців з дати поміщення їх у режим імпорту;
 
414. б) перебувають у тому ж стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, крім природних змін їх якісних та (або) кількісних характеристик за нормальних умов транспортування, зберігання та використання (експлуатації), внаслідок якої були виявлені недоліки, що спричинили реекспорт товарів;
 
415. 6) визнані помилково ввезеними на митну територію України.
 
416. 2. Товари, зазначені в частині першій цієї статті, можуть бути також поміщені у режим реекспорту, якщо:
 
417. 1) під час перебування таких товарів на митній території України вони піддавалися операціям, необхідним для їх збереження, а також технічного обслуговування чи ремонту, необхідність у яких виникла під час перебування на митній території України;
 
418. 2) стан таких товарів змінився внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили в порядку, встановленому міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи;
 
419. 3) у режим реекспорту поміщується лише частина товарів, раніше ввезених на митну територію України.
 
420. 3. У митний режим реекспорту також поміщуються товари, що перебували у режимі вільної митної зони та вивозяться за межі митної території України.
 
421. 4. Для поміщення товарів в режим реекспорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:
 
422. 1) подати митному органу, що здійснює випуск товарів в митний режим реекспорту, документи на такі товари з обґрунтуванням підстав поміщення їх в режим реекспорту;
 
423. 2) надати митному органу документи та відомості для ідентифікації товарів, що реекспортуються;
 
424. 3) у випадках, визначених законом, сплатити вивізне (експортне) мито;
 
425. 4) у випадках, визначених законом, виконати вимоги, передбачені законодавством, щодо заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;
 
426. 5) у випадках, встановлених законодавством України, подати митному органу дозвіл на проведення зовнішньоекономічної операції з реекспорту цих товарів.
 
427. Стаття 234. Окремі положення щодо застосування режиму реекспорту
 
428. 1. Застосування митного режиму реекспорту можливе за умови ідентифікації митним органом товарів, заявлених у цей режим, як таких, що були раніше ввезені на митну територію України.
 
429. 2. Для товарів, що ввозяться з наміром подальшого реекспорту, заходи для ідентифікації можуть бути застосовані на момент їх ввезення на митну територію України.
 
430. 3. Для ідентифікації товарів, що реекспортуються, можуть вживатися заходи, передбачені частинами другою та третьою статті 40 цього Кодексу.
 
431. 4. Не вимагається застосування заходів для ідентифікації тари, піддонів та інших подібних товарів, що не мають індивідуальних ідентифікаційних ознак.
 
432. 5. Реекспорт товарів, поміщених у митний режим імпорту, згідно із пунктом 5 частини першої статті 233 цього Кодексу, може бути здійснений особою - імпортером або її правонаступником.
 
433. 6. В інших випадках дозволяється застосування режиму реекспорту при вивезенні за межі митної території України товарів іншою особою, ніж та, що їх ввозила, якщо це виправдано обставинами.
 
434. 7. Декларування товарів у режим реекспорту може здійснюватися у будь-якому митному органі, якщо інше не передбачено цим Кодексом. З метою полегшення контролю за дотриманням режиму реекспорту міністерство, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи, може визначати випадки, у яких декларування товарів у режим реекспорту повинне здійснюватися у тому ж митному органі, у якому зазначені товари декларувалися для ввезення на митну територію України.
 
435. 8. Товари можуть реекспортуватися за межі митної території України однією чи кількома партіями. Допускається реекспорт товарів за межі митної території України не через той митний орган, через який товари увозилися на цю територію.
 
436. 9. Замість митної декларації для декларування упаковок, контейнерів, піддонів та транспортних засобів комерційного призначення у митний режим реекспорту використовуються документи, що підтверджують попереднє ввезення зазначених товарів на митну територію України.
 
437. Стаття 235. Митний статус товарів, що поміщуються у режим реекспорту
 
438. 1. Іноземні товари, поміщені у режим реекспорту, зберігають статус іноземних товарів.
 
439. 2. Товари, що набули статусу українських внаслідок імпорту та реекспортуються згідно із пунктом 5 частини першої статті 233 цього Кодексу, втрачають статус українських товарів з моменту їх фактичного вивезення за межі митної території України.
 
440. Стаття 236. Повернення сум ввізного мита при реекспорті товарів
 
441. Після поміщення у митний режим реекспорту товарів згідно із пунктом 5 частини першої статті 233 цього Кодексу, суми ввізного мита, сплачені при імпорті цих товарів, повертаються особам, що їх сплачували, або їх правонаступникам відповідно до цього Кодексу. Акцизний податок і податок на додану вартість при поміщені товарів згідно із пунктом 5 частини першої статті 233 цього Кодексу в митний режим реекспорту справляються відповідно до Податкового кодексу.
 
442. ГЛАВА 39. Транзит
 
443. Стаття 237. Поняття митного режиму транзиту
 
444. Транзит - митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
 
445. Стаття 238. Переміщення товарів і транспортних засобів комерційного призначення в режимі транзиту
 
446. 1. Переміщення товарів у митному режимі транзиту здійснюється як прохідний або внутрішній транзит, або каботаж.
 
447. 2. Митний режим транзиту застосовується до товарів, які переміщуються:
 
448. 1) від пункту ввезення (пункту пропуску) на митну територію України - до вивезення (пункту пропуску) за межі митної території України, в тому числі в межах одного пункту пропуску через державний кордон України;
 
449. 2) від пункту ввезення (пункту пропуску) на митну територію України - до митного органу, розташованого на митній території України;
 
450. 3) від митного органу, розташованого на митній території України, до пункту вивезення (пункту пропуску) за межі митної території України;
 
451. 4) від одного пункту, розташованого на митній території України, до іншого пункту, розташованого на митній території України (в тому числі якщо частина цього переміщення проходить за межами митної території України);
 
452. 5) від штучного острова, установки або споруди, створених у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України, до митного органу, розташованого на території України, зайнятій сушею, та у зворотному напрямку.
 
453. Стаття 239. Умови поміщення у митний режим транзиту
 
454. 1. Митний режим транзиту може бути застосований як до товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення, що безпосередньо ввозяться на митну територію України, так і до таких, що перебувають на митній території України.
 
455. 2. У митний режим транзиту можуть бути поміщені товари та/або транспортні засоби комерційного призначення незалежно від їх митного статусу.
 
456. 3. У митний режим транзиту можуть бути поміщені будь-які товари, крім заборонених законодавством для ввезення та/або транзиту через митну територію України.
 
457. 4. Для поміщення товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення в режим транзиту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:
 
458. 1) подати митному органу митну декларацію (документ, який відповідно до статті 241 цього Кодексу використовується як митна декларація), товарно-транспортний документ на перевезення та рахунок (інвойс) або інший документ, який визначає вартість товару;
 
459. 2) у випадках, визначених законодавством України, надати митному органу дозвільний документ на транзит через митну територію України, який видається відповідними уповноваженими органами;
 
460. 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, надати митному органу гарантію доставки товарів до митного органу призначення.
 
461. 5. Для ідентифікації товарів, що поміщуються у митний режим транзиту, можуть вживатися заходи, передбачені частинами другою та третьою статті 40 цього Кодексу.
 
462. 6. Не вимагається застосування заходів для ідентифікації тари, піддонів та інших подібних товарів, що не мають індивідуальних ідентифікаційних ознак.
 
463. Стаття 240. Вимоги до переміщення товарів в режимі транзиту
 
464. 1. Товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у режимі транзиту, повинні:
 
465. 1) перебувати у незмінному стані, крім природних змін їх якісних та (або) кількісних характеристик за нормальних умов транспортування й зберігання;
 
466. 2) не використовуватися ні з якою іншою метою, крім транзиту;
 
467. 3) бути доставленими у митний орган призначення до закінчення строку, визначеного статтею 242 цього Кодексу;
 
468. 4) мати неушкоджені засоби ідентифікації у разі їх застосування.
 
469. 2. Транспортні засоби комерційного призначення, поміщені у митний режим транзиту, можуть піддаватися операціям з технічного обслуговування та ремонту, потреба в яких виникла під час перебування їх на митній території України.
 
470. 3. За умови забезпечення ідентифікації товарів, що переміщуються у режимі транзиту, та дотримання інших вимог, установлених законодавством, допускається перевезення зазначених товарів транспортним засобом, який здійснює перевезення в межах митної території України товарів, які не перебувають під митним контролем.
 
471. Стаття 241. Документи, що використовуються для декларування у режим транзиту
 
472. 1. Для декларування у режим транзиту товарів, що переміщуються будь-яким видом транспорту, крім випадків транзиту у межах одного пункту пропуску та транзиту з використанням книжки А.Т.А. або книжки СРD, використовується митна декларація.
 
473. 2. У разі транзиту в межах одного пункту пропуску як митна декларація залежно від виду транспорту може використовуватися авіаційна вантажна накладна (Аіr Wаybіll) або коносамент (Віll оf Lаdіng).
 
474. 3. Для декларування товарів, що не є підакцизними, як митна декларація залежно від виду транспорту може використовуватися накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (СІМ), накладна ЦІМ/УМВС (ЦИМ/СМГС, СІМ/SМGS), книжка МДП (Саrnеt ТІR).
 
475. 4. Незалежно від виду транспорту, для декларування у режим транзиту товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення можуть використовуватися книжка АТА або книжка СРD.
 
476. 5. У випадках, передбачених міжнародними договорами України, для декларування у режим транзиту товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення використовуються документи, передбачені такими договорами.
 
477. Стаття 242. Тривалість митного транзиту
 
478. 1. Установлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту:
 
479. 1) для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності одного митного органу - 5 діб);
 
480. 2) для залізничного транспорту - 28 діб;
 
481. 3) для авіаційного транспорту - 5 діб;
 
482. 4) для морського та річкового транспорту - 20 діб;
 
483. 5) для трубопровідного транспорту - 31 доба;
 
484. 6) для трубопровідного транспорту (з перевантаженням на інші види транспорту) -90 діб.
 
485. 2. До строків, зазначених у частині першій цієї статті, не включається:
 
486. 1) час дії обставин, зазначених у статті 117 цього Кодексу;
 
487. 2) час зберігання товарів під митним контролем (за умови інформування митного органу, який контролює їх переміщення);
 
488. 3) час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, у випадках, передбачених цим розділом (за умови інформування митного органу, який контролює переміщення цих товарів).
 
489. Стаття 243. Окремі положення щодо застосування режиму транзиту
 
490. 1. Перевантаження товарів, що переміщуються у режимі транзиту, з транспортного засобу на інший, допускається з дозволу митного органу, в зоні діяльності якого проводиться перевантаження.
 
491. 2. Якщо перевантаження може бути здійснене без порушення митних пломб та інших засобів ідентифікації, таке перевантаження допускається без дозволу, але з попереднім інформуванням митного органу.
 
492. 3. Проведення угрупування пакувальних місць, зміна упаковки, маркування, сортування, а також ремонт та заміна пошкодженої упаковки здійснюються з дозволу митного органу.
 
493. 4. Для отримання дозволу митного органу особою, відповідальною за дотримання вимог митного режиму, митному органу подаються тільки товарно-транспортний документ на перевезення товару.
 
494. 5. Під час переміщення товарів у митному режимі транзиту дозволяється здійснення заміни механічного транспортного засобу з попереднім інформуван-ням митного органу призначення про причини такої заміни, якщо така заміна не потребує перевантаження товарів.
 
495. 6. При вивезенні за межі митної території України товарів, поміщених в митні режими експорту, реекспорту, тимчасового вивезення, переробки за межами митної території, положення цього розділу застосовуються з моменту початку переміщення зазначених товарів з митного органу відправлення і до моменту пред’явлення їх митному органу призначення.
 
496. Стаття 244. Каботажні перевезення
 
497. 1. Під каботажем розуміється перевезення українських та іноземних товарів шляхом завантаження їх на морське (річкове) судно в одному пункті на митний території України і транспортування в інший пункт території України, де здійснюватиметься їх вивантаження. При цьому товари, увезені на митну територію України морським (річковим) судном, допускаються до каботажного переміщення між митними органами або в межах одного митного органу після їх перевантаження на інше морське (річкове) судно, що ходить під прапором України або іноземне судно, за умови отримання на це дозволу Міністерства транспорту України.
 
498. 2. Іноземні товари перебувають під митним контролем протягом усього часу каботажу.
 
499. Стаття 245. Розміщення товарів на борту морських (річкових) суден для каботажного перевезення
 
500. 1. Каботажні перевезення іноземних товарів на борту морського (річкового) судна разом з українськими товарами здійснюється за умови їх надійної ідентифікації.
 
501. 2. Якщо забезпечення надійної ідентифікації неможливе, митні органи вимагають переміщення українських товарів окремо від іноземних товарів, що знаходяться на борту судна, яке здійснюватиме таке перевезення.
 
502. Стаття 246. Навантаження та вивантаження
 
503. 1. Навантаження на судна товарів, що переміщуються каботажем, та їх вивантаження з цих суден здійснюються, в морських (річкових) портах, за місцем розташування митних органів.
 
504. 2. В разі одночасного каботажного перевезення іноземних та українських товарів, митна служба дозволяє навантаження або розвантаження українських товарів у найкоротший термін після прибуття судна в місце навантаження або розвантаження.
 
505. 3. На прохання власника товарів, що переміщуються каботажем, чи уповноваженої ним особи митний орган дозволяє здійснити під контролем посадових осіб цього органу та на умовах, визначених цим Кодексом, навантаження та/або вивантаження зазначених товарів в іншому пункті, ніж це було спочатку заплановано, у тому числі поза місцем розташування митних органів, а також поза робочим часом, встановленим для митних органів, зі справлянням відповідної плати, передбаченої цим Кодексом.
 
506. 4. Якщо судно, що здійснює каботажне переміщення товарів, унаслідок аварії, стихійного лиха або інших обставин, що мають характер непереборної сили, не в змозі досягти одного з місць здійснення митного контролю на митній території України, вивантаження з нього товарів допускається в місцях, де немає митних органів. У таких випадках капітан судна повинен вжити всіх необхідних заходів для забезпечення зберігання цих товарів, та інформування митних органів. При цьому, товари продовжують перебувати в каботажі.
 
507. Стаття 247. Документи, необхідні для допуску товарів до каботажного перевезення
 
508. 1. Для каботажного перевезення товарів митному органу подається документ, що містить перелік товарів, призначених для цього перевезення, відомості про судно, що здійснюватиме таке перевезення, а також назву українського порту або портів, де повинно здійснюватися вивантаження зазначених товарів. Цей документ після здійснення митних формальностей є підставою для здійснення одного каботажного перевезення зазначених у ньому товарів. Митний орган, що здійснив митні формальності, повідомляє про це митні органи призначення. При вивантаженні товарів у пункті призначення митному органу подається перелік товарів, що підлягають вивантаженню в цьому пункті.
 
509. 2. Якщо судно регулярно здійснює каботажні перевезення ідентичних товарів між одними й тими самими пунктами, документ, зазначений у частині першій цієї статті, є підставою для здійснення перевезень протягом визначеного перевізником та погодженого митним органом строку. Митний орган, що здійснив митні формальності, повідомляє про це митні органи призначення. В цьому випадку, перед навантаженням товарів на судно митному органу подається тільки перелік цих товарів, а при вивантаженні - тільки перелік товарів, що вивантажуються.
 
510. Стаття 248. Митний статус товарів, що поміщуються у режим транзиту
 
511. 1. Іноземні товари, поміщені у режим транзиту, зберігають статус іноземних товарів.
 
512. 2. Українські товари, поміщені у режим транзиту, зберігають статус українських товарів.
 
513. Стаття 249. Завершення митного режиму транзиту
 
514. 1. Митний режим транзиту завершується вивезенням товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем митного органу призначення.
 
515. 2. При вивезенні за межі митної території України товарів, поміщених у митний режим транзиту, окремими партіями, режим транзиту вважається завершеним після фактичного вивезення за межі митної території України останньої з таких окремих партій.
 
516. 3. При ввезенні товарів на митну територію України з метою подальшого їх поміщення у відповідний митний режим, митний режим транзиту завершується виконанням формальностей щодо доставлення товарів до митного органу призначення.
 
517. 4. Режим транзиту також завершується поміщенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення в інший митний режим при дотриманні вимог, установлених цим Кодексом.
 
518. 5. Для завершення митного режиму транзиту особою, відповідальною за дотримання вимог митного режиму, до закінчення строку, визначеного статтею 242 цього Кодексу, митному органу призначення повинні бути представлені товари, поміщені у режим транзиту та митна декларація або інший документ, визначений статтею 241 цього Кодексу.
 
519. 6. Митний орган призначення після представлення товарів, поміщених у режим транзиту та митної декларації або іншого документу, визначеного статтею 241 цього Кодексу, перевіряє дотримання вимог, установлених митним законодавством до переміщення товарів у режимі транзиту, та виконує митні формальності, необхідні для завершення митного режиму транзиту.
 
520. 7. Українські товари, що відповідно до пункту 5 частини другої статті 238 цього Кодексу переміщувались у режимі транзиту між штучним островом, установкою або спорудою, створеними у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України, та митним органом, розташованим на території України, зайнятій сушею, випускаються з-під митного контролю після виконання необхідних митних формальностей щодо доставки товарів.
 
521. 8. Митний режим транзиту також припиняється у разі конфіскації товарів, їх повної втрати унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили у порядку, встановленому міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.
 
522. 9. У випадку припинення режиму транзиту згідно з частиною сьомою цієї статті вивезення товарів за межі митної території України не вимагається, а гарантії, надані відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 239 цього Кодексу, підлягають поверненню.
 
523. ГЛАВА 40. Тимчасове ввезення
 
524. Стаття 250. Поняття митного режиму тимчасового ввезення
 
525. Тимчасове ввезення - митний режим, відповідно до якого іноземні товари або транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з повним або частковим умовним звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їхнього використання.
 
526. Стаття 251. Умови поміщення у режим тимчасового ввезення
 
527. 1. Митний режим тимчасового ввезення може бути застосований до товарів, що надходять на митну територію України, та до товарів, що зберігаються під митним контролем або поміщені в інший митний режим, який передбачає їх перебування під митним контролем.
 
528. 2. Законодавством можуть бути визначені документи, які використовуються для декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення в митний режим тимчасового ввезення замість митної декларації.
 
529. 3. Митний орган, що здійснює випуск товарів у режим тимчасового ввезення, повинен пересвідчитись у можливості ідентифікації цих товарів при їх реекспорті, та вжити заходів для нанесення або фіксування необхідних ідентифікаційних ознак товарів.
 
530. 4. Для ідентифікації товарів, що поміщуються у митний режим тимчасового ввезення, можуть вживатися заходи, передбачені частинами другою та третьою статті 40 цього Кодексу.
 
531. 5. Для ідентифікації тимчасово ввезених товарів митні органи вживають необхідні заходи тільки у тих випадках, коли комерційні способи ідентифікації є не достатніми.
 
532. 6. Не вимагається застосування заходів для ідентифікації тари, піддонів та інших подібних товарів, що не мають індивідуальних ідентифікаційних ознак.
 
533. 7. Для поміщення товарів у режим тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, повинна:
 
534. 1) подати митному органу, що здійснює випуск товарів у режим тимчасового ввезення, документи на такі товари з обґрунтуванням підстав поміщення їх у цей режим;
 
535. 2) у випадках, передбачених законодавством, надати митному органу зобов’язання про реекспорт товарів, які тимчасово ввозяться, у строки, встановлені митним органом;
 
536. 3) подати митному органу дозвіл відповідного компетентного органу на тимчасове ввезення, якщо отримання такого дозволу передбачено законодавством;
 
537. 4) сплатити податки у відповідності до статті 253 цього Кодексу або надати гарантію дотримання вимог митного режиму тимчасового ввезення відповідно до статті 257 цього Кодексу.
 
538. Стаття 252. Товари і транспортні засоби, які можуть бути поміщені у митний режим тимчасового ввезення з повним умовним звільненням від оподаткування
 
539. 1. У митний режим тимчасового ввезення з повним умовним звільненням від оподаткування митними платежами поміщуються товари і транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у статті 114 цього Кодексу та в Додатках В.1 - В.9, С і D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), на умовах, визначених цими Додатками, а також повітряні судна, які ввозяться на митну територію України українськими авіакомпаніями за договорами оперативного лізингу.
 
540. 2. У разі порушення умов митного режиму тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання режиму, зобов'язана сплатити суму податкового зобов'язання та пеню відповідно до Податкового кодексу України.
 
541. Стаття 253. Товари, що можуть поміщуватися у режим тимчасового ввезення з частковим умовним звільненням від оподаткування
 
542. 1. У режим тимчасового ввезення з частковим умовним звільненням від оподаткування відповідно до положень Додатку Е до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), можуть поміщуватися товари, не зазначені у статтях 114, 252 цього Кодексу, а також у Додатках В.1 - В.9, С, D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), або такі, що не відповідають вимогам вказаних Додатків.
 
543. 2. У разі тимчасового ввезення товарів з частковим умовним звільненням від оподаткування за кожний повний або неповний календарний місяць заявленого строку перебування на митній території України сплачується 3 відсотки суми митних платежів, яка підлягала б сплаті у разі випуску цих товарів у вільний обіг на митній території України, розрахованої на дату поміщення їх у режим тимчасового ввезення.
 
544. 3. Сума митних платежів сплачується при розміщенні товарів у митний режим тимчасового ввезення та розраховується за встановлений митним органом строк дії цього митного режиму.
 
545. 4. У такому ж порядку сплачуються митні платежі у разі продовження строку тимчасового ввезення зазначених товарів відповідно до статті 255 цього Кодексу.
 
546. 5. Загальна сума митних платежів, яка підлягає сплаті за час перебування товарів у режимі тимчасового ввезення з частковим умовним звільненням від оподаткування, не повинна перевищувати суми, яка підлягала б сплаті у разі випуску цих товарів у вільний обіг на митній території України, розрахованої на дату поміщення їх у режим тимчасового ввезення.
 
547. 6. Сума митних платежів, сплачена на підставі часткового умовного звільнення від оподаткування, поверненню не підлягає.
 
548. 7. У разі випуску товарів, поміщених в режим тимчасового ввезення з частковим звільненням від оподаткування, у вільний обіг на митній території України або передачі таких товарів у користування іншій особі митні платежі сплачуються в обсязі, передбаченому законом для ввезення цих товарів на митну територію України у митному режимі імпорту, за відрахуванням суми, вже сплаченої на підставі часткового умовного звільнення цих товарів від оподаткування. При цьому за період, коли застосовувалося таке звільнення, підлягають сплаті проценти з сум податкових зобов'язань, що підлягали б сплаті, коли б щодо таких сум надавалося розстрочення податкових зобов'язань відповідно до розділу ІІ Податкового кодексу України.
 
549. 8. Кабінет Міністрів України може встановлювати перелік товарів, на які поширюється чи не поширюється право на тимчасове ввезення з частковим умовним звільненням від оподаткування. Зміст такого переліку повідомляється Депозитарію Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік).
 
550. Стаття 254. Операції з транспортними засобами, поміщеними в режим тимчасового ввезення
 
551. Транспортні засоби комерційного призначення, поміщені в режим тимчасового ввезення, можуть піддаватися операціям технічного обслуговування та ремонту, необхідність в яких виникла протягом строку перебування у режимі тимчасового ввезення.
 
552. Стаття 255. Строки тимчасового ввезення
 
553. 1. Строк тимчасового ввезення товарів установлюється митним органом у кожному конкретному випадку та не повинен перевищувати трьох років з дати поміщення товарів у режим тимчасового ввезення.
 
554. 2. Строк тимчасового ввезення транспортних засобів комерційного призначення установлюється митним органом з урахуванням того, що ці транспортні засоби повинні бути вивезені за межі митної території України відразу ж після закінчення транспортних операцій, для яких вони були ввезені.
 
555. 3. З урахуванням мети ввезення товарів та інших обставин строк, зазначений у частинах першій - другій цієї статті, може бути продовжений відповідним митним органом.
 
556. 4. Якщо товари або транспортні засоби, поміщені у митний режим тимчасового ввезення, не можуть бути своєчасно реекспортовані внаслідок накладення на них арешту (за винятком арешту внаслідок позовів приватних осіб) або вилучення у справі про порушення митних правил, то перебіг строку тимчасового ввезення зупиняється на час такого арешту (вилучення).
 
557. Стаття 256. Передача права на тимчасове ввезення
 
558. За заявою особи, відповідальної за дотримання митного режиму тимчасового ввезення, митний орган надає дозвіл на передачу права використання режиму тимчасового ввезення щодо товарів будь-якій іншій особі за умови, що така інша особа:
 
559. 1) відповідає вимогам, встановленим законодавством, та
 
560. 2) приймає на себе зобов'язання особи, відповідальної за дотримання митного режиму тимчасового ввезення.
 
561. Стаття 257. Гарантування дотримання вимог митного режиму тимчасового ввезення
 
562. 1. Гарантування дотримання вимог митного режиму тимчасового ввезення здійснюється шляхом:
 
563. 1) застосування міжнародного митного документа (книжки АТА або книжки СРD), що містить чинну міжнародну гарантію сплати митних платежів, установлених законом на імпорт товарів;
 
564. 2) надання фінансової гарантії у порядку, передбаченому розділом ІХ цього Кодексу.
 
565. 2. Фінансова гарантія повертається у порядку, передбаченому розділом ІХ цього Кодексу, після завершення режиму тимчасового ввезення.
 
566. 3. Гарантія дотримання вимог митного режиму тимчасового ввезення не вимагається щодо:
 
567. 1) устаткування для підготовки радіо- чи телепередач ірепортажів, та транспортних засобів, спеціально пристосованих для використання для цілей радіо- чи телепередач;
 
568. 2) контейнерів, піддонів та упаковок;
 
569. 3) наукового іпедагогічного устаткування та матеріалів для забезпечення добробуту мореплавців, що використовуються на борту суден;
 
570. 4) особистих речей;
 
571. 5) товарів, ввезених для спортивних цілей;
 
572. 6) товарів, що ввозяться в рамках прикордонного обігу;
 
573. 7) медичного, хірургічного ілабораторного устаткування, а також щодо будь-яких товарів, таких як автомобілі чи інші транспортні засоби, ковдри, намети, збірні будинки, інших товарів першої необхідності, відправлені як допомога потерпілим від стихійного лиха чи подібних катастроф;
 
574. 8) транспортних засобів комерційного призначення;
 
575. 9) тяглових тварин, тварин, ввезених для перегону на нове пасовисько чи випасання на землях, розташованих у прикордонній смузі (контрольованому прикордонному районі);
 
576. 10) товарів, які тимчасово ввозяться на митну територію України з частковим звільненням від оподаткування.
 
577. Стаття 258. Митний статус товарів, поміщених у режим тимчасового ввезення
 
578. Іноземні товари, поміщені у режим тимчасового ввезення, зберігають статус іноземних товарів
 
579. Стаття 259. Завершення режиму тимчасового ввезення
 
580. 1. Режим тимчасового ввезення товарів або транспортних засобів завершується шляхом їх реекспорту або поміщення у інший митний режим, а також у випадку припинення режиму тимчасового ввезення відповідно до частини третьої цієї статті.
 
581. 2. Якщо заборони або обмеження щодо імпорту, що діяли на момент тимчасового ввезення товарів, скасовано протягом їх перебування у режимі тимчасового ввезення, дозволяється завершення режиму тимчасового ввезення шляхом випуску товарів для вільного обігу на митній території України.
 
582. 3. Режим тимчасового ввезення припиняється митним органом у разі конфіскації товарів або транспортних засобів комерційного призначення, їх повної втрати унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили у порядку, встановленому міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.
 
583. 4. У випадку припинення режиму тимчасового ввезення згідно з частиною третьою цієї статті реекспорт товарів або транспортних засобів комерційного призначення не вимагається, а гарантії, надані відповідно до статті 257 цього Кодексу, підлягають поверненню.
 
584. ГЛАВА 41. Тимчасове вивезення
 
585. Стаття 260. Поняття митного режиму тимчасового вивезення
 
586. Тимчасове вивезення - митний режим, відповідно до якого українські товари або транспортні засоби комерційного призначення вивозяться за межі митної території України з повним умовним звільненням від оподаткування та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, і підлягають реімпорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їхнього використання.
 
587. Стаття 261. Умови переміщення товарів у режимі тимчасового вивезення
 
588. 1. Митний режим тимчасового вивезення може бути застосований до товарів, що безпосередньо вивозяться за межі митної території України.
 
589. 2. Законодавством можуть бути визначені документи, які використовуються для декларування товарів або транспортних засобів комерційного призначення у митний режим тимчасового вивезення замість митної декларації
 
590. 3. Митний орган, що здійснює випуск товарів у режим тимчасового вивезення, повинен пересвідчитись у можливості ідентифікації цих товарів при їх реекспорті, та вжити заходів для нанесення або фіксування необхідних ідентифікаційних ознак товарів.
 
591. 4. Для ідентифікації товарів, що поміщуються у митний режим тимчасового вивезення, можуть вживатися заходи, передбачені частинами другою та третьою статті 40 цього Кодексу.
 
592. 5. Для ідентифікації товарів, що тимчасово вивозяться, митні органи вживають необхідні заходи тільки у тих випадках, коли комерційні способи ідентифікації є не достатніми.
 
593. 6. Не вимагається застосування заходів для ідентифікації тари, піддонів та інших подібних товарів, що не мають індивідуальних ідентифікаційних ознак.
 
594. 7. Для поміщення товарів у режим тимчасового вивезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, повинна:
 
595. 1) подати митному органу, що здійснює випуск товарів у режим тимчасового вивезення, документи на такі товари з обґрунтуванням підстав поміщення їх у цей режим;
 
596. 2) у випадках, передбачених законодавством, надати митному органу зобов’язання про реімпорт товарів, які тимчасово вивозяться, у строки, встановлені митним органом;
 
597. 3) подати митному органу дозвіл відповідного компетентного органу на тимчасове вивезення товарів, якщо отримання такого дозволу передбачено законодавством.
 
598. Стаття 262. Операції з тимчасово вивезеними товарами
 
599. Транспортні засоби комерційного призначення, поміщені в режим тимчасового вивезення, можуть піддаватися операціям технічного обслуговування та ремонту, необхідність в яких виникла протягом строку перебування у режимі тимчасового вивезення.
 
600. Стаття 263. Строки тимчасового вивезення
 
601. 1. Строк тимчасового вивезення товарів установлюється митним органом у кожному конкретному випадку та не повинен перевищувати трьох років з дати поміщення товарів у режим тимчасового вивезення.
 
602. 2. З урахуванням мети вивезення товарів та інших обставин строк, зазначений у частині першій цієї статті, може бути продовжений відповідним митним органом.
 
603. 3. У випадках, коли товари або транспортні засоби, поміщені в режим тимчасового вивезення, не можуть бути своєчасно реімпортовані внаслідок накладення на них арешту, то перебіг строку тимчасового вивезення зупиняється на час такого арешту.
 
604. Стаття 264. Передача права на тимчасове вивезення
 
605. За заявою особи, відповідальної за дотримання митного режиму тимчасового вивезення, митний орган надає дозвіл на передачу права використання режиму тимчасового вивезення щодо товарів або транспортних засобів комерційного призначення будь-якій іншій особі за умови, що така інша особа:
 
606. 1) відповідає вимогам, встановленим законодавством; та
 
607. 2) приймає на себе зобов'язання особи, відповідальної за дотримання митного режиму тимчасового вивезення.
 
608. Стаття 265. Звільнення від оподаткування у режимі тимчасового вивезення
 
609. При поміщенні товарів або транспортних засобів комерційного призначення з митної території України в митний режим тимчасового вивезення та їх реімпорті до закінчення строку, встановленого митним органом, застосовується повне звільнення від оподаткування.
 
610. Стаття 266. Митний статус товарів, поміщених в режим тимчасового вивезення
 
611. Українські товари, поміщені в режим тимчасового вивезення, зберігають статус українських товарів.
 
612. Стаття 267. Завершення режиму тимчасового вивезення
 
613. 1. Режим тимчасового вивезення товарів або транспортних засобів комерційного призначення завершується шляхом їх реімпорту або поміщення в інший митний режим, дозволений законодавством України, а також у випадку припинення режиму тимчасового вивезення відповідно до частини третьої цієї статті.
 
614. 2. Якщо заборони або обмеження щодо експорту, що діяли на момент тимчасового вивезення товарів, скасовано протягом їх перебування у режимі тимчасового вивезення, дозволяється завершення режиму тимчасового вивезення шляхом випуску товарів у режим експорту.
 
615. 3. Режим тимчасового вивезення припиняється митним органом у разі конфіскації товарів або транспортних засобів комерційного призначення, їх повної втрати унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили у порядку, встановленому міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.
 
616. 4. У випадку припинення режиму тимчасового вивезення товарів або транспортних засобів комерційного призначення згідно з частиною третьою цієї статті, їх реімпорт не вимагається.
 
617. ГЛАВА 42. Митний склад
 
618. Стаття 268. Поняття режиму митного складу
 
619. Митний склад - митний режим, відповідно до якого іноземні або українські товари зберігаються під митним контролем із повним умовним звільненням від оподаткування та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
 
620. Стаття 269. Умови поміщення товарів у режим митного складу
 
621. 1. У режим митного складу можуть поміщатися будь-які товари, за винятком:
 
622. 1) товарів, заборонених до ввезення в Україну, вивезення з України та транзиту через територію України;
 
623. 2) товарів, строк зберігання або використання яких закінчився;
 
624. 3) товарів, що надходять в Україну як гуманітарна допомога;
 
625. 4) живих тварин;
 
626. 5) електроенергії та газу;
 
627. 2. Для поміщення товарів у режим митного складу митному органу подається митна декларація, товарно-транспортний документ на перевезення та рахунок (інвойс) або інший документ, який визначає вартість товару. Товари, що поміщуються у митний режим митного складу, декларуються митному органу утримувачем митного складу.
 
628. 3. Розміщення на території митного складу товарів, поміщених у інші, ніж митий склад, митні режими (транзиту, тимчасового ввезення, переробки на митній території, експорту, тимчасового вивезення, переробки за межами митної території) для їх зберігання, перевантаження або довантаження транспортного засобу, здійснюється на підставі раніше оформленої митної декларації в такі інші митні режими (документу, що її замінював). В цьому разі поміщення таких товарів у митний режим митного складу не відбувається. Товари, що вивантажуються на митний склад і призначені для зберігання більше ніж на 90 днів, підлягають поміщенню у режим митного складу.
 
629. 4. У разі надходження товарів у складі консолідованих вантажів з метою подальшої доставки в митний орган призначення, при перевантаженні з одного транспортного засобу в іншій обов'язкове їх розміщення на митний склад або у режимі митного складу не вимагається..
 
630. 5. Митним органам для поміщення товарів у митний режим митного складу забороняється вимагати:
 
631. 1) подання інших, ніж передбачені у частинах другій і третій цієї статті, документів (у тому числі документів, які видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів);
 
632. 2) проведення видів контролю, зазначених у статті 32 цього Кодексу.
 
633. Стаття 270. Умови поміщення товарів у режим митного складу та їх реекспорту на митних складах, що розташовані на територіях прикордонних морських і річкових портів, аеропортів, залізничних станцій
 
634. 1. Товари, що ввозяться на митну територію України, і розміщуються на митні склади, розташовані на територіях прикордонних морських і річкових портів, аеропортів, залізничних станцій, поміщуються у митний режим митного складу на підставі електронного повідомлення утримувача митного складу, що містить кількість та опис товарів, підписаного електронним цифровим підписом.
 
635. 2. Розміщення товарів на митному складі не потребує дозволу митного органу.
 
636. 3. Електронне повідомлення надсилається митному органу утримувачем митного складу протягом чотирьох годин з моменту фактичного розміщення товарів на митному складі. Митний орган надсилає утримувачу митного складу підтвердження про дату та час отримання електронного повідомлення.
 
637. 4. Поміщення у митний режим реекспорту товарів з митних складів, розташованих на територіях прикордонних морських і річкових портів, аеропортів, залізничних станцій, здійснюється на підставі електронного повідомлення утримувача митного складу, що містить кількість та опис товарів, підписаного електронним цифровим підписом.
 
638. 5. Електронне повідомлення надсилається митному органу утримувачем митного складу не пізніше, ніж за чотири години до моменту фактичного випуску товарів з митного складу. Митний орган надсилає утримувачу митного складу підтвердження про дату та час отримання електронного повідомлення.
 
639. 6. Якщо протягом двох годин з моменту отримання митним органом електронного повідомлення про реекспорт товарів митний орган не повідомив утримувача митного складу про намір здійснити митний огляд товарів, дозволяється випускати товари з території митного складу з метою їх реекспорту.
 
640. 7. Форма електронного повідомлення встановлюється міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого органу виконавчої влади в галузі митної справи, і ґрунтується на звичайних правилах складського обліку.
 
641. Стаття 271. Умови поміщення на митний склад та подальшого розпорядження товарами, що переміщуються у складі консолідованих вантажів
 
642. 1. Під консолідованим вантажем розуміється вантаж, що перевозиться одним транспортним засобом і складається з двох і більше партій товарів для різних одержувачів або для одного одержувача від різних відправників.
 
643. 2. Під митним органом відправлення розуміється будь-який митний орган України, з якого починається переміщення товарів під митним контролем по митній території України.
 
644. 3. Під митним органом призначення розуміється будь-який митний орган України, у якому закінчується переміщення товарів під митним контролем по митній території України.
 
645. 4. Під митним органом утримувача складу розуміється митний орган, в зоні діяльності якого розташований митний склад.
 
646. 5. Переміщення консолідованих вантажів із митного органу відправлення на кордоні України в митний орган призначення з проміжним розміщенням цих вантажів на митному складі здійснюється на підставі договорів на перевезення..
 
647. 6. Для здійснення контролю за доставкою консолідованих вантажів, що ввозяться на митну територію України, з митного органу відправлення на кордоні України в митний орган утримувача митного складу, а також для поміщення товарів у режим митного складу використовується попередня митна декларація.
 
648. 7. Контроль за доставкою товарів з митного органу утримувача складу в митницю призначення для кінцевого одержувача здійснюється на підставі поданих утримувачем складу нових документів контролю за доставкою товарів.
 
649. 8. Кінцевий одержувач товару має право на повторне поміщення товару у митний режим митного складу.
 
650. Стаття 272. Строк зберігання товарів у режимі митного складу
 
651. 1. Строк зберігання товарів у режимі митного складу не може перевищувати 1095 днів від дня поміщення цих товарів у зазначений режим.
 
652. 2. Строк зберігання в режимі митного складу підакцизних товарів, іноземних товарів, які були попередньо поміщені у митні режими транзиту, тимчасового ввезення або переробки на митній території України, а також продуктів переробки не може перевищувати 365 днів від дня поміщення їх у митний режим митного складу.
 
653. 3. Іноземні товари, що зберігаються в режимі митного складу, до закінчення строку їх придатності або строків зберігання, установлених частинами першою і другою цієї статті, повинні бути задекларовані для ввезення на митну територію України в іншому митному режимі або реекспортовані. Якщо іноземні товари під час зберігання в режимі митного складу були зіпсовані або ушкоджені внаслідок аварії чи дії обставин непереборної сили, такі товари за умови належного підтвердження зазначених фактів дозволяється декларувати для вільного обігу на митній території України так, ніби вони були увезені в зіпсованому (ушкодженому) стані.
 
654. 4. Строк зберігання у режимі митного складу товарів, призначених для експорту, не може перевищувати одного року з дати поміщення їх у цей режим. До закінчення зазначеного строку такі товари повинні бути вивезені за межі митної території України.
 
655. 5. Протягом тридцяти днів після закінчення строку зберігання товарів в митному режимі митного складу утримувач складу повинен передати їх на склад митного органу, а в разі закінчення строку придатності зазначених товарів - задекларувати їх у митний режим знищення або руйнування.
 
656. Стаття 273. Митний статус товарів, поміщених в режим митного складу
 
657. 1. Іноземні товари, поміщені в режим митного складу, зберігають статус іноземних товарів.
 
658. 2. Українські товари, поміщені в режим митного складу, втрачають статус українських товарів з моменту відшкодування сум митних платежів.
 
659. Стаття 274. Операції з товарами на митному складі
 
660. 1. З товарами, які зберігаються на митному складі, без дозволу митного органу можуть проводитися операції, необхідні для забезпечення збереження цих товарів:
 
661. 1) переміщення товарів у межах складу з метою раціонального розміщення;
 
662. 2) чищення;
 
663. 3) провітрювання;
 
664. 4) створення оптимального температурного режиму зберігання;
 
665. 5) сушіння (у тому числі із створенням потоку тепла);
 
666. 6) захист від корозії;
 
667. 7) боротьба із шкідниками;
 
668. 8) інвентаризація.
 
669. 2. Власник товарів, що зберігаються в режимі митного складу, або уповноважена ним особа з дозволу митного органу може проводити підготовку таких товарів до продажу (відчуження) та транспортування: консолідація та подрібнення партій, формування відправлень, сортування, пакування, перепакування, маркування, навантаження, вивантаження, перевантаження та інші подібні операції.
 
670. 3. З дозволу митного органу можуть також братися проби та зразки товарів.
 
671. 4. Операції, що проводяться з товарами, які зберігаються на митному складі, не повинні змінювати характеристик, за якими ці товари були класифіковані згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності.
 
672. 5. З дозволу митного органу та за умови надання фінансової гарантії відповідно до цього Кодексу, товари, поміщені у режим митного складу, можуть тимчасово з наступним поверненням вивозитись з митного складу на строк, обумовлений метою такого вивезення, а не більший, ніж 45 днів. Не підлягають тимчасовому випуску з наступним поверенням товари, що використовуватимуться для виробництва, упаковки, експлуатації природних ресурсів, будівництва, ремонту чи обслуговування, виконання земляних або інших подібних робіт.
 
673. Стаття 275. Передача права власності на товари, що знаходяться на митному складі
 
674. Допускається передача права власності на іноземні товари, що поміщені у митний режим митного складу. Інформація про власника товарів надається митному органу під час випуску зазначених товарів з митного складу.
 
675. Стаття 276. Особи, відповідальні за недодержання порядку зберігання товарів на митному складі та здійснення операцій з цими товарами
 
676. 1. Утримувач митного складу несе передбачену цим Кодексом та іншими законодавчими актами України відповідальність:
 
677. 1) за недодержання порядку зберігання товарів на митному складі та здійснення з цими товарами операцій, крім випадків, передбачених частинами другою і третьою статті 274 цього Кодексу;
 
678. 2) за видачу товарів без дозволу митного органу;
 
679. 3) за втрату товарів, крім втрати при здійсненні з цими товарами операцій, передбачених частиною другою статті 274 цього Кодексу.
 
680. 2. Власник товару несе передбачену цим Кодексом та іншими законодавчими актами України відповідальність:
 
681. 1) за недодержання порядку здійснення з товарами операцій, передбачених частиною другою статті 274 цього Кодексу;
 
682. 2) за втрату товарів при здійсненні операцій, передбачених частиною другою статті 274 цього Кодексу.
 
683. 3. У разі втрати чи видачі без дозволу митного органу товарів, крім втрати товарів при здійсненні операцій, передбачених частиною другою статті 274 цього Кодексу, утримувач митного складу зобов’язаний сплатити митні платежі, установлені законом на імпорт цих товарів.
 
684. 4. У разі втрати товарів при здійсненні операцій, передбачених частиною другою статті 274 цього Кодексу, власник товарів зобов’язаний сплатити митні платежі, установлені законом на імпорт цих товарів.
 
685. 5. Зазначені особи звільняються від обов’язку зі сплати митні платежі, установлені законом на імпорт товарів, якщо товари, що зберігаються на складі, втрачено внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили, що підтверджено в установленому порядку, а також у разі природних втрат товарів за нормальних умов зберігання.
 
686. 6. Особи, що відбирали проби чи зразки товарів несуть передбачену цим Кодексом та іншими законодавчими актами України відповідальність за недодержання встановленого законодавством порядку відбору проб та зразків товарів.
 
687. Стаття 277. Завершення режиму митного складу
 
688. 1. Режим митного складу завершується шляхом поміщення товарів у інший митний режим, а також у випадку припинення режиму митного складу відповідно до частини третьої цієї статті.
 
689. 2. Якщо заборони або обмеження щодо імпорту чи експорту, що діяли під час перебування товарів у режимі митного складу, скасовано, дозволяється завершення режиму митного складу шляхом випуску товарів для вільного обігу на митній території України або за межами цієї території.
 
690. 3. Режим митного складу припиняється митним органом у разі:
 
691. 1) передачі товарів на склад митного органу у зв’язку із закінченням строків зберігання в режимі митного складу;
 
692. 2) конфіскації товарів;
 
693. 3) повної втрати товарів унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту такої аварії або дії обставин у порядку, встановленому міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.
 
694. 4. У випадку припинення режиму митного складу згідно з частиною третьою цієї статті поміщення товарів у інший митний режим не вимагається, а гарантії, надані відповідно до частини п’ятої статті 274 цього Кодексу, підлягають поверненню.
 
695. 5. Після перебування на митному складі товари, оформлені у митних режимах експорту, реекспорту, транзиту, тимчасового вивезення, переробки за межами митної території України, мають бути в установлений відповідно до цього Кодексу строк вивезені за межі митної території України або поміщені у інший митний режим, який дозволяється у відношенні таких товарів.
 
696. 6. У разі поміщення товарів, розміщених на митному складі, до іншого митного режиму та у випадках, визначених частиною п’ятою цієї статті, митний орган встановлює строк для вивезення зазначених товарів з митного складу, виходячи з наявних транспортних засобів та навантажувально-розвантажувальної техніки, але не менший, ніж п’ять робочих днів.
 
697. ГЛАВА 43. Вільна митна зона
 
698. Стаття 278. Поняття митного режиму вільної митної зони
 
699. 1. Вільна митна зона - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари ввозяться на територію вільної митної зони та вивозяться з цієї території за межі митної території України зі звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, а українські товари ввозяться на територію вільної митної зони із оподаткуванням митними платежами та застосуванням заходів нетарифного регулювання.
 
700. Стаття 279. Операції з товарами у вільних митних зонах
 
701. 1. У вільних митних зонах комерційного типу операції з товарами обмежуються лише операціями, необхідними для забезпечення їх схоронності, а також подрібнення партій, формування відправлень, сортування, пакування, перепакування, маркування, навантаження, вивантаження, перевантаження та інші подібні операції.
 
702. 2. У вільних митних зонах сервісного типу дозволяється здійснення операцій з ремонту, технічного обслуговування та модернізації товарів, будівництва повітряних, морських і річкових суден, інших плавучих засобів, їх складових частин, а також операцій, зазначених в частині першій цієї статті, необхідність у яких виникла у зв’язку з експлуатацією вільної митної зони цього типу.
 
703. 3. Вільні митні зони промислового типу створюються для цілей переробки (виробництва) товарів на територіях відповідних типів спеціальних (вільних) економічних зон. Вільні митні зони на території спеціальних (вільних) економічних зон, їх правовий режим, перелік видів товарів та виробничих операцій, встановлюються Законом України щодо кожної окремої спеціальної (вільної) економічної зони.
 
704. Стаття 280. Право митних органів установлювати вимоги до облаштування та організації роботи вільних митних зон
 
705. 1. Митний орган, у зоні діяльності якого знаходиться вільна митна зона, з метою належної організації митного контролю вимагає від утримувача вільної митної зони та органів управління відповідної спеціальної (вільної) економічної зони забезпечення:
 
706. 1) спорудження огорожі по периметру території вільної митної зони та належного обладнання пропускних пунктів;
 
707. 2) встановлення обмежень щодо порядку та засобів доступу на зазначену територію, відповідних годин, протягом яких дозволяється доступ до цієї території;
 
708. 3) охорони території вільної митної зони.
 
709. 2. Будівництво (ремонт) господарських об’єктів на території вільної митної зони здійснюється на підставі дозволу митного органу.
 
710. Стаття 281. Права митних органів щодо забезпечення митного контролю на територіях вільних митних зон
 
711. 1. Товари, поміщені в митний режим вільної митної зони, протягом всього строку перебування у цьому режимі перебувають під митним контролем.
 
712. 2. З метою забезпечення належного контролю на територіях вільних митних зон, митні органи мають право:
 
713. 1) здійснювати постійний нагляд за межами зазначених територій, а також за доступом на ці території;
 
714. 2) вимагати від утримувача вільної митної зони ведення обліку товарів та подання звітів про рух товарів;
 
715. 3) проводити перевірку товарів, що переміщуються через межі території вільної митної зони з метою забезпечення здійснення передбачених цим Кодексом операцій та недопущення переміщення заборонених товарів;
 
716. 4) здійснювати у будь-який час перевірки товарів, що знаходяться на територіях вільних митних зон;
 
717. 5) здійснювати інші передбачені цим Кодексом заходи, спрямовані на забезпечення контролю за операціями з товарами, що перебувають під митним контролем.
 
718. Стаття 282. Допуск товарів на територію вільної митної зони
 
719. 1. На територію вільної митної зони можуть ввозитися іноземні та українські товари як з-за меж митної території України, так і з митної території України.
 
720. 2. На територію вільної митної зони можуть ввозитися будь-які товари, крім товарів, заборонених до ввезення в Україну, вивезення з України та транзиту через територію України, товарів, що надходять в Україну як гуманітарна допомога, а також товарів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.
 
721. 3. Небезпечні товари, товари, що можуть зашкодити іншим товарам або товари, що вимагають спеціальних умов зберігання, допускаються на територію вільної митної зони тільки за наявності на ній відповідних умов для зберігання таких товарів.
 
722. 4. Іноземні товари, що ввозяться на територію вільної митної зони, допускаються на зазначену територію з умовним звільненням від оподаткування митними платежами.
 
723. 5. Поміщення українських товарів у митний режим вільної митної зони для цілей оподаткування вважається експортом цих товарів.
 
724. 6. Для допуску товарів на територію вільної митної зони гарантії, передбачені цим Кодексом, не вимагаються. Гарантії щодо переміщення іноземних товарів між митними органами або в межах зони діяльності одного митного органу у зв’язку з необхідністю їх ввезення на територію вільної митної зони (випуску з такої території) застосовуються відповідно до норм цього Кодексу.
 
725. 7. Поміщення товарів у режим вільної митної зони, а також зміна цього митного режиму здійснюється митним органом, у зоні діяльності якого знаходиться така зона.
 
726. 8. Для поміщення іноземних товарів у митний режим вільної митної зони та розміщення їх на територіях вільних митних зон комерційного типу, що розташовані в морських, річкових портах чи аеропортах, використовуються транспортні або комерційні документи, які містять опис таких товарів та їх супроводжують при ввезенні.
 
727. 9. Товари можуть бути розміщені у вільних митних зонах комерційного типу без вивантаження їх з транспортних засобів.
 
728. 10. Реалізація (торгівля) та/або споживання на території вільної митної зони іноземних товарів забороняється.
 
729. Стаття 283. Строки перебування товарів на території вільної митної зони
 
730. Товари можуть знаходитися на території вільної митної зони протягом усього часу функціонування вільної економічної зони.
 
731. Стаття 284. Передача права власності на товари, поміщені у режим вільної митної зони
 
732. Передача права власності на товари, поміщені у режим вільної митної зони, дозволяється. Інформація про власника товарів надається митному органу під час їх випуску із спеціальної (вільної) економічної зони.
 
733. Стаття 285. Облік товарів, що знаходяться на території вільної митної зони
 
734. Утримувач вільної митної зони або особи, які здійснюють операції з товарами на території спеціальної (вільної) економічної зони, ведуть облік усіх іноземних та українських товарів, що перебувають у вільній митній зоні, і подають митним органам звітність про такі товари та операції з ними у порядку, що встановлюється міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи. Будь-які зміни, що відбуваються з товарами в межах території вільної митної зони, повинні відображатися в облікових документах.
 
735. Стаття 286. Переміщення товарів між територіями вільних митних зон
 
736. Товари, поміщені у митний режим вільної митної зони, або вироблені на цій території, можуть бути вивезені повністю або частково на іншу територію вільної митної зони за умови виконання митних формальностей, передбачених цим розділом для митних режимів транзиту та вільної митної зони.
 
737. Стаття 287. Митний статус товарів, що поміщуються у режим вільної митної зони
 
738. 1. Іноземні товари, поміщені у митний режим вільної митної зони, зберігають статус іноземних товарів.
 
739. 2. Товари, виготовлені (вироблені, одержані) у вільній митній зоні, мають статус іноземних товарів та вважаються такими, що поміщені у митний режим вільної митної зони.
 
740. 3. Українські товари, поміщені у митний режим вільної митної зони, отримують статус іноземних товарів.
 
741. 4. Українські товари, що не використовуються у виробничих та інших господарських операціях і необхідні для забезпечення функціонування підприємств, що розташовані на території вільної митної зони, а також українські товари, що використовуються у виробничих та інших господарських операціях і не витрачаються при цьому, допускаються на такі території (випускаються з них) з письмовим інформуванням митного органу без зміни їх митного статусу та поміщення у митні режими.
 
742. Стаття 288. Завершення митного режиму вільної митної зони
 
743. 1. Митний режим вільної митної зони завершується шляхом реекспорту товарів чи поміщення їх у інший митний режим, а також у разі припинення митного режиму вільної митної зони відповідно до положень частини четвертої цієї статті.
 
744. 2. Для реекспорту за межі митної території України іноземних товарів, поміщених у митний режим вільної митної зони відповідно до частини восьмої статті 282 цього Кодексу, використовуються транспортні або комерційні документи, які містять опис таких товарів та супроводжують їх при вивезенні.
 
745. 3. Якщо заборони або обмеження щодо імпорту, які діяли під час розміщення та перебування товарів у режимі вільної митної зони, скасовано, дозволяється завершення режиму вільної митної зони шляхом випуску товарів для вільного обігу на митній території України.
 
746. 4. Митний режим вільної митної зони припиняється митним органом у разі:
 
747. 1) конфіскації товарів;
 
748. 2) повної втрати товарів унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту такої аварії або дії обставин у порядку, встановленому міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.
 
749. 5. Випуск у вільний обіг продуктів переробки, отриманих з товарів поміщених у режим вільної митної зони, здійснюється зі сплатою за період, коли застосовувалося умовне звільнення, процентів з сум податкових зобов’язань, що підлягали б сплаті, коли б щодо таких сум надавалося розстрочення податкових зобов’язань відповідно до розділу ІІ Податкового кодексу України.
 
750. Стаття 289. Відходи (залишки), що утворилися в результаті здійснення операцій з товарами у вільній митній зоні
 
751. 1. Відходи (залишки), що утворилися в результаті здійснення операцій з іноземними товарами у вільній митній зоні і мають господарську цінність та/або можуть бути утилізовані, підлягають поміщенню у відповідний митний режим.
 
752. 2. За бажанням декларанта відходи (залишки), зазначені в частині першій цієї статті, можуть декларуватися за одним класифікаційним кодом згідно з УКТЗЕД за умови, що цьому коду відповідає найбільша ставка мита. Якщо до окремих товарів, які входять до зазначеної партії, відповідно до законодавства застосовуються заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, такий спосіб декларування не звільняє декларанта від додержання вказаних заходів щодо цих товарів.
 
753. 3. Інші, ніж зазначені у частині першій цієї статті, відходи, з дозволу митного органу підлягають видаленню відповідно до законодавства України.
 
754. Стаття 290. Розпорядження товарами, що знаходяться на території вільної митної зони промислового типу, в разі скасування цього режиму
 
755. 1. Протягом 90 днів від дати закриття вільної митної зони промислового типу товари, що поміщені в митний режим вільної митної зони, повинні бути переміщені власником або уповноваженою ним особою на іншу територію вільної митної зони, реекспортовані чи задекларовані до іншого митного режиму.
 
756. 2. За поданням відповідного центрального органу виконавчої влади Кабінет Міністрів України може встановлювати більш тривалий строк розпорядження товарами, зазначеними у частині першій цієї статті.
 
757. ГЛАВА 44. Безмитна торгівля
 
758. Стаття 291. Поняття митного режиму безмитної торгівлі
 
759. Безмитна торгівля - митний режим, відповідно до якого товари, не призначені для споживання на митній території України, знаходяться та реалізуються для вивезення за межі митної території України під митним контролем у пунктах пропуску через державний кордон України, відкритих для міжнародного сполучення та на повітряних та водних транспортних засобах комерційного призначення, що виконують міжнародні рейси, із умовним звільненням від сплати митних платежів, установлених на імпорт та експорт таких товарів, та без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
 
760. Стаття 292. Поміщення товарів у митний режим безмитної торгівлі
 
761. 1. У митний режим безмитної торгівлі поміщуються іноземні та українські товари, які ввозяться з-за меж митної території України або вивозяться з митної території України.
 
762. 2. У митний режим безмитної торгівлі поміщуються будь-які товари, крім товарів, заборонених до ввезення в Україну, вивезення з України та транзиту через територію України, товарів, що надходять в Україну як гуманітарна допомога, живих тварин.
 
763. 3. Іноземні товари поміщуються у митний режим безмитної торгівлі з умовним звільненням від оподаткування митними платежами.
 
764. 4. Поміщення українських товарів у митний режим безмитної торгівлі для цілей оподаткування вважається експортом цих товарів.
 
765. 5. Для поміщення товарів у митний режим безмитної торгівлі гарантії, передбачені цим Кодексом, не вимагаються. Гарантії щодо переміщення іноземних товарів між митними органами або в межах зони діяльності одного митного органу у зв’язку з необхідністю їх ввезення у приміщення магазину безмитної торгівлі (випуску з такого приміщення) застосовуються відповідно до норм цього Кодексу.
 
766. 6. Поміщення товарів у режим безмитної торгівлі, а також зміна цього митного режиму здійснюється митним органом, у зоні діяльності якого знаходиться така зона.
 
767. Стаття 293. Умови та строк реалізації товарів у режимі безмитної торгівлі
 
768. 1. Забороняється реалізація товарів, поміщених у митний режим безмитної торгівлі, підприємствам.
 
769. 2. Строк перебування товарів у режимі безмитної торгівлі не може перевищувати 1095 днів від дати їх поміщення у цей режим. Після закінчення або впродовж зазначеного строку товари можуть бути заявлені митному органу в інший митний режим, що допускається цим Кодексом.
 
770. Стаття 294. Митний контроль товарів, розміщених у митний режим безмитної торгівлі
 
771. 1. Товари, поміщені в митний режим безмитної торгівлі, протягом всього строку перебування у цьому режимі знаходяться під митним контролем.
 
772. 2. Порядок здійснення митного контролю товарів, розміщених у митний режим безмитної торгівлі, у тому числі тих, що постачаються для реалізації магазинами безмитної торгівлі на повітряні та водні транспортні засоби комерційного призначення, що виконують міжнародні рейси, визначається міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.
 
773. Стаття 295. Переміщення товарів між магазинами безмитної торгівлі
 
774. Товари, поміщені у митний режим безмитної торгівлі, можуть бути вивезені повністю або частково в інший магазин безмитної торгівлі за умови виконання митних формальностей, передбачених цим розділом для митних режимів транзиту та безмитної торгівлі.
 
775. Стаття 296. Митний статус товарів, що поміщуються у режим безмитної торгівлі
 
776. 1. Іноземні товари, поміщені у митний режим безмитної торгівлі, зберігають статус іноземних товарів.
 
777. 2. Українські товари, поміщені у митний режим безмитної торгівлі, отримують статус іноземних товарів.
 
778. 3. Українські товари, що не призначені для реалізації в магазині безмитної торгівлі та необхідні для забезпечення його функціонування, допускаються у приміщення такого магазину (випускаються з них) з письмовим інформуванням митного органу без зміни їх митного статусу та поміщення у митні режими.
 
779. Стаття 297. Завершення митного режиму безмитної торгівлі
 
780. 1. Митний режим безмитної торгівлі завершується шляхом реекспорту товарів чи поміщення їх у інший митний режим, а також у разі припинення митного режиму безмитної торгівлі відповідно до положень частини четвертої цієї статті.
 
781. 2. У разі псування товарів, поміщених у митий режим безмитної торгівлі, ці товари підлягають поміщенню у митний режим знищення або руйнування утримувачем магазину безмитної торгівлі.
 
782. 3. Якщо заборони або обмеження щодо імпорту, які діяли під час розміщення та перебування товарів у режимі безмитної торгівлі, скасовано, дозволяється завершення режиму безмитної торгівлі шляхом випуску товарів для вільного обігу на митній території України.
 
783. 4. Митний режим безмитної торгівлі припиняється митним органом у разі:
 
784. 1) передачі товарів на склад митного органу у зв’язку із закінченням строків зберігання в режимі безмитної торгівлі;
 
785. 2) конфіскації товарів;
 
786. 3) повної втрати товарів унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту такої аварії або дії обставин у порядку, встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи.
 
787. ГЛАВА 45. Переробка на митній території
 
788. Стаття 298. Поняття митного режиму переробки на митній території
 
789. Переробка на митній території - митний режим, відповідно до якого іноземні товари піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, за умови подальшого реекспорту продуктів переробки.
 
790. Стаття 299. Гарантування дотримання умов перебування товарів у режимі переробки на митній території та обмеження
 
791. 1. Поміщення товарів у митний режим переробки на митній території здійснюється з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами. Заходи гарантування додержання митного режиму переробки на митній території застосовуються до підакцизних товарів, товарів 1 - 24 груп згідно з УКТЗЕД, а також до товарів, зазначених у частині третій цієї статті.
 
792. 2. Не допускається використання в процесі переробки іноземних товарів українських товарів (крім палива та енергії), на які Законами України встановлено вивізне мито.
 
793. 3. За обґрунтованої необхідності Кабінет Міністрів України має право визначати:
 
794. 1) товари, поміщення яких у митний режим переробки на митній території, потребує гарантування відповідно до цього Кодексу;
 
795. 2) продукти переробки та/або товари, продукти переробки яких, підлягають обов’язковому реекспорту за межі митної території України;
 
796. 3) мінімальне співвідношення вартості іноземних та українських товарів для окремих категорій товарів, що піддаються операціям з переробки;
 
797. 4) перелік товарів, які не можуть бути допущені до переробки для вільного обігу на митній території України;
 
798. 5) товари, поміщення яких у митний режим переробки на митній території, забороняється.
 
799. 4. У випадку встановлення актами законодавства заборон (обмежень), переробка товарів, поміщених у режим переробки на митній території, завершується відповідно умов, які діяли на момент поміщення цих товарів у зазначений митний режим.
 
800. Стаття 300. Дозвіл на переробку товарів на митній території
 
801. 1. Поміщення у митний режим переробки на митній території допускається з письмового дозволу митного органу за заявою власника товарів чи уповноваженої особи.
 
802. 2. Разом із заявою підприємство подає митному органу такі документи:
 
803. 1) зовнішньоекономічні договори (документи, що їх замінюють), на підставі яких здійснюватиметься переробка товарів іякі повинні містити, зокрема, відомості про обов'язковий обсяг виходу продуктів переробки, конкретний обсяг робіт істрок їх виконання. Якщо зовнішньоекономічний договір (документ, що його замінює) не містить зазначені відомості, то такі відомості подаються окремим документом підприємства;
 
804. 2) технологічні схеми переробки (крім випадків увезення товарів з метою ремонту, у тому числі модернізації, відновлення та регулювання), в яких мають бути зазначені відомості про всі етапи переробки й процесу перетворення товарів, розміщених у режимі переробки, у продукти переробки, кількісні показники товарів, розміщених у режимі переробки, та інших товарів, що витрачаються підприємством на здійснення операцій щодо переробки, з обґрунтуванням виробничих утрат товарів на кожному етапі, а також відомості про найменування та кількість відходів переробки;
 
805. 3) договори на переробку товарів з іншими підприємствами, якщо окремі операції (або повний цикл) з переробки товарів здійснюватимуться такими іншими підприємствами;
 
806. 4) інші документи за бажанням підприємства, такі як, висновки державних органів, експертних установ, організацій, державні стандарти й стандарти підприємства, технічні умови, описи чи креслення зразків, відповідно до яких має здійснюватися переробка, тощо.
 
807. 3. Дозвіл на переробку товарів на митній території України видається митним органом безоплатно протягом п’яти робочих днів від дати реєстрації відповідної заяви.
 
808. 4. Якщо зовнішньоекономічний договір, на підставі якого здійснюватиметься переробка, передбачає ввезення товарів з метою переробки окремими партіями протягом певного періоду часу на однакових умовах, дозвіл надається на обсяг товарів і строк, визначений зовнішньоекономічним договором, але не більше, ніж на один рік.
 
809. 5. Виникнення або виявлення митним органом обставин, що не відображені у документах підприємства і які впливають на найменування та обсяги виходу продуктів переробки, а також встановлення законодавством заборон (обмежень) щодо переробки відповідних товарів є підставою для надання відмови в митному оформленні наступних партій товарів, що ввозяться з метою переробки. Якщо такі обставини не мають впливу на найменування та обсяги виходу продуктів переробки, то відомості про такі обставини вносяться до раніше наданого дозволу.
 
810. 6. За заявою декларанта митним органом може бути винесено попереднє рішення щодо можливості поміщення товарів у митний режим переробки товарів на митній території.
 
811. 7. Попереднє рішення приймається на підставі письмового звернення за встановленою формою.
 
812. 8. У дозволі на переробку товарів на митній території України зазначається перелік операцій з переробки та спосіб їх здійснення.
 
813. 9. У наданні дозволу на переробку товарів на митній території України не може бути відмовлено з огляду на:
 
814. 1) країну походження, країну відправлення або країну призначення цих товарів;
 
815. 2) наявність на митній території України товарів, ідентичних за описом, якістю та технічними характеристиками товарам, що ввозяться для переробки.
 
816. 10. Рішення про відмову в наданні дозволу надається якщо:
 
817. 1) відомостей, зазначених у документах підприємства, недостатньо для визначення обов'язкового обсягу виходу продуктів переробки, що утворюються в результаті переробки товарів;
 
818. 2) митний орган виявив невідповідність у відомостях, що містяться у поданих підприємством документах, або недостовірність цих відомостей;
 
819. 3) митним органом встановлено відсутність належного технологічного обладнання, приміщень, умов для обліку ізберігання товарів, що ввозяться з метою переробки;
 
820. 4) не виконано вимоги законодавства України щодо заборон (обмежень) з переробки товарів.
 
821. 11. Дозвіл на переробку товарів на митній території може бути змінено або відкликано митним органом, якщо його видано на підставі недостовірних даних, що мали істотне значення для прийняття рішення, або якщо підприємство-резидент, якому видано такий дозвіл, не дотримується положень цього Кодексу та інших актів законодавства України.
 
822. 12. Вимоги до ідентифікації окремих товарів, що ввозяться на митну територію України з метою переробки, можуть встановлюються міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи, з урахуванням характеру операцій з переробки та особливостей технологічного процесу.
 
823. 13. Якщо митні органи не можуть ідентифікувати товари, що ввозяться на митну територію України з метою переробки, відповідно до статті 40 цього Кодексу, можуть бути застосовані інші види ідентифікації з урахуванням характеру операцій з переробки та особливостей технологічного процесу, наприклад, такі як:
 
824. 1) посилання на опис спеціального виробничого маркування або номерів;
 
825. 2) пломби, печатки/штампи або інше індивідуальне маркування;
 
826. 3) зразки, ілюстрації чи технічний опис;
 
827. 4) проби;
 
828. 5) документальне підтвердження, яке стосується передбачених операцій (такі як контракти, рахунки-проформи, комерційна переписка), які вказують, що продукти переробки вироблені з товарів, які ввозяться для переробки.
 
829. 14. Можливість встановлення наявності ввезених товарів у продуктах переробки не є обов’язковою для допуску товарів для переробки на митній території України у випадках, коли:
 
830. 1) такі товари можуть бути ідентифіковані шляхом представлення докладних даних про витрачені ресурси та технології виробництва продуктів переробки чи шляхом здійснення митного контролю під час проведення операцій з переробки; або
 
831. 2) режим завершується реекспортом продуктів переробки, ідентичних за описом, якістю та технічними характеристиками товарам, допущеним для переробки на митній території України.
 
832. Стаття 301. Операції щодо переробки товарів
 
833. 1. Кількість операцій щодо переробки товарів у митному режимі переробки на митній території не обмежується.
 
834. 2. Операції щодо переробки товарів можуть включати:
 
835. 1) власне переробку товарів, у тому числі: обробку, монтаж, демонтаж, використання окремих товарів, які сприяють чи полегшують процес виготовлення продуктів переробки;
 
836. 2) ремонт товарів, у тому числі модернізацію, відновлення та регулювання, калібрування.
 
837. 3. Окремі операції з переробки товарів (або повний цикл) за дорученням підприємства-резидента, якому видано дозвіл на переробку товарів на митній території України, та з дозволу митного органу можуть здійснюватися іншими підприємствами. При цьому відповідальність перед митними органами за дотримання визначеного порядку переробки товарів несе підприємство, якому видано дозвіл на проведення операцій щодо переробки товарів на митній території України. Дозволи на виконання окремих операцій (повного циклу) з переробки надаються одночасно з дозволом на переробку товарів на митній території України або за необхідності після надання цього дозволу (на підставі заяви особи) та відображаються у ньому.
 
838. Стаття 302. Строки переробки товарів на митній території
 
839. 1. Строк переробки товарів на митній території встановлюється митним органом у кожному випадку під час надання дозволу підприємству-резиденту виходячи з тривалості процесу переробки товарів та розпорядження продукцією їх переробки. Зазначений строк обчислюється, починаючи з дня завершення митного оформлення митним органом іноземних товарів для переробки. За заявою підприємства, якому надано дозвіл на переробку товарів, з причин, підтверджених документально, строк переробки товарів на митній території України продовжується зазначеним органом, але загальний строк переробки не може становити більше, ніж 365 днів.
 
840. 2. Виходячи з технологічних особливостей переробки товарів Кабінет Міністрів України за поданням відповідного центрального органу виконавчої влади може встановлювати більший строк переробки товарів, ніж строк, зазначений у частині першій цієї статті.
 
841. Стаття 303. Перевірка митними органами дотримання режиму переробки на митній території
 
842. 1. Товари, поміщені в режим переробки на митній території, а також продукти їх переробки протягом всього строку перебування в цьому режимі знаходяться під митним контролем.
 
843. 2. Митні органи можуть проводити перевірку товарів, ввезених для переробки на митній території України, а також продуктів їх переробки у будь-якої особи, яка здійснює операції щодо переробки таких товарів.
 
844. Стаття 304. Обсяг виходу продуктів переробки
 
845. 1. Митні органи здійснюють контроль за обов'язковим обсягом виходу продуктів переробки, що утворюються в результаті переробки товарів на митній території України. Дані про обов'язковий обсяг виходу продуктів переробки зазначаються в зовнішньоекономічному договорі (контракті) на переробку товарів або в окремому документі, що подавалися митному органу підприємством для отримання дозволу на переробку на митній території.
 
846. 2. Для підтвердження даних про обсяг виходу продуктів переробки спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі митної справи може звертатися до інших центральних органів виконавчої влади. Такі звернення не є підставою для відмови у наданні дозволу на переробку товарів на митній території України або призупинення раніше наданих дозволів протягом всього періоду їх розгляду.
 
847. 3. Митні органи можуть установлювати обов’язкові норми виходу продуктів переробки у випадках, коли операції з переробки на митній території України здійснюються за типовими (однаковими) технічними умовами, а товари та продукти їх переробки мають постійні характеристики.
 
848. Стаття 305. Порядок митного оформлення продуктів переробки
 
849. 1. Під час реекспорту продуктів переробки вони товари підлягають декларуванню митним органам з поданням переліку українських товарів, витрачених під час здійснення операцій щодо переробки іноземних товарів, із зазначенням їхньої кількості та вартості.
 
850. 2. Декларант має право заявити українські товари (крім палива та енергії), що повністю використані під час переробки іноземних товарів, у митний режим експорту. Митне оформлення в такому випадку здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України для митного оформлення експорту українських товарів.
 
851. 3. Продукти переробки можуть реекспортуватися за межі митної території України однією чи кількома партіями. Допускається реекспорт продуктів переробки за межі митної території України не через той митний орган, через який товари увозилися на цю територію для переробки.
 
852. Стаття 306. Умови реалізації продуктів переробки на митній території
 
853. 1. Якщо умовами переробки іноземних товарів на митній території України передбачено проведення розрахунків частиною продуктів їх переробки, такі продукти підлягають оформленню в митному режимі імпорту з оподаткуванням митними платежами та застосуванням до таких товарів заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності відповідно до законодавства.
 
854. 2. Випуск у вільний обіг продуктів переробки, отриманих з товарів поміщених у митний режим переробки, здійснюється зі сплатою за період, коли застосовувалося умовне звільнення, процентів з сум податкових зобов’язань, що підлягали б сплаті, коли б щодо таких сум надавалося розстрочення податкових зобов’язань відповідно до розділу ІІ Податкового кодексу, крім випадків, якщо:
 
855. 1) товари заявлялись з метою переробки для вільного обігу на митній території;
 
856. 2) на момент надання дозволу на переробку на митній території зовнішньоекономічним договором (контрактом) на переробку товарів передбачалось проведення розрахунків частиною продуктів їх переробки.
 
857. 3. Реалізація на митній території України продуктів переробки, власником яких є нерезидент, здійснюється через зареєстроване в Україні його представництво, на яке покладається обов’язок із декларування цих продуктів переробки для вільного обігу.
 
858. 4. Продукти переробки також можуть бути реалізовані підприємству, яке їх виготовило. При цьому, зазначене підприємство заявляє продукти переробки для вільного обігу зі сплатою процентів відповідно до частини другої цієї статті.
 
859. Стаття 307. Переробка товарів для вільного обігу на митній території
 
860. 1. Дозволяється ввезення товарів для переробки на митній території України з метою подальшого митного оформлення продуктів переробки для вільного обігу на цій території.
 
861. 2. Товари можуть бути допущені до переробки для вільного обігу на митній території України за умови, що:
 
862. 1) митний орган може впевнитися в тому, що продукти переробки були отримані саме з цих товарів; та
 
863. 2) товари після переробки не можуть бути економічно вигідно відновлені у вихідному стані.
 
864. 3. Переробка товарів для вільного обігу на митній території України завершується шляхом митного оформлення продуктів переробки у режим імпорту або інший митний режим.
 
865. Стаття 308. Залишки і відходи, що утворилися в результаті переробки товарів
 
866. 1. Залишки або відходи, що утворилися в результаті здійснення операцій з переробки іноземних товарів і мають господарську цінність та/або можуть бути утилізовані, підлягають поміщенню у відповідний митний режим до закінчення строку переробки товарів.
 
867. 2. За бажанням декларанта залишки або відходи, зазначені в частині першій цієї статті, можуть декларуватися за одним класифікаційним кодом згідно з УКТЗЕД за умови, що цьому коду відповідає найбільша ставка мита. Якщо до окремих товарів, які входять до зазначеної партії, відповідно до законодавства застосовуються заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, такий спосіб декларування не звільняє декларанта від додержання вказаних заходів щодо цих товарів.
 
868. 3. Інші, ніж зазначені у частині першій цієї статті, відходи, з дозволу митного органу підлягають видаленню відповідно до законодавства України до закінчення строку переробки товарів.
 
869. Стаття 309. Еквівалентна компенсація
 
870. 1. Продукти, отримані в результаті переробки еквівалентних товарів, вважаються продуктами переробки для цілей застосування цієї глави.
 
871. 2. Під еквівалентними товарами розуміються українські та іноземні товари, які є ідентичними за описовими, кількісними та технічними характеристиками іноземним товарам, які вони замінюють, увезеним для операцій з переробки на митній території України.
 
872. 3. Дозволяється здійснення реекспорту продуктів переробки, одержаних з використанням еквівалентних товарів, до ввезення товарів для переробки на митній території України або до завершення виконання операцій щодо їх переробки.
 
873. Стаття 310. Митний статус товарів, що поміщуються у режим переробки на митній території
 
874. 1. Іноземні товари, поміщені у митний режим переробки на митній території, зберігають статус іноземних товарів.
 
875. 2. Продукти переробки, залишки (відходи), виготовлені (одержані) в процесі здійснення операцій з переробки товарів, мають статус іноземних товарів та вважаються такими, що поміщені у митний режим переробки на митній території.
 
876. 3. Українські товари, що використовувались в процесі переробки, отримують статус іноземних товарів у момент вивезення продуктів переробки за межі митної території України.
 
877. Стаття 311. Завершення режиму переробки на митній території
 
878. 1. Митний режим переробки на митній території завершується шляхом реекспорту продуктів переробки чи поміщення їх у інший митний режим, а також у разі припинення митного режиму переробки на митній території відповідно до положень частини другої цієї статті.
 
879. 2. Митний режим переробки на митній території припиняється митним органом у разі:
 
880. 1) конфіскації товарів;
 
881. 2) повної втрати товарів унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту такої аварії або дії обставин у порядку, встановленому міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.
 
882. 3. У випадку припинення режиму переробки на митній території згідно з частиною третьою цієї статті, реекспорт товарів та продуктів переробки за межі митної території України не вимагається, а гарантії, надані відповідно до статті 299 цього Кодексу, підлягають поверненню.
 
883. Стаття 312. Розпорядження товарами, що поміщені у митний режим переробки на митній території, в разі відкликання дозволу на переробку
 
884. 1. Протягом 20 днів від дати відкликання дозволу на переробку товарів на митній території товари, що поміщені в митний режим переробки на митній території, повинні бути заявлені до іншого митного режиму в порядку, визначеному цим Кодексом.
 
885. 2. У випадку невжиття у визначений строк заходів, зазначених у частині першій цієї статті, гарантії додержання митного режиму переробки на митній території України (якщо такі застосовувались) підлягають стягненню.
 
886. ГЛАВА 46. Переробка за межами митної території
 
887. Стаття 313. Поняття митного режиму переробки за межами митної території
 
888. 1. Переробка за межами митної території - митний режим, відповідно до якого українські товари піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності за умови повернення цих товарів або продуктів їх переробки на митну територію України у митному режимі імпорту.
 
889. Стаття 314. Операції щодо переробки товарів за межами митної території
 
890. Під час переробки товарів за межами митної території України можуть здійснюватися операції, зазначені у частині другій статті 301 цього Кодексу.
 
891. Стаття 315. Гарантування дотримання умов перебування товарів у режимі переробки за межами митної території та обмеження
 
892. 1. Товари, поміщені в митний режим переробки за межами митної території, протягом всього строку перебування у цьому режимі перебувають під митним контролем.
 
893. 2. Поміщення товарів у митний режим переробки за межами митної території здійснюється зі сплатою вивізних мит.
 
894. 3. Не підлягають поміщенню у митний режим переробки за межами митної території товари (крім тих, що вивозяться з метою ремонту), на імпорт яких законодавством України встановлено тарифні пільги.
 
895. 4. За обґрунтованої необхідності Кабінет Міністрів України має право визначати:
 
896. 1) продукти переробки та/або товари, продукти переробки яких, підлягають обов’язковому поверненню на митну територію України і випуск у вільний обіг;
 
897. 2) мінімальне співвідношення вартості українських та іноземних товарів для окремих категорій товарів, що піддаються операціям з переробки;
 
898. 3) товари, поміщення яких у митний режим переробки за межами митної території, забороняється.
 
899. 5. Товари, продукти переробки яких визначені Кабінетом Міністрів України як обов’язкові до повернення на митну територію України, вивозяться у митному режимі переробки за межами митної території із застосуванням заходів гарантування на суму їх вартості.
 
900. 6. У випадку встановлення актами законодавства заборон (обмежень), переробка товарів, поміщених у режим переробки за межами митної території, завершується відповідно умов, які діяли на момент поміщення цих товарів у зазначений митний режим.
 
901. Стаття 316. Дозвіл на вивезення товарів для переробки за межами митної території
 
902. 1. Поміщення у митний режим переробки за межами митної території допускається з письмового дозволу митного органу за заявою власника товарів чи уповноваженої особи.
 
903. 2. Разом із заявою підприємство подає митному органу такі документи:
 
904. 1) зовнішньоекономічні договори (документи, що їх замінюють), на підставі яких здійснюватиметься переробка товарів іякі повинні містити, зокрема, відомості про обов'язковий обсяг виходу продуктів переробки, конкретний обсяг робіт істрок їх виконання. Якщо зовнішньоекономічний договір (документ, що його замінює) не містить зазначені відомості, то такі відомості подаються окремим документом підприємства;
 
905. 2) технологічні схеми переробки (крім випадків вивезення товарів з метою ремонту, у тому числі модернізації, відновлення та регулювання), в яких мають бути зазначені відомості про всі етапи переробки й процесу перетворення товарів, розміщених у режимі переробки, у продукти переробки, кількісні показники товарів, розміщених у режимі переробки, та інших товарів, що витрачаються на здійснення операцій щодо переробки, з обґрунтуванням виробничих утрат товарів на кожному етапі, а також відомості про найменування та кількість відходів переробки;
 
906. 3) інші документи за бажанням підприємства, такі як, висновки державних органів, експертних установ, організацій, державні стандарти й стандарти підприємства, технічні умови, описи чи креслення зразків, відповідно до яких має здійснюватися переробка, тощо.
 
907. 3. Дозвіл на переробку товарів за межами митної території України видається митним органом безоплатно протягом п’яти робочих днів від дати реєстрації відповідної заяви.
 
908. 4. Якщо зовнішньоекономічний договір, на підставі якого здійснюватиметься переробка, передбачає вивезення товарів з метою переробки окремими партіями протягом певного періоду часу на однакових умовах, дозвіл надається на обсяг товарів і строк, визначений зовнішньоекономічним договором, але не більше, ніж на один рік.
 
909. 5. Виникнення або виявлення митним органом обставин, що не відображені у документах підприємства і які впливають на найменування та обсяги виходу продуктів переробки, а також встановлення законодавством заборон (обмежень) щодо переробки відповідних товарів є підставою для надання відмови в митному оформленні наступних партій товарів, що вивозяться з метою переробки. Якщо такі обставини не мають впливу на найменування та обсяги виходу продуктів переробки, то відомості про такі обставини вносяться до раніше наданого дозволу.
 
910. 6. За заявою декларанта, митним органом може бути винесено попереднє рішення щодо можливості поміщення товарів у митний режим переробки товарів за межами митної території.
 
911. 7. Попереднє рішення приймається на підставі письмового звернення за встановленою формою.
 
912. 8. У наданні дозволу на переробку товарів за межами митної території України не може бути відмовлено тільки на тій підставі, що переробка цих товарів здійснюватиметься у певній країні.
 
913. 9. Рішення про відмову в наданні дозволу надається, якщо:
 
914. 1) відомостей, зазначених у документах підприємства, недостатньо для визначення обов'язкового обсягу виходу продуктів переробки, що утворюються в результаті переробки товарів;
 
915. 2) митний орган виявив невідповідність у відомостях, що містяться у поданих підприємством документах, або недостовірність цих відомостей;
 
916. 3) не виконано вимоги законодавства України щодо заборон (обмежень) з переробки товарів.
 
917. 10. Дозвіл на вивезення товарів для переробки за межами митної території може бути змінено або відкликано митним органом, якщо його видано на підставі недостовірних даних, що мали істотне значення для прийняття рішення, або якщо підприємство-резидент, якому видано такий дозвіл, не дотримується положень цього Кодексу та інших актів законодавства України.
 
918. 11. Вимоги до ідентифікації окремих товарів, що вивозяться для переробки за межі митної території України, можуть встановлюються міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи, з урахуванням характеру операцій з переробки та особливостей технологічного процесу.
 
919. 12. Якщо митні органи не можуть ідентифікувати товари, що вивозяться за межі митної території України з метою переробки, відповідно до статті 40 цього Кодексу, можуть бути застосовані інші види ідентифікації з урахуванням характеру операцій з переробки та особливостей технологічного процесу, наприклад, такі як:
 
920. 1) посилання на опис спеціального виробничого маркування або номерів;
 
921. 2) пломби, печатки/штампи або інше індивідуальне маркування;
 
922. 3) зразки, ілюстрації чи технічний опис;
 
923. 4) проби;
 
924. 5) документальне підтвердження, яке стосується передбачених операцій (такі як контракти, рахунки-проформи, комерційна переписка,), які чітко вказують, що продукти переробки вироблені з товарів, які ввозяться для переробки.
 
925. Стаття 317. Строки переробки товарів за межами митної території
 
926. 1. Строк переробки товарів за межами митної території встановлюється митним органом у кожному випадку під час надання дозволу підприємству-резиденту виходячи з тривалості процесу переробки товарів та розпорядження продукцією їх переробки. Зазначений строк обчислюється, починаючи з дня завершення митного оформлення митним органом українських товарів для переробки. За заявою підприємства, якому надано дозвіл на переробку товарів, з причин, підтверджених документально, строк переробки товарів за межами митної території продовжується зазначеним органом, але загальний строк переробки не може становити більше, ніж 365 днів.
 
927. 2. Виходячи з технологічних особливостей переробки товарів Кабінет Міністрів України за поданням відповідного центрального органу виконавчої влади може встановлювати більший або менший строк переробки товарів, ніж строк, зазначений у частині першій цієї статті.
 
928. Стаття 318. Обсяг виходу продуктів переробки
 
929. 1. Митні органи здійснюють контроль за обов'язковим обсягом виходу продуктів переробки, що утворюються в результаті переробки товарів за межами митної території України. Дані про обов'язковий обсяг виходу продуктів переробки зазначаються в договорі (контракті) на переробку товарів або в окремому документі, що подавалися митному органу підприємством для отримання дозволу на переробку за межами митної території.
 
930. 2. Для підтвердження даних про обсяг виходу продуктів переробки спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі митної справи може звертатися до інших центральних органів виконавчої влади або в установленому міжнародними договорами порядку до митних органів іноземних країн. Такі звернення не є підставою для відмови у наданні дозволу на переробку товарів за межами митної території України або призупинення раніше наданих дозволів протягом всього періоду їх розгляду.
 
931. 3. Митні органи можуть установлювати обов’язкові норми виходу продуктів переробки у випадках, коли операції з переробки за межами митної території України здійснюються за типовими (однаковими) технічними умовами, а товари та продукти їх переробки мають постійні характеристики.
 
932. Стаття 319. Порядок митного оформлення та оподаткування продуктів переробки
 
933. 1. Під час ввезення продуктів переробки іноземні товари, які були витрачені в процесі переробки товарів, що вивозилися, декларуванню не підлягають.
 
934. 2. Повне звільнення від оподаткування митними платежами застосовується до товарів, які були поміщені у митний режим переробки за межами митної території та в межах визначеного строку повертаються на митну територію України:
 
935. 1) у тому ж стані, в якому вони були вивезені за межі митної території, з дотриманням умов, зазначених у статті 225 цього Кодексу;
 
936. 2) у відремонтованому вигляді, якщо такий ремонт проведено в рамках гарантійних зобов’язань (гарантійний ремонт).
 
937. 3. До продуктів переробки (крім зазначених у частині другій цієї статті) застосовується часткове звільнення від ввізного (імпортного) мита за методом добавленої вартості, відповідно до якого сплаті підлягає позитивна різниця між сумою ввізного мита, що нарахована на продукти переробки, та сумою ввізного мита, яка підлягала б сплаті в разі імпортування відповідних товарів, що були вивезені за межі митної території України для переробки. Оподаткування продуктів переробки податком на додану вартість та акцизним податком здійснюється відповідно до Податкового кодексу України.
 
938. 4. Продукти переробки можуть ввозитися на митну територію України однією чи кількома партіями. Допускається ввезення продуктів переробки на митну територію України через інший митний орган ніж той, через який товари вивозилися для переробки.
 
939. Стаття 320. Умови реалізації продуктів переробки за межами митної території
 
940. Товари, поміщені у митний режим переробки за межами митної території, та/або продукти їх переробки можуть бути реалізовані за межами України за умови митного оформлення товарів, поміщених у митний режим переробки за межами митної території, у митний режим експорту з дотриманням вимог цього Кодексу та інших актів законодавства України.
 
941. Стаття 321. Залишки і відходи, що утворилися в результаті переробки товарів
 
942. Залишки або відходи, що утворилися в результаті здійснення операцій з переробки українських товарів за межами митної території України і залишаються на такій території, митним формальностям не підлягають.
 
943. Стаття 322. Еквівалентна компенсація
 
944. 1. Продукти, отримані в результаті переробки еквівалентних товарів, вважаються продуктами переробки для цілей застосування цієї глави.
 
945. 2. Під еквівалентними товарами розуміються іноземні товари, які є ідентичними за описовими, кількісними та технічними характеристиками українським товарам, які вони замінюють, вивезеним для операцій з переробки за межами митної території України.
 
946. 3. Дозволяється ввезення продуктів переробки до вивезення товарів для переробки за межами митної території України або до завершення виконання операцій щодо їх переробки.
 
947. Стаття 323. Митний статус товарів, що поміщуються у режим переробки за межами митної території
 
948. 1. Українські товари, поміщені у митний режим переробки за межами митної території, отримують статус іноземних товарів з моменту їх фактичного вивезення за межі митної території України.
 
949. 2. Продукти переробки, виготовлені (одержані) в процесі здійснення операцій з переробки товарів, мають статус іноземних товарів та вважаються такими, що поміщені у митний режим переробки за межами митної території.
 
950. Стаття 324. Завершення режиму переробки за межами митної території
 
951. 1. Митний режим переробки за межами митної території завершується шляхом:
 
952. 1) імпорту продуктів переробки;
 
953. 2) або реімпорту відповідно до статті 225 цього Кодексу товарів, що вивозились в режимі переробки за межами митної території;
 
954. 3) або експорту продуктів переробки чи товарів, що вивозились в режимі переробки за межами митної території;
 
955. 4) або припинення зазначеного митного режиму відповідно до положень частини другої цієї статті.
 
956. 2. Митний режим переробки за межами митної території припиняється митним органом у разі:
 
957. 1) конфіскації товарів;
 
958. 2) повної втрати товарів унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту такої аварії або дії обставин у порядку, встановленому міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.
 
959. 3. У випадку припинення режиму переробки за межами митної території згідно з частиною другою цієї статті, повернення товарів та продуктів переробки на митну територію України не вимагається, а гарантії, надані відповідно до статті 315 цього Кодексу, повертаються тільки у випадку повної втрати товарів унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили.
 
960. Стаття 325. Розпорядження товарами, що поміщені у митний режим переробки за межами митної території, в разі відкликання дозволу на переробку
 
961. 1. Протягом 20 днів від дати відкликання дозволу на переробку товарів за межами митної території товари, що поміщені в митний режим переробки за межами митної території, повинні бути заявлені до іншого митного режиму в порядку, визначеному цим Кодексом.
 
962. 2. У випадку невжиття у визначений строк заходів, зазначених у частині першій цієї статті, гарантії додержання митного режиму переробки за межами митної території України (якщо такі застосовувались) підлягають стягненню.
 
963. ГЛАВА 47. Знищення або руйнування
 
964. Стаття 326. Поняття режиму знищення або руйнування
 
965. Знищення або руйнування - митний режим, відповідно до якого іноземні товари знищуються під митним контролем чи приводяться у стан, який виключає їх використання, із умовним звільненням від оподаткування митними платежами, установлених на імпорт, та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
 
966. Стаття 327. Умови поміщення товарів у режим знищення або руйнування
 
967. 1. Знищення або руйнування товарів допускається з письмового дозволу митного органу за заявою власника товарів чи уповноваженої особи.
 
968. 2. Дозвіл на поміщення товарів у митний режим знищення або руйнування видається митним органом, якщо власником чи уповноваженою особою:
 
969. 1) укладено договір на знищення (руйнування) товарів з підприємством, уповноваженим відповідно до законодавства України на знищення (руйнування) відповідних категорій товарів;
 
970. 2) отримано дозволи на знищення (руйнування) товарів від державних органів, до компетенції яких належать контроль за переміщенням таких товарів.
 
971. 3. Такий дозвіл видається митним органом безоплатно протягом трьох робочих днів від дати реєстрації відповідної заяви.
 
972. 4. Не вважаються операціями зі знищення або руйнування товарів:
 
973. 1) використання для споживання тваринами товарів, попередньо призначених для споживання людиною;
 
974. 2) проведення з товарами операцій з переробки;
 
975. 3) отримання продуктів переробки, включаючи монтаж, демонтаж, переробку або обробку товарів;
 
976. 4) ремонт товарів, включаючи їх відновлення;
 
977. 5) використання товарів як таких, що полегшують процес виготовлення продуктів переробки, якщо самі вони при цьому повністю витрачаються.
 
978. 5. Якщо товари, які передбачається знищити або зруйнувати, можуть бути поміщені у митний режим відмови на користь держави, митний орган письмово пропонує декларантові обрати цей митний режим. За згоди власника товарів з пропозицією митного органу ці товари розміщуються в митний режим відмови на користь держави.
 
979. 6. Поміщення товарів у митний режим знищення або руйнування здійснюється митним органом, у зоні діяльності якого проводяться операції зі знищення або руйнування.
 
980. 7. Іноземні товари поміщуються у митний режим знищення або руйнування з умовним звільненням від оподаткування митними платежами.
 
981. Стаття 328. Умови знищення або руйнування окремих категорій товарів
 
982. Відповідно до положень цього Кодексу та вимог, встановлених Кабінетом Міністрів України чи центральними органами державної влади згідно з компетенцією, здійснюється знищення або руйнування окремих категорій товарів, зокрема:
 
983. 1) лікарських й наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів;
 
984. 2) неякісної й небезпечної продукції;
 
985. 3) військової, мисливської, спортивної вогнепальної зброї та боєприпасів до неї;
 
986. 4) холодної й пневматичної зброї;
 
987. 5) вибухових речовин;
 
988. 6) спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, засобів індивідуального захисту, засобів активної оборони й засобів для виконання спеціальних операцій іоперативно-розшукових заходів.
 
989. Стаття 329. Витрати на знищення або руйнування товарів
 
990. 1. Знищення або руйнування товарів здійснюється за рахунок їх власника, уповноваженої чи іншої заінтересованої особи.
 
991. 2. Якщо товари, опинилися у стані, що виключає можливість їх декларування у будь-який інший митний режим, ніж знищення або руйнування, та в разі незгоди власника (уповноваженої особи) самостійно організувати й оплатити процедуру знищення або руйнування таких товарів, вартість навантажувально-розвантажувальних робіт, зберігання, перевезення, знищення (руйнування), оформлення документів та інші витрати, пов’язані із дотриманням митного режиму знищення або руйнування, та пеня списуються (стягуються) з такого власника (уповноваженої особи) у безакцептному порядку, а в разі неможливості такого списання (стягнення) -за рахунок коштів державного бюджету.
 
992. Стаття 330. Відходи (залишки), що утворилися в результаті знищення або руйнування товарів, та їх митний статус
 
993. 1. Залишки, що утворилися в результаті знищення або руйнування товарів, у тому числі складові товару, які не були знищені або зруйновані, підлягають поміщенню протягом 10 днів від дати знищення товарів у відповідний митний режим як іноземні товари, які перебувають під митним контролем.
 
994. 2. Відходи, що утворилися в результаті знищення або руйнування товарів, і які не мають господарської цінності та не можуть бути утилізовані, підлягають видаленню відповідно до законодавства України як українські товари підприємством, яке здійснило операції зі знищення (руйнування) товари.
 
995. Стаття 331. Митний контроль товарів, що поміщуються у митний режим знищення або руйнування
 
996. 1. Товари, поміщені у митний режим знищення або руйнування, а також залишки й відходи, що утворилися в результаті здійснення операцій зі знищення (руйнування), знаходяться під митним контролем.
 
997. 2. Митний орган має право здійснювати у будь-який час перевірку товарів, поміщених у митний режим знищення або руйнування (до моменту їх фактичного знищення), а також залишків і відходів, одержаних в результаті здійснення операцій зі знищення або руйнування (до моменту їх декларування у відповідних митний режим чи видалення).
 
998. 3. Відповідні посадові особи митних та інших державних органів, до компетенції яких належать контроль за переміщенням товарів, що знищуються, мають право бути присутніми під час здійснення операцій зі знищення (руйнування) таких товарів.
 
999. Стаття 332. Завершення митного режиму знищення або руйнування
 
1000. Митний режим знищення або руйнування завершується після виконання операцій зі знищення або руйнування товарів та декларування у відповідний митний режим їх залишків.
 
1001. Стаття 333. Відповідальність осіб за недотримання митного режиму знищення або руйнування
 
1002. Відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими Законами України за недотримання умов митного режиму знищення або руйнування, несуть:
 
1003. 1) власник товарів (уповноважена особа) з моменту заявлення товарів у цей митний режим і до моменту їх передання підприємству, уповноваженому відповідно до законодавства України на знищення (руйнування) відповідних категорій товарів і яке фактично здійснює таке знищення (руйнування), а також з моменту отримання від зазначеного підприємства залишків (відходів) знищення (руйнування), якщо такі залишки утворюються, і до моменту завершення митного оформлення цих залишків та видалення відходів;
 
1004. 2) підприємство, уповноважене відповідно до законодавства України на знищення (руйнування) відповідних категорій товарів, з моменту прийняття для знищення (руйнування) товарів, поміщених у митний режим знищення або руйнування, і до моменту передання власнику товарів (уповноваженій особі) залишків, якщо вони утворились в результаті здійснення таких операцій, а в разі, якщо залишки договором передаються у власність цьому підприємству - до моменту завершення митного оформлення цих залишків у відповідний митний режим.
 
1005. ГЛАВА 48. Відмова на користь держави
 
1006. Стаття 334. Поняття митного режиму відмови на користь держави
 
1007. Відмова на користь держави - митний режим, відповідно до якого власник відмовляється від іноземних товарів без будь-яких умов на свою користь.
 
1008. Стаття 335. Поміщення товарів у митний режим відмови на користь держави
 
1009. 1. У режим відмови на користь держави поміщуються іноземні товари.
 
1010. 2. Відмова від товарів на користь держави допускається з дозволу митного органу, який видається у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
 
1011. 3. Кабінет Міністрів України визначає перелік товарів, що не можуть бути поміщені у митний режим відмови на користь держави.
 
1012. 4. Іноземні товари поміщуються у митний режим відмови на користь держави зі звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
 
1013. Стаття 336. Завершення митного режиму відмови на користь держави
 
1014. Митний режим відмови на користь держави завершується після розміщення товарів на складі митного органу.