Кількість абзаців - 1353 Розмітка (ліва колонка)


Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (нова редакція) (Друге читання)

0. ПРОЕКТ
 
1. Вноситься
 
2. Кабінетом Міністрів України
 
3. ЮМ. АЗАРОВ
 
4. « « 2011 р.
 
5. Закон України
 
6. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (нова редакція)
 
7. Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
 
8. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (Відомості Верховної Ради України, 1992, № 31 (04.08.92), ст. 440, із змінами і доповненнями) викласти в такій редакції:
 
9. «З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом
 
10. Цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.
 
11. Розділ І
 
12. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
13. Стаття 1. Визначення термінів
 
14. Для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні:
 
15. банкрутство — визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури;
 
16. безспірні вимоги кредиторів – вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника;
 
17. боржник – суб’єкт господарювання (юридична особа або фізична особа – підприємець), неспроможний виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх виконання;
 
18. грошове зобов’язання – зобов’язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до договору та на інших підставах, передбачених законодавством України; до складу грошових зобов’язань боржника не зараховуються неустойка (штраф та пеня), визначена (нарахована) до дати подання заяви про порушення провадження у справі про банкрутство до господарського суду, а також зобов’язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров’ю громадян, зобов’язання з виплати авторської винагороди, зобов’язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі; склад і розмір грошових зобов’язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов’язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом;
 
19. досудова санація – система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати власник майна (суб’єкт управління об’єктами державної власності) боржника, інвестор, з метою запобігання банкрутству боржника шляхом реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до порушення провадження у справі про банкрутство;
 
20. заінтересовані особи стосовно боржника – юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, що входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі і звільнені з роботи за три роки до порушення провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та підприємцем (фізичною особою) – боржником, а саме: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Закону заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) чи кредиторів визнаються особи в такому ж переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника;
 
21. значні угоди – угода або сукупність укладених протягом трьох місяців угод, підсумковим наслідком виконання яких є розпорядження майном боржника чи виникнення у боржника зобов’язань, якщо балансова або звичайна ціна (вартість) майна (розмір зобов’язань) за такими угодами перевищує один відсоток балансової вартості активів боржника на день укладення таких угод;
 
22. іноземне провадження – провадження у справі про банкрутство, яке здійснюється в іноземній державі згідно із законодавством цієї держави;
 
23. іноземний арбітражний керуючий – особа, яка призначена іноземним судом у межах іноземного провадження на певний час та уповноважена керувати господарською діяльністю або реорганізацією чи ліквідацією боржника, вчиняти дії в інших державах;
 
24. іноземний суд – державний або інший уповноважений орган іноземної держави, компетентний здійснювати провадження у справах про банкрутство;
 
25. керуючий санацією – фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення санації боржника;
 
26. кредитор –- юридична або фізична особа, яка має підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника; конкурсні кредитори – кредитори за зобов’язаннями боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори – кредитори за зобов’язаннями боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори – кредитори, вимоги яких забезпечені заставою або іпотекою;
 
27. ліквідатор – фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку;
 
28. ліквідація – припинення діяльності суб’єкта господарювання, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна;
 
29. неплатоспроможність – неспроможність суб’єкта господарювання виконати після настання встановленого строку грошові зобов’язання перед кредиторами, не інакше як через відновлення його платоспроможності;
 
30. неприбуткові підприємства, установи та організації – підприємства, установи та організації, основною метою діяльності яких є не одержання прибутку, а провадження благодійної діяльності та меценатства й іншої діяльності, передбаченої законодавством;
 
31. погашені вимоги кредиторів – задоволені вимоги кредиторів, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну зобов’язання або припинення зобов’язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними;
 
32. постійне представництво – постійне місце діяльності, через яке повністю бо частково здійснюється господарська діяльність суб’єкта підприємницької діяльності на території іншої держави;
 
33. представник працівників боржника – особа, уповноважена загальними зборами (конференцією), на яких присутні не менш як дві третини штатної чисельності працівників боржника, або відповідним рішенням первинної профспілкової організації боржника (а за наявності кількох первинних організацій - їх спільним рішенням) представляти їх інтереси під час провадження у справі про банкрутство з правом дорадчого голосу;
 
34. реструктуризація підприємства – здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зокрема шляхом його поділу з переходом боргових зобов’язань до юридичної особи, що не підлягає санації, якщо це передбачено планом санації, на зміну форми власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та повному або частковому задоволенню вимог кредиторів;
 
35. розпорядження майном боржника – система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів боржника та проведення аналізу його фінансового становища;
 
36. розпорядник майна – фізична особа, яка діє на підставі ухвали господарського суду та на яку у встановленому цим Законом порядку покладаються повноваження щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника на період провадження у справі про банкрутство в порядку, встановленому цим Законом;
 
37. санація – система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника;
 
38. сторони у справі про банкрутство – кредитори, боржник (банкрут);
 
39. суб’єкт банкрутства (далі – банкрут) – боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов’язання встановлена господарським судом; суб’єктами банкрутства не можуть бути відокремлені структурні підрозділи юридичної особи (філії, представництва, відділення тощо);
 
40. судова допомога – вжиття господарським судом або іноземним судом заходів з метою захисту активів боржника або інтересів кредиторів.
 
41. угоди, щодо яких є заінтересованість – угоди, сторонами яких є заінтересовані особи зі сторони боржника, арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) чи кредиторів;
 
42. уповноважена особа засновника (учасника, власника) підприємства, акціонерів, учасників господарського товариства – особа, уповноважена загальними зборами учасників (акціонерів), що володіють більш як половиною статутного капіталу підприємства або господарського товариства, представляти їх інтереси під час провадження у справі про банкрутство з правом дорадчого голосу;
 
43. учасники провадження у справі про банкрутство – сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (суб’єкт управління об’єктами державної власності) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, – державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників господарського товариства.
 
44. Стаття 2. Законодавство, що регулює провадження у справах про банкрутство
 
45. 1. Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
 
46. 2. Законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.
 
47. 3. Провадження у справах про банкрутство окремих категорій суб’єктів господарювання регулюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
 
48. 4. Положення цього Закону застосовуються до юридичних осіб, які є неприбутковими організаціями, та не застосовуються до юридичних осіб – казенних підприємств, фондів загальнообов’язкового держаного соціального страхування.
 
49. 5. Провадження у справах про банкрутство суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють діяльність, пов’язану з державною таємницею, регулюється з урахуванням особливостей, передбачених законодавством про державну таємницю.
 
50. 6. Провадження у справах про банкрутство за участю кредиторів-нерезидентів регулюється цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
 
51. 7. Порядок виконання в Україні рішень судів іноземних держав у справах про банкрутство визначається відповідними міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
 
52. У разі відсутності міжнародних договорів України рішення судів іноземних держав у справах про банкрутство визнаються на території України взаємно, якщо інше не передбачено законом.
 
53. Стаття 3. Державний орган з питань банкрутства
 
54. 1. Державну політику щодо запобігання банкрутству, а також забезпечення умов реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом стосовно державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує двадцять п’ять відсотків, суб’єктів господарювання інших форм власності у випадках, передбачених цим Законом, здійснює державний орган з питань банкрутства, який діє на підставі положення, затвердженого у встановленому порядку.
 
55. 2. Державний орган з питань банкрутства:
 
56. сприяє створенню організаційних, економічних, інших умов, необхідних для реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, здійснює супровід процедур банкрутства державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує двадцять п’ять відсотків;
 
57. призначає арбітражних керуючих для виконання повноважень розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує двадцять п’ять відсотків, а також припиняє повноваження таких арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
 
58. призначає у передбачених цим Законом випадках розпорядників майна для виконання повноважень керівників державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує двадцять п’ять відсотків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
 
59. організовує систему підготовки арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів);
 
60. формує Єдиний реєстр арбітражних керуючих (розпорядників майном, керуючих санацією, ліквідаторів) України;
 
61. здійснює ведення Єдиної бази даних підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, встановлює форму подання арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) інформації, необхідної для ведення зазначеної бази даних;
 
62. установлює порядок проведення аналізу фінансово-господарського стану суб’єктів господарювання щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства або приховування стійкої фінансової неспроможності і організовує проведення такого аналізу при порушенні проваджень у справах про банкрутство державних підприємств і підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує двадцять п’ять відсотків;
 
63. установлює порядок організації проведення аукціонів в провадженнях у справах про банкрутство та вимоги до їх організаторів;
 
64. установлює форму планів санації, мирових угод, переліків ліквідаційної маси у провадженнях у справах про банкрутство;
 
65. погоджує плани санації, мирові угоди, ліквідаційні маси державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує двадцять п’ять відсотків;
 
66. готує на запити суду, прокуратури або іншого уповноваженого органу висновки про наявність ознак приховуваного, фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства щодо державних підприємств чи підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує двадцять п’ять відсотків;
 
67. готує та затверджує типові документи щодо проведення процедур банкрутства, методичні рекомендації;
 
68. здійснює інші передбачені законодавством повноваження.
 
69. 3. Для забезпечення виконання повноважень державний орган з питань банкрутства може залучати відповідні організації та спеціалістів у порядку і на умовах, що ним встановлюються.
 
70. Стаття 4. Арбітражний керуючий
 
71. 1. Арбітражним керуючим є особа, яка в судових процедурах банкрутства здійснює функції розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора.
 
72. 2. Арбітражні керуючі є особами, що надають публічні послуги і не є суб’єктами господарської (підприємницької) діяльності.
 
73. 3. Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) з моменту винесення ухвали про призначення його арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до моменту припинення здійснення ним повноважень є службовою особою підприємства - боржника.
 
74. Стаття 5. Заходи щодо запобігання банкрутству боржника та позасудові процедури
 
75. 1. Засновники (учасники) боржника – юридичної особи, власник майна, центральні органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов’язані вживати своєчасних заходів для запобігання банкрутству підприємства-боржника.
 
76. 2. Власником майна боржника державного чи приватного підприємства, засновниками (учасниками) боржника – юридичної особи, кредиторами боржника, іншими особами в межах заходів щодо запобігання банкрутству боржника може бути надана фінансова допомога у розмірі, достатньому для погашення зобов’язань боржника перед кредиторами, у тому числі зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, і відновлення платоспроможності боржника (досудова санація).
 
77. 3. Надання фінансової допомоги боржнику зобов’язує його взяти на себе відповідні зобов’язання перед особами, які надали таку допомогу в порядку, встановленому законом.
 
78. 4. Досудова санація державних підприємств провадиться за рахунок коштів державних підприємств, Державного бюджету України та інших джерел фінансування. Обсяг коштів для проведення досудової санації державних підприємств за рахунок коштів Державного бюджету України щороку встановлюється законом про Державний бюджет України.
 
79. Умови й порядок проведення досудової санації державних підприємств за рахунок інших джерел фінансування погоджуються з суб’єктом управління об’єктами державної власності у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
 
80. Досудова санація державних підприємств провадиться відповідно до законодавства.
 
81. Стаття 6. Порядок проведення досудової санації боржника
 
82. 1. Боржник має право за згодою кредиторів у порядку, визначеному цією статтею, провести досудову процедуру санації за таких умов:
 
83. при наявності рішення органу, до повноважень якого згідно із законодавством або установчими документами боржника віднесено право приймати рішення щодо реорганізації чи реструктуризації боржника;
 
84. за наявності плану санації та підписаного кредиторами протокольного рішення про введення процедури досудової санації й надання згоди залучених кредиторів на впровадження плану досудової санації.
 
85. Підписане боржником та кредиторами протокольне рішення про введення процедури досудової санації й надання згоди кредиторів на впровадження плану досудової санації є єдиною підставою для проведення процедури досудової санації боржника.
 
86. Зміст плану досудової санації повинен відповідати загальним вимогам, передбаченим цим Законом до плану санації боржника у порядку судової санації.
 
87. 2. Керівник боржника або інший уповноважений орган, що мають намір провадити досудову санацію боржника, зобов’язані письмово інформувати залучених кредиторів про проведення досудової санації, її загальні умови та очікувані результати й запропонувати кредиторам розглянути та підтримати план досудової санації.
 
88. Пропозиція боржника повинна містити повідомлення про час та місце проведення зборів кредиторів з вирішення питання про погодження плану санації та проведення досудової санації боржника.
 
89. Збори кредиторів підлягають проведенню протягом двадцяти днів від дати звернення боржника до його кредиторів.
 
90. 3. Рішення щодо введення процедури досудової санації боржника вважається прийнятим у разі, якщо за таке рішення та про надання згоди на впровадження плану досудової санації проголосували залучені кредитори, загальна сума вимог яких перевищує п’ятдесят відсотків відповідної кредиторської заборгованості. Підрахунок голосів кредиторів на зборах кредиторів боржника здійснюється з урахуванням вимог цього Закону.
 
91. У разі відхилення більшістю залучених кредиторів пропозиції боржника щодо введення процедури досудової санації та надання згоди на впровадження плану досудової санації досудова санація боржника не проводиться.
 
92. У разі підтримання більшістю залучених кредиторів пропозиції боржника щодо введення процедури досудової санації та надання згоди на впровадження плану досудової санації процедура досудової санації проводиться в порядку, у строки і на умовах, передбачених планом досудової санації боржника. При цьому умови погашення кредиторської заборгованості у частині строків та обсягів сплати боргів для залучених кредиторів, що не брали участі у голосуванні або голосували проти введення процедури досудової санації та (або) не підтримали плану досудової санації боржника, повинні бути не гіршими, ніж умови погашення кредиторської заборгованості перед кредиторами, які погодили план досудової санації й надали згоду на його впровадження.
 
93. 4. При проведенні процедури досудової санації збори кредиторів вирішують питання, віднесені до компетенції зборів кредиторів, комітету кредиторів та господарського суду, у процедурі судової санації з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею, й за виключенням питань, що не можуть вирішуватися кредиторами відповідно до чинного законодавства.
 
94. 5. У разі невиконання плану досудової санації або якщо стає очевидним, що його виконання не приведе до відновлення платоспроможності боржника, процедура досудової санації припиняється.
 
95. 6. Методичні рекомендації щодо проведення процедури досудової санації боржника розробляються та затверджуються державним органом з питань банкрутства.
 
96. Стаття 7. Судові процедури, які застосовуються щодо боржника
 
97. 1. Відповідно до цього Закону щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства:
 
98. розпорядження майном боржника;
 
99. мирова угода;
 
100. санація (відновлення платоспроможності) боржника;
 
101. ліквідація банкрута.
 
102. 2. Санація боржника або ліквідація банкрута здійснюється з дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції.
 
103. Розділ ІІ
 
104. ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО БАНКРУТСТВО
 
105. Стаття 8. Підвідомчість, підсудність, підстави для порушення провадження у справі про банкрутство
 
106. 1. Справи про банкрутство підвідомчі господарським судам і розглядаються ними за місцезнаходженням боржника.
 
107. 2. Право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор.
 
108. 3. За заявою кредитора суд порушує провадження у справі про банкрутство, якщо грошові вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом.
 
109. 4. Суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, розглядає усі майнові спори з вимогами до боржника.
 
110. 5. Якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
 
111. Стаття 9. Заява про порушення справи про банкрутство
 
112. 1. Заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі та повинна містити:
 
113. найменування господарського суду, до якого подається заява;
 
114. ім’я або найменування боржника, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності);
 
115. ім’я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності);
 
116. виклад обставин, що є підставою для звернення до суду;
 
117. перелік документів, що додаються до заяви.
 
118. 2. До заяв про порушення справи про банкрутство додаються:
 
119. витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців щодо боржника;
 
120. докази сплати державного мита, крім випадків, коли згідно з законом воно не підлягає сплаті, та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;
 
121. довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником.
 
122. 3. До заяви боржника додаються також:
 
123. установчі документи боржника – юридичної особи;
 
124. бухгалтерський баланс боржника на останню звітну дату;
 
125. перелік кредиторів боржника, вимоги яких визнаються боржником, із зазначенням загальної суми грошових вимог усіх кредиторів, а також щодо кожного кредитора – його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, коду згідно з ЄДРПОУ юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов’язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов’язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договору;
 
126. перелік майна боржника із зазначенням його балансової вартості та місцезнаходження, а також загальна балансова вартість майна;
 
127. перелік майна, що перебуває у заставі або є обтяженим у інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кредиторів, на користь яких вчинено обтяження майна боржника, їх ім’я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційні коди юридичних осіб або реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), суми їх грошових вимог, підстави виникнення зобов’язань, а також строки їх виконання згідно із законом або договором;
 
128. довідка органів приватизації (органів, уповноважених управляти об’єктами державної власності) стосовно наявності або відсутності на балансі підприємства, щодо якого порушено справу про банкрутство, державного майна, що в процесі приватизації (корпоратизації) не увійшло до його статутного капіталу;
 
129. перелік осіб, що мають невиконані зобов’язання перед боржником із зазначенням вартості таких зобов’язань, терміну виконання та підстав виникнення;
 
130. відомості про всі рахунки боржника, відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, їх реквізити;
 
131. відомості про всі рахунки, на яких обліковуються цінні папери, що належать боржнику, їх реквізити;
 
132. протокол загальних зборів працівників боржника, на якому обрано представника працівників боржника для участі в судовому процесі під час провадження у справі про банкрутство, якщо такі збори відбулися до подачі заяви боржника до суду;
 
133. копія спеціального дозволу на провадження діяльності, пов’язаної з державною таємницею, а у разі закінчення терміну дії такого дозволу – довідка про наявність у боржника матеріальних носіїв секретної інформації (технічної документації, виробів, їх дослідних зразків тощо);
 
134. інші документи, які підтверджують неплатоспроможність боржника.
 
135. 4. Боржник подає заяву до господарського суду за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, якщо інше не передбачено цим Законом.
 
136. 5. Боржник зобов’язаний звернутися в місячний строк до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин:
 
137. задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами;
 
138. при ліквідації боржника не у зв’язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі;
 
139. звернення стягнення на майно боржника суттєво ускладнить чи призведе до неможливості провадження ним господарської діяльності;
 
140. в інших випадках, передбачених цим Законом.
 
141. 6. Заява кредитора крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, повинна містити відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті.
 
142. 7. До заяви кредитора додаються такі документи:
 
143. копія виконавчого документа;
 
144. докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою у разі, якщо єдина підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена активами боржника;
 
145. копія заяви та копії всіх документів, що до неї додаються.
 
146. 8. Заява кредитора може ґрунтуватися на об’єднаній заборгованості боржника за сукупністю його різних зобов’язань перед цим кредитором.
 
147. Кредитори мають право об’єднати свої вимоги до боржника і звернутися до суду з однією спільною заявою. Така заява підписується всіма кредиторами, які об’єднали свої вимоги до боржника.
 
148. 9. Якщо до суду надійшло декілька заяв кредиторів про порушення справи про банкрутство відносно одного боржника, суд приєднує їх до матеріалів справи і розглядає разом із заявою, що надійшла першою. Заяви про порушення справи про банкрутство, що надійшли до суду після порушення справи про банкрутство, приєднуються до матеріалів справи та розглядаються судом у порядку, встановленому цим Законом для заяв з грошовими вимогами до боржника.
 
149. 10. Із заяв про порушення справи про банкрутство справляється державне мито відповідно до закону.
 
150. Стаття 10. Прийняття заяви про порушення справи про банкрутство
 
151. 1. У разі відсутності підстави для відмови у прийнятті або для повернення заяви про порушення провадження у справі про банкрутство не пізніше трьох днів з дня її надходження суддя приймає заяву до розгляду, про що виносить ухвалу, в якій зазначається дата проведення підготовчого засідання суду.
 
152. Ухвала суду про прийняття заяви про порушення провадження у справі про банкрутство оскарженню не підлягає.
 
153. 2. Підготовче засідання суду проводиться не пізніше чотирнадцятого дня з дня винесення ухвали про прийняття заяви про порушення справи про банкрутство.
 
154. 3. Ухвала про прийняття заяви про порушення провадження у справі про банкрутство не пізніше трьох днів виноситься і надсилається сторонам та органу державної виконавчої служби за місцезнаходження (місцем проживання) боржника.
 
155. 4. Боржник до дати проведення підготовчого засідання надає до господарського суду та заявникові відзив на заяву про порушення провадження у справі про банкрутство.
 
156. Відзив боржника повинен містити, зокрема інформацію про провадження підприємством діяльності, пов’язаної з державною таємницею.
 
157. До відзиву також надається довідка органів приватизації (органів, уповноважених управляти об’єктами державної власності) стосовно наявності або відсутності на балансі підприємства, щодо якого порушено справу про банкрутство, державного майна, що в процесі приватизації (корпоратизації) не увійшло до його статутного капіталу
 
158. 5. Відзив на заяву про порушення провадження у справі про банкрутство повинен містити наявні у боржника заперечення щодо вимог заявника (заявників).
 
159. 6. Відсутність відзиву на заяву про порушення справи про банкрутство не зупиняє провадження у справі.
 
160. Стаття 11. Відмова у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство
 
161. 1. Суддя господарського суду відмовляє у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, якщо:
 
162. провадження у справі про банкрутство відносно боржника не допускається згідно із законом;
 
163. юридичну особу, яка є боржником, припинено;
 
164. стосовно боржника юридичної особи або фізичної особи – підприємця вже порушено справу про банкрутство.
 
165. 2. У разі відмови у прийнятті заяви виноситься ухвала, яка надсилається заявнику не пізніше п’яти днів з дня надходження заяви разом з заявою та доданими до неї документами.
 
166. 3. Ухвалу про відмову у прийнятті заяви може бути оскаржено у встановленому порядку.
 
167. Стаття 12. Повернення, відкликання заяви про порушення справи про банкрутство
 
168. 1. Суддя не пізніше трьох днів з дня надходження до господарського суду повертає заяву про порушення провадження у справі про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, про що виносить ухвалу, якщо:
 
169. заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посаду якої у заяві не вказано;
 
170. заява не відповідає вимогам, зазначеним у цьому Законі;
 
171. не подано доказів щодо сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі;
 
172. заявник-кредитор не подав доказів неспроможності боржника виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх виконання;
 
173. не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
 
174. 2. Повернення заяви про порушення провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку.
 
175. 3. Якщо про порушення справи про банкрутство подано кілька заяв і одна з них повертається без розгляду, суддя розглядає інші заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.
 
176. 4. Про повернення заяви про порушення провадження у справі про банкрутство без розгляду суд виносить ухвалу, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.
 
177. 5. Заява про порушення провадження у справі про банкрутство може бути відкликана заявником (заявниками) до дати проведення підготовчого засідання суду, якщо до господарського суду не надійшло інших заяв кредиторів щодо задоволення їх вимог, про що виноситься відповідна ухвала.
 
178. Стаття 13. Підготовче засідання суду
 
179. 1. У підготовчому засіданні суд встановлює наявність підстав для порушення або відмови у порушенні провадження у справі про банкрутство, для чого оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін та інших осіб, розглядає обґрунтованість заперечень боржника.
 
180. У разі відмови у порушенні провадження у справі про банкрутство господарський суд вирішує питання про прийняття до розгляду заяви іншого кредитора відповідно до календарної черговості її надходження до господарського суду.
 
181. 2. Неявка в судове засідання боржника або кредитора, які повідомлені належним чином про час та місце проведення засідання суду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
 
182. 3. Про порушення провадження у справі про банкрутство суддя виносить ухвалу, повний текст якої оголошується в судовому засіданні.
 
183. 4. В ухвалі зазначаються мотиви, з яких суд дійшов висновку про порушення провадження у справі про банкрутство та положення закону, якими суд керувався, зазначається розмір вимог кредиторів, які подали заяву про порушення справи про банкрутство, про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, про введення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна за виключенням випадків, коли таке призначення здійснюється державним органом з питань банкрутства, дата попереднього засідання суду, яке має відбутися не пізніше трьох місяців після дати проведення підготовчого засідання суду.
 
184. Якщо у заяві боржника про порушення провадження у справі про банкрутство або відзиві боржника міститься інформація про провадження ним діяльності, пов’язаної з державною таємницею, суд виносить та надсилає сторонам і державному органу з питань банкрутства ухвалу про відкладення проведення підготовчого засідання суду на час, необхідний для оформлення допуску до державної таємниці арбітражному керуючому. Такий строк не може перевищувати шістдесяти днів.
 
185. У разі відмови у наданні допуску до державної таємниці вказаному арбітражному керуючому господарський суд або державний орган з питань банкрутства у встановлених цим Законом випадках призначає нового арбітражного керуючого.
 
186. 5. Ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство не пізніше трьох днів з дня її винесення надається або надсилається сторонам, державному органу з питань банкрутства, державному реєстраторові за місцезнаходженням боржника та органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.
 
187. У разі якщо боржник є балансоутримувачем державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу господарського товариства у процесі приватизації (корпоратизації), така ухвала надсилається також суб’єкту управління цим майном.
 
188. 6. Ухвала про відмову в порушенні провадження у справі про банкрутство може бути оскаржена у встановленому порядку.
 
189. 7. Кредитор, за заявою якого порушено провадження у справі про банкрутство, має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника.
 
190. 8. Господарський суд під час провадження у справі про банкрутство може зобов’язати боржника подати аудиторський висновок або провести аудит на підтвердження його фінансово-майнового стану.
 
191. У разі відсутності у боржника коштів для проведення аудиту господарський суд може призначити проведення його аудиту за рахунок кредитора за його згодою з наступним відшкодуванням відповідних витрат за рахунок боржника. Відсутність аудиторського висновку не зупиняє провадження у справі про банкрутство.
 
192. 9. З дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство рішення про реорганізацію або ліквідацію юридичної особи – боржника приймається в порядку, визначеному цим Законом.
 
193. Стаття 14. Офіційне оприлюднення повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство
 
194. у мережі Інтернет на офіційній сторінці Вищого господарського суду України не пізніше наступного дня з дня винесення ухвали суду про порушення провадження у справі про банкрутство оприлюднюється повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника (офіційне оприлюднення).
 
195. Доступ до інформації про провадження у справах про банкрутство розміщеної на офіційній сторінці Вищого господарського суду України у мережі Інтернет, є вільним та безоплатним.
 
196. 2. Повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство повинне містити ім’я або найменування боржника, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), найменування та адресу господарського суду, номер справи, дату офіційного оприлюднення повідомлення, відомості про розпорядника майна (ім’я, місцезнаходження), строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника.
 
197. 3. Інформація про порушення провадження у справі про банкрутство додатково може оприлюднюватися на офіційній сторінці державного органу з питань банкрутства у мережі Інтернет, а також у будь-який інший спосіб, не заборонений законом.
 
198. Стаття 15. Забезпечення вимог кредиторів, мораторій на задоволення вимог кредиторів
 
199. 1. Господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вжити заходів щодо забезпечення вимог кредиторів.
 
200. Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити боржнику укладати без згоди арбітражного керуючого (розпорядника майна) угоди, а також зобов’язати боржника передати цінні папери, інші цінності, майно на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника, про що виноситься ухвала.
 
201. 2. У процедурі розпорядження майном за клопотанням сторін, учасників провадження у справі про банкрутство або розпорядника майна, що містить підтверджені відомості про перешкоджання керівником боржника виконанню повноважень розпорядника майна, а також про вчинення керівником боржника дій, що порушують права та законні інтереси боржника або кредиторів, господарський суд має право відсторонити керівника боржника від посади та покласти виконання його обов’язків на розпорядника майна. Про усунення керівника боржника від посади господарський суд виносить ухвалу, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.
 
202. 3. Заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють до закінчення процедури розпорядження майном боржника.
 
203. Господарський суд може скасувати або змінити заходи щодо забезпечення вимог кредиторів до закінчення процедури розпорядження майном боржника, а також скасувати або змінити застосовані поза провадженням у справі про банкрутство заходи щодо забезпечення позову або забезпечення виконання рішення, які унеможливлюють задоволення вимог кредиторів або перешкоджають господарській діяльності боржника, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена в установленому порядку.
 
204. 4. Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на майнові вимоги (крім вимог власників речей, визначених індивідуальними ознаками, про передання таких речей), зокрема на вимоги щодо сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), які виникли до винесення судом ухвали про порушення справи про банкрутство. Строк виконання зазначених вимог вважається таким, що настав.
 
205. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
 
206. забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) та перебування майна на стадії реалізації з моменту оприлюднення інформації про продаж;
 
207. забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;
 
208. не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань із задоволення вимог, на які поширюється мораторій.
 
209. 5. Мораторій на задоволення вимог кредиторів застосовується до вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, що виникли у зв’язку з відмовою боржника від виконання зобов’язань у процедурі санації, у порядку, передбаченому цим Законом.
 
210. 6. Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати та нарахований на ці суми єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування або страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкового державного соціального страхування, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю та життю громадян, на виплату авторської винагороди, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов’язують боржника вчинити певні дії чи утриматись від їх вчинення.
 
211. Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому цим Законом.
 
212. 7. Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.
 
213. Стаття 16. Визнання угод боржника недійсними
 
214. 1. Суд за заявою боржника, арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) або кредиторів може:
 
215. визнати недійсною будь-яку угоду на підставах, передбачених Цивільним кодексом України;
 
216. визнати недійсною будь-яку угоду щодо відчуження майна боржника, здійсненого протягом шести місяців до початку провадження у справі про банкрутство, якщо її здійснено в інтересах заінтересованої особи з боку боржника;
 
217. визнати недійсною будь-яку угоду боржника щодо відчуження майна чи прийняття останнім на себе зобов’язань протягом одного року до початку провадження у справі про банкрутство, якщо продаж майна здійснено з метою приховування цього майна або несплати боргів, якщо боржник у результаті угоди отримав менше, ніж дійсна ціна угоди (майна), а також у разі, якщо боржник став неплатоспроможним у результаті виконання такої угоди.
 
218. 2. Розгляд заяв про визнання угод недійсними і повернення всього отриманого за такими угодами, а також застосування інших наслідків недійсності, в тому числі передбачених главою 83 Цивільного кодексу України, здійснюється судом у процедурі провадження у справі про банкрутство на всіх його стадіях.
 
219. Стаття 17. Розпорядження майном боржника
 
220. 1. Процедура розпорядження майном боржника вводиться з метою забезпечення майнових інтересів кредиторів і становить сто календарних днів.
 
221. 2. Розпорядник майна призначається господарським судом за виключенням випадків, передбачених цим Законом.
 
222. 3. Розпорядник майна зобов’язаний:
 
223. розглядати заяви кредиторів про грошові вимоги до боржника у зв’язку з порушенням провадження у справі про банкрутство та які надійшли в установленому цим Законом порядку;
 
224. вести реєстр вимог кредиторів;
 
225. повідомляти кредиторів про результати розгляду їх вимог та включення визнаних вимог до реєстру вимог кредиторів або про відмову визнання вимог боржником;
 
226. вживати заходів для захисту майна боржника;
 
227. аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на товарних ринках;
 
228. виявляти у разі наявності ознаки фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства;
 
229. скликати збори кредиторів та організовувати їх проведення;
 
230. надавати державному органу з питань банкрутства відомості, необхідні для ведення Єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено справу про банкрутство;
 
231. надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника, пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника;
 
232. не пізніше двох місяців від дня порушення провадження у справі про банкрутство разом з боржником організувати та забезпечити проведення інвентаризації майна боржника та визначити його вартість;
 
233. за можливості проведення санації боржника розробити разом з боржником не пізніше двох місяців від дня порушення провадження у справі про банкрутство план санації боржника та подати його на розгляд комітету кредиторів;
 
234. виконувати інші повноваження, що передбачені цим Законом.
 
235. 4. При здійсненні своїх повноважень розпорядник майна зобов’язаний діяти добросовісно та розумно.
 
236. Розпорядник майна несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх повноважень відповідно до законодавства України.
 
237. Повноваження розпорядника майна припиняються з дня припинення провадження у справі про банкрутство, а також у разі затвердження господарським судом мирової угоди, призначення керуючого санацією або ліквідатора, якщо інше не передбачено цим Законом.
 
238. 5. Після призначення розпорядника майна і до припинення процедури розпорядження майном органи управління боржника не мають права без згоди розпорядника майна приймати рішення про:
 
239. реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) і ліквідацію боржника;
 
240. створення юридичних осіб або про участь в інших юридичних особах;
 
241. створення філій та представництв;
 
242. виплату дивідендів;
 
243. проведення боржником емісії цінних паперів;
 
244. вихід із складу учасників боржника юридичної особи, придбання в акціонерів раніше випущених акцій боржника.
 
245. 6. Рішення про участь боржника в об’єднаннях, асоціаціях, спілках, холдингових компаніях, промислово-фінансових групах чи інших об’єднаннях юридичних осіб приймається органами управління боржника за згодою розпорядника майна.
 
246. 7. Господарський суд за заявою розпорядника майна знімає арешти з майна боржника чи інші обмеження щодо розпорядження його майном у разі, якщо такі арешти чи обмеження перешкоджають господарській діяльності боржника та відновленню його платоспроможності.
 
247. 8. Керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладають угоди щодо:
 
248. відчуження або обтяження нерухомого майна боржника, в тому числі його передачі в оренду, заставу, внесення зазначеного майна до статутного капіталу іншого підприємства або господарського товариства, розпорядження нерухомим майном боржника у будь-який інший спосіб;
 
249. одержання та видачі позик (кредитів), надання поруки, гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника;
 
250. розпорядження у будь-який спосіб іншим майном боржника, балансова вартість якого становить понад один відсоток балансової вартості активів боржника, та укладання інших значних угод.
 
251. 9. Розпорядник майна не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника, крім випадків, передбачених цим Законом.
 
252. 10. Призначення розпорядника майна не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника.
 
253. 11. Повноваження керівника боржника та виконавчих органів його управління, покладені на них відповідно до законодавства чи установчих документів, можуть бути припинені у разі, якщо ними не вживаються заходи щодо забезпечення збереження майна боржника, створюються перешкоди діям розпорядника майна чи допускаються інші порушення законодавства.
 
254. У разі виявлення зазначених обставин, за клопотанням кредиторів або інших учасників провадження у справі про банкрутство, ухвалою господарського суду повноваження керівника та виконавчих органів управління боржника припиняються, а виконання відповідних обов’язків тимчасово покладається на розпорядника майна до призначення в порядку, визначеному законодавством та установчими документами, нового керівника боржника та виконавчих органів управління боржника.
 
255. 12. З дня винесення господарським судом ухвали про припинення повноважень керівника боржника або органів управління боржника керівник, повноваження якого припинені ухвалою господарського суду, зобов’язаний протягом п’ятнадцяти днів передати розпоряднику майна, а розпорядник майна прийняти бухгалтерську та іншу документацію боржника, його печатки і штампи, матеріальні та інші цінності.
 
256. 13. До закінчення процедури розпорядження майном боржника комітет кредиторів зобов’язаний прийняти та подати до господарського суду клопотання з одним з таких рішень:
 
257. про схвалення плану санації та введення процедури санації боржника;
 
258. про визнання боржника банкрутом та про відкриття ліквідаційної процедури;
 
259. про укладення мирової угоди.
 
260. 14. Господарський суд на підставі рішення комітету кредиторів і відповідно до законодавства виносить ухвалу про введення процедури санації, постанову про визнання боржника банкрутом та про відкриття ліквідаційної процедури чи затверджує мирову угоду в провадженні у справі про банкрутство.
 
261. 15. У разі, коли комітетом кредиторів не прийнято жодного з передбачених цією статтею рішень, господарський суд протягом п’яти днів після закінчення процедури розпорядження майном боржника приймає постанову про визнання боржника банкрутом та про відкриття ліквідаційної процедури.
 
262. 16. З дня визнання господарським судом боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або введення процедури санації чи затвердження мирової угоди процедура розпорядження майном та повноваження розпорядника майна припиняються.
 
263. Стаття 18. Виявлення кредиторів та осіб, які виявлять бажання взяти участь у відновленні платоспроможності боржника
 
264. 1. Конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов’язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
 
265. Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю громадян, сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших видів заборгованості перед фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
 
266. Копії зазначених заяв та доданих до них документів кредитори одночасно надсилають розпоряднику майна боржника та боржнику.
 
267. У разі надходження до господарського суду від органів державної виконавчої служби виконавчих документів із грошовими вимогами до боржника подання заяв кредиторів, визначених виконавчими документами за відповідними вимогами, не вимагається.
 
268. 2. Вимоги конкурсних кредиторів, які не заявлені до припинення провадження у справі про банкрутство у зв’язку із затвердженням звіту керуючого санацією, мирової угоди або ліквідацією боржника, вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою припиняє провадження у справі.
 
269. 3. Розпорядник майна разом із боржником складає (на підставі первинних документів) реєстр осіб, які мають або можуть мати грошові вимоги до боржника, незалежно від того, чи визнає він або боржник такі вимоги та протягом п’яти днів з дня наступного після офіційного оприлюднення повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство надсилає таким особам, у тому числі й іноземним, письмові повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство поштовими відправленнями з описами вкладеної кореспонденції та зворотними повідомленнями про її вручення адресатам або надає вказані повідомлення зазначеним особам з відміткою про отримання, а іноземним особам надсилає у будь-який спосіб, що передбачає отримання підтвердження про вручення.
 
270. 4. Розпорядник майна боржника не пізніше ніж на десятий день з дня наступного після закінчення встановленого частиною першою цієї статті терміну з врахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником, у тому числі грошових вимог із виконавчих документів, що надійшли від органів державної виконавчої служби, повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення та результати їх отримання разом з копіями підтверджень про вручення та копіями опису вкладення або інших документів, що підтверджують факт надсилання повідомлення.
 
271. 5. Грошові вимоги конкурсних кредиторів, заявлені у встановленому порядку та визнані господарським судом, а також грошові вимоги за виконавчими документами, що надійшли від органів державної виконавчої служби, підлягають включенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.
 
272. 6. Розпорядник майна зобов’язаний окремо внести до реєстру вимог кредиторів:
 
273. відомості про вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також про вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю громадян, сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших видів заборгованості перед фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а у разі відсутності заяв таких кредиторів – згідно з даними бухгалтерського обліку боржника;
 
274. вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами, а у разі неподання такими кредиторами заяв відповідно до частини першої цієї статті – віднести ці вимоги до реєстру відповідно до черговості, встановлених цим Законом;
 
275. вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а у разі неподання такими кредиторами заяв відповідно до частини першої цієї статті – згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.
 
276. 7. Про затвердження реєстру вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу.
 
277. 8. Фізичні особи та (або) юридичні особи, які мають намір узяти участь у санації боржника, можуть подати розпоряднику майна заяву про участь у санації боржника з доданням до такої заяви пропозицій щодо відновлення його платоспроможності (санації).
 
278. 9. Боржник має право під час процедури розпорядження майном одночасно задовольнити вимоги всіх кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів.
 
279. 10. Вимоги поточних кредиторів у провадженні у справі про банкрутство розглядаються боржником разом із розпорядником майна, повністю або частково визнаються або відхиляються з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що протягом десяти днів від дати надходження вимоги вони письмово повідомляють заявників і господарський суд.
 
280. 11. У разі повного або часткового відхилення розпорядником вимог поточного кредитора така вимога у відхиленій частині може бути заявлена до господарського суду і підлягає розгляду судом у межах провадження у справі про банкрутство.
 
281. 12. Повне або часткове визнання вимоги поточного кредитора розпорядником майна або господарським судом є підставою для її включення до реєстру вимог кредиторів відповідно до черговості її задоволення згідно з цим Законом, про що зазначається в ухвалі господарського суду.
 
282. 13. Погашені у повному обсязі або частково вимоги кредиторів (конкурсних та поточних) підлягають виключенню, а вимоги поточних кредиторів у провадженні у справі про банкрутство – включенню розпорядником майна (керуючим санацією, ліквідатором) до реєстру вимог кредиторів.
 
283. Стаття 19. Попереднє засідання господарського суду
 
284. 1. У попередньому засіданні господарський суд розглядає вимоги кредиторів, у тому числі грошові вимоги із виконавчих документів, що надійшли від органів державної виконавчої служби, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.
 
285. 2. Про попереднє засідання суду повідомляються сторони, а також інші учасники провадження у справі про банкрутство, визнані такими відповідно до цього Закону.
 
286. За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд не пізніше двох місяців з дня проведення підготовчого засідання виносить ухвалу, в якій зазначаються розмір та перелік визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів. Вимоги іноземних кредиторів в іноземній валюті в реєстрі обраховуються в гривні за офіційним курсом Національного банку України на день їх визнання судом у справі про банкрутство.
 
287. 3. Суд не пізніше наступного дня після закінчення попереднього засідання оприлюднює ухвалу в мережі Інтернет на офіційній сторінці Вищого господарського суду України. Копію ухвали господарський суд надсилає сторонам та іншим учасникам провадження у справі про банкрутство, а також державному органу з питань банкрутства.
 
288. Стаття 20. Проведення зборів кредиторів і утворення комітету кредиторів
 
289. 1. Протягом десяти днів після винесення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду розпорядник майна повідомляє кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів, уповноважену особу працівників та уповноважену особу акціонерів або учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю чи підприємства про місце і час проведення зборів кредиторів та організовує їх проведення.
 
290. Учасниками зборів кредиторів боржника з правом вирішального голосу є конкурсні кредитори, заяви з вимогами яких подані до закінчення строку, встановленого цим Законом. Учасниками зборів кредиторів боржника з правом дорадчого голосу є конкурсні кредитори, заяви з вимогами яких подані після закінчення строку, встановленого цим Законом.
 
291. У разі повного або часткового погашення вимог конкурсних кредиторів й унесення та затвердження у встановленому цим Законом порядку змін до реєстру вимог кредиторів учасниками зборів кредиторів боржника з правом вирішального голосу є кредитори згідно з останнім чинним реєстром вимог кредиторів боржника.
 
292. У зборах кредиторів боржника можуть брати участь з правом дорадчого голосу:
 
293. кредитори, вимоги яких ввійшли до реєстру вимог кредиторів та забезпечені заставою;
 
294. кредитори, вимоги яких до боржника ще не виникли;
 
295. представник працівників боржника; уповноважена особа акціонерів або учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю або підприємства;
 
296. представник суб’єкта управління об’єктами державної власності;
 
297. арбітражний керуючий;
 
298. представник державного органу з питань банкрутства.
 
299. 2. Збори кредиторів вважаються повноважними незалежно від кількості голосів кредиторів, які беруть участь у зборах, якщо всіх кредиторів було письмово повідомлено про час і місце їх проведення. Кількість голосів кредиторів на зборах визначається відповідно до частини четвертої цієї статті.
 
300. 3. Збори кредиторів у провадженні у справі про банкрутство скликаються арбітражним керуючим за його ініціативою, за ініціативою комітету кредиторів чи інших кредиторів, сума вимог яких становить не менше ніж третина всіх вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, або за ініціативою однієї третини кількості голосів кредиторів.
 
301. Збори кредиторів на вимогу комітету кредиторів або окремих кредиторів скликаються арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) та проводяться протягом двох тижнів з дня надходження письмової вимоги про їх скликання.
 
302. Збори кредиторів проводяться за місцезнаходженням боржника.
 
303. 4. Кредитори мають на зборах кредиторів кількість голосів, пропорційну сумі вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів та кратну тисячі гривень.
 
304. Під час визначення кількості голосів кредиторів з правом вирішального голосу не враховуються суми неустойки (штрафу, пені), інші фінансові санкції, моральна шкода, державне мито та оплата за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у справі про банкрутство, заявлені або сплачені кредиторами в провадженні у справі про банкрутство.
 
305. 5. До компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення про:
 
306. визначення кількісного складу та обрання членів комітету кредиторів;
 
307. дострокове припинення повноважень комітету кредиторів або окремих його членів;
 
308. інші питання, передбачені цим Законом.
 
309. 6. На час дії процедур банкрутства збори кредиторів обирають комітет кредиторів у складі не більше ніж сім осіб.
 
310. Вибори комітету кредиторів проводяться відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх на зборах кредиторів, визначених відповідно до частини четвертої цієї статті.
 
311. При проведенні процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, утворений відповідно до цього Закону.
 
312. 7. Протокольне рішення зборів кредиторів про утворення та склад комітету кредиторів надсилається до господарського суду.
 
313. 8. До компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про:
 
314. обрання голови комітету;
 
315. скликання зборів кредиторів;
 
316. звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;
 
317. надання згоди на укладення арбітражним керуючим значних правочинів боржника чи правочинів боржника, щодо яких є заінтересованість;
 
318. або до державного органу з питань банкрутства з клопотанням про припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та про призначення іншого арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);
 
319. підготовку та укладення мирової угоди;
 
320. схвалення плану санації боржника, змін та доповнень до нього;
 
321. визначення складу майна у разі продажу частини майна у процедурі санації боржника або ліквідації банкрута;
 
322. інші питання, передбачені цим Законом.
 
323. У роботі комітету має право брати участь з правом дорадчого голосу арбітражний керуючий, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників господарських товариств, засновників (учасників) підприємства та у разі необхідності представник державного органу з питань банкрутства, органу місцевого самоврядування.
 
324. 9. Рішення зборів (комітету) кредиторів вважається прийнятим більшістю голосів кредиторів, якщо за нього проголосували присутні на зборах (комітеті) кредитори, кількість голосів яких визначається відповідно до частини четвертої цієї статті.
 
325. 10. У випадку, якщо кредитором у справі про банкрутство є одна особа, визначені цим Законом повноваження зборів кредиторів та комітету кредиторів боржника виконуються такою особою.
 
326. 11. У разі внесення змін до реєстру вимог кредиторів та їх затвердження господарським судом у порядку та на підставах, передбачених цим Законом, розпорядник майна боржника (керуючий санацією, ліквідатор) зобов’язаний скликати й організувати проведення зборів кредиторів та внести на їх вирішення питання про переобрання комітету кредиторів, голови комітету кредиторів боржника.
 
327. 12. Проведення зборів кредиторів у зв’язку із зміною реєстру вимог кредиторів або обрання (переобрання) комітету кредиторів у зміненому чи новому складі не можуть бути самостійною підставою для зміни або перегляду попередньо прийнятих зборами або комітетом кредиторів рішень.
 
328. Стаття 21. План санації боржника
 
329. 1. План санації повинен містити заходи щодо відновлення платоспроможності боржника.
 
330. План санації має передбачати заходи щодо додержання норм законодавства про охорону праці, галузевих норм та правил безпеки праці, охорони навколишнього природного середовища, а також кошторис на здійснення відповідних заходів.
 
331. План санації повинен передбачати строк відновлення платоспроможності боржника. Платоспроможність вважається відновленою за відсутності ознак неплатоспроможності, визначених цим Законом.
 
332. План санації може містити умови про:
 
333. виконання зобов’язань боржника третіми особами;
 
334. задоволення вимог кредиторів іншим способом, що не суперечить законодавству.
 
335. 2. Заходами щодо відновлення платоспроможності боржника, які містить план санації, можуть бути:
 
336. реструктуризація підприємства;
 
337. перепрофілювання виробництва;
 
338. закриття нерентабельних виробництв;
 
339. відстрочка та (або) розстрочка платежів або прощення (списання) частини боргів, про що укладається мирова угода;
 
340. ліквідація дебіторської заборгованості;
 
341. реструктуризація активів боржника відповідно до вимог цього Закону;
 
342. продаж частини майна боржника;
 
343. виконання зобов’язань боржника власником майна боржника та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов’язань;
 
344. відчуження майна та погашення зобов’язань боржника шляхом заміщення активів;
 
345. звільнення працівників боржника, які не можуть бути задіяні в процесі виконання плану санації;
 
346. одержання кредиту для виплати вихідної допомоги працівникам боржника, які звільняються згідно з планом санації, що відшкодовується відповідно до вимог цього Закону позачергово за рахунок реалізації майна боржника;
 
347. інші способи відновлення платоспроможності боржника.
 
348. У разі коли планом санації передбачено звільнення працівників, праця яких не може бути задіяною під час його виконання, керуючий санацією до передбачуваного звільнення повинен подати первинній профспілковій організації відповідну інформацію, а також провести консультації з профспілками щодо вжиття заходів для запобігання звільненням, зведення кількості звільнених працівників до мінімальної або пом’якшення наслідків будь-якого звільнення. Вихідна допомога в такому разі виплачується за рахунок боржника або коштів від реалізації майна боржника або кредиту, одержаного для цієї мети.
 
349. У разі провадження боржником діяльності, пов’язаної з державною таємницею, план санації повинен містити заходи щодо забезпечення охорони державної таємниці.
 
350. У разі якщо боржник є балансоутримувачем державного майна, яке не ввійшло до статутного капіталу господарського товариства у процесі приватизації (корпоратизації), таке майно не підлягає відчуженню у процедурі санації.
 
351. 3. План санації боржника повинен передбачати погашення вимог кредиторів з урахуванням черговості, встановленої цим Законом.
 
352. 4. План санації розглядається комітетом кредиторів, який скликається розпорядником майна в процедурі розпорядження майном боржника. Розпорядник майна письмово повідомляє членів комітету кредиторів про дату і місце проведення засідання комітету кредиторів і за два тижні до проведення комітету кредиторів надає можливість кредиторам попередньо ознайомитися з розробленим планом санації.
 
353. План санації вважається схваленим, якщо на засіданні комітету кредиторів таке рішення було підтримано більш як половиною голосів кредиторів – членів комітету кредиторів.
 
354. 5. Комітет кредиторів може прийняти одне з таких рішень:
 
355. схвалити план санації та подати його на затвердження до господарського суду;
 
356. відхилити план санації і звернутися до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;
 
357. відхилити план санації, звернутися до господарського суду з клопотанням про усунення арбітражного керуючого від виконання ним обов’язків розпорядника майна та про призначення нового розпорядника майна. Зазначене рішення повинно містити дату скликання чергового засідання комітету кредиторів для розгляду нового плану санації.
 
358. Схвалений комітетом кредиторів план санації (зміни до нього) та протокол засідання комітету кредиторів про введення процедури санації подаються арбітражним керуючим до господарського суду.
 
359. Рішення комітету кредиторів повинні бути обґрунтованими, містити викладення обставин та підстав, якими керувалися кредитори при їх прийнятті.
 
360. Стаття 22. Затвердження плану санації забезпеченими кредиторами
 
361. 1. План санації протягом семи днів від дня прийняття комітетом кредиторів рішення про його схвалення затверджується забезпеченими кредиторами. Для затвердження плану санації потрібна згода всіх забезпечених кредиторів.
 
362. 2. Якщо будь-хто із забезпечених кредиторів заперечує проти затвердження плану санації, інші забезпечені кредитори можуть прийняти одне з таких рішень:
 
363. про виділ забезпечених речей із майна боржника, їх продаж на аукціоні в порядку, встановленому цим Законом, та задоволення вимог такого кредитора за рахунок отриманих від продажу коштів;
 
364. про викуп боргу відповідно до відомостей реєстру вимог кредиторів.
 
365. 3. Якщо всі забезпечені кредитори заперечують проти затвердження плану санації, інші кредитори можуть прийняти одне з таких рішень:
 
366. про виділ забезпечених речей із майна боржника, їх продаж на аукціоні в порядку, встановленому цим Законом, та задоволення вимог забезпечених кредиторів за рахунок отриманих від продажу коштів;
 
367. про викуп боргу відповідно до відомостей реєстру вимог кредиторів.
 
368. Стаття 23. Винесення ухвали про санацію боржника,
 
369. призначення керуючого санацією та його повноваження
 
370. 1. Господарський суд за клопотанням комітету кредиторів у строк, що не перевищує строку дії процедури розпорядження майном, виносить ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації боржника.
 
371. До клопотання про проведення санації боржника додається схвалений комітетом кредиторів план санації боржника.
 
372. Санація вводиться на строк, передбачений планом санації, але не більше ніж на вісімнадцять місяців.
 
373. 2. Керуючий санацією боржника призначається господарським судом з числа арбітражних керуючих, якщо інше не передбачено цим Законом.
 
374. 3. Ухвала господарського суду про введення процедури санації, затвердження плану санації та призначення керуючого санацією набирає чинності з дня її ухвалення та може бути оскаржена у встановленому порядку, що не зупиняє її виконання.
 
375. 4. З дня винесення ухвали про введення процедури санації:
 
376. керівник боржника відсторонюється від посади у порядку, визначеному законодавством про працю;
 
377. управління боржником переходить до керуючого санацією;
 
378. припиняються повноваження органів управління боржника – юридичної особи, повноваження органів управління передаються керуючому санацією.
 
379. Органи управління боржника протягом трьох днів з дня прийняття рішення про введення процедури санації та призначення керуючого санацією зобов’язані здійснити передачу керуючому санацією бухгалтерської та іншої документації боржника, його печаток, штампів, матеріальних та інших цінностей;
 
380. Арешт на майно боржника та інші обмеження його дій щодо розпорядження майном можуть бути накладені виключно у межах процедури санації та у разі, якщо вони не перешкоджають виконанню плану санації та не суперечать інтересам конкурсних кредиторів.
 
381. Господарський суд за заявою керуючого санацією знімає арешт з майна боржника чи інші обмеження щодо розпорядження його майном у разі, якщо такі арешти чи обмеження перешкоджають господарській діяльності боржника та відновленню його платоспроможності.
 
382. 5. Керуючий санацією має право:
 
383. звертатися до господарського суду в передбачених цим Законом та Господарським процесуальним кодексом України випадках;
 
384. розпоряджатися майном боржника відповідно до плану санації та з урахуванням обмежень, передбачених законодавством;
 
385. укладати від імені боржника мирову угоду, цивільно-правові, трудові та інші угоди;
 
386. подавати заяви про визнання угод, укладених боржником, недійсними.
 
387. 6. Керуючий санацією зобов’язаний:
 
388. прийняти до господарського відання майно боржника та організувати проведення його інвентаризації;
 
389. відкрити спеціальний рахунок для проведення санації та розрахунків з кредиторами;
 
390. забезпечити ведення боржником бухгалтерського і статистичного звіту та фінансової звітності;
 
391. здійснювати заходи щодо стягнення на корить боржника дебіторської заборгованості, а також стягнення заборгованості з осіб, які несуть з боржником відповідно до закону або договору субсидіарну чи солідарну відповідальність;
 
392. розглядати вимоги кредиторів щодо зобов’язань боржника, які виникли після порушення справи про банкрутство в процедурі розпорядження майном боржника та санації;
 
393. заявляти в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог кредиторів за зобов’язаннями, які виникли після порушення справи про банкрутство;
 
394. повідомляти у десятиденний строк з дня винесення господарським судом відповідної ухвали державний орган з питань банкрутства про своє призначення, затвердження мирової угоди, закінчення виконання плану санації, звільнення від обов’язків;
 
395. забезпечити у тримісячний строк від дати свого призначення погашення заборгованості боржника з виплати заробітної плати, а у разі непогашення або неповного погашення боргу з оплати праці протягом зазначеного строку – передбачити та забезпечити його безумовне погашення необхідними змінами та (або) доповненнями до плану санації протягом вказаного вище строку;
 
396. здійснювати інші, передбачені законодавством, повноваження.
 
397. 7. Затвердження звіту керуючого санацією або дострокове припинення процедури санації тягне за собою припинення повноважень арбітражного керуючого як керуючого санацією, про що зазначається у відповідній ухвалі суду, якщо інше не встановлено цим Законом.
 
398. У разі дострокового припинення процедури санації у зв’язку з укладенням мирової угоди або погашенням вимог кредиторів керуючий санацією протягом п’яти днів з дня прийняття господарським судом відповідного рішення повідомляє про це орган або посадову особу органу, до компетенції яких належить призначення керівника (органів управління) боржника, та у разі необхідності забезпечує проведення зборів чи засідання відповідного органу й продовжує виконувати повноваження керівника (органів управління) боржника до їх призначення в установленому порядку.
 
399. 8. Керуючий санацією може бути відсторонений від виконання повноважень у таких випадках:
 
400. за заявою керуючого санацією;
 
401. на підставі рішення комітету кредиторів у разі невиконання чи неналежного виконання керуючим санацією своїх повноважень;
 
402. в інших випадках, передбачених цим Законом.
 
403. 9. Власник майна (орган управління майном) не може обмежувати повноваження керуючого санацією щодо розпорядження майном боржника.
 
404. Значні угоди та угоди, щодо яких є заінтересованість, укладаються керуючим санацією за згодою комітету кредиторів, якщо інше не передбачено цим Законом або планом санації боржника.
 
405. 10. Керуючий санацією у тримісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо:
 
406. виконання договору завдає збитків боржнику;
 
407. договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника;
 
408. виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.
 
409. Сторона договору, щодо якого прийнято рішення керуючим санацією про відмову від його виконання, має право в тридцятиденний строк з дня прийняття рішення керуючим санацією вимагати в установленому порядку відшкодування збитків, які виникли у зв’язку з відмовою від виконання договору, в процедурі провадження у справі про банкрутство.
 
410. 11. У разі порушення сторонами умов угод, укладених згідно з планом санації, під час проведення процедури санації захист порушеного права, що виникло у зв’язку з проведенням процедури санації, здійснюється в процедурі провадження у справі про банкрутство.
 
411. 12. Процедура санації боржника припиняється дострокового у разі невиконання умов плану санації та (або) у разі невиконання поточних зобов’язань боржника, у зв’язку з чим господарський суд визнає боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
 
412. 13. У разі визнання господарським судом боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури керуючий санацією продовжує виконувати свої обов’язки до моменту передачі справ ліквідатору або призначення його ліквідатором у встановленому цим Законом порядку.
 
413. 14. Керуючий санацією щоквартально звітує перед комітетом кредиторів про виконання плану санації.
 
414. 15. Дії керуючого санацією можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками провадження у справі про банкрутство, права яких порушено такими діями.
 
415. Стаття 24. Збільшення статутного капіталу боржника
 
416. 1. З метою відновлення платоспроможності боржника може бути передбачене збільшення статутного капіталу боржника у розмірі, встановленому планом санації, але не більшому за суму зобов’язань боржника, яке є обов’язковим для боржника і його учасників.
 
417. Емісія акцій та облігацій акціонерного товариства – боржника здійснюється виключно для переведення зобов’язань товариства у цінні папери в порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
 
418. 2. Учасники боржника мають переважне право на придбання частки пропорційно частці належних учаснику (акціонеру), у порядку, передбаченому законом. Акціонери боржника мають переважне право на придбання додаткових акцій боржника, які розміщуються, у порядку, передбаченому законом.
 
419. 3. У випадку визнання випуску додаткових акцій боржника таким, що не відбувся, або недійсним кошти, отримані боржником від осіб, які придбали додаткові акції боржника, повертаються таким особам поза чергою задоволення вимог кредиторів, встановленою цим Законом.
 
420. 1. З метою відновлення платоспроможності та задоволення вимог кредиторів боржника план санації може передбачати продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу. Заходи до забезпечення вимог кредиторів стосовно майна боржника, яке підлягає продажу згідно з планом санації, скасовуються ухвалою
 
421. 2. При продажу майна боржника як цілісного майнового комплексу в установленому порядку відчужуються всі види майна, призначеного для здійснення підприємницької діяльності боржника, у тому числі приміщення, споруди, обладнання, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, права на знаки (позначення), що індивідуалізують боржника, його продукцію (роботи, послуги) (фірмове найменування, знаки для товарів і послуг), інші права, які належать боржнику, за винятком прав і обов’язків, які не можуть бути передані іншим особам.
 
422. 3. При продажу майна боржника як цілісного майнового комплексу, що здійснюється відповідно до цієї статті, грошові зобов’язання та зобов’язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування невикористаних та своєчасно не повернутих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, сплати
 
423. 5. Сума, одержана від продажу майна боржника як цілісного майнового комплексу, включається до складу майнових активів боржника.
 
424. 6. Продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу провадиться на аукціоні в порядку, встановленому цим Законом.
 
425. 7. Якщо боржник за рахунок суми, вирученої від продажу майна як цілісного майнового комплексу, задовольняє вимоги кредиторів у повному обсязі, провадження у справі про банкрутство боржника підлягає припиненню
 
426. 8. Якщо суми, вирученої від продажу майна боржника як цілісного майнового комплексу, недостатньо для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі, керуючий санацією пропонує кредиторам укласти мирову угоду.
 
427. визнає боржника банкрутом та відкриває ліквідаційну процедуру.
 
428. Стаття 26. Відчуження у процедурі санації майна боржника шляхом заміщення активів
 
429. 1. З метою відновлення платоспроможності та задоволення вимог кредиторів план санації може передбачати відчуження майна боржника шляхом заміщення активів. Заходи до забезпечення вимог кредиторів стосовно майна боржника, яке підлягає відчуженню згідно з планом санації, скасовуються ухвалою господарського суду.
 
430. 2. Цілісний майновий комплекс боржника або визначена планом санації частина майна боржника з відповідною (пропорційною) частиною його зобов’язань (за виключенням зобов’язань із вимог конкурсних кредиторів) можуть бути відчужені шляхом їх передачі господарському товариству, що утворюється боржником, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Частки (акції) у статутному (складеному) капіталі такого господарського товариства включаються до складу майна боржника (заміщення активів).
 
431. При утворенні господарського товариства йому передаються речі боржника, його майнові права, відступаються вимоги, а також переводяться борги за вимогами поточних кредиторів.
 
432. 3. Розмір статутного (складеного) капіталу новоутвореного господарського товариства визначається як різниця між вартістю речей, майнових прав, вимог та вартістю боргів за вимогами конкурсних кредиторів.
 
433. 4. При відчуженні майна боржника як цілісного майнового комплексу шляхом заміщення активів усі трудові договори (контракти), що укладені до дати відчуження майна боржника шляхом заміщення активів, зберігають силу, при цьому права та обов’язки роботодавця переходять до новоутвореного господарського товариства.
 
434. 5. У разі відчуження частини майна боржника та передачі відповідної (пропорційної) частини його поточних зобов’язань шляхом заміщення активів трудові договори (контракти), що укладені з працівниками, праця яких використовувалася у виробничих підрозділах, майно яких підлягає передачі новоутвореному господарському товариству, зберігають силу, а права та обов'язки роботодавця переходять до нової юридичної особи.
 
435. 6. Відчуження часток (акцій) у статутному (складеному) капіталі новоутвореного господарського товариства здійснюється на аукціоні в порядку, встановленому цим Законом.
 
436. Якщо початкової вартості частини часток (акцій) достатньо для задоволення вимог кредиторів боржника, на аукціон може бути виставлена відповідна (менша) частина належних боржнику часток (акцій).
 
437. 7. До моменту формування органів управління новоутвореного господарського товариства після продажу акцій (часток) у його статутному (складеному) капіталі повноваження органів управління здійснює керуючий санацією.
 
438. 8. Якщо боржник за рахунок суми, вирученої внаслідок заміщення активів та їх продажу, задовольняє вимоги кредиторів у повному обсязі, провадження у справі про банкрутство боржника підлягає припиненню господарським судом за заявою керуючого санацією.
 
439. 9. Якщо суми, вирученої внаслідок заміщення активів та їх продажу, недостатньо для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі, керуючий санацією пропонує кредиторам укласти мирову угоду.
 
440. визнає боржника банкрутом та відкриває ліквідаційну процедуру.
 
441. Стаття 27. Продаж у процедурі санації частини майна боржника
 
442. 1. З метою відновлення платоспроможності боржника та задоволення вимог кредиторів план санації може передбачати продаж частини майна боржника.
 
443. Продажу в процедурі санації боржника підлягає тільки майно, зазначене в затвердженому у встановленому порядку плані санації.
 
444. Заходи до забезпечення вимог кредиторів стосовно частини майна боржника, яка підлягає продажу згідно з планом санації, скасовуються ухвалою господарського суду.
 
445. 2. Продаж частини майна боржника в процедурі санації боржника проводиться на аукціоні відповідно до порядку, встановленого цим Законом.
 
446. 3. Майно боржника, щодо обігу якого встановлено обмеження, продається на закритих торгах за ціною, не нижче звичайної. У закритих торгах беруть участь особи, які відповідно до законодавства можуть мати зазначене майно у власності чи на підставі іншого речового права.
 
447. Стаття 28. Звіт керуючого санацією
 
448. 1. За п’ятнадцять днів до закінчення строку проведення процедури санації, визначеного планом санації, а також за наявності підстав для дострокового припинення процедури санації керуючий санацією зобов'язаний надати комітету кредиторів письмовий звіт і повідомити членів комітету кредиторів про час і місце проведення засідання комітету кредиторів.
 
449. 2. Звіт керуючого санацією повинен містити:
 
450. баланс боржника на останню звітну дату;
 
451. розрахунок прибутків і збитків боржника;
 
452. відомості про наявність у боржника грошових коштів, які можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів боржника;
 
453. відомості про дебіторську заборгованість боржника на дату подання звіту та про нереалізовані права вимоги боржника;
 
454. відомості про стан кредиторської заборгованості боржника на дату подання звіту.
 
455. 3. До звіту керуючого санацією додаються докази задоволення вимог конкурсних кредиторів згідно з реєстром.
 
456. Одночасно із звітом керуючий санацією вносить до комітету кредиторів одну з таких пропозицій:
 
457. про прийняття рішення про дострокове припинення процедури санації у зв'язку з відновленням платоспроможності боржника;
 
458. про прийняття рішення щодо припинення процедури санації і укладення мирової угоди;
 
459. про звернення до закінчення строку процедури санації, визначеного в плані санації, до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
 
460. 4. Звіт керуючого санацією повинен бути розглянутий комітетом кредиторів не пізніше десяти днів від дати його надходження та не пізніше закінчення строку процедури санації, визначеного в плані санації.
 
461. 5. За наслідками розгляду звіту керуючого санацією комітет кредиторів приймає рішення про звернення до господарського суду з клопотанням щодо:
 
462. припинення процедури санації у зв’язку з виконанням плану санації і відновленням платоспроможності боржника;
 
463. припинення процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;
 
464. припинення процедури санації та укладення мирової угоди.
 
465. У разі виникнення обставин, що є підставою для припинення процедури санації, комітет кредиторів може прийняти відповідне рішення за відсутності звіту керуючого санацією.
 
466. 6. Якщо комітетом кредиторів не прийнято жодного з рішень, визначених частиною п’ятою цієї статті, або таке рішення не подано до господарського суду до закінчення строку процедури санації, визначеного в плані санації або протягом п’ятнадцяти днів з дня виникнення підстав для її дострокового припинення, господарський суд розглядає питання про припинення провадження у справі про банкрутство або про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури в порядку, передбаченому цим Законом.
 
467. 7. Звіт керуючого санацією, розглянутий комітетом кредиторів, і протокол засідання комітету кредиторів не пізніше п’яти днів після дати проведення засідання комітету кредиторів надсилаються господарському суду.
 
468. До звіту керуючого санацією додаються реєстр вимог кредиторів і у разі скарги кредиторів, які голосували проти прийнятого комітетом кредиторів рішення або не брали участі в голосуванні.
 
469. 8. Звіт керуючого санацією та скарги кредиторів розглядаються на засіданні господарського суду. Про час і місце розгляду повідомляються керуючий санацією та кредитори, які подали скарги.
 
470. 9. Якщо комітет кредиторів прийняв рішення про припинення процедури санації у зв’язку з виконанням плану санації і відновленням платоспроможності боржника, звіт керуючого санацією підлягає затвердженню господарським судом, якщо інше не передбачено цим Законом.
 
471. У разі встановлення господарським судом обґрунтованості скарг кредиторів господарський суд може відмовити у затвердженні звіту керуючого санацією.
 
472. 10. Про затвердження звіту керуючого санацією або про відмову в затвердженні зазначеного звіту, чи затвердження мирової угоди виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.
 
473. 11. Якщо розрахунки з кредиторами не проведено у строки, передбачені планом санації, та за умови відсутності внесення відповідних змін до плану санації, господарський суд визнає боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
 
474. 12. Продовження строку процедури санації в межах граничного строку санації, визначеного цим Законом, здійснюється господарським судом після внесення відповідних змін (доповнень) до плану санації боржника. Зміни до плану санації схвалюються комітетом кредиторів та затверджуються господарським судом відповідно до вимог цього Закону.
 
475. 13. Розрахунки з кредиторами, вимоги яких включені до реєстру, проводяться керуючим санацією починаючи з дати, зазначеної у затвердженому господарським судом плані санації, в порядку черговості, установленого цим Законом.
 
476. 14. Копія ухвали господарського суду та звіту керуючого санацією надсилається сторонам у справі, іншим учасникам провадження, державному органу з питань банкрутства.
 
477. Розділ ІІІ
 
478. ЛІКВІДАЦІЙНА ПРОЦЕДУРА
 
479. Стаття 29. Постанова про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури
 
480. 1. У випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
 
481. 2. Строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцяти місяців. Господарський суд може продовжити цей строк на шість місяців, якщо інше не передбачено цим Законом.
 
482. Стаття 30. Наслідки визнання боржника банкрутом
 
483. 1. З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:
 
484. господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо;
 
485. строк виконання всіх грошових зобов’язань банкрута вважається таким, що настав;
 
486. припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута;
 
487. відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;
 
488. продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим розділом;
 
489. скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;
 
490. вимоги за зобов’язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред’являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців від дня оприлюднення на офіційній сторінці Вищого господарського суду України повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Вимоги кредиторів, що виникли під час проведення процедур банкрутства, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає;
 
491. виконання зобов’язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.
 
492. 2. З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв’язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута.
 
493. 3. у мережі Інтернет на офіційній сторінці Вищого господарського суду України не пізніше наступного дня з дня винесення постанови оприлюднюється повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
 
494. 4. Повідомлення про визнання боржника банкрутом і про відкриття ліквідаційної процедури повинні містити:
 
495. найменування та інші реквізити боржника, визнаного банкрутом;
 
496. найменування господарського суду, в провадженні якого знаходиться справа про банкрутство;
 
497. дату прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;
 
498. відомості про ліквідатора (ліквідаційну комісію).
 
499. 5. Інформація про визнання боржника банкрутом і про відкриття ліквідаційної процедури додатково може оприлюднюватися на офіційній сторінці державного органу з питань банкрутства у мережі Інтернет, а також у будь-який інший спосіб, не заборонений законом.
 
500. Стаття 31. Функції господарського суду в ліквідаційній процедурі
 
501. 1. У постанові про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури господарський суд призначає ліквідатора банкрута з урахуванням вимог, установлених цим Законом, з числа арбітражних керуючих, якщо інше не передбачено цим Законом.
 
502. 2. За клопотанням ліквідатора, погодженим з комітетом кредиторів, господарський суд призначає членів ліквідаційної комісії.
 
503. 3. Ліквідатор (ліквідаційна комісія) виконують свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
 
504. 4. У ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії учасників ліквідаційної процедури та здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
 
505. Стаття 32. Повноваження ліквідатора та членів ліквідаційної комісії
 
506. 1. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження:
 
507. приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження;
 
508. виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;
 
509. проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута;
 
510. аналізує фінансове становище банкрута;
 
511. виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута;
 
512. очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу;
 
513. пред’являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту;
 
514. має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Законом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута;
 
515. з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту;
 
516. заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов’язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими;
 
517. подає до суду заяви про визнання недійсними угод боржника;
 
518. вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;
 
519. передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню;
 
520. реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом;
 
521. повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів;
 
522. у разі провадження банкрутом діяльності, пов’язаної з державною таємницею, вживає заходів з ліквідації режимно-секретного органу. Для цього за погодженням із Службою безпеки України визначає склад ліквідаційної комісії режимно-секретного органу, яка формується в установленому законодавством порядку;
 
523. здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
 
524. 2. З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.
 
525. 3. Ліквідатор (арбітражний керуючий) має право замовити виготовлення дубліката печатки та штампів у разі їх втрати.
 
526. 4. При здійсненні своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається виходячи з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
 
527. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленого цим Законом.
 
528. 5. Протягом п’ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов’язані передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов’язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до законів України.
 
529. 6. При проведенні ліквідаційної процедури ліквідатор зобов’язаний використовувати тільки один рахунок боржника в банківській установі. Інші рахунки, виявлені при проведенні ліквідаційної процедури, підлягають закриттю ліквідатором. Залишки коштів на цих рахунках перераховуються на основний рахунок боржника.
 
530. 7. Кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунку здійснюються виплати кредиторам у порядку черговості, визначеного цим Законом.
 
531. 8. З основного рахунку банкрута проводяться виплати кредиторам, виплати поточних платежів та витрат, пов’язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
 
532. 9. Ліквідатор не рідше ніж один раз на місяць надає комітету кредиторів звіт про свою діяльність, інформацію про фінансове становище і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та при проведенні ліквідаційної процедури, використання коштів боржника, а також іншу інформацію на вимогу комітету кредиторів.
 
533. 10. Ліквідатор зобов’язаний на вимогу господарського суду та державного органу з питань банкрутства надавати необхідні відомості щодо проведення ліквідаційної процедури.
 
534. 11. Дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками провадження у справі про банкрутство, права яких порушено такими діями.
 
535. 12. У разі невиконання або неналежного виконання ліквідатором своїх обов’язків господарський суд за клопотанням комітету кредиторів може припинити повноваження ліквідатора і призначити нового ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом.
 
536. 13. До складу ліквідаційної комісії банкрута включаються представники кредиторів, уповноважена особа акціонерів або учасників господарського товариства, фінансових органів та профспілки, а в разі необхідності – також представники спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю, Антимонопольного комітету України, державного органу з питань банкрутства та представник органів місцевого самоврядування.
 
537. 14. У випадку ліквідації підприємства-боржника, зобов’язаного згідно із законодавством передати територіальній громаді об’єкти житлового фонду, в тому числі гуртожитки, дитячі дошкільні заклади та об’єкти комунальної інфраструктури, арбітражний керуючий (ліквідатор) передає, а орган місцевого самоврядування приймає такі об’єкти без додаткових умов у порядку, встановленого законодавством.
 
538. Стаття 33. Ліквідаційна маса
 
539. 1. Усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.
 
540. Під час ліквідації режимно-секретного органу матеріальні носії секретної інформації (технічна документація, вироби, їх дослідні зразки тощо) передаються замовнику відповідно до договору, укладеного на виконання відповідних робіт. Про передачу замовникові матеріальних носіїв секретної інформації складається письмовий акт, який погоджується з відповідним органом Служби безпеки України.
 
541. 4. Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси та використовується для задоволення вимог заставодержателя. У разі недостатності майна банкрута, яке не є предметом застави, виручки від продажу якого достатньо для задоволення вимог з відшкодування витрат та сплати грошової винагороди арбітражному керуючому, такі витрати та грошова винагорода сплачуються за рахунок коштів виручених від продажу предмета застави. Залишок коштів за вирахуванням суми, необхідної для задоволення вимог з відшкодування витрат та сплати грошової винагороди арбітражному керуючому, використовується виключно для задоволення вимог заставодержателя.
 
542. 5. За наявності у складі майна банкрута майна, виключеного з обороту, ліквідатор зобов’язаний передати його відповідним особам в установленому порядку.
 
543. 6. Ліквідатор, виявивши частку, яка належить банкруту в спільному майні, з метою задоволення вимог кредиторів у встановленому порядку порушує питання про виділення цієї частки.
 
544. 7. Активи, включені до складу іпотечного покриття, не включаються до ліквідаційної маси емітента таких облігацій та управителя іпотечним покриттям. Відчуження цих активів, у тому числі примусове, здійснюється в порядку, передбаченому законом про іпотечні облігації.
 
545. 8. Майно, щодо якого боржник є користувачем, балансоутримувачем або зберігачем, повертається його власнику відповідно до закону або договору.
 
546. 9. Державне майно, яке не увійшло до статутного капіталу господарського товариства у процесі приватизації (корпоратизації) та перебуває на балансі банкрута, не включається до складу ліквідаційної маси.
 
547. Суб’єкт управління таким майном з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у встановлений частиною другою статті 29 цього Закону строк приймає рішення про подальше використання цього майна.
 
548. Стаття 34. Оцінка майна банкрута
 
549. 1. Майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором. Початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів.
 
550. 2. Під час продажу майна банкрута на аукціоні вартість майна, що визначається ліквідатором, є початковою вартістю.
 
551. Стаття 35. Продаж майна банкрута
 
552. 1. Після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута на аукціоні у порядку, що встановлюється цим Законом.
 
553. 2. Ліквідатор здійснює продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу. У випадку, коли продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами.
 
554. 3. Майно банкрута, щодо обігу якого встановлено обмеження, продається на закритих торгах за ціною, не нижче звичайної. У закритих торгах беруть участь особи, які відповідно до законодавства можуть мати зазначене майно у власності чи на підставі іншого речового права.
 
555. Стаття 36. Черговість задоволення вимог кредиторів
 
556. 1. Кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленого цією статтею:
 
557. 1) позачергово задовольняються:
 
558. вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв’язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов’язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв’язку з припиненням трудових відносин та нарахований на ці суми єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування або страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;
 
559. вимоги щодо виплати основної грошової винагороди арбітражному керуючому;
 
560. вимоги щодо відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов’язаних з виконанням ним повноважень розпорядника майна, керуючого санацією боржника або ліквідатора банкрута;
 
561. вимоги щодо виплати додаткової грошової винагороди керуючого санацією або ліквідатора у частині десяти відсотків обсягу стягнутих на користь боржника активів (повернення грошових коштів майна, майнових прав), які на дату порушення провадження у справі про банкрутство перебували у третіх осіб;
 
562. вимоги щодо виплати додаткової грошової винагороди керуючого санацією або ліквідатора у частині трьох відсотків від обсягу погашених вимог конкурсних кредиторів які підлягають позачерговому задоволенню та віднесені до конкурсних згідно з цим Законом;
 
563. 2) у першу чергу задовольняються:
 
564. а) витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що пов’язані з набуттям ним прав кредитора щодо банку, – у розмірі всієї суми відшкодування за вкладами фізичних осіб;
 
565. б) вимоги кредиторів за договорами страхування;
 
566. в) витрати, пов’язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі:
 
567. витрати на оплату державного мита;
 
568. витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їх коштів;
 
569. вимоги щодо виплати додаткової грошової винагороди керуючого санацією або ліквідатора у частині трьох відсотків від обсягу погашених вимог конкурсних кредиторів першої черги.
 
570. 3) у другу чергу задовольняються:
 
571. вимоги із зобов’язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за громадян, які застраховані в цьому Фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов’язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, зобов’язань зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкового державного соціального страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також вимоги громадян – довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб’єктів господарювання, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);
 
572. вимоги щодо виплати додаткової грошової винагороди керуючого санацією або ліквідатора у частині трьох відсотків обсягу погашених вимог конкурсних кредиторів другої черги;
 
573. 4) у третю чергу задовольняються:
 
574. вимоги щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів). Вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;
 
575. вимоги щодо виплати додаткової грошової винагороди керуючого санацією або ліквідатора у частині трьох відсотків обсягу погашених вимог конкурсних кредиторів третьої черги;
 
576. 5) у четверту чергу задовольняються:
 
577. вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов’язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника;
 
578. вимоги щодо виплати додаткової грошової винагороди керуючого санацією або ліквідатора у частині трьох відсотків обсягу погашених вимог конкурсних кредиторів четвертої черги за виключенням вимог кредиторів, що виникли із зобов’язань у процедурі розпорядження майном боржника, в процедурі санації боржника або у процедурі ліквідації банкрута;
 
579. 6) у п’яту чергу задовольняються:
 
580. вимоги кредиторів, заяви з якими подані після закінчення строку, встановленого цим Законом;
 
581. вимоги щодо виплати додаткової грошової винагороди керуючого санацією або ліквідатора у частині трьох відсотків обсягу погашених вимог конкурсних кредиторів п’ятої черги за виключенням вимог кредиторів, що виникли із зобов’язань у процедурі розпорядження майном боржника, в процедурі санації боржника або у процедурі ліквідації банкрута;
 
582. 7) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.
 
583. 2. Вимоги кожної наступної черги задовольняються у міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги, крім випадків, установлених цим Законом.
 
584. 3. У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.
 
585. 4. У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги ліквідатор (ліквідаційна комісія) не враховує суму грошових вимог цього кредитора.
 
586. 5. Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.
 
587. 6. У разі якщо господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи – банкрута, майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається власникові або уповноваженому ним органу, а майно державних підприємств – органу приватизації для прийняття рішень щодо подальшого розпорядження таким майном. У разі відмови власника або уповноваженого ним органу, а також органу приватизації прийняти таке майно, або у випадку неможливості встановити місцезнаходження власника або уповноваженого ним органу майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається безоплатно міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, закладам охорони здоров’я, освіти, соціального забезпечення, закладам, в яких виховуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, дитячим будинкам сімейного типу, прийомним сім’ям, будинкам дитини при установах виконання покарань, установам виконання покарань, слідчим ізоляторам, військовим формуванням чи знищується (утилізується).
 
588. Стаття 37. Звіт ліквідатора
 
589. 1. Після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються:
 
590. відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси;
 
591. відомості про реалізацію об’єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу;
 
592. копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна;
 
593. реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів;
 
594. документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів;
 
595. довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню;
 
596. для акціонерних товариств – копія розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій, засвідчена Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку;
 
597. для емітентів цінних паперів – копія звіту про наслідки погашення цінних паперів, засвідчена Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
 
598. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.
 
599. Про завершення ліквідаційної процедури ліквідатор повідомляє державний орган з питань банкрутства.
 
600. 2. Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи – банкрута. Копія цієї ухвали надсилається органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи-банкрута, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців , а також власнику майна та органам державної податкової служби за місцезнаходженням банкрута.
 
601. 3. Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов’язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.
 
602. 4. У разі якщо господарський суд дійшов висновку, що ліквідатор не виявив або не реалізував майнові активи банкрута у повному обсязі, суд виносить ухвалу про призначення нового ліквідатора, якщо інше не передбачено цим Законом.
 
603. Новий ліквідатор очолює ліквідаційну комісію і діє згідно з вимогами цього Закону.
 
604. 5. Якщо майна банкрута вистачило для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі, він вважається таким, що не має боргів, і може продовжувати свою підприємницьку діяльність. У такому разі ліквідатор протягом п’яти днів з дня прийняття господарським судом відповідного рішення повідомляє про це орган або посадову особу органу, до компетенції якого належить призначення керівника (органів управління) боржника, у разі необхідності забезпечує проведення зборів чи засідання таких органів й продовжує виконувати повноваження керівника (органів управління) до їх призначення у встановленому порядку.
 
605. Господарський суд може винести ухвалу про ліквідацію юридичної особи, що звільнилася від боргів, лише у разі, якщо залишку її майнових активів менше, ніж вимагається для продовження нею господарської діяльності згідно із законодавством.
 
606. Стаття 38. Звільнення працівників боржника.
 
607. Пільги і компенсації звільненим працівникам
 
608. 1. Звільнення працівників боржника може здійснюватися після порушення провадження у справі про банкрутство та призначення господарським судом розпорядника майна відповідно до вимог законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
 
609. 2. Вихідна допомога звільненим працівникам боржника виплачується арбітражним керуючим у встановленому порядку, з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
 
610. 3. Питання про працевлаштування звільнених працівників вирішується відповідно до законодавства України про працю та про зайнятість населення.
 
611. На звільнених працівників боржника поширюються гарантії, встановлені законодавством України про працю та про зайнятість населення.
 
612. Стаття 39. Зберігання документів
 
613. 1. Ліквідатор забезпечує належне оформлення, упорядкування та зберігання всіх, в тому числі фінансово-господарських, документів банкрута протягом ліквідаційної процедури.
 
614. 2. До винесення судом ухвали про ліквідацію юридичної особи – банкрута ліквідатор зобов’язаний забезпечити збереженість архівних документів банкрута і, за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства або уповноваженою ним архівною установою, визначити місце подальшого їх зберігання.
 
615. 3. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства або уповноважена архівна установа зобов’язані прийняти архівні документи банкрута на зберігання без додаткових умов.
 
616. Розділ ІV
 
617. ПРОДАЖ МАЙНА В ПРОВАДЖЕННІ
 
618. У СПРАВІ ПРО БАНКРУТСТВО
 
619. Стаття 40. Продаж майна на аукціоні
 
620. 1. Продаж майна, крім продукції, виготовленої боржником у процесі його звичайної господарської діяльності, в процедурі банкрутства здійснюється на аукціоні у порядку, визначеному цим Законом.
 
621. 2. Для цілей цього Закону укладення кожного договору вважається окремим аукціоном.
 
622. 3. Порядок організації проведення аукціонів у провадженнях у справах про банкрутство та вимоги до їх організаторів установлюються державним органом з питань банкрутства.
 
623. Стаття 41. Укладення договору на аукціоні
 
624. 1. Договір укладається від імені власника майна, що продається на аукціоні, чи організатора аукціону.
 
625. 2. На аукціоні не може бути використане переважне право купівлі майна.
 
626. 3. Укладений на аукціоні договір не підлягає нотаріальному посвідченню.
 
627. Стаття 42. Договір про проведення аукціону
 
628. 1. За договором про проведення аукціону організатор аукціону зобов’язується за свій рахунок провести аукціон та укласти договір з його переможцем, а замовник – сплатити організаторові аукціону обумовлену договором винагороду.
 
629. 2. До договору про проведення аукціону застосовуються правила про комісію (при укладенні договору організатором від свого імені) або доручення (в інших випадках), якщо інше не встановлено цим Законом.
 
630. 3. Після оприлюднення оголошення про проведення аукціону організатор може відмовитися від договору лише у випадку, коли проведення аукціону стало неможливим з причин, за які організатор аукціону не відповідає.
 
631. 4. Організатор аукціону не може застосовувати притримання майна, виставленого на аукціон, для забезпечення своїх вимог до замовника.
 
632. Стаття 43. Строк та час проведення аукціону
 
633. 1. Організатор аукціону повинен провести аукціон протягом двох місяців з дня укладення договору про проведення аукціону, якщо інше не встановлено законом або договором.
 
634. 2. Аукціон (крім електронних торгів) проводиться у робочий день та у робочий час. Граничний строк подання пропозицій щодо ціни на електронних торгах визначається у робочий день та у робочий час.
 
635. Стаття 44. Вимоги до Інтернет-сайтів
 
636. 1. При проведенні аукціонів в електронній формі (електронних торгів), а також при розміщенні оголошення про проведення аукціону та відомостей про результати аукціону на сайтах технологічні та програмні засоби повинні забезпечувати всім бажаючим можливість пошуку інформації за датою розміщення оголошення, датою та місцем проведення аукціону, видом майна, ціною, видом договору, що укладається, а також можливість анонімного перегляду, копіювання та роздрукування інформації на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, цілодобово, без обмежень та стягнення плати.
 
637. 2. Інформація повинна містити відомості про час її розміщення.
 
638. 3. Інформація повинна бути доступна на сайтах протягом 7 років з дня проведення аукціону.
 
639. 4. Відомості, які відповідно до цього Закону підлягають розміщенню на сайті державного органу з питань банкрутства, повинні бути безоплатно розміщені цим органом протягом 5 робочих днів з дня їх одержання, якщо інше не встановлено цим Законом.
 
640. Стаття 45. Відміна проведення аукціону
 
641. 1. Проведення аукціону може бути відмінене в разі порушення установленого порядку його підготовки та проведення, а також в інших випадках, установлених законом. Організатор зобов’язаний відмінити проведення аукціону в разі, якщо порушення може перешкодити укладенню договору на найкращих умовах.
 
642. 2. У разі відміни аукціону організатор сплачує учасникам, які внесли гарантійний внесок, штраф у розмірі 20 відсотків гарантійного внеску, якщо не доведе, що відміна проведення аукціону сталася через обставини, за які він не відповідає.
 
643. Стаття 46. Визнання недійсними договорів, укладених з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону
 
644. 1. Договір, укладений на аукціоні, проведеному з порушенням встановленого законом порядку його підготовки або проведення, яке перешкодило або могло перешкодити укладенню договору на умовах, найбільш вигідних для продавця, може бути визнаний недійсним за позовом продавця.
 
645. Стаття 47. Відповідальність організатора аукціону перед особами, які не змогли взяти участь або перемогти на аукціоні
 
646. 1. У разі якщо порушення порядку підготовки та проведення аукціону перешкодило зацікавленій особі взяти участь або перемогти на аукціоні, організатор аукціону зобов’язаний сплатити такій особі штраф у розмірі гарантійного внеску або у розмірі трьох відсотків ринкової вартості майна залежно від того, який розмір є більшим.
 
647. Стаття 48. Визначення початкової вартості майна
 
648. 1. Початкова вартість майна визначається арбітражним керуючим.
 
649. 2. Початкова вартість підлягає зазначенню у договорі на проведення аукціону.
 
650. 3. У разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо визначеної арбітражним керуючим початкової вартості майна комітет кредиторів або окремий кредитор можуть звернутися до господарського суду з клопотанням про проведення незалежної оцінки. Проведення незалежної оцінки призначається ухвалою господарського суду за рахунок кредиторів або відповідного зацікавленого кредитора.
 
651. Стаття 49. Порядок оголошення та повідомлення про проведення аукціону
 
652. 1. Організатор аукціону не пізніше як за 15 робочих днів до дня початку аукціону оприлюднює на сайті державного органу з питань банкрутства (при проведенні електронних торгів – також на своєму сайті) оголошення про проведення аукціону, а також письмово повідомляє про проведення аукціону власника майна, замовника та інших осіб, визначених замовником.
 
653. 2. При продажу на аукціоні права вимоги про проведення аукціону також повідомляється боржник.
 
654. 3. При продажу на аукціоні нерухомого майна оголошення повинно бути також розміщене на нерухомому майні.
 
655. 4. Організатор аукціону забезпечує доступ до інформації про майно, що підлягає продажу, а також можливість ознайомитися з майном за його місцезнаходженням.
 
656. Стаття 50. Зміст оголошення про проведення аукціону на сайті
 
657. 1. Оголошення про проведення аукціону на сайті повинно містити відомості про:
 
658. майно, що продається, його характеристику та місцезнаходження;
 
659. час та місце проведення аукціону (для електронних торгів – сайт, на якому проводяться електронні торги, та період часу, протягом якого проводяться торги);
 
660. початкову вартість та відомості про можливість її зниження на тому ж аукціоні;
 
661. розмір та порядок внесення гарантійного внеску;
 
662. можливість надання переможцю податкової накладної;
 
663. продавця майна (найменування, місцезнаходження, засоби зв’язку);
 
664. організатора аукціону (найменування, місцезнаходження, засоби зв’язку);
 
665. спосіб отримання додаткової інформації про проведення аукціону.
 
666. 2. В оголошенні наводиться текст договору, що укладається на аукціоні, крім умови про ціну та зазначення особи покупця.
 
667. 3. Якщо аукціон є повторним або проводиться у зв’язку з розірванням договору, укладеного на попередньому аукціоні, про це зазначається в оголошенні із вказівкою на адресу веб-сторінки, на якій розміщено інформацію про проведення попереднього аукціону.
 
668. 4. Якщо продажу підлягає земельна ділянка, то у характеристиці майна зазначається її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо.
 
669. 5. Якщо продажу підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира, то у характеристиці майна зазначаються план, загальна площа та житлова площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди, відомості про земельну ділянку, на якій розташована будівля, споруда, право на земельну ділянку, що переходить до покупця будівлі, споруди, приміщення, квартири тощо.
 
670. 6. Якщо продажу підлягає транспортний засіб, то у характеристиці майна зазначаються марка, модель, рік випуску, об’єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо.
 
671. 7. Якщо продажу підлягають акції (частки) у статутному (складеному) капіталі господарського товариства, то у характеристиці майна зазначаються назва господарського товариства, його ідентифікаційний код, місцезнаходження, засоби зв’язку, розмір статутного (складеного) капіталу, кількість акцій (розмір часток), що пропонуються до продажу, номінальна вартість однієї акції, форма існування акцій, середньоспискова кількість працівників, площа та правовий режим земельної ділянки, що належить господарському товариству, балансова вартість основних фондів, знос основних фондів, балансовий прибуток, дебіторська заборгованість, кредиторська заборгованість, основні види продукції (робіт, послуг) та її обсяг, відомості про реєстратора цінних паперів. За звітний період при цьому береться останній фінансовий рік діяльності.
 
672. 8. Якщо продажу підлягає майнове право, право вимоги, то в оголошені оприлюднюються копії всіх документів, необхідних для визначення змісту права.
 
673. 9. В оголошенні вміщуються фотографічні зображення речей, що продаються.
 
674. Стаття 51. Допуск до участі в аукціоні та сплата гарантійних внесків
 
675. 1. Зацікавлені особи, які можуть бути покупцями майна, допускаються організатором до участі в аукціоні за умови сплати гарантійного внеску. Гарантійний внесок може бути сплачений не пізніше, ніж за 1 годину до початку аукціону.
 
676. 2. Розмір гарантійних внесків становить 10 відсотків початкової вартості.
 
677. 3. Якщо початкова вартість не перевищує 10 прожиткових мінімумів, гарантійний внесок не встановлюється, крім випадків проведення електронних торгів.
 
678. 4. При допуску до участі в аукціоні учаснику видається аукціонна картка, з обох боків якої зазначається номер учасника.
 
679. Стаття 52. Забезпечення фіксації проведення аукціону технічними засобами
 
680. 1. Організатор аукціону зобов’язаний забезпечити його фіксацію технічними засобами. Організатор аукціону зобов’язаний забезпечити ведення його відеозапису, крім випадків, коли відповідно до цього Закону гарантійний внесок не встановлюється, та крім проведення електронних торгів.
 
681. 2. Організатор аукціону зобов’язаний зберігати носії із записом аукціону протягом не менш як 7 років з дня його проведення.
 
682. 3. Організатор аукціону зобов’язаний негайно надавати копії записів аукціону в поширених форматах медіафайлів усім бажаючим безоплатно на наданий носій або на власний носій за умови оплати його вартості.
 
683. Стаття 53. Доступ до місця проведення аукціону
 
684. 1. Організатор забезпечує доступ до місця проведення аукціону учасникам аукціону, замовнику аукціону та особам, указаним замовником, працівникам державних органів при виконанні їхніх службових обов’язків та представникам засобів масової інформації.
 
685. 2. У випадках, коли відповідно до цього Закону гарантійний внесок не встановлюється, організатор забезпечує доступ до місця проведення аукціону всім бажаючим.
 
686. Стаття 54. Порядок проведення аукціону
 
687. 1. Перед початком аукціону ліцитатор інформує про:
 
688. умови договору, що укладається на аукціоні,
 
689. суму, якій повинне бути кратне перевищення наступної пропозиції над попередньою (крок аукціону), що не може перевищувати 10 відсотків початкової вартості,
 
690. спосіб повідомлення про готовність укласти договір,
 
691. початкову вартість.
 
692. 2. У разі якщо протягом триразового оголошення початкової вартості учасники аукціону не виявляють бажання укласти договір, ліцитатор оголошує про закінчення аукціону без виявлення переможця, якщо в оголошенні про проведення аукціону не передбачено можливості зниження початкової вартості на цьому ж аукціоні.
 
693. 3. Якщо перед початком аукціону не було оголошено про інший спосіб повідомлення про готовність укласти договір (за допомогою електронних засобів, шляхом подання пропозицій виключно з голосу тощо), під час аукціону учасники повідомляють про готовність укласти договір на умовах оголошеної ліцитатором ціни, піднімаючи аукціонну картку з номером, повернутим до ліцитатора, або одночасно піднімають картку учасника аукціону і пропонують свою ціну.
 
694. 4. Якщо запропонована учасником аукціону ціна є більшою за ціну, запропоновану ліцитатором, то останній називає номер учасника і запропоновану ним ціну. Після кожного оголошення ціни слідує удар молотка ліцитатора.
 
695. 5. Якщо протягом триразового оголошення останньої ціни не буде запропоновано вищої ціни, ліцитатор одночасно з третім ударом молотка оголошує переможцем учасника, який запропонував найвищу ціну, та пропонує йому негайно сплатити ціну або частину ціни у випадках, установлених цим Законом. Ліцитатор оголошує переможцю та іншим учасникам аукціону наслідки відмови від негайної сплати ціни.
 
696. Стаття 55. Особливості проведення повторного аукціону
 
697. 1. Якщо інше не встановлено договором, у разі закінчення аукціону без визначення переможця протягом місяця організатор аукціону зобов’язаний провести повторний аукціон.
 
698. 2. Якщо інше не встановлено договором, у разі закінчення повторного аукціону без визначення переможця протягом місяця організатор аукціону зобов’язаний провести другий повторний аукціон.
 
699. 3. Якщо інше не встановлено договором, початковою вартістю повторного аукціону, другого повторного аукціону є вартість, зменшена на 20 відсотків щодо початкової вартості відповідно попереднього аукціону, попереднього повторного аукціону.
 
700. Стаття 56. Особливості проведення аукціону з можливістю зниження початкової вартості
 
701. 1. Якщо інше не встановлено договором про проведення аукціону, аукціон проводиться без можливості зниження початкової вартості.
 
702. 2. Повторний аукціон проводиться з можливістю зниження початкової вартості, але не нижче, ніж до граничної вартості, яка становить 50 відсотків початкової вартості, вказаної в оголошенні про проведення аукціону.
 
703. 3. Якщо інше не встановлено договором про проведення аукціону, другий повторний аукціон проводиться з можливістю зниження початкової вартості.
 
704. 4. При проведенні аукціону з можливістю зниження початкової вартості, за відсутності бажаючих укласти договір ліцитатор знижує початкову вартість на крок аукціону доти, доки не виявиться бажаючого укласти договір.
 
705. 5. Якщо після зниження початкової вартості виявиться бажаючий (бажаючі) укласти договір, аукціон проводиться у загальному порядку. Якщо після зниження ціни до 1 гривні бажаючого укласти договір не виявиться, ліцитатор оголошує аукціон таким, що закінчився без визначення переможця.
 
706. Стаття 57. Особливості проведення аукціону в електронній формі (електронні торги)
 
707. 1. Аукціон може проводитися на сайті організатора в мережі Інтернет (електронні торги). Переможцем електронних торгів є особа, що запропонувала найвищу ціну протягом часу проведення електронних торгів. Час проведення електронних торгів не може бути менше п’ятнадцяти діб.
 
708. 2. Допуск учасника до електронних торгів здійснюється шляхом присвоєння йому кодового номеру, під яким цей учасник подає пропозиції щодо ціни.
 
709. 3. Технологічні та програмні засоби, що використовуються організатором для проведення електронних торгів, повинні забезпечувати:
 
710. захист інформації, отриманої від замовника та учасників торгів;
 
711. захист інформації, розміщеної на сайті.
 
712. 4. Система, що забезпечує проведення електронних торгів, повинна забезпечувати:
 
713. безперебійну роботу з проведення електронних торгів;
 
714. подачу учасниками пропозицій про ціну через захищене з’єднання у режимі реального часу;
 
715. візуалізацію всіх пропозицій з посиланням на кодові номери учасників, що внесли пропозиції, протягом проведення аукціону в режимі реального часу, а також протягом 7 років після його закінчення;
 
716. візуалізацію часу, що залишився до закінчення строку подання пропозицій щодо ціни.
 
717. 5. Система повинна надавати можливість учасникам електронних торгів подавати пропозиції щодо ціни з точністю до 1 копійки.
 
718. 6. Система повинна негайно надсилати кожному учаснику електронних торгів повідомлення, яке повинно містити адресу веб-сторінки, на якій проводяться електронні торги, запропоновану учасником ціну, час отримання системою пропозиції, а також час розміщення пропозиції учасника на веб-сторінці або повідомлення про відмову від розміщення пропозиції із зазначенням причин такої відмови.
 
719. 7. Негайно після оголошення переможця або закінчення аукціону без визначення переможця протокол про проведення аукціону надсилається в електронній формі переможцю та замовнику. У разі продажу нерухомого майна протокол у паперовій формі в той же день надсилається (вручається) переможцю та замовнику.
 
720. Стаття 58. Особливості проведення аукціону з продажу права вимоги
 
721. 1. При зарахуванні проти вимоги, що продається на аукціоні, після отримання боржником відповідно до вимог цього Закону повідомлення про проведення аукціону, заява про зарахування повинна бути зроблена організатору аукціону. Така заява підлягає негайному оприлюдненню в оголошенні про проведення аукціону на сайті.
 
722. 2. У випадку, якщо до початку аукціону зобов’язання було частково виконане, початкова ціна права вимоги пропорційно зменшується, про що організатором аукціону складається акт. Якщо заборгованість погашена повністю, право знімається з аукціону.
 
723. Стаття 59. Протокол про проведення аукціону
 
724. 1. Протокол складається організатором аукціону негайно після оголошення переможця або закінчення аукціону без виявлення переможця.
 
725. 2. У протоколі зазначаються:
 
726. майно, що запропоноване для продажу;
 
727. кількість учасників аукціону;
 
728. початкова вартість;
 
729. ціна, запропонована переможцем аукціону, або відомості про те, що аукціон закінчився без визначення переможця;
 
730. ціна або частина ціни, сплачена переможцем;
 
731. переможець аукціону;
 
732. адреса веб-сторінки, на якій розміщено відомості про проведення аукціону.
 
733. 3. У протоколі може не зазначатись переможець, якщо він повністю сплатив запропоновану ним ціну за куплену рухому річ, яка або право на яку не підлягає обов’язковій державній реєстрації.
 
734. 4. У разі якщо переможець аукціону відмовився від негайної сплати запропонованої ним ціни й аукціон було поновлено, про це зазначається у протоколі.
 
735. 5. До протоколу додається засвідчений організатором текст договору, вказаний в оголошенні про проведення аукціону.
 
736. 6. Протокол надається переможцю аукціону негайно після його складення та у той же день надсилається (вручається) замовнику аукціону. Один примірник протоколу залишається в організатора аукціону.
 
737. 7. Кожен учасник аукціону може вимагати надання йому копії протоколу, засвідченої організатором аукціону. Така копія надається у день звернення.
 
738. 8. Організатор аукціону зобов’язаний повідомити про запропоновану переможцем ціну або про закінчення аукціону без визначення переможця для розміщення цих відомостей на сайті державного органу з питань банкрутства, на якому було розміщене оголошення про проведення аукціону, не пізніше, ніж через три дні після закінчення аукціону.
 
739. Стаття 60. Повернення гарантійних внесків, сплаченої ціни та стягнення штрафу
 
740. 1. Гарантійні внески учасників підлягають поверненню протягом трьох робочих днів з дня закінчення аукціону, крім випадків, передбачених частинами другою – четвертою цієї статті.
 
741. 2. Гарантійний внесок, сплачений переможцем аукціону, зараховується до ціни, що підлягає сплаті.
 
742. 3. Гарантійний внесок не підлягає поверненню у разі, якщо аукціон закінчився без визначення переможця, а також переможцю аукціону, якщо він не виконав обов’язку із сплати ціни відповідно до вимог цього Закону.
 
743. 4. Ціна, сплачена переможцем, при розірванні договору в разі невиконання обов’язку із сплати ціни відповідно до вимог цього Закону підлягає поверненню протягом трьох робочих днів з дня розірвання договору за вирахуванням потрійної суми гарантійного внеску.
 
744. Стаття 61. Порядок сплати ціни
 
745. 1. Переможець аукціону, учасники якого відповідно до цього Закону не сплачують гарантійних внесків, зобов’язаний сплатити запропоновану ним ціну у межах 40 прожиткових мінімумів негайно після оголошення його переможцем аукціону.
 
746. 2. Організатор аукціону зобов’язаний забезпечити технічні можливості для негайної оплати готівкою або платіжною карткою.
 
747. 3. Переможець зобов’язаний сплатити запропоновану ним ціну (з урахуванням сплаченого гарантійного внеску або сплаченої частини ціни) протягом 5 робочих днів з дня оголошення переможця.
 
748. Стаття 62. Поновлення аукціону в разі відмови від негайної сплати ціни
 
749. 1. Якщо переможець аукціону не виконав обов’язку з негайної сплати ціни, відповідно до вимог цього Закону, договір вважається розірваним, а аукціон негайно поновлюється з ціни, запропонованої попереднім учасником.
 
750. Стаття 63. Розірвання договору в разі невиконання обов’язку із сплати ціни
 
751. 1. Якщо у встановлений строк переможець не вніс запропонованої ним ціни (частини ціни), договір, укладений на аукціоні, вважається розірваним.
 
752. 2. Організатор аукціону зобов’язаний надати відомості про розірвання договору для їх включення до відомостей про проведення аукціону на сайті, на якому було розміщене оголошення про проведення аукціону, не пізніше, ніж через три дні після розірвання договору, та в той же строк повідомити про розірвання договору переможця аукціону, замовника аукціону та власника майна.
 
753. 3. Після розірвання договору організатор зобов’язаний протягом десяти робочих днів оголосити про проведення нового аукціону.
 
754. Стаття 64. Розрахунки за наслідками аукціону
 
755. 1. Сплачена переможцем ціна та гарантійні внески, що не підлягають поверненню, повинні бути сплачені замовнику організатором протягом п’яти робочих днів з дня повної сплати ціни або розірвання договору.
 
756. 2. Організатор аукціону сплачує пеню у розмірі 0,5 відсотка в день з належної до сплати суми за період прострочення.
 
757. Стаття 65. Передача рухомих речей, майнових прав та відступлення права вимоги
 
758. 1. Придбана на аукціоні рухома річ, майнове право передається, а право вимоги відступається покупцю після повної сплати запропонованої ним ціни.
 
759. 2. Організатор аукціону, який не передав покупцю на його вимогу рухому річ, майнове право або не відступив право вимоги після повної сплати ціни, сплачує пеню у розмірі 0,5 відсотка в день від ціни продажу за період прострочення.
 
760. Стаття 66. Акт про передання права власності на нерухоме майно
 
761. 1. В акті про передання права власності на куплене нерухоме майно зазначаються:
 
762. ім’я (назва) та місце проживання (місцезнаходження) продавця та покупця, а також організатора аукціону;
 
763. продане нерухоме майно;
 
764. адреса веб-сторінки, на якій розміщено відомості про проведення аукціону.
 
765. 2. Акт про передання права власності на куплене нерухоме майно разом із протоколом про проведення аукціону не пізніше трьох робочих днів після повної сплати переможцем запропонованої ним ціни передається нотаріусу, а копії акта не пізніше наступного дня разом із відомостями про нотаріуса надсилаються (вручаються) покупцю, замовнику аукціону та продавцю. За невчасне передання акта нотаріусу організатор торгів сплачує покупцю пеню у розмірі 0,5 відсотка в день від ціни продажу за період прострочення.
 
766. 3. Нотаріус видає покупцю свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні в порядку, встановленому законом. Послуги нотаріуса оплачує організатор аукціону.
 
767. Стаття 67. Відповідальність за недоліки майна, проданого на аукціоні
 
768. 1. Особа, у власності якої перебувало майно до продажу на аукціоні, замовник та організатор аукціону не відповідають за недоліки майна, крім випадків їх навмисного приховування.
 
769. Розділ V
 
770. МИРОВА УГОДА
 
771. Стаття 68. Мирова угода та строк її укладення
 
772. 1. Під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.
 
773. 2. Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство після утворення у встановленому порядку комітету кредиторів боржника та обрання його голови.
 
774. 3. Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів – членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди.
 
775. 4. Рішення про укладення мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника і підписують її.
 
776. 5. Від імені кредиторів мирову угоду підписує голова комітету кредиторів.
 
777. Стаття 69. Умови укладення мирової угоди
 
778. 1. Мирова угода може бути укладена тільки щодо вимог, забезпечених заставою, вимог другої та наступних черг задоволення вимог кредиторів визначених цим Законом.
 
779. 2. У разі коли умови мирової угоди передбачають розстрочку чи відстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини, орган стягнення зобов’язаний погодитися на задоволення частини вимог з податків, зборів (обов'язкових платежів) на умовах такої мирової угоди з метою забезпечення відновлення платоспроможності підприємства. При цьому податковий борг, який виник у строк, що передував трьом повним календарним рокам до дня подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду, визнається безнадійним та списується, а податкові зобов’язання чи податковий борг, які виникли у строк протягом трьох останніх перед днем подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду календарних років, розстрочується (відстрочується) або списується на умовах мирової угоди. Зазначену мирову угоду підписує керівник відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням боржника.
 
780. Не підлягає прощенню (списанню), відстрочці та (або) розстрочці за умовами мирової угоди заборгованість із заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв’язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов’язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв’язку з припиненням трудових відносин.
 
781. Не підлягає прощенню (списанню) за умовами мирової угоди заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, невикористаних та своєчасно не повернутих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, заборгованість перед фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування.
 
782. 3. Погашення вимог кредиторів за умовами мирової угоди здійснюється з дотриманням черговості, встановленої цим Законом.
 
783. 4. Для кредиторів, які не брали участі в голосуванні або проголосували проти укладення мирової угоди, не можуть бути встановлені умови гірші, ніж для кредиторів, які висловили згоду на укладення мирової угоди, вимоги яких віднесені до однієї черги.
 
784. Стаття 70. Укладення мирової угоди та набрання нею чинності
 
785. 1. Мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство.
 
786. 2. Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов’язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг.
 
787. 3. Одностороння відмова від мирової угоди не допускається.
 
788. 4. Мирова угода повинна містити положення про:
 
789. розміри, порядок і строки виконання зобов’язань боржника;
 
790. відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини.
 
791. Крім того, мирова угода може містити умови про:
 
792. виконання зобов’язань боржника третіми особами;
 
793. задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать закону.
 
794. Стаття 71. Схвалення мирової угоди забезпеченими кредиторами
 
795. 1. Мирова угода протягом семи днів від дня прийняття комітетом кредиторів рішення про її укладення схвалюється забезпеченими кредиторами. Для схвалення мирової угоди потрібна згода всіх забезпечених кредиторів.
 
796. 2. Якщо будь-хто із забезпечених кредиторів заперечує проти схвалення мирової угоди, інші забезпечені кредитори можуть прийняти одне з таких рішень:
 
797. про виділ забезпечених речей із майна боржника, їх продаж на аукціоні в порядку, встановленому цим Законом, та задоволення вимог такого кредитора за рахунок отриманих від продажу коштів;
 
798. про викуп боргу відповідно до відомостей реєстру вимог кредиторів.
 
799. 3. Якщо всі забезпечені кредитори заперечують проти схвалення мирової угоди, інші кредитори можуть прийняти одне з таких рішень:
 
800. про виділ забезпечених речей з майна боржника, їх продаж на аукціоні в порядку, встановленому цим Законом, та задоволення вимог забезпечених кредиторів за рахунок отриманих від продажу коштів;
 
801. про викуп боргу відповідно до відомостей реєстру вимог кредиторів.
 
802. Стаття 72. Розгляд мирової угоди в господарському суді
 
803. 1. Сторона мирової угоди протягом п’яти днів з дня укладення мирової угоди повинна подати до господарського суду заяву про її затвердження.
 
804. До заяви про затвердження мирової угоди додаються:
 
805. текст мирової угоди;
 
806. протокол засідання комітету кредиторів, на якому було прийнято рішення про укладення мирової угоди;
 
807. список кредиторів із зазначенням поштової адреси, номера (коду), що ідентифікує платника податків, та суми заборгованості;
 
808. зобов’язання боржника щодо погашення заборгованості із заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв’язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов’язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв’язку з припиненням трудових відносин;
 
809. зобов’язання боржника щодо відшкодування всіх витрат, відшкодування яких передбачено у першу чергу, крім вимог кредиторів, забезпечених заставою;
 
810. письмові заперечення кредиторів, які не брали участі в голосуванні про укладення мирової угоди чи проголосували проти укладення мирової угоди, за їх наявності.
 
811. 2. Про дату розгляду мирової угоди господарський суд повідомляє сторони мирової угоди.
 
812. Господарський суд зобов’язаний заслухати кожного присутнього на засіданні кредитора, у якого виникли заперечення щодо укладення мирової угоди, навіть якщо на засіданні комітету кредиторів він голосував за укладення мирової угоди.
 
813. 3. Господарський суд відмовляє в затвердженні мирової угоди у разі:
 
814. порушення порядку укладення мирової угоди, встановленого цим Законом;
 
815. якщо умови мирової угоди суперечать законодавству.
 
816. 4. Про відмову в затвердженні мирової угоди господарський суд виносить ухвалу, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.
 
817. У разі винесення господарським судом ухвали про відмову в затвердженні мирової угоди мирова угода вважається неукладеною.
 
818. 5. З дня затвердження мирової угоди боржник приступає до погашення вимог кредиторів згідно з умовами мирової угоди.
 
819. 6. Затвердження господарським судом мирової угоди є підставою для припинення провадження у справі про банкрутство.
 
820. 7. Протягом п’яти днів з дня затвердження господарським судом мирової угоди керуючий санацією або ліквідатор повідомляє про це орган або посадову особу органу, до компетенції якого належить призначення керівника (органів управління) боржника, у разі необхідності забезпечує проведення зборів чи засідання відповідного органу та продовжує виконувати повноваження керівника (органів управління) боржника до призначення в установленому порядку керівника (органів управління) боржника.
 
821. 8. Винесення господарським судом ухвали про відмову в затвердженні мирової угоди не перешкоджає укладенню нової мирової угоди з іншими умовами.
 
822. Стаття 73. Недійсність мирової угоди або її розірвання. Наслідки невиконання мирової угоди
 
823. 1. За заявою будь-кого з кредиторів мирова угода може бути визнана господарським судом недійсною, якщо існують підстави для визнання угоди недійсною, передбачені цивільним законодавством України.
 
824. 2. Визнання мирової угоди недійсною є підставою для поновлення провадження у справі про банкрутство, про що господарським судом виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.
 
825. 3. Вимоги кредиторів, за якими зроблено розрахунки згідно з умовами мирової угоди, вважаються погашеними.
 
826. 4. Оголошення про поновлення провадження у справі про банкрутство боржника не пізніше наступного дня після поновлення провадження у справі про банкрутство оприлюднюється судом на офіційному веб-порталі Вищого господарського суду України.
 
827. 5. Мирова угода може бути розірвана за рішенням господарського суду в разі невиконання боржником умов мирової угоди щодо не менш як третини вимог кредиторів.
 
828. 6. Розірвання мирової угоди господарським судом щодо окремого кредитора не тягне її розірвання щодо інших кредиторів.
 
829. 7. У разі визнання мирової угоди недійсною або її розірвання вимоги кредиторів, щодо яких були надані відстрочка та (або) розстрочка платежів або прощення (списання) боргів, відновлюються в повному розмірі у незадоволеній частині.
 
830. 8. У разі невиконання мирової угоди кредитори можуть пред’явити свої вимоги до боржника в обсязі, передбаченому цією мировою угодою. У разі порушення провадження у справі про банкрутство цього ж боржника обсяг вимог кредиторів, щодо яких було укладено мирову угоду, визначається в межах, передбачених зазначеною мировою угодою.
 
831. Розділ VІ
 
832. ПРИПИНЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ ПРО БАНКРУТСТВО
 
833. Стаття 74. Припинення провадження у справі про банкрутство
 
834. 1. Господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо:
 
835. 1) боржник не включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців;
 
836. 2) юридичну особу, яка є боржником, ліквідовано;
 
837. 3) у провадженні господарського суду є справа про банкрутство того ж боржника;
 
838. 4) затверджено звіт керуючого санацією боржника в порядку, передбаченому цим Законом;
 
839. 5) затверджено мирову угоду;
 
840. 6) затверджено звіт ліквідатора;
 
841. 7) боржник виконав усі зобов’язання перед кредиторами;
 
842. 8) кредитори не висунули вимог до боржника після порушення провадження у справі про банкрутство за заявою боржника;
 
843. 9) згідно із законодавством справа не підлягає розгляду в господарських судах України.
 
844. 2. Про припинення провадження у справі про банкрутство виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.
 
845. 3. Провадження у справах про банкрутство може бути припинено у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 5 і 9 частини першої цієї статті, на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство, тобто як до, так і після визнання боржника банкрутом; у випадках, передбачених пунктами 3, 4, 7 і 8, – лише до визнання боржника банкрутом, а у випадку, передбаченому пунктом 6, – лише після визнання боржника банкрутом.
 
846. 4. У випадку, передбаченому пунктом 9 частини першої цієї статті, суд разом із копією ухвали про припинення провадження у справі про банкрутство видає кредиторам, які заявили свої вимоги до боржника у справі про банкрутство, накази на суму боргу, що залишилася не стягнутою.
 
847. Розділ VІІ
 
848. ОСОБЛИВОСТІ БАНКРУТСТВА ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ
 
849. Стаття 75. Загальні положення
 
850. Відносини, пов’язані з банкрутством суб’єктів господарювання, визначених у цьому розділі, регулюються Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
 
851. Стаття 76. Особливості банкрутства суб’єктів господарювання, що мають суспільну, іншу цінність або особливий статус
 
852. 1. При розгляді справи про банкрутство суб’єкта господарювання, що має суспільну або іншу цінність для територіальної громади, орган місцевого самоврядування може звернутися до господарського суду з клопотанням не застосовувати до такого суб’єкта передбачені цим Законом процедури та припинити провадження у справі про банкрутство.
 
853. 2. До клопотання додається рішення ради органу місцевого самоврядування, прийняте виключно на її пленарному засіданні, про незастосування до відповідного суб’єкта господарювання передбачених цим Законом процедур та припинення провадження у справі про банкрутство, а також гарантії задоволення всіх вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями.
 
854. 3. У разі якщо вимоги кредиторів такого суб’єкта господарювання не будуть погашені протягом поточного та наступного календарних років, орган місцевого самоврядування позбавляється права на повторне звернення до господарського суду із зазначеним у цій статті клопотанням, а провадження у справі про банкрутство щодо відповідного суб’єкта господарювання здійснюється на загальних підставах.
 
855. 4. Суб’єктами господарювання з особливим статусом за цим Законом є містоутворюючі та особливо небезпечні суб’єкти господарювання.
 
856. суб’єкти господарювання
 
857. Докази, що підтверджують належність боржника до містоутворюючих суб’єктів господарювання, суб’єктів господарювання з кількістю працівників понад п’ять тисяч осіб або особливо небезпечних суб’єктів господарювання, подає до господарського суду боржник.
 
858. 5. При розгляді справи про банкрутство містоутворюючого суб’єкта господарювання учасником провадження у справі про банкрутство визнається орган місцевого самоврядування адміністративно-територіальної одиниці.
 
859. При розгляді
 
860. 6. Продаж у справах про банкрутство суб’єкта господарювання, що мають суспільну або іншу цінність для територіальної громади, містоутворюючих та особливо небезпечних суб’єктів господарювання, здійснюється виключно у складі цілісного майнового комплексу.
 
861. 8. Кабінет Міністрів України або органи місцевого самоврядування в особі їх уповноважених органів мають право в будь-який час до закінчення процедури санації зазначених у цій статті суб’єктів господарювання розрахуватися з усіма кредиторами в порядку, передбаченому цим Законом.
 
862. Стаття 77. Особливості банкрутства сільськогосподарських підприємств
 
863. 1. Для цілей цього Закону під сільськогосподарськими підприємствами розуміються юридичні особи, основним видом діяльності яких є вирощування (виробництво, виробництво та переробка) сільськогосподарської продукції, виручка яких від реалізації вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої) ними сільськогосподарської продукції становить не менше п’ятдесяти відсотків загальної суми виручки.
 
864. 2. Особливості банкрутства сільськогосподарських підприємств, передбачені цим Законом, застосовуються також до рибних господарств, риболовецьких колгоспів, виручка яких від реалізації вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої) сільськогосподарської продукції та виловлених водних біологічних ресурсів становить не менше п’ятдесяти відсотків загальної суми виручки.
 
865. 3. У разі продажу об'єктів нерухомості, які використовуються для цілей сільськогосподарського виробництва та є у власності сільськогосподарського підприємства, що визнано банкрутом, за інших рівних умов переважне право на придбання зазначених об’єктів належить сільськогосподарським підприємствам і фермерським господарствам, розташованим у даній місцевості.
 
866. 4. У разі ліквідації сільськогосподарського підприємства у зв’язку з визнанням його банкрутом рішення щодо земельних ділянок, які є у власності такого підприємства, надані йому в постійне чи тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди, приймається відповідно до Земельного кодексу України.
 
867. 5. При введенні процедури розпорядження майном боржника аналіз фінансового становища сільськогосподарського підприємства повинен здійснюватися з урахуванням сезонності сільськогосподарського виробництва та його залежності від природно-кліматичних умов, а також можливості задоволення вимог кредиторів за рахунок доходів, які можуть бути одержані сільськогосподарським підприємством після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт.
 
868. 6. Рішення про звернення з клопотанням до господарського суду про санацію сільськогосподарських підприємств приймається комітетом кредиторів за участю представника органу місцевого самоврядування.
 
869. Санація сільськогосподарського підприємства вводиться на строк до закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт з урахуванням часу, необхідного для реалізації вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої) сільськогосподарської продукції. Зазначений строк не може перевищувати п'ятнадцяти місяців.
 
870. Стаття 78. Особливості банкрутства страховиків
 
871. 1. При розгляді справи про банкрутство страховика учасником провадження у справі про банкрутство визнається спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю.
 
872. 2. Заява про порушення справи про банкрутство страховика може бути подана в господарський суд боржником, кредитором або іншим уповноваженим на це органом.
 
873. 3. Відчуження майна страховика-боржника як цілісного майнового комплексу здійснюється в процедурі санації за правилами, встановленими цим Законом.
 
874. При проведенні ліквідаційної процедури цілісний майновий комплекс страховика може бути проданий тільки у разі згоди покупця взяти на себе зобов’язання страховика-банкрута за договорами страхування, за якими страховий випадок не настав до дня визнання страховика банкрутом.
 
875. 4. Покупцем цілісного майнового комплексу страховика може бути тільки страховик.
 
876. 5. У разі продажу цілісного майнового комплексу страховика у процедурі санації до покупця переходять всі права та обов’язки за договорами страхування, за якими на дату продажу майна страховика страховий випадок не настав.
 
877. 6. У разі визнання господарським судом страховика банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури всі договори страхування, укладені таким страховиком, за якими страховий випадок не настав до дати прийняття зазначеного рішення, припиняються, за винятком випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.
 
878. 7. Страхувальники за договорами страхування, дії яких припиняються на підставах, передбачених частиною шостою цієї статті, мають право вимагати повернення частини виплаченої страховику страхової премії пропорційно різниці між строком, на який був укладений договір страхування, і строком, протягом якого фактично діяв договір страхування, якщо інше не передбачено законодавством.
 
879. 8. Страхувальники за договорами страхування, за якими страховий випадок настав до дня прийняття господарським судом постанови про визнання страховика банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, мають право вимагати страхові виплати.
 
880. 9. У разі визнання господарським судом страховика банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури вимоги кредиторів за договорами страхування першої черги підлягають задоволенню в такому порядку:
 
881. у першу чергу – вимоги за договорами особистого страхування, передбачені частиною восьмою цієї статті;
 
882. у другу чергу – вимоги фізичних осіб за іншими договорами страхування, передбачені частиною восьмою цієї статті;
 
883. у третю чергу – вимоги юридичних осіб за іншими договорами страхування, передбачені частиною восьмою цієї статті;
 
884. у четверту чергу – вимоги за договорами особистого страхування, передбачені частиною сьомою цієї статті;
 
885. у п’яту чергу – вимоги фізичних осіб за іншими договорами страхування, передбачені частиною сьомою цієї статті;
 
886. у шосту чергу – вимоги юридичних осіб за іншими договорами страхування, передбачені частиною сьомою цієї статті.
 
887. Стаття 79. Особливості банкрутства професійних учасників ринку цінних паперів та інститутів спільного інвестування
 
888. 1. При розгляді справ про банкрутство юридичних осіб, що є професійними учасниками фондового ринку та інститутами спільного інвестування, учасником провадження у справі про банкрутство визнається Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.
 
889. Для цілей цієї статті під терміном клієнт розуміється інвестор у цінні папери або емітент цінних паперів, що уклав відповідну угоду з професійним учасником фондового ринку, який відповідно до цього Закону визнається боржником або банкрутом.
 
890. 2. Особливості процедури банкрутства професійних учасників фондового ринку та інститутів спільного інвестування, не врегульовані цією статтею, а також заходи щодо захисту прав та інтересів клієнтів установлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з державним органом з питань банкрутства.
 
891. 3. Порядок запобігання банкрутству та проведення досудових процедур відновлення платоспроможності професійних учасників фондового ринку та інститутів спільного інвестування встановлюється нормативно-правовими актами України.
 
892. 4. Розпорядник майна професійного учасника фондового ринку та інститутів спільного інвестування повинен мати сертифікат, що видається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, на право здійснення професійної діяльності з цінними паперами в Україні на підприємствах, які мають відповідну ліцензію Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
 
893. 5. Розпорядник майна зобов’язаний у десятиденний строк з дня його призначення надіслати Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку та клієнтам такого професійного учасника фондового ринку та інститутів спільного інвестування повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство та призначення розпорядника майна. У повідомленні зазначаються реквізити сертифіката, виданого розпоряднику майна Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, а також клієнту пропонується дати розпорядження щодо дій, які необхідно вчинити за правочинами, які були укладені з професійним учасником фондового ринку або інститутом спільного інвестування, що є боржником.
 
894. 6. Цінні папери, грошові кошти та інше майно, яке належить клієнтам професійного учасника фондового ринку та інститутам спільного інвестування, не включаються до складу ліквідаційної маси.
 
895. 7. З дня введення господарським судом процедури санації боржника чи визнання професійного учасника фондового ринку та інститутів спільного інвестування банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури цінні папери клієнтів підлягають поверненню клієнту, якщо інше не передбачено угодою керуючого санацією або ліквідатора з клієнтом.
 
896. 8. Якщо вимоги клієнтів щодо повернення належних їм цінних паперів на пред’явника, що мають однаковий міжнародний ідентифікаційний номер перевищують кількість таких цінних паперів, які перебувають у володінні професійного учасника фондового ринку та інститутам спільного інвестування, повернення таких цінних паперів клієнтам здійснюється пропорційно їхнім вимогам.
 
897. Вимоги клієнтів у незадоволеній їх частині визнаються грошовими зобов’язаннями і задовольняються в порядку черговості, передбаченого цим Законом.
 
898. 9. При проведенні санації професійного учасника ринку цінних паперів та інститутів спільного інвестування керуючий санацією має право передати цінні папери, передані такому професійному учаснику ринку цінних паперів клієнтами, іншому суб’єкту господарювання, який має відповідну ліцензію професійного учасника ринку цінних паперів.
 
899. Стаття 80. Особливості банкрутства емітента чи управителя іпотечних сертифікатів, управителя фонду фінансування будівництва чи управителя фонду операцій з нерухомістю
 
900. 1. У разі порушення провадження у справі про банкрутство стосовно емітента чи управителя іпотечних сертифікатів іпотечні активи не включаються до складу ліквідаційної маси такого емітента або управителя. Розпорядження цими активами здійснюється відповідно до законодавства про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати.
 
901. 2. У разі порушення провадження у справі про банкрутство стосовно управителя фонду фінансування будівництва чи управителя фонду операцій з нерухомістю кошти та майно, що перебувають в управлінні управителя, не включаються до складу ліквідаційної маси такого управителя. Розпорядження цими коштами та майном здійснюється відповідно до законодавства про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю.
 
902. Стаття 81. Загальні положення про банкрутство фізичної особи – підприємця
 
903. 1. Правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов’язаних з визнанням фізичної особи – підприємця банкрутом.
 
904. 2. Заява про порушення справи про банкрутство фізичної особи –підприємця може бути подана в господарський суд фізичною особою –підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.
 
905. Заяву про порушення справи про банкрутство фізичної особи – підприємця можуть подати кредитори, за винятком кредиторів, вимоги яких пов’язані з зобов’язаннями, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю громадян, кредиторів, які мають вимоги щодо стягнення аліментів, а також інші вимоги особистого характеру.
 
906. Кредитори, вимоги яких пов’язані із зобов’язаннями, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю громадян, кредитори, які мають вимоги щодо стягнення аліментів, а також інші вимоги за зобов’язаннями, нерозривно пов’язаними з особою кредитора, мають право заявити свої вимоги в процесі провадження у справі про банкрутство.
 
907. 3. До заяви фізичної особи – підприємця про порушення справи про банкрутство може бути доданий план погашення його боргів, копії якого надсилається кредиторам та іншим учасникам провадження у справі про банкрутство.
 
908. За відсутності заперечень кредиторів господарський суд може затвердити план погашення боргів, що є підставою для зупинення провадження у справі про банкрутство на строк не більше трьох місяців.
 
909. 4. План погашення боргів повинен включати:
 
910. строк його виконання;
 
911. розмір суми, яка щомісяця залишається боржнику – фізичній особі –підприємцю та членам його сім’ї для споживання;
 
912. розмір суми, яка буде щомісяця надаватися на погашення вимог кредиторів.
 
913. 5. Господарський суд має право за вмотивованим клопотанням учасників провадження у справі про банкрутство фізичної особи – підприємця змінити план погашення боргів, у тому числі збільшити чи зменшити строк його виконання, розмір суми, яка щомісяця залишається боржнику і членам його сім’ї на споживання.
 
914. 6. Якщо в результаті виконання боржником плану погашення боргів вимоги кредиторів задоволені в повному обсязі, провадження у справі про банкрутство припиняється.
 
915. 7. У разі визнання фізичної особи – підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно фізичної особи – підприємця, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення.
 
916. 8. Господарський суд має право за вмотивованим клопотанням фізичної особи – підприємця та інших учасників провадження у справі про банкрутство, виключити із складу ліквідаційної маси майно фізичної особи – підприємця, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України може бути звернено стягнення, якщо майно є неліквідним чи дохід від реалізації якого істотно не вплине на задоволення вимог кредиторів. Загальна вартість майна фізичної особи – підприємця, яка виключається із складу ліквідаційної маси відповідно до положень цієї частини, не може перевищувати шести з половиною тисяч гривень.
 
917. Перелік майна фізичної особи – підприємця, яке виключається із складу ліквідаційної маси відповідно до положень цієї частини, затверджується господарським судом, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.
 
918. 9. Угоди фізичної особи – підприємця, пов’язані з відчуженням або передачею іншим способом майна фізичної особи – підприємця заінтересованим особам протягом року до порушення провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані господарським судом недійсними за заявою кредиторів.
 
919. Стаття 82. Розгляд господарським судом справи про банкрутство фізичної особи – підприємця
 
920. 1. Одночасно з прийняттям заяви про порушення справи про банкрутство фізичної особи – підприємця господарський суд накладає арешт на майно фізичної особи – підприємця, за винятком майна, на яке згідно із законодавством України не може бути звернено стягнення.
 
921. За клопотанням фізичної особи – підприємця господарський суд може звільнити з-під арешту майно (частину майна) у разі укладення договору поруки чи іншого забезпечення виконання зобов’язання фізичної особи – підприємця третіми особами.
 
922. 2. За заявою фізичної особи – підприємця господарський суд може відкласти розгляд справи про банкрутство не більше ніж на два місяці для проведення фізичною особою – підприємцем розрахунків з кредиторами чи укладення мирової угоди.
 
923. 3. За наявності відомостей про відкриття спадщини на користь фізичної особи – підприємця господарський суд має право зупинити провадження у справі про банкрутство для вирішення питання щодо спадщини у встановленому законом порядку.
 
924. 4. Якщо у встановлений частиною другою цієї статті строк фізичною особою – підприємцем не подано доказів задоволення вимог кредиторів і в зазначений строк не укладено мирової угоди, господарський суд визнає фізичну особу – підприємця банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
 
925. 5. З дня прийняття господарським судом постанови про визнання фізичної особи – підприємця банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:
 
926. строки виконання зобов’язань фізичної особи – підприємця вважаються такими, що настали;
 
927. припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших фінансових (економічних) санкцій за всіма зобов’язаннями фізичної особи – підприємця;
 
928. припиняється стягнення з фізичної особи – підприємця за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю громадян.
 
929. 6. Копію постанови про визнання фізичної особи – підприємця банкрутом та інформацію про відкриття ліквідаційної процедури господарський суд розміщує на офіційній сторінці Вищого господарського суду України та надсилає всім відомим кредиторам із зазначенням строку пред’явлення кредиторами вимог, який не може перевищувати двох місяців.
 
930. Надання кредиторам зазначеної копії постанови господарського суду здійснюється за рахунок фізичної особи – підприємця, визнаної банкрутом.
 
931. 7. Продажу підлягає все майно фізичної особи – підприємця, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси згідно з цим Законом.
 
932. У разі необхідності постійного управління нерухомим майном або цінним рухомим майном фізичної особи – підприємця, визнаної банкрутом, господарський суд призначає для цієї мети ліквідатора та визначає розмір його винагороди. У цьому разі продаж майна фізичної особи – підприємця здійснюється ліквідатором.
 
933. Кошти, отримані від продажу майна фізичної особи – підприємця, визнаного банкрутом, а також наявні у неї кошти у готівковій формі вносяться на депозитний рахунок нотаріальної контори або приватного нотаріуса та використовуються за рішенням господарського суду, який визнав фізичну особу – підприємця банкрутом.
 
934. Стаття 83. Особливості задоволення вимог кредиторів фізичної особи – підприємця, визнаної банкрутом
 
935. 1. До задоволення вимог кредиторів із коштів, внесених на депозит нотаріальної контори або приватного нотаріуса, відшкодовуються витрати, пов’язані з провадженням у справі про банкрутство фізичної особи – підприємця і виконанням постанови господарського суду про визнання фізичної особи – підприємця банкрутом. Вимоги кредиторів задовольняються в такій черговості:
 
936. у першу чергу задовольняються вимоги громадян, перед якими фізична особа – підприємець несе відповідальність за заподіяння шкоди життю та здоров’ю громадян, шляхом капіталізації відповідних періодичних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за громадян, які застраховані у цьому Фонді у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, вимоги щодо стягнення аліментів; розрахунки щодо виплати вихідної допомоги та оплати праці особам, які працюють за трудовим договором (контрактом), і щодо виплати авторської винагороди, а також задовольняються вимоги, що виникли із зобов’язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, інших видів заборгованості перед фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування;
 
937. у другу чергу задовольняються вимоги кредиторів за зобов’язаннями, забезпеченими заставою майна фізичної особи – підприємця;
 
938. у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів);
 
939. у четверту чергу проводяться розрахунки з іншими кредиторами.
 
940. Вимоги кожної наступної черги задовольняються після задоволення вимог попередньої черги.
 
941. За недостатністю коштів на депозитному рахунку нотаріальної контори або приватного нотаріуса для повного задоволення всіх вимог однієї черги кошти розподіляються між кредиторами відповідної черги пропорційно сумам їх вимог.
 
942. 2. Після завершення розрахунків з кредиторами фізична особа – підприємець, визнана банкрутом, звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів, що були заявлені після визнання фізичної особи – підприємця банкрутом, за винятком вимог, передбачених абзацом другим цієї частини.
 
943. Вимоги кредиторів щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю громадян, вимоги щодо стягнення аліментів, а також інші вимоги особистого характеру, які не були задоволені в порядку виконання постанови господарського суду про визнання фізичної особи – підприємця банкрутом або які погашені частково чи не заявлені після визнання фізичної особи – підприємця банкрутом, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про банкрутство фізичної особи – підприємця відповідно в повному обсязі або в незадоволеній їх частині в порядку, встановленому цивільним законодавством України.
 
944. 3. Протягом п’яти років після визнання фізичної особи – підприємця банкрутом не може бути порушено провадження у справі про банкрутство за її заявою.
 
945. У разі визнання фізичної особи – підприємця банкрутом за заявою кредитора протягом п’яти років після завершення розрахунків з кредиторами такий фізична особа – підприємець не звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів. Незадоволені вимоги кредиторів можуть бути заявлені в порядку, встановленому цивільним законодавством України.
 
946. Стаття 84. Особливості банкрутства фермерського господарства
 
947. 1. Підставою для визнання фермерського господарства банкрутом є його неспроможність задовольнити протягом шести місяців після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт вимоги кредиторів за грошовими зобов’язаннями та (або) виконати зобов’язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).
 
948. 2. Заява підприємця – голови фермерського господарства про порушення справи про банкрутство подається в господарський суд за наявності письмової згоди всіх членів фермерського господарства.
 
949. Заява підписується головою фермерського господарства.
 
950. 3. До заяви голови фермерського господарства про порушення справи про банкрутство також додаються документи, які містять відомості:
 
951. про склад і вартість майна фермерського господарства;
 
952. про склад і вартість майна, яке належить членам фермерського господарства на праві власності;
 
953. про розмір доходів, які можуть бути одержані фермерським господарством після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт.
 
954. Зазначені документи додаються головою фермерського господарства до відзиву на заяву про порушення справи про банкрутство, подану кредитором.
 
955. 4. Головою фермерського господарства у двомісячний строк з дня прийняття господарським судом заяви про порушення справи про банкрутство фермерського господарства може бути подано в господарський суд план відновлення платоспроможності фермерського господарства.
 
956. 5. У разі якщо здійснення заходів, передбачених планом відновлення платоспроможності фермерського господарства, дасть змогу фермерському господарству, зокрема за рахунок доходів, які можуть бути одержані фермерським господарством після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт, погасити вимоги за грошовими зобов’язаннями та зобов’язаннями щодо сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів), господарським судом вводиться процедура розпорядження майном фермерського господарства.
 
957. Про введення процедури розпорядження майном фермерського господарства господарським судом виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.
 
958. 6. Процедура розпорядження майном фермерського господарства вводиться на строк закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт із врахуванням часу, необхідного для реалізації вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої) сільськогосподарської продукції. Зазначений строк не може перевищувати п’ятнадцяти місяців.
 
959. 7. Процедуру розпорядження майном фермерського господарства може бути достроково припинено господарським судом за заявою розпорядника майна чи будь-кого із кредиторів у разі:
 
960. невиконання заходів, передбачених планом відновлення платоспроможності фермерського господарства;
 
961. наявності інших обставин, які свідчать про неможливість відновлення платоспроможності фермерського господарства.
 
962. Після дострокового припинення процедури розпорядження майном фермерського господарства фермерське господарство визнається господарським судом банкрутом і відкривається ліквідаційна процедура.
 
963. 8. Для проведення процедури розпорядження майном фермерського господарства господарським судом призначається розпорядник майна.
 
964. Повноваження розпорядника майна можуть здійснюватися головою фермерського господарства за погодженням з призначеним розпорядником майна.
 
965. 9. У разі визнання господарським судом фермерського господарства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури до складу ліквідаційної маси фермерського господарства включаються нерухоме майно, яке перебуває у спільній власності членів фермерського господарства, в тому числі насадження, господарські та інші будівлі, меліоративні та інші споруди, продуктивна і робоча худоба, птиця, сільськогосподарська та інша техніка і обладнання, транспортні засоби, інвентар, та інше майно, набуті для фермерського господарства на загальні кошти його членів, а також право оренди земельної ділянки та інші майнові права, які належать фермерському господарству і мають грошову оцінку.
 
966. 10. У разі банкрутства фермерського господарства земельна ділянка, надана фермерському господарству в тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди, використовується відповідно до Земельного кодексу України.
 
967. 11. Майно, що належить голові та членам фермерського господарства на праві приватної власності, а також інше майно, стосовно якого доведено, що воно набуто на доходи, які не є у спільній власності членів фермерського господарства, не включаються до складу ліквідаційної маси.
 
968. 12. Нерухоме майно, а також майнові права щодо нерухомого майна, які включаються до складу ліквідаційної маси фермерського господарства, можуть бути продані тільки за конкурсом, обов’язковими умовами якого є збереження цільового призначення сільськогосподарських об’єктів, що продаються.
 
969. 13. З дня прийняття постанови про визнання фермерського господарства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури діяльність фермерського господарства припиняється.
 
970. 14. Господарський суд надсилає копію постанови про визнання фермерського господарства банкрутом до органу, який здійснив державну реєстрацію фермерського господарства, та органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням фермерського господарства.
 
971. Стаття 85. Особливості провадження санації боржника його керівником
 
972. 1. Керівник боржника має право подати згідно з вимогами цього Закону заяву про порушення справи про банкрутство боржника з метою проведення керівником процедури санації до подання кредиторами заяви про порушення справи про банкрутство за таких умов:
 
973. за наявності рішення органу, до повноважень якого згідно із законодавством або установчими документами боржника, віднесено право приймати рішення щодо звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржника, а у випадку, якщо такі повноваження не визначені, – за наявності рішення органу боржника, до повноважень якого віднесено прийняття рішення щодо реорганізації чи ліквідації боржника;
 
974. за наявності плану санації та письмової згоди кредиторів, загальна сума вимог яких перевищує п’ятдесят відсотків кредиторської заборгованості боржника згідно з даними його бухгалтерського обліку, на впровадження зазначеного плану та на призначення керуючим санацією керівника боржника.
 
975. 2. Для проведення санації боржника його керівником з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею, керівник боржника звертається у встановленому цим Законом порядку до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство. До заяви керівника боржника додаються план санації боржника, погоджений з кредиторами, що дали згоду на її проведення, письмова згода кредиторів на призначення керуючим санацією керівника боржника та пропозиція щодо кандидатури розпорядника майна.
 
976. 3. Після розгляду заяви боржника у разі, якщо заява і додані до неї документи відповідають вимогам, установленим цим Законом, суд виносить ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство боржника і відкриття процедури санації, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів та призначає розпорядника майна та керуючого санацією – керівника боржника, які діють відповідно до вимог цього Закону з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею.
 
977. Керуючий санацією – керівник боржника здійснює свої повноваження згідно з цим Законом.
 
978. 4. Суд наступного дня з дня винесення ухвали про прийняття заяви про порушення справи про банкрутство боржника і відкриття процедури санації здійснює офіційне оприлюднення повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника і відкриття процедури санації, в порядку встановленому цим Законом.
 
979. 5. Повідомлення повинно містити:
 
980. відомості про порушення провадження у справі про банкрутство боржника та відкриття процедури санації;
 
981. повне найменування боржника, його місцезнаходження, реквізити його рахунків в установах банків;
 
982. ідентифікаційний код боржника згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України;
 
983. відомості про керуючого санацією – керівника боржника та розпорядника майна боржника.
 
984. 6. Кредитори у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника і відкриття процедури санації подають до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, та (або) заперечення кредиторів проти проведення процедури санації керівником боржника.
 
985. 7. Керуючий санацією – керівник боржника разом із розпорядником майна зобов’язані відповідно до вимог цього Закону розглянути вимоги кредиторів і скласти реєстр вимог кредиторів, письмово повідомивши про результати розгляду заявників і господарський суд.
 
986. 8. Господарський суд у порядку, передбаченому цим Законом, розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначає розмір визнаних судом вимог кредиторів, затверджує реєстр вимог кредиторів і визначає дату проведення зборів кредиторів.
 
987. 9. Порядок проведення зборів кредиторів, утворення і діяльності комітету кредиторів визначається цим Законом. Комітет кредиторів у місячний строк від дати його утворення повинен подати господарському суду схвалений план санації боржника.
 
988. 10. Господарський суд затверджує план санації боржника, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. Боржник розпочинає виконання плану санації після його затвердження судом.
 
989. 11. Якщо справу про банкрутство боржника порушено за заявою кредитора (кредиторів), комітет кредиторів має право звернутися до господарського суду з клопотанням про призначення керуючим санацією керівника боржника, а також розпорядника майна. Керуючий санацією та розпорядник майна діють відповідно до вимог цього Закону з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею.
 
990. 12. Керуючий санацією – керівник боржника виконує повноваження керуючого санацією і отримує заробітну плату в тому ж розмірі, в якому він її отримував до призначення керуючим санацією.
 
991. 13. За поданням комітету кредиторів або розпорядника майна керуючий санацією – керівник боржника може бути звільнений господарським судом від виконання повноважень керуючого санацією.
 
992. Звільнення керівника боржника від виконання ним повноважень керуючого санацією позбавляє керівника боржника права самому здійснювати санацію боржника.
 
993. 14. Розпорядник майна продовжує виконувати свої обов’язки протягом проведення керуючим санацією – керівником боржника процедури санації боржника.
 
994. 15. У разі невиконання плану санації боржника або якщо стає очевидним, що виконання плану санації боржника не приведе до відновлення його платоспроможності, процедура банкрутства здійснюється відповідно до цього Закону, про що господарський суд виносить ухвалу.
 
995. Стаття 86. Особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником
 
996. 1. Якщо вартості майна боржника – юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов’язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.
 
997. 2. За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд у п’ятиденний строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора. Обов’язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого.
 
998. 3. Кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.
 
999. 4. У разі якщо справу про банкрутство порушено за заявою власника майна боржника (уповноваженої ним особи), яка подана до утворення ліквідаційної комісії (призначення ліквідатора), розгляд справи про банкрутство здійснюється без урахування особливостей, передбачених цією статтею.
 
1000. 5. Невиконання вимог, передбачених частиною першою цієї статті, є підставою для відмови у внесенні запису про ліквідацію юридичної особи в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України.
 
1001. 6. Власник майна боржника (уповноважена ним особа), керівник боржника, голова ліквідаційної комісії (ліквідатор), які допустили порушення вимог частини першої цієї статті, несуть солідарну відповідальність за незадоволені вимоги за грошовими зобов’язаннями та зобов’язаннями щодо сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів) боржника та вимоги всіх інших кредиторів.
 
1002. Питання порушення власником майна боржника (уповноваженою ним особою), керівником боржника, головою ліквідаційної комісії (ліквідатором) вимог частини першої цієї статті підлягає дослідженню господарським судом при проведенні ліквідаційної процедури відповідно до цього Закону. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду про затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора банкрута, яка є підставою для подальшого звернення кредиторів до власника майна боржника (уповноваженої ним особи), керівника боржника, голови ліквідаційної комісії (ліквідатора).
 
1003. Стаття 87. Особливості банкрутства державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує двадцять п’ять відсотків
 
1004. 1. Докази, що підтверджують належність боржника до державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує двадцять п’ять відсотків, господарському суду надає боржник.
 
1005. 2. Кабінет Міністрів України вживає заходів для запобігання банкрутству державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує двадцять п’ять відсотків, визначає оптимальні шляхи відновлення їх платоспроможності та координує дії відповідних органів виконавчої влади.
 
1006. 3. Органи виконавчої влади приймають рішення щодо: доцільності надання державної підтримки неплатоспроможним підприємствам; розроблення заходів, спрямованих на забезпечення захисту інтересів держави і вибору оптимальних шляхів реструктуризації та погашення боргових зобов’язань; проведення аналізу фінансового стану боржника, його санації та погодження плану санації; доцільності виключення відповідних суб’єктів господарювання з переліку підприємств, що є об’єктами права державної власності, які не підлягають приватизації та застосування до них процедури санації чи ліквідації.
 
1007. 4. Положення цього Закону застосовуються до юридичних осіб - підприємств, що є об’єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, в частині санації чи ліквідації після виключення їх у встановленому порядку з переліку таких об’єктів.
 
1008. 5. Застосування статті 6, частини другої статті 17 у частині призначення розпорядника майна господарським судом, частини п’ятнадцятої статті 17, частини другої статті 21 у частині заміщення активів шляхом передачі до статутного капіталу господарського товариства цілісного майнового комплексу боржника, статті 24, статті 25, статті 26, статті 34, частини 2 статті 35 у частині продажу майна у вигляді цілісного майнового комплексу, частини 1 статті 48 цього Закону до державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує двадцять п’ять відсотків, не допускається.
 
1009. Продаж майна боржника - державного підприємства та підприємства, у статутному капіталі якого частка державної власності перевищує двадцять п’ять відсотків, проводиться відповідно до законодавчих актів з питань приватизації.
 
1010. 6. До заяви боржника – державного підприємства та підприємства, у статутному капіталі якого частка державної власності перевищує двадцять п’ять відсотків, про порушення провадження у справі про банкрутство крім документів, передбачених частиною першою статті 9 цього Закону, додається рішення суб’єкта управління об’єктами державної власності боржника про звернення боржника до господарського суду з такою заявою. У разі неподання такого рішення суддя повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, про що виносить ухвалу.
 
1011. Порушення провадження у справі про банкрутство за заявою боржника і відкриття процедури санації його керівником не є підставою для припинення повноважень органів управління відповідним об’єктом державної власності.
 
1012. 7. У разі, коли боржником є державне підприємство або підприємство, у статутному капіталі якого частка державної власності перевищує двадцять п’ять відсотків, суддя залучає до участі в провадженні у справі про банкрутство представника суб’єкта управління об’єктами державної власності, державного органу з питань банкрутства з повідомленням їх про порушення провадження у справі про банкрутство такого підприємства.
 
1013. 8. У разі порушення провадження у справі про банкрутство державного підприємства або підприємства у статутному капіталі якого частка державної власності перевищує двадцять п’ять відсотків, участь у зборах кредиторів та роботі комітету кредиторів можуть брати з правом дорадчого голосу представники державного органу з питань банкрутства, суб’єкта управління об’єктами державної власності.
 
1014. 9. Призначення, припинення повноважень, продовження терміну повноважень й відсторонення від виконання повноважень розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує двадцять п’ять відсотків, здійснюється державним органом з питань банкрутства за участю суб’єктів управління об’єктами державної власності.
 
1015. 10. Розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор звітують перед відповідним суб’єктом управління об’єктами державної власності та державним органом з питань банкрутства про виконання плану санації державного підприємства та підприємства, у статутному капіталі якого частка державної власності перевищує двадцять п’ять відсотків.
 
1016. 11. Плани санації, мирові угоди та переліки ліквідаційних мас та зміни і доповнення до них у справах про банкрутство державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує двадцять п’ять відсотків, підлягають погодженню з суб’єктом управління об’єктами державної власності та державним органом з питань банкрутства. У разі відсутності такого погодження план санації та мирова угода затвердженню господарським судом не підлягають, а включене до переліку ліквідаційної маси майно банкрута реалізованим бути не може.
 
1017. 12. Початкова вартість майна, майнових прав державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує двадцять п’ять відсотків, визначається відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України».
 
1018. 13. Копії судових рішень в провадженнях у справах про банкрутство державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує двадцять п’ять відсотків або на балансі яких перебувають об’єкти державної власності, що в процесі приватизації (корпоратизації) не увійшли до статутних капіталів цих підприємств, крім інших учасників, надсилаються державному органу з питань банкрутства та суб’єкту управління відповідним об’єктом державної власності.
 
1019. Розділ VІІІ
 
1020. АРБІТРАЖНИЙ КЕРУЮЧИЙ (РОЗПОРЯДНИК МАЙНОМ, КЕРУЮЧИЙ САНАЦІЄЮ, ЛІКВІДАТОР)
 
1021. Стаття 88. Вимоги до арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора)
 
1022. 1. Арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) може бути громадянин України, який має повну вищу освіту, має стаж роботи за фахом не менше трьох років або одного року на керівних посадах після отримання повної вищої освіти, пройшов навчання та стажування протягом шести місяців, в порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства, володіє державною мовою та склав кваліфікаційний іспит.
 
1023. На підприємствах, що провадять діяльність, пов’язану з державною таємницею, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) повинен мати допуск до державної таємниці або, в разі його відсутності отримати такий допуск у встановленому законодавством порядку.
 
1024. 2. Не може бути арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) особа:
 
1025. 1) яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною;
 
1026. 2) яка має судимість;
 
1027. 3) не здатна виконувати обов’язки арбітражного керуючого за станом здоров’я;
 
1028. 4) вчинки і поведінка якої несумісні зі статусом арбітражного керуючого;
 
1029. 5) якій відмовлено у наданні допуску до державної таємниці або скасовано раніше наданий допуск за порушення законодавства в сфері охорони державної таємниці, якщо такий допуск є необхідним для виконання обов’язків, визначених цим Законом, у випадку коли з часу такої відмови або скасування пройшло менше року.
 
1030. 3. Арбітражний керуючий (розпорядник майном, керуючий санацією, ліквідатор) має посвідчення та печатку, опис і порядок використання яких встановлює державний орган з питань банкрутства.
 
1031. 4. Арбітражний керуючий (розпорядник майном, керуючий санацією, ліквідатор) повинен один раз на два роки підвищувати кваліфікацію у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства.
 
1032. Стаття 89. Права та обов’язки арбітражного керуючого
 
1033. 1. Арбітражний керуючий (розпорядник майном, керуючий санацією, ліквідатор) користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, в тому числі має право:
 
1034. 1) звертатися до суду у випадках, передбачених законодавством;
 
1035. 2) залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірних засадах інших осіб та спеціалізовані організації з оплатою їх діяльності за рахунок боржника, якщо інше не встановлено законодавством чи угодою;
 
1036. 3) отримувати документи, їх копії та інформацію від юридичних осіб та їх посадових осіб, а також за їх згодою від громадян;
 
1037. 4) отримувати інформацію з державних реєстрів, шляхом безпосереднього доступу до них;
 
1038. 5) отримувати винагороду за виконання повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), в розмірі та порядку визначеному цим Законом;
 
1039. 6) отримувати відшкодування витрат, які він поніс у зв’язку з виконанням повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), в розмірі та порядку визначеному цим Законом;
 
1040. 7) скликати збори і комітет кредиторів та брати в них участь з правом дорадчого голосу;
 
1041. 8) виконувати інші дії відповідно до законодавства.
 
1042. 2. Арбітражний керуючий (розпорядник майном, керуючий санацією, ліквідатор) зобов’язаний:
 
1043. 1) неухильно дотримуватись вимог законодавства;
 
1044. 2) належним чином здійснювати повноваження розпорядника майна, керуючого санацією та ліквідатора під час провадження у справі про банкрутство;
 
1045. 3) здійснювати заходи по відновленню платоспроможності боржника та погашенню заборгованості перед кредиторами;
 
1046. 4) аналізувати фінансову, господарську, інвестиційну та іншу діяльність боржника, його становище на ринках;
 
1047. 5) подавати відомості, документи та інформацію, що стосуються діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), у порядку встановленому законодавством;
 
1048. 6) створювати умови для проведення перевірки додержання арбітражним керуючим (розпорядником майном, керуючим санацією, ліквідатором) вимог законодавства;
 
1049. 7) здійснювати заходи щодо забезпечення охорони державної таємниці відповідно до встановлених законодавством вимог;
 
1050. 8) виконувати інші повноваження, передбачені законодавством про банкрутство.
 
1051. 3. При реалізації своїх прав та обов’язків арбітражний керуючий (розпорядник майном, керуючий санацією, ліквідатор) зобов’язаний діяти добросовісно, розсудливо, з використанням прав та обов’язків з метою, з якою ці права та обов’язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.
 
1052. Стаття 90. Незалежність арбітражних керуючих (розпорядників майном, керуючих санацією, ліквідаторів)
 
1053. 1. При здійсненні своїх повноважень арбітражний керуючий (розпорядник майном, керуючий санацією, ліквідатор) є незалежним.
 
1054. 2. У разі затримання уповноваженим органом арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора) або порушення стосовно нього кримінальної справи, орган, що здійснив затримання чи порушив кримінальну справу, зобов’язаний негайно повідомити про це державний орган з питань банкрутства.
 
1055. 3. Вилучення документів у арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора) допускається лише за рішенням суду у порядку, передбаченому законом.
 
1056. Стаття 91. Помічник арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора)
 
1057. 1. Арбітражний керуючий (розпорядник майном, керуючий санацією, ліквідатор) може мати помічника (помічників) на підставі трудового договору.
 
1058. Стаття 92. Кваліфікаційна комісія
 
1059. 1. Кваліфікаційна комісія утворюється у встановленому державним органом з питань банкрутства порядку для перевірки спеціальних знань осіб, що претендують на здійснення функцій арбітражних керуючих (розпорядників майном, керуючих санацією, ліквідаторів).
 
1060. 2. Кваліфікаційна комісія складається з семи осіб, четверо з яких призначаються державним органом з питань банкрутства, а троє обираються з числа найбільш досвідчених і висококваліфікованих арбітражних керуючих (розпорядників майном, керуючих санацією, ліквідаторів).
 
1061. 3. Очолює Кваліфікаційну комісію керівник державного органу з питань банкрутства або визначена ним відповідальна особа вказаного органу.
 
1062. 4. Кваліфікаційна комісія: формує графік складання кваліфікаційних іспитів; проводить кваліфікаційні іспити; затверджує результати кваліфікаційних іспитів; розглядає скарги на результати кваліфікаційних іспитів; приймає рішення про видачу свідоцтва про право на здійснення функцій арбітражного керуючого.
 
1063. 5. Рішення Кваліфікаційної комісії приймаються на її засіданнях шляхом голосування простою більшістю голосів від числа присутніх на засіданні членів комісії. Кваліфікаційна комісія вважається повноважною у разі присутності не менше двох третин членів комісії.
 
1064. 6. Рішення Кваліфікаційної комісії оформлюються протоколом. Протокол підписується усіма присутніми на засіданні членами комісії.
 
1065. Стаття 93. Кваліфікаційний іспит
 
1066. 1. Особа, яка має намір отримати свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора), подає кваліфікаційній комісії, відповідну заяву з документами, що підтверджують відповідність зазначеним у цьому Законі вимогам до арбітражного керуючого.
 
1067. 2. Кваліфікаційна комісія проводить перевірку достовірності документів та відомостей, що подаються особою, за результатом якої приймає рішення про допуск чи відмову у складанні кваліфікаційного іспиту.
 
1068. 3. Іспит проводиться шляхом автоматизованого анонімного тестування. Порядок складання кваліфікаційного іспиту та перелік питань затверджує державний орган з питань банкрутства.
 
1069. 4. Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит, може подати заяву про його повторне складання не раніше ніж через шість місяців.
 
1070. Стаття 94. Отримання права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора)
 
1071. 1. За результатами складеного кваліфікаційного іспиту, кваліфікаційна комісія у десятиденний строк рекомендує державному органу з питань банкрутства надати особі, яка склала кваліфікаційний іспит право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора).
 
1072. 2. Державний орган з питань банкрутства не пізніше ніж на десятий день з дня надходження рекомендації кваліфікаційної комісії видає свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора) та вносить запис до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.
 
1073. 3. Свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора) видається без обмеження строку дії.
 
1074. Стаття 95. Єдиний реєстр арбітражних керуючих (розпорядників майном, керуючих санацією, ліквідаторів) України
 
1075. 1. Єдиний реєстр арбітражних керуючих (розпорядників майном, керуючих санацією, ліквідаторів) України формується державним органом з питань банкрутства.
 
1076. 2. Доступ до інформації Єдиного реєстру арбітражних керуючих України здійснюється через мережу Інтернет на офіційному веб-сайті державного органу з питань банкрутства із забезпеченням можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, цілодобово, без обмежень та стягнення плати.
 
1077. Стаття 96. Дисциплінарні проступки арбітражних керуючих (розпорядників майном, керуючих санацією, ліквідаторів)
 
1078. 1. Дисциплінарними проступками арбітражних керуючих (розпорядників майном, керуючих санацією, ліквідаторів) є винне невиконання або неналежне виконання обов’язків арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора).
 
1079. Стаття 97. Контроль за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майном, керуючих санацією, ліквідаторів)
 
1080. 1. Планові перевірки здійснюються за певний період, не частіше одного разу в два роки за місцезнаходженням державного органу з питань банкрутства або суб’єкта, щодо якого арбітражний керуючий (розпорядник майном, керуючий санацією, ліквідатор) здійснює свої повноваження, або у приміщенні де знаходиться контора (офіс) арбітражного керуючого, з обов’язковим повідомленням арбітражного керуючого про час та місце проведення перевірки. Арбітражний керуючий (розпорядник майном, керуючий санацією, ліквідатор) зобов’язаний надавати особам, які уповноважені проводити перевірку, відомості, документи для огляду та їх копії для залучення до матеріалів перевірки. Повторна перевірка з тих питань, які вже були предметом перевірки не допускається. Попередні періоди, які раніше перевірялися, не можуть бути предметом наступних перевірок, за винятком перевірки за зверненнями фізичної чи юридичної особи.
 
1081. 2. Позапланові виїзні та невиїзні перевірки здійснюються за зверненнями громадян чи юридичних осіб, якщо із такого звернення вбачається необхідність проведення додаткового контролю з боку державного органу з питань банкрутства. Для проведення невиїзної перевірки державний орган з питань банкрутства надсилає арбітражному керуючому (розпоряднику майном, керуючому санацією, ліквідатору) письмовий запит в межах предмету звернення. У зазначений в запиті строк арбітражний керуючий (розпорядник майном, керуючий санацією, ліквідатор) надсилає державному органу з питань банкрутства вмотивовану відповідь та копії відповідних документів.
 
1082. 3. У перевірках беруть участь представники державного органу з питань банкрутства та його територіальних органів із можливістю залучення найбільш досвідчених і висококваліфікованих арбітражних керуючих (розпорядників майном, керуючих санацією, ліквідаторів) у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства.
 
1083. Стаття 98. Відповідальність арбітражних керуючих (розпорядників майном, керуючих санацією, ліквідаторів)
 
1084. 1. Арбітражні керуючі (розпорядники майном, керуючі санацією, ліквідатори) несуть за свої дії та завдану третім особам шкоду цивільно-правову, адміністративну, дисциплінарну чи кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, встановлених законом.
 
1085. 2. Арбітражні керуючі (розпорядники майном, керуючі санацією, ліквідатори) несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому цим Законом.
 
1086. 3. Державний орган з питань банкрутства за поданням Дисциплінарної комісії накладає на арбітражних керуючих (розпорядників майном, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарні стягнення.
 
1087. 4. Рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з моменту виявлення проступку, але не пізніше одного року з моменту його вчинення.
 
1088. Стаття 99. Дисциплінарна комісія
 
1089. 1. Дисциплінарна комісія утворюється у встановленому державним органом з питань банкрутства порядку для здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майном, керуючих санацією, ліквідаторів), перевірки організації їх роботи, дотримання ними вимог законодавства з питань банкрутства та правил професійної етики.
 
1090. 2. Дисциплінарна комісія складається з семи осіб, четверо з яких обираються з числа найбільш досвідчених і висококваліфікованих арбітражних керуючих (розпорядників майном, керуючих санацією, ліквідаторів), а троє призначаються державним органом з питань банкрутства.
 
1091. 3. Очолює Дисциплінарну комісію керівник державного органу з питань банкрутства або визначена ним відповідальна особа вказаного органу.
 
1092. 4. Дисциплінарна комісія: розглядає заяви, скарги та подання на арбітражних керуючих; організовує перевірку оприлюднених фактів, що ганьблять честь і гідність арбітражних керуючих (розпорядників майном, керуючих санацією, ліквідаторів); дає консультації і рекомендації, а також готує методичні розробки з питань професійної етики арбітражних керуючих (розпорядників майном, керуючих санацією, ліквідаторів) та застосування прогресивних практик; приймає рішення про застосування до арбітражних керуючих (розпорядників майном, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарних стягнень.
 
1093. 5. Рішення Дисциплінарної комісії приймаються на її засіданнях шляхом голосування простою більшістю голосів від числа присутніх на засіданні членів комісії. Дисциплінарна комісія вважається повноважною у разі присутності не менше двох третин членів комісії.
 
1094. 6. Рішення дисциплінарної комісії оформлюються протоколом. Протокол підписується усіма присутніми на засіданні членами комісії.
 
1095. Стаття 100. Дисциплінарні стягнення
 
1096. 1. Дисциплінарними стягненнями, що накладаються на арбітражних керуючих (розпорядників майном, керуючих санацією, ліквідаторів), є:
 
1097. 1) попередження;
 
1098. 2) позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора).
 
1099. 2. При визначенні виду дисциплінарного стягнення враховується ступінь вини арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора), тяжкість вчиненого ним проступку, а також чи застосовувались до арбітражного керуючого дисциплінарні стягнення раніше.
 
1100. Стаття 101. Страхування відповідальності арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора)
 
1101. 1. Арбітражний керуючий (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора) укладає із страховиком договір страхування професійних ризиків арбітражних керуючих (розпорядників майном, керуючих санацією, ліквідаторів) за шкоду, завдану внаслідок неумисних дій або помилки при здійсненні повноважень арбітражного керуючого.
 
1102. 2. Страхування професійних ризиків арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора) здійснюється арбітражним керуючим (розпорядником майном, керуючим санацією, ліквідатором) протягом трьох робочих днів з дня внесення до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майном, керуючих санацією, ліквідаторів) України запису про надання йому права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора). Здійснення діяльності арбітражного керуючого без договору страхування ризиків його діяльності забороняється.
 
1103. 4. Мінімальний розмір щорічної страхової суми становить триста мінімальних розмірів заробітної плати, встановленої на початок року.
 
1104. 5. Порядок і умови страхування професійних ризиків арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора) встановлюються законом.
 
1105. Стаття 102. Відшкодування шкоди, заподіяної з вини арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора)
 
1106. 1. Шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора), відшкодовується відповідно до закону.
 
1107. 2. Шкода, заподіяна особі внаслідок неумисних дій або помилки арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора), відшкодовується за рахунок страхової виплати.
 
1108. 3. Шкода, заподіяна особі внаслідок умисних дій чи бездіяльності арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора), відшкодовується арбітражним керуючим (розпорядником майном, керуючим санацією, ліквідатором).
 
1109. Стаття 103. Зупинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора)
 
1110. 1. Арбітражний керуючий (розпорядник майном, керуючий санацією, ліквідатор) вправі зупинити свою діяльність за власним бажанням на строк, що не перевищує двох місяців протягом календарного року, або на більший строк за наявності поважних причин (вагітність, пологи, догляд за дитиною, хвороба тощо).
 
1111. 2. Про зупинення діяльності на строк більше двох тижнів арбітражний керуючий (розпорядник майном, керуючий санацією, ліквідатор) зобов’язаний повідомити відповідний територіальний орган державного органу з питань банкрутства із зазначенням причин та строку відсутності.
 
1112. 3. Інформація про зупинення діяльності арбітражного керуючого на строк більше двох місяців поспіль вноситься до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.
 
1113. Стаття 104. Припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора)
 
1114. 1. Підставами для припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора) є:
 
1115. 1) його письмова заява;
 
1116. 2) неможливість виконувати свої повноваження за станом здоров’я;
 
1117. 3) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;
 
1118. 4) визнання його недієздатним чи обмежено дієздатним, безвісно відсутнім або померлим;
 
1119. 5) накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого;
 
1120. 6) недотримання вимог щодо несумісності з іншими видами діяльності;
 
1121. 7) подання неправдивих відомостей, необхідних для отримання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора);
 
1122. 8) скасування допуску до державної таємниці за порушення арбітражним керуючим (розпорядником майном, керуючим санацією, ліквідатором) законодавства у сфері охорони державної таємниці;
 
1123. 9) його смерть.
 
1124. Стаття 105. Порядок припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора)
 
1125. 1. У разі наявності підстав для позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора) на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора) Дисциплінарна комісія вносить державному органу з питань банкрутства відповідне подання.
 
1126. 2. Державний орган з питань банкрутства приймає рішення про позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора) на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора) та вносить до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майном, керуючих санацією, ліквідаторів) України запис про припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора).
 
1127. 3. Державний орган з питань банкрутства зобов’язаний не пізніше ніж на третій день повідомити арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора) про припинення його повноважень.
 
1128. 4. Арбітражний керуючий (розпорядник майном, керуючий санацією, ліквідатор) зобов’язаний припинити діяльність з моменту внесення до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майном, керуючих санацією, ліквідаторів) України запису про припинення його повноважень.
 
1129. 5. Рішення державного органу з питань банкрутства про позбавлення арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора) права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора) може бути оскаржено арбітражним керуючим до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дію.
 
1130. 6. Порядок та умови передачі і знищення особистої печатки арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора) встановлюються і забезпечуються спеціально уповноваженим органом з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності
 
1131. Стаття 106. Призначення та усунення арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора) у справі про банкрутство
 
1132. 1. Суд призначає та усуває арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора) від виконання повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у справі про банкрутство із числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора) України.
 
1133. 2. Кандидатура арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора) для виконання повноважень розпорядника майна в конкретній справі визначається судом за допомоги автоматизованої системи за принципом вірогідності розподілу справ.
 
1134. Кандидатура арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого санацією в конкретній справі визначається судом за спільним клопотанням боржника та комітету кредиторів, а за відсутності такого клопотання за допомоги автоматизованої системи за принципом вірогідності розподілу справ.
 
1135. Кандидатура арбітражного керуючого для виконання повноважень ліквідатора в конкретній справі визначається судом за спільним клопотанням боржника та комітету кредиторів, а за відсутності такого клопотання за допомоги автоматизованої системи за принципом вірогідності розподілу справ.
 
1136. 3. При визначені кандидатури арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора) за допомогою автоматизованої системи забезпечується врахування ступеня завантаженості кожного арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора) та його приналежність до одного чи кількох територіальних органів державного органу з питань банкрутства.
 
1137. Арбітражний керуючий, який здійснює на підприємстві повноваження керуючого санацією, може одночасно виконувати повноваження розпорядника майна, керуючого санацією або ліквідатора не більш ніж на п’яти підприємствах-боржниках.
 
1138. 4.Розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором не можуть бути призначені арбітражні керуючі:
 
1139. 1) які є заінтересованими у цій справі;
 
1140. 2) які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, за винятком випадків, коли з дня усунення від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років;
 
1141. 3) щодо яких провадиться дізнання, досудове слідство чи судовий розгляд кримінальної справи.
 
1142. До призначення арбітражним керуючим (розпорядником майном, керуючим санацією, ліквідатором) особа має подати суду заяву, в якій зазначається, що вона не належить до жодної категорії вищезазначених осіб.
 
1143. 5. Підстави усунення арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора) від виконання повноважень розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора під час провадження у справі про банкрутство:
 
1144. 1) невиконання або неналежне виконання обов’язків, покладених на арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора);
 
1145. 2) зловживання правами арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора);
 
1146. 3) подання суду неправдивих відомостей;
 
1147. 4) припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора).
 
1148. Суд не пізніше трьох днів від дня, коли йому стало відомо про наявність підстав для усунення арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора), виносить ухвалу про його відсторонення від виконання відповідних повноважень під час провадження у справі про банкрутство.
 
1149. 6. Призначення, припинення повноважень, продовження строку повноважень й відсторонення від виконання повноважень розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує двадцять п’ять відсотків, здійснюється державним органом з питань банкрутства.
 
1150. 7. За клопотанням учасників провадження у справі про банкрутство державного підприємства або підприємства, у статутному капіталі якого частка державної власності перевищує двадцять п’ять відсотків, виконання обов’язків керівника боржника може тимчасово покладатись державним органом з питань банкрутства на розпорядника майна до призначення в порядку, визначеному законодавством та установчими документами, нового керівника боржника.
 
1151. 8. Арбітражний керуючий (розпорядник майном, керуючий санацією, ліквідатор) зобов’язаний завчасно повідомляти суб’єкта управління об’єктами державної власності та державний орган з питань банкрутства про час, місце і порядок денний зборів кредиторів та засідань комітету кредиторів державного підприємства або підприємства, у статутному капіталі якого частка державної власності перевищує двадцять п’ять відсотків.
 
1152. 9. Керуючий санацією щоквартально звітує перед суб’єктом управління об’єктами державної власності та державним органом з питань банкрутства про виконання плану санації державного підприємства або підприємства, у статутному капіталі якого частка державної власності перевищує двадцять п’ять відсотків.
 
1153. Звіт керуючого санацією державного підприємства або підприємства, у статутному капіталі якого частка державної власності перевищує двадцять п’ять відсотків, розглянутий комітетом кредиторів та протокол засідання комітету кредиторів не пізніше п’яти днів після дати проведення засідання комітету кредиторів арбітражний керуючий надсилає суб’єкту управління об’єктами державної власності та державному органу з питань банкрутства.
 
1154. Стаття 107. Винагорода та відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора)
 
1155. 1. Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.
 
1156. 2. Грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна визначається у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень або у розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до порушення провадження у справі про банкрутство, якщо такий розмір перевищує дві мінімальні заробітні плати. Розмір грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна не може перевищувати п’яти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень.
 
1157. Право вимоги грошової винагороди виникає у арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень розпорядника майна боржника.
 
1158. Сплата грошової винагороди арбітражному керуючому за період виконання ним повноважень розпорядника майна здійснюється шляхом авансування ініціюючим кредитором або боржником, який звернувся до суду із заявою про порушення справи про банкрутство у розмірі, зазначеному у частині п’ятій цієї статті. Сума авансового платежу вноситься на рахунок господарського суду та виплачується арбітражному керуючому за кожний місяць виконання ним повноважень розпорядника майна.
 
1159. 3. Грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора складається з основної та додаткової грошових винагород.
 
1160. Основна грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора визначається у розмірі двох середньомісячних заробітних плат керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до введення господарським судом процедури санації боржника або відкриття процедури ліквідації банкрута за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень керуючого санацією або ліквідатора. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора не може перевищувати десяти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень.
 
1161. Додаткова грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією визначається у розмірі десяти відсотків від обсягу стягнутих на користь боржника активів (повернення грошових коштів майна, майнових прав), які на дату порушення провадження у справі про банкрутство перебували у третіх осіб, а також трьох відсотків від обсягу погашених вимог конкурсних кредиторів.
 
1162. Право вимоги основної грошової винагороди виникає у арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень керуючого санацією, ліквідатора.
 
1163. Право вимоги арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора) на додаткову грошову винагороду виникає з моменту фактичного надходження до боржника стягнутих на його користь активів, які на дату порушення провадження у справі про банкрутство перебували у третіх осіб, чи їх частини або з моменту фактичного повного або часткового погашення вимог конкурсних кредиторів пропорційно до їх обсягу.
 
1164. 4. Витрати арбітражного керуючого, пов’язані з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, відшкодовуються у порядку, передбаченому цим Законом, за виключенням витрат на страхування його відповідальності за завдання шкоди внаслідок неумисних дій або помилки при виконанні повноважень розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора, а також витрат, здійснення яких безпосередньо не пов’язане з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство і витрат пов’язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на час здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.
 
1165. 5. Сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв’язку з виконанням ним повноважень в провадженні у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника.
 
1166. 6.
 
1167. 7. Розпорядник майна звітує про нарахування й виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення й відшкодування його витрат у першому засіданні комітету кредиторів, а також за результатами процедури розпорядження майном боржника. Керуючий санацією не рідше одного разу на три місяці, а ліквідатор – щомісяця звітує перед комітетом кредиторів про нарахування й виплату основної та додаткової грошових винагород арбітражного керуючого, здійснення й відшкодування витрат.
 
1168. Звіт арбітражного керуючого про нарахування й виплату грошової винагороди, здійснення й відшкодування витрат доводиться кредиторам до відома. Звіт арбітражного керуючого схвалення, погодження або затвердження комітетом кредиторів не потребує.
 
1169. Звіт про нарахування й виплату грошової винагороди, здійснення й відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації подається арбітражним керуючим до господарського суду за п’ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.
 
1170. Стаття 108. Правила ведення діловодства та архіву арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора)
 
1171. 1. Правила ведення діловодства та архіву арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора) затверджує державний орган з питань банкрутства за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань архівів.
 
1172. 2. Арбітражні керуючі (розпорядники майном, керуючі санацією, ліквідатори) ведуть і подають статистичну звітність, оперативну звітність та інформацію в порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства.
 
1173. 3. У разі припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора), архів арбітражного керуючого передається до відповідного державного архіву, у встановленому законодавством порядку.
 
1174. РОЗДІЛ ІХ
 
1175. ПРОЦЕДУРИ БАНКРУТСТВА, ПОВ’ЯЗАНІ З ІНОЗЕМНИМ ПРОВАДЖЕННЯМ
 
1176. Стаття 109. Застосування процедур банкрутства, пов’язаних з іноземним провадженням
 
1177. 1. Процедури банкрутства, пов’язані з іноземним провадженням, зазначені у цьому розділі, якщо інше не передбачено цим Законом або міжнародним договором України, застосовуються за принципом взаємності у разі, коли:
 
1178. до господарського суду, в провадженні якого знаходиться справа про банкрутство, подано заяву іноземним арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) щодо визнання іноземного провадження та судової допомоги або надійшло звернення іноземного суду щодо співробітництва у зв’язку з іноземним провадженням у справі про банкрутство;
 
1179. господарським судом, у провадженні якого знаходиться справа про банкрутство, надіслано звернення чи арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) подано заяву до іноземного суду щодо визнання провадження, порушеного відповідно до цього Закону, а також щодо судової допомоги та співробітництва у зв’язку з провадженням у справі про банкрутство, порушеного відповідно до цього Закону;
 
1180. до господарського суду подано заяву іноземним арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) щодо визнання іноземного провадження, а також щодо судової допомоги та співробітництва у зв’язку з іноземним провадженням у справі про банкрутство.
 
1181. Положення цього розділу не застосовуються до процедур банкрутства банків та інших фінансових установ.
 
1182. 2. Вважається, що взаємність існує, якщо буде доведено, що законодавство іноземної держави передбачає можливість такого співробітництва з Україною.
 
1183. 3. Господарський суд відмовляє у застосуванні міжнародних аспектів банкрутства, якщо їх застосування суперечить публічному порядку України.
 
1184. 4. Господарський суд має право відмовити у застосуванні положень цього розділу, якщо відповідний іноземний суд відмовився співпрацювати з господарським судом чи арбітражним керуючим.
 
1185. 5. Під час провадження у справі про банкрутство господарський суд виходить з того що:
 
1186. провадження у справі про банкрутство боржника, який створений та здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням на її території, є основним провадженням стосовно будь-якого іншого іноземного провадження;
 
1187. провадження у справі про банкрутство боржника — постійного представництва суб’єкта підприємницької діяльності України в іноземній державі є похідним іноземним провадженням стосовно основного провадження в Україні;
 
1188. провадження у справі про банкрутство боржника, який створений та здійснює свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави з місцезнаходженням за межами України, порушене в іноземній державі, є основним іноземним провадженням;
 
1189. провадження у справі про банкрутство боржника — постійного представництва в іноземній державі суб’єкта підприємницької діяльності, який створений та здійснює свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави з місцезнаходженням за межами України в іноземній державі, є похідним іноземним провадженням.
 
1190. 6. Визнання іноземного провадження включає визнання судових рішень, прийнятих іноземним судом у ході цього провадження, а також рішень щодо призначення, звільнення чи заміни іноземного арбітражного керуючого, рішень щодо перебігу іноземного провадження, його зупинення чи завершення.
 
1191. Стаття 110. Підстави для надання судової допомоги та здійснення співробітництва
 
1192. 1. Господарський суд або арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), який діє на підставі цього Закону, може надавати допомогу іноземному арбітражному керуючому або здійснювати співробітництво з іноземним судом відповідно до цього Закону та інших нормативно-правових актів України.
 
1193. Стаття 111. Іноземний арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор)
 
1194. 1. Іноземний арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) для реалізації прав та обов’язків в Україні повинен підтвердити свої повноваження у встановленому цим Законом порядку.
 
1195. 2. Іноземний арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) має право:
 
1196. 1) подавати до господарського суду заяву про:
 
1197. визнання іноземного провадження відповідно до цього Закону;
 
1198. надання судової допомоги відповідно до цього Закону;
 
1199. визнання недійсними правочинів, що завдають шкоду кредиторам чи боржнику, після винесення ухвали господарським судом про визнання іноземного провадження;
 
1200. 2) брати участь у провадженні у справі про банкрутство відповідно до цього Закону після винесення ухвали господарським судом про визнання іноземного провадження, а до винесення такої ухвали - лише з дозволу судді або арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), а саме:
 
1201. брати участь у зборах та у засіданнях комітету кредиторів з правом дорадчого голосу;
 
1202. запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об’єднань та від громадян - за їх згодою;
 
1203. отримувати з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та Державного реєстру обтяжень рухомого майна інформацію про майно боржника, яке є предметом обтяження;
 
1204. виконувати інші дії відповідно до цього Закону.
 
1205. 3. Іноземний арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов’язаний:
 
1206. 1) подавати до господарського суду заяву про припинення своїх повноважень в Україні або відомості про дострокове припинення своїх повноважень в іноземній державі;
 
1207. 2) повідомляти господарський суд про будь-яке інше іноземне провадження стосовно боржника, про яке йому стало відомо;
 
1208. 3) подавати в порядку, встановленому законодавством України, державному органу з питань банкрутства інформацію, необхідну для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство;
 
1209. 4) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
 
1210. 4. Під час здійснення своїх повноважень в Україні іноземний арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов’язаний діяти сумлінно та розумно.
 
1211. Невиконання або неналежне виконання обов’язків, покладених на іноземного арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) згідно з цим Законом, що завдало значної шкоди кредиторам чи боржнику, може бути підставою для відсторонення його від провадження, про що господарським судом виноситься ухвала, яка надсилається особі, яку він представляє, та притягнення його до відповідальності відповідно до закону.
 
1212. Стаття 112. Заява про визнання іноземного провадження та іноземного арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)
 
1213. 1. Іноземний арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) подає до господарського суду, яким здійснюється провадження у справі про банкрутство, письмову заяву про визнання іноземного провадження, в рамках якого він був призначений, до прийняття цим судом рішення по суті (затвердження мирової угоди, плану санації, ліквідації). Заява про визнання іноземного провадження складається державною (офіційною) мовою держави, у якій здійснюється іноземне провадження у справі про банкрутство. До заяви додається переклад українською мовою. Заява, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, повинна містити:
 
1214. найменування господарського суду, до якого вона подається;
 
1215. ім’я (найменування) іноземного арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), що подає заяву, із зазначенням його місця проживання (перебування) або місцезнаходження;
 
1216. ім’я (найменування) боржника, зазначення його місця проживання (перебування) або місцезнаходження чи місцезнаходження його майна в Україні;
 
1217. зміст та мотиви подання заяви.
 
1218. 2. Якщо міжнародними договорами України не визначено перелік документів, що повинні додаватися до заяви, або за відсутності таких договорів, до заяви додаються такі документи:
 
1219. засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду про порушення провадження у справі про банкрутство та призначення іноземного арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);
 
1220. документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили (якщо це не зазначено в самому рішенні);
 
1221. документ, який засвідчує, що боржник, стосовно якого прийнято рішення іноземного суду про порушення провадження у справі про банкрутство та який не брав участі в судовому процесі, був належним чином попереджений про час і місце розгляду справи;
 
1222. документ, що посвідчує повноваження іноземного арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);
 
1223. відомості про інші іноземні провадження стосовно боржника, про які відомо іноземному арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору);
 
1224. належним чином засвідчений переклад документів, зазначених у частині другій цієї статті, українською мовою.
 
1225. 3. Господарський суд, встановивши, що заяву та документи, що додаються до неї, не оформлено відповідно до вимог, передбачених цією статтею, або до заяви не додано всі перелічені документи, залишає її без розгляду та повертає разом з доданими документами іноземному арбітражному керуючому не пізніше ніж на п’ятий день з дня її надходження.
 
1226. Повернення заяви не позбавляє іноземного арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) права її повторного подання до господарського суду після усунення причин повернення.
 
1227. 4. Господарський суд, встановивши, що заяву та документи, що додаються до неї, оформлено відповідно до встановлених вимог, не пізніше ніж на третій день з дня її надходження приймає ухвалу про прийняття заяви до розгляду.
 
1228. 5. Іноземні офіційні документи, що подаються до господарського суду відповідно до частини другої цієї статті, суд приймає у разі їх легалізації, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.
 
1229. Стаття 113. Судова допомога, яка може бути надана після подання заяви про визнання іноземного провадження
 
1230. 1. З моменту подання заяви про визнання іноземного провадження і до винесення відповідної ухвали господарський суд на підставі письмової заяви іноземного арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) вживає заходів щодо захисту активів боржника або інтересів кредиторів, а саме здійснює заходи щодо забезпечення збору доказів або витребування інформації про активи, ділові операції, права, обов’язки або відповідальність боржника.
 
1231. 2. Господарський суд може відмовити у наданні судової допомоги згідно з цією статтею, якщо така допомога буде заважати веденню основного провадження у справі про банкрутство в Україні.
 
1232. Стаття 114. Розгляд заяви про визнання іноземного провадження
 
1233. 1. Про надходження заяви про визнання іноземного провадження господарський суд повідомляє письмово у триденний строк боржника і встановлює тридцятиденний строк для подання можливих заперечень проти поданої заяви.
 
1234. 2. Після подання боржником заперечень у письмовій формі або у разі, коли у встановлений строк з часу повідомлення боржника заперечень не подано, суддя виносить ухвалу, в якій визначає час і місце судового розгляду заяви, про що іноземний арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) і боржник повідомляються письмово протягом трьох днів з дня винесення ухвали.
 
1235. 3. За заявою іноземного арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) або боржника і за наявності поважних причин господарський суд може перенести час розгляду заяви, про що повідомляє сторони.
 
1236. 4. Неявка без поважних причин у судове засідання іноземного арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), боржника або їх представників, стосовно яких відомо про своєчасне вручення повідомлення про виклик до господарського суду, не є перешкодою для розгляду заяви, якщо будь-якою із сторін не було порушено питання про перенесення її розгляду.
 
1237. 5. Розглянувши подані документи та вислухавши пояснення сторін, господарський суд виносить ухвалу про визнання іноземного провадження або про відмову у задоволенні заяви. Копія ухвали надсилається господарським судом іноземному арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору) та боржнику у триденний строк з дня її винесення.
 
1238. Стаття 115. Підстави для відмови у задоволенні заяви про визнання іноземного провадження
 
1239. 1. Заява про визнання іноземного провадження не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами України. Якщо міжнародними договорами України такі випадки не передбачено, у задоволенні заяви може бути відмовлено:
 
1240. якщо рішення іноземного суду щодо відкриття іноземного провадження за законодавством держави, на території якої воно прийнято, не набрало законної сили;
 
1241. якщо сторона, стосовно якої відкрито іноземне провадження у справі про банкрутство, не була належним чином повідомлена про розгляд справи;
 
1242. якщо господарським судом України вже винесена ухвала щодо заяви про визнання іноземного провадження на тих же підставах, яка набрала законної сили;
 
1243. якщо іноземне провадження стосується боржника, який був створений відповідно до законодавства України;
 
1244. якщо в Україні вже завершено провадження про банкрутство, щодо якого надійшла заява.
 
1245. 2. Якщо обставини, у зв’язку з якими було відмовлено у задоволенні заяви про визнання іноземного провадження, змінилися, іноземний арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) може повторно звернутися до господарського суду з відповідною заявою.
 
1246. Стаття 116. Ухвала господарського суду про визнання іноземного провадження
 
1247. 1. В ухвалі господарського суду про визнання іноземного провадження зазначається:
 
1248. повне найменування або ім’я боржника, щодо якого порушено провадження про банкрутство, його місцезнаходження або місце проживання;
 
1249. найменування іноземного суду, який порушив провадження про банкрутство;
 
1250. повне найменування або ім’я іноземного арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), його місцезнаходження або місце проживання;
 
1251. статус визнаного іноземного провадження відповідно до положень цього Закону.
 
1252. 2. Ухвала про визнання іноземного провадження або про відмову у його визнанні може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
 
1253. Стаття 117. Підстави для зміни чи скасування ухвали господарського суду про визнання іноземного провадження
 
1254. 1. Підставами для зміни чи скасування ухвали господарського суду про визнання іноземного провадження є неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а також зміна чи припинення обставин, якими господарський суд керувався під час її винесення.
 
1255. Стаття 118. Судова допомога, яка може бути надана після визнання іноземного провадження
 
1256. 1. Після визнання іноземного провадження, крім випадків, передбачених цим Законом, для захисту активів боржника або інтересів кредиторів господарський суд може на підставі заяви іноземного арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) надати судову допомогу, а саме:
 
1257. 1) зупинити провадження у справі про банкрутство або інші процесуальні дії, що стосуються активів, прав, зобов’язань або відповідальності боржника, за умови, що вжито всіх необхідних заходів щодо гарантії задоволення інтересів кредиторів в Україні;
 
1258. 2) зупинити право розпорядження будь-якими активами боржника;
 
1259. 3) продовжити надання судової допомоги, що була надана відповідно до цього Закону;
 
1260. 4) надати додаткову судову допомогу відповідно до законодавства України або міжнародних договорів України.
 
1261. 2. Надання судової допомоги припиняється з моменту включення вимог кредиторів за іноземним провадженням до реєстру вимог кредиторів, затвердженого в провадженні про банкрутство боржника, порушеного відповідно до цього Закону, про що виноситься відповідна ухвала.
 
1262. 3. Внесення змін до плану санації боржника після визнання господарським судом іноземного провадження здійснюється відповідно до положень цього Закону.
 
1263. Стаття 119. Заява про надання судової допомоги
 
1264. 1. Заява про надання судової допомоги складається державною мовою держави, від якої виступає іноземний арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор). До заяви додається переклад українською мовою. Заява подається у письмовій формі і повинна містити:
 
1265. найменування господарського суду, до якого подається заява;
 
1266. ім’я (найменування) іноземного арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), що подає заяву, із зазначенням його місця проживання (перебування) або місцезнаходження;
 
1267. назву справи, у якій подано заяву про судову допомогу;
 
1268. суть клопотання і необхідну для його виконання інформацію, у тому числі щодо осіб, яких можуть стосуватися заходи судової допомоги;
 
1269. необхідність забезпечення конфіденційності подання заяви та відомостей, одержаних під час надання допомоги.
 
1270. 2. Під час розгляду заяви про надання допомоги та у разі прийняття рішення про надання допомоги господарський суд застосовує законодавство України.
 
1271. 3. За результатами розгляду заяви про надання допомоги господарський суд виносить ухвалу, копію якої надсилає іноземному арбітражному керуючому протягом трьох днів з дня її прийняття.
 
1272. Стаття 120. Захист речових прав кредиторів та інших заінтересованих осіб
 
1273. 1. Під час прийняття рішення про надання судової допомоги, відмову у її наданні або припинення її надання господарський суд повинен пересвідчитися в тому, що не будуть порушені права власності та інші речові права кредиторів та інших заінтересованих осіб, включаючи боржника.
 
1274. 2. Господарський суд на підставі заяви іноземного арбітражного керуючого може змінити зміст чи припинити надання судової допомоги.
 
1275. Стаття 121. Співпраця
 
1276. 1. Під час провадження у справі про банкрутство, яке є основним чи похідним стосовно іншого іноземного провадження:
 
1277. господарський суд за принципом взаємності має співпрацювати з іноземними судами або іноземними арбітражними керуючими (розпорядниками майна, керуючими санацією, ліквідаторами), шляхом судових доручень арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору);
 
1278. арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) має право під час виконання своїх функцій співпрацювати з іноземними судами та іноземними арбітражними керуючими;
 
1279. арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов’язаний невідкладно письмово повідомляти господарський суд про свою співпрацю з іноземним судом чи іноземним арбітражним керуючим.
 
1280. 2. Співпраця може здійснюватись у таких формах:
 
1281. 1) вчинення дій в іноземній державі 2) передача інформації іноземному суду чи іноземному арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору), якщо передача такої інформації не заборонена законом;
 
1282. 3) координація дій з управління активами та господарською діяльністю боржника;
 
1283. 4) координація дій з надання судової допомоги під час здійснення проваджень у справах про банкрутство стосовно одного і того ж боржника.
 
1284. 3. У разі, коли дії, що вчиняються у порядку співробітництва, можуть завдати шкоди інтересам кредиторів чи боржника у провадженні, які здійснюється відповідно до цього Закону, господарський суд за власною ініціативою чи за заявою будь-якої із сторін може ухвалою зупинити чи заборонити відповідні дії.
 
1285. Стаття 122. Координація надання судової допомоги під час одночасного здійснення провадження у справі про банкрутство, порушеного відповідно до цього Закону, та іноземного провадження
 
1286. Коли іноземне провадження та провадження у справі про банкрутство, порушене відповідно до цього Закону, є взаємопов’язаними, господарський суд надає судову допомогу, дотримуючись таких вимог:
 
1287. якщо заява про визнання іноземного провадження подається після порушення провадження у справі про банкрутство відповідно до цього Закону, надання судової допомоги відповідно до вимог цього Закону не повинне виключати можливість задоволення вимог кредиторів України;
 
1288. якщо провадження у справі про банкрутство порушується відповідно до цього Закону після визнання чи подання заяви про визнання іноземного провадження, судова допомога, надана відповідно до вимог цього Закону, переглядається, і змінюється або припиняється, коли вона є несумісна із провадженням у справі про банкрутство, порушеним відповідно до цього Закону.
 
1289. Стаття 123. Надання судової допомоги під час здійснення кількох іноземних проваджень
 
1290. У разі визнання кількох іноземних проваджень стосовно одного і того ж боржника господарський суд надає судову допомогу, дотримуючись таких вимог:
 
1291. надання судової допомоги іноземному арбітражному керуючому (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) похідного іноземного провадження повинне бути узгоджене з наданням допомоги під час основного іноземного провадження;
 
1292. якщо після визнання похідного іноземного провадження визнається інше похідне іноземне провадження, господарський суд надає, змінює або припиняє надання судової допомоги з метою узгодження таких проваджень.
 
1293. Стаття 124. Виплати в рамках проваджень, що проводяться одночасно
 
1294. Кредитор, який отримав часткове відшкодування за своєю вимогою в рамках іноземного провадження, не може отримати відшкодування за тією ж вимогою в рамках провадження у справі про банкрутство, порушеного відповідно до цього Закону, стосовно того ж боржника до того часу, поки відшкодування іншим кредиторам тієї ж черги буде в пропорційному відношенні меншим, ніж відшкодування, що вже отримано цим кредитором.
 
1295. Розділ Х
 
1296. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
 
1297. 1. Цей Закон набирає чинності через рік після його опублікування.
 
1298. 2. Справи про банкрутство гірничих підприємств (гірничодобувні підприємства, шахти, рудники, копальні, кар’єри, розрізи, збагачувальні фабрики, шахтовуглебудівні підприємства), створених у процесі приватизації (корпоратизації), у статутних капіталах яких частка держави становить не менше двадцять п’ять відсотків і продаж акцій яких розпочався, можуть бути порушені не раніше ніж через один рік від початку виконання плану приватизації, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника.
 
1299. 3. Справи про банкрутство гірничих підприємств (гірничодобувні підприємства, шахти, рудники, копальні, кар’єри, розрізи, збагачувальні фабрики, шахтовуглебудівні підприємства), у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, не порушуються з дня набрання чинності Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до 1 січня 2013 року, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника.
 
1300. 4. Провадження у справах про банкрутство гірничих підприємств (гірничодобувні підприємства, шахти, рудники, копальні, кар’єри, розрізи, збагачувальні фабрики, шахтовуглебудівні підприємства), у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, які були порушені після 1 січня 2000 року, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника.
 
1301. 5. Нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
 
1302. 6. Абзац третій статті 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» № 2864-ІІІ від 29 листопада 2001 року (Відомості Верховної Ради, 2002, № 10, ст.77; 2005, № 2, ст.31) виключити.
 
1303. 7. Пункт 31 частини третьої статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 36, ст. 299; 2001 р., № 11, ст. 45; 2002 р., № 1, ст. 1, № 20, ст. 134; 2004 р., № 12, ст. 155; 2005 р., № 42, ст. 465; 2006 р., № 18, ст. 155; 2007 р., № 9, ст. 67, № 10, ст. 89, № 34, ст. 444) виключити.
 
1304. 8. У Законі України «Про виконавче провадження» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 24, ст. 207; 2002 р., № 14, ст. 96; 2003 р., № 5, ст. 46; 2004 р., № 6, ст. 37, № 11, ст. 140; 2005 р., № 33, ст. 430, ст. 431, № 42, ст. 464; 2006 р., № 35, ст. 295, ст. 296; 2007 р., № 10, ст. 84, № 16, ст. 216; 2010 р., № 4, ст. 36, із змінами, внесеними Законом України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ):
 
1305. 1) у статті 26:
 
1306. частину першу доповнити пунктом 6-1 такого змісту:
 
1307. «6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника;»;
 
1308. 2) доповнити статтю 26 частиною такого змісту:
 
1309. «У разі відмови у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 6-1 частини першої цієї статті державний виконавець у постанові зазначає найменування господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, номер справи про банкрутство, а також роз’яснює стягувачу його право звернутися до цього суду з відповідною заявою і отримати задоволення своїх вимог під час провадження у справі про банкрутство разом з іншими кредиторами.»;
 
1310. 3) пункт 8 частини першої статті 37 виключити»;
 
1311. 4) у статті 49:
 
1312. пункт 7 частини першої викласти в такій редакції:
 
1313. «7) офіційного оприлюднення повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію та виконавче провадження не перебуває на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника)»;
 
1314. доповнити статтю частиною четвертою такого змісту:
 
1315. «4. Постанова про закінчення виконавчого провадження у випадку офіційного оприлюднення повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника виноситься державним виконавцем не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. При цьому виконавчий документ направляється до господарського суду, який розглядає справу про банкрутство.»;
 
1316. 5) у статті 50:
 
1317. частину першу після слів «крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби;» доповнити словами «офіційного оприлюднення повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника».
 
1318. доповнити статтю частиною четвертою такого змісту:
 
1319. «4. У разі закінчення виконавчого провадження у випадку офіційного оприлюднення повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, виконавчі документи можуть бути повторно пред’явлені до виконання у визначені статтею 22 цього Закону строки, якщо у зв’язку із припиненням провадження у справі про банкрутство вимоги, підтверджені такими документами, не були задоволені повністю або частково та не вважаються погашеними (списаними, прощеними) відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
 
1320. 6) у статті 67:
 
1321. частину другу та третю виключити.
 
1322. 9. Частину першу статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, № 32, ст.422, із змінами, внесеними згідно з Кодексом № 1618-ІV від 18.03.2004, Законом № 1837-VІ від 21.01.2010) доповнити новим пунктом такого змісту:
 
1323. «11) у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України;» ;
 
1324. у зв’язку з цим пункт 11 вважати пунктом 12.
 
1325. 10. Статтю 22 Закону України «Про державну таємницю» (Відомості Верховної Ради України, 1994, № 16, ст.93, ВВР, 1999, № 49, ст. 428, 2003, № 45, ст.361, 2004, № 23, ст.320, 2008, № 27-28, ст.252, із змінами, внесеними Законом України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ)
 
1326. доповнити новою частиною п’ятою такого змісту:
 
1327. «Допуск до державної таємниці при застосуванні до боржника судових процедур банкрутства у встановленому законодавством порядку надається органами Служби безпеки України арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору), після проведення його перевірки за поданням державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, до сфери управління якої відноситься боржник або яка є замовником робіт, пов’язаних з державною таємницею.»;
 
1328. у зв’язку з цим частини п’яту-сьому вважати відповідно частинами шостою-восьмою.
 
1329. 12. У Законі України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» (Відомості Верховної Ради України, 2003,
 
1330. № 31-32 (08.08.2003), ст. 263):
 
1331. 1) у статті 36:
 
1332. частину шосту доповнити абзацом такого змісту:
 
1333. «Державний реєстратор, отримавши документи для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, зобов’язаний перевірити інформацію про наявність відкритих виконавчих проваджень відносно такої юридичної особи.»;
 
1334. частину сьому доповнити двома абзацами такого змісту:
 
1335. «відносно юридичної особи відкрито виконавче провадження;
 
1336. відносно юридичної особи відкрито провадження у справі про банкрутство юридичної особи.»
 
1337. 13. У Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003, № 40 (03.10.2003), ст. 356, № 41 (10.10.2003), ст. 356, № 42 (17.10.2003), ст. 356, № 43 (24.10.2003), ст. 356, № 44 (31.10.2003), ст. 356):
 
1338. 1) у статті 107:
 
1339. частину п’яту викласти в такій редакції:
 
1340. «5. Юридичні особи, утворені внаслідок поділу, несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями припиненої юридичної особи. Якщо юридична особа виконала обов’язок із зобов’язання, щодо якого вона не є правонаступником, така юридична особа має право на зворотну вимогу (регрес) до правонаступника. Якщо правонаступника не було визначено, застосовуються правила статті 544 цього кодексу.»;
 
1341. 2) у статті 109:
 
1342. частину першу після слова «створюваних» доповнити словом «нею»;
 
1343. у частині другій слова «за аналогією» виключити;
 
1344. доповнити частиною третьою такого змісту:
 
1345. «3. Юридична особа, якою створено нову юридичну особу шляхом виділу, несе солідарну відповідальність за зобов’язаннями, щодо яких виділена юридична особа є правонаступником. Якщо юридична особа, якою створено нову юридичну особу шляхом виділу, виконала обов’язок із такого зобов’язання, вона має право на зворотну вимогу (регрес) до виділеної юридичної особи.».
 
1346. 14. У Податковому кодексі України (Голос України, 2010, 12, 04.12.2010 № 229-230):
 
1347. 1) в другому абзаці пункту 14.1.226. статті 14 після слова «адвокатів» доповнити словами «арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)»;
 
1348. 15. У Законі України «Про страхування» (Відомості Верховної Ради України, 1996, № 18 (30.04.96), ст. 78):
 
1349. частину четверту статті 6 доповнити новим пунктом такого змісту:
 
1350. «21-1) страхування цивільно-правової відповідальності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за шкоду, яку може бути завдано у зв’язку з виконанням його обов’язків.»
 
1351. 16. У Господарському кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003, № 18 (02.05.2003), ст. 144, № 19-20 (16.05.2003), ст. 144, № 21-22 (30.05.2003), ст. 144):
главу 23 виключити.
 
1352. 17. Із набранням чинності цього Закону втрачають чинності ліцензії на право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Протягом шести місяців із дня набрання чинності цього Закону державний орган з питань банкрутства безоплатно замінює за заявою арбітражного керуючого чинну на момент набрання чинності цього Закону ліцензію на право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), яке відповідно до цього Закону надає право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).