Кількість абзаців - 106 Розмітка (ліва колонка)


Про професійний розвиток працівників на виробництві (Друге читання)

0. ПРОЕКТ
 
1. Закон України
 
2. Про професійний розвиток працівників на виробництві
 
3. Цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування системи професійного розвитку працівників на виробництві.
 
4.

 
5. Розділ І
 
6. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
7. Стаття 1. Визначення основних термінів
 
8. 1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:
 
9. атестація працівників - процедура визначення відповідності професійного рівня працівників кваліфікаційним вимогам і посадовим обов’язкам, проведення оцінки їх професійного рівня;
 
10. неформальне професійне навчання працівників - набуття працівниками професійних знань, умінь і навичок, не регламентоване місцем набуття, строком та формою навчання;
 
11. орган із сертифікації працівників - призначений орган з оцінки відповідності, який функціонує на господарській розрахунковій основі та надає послуги з визначення, документального засвідчення відповідності професійних знань, умінь і навичок працівника встановленим законодавством вимогам;
 
12. підтвердження кваліфікації працівників - процедура визначення відповідності професійних знань, умінь і навичок працівників установленим законодавством вимогам і посадовим обов’язкам, проведення оцінки їх професійного рівня шляхом атестації та сертифікації;
 
13. працівник - фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі та організації незалежно від форми власності та виду діяльності, або у фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю;
 
14. професійне навчання працівників - первинна професійна підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації працівників відповідно до потреб виробництва;
 
15. роботодавець - власник підприємства, установи, організації незалежно від форми власності та виду діяльності або уповноважений ним орган чи фізична особа, яка відповідно до законодавства використовує найману працю;
 
16. сертифікат відповідності - документ, який підтверджує, що кваліфікація працівника відповідає встановленим законодавством вимогам;
 
17. сертифікація працівників - процедура, за результатами проведення якої призначений орган із сертифікації працівників документально засвідчує відповідність професійних знань, умінь і навичок працівника встановленим законодавством вимогам;
 
18. формальне професійне навчання працівників - набуття працівниками професійних знань, умінь і навичок у навчальному закладі або на виробництві відповідно до вимог державних стандартів освіти, за результатами якого видається документ про освіту державного зразка.
 
19. Стаття 2. Державна політика у сфері професійного розвитку працівників на виробництві
 
20. 1. Метою державної політики у сфері професійного розвитку працівників на виробництві є підвищення їх конкурентоспроможності відповідно до суспільних потреб шляхом сприяння роботодавцю в ефективному використанні праці та забезпеченні досягнення належного професійного рівня працівниками.
 
21. 2. Державна політика у сфері професійного розвитку працівників на виробництві формується за такими принципами:
 
22. доступність професійного розвитку працівників;
 
23. вільний вибір роботодавцем форм і методів забезпечення професійного розвитку працівників з урахуванням специфіки їх роботи;
 
24. додержання інтересів роботодавця та працівника;
 
25. безперервність процесу професійного розвитку працівників на виробництві.
 
26. Стаття 3. Управління у сфері професійного розвитку працівників на виробництві
 
27. 1. Державне управління у сфері професійного розвитку працівників на виробництві здійснюється центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики, центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, молоді та спорту, центральним органом виконавчої влади з питань оцінки відповідності, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади відповідно до їх повноважень.
 
28. 2. Безпосереднє управління у сфері професійного розвитку працівників на виробництві здійснюють роботодавці шляхом організації професійного навчання працівників, їх атестації та сертифікації.
 
29. Стаття 4. Діяльність роботодавців у сфері професійного розвитку працівників на виробництві
 
30. 1. Основними напрямами діяльності роботодавців у сфері професійного розвитку працівників на виробництві є:
 
31. розроблення поточних та перспективних планів професійного навчання працівників;
 
32. визначення видів, форм і методів професійного навчання працівників;
 
33. розроблення та виконання робочих навчальних планів і програм професійного навчання працівників;
 
34. організація професійного навчання працівників;
 
35. добір педагогічних кадрів та фахівців для проведення професійного навчання працівників безпосередньо на виробництві;
 
36. організація навчального процесу безпосередньо на виробництві;
 
37. ведення первинного та статистичного обліку кількості працівників, зокрема тих, що пройшли професійне навчання;
 
38. стимулювання професійного зростання працівників;
 
39. забезпечення підвищення кваліфікації працівників безпосередньо на виробництві або в навчальних закладах, як правило, не рідше ніж один раз на п’ять років;
 
40. визначення періодичності атестації працівників та організація її проведення;
 
41. проведення аналізу результатів атестації та здійснення заходів щодо підвищення професійного рівня працівників.
 
42. Стаття 5. Участь професійних спілок, роботодавців, їх об’єднань у забезпеченні професійного розвитку працівників на виробництві
 
43. 1. Професійні спілки і їх об’єднання, роботодавці та їх об’єднання:
 
44. беруть участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері професійного розвитку працівників на виробництві, здійсненні заходів, передбачених колективними договорами і угодами;
 
45. здійснюють громадський контроль за дотриманням вимог нормативно-правових актів у сфері професійного розвитку працівників на виробництві.
 
46. Розділ ІІ
 
47. ПРОФЕСІЙНЕ НАВЧАННЯ ПРАЦІВНИКІВ НА ВИРОБНИЦТВІ
 
48. Стаття 6. Організація професійного навчання працівників на виробництві
 
49. 1. Організація професійного навчання працівників на виробництві здійснюється роботодавцями з урахуванням потреб власної господарської або іншої діяльності відповідно до вимог законодавства.
 
50. 2. Професійне навчання працівників здійснюється безпосередньо на виробництві та на договірній основі у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, на підприємствах, в установах або організаціях.
 
51. 3. Роботодавець може утворити окремий підрозділ з питань професійного навчання працівників або покласти функції з організації такого навчання на відповідних фахівців.
 
52. 4. Професійне навчання працівників організовується в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики за погодженням із центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, молоді та спорту, заінтересованими центральними органами виконавчої влади, всеукраїнськими об’єднаннями професійних спілок, всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців.
 
53. 5. Роботодавці можуть здійснювати формальне і неформальне професійне навчання працівників.
 
54. 6. Формальне професійне навчання працівників за робітничими професіями включає первинну професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації робітників і може здійснюватися безпосередньо на виробництві або організовуватися на договірних умовах у професійно-технічних навчальних закладах, на підприємствах, в установах, організаціях, а працівників, які за класифікацією професій належать до категорій керівників, професіоналів і фахівців, - перепідготовку, стажування, спеціалізацію та підвищення кваліфікації, і може організовуватися на договірних умовах у вищих навчальних закладах.
 
55. За результатами формального професійного навчання працівникові видається документ про освіту державного зразка.
 
56. 7. Неформальне професійне навчання працівників здійснюється за їх згодою на виробництві згідно з рішенням роботодавця за рахунок його коштів з урахуванням потреб власної господарської чи іншої діяльності.
 
57. Стаття 7. Форми професійного навчання працівників
 
58. 1. Професійне навчання працівників здійснюється за денною, вечірньою (змінною), очно-заочною, дистанційною, екстернатною формою, з відривом і без відриву від виробництва та за індивідуальними навчальними планами.
 
59. 2. Професійне навчання працівників за робітничими професіями забезпечується шляхом:
 
60. курсового навчання, що передбачає формування навчальних груп і здійснюється в навчальних класах (лабораторіях);
 
61. індивідуального навчання, що передбачає навчання на робочому місці під керівництвом кваліфікованих робітників - інструкторів виробничого навчання.
 
62. Стаття 8. Навчальні плани і програми професійного навчання працівників
 
63. 1. Професійне навчання працівників за робітничими професіями здійснюється за навчальними планами та програмами, розробленими професійно-технічними навчальними закладами або підприємствами, установами, організаціями, на підставі державних стандартів з конкретних професій або типових навчальних планів і програм.
 
64. 2. У разі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників для виконання робіт з підвищеною небезпекою кількість годин для вивчення предмета «Охорона праці» визначається з урахуванням специфіки професії, умов праці та строку навчання, але не менш як кількість, що передбачена типовим положенням про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.
 
65. Стаття 9. Кадрове забезпечення проведення професійного навчання працівників безпосередньо на виробництві
1. Професійне навчання працівників безпосередньо на виробництві здійснюють викладачі, майстри виробничого навчання, інструктори виробничого навчання, які залучаються на умовах договору.
2. Викладачі, які залучаються до професійного навчання безпосередньо на виробництві, повинні мати повну вищу освіту за відповідним напрямом і стаж роботи за відповідною спеціальністю не менш як три роки.
Майстри виробничого навчання повинні мати вищу освіту та стаж роботи за відповідною спеціальністю не менш як три роки.
Інструктори виробничого навчання із складу кваліфікованих робітників повинні мати стаж роботи за професією не менш як три роки та рівень кваліфікації (розряд, клас, категорію) не нижчий, ніж передбачено навчальними планами і програмами, за якими здійснюється навчання робітників.
 
66. Стаття 10. Оплата праці осіб, що здійснюють професійне навчання працівників
 
67. 1. Розмір оплати праці осіб, які залучаються до здійснення професійного навчання працівників, визначається у договорі про надання освітніх послуг і не повинен бути менший, ніж розмір ставок погодинної оплати праці працівників усіх галузей економіки за проведення навчальних занять.
 
68. 2. Інструктори виробничого навчання можуть бути звільнені від виконання основної роботи із збереженням за ними середньої заробітної плати та місця роботи (посади) у разі проведення занять з робітниками-учнями у групах у складі п’яти і більше осіб.
 
69. Розділ ІІІ
 
70. АТЕСТАЦІЯ ТА СЕРТИФІКАЦІЯ ПРАЦІВНИКІВ
 
71. Стаття 11. Атестація працівників
 
72. 1. Роботодавці можуть проводити атестацію працівників.
 
73. 2. Категорії працівників, які підлягають атестації, та періодичність її проведення визначаються колективним договором.
 
74. На підприємствах, в установах та організаціях, у яких не укладаються колективні договори, категорії працівників, що підлягають атестації, строки та графік її проведення визначаються роботодавцем за погодженням з профспілковим органом.
 
75. 3. Атестація працівників проводиться не частіше ніж один раз на три роки.
 
76. 4. Атестація проводиться за рішенням роботодавця, яким затверджуються положення про проведення атестації, склад атестаційної комісії, графік проведення атестації. Інформація про проведення атестації доводиться до відома працівників не пізніше ніж за два місяці до її проведення.
 
77. 5. Атестаційна комісія формується з висококваліфікованих фахівців та представника виборного органу первинної профспілкової організації.
 
78. 6. Безпосередній керівник працівника, який підлягає атестації, не може бути членом атестаційної комісії.
 
79. 7. Атестація працівника проводиться тільки в його присутності.
 
80. 8. На кожного працівника, який підлягає атестації, безпосередній керівник складає характеристику, що подається атестаційній комісії після ознайомлення з нею працівника, але не пізніше ніж за тиждень до атестації.
 
81. 9. Не допускається проведення оцінки професійного рівня та кваліфікації працівника за ознаками, що безпосередньо не пов’язані з виконуваною роботою.
 
82. 10. Рішення атестаційної комісії приймається відкритим голосуванням простою більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії.
 
83. 11. Засідання атестаційної комісії вважається правоможним, якщо на ньому присутні не менш як дві третини її складу.
 
84. 12. Рішення атестаційної комісії доводиться до відома працівника та роботодавця протягом трьох днів після його прийняття.
 
85. Стаття 12. Категорії працівників, які не підлягають атестації
 
86. 1. Атестації не підлягають працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше ніж один рік; вагітні жінки; особи, які здійснюють догляд за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом; одинокі матері, які мають дітей віком до чотирнадцяти років; неповнолітні; особи, які працюють за сумісництвом.
 
87. Законом чи колективним договором можуть установлюватися інші категорії працівників, які не підлягають атестації.
 
88. Стаття 13. Результати атестації
 
89. 1. Атестаційна комісія приймає рішення про відповідність або невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі.
 
90. 2. У разі прийняття рішення про відповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі комісія може рекомендувати роботодавцеві зарахувати його до кадрового резерву, присвоїти чергову категорію, встановити надбавку до заробітної плати або збільшити її розмір, організувати стажування на більш високій посаді або направити на підвищення кваліфікації з метою просування по роботі.
 
91. 3. У разі прийняття рішення про невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі комісія може рекомендувати роботодавцеві перевести працівника за його згодою на іншу посаду чи роботу, що відповідає його професійному рівню, або направити на навчання з подальшою (не пізніше ніж через рік) повторною атестацією. Рекомендації комісії з відповідним обґрунтуванням доводяться у письмовій формі до відома працівника.
 
92. У разі відмови працівника від переведення на іншу посаду чи роботу, що відповідає його кваліфікаційному рівню, або від професійного навчання за рахунок коштів роботодавця роботодавець за результатами атестації має право звільнити працівника відповідно до Кодексу законів про працю України.
 
93. Стаття 14. Сертифікація працівників
 
94. 1. З метою визначення відповідності професійно-кваліфікаційного рівня працівників вимогам професійних стандартів запроваджується добровільна сертифікація.
2. Для проведення сертифікації працівників центральним органом виконавчої влади з питань оцінки відповідності за поданням центрального органу виконавчої влади, що виконує функції державного регулювання у відповідній сфері, призначаються відповідні органи із сертифікації працівників.
3. Порядок проведення сертифікації працівників визначається центральним органом виконавчої влади з питань оцінки відповідності за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади.
4. За результатами сертифікації працівників видається сертифікат, зразок якого затверджується центральним органом виконавчої влади з питань оцінки відповідності за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади.
 
95. 5. Ведення реєстру органів із сертифікації здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань оцінки відповідності.
 
96. Реєстри працівників, яким видано сертифікати, ведуться призначеними органами із сертифікації працівників.
 
97. 6. Дії та рішення органів із сертифікації можуть бути оскаржені до суду.
 
98. Розділ V
 
99. ФІНАНСУВАННЯ ЗАХОДІВ ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ПРАЦІВНИКІВ НА ВИРОБНИЦТВІ
 
100. Стаття 15. Фінансування заходів із забезпечення професійного розвитку працівників на виробництві
 
101. 1. Фінансування професійного розвитку працівників здійснюється роботодавцем за рахунок власних коштів та інших джерел.
 
102. 2. Професійне навчання працівника може здійснюватися за його бажанням за рахунок власних коштів або коштів інших фізичних чи юридичних осіб.
 
103. Розділ VІ
 
104. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
 
105. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.