Кількість абзаців - 278 Розмітка (ліва колонка)


Про індустріальні парки (Друге читання)

0. ПРОЕКТ
 
1. Закон України
 
2. Про індустріальні парки
 
3. Цей Закон визначає правові та організаційні засади створення та функціонування індустріальних парків на території України.
 
4. Розділ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
5. Стаття 1. Мета закону
 
6. Метою цього закону є визначення правил щодо створення й експлуатації індустріальних парків та управління ними для забезпечення економічного розвитку та підвищення конкурентоспроможності територій, активізації інвестиційної та інноваційної діяльності, створення нових робочих місць, розвитку сучасної виробничої та ринкової інфраструктури.
 
7. Стаття 2. Терміни і визначення
 
8. Індустріальний парк - визначена відповідно до містобудівної документації та земельного кадастру, облаштована відповідною інфраструктурою земельна ділянка, у межах якої учасники індустріального парку можуть здійснювати промислове виробництво, господарську та науково-дослідну діяльність на умовах, визначених цим законом та договором на участь у індустріальному парку.
 
9. Вибір земельних ділянок для індустріального парку - комплекс організаційно-правових, планувальних, землевпорядних та інших дій органів державної влади та місцевого самоврядування щодо пошуку, вилучення, викупу, відведення і визначення в натурі (на місцевості) вільної від забудови або забудованої промисловими об’єктами земельної ділянки, призначеної для створення індустріального парку.
 
10. Ініціатори створення індустріального парку - органи державної влади та місцевого самоврядування, які за Конституцією України здійснюють права власника на землю від імені Українського народу і за законом наділені повноваженнями розпорядження землею, а також юридичні і фізичні особи -власники земельних ділянок, які можуть бути використані для створення індустріального парку.
 
11. Керуюча компанія індустріального парку - створена згідно законодавства України юридична особа незалежно від форм власності, яка пройшла конкурсний відбір, набула на праві довгострокової оренди вибрану земельну ділянку із земель державної чи комунальної власності, уклала угоду з ініціатором створення індустріального парку на облаштування території парку або визначена, відповідно положень цього закону, ініціатором створення індустріального парку на землях приватної власності і забезпечує реалізацію Концепції індустріального парку.
 
12. Учасники індустріального парку - господарські товариства, фізичні особи - підприємці, які у визначеному законом порядку набули право на земельні ділянки на території індустріального парку для промислового виробництва, здійснення господарської та науково-дослідної діяльності відповідно до Концепції індустріального парку.
 
13. Облаштування території індустріального парку - виконання робіт керуючою компанією за рахунок бюджетних, власних або запозичених коштів з метою створення належних умов здійснення господарської діяльності учасниками індустріального парку.
 
14. Стаття 3. Законодавство про індустріальні парки
 
15. Законодавчу основу для створення і функціонування індустріальних парків складають Конституція України, цей закон, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Земельний кодекс України, закон України "Про планування і забудову територій", інші законодавчі акти України, а також міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
 
16. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору.
 
17. Стаття 4. Сфера дії закону
 
18. Цей закон поширюється на суспільні відносини, що виникають у зв’язку із створенням і функціонуванням індустріальних парків на основі використання його учасниками земельних ділянок, інших природних ресурсів, майна і цілісних майнових комплексів для здійснення господарської діяльності.
 
19. Дія цього закону не поширюється на діяльність промислових підприємств, які не відповідають вимогам цього закону щодо визначення правового режиму індустріальних парків.
 
20. Стаття 5. Основні засади створення і функціонування індустріальних парків.
 
21. 1. Створення і функціонування індустріальних парків на території України здійснюється на таких засадах:
 
22. вільний доступ до інформації про можливість використання земель для створення індустріальних парків;
 
23. конкурентність у виборі приватної керуючої компанії індустріального парку на землях державної і комунальної власності;
 
24. рівність усіх учасників індустріального парку у здійсненні господарської діяльності на території індустріального парку;
 
25. гарантованості права власності на земельні ділянки на території індустріального парку;
 
26. додержання умов договору на участь у створенні і функціонуванні індустріального парку;
 
27. державної підтримки у створенні індустріальних парків;
 
28. законності у створенні та функціонуванні індустріальних парків.
 
29. 2. Функціональне призначення індустріальних парків визначається Концепцією індустріальних парків.
 
30. Розділ 2. ПРАВО НА СТВОРЕННЯ ІНДУСТРІАЛЬНИХ ПАРКІВ
 
31. Стаття 6. Право на створення індустріальних парків на землях державної і комунальної власності
 
32. Індустріальні парки можуть створюватися на землях державної, комунальної та приватної власності. Право на створення індустріальних парків на землях державної і комунальної власності мають центральні і місцеві органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які за законом наділені повноваженнями розпорядження землею.
 
33. Стаття 7. Право на створення індустріальних парків на землях приватної власності
 
34. Право на створення індустріальних парків на землях приватної власності мають господарські товариства, фізичні особи-підприємці, які є власниками земельних ділянок, які згідно з цим законом відповідають вимогам щодо використання їх для індустріального парку.
 
35. Розділ 3. ВИБІР НАДАННЯ І ОБЛАШТУВАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК ДЛЯ ІНДУСТРІАЛЬНИХ ПАРКІВ
 
36. Стаття 8. Вимоги до вибору земельної ділянки для індустріального парку:
 
37. 1. Вибір земельних ділянок для індустріального парку має здійснюватися на основі містобудівної документації, земельно-кадастрової інвентаризації земель населених пунктів, технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна на земельних ділянках, землевпорядної документації відповідно до Земельного Кодексу України та інших нормативно-правових актів.
 
38. 2. Земельна ділянка, яка вибирається для створення індустріального парку, має відповідати таким вимогам:
 
39. а) розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених в установленому порядку державних норм і проектної документації;
 
40. б) мінімальна площа повинна становити не менше 7 га;
 
41. в) мати цільове і функціональне призначення для промислового використання з метою виробництва продукції промисловості, здійснення учасниками парку господарської та науково-дослідної діяльності;
 
42. г) можуть бути розташовані як в межах, так і за межами населених пунктів і використовуватися відповідно до містобудівної документації;
 
43. д) мати доступ до автомобільних доріг загальнодержавного значення та міжнародних транспортних коридорів, залізниць та аеропортів і прив’язані до об’єктів комунальної інфраструктури;
 
44. е) бути вільною від будь-яких обмежень і обтяжень;
 
45. є) не бути предметом судових чи інших юрисдикційних процедур;
 
46. ж) відповідати екологічним стандартам захисту довкілля.
 
47. Стаття 9. Умови до використання земельної ділянки для індустріального парку
 
48. Використання земельних ділянок на території індустріального парку має здійснюватися з додержанням таких умов:
 
49. а)земельні ділянки повинні перебувати у власності учасників парку або ж використовуватись на інших правових титулах не менше 30 років;
 
50. б) відведення земельних ділянок на території індустріальних парків здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння;
 
51. в) надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим проектом рекультивації на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки;
 
52. г) використання земель індустріальних парків обмежується санітарно-епідеміологічними та екологічними вимогами.
 
53. Стаття 10. Вибір земельних ділянок
 
54. 1. Вибір земельних ділянок для створення індустріального парку не на землях промисловості державної і комунальної власності здійснюється органами державної влади та місцевого самоврядування лише після примусового вилучення з користування чи викупу з приватної власності і переведення таких земель у землі промисловості в порядку, визначеному земельним законодавством України з врахуванням вимог цього закону.
 
55. 2. Вибір земельних ділянок для створення індустріальних парків на землях державної і комунальної власності здійснюється за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів, а також за рахунок залучених інвестицій.
 
56. 3. Вибрана на землях державної чи комунальної власності вільна від забудови земельна ділянка за рішенням органів державної влади чи місцевого самоврядування, які ініціювали і прийняли рішення щодо створення індустріального парку, надається керуючій компанії на праві довгострокової оренди без проведення земельних торгів з правом передачі земельних ділянок учасникам індустріального парку у суборенду.
 
57. Стаття 11. Планування території індустріальних парків
 
58. Використання земельних ділянок індустріальних парків здійснюється на основі Плану земельно-господарського устрою території індустріального парку, який розробляється і затверджується відповідно до законів України "Про планування і забудову територій" і "Про землеустрій", Генерального плану індустріального парку, плану зонування території індустріального парку та іншої містобудівної документації.
 
59. Стаття 12. Правові форми та порядок використання земель для індустріальних парків.
 
60. 1. На території індустріального парку використання земельних ділянок учасниками парку може здійснюватися у таких правових формах:
 
61. а) право власності;
 
62. б) право на оренду землі;
 
63. в) право на постійне користування землею;
 
64. ґ) право на забудову чужої земельної ділянки.
 
65. 2. Керуюча компанія надає у користування на праві суборенди земельну ділянку учаснику індустріального парку без додаткового погодження з органами державної влади чи місцевого самоврядування, які ініціювали і прийняли рішення про створення індустріального парку.
 
66. 3. У випадках, коли на одну й ту ж земельну ділянку на території індустріального парку претендують два і більше потенційних учасники, керуюча компанія зобов’язана провести земельні торги у формі земельного аукціону чи конкурсу.
 
67. 4. Кожний учасник індустріального парку, який освоїв і використовує надану у суборенду земельну ділянку за функціональним призначенням упродовж 5 років вправі придбати таку ділянку у власність в порядку, передбаченому земельним законодавством України без проведення земельних торгів.
 
68. 5. За клопотанням учасника індустріального парку продаж земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності здійснюють відповідні органи державної влади та місцевого самоврядування, які законом наділені повноваженнями розпорядження землею.
 
69. 6. Кошти, одержані від продажу земельних ділянок державної і комунальної власності на території індустріального парку зараховуються до відповідних бюджетів в порядку, передбаченому законом про Державний бюджет на поточний рік.
 
70. Стаття 13. Облаштування території індустріального парку.
 
71. Керуюча компанія, на умовах, визначених у договорі з ініціатором створення індустріального парку, забезпечує облаштування території індустріального парку шляхом будівництва або модернізації під'їзних автошляхів та залізничних колій, потужностей з електро-, водо-, газо-, теплопостачання, водовідведення, очищення води, об'єктів пожежної безпеки, об'єктів виробничого призначення, складської інфраструктури, об'єктів для розміщення адміністративних приміщень та об'єктів громадського харчування, створення інформаційних комунікацій, паркувальних зон та "зеленої зони", а також із забезпечення охорони, транспортування, складського, інформаційно-комунікаційного, консультаційного та сервісного обслуговування території індустріального парку.
 
72. Розділ 4. ПОРЯДОК ТА УМОВИ СТВОРЕННЯ ІНДУСТРІАЛЬНИХ ПАРКІВ
 
73. Стаття 14. Ініціювання створення індустріальних парків.
 
74. 1. Ініціаторами створення індустріальних парків на землях державної і комунальної власності можуть бути центральні та місцеві органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які законом наділені повноваженнями розпорядження землею, а також розташованими на таких земельних ділянках об’єктами нерухомості та цілісними майновими комплексами державної і комунальної власності.
 
75. 2. Ініціаторами створення індустріального парку можуть бути господарські товариства, а також фізичні особи-підприємці, які мають у власності земельні ділянки, що можуть бути використані для створення індустріального парку.
 
76. 3. Ініціатор створення індустріального парку на належних йому землях приватної власності може обирати керуючу компанію для створення і забезпечення управління індустріальним парком, або ж самостійно вирішувати питання щодо облаштування земельної ділянки для індустріального парку та забезпечувати управління таким парком.
 
77. Стаття 15. Концепція індустріального парку
 
78. 1. Ініціатор створення індустріального парку зобов’язаний розробити і затвердити Концепцію індустріального парку, у якій мають бути відображені мета, завдання, умови створення індустріального парку, визначені природні, матеріальні, інтелектуальні, фінансові трудові та інші ресурси, функціональне використання земельних ділянок у господарській діяльності учасників парку, охорона довкілля, забезпечення екологічної безпеки населення.
 
79. 2. Розроблена Концепція індустріального парку, яка має бути реалізована на землях державної і комунальної власності, затверджується ініціатором створення такого парку шляхом прийняття відповідного рішення (розпорядження).
 
80. Стаття 16. Вибір керуючої компанії індустріального парку.
 
81. 1. В разі створення індустріального парку на землях державної і комунальної власності ініціатор може у встановленому законом порядку заснувати державне чи комунальне підприємство як керуючу компанію такого парку або ж укласти договір з існуючим державним чи комунальним підприємством щодо облаштування території парку і забезпечення його функціонування.
 
82. 2. Вибір приватної керуючої компанії індустріального парку на землях державної і комунальної власності здійснює ініціатор створення такого парку виключно на конкурентних засадах шляхом організації і проведення конкурсу в порядку, визначеному цим законом.
 
83. Стаття 17. Організація і проведення конкурсу з вибору керуючої компанії.
 
84. 1. Організація і проведення конкурсу з вибору приватної керуючої компанії здійснюється ініціатором створення індустріального парку на землях державної і комунальної власності.
 
85. 2. Ініціатор створення індустріального парку:
 
86. - затверджує умови конкурсу з відбору керуючої компанії;
 
87. - утворює конкурсну комісію, затверджує її склад та порядок роботи;
 
88. - готує конкурсну документацію;
 
89. - оголошує конкурс;
 
90. - визначає розмір реєстраційного внеску;
 
91. - письмово підтверджує надходження заявок на участь у конкурсі;
 
92. - забезпечує претендентів необхідною інформацією (документами) для підготовки пропозицій для участі у конкурсі;
 
93. - приймає рішення про допущення (недопущення) претендентів до участі у конкурсі з обґрунтуванням причини відмови;
 
94. - повідомляє претендентів про допущення (недопущення) до участі у конкурсі.
 
95. Підставою для недопущення претендента до участі у конкурсі з відбору керуючої компанії для створення індустріального парку може бути неподання у заявці на участь у конкурсі необхідної інформації, подання її у неповному обсязі або подання неправдивої інформації.
 
96. 3. Інформація про оголошення конкурсу з вибору керуючої компанії повинна містити відомості щодо:
 
97. - органу, який є ініціатором створення індустріального парку;
 
98. - концепції створення індустріального парку;
 
99. - земельної ділянки, на території якої передбачається створення індустріального парку;
 
100. - переліку об'єктів, які розміщені на земельній ділянці (найменування, характеристики тощо);
 
101. - строку, на який створюється індустріальний парк;
 
102. - уповноваженого органу, до якого слід звертатися для отримання додаткової інформації;
 
103. - розміру реєстраційного внеску.
 
104. Реєстраційний внесок сплачується шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок ініціатора створення індустріального парку та використовується на організацію та підготовку проведення конкурсу.
 
105. За зверненням претендента ініціатор створення індустріального парку подає йому необхідну додаткову інформацію про концепцію парку, земельну ділянку та розташовані на ній об'єкти.
 
106. 4. Заявки на участь у конкурсі подаються протягом тридцяти днів з дня його оголошення.
 
107. Заявка на участь у конкурсі має містити:
 
108. - повне найменування претендента, його юридичну адресу;
 
109. - пропозиції претендента до плану створення, облаштування території та діяльності (бізнес-план) індустріального парку.
 
110. - відомості, які підтверджують можливість претендента забезпечити належне фінансування створення та діяльності індустріального парку, наявність досвіду та можливостей технологічного і організаційного забезпечення такої діяльності.
 
111. 5. Заявки, документи та матеріали, подані претендентами, розглядаються протягом тридцяти днів з останнього дня подачі заявки.
 
112. Конкурсна комісія розглядає заявки, подані претендентами, які були допущені до участі у конкурсі, документи та матеріали з пропозиціями щодо умов створення індустріального парку, визначає їх відповідність умовам конкурсу, готує висновки щодо визначення кращих умов створення та діяльності індустріальних парків.
 
113. Під час розгляду заявок, документів і матеріалів претенденти мають право вносити зміни до пропозицій про виконання умов конкурсу з метою їх вдосконалення або зняти свою заявку з розгляду. Зміни пропозицій про виконання умов конкурсу вносяться не пізніш як за десять днів до закінчення строку розгляду заявок.
 
114. 6. Заявка на участь у конкурсі, отримана ініціатором створення індустріального парку після закінчення строку подачі, не розглядається.
 
115. 7. Переможцем конкурсу визнається претендент, який запропонував кращі умови створення та діяльності індустріального парку, відповідно до умов конкурсу.
 
116. 8. У разі, коли заявка на участь у конкурсі надійшла лише від одного претендента, то він може бути визнаний переможцем конкурсу за умови забезпечення реалізації визначених ініціатором умов конкурсу, а конкурс вважається таким, що відбувся.
 
117. 9. На підставі висновків конкурсної комісії ініціатор створення індустріального парку приймає рішення про переможця конкурсу.
 
118. 10. Повідомлення про визначення переможця конкурсу має бути надіслано переможцю конкурсу у термін не пізніше п'яти днів з дня прийняття рішення.
 
119. 11. Ініціатор створення індустріального парку укладає договір з переможцем конкурсу про створення та діяльність індустріального парку після погодження всіх його умов, але не пізніше п’яти днів з дня визначення переможця конкурсу.
 
120. Стаття 18. Конфіденційність конкурсних умов
 
121. 1. Інформація, що міститься у конкурсних пропозиціях учасників конкурсу з визначення керуючої компанії для створення та діяльності індустріального парку, є конфіденційною і не підлягає розголошенню стороннім особам та іншим учасникам.
 
122. 2. Результати оцінки конкурсних пропозицій учасників конкурсу з визначення керуючої компанії для створення та діяльності індустріального парку не підлягають розголошенню до укладення договору, крім випадків, передбачених законодавством України.
 
123. Розділ 5. ДОГОВІР ПРО СТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ІНДУСТРІАЛЬНОГО ПАРКУ.
 
124. Стаття 19. Укладення та строк дії договору про створення та діяльність індустріального парку.
 
125. 1. Договір між ініціатором створення індустріального парку та керуючою компанією укладається на строк не менше 30 років.
 
126. 2. Договір про створення індустріального парку вважається укладеним після погодження між сторонами договору у передбачених законом порядку та формі усіх його істотних умов, з дня підписання сторонами тексту договору.
 
127. 3. Строк дії договору може бути змінений за згодою сторін в межах терміну, передбаченого пунктом один цієї статті. Після закінчення строку дії договору, цей договір може бути продовжений на строк, визначений сторонами.
 
128. 4. У разі невиконання зобов'язань однією із сторін, договір про створення та діяльність індустріального парку може бути достроково припинений за згодою сторін або за рішенням суду.
 
129. 5. Договір про створення та діяльність індустріального парку може бути достроково припинений також в інших випадках, передбачених законом.
 
130. 6. У разі дострокового припинення договору з керуючою компанією, раніше укладені угоди між нею й учасниками індустріального парку залишаються чинними для нової керуючої компанії.
 
131. 7. Форма Типового договору про створення та діяльність індустріального парку затверджується Кабінетом Міністрів України.
 
132. Стаття 20. Істотні умови договору про створення та діяльність індустріального парку.
 
133. 1. Істотними умовами договору про створення індустріального парку є:
 
134. - предмет договору;
 
135. - детальний опис земельної ділянки, її меж, розташованих на ній об'єктів (перелік та вартість майна або технічні і фінансові умови створення індустріального парку);
 
136. - строк дії договору;
 
137. - залучення на умовах найму працівників, переважно громадян України;
 
138. - види діяльності, роботи, послуги, які здійснюються за умовами договору і передбачені концепцією індустріального парку, перелік робіт з вдосконалення інфраструктури, які реалізуються при створенні індустріального парку;
 
139. - умови та обсяги поліпшення об'єктів, що розташовані на території індустріального парку та порядок компенсації витрат на їх здійснення;
 
140. - умови, розмір і порядок внесення платежів за користування земельною ділянкою та об'єктами, розташованими на них;
 
141. - порядок використання амортизаційних відрахувань;
 
142. - відновлення об'єктів та умови їх повернення разом з земельними ділянками, які не були відчужені у власність учасників парку;
 
143. - відповідальність за виконання сторонами зобов'язань;
 
144. - гарантії страхування керуючою компанією нерухомих об'єктів та іншого майна індустріального парку, одержаних у користування;
 
145. - порядок припинення дії договору;
 
146. - порядок вирішення спорів між сторонами.
 
147. 2. Умови договору є чинними на весь строк його дії, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавчими актами встановлені правила, які погіршують становище керуючої компанії.
 
148. 3. Внесення змін в умови договору про створення індустріального парку можливе за взаємною згодою сторін.
 
149. 4. Реорганізація керуючої компанії - юридичної особи не є підставою для розірвання договору.
 
150. 5. Невід’ємною частиною цього договору є:
 
151. а) рішення про створення індустріального парку;
 
152. б) концепція створення і діяльності індустріального парку, підготовлена ініціатором;
 
153. б) концептуальний дизайн індустріального парку, підготовлений керуючою компанією;
 
154. в) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, встановлення її меж в натурі (на місцевості) та закріплення меж межовими знаками;
 
155. г) генеральний план забудови індустріального парку;
 
156. д) технічний паспорт на розташовані на земельній ділянці об’єкти нерухомого майна;
 
157. е) бізнес-план.
 
158. Стаття 21. Відповідальність сторін за невиконання зобов’язань за договором про створення та діяльність індустріального парку.
 
159. 1. За невиконання або за неналежне виконання умов договору про створення та діяльність індустріального парку, у тому числі за спробу зміни або розірвання договору в односторонньому порядку, крім випадків, передбачених цим Законом, сторони несуть відповідальність, встановлену законами України та договором про створення індустріального парку.
 
160. 2. У разі визнання керуючої компанії банкрутом вона відповідає за своїми борговими зобов'язаннями майном, яке належить їй на праві власності, відповідно до законодавства України.
 
161. Стаття 22. Припинення дії договору про створення та діяльність індустріального парку.
 
162. 1. Дія договору про створення та діяльність індустріального парку припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, якщо сторони не уклали угоди про його пролонгацію.
 
163. 2. Дія договору може бути припинена достроково у разі:
 
164. - невиконання однією із сторін своїх зобов'язань за договором;
 
165. - ліквідації керуючої компанії за рішенням суду, в тому числі у зв'язку з визнанням її банкрутом.
 
166. 2. У разі припинення дії договору про створення індустріального парку керуюча компанія зобов'язана повернути ініціатору створення індустріального парку земельні ділянки, які не були відчужені у власність учасників, а також об'єкти на умовах, зазначених у договорі. Якщо керуюча компанія допустила погіршення стану земельної ділянки та/або об'єктів, розміщених на цій ділянці або їх загибель, вона повинна відшкодувати ініціатору створення індустріального парку збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель об'єктів сталися не з вини керуючої компанії.
 
167. 3. У разі розірвання договору з керуючою компанією через невиконання його положення ініціатор створення індустріального парку проводить повторний конкурс на визначення керуючої компанії.
 
168. Стаття 23. Вирішення спорів з питань виконання договорів щодо створення і діяльності індустріальних парків.
 
169. 1. Спори, що виникають з питань виконання договорів про створення та діяльність індустріального парку, вирішуються сторонами відповідного договору.
 
170. Спірні питання, щодо яких сторони не дійшли згоди, розглядаються у судовому порядку відповідно до законодавства України.
 
171. 2. Спори, що виникають з питань виконання умов договорів про здійснення господарської діяльності на території парку за участю нерезидентів, вирішуються в порядку, передбаченому законодавством України і можуть розглядатися міжнародним арбітражним судом за місцем, обумовленим сторонами у договорі.
 
172. 3. У разі порушення умов договору сторони мають право вимагати розірвання договору у порядку, встановленому законодавством України.
 
173. РОЗДІЛ 6. ОСНОВНІ ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ІНІЦІАТОРА ТА КЕРУЮЧОЇ КОМПАНІЇ ІНДУСТРІАЛЬНОГО ПАРКУ
 
174. Стаття 24. Права і обов’язки ініціатора створення індустріального парку.
 
175. 1. Ініціатор має право:
 
176. - здійснювати контроль за дотриманням керуючою компанією умов договору;
 
177. - надавати виключне право на створення інфраструктури (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єкта, що розміщені на земельній ділянці, відведеній в установленому законом порядку для створення індустріального парку;
 
178. - вимагати від керуючої компанії дотримання концепції створення та діяльності індустріального парку та генерального плану розташування об'єктів;
 
179. - вимагати дострокового розірвання договору в разі порушення керуючою компанією умов договору;
 
180. - вимагати звіт про використання амортизаційних відрахувань;
 
181. - вимагати від керуючої компанії відшкодування збитків у разі погіршення стану об'єкта або земельної ділянки, яке сталося з вини керуючої компанії;
 
182. - за зверненням керуючої компанії здійснити заходи щодо розширення території індустріального парку, якщо у межах наявної території неможливо розмістити нових учасників.
 
183. 2. Ініціатор зобов'язаний:
 
184. - передати керуючій компанії земельну ділянку та розташовані на ній об'єкти у стані та строки, передбачені договором про створення та діяльність індустріального парку;
 
185. - зберігати комерційну таємницю керуючої компанії;
 
186. - не втручатися у поточну господарську діяльність керуючої компанії та учасників індустріального парку;
 
187. - узгоджувати невід'ємні поліпшення щодо його майна, переданого у користування керуючій компанії;
 
188. - здійснювати контроль за дотриманням концепції створення та діяльності індустріального парку та генерального плану розташування об'єктів, щоквартально заслуховувати звіт керуючої компанії про виконання бізнес-плану;
 
189. - при укладенні договору передбачити в його умовах використання в діяльності, пов'язаної із створенням та діяльністю індустріального парку, працівників - громадян України, у тому числі і звільнених у зв'язку з ліквідацією державного або комунального підприємства, майно якого надано в користування керуючій компанії.
 
190. 3. Ініціатор має також інші права і обов'язки, передбачені договором про створення та діяльність індустріального парку та законодавством України.
 
191. Стаття 25. Права і обов'язки керуючої компанії індустріального парку
 
192. 1. Керуюча компанія має право:
 
193. - здійснювати господарську діяльність відповідно до чинного законодавства з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом;
 
194. - вимагати розірвання договору у разі порушення ініціатором умов договору і відшкодування збитків, завданих невиконанням умов договору;
 
195. - на продовження строку дії договору у разі виконання його умов;
 
196. - отримувати плату за вироблені товари (роботи, послуги) згідно з умовами договору;
 
197. - використовувати амортизаційні відрахування на відновлення основних фондів, отриманих у користування;
 
198. - на контрактній основі залучати до виконання спеціальних робіт на території індустріального парку третіх осіб. При цьому керуюча компанія несе відповідальність за виконання такими особами умов договору та законодавства України;
 
199. - звертатися до ініціатора створення індустріального парку з пропозицією щодо коригування концепції та генерального плану забудови території індустріального парку, погодження змін бізнес-плану;
 
200. - ініціювати розгляд питання стосовно розширення території індустріального парку у разі, якщо у межах наявної території неможливо розмістити нових учасників.
 
201. 2. Керуюча компанія зобов'язана:
 
202. - виконувати умови договору про створення індустріального парку;
 
203. - забезпечувати виконання проекту бізнес-плану створення та діяльності індустріального парку та генерального плану розташування об'єктів;
 
204. - залучати нових учасників індустріального парку, укладати з ними договори;
 
205. - одержувати дозволи та погодження в органах державної влади, місцевого самоврядування для здійснення будівництва виробничих та інших приміщень, необхідних для ведення господарської діяльності учасниками індустріального парку, представляти їх інтереси у стосунках із дозвільними органами та службами;
 
206. - використовувати на території індустріального парку новітні технології, сучасні матеріали і техніку;
 
207. - впроваджувати передові енерго- і ресурсозберігаючі технології, в тому числі для переробки побутових та виробничих відходів;
 
208. - узгоджувати невід'ємні поліпшення щодо майна, переданого ініціатором у користування керуючій компанії;
 
209. - утримувати земельну ділянку та об'єкти в належному стані;
 
210. - після закінчення строку, на який було укладено договір, передати земельну ділянку разом з об'єктами інфраструктури, що розташовані на ній, в належному стані ініціатору створення індустріального парку відповідно до умов договору.
 
211. 3. Керуюча компанія має також інші права та обов'язки, передбачені договором про створення індустріального парку та законодавством України.
 
212. Розділ 7. ГОСПОДАРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ НА ТЕРИТОРІЇ ІНДУСТРІАЛЬНОГО ПАРКУ
 
213. Стаття 26. Умови здійснення господарської діяльності на території індустріального парку.
 
214. Учасники індустріального парку здійснюють свою господарську діяльність відповідно до Цивільного Кодексу України, Господарського Кодексу України, Земельного Кодексу України, інших законів, а також положень цього закону, Концепції індустріального парку затвердженої ініціатором, договору на створення та діяльність індустріального парку, договору про господарську діяльність на території індустріального парку.
 
215. Стаття 27. Договір про здійснення господарської діяльності на території індустріального парку.
 
216. Договір про здійснення господарської діяльності на території індустріального парку укладається між керуючою компанією та учасником індустріального парку.
 
217. 1. Істотними умовами договору про здійснення господарської діяльності на території індустріального парку є:
 
218. а) види діяльності, роботи, послуги, які здійснюються за умовами договору про здійснення господарської діяльності на території індустріального парку;
 
219. б) переважне використання праці працівників - громадян України;
 
220. в) умови та обсяги поліпшення об'єктів, що розміщені на земельній ділянці, на території якої створюється індустріальний парк;
 
221. г) відповідальність за виконання сторонами зобов'язань;
 
222. д) порядок продовження і припинення дії договору про здійснення господарської діяльності на території індустріального парку;
 
223. е) права і обов'язки керуючої компанії та учасника індустріального парку;
 
224. є) порядок вирішення спорів між сторонами.
 
225. 2. Об’єкти інфраструктури індустріального парку, які надані керуючій компанії у користування (управління), учаснику індустріального парку не передаються.
 
226. 3 Договір про здійснення господарської діяльності на території індустріального парку припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, якщо сторони не домовились про його пролонгацію.
 
227. Договір може бути припинений достроково у разі:
 
228. а) невиконання однією із сторін взятих на себе зобов’язань за договором;
 
229. б) ліквідації учасника індустріального парку.
 
230. 4. У разі визнання учасника індустріального парку банкрутом він відповідає за своїми борговими зобов’язаннями майном, яке належить йому на праві власності, відповідно до законодавства України.
 
231. Стаття 28. Правовий режим майна учасників господарської діяльності на території індустріального парку.
 
232. 1. Створені керуючою компанією за рахунок власних чи запозичених коштів на території індустріального парку об’єкти інфраструктури є власністю керуючої компанії. Використання таких об’єктів здійснюється відповідно до договору на здійснення господарської діяльності між керуючою компанією і учасником індустріального парку.
 
233. 2. В разі відчуження учаснику індустріального парку земельної ділянки у власність розташовані на такій ділянці об’єкти інфраструктури не передаються у власність учасника індустріального парку, а залишаються у власності керуючої компанії.
 
234. 3. Створені на території індустріального парку майнові об’єкти і цілісні майнові комплекси належать учасникам господарської діяльності індустріального парку на праві власності.
 
235. 4. В разі припинення діяльності індустріального парку правовий режим майна ініціатора, керуючої компанії, учасників індустріального парку визначається відповідно до вимог чинного законодавства та договорів на створення та діяльність індустріального парку.
 
236. Стаття 29. Облік та звітність учасників господарської діяльності на території індустріального парку.
 
237. Бухгалтерський облік та фінансова звітність щодо діяльності, що пов'язана із створенням і діяльністю індустріального парку, ведеться відповідно до законодавства України та з урахуванням цього закону.
 
238. Розділ 8. ДЕРЖАВНЕ СТИМУЛЮВАННЯ ІНДУСТРІАЛЬНИХ ПАРКІВ
 
239. Стаття 30. Державні преференції для створення індустріальних парків
 
240. 1. Керуючій компанії індустріального парку встановлюються такі види державного стимулювання:
 
241. а) надання фінансової підтримки шляхом повної або часткової компенсації відсоткової ставки за залученими в національній валюті банківськими кредитами для виконання робіт з будівництва доріг і потужностей з водопостачання, водовідведення, каналізації та очистки води, з впровадження передових енерго- і ресурсозберігаючих технологій, переробки побутових та виробничих відходів на термін 5 років з початку реалізації програми (бізнес-плану). В разі користування іноземними кредитами компенсація відсоткової ставки здійснюється в національній валюті України за офіційним курсом, встановленим на дату сплати таких відсотків;
 
242. б) звільняються від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва у разі вилучення (викупу) земель сільськогосподарського призначення для індустріального парку;
 
243. в) застосування додаткової норми прискореної амортизації нових основних фондів групи 3 і 4 в межах виконання проекту (бізнес-плану) створення та діяльності індустріального парку.
 
244. Стаття 31. Державні преференції учасникам індустріального парку.
 
245. 1. Для учасників індустріального парку, що уклали договір з керуючою компанією, встановлюються такі окремі види державного стимулювання:
 
246. а) звільняються від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва у разі вилучення (викупу) земель сільськогосподарського призначення для індустріального парку;
 
247. б) звільняються від сплати митних зборів з імпорту нового високотехнологічного обладнання, яке не виробляється в Україні та ввозиться для виробничої діяльності на території індустріального парку;
 
248. в) одержують через посередництво керуючої компанії всі дозволи органів державної влади та місцевого самоврядування на будівництво об’єктів виробничого призначення та інших споруд, необхідних для здійснення господарської діяльності;
 
249. г) звільняються від сплати внесків на спорудження об’єктів інженерної і соціальної інфраструктури у населених пунктах;
 
250. 2. Місцева підтримка учасникам індустріального парку надається в межах коштів місцевих бюджетів та відповідно до законодавства України.
 
251. Розділ 9. ЛІКВІДАЦІЯ ІНДУСТРІАЛЬНИХ ПАРКІВ
 
252. Стаття 32. Підстави ліквідації індустріальних парків
 
253. 1. Індустріальний парк ліквідується, якщо:
 
254. а) протягом трьох років після прийняття рішення про його створення не розпочато реалізацію Концепції створення та діяльності індустріального парку;
 
255. б) всі учасники припинили свою господарську діяльність;
 
256. Стаття 33. Порядок ліквідації індустріальних парків
 
257. 1. Рішення про ліквідацію індустріальних парків приймається ініціатором створення індустріального парку.
 
258. 2. Ліквідація індустріального парку не є підставою для ліквідації керуючої компанії. В разі прийняття відповідного рішення щодо керуючих компаній державної та комунальної форми власності, їх ліквідація здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством.
 
259. Розділ 10. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
260. 1. Цей закон набирає чинності з дня його опублікування.
 
261. 2. Внести такі зміни до Земельного кодексу України:
 
262. 1) Главу 13 Земельного кодексу України доповнити статтею 66-1 такого змісту:
 
263. Стаття 66-1. Землі індустріальних парків
 
264. 1. Землі індустріальних парків належать до земель промисловості.
 
265. 2. Вибір земельних ділянок для індустріального парку має здійснюватися на основі містобудівної документації, земельно-кадастрової інвентаризації земель населених пунктів, технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна на земельних ділянках, землевпорядної документації.
 
266. 3. Для створення індустріальних парків площа земельних ділянок має бути не менше 7 га.
 
267. 4. Відведення земельних ділянок на території індустріальних парків здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння.
 
268. 2) статтю 93 доповнити частиною такого змісту:
 
269. "9. У разі створення індустріального парку на землях державної чи комунальної власності земельна ділянка надається в оренду на строк не менше 30 років".
 
270. 3) статтю 124 доповнити новою частиною такого змісту:
 
271. "5. Керуюча компанія індустріального парку має право без додаткового погодження з орендодавцем передавати у суборенду учасникам індустріального парку надану їй із земель державної чи комунальної власності у довгострокову оренду земельну ділянку для облаштування і освоєння території індустріального парку".
 
272. 4) частину другу статті 134 доповнити абзацом двадцятим такого змісту:
 
273. " створення на таких ділянках індустріальних парків".
 
274. 3. Кабінету Міністрів України у місячний строк після опублікування цього закону:
 
275. а) підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України та Президенту України пропозиції про внесення змін до законодавчих актів, що випливають із цього закону;
 
276. б) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим законом;
 
277. в) внести зміни і доповнення у нормативно-правові акти з питань проведення земельних торгів, що випливають з цього закону.