Кількість абзаців - 129 Таблиця поправок


Про внесення змін до Закону України ''Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз'' (Друге читання)

№ п.п. Редакція, прийнята в першому читанні Пропозиції Висновки Остаточна редакція
0. Проект
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про внесення змін до Закону України "Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз"
 		 -1- Бахтеєва Т.Д.
 Доповнити назву Закону словами "та інших законодавчих актів України".
 		Враховано   Проект
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про внесення змін до Закону України "Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз" та інших законодавчих актів України
 
1. Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
 		    Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
 
2. Внести зміни до Закону України "Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз" (Відомості Верховної Ради, 2001, № 49, ст.258; 2002, № 46, ст.347; 2005, № 11, ст.198; 2005, № 13, ст. 232; 2006, № 34, ст.292), виклавши його в такій редакції:
 		    1. Закон України "Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 49, ст. 258; 2002 р., № 46, ст. 347; 2005 р., № 11, ст. 198, № 13, ст. 232; 2006 р., № 34, ст. 292; 2009 р., № 36-37, ст. 511, № 38, ст. 535) викласти в такій редакції:
 
3. "Закон України
"Про протидію захворюванню на туберкульоз"
 		    "Закон України
Про протидію захворюванню на туберкульоз
 
4. Цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності, спрямованої на протидію виникненню і поширенню захворювання на туберкульоз, забезпечення медичної допомоги хворим на туберкульоз і встановлює права, обов'язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері протидії зазначеному захворюванню.
 		    Цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності, спрямованої на протидію виникненню і поширенню захворювання на туберкульоз, забезпечення медичної допомоги хворим на туберкульоз, і встановлює права, обов'язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері протидії захворюванню на туберкульоз.
 
5. Розділ ІЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
 		    Розділ ІЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
6. Стаття 1. Визначення термінів
 		 -2- Кармазін Ю.А.
 Пронумерувати всі окремі частини тексту в статті 1, 3, 4, 5, 6, 7 та абзаци статей 1, 4, 5, 6, 7.
Замінити нумерацію підпунктів з 1.1. на 1).
 		Враховано   Стаття 1. Визначення термінів
 
7. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:
 		    1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
 
8. виявлення випадків захворювання на туберкульоз - діяльність, спрямована на ідентифікацію активних форм туберкульозу за допомогою методів променевої діагностики, туберкулінодіагностики, мікроскопії мазка та анкетування;
 		 -3- Бахтеєва Т.Д.
 Абзац другий статті 1 виключити оскільки виявлення випадків захворювання на туберкульоз це один із видів медичної допомоги та медичного обслуговування, термінологічно визначених Основами законодавства України про охорону здоров‘я.
 		Враховано      
9. госпіталізація - поміщення особи, хворої на туберкульоз, або особи, щодо якої існує підозра, що вона хвора на туберкульоз, до спеціалізованого стаціонарного медичного закладу (відділення) з метою діагностики, лікування чи ізоляції;
 		    1) госпіталізація - поміщення особи, хворої на туберкульоз, або особи, щодо якої існує підозра захворювання на туберкульоз, до стаціонарного відділення протитуберкульозного закладу з метою діагностики, лікування чи ізоляції;
 
10. ізоляція - відокремлення особи, хворої на заразну форму туберкульозу, чи особи, щодо якої існує підозра, що вона хвора на заразну форму туберкульозу, від оточуючих з метою унеможливлення передачі інфекції іншим особам;
 		 -4- Бахтеєва Т.Д.
 Абзац четвертий статті 1 викласти в такій редакції:
"ізоляція – відокремлення від оточуючих особи, хворої на заразну форму туберкульозу, з метою унеможливлення передачі інфекції іншим особам, надання медичної допомоги та здійснення контролю за дотриманням протиепідемічного режиму цією особою".
 		Враховано   2) ізоляція – відокремлення від оточуючих особи, хворої на заразну форму туберкульозу, з метою унеможливлення передачі інфекції іншим особам, надання медичної допомоги та здійснення контролю за дотриманням протиепідемічного режиму цією особою;
3) інфекційний контроль за туберкульозом – система організаційних, протиепідемічних та профілактичних заходів, встановлена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, у стандарті інфекційного контролю за туберкульозом, спрямована на запобігання виникненню туберкульозу та зниження ймовірності інфікування мікобактеріями туберкульозу осіб у лікувально-профілактичних закладах, місцях довгострокового перебування людей та проживання хворих на туберкульоз;
 
    -5- Григорович Л.С.
 Доповнити статтю 1 терміном "інфекційний контроль за туберкульозом" та дати йому таке визначення:
"інфекційний контроль за туберкульозом – система організаційних, протиепідемічних та профілактичних заходів, встановлена центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров‘я у стандарті інфекційного контролю за туберкульозом, що спрямована на запобігання виникнення туберкульозу та зниження ймовірності передачі мікобактерій туберкульозу особам у лікувально-профілактичних закладах, місцях довгострокового перебування людей та проживання хворих на туберкульоз".
 		Враховано    
11. контактна особа - особа, яка перебувала у безпосередньому близькому контакті з людиною або твариною, хворою на активну форму туберкульозу, і внаслідок цього має ризик зараження туберкульозом через забруднене збудниками туберкульозу повітря або іншим шляхом;
 		 -6- Гайдаєв Ю.О.
 В абзаці п‘ятому статті 1 слово "перебувала" замінити словами "перебуває та/або перебувала" та виключити слова "безпосередньому близькому" і "через забруднене збудниками туберкульозу повітря або іншим шляхом".
 		Враховано   4) контактна особа - особа, яка перебуває та/або перебувала у контакті з людиною чи твариною, хворою на заразну форму туберкульозу, і внаслідок цього має ризик зараження туберкульозом;
 
12. мультирезистентний туберкульоз (туберкульоз з множинною медикаментозною стійкістю) - захворювання на туберкульоз, зумовлене штамами мікобактерій туберкульозу, що одночасно є стійкими до дії ізоніазиду та рифампіцину, незалежно від стійкості до дії інших протитуберкульозних препаратів. Специфічним випадком мультирезистентного туберкульозу (туберкульозу з множинною медикаментозною стійкістю) є туберкульоз з розширеною медикаментозною стійкістю, для якого, окрім стійкості мікобактерій до ізоніазиду та рифампіцину, є характерною також стійкість до одного з препаратів класу фторхінолонів та принаймні до одного з таких протитуберкульозних препаратів другого ряду як канаміцин, капреоміцин або амікацин;
 		 -7- Григорович Л.С.
 Абзац шостий статті 1 виключити, оскільки термін "мультирезистентний туберкульоз" це суто медичний термін, який не впливає на предмет правового регулювання цього законопроекту.
 		Враховано      
13. особа, інфікована мікобактеріями туберкульозу - особа, в якої на фоні відсутності клінічних проявів захворювання за допомогою шкірного туберкулінового тесту виявлено позитивну імунну реакцію на туберкулін внаслідок зараження збудником туберкульозу, або антитіла до мікобактерії туберкульозу за допомогою серологічних тестів;
 		 -8- Григорович Л.С.
 У абзаці сьомому статті 1 виключити з визначення терміну "особа, інфікована мікобактеріями туберкульозу" слова – "за допомогою туберкулінодіагностики", "внаслідок зараження збудником туберкульозу" та "за допомогою серологічних тестів", оскільки застосовувані на сьогодні методи діагностики можуть змінюватися.
 		Враховано   5) особа, інфікована мікобактеріями туберкульозу, - особа, в якої за відсутності клінічних проявів захворювання виявлено позитивну імунну реакцію на туберкулін або антитіла до мікобактерії туберкульозу;
6) протиепідемічний режим – спеціальні протиепідемічні заходи (правила поведінки особи, хворої на заразну форму туберкульозу), встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, спрямовані на захист населення, у тому числі медичних та інших працівників, від зараження збудником туберкульозу;
 
    -9- Григорович Л.С.
 Доповнити статтю 1 терміном "протиепідемічний режим" та викласти його в такій редакції:
"протиепідемічний режим – спеціальні протиепідемічні заходи (правила поведінки особи, хворої на заразну форму туберкульозу), встановлені центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров‘я, спрямовані на захист населення, у тому числі медичних та інших працівників від зараження збудником туберкульозу".
 		Враховано    
14. пацієнт із підтвердженим діагнозом туберкульозу - особа з позитивною культурою мікобактерій туберкульозу або з позитивним результатом прямої мікроскопії мазка мокротиння на кислотостійкі бактерії, чи з діагнозом туберкульозу, що підтверджений за допомогою гістологічного методу. У випадках, встановлених стандартом надання медичної допомоги хворим на туберкульоз, що затверджується центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я, підтвердження діагнозу туберкульозу допускається також на основі результатів анамнезу, туберкулінодіагностики та клініко-рентгенологічних даних;
 		 -10- Гайдаєв Ю.О.
 Абзац восьмий статті 1 виключити.
 		Враховано      
15. пацієнт з неактивними туберкульозними змінами - особа, яка у минулому хворіла на туберкульоз, вилікувалась від нього та не становить загрози як джерело інфікування інших осіб;
 		 -11- Григорович Л.С.
 Абзац дев‘ятий статті 1 викласти в такій редакції:
"хворий на туберкульоз у стані ремісії – хворий на туберкульоз із неактивними залишковими проявами хвороби, який не несе загрози інфікування для контактних осіб, але потребує медичного (диспансерного) спостереження".
 		Враховано п. 14 частини першої статті 1 остаточної редакції законопроекту     
16. підозра на туберкульоз - наявність в особи будь-яких характерних для захворювання на туберкульоз симптомів чи ознак, зокрема, кашлю, що триває протягом двох - трьох тижнів і довше, причину якого не можна пояснити;
 		 -12- Гайдаєв Ю.О.
 Абзац десятий статті 1 виключити.
 		Враховано   7) протитуберкульозні заклади – лікувально-профілактичні заклади охорони здоров'я (протитуберкульозні диспансери, лікарні, санаторно-курортні, інші заклади) чи їх структурні підрозділи, в яких надається медична допомога хворим на туберкульоз. Перелік протитуберкульозних закладів затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я;
 
17. протитуберкульозні заходи - комплекс соціально-економічних, організаційних, лікувально-профілактичних, санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів щодо захисту населення від туберкульозу, спрямованих на забезпечення профілактики, виявлення, діагностики, лікування (терапії), медичного (диспансерного) нагляду та реабілітації хворих на туберкульоз, що розробляються з урахуванням відповідних міжнародних стандартів і здійснюються відповідно до цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері протидії захворюванню на туберкульоз;
 		 -13- Гайдаєв Ю.О.
 В абзаці одинадцятому статті 1 виключити слова " (терапії)" та " (диспансерного)", а також слова "що розробляються з урахуванням відповідних міжнародних стандартів і здійснюються відповідно до цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері протидії захворюванню на туберкульоз".
 		Враховано   8) протитуберкульозні заходи - комплекс соціально-економічних, організаційних, лікувально-профілактичних, санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів щодо захисту населення від туберкульозу, спрямованих на профілактику, виявлення, діагностику, лікування та реабілітацію хворих на туберкульоз;
 
18. протитуберкульозні медичні заклади - спеціалізовані заклади охорони здоров'я та спеціалізовані протитуберкульозні підрозділи закладів охорони здоров’я загального профілю (відділення, кабінети тощо), що здійснюють діагностику туберкульозу та надають лікувально-профілактичну (стаціонарну та амбулаторну) допомогу хворим на туберкульоз;
 		 -14- Бахтеєва Т.Д.
 Абзац дванадцятий статті 1 викласти в такій редакції:
"протитуберкульозні заклади – лікувально-профілактичні заклади охорони здоров'я (протитуберкульозні диспансери, лікарні, санаторно-курортні, інші заклади), чи їх структурні підрозділи, де надається медична допомога хворим на туберкульоз. Перелік протитуберкульозних закладів затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я".
 		Враховано п. 7 частини першої статті 1 остаточної редакції законопроекту  9) рецидив туберкульозу - активізація туберкульозу, підтверджена виділенням культури мікобактерій або наявністю клінічних та рентгенологічних ознак туберкульозу, в осіб, які раніше хворіли на туберкульоз і вважалися вилікуваними;
 
19. система епідеміологічного моніторингу захворювання на туберкульоз - постійно діюча державна система спостереження, що використовується для аналізу стану поширення захворювання на туберкульоз, його впливу на соціальну та економічну ситуацію у державі, на стан здоров’я населення в цілому та для оцінки ефективності протитуберкульозних заходів;
 		    10) система епідеміологічного моніторингу захворювання на туберкульоз - постійно діюча державна система спостереження, що використовується для аналізу стану поширення захворювання на туберкульоз, його впливу на соціальну та економічну ситуацію в державі, на стан здоров’я населення та для оцінки ефективності протитуберкульозних заходів;
 
20. туберкулінодіагностика - специфічний діагностичний тест, що проводиться за допомогою внутрішньошкірного введення людині туберкуліну, і використовується для виявлення осіб, які отримали сенсибілізацію антигенами мікобактерій туберкульозу внаслідок інфікування цим збудником з навколишнього середовища чи після введення протитуберкульозної вакцини;
 		 -15- Бахтеєва Т.Д.
 Абзац чотирнадцятий статті 1 викласти в такій редакції:
"туберкулінодіагностика - діагностичний тест, що проводиться для своєчасного виявлення осіб, інфікованих мікобактеріями туберкульозу, та хворих на туберкульоз спеціально підготовленими медичними працівниками в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров‘я".
 		Враховано   11) туберкулінодіагностика - діагностичний тест, що проводиться для своєчасного виявлення осіб, інфікованих мікобактеріями туберкульозу та хворих на туберкульоз спеціально підготовленими медичними працівниками в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я;
 
21. туберкульоз - інфекційне захворювання, що зумовлюється мікобактеріями туберкульозу, в більшості випадків передається від хворої людини повітряно-крапельним шляхом і характеризується ураженням легень та/або інших органів, яке, в разі несвоєчасного й такого, що не відповідає науково обґрунтованим стандартам, лікування призводить до стійкої втрати працездатності та передчасної смерті;
 		 -16- Бахтеєва Т.Д.
 Абзац п‘ятнадцятий статті 1 викласти в такій редакції:
"туберкульоз – соціально небезпечна інфекційна хвороба, що викликається мікобактеріями туберкульозу".
 		Враховано   12) туберкульоз – соціально небезпечна інфекційна хвороба, що викликається мікобактеріями туберкульозу;
 
22. хворий з рецидивом туберкульозу - особа, яка раніше пройшла повний курс протитуберкульозної терапії та була зареєстрована як така, що вилікувалася чи пройшла повний курс лікування, але в якої після цього з’явилося виділення мікобактерій туберкульозу, підтверджене за допомогою бактеріоскопічного дослідження чи виділення культури мікобактерій, або зареєстровано клінічні та рентгенологічні ознаки активного туберкульозу;
 		 -17- Бахтеєва Т.Д.
 Абзац шістнадцятий статті 1 викласти в такій редакції:
"рецидив туберкульозу - активізація туберкульозу, підтверджена виділенням культури мікобактерій або наявністю клінічних та рентгенологічних ознак туберкульозу, в осіб, які раніше хворіли на туберкульоз і вважалися вилікуваними".
 		Враховано п. 9 частини першої статті 1 остаточної редакції законопроекту     
23. хворий на активну форму туберкульозу - особа із захворюванням на туберкульоз, ознаки активності процесу якого підтверджено в результаті проведення клінічних, лабораторних, рентгенологічних досліджень;
 		 -18- Карпук В.Г.
 Абзац сімнадцятий статті 1 виключити, змінивши в остаточній редакції законопроекту слова "хворий на активну форму туберкульозу" у всіх відмінках замінити словами "хворий на заразну форму туберкульозу" у відповідних відмінках, оскільки активна форма туберкульозу не завжди є заразною, а для правовідносин, що регулюються цим законом, має значення чи становить хворий на туберкульоз загрозу для оточуючих як джерело інфекції, чи ні. Аналогічний підхід застосовується й в міжнародній практиці.
 		Враховано      
24. хворий на туберкульоз - особа, діагноз туберкульозу в якої підтверджений за допомогою мікробіологічного дослідження та/або встановлений лікарем на основі клініко-рентгенологічних даних;
 		 -19- Григорович Л.С.
 Абзац вісімнадцятий статті 1 виключити.
 		Враховано      
25. хворий на заразну форму туберкульозу - хворий на туберкульоз, у виділеннях якого виявляють мікобактерії туберкульозу, і який є джерелом інфекції для інших осіб, які з ним контактують;
 		 -20- Бахтеєва Т.Д.
 В абзаці дев’ятнадцятому статті 1 слова "у виділеннях якого" замінити словами "у мокротинні якого".
 		Враховано   13) хворий на заразну форму туберкульозу - хворий на туберкульоз, у мокротинні якого виявляються мікобактерії туберкульозу, який є джерелом інфекції для осіб, які з ним контактують;
14) хворий на туберкульоз у стані ремісії – хворий на туберкульоз із неактивними залишковими проявами хвороби, який не несе загрози інфікування для контактних осіб, але потребує медичного (диспансерного) спостереження;
 
26. хворий на позалегеневий туберкульоз - хворий з туберкульозом інших, ніж легені, органів, зокрема, плеври, лімфатичних вузлів, органів черевної порожнини, сечостатевої системи, шкіри, суглобів та кісток, оболонок головного та спинного мозку;
 		 -21- Гайдаєв Ю.О.
 Абзац двадцятий статті 1 виключити, оскільки термін "хворий на позалегеневий туберкульоз" надалі не використовується у тексті законопроекту.
 		Враховано      
27. хіміопрофілактика туберкульозу (далі - хіміопрофілактика) - застосування протитуберкульозних лікарських засобів з метою попередження захворювання на туберкульоз у контактних осіб та осіб, які мають прояви латентної туберкульозної інфекції;
 		 -22- Григорович Л.С.
 Абзац двадцять перший статті 1 викласти в такій редакції:
"хіміопрофілактика туберкульозу - застосування протитуберкульозних лікарських засобів з метою профілактики захворювання на туберкульоз та його рецидивів".
 		Враховано   15) хіміопрофілактика туберкульозу - застосування протитуберкульозних лікарських засобів з метою профілактики захворювання на туберкульоз та його рецидивів.
 
28. хворий на хронічний туберкульоз - особа, в якої в кінці повторного курсу лікування продовжують зберігатися позитивний результат бактеріоскопічного дослідження мокротиння на наявність збудника туберкульозу або клінічні та рентгенологічні прояви цього захворювання.
 		 -23- Бахтеєва Т.Д.
 Абзац двадцять другий статті 1 виключити, оскільки термін "хворий на хронічний туберкульоз" надалі не використовується у тексті законопроекту.
 		Враховано      
29. Стаття 2. Законодавство у сфері протидії захворюванню на туберкульоз
 		    Стаття 2. Законодавство у сфері протидії захворюванню на туберкульоз
 
30. 1. Законодавство України у сфері протидії захворюванню на туберкульоз складається цього Закону та інших нормативно-правових актів.
 		 -24- Карпук В.Г.
 Пункт 1 статті 2 викласти в такій редакції:
"1. Законодавство України у сфері протидії захворюванню на туберкульоз складається з Основ законодавства України про охорону здоров'я, законів України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ", "Про захист населення від інфекційних хвороб", цього Закону, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них".
 		Враховано   1. Законодавство України у сфері протидії захворюванню на туберкульоз складається з Основ законодавства України про охорону здоров'я, законів України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ", "Про захист населення від інфекційних хвороб", цього Закону, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.
 
31. 2. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України у сфері протидії захворюванню на туберкульоз, застосовуються правила міжнародного договору.
 		    2. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України у сфері протидії захворюванню на туберкульоз, застосовуються правила міжнародного договору.
 
32. Розділ ІІ ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА У СФЕРІ ПРОТИДІЇ ЗАХВОРЮВАННЮ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ, ЗАВДАННЯ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ І МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В ЦІЙ СФЕРІ
 		    Розділ ІІ ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА У СФЕРІ ПРОТИДІЇ ЗАХВОРЮВАННЮ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ, ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ ТА ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В ЦІЙ СФЕРІ
 
33. Стаття 3. Основні принципи державної політики у сфері протидії захворюванню на туберкульоз
 		    Стаття 3. Основні засади державної політики у сфері протидії захворюванню на туберкульоз
 
34. Протидія захворюванню на туберкульоз є невід'ємною складовою частиною політики щодо забезпечення безпеки суспільства та національної безпеки України. Здійснення протитуберкульозних заходів, забезпечення кожному громадянину в разі захворювання на туберкульоз безоплатності, доступності та рівних можливостей отримання відповідної медичної допомоги належать до пріоритетних завдань всіх центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.
 		 -25- Бахтеєва Т.Д.
 У першому реченні статті 3 слова "забезпечення безпеки суспільства та національної безпеки України" замінити словами "забезпечення якісної і доступної медичної допомоги, реалізації державних цільових програм лікування найбільш поширених небезпечних для здоров'я і життя людини захворювань, проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів з метою ранньої діагностики захворювань, надання гарантованого обсягу безоплатної медичної допомоги".
 		Враховано   1. Протидія захворюванню на туберкульоз є складовою державної політики щодо забезпечення якісної і доступної медичної допомоги, реалізації державних цільових програм лікування найбільш поширених небезпечних для здоров'я і життя людини захворювань, проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів з метою ранньої діагностики захворювань, надання гарантованого обсягу безоплатної медичної допомоги.
Здійснення протитуберкульозних заходів, забезпечення кожному громадянину в разі захворювання на туберкульоз безоплатності, доступності та рівних можливостей отримання відповідної медичної допомоги належать до завдань центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.
Стаття 4. Державні гарантії у сфері протидії поширенню захворювання на туберкульоз
1. Медична допомога, туберкулінодіагностика, хіміопрофілактика туберкульозу (далі - хіміопрофілактика) та санаторно-курортне лікування хворих на туберкульоз у державних і комунальних закладах охорони здоров'я здійснюються (надаються) безоплатно.
2. Під час лікування хворі на туберкульоз безперебійно та безоплатно забезпечуються протитуберкульозними препаратами відповідно до їх переліку і обсягів, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
3. Хворі на туберкульоз, а також малолітні і неповнолітні особи, інфіковані мікобактеріями туберкульозу, під час стаціонарного чи санаторно-курортного лікування у протитуберкульозних закладах безоплатно забезпечуються харчуванням за нормами, встановленими Кабінетом Міністрів України.
 
    -26- Маньковський Г.В.
Самофалов Г.Г.
 Доповнити законопроект статтею такого змісту:
"Державні гарантії у сфері протидії поширенню захворювання на туберкульоз
1.Медична допомога, туберкулінодіагностика, хіміопрофілактика туберкульозу (далі - хіміопрофілактика) та санаторно-курортне лікування хворих на туберкульоз у державних і комунальних закладах охорони здоров'я здійснюються (надаються) безоплатно.
2. Під час лікування хворі на туберкульоз безперебійно та безоплатно забезпечуються протитуберкульозними препаратами відповідно до їх переліку і обсягів, затверджених центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров‘я.
3. Хворі на туберкульозу, а також малолітні і неповнолітні особи, інфіковані мікобактеріями туберкульозу, під час стаціонарного чи санаторно-курортного лікування у протитуберкульозних закладах безоплатно забезпечуються харчуванням за нормами, встановленими Кабінетом Міністрів України".
 		Враховано    
35. Стаття 4. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері протидії захворюванню на туберкульоз
 		 -27- Маньковський Г.В.
Самофалов Г.Г.
 Статтю 4 викласти в такій редакції:
"1. Кабінет Міністрів України у сфері протидії захворюванню на туберкульоз:
"1) відповідно до закону розробляє, затверджує та забезпечує виконання відповідних державних цільових програм;
2) спрямовує та координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади;
3) забезпечує проведення державної фінансової політики та вживає заходів щодо створення та удосконалення матеріально-технічної бази закладів охорони здоров'я, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, підприємств, установ та організацій, залучених до проведення протитуберкульозних заходів в частині проведення ними таких заходів;
4) забезпечує контроль за виконанням протитуберкульозних заходів органами виконавчої влади;
5) затверджує норми харчування у протитуберкульозних закладах відповідно для осіб, хворих на туберкульоз та малолітніх і неповнолітніх осіб, інфікованих мікобактеріями туберкульозу;
6) затверджує перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов‘язковим профілактичним медичним оглядам, порядок проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок;
7) здійснює інші повноваження, визначені законом".
 		Враховано у статті 5 остаточної редакції законопроекту  Стаття 5. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері протидії захворюванню на туберкульоз
 
36. Кабінет Міністрів України у сфері протидії захворюванню на туберкульоз:
 		    1. Кабінет Міністрів України у сфері протидії захворюванню на туберкульоз:
 
37. забезпечує координацію та спрямування діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади щодо розробки та реалізації відповідних загальнодержавних та державних цільових програм;
 		    1) відповідно до закону розробляє, затверджує та забезпечує виконання відповідних державних цільових програм;
2) спрямовує та координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади;
 
38. в установленому законом порядку вживає заходів щодо належного фінансування та матеріально-технічного забезпечення закладів охорони здоров'я, підприємств, установ та організацій, залучених до проведення заходів, пов'язаних з профілактикою, діагностикою та лікуванням захворювання на туберкульоз, передбачених відповідними державними цільовими програмами;
 		    3) забезпечує реалізацію державної фінансової політики та вживає заходів щодо створення та удосконалення матеріально-технічної бази закладів охорони здоров'я, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, підприємств, установ та організацій, залучених до проведення протитуберкульозних заходів, у частині проведення ними таких заходів;
 
39. подає на розгляд Верховної Ради України проект загальнодержавної програми протидії захворюванню на туберкульоз;
 		       
40. забезпечує контроль за здійсненням протитуберкульозних заходів;
 		    4) забезпечує контроль за виконанням протитуберкульозних заходів органами виконавчої влади;
 
41. подає до Верховної Ради України щорічний звіт про хід та результати виконання загальнодержавної програми протидії захворюванню на туберкульоз, стан захворюваності на туберкульоз та смертності від нього;
 		       
42. затверджує порядок ведення Єдиного загальнодержавного реєстру хворих на туберкульоз;
 		    5) затверджує норми харчування у протитуберкульозних закладах відповідно для осіб, хворих на туберкульоз, та малолітніх і неповнолітніх осіб, інфікованих мікобактеріями туберкульозу;
6) затверджує перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов‘язковим профілактичним медичним оглядам, порядок проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок;
 
43. вирішує інші питання у межах повноважень, визначених законом.
 		    7) здійснює інші повноваження, визначені законом.
 
44. Стаття 5. Повноваження центрального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров'я в сфері протидії захворюванню на туберкульоз
 		    Стаття 6. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, у сфері протидії захворюванню на туберкульоз
 
45. Центральний орган виконавчої влади в галузі охорони здоров'я:
 		    1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я:
 
46. з урахуванням пропозицій Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади розробляє та подає на затвердження Кабінету Міністрів України проект загальнодержавної програми протидії захворюванню на туберкульоз;
 		 -28- Гайдаєв Ю.О.
 Абзаци перший, другий та третій частини першої статті 5 привести у відповідність до Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" та викласти в такій редакції:
"1) забезпечує формування державної політики у сфері протидії туберкульозу;
2) узагальнює практику застосування законодавства у сфері протидії туберкульозу, розробляє пропозиції щодо його удосконалення та вносить в установленому порядку проекти відповідних нормативних актів;
3) забезпечує в межах компетенції нормативно-правове регулювання з питань надання медичної допомоги хворим на туберкульоз, туберкулінодіагностики, хіміопрофілактики та санаторно-курортного лікування хворих на туберкульоз, у тому числі затверджує:
порядок ведення реєстру хворих на туберкульоз та порядок обліку захворювань на туберкульоз;
форми відповідної облікової документації, порядок її видачі та заповнення;".
 		Враховано статті 6 остаточної редакції законопроекту  1) забезпечує формування державної політики у сфері протидії поширенню захворювання на туберкульоз;
 
47. здійснює моніторинг виконання загальнодержавної програми протидії захворюванню на туберкульоз та інформує про його результати Кабінет Міністрів України;
 		    2) узагальнює практику застосування законодавства у сфері протидії захворюванню на туберкульоз, розробляє пропозиції щодо його удосконалення та вносить в установленому порядку проекти відповідних нормативних актів;
 
48. відповідно до повноважень затверджує відповідні санітарні норми; загальнообов’язковий порядок ведення статистичного обліку та звітності у сфері протидії захворюванню на туберкульоз та форми відповідних облікових і звітних документів; стандарти обстеження, лікування хворих на туберкульоз; порядок медичного (диспансерного) нагляду за хворими на туберкульоз, особами, інфікованими мікобактеріями туберкульозу, та контактними особами; методи діагностики та профілактики захворювання на туберкульоз; порядок проведення епідеміологічного розслідування випадків захворювання на туберкульоз та інші нормативно-правові акти;
 		    3) забезпечує в межах своїх повноважень нормативно-правове регулювання з питань надання медичної допомоги хворим на туберкульоз, туберкулінодіагностики, хіміопрофілактики та санаторно-курортного лікування хворих на туберкульоз, у тому числі затверджує:
порядок ведення реєстру хворих на туберкульоз та порядок обліку захворювань на туберкульоз;
форми відповідної облікової документації, порядок її видачі та заповнення;
 
49. за погодженням з іншими центральними органами виконавчої влади визначає перелік робіт, при здійсненні яких має місце можливість передачі захворювання на туберкульоз іншим особам; порядок і терміни проведення профілактичних медичних оглядів осіб, які поступають на роботи або виконують роботи, при здійсненні яких має місце можливість передачі захворювання на туберкульоз іншим особам, та перелік застосовуваних при здійсненні таких оглядів клінічних, рентгенологічних та лабораторних досліджень; зазначені у пункті 2.6 статті частини другої статті 8 цього Закону групи населення, які піддаються високому ризику захворювання та туберкульоз і підлягають зазначеним у частині другій статті 8 цього Закону профілактичним медичним оглядам;
 		 -29- Бахтеєва Т.Д.
 Абзац четвертий частини першої статті 5 викласти у такій редакції:
"визначає, у тому числі за погодженням з відповідними центральними органами виконавчої влади у сфері освіти, з питань виконання покарань, правила та періодичність проведення обов‘язкових профілактичних медичних оглядів на туберкульоз осіб, зазначених у частині третій статті 9 цього Закону, перелік застосовуваних при здійсненні таких оглядів клінічних, рентгенологічних та лабораторних досліджень, а також категорії осіб, віднесених до груп підвищеного ризику захворювання на туберкульоз".
 		Враховано статті 6 остаточної редакції законопроекту  4) визначає, у тому числі за погодженням з відповідними центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері освіти, з питань виконання покарань, правила та періодичність проведення обов‘язкових профілактичних медичних оглядів на туберкульоз осіб, зазначених у частині третій статті 9 цього Закону, перелік застосовуваних при здійсненні таких оглядів клінічних, рентгенологічних та лабораторних досліджень, а також категорії осіб, віднесених до груп підвищеного ризику захворювання на туберкульоз;
 
50. організовує ведення статистичного обліку захворювань на туберкульоз;
 		 -30- Григорович Л.С.
 Абзац п‘ятий частини першої статті 5 виключити.
 		Враховано      
51. аналізує і прогнозує епідемічну ситуацію в Україні та в окремих регіонах, розробляє обґрунтовані пропозиції щодо профілактики та зниження рівня захворюваності на туберкульоз і поліпшення епідемічної ситуації та подає їх на розгляд Кабінету Міністрів України;
 		    5) аналізує і прогнозує епідемічну ситуацію в Україні, у тому числі в окремих регіонах, розробляє пропозиції щодо здійснення профілактики і зниження рівня захворюваності на туберкульоз, поліпшення епідемічної ситуації та подає їх на розгляд Кабінету Міністрів України;
 
52. забезпечує функціонування системи епідеміологічного контролю захворювання на туберкульоз;
 		    6) забезпечує функціонування системи епідеміологічного моніторингу захворювання на туберкульоз;
 
53. бере участь у формуванні на умовах державного контракту державних замовлень на виробництво лікарських засобів, медичних імунобіологічних препаратів та дезінфекційних засобів, необхідних для лікування хворих та хіміопрофілактики туберкульозу, здійснення профілактичних та протиепідемічних заходів, організовує їх централізовану закупівлю за рахунок коштів Державного бюджету України, забезпечує розподіл між регіонами та контроль за їх раціональним використанням, а також формує державне замовлення на підготовку фахівців з профілактики та лікування туберкульозу;
 		 -31- Карпук В.Г.
 Абзац сьомий частини першої статті 5 розділити на три абзаци та викласти їх в такій редакції:
"здійснює відповідно до закону державні закупівлі, зокрема, медичного обладнання, медичних імунобіологічних препаратів та відповідних тестів для діагностики туберкульозу, протитуберкульозних препаратів для хіміопрофілактики та лікування туберкульозу;
вживає заходів для забезпечення створення у регіонах річного запасу протитуберкульозних препаратів і здійснює контроль за їх використанням;
формує і розміщує в установленому законом порядку державне замовлення на підготовку фахівців у сфері профілактики, діагностики та лікування туберкульозу;".
 		Враховано пп. 7, 8, 9 частини першої статті 6 остаточної редакції законопроекту  7) здійснює відповідно до закону державні закупівлі медичного обладнання, медичних імунобіологічних препаратів та відповідних тестів для діагностики туберкульозу, протитуберкульозних препаратів для хіміопрофілактики та лікування туберкульозу;
8) вживає заходів для забезпечення створення в регіонах річного запасу протитуберкульозних препаратів і здійснює контроль за їх використанням;
9) формує і розміщує в установленому законом порядку державне замовлення на підготовку фахівців у сфері профілактики, діагностики та лікування туберкульозу;
 
54. визначає перелік протитуберкульозних медичних закладів;
 		    10) визначає перелік протитуберкульозних закладів;
 
55. здійснює міжгалузеву взаємодію з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади у сфері протидії захворюванню на туберкульоз;
 		 -32- Бахтеєва Т.Д.
 Абзац дев‘ятий частини першої статті 5 виключити (це повноваження Кабінету Міністрів України).
 		Враховано      
56. організовує інформування населення з питань запобігання виникненню та поширенню туберкульозу, а також забезпечує міністерства, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, установи державної санітарно-епідеміологічної служби інформацією про епідемічну ситуацію в Україні та у світі, щорічно інформує їх про прийняті санітарні норми та інші нормативно-правові акти щодо захисту населення від захворювання на туберкульоз;
 		 -33- Гайдаєв Ю.О.
 Абзац десятий частини першої статті 5 викласти в такій редакції:
"забезпечує інформування населення з питань запобігання виникненню та поширенню туберкульозу, епідемічної ситуації щодо захворюваності на туберкульоз в Україні та у світі".
 		Враховано п.11 частини першої статті 6 остаточної редакції законопроекту  11) забезпечує інформування населення з питань запобігання виникненню та поширенню туберкульозу, епідемічної ситуації щодо захворюваності на туберкульоз в Україні та світі;
 
57. розробляє порядок ведення Єдиного загальнодержавного реєстру хворих на туберкульоз;
 		 -34- Бахтеєва Т.Д.
 Абзац одинадцятий статті 5 виключити.
 		Враховано      
58. вирішує інші питання у межах своєї компетенції.
 		    12) здійснює інші повноваження, визначені законом.
 
59. Стаття 6. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим і місцевих органів виконавчої влади у сфері протидії захворюванню на туберкульоз
 		 -35- Бахтеєва Т.Д.
 Статтю 6 викласти в такій редакції:
"1. Рада міністрів Автономної Республіки Крим і місцеві органи виконавчої влади у сфері протидії захворюванню на туберкульоз в межах своїх повноважень:
1) забезпечують реалізацію державної політики у сфері протидії захворюванню на туберкульоз, організовують розроблення і виконання відповідних регіональних та місцевих програм, беруть участь у розробленні та виконанні державних програм;
2) забезпечують відповідно до закону виконання заходів соціального захисту хворих на туберкульоз та малолітніх і неповнолітніх осіб, інфікованих мікобактеріями туберкульозу;
3) здійснюють протитуберкульозні заходи та контролюють їх виконання юридичними і фізичними особами;
4) інформують населення через засоби масової інформації про епідемічну ситуацію щодо захворюваності на туберкульоз у регіоні та заходи, що здійснюються з метою її поліпшення;
5) організують забезпечення кадровими, фінансовими та матеріально-технічними ресурсами комунальні протитуберкульозні заклади".
 		Враховано статті 7 остаточної редакції законопроекту  Стаття 7. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади у сфері протидії захворюванню на туберкульоз
 
60. Рада міністрів Автономної Республіки Крим і місцеві органи виконавчої влади у сфері протидії захворюванню на туберкульоз:
 		    1. Рада міністрів Автономної Республіки Крим і місцеві органи виконавчої влади у сфері протидії захворюванню на туберкульоз в межах своїх повноважень:
 
61. реалізують державну політику в сфері протидії захворюванню на туберкульоз шляхом участі у розробленні та виконанні відповідних загальнодержавних програм, організовують розроблення, подання на затвердження відповідними радами та виконання регіональних і місцевих програм з цього питання;
 		    1) забезпечують реалізацію державної політики у сфері протидії захворюванню на туберкульоз, організовують розроблення і виконання відповідних регіональних та місцевих програм, беруть участь у розробленні та виконанні державних програм;
 
62. забезпечують реалізацію передбачених законодавством заходів соціального захисту осіб, хворих на туберкульоз та інфікованих мікобактеріями туберкульозу, реалізацію прав зазначених осіб на таку, що відповідає встановленим стандартам, своєчасну, доступну та безоплатну медичну допомогу, необхідну для забезпечення лікування та хіміопрофілактики туберкульозу, та на отримання відповідних соціальних послуг, реалізацію встановленого законом права цих осіб на працю та реалізацію інших встановлених законом їх прав;
 		    2) забезпечують відповідно до закону виконання заходів соціального захисту хворих на туберкульоз та малолітніх і неповнолітніх осіб, інфікованих мікобактеріями туберкульозу;
 
63. шляхом організації розробки та контролю за виконанням відповідних державних цільових програм забезпечують участь у заходах з протидії захворюванню на туберкульоз всіх розташованих на відповідній території закладів та установ охорони здоров'я незалежно від їх форми власності;
 		       
64. разом з органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом, вирішують питання щодо вдосконалення мережі розташованих на відповідній території протитуберкульозних медичних закладів;
 		       
65. здійснюють заходи, спрямовані на забезпечення епідемічного благополуччя щодо туберкульозу, контролюють проведення цих заходів юридичними і фізичними особами;
 		    3) здійснюють протитуберкульозні заходи та контролюють їх виконання юридичними і фізичними особами;
 
66. інформують населення через засоби масової інформації про епідемічну ситуацію щодо захворювання на туберкульоз на відповідній території та заходи, що здійснюються з метою її поліпшення;
 		    4) інформують населення через засоби масової інформації про епідемічну ситуацію щодо захворюваності на туберкульоз у регіоні та заходи, що здійснюються з метою її поліпшення;
 
67. в порядку, встановленому законодавством, вживають заходів щодо забезпечення відповідних комунальних закладів охорони здоров'я та інших підприємств, установ і організацій, діяльність яких пов'язана з виконанням програм протидії захворюванню на туберкульоз, необхідними для забезпечення цієї діяльності кадровими, фінансовими та матеріально-технічними ресурсами;
 		    5) організують забезпечення кадровими, фінансовими та матеріально-технічними ресурсами комунальні протитуберкульозні заклади.
 
68. щорічно звітують на сесіях відповідних рад про хід та результати виконання програм протидії захворюванню на туберкульоз.
 		       
69. Стаття 7. Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері протидії захворюванню на туберкульоз
 		 -36- Бахтеєва Т.Д.
 Статтю 7 викласти в такій редакції:
"1. Органи місцевого самоврядування у сфері протидії захворюванню на туберкульоз:
1) затверджують місцеві програми протидії захворюванню на туберкульоз, забезпечують їх матеріально-технічне і фінансове забезпечення та контроль за виконанням;
2) забезпечують виконання передбачених законом заходів соціального захисту хворих на туберкульоз.
3) здійснюють інші повноваження, визначені законом".
 		Враховано статті 8 остаточної редакції законопроекту  Стаття 8. Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері протидії захворюванню на туберкульоз
 
70. Органи місцевого самоврядування у сфері протидії захворюванню на туберкульоз:
 		    1. Органи місцевого самоврядування у сфері протидії захворюванню на туберкульоз:
 
71. забезпечують затвердження відповідних місцевих програм протидії захворюванню на туберкульоз та контроль за їх виконанням;
 		    1) затверджують місцеві програми протидії захворюванню на туберкульоз, здійснюють їх матеріально-технічне і фінансове забезпечення та контроль за їх виконанням;
 
72. в межах своєї встановленої законодавством компетенції здійснюють комплексні заходи, спрямовані на поліпшення ситуації із захворюванням на туберкульоз;
 		    2) забезпечують виконання передбачених законом заходів соціального захисту хворих на туберкульоз;
 
73. забезпечують доступність і безоплатність надання відповідної медичної допомоги, організацію надання необхідних соціальних послуг хворим на туберкульоз та особам, які підлягають хіміопрофілактиці туберкульозу;
 		       
74. забезпечують реалізацію передбачених законодавством заходів соціального захисту хворих на туберкульоз;
 		       
75. вирішують інші питання у межах повноважень, визначених законом.
 		    3) здійснюють інші повноваження, визначені законом.
 
76. Розділ ІІІ ВИЯВЛЕННЯ, ЛІКУВАННЯ ЗАХВОРЮВАННЯ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ ТА ІНШІ ЗАХОДИ ЩОДО ЗАПОБІГАННЯ ЙОГО ПОШИРЕННЮ СЕРЕД НАСЕЛЕННЯ
Стаття 8. Виявлення хворих на туберкульоз та повідомлення про випадки захворювання
1. Виявлення хворих на туберкульоз має забезпечуватися лікарями, іншими медичними працівниками при зверненні пацієнтів за отриманням медичної допомоги до будь-якого медичного закладу незалежно від його форми власності та підпорядкування чи до будь-якого медичного працівника, який здійснює медичну практику, відповідно до вимог стандарту надання медичної допомоги хворим на туберкульоз, що розробляється з урахуванням відповідних рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я та затверджуються центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
2. З метою своєчасного виявлення хворих на туберкульоз та осіб, інфікованих мікобактеріями туберкульозу, та запобігання поширенню цього захворювання здійснюються відповідні профілактичні медичні огляди:
2.1. осіб, які поступають на роботи або виконують роботи, при здійсненні яких має місце високий ризик можливості передачі захворювання на туберкульоз іншим особам;
2.2. студентів (слухачів) вищих навчальних закладів, що здобувають освіту для виконання робіт, при здійсненні яких має місце високий ризик можливості передачі захворювання на туберкульоз іншим особам;
2.3. дітей віком до 18 років;
2.4. взятих під варту осіб, які надійшли до установ, підпорядкованих Міністерству внутрішніх справ України, а також осіб, затриманих Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України, які тримаються в підпорядкованих цим службам ізоляторах тимчасового тримання та пунктах (місцях) тимчасового тримання затриманих осіб;
2.5. осіб, які тримаються установах Державної кримінально-виконавчої служби;
2.6. інших, ніж зазначені в підпунктах 2.4 та 2.5 цієї частини, окремих груп населення, які піддаються високому ризику захворювання на туберкульоз. 3. Реєстр.картка №
)
6. У разі підозри чи виявлення захворювання на туберкульоз зазначений у частині п’ятій цієї статті лікар чи інший медичний працівник зобов’язаний повідомити про це головному державному санітарному лікарю та відповідному протитуберкульозному медичному закладу за місцем виявлення випадку хвороби чи підозри на неї з метою забезпечення відповідної реєстрації випадку захворювання, організації подальшого належного додаткового медичного обстеження відповідної особи і, при необхідності, для організації її належного лікування, та з метою організації здійснення відповідних профілактичних заходів. Форма зазначеного повідомлення та порядок його подання затверджуються центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров’я.
7. Особи, які ухиляються або без поважних причин у визначений термін не пройшли обов’язковий профілактичний медичний огляд на туберкульоз, відсторонюються від роботи, а неповнолітні, учні та студенти - від відвідування навчальних та інших дитячих закладів на період до проходження такого огляду й отримання висновку про відсутність протипоказань для залучення до виконання відповідних робіт чи відвідування зазначених закладів.
Стаття 9. Профілактичні щеплення проти туберкульозу
Профілактичні щеплення проти туберкульозу в Україні здійснюються відповідно до закону.
Стаття 10. Заходи з профілактики туберкульозу в навчальних та оздоровчих закладах
1. Прийом дітей до виховних, навчальних, оздоровчих та інших дитячих закладів проводиться відповідно до закону.
2. Відвідування закладів, зазначених у частині першій цієї статті, особами, в яких виявлено активну форму туберкульозу, забороняється до завершення ними відповідного лікування та досягнення відповідних критеріїв, встановлених у стандарті надання медичної допомоги хворим на туберкульоз.
3. Організація навчання вихованців, учнів та студентів (слухачів), в яких виявлено активну форму туберкульозу, забезпечується в порядку, що встановлюється центральним органом виконавчої влади в галузі освіти за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров’я.
Стаття 11. Обмеження, пов’язані з виконанням робіт, при здійсненні яких є можливою передача захворювання на туберкульоз іншим особам
1. Особи, у яких виявлено активну форму захворювання на туберкульоз, у період виділення з їх організму мікобактерій туберкульозу не можуть бути зайняті на роботах, при виконанні яких має місце можливість передачі цього захворювання іншим особам, до припинення виділення з організму збудника туберкульозу, підтвердженого за допомогою обстежень, передбачених затвердженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я стандартом надання медичної допомоги хворим на туберкульоз.
2. Після проведення медичного огляду на предмет зараження збудником туберкульозу осіб, зазначених у пункті 2.1 частини другої статті 8 цього Закону, особі, яка пройшла такий огляд, та її роботодавцю, із забезпеченням збереження конфіденційності інформації про стан здоров’я пацієнта, має бути надано медичний висновок про можливість чи неможливість виконання зазначеним працівником робіт, при здійсненні яких має місце можливість передачі захворювання на туберкульоз іншим особам.
3. У разі виявлення після проведення зазначеного медичного огляду, протипоказань до виконання робіт, при здійсненні яких має місце можливість передачі захворювання на туберкульоз іншим особам, роботодавець із забезпеченням дотримання умов конфіденційності щодо даних про стан здоров’я особи зобов’язаний відсторонити відповідного працівника від виконання вказаних робіт в порядку, встановленому трудовим законодавством, на період наявності зазначених вище протипоказань. Роботодавець, який виконує зазначені роботи особисто, зобов’язаний припинити їх особисте виконання до усунення протипоказань.
Стаття 12. Хіміопрофілактика туберкульозу
1. Показаннями для проведення хіміопрофілактики туберкульозу є:
1.1. виявлення вперше в житті позитивної туберкулінової проби в інфікованої мікобактеріями туберкульозу особи віком до 18 років;
1.2. підтверджений в результаті епідеміологічного розслідування факт перебування особи у безпосередньому близькому контакті з людиною чи твариною, хворою на активну форму туберкульозу, внаслідок якого має місце ризик зараження контактної особи туберкульозом через повітря, що забруднюється виділеннями хворої на заразну форму туберкульозу особи;
1.3. наявність в особи інфікування водночас мікобактеріями туберкульозу та вірусом набутого імунодефіциту людини;
1.4. факт інфікування особи мікобактеріями туберкульозу чи наявності в неї залишкових змін після перенесеного захворювання на туберкульоз за умови наявності відповідних додаткових медичних показань.
2. Рішення про наявність показань для проведення хіміопрофілактики особам, інфікованим мікобактеріями туберкульозу, приймається в кожному окремому випадку консиліумом лікарів, до складу якого входить лікар-фтизіатр.
Стаття 13. Лікування хворих на туберкульоз
1. Лікування осіб, хворих на активні форми туберкульозу, має здійснюватися із застосуванням медичного контролю за кожним прийомом хворим протитуберкульозних препаратів відповідно до затвердженого центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я стандарту надання медичної допомоги хворим на туберкульоз, що розробляється з врахуванням відповідних рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я.
2. Хворі на заразні форми туберкульозу на період бактеріовиділення підлягають ізоляції шляхом госпіталізації до стаціонарних відділень протитуберкульозних медичних закладів.
Обов’язковою умовою початку та проведення протитуберкульозного лікування є необхідність отриманої в порядку, встановленому законом, інформованої згоди пацієнта.
Лікування хворих на заразну форму туберкульозу з ізоляцією в стаціонарному відділенні протитуберкульозного медичного закладу має продовжуватися до припинення виділення з їх організму збудника туберкульозу, підтвердженого в порядку та за допомогою методів, визначених у стандарті надання медичної допомоги хворим на туберкульоз.
3. Показаннями для госпіталізації особи, хворої на туберкульоз, також є:
3.1. наявність у хворого станів, що безпосередньо загрожують його життю або можуть призвести до прогресування хвороби (в тому числі тих, що зумовлені супутніми соматичними чи психічними хворобами й розладами), і не можуть бути усунуті шляхом надання відповідної медичної допомоги в амбулаторних умовах, без перебування пацієнта під цілодобовим контролем та спостереженням з боку медичного працівника в стаціонарних умовах;
3.2. необхідність проведення хворому на туберкульоз хірургічного лікування, яке може бути забезпечене лише в умовах стаціонару.
4. Рішення про доцільність ізоляції пацієнта, хворого на туберкульоз, шляхом його госпіталізації до стаціонарного відділення протитуберкульозного медичного закладу, та можливість його виписки із стаціонару, приймається консиліумом лікарів протитуберкульозного медичного закладу за місцем виявлення хворого.
5. Після припинення виділення з організму збудника туберкульозу, лікування осіб, хворих на туберкульоз, продовжується в амбулаторних умовах до повного завершення призначеного стандартного курсу лікування.
У разі наявності відповідних медичних показань, зазначених у частині третій цієї статті, та добровільної інформованої згоди пацієнта (а у разі, коли пацієнт є недієздатною особою чи особою віком до 14 років, та в інших встановлених законом випадках, - згоди його законного представника), тривалість стаціонарного лікування хворої на туберкульоз особи може бути подовжена й після припинення виділення з організму збудника туберкульозу. У таких випадках рішення про можливість подовження терміну госпіталізації пацієнта та про можливість його виписки із стаціонару приймається консиліумом лікарів протитуберкульозного медичного закладу, до якого госпіталізовано хвору особу.
6. За письмовою заявою госпіталізованої особи, поданою керівнику протитуберкульозного медичного закладу за місцем госпіталізації, у консиліумах, зазначених у частинах четвертій та п’ятій цієї статті, може брати участь визначений пацієнтом лікар-фтизіатр, який не є працівником вказаного протитуберкульозного медичного закладу. У разі, коли госпіталізована для стаціонарного лікування у протитуберкульозний медичний заклад особа є недієздатною або перебуває у віці до 14 років, та в інших встановлених законом випадках, така заява на адресу керівника протитуберкульозного медичного закладу може бути подана законним представником пацієнта.
Стаття 14. Обов’язкова ізоляція осіб, хворих на туберкульоз, за рішенням суду
1. У разі відмови особи, хворої на заразну форму туберкульозу, від запропонованої їй ізоляції шляхом госпіталізації до стаціонарного протитуберкульозного медичного закладу, відмови такої особи від запропонованого їй протитуберкульозного лікування чи недотримання нею призначеного режиму протитуберкульозного лікування, голова лікарської комісії протитуберкульозного медичного закладу, в якому перебуває на обліку такий хворий, протягом 24 годин після встановлення одного із зазначених вище фактів зобов’язаний в письмовому вигляді повідомити про це головного державного санітарного лікаря відповідного району (міста). З метою запобігання поширенню туберкульозу та передачі його іншим особам, зазначений головний державний санітарний лікар протягом 24 години після отримання направленого на його адресу повідомлення голови лікарської комісії протитуберкульозного медичного закладу зобов’язаний передати до суду за місцем знаходження протитуберкульозного закладу заяву про розгляд відповідної справи та винесення рішення про обов’язкову ізоляцію такої особи до стаціонарного протитуберкульозного медичного закладу.
2. Обов'язкова ізоляція особи в умовах стаціонарного протитуберкульозного медичного закладу здійснюється на строк від одного до трьох місяців.
3. У разі, якщо зазначена в частині першій цієї статті особа, хвора на заразну форму туберкульозу, переховується та уникає контактів з медичними працівниками, суд може винести рішення про забезпечення її розшуку та приводу з метою ізоляції до відповідного протитуберкульозного закладу.
4. У разі, коли наприкінці строку ізоляції, визначеного на підставі попереднього рішення суду, особа, щодо якої було застосовано таке рішення, продовжує становити небезпеку як джерело туберкульозної інфекції, відмовлятися від належного протитуберкульозного лікування чи порушувати призначений режим такого лікування, голова лікарської комісії протитуберкульозного медичного закладу, в якому було ізольовано зазначену особу, та головний державний санітарний лікар відповідного району (міста) зобов’язані вжити зазначених у частині першій цієї статті заходів для порушення перед відповідним судом питання про відкриття провадження у справі про продовження строку ізоляції особи.
За наявності зазначених вище підстав, заява про початок провадження у справі щодо продовження терміну ізоляції особи шляхом її госпіталізації до стаціонарного протитуберкульозного медичного закладу має бути подана до відповідного суду не пізніше ніж за 24 години до закінчення строку ізоляції особи, визначеного попереднім рішенням суду. Продовження строку ізоляції здійснюється за рішенням суду на визначений ним строк в межах, зазначених у частині третій цієї статті. Загальна тривалість строку зазначеної обов’язкової ізоляції з урахуванням рішень про її продовження не повинна перевищувати одного року від початку дії першого рішення суду, зазначеного у частині першій цієї статті.
5. Хвора на туберкульоз особа, щодо якої судом винесено рішення про обов’язкову ізоляцію, або законний представник такої особи, має право оскаржити зазначене рішення суду в установленому законом порядку. Подання такої скарги не зупиняє дії оскаржуваного судового рішення до прийняття судом нового рішення у зазначеній справі, що передбачає відміну оскаржуваного рішення.
6. Обов’язкова ізоляція в умовах стаціонарного протитуберкульозного медичного закладу не застосовується до хворих на туберкульоз з числа вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до трьох років. Власники протитуберкульозних медичних закладів, у яких забезпечується ізоляція хворих на заразні форми туберкульозу осіб, із забезпеченням відповідних організаційних та технічних заходів запобігання передачі туберкульозної інфекції, зобов’язані забезпечити можливості для спілкування хворих ізольованих осіб з членами їх сімей чи іншими близькими особами, а при необхідності - з іншими медичними працівниками, які не працюють в цих закладах, працівниками соціальних служб, священнослужителями, нотаріусами та адвокатами.
7. У разі ухилення осіб, хворих на заразну форму туберкульозу, від виконання передбаченого частиною першою цієї статті рішення суду про обов’язкову ізоляцію, органи внутрішніх справ за зверненням керівника протитуберкульозного медичного закладу у межах своїх повноважень надають медичним працівникам допомогу у забезпеченні виконання відповідних рішень суду.
Стаття 15. Заходи щодо протидії поширенню туберкульозної інфекції у протитуберкульозних медичних закладах
1. Протидія поширенню туберкульозної інфекції у протитуберкульозних медичних закладах забезпечується шляхом створення та дотримання таких, що відповідають державним санітарно-гігієнічним і санітарно-протиепідемічним нормам, умов розміщення хворих у зазначених закладах, включаючи обладнання цих закладів відповідними системами герметизації та вентиляції, дезінфекції повітря та поверхонь приміщень, водопостачання, знезаражування й відведення стічних вод, збору та утилізації забруднених збудниками туберкульозу відходів, а також забезпечення працівників зазначених закладів індивідуальними засобами захисту від інфекції. У зазначених закладах має бути створено організаційні та технічні умови для забезпечення запобігання розповсюдженню хвороби та передачі туберкульозної інфекції іншим особам під час спілкування хворих з особами, зазначеними у пункті 2.2 частини другої статті 22 цього Закону.
2. Відповідальність за створення та дотримання умов, зазначених у частині першій цієї статті, несуть власники протитуберкульозних медичних закладів або уповноважені ними особи.
Стаття 16. Додаткові заходи щодо запобігання виникненню та поширенню мультирезистентного туберкульозу
 		 -37- Бахтеєва Т.Д.
Гайдаєв Ю.О.
Григорович Л.С.
Карпук В.Г.
Коновалюк В.І.
Корж В.П.
Маньковський Г.В.
Пєрєдєрій В.Г.
Самофалов Г.Г.
Сорочинська-Кириленко Р.М.
Шевчук С.В.
 Розділ III викласти в такій редакції:
«Розділ III ОРГАНІЗАЦІЯ НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ХВОРИМ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ ТА ІНШІ ЗАХОДИ ЩОДО ЗАПОБІГАННЯ ЙОГО ПОШИРЕННЮ СЕРЕД НАСЕЛЕННЯ
Стаття 9. Виявлення хворих на туберкульоз і осіб, інфікованих мікобактеріями туберкульозу
1. Виявлення хворих на туберкульоз і осіб, інфікованих мікобактеріями туберкульозу, забезпечується медичними працівниками відповідно до стандарту медичної допомоги у разі звернення особи за отриманням медичної допомоги до медичного закладу чи до медичного працівника, який здійснює медичну практику. При цьому, у разі виявлення особи з будь-якими ознаками туберкульозу чи у разі звернення контактної особи, медичний працівник зобов‘язаний направити її для подальшого обстеження до лікаря-спеціаліста (фтизіатра) чи до відповідного протитуберкульозного закладу.
2. З метою своєчасного виявлення хворих на туберкульоз і осіб, інфікованих мікобактеріями туберкульозу, та запобіганню поширенню цього захворювання здійснюються обов‘язкові профілактичні медичні огляди на туберкульоз. Обов'язкові профілактичні медичні огляди на туберкульоз у державних і комунальних закладах охорони здоров'я проводяться безоплатно. Порядок проведення обов‘язкових профілактичних медичних оглядів на туберкульоз встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров‘я.
3. Обов'язковим профілактичним медичним оглядам на туберкульоз підлягають:
1) малолітні та неповнолітні особи - щороку;
2) працівники окремих професій, виробництв та організацій, професійна діяльність яких пов‘язана з обслуговуванням населення та/або виконанням робіт, під час здійснення яких є високий ризик передачі збудника захворювання на туберкульоз іншим особам, – до прийняття на роботу та надалі у строки, визначені центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров‘я;
3) студенти вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації - перед початком проходження виробничої практики, що передбачає виконання робіт, зазначених у пункті 2 частини третьої цієї статті;
4) особи, щодо яких суд обрав запобіжний захід у вигляді взяття під варту, – протягом першої доби з моменту взяття під варту;
5) особи, які тримаються в установах виконання покарань, - під час прибуття до цих установ, а в подальшому - не рідше одного разу на рік та за місяць до звільнення, про що робиться відповідний запис у довідці про відбуття покарання;
6) особи, звільнені з установ виконання покарань, - протягом місяця після прибуття до місця проживання чи перебування;
7) особи, віднесені до груп підвищеного ризику захворювання на туберкульоз, у тому числі соціально дезадаптовані, із супутніми захворюваннями на хронічний алкоголізм, наркоманію чи токсикоманію, - щороку.
4. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов‘язковим профілактичним медичним оглядам на туберкульоз, а також порядок проведення цих оглядів для працівників, зазначених у пункті 2 частини третьої цієї статті, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
5. У разі погіршення епідемічної ситуації щодо захворюваності на туберкульоз за поданням головного державного санітарного лікаря адміністративної території, на якій показники захворюваності на туберкульоз значно перевищують усталений рівень для даної території, органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування приймають рішення про проведення позачергових обов'язкових профілактичних медичних оглядів на туберкульоз осіб, які підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам, чи інших груп населення, серед яких рівень захворюваності значно перевищує середній показник на відповідній території.
6. Критерії віднесення певної категорії осіб до групи підвищеного ризику захворювання на туберкульоз встановлюються центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
7. Особи, які відмовились пройти обов’язковий профілактичний медичний огляд на туберкульоз або ухиляються від його проходження у визначений законом термін, відсторонюються від роботи, учні і студенти (слухачі) - від відвідування навчальних та дитячих закладів, а студенти також від проходження виробничої практики на період до проходження такого огляду.
8. З метою забезпечення реєстрації випадку захворювання на туберкульоз, організації належного медичного обстеження хворого на туберкульоз, його лікування та здійснення відповідних протиепідемічних заходів медичний працівник, який виявив захворювання на туберкульоз, зобов’язаний повідомити про виявлення захворювання на туберкульоз головному державному санітарному лікарю відповідної адміністративної території та районному/міському фтизіатру за місцем виявлення випадку хвороби. Форма зазначеного повідомлення та порядок його подання затверджуються центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров’я».
Стаття 10. Організація надання медичної допомоги хворим на туберкульоз та здійснення інфекційного контролю за туберкульозом
1. Медична допомога хворим на туберкульоз надається амбулаторно або в умовах стаціонару протитуберкульозного закладу відповідно до галузевих стандартів надання медичної допомоги та стандарту інфекційного контролю за туберкульозом.
2. Обов‘язковими умовами проведення протитуберкульозного лікування є надання письмової інформованої згоди хворого (пацієнта) або його законного представника чи піклувальника на проведення лікування та його письмове попередження про необхідність і умови дотримання протиепідемічного режиму.
3. Контроль за дотриманням хворими призначеного лікарем режиму лікування та протиепідемічного режиму, у тому числі виявлення їх порушення, здійснюється медичними працівниками, які відповідно проводять або мають проводити лікування хворого на туберкульоз.
4. Хворим на заразні форми туберкульозу забезпечується госпіталізація до протитуберкульозних закладів.
5. У разі відмови хворих на заразні форми туберкульозу від госпіталізації, їх лікування може проводитись амбулаторно за можливості їх ізоляції в домашніх умовах.
Стаття 11. Примусова госпіталізація хворих на заразні форми туберкульозу за рішенням суду
1. У разі якщо хворі на заразні форми туберкульозу, у тому числі під час амбулаторного чи стаціонарного лікування, порушують протиепідемічний режим, що ставить під загрозу зараження туберкульозом інших осіб, такі хворі з метою запобігання поширенню туберкульозу за рішенням суду можуть бути примусово госпіталізовані до протитуберкульозних закладів, що мають відповідні відділення (палати) для розміщення таких хворих.
2. Заява про примусову госпіталізацію чи про продовження строку примусової госпіталізації хворого на заразну форму туберкульозу подається до суду представником протитуберкульозного закладу, що здійснює відповідне лікування цього хворого, протягом 24 годин з моменту виявлення порушення хворим протиепідемічного режиму. До заяви додається мотивований висновок лікаря, який здійснює або має здійснювати лікування цього хворого, про необхідність відповідно примусової госпіталізації до протитуберкульозного закладу чи про продовження строку примусової госпіталізації.
3. Примусова госпіталізація осіб, щодо яких судом ухвалено відповідне рішення, здійснюється з урахуванням висновку лікаря на строк до трьох місяців.
4. Продовження строку примусової госпіталізації таких осіб здійснюється за рішенням суду на визначений ним строк з урахуванням висновку лікаря, який здійснює лікування цього хворого.
5. Рішення про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу чи про продовження строку примусової госпіталізації хворих на заразні форми туберкульозу приймається судом за місцем виявлення зазначених хворих або за місцезнаходженням протитуберкульозного закладу та підлягає негайному виконанню. Органи внутрішніх справ за зверненням керівника протитуберкульозного закладу надають у межах своїх повноважень допомогу у забезпеченні виконання рішення суду.
6. Примусова госпіталізація хворих на заразні форми туберкульозу, які страждають на психічні розлади, здійснюється в установленому цим Законом порядку з урахуванням законодавства про психіатричну допомогу.
7. Невиконання рішення суду про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу чи про продовження строку примусової госпіталізації тягне кримінальну відповідальність відповідно до закону.
Стаття 12. Профілактичні щеплення проти туберкульозу
1. Профілактичні щеплення проти туберкульозу здійснюються відповідно до законодавства у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
2. Профілактичні щеплення проти туберкульозу проводяться безоплатно, за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів, інших джерел, не заборонених законодавством.
Стаття 13. Заходи з профілактики туберкульозу у навчальних закладах та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку
1. Відвідування навчальних закладів та дитячих закладів оздоровлення та відпочинку всіх типів і форм власності особами, хворими на заразну форму туберкульозу, забороняється до завершення ними лікування та досягнення критеріїв одужання, встановлених центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров‘я.
2. Організація навчання вихованців, учнів та студентів (слухачів), хворих на заразну форму туберкульозу, забезпечується в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади в галузі освіти за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров’я.
Стаття 14. Обмеження, пов’язані з виконанням робіт, під час здійснення яких є високий ризик можливості передачі збудника захворювання на туберкульоз іншим особам
1. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, професійна діяльність яких пов‘язана з обслуговуванням населення та/або виконанням робіт, під час здійснення яких є високий ризик передачі збудника захворювання на туберкульоз іншим особам, а також студенти вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації, які мають виконувати зазначені роботи під час проходження виробничої практики, не допускаються до виконання робіт без проходження обов‘язкового профілактичного медичного огляду на туберкульоз.
2. У разі виявлення у таких працівників та/або студентів захворювання на заразну форму туберкульозу вони відсторонюються від виконання робіт до припинення виділення з організму збудника туберкульозу та отримання медичного висновку щодо можливості виконання таких робіт.
Стаття 15. Хіміопрофілактика туберкульозу
1. Хіміопрофілактиці підлягають:
1) діти, інфіковані мікобактеріями туберкульозу, віком до 6 років з числа контактних осіб;
2) особи, інфіковані водночас мікобактеріями туберкульозу та вірусом набутого імунодефіциту людини;
3) інші особи, інфіковані мікобактеріями туберкульозу, з числа контактних осіб за наявності медичних показань.
2. Рішення про наявність медичних показань для проведення хіміопрофілактики особам, інфікованим мікобактеріями туберкульозу, приймається лікарем-фтизіатром.
3. Хіміопрофілактика туберкульозу здійснюється безоплатно у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров‘я.
Стаття 16. Додаткові заходи щодо запобігання виникненню і поширенню туберкульозу
1. Забороняється реалізація (відпуск) аптечними закладами фізичним особам лікарських засобів, віднесених до протитуберкульозної фармакотерапевтичної групи лікарських засобів Державного реєстру лікарських засобів України, без рецепта лікаря.
2. Інформація щодо хворих на туберкульоз може вноситись до відповідного реєстру. Збір, використання та поширення такої інформації здійснюється з дотриманням вимог закону щодо захисту інформації про фізичну особу (персональних даних) в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я. Ведення іншої облікової документації щодо хворих на туберкульоз здійснюється з дотриманням вимог закону про захист персональних даних.
Стаття 17. Здійснення протитуберкульозних заходів щодо сільськогосподарських тварин
1. Протитуберкульозні заходи щодо сільськогосподарських тварин здійснюються відповідно до нормативно-правових актів з питань ветеринарної медицини.
2. Продукція з неблагополучних щодо туберкульозу тваринницьких господарств використовується згідно з вимогами санітарних і ветеринарних правил щодо профілактики туберкульозу.
3. Організацію і контроль за проведенням ветеринарно-санітарних і протиепізоотичних заходів щодо туберкульозу у тваринницьких господарствах, у тому числі у приватних, особистих селянських, фермерських господарствах, на підприємствах, що переробляють і реалізують тваринницьку продукцію, здійснюють органи державної ветеринарної медицини».
 		Враховано   Розділ ІІІ ОРГАНІЗАЦІЯ НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ХВОРИМ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ ТА ІНШІ ЗАХОДИ ЩОДО ЗАПОБІГАННЯ ЙОГО ПОШИРЕННЮ СЕРЕД НАСЕЛЕННЯ
Стаття 9. Виявлення хворих на туберкульоз і осіб, інфікованих мікобактеріями туберкульозу
1. Виявлення хворих на туберкульоз і осіб, інфікованих мікобактеріями туберкульозу, забезпечується медичними працівниками відповідно до стандарту медичної допомоги у разі звернення особи за отриманням медичної допомоги до медичного закладу чи до медичного працівника, який здійснює медичну практику. При цьому, у разі виявлення особи з будь-якими ознаками туберкульозу чи у разі звернення контактної особи, медичний працівник зобов‘язаний направити її для подальшого обстеження до лікаря-спеціаліста (фтизіатра) чи до відповідного протитуберкульозного закладу.
2. З метою своєчасного виявлення хворих на туберкульоз і осіб, інфікованих мікобактеріями туберкульозу, та запобігання поширенню цього захворювання здійснюються обов‘язкові профілактичні медичні огляди на туберкульоз. Обов'язкові профілактичні медичні огляди на туберкульоз у державних і комунальних закладах охорони здоров'я проводяться безоплатно. Порядок проведення обов‘язкових профілактичних медичних оглядів на туберкульоз встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров‘я.
3. Обов'язковим профілактичним медичним оглядам на туберкульоз підлягають:
1) малолітні та неповнолітні особи - щороку;
2) працівники окремих професій, виробництв та організацій, професійна діяльність яких пов‘язана з обслуговуванням населення та/або виконанням робіт, під час здійснення яких є високий ризик зараження збудником захворювання на туберкульоз інших осіб, – до прийняття на роботу та надалі у строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров‘я;
3) студенти вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації - перед початком проходження виробничої практики, що передбачає виконання робіт, зазначених у пункті 2 частини третьої цієї статті;
4) особи, щодо яких суд обрав запобіжний захід у вигляді взяття під варту, – протягом першої доби з моменту взяття під варту;
5) особи, які тримаються в установах виконання покарань, - під час прибуття до цих установ, а в подальшому - не рідше одного разу на рік та за місяць до звільнення, про що робиться відповідний запис у довідці про відбуття покарання;
6) особи, звільнені з установ виконання покарань, - протягом місяця після прибуття до місця проживання чи перебування;
7) особи, віднесені до груп підвищеного ризику захворювання на туберкульоз, у тому числі соціально дезадаптовані, із супутніми захворюваннями на хронічний алкоголізм, наркоманію чи токсикоманію, - щороку.
4. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов‘язковим профілактичним медичним оглядам на туберкульоз, а також порядок проведення цих оглядів для працівників, зазначених у пункті 2 частини третьої цієї статті, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
5. У разі погіршення епідемічної ситуації щодо захворюваності на туберкульоз за поданням головного державного санітарного лікаря адміністративної території, на якій показники захворюваності на туберкульоз значно перевищують усталений рівень для даної території, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування приймають рішення про проведення позачергових обов'язкових профілактичних медичних оглядів на туберкульоз осіб, які підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам, чи інших груп населення, серед яких рівень захворюваності значно перевищує середній показник на відповідній території.
6. Критерії віднесення певної категорії осіб до групи підвищеного ризику захворювання на туберкульоз встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров‘я.
7. Особи, які відмовилися пройти обов’язковий профілактичний медичний огляд на туберкульоз або ухиляються від його проходження у визначений законом строк, відсторонюються від роботи, учні і студенти (слухачі) - від відвідування навчальних та дитячих закладів, а студенти також від проходження виробничої практики на період до проходження такого огляду.
8. З метою забезпечення реєстрації випадку захворювання на туберкульоз, організації належного медичного обстеження хворого на туберкульоз, його лікування та здійснення відповідних протиепідемічних заходів медичний працівник, який виявив захворювання на туберкульоз, зобов’язаний повідомити про це головному державному санітарному лікарю відповідної адміністративної території та районному/міському фтизіатру за місцем виявлення випадку хвороби. Форма зазначеного повідомлення та порядок його подання затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров‘я.
Стаття 10. Організація надання медичної допомоги хворим на туберкульоз та здійснення інфекційного контролю за захворюванням на туберкульоз
1. Медична допомога хворим на туберкульоз надається амбулаторно або в умовах стаціонару протитуберкульозного закладу відповідно до галузевих стандартів надання медичної допомоги та стандарту інфекційного контролю за захворюванням на туберкульоз.
2. Обов‘язковими умовами проведення протитуберкульозного лікування є надання письмової інформованої згоди хворого (пацієнта) або його законного представника чи піклувальника на проведення лікування та його письмове попередження про необхідність і умови дотримання протиепідемічного режиму.
3. Контроль за дотриманням хворими призначеного лікарем режиму лікування та протиепідемічного режиму, у тому числі виявлення їх порушення, здійснюється медичними працівниками, які відповідно здійснюють або мають здійснювати лікування хворого на туберкульоз.
4. Хворим на заразні форми туберкульозу забезпечується госпіталізація до протитуберкульозних закладів.
5. У разі відмови хворих на заразні форми туберкульозу від госпіталізації, їх лікування може проводитися амбулаторно за можливості їх ізоляції в домашніх умовах.
Стаття 11. Примусова госпіталізація хворих на заразні форми туберкульозу за рішенням суду
1. У разі якщо хворі на заразні форми туберкульозу, у тому числі під час амбулаторного чи стаціонарного лікування, порушують протиепідемічний режим, що ставить під загрозу зараження туберкульозом інших осіб, з метою запобігання поширенню туберкульозу за рішенням суду вони можуть бути примусово госпіталізовані до протитуберкульозних закладів, що мають відповідні відділення (палати) для розміщення таких хворих.
2. Заява про примусову госпіталізацію чи про продовження строку примусової госпіталізації хворого на заразну форму туберкульозу подається до суду представником протитуберкульозного закладу, що здійснює відповідне лікування цього хворого, протягом 24 годин з моменту виявлення порушення хворим протиепідемічного режиму. До заяви додається мотивований висновок лікаря, який здійснює або має здійснювати лікування цього хворого, про необхідність відповідно примусової госпіталізації до протитуберкульозного закладу чи про продовження строку примусової госпіталізації.
3. Примусова госпіталізація осіб, щодо яких судом ухвалено відповідне рішення, здійснюється з урахуванням висновку лікаря на строк до трьох місяців.
4. Продовження строку примусової госпіталізації таких осіб здійснюється за рішенням суду на визначений ним строк з урахуванням висновку лікаря, який здійснює лікування цього хворого.
5. Рішення про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу чи про продовження строку примусової госпіталізації хворих на заразні форми туберкульозу приймається судом за місцем виявлення зазначених хворих або за місцезнаходженням протитуберкульозного закладу та підлягає негайному виконанню. Органи внутрішніх справ за зверненням керівника протитуберкульозного закладу надають у межах своїх повноважень допомогу у забезпеченні виконання рішення суду.
6. Примусова госпіталізація хворих на заразні форми туберкульозу, які страждають на психічні розлади, здійснюється в установленому цим Законом порядку з урахуванням законодавства про психіатричну допомогу.
7. Невиконання рішення суду про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу чи про продовження строку примусової госпіталізації тягне кримінальну відповідальність відповідно до закону.
Стаття 12. Профілактичні щеплення проти туберкульозу
1. Профілактичні щеплення проти туберкульозу проводяться відповідно до законодавства у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
2. Профілактичні щеплення проти туберкульозу проводяться безоплатно, за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів, інших джерел, не заборонених законодавством.
Стаття 13. Заходи з профілактики туберкульозу у навчальних закладах та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку
1. Відвідування навчальних закладів та дитячих закладів оздоровлення та відпочинку всіх типів і форм власності особами, хворими на заразну форму туберкульозу, забороняється до завершення ними лікування та досягнення критеріїв одужання, встановлених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров‘я.
2. Організація навчання вихованців, учнів та студентів (слухачів), хворих на заразну форму туберкульозу, забезпечується в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров‘я.
Стаття 14. Обмеження, пов’язані з виконанням робіт, під час здійснення яких є високий ризик можливості зараження збудником захворювання на туберкульоз інших осіб
1. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, професійна діяльність яких пов‘язана з обслуговуванням населення та/або виконанням робіт, під час здійснення яких є високий ризик зараження збудником захворювання на туберкульоз інших осіб, а також студенти вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації, які мають виконувати зазначені роботи під час проходження виробничої практики, не допускаються до виконання робіт без проходження обов‘язкового профілактичного медичного огляду на туберкульоз.
2. У разі виявлення у таких працівників та/або студентів захворювання на заразну форму туберкульозу вони відсторонюються від виконання робіт до припинення виділення з організму збудника туберкульозу та отримання медичного висновку щодо можливості виконання таких робіт.
Стаття 15. Хіміопрофілактика туберкульозу
1. Хіміопрофілактиці підлягають:
1) діти, інфіковані мікобактеріями туберкульозу, віком до шести років з числа контактних осіб;
2) особи, інфіковані водночас мікобактеріями туберкульозу та вірусом набутого імунодефіциту людини;
3) інші особи, інфіковані мікобактеріями туберкульозу, з числа контактних осіб за наявності медичних показань.
2. Рішення про наявність медичних показань для проведення хіміопрофілактики особам, інфікованим мікобактеріями туберкульозу, приймається лікарем-фтизіатром.
3. Хіміопрофілактика туберкульозу здійснюється безоплатно в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров‘я.
Стаття 16. Додаткові заходи щодо запобігання виникненню і поширенню туберкульозу
1. Забороняється реалізація (відпуск) аптечними закладами фізичним особам лікарських засобів, віднесених до протитуберкульозної фармакотерапевтичної групи лікарських засобів Державного реєстру лікарських засобів України, без рецепта лікаря.
2. Інформація щодо хворих на туберкульоз може вноситися до відповідного реєстру. Збір, використання та поширення такої інформації здійснюється з дотриманням вимог закону щодо захисту інформації про фізичну особу (персональних даних) у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я. Ведення іншої облікової документації щодо хворих на туберкульоз здійснюється з дотриманням вимог закону про захист персональних даних.
Стаття 17. Здійснення протитуберкульозних заходів щодо сільськогосподарських тварин
1. Протитуберкульозні заходи щодо сільськогосподарських тварин здійснюються відповідно до нормативно-правових актів з питань ветеринарної медицини.
2. Продукція з неблагополучних щодо туберкульозу тваринницьких господарств використовується згідно з вимогами санітарних і ветеринарних правил щодо профілактики туберкульозу.
3. Організацію і контроль за проведенням ветеринарно-санітарних і протиепізоотичних заходів щодо туберкульозу у тваринницьких господарствах, у тому числі у приватних, особистих селянських, фермерських господарствах, на підприємствах, що переробляють і реалізують тваринницьку продукцію, здійснюють органи державної ветеринарної медицини.
 
77. 1. З метою запобігання виникненню мультирезистентного туберкульозу, продаж протитуберкульозних препаратів в аптечних закладах усіх форм власності без рецепту забороняється.
 		 -38- Кармазін Ю.А.
 Частину першу статті 16 виключити і змінити нумерацію частин цієї статті, передбачивши таку заборону, як доручення Кабінету Міністрів України врегулювати таку заборону у своїх нормативних актах.
 		Відхилено      
78. 2. Препарати рифампіцину та стрептоміцину забороняється використовувати як антибіотики широкого спектру дії для лікування інших, ніж туберкульоз, інфекційних хвороб, за винятком випадків лікування за життєвими показаннями, призначеного за рішенням консиліуму лікарів, до складу якого входить лікар-фтизіатр.
 		       
79. 3. Під час ізоляції у стаціонарних протитуберкульозних медичних закладах хворі на мультирезистентний туберкульоз мають бути розміщені в окремих спеціально обладнаних приміщеннях, що забезпечують посилений контроль за інфекцією. Утримання таких хворих в одних приміщеннях з іншими хворими на туберкульоз забороняється. Відповідальність за створення та дотримання зазначених умов несуть власники відповідних протитуберкульозних медичних закладів або уповноважені ними особи.
 		       
80. Стаття 17. Загальнодержавний реєстр хворих на туберкульоз. Статистичний облік та звітність у сфері протидії захворюванню на туберкульоз
 		       
81. 1. Будь-який пацієнт з підтвердженим діагнозом легеневого чи позалегеневого туберкульозу повинен бути зареєстрований в єдиному загальнодержавному реєстрі хворих на туберкульоз.
 		       
82. 2. При веденні загальнодержавного реєстру хворих на туберкульоз, здійсненні статистичного обліку, поданні статистичної звітності у сфері протидії захворюванню на туберкульоз та повідомлень, зазначених у частині шостій статті 8 цього Закону та частині другій цієї статті, має забезпечуватися дотримання умов конфіденційності щодо персональних даних, в тому числі даних про стан здоров’я осіб, хворих на туберкульоз. З метою запобігання несанкціонованому доступу до інформації про стан здоров’я осіб, хворих на туберкульоз, та осіб, інфікованих мікобактеріями туберкульозу, та розголошенню цієї інформації, органи і заклади охорони здоров’я та медичні працівники зобов’язані забезпечувати належне ведення, зберігання та передачу медичної документації пацієнтів (в тому числі електронної) згідно з порядком, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я.
 		       
83. Стаття 18. Медичний (диспансерний) нагляд у зв’язку із захворюванням на туберкульоз
 		       
84. Медичний (диспансерний) нагляд за хворими на туберкульоз, інфікованими мікобактеріями туберкульозу та контактними особами забезпечується за допомогою проведення обов’язкових клінічних, бактеріологічних та рентгенологічних обстежень зазначених осіб, що здійснюються з метою моніторингу та контролю за перебігом туберкульозного процесу та ефективності лікування туберкульозу.
 		       
85. Стаття 19. Здійснення протитуберкульозних заходів з метою запобігання передачі захворювання людині від сільськогосподарських тварин
 		       
86. 1. Протитуберкульозні заходи серед сільськогосподарських тварин здійснюються з метою недопущення зараження туберкульозом людей від хворих на туберкульоз тварин шляхом своєчасного виявлення таких тварин, у тому числі у приватних (фермерських) господарствах, та оздоровлення неблагополучних щодо туберкульозу тваринницьких господарств.
 		       
87. 2. Протитуберкульозні заходи серед сільськогосподарських тварин здійснюються відповідно до нормативно-правових актів з питань ветеринарної медицини.
 		       
88. 3. Продукція з тваринницьких господарств, у яких мають місце випадки захворювання тварин на туберкульоз, використовується згідно з відповідними спеціальними вимогами санітарних і ветеринарних правил щодо профілактики туберкульозу.
 		       
89. 4. Організацію і контроль за проведенням ветеринарно-санітарних і протиепізоотичних заходів щодо туберкульозу у тваринницьких господарствах, у тому числі у приватних (фермерських) господарствах, на підприємствах, що переробляють і реалізують тваринницьку продукцію, здійснюють органи державної ветеринарної медицини.
 		       
90. Розділ ІV ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ НАДАННЯ ПРОТИТУБЕРКУЛЬОЗНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ДЕЯКИМ КАТЕГОРЯМ ХВОРИХ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ ОСІБ
 		    Розділ ІV ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ НАДАННЯ ПРОТИТУБЕРКУЛЬОЗНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ДЕЯКИМ КАТЕГОРЯМ ХВОРИХ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ
 
91. Стаття 20. Медичне забезпечення хворих на туберкульоз з числа затриманих, осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, засуджених, які утримуються в установах Державної кримінально-виконавчої служби, та осіб, які звільнилися з місць позбавлення волі
 		 -39- Бахтеєва Т.Д.
 Статтю 20 викласти в такій редакції:
"Стаття 18. Медична допомога хворим на туберкульоз особам, взятим під варту, та засудженим до позбавлення чи обмеження волі або арешту
1. Порядок надання медичної допомоги хворим на туберкульоз особам, взятим під варту, чи які тримаються в установах виконання покарань, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
2. У разі звільнення хворого на туберкульоз з місць позбавлення волі (арештного дому) установа виконання покарань, в якій такий хворий відбував покарання, інформує його про стан здоров‘я та необхідність продовження лікування за обраним місцем проживання чи перебування, а також повідомляє про клінічну та диспансерну категорію його захворювання відповідний протитуберкульозний заклад.
3. У разі звільнення хворого на заразну форму туберкульозу відповідна установа виконання покарань попереджає його про необхідність дотримання протиепідемічного режиму, що засвідчується письмово, та за його згодою доставляє такого хворого санітарним транспортом до найближчого територіального протитуберкульозного закладу для госпіталізації та продовження лікування. А у разі відсутності такої згоди, питання примусової госпіталізації такого хворого вирішується у порядку, встановленому статтею 11 цього Закону".
 		Враховано у статті 18 остаточної редакції законопроекту  Стаття 18. Медична допомога хворим на туберкульоз особам, взятим під варту, та засудженим до позбавлення чи обмеження волі або арешту
 
92. 1. Хворі на туберкульоз з числа осіб, які тримаються в установах для попереднього ув’язнення, а також з числа осіб, які тримаються в установах органів внутрішніх справ та в підпорядкованих Державній прикордонній службі України пунктах (місцях) тимчасового тримання, отримують протитуберкульозну медичну допомогу в державних і комунальних протитуберкульозних медичних закладах, підпорядкованих органам управління охороною здоров’я. Організація охорони цих осіб і забезпечення безпеки персоналу та інших пацієнтів у таких медичних закладах забезпечується в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
 		    1. Порядок надання медичної допомоги хворим на туберкульоз особам, взятим під варту, чи які тримаються в установах виконання покарань, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
 
93. Порядок виявлення, лікування таких хворих та здійснення відповідних профілактичних заходів встановлюється Міністерством внутрішніх справ України, центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань, Міністерством оборони України, Службою безпеки України, Державною прикордонною службою України та центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
 		       
94. 2. Хворі на туберкульоз, виявлені в установах виконання покарань, забезпечуються протитуберкульозною медичною допомогою в протитуберкульозних медичних закладах Державної кримінально-виконавчої служби. Порядок виявлення, лікування таких хворих та здійснення профілактичних заходів встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
 		       
95. 3. Перевезення хворих на туберкульоз затриманих, узятих під варту та засуджених здійснюється окремо від інших осіб із забезпеченням умов для дотримання належного протиепідемічного режиму та відповідного лікування в порядку, що встановлюється Міністерством внутрішніх справ України, центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань, Міністерством оборони України, Службою безпеки України, Державною прикордонною службою України за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
 		       
96. 4. У разі звільнення хворого на активну форму туберкульозу з місць позбавлення волі установа Державної кримінально-виконавчої служби, у якій такий хворий відбував покарання, зобов’язана внести до довідки про звільнення такої особи з місць позбавлення волі дані про клінічну та диспансерну категорію обліку такого хворого на туберкульоз. З метою організації подальшого лікування такої особи та вжиття відповідних заходів щодо запобігання передачі нею інфекції іншим особам, орган внутрішніх справ та кримінально-виконавча інспекція за місцем реєстрації звільненої з місць позбавлення волі хворої на туберкульоз особи зобов’язані повідомити про реєстрацію такої особи протитуберкульозний медичний заклад і головного державного санітарного лікаря відповідної території.
 		    2. У разі звільнення хворого на туберкульоз з місць позбавлення волі (арештного дому) установа виконання покарань, в якій такий хворий відбував покарання, інформує його про стан здоров‘я та необхідність продовження лікування за обраним місцем проживання чи перебування, а також повідомляє про клінічну та диспансерну категорію його захворювання відповідний протитуберкульозний заклад.
3. У разі звільнення хворого на заразну форму туберкульозу відповідна установа виконання покарань попереджає його про необхідність дотримання протиепідемічного режиму, що засвідчується письмово, та за його згодою доставляє такого хворого санітарним транспортом до найближчого територіального протитуберкульозного закладу для госпіталізації та продовження лікування. У разі відсутності такої згоди, питання примусової госпіталізації такого хворого вирішується в порядку, встановленому статтею 11 цього Закону.
 
97. Стаття 21. Заходи щодо протидії захворюванню на туберкульоз серед іноземців, осіб без громадянства та біженців
 		 -40- Григорович Л.С.
 Назву статті 21 викласти в такій редакції:
"Медична допомога хворим на туберкульоз іноземцям та особам без громадянства".
 		Враховано у назві статті 19 остаточної редакції законопроекту  Стаття 19. Медична допомога хворим на туберкульоз іноземцям та особам без громадянства
 
98. 1. Дипломатичні представництва та консульські установи України видають візи на в'їзд в Україну іноземцям та особам без громадянства за умови пред'явлення ними документа про відсутність у них захворювання на туберкульоз в активній формі, якщо інше не встановлено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
 		 -41- Кармазін Ю.А.
 Вилучити частину 1 статті 21.
 		Враховано      
99. 2. Порядок виявлення та профілактики туберкульозу серед біженців встановлюється Кабінетом Міністрів України з урахуванням вимог цього Закону, необхідності дотриманням інших актів законодавства та міжнародних зобов'язань України щодо захисту прав і свобод людини.
 		 -42- Кармазін Ю.А.
 У частині 2 статті 21 слова "Кабінетом Міністрів України" замінити совами "центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров‘я".
 		Враховано у частині третій статті 19 остаточної редакції законопроекту     
100. 3. Хворі на туберкульоз з числа іноземців та осіб без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також осіб, яким надано статус біженця в Україні, мають право на медичну допомогу нарівні з громадянами України на умовах, передбачених цим Законом, іншими законами або міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
 		 -43- Кармазін Ю.А.
 Частину 3 статті 21 викласти в такій редакції:
"3. Хворі на туберкульоз іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також особи, яким надано статус біженця в Україні, мають право на першу медичну допомогу нарівні з громадянами України на умовах, передбачених цим Законом, іншими законами або міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і повинні бути невідкладно видворені з території України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України".
 		Відхилено   1. Хворі на туберкульоз іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також особи, яким надано статус біженця в Україні, мають право на медичну допомогу нарівні з громадянами України на умовах, передбачених цим Законом, іншими законами або міжнародними договорами України.
2. Медична допомога хворим на туберкульоз іммігрантам надається згідно з вимогами цього Закону з дотриманням інших актів законодавства та міжнародно-правових зобов'язань України щодо захисту прав і свобод людини.
3. Порядок виявлення хворих на туберкульоз іммігрантів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
 
101. Розділ V ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ОСІБ, ХВОРИХ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ, ТА ОСІБ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ ПІД МЕДИЧНИМ (ДИСПАНСЕРНИМ) НАГЛЯДОМ З ПРИВОДУ ТУБЕРКУЛЬОЗУ. ГАРАНТІЇ ДЕРЖАВИ ЩОДО НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ХВОРИМ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ ТА СПРИЯННЯ ФОРМУВАННЮ ПРИХИЛЬНОСТІ ХВОРИХ ДО ЛІКУВАННЯ
Стаття 22. Права осіб, хворих на туберкульоз, та осіб, які перебувають під медичним (диспансерним) наглядом з приводу туберкульозу
1. Особи, хворі на туберкульоз, та особи, які перебувають під медичним (диспансерним) наглядом з приводу туберкульозу, при наданні їм протитуберкульозної медичної допомоги мають право на:
1.1. шанобливе та гуманне ставлення медичних працівників та інших працівників, що беруть участь у наданні протитуберкульозної допомоги;
1.2. отримання в доступній для них формі інформації про свої права та обов’язки, а також інформації про характер наявного в них захворювання та застосовувані методи лікування;
1.3. збереження таємниці про стан свого здоров’я та лікарську таємницю в порядку та обсязі, встановленому законом;
1.4. діагностику та лікування в медичних протитуберкульозних закладах;
1.5. санаторно-курортне лікування відповідно до медичних показань;
1.6. надання протитуберкульозної медичної допомоги в умовах, що відповідають державним санітарно-гігієнічним та санітарно-протиепідемічним нормам;
1.7. перебування в стаціонарних протитуберкульозних медичних закладах протягом терміну, який є обґрунтовано необхідним для проведення відповідного медичного обстеження та (або) лікування.
2. Особи, які перебувають на обстеженні (лікуванні) в стаціонарних протитуберкульозних медичних закладах, мають право на:
2.1. отримання від керівництва відповідного медичного закладу інформації про лікування, обстеження та виписку з такого закладу та про дотримання встановлених цим Законом прав;
2.2. спілкування з іншими медичними працівниками, членами сім’ї, опікуном, піклувальником, адвокатом, нотаріусом, священнослужителем (у разі необхідності - із забезпеченням при цьому відповідних організаційних та технічних заходів щодо запобігання розповсюдженню хвороби та передачі туберкульозної інфекції іншим особам);
2.3. відправлення релігійних обрядів, якщо такі обряди не чинять негативного впливу на їх здоров’я та не можуть спричинити негативного впливу на здоров’я оточуючих їх осіб;
2.4. на продовження навчання в порядку, встановленому частиною третьою статті 10 цього Закону.
3. Хворі на активні форми туберкульозу та діти і підлітки, інфіковані мікобактеріями туберкульозу, під час лікування в державних і комунальних медичних закладах безоплатно забезпечуються харчуванням за підвищеними нормами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
4. Хворі на туберкульоз та особи, які перебувають на диспансерному обліку з приводу туберкульозу та утримуються в установах Державної кримінально-виконавчої служби України, безоплатно забезпечуються харчуванням за підвищеними нормами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
5. Окрім прав, зазначених у частинах першій, другій, третій та четвертій цієї статті, особи, хворі на туберкульоз, та особи, які перебувають під медичним (диспансерним) наглядом з приводу туберкульозу, під час надання їм протитуберкульозної медичної допомоги мають інші права, передбачені законодавством у сфері охорони здоров’я.
Стаття 23. Обов’язки осіб, хворих на туберкульоз, та осіб, які перебувають під медичним (диспансерним) наглядом з приводу туберкульозу
1. Особи, хворі на туберкульоз, та особи, які перебувають під медичним (диспансерним) наглядом з приводу туберкульозу, зобов’язані:
1.1. дотримуватися призначеного їм режиму протитуберкульозного лікування та періодичності відповідних клінічних, бактеріологічних і рентгенологічних обстежень, що проводяться в межах медичного (диспансерного) нагляду;
1.2. дотримуватися правил внутрішнього розпорядку стаціонарних протитуберкульозних медичних закладів під час перебування в таких закладах;
1.3. під час перебування в громадських місцях дотримуватися санітарно-гігієнічних правил, встановлених для хворих на туберкульоз.
Стаття 24. Гарантії держави щодо надання медичної допомоги хворим на туберкульоз та сприяння формуванню прихильності хворих до лікування
1. Медична допомога хворим на туберкульоз та медичний (диспансерний) нагляд, а також санаторно-курортне лікування у спеціалізованих протитуберкульозних санаторіях забезпечуються безоплатно. Під час лікування хворі на туберкульоз безперебійно та безоплатно забезпечуються протитуберкульозними препаратами в кількості та асортименті, встановлених у затвердженому центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я стандарті надання медичної допомоги хворим на туберкульоз, та харчуванням за підвищеними нормами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
2. Вперше виявленим хворим на активні форми туберкульозу та хворим із рецидивом туберкульозу листок непрацездатності може видаватися на весь визначений лікарем період проведення основного курсу лікування. За висновком медико-соціальної експертної комісії листок непрацездатності зазначеним особам може бути продовжений, але не більше, ніж на 10 місяців від дня початку основного курсу лікування. Пацієнтам з неактивними туберкульозними змінами листки непрацездатності видаються на загальних підставах.
3. З метою сприяння формуванню у хворих на туберкульоз осіб прихильності до лікування, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування зобов’язані організовувати та забезпечувати надавання соціальної підтримки хворим на туберкульоз особам, які дотримуються рекомендацій лікаря, призначеного режиму лікування та регулярно приймають призначені їм протитуберкульозні препарати під наглядом медичного чи соціального працівника. Така підтримка здійснюється шляхом забезпечення вказаних хворих на туберкульоз осіб продуктовими наборами, гігієнічними пакетами, та проїзними квитками для безоплатного проїзду зазначених осіб засобами громадського транспорту до місця амбулаторного лікування. Зазначені заходи з соціальної підтримки хворих на туберкульоз здійснюються в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України, і фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, що передбачаються для фінансування загальнодержавної програми протидії захворюванню на туберкульоз. Склад зазначених продуктових наборів та гігієнічних пакетів встановлюється органами місцевого самоврядування відповідно до рекомендацій центрального органу виконавчої влади у галузі охорони здоров'я.
 		 -44- Бахтеєва Т.Д.
Гайдаєв Ю.О.
Григорович Л.С.
Корж В.П.
Пєрєдєрій В.Г.
Самофалов Г.Г.
Сорочинська-Кириленко Р.М.
Шевчук С.В.
 Розділ V законопроекту викласти в такій редакції: "Розділ V ПРАВА, ОБОВ’ЯЗКИ ТА СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ХВОРИХ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ ТА ІНФІКОВАНИХ МІКОБАКТЕРІЯМИ ТУБЕРКУЛЬОЗУ
Стаття 20. Права та обов’язки хворих на туберкульоз та інфікованих мікобактеріями туберкульозу
1. Хворі на туберкульоз та інфіковані мікобактеріями туберкульозу мають право, зокрема на:
1) безоплатну медичну допомогу та належні, відповідно до санітарних норм, умови перебування під час лікування у протитуберкульозних закладах;
2) отримання інформації від медичного працівника, який здійснює лікування, про особливості захворювання, методики лікування, режим харчування, існуючі ризики для здоров’я, наслідки відмови від лікування, загрозу створення реальної небезпеки зараження оточуючих та відповідальність за порушення протиепідемічного режиму;
3) безоплатне санаторно-курортне лікування відповідно до медичних показань в межах коштів, виділених бюджетом;
4) надання психологічної допомоги;
5) можливість спілкування з членами сім‘ї та іншими особами з дотриманням протиепідемічного режиму;
6) відправлення релігійних обрядів.
2. Хворі на туберкульоз, а також малолітні й неповнолітні особи, інфіковані мікобактеріями туберкульозу, мають право на безоплатне харчування під час стаціонарного чи санаторно-курортного лікування у протитуберкульозних закладах за нормами, встановленими Кабінетом Міністрів України.
3. Хворі на туберкульоз та інфіковані мікобактеріями туберкульозу зобов’язані:
1) дотримуватися призначеного їм відповідно до стандарту медичної допомоги режиму лікування;
2) дотримуватись правил внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров‘я під час стаціонарного чи санаторно-курортного лікування;
3) проходити у встановлені строки обов‘язкові медичні огляди та обстеження на туберкульоз, визначені відповідними галузевими стандартами у сфері охорони здоров‘я;
4) дотримуватися вимог протиепідемічного режиму;
4. Хворі на туберкульоз, звільнені з установ виконання покарань, зобов’язані протягом трьох діб після звільнення з місць позбавлення волі з'явитися до відповідного протитуберкульозного закладу для продовження лікування та медичного спостереження.
Стаття 21. Соціальний захист хворих на туберкульоз та інфікованих мікобактеріями туберкульозу малолітніх і неповнолітніх осіб
1. Уперше виявленим хворим на заразні форми туберкульозу та хворим з рецидивом туберкульозу, які є застрахованими особами за загальнообов‘язковим державним соціальним страхуванням у зв‘язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, листок непрацездатності видається на весь визначений лікарем період проведення основного курсу лікування. За висновком медико-соціальної експертної комісії листок непрацездатності зазначеним особам може бути продовжений, але не більш як на 10 місяців з дня початку основного курсу лікування. На весь період лікування хворого на туберкульоз за ним зберігається місце роботи.
2. Власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації усіх форм власності не має права звільнити працівника у зв'язку з його захворюванням на туберкульоз, крім випадків, коли захворювання на туберкульоз є протипоказанням для роботи за професією, визначеною в переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам, а переведення за його згодою на іншу роботу є неможливим. Перелік таких протипоказань встановлюється центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров’я.
3. Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування у разі неблагополучної епідемічної ситуації щодо захворюваності на туберкульоз створюють спеціальні навчальні заклади (санаторна школа (школа-інтернат) І-ІІІ ступенів) та забезпечують їх вихованців харчуванням за нормами, встановленими Кабінетом Міністрів України для малолітніх та неповнолітніх осіб, інфікованих мікобактеріями туберкульозу.
4. Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, громадські та благодійні організації можуть надавати допомогу особам, хворим на туберкульоз або малолітнім та неповнолітнім особам, інфікованим мікобактеріями туберкульозу, у забезпеченні харчуванням за нормами вищими, ніж визначені законодавством".
 		Враховано   Розділ V ПРАВА, ОБОВ’ЯЗКИ ТА СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ХВОРИХ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ ТА ІНФІКОВАНИХ МІКОБАКТЕРІЯМИ ТУБЕРКУЛЬОЗУ
Стаття 20. Права та обов’язки хворих на туберкульоз та інфікованих мікобактеріями туберкульозу
1. Хворі на туберкульоз та інфіковані мікобактеріями туберкульозу мають право, зокрема на:
1) безоплатну медичну допомогу та належні відповідно до санітарних норм умови перебування під час лікування у протитуберкульозних закладах;
2) отримання інформації від медичного працівника, який здійснює лікування, про особливості захворювання, методику лікування, режим харчування, існуючі ризики для здоров’я, наслідки відмови від лікування, загрозу створення реальної небезпеки зараження оточуючих та відповідальність за порушення протиепідемічного режиму;
3) безоплатне санаторно-курортне лікування відповідно до медичних показань в межах коштів, виділених бюджетом;
4) надання психологічної допомоги;
5) можливість спілкування з членами сім‘ї та іншими особами з дотриманням протиепідемічного режиму;
6) відправлення релігійних обрядів.
2. Хворі на туберкульоз, а також малолітні та неповнолітні особи, інфіковані мікобактеріями туберкульозу, мають право на безоплатне харчування під час стаціонарного чи санаторно-курортного лікування у протитуберкульозних закладах за нормами, встановленими Кабінетом Міністрів України.
3. Хворі на туберкульоз та інфіковані мікобактеріями туберкульозу зобов’язані:
1) дотримуватися призначеного їм відповідно до стандарту медичної допомоги режиму лікування;
2) дотримуватися правил внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров‘я під час стаціонарного чи санаторно-курортного лікування;
3) проходити у встановлені строки обов‘язкові медичні огляди та обстеження на туберкульоз, визначені відповідними галузевими стандартами у сфері охорони здоров‘я;
4) дотримуватися вимог протиепідемічного режиму;
4. Хворі на туберкульоз, звільнені з установ виконання покарань, зобов’язані протягом трьох діб після звільнення з місць позбавлення волі з'явитися до відповідного протитуберкульозного закладу для продовження лікування та медичного спостереження.
Стаття 21. Соціальний захист хворих на туберкульоз та інфікованих мікобактеріями туберкульозу малолітніх і неповнолітніх осіб
1. Уперше виявленим хворим на заразні форми туберкульозу та хворим з рецидивом туберкульозу, які є застрахованими особами за загальнообов‘язковим державним соціальним страхуванням у зв‘язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, листок непрацездатності видається на весь визначений лікарем період проведення основного курсу лікування. За висновком медико-соціальної експертної комісії листок непрацездатності зазначеним особам може бути продовжено, але не більш як на 10 місяців з дня початку основного курсу лікування. На весь період лікування хворого на туберкульоз за ним зберігається місце роботи.
2. Власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації усіх форм власності не має права звільнити працівника у зв'язку з його захворюванням на туберкульоз, крім випадків, коли захворювання на туберкульоз є протипоказанням для роботи за професією, визначеною в переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам, а переведення за його згодою на іншу роботу є неможливим. Перелік таких протипоказань встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.
3. Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування у разі неблагополучної епідемічної ситуації щодо захворюваності на туберкульоз створюють спеціальні навчальні заклади (санаторна школа (школа-інтернат) І-ІІІ ступенів) та забезпечують їх вихованців харчуванням за нормами, встановленими Кабінетом Міністрів України для малолітніх та неповнолітніх осіб, інфікованих мікобактеріями туберкульозу.
4. Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, громадські та благодійні організації можуть надавати допомогу особам, хворим на туберкульоз, або малолітнім та неповнолітнім особам, інфікованим мікобактеріями туберкульозу, у забезпеченні харчуванням за вищими нормами, ніж визначені законодавством.
 
    -45- Кармазін Ю.А.
 Частину 1 статті 24 доповнити після слів "санаторно-курортне лікування у спеціалізованих протитуберкульозних санаторіях забезпечуються безоплатно" словами "в межах коштів, які виділені у Державному бюджеті України".
 		Враховано у пункті 3 частини першої статті 20 остаточної редакції законопроекту   
102. Розділ VІ ПРАВА І СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ПРАЦІВНИКІВ ПРОТИТУБЕРКУЛЬОЗНИХ МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДІВ ТА ІНШИХ ОСІБ, ЯКІ БЕРУТЬ УЧАСТЬ У НАДАННІ МЕДИЧНОЇ, СОЦІАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ ТА ІНШИХ ПОСЛУГ ХВОРИМ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ
 		 -46- Бахтеєва Т.Д.
 Назву розділу VІ викласти в такій редакції:
"Розділ VІ СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ПРАЦІВНИКІВ ПРОТИТУБЕРКУЛЬОЗНИХ ЗАКЛАДІВ
 		Враховано   Розділ VІ СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ПРАЦІВНИКІВ ПРОТИТУБЕРКУЛЬОЗНИХ ЗАКЛАДІВ
 
103. Стаття 25. Оплата праці працівників протитуберкульозних медичних закладів та інших осіб, які беруть участь у наданні медичної та соціальної допомоги хворим на туберкульоз
 		 -47- Бахтеєва Т.Д.
 Назву та частину першу статті 25 викласти в такій редакції:
"Оплата праці медичних та інших працівників протитуберкульозних закладів
1. Працівникам протитуберкульозних закладів, які надають медичну допомогу хворим на туберкульоз, працюють із живими збудниками туберкульозу чи матеріалами, що їх містять, здійснюють догляд за хворими на туберкульоз та/або прибирання приміщень, у яких перебувають такі хворі, встановлюються підвищені посадові оклади у зв‘язку зі шкідливими і важкими умовами праці, надбавка за вислугу років та інші надбавки та доплати. Перелік робіт, професій і посад, зайняття на яких дає право на підвищені посадові оклади, затверджується центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров‘я.
Умови і розміри оплати праці працівників протитуберкульозних закладів визначаються Кабінетом Міністрів України".
 		Враховано у частині першій статті 22 остаточної редакції законопроекту  Стаття 22. Оплата праці медичних та інших працівників протитуберкульозних закладів
 
104. 1. Умови і розміри оплати праці працівників, які надають медичну та соціальну допомогу хворим на активні форми туберкульозу, працюють із живими збудниками туберкульозу чи матеріалами, що їх містять, встановлюються відповідно до законодавства про оплату праці працівників, зайнятих на роботах з важкими та небезпечними умовами.
 		 -48- Карпук В.Г.
 Статтю 25 доповнити частиною такого змісту:
"Працівники, зазначені у частині першій цієї статті, мають право на допомогу для оздоровлення у розмірі посадового окладу при наданні щорічної відпустки, а також на щорічну матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірах і порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.".
 		Враховано у частині другій статті 22 остаточної редакції законопроекту  1. Працівникам протитуберкульозних закладів, які надають медичну допомогу хворим на туберкульоз, працюють із живими збудниками туберкульозу чи матеріалами, що їх містять, здійснюють догляд за хворими на туберкульоз та/або прибирання приміщень, у яких перебувають такі хворі, встановлюються підвищені посадові оклади у зв‘язку із шкідливими і важкими умовами праці, надбавка за вислугу років та інші надбавки і доплати. Перелік робіт, професій і посад, зайняття в яких дає право на підвищені посадові оклади, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров‘я.
Умови та розміри оплати праці працівників протитуберкульозних закладів визначаються Кабінетом Міністрів України.
2. Працівники, зазначені у частині першій цієї статті, мають право на допомогу для оздоровлення у розмірі посадового окладу при наданні щорічної відпустки, а також на щорічну матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірах і порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
 
105. 2. Дія положення частини першої цієї статті поширюється на військовослужбовців внутрішніх військ, осіб рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ України та Державної кримінально-виконавчої служби України, які здійснюють охорону хворих на туберкульоз, у тому числі під час надання їм медичної допомоги та їх конвоювання.
 		 -49- Карпук В.Г.
 Частину 2 статті 25 виключити, оскільки соціальний захист вказаної категорії осіб визначається іншими законами.
 		Враховано      
106. Стаття 26. Соціальний захист працівників протитуберкульозних медичних закладів та інших осіб, які беруть участь у наданні медичної та соціальної допомоги хворим на туберкульоз
 		 -50- Бахтеєва Т.Д.
 Статтю 26 викласти в такій редакції:
"Соціальний захист медичних та інших працівників протитуберкульозних закладів
1. Працівники протитуберкульозних закладів, зазначені у частині першій статті 22 цього Закону, мають право на:
щорічну відпустку тривалістю 36 календарних днів;
щорічне безоплатне одержання путівки для санаторно-курортного лікування;
пенсію за віком на пільгових умовах у порядку, встановленому пенсійним законодавством.
2. Захворювання на туберкульоз будь-якої локалізації працівників протитуберкульозних закладів, зазначених у частині першій статті 22 цього Закону, визнається професійним, і заподіяна їх здоров'ю шкода компенсується у встановленому законом порядку".
3. У разі виникнення професійного захворювання працівникам протитуберкульозних закладів надається право на:
першочергове поліпшення житлових умов у порядку, встановленому законодавством;
щорічну відпустку тривалістю 45 календарних днів з використанням її у літній або інший зручний для них час;
щорічне безоплатне одержання путівки для санаторно-курортного лікування у спеціалізованих санаторіях.
4. Власники або уповноважені ними керівники закладів охорони здоров'я, де надається медична допомога хворим на туберкульоз, зобов'язані забезпечити працівників зазначених закладів необхідними засобами захисту та проведення обов‘язкових профілактичних медичних оглядів цих працівників на туберкульоз".
 		Враховано у статті 23 остаточної редакції законопроекту  Стаття 23. Соціальний захист медичних та інших працівників протитуберкульозних закладів
 
107. 1. Захворювання на туберкульоз будь-якої локалізації працівників, які надають медичну та соціальну допомогу та освітні послуги хворим на активні форми туберкульозу, працюють із живими збудниками туберкульозу чи матеріалами, що їх містять, визнається професійним, і заподіяна їх здоров'ю шкода компенсується у встановленому законом порядку.
 		    1. Працівники протитуберкульозних закладів, зазначені у частині першій статті 22 цього Закону, мають право на:
щорічну відпустку тривалістю 36 календарних днів;
щорічне безоплатне одержання путівки для санаторно-курортного лікування;
пенсію за віком на пільгових умовах у порядку, встановленому пенсійним законодавством.
2. Захворювання на туберкульоз будь-якої локалізації працівників протитуберкульозних закладів, зазначених у частині першій статті 22 цього Закону, визнається професійним, і заподіяна їх здоров'ю шкода компенсується у встановленому законом порядку.
 
108. 2. Працівники, які надають медичну та соціальну допомогу та освітні послуги хворим на активні форми туберкульозу, інші працівники, які працюють із живими збудниками туберкульозу чи матеріалами, що їх містять, мають право на щорічне безоплатне одержання за місцем роботи путівки для санаторно-курортного лікування, а також на щорічну відпустку тривалістю не менш як 36 календарних днів.
 		       
109. 3. Працівники, які надають медичну та соціальну допомогу хворим на активні форми туберкульозу, працюють із живими збудниками туберкульозу чи матеріалами, що їх містять, які захворіли на туберкульоз внаслідок виконання службових обов'язків, мають право на позачергове поліпшення житлових умов у порядку, встановленому законодавством, на щорічне безоплатне одержання путівки для санаторно-курортного лікування в спеціалізованих санаторіях, а також на щорічну відпустку загальною тривалістю 45 календарних днів з використанням її у літній або інший зручний для них час.
 		    3. У разі виникнення професійного захворювання працівникам протитуберкульозних закладів надається право на:
першочергове поліпшення житлових умов у порядку, встановленому законодавством;
щорічну відпустку тривалістю 45 календарних днів з використанням її у літній або інший зручний для них час;
щорічне безоплатне одержання путівки для санаторно-курортного лікування у спеціалізованих санаторіях.
 
110. 4. Керівники протитуберкульозних медичних закладів та інших закладів, які проводять діагностичні дослідження на туберкульоз, надають соціальні послуги хворим на туберкульоз, незалежно від підпорядкованості, зобов'язані забезпечити працівників зазначених закладів необхідними засобами захисту та проведення відповідних систематичних медичних обстежень цих працівників.
 		    4. Власники або уповноважені ними керівники закладів охорони здоров'я, в яких надається медична допомога хворим на туберкульоз, зобов'язані забезпечити працівників зазначених закладів необхідними засобами захисту та проведення обов‘язкових профілактичних медичних оглядів цих працівників на туберкульоз.
 
111. 5. Медичним та іншим працівникам протитуберкульозних медичних закладів, які надають медичну допомогу хворим на туберкульоз, працюють із живими збудниками туберкульозу чи матеріалами, що їх містять, надається право на пенсію за віком на пільгових умовах у порядку, встановленому пенсійним законодавством.
 		       
112. 6. Працівники, які надають медичну допомогу хворим на туберкульоз, працюють із живими збудниками туберкульозу чи матеріалами, що їх містять, проводять діагностичні дослідження на туберкульоз і надають лікувально-діагностичну допомогу хворим, підлягають обов'язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання за рахунок власника або уповноваженого ним органу закладу охорони здоров'я. Категорії працівників, які підлягають обов'язковому страхуванню, та порядок страхування встановлюються Кабінетом Міністрів України.
 		       
113. 7. Дія положень цієї статті поширюється на військовослужбовців внутрішніх військ, осіб рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ України та Державної кримінально-виконавчої служби України, які здійснюють охорону хворих на туберкульоз, у тому числі під час надання їм медичної допомоги та їх конвоювання.
 		 -51- Карпук В.Г.
 Частину 7 статті 26 виключити, оскільки соціальний захист вказаної категорії осіб визначається іншими законами.
 		Враховано      
114. Розділ VІІ ФІНАНСУВАННЯ ЗАХОДІВ З ПРОТИДІЇ ЗАХВОРЮВАННЮ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ
 		    Розділ VІІ ФІНАНСУВАННЯ ПРОТИТУБЕРКУЛЬОЗНИХ ЗАХОДІВ
 
115. Стаття 27. Фінансування протитуберкульозних заходів
 		    Стаття 24. Фінансування протитуберкульозних заходів
 
116. 1. Фінансування заходів з протидії захворюванню на туберкульоз повинно передбачати цілеспрямоване виділення коштів з Державного бюджету України та з місцевих бюджетів в рамках відповідних цільових програм, що включають заходи, спрямовані на підвищення добробуту населення, створення інших економічних, соціальних і правових передумов для запобігання захворюванню на туберкульоз та його масовому поширенню, забезпечення ефективного та своєчасного виявлення та лікування випадків захворювання, належного контролю та нагляду за здійсненням протитуберкульозних заходів, планування наукових та епідеміологічних досліджень щодо аналізу ефективності цих заходів.
 		 -52- Бахтеєва Т.Д.
 Статтю 27 викласти в такій редакції:
"1. Витрати, пов'язані з проведенням протитуберкульозних заходів і наукових досліджень у сфері боротьби з туберкульозом, фінансуються за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів, фондів соціального страхування, інших джерел, не заборонених законодавством.
2. Витрати, пов‘язані з наданням медичної допомоги в протитуберкульозних закладах Державної кримінально-виконавчої служби України, фінансуються за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання цієї служби, та інших джерел, не заборонених законодавством".
 		Враховано у статті 24 остаточної редакції законопроекту  1. Витрати, пов'язані з проведенням протитуберкульозних заходів і наукових досліджень у сфері протидії захворюванню на туберкульоз, фінансуються за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів, фондів соціального страхування, інших джерел, не заборонених законодавством.
 
117. 2. Першочерговому фінансуванню в рамках зазначених цільових програм підлягають заходи щодо забезпечення безоплатних профілактичних щеплень проти туберкульозу та безоплатної хіміопрофілактики туберкульозу, заходи, спрямовані на забезпечення виявлення та ефективного лікування хворих на активні форми туберкульозу легень й забезпечення мотивації таких осіб до початку, безперервності та завершення повного стандартного курсу лікування, та заходи із забезпечення медичного (диспансерного) нагляду за хворими на туберкульоз, інфікованими мікобактеріями туберкульозу та контактними особами.
 		       
118. 3. Покриття витрат, пов’язаних з веденням загальнодержавного реєстру хворих на туберкульоз, та фінансування заходів з охорони, необхідних для забезпечення дотримання режиму обов’язкової ізоляції зазначених у частині першій статті 14 цього Закону осіб, хворих на заразну форму туберкульозу, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що передбачаються для фінансування загальнодержавної програми протидії захворюванню на туберкульоз.
 		       
119. 4. Витрати, пов'язані з профілактикою, діагностикою та лікуванням туберкульозу в установах Державної кримінально-виконавчої служби України, фінансуються за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання цієї служби.
 		    2. Витрати, пов‘язані з наданням медичної допомоги у протитуберкульозних закладах Державної кримінально-виконавчої служби України, фінансуються за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання цієї служби, та інших джерел, не заборонених законодавством.
 
120. 5. Покриття витрат підпорядкованих органам управління охороною здоров’я державних і комунальних протитуберкульозних медичних закладів, пов’язаних з наданням протитуберкульозної медичної допомоги хворим на туберкульоз з числа осіб, які тримаються в установах для попереднього ув’язнення, а також з числа осіб, які тримаються в установах органів внутрішніх справ та в підпорядкованих Державній прикордонній службі України пунктах (місцях) тимчасового тримання, фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України та відповідних місцевих бюджетів в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
 		       
121. 6. Крім коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, для фінансування заходів з протидії захворюванню на туберкульоз у порядку, встановленому законодавством, можуть залучатися кошти фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, а також кошти з інших не заборонених законодавством джерел.
 		 -53- Кармазін Ю.А.
 У частині 6 статті 27 виключити слова "а також кошти з інших не заборонених законодавством джерел", оскільки це може сприяти тиску на хворих їх суб‘єктів підприємницької діяльності.
 		Відхилено      
122. Розділ VІІІ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕРІ ПРОТИДІЇ ЗАХВОРЮВАННЮ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ
 		    Розділ VІІІ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕРІ ПРОТИДІЇ ЗАХВОРЮВАННЮ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ
 
123. Стаття 28. Відповідальність за порушення законодавства у сфері протидії захворюванню на туберкульоз
 		 -54- Григорович Л.С.
 Статтю 28 викласти в такій редакції:
"1. Особи, винні у порушенні законодавства у сфері протидії захворюванню на туберкульоз, несуть відповідальність згідно з законом".
 		Враховано у статті 25 остаточної редакції законопроекту  Стаття 25. Відповідальність за порушення законодавства у сфері протидії захворюванню на туберкульоз
 
124. 1. Особи, винні у порушенні вимог частини першої статті 15, частини третьої статті 16 та статті 23 цього Закону, несуть адміністративну відповідальність, встановлену законом за порушення санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил і норм.
 		    1. Особи, винні у порушенні законодавства у сфері протидії захворюванню на туберкульоз, несуть відповідальність згідно із законом".
 
125. 2. Особи, винні у порушенні вимог частини першої статті 16 цього Закону, несуть адміністративну відповідальність, встановлену Законом за порушення правил реалізації (відпуску) лікарських засобів громадянам.
 		       
126. 3. Цивільно-правова та кримінальна відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері протидії захворюванню на туберкульоз наступає в порядку та на підставах, визначених законом".
 		       
127. ІХ. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Внести зміни до законодавчих актів України:
1.1. У Кодексі України про адміністративні правопорушення:
1.1.1. Доповнити Кодекс новою статтею 42-4 такого змісту:
"Стаття 42-4. Порушення встановлених законом правил реалізації (відпуску) лікарських засобів
Порушення встановлених законом правил реалізації (відпуску) лікарських засобів громадянам –
тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від шести до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян."
1.1.2. Частину першу статті 244-8 перед словами "а також з невиконанням законних вимог посадових осіб органів державного контролю якості лікарських засобів" доповнити словами "з порушенням встановлених законом правил реалізації (відпуску) лікарських засобів (стаття 42-4)".
2.1. У Цивільному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради, 2004, № 40-41, 42, ст.492; 2005, № 32, ст.422; 2005, № 35-36, ст.446; 2005, № 52, ст.562; 2006, № 35, ст.295; 2006, № 35, ст.298; 2006, № 35, ст.303; 2007, № 9, ст.67; 2007, № 9, ст.77; 2007, № 12, ст.103; 2007, № 31, ст.405):
2.1.1. Пункт 10 частини другої статті 234 викласти у редакції:
"10) обов'язкову ізоляцію особи, хворої на заразну форму туберкульозу, шляхом госпіталізації цієї особи до стаціонарного протитуберкульозного медичного закладу; "
2.1.2. Главу 11 викласти в редакції:
"Глава 11 РОЗГЛЯД СУДОМ СПРАВ ПРО ОБОВ'ЯЗКОВУ ІЗОЛЯЦІЮ ОСОБИ ШЛЯХОМ ЇЇ ГОСПІТАЛІЗАЦІЇ ДО СТАЦІОНАРНОГО ПРОТИТУБЕРКУЛЬОЗНОГО МЕДИЧНОГО ЗАКЛАДУ
Стаття 283. Підсудність
1. Заява про необхідність обов'язкової ізоляції особи, хворої на заразну форму туберкульозу, шляхом госпіталізації цієї особи до стаціонарного протитуберкульозного медичного закладу або про продовження строку такої ізоляції подається до суду за місцезнаходженням протитуберкульозного медичного закладу, який здійснює медичний (диспансерний) нагляд за такою особою, або до суду за місцем виявлення зазначеної особи.
Стаття 284. Зміст, строк і порядок подання заяви
1. У заяві про необхідність обов’язкової ізоляції особи шляхом її госпіталізації до стаціонарного протитуберкульозного медичного закладу або про продовження строку такої ізоляції повинні бути зазначені встановлені законом підстави для цієї ізоляції. До заяви додається мотивований висновок лікарської комісії про необхідність обов'язкової ізоляції особи в умовах стаціонарного протитуберкульозного медичного закладу.
2. Заява подається у строк та в порядку, встановленому законом.
Стаття 285. Розгляд справи
1. Справа про обов'язкову ізоляцію особи шляхом її госпіталізації до стаціонарного протитуберкульозного медичного закладу та про продовження строку такої ізоляції розглядається судом протягом 24 годин з дня надходження до суду відповідної заяви. Особі має бути надано право особистої участі в судовому засіданні, при необхідності із забезпеченням відповідних організаційних та технічних заходів щодо запобігання розповсюдженню хвороби та передачі туберкульозної інфекції.
2. Участь у розгляді справи головного державного санітарного лікаря, за заявою якого відкрито провадження у справі (або у разі його відсутності - його заступника), представника відповідного протитуберкульозного медичного закладу та представника особи, стосовно якої вирішується питання про обов’язкову ізоляцію, є обов'язковою.
Стаття 286. Рішення суду
1. Розглянувши заяву про обов'язкову ізоляцію особи, хворої на заразну форму туберкульозу, шляхом її госпіталізації до стаціонарного протитуберкульозного медичного закладу або про продовження строку такої ізоляції, суд ухвалює рішення, яким відхиляє або задовольняє заяву."
2.3. У Законі України "Про попереднє ув’язнення":
2.3.1. Частину п’яту статті 11 викласти у редакції:
"Порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув’язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров’я, залучення з цією метою медичного персоналу зазначених закладів та проведення медичних експертиз визначається центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань, Міністерством оборони України, Службою безпеки України та центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я."
3. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, за винятком частини першої статті 17, частини третьої статті 24, частини другої статті 25, частини сьомої статті 26 та частини третьої статті 27, що набирають чинності з 1 січня 2011 року.
 		 -55- Бахтеєва Т.Д.
 Привести Прикінцеві положення законопроекту у відповідність з вимогами законодавчої техніки та викласти їх у редакції, що узгоджує законопроект з іншими законами:
"2. Частину першу статті 46 Житлового кодексу Української РСР (Відомості Верховної Ради УРСР, 1983 р., додаток до № 28, ст. 573) доповнити абзацом одинадцятим такого змісту:
"працівникам протитуберкульозних закладів у разі виникнення професійного захворювання на туберкульоз".
3. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122):
1) доповнити статтею 42-4 такого змісту:
"Стаття 42-4. Продаж лікарських засобів без рецепта у заборонених законодавством випадках
Продаж лікарських засобів в аптечних закладах без рецепта у заборонених законодавством випадках –
тягне за собою накладення штрафу від шести до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, –
тягне за собою накладення штрафу від двадцяти п’яти до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян";
2) частину першу статті 244-8 після слова і цифр " (стаття 45-1)" доповнити словами і цифрами "з продажем лікарських засобів без рецепта у заборонених законодавством випадках (стаття 42-4)".
4. У Цивільному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., №№ 40-42, ст. 492):
1) у пункті 10 частини другої статті 234 та у назві і тексті глави 11 слова "обов‘язкова госпіталізація" в усіх відмінках замінити словами "примусова госпіталізація" у відповідному відмінку;
2) статтю 283 після слів "госпіталізацію до протитуберкульозного закладу" доповнити словами "або про продовження строку примусової госпіталізації", а слова "який ухиляється від лікування" виключити;
3) у статті 284:
у частині першій слова "продовження лікування" замінити словами "продовження строку примусової госпіталізації", а слова "лікарської комісії" - словом "лікаря";
у частині другій слова "в особи загрозливої форми туберкульозу" замінити словами "порушення хворим на заразну форму туберкульозу протиепідемічного режиму";
4) у статті 285:
у частині першій слова "продовження лікування" замінити словами "продовження строку примусової госпіталізації", а слова "трьох днів" замінити цифрами та словом "24 годин";
у частині другій слово "госпіталізацію" замінити словами "примусову госпіталізацію або про продовження строку примусової госпіталізації";
5) у статті 286:
у частинах першій і другій слова "продовження лікування" і "подальшого лікування" замінити словами "продовження строку примусової госпіталізації";
частину другу після слів "зазначеної у частині першій цієї статті" доповнити словами "підлягає негайному виконанню та";
доповнити частиною третьою такого змісту:
"3. Після набрання законної сили рішенням суду про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовження строку примусової госпіталізації суд надсилає рішення відповідному органу місцевого самоврядування для вжиття заходів щодо охорони майна особи, стосовно якої ухвалено рішення суду";
6) частину першу статті 367 доповнити пунктом 7 такого змісту:
"7) примусову госпіталізацію чи продовження строку примусової госпіталізації до протитуберкульозного закладу".
5. Частину п’яту статті 11 Закону України "Про попереднє ув’язнення" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 35, ст. 360; 2003 р., № 15, ст. 109, № 29, ст. 233) викласти в такій редакції:
"Порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув’язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров’я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України".
6. У статті 2 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 27, ст. 218) слова "Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз" замінити словами "Про протидію захворюванню на туберкульоз".
7. У статті 3 Закону України "Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 30, ст. 274) слова "Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз" замінити словами "Про протидію захворюванню на туберкульоз".
ІІ. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім частини другої статті 22 Закону України "Про протидію захворюванню на туберкульоз", у редакції цього Закону, яка набирає чинності з 1 січня 2013 року.
2. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом забезпечити:
прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації положень цього Закону;
приведення своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;
перегляд і скасування міністерствами, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону;
надання відповідно до цього Закону медичної допомоги та дотримання протиепідемічного режиму хворими на туберкульоз з числа осіб, взятих під варту чи які тримаються в установах виконання покарань".
 		Враховано   2. Частину першу статті 46 Житлового кодексу Української РСР (Відомості Верховної Ради УРСР, 1983 р., додаток до № 28, ст. 573) доповнити абзацом одинадцятим такого змісту:
"працівникам протитуберкульозних закладів у разі виникнення професійного захворювання на туберкульоз".
3. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122):
1) доповнити статтею 42-4 такого змісту:
"Стаття 42-4. Продаж лікарських засобів без рецепта у заборонених законодавством випадках
Продаж лікарських засобів в аптечних закладах без рецепта у заборонених законодавством випадках –
тягне за собою накладення штрафу від шести до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, –тягне за собою накладення штрафу від двадцяти п’яти до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян";
2) частину першу статті 244-8 після слова і цифр " (стаття 45-1)" доповнити словами і цифрами "з продажем лікарських засобів без рецепта у заборонених законодавством випадках (стаття 42-4)".
4. У Цивільному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., №№ 40-42, ст. 492):
1) у пункті 10 частини другої статті 234 та у назві і тексті глави 11 слова "обов‘язкова госпіталізація" в усіх відмінках замінити словами "примусова госпіталізація" у відповідному відмінку;
2) статтю 283 після слів "госпіталізацію до протитуберкульозного закладу" доповнити словами "або про продовження строку примусової госпіталізації", а слова "який ухиляється від лікування" виключити;
3) у статті 284:
у частині першій слова "продовження лікування" замінити словами "продовження строку примусової госпіталізації", а слова "лікарської комісії" - словом "лікаря";
у частині другій слова "в особи загрозливої форми туберкульозу" замінити словами "порушення хворим на заразну форму туберкульозу протиепідемічного режиму";
4) у статті 285:
у частині першій слова "продовження лікування" замінити словами "продовження строку примусової госпіталізації", а слова "трьох днів" замінити цифрами та словом "24 годин";
у частині другій слово "госпіталізацію" замінити словами "примусову госпіталізацію або про продовження строку примусової госпіталізації";
5) у статті 286:
у частинах першій і другій слова "продовження лікування" і "подальшого лікування" замінити словами "продовження строку примусової госпіталізації";
частину другу після слів "зазначеної у частині першій цієї статті" доповнити словами "підлягає негайному виконанню та";
доповнити частиною третьою такого змісту:
"3. Після набрання законної сили рішенням суду про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовження строку примусової госпіталізації суд надсилає рішення відповідному органу місцевого самоврядування для вжиття заходів щодо охорони майна особи, стосовно якої ухвалено рішення суду";
6) частину першу статті 367 доповнити пунктом 7 такого змісту:
"7) примусову госпіталізацію чи продовження строку примусової госпіталізації до протитуберкульозного закладу".
5. Частину п’яту статті 11 Закону України "Про попереднє ув’язнення" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 35, ст. 360; 2003 р., № 15, ст. 109, № 29, ст. 233) викласти в такій редакції:
"Порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув’язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров’я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України".
6. У статті 2 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 27, ст. 218) слова "Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз" замінити словами "Про протидію захворюванню на туберкульоз".
7. У статті 3 Закону України "Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 30, ст. 274) слова "Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз" замінити словами "Про протидію захворюванню на туберкульоз".
ІІ. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім частини другої статті 22 Закону України "Про протидію захворюванню на туберкульоз", у редакції цього Закону, яка набирає чинності з 1 січня 2013 року.
2. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом забезпечити:
прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації положень цього Закону;
приведення своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;
перегляд і скасування міністерствами, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону;
надання відповідно до цього Закону медичної допомоги та дотримання протиепідемічного режиму хворими на туберкульоз з числа осіб, взятих під варту чи які тримаються в установах виконання покарань.
 
    -56- Кармазін Ю.А.
 Доповнити статтю 42-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення частиною 2 такого змісту:
"2. Повторне протягом року вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, -
тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк від десяти до п‘ятнадцяти діб", що змусить осіб, які здійснюють такі порушення, не робити його повторно.
 		Враховано у пункті 1 частини третьої остаточної редакції законопроекту   
128. 4. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців від дня набрання чинності цим Законом:
привести у відповідність із цим Законом свої нормативно-правові акти;
забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;
забезпечити прийняття міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади відповідно до їх компетенції нормативно-правових актів, що випливають з цього Закону”.

-57- Кармазін Ю.А.
 Пункт 4 Прикінцевих положень викласти у такій редакції, змінивши подальшу нумерацію пунктів:
«3. Кабінету Міністрів України у двомісячний термін затвердити положення про порядок:
1) видворення з України іноземців та осіб без громадянства, хворих на туберкульоз;
2) продажу протитуберкульозних препаратів в аптечних закладах усіх форм власності виключно за рецептами, виданими у встановленому порядку».
 		Відхилено