Кількість абзаців - 483 Таблиця поправок


Про нормативно-правові акти (Друге читання)

№ п.п. Редакція, прийнята в першому читанні Пропозиції Висновки Остаточна редакція
0. Проект
 		    Проект
 
1. ЗАКОН УКРАЇНИ
 		    ЗАКОН УКРАЇНИ
 
2. Про нормативно-правові акти
 		    Про нормативно-правові акти
 
3. Цей Закон регулює суспільні відносини, пов’язані з розробленням нормативно-правових актів, їх прийняттям, набранням ними чинності, державною реєстрацією та обліком, визначає систему, види, ієрархію нормативно-правових актів та встановлює єдині вимоги до нормопроектувальної техніки для всіх суб’єктів нормотворення.
 		 -1- Ляпіна К.М.
 Преамбулу виключити.
 		Відхилено   Цей Закон визначає систему та види нормативно-правових актів, регулює суспільні відносини, пов’язані з розробленням нормативно-правових актів, їх прийняттям, державною реєстрацією, набранням ними чинності та обліком, встановлює вимоги до техніки нормопроектування та нормотворчого процесу, регулює питання дії нормативно-правових актів, їх офіційного тлумачення та роз’яснення.
 
4.

 		 -2- Мірошниченко Ю.Р.
 Преамбулу викласти в такій редакції:
"Цей Закон визначає систему та види нормативно-правових актів, регулює суспільні відносини, пов’язані з розробленням нормативно-правових актів, їх прийняттям, державною реєстрацією, набранням ними чинності та обліком, встановлює вимоги до техніки нормопроектування та нормотворчого процесу, регулює питання дії нормативно-правових актів, їх офіційного тлумачення та роз’яснення."
 		Враховано      
5. Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
 		    Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
6. Стаття 1. Визначення термінів
 		    Стаття 1. Визначення термінів
 
7. 1. У цьому Законі та в інших нормативно-правових актах терміни вживаються в такому значенні:
 		 -3- Ляпіна К.М.
 Статтю 1 виключити.
 		Відхилено   1. У цьому Законі та в інших нормативно-правових актах терміни вживаються в такому значенні:
 
8. аналогія закону ( застосування до неврегульованих суспільних відносин положень нормативно-правових актів, які регулюють подібні суспільні відносини;
 		 -4- Шпенов Д.Ю.
 Абзац перший частини першої статті 1 викласти у такій редакції:
«аналогія закону ( застосування до неврегульованих суспільних відносин норм закону, які регулюють подібні суспільні відносини».
 		Враховано   аналогія закону – застосування до суспільних відносин внаслідок відсутності норм права, що регулюють такі суспільні відносини, положень закону, що регулює подібні суспільні відносини;
 
    -5- Мірошниченко Ю.Р.
 Абзаци другий та третій частини першої статті 1 викласти в такій редакції:
"аналогія закону – застосування до суспільних відносин внаслідок відсутності норм права, що регулюють дані суспільні відносини положень закону, що регулює подібні суспільні відносини;
аналогія права – застосування до суспільних відносин внаслідок відсутності норм права, що регулюють не лише дані, але й подібні суспільні відносини, загальних принципів та засад права, конституційних принципів та принципів права конкретних галузей;"
 		Враховано    
9. аналогія права ( застосування до суспільних відносин, не врегульованих нормативно-правовими актами, загальних принципів права;
 		 -6- Кармазін Ю.А.
 Абзац 3 ст.1 викласти у наступній редакції:
«аналогія права ( застосування до суспільних відносин, не врегульованих нормативно-правовими актами, конституційних принципів та загальних засад права».
 		Враховано   аналогія права – застосування до суспільних відносин внаслідок відсутності норм права, що регулюють не лише такі, а й подібні суспільні відносини, загальних принципів та засад права, конституційних принципів та принципів права конкретних галузей;
 
10. глава ( структурна одиниця закону, що об’єднує статті, які регулюють окрему групу правовідносин у межах предмета регулювання нормативно-правового акта;
 		 -7- Одарченко Ю.В.
 У абзаці 4 статті 1 слово «закону» замінити словами «нормативно-правового акту»
 		Враховано   глава -? структурна одиниця нормативно-правового акта, що об’єднує статті, які регулюють окрему групу однорідних правовідносин у межах предмета регулювання нормативно-правового акта;
 
    -8- Кармазін Ю.А.
 У абзаці 4 ст.1 після слів: «окрему групу» доповнити словом: «однорідних».
 		Враховано    
11. дія нормативно-правового акта у часі ( застосування нормативно-правового акта стосовно фактів (дій, подій) чи правовідносин, що виникли після набрання ним чинності або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності;
 		 -9- Кармазін Ю.А.
 Абзац 5 ст.1 викласти в наступній редакції:
«дія нормативно-правового акта у часі ( обмежено визначений період часу, протягом якого нормативно-правовий акт впливає на відповідні правовідносини (застосовується до правовідносин)».
 		Відхилено   дія нормативно-правового акта у часі ( застосування нормативно-правового акта стосовно фактів (дій, подій) чи правовідносин, що виникли після набрання ним чинності або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності;
 
12. Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів ( автоматизована система збирання, накопичення, обліку та зберігання нормативно-правових актів;
 		    Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів ( автоматизована система збирання, накопичення, обліку та зберігання нормативно-правових актів;
 
13. закон ( нормативно-правовий акт, що приймається Верховною Радою України або всеукраїнським референдумом, який регулює найбільш важливі суспільні відносини шляхом встановлення статусу, загальнообов’язкових правил поведінки суб’єктів таких відносин та відповідальності за порушення зазначених правил;
 		 -10- Толстенко В.Л.
 Привести у відповідність до Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 2.03.1999 року № 2-рп/99 визначення закону, вміщене в абз. 7 ст. 1. Так, законами можуть регулюватися також інші питання, вирішення яких відповідно до Конституції України не належить до повноважень інших органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
 		Враховано   закон -? нормативно-правовий акт, що приймається відповідно до Конституції України Верховною Радою України або безпосередньо народом України на всеукраїнському референдумі, який регулює найбільш важливі суспільні відносини, крім тих, врегулювання яких належить до конституційних повноважень інших державних органів та органів місцевого самоврядування, шляхом встановлення статусу, загальнообов’язкових правил поведінки суб’єктів таких відносин та відповідальності за порушення зазначених правил;
 
    -11- Кармазін Ю.А.
 Абзац 7 ст.1 викласти у наступній редакції:
«закон ( нормативно-правовий акт вищого представницького органу державної законодавчої влади (Верховної Ради України) або самого народу (прийнятий шляхом референдуму), що регулює найбільш важливі суспільні відносини однорідної сфери та має найвищу юридичну силу щодо інших нормативно-правових актів.».
 		Враховано редакційно    
    -12- Мірошниченко Ю.Р.
 Абзац 7 ст.1 викласти у наступній редакції:
"закон -? нормативно-правовий акт, що приймається відповідно до Конституції України Верховною Радою України або безпосередньо народом України на всеукраїнському референдумі, який регулює найбільш важливі суспільні відносини, за винятком тих, врегулювання яких належать до конституційних повноважень інших державних органів та органів місцевого самоврядування, шляхом встановлення статусу, загальнообов’язкових правил поведінки суб’єктів таких відносин та відповідальності за порушення зазначених правил;"
 		Враховано    
14. законодавство України ( утворена на ієрархічній основі система нормативно-правових актів та міжнародних договорів України;
 		 -13- Кармазін Ю.А.
 Абзац 8 ст.1 викласти у наступній редакції:
«законодавство України ( закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.»
 		Відхилено      
    -14- Мірошниченко Ю.Р.
 Абзац восьмий частини першої статті 1 виключити
 		Враховано    
15. зворотна дія нормативно-правового акта у часі ( застосування нормативно-правового акта стосовно фактів (дій, подій), правовідносин, що виникли до дня набрання ним чинності (введення в дію);
 		 -15- Кармазін Ю.А.
 Абзац 9 ст.1 викласти в наступній редакції:
«зворотна дія нормативно-правового акта у часі ( вплив нормативно-правового акту на правовідносини, які існували чи виникли в період до набрання ним чинності»
 		Відхилено   зворотна дія нормативно-правового акта у часі ?– застосування нормативно-правового акта стосовно фактів (дій, подій) чи правовідносин, що виникли та завершилися до дня набрання ним чинності (введення в дію);
 
    -16- Мірошниченко Ю.Р.
 Абзац дев'ятий частини першої статті 1 після слова "виникли" доповнити словами "та завершились".
 		Враховано    
16. інкорпорація ( упорядкування нормативно-правових актів у збірники чи зібрання шляхом розташування їх у хронологічному порядку або за предметом регулювання;
 		 -17- Мірошниченко Ю.Р.
 Абзац десятий частини першої статті 1 виключити
 		Враховано      
17. інструкція ( акт, що детально визначає зміст і методику правового регулювання у певній сфері суспільних відносин;
 		 -18- Мірошниченко Ю.Р.
 Абзац одинадцятий частини першої статті 1 виключити
 		Враховано      
18. книга ( структурна одиниця кодексу, що об’єднує кілька розділів, які регулюють окрему підгалузь права в межах предмета його регулювання;
 		    книга ( структурна одиниця кодексу, що об’єднує кілька розділів, які регулюють окрему підгалузь права в межах предмета його регулювання;
 
19. кодекс ( закон, який об’єднує та систематизує норми права, що належать до певної галузі законодавства, і регулює суспільні відносини у відповідній сфері;
 		    кодекс ( закон, що об’єднує та систематизує норми права, які належать до певної галузі законодавства, і регулює суспільні відносини у відповідній сфері;
 
20. кодифікація ( процес зведення різних нормативно-правових актів у єдиний, внутрішньо узгоджений та структурований акт шляхом переробки їх змісту;
 		 -19- Мірошниченко Ю.Р.
 Абзац чотирнадцятий частини першої статті 1 виключити
 		Враховано      
21. колізійна норма ( норма права, яка визначає порядок врегулювання колізії між нормами кількох нормативно-правових актів, якщо вони по-різному за змістом і формою регулюють одні й ті самі правовідносини;
 		 -20- Мірошниченко Ю.Р.
 Абзац п’ятнадцятий частини першої статті 1 виключити
 		Враховано      
22. консолідація ( об’єднання в єдиний нормативно-правовий акт кількох актів, які регулюють певну сферу суспільних відносин, без зміни їх змісту;
 		 -21- Шпенов Д.Ю.
Мірошниченко Ю.Р.
 Абзац шістнадцятий частини першої статті 1 виключити
 		Враховано      
23. норма права ( санкціоноване державою загальнообов’язкове правило поведінки, спрямоване на врегулювання суспільних відносин шляхом надання їх учасникам прав, встановлення обов’язків та юридичної відповідальності;
 		 -22- Шпенов Д.Ю.
 Абзац сімнадцятий частини першої статті 1 проекту викласти у такій редакції:
«норма права ( загальнообов’язкове формально визначене правило поведінки, яке встановлене або санкціоноване державою та врегульовує найважливіші суспільні відносини шляхом надання їх суб’єктам прав, встановлення обов’язків та юридичної відповідальності».
 		Відхилено   норма права –? встановлене чи санкціоноване народом України, державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування або безпосередньо територіальною громадою правило поведінки або діяльності для неозначеного кола осіб, розраховане на неодноразове застосування, спрямоване на врегулювання суспільних відносин шляхом надання їх учасникам прав, встановлення обов’язків та юридичної відповідальності;
 
    -23- Мірошниченко Ю.Р.
 Абзац сімнадцятий частини першої статті 1 викласти в такій редакції:
"норма права -? встановлене чи санкціоноване народом України, державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, або територіальною громадою безпосередньо правило поведінки або діяльності для неозначеного кола осіб і розраховане на неодноразове застосування, спрямоване на врегулювання суспільних відносин шляхом надання їх учасникам прав, встановлення обов’язків та юридичної відповідальності;"
 		Враховано    
24. нормативно-правовий акт ( офіційний документ, прийнятий (виданий) уповноваженим на це суб’єктом у визначених законом формі та порядку, який встановлює норми права для неозначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування;
 		 -24- Мірошниченко Ю.Р.
 Абзац вісімнадцятий частини першої статті 1 викласти в такій редакції:
"нормативно-правовий акт -? офіційний документ, прийнятий (виданий) уповноваженим на це суб’єктом у визначених законом формі та порядку, який встановлює норми права. Якщо у тексті такого офіційного документа одночасно містяться норми права та організаційно-розпорядчі норми, він вважається нормативно-правовим;".
 		Враховано   нормативно-правовий акт –? офіційний документ, прийнятий (виданий) уповноваженим на це суб’єктом у визначених законом формі та порядку, що встановлює норми права. Якщо у тексті такого офіційного документа одночасно містяться норми права та організаційно-розпорядчі норми, він вважається нормативно-правовим;
 
25. нормотворча діяльність ( діяльність, пов’язана з плануванням, розробленням, проведенням експертизи, прийняттям (виданням) нормативно-правового акта, внесенням до нього змін, припиненням ним чинності;
 		    нормотворча діяльність ( діяльність, пов’язана з плануванням, розробленням, проведенням експертизи, прийняттям (виданням) нормативно-правового акта, внесенням до нього змін або припиненням ним чинності;
 
26. нормотворча ініціатива ( офіційне подання за встановленою процедурою суб’єктами нормотворчої ініціативи проектів нормативно-правових актів;
 		    нормотворча ініціатива ( офіційне подання за встановленою процедурою суб’єктами нормотворчої ініціативи проектів нормативно-правових актів;
 
27. нормотворча пропозиція ( вмотивоване подання, що вноситься уповноваженим суб’єктом, щодо необхідності прийняття (видання) нормативно-правового акта, внесення до нього змін або визнання його таким, що втратив чинність;
 		    нормотворча пропозиція ( вмотивоване подання, що вноситься уповноваженим суб’єктом, щодо необхідності прийняття (видання) нормативно-правового акта, внесення до нього змін або визнання його таким, що втратив чинність;
 
28. нормотворчий процес ( спеціальна організаційно-правова діяльність уповноважених суб’єктів, яка полягає в ініціюванні, підготовці, розгляді проектів нормативно-правових актів та прийнятті (виданні) цих актів і набранні ними чинності;
 		 -25- Мірошниченко Ю.Р.
 Абзац двадцять другий частини першої статті 1 виключити:
 		Враховано      
29. офіційне друковане видання ( видання органів державної влади та органів місцевого самоврядування (відомості, бюлетені, збірники, вісники тощо), які використовуються для оприлюднення прийнятих (виданих) цими органами нормативно-правових актів, інших рішень з питань їх діяльності, обов’язковість оприлюднення яких передбачена законодавством;
 		 -26- Мірошниченко Ю.Р.
 У тексті проекту Закону слова "органів державної влади" замінити словами "державних органів".
 		Враховано   офіційне друковане видання ( видання державного органу чи органу місцевого самоврядування (відомості, бюлетені, збірники, вісники тощо), яке використовується для оприлюднення прийнятих (виданих) цими органами нормативно-правових актів, інших рішень з питань їх діяльності, обов’язковість оприлюднення яких передбачена законодавством;
 
30. офіційне оприлюднення ( доведення нормативно-правового акта до відома фізичних та юридичних осіб шляхом опублікування в офіційних друкованих виданнях, інформаційного повідомлення в друкованих засобах масової інформації, оголошення через телебачення і радіо та в інший спосіб, визначений законодавством;
 		 -27- Толстенко В.Л.
 Визначення терміну «офіційне оприлюднення» (абз. 23 ст.1), п.6 ст.3, ст.5, п.5 ч.3 ст.6, ч.5 ст.35, ст.39, ч.1 ст.45, ч.3 ст.50, ч.2 ст.56 (можливість надання повноваження органу державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовим особам чи способу його здійснення підзаконним актом) суперечать ч. 2 ст.19 Конституції України. Слід замінити слово «законодавством» на «законом».
 		Відхилено   офіційне оприлюднення ( доведення нормативно-правового акта до відома фізичних та юридичних осіб шляхом опублікування в офіційних друкованих виданнях, інформаційного повідомлення в друкованих засобах масової інформації, оголошення через телебачення і радіо та в інший спосіб, визначений законодавством;
 
31. офіційне опублікування ( розміщення прийнятого (виданого) нормативно-правового акта в офіційному друкованому виданні в порядку, визначеному цим Законом;
 		    офіційне опублікування ( розміщення прийнятого (виданого) нормативно-правового акта в офіційному друкованому виданні в порядку, визначеному цим Законом;
 
32. підзаконний нормативно-правовий акт ( нормативно-правовий акт суб’єкта нормотворення, який приймається (видається) на основі Конституції і законів України, міжнародних договорів України та спрямований на їх реалізацію;
 		 -28- Шпенов Д.Ю.
 Абзац двадцять п’ятий частини першої статті 1 викласти у такій редакції:
«підзаконний нормативно-правовий акт ( нормативно-правовий акт суб’єкта нормотворення, який приймається (видається) на основі Конституції, чинних міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України та законів України і спрямований на їх реалізацію;».
 		Враховано   підзаконний нормативно-правовий акт ( нормативно-правовий акт суб’єкта нормотворення, прийнятий (виданий) на основі Конституції і законів України, міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України та спрямований на їх реалізацію;
 
    -29- Мірошниченко Ю.Р.
 Абзац двадцять дев'ятий частини першої статті 1 після слів "міжнародних договорів України" доповнити словами та знаками ", згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України,"
 		Враховано    
33. правила ( акт, який конкретизує норми права загального характеру з метою регулювання поведінки суб’єктів правовідносин у певних галузях законодавства і вирішує процедурні питання;
 		 -30- Мірошниченко Ю.Р.
 Абзац двадцять сьомий частини першої статті 1 виключити
 		Враховано      
34. порядок ( акт, що встановлює механізм реалізації прав та обов’язків фізичних і юридичних осіб, процедуру застосування нормативно-правового акта та умови провадження певної діяльності;
 		 -31- Мірошниченко Ю.Р.
 Абзац двадцять восьмий частини першої статті 1 виключити
 		Враховано      
35. преамбула ( вступна частина нормативно-правового акта, яка стисло визначає предмет його регулювання;
 		 -32- Мірошниченко Ю.Р.
 Абзац двадцять дев'ятий частини першої статті 1 після слів "регулювання" доповнити словами та знаками ", може містити інформацію про підстави та цілі його прийняття".
 		Враховано   преамбула -? вступна частина нормативно-правового акта, що стисло визначає предмет його правого регулювання і може містити інформацію про підстави та цілі його прийняття;
 
36. регламент ( акт органу державної влади, органу місцевого самоврядування, що визначає порядок і процедуру діяльності відповідного органу та його структурних підрозділів;
 		 -33- Мірошниченко Ю.Р.
 Абзац тридцятий частини першої статті 1 виключити
 		Враховано      
37. розділ ( структурна одиниця нормативно-правового акта, що об’єднує кілька глав закону чи пунктів підзаконного нормативно-правового акта, які регулюють окрему групу правовідносин у межах предмета регулювання нормативно-правового акта;
 		    розділ ( структурна одиниця нормативно-правового акта, що об’єднує кілька глав закону чи пунктів підзаконного нормативно-правового акта, які регулюють окрему групу правовідносин у межах предмета регулювання нормативно-правового акта;
 
38. система нормативно-правових актів ( взаємопов’язана сукупність нормативно-правових актів, яка ієрархічно структурована від актів вищої юридичної сили до актів нижчої юридичної сили та взаємозалежна між актами однакової юридичної сили;
 		    система нормативно-правових актів ( взаємопов’язана сукупність нормативно-правових актів, яка ієрархічно структурована від актів вищої юридичної сили до актів нижчої юридичної сили та взаємозалежна між актами однакової юридичної сили;
 
39. систематизація нормативно-правових актів ( упорядкування нормативно-правових актів шляхом їх зведення у певну внутрішню систему уповноваженими на це суб’єктами нормотворення, що здійснюється у формі інкорпорації, консолідації та кодифікації;
 		 -34- Мірошниченко Ю.Р.
 Абзац тридцять третій частини першої статті 1 виключити.
 		Враховано      
40. статут, положення ( акт, що визначає статус, обсяг повноважень органів виконавчої влади, інших органів державної влади і органів місцевого самоврядування, крім випадків коли ці терміни визначені законами по-іншому;
 		 -35- Мірошниченко Ю.Р.
 Абзац тридцять четвертий частини першої статті 1 виключити.
 		Враховано      
41. техніка нормопроектування ( система засобів, методів і прийомів підготовки нормативно-правових актів;
 		    техніка нормопроектування ( система засобів, методів і прийомів підготовки нормативно-правових актів;
 
42. юридична сила - властивість нормативно-правових актів, що визначає їх взаємну ієрархічну підпорядкованість та співвідношення обов’язковості між ними в системі законодавства.
 		 -36- Мірошниченко Ю.Р.
 Абзац тридцять шостий частини першої статті 1 викласти в такій редакції:
"юридична сила - властивість нормативно-правового акта, що визначає обов’язковість його застосування до відповідних суспільних відносин, а також його ієрархічну підпорядкованість та співвідношення в системі нормативно-правових актів.".
 		Враховано   юридична сила - властивість нормативно-правового акта, що визначає обов’язковість його застосування до відповідних суспільних відносин, а також його ієрархічну підпорядкованість та співвідношення в системі нормативно-правових актів.
 
43. Стаття 2. Сфера застосування Закону
 		 -37- Ляпіна К.М.
 Статтю 2 виключити.
 		Відхилено   Стаття 2. Сфера застосування Закону
 
    -38- Мірошниченко Ю.Р.
 Статтю 2 викласти в такій редакції:
"1. Дія цього Закону поширюється на суспільні відносини, пов’язані з нормотворчим процесом та застосуванням нормативно-правових актів, зазначених у статті 7 цього Закону, за винятком Конституції України, міжнародних договорів України, та не поширюється на питання підготовки проектів законів, що пропонується винести на всеукраїнський референдум, та проектів рішень нормативно-правового характеру, що пропонується винести на місцевий референдум.".
 		Враховано    
    -39- Одарченко Ю.В.
 Статтю 2 викласти у такій редакції:
«Стаття 2. Сфера застосування Закону
1. Дія цього Закону поширюється на нормативно-правові акти, перелічені у статті 6 цього Закону, за винятком Конституції України та нормативно-правових актів, затверджених на референдумі.
2. Дія цього Закону може бути поширена на Конституцію України лише у випадках, прямо передбачених цим Законом.
3. Якщо у тексті правового акта одночасно містяться норми права та індивідуально-правозастосовні норми, він вважається нормативно-правовим.».
 		Враховано редакційно    
44. 1. Дія цього Закону поширюється на нормативно-правові акти, зазначені у статті 6 цього Закону, за винятком Конституції України.
 		 -40- Шпенов Д.Ю.
 У частині першій статті 2 після слів «за винятком Конституції України» додати слова «та чинних міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України».
 		Відхилено   1. Дія цього Закону поширюється на суспільні відносини, пов’язані з нормотворчим процесом та застосуванням нормативно-правових актів, зазначених у статті 7 цього Закону, крім Конституції України, міжнародних договорів України, та не поширюється на питання підготовки проектів законів, які пропонується винести на всеукраїнський референдум, та проектів рішень нормативно-правового характеру, які пропонується винести на місцевий референдум.
 
45. 2. Якщо у тексті правового акта одночасно містяться норми права та індивідуально-правозастосовні норми, він вважається нормативно-правовим.
 		 -41- Шпенов Д.Ю.
 Частину другу статті 2 виключити
 		Враховано      
46. Стаття 3. Суб’єкти нормотворення
 		 -42- Ляпіна К.М.
 Статтю 3 виключити.
 		Відхилено   Стаття 3. Суб’єкти нормотворення
 
47. 1. Відповідно до Конституції та законів України суб’єктами нормотворення є:
 		    1. Відповідно до Конституції та законів України суб’єктами нормотворення є:
 
48. 1) громадяни України;
 		 -43- Кармазін Ю.А.
 У пункті 1 ч.1 ст.3 слово: «громадяни» замінити на слово: «народ».
 		Враховано   1) народ України;
 
    -44- Мірошниченко Ю.Р.
 У пункті 1 частини першої статті 3 слова "громадяни України" замінити словами "народ України".
 		Враховано    
49. 2) Верховна Рада України;
 		    2) Верховна Рада України;
 
50. 3) Президент України;
 		    3) Президент України;
 
51. 4) Кабінет Міністрів України;
 		    4) Кабінет Міністрів України;
 
52. 5) міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, їх територіальні органи;
 		    5) міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, їх територіальні органи;
 
53. 6) інші органи державної влади, яким відповідно до законодавства надано повноваження суб’єктів нормотворення;
 		 -45- Кармазін Ю.А.
 У пункті 6 ч.1 ст.3 виключити слова: «яким відповідно до законодавства надано повноваження суб’єктів нормотворення;»
 		Відхилено   6) інші державні органи, яким Конституцією та законами України надано повноваження суб’єктів нормотворення;
 
    -46- Мірошниченко Ю.Р.
 У пункті 6 частини першої статті 3 слово "відповідно до законодавства" замінити словами "Конституцією та законами України".
 		Враховано    
    -47- Шпенов Д.Ю.
 Пункт 6 частини першої статті 3 викласти у такій редакції:
«6) державні органи України в межах встановленої компетенції;».
 		Враховано редакційно    
54. 7) Верховна Рада Автономної Республіки Крим;
 		    7) Верховна Рада Автономної Республіки Крим;
 
55. 8) Рада міністрів Автономної Республіки Крим;
 		    8) Рада міністрів Автономної Республіки Крим;
 
56. 9) міністерства та інші республіканські органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим;
 		    9) міністерства та інші республіканські органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим;
 
57. 10) голови місцевих державних адміністрацій;
 		 -48- Кармазін Ю.А.
Шпенов Д.Ю.
 Пункт 10 ч.1 ст.3 викласти у такій редакції:
«10) місцеві державні адміністрації;», тобто, виключивши слово: «голови»;
 		Враховано   10) місцеві державні адміністрації;
 
58. 11) територіальні громади;
 		    11) територіальні громади;
 
59. 12) органи місцевого самоврядування.
 		    12) органи місцевого самоврядування.
 
60. Стаття 4. Делегування нормотворчих повноважень
 		 -49- Ляпіна К.М.
 Статтю 4 виключити.
 		Відхилено   Стаття 4. Делегування нормотворчих повноважень
 
61. 1. Делегування нормотворчих повноважень може здійснюватися виключно у випадках, визначених законом.
 		 -50- Кармазін Ю.А.
 Ч.1 ст.4 викласти у такій редакції:
«1. Нормотворчі повноваження підлягають делегуванню у випадках, коли можливість цього випливає з Конституції України, в порядку, встановленому законом.»
 		Враховано редакційно   1. Делегування нормотворчих повноважень може здійснюватися виключно у випадках, визначених законом.
 
62. 2. У нормативно-правовому акті про делегування нормотворчих повноважень, якщо інше не передбачено законом, визначається:
 		 -51- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину другу статті 4 виключити.
 		Враховано      
63. 1) суб’єкт, якому делегуються нормотворчі повноваження та їх обсяг;
 		 -52- Шпенов Д.Ю.
 Частину другу статті 4 викласти у такій редакції:
«2. У нормативно-правовому акті про делегування нормотворчих повноважень, якщо інше не передбачено законом, визначається:
1) норма закону на підставі якої здійснюється делегування нормотворчих повноважень;
2) мета делегування та обставини, що зумовили делегування нормотворчих повноважень;
3) суб’єкт, якому делегуються нормотворчі повноваження;
4) конкретний та вичерпний перелік делегованих нормотворчих повноважень;
5) строк делегування (у разі потреби); 6) орган, на який покладається відповідальність і контроль за виконанням делегованих повноважень;
7) матеріально-фінансове забезпечення виконання делегованих повноважень (у разі потреби).
 		Відхилено      
64. 2) строк делегування (у разі потреби);
 		       
65. 3) орган, на який покладається відповідальність і контроль за виконанням делегованих повноважень;
 		       
66. 4) матеріально-фінансове забезпечення виконання делегованих повноважень (у разі потреби).
 		       
67. Стаття 5. Правонаступництво у нормотворчості
 		 -53- Ляпіна К.М.
 Статтю 5 виключити.
 		Відхилено   Стаття 5. Правонаступництво у нормотворчості
 
68. 1. У разі припинення суб’єкта нормотворчих повноважень (ліквідації, реорганізації тощо) питання про внесення змін, скасування чи визнання таким, що втратив чинність, нормативно-правового акта, який прийнятий (виданий) таким суб’єктом, вирішується його правонаступником або в іншому порядку, встановленому законодавством.
 		 -54- Шпенов Д.Ю.
 У частині першій статті 5 після слів «вирішується його правонаступником» доповнити словами «чи вищестоящим органом».
 		Відхилено   1. У разі припинення суб’єкта нормотворення (ліквідації, реорганізації тощо) або частини його повноважень питання про внесення змін, скасування чи визнання таким, що втратив чинність, нормативно-правового акта, прийнятого (виданого) таким суб’єктом, вирішується його правонаступником або іншим суб‘єктом нормотворення, до якого перейшли повноваження у нормотворчості з відповідних питань.
Стаття 6. Основні принципи нормотворчої діяльності
1. Нормотворча діяльність здійснюється на таких принципах:
верховенства права;
конституційності;
пріоритету загальновизнаних принципів міжнародного права;
захисту прав і свобод, законних інтересів людини і громадянина;
системності та комплексності правового регулювання суспільних відносин;
гласності в діяльності суб’єктів нормотворення.
 
    -55- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину першу статті 5 викласти в такій редакції:
"1. У разі припинення суб’єкта нормотворення (ліквідації, реорганізації тощо) або частини його повноважень питання про внесення змін, скасування чи визнання таким, що втратив чинність, нормативно-правового акта, який прийнятий (виданий) таким суб’єктом, вирішується його правонаступником або іншим суб‘єктом нормотворення, до якого перейшли повноваження у нормотворчості з відповідних питань.".
 		Враховано    
    -56- Одарченко Ю.В.
 Статтю 5 доповнити частинами 2-3 такого змісту:
«2. Верховна Рада України є правонаступником щодо Законів Української РСР та Указів Президії Української РСР, які мали силу Закону.
3. У випадку відсутності правонаступника у ліквідованого органу, який видав нормативно-правовий акт, питання про визнання його таким, що втратив чинність, вирішується Міністерством юстиції України».
 		Відхилено    
    -57- Шпенов Д.Ю.
 Статтю 5 доповнити новою частиною другою такого змісту:
«2. Припинення суб’єкта нормотворчих повноважень не тягне за собою втрати чинності, нормативно-правового акта, який прийнятий (виданий) таким суб’єктом, навіть за відсутності його правонаступника, якщо інше не випливає з його суті.»
 		Відхилено    
    -58- Мірошниченко Ю.Р.
 Доповнити новою статтею 6 такого змісту:
"Стаття 6. Основні принципи нормотворчої діяльності
1. Нормотворча діяльність здійснюється на таких принципах:
верховенства права;
конституційності;
пріоритету загальновизнаних принципів міжнародного права;
захисту прав і свобод, законних інтересів людини і громадянина;
системності та комплексності правового регулювання суспільних відносин;
гласності в діяльності суб’єктів нормотворення.".
 		Враховано    
69. Розділ ІІ. ВИДИ, ФОРМИ ТА ІЄРАРХІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ
 		 -59- Мірошниченко Ю.Р.
 У назві розділу ІІ слова "ВИДИ, ФОРМИ ТА ІЄРАРХІЯ" замінити словами "СИСТЕМА, ВИДИ ТА ФОРМИ".
 		Враховано   Розділ ІІ. СИСТЕМА ТА ВИДИ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ
 
70. Стаття 6. Нормативно-правові акти, їх види та форми
 		 -60- Ляпіна К.М.
 Статтю 6 виключити.
 		Відхилено   Стаття 7. Система та види нормативно-правових актів
1. В Україні встановлюється така система нормативно-правових актів:
1) Конституція України, що має найвищу юридичну силу;
2) закони (кодекси) України, у тому числі прийняті безпосередньо народом України на всеукраїнському референдумі, що приймаються на основі Конституції України і повинні їй відповідати;
3) підзаконні нормативно-правові акти.
2. Норми права можуть встановлювати такі види підзаконних нормативно-правових актів:
1) укази Президента України, що видаються на основі та на виконання Конституції і законів України і мають вищу юридичну силу ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 2?-11 цієї частини, крім випадків, визначених законом;
2) постанови Кабінету Міністрів України, що приймаються на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України і мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 3-11 цієї частини, крім випадків, визначених законом;
3) накази, розпорядження, постанови, рішення центральних органів виконавчої влади та інших держаних органів, що приймаються (видаються) на основі та на виконання Конституції і законів України, а у випадках, встановлених законом, – також на виконання актів Президента України та Кабінету Міністрів України, і мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 5-9 цієї частини;
4) постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим, що приймаються на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України і мають на території Автономної Республіки Крим вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 5 – 7, 9 цієї частини;
5) постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, що приймаються на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим і мають на території Автономної Республіки Крим вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 6, 7, 9 цієї частини;
6) накази міністерств та інших республіканських органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, що приймаються (видаються) на основі та на виконання Конституції і законів України, указів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим і мають на території Автономної Республіки Крим вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пункті 9 цієї частини;
7) накази територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, що видаються на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів центральних органів виконавчої влади та інших державних органів і мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пункті 9 цієї частини;
8) розпорядження голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, що приймаються (видаються) на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів центральних органів виконавчої влади та інших державних органів і мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пункті 9 цієї частини;
9) розпорядження голів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, що приймаються (видаються) на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;
10) рішення місцевих референдумів, що мають вищу юридичну силу, ніж акти, визначені у пункті 11 цієї частини;
11) рішення місцевих рад та їх виконавчих органів нормативно-правового характеру, що приймаються на основі та на виконання Конституції і законів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України. Рішення місцевих рад мають вищу юридичну силу, ніж акти їх виконавчих органів.
3. Складовою частиною нормативно-правових актів можуть бути правила, порядок, регламент, статут, положення, інструкція тощо, які мають однакову юридичну силу з нормативно-правовими актами, що їх затверджують.
 
    -61- Мірошниченко Ю.Р.
 Статті 6 та 7 замінити статтею 7 в такій редакції:
"Стаття 7. Система та види нормативно-правових актів
1. В Україні встановлюється така система нормативно-правових актів:
1) Конституція України, що має найвищу юридичну силу;
2) закони (кодекси) України, в тому числі прийняті безпосередньо народом України на всеукраїнському референдумі, приймаються на основі Конституції України і повинні їй відповідати;
3) підзаконні нормативно-правові акти.
2. Норми права можуть встановлювати такі види підзаконних нормативно-правових актів:
1) укази Президента України, що видаються на основі та на виконання Конституції і законів України і мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 2?-11 цієї статті, крім випадків, визначених законом;
2) постанови Кабінету Міністрів України приймаються на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України і мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 3-11 цієї статті, крім випадків, визначених законом;
3) накази, розпорядження, постанови, рішення центральних органів виконавчої влади та інших держаних органів приймаються (видаються) на основі та на виконання Конституції і законів України, а у випадках, встановлених законом також на виконання актів Президента України та Кабінету Міністрів України, і мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 5?-9 цієї статті;
4) постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим приймаються на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України і мають на території Автономної Республіки Крим вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 5 – 7, 9 цієї статті;
5) постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим приймаються на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим і мають на території Автономної Республіки Крим вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 6, 7, 9 цієї статті;
6) накази міністерств та інших республіканських органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим приймаються (видаються) на основі та на виконання Конституції і законів України, указів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим і мають на території Автономної Республіки Крим вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пункті 9 цієї статті;
7) накази територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади видаються на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів центральних органів виконавчої влади та інших державних органів і мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пункті 9 цієї статті;
8) розпорядження голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій приймаються (видаються) на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів центральних органів виконавчої влади та інших державних органів і мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пункті 9 цієї статті;
9) розпорядження голів районних, районних в містах Києві та Севастополі державних адміністрацій приймаються (видаються) на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;
10) рішення місцевих референдумів, що мають вищу юридичну силу відносно актів, визначених у пункті 11 цієї статті;
11) рішення місцевих рад та їх виконавчих органів нормативно-правового характеру приймаються на основі та на виконання Конституції і законів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України. Рішення місцевих рад мають вищу юридичну силу, ніж акти їх виконавчих органів.
3. Складовою частиною нормативно-правових актів можуть бути правила, порядок, регламент, статут, положення, інструкція, тощо, які мають однакову юридичну силу з нормативно-правовими актами, що їх затверджують.
 		Враховано    
    -62- Одарченко Ю.В.
 Статтю 6 викласти у такій редакції:
«Стаття 6. Нормативно-правові акти, їх види та форми
1. Видами нормативно-правових актів є Конституція України, міжнародні договори, закони України та підзаконні акти.
Конституція України є основним законом України. До Конституції України прирівнюються конституційні закони, якими вносяться зміни до Конституції України, а також закони, прийняття яких передбачено статтею 20 Конституції України.
Юридична сила та ієрархія міжнародних договорів визначається статтею 8 цього закону.
2. До законів України належать:
1) кодекси України;
2) основи законодавства України;
3) закони України.
3. Підзаконними нормативно-правовими актами є:
1) постанови Верховної Ради України;
2) укази Президента України;
3) постанови Кабінету Міністрів України;
4) накази, розпорядження, рішення міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, накази їх територіальних органів;
5) накази, постанови, розпорядження інших органів державної влади, які відповідно до законодавства є суб’єктами нормотворення;
6) постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
7) постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
8) накази міністерств та інших республіканських органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим;
9) розпорядження голів місцевих державних адміністрацій;
10) рішення місцевих референдумів;
11) рішення місцевих рад та їх виконавчих органів;
12) розпорядження сільських, селищних, міських голів, голів районних у містах, районних, обласних рад.
4. Додатком до нормативно-правових актів можуть бути правила, порядок, регламент, статут, положення, інструкція, перелік, список, типові форми та інші допоміжні документи, які мають однакову юридичну силу з нормативно-правовими актами, що їх затверджують.
5. У випадках, передбачених законами України, інші органи влади можуть видавати власні нормативно-правові акти».
 		Відхилено    
71. 1. Видами нормативно-правових актів є закони та підзаконні нормативно-правові акти.
 		 -63- Шпенов Д.Ю.
 Частину першу статті 6 викласти у такій редакції:
«Видами нормативно-правових актів є Конституція України, міжнародні договори України, закони та підзаконні нормативно-правові акти.».
 		Відхилено      
    -64- Кармазін Ю.А.
 У ч.1 ст.6 слово: «закони» замінити на слова: «законодавчі акти» і далі – за текстом.
Абзац перший ч.2 ст.6 викласти у такій редакції:
«2. Законодавчими актами є:»
 		Відхилено    
    -65- Шпенов Д.Ю.
 Статтю 6 проекту доповнити новою частиною другою такого змісту:
«2. Конституція України – Основний Закон України.».
 		Відхилено    
72. 2. Законами є:
 		 -66- Толстенко В.Л.
 Ч.2 ст.6 відносить Конституцію України до законів, а згідно з ч.1 ст. 2 Конституція виключається із сфери дії цього закону. Інші приписи законопроекту, в яких йдеться про закони як вид нормативно-правових актів, поширюють сферу дії законопроекту і на Основний Закон.
Такий підхід містить ознаки порушення вимог статей 8, 154 – 159 Конституції України та не узгоджується із деякими положеннями самого проекту (наприклад, частиною першою статті 2; пунктами 1 і 2 частини першої статті 7 тощо).
 		Відхилено      
73. 1) Конституція України - Основний Закон України;
 		 -67- Кармазін Ю.А.
Шпенов Д.Ю.
 Пункт 1 ч.2 ст.6 виключити, оскільки відповідно до частини першої статті 2 дія цього проекту Закону, не поширюється на Конституцію України.
У зв’язку з цим пункти 2 - 3 вважати пунктами 1 - 2.
 		Враховано у статті 2     
74. 2) кодекси України;
 		 -68- Толстенко В.Л.
 Ч. 2 ст.6 відносить до законів лише Конституцію України, кодекси та закони України. Натомість система законодавства України крім перелічених у зазначеному положенні містить також такий законодавчий акт як «основи законодавства».
 		Відхилено      
75. 3) закони України.
 		       
76. 3. Підзаконними нормативно-правовими актами є:
 		 -69- Шпенов Д.Ю.
 Частину третю статті 6 викласти у такій редакції:
«3. Підзаконними нормативно-правовими актами є:
1) укази Президента України;
2) постанови Верховної Ради України;
3) постанови Кабінету Міністрів України;
4) накази міністерств та інших центральних органів виконавчої влади їх територіальних органів;
5) накази інших державних органів, видані в межах встановленої компетенції;
6) спільні накази міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, або інших державних органів, видані в межах встановленої компетенції
7) постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
8) постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
9) накази міністерств та інших республіканських органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим;
10) розпорядження голів місцевих державних адміністрацій;
11) рішення місцевих референдумів;
12) рішення місцевих рад та їх виконавчих органів;
13) розпорядження сільських, селищних, міських голів, голів районних у містах, районних, обласних рад;
14) інші акти видані уповноваженим на це суб’єктом безпосередньо на підставі Конституції чи закону.».
 		Враховано частково      
77. 1) постанови Верховної Ради України;
 		       
78. 2) укази Президента України;
 		       
79. 3) постанови Кабінету Міністрів України;
 		       
80. 4) накази, розпорядження, рішення міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, накази їх територіальних органів;
 		       
81. 5) накази, постанови, розпорядження інших органів державної влади, які відповідно до законодавства є суб’єктами нормотворення;
 		       
82. 6) постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
 		       
83. 7) постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
 		       
84. 8) накази міністерств та інших республіканських органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим;
 		       
85. 9) розпорядження голів місцевих державних адміністрацій;
 		       
86. 10) рішення місцевих референдумів;
 		       
87. 11) рішення місцевих рад та їх виконавчих органів;
 		       
88. 12) розпорядження сільських, селищних, міських голів, голів районних у містах, районних, обласних рад.
 		 -70- Шпенов Д.Ю.
 Доповнити статтю 6 частиною третьою такого змісту:
«3. Якщо у тексті правового акта одночасно містяться норми права та індивідуально-правозастосовні норми, він вважається нормативно-правовим.».
 		Враховано у статті 1     
89. 4. Складовою частиною нормативно-правових актів можуть бути правила, порядок, регламент, статут, положення, інструкція, які мають однакову юридичну силу з нормативно-правовими актами, що їх затверджують.
 		       
90. Стаття 7. Юридична сила та ієрархія нормативно-правових актів
 		 -71- Ляпіна К.М.
 Статтю 7 виключити.
 		Враховано      
91. 1. В Україні встановлюється така ієрархія нормативно-правових актів:
 		       
92. 1) Конституція України в системі нормативно-правових актів України має найвищу юридичну силу;
 		 -72- Кармазін Ю.А.
 У ч.1 ст.7 виключити пункт 1, оскільки відповідно до частини першої статті 2 дія цього проекту Закону, не поширюється на Конституцію України;
У зв’язку з цим пункти 2 – 12 вважати пунктами 1 - 11
 		Враховано у частині першій статті 2     
    -73- Шпенов Д.Ю.
 Частину першу статті 7 доповнити пунктом другим такого змісту:
«Чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України».
 		Відхилено    
    -74- Одарченко Ю.В.
 Частину 1 статті 7 доповнити пунктом 2 такого змісту:
«2) закони України, прийняті на всеукраїнському референдумі, мають вищу юридичну силу відносно законів, прийнятих Верховною Радою України.».
У зв’язку із цим пункт 2 вважати пунктом 3.
 		Відхилено    
93. 2) закони приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати Конституції та чинним міжнародним договорам України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;
 		 -75- Шпенов Д.Ю.
 Пункт третій частини першої статті 7 викласти у такій редакції:
«3) укази Президента України, постанови Верховної Ради України, приймаються (видаються) на основі та на виконання Конституції і чинних міжнародних договорів згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також законів України і мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 4 (12 цієї статті».
 		Відхилено      
94. 3) постанови Верховної Ради України, укази Президента України приймаються (видаються) на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України і мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 4 (12 цієї статті;
 		       
95. 4) постанови Кабінету Міністрів України приймаються на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, указів Президента України та постанов Верховної Ради України і мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 5-12 цієї статті;
 		       
96. 5) накази, розпорядження, постанови, рішення міністерств та інших центральних органів виконавчої влади та інших органів державної влади приймаються (видаються) на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, указів Президента України, постанов Верховної Ради України, постанов Кабінету Міністрів України і мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 6 (12 цієї статті;
 		 -76- Шпенов Д.Ю.
 Пункт п’ятий частини першої статті 7 викласти у такій редакції:
«5) накази міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, або інших державних органів, їх спільні накази приймаються (видаються) на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, актів Кабінету Міністрів України і мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 6 (12 цієї статті;».
 		Відхилено      
97. 6) постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим приймаються на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, указів Президента України, постанов Верховної Ради України, постанов Кабінету Міністрів України і мають на території Автономної Республіки Крим вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 7 (8, 10 цієї статті;
 		       
98. 7) накази міністерств та інших республіканських органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим приймаються (видаються) на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, постанов Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим і мають на території Автономної Республіки Крим вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пункті 10 цієї статті;
8) накази територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади видаються на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, указів Президента України, постанов Верховної Ради України, постанов Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади і мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пункті 10 цієї статті;
9) розпорядження голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій приймаються (видаються) на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, указів Президента України, постанов Верховної Ради України, постанов Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, інших державних органів і мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пункті 10 цієї статті;
10) розпорядження голів районних державних адміністрацій приймаються (видаються) на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, указів Президента України, постанов Верховної Ради України, постанов Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, інших державних органів, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;
11) рішення місцевих референдумів нормативного характеру приймаються на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, указів Президента України, постанов Верховної Ради України, постанов Кабінету Міністрів України і мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пункті 12 цієї статті;
 		 -77- Шпенов Д.Ю.
 Пункт сьомий – одинадцятий частини першої статті 7 викласти у такій редакції:
«7) накази міністерств та інших республіканських органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим приймаються (видаються) на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, актів Кабінету Міністрів України, наказів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та державних органів, виданих в межах встановленої компетенції, їх спільних наказів, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим і мають на території Автономної Республіки Крим вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пункті 10 цієї статті;
8) накази територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади видаються на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, актів Кабінету Міністрів України, наказів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади або інших державних органів, виданих в межах встановленої компетенції, їх спільних наказів і мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пункті 10 цієї статті;
9) розпорядження голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій приймаються (видаються) на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, актів Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, інших державних органів і мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пункті 10 цієї статті;
10) розпорядження голів районних державних адміністрацій приймаються (видаються) на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, актів Кабінету Міністрів України, наказів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, інших державних органів, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;
11) рішення місцевих референдумів нормативного характеру приймаються на основі Конституції і законів України, міжнародних договорів України, указів Президента України, постанов Верховної Ради України, постанов Кабінету Міністрів України і мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пункті 12 цієї статті;».
 		Враховано частково      
99. 12) рішення місцевих рад нормативного характеру приймаються на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, указів Президента України, постанов Верховної Ради України, постанов Кабінету Міністрів України і мають вищу юридичну силу, ніж акти їх виконавчих органів або відповідно розпорядження сільського, селищного, міського голови або голови районної у місті, районної, обласної ради.
 		 -78- Одарченко Ю.В.
 Пункт 12 частини 1 статті 7 викласти у такій редакції:
«12) рішення місцевих референдумів нормативного характеру приймаються на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, указів Президента України, постанов Верховної Ради України, постанов Кабінету Міністрів України і мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 11-12 цієї статті;»
 		Відхилено      
    -79- Шпенов Д.Ю.
 Статтю 7 доповнити новою частиною другою такого змісту:
«Кодекси та закони мають однакову юридичну силу».
 		Враховано редакційно    
100. Стаття 8. Юридична сила міжнародних договорів України
 		 -80- Толстенко В.Л.
 Визначення юридичної сили та ієрархії міжнародних договорів України виходить за межі предмету правового регулювання даного проекту, а тому відповідні положення слід виключити з його тексту.
 		Враховано      
    -81- Мірошниченко Ю.Р.
 Статтю 8 вилучити.
 		Враховано    
101. 1. Чинні міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 2 (12 статті 7 цього Закону.
 		       
102. 2. Міжнародні договори України, затвердження чи прийняття яких або приєднання до яких відбулося у формі указу Президента України, мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 3 (12 статті 7 цього Закону.
 		       
103. 3. Міжнародні договори України, що укладаються від імені Уряду України, затвердження чи прийняття яких або приєднання до яких відбулося у формі указу Президента України, мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 3 (12 статті 7 цього Закону.
 		       
104. 4. Міжнародні договори України, що укладаються від імені Уряду України, затвердження чи прийняття яких або приєднання до яких відбулося у формі постанови Кабінету Міністрів України, мають вищу юридичну силу, ніж постанови Кабінету Міністрів України та нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 5 (12 статті 7 цього Закону.
 		       
105. 5. Міжвідомчі міжнародні договори, що укладаються від імені міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, інших державних органів, затвердження яких відбулося у формі постанови Кабінету Міністрів України, мають вищу юридичну силу, ніж постанови Кабінету Міністрів України та нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 5 (12 статті 7 цього Закону.
 		       
106. 6. Міжвідомчі міжнародні договори, що укладаються від імені міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, інших державних органів, прийняття яких чи приєднання до яких відбулося у формі нормативно-правового акта цих органів, мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 5 (12 статті 7 цього Закону.
 		       
107. Розділ ІІІ. ТЕХНІКА НОРМОПРОЕКТУВАННЯ
 		 -82- Ляпіна К.М.
 Розділ ІІІ виключити.
 		Відхилено   Розділ ІІІ. ТЕХНІКА НОРМОПРОЕКТУВАННЯ
 
108. Стаття 9. Техніка нормопроектування та її загальні вимоги
 		    Стаття 8. Техніка нормопроектування та її загальні вимоги
 
109. 1. Проекти нормативно-правових актів розробляються з дотриманням вимог техніки нормопроектування.
 		    1. Проекти нормативно-правових актів розробляються з дотриманням вимог техніки нормопроектування.
 
110. 2. Проект нормативно-правового акта повинен:
 		    2. Проект нормативно-правового акта повинен:
 
111. 1) відповідати за обсягом регламентації визначеному в ньому предмету правового регулювання;
 		    1) відповідати за обсягом регламентації визначеному в ньому предмету правового регулювання;
 
112. 2) не повторювати норм права, які містяться в інших нормативно-правових актах;
 		 -83- Одарченко Ю.В.
 П. 2 ч. 2 ст.9 викласти у такій редакції:
«2) не створювати колізій із іншими законами».
Пункт 3 частини 2 статті 9 виключити.
 		Відхилено   2) за можливості не повторювати норм права, що містяться в інших нормативно-правових актах;
 
    -84- Мірошниченко Ю.Р.
 У пункті 2 частини другої статті 9 слова "не повторювати" замінити словами "По можливості уникати повторів".
 		Враховано    
    -85- Кармазін Ю.А.
 У ч.2 ст.9 виключити пункт 2.
 		Враховано редакційно    
113. 3) не повторювати положень, які містяться в тексті цього проекту нормативно-правового акта;
 		 -86- Кармазін Ю.А.
 Пункт 3 ч.2 ст.9 викласти у такій редакції:
«3) не дублювати однакові за змістом положення в тексті одного і того ж проекту нормативно-правового акта;»
 		Враховано   3) за можливості не дублювати однакові за змістом положення, що містяться у тексті цього проекту нормативно-правового акта;
 
    -87- Мірошниченко Ю.Р.
 У пункті 3 частини другої статті 9 слова "не повторювати положень" замінити словами "по можливості не дублювати однакові за змістом положення"
 		Враховано    
114. 4) включати положення, що належать до одного і того самого предмета правового регулювання;
 		    4) включати положення, що належать до одного і того самого предмета правового регулювання;
 
115. 5) бути внутрішньо узгодженим, мати логічно побудовану структуру;
 		    5) бути внутрішньо узгодженим, мати логічно побудовану структуру;
 
116. 6) бути ясним, чітким, зрозумілим, стислим, компактним та послідовним.
 		 -88- Шпенов Д.Ю.
 У пункті шостому частини другої статті 9 слово «компактним» вилучити.
 		Враховано   6) бути ясним, чітким, зрозумілим, стислим та послідовним.
 
117. 3. У тексті нормативно-правового акта розміщуються спочатку положення загального, а потім спеціального характеру.
 		    3. У тексті нормативно-правового акта спочатку розміщуються положення загального, а потім спеціального характеру.
 
118. Стаття 10. Структура закону
 		 -89- Мірошниченко Ю.Р.
 Статтю 10 викласти в такій редакції:
"Стаття 9. Структура закону
1. Закон складається з:
1) назви;
2) статей (пунктів);
3) прикінцевих положень.
2. Закон може також містити:
1) преамбулу;
2) розділи, глави, частини статей, пункти, підпункти, абзаци;
3) перехідні положення;
4) додатки, в тому числі текст міжнародного договору України чи його офіційного перекладу (для закону про ратифікацію, про прийняття міжнародного договору, про приєднання до міжнародного договору);
5) примітки.".
 		Враховано   Стаття 9. Структура закону
 
119. 1. Закон може складатися з:
 		    1. Закон складається з:
 
120. 1) назви;
 		    1) назви;
 
121. 2) преамбули;
 		    2) статей (пунктів);
 
122. 3) розділів, глав, статей, частин статей, пунктів, підпунктів, абзаців;
 		 -90- Кармазін Ю.А.
 У статті 10 у частині першій пункт 3 після слова: «абзаців» доповнити словом: «приміток».
 		Враховано редакційно   3) прикінцевих положень.
 
123. 4) прикінцевих положень;
 		       
124. 5) перехідних положень;
 		       
125. 6) додатків;
 		       
126. 7) тексту міжнародного договору України (для закону про ратифікацію, про прийняття міжнародного договору, про приєднання до міжнародного договору);
 		       
127. 8) тексту офіційного перекладу міжнародного договору України (для закону про ратифікацію, про прийняття міжнародного договору, про приєднання до міжнародного договору).
 		 -91- Одарченко Ю.В.
 Статтю 10 доповнити частиною 2 такого змісту:
«2. Кожен нормативно-правовий акт обов’язково має містити назву, яка б дозволяла однозначно відрізнити його серед інших нормативно-правових актів»
 		Враховано у статті 13  2. Закон може також містити:
1) преамбулу;
2) розділи, глави, частини статей, пункти, підпункти, абзаци;
3) перехідні положення;
4) додатки, у тому числі текст міжнародного договору України чи його офіційного перекладу (для законів про ратифікацію, про прийняття міжнародного договору, про приєднання до міжнародного договору);
5) примітки.
 
128. Стаття 11. Кодекс та особливості його структури
 		 -92- Шпенов Д.Ю.
Мірошниченко Ю.Р.
 Назву статті 11ї викласти у такій редакції:
«Стаття 10. Особливості структури кодексу».
 		Враховано   Стаття 10. Особливості структури кодексу
 
129. 1. Кодекс складається з розділів і глав. Окремий кодекс може складатися з книг, які поділяються на розділи та глави. Кодекс може складатися із загальної та особливої частин.
 		 -93- Мірошниченко Ю.Р.
 В першому реченні частини першої статті 11 слова "поділяються на розділи та глави" замінити словами "можуть поділятися на розділи, підрозділи, параграфи та глави";
 		Враховано   1. Кодекс складається з розділів і глав. Кодекс може складатися з книг, які можуть поділятися на розділи, підрозділи, параграфи та глави. Кодекс може складатися із загальної та особливої частин.
 
130. 2. У загальній частині кодексу містяться завдання, принципи, визначення термінів, інститутів та інші загальні нормативні положення, які характеризуються підвищеною стабільністю і становлять правову основу для застосування норм особливої частини.
 		    2. У загальній частині кодексу містяться завдання, принципи, визначення термінів, інститутів та інші загальні нормативні положення, що характеризуються підвищеною стабільністю і становлять правову основу для застосування норм особливої частини.
 
131. 3. В особливій частині кодексу містяться конкретні правила поведінки суб’єктів суспільних відносин, що є предметом правового регулювання такого нормативно-правового акта, визначення правових наслідків невиконання цих правил.
 		    3. В особливій частині кодексу містяться конкретні правила поведінки суб’єктів суспільних відносин, що є предметом правового регулювання такого нормативно-правового акта, визначення правових наслідків невиконання цих правил.
 
132. 4. Загальна та особлива частини повинні бути органічно пов’язані між собою і містити норми, необхідні і достатні для їх застосування залежно від особливостей предмета правового регулювання.
 		 -94- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину четверту статті 11 виключити.
 		Враховано      
133. Стаття 12. Структура підзаконного нормативно-правового акта
 		 -95- Мірошниченко Ю.Р.
 Статтю 12 викласти в такій редакції:
Стаття 11. Структура підзаконного нормативно-правового акта
"1. Підзаконний нормативно-правовий акт складається з:
1) назви;
2) пунктів (статей).
2. Підзаконний нормативно-правовий акт може також містити:
1) преамбулу;
2) розділи, підрозділи, глави, параграфи, підпункти, абзаци;
3) додатки, в тому числі текст міжнародного договору України чи його офіційного перекладу (для нормативно-правового акта про затвердження, прийняття міжнародного договору, про приєднання до міжнародного договору);
4) примітки."
 		Враховано   Стаття 11. Структура підзаконного нормативно-правового акта
 
134. 1. Підзаконний нормативно-правовий акт може складатися з:
 		    1. Підзаконний нормативно-правовий акт складається з:
 
135. 1) назви;
 		    1) назви;
 
136. 2) преамбули;
 		    2) пунктів (статей).
 
137. 3) розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, абзаців;
 		 -96- Одарченко Ю.В.
 П.3 ч.1 ст.12 викласти у такій редакції:
«3) розділів, підрозділів, параграфів, пунктів, підпунктів, абзаців»
 		Враховано      
138. 4) додатків.
 		    2. Підзаконний нормативно-правовий акт може також містити:
1) преамбулу;
2) розділи, підрозділи, глави, параграфи, підпункти, абзаци;
3) додатки, у тому числі текст міжнародного договору України чи його офіційного перекладу (для нормативно-правових актів про затвердження, прийняття міжнародного договору, про приєднання до міжнародного договору);
4) примітки.
 
139. Стаття 13. Реквізити нормативно-правового акта
 		 -97- Одарченко Ю.В.
 Ст.13 викласти у такій редакції:
«Стаття 13. Реквізити нормативно-правового акта
1. Нормативно-правовий акт повинен містити такі реквізити:
1) повну назву суб’єкта нормотворення (крім законів), форму нормативно-правового акта, дату його прийняття або видання;
2) номер акта;
3) посаду, прізвище та ім’я уповноваженої посадової особи, яка підписала нормативно-правовий акт;
4) дату державної реєстрації нормативно-правового акта в Міністерстві юстиції України, якщо він підлягає такій реєстрації».
 		Відхилено   Стаття 12. Реквізити нормативно-правового акта
 
140. 1. Нормативно-правовий акт повинен містити такі реквізити:
 		    1. Нормативно-правовий акт повинен містити такі реквізити:
 
141. 1) повну назву суб’єкта нормотворення, крім законів, форму нормативно-правового акта, дату його прийняття (видання);
 		 -98- Шпенов Д.Ю.
 Пункт перший частини першої статті 13 після слова «повної» доповнити словами «та скороченої».
 		Відхилено   1) повне найменування суб’єкта нормотворення, крім законів, форму нормативно-правового акта, дату та місце його прийняття (видання);
 
    -99- Мірошниченко Ю.Р.
 Пункт 1 частини першої статті 13 викласти в такій редакції:
"1) повне найменування суб’єкта нормотворення, крім законів, форму нормативно-правового акта, дату та місце його прийняття (видання);".
 		Враховано    
142. 2) номер акта;
 		    2) номер акта;
 
143. 3) посаду, прізвище та ім’я уповноваженої посадової особи, яка підписала нормативно-правовий акт;
 		    3) посаду, прізвище та ім’я уповноваженої посадової особи, яка підписала нормативно-правовий акт;
 
144. 4) дату державної реєстрації нормативно-правового акта в Міністерстві юстиції України, якщо він підлягає такій реєстрації.
 		 -100- Мірошниченко Ю.Р.
 Пункт 4 частини першої статті 13 після слова "дату" доповнити словами "та номер".
 		Враховано   4) дату та номер державної реєстрації нормативно-правового акта в Міністерстві юстиції України, якщо він підлягає такій реєстрації.
 
    -101- Шпенов Д.Ю.
 Пункт четвертий частини першої статті 13 викласти у такій редакції:
«номер у державному реєстрі та дата державної реєстрації нормативно-правового акта у відповідному органі Міністерства юстиції України, якщо він підлягає такій реєстрації».
 		Враховано    
145. Стаття 14. Назва нормативно-правового акта
 		    Стаття 13. Назва нормативно-правового акта
 
146. 1. Нормативно-правовий акт повинен мати лаконічну назву із зазначенням предмета правового регулювання.
 		    1. Нормативно-правовий акт повинен мати лаконічну назву із зазначенням предмета правового регулювання.
 
147. 2. Нормативно-правовий акт не може мати назву, однакову з назвою іншого чинного нормативно-правового акта.
 		 -102- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину другу статті 14 виключити
 		Враховано      
148. Стаття 15. Преамбула нормативно-правового акта
 		    Стаття 14. Преамбула нормативно-правового акта
 
149. 1. Нормативно-правовий акт може містити преамбулу.
 		 -103- Шпенов Д.Ю.
 Частини 1 і 2 статті 15 виключити.
 		Враховано частково      
    -104- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину першу статті 15 виключити.
 		Враховано    
150. 2. Преамбула нормативно-правового акта не може повторювати зміст інших його структурних складових.
 		    1. Преамбула нормативно-правового акта не може повторювати зміст інших його структурних складових.
 
151. 3. Преамбула нормативно-правового акта є його невід’ємною частиною і підлягає врахуванню під час тлумачення, роз’яснення і застосування цього акта.
 		    2. Преамбула нормативно-правового акта є його невід’ємною частиною і підлягає врахуванню під час тлумачення, роз’яснення і застосування цього акта.
 
152. Стаття 16. Позначення складових частин тексту нормативно-правового акта
 		 -105- Толстенко В.Л.
 У ч. 1 ст. 16 мова повинна йти не про «розділи (…) НПА», а лише про розділи первинного закону, оскільки розділи закону про внесення змін і розділи підзаконних НПА, як правило, не мають назв. Редакційно невдалими є також уміщені до цієї статті згадки про «книги (…) НПА», адже відповідно до абзацу тринадцятого статті 1 та статті 11 проекту можливість поділу на книги є виключною особливістю структури кодексу.
 		Враховано редакційно   Стаття 15. Складові частини тексту нормативно-правового акта та їх позначення
 
    -106- Мірошниченко Ю.Р.
 Статтю 16 викласти в наступній редакції:
"Стаття 15. Складові частини тексту нормативно-правового акта та їх позначення
1. Текст нормативно-правового акта в залежності від його виду може поділяються на статті або пункти, які можуть об'єднуватися в глави та розділи. Закони та укази Президента України поділяються на статті, інші нормативні правові акти – на пункти.
2. Статті та пункти нормативного правового акту – основні структурні елементи нормативно-правового акта, що містять закінчені нормативні положення.
3. Книги, розділи (крім розділів закону про внесення змін), підрозділи, глави нормативно-правового акта та статті законів повинні мати коротку, чітко сформульовану назву, що відображає їх зміст.
4. Стаття нормативно-правового акта може поділятися на частини (абзаци) або пункти. У свою чергу частини можуть поділятися на пункти або абзаци; пункти – на підпункти або абзаци; підпункти – на абзаци.
5. Книги і розділи нормативно-правового акта нумеруються римськими цифрами.
Глави, статті, частини статей у законах, а також пункти у підзаконних нормативно-правових актах позначаються арабськими цифрами з крапкою. Абзаци не позначаються цифрою.
6. Пункти статей у законах та указах Президента України позначаються арабськими цифрами з дужками.
Пункти у законах про внесення змін та пункти прикінцевих і перехідних положень закону позначаються арабськими цифрами з крапкою.
Підпункти пунктів починаються з абзацу та позначаються арабськими цифрами з дужками.
7. Нумерація розділів, глав, статей, пунктів (крім пунктів у статтях) повинна бути наскрізною для всього нормативно-правового акта, пунктів у статтях – наскрізною для кожної статті, підпунктів – наскрізною для кожного пункту.
8. Окремими структурними елементами нормативно- правового акта можуть бути примітки, які використовуються в тих випадках, коли пояснення або скорочення не можуть бути поміщені в текст нормативно- правового акта".
 		Враховано    
153. 1. Книги, розділи і глави нормативно-правового акта повинні мати коротку, чітко сформульовану назву, що відображає їх зміст.
 		    1. Текст нормативно-правового акта залежно від його виду може поділятися на статті або пункти, які можуть поєднуватися у глави та розділи. Закони та укази Президента України поділяються на статті, інші нормативно-правові акти – на пункти.
 
154. 2. Книги і розділи нормативно-правового акта нумеруються римськими цифрами.
 		    2. Статті та пункти нормативно-правового акта – це основні структурні елементи нормативно-правового акта, що містять закінчені нормативні положення.
 
155. 3. Глави і статті нормативно-правового акта мають наскрізну нумерацію арабськими цифрами.
 		    3. Книги, розділи (крім розділів закону про внесення змін), підрозділи, глави нормативно-правового акта та статті законів повинні мати коротку, чітко сформульовану назву, що відображає їх зміст.
 
156. 4. Частини статей у законах, а також пункти у підзаконних актах позначаються арабськими цифрами.
 		    4. Стаття нормативно-правового акта може поділятися на частини (абзаци) або пункти. У свою чергу, частини можуть поділятися на пункти або абзаци; пункти – на підпункти або абзаци; підпункти – на абзаци.
 
157. 5. Пункти статей позначаються арабськими цифрами з дужками.
 		       
158. 6. Підпункти пунктів починаються з абзацу та позначаються арабськими цифрами з дужками.
 		       
159. 7. Абзаци починаються з абзацу без позначення цифрою.
 		    5. Книги і розділи нормативно-правового акта нумеруються римськими цифрами.
Глави, статті, частини статей у законах, пункти у підзаконних нормативно-правових актах позначаються арабськими цифрами з крапкою. Абзаци не нумеруються.
6. Пункти статей у законах та указах Президента України позначаються арабськими цифрами з дужкою.
Пункти у законах про внесення змін та пункти прикінцевих і перехідних положень закону позначаються арабськими цифрами з крапкою.
Підпункти пунктів починаються з абзацу та позначаються арабськими цифрами з дужкою.
7. Нумерація розділів, глав, статей, пунктів (крім пунктів у статтях) повинна бути наскрізною для всього нормативно-правового акта, пунктів у статтях – наскрізною для кожної статті, підпунктів – наскрізною для кожного пункту.
8. Окремими структурними елементами нормативно-правового акта можуть бути примітки, які використовуються у разі, якщо пояснення або скорочення не можуть бути поміщені в тексті нормативно-правового акта.
 
160. Стаття 17. Посилання на складові частини нормативно-правового акта
 		    Стаття 16. Посилання на складові частини нормативно-правового акта
 
161. 1. Посилання на книгу, розділ, главу, статтю складається з назви відповідної складової частини (книга, розділ, глава, стаття), її порядкового номера і зазначення форми нормативно-правового акта, його назви.
 		 -107- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину першу статті 17 викласти в такій редакції:
"1. Посилання на книгу, розділ, підрозділ, главу, статтю складається з назви відповідної складової частини (книга, розділ, підрозділ, глава, стаття), її порядкового номера і зазначення форми нормативно-правового акта, його назви, якщо така є".
 		Враховано   1. Посилання на книгу, розділ, підрозділ, главу, статтю складається з назви відповідної складової частини (книга, розділ, підрозділ, глава, стаття), її порядкового номера і зазначення форми нормативно-правового акта, його назви, якщо така є.
 
162. 2. Посилання на частину, пункт, підпункт, абзац складається з назви відповідної складової частини (частина, пункт, підпункт, абзац), її номера і зазначення форми нормативно-правового акта, його назви.
 		 -108- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину другу статті 17 викласти в такій редакції:
"2. Посилання на частину, пункт, підпункт, абзац складається з назви відповідної складової частини (частина, пункт, підпункт, абзац), її порядкового номера і зазначення форми нормативно-правового акта, його назви, якщо така є.".
 		Враховано   2. Посилання на частину, пункт, підпункт, абзац складається з назви відповідної складової частини (частина, пункт, підпункт, абзац), її порядкового номера і зазначення форми нормативно-правового акта, його назви, якщо така є.
 
163. 3. У разі коли посилання робиться на дві та більше складових частин нормативно-правового акта, вони перелічуються за висхідною нумерацією перед посиланням на форму нормативно-правового акта та його назву.
 		 -109- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину третю статті 17 після слова "назву" доповнити словами та знаками ", якщо така є"
 		Немає висновку   3. У разі якщо посилання робиться на дві та більше складових частин нормативно-правового акта, вони перелічуються за висхідною нумерацією перед посиланням на форму нормативно-правового акта та його назву, якщо така є.
 
164. 4. Для письмового посилання назви складових частин нормативно-правового акта можуть скорочуватися:
 		 -110- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину четверту вилучити.
 		Враховано      
165. 1) книга - "кн.";
 		       
166. 2) розділ - "розд.";
 		       
167. 3) глава - "гл.";
 		       
168. 4) стаття - "ст.";
 		       
169. 5) частина - "ч.";
 		       
170. 6) пункт - "п.";
 		       
171. 7) підпункт - "пп.";
 		       
172. 8) абзац - "абз.".
 		       
173. Стаття 18. Прикінцеві положення нормативно-правового акта
 		    Стаття 17. Прикінцеві положення нормативно-правового акта
 
174. 1. Прикінцеві положення розміщуються в кінці нормативно-правового акта і містять: порядок набрання чинності таким актом або його окремими нормами; перелік нормативно-правових актів, що втрачають чинність; зміни, що вносяться до інших нормативно-правових актів. У разі потреби прикінцеві положення можуть містити доручення, пов’язані з набранням чинності нормативно-правовим актом.
 		 -111- Шпенов Д.Ю.
 Статтю 18 викласти у такій редакції:
«1. Прикінцеві положення розміщуються в кінці нормативно-правового акта і обов’язково мають містити порядок набрання чинності таким актом або його окремими нормами.
2. У разі потреби прикінцеві положення можуть містити: перелік нормативно-правових актів, що втрачають чинність; зміни, що вносяться до інших нормативно-правових актів, а також доручення, пов’язані з набранням чинності нормативно-правовим актом, зокрема розробкою інших нормативно-правових актів».
 		Враховано редакційно   1. Прикінцеві положення розміщуються в кінці нормативно-правового акта і можуть містити:
порядок набрання чинності актом або його окремими нормами;
перелік нормативно-правових актів, що втрачають чинність;
зміни, що вносяться до інших нормативно-правових актів.
У разі потреби прикінцеві положення можуть містити доручення, пов’язані з набранням чинності нормативно-правовим актом.
 
    -112- Мірошниченко Ю.Р.
 У частині першій статті 18 слово "містять" замінити словами "можуть містити"
 		Немає висновку    
175. Стаття 19. Перехідні положення нормативно-правового акта
 		    Стаття 18. Перехідні положення нормативно-правового акта
 
176. 1. Перехідні положення включаються до нормативно-правового акта у разі, коли:
 		    1. Перехідні положення включаються до нормативно-правового акта у разі, якщо:
 
177. 1) акт має зворотну дію в часі;
 		    1) акт має зворотну дію в часі;
 
178. 2) акт виконуватиметься поетапно;
 		    2) акт виконуватиметься поетапно;
 
179. 3) нормативно-правові акти, що застосовувалися до набрання чинності прийнятим (виданим) нормативно-правовим актом, встановлювали інший порядок реалізації одних і тих самих прав і свобод та виконання обов’язків;
 		    3) нормативно-правові акти, що застосовувалися до набрання чинності прийнятим (виданим) нормативно-правовим актом, встановлювали інший порядок реалізації одних і тих самих прав і свобод та виконання обов’язків;
 
180. 4) нормативно-правові акти, що застосовувалися до набрання чинності прийнятим (виданим) нормативно-правовим актом, встановлювали певний статус суб’єктів правовідносин і виникла потреба у підтвердженні набутого раніше статусу;
 		    4) нормативно-правові акти, що застосовувалися до набрання чинності прийнятим (виданим) нормативно-правовим актом, встановлювали певний статус суб’єктів правовідносин і виникла потреба у підтвердженні набутого раніше статусу;
 
181. 5) інші нормативно-правові акти або їх окремі положення врегульовують правовідносини, пов’язані з виконанням цього нормативно-правового акта.
 		    5) інші нормативно-правові акти або їх окремі положення врегульовують правовідносини, пов’язані з виконанням цього нормативно-правового акта.
 
182. Стаття 20. Додатки до нормативно-правового акта
 		    Стаття 19. Додатки до нормативно-правового акта
 
183. 1. Додаток до нормативно-правового акта є його невід’ємною частиною та має таку саму юридичну силу, як і відповідний акт.
 		 -113- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину першу статі 20 після слова "частиною" доповнити словами та знаками ", підписується уповноваженою посадовою особою"
 		Враховано   1. Додаток до нормативно-правового акта є його невід’ємною частиною, підписується уповноваженою посадовою особою та має однакову юридичну силу з відповідним актом.
 
184. 2. Посилання на додаток повинно міститися у тексті нормативно-правового акта.
 		    2. Посилання на додаток повинно міститися у тексті нормативно-правового акта.
 
185. 3. У додатку до нормативно-правового акта можуть міститися:
 		    3. У додатку до нормативно-правового акта можуть міститися:
 
186. 1) зміни до нормативно-правових актів або перелік нормативно-правових актів, які втрачають чинність у зв’язку з прийняттям (виданням) такого акта;
 		    1) зміни до нормативно-правових актів або перелік нормативно-правових актів, що втрачають чинність у зв’язку з прийняттям (виданням) такого акта;
 
187. 2) строк виконання, перелік суб’єктів, об’єктів, форми та зразки документів тощо, а також умови та вимоги, необхідні для виконання нормативно-правового акта;
 		    2) строк виконання, перелік суб’єктів, об’єктів, форми та зразки документів тощо, а також умови та вимоги, необхідні для виконання нормативно-правового акта;
 
188. 3) текст міжнародного договору України (для закону про ратифікацію, про прийняття міжнародного договору, про приєднання до міжнародного договору);
 		 -114- Мірошниченко Ю.Р.
 У пунктах 3 та 4 частини третьої статті 20 слова та знаки " (для закону про ратифікацію, про прийняття міжнародного договору, про приєднання до міжнародного договору)" вилучити.
 		Враховано   3) текст міжнародного договору України;
 
189. 4) текст офіційного перекладу міжнародного договору України (для закону про ратифікацію, про прийняття міжнародного договору, про приєднання до міжнародного договору);
 		 -115- Шпенов Д.Ю.
 Частину третю статті 20 доповнити новим підпунктом п’ятим такого змісту:
«5) таблиці, схеми, мапи, зображення тощо;»
Пункт п’ятий вважати відповідно пунктом шостим.
 		Відхилено   4) текст офіційного перекладу міжнародного договору України;
 
190. 5) інші відомості.
 		    5) інші відомості.
 
191. Стаття 21. Особливості нормативно-правового акта про внесення змін до іншого нормативно-правового акта
 		    Стаття 20. Особливості нормативно-правового акта про внесення змін до іншого нормативно-правового акта
 
192. 1. Зміни до нормативно-правового акта можуть вноситися шляхом зміни окремих його положень або викладення нормативно-правового акта у новій редакції.
 		    1. Зміни до нормативно-правового акта можуть вноситися шляхом зміни окремих його положень або викладення нормативно-правового акта у новій редакції.
 
193. 2. Зміни до нормативно-правового акта вносяться тим суб’єктом нормотворення, який прийняв (видав) цей акт, або його правонаступником, якщо інше не передбачено Конституцією України чи законом.
 		 -116- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину другу статті 21 викласти в такій редакції:
"2. Зміни до нормативно-правового акта вносяться тим суб’єктом нормотворення, який прийняв (видав) цей акт, його правонаступником, або іншим суб’єктом нормотворення, до якого перейшли повноваження у нормотворчості з відповідних питань, якщо інше не передбачено Конституцією України чи законом."
 		Враховано   2. Зміни до нормативно-правового акта вносяться тим суб’єктом нормотворення, який прийняв (видав) цей акт, його правонаступником або іншим суб’єктом нормотворення, до якого перейшли повноваження у нормотворчості з відповідних питань, якщо інше не передбачено Конституцією України чи законом.
 
194. 3. Зміни до нормативно-правового акта вносяться лише шляхом прийняття нормативно-правового акта такого самого виду і такої самої юридичної сили.
 		 -117- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину третю статті 21 після слів "юридичної сили" доповнити словами та знаками ", крім випадків внесення змін до рішень всеукраїнського та місцевого референдумів в порядку, передбаченому законами про всеукраїнський та місцевий референдуми".
 		Враховано   3. Зміни до нормативно-правового акта вносяться лише шляхом прийняття нормативно-правового акта такого самого виду і однакової юридичної сили, крім випадків внесення змін до рішень всеукраїнського та місцевого референдумів у порядку, передбаченому законами про всеукраїнський та місцевий референдуми.
 
195. 4. Нормативно-правовий акт викладається у новій редакції у разі, коли:
 		    4. Нормативно-правовий акт викладається у новій редакції у разі, якщо:
 
196. 1) змінюється наскрізна нумерація складових частин нормативно-правового акта, до якого вносяться зміни;
 		    1) змінюється наскрізна нумерація складових частин нормативно-правового акта, до якого вносяться зміни;
 
197. 2) зміни вносяться до більшості положень нормативно-правового акта.
 		    2) зміни вносяться до більшості положень нормативно-правового акта.
 
198. 5. Не допускається внесення змін до нормативно-правового акта про внесення змін до іншого нормативно-правового акта.
 		 -118- Одарченко Ю.В.
 Ч.5 ст.21 викласти у такій редакції:
«5. Не допускається внесення змін до нормативно-правового акта про внесення змін до іншого нормативно-правового акта, крім випадку внесення змін до перехідних або прикінцевих положень такого акту».
 		Враховано редакційно   5. Не допускається внесення змін до нормативно-правового акта про внесення змін до іншого нормативно-правового акта, крім випадків, коли це стосується норм щодо набрання ним чинності.
 
    -119- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину п’яту статті 21 після слів "іншого нормативно-правового акта" доповнити словами та знаками ", крім випадків, коли це стосується норм щодо набрання ним чинності".
 		Враховано    
199. 6. Нормативно-правовий акт про внесення змін до іншого нормативно-правового акта повинен містити:
 		    6. Нормативно-правовий акт про внесення змін до іншого нормативно-правового акта повинен містити:
 
200. 1) назву нормативно-правового акта, до якого вносяться зміни;
 		    1) назву нормативно-правового акта, до якого вносяться зміни;
 
201. 2) джерело офіційного опублікування акта, до якого вносяться зміни, за винятком актів, які відповідно до цього Закону не підлягають опублікуванню.
 		 -120- Мірошниченко Ю.Р.
 Статтю 21 доповнити новою частиною сьомою такого змісту:
"7. Якщо нормативно-правовий акт доповнюється новим пунктом, статтею, частиною, тощо або зміни вносяться до тексту всього нормативно-правового акта наводиться джерело опублікування всіх змін, що вносилися до нього раніше. В інших випадках зазначається джерело опублікування тільки тих змін, що стосуються пунктів, статей, частин, тощо, до яких вносяться зміни.
Якщо до нормативно-правового акта вже вносилися численні зміни (більше двадцяти разів), то зазначаються лише джерело офіційного опублікування основного нормативно-правового акта з відміткою «із наступними змінами».
У разі викладення нормативно-правового акта в новій редакції зазначається джерело опублікування тільки основного нормативно-правового акта.
Якщо зміни вносяться до нової редакції нормативно-правового акта, зазначається джерело її опублікування. Посилання на попередню редакцію цього акта не робиться.".
 		Враховано   2) джерело офіційного опублікування акта, до якого вносяться зміни, крім актів, які відповідно до цього Закону не підлягають опублікуванню.
7. Якщо нормативно-правовий акт доповнюється новим пунктом, статтею, частиною тощо або якщо зміни вносяться до тексту всього нормативно-правового акта наводиться джерело опублікування всіх змін, що вносилися до нього раніше. В інших випадках зазначається джерело опублікування тільки тих змін, що стосуються пунктів, статей, частин тощо, до яких вносяться зміни.
Якщо до нормативно-правового акта вже вносилися численні зміни (більше двадцяти разів), то зазначається лише джерело офіційного опублікування основного нормативно-правового акта з відміткою «із наступними змінами».
У разі викладення нормативно-правового акта в новій редакції зазначається джерело опублікування тільки основного нормативно-правового акта.
Якщо зміни вносяться до нової редакції нормативно-правового акта, зазначається джерело її опублікування. Посилання на попередню редакцію цього акта не робиться.
Стаття 21. Основні вимоги до нормативно-правових актів
1. Основними вимогами, яким мають відповідати нормативно-правові акти, є:
1) відповідність основним принципам нормотворчої діяльності, визначеним статтею 6 цього Закону;
2) узгодженість нормативно-правового акта з іншими нормативно-правовими актами;
3) прийняття (видання) нормативно-правового акта уповноваженим органом (посадовою особою) у межах його (її) компетенції;
4) прийняття (видання) нормативно-правового акта в порядку та за формою, встановленими законом;
5) відповідність нормативно-правового акта техніці нормопроектування.
2. Суб’єкти нормотворення можуть самостійно визначати особливості підготовки своїх нормативно-правових актів.
 
    -121- Мірошниченко Ю.Р.
 Після статті 21 доповнити новою статтею такого змісту
"Стаття 21. Основні вимоги до нормативно-правових актів
1. Основними вимогами, яким мають відповідати нормативно-правові акти, є:
відповідність основним принципам нормотворчої діяльності, визначеним у статті 6 цього Закону;
узгодженість нормативно-правового акта з іншими нормативно-правовими актами;
прийняття (видання) нормативно-правового акта уповноваженим органом (посадовою особою) в межах його (її) компетенції;
прийняття (видання) нормативно-правового акта в порядку та за формою, встановленими законом;
відповідність нормативно-правового акта техніці нормопроектування.
2. Суб’єкти нормотворення можуть самостійно визначати особливості підготовки власних нормативно-правових актів.".
У зв’язку з цим, змінити нумерацію статей.
 		Враховано    
202. Стаття 22. Вимоги до термінології нормативно-правового акта
 		    Стаття 22. Вимоги до термінології нормативно-правового акта
 
203. 1. Термінологія нормативно-правового акта не може відрізнятися від термінології чинних нормативно-правових актів вищої або однакової з ним юридичної сили, якщо це спеціально не обумовлено відповідно до цієї статті.
 		    1. Термінологія нормативно-правового акта не може відрізнятися від термінології чинних нормативно-правових актів вищої або однакової з ним юридичної сили, якщо це спеціально не обумовлено вимогами цієї статті.
 
204. 2. Терміни визначаються у нормативно-правовому акті, коли:
 		    2. Терміни визначаються у нормативно-правовому акті, якщо:
 
205. 1) термін вживається у значенні, що відрізняється від усталеного та/або закріпленого в лексикографічних джерелах (словниках);
 		    1) термін вживається у значенні, що відрізняється від усталеного та/або закріпленого в лексикографічних джерелах (словниках);
 
206. 2) як термін вживається слово (словосполучення), яке не застосовувалося в термінології;
 		    2) як термін вживається слово (словосполучення), яке не застосовувалося у термінології;
 
207. 3) як термін вживається слово (словосполучення), якого немає в українській мові;
 		    3) як термін вживається слово (словосполучення), якого немає в українській мові;
 
208. 4) спеціальний неюридичний термін потребує визначення відповідно до предмета регулювання нормативно-правового акта.
 		 -122- Мірошниченко Ю.Р.
 У пункті 4 частини другої статті 22 слова "спеціальний неюридичний" вилучити.
 		Враховано   4) термін потребує визначення відповідно до предмета регулювання нормативно-правового акта.
 
209. 3. Для визначення терміна допускається посилання на інший нормативно-правовий акт, у якому розкрито значення такого терміна.
 		    3. Для визначення терміна допускається посилання на інший нормативно-правовий акт, який розкриває значення цього терміна.
 
210. 4. Використання абревіатур допускається лише за умови їх визначення у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.
 		    4. Використання абревіатур допускається лише за умови їх визначення у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.
 
211. Стаття 23. Вимоги до тексту нормативно-правового акта
 		    Стаття 23. Вимоги до тексту нормативно-правового акта
 
212. 1. Текст нормативно-правового акта повинен відповідати нормам державної мови.
 		 -123- Шпенов Д.Ю.
 У частині першій статті 23 слова «повинен відповідати нормам державної мови» замінити словами «викладається державною мовою, з дотриманням норм чинного українського правопису».
 		Враховано редакційно   1. Текст нормативно-правового акта повинен відповідати правилам українського правопису.
 
    -124- Мірошниченко Ю.Р.
 У частині першій статті 23 слова "нормам державної мови" замінити словами "правилам українського правопису".
 		Враховано    
213. 2. Частина нормативно-правового акта викладається, як правило, одним реченням, пункт та підпункт викладаються одним реченням або частиною речення.
 		 -125- Одарченко Ю.В.
 Ч.2 ст.23 викласти у такій редакції:
«2. Частина нормативно-правового акта викладається, як правило, одним реченням, пункт та підпункт викладаються одним реченням або частиною речення. За можливістю в тексті нормативно-правових акту не слід використовувати складнопідрядні та складносурядні речення».
 		Відхилено   2. Частина нормативно-правового акта викладається, як правило, одним реченням, пункт та підпункт викладаються одним реченням або частиною речення.
 
214. 3. У тексті нормативно-правового акта положення повинні бути викладені так, щоб не виникало різного тлумачення.
 		    3. У тексті нормативно-правового акта положення повинні бути викладені так, щоб не виникало різного тлумачення.
 
215. 4. У тексті нормативно-правового акта не допускається:
 		 -126- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину четверту статті 23 викласти в такій редакції:
"4. У тексті нормативно-правового акта не допускається позначення одними і тими самими словами (словосполученнями) різних понять та різними словами (словосполученнями) одних і тих самих понять, вживання слів (термінів) іншомовного походження за наявності українських відповідників.".
 		Враховано   4. У тексті нормативно-правового акта не допускаються позначення одними і тими самими словами (словосполученнями) різних понять та різними словами (словосполученнями) одних і тих самих понять, вживання слів (термінів) іншомовного походження за наявності українських відповідників.
 
216. 1) позначення одними і тими самими словами (словосполученнями) різних понять та різними словами (словосполученнями) одних і тих самих понять;
 		       
217. 2) вживання слів (термінів) іншомовного походження за наявності українських відповідників;
 		       
218. 3) вживання зворотів розмовної мови та її експресивних форм, загальних міркувань, гасел, закликів, скорочення слів.
 		 -127- Одарченко Ю.В.
 П.3 ч.4 ст.23 викласти у такій редакції:
«3) вживання зворотів розмовної мови та її експресивних форм, загальних міркувань, гасел, закликів, скорочення слів (крім преамбул нормативно-правових актів)».
 		Відхилено      
219. Стаття 24. Вимоги до стилю нормативно-правового акта
 		    Стаття 24. Вимоги до стилю нормативно-правового акта
 
220. 1. Текст нормативно-правового акта викладається офіційно-діловим стилем.
 		    1. Текст нормативно-правового акта викладається офіційно-діловим стилем.
 
221. Розділ ІV. НОРМОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС
 		 -128- Ляпіна К.М.
 Розділ ІV виключити.
 		Відхилено   Розділ ІV. НОРМОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС
 
222. Стаття 25. Нормотворчий процес та його правове регулювання
 		    Стаття 25. Нормотворчий процес та його правове регулювання
 
223. 1. Нормотворчий процес регулюється Конституцією України, цим Законом, іншими законами та прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими актами.
 		    1. Нормотворчий процес регулюється Конституцією України, цим Законом, іншими законами та прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими актами.
 
224. Стаття 26. Стадії нормотворчого процесу
 		    Стаття 26. Стадії нормотворчого процесу
 
225. 1. Нормотворчий процес здійснюється за процедурою, що може складатися з таких самостійних, логічно завершених етапів і організаційно-технічних дій з підготовки та прийняття (видання) нормативно-правових актів:
 		 -129- Мірошниченко Ю.Р.
 У абзаці першому частини першої статті 26 слова "Нормотворчий процес здійснюється" замінити словами "Нормотворчий процес – організаційно-правова діяльність, яка здійснюється".
 		Враховано   1. Нормотворчий процес – організаційно-правова діяльність, яка здійснюється за процедурою, що може складатися з таких самостійних, логічно завершених етапів і організаційно-технічних дій з підготовки та прийняття (видання) нормативно-правових актів:
 
226. 1) планування нормотворчої діяльності;
 		 -130- У пункті 1 частини першої статті 26 слова "нормотворчої діяльності" замінити словами "розробки нормативно-правового акта"
 		Немає висновку   1) планування розроблення нормативно-правового акта;
 
227. 2) внесення нормотворчої пропозиції і підготовка проекту нормативно-правового акта;
 		    2) внесення нормотворчої пропозиції і підготовка проекту нормативно-правового акта;
 
228. 3) проведення експертизи проекту нормативно-правового акта;
 		    3) проведення експертизи проекту нормативно-правового акта;
 
229. 4) внесення проекту нормативно-правового акта суб’єкту нормотворення;
 		    4) внесення проекту нормативно-правового акта суб’єкту нормотворення;
 
230. 5) розгляд проекту нормативно-правового акта суб’єктом нормотворення;
 		    5) розгляд проекту нормативно-правового акта суб’єктом нормотворення;
 
231. 6) прийняття (видання) нормативно-правового акта;
 		 -131- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину першу статті 26 доповнити новим пунктом 7 такого змісту:
"7) державна реєстрація нормативно-правового акта;";
У зв’язку з чим пункт 7 вважати пунктом 8.
 		Враховано   6) прийняття (видання) нормативно-правового акта;
7) державна реєстрація нормативно-правового акта;
 
232. 7) набрання чинності нормативно-правовим актом;
 		 -132- Толстенко В.Л.
 Зайвим є штучне виокремлення набрання чинності НПА та введення НПА в дію у дві самостійні стадії нормотворчого процесу (пункти 7 і 8 частини першої статті 26). Вони є синонімічними за своїм конституційно-правовим значенням і вказують на момент початку дії закону у часі. Обидва зазначені словосполучення вживаються в Конституції України в єдиному значенні. У проекті варто вести мову лише про процедуру набрання законами та іншими НПА (окремими їх положеннями) чинності.
 		Враховано   8) набрання чинності нормативно-правовим актом;
 
233. 8) введення нормативно-правового акта в дію.
 		 -133- Одарченко Ю.В.
 П.8 ч.1 ст.26 виключити.
 		Відхилено   9) введення нормативно-правового акта в дію.
 
    -134- Кармазін Ю.А.
 У статті 26 у частині першій виключити пункт 8, оскільки він є тотожним за змістом пункту 7 цієї ж статті.
Обидва зазначені словосполучення вживаються в Конституції України в єдиному значенні., тому вважаю, що правильніше вести мову лише про процедуру набрання чинності законами та іншими НПА.
 		Відхилено    
    -135- Кармазін Ю.А.
 У статті 26 у частині першій виключити пункт 8, оскільки він є тотожним за змістом пункту 7 цієї ж статті.
Обидва зазначені словосполучення вживаються в Конституції України в єдиному значенні., тому вважаю, що правильніше вести мову лише про процедуру набрання чинності законами та іншими НПА.
 		Відхилено    
234. Стаття 27. Планування нормотворчої діяльності
 		    Стаття 27. Планування нормотворчої діяльності
 
235. 1. Суб’єкти нормотворення з метою створення єдиної системи нормативно-правових актів, визначення основних напрямів та забезпечення прозорості нормотворчої діяльності, вдосконалення процесу підготовки нормативно-правових актів застосовують перспективне і поточне планування.
 		    1. Суб’єкти нормотворення з метою створення єдиної системи нормативно-правових актів, визначення основних напрямів та забезпечення прозорості нормотворчої діяльності, вдосконалення процесу підготовки нормативно-правових актів застосовують перспективне і поточне планування.
 
236. 2. У поточних планах (програмах) визначаються перелік нормативно-правових актів, основні етапи та строки їх підготовки, органи, відповідальні за розроблення таких проектів. Поточні плани (програми), як правило, складаються і затверджуються суб’єктом нормотворення на строк до одного року.
 		    2. У поточних планах (програмах) визначаються перелік нормативно-правових актів, основні етапи та строки їх підготовки, органи, відповідальні за розроблення таких проектів. Поточні плани (програми), як правило, складаються і затверджуються суб’єктом нормотворення на строк до одного року.
 
237. 3. Перспективні програми нормотворчої діяльності визначають напрями розвитку правового регулювання суспільних відносин і складаються та затверджуються суб’єктом нормотворення, як правило, строком на п’ять і більше років.
 		 -136- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину третю статті 27 викласти в такій редакції:
"3. Перспективні плани (програми) нормотворчої діяльності визначають напрями розвитку правового регулювання і коло суспільних відносин, що потребують такого регулювання, складаються та затверджуються суб’єктом нормотворення строком на п’ять і більше років.";
 		Враховано   3. Перспективні плани (програми) нормотворчої діяльності визначають напрями розвитку правового регулювання і коло суспільних відносин, що потребують такого регулювання, складаються та затверджуються суб’єктом нормотворення строком на п’ять і більше років.
 
238. 4. Нормотворчі органи складають короткострокові плани, в яких визначаються послідовність і строки прийняття (видання) нормативно-правових актів, проекти яких розроблено і внесено на розгляд.
 		 -137- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину четверту статті 27 вилучити.
 		Враховано      
239. Стаття 28. Суб’єкти нормотворчої ініціативи
 		    Стаття 28. Суб’єкти нормотворчої ініціативи
 
240. 1. Суб’єкти нормотворчої ініціативи визначаються Конституцією України, законами України про статус відповідних органів.
 		 -138- Мірошниченко Ю.Р.
 У частині першій статті 28 слова "про статус відповідних органів" вилучити..
 		Враховано   1. Суб’єкти нормотворчої ініціативи визначаються Конституцією та законами України.
 
241. Стаття 29. Нормотворча пропозиція
 		    Стаття 29. Нормотворча пропозиція
 
242. 1. Фізичні та юридичні особи мають право звертатися з нормотворчими пропозиціями безпосередньо до суб’єктів нормотворення або через суб’єктів нормотворчої ініціативи чи за їх підтримкою.
 		 -139- Мірошниченко Ю.Р.
 У частині першій статті 29 слово "підтримкою" замінити словом "підтримки".
 		Враховано   1. Фізичні та юридичні особи мають право звертатися з нормотворчими пропозиціями безпосередньо до суб’єктів нормотворення або через суб’єктів нормотворчої ініціативи чи за їх підтримки.
 
243. 2. Безпосереднє звернення до суб’єкта нормотворення з нормотворчою пропозицією встановлює обов’язок такого суб’єкта дати належну відповідь суб’єкту нормотворчої пропозиції.
 		    2. Безпосереднє звернення до суб’єкта нормотворення з нормотворчою пропозицією встановлює обов’язок такого суб’єкта дати належну відповідь суб’єкту нормотворчої пропозиції.
 
244. Стаття 30. Підготовка проекту нормативно-правового акта
 		    Стаття 30. Підготовка проекту нормативно-правового акта
 
245. 1. Під час підготовки проекту нормативно-правового акта розглядається ініціатива щодо необхідності прийняття (видання) нормативно-правового акта і ухвалення рішення про розроблення проекту, збираються необхідні матеріали та інформація, розробляється концепція проекту нормативно-правового акта, готуються текст проекту і пояснювальна записка до нього, здійснюється організаційно-технічне та фінансове забезпечення його підготовки.
 		 -140- Мірошниченко Ю.Р.
 Частини першу статті 30 викласти в такій редакції:
"1. Під час підготовки проекту нормативно-правового акта розглядається нормотворча ініціатива щодо необхідності прийняття (видання) нормативно-правового акта і ухвалення рішення про розроблення проекту, збираються необхідні матеріали та інформація, готуються текст проекту, пояснювальна записка, а у разі необхідності – здійснюється підготовка заходів із організаційно-технічного та фінансового характеру. Проект нормативно-правового акта може готуватися на підставі концепції проекту нормативно-правого акта, яка окремо затверджується або суб’єктом нормотворення, або суб’єктом нормотворчої ініціативи."
 		Враховано   1. Під час підготовки проекту нормативно-правового акта розглядається нормотворча ініціатива щодо необхідності прийняття (видання) нормативно-правового акта і ухвалення рішення про розроблення проекту, збираються необхідні матеріали та інформація, готуються текст проекту, пояснювальна записка, а за необхідності – здійснюється підготовка заходів організаційно-технічного та фінансового характеру. Проект нормативно-правового акта може готуватися на підставі концепції проекту нормативно-правого акта, яка окремо затверджується суб’єктом нормотворення або суб’єктом нормотворчої ініціативи.
 
246. 2. Якщо із змісту нормативно-правового акта, який приймається (видається), випливає необхідність у внесенні змін до чинного нормативно-правового акта одного з ним рівня або його скасуванні, одночасно готується проект відповідного нормативно-правового акта.
 		 -141- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину другу статті 30 викласти в такій редакції:
"2. Якщо із змісту нормативно-правового акта, який приймається (видається), випливає необхідність у внесенні кількох змін до чинних нормативно-правових актів одного з ним рівня або у визнанні їх такими, що втратили чинність, чи їх скасуванні, відповідні норми включаються у прикінцеві положення проекту нормативно-правового акта.
Якщо із змісту нормативно-правового акта, який приймається (видається), випливає необхідність у внесенні значної кількості змін до чинних нормативно-правових актів одного з ним рівня або у визнанні їх такими, що втратили чинність, чи їх скасуванні, одночасно готується проект окремого нормативно-правового акта про внесення змін, визнання таким, що втратив чинність, чи скасування відповідного нормативно-правового акта чи актів, або у прикінцеві положення проекту нормативно-правового акта включаються відповідні доручення."
 		Враховано   2. Якщо із змісту нормативно-правового акта, який приймається (видається), випливає необхідність у внесенні кількох змін до чинних нормативно-правових актів одного з ним рівня або у визнанні їх такими, що втратили чинність, чи їх скасуванні, відповідні норми включаються у прикінцеві положення проекту нормативно-правового акта.
Якщо із змісту нормативно-правового акта, який приймається (видається), випливає необхідність у внесенні значної кількості змін до чинних нормативно-правових актів одного з ним рівня або у визнанні їх такими, що втратили чинність, чи їх скасуванні, одночасно готується проект окремого нормативно-правового акта про внесення змін, визнання таким, що втратив чинність, чи скасування відповідного нормативно-правового акта чи актів або у прикінцеві положення проекту нормативно-правового акта включаються відповідні доручення.
 
247. 3. Рішення щодо розроблення проекту нормативно-правового акта приймається суб’єктом нормотворення на підставі аналізу нормотворчої пропозиції з урахуванням необхідності врегулювання суспільних відносин, виявлення прогалин і суперечностей у законодавстві, виконання відповідних міжнародних зобов’язань України.
 		 -142- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину третю статті 30 після слів "суб’єктом нормотворення" доповнити словами "з власної ініціативи, або за дорученням уповноваженого органу, а також".
 		Враховано   3. Рішення щодо розроблення проекту нормативно-правового акта приймається суб’єктом нормотворення з власної ініціативи або за дорученням уповноваженого органу, а також на підставі аналізу нормотворчої пропозиції з урахуванням необхідності врегулювання суспільних відносин, виявлення прогалин і суперечностей у законодавстві, виконання відповідних міжнародних зобов’язань України.
 
248. Стаття 31. Суб’єкти розроблення проекту нормативно-правового акта
 		    Стаття 31. Суб’єкти розроблення проекту нормативно-правового акта
 
249. 1. Проекти нормативно-правових актів розробляються:
 		    1. Проекти нормативно-правових актів розробляються:
 
250. 1) суб’єктами нормотворення та їх структурними підрозділами;
 		 -143- Мірошниченко Ю.Р.
 У пункті 1 частини першої статті 31 слова "та їх структурними підрозділами" замінити словами "та суб’єктами нормотворчої ініціативи".
 		Враховано   1) суб’єктами нормотворення та суб’єктами нормотворчої ініціативи;
 
251. 2) тимчасовими комісіями, робочими групами, спеціально утвореними суб’єктами нормотворення;
 		 -144- Мірошниченко Ю.Р.
 Пункт 2 частини першої статті 31 викласти в такій редакції:
"2) тимчасовими комісіями, робочими групами та іншими допоміжними органами, спеціально утвореними суб’єктами нормотворення, суб'єктами нормотворчої ініціативи або суб’єктом нормотворчої пропозиції;"
 		Враховано   2) тимчасовими комісіями, робочими групами та іншими допоміжними органами, спеціально утвореними суб’єктами нормотворення, суб'єктами нормотворчої ініціативи або суб’єктом нормотворчої пропозиції;
 
252. 3) юридичними особами, об’єднаннями, що не мають статусу юридичної особи, та фізичними особами, в тому числі науковцями та іншими фахівцями, - з власної ініціативи, за дорученням суб’єктів нормотворення або за їх замовленням.
 		 -145- Толстенко В.Л.
 Положення п. 3 ч. 1 ст. 31 проекту сформульовані редакційно невдало, внаслідок чого можуть інтерпретуватись як встановлення обов’язку будь-яких фізичних, юридичних осіб та «об’єднань, що не мають статусу юридичної особи», розробляти проекти НПА «за дорученням суб’єктів нормотворення».
 		Враховано   3) юридичними та фізичними особами, об'єднаннями громадян та іншими інститутами громадянського суспільства, науковцями та іншими фахівцями — з власної ініціативи, а також за замовленням суб’єктів нормотворення, суб’єктів нормотворчої ініціативи або суб’єктів нормотворчої пропозиції.
 
    -146- Мірошниченко Ю.Р.
 Пункт 3 частини першої статті 31 викласти в такій редакції:
"3) юридичними та фізичними особами, об'єднаннями громадян та іншими інститутами громадянського суспільства, науковцями та іншими фахівцями — з власної ініціативи, а також за замовленням суб’єктів нормотворення, суб’єктів нормотворчої ініціативи або суб’єктів нормотворчої пропозиції.".
 		Враховано    
253. Стаття 32. Розроблення концепції проекту нормативно-правового акта
 		 -147- Мірошниченко Ю.Р.
 Статтю 32 доповнити частиною першою такого змісту:
"1. У разі необхідності визначення концептуальних засад законодавчого забезпечення регулювання суспільних відносин розробляється концепція проекту нормативно-правового акта."
У зв’язку з чим частину першу вважати частиною другою.
 		Враховано   Стаття 32. Розроблення концепції проекту нормативно-правового акта
1. У разі необхідності визначення концептуальних засад законодавчого забезпечення регулювання суспільних відносин розробляється концепція проекту нормативно-правового акта.
 
254. 1. Під час розроблення концепції проекту нормативно-правового акта:
 		    2. Під час розроблення концепції проекту нормативно-правового акта:
 
255. 1) проводиться аналіз суспільних відносин та стану їх правового регулювання;
 		    1) проводиться аналіз суспільних відносин та стану їх правового регулювання;
 
256. 2) визначається можливість врегулювання відповідних суспільних відносин без прийняття нормативно-правового акта;
 		    2) визначається можливість врегулювання відповідних суспільних відносин без прийняття нормативно-правового акта;
 
257. 3) встановлюються причини необхідності та правові підстави розроблення проекту нормативно-правового акта;
 		    3) встановлюються причини необхідності та правові підстави розроблення проекту нормативно-правового акта;
 
258. 4) визначаються цілі проекту нормативно-правового акта, предмет правового регулювання та основні правові механізми реалізації нормативно-правового акта, обґрунтовується їх ефективність;
 		    4) визначаються цілі проекту нормативно-правового акта, предмет правового регулювання та основні правові механізми реалізації нормативно-правового акта, обґрунтовується їх ефективність;
 
259. 5) передбачаються результати виконання нормативно-правового акта;
 		    5) передбачаються результати виконання нормативно-правового акта;
 
260. 6) визначаються сума коштів і ресурси, необхідні для виконання нормативно-правового акта;
 		    6) визначаються сума коштів і ресурси, необхідні для виконання нормативно-правового акта;
 
261. 7) здійснюється організаційно-технічне та фінансове забезпечення підготовки проекту нормативно-правового акта.
 		    7) здійснюється організаційно-технічне та фінансове забезпечення підготовки проекту нормативно-правового акта.
 
262. 2. Вимоги, зазначені у частині першій цієї статті, можуть не застосовуватися під час підготовки проекту нормативно-правового акта, що приймається на виконання нормативно-правового акта вищої юридичної сили, а також нормативно-правового акта про внесення змін.
 		 -148- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину другу статті 32 вилучити.
 		Враховано      
263. Стаття 33. Подання проекту нормативно-правового акта суб’єкту нормотворення
 		    Стаття 33. Подання проекту нормативно-правового акта суб’єкту нормотворення
 
264. 1. Суб’єкт нормотворчої ініціативи подає в установленому порядку суб’єкту нормотворення проект нормативно-правового акта з концепцією, пояснювальною запискою, необхідними довідковими та аналітичними матеріалами, висновком обов’язкової, а також іншої експертизи, якщо така проводилася.
 		 -149- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину першу статті 33 викласти в такій редакції:
"1. Суб’єкт нормотворчої ініціативи подає суб’єкту нормотворення в установленому ним порядку проект нормативно-правового акта.".
 		Враховано   1. Суб’єкт нормотворчої ініціативи подає суб’єкту нормотворення в установленому ним порядку проект нормативно-правового акта.
 
265. 2. Проект нормативно-правового акта, виконання якого потребує фінансово-економічних витрат, подається на розгляд суб’єкта нормотворення з необхідними розрахунками витрат та визначенням джерел їх фінансування.
 		    2. Проект нормативно-правового акта, виконання якого потребує фінансово-економічних витрат, подається на розгляд суб’єкта нормотворення з необхідними розрахунками витрат та визначенням джерел їх фінансування.
 
266. 3. Суб’єкт нормотворчої ініціативи має право відкликати поданий ним проект нормативно-правового акта до початку його розгляду суб’єктом нормотворення.
 		    3. Суб’єкт нормотворчої ініціативи має право відкликати поданий ним проект нормативно-правового акта до початку його розгляду суб’єктом нормотворення.
 
267. Стаття 34. Розгляд проекту нормативно-правового акта
 		    Стаття 34. Розгляд проекту нормативно-правового акта
 
268. 1. Суб’єкт нормотворення зобов’язаний розглянути поданий у встановленому порядку суб’єктом нормотворчої ініціативи проект нормативно-правового акта і прийняти рішення щодо нього.
 		 -150- Мірошниченко Ю.Р.
 У статті 34:
частину першу викласти в такій редакції:
"1. Суб’єкт нормотворення розглядає у встановленому ним порядку поданий суб’єктом нормотворчої ініціативи проект нормативно-правового акта на предмет його соціально-економічної та юридичної доцільності і приймає рішення щодо нього.".
частину другу виключити.
 		Враховано   1. Суб’єкт нормотворення розглядає у встановленому ним порядку поданий суб’єктом нормотворчої ініціативи проект нормативно-правового акта на предмет його соціально-економічної та юридичної доцільності і приймає рішення щодо нього.
 
269. 2. Проект нормативно-правового акта, поданий суб’єкту нормотворення, розглядається на предмет його економічної, юридичної, соціально-політичної доцільності.
 		 -151- Мірошниченко Ю.Р.
 Статті 35-40 замінити статтями 35-37 такого змісту:
"Стаття 35. Експертиза проекту нормативно-правового акта
1. Експертиза проекту нормативно-правового акта проводиться для перевірки якості його підготовки та обґрунтованості, своєчасності прийняття (видання), виявлення можливих негативних наслідків дії такого нормативно-правового акта.
2. Рішення про необхідність проведення експертизи певного виду приймається суб'єктом нормотворення або іншим заінтересованим суб’єктом, за винятком випадків, коли законодавством встановлено обов’язковість проведення експертизи певного виду.
3. Порядок проведення певного виду експертизи встановлюється суб’єктом, визначеним законом.
4. До проведення експертизи можуть залучатися юридичні та фізичні особи, науковці та інші фахівці, в тому числі іноземні, об'єднання громадян та інші інститути громадянського суспільства, в тому числі міжнародні.
Стаття 36. Види експертиз проекту нормативно-правового акта
1. Проекти нормативно-правових актів можуть підлягати таким видам експертиз:
1) правовій;
2) науковій – проекти нормативно-правових актів, щодо яких необхідно провести науково обґрунтований аналіз з метою прогнозування наслідків та доцільності прийняття;
3) фінансово-економічній — проекти нормативно-правових актів, реалізація яких впливає на видаткову та/або доходну частину державного чи місцевих бюджетів;
4) екологічній — проекти нормативно-правових актів, що регулюють питання використання природних ресурсів та стану навколишнього природного середовища;
5) іншим, передбаченим законодавством, видам експертиз.
2. Наукова експертиза проектів нормативно-правових актів проводиться науково-дослідними організаціями та установами, вищими навчальними закладами відповідного профілю, спеціалізованими експертними організаціями, окремими науковцями, фахівцями (їх групами), які мають певну кваліфікацію та спеціальні знання у відповідній галузі науки.
3. Фінансово-економічна експертиза проектів нормативно-правових актів проводиться центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політику та політики у сфері економічного і соціального розвитку.
4. Екологічна експертиза проектів нормативно-правових актів проводиться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері навколишнього природного середовища.
Стаття 37. Проведення правової експертизи
1. Правова експертиза проектів нормативно-правових актів проводиться юридичними службами суб’єктів нормотворення.
2. Міністерство юстиції України проводить обов’язкову правову експертизу проектів законів, що готуються для внесення Кабінетом Міністрів України на розгляд Верховної Ради України, проектів указів Президента України, що готуються для внесення Кабінетом Міністрів України на розгляд Президента України, а також проектів постанов Кабінету Міністрів України, що подаються центральними органами виконавчої влади на відповідність Конституції і законам України, вимогам техніки нормопроектування.
В зазначених випадках висновки Міністерства юстиції за результатами правовогї експертизи є обов’язковими для врахування.
Міністерство юстиції України може проводити правову експертизу інших проектів нормативно-правових актів за зверненням державних органів.
3. Складовими частинами правової експертизи є ґендерно-правова експертиза, антикорупційна експертиза, експертиза проектів нормативно-правових актів на відповідність положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини, на предмет відповідності асquіs соmmunаutаіrе.
4. Ґендерно-правова експертиза передбачає аналіз проектів нормативно-правових актів на їх відповідність принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
5. Антикорупційна експертиза спрямована на виявлення у проектах нормативно-правових актів норм, що можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень.
6. Нормативно-правовий акт, що зачіпає права та свободи, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, підлягає опрацюванню з урахуванням положень зазначеної Конвенції та практики Європейського суду з прав людини.
7. Експертизі на предмет відповідності асquіs соmmunаutаіrе підлягають проекти нормативно-правових актів, якими регулюються правовідносини, що належать до пріоритетних сфер адаптації законодавства України до асquіs соmmunаutаіrе, визначених Загальнодержавною програмою адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, затвердженою Законом України від 18 березня 2004 року № 1629-ІV."
 		Враховано      
270. Стаття 35. Експертиза проекту нормативно-правового акта
 		    Стаття 35. Експертиза проекту нормативно-правового акта
 
271. 1. Проекти нормативно-правових актів підлягають обов’язковій експертизі, зокрема:
 		 -152- Одарченко Ю.В.
 Абзац 1 ч.1 ст.35 викласти в такій редакції: «Щодо проектів нормативно-правових актів можуть проводитися наступні експертизи:».
 		Враховано редакційно   1. Експертиза проекту нормативно-правового акта проводиться для перевірки якості його підготовки та обґрунтованості, своєчасності прийняття (видання), виявлення можливих негативних наслідків дії такого нормативно-правового акта.
 
272. 1) правовій - всі проекти нормативно-правових актів, а гендерно-правовій - проекти нормативно-правових актів, що стосуються прав і свобод людини і громадянина, правосуб’єктності фізичних осіб, правового статусу іноземців та осіб без громадянства;
 		 -153- Толстенко В.Л.
 П. 1 ч. 1 ст. 35 та ст. 37 проекту щодо проведення обов’язкової правової експертизи проектів законів України та указів Президента України Міністерством юстиції України не відповідають Конституції України, ставлять можливість виконання конституційних повноважень парламенту та глави держави в залежність від діяльності конкретного міністерства.
Дія положень проекту щодо проведення обов’язкових експертиз не може розповсюджуватись на проекти НПА, які виносяться на референдум (насамперед, за народною ініціативою). Юридична перевірка таких проектів є об’єктивно необхідною, однак вона має відбуватись у принципово відмінному від запропонованого порядку, який є предметом законодавства про референдуми, а не даного проекту.
 		Враховано у статті 38     
273. 2) науковій - всі проекти нормативно-правових актів;
 		 -154- Шпенов Д.Ю.
 Частину першу статті 35 доповнити новим пунктом третім такого змісту:
«3) лінгвістична – всі проекти нормативно-правових актів».
Провести відповідну зміну нумерації у частині першій статті 35 проекту
 		Відхилено      
274. 3) фінансово-економічній - проекти нормативно-правових актів, які передбачають або зумовлюють додаткові прибутки і видатки державного або місцевих бюджетів;
 		 -155- Воропаєв Ю.М.
 Ч.1 ст.35 доповнити новим пунктом такого змісту:
«5) конкуренційній – проекти нормативно-правових актів, які можуть вплинути на конкуренцію або такі, що можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції на відповідних ринках».
 		Відхилено      
275. 4) екологічній - проекти нормативно-правових актів, що регулюють питання використання природних ресурсів та стану навколишнього природного середовища.
 		       
276. 2. У разі потреби щодо проекту нормативно-правового акта за рішенням суб’єкта нормотворення або за ініціативою його розробників може проводитися попередня, первинна, додаткова, повторна чи інша експертиза.
 		 -156- Воропаєв Ю.М.
 Доповнити ст.35 новою частиною другою такого змісту:
«2. Проекти нормативно-правових актів, що подаються народними депутатами України на розгляд Верховної Ради України не підлягають обов’язковій експертизі».
У зв’язку з цим частини 2-5 статті 35 вважати відповідно частинами 3-6 .
 		Відхилено   2. Рішення про необхідність проведення експертизи певного виду приймається суб'єктом нормотворення або іншим заінтересованим суб’єктом, крім випадків, коли законодавством встановлено обов’язковість проведення експертизи певного виду.
 
277. 3. У разі коли проект нормативно-правового акта має суспільне значення, може проводитися соціологічна експертиза.
 		    3. Порядок проведення певного виду експертизи встановлюється суб’єктом, визначеним законом.
 
278. 4. У разі коли проекти нормативно-правових актів стосуються питань регулювання економічної, фінансово-банківської, страхової та іншої діяльності, яка може впливати на рівень криміналізації суспільства, проводиться кримінологічна експертиза.
 		    4. До проведення експертизи можуть залучатися юридичні та фізичні особи, науковці та інші фахівці, у тому числі іноземні, об'єднання громадян та інші інститути громадянського суспільства, у тому числі міжнародні.
 
279. 5. Фінансування експертизи здійснюється відповідно до законодавства.
 		       
280. Стаття 36. Мета та завдання експертизи
 		    Стаття 36. Види експертиз проекту нормативно-правового акта
 
281. 1. Експертиза проекту нормативно-правового акта проводиться для перевірки якості його підготовки та обґрунтованості, своєчасності прийняття (видання), виявлення можливих негативних наслідків дії такого нормативно-правового акта.
 		    1. Проекти нормативно-правових актів можуть підлягати таким видам експертиз:
1) правовій;
2) науковій – проекти нормативно-правових актів, щодо яких необхідно провести науково обґрунтований аналіз з метою прогнозування наслідків та доцільності прийняття;
3) фінансово-економічній — проекти нормативно-правових актів, реалізація яких впливає на видаткову та/або дохідну частину державного чи місцевих бюджетів;
4) екологічній — проекти нормативно-правових актів, що регулюють питання використання природних ресурсів та стану навколишнього природного середовища;
5) іншим видам експертиз, передбаченим законодавством.
 
282. 2. Основними завданнями експертизи проекту нормативно-правового акта є: його об’єктивний всебічний розгляд; перевірка відповідності проекту положенням законодавства України; оцінка відповідності проекту сучасному рівню наукових знань; аналіз рівня використання світового досвіду; прогнозування соціально-економічних, правових наслідків виконання нормативно-правового акта; перевірка дотримання вимог техніки нормопроектування.
 		    2. Наукова експертиза проектів нормативно-правових актів проводиться науково-дослідними організаціями та установами, вищими навчальними закладами відповідного профілю, спеціалізованими експертними організаціями, окремими науковцями, фахівцями (їх групами), які мають певну кваліфікацію та спеціальні знання у відповідній галузі науки.
3. Фінансово-економічна експертиза проектів нормативно-правових актів проводиться центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, та політики у сфері економічного і соціального розвитку.
4. Екологічна експертиза проектів нормативно-правових актів проводиться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері навколишнього природного середовища.
 
283. Стаття 37. Проведення обов’язкової правової експертизи
 		    Стаття 37. Проведення правової експертизи
 
284. 1. Попередня правова експертиза проектів нормативно-правових актів проводиться юридичними службами суб’єктів нормотворення.
 		 -157- Воропаєв Ю.М.
 Частини 1 та 2 ст.37 викласти в такій редакції:
«1. Правова експертиза проектів нормативно-правових актів проводиться юридичними службами суб’єктів нормотворення.
2. Міністерство юстиції України проводить правову експертизу проектів законів, які подаються на розгляд Верховної Ради України Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, а також указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, які подаються відповідно на розгляд Президента України, Кабінету Міністрів України, на відповідність Конституції і законам України, вимогам техніки нормо проектування».
 		Враховано   1. Правова експертиза проектів нормативно-правових актів проводиться юридичними службами суб’єктів нормотворення.
 
285. 2. Міністерство юстиції України проводить правову експертизу проектів законів, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, які подаються відповідно на розгляд Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, на відповідність Конституції і законам України, вимогам техніки нормопроектування.
 		    2. Міністерство юстиції України проводить обов’язкову правову експертизу проектів законів, що готуються для внесення Кабінетом Міністрів України на розгляд Верховної Ради України, проектів указів Президента України, що готуються для внесення Кабінетом Міністрів України на розгляд Президента України, а також проектів постанов Кабінету Міністрів України, що подаються центральними органами виконавчої влади, на відповідність Конституції і законам України, вимогам техніки нормопроектування.
У зазначених випадках висновки Міністерства юстиції за результатами правової експертизи є обов’язковими для врахування.
Міністерство юстиції України може проводити правову експертизу інших проектів нормативно-правових актів за зверненням державних органів.
 
286. 3. Складовими частинами правової експертизи є гендерно-правова експертиза, експертиза проектів нормативно-правових актів на відповідність положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини, на предмет відповідності асquіs соmmunаutаіrе.
 		    3. Складовими частинами правової експертизи є ґендерно-правова експертиза, антикорупційна експертиза, експертиза проектів нормативно-правових актів на відповідність положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини, на предмет відповідності асquіs соmmunаutаіrе.
 
287. 4. Гендерно-правова експертиза передбачає аналіз проектів нормативно-правових актів на їх відповідність принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
 		    4. Ґендерно-правова експертиза передбачає аналіз проектів нормативно-правових актів на їх відповідність принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
 
288. 5. Експертизі на предмет відповідності асquіs соmmunаutаіrе підлягають проекти нормативно-правових актів, якими регулюються правовідносини, подібні до правовідносин, урегульованих асquіs соmmunаutаіrе.
 		    5. Антикорупційна експертиза спрямована на виявлення у проектах нормативно-правових актів норм, що можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень.
 
289. 6. Методика проведення правової експертизи затверджується Міністерством юстиції України.
 		    6. Нормативно-правовий акт, що стосується прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, підлягає опрацюванню з урахуванням положень зазначеної конвенції та практики Європейського суду з прав людини.
7. Експертизі на предмет відповідності асquіs соmmunаutаіrе підлягають проекти нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини, що належать до пріоритетних сфер адаптації законодавства України до асquіs соmmunаutаіrе, визначених Законом України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу».
 
290. Стаття 38. Проведення наукової експертизи
 		       
291. 1. Наукова експертиза проектів нормативно-правових актів проводиться науково-дослідними організаціями та установами, вищими навчальними закладами відповідного профілю, спеціалізованими експертними організаціями, окремими науковцями, фахівцями (їх групами), які мають відповідну кваліфікацію та спеціальні знання у тій галузі науки, питання розвитку якої регулює проект нормативно-правового акта.
 		       
292. 2. До проведення експертизи можуть залучатися міжнародні установи та організації, іноземні науковці та фахівці.
 		       
293. 3. До проведення наукової експертизи не може залучатися суб’єкт, від якого надійшов проект нормативно-правового акта чи який брав участь у його розробленні.
 		       
294. 4. У разі наявності альтернативних проектів нормативно-правового акта наукова експертиза кожного з них проводиться тими самими експертами.
 		 -158- Шпенов Д.Ю.
 Доповнити проект закону новою статтею 39 такого змісту:
«Стаття 39. Проведення обов’язкової лінгвістичної експертизи
1. Лінгвістична експертиза проектів нормативно-правових актів проводиться суб’єктом нормотворення або науковими організаціями та установами, навчальними закладами відповідного профілю, окремими науковцями, перекладачами, фахівцями.
Особи які проводять лінгвістичну експертизу повинні мати відповідну освіту та кваліфікацію.
2. Лінгвістична експертиза має проводитись після правової експертизи».
Провести відповідну зміну нумерації статей та посилань на них у законопроекті.
 		Відхилено      
295. Стаття 39. Проведення обов’язкової фінансово-економічної експертизи
 		       
296. 1. Обов’язкова фінансово-економічна експертиза проектів нормативно-правових актів проводиться Міністерством фінансів України та Міністерством економіки України.
 		       
297. 2. Методика проведення фінансово-економічної експертизи проектів нормативно-правових актів визначається Міністерством фінансів України та Міністерством економіки України.
 		       
298. Стаття 40. Незалежність експертів
 		 -159- Мірошниченко Ю.Р.
 Статтю 40 виключити.
 		Враховано      
299. 1. Під час оцінки проекту нормативно-правового акта експерти є незалежними від позиції суб’єкта нормотворення, на запит якого проводиться експертиза, та будь-якого іншого впливу.
 		       
300. Стаття 41. Висновки експертизи
 		    Стаття 38. Висновки експертизи
 
301. 1. За результатами проведення експертизи готується висновок, що подається суб’єкту нормотворення.
 		    1. За результатами проведення експертизи готується висновок, що подається суб’єкту нормотворення.
 
302. 2. Висновок експертизи проекту нормативно-правового акта, який винесено на референдум або обговорення громадськості, публікується в офіційних виданнях або в друкованих засобах масової інформації.
 		 -160- Мірошниченко Ю.Р.
 У статті 41:
частини другу викласти в такій редакції:
"2. Висновки експертизи проекту нормативно-правового акта розглядаються суб’єктом нормотворення під час його обговорення, прийняття чи визначення подальшої роботи."
Частину третю виключити.
 		Враховано   2. Висновки експертизи проекту нормативно-правового акта розглядаються суб’єктом нормотворення під час його обговорення, прийняття чи визначення подальшої роботи.
 
303. 3. Суб’єкт проведення обов’язкової експертизи несе відповідальність у випадках, передбачених законом.
 		       
304. Стаття 42. Врахування результатів наукової експертизи
 		 -161- Мірошниченко Ю.Р.
 Статтю 42 виключити.
 		Враховано      
305. 1. Результати наукової експертизи проекту нормативно-правового акта розглядаються суб’єктом нормотворення під час його обговорення, прийняття чи визначення подальшої роботи. Висновок експертизи не є обов’язковим для врахування суб’єктом нормотворення.
 		 -162- Воропаєв Ю.М.
 З назви та тексту статті 42 виключити слово «наукової».
 		Враховано   Стаття 39. Винесення проекту нормативно-правового акта на обговорення громадськості
1. Проект нормативно-правового акта, що стосується прав, свобод і законних інтересів громадян, питань соціально-економічного розвитку держави, має важливе суспільне (загальнодержавне, регіональне, місцеве) значення, виноситься суб’єктом нормотворчої ініціативи, суб’єктом ноормотворення на обговорення громадськості шляхом його розміщення на офіційних веб-сайтах державних органів, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим або опублікування у друкованих засобах масової інформації чи доведення до відома громадськості в інший спосіб.
2. Строк проведення громадського обговорення проекту нормативно-правового акта, протягом якого приймаються пропозиції та зауваження громадськості, встановлюється суб’єктом нормотворчої ініціативи, суб’єктом нормотворення, але не може бути меншим одного місяця.
3. Громадське обговорення, крім прийняття індивідуальних та колективних пропозицій і зауважень, може також передбачати організацію і проведення публічних заходів (громадських слухань, конференцій, «круглих столів», дебатів тощо).
4. Суб'єктом нормотворчої ініціативи, суб’єктом нормотворення для підготовки та/або доопрацювання проекту нормативно-правового акта може утворюватися робоча група з включенням до її складу представників громадськості (за їх згодою).
5. Пропозиції та зауваження, що надійшли в процесі обговорення громадськістю проекту нормативно-правового акта, розглядаються, узагальнюються, враховуються під час доопрацювання або передаються суб‘єкту нормотворення для прийняття відповідного рішення.
6. Пропозиції та зауваження, що надійшли в процесі обговорення громадськістю проекту нормативно-правового акта, і прийняте щодо них рішення суб’єкта нормотворення з його обґрунтуванням мають бути оприлюдненні у спосіб, передбачений частиною першою цієї статті.
 
    -163- Мірошниченко Ю.Р.
 Статтю 44 викласти перед статтею 43.
 		Враховано    
306. Стаття 43. Результати розгляду та обговорення проекту нормативно-правового акта
 		 -164- Мірошниченко Ю.Р.
 Статтю 43 викласти в наступній редакції:
"Стаття 40. Результати розгляду проекту нормативно-правового акта
1. Суб’єкт нормотворення, якщо інше не передбачено законом, за результатами розгляду проекту нормативно-правового акта може:
1) прийняти нормативно-правовий акт;
2) повернути проект нормативно-правового акта відповідному органу або іншому суб’єкту нормотворчої ініціативи для доопрацювання, внесення до нього необхідних змін із зазначенням зауважень і, у разі необхідності, строку доопрацювання;
3) надіслати проект нормативно-правового акта для проведення експертизи;
4) відхилити проект нормативно-правового акта."
 		Враховано   Стаття 40. Результати розгляду проекту нормативно-правового акта
 
307. 1. Суб’єкт нормотворення за результатами експертизи проекту нормативно-правового акта може:
 		 -165- Воропаєв Ю.М.
 Абзац 1 ч.1 ст.43 викласти в такій редакції:
«1. Суб’єкт нормотворення, якщо інше не передбачено законом, за результатами експертизи проекту нормативно-правового акта може».
 		Враховано   1. Суб’єкт нормотворення, якщо інше не передбачено законом, за результатами розгляду проекту нормативно-правового акта може:
 
308. 1) прийняти нормативно-правовий акт;
 		    1) прийняти нормативно-правовий акт;
 
309. 2) повернути проект нормативно-правового акта відповідному органу або конкретній особі для доопрацювання, внесення до нього необхідних змін із зазначенням зауважень і строку доопрацювання;
 		    2) повернути проект нормативно-правового акта відповідному органу або іншому суб’єкту нормотворчої ініціативи для доопрацювання, внесення до нього необхідних змін із зазначенням зауважень та за необхідності строку доопрацювання;
 
310. 3) надіслати проект для проведення додаткової чи повторної експертизи;
 		    3) надіслати проект нормативно-правового акта для проведення експертизи;
 
311. 4) винести проект нормативно-правового акта на обговорення громадськості;
 		       
312. 5) відхилити проект нормативно-правового акта.
 		    4) відхилити проект нормативно-правового акта.
 
313. Стаття 44. Винесення проекту нормативно-правового акта на обговорення громадськості
 		       
314. 1. Проект нормативно-правового акта, який стосується прав, свобод і законних інтересів громадян, питань суспільно-економічного розвитку держави, виноситься на обговорення громадськості шляхом його розміщення на офіційних веб-сторінках органів державної влади або опублікування в друкованих засобах масової інформації чи доведення до відома громадськості в інший спосіб.
 		 -166- Шпенов Д.Ю.
 Частину першу статті 44 викласти у такій редакції:
«Проект нормативно-правового акта, який стосується прав, свобод і законних інтересів громадян, прав та законних інтересів юридичних осіб, а також питань суспільно-економічного розвитку держави, виноситься на обговорення громадськості шляхом його опублікування в друкованих засобах масової інформації та розміщення на офіційних веб-сторінках суб’єктів нормотворення або у виняткових випадках шляхом доведення до відома громадськості в інший спосіб, що забезпечує ознайомлення з ним громадськості».
 		Враховано редакційно      
    -167- Мірошниченко Ю.Р.
 Статтю 44 викласти в такій редакції:
"Стаття 41. Винесення проекту нормативно-правового акта на обговорення громадськості
1. Проект нормативно-правового акта, який стосується прав, свобод і законних інтересів громадян, питань соціально-економічного розвитку держави, має важливе суспільне (загальнодержавне, регіональне, місцеве) значення виноситься суб’єктом нормотворчої ініціативи, суб’єктом ноормотворення на обговорення громадськості шляхом його розміщення на офіційних веб-сторінках державних органів, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим або опублікування в друкованих засобах масової інформації чи доведення до відома громадськості в інший спосіб.
2. Строк проведення громадського обговорення проекту нормативно-правового акта, протягом якого приймаються пропозиції та зауваження громадськості, встановлюється суб’єктом нормотворчої ініціативи, суб’єктом нормотворення, але не може бути меншим одного місяця.
3. Громадське обговорення, крім прийняття індивідуальних та колективних пропозицій та зауважень, може також передбачати організацію і проведення публічних заходів (громадських слухань, конференцій, круглих столів, дебатів тощо).
4. Суб'єктом нормотворчої ініціативи, суб’єктом нормотворення для підготовки та/або доопрацювання проекту нормативно-правового акта може утворюватися робоча група, з включенням до її складу представників громадськості (за їх згодою).
5. Пропозиції та зауваження, що надійшли в процесі обговорення громадськістю проекту нормативно-правового акта, розглядаються, узагальнюються, враховуються під час доопрацювання або передаються суб‘єкту нормотворення для прийняття відповідного рішення.
6. Пропозиції та зауваження, що надійшли в процесі обговорення громадськістю проекту нормативно-правового акта, та прийняте щодо них рішення суб’єкта нормотворення з його обґрунтуванням мають бути оприлюдненні у спосіб передбачений частиною першою цієї статті.".
 		Враховано    
315. 2. Пропозиції та зауваження, що надійшли в процесі обговорення громадськістю проекту нормативно-правового акта, розглядаються його розробниками, органами, яким доручено доопрацювання проекту, узагальнюються, враховуються під час доопрацювання або передаються нормотворчим органам для прийняття відповідного рішення.
 		 -168- Шпенов Д.Ю.
 Статтю 44 доповнити новою частиною третьою такого змісту:
«3. Пропозиції та зауваження, що надійшли в процесі обговорення громадськістю проекту нормативно-правового акта, та прийняте щодо них рішення суб’єкта нормотворення з його обґрунтуванням мають бути оприлюдненні у спосіб передбачений частиною першою цієї статті.».
 		Враховано      
316. Стаття 45. Порядок прийняття (видання) нормативно-правового акта
 		    Стаття 41. Порядок прийняття (видання) нормативно-правового акта
 
317. 1. Нормативно-правовий акт за результатами його розгляду приймається (видається) уповноваженим на це органом або посадовою особою з додержанням процедури, визначеної Конституцією України, цим Законом, відповідними законами України про їх статус чи іншими нормативно-правовими актами.
 		 -169- Мірошниченко Ю.Р.
 У частині першій статті 45 слова "цим Законом, відповідними законами України про їх статус" замінити словами "цим та іншими законами України".
 		Враховано   1. Нормативно-правовий акт за результатами його розгляду приймається (видається) уповноваженим на це органом або посадовою особою з додержанням процедури, визначеної Конституцією України, цим та іншими законами України чи іншими нормативно-правовими актами.
 
318. 2. Нормативно-правові акти згідно з Конституцією України та законом про референдуми можуть прийматися громадянами України на відповідних референдумах.
 		 -170- Мірошниченко Ю.Р.
 У частині другій статті 45 слова "законом про" замінити словами "законами про всеукраїнський та місцевий".
 		Враховано   2. Нормативно-правові акти згідно з Конституцією України та законами про всеукраїнський та місцевий референдуми можуть прийматися громадянами України на відповідних референдумах.
 
319. Стаття 46. Підписання нормативно-правового акта
 		    Стаття 42. Підписання нормативно-правового акта
 
320. 1. Офіційний текст прийнятого (виданого) суб’єктом нормотворення нормативно-правового акта засвідчується підписом посадової особи (посадових осіб), уповноваженої (уповноважених) на це Конституцією України чи законом. Конституцією України чи законом можуть встановлюватися інші вимоги щодо підписання прийнятих (виданих) нормативно-правових актів.
 		 -171- Мірошниченко Ю.Р.
 У статті 46:
у частині першій друге речення вилучити;
частину другу вилучити;
після частини третьої доповнити новою частиною такого змісту:
"Конституцією України чи законом можуть встановлюватися інші вимоги щодо підписання прийнятих (виданих) нормативно-правових актів.".
 		Враховано   1. Офіційний текст прийнятого (виданого) суб’єктом нормотворення нормативно-правового акта засвідчується підписом посадової особи (посадових осіб), уповноваженої (уповноважених) на це Конституцією України чи законом.
 
321. 2. Нормативно-правовий акт, підписаний у порядку, встановленому частиною першою цієї статті, не підлягає погодженню, затвердженню чи підтвердженню його легітимності в інший спосіб, якщо інше не передбачено Конституцією України чи законом.
 		    2. Оригінал нормативно-правового акта зберігається в установленому порядку відповідним суб’єктом нормотворення.
 
322. 3. Оригінал нормативно-правового акта зберігається в установленому порядку відповідним суб’єктом нормотворення.
 		    3. Конституцією України чи законом можуть встановлюватися інші вимоги до підписання прийнятих (виданих) нормативно-правових актів.
 
323. Стаття 47. Особливості підписання законів України
 		 -172- Мірошниченко Ю.Р.
 Статтю 47 вилучити.
 		Враховано      
324. Особливості підписання законів України визначаються Конституцією України та Законом України «Про Регламент Верховної Ради України».
 		       
325. Стаття 48. Номер нормативно-правового акта
 		    Стаття 43. Номер нормативно-правового акта
 
326. 1. Після прийняття (видання) нормативно-правового акта суб’єкт нормотворення присвоює йому номер.
 		 -173- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину першу статті 48 після слів "нормативно-правового акта" доповнити словами та знаками " (крім законів України, що приймаються на всеукраїнському референдумі, а також рішень місцевих референдумів)".
 		Враховано   1. Після прийняття (видання) нормативно-правового акта, крім законів України, що приймаються на всеукраїнському референдумі, а також рішень місцевих референдумів, суб’єкт нормотворення присвоює йому номер.
 
327. 2. Нормативно-правовий акт після підписання одночасно з присвоєнням йому номера скріплюється гербовою печаткою відповідного суб’єкта нормотворення і в п’ятиденний строк включається до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів або надсилається для проведення державної реєстрації його копія, посвідчена в установленому порядку.
 		 -174- Мірошниченко Ю.Р.
 У частині другій слова "його копія, посвідчена в установленому порядку" вилучити;
Частину другу доповнити новим абзацом другим такого змісту:
"Закон України, прийнятий на всеукраїнському референдумі, після оголошення Центральною виборчою комісією результатів всеукраїнського референдуму, засвідчене головою територіальної комісії та печаткою цієї комісії рішення місцевого референдуму в п’ятиденний строк включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.".
 		Враховано   2. Нормативно-правовий акт після підписання одночасно з присвоєнням йому номера скріплюється гербовою печаткою відповідного суб’єкта нормотворення і в п’ятиденний строк включається до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів або надсилається для проведення державної реєстрації.
Закон України, прийнятий на всеукраїнському референдумі, після оголошення Центральною виборчою комісією результатів всеукраїнського референдуму, засвідчене головою територіальної комісії та печаткою цієї комісії рішення місцевого референдуму в п’ятиденний строк включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.
Стаття 44. Усунення прогалин та суперечностей у нормативно-правовому акті
1. У разі виявлення прогалин у нормативно-правовому акті чи їх виникнення внаслідок визнання неконституційними або незаконними його положень чи положень нормативно-правового акта, яким внесені зміни до зазначеного вище нормативно-правового акта, суб’єкт нормотворення, який його прийняв (видав), зобов’язаний шляхом прийняття (видання) нового нормативно-правового акта однакової форми внести до нього відповідні зміни з чітким формулюванням норми, що усуває прогалини, або прийняти новий нормативно-правовий акт.
2. З метою усунення суперечностей (колізій) між положеннями нормативно-правового акта суб’єкт нормотворення, що його прийняв (видав), вносить відповідні зміни.
 
    -175- Мірошниченко Ю.Р.
 Після статті 48 доповнити новою статтею такого змісту:
"Стаття 44. Усунення прогалин та суперечностей у нормативно-правовому акті
1. У разі виявлення прогалин у нормативно-правовому акті чи їх виникнення внаслідок визнання неконституційними або незаконними його положень чи положень нормативно-правового акта, яким були внесені зміни до зазначеного вище нормативно-правового акта, суб’єкт нормотворення, який його прийняв (видав), зобов’язаний шляхом прийняття (видання) нового нормативно-правового акта однакової форми внести до нього відповідні зміни з чітким формулюванням норми, яка усуває прогалини, або прийняти новий нормативно-правовий акт.
2. З метою усунення суперечностей (колізій) між положеннями нормативно-правового акта суб’єкт нормотворення, що його прийняв (видав), вносить відповідні зміни.".
 		Враховано    
328. Розділ V. ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ, СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ТА ОФІЦІЙНЕ ОПРИЛЮДНЕННЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ
 		 -176- Мірошниченко Ю.Р.
 У назві Розділу V слова ", СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ТА ОФІЦІЙНЕ ОПРИЛЮДНЕННЯ" вилучити.
 		Враховано   Розділ V. ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ
 
329. Стаття 49. Державна реєстрація підзаконних нормативно-правових актів
 		 -177- Ляпіна К.М.
 Статтю 49 викласти у такій редакції:
«Стаття 49. Реєстрація нормативно-правових актів
1. Нормативно-правові акти підлягають реєстрації.
2. Реєстрація нормативно-правових актів здійснюється уповноваженим органом виконавчої влади.
3. Порядок одержання уповноваженим органом виконавчої влади інформації про нормативно-правові акти визначається Кабінетом Міністрів України.
4. Уповноважений орган виконавчої влади зобов’язаний зареєструвати нормативно-правовий акт протягом 3 робочих днів з дня одержання інформації про нормативно-правовий акт.
5. Підставою для відмови у реєстрації нормативно-правового акта є відсутність його офіційного оприлюднення, якщо таке вимагається законом.
6. Реєстрація нормативно-правового акту здійснюється шляхом його включення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.»
 		Відхилено   Стаття 45. Державна реєстрація підзаконних нормативно-правових актів
 
    -178- Толстенко В.Л.
 У ст. 49 не передбачено державної реєстрації НПА Кабінету Міністрів України та НПА, прийнятих місцевим референдумом, що не відповідає ч. 3 ст. 117 Конституції України, відповідно до якої НПА уряду підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому законом.
 		Відхилено    
330. 1. Державна реєстрація підзаконних нормативно-правових актів ( комплекс заходів, під час здійснення яких Міністерство юстиції України та його територіальні органи:
 		 -179- Мірошниченко Ю.Р.
 Статтю 49 викласти в такій редакції:
"Стаття 46. Державна реєстрація підзаконних нормативно-правових актів
1. Державна реєстрація підзаконних нормативно-правових актів полягає у? комплексі заходів, під час здійснення яких Міністерство юстиції України:
1) проводить правову експертизу підзаконного нормативно-правового акта на його відповідність Конституції та іншим актам законодавства України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколів до неї, іншим міжнародним договорам України, асquіs соmmunаutаіrе, а також практиці Європейського суду з прав людини;
2) приймає рішення про державну реєстрацію підзаконного нормативно-правового акта, повернення його без державної реєстрації для доопрацювання або про відмову в такій реєстрації;
3) присвоює підзаконному нормативно-правовому акту реєстраційний номер.
2. Підзаконні нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 3, 5-9, 11 частини другої статті 7 цього Закону, за винятком нормативно-правових актів Центральної виборчої комісії, підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України.
3. Підзаконний нормативно-правовий акт повертається Міністерством юстиції України без державної реєстрації для доопрацювання на прохання суб’єкта нормотворення, а також якщо суб’єктом нормотворення порушено вимоги порядку підготовки та подання на державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів.
4. Невідповідність підзаконного нормативно-правового акта Конституції і законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколів до неї, іншим міжнародним договорам України, асquіs соmmunаutаіrе, а також практиці Європейського суду з прав людини або у випадках, визначених законами України, процедурам прийняття чи схвалення такого акта є підставою для відмови в його державній реєстрації.
5. У разі відмови в державній реєстрації підзаконного нормативно-правового акта Міністерство юстиції України надсилає суб’єкту нормотворення відповідне вмотивоване рішення.
6. У разі відмови в державній реєстрації підзаконних нормативно-правових актів, зазначених у пункті 11 частини другої статті 7 цього Закону, Міністерство юстиції України в рішенні про відмову пропонує привести такий нормативно-правовий акт у відповідність до Конституції та законодавства України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколів до неї, іншим міжнародним договорам України, асquіs соmmunаutаіrе, а також практиці Європейського суду з прав людини, в десятиденний строк з дня отримання цього рішення суб’єктом нормотворення.
Якщо суб’єкт нормотворення у встановлений строк привів нормативно-правовий акт у відповідність до Конституції та законодавства України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколів до неї, іншим міжнародним договорам України, асquіs соmmunаutаіrе, а також практиці Європейського суду з прав людини, приймається рішення про державну реєстрацію такого акта.
У разі неприведення суб’єктом нормотворення нормативно-правового акта у відповідність до Конституції та законодавства України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколів до неї, іншим міжнародним договорам України, асquіs соmmunаutаіrе, а також практиці Європейського суду з прав людини, та набрання чинності таким нормативно-правовим актом Міністерство юстиції України звертається до суб’єкта нормотворення з вимогою щодо скасування такого нормативно-правового акта або приведення його у відповідність до Конституції та законодавства України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколів до неї, іншим міжнародним договорам України, асquіs соmmunаutаіrе, а також практиці Європейського суду з прав людини.
Вимога Міністерства юстиції України підлягає обов’язковому розгляду суб’єктом нормотворення у десятиденний строк після її надходження. Про результати розгляду вимоги суб’єкт нормотворення в цей же строк повідомляє Міністерство юстиції України.
У разі відхилення вимоги або ухилення від її розгляду Міністерство юстиції України зупиняє дію нормативно-правового акта суб'єкта нормотворення та одночасно звертається до суду щодо законності такого акта та його відповідності актам вищої юридичної сили, про що невідкладно повідомляє суб'єкта нормотворення.
7. Незареєстровані підзаконні нормативно-правові акти, які відповідно до частини другої цієї статті Закону підлягають державній реєстрації, за винятком рішень місцевих рад та їх виконавчих органів, є нечинними і не підлягають офіційному оприлюдненню.
8. Правила проведення державної реєстрації підзаконних нормативно-правових актів встановлюється Кабінетом Міністрів України. Порядок підготовки та подання на державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів встановлюється Міністерством юстиції України."
 		Враховано   1. Державна реєстрація підзаконних нормативно-правових актів полягає у? комплексі заходів, під час здійснення яких Міністерство юстиції України:
 
331. 1) проводять правову експертизу підзаконного нормативно-правового акта на його відповідність Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, іншим міжнародним договорам України, а також асquіs соmmunаutаіrе;
 		    1) проводить правову експертизу підзаконного нормативно-правового акта на його відповідність Конституції та іншим актам законодавства України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, асquіs соmmunаutаіrе з урахуванням практики Європейського суду з прав людини;
 
332. 2) приймають рішення про державну реєстрацію підзаконного нормативно-правового акта або про відмову в такій реєстрації;
 		    2) приймає рішення про державну реєстрацію підзаконного нормативно-правового акта, повернення його без державної реєстрації для доопрацювання або про відмову в такій реєстрації;
 
333. 3) присвоюють нормативно-правовому акту реєстраційний номер.
 		    3) присвоює підзаконному нормативно-правовому акту реєстраційний номер.
 
334. 2. Підзаконні нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 4, 5, 8, 9, 11, 12 частини третьої статті 6 цього Закону, за винятком нормативно-правових актів Національного банку України і Центральної виборчої комісії, підлягають державній реєстрації.
 		    2. Підзаконні нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 3, 5-9, 11 частини другої статті 7 цього Закону, крім нормативно-правових актів Центральної виборчої комісії, підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України.
 
335. 3. Державна реєстрація підзаконних нормативно-правових актів, зазначених у пунктах 4, 5 частини третьої статті 6 цього Закону, за винятком наказів територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, здійснюється Міністерством юстиції України.
 		       
336. 4. Державна реєстрація підзаконних нормативно-правових актів, зазначених у пунктах 8, 9, 11, 12 частини третьої статті 6 цього Закону, і наказів територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади здійснюється відповідними територіальними органами Міністерства юстиції України.
 		    3. Підзаконний нормативно-правовий акт повертається Міністерством юстиції України без державної реєстрації для доопрацювання на прохання суб’єкта нормотворення, а також якщо суб’єктом нормотворення порушено вимоги порядку підготовки та подання на державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів.
 
337. 5. Невідповідність підзаконного нормативно-правового акта Конституції і законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, іншим міжнародним договорам України, а також асquіs соmmunаutаіrе або у випадках, визначених законами України, процедурам прийняття чи схвалення такого акта є підставою для відмови в його державній реєстрації.
 		    4. Невідповідність підзаконного нормативно-правового акта Конституції і законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, асquіs соmmunаutаіrе з урахуванням практики Європейського суду з прав людини або у випадках, визначених законами України, процедурам прийняття чи схвалення такого акта є підставою для відмови в його державній реєстрації.
 
338. 6. У разі відмови в державній реєстрації підзаконного нормативно-правового акта Міністерство юстиції України чи його територіальний орган надсилає суб’єкту нормотворення відповідне вмотивоване рішення. У разі відмови в державній реєстрації підзаконних нормативно-правових актів, зазначених у пунктах 11, 12 частини третьої статті 6 цього Закону, територіальний орган Міністерства юстиції України в рішенні про відмову пропонує привести такий нормативно-правовий акт у відповідність до Конституції та законодавства України в десятиденний строк з моменту отримання цього рішення суб’єктом нормотворення. Якщо суб’єкт нормотворення у встановлений строк привів нормативно-правовий акт у відповідність до Конституції та законодавства України, приймається рішення про державну реєстрацію такого акта. В разі неприведення суб’єктом нормотворення нормативно-правового акта у відповідність до Конституції та законодавства України, територіальний орган Міністерства юстиції України звертається до суду щодо законності такого акта та його відповідності правовим актам вищої юридичної сили.
 		 -180- Шпенов Д.Ю.
 У частині шостій статті 49 слова «В разі неприведення суб’єктом нормотворення нормативно-правового акта у відповідність до Конституції та законодавства України, територіальний орган Міністерства юстиції України звертається до суду щодо законності такого акта та його відповідності правовим актам вищої юридичної сили.» виключити.
 		Відхилено   5. У разі відмови в державній реєстрації підзаконного нормативно-правового акта Міністерство юстиції України надсилає суб’єкту нормотворення відповідне вмотивоване рішення.
6. У разі відмови в державній реєстрації підзаконних нормативно-правових актів, зазначених у пункті 11 частини другої статті 7 цього Закону, Міністерство юстиції України в рішенні про відмову пропонує привести такий нормативно-правовий акт у відповідність з Конституцією та законодавством України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, асquіs соmmunаutаіrе з урахуванням практики Європейського суду з прав людини в десятиденний строк з дня отримання цього рішення суб’єктом нормотворення.
Якщо суб’єкт нормотворення у встановлений строк привів нормативно-правовий акт у відповідність з Конституцією та законодавством України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, асquіs соmmunаutаіrе з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, приймається рішення про державну реєстрацію такого акта.
У разі неприведення суб’єктом нормотворення нормативно-правового акта у відповідність з Конституцією та законодавством України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, асquіs соmmunаutаіrе з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, та набрання чинності таким нормативно-правовим актом Міністерство юстиції України звертається до суб’єкта нормотворення з вимогою щодо скасування такого нормативно-правового акта або приведення його у відповідність з Конституцією та законодавством України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, асquіs соmmunаutаіrе з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Вимога Міністерства юстиції України підлягає обов’язковому розгляду суб’єктом нормотворення у десятиденний строк після її надходження. Про результати розгляду вимоги суб’єкт нормотворення в такий самий строк повідомляє Міністерство юстиції України.
У разі відхилення вимоги або ухилення від її розгляду Міністерство юстиції України зупиняє дію нормативно-правового акта суб'єкта нормотворення та одночасно звертається до суду щодо законності такого акта і його відповідності актам вищої юридичної сили, про що невідкладно повідомляє суб'єкта нормотворення.
 
339. 7. Незареєстровані підзаконні нормативно-правові акти, які відповідно до частини другої цієї статті Закону підлягають державній реєстрації, за винятком рішень місцевих рад та їх виконавчих органів, розпоряджень сільських, селищних, міських голів, голів районних у містах, районних, обласних рад, є нечинними і не підлягають офіційному оприлюдненню.
 		    7. Незареєстровані підзаконні нормативно-правові акти, які відповідно до частини другої цієї статті підлягають державній реєстрації, крім рішень місцевих рад та їх виконавчих органів, є нечинними і не підлягають офіційному оприлюдненню.
 
340. 8. Порядок проведення державної реєстрації підзаконних нормативно-правових актів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
 		    8. Правила проведення державної реєстрації підзаконних нормативно-правових актів встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок підготовки та подання на державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів встановлюється Міністерством юстиції України.
 
341. Стаття 50. Скасування рішення про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів
 		 -181- Ляпіна К.М.
 Статтю 50 викласти у такій редакції:
«Стаття 50. Скасування реєстрації нормативно-правових актів.
1. Підставою для скасування реєстрації нормативно-правового акту є відсутність офіційного оприлюднення нормативно-правового акта, виявлена після його реєстрації».
 		Відхилено   Стаття 46. Скасування рішення про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів
 
342. 1. Рішення про державну реєстрацію підзаконного нормативно-правового акта скасовується органом, що провів державну реєстрацію цього акта, у разі:
 		 -182- Толстенко В.Л.
 У ч. 1 ст. 50 міститься перелік підстав для скасування рішення про державну реєстрацію НПА, однак з ч. 2 цієї ж статті випливає, що цей перелік не є вичерпним і «підставами для скасування рішення про державну реєстрацію підзаконного НПА можуть бути інші обставини, що виникли після реєстрації». Відсутність у проекті вичерпного переліку підстав для скасування рішення про державну реєстрацію підзаконних НПА (яке відповідно до статті 49 проекту має наслідком нечинність НПА) в процесі практичної реалізації його положень може створити передумови для спроб неправомірного втручання органів державної реєстрації в нормотворчу діяльність суб’єктів нормотворення.
 		Відхилено   1. Рішення про державну реєстрацію підзаконного нормативно-правового акта скасовується органом, що провів державну реєстрацію цього акта, у разі:
 
343. 1) виявлення обставин, що не були відомі органу державної реєстрації під час реєстрації зазначеного акта;
 		 -183- Шпенов Д.Ю.
 Пункт перший частини першої статті 50 після слів «виявлення обставин» доповнити словами «, що спричинюють настання наслідків передбачених у частині п’ятій статті 49 цього Закону.
 		Враховано   1) виявлення обставин, що спричиняють настання наслідку, передбаченого частиною четвертою статті 45 цього Закону, не були відомі органу державної реєстрації під час реєстрації зазначеного акта;
 
    -184- Мірошниченко Ю.Р.
 Пункт 1 частини першої статті 50 викласти в такій редакції:
"1) виявлення обставин, що спричинюють настання наслідку, передбаченого частиною четвертою статті 45 цього Закону, та не були відомі органу державної реєстрації під час реєстрації зазначеного акта;".
 		Враховано    
344. 2) винесення судом рішення про визнання зазначеного акта незаконним чи таким, що не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили повністю або в окремій його частині;
 		    2) винесення судом рішення про визнання зазначеного акта незаконним чи таким, що не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили повністю або в окремій його частині;
 
345. 3) надходження повідомлення від спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань державної регуляторної політики або його територіального органу про виявлення обставин, за наявності яких регуляторний акт не міг бути прийнятим чи схваленим, або повідомлення від спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань державної регуляторної політики про зупинення дії регуляторного акта або окремих його положень відповідно до закону;
 		 -185- Мірошниченко Ю.Р.
 Пункт 3 частини першої статті 50 викласти в такій редакції:
"3) надходження повідомлення від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, про виявлення встановлених законом обставин, за наявності яких регуляторний акт не міг бути прийнятим чи схваленим;"
 		Враховано   3) надходження повідомлення від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, про виявлення встановлених законом обставин, за наявності яких регуляторний акт не міг бути прийнятим чи схваленим;
 
346. 4) невідповідності підзаконного нормативно-правового акта Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
 		 -186- Шпенов Д.Ю.
 Пункт четвертий частини першої статті 50 виключити.
 		Відхилено   4) невідповідності підзаконного нормативно-правового акта Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини;
 
    -187- Мірошниченко Ю.Р.
 Пункт 4 частини першої статті 50 після слів "основоположних свобод" доповнити цифрами та словами "1950 року і протоколів до неї та практиці Європейського суду з прав людини"
 		Враховано    
347. 5) неприведення підзаконного нормативно-правового акта у відповідність із нормативно-правовим актом, на підставі якого він був прийнятий, у місячний строк, якщо інший строк не передбачено актом законодавства.
 		    5) неприведення підзаконного нормативно-правового акта у відповідність з нормативно-правовим актом, на підставі якого він був прийнятий, у місячний строк, якщо інший строк не передбачений актом законодавства.
 
348. 2. Підставами для скасування рішення про державну реєстрацію підзаконного нормативно-правового акта можуть бути інші обставини, що виникли після реєстрації.
 		 -188- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину другу статті 50 виключити.
 		Враховано      
349. 3. Порядок скасування рішення про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
 		 -189- Мірошниченко Ю.Р.
 В частині третій статті 50 слово "Порядок" замінити словом "Правила".
 		Враховано   2. Правила скасування рішення про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
 
350. Стаття 51. Контроль за дотриманням законодавства про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів
 		 -190- Ляпіна К.М.
 Статтю 51 виключити.
 		Відхилено   Стаття 47. Контроль за додержанням законодавства про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів
 
351. 1. Контроль за дотриманням законодавства про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів здійснюють Міністерство юстиції України та його територіальні органи.
 		 -191- Мірошниченко Ю.Р.
 Статтю 51 викласти в наступній редакції:
"Стаття 48. Контроль за додержанням законодавства про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів
1. Контроль за додержанням органами, нормативно-правові акти яких відповідно до закону підлягають державній реєстрації, законодавства про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів здійснює Міністерство юстиції України.
2. Контроль за додержанням законодавства про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів здійснюється шляхом проведення перевірок: планових, позапланових, виїзних та безвиїзних.
3. Основним завданням проведення перевірок органів, нормативно-правові акти яких відповідно до закону підлягають державній реєстрації, є виявлення порушень законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів: неподання, несвоєчасного подання для державної реєстрації нормативно-правових актів, які відповідно до закону підлягають державній реєстрації, направлення на виконання нормативно-правових актів, що не пройшли державної реєстрації та не опубліковані в установленому законом порядку, а також надіслання для виконання вказівок, роз’яснень у будь-якій формі, що встановлюють правові норми, інших порушень.
4. Планові перевірки здійснюються відповідно до річних планів перевірок, які затверджуються Міністерством юстиції України, та до початку їх проведення надсилаються до органів, нормативно-правові акти яких відповідно до закону підлягають державній реєстрації.
Підставами для здійснення позапланових перевірок, які проводяться без попереднього письмового повідомлення суб’єкта нормотворення, є:
подання суб'єктом нормотворення письмової заяви до Міністерства юстиції України про здійснення перевірки за його проханням;
звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом нормотворення законодавства про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів;
доручення Президента України, Кабінету Міністрів України;
виявлення Міністерством юстиції України порушення суб'єктом нормотворення законодавства про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів.
Планові та позапланові перевірки є безвиїзними та виїзними.
Безвиїзна перевірка проводиться Міністерством юстиції України щомісячно на підставі переліку актів, прийнятих суб’єктом нормотворення, та/або завірених в установленому законодавством порядку копій зазначених актів, надісланих цим суб’єктом на вимогу Міністерства юстиції України.
Виїзна перевірка проводиться Міністерством юстиції України відповідно до їх річних планів або позапланово за місцезнаходженням суб'єкта нормотворення.
5. Уповноважені посадові особи Міністерства юстиції України під час здійснення контролю за додержанням законодавства про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів мають право:
1) безперешкодно входити на об'єкт перевірки за службовим посвідченням і мати доступ до документів та інших матеріалів, у тому числі з обмеженим доступом, потрібних для проведення перевірки;
2) у зв'язку з реалізацією своїх повноважень вимагати надання необхідних документів та іншої інформації, у тому числі з обмеженим доступом, а також засвідчених в установленому законодавством порядку копій документів, що можуть бути джерелом інформації про порушення законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів, для долучення їх до матеріалів перевірки;
3) давати обов’язкові для виконання вимоги з питань додержання законодавства про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів;
4) складати довідки за результатами перевірок щодо стану додержання законодавства про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів та/або протоколи про адміністративні правопорушення за порушення законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів;
5) у зв'язку з реалізацією своїх повноважень та відповідно до закону звертатись до органів прокуратури, інших правоохоронних органів.
6. Уповноважені посадові особи Міністерства юстиції України під час здійснення контролю за додержанням законодавства про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів зобов’язані:
1) повно, об'єктивно та неупереджено здійснювати перевірку у межах визначених повноважень;
2) ознайомити керівника органу, нормативно-правові акти якого відповідно до закону підлягають державній реєстрації, з результатами проведеної перевірки та /або протоколом про адміністративні правопорушення за порушення законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів.
7. Уповноважені посадові особи Міністерства юстиції України зобов’язані додержуватися Конституції та законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів.
8. Посадові особи суб'єкта нормотворення під час здійснення перевірки мають право:
1) перевіряти наявність в уповноважених посадових осіб Міністерства юстиції України службового посвідчення та підстав для проведення перевірки;
2) бути присутніми під час здійснення перевірки;
3) одержувати та ознайомлюватись за результатами проведеної перевірки з довідкою та/або протоколом про адміністративні правопорушення за порушення законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів;
4) надавати в письмовій формі свої пояснення та зауваження до довідки за результатами проведеної перевірки та/або протоколу про адміністративні правопорушення за порушення законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів;
5) оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії уповноважених посадових осіб Міністерства юстиції України.
9. Посадові особи суб'єкта нормотворення під час здійснення перевірки зобов'язані:
1) безперешкодно допускати уповноважених посадових осіб Міністерства юстиції України на об’єкт перевірки та надавати доступ до документів та інших матеріалів, у тому числі з обмеженим доступом, потрібних для проведення перевірки;
2) надавати необхідні документи та іншу інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, а також засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів, що можуть бути джерелом інформації про порушення законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів;
3) виконувати вимоги уповноважених посадових осіб Міністерства юстиції України з питань додержання законодавства про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів.
10. Уповноважені посадові особи Міністерства юстиції України оформлюють результати перевірок стану додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів у вигляді довідки, в якій викладаються виявлені порушення законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів.
Довідка за результатами перевірки стану додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів підписується уповноваженими посадовими особами Міністерства юстиції України, керівником органу, в якому проведено перевірку, та іншими посадовими особами цього органу. З довідкою за результатами перевірки стану додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів ознайомлюється Міністр юстиції України.
За порушення законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів: неподання, несвоєчасне подання для державної реєстрації нормативно-правових актів, які відповідно до закону підлягають державній реєстрації, направлення на виконання нормативно-правових актів, що не пройшли державної реєстрації та не опубліковані в установленому законом порядку, а також надіслання для виконання вказівок, роз’яснень у будь-якій формі, що встановлюють правові норми, керівники органів, нормативно-правові акти яких відповідно до закону підлягають державній реєстрації, несуть відповідальність згідно із законом. У разі виявлення уповноваженими посадовими особами Міністерства юстиції України за результатами проведених перевірок порушень законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів, ці посадові особи складають відповідно до законодавства протоколи про адміністративні правопорушення за порушення законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів.
11. Порядок проведення уповноваженими посадовими особами Міністерства юстиції України перевірок стану додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів встановлюється Міністерством юстиції України.".
 		Враховано   1. Контроль за додержанням органами, нормативно-правові акти яких відповідно до закону підлягають державній реєстрації, законодавства про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів здійснює Міністерство юстиції України.
2. Контроль за додержанням законодавства про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів здійснюється шляхом проведення перевірок (планових, позапланових, виїзних та безвиїзних).
3. Основним завданням проведення перевірок органів, нормативно-правові акти яких відповідно до закону підлягають державній реєстрації, є виявлення порушень законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів (неподання, несвоєчасне подання для державної реєстрації нормативно-правових актів, які відповідно до закону підлягають державній реєстрації, направлення на виконання нормативно-правових актів, що не пройшли державної реєстрації та не опубліковані в установленому законом порядку, а також надіслання для виконання вказівок, роз’яснень у будь-якій формі, що встановлюють правові норми, інші порушення).
4. Планові перевірки здійснюються відповідно до річних планів перевірок, що затверджуються Міністерством юстиції України, та до початку їх проведення надсилаються до органів, нормативно-правові акти яких відповідно до закону підлягають державній реєстрації.
Підставами для здійснення позапланових перевірок, що проводяться без попереднього письмового повідомлення суб’єкта нормотворення, є:
1) подання суб'єктом нормотворення до Міністерства юстиції України письмової заяви про здійснення перевірки за його проханням;
2) звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом нормотворення законодавства про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів;
3) доручення Президента України, Кабінету Міністрів України;
4) виявлення Міністерством юстиції України порушення суб'єктом нормотворення законодавства про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів.
Планові та позапланові перевірки є безвиїзними та виїзними.
Безвиїзна перевірка проводиться Міністерством юстиції України щомісячно на підставі переліку актів, прийнятих суб’єктом нормотворення, та/або завірених в установленому законодавством порядку копій зазначених актів, надісланих цим суб’єктом на вимогу Міністерства юстиції України.
Виїзна перевірка проводиться Міністерством юстиції України відповідно до річних планів або позапланово за місцезнаходженням суб'єкта нормотворення.
5. Уповноважені посадові особи Міністерства юстиції України під час здійснення контролю за додержанням законодавства про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів мають право:
1) безперешкодно входити на об'єкт перевірки за службовим посвідченням і мати доступ до документів та інших матеріалів, у тому числі з обмеженим доступом, потрібних для проведення перевірки;
2) у зв'язку з реалізацією своїх повноважень вимагати надання необхідних документів та іншої інформації, у тому числі з обмеженим доступом, а також засвідчених в установленому законодавством порядку копій документів, що можуть бути джерелом інформації про порушення законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів, для долучення їх до матеріалів перевірки;
3) надавати обов’язкові для виконання вимоги з питань додержання законодавства про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів;
4) складати довідки за результатами перевірок щодо стану додержання законодавства про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів та/або протоколи про адміністративні правопорушення за порушення законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів;
5) у зв'язку з реалізацією своїх повноважень та відповідно до закону звертатися до органів прокуратури, інших правоохоронних органів.
6. Уповноважені посадові особи Міністерства юстиції України під час здійснення контролю за додержанням законодавства про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів зобов’язані:
1) повно, об'єктивно та неупереджено здійснювати перевірку в межах визначених повноважень;
2) ознайомити керівника органу, нормативно-правові акти якого відповідно до закону підлягають державній реєстрації, з результатами проведеної перевірки та/або протоколом про адміністративні правопорушення за порушення законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів.
7. Уповноважені посадові особи Міністерства юстиції України зобов’язані додержуватися Конституції та законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів.
8. Посадові особи суб'єкта нормотворення під час здійснення перевірки мають право:
1) перевіряти наявність в уповноважених посадових осіб Міністерства юстиції України службового посвідчення та підстав для проведення перевірки;
2) бути присутніми під час здійснення перевірки;
3) одержувати та ознайомлюватися за результатами проведеної перевірки з довідкою та/або протоколом про адміністративні правопорушення за порушення законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів;
4) надавати в письмовій формі свої пояснення та зауваження до довідки за результатами проведеної перевірки та/або протоколу про адміністративні правопорушення за порушення законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів;
5) оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії уповноважених посадових осіб Міністерства юстиції України.
9. Посадові особи суб'єкта нормотворення під час здійснення перевірки зобов'язані:
1) безперешкодно допускати уповноважених посадових осіб Міністерства юстиції України на об’єкт перевірки та надавати доступ до документів та інших матеріалів, у тому числі з обмеженим доступом, потрібних для проведення перевірки;
2) надавати необхідні документи та іншу інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, а також засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів, що можуть бути джерелом інформації про порушення законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів;
3) виконувати вимоги уповноважених посадових осіб Міністерства юстиції України з питань додержання законодавства про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів.
10. Уповноважені посадові особи Міністерства юстиції України оформлюють результати перевірок стану додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів у вигляді довідки, в якій викладаються виявлені порушення законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів.
Довідка за результатами перевірки стану додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів підписується уповноваженими посадовими особами Міністерства юстиції України, керівником органу, в якому проведено перевірку, та іншими посадовими особами цього органу. З довідкою за результатами перевірки стану додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів ознайомлюється Міністр юстиції України.
За порушення законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів (неподання, несвоєчасне подання для державної реєстрації нормативно-правових актів, які відповідно до закону підлягають державній реєстрації, направлення на виконання нормативно-правових актів, що не пройшли державної реєстрації та не опубліковані в установленому законом порядку, а також надіслання для виконання вказівок, роз’яснень у будь-якій формі, що встановлюють правові норми) керівники органів, нормативно-правові акти яких відповідно до закону підлягають державній реєстрації, несуть відповідальність згідно із законом. У разі виявлення уповноваженими посадовими особами Міністерства юстиції України за результатами проведених перевірок порушень законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів вони складають відповідно до законодавства протоколи про адміністративні правопорушення за порушення законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів.
11. Порядок проведення уповноваженими посадовими особами Міністерства юстиції України перевірок стану додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів встановлюється Міністерством юстиції України.
 
352. Стаття 52. Відповідальність за порушення законодавства про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів
 		 -192- Ляпіна К.М.
 Статтю 52 виключити.
 		Відхилено   Стаття 48. Відповідальність за порушення законодавства про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів
 
353. 1. Посадові особи, винні в порушенні законодавства про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів, несуть дисциплінарну та адміністративну відповідальність згідно із законом.
 		 -193- Шпенов Д.Ю.
 У частині першій статті 52 слова «дисциплінарну та адміністративну» замінити словом «юридичну».
 		Відхилено   1. Особи, винні в порушенні законодавства про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів, несуть дисциплінарну та адміністративну відповідальність згідно із законом.
Розділ VІ. НАБРАННЯ ЧИННОСТІ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ
Стаття 49. Офіційне оприлюднення нормативно-правових актів
1. Нормативно-правові акти після їх прийняття (видання) офіційно оприлюднюються, якщо інше не встановлено законом.
2. Нормативно-правовий акт офіційно оприлюднюється шляхом офіційного опублікування в офіційному друкованому виданні.
В окремих випадках нормативно-правовий акт може бути офіційно оприлюднений шляхом оголошення через загальнонаціональні канали телебачення і радіо та в інший спосіб, визначений законодавством.
3. Порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів визначається Конституцією України, цим та іншими законами України.
4. Нормативно-правові акти Президента України офіційно оприлюднюються протягом 15 днів з дня їх підписання.
5. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України офіційно оприлюднюються протягом 15 днів з дня їх прийняття.
6. Нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, інших державних органів, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших республіканських органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, голів місцевих державних адміністрацій офіційно оприлюднюються протягом 15 днів з дня їх державної реєстрації.
7. Нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування офіційно оприлюднюються протягом 15 днів з дня їх підписання.
Стаття 50. Офіційне опублікування нормативно-правових актів
1. Офіційними друкованими виданнями, в яких здійснюється офіційне опублікування нормативно-правових актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади та інших державних органів є газети "Голос України" та "Урядовий кур’єр", бюлетені "Офіційний вісник Президента України", «Відомості Верховної Ради України», "Офіційний вісник України", що видається Міністерством юстиції України, а також інші видання, визначені відповідно Верховною Радою України, Президентом України та Кабінетом Міністрів України.
2. Офіційні друковані видання Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування визначаються нормативно-правовими актами цих органів.
3. Офіційні друковані видання, в яких здійснюється офіційне опублікування нормативно-правових актів Ради міністрів Автономної Республіки Крим і голів місцевих державних адміністрацій, визначаються Кабінетом Міністрів України.
4. Нормативно-правові акти в офіційних друкованих виданнях публікуються державною мовою. У випадках, установлених законом, нормативно-правові акти можуть бути офіційно опубліковані іншою мовою.
5. Якщо підзаконний нормативно-правовий акт підлягав державній реєстрації, його офіційне опублікування здійснюється із зазначенням дати державної реєстрації та відповідного реєстраційного номера.
6. Нормативно-правовий акт вважається офіційно опублікованим у день виходу в світ офіційного друкованого видання з повним текстом нормативно-правового акта.
7. Якщо офіційне опублікування нормативно-правового акта було здійснено в різні строки і в різних офіційних друкованих виданнях, днем його офіційного опублікування вважається день першого опублікування.
8. Якщо офіційне опублікування нормативно-правового акта було здійснено в кількох номерах офіційного друкованого видання, днем його офіційного опублікування вважається день виходу останнього номера офіційного видання.
Стаття 51. Неофіційне опублікування нормативно-правових актів
1. Нормативно-правовий акт може бути опублікований в неофіційних друкованих виданнях із збереженням тексту оригінала після його офіційного опублікування з обов’язковим зазначенням інформації про джерело і дату його офіційного опублікування, а якщо підзаконний нормативно-правовий акт підлягав державній реєстрації – із зазначенням дати державної реєстрації та відповідного реєстраційного номера.
2. Текст нормативно-правового акта, опублікований у неофіційних друкованих виданнях, має інформаційний характер.
Стаття 52. Набрання чинності нормативно-правовими актами
1. Нормативно-правові акти набирають чинності у порядку і в строки, визначені Конституцією України, цим та іншими законами України, але не раніше дня їх офіційного опублікування (оприлюднення).
2. Закони України набирають чинності через 10 днів з дня, наступного за днем їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими законами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні.
3. Нормативно-правові акти Президента України та Кабінету Міністрів України набирають чинності з дня, наступного за днем їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні.
4. Нормативно-правові акти, які пройшли державну реєстрацію Міністерством юстиції України, набирають чинності з дня, наступного за днем їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні.
5. Нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим набирають чинності у порядку, встановленому Конституцією Автономної Республіки Крим і нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
6. Постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим набирають чинності з дня, наступного за днем їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх оприлюднення.
7. Нормативно-правові акти органів місцевого самоврядування набирають чинності через 10 днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими актами.
8. Нормативно-правовий акт, який не був офіційно опублікований до зазначеного в ньому строку, набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
9. У випадках, передбачених законом, нормативно-правовий акт або його окремі положення, що містять інформацію з обмеженим доступом, не підлягають офіційному оприлюдненню і набирають чинності з дня їх доведення в установленому порядку до виконавців, якщо ними не встановлено інший строк набрання чинності.
 
    -194- Мірошниченко Ю.Р.
 У частині першій статті 52 слова "Посадові" виключити.
 		Враховано    
    -195- Мірошниченко Ю.Р.
 Доповнити проект Закону новим Розділом VІ. НАБРАННЯ ЧИННОСТІ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ, включивши до нього статті 53 – 60.
Статті 56, 57, 58, 59 викласти після статті 52.
 		Враховано    
354. Стаття 53. Систематизація нормативно-правових актів
 		 -196- Ляпіна К.М.
 Статтю 53 виключити.
 		Відхилено   Стаття 53. Систематизація нормативно-правових актів
1. Систематизація нормативно-правових актів -? це процес упорядкування нормативно-правових актів шляхом їх зведення у певну внутрішню систему з метою усунення недоліків, повторів, застарілих норм тощо.
2. Особливою формою систематизації є кодифікація, що полягає ?у процесі зведення уповноваженими на це суб’єктами нормотворення різних нормативно-правових актів у єдиний, внутрішньо узгоджений та структурований акт шляхом внутрішнього та зовнішньої перероблення їх змісту.
 
    -197- Мірошниченко Ю.Р.
 Статтю 53 доповнити частинами першою-та другою такого змісту:
"1. Систематизація нормативно-правових актів -? упорядкування нормативно-правових актів шляхом їх зведення у певну внутрішню систему з метою усунення недоліків, повторів, застарілих норм тощо.
2. Особливою формою систематизації є кодифікація, яка полягає ?у процесі зведення уповноваженими на це суб’єктами нормотворення різних нормативно-правових актів у єдиний, внутрішньо узгоджений та структурований акт шляхом внутрішньої та зовнішньої переробки їх змісту".
У зв’язку з цим вважати частини першу та другу частинами третьою та четвертою.
 		Враховано    
355. 1. Нормативно-правові акти класифікуються згідно з Класифікатором правових актів України, який ведеться Міністерством юстиції України.
 		    3. Нормативно-правові акти класифікуються згідно з Класифікатором правових актів України, який ведеться Міністерством юстиції України.
 
356. 2. Нормативно-правові акти підлягають обліку, підтриманню в контрольному стані та зберіганню.
 		    4. Нормативно-правові акти підлягають обліку, підтриманню в контрольному стані та зберіганню.
 
357. Стаття 54. Включення нормативно-правових актів до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів
 		 -198- Ляпіна К.М.
 Статтю 54 викласти у такій редакції:
«Стаття 54. Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів
1. Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів (далі – Реєстр) ведеться в електронній формі і оприлюднюється на сайті уповноваженого органу виконавчої влади.
2. До Реєстру включається текст, повна назва органу чи посадової особи, що видав акт, вид нормативно-правового акта, дата його прийняття (видання) та дата і час оприлюднення, реєстраційний номер, дата включення до Реєстру, посилання на сайт, на якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт.
3. Якщо до нормативно-правового акта вносилися зміни, до Реєстру також включається остання редакція такого акта з урахуванням внесених змін та всі попередні редакції.
4. Уповноважений орган зобов’язаний забезпечувати фіксацію та збереження інформації про час внесення всіх змін до Реєстру, надійне збереження інформації у Реєстрі, уникнення несанкціонованих змін до Реєстру, а також можливість повного відновлення інформації, вміщеної до Реєстру.
5. Органи та посадові особи, які видали акти, що згідно із законом зупиняють дію чи іншим чином впливають на дію або чинність нормативно-правових актів або їх зміст (судові рішення, протести прокурора тощо), зобов’язані невідкладно подати такі акти уповноваженому органу виконавчої влади.
6. Уповноважений орган виконавчої влади зобов’язаний невідкладно включити до реєстру дані про акти, що згідно із законом зупиняють дію чи іншим чином впливають на дію або чинність нормативно-правових актів або їх зміст.
7. Зацікавлені особи мають право отримувати витяги із Реєстру, засвідчені уповноваженим органом виконавчої влади, за умови відшкодування вартості надання витягу у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України».
 		Відхилено   Стаття 54. Включення нормативно-правових актів до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів
 
358. 1. До Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів включаються нормативно-правові акти, зазначені у статті 6 цього Закону, після їх підписання та присвоєння номера. Нормативно-правові акти, що підлягають державній реєстрації, включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів після їх державної реєстрації в Міністерстві юстиції України чи його територіальних органах.
 		 -199- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину першу статті 54 після слів "присвоєння номера" доповнити словами та знаками " (закони України, прийняті на всеукраїнському референдумі - після оголошення Центральною виборчою комісією результатів всеукраїнського референдуму, а схвалене рішення місцевого референдуму – засвідчення головою територіальної комісії та печаткою цієї комісії)". В частині першій статті 54 слова "та його територіальними органами" вилучити
 		Враховано   1. До Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів включаються нормативно-правові акти, зазначені у статті 7 цього Закону, після їх підписання та присвоєння номера (закони України, прийняті на всеукраїнському референдумі, - після оголошення Центральною виборчою комісією результатів всеукраїнського референдуму, а схвалене рішення місцевого референдуму – після засвідчення головою територіальної комісії та печаткою цієї комісії). Нормативно-правові акти, що підлягають державній реєстрації, включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів після їх державної реєстрації Міністерством юстиції України.
 
359. 2. Включення нормативно-правових актів до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, підтримання цих актів у контрольному стані та їх зберігання здійснюються Міністерством юстиції України та його територіальними органами.
 		 -200- Мірошниченко Ю.Р.
 В частині другій статті 54 слова "та його територіальними органами" вилучити
 		Враховано   2. Включення нормативно-правових актів до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, підтримання цих актів у контрольному стані та їх зберігання здійснюються Міністерством юстиції України.
 
360. 3. Порядок ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним встановлюється Кабінетом Міністрів України.
 		    3. Порядок ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним встановлюється Кабінетом Міністрів України.
 
361. Стаття 55. Доступ до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів
 		 -201- Ляпіна К.М.
 Статтю 55 виключити.
 		Відхилено   Стаття 55. Доступ до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів
 
    -202- Толстенко В.Л.
 У ст.55 не повною мірою враховується можливість встановлення законами України обмеженого доступу до певних видів інформації. Такі обмеження встановлюються законами України «Про інформацію» та «Про державну таємницю».
 		Відхилено    
362. 1. Доступ до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів, надається органам державної влади, органам місцевого самоврядування, юридичним та фізичним особам.
 		 -203- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину першу статті 55 викласти в такій редакції:
"1. Доступ до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів, надається з урахуванням законів про інформацію державним органам, органам місцевого самоврядування, органам влади Автономної Республіки Крим, юридичним та фізичним особам."
 		Враховано   1. Доступ до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів, надається з урахуванням законів про інформацію державним органам, органам місцевого самоврядування, органам влади Автономної Республіки Крим, юридичним та фізичним особам.
 
363. 2. Інформація з Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів отримується на паперових та електронних носіях або шляхом безпосереднього доступу до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів через мережу Інтернет. Одержання інформації з Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів шляхом доступу до мережі Інтернет є вільним, цілодобовим та безоплатним.
 		    2. Інформація з Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів отримується на паперових та електронних носіях або шляхом безпосереднього доступу до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів через мережу Інтернет. Одержання інформації з Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів шляхом доступу до мережі Інтернет є вільним, цілодобовим та безоплатним.
 
364. 3. За запитами юридичних та фізичних осіб з Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів надаються офіційно засвідчені копії нормативно-правових актів або витягів з них. Розмір плати за отримання копій визначається Міністерством юстиції України.
 		    3. За запитами юридичних та фізичних осіб з Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів надаються офіційно засвідчені копії нормативно-правових актів або витяги з них. Розмір плати за отримання копій та витягів визначається Міністерством юстиції України.
 
365. 4. Інформація з Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів використовується для офіційного видання збірників законодавства.
 		 -204- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину четверту статті 55 виключити.
 		Враховано      
366. Стаття 56. Офіційне оприлюднення нормативно-правових актів
 		 -205- Ляпіна К.М.
 Статтю 56 викласти у такій редакції:
«Стаття 56. Офіційне оприлюднення нормативно-правових актів
1. Офіційне оприлюднення нормативно-правових актів здійснюється органами чи посадовими особами, що їх видали, шляхом розміщення інформації про нормативно-правовий акт на своєму офіційному веб-сайті із зазначенням дати і часу розміщення.
2. Інформація про нормативно-правовий акт включає його текст, повну назву органу чи посадової особи, що видав акт, вид нормативно-правового акта, дату його прийняття (видання) та дату і час оприлюднення.
3. Особливості офіційного оприлюднення законів України визначаються Регламентом Верховної Ради України відповідно до Конституції України.
4. Особливості офіційного оприлюднення указів Президента України визначаються Президентом України.
5. Нормативно-правові акти місцевих рад та їх органів розміщуються на офіційних веб-сайтах місцевих рад із одночасним розміщенням тексту прийнятого акта для огляду при вході до приміщень, де проводяться засідання місцевих рад.
7. Тексти нормативно-правових актів повинні зберігатися на офіційних веб-сайтах, на яких вони були офіційно оприлюднені, до здійснення реєстрації нормативно-правових актів. Після реєстрації нормативно-правового акта його текст на офіційному веб-сайті, на якому він був офіційно оприлюднений, може бути замінений посиланням на текст у Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів.»
 		Відхилено      
367. 1. Нормативно-правові акти після їх прийняття (видання) повинні бути офіційно оприлюднені, якщо законом не встановлено інше.
 		       
368. 2. В окремих випадках нормативно-правовий акт може бути офіційно оприлюднений шляхом оголошення через загальнонаціональні канали телебачення і радіо та в інший спосіб, визначений законодавством.
 		 -206- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину другу статті 56 доповнити абзацом першим такого змісту:
"2. Нормативно-правовий акт офіційно оприлюднюється шляхом офіційного опублікування в офіційному друкованому виданні.".
 		Враховано      
369. 3. Порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів визначається Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.
 		       
370. 4. Закони України офіційно оприлюднюються протягом 15 днів після їх підписання Президентом України. У випадках, передбачених Конституцією України, закони офіційно оприлюднюються Президентом України протягом 10 днів після підписання, а в разі непідписання Президентом України - невідкладно Головою Верховної Ради України.
 		 -207- Толстенко В.Л.
 Положення ч. 4 ст.56 проекту щодо невідкладного офіційного оприлюднення законів України Головою Верховної Ради України та їх опублікування за підписом останнього у разі, якщо Президент України у встановленому Конституцією України випадку не підписав їх у десятиденний строк, суперечить Конституції України. Після визнання Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222-ІV неконституційним рішенням Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010 Конституція України більше не містить положень, до яких відсилає цитований припис.
 		Враховано      
    -208- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину четверту статті 56 вилучити.
 		Враховано    
371. 5. Нормативно-правові акти Президента України оприлюднюються протягом 15 днів після їх підписання.
 		       
372. 6. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України офіційно оприлюднюються протягом 15 днів після їх прийняття.
 		       
373. 7. Нормативно-правові акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, інших державних органів, міністерств та інших республіканських органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим офіційно оприлюднюються протягом 15 днів після їх державної реєстрації.
 		 -209- Мірошниченко Ю.Р.
 Частини сьому та восьму викласти в такій редакції:
"6. Нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, інших державних органів, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших республіканських органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, голів місцевих державних адміністрацій офіційно оприлюднюються протягом 15 днів після їх державної реєстрації.
7. Нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування офіційно оприлюднюються протягом 15 днів після їх підписання."
 		Враховано      
374. 8. Нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування офіційно оприлюднюються протягом 15 днів після їх підписання.
 		       
375. 9. Нормативно-правові акти голів місцевих державних адміністрацій офіційно оприлюднюються протягом 15 днів після їх державної реєстрації.
 		 -210- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину дев'яту статті 56 вилучити.
 		Враховано      
376. Стаття 57. Офіційне опублікування нормативно-правових актів
 		 -211- Ляпіна К.М.
 Статтю 57 виключити.
 		Відхилено      
377. 1. Офіційними друкованими виданнями для нормативно-правових актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та державних органів є відповідно газети "Голос України" та "Урядовий кур’єр", "Офіційний вісник Президента України", "Офіційний вісник України", що видається Міністерством юстиції України, а також інші видання, визначені відповідно Верховною Радою України, Президентом України та Кабінетом Міністрів України.
 		 -212- Шпенов Д.Ю.
 Частину першу статті 57 після слів «державних органів є відповідно» доповнити словами «журнал «Відомості Верховної Ради України,».
 		Враховано редакційно      
    -213- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину першу статті 57 викласти в такій редакції:
"1. Офіційними друкованими виданнями, в яких здійснюється офіційне опублікування нормативно-правових актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади та інших державних органів є газети "Голос України" та "Урядовий кур’єр", бюлетені "Офіційний вісник Президента України", «Відомості Верховної Ради України», "Офіційний вісник України", що видається Міністерством юстиції України, а також інші видання, визначені відповідно Верховною Радою України, Президентом України та Кабінетом Міністрів України.".
 		Враховано    
378. 2. Офіційні друковані видання Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування визначаються нормативно-правовими актами цих органів.
 		       
379. 3. Офіційні друковані видання для опублікування нормативно-правових актів Ради міністрів Автономної Республіки Крим і голів місцевих державних адміністрацій визначаються Кабінетом Міністрів України.
 		       
380. 4. Нормативно-правові акти в офіційних друкованих виданнях публікуються державною мовою. У випадках, установлених законом, нормативно-правові акти можуть бути офіційно опубліковані російською мовою або іншою мовою національних меншин України.
 		 -214- Мірошниченко Ю.Р.
 В частині четвертій статті 57 слова "російською мовою або іншою мовою національних меншин України" замінити словами "іншою мовою".
 		Враховано      
381. 5. Офіційне опублікування нормативно-правового акта здійснюється із зазначенням реєстраційного коду в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів.
 		 -215- Одарченко Ю.В.
 Ч.5 ст.57 викласти у такій редакції:
«5. Офіційне опублікування нормативно-правового акта здійснюється із зазначенням реєстраційного коду в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів (за його наявності)».
 		Враховано редакційно      
    -216- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину п’яту статті 57 викласти в такій редакції:
"5. Якщо підзаконний нормативно-правовий акт підлягав державній реєстрації його офіційне опублікування здійснюється із зазначенням дати державної реєстрації та відповідного реєстраційного номеру."
 		Враховано    
382. 6. Нормативно-правовий акт вважається офіційно опублікованим у день виходу в світ видання з повним текстом нормативно-правового акта.
 		 -217- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину шосту статті 57 після слів "виходу в світ" доповнити словами "офіційного друкованого".
 		Враховано      
383. 7. Якщо офіційне опублікування нормативно-правового акта було здійснено в різні строки і в різних офіційних друкованих виданнях, днем його офіційного опублікування вважається день першого опублікування.
 		       
384. 8. Якщо офіційне опублікування нормативно-правового акта було здійснено в кількох номерах офіційного друкованого видання, днем його офіційного опублікування вважається день виходу останнього номера офіційного видання.
 		       
385. Стаття 58. Неофіційне опублікування нормативно-правових актів
 		 -218- Одарченко Ю.В.
 Ст.58 викласти у такій редакції:
«Стаття 58. Неофіційне опублікування нормативно-правових актів
1. Нормативно-правовий акт може бути опублікований в неофіційних друкованих виданнях із збереженням тексту оригіналу після його офіційного опублікування з обов’язковим зазначенням інформації про джерело його офіційного опублікування.
 		Відхилено      
    -219- Ляпіна К.М.
 Статтю 58 виключити.
 		Відхилено    
386. 1. Нормативно-правовий акт може бути опублікований в неофіційних друкованих виданнях із збереженням тексту оригіналу після його офіційного опублікування з обов’язковим зазначенням реєстраційного коду такого акта в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів та інформації про джерело його офіційного опублікування.
 		 -220- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину першу статті 58 викласти в такій редакції:
"1. Нормативно-правовий акт може бути опублікований в неофіційних друкованих виданнях із збереженням тексту оригіналу після його офіційного опублікування з обов’язковим зазначенням інформації про джерело і дату його офіційного опублікування, а якщо підзаконний нормативно-правовий акт підлягав державній реєстрації – із зазначенням дати державної реєстрації та відповідного реєстраційного номеру."
 		Враховано      
387. 2. Текст нормативно-правового акта, опублікований в неофіційних друкованих виданнях, має інформаційний характер.
 		       
388. 3. У разі виявлення невідповідності тексту опублікованого нормативно-правового акта тексту його оригіналу такі невідповідності усуваються.
 		 -221- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину третю статті 58 вилучити.
 		Враховано      
389. Стаття 59. Набрання чинності нормативно-правовими актами
 		 -222- Ляпіна К.М.
 Статтю 59 перенести на початок розділу V та викласти у такій редакції:
«Стаття 59. Набрання чинності нормативно-правовими актами
1. Нормативно-правові акти набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо законом або цими актами не встановлено пізнішого терміну набрання ними чинності.
2. Порядок набрання чинності законами України визначається Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України.
3. У випадках, передбачених законом, нормативно-правові акти або їх окремі положення, що містять інформацію з обмеженим доступом, не підлягають офіційному оприлюдненню і набирають чинності з моменту їх доведення в установленому порядку до виконавців, якщо цими актами не встановлено пізніший термін набрання ними чинності».
 		Враховано редакційно      
390. 1. Нормативно-правові акти набирають чинності у порядку і в строки, що визначені Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, але не раніше ніж з дня їх офіційного опублікування.
 		 -223- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину першу статті 59 після слова "опублікування" доповнити словом і знаками " (оприлюднення)".
 		Враховано      
391. 2. Нормативно-правові акти Верховної Ради України і Президента України набирають чинності через 10 днів з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні.
 		 -224- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину другу статті 59 викласти в такій редакції:
"2. Закони України набирають чинності через 10 днів з дня, наступного за днем їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими законами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні."
 		Враховано      
392. 3. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України набирають чинності через 10 днів після їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше ніж з дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні.
 		 -225- Толстенко В.Л.
 Ч.3 ст.59 не відповідає ст.53 «Закону України «Про Кабінет Міністрів України», яка містить інший порядок набрання чинності актами уряду.
 		Враховано у Прикінцевих положеннях     
    -226- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину третю статті 59 викласти в наступній редакції:
"3. Нормативно-правові акти Президента України та Кабінету Міністрів України, набирають чинності з дня, наступного за днем їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні.
 		Враховано    
393. 4. Зареєстровані в Міністерстві юстиції України та його територіальних органах нормативно-правові акти набирають чинності через 10 днів після їх державної реєстрації, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше ніж з дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні.
 		 -227- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину четверту статті 59 викласти в наступній редакції:
4. Нормативно-правові акти, які пройшли державну реєстрацію у Міністерстві юстиції України, набирають чинності з дня, наступного за днем їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні.".
 		Враховано      
394. 5. Нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим набирають чинності у порядку, встановленому Конституцією Автономної Республіки Крим.
 		 -228- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину п’яту статті 59 викласти в наступній редакції:
"5. Нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим набирають чинності у порядку, встановленому Конституцією Автономної Республіки Крим і нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим."
 		Враховано      
    -229- Мірошниченко Ю.Р.
 Статтю 59 після частини п’ятої доповнити новою частиною шостою такого змісту:
"6. Постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим набирають чинності з дня, наступного за днем їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх оприлюднення.".
 		Враховано    
395. 6. Нормативно-правові акти органів місцевого самоврядування набирають чинності через 10 днів після їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими актами.
 		 -230- Толстенко В.Л.
 Ч..6 не узгоджується з ч.5 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
 		Враховано у Прикінцевих положеннях     
    -231- Мірошниченко Ю.Р.
 У частині шостій статті 59 слова "через 10 днів після їх офіційного оприлюднення" замінити словами "через 10 днів після дня їх офіційного оприлюднення".
 		Враховано    
396. 7. Нормативно-правовий акт, який не був офіційно опублікований до зазначеного в ньому строку, набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
 		       
397. 8. У випадках, передбачених законом, нормативно-правовий акт або його окремі положення, що містять інформацію з обмеженим доступом, не підлягають офіційному оприлюдненню і набирають чинності з дня прийняття, якщо ними не встановлено інший строк набрання чинності.
 		 -232- Мірошниченко Ю.Р.
 У частині восьмій статті 59 слова "з дня прийняття" замінити словами "з моменту їх доведення в установленому порядку до виконавців".
 		Враховано      
398. Стаття 60. Офіційне видання збірників законодавства
 		 -233- Ляпіна К.М.
 Статтю 60 виключити.
 		Відхилено   Стаття 56. Офіційне видання збірників законодавства
 
399. 1. Офіційним видавцем збірників законодавства є Міністерство юстиції України.
 		    1. Офіційним видавцем збірників законодавства є Міністерство юстиції України.
 
400. 2. Для підготовки збірників законодавства використовуються тексти нормативно-правових актів у контрольному стані з Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.
 		    2. Для підготовки збірників законодавства використовуються тексти нормативно-правових актів у контрольному стані з Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.
 
401. 3. Нормативно-правові акти у збірниках законодавства публікуються із зазначенням реєстраційного коду акта в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів та інформації про джерело і дату офіційного оприлюднення.
 		 -234- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину третю статті 60 викласти в такій редакції:
"3. Нормативно-правові акти у збірниках законодавства публікуються із зазначенням інформації про джерело і дату офіційного опублікування, а якщо нормативно-правовий акт підлягав державній реєстрації – із зазначенням дати державної реєстрації та відповідного реєстраційного номеру."
 		Враховано   3. Нормативно-правові акти у збірниках законодавства публікуються із зазначенням інформації про джерело і дату офіційного опублікування, а якщо нормативно-правовий акт підлягав державній реєстрації – із зазначенням дати державної реєстрації та відповідного реєстраційного номера.
 
402. Розділ VІ. РЕАЛІЗАЦІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ
 		 -235- Мірошниченко Ю.Р.
 Назву розділу VІ викласти в такій редакції: "Розділ VІІ. ДІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ, ЇХ ОФІЦІЙНЕ ТЛУМАЧЕННЯ ТА РОЗ‘ЯСНЕННЯ".
 		Враховано   Розділ VІІ. ДІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ, ЇХ ОФІЦІЙНЕ ТЛУМАЧЕННЯ ТА РОЗ‘ЯСНЕННЯ
 
403. Стаття 61. Дія нормативно-правового акта у часі
 		 -236- Ляпіна К.М.
 Статтю 61 виключити
 		Відхилено   Стаття 57. Дія нормативно-правового акта у часі
 
404. 1. Дія нормативно-правового акта починається з моменту набрання ним чинності і закінчується моментом припинення його чинності.
 		 -237- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину першу статті 61 викласти в наступній редакції:
"1. Дія нормативно-правового акта починається з моменту набрання ним чинності і закінчується моментом припинення його чинності.
Строки набрання чинності нормативно-правовими актами, визначені днями, починаються з 0 годин дня, наступного за датою офіційного опублікування (оприлюднення) нормативно-правового акта, і закінчується о 24 годині останнього дня відповідного строку.
Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Якщо дата закінчення строку, визначеного місяцями, припадає на такий місяць, в якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.
Якщо дата набрання чинності припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, то датою набрання чинності нормативно-правого акта є перший після нього робочий день.
Якщо строк набрання чинності нормативно-правовим актом визначено вказівкою на день його офіційного опублікування, такий нормативно-правовий акт вважається чинним з дня наступного за днем його опублікування.
Якщо строк набрання чинності нормативно-правовим актом визначено вказівкою на конкретну дату, такий нормативно-правовий акт вважається чинним з 0 годин зазначеної дати.".
 		Враховано   1. Дія нормативно-правового акта починається з дня набрання ним чинності і закінчується днем припинення його чинності.
Строк набрання чинності нормативно-правовим актом, визначений днями, починаються з 0 годин дня, наступного за датою офіційного опублікування (оприлюднення) нормативно-правового акта, і закінчується о 24 годині останнього дня відповідного строку.
Строк, визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
Строк, визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Якщо дата закінчення строку, визначеного місяцями, припадає на такий місяць, в якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.
Якщо дата набрання чинності припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, датою набрання чинності нормативно-правим актом є перший після нього робочий день.
Якщо строк набрання чинності нормативно-правовим актом визначено вказівкою на день його офіційного опублікування, такий нормативно-правовий акт вважається чинним з дня, наступного за днем його опублікування.
Якщо строк набрання чинності нормативно-правовим актом визначено вказівкою на конкретну дату, такий нормативно-правовий акт вважається чинним з 0 годин зазначеної дати.
 
405. 2. У разі потреби окремі положення нормативно-правового акта можуть вводитися в дію пізніше дня набрання ним чинності. Введення в дію окремих положень нормативно-правового акта не може передувати дню набрання чинності таким актом. Положення нормативно-правового акта щодо строку та умов введення в дію інших положень нормативно-правового акта набирають чинності одночасно з набранням чинності таким нормативно-правовим актом.
 		 -238- Одарченко Ю.В.
 Ч.2 ст.61 викласти у такій редакції:
«2. У разі потреби окремі положення нормативно-правового акта можуть набувати чинності в різний час
 		Враховано редакційно   2. У разі потреби нормативно-правовий акт або окремі його положення можуть вводитися в дію пізніше дня набрання ним чинності. Введення в дію нормативно-правового акта або окремих його положень не може передувати дню набрання чинності таким актом. Положення нормативно-правового акта щодо строку та умов введення в дію інших положень нормативно-правового акта набирають чинності одночасно з набранням чинності таким нормативно-правовим актом.
 
    -239- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину другу статті 61 викласти в такій редакції:
"2. У разі потреби нормативно-правовий акт або окремі його положення можуть вводитися в дію пізніше дня набрання ним чинності. Введення в дію нормативно-правового акта або окремих його положень не може передувати дню набрання чинності таким актом. Положення нормативно-правового акта щодо строку та умов введення в дію інших положень нормативно-правового акта набирають чинності одночасно з набранням чинності таким нормативно-правовим актом".
 		Враховано    
406. 3. Строк дії може бути визначено для всього нормативно-правового акта або для окремих його частин.
 		 -240- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину четверту викласти перед частиною третьою.
В частині третій статті 61 слово "частин" замінити словом "положень".
 		Враховано   3. Нормативно-правовий акт діє безстроково, якщо в його тексті не визначено інше.
 
407. 4. Нормативно-правовий акт діє безстроково, якщо в його тексті не визначено інше.
 		    4. Строк дії може бути визначено для всього нормативно-правового акта або для окремих його положень.
 
408. 5. Дія нормативно-правового акта припиняється внаслідок:
 		    5. Дія нормативно-правового акта припиняється внаслідок:
 
409. 1) закінчення строку дії, якщо такий строк було визначено в його тексті;
 		    1) закінчення строку дії, якщо такий строк визначено в його тексті;
 
410. 2) втрати ним чинності;
 		    2) визнання його таким, що втратив чинність;
 
411. 3) визнання його нечинним;
 		    3) визнання його нечинним;
 
412. 4) скасування.
 		    4) скасування.
 
413. 6. Нормативно-правовий акт може бути визнаний таким, що втратив чинність, за рішенням суб’єкта нормотворення, що його прийняв чи видав, або правонаступника такого суб’єкта. Нормативно-правовий акт може бути визнаний таким, що втратив чинність повністю або в окремій частині.
 		 -241- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину шосту статті 61 викласти в такій редакції:
"6. Нормативно-правовий акт може бути визнаний таким, що втратив чинність повністю або в окремій його частині, за рішенням суб’єкта нормотворення, що його прийняв чи видав, правонаступника такого суб’єкта або уповноваженої на це відповідно до Конституції чи законів України особи чи органу, якщо встановлено, що:
1) нормативно-правовий акт не відповідає стану суспільних відносин у певній сфері;
2) нормативно-правовий акт або окремі його положення не відповідають Конституції України;
3) нормативно-правовий акт або окремі його положення не відповідають міжнародним договорам України;
4) нормативно-правовий акт або окремі його положення не відповідають законам України;
5) нормативно-правовий акт або окремі його положення не відповідають нормативно-правовим актам, що мають вищу юридичну силу.
Нормативно-правовий акт може бути визнаний таким, що втратив чинність повністю або в окремій його частині також з інших підстав, якщо при цьому не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод людини і громадянина."
частину сьому вилучити.
 		Враховано   6. Нормативно-правовий акт може бути визнаний таким, що втратив чинність повністю або в окремій його частині за рішенням суб’єкта нормотворення, що його прийняв (видав), правонаступника такого суб’єкта або уповноваженої на це відповідно до Конституції чи законів України особи чи органу, якщо встановлено, що:
1) нормативно-правовий акт не відповідає стану суспільних відносин у певній сфері;
2) нормативно-правовий акт або окремі його положення не відповідають Конституції України;
3) нормативно-правовий акт або окремі його положення не відповідають міжнародним договорам України;
4) нормативно-правовий акт або окремі його положення не відповідають законам України;
5) нормативно-правовий акт або окремі його положення не відповідають нормативно-правовим актам, що мають вищу юридичну силу.
Нормативно-правовий акт може бути визнаний таким, що втратив чинність повністю або в окремій його частині також з інших підстав, якщо при цьому не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод людини і громадянина.
 
414. 7. Суб’єкт нормотворення, що прийняв чи видав нормативно-правовий акт, або правонаступник такого суб’єкта може прийняти рішення про визнання зазначеного акта таким, що втратив чинність повністю або в окремій частині, якщо таким суб’єктом встановлено, що:
 		       
415. 1) нормативно-правовий акт не відповідає стану суспільних відносин у певній сфері;
 		       
416. 2) нормативно-правовий акт або окремі його положення не відповідають Конституції України;
 		       
417. 3) нормативно-правовий акт або окремі його положення не відповідають міжнародним договорам України;
 		       
418. 4) нормативно-правовий акт або окремі його положення не відповідають законам України;
 		       
419. 5) нормативно-правовий акт або окремі його положення не відповідають нормативно-правовим актам, що мають вищу юридичну силу.
 		       
420. 8. У випадках, передбачених Конституцією України, нормативно-правові акти втрачають чинність повністю або в окремій частині відповідно до рішення Конституційного Суду України про їх неконституційність.
 		    7. У випадках, передбачених Конституцією України, нормативно-правові акти втрачають чинність повністю або в окремій частині відповідно до рішення Конституційного Суду України про їх неконституційність.
 
421. Нормативно-правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не підлягають застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
 		 -242- Мірошниченко Ю.Р.
 Абзац другий частини восьмої статті 61 після слів та знаків "визнані неконституційними" доповнити словами "втрачають чинність та";
 		Враховано   Нормативно-правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, втрачають чинність та не підлягають застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
 
422. Суб’єкт нормотворення, що прийняв (видав) нормативно-правовий акт, який втратив чинність відповідно до рішення Конституційного Суду України, або правонаступник такого суб’єкта не приймає додатково рішення про втрату чинності цим нормативно-правовим актом.
 		 -243- Толстенко В.Л.
 Питання, про які йдеться в абзацах другому та третьому частини восьмої статті 61 проекту, виходять за межі предмету правового регулювання даного проекту. Крім того, вони вичерпно вирішуються Конституцією України і Законом України «Про Конституційний Суд України». Отже, включення до тексту проекту відповідних приписів є зайвим.
 		Відхилено   Суб’єкт нормотворення, що прийняв (видав) нормативно-правовий акт, який втратив чинність відповідно до рішення Конституційного Суду України, або правонаступник такого суб’єкта не приймає додатково рішення про втрату чинності цим нормативно-правовим актом.
У разі визнання неконституційним нормативно-правового акта про внесення змін до іншого нормативно-правового акта або його окремої частини діє норма в редакції, що існувала до внесення зазначених змін, визнаних неконституційними.
У разі визнання неконституційною окремої частини нормативно-правового акта вона виключається з тексту акта.
 
    -244- Мірошниченко Ю.Р.
 Доповнити частину 8 статті 61 абзацами четвертим та п’ятим такого змісту:
"У разі визнання неконституційним нормативно-правового акта про внесення змін до іншого нормативно-правового акта або його окремої частини діє норма у редакції, що існувала до внесення змін до нормативно-правового акта.
У разі визнання неконституційною окремої частини нормативно-правового акта вона вилучається із тексту акта.".
 		Враховано    
423. 9. Нормативно-правовий акт (крім Конституції і законів України) або окремі його частини визнаються нечинними відповідно до рішення суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили.
 		 -245- Мірошниченко Ю.Р.
 У частині дев'ятій статті 61 слова "рішення суду" замінити словами та знаками "судового рішення, що набрало законної сили,", а слово "правовому" замінити словом "нормативно-правовому".
 		Враховано   8. Нормативно-правовий акт (крім Конституції і законів України) або окремі його частини визнаються нечинними відповідно до рішення суду, що набрало законної сили, про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
 
424. 10. У випадках, передбачених Конституцією і законами України, нормативно-правовий акт може бути скасований за рішенням Президента України, Кабінету Міністрів України, голови місцевої державної адміністрації вищого рівня, інших суб’єктів владних повноважень, яким надано право скасовувати нормативно-правові акти. Нормативно-правовий акт може бути скасований повністю або в окремій частині.
 		    9. У випадках, передбачених Конституцією і законами України, нормативно-правовий акт може бути скасований за рішенням Президента України, Кабінету Міністрів України, голови місцевої державної адміністрації вищого рівня, інших суб’єктів владних повноважень, яким надано право скасовувати нормативно-правові акти. Нормативно-правовий акт може бути скасований повністю або в окремій частині.
 
425. 11. У рішенні про скасування нормативно-правового акта зазначаються підстави для його скасування. Підставами для скасування нормативно-правового акта є:
 		 -246- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину одинадцяту статті 61 викласти в такій редакції:
"11. У рішенні про скасування нормативно-правового акта зазначаються підстави для його скасування.".
 		Враховано   10. У рішенні про скасування нормативно-правового акта зазначаються підстави для його скасування.
 
    -247- Толстенко В.Л.
 Положення ч. 11 ст. 61 суперечать ч. 8 ст. 118 Конституції України, відповідно до якої рішення голів місцевих державних адміністрацій можуть бути скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня виключно у випадку, якщо вони суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України
 		Враховано редакційно    
426. 1) невідповідність на момент прийняття (видання) нормативно-правового акта або його окремих положень Конституції України (за винятком нормативно-правових актів, стосовно яких питання конституційності вирішується Конституційним Судом України);
 		 -248- Одарченко Ю.В.
 Ч.11 ст.61 викласти у такій редакції:
«11. У рішенні про скасування нормативно-правового акта зазначаються підстави для його скасування. Підставами для скасування нормативно-правового акта є:
1) невідповідність нормативно-правового акта або його окремих положень Конституції України (за винятком нормативно-правових актів, стосовно яких питання конституційності вирішується Конституційним Судом України);
2) невідповідність нормативно-правового акта або його окремих положень міжнародним договорам України;
 		Враховано редакційно      
427. 2) невідповідність на момент прийняття (видання) нормативно-правового акта або його окремих положень міжнародним договорам України;
 		       
428. 3) невідповідність на момент прийняття (видання) нормативно-правового акта законам України;
 		       
429. 4) невідповідність на момент прийняття (видання) нормативно-правового акта або його окремих положень нормативно-правовим актам, що мають вищу юридичну силу;
 		       
430. 5) недоцільність або неефективність нормативно-правового акта у регулюванні певних суспільних відносин.
 		       
431. 12. У випадках, передбачених Конституцією і законами України, Президент України може указом зупинити дію нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Внаслідок зупинення дії нормативно-правового акта його дія припиняється тимчасово. Якщо Конституційний Суд України ухвалює рішення про неконституційність нормативно-правового акта, дія якого була зупинена Президентом України, такий нормативно-правовий акт втрачає чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України. Якщо Конституційний Суд України ухвалює рішення про конституційність нормативно-правового акта, дія якого була зупинена Президентом України, нормативно-правовий акт вважається таким, дія якого не була зупинена.
 		 -249- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину дванадцяту статті 61 викласти в такій редакції:
"12. У випадках, передбачених Конституцією України, Президент України може указом зупинити дію нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності. Внаслідок зупинення дії нормативно-правового акта його дія припиняється тимчасово. Якщо Конституційний Суд України ухвалює рішення про неконституційність нормативно-правового акта, дія якого була зупинена Президентом України, такий нормативно-правовий акт втрачає чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України. Якщо Конституційний Суд України ухвалює рішення про конституційність нормативно-правового акта, дія якого була зупинена Президентом України, дія цього нормативно-правового акта відновлюється з дня ухвалення рішення.".
 		Враховано   11. У випадках, передбачених Конституцією України, Президент України може указом зупинити дію нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності. Внаслідок зупинення дії нормативно-правового акта його дія припиняється тимчасово. Якщо Конституційний Суд України ухвалить рішення про неконституційність нормативно-правового акта, дія якого зупинена Президентом України, такий нормативно-правовий акт втрачає чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України. Якщо Конституційний Суд України ухвалює рішення про конституційність нормативно-правового акта, дія якого зупинена Президентом України, дія цього нормативно-правового акта відновлюється з дня ухвалення такого рішення.
 
    -250- Толстенко В.Л.
 Положення ч.12 ст. 61 суперечать п. 16 ч. 1 ст. 106 Конституції України, який встановлює повноваження глави держави щодо скасування (а не зупинення дії) відповідних актів.
Підстави для зупинення Президентом України дії НПА Верховної Ради АРК вичерпно визначаються ч. 2 ст. 137 Конституції України, що виключає передбачену у проекті можливість встановлення законом додаткових підстав для цього.
 		Враховано    
432. 13. У випадках, передбачених Конституцією і законами України, сільський, селищний, міський голова (голова районної у місті ради) може зупинити дію нормативно-правових актів відповідно сільської, селищної, міської ради або виконавчого комітету ради з одночасним зверненням до суду. Внаслідок зупинення дії нормативно-правового акта його дія припиняється тимчасово. Якщо за рішенням суду нормативно-правовий акт, дія якого була зупинена, визнано нечинним, такий нормативно-правовий акт втрачає чинність з дня набрання законної сили рішенням суду. Якщо суд приймає рішення про законність нормативно-правового акта, дія якого була зупинена, нормативно-правовий акт вважається таким, дія якого не була зупинена.
 		 -251- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину тринадцяту статті 61 виключити
 		Враховано   12. Дія нормативно-правого акта, зупинена адміністративним судом, відновлюється з набранням постановою адміністративного суду законної сили або з набранням чинності ухвали про скасування заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії нормативно-правового акта чи про заміну способу забезпечення адміністративного позову іншим.
 
    -252- Толстенко В.Л.
 Ч. 13 ст. 61 є помилковою. Ні Конституція, ні закони України не передбачають випадків зупинення сільським, селищним, міським головою дії НПА відповідної ради. Регламентоване у частині четвертій статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право сільського, селищного, міського голови зупиняти акти відповідної ради у п’ятиденний строк з моменту їх прийняття стосується прийнятих актів, які не набрали чинності. Наслідком зупинення НПА у вказаному випадку є внесення відповідного акту на повторний розгляд місцевої ради (якщо рада відхилить зауваження голови і підтвердить попереднє рішення двома третинами голосів, воно набирає чинності). Виходячи з цього, «дія» вказаних актів не може «припинятися тимчасово» внаслідок прийняття вищезазначеною посадовою особою відповідного рішення, а останнє не повинно супроводжуватись «одночасним зверненням до суду».
Згідно із ч. 7 цієї ж статті вищезазначеного Закону зупинення сільським, селищним, міським головою або головою районної у місті ради власним рішенням дії рішення виконавчого комітету відповідної ради також супроводжується не «одночасним зверненням до суду» (як пропонується у проекті), а внесенням цього питання на розгляд відповідної ради.
 		Враховано    
    -253- Одарченко Ю.В.
 Ч.13 ст.61 викласти у такій редакції:
«13. Якщо за рішенням суду нормативно-правовий акт, дія якого була зупинена, визнано не чинним, такий нормативно-правовий акт втрачає чинність з дня набрання законної сили рішенням суду. Якщо суд приймає рішення про законність нормативно-правового акта, дія якого була зупинена, нормативно-правовий акт вважається таким, дія якого не була зупинена».
 		Відхилено    
    -254- Мірошниченко Ю.Р.
 Статтю 61 після частини тринадцятої доповнити новою частиною такого змісту:
"12. Дія раніше зупиненого адміністративним судом нормативно-правого акта відновлюється з набранням чинності постановою адміністративного суду законної сили або з набранням чинності ухвали про скасування заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії нормативно-правового акта чи про заміну способу забезпечення адміністративного позову іншим.".
 		Враховано    
433. 14. Законами України можуть бути передбачені й інші випадки зупинення дії нормативно-правових актів.
 		 -255- Мірошниченко Ю.Р.
 Статтю 61 після частини чотирнадцятої доповнити новою частиною такого змісту:
"15. Суб’єкт нормотворення може тимчасово зупинити дію нормативно-правового акта або його окремих положень.
Нормативно-правовий акт або його окремі положення, що були зупинені суб’єктом нормотворення на визначений ним термін автоматично відновлюють свою дію після його закінчення.
У разі якщо відновлення дії нормативно-правового акта або його окремих положень пов’язане з виникненням певного юридичного факту (вчинення дій, настання подій тощо) їх дія відновлюється суб’єктом нормотворення шляхом прийняття відповідного акта."
 		Враховано   13. Законами України можуть бути передбачені також інші випадки зупинення дії нормативно-правових актів.
14. Суб’єкт нормотворення може тимчасово зупинити дію нормативно-правового акта або його окремих положень.
Дія нормативно-правового акта або його окремих положень, зупинених суб’єктом нормотворення на визначений ним термін, автоматично відновлюється після закінчення цього терміну.
У разі якщо відновлення дії нормативно-правового акта або його окремих положень пов’язане з виникненням певного юридичного факту (вчинення дій, настання подій тощо), їх дія відновлюється суб’єктом нормотворення шляхом прийняття відповідного акта.
 
434. 15. Спосіб дії нормативно-правового акта визначається самим нормативно-правовим актом.
 		 -256- Одарченко Ю.В.
 Ч.15 ст.61 виключити.
 		Враховано      
    -257- Толстенко В.Л.
 Зміст ч. 15 ст. 61 з’ясувати неможливо – у жодному чинному законі його «спосіб дії» не визначається.
 		Враховано    
435. Стаття 62. Дія нормативно-правового акта у просторі
 		 -258- Ляпіна К.М.
 Статтю 62 виключити.
 		Відхилено   Стаття 58. Дія нормативно-правового акта у просторі
 
436. 1. Дія нормативно-правового акта у просторі залежно від правового статусу суб’єкта нормотворення та його змісту поширюється на всю територію України, відповідну адміністративно-територіальну одиницю або на певну їх частину.
 		    1. Дія нормативно-правового акта у просторі залежно від правового статусу суб’єкта нормотворення та його змісту поширюється на всю територію України, відповідну адміністративно-територіальну одиницю або на певну їх частину.
 
437. Стаття 63. Коло осіб, на яких поширюється дія нормативно-правового акта
 		 -259- Ляпіна К.М.
 Статтю 63 виключити.
 		Відхилено   Стаття 59. Коло осіб, на яких поширюється дія нормативно-правового акта
 
438. 1. Дія нормативно-правового акта поширюється на громадян України, іноземців, осіб без громадянства, в тому числі біженців, юридичних осіб, інших суб’єктів правовідносин, осіб, що перебувають на території, на яку поширюється його дія і яких він стосується, крім випадків, передбачених цим нормативно-правовим актом.
 		    1. Дія нормативно-правового акта поширюється на громадян України, іноземців, осіб без громадянства, у тому числі біженців, юридичних осіб, інших суб’єктів правовідносин, осіб, які перебувають на території, на яку поширюється його дія і яких він стосується, крім випадків, передбачених цим нормативно-правовим актом.
 
439. Стаття 64. Зворотна дія нормативно-правового акта
 		 -260- Ляпіна К.М.
 Статтю 64 виключити.
 		Відхилено   Стаття 60. Зворотна дія нормативно-правового акта
 
440. 1. Нормативно-правовий акт чи окремі його норми не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом’якшують чи скасовують відповідальність особи або іншим чином поліпшують правовий статус фізичних та юридичних осіб.
 		    1. Нормативно-правовий акт чи окремі його норми не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом’якшують чи скасовують відповідальність особи або іншим чином поліпшують правовий статус фізичних та юридичних осіб.
 
441. Стаття 65. Порядок припинення дії нормативно-правових актів
 		 -261- Ляпіна К.М.
 Статтю 65 виключити.
 		Відхилено   Стаття 61. Порядок припинення дії нормативно-правових актів
 
442. 1. Нормативно-правовий акт за наявності визначених цим Законом та іншими законами підстав може бути визнаний нечинним самим суб’єктом нормотворення, що прийняв (видав) такий акт, його правонаступником або уповноваженими на це відповідно до Конституції чи законів України особами чи органами. Нормативно-правовий акт може бути визнаний нечинним тільки актом такої самої або вищої юридичної сили.
 		 -262- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину першу статті 65 виключити.
 		Враховано      
443. 2. Нормативно-правовий акт або окремі його положення втрачають чинність одночасно з набранням чинності актом, який припиняє чинність нормативно-правового акта (його окремих положень), якщо новоприйнятим актом не встановлено інше, але не раніше від дня набрання ним чинності.
 		 -263- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину другу статті 65 викласти в такій редакції:
"1. Нормативно-правовий акт або окремі його положення втрачають чинність одночасно з набранням чинності актом, який припиняє чинність нормативно-правового акта (його окремих положень), якщо новоприйнятим актом не встановлено інше, але не раніше дня набрання ним чинності.
Втрата чинності нормативно-правим актом або окремих його положень припиняє чинність нормативно-правових актів або окремих його положень, якими вносилися зміни до основного нормативно-правового акта чи його окремих частин без прийняття суб’єктом нормотворення додаткового нормативно-правового акта та без передбачення відповідних норм у нормативно-правовому акті, яким інший акт (його окремі положення) визнається таким, що втратив чинність.".
 		Враховано   1. Нормативно-правовий акт або окремі його положення втрачають чинність одночасно з набранням чинності актом, який припиняє чинність нормативно-правового акта (його окремих положень), якщо новоприйнятим актом не встановлено інше, але не раніше дня набрання ним чинності.
Втрата чинності нормативно-правим актом або окремих його положень припиняє чинність нормативно-правових актів або окремих їх положень, якими вносилися зміни до основного нормативно-правового акта чи його окремих частин, без прийняття суб’єктом нормотворення додаткового нормативно-правового акта та без передбачення відповідних норм у нормативно-правовому акті, яким інший акт (його окремі положення) визнається таким, що втратив чинність.
 
444. 3. У разі коли в нормативно-правовому акті чи окремих його положеннях визначено строк його дії, після закінчення такого строку акт втрачає чинність без прийняття додаткового акта.
 		 -264- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину третю статті 65 доповнити абзацом другим такого змісту:
"У разі закінчення строку дії зміни чи змін до норм нормативно-правового акта відновлюється дія попередньої редакції цих норм, без прийняття додаткового акта.".
 		Враховано   2. У разі якщо в нормативно-правовому акті чи окремих його положеннях визначено строк його дії, після закінчення такого строку акт втрачає чинність без прийняття додаткового акта.
У разі закінчення строку дії зміни чи змін до норм нормативно-правового акта відновлюється дія попередньої редакції цих норм без прийняття додаткового акта.
 
445. 4. Нормативно-правовий акт, що не набрав чинності, може бути скасований суб’єктом нормотворення, який його прийняв (видав). Нормативно-правовий акт, що набрав чинності, може бути скасований повністю або частково суб’єктом нормотворення, визначеним Конституцією і законами України, або в судовому порядку.
 		 -265- Мірошниченко Ю.Р.
 Друге речення частини четвертої статті 65 викласти в такій редакції: "Нормативно-правовий акт, що набрав чинності (крім законів), може бути скасований повністю або в окремій його частині суб’єктом нормотворення, визначеним Конституцією і законами України, або визнаний нечинним в судовому порядку."
 		Враховано   3. Нормативно-правовий акт, що не набрав чинності, може бути скасований суб’єктом нормотворення, який його прийняв (видав). Нормативно-правовий акт, що набрав чинності (крім законів), може бути скасований повністю або в окремій його частині суб’єктом нормотворення, визначеним Конституцією і законами України, або визнаний нечинним у судовому порядку.
 
446. 5. Нормативно-правовий акт, що набрав чинності, крім закону, може бути скасований повністю або частково.
 		 -266- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину п’яту статті 65 виключити.
 		Враховано      
447. 6. Припинення чинності або зміна нормативно-правового акта, ухваленого референдумом, або внесення до нього змін провадиться відповідним референдумом.
 		 -267- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину шосту статті 65 викласти в такій редакції:
"4. Припинення чинності нормативно-правового акта, ухваленого референдумом провадиться відповідним референдумом або іншим суб’єктом нормотворення, до компетенції якого Конституцією та законами України віднесено нормативно-правове регулювання відповідних питань, в порядку, передбаченому законами про всеукраїнський та місцевий референдуми.".
 		Враховано   4. Припинення чинності нормативно-правового акта, ухваленого референдумом, провадиться відповідним референдумом або іншим суб’єктом нормотворення, до компетенції якого Конституцією та законами України віднесено нормативно-правове регулювання відповідних питань, у порядку, визначеному законами про всеукраїнський та місцевий референдуми.
5. Втрата чинності нормативно-правовим актом (повністю або окремих його положень), на підставі чи на виконання якого суб’єктом нормотворення прийняті свої нормативно-правові акти, зобов‘язує такого суб’єкта невідкладно розглянути питання щодо необхідності розроблення та прийняття (видання) нових нормативно-правових актів.
 
    -268- Мірошниченко Ю.Р.
 Статтю 65 після частини шостої доповнити новою частиною такого змісту:
"Втрата чинності нормативно-правовим актом (повністю або окремих його положень), на підставі чи на виконання якого суб’єктом нормотворення були прийняті власні нормативно-правові акти, зобов‘язує такого суб’єкта невідкладно розглянути питання щодо необхідності розроблення та прийняття (видання) нових нормативно-правових актів.".
 		Враховано    
448. Стаття 66. Положення про зміну, скасування чи втрату чинності нормативно-правовим актом
 		 -269- Ляпіна К.М.
Мірошниченко Ю.Р.
 Статтю 66 виключити.
 		Враховано      
449. 1. Положення, що містяться в тексті нормативно-правового акта про зміну, скасування чи втрату чинності іншим нормативно-правовим актом, викладаються з дотриманням вимог цього Закону.
 		       
450. Стаття 67. Усунення прогалин у нормативно-правовому акті
 		 -270- Ляпіна К.М.
Мірошниченко Ю.Р.
 Статтю 67 виключити.
 		Враховано      
451. 1. У разі виявлення прогалин у нормативно-правовому акті суб’єкт нормотворення, який його прийняв (видав), зобов’язаний шляхом прийняття (видання) нового нормативно-правового акта однакової форми внести до нього відповідні зміни з чітким формулюванням норми, яка усуває прогалини.
 		       
452. Стаття 68. Застосування нормативно-правових актів до усунення прогалин
 		 -271- Ляпіна К.М.
 Статтю 68 виключити.
 		Відхилено   Стаття 62. Застосування нормативно-правових актів до усунення прогалин
 
453. 1. Органи правозастосування, їх посадові та службові особи мають право застосовувати аналогію закону чи аналогію права лише у випадках, прямо передбачених законом.
 		 -272- Мірошниченко Ю.Р.
 Статтю 68 викласти в такій редакції:
"Стаття 61. Застосування нормативно-правових актів до усунення прогалин
1. Органи правозастосування, їх посадові та службові особи мають право застосовувати аналогію закону чи аналогію права, якщо інше прямо не передбачено законом.
2. Застосування аналогії закону та аналогії права забороняється у випадку притягнення до відповідальності, обмеження прав та встановлення відповідальності.".
 		Враховано   1. Органи правозастосування, їх посадові та службові особи мають право застосовувати аналогію закону чи аналогію права, якщо інше прямо не передбачено законом.
2. Застосування аналогії закону та аналогії права забороняється у разі притягнення до відповідальності, обмеження прав та встановлення відповідальності.
 
454. Стаття 69. Усунення суперечностей у нормативно-правовому акті
 		 -273- Ляпіна К.М.
 Статтю 69 виключити.
 		Враховано      
455. 1. У разі виявлення суперечностей між положеннями нормативно-правового акта суб’єкт нормотворення, що його прийняв (видав), вносить відповідні зміни з метою усунення колізії.
 		 -274- Шпенов Д.Ю.
 Доповнити статтю 69 новою частиною другою такого змісту:
«2. Аналогія закону чи права може застосовуватись виключно до відносин матеріально-правового характеру».
 		Враховано редакційно      
456. Стаття 70. Усунення суперечностей між нормативно-правовими актами
 		 -275- Ляпіна К.М.
 Статтю 70 виключити.
 		Враховано      
457. 1. У разі виявлення суперечностей між нормативно-правовими актами або їх окремими положеннями до таких актів вносяться зміни для забезпечення кореспондування їх норм у частині регулювання тих самих суспільних відносин.
 		       
458. Стаття 71. Застосування нормативно-правових актів до усунення суперечностей
 		 -276- Ляпіна К.М.
 Статтю 71 виключити.
 		Враховано частково   Стаття 63. Застосування нормативно-правових актів до усунення суперечностей
 
459. 1. У разі виявлення суперечностей між нормативно-правовими актами або їх окремими положеннями, які мають різну юридичну силу, застосовується нормативно-правовий акт, що має вищу юридичну силу.
 		 -277- Мірошниченко Ю.Р.
 Статті 69, 70 та 71 замінити однією статтею такого змісту:
"Стаття 62. Застосування нормативно-правових актів до усунення суперечностей
1. У разі виявлення суперечностей (колізій) між нормативно-правовими актами або їх окремими положеннями, які мають різну юридичну силу, застосовується нормативно-правовий акт, що має вищу юридичну силу.
2. У разі виявлення суперечностей (колізії) між положеннями різних нормативно-правових актів, які мають однакову юридичну силу, застосовуються положення нормативно-правового акта, прийнятого пізніше.
3. Якщо нормативно-правові акти, які суперечать один одному, набрали чинності одночасно, застосовуються відповідні положення Конституції України, нормативно-правового акта вищої юридичної сили або спеціального нормативно-правового акта.".
 		Враховано   1. У разі виявлення суперечностей (колізій) між нормативно-правовими актами або їх окремими положеннями, які мають різну юридичну силу, застосовується нормативно-правовий акт, що має вищу юридичну силу.
 
460. 2. У разі виявлення суперечностей (колізії) між положеннями різних нормативно-правових актів, які мають однакову юридичну силу, застосовуються положення нормативно-правового акта, що набрав чинності пізніше, або положення того нормативно-правового акта, який встановлює спеціальні положення.
 		    2. У разі виявлення суперечностей (колізій) між положеннями нормативно-правових актів, які мають однакову юридичну силу, застосовуються положення нормативно-правового акта, прийнятого пізніше.
 
461. 3. Якщо нормативно-правові акти, які суперечать один одному, набрали чинності одночасно, застосовуються відповідні положення Конституції України, нормативно-правового акта вищої юридичної сили або спеціального нормативно-правового акта.
 		    3. Якщо нормативно-правові акти, які суперечать один одному, набрали чинності одночасно, застосовуються відповідні положення Конституції України, нормативно-правового акта вищої юридичної сили або спеціального нормативно-правового акта.
 
462. Стаття 72. Роз’яснення положень нормативно-правового акта
 		 -278- Ляпіна К.М.
 Статтю 72 виключити.
 		Відхилено   Стаття 64. Офіційне тлумачення та офіційне роз’яснення нормативно-правового акта
 
463. 1. З метою однакового застосування нормативно-правового акта чи його окремих норм здійснюється:
 		 -279- Мірошниченко Ю.Р.
 У статті 72:
назву статті викласти такій редакції: "Офіційне тлумачення та офіційне роз’яснення нормативно-правового акта";
пункт 3 частини першої вилучити;
частину шосту вилучити.
 		Враховано   1. З метою однакового застосування нормативно-правового акта чи його окремих положень здійснюється:
 
464. 1) офіційне тлумачення;
 		    1) офіційне тлумачення;
 
465. 2) офіційне роз’яснення;
 		    2) офіційне роз’яснення.
 
466. 3) роз’яснення.
 		       
467. 2. Офіційне тлумачення нормативно-правового акта чи його окремих норм здійснюється Конституційним Судом України у випадках і формі, визначених Конституцією України.
 		    2. Офіційне тлумачення нормативно-правового акта чи його окремих положень здійснюється Конституційним Судом України у випадках і формі, визначених Конституцією України.
 
468. 3. Офіційне роз’яснення нормативно-правового акта чи його окремих норм, крім норм Конституції України та законів України, здійснюється суб’єктом нормотворення щодо власних нормативно-правових актів, а в разі правонаступництва нормотворчих повноважень - відповідним суб’єктом нормотворення шляхом прийняття відповідного рішення.
 		    3. Офіційне роз’яснення нормативно-правового акта чи його окремих норм, крім норм Конституції України та законів України, здійснюється суб’єктом нормотворення щодо своїх нормативно-правових актів, а в разі правонаступництва нормотворчих повноважень - відповідним суб’єктом нормотворення шляхом прийняття відповідного рішення.
 
469. 4. Офіційне тлумачення та офіційне роз’яснення положень нормативно-правового акта є обов’язковими під час застосування нормативно-правового акта, щодо якого здійснено таке тлумачення чи роз’яснення.
 		    4. Офіційне тлумачення та офіційне роз’яснення положень нормативно-правового акта є обов’язковими під час застосування нормативно-правового акта, щодо якого здійснено таке тлумачення чи роз’яснення.
 
470. 5. Офіційне тлумачення та офіційне роз’яснення не можуть містити нових норм права.
 		    5. Офіційне тлумачення та офіційне роз’яснення не можуть містити нових норм права.
 
471. 6. Роз’яснення нормативно-правового акта чи його окремих норм може здійснюватися органами або особами, які не є суб’єктами нормотворення щодо цього нормативно-правового акта. Роз’яснення не є вирішальними для суб’єктів застосування відповідних нормативно-правових актів.
 		 -280- Одарченко Ю.В.
 Ст.72 доповнити частиною 7 такого змісту:
«7. Пленум Верховного суду України, пленуми Вищих спеціалізованих судів можуть видавати узагальнення судової практики, які є обов’язковими для врахування судами відповідної юрисдикції при здійсненні правосуддя».
 		Відхилено      
472. Розділ VІІ. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
 		    Розділ VІІІ. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
 
473. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
 		 -281- Ляпіна К.М.
 Пункт 1 розділу VІІ після слова «чинності» доповнити словами «через шість місяців».
 		Відхилено   1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
 
    -282- Мірошниченко Ю.Р.
 Пункт 1 розділу VІІ після слова "дня" доповнити словами та занками ", наступного за днем"
 		Враховано    
    -283- Ляпіна К.М.
 Доповнити розділ VІІ пунктом 2 такого змісту:
«2. Офіційне оприлюднення нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування, які не мають офіційних веб-сайтів, до їх створення здійснюється шляхом опублікування тексту акта у друкованих засобах масової інформації із одночасним вивішуванням біля входу до приміщень, де відбуваються засідання місцевих рад».
Пункт 2 у зв’язку із цим вважати пунктом 3.
 		Відхилено    
474. 2. Визнати такими, що втратили чинність:
 		 -284- Мірошниченко Ю.Р.
 Пункт 2 розділу VІІ виключити
 		Враховано      
475. 1) Закон України "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 2, ст. 6, № 9, ст. 61);
 		       
476. 2) Постанову Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 46, ст. 621).
 		 -285- Одарченко Ю.В.
 Підпункт 2 пункту 2 Розділу VІІ виключити.
 		Враховано шляхом доповнення законопроекту перехідними положеннями.  2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1) частину другу статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., №№ 35 - 37, ст. 446; 2010 р., № 26, ст. 272) доповнити реченням такого змісту: "Оскаржити нормативно-правовий акт органу місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом, може також орган, до компетенції якого належить проведення державної реєстрації такого акта";
2) у Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 24, ст. 170):
а) у статті 59:
у частині першій слово „нормативні» замінити словом "нормативно-правові";
частину п’яту виключити;
після частини дев’ятої доповнити новою частиною такого змісту:
"10. Нормативно-правові акти органів місцевого самоврядування набирають чинності через десять днів після дня їх офіційного оприлюднення, якщо цими актами не встановлено більш пізній строк набрання чинності".
У зв’язку з цим частини десяту – дванадцяту вважати відповідно частинами одинадцятою – тринадцятою;
б) доповнити статтею 59? такого змісту:
"Стаття 59?. Державна реєстрація нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування
1. Нормативно-правові акти органів місцевого самоврядування підлягають державній реєстрації.
2. Державну реєстрацію нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування здійснює Міністерство юстиції України за Правилами проведення державної реєстрації підзаконних нормативно-правових актів, встановленими Кабінетом Міністрів України.
3. Для проведення державної реєстрації нормативно-правового акта орган місцевого самоврядування протягом п’яти робочих днів після його прийняття подає Міністерству юстиції України оригінал та дві завірені ним копії нормативно-правового акта.
4. Державна реєстрація нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування проводиться протягом 15 робочих днів після надходження їх до Міністерства юстиції України.
5. Для проведення державної реєстрації Міністерство юстиції України перевіряє нормативно-правовий акт органу місцевого самоврядування на відповідність Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, асquіs соmmunаutаіrе з урахуванням практики Європейського суду з прав людини і включає його до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, про що повідомляє орган місцевого самоврядування, який його прийняв.
6. У разі виявлення невідповідності нормативно-правового акта Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, асquіs соmmunаutаіrе, або якщо нормативно-правовий акт видано з порушенням вимог законодавства або без урахування практики Європейського суду з прав людини, Міністерство юстиції України вмотивовано відмовляє органу місцевого самоврядування, який прийняв нормативно-правовий акт, у його державній реєстрації. У рішенні про відмову Міністерство юстиції України пропонує привести такий нормативно-правовий акт у відповідність із Конституцією та законодавством України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, асquіs соmmunаutаіrе з урахуванням практики Європейського суду з прав людини у десятиденний строк з дня отримання такого рішення суб’єктом нормотворення.
7. Якщо орган місцевого самоврядування у встановлений строк привів нормативно-правовий акт у відповідність із Конституцією та законодавством України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, асquіs соmmunаutаіrе з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, Міністерство юстиції України приймає рішення про державну реєстрацію такого акта.
У разі неприведення органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта у відповідність із Конституцією та законодавством України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, асquіs соmmunаutаіrе з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, та набрання чинності нормативно-правовим актом Міністерство юстиції України звертається до органу місцевого самоврядування з вимогою щодо скасування такого нормативно-правового акта або приведення його у відповідність із Конституцією та законодавством України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, асquіs соmmunаutаіrе з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Вимога Міністерства юстиції України підлягає обов’язковому розгляду органом місцевого самоврядування у десятиденний строк з дня її надходження. Про результати розгляду вимоги орган місцевого самоврядування в такий саме строк повідомляє Міністерство юстиції України.
У разі відхилення вимоги або ухилення від її розгляду Міністерство юстиції України зупиняє дію нормативно-правового акта органу місцевого самоврядування та одночасно звертається до суду щодо законності нормативно-правового акта та його відповідності актам вищої юридичної сили, про що невідкладно повідомляє орган місцевого самоврядування";
3) у Законі України "Про місцеві державні адміністрації" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 20-21, ст. 190):
частину п’яту статті 41 викласти в такій редакції:
"Нормативно-правові акти голів місцевих державних адміністрацій підлягають державній реєстрації у Міністерстві юстиції і набирають чинності з дня, наступного за днем їх офіційного опублікування, якщо цими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію";
частину шосту виключити;
4) у пункті 1 частини шостої статті 89 Закону України "Про Регламент Верховної Ради України" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 14-17, ст. 133; 2011 р., № 10, ст. 64) слова "містять положення нормативного характеру" виключити;
5) в абзаці першому частини першої статті 53 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 9, ст. 58) слова "набирають чинності з дня їх офіційного опублікування" замінити словами "набирають чинності з дня, наступного за днем їх офіційного опублікування";
6) у частині сьомій статті 15 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 38, ст. 385) слова "набирають чинності з дня офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня офіційного опублікування" замінити словами "з дня, наступного за днем їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні";
7) в абзаці першому частини шостої статті 52 Закону України "Про Раду міністрів Автономної Республіки Крим" (Офіційний вісник України, 2011 р., № 53, ст. 2090) слова "їх оприлюднення" замінити словами "наступного за днем їх офіційного оприлюднення".
 
    -286- Толстенко В.Л.
 Реалізація запропонованого пп. 2 п. 2 розділу VІІ («Прикінцеві положення») може призвести до утворення прогалин у правовому регулюванні деяких конкретних сфер суспільних відносин, а відтак негативно впливатиме на належне додержання прав, свобод і законних інтересів людини та громадянина.
 		Враховано шляхом доповнення проекту Закону перехідними положеннями.   
    -287- Мірошниченко Ю.Р.
 Розділ VІІ. Прикінцеві положення доповнити пунктом 3 такого змісту:
"3. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1) частину другу статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 35 - 37, ст. 446; 2010 р., № 26, ст. 272) доповнити реченням такого змісту:
"Оскаржити нормативно-правовий акт органу місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом, може також орган, до компетенції якого належить проведення державної реєстрації такого акта.";
2) у Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 24, ст. 170):
у статті 59:
1) у частині першій слово „нормативні» замінити словом "нормативно-правові";
2) частину п’яту виключити;
3) доповнити статтю після частини дев’ятої новою частиною такого змісту:
"10. Нормативно-правові акти органів місцевого самоврядування набирають чинності через 10 днів після дня їх офіційного оприлюднення, якщо ними не встановлено більш пізній строк набрання чинності.".
У зв’язку з цим частини десяту – дванадцяту вважати відповідно частинами одинадцятою – тринадцятою;
4) доповнити Закон статтею 59? такого змісту:
"Стаття 59?. Державна реєстрація нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування
1. Нормативно-правові акти органів місцевого самоврядування підлягають державній реєстрації.
2. Державну реєстрацію нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування здійснює Міністерство юстиції України за Правилами проведення державної реєстрації підзаконних нормативно-правових актів, встановленими Кабінетом Міністрів України.
3. Для проведення державної реєстрації нормативно-правового акта орган місцевого самоврядування протягом п’яти робочих днів після його прийняття подає Міністерству юстиції України оригінал та дві завірені ним копії нормативно-правового акта.
4. Державна реєстрація нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування проводиться протягом 15 робочих днів після надходження їх до Міністерства юстиції України.
5. Для проведення державної реєстрації Міністерство юстиції України перевіряє нормативно-правовий акт органу місцевого самоврядування на відповідність Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та асquіs соmmunаutаіrе, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, і включає його до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, про що повідомляє орган місцевого самоврядування, який його прийняв.
6. У разі виявлення невідповідності нормативно-правового акта Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, асquіs соmmunаutаіrе, видано з порушенням вимог законодавства або без урахування практики Європейського суду з прав людини Міністерство юстиції України вмотивовано відмовляє органу місцевого самоврядування, який прийняв нормативно-правовий акт, у його державній реєстрації. В рішенні про відмову Міністерство юстиції України пропонує привести такий нормативно-правовий акт у відповідність до Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, асquіs соmmunаutаіrе, практиці Європейського суду з прав людини в десятиденний строк з дня отримання цього рішення суб’єктом нормотворення.
7. Якщо орган місцевого самоврядування у встановлений строк привів нормативно-правовий акт у відповідність до Конституції та законодавства України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколів до неї, міжнародних договорів України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та асquіs соmmunаutаіrе, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, Міністерством юстиції України приймається рішення про державну реєстрацію такого акта.
У разі неприведення органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта у відповідність до Конституції та законодавства України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколів до неї, іншим міжнародним договорам України, асquіs соmmunаutаіrе, а також практиці Європейського суду з прав людини, та набрання чинності нормативно-правовим актом Міністерство юстиції України звертається до органу місцевого самоврядування з вимогою щодо скасування такого нормативно-правового акта або приведення його у відповідність до Конституції та законодавства України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколів до неї, іншим міжнародним договорам України, асquіs соmmunаutаіrе, а також практиці Європейського суду з прав людини.
Вимога Міністерства юстиції України підлягає обов’язковому розгляду органом місцевого самоврядування у десятиденний строк після її надходження. Про результати розгляду вимоги орган місцевого самоврядування в цей же строк повідомляє Міністерство юстиції України.
У разі відхилення вимоги або ухилення від її розгляду Міністерство юстиції України зупиняє дію нормативно-правового акта органу місцевого самоврядування та одночасно звертається до суду щодо законності нормативно-правового акта та його відповідності актам вищої юридичної сили, про що невідкладно повідомляє орган місцевого самоврядування
3) у Законі України "Про місцеві державні адміністрації" (Відомості Верховної Ради України, 1999, № 20-21, ст. 190):
частину п’яту статті 41 викласти в наступній редакції:
"Нормативно-правові акти голів місцевих державних адміністрацій підлягають державній реєстрації у Міністерстві юстиції і набирають чинності з дня, наступного за днем їх офіційного опублікування, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію.";
частину шосту виключити;
4) у пункті 1 частини шостої статті 89 Закону України "Про Регламент Верховної Ради України" (Відомості Верховної Ради України, 2010, № 14-15, ст. 133; № 16-17, ст. 133; 2011, № 10, ст. 64) слова та знаки ", які містять положення нормативного характеру" виключити;
5) в абзаці першому частини першої статті 53 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 9, ст. 58) слова "набирають чинності з дня їх офіційного опублікування" замінити словами "набирають чинності з дня, наступного за днем їх офіційного опублікування";
6) у частині сьомій статті 15 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" (Відомості Верховної Ради України, 2011, № 38, ст. 385) слова "набирають чинності з дня офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня офіційного опублікування" замінити словами "з дня, наступного за днем їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні".";
7) в абзаці першому частини шостої статті 52 Закону України "Про Раду міністрів Автономної Республіки Крим" (Офіційний вісник України, 2011, № 53, ст. 2090) слова "їх оприлюднення" замінити словами ", наступного за днем їх офіційного оприлюднення".
 		Враховано    
477. 3. Дія цього Закону поширюється на правовідносини, пов’язані з розробленням нормативно-правових актів, їх прийняттям (виданням), набранням ними чинності, обліком, що існували або виникли на момент набрання чинності цим Законом.
 		 -288- Ляпіна К.М.
 Пункт 3 виключити.
 		Відхилено   3. Дія цього Закону поширюється на правовідносини, пов’язані з розробленням нормативно-правових актів, їх прийняттям (виданням), набранням ними чинності, обліком, що існували або виникли на момент набрання чинності цим Законом.
 
478. 4. Кабінету Міністрів України у двомісячний строк після набрання чинності цим Законом:
 		 -289- Мірошниченко Ю.Р.
 У пункті 4 слово "двомісячний" замінити словом "шестимісячний".
 		Враховано   4. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:
 
479. 1) подати Верховній Раді України пропозиції щодо внесення змін до законів, що випливають із цього Закону;
 		    1) подати Верховній Раді України пропозиції щодо внесення змін до законів, які випливають із цього Закону;
 
480. 2) внести законопроекти з економічних питань, які регулюються указами Президента України, виданими відповідно до пункту 4 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України;
 		    2) внести законопроекти з економічних питань, які регулюються указами Президента України, виданими відповідно до пункту 4 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України;
 
481. 3) привести власні нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
 		    3) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
 
482. 4) забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність із цим Законом.

-290- Мірошниченко Ю.Р.
 Після розділу VІІ. Прикінцеві положення доповнити новим розділом Перехідні положення такого змісту:
"Розділ ІХ. ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк після набрання чинності цим Законом провести перегляд:
1) законів Української РСР та інших актів, ухвалених Верховною Радою Української РСР, що діють на території України відповідно до статті 3 Закону України "Про правонаступництво України";
2) нормативно-правових актів органів державної влади і державного управління Української РСР, які застосовуються міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, іншими державними органами, які стали правонаступниками органів, що видали ці акти;
3) актів законодавства колишнього Союзу РСР, що застосовуються на території України відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР";
4) декретів Кабінету Міністрів України, виданих відповідно до Закону України "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання";
5) указів Президента України, виданих відповідно до пункту 4 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України.
2. Постанови Верховної Ради України, що містять норми права, діють до прийняття відповідних законів або прийняття відповідних нормативно-правових актів визначених Конституцією або законами України компетентних органів державної влади.
3. Закони Української РСР та інші акти, прийняті Верховною Радою Української РСР, нормативно-правові акти органів державної влади і державного управління Української РСР діють на території України до прийняття відповідних нормативно-правових актів Верховною Радою України та центральними органами виконавчої влади і державними органами, що стали правонаступниками органів державної влади і державного управління Української РСР.
4. Акти законодавства колишнього Союзу РСР з питань, які не врегульовані на момент набрання чинності цим Законом законодавством України, можуть застосовуватися на території України до прийняття відповідних нормативно-правових актів України.
5. Декрети Кабінету Міністрів України, видані відповідно до Закону України "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання", діють на території України до прийняття відповідних законів.".
 		Враховано   4) забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність із цим Законом.
Розділ ІХ. ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом провести перегляд:
1) законів Української РСР та інших актів, ухвалених Верховною Радою Української РСР, що діють на території України відповідно до статті 3 Закону України "Про правонаступництво України";
2) нормативно-правових актів органів державної влади і державного управління Української РСР, що застосовуються міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, іншими державними органами, які стали правонаступниками органів, що видали ці акти;
3) актів законодавства колишнього Союзу РСР, що застосовуються на території України відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР";
4) декретів Кабінету Міністрів України, виданих відповідно до Закону України "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання";
5) указів Президента України, виданих відповідно до пункту 4 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України.
2. Постанови Верховної Ради України, що містять норми права, діють до прийняття відповідних законів або прийняття відповідних нормативно-правових актів визначеними Конституцією або законами України компетентними органами державної влади.
3. Закони Української РСР та інші акти, прийняті Верховною Радою Української РСР, нормативно-правові акти органів державної влади і державного управління Української РСР діють на території України до прийняття відповідних нормативно-правових актів Верховною Радою України, центральними органами виконавчої влади та державними органами, що стали правонаступниками органів державної влади і державного управління Української РСР.
4. Акти законодавства колишнього Союзу РСР з питань, що не врегульовані на момент набрання чинності цим Законом законодавством України, можуть застосовуватися на території України до прийняття відповідних нормативно-правових актів України.
5. Декрети Кабінету Міністрів України, видані відповідно до Закону України "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання", діють на території України до прийняття відповідних законів.