Кількість абзаців - 46 Таблиця поправок


Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень судового захисту іноземців та осіб без громадянств та урегулювання окремих питань, пов'язаних з протидією нелегальній міграції (Друге читання)

№ п.п. Редакція, прийнята в першому читанні Пропозиції Висновки Остаточна редакція
0. ПРОЕКТ
 		    ПРОЕКТ
 
1. Закон України
 		    Закон України
 
2. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень судового захисту іноземців та осіб без громадянств та урегулювання окремих питань, пов’язаних з протидією нелегальній міграції
 		 -1- Логвинський Г.В.
 У назві проекту слово «громадянств» замінити словом «громадянства».
 		Враховано   Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень судового захисту іноземців та осіб без громадянства і врегулювання окремих питань, пов’язаних з протидією нелегальній міграції
 
3. Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
 		    Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
 
4. І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
 		 -2- Логвинський Г.В.
 Абзац перший пункту 1 розділу І проекту викласти у такій редакції:
«1. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122):
 		Враховано   І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122):
1) статтю 185-3 після частини першої доповнити новою частиною такого змісту:
«Невиконання поручителем зобов’язань, покладених судом під час провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання та видворення іноземців та осіб без громадянства, –
тягне за собою накладення штрафу від ста п’ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
У зв’язку з цим частину другу вважати частиною третьою;
 
    -3- Логвинський Г.В.
 Статтю 185-3 доповнити новою частиною другою такого змісту::
«Ухилення іноземця або особи без громадянства, щодо якого адміністративним судом розглядається адміністративна справа про примусове видворення, від явки до адміністративного суду, який його розглядає, та несвоєчасне повідомлення або неповідомлення про місце знаходження під час такого розгляду, а так само невиконання поручителем зобов’язань щодо забезпечення явки іноземця або особи без громадянства до відповідного адміністративного суду, –
тягне за собою накладання штрафу від ста п’ятдесяти до трьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян.»
У зв’язку з цим, частину другу вважати частиною третьою.
 		Враховано редакційно    
    -4- Логвинський Г.В.
 У Кодексі України про адміністративні правопорушення статтю 185-3 доповнити новою частиною другою такого змісту:
«Невиконання поручителем зобов’язань, покладених судом під час провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання та видворення іноземців та осіб без громадянства, –
тягне за собою накладання штрафу від ста п’ятдесяти до трьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян.».
У зв’язку з цим, частину другу вважати частиною третьою;
 		Враховано    
5. 1. Статтю 259 Кодексу України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122) доповнити частиною такого змісту:
 		 -5- Логвинський Г.В.
 пункту 1 розділу І проекту викласти у такій редакції:
«2) статтю 259 доповнити частиною такого змісту:
«У разі порушення іноземцем або особою без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через територію України, якщо особу порушника неможливо встановити на місці вчинення порушення, уповноважені посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів та територіальних підрозділів можуть доставляти таких осіб у приміщення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів та територіальних підрозділів, до пунктів тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, для встановлення особи порушника і з’ясування обставин правопорушення.»;
 		Враховано   2) статтю 259 доповнити частиною одинадцятою такого змісту:
«У разі порушення іноземцем або особою без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через територію України, якщо особу порушника неможливо встановити на місці вчинення порушення, уповноважені посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів можуть доставляти таких осіб у приміщення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, до поліції, до пунктів тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, для встановлення особи порушника і з’ясування обставин правопорушення»;
 
6. “У разі порушення іноземцем або особою без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через територію України, якщо особу порушника не може бути встановлено на місці порушення, працівники центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів та територіальних підрозділів можуть доставляти таких осіб у приміщення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів та територіальних підрозділів, органів охорони державного кордону, до пунктів тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, для встановлення особи порушника і з’ясування обставин правопорушення.”.
 		 -6- Геращенко І.В.
Іонова М.М.
 Абзац другий підпункту першого пункту першого розділу Ізаконопроекту викласти в такій редакції: “У разі порушення іноземцем або особою без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через територію України, якщо особу порушника неможливо встановити на місці вчинення порушення, уповноважені посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу охорони державного кордону можуть доставляти таких осіб до пунктів тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, для встановлення особи і з’ясування обставин правопорушення.”.
Обґрунтування:
Пропозиція вноситься з метою техніко-юридичного корегування положень законопроекту та узгодження з положеннями чинного законодавства України зокрема статтею 30 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”.
 		Враховано частково   3) статтю 261 доповнити частиною третьою такого змісту:
«Органи (посадові особи), правомочні здійснювати адміністративне затримання, про кожний випадок адміністративного затримання осіб інформують у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, крім випадків, якщо особа захищає себе особисто чи запросила захисника».
2. У Кодексі адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., №№ 35–37, ст. 446):
1) пункт 6 частини першої статті 18 викласти в такій редакції:
«6) адміністративні справи щодо:
примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства;
примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України;
затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення іноземців та осіб без громадянства, які підлягають примусовому видворенню за межі України;
продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення іноземців та осіб без громадянства, які підлягають примусовому видворенню за межі України;
затримання іноземців та осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні»;
2) статтю 183-5 виключити;
 
    -7- Логвинський Г.В.
 В редакції статті 259 слова «органів охорони державного кордону» замінити словом «поліції».
 		Враховано    
    -8- Логвинський Г.В.
 В редакції статті 259
Доповнити двома новими частинами:
«Уповноважена службова особа, що здійснює доставлення іноземця або особи без громадянства, затриманого за порушення правил перебування в Україні і транзитного проїзду через територію України, зобов’язана негайно повідомити про це орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги та зазначити місце доставлення порушника. У разі неприбуття в установлений законодавством строк захисника, призначеного органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, уповноважена службова особа негайно повідомляє про це відповідний орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги.
Уповноважена службова особа, що здійснює доставлення іноземця або особи без громадянства, затриманого за порушення правил перебування в Україні і транзитного проїзду через територію України, зобов’язана негайно викликати до місця доставлення перекладача та надати затриманій особі можливість негайно повідомити про місце доставлення близьких родичів, членів сім’ї чи інших осіб за вибором цієї особи.»
 		Враховано редакційно у статті 261   
    -9- Логвинський Г.В.
 Доповнити пункт 1 розділу І проекту підпунктом 3 такого змісту:
«3) статтю 261 доповнити частиною такого змісту:
«Органи (посадові особи), правомочні здійснювати адміністративне затримання, про кожний випадок адміністративного затримання осіб інформують в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги крім випадків, якщо особа захищає себе особисто чи запросила захисника.».
 		Враховано    
    -10- Логвинський Г.В.
 Абзац перший пункту 2 розділу І проекту викласти у такій редакції:
«2. У Кодексі адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 35–37, ст. 446):»
 		Враховано    
    -11- Логвинський Г.В.
 Внести наступні зміни до статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України:
«1) пункт 6 частини першої статті 18 викласти в такій редакції:
«6) адміністративні справи щодо:
примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства;
примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України;
затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення іноземців та осіб без громадянства, які підлягають примусовому видворенню за межі України;
продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення іноземців та осіб без громадянства, які підлягають примусовому видворенню за межі України;
затримання іноземця та особи без громадянства до вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.»;
 		Враховано    
    -12- Геращенко І.В.
Іонова М.М.
 Пропонується частину другу статті 68 Кодексу адміністративного судочинства України доповнити новим абзацом такого змісту:
“У справах про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства суд забезпечує особі перекладача незалежно від наявності доказів про неспроможність оплатити такі послуги, крім випадку, коли така особа заявляє клопотання про забезпечення участі перекладача за рахунок власних коштів.”.
Обґрунтування: попри те, що у прийнятому Верховною Радою України в першому читанні за основу законопроекті відсутні зміни до статті 68 Кодексу адміністративного судочинства України, така законодавча пропозиція передбачає приписи щодо забезпечення права на належний судовий захист іноземців та осіб без громадянства.
 		Відхилено    
    -13- Логвинський Г.В.
 У Кодексі адміністративного судочинства України:
«3) статтю 183-5 виключити;»
 		Враховано    
7. 2. Кодекс адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 35-37, ст. 446) доповнити статтею 183-7 такого змісту:
 		 -14- Левченко Ю.В.
 Пункт 2 Розділу І Законопроекту викласти в такій редакції:
«2. Кодекс адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 35—37, ст. 446) доповнити статтею 183-7 такого змісту:
«Стаття 183-7. Особливості затримання іноземців та осіб без громадянства, які підлягають примусовому видворенню
1. При прийнятті рішення про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі території України судом приймається рішення про їх затримання строком на три місяці.
2. Позовні заяви про продовження строку затримання іноземців та осіб без громадянства, які підлягають примусовому видворенню, подаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальними органами та територіальними підрозділами, органами охорони державного кордону або Служби безпеки України не пізніше ніж за п’ять днів до закінчення строку затримання, встановленого рішенням суду.
3. Позовна заява про продовження строку затримання іноземців та осіб без громадянства у разі необхідності подається кожні три місяці.
Розгляд справ про продовження строку затримання іноземця або особи без громадянства проводиться без їх участі або в режимі відеоконференції. У разі коли іноземець або особа без громадянства подала відповідне клопотання, справа розглядається за участю таких іноземця або особи.
4. Строк затримання іноземців та осіб без громадянства не може перевищувати шести місяців. У разі наявності умов, за яких неможливо забезпечити примусове видворення у зазначені строки, строк затримання може бути продовжений, але не більш як на дванадцять місяців.
Умовами, за яких неможливо забезпечити примусове видворення, є:
не встановлення особи іноземця або особи без громадянства;
неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства, необхідних для встановлення особи, або ненадання такими країнами відповідних документів.
5. Адміністративні справи, передбачені цією статтею, розглядаються судом невідкладно.
6. Виклик осіб, які беруть участь у справі, чи повідомлення про постановлені судом ухвали здійснюються за допомогою кур’єра, телефону, факсу, електронної пошти чи інших технічних засобів зв’язку.
7. Судові рішення в адміністративних справах, передбачених частиною першою цієї статті, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі їх оскарження — з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
8. Судові рішення в адміністративних справах, передбачених частиною п’ятою цієї статті, підлягають негайному виконанню.
9. Судові рішення в адміністративних справах, передбачених цією статтею, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку в п’ятиденний строк з дня їх проголошення.».
Обґрунтування
Примусове видворення застосовується до іноземця або особи без громадянства, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров’я, захисту прав і законних інтересів громадян України. Таким чином, застосування до таких осіб іншого заходу забезпечення адміністративного позову ніж затримання (чи, взагалі, не застосування будь-якого заходу) створює ризики подальшого порушення законодавства України такими особами. Тому варто одразу, при прийнятті судом рішення про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства, застосовувати до них затримання в якості обов’язкового забезпечення адміністративного позову.
Також Законопроектом пропонується встановити, що умовами, за яких неможливо забезпечити примусове видворення, є:
відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури встановлення його особи;
неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства, необхідної для встановлення особи, або ненадання такими країнами відповідних документів.
За таких умов створюється ситуацію за якої іноземця чи особу без громадянства не можна буде примусово видворити, якщо він не співпрацював при встановлені його особи, навіть, якщо його особа вже встановлена.
Таким чином, пропонуємо встановити, що, незалежно від співпраці іноземця чи особи без громадянства під час процедури встановлення його особи, примусове видворення є неможливим, лише якщо не встановлено особу іноземця чи особи без громадянства або не одержано інформацію з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства, необхідну для встановлення особи, або ненадання такими країнами відповідних документів.
 		Враховано частково      
    -15- Фельдман О.Б.
 Так, у законопроекті пропонується доповнити КАСУ новою статтею 183-7 щодо особливостей провадження у справах про затримання іноземців та осіб без громадянства, які підлягають примусовому видворенню. При цьому у чинному КАСУ міститься стаття 183-5, норми якої регулюють особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу видворення іноземців та осіб без громадянства. І запропонована нова стаття 183-7 КАСУ «Особливості провадження у справах про затримання іноземців та осіб без громадянства, які підлягають примусовому видворенню» є вужчою за змістом існуючої статті, оскільки в самій статті йдеться про застосування до відповідних осіб не тільки затримання, але й таких заходів забезпечення адміністративного позову, як зобов’язання повідомляти відповідний орган/підрозділ про місце тимчасового перебування кожні 72 години та надання гарантій від громадян або організації;
Таким чином, вбачається за доцільне усунути протиріччя, що склалося.
 		Враховано    
8. “Стаття 183-7. Особливості провадження у справах про затримання іноземців та осіб без громадянства, які підлягають примусовому видворенню
 		 -16- Ленський О.О.
 У розділі І у частині другій абзац 2 викласти у такій редакції:
«Стаття 183-7. Особливості провадження «та заходи забезпечення адміністративного позову» у справах про затримання іноземців та осіб без громадянства, які підлягають примусовому видворенню».
Обґрунтування: пропозиція вноситься у зв’язку з тим, що назва нової статті 183-7 КАСУ «Особливості провадження у справах про затримання іноземців та осіб без громадянства, які підлягають примусовому видворенню» є вужчою за зміст цієї статті, оскільки в самій статті йдеться про застосування до відповідних осіб не тільки затримання, але й таких заходів забезпечення адміністративного позову, як зобов’язання повідомляти відповідний орган/підрозділ про місце тимчасового перебування кожні 72 години та надання гарантій від громадян або організації.
 		Відхилено   3) розділ ІІІ доповнити статтею 183-7 такого змісту:
«Стаття 183-7. Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання та видворення іноземців та осіб без громадянства
 
    -17- Геращенко І.В.
Іонова М.М.
 Підпункт перший пункту другого розділу Ізаконопроекту викласти в такій редакції:
“Стаття 183-7. Особливості виконання судових рішень у справах за адміністративними позовами з приводу видворення іноземців та осіб без громадянства
1. У разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, щодо яких судом прийнято рішення про примусове видворення, ухилятиметься від його виконання, за клопотанням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу охорони державного кордону або органу Служби безпеки України у судовому рішенні можуть бути передбачені такі особливості його виконання:
зобов’язання особи, щодо якої прийнято рішення про примусове видворення, повідомляти відповідний орган/підрозділ про місце тимчасового перебування кожні 72 години;
надання відповідному органу гарантійного листа підприємств, установ та організацій, представництв (філій) іноземних підприємств, установ, організацій, представництв міжнародних організацій, а також фізичних осіб (громадян України, іноземців та осіб без громадянства), які постійно проживають або тимчасово перебувають на території України у зв’язку з навчанням, стажуванням, роботою, або на інших законних підставах;
затримання особи, щодо якої прийнято рішення про примусове видворення, з метою забезпечення примусового видворення, та перебування її в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
2. Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, не може перевищувати шести місяців.
За наявності обставин, за яких неможливо забезпечити примусове видворення у зазначений в абзаці першому цієї частини строк, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, орган охорони державного кордону або орган Служби безпеки України може звернутися до суду першої інстанції, який прийняв рішення про примусове видворення, про продовження такого строку, але не більш як на шість місяців.
Обставинами, за яких неможливо забезпечити примусове видворення, є:
відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури встановлення його особи;
неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства, необхідних для встановлення особи, або ненадання такими країнами відповідних документів.
3. Суд розглядає питання про продовження строку перебування іноземців та осіб без громадянства в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, в п’ятиденний строк.
Суд розглядає питання про продовження строку перебування іноземців та осіб без громадянства в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, без їх участі або в режимі відеоконференції. У разі подання іноземцем або особою без громадянства відповідного клопотання, справа розглядається за участю таких іноземця або особи без громадянства.
4. Ухвалу суду за результатами розгляду питання про продовження строку перебування іноземців та осіб без громадянства в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, може бути оскаржено в загальному порядку.”.
Обґрунтування: системний аналіз положень статті 30 “Примусове видворення іноземців та осіб без громадянства” Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” та статті 183-5 Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, що затримання іноземців або осіб без громадянства та направлення їх до пунктів тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, здійснюється вже після розгляду справи по суті та прийняття адміністративним судом рішення про примусове видворення та набрання ним законної сили.
Водночас ухвала про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову може бути постановлена судом першої інстанції до вирішення справи по суті, а якщо розпочате апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції до вирішення справи в апеляційному порядку. Тобто, після прийняття адміністративним судом рішення про примусове видворення та набрання ним законної сили, вже не може йти мова про забезпечення адміністративного позову, а виключно про забезпечення виконання рішення.
З огляду на наведене, запропоновані законопроектом обмеження щодо іноземців та осіб без громадянства, щодо яких судом прийнято рішення про примусове видворення, пропонується визначити не в якості заходів забезпечення адміністративного позову, а в якості особливостей виконання судового рішення в адміністративній справі, які, відповідно до статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, можуть бути встановлені безпосередньо в судовому рішенні.
Крім того, до відповідних положень законопроекту внесено редакційні правки з метою їх техніко-юридичного доопрацювання та узгодження з положеннями чинного законодавства України.
 		Враховано частково    
    -18- Логвинський Г.В.
 У Кодексі адміністративного судочинства України;
«4) доповнити статтею 183-7 такого змісту:
«Стаття 183-7. Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання та видворення іноземців та осіб без громадянства
1. Позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну, а також позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України подаються до адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
2. У разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, щодо якого подано адміністративний позов про примусове видворення, не має документа, що дає право на виїзд з України, ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення або якщо існує ризик його втечі адміністративний суд, визначений частиною першою цієї статті, за клопотанням органу (підрозділу), яким подано такий позов, може прийняти одне з таких рішень:
взяти особу на поруки підприємства, установи й організації;
зобов’язати іноземця або особу без громадянства унести заставу;
затримати іноземця або особу без громадянства з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Не може бути застосовано взяття на поруки та застава до іноземців та осіб без громадянства, до яких раніше застосовувалися такі заходи, а також стосовно яких є достатні дані про їх причетність до готування та/або вчинення терористичної діяльності.
Такі заходи також застосовуються адміністративним судом, визначеним частиною першою цієї статті, за позовом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України до іноземців та осіб без громадянства, які до прийняття рішення за заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вчинили порушення законодавства України з прикордонних питань та про правовий статус іноземців, до завершення цієї процедури.
3. Судом при застосуванні застави та взяття на поруки письмово роз’яснюються іноземцю або особі без громадянства покладені на нього обов’язки:
прибувати до визначеної службової особи з установленою судом періодичністю;
не відлучатися з населеного пункту, в якому іноземець або особа без громадянства тимчасово перебуває, без дозволу визначеної службової особи;
невідкладно повідомляти визначену службову особу про зміну свого місця проживання.
4. Взяття на поруки полягає у наданні уповноваженими особами підприємств, установ чи організацій, які суд вважає такими, що заслуговують на особливу довіру (поручителями), письмового зобов’язання про те, що вони поручаються за виконання іноземцем або особою без громадянства покладених на нього обов’язків, відповідно до частини третьої цієї статті, і зобов’язуються за необхідності доставити його до суду чи органу (підрозділу), який подав позов.
5. Унесення застави полягає у внесенні іноземцем, особою без громадянства або іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем) коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності чи така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб’єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.
Розмір застави визначається судом з урахуванням майнового та сімейного стану іноземця або особи без громадянства у межах від п’ятдесяти до ста розмірів мінімальної заробітної плати та вноситься на рахунок упродовж п’яти робочих днів з дня прийняття судом рішення про унесення застави. До цього моменту за рішенням суду особа утримується у спеціально обладнаному для цих цілей приміщенні органу (підрозділу) охорони державного кордону чи органу Служби безпеки України, який її затримав, або в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, та звільняється з нього у день надання позивачу підтверджуючих документів про внесення застави.
У разі невнесення застави в установлений строк адміністративний суд за клопотанням відповідного органу (підрозділу) невідкладно ухвалює без участі іноземця або особи без громадянства рішення про його затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні. На час винесення такої ухвали особа продовжує утримуватись у спеціально обладнаному для цих цілей приміщенні органу (підрозділу) охорони державного кордону чи органу Служби безпеки України, який її затримав, або в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
6. У разі невиконання іноземцем або особою без громадянства обов’язків, покладених судом відповідно до частини третьої цієї статті, чи вчинення порушень законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців:
внесена застава за клопотанням відповідного органу (підрозділу) або за власною ініціативою суду звертається судом у дохід держави;
уповноважений орган (підрозділ) може звернутися до адміністративного суду з клопотанням про затримання цієї особи з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
За невиконання зобов’язань, покладених судом відповідно до частини четвертої цієї статті, поручитель несе передбачену законом відповідальність.
7. Строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, не може перевищувати шести місяців. У разі наявності умов, за яких неможливо забезпечити примусове видворення у зазначений строк, або прийняти рішення за заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на дванадцять місяців.
Про продовження строку затримання, не пізніше ніж за п’ять днів до його закінчення, органом (підрозділом), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні три місяці подається відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, які вживалися органом (підрозділом) для виконання рішення про примусове видворення або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Умовами, за яких неможливо забезпечити примусове видворення, є:
відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації;
неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства, чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
8. Адміністративні справи, передбачені частиною першою та другою цієї статті, розглядаються судом за обов’язкової участі сторін.
Розгляд справ про продовження строку затримання іноземця або особи без громадянства може проводитись у режимі відеоконференції, у тому числі з трансляцією з іншого приміщення, яке знаходиться поза межами приміщення суду. У разі коли іноземець або особа без громадянства подала відповідне клопотання, справа розглядається за його участю.
9. Адміністративні справи, передбачені цією статтею, розглядаються судом у день подання відповідного клопотання чи позовної заяви, крім справ щодо примусового видворення та оскарження рішень про примусове повернення іноземця або особи без громадянства в країну походження або третю країну, які суд розглядає у п’ятиденний строк з дня подання позовної заяви.
Копії судових рішень у визначених цією статтею адміністративних справах невідкладно видаються особам, які брали участь у справі.
10. Судові рішення в адміністративних справах, передбачених цією статтею, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку в п’ятиденний строк з дня їх проголошення. Оскарження рішення не зупиняє його негайного виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
11. Судові рішення в адміністративних справах, передбачених цією статтею, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі їх оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
12. Судові рішення (постанови, ухвали) першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та судові рішення апеляційної інстанції, прийняті за результатами розгляду апеляційної скарги, можуть бути оскаржені в касаційному порядку.
13. Позовні заяви та апеляційні скарги у справах, передбачених цією статтею, подаються до адміністративного суду без сплати судового збору";
 		Враховано    
9. 1. У разі наявності підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, щодо яких прийнято рішення про примусове видворення, ухилятимуться від його виконання, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальний орган або територіальний підрозділ, орган охорони державного кордону або Служба безпеки України подає клопотання про вжиття заходів для забезпечення адміністративного позову.
 		 -19- Сотник О.С.
 У статті 183-7 Кодексу адміністративного судочинства України необхідно внести такі зміни:
у абзаці першому частини першої перед словосполученням «прийнято рішення» слово «яких» замінити на слово «якого»;
 		Враховано частині другій  1. Позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну, а також позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України подаються до адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
 
    -20- Сотник О.С.
 у абзаці першому частини першої слова «ухилятимуться від його виконання» замінити словами «перешкоджатиме або уникатиме проведенню процедури видворення або якщо існує ризик його втечі»;
Обґрунтування:
Забезпечення приведення у відповідність даної статті положенням, викладеним у Директиві Європейського Парламенту та Ради від 16.12.2008 № 2008/115/ЄС «Про загальні стандарти та процедури держав-членів для повернення громадян третіх країн за їх незаконного перебування.
 		Враховано редакційно в частині другій   
    -21- Сотник О.С.
 у абзаці першому частини першої слово «клопотання» замінити на словосполучення «позовну заяву»;
 		Відхилено    
    -22- Сотник О.С.
 у абзаці першому частини першої у словосполученні «заходів для забезпечення адміністративного позову» замінити на словосполучення «заходів забезпечення виконання рішення»;
 		Відхилено    
    -23- Логвинський Г.В.
 Частину першу після слів «наявності» доповнити словом «обґрунтованих»
 		Враховано в частині другій   
10. Заходами для забезпечення адміністративного позову є:
 		 -24- Ленський О.О.
 У частині другій абзаци 4-7 виключити, а саме:
«Заходами для забезпечення адміністративного позову є:
зобов’язання повідомляти відповідний орган/підрозділ про місце тимчасового перебування кожні 72 години;
надання гарантій від громадян або організації;
затримання.».
Обґрунтування: пропозиція вноситься у зв’язку з тим, що не можна погодитися з пропозицією законопроекту щодо встановлення таких видів забезпечення позову у справах, передбачених новою статтею 183-7 КАСУ, як зобов’язання повідомляти відповідний орган/підрозділ про місце тимчасового перебування кожні 72 години, надання гарантій від громадян або організацій та затримання іноземців та осіб без громадянства. Вказана позиція обумовлена наступним.
1) Відповідно до частини першої статті 117 "Забезпечення адміністративного позову" КАСУ суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень. У порядку забезпечення адміністративного позову суд може:
-зупинити дію рішення суб’єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються;
-заборонити вчиняти певні дії (частини третя, четверта статті 117 КАСУ).
Таким чином, нормами вищезазначеної статті КАСУ визначено виключний перелік способів, якими може бути здійснено забезпечення адміністративного позову. Оскільки зобов’язання повідомляти відповідних орган/підрозділ про місце тимчасового перебування кожні 72 години, надання гарантій від громадян або організацій, затримання у зазначеному переліку відсутні, то забезпечення адміністративного позову в один з зазначених способів буде порушенням вимог статті 117 КАСУ та створить колізію його норм щодо регулювання питання забезпечення адміністративного позову, коли йдеться про іноземців або осіб без громадянства, які підлягають примусовому видворенню.
 		Враховано частково      
    -25- Сотник О.С.
 у абзаці другому частини першої у словосполученні «заходів для забезпечення адміністративного позову» замінити на словосполучення «заходів забезпечення виконання рішення»;
Обґрунтування:
Після прийняття адміністративним судом рішення про примусове видворення та набрання ним законної сили, вже не може йти мова про забезпечення адміністративного позову, а виключно про забезпечення виконання рішення.
 		Відхилено    
11. зобов’язання повідомляти відповідний орган/підрозділ про місце тимчасового перебування кожні 72 години;
 		 -26- Голубов Д.І.
 Абзаци четвертий - п’ятий пункту 2 розділу Ізаконопроекту виключити, а саме:
«зобов’язання повідомляти відповідний орган/підрозділ про місце тимчасового перебування кожні 72 години;
надання гарантій від громадян або організації; ».
Обґрунтування:
Пропозиція вноситься з метою уникнення колізій між вимогами статті 117 КАСУ та запропонованими нормами щодо регулювання питання забезпечення адміністративного позову, коли йдеться про іноземців або осіб без громадянства, які підлягають примусовому видворенню.
 		Враховано      
12. надання гарантій від громадян або організації;
 		 -27- Сотник О.С.
 у частині першій слова «надання гарантій від громадян або організації» замінити на слова «передача на поруки колективу підприємства, установи чи організації;» - виключити;
Обґрунтування:
У пропонованій Проектом редакції відповідної статті не зрозуміло про які саме гарантії від громадян або організації йде мова. Тому, з метою уніфікації термінології, яка використовується у різних процесуальних законах, доцільно серед способів забезпечення виконання рішення передбачити передачу на поруки колективу підприємства, установи чи організації.
 		Враховано редакційно в частині другій     
13. затримання.
 		 -28- Сотник О.С.
 абзац п’ятий частини першої після слова «затримання» додати слова «з метою розміщення іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, та підлягають примусовому видворенню»;
Обґрунтування:
Необхідно конкретизувати відповідне положення з метою розмежування поняття адміністративного затримання, передбаченого статтею 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та затримання як способу забезпечення виконання рішення про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
 		Враховано редакційно в частині другій     
    -29- Сотник О.С.
 частину першу доповнити абзацом шостим у редакції: «За результатами розгляду позовної заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд виносить постанову»;
Обґрунтування:
Необхідно визначити яким процесуальним документом оформлюється вішення суду за результатами розгляду справи.
 		Відхилено    
14. 2. Позовні заяви про продовження строку затримання іноземців та осіб без громадянства, які підлягають примусовому видворенню, подаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальними органами та територіальними підрозділами, органами охорони державного кордону або Служби безпеки України не пізніше ніж за п’ять днів до закінчення строку затримання, встановленого рішенням суду.
 		 -30- Сотник О.С.
 частину другу після слова «громадянства» перед словами «які підлягають примусовому видворенню» доповнити словами «з метою їх розміщення у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, та які незаконно перебувають на території України»;
 		Відхилено   2. У разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, щодо якого подано адміністративний позов про примусове видворення, не має документа, що дає право на виїзд з України, ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення або якщо існує ризик його втечі, адміністративний суд, визначений частиною першою цієї статті, за клопотанням органу (підрозділу), який подав такий позов, може прийняти одне з таких рішень:
1) взяти особу на поруки підприємства, установи чи організації;
2) зобов’язати іноземця або особу без громадянства внести заставу;
3) затримати іноземця або особу без громадянства з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Не можуть застосовуватися взяття на поруки та застава до іноземців та осіб без громадянства, до яких раніше застосовувалися такі заходи, а також стосовно яких є достатні дані про їх причетність до готування та/або вчинення терористичної діяльності.
Такі заходи також застосовуються адміністративним судом, визначеним частиною першою цієї статті, за позовом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України до іноземців та осіб без громадянства, які до прийняття рішення за заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вчинили порушення законодавства України з прикордонних питань та про правовий статус іноземців до завершення цієї процедури.
 
15. 3. Позовна заява про продовження строку затримання іноземців та осіб без громадянства у разі необхідності подається кожні три місяці.
 		 -31- Сотник О.С.
 абзац перший частини третьої після слів «особи без громадянства» та доповнити словами «з метою, визначеною у абзаці п’ятому частини першої цієї статті,»;
 		Відхилено   3. Суд під час застосування застави та взяття на поруки письмово роз’яснює іноземцю або особі без громадянства покладені на нього обов’язки:
1) прибувати до визначеної службової особи з установленою судом періодичністю;
2) не відлучатися з населеного пункту, в якому іноземець або особа без громадянства тимчасово перебуває, без дозволу визначеної службової особи;
3) невідкладно повідомляти визначену службову особу про зміну свого місця проживання.
 
    -32- Логвинський Г.В.
 Частину третю статті 183-7 доповнити новим реченням такого змісту: «В заяві зазначаються дії чи заходи, що вживались для виконання рішення про примусове видворення іноземця та особи без громадянства. Після прийняття рішення про примусове видворення іноземців або осіб без громадянства, щодо цих осіб можеть бути застосовані заходи забезпечення, передбачені Кодеусом адміністративного судочинства України.».
 		Враховано редакційно в частині сьомій   
16. Розгляд справ про продовження строку затримання іноземця або особи без громадянства проводиться без їх участі або в режимі відеоконференції. У разі коли іноземець або особа без громадянства подала відповідне клопотання, справа розглядається за участю таких іноземця або особи.
 		 -33- Сотник О.С.
 абзац другий частини третьої після слів «особи без громадянства» та доповнити словами «з метою, визначеною у абзаці п’ятому частини першої цієї статті,»;
 		Відхилено      
17. 4. Строк затримання іноземців та осіб без громадянства не може перевищувати шести місяців. У разі наявності умов, за яких неможливо забезпечити примусове видворення у зазначені строки, строк затримання може бути продовжений, але не більш як на дванадцять місяців.
 		 -34- Сотник О.С.
 перший абзац частини четвертої після слова «забезпечити» та перед словосполученням «примусове видворення» доповнити словами «виконання рішення про»;
 		Відхилено   4. Взяття на поруки полягає у наданні уповноваженими особами підприємств, установ чи організацій, які суд вважає такими, що заслуговують на особливу довіру (поручителями), письмового зобов’язання про те, що вони поручаються за виконання іноземцем або особою без громадянства покладених на нього обов’язків відповідно до частини третьої цієї статті і зобов’язуються за потреби доставити його до суду чи органу (підрозділу), який подав позов.
 
    -35- Сотник О.С.
 перший абзац частини четвертої після слова «громадянства» та переж словосполученням «не може перевищувати» доповнити словами «з метою їх розміщення у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, та які підлягають примусовому видворенню,»;
 		Відхилено    
    -36- Сотник О.С.
 перший абзац частини четвертої після слова «забезпечити» та перед словосполученням «примусове видворення» доповнити словами «виконання рішення про»;
 		Відхилено    
18. Умовами, за яких неможливо забезпечити примусове видворення, є:
 		 -37- Веселова Н.В.
 Абзац другий частини четвертої статті 183-7 Кодексу адміністративного судочинства України викласти у наступній редакції:
Умовами, за яких неможливо забезпечити примусове видворення, є:
внутрішня ситуація або екологічна катастрофа у країні громадянської належності іноземця або країні походження особи без громадянства загрожує життю і безпеці всього цивільного населення;
неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства, необхідних для встановлення особи, або ненадання такими країнами відповідних документів.
Обґрунтування:
Зі змісту цього абзацу випливає, що навіть за умови, що дії іноземця або особи без громадянства порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров’я, захисту прав і законних інтересів громадян України (частина перша статті 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"), неможливо буде забезпечити їх видворення, якщо відсутня співпраця з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури встановлення його особи. Це створить загрозу національній безпеці України та громадському порядку й передумови для порушення прав і законних інтересів громадян України.
 		Враховано частково в частині сьомій     
    -38- Голубов Д.І.
 Абзаци одинадцятий - тринадцятий пункту 2 розділу Ізаконопроекту виключити, а саме:
«Умовами, за яких неможливо забезпечити примусове видворення, є:
відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури встановлення його особи;
неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства, необхідних для встановлення особи, або ненадання такими країнами відповідних документів.».
Обґрунтування:
Пропозиція вноситься у зв’язку з тим, що прийняття запропонованих положень створить загрозу національній безпеці України та громадському порядку й передумови для порушення прав і законних інтересів громадян України.
Крім того, зазначені норми не відповідають реаліям сьогодення з огляду на високий ризик розповсюдження тероризму зі Східних країн, в результаті чого страждають громадяни європейських країн (прикладом є останні терористичні акти у Франції, де загинули та постраждали сотні людей від рук терористів), не кажучи вже про проблеми з мігрантами зі Сходу, яких за різними підрахунками уже більше 3-х мільйонів, тому Україна разом зі світовим співтовариством повинна вживати відповідних заходів для унеможливлення подібних загроз.
 		Відхилено    
    -39- Сотник О.С.
 другий абзац частини четвертої після слова «забезпечити» та перед словосполученням «примусове видворення» доповнити словами «виконання рішення про»;
 		Відхилено    
19. відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури встановлення його особи;
 		       
20. неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства, необхідних для встановлення особи, або ненадання такими країнами відповідних документів.
 		       
21. 5. Адміністративні справи, передбачені цією статтею, розглядаються судом невідкладно.
 		 -40- Веселова Н.В.
 Частину 5 статті 183-7 Кодексу адміністративного судочинства України викласти у наступній редакції:
Позовні заяви про продовження строку затримання іноземців та осіб без громадянства розглядаються невідкладно та відкривається адміністративне провадження у справі. Адміністративні справи, передбачені цією статтею, розглядаються судом у строк не більше 4 днів з дня відкриття провадження по справі.
Обґрунтування:
Потрібно врахувати, що суду може знадобиться час для виклику осіб, передбачених у частині 6.
 		Враховано редакційно в частині дев’ятій  5. Внесення застави полягає у внесенні іноземцем, особою без громадянства або іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем) коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності чи така, що фінансується з державного чи місцевих бюджетів, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб’єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.
Розмір застави визначається судом з урахуванням майнового та сімейного стану іноземця або особи без громадянства у межах від п’ятдесяти до ста розмірів мінімальної заробітної плати та вноситься на рахунок протягом п’яти робочих днів з дня прийняття судом рішення про внесення застави. До цього моменту за рішенням суду особа утримується у спеціально обладнаному для цих цілей приміщенні органу (підрозділу) охорони державного кордону чи органу Служби безпеки України, який її затримав, або в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, та звільняється з нього у день надання позивачу підтвердних документів про внесення застави.
У разі невнесення застави в установлений строк адміністративний суд за клопотанням відповідного органу (підрозділу) невідкладно ухвалює без участі іноземця або особи без громадянства рішення про його затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні. На час винесення такої ухвали особа продовжує утримуватися у спеціально обладнаному для цих цілей приміщенні органу (підрозділу) охорони державного кордону чи органу Служби безпеки України, який її затримав, або в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
 
    -41- Сотник О.С.
 доповнити частину п’яту реченням в редакції: «За результатами розгляду позовних заяв про продовження строку затримання іноземця або особи без громадянства з метою їх розміщення у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, та які підлягають примусовому видворенню, суд виносить постанову.»;
Обґрунтування:
Необхідно визначити яким процесуальним документом оформлюється вішення суду за результатами розгляду справи.
 		Відхилено    
22. 6. Виклик осіб, які беруть участь у справі, чи повідомлення про постановлені судом ухвали здійснюються за допомогою кур’єра, телефону, факсу, електронної пошти чи інших технічних засобів зв’язку.
 		 -42- Сотник О.С.
 частину шосту викласти у наступній редакції: «Виклик та повідомлення осіб, які беруть участь у справі, здійснюються в порядку, визначеному цим кодексом».
Обґрунтування:
Приведення положень Проекту у відповідність із чинними вимогами законодавства.
 		Відхилено   6. У разі невиконання іноземцем або особою без громадянства обов’язків, покладених судом відповідно до частини третьої цієї статті, чи вчинення порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців:
1) внесена застава за клопотанням відповідного органу (підрозділу) або за ініціативою суду звертається судом у дохід держави;
2) уповноважений орган (підрозділ) може звернутися до адміністративного суду з клопотанням про затримання цієї особи з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
За невиконання зобов’язань, покладених судом відповідно до частини четвертої цієї статті, поручитель несе передбачену законом відповідальність.
 
23. 7. Судові рішення в адміністративних справах, передбачених частиною першою цієї статті, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі їх оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
 		 -43- Веселова Н.В.
 Частину 7 статті 183-7 Кодексу адміністративного судочинства України викласти у наступній редакції:
Судові рішення в адміністративних справах, передбачених частиною п’ятою цієї статті, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі їх оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
 		Відхилено   7. Строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, не може перевищувати шести місяців. У разі наявності умов, за яких неможливо забезпечити примусове видворення особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на дванадцять місяців.
Про продовження строку затримання не пізніш як за п’ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні три місяці подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для виконання рішення про примусове видворення або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Умовами, за яких неможливо забезпечити примусове видворення особи, є:
відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації;
неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
 
    -44- Сотник О.С.
 частину сьому викласти в наступній редакції «Судові рішення в адміністративних справах, передбачені цієї статтею, набирають законної сили з моменту їх проголошення.»;
 		Відхилено    
24. 8. Судові рішення в адміністративних справах, передбачених частиною п’ятою цієї статті, підлягають негайному виконанню.
 		 -45- Ленський О.О.
 Абзац 18 поміняти місцями з абзацом 19 (астину восьму статті 183-7 вважати частиною дев’ятою, а чистину дев’яту - восьмою відповідно).
Обґрунтування: пропозиція вноситься у зв’язку з тим, що аналіз чинних норм Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (статей 14, 26, 30), Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року № 353/271/150 (зокрема, пунктів 1.7-1.8, 2.1-2.5) дозволяє дійти висновку, що затримання іноземців та осіб без громадянства завжди передує їх примусовому видворенню. Натомість, зі змісту статті 183-7 КАСУ можна зробити висновок, що спочатку приймається рішення про те, що іноземці та особи без громадянства підлягають примусовому видворенню, і лише після цього ці особи затримуються. У запропонованій проектом редакції статті 183-7 КАСУ порушена послідовність викладення норм. Так, в частині сьомій цієї статті йдеться про набрання законної сили судовими рішеннями, в частині восьмій - про їх виконання, а в частині дев’ятій мова про те, що судові рішення можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.
 		Відхилено   8. Адміністративні справи, передбачені частинами першою та другою цієї статті, розглядаються судом за обов’язкової участі сторін.
Розгляд справ про продовження строку затримання іноземця або особи без громадянства може проводитися у режимі відеоконференції, у тому числі з трансляцією з іншого приміщення, що знаходиться поза межами приміщення суду. У разі якщо іноземець або особа без громадянства подав відповідне клопотання, справа розглядається за його участю.
 
    -46- Сотник О.С.
 в частині восьмій словосполучення «передбачених частиною п’ятою цієї статті» замінити на словосполучення «передбачені цією статтею»;
 		Відхилено    
25. 9. Судові рішення в адміністративних справах, передбачених цією статтею, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку в п’ятиденний строк з дня їх проголошення.”.
 		 -47- Логвинський Г.В.
 Внести такі зміни до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України:
«пункт 5 частини другої статті 256 викласти в такій редакції:
«5) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України, про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення іноземця або особи без громадянства та про продовження строку такого затримання, про затримання до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.».
 		Враховано   9. Адміністративні справи, передбачені цією статтею, розглядаються судом у день подання відповідного клопотання чи позовної заяви, крім справ щодо примусового видворення та оскарження рішень про примусове повернення іноземця або особи без громадянства в країну походження або третю країну, які суд розглядає у п’ятиденний строк з дня подання позовної заяви.
Копії судових рішень у визначених цією статтею адміністративних справах невідкладно видаються особам, які брали участь у справі.
10. Судові рішення в адміністративних справах, передбачених цією статтею, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку в п’ятиденний строк з дня їх проголошення. Оскарження рішення не зупиняє його негайного виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
11. Судові рішення в адміністративних справах, передбачених цією статтею, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі їх оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
12. Судові рішення (постанови, ухвали) першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та судові рішення апеляційної інстанції, прийняті за результатами розгляду апеляційної скарги, можуть бути оскаржені в касаційному порядку.
13. За подання до адміністративного суду позовних заяв та апеляційних скарг у справах, передбачених цією статтею, судовий збір не сплачується";
4) пункт 5 частини другої статті 256 викласти в такій редакції:
«5) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України, про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення іноземця або особи без громадянства та про продовження строку такого затримання, про затримання до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні».
 
26. 3. Пункт 8 частини першої статті 14 Закону України “Про безоплатну правову допомогу” (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 51, ст. 577; 2013 р., № 21, ст. 208, № 41, ст. 549; 2015 р., № 2-3, ст. 12) викласти в такій редакції:
 		 -48- Левченко Ю.В.
 Пункт 3 Розділу І Законопроекту виключити.
Обґрунтування
Пункт 3 Розідлу І Законопроекту розширює коло осіб-іноземців, які матимуть право на безоплатну вторинну правову допомогу. За умов складної економічної ситуації в Україні та недофінансування багатьох базових потреб громадян України, неприпустимим є збільшення витрат на іноземців та осіб без громадянства за рахунок надання їм безоплатної правової допомоги.
 		Відхилено   3. Пункт 8 частини першої статті 14 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 51, ст. 577; 2013 р., № 41, ст. 549) викласти в такій редакції:
 
    -49- Логвинський Г.В.
 Пункт 8 викласти в такій редакції:
«8) особи, на яких поширюється дія Закону України “Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту,” — на всі види правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 цього Закону, з моменту подання особою заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до моменту прийняття рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також у випадках:
- оскарження рішення щодо надання статусу біженця;
- затримання з метою ідентифікації;
- застосування заходів для забезпечення адміністративного позову про примусове видворення;
- оскарження рішення про затримання з метою ідентифікації і застосування заходів для забезпечення адміністративного позову про примусове видворення;
- оскарження рішення про примусове видворення;»
 		Враховано частково    
27. “8) особи, на яких поширюється дія Закону України “Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, ” - на всі види правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 цього Закону, до моменту прийняття рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та в разі, коли особа оскаржує рішення щодо надання статусу біженця, а також у разі затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з моменту подання особою заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у разі оскарження рішення про її затримання або примусове видворення; ”.
 		 -50- Логвинський Г.В.
 Пункт 8 частини першої статті 14 Закону України “Про безоплатну правову допомогу” викласти в такій редакції:
«8) особи, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту,” – на всі види правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 цього Закону, з моменту подання особою заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до прийняття остаточного рішення за заявою, а також іноземці та особи без громадянства, затримані з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, з моменту затримання;».
 		Враховано   «8) особи, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту,” – на всі види правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 цього Закону, з моменту подання особою заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, до прийняття остаточного рішення за заявою, а також іноземці та особи без громадянства, затримані з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, з моменту затримання».
 
28. 4. У Законі України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 19-20, ст. 179; 2013 р., № 48, ст. 682, № 51, ст. 716; 2014 р., № 34, ст. 1168; 2015 р., № 22, ст. 146):
 		    4. У Законі України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 19–20, ст. 179; 2013 р., № 48, ст. 682, № 51, ст. 716; 2014 р., № 34, ст. 168):
 
29. 1) частину першу статті 1 доповнити пунктом 27 такого змісту:
 		    1) частину першу статті 1 доповнити пунктом 27 такого змісту:
 
30. “27) пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, - це державна установа, що призначена для тимчасового утримання іноземців та осіб без громадянства:
 		 -51- Геращенко І.В.
Іонова М.М.
 Підпункт перший пункту четвертого розділу Ізаконопроекту викласти в такій редакції:
“27) пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, - це державна установа, що призначена для тимчасового утримання іноземців та осіб без громадянства у разі, коли:
судом прийнято рішення про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення іноземців та осіб без громадянства, які підлягають примусовому видворенню з України;
судом прийнято рішення про затримання з метою ідентифікації та забезпечення передачі іноземців та осіб без громадянства відповідно до міжнародних договорів про реадмісію;
судом прийнято рішення про примусове видворення;
іноземці та особи без громадянства, які порушили правила перебування і транзитного проїзду через України, затримані уповноваженими посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу охорони державного кордону до трьох діб з повідомленням про це письмово прокурора протягом двадцяти чотирьох годин з моменту затримання для встановлення особи і з’ясування обставин правопорушення.”.
Обґрунтування: пропозиція вноситься з метою техніко-юридичного корегування положень законопроекту та узгодження з положеннями чинного законодавства України.
 		Враховано редакційно   «27) пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, – державна установа, призначена для тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства:
 
    -52- Логвинський Г.В.
 частину першу статті 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" доповнити пунктом 27 такого змісту:
«27) пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, – це державна установа, що призначена для тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства:
стосовно яких судом прийнято рішення про примусове видворення;
стосовно яких судом прийнято рішення про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, у тому числі прийнятих відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
затриманих центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальними органами та підрозділами на строки та в порядку, передбаченими законодавством України;
затриманих за рішенням суду до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.»;
 		Враховано    
31. стосовно яких судом прийнято рішення про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення;
 		    стосовно яких судом прийнято рішення про примусове видворення;
 
32. стосовно яких судом прийнято рішення про затримання з метою передачі з України відповідно до міжнародних договорів про реадмісію;
 		    стосовно яких судом прийнято рішення про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, у тому числі прийнятих відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
 
33. стосовно яких судом прийнято рішення про примусове видворення;
 		    затриманих центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальними органами та підрозділами на строки та в порядку, передбачені законодавством України;
 
34. затриманих працівниками центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і територіальних підрозділів до 72 годин відповідно до частини другої статті 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення для встановлення особи порушника і з’ясування обставин правопорушення.”;
 		    затриманих за рішенням суду до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні»;
 
35. 2) частину сімнадцяту статті 4 викласти в такій редакції:
 		 -53- Левченко Ю.В.
 Підпункт 2 пункту 4 Розділу І Законопроекту виключити.
Обґрунтування
Запропоновані у підпункті 2 пункту 4 Розділу І Законопроекту положення фактично встановлюють механізм легалізації іноземців та осіб без громадянства на території України. Вказаний підхід є неприпустим, адже за відсутності належного фінансування чи інших обставин іноземці та особи без громадянства, які порушили законодавство України при перебуванні на її території отримають можливість законно залишатись в Україні.
 		Відхилено   2) частину сімнадцяту статті 4 викласти в такій редакції:
 
36. “17. Іноземці та особи без громадянства, яких звільнено з пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, на підставі рішення суду про скасування рішення щодо їх затримання або примусового видворення за межі України, або яких до завершення граничного строку перебування у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, не було примусово видворено з України з причин відсутності проїзного документа, транспортного сполучення з країною їх походження або з інших причин, що не залежать від таких осіб, визнаються такими, які на законних підставах тимчасово перебувають на території України, на період дії обставин, що унеможливлюють їх примусове видворення з України.”;
 		 -54- Геращенко І.В.
Іонова М.М.
 В абзаці другому підпункту другого пункту четвертого розділу Ізаконопроекту слово “строку” замінити словом “терміну”, слово “інших” виключити.
Обґрунтування: пропозиція вноситься з метою техніко-юридичного корегування положень законопроекту та узгодження з положеннями чинного законодавства України.
 		Відхилено   «17. Особи, звільнені з пунктів тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, на підставі рішення суду про скасування рішення про їх затримання або примусове видворення за межі України, або яких до завершення граничного строку перебування у таких пунктах не було примусово видворено за межі України з причин відсутності проїзного документа, транспортного сполучення з країною їхнього походження або з інших причин, незалежних від таких осіб, визнаються такими, які на законних підставах тимчасово перебувають в Україні на період дії обставин, що унеможливлюють їх примусове видворення за межі України»;
 
    -55- Логвинський Г.В.
 частину сімнадцяту статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" викласти в такій редакції:
«17. Особи, звільнені з пунктів тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, на підставі рішення суду про скасування рішення щодо їх затримання або примусового видворення за межі України, або яких до завершення граничного строку перебування у таких пунктах не було примусово видворено за межі України з причин відсутності проїзного документа, транспортного сполучення з країною їх походження або з інших причин, що не залежать від таких осіб, визнаються такими, які на законних підставах тимчасово перебувають в Україні, на період дії обставин, що унеможливлюють їх примусове видворення за межі України.»;
 		Враховано    
37. 3) частину п’ятнадцяту статті 5 викласти в такій редакції:
 		 -56- Логвинський Г.В.
 у частині п’ятнадцятій статті 5 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" слово "дванадцятимісячного" виключити.
 		Враховано   3) у частині п’ятнадцятій статті 5 слово "дванадцятимісячного" виключити;
 
38. “15. Підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадках, передбачених частиною сімнадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства, подана після завершення граничного строку тримання у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, або після звільнення з пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, на підставі рішення суду про скасування рішення щодо їх затримання або примусового видворення з України, а також висновок центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, про неможливість примусового видворення з України іноземця або особи без громадянства з причин відсутності проїзного документа, транспортного сполучення з країною походження іноземця або особи без громадянства або з причин, що не залежать від таких осіб, після завершення дванадцятимісячного строку тримання в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, або якщо технічну неможливість здійснити примусове видворення іноземця було з’ясовано раніше.”;
 		 -57- Геращенко І.В.
Іонова М.М.
 В абзаці другому підпункту третього пункту четвертого розділу Ізаконопроекту слово “строку” замінити словом “терміну”, слово “тримання” замінити словом “утримання”.
Обґрунтування: пропозиція вноситься з метою техніко-юридичного корегування положень законопроекту та узгодження з положеннями чинного законодавства України.
 		Відхилено   4) у статті 30:
частину першу доповнити абзацами другим і третім такого змісту:
«Позов про примусове видворення не подається стосовно іноземців та осіб без громадянства, підстави для примусового видворення яких виявлені в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон під час їх виїзду з України.
Іноземцям та особам без громадянства, зазначеним у цій статті, забороняється подальший в’їзд в Україну строком на п’ять років. Строк заборони щодо подальшого в’їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення та додається до строку заборони в’їзду в Україну, який особа мала до цього»;
 
    -58- Сотник О.С.
 у частині п’ятнадцятій статті 5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» слово «дванадцятимісячного» замінити на слово «вісімнадцятимісячного»;
 		Відхилено    
    -59- Логвинський Г.В.
 Частину першу статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» доповнити новим реченням такого змісту: «У разі затримання іноземців або особи без громадянства за скоєння адміністративного правопорушення або скоєння більш тяжкого злочину до них застосовуються заходи впливу відповідно до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення або Кримінального процесуального кодексу України.»
 		Відхилено    
    -60- Логвинський Г.В.
 частину першу статті 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" доповнити абзацами такого змісту:
«Позов про примусове видворення не подається стосовно іноземців та осіб без громадянства, підстави для примусового видворення яких виявлені в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон під час їх виїзду з України.
Іноземцям та особам без громадянства, зазначеним у цій статті, забороняється подальший в’їзду в Україну строком на п’ять років. Строк заборони щодо подальшого в’їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення та додається до строку заборони в’їзду в Україну, яку особа мала до цього.»;
 		Враховано    
    -61- Логвинський Г.В.
 Частину третю ст..30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» доповнити новим реченням: «У випадку звернення мігрантів, поміщених до пунктів тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, із заявою про надання їм статусу біженця або додаткового захисту в Україні, вони продовжують утримуватись в зазначеному пункті до вирішення питання по суті зверення.
 		Враховано редакційно в частині четвертій   
    -62- Сотник О.С.
 у частині третій статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» слова «відповідного рішення з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора» замінити словами «постанови суду про затримання»;
Обґрунтування:
Проектом передбачено, що рішення про затримання з метою розміщення іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, та підлягають примусовому видворенню, приймаються судом. Відтак, необхідно привести положення інших нормативних актів у відповідність до зазначених положень.
 		Відхилено    
39. 4) частину четверту статті 30 викласти в такій редакції:
 		    частину четверту викласти в такій редакції:
 
40. “4. Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню з України, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.”.
 		 -63- Гуляєв В.О.
 В частині 4 статті 30 слова «вісімнадцять місяців.» замінити словами «дванадцять місяців.»
(граничний термін тримання осіб у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, в ч. 15 ст. 5 йдеться про дванадцятимісячний термін, а в ч. 4 ст. 30 - про вісімнадицятимісячний.)
 		Відхилено   «4. Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
У разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою».
 
    -64- Геращенко І.В.
Іонова М.М.
 Абзац другий підпункту четвертого пункту четвертого розділу Ізаконопроекту викласти в такій редакції:
“4. Іноземці та особи без громадянства, які порушили правила перебування і транзитного проїзду через України, затримані в установленому порядку та які підлягають примусовому видворенню з України, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення з України, але не більш як на дванадцять місяців.”.
Обґрунтування: пропозиція вноситься з метою техніко-юридичного корегування положень законопроекту та узгодження з положеннями чинного законодавства України. Пропозиція зменшити з 18 до 12 місяців строк перебування іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, обґрунтована тим, що є сумнівною правомірність півторарічного перебування в цих пунктах незасуджених порушників міграційного законодавства в спеціально призначених державних установах, до того ж за рахунок платників податків України.
 		Відхилено    
    -65- Логвинський Г.В.
 частину четверту статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» викласти в такій редакції:
«4. Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
У разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою.».
 		Враховано    
    -66- Сотник О.С.
 частину четверту статті 30 після слів «видворенню з України» та перед словами «розміщуються в пунктах тимчасового перебування» доповнити словами «щодо яких прийнято постанову суду про затримання».
 		Відхилено    
41. ІІ. Прикінцеві положення
 		    ІІ. Прикінцеві положення
 
42. 1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
 		    1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
 
43. 2. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:
 		    2. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:
 
44. привести власні нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
 		    привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
 
45. забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

   забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність
із цим Законом.