Кількість абзаців - 51 Таблиця поправок


Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді (Друге читання)

№ п.п. Редакція, прийнята в першому читанні Пропозиції Висновки Остаточна редакція
0. Закон України
 		    Закон України
 
1. Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської Комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації
 		    Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської Комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації
 
2. Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
 		    Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
 
3. І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
 		    І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
 
4. 1. У Кримінальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25 - 26, ст. 131):
 		    1. У Кримінальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25 - 26, ст. 131):
 
5. 1) текст статті 96-1 викласти в такій редакції:
 		 -1- Власенко С.В.
 у пп. 1 ч. 1 Р. І текст статті 961 викласти в такій редакції:
«1. Спеціальна конфіскація – примусове безоплатне вилучення за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей, в тому числі коштів, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, іншого майна особи, щодо якої призначено покарання у вигляді позбавлення волі не менше чотирьох років за вчинення злочину, передбаченого статтями 146–1501, 152–156, 190–192, 198, 201, 209–2121, 222, 233, 255–260, 301–320, 354, 361–3652, 368–3693 цього Кодексу або злочину, вчиненого злочинною організацією, посадовими особами органів державної влади та місцевого самоврядування (з використанням службовою особою влади чи службового становища) з отриманням економічної вигоди, третіх осіб, у випадках визначених цим Кодексом»;
 		Враховано   1) текст статті 96-1 викласти в такій редакції:
 
    -2- Сотник О.С.
 Підпункт 1 пункту 1 Розділу І проекту закону, яким пропонується внести зміни до ч.1 ст.961 Кримінального кодексу України, пропоную викласти в такій редакції:
«Стаття 961. Спеціальна конфіскація
1. Спеціальна конфіскація – примусове безоплатне вилучення за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей, у тому числі коштів, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, іншого майна, включаючи майно третіх осіб, у випадках, визначених цим Кодексом, за вчинення злочину, передбаченого статтями 146–1501, 152–156, 1591, 190–192, 198, 201, 204, 209–2121, 222, 233, 255–260, 300–320, 354, 361–3652, 368–3693 цього Кодексу.»
Обґрунтування: метою запровадження визначеного переліку злочинів щодо якого можлива спеціальна конфіскація майна є засобом імплементації Директиви ЄС від 03 квітня 2014 року 2014/42/ЕU про арешт та конфіскацію предметів злочинної діяльності та доходів від неї в ЄС. Згідно з вказаної Директиви ЄС, конфіскація активів застосовується до визначеного переліку злочинів, які визначені у статті 3 Директиви, зокрема: корупція, відмивання коштів, тероризм, торгівля людьми, незаконний обіг наркотиків, експлуатація дітей, кіберзлочини. Таким чином, можна прийти до висновку, що спеціальна процедура конфіскації в ЄС застосовується не до всіх видів злочинів, а лише до визначеного переліку у зв’язку з чим і було перелічено у статті окремі склади злочину. Окрім того, у випадку запровадження спеціальної конфіскації для всіх видів злочину, незалежно від складу такого злочину, вказаний юридичний інструмент може призвести до явно надмірної кримінальної репресії для людей і бізнесу, що призведе до невиправданих масових порушень прав власності фізичних та юридичних осіб, які беруть участі у вчиненні злочину або навіть є жертвою злочину.
 		Відхилено    
6. "1. Спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу";
 		 -3- Пташник В.Ю.
 1) У абзаці 2 пункту першого статті першої розділу І законопроекту після слів «спеціальна конфіскація» додати слова «є заходом з контролю за майном», слово «полягає» замінити на слова «який полягає», слова «грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом» замінити словами «майна, передбаченого частиною першою статті 96-2 цього Кодексу».
Обґрунтування:
1. У визначенні спеціальної конфіскації пропонується уточнити, що вона є заходом з контролю за майном з метою:
1) підкреслити її некаральний характер (з точки зору усталеного в континентальній Європі поділу заходів кримінально-правового впливу мова йде про так звані заходи безпеки);
2) продемонструвати, що за своєю природою вона не є покаранням у розумінні Європейської конвенції з прав людини (далі – ЄКПЛ). Зокрема, в ній розмежовується покарання (ст.ст. 6, 7 тощо) та заходи з контролю за майном (ст. 1 Протоколу до ЄКПЛ). При чому, при застосуванні останніх держава зв'язана менш серйозними обмеженнями, аніж при застосуванні покарання.
2. Видається недоцільним дублювання характеристик об'єкта спеціальної конфіскації. Достатньо обмежитись відсилкою до ч. 1 ст. 96-2 КК.
 		Відхилено   «1. Спеціальна конфіскація – примусове безоплатне вилучення за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей, у тому числі коштів, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, іншого майна особи, щодо якої призначено покарання у виді позбавлення волі не менше чотирьох років за вчинення злочину, передбаченого статтями 146–150-1, 152–156, 190–192, 198, 201, 209–212-1, 222, 233, 255–260, 301–320, 354, 361–365-2, 368–369-3 цього Кодексу, або злочину, вчиненого злочинною організацією, посадовими особами органів державної влади та місцевого самоврядування (з використанням службовою особою влади чи службового становища) з отриманням економічної вигоди, третіх осіб, у випадках, визначених цим Кодексом»;
 
    -4- Пташник В.Ю.
Шкрум А.І.
Рябчин О.М.
 Абзац 2 пункту першого статті першої розділу І законопроекту доповнити абзацами наступного змісту:
«Спеціальна конфіскація застосовується на підставі:
1) обвинувального вироку суду;
2) ухвали суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності;
3) ухвали суду про застосування примусових заходів медичного характеру;
4) ухвали суду про застосування примусових заходів виховного характеру.
У випадках, коли об'єктом спеціальної конфіскації є майно, вилучене з цивільного обороту, вона може бути застосована на підставі:
1) ухвали суду про закриття кримінального провадження з інших підстав, аніж звільнення особи від кримінальної відповідальності;
2) ухвали суду, постановленої в порядку частини дев'ятої статті 100 Кримінального процесуального кодексу України, за клопотанням слідчого чи прокурора, якщо кримінальне провадження закривається ними.»;
Обґрунтування:
Пропонується у ст. 96-1 КК чітко обумовити, на підставі яких саме рішень суду може застосовуватись спеціальна конфіскація.
З одного боку, це дозволить уникнути неоднозначного розуміння поняття «суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу», а саме — розуміння його як такого, що не передбачає офіційної оцінки поведінки людини з боку суду.
З іншого боку, це дозволить унормувати застосування спеціальної конфіскації у випадках, коли кримінальне провадження не завершується застосуванням до особи яких-небудь інших заходів кримінально-правового характеру.
Якщо майно є вилученим з цивільного обороту, воно перебуває в незаконному володінні особи, яке у правовій системі України та з точки зору ЄКПЛ не має правового захисту. Відтак, пропонується дозволити застосування даного заходу й у випадках закриття кримінального провадження без вирішення питання про офіційну оцінку діяння, стосовно якого провадження було порушено. У такому разі захід застосовується, якщо є достатні підстави вважати, що відповідне майно, зазначене у частині першій цієї статті, могло бути пов'язане із вчиненим злочином або суспільно небезпечним діянням, тобто без офіційної оцінки певного діяння як злочину (суспільно небезпечного діяння неосудного чи особи, що не досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність). Мова йде, зокрема, про наркотичні засоби, вогнепальну зброю, примірники об'єктів авторського права, стосовно яких немає документальних підтверджень законності їх виготовлення.
 		Відхилено    
    -5- Яценко А.В.
 1) абзац другий підпункту першого викласти в такій редакції:
«Спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення злочину, передбаченого статтею 354 та статтями 364, 364-1, 365-2, 368 - 369-2 розділу ХVІІ Особливої частини цього Кодексу, або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого зазначеними статтями.»
 		Відхилено    
    -6- Шкрум А.І.
Рябчин О.М.
 У абзаці 2 пункту першого статті першої розділу І законопроекту після елів «спеціальна конфіскація» додати слова «є заходом з контролю за майном», слово «полягає» замінити на слова «який полягає», слова «грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом» замінити словами «майна, передбаченого частиною першою статі 96-2 цього Кодексу».
 		Відхилено    
7. 2) у статті 96-2:
 		    2) у статті 96-2:
 
8. абзац перший частини четвертої викласти в такій редакції:
 		    абзац перший частини четвертої викласти в такій редакції:
 
9. "4. Гроші, цінності, в тому числі кошти, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, інше майно, зазначені в цій статті, підлягають спеціальній конфіскації у третьої особи, якщо вона набула таке майно безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1 - 4 частини першої цієї статті";
 		 -7- Пташник В.Ю.
Шкрум А.І.
Рябчин О.М.
 У абзаці третьому пункту другого статті першої розділу І законопроекту слова «якщо вона набула таке майно безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1 – 4 частини першої цієї статті» замінити словами «якщо вона набула таке майно від підозрюваного, обвинуваченого, особи, яка переслідується за вчинення суспільно небезпечного діяння у віці, з якого не настає кримінальна відповідальність, або в стані неосудності, чи іншої особи безоплатно, за ринкову ціну або за ціну вищу чи нижчу ринкової вартості, і знала або повинна була і могла знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1 – 4 частини першої цієї статті».
Обґрунтування:
1. Насамперед, текст редакції ст. 96-2 КК, наведений у файлі з текстом законопроекту реєстр. № 4054 від 12.02.2016 року, та у файлі з порівняльною таблицею не є тотожним. Відтак, за орієнтир використовувався текст редакції ст. 96-2 КК, наведений у файлі з текстом законопроекту реєстр. № 4054 від 12.02.2016 року.
2. Прийнята в першому читанні редакція абз. 1 ч. 4 ст. 96-2 КК усуває основну ваду чинної редакції абз. 1 ч. 4 ст. 96-2 КК — альтернативність безоплатності передачі майна (чи передачі його за ціною значно нижче ринкової) та знання або належності знання, що метою такої передачі є уникнення конфіскації або спеціальної конфіскації. Наслідком такого протиставлення є колізія між чинними абзацами першим та третім ч. 4 ст. 96-2. Набуття майна безоплатно чи за ціною нижче ринкової саме по собі не скасовує добросовісності набуття відповідного майна. Відповідно, не зрозуміло, яке положення є пріоритетним — абзац перший чи третій ч. 4 ст. 96-2 КК. Якщо цю колізію слід вирішувати на користь першого абзацу, тоді спеціальна конфіскація де-факто застосовується до особи, що є добросовісним набувачем. Якщо ж на користь третього абзацу, тоді вказівка на критерій вартості як самостійну підставу спеціальну конфіскації майна у третьої особи не може бути використана на практиці.
Утім, редакція абз. 1 ч. 4 ст. 96-2 КК, прийнята в першому читанні, відзначається рядом недоліків:
а) формулювання «якщо вона набула таке майно безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості» є відверто неповним (та некоректним з техніко-юридичної точки зору). З огляду на нього особа, що набула майно за ринкову ціну та знала про зв'язок такого майна із вчиненим злочином не буде зазнавати спеціальної конфіскації. Чому така особа опиняється у привілейованому становищі порівняно з особами, що одержали майно безоплатно, не зрозуміло. Відповідно, пропонується прийняту в першому читанні редакцію доповнити словами «за ринкову ціну».
Таким чином, значення критерію вартості буде приведено у відповідність до Директиви ЄС від 3 квітня 2014 року 2014/42/ЕU, за змістом якої він не є самостійною підставою для вилучення майна, пов'язаного із вчиненням злочину, у третьої особи;
б) у редакції, прийнятій в першому читанні, на відміну від чинної редакції, немає вказівки на те, що майно, яке підлягає конфіскації, було одержано третьою особою від підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи.
 		Відхилено   «4. Гроші, цінності, у тому числі кошти, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, інше майно, зазначені в цій статті, підлягають спеціальній конфіскації у третьої особи, якщо вона набула таке майно безоплатно або в обмін, у тому числі на суму, значно нижчу ринкової вартості, у підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої цієї статті, або знала чи повинна була знати, що мета такої передачі – уникнення конфіскації або спеціальної конфіскації»
 
    -8- Очевидно, тим самим пропонується розширити коло випадків спеціальної конфіскації, за рахунок ситуацій, коли майно було передано третій особі не безпосередньо підозрюваним чи обвинуваченим. Така ідея загалом відповідає змісту Директиви ЄС від 3 квітня 2014 року 2014/42/ЕU, в якій іде мова про можливість конфіскації майна, пов'язаного із вчиненням злочину, що було прямо чи непрямо передано третій особі обвинуваченим чи підозрюваним. Втім, видається, що для уникнення можливого неоднакового застосування цього положення — в одних випадках нова редакція абз. 1 ч. 1 ст. 96-2 КК буде розумітись вузько з огляду на раніше чинну (тобто чинну зараз) редакцію даного положення, а в інших — навпаки, широко, — було б логічніше підкреслити, що третя особа могла одержати майно, пов'язане з вчиненням злочину, як від особи, що вчинила злочин чи суспільно небезпечне діяння, так і від інших осіб, яким особа, що вчинила злочин чи суспільно небезпечне діяння, передала вказане майно.
При цьому у переліку суб'єктів, від яких третя особа одержала майно, мають бути зазначені підозрюваний та обвинувачений (як і в чинній редакції), але не повинен згадуватись засуджений, оскільки за законодавством України спеціальна конфіскація не може бути застосована на етапі кримінального провадження, коли особа набула такого статусу засудженого.
Також мають бути згадані окремо особи, які переслідуються за вчинення суспільно небезпечного діяння у віці, з якого не настає кримінальна відповідальність, або в стані неосудності (чинна редакція абз. 1 ч. 1 ст. 96-2 КК такої згадки не містить).
3. Також пропонується уточнити критерій знання чи належності знання третьої особи редакційно, замінивши формулювання «повинна була знати», на більш прийняте для кримінального права України «повинна була і могла знати». Це спростить розуміння абз. 1 ч. 4 ст. 96-2 КК особами, які застосовують кримінальний закон, оскільки саме подібна формула, що являє собою «адаптацію» ч. 2 ст 25 КК, широко використовується правозастосовчою практикою — див., наприклад постанови Пленуму ВСУ від 20.05.2008 року № 5 (абз. 2 п. 10) та від 07.02.2003 року № 2 (абз. 2 п. 6).
 		Немає висновку    
    -9- Власенко С.В.
 у пп. 2 ч. 1 Р. І у статті 962 частині 4 після слова «безоплатно» викласти в редакції: «або в обмін, у тому числі на суму, значно нижчу ринкової вартості у підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої цієї статті або знала чи повинна була знати, що мета такої передачі – уникнення конфіскації або спеціальної конфіскації.»;
 		Враховано    
    -10- Яценко А.В.
 2) абзац третій підпункту другого викласти в такій редакції:
«4. Гроші, цінності, в тому числі кошти, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, інше майно, зазначене в цій статті, яке було набуте злочинним шляхом, у випадках передбачених частиною першою статті 96-1 цього Кодексу, підлягають спеціальній конфіскації у третьої особи, якщо вона його отримала чи придбала від засудженої особи безоплатно або в обмін, у тому числі на суму, значно нижчу ринкової вартості, і знала, що мета такої передачі – уникнення конфіскації або спеціальної конфіскації.».;
 		Відхилено    
    -11- Сотник О.С.
 До підпункту 2 пункту 1 Розділу І проекту закону, яким пропонується внесення змін до ст.96 2КК України, пропонуємо:
абзац перший частини четвертої статті викласти в такій редакції:
«4. Гроші, цінності, у тому числі кошти, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, інше майно, зазначені в цій статті, підлягають спеціальній конфіскації у третьої особи, якщо вона прямо або опосередковано набула таке майно у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого безоплатно або в обмін, у тому числі на суму, значно нижчу ринкової вартості, і знала, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої цієї статті або знала чи повинна була знати, що мета такої передачі – ухилення від спеціальної конфіскації.»
Обґрунтування: Пропонуємо додати умови за яких можлива спеціальна конфіскація, зокрема якщо особа знала про мету передачі такого майна – ухилення від спеціальної конфіскації. Вказане положення відповідає п.24 Директиви ЄС від 03 квітня 2014 року 2014/42/ЕU про арешт та конфіскацію предметів злочинної діяльності та доходів від неї в ЄС, де визначено, що «конфіскація можлива тоді,коли треті особи знали або повинні були знати, що метою передачі або придбання є уникнення конфіскації». Більш того, підкреслюємо, що не може особа нести відповідальність у вигляді спеціальної конфіскації, якщо злочин вчинено з необережності. В діях особи не було умислу, а відтак не має вини у вчинених діях.
 		Відхилено    
    -12- Воропаєв Ю.М.
 Викласти частину четверту та шосту статті Стаття 962 у наступній редакції:
«4. Гроші, цінності, в тому числі кошти, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, інше майно, зазначені в цій статті, підлягають спеціальній конфіскації у третьої особи, яка отримала чи придбала у підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи майно, одержане злочинним шляхом, у випадках, передбачених частиною першою статті 961 цього Кодексу, та при умови, що вона набула таке майно безоплатно або в обмін, у тому числі на суму, значно нижчу ринкової вартості, і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої цієї статті.»
Обгрунтування:
У разі прийняття положень у запропонованому проектом вигляді спеціальну конфіскацію можна буде застосовувати за вчинення будь-якого умисного злочину, передбаченого Особливою частиною КК (окрім злочинів невеликої тяжкості), що означало б запровадження явно надмірної кримінальної репресії. Проектом пропонується застосовувати спеціальну конфіскацію у випадках, коли гроші, цінності або інше майно були предметом злочину або використовувалися як засоби чи знаряддя вчинення злочину, що у поєднанні із запропонованими змінами до частини 4 статті 96-2 КК (в редакції проекту) створює передумови для порушення майнових прав фізичних та юридичних осіб.
Предмети злочину у переважній більшості випадків не належать злочинцю. Більш того, досить часто предмети злочину належать особам, що є потерпілими від злочину (зокрема, предмети злочину належать потерпілим у всіх випадках, коли скоюються злочини проти власності). Тому припис про конфіскацію цих предметів буде спрямований проти невинних осіб, при цьому досить часто – проти потерпілих.
 		Відхилено    
10. частину шосту виключити;
 		 -13- Сажко С.М.
 Абзац четвертий підпункту 2 пункту 1 законопроекту викласти в новій редакції:
«частину шосту викласти в новій редакції:
«Спеціальна конфіскація не застосовується щодо об'єктів, експлуатація яких потребує ліцензій або інших дозвільних документів, та/або пов'язана з виконанням обов'язків перед державою».
Обґрунтування:
Запропоновані зміни дозволяють застосовувати спеціальну конфіскацію майна відносно будь яких об'єктів права власності за будь-який злочин, передбачений Спеціальною частиною Кримінального кодексу України. У зв'язку з цим виникає ризик зловживань, пов'язаних з безпідставним застосуванням такого механізму до об'єктів, експлуатація яких потребує ліцензій або інших дозвільних документів, та/або пов'язана з виконанням обов'язків перед державою.
Застосування механізму спеціальної конфіскації об'єктів, експлуатація яких потребує ліцензій або інших дозвільних документів, та/або пов'язана з виконанням обов'язків перед державою може призвести до зупинки функціонування такого об'єкту, що в свою чергу завдасть шкоду фізичним та юридичним особам.
Крім того, застосування спеціальної конфіскації відносно об'єктів, експлуатація яких пов'язана з виконанням обов'язків перед державою (наприклад умови приватизації чи умови договору спільної діяльності) може призвести до неможливості виконання однією зі сторін своїх зобов'язань, що створить колізію та, як наслідок, судових спорів.
 		Відхилено      
    -14- Власенко С.В.
 у абзаці 2 пп. 2 ч. 1 Р. І слова «частину шосту виключити» статті 962 - виключити.
 		Враховано    
    -15- Яценко А.В.
 абзац четвертий виключити;
 		Відхилено    
    -16- Сотник О.С.
 частину шосту статті залишити в чинній редакції;
 		Відхилено    
    -17- Воропаєв Ю.М.
 Викласти частину шосту статті Стаття 962 у наступній редакції:
«…6. Спеціальна конфіскація не застосовується у разі вчинення особою злочину з необережності.»
 		Відхилено    
11. 3) у статті 159-1:
 		 -18- Яценко А.В.
 3) підпункти третій – двадцять другий виключити;
 		Відхилено   3) у статті 159-1:
 
12. в абзаці другому частин другої і четвертої слова "та із спеціальною конфіскацією" виключити;
 		    в абзаці другому частин другої і четвертої слова "та із спеціальною конфіскацією" виключити;
 
13. в абзаці другому частини третьої слова "із спеціальною конфіскацією" виключити;
 		    в абзаці другому частини третьої слова "із спеціальною конфіскацією" виключити;
 
14. 4) у статті 176:
 		 -19- Сотник О.С.
 Підпункти 4-7,9-22 пункту 1 Розділу І проекту закону пропонуємо залишити в чинній редакції.
Обґрунтування: Згідно з вказаної Директиви ЄС, конфіскація активів застосовується до визначеного переліку злочинів, які визначені у статті 3 Директиви, зокрема: корупція, відмивання коштів, тероризм, торгівля людьми, незаконний обіг наркотиків, експлуатація дітей, кіберзлочини. Враховуючи запропоновану редакцію статті 961 КК України, немає потреби вносити зміни до вказаних статей КК України.
 		Відхилено   4) у статті 176:
 
15. в абзаці другому частин першої і другої слова "з конфіскацією та знищенням всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення" виключити;
в абзаці другому частини третьої слова "та з конфіскацією та знищенням всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувалися для їх виготовлення" виключити;
5) у статті 177:
в абзаці другому частин першої і другої слова "з конфіскацією та знищенням відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для її виготовлення" виключити;
в абзаці другому частини третьої слова "та з конфіскацією та знищенням відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувалися для її виготовлення" виключити;
6) у статті 203-1:
в абзаці другому частини першої слова "із конфіскацією та знищенням дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання чи сировини для їх виробництва" виключити;
в абзаці другому частини другої слова "з конфіскацією та знищенням дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання чи сировини для їх виробництва" виключити;
7) в абзаці другому частин першої і другої статті 203-2 слова "з конфіскацією грального обладнання" виключити;
8) у статті 204:
в абзаці другому частин першої і другої слова "з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання для її виготовлення" виключити;
в абзаці другому частини третьої слова "з вилученням та знищенням вироблених товарів та з конфіскацією обладнання для її виготовлення" виключити;
9) в абзаці другому частини другої статті 216 слова "з конфіскацією товарів, промаркованих підробленими марками чи голографічними захисними елементами" виключити;
10) у статті 229:
в абзаці другому частин першої і другої слова "з конфіскацією і знищенням відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувалися для її виготовлення" виключити;
в абзаці другому частини третьої слова "та з конфіскацією і знищенням відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувалися для її виготовлення" виключити;
11) в абзаці другому частин першої - третьої статей 239-1 і 239-2 слова "та з конфіскацією знарядь і засобів заволодіння" виключити;
12) у статті 240:
в абзаці другому частини третьої слова "з конфіскацією незаконно добутого і знарядь видобування" виключити;
в абзаці другому частини четвертої слова "з конфіскацією незаконно добутого і знарядь видобування" виключити;
13) у статті 244:
в абзаці другому частини першої слова "з конфіскацією всіх знарядь, якими користувалася винувата особа для вчинення злочину або без такої" виключити;
в абзаці другому частини другої слова "з конфіскацією обладнання" виключити;
14) в абзаці другому статті 246 слова "з конфіскацією незаконно добутого" виключити;
15) в абзаці другому частин першої і другої статті 248 слова "з конфіскацією знарядь і засобів полювання та всього добутого" виключити;
16) в абзаці другому частин першої і другої статті 249 слова "з конфіскацією знарядь і засобів промислу та всього добутого" виключити;
17) у статті 300:
в абзаці другому частини першої слова "з конфіскацією творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію, засобів їх виготовлення та розповсюдження" виключити;
в абзаці другому частини другої слова "з конфіскацією кіно- та відеопродукції, що пропагує культ насильства і жорстокості, расову, національну та релігійну нетерпимість та дискримінацію, засобів її виготовлення і демонстрування" виключити;
в абзаці другому частини третьої слова "та з конфіскацією творів, кіно- та відеопродукції, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію, засобів їх виготовлення і демонстрування" виключити;
18) у статті 321-1:
в абзаці другому частини першої слова "з конфіскацією фальсифікованих лікарських засобів, сировини та обладнання для їх виготовлення" виключити;
в абзаці другому частин другої і третьої слова "фальсифікованих лікарських засобів, сировини, обладнання для їх виготовлення та" виключити;
19) у статті 332:
в абзаці другому частини першої слова "з конфіскацією транспортних засобів або інших засобів вчинення злочину" виключити;
в абзаці другому частини другої слова "з конфіскацією транспортних засобів або інших засобів вчинення злочину" та "або без такої" виключити;
в абзаці другому частини третьої слова "з конфіскацією транспортних засобів або інших засобів вчинення злочину та" виключити;
20) у статті 332-1:
в абзаці другому частини першої слова "з конфіскацією транспортних засобів" виключити;
в абзаці другому частин другої і третьої слова "та з конфіскацією транспортних засобів" виключити;
21) в абзаці другому статті 334 слова "із конфіскацією повітряного судна" виключити;
22) в абзаці другому частин першої - третьої статті 369-3 слова "із спеціальною конфіскацією" виключити.
 		    в абзаці другому частин першої і другої слова "з конфіскацією та знищенням всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення" виключити;
в абзаці другому частини третьої слова "та з конфіскацією та знищенням всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувалися для їх виготовлення" виключити;
5) у статті 177:
в абзаці другому частин першої і другої слова "з конфіскацією та знищенням відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для її виготовлення" виключити;
в абзаці другому частини третьої слова "та з конфіскацією та знищенням відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувалися для її виготовлення" виключити;
6) у статті 203-1:
в абзаці другому частини першої слова "із конфіскацією та знищенням дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання чи сировини для їх виробництва" виключити;
в абзаці другому частини другої слова "з конфіскацією та знищенням дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання чи сировини для їх виробництва" виключити;
7) в абзаці другому частин першої і другої статті 203-2 слова "з конфіскацією грального обладнання" виключити;
8) у статті 204:
в абзаці другому частин першої і другої слова "з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання для її виготовлення" виключити;
в абзаці другому частини третьої слова "з вилученням та знищенням вироблених товарів та з конфіскацією обладнання для її виготовлення" виключити;
9) в абзаці другому частини другої статті 216 слова "з конфіскацією товарів, промаркованих підробленими марками чи голографічними захисними елементами" виключити;
10) у статті 229:
в абзаці другому частин першої і другої слова "з конфіскацією і знищенням відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувалися для її виготовлення" виключити;
в абзаці другому частини третьої слова "та з конфіскацією і знищенням відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувалися для її виготовлення" виключити;
11) в абзаці другому частин першої - третьої статей 239-1 і 239-2 слова "та з конфіскацією знарядь і засобів заволодіння" виключити;
12) у статті 240:
в абзаці другому частини третьої слова "з конфіскацією незаконно добутого і знарядь видобування" виключити;
в абзаці другому частини четвертої слова "з конфіскацією незаконно добутого і знарядь видобування" виключити;
13) у статті 244:
в абзаці другому частини першої слова "з конфіскацією всіх знарядь, якими користувалася винувата особа для вчинення злочину або без такої" виключити;
в абзаці другому частини другої слова "з конфіскацією обладнання" виключити;
14) в абзаці другому статті 246 слова "з конфіскацією незаконно добутого" виключити;
15) в абзаці другому частин першої і другої статті 248 слова "з конфіскацією знарядь і засобів полювання та всього добутого" виключити;
16) в абзаці другому частин першої і другої статті 249 слова "з конфіскацією знарядь і засобів промислу та всього добутого" виключити;
17) у статті 300:
в абзаці другому частини першої слова "з конфіскацією творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію, засобів їх виготовлення та розповсюдження" виключити;
в абзаці другому частини другої слова "з конфіскацією кіно- та відеопродукції, що пропагує культ насильства і жорстокості, расову, національну та релігійну нетерпимість та дискримінацію, засобів її виготовлення і демонстрування" виключити;
в абзаці другому частини третьої слова "та з конфіскацією творів, кіно- та відеопродукції, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію, засобів їх виготовлення і демонстрування" виключити;
18) у статті 321-1:
в абзаці другому частини першої слова "з конфіскацією фальсифікованих лікарських засобів, сировини та обладнання для їх виготовлення" виключити;
в абзаці другому частин другої і третьої слова "фальсифікованих лікарських засобів, сировини, обладнання для їх виготовлення та" виключити;
19) у статті 332:
в абзаці другому частини першої слова "з конфіскацією транспортних засобів або інших засобів вчинення злочину" виключити;
в абзаці другому частини другої слова "з конфіскацією транспортних засобів або інших засобів вчинення злочину" та "або без такої" виключити;
в абзаці другому частини третьої слова "з конфіскацією транспортних засобів або інших засобів вчинення злочину та" виключити;
20) у статті 332-1:
в абзаці другому частини першої слова "з конфіскацією транспортних засобів" виключити;
в абзаці другому частин другої і третьої слова "та з конфіскацією транспортних засобів" виключити;
21) в абзаці другому статті 334 слова "із конфіскацією повітряного судна" виключити;
22) в абзаці другому частин першої - третьої статті 369-3 слова "із спеціальною конфіскацією" виключити.
 
16. 2. У Кримінальному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., № 9 - 13, ст. 88):
 		 -20- Паламарчук М.П.
 Пункти 25 та 26 статті 3 Кримінального процесуального кодексу України викласти у такій редакції:
25)учасники кримінального провадження – сторони кримінального провадження, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третя особа, щодо майна якого вирішується питання про арешт, особа, стосовно якої розглядається питання про видачу в іноземну державу (екстрадицію), заявник, свідок та його адвокат, понятий, заставодавець, перекладач, експерт, спеціаліст, секретар судового засідання, судовий розпорядник;
26)учасники судового провадження – сторони кримінального провадження, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третя особа, щодо майна якого вирішується питання про арешт, а також інші особи, за клопотанням або скаргою яких у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється судове провадження.
 		Враховано   2. У Кримінальному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., № 9 - 13, ст. 88):
1) пункти 25 та 26 статті 3 викласти в такій редакції:
«25) учасники кримінального провадження – сторони кримінального провадження, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, особа, стосовно якої розглядається питання про видачу в іноземну державу (екстрадицію), заявник, свідок та його адвокат, понятий, заставодавець, перекладач, експерт, спеціаліст, секретар судового засідання, судовий розпорядник;
26) учасники судового провадження – сторони кримінального провадження, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, а також інші особи, за клопотанням або скаргою яких у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється судове провадження»;
2) частину четверту статті 20 викласти в такій редакції:
«4. Участь у кримінальному провадженні захисника підозрюваного, обвинуваченого, представника потерпілого, представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, не звужує процесуальних прав підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, третьої особи, щодо майна якого вирішується питання про арешт»;
3) доповнити статтею 64-2 такого змісту:
«Стаття 64-2. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт
1.Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи.
2.Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.
3.Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права та обов'язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.
4. Представником третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути:
особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником;
керівник чи інша особа, уповноважена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за довіреністю — у випадку, якщо власником майна, щодо якого здійснюється арешт, є юридична особа.
5. Повноваження представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, на участь у кримінальному провадженні підтверджуються:
1) документами, передбаченими статтею 50 цього Кодексу, - якщо представником третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, є особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні;
2) копією установчих документів юридичної особи - якщо представником третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, є керівник юридичної особи чи інша уповноважена законом або установчими документами особа;
3) довіреністю - якщо представником третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, є працівник юридичної особи, яка є власником майна, щодо якого здійснюється процедура спеціальної конфіскації.
6. Представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, користується процесуальними правами третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, інтереси якої він представляє.
7. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, та його представник зобов'язані:
1) прибувати за викликом до прокурора, суду, а в разі неможливості своєчасного прибуття – завчасно повідомити про це, а також про причини неможливості прибуття;
2) не перешкоджати встановленню обставин вчинення кримінального правопорушення;
3) не розголошувати без дозволу прокурора, суду відомості, які стали їм відомі у зв'язку з участю у кримінальному провадженні і які становлять охоронювану законом таємницю»;
 
    -21- Паламарчук М.П.
 Статтю 20 Кримінального процесуального кодексу України викласти у такій редакції:
Стаття 20. Забезпечення права на захист
4. Участь у кримінальному провадженні захисника підозрюваного, обвинуваченого, представника потерпілого, представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, не звужує процесуальних прав підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, третьої особи, щодо майна якого вирішується питання про арешт.
 		Враховано    
    -22- Паламарчук М.П.
 Доповнити Кримінальний процесуальний кодекс України статтею 64-2:
Стаття 642. Третя особа, щодо майна якої здійснюється вирішується питання про арешт
1.Третьою особою, щодо майна якого вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи.
2.Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.
3.Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права та обов'язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.
4.Представником третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути:
особа, яка у кримінальному проваджені має право бути захисником;
керівник чи інша особа, уповноважена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за довіреністю — у випадку, якщо власником майна щодо якого здійснюється арешт майна є юридична особа.
5. Повноваження представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, у кримінальному провадженні на участь у кримінальному провадженні підтверджуються:
1)документами, передбаченими статтею 50 цього Кодексу, якщо представником третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, є особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні;
2)копією установчих документів юридичної особи - якщо представником третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, є керівник юридичної особи чи інша уповноважена законом або установчими документами особа;
3)довіреністю - якщо представником третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, є працівник юридичної особи, яка є власника майна щодо якого здійснюється процедура спеціальної конфіскації.
6.Представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, користується процесуальними правами третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, інтереси якої він представляє.
7.Третя особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, та його представник зобов'язані:
1) прибувати за викликом до прокурора, суду, а в разі неможливості своєчасного прибуття – завчасно повідомити про це, а також про причини неможливості прибуття;
2) не перешкоджати встановленню обставин вчинення кримінального правопорушення;
3) не розголошувати без дозволу прокурора, суду відомості, які стали йому відомі у зв'язку з участю у кримінальному провадженні і які становлять охоронювану законом таємницю.
 		Враховано    
17. 1) текст статті 170 викласти в такій редакції:
 		 -23- Власенко С.В.
 у пп. 1 ч. 1 Р. ІІ текст статті 170 викласти в такій редакції:
«1. Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність достатніх належних доказів вважати, що воно є доказом злочину, до нього може бути застосована спеціальна конфіскація, конфіскація у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
2. Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) цивільного позову у кримінальному провадженні.
5)стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
3. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх належних доказів вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
4. У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається за ухвалою слідчого судді, суду за на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи наявності достатніх належних доказів вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або в обмін, у тому числі на суму, значно нижчу ринкової вартості у підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи, і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1–4 частини першої статті 962 Кримінального кодексу України або знала чи повинна була знати, що мета такої передачі – отримання доходу від майна, здобутого внаслідок вчинення злочину, приховування злочину та/або уникнення конфіскації. Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів.
5. У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається ухвалою слідчого судді чи суду на майно підозрюваного, обвинуваченого, за наявності достатніх належних доказів вважати, що санкцією статті Кримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, буде застосовано конфіскацію до підозрюваної, обвинуваченої особи або у випадку застосування до юридичної особи заходу кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
6. У випадку, передбаченому пунктом 4, 5 частини другої цієї статті, арешт за клопотанням прокурора, цивільного позивача накладається ухвалою слідчого судді чи суду на майно підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, за наявності достатніх належних підстав вважати, що ними отримано неправомірну вигоду та щодо них буде застосовано заходи кримінально-правового характеру, до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.».
 		Враховано   4) текст статті 170 викласти в такій редакції:
«1. Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність достатніх належних доказів вважати, що воно є доказом злочину, до нього може бути застосована спеціальна конфіскація, конфіскація у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
2. Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) цивільного позову у кримінальному провадженні.
5) стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
3. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх належних доказів вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
4. У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається за ухвалою слідчого судді, суду на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх належних доказів вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або в обмін, у тому числі на суму, значно нижчу ринкової вартості, у підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1–4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України, або знала чи повинна була знати, що мета такої передачі – отримання доходу від майна, здобутого внаслідок вчинення злочину, приховування злочину та/або уникнення конфіскації. Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів.
5. У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається ухвалою слідчого судді чи суду на майно підозрюваного, обвинуваченого за наявності достатніх належних доказів вважати, що санкцією статті Кримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, буде застосовано конфіскацію до підозрюваної, обвинуваченої особи, або у випадку застосування до юридичної особи заходу кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
6. У випадках, передбачених пунктами 4, 5 частини другої цієї статті, арешт за клопотанням прокурора, цивільного позивача накладається ухвалою слідчого судді чи суду на майно підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи за наявності достатніх належних підстав вважати, що ними отримано неправомірну вигоду та щодо них буде застосовано заходи кримінально-правового характеру, до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.
У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.
7. Арешт може бути накладений на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до положень цього Кодексу.
8. Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.
9. У невідкладних випадках і виключно з метою збереження речових доказів або забезпечення можливої конфіскації чи спеціальної конфіскації майна у кримінальному провадженні щодо тяжкого чи особливо тяжкого злочину за рішенням Директора Національного антикорупційного бюро України (або його заступника), погодженим з прокурором, може бути накладено попередній арешт на майно або кошти на рахунках фізичних або юридичних осіб у фінансових установах. Такі заходи застосовуються строком до 48 годин. Невідкладно після прийняття такого рішення, але не пізніше ніж протягом 24 годин, прокурор звертається до слідчого судді із клопотанням про арешт майна.
Якщо у визначений цією частиною строк прокурор не звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт майна або якщо в задоволенні такого клопотання було відмовлено, попередній арешт на майно або кошти вважається скасованим, а вилучене майно або кошти негайно повертаються особі.
10. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, у тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
11. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
12. Заборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні, не допускається».
 
    -24- У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.
7. Арешт може бути накладений на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
8. Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.
9. У невідкладних випадках і виключно з метою збереження речових доказів або забезпечення можливої конфіскації чи спеціальної конфіскації майна у кримінальному провадженні щодо тяжкого чи особливо тяжкого злочину за рішенням Директора Національного антикорупційного бюро України (або його заступника), погодженим прокурором, може бути накладено попередній арешт на майно або кошти на рахунках фізичних або юридичних осіб у фінансових установах. Такі заходи застосовуються строком до 48 годин. Невідкладно після прийняття такого рішення, але не пізніше ніж протягом 24 годин, прокурор звертається до слідчого судді із клопотанням про арешт майна.
Якщо у визначений цією частиною строк прокурор не звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт майна або якщо в задоволенні такого клопотання було відмовлено, попередній арешт на майно або кошти вважається скасованим, а вилучене майно або кошти негайно повертаються особі.
10. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
11. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
12. Заборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні, не допускається».
 		Немає висновку    
    -25- Сотник О.С.
 Підпункт 1 пункту 2 Розділу І проекту закону, яким пропонується нова редакція статті 170 КПК Україн, пропонуємо викласти у наступній редакції:
«Стаття 170. Накладення арешту на майно
1. Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є:
1)засобом вчинення кримінального правопорушення;
2)знаряддям вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин кримінального правопорушення;
3)предметом кримінального правопорушення;
4)винагородою за вчинення кримінального правопорушення;
5)способом схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення;
6)майном, яке набуте в результаті вчинення кримінального правопорушення;
7) майном, яке підлягає конфіскації як вид покарання або стягненню з юридичної особи як отриманої неправомірної вигоди;
8)майном, яке підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб чи юридичної особи;
9) майном, яке конфіскується у юридичної особи як захід кримінально-правового характеру;
10) майном для забезпечення цивільного позову;
Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
2. Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання;
4) конфіскації як заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
5) забезпечення цивільного позову чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
3.У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у пунктах1-6 частини першої статті 170 цього Кодексу.
4. У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона прямо або опосередковано набула його у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого безоплатно або в обмін, у тому числі на суму, значно нижчу ринкової вартості, і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1–4 частини першої статті 962 Кримінального кодексу України або знала чи повинна була знати, що мета такої передачі – ухилення від конфіскації або спеціальної конфіскації. Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку та оцінені слідчим суддею судом на підставі достатності доказів.
5. У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
6. У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.
7. Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
8. Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.
 		Відхилено    
    -26- 9. У невідкладних випадках і виключно з метою збереження речових доказів або забезпечення можливої конфіскації чи спеціальної конфіскації майна у кримінальному провадженні щодо тяжкого чи особливо тяжкого злочину за рішенням Директора Національного антикорупційного бюро України (або його заступника), погодженим прокурором, може бути накладено попередній арешт на майно або кошти на рахунках фізичних або юридичних осіб у фінансових установах. Такі заходи застосовуються строком до 48 годин. Невідкладно після прийняття такого рішення, але не пізніше ніж протягом 24 годин, прокурор звертається до слідчого судді із клопотанням про арешт майна.
Якщо у визначений цією частиною строк прокурор не звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт майна або якщо в задоволенні такого клопотання було відмовлено, попередній арешт на майно або кошти вважається скасованим, а вилучене майно або кошти негайно повертаються особі.
10. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
11. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
12. Заборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні, не допускається.»
Обґрунтування: Пропонуємо деталізувати види майна, на яке може бути накладено арешт. У положенні законопроекту, який прийнятий за основу зазначається про можливість накладення арешту у випадку, якщо майно є «доказом злочину». Разом з тим, вважаємо, що таке визначення не є юридично логічним у застосуванні на стадії досудового розслідування, оскільки оцінку всіх зібраних доказів здійснює виключно суд і він визначає чи є це доказом чи ні. З метою уникнення юридичного різнотлумачення пропонуємо чітко деталізувати види майна, яке може бути арештовано.
Також, пропонуємо чітко визначити мету арешту та розділити підстави накладення решту на майно. Окрім того, у зв’язку із деталізацією майна на яке накладено арешт, пропонуємо визначити, що таке майно повинно відповідати критеріям визначених у п. 1-6 частини першої статті 170 КПК України.
Додатково, пропонуємо визначити, коли майно може бути конфісковано у третіх осіб. Відповідно до п.24 Директиви ЄС від 03 квітня 2014 року 2014/42/ЕU про арешт та конфіскацію предметів злочинної діяльності та доходів від неї в ЄС майно третьої особи може бути конфісковано, якщо воно було придбано прямо або опосередковано у підозрюваного обвинуваченого. Таку саме юридичну формулу пропонуємо запровадити і в Україні.
Так само, вбачається за необхідне визначити правовий статус майна, яке може бути арештовано. Вважаємо, що арешт може бути накладено лише на майно, яке належить на праві власності, оскільки в іншому випадку арешт буде прямим порушенням прав осіб на вільне користування своїм майном, яке передбачено ст.41 Конституції України.
 		Немає висновку    
18. "1. Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
 		 -27- Яценко А.В.
 абзац другий (абзац перший частини першої статті 170) викласти в такій редакції:
«1. Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку»;
 		Відхилено      
    -28- Попов І.В.
 у абзаці другому, пункту 1, частини другої проекту, після слів «Арештом майна є тимчасове,» виключити слова «до скасування у встановленому цим Кодексом порядку,»;
 		Відхилено    
    -29- Попов І.В.
 у абзаці другому, пункту 1, частини другої проекту, після слів «щодо якого існує сукупність підстав» виключити слова «чи розумних підозр»;
 		Відхилено    
    -30- Попов І.В.
 у абзаці другому, пункту 1, частини другої проекту, після слів «обвинуваченого, засудженого» виключити слова «,третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна», далі за текстом;
 		Відхилено    
19. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
 		 -31- Попов І.В.
 виключити абзац третій, пункту 1, частини другої проекту;
 		Відхилено      
20. 2. Арешт майна допускається з метою забезпечення:
 		 -32- Попов І.В.
 викласти абзац четвертий, пункту 1, частини другої проекту у наступній редакції «2. Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів»;
 		Відхилено      
21. 1) збереження речових доказів;
 		 -33- Попов І.В.
 абзаци п'ятий - шістнадцятий пункту 1, частини другої проекту, виключити;
 		Відхилено      
22. 2) спеціальної конфіскації;
 		       
23. 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
 		       
24. 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
 		       
25. 3. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
 		 -34- Паламарчук М.П.
 У статті 170 «Накладення арешту на майно» Кримінального процесуального кодексу України (в редакції Законопроекту реєстр. № 4054):
В частині третій після слів «на майно будь-якої фізичної або юридичної особи» доповнити словами «крім потерпілого у даному кримінальному провадженні».
Обґрунтування. Частина третя в системному зв'язку з пунктом 1 частини другої (в редакції Законопроекту реєстр. № 4054) фактично дозволяє накладати арешт на будь-яке майно будь-якої особи за умови, що таке майно буде визначено судом в якості речового доказу. При цьому, як свідчить практика розслідування кримінальних правопорушень, досить часто речовими доказами виступає майно, що належить особі, яка безпосередньо постраждала від вчинення злочину.
За таких умов запропоновані Законопроектом реєстр. № 4054 зміни на практиці можуть створювати ситуацію, за якої потерпілий зазнаватиме подвійних негативних наслідків, будучі не тільки постраждалим внаслідок вчинення злочину, а й зазнаючи обмеження у праві власності щодо належного йому майна.
Враховуючи наведене вище, пропонується встановити заборону щодо накладення арешту на майно особи, яка є потерпілим у відповідному кримінальному провадженні.
 		Відхилено      
    -35- Воропаєв Ю.М.
 Викласти частину третю та десяту статті 170 у наступній редакції:.
«3. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно, яке перебуває у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, до яких можуть бути застосовані заходи кримінально-правового характеру, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Обгрунтування:
Законодавство в проекті з цього питання змінюється в сторону погіршення: якщо наразі предмети злочину можна конфіскувати за винятком тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а їх звернення на користь держави допускається лише в разі відсутності законного власника, то після прийняття пропонованого проекту з’являється легальна (нехай і обставлена певними застереженнями) можливість конфіскації усіх предметів злочину, які на практиці у 99 % випадків є майном, яке належить потерпілому. Таким чином, держава у тексті закону передбачає можливість привласнення нею майна особи, потерпілої від злочину, що не узгоджується з принципом верховенства права. Я пропоную чітко встановити до якого майна і яких осіб може бути застосована спеціальна конфіскація.
 		Відхилено    
26. 4. У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
 		 -36- Яценко А.В.
 у абзаці десятому (абзац перший частини четвертої статті 170) після слів «на майно» доповнити словами «, яке знаходиться у власності»;
 		Відхилено      
27. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1 - 4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.
 		 -37- Яценко А.В.
 у абзаці одинадцятому (абзац другий частини четвертої статті 170) слова «таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1 – 4 частини першої статті 962 Кримінального кодексу України» замінити словами «метою передачі або придбання є уникнення конфіскації або спеціальної конфіскації.»;
 		Відхилено      
28. 5. У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
 		 -38- Яценко А.В.
 у абзаці дванадцятому (частина п’ята статті 170) після слів «на майно» доповнити словами «, яке знаходиться у власності»;
 		Відхилено      
29. 6. У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
 		       
30. У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.
 		       
31. 7. Арешт може бути накладений на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
 		 -39- Паламарчук М.П.
 Виключити частину сьому такого змісту: «7. Арешт може бути накладений на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.».
Обґрунтування. Зазначене положення сформульовано таким чином, що є незрозумілим, про накладення арешту відповідно до яких «інших актів законодавства» у ньому йдеться. Крім того, неясно, чи йдеться в даному випадку про можливість накладення повторного арешту на одне й те саме майно, чи про те, що арешт може бути накладено виключно на те майно, на яке раніше накладався арешт відповідно до інших актів законодавства.
 		Відхилено      
32. 8. Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.
 		       
33. 9. У невідкладних випадках і виключно з метою збереження речових доказів або забезпечення можливої конфіскації чи спеціальної конфіскації майна у кримінальному провадженні щодо тяжкого чи особливо тяжкого злочину за рішенням Директора Національного антикорупційного бюро України (або його заступника), погодженим прокурором, може бути накладено попередній арешт на майно або кошти на рахунках фізичних або юридичних осіб у фінансових установах. Такі заходи застосовуються строком до 48 годин. Невідкладно після прийняття такого рішення, але не пізніше ніж протягом 24 годин, прокурор звертається до слідчого судді із клопотанням про арешт майна.
 		 -40- Попов І.В.
 у абзаці сімнадцятому, пункту 1, частини другої проекту, після слів, після слів «збереження речових доказів» виключити слова «або забезпеченняможливоїконфіскації чи спеціальної конфіскації майна»;
 		Відхилено      
34. Якщо у визначений цією частиною строк прокурор не звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт майна або якщо в задоволенні такого клопотання було відмовлено, попередній арешт на майно або кошти вважається скасованим, а вилучене майно або кошти негайно повертаються особі.
 		 -41- Попов І.В.
 у першому реченні абзацу сімнадцятого, пункту 1, частини другої проекту, після слів, «може бути накладено» виключити слова «попередній»;
 		Відхилено      
    -42- Попов І.В.
 у другому реченні абзацу сімнадцятого, пункту 1, частини другої проекту, після слів «було відмовлено,» виключити слова «попередній»;
 		Відхилено    
    -43- Попов І.В.
 у другому реченні абзацу сімнадцятого, пункту 1, частини другої проекту, після слів «вважається скасованим» вилучити слова «, а вилучене майно або кошти негайно повертаються особі», далі за текстом.
 		Відхилено    
35. 10. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
 		 -44- Воропаєв Ю.М.
 Викласти частину десяту статті 170 у наступній редакції:.
« 10. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача
 		Відхилено      
36. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
 		 -45- Паламарчук М.П.
 3. В абзаці другому частини десятої слова «крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів» виключити.
Обґрунтування. Зазначене положення Законопроекту дозволяє арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів наклади арешт навіть на те майно, яке перебуває у власності добросовісного набувача, тобто обмежувати права невинної особи, яка не знала та не могла знати, що до неї переходить право власності на майно, набуте злочинним шляхом. Наведене суперечить принципу справедливості як складовій передбаченого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
 		Відхилено      
37. 11. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
 		 -46- Яценко А.В.
 у абзаці двадцять першому (частина одинадцята статті 170) слова «приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна» замінити словами «зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, відчуження майна.».
 		Відхилено      
38. 12. Заборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні, не допускається";
 		       
39. 2) у статті 171:
 		    5) у статті 171:
 
40. у пункті 4 частини другої слово "четвертої" замінити словом "шостої";
 		    у пункті 4 частини другої слово "четвертої" замінити словом "шостої";
 
41. в абзаці другому частини п'ятої слова "наступного дня" замінити цифрами і словом "48 годин";
 		 -47- Сотник О.С.
 Підпункт 2 пункту 2 Розділу І законопроекту, де пропонується внести зміни в абзац другий частини п'ятої статті 171 КПК України, пропонуємо залишити чинну редакцію положення.
Обґрунтування: пропонуємо залишити чинну редакцію статті і не надавати повноваження прокурору подати клопотання протягом 48 годин, оскільки вилучення майна є обмеженням прав осіб, а тому розгляд такого питання повинен бути наступного дня без жодних зволікань.
 		Відхилено   в абзаці другому частини п'ятої слова "наступного дня" замінити цифрами і словом "48 годин";
 
42. 3) у частині другій статті 173:
 		    6) у частині другій статті 173:
 
43. у пункті 2 слова і цифри "або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу)" замінити словами і цифрами " (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу)";
 		    у пункті 2 слова і цифри "або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу)" замінити словами і цифрами " (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу)";
 
44. у пункті 3 слова і цифри "у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3" замінити словами і цифрами "якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4";
 		    у пункті 3 слова і цифри "у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3" замінити словами і цифрами "якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4";
 
45. доповнити частину пунктом 3-1 такого змісту:
 		    доповнити пунктом 3-1 такого змісту:
 
46. "3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу)";
 		    "3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу)";
 
47. пункт 4 після слів "юридичною особою" доповнити словами і цифрами " (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу)";
 		 -48- Сотник О.С.
 У підпункті 3 пункту 2 Розділу І законопроекту пропонуємо
- пункт 4 та 5 частини другої статті 173 КПК України викласти у наступній редакції:
«4) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4, частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 5 частини другої статті 170 цього Кодексу);»
Обґрунтування: у зв’язку із запропонованими змінами до ч.2 ст.170 КПК України, є необхідність внесення технічної зміни положення у даному положенні.
 		Враховано (з редакційними правками)  пункти 4 та 5 викласти в такій редакції:
«4) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктом 3 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 4, 5 частини другої статті 170 цього Кодексу)»;
 
48. 4) частину першу статті 393 доповнити пунктом 9-2 такого змісту:
 		    7) частину першу статті 393 доповнити пунктом 9-2 такого змісту:
 
49. "9-2) фізична або юридична особа - у частині, що стосується її інтересів під час вирішення питання про долю речових доказів, документів, які були надані суду; третя особа - у частині, що стосується її інтересів під час вирішення питання про спеціальну конфіскацію".
 		 -49- Сотник О.С.
 Підпункт 4 пункту 2 Розділу І законопроекту пропонуємо викласти у наступній редакції:
«9-2) фізична або юридична особа (треті особи) – у частині, що стосується її інтересів при вирішенні питання про арешт майна як речового доказу або майна, що підлягає спеціальній конфіскації; у частині, що стосується її інтересів при вирішенні питання про спеціальну конфіскацію або долю речових доказів;»
Обґрунтування: пропонуємо надати право на апеляційне оскарження особам, чиє майно може бути арештовано як речовий доказ або внаслідок застосування спеціальної конфіскації. Це положення відповідає статті 8 Директиви ЄС від 03 квітня 2014 року 2014/42/ЕU про арешт та конфіскацію предметів злочинної діяльності та доходів від неї в ЄС, яке визначає необхідність запровадження гарантій права власності та можливості оскарження.
 		Відхилено   "9-2) фізична або юридична особа - у частині, що стосується її інтересів під час вирішення питання про долю речових доказів, документів, які були надані суду; третя особа - у частині, що стосується її інтересів під час вирішення питання про спеціальну конфіскацію".
 
50. ІІ. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

-50- Яценко А.В.
 Розділ ІІ законопроекту доповнити абзацами такого змісту:
«Дія цього Закону поширюється на злочини та суспільно небезпечні діяння, що підпадають під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною Кримінального кодексу України, які були вчинені після набрання чинності цим Законом.
Заходи кримінально-правового характеру, передбачені цим Законом, в тому числі зміни до статей 96-1, 96-2 Кримінального кодексу України, не мають зворотної дії і не поширюються на злочини та суспільно небезпечні діяння, що підпадають під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною Кримінального кодексу України, вчинені до набрання чинності цим Законом.
 		Відхилено   ІІ. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.