Кількість абзаців - 55 Таблиця поправок


Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України щодо гуманізації порядку і умов виконання покарань (Друге читання)

№ п.п. Редакція, прийнята в першому читанні Пропозиції Висновки Остаточна редакція
0. Проект
 		    Проект
 
1. ЗАКОН УКРАЇНИ
 		    ЗАКОН УКРАЇНИ
 
2. Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України (щодо гуманізації порядку і умов виконання покарань)
 		    Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України щодо гуманізації порядку та умов виконання покарань
 
3. Верховна Рада України постановляє:
 		    Верховна Рада України постановляє:
 
4. І. Внести до Кримінально-виконавчого кодексу України такі зміни:
 		    1. Внести до Кримінально-виконавчого кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 3 – 4, ст. 21) такі зміни:
 
5. 1. Абзац другий частини першої статті 8 доповнити таким реченням: «У разі невиконання адміністрацією установи чи органу виконання покарань обов’язку щодо надання засудженому вказаної інформації, відповідна посадова особа та керівник установи чи органу виконання покарань може бути притягнутий до відповідальності».
 		 -1- Ленський О.О.
 Статтю 1 розділу І законопроекту виключити, оскільки питання відповідальності посадових осіб та керівників установ та органів виконання покарань врегульоване законодавством.
 		Враховано      
    -2- Немировський А.В.
 Третє речення, яким доповнюється абзац перший частини першої статті 8 КВК України викласти в такій редакції:
«У разі невиконання адміністрацією установи чи органу виконання покарань обов’язку щодо надання засудженому вказаної інформації, відповідна посадова особа та керівник установи чи органу виконання покарань несуть відповідальність згідно із законом;»
 		Відхилено    
6. 2. Частину другу статті 25 викласти у такій редакції:
 		    1) частину другу статті 25 викласти в такій редакції:
 
7. «2. Громадський контроль за дотриманням прав засуджених під час виконання кримінальних покарань в виправних колоніях, арештних домах, виправних центрах та слідчих ізоляторах здійснюють спостережні комісії, які діють на підставі цього Кодексу та Положення про спостережні комісії, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а у виховних колоніях - піклувальними радами. У випадках, встановлених цим Кодексом та законами України, громадський контроль за дотриманням прав засуджених під час виконання кримінальних покарань можуть здійснювати об'єднання громадян».
 		 -3- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину другу статті 25 викласти у такій редакції:
«2. Громадський контроль за дотриманням прав засуджених під час виконання кримінальних покарань в виправних колоніях, арештних домах, виправних центрах та слідчих ізоляторах здійснюють спостережні комісії, які діють на підставі цього Кодексу та Положення про спостережні комісії, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а у виховних колоніях – піклувальними радами. У випадках, встановлених цим Кодексом та законами України, громадський контроль за дотриманням прав засуджених під час виконання кримінальних покарань можуть здійснювати об'єднання громадян».
 		Враховано   «2. Громадський контроль за дотриманням прав засуджених під час виконання кримінальних покарань у виправних колоніях, арештних домах, виправних центрах та слідчих ізоляторах здійснюють спостережні комісії, які діють на підставі цього Кодексу та Положення про спостережні комісії, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а у виховних колоніях - піклувальними радами. У випадках, встановлених цим Кодексом та законами України, громадський контроль за дотриманням прав засуджених під час виконання кримінальних покарань можуть здійснювати громадські об'єднання»;
 
    -4- Мірошниченко Ю.Р.
 Статтю 51 викласти у такій редакції:
1. Засуджені до покарання у виді арешту тримаються в окремих камерах по 3-10 осіб, в умовах ізоляції з роздільним триманням чоловіків, жінок, неповнолітніх, засуджених, які раніше притягалися до кримінальної відповідальності, засуджених, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі, і засуджених, які раніше працювали в суді, органах прокуратури, юстиції та правоохоронних органах. Іноземні громадяни і особи без громадянства, як правило, тримаються окремо від інших засуджених.
2. На засуджених до арешту поширюються права, обов'язки, заборони і обмеження, встановлені кримінально-виконавчим законодавством для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі з урахуванням особливостей, передбачених частиною третьою цієї статті.
3. Засуджені до арешту мають право:
на отримання одного короткострокового побачення один раз на місяць в порядку передбаченим цим Кодексом. Тривалі побачення засудженим до арешту не надаються;
на короткочасні виїзди за межі арештного дому на підставі та в порядку передбаченому ч.1 ст. 111 цього Кодексу;
витрачати на місяць для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби гроші в сумі до сімдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати, а засуджені інваліди першої групи - до ста відсотків мінімального розміру заробітної плати. У разі, коли дозволені кошти не витрачено протягом місяця, засуджені можуть купувати продукти харчування і предмети першої необхідності на невитрачену суму в наступні місяці;
на щоденну прогулянку тривалістю одна година, а неповнолітні – тривалістю дві години.
 		Відхилено    
8. 3. Статтю 93 викласти у такій редакції:
 		       
9. «Стаття 93. Відбування засудженими всього строку покарання в одній виправній чи виховній колонії
 		       
10. 1. Засуджений до позбавлення волі відбуває весь строк покарання в одній виправній чи виховній колонії у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до його місця проживання до засудження. За заявою засудженого його може бути направлено для відбування покарання до виправної чи виховної колонії у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до місця проживання родичів.
 		 -5- Мірошниченко Ю.Р.
 Зміни до статті 93 виключити.
 		Враховано      
11. 2. Направлення за межі відповідної адміністративно-територіальної одиниці здійснюється у виняткових випадках, які перешкоджають направленню особи за місцем її проживання чи перебування рідних. При усуненні обставин, які стали підставою для такого направлення засудженого та наявності бажання засудженого, він повертається до відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
 		 -6- Немировський А.В.
 Статтю 93 КВК України викласти в такій редакції:
«Стаття 93. Місце відбування засудженими покарання
Засуджений до позбавлення волі відбуває весь строк покарання в одній виправній чи виховній колонії, яка є найближчою установою відповідного рівня безпеки до місця його проживання до засудження або, за бажанням засудженого, місця постійного проживання його родичів.
Розподіл, направлення та переведення засудженого до іншої, ніж визначено у частині першій цієї статті, установи дозволяється у таких виняткових випадках:
лікування;
зміна виду колонії;
ліквідація чи перепрофілювання колонії;
уникнення перенаповнення установи виконання покарань;
окреме розміщення засуджених-співучасників, яких засуджено за одним вироком суду;
забезпечення особистої безпеки засудженого відповідно до статті 10 цього Кодексу;
при виникненні випадків, передбачених частиною першою статті 105 цього Кодексу.
У таких випадках засуджений повинен бути розподілений, направлений або переведений до наступної найближчої установи відповідного рівня безпеки до місця його проживання до засудження або, за бажанням засудженого, місця постійного проживання його родичів.
При усуненні виняткових випадків, які стали підставою для такого розподілу, направлення або переведення засудженого, та за його заявою він направляється до найближчої установи відповідного рівня безпеки до місця його проживання до засудження або, за бажанням засудженого, місця постійного проживання його родичів.
3. Порядок розподілу,направлення та перенаправлення засуджених визначається нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.
 		Відхилено      
12. 3. Переведення засудженого для дальшого відбування покарання з однієї виправної чи виховної колонії до іншої допускається за таких виняткових обставин, які перешкоджають дальшому перебуванню засудженого в цій виправній чи виховній колонії:
 		 -7- Левченко Ю.В.
 Пункт 3 Розділу І законопроекту викласти в такій редакції:
«3. Статтю 93 викласти у такій редакції:
Стаття 93. Відбування засудженими всього строку покарання в одній виправній чи виховній колонії
Засуджений до позбавлення волі відбуває весь строк покарання в одній виправній чи виховній колонії, яка знаходиться територіально найближче до його місця проживання до засудження. За заявою засудженого його може бути направлено для відбування покарання до виправної чи виховної колонії відповідно до місця проживання родичів.
Переведення засудженого для подальшого відбування покарання з однієї виправної колонії до іншої допускається за таких виняткових обставин, які перешкоджають дальшому перебуванню засудженого в цій виправній чи виховній колонії:
необхідність лікування;
потреба у забезпеченні безпеки засуджених, персоналу або інших осіб;
зміна виду колонії;
ліквідація чи перепрофілювання колонії.
Таке переведення можливе також за заявою засудженого або його родичів у зв’язку зі зміною місця проживання або існуванням інших обставин, які випливають на підтримання соціально-корисних зв’язків засудженого.
Порядок переведення засуджених визначається нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.»
 		Відхилено      
13. - необхідність лікування;
 		 -8- Мірошниченко Ю.Р.
 Статтю 93 викласти в такій редакції:
«Стаття 93. Відбування засудженими всього строку покарання в одній установі виконання покарань
1. Засуджений до позбавлення волі відбуває весь строк покарання в одній установі виконання покарань у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до його місця проживання до засудження або місця постійного проживання його родичів.
2. Направлення чи переведення засудженого для відбування покарання до установи виконання покарань, яка розташована за межами адміністративно-територіальної одинці відповідно до місця проживання засудженого до засудження або місця постійного проживання його родичів здійснюється у виняткових випадках, якими є:
відсутність у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до місця проживання засудженого до засудження або місця постійного проживання його родичів установи виконання покарань відповідного рівня безпеки та виду установи виконання покарань;
необхідність лікування засудженого;
уникнення перенаповненості установи виконання покарань;
окремого розміщення осіб, яких засуджено за одним вироком суду;
забезпечення особистої безпеки засудженого у відповідності до статті 10 цього Кодексу.
3. Особи засуджені за злочини проти основ національної безпеки, злочини проти громадської безпеки, передбачені статтями 255, 257, 258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4, 258-5, 260 Кримінального кодексу України; за скоєння вбивства на замовлення; за злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, передбачені частиною 2 статті 364, частинами 2, 3 статті 368 Кримінального кодексу України, особи, які прираховують себе до лідерів та «авторитетів» злочинного середовища, «злодії у законі», можуть направлятися чи переводитися для відбування покарань до установи виконання покарань, яка розташована за межами адміністративно-територіальної одинці відповідно до місця проживання засудженого до засудження або місця постійного проживання його родичів.
4. Порядок направлення та переведення засуджених визначається нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.».
 		Відхилено      
14. - потреба у забезпеченні безпеки засуджених, персоналу або інших осіб;
 		 -9- Мірошниченко Ю.Р.
 У частині першій статті 93 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі – КВК України) пропонується перед словом «заявою» доповнити словом «письмовою», а також після слова «проживання» – словом «близьких».
 		Відхилено      
15. - зміна виду колонії;
 		 -10- Ленський О.О.
 Пункт 3 статті 1 розділу І законопроекту виключити, оскільки чинна редакція статті 93 КВК України повною мірою врегульовує відповідні питання.
 		Враховано      
16. - ліквідація чи перепрофілювання колонії.
 		       
17. Таке переведення можливе також за заявою засудженого або його родичів у зв’язку зі зміною місця проживання або існуванням інших обставин, які впливають на підтримання соціально-корисних зв’язків засудженого.
 		       
18. Порядок переведення засуджених визначається нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України».
 		       
19. 4. Частину четверту статті 94 викласти у такій редакції:
 		    2) частину четверту статті 94 викласти в такій редакції:
 
20. «4. У дільниці посиленого контролю тримаються засуджені, які систематично (два та більше разів) вчиняють злісні порушення установленого порядку відбування покарання, що загрожували безпеці персоналу, засуджених або інших осіб. У виправних колоніях для тримання засуджених жінок дільниця посиленого контролю не створюється».
 		 -11- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину четверту статті 94 викласти у такій редакції:
«4. У дільниці посиленого контролю тримаються засуджені, стосовно яких є достатні докази того, що їх негативна поведінка становить значну загрозу порядку виконання-відбування покарання, безпеці персоналу, засуджених або інших осіб. У виправних колоніях для тримання засуджених жінок дільниця посиленого контролю не створюється».
 		Відхилено   «4. У дільниці посиленого контролю тримаються засуджені, які систематично (два та більше разів) вчиняють злісні порушення установленого порядку відбування покарання, що загрожують безпеці персоналу, засуджених або інших осіб. У виправних колоніях для тримання засуджених жінок дільниця посиленого контролю не створюється»;
 
    -12- Мірошниченко Ю.Р.
 Статтю 94 виключити.
 		Відхилено    
    -13- Немировський А.В.
 Зміни до частини четвертої статті 94 КВК України виключити.
 		Відхилено    
    -14- Левченко Ю.В.
 Пункт 4 Розділу І законопроекту виключити.
Відповідно пункти 5-11 Розділу І законопроекту вважати пунктами 4-10 Розділу І законопроекту.
 		Відхилено    
21. 5. Доповнити статтю 97 частиною п’ятою наступного змісту:
 		 -15- Мірошниченко Ю.Р.
 Зміни до статті 97 виключити.
 		Враховано      
22. «5. Загальна тривалість перебування особи у дільниці посиленого контролю не може перевищувати шести місяців».
 		 -16- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину п’яту статті 97 виключити.
 		Враховано      
23. 6. Пункт третій частини другої статті 101 виключити.
 		 -17- Мірошниченко Ю.Р.
 Пункт третій частини другої статті 101 виключити.
 		Відхилено   3) пункт 3 частини другої статті 101 виключити;
 
24. 7. У статті 107:
 		 -18- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину третю статті 101 після слів "… з дільниці соціальної реабілітації до іншої дільниці;" доповнити словами: " з дільниці ресоціалізації до дільниці посиленого контролю;…"
 		Відхилено   4) у частині четвертій статті 107:
 
25. в абзаці п’ятому частини третьої слова «благоустрою колонії» виключити;
 		 -19- Мірошниченко Ю.Р.
 У статті 107:
в абзаці п’ятому частини третьої слова «благоустрою колонії» виключити;
абзац шостий частини четвертої перед словом «заподіювати» доповнити словом «умисно»;
абзац сьомий частини четвертої перед словом «завдавати» доповнити словом «умисно»;
абзац одинадцятий виключити;
в абзаці шістнадцятому слова «курити у дисциплінарних ізоляторах, карцерах, приміщеннях камерного типу (одиночних камерах) та виховних колоніях, а також у не відведених для цього місцях» замінити словами «умисно курити у не відведених для цього місцях»;
абзац вісімнадцятий викласти у такі редакції: «наносити собі або іншим особам татуювання, що мають явний характер належності до кримінальної субкультури, а також кустарним способом»;
абзац дев’ятнадцятий після слів «тримати тварин» доповнити словами «без дозволу адміністрації».
 		Враховано частково      
26. абзац шостий частини четвертої перед словом «заподіювати» доповнити словом «умисно»;
 		 -20- Мірошниченко Ю.Р.
 У шостому абзаці частини четвертої статті 107 КВК України перед словами «заподіювати собі тілесні ушкодження» виключити слово «умисно».
 		Відхилено   в абзаці шостому слово «заподіювати» замінити словами «умисно заподіювати»;
 
27. абзац сьомий частини четвертої перед словом «завдавати» доповнити словом «умисно»;
 		 -21- Мірошниченко Ю.Р.
 У сьомому абзаці частини четвертої статті 107 КВК України перед словами «завдавати шкоду державному, комунальному майну» виключити слово «умисно».
 		Відхилено   в абзаці сьомому слово «завдавати» замінити словами «умисно завдавати»;
 
28. абзац одинадцятий виключити;
 		       
29. в абзаці шістнадцятому слова «курити у дисциплінарних ізоляторах, карцерах, приміщеннях камерного типу (одиночних камерах) та виховних колоніях, а також у не відведених для цього місцях» замінити словами «курити у не відведених для цього місцях»;
 		    абзац шістнадцятий викласти в такій редакції:
«курити у не відведених для цього місцях та неповнолітнім у виховних колоніях»;
 
30. абзац вісімнадцятий виключити;
 		 -22- Мірошниченко Ю.Р.
 Абзаци 11 та 18 частини четвертої статті 107 КВК України залишити в чинній редакції КВК України.
 		Враховано      
    -23- Левченко Ю.В.
 Абзац 8 пункту 7 Розділу І законопроекту виключити.
 		Відхилено    
31. абзац дев’ятнадцятий після слів «тримати тварин» доповнити словами «без дозволу адміністрації».
 		 -24- Мірошниченко Ю.Р.
 Статтю 107 виключити.
 		Враховано частково   абзац дев’ятнадцятий доповнити словами «без дозволу адміністрації установи виконання покарань»;
 
    -25- Немировський А.В.
 Статтю 107 виключити.
 		Враховано частково    
32. 8. У статті 110:
 		       
33. друге речення частини першої викласти у такій редакції:
 		       
34. «Короткострокові побачення надаються з родичами або іншими особами у присутності представника колонії, за винятком жінок, що відбувають позбавлення волі, яким побачення з дітьми надається без обов’язкової присутності представника колонії»;
 		 -26- Мірошниченко Ю.Р.
 Зміни до статті 110 виключити.
 		Враховано      
35. частину третю доповнити новим реченням такого змісту:
 		       
36. «Побачення з метою укладення договору на представництво інтересів засудженого надаються на підставі його письмової заяви та за умови пред’явлення особою, якій доручається представництво інтересів документів, що посвідчують її особу»;
 		       
37. частину п’яту доповнити новим реченням такого змісту:
 		       
38. «Можливість здійснювати телефонні розмови надається засудженим одразу після прибуття до установи виконання покарань, в тому числі і під час перебування у дільниці карантину діагностики та розподілу».
 		       
39. 9. У частині третій статті 111 після слів «Засудженим жінкам» слово «які» замінити словами «що є вагітними або».
 		 -27- Мірошниченко Ю.Р.
 У частині третій статті 111 після слів «Засудженим жінкам» слово «які» замінити словами «які є вагітними або».
 		Відхилено      
    -28- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину першу статті 111 викласти у такій редакції:
1. Засудженим, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки, дільницях соціальної реабілітації виправних колоній середнього рівня безпеки та виховних колоніях, дозволяються короткочасні виїзди за межі колонії на території України на строк не більше семи діб, не включаючи часу, необхідного для проїзду в обидва кінці (не більше трьох діб), у зв'язку з такими винятковими особистими обставинами:
смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого;
стихійне лихо, що спричинило значну матеріальну шкоду засудженому або його сім'ї;
одержання медичної допомоги, якщо така допомога не може бути надана на території відповідного місця позбавлення волі.
 		Відхилено    
40. 10. У статті 116:
 		    5) у статті 116:
 
41. частину третю викласти у такій редакції:
 		 -29- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину третю статті 116 викласти у такій редакції:
«3. Примусове годування засудженого, який заявив про відмову від прийняття їжі, забороняється. Примусове годування може бути здійснене лише на підставі рішення суду, прийнятого за висновком лікаря, що засуджений опиняється перед загрозою розладу здоров’я перманентного характеру та існує очевидна загроза його життю.
Особа, яка відмовилася від прийняття їжі, з моменту встановлення цього факту, має перебувати під постійним наглядом лікаря.
При підготовці висновку лікар з урахуванням стану здоров’я засудженого визначає вид примусового годування.
Суд приймає рішення про застосування примусового годування у порядку, встановленому ч. 31 ст. 539 Кримінального процесуального кодексу України.».
 		Враховано частково   частину третю викласти в такій редакції:
 
42. «3. Примусове годування засудженого, який заявив про відмову від прийняття їжі та за висновками комісії лікарів не має психічного захворювання та усвідомлює наслідки своїх дій, забороняється. Примусове годування може бути здійснене лише на підставі рішення суду, прийнятого за висновком лікаря, що засуджений опиняється перед загрозою розладу здоров’я перманентного характеру та існує очевидна загроза його життю. Суд приймає рішення про застосування примусового годування у загальному порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством для питань, пов’язаних з виконанням вироку»;
 		 -30- Мірошниченко Ю.Р.
 У статті 116:
частину третю викласти у такій редакції:
«3. Примусове годування засудженого, який заявив про відмову від прийняття їжі та за висновками комісії лікарів не має психічного захворювання та усвідомлює наслідки своїх дій, забороняється. Примусове годування може бути здійснене лише на підставі рішення суду, прийнятого за висновком лікаря, що засудженому загрожує розлад здоров’я перманентного характеру та існує очевидна загроза його життю. Суд приймає рішення про застосування примусового годування у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством для питань, пов’язаних з виконанням вироку»;
доповнити новими частинами шостою і сьомою такого змісту:
«6. За розголошення медичної таємниці лікаря установи виконання покарань може бути притягнуто до відповідальності в порядку, встановленому чинним законодавством.
7. Засудженим до позбавлення волі жінкам гарантується право не надавати інформацію й не проходити огляд у зв'язку з історією її репродуктивного здоров'я. За вимогою жінки, їй має бути забезпечено проведення медичного огляду (обстеження) лікарем – жінкою. Під час медичного огляду повинен бути присутнім тільки медичний персонал, крім випадків, коли лікар просить співробітника установи виконання покарань бути присутнім з міркувань безпеки».
 		Відхилено   «3. Примусове годування засудженого, який заявив про відмову від прийняття їжі, забороняється. Примусове годування може бути застосовано лише на підставі рішення суду, прийнятого за висновком лікаря, що засудженому загрожує розлад здоров’я стійкого характеру та існує очевидна загроза його життю.
Особа, яка відмовилася від прийняття їжі, з моменту встановлення цього факту має перебувати під постійним наглядом лікаря.
При підготовці висновку лікар, зважаючи на стан здоров’я засудженого, визначає вид примусового годування.
Питання про застосування примусового годування вирішується судом в порядку, передбаченому законом»;
 
43. доповнити новими частинами шостою і сьомою такого змісту:
 		 -31- Ленський О.О.
 Абзаци 4 – 6, пункту 10, статті 1, розділу І законопроекту виключити, оскільки питання відповідальності посадових осіб та керівників установ та органів виконання покарань врегульоване законодавством.
 		Відхилено   доповнити частинами шостою і сьомою такого змісту:
 
44. «6. За розголошення медичної таємниці лікаря установи виконання покарань може бути притягнуто до відповідальності в порядку, встановленому чинним законодавством.
 		 -32- Немировський А.В.
 Частину шосту статті 116 КВК України пропонується викласти в такій редакцій: «6. За розголошення лікарської таємниці медичні працівники та інші особи установи виконання покарань, яким у зв’язку з виконанням професійних обов’язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторону життя засудженого до позбавлення волі, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством.»
 		Враховано   «6. За розголошення лікарської таємниці медичні працівники та інші особи установи виконання покарань, яким у зв’язку з виконанням професійних обов’язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторону життя засудженого до позбавлення волі, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законом.
 
45. 7. Засудженим до позбавлення волі жінкам гарантується право не надавати інформацію й не проходити огляд у зв'язку з історією її репродуктивного здоров'я. За вимогою жінки, їй має бути забезпечено проведення медичного огляду (обстеження) лікарем - жінкою. Під час медичного огляду повинен бути присутнім тільки медичний персонал, крім випадків, коли лікар вважає, що існують виняткові обставини, або коли лікар просить співробітника установи виконання покарань бути присутнім з міркувань безпеки, або коли особа просить про це».
 		    7. Засудженим до позбавлення волі жінкам гарантується право не надавати інформацію та не проходити огляд у зв'язку з історією її репродуктивного здоров'я. За вимогою жінки їй має бути забезпечено проведення медичного огляду (обстеження) лікарем-жінкою. Під час медичного огляду може бути присутнім лише медичний персонал, крім випадків, коли лікар вважає, що існують виняткові обставини, або коли лікар просить працівників установи виконання покарань бути присутніми з міркувань безпеки, або коли засуджена особа просить про це»;
 
46. 11. Статтю 122 викласти у такій редакції:
 		    6) статтю 122 викласти в такій редакції:
 
47. «Стаття 122. Пенсійне забезпечення засуджених до позбавлення волі
 		    «Стаття 122. Пенсійне забезпечення засуджених до позбавлення волі
 
48. 1. Засуджені мають право на загальних підставах на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законом.
 		    1. Засуджені мають право на загальних підставах на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законом.
 
49. 2. Призначена пенсія перераховується органами Пенсійного Фонду України за місцем відбування покарання пенсіонера.
 		    2. Призначена пенсія перераховується органами Пенсійного фонду України за місцем відбування покарання пенсіонером.
 
50. 3. Час роботи засуджених у період відбування ними покарання у виді позбавлення волі зараховується у стаж роботи для призначення трудової пенсії. Страхові внески до Пенсійного фонду України сплачуються адміністрацією підприємства, установи чи організації, в якій працює засуджений, в порядку і розмірах, передбачених законодавством. Адміністрація виправного закладу не більш як протягом 30 днів з дня реєстрації клопотання особи, яка набула права на призначення пенсії відповідно до частини першої цієї статті під час відбування покарання, забезпечує зустріч засудженого з представником Пенсійного фонду України та всебічно сприяє належному оформленню і поданню ним відповідних документів або забезпечує умови для оформлення і подання необхідних документів через представника особи, яка відбуває покарання.
 		 -33- Мірошниченко Ю.Р.
 Статтю 122 викласти у такій редакції:
«Стаття 122. Пенсійне забезпечення засуджених до позбавлення волі
1. Засуджені мають право на загальних підставах на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законом.
2. Призначена пенсія перераховується органами Пенсійного Фонду України за місцем відбування покарання пенсіонера.
3. Час роботи засуджених у період відбування ними покарання у виді позбавлення волі зараховується у стаж роботи для призначення трудової пенсії. Страхові внески до Пенсійного фонду України сплачуються адміністрацією підприємства, установи чи організації, в якій працює засуджений, в порядку і розмірах, передбачених законодавством. Адміністрація виправного закладу не більш як протягом 30 днів з дня реєстрації клопотання особи, яка набула права на призначення пенсії відповідно до частини першої цієї статті під час відбування покарання, забезпечує зустріч засудженого з представником Пенсійного фонду України та всебічно сприяє належному оформленню і поданню ним відповідних документів або забезпечує умови для оформлення і подання необхідних документів через представника особи, яка відбуває покарання.
4. Засуджені, які втратили працездатність під час відбування покарання, мають право на пенсію і на компенсацію шкоди у випадках і у порядку, встановлених законодавством України.
5. Адміністрація установи виконання покарань зобов’язана сприяти засудженому в оформленні необхідних для призначення пенсії документів.
6. У виправних колоніях на особовий рахунок засуджених, які отримують пенсію, зараховується незалежно від усіх відрахувань не менш п’ятдесяти відсотків пенсійної виплати».
 		Враховано редакційно .  3. Час роботи засуджених у період відбування ними покарання у виді позбавлення волі зараховується до страхового стажу. Страхові внески сплачуються адміністрацією підприємства, установи чи організації, в якій працює засуджений, у порядку і розмірах, передбачених законодавством. Адміністрація установи виконання покарань не більш як протягом 30 днів з дня реєстрації клопотання особи, яка набула права на призначення пенсії, забезпечує зустріч засудженого з представником Пенсійного фонду України та всебічно сприяє належному оформленню і поданню необхідних документів через представника особи, яка відбуває покарання.
 
51. 4. Засуджені, які втратили працездатність під час відбування покарання, мають право на пенсію і на компенсацію шкоди у випадках і у порядку, встановлених законодавством України.
 		    4. Засуджені, які втратили працездатність під час відбування покарання, мають право на пенсію і на компенсацію шкоди у випадках та в порядку, встановлених законодавством.
 
52. 5. Адміністрація установи виконання покарань зобов’язана сприяти засудженому в оформленні необхідних для призначення пенсії документів.
 		    5. Адміністрація установи виконання покарань зобов’язана сприяти засудженому в оформленні необхідних для призначення пенсії документів.
 
53. 6. У виправних колоніях на особовий рахунок засуджених, які отримують пенсію, зараховується незалежно від усіх відрахувань не менш п’ятдесяти відсотків пенсійної виплати».
 		 -34- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину шосту статті 151 викласти у такій редакції:
6. При сумлінній поведінці і ставленні до праці після відбуття п'яти років строку покарання засудженому може бути дозволено додатково витрачати на місяць гроші в сумі двадцяти відсотків мінімального розміру заробітної плати.
 		Відхилено   6. У виправних колоніях на особовий рахунок засуджених, які отримують пенсію, зараховується незалежно від усіх відрахувань не менше п’ятдесяти відсотків пенсійної виплати».
 
    -35- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину другу статті 151-1 викласти у такій редакції:
2. Засуджені до довічного позбавлення волі чоловіки при сумлінній поведінці і ставленні до праці можуть бути переведені:
з приміщень камерного типу, в яких тримаються дві особи, до багатомісних приміщень камерного типу виправної колонії максимального рівня безпеки з наданням дозволу на участь у групових заходах освітнього, культурно-масового та фізкультурно-оздоровчого характеру в порядку, встановленому законодавством, - після фактичного відбуття не менш як п'яти років строку покарання;
з багатомісних приміщень камерного типу до звичайних жилих приміщень виправної колонії максимального рівня безпеки - після фактичного відбуття у таких приміщеннях не менш як п'яти років строку покарання.
 		Відхилено    
    -36- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину третю статті 151-1 викласти у наступній редакції:
3. Засуджені до довічного позбавлення волі, які злісно порушують установлений порядок відбування покарання, можуть бути переведені: зі звичайних жилих приміщень до багатомісних приміщень камерного типу виправної колонії максимального рівня безпеки; з багатомісних приміщень камерного типу до приміщень камерного типу, в яких тримаються по дві особи виправної колонії максимального рівня безпеки.
 		Відхилено    
    -37- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину четверту статті 151-1 – виключити
 		Відхилено    
    -38- Мірошниченко Ю.Р.
 Статтю 151-1 доповнити новою частиною п’ятою такого змісту:
"5. Порядок індивідуальної оцінки ризиків визначається нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України".
 		Відхилено    
54. ІІ. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

   2. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.