Кількість абзаців - 224 Таблиця поправок


Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років (Друге читання)

№ п.п. Редакція, прийнята в першому читанні Пропозиції Висновки Остаточна редакція
0. Закон України
 		    Закон України
 
1. Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років
 		    Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років
 
2. Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
 		    Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
 
3. І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
 		    І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
 
4. 1. У Законі України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 22, ст. 262 із наступними змінами):
 		    3. У Законі України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 22, ст. 262 із наступними змінами):
 
5. 1) назву викласти в такій редакції:
 		    1) назву, преамбулу і статтю 1 викласти в такій редакції:
 
6. «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»;
 		    «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років
 
7. 2) преамбулу викласти в такій редакції:
 		 -1- Шаповалов Ю.А.
 Пункт 2 частини першої розділу 1 законопроекту викласти у такій редакції:
«Цей закон приймається для засудження репресій, які здійснювалися комуністичним тоталітарним режимом та його репресивними органами протягом 1917-1991 років на території України, а також задля відмежування від методу державного терору в управлінні державою.»
 		Відхилено      
8. «Верховна Рада України від імені Українського народу - громадян України всіх національностей,
 		    Верховна Рада України від імені Українського народу - громадян України всіх національностей,
 
9. висловлюючи глибоке співчуття жертвам репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, членам їхніх сімей та родичам,
 		    висловлюючи глибоке співчуття жертвам репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, членам їхніх сімей та родичам,
 
10. керуючись положеннями Загальної декларації прав людини, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та беручи до уваги резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи № 1096 (1996) від 27 червня 1996 року і № 1481 (2006) від 25 січня 2006 року,
 		    керуючись положеннями Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та беручи до уваги резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи № 1096 (1996) щодо ліквідації спадщини колишніх комуністичних тоталітарних режимів, № 1481 (2006) від 26 січня 2006 року щодо необхідності міжнародного засудження злочинів тоталітарних комуністичних режимів,
 
11. враховуючи, що у 1917-1991 роках комуністичним тоталітарним режимом та його репресивними органами здійснювалася політика державного терору, унаслідок чого мільйони людей зазнали репресій з політичних, соціальних, класових, національних, релігійних та інших мотивів, були позбавлені життя, волі, майна, депортовані, заслані, вислані на спецпоселення, за межі України та СРСР, примусово переселені, виселені, залучені до примусової праці в умовах обмеження свободи, примусово репатрійовані та інтерновані, позбавлені громадянства, примусово поміщені до психіатричних закладів, позбавлені чи іншим чином обмежені у своїх громадянських правах і свободах, зазнали катувань, інших фізичних чи моральних страждань,
 		 -2- Рябчин О.М.
 В п. 4 преамбули Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» після слів «зазнали катувань» додати слова «переслідувань щодо себе та членів своєї сім’ї».
 		Враховано   враховуючи, що у 1917-1991 роках комуністичним тоталітарним режимом та його репресивними органами здійснювалася політика державного терору, унаслідок чого мільйони людей зазнали репресій з політичних, соціальних, класових, національних, релігійних та інших мотивів, були позбавлені життя, волі, майна, депортовані, заслані, вислані на спецпоселення за межі України та СРСР, примусово переселені, виселені, залучені до примусової праці в умовах обмеження свободи, примусово репатрійовані та інтерновані, позбавлені громадянства, примусово поміщені до психіатричних закладів, позбавлені чи іншим чином обмежені у своїх громадянських правах і свободах, зазнали катувань, переслідувань щодо себе та членів своєї сім’ї, інших фізичних чи моральних страждань,
 
12. беручи до уваги засудження Законом України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» комуністичного тоталітарного режиму та визнання його злочинним,
 		    беручи до уваги засудження Законом України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» комуністичного тоталітарного режиму та визнання його злочинним,
 
13. засуджуючи репресії, які здійснювалися комуністичним тоталітарним режимом та його репресивними органами протягом 1917-1991 років на території України, та відмежовуючись від методу державного терору в управлінні державою, приймає цей Закон»;
 		    засуджуючи репресії, що здійснювалися комуністичним тоталітарним режимом та його репресивними органами протягом 1917-1991 років на території України, та відмежовуючись від методу державного терору в управлінні державою, приймає цей Закон.
 
14. 3) статтю 1 викласти в такій редакції:
 		       
15. «Стаття 1. Метою цього Закону є відновлення історичної справедливості, встановлення порядку реабілітації репресованих осіб та осіб, які потерпіли від репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, відновлення їх політичних, соціальних, економічних та інших прав, визначення порядку відшкодувань шкоди, завданої цим особам унаслідок репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, недопущення повторення злочинів тоталітарних режимів»;
 		    Стаття 1. Метою цього Закону є відновлення історичної справедливості, встановлення порядку реабілітації репресованих осіб та осіб, які потерпіли від репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, відновлення їхніх політичних, соціальних, економічних та інших прав, визначення порядку відшкодування шкоди, завданої таким особам унаслідок репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, недопущення повторення злочинів тоталітарних режимів»;
 
16. 4) доповнити статтями 11 - 14 такого змісту:
 		    2) доповнити статтями 1-1 - 1-4 такого змісту:
 
17. «Стаття 11. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:
 		    «Стаття 1-1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
 
18. вислання - примусове видалення особи з місця її проживання з встановленням заборони на проживання у визначеній місцевості або примусове видалення чи переселення особи з місця її проживання у іншу місцевість або за межі СРСР;
 		    вислання - примусове виселення особи з місця її проживання з встановленням заборони на проживання у визначеній місцевості або примусове виселення чи переселення особи з місця її проживання в іншу місцевість або за межі СРСР;
 
19. депортація - примусове виселення народів, етнічних, етноконфесійних, соціальних або інших груп населення з місць їх постійного проживання з політичних, класових, соціальних, релігійних, національних мотивів;
 		    депортація - примусове виселення народів, етнічних, етноконфесійних, соціальних або інших груп населення з місць їхнього постійного проживання з політичних, класових, соціальних, релігійних, національних мотивів;
 
20. заслання - примусове переміщення особи з місця її проживання з обов’язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та забороною виїзду з місця спецпоселення;
 		    заслання - примусове переміщення особи з місця її проживання з обов’язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення;
 
21. інтернування - примусове затримання, ув’язнення, переселення під нагляд репресивних органів іноземців, які під час Другої світової війни знаходилися на території СРСР;
 		    інтернування - примусове затримання, ув’язнення, переселення під нагляд репресивних органів іноземців, які під час Другої світової війни перебували на території СРСР;
інші репресивні органи – Верховний Суд, Верховний касаційний суд, військові трибунали, Головне розвідувальне управління (Розвідувальне управління Штабу Робітничо-селянської червоної армії, Четверте управління Штабу Робітничо-селянської червоної армії, Інформаційно-статистичне управління Робітничо-селянської червоної армії, Розвідувальне управління Робітничо-селянської червоної армії, П’яте управління Народного комісаріату оборони, Розвідувальне управління Генерального штабу Червоної армії, Головне розвідувальне управління Народного комісаріату оборони, Головне розвідувальне управління Генерального штабу Збройних сил), Головне управління виправно-трудових таборів, трудових поселень та місць ув’язнення, Головний Суд Автономної Молдавської Соціалістичної Радянської Республіки, губернські суди, Міністерство внутрішніх справ, Міністерство охорони громадського порядку, Міністерство юстиції, Найвищий суд, народні суди, Народний комісаріат юстиції, обласні суди, окружні (округові) суди, прокуратура Верховного Суду, прокуратура (Генеральна прокуратура, Державна прокуратура), районні (міські) народні суди, Управління контррозвідки «СМЕРШ», а також інші репресивні органи або їхні територіальні, функціональні, структурні підрозділи, крім органів або структурних підрозділів, віднесених цим Законом до позасудових органів;
 
22. класовий мотив - застосування репресій на підставі отримання особою або членами її сім’ї «нетрудових» доходів або прибутків (відсотків з капіталу, прибутків з підприємств, надходжень від нерухомого майна тощо), або використання особою чи членами її сім’ї найманої праці з метою одержання прибутку, або приналежності особи до «куркулів»;
 		    класовий мотив - застосування репресій на підставі отримання особою або членами її сім’ї «нетрудових» доходів чи прибутків (відсотків з капіталу, прибутків з підприємств, надходжень від нерухомого майна тощо) або використання особою чи членами її сім’ї найманої праці з метою одержання прибутку, або належності особи до «куркулів»;
 
23. національний мотив - застосування репресій на підставі належності особи або осіб до певної нації, національності, етнічної групи або народності;
 		    національний мотив - застосування репресій на підставі належності особи або осіб до певної нації, національності, етнічної групи або народності;
 
24. позасудові органи - колегія Всеросійської надзвичайної комісії по боротьбі з контрреволюцією і саботажем при Раді народних комісарів, колегія Всеросійської надзвичайної комісії по боротьбі з контрреволюцією, спекуляцією та службовими злочинами при Раді народних комісарів, колегія Всеукраїнської надзвичайної комісії для боротьби з контрреволюцією, спекуляцією, саботажем та службовими злочинами, колегії губернських надзвичайних комісій, колегії повітових надзвичайних комісій, районні та повітові політбюро, революційні трибунали, Державний комітет оборони, особливі наради при Об’єднаному державному політичному управлінні, особливі наради при Державному політичному управлінні, особливі наради при Народному комісаріаті внутрішніх справ, особливі наради при Міністерстві державної безпеки, особливі наради при Міністерстві внутрішніх справ, міжвідомчі позасудові органи у складі Народного комісара внутрішніх справ (начальника Управління Народного комісаріату внутрішніх справ області) та прокурора СРСР або союзної республіки («двійки»), республіканські або обласні «особливі трійки», а також будь-які інші позасудові органи, що діяли у період 1917-1991 років та призначали санкції за кримінальним законодавством або аналогічні їм;
 		 -3- Третьяков О.Ю.
Шухевич Ю.Р.
Бурбак М.Ю.
Загорій Г.В.
 Абзац дев’ятий пункту 4 частини першої розділу І викласти в такій редакції:
«позасудові органи – колегія Всеросійської надзвичайної комісії по боротьбі з контрреволюцією і саботажем при Раді народних комісарів, колегія Всеросійської надзвичайної комісії по боротьбі з контрреволюцією, спекуляцією та службовими злочинами при Раді народних комісарів, колегія Всеукраїнської надзвичайної комісії для боротьби з контрреволюцією, спекуляцією, саботажем та службовими злочинами, колегії губернських надзвичайних комісій, колегії повітових надзвичайних комісій, районні та повітові політбюро, революційні трибунали, Верховний касаційний трибунал, Верховний революційний трибунал при Всеукраїнському центральному виконавчому комітеті, Державний комітет оборони, Єдиний верховний трибунал, Державне політичне управління, Комітет державної безпеки, Міністерство державної безпеки, Народний комісаріат внутрішніх справ, Народний комісаріат державної безпеки, особливі наради при Об’єднаному державному політичному управлінні, особливі наради при Державному політичному управлінні, особливі наради при Народному комісаріаті внутрішніх справ, особливі наради при Міністерстві державної безпеки, особливі наради при Міністерстві внутрішніх справ, міжвідомчі позасудові органи у складі Народного комісара внутрішніх справ (начальника Управління Народного комісаріату внутрішніх справ області) та прокурора СРСР або союзної республіки («двійки»), республіканські або обласні «особливі трійки», Об’єднане державне політичне управління при Раді народних комісарів, Революційний військовий трибунал, а також будь-які інші позасудові органи, що діяли у період 1917-1991 років та призначали санкції за кримінальним законодавством або аналогічні їм»;
 		Враховано   позасудові органи – колегія Всеросійської надзвичайної комісії по боротьбі з контрреволюцією і саботажем при Раді народних комісарів, колегія Всеросійської надзвичайної комісії по боротьбі з контрреволюцією, спекуляцією та службовими злочинами при Раді народних комісарів, колегія Всеукраїнської надзвичайної комісії для боротьби з контрреволюцією, спекуляцією, саботажем та службовими злочинами, колегії губернських надзвичайних комісій, колегії повітових надзвичайних комісій, районні та повітові політбюро, революційні трибунали, Верховний касаційний трибунал, Верховний революційний трибунал при Всеукраїнському центральному виконавчому комітеті, Державний комітет оборони, Єдиний верховний трибунал, Державне політичне управління, Комітет державної безпеки, Міністерство державної безпеки, Народний комісаріат внутрішніх справ, Народний комісаріат державної безпеки, особливі наради при Об’єднаному державному політичному управлінні, особливі наради при Державному політичному управлінні, особливі наради при Народному комісаріаті внутрішніх справ, особливі наради при Міністерстві державної безпеки, особливі наради при Міністерстві внутрішніх справ, міжвідомчі позасудові органи у складі Народного комісара внутрішніх справ (начальника Управління Народного комісаріату внутрішніх справ області) та прокурора СРСР або союзної республіки («двійки»), республіканські або обласні «особливі трійки», Об’єднане державне політичне управління при Раді народних комісарів, Революційний військовий трибунал, а також будь-які інші позасудові органи, що діяли у 1917-1991 роках та призначали санкції за кримінальним законодавством або аналогічні їм;
 
25. позбавлення житла - виселення особи без заслання або вислання з житла, ущільнення, примусове переселення особи у гірше житло;
 		    позбавлення житла - виселення особи без заслання або вислання з житла, ущільнення, примусове переселення особи у гірше житло;
 
26. політичний мотив - застосування репресій проти особи, яка сповідувала певну ідеологію, дотримувалася чи здійснювала вираження поглядів, цінностей, позицій, вчиняла дії, що суперечили ідеології комуністичного тоталітарного режиму, на підставі того, що така особа становила реальну або потенційну небезпеку для радянської влади, радянської держави чи радянського ладу;
 		 -4- Шаповалов Ю.А.
 Абзац 10 пункту 4 частини першої розділу першого законопроекту викласти у такій редакції:
«політичний мотив – застосування репресій проти особи, яка сповідувала певну ідеологію, дотримувалася чи здійснювала вираження поглядів, цінностей, позицій, вчиняла дії, що суперечили ідеології комуністичного тоталітарного режиму, на підставі того, що така особа становила реальну або потенційну небезпеку для радянської влади чи радянського ладу;»
 		Відхилено .  політичний мотив - застосування репресій проти особи, яка сповідувала певну ідеологію, дотримувалася чи здійснювала вираження поглядів, цінностей, позицій, вчиняла дії, що суперечили ідеології комуністичного тоталітарного режиму, на підставі того, що така особа становила реальну або потенційну небезпеку для радянської влади, радянської держави чи радянського ладу;
 
27. примусова репатріація - примусове повернення на територію СРСР колишніх громадян СРСР;
 		    примусова репатріація - примусове повернення на територію СРСР колишніх громадян СРСР;
 
28. релігійний мотив - застосування репресій на підставі належності особи до релігійної течії чи наявності у неї релігійного (неатеїстичного) світогляду;
 		 -5- Сольвар Р.М.
 Абзац 12 пункту 4 частини першої розділу першого законопроекту викласти у такій редакції:
«релігійний мотив – застосування репресій на підставі релігійної приналежності особи;»
 		Відхилено   релігійний мотив - застосування репресій на підставі належності особи до релігійної течії чи наявності у неї релігійного (неатеїстичного) світогляду;
 
29. репресивні органи - визначені Законом України «Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» органи комуністичного тоталітарного режиму, які діяли у 1917-1991 роках;
 		 -6- Третьяков О.Ю.
Шухевич Ю.Р.
Бурбак М.Ю.
Загорій Г.В.
 Абзац тринадцятий пункту 4 частини першої розділу І викласти в такій редакції:
«інші репресивні органи – Верховний Суд, Верховний касаційний суд, військові трибунали, Головне розвідувальне управління (Розвідувальне управління Штабу Робітничо-селянської червоної армії, Четверте управління Штабу Робітничо-селянської червоної армії, Інформаційно-статистичне управління Робітничо-селянської червоної армії, Розвідувальне управління Робітничо-селянської червоної армії, П’яте управління Народного комісаріату оборони, Розвідувальне управління Генерального штабу Червоної армії, Головне розвідувальне управління Народного комісаріату оборони, Головне розвідувальне управління Генерального штабу Збройних сил), Головне управління виправно-трудових таборів, трудових поселень та місць ув’язнення, Головний Суд Автономної Молдавської Соціалістичної Радянської Республіки, губернські суди, Міністерство внутрішніх справ, Міністерство охорони громадського порядку, Міністерство юстиції, Найвищий суд, народні суди, Народний комісаріат юстиції, обласні суди, окружні (округові) суди, прокуратура Верховного Суду, прокуратура (Генеральна прокуратура, Державна прокуратура), районні (міські) народні суди, Управління контррозвідки «СМЕРШ», а також інші репресивні органи або їх територіальні, функціональні, структурні підрозділи, крім органів або структурних підрозділів, які віднесені цим Законом до позасудових органів»;
 		Враховано      
30. репресії комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років (далі - репресії) - засоби примусу, які здійснювалися репресивними органами комуністичного тоталітарного режиму у 1917-1991 роках, зокрема, позасудовими органами, проти окремих осіб, груп населення, народів з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів у формах, визначених цим Законом;
 		    репресії комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років (далі - репресії) - засоби примусу, що здійснювалися репресивними органами комуністичного тоталітарного режиму у 1917-1991 роках, зокрема позасудовими органами, проти окремих осіб, груп населення, народів з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів у формах, визначених цим Законом;
 
31. репресована особа - особа, що зазнала репресій з мотивів та у формах, визначених цим Законом;
 		    репресована особа - особа, яка зазнала репресій з мотивів та у формах, визначених цим Законом;
 
32. розкуркулення - примусове вилучення майна у селян, господарство яких визнано заможним;
 		    розкуркулення - примусове вилучення майна у селян, господарство яких визнано заможним;
 
33. соціальний мотив - застосування репресій на підставі належності особи або членів її сім’ї до дворянства, офіцерства, купецтва, торгівців, підприємців, духовенства, чиновництва, заможного селянства, іншої соціальної групи, або на підставі визнання особи чи членів її сім’ї соціально небезпечними чи соціально шкідливими з політичних чи ідеологічних мотивів;
 		    соціальний мотив - застосування репресій на підставі належності особи або членів її сім’ї до дворянства, офіцерства, купецтва, торгівців, підприємців, духовенства, чиновництва, заможного селянства, іншої соціальної групи або на підставі визнання особи чи членів її сім’ї соціально небезпечними чи соціально шкідливими з політичних чи ідеологічних мотивів;
 
34. територія України - територія України станом на 24 серпня 1991 року, а також території, які у період 1917-1951 років входили до складу УРСР (УСРР), на момент перебування цих територій у складі УРСР (УСРР);
 		    територія України - територія України станом на 24 серпня 1991 року, а також території, які у період 1917-1951 років входили до складу УРСР (УСРР), на момент перебування цих територій у складі УРСР (УСРР);
 
35. трудова армія - формування, об’єднання, армія, які створювалися у 1920-1921 роках на базі управлінь (штабів), з’єднань, частин, запасних частин Робітничо-селянської червоної армії для допомоги народному господарству, а також трудові підрозділи, трудові організації, робітничі колони, які існували у 1941-1946 роках та комплектувалися за рахунок примусової трудової мобілізації населення;
 		    трудова армія - формування, об’єднання, армія, що створювалися у 1920-1921 роках на базі управлінь (штабів), з’єднань, частин, запасних частин Робітничо-селянської червоної армії для допомоги народному господарству, а також трудові підрозділи, трудові організації, робітничі колони, що існували у 1941-1946 роках та комплектувалися за рахунок примусової трудової мобілізації населення;
 
36. члени сім’ї - чоловік або дружина репресованої особи, діти репресованої особи, у тому числі повнолітні або усиновлені, батьки, вітчим, мачуха репресованої особи, усиновлювач, опікун, піклувальник, а також інші родичі або особи, які на момент здійснення репресій проживали з репресованою особою однією сім’єю і були пов’язані спільним побутом.
 		    члени сім’ї - чоловік або дружина репресованої особи, діти репресованої особи, у тому числі повнолітні або усиновлені, батьки, вітчим, мачуха репресованої особи, усиновлювач, опікун, піклувальник, а також інші родичі або особи, які на момент здійснення репресій проживали з репресованою особою однією сім’єю і були пов’язані спільним побутом.
 
37. Стаття 12. Реабілітованими визнаються особи:
 		    Стаття 1-2. Реабілітованими визнаються особи:
 
38. 1) які до 24 серпня 1991 року були обвинувачені або яким було призначено покарання за рішенням позасудового органу незалежно від діяння або мотивів обвинувачення чи призначення покарання;
 		    1) які до 24 серпня 1991 року були обвинувачені або яким було призначено покарання за рішенням позасудового органу незалежно від діяння або мотивів обвинувачення чи призначення покарання;
 
39. 2) щодо яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено факт здійснення репресій проти таких осіб з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів;
 		    2) стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено факт здійснення репресій проти таких осіб з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів;
 
40. 3) щодо яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено недоведеність вини таких осіб у скоєнні злочину або адміністративного правопорушення;
 		    3) стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено недоведеність вини таких осіб у скоєнні злочину або адміністративного правопорушення;
 
41. 4) які до 24 серпня 1991 року були арештовані, перебували під вартою і яким було пред’явлено обвинувачення за законодавчими актами або за вчинення діянь, визначених статтею 3 цього Закону, якщо справи проти таких осіб були припинені під час слідства, попереднього (досудового) слідства, або закриті за відсутності події злочину, відсутності складу злочину, недоведеності участі особи у вчиненні злочину.
 		 -7- Третьяков О.Ю.
Шухевич Ю.Р.
Бурбак М.Ю.
Загорій Г.В.
 Абзац двадцять шостий пункту 4 частини першої розділу І викласти в такій редакції:
4) які до 24 серпня 1991 року були арештовані, перебували під вартою і яким було пред’явлено обвинувачення: за статтями законодавчих актів передбачених пунктами 1- 5; законодавчими актами передбаченими пунктами 6-14; за діяння, передбачені пунктами 15-22 статті 3 цього Закону, якщо справи проти таких осіб були припинені під час слідства, попереднього (досудового) слідства, або закриті за відсутності події злочину, відсутності складу злочину, недоведеності участі особи у вчиненні злочину.
 		Враховано   4) які до 24 серпня 1991 року були арештовані, перебували під вартою і яким було пред’явлено обвинувачення за статтями законодавчих актів, передбачених пунктами 1-5, за законодавчими актами, передбаченими пунктами 6-14, за діяння, передбачені пунктами 15-22 статті 3 цього Закону, якщо справи проти таких осіб були припинені під час слідства, попереднього (досудового) слідства або закриті за відсутності події злочину, відсутності складу злочину, недоведеності участі особи у вчиненні злочину;
5) стосовно яких до 24 серпня 1991 року за рішенням іншого репресивного органу були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за недонесення (неповідомлення) про вчинення або підготовку до вчинення іншою особою діяння, за яке законодавством, що діяло до 24 серпня 1991 року, було передбачено кримінальну або адміністративну відповідальність, за умови що особа, якій призначено покарання за вчинення або підготовку до вчинення такого діяння, була реабілітована в установленому порядку.
 
    -8- Третьяков О.Ю.
Шухевич Ю.Р.
Бурбак М.Ю.
Загорій Г.В.
 Частину першу статті 1-2 доповнити пунктом п’ятим такого змісту:
«5) щодо яких до 24 серпня 1991 року за рішенням іншого репресивного органу були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за недонесення (не повідомлення) про вчинення або підготовку до вчинення іншою особою діяння, за яке за законодавством, що діяло до 24 серпня 1991 року було передбачено кримінальну або адміністративну відповідальність, за умови, що особа, якій було призначено покарання за вчинення або підготовку до вчинення такого діяння, була реабілітована в установленому порядку».
 		Немає висновку    
    -9- Соболєв Є.В.
 Частину першу статті 1-2 доповнити пунктом п’ятим такого змісту:
«5) які відповідно до Закону України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у ХХ столітті» визнаються борцями за незалежність України у ХХ столітті і у архівних кримінальних справах, інших носіях архівної інформації репресивних органах комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, архівних документах, інших документах та матеріалах міститься інформація про участь таких осіб у боротьбі за незалежність України у ХХ столітті».
 		Відхилено    
42. Стаття 13. Потерпілими від репресій визнаються:
 		    Стаття 1-3. Потерпілими від репресій визнаються:
 
43. 1) чоловік або дружина репресованої особи незалежно від часу вступу у шлюб;
 		 -10- Третьяков О.Ю.
Шухевич Ю.Р.
Бурбак М.Ю.
Загорій Г.В.
 Підпункт 1 статті 1-3 законопроекту викласти в такій редакції.
«1) чоловік або дружина репресованої особи, які на момент здійснення репресії перебували у шлюбі з репресованою особою»;
 		Враховано   1) чоловік або дружина репресованої особи, який/яка на момент здійснення репресії перебували у шлюбі з репресованою особою;
 
44. 2) діти репресованої особи, у тому числі усиновлені, які у малолітньому або неповнолітньому віці залишилися без батька, матері (усиновлювача) унаслідок здійснення репресій проти батька, матері (усиновлювача), або які народилися не пізніше ніж через десять місяців з дня арешту батька, матері, або які народилися у місці позбавлення волі, на засланні, висланні під час перебування репресованої особи у місці позбавлення волі, на засланні, висланні, залишення репресованої особи для роботи у таборах Народного комісаріату внутрішніх справ у становищі вільнонайманого без права виїзду з прикріпленням до районів табору-будівництва, закріплення репресованої особи за будівництвом згідно директиви Народного комісара внутрішніх справ та Прокурора СРСР від 29 квітня 1942 року № 185,
або які у віці до 18 років перебували, незалежно від тривалості, у спецприймальниках чи розподільниках, спеціальних будинках малюка чи дитячих будинках репресивних органів, або які внаслідок здійснення репресії проти батька, матері були примусово позбавлені імен, включаючи родові імена;
 		 -11- Третьяков О.Ю.
Шухевич Ю.Р.
Бурбак М.Ю.
Загорій Г.В.
 Пункт 2 статті 1-3 законопроекту викласти в такій редакції:
«2) діти репресованої особи, у тому числі усиновлені, які у віці до 18 років залишилися без батька, матері (усиновлювача) унаслідок здійснення репресій проти батька, матері (усиновлювача); або які народилися не пізніше ніж через десять місяців з дня арешту батька, матері; або які народилися у місці позбавлення волі, на засланні, висланні під час перебування репресованої особи у місці позбавлення волі, на засланні, висланні, залишення репресованої особи для роботи у таборах Народного комісаріату внутрішніх справ у становищі вільнонайманого без права виїзду з прикріпленням до районів табору-будівництва, закріплення репресованої особи за будівництвом згідно директиви Народного комісара внутрішніх справ та Прокурора СРСР від 29 квітня 1942 року № 185; або які народилися у матері, яку було примусово безпідставно поміщено до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, під час перебування матері у такому психіатричному закладі; або які у віці до 18 років перебували, незалежно від тривалості, у спецприймальниках чи розподільниках, спеціальних будинках малюка чи дитячих будинках репресивних органів; або які внаслідок здійснення репресії проти батька, матері були примусово позбавлені імен, включаючи родові імена;»
 		Враховано   2) діти репресованої особи, у тому числі усиновлені, які у віці до 18 років залишилися без батька, матері (усиновлювача) внаслідок здійснення репресій проти батька, матері (усиновлювача) або які народилися не пізніше ніж через 10 місяців з дня арешту батька, матері, або які народилися у місці позбавлення волі, на засланні, висланні під час перебування репресованої особи у місці позбавлення волі, на засланні, висланні, залишення репресованої особи для роботи у таборах Народного комісаріату внутрішніх справ у становищі вільнонайманого без права виїзду з прикріпленням до районів табору-будівництва, закріплення репресованої особи за будівництвом згідно з директивою Народного комісара внутрішніх справ та Прокурора СРСР від 29 квітня 1942 року № 185, або які народилися у матері, яку було примусово безпідставно поміщено до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, під час перебування матері у такому психіатричному закладі, або які у віці до 18 років перебували, незалежно від тривалості, у спецприймальниках чи розподільниках, спеціальних будинках малюка чи дитячих будинках репресивних органів, або які внаслідок здійснення репресії проти батька, матері були примусово позбавлені імен, включаючи родові імена;
 
45. 3) батьки, вітчим, мачуха, усиновлювач, опікун, піклувальник репресованої особи, а також особи, які перебували на утриманні у репресованої особи;
 		 -12- Третьяков О.Ю.
Шухевич Ю.Р.
Бурбак М.Ю.
Загорій Г.В.
 Підпункт 3 статті 1-3 законопроекту викласти в такій редакції.
«3) інші особи, які на момент здійснення репресії спільно проживали, були пов’язані спільним побутом з репресованою особою, або перебували на утриманні у репресованої особи»
 		Враховано   3) інші особи, які на момент здійснення репресії спільно проживали, були пов’язані спільним побутом з репресованою особою або перебували на утриманні репресованої особи.
 
46. 4) інші родичі або особи, які на момент здійснення репресії проживали з репресованою особою однією сім’єю та були пов’язані з репресованою особою спільним побутом, і які внаслідок здійснення репресії проти репресованої особи були позбавлені житла або іншого майна у спосіб, визначений пунктом 13 частини першої статті 2 цього Закону.
 		 -13- Третьяков О.Ю.
Шухевич Ю.Р.
Бурбак М.Ю.
Загорій Г.В.
 Підпункт 4 статті 1-3 законопроекту виключити.
 		Враховано      
47. Стаття 14. Цей Закон у частині визнання реабілітованими, потерпілими від репресій поширюється на осіб, які відповідають одному з таких критеріїв:
 		    Стаття 1-4. Цей Закон у частині визнання реабілітованими, потерпілими від репресій поширюється на осіб, які належать до однієї з таких категорій осіб:
 
48. 1) осіб, зазначених у статтях 12, 13 цього Закону, якщо репресії стосовно таких осіб були здійснені на території України;
 		    1) особи, зазначені у статтях 1-2, 1-3 цього Закону, якщо репресії стосовно таких осіб були здійснені на території України;
 
49. 2) осіб, зазначених у статтях 12, 13 цього Закону, які проживали на території України, незалежно від тривалості проживання, і виїхали або з незалежних від їхньої волі обставин були переміщені за межі території України, де стосовно них були здійснені репресії;
 		    2) особи, зазначені у статтях 1-2, 1-3 цього Закону, які проживали на території України, незалежно від тривалості проживання, і виїхали або з незалежних від їхньої волі обставин були переміщені за межі території України, де стосовно них були здійснені репресії;
 
50. 3) осіб, зазначених у статтях 12, 13 цього Закону, інформація щодо здійснення репресій стосовно яких міститься у архівних кримінальних справах, інших носіях архівної інформації репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, архівних документах, що зберігаються у архівних установах України;
 		    3) особи, зазначені у статтях 1-2, 1-3 цього Закону, інформація щодо здійснення репресій стосовно яких міститься в архівних кримінальних справах, інших носіях архівної інформації репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, архівних документах, що зберігаються в архівних установах України;
 
51. 4) осіб, зазначених у статтях 12, 13 цього Закону, які є громадянами України.
 		    4) особи, зазначені у статтях 1-2, 1-3 цього Закону, які є громадянами України.
 
52. Норми статей 5 та 6 цього Закону поширюються на громадян України, крім випадків, передбачених частиною дев’ятою статті 6 цього Закону»;
 		    Норми статей 5 і 6 цього Закону поширюються на громадян України, крім випадків, передбачених частиною дев’ятою статті 6 цього Закону»;
 
53. 5) статтю 2 викласти в такій редакції:
 		    3) статті 2 і 3 викласти в такій редакції:
 
54. «Стаття 2. Формами репресій визнаються:
 		    «Стаття 2. Формами репресій визнаються:
 
55. 1) позбавлення життя;
 		    1) позбавлення життя;
 
56. 2) позбавлення волі (ув’язнення) або обмеження волі;
 		    2) позбавлення волі (ув’язнення) або обмеження волі;
 
57. 3) примусове безпідставне поміщення здорової людини до психіатричних закладів за рішенням позасудового або іншого репресивного органу;
 		    3) примусове безпідставне поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу;
 
58. 4) примусове позбавлення громадянства СРСР, УРСР (УСРР) і вислання за межі СРСР;
 		    4) примусове позбавлення громадянства СРСР, УРСР (УСРР) і вислання за межі СРСР;
 
59. 5) заслання;
 		    5) заслання;
 
60. 6) вислання;
 		    6) вислання;
 
61. 7) депортація;
 		    7) депортація;
 
62. 8) обмеження у праві проживання у окремих містах, місцевостях або адміністративно-територіальних одиницях;
 		    8) обмеження у праві проживання в окремих містах, місцевостях або адміністративно-територіальних одиницях;
 
63. 9) подовження під час Другої світової війни 1939-1945 років для особи, яка відбула покарання, терміну позбавлення волі «до закінчення війни» або залишення особи у таборах Народного комісаріату внутрішніх справ для роботи у статусі вільнонайманих працівників;
 		    9) подовження під час Другої світової війни 1939-1945 років для особи, яка відбула покарання, строку позбавлення волі «до закінчення війни» або залишення особи у таборах Народного комісаріату внутрішніх справ для роботи у статусі вільнонайманих працівників;
 
64. 10) примусове направлення особи до трудової армії;
 		    10) примусове направлення особи до трудової армії;
 
65. 11) утримання у перевірочно-фільтраційних таборах або пунктах особи, яка повернулася в СРСР шляхом добровільної або примусової репатріації;
 		    11) утримання у перевірочно-фільтраційних таборах або пунктах особи, яка повернулася в СРСР шляхом добровільної або примусової репатріації;
 
66. 12) примусове направлення особи після перевірочно-фільтраційного табору або пункту на відбудову народного господарства;
 		    12) примусове направлення особи після перевірочно-фільтраційного табору або пункту на відбудову народного господарства;
 
67. 13) позбавлення майна шляхом:
 		    13) позбавлення майна шляхом:
 
68. націоналізації;
 		    націоналізації;
 
69. експропріації;
 		    експропріації;
 
70. конфіскації майна за рішенням або вироком репресивного органу;
 		    конфіскації за рішенням або вироком репресивного органу;
 
71. розкуркулення;
 		    розкуркулення;
 
72. вилучення репресивним або іншим органом під час здійснення обшуку;
 		    вилучення репресивним або іншим органом під час здійснення обшуку;
 
73. 14) позбавлення житла;
 		    14) позбавлення житла;
 
74. 15) застосування або поширення дії закону або іншого нормативного акту про кримінальну відповідальність, який встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність чи іншим чином погіршує становище особи, до особи, яка вчинила відповідне діяння до набрання чинності таким законом або актом;
 		    15) застосування або поширення дії закону чи іншого нормативного акта про кримінальну відповідальність, який встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність чи іншим чином погіршує становище особи, на особу, яка вчинила відповідне діяння до набрання чинності таким законом або актом;
 
75. 16) застосування або поширення дії закону або іншого нормативного акту про адміністративну відповідальність, який визначає діяння як адміністративне правопорушення, посилює адміністративну відповідальність чи іншим чином погіршує становище особи, до особи, яка вчинила відповідне діяння до набрання чинності таким законом або актом;
 		    16) застосування або поширення дії закону або іншого нормативного акта про адміністративну відповідальність, який визначає діяння як адміністративне правопорушення, посилює адміністративну відповідальність чи іншим чином погіршує становище особи, на особу, яка вчинила відповідне діяння до набрання чинності таким законом або актом;
 
76. 17) призначення за вчинений злочин чи адміністративне правопорушення більш суворого покарання, ніж передбачене за такий злочин чи адміністративне правопорушення законом або іншим нормативним актом про кримінальну чи адміністративну відповідальність, і яке є явно неспівмірним із ступенем тяжкості вчиненого злочину або характером адміністративного правопорушення;
 		    17) призначення за вчинений злочин чи адміністративне правопорушення більш суворого покарання, ніж передбачено за такий злочин чи адміністративне правопорушення законом або іншим нормативним актом про кримінальну чи адміністративну відповідальність, яке є явно неспівмірним із ступенем тяжкості вчиненого злочину або характером адміністративного правопорушення;
 
77. 18) захоплення заручників;
 		    18) захоплення заручників;
 
78. 19) інтернування;
 		    19) інтернування;
 
79. 20) гласний або негласний нагляд з боку репресивних органів;
 		    20) гласний або негласний нагляд з боку репресивних органів;
 
80. 21) призначення покарання за втечу з місця відбуття покарання, якщо особа перебувала у місці відбуття покарання внаслідок репресій;
 		    21) призначення покарання за втечу з місця відбування покарання, якщо особа перебувала у місці відбування покарання внаслідок репресій;
 
81. 22) позбавлення або обмеження виборчих, трудових, інших громадянських прав;
 		    22) позбавлення або обмеження виборчих, трудових, інших громадянських прав;
 
82. 23) інші обмеження прав і свобод осіб, які були визнані соціально небезпечними для радянської влади, радянської держави чи радянського ладу, що здійснювалися репресивними органами, зокрема, позасудовими органами, з мотивів, визначених цим Законом»;
 		 -14- Шаповалов Ю.А.
 Підпункт 23 пункту 5 частини першої розділу першого законопроекту викласти у такій редакції:
«23) інші обмеження прав і свобод осіб, які були визнані соціально небезпечними для радянського ладу, що здійснювалися репресивними органами, зокрема, позасудовими органами, з мотивів, визначених цим Законом;»
 		Відхилено   23) інші обмеження прав і свобод осіб, які були визнані соціально небезпечними для радянської влади, радянської держави чи радянського ладу, що здійснювалися репресивними органами, зокрема позасудовими органами, з мотивів, визначених цим Законом.
 
83. 6) статтю 3 викласти в такій редакції:
 		       
84. «Стаття 3. Ознакою здійснення репресій є факт обвинувачення або призначення покарання особі до 24 серпня 1991 року за:
 		    Стаття 3. Ознакою здійснення репресій є факт обвинувачення або призначення покарання особі до 24 серпня 1991 року за:
 
85. 1) статтями 57-64, 67, 68 (у частині приховування або пособництва діянням, передбаченим статтями 57-64, 67), 69-70, 71-73 Кримінального кодексу УСРР 1922 року та аналогічними статтями кримінальних кодексів інших союзних республік, що входили до складу СРСР;
 		    1) статтями 57-64, 67, 68 (у частині приховування або пособництва діянням, передбаченим статтями 57-64, 67), 69-70, 71-73 Кримінального кодексу УСРР 1922 року та аналогічними статтями кримінальних кодексів інших союзних республік, що входили до складу СРСР;
 
86. 2) статтями 541-546, 547-5414, частиною другою статті 58, частиною другою статті 581, статтею 67 (у частині агітації до вчинення діянь, передбачених статтями 57-59, 63-66), статтями 751, 80, частиною першою статті 801, статтями 81, 851, 110-114 Кримінального кодексу УСРР 1927 року та аналогічними статтями кримінальних кодексів інших союзних республік, що входили до складу СРСР;
 		    2) статтями 54-1-54-6, 54-7-54-14, частиною другою статті 58, частиною другою статті 58-1, статтею 67 (у частині агітації до вчинення діянь, передбачених статтями 57-59, 63-66), статтями 75-1, 80, частиною першою статті 80-1, статтями 81, 85-1, 110-114 Кримінального кодексу УСРР 1927 року та аналогічними статтями кримінальних кодексів інших союзних республік, що входили до складу СРСР;
 
87. 3) статями 56, 57, 58, 61, 62, 621, а також: статтею 64 (у частині участі в антирадянській організації або організаційної діяльності щодо діянь, кваліфікованих за вищезазначеними статтями), статтею 1871, частиною першою статті 1872 Кримінального кодексу УРСР 1960 року (у редакції до 28 жовтня 1989 року) та аналогічними статтями кримінальних кодексів чи кримінальних законів інших союзних республік, що входили до складу СРСР;
 		    3) статями 56, 57, 58, 61, 62, 62-1, а також статтею 64 (у частині участі в антирадянській організації або організаційної діяльності щодо діянь, кваліфікованих за вищезазначеними статтями), статтею 187-1, частиною першою статті 187-2 Кримінального кодексу УРСР 1960 року (у редакції до 28 жовтня 1989 року) та аналогічними статтями кримінальних кодексів чи кримінальних законів інших союзних республік, що входили до складу СРСР;
 
88. 4) статтею 7 Закону СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25 грудня 1958 року;
 		    4) статтею 7 Закону СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25 грудня 1958 року;
 
89. 5) статтями 2-5, 8, 10, 12-14 Положення про злочини державні (контрреволюційні та особливо небезпечні для Союзу РСР, злочини проти порядку управління), затвердженого Центральним виконавчим комітетом СРСР 25 лютого 1927 року;
 		    5) статтями 2-5, 8, 10, 12-14 Положення про злочини державні (контрреволюційні та особливо небезпечні для Союзу РСР, злочини проти порядку управління), затвердженого Центральним виконавчим комітетом СРСР 25 лютого 1927 року;
 
90. 6) постановою Центрального виконавчого комітету і Ради народних комісарів СРСР «Про заходи з укріплення соціалістичної перебудови сільського господарства у районах суцільної колективізації і по боротьбі з куркульством» від 1 лютого 1930 року;
 		    6) Постановою Центрального виконавчого комітету і Ради народних комісарів СРСР «Про заходи з укріплення соціалістичної перебудови сільського господарства у районах суцільної колективізації і по боротьбі з куркульством» від 1 лютого 1930 року;
 
91. 7) постановою Центрального виконавчого комітету і Ради народних комісарів СРСР «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення громадської (соціалістичної) власності» від 7 серпня 1932 року;
 		    7) Постановою Центрального виконавчого
комітету і Ради народних комісарів СРСР «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення громадської (соціалістичної) власності» від 7 серпня 1932 року;
 
92. 8) Указом Президії Верховної Ради СРСР «Про виселення з Української РСР осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності у сільському господарстві та ведуть антисуспільний та паразитичний спосіб життя» від 21 лютого 1948 року;
 		    8) Указом Президії Верховної Ради СРСР «Про виселення з Української РСР осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності у сільському господарстві і ведуть антигромадський, паразитичний спосіб життя» від 21 лютого 1948 року;
 
93. 9) Указом Президії Верховної Ради СРСР «Про виселення у віддалені райони країни осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності у сільському господарстві та ведуть антисуспільний, паразитичний спосіб життя» від 2 червня 1948 року;
 		    9) Указом Президії Верховної Ради СРСР «Про виселення у віддалені райони осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності у сільському господарстві та ведуть антигромадський, паразитичний спосіб життя» від 2 червня 1948 року;
 
94. 10) Указом Президії Верховної Ради СРСР «Про відповідальність робітників і службовців підприємств військової промисловості за самовільний відхід з підприємств» від 26 грудня 1941 року;
 		    10) Указом Президії Верховної Ради СРСР «Про відповідальність робітників і службовців підприємств військової промисловості за самовільний відхід з підприємств» від 26 грудня 1941 року;
 
95. 11) постановою Політбюро Центрального комітету Всесоюзної комуністичної партії (більшовиків) «Про заходи щодо ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колективізації» від 30 січня 1930 року;
 		    11) Постановою Політбюро Центрального комітету Всесоюзної комуністичної партії (більшовиків) «Про заходи щодо ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колективізації» від 30 січня 1930 року;
 
96. 12) постановою Ради Міністрів СРСР «Про виселення з Української РСР осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності у сільському господарстві та ведуть антисуспільний та паразитичний спосіб життя» від 21 лютого 1948 року;
 		    12) Постановою Ради Міністрів СРСР «Про виселення з Української РСР осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності у сільському господарстві і ведуть антигромадський, паразитичний спосіб життя» від 21 лютого 1948 року;
 
97. 13) постановою Ради Міністрів СРСР від 3 червня 1948 року № 1841-73сс;
 		 -15- Третьяков О.Ю.
Шухевич Ю.Р.
Бурбак М.Ю.
Загорій Г.В.
 Абзац п’ятнадцятий пункту 6 частини першої розділу І законопроекту викласти в такій редакції:
«13) постановою Ради Міністрів СРСР «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 21 лютого 1948 року «Про виселення з Української РСР осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності у сільському господарстві та ведуть антисуспільний та паразитичний спосіб життя» від 3 червня 1948 року.
 		Враховано   13) Постановою Ради Міністрів СРСР «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 21 лютого 1948 року «Про виселення з Української РСР осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності у сільському господарстві і ведуть антигромадський, паразитичний спосіб життя» від 3 червня 1948 року;
 
98. 14) директивою Народного комісара внутрішніх справ та Прокурора СРСР від 29 квітня 1942 року № 185;
 		    14) директивою Народного комісара внутрішніх справ та Прокурора СРСР від 29 квітня 1942 року № 185;
 
99. 15) порушення законодавчих актів про відокремлення церкви від держави та школи від церкви;
 		    15) порушення законодавчих актів про відокремлення церкви від держави та школи від церкви;
 
100. 16) посягання на особу та права громадян під виглядом здійснення релігійних обрядів;
 		    16) посягання на особу та права громадян під виглядом здійснення релігійних обрядів;
 
101. 17) ухилення від служби у Робітничо-селянській червоній армії (радянській армії) з політичних або релігійних мотивів;
 		    17) ухилення від служби у Робітничо-селянській червоній армії (радянській армії) з політичних або релігійних мотивів;
 
102. 18) несплату податків, якщо їх розмір було визначено особі як для «куркульського» або «середняцького» господарства;
 		    18) несплату податків, якщо їх розмір було визначено особі як для «куркульського» або «середняцького» господарства;
 
103. 19) антирадянську агітацію та пропаганду;
 		    19) антирадянську агітацію та пропаганду;
 
104. 20) поширення «завідомо неправдивих вигадок, що ганьблять радянський державний або суспільний лад»;
 		 -16- Шаповалов Ю.А.
 Підпункт 20 пункту 6 частини першої розділу першого законопроекту викласти у такій редакції:
«20) поширення «завідомо неправдивих вигадок, що ганьблять радянський лад»;»
 		Відхилено   20) поширення «завідомо неправдивих вигадок, що ганьблять радянський державний або суспільний лад»;
 
105. 21) диверсії, шкідництво, саботаж, терористичні акти, організацію руйнувань або пошкоджень вибухом, підпалом чи іншим способом залізничних шляхів, інших шляхів та засобів сполучення, засобів зв’язку, громадських складів, адміністративних або промислових будівель, водогонів, шпигунство, збройні вторгнення на територію України або СРСР, організацію збройних формувань, участь у збройних формуваннях, якщо вказані дії вчинялися з метою здобуття (відновлення) або захисту незалежності України особами, зазначеними у статті 1 Закону України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у ХХ столітті», і у архівних кримінальних справах, інших носіях архівної інформації репресивних органах комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, архівних документах, інших документах та матеріалах міститься інформація про участь таких осіб у боротьбі за незалежність України у ХХ столітті.
 		 -17- Соболєв Є.В.
 Пункт двадцять перший частини першої статті третьої викласти в такій редакції:
«21) вчинення правопорушень з метою здобуття (відновлення) або захисту незалежності України особами, зазначеними у статті 1 Закону України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у ХХ столітті», і у архівних кримінальних справах, інших носіях архівної інформації репресивних органах комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, архівних документах, інших документах та матеріалах міститься інформація про участь таких осіб у боротьбі за незалежність України у ХХ столітті».
 		Відхилено   21) диверсії, шкідництво, саботаж, терористичні акти, організацію руйнувань або пошкоджень вибухом, підпалом чи в інший спосіб залізничних шляхів, інших шляхів та засобів сполучення, засобів зв’язку, громадських складів, адміністративних або промислових будівель, водогонів, шпигунство, збройні вторгнення на територію України або СРСР, організацію збройних формувань, участь у збройних формуваннях, якщо зазначені дії вчинялися з метою здобуття (відновлення) або захисту незалежності України особами, зазначеними у статті 1 Закону України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у ХХ столітті», і в архівних кримінальних справах, інших носіях архівної інформації репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, архівних документах, інших документах та матеріалах міститься інформація про участь таких осіб у боротьбі за незалежність України у ХХ столітті;
22) недонесення (неповідомлення) про вчинення або підготовку до вчинення іншою особою діяння, за яке законодавством, що діяло до 24 серпня 1991 року, було передбачено кримінальну або адміністративну відповідальність, за умови що особа, якій призначено покарання за вчинення або підготовку до вчинення такого діяння, була реабілітована в установленому порядку.
 
    -18- Третьяков О.Ю.
Шухевич Ю.Р.
Бурбак М.Ю.
Загорій Г.В.
 Частину першу статті третьої доповнити новим пунктом 22 такого змісту:
«22) недонесення (не повідомлення) про вчинення або підготовку до вчинення іншою особою діяння, за яке за законодавством, що діяло до 24 серпня 1991 року було передбачено кримінальну або адміністративну відповідальність, за умови, що особа, якій було призначено покарання за вчинення або підготовку до вчинення такого діяння, була реабілітована в установленому порядку».
 		Враховано    
106. Ознакою здійснення репресій також є факт обвинувачення або призначення покарання особі до 24 серпня 1991 року у формі, визначеній статтею 2 цього Закону, за іншими законодавчими актами СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних республік у складі СРСР, якщо у архівній кримінальній справі такої особи, інших носіях архівної інформації репресивних органах комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, архівних документах, інших документах та матеріалах, міститься інформація про те, що таке обвинувачення або покарання були застосовані до особи з класових, національних, політичних, релігійних або соціальних мотивів».
 		    Ознакою здійснення репресій також є факт обвинувачення або призначення покарання особі до 24 серпня 1991 року у формі, визначеній статтею 2 цього Закону, за іншими законодавчими актами СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних республік у складі СРСР, якщо в архівній кримінальній справі такої особи, інших носіях архівної інформації репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, архівних документах, інших документах та матеріалах, міститься інформація про те, що таке обвинувачення або покарання було застосовано до особи з класових, національних, політичних, релігійних або соціальних мотивів»;
 
107. 7) у частині першій статті 5 слова «статті 1» виключити;
 		    4) у частині першій статті 5 слово і цифру «статті 1» виключити;
 
108. 8) у статті 6:
 		    5) у статті 6:
 
109. у частині першій слова «статті 1» виключити;
 		    у частині першій слово і цифру «статті 1» виключити;
 
110. в абзаці першому частини п’ятої слова «Якщо реабілітована особа згідно з статтею 1 цього Закону» замінити словами «Якщо реабілітована відповідно до цього Закону особа»;
 		 -19- Третьяков О.Ю.
Шухевич Ю.Р.
Бурбак М.Ю.
Загорій Г.В.
 Після абзацу третього пункту 8 законопроекту доповнити новим абзацом такого змісту:
«в частині восьмій слова «виконавчими комітетами відповідних місцевих Рад народних депутатів» замінити словами «виконавчими органами відповідних сільських, селищних, міських рад, у тому числі обраними об’єднаними територіальними громадами».
 		Враховано   в абзаці першому частини п’ятої слова «Якщо реабілітована особа згідно з статтею 1 цього Закону» замінити словами «Якщо реабілітована відповідно до цього Закону особа»;
у частині восьмій слова «виконавчими комітетами відповідних місцевих Рад народних депутатів» замінити словами «виконавчими органами відповідних сільських, селищних, міських рад, у тому числі обраними об’єднаними територіальними громадами»;
 
111. частини восьму та десяту виключити.
 		 -20- Третьяков О.Ю.
Шухевич Ю.Р.
Бурбак М.Ю.
Загорій Г.В.
 Абзац четвертий пункту 8 законопроекту викласти в такій редакції:
«частину десяту виключити»
 		Враховано   частину десяту виключити;
 
112. У зв’язку з цим частину дев’яту вважати частиною восьмою;
 		 -21- Третьяков О.Ю.
Шухевич Ю.Р.
Бурбак М.Ю.
Загорій Г.В.
 Абзац п’ятий пункту 8 законопроекту виключити.
 		Враховано      
113. 9) статтю 7 викласти у такій редакції:
 		 -22- Третьяков О.Ю.
Шухевич Ю.Р.
Бурбак М.Ю.
Загорій Г.В.
 пункт 9 законопроекту викласти в такій редакції:
«9) статтю 7 викласти у такій редакції:
Стаття 7. Прийняття рішень з питань визнання осіб реабілітованими або потерпілими від репресій здійснюється Національною комісією з реабілітації (далі – Національна комісія) за поданням регіональних комісій з реабілітації (далі – регіональні комісії).
Розгляд та прийняття рішень з питань визнання осіб реабілітованими або потерпілими від репресій здійснюється за заявою репресованої особи, її спадкоємців, будь-якого члена її сім’ї, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері відновлення та збереження національної пам’яті Українського народу, громадського об’єднання, що здійснює діяльність у сфері дослідження історії України ХХ століття та/або надання допомоги громадянам з питань, пов’язаних із реабілітацією жертв репресій тоталітарних режимів (надалі – заява).
Заява подається за вибором заявника до регіональної комісії за місцем проживання заявника - фізичної особи, місцезнаходженням заявника - юридичної особи або місцем зберігання архівних кримінальних справ, носіїв архівної інформації репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, інших архівних документів, в яких міститься інформація щодо здійснення репресій.
Відмова у прийнятті та розгляді такої заяви не допускається».
 		Враховано   6) статтю 7 викласти в такій редакції:
«Стаття 7. Прийняття рішень з питань визнання осіб реабілітованими або потерпілими від репресій здійснюється Національною комісією з реабілітації (далі – Національна комісія) за поданням регіональних комісій з реабілітації (далі – регіональні комісії).
Розгляд та прийняття рішень з питань визнання осіб реабілітованими або потерпілими від репресій здійснюються за заявою репресованої особи, її спадкоємців, будь-якого члена її сім’ї, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері відновлення та збереження національної пам’яті Українського народу, громадського об’єднання, що провадить діяльність у сфері дослідження історії України ХХ століття та/або надання допомоги громадянам з питань, пов’язаних із реабілітацією жертв репресій тоталітарних режимів (далі – заява).
Заява подається за вибором заявника до регіональної комісії за місцем проживання заявника - фізичної особи, місцезнаходженням заявника - юридичної особи або місцем зберігання архівних кримінальних справ, носіїв архівної інформації репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, інших архівних документів, у яких міститься інформація про здійснення репресій.
Відмова у прийнятті та розгляді такої заяви забороняється»;
 
114. «Стаття 7. Рішення про визнання осіб реабілітованими або потерпілими від репресій приймаються комісіями з реабілітації у порядку, визначеному цим Законом.
 		       
115. Комісії з реабілітації (далі - комісії) є постійно діючими колегіальними органами, які утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі Радою міністрів Автономної Республіки Крим, головами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій для прийняття рішень про визнання осіб реабілітованими або потерпілими від репресій у порядку, визначеному цим Законом.
 		       
116. Завданням комісій є:
 		       
117. 1) прийняття рішень про визнання осіб реабілітованими або потерпілими від репресій;
 		       
118. 2) здійснення контролю за виплатою особам, які визнані реабілітованими або потерпілими від репресій, відшкодувань та пільг, а також поверненням таким особам вилученого майна в натурі або відшкодування його вартості;
 		       
119. 3) заслуховування інформації органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб про стан виконання законодавства з питань реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років;
 		       
120. 4) надання допомоги репресованим особам, іншим особам в одержанні необхідних документів, пов’язаних із реабілітацією;
 		       
121. 5) видача посвідчень про право на пільги реабілітованих.
 		       
122. Комісія діє у складі голови, заступника голови, секретаря та членів комісії. Голова комісії обирається членами комісії на її засіданні. Головою комісії не може бути обрано особу, яка займає посаду державної служби, або є посадовою особою місцевого самоврядування.
 		       
123. До складу комісії включаються по одному представнику від таких органів та установ:
 		       
124. 1) Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;
 		       
125. 2) територіального органу Національної поліції в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі;
 		       
126. 3) Державного архіву в Автономній Республіці Крим, державного архіву області, міст Києва і Севастополя;
 		       
127. 4) регіонального органу Служби безпеки України, територіальна компетенція якого поширюється на Автономну Республіку Крим, область, міста Київ та Севастополь;
 		       
128. 5) Українського інституту національної пам’яті;
 		       
129. 6) Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міських рад;
 		       
130. 7) регіональної прокуратури, територіальна юрисдикція якої поширюється на Автономну Республіку Крим, область, міста Київ та Севастополь;
 		       
131. 8) наукових установ, що здійснюють дослідження у сфері історії України ХХ століття, громадських об’єднань, що здійснюють діяльність у сфері дослідження історії України ХХ століття та/або надання допомоги громадянам з питань, пов’язаних із реабілітацією жертв репресій тоталітарних режимів. Загальна кількість представників від зазначених установ та об’єднань не може перевищувати чотири особи.
 		       
132. Положення про комісію розробляється і затверджується Радою міністрів Автономної Республіки Крим, головами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій на основі типового положення про комісії, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.
 		       
133. Комісія має право:
 		       
134. 1) утворювати постійні та тимчасові робочі органи (правління, секретаріат, комітети, підкомісії, робочі та експертні групи тощо), у тому числі із залученням до їх складу науковців, істориків або інших осіб, які володіють спеціальними знаннями у галузі науки,
мистецтва, техніки, ремесла тощо, з правом дорадчого голосу;
 		 -23- Шаповалов Ю.А.
 У абзаці 21 пункту 9 частини першої розділу першого законопроекту (нова редакція статті 7 Закону) після слів
«істориків або інших осіб,» доповнити словами «за їх згодою,»
 		Враховано по суті     
    -24- Рябчин О.М.
 В п. 1 ч. 6 ст. 7 слова «органи (правління, секретаріат, комітети, підкомісії та експертні групи тощо)» замінити словом «групи».
 		Відхилено    
    -25- Лопушанський А.Я.
 у пункті 1 після слів «ремесла тощо» додати слова «за їх згодою»;
 		Враховано по суті   
    -26- Голубов Д.І.
 Пункт один частини п’ятої оновленої редакції статті 7 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» викласти у наступній редакції:
«1) утворювати постійні та тимчасові робочі органи (правління, секретаріат, комітети, підкомісії, робочі та експертні групи тощо), у тому числі із залученням (за їх згодою) до їх складу науковців, істориків або інших осіб, які володіють спеціальними знаннями у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, з правом дорадчого голосу;».
 		Враховано по суті   
135. 2) обирати голову комісії, заступника голови комісії, секретаря комісії, припиняти їх повноваження;
 		       
136. 3) залучати до роботи комісії представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, громадських об’єднань, наукових та інших установ, а також окремих фахівців за їх згодою;
 		       
137. 4) одержувати безоплатно від центральних і місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, архівних установ інформацію, документи та матеріали, необхідні для виконання покладених на комісію завдань, у строк не більше п’ятнадцяти днів, а у випадку, якщо це стосується надання великого обсягу інформації, документів та матеріалів, не більше тридцяти днів з дня надходження відповідного звернення комісії до органу, посадової особи або архівної установи;
 		       
138. 5) подавати до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій обов’язкові до розгляду рекомендації і пропозиції з питань, що належать до компетенції комісії;
 		       
139. 6) розглядати пропозиції та звернення громадян з питань, що належать до компетенції комісії, аналізувати та узагальнювати їх, давати на них усні і письмові відповіді;
 		 -27- Сольвар Р.М.
 Абзац 27 пункту 9 частини першої розділу першого законопроекту (нова редакція статті 7 Закону) викласти у такій редакції:
«6) розглядати пропозиції та звернення громадян з питань, що належать до компетенції комісії у порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян»«
 		Враховано по суті     
    -28- Рябчин О.М.
 В п. 1 ч. 6 ст. 7 слова «усні і» виключити.
 		Враховано по суті   
    -29- Лопушанський А.Я.
 У пункті 6 слово «усні» виключити.
 		Враховано по суті   
    -30- Голубов Д.І.
 Пункт шість частини п’ятої оновленої редакції статті 7 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» викласти у наступній редакції:
«6) зобов’язані розглядати пропозиції та звернення громадян з питань, що належать до компетенції комісії, аналізувати та узагальнювати їх, давати на них письмові відповіді з роз’ясненням суті прийнятих рішень;».
 		Враховано по суті   
140. 7) розглядати інші питання в межах повноважень, визначених цим Законом та положенням про комісію.
 		 -31- Сольвар Р.М.
 Абзац 28 пункту 9 частини першої розділу першого законопроекту (нова редакція статті 7 Закону) такого змісту:
«7) розглядати інші питання в межах повноважень, визначених цим Законом та положенням про комісію.»
виключити.
 		Відхилено      
141. Комісія є повноважною за умови призначення її персонального складу у кількості не менше шести членів.
 		       
142. Основною формою роботи комісії є засідання, які проводяться у міру необхідності, але не рідше одного разу на квартал. Засідання комісії скликаються за ініціативою голови комісії, його заступника або не менше чотирьох членів комісії. Засідання комісії є правомочним, якщо на ньому присутні більше половини її членів.
 		       
143. Рішення комісії приймаються відкритим голосуванням простою більшістю голосів членів комісії, присутніх на її засіданні. У разі рівного розподілу голосів голос головуючого на засіданні є визначальним. Рішення комісії підписуються головою, а за його відсутності - заступником голови комісії, та секретарем комісії і засвідчуються круглою печаткою комісії.
 		       
144. Доступ на засідання комісії є вільним. Будь-яка особа має право здійснювати фіксацію таких засідань у тому числі за допомогою технічних засобів, крім окремих частин засідань, на яких здійснюється розголошення конфіденційної інформації, і особи, яких вона стосується, заборонили її поширення.
 		       
145. Організаційно-технічне та фінансове забезпечення діяльності комісії здійснюється апаратом Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
 		       
146. Строк повноважень комісії становить шість років.
 		       
147. Комісія має круглу печатку зі своїм найменуванням та може мати штампи та бланки зі своїм найменуванням».
 		 -32- Третьяков О.Ю.
Шухевич Ю.Р.
Бурбак М.Ю.
Загорій Г.В.
 доповнити законопроект новим пунктом 10 в такій редакції:
«10) доповнити статтями 7-1 та 7-2 такого змісту:
«Стаття 7-1. Національна комісія є спеціальним постійно діючим органом, який утворюється при центральному органі виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері відновлення та збереження національної пам’яті Українського народу, у порядку, визначеному цим Законом.
Завданнями Національної комісії є:
1) розгляд обґрунтованих пропозицій регіональних комісій з реабілітації щодо визнання (відмови у визнанні) осіб реабілітованими або потерпілими від репресій;
2) прийняття рішень про визнання (відмову у визнанні) осіб реабілітованими або потерпілими від репресій;
3) аналіз практики застосування державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами законодавства з питань реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років.
Національна комісія має право:
1) утворювати постійні та тимчасові робочі органи (правління, секретаріат, комітети, підкомісії, робочі та експертні групи тощо), у тому числі із залученням (за згодою) до їх складу науковців,
істориків або інших осіб, які володіють спеціальними знаннями у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, з правом дорадчого голосу;
2) обирати заступника голови, секретаря Національної комісії, припиняти їх повноваження;
3) залучати до роботи Національної комісії представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, громадських об’єднань, наукових та інших установ, а також окремих фахівців за їх згодою;
4) одержувати безоплатно від центральних і місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, архівних установ, регіональних комісій інформацію, документи та матеріали, необхідні для виконання покладених на Національну комісію завдань, у строк не більше п’ятнадцяти календарних днів, а у випадку, якщо це стосується надання великого обсягу інформації, документів та матеріалів, - не більше тридцяти календарних днів з дня надходження відповідного звернення Національної комісії до органу, посадової особи, архівної установи або регіональної комісії;
5) розглядати пропозиції та звернення громадян з питань, що належать до компетенції Національної комісії, у порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян»;
6) розглядати інші питання в межах повноважень, визначених цим Законом та положенням про Національну комісію.
Національна комісія діє у складі голови, заступника голови, секретаря та членів комісії. Голова Національної комісії обирається членами комісії на її засіданні. Головою Національної комісії не може бути обрано особу, яка займає посаду державної служби, або є посадовою особою місцевого самоврядування.
До складу Національної комісії включаються по одному представнику, делегованому такими органами, установами та посадовими особами:
1) Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини;
2) Міністерством внутрішніх справ України;
3) Службою безпеки України;
4) центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері відновлення та збереження національної пам’яті Українського народу;
5) Генеральною прокуратурою України;
6) науковими установами що здійснюють дослідження у сфері історії України ХХ століття, громадськими об’єднаннями, що здійснюють діяльність у сфері дослідження історії України ХХ століття та/або надання допомоги громадянам з питань, пов’язаних з реабілітацією жертв репресій тоталітарних режимів. Загальна кількість представників від зазначених установ та об’єднань не може перевищувати чотири особи.
Персональний склад Національної комісії призначається наказом центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері відновлення та збереження національної пам’яті Українського народу.
Національна комісія є повноважною
за умови призначення її персонального складу у кількості не менше шести членів.
Основною формою роботи Національної комісії є засідання, які проводяться у міру необхідності, але не рідше одного разу на квартал. Засідання Національної комісії скликаються за ініціативою голови Національної комісії, його заступника або не менше чотирьох членів Національної комісії. Засідання Національної комісії є правомочним, якщо на ньому присутні не менше п’яти її членів.
Рішення Національної комісії приймаються відкритим голосуванням простою більшістю голосів членів Національної комісії, присутніх на її засіданні. У разі рівного розподілу голосів голос головуючого на засіданні є визначальним. Рішення Національної комісії підписуються головою (а за його відсутності - заступником голови Національної комісії) та секретарем Національної комісії і засвідчуються круглою печаткою центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері відновлення та збереження національної пам’яті Українського народу
Засідання Національної комісії проводяться відкрито. Голова Національної комісії має право прийняти рішення про проведення засідання (або розгляд окремого питання) в закритому режимі, якщо буде здійснюватися розгляд конфіденційної інформації і особи, яких вона стосується, заборонили її розголошення.
Особи, які присутні на засіданнях Національної комісії, які проводяться відкрито, мають право здійснювати фіксацію таких засідань, у тому числі за допомогою технічних засобів.
Організаційно-технічне та фінансове забезпечення діяльності Національної комісії здійснює центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері відновлення та збереження національної пам’яті Українського народу.
Положення про Національну комісію затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв, відновлення та збереження національної пам’яті.
«Стаття 7-2. Регіональні комісії є постійно діючими колегіальними органами, які утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі Радою міністрів Автономної Республіки Крим, головами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Завданнями регіональних комісій є:
1) прийняття заяв про визнання осіб реабілітованими або потерпілими від репресій у порядку, визначеному цим Законом;
2) попередній розгляд на своїх засіданнях обставин, пов’язаних із здійсненням репресій проти конкретної особи, опрацювання та дослідження матеріалів архівної кримінальної справи, інших доказів, заслуховування пояснень заявника або інших осіб щодо обставин здійснення репресій проти конкретної особи.
3) подання Національній комісії обґрунтованих пропозицій щодо можливості визнання (відмови у
визнанні) особи реабілітованою або потерпілою від репресій разом із документами, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини;
4) надання допомоги репресованим особам, іншим особам в одержанні необхідних документів, пов’язаних із реабілітацією;
5) розгляд пропозицій та звернень громадян з питань, що належать до компетенції регіональних комісій, у порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян».
Регіональні комісії мають право:
1) утворювати постійні та тимчасові робочі органи (правління, секретаріат, комітети, підкомісії, робочі та експертні групи тощо), у тому числі із залученням (за згодою) до їх складу науковців, істориків або інших осіб, які володіють спеціальними знаннями у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, з правом дорадчого голосу;
2) залучати до роботи регіональних комісій представників місцевих органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, громадських об’єднань, наукових та інших установ, а також окремих фахівців за їх згодою;
3) одержувати безоплатно від центральних і місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, архівних установ, інформацію, документи та матеріали, необхідні для виконання покладених на регіональні комісії завдань, у строк не більше п’ятнадцяти календарних днів, а у випадку, якщо це стосується надання великого обсягу інформації, документів та матеріалів, - не більше тридцяти календарних днів з дня надходження відповідного звернення регіональної комісії до органу, посадової особи або архівної установи.
Регіональна комісія діє у складі голови, заступника голови, секретаря та членів регіональної комісії. Голова регіональної комісії обирається членами регіональної комісії на її засіданні. Головою регіональної комісії не може бути обрано особу, яка займає посаду державної служби, або є посадовою особою місцевого самоврядування.
До складу регіональної комісії включаються по одному представнику, делегованому такими органами, установами та посадовими особами:
1) Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини;
2) територіальним органом Національної поліції в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі;
3) Державним архівом в Автономній Республіці Крим, державним архівом області, міст Києва і Севастополя;
4) регіональним органом Служби безпеки України, територіальна компетенція якого поширюється на Автономну Республіку Крим, область, міста Київ та Севастополь;
5) центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері відновлення та збереження національної пам’яті Українського народу;
6) Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами;
7) регіональною прокуратурою, територіальна юрисдикція якої поширюється на Автономну Республіку Крим, область, міста Київ та Севастополь;
8) науковими установами, що здійснюють дослідження у сфері історії України ХХ століття, громадськими об’єднаннями, що здійснюють діяльність у сфері дослідження історії України ХХ століття та/або надання допомоги громадянам з питань, пов’язаних із реабілітацією жертв репресій тоталітарних режимів. Загальна кількість представників від зазначених установ та об’єднань не може перевищувати чотири особи.
Положення про регіональну комісію розробляється і затверджується Радою міністрів Автономної Республіки Крим, головами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій на основі типового положення про регіональну комісію, яке затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв, відновлення та збереження національної пам’яті.
Організаційно-технічне та фінансове забезпечення діяльності регіональної комісії здійснює апарат Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій».
В зв’язку з чим пункт 10 та подальші пункти вважати пунктом 11 із подальшою нумерацією.
 		Враховано   7) доповнити статтями 7-1 та 7-2 такого змісту:
«Стаття 7-1. Національна комісія є спеціальним постійно діючим органом, який утворюється при центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері відновлення та збереження національної пам’яті Українського народу, у порядку, визначеному цим Законом.
Завданнями Національної комісії є:
1) розгляд обґрунтованих пропозицій регіональних комісій щодо визнання (відмови у визнанні) осіб реабілітованими або потерпілими від репресій;
2) прийняття рішень про визнання (відмову у визнанні) осіб реабілітованими або потерпілими від репресій;
3) аналіз практики застосування державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами законодавства з питань реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років.
Національна комісія має право:
1) утворювати постійні та тимчасові робочі органи (правління, секретаріат, комітети, підкомісії, робочі та експертні групи тощо), у тому числі із залученням (за згодою) до їх складу науковців, істориків або інших осіб, які володіють спеціальними знаннями у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, з правом дорадчого голосу;
2) обирати заступника голови, секретаря Національної комісії, припиняти їхні повноваження;
3) залучати до роботи Національної комісії представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, громадських об’єднань, наукових та інших установ, а також окремих фахівців за їхньою згодою;
4) одержувати безоплатно від центральних і місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, архівних установ, регіональних комісій інформацію, документи та матеріали, необхідні для виконання покладених на Національну комісію завдань, у строк не більше 15 календарних днів, а якщо це стосується надання великого обсягу інформації, документів та матеріалів - не більше 30 календарних днів з дня надходження відповідного звернення Національної комісії до органу, посадової особи, архівної установи або регіональної комісії;
5) розглядати пропозиції та звернення громадян з питань, що належать до компетенції Національної комісії, у порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян»;
6) розглядати інші питання в межах повноважень, визначених цим Законом та положенням про Національну комісію.
Національна комісія діє у складі голови, заступника голови, секретаря та членів комісії. Голова Національної комісії обирається членами комісії на її засіданні. Головою Національної комісії не може бути обрано особу, яка займає посаду державної служби або є посадовою особою місцевого самоврядування.
До складу Національної комісії включаються по одному представнику, делегованому такими органами, установами та посадовими особами:
1) Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини;
2) Міністерством внутрішніх справ України;
3) Службою безпеки України;
4) центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері відновлення та збереження національної пам’яті Українського народу;
5) Генеральною прокуратурою України;
6) науковими установами, що здійснюють дослідження у сфері історії України ХХ століття, громадськими об’єднаннями, що провадять діяльність у сфері дослідження історії України ХХ століття та/або надання допомоги громадянам з питань, пов’язаних з реабілітацією жертв репресій тоталітарних режимів. Загальна кількість представників зазначених установ та об’єднань не може перевищувати чотирьох осіб.
Персональний склад Національної комісії призначається наказом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері відновлення та збереження національної пам’яті Українського народу.
Національна комісія є повноважною, за умови призначення її персонального складу у кількості не менше шести членів.
Основною формою роботи Національної комісії є засідання, що проводяться за необхідності, але не менше одного разу на квартал. Засідання Національної комісії скликаються за ініціативою голови Національної комісії, його заступника або не менше чотирьох членів Національної комісії. Засідання Національної комісії є правомочним, якщо на ньому присутні не менше п’яти її членів.
Рішення Національної комісії приймаються відкритим голосуванням простою більшістю голосів членів Національної комісії, присутніх на її засіданні. У разі рівного розподілу голосів голос головуючого на засіданні є вирішальним. Рішення Національної комісії підписуються головою Національної комісії (за його відсутності - заступником голови Національної комісії) та секретарем Національної комісії і засвідчуються круглою печаткою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері відновлення та збереження національної пам’яті Українського народу.
Засідання Національної комісії проводяться відкрито. Голова Національної комісії має право прийняти рішення про проведення засідання (або розгляд окремого питання) у закритому режимі, якщо буде здійснюватися розгляд конфіденційної інформації і особи, яких вона стосується, заборонили її розголошення.
Особи, присутні на засіданнях Національної комісії, що проводяться відкрито, мають право здійснювати фіксацію таких засідань, у тому числі за допомогою технічних засобів.
Організаційно-технічне та фінансове забезпечення діяльності Національної комісії здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері відновлення та збереження національної пам’яті Українського народу.
Положення про Національну комісію затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв, відновлення та збереження національної пам’яті.
Стаття 7-2. Регіональні комісії є постійно діючими колегіальними органами, що утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі Радою міністрів Автономної Республіки Крим, головами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Завданнями регіональних комісій є:
1) прийняття заяв про визнання осіб реабілітованими або потерпілими від репресій у порядку, визначеному цим Законом;
2) попередній розгляд на своїх засіданнях обставин, пов’язаних із здійсненням репресій проти конкретної особи, опрацювання та дослідження матеріалів архівної кримінальної справи, інших доказів, заслуховування пояснень заявника або інших осіб щодо обставин здійснення репресій проти конкретної особи;
3) подання Національній комісії обґрунтованих пропозицій щодо можливості визнання (відмови у визнанні) особи реабілітованою або потерпілою від репресій разом із документами, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини;
4) надання допомоги репресованим особам, іншим особам в одержанні необхідних документів, пов’язаних із реабілітацією;
5) розгляд пропозицій та звернень громадян з питань, що належать до компетенції регіональних комісій, у порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян».
Регіональні комісії мають право:
1) утворювати постійні та тимчасові робочі органи (правління, секретаріат, комітети, підкомісії, робочі та експертні групи тощо), у тому числі із залученням (за згодою) до їх складу науковців, істориків або інших
осіб, які володіють спеціальними знаннями у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, з правом дорадчого голосу;
2) залучати до роботи регіональних комісій представників місцевих органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, громадських об’єднань, наукових та інших установ, а також окремих фахівців за їхньою згодою;
3) одержувати безоплатно від центральних і місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, архівних установ інформацію, документи та матеріали, необхідні для виконання покладених на регіональні комісії завдань, у строк не більше 15 календарних днів, а якщо це стосується надання великого обсягу інформації, документів та матеріалів - не більше 30 календарних днів з дня надходження відповідного звернення регіональної комісії до органу, посадової особи або архівної установи.
Регіональна комісія діє у складі голови, заступника голови, секретаря та членів регіональної комісії. Голова регіональної комісії обирається членами регіональної комісії на її засіданні. Головою регіональної комісії не може бути обрано особу, яка займає посаду державної служби або є посадовою особою місцевого самоврядування.
До складу регіональної комісії включаються по одному представнику, делегованому такими органами, установами та посадовими особами:
1) Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини;
2) територіальним органом Національної поліції України в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі;
3) Державним архівом в Автономній Республіці Крим, державним архівом області, міст Києва та Севастополя;
4) регіональним органом Служби безпеки України, територіальна компетенція якого поширюється на Автономну Республіку Крим, область, міста Київ та Севастополь;
5) центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері відновлення та збереження національної пам’яті Українського народу;
6) Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами;
7) регіональною прокуратурою, територіальна юрисдикція якої поширюється на Автономну Республіку Крим, область, міста Київ та Севастополь;
8) науковими установами, що здійснюють дослідження у сфері історії України ХХ століття, громадськими об’єднаннями, що провадять діяльність у сфері дослідження історії України ХХ століття та/або надання допомоги громадянам з питань, пов’язаних із реабілітацією жертв репресій тоталітарних режимів. Загальна кількість представників зазначених установ та об’єднань не може перевищувати чотирьох осіб.
Положення про регіональну комісію розробляється і затверджується Радою міністрів Автономної Республіки Крим, головами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій на основі типового положення про регіональну комісію, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв, відновлення та збереження національної пам’яті.
Організаційно-технічне та фінансове забезпечення діяльності регіональної комісії здійснює апарат Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій»;
 
148. 10) статтю 8 викласти у такій редакції:
 		    8) статті 8 і 9 викласти в такій редакції:
 
149. «Стаття 8. Прийняття рішення про визнання особи реабілітованою або потерпілою від репресій здійснюється комісією за заявою репресованої особи, її спадкоємців, будь-якого члена її сім’ї, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Українського інституту національної пам’яті, громадського об’єднання, що здійснює діяльність у сфері дослідження історії України ХХ століття та/або надання допомоги громадянам з питань, пов’язаних із реабілітацією жертв репресій тоталітарних режимів.
 		 -33- Третьяков О.Ю.
Шухевич Ю.Р.
Бурбак М.Ю.
Загорій Г.В.
 Пункт 10 законопроекту викласти в такій редакції:
«11) статтю 8 викласти у такій редакції:
«Стаття 8. Попередній розгляд обставин, пов’язаних із здійсненням репресій проти конкретної особи, здійснюється регіональною комісією. Для цього регіональна комісія досліджує матеріали архівної кримінальної справи, інші речові або письмові докази, у тому числі за їх місцезнаходженням, заслуховує пояснення заявника або його представника, інших осіб, яким відомі будь-які обставини, що стосуються здійснення репресій проти конкретної особи, може залучати осіб, які володіють спеціальними знаннями у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо.
За результатами попереднього розгляду обставин, пов’язаних із здійсненням репресій проти конкретної особи, регіональна комісія готує обґрунтовані пропозиції щодо можливості визнання особи реабілітованою або потерпілою від репресій, які разом із зібраними документами та матеріалами подає Національній комісії.
Рішення про визнання особи реабілітованою або потерпілою від репресій приймається Національною комісією за результатом розгляду на її засіданні документів, матеріалів та обґрунтованих пропозицій, отриманих від регіональної комісії.
Під час прийняття рішення про визнання особи реабілітованою або потерпілою від репресій Національна комісія може:
1) з ініціативи будь-якого з членів Національної комісії досліджувати матеріали архівної кримінальної справи, інші речові або письмові докази, у тому числі за їх місцезнаходженням, заслуховувати пояснення заявника або його представника, інших осіб, яким відомі будь-які обставини, що стосуються здійснення репресій проти конкретної особи, у тому числі у разі, якщо такі матеріали, докази або пояснення досліджувалися або заслуховувалися регіональною комісією;
2) з ініціативи будь-якого з членів Національної комісії або за зверненням заявника чи його представника витребовувати від центральних і місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, архівних установ, регіональних комісій інформацію, документи та матеріали, необхідні для прийняття рішення про визнання особи реабілітованою або потерпілою від репресій;
3) залучати осіб, які володіють спеціальними знаннями у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, для з’ясування обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Національна комісія розглядає обставини, пов’язані з здійсненням репресій проти конкретної особи, та приймає рішення зокрема і в тому випадку, якщо архівна кримінальна справа не збереглася, або якщо за висновками прокуратури чи суду у минулому особі було відмовлено у реабілітації. У випадку, якщо архівна кримінальна справа не збереглася, розгляд відбувається на підставі дослідження інших наявних речових або письмових доказів, пояснень заявника або його представника, інших осіб, яким відомі будь-які обставини, що стосуються здійсненням репресій проти конкретної особи, а також будь-яких інших документів або матеріалів, у яких міститься інформація про здійснення репресій проти конкретної особи.
Прийняття рішення про визнання особи реабілітованою або потерпілою від репресій тільки на підставі пояснень заявника або його представника, інших осіб, яким відомі будь-які обставини, що стосуються здійснення репресій проти конкретної особи, не допускається.
Усі сумніви щодо фактів, на підставі яких щодо особи були здійснені репресії, тлумачаться на користь особи.
За рішенням Національної комісії попередній розгляд та опрацювання документів та матеріалів, зазначених у частині третій цієї статті, може бути покладений на робочі органи Національної комісії, утворені згідно з пунктом 1 частини третьої статті 7-1 цього Закону. У такому разі відповідні робочі органи повідомляють Національну комісію про результати такого попереднього розгляду та надають свої рекомендації з приводу рішення Національної комісії.
Національна комісія може прийняти рішення про визнання особи реабілітованою або потерпілою від репресій повністю або щодо окремих обвинувачень чи фактів здійснення проти такої особи окремих форм репресій, визначених цим Законом, або або відмовити у визнанні особи реабілітованою або потерпілою від репресій.
Щодо осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 1-2 цього Закону, Національна комісія перевіряє або встановлює факт обвинувачення або призначення покарання позасудовим органом незалежно від діяння або мотивів обвинувачення чи призначення покарання, і приймає рішення про визнання такої особи реабілітованою з огляду на сам факт порушення права на справедливий суд та презумпції невинуватості.
Рішення Національної комісії вручається (надсилається) заявнику у строк не пізніше п’ятнадцяти робочих днів з дня прийняття. У разі, якщо заявником є інша особа, ніж та, яку визнано реабілітованою або потерпілою від репресій, рішення Національної комісії у той самий строк вручається (надсилається) заявнику, а також особі, яку визнано реабілітованою або потерпілою від репресій, крім випадків, коли станом на момент прийняття рішення така особа померла або місце проживання такої особи є невідомим.
Усі рішення Національної комісії не пізніше десяти робочих днів з дня їх прийняття оприлюднюються на офіційному веб-порталі центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері відновлення та збереження національної пам’яті Українського народу, а також Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Загальний строк розгляду та прийняття рішень з питань визнання осіб реабілітованими або потерпілими від репресій не може перевищувати трьох місяців з дня подання заяви до регіональної комісії. У разі необхідності, строк розгляду та прийняття рішення, може бути продовжений рішенням відповідної комісії, але не більш ніж на один місяць.
Рішення Національної комісії може бути оскаржено в судовому порядку.
 		Враховано   «Стаття 8. Попередній розгляд обставин, пов’язаних із здійсненням репресій проти конкретної особи, здійснюється регіональною комісією. Для цього регіональна комісія досліджує матеріали архівної кримінальної справи, інші речові або письмові докази, у тому числі за їх місцезнаходженням, заслуховує пояснення заявника або його представника, інших осіб, яким відомі будь-які обставини, що стосуються здійснення репресій проти конкретної особи, може залучати осіб, які володіють спеціальними знаннями у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо.
За результатами попереднього розгляду обставин, пов’язаних із здійсненням репресій проти конкретної особи, регіональна комісія готує обґрунтовані пропозиції щодо можливості визнання особи реабілітованою або потерпілою від репресій, які разом із зібраними документами та матеріалами подає Національній комісії.
Рішення про визнання особи реабілітованою або потерпілою від репресій приймається Національною комісією за результатом розгляду на її засіданні документів, матеріалів та обґрунтованих пропозицій, отриманих від регіональної комісії.
Під час прийняття рішення про визнання особи реабілітованою або потерпілою від репресій Національна комісія може:
1) з ініціативи члена Національної комісії досліджувати матеріали архівної кримінальної справи, інші речові або письмові докази, у тому числі за їх місцезнаходженням, заслуховувати пояснення заявника або його представника, інших осіб, яким відомі будь-які обставини, що стосуються здійснення репресій проти конкретної особи, у тому числі у разі, якщо такі матеріали, докази або пояснення досліджувалися або заслуховувалися регіональною комісією;
2) з ініціативи члена Національної комісії або за зверненням заявника чи його представника витребовувати від центральних і місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Реєстр.картка №15) робочих днів з дня прийняття. У разі якщо заявником є інша особа, ніж та, яку визнано реабілітованою або потерпілою від репресій, рішення Національної комісії у той самий строк вручається (надсилається) заявнику, а також особі, яку визнано реабілітованою або потерпілою від репресій, крім випадків, коли на день прийняття рішення така особа померла або місце проживання такої особи невідомо.
Усі рішення Національної комісії не пізніше 10 робочих днів з дня їх прийняття оприлюднюються на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері відновлення та збереження національної пам’яті Українського народу, а також на офіційних веб-сайтах Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Загальний строк розгляду та прийняття рішень з питань визнання осіб реабілітованими або потерпілими від репресій не може перевищувати трьох місяців з дня подання заяви до регіональної комісії. У разі необхідності строк розгляду та прийняття рішення може бути подовжений рішенням відповідної комісії, але не більш як на один місяць.
Рішення Національної комісії може бути оскаржено в судовому порядку.
 
150. Заява, зазначена у частині першій цієї статті, подається у довільній формі за вибором заявника до комісії за місцем проживання заявника - фізичної особи, місцезнаходженням заявника - юридичної особи або місцем зберігання архівних кримінальних справ, носіїв архівної інформації репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, інших архівних документів, в яких міститься інформація щодо здійснення репресій.
 		       
151. Відмова у прийнятті та розгляді такої заяви не допускається.
 		       
152. Рішення про визнання особи реабілітованою або потерпілою від репресій приймається комісією за результатом розгляду на її засіданні усіх обставин, пов’язаних із здійсненням репресій проти конкретної особи. Для цього комісія досліджує матеріали архівної кримінальної справи, інші речові або письмові докази, у тому числі за їх місцезнаходженням, заслуховує пояснення заявника або його представника, інших осіб, яким відомі будь-які обставини, що стосуються здійснення репресій проти конкретної особи, може залучати осіб, які володіють спеціальними знаннями у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, для з’ясування обставин, що мають значення для прийняття рішення.
 		       
153. Комісія розглядає обставини, пов’язані з здійсненням репресій проти конкретної особи, та приймає рішення про визнання особи реабілітованою або потерпілою від репресій зокрема і в тому випадку, коли архівна кримінальна справа не збереглася, або коли за висновками прокуратури чи суду у минулому особі було відмовлено у реабілітації. У випадку, якщо архівна кримінальна справа не збереглася, розгляд відбувається на підставі дослідження інших наявних речових або письмових доказів, пояснень заявника або його представника, інших осіб, яким відомі будь-які обставини, що стосуються здійсненням репресій проти конкретної особи, а також будь-яких інших документів або матеріалів, у яких міститься
інформація про здійснення репресій проти конкретної особи. Усі сумніви щодо доведеності фактів, на підставі яких щодо особи були здійснені репресії, тлумачаться на користь не доведення таких фактів.
 		 -34- Рябчин О.М.
 В ч. 5 ст. 8 після слів «репресій проти конкретної особи» додати слова «відомостей, що містяться у відкритому доступі».
 		Відхилено      
154. За рішенням комісії попередній розгляд та опрацювання документів та матеріалів, зазначених у частині третій цієї статті, може бути покладений на робочі органи комісії, утворені згідно з пунктом 1 частини сьомої статті 7 цього Закону. У такому разі відповідні робочі органи повідомляють комісію про результати такого попереднього розгляду та опрацювання на засіданні комісії та надають свої рекомендації з приводу рішення комісії.
 		       
155. Комісія може прийняти рішення про визнання особи реабілітованою або потерпілою від репресій повністю або щодо окремих обвинувачень чи фактів здійснення проти такої особи окремих форм репресій, визначених цим Законом, або визнати особу такою, що не підлягає визнанню реабілітованою чи потерпілою від репресій. Щодо осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 12 цього Закону, комісія перевіряє або встановлює факт обвинувачення або призначення покарання позасудовим органом незалежно від діяння або мотивів обвинувачення чи призначення покарання, і приймає рішення про визнання такої особи реабілітованою з огляду на сам факт порушення права на справедливий суд та презумпції невинуватості.
 		       
156. Рішення комісії вручається (надсилається) заявнику у строк не пізніше п’ятнадцяти робочих днів з дня прийняття. У разі, якщо заявником є інша особа, ніж та, яку визнано реабілітованою або потерпілою від репресій, рішення комісії у той самий строк вручається (надсилається) заявнику, а також особі, яку визнано реабілітованою або потерпілою від репресій, крім випадків, коли станом на момент прийняття рішення така особа померла або місце проживання такої особи є невідомим.
 		       
157. Усі рішення комісії не пізніше десяти робочих днів з дня їх прийняття оприлюднюються на офіційному веб-порталі Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
 		       
158. Заявник або інша особа, яка вважає, що рішення
комісії порушує її права або інтереси, може оскаржити таке рішення до суду».
 		       
159. 11) Статтю 9 викласти у такій редакції:
 		       
160. «Стаття 9. Центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері відновлення та збереження національної пам’яті Українського народу, збирає, узагальнює та оприлюднює інформацію про факти та обставини здійснення репресій, про репресованих осіб та осіб, які потерпіли від репресій.
 		 -35- Третьяков О.Ю.
Шухевич Ю.Р.
Бурбак М.Ю.
Загорій Г.В.
 Абзац другий пункту 11 законопроекту доповнити словами «надає роз’яснення та рекомендації щодо реалізації норм цього Закону».
 		Враховано   Стаття 9. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері відновлення та збереження національної пам’яті Українського народу, збирає, узагальнює та оприлюднює інформацію про факти та обставини здійснення репресій, про репресованих осіб та осіб, які потерпіли від репресій, надає роз’яснення та рекомендації щодо реалізації норм цього Закону.
 
161. Центральні та місцеві органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування:
 		    Центральні та місцеві органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування:
 
162. 1) вживають заходів, спрямованих на підвищення поінформованості громадськості про репресії, розробляють та вдосконалюють навчальні посібники, програми та заходи з історії комуністичного тоталітарного режиму, сприяють створенню та поширенню друкованих, аудіовізуальних та інших творів про репресованих осіб та здійснення репресій, сприяють утвердженню в суспільстві поваги до людської гідності, прав і основоположних свобод людини, розвитку плюралізму та демократії;
 		    1) вживають заходів, спрямованих на підвищення поінформованості громадськості про репресії, розробляють та вдосконалюють навчальні посібники, програми та заходи з історії комуністичного тоталітарного режиму, сприяють створенню та поширенню друкованих, аудіовізуальних та інших творів про репресованих осіб та здійснення репресій, сприяють утвердженню в суспільстві поваги до людської гідності, прав і основоположних свобод людини, розвитку плюралізму та демократії;
 
163. 2) сприяють діяльності громадських об’єднань репресованих осіб, осіб, які потерпіли від репресій, заохочують та підтримують діяльність інших громадських об’єднань, які проводять дослідницьку та просвітницьку роботу стосовно репресій;
 		    2) сприяють діяльності громадських об’єднань репресованих осіб, осіб, які потерпіли від репресій, заохочують та підтримують діяльність інших громадських об’єднань, що проводять дослідницьку та просвітницьку роботу щодо репресій;
 
164. 3) забезпечують здійснення пошуку, упорядкування та збереження місць поховань на території України та за кордоном осіб, які загинули або померли внаслідок здійснення проти них репресій, сприяють перепохованню останків таких осіб на території України, створюють меморіальні комплекси, споруджують та відновлюють пам’ятники, пам’ятні знаки, присвячені вшануванню пам’яті репресованих осіб.
 		    3) забезпечують здійснення пошуку, упорядкування та збереження місць поховань на території України та за кордоном осіб, які загинули або померли внаслідок здійснення проти них репресій, сприяють перепохованню останків таких осіб на території України, створюють меморіальні комплекси, споруджують та відновлюють пам’ятники, пам’ятні знаки, присвячені вшануванню пам’яті репресованих осіб».
 
165. Інформація, яка стосується фактів та обставин здійснення репресій проти окремих осіб, груп населення, народів з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів у будь-якій з визначених цим Законом форм, і яка, зокрема, міститься на будь-яких носіях архівної інформації, у архівних документах, не належить до інформації з обмеженим доступом».
 		 -36- Третьяков О.Ю.
Шухевич Ю.Р.
Бурбак М.Ю.
Загорій Г.В.
 Абзац сьомий пункту 11 законопроекту виключити.
 		Враховано      
166. 2. У статті 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради Української РСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122 із наступними змінами):
 		 -37- Третьяков О.Ю.
Шухевич Ю.Р.
Бурбак М.Ю.
Загорій Г.В.
 Частину другу розділу першого викласти в такій редакції:
2. Статтю 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради Української РСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122 із наступними змінами) доповнити новою частиною такого змісту:
«Неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у відповідь на звернення Національної комісії з реабілітації, регіональної комісії з реабілітації відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» -
тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
 		Враховано   1. Статтю 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122) доповнити частиною десятою такого змісту:
«Неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання недостовірної інформації на звернення Національної комісії з реабілітації, регіональної комісії з реабілітації відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» -
тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
 
    -38- Сольвар Р.М.
 Частину 2 розділу першого законопроекту виключити.
 		Відхилено    
167. 1) після частини сьомої доповнити новою частиною такого змісту:
 		       
168. «Неправомірна відмова в наданні інформації,
несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у відповідь на звернення комісії з реабілітації відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» -
 		       
169. тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
 		       
170. У зв’язку з цим частину восьму вважати частиною дев’ятою;
 		       
171. 2) в першому абзаці частини дев’ятої слово «сьомою» замінити словом «восьмою»;
 		       
172. 3. У Законі України «Про пенсійне забезпечення» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 3, ст. 10 із наступними змінами):
 		    4. У Законі України «Про пенсійне забезпечення» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 3, ст. 10):
 
173. 1) у статті 58 слова «необгрунтовано репресованим і згодом реабілітованим» замінити словами «репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано»;
 		    1) у статті 58 слова «необґрунтовано репресованим і згодом реабілітованим» замінити словами «репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано»;
 
174. 2) у пункті «г» статті 77 слова «громадянам, які необгрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані» замінити словами «репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано»;
 		 -39- Левченко Ю.В.
 Підпункт 2 пункту 3 розділу 1 Законопроекту викласти в наступній редакції:
«2) у пункті «г» статті 77 цифри «50» і «25» замінити відповідно на цифри «75» і «50»;
слова «громадянам, які необгрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані» замінити словами «репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано»;
доповнити новим реченням наступного змісту:
«При цьому громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються в розмірі 25 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.»
 		Відхилено   2) у пункті «г» статті 77 слова «громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані» замінити словами «репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано».
 
175. 4. У Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 29, ст. 399; 1996 р., № 17, ст. 73 із наступними змінами):
 		    5. У Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 29, ст. 399; 1996 р., № 17, ст. 73; 2006 р., № 37. ст. 318):
 
176. 1) у пункті «д» частини першої статті 17 слова «безпідставно репресованими та згодом реабілітованими» замінити словами «репресованими особами, яких у подальшому було реабілітовано»;
 		    1) у пункті «д» частини першої статті 17 слова «безпідставно репресованими та згодом реабілітованими» замінити словами «репресованими особами, яких у подальшому було реабілітовано»;
 
177. 2) у статті 47 слово «політичних» виключити.
 		 -40- Левченко Ю.В.
 Підпункт 2 пункту 4 розділу 1 Законопроекту викласти у наступній редакції:
«2) у статті 47
слово «політичних» виключити;
цифри «50» і «25» замінити відповідно на цифри «75» і «50»;
доповнити новим реченням наступного змісту:
«При цьому громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються в розмірі 25 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.».»
 		Відхилено   2) у статті 47 слово «політичних» виключити.
 
178. 5. У Законі України «Про місцеві державні адміністрації» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 20-21, ст. 190 із наступними змінами):
 		    8. У Законі України «Про місцеві державні адміністрації» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 20-21, ст. 190 із наступними змінами):
 
179. 1) статтю 39 доповнити новою частиною третьою такого змісту:
 		    1) статтю 39 після частини другої доповнити новою частиною такого змісту:
 
180. «Голови обласних, Київської та Севастопольської міських державних адмінистрацій утворюють комісії з реабілітації у порядку, визначеному Законом України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», призначають їх персональний склад, а також затверджують положення про відповідні комісії з реабілітації».
 		 -41- Третьяков О.Ю.
Шухевич Ю.Р.
Бурбак М.Ю.
Загорій Г.В.
 В абзаці третьому частини п’ятої розділу першого:
після слова «утворюють» доповнити словом «регіональні»;
після слів «про відповідні» доповнити словом «регіональні».
 		Враховано   «Голови обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій утворюють регіональні комісії з реабілітації у порядку, визначеному Законом України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», призначають їх персональний склад, а також затверджують положення про відповідні регіональні комісії з реабілітації».
 
181. У зв’язку з цим частину третю вважати частиною четвертою;
 		    У зв’язку з цим частину третю вважати частиною четвертою;
 
182. 2) статтю 44 доповнити новою частиною другою такого змісту:
 		    2) статтю 44 після частини першої доповнити новою частиною такого змісту:
 
183. «Апарат обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій додатково здійснює організаційно-технічне та фінансове забезпечення діяльності комісій з реабілітації відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
 		 -42- Третьяков О.Ю.
Шухевич Ю.Р.
Бурбак М.Ю.
Загорій Г.В.
 Абзац шостий частини п’ятої розділу першого викласти в такій редакції:
«Апарат обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій здійснює також організаційно-технічне та фінансове забезпечення діяльності регіональних комісій з реабілітації відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
 		Враховано   «Апарат обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій здійснює також організаційно-технічне та фінансове забезпечення діяльності регіональних комісій з реабілітації відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
 
184. У зв’язку з цим частини другу - четверту вважати відповідно частинами третьою - п’ятою.
 		    У зв’язку з цим частини другу - четверту вважати відповідно частинами третьою - п’ятою.
 
185. 6. У Кодексі адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 35-36, № 37, ст. 446 із наступними змінами):
 		 -43- Третьяков О.Ю.
Шухевич Ю.Р.
Бурбак М.Ю.
Загорій Г.В.
 Пункт 1 частини шостої розділу першого законопроекту викласти в такій редакції:
«Частину 4 статті 12 доповнити новим пунктом 5 такого змісту:
«5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
В зв’язку з чим пункт 1 вважати пунктом 2 з наступною зміною нумерації пунктів.
 		Враховано   2. У Кодексі адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436):
1) частину четверту статті 12 доповнити пунктом 5 такого змісту:
«5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»;
 
186. 1) частину другу статті 17 доповнити пунктом 9 такого змісту:
 		 -44- Третьяков О.Ю.
Шухевич Ю.Р.
Бурбак М.Ю.
Загорій Г.В.
 Абзац другий частини шостої розділу першого законопроекту викласти в такій редакції:
«2) частину першу статті 19 доповнити пунктом 13 такого змісту:»
 		Враховано   2) частину першу статті 19 доповнити пунктом 13 такого змісту:
 
187. «9) спори фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності комісій з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»;
 		 -45- Третьяков О.Ю.
Шухевич Ю.Р.
Бурбак М.Ю.
Загорій Г.В.
 Абзац третій частини шостої розділу першого законопроекту викласти в такій редакції:
«13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
 		Враховано   «13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»;
 
188. 2) частину першу статті 18 доповнити пунктом 8 такого змісту:
 		 -46- Третьяков О.Ю.
Шухевич Ю.Р.
Бурбак М.Ю.
Загорій Г.В.
 Абзац четвертий частини шостої розділу першого законопроекту викласти в такій редакції:
«3) частину першу статті 20 доповнити пунктом 5 такого змісту:»
 		Немає висновку   3) частину першу статті 20 доповнити пунктом 5 такого змісту:
 
189. «8) усі адміністративні справи щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності комісій з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»;
 		 -47- Третьяков О.Ю.
Шухевич Ю.Р.
Бурбак М.Ю.
Загорій Г.В.
 Абзац п’ятий частини шостої розділу першого законопроекту викласти в такій редакції:
«5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
 		Враховано   «5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»;
 
190. 3) частину першу статтю 94 доповнити абзацом другим такого змісту:
 		 -48- Третьяков О.Ю.
Шухевич Ю.Р.
Бурбак М.Ю.
Загорій Г.В.
 Абзац шостий частини шостої розділу першого законопроекту викласти в такій редакції:
«4) частину першу статті 139 доповнити абзацом другим такого змісту:»
 		Враховано   4) частину першу статті 139 доповнити абзацом другим такого змісту:
 
191. «У адміністративних справах щодо оскарження
рішень, дій або бездіяльності комісій з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок Державного бюджету України».
 		 -49- Третьяков О.Ю.
Шухевич Ю.Р.
Бурбак М.Ю.
Загорій Г.В.
 Абзац сьомий частини шостої розділу першого законопроекту викласти в такій редакції:
«У адміністративних справах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України».
 		Враховано   «В адміністративних справах щодо оскарження
рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, усі судові витрати, що підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету».
 
192. 7. У Законі України «Про Раду міністрів Автономної Республіки Крим» (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 2-3, ст. 3 із наступними змінами):
 		    10. У Законі України «Про Раду міністрів Автономної Республіки Крим» (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 2-3, ст. 3; 2013 р., № 41, ст. 549):
 
193. 1) у статті 33:
 		    1) у статті 33:
 
194. назву викласти у такій редакції:
 		    назву викласти в такій редакції:
 
195. «Стаття 33. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим у галузі міжнаціональних відносин та у сприянні відновлення прав репресованих осіб»;
 		    «Стаття 33. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим у галузі міжнаціональних відносин та у сприянні відновленню прав репресованих осіб»;
 
196. частину першу доповнити пунктом 6 такого змісту:
 		    частину першу доповнити пунктом 6 такого змісту:
 
197. «6) утворення комісії з реабілітації у порядку, визначеному Законом України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», призначення її персонального складу, а також затвердження положення про комісію з реабілітації»;
 		 -50- Третьяков О.Ю.
Шухевич Ю.Р.
Бурбак М.Ю.
Загорій Г.В.
 В абзаці шостому частини сьомої розділу першого законопроекту слова «утворення комісії» замінити «утворення регіональної комісії» та слова «про комісію» замінити словами «про регіональну комісію».
 		Враховано   «6) утворення регіональної комісії з реабілітації у порядку, визначеному Законом України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», призначення її персонального складу, а також затвердження положення про регіональну комісію з реабілітації»;
 
198. 2) статтю 50 доповнити новою частиною другою такого змісту:
 		    2) статтю 50 після частини першої доповнити новою частиною такого змісту:
 
199. «2. Апарат Ради міністрів Автономної Республіки Крим додатково здійснює організаційно-технічне та фінансове забезпечення діяльності комісії з реабілітації відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
 		 -51- Третьяков О.Ю.
Шухевич Ю.Р.
Бурбак М.Ю.
Загорій Г.В.
 Абзац восьмий частини сьомої розділу першого законопроекту викласти в такій редакції:
«2. Апарат Ради міністрів Автономної Республіки Крим здійснює також організаційно-технічне та фінансове забезпечення діяльності регіональної комісії з реабілітації відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
 		Враховано   «2. Апарат Ради міністрів Автономної Республіки Крим здійснює також організаційно-технічне та фінансове забезпечення діяльності регіональної комісії з реабілітації відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
 
200. У зв’язку з цим частини другу - сьому вважати відповідно частинами третьою - восьмою.
 		    У зв’язку з цим частини другу - сьому вважати відповідно частинами третьою - восьмою.
 
201. 8. Частину першу статті 5 Закону України «Про судовий збір» (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 14, ст. 87 із наступними змінами) доповнити пунктом 21 такого змісту:
 		    11. Частину першу статті 5 Закону України «Про судовий збір» (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 14, ст. 87 із наступними змінами) доповнити пунктом 23 такого змісту:
 
202. «21) позивачі - за подання позовів щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності комісій з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
 		 -52- Третьяков О.Ю.
Шухевич Ю.Р.
Бурбак М.Ю.
Загорій Г.В.
 Абзац другий частини восьмої розділу першого законопроекту викласти в такій редакції:
«21) позивачі - за подання позовів щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
 		Враховано   «23) позивачі - за подання позовів щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».h
 
203. 9. У абзаці другому преамбули Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 26, ст. 219) слова «у 1991 році Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» політичних» замінити словами «Законом України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
 		    13. В абзаці другому преамбули Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 26, ст. 219) слова і цифри «у 1991 році Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» політичних» замінити словами і цифрами «Законом України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
 
204. 10. Розділ ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру» (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 2-3, ст. 12 із наступними змінами) доповнити пунктом 13 такого змісту:
 		 -53- Третьяков О.Ю.
Шухевич Ю.Р.
Бурбак М.Ю.
Загорій Г.В.
 Частину 10 розділу І законопроекту викласти в такій редакції:
«10. В статті 6 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 36, ст. 524 із наступними змінами) слова «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» замінити словами «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
 		Враховано   6. В абзаці п’ятому пункту 1 статті 6 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 36, ст. 524) слова «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» замінити словами і цифрами «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
 
205. «13. Тимчасово, до початку діяльності у відповідності до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» комісій з реабілітації, рішення про визнання осіб реабілітованими або потерпілими від репресій приймають органи прокуратури з урахуванням вимог статей 11, 12, 13, 14, 2, 3, 4 та 8 зазначеного Закону. Прийняте рішення оформляється у вигляді довідки».
 		 -54- Третьяков О.Ю.
Шухевич Ю.Р.
Бурбак М.Ю.
Загорій Г.В.
 Розділ І законопроекту доповнити новою частино 11 такого змісту:
«11. В пункті 16 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993р., № 45, ст. 425 із наступними змінами) слова «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» замінити словами «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
 		Враховано   7. У пункті 16 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993р., № 45, ст. 425; 1996 р., № 1, ст. 1) слова «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» замінити словами і цифрами «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
12. У статті 2 Закону України «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою» (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 26, ст. 896) слова «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» замінити словами і цифрами «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
9. У пункті 8 частини першої статті 12 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 19-20, ст. 159) слова «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» замінити словами і цифрами «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
 
    -55- Третьяков О.Ю.
Шухевич Ю.Р.
Бурбак М.Ю.
Загорій Г.В.
 Розділ І законопроекту доповнити новою частино 12 такого змісту:
«12. В статті 2 Закону України «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою» (Відомості Верховної Ради, 2014 р., № 26, ст. 896) слова «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» замінити словами «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
 		Враховано    
    -56- Третьяков О.Ю.
Шухевич Ю.Р.
Бурбак М.Ю.
Загорій Г.В.
 Розділ І законопроекту доповнити новою частино 13 такого змісту:
«13. В пункті 8 статі 12 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 19-20, ст. 159) слова «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» замінити словами «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
 		Враховано    
206. ІІІ. Прикінцеві та перехідні положення
 		    ІІ. Прикінцеві та перехідні положення
 
207. 1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
 		 -57- Сольвар Р.М.
 Частину першу розділу третього законопроекту викласти у такій редакції:
«1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2018 року.»
 		Відхилено   1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
 
    -58- Голубов Д.І.
 «1. Цей Закон набирає чинності з 01 січня 2018 року.»
 		Відхилено    
208. 2. Визнати такими, що втратили чинність:
 		    2. Визнати такими, що втратили чинність:
 
209. постанову Верховної Ради України від 24 грудня 1993 року № 3812-ХІІ «Про тлумачення Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 15, ст. 88);
 		    Постанову Верховної Ради України «Про тлумачення Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 15, ст. 88);
 
210. пункт 4 постанови Верховної Ради України від 17 квітня 1991 року № 963-ХІІ «Про порядок введення в дію Закону Української РСР «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 22, ст. 263).
 		    пункт 4 Постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону Української РСР «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 22, ст. 263).
 
211. 3. Встановити, що:
 		    3. Встановити, що:
 
212. 1) довідки або посвідчення про реабілітацію, видані у державах - республіках колишнього Союзу
РСР або державними органами Союзу РСР, є чинними на території України;
 		    1) довідки або посвідчення про реабілітацію, видані у державах - республіках колишнього Союзу
РСР або державними органами Союзу РСР, є чинними на території України;
 
213. 2) комісії з реабілітації утворюються та їх персональний склад призначається головами обласних, Київської міської державних адміністрацій у порядку, встановленому цим Законом, протягом шести місяців з дня затвердження Кабінетом Міністрів України типового положення про комісії з реабілітації;
 		 -59- Третьяков О.Ю.
Шухевич Ю.Р.
Бурбак М.Ю.
Загорій Г.В.
 Абзац перший пункту 2 частини третьої розділу ІІІ законопроекту викласти в такій редакції:
2) Національна комісія з реабілітації утворюється протягом трьох місяців з дня затвердження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв, відновлення та збереження національної пам’яті положення про Національну комісію з реабілітації;
 		Враховано   2) Національна комісія з реабілітації утворюється протягом трьох місяців з дня затвердження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв, відновлення та збереження національної пам’яті, положення про Національну комісію з реабілітації;
3) регіональні комісії з реабілітації утворюються головами обласних та Київської міської державних адміністрацій протягом трьох місяців з дня затвердження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв, відновлення та збереження національної пам’яті, типового положення про регіональні комісії з реабілітації;
 
    -60- Третьяков О.Ю.
Шухевич Ю.Р.
Бурбак М.Ю.
Загорій Г.В.
 Після абзацу першого пункту 2 частини третьої розділу ІІІ законопроекту доповнити новим абзацом такого змісту:
«3) регіональні комісії з реабілітації утворюються головами обласних та Київської міської державних адміністрацій протягом трьох місяців з дня затвердження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв, відновлення та збереження національної пам’яті типового положення про регіональні комісії з реабілітації»;
 		Враховано    
214. комісії з реабілітації, які утворюються Радою міністрів Автономної Республіки Крим та головою Севастопольської міської державної адміністрації, утворюються та їхній персональний склад призначається у порядку, встановленому цим Законом, протягом трьох місяців з дня повернення тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя під загальну юрисдикцію України та формування Ради міністрів Автономної Республіки Крим та Севастопольської міської державної адміністрації відповідно до Конституції України та законів України, але не раніше затвердження Кабінетом Міністрів України типового положення про комісії з реабілітації;
 		 -61- Третьяков О.Ю.
Шухевич Ю.Р.
Бурбак М.Ю.
Загорій Г.В.
 В абзаці другому пункту 2 частини третьої розділу ІІІ законопроекту:
слова «комісії з реабілітації» замінити словами «регіональні комісії з реабілітації»;
слова «Кабінетом Міністрів України» виключити.
 		Враховано   4) регіональні комісії з реабілітації, що утворюються Радою міністрів Автономної Республіки Крим та головою Севастопольської міської державної адміністрації, утворюються та їх персональний склад призначається у порядку, встановленому цим Законом, протягом трьох місяців з дня повернення тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя під загальну юрисдикцію України та формування Ради міністрів Автономної Республіки Крим та Севастопольської міської державної адміністрації відповідно до Конституції та законів України, але не раніше затвердження типового положення про регіональні комісії з реабілітації.
 
215. 3) до початку діяльності комісій з реабілітації рішення про визнання осіб реабілітованими або потерпілими від репресій тимчасово приймають органи прокуратури відповідно до пункту 13 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру». Видані органами прокуратури довідки є підставою для видачі комісіями з реабілітації посвідчень про право на пільги реабілітованих;
 		 -62- Третьяков О.Ю.
Шухевич Ю.Р.
Бурбак М.Ю.
Загорій Г.В.
 Пункт 3 частини третьої розділу ІІІ законопроекту виключити.
 		Враховано      
    -63- Сольвар Р.М.
 Пункт 3 частини 3 розділу 3 законопроекту викласти у такій редакції:
«3) до початку діяльності комісій з реабілітації рішення про визнання осіб реабілітованими або потерпілими від репресій тимчасово приймаються виключно судами. Рішення суду є підставою для видачі комісіями з реабілітації посвідчень про право на пільги реабілітованих;»
 		Відхилено    
216. 4) комісії з питань поновлення прав реабілітованих, які утворені районними, міськими і районними у місті радами до набрання чинності цим Законом, продовжують виконувати функції з надання допомоги особам в одержанні необхідних документів у зв’язку з реабілітацією.
 		 -64- Третьяков О.Ю.
Шухевич Ю.Р.
Бурбак М.Ю.
Загорій Г.В.
 Пункт 4 частини третьої розділу ІІІ законопроекту виключити.
 		Враховано      
217. комісії з питань поновлення прав реабілітованих, які утворені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та обласними радами до набрання чинності цим Законом, продовжують виконувати функції з надання допомоги особам в одержанні необхідних документів у зв’язку з реабілітацією до початку діяльності комісій з реабілітації, утворених відповідно до цього Закону.
 		       
218. 4. Рекомендувати Президенту України привести укази Президента України у відповідність із цим Законом.
 		 -65- Сольвар Р.М.
 Пункт 4 розділу 3 «Прикінцеві та перехідні положення» законопроекту виключити.
 		Враховано      
    -66- Лопушанський А.Я.
 У розділі ІІІ. Прикінцеві та перехідні положення частину четверту виключити.
 		Враховано    
    -67- Голубов Д.І.
 Пункт чотири розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» законопроекту вилучити, а саме:
«4. Рекомендувати Президенту України привести укази Президента України у відповідність із цим Законом».
 		Враховано    
219. 5. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:
 		 -68- Третьяков О.Ю.
Шухевич Ю.Р.
Бурбак М.Ю.
Загорій Г.В.
 Частину п’яту розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» законопроекту викласти в такій редакції:
«4. Кабінету Міністрів України у двомісячний строк з дня опублікування цього Закону:
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити прийняття та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
 		Враховано   4. Кабінету Міністрів України у двомісячний строк з дня опублікування цього Закону:
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;
забезпечити прийняття та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
 
220. затвердити типове положення про комісії з реабілітації;
 		       
221. привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
 		       
222. забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
 		       
223. Голова Верховної Ради України

   Голова Верховної Ради України