Кількість абзаців - 161 Таблиця поправок


Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства (Повторне друге читання)

№ п.п. Редакція, прийнята в першому читанні Пропозиції Висновки Остаточна редакція
0. Проект
 		    Проект
 
1. ЗАКОН УКРАЇНИ
 		    ЗАКОН УКРАЇНИ
 
2. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства
 		    Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства
 
3. Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
 		    Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
 
4. І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
 		 -1- Монастирський Д.А.
 Змінити нумерацію пунктів розділу І проекту з урахуванням правил нормопроектувальної техніки щодо розміщення кодексів та законів у хронологічному порядку у такій послідовності:
1. Кримінальний процесуальний кодекс України; 2. Закон України «Про судову експертизу»; 3. Закон України «Про статус народного депутата України»; 4. Закон України «Про радіочастотний ресурс України»; 5. Закон України «Про Національне антикорупційне бюро України»; 6. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень».
 		Враховано редакційно   І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
 
    -2- Гриб В.О.
 Частину першу статті 27 Закону України «Про статус народного депутата України» (Відомості Верховної Ради України, 1993р., № 3, ст. 17) викласти в такій редакції:
«Народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.»
 		Відхилено    
5. 1. Частину другу статті 27 Закону України «Про статус народного депутата України» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 3, ст. 17) виключити.
 		 -3- Данілов В.Б.
 У пункті 1 розділу І замість виключення пункту 2 статті 27 Закону України «Про статус народного депутата» в цілому залишити чинний текст, але після слів «одержати інформацію не можливо» поставити кому та доповнити словами «окрім відповідальності за вчинення: тяжкого або особливо тяжкого злочину, пов’язаного із застосуванням насильства; злочину, який спричинив загибель людини; злочину, який полягає в одержанні неправомірної вигоди в особливо великому розмірі».
Обґрунтування:
Відповідно до висновку Конституційного Суду України № І-в/2018 від 06 червня 2018 року ухвалюючи рішення щодо скасування депутатської недоторканності, необхідно враховувати, що недоторканість народних депутатів України не є особистим привілеєм, індивідуальним правом народного депутата України, а має публічно-правовий характер; вона спрямована на убезпечення народного депутата України від незаконного втручання в його діяльність, на забезпечення безперешкодного та ефективного здійснення ним своїх функцій та належного функціонування парламенту, а також стан політичної та правової системи України—її здатність у разі повної відсутності інституту депутатської недоторканності забезпечити безперешкодне та ефективне здійснення народними депутатами України своїх повноважень.
Суспільний запит на боротьбу із корупцією та «безкарністю» народних депутатів є основним виправданням для обмеження депутатської недоторканності. Однак у політичній системі з вразливою демократією повне скасування недоторканності може бути небезпечним для функціонування та автономії парламенту.
Пропозиція створює «запобіжник» від переслідування народних депутатів України за політичними мотивами та вводить вичерпний перелік злочинів, за вчинення яких народні депутати України можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності без згоди Верховної Ради України.
 		Відхилено      
    -4- Монастирський Д.А.
 Пункт 1 розділу І проекту виключити.
 		Враховано    
    -5- Яцик Ю.Г.
 Пункт 1 розділу І проекту викласти в такій редакції:
«1. Частину другу статті 27 Закону України «Про статус народного депутата України» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 3, ст. 17) викласти в такій редакції:
2. Обшук, затримання народного депутата чи огляд особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення народного депутата, а також порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції та застосування інших заходів, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата, допускаються виключно в порядку, встановленому чинним кримінально-процесуальним законодавством України для проведення відповідних слідчих дій, за умови, якщо Генеральним прокурором погоджено проведення відповідних слідчих, в тому числі негласних дій, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо, окрім випадків коли народного депутата України було затримано під час або безпосередньо після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, пов’язаного з застосуванням насильства, або такого, що спричинив загибель людей».
 		Відхилено    
    -6- Павлюк М.В.
 Частину 2 статті 27 «Обшук, затримання народного депутата чи огляд особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення народного депутата, а також порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції та застосування інших заходів, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата, допускаються лише у разі, коли Верховною Радою України надано згоду на притягнення його до кримінальної відповідальності, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо», Закону України «Про статус народного депутата України», викласти в наступній редакції:
«2. Обшук, а також порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції та застосування інших заходів, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата, здійснюється лише за клопотанням слідчого погодженим з Генеральним прокурором, виконуючим обов’язки Генерального прокурора, першим заступником Генерального прокурора чи його заступниками або заступником Генерального прокурора - керівником Спеціальної антикорупційної прокуратури, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.
 		Відхилено    
    -7- Павлюк М.В.
 Додати: пункт 1 частини 2 статті 27 Закону України «Про статус народного депутата України», та викласти у наступній редакції:
«Затримання народного депутата чи огляд особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення народного депутата здійснюється лише на підставі постанови Генерального прокурора, виконуючого обов’язки Генерального прокурора, першого заступника Генерального прокурора чи його заступника або заступника Генерального прокурора - керівника Спеціальної антикорупційної прокуратури»
Обґрунтування:
Уникнення незаконного впливу зацікавлених осіб, на народного депутата України, при виконанні ним своїх депутатських зобов’язань.
 		Відхилено    
    -8- Княжицький М.Л.
 Пункт 1 розділу І проекту Закону, що стосується змін до статті 27 Закону України «Про статус народного депутата України» викласти в такій редакції:
«1. Частину другу статті 27 Закону України «Про статус народного депутата України» викласти в новій редакції:
"2. Передбачена цією статтею депутатська недоторканість полягає у неприпустимості будь-якого кримінального переслідування народного депутата за його політичну діяльність як представника Українського народу, покликаного виступати від імені виборців, виражати та захищати інтереси всього народу. Народний депутат не може притягуватись до кримінальної відповідальності за будь-які дії, в тому числі висловлювання, вчинені ним під час виконання ним своїх повноважень народного депутата України, якщо такі дії обґрунтовано пов’язані з політичною діяльністю народного депутата (розробка і подання законопроектів, направлення звернень та запитів, зустріч з виборцями тощо).
За виключенням випадків, коли народний депутат затриманий на місці злочину або протягом наступного дня після його вчинення, затримання народного депутата, огляд особистих речей, багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення, а також порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції та застосування інших заходів, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата, допускаються лише в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством, на підставі мотивованого рішення Вищого антикорупційного суду, який має перевірити відсутність у вчиненні відповідних дій або вжиття заходів ознак політичного переслідування.
Політичним переслідуванням визнаються будь-які дії будь-яких органів державної влади, органів місцевого самоврядування, які яким би то не було чином порушують або обмежують права особи, і які спричинені політичною приналежністю або політичною діяльністю такої особи." «
 		Відхилено    
    -9- Гриб В.О.
 Частину другу статті 27 Закону України «Про статус народного депутата України» (Відомості Верховної Ради України, 1993р., № 3, ст. 17) виключити.
 		Відхилено    
    -10- Климпуш-Цинцадзе І.О.
 Пункт 1 розділу І проекту Закону, щодо змін до статті 27 Закону України «Про статус народного депутата України» викласти в такій редакції:
«1. Частину другу статті 27 Закону України «Про статус народного депутата України» викласти в новій редакції:
"2. Депутатська недоторканість полягає у неприпустимості кримінального переслідування народного депутата за його політичну діяльність під час здійснення його депутатських повноважень. Народний депутат не може притягуватись до кримінальної відповідальності за дії, які були вчинені ним під час здійснення депутатських повноважень, відповідно, якщо такі дії обґрунтовано пов’язані з політичною діяльністю народного депутата: зустріч з виборцями, робота на окрузі, опрацювання та направлення депутатських звернень та запитів, виступи на публічних заходах, розробка і подання законопроектів, тощо.
У випадку, якщо народний депутат був затриманий на місці злочину то в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством, на підставі мотивованого рішення Вищого антикорупційного суду, який має перевірити відсутність у вчиненні відповідних дій або вжиття заходів ознак політичного переслідування, може відбуватися: затримання народного депутата, огляд особистих речей, багажу, транспорту, приватного чи службового приміщення, а також порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції та застосування інших заходів, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата.
Будь-які дії будь-яких органів державної влади, органів місцевого самоврядування, які будь яким чином порушують або обмежують права особи, і які спричинені політичною приналежністю або політичною діяльністю такої особи слід вважати політичним переслідуванням." «
 		Відхилено    
    -11- Мамка Г.М.
 пункт 1 розділу І (частину 2 ст. 27 Закону України «Про статус народного депутата України) викласти у такій редакції:
«2. Обшук, затримання народного депутата чи огляд особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення народного депутата, а також порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції та застосування інших заходів, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата, допускаються лише у разі, коли Генеральним прокурором або особою, яка виконує його обов’язки погоджено вчинення такої дії і якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.»
 		Відхилено    
    -12- Скороход А.К.
 Частину 2 статті 27 Закону України «Про статус народного депутата України» залишити в чинній редакції.
 		Враховано    
    -13- Аліксійчук О.В.
 Викласти ч. 2 ст. 27 ЗУ «Про статус народного депутата» в наступній редакції:
«Народний депутат України не підлягає кримінальному переслідуванню за його політичну діяльність під час здійснення його депутатських повноважень, окрім вчинення ним тяжких або особливо тяжких злочинів, які відносяться до корупційних злочинів чи кримінальних правопорушень, які не пов’язані із здійсненням ним діяльності депутата. Народний депутат України не може бути притягнутий до відповідальності за результати голосування, висловлювання, зроблені у Верховній Раді України, політичну позицію, виконання депутатських обов’язків як представника українського народу.
В разі якщо будь-які органи державної влади, органи місцевого самоврядування, будуть вчиняти дії, які порушують або обмежують права особи, і які спричинені політичною приналежністю або політичною діяльністю такої особи то такі дії слід вважати політичним переслідуванням.
У випадку вчинення народним депутатом тяжкого або особливо тяжкого злочину, які відносяться до корупційних або пов’язані з ними злочини чи затримання депутата безпосередньо під час вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, пов’язаного із застосуванням насильства; злочину, який спричинив загибель людини; злочину, який полягає в одержанні неправомірної вигоди в особливо великому розмірі, обшук, затримання народного депутата чи огляд особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення народного депутата, а також порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції та застосування інших заходів, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата, може відбуватися на підставі мотивованого рішення слідчого судді Вищого антикорупційного суду України, отриманого за клопотанням Генерального прокурора України або особи, яка виконує його обов’язки, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо».
 		Відхилено    
    -14- Фролов П.В.
 Пункт 1 розділу І проекту стосовно внесення змін до статті 27 Закону України «Про статус народного депутата України» викласти у такій редакції:
«Частину другу статті 27 Закону України «Про статус народного депутата України» викласти у новій редакції:
«2. Обшук чи огляд особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення народного депутата, порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, а також застосування інших заходів, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата проводиться на підставі ухвали слідчого судці в порядку, встановленому чинним кримінально-процесуальним законодавством України, за умови, якщо Генеральним прокурором погоджено проведення відповідних слідчих, в тому числі негласних дій, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо».
 		Відхилено    
    -15- Юрчишин Я.Р.
 Пункт 1 Розділу І законопроекту викласти у такій редакції:
«1) Частину першу статті 27 Закону України «Про статус народного депутата України» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 3, ст. 17) виключити.
2) Частини другу та третю статті 27 Закону України «Про статус народного депутата України» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 3, ст. 17) викласти у такій редакції:
«2. Обшук чи огляд особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення народного депутата, порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, а також застосування інших заходів, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата, допускаються у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом порядку лише у разі, якщо Генеральним прокурором або особою, яка виконує його обов’язки, погоджено вчинення такої дії і якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.
3. Особливості порядку притягнення народного депутата до кримінальної відповідальності визначаються кримінальним процесуальним законодавством».
 		Відхилено    
    -16- Бакумов О.С.
 Пункт 1 розділу Іпроекту викласти в такій редакції:
«Частину 2 статті 27 Закону України «Про статус народного депутата України» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №3, ст. 17) викласти в такій редакції:
«2. Обшук народного депутата чи огляд його особистих речей, багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення народного депутата, а також втручання у приватне спілкування народного депутата, передбаченого статтею 258 Кримінального процесуального кодексу України, може здійснюватися за клопотанням Генерального прокурора, або особи, яка виконує його обов'язки, на підставі ухвали постановленої колегією слідчих суддів суду апеляційної інстанції у межах відповідної територіальної юрисдикцій якого знаходиться Офіс Генерального прокурора з урахуванням предметної підсудності.».
 		Відхилено    
    -17- Мошенець О.В.
Шинкаренко І.А.
Ткаченко О.В.
 Пункт 1 розділу І викласти в такій редакції:
«Частину другу статті 27 Закону України «Про статус народного депутата України» (Відомості Верховної Ради України, 2001р., № 42, ст. 212) викласти в такій редакції:
«2. Обшук чи огляд особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення народного депутата, порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, проведення оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій допускається лише на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням Генерального прокурора, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо».
 		Відхилено    
6. 2. Частину першу статті 7 Закону України «Про судову експертизу» (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 28, ст. 232) викласти в такій редакції:
 		 -18- Мамка Г.М.
 пункт 2 розділу І (зміни до частини першої статті 7 Закону України «Про судову експертизу») виключити.
 		Відхилено   2. Частину першу статті 7 Закону України «Про судову експертизу» (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 28, ст. 232; 2005 р., № 1, ст. 14; 2017 р., № 48, ст. 436) викласти в такій редакції:
 
7. «Судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом».
 		 -19- Макаров О.А.
 В абзаці другому пункту 2 розділу І слово «та» замінити словами «а в інших випадках – також».
 		Відхилено   «Судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом».
 
    -20- Власенко С.В.
 Пункт 2 Розділу І викласти в редакції: «Частину першу статті 7 Закону України «Про судову експертизу» (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 28, ст. 232) викласти в такій редакції:
«Судово-експертну діяльність здійснюють експерти державних спеціалізованих установ, а також судові експерти та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань, які не є працівниками зазначених установ, та які мають підтверджену в установленому порядку кваліфікацію у визначеній сфері та стаж практичної роботи не менше п’яти років у відповідній галузі, у порядку та на умовах, визначених цим Законом.».
 		Відхилено    
    -21- Цимбалюк М.М.
 Частину 2, розділу І (ст. 3 КПК України) проекту Закону викласти в наступній редакції:
«Судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, судові експерти, а також інші фахівці з відповідних галузей знань у порядку та на умовах визначених цим Законом.»
 		Відхилено    
    -22- Шпенов Д.Ю.
 У новій редакції статті 7 Закону України «Про судову експертизу» додати новий абзац такого змісту:
«Суб’єктом судово-експертної діяльності за зверненням сторони обвинувачення у кримінальному проваджені може бути лише державна спеціалізована установа.».
 		Відхилено    
8. 3. Частину другу статті 5 Закону України «Про радіочастотний ресурс України» (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 36, ст. 298) після слів «Національної поліції» доповнити словами «Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань».
 		    3. Частину другу статті 5 Закону України «Про радіочастотний ресурс України» (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 48, ст. 526 із наступними змінами) після слів «Національної поліції» доповнити словами «Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань».
 
9. 4. У Кримінальному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., № 9-13, ст. 88):
 		    1. У Кримінальному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., №№ 9-13, ст. 88):
 
10. 1) у статті 3:
 		 -23- Монастирський Д.А.
 Підпункт 1 пункту 4 розділу І проекту викласти в такій редакції:
«1) у статті 3:
у частині першій:
у пунктах 8 і 17 слова «органу державного бюро розслідувань, органу Державної кримінально-виконавчої служби України, підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю» замінити словами «органу Державного бюро розслідувань, Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю»;
у пункті 15 цифри «17» замінити цифрами «15»«.
 		Враховано   1) у частині першій статті 3:
 
11. у частині першій:
 		       
12. у пункті 8 слова «органу державного бюро розслідувань, органу Державної кримінально-виконавчої служби України, підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю» замінити словами «органу Державного бюро розслідувань, Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю»;
 		 -24- Цимбалюк М.М.
 Пункт 1, частини 4, розділу І (ст. 3 КПК України) проекту Закону викласти в наступній редакції:
«8) керівник органу досудового розслідування - начальник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу, відділення органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України та його заступники, які діють у межах своїх повноважень;»
 		Відхилено   у пункті 8 і 17 слова «органу державного бюро розслідувань, органу Державної кримінально-виконавчої служби України, підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю» замінити словами «органу Державного бюро розслідувань, Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю»;
 
13. у пункті 15 цифри «17» замінити цифрами «15»;
 		 -25- Мамка Г.М.
 Пункт 4 розділу І доповнити новим підпунктом 1-1 (зміни до п.7. ч.2. ст. 36 КПК) у такій редакції:
Пункт сьомий частини другої статті 36 КПК викласти у такій редакції:
«7) скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих, процесуальних керівників прийнятих з процесуальних питань протягом 10 днів з дня прийняття відповідного рішення;»
 		Відхилено   у пункті 15 цифри «17» замінити цифрами «15»;
 
    -26- Маріковський О.В.
 У пункті 4 проекту Закону щодо внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України:
а) У підпункті 18 частини 1 статті 3 слово «статтею» замінити на «статтями 234 та»;
б) Частину 1 статті 32 після слів «цього Кодексу» доповнити словами «, а також на випадки передбачені статтями 234 та 247 цього Кодексу щодо здійснення обшуку на негласних слідчих (розшукових) дій щодо народного депутата України».
 		Відхилено    
    -27- Савченко О.С.
 Статтю 3 доповнити новими підпунктами такого змісту:
«13) обвинувачення - твердження прокурора про достатність доказів на підставі яких публічний чи приватний обвинувач дійшов до висновку, що певна особа вчинила діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, висунуте у формі та з дотриманням процедури яка встановлена цим Кодексом;
13-1) публічне обвинувачення - процесуальна діяльність прокурора, що полягає у доведенні перед судом вини особи, яка за його переконанням вчинила кримінальне правопорушення з метою притягнення її до кримінальної відповідальності».
13-2) приватне обвинувачення – процесуальна діяльність потерпілого, його адвоката у випадках передбачених цим Кодексом, яка полягає у доведенні перед судом вини особи, що за його переконанням вчинила проти потерпілого кримінальне правопорушення з метою притягнення її до кримінальної відповідальності».
15) прокурор – процесуальна сторона кримінального провадження яка діє від імені народу України, має обсяг прав передбачений цим кодексом та спеціальним законом, захищає суспільний інтерес і інтерес потерпілої від злочину особи. Діяльність прокурора полягає у застосуванні кримінального закону проти осіб, які посягали на особисті, майнові, немайнові та інші права громадян, порядок, принципи управління та територіальну цілісність держави.
15-1) адвокат – процесуальна сторона кримінального провадження, яка на підставі укладеної угоди чи призначення, має обсяг прав, передбачений цим кодексом та спеціальним законом, захищає права людини, суспільний інтерес, будь-якого учасника кримінального провадження, в тому числі, осіб щодо яких внесений запис у ЄРДР про ймовірне скоєння ними злочину, підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого чи виправданого, потерпілого, свідка, фізичної чи юридичної особи, якою у кримінальному провадженні прямо чи опосередковано обмежуються майнові і немайнові права.
23) професійний суддя - фаховий юрист що отримав повноваження відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», склав присягу, включений до штату суду та здійснює правосуддя на постійній основі.
 		Відхилено    
    -28- Фріс І.П.
 у пункті 4 (зміни до Кримінального процесуального кодексу України):
пункт 4 доповнити новим підпунктом 1-1) такого змісту:
«1-1) частину другу статті 31 доповнити словами «за клопотанням обвинуваченого або його захисника»;
 		Відхилено    
14. 2) третє речення частини шостої статті 36 викласти в такій редакції:
 		 -29- Мамка Г.М.
 Пункт 4 розділу І доповнити новим підпунктом 1-1 (зміни до п.7. ч.2. ст. 36 КПК) у такій редакції:
Пункт сьомий частини другої статті 36 КПК викласти у такій редакції:
«7) скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих, процесуальних керівників прийнятих з процесуальних питань під час досудового розслідування;»
 		Відхилено   2) третє речення частини шостої статті 36 викласти в такій редакції: «Скасування незаконних та необґрунтованих постанов детективів Національного антикорупційного бюро України та прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури може бути здійснено Генеральним прокурором або особою, яка виконує його обов’язки, чи керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури»;
 
    -30- Яценко А.В.
 У пункті 4 (зміни до Кримінального процесуального кодексу України):
підпункт 2 доповнити новими абзацами першим, другим такого
змісту:
«2) у статті 36:
речення перше частини п’ятої після слів «кримінального правопорушення» доповнити словами та знаками « (крім випадків, коли матеріали кримінального провадження були виділені в окреме кримінальне провадження відповідно до частини десятої статті 216 цього Кодексу)»;
 		Відхилено    
    -31- Мамка Г.М.
 Підпункт 2 пункт 4 розділу І: (третє речення частини шостої статті 36 КПК) викласти в такій редакції:
«Скасування незаконних та необґрунтованих постанов детективів Національного антикорупційного бюро України та прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури може бути здійснено Генеральним прокурором або особою, яка виконує його обов’язки, чи керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури під час досудового розслідування».
 		Відхилено    
    -32- Фріс І.П.
 підпункт 2 доповнити новими абзацами першим, другим такого змісту:
«2) у статті 36:
частину п’яту виключити;
в зв’язку з цим, абзаци перший, другий вважати відповідно абзацами третім, четвертим;
 		Відхилено    
    -33- Мамка Г.М.
 підпункт 2 пункт 4 розділу І: (третє речення частини шостої статті 36 КПК) викласти в такій редакції:
«Скасування незаконних та необґрунтованих постанов детективів Національного антикорупційного бюро України та прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури може бути здійснено Генеральним прокурором або особою, яка виконує його обов’язки, чи керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури протягом 10 днів з дня прийняття відповідного рішення.»
 		Відхилено    
15. «Скасування незаконних та необґрунтованих постанов детективів Національного антикорупційного бюро України та прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури може бути здійснено лише Генеральним прокурором або особою, яка виконує його обов’язки, чи керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.»;
 		 -34- Монастирський Д.А.
 У третьому реченні частини шостої статті 36 слово «лише» виключити.
 		Враховано      
    -35- Макаров О.А.
 Абзац 2 підпункту 2 пункту 4 після слів «керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури» доповнити словом «відповідно».
 		Відхилено    
    -36- Яценко А.В.
 У розділі І Законопроекту:
у пункті 4 (зміни до Кримінального процесуального кодексу України):
підпункт 2 доповнити новими абзацами першим, другим такого змісту:
«2) у статті 36:
Варіант 1. речення перше частини п’ятої після слів «кримінального правопорушення» доповнити словами та знаками « (крім випадків, коли матеріали кримінального провадження були виділені в окреме кримінальне провадження відповідно до частини десятої статті 216 цього Кодексу)»;
Варіант 2. частину п’яту виключити;
в зв’язку з цим, абзаци перший, другий вважати відповідно абзацами третім, четвертим;
Обґрунтування:
Необхідність прийняття даної пропозиції викликана тим, шо на практиці прокурори, прикриваючись статтею 36 КПК України, на власний розсуд та з власних, в тому числі особистих мотивів, забирають кримінальні справи та передають їх заангажованому слідчому чи взагалі іншому органу досудового розслідування, посилаючись на нібито неефективне досудове розслідування. В багатьох випадках така передача матеріалів кримінального провадження є необґрунтованою і мотивована суб’єктивним підходом прокурора, що створює корупційні ризики.
В зв’язку з цим, пропонується змінити ч.5 ст.36 КПК України.
 		Відхилено    
    -37- Шпенов Д.Ю.
 У змінах до частини шостої статті 36 Кримінального процесуального кодексу України після слова «та» додати слово та знак «/чи», а після слів «керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури» додати слова «в тому числі, коли вони не входять до групи прокурорів».
 		Відхилено    
16. 3) статтю 38 викласти в такій редакції:
 		    3) у статті 38:
 
17. «Стаття 38. Орган досудового розслідування
 		 -38- Монастирський Д.А.
 Підпункт 3 пункту 4 викласти в такій редакції:
« у статті 38:
у частині першій:
підпункт г пункту 1 викласти в такій редакції:
«г) органів Державного бюро розслідувань»;
підпункт ґ пункту 1 виключити;
пункт 2 викласти в такій редакції:
«2) підрозділи детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України»;
у частині третій слова «органів Державної кримінально-виконавчої служби України» виключити.
Обґрунтування:
Підпунктом 2 пункту 3 розділу І Закону № 2617-VІІІ передбачено викладення в новій редакції статті 38 (Орган досудового розслідування) КПК України, відповідно до частини третьої якої дізнання здійснюють підрозділи дізнання або уповноважені особи інших підрозділів: а) органів Національної поліції; б) органів безпеки; в) органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства; г) органів Державного бюро розслідувань; ґ) Національного антикорупційного бюро України.
Вважаю, що відсутність у законопроекті вказаних положень у поєднанні із передбаченим законопроектом виключенням підпункту 2 пункту 3 розділу І Закону № 2617-VІІІ фактично унеможливить створення підрозділів дізнання, залишивши повноваження із досудового розслідування кримінальних проступків за слідчими підрозділами відповідних правоохоронних органів, а також за підрозділом детективів, підрозділом внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, у зв’язку з чим реалізація положень Закону може бути істотно ускладнена.
 		Враховано   у частині першій:
у пункті 1:
підпункт «г» викласти в такій редакції:
«г) органів Державного бюро розслідувань»;
підпункт «ґ» виключити;
пункт 2 викласти в такій редакції:
«2) підрозділи детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України»;
у частині третій слова «органів Державної кримінально-виконавчої служби України» виключити;
 
18. 1. Органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є:
 		       
19. 1) слідчі підрозділи:
 		 -39- Цимбалюк М.М.
 Пункт 1 статті 38 Кримінально процесуального кодексу викласти в такій редакції:
«1) слідчі підрозділи, підрозділи дізнання або уповноважені особи інших підрозділів:
а) органів Національної поліції;
б) органів безпеки;
в) органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства;
г) Національного антикорупційного бюро України.
 		Відхилено      
20. а) органів Національної поліції;
 		       
21. б) органів безпеки;
 		       
22. в) органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства;
 		       
23. г) органів Державного бюро розслідувань;
 		       
24. 2) підрозділи детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України.
 		 -40- Яцик Ю.Г.
 Підпункт 3 пункту 4 проекту доповнити новим підпунктом 3 такого змісту:
«3) частину першу статті 38 доповнити новим пунктом 3 та викласти його в такій редакції:
«3) підрозділи дізнання або уповноважені особи інших підрозділів:
а) органів Національної поліції;
б) органів безпеки;
в) органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства;
г) органів Державного бюро розслідувань;
ґ) Національного антикорупційного бюро України».
 		Відхилено      
25. 2. Досудове розслідування здійснюють слідчі органу досудового розслідування одноособово або слідчою групою.
 		       
26. 3. При досудовому розслідуванні кримінальних проступків у встановлених законом випадках повноваження слідчого органу досудового розслідування можуть здійснюватися співробітниками інших підрозділів органів Національної поліції, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства.
 		 -41- Михайлюк Г.О.
 Абзац 11 підпункту 3 пункту 4 Проекту викласти у наступній редакції:
«3. При досудовому розслідуванні кримінальних правопорушень у встановлених законом випадках повноваження слідчого органу досудового розслідування можуть здійснюватися співробітниками інших підрозділів органів Національної поліції, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства».
Обґрунтування:
Слідчі органи і, особливо, Національна поліція України повинні мати можливість самостійно вирішувати, кого саме призначати відповідальним за розслідування різних злочинів. Хоча проект закону допускає таку гнучкість про розслідуванні проступків (частина 3 статті 38), її вплив на ефективність кримінальних проваджень залишатиметься обмеженим, якщо НПУ не матиме права надання слідчих повноважень певним підрозділам відповідно до внутрішньої оцінки та розподілу ресурсів.
 		Відхилено      
    -42- Яцик Ю.Г.
 2) Частину третю статті 38 після слова «законодавства» доповнити словами «органів Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України».
 		Відхилено    
27. 4. Орган досудового розслідування зобов’язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.»;
 		 -43- Монастирський Д.А.
 Доповнити пункт 4 новим підпунктом такого змісту:
«У частині першій статті 41 слова «органів Державної кримінально-виконавчої служби України» виключити.
 		Враховано   4) у частині першій статті 41 слова «органів Державної кримінально-виконавчої служби України» виключити;
 
    -44- Мошенець О.В.
Шинкаренко І.А.
Ткаченко О.В.
 Розділ І доповнити новими положеннями такого змісту:
у частині першій статті 41 КПК України слова «органів Державної кримінально-виконавчої служби України» виключити;
 		Враховано    
    -45- Демченко С.О.
 У частині другій статті 64-2 КПК України словосполучення «Третя особа» замінити на «Права та обов’язки третьої особи».
Обґрунтування:
Редакційне внесення змін у частині другій статті 64-2 Кримінального процесуального кодексу України словосполучення «Третя особа» на «Права та обов’язки третьої особи» пропонується з метою уточнення та надання нормі логічного зв’язку.
 		Відхилено    
    -46- Яценко А.В.
 Пункт 4 доповнити новим підпунктом 4) такого змісту:
«4) у статті 87:
частину третю доповнити новими пунктами 5), 6) такого змісту:
«5) в рамках кримінального провадження, досудове розслідування якого здійснюється (здійснювалося) з порушенням правил підслідності, встановлених статтею 216 цього Кодексу;
6) Варіант 1. з інформаційних (автоматизованих) систем, телекомунікаційних систем, інформаційно-телекомунікаційних систем, їх частин, засобів мобільного зв’язку, мобільних терміналів систем зв’язку, електронних носіїв інформації, комп’ютерної техніки, що були вилучені у їх власника, володільця або утримувача за відсутності обмеження доступу до таких систем, засобів, техніки або якщо таке вилучення не пов’язане з подоланням системи логічного захисту»;
Варіант 2. з інформаційних (автоматизованих) систем, телекомунікаційних систем, інформаційно-телекомунікаційних систем, їх частин, засобів мобільного зв’язку, мобільних терміналів систем зв’язку, електронних носіїв інформації, комп’ютерної техніки, що були вилучені у їх власника, володільця або утримувача;
частину четверту доповнити реченням такого змісту: «Варіант 1. Інформація (копії), визнані судом недопустимими доказами, повинні бути невідкладно, але не пізніше 72 годин після їх визнання недопустимими, знищені на підставі рішення прокурора та під його контролем.
Варіант 2. Докази, визнані судом недопустимими, повинні бути невідкладно, але не пізніше 72 годин після їх визнання недопустимими, знищені на підставі рішення прокурора та під його контролем або у цей же строк повинні бути повернуті їх власнику, володільцю або утримувачу.»;
в зв’язку з цим, підпункти 4) – 29) пункту 4 вважати відповідно підпунктами 5) – 30);
Обґрунтування:
Пункт 5 ч.3 ст.87 КПК України запроваджується в контексті змін до правил підслідності, встановлених статтею 216 КПК України, якими усувається можливість слідчих, прокурорів «паровозити» до кримінальних проваджень злочини, які взагалі не пов’язані з особою, що вчинила порушення чи злочини, які стосуються зовсім інших осіб. Оскільки, на практиці саме в цьому сегменті існує багато зловживань з боку слідчих і прокурорів, коли до ЄРДР вносяться відомості щодо одного злочину, а потім, в тому числі з метою тиску на бізнес, добавляються нові і нові статті КК України.
Доповнення ч.3 ст.87 КПК України пунктом 8 зумовлене свавіллям, яке відбувається з боку слідчих, прокурорів під час обшуків. Незважаючи на встановлену у КПК України заборону вилучення серверів, комп’ютерів та іншої техніки та передбачення процесуальним законодавством для цих випадків можливості копіювання відповідної інформації, слідчі та прокурори під час проведення обшуків вилучають все підряд за принципом «потім розберемося». Найчастіше таке вилучення відбувається з метою незаконного тиску на бізнес та служить методом розправи з конкурентами. Адже, вилучення комп’ютерів та серверів одразу ж блокує діяльність будь-якого підприємства.
 		Відхилено    
    -47- Фріс І.П.
 пункт 4 доповнити новим підпунктом 4) такого змісту:
«4) у статті 87:
частину третю доповнити новими пунктами 5), 6) такого змісту:
«5) в рамках кримінального провадження, досудове розслідування якого здійснюється (здійснювалося) з порушенням правил підслідності, встановлених статтею 216 цього Кодексу;
6) з інформаційних (автоматизованих) систем, телекомунікаційних систем, інформаційно-телекомунікаційних систем, їх частин, засобів мобільного зв’язку, мобільних терміналів систем зв’язку, електронних носіїв інформації, комп’ютерної техніки, що були вилучені у їх власника, володільця або утримувача;
частину четверту доповнити реченням такого змісту: Докази, визнані судом недопустимими, повинні бути невідкладно, але не пізніше 72 годин після їх визнання недопустимими, знищені на підставі рішення прокурора та під його контролем або у цей же строк повинні бути повернуті їх власнику, володільцю або утримувачу.»;
в зв’язку з цим, підпункти 4) – 29) пункту 4 вважати відповідно підпунктами 5) – 30);
 		Відхилено    
    -48- Яценко А.В.
 Пункт 4 доповнити новим підпунктом 4) такого змісту:
«4) у статті 87:
частину третю доповнити новими пунктами 5), 6) такого змісту:
«5) в рамках кримінального провадження, досудове розслідування якого здійснюється (здійснювалося) з порушенням правил підслідності, встановлених статтею 216 цього Кодексу;
з інформаційних (автоматизованих) систем, телекомунікаційних систем, інформаційно-телекомунікаційних систем, їх частин, засобів мобільного зв’язку, мобільних терміналів систем зв’язку, електронних носіїв інформації, комп’ютерної техніки, що були вилучені у їх власника, володільця або утримувача за відсутності обмеження доступу до таких систем, засобів, техніки або якщо таке вилучення не пов’язане з подоланням системи логічного захисту»;
частину четверту доповнити реченням такого змісту: «Інформація (копії), визнані судом недопустимими доказами, повинні бути невідкладно, але не пізніше 72 годин після їх визнання недопустимими, знищені на підставі рішення прокурора та під його контролем.»;
в зв’язку з цим, підпункти 4) - 29) пункту 4 вважати відповідно підпунктами 5) - 30);
 		Відхилено    
28. 4) частину четверту статті 97 виключити;
 		 -49- Власенко С.В.
 Підпункт 4 пункту 4 Розділу І - виключити.
 		Відхилено   5) частину четверту статті 97 виключити;
 
    -50- Мошенець О.В.
Шинкаренко І.А.
Ткаченко О.В.
 Підпункт 4 пункту 4 вислати в такій редакції:
«Статтю 97 КПК України виключити».
Обґрунтування:
Згідно із теорією кримінального процесуального законодавства допустимість доказів визначається законністю джерела, умов і способів їх одержання. Якщо свідок дає показання з чужих слів, це-похідний доказ. Теорія права вимагає, що якщо показання базуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути допитані.
 		Відхилено    
    -51- Фріс І.П.
 пункт 4 доповнити новими підпунктами 6), 7) такого змісту:
«6) у пункті 4 частини другої статті 99 слова «та акти перевірок» замінити словами «а також акти перевірок, які в рамках кримінального провадження можуть бути проведені контролюючим органом за період, не більше 1095 днів до дня призначення перевірки в рамках такого кримінального провадження»;
7) у частині другій статті 168:
абзац другий частини другої виключити;
абзац третій викласти в такій редакції:
«Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних (автоматизованих) систем, телекомунікаційних систем, інформаційно-телекомунікаційних систем, або їх частин, засобів мобільного зв’язку, мобільних терміналів систем зв’язку, електронних носіїв інформації комп’ютерної техніки.»;
речення перше абзацу четвертого доповнити словами «засобах мобільного зв’язку, мобільних терміналах систем зв’язку, на електронних носіях інформації, комп’ютерній техніці»;
частину другу доповнити новим абзацом п’ятим такого змісту:
«Забороняється тимчасове вилучення особистих речей особи, яка не є підозрюваною, обвинуваченою, крім випадків, коли такі особисті речі є знаряддям злочину. Якщо особистою річчю особи є електронні інформаційні (автоматизовані) системи, телекомунікаційні системи, інформаційно-телекомунікаційні системи, або їх частини, засоби мобільного зв’язку, мобільні термінали систем зв’язку, електронні носії інформації, комп’ютерна техніка, їх вилучення не допускається. В такому випадку здійснюється копіювання інформації відповідно до абзацу четвертого частини другої цієї статті.»;
в зв’язку з цим, підпункти 6) – 30) пункту 4 вважати відповідно підпунктами 8) – 32);
 		Відхилено    
    -52- Яценко А.В.
 Пункт 4 доповнити новими підпунктами 6), 7) такого змісту:
«6) у пункті 4 частини другої статті 99 слова «та акти перевірок» замінити словами «а також акти перевірок, які в рамках кримінального провадження можуть бути проведені контролюючим органом за період, не більше 1095 днів до дня призначення перевірки в рамках такого кримінального провадження»;
7) у частині другій статті 168:
Варіант 1. у абзаці другому слово «вони» замінити словами «їх індивідуальні ознаки»;
Варіант 2. абзац другий частини другої виключити;
абзац третій викласти в такій редакції:
«Варіант 1. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних (автоматизованих) систем, телекомунікаційних систем, інформаційно-телекомунікаційних систем, або їх частин, засобів мобільного зв’язку, мобільних терміналів систем зв’язку, електронних носіїв інформації, комп’ютерної техніки, крім випадків, коли доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов’язаний з подоланням системи логічного захисту. Факт обмеження доступу чи неможливості подолання системи логічного зв’язку слідчий, дізнавач, прокурор зобов’язаний довести слідчому судді та\або в суді під час судового провадження.»;
Варіант 2. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних (автоматизованих) систем, телекомунікаційних систем, інформаційно-телекомунікаційних систем, або їх частин, засобів мобільного зв’язку, мобільних терміналів систем зв’язку, електронних носіїв інформації комп’ютерної техніки.»;
речення перше абзацу четвертого доповнити словами «засобах мобільного зв’язку, мобільних терміналах систем зв’язку, на електронних носіях інформації, комп’ютерній техніці»;
частину другу доповнити новим абзацом п’ятим такого змісту:
«Забороняється тимчасове вилучення особистих речей особи, яка не є підозрюваною, обвинуваченою, крім випадків, коли такі особисті речі є знаряддям злочину. Варіант 1. Якщо особистою річчю особи є електронні інформаційні (автоматизовані) системи, телекомунікаційні системи, інформаційно-телекомунікаційні системи, або їх частини, засоби мобільного зв’язку, мобільні термінали систем зв’язку, електронні носії інформації, комп’ютерна техніка, їх вилучення допускається лише у випадках, визначених абзацом третім частини другої цієї статті.
Варіант 2. Якщо особистою річчю особи є електронні інформаційні (автоматизовані) системи, телекомунікаційні системи, інформаційно-телекомунікаційні системи, або їх частини, засоби мобільного зв’язку, мобільні термінали систем зв’язку, електронні носії інформації, комп’ютерна техніка, їх вилучення не допускається. В такому випадку здійснюється копіювання інформації відповідно до абзацу четвертого частини другої цієї статті.»;
в зв’язку з цим, підпункти 6) – 30) пункту 4 вважати відповідно підпунктами 8) – 32);
Обґрунтування:
Оскільки будь-яка перевірка нерозривно пов’язана зі строками зберігання документів, пропонується уточнити, що в рамках кримінального провадження така перевірка проводиться за період, співрозмірний строку зберігання фінансових та бухгалтерських документів, встановленому Податковим кодексом України.
Зміна положень ч.2 ст.168 КПК України зумовлена свавіллям, яке відбувається з боку слідчих, прокурорів під час обшуків. Незважаючи на встановлену на сьогоднішній день у КПК України заборону вилучення серверів, комп’ютерів та іншої техніки та передбачення процесуальним законодавством для цих випадків можливості копіювання відповідної інформації, слідчі та прокурори під час проведення обшуків повністю ігнорують ці норми та вилучають все підряд за принципом «потім розберемося». Найчастіше таке вилучення відбувається з метою незаконного тиску на бізнес та служить методом розправи з конкурентами. Адже, вилучення комп’ютерів та серверів одразу ж блокує діяльність будь-якого підприємства.
 		Відхилено    
    -53- Яценко А.В.
 Пункт 4 доповнити новими підпунктами 6), 7) такого змісту:
«6) у пункті 4 частини другої статті 99 слова «та акти перевірок» замінити словами «а також акти перевірок, які в рамках кримінального провадження можуть бути проведені контролюючим органом за період, не більше 1095 днів до дня призначення перевірки в рамках такого кримінального провадження».
 		Відхилено    
    -54- Устінова О.Ю.
 Частину другу статті 131 Кримінального процесуального кодексу України доповнити пунктом 5-1 такого змісту:
«5-1) надання дозволу на проведення ревізії, перевірки у кримінальних провадженнях, в яких досудове розслідування здійснює Національне антикорупційне бюро України».
 		Відхилено    
    -55- Савченко О.С.
 Доповнити статтю 134 новою частиною третьою такого змісту:
«3. Неявка на судовий виклик без поважних причин є перешкоджанням здійсненню правосуддя і особа, яка не виконала свого процесуального обв’язку несе відповідальність встановлену законом.».
 		Відхилено    
    -56- Устінова О.Ю.
 Доповнити Кримінальний процесуальний кодекс України статтею 166-1 такого змісту:
«Стаття 166-1.- Надання дозволу на проведення ревізій, перевірок
У кримінальних провадженнях, досудове розслідування яких здійснює Національне антикорупційне бюро України, слідчий за погодженням з прокурором, прокурор має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про надання дозволу на проведення ревізії, перевірки юридичної особи.
Слідчий, прокурор може звернутися з клопотанням про надання дозволу на проведення ревізії, перевірки юридичної особи, порядок та види проведення яких визначено Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та Податковим кодексом України.
У клопотанні слідчого, прокурора про надання дозволу на проведення ревізії, перевірки юридичної особи повинно бути зазначено:
Номер, дата внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань в якому виникла необхідність проведення перевірки, ревізії;
обґрунтування необхідності проведення ревізії, перевірки;
найменування, юридичну, фактичну адресу місцезнаходження юридичної особи, код Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців юридичної особи, де необхідно здійснити ревізію, перевірку;
уповноважений орган, підрозділ, якому доручити проведення ревізії, перевірки;
конкретні питання, які підлягають ревізії, перевірці в межах повноважень органів державної влади, уповноважених на проведення відповідних ревізій та перевірок, а також зв’язок питань, які підлягають ревізії і перевірці із встановленням обставин кримінального правопорушення;
період діяльності юридичної особи, за який необхідно здійснити, ревізію, перевірку.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів в паперовому чи електронному вигляді, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Слідчий суддя, суд протягом трьох днів з дня надходження відповідного клопотання слідчого, прокурора до суду повинен розглянути його та постановити відповідну ухвалу».
 		Відхилено    
    -57- Устінова О.Ю.
 Доповнити Кримінальний процесуальний кодекс України статтею 166-2 такого змісту:
«Стаття 166-2.- Ухвала про надання дозволу на проведення ревізії, перевірки
За результатами розгляду клопотання слідчого, прокурора слідчий суддя, суд виносить ухвалу про надання дозволу на проведення ревізії, перевірки у встановленому законом порядку чи про повну або часткову відмову у задоволенні клопотання слідчого, прокурора.
В ухвалі суду про надання дозволу на проведення ревізії, перевірки повинно зазначатися:
номер, дата кримінального провадження в межах якого призначається перевірка, ревізія;
найменування, юридичну, фактичну адресу місцезнаходження юридичної особи, код Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців юридичної особи, де необхідно здійснити ревізію, перевірку;
відповідний орган, установа, підрозділ, якій доручено проведення ревізії, перевірки;
термін проведення ревізії, перевірки;
конкретні питання та період діяльності юридичної особи, які підлягають ревізії, перевірці.
Рішення суду про надання дозволу на проведення ревізії, перевірки, повну або часткову відмову в задоволенні клопотання про надання дозволу на проведення ревізії, перевірки може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом».
 		Відхилено    
    -58- Яценко А.В.
 У частині другій статті 168:
у абзаці другому слово «вони» замінити словами «їх індивідуальні ознаки»;
абзац третій викласти в такій редакції:
«Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних (автоматизованих) систем, телекомунікаційних систем, інформаційно- телекомунікаційних систем, або їх частин, засобів мобільного зв’язку, мобільних терміналів систем зв’язку, електронних носіїв інформації, комп’ютерної техніки, крім випадків, коли доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов’язаний з подоланням системи логічного захисту. Факт обмеження доступу чи неможливості подолання системи логічного зв’язку слідчий, дізнавач, прокурор зобов’язаний довести слідчому судді та\або в суді під час судового провадження.»;
речення перше абзацу четвертого доповнити словами «засобах мобільного зв’язку, мобільних терміналах систем зв’язку, на електронних носіях інформації, комп’ютерній техніці»;
частину другу доповнити новим абзацом п’ятим такого змісту: «Забороняється тимчасове вилучення особистих речей особи, яка не є підозрюваною, обвинуваченою, крім випадків, коли такі особисті речі є знаряддям злочину. Якщо особистою річчю особи є електронні інформаційні (автоматизовані) системи, телекомунікаційні системи, інформаційно- телекомунікаційні системи, або їх частини, засоби мобільного зв’язку, мобільні термінали систем зв’язку, електронні носії інформації, комп’ютерна техніка, їх вилучення допускається лише у випадках, визначених абзацом третім частини другої цієї статті.»;
в зв’язку з цим, підпункти 6) - 30) пункту 4 вважати відповідно підпунктами 8) - 32);
 		Відхилено    
29. 5) доповнити статтю 169 частиною другою такого змісту:
 		    6) статтю 169 доповнити частинами другою і третьою такого змісту:
 
30. «2. Копія судового рішення про відмову у задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, копія судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна негайно після його оголошення вручається слідчому, прокурору. У разі відсутності таких осіб під час оголошення судового рішення, його копія надсилається їм не пізніше наступного робочого дня»;
 		 -59- Яцик Ю.Г.
 Підпункт 5 пункту 4 розділу І проекту викласти в такій редакції:
«5) доповнити статтю 169 частинами другою та третьою такого змісту:
2. Копія судового рішення про відмову у задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, копія судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна негайно після його оголошення вручається слідчому, прокурору. У разі відсутності таких осіб під час оголошення судового рішення, його копія надсилається їм не пізніше наступного робочого дня.
3. Слідчий, прокурор, після отримання судового рішення про відмову у задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна, повинен негайно вжити заходів, щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.
 		Враховано   «2. Копія судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, копія судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна негайно після його оголошення вручається слідчому, прокурору. У разі відсутності слідчого, прокурора під час оголошення судового рішення його копія надсилається таким особам не пізніше наступного робочого дня.
3. Слідчий, прокурор після отримання судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді»;
 
    -60- Макаров О.А.
 Абзац другий підпункту 5 пункту 4 розділу І проекту після слів «слідчому, прокурору» доповнити словами «власнику відповідного майна (його представнику)».
 		Відхилено    
    -61- Осадчук А.П.
 У частині другій статті 169 в редакції законопроекту після слів «негайно» та перед словами «після його оголошення» додати слова «але не пізніше наступного робочого дня»;
Обґрунтування:
Вважаємо, що поняття «негайно» є оціночним поняттям та не містить в собі чіткої інформації. Задля уникнення випадків затягування видачі рішення є необхідність в уточненні коли саме має бути видане судове рішення.
 		Відхилено    
    -62- Демченко С.О.
 Частину другу статті 169 Кримінального процесуального кодексу України доповнити абзацом другим наступного змісту: «Неповернення тимчасово вилученого майна за наявності для того підстав, тягне за собою відповідальність встановлену законом».
Обґрунтування:
Доповнення абзацом другим частини 2 статті 169 Кримінального процесуального кодексу України, вбачається необхідним з метою уникнення протиправних діянь та безпідставного неповернення слідчим майна, яке має статус тимчасово вилученого, особливо за умов, що таке майно може не мати значення для слідства і може належати стороннім особам.
Вважається доцільним застосувати у Кодексі формулювання «знала або повинна була і могла знати» у зв’язку з тим, що словосполучення «знала або повинна була чи могла знати» з огляду на положення ст. 62 Конституції України (презумпція невинуватості), з практичної точки зору є складним у доведені й мало оціночним у формулюванні. Вбачається, що будь-яке доведення стороною обвинувачення такого твердження викликатиме сумнів щодо «могла або не могла знати», що у свою чергу є припущенням, а відтак не може буде можливим для застосування спеціальної конфіскації за таких умов.
 		Відхилено    
31. 6) абзац другий частини четвертої статті 170 викласти у такій редакції:
 		 -63- Монастирський Д.А.
 Підпункт 6 пункту 4 розділу І проекту викласти в такій редакції:
«6) в абзаці другому частини четвертої статті 170 слова «чи повинна була знати» замінити словами «або повинна була і могла знати».
Обгрунтування:
Підпунктом 6 пункту 4 розділу І проекту передбачається викласти у новій редакції абзац другий частини четвертої статті 170 КПК України. За рахунок зазначеної зміни пропонується встановити додаткову умову накладення арешту на майно третьої особи, а саме якщо вона могла знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 КК України.
Вказана пропозиція може призвести до необґрунтованого обмеження права власності особи на набуте нею майно, щодо наявності кримінально-правових ознак якого вона не знала, не повинна була, а лише могла знати.
 		Відхилено   7) абзац другий частини четвертої статті 170 викласти в такій редакції:
 
32. «Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціну вищу чи нижчу ринкової вартості і знала або повинна була чи могла знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України»;
 		 -64- Дунда О.А.
 Підпункт 6 пункту 4 розділу І виключити.
Обґрунтування:
Словосполучення «чи могла знати» - це оціночне поняття, яке може ґрунтуватися лише на суб’єктивних припущеннях особи, що здійснює розслідування. Тоді як факт того, що особа знала чи повинна була знати можливо довести об’єктивними даними.
У цій частині йде мова не безпосередньо про майно обвинуваченого чи підозрюваного, а майно третьої особи, тож занадто вільне трактування факту її ймовірної обізнаності може призвести до порушення її прав внаслідок вільного суб’єктивного припущення.
 		Відхилено   «Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1 - 4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України»;
 
    -65- Макаров О.А.
 В абзаці другому підпункту 6 пункту 4 розділу 1 слова «чи могла» виключити.
 		Враховано редакційно    
    -66- Алєксєєв С.О.
Зінкевич Я.В.
Гончаренко О.О.
 Підпункт 6 пункту 4 розділу І виключити.
Обґрунтування:
Занадто оціночним є формулювання «могла знати» в контексті редакції абз. 2 ч. 4 ст. 170 КПК (в редакції проекту), в якій йдеться про те, що «арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціну вищу чи нижчу ринкової вартості і знала або повинна була чи могла знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України». Таким чином досить вірогідною стане ситуація, коли припущення, що третя особа могла знати про відповідний факт (хоча в дійсності про нього не знала), стане підставою для накладення арешту на майно такої особи. Це прямо суперечить ст. 62 Конституції: "Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
 		Відхилено    
    -67- Бондар В.В.
Лубінець Д.В.
 Підпункт 6 пункту 4 розділу І виключити.
Обґрунтування:
Словосполучення «чи могла знати» - це оціночне поняття, яке може ґрунтуватися лише на суб’єктивних припущеннях особи, що здійснює розслідування. Тоді як факт того, що особа знала чи повинна була знати можливо довести об’єктивними даними.
У цій частині йде мова не безпосередньо про майно обвинуваченого чи підозрюваного, а майно третьої особи, тож занадто вільне трактування факту її ймовірної обізнаності може призвести до порушення її прав внаслідок вільного суб’єктивного припущення.
 		Відхилено    
    -68- Яцик Ю.Г.
 Підпункт 6 пункту 4 розділу І проекту викласти в такій редакції:
«6) абзац другий частини четвертої статті 170 викласти у такій редакції:
Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціну вищу чи нижчу ринкової вартості і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України».
 		Враховано    
    -69- Яценко А.В.
 У абзаці другому підпункту 9) (зміни до статті 170 Кримінального процесуального кодексу України) слова «знала або повинна була чи могла знати» замінити словами «достовірно знала»;
 		Відхилено    
    -70- Лубінець Д.В.
 Абзац другий частини 4 статті 170 викласти в такій редакції:
«Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.
 		Враховано частково    
    -71- Княжицький М.Л.
 В підпункті 6) пункту 4 розділу 1 проекту Закону, яким вносяться зміни до статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, слова «чи могла» виключити.
 		Відхилено    
    -72- Алєксєєв С.О.
Гончаренко О.О.
 Підпункт 6 пункту 4 розділу І виключити.
Обґрунтування:
Занадто оціночним є формулювання «могла знати» в контексті редакції абз. 2 ч. 4 ст. 170 КПК (в редакції проекту), в якій йдеться про те, що «арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціну вищу чи нижчу ринкової вартості і знала або повинна була чи могла знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України». Таким чином досить вірогідною стане ситуація, коли припущення, що третя особа могла знати про відповідний факт (хоча в дійсності про нього не знала), стане підставою для накладення арешту на майно такої особи. Це прямо суперечить ст. 62 Конституції: "Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь."
 		Відхилено    
    -73- Мамка Г.М.
 підпункт 6 пункт 4 розділу І (абзац другий частини четвертої статті 170 КПК) викласти в такій редакції:
«Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціну вищу чи нижчу ринкової вартості і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.
 		Враховано    
    -74- Власенко С.В.
 Підпункт 6 пункту 4 Розділу І викласти в редакції: «абзац другий частини четвертої статті 170 викласти у такій редакції:
«Арешт накладається на майно третьої особи за рішенням суду, якщо вартість його придбання є меншою чи дорівнює сумі коштів, які були передані підозрюваним або обвинуваченим третій особі, або якщо майно було набуте третьою особою від підозрюваного або обвинуваченого та третя особа знала або повинна була знати, що мета такої передачі або відчуження є уникненням конфіскації і на основі конкретних фактів та обставин встановлено, що передача або придбання відбулися безкоштовно або в обмін на суму нижчу ринкової вартості.».
 		Відхилено    
    -75- Савчук О.В.
 Розділ І проекту доповнити новим пунктом такого змісту:
«Статтю 182 доповнити частиною 12 такого змісту:
«12. Застава не може бути застосована до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні корупційних злочинів».
Обґрунтування:
Доповнення статті 182 новою частиною 12 зумовлено внесенням змін до частини четвертої статті 183.
 		Відхилено    
    -76- Аліксійчук О.В.
 Викласти абзац другий частини четвертої статті 170 Кримінального процесуального кодексу України в наступній редакції:
«Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціну, вищу чи нижчу ринкової вартості, і знала, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України».
 		Відхилено    
    -77- Фріс І.П.
 у абзаці другому підпункту 9) (зміни до статті 170 Кримінального процесуального кодексу України) слова «знала або повинна була чи могла знати» замінити словами «достовірно знала»;
 		Відхилено    
    -78- Демченко С.О.
 В абзаці другому частини четвертої статті 170 Кримінального процесуального кодексу України словосполучення «знала або повинна була чи могла знати» замінити на словосполучення «знала або повинна була і могла знати».
Частину дев’яту статті 170 Кримінального процесуального кодексу України доповнити абзацом третім наступного змісту:
«У разі відмови у задоволенні або часткового задоволення слідчим суддею клопотання про арешт майна, повторне звернення з клопотанням про арешт цього ж майна допускається лише у випадку доведення особою, що звертається з повторним клопотанням, наявності додаткових відомостей, які не були досліджені при розгляді слідчим суддею клопотання про арешт майна».
Обґрунтування:
Доповнення абзацом третім частини дев’ятої ст. 170 Кодексу у запропонованій редакції, частково примусить органи досудового розслідування виконувати рішення слідчих суддів, які штучно затягують їх виконання, шляхом звернення з безпідставними заявами про роз’яснення судового рішення, тощо. Крім цього, скоротить надходження звернень, які стосуються невиконання судових рішень, до ЄСПЛ, тим самим розвантажить роботу відповідних органів.
 		Відхилено    
    -79- Мошенець О.В.
Шинкаренко І.А.
Ткаченко О.В.
 Підпункт 6 пункту 4 розділу І виключити.
 		Відхилено    
    -80- Яценко А.В.
 у абзаці другому підпункту 9) {зміни до статті 170 Кримінального процесуального кодексу України) слова «знала або повинна була чи могла знати» замінити словами «достовірно знала»;
 		Відхилено    
33. 7) частину четверту статті 183 доповнити пунктом 4 такого змісту:
 		 -81- Савчук О.В.
 Частину четверту статті 183 доповнити новим пунктом 4 такого змісту:
«4) щодо особи, яка вчинила корупційний злочин»
Обґрунтування:
Внесення грошової застави до осі, які вчинили корупційні злочини позбавляє органи досудового розслідування можливості забезпечити притягнення вказаних осіб до відповідальності через наявні процесуальні можливості переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, отримуючи м’які види запобіжних заходів.
Слід врахувати, що у осіб, які вчинили корупційні злочини, наявні нерухоме майно на території іноземних держав. У такому разі їм більш доступні можливості покинути територію України задля уникнення притягнення їх до відповідальності.
 		Відхилено      
34. «4) щодо тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину»;
 		 -82- Лубінець Д.В.
 Підпункт 7 пункту 4 розділу 1 законопроекту виключити
 		Враховано      
    -83- Осадчук А.П.
 Пункт 4 частини четвертої статті 183 в редакції законопроекту виключити;
Обґрунтування:
Вважаємо, такі законодавчі норми створюють підхід до безальтернативного застосування запобіжного заходу до осіб. У відповідності до норм КПК не має необхідності окремо прописувати, що слідчий судця може не обирати заставу щодо відповідних категорій злочинів, оскільки це і так визначено в КПК України. Слідчий суддя на власний розсуд обирає запобіжний захід від особистого зобов’язання до тримання під вартою, а тому окремо прописувати, що слідчий судця може не обирати заставу є навантаженням на процесуальний кодекс. У рішенні у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року ЄСПЛ зазначив, що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має бути розглянута можливість застосування інших запобіжних заходів (п. 80). Це ключовий стандарт ЄСПЛ щодо обрання запобіжного заходу особі.
Також, Конституційний Суд України неодноразово вказував, що обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов'язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи (абзац третій підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016).
 		Враховано    
    -84- Княжицький М.Л.
 В підпункті 7) пункту 4 розділу 1 проекту Закону, яким вносяться зміни до статті 183 Кримінального процесуального кодексу України після слів «корупційного злочину» додати слова «відносно особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або відносно посадової особи юридичної особи публічного права».
 		Відхилено    
    -85- Власенко С.В.
 Підпункт 6 пункту 4 Розділу І викласти в редакції: «частину четверту статті 183 доповнити пунктом 4 такого змісту: «4) щодо особливо тяжкого корупційного злочину»;
 		Відхилено    
    -86- Фріс І.П.
 Підпункт 10) (зміни до статті 183 Кримінального процесуального кодексу України) виключити;
 		Враховано    
    -87- Шпенов Д.Ю.
 У новому пункті четвертому частини четвертої статті 183 Кримінального процесуального кодексу виключити слова «тяжкого або».
 		Відхилено    
    -88- Цимбалюк М.М.
 Внести зміни в частини 1,2 ст.208 КПК України, та викласти їх в такій редакції:
«1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину, замаху на його вчинення, або безпосередньо після вчинення злочину;
2) якщо очевидець, у тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа вчинила злочин;
 		Відхилено    
    -89- Цимбалюк М.М.
 Доповнити ст.208 КПК України пунктом 4 та викласти його в такій редакції:
«4) якщо наявні інші дані, що дають підставу підозрювати особу в учиненні злочину, поєднані з намаганням такої особи втекти, або коли її місце проживання чи перебування не зареєстровано, або коли не встановлено її особу.»
 		Відхилено    
35. 8) частину п’яту статті 208 викласти у такій редакції:
 		    8) частину п’яту статті 208 викласти в такій редакції:
 
36. «5. Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, обов’язково складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов’язків затриманого. У разі, якщо на момент затримання прізвище, ім’я, по батькові затриманої особи не відомі - у протоколі зазначається докладний опис такої особи. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.»;
 		 -90- Неклюдов В.М.
 Підпункт 8 пункту 4 розділу І проекту Закону викласти у такій редакції:
«частину п’яту статті 208 викласти у такій редакції:
5. Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, обов’язково складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов’язків затриманого. У разі, якщо на момент затримання прізвище, ім’я, по батькові затриманої особи не відомі – у протоколі зазначається докладний опис такої особи. До протоколу долучається фото затриманої особи, прізвище, ім’я, по батькові якої на момент затримання є невідомими. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору».
Обґрунтування:
З метою уникнення зловживань з боку сторін кримінального провадження та полегшення в подальшому ідентифікації особи, прізвище, ім’я, по батькові якої не відомі на момент затримання, до протоколу з докладним описом пропонується долучати фото такої затриманої особи.
 		Враховано редакційно   «5. Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, обов’язково складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов’язків затриманого. У разі якщо на момент затримання прізвище, ім’я, по батькові затриманої особи не відомі, у протоколі зазначається докладний опис такої особи та долучається її фотознімок. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому та надсилається прокурору»;
 
    -91- Макаров О.А.
 В абзаці другому підпункту 8 пункту 4 розділу І слова «у протоколі зазначається докладний опис» замінити словами «до протоколу додається фотографія».
 		Враховано редакційно    
    -92- Осадчук А.П.
 У частині п’ятій статті 208 в редакції законопроекту після слів «опис такої особи» додати слова «та фото такої особи»
Обґрунтування:
Вважаємо, задля полегшення в подальшому ідентифікації особи до протоколу з докладним описом слід долучити фото затриманої особи, прізвище, ім’я, по батькові якої на момент затримання є невідомими.
 		Враховано редакційно    
    -93- Дунда О.А.
 Підпункт 8 пункту 4 розділу І викласти в такій редакції:
«5. Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, обов’язково складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов’язків затриманого. У разі, якщо на момент затримання прізвище, ім’я, по батькові затриманої особи не відомі — до протоколу додається фото такої особи. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору».
Обґрунтування:
Словосполучення «докладний опис особи» не дає повного розуміння, які характеристики, критерії є обов’язковими та достатніми для того, щоб такий опис міг сприяти встановленню особи затриманого.
У зв’язку з цим, доцільніше та ефективніше у таких випадках долучити фото затриманої особи.
 		Враховано редакційно    
    -94- Бондар В.В.
Лубінець Д.В.
 Підпункт 8 пункту 4 розділу І викласти в такій редакції:
«5. Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, обов’язково складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов’язків затриманого. У разі, якщо на момент затримання прізвище, ім’я, по батькові затриманої особи не відомі — до протоколу додається фото такої особи. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору».
Обґрунтування:
Словосполучення «докладний опис особи» не дає повного розуміння, які характеристики, критерії є обов’язковими та достатніми для того, щоб такий опис міг сприяти встановленню особи затриманого.
У зв’язку з цим, доцільніше та ефективніше у таких випадках долучити фото затриманої особи.
 		Враховано редакційно    
    -95- Яцик Ю.Г.
 Частину п’яту статті 208 після слів «у протоколі зазначається докладний опис такої особи» доповнити словами: «та долучається фотознімок такої особи».
 		Враховано    
    -96- Мамка Г.М.
 підпункт 8 пункту 4 розділу І (зміни до ч.5 ст. 208 КПК) викласти у такій редакції:
«Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, обов’язково складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов’язків затриманого. У разі, якщо на момент затримання прізвище, ім’я, по батькові затриманої особи не відомі – до протоколу додається фотознімок обличчя затриманої особи, а за відсутності технічної можливості виготовлення фотознімку, у протоколі зазначається докладний опис такої особи. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.»
 		Враховано частково    
    -97- Цимбалюк М.М.
 Пункт 8, частини 4, розділу І (ч.5 ст. 208 КПК України) проекту Закону викласти в наступній редакції:
«5. Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, обов’язково складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов’язків затриманого. У разі, якщо на момент затримання прізвище, ім’я, по батькові затриманої особи не відомі – у протоколі зазначається докладний опис такої особи та додається її фото, скріплене підписами понятих, в якості додатку до протоколу. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.»
 		Відхилено    
    -98- Шпенов Д.Ю.
 У змінах до частини п’ятої статті 208 Кримінального процесуального кодексу України слова «підстави затримання» замінити на слова «опис фактичних підстав затримання передбачених частиною першою цієї статті», а після цих слів додати слова «інформацію про те, чи запрошувався та у який спосіб захисник, чи по повідомлені та яким чином близькі родичі на вимогу затриманого».
 		Відхилено    
37. 9) частину другу статті 214 після слів «Національним антикорупційним бюро України» доповнити словами «Державним бюро розслідувань»;
 		 -99- Яцик Ю.Г.
 Пункт 4 розділу І проекту доповнити новим пунктом такого змісту:
10) частину третю статті 214 викласти в такій редакції:
«3. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У невідкладних випадках, пов’язаних із збереженням речових доказів та інформації про обставини скоєння кримінального правопорушення, отриманням відомостей про особу, яка скоїла кримінальне правопорушення, огляд місця події, допит потерпілого та свідків скоєння кримінального правопорушення, затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, можуть бути проведені до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, яке здійснюється не пізніше 24 годин після початку зазначених слідчих дій, а у випадку затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, одразу після такого затримання. У разі виявлення ознак кримінального правопорушення на морському чи річковому судні, що перебуває за межами України, досудове розслідування розпочинається негайно; відомості про нього вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань при першій можливості».
Відповідно змінити подальшу нумерацію підпунктів пункту 4 розділу І.
 		Відхилено   9) частину другу статті 214 після слів «Національним антикорупційним бюро України» доповнити словами «Державним бюро розслідувань»;
10) частину шосту статті 216 виключити;
 
    -100- Ляшенко А.О.
 Підпункт 9 пункту 4 розділу І виключити.
Обґрунтування:
Законопроектом пропонується скасування встановлених Кримінально-процесуальним кодексом України строків між моментом внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та моментом повідомлення особі про підозру.
Такий підхід вже існував у вітчизняному кримінально-процесуальному законодавстві, і дозволяв маніпулювати строками, коли досудове розслідування могло тривати роками, з порушенням будь-яких розумних строків, слідчими умисно затягувалися строки повідомленням особі про підозру.
При цьому, в межах цих проваджень проводилися слідчі дії, обшуки, виїмки, допити, чим грубо порушувалися права й інтереси третіх осіб, на яких вчинявся певний тиск без надання процесуальних можливостей для захисту. Як показала практика застосування зазначеного підходу, правоохоронна система в Україні не здатна забезпечити дотримання Європейської конвенції з прав людини щодо дотримання розумних строків проведення досудового розслідування без їх чіткого окреслення в законі.
Про недотримання розумних строків досудового розслідування свідчить і практика ЄСПЛ у справах щодо України (справа «Меріт проти України» рішення від 30.03.2004, «Гарбуз проти України» рішення від 19.02.2019)
Обґрунтовуючи необхідність змін суб’єкти законодавчої ініціативи наголошують на тому, що обмеження досудового розслідування строками має негативні наслідки – слідчі часто з об’єктивних підстав не в змозі закінчити досудове розслідування за короткі терміни. Однак, чинним КПК України у ч.1 ст.294 передбачена можливість неодноразового продовження строків досудового розслідування, у випадку, якщо воно не може бути закінчене у встановлені строки. Це фактично і є тим механізмом, який покликаний забезпечити ефективне досудове розслідування у випадках особливої складності.
 		Відхилено    
    -101- Монастирський Д.А.
 Доповнити пункт 4 новим підпунктом такого змісту:
«Частину шосту статті 216 виключити».
 		Враховано    
    -102- Мошенець О.В.
Шинкаренко І.А.
Ткаченко О.В.
 Частину шосту статті 216 КПК України виключити;
 		Враховано    
    -103- Яценко А.В.
 пункт 4 доповнити новим підпунктом 13) такого змісту:
«13) у статті 216:
у частині дев’ятій:
в абзаці першому слова «злочинів, передбачених статтями 209 і» замінити словами «злочину, передбаченого статтею»;
в абзаці другому слова «або одночасного», «зокрема» виключити;
абзац четвертий виключити;
у частині десятій:
слова «прокурор, який здійснює нагляд за досудовим розслідуванням, у разі неможливості виділення цих матеріалів в окреме провадження своєю постановою визначає підслідність всіх цих злочинів» замінити словами «слідчий, дізнавач, прокурор своїм рішенням зобов’язаний виділити ці матеріали в окреме провадження та невідкладно, але не пізніше 24 годин після встановлення таких злочинів, передати ці матеріали за підслідністю.»;
частину десяту доповнити новими абзацами другим, третім такого змісту:
«Якщо під час досудового розслідування буде встановлено інші злочини, вчинені особою, щодо якої ведеться досудове розслідування, або іншою особою, якщо вони пов’язані із злочинами, вчиненими особою, щодо якої ведеться досудове розслідування, і які підслідні тому органу, який здійснює у кримінальному провадженні досудове розслідування, слідчий, дізнавач, прокурор своїм рішенням зобов’язаний виділити ці матеріали в окреме провадження.
Забороняється досудове розслідування інших злочинів, вчинених особою, щодо якої ведеться досудове розслідування, або іншою особою, якщо вони пов’язані із злочинами, вчиненими особою, щодо якої ведеться досудове розслідування, без виділення цих матеріалів в окреме провадження та передачі цих матеріалів за підслідністю (у разі непідслідності тому органу, який здійснює досудове розслідування).»;
в зв’язку з цим, підпункти 13) – 32) пункту 4 вважати відповідно підпунктами 14) – 33);
 		Відхилено    
    -104- Фріс І.П.
 пункт 4 доповнити новим підпунктом 13) такого змісту:
«13) у статті 216:
у частині дев’ятій:
у тексті частини дев’ятої слова «суспільно небезпечне» у всіх відмінках виключити;
в абзаці першому слова «злочинів, передбачених статтями 209 і» замінити словами «злочину, передбаченого статтею»;
в абзаці другому слова «або одночасного», «зокрема» виключити;
абзац четвертий виключити;
у частині десятій:
слова «прокурор, який здійснює нагляд за досудовим розслідуванням, у разі неможливості виділення цих матеріалів в окреме провадження своєю постановою визначає підслідність всіх цих злочинів» замінити словами «слідчий, дізнавач, прокурор своїм рішенням зобов’язаний виділити ці матеріали в окреме провадження та невідкладно, але не пізніше 24 годин після встановлення таких кримінальних правопорушень, передати ці матеріали за підслідністю.»;
частину десяту доповнити новими абзацами другим, третім такого змісту:
«Якщо під час досудового розслідування буде встановлено інші злочини, вчинені особою, щодо якої ведеться досудове розслідування, або іншою особою, якщо вони пов’язані із злочинами, вчиненими особою, щодо якої ведеться досудове розслідування, і які підслідні тому органу, який здійснює у кримінальному провадженні досудове розслідування, слідчий, дізнавач, прокурор своїм рішенням зобов’язаний виділити ці матеріали в окреме провадження.
Забороняється досудове розслідування інших злочинів, вчинених особою, щодо якої ведеться досудове розслідування, або іншою особою, якщо вони пов’язані із злочинами, вчиненими особою, щодо якої ведеться досудове розслідування, без виділення цих матеріалів в окреме провадження та передачі цих матеріалів за підслідністю (у разі непідслідності тому органу, який здійснює досудове розслідування).»;
в зв’язку з цим, підпункти 13) – 32) пункту 4 вважати відповідно підпунктами 14) – 33);
 		Відхилено    
38. 10) у статті 219:
 		    11) частину першу статті 219 викласти в такій редакції:
 
39. частину першу викласти в такій редакції:
 		 -105- Дунда О.А.
Макаров О.А.
Алєксєєв С.О.
Зінкевич Я.В.
Гончаренко О.О.
 Підпункт 10 пункту 4 розділу І проекту виключити.
Обґрунтування:
Законопроектом пропонується скасування встановлених Кримінально- процесуальним кодексом України строків між моментом внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та моментом повідомлення особі про підозру.
Такий підхід вже існував у вітчизняному кримінально- процесуальному законодавстві, і дозволяв маніпулювати строками, коли досудове розслідування могло тривати роками, з порушенням будь-яких розумних строків, слідчими умисно затягувалися строки повідомленням особі про підозру.
При цьому, в межах цих проваджень проводилися слідчі дії, обшуки, виїмки, допити, чим грубо порушувалися права права й інтереси третіх осіб, на яких вчинявся певний тиск без надання процесуальних можливостей для захисту. Як показала практика застосування зазначеного підходу, правоохоронна система в Україні не здатна забезпечити дотримання Європейської конвенції з прав людини щодо дотримання розумних строків проведення досудового розслідування без їх чіткого окреслення в законі.
Пронедотримання розумнихстроків досудового розслідування свідчить і практика ЄСПЛ у справах щодо України (справа «Меріт проти України» рішення від 30.03.2004, «Гарбуз проти України» рішення від 19.02.2019) Обґрунтовуючи необхідність змін суб’єкти законодавчої ініціативи наголошують на тому, що обмеження досудового розслідування строками має негативні наслідки - слідчі часто з об’єктивних підстав не в змозі закінчити досудове розслідування за короткі терміни.
Однак, чинним КПК України у ч.1 ст.294 передбачена можливість неодноразового продовження строків досудового розслідування, у випадку, якщо воно не може бути закінчене у встановлені строки. Це фактично і є тим механізмом, який покликаний забезпечити ефективне досудове розслідування у випадках особливої складності.
 		Відхилено      
    -106- Бондар В.В.
Лубінець Д.В.
 Пункт 10 розділу І проекту виключити.
Обґрунтування:
Законопроектом пропонується скасування встановлених Кримінально- процесуальним кодексом України строків між моментом внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та моментом повідомлення особі про підозру.
Такий підхід вже існував у вітчизняному кримінально- процесуальному законодавстві, і дозволяв маніпулювати строками, коли досудове розслідування могло тривати роками, з порушенням будь-яких розумних строків, слідчими умисно затягувалися строки повідомленням особі про підозру.
При цьому, в межах цих проваджень проводилися слідчі дії, обшуки, виїмки, допити, чим грубо порушувалися права права й інтереси третіх осіб, на яких вчинявся певний тиск без надання процесуальних можливостей для захисту. Як показала практика застосування зазначеного підходу, правоохоронна система в Україні не здатна забезпечити дотримання Європейської конвенції з прав людини щодо дотримання розумних строків проведення досудового розслідування без їх чіткого окреслення в законі.
Пронедотримання розумнихстроків досудового розслідування свідчить і практика ЄСПЛ у справах щодо України (справа «Меріт проти України» рішення від 30.03.2004, «Гарбуз проти України» рішення від 19.02.2019) Обґрунтовуючи необхідність змін суб’єкти законодавчої ініціативи наголошують на тому, що обмеження досудового розслідування строками має негативні наслідки - слідчі часто з об’єктивних підстав не в змозі закінчити досудове розслідування за короткі терміни. Однак, чинним КПК України у ч.1 ст.294 передбачена можливість неодноразового продовження строків досудового розслідування, у випадку, якщо воно не може бути закінчене у встановлені строки. Це фактично і є тим механізмом, який покликаний забезпечити ефективне досудове розслідування у випадках особливої складності.
 		Відхилено    
    -107- Алєксєєв С.О.
Гончаренко О.О.
 Пункт 10 розділу І проекту виключити.
Обґрунтування:
Законопроектом пропонується скасування встановлених Кримінально- процесуальним кодексом України строків між моментом внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та моментом повідомлення особі про підозру.
Такий підхід вже існував у вітчизняному кримінально-процесуальному законодавстві, і дозволяв маніпулювати строками, коли досудове розслідування могло тривати роками, з порушенням будь-яких розумних строків, слідчими умисно затягувалися строки повідомленням особі про підозру. При цьому, в межах цих проваджень проводилися слідчі дії, обшуки, виїмки, допити, чим грубо порушувалися права й інтереси третіх осіб, на яких вчинявся певний тиск без надання процесуальних можливостей для захисту
Окрім того, чинним КПК України у ч.1 ст. 294 передбачена можливість неодноразового продовження строків досудового розслідування, у випадку, якщо воно не може бути закінчене у встановлені строки. Це фактично і є тим механізмом, який покликаний забезпечити ефективне досудове розслідування у випадках особливої складності.
 		Відхилено    
40. «1. Досудове розслідування повинно бути закінчено:
 		 -108- Яцик Ю.Г.
 Абзац 3 підпункт 10 пункту 4 розділу першого викласти в такій редакції:
«1. Строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження».
 		Відхилено   «1. Досудове розслідування повинно бути закінчено:
 
41. 1) протягом одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку;
 		 -109- Княжицький М.Л.
 Підпункт 10) пункту 4 розділу 1 проекту Закону, яким частина перша статті 219 Кримінального процесуального кодексу України викладається в новій редакції, викласти в наступній редакції:
«10) у статті 219:
частину першу викласти в такій редакції:
"1. Досудове розслідування повинно бути закінчено:
1) протягом одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку;
2) протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину";
Якщо після спливу дванадцяти місячного строку досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, жодній особі не повідомлено про підозру, заявник, потерпілий, інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, їх представник мають право на звернення до слідчого, прокурора з клопотанням, в якому викладаються обставини, що доводять необхідність закриття кримінального провадження через необґрунтоване затягування досудового розслідування."«.
 		Відхилено   1) протягом одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку;
 
42. 2) протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину»;
 		 -110- Власенко С.В.
 Підпункт 6 пункту 4 Розділу І викласти в редакції: «у статті 219 частину першу викласти в такій редакції: «1. Досудове розслідування повинно бути закінчено:
протягом одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку; 2) протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину», доповнивши новим абзацом: «Строки, визначені підпунктами 1, 2 цієї частини, можуть бути продовжені, але не більше як на 2 місяці, за рішенням слідчого судді за клопотанням підозрюваної особи чи її захисника, законного представника, якщо продовження строку є необхідним для отримання додаткових доказів невинуватості особи. Підозрювана особа чи її захисник, законний представник може звертатися з відповідним клопотанням до слідчого судді про продовження строку досудового розслідування не більше як на 2 місяці з метою отримання додаткових доказів невинуватості особи не більше двох разів.».
 		Відхилено   2) протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину»;
12) у частині шостій статті 232 слова «органу Державної кримінально-виконавчої служби України» виключити;
 
    -111- Мамка Г.М.
 Підпункт 10, 17, 18 пункту 4 розділу І (зміни до ст. 219, ст. 294 ст. 295-1 КПК) виключити.
 		Відхилено    
    -112- Гетманцев Д.О.
 Підпункт 9) пункту 4 розділу І проекту Закону, яким стаття 219 Кримінального процесуального кодексу України викладається в новій редакції, змінити, виклавши в такій редакції:
« 9) частину першу статті 219 викласти в такій редакції:
доповнити статтю 219 частиною другою такого змісту:
«Якщо протягом року досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових
розслідувань, жодній особі не повідомлено про підозру, інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представник, мають право звернутись до прокурора з клопотанням про закриття кримінального провадження у зв’язку з тривалим та неефективним досудовим розслідуванням».
 		Відхилено    
    -113- Савченко О.С.
 Доповнити частину 8 статті 224 новим абзацом такого змісту:
«Забороняється ставити запитання, у формулюванні яких міститься відповідь або твердження, частина відповіді або підказка до неї (навідні запитання) за винятком випадків передбачених цим Кодексом.»
 		Відхилено    
    -114- Монастирський Д.А.
 Доповнити пункт 4 новим підпунктом такого змісту:
«У частині шостій статті 232 та частині четвертій статті 575 слова «органу Державної кримінально-виконавчої служби України» виключити.
 		Враховано    
    -115- Мошенець О.В.
Шинкаренко І.А.
Ткаченко О.В.
 У частині шостій статті 232 КПК України слова «органу Державної кримінально-виконавчої служби України, на території юрисдикції якого перебуває така особа» виключити;
 		Враховано    
43. 11) частину другу статті 234 доповнити словами «в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду»;
 		 -116- Маріковський О.В.
 Абзац перший частини другої статті 234, після слова «розслідування», доповнити словами «, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду».
 		Враховано   13) частину другу статті 234 доповнити словами «а у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду»;
 
    -117- Маріковський О.В.
 Доповнити частину другу статті 234 абзацом другим такого змісту:
«У кримінальних провадженнях щодо злочинів, не віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду обшук жилого чи службового п-риміщення народного депутата України здійснюється на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду, юрисдикція якого поширюється на місто Київ».
 		Відхилено    
44. 12) у статті 242:
 		 -118- Лубінець Д.В.
 У Підпункт 12 пункту 4 розділу 1 внести такі зміни:
«12) у статті 242:
частину першу викласти в такій редакції:
«1. Експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторін, якщо для з’ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з’ясування питань права».
 		Враховано редакційно   14) у статті 242:
 
45. частину першу викласти в такій редакції:
 		    частину першу викласти в такій редакції:
 
46. «1. Експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження, якщо для з’ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з’ясування питань права.»;
 		 -119- Неклюдов В.М.
 Абзац третій підпункту 12 пункту 4 розділу І проекту Закону викласти у такій редакції:
«1. Експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та в порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з’ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з’ясування питань права.»;
Обґрунтування:
Вбачається суперечність приписів ч. 1 ст. 242 та абз. 3 ч. 1 ст. 243 КПК (в редакції проекту). Адже за змістом ст. 242 КПК (в редакції проекту) експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження. Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 3 КПК сторони кримінального провадження – з боку обвинувачення: слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом; з боку захисту: підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники.
У той же час, у ст. 243 КПК (в редакції проекту) йдеться про те, що експерт може бути залучений слідчим суддею за клопотанням сторони захисту. Як вбачається з наведеного вище визначення, слідчий суддя не є стороною кримінального провадження. А відтак, пропонується редакційно узгодити наведені норми.
 		Враховано   «1. Експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з’ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з’ясування питань права»;
 
    -120- Гриб В.О.
 12) у статті 242:
частину першу викласти в такій редакції:
«1. Експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження, а також представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, якщо для з’ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з’ясування питань права.»
 		Відхилено    
    -121- Фріс І.П.
 у підпункті 16) (зміни до статті 242 КПК України)
в абзаці третьому слово «експертами» замінити словами «іншими фахівцями (експертами) з відповідних галузей знань», абзац третій підпункту 16) (зміни до статті 242 КПК України) доповнити реченням такого змісту: «Експертиза в рамках кримінальних проваджень за статтями 212, 212-1 Кримінального кодексу України проводиться в межах строку для зберігання документів, визначеного Податковим кодексом України».
 		Відхилено    
    -122- Шпенов Д.Ю.
 У змінах до частини першої статті 242 Кримінального процесуального кодексу України після слів «сторони кримінального провадження» додати слова «або потерпілим, його представником».
 		Відхилено    
    -123- Шпенов Д.Ю.
 У змінах до частини першої статті 242 Кримінального процесуального кодексу України після першого абзацу додати новий абзац другий такого змісту:
«Суб’єктом судово-експертної діяльності за зверненням сторони обвинувачення може бути лише державна спеціалізована установа.».
 		Відхилено    
47. у частині другій:
 		    у частині другій:
 
48. абзац перший викласти в такій редакції:
 		    абзац перший викласти в такій редакції:
 
49. «2. Слідчий або прокурор зобов’язані забезпечити проведення експертизи щодо: «;
 		 -124- Лубінець Д.В.
 У Підпункт 12 пункту 4 розділу 1 внести такі зміни:
«12) у статті 242:
у частині другій:
абзац перший викласти в такій редакції:
«2. Слідчий або прокурор зобов’язані забезпечити проведення експертизи щодо:»;
 		Враховано редакційно   «2. Слідчий або прокурор зобов’язані забезпечити проведення експертизи щодо»;
пункт 5 виключити;
пункт 6 викласти в такій редакції:
«6) визначення розміру матеріальних збитків, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав документ, що підтверджує розмір такої шкоди, розміру шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяного кримінальним правопорушенням»;
 
    -125- Яцик Ю.Г.
 Доповнити пункт 12 розділу І проекту новим пунктом такого змісту:
«Пункт 5 виключити».
 		Враховано    
    -126- Монастирський Д.А.
 Доповнити пункт 12 розділу І проекту новим пунктом такого змісту:
«пункт 6 викласти в такій редакції:
визначення розміру матеріальних збитків, якщо потерпіла сторона не може їх визначити та/або не надала органу досудового розслідування або суду відповідний підтверджуючий документ (належним чином оформлена довідка, лист тощо) про розмір такої шкоди, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяного кримінальним правопорушенням».
 		Враховано частково    
    -127- Яценко А.В.
 В абзаці третьому підпункту 16) (зміни до статті 242 КПК України) слово «експертами» замінити словами «іншими фахівцями (експертами) з відповідних галузей знань»,
абзац третій підпункту 16) (зміни до статті 242 КПК України) доповнити реченням такого змісту:
«Експертиза в рамках кримінальних проваджень за статтями 212, 212-1 Кримінального кодексу України проводиться в межах строку для зберігання документів, визначеного Податковим кодексом України».
 		Відхилено    
    -128- Цимбалюк М.М.
 Доповнити КПК України такою статтею:
«Стаття 242-1. Первинна експертиза
1. Первинною є експертиза, якщо об’єкт досліджується вперше. Первинна експертиза в залежності від складності та кількості об`єктів дослідження може проводитись як одноосібно, так і декількома експертами.»
 		Відхилено    
    -129- Цимбалюк М.М.
 Доповнити КПК України такою статтею:
«Стаття 242-2. Додаткова експертиза
1. Додаткова експертиза призначається щодо об’єкта, який досліджувався первинною (попередньою) експертизою, у випадках, якщо необхідно провести дослідження додаткових матеріалів (зразків, вихідних даних тощо), які не були надані експертові, або вирішити додаткові питання щодо досліджуваних раніше об’єктів.
2. Додаткова експертиза доручається тому самому або іншому експертові (експертам). У документі про призначення додаткової експертизи повинні бути наведені мотиви її призначення та їх обґрунтування.
3. При призначенні додаткової експертизи судовому експерту надається висновок первинної (попередньої) експертизи.»
 		Відхилено    
    -130- Цимбалюк М.М.
 Доповнити КПК України такою статтею:
«Стаття 242-3. Повторна експертиза
1. Повторна експертиза призначається у разі необхідності дослідження тих самих об’єктів і вирішення тих самих питань у випадках:
якщо в результаті проведення первинної (попередньої) експертизи судовий експерт не надав вичерпних відповідей на всі поставлені питання, не дослідив усі надані йому об’єкти, а усунути неясність і неповноту дослідження шляхом допиту (надання пояснень) неможливо;
якщо висновок експерта визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи (провадження).
2. Повторна експертиза обов’язково доручається іншому експертові чи іншим експертам. У документі про призначення повторної експертизи (залучення експерта) повинні бути наведені мотиви незгоди з результатами первинної (попередньої) експертизи та їх обґрунтування.
3. У разі призначення повторної експертизи судовому експертові має бути наданий висновок первинної (попередньої) експертизи.
4. У випадку, якщо експертиза призначається за декількома підставами, одні з яких є підставою для проведення додаткової експертизи, а інші – до повторної, то така експертиза проводиться за правилами повторної експертизи.»
 		Відхилено    
    -131- Цимбалюк М.М.
 Доповнити КПК України такою статтею:
«Стаття 242-4 Комісійна експертиза
1. Комісійна експертиза проводиться не менше, ніж двома експертами з одного напряму знань (однієї експертної спеціальності).
2. Для проведення судово-психіатричної експертизи особи призначається не менш трьох судових експертів.
3. У разі призначення уповноваженою особою (органом) комісійної експертизи, організація її проведення покладається на керівника державної спеціалізованої експертної установи.
4. Якщо експертиза є складною за процесом досліджень (значна кількість об’єктів або поставлених питань тощо) керівник державної спеціалізованої експертної установи може організувати її проведення комісією експертів.
5. Для координації діяльності судових експертів, які входять до складу комісії, уповноважена особа (орган), що призначила комісійну експертизу (залучила комісію експертів), або керівник державної спеціалізованої експертної установи визначає голову комісії. На голову комісії покладаються функції з організації проведення комісійної експертизи. Під час проведення комісійної експертизи голова не має будь-яких переваг перед членами експертної комісії.
6. При проведенні комісійної експертизи кожний із судових експертів незалежно й самостійно проводить дослідження в повному обсязі.
7. Члени комісії спільно аналізують отримані результати та в разі відсутності розбіжностей, складають загальний висновок або повідомлення про неможливість надання висновку. За наявності розбіжностей, експерт, незгодний із висновками інших членів комісії, формулює свою думку окремо або надає окремий висновок.»
 		Відхилено    
    -132- Цимбалюк М.М.
 Доповнити КПК України такою статтею:
«Стаття 242-5 Комплексна експертиза
1. Комплексна експертиза проводиться у випадках, якщо для вирішення питання потрібні спеціальні знання в різних галузях науки, техніки, мистецтва тощо, або в різних напрямах однієї галузі знань; комплексна експертиза може бути доручена як комісії експертів, так і одному експертові, який володіє знаннями в різних галузях, необхідними для вирішення питання.
2. Комісія експертів проводить комплексну експертизу, виходячи з компетенції кожного із її членів, про що зазначається у висновку, і формулює загальний висновок.
3. За наявності розбіжностей між думками експертів кожний з них викладає висновок за результатами проведених ним досліджень, а з питання, поставленого на вирішення комплексної експертизи, формулюється загальний висновок про неможливість його вирішення із зазначенням причин.
4. Організація комплексної експертизи, проведення якої доручено державній спеціалізованій експертній установі, покладається на її керівника. Якщо експертизу призначено не як комплексну, але при ознайомленні з наданими матеріалами або в ході проведення окремих експертиз виявлена необхідність у виконанні комплексної експертизи, керівник державної спеціалізованої експертної установи організовує її проведення як комплексної.
5. До проведення комплексних експертиз, із урахуванням обмежень, установлених статтею 16 цього Закону, крім працівників державних спеціалізованих експертних установ, за рішенням уповноваженої особи (органу), можуть залучатися також й інші фахівці (науковці) з відповідних галузей знань, які під час виконання судової експертизи набувають статусу судового експерта. Порядок атестації судово-медичних та судово-психіатричних експертів встановлюється Міністерством охорони здоров`я України.
6. У випадках, якщо проведення комплексної експертизи доручається декільком державним спеціалізованим експертним установам, у документі про призначення експертизи (залучення експерта) указується, яка з них є провідною (тією, що організує й координує проведення експертизи). Керівник провідної установи визначає голову комісії. На голову комісії покладаються функції з організації проведення комплексної експертизи. Під час проведення комплексної експертизи голова роз’яснює членам комісії їх компетенцію в процесі проведення досліджень і не має будь-яких переваг перед іншими членами експертної комісії. Якщо провідна установа не вказана, вона визначається за узгодженням між керівниками державних спеціалізованих експертних установ, яким доручено проведення комплексної експертизи, а якщо згоди не досягнуто, провідна установа визначається уповноваженою особою (органом), що її призначила.
7. Якщо проведення комплексної експертизи доручено державній спеціалізованій експертній установі та фахівцям, які не є працівниками державних установ, провідною визначається державна установа.
8. Інші особливості організації проведення комплексних експертиз установлюються у порядку, встановленому законодавством України.»
 		Відхилено    
    -133- Шпенов Д.Ю.
 Доповнити статтю 242 Кримінального процесуального кодексу України відповідними частинами такого змісту:
«4. За наявності підстав, вказаних у першій та другій частинах цієї статті, може бути призначена первинна, додаткова або повторна експертизи, які можуть бути виконані як одноосібно так і декількома експертами.
Первинною є експертиза, коли об’єкт досліджується уперше.
Додатковою є експертиза, якщо необхідно провести додаткові дослідження раніше досліджуваних об’єктів або додаткових матеріалів з раніше вирішуваних питань.
Повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об’єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз).
Експертиза, проведена двома або більше експертами одного напряму знань, є комісійною. Комісія експертів може утворюватися як органом (особою), який призначив експертизу, так І керівником експертної установи.
Якщо за результатами проведених досліджень думки експертів збігаються, вони підписують єдиний висновок. Експерт, не згодний з висновком іншого експерта (експертів) дає окремий висновок з усіх питань, або з питань, які викликали розбіжності.
У випадку, коли для вирішення питання потрібні спеціальні знання з різних галузей науки, техніки, мистецтва тощо, або різних напрямів однієї галузі знань, призначається комплексна експертиза, що може бути виконана як декількома експертами різних напрямів знань, так і одним експертом, який володіє знаннями з різних галузей. Комісія експертів проводить дослідження виходячи з компетенції кожного із її членів, про що зазначається у висновку, та формулює загальний висновок. Висновок підписується всіма експертами.
Якщо експерти не дійшли згоди при формулюванні спільного висновку, комісією складається один висновок комплексної експертизи. У синтезуючій частині висновку мають бути наведені результати досліджень кожного з експертів і викладені причини розбіжностей думок членів комісії в оцінюванні результатів для формулювання спільного висновку; кожний експерт зобов’язаний обґрунтувати причини своєї незгоди з думкою інших членів комісії. У висновку з питання, що потребує спільного вирішення, членами комісії має бути повідомлено про неможливість його вирішення. Крім того, експерти формулюють окремі проміжні висновки за результатами проведених ними досліджень».
 		Відхилено    
50. 13) статті 243 і 244 викласти в такій редакції:
 		    15) статті 243 і 244 викласти в такій редакції:
 
51. «Стаття 243. Порядок залучення експерта
 		    «Стаття 243. Порядок залучення експерта
 
52. 1. Експерт залучається за наявності підстав для проведення експертизи за дорученням сторони кримінального провадження.
 		 -134- Лубінець Д.В.
 Статтю 243 викласти в такій редакції:
««Стаття 243. Порядок залучення експерта
1. Експерт залучається за наявності підстав для проведення експертизи за дорученням сторони кримінального провадження.
Сторона захисту має право самостійно залучати експертів на договірних умовах для проведення експертизи, у тому числі обов’язкової.
Експерт може бути залучений слідчим суддею за клопотанням сторони захисту у випадках та в порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу.
 		Враховано редакційно   1. Експерт залучається у разі наявності підстав для проведення експертизи за дорученням сторони кримінального провадження.
 
53. Сторона захисту має право самостійно залучати експертів на договірних умовах для проведення експертизи, у тому числі обов’язкової.
 		    Сторона захисту має право самостійно залучати експертів на договірних умовах для проведення експертизи, у тому числі обов’язкової.
 
54. Експерт може бути залучений слідчим суддею за клопотанням сторони захисту у випадках та в порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу.
 		 -135- Гриб В.О.
 Статтю 243 викласти в такій редакції:
«Стаття 243. Порядок залучення експерта
Експерт залучається за наявності підстав для проведення експертизи за дорученням сторони кримінального провадження, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третьої особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Сторона захисту, а також представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування мають право самостійно залучати експертів на договірних умовах для проведення експертизи, у тому числі обов’язкової.
Експерт може бути залучений слідчим суддею за клопотанням сторони захисту та особами, зазначеними у частині першій цієї статті Кодексу, у випадках та в порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу».
 		Відхилено   Експерт може бути залучений слідчим суддею за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу.
 
    -136- Цимбалюк М.М.
 Пункт 13, частини 4, розділу І (ст. 243 КПК України) проекту Закону викласти в наступній редакції:
«Стаття 243. Порядок залучення експерта
1. Експерт залучається за наявності підстав для проведення експертизи за дорученням сторони кримінального провадження.
Експерт може бути залучений слідчим суддею за клопотанням сторони захисту за наявності підстав проведення експертизи та в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.»
 		Відхилено    
    -137- Шпенов Д.Ю.
 У змінах до статті 243 Кримінального процесуального кодексу України в абзаці другому після слів «Сторона захисту» додати слова «, потерпілий або його представник».
У змінах до статті 243 Кримінального процесуального кодексу України в абзаці третьому після слів «Сторони захисту» додати слова «, потерпілого або його представник».
 		Відхилено    
55. Стаття 244. Розгляд слідчим суддею клопотання про проведення експертизи
 		 -138- Лубінець Д.В.
 Статтю 244 викласти в такій редакції:
«Стаття 244. Розгляд слідчим суддею клопотання про проведення експертизи
1. Сторона захисту має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про проведення експертизи, у разі, якщо:
1) для вирішення питань, що мають істотне значення для кримінального провадження, необхідне залучення експерта, проте сторона обвинувачення не залучила його або на вирішення залученого стороною обвинувачення експерта були поставлені запитання, що не дозволяють дати повний та належний висновок з питань, для з’ясування яких необхідне проведення експертизи, або існують достатні підстави вважати, що залучений стороною обвинувачення експерт внаслідок відсутності у нього необхідних знань, упередженості чи з інших причин надасть або надав неповний чи неправильний висновок;
2) вона не може залучити експерта самостійно через відсутність коштів чи з інших об’єктивних причин.
2. У клопотанні зазначається:
1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв’язку з яким подається клопотання;
2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
3) виклад обставин, якими обґрунтовуються доводи клопотання;
4) вид експертного дослідження, що необхідно провести, та перелік запитань, які необхідно поставити перед експертом.
До клопотання також додаються:
1) копії матеріалів, якими обґрунтовуються доводи клопотання;
2) копії документів, які підтверджують неможливість самостійного залучення експерта стороною захисту.
3. Клопотання розглядається не пізніше п’яти днів із дня його надходження до суду слідчим суддею місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду. Особа, яка подала клопотання, повідомляється про місце та час його розгляду, проте її неприбуття не перешкоджає розгляду клопотання, крім випадків, коли її участь визнана слідчим суддею обов’язковою.
4. Слідчий суддя, встановивши, що клопотання подано без додержання вимог ї цієї статті, повертає його особі, яка його подала, про що постановляє ухвалу.
5. Під час розгляду клопотання слідчий суддя має право за клопотанням учасників розгляду або за власною ініціативою заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення клопотання.
6. Слідчий суддя за результатами розгляду клопотання має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам, якщо особа, що звернулася з клопотанням, доведе наявність підстав, визначених у частині першій цієї статті.
7. До ухвали слідчого судді про доручення проведення експертизи включаються запитання, поставлені перед експертом особою, яка звернулася з відповідним клопотанням. Слідчий суддя має право не включити до ухвали запитання, поставлені особою, що звернулася з відповідним клопотанням, якщо відповіді на них не стосуються кримінального провадження або не мають значення для судового розгляду, обґрунтувавши таке рішення в ухвалі.
8. При задоволенні клопотання про залучення експерта слідчий суддя у разі необхідності має право за клопотанням особи, що звернулася з клопотанням про залучення експерта, вирішити питання про отримання зразків для експертизи відповідно положень цього Кодексу.
9. Висновок експерта, залученого слідчим суддею, надається особі, за клопотанням якої він був залучений».
 		Відхилено   Стаття 244. Розгляд слідчим суддею клопотання про проведення експертизи
 
56. 1. Сторона захисту має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про проведення експертизи, у разі, якщо:
 		    1. Сторона захисту має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про проведення експертизи у разі, якщо:
 
57. 1) для вирішення питань, що мають істотне значення для кримінального провадження, необхідне залучення експерта, проте сторона обвинувачення не залучила його або на вирішення залученого стороною обвинувачення експерта були поставлені запитання, що не дозволяють дати повний та належний висновок з питань, для з’ясування яких необхідне проведення експертизи, або існують достатні підстави вважати, що залучений стороною обвинувачення експерт внаслідок відсутності у нього необхідних знань, упередженості чи з інших причин надасть або надав неповний чи неправильний висновок;
 		 -139- Княжицький М.Л.
 В абзаці восьмому підпункту 13) пункту 4 розділу 1 проекту Закону після слів «для з'ясування яких необхідне проведення експертизи» додати слова «або наданий експертом висновок суперечить іншим матеріалам справи».
 		Відхилено   1) для вирішення питань, що мають істотне значення для кримінального провадження, необхідне залучення експерта, проте сторона обвинувачення не залучила його або для вирішення залученим стороною обвинувачення експертом поставлені запитання, що не дозволяють дати повний та належний висновок з питань, для з’ясування яких необхідне проведення експертизи, або існують достатні підстави вважати, що залучений стороною обвинувачення експерт внаслідок відсутності у нього необхідних знань, упередженості чи з інших причин надасть або надав неповний чи неправильний висновок;
 
58. 2) вона не може залучити експерта самостійно через відсутність коштів чи з інших об’єктивних причин.
 		    2) сторона захисту не може залучити експерта самостійно через відсутність коштів чи з інших об’єктивних причин.
 
59. 2. У клопотанні зазначається:
 		    2. У клопотанні зазначається:
 
60. 1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв’язку з яким подається клопотання;
 		    1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв’язку з яким подається клопотання;
 
61. 2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
 		    2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
 
62. 3) виклад обставин, якими обґрунтовуються доводи клопотання;
 		    3) виклад обставин, якими обґрунтовуються доводи клопотання;
 
63. 4) експерт, якого необхідно залучити, або експертна установа, якій необхідно доручити проведення експертизи;
 		 -140- Княжицький М.Л.
 В абзацах чотирнадцятому, п’ятнадцятому підпункту 13) пункту 4 розділу 1 проекту Закону, якими нову редакцію статті 244 КПК України доповнюють пунктами 4) і 5) слово «необхідно» всюди по тексту цих пунктів замінити словом «пропонується».
 		Відхилено   4) експерт, якого необхідно залучити, або експертна установа, якій необхідно доручити проведення експертизи;
 
64. 5) вид експертного дослідження, що необхідно провести, та перелік запитань, які необхідно поставити перед експертом.
 		    5) вид експертного дослідження, що необхідно провести, та перелік запитань, які необхідно поставити перед експертом.
 
65. До клопотання також додаються:
 		    До клопотання також додаються:
 
66. 1) копії матеріалів, якими обґрунтовуються доводи клопотання;
 		    копії матеріалів, якими обґрунтовуються доводи клопотання;
 
67. 2) копії документів, які підтверджують неможливість самостійного залучення експерта стороною захисту.
 		    копії документів, що підтверджують неможливість самостійного залучення експерта стороною захисту.
 
68. 3. Клопотання розглядається не пізніше п’яти днів із дня його надходження до суду слідчим суддею місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду. Особа, яка подала клопотання, повідомляється про місце та час його розгляду, проте її неприбуття не перешкоджає розгляду клопотання, крім випадків, коли її участь визнана слідчим суддею обов’язковою.
 		    3. Клопотання розглядається не пізніше п’яти днів із дня його надходження до суду слідчим суддею місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду. Особа, яка подала клопотання, повідомляється про місце та час його розгляду, проте її неприбуття не перешкоджає розгляду клопотання, крім випадків, коли участь такої особи визнана слідчим суддею обов’язковою.
 
69. 4. Слідчий суддя, встановивши, що клопотання подано без додержання вимог частини другої цієї статті, повертає його особі, яка його подала, про що постановляє ухвалу.
 		    4. У разі встановлення слідчим суддею, що клопотання подано без додержання вимог частини другої цієї статті, слідчий суддя повертає таке клопотання особі, яка його подала, про що постановляє ухвалу.
 
70. 5. Під час розгляду клопотання слідчий суддя має право за клопотанням учасників розгляду або за власною ініціативою заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення клопотання.
 		    5. Під час розгляду клопотання слідчий суддя має право за клопотанням учасників розгляду або за власною ініціативою заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення клопотання.
 
71. 6. Слідчий суддя за результатами розгляду клопотання має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам, якщо особа, що звернулася з клопотанням, доведе наявність підстав, визначених у частині першій цієї статті.
 		    6. Слідчий суддя за результатами розгляду клопотання має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам, якщо особа, яка звернулася з клопотанням, доведе наявність підстав, визначених частиною першою цієї статті.
 
72. 7. До ухвали слідчого судді про доручення проведення експертизи включаються запитання, поставлені перед експертом особою, яка звернулася з відповідним клопотанням. Слідчий суддя має право не включити до ухвали запитання, поставлені особою, що звернулася з відповідним клопотанням, якщо відповіді на них не стосуються кримінального провадження або не мають значення для судового розгляду, обґрунтувавши таке рішення в ухвалі.
 		    7. До ухвали слідчого судді про доручення проведення експертизи включаються запитання, поставлені перед експертом особою, яка звернулася з відповідним клопотанням. Слідчий суддя має право не включити до ухвали запитання, поставлені особою, яка звернулася з відповідним клопотанням, якщо відповіді на них не стосуються кримінального провадження або не мають значення для судового розгляду, обґрунтувавши таке рішення в ухвалі.
 
73. 8. При задоволенні клопотання про залучення експерта слідчий суддя у разі необхідності має право за клопотанням особи, що звернулася з клопотанням про залучення експерта, вирішити питання про отримання зразків для експертизи відповідно положень статті 245 цього Кодексу.
 		    8. При задоволенні клопотання про залучення експерта слідчий суддя у разі необхідності має право за клопотанням особи, яка звернулася з клопотанням про залучення експерта, вирішити питання про отримання зразків для експертизи відповідно до статті 245 цього Кодексу.
 
74. 9. Висновок експерта, залученого слідчим суддею, надається особі, за клопотанням якої він був залучений.»;
 		 -141- Гриб В.О.
 13) статтю 244 викласти в такій редакції:
« Стаття 244. Розгляд слідчим суддею клопотання про проведення експертизи
Сторона захисту, а також особи, зазначені в частині першій статті 243 цього Кодексу, мають право звернутися до слідчого судді з клопотанням про проведення експертизи, у разі, якщо:
для вирішення питань, що мають істотне значення для кримінального провадження, необхідне залучення експерта, проте сторона обвинувачення не залучила його або на вирішення залученого стороною обвинувачення експерта були поставлені запитання, що не дозволяють дати повний та належний висновок з питань, для з’ясування яких необхідне проведення експертизи, або існують достатні підстави вважати, що залучений стороною обвинувачення експерт внаслідок відсутності у нього необхідних знань, упередженості чи з інших причин надасть або надав неповний чи неправильний висновок;
2) вона не може залучити експерта самостійно через відсутність коштів чи з інших об’єктивних причин.
2.У клопотанні зазначається:
1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв’язку з яким подається клопотання;
2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
3) виклад обставин, якими обґрунтовуються доводи клопотання;
4) експерт, якого необхідно залучити, або експертна установа, якій необхідно доручити проведення експертизи;
5) вид експертного дослідження, що необхідно провести, та перелік запитань, які необхідно поставити перед експертом.
До клопотання також додаються:
1)копії матеріалів, якими обґрунтовуються доводи клопотання;
2)копії документів, які підтверджують неможливість самостійного залучення експерта стороною захисту.
3. Клопотання розглядається не пізніше п’яти днів із дня його надходження до суду слідчим суддею місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду. Особа, яка подала клопотання, повідомляється про місце та час його розгляду, проте її неприбуття не перешкоджає розгляду клопотання, крім випадків, коли її участь визнана слідчим суддею обов’язковою.
4. Слідчий суддя, встановивши, що клопотання подано без додержання вимог частини другої цієї статті, повертає його особі, яка його подала, про що постановляє ухвалу.
5. Під час розгляду клопотання слідчий суддя має право за клопотанням учасників розгляду або за власною ініціативою заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення клопотання.
6.Слідчий суддя за результатами розгляду клопотання має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам, якщо особа, що звернулася з клопотанням, доведе наявність підстав, визначених у частині першій цієї статті.
7.До ухвали слідчого судді про доручення проведення експертизи включаються запитання, поставлені перед експертом особою, яка звернулася з відповідним клопотанням. Слідчий суддя має право не включити до ухвали запитання, поставлені особою, що звернулася з відповідним клопотанням, якщо відповіді на них не стосуються кримінального провадження або не мають значення для судового розгляду, обгрунтувавши таке рішення в ухвалі.
8. При задоволенні клопотання про залучення експерта слідчий суддя у разі необхідності має право за клопотанням особи, що звернулася з клопотанням про залучення експерта, вирішити питання про отримання зразків для експертизи відповідно положень статті 245 цього Кодексу.
9. Висновок експерта, залученого слідчим суддею, надається особі, за клопотанням якої він був залучений.»
 		Відхилено   9. Висновок експерта, залученого слідчим суддею, надається особі, за клопотанням якої він залучений»;
16) в абзаці п’ятому частини п’ятої статті 246 слова «керівником Державної кримінально-виконавчої служби України» виключити;
 
    -142- Цимбалюк М.М.
 Абзац 5, пункту 13, частини 4, розділу І (ст. 244 КПК України) проекту Закону викласти в наступній редакції:
«Стаття 244. Розгляд слідчим суддею клопотання про проведення експертизи
1. Сторона захисту має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про проведення експертизи, у разі, якщо: 1) для вирішення питань, що мають істотне значення для кримінального провадження, необхідне залучення експерта, проте сторона обвинувачення не залучила його або на вирішення залученого стороною обвинувачення експерта були поставлені запитання, що не дозволяють дати повний та належний висновок з питань, для з’ясування яких необхідне проведення експертизи, або існують достатні підстави вважати, що залучений стороною обвинувачення експерт внаслідок відсутності у нього необхідних знань, упередженості чи з інших причин надасть або надав неповний чи неправильний висновок. Про час та місце розгляду клопотання про проведення експертизи повідомляється сторона обвинувачення для забезпечення можливості оскарження його ухвалення;
3. Клопотання розглядається не пізніше дня його надходження до суду слідчим суддею місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду. Особа, яка подала клопотання, повідомляється про місце та час його розгляду, проте її неприбуття не перешкоджає розгляду клопотання, крім випадків, коли її участь визнана слідчим суддею обов’язковою.»
 		Відхилено    
    -143- Шпенов Д.Ю.
 У змінах до статті 244 Кримінального процесуального кодексу України в абзаці третьому після слів «Сторона захисту» додати слова «, потерпілого або його представника».
 		Відхилено    
    -144- Монастирський Д.А.
 Доповнити пункт 4 новим підпунктом такого змісту:
«У частині п’ятій статті 246 слова «керівником Державної кримінально-виконавчої служби України» виключити.
 		Враховано    
    -145- Мошенець О.В.
Шинкаренко І.А.
Ткаченко О.В.
 У частині п’ятій статті 246 КПК України слова «Державної кримінально- виконавчої служби України» виключити;
 		Враховано    
    -146- Маріковський О.В.
 Частину 1 статті 247 доповнити абзацом такого змісту: «У кримінальних провадженнях щодо злочинів, не віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, розгляд клопотань про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо народних депутатів України, - здійснюється слідчим суддею апеляційного суду, юрисдикція якого поширюється на місто Київ».
 		Відхилено    
75. 14) частину третю статті 254 викласти в такій редакції:
 		    17) частину третю статті 254 викласти в такій редакції:
 
76. «3. Виготовлення копій протоколів про проведення негласних слідчих (розшукових) дій та додатків до них до прийняття рішення про їх розсекречування у порядку, визначеному законодавством, не допускається.»;
 		 -147- Власенко С.В.
 Підпункт 14 пункту 4 Розділу І викласти в редакції: «частину третю статті 254 викласти в такій редакції:
«З. Виготовлення копій протоколів про проведення негласних слідчих (розшукових) дій та додатків до них до прийняття рішення про їх розсекречування за рішенням суду та у порядку, визначеному законодавством, не допускається.»
 		Відхилено   «3. Виготовлення копій протоколів про проведення негласних слідчих (розшукових) дій та додатків до них до прийняття рішення про їх розсекречування у порядку, визначеному законодавством, не допускається»;
 
    -148- Устінова О.Ю.
 Частину першу статті 256 Кримінального процесуального кодексу України викласти у такій редакції:
«1. Протоколи щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій, аудіо- або відеозаписи, фотознімки, інші результати, здобуті за допомогою застосування технічних засобів, вилучені під час їх проведення речі і документи або їх копії можуть використовуватися в доказуванні на тих самих підставах, що і результати проведення інших слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування. Ці матеріали, зібрані у встановленому законом порядку, визнаються належними та допустимими доказами для доказування діянь осіб, щодо яких проводились негласні слідчі (розшукові) дії, а також будь-яких інших осіб, діяння яких були зафіксовані в ході їх проведення. Використання матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій як доказів у іншому кримінальному провадженні здійснюється у відповідності до вимог статті 257 цього Кодексу».
 		Відхилено    
77. 15) речення перше частини четвертої статті 263 після слів «Національної поліції» доповнити словами «, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань»;
 		 -149- Монастирський Д.А.
 Підпункт 15 пункту 4 розділу І проекту викласти в такій редакції:
«15) речення перше частини четвертої статті 263 викласти в такій редакції:
«Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж покладається на уповноважені підрозділи органів Національної поліції, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань та органів безпеки у порядку, визначеному законодавством».
 		Враховано   18) речення перше частини четвертої статті 263 викласти в такій редакції: «4. Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж покладається на уповноважені підрозділи органів Національної поліції, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань та органів безпеки у порядку, визначеному законодавством»;
 
    -150- Колюх В.В.
 У статтю 263 внести такі зміни:
частину четверту викласти в такій редакції:
«4. Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж здійснюється органами досудового розслідування та уповноваженими законом оперативними підрозділами через підрозділи органів безпеки. Керівники та працівники операторів телекомунікацій та постачальників телекомунікаційних послуг зобов’язані сприяти виконанню дій із зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, вживати необхідних заходів щодо нерозголошення факту проведення таких дій та отримання інформації, зберігати її в незмінному вигляді».
 		Відхилено    
    -151- Алєксєєв С.О.
Зінкевич Я.В.
Гончаренко О.О.
 Частину четверту статтю 263 викласти в такій редакції:
«Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж покладається на уповноважені підрозділи органів Національної поліції та органів безпеки. Керівники та працівники операторів телекомунікаційного зв’язку зобов’язані сприяти виконанню дій із зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, вживати необхідних заходів щодо нерозголошення факту проведення таких дій та отриманої інформації, зберігати її в незмінному вигляді».
Обґрунтування:
Вважаємо недоцільним надання відповідним підрозділам Національному антикорупційному бюро України (далі - НАБУ) та Державному бюро розслідувань (далі - ДБР) права на зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, оскільки запропоновані пропозиції передбачають створення паралельних систем зняття інформації (перехоплення) з каналів зв’язку у доповнення до існуючої системи, яка експлуатується СБУ в інтересах всіх правоохоронних органів України, що призведе до підвищення ризику несанкціонованого прослуховування. Централізоване використання техніки для прослуховування - єдина запорука дієвого контролю за спробами незаконного втручання у таємницю телефонних розмов та листування.
Більше того, зазначене також призведе до надмірних фінансових витрат операторів телекомунікацій та Державного бюджету.
 		Немає висновку    
    -152- Власенко С.В.
 Підпункт 15 пункту 4 Розділу І викласти в редакції: «речення перше частини четвертої статті 263 після слів «Національної поліції"« доповнити словами: «, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань та органів безпеки в межах, встановлених відповідним судовим рішенням, винесених слідчим суддею або судом».
 		Відхилено    
    -153- Мошенець О.В.
Шинкаренко І.А.
Ткаченко О.В.
 Підпункт 14 пункту 4 розділу І викласти в такій редакції:
«Частину четверту статтю 263 КПК України викласти в такій редакції:
«4. Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж покладається на уповноважені підрозділи органів Національної поліції та органів безпеки. Керівники та працівники операторів телекомунікаційного зв’язку зобов’язані сприяти виконанню дій із зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, вживати необхідних заходів щодо нерозголошення факту проведення таких дій та отриманої інформації, зберігати її в незмінному вигляді.»
 		Відхилено    
78. 16) у статті 284:
 		 -154- Яценко А.В.
 Підпункт 20) (зміни до статті 284 КПК України) доповнити новими абзацами сьомим – восьмим такого змісту:
«частину першу доповнити пунктом 11) такого змісту:
«11) досудове розслідування здійснюється (здійснювалося) з порушенням правил підслідності, встановлених статтею 216 цього Кодексу»;
в зв’язку з цим, абзаци сьомий – дванадцятий вважати відповідно абзацами дев’ятим – чотирнадцятим;
підпункт 20) (зміни до статті 284 КПК України) доповнити новим абзацом дванадцятим такого змісту:
«абзац другий частини четвертої після цифр «9-1» доповнити цифрами «11»;
в зв’язку з цим, абзаци дванадцятий – чотирнадцятий вважати відповідно абзацами тринадцятим – п’ятнадцятим;
підпункт 20) (зміни до статті 284 КПК України) доповнити новим абзацом шістнадцятим такого змісту:
«абзац другий частини сьомої після цифр «9-1» доповнити цифрами «11»;
 		Відхилено   19) у статті 284:
 
    -155- Власенко С.В.
 Підпункт 16 пункту 4 Розділу І - виключити.
 		Відхилено    
79. у частині першій:
 		 -156- Ляшенко А.О.
 Абзаци 2, 4 підпункту 16 пункту 4 розділу І виключити.
 		Відхилено   у частині першій:
 
80. доповнити пунктом 3--1 такого змісту:
 		    доповнити пунктом 3-1 такого змісту:
 
81. «3--1) не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров’я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
 		 -157- Цимбалюк М.М.
 Абзац 3,4, пункту 16, частини 4, розділу І (п.3-1ст. 284 КПК України) проекту Закону викласти в наступній редакції:
«3--1) не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров’я особи, особливо тяжкого корупційного чи злочину проти основ національної безпеки України або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі
виключити.»
 		Відхилено   «3-1) не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров’я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
 
    -158- Шпенов Д.Ю.
 Новий пункт 3-1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України виключити з проекту.
 		Відхилено    
82. Учасники кримінального провадження мають право заявляти клопотання прокурору про закриття кримінального провадження за наявності передбачених цим пунктом підстав; «;
 		    Учасники кримінального провадження мають право заявляти клопотання прокурору про закриття кримінального провадження за наявності передбачених цим пунктом підстав»;
 
83. абзац другий пункту 10 виключити;
 		 -159- Мамка Г.М.
 У підпункті 16 пункту 4 розділу І:
абзац шостий виключити (зміни до абзацу другого пункту 10 частини першої статті 284);
 		Відхилено   абзац другий пункту 10 виключити;
 
    -160- Демченко С.О.
 У пункті 10 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України виключити положення «крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров’я особи.» та доповнити словосполученням наступного змісту: «крім випадків, передбачених п.2,3 ст.283 цього Кодексу».
Обґрунтування:
Запропоноване до пункту 10 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України виключення положення «крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров’я особи.» обумовлене необхідністю недопущення визнання судом недопустимими доказів, які отримані сторонами після закінчення строків, визначених ст.219 КПК України. Тож, наявність такого положення порушує право підозрюваної особи на захист, право на розгляд її кримінального провадження щодо неї в найкоротші строки та сприяє свавільному продовженню здійснення відносно неї кримінального провадження безстроково. Разом з тим, доповнення словосполученням «крім випадків, передбачених п.2, 3 ст.283 цього Кодексу.» пропонується з метою конкретизації прийняття рішення прокурором, яке обумовлюється формами закінчення досудового розслідування.
 		Відхилено    
    -161- Гетманцев Д.О.
 Підпункт 15) пункту 4 розділу І проекту Закону, яким виключається абзац другий пункту 10) частини 1 статті 284 викласти в такій редакції:
«15) у статті 284:
абзац другий пункту 10 викласти в новій редакції:
За рішенням прокурора, прийнятого на підставі ч. 2 ст. 219 КПК України або в разі наявності ухвали слідчого судді про закриття кримінального провадження, що набрала законної сили, постановленої в порядку п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України».
 		Відхилено    
84. частину другу доповнити пунктом 1-1 такого змісту:
 		    частину другу доповнити пунктом 1-1 такого змісту:
 
85. «1-1) з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини першої цієї статті; «;
 		    «1-1) з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини першої цієї статті»;
 
86. у частині четвертій:
 		 -162- Мамка Г.М.
 У підпункті 16 пункту 4 розділу І:
доповнити абзацом десятим такого змісту (зміни до абзацу першого ч.4
ст. 284):
«4. Про закриття кримінального провадження слідчий, прокурор приймає постанову, яка може бути оскаржена Генеральним прокурором або особою, яка виконує його обов’язки, чи керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у порядку, встановленому цим Кодексом.»
 		Відхилено   у частині четвертій:
 
87. абзац третій доповнити словами «, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цієї частини»;
 		    абзац третій доповнити словами «крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цієї частини»;
 
88. доповнити абзацом четвертим такого змісту:
 		    доповнити абзацом четвертим такого змісту:
 
89. «Закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини першої цієї статті, здійснюється судом за клопотанням прокурора»;
 		 -163- Княжицький М.Л.
 В останньому абзаці підпункту 16) пункту 4 розділу 1 проекту Закону, яким вносяться зміни до статті 284 КПУ, слова «за клопотанням прокурора» замінити словами «за клопотанням сторони кримінального провадження».
 		Відхилено   «Закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини першої цієї статті, здійснюється судом за клопотанням прокурора»;
 
    -164- Фріс І.П.
 підпункт 20) (зміни до статті 284 КПК України) доповнити новими абзацами сьомим – восьмим такого змісту:
«частину першу доповнити пунктом 11) такого змісту:
«11) досудове розслідування здійснюється (здійснювалося) з порушенням правил підслідності, встановлених статтею 216 цього Кодексу»;
в зв’язку з цим, абзаци сьомий – дванадцятий вважати відповідно абзацами дев’ятим – чотирнадцятим;
підпункт 20) (зміни до статті 284 КПК України) доповнити новим абзацом дванадцятим такого змісту:
«абзац другий частини четвертої після цифр «9-1» доповнити цифрами «11»;
в зв’язку з цим, абзаци дванадцятий – чотирнадцятий вважати відповідно абзацами тринадцятим – п’ятнадцятим;
підпункт 20) (зміни до статті 284 КПК України) доповнити новим абзацом шістнадцятим такого змісту:
«абзац другий частини сьомої після цифр «9-1» доповнити цифрами «11»;
 		Відхилено    
    -165- Цимбалюк М.М.
 Абзац 11, пункту 16, частини 4, розділу І (ч. 4 ст. 284 КПК України) проекту Закону виключити.
 		Відхилено    
    -166- Шпенов Д.Ю.
 З частини четвертої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України виключити новий абзац такого змісту: «Закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини першої цієї статті, здійснюється судом за клопотанням прокурора.» або у цьому абзаці після слів «за клопотанням прокурора, якщо проти цього не заперечує заявник чи потерпілий».
 		Відхилено    
    -167- Савченко О.С.
 Статтю 290 викласти в такій редакції:
«Стаття 290. Відкриття матеріалів іншій стороні
1. Визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, прокурор або посадова особа сторони публічного обвинувачення, що діє за його дорученням, зобов’язані відкрити зазначені докази стороні захисту і потерпілому.
2. Прокурор або посадова особа сторони публічного обвинувачення, що діє за його дорученням, надає стороні захисту і потерпілому докази публічного обвинувачення у вигляді копій матеріалів в електронному вигляді або паперовому, який належним чином посвідчено. Якщо речові докази - предмети, оригінальні документи не можуть бути надані в електронному або паперовому вигляді, то прокурор або посадова особа сторони обвинувачення, що діє за його дорученням, надає можливість доступу до таких речових доказів, предметів, документів стороні захисту та потерпілому, про що складається відповідний акт.
3. Сторона захисту зобов’язана надати стороні публічного обвинувачення, потерпілому власні докази у виді копії матеріалів в електронному вигляді, або паперовому які належним чином посвідчено. Якщо речові докази - предмети, документи не можуть бути надані в електронному або паперовому вигляді, то сторона захисту надає можливість доступу до таких речових доказів - предметів, документів, про що складається відповідний акт.
4. Про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів повідомляються цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач, його представник, після чого ці особи мають право ознайомитися з ними в тій частині, яка стосується цивільного позову, за правилами, викладеними в цій статті.
5. Сторони кримінального провадження вважаються такими, що розкрили матеріали протилежній стороні та потерпілому з моменту, коли надіслали та відповідна сторона отримала копії цих матерів на заявлену нею електронну адресу, ознайомилась з речовими доказами, які не можуть бути надіслані в електронному вигляді. При наданні копій матеріалів у паперовому вигляді – відповідною розпискою протилежної сторони чи потерпілого.
6. Сторони кримінального провадження зобов’язані здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду.
7. Якщо сторона кримінального провадження не здійснила відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті протилежній стороні, потерпілому зазначені в цих матеріалах докази є недопустимими.»
 		Немає висновку    
90. 17) у статті 294:
 		 -168- Мамка Г.М.
 підпункт 17 пункту 4 розділу І (зміни до ст.294 КПК) виключити.
 		Відхилено   20) у статті 294:
 
    -169- Ляшенко А.О.
 Підпункт 17 пункту 4 розділу І виключити.
Обґрунтування:
Технічне узгодження у зв’язку із виключенням пп.9 та абз. 2 пп. 16 п.4 розділу І.
 		Відхилено    
91. частину першу виключити;
 		 -170- Дунда О.А.
Алєксєєв С.О.
Зінкевич Я.В.
Гончаренко О.О.
 Абзаци 2, 4, 6, 7 підпункту 17 пункту 4 розділу І виключити.
Обґрунтування:
Законопроектом передбачається можливість Генеральним прокурором чи його заступником самостійно продовжувати строк досудового розслідування з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину до 12 місяців без необхідності звернення до слідчого судді як це передбачено чинним Кримінально-процесуальним кодексом України.
Запропонований підхід дозволяє стороні обвинувачення самостійно без залучення додаткового неупередженого суб’єкта (слідчого судді) вчиняти процесуальну дію, що безпосередньо може вплинути на права підозрюваного. Тобто, в запропонованій редакції зникає система стримувань-противаг щодо зловживання органами прокуратури своїм правом на неодноразове продовження строків досудового слідства.
 		Відхилено   частину першу виключити;
 
    -171- Бондар В.В.
Лубінець Д.В.
Алєксєєв С.О.
Гончаренко О.О.
 Абзаци 2,4,6,7 підпункту 17 пункту 4 розділу І виключити.
Обґрунтування:
Законопроектом передбачається можливість Генеральним прокурором чи його заступником самостійно продовжувати строк досудового розслідування з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину до 12 місяців без необхідності звернення до слідчого судді як це передбачено чинним Кримінально-процесуальним кодексом України.
Запропонований підхід дозволяє стороні обвинувачення самостійно без залучення додаткового неупередженого суб’єкта (слідчого судді) вчиняти процесуальну дію, що безпосередньо може вплинути на права підозрюваного. Тобто, в запропонованій редакції зникає система стримувань-противаг щодо зловживання органами прокуратури своїм правом на неодноразове продовження строків досудового слідства.
 		Відхилено    
    -172- Макаров О.А.
 Підпункти 17, 18, 19 та 20 пункту 4 розділу І виключити та змінити подальшу нумерацію.
 		Відхилено    
    -173- Лубінець Д.В.
 У підпункт 17 пункту 4 розділу Ізаконопроекту внести такі зміни:
17) у статті 294:
частину першу виключити;
у частині другій:
слова «абзацу третього» виключити;
слова «районним (міським) або іншим прирівняним до нього прокурором» замінити словами «керівником місцевої прокуратури»;
частину третю викласти в такій редакції:
«3. Якщо з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у пункті 2 частини першої статті 219 цього Кодексу, він може бути продовжений в межах строків, встановлених пунктами 2 та 3 частини другої статті 219 цього Кодексу:
1) до трьох місяців – Генеральним прокурором, керівником регіональної прокуратури чи їхнім заступником, керівником місцевої прокуратури;
2) до шести місяців – Генеральним прокурором, керівником регіональної прокуратури чи їх заступниками;
3) до дванадцяти місяців - Генеральним прокурором чи його заступником.»;
 		Відхилено    
92. у частині другій:
 		 -174- Яцик Ю.Г.
 У статті 294 в частині другій слова «у пункті 1 абзацу третього частини першої статті 219 цього Кодексу» замінити на слова «у пункті 1 частини другої статті 219 цього Кодексу».
В частині третій де вказано «зазначений у пункті 2 абзацу третього частини першої статті 219 цього Кодексу» замінити на слова «зазначений у пункті 2 частини другої статті 219 цього Кодексу».
Частину п’яту даної статті викласти в такій редакції:
«5. Повідомлення про продовження строку досудового розслідування протягом трьох днів вручається слідчим або прокурором підозрюваному, обвинуваченому».
 		Відхилено   у частині другій слова «абзацу третього» виключити, а слова «районним (міським) або іншим прирівняним до нього прокурором» замінити словами «керівником місцевої прокуратури»;
 
93. слова «абзацу третього» виключити;
 		 -175- Лубінець Д.В.
 У підпункт 17 пункту 4 розділу Ізаконопроекту внести такі зміни:
17) у статті 294:
у частині другій:
слова «абзацу третього» виключити;
слова «районним (міським) або іншим прирівняним до нього прокурором» замінити словами «керівником місцевої прокуратури»;
 		Відхилено      
94. слова «районним (міським) або іншим прирівняним до нього прокурором» замінити словами «керівником місцевої прокуратури»;
 		 -176- Власенко С.В.
 У підпункті 17 пункту 4 Розділу І абзац 5 викласти в редакції: «слова «районним (міським) або іншим прирівняним до нього прокурором» замінити словами «за рішенням суду за клопотанням керівника місцевої прокуратури.».
 		Відхилено      
    -177- Цимбалюк М.М.
 У пункті 16, частини 4, розділу І (ст. 294 КПК України) проекту Закону у всьому тексті слова «керівником місцевої прокуратури» замінити словами «керівником окружної прокуратури», слова «керівником регіональної прокуратури» замінити словами «керівником обласної прокуратури».
 		Відхилено    
    -178- Ляшенко А.О.
 16) у статті 294:
у частині другій:
слова «районним (міським) або іншим прирівняним до нього прокурором» замінити словами «керівником місцевої прокуратури»;
Обґрунтування:
Законопроектом передбачається можливість Генеральним прокурором чи його заступником самостійно продовжувати строк досудового розслідування з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину до 6 та 12 місяців без необхідності звернення до слідчого судді як це передбачено чинним Кримінально-процесуальним кодексом України.
Запропонований підхід дозволяє стороні обвинувачення самостійно без залучення додаткового неупередженого суб’єкта (слідчого судді) вчиняти процесуальну дію, що безпосередньо може вплинути на права підозрюваного. Тобто, в запропонованій редакції зникає система стримувань-противаг щодо зловживання органами прокуратури своїм правом на неодноразове продовження строків досудового слідства.
 		Відхилено    
    -179- Мошенець О.В.
Шинкаренко І.А.
Ткаченко О.В.
 У підпункті 16 пункту 4 розділу ї слова «керівником місцевої прокуратури», «керівником регіональної прокуратури чи їх заступником, керівником місцевої прокуратури» змінити відповідно словами «керівником окружної прокуратури», «керівником обласної прокуратури чи їх заступником, керівником окружної прокуратури».
Обґрунтування:
Зазначені пропозиції враховують реформу прокуратури, що передбачена законопроектом реєстр.№1032, і який 19.09.2019 року прийнятий в цілому як Закон.
 		Відхилено    
95. частину третю викласти в такій редакції:
 		 -180- Власенко С.В.
 У підпункт 17 пункту 4 Розділу І абзаци 6-10 – виключити.
 		Відхилено   частину третю викласти в такій редакції:
 
96. «3. Якщо з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у пункті 2 частини першої статті 219 цього Кодексу, він може бути продовжений в межах строків, встановлених пунктами 2 та 3 частини другої статті 219 цього Кодексу:
 		 -181- Лубінець Д.В.
 У підпункт 17 пункту 4 розділу Ізаконопроекту внести такі зміни:
«17) у статті 294:
частину третю викласти в такій редакції:
«3. Якщо з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у пункті 2 частини першої статті 219 цього Кодексу, він може бути продовжений в межах строків, встановлених пунктами 2 та 3 частини другої статті 219 цього Кодексу:
1) до трьох місяців – Генеральним прокурором, керівником регіональної прокуратури чи їхнім заступником, керівником місцевої прокуратури;
2) до шести місяців – Генеральним прокурором, керівником регіональної прокуратури чи їх заступниками;
3) до дванадцяти місяців - Генеральним прокурором чи його заступником.»;
 		Відхилено   «3. Якщо з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, визначений пунктом 2 частини першої статті 219 цього Кодексу, він може бути подовжений у межах строків, встановлених пунктами 2 і 3 частини другої статті 219 цього Кодексу:
 
    -182- Власенко С.В.
 У підпункті 17 пункту 4 Розділу І у абзаці 6 після слів «бути продовженим» доповнити: «за рішенням суду».
 		Відхилено    
97. 1) до трьох місяців - Генеральним прокурором, керівником регіональної прокуратури чи їхнім заступником, керівником місцевої прокуратури;
 		    1) до трьох місяців - Генеральним прокурором, керівником регіональної прокуратури чи їх заступником, керівником місцевої прокуратури;
 
98. 2) до шести місяців - Генеральним прокурором, керівником регіональної прокуратури чи їх заступниками;
 		    2) до шести місяців - Генеральним прокурором, керівником регіональної прокуратури чи їх заступниками;
 
99. 3) до дванадцяти місяців - Генеральним прокурором чи його заступником.»;
 		    3) до дванадцяти місяців - Генеральним прокурором чи його заступником»;
 
100. частину п’яту виключити;
 		 -183- Неклюдов В.М.
 Абзац одинадцятий підпункту 17 пункту 4 розділу І проекту Закону виключити.
Обґрунтування:
Пропонується залишити чинну норму, викладену у ч. 5 ст. 294 КПК щодо подання клопотання про продовження строку досудового розслідування подається не пізніше п’яти днів до спливу строку досудового розслідування, встановленого ст. 219 цього Кодексу. Відповідна норма дисциплінує, регламентуючи дії компетентних органів у разі необхідності продовження строку досудового розслідування.
 		Враховано      
    -184- Мамка Г.М.
 Підпункт 17 пункту 4 розділу І (зміни до статті 294) викласти у такій редакції:
«Стаття 294. Загальні положення продовження строку досудового розслідування
1. Якщо досудове розслідування злочину або кримінального проступку до моменту повідомлення особі про підозру неможливо закінчити у строк, зазначений в абзаці другому частини першої статті 219 цього Кодексу, вказаний строк може бути неодноразово продовжений слідчим суддею за клопотанням прокурора або слідчого, погодженого з прокурором, на строк, встановлений пунктами 1-3 частини другої статті 219 цього Кодексу.
2. Якщо внаслідок складності провадження неможливо закінчити досудове розслідування з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку (дізнання) у строк, зазначений у пункті 1 абзацу третього частини першої статті 219 цього Кодексу, він може бути продовжений в межах строку, встановленого пунктом 1 частини другої статті 219 цього Кодексу, керівником окружної прокуратури.
3. Якщо з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у пункті 2 абзацу третього частини першої статті 219 цього Кодексу, він може бути продовжений в межах строків, встановлених пунктами 2 та 3 частини другої статті 219 цього Кодексу:
1) до трьох місяців - керівником окружної прокуратури, заступником Генерального прокурора;
2) до шести місяців - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступниками Генерального прокурора;
3) до дванадцяти місяців - слідчим суддею, за клопотанням слідчого, погодженим з Генеральним прокурором чи його заступниками.
4. Строк досудового розслідування злочину може бути продовжений до трьох місяців, якщо його неможливо закінчити внаслідок складності провадження, до шести місяців - внаслідок особливої складності провадження, до дванадцяти місяців - внаслідок виняткової складності провадження.
5. Клопотання про продовження строку досудового розслідування подається не пізніше п’яти днів до спливу строку досудового розслідування, встановленого статтею 219 цього Кодексу.
Строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає.»
 		Відхилено    
    -185- Неклюдов В.М.
 Доповнити розділ І новим пунктом такого змісту:
«18) у статті 295:
частину першу викласти у такій редакції:
«1. Продовження строку досудового розслідування кримінального правопорушення, у випадках, визначених частиною третьою статті 294 цього Кодексу, здійснюється за клопотанням слідчого або прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування.».
У зв’язку із запропонованим підпункти 18)-29) пункту 4 розділу І проекту Закону вважати підпунктами 19)-30) пункту 4 розділу І проекту Закону».
Обґрунтування:
Відповідно до змісту положень ч. 1 ст. 116 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» пропозиції та поправки до законопроекту, який готується до другого читання, можуть вноситися лише до того тексту законопроекту (статей, їх частин, пунктів, речень), який прийнятий Верховною Радою за основу.
Відповідно до положень тексту законопроекту № 1009 зміни до ст. 295 КПК України не вносилися. Однак, вкрай необхідним є приведення положень ч.1 ст. 295 КПК України у відповідність до змін, наведених у ч. 3 ст. 294 КПК України (текст проекту Закону) з метою уникнення колізій на практиці у питанні порядку продовження строків досудового розслідування прокурором та визначення вимог до клопотання на продовження таких строків.
 		Відхилено    
101. 18) статтю 295-1 виключити;
 		 -186- Дунда О.А.
Мамка Г.М.
 Підпункт 18 пункту 4 розділу І виключити.
Обґрунтування:
Технічне узгодження у зв’язку із виключенням пп.10 та 17 п.4 розділу І.
 		Відхилено   21) статтю 295-1 виключити;
 
    -187- Бондар В.В.
Лубінець Д.В.
 Підпункт 18 пункту 4 розділу І виключити.
Обґрунтування:
Технічне узгодження у зв’язку із виключенням пп.10 та 17 п.4 розділу І.
 		Відхилено    
    -188- Ляшенко А.О.
 Підпункт 18 пункту 4 розділу І виключити.
Обґрунтування:
Законопроектом пропонується скасувати можливість оскаржити повідомлення про підозру, однак така зміна погіршує становище особи у кримінальному процесі. Повідомлення про підозру у вчиненні злочину призводить до низки негативних наслідків для особи (застосування запобіжних заходів, відсторонення від посади, арешт майна), при тому, що існує лише ймовірність доведення її вини у вчиненні кримінального проступку чи злочину. Необґрунтована підозра, до того ж, порушує честь та гідність особи, завдає моральних страждань, а тому наявність механізму для оскарження такої підозри є безумовною гарантією захисту її прав. Крім того, наявність механізму оскарження повідомлення про підозру стимулюватиме слідчого більш відповідально та зважено ставитись до перевірки доказів на обґрунтування підозри.
 		Відхилено    
    -189- Мошенець О.В.
Шинкаренко І.А.
Ткаченко О.В.
 Підпункт 18 пункту 4 розділу І виключити (зміни до статті 303 КПК України).
 		Відхилено    
102. 19) пункт 10 частини першої статті 303 виключити;
 		 -190- Дунда О.А.
Мамка Г.М.
Алєксєєв С.О.
Зінкевич Я.В.
Славицька А.К.
Гончаренко О.О.
 Підпункт 19 пункту 4 розділу І виключити.
Обґрунтування:
Законопроектом пропонується скасувати можливість оскаржити повідомлення про підозру, однак така зміна погіршує становище особи у кримінальному процесі. Повідомлення про підозру у вчиненні злочину призводить до низки негативних наслідків для особи (застосування запобіжних заходів, відсторонення від посади, арешт майна), при тому, що існує лише ймовірність доведення її вини у вчиненні кримінального проступку чи злочину. Необгрунтована підозра, до того ж, порушує честь та гідність особи, завдає моральних страждань, а тому наявність механізму для оскарження такої підозри є безумовною гарантією захисту її прав. Крім того, наявність механізму оскарження повідомлення про підозру стимулюватиме слідчого більш відповідально та зважено ставитись до перевірки доказів на обґрунтування підозри.
 		Відхилено   22) пункт 10 частини першої статті 303 виключити;
23) в абзаці другому частини другої статті 305 слова і цифри «пунктами 3 та 10» замінити словом і цифрою «пунктом 3»;
 
    -191- Бондар В.В.
Лубінець Д.В.
Алєксєєв С.О.
Гончаренко О.О.
 Підпункт 19 пункту 4 розділу І виключити.
Обґрунтування:
Законопроектом пропонується скасувати можливість оскаржити повідомлення про підозру, однак така зміна погіршує становище особи у кримінальному процесі. Повідомлення про підозру у вчиненні злочину призводить до низки негативних наслідків для особи (застосування запобіжних заходів, відсторонення від посади, арешт майна), при тому, що існує лише ймовірність доведення її вини у вчиненні кримінального проступку чи злочину. Необгрунтована підозра, до того ж, порушує честь та гідність особи, завдає моральних страждань, а тому наявність механізму для оскарження такої підозри є безумовною гарантією захисту її прав. Крім того, наявність механізму оскарження повідомлення про підозру стимулюватиме слідчого більш відповідально та зважено ставитись до перевірки доказів на обґрунтування підозри.
 		Відхилено    
    -192- Княжицький М.Л.
 Підпункт 19) пункту 4 розділу 1 проекту Закону, яким вносяться зміни до статті 219 Кримінального процесуального кодексу України, викласти в новій редакції:
«19) пункт 10 частини першої статті 303 викласти в новій редакції:
"10) відмова слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених частиною першою статті 219 цього Кодексу - заявником, потерпілим, іншою особою, права чи інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, їх представником."«
 		Відхилено    
    -193- Ляшенко А.О.
 Підпункт 19 пункту 4 розділу І виключити.
Обґрунтування:
Технічне узгодження у зв’язку із виключенням пп.18 п. 4 розділу І.
 		Відхилено    
    -194- Гетманцев Д.О.
 Підпункт 18) пункту 4 розділу І проекту Закону, яким пункт 10 частини першої статті 303 виключається, викласти в такій редакції:
«18) пункт 10 частини першої статті 303 викласти в новій редакції:
Відмова прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених ч. 2 ст. 219 КПК України - іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником».
 		Відхилено    
    -195- Мошенець О.В.
Шинкаренко І.А.
Ткаченко О.В.
 Підпункт 19 пункту 4 розділу І виключити (зміни до статті 307 КПК України)
 		Відхилено    
    -196- Власенко С.В.
 Підпункті 19 пункту 4 Розділу І викласти в редакції:
«10) повідомлення слідчого, прокурора про підозру не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником. Оскарження підозрюваним або його захисником чи законним представником повідомлення про підозру не є підставою для зупинення досудового розслідування кримінального провадження та не перешкоджає поданню обвинувального акту до суду, якщо повідомлення про підозру не скасоване судом.».
 		Відхилено    
    -197- Богданець А.В.
 Пункт 10 частини першої статті 303 КПК України залишити чинний текст.
Обґрунтування:
Виключення даної норми позбавляє особу на належний захист та можливого зловживання з боку органів, які здійснюють розслідування у кримінальному провадженні.
Саме завдяки наявності норми здійснюється судовий контроль за органами досудового слідства, що приносить позитивні результати у процесі захисту громадянами своїх прав. Так, дослідивши судову практику в Єдиному державному реєстрі судових рішень по скасуванню повідомлення слідчого, прокурора про підозру можна дійти висновку, що основними підставами скасування є процесуальні порушення, а в деяких випадках навіть явна необґрунтованість даного документу.
У порівнянні з іншими процедурами, судовий порядок розгляду скарг забезпечує більшу об’єктивність та широкі можливості для відстоювання інтересів особи, забезпечення змагальності сторін.
 		Відхилено    
    -198- Мамка Г.М.
 Підпункти 19 та 20 пункту 4 розділу І (зміни ст. 303 та ст. 307 КПК) виключити.
 		Відхилено    
    -199- Мамка Г.М.
 Пункт 4 розділу І доповнити новим підпунктом 19-1 (доповнення новим пунктом 12 частину 1 статті 303 КПК)
«12) рішення Генерального прокурора або особи, яка виконує його обов’язки, чи керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури про скасування постанови про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених у статті 284 цього Кодексу.»
 		Відхилено    
    -200- Монастирський Д.А.
 Доповнити пункт 4 новим підпунктом такого змісту:
«В абзаці другому частини другої статті 305 слова та цифри «пунктами 3 та 10» замінити словом та цифрою «пунктом 3».
 		Враховано    
103. 20) у статті 307:
 		 -201- Дунда О.А.
Мамка Г.М.
Славицька А.К.
 Підпункт 20 пункту 4 розділу І виключити.
Обґрунтування:
Технічне узгодження у зв’язку із виключенням пп.10 та 17 п.4 розділу І.
 		Відхилено   24) у статті 307:
 
    -202- Бондар В.В.
Лубінець Д.В.
 Підпункт 20 пункту 4 розділу І виключити.
Обґрунтування:
Технічне узгодження у зв’язку із виключенням пп.10 та 17 п.4 розділу І.
 		Відхилено    
104. пункт 1-1 частини другої виключити;
 		 -203- Монастирський Д.А.
 Пункт 20 проекту викласти в такій редакції:
«20) у статті 307:
пункт 1-1 частини другої виключити;
у частині третій слова «про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру» виключити».
Обґрунтування:
Законопроектом передбачено виключення пункту 1-1 частини другої статті 307 КПК України, яким на сьогодні визначено повноваження слідчого судді скасовувати своєю ухвалою повідомлення про підозру за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування.
У зв’язку із зазначеним відповідної редакційної зміни потребує частина третя цієї ж статті КПК щодо виключення з її тексту слів «про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
 		Враховано   пункт 1-1 частини другої виключити;
у частині третій слова «про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру» виключити»;
 
    -204- Богданець А.В.
 Пункт 1-1 частини другої статті 307 КПК України залишити чинний текст.
Обґрунтування:
Виключення даної норми позбавляє особу на належний захист та можливого зловживання з боку органів, які здійснюють розслідування у кримінальному провадженні.
Саме завдяки наявності норми здійснюється судовий контроль за органами досудового слідства, що приносить позитивні результати у процесі захисту громадянами своїх прав. Так, дослідивши судову практику в Єдиному державному реєстрі судових рішень по скасуванню повідомлення слідчого, прокурора про підозру можна дійти висновку, що основними підставами скасування є процесуальні порушення, а в деяких випадках навіть явна необґрунтованість даного документу.
У порівнянні з іншими процедурами, судовий порядок розгляду скарг забезпечує більшу об’єктивність та широкі можливості для відстоювання інтересів особи, забезпечення змагальності сторін.
 		Відхилено    
    -205- Власенко С.В.
 Підпункті 20 пункту 4 Розділу І - виключити.
 		Відхилено    
    -206- Ляшенко А.О.
 Абзац 4 підпункту 20 пункту 4 розділу І виключити.
Обґрунтування:
Технічне узгодження у зв’язку із виключенням пп.18 п. 4 розділу І.
 		Відхилено    
105. 21) у статті 309:
 		    25) у статті 309:
 
106. у частині першій:
 		 -207- Мошенець О.В.
Шинкаренко І.А.
Ткаченко О.В.
 Абзац четвертий підпункту 20 пункту 4 розділу І виключити (зміни до частини другої статті 309 КПК України).
Обґрунтування узагальнююче до п.п .7-9.
Законопроектом запропоновані зміни до статей 303,307 та частини другої статті 309 КПК України, які полягають в скасуванні можливості оскарження повідомлення слідчого чи прокурора про підозру у вчиненні злочину під час досудового розгляду, яке було запроваджено у 2018 році, як гарантія захисту особи від незаконних дій та рішень слідчого чи прокурора. Такі зміни є неприйнятними, з огляду на положення статей 22, 55, 129 Конституції України. Проектом запропоновано норми, які скасовують положення КПК України, що направлені на забезпечення права на захист, яке є однією з загальних засад кримінального провадження, передбачених статтями 7 та 20 КПК України, ці зміни створюють перешкоди до гарантованого права на справедливий розгляд та вирішення справи (стаття 129 Конституції України та пункт 14 частини першої статті 7, стаття 21 КПК України).
 		Відхилено   частину першу доповнити пунктом 5-1 такого змісту:
 
107. доповнити пунктом 5-1 такого змісту:
 		       
108. «5-1) застосування запобіжного заходу у вигляді застави або відмову в його застосуванні»;
 		 -208- Мамка Г.М.
 У підпункті 21 пункту 4 розділу І (зміни до статті 309 КПК):
Абзац четвертий викласти у такій редакції:
«5-1) застосування запобіжного заходу у вигляді застави або мотивовану відмову в його застосуванні;»
Абзац п’ятий виключити.
 		Відхилено   «5-1) застосування запобіжного заходу у вигляді застави або про відмову в застосуванні такого заходу»;
 
    -209- Ляшенко А.О.
 20) у статті 309:
у частині першій:
доповнити пунктом 5-1 такого змісту:
«5-1) застосування запобіжного заходу у вигляді застави або відмову в його застосуванні»;
 		Відхилено    
    -210- Устінова О.Ю.
 Частину першу статті 309 Кримінального процесуального кодексу України доповнити пунктом 14 такого змісту:
«14) надання дозволу на проведення ревізії, перевірки, повну або часткову відмову в задоволенні клопотання про призначення ревізії, перевірки».
 		Відхилено    
    -211- Власенко С.В.
 У підпункті 22 пункту 4 Розділу І абзац 4 - виключити.
 		Відхилено    
    -212- Гетманцев Д.О.
 Підпункт 20) пункту 4 розділу І проекту Закону, яким вносяться зміни до статті 309, доповнити, виклавши в такій редакції:
«20) у статті 309:
пункт 13 частини першої статті 309 викласти в новій редакції:
Відмову у закритті кримінального провадження з підстав, передбачених ч. 2 ст. 219 КПК України».
 		Відхилено    
109. у частині другій слова «про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру» виключити;
 		 -213- Дунда О.А.
Мамка Г.М.
 Абзац підпункту 21 пункту 4 розділу виключити.
Обґрунтування:
Технічне узгодження у зв’язку із виключенням пп.19 п.4 розділу І.
 		Відхилено   у частині другій слова «про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру» виключити;
 
    -214- Бондар В.В.
Лубінець Д.В.
 Абзац підпункту 21 пункту 4 розділу виключити.
Обґрунтування:
Технічне узгодження у зв’язку із виключенням пп.19 п.4 розділу І.
 		Відхилено    
    -215- Власенко С.В.
 У підпункті 21 пункту 4 Розділу І абзац 5 — виключити.
 		Відхилено    
    -216- Богданець А.В.
 Частина друга статті 309 КПК України залишити чинний текст.
Обґрунтування:
Виключення даної норми позбавляє особу на належний захист та можливого зловживання з боку органів, які здійснюють розслідування у кримінальному провадженні.
Саме завдяки наявності норми здійснюється судовий контроль за органами досудового слідства, що приносить позитивні результати у процесі захисту громадянами своїх прав. Так, дослідивши судову практику в Єдиному державному реєстрі судових рішень по скасуванню повідомлення слідчого, прокурора про підозру можна дійти висновку, що основними підставами скасування є процесуальні порушення, а в деяких випадках навіть явна необґрунтованість даного документу.
У порівнянні з іншими процедурами, судовий порядок розгляду скарг забезпечує більшу об’єктивність та широкі можливості для відстоювання інтересів особи, забезпечення змагальності сторін.
 		Відхилено    
    -217- Демченко С.О.
 У частині третій статті 309 Кримінального процесуального кодексу України словосполучення «Скарги на інші ухвали» замінити на «Інші ухвали».
Обґрунтування:
Заміна словосполучення «Скарги на інші ухвали» на «Інші ухвали» пропонується з метою надання відповідності суті статті 309 Кримінального процесуального кодексу України, яка має вичерпний перелік видів ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час судового розслідування.
 		Відхилено    
    -218- Демченко С.О.
 Частину другу статті 315 Кримінального процесуального кодексу України доповнити пунктом чотири прим один та викласти в наступній редакції:
«4'-1) розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, передбачені частинами другою та третьою статті 303 цього Кодексу;».
 		Відхилено    
    -219- Демченко С.О.
 У частині третій статті 315 Кримінального процесуального кодексу України останнє речення: «За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.» вилучити.
 		Відхилено    
    -220- Демченко С.О.
 Статтю 315 Кримінального процесуального кодексу України доповнити частиною четвертою та викласти у наступній редакції: «4. Якщо розгляд скарг, передбачених частинами другою або третьою статті 303 цього Кодексу, може вплинути на оцінку судом доказів, вирішення таких скарг здійснюється судом під час судового розгляду, після дослідження всіх доказів та матеріалів справи, які стосуються предмету поданих скарг».
Обґрунтування:
Судовий порядок розгляду скарг забезпечує більшу об'єктивність, більш широкі можливості зацікавлених осіб у відстоюванні своїх інтересів, більшу авторитетність та обов'язковість прийнятого за результатами розгляду скарги рішення. Разом з тим, ст.315 Кодексу, яка передбачає порядок проведення підготовчого провадження не містить норми щодо можливості здійснення розгляду судом таких скарг під час проведення підготовчого провадження. Між тим, як ч. 2,3 ст. 303 Кодексу передбачає можливість оскарження інших рішень та дій прокурора та слідчого під час підготовчого провадження. Тож, доповнення частини другої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України пунктом чотири прим один, які визначають правила проведення підготовчого провадження, вбачається необхідним з метою їх приведення у відповідність до положень ч. 2,3 ст. 303 Кодексу.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини тримання під вартою без відповідного судового рішення, особливо протягом періоду після закінчення слідства та до початку судового розгляду, а також на підставі судових рішень, винесених на стадії судового розгляду, які не містять визначених строків подальшого тримання під вартою, суперечить вимогам статті 5 Конвенції (пункт 98 рішення від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»), що полягають у запобіганні свавільному чи невиправданому позбавленню свободи (пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини від 3 жовтня 2006 року у справі «МакКей проти Сполученого Королівства»). У зв’язку з цим, норму останнього речення статті 315 Конституційний Суд України визнав неконституційною оскільки вона не відповідає статті 55, частині першій статті 126 та пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України. Тож, згадана норма пропонується до вилучення.
Завданням ст. 315 Кримінального процесуального кодексу України є регулювання норм підготовки до розгляду матеріалів кримінального провадження у судовому засіданні, а їх оцінка можлива тільки після безпосереднього дослідження судом у судовому засіданні. З огляду на це, пропонується статтю 315 Кримінального процесуального кодексу України КПК України доповнити частиною четвертою та визначити, що розгляд скарг, передбачених частинами другою або третьою статті 303 цього Кодексу, може вплинути на оцінку судом доказів, вирішення таких скарг здійснюється судом під час судового розгляду, після дослідження всіх доказів та матеріалів справи, які стосуються предмету поданих скарг.
 		Відхилено    
110. 22) статтю 347 викласти в такій редакції:
 		 -221- Мамка Г.М.
 підпункт 22 пункту 4 розділу І (зміни до статті 347 КПК) викласти у такій редакції:
«Стаття 347. Початок судового розгляду
1. Після закінчення підготовчих дій головуючий оголошує про початок судового розгляду.
2. Судовий розгляд починається з оголошення прокурором короткого викладу обвинувального акта, якщо учасники судового провадження не заявили клопотання про оголошення обвинувального акта в повному обсязі.
3. Якщо в кримінальному провадженні пред’явлено цивільний позов, цивільний позивач або його представник чи законний представник, а в разі їх відсутності - головуючий оголошує короткий виклад позовної заяви, якщо учасники судового провадження не заявили клопотання про її оголошення в повному обсязі.»
 		Відхилено   26) статтю 347 викласти в такій редакції:
 
    -222- Савченко О.С.
 Статтю 347 викласти в такій редакції:
«Стаття 347. Початок судового розгляду
1. Після закінчення підготовчих дій головуючий оголошує про початок судового розгляду.
2. Судовий розгляд починається з вступних промов прокурора та захисника.
3. Якщо в кримінальному провадженні пред’явлено цивільний позов, цивільний позивач або його представник чи законний представник, а в разі їх відсутності - головуючий оголошує короткий виклад позовної заяви».
Частину 4 виключити.
 		Відхилено    
111. «Стаття 347. Початок судового розгляду
 		    «Стаття 347. Початок судового розгляду
 
112. 1. Після закінчення підготовчих дій головуючий оголошує про початок судового розгляду.
 		    1. Після закінчення підготовчих дій головуючий оголошує про початок судового розгляду.
 
113. 2. Судовий розгляд починається з оголошення прокурором короткого викладу обвинувального акта.
 		 -223- Власенко С.В.
 У підпункті 22 пункту 4 Розділу І у всіх абзацах слово «короткого» - виключити.
 		Відхилено   2. Судовий розгляд починається з оголошення прокурором короткого викладу обвинувального акта.
 
114. 3. Якщо в кримінальному провадженні пред’явлено цивільний позов, цивільний позивач або його представник чи законний представник, а в разі їх відсутності - головуючий оголошує короткий виклад позовної заяви.
 		    3. Якщо в кримінальному провадженні пред’явлено цивільний позов, цивільний позивач або його представник чи законний представник, а в разі їх відсутності - головуючий оголошує короткий виклад позовної заяви.
 
115. 4. Суд, з врахуванням розумних строків, може обмежити тривалість оголошення прокурором короткого викладу обвинувального акта, а також оголошення короткого викладу позовної заяви.»;
 		 -224- Яцик Ю.Г.
Алєксєєв С.О.
Зінкевич Я.В.
Гончаренко О.О.
 Виключити частину четверту зі статті 347.
Обґрунтування:
Пропозиція позбавити сторони можливості звертатися з клопотанням про оголошення обвинувального акта та позовної заяви в повному обсязі обмежує особу у праві повною мірою знати, в чому її обвинувачують. Пропоновані зміни прямо суперечать Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це право також було підтверджено Комітетом ООН з прав людини та Генеральною Асамблеєю ООН, рішеннями Європейського суду з прав людини.
 		Відхилено   4. Суд, з урахуванням розумних строків, може обмежити тривалість оголошення прокурором короткого викладу обвинувального акта, а також оголошення короткого викладу позовної заяви»;
 
    -225- Богданець А.В.
 Частину четверту статті 347 КПК України виключити.
Обґрунтування:
Враховуючи те, що в частині другій і третій вказаної статті вказано про оголошення короткого викладу обвинувального акту та позовної заяви в разі наявності цивільного позову, обмеження тривалості їх оголошення є недоцільним та буде порушувати право особи на обізнаність обвинувачення.
 		Відхилено    
    -226- Мошенець О.В.
Шинкаренко І.А.
Ткаченко О.В.
 Підпункт 22 пункту 4 розділу І (зміни до статті 347 КПК) викласти у такій редакції:
«Стаття 347. Початок судового розгляду
Після закінчення підготовчих дій головуючий оголошує про початок судового розгляду.
Судовий розгляд починається з оголошення прокурором короткого викладу обвинувального акта, якщо учасники судового провадження не заявили клопотання про оголошення обвинувального акта в повному обсязі.
Якщо в кримінальному провадженні пред’явлено цивільний позов, цивільний позивач або його представник чи законний представник, а в разі їх відсутності - головуючий оголошує короткий виклад позовної заяви, якщо учасники судового провадження не заявили клопотання про її оголошення в повному обсязі.»
Обґрунтування:
Наразі, якщо учасники судового провадження заявили клопотання, судовий розгляд починається з оголошення прокурором обвинувального акта в повному обсязі. Так само за клопотанням учасників судового провадження у повному обсязі оголошується позовна заява, якщо в кримінальному провадженні пред’явлено цивільний позов (частини 2, 3 статті 347 КПК України). Законопроектом пропонується позбавити сторони можливості звертатися з відповідними клопотаннями, а відтак - можливим буде виключно короткий виклад відповідних відомостей.
Крім того, у законопроекті передбачено, шо суд, з врахуванням розумних строків, може обмежити тривалість оголошення прокурором короткого викладу обвинувального акта, а також оголошення короткого викладу позовної заяви.
Такі положення законопроекту фактично обмежуватимуть особу у праві знати, в чому її обвинувачують, а також з якими вимогами звертаються в цивільному позові.
Крім того, обвинувальний акт- це головний документ досудового розслідування, він також є необхідною умовою для того, щоб обвинувачений міг побудувати свій захист у суді. Обмеження особи у праві знати, в чому її обвинувачують, тим самим порушує її право на захист і право на доступ до правосуддя (статті 3, 8, 129 Конституції України та статті 7, 20, 21 КПК України).
 		Відхилено    
116. 23) частину першу статті 349 викласти у такій редакції:
 		    27) частину першу статті 349 викласти в такій редакції:
 
117. «1. Після виконання дій, передбачених статтею 348 цього Кодексу, головуючий повинен надати право стороні обвинувачення та стороні захисту проголосити вступні промови.
 		 -227- Шпенов Д.Ю.
 У змінах до частини першої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України після слів «стороні обвинувачення» додати слова «потерпілому, його представнику», а в новому абзаці третьому вказаної частини після слів «Сторона обвинувачення» додати слова «потерпілий та його представник».
 		Відхилено   «1. Після виконання дій, передбачених статтею 348 цього Кодексу, головуючий надає стороні обвинувачення та стороні захисту право проголосити вступні промови.
 
118. У вступній промові вказується, якими доказами сторона буде підтверджувати наведені нею обставини і порядок дослідження доказів, а також може бути зазначена позиція сторони.
 		    У вступній промові зазначається, якими доказами сторона підтверджуватиме наведені нею обставини, порядок дослідження доказів, а також може бути зазначена позиція сторони.
 
119. Сторона обвинувачення, сторона захисту має право відмовитися від проголошення вступної промови.
 		    Сторона обвинувачення, сторона захисту має право відмовитися від проголошення вступної промови.
 
120. Спочатку право проголосити вступну промову надається стороні обвинувачення, після цього таке право надається стороні захисту.
 		    Право проголосити вступну промову першою надається стороні обвинувачення, після чого вступну промову проголошує сторона захисту.
 
121. Вступні промови проголошуються з дотриманням розумних строків, залежно від обсягу обвинувачення. Якщо проголошення вступної промови має ознаки зловживання правом з метою затягування судового розгляду, суд, після усного попередження, зупиняє проголошення промови.
 		    Вступні промови проголошуються з дотриманням розумних строків залежно від обсягу обвинувачення. Якщо проголошення вступної промови має ознаки зловживання правом з метою затягування судового розгляду, суд після усного попередження зупиняє проголошення промови.
 
122. Інші учасники судового провадження можуть висловити свою думку про те, які докази потрібно дослідити, та про порядок їх дослідження, після вступної промови сторони захисту.
 		    Інші учасники судового провадження можуть висловити свою думку про те, які докази потрібно дослідити, та про порядок їх дослідження після вступної промови сторони захисту.
 
123. Докази зі сторони обвинувачення досліджуються в першу чергу, а зі сторони захисту - у другу.»;
 		 -228- Савченко О.С.
 Статтю 349 викласти в такій редакції:
«1. Після виконання дій, передбачених статтею 348 цього Кодексу, головуючий повинен надати право стороні обвинувачення та стороні захисту проголосити вступні промови.
У вступній промові прокурор вказує, якими доказами він бути доводити перед судом наявність події, складу, учасників, час, місце та спосіб вчинення кримінального правопорушення, а захисник - якими доказами він бути доводити перед судом відсутність події та складу кримінального правопорушення в діях осіб, яких він захищає.
Спочатку право проголосити вступну промову надається стороні обвинувачення, після цього таке право надається стороні захисту.
Інші учасники судового провадження можуть висловити свою думку про те, які докази потрібно дослідити, та про порядок їх дослідження, після вступної промови сторони захисту.
Докази зі сторони обвинувачення досліджуються в першу чергу, а зі сторони захисту - у другу.»
 		Відхилено   Докази зі сторони обвинувачення досліджуються в першу чергу, зі сторони захисту - у другу»;
 
    -229- Власенко С.В.
 Підпункті 23 пункту 4 Розділу І доповнити новими абзацами: «Суд при винесенні рішення має володіти мінімальною допустимою сукупністю належних доказів, у разі браку якої виключається визнання юридичного факту. Суд визначає сукупність чітких, співпадаючих висновків чи подібних неспростованих презумцій щодо факту як докази, що існують поза розумним сумнівом за умови відсутності сумнівів щодо малоймовірності альтернативних можливостей пояснення поданих доказів.
Суддя може оголосити перерву для надання додаткових доказів сторонами кримінального провадження після їх оцінки суддею на предмет належності і допустимості.».
 		Відхилено    
    -230- Шпенов Д.Ю.
 Доповнити змінену частину першу статті 349 Кримінального процесуального кодексу України новим абзацом такого змісту:
«Суд за клопотанням сторін, потерпілого, його представника, власника чи володільця майна може вирішити на попередньому засіданні питання про місце зберігання та/або можливість використання доказів, повного або часткового скасування арешту на майно».
 		Відхилено    
    -231- Власенко С.В.
 Після підпункту 23 пункту 4 Розділу І доповнити новими пунктом:
«Додати нову статтю 349-1:
«Стаття 349-1. Оцінка доказів.
Суддя перераховує докази надані сторонами кримінального провадження, надаючи кожного доказу окремо оцінку на предмет належності, допустимості, достовірності, а також визначає достатність І наявність взаємного зв'язку в сукупності доказів, формує перелік доказів, наданих сторонами кримінального провадження, що зазначається в протоколі засідання. Суд порівнює докази із різних засобів доказування, виявляє спільну інформацію і суперечності, називає неналежні та недопустимі докази, підстави вважати їх такими, доведеності наявності доказів. Суд зберігає неупередженість і безсторонність при оцінці доказів, забезпечує об’єктивний розгляд доказів. Суд називає об’єктивні чинники вважати докази належними та допустимими.
Після формування переліку доказів, суд оголошує перерву до трьох днів для надання додаткових доказів сторонами кримінального провадження. За клопотанням сторони кримінального провадження перерву може бути продовжено до десяти днів. За клопотанням сторін кримінального провадження суд може не оголошувати перерву, про що постановляє ухвалу.
Після закінчення перерви, суд визначає обсяг доказів, які сторони кримінального провадження додатково надають та проводить процедуру дослідження наданих доказів.
Після дослідження доказів судця перераховує докази надані сторонами кримінального провадження, надаючи кожного доказу окремо оцінку на предмет належності, допустимості, достовірності, а також визначає достатність і наявність взаємного зв'язку в сукупності доказів, формує перелік доказів, наданих сторонами кримінального провадження, що зазначається в протоколі засідання.
5 . Після дослідження доказів, за відсутності клопотань або після клопотань, якщо вони були подані, суд постановляє ухвалу про закінчення з’ясування обставин та перевірки їх доказами і переходить до судових дебатів.».
 		Відхилено    
    -232- Савченко О.С.
 -
Частину другу статті 351 доповнити новим абзацом такого змісту:
«Забороняється ставити запитання, у формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї (навідні запитання)».
 		Відхилено    
124. 24) частину другу статті 369 після слова «якому» доповнити словами «слідчий суддя, «;
 		 -233- Савченко О.С.
 Частину першу статті 370 викласти в такій редакції:
«1.Судове рішення, вирок та ухвала повинні бути законними, вмотивованими і обґрунтованими».
 		Відхилено   28) частину другу статті 369 після слова «якому» доповнити словами «слідчий суддя»;
 
    -234- Яценко А.В.
 Пункт 4 розділу І проекту доповнити новим підпунктом такого змісту:
«)частину другу статті 376 після слів «ухвали (постанови)» доповнити словом «вироку».
 		Відхилено    
    -235- Фріс І.П.
 пункт 4 доповнити новими підпунктами такого змісту:
«34) частину другу статті 376 після слів «ухвали (постанови),» доповнити словом «вироку»;
35) розділ ХІ «Перехідні положення» доповнити новим пунктом 21 такого змісту:
«21. Зміни до статей 87, 216, 284 цього Кодексу щодо правил підслідності та правових наслідків їх порушення, які внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства», мають зворотну дію в часі та застосовуються до кримінальних проваджень, що не були закриті станом на день набрання чинності цими змінами та до кримінальних проваджень, відомості по яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань після набрання чинності цими змінами.
Кримінальні провадження, що були розпочаті до набуття чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства» та досудове розслідування яких здійснювалось з порушенням правил підслідності, підлягають закриттю впродовж десяти днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства».
в зв’язку з цим, пункти 21 – 26 вважати відповідно пунктами 22 – 27».
 		Відхилено    
125. 25) у частині першій статті 472 після слів «звільнення від його відбування з випробуванням, « доповнити словами «умови застосування спеціальної конфіскації, «;
 		 -236- Макаров О.А.
 Підпункт 25 пункту 4 розділу І викласти в такій редакції:
«25) В угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) Закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинувачуваним своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов’язки підозрюваного чи обвинувачуваного щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинувачуваного від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання або звільнення від кримінальної відповідальності та згода підозрюваного, обвинувачуваного на призначення покарання або на призначення покарання та звільнення його від відбування з випробуванням або на звільнення від покарання, умови застосування спеціальної конфіскації, наслідки укладення та затвердження угоди, передбаченої статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди».
 		Відхилено   29) частину першу статті 472 після слів «звільнення від його відбування з випробуванням» доповнити словами «умови застосування спеціальної конфіскації»;
 
126. 26) статтю 481 доповнити частиною другою такого змісту:
 		 -237- Мамка Г.М.
Макаров О.А.
 Підпункт 26 пункту 4 розділу І (зміни до статті 481 КПК) виключити.
 		Відхилено   30) статтю 481 доповнити частиною другою такого змісту:
 
127. «2. Особам, зазначеним у частині першій цієї статті, письмове повідомлення про підозру вручається Генеральним прокурором (виконувачем обов’язків Генерального прокурора), його заступником, керівником регіональної прокуратури в межах повноважень або за його дорученням - іншим прокурором, слідчим у порядку, визначеному частинами першою та другою статті 278 цього Кодексу.»;
 		 -238- Монастирський Д.А.
 Абзац другий пункту 26 викласти у такій редакції:
«2. Генеральний прокурор (виконувач обов’язків Генерального прокурора), його заступник, керівник регіональної прокуратури може доручити іншим прокурорам, слідчим здійснити письмове повідомлення про підозру особам, визначеним в частині першій цієї статті, у порядку, визначеному частинами першою та другою статті 278 цього Кодексу».
 		Враховано частково   «2. Генеральний прокурор (виконувач обов’язків Генерального прокурора), його заступник, керівник регіональної прокуратури може доручити іншим прокурорам здійснити письмове повідомлення про підозру особам, визначеним частиною першою цієї статті, у порядку, передбаченому частинами першою і другою статті 278 цього Кодексу»;
 
    -239- Осадчук А.П.
 Частину другу статті 481 в редакції законопроекту виключити;
Обґрунтування:
Вважаємо, що повідомлення спеціальному суб’єкту про підозру лише генеральним прокурором або його заступником, керівником регіональної прокуратури у зв’язку з тим, що ця вимога обумовлена особливим статусомспеціальних суб’єктів і є гарантією їх незалежності та імунітету. Ця позиція співпадає з позицією Великої Палати Верховного суду (рішення від 08 листопада 2018 року) та Верховним Судом (рішення від 03 квітня 2019 року).
 		Відхилено    
    -240- Власенко С.В.
 Підпункт 26 пункту 4 Розділу І доповнити новим абзацом: «статтю 481 доповнити частиною третьою такого змісту: «3. Вручення підозри народному депутату України здійснюється виключно особисто Генеральним прокурором України (особою, яка виконує його обов’язки), надсилання повідомлення про підозру будь-яким способом народному депутату України - не допускається».
 		Відхилено    
    -241- Демченко С.О.
 Частину другу статті 481 Кримінального процесуального кодексу України після слова «прокуратури» доповнити словом «відповідно».
Обгрунтування:
Зважаючи на положення законів «Про судоустрій та статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», тощо, повідомлення про підозру професійному судді підписується генеральним прокурором, його заступником, натомість як іншим особам, як то адвокату, чи народному депутату, або депутату місцевої ради, повідомлення про підозру може бути складене іншими прокурорами. Тож, доповнення частини другої словом «відповідно» пропонується з метою надання більш чіткого розуміння в нормі, якому суб’єкту яким прокурором підписується повідомлення про підозру.
 		Відхилено    
    -242- Цимбалюк М.М.
 У пункті 26, частини 4, розділу І (ст. 481 КПК України) слова «керівником регіональної прокуратури» замінити словами «керівником обласної прокуратури».
 		Відхилено    
    -243- Мошенець О.В.
Шинкаренко І.А.
Ткаченко О.В.
 Підпункт 26 пункту 4 розділу І викласти в такій редакції:
«частину третю статті 482 викласти в такій редакції:
« 3. Обшук чи огляд особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення народного депутата, порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, проведення оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій допускається лише на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням Генерального прокурора, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо».
 		Відхилено    
128. 27) частину третю статті 482 виключити;
 		 -244- Монастирський Д.А.
 Підпункт 27 пункту 4 розділу І проекту виключити.
 		Враховано      
    -245- Яцик Ю.Г.
 Частину третю статті 482 викласти в наступні редакції :
«3. Обшук, затримання народного депутата чи огляд особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення народного депутата, проведення негласних слідчих (розшукових) дій та застосування інших заходів, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата, допускаються виключно в порядку, встановленому цим Кодексом для проведення відповідних слідчих дій, за умови, якщо Генеральним прокурором погоджено проведення відповідних слідчих дій, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо, окрім випадків коли народного депутата України було затримано під час або безпосередньо після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, пов’язаного з застосуванням насильства, або такого, що спричинив загибель людей».
 		Відхилено    
    -246- Павлюк М.В.
 Частину 3 статті 482 «Обшук, затримання народного депутата України чи огляд його особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення, а також порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції та застосування інших заходів, в тому числі негласних слідчих дій, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата України, допускаються лише у разі, якщо Верховною Радою України надано згоду на притягнення його до кримінальної відповідальності, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо», Кримінально - процесуального кодексу України викласти в наступній редакції:
«3. Обшук чи огляд особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення народного депутата, а також порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції та застосування інших заходів, в тому числі негласних слідчих дій, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата України, допускаються лише у разі, коли Генеральним прокурором або особою, яка виконує його обов’язки погоджено вчинення такої дій (таких дій) і якщо іншими способами одержати інформацію неможливо».
 		Відхилено    
    -247- Павлюк М.В.
 Додати пункт 1 частини 3 статті 482 Кримінально - процесуального кодексу України, яку викласти у такій редакції:
«Затримання народного депутата чи огляд особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення народного депутата здійснюється лише на підставі постанови Генерального прокурора, виконуючого обов’язки Генерального прокурора, першого заступника Генерального прокурора чи його заступника або заступника Генерального прокурора - керівника Спеціальної антикорупційної прокуратури»
Обґрунтування:
Уникнення незаконного впливу зацікавлених осіб, на народного депутата України, при виконанні ним своїх депутатських зобов’язань».
 		Відхилено    
    -248- Мамка Г.М.
 Підпункт 27 пункту 4 розділу І (зміни до статті 482 КПК) викласти у такій редакції:
«3. Копія протоколу за підписом Генерального прокурора або особою, яка виконує його обов’язки про обшук, затримання народного депутата України чи огляд його особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення, а також порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції та застосування інших заходів, в тому числі негласних слідчих дій, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата України, протягом 24 годин надсилається Голові Верховної Ради України та виноситься на розгляд комітету, до предмета відання якого належать питання регламенту. Відповідний комітет у терміновому порядку, але в строк не більш як 5 днів, дає свій висновок та визначає достатність, законність і обґрунтованість проведення відповідних заходів та встановлює чи це не є політичним переслідуванням.»
 		Відхилено    
    -249- Юрчишин Я.Р.
 Підпункт 27 пункту першого Розділу І законопроекту викласти у такій редакції:
«27) частини другу-четверту статті 482 викласти в такій редакції:
«2. Затримання народного депутата України або обрання стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту може бути здійснено у встановленому цим кодексом порядку за умови, якщо Генеральним прокурором або особою, яка виконує його обов’язки, погоджено вчинення таких дій.
3. Обшук чи огляд особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення народного депутата, порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, а також застосування інших заходів, у тому числі негласних слідчих дій, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата України, допускаються у встановленому цим кодексом порядку лише у разі, якщо Генеральним прокурором або особою, яка виконує його обов’язки, погоджено вчинення таких дій і якщо в інший спосіб одержати інформацію неможливо.
4. Особливості порядку притягнення народного депутата України до кримінальної відповідальності визначаються цим Кодексом».
 		Відхилено    
    -250- Мамка Г.М.
 Підпункт 27 пункту 4 розділу І (зміни до статті 482 КПК) викласти у такій редакції:
«3. Обшук, затримання народного депутата чи огляд особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення народного депутата, а також порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції та застосування інших заходів, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата, допускаються лише у разі, коли Генеральним прокурором або особою, яка виконує його обов’язки погоджено вчинення такої дії і якщо іншими способами одержати інформацію неможливо».
 		Відхилено    
    -251- Бакумов О.С.
 Підпункт 27 пункту 4 розділу Іпроекту викласти у такій редакції:
«27) статтю 482 після частини другої доповнити частиною 3, яку викласти у такій редакції:
«3. Обшук народного депутата чи огляд його особистих речей, багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення народного депутата, а також втручання у приватне спілкування народного депутата, передбаченого статтею 258 цього Кодексу, може здійснюватися за клопотанням Генерального прокурора, або особи, яка виконує його обов'язки, на підставі ухвали постановленої колегією слідчих суддів суду апеляційної інстанції у межах відповідної територіальної юрисдикцій якого знаходиться Офіс Генерального прокурора з урахуванням предметної підсудності.».
Обґрунтування:
Конституційний суд України у своєму висновку № 1-в/2018 від 06 червня 2018 року зазначив, що ухвалюючи рішення щодо скасування депутатської недоторканності, необхідно враховувати стан політичної та правової системи України – її здатність у разі повної відсутності інституту депутатської недоторканності забезпечити безперешкодне та ефективне здійснення народними депутатами України своїх повноважень.
Недоторканість народних депутатів України не є особистим привілеєм, індивідуальним правом народного депутата України, а має публічно-правовий характер; вона спрямована на убезпечення народного депутата України від незаконного втручання в його діяльність, на забезпечення безперешкодного та ефективного здійснення ним своїх функцій та належного функціонування парламенту. Варто передбачити вручення підозри спеціальним суб'єктам тільки керівниками відповідних відомств.
Боротьба з корупцією є основним виправданням для обмеження депутатськоі? недоторканності. Однак у політичніи? системі з вразливою демократією повне скасування недоторканності може бути небезпечним для функціонування та автономіі? парламенту.
 		Відхилено    
    -252- Савченко О.С.
 Частини третю і четверту статті 482 викласти в такій редакції:
«3. Реєстрація в ЄРДР кримінального провадження стосовно народного депутата України, повідомлення про підозру, складання і затвердження обвинувального акту, його затримання та подання до суду стосовно нього з метою обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою здійснюються за погодженням з Генеральним прокурором України, або особою яка виконує його обов’язки. Передоручення такого права іншим процесуальним особам у кримінальному провадженні не допускається.
Обмеження прав народного депутата України в тому числі його привід, накладення грошових стягнень, відсторонення від посади, тимчасовий доступ і тимчасове вилучення майна речей і документів, арешт майна чи корпоративних прав, обшук чи огляд його особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення, негласні слідчі дії передбачені главою 21 цього Кодексу допускається за мотивованим рішенням голови або заступника голови апеляційного суду за поданням затвердженим генеральним прокурором України або його заступником відповідно до підслідності визначеної цим кодексом.
Про кримінальне переслідування і зазначені обмеження прав народного депутата України Генеральний прокурор письмово повідомляє Верховну Раду України.
4. Особливості порядку притягнення народного депутата України до відповідальності визначаються Конституцією України, Законом України "Про статус народного депутата України", Регламентом Верховної Ради України та цим Кодексом.»
 		Відхилено    
129. 28) в абзаці першому частини першої статті 509 слова «звернутися з клопотанням до слідчого судді щодо залучення експерта (експертів)» замінити словами «залучити експерта (експертів)»;
 		 -253- Мамка Г.М.
 Підпункт 28 пункту 4 розділу І (зміни до абзацу першого частини першої статті 509 КПК) викласти у такій редакції:
«1. Слідчий, прокурор зобов’язані звернутися з клопотанням до слідчого судді щодо залучення експерта (експертів) для проведення психіатричної та стаціонарно-психіатричної експертизи у разі, якщо під час кримінального провадження будуть встановлені обставини, які дають підстави вважати, що особа під час вчинення суспільно небезпечного діяння була в неосудному або обмежено осудному стані або вчинила кримінальне правопорушення в осудному стані, але після його вчинення захворіла на психічну хворобу, яка позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними.»
 		Відхилено   31) в абзаці першому частини першої статті 509 слова «звернутися з клопотанням до слідчого судді щодо залучення експерта (експертів)» замінити словами «залучити експерта (експертів)»;
 
    -254- Власенко С.В.
 Підпункт 28 пункту 4 Розділу І - виключити.
 		Відхилено    
130. 29) частину другу статті 562 викласти у такій редакції:
 		    32) частину другу статті 562 викласти в такій редакції:
 
131. «2. У разі якщо при зверненні за допомогою в іноземній державі необхідно виконати процесуальну дію, для проведення якої в Україні потрібен дозвіл прокурора або суду, така процесуальна дія потребує надання відповідного дозволу прокурором або судом у порядку, встановленому цим Кодексом, лише у разі, якщо це передбачено міжнародним договором або є обов’язковою умовою надання такого виду допомоги за законодавством запитуваної сторони. При цьому строк дії такого дозволу не обмежується, а належно засвідчена копія дозволу долучається до матеріалів запиту.».
 		 -255- Власенко С.В.
 Підпункт 29 пункту 4 Розділу І викласти в редакції:
«частину другу статті 562 викласти у такій редакції:
«2. У разі якщо при зверненні за допомогою в іноземній державі необхідно виконати процесуальну дію, для проведення якої в Україні потрібен дозвіл прокурора або суду, така процесуальна дія потребує надання відповідного дозволу прокурором або судом у порядку, встановленому цим Кодексом, лише у разі, якщо це передбачено міжнародним договором або є обов’язковою умовою надання такого виду допомоги за законодавством запитуваної сторони. Строк дії такого дозволу встановлюється прокурором або судом, а належно засвідчена копія дозволу долучається до матеріалів запиту.».
 		Відхилено   «2. У разі якщо при зверненні за допомогою в іноземній державі необхідно виконати процесуальну дію, для проведення якої в Україні потрібен дозвіл прокурора або суду, така процесуальна дія потребує надання відповідного дозволу прокурором або судом у порядку, встановленому цим Кодексом, лише у разі, якщо це передбачено міжнародним договором або є обов’язковою умовою надання такого виду допомоги за законодавством запитуваної сторони. При цьому строк дії такого дозволу не обмежується, а належно засвідчена копія дозволу долучається до матеріалів запиту»;
33) у частині четвертій статті 575 слова «органу Державної кримінально-виконавчої служби України» виключити.
 
    -256- Яценко А.В.
 пункт 4 доповнити новим підпунктом 34) такого змісту:
«34) розділ ХІ «Перехідні положення» доповнити новим пунктом 21 такого змісту:
«21. Зміни до статей 87, 216, 284 цього Кодексу щодо правил підслідності та правових наслідків їх порушення, які внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства», мають зворотну дію в часі та застосовуються до кримінальних проваджень, що не були закриті станом на день набрання чинності цими змінами та до кримінальних проваджень, відомості по яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань після набрання чинності цими змінами.
Кримінальні провадження, що були розпочаті до набуття чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства» та досудове розслідування яких здійснювалось з порушенням правил підслідності, підлягають закриттю впродовж десяти днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства». У зв’язку з цим, пункти 21 – 26 вважати відповідно пунктами 22 – 27».
 		Відхилено    
    -257- Мошенець О.В.
Шинкаренко І.А.
Ткаченко О.В.
 У частині четвертій статті 575 слова «органу Державної кримінально- виконавчої служби України» виключити.
 		Враховано    
132. 5. У Законі України «Про Національне антикорупційне бюро України» (Відомості Верховної Ради, 2014 р., № 47, ст.2051):
 		    4. У Законі України «Про Національне антикорупційне бюро України» (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 47, ст. 2051; 2015 р., № 17, ст. 118; 2018 р., № 36, ст. 272):
1) у статті 5:
 
133. 1) частину третю статті 5 викласти в такій редакції:
 		    частини третю та шосту викласти в такій редакції:
 
134. «3. Структура, штатний розклад, положення про структурні підрозділи, а також посадові інструкції працівників Національного бюро затверджуються Директором Національного бюро.»;
 		 -258- Устінова О.Ю.
 У частині 6 статті 5 Закону «Про Національне антикорупційне бюро» слова «у тому числі не більше 200 осіб начальницького складу» виключити.
 		Відхилено   «3. Структура, штатний розклад, положення про структурні підрозділи, посадові інструкції працівників Національного бюро затверджуються Директором Національного бюро»;
«6. Гранична чисельність центрального та територіальних управлінь Національного бюро становить 700 осіб, у тому числі не більше 500 осіб начальницького складу»;
 
    -259- Монастирський Д.А.
 Пункт 5 розділу І проекту доповнити новим підпунктом такого змісту:
« Частину 6 статті 5 викласти в такій редакції:
«6. Гранична чисельність центрального та територіальних управлінь Національного бюро становить 700 осіб, у тому числі не більше 500 осіб начальницького складу».
 		Враховано    
135. 2) у частині першій статті 8:
 		    2) у частині першій статті 8:
 
136. пункт 4 після слова «затверджує» доповнити словом «кошторис, «;
 		    пункт 4 після слова «затверджує» доповнити словом «кошторис»;
 
137. доповнити пунктом 4-1 такого змісту:
 		    доповнити пунктом 4-1 такого змісту:
 
138. «4-1) визначає відповідно до законодавства в межах граничної чисельності Національного бюро перелік посад, що підлягають заміщенню особами начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами; «;
 		    «4-1) визначає відповідно до законодавства в межах граничної чисельності Національного бюро перелік посад, що підлягають заміщенню особами начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами»;
 
139. 3) у статті 10:
 		    3) у статті 10:
 
140. у частині першій:
 		    у частині першій:
 
141. абзац перший викласти в такій редакції:
 		    абзац перший викласти в такій редакції:
 
142. «1. До працівників Національного бюро належать особи, які є гласними і негласними штатними працівниками з числа осіб начальницького складу, державних службовців та інших працівників, які працюють за трудовими договорами в Національному бюро.»;
 		 -260- Власенко С.В.
 Абзаци 4-6 підпункту 3 Пункту 5 Розділу І викласти в редакції:
«1. До працівників Національного бюро належать особи, які є штатними працівниками та штатними працівниками, які працюють під прикриттям та інформація про яких є таємною і не підлягає розголошенню, з числа осіб начальницького складу, державних службовців та інших працівників, які працюють за трудовими договорами в Національному бюро.
Штатними працівниками, які працюють під прикриттям можуть бути детективи, старші детективи, а також працівники інших підрозділів Національного бюро, призначені на посаду Директором Національного бюро, за його дорученням, заступниками, директором територіального управління Національного бюро, за його дорученням, заступниками, без оголошення конкурсу, в тому числі і в порядку переведення з числа штатних працівників Національного бюро. Штатний розпис працівників, які працюють під прикриттям, затверджує Директор Національного бюро.».
 		Відхилено   «1. До працівників Національного бюро належать особи, які є гласними і негласними штатними працівниками, з числа осіб начальницького складу, державних службовців та інших працівників, які працюють за трудовими договорами в Національному бюро»;
 
143. після абзацу першого доповнити новим абзацом такого змісту:
 		    після абзацу першого доповнити новим абзацом такого змісту:
 
144. «Негласними штатними працівниками Національного бюро можуть бути детективи, старші детективи, а також працівники інших підрозділів Національного бюро.».
 		 -261- Мошенець О.В.
Шинкаренко І.А.
Ткаченко О.В.
 У абзаці шостому підпункту 3 пункту 5 (зміни до ст. 10 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро» слова «та працівники інших підрозділів» виключити.
Обґрунтування
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 10 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» (в редакції проекту) «негласними штатними працівниками Національного бюро можуть бути детективи, старші детективи, а також працівники інших підрозділів Національного бюро». Водночас згідно із Законом України «Про оперативну- розшукову діяльність» правом мати гласних і негласних штатних та позаштатних працівників, а також використовувати конфіденційне співробітництво наразі наділено підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність (пункти 13,14 частини першої статті 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність».
 		Відхилено   «Негласними штатними працівниками Національного бюро можуть бути детективи, старші детективи та працівники інших підрозділів Національного бюро».
 
145. У зв’язку з цим абзаци другий і третій вважати відповідно абзацами третім і четвертим;
 		 -262- Устінова О.Ю.
 В абзаці другому частини 1 статті 10 Закону «Про Національне антикорупційне бюро» після слів «оперативно-технічних підрозділів» додати слова «та підрозділами детективів».
 		Враховано   У зв’язку з цим абзаци другий і третій вважати відповідно абзацами третім і четвертим;
абзац третій після слів «оперативно-технічних підрозділів» доповнити словами «та підрозділів детективів»;
 
146. в останньому абзаці слова «які є державними службовцями» замінити словами «а також оперативно-технічні підрозділи і підрозділи внутрішнього контролю»;
 		    в абзаці четвертому слова «які є державними службовцями» замінити словами «а також оперативно-технічні підрозділи і підрозділи внутрішнього контролю»;
 
147. у частині третій:
 		    у частині третій:
 
148. абзац перший після слова «посад» доповнити словом «гласних штатних працівників»;
 		 -263- Власенко С.В.
 Абзаци 4-6 підпункту 3 Пункту 5 Розділу І викласти в редакції: «частину третю викласти в редакції: «3. Директор Національного бюро утворює конкурсні комісії, які проводять конкурс на зайняття вакантних посад у Національному бюро, крім посад, які займають штатні працівники, які працюють під прикриттям і призначаються на посаду директор центрального або територіального управління Національного бюро, за їх дорученням, заступниками. Директор Національного бюро включає до складу конкурсної комісії представників, визначених Радою громадського контролю при Національному бюро (не більше трьох осіб у складі однієї конкурсної комісії).».
 		Відхилено   абзац перший після слова «посад» доповнити словами «гласних штатних працівників»;
 
149. після абзацу першого доповнити новим абзацом такого змісту:
 		    після абзацу першого доповнити новим абзацом такого змісту:
 
150. «Для проведення конкурсу на зайняття посад негласних штатних працівників Національного бюро Директором Національного бюро з урахуванням вимог Закону України «Про державну таємницю» утворюється окрема конкурсна комісія з числа працівників Національного бюро, які мають допуск до державної таємниці, та яким Директором Національного бюро надано відповідний доступ до інформації про кандидатів на такі посади.».
 		    «Для проведення конкурсу на зайняття посад негласних штатних працівників Національного бюро Директором Національного бюро з урахуванням вимог Закону України «Про державну таємницю» утворюється окрема конкурсна комісія з числа працівників Національного бюро, які мають допуск до державної таємниці та яким Директором Національного бюро надано відповідний доступ до інформації про кандидатів на такі посади».
 
151. У зв’язку з цим абзаци другий, третій і четвертий вважати відповідно абзацами третім, четвертим і п’ятим;
 		    У зв’язку з цим абзаци другий – четвертий вважати відповідно абзацами третім – п’ятим;
 
152. доповнити частиною 3-1- такого змісту:
 		 -264- Власенко С.В.
 Абзаци 11-16 підпункту 3 Пункту 5 Розділу І - виключити.
 		Відхилено   після частини третьої доповнити новою частиною такого змісту:
 
153. «3-1. Призначення на посади негласних штатних працівників Національного бюро здійснюється відповідно до частини четвертої цієї статті за результатами конкурсу, який проводиться в окремо визначеному Директором Національного бюро порядку з урахуванням вимог Закону України «Про державну таємницю.»«;
 		    «4. Призначення на посади негласних штатних працівників Національного бюро здійснюється відповідно до частини п’ятої цієї статті за результатами конкурсу, що проводиться в окремо визначеному Директором Національного бюро порядку з урахуванням вимог Закону України «Про державну таємницю»«.
У зв’язку з цим частини четверту - восьму вважати відповідно частинами п’ятою - дев’ятою;
 
154. частину четверту після слів «результатами відкритого» доповнити словами в дужках « (крім випадку, вказаного у частині 3-1 цієї статті)».
 		 -265- Устінова О.Ю.
 Розділ ІІ Прикінцевих положень Закону «Про Національне антикорупційне бюро України» доповнити пунктом 6-2 такого змісту:
« 6-2) Звільнення осіб, які перебували на посадах державної служби, що в подальшому були переведені в категорію посад, які заміщуються особами начальницького складу, проводиться відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».
Працівники Національного антикорупційного бюро України, які перебували на посадах державної служби, що в подальшому були переведені в категорію посад, які заміщуються особами начальницького складу, припиняють державну службу та призначаються на ці посади без проведення конкурсного відбору та без проведення виплат вихідної допомоги, передбаченої статтями 83, 87 Закону України «Про державну службу».
Перелік посад державних службовців, які переводяться у категорію посад, що заміщуються особами начальницького складу, затверджується Директором Національного бюро.»
 		Відхилено   частину п’яту після слів «результатами відкритого» доповнити словами « (крім випадку, передбаченого частиною четвертою цієї статті)».
 
155. 6. Підпункти 2, 21, 22, 24 пункту 3 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій» (Відомості Верховної Ради, 2019 р., № 17, ст.71) виключити.
 		 -266- Бакумов О.С.
 «Підпункт 131 пункту 2, розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (Відомості Верховної Ради, 2019 р., № 17, ст.71) виключити.
 		Враховано   5. У розділі І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (Відомості Верховної Ради України, 2019 р., № 17, ст. 71):
1) у пункті 2 підпункт 131 виключити;
2) у пункті 3:
в абзаці десятому підпункту 2 слова «підрозділ детективів» замінити словами «підрозділи детективів»;
підпункт 21 викласти в такій редакції:
«21) статтю 219 викласти в такій редакції:
«Стаття 219. Строки досудового розслідування
1. Досудове розслідування повинно бути закінчено:
1) протягом одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку;
2) протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
2. Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати:
1) двох місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку;
2) шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні нетяжкого злочину;
3) дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.
3. Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею.
Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею включається у строки, передбачені цією статтею.
4. Загальний строк досудового розслідування при об’єднанні кримінальних проваджень у порядку, передбаченому статтею 217 цього Кодексу, визначається:
1) у провадженнях, які розслідувалися в один проміжок часу, - шляхом поглинання меншого строку більшим;
2) у провадженнях, які розслідувалися в різні проміжки часу, - шляхом додавання строків досудового розслідування по кожному із таких проваджень, які не пересікаються, в межах строків досудового розслідування злочину, який передбачає найбільш тривалий строк досудового розслідування з урахуванням можливості його продовження, передбаченої частиною другою цієї статті.
5. Обрахований відповідно до частини четвертої цієї статті загальний строк досудового розслідування в об’єднаному кримінальному провадженні визначається прокурором, зазначеним у частині четвертій статті 295 цього Кодексу, про що ним виноситься відповідна постанова. У разі необхідності одночасно з обрахуванням загального строку в об’єднаному кримінальному провадженні може бути вирішено питання його продовження»;
підпункти 22 та 24 виключити;
6. У пункті 1 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № Х слово і цифру «пунктів 2» замінити словами і цифрами «підпункту 2 пункту 2, пунктів».
 
    -267- Фріс І.П.
 Пункт 6 (зміни до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій») після слів «окремих категорій» доповнити словами «кримінальних правопорушень».
 		Враховано    
    -268- Монастирський Д.А.
 6. У пункті 3 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (Відомості Верховної Ради, 2019 р., № 17, ст.71):
в абзаці десятому підпункту 2 слова «підрозділ детективів» замінити словами «підрозділи детективів»;
підпункт 21 викласти в такій редакції:
«21) статтю 219 викласти в такій редакції:
«Стаття 219. Строки досудового розслідування
1. Досудове розслідування повинно бути закінчено:
1) протягом одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку;
2) протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
2. Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати:
1) двох місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку;
2) шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні нетяжкого злочину;
3) дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.
3. Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею.
Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею включається у строки, передбачені цією статтею.
4. Загальний строк досудового розслідування при об’єднанні кримінальних проваджень у порядку, передбаченому статтею 217 цього Кодексу, визначається:
1) у провадженнях, які розслідувалися в один проміжок часу, - шляхом поглинання меншого строку більшим;
2) у провадженнях, які розслідувалися в різні проміжки часу, - шляхом додавання строків досудового розслідування по кожному із таких проваджень, які не пересікаються, в межах строків досудового розслідування злочину, який передбачає найбільш тривалий строк досудового розслідування з урахуванням можливості його продовження, передбаченої частиною другою цієї статті.
5. Обрахований відповідно до частини четвертої цієї статті загальний строк досудового розслідування в об’єднаному кримінальному провадженні визначається прокурором, зазначеним у частині четвертій статті 295 цього Кодексу, про що ним виноситься відповідна постанова. У разі необхідності одночасно з обрахуванням загального строку в об’єднаному кримінальному провадженні може бути вирішено питання його продовження.»;
3) підпункти 22, 24 виключити.».
Обґрунтування:
Передбаченими проектом змінами до статті 219 (Строки досудового розслідування) КПК України частина перша цієї статті викладається в новій редакції, а передбачені Законом № 2617-VІІІ зміни до неї виключаються. Таким чином, з урахуванням запропонованих змін у статті частини друга – п’ята залишаться у чинній редакції, що не буде узгоджуватися з деякими положеннями Кримінального кодексу України (далі – КК України) та КПК України. Наприклад, частиною другою статті 219 КПК України передбачено загальний строк досудового розслідування злочинів невеликої тяжкості (не більше шести місяців із дня повідомлення особі про підозру).
У той же час частиною третьою статті 12 (Класифікація кримінальних правопорушень) КК України (у редакції Закону № 2617-VІІІ) злочинів невеликої тяжкості не передбачено, а злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.
 		Враховано    
    -269- Яценко А.В.
 Пункт 6 (зміни до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій») після слів «окремих категорій» доповнити словами «кримінальних правопорушень».
 		Враховано    
    -270- Макаров О.А.
 Пункт 6 розділу І викласти в такій редакції:
«6. Підпункт 2 пункту 3 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (Відомості Верховної Ради, 2019 р., № 17, ст.71) виключити».
 		Враховано    
    -271- Монастирський Д.А.
 Доповнити розділ І проекту новим пунктом 7 такого змісту:
«У пункті 1 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № Х від 19.09.2019 слово та цифру «пунктів 2» замінити словами та цифрами «підпункту 2 пункту 2, пунктів»«.
 		Враховано    
    -272- Савченко О.С.
 Кримінальний кодекс України доповнити статтею 382-1 «Перешкоджання здійсненню правосуддя»
Перешкоджання здійснення правосуддя в будь-якій формі, в тому числі зрив судового засідання шляхом повідомлення про замінювання суду чи інші причини, що унеможливлюють його проведення, неявка в судове засідання без поважних причин професійного судді, присяжного судді, сторони кримінального провадження
карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.
Ті самі дії, які вчинені повторно або групою осіб, якщо вони спричинили значні збитки, або вчинені особою з використанням свого службового становища
карається штрафом від ста до двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років або арештом до шести місяців, або позбавленням волі на строку до трьох років.
 		Відхилено    
156. ІІ. Прикінцеві та перехідні положення
 		    ІІ. Прикінцеві положення
 
157. 1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
 		 -273- Монастирський Д.А.
 Пункт 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» законопроекту викласти в такій редакції:
«1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, окрім пункту 1, підпункту 27 пункту 4 розділу І Закону, які набирають чинності з 1 січня 2020 року, , та окрім пункту 6 розділу І Закону, який набирає чинності одночасно із Законом України ««Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій» (Відомості Верховної Ради, 2019 р., № 17, ст.71)».
 		Відхилено   1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім пункту 5 розділу І цього Закону, який набирає чинності одночасно з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень».
 
    -274- Монастирський Д.А.
 Пункт 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» проекту викласти в такій редакції:
«1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім пункту 6 розділу І цього Закону, який набирає чинності одночасно з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень»«.
 		Враховано з редакційними уточненнями   
    -275- Яценко А.В.
 Пункт 1 доповнити словами «крім пункту 1, підпункту 31 (зміни до статті 482 Кримінального процесуального кодексу України) пункту 4 розділу І цього Закону, які набирають чинності з 01 січня 2020 року.
 		Відхилено    
    -276- Макаров О.А.
 Пункт 1 розділу ІІ викласти в новій редакції:
«Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім пункту 1, підпункту 27 пункту 4 розділу І цього Закону, що набирають чинності з 1 січня 2020 року».
 		Відхилено    
    -277- Власенко С.В.
 Пункт 1 Розділу ІІ викласти в редакції: «1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім пункт 1 Розділу І, підпункт 27 пункту 4 Розділу І, які набирають чинності одночасно з набранням чинності Закону України Про внесення змін до статті 80 Конституції України (щодо недоторканності народних депутатів України) № 27-ІХ від 03.09.2019.».
 		Відхилено    
    -278- Яценко А.В.
 Розділ ІІ доповнити новим пунктом 2 такого змісту:
«2. Кримінальні провадження, що були розпочаті до набуття чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства» та досудове розслідування яких здійснювалось з порушенням правил підслідності, підлягають закриттю впродовж десяти днів з дня набрання чинності цим Законом.»;
в зв’язку з цим, пункт 2 вважати пунктом 3.
 		Відхилено    
    -279- Фріс І.П.
 У розділі ІІ Законопроекту:
пункт 1 доповнити словами «крім пункту 1, підпункту 31 (зміни до статті 482 Кримінального процесуального кодексу України) пункту 4 розділу І цього Закону, які набирають чинності з 01 січня 2020 року»;
розділ ІІ доповнити новим пунктом 2 такого змісту:
«2. Кримінальні провадження, що були розпочаті до набуття чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства» та досудове розслідування яких здійснювалось з порушенням правил підслідності, підлягають закриттю впродовж десяти днів з дня набрання чинності цим Законом.»;
в зв’язку з цим, пункт 2 вважати пунктом 3.
 		Відхилено    
158. 2. Кабінету Міністрів України:
 		    2. Кабінету Міністрів України:
 
159. привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
 		    привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
 
160. забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

   забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.