Кількість абзаців - 181 Таблиця поправок


Про іпотечне кредитування і факторингові операції з консолідованим іпотечним боргом (Повторний розгляд з пропозиціями (вето) Президента України)

№ п.п. Редакція, прийнята в першому читанні Пропозиції Висновки Остаточна редакція
0. Проект      Проект  
1. ЗАКОН УКРАЇНИ      ЗАКОН УКРАЇНИ  
2. Про іпотечне кредитування та факторингові операції з консолідованим іпотечним боргом   -1- Президент України
 Згідно з Законом іпотека - це зобов'язання боржника, визначені в іпотечному договорі (частина третя статті 2), а іпотечний договір - це укладений у письмовій формі та нотаріально посвідчений договір застави нерухомості, що збудована або розпочата будівництвом та не прийнята в експлуатацію (абзац третій статті 1). При цьому не враховується, що відповідно до Закону України "Про заставу", яким визначаються основні положення про заставу, встановлено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, а іпотекою визнається застава землі, нерухомого майна, при якій земля та (або) майно, що становить предмет застави, залишається у заставодавця або третьої особи (статті 1, 2, 30). Можливість застави землі (іпотеки) передбачена також статтею 133 Земельного кодексу України, відповідно до якої в заставу можуть передаватися земельні ділянки, що належать громадянам та юридичним особам на праві власності. Таким чином, Законом, що розглядається, вводиться абсолютно протилежне існуючому поняття іпотеки, звужується перелік предметів іпотеки, що призведе до колізії в законодавстві і труднощів у правозастосуванні.  		Враховано в ст.2  Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати  
3. Цей Закон регулює правовідносини у сфері іпотечного кредитування на будівництво, реконструкцію, придбання нерухомості, кошти за яким захищені від можливого впливу інфляції, а зобов'язання можуть вільно відчужуватись кредиторами.      Стаття 1. Правовідносини, які регулює цей Закон Цей Закон регулює правовідносини у системі іпотечного кредитування, а також перетворення платежів за іпотечними активами у виплати за іпотечними сертифікатами із застосуванням механізмів управління майном.  
4. Стаття 1. Визначення термінів      Стаття 2. Визначення термінів  
5. У цьому Законі терміни мають таке значення:      У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:  
6. індексація зобов'язань (індексація) - спосіб збереження реальної величини грошових вимог і доходів в умовах інфляції, який передбачає використання індексуючих умовних одиниць ОдІн для визначення зобов'язань за кредитними угодами;      управління іпотечними активами (далі - управління активами) - цивільно-правові відносини при здійсненні юридичних й фактичних дій щодо розпорядження платежами за іпотечними активами від свого імені, за рахунок та в інтересах установників управління майном;  
7. іпотечний договір - укладений у письмовій формі та нотаріально посвідчений договір застави нерухомості, що збудована або розпочата будівництвом та не прийнята в експлуатацію, який надає право заставодержателю переважного перед іншими кредиторами задоволення його вимог до боржника в межах вартості предмета застави. Така нерухомість залишається в розпорядженні заставодавця та забезпечує виконання зобов'язань позичальника за кредитною угодою;      іпотечний сертифікат (далі - сертифікат) - особливий вид цінного паперу, забезпечений іпотечними активами або іпотеками;  
8. іпотечний пул - сукупність зобов'язань боржників за іпотечними договорами (іпотек), що забезпечує виконання зобов'язань боржників за іпотечними кредитами, реформованими в консолідований іпотечний борг;       
9. іпотечний кредит - правовідносини, що виникають між банком та позичальником із приводу одержання останнім коштів та забезпечення виконання зобов'язань позичальника іпотекою;      іпотечний кредит - правовідносини, які виникають на підставі договору про іпотечний кредит між кредитодавцем і боржником з приводу надання коштів у користування з встановленням іпотеки;  
10. іпотечний сертифікат - особливий вид цінного паперу, що засвідчує забезпечене консолідованим іпотечним боргом право власника цього цінного паперу на отримання платежів у результаті здійснення факторингової операції з консолідованим іпотечним боргом. Власники іпотечних сертифікатів володіють, користуються й розпоряджаються належними їм іпотечними сертифікатами відповідно до вимог цього Закону;      іпотечний пул - об'єднання іпотек за іпотечними договорами, що забезпечує виконання основних зобов'язань, реформованих в консолідований іпотечний борг;  
11. керуючий іпотекою - банк - перший кредитор, який є заставодержателем об'єднаної в іпотечний пул нерухомості, реформував зобов'язання боржників за кредитними угодами в консолідований іпотечний борг та обслуговує цей борг на всіх стадіях виконання зобов'язань боржниками, включаючи процедури стягнення, відповідно до вимог цього Закону;      іпотечні активи - реформовані в консолідований іпотечний борг зобов'язання за договорами про іпотечний кредит здійснювати платежі в рахунок погашення основного зобов'язання протягом строку обігу сертифікатів. Іпотечні активи мають вартість, ціну придбання та строк існування;  
12. консолідований іпотечний борг - реформовані банком у неподільну суму і визначені в ОдІн зобов'язання боржників за кредитними угодами;      керуючий іпотекою - банк, який здійснює обслуговування іпотечних активів;  
13. кредитна угода - укладена у письмовій формі між банком і боржником та забезпечена іпотекою угода, яка визначає зобов'язання й відповідальність сторін із приводу надання банком та сплати боржником коштів на умовах цієї угоди;      консолідований іпотечний борг - зобов'язання за договорами про іпотечний кредит, реформовані кредитодавцем;  
14. факторингова операція з консолідованим іпотечним боргом - операція з переуступки першим кредитором своїх вимог до третіх осіб - боржників за кредитними угодами, реформованими в консолідований іпотечний борг, забезпечений іпотечним пулом, другому кредитору з компенсацією останнім ціни зобов'язання першому кредитору, а також подальша переуступка другим кредитором цих вимог наступним кредиторам.       
15. Стаття 2. Зміст іпотечного кредиту   -2- Президент України
 Положення абзаців другого і восьмого статті 1, частини п'ятої статті 2, частини першої статті 3, статті 4, частини першої статті 8, частини восьмої статті 9 Закону щодо введення індексуючої умовної одиниці - "Одін", визначення зобов'язання боржників, розміру платежів, номінальної вартості іпотечного сертифіката в Одінах не відповідають нормам законодавства, зокрема: статті 99 Конституції України, відповідно до якої грошовою одиницею України є гривня; статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", якою встановлено, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань; статтям 4 і 5 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до яких вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці, підприємства ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність у грошовій одиниці України. Гривня виконує в Україні, крім функції платежу, також і функцію міри вартості, тому Одін не може бути валютою зобов'язання. До того ж усі операції банків мають здійснюватися й обліковуватися в національній валюті України, оскільки в іншому випадку втрачається контроль за діяльністю банків, що може спричинити ряд негативних явищ економічного та, відповідно, соціального характеру.  		Враховано по суті   
16. Підставами для виникнення іпотечного кредиту є:       
17. оприлюднена пропозиція банку щодо надання коштів позичальникам шляхом придбання їх зобов'язань, забезпечених іпотекою;      управитель - фінансова установа, яка діє від свого імені, здійснюючи управління іпотечними активами в інтересах установника управління іпотечними активами;  
18. письмова заява позичальника до банку із зазначенням потрібної йому суми коштів, цілей їх використання на умовах строковості та повернення, його згоди надати в заставу нерухомість, визнанням позичальником вартості зобов'язання;      установник - власник іпотечних активів, які він передає в управління управителю;  
19. рішення банку щодо згоди придбати зобов'язання позичальника та сплатити йому ціну такого зобов'язання.      частки іпотечних активів - зобов'язання за окремими договорами про іпотечний кредит, які входять до консолідованого іпотечного боргу.  
20. Іпотечний кредит оформлюється кредитною угодою, яка визначає умови іпотечного кредитування. Кредитна угода повинна містити згоду боржника на реформування заборгованості, інфляційне застереження, ціну та вартість зобов'язання за угодою, порядок виконання зобов'язань та умови їх забезпечення іпотекою.      Розділ І. ІПОТЕЧНИЙ КРЕДИТ  
21. Іпотека - це зобов'язання боржника, визначені в іпотечному договорі.      Глава 1. ІПОТЕЧНЕ КРЕДИТУВАННЯ  
22. Ціною зобов'язання є сума коштів, що надана банком боржнику на умовах кредитної угоди.      Стаття 3. Договір про іпотечний кредит  
23. Вартістю зобов'язання є сума коштів, визначена в ОдІн, що повинна бути сплачена боржником за кредитною угодою.      Іпотечний кредит реалізується під час виконання договору про іпотечний кредит за умови дотримання встановлених цих Законом вимог. Кредитодавець до укладання договору про іпотечний кредит має розкрити основні економічні та правові вимоги щодо надання кредиту. Ця інформація має бути оприлюднена кредитодавцем у письмовій формі і містити: опис усіх грошових зборів і витрат, пов'язаних з установленням іпотеки; принципи визначення плати за договором про іпотечний кредит; положення про інфляційне застереження; порядок дострокового виконання основного зобов'язання у випадку неплатоспроможності боржника або невиконання боржником своїх зобов'язань за договором про іпотечний кредит та юридичні наслідки цього невиконання; право боржника попереджати кредитодавця про можливе невиконання основного зобов'язання; інші умови. Умови договору про іпотечний кредит та іпотечного договору розробляє кредитодавець. Кредитодавець може впроваджувати додаткові процедури щодо встановлення платоспроможності та ідентифікації боржника.  
24. Зміст кредитної угоди та іпотечного договору визначається банком самостійно.   -3- Президент України
 Положення частини шостої статті 2, частини четвертої статті 8 про визначення банком самостійно змісту кредитної угоди та іпотечного договору, вимог до кредитних угод, частини сьомої статті 5 про односторонню зміну умов іпотечного договору, а також положення частини сьомої статті 8, частини третьої статті 9 Закону про набуття банком статусу керуючого іпотекою суперечать загальним засадам цивільного права щодо рівності сторін у договорі. Так, за Цивільним кодексом Української РСР для укладення договору між сторонами має бути досягнута згода з усіх істотних умов договору (тобто договір передбачає волевиявлення обох сторін), одностороння зміна умов договору не допускається (розділ ІІІ).  		Враховано по суті  В договорі про іпотечний кредит можуть бути визначені: вартість основного зобов'язання та порядок його амортизації, строки та розміри платежів з урахуванням інфляційного застереження або умови, що дозволять їх визначити; право кредитодавця самостійно встановлювати розмір часток платежів, отриманих за договором про іпотечний кредит, та розподіляти їх між ціною зобов'язання та доходом кредитодавця; згода боржника на приєднання його основного зобов'язання до консолідованого іпотечного боргу та включення іпотеки до іпотечного пулу; право кредитодавця відчужувати основне зобов'язання або право отримання платежів за договором про іпотечний кредит; інфляційне застереження; умови щодо страхування таких фінансових ризиків: невиконання основного зобов'язання; неотримання платежів за цим договором; несвоєчасної реалізації предмету іпотеки; несвоєчасного отримання суми, вирученої від реалізації предмету іпотеки, або недостатнього її розміру для задоволення вимог кредитора. Умови договору про іпотечний кредит, включеної до консолідованого іпотечного боргу, змінам не підлягають.  
25. Стаття 3. Погашення іпотечного боргу      Стаття 4. Вартість основного зобов'язання  
26. Боржник сплачує вартість зобов'язання за кредитною угодою шляхом внесення платежів. Кількість, строки внесення та розмір платежів, визначених в ОдІн, встановлюються кредитною угодою. Платежі підлягають сплаті боржником у національній валюті, виходячи з курсу національної валюти до ОдІн на момент здійснення платежу.      У разі визначення в договорі про іпотечний кредит вартості основного зобов'язання таке зобов'язання має включати ціну зобов'язання та доход кредитодавця. Ціною зобов'язання у цьому разі є сума коштів, надана кредитодавцем боржнику, а розмір її не може перевищувати 70% від оціночної вартості предмета іпотеки. Основне зобов'язання за таким договором про іпотечний кредит підлягає амортизації шляхом поступового зменшення його вартості внаслідок внесення платежів за договором про іпотечний кредит. Ціна основного зобов'язання зменшується на суму таких платежів, яку кредитдавець зарахував на погашення заборгованості боржника за ціною зобов'язання  
27. Вартість зобов'язання боржника складається із заборгованості за ціною зобов'язання та заборгованості зі сплати доходу банку. Заборгованість за ціною зобов'язання - це частина вартості зобов'язання, яка дорівнює розміру ціни зобов'язання, зменшеному на суму коштів, яку банк отримав від боржника на погашення заборгованості за ціною зобов'язання. Заборгованість за ціною зобов'язання підлягає амортизації протягом строку дії кредитної угоди. Амортизація заборгованості за ціною зобов'язання є поступовим, протягом строку дії кредитної угоди, зменшенням заборгованості за ціною зобов'язання, що відбувається внаслідок внесення боржником платежів за кредитною угодою.   -4- Президент України
 Частиною другою статті 3 Закону вводиться термін "амортизація заборгованості за ціною зобов'язання", який визначається як поступове, протягом строку дії кредитної угоди, зменшення заборгованості за ціною зобов'язання, що відбувається внаслідок внесення боржником платежів за кредитною угодою. Запропоноване визначення не відповідає суті та правовій природі амортизації, суттєво відрізняється від уживаного в законах України. Так, наприклад, відповідно до статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" амортизація основних фондів і нематеріальних активів розуміється як поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, що кардинально відрізняється від наведеного в Законі, який надійшов на підпис. Наслідком таких суттєвих розбіжностей у визначенні понять буде те, що відповідні операції, зазначені у Законі, який розглядається, опиняться за межами податкового законодавства, унеможливиться проведення державою фіскальної політики щодо них.  		Враховано у розд.І.  Стаття 5. Інфляційне застереження  
28. Банк, за дорученням боржника, встановлює розмір частин платежу, отриманого за кредитною угодою, які спрямовуються на амортизацію заборгованості за ціною зобов'язання, та в доход банку. Банк розподіляє кошти отриманого платежу при його надходженні.      Інфляційним застереженням є обумовлений сторонами договору про іпотечний кредит спосіб збереження реальної вартості грошових вимог та доходів кредитодавця. Таке застереження має забезпечувати індексацію платежів за договором про іпотечний кредит при сплаті основного зобов'язання. В інфляційному застереженні та для обліку зобов'язань боржників за договорами про іпотечний кредит можуть використовуватися індексуючі умовні розрахункові одиниці або інші механізми, застосування яких не заборонено Законом.  
29. Стаття 4. Інфляційне застереження      Глава 2. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ОСНОВНОГО ЗОБОВ'ЯЗАННЯ  
30. Інфляційне застереження передбачає здійснення індексації при визначенні вартості зобов'язання боржника та розміру платежів за кредитною угодою, а також ведення обліку цих коштів у національній валюті та в ОдІн.      Стаття 6. Встановлення іпотеки Іпотека встановлюється відповідно до Закону, щодо нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва, прав на нерухомість та користування нею, а також майнових прав на нерухомість будівництво якої не завершено.  
31. Стаття 5. Забезпечення виконання зобов'язань за кредитною угодою       
32. Зобов'язання боржника щодо сплати коштів за кредитною угодою забезпечується іпотекою.      Оцінка предмета іпотеки здійснюється за згодою сторін, якщо інше не передбачено іпотечним договором. Кредитодавець може самостійно виконувати функції іпотекодержателя або доручити виконання цих функцій іншій особі.  
33. Предметом застави за іпотечним договором є нерухомість, яку збудовано та зареєстровано службою, що реєструє права власності на нерухомість, або нерухомість, розпочату будівництвом, не прийняту в експлуатацію, не зареєстровану службою, що реєструє права власності на нерухомість, яка стане власністю боржника в майбутньому.       
34. Після укладення іпотечного договору накладається заборона на відчуження заставленої нерухомості у порядку, встановленому законодавством України.      Іпотечний договір має бути укладений у письмовій формі та нотаріально посвідчений. Нотаріальне посвідчення іпотечного договору проводиться за місцезнаходженням нерухомості, яка є предметом іпотеки, або за місцем знаходження іпотекодержателя чи іпотекодавця.  
35. Якщо предметом застави за іпотечним договором є нерухомість, яку збудовано та зареєстровано службою, що реєструє права власності на нерухомість, оцінку предмета застави банк здійснює самостійно, за умови наявності в його штаті фахівця з оцінки майна, сертифікованого відповідно до вимог законодавства України.      Іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є нерухомість, яка належить третім особам, та стане власністю іпотекодавця після укладання такого договору, посвідчується нотаріусом до моменту оформлення права власності іпотекодавця на нерухомість. Після оформлення встановленого законодавством документа про право власності іпотекодавця на нерухомість, що є предметом іпотеки, іпотекодержатель реєструє у встановленому законом порядку обтяження прав власника на нерухомість.  
36. Якщо предметом застави за іпотечним договором є нерухомість, розпочата будівництвом, не прийнята в експлуатацію, не зареєстрована службою, що реєструє права власності на нерухомість, і яка стане власністю боржника в майбутньому, а будівництво її повинно завершитися до закінчення строку кредитної угоди, встановлення вартості такого предмета застави не потребує незалежної оцінки і визначається сторонами іпотечного договору.   -5- Президент України
 Частиною п'ятою статті 5 Закону визначено, що встановлення вартості предмета застави не потребує незалежної оцінки і визначається сторонами іпотечного договору, коли предметом застави за іпотечним договором є нерухомість, розпочата будівництвом і не зареєстрована в установленому порядку, яка стане власністю боржника в майбутньому. Така норма суперечить частині третій статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", за якою у випадках застави майна проведення незалежної його оцінки є обов'язковим.  		Враховано в ст 6  Іпотечний договір, предметом іпотеки за якими є майнові права на нерухомість будівництво якої не завершено, посвідчуються нотаріусом, на підставі документів, які підтверджують майнові права на цю нерухомість. Іпотекодавцем за таким іпотечним договором може бути забудовник - особа, яка організовує спорудження нерухомості для власних потреб чи для передачі її у власність іншим особам, або особа, власністю якої стане ця нерухомість після завершення будівництва. Обтяження майнові прав іпотекодавця на такий предмет іпотеки підлягає реєстрації у встановленому законом порядку. Після закінчення будівництва нерухомості іпотекодержатель реєструє у встановленому законом порядку обтяження прав власника на збудовану нерухомість, та ця нерухомість продовжує бути предметом іпотеки відповідно до умов іпотечного договору. У разі зміни в процесі будівництва характеристик нерухомості, яка є предметом іпотеки (площі нерухомості, змін у плануванні приміщень та інше) нотаріус на підставі встановленого законодавством документа про право власності на нерухомість зобов'язаний зробити відмітку на примірнику іпотечного договору, який належить іпотекодержателю. Якщо іпотечним договором передбачено, нотаріус за повідомленням іпотекодержателя накладає заборону на відчуження нерухомості, яка є предметом іпотеки.  
37. Боржник надає банку безвідкличну довіреність для отримання документа, що підтверджує право власності боржника на надану в заставу нерухомість після закінчення її будівництва й прийняття в експлуатацію.   -6- Президент України
 Частиною шостою статті 5 Закону передбачено, що боржник надає банку безвідкличну довіреність для отримання документа, який підтверджує право власності боржника на надану в заставу нерухомість після закінчення її будівництва й прийняття в експлуатацію. Це не відповідає нормам глави 4 Цивільного кодексу Української РСР, якими не передбачено такого виду довіреності як безвідклична. До того ж відповідно до статті 69 зазначеного Кодексу особа, яка видала довіреність, може у будь-який час її скасувати, а особа, якій довіреність видана, відмовитись від неї. Угода про відмову від цього права є недійсною.  		Враховано по суті  У разі включення іпотеки до іпотечного пулу умови іпотечного договору змінам не підлягають.  
38. У разі зміни характеристик предмета застави (площа нерухомості, надання або зміна його поштової адреси, зміни у плануванні приміщень та інші) іпотечний договір є чинним і не потребує додаткового погодження сторонами. Про такі зміни нотаріус на підставі встановленого законодавством документа, що підтверджує право власності боржника на надану в заставу нерухомість, робить відмітку на примірнику іпотечного договору, що належить заставодержателю.       
39. Після отримання встановленого законодавством документа, що підтверджує право власності боржника на надану в заставу нерухомість, банк звертається до нотаріуса щодо накладення заборони на відчуження такої нерухомості.       
40. У разі необхідності, на вимогу банку, боржник зобов'язаний надати додаткові документи для накладення заборони на відчуження нерухомості, що стала його власністю.       
41. Нотаріус, відповідно до цього Закону, зобов'язаний накласти заборону на відчуження предмета застави на підставі іпотечного договору та встановленого законодавством документа, що підтверджує право власності боржника на надану в заставу нерухомість.       
42. У разі припинення діяльності (реорганізації, ліквідації) заставодавця - юридичної особи або смерті заставодавця - фізичної особи банк набуває право звернення стягнення на заставлену нерухомість незалежно від строку виконання зобов'язання за іпотечним договором.       
43. Іпотека зберігається в початковому обсязі до повного виконання боржником його зобов'язання за кредитною угодою.       
44. Суди та державна виконавча служба не можуть накладати арешт на предмет застави, щодо якого за поданням банку накладено заборону на відчуження.   -7- Президент України
 Згідно з частиною тринадцятою статті 5 Закону суди та державна виконавча служба не можуть накладати арешт на предмет застави, щодо якого за поданням банку накладено заборону на відчуження. Зазначене не відповідає нормам Цивільного процесуального та Кримінально-процесуального кодексів України, а також Закону України "Про виконавче провадження". Так, відповідно до частини першої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України суд чи суддя, на прохання осіб, які беруть участь у справі, або за своєю ініціативою може вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 152 зазначеного Кодексу позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Крім того, частиною першою статті 29 Кримінально-процесуального кодексу України передбачено, що за наявності достатніх даних орган дізнання, слідчий, прокурор і суд зобов'язані вжити заходів до забезпечення цивільного позову. На виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню, право накладати арешт на майно боржника, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізувати його в порядку, встановленому законодавством, надане і державному виконавцю (стаття 5 Закону України "Про виконавче провадження"). Таким чином, Закон, що розглядається, обмежує право суду та державної виконавчої служби на вжиття належних заходів захисту порушених прав та законних інтересів громадян, установлює додаткові обмеження прав громадян, чим порушує норми частини третьої статті 22 Конституції України, за якою при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.  		Враховано    
45. Стаття 6. Звернення стягнення на предмет застави       
46. У кредитній угоді банк має передбачити заходи щодо примусового виконання зобов'язань боржника та щодо звернення стягнення на предмет застави у випадку невиконання боржником умов кредитної угоди.       
47. Відчуження предмета застави здійснює державна виконавча служба на підставі виконавчого напису нотаріуса, вчиненого на нотаріально посвідченому примірнику кредитної угоди або на її нотаріально посвідченій копії.       
48. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться відповідно до порядку, встановленому іпотечним договором.       
49. Стаття 7. Право здійснення факторингових операцій з консолідованими іпотечними боргами       
50. Банк, який забезпечив виконання зобов'язань боржників за кредитними угодами іпотекою, має право здійснювати факторингові операції з консолідованими іпотечними боргами. Банк - перший кредитор проводить факторингові операції з консолідованими іпотечними боргами через відчуження другому кредитору права вимоги за зобов'язаннями, реформованими відповідно до цього Закону в один або декілька консолідованих іпотечних боргів або через випуск іпотечних сертифікатів. Другий кредитор у подальшому також має право переуступити такі вимоги наступним кредиторам або випустити іпотечні сертифікати.       
51. Стаття 8. Реформування боргів, забезпечених іпотекою       
52. Банк - перший кредитор має право реформувати зобов'язання боржників за кредитними угодами, визначеними в ОдІн та забезпеченими іпотекою, в один або декілька консолідованих іпотечних боргів. Реформування - це об'єднання окремих зобов'язань боржників за кредитними угодами в неподільну суму.       
53. Одночасно з таким реформуванням створюються відповідні іпотечні пули. До таких іпотечних пулів включаються іпотеки, що забезпечують виконання зобов'язань боржників за іпотечними кредитами, реформованими у відповідний консолідований іпотечний борг.       
54. Рішення щодо реформування заборгованості за кредитними угодами приймає виконавчий орган банку - першого кредитора.       
55. Банк самостійно визначає кількість кредитних угод, зобов'язання за якими підлягають реформуванню, та вимоги до них.       
56. Розмір іпотечного пулу не може бути меншим від забезпеченого ним консолідованого іпотечного боргу.      Глава 3. ЗАДОВОЛЕННЯ ВИМОГ ІПОТЕКОДЕРЖАТЕЛЯ ЗА РАХУНОК ПРЕДМЕТА ІПОТЕКИ  
57. У консолідований іпотечний борг банк може включити тільки зобов'язання за кредитними угодами, забезпечені іпотекою.       
58. Банк, який реформував зобов'язання боржників у консолідований іпотечний борг та забезпечив його іпотечним пулом, стає керуючим іпотекою.       
59. Банк - перший кредитор, який реформував зобов'язання боржників у консолідований іпотечний борг, або інший банк чи інша фінансова установа - другий (наступний) кредитор, які придбали право вимоги за таким боргом, можуть випустити іпотечні сертифікати.       
60. Стаття 9. Особливі характеристики іпотечних сертифікатів       
61. Іпотечні сертифікати є цінними паперами, які можуть випускатися в Україні. Порядок випуску, розміщення, обігу та розрахунків щодо іпотечних сертифікатів визначається цим Законом.       
62. Іпотечні сертифікати випускаються в документарній та бездокументарній формах.       
63. Емітентами іпотечних сертифікатів можуть бути банки - перші кредитори, які реформували зобов'язання боржників у консолідований іпотечний борг та стали керуючими іпотекою, або інші банки чи інші фінансові установи, які придбали права вимоги за таким боргом у першого або наступного кредиторів.       
64. Іпотечні сертифікати одного випуску можуть відрізнятися між собою строками обігу, доходністю та умовами виплати платежів.       
65. Платіж за іпотечним сертифікатом - це кошти, які одержує власник іпотечного сертифіката після розподілу емітентом іпотечних сертифікатів платежів, отриманих за кредитними угодами, реформованими в консолідований іпотечний борг.       
66. Форма випуску іпотечних сертифікатів визначається та затверджується рішенням емітента про випуск іпотечних сертифікатів самостійно. Таке рішення є підставою для обслуговування іменних іпотечних сертифікатів та іпотечних сертифікатів на пред'явника Національною депозитарною системою.       
67. Випуск іпотечних сертифікатів у документарній формі здійснюється емітентом шляхом виготовлення бланків сертифікатів спеціального зразка, затвердженого виконавчим органом емітента.   -8- Президент України
 Положення Закону, який надійшов на підпис, що регулюють питання запровадження та обігу нового виду цінного папера - іпотечного сертифіката, суттєво порушують закони України з питань регулювання фондового ринку. За Законом іпотечний сертифікат засвідчує право його власника на отримання платежів у результаті здійснення факторингової операції з консолідованим іпотечним боргом (абзац шостий статті 1, статті 7, 9 - 19). Відповідно ж до Законів України "Про цінні папери і фондову біржу" (частина перша статті 1), "Про оподаткування прибутку підприємств" (пункт 1.4 статті 1) цінними паперами є грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають відносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків. Далі, частиною шостою статті 9 Закону передбачено, що форма випуску іпотечних сертифікатів визначається та затверджується рішенням емітента про випуск іпотечних сертифікатів самостійно. Таке рішення є підставою для обслуговування іменних іпотечних сертифікатів та іпотечних сертифікатів на пред'явника Національною депозитарною системою. Проте відповідно до частини другої статті 4 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" форма випуску цінних паперів затверджується Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку і лише це є підставою для взяття цих цінних паперів на обслуговування Національною депозитарною системою.Частиною третьою статті 10 Закону, який надійшов на підпис, визначається, що умови випуску, обігу та розрахунків за іпотечними сертифікатами затверджує виконавчий орган емітента, частиною п'ятою статті 11 - що в разі коли емітентом іпотечних сертифікатів є керуючий іпотекою, випуск іпотечних сертифікатів та інформація про умови випуску та обігу іпотечних сертифікатів не підлягають реєстрації в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку або її територіальних органах. Наведене суперечить статті 7 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", якою право встановлювати вимоги щодо випуску (емісії) і обігу цінних паперів, інформації про випуск та розміщення цінних паперів, а також порядок реєстрації випуску цінних паперів та інформації про їх випуск надано лише Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку. Поряд з цим у Законі не передбачено механізмів здійснення нагляду та контролю за обслуговуванням операцій і проведенням розрахунків за іпотечними сертифікатами, реєстрацією випуску іпотечних сертифікатів, якщо емітентом іпотечних сертифікатів є банк (статті 10, 11). Крім того, за цими ж статтями, якщо емітентом є фінансова установа, функції щодо встановлення порядку обслуговування операцій і проведення розрахунків за іпотечними сертифікатами та реєстрації випуску іпотечних сертифікатів покладаються на спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань регулювання ринків фінансових послуг. Це не відповідає загальним засадам державного регулювання ринку цінних паперів. Так, відповідно до статті 21 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" державне регулювання ринків цінних паперів та похідних цінних паперів здійснюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Нарешті, Законом передбачено, що іпотечні сертифікати випускаються із забезпеченням, яким є зобов'язання боржників за кредитними угодами, реформованими в консолідований іпотечний борг, забезпечені іпотеками (частина перша статті 13), а також те, що емітент відповідає за своїми зобов'язаннями по іпотечних сертифікатах за рахунок набутих ним прав на консолідований іпотечний борг (частина перша статті 18). Ці положення не узгоджуються зі статтею 178 Цивільного кодексу Української РСР, відповідно до якої виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), заставою, поручительством, гарантією. Згідно зі статтею 16 Закону, що розглядається, діяльність щодо ведення реєстру власників іменних іпотечних сертифікатів емітент здійснює самостійно, без ліцензії. Зазначене суперечить вимогам Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", якими установлено, що реєстратором може бути лише юридична особа, яка одержала в установленому порядку дозвіл на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, та визначено особливий порядок і умови провадження реєстраторської діяльності. В іншому випадку цілком реальним є порушення прав власників іпотечних сертифікатів через допущення прорахунків та корисливих дій неліцензованих осіб, які займаються реєстраторською діяльністю. Відсутність у Законі належного державного контролю за діяльністю емітента іпотечних сертифікатів створює умови для зловживань з боку фінансових установ під час емісії сертифікатів, надає можливість для шахрайства, ошукування громадян. Так, повноваження щодо рішення про випуск іпотечних сертифікатів відповідно до Закону (стаття 10) покладається на виконавчий орган емітента, однак прямих обмежень у виборі розміру суми емісії Законом не встановлено, що робить цілком можливим випуск цінних паперів, не забезпечених заставленим майном. При цьому залучення коштів фінансовими установами здійснюється шляхом операцій з цінними паперами, щодо яких емітент мав би відповідати всім належним йому майном. Однак, майнова відповідальність фінансових установ обмежується заставленим майном їх боржників та ще й у межах, визначених самими фінансовими установами (статті 10, 11, 15, 18 та інші).  		Враховано в розділах ІІ- ІV   
68. Номінальна вартість іпотечного сертифіката може бути встановлена в національній валюті або в ОдІн за рішенням емітента.      Стаття 7. Право іпотекодержателя на продаж майна, що є предметом іпотеки  
69. Обов'язковими реквізитами іпотечного сертифіката мають бути:      Іпотекодержатель має організувати продаж предмета іпотеки шляхом укладення договору купівлі-продажу між іпотекодавцем та покупцем, якщо це передбачено іпотечним договором, або іпотекодержатель та іпотекодавець досягли відповідної письмової згоди. При цьому кошти за придбану нерухомість покупець сплачує на банківськи рахунки іпотекодержателя.  
70. назва й місцезнаходження емітента;      Іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до продажу предмета іпотеки у відповідності до умов цієї статті письмово повідомити всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку обтяження на нерухомість та/або майнові права на нерухомість, що є предметом іпотеки. Ці особи мають переважне право на придбання предмета іпотеки у відповідності до пріоритету їх зареєстрованих прав. Ціна продажу предмета іпотеки має бути встановлена за згодою між іпотекодержателем та іпотекодавцем. У разі не досягнення згоди між іпотекодержателем, іпотекодавцем щодо ціни продажу предмета іпотеки, іпотекодержатель укладає з незалежним оцінювачем договір про оцінку предмету іпотеки, і продаж предмета іпотеки здійснюється за ціною не нижчою за встановлену незалежною оцінкою. Розподіл виручки від продажу предмета іпотеки між іпотекодержателем, іншими особами, що мають зареєстровані права та вимоги на предмет іпотеки, та іпотекодавцем здійснюється відповідно до порядку, передбаченого в статті 10 цього Закону. Після продажу предмету іпотеки, згідно положень цієї статті, вимоги інших осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку обтяження прав власника на нерухомість та/або майнові права на нерухомість, є недійсними.  
71. вид іпотечного сертифіката (іменний або на пред'явника);       
72. для іменних іпотечних сертифікатів: назва і юридична адреса власника - для юридичних осіб, або прізвище, ім'я, по батькові та номер і серія паспорта власника - для фізичних осіб;      Стаття 8. Примусова реалізація предмета іпотеки за виконавчими документами  
73. номер та серія іпотечного сертифіката;      Звернення стягнення на предмет іпотеки і реалізація нерухомості та/або майнових прав на нерухомість для задоволення вимог іпотекодержателя здійснюються відповідно до умов іпотечного договору. Відчуження предмета іпотеки здійснюють органи державної виконавчої служби.  
74. номінальна вартість іпотечного сертифіката;       
75. максимальний строк обігу іпотечного сертифіката, порядок нарахування платежів, строк виплати платежів;      Відстрочення звернення стягнення на предмет іпотеки не допускається у разі, коли: іпотеку включено до іпотечного пулу; відстрочення може призвести до істотного погіршення фінансового стану іпотекодержателя; проти іпотекодавця чи іпотекодержателя порушено справу про визнання його банкрутом; іпотекодавець раніше мав несплачені зобов'язання чи був неплатоспроможним; якщо є вірогідність, що протягом періоду відстрочення не буде сплачено зобов'язання. Для здійснення реалізації предмета іпотеки орган державної виконавчої служби укладає договір із суб'єктом підприємницької діяльності, який має право здійснювати операції з нерухомістю. Право вибору такого суб'єкта підприємницької діяльності та визначення умов реалізації предмету іпотеки належить іпотекодержателю.  
76. інформація про страхування власника іпотечного сертифіката від валютних ризиків;      Стаття 9. Оформлення результатів реалізації предмета іпотеки за цим Законом  
77. підпис уповноваженої особи;      У разі реалізації предмету іпотеки іпотекодержателем відповідно до вимог статті 7 цього Закону, правовою підставою для реєстрації у встановленому законом порядку права власності покупця на нерухомість є договір купівлі-продажу. У разі реалізації предмету іпотеки відповідно до вимог статті 8 цього Закону, складається протокол, який підписує суб'єкт підприємницької діяльності, який організував реалізацію предмета іпотеки, та покупець предмета іпотеки.  
78. Вимоги щодо виготовлення бланків іпотечних сертифікатів затверджує виконавчий орган емітента.      В акті про реалізацію предмету іпотеки зазначається: положення про те, що реалізація предмету іпотеки відбулась із дотриманням вимог цього Закону; ким, коли і де проводилась реалізація предмету іпотеки; характеристика реалізованого предмету іпотеки за даними служби, яка реєструє права власності на нерухомість; прізвище, ім'я та по батькові (найменування юридичної особи), адреса покупця; сума коштів, внесена за придбаний предмет іпотеки; відомості про документ, на підставі якого право власності на предмет іпотеки належало іпотекодавцю; Затверджений начальником (заступником начальника) органу державної виконавчої служби акт про реалізацію предмета іпотеки видається покупцеві, а копії акту надсилаються іпотекодержателю та іпотекодавцю. Орган державної виконавчої служби не може відмовити у видачі акту про реалізацію предмету іпотеки, якщо така реалізація відбулася у відповідності до вимог цього Закону. У разі відмови видати акт про реалізацію предмета іпотеки орган державної виконавчої служби повинен протягом 5 днів повідомити про це суб'єкт підприємницької діяльності, який організував реалізацію предмету іпотеки, іпотекодавця, іпотекодержателя та покупця. Повідомлення має містити посиланням на підстави відмови. Відмова органу державної виконавчої служби видати акт про реалізацію предмета іпотеки може бути оскаржена в суді. На підставі акту про реалізацію предмету іпотеки нотаріус видає покупцеві свідоцтво про придбання нерухомого майна. Свідоцтво про придбання нерухомого майна є правовою підставою для реєстрації у встановленому законом порядку права власності покупця на придбану нерухомість. В разі реалізації предмету іпотеки, який включає майнові права щодо нерухомості, зокрема, права оренди (користування) нерухомістю, таке свідоцтво є підставою для переведення на нового власника прав і зобов'язань іпоткекодавця за договором, який визначає умови надання і здійснення таких прав.  
79. У разі емісії іпотечних сертифікатів у бездокументарній формі на період передплати на кожний випуск цінних паперів емітент оформлює тимчасовий глобальний іпотечний сертифікат, який після закінчення передплати цього випуску підлягає заміні на постійний іпотечний глобальний сертифікат або анулюється в разі визнання випуску таким, що не відбувся.      Стаття 10. Розподіл виручки від продажу предмету іпотеки  
80. Емітент оформлює глобальний іпотечний сертифікат, який повинен відповідати загальному обсягу випуску, і передає його на зберігання до обраного ним депозитарію.      Іпотекодержатель, який реалізував предмет іпотеки відповідно до статті 7 цього Закону, протягом 5 днів після одержання коштів від покупця предмету іпотеки або суб'єкт підприємницької діяльності, який реалізував предмет іпотеки відповідно до статті 8 цього Закону, протягом 5 днів з моменту одержання копії акту про реалізацію предмета іпотеки, розподіляє кошти, отримані від покупця предмету іпотеки у наступній черговості: витрати на організацію реалізації предмету іпотеки; комісійна винагорода суб'єкту підприємницької діяльності, який організував реалізацію предмету іпотеки, у випадку його примусового відчуження, яка не може перевищува ти 3 % від ціни реалізації предмета іпотеки; задоволення вимог іпотекодержателя; задоволення вимог інших осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку обтяження прав на нерухомість та/або майнові права на нерухомість, що є предметом іпотеки, відповідно до їх пріоритету на реалізований предмет іпотеки та розміру грошових вимог; решта повертається іпотекодавцю. Іпотекодержатель, який реалізував предмет іпотеки, або суб'єкт підприємницької діяльності, який органівзував реалізацію предмету іпотеки, надсилає органу державної виконавчої служби, іпотекодавцю, боржнику та іншим іпотекодержателям звіт про розподіл виручки від продажу предмету іпотеки.  
81. Емітент іпотечних сертифікатів має право на винагороду за здійснення розрахунків за іпотечними сертифікатами.       
82. Стаття 10. Рішення про випуск іпотечних сертифікатів       
83. Рішення про випуск іпотечних сертифікатів приймає виконавчий орган емітента та оформлює це рішення протоколом.      Стаття 11. Права та обов'язки іпотекодержателя у разі визнання реалізації предмету іпотеки такою, що не відбулася  
84. Банк - перший кредитор, який реформував зобов'язання боржників у консолідований іпотечний борг, може прийняти рішення щодо випуску іпотечних сертифікатів тільки після укладення письмової угоди між ним та іншим банком чи іншою фінансовою установою про перехід до цього банку або іншої фінансової установи всіх обов'язків з обслуговування консолідованого іпотечного боргу у випадку ліквідації банку - першого кредитора. Сторони не мають права змінити умови такої угоди або розірвати її до повного виконання банком - першим кредитором своїх зобов'язань перед власниками іпотечних сертифікатів.      У разі прийняття судом рішення про визнання реалізації предмету іпотеки такою, що не відбулася, іпотекодержатель має право придбати предмет іпотеки за ціною, яка повністю задовольняє вимоги кредитора, забезпечені іпотекою цієї нерухомості, шляхом їх заліку. У цьому випадку придбання предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється актом про реалізацію предмету іпотеки та іпотекодержателю видається свідоцтво про придбання нерухомості у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.  
85. Умови випуску, обігу та розрахунків за іпотечними сертифікатами затверджує виконавчий орган емітента.       
86. Інформація про умови випуску та обігу іпотечних сертифікатів підлягає обов'язковому опублікуванню в друкованих засобах масової інформації.       
87. У разі якщо емітентом іпотечних сертифікатів є банк, обслуговування операцій та проведення розрахунків за іпотечними сертифікатами здійснюються ним відповідно до розпоряджень власника цих сертифікатів або внаслідок виконання безумовної операції з іпотечними сертифікатами та на підставі наданих документів, які є підтвердженням правомірності здійснення цих операцій.       
88. Якщо емітентом є не банк, а інша фінансова установа, обслуговування операцій та проведення розрахунків за іпотечними сертифікатами здійснюються емітентом відповідно до порядку, встановленого уповноваженим органом виконавчої влади з питань регулювання ринків фінансових послуг.       
89. Виконавчий орган емітента може прийняти рішення про емісію іпотечних сертифікатів наступного випуску до закінчення строку обігу іпотечних сертифікатів попереднього випуску.       
90. Стаття 11. Інформація про умови випуску та обігу іпотечних сертифікатів       
91. Інформація про умови випуску та обігу іпотечних сертифікатів є публічною пропозицією щодо укладання договору доручення, у якій визначаються права й обов'язки сторін такого договору - емітентів та одержувачів або власників іпотечних сертифікатів, незалежно від черги придбання. Укладання цього договору доручення здійснюється шляхом придбання одержувачами іпотечних сертифікатів. Такий договір доручення вважається укладеним із моменту зарахування на рахунок емітента коштів за придбані іпотечні сертифікати. Якщо емітентом іпотечних сертифікатів є інший банк чи інша фінансова установа, не керуючий іпотекою, він зобов'язаний укласти договір доручення з керуючим іпотекою на обслуговування консолідованого іпотечного боргу.       
92. Одержувачами або власниками іпотечних сертифікатів можуть бути будь-які юридичні та фізичні особи.       
93. До обов'язкових положень, які повинні бути відображені в інформації про умови випуску та обігу іпотечних сертифікатів, належать:       
94. загальна сума консолідованого іпотечного боргу, під який випускаються іпотечні сертифікати;       
95. інформація про керуючого іпотекою (першого кредитора), який реформував зобов'язання у консолідований іпотечний борг;       
96. інформація про установу, до якої перейдуть функції керуючого іпотекою у разі його ліквідації, якщо керуючий іпотекою є емітентом іпотечних сертифікатів;      РОЗДІЛ ІІ. РЕФОРМУВАННЯ ТА ОБСЛУГОВУВАННЯ ІПОТЕЧНИХ АКТИВІВ  
97. дата початку та завершення відкритої підписки на іпотечні сертифікати;       
98. узагальнені відомості про кредитні угоди (строк погашення, характеристики заставленої нерухомості), зобов'язання за якими реформовані у консолідований іпотечний борг;      Стаття 12. Консолідований іпотечний борг та іпотечний пул  
99. інформація про фактичне виконання боржниками зобов'язань за кредитними угодами, реформованими в консолідований іпотечний борг;      Реформування іпотечних активів є об'єднання зобов'язань за договорами про іпотечний кредит в неподільну цілісність зобов'язань - консолідований іпотечний борг, та одночасне об'єднання відповідних іпотек за іпотечними договорами в іпотечний пул. Кредитодавець має право реформувати в один або декілька консолідованих іпотечних боргів зобов'язання певної кількості боржників здійснювати платежі протягом певного строку в рахунок погашення основного зобов'язання за договорами про іпотечний кредит. Основне зобов'язання за договором про іпотечний кредит одночасно може бути реформоване тільки в один консолідований іпотечний борг. Одночасно з таким реформуванням кредитодавець створює відповідні іпотечні пули. До таких іпотечних пулів включаються іпотеки, що забезпечують виконання основних зобов'язань за договорами про іпотечний кредит, реформованими у відповідний консолідований іпотечний борг. Розмір іпотечного пулу має бути більшим ніж забезпечений ним консолідований іпотечний борг. До іпотечного пулу мають входити іпотеки, які відповідають наступним вимогам: предметом іпотеки є нерухомість, яку збудовано та належним чином зареєстровано у відповідному Державному реєстрі; предмет іпотеки на повну вартість застрахований на користь іпотекодержателя від ризиків загибелі або пошкодження; основне зобов'язання за договором про іпотечний кредит застраховане від визначених у цьому Законі фінансових ризиків на користь кредитодавця. Сума реформованих у консолідований іпотечний борг зобов'язань боржників щодо здійснення платежів в рахунок погашення основного зобов'язання протягом строку існування іпотечних активів є вартістю іпотечних активів. Строк, на який зобов'язання за договорами про іпотечний кредит, реформовані у консолідований іпотечний борг, є строком існування іпотечних активів.  
100. умови та порядок виплати платежів по іпотечних сертифікатах;      Стаття 13. Порядок реформування зобов'язань  
101. механізм виконання емітентом умов випуску іпотечних сертифікатів;      Рішення щодо реформування зобов'язань за договорами про іпотечний кредит приймає виконавчий орган кредитодавця. Кредитодавець самостійно визначає кількість діючих договорів про іпотечний кредит, зобов'язання за якими підлягають реформуванню, та вимоги до них з урахуванням строків дії угод та розміру зобов'язань за ними. До консолідованого іпотечного боргу можуть бути включені тільки зобов'язання за договорами про іпотечний кредит на придбання, будівництво або реконструкцію нерухомості, забезпечені іпотекою. Консолідований іпотечний борг має об'єднувати зобов'язання не менше ніж трьох боржників. Сума окремого консолідованого іпотечного боргу при реформуванні зобов'язань має складати не менш 200 тисяч євро за курсом Національного банку України на дату здійснення операції з таким боргом. Кредитодавець має право вилучати зобов'язання з консолідованого іпотечного боргу за одними договорами про іпотечний кредит та замінювати їх на зобов'язання за іншими подібними угодами, а також одночасно змінювати склад відповідного іпотечного пулу. У консолідований іпотечний борг кредитодавець може включити тільки зобов'язання, які мають однакові умови договорів про іпотечний кредит, умови іпотечних договорів та інші умови, перелік яких визначає кредитодавець. Не підлягають реформуванню в консолідований іпотечний борг зобов'язання, забезпечені іпотекою, предмет якої перебуває у власності обмежено дієздатних чи недієздатних осіб, а також зобов'язання, забезпечені наступною іпотекою.  
102. умови обігу, порядок відчуження та реєстрації права власності на іпотечні сертифікати;      Стаття 14. Операції з консолідованим іпотечним боргом  
103. умови страхування власника іпотечних сертифікатів від валютних ризиків, якщо таке страхування передбачено емітентом;      Кредитодавець, після реформування у консолідований іпотечний борг зобов'язань за договорами про іпотечний кредит і об'єднання відповідних іпотек в іпотечний пул, має право проводити операції з відчуження іпотечних активів. Операція з продажу іпотечних активів може бути зворотньою, якщо другий кредитодавець зобов'язується у визначений договором строк продати першому кредитодавцю придбані у нього іпотечні активи, а перший кредитодавець зобов'язується купити такі активи на умовах цього договору. Термін, протягом якого іпотечні активи належать другому кредитодавцю, є строком відчуження іпотечних активів.  
104. перелік функцій, які виконує керуючий іпотекою з обслуговування консолідованого іпотечного боргу;      Розділ ІІІ. ІПОТЕЧНІ СЕРТИФІКАТИ  
105. розмір винагороди емітента за здійснення розрахунків за іпотечними сертифікатами;      Стаття 15. Вимоги до сертифікатів  
106. розмір винагороди керуючого іпотекою за обслуговування консолідованого іпотечного боргу.      Кредитодавець, який є власником іпотечних активів, має право випустити сертифікати на умовах цього Закону. Сертифікати мають номінальну вартість та строк обігу. Номінальна вартість та строк обігу сертифікатів одного випуску мають бути однаковими. Номінальна вартість може бути встановлена в національній валюті з урахуванням інфляційного застереження. Строк обігу сертифікатів одного випуску не може перевищувати строк існування іпотечних активів, які є забезпеченням цього випуску, та строку відчуження іпотечних активів.  
107. Інші умови випуску та обігу іпотечних сертифікатів в інформації про умови випуску та обігу іпотечних сертифікатів емітент визначає самостійно.      Обов'язковими реквізитами сертифіката мають бути: слова "іпотечний сертифікат" як складова частина його назви; повна назва й місце знаходження емітента; вид сертифіката (іменний або на пред'явника); для іменних сертифікатів: назва і юридична адреса власника - для юридичних осіб або прізвище, ім'я, по батькові та номер і серія паспорта власника (для нерезидентів - найменування та реквізити належним чином легалізованих документів, що відповідно до законодавства засвідчують особу) - для фізичних осіб; номер та серія сертифікату; номінальна вартість сертифікату; строк обігу сертифікату, порядок та строк виплати платежів; інформація про забезпечення даного випуску сертифікату; інформація про страхування власника сертифікату від валютних та інших ризиків відповідно до цього Закону; підпис керівника емітента або уповноваженої на це особи емітента; печатка (за її наявності).  
108. Якщо емітентом іпотечних сертифікатів є керуючий іпотекою, випуск іпотечних сертифікатів та інформація про умови випуску та обігу іпотечних сертифікатів не підлягають реєстрації у Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку або її територіальних органах. В інших випадках реєстрація здійснюється відповідно до положень, розроблених уповноваженим органом виконавчої влади з питань регулювання ринків фінансових послуг.      Стаття 16. Різновиди сертифікатів  
109. Стаття 12. Операції з іпотечними сертифікатами      Іпотечні сертифікати можуть бути випущені у вигляді: сертифікатів із фіксованою доходністю; сертифікатів участі. Уведення нових різновидів сертифікатів можливо тільки шляхом внесення змін і доповнень до цього Закону.  
110. Первинний продаж іпотечних сертифікатів емітент може здійснювати самостійно шляхом проведення відкритої підписки на іпотечні сертифікати або через торговців цінними паперами, з якими емітент уклав договори.      Розділ ІV. ПРОЦЕДУРА ЕМІСІЇ ІПОТЕЧНИХ СЕРТИФІКАТІВ  
111. Іпотечні сертифікати підлягають вільному обігу.      Стаття 17. Етапи емісії сертифікатів  
112. Юридичні та фізичні особи мають право купувати та продавати іпотечні сертифікати на вторинному біржовому та позабіржовому ринку за ринковою ціною та здійснювати з ними інші операції, що не суперечать умовам випуску.      Процедура емісії сертифікатів включає наступні етапи: одержання дозволу на право здійснення емісії сертифікатів; прийняття емітентом рішення про випуск сертифікатів; формування або придбання іпотечних активів і підготовка інформації про випуск сертифікатів; визначення фінансової установи, яка буде виконувати функції управителя; визначення банків, які будуть виконувати функції керуючих іпотекою; затвердження емітентом інформації про випуск сертифікатів; державна реєстрація інформації про випуск сертифікатів та випуску сертифікатів; оформлення глобального сертифікату, який має відповідати загальному обсягу випуску, і передача його на зберігання до обраного емітентом депозитарію (для бездокументарної форми випуску); оприлюднення інформації про випуск сертифікатів; виготовлення бланків іпотечних сертифікатів (для документарної форми випуску); розміщення сертифікатів; реєстрація звіту про підсумки випуску сертифікатів; оприлюднення звіту про підсумки випуску сертифікатів. Емітент може прийняти рішення про випуск сертифікатів після отримання дозволу на право здійснення емісії сертифікатів.  
113. Іпотечні сертифікати, випущені одним емітентом, можуть підлягати конвертації, якщо це передбачено інформацією про умови випуску та обігу іпотечних сертифікатів. Конвертація іпотечних сертифікатів здійснюється емітентом шляхом вилучення з обігу іпотечних сертифікатів одного випуску, їх анулювання та обміну на іпотечні сертифікати іншого випуску.      Стаття 18. Умови випуску та обігу сертифікатів  
114. Іпотечні сертифікати можуть бути видані одержувачу тільки після повної оплати їх вартості. Номінальним утримувачем щодо іпотечних сертифікатів не може бути будь-яке довірче товариство.      Рішення про випуск сертифікатів, умови випуску, обігу та розрахунків за ними приймає виконавчий орган емітента та оформлює це рішення протоколом. Інформація про випуск сертифікатів та випуск сертифікатів підлягають реєстрації в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку. Емітент сертифікатів зобов'язаний після реєстрації оприлюднити інформацію про випуск сертифікатів шляхом її розміщення в друкованих засобах масової інформації. Випуск сертифікатів може бути здійснений при виконанні наступних вимог: загальний розмір емісії сертифікатів не може перевищувати вартість іпотечних активів; строк обігу сертифікатів не може перевищувати строк дії договорів про іпотечний кредит, реформованих у іпотечні активи, які є забезпеченням випуску сертифікатів, строку існування іпотечних активів та строку відчуження іпотечних активів; загальна номінальна вартість сертифікатів, випущених емітентом, не може перевищувати 50 - кратного розміру власного капіталу емітента; обсяг здійснюваного випуску сертифікатів має бути не менше 100 тис. євро за курсом Національного банку України на день прийняття рішення про випуск сертифікатів; ризики за усіма зобов'язаннями, які підлягають об'єднанню у консолідований іпотечний борг, застраховані відповідно до вимог цього Закону.  
115. Угоди щодо іпотечних сертифікатів не підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.      Обслуговування операцій та проведення розрахунків за операціями з сертифікатами здійснюються відповідно до розпоряджень власника цих сертифікатів або внаслідок виконання безумовної операції з сертифікатами та на підставі наданих документів, які є підтвердженням правомірності здійснення цих операцій. Якщо емітентом є небанківська установа, кошти за розміщені сертифікати акумулюються на рахунку, відкритому нею в обслуговуючому банку. Якщо емітентом є банк, такі кошти він акумулює на окремому рахунку у своєму балансі. Сертифікати є неподільними. Виконавчий орган емітента може прийняти рішення про емісію сертифікатів наступного випуску до закінчення строку обігу сертифікатів попереднього випуску. У разі, якщо по закінченню строку, вказаного в інформації про випуск сертифікатів, вони були розміщені не в повному обсязі, емітент має провести трансформацію (перетворення) іпотечного активу з урахуванням результатів розміщення сертифікатів цього випуску. Співвідношення вартості розміщених сертифікатів та вартості трансформованих іпотечних активів, які забезпечують виконання зобов'язань за розміщеними сертифікатами, має відповідати вимогам цього Закону. Після завершення такої трансформації емітент зобов'язаний оприлюднити скориговану з її урахуванням інформацію про випуск сертифікатів, надіслати таку інформацію усім власникам сертифікатів даного випуску та повідомлення в Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку.  
116. Стаття 13. Забезпечення іпотечних сертифікатів      Стаття 19. Випуски сертифікатів  
117. Іпотечні сертифікати випускаються із забезпеченням, яким є зобов'язання боржників за кредитними угодами, реформованими в консолідований іпотечний борг, забезпечені іпотеками.      Емісія сертифікатів здійснюється окремими випусками. За кожним випуском сертифікатів емітент має прийняти окреме рішення про випуск. Рішенням про випуск сертифікатів може бути передбачений розподіл випуску на транші. Транш - частина одного випуску сертифікатів, розміщена в рамках обсягу даного випуску в будь-яку дату протягом періоду розміщення сертифікатів даного випуску, що не збігається з датою початку розміщення даного випуску. В разі, якщо розміщення сертифікатів у відповідності з інформацією про випуск цих сертифікатів передбачено окремими траншами, емітент реєструє звіт про розміщення кожного траншу випуску з урахуванням відповідної трансформації іпотечного активу. Емітент може затвердити інформацію про випуск сертифікатів тільки після формування забезпечення цього випуску.  
118. Іпотеки повинні відповідати наступним вимогам:      Стаття 20. Інформація про випуск іпотечних сертифікатів  
119. предметом застави є нерухомість, яку збудовано та належним чином зареєстровано службою, що реєструє права власності на нерухомість;      Інформація про умови випуску іпотечних сертифікатів є публічною пропозицією щодо укладання договору управління іпотечними активами. Інформація про випуск сертифікатів з фіксованою доходністю крім відомостей, передбачених законодавством України про цінні папери, має містити: основні умови договорів про іпотечний кредит, зобов'язання за якими реформовані у консолідований іпотечний борг; сукупну оцінну вартість іпотечного пулу та його опис; перелік випусків сертифікатів, які раніше забезпечувались цим іпотечним активом; засвідчення того, що основні зобов'язання за договорами про іпотечний кредит реформовано відповідно до вимог цього Закону; положення про можливість заміни частини іпотечних активів на інші основні зобов'язання, забезпечені іпотеками, в порядку і на умовах, установлених цим Законом і рішенням про випуск сертифікатів; перелік усіх керуючих іпотекою та обсяги іпотечних активів, які вони обслуговують (в разі якщо випуск забезпечують декілька консолідованих іпотечних боргів); інформація про ставку доходу за сертифікатами; механізм виконання емітентом умов інформації про випуск сертифікатів з фіксованою доходністю; відомості щодо страхування ризиків, визначених цим Законом; умови страхування валютних ризиків власників сертифікатів, якщо таке страхування передбачено емітентом; дати початку та завершення відкритої підписки; умови обігу, порядок відчуження та реєстрації права власності.  
120. нерухомість, яка є предметом застави, на повну вартість застрахована на користь керуючого іпотекою від ризиків загибелі або пошкодження;      До обов'язкових положень інформації про випуск сертифікатів участі належать: загальна сума іпотечних активів, які забезпечують випуск сертифікатів; інформація про можливість призначення емітентом управителя або його заміни; інформація про управителя; визначення обмеження права довірчої власності управителя; інформація про перших кредиторів за договорами про іпотечний кредит, основні зобов'язання за якими реформовані в іпотечні активи; перелік усіх керуючих іпотекою та обсяги іпотечних активів, які вони обслуговують (в разі якщо випуск забезпечують декілька); дата початку та завершення відкритої підписки на сертифікати участі; узагальнені відомості щодо іпотечних активів (строк дії договорів про іпотечний кредит, характеристики наданої в іпотеку нерухомості); інформація про фактичне виконання основних зобов'язань за договорами про іпотечний кредит, реформованими в іпотечний актив; умови та порядок виплати платежів за сертифікатами; механізм виконання емітентом умов інформації про випуск сертифікатів; відомості щодо забезпечення мінімальної доходності за сертифікатами та її розмір; умови обігу, порядок відчуження та реєстрації права власності на сертифікати; перелік функцій, які виконує керуючий іпотекою; розмір винагороди управителя; розмір винагороди керуючого іпотекою; попередження щодо ризиків дострокового виконання основних зобов'язань, які складають іпотечний актив, що приймає на себе власних сертифікатів участі.  
121. керуючий іпотекою повідомив нотаріуса, який наклав заборону на відчуження нерухомості, що є предметом застави за всіма іпотечними договорами, об'єднаними в іпотечний пул, про збереження за собою прав заставодержателя.      Стаття 21. Операції з сертифікатами  
122. Разом з іпотечними сертифікатами до їх одержувачів переходять права вимоги за зобов'язаннями боржників за кредитними угодами, реформованими у консолідований іпотечний борг, повернення яких забезпечено іпотечним пулом.      Первинний продаж сертифікатів емітент може здійснювати самостійно шляхом проведення відкритої підписки на сертифікати або через торговців цінними паперами, з якими емітент уклав договори. Сертифікати підлягають вільному обігу. Обслуговування вільного обігу сертифікатів, в тому числі депозитарну діяльність щодо цих цінних паперів, здійснює Національна депозитарна система. Розрахунковим банком щодо операцій з іпотечними сертифікатами має бути банк, обраний емітентом. Оплата сертифікатів при їх розміщенні здійснюється тільки грошовими коштами. Юридичні та фізичні особи мають право купувати та продавати сертифікати за ринковою ціною та здійснювати з ними інші операції, що не суперечать інформації про випуск та вимогам закону. Сертифікати, випущені одним емітентом, можуть підлягати конвертації, якщо це передбачено інформацією про випуск сертифікатів. Конвертація сертифікатів здійснюється емітентом шляхом вилучення з обігу сертифікатів одного випуску, їх анулювання та обміну на сертифікати іншого випуску. Конвертації також підлягають цінні папери, випущені емітентом з метою придбання (набуття) права вимоги за договорами про іпотечний кредит, забезпеченими іпотекою, які були в обігу до набуття чинності цим Законом. Сертифікати можуть бути передані власнику тільки після повної оплати їх вартості. Угоди щодо сертифікатів не підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.  
123. У разі невиконання боржником своїх зобов'язань за кредитною угодою, банк - керуючий іпотекою здійснює заходи щодо примусового стягнення платежів за кредитною угодою та щодо звернення стягнення на предмет застави. З виручки від реалізації нерухомості здійснюються платежі за іпотечними сертифікатами.      Стаття 22. Форма випуску сертифікатів  
124. Емітент іпотечних сертифікатів розподіляє платежі, отримані за кредитними угодами, зобов'язання за якими реформовані в консолідований іпотечний борг, між усіма власниками іпотечних сертифікатів відповідно до умов певного випуску, з урахуванням своєї винагороди та винагороди банку - керуючого іпотекою за обслуговування цього консолідованого іпотечного боргу.      Сертифікати можуть бути випущені в одній з наступних форм: іменні сертифікати документарної форми випуску (іменні документарні сертифікати); іменні сертифікати бездокументарної форми випуску (іменні бездокументарні сертифікати); сертифікати на пред'явника документарної форми випуску (документарні сертифікати на пред'явника).  
125. Стаття 14. Обслуговування іпотечного пулу      Форма випуску сертифікатів установлюється рішенням про випуск сертифікатів. Сертифікати одного випуску мають одну форму випуску. Випуск сертифікатів у документарній формі здійснюється емітентом шляхом виготовлення бланків сертифікатів спеціального зразка. Вимоги щодо виготовлення бланків сертифікатів затверджує Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Виготовлення бланків сертифікатів здійснюється тільки на державних спеціалізованих підприємствах відповідно до встановлених законодавством вимог. Бланк сертифіката заповнюється емітентом друкованим способом. Виправлення при заповненні сертифіката не допускаються. У разі емісії сертифікатів у бездокументарній формі на період передплати на кожний випуск сертифікатів емітент оформлює тимчасовий глобальний сертифікат, який після закінчення передплати цього випуску підлягає заміні на постійний глобальний сертифікат або анулюється в разі визнання випуску таким, що не відбувся. Форма випуску сертифікатів може бути змінена в порядку, установленому законодавством України.  
126. Банк - перший кредитор за кредитною угодою виступає керуючим іпотекою перед власниками іпотечних сертифікатів, боржниками та третіми особами, якщо умовами випуску іпотечних сертифікатів не визначено іншого. Після створення іпотечного пулу банк зобов'язаний повідомити нотаріуса, який наклав заборону на відчуження нерухомості, що є предметом застави за всіма іпотечними договорами, об'єднаними в іпотечний пул, про збереження за собою прав заставодержателя.      Стаття 23. Реєстрація прав власності на сертифікати  
127. Керуючий іпотекою не має права власності на іпотечний пул у цілому або на його частини.      Ведення реєстру власників іменних сертифікатів емітент здійснює самостійно, без ліцензії, незалежно від кількості власників таких сертифікатів. Ідентифікацію власників іпотечних сертифікатів, реєстрацію та облік прав власності власників сертифікатів, випущених у будь-якій формі, самостійно здійснює зберігач, обраний емітентом. Перехід права власності на сертифікати здійснюється в порядку, встановленому законодавством України. Власники сертифікатів реалізують свої права на отримання всіх платежів через емітента, який є розпорядником платежів, або через призначеного ним управителя. Права на одержання всіх платежів за іменними сертифікатами можуть бути реалізовані з моменту внесення змін до реєстру власників іменних сертифікатів.  
128. Стаття 15. Обслуговування консолідованого іпотечного боргу      Стаття 24. Особливості сертифікатів з фіксованою доходністю  
129. Керуючий іпотекою, який є емітентом іпотечних сертифікатів, виконує функції з обслуговування консолідованого іпотечного боргу на підставі положень інформації про умови випуску та обігу іпотечних сертифікатів. Керуючий іпотекою здійснює обслуговування консолідованого іпотечного боргу без довіреності як повірений власників сертифікатів за договором доручення.      Сертифікати з фіксованою доходністю - це сертифікати, які відповідно до цього Закону забезпечені іпотечними активами та посвідчують наступні права власників: право на отримання номінальної вартості в передбачені умовами випуску терміни; право на отримання процентів за сертифікатами на умовах інформації про випуск; право на задоволення вимог - в разі невиконання емітентом прийнятих на себе зобов'язань - із вартості іпотечних активів, що є забезпеченням випуску сертифікатів з фіксованою доходністю, переважно перед іншими кредиторами емітента. Забезпечення випуску сертифікатів з фіксованою доходністю емітент має сформувати з урахуванням вимог статей 38,39 цього Закону. Виконання зобов'язань за одним випуском сертифікатів з фіксованою доходністю можуть забезпечувати один або декілька консолідованих іпотечних боргів. В разі якщо при реалізації права на задоволення вимог за рахунок іпотечних активів їх загальна вартість буде менша ніж загальна вартість зобов'язань емітента за сертифікатами з фіксованою доходністю, задоволення вимог власників сертифікатів у частині, що перевищує вартість іпотечних активів за цими угодами, проводиться за рахунок власного майна емітента. Ризик дострокового виконання основних зобов'язань, реформованих у консолідований іпотечний борг, приймає на себе емітент сертифікатів з фіксованою доходністю, про що обов'язково повідомляється в інформації про випуск сертифікатів. Дострокове виконання емітентом зобов'язань за сертифікатами з фіксованою доходністю може бути здійснено тільки в разі, якщо це передбачено в інформації про випуск. В разі призначення або заміни управителя власники сертифікатів мають право пред'явити сертифікати для дострокового погашення. Емітент зобов'язаний інформувати власників сертифікатів з фіксованою доходністю про дострокове виконання зобов'язань за сертифікатами даного випуску та порядок їх погашення шляхом розсилки письмового повідомлення та публікації в друкованих засобах масової інформації в строк не пізніше 10 днів з дня прийняття емітентом рішення про дострокове погашення випуску.  
130. Емітент іпотечних сертифікатів - інший банк чи інша фінансова установа без довіреності власників іпотечних сертифікатів на підставі положень інформації про умови випуску та обігу іпотечних сертифікатів повинен укласти з керуючим іпотекою договір доручення на обслуговування консолідованого іпотечного боргу, права вимоги за яким придбані ним.      Стаття 25. Особливості сертифікатів участі.  
131. Обслуговування консолідованого іпотечного боргу полягає у виконанні наступних функцій:      Сертифікат участі є іменним цінним папером. Сертифікати участі - це сертифікати, які відповідно до цього Закону забезпечені іпотеками та посвідчують долю його власника в платежах за іпотечними активами. Власник сертифікатів участі має наступні права: право на отримання долі в платежах за іпотечними активами відповідно до договору про придбання сертифікатів; право на задоволення вимог - в разі невиконання емітентом прийнятих на себе зобов'язань - із вартості іпотечних активів, які знаходяться в довірчій власності управителя.  
132. контроль за своєчасною сплатою боржниками платежів за кредитними угодами;      Виконання зобов'язань за одним випуском сертифікатів участі можуть забезпечувати один або декілька консолідованих іпотечних боргів. Виплати за сертифікатами участі здійснюються у відповідності з інформацією про випуск таких сертифікатів. Платежі за сертифікатами участі мають бути менше платежів за іпотечними активами на суму винагороди за управління іпотечними активами відповідно до статті 33 цього Закону та обслуговування цих активів відповідно до статті 34 цього Закону. Власник сертифікатів участі приймає на себе ризик дострокового виконання зобов'язань боржниками за договорами про іпотечний кредит, реформованими в іпотечний актив, про що обов'язково зазначається в інформації про випуск сертифікатів. Строк обігу сертифікатів участі має відповідати строку виконання зобов'язань за договорами про іпотечний кредит, що реформовані в іпотечні активи, та строку відчуження іпотечних активів. Строк розміщення сертифікатів участі або передбаченого умовами інформації про випуск сертифікатів траншу випуску має бути не більшим ніж 30 днів. Періодичність виплат за сертифікатами участі встановлюється умовами їх випуску. Платежі за сертифікатами участі їх власники отримують після розподілу відповідно цього Закону коштів, що надійшли за іпотечними активами. Власник сертифікатів участі у разі, якщо емітент своїми діями або бездіяльністю порушує його права і законні інтереси, вправі звернутися до органу, який здійснив реєстрацію випуску сертифікатів, з вимогою про проведення перевірки діяльності емітента. В разі невиконання або неналежного виконання емітентом зобов'язань за сертифікатами участі власники цих сертифікатів вправі в судовому порядку вимагати призначення або заміни управителя. В разі призначення або заміни управителя власники сертифікатів мають право пред'явити сертифікати для дострокового погашення.  
133. отримання на користь власників сертифікатів платежів за кредитними угодами від боржників;      Стаття 26. Призначення або заміна управителя за рішенням суду  
134. розподіл отриманих від боржників платежів за кредитними угодами між власниками іпотечних сертифікатів, у разі якщо керуючий іпотекою є емітентом цих сертифікатів;      Суд може прийняти рішення про призначення або заміну управителя за наявності таких підстав: дострокове погашення сертифікатів здійснюється з порушенням вимог статті 37 цього Закону; неотримання власниками сертифікатів більш ніж двох чергових платежів за сертифікатами; емітент частково або повністю здійснив відчуження іпотечних активів третім особам і не здійснив відповідної заміни таких активів; частину платежів за іпотечними активами розпорядник платежів використав з порушенням умов інформації про випуск сертифікатів участі; не встановлено місцезнаходження емітента.  
135. перерахування емітенту іпотечних сертифікатів загальної суми платежів, отриманих від боржників за кредитними угодами, зобов'язання за якими реформовані в консолідований іпотечний борг, для подальшого розподілу таким емітентом отриманих коштів між власниками сертифікатів, у разі якщо керуючий іпотекою не є емітентом цих сертифікатів;      Суд має визначити нового управителя. Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України у 10-денний термін після оголошення рішення суду про заміну управителя доводить це рішення через друковані засоби масової інформації до власників сертифікатів та у цій публікації пропонує власникам сертифікатів, які відповідають вимогам до управителя, встановленим цим Законом, протягом 30 днів надати пропозиції щодо виконання ними функцій управителя. На цей термін Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України призначає тимчасового розпорядника платежів з числа працівників Державнщї комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, на якого покладаються повноваження щодо нагляду та контролю за збереженням іпотечних активів та розпорядженням платежами. Будь-який власник сертифікатів, за умов отримання ним письмової згоди не менш ніж двох третин інших власників сертифікатів, має право запропонувати Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України свою кандидатуру для виконання функцій розпорядника платежів. Якщо протягом 10 днів з моменту отримання такого звернення Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України не надав відповіді, вважається, що він погодився з передачею цьому власнику сертифікатів функцій розпорядника платежів в порядку, передбаченому статтею 35 цього Закону. Якщо пропозицій щодо виконання функцій управителя від власників сертифікатів не надійде або запропонована кандидатура не буде відповідати вимогам цього Закону, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України у строк не пізніше 40 днів з моменту опублікування інформації про рішення суду має призначити прилюдні торги з продажу іпотечних активів. Строк проведення торгів - не раніше 50 днів і не пізніше 60 днів з дня оприлюднення у друкованих засобах масової інформації рішення суду про заміну управителя і відповідних пропозицій Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України. Порядок проведення прилюдних торгів з продажу іпотечних активів встановлює Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України .  
136. здійснення заходів щодо примусового стягнення платежів за кредитною угодою та щодо звернення стягнення на предмет застави;      Розділ V. ДОВІРЧА ВЛАСНІСТЬ І УПРАВЛІННЯ ІПОТЕЧНИМИ АКТИВАМИ  
137. здійснення інших дій на свій розсуд із метою виконання зобов'язань перед емітентом та власниками іпотечних сертифікатів.      Стаття 27. Довірча власність  
138. Керуючий іпотекою несе відповідальність перед емітентом та власниками іпотечних сертифікатів як повірений за договором доручення.      Довірчою власністю за цим Законом є особлива форма договірних майнових відносин, яка регулює розпорядження платежами за іпотечними активами, переданими установником в володіння, користування і розпорядження управителю. Управитель відповідно до цього Закону є довірчим власником іпотечних активів. Право довірчої власності управителя обмежено установником. Іпотечні активи передаються у довірчу власність управителю на підставі договору, укладеного в письмовій формі між установником та управителем. Цей договір засвідчує право довірчої власності управителя на такі іпотечні активи та встановлює обмеження цього права власності.  
139. Керуючі іпотекою здійснюють заходи щодо виконання боржниками їх зобов'язань за кредитними угодами, реформованими в консолідований іпотечний борг.      Стаття 28. Особливості виникнення довірчої власності на іпотечні активи  
140. Стаття 16. Реєстрація власників іпотечних сертифікатів      Особа, яка визнала умови інформації про випуск іпотечних сертифікатів участі, стає власником таких сертифікатів за умови сплати коштів за них та укладання Договору про придбання іпотечних сертифікатів участі, в якому вона встановлює управління іпотечними активами або приєднується до установника управління іпотечними активами. Іпотечні активи, що знаходяться у власності емітента сертифікатів участі, яка виникла у нього з моменту реформування основного зобов'язання у іпотечні активи відповідно до вимог цього Закону або придбання іпотечних активів, з моменту реєстрації звіту про випуск сертифікатів участі переходять у довірчу власність управителя. Умови управління іпотечними активами, обмеження права довірчої власності та порядок виконання зобов'язань емітента встановлюються емітентом в інформації про випуск сертифікатів та в Договорі про придбання іпотечних сертифікатів. Обмеження права довірчої власності обумовлюють зобов'язання управителя щодо розпорядження платежами в інтересах власників сертифікатів. У разі, якщо емітент після реєстрації інформації про випуск сертифікатів приймає рішення про внесення змін до інформації, ці зміни мають бути надруковані у тому ж друкованому засобі масової інформації, в якому була розміщена інформація про випуск сертифікатів. Одночасно з цим емітент направляє цю інформацію до Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку. Іпотечні активи, що знаходяться у власності емітента сертифікатів з фіксованою доходністю, яка виникла у нього з моменту реформування основного зобов'язання у іпотечні активи відповідно до вимог цього Закону або придбання іпотечних активів, переходить у довірчу власність управителя у відповідності з договором управління іпотечними активами, укладеним між емітентом та управителем. Управитель не може відповідати за своїми боргами іпотечними активами, які знаходяться у нього в управлінні, та не має права використовувати ці активи для забезпечення виконання власних зобов'язань.  
141. Діяльність щодо ведення реєстру власників іменних іпотечних сертифікатів емітент здійснює самостійно, без ліцензії, незалежно від кількості власників іменних іпотечних сертифікатів. Ідентифікацію власників іпотечних сертифікатів та реєстрацію власників іпотечних сертифікатів, випущених у будь-якій формі, самостійно здійснює зберігач емітента.      Стаття 29. Мета управління іпотечними активами  
142. Власники іпотечних сертифікатів реалізують свої права на отримання платежів по іпотечних сертифікатах через дії емітента цих сертифікатів щодо здійснення розрахунків за іпотечними сертифікатами.      Метою управління іпотечними активами є отримання доходу власниками сертифікатів відповідно до умов інформації про їх випуск.  
143. Іпотечний сертифікат є неподільним.      Стаття 30. Суб'єкти управління іпотечними активами  
144. Умови зберігання, обліку та погашення іпотечних сертифікатів визначає емітент при їх випуску.      Суб'єктами управління іпотечними активами за цим Законом є установник та управитель. При випуску сертифікатів з фіксованою доходністю установником виступає емітент. При випуску сертифікатів участі установником довірчої власності виступають власники сертифікатів участі даного випуску. Суб'єкти управління іпотечними активами взаємодіють між собою на підставі договорів з дотриманням вимог цього Закону.  
145. Зберігання та обслуговування обігу іпотечних сертифікатів, випущених у бездокументарній формі, на рахунках у цінних паперах, які належать власникам іпотечних сертифікатів, здійснюють обрані ними зберігачі.      Стаття 31. Об'єкти управління іпотечними активами  
146. Облік випущених іпотечних сертифікатів ведеться емітентом.      Об'єктом управління за цим Законом є іпотечні активи, які передані установником в довірчу власність управителя.  
147. Перехід права власності на іпотечні сертифікати здійснюється в порядку, встановленому законодавством України.      Стаття 32. Встановлення управління іпотечними активами  
148. Платежі по іпотечним сертифікатам виплачуються їх власникам емітентом іпотечних сертифікатів. Права на одержання платежів по іменним іпотечним сертифікатам можуть бути реалізовані з моменту внесення змін до реєстру власників іменних іпотечних сертифікатів.      Управління іпотечними активами здійснює фінансова установа відповідно до вимог цього Закону на підставі укладених договорів з іншими суб'єктами управління такими активами для забезпечення виконання зобов'язань емітента перед власниками сертифікатів. Фінансова установа, яка має наміри стати емітентом, зобов'язана: розробити фінансову модель перетворення платежів, що надходять за іпотечними активами, у виплати за сертифікатами; визначити вимоги до іпотечних активів та порядок розпорядження платежами; прийняти рішення та підготувати інформацію про випуск сертифікатів; сформувати або придбати іпотечні активи; визначити банки, які будуть виконувати функції керуючих іпотекою, якщо емітент не здійснює ці функції самостійно; визначити повноваження управителя, якщо емітент передає іншій особі функції розпорядника платежами; подати для державної реєстрації інформацію про випуск сертифікатів; організувати взаємодію суб'єктів управління іпотечними активами.  
149. Стаття 17. Оподаткування операцій з іпотечного кредитування та операцій щодо іпотечних сертифікатів   -9- Президент України
 Статтею 17 Закону встановлюються норми стосовно оподаткування операцій з іпотечного кредитування та операцій щодо іпотечних сертифікатів, у тому числі запроваджується нічим не аргументоване звільнення окремих платників від сплати податків, що може призвести до скорочення доходів Державного бюджету України. До того ж згідно з пунктом 1 статті 19 Закону, яким визначено дату набрання чинності Законом, зазначені норми наберуть чинності з дня опублікування Закону. Це не узгоджується з частиною третьою статті 27 Бюджетного кодексу України, якою встановлено, що закони України, які впливають на формування доходної чи видаткової частини бюджетів, повинні бути офіційно оприлюднені до 15 серпня року, що передує плановому. В іншому разі норми відповідних законів, що впливають на формування доходної та/або видаткової частини бюджетів, застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.  		Враховано в ст.70  Стаття 33. Взаємодія суб'єктів управління іпотечними активами  
150. Доход, одержаний банком від боржників у складі платежів за кредитною угодою, включається до складу валового доходу в тому звітному (податковому) періоді, в якому він був одержаний.      Особливості взаємодії суб'єктів управління іпотечними активами визначаються відповідно до цього Закону в залежності від обраної емітентом фінансової моделі перетворення платежів, що надходять за іпотечними активами, у платежі за сертифікатами. Такі моделі можуть передбачати випуск сертифікатів з фіксованою доходністю або сертифікатів участі. Модель, за якою випускаються сертифікати участі, передбачає, що власники сертифікатів передають управителю іпотечні активі у довірчу власність. Модель, за якою випускаються сертифікати з фіксованою доходністю, передбачає, що власником іпотечних активів є емітент. Фінансова установа, яка відповідно до цього Закону є емітентом та одночасно - кредидодавцем за договорами про іпотечний кредит, зобов'язання за якими реформовані у іпотечні активи, є розпорядником платежів, які поступають за іпотечними активами. Розпорядження платежами здійснюється з метою виконання емітентом своїх зобов'язань перед власниками сертифікатів. Розпорядження платежами передбачає: забезпечення в достатніх обсягах своєчасних надходжень грошових коштів за іпотечними активами; обслуговування іпотечних активів або контроль за діяльністю керуючих іпотекою; своєчасний розподіл платежів, які надходять за іпотечними активами, між власниками сертифікатів відповідно до умов інформації про їх випуск; проведення своєчасної заміни частин іпотечних активів відповідно до цього Закону. Емітент сертифікатів участі може укласти з фінансовою установою, яка відповідає вимогам цього Закону, угоду та передати цій установі функції довірчого власника. Така фінансова установа стає довірчим власником та управителем. При цьому емітент сертифікатів участі продовжує виконувати свої зобов'язання перед власниками сертифікатів відповідно до інформації про випуск сертифікатів. Емітент сертифікатів участі або його управитель може укласти з одним або декількома банками, які відповідають вимогам цього Закону, договір доручення про обслуговування іпотечних активів. У такому разі ці банки стають повіреними за договорами доручення, керуючими іпотекою та іпотекодержателями. Емітент сертифікатів з фіксованою доходністю може самостійно виконувати функції розпорядника платежами за іпотечними активами або довірити виконання цих функцій інший фінансовій установі, відповідно до цього Закону. Розпорядник платежами може доручити виконання функцій керуючого іпотекою одному чи декільком банкам. Кошти, отримані управителем для здійснення платежів за сертифікатами, підлягають передачі власникам цих сертифікатів, за винятком коштів, спрямованих на виплату винагороди управителю.  
151. Кошти, отримані емітентом від випуску іпотечних сертифікатів та спрямовані ним на погашення консолідованого іпотечного боргу, не включаються до валового доходу емітента - платника податку.      Стаття 34. Обслуговування іпотечних активів  
152. Кошти, отримані емітентом від керуючого іпотекою для здійснення розрахунків за іпотечними сертифікатами, не включаються до валового доходу емітента.      Фінансова установа, яка відповідно до цього Закону розподіляє платежі за іпотечними активами, відповідно до положень інформації про випуск сертифікатів має самостійно здійснювати обслуговування іпотечних активів або укласти з одним або декількома банками договір доручення про обслуговування іпотечних активів. Обслуговування іпотечних активів керуючий іпотекою здійснює як повірений розпорядника платежів. Обслуговування іпотечних активів полягає у виконанні наступних функцій: контроль за своєчасною сплатою боржниками платежів за договорами про іпотечний кредит; отримання на користь кредитодавця платежів за договорами про іпотечний кредит; розподіл отриманих платежів за договорами про іпотечний кредит між власниками сертифікатів у разі, якщо керуючий іпотекою є розпорядником платежів; перерахування розпоряднику платежів загальної суми платежів за договорами про іпотечний кредит для подальшого розподілу таким розпорядником цих коштів між власниками сертифікатів у разі, якщо керуючий іпотекою не є розпорядником платежів; здійснення заходів щодо примусового стягнення платежів за договором про іпотечний кредит та щодо звернення стягнення на предмет іпотеки; здійснення заходів щодо виконання боржниками їх зобов'язань за договорами про іпотечний кредит, реформованими в іпотечний актив; здійснення інших дій з метою виконання зобов'язань перед емітентом та власниками сертифікатів. Керуючий іпотекою повідомляє емітента, а емітент зобов'язаний повідомляти власників іпотечних сертифікатів про хід обслуговування іпотечних активів. Керуючий іпотекою, який є іпотекодержателем, може здійснювати будь-які фактичні і юридичні дії щодо іпотек, передбачені в інформації про випуск сертифікатів. Керуючий іпотекою не має права передавати іпотеки, що складають іпотечний пул, в наступну іпотеку для забезпечення зобов'язань третіх осіб або власних зобов'язань. Керуючий іпотекою самостійно і від свого імені здійснює стосовно боржників за договорами про іпотечний кредит, зобов'язання за якими входять до складу консолідованого іпотечного боргу, усі передбачені законодавством юридичні й фактичні дії щодо обслуговування цих зобов'язань. Кошти, отримані керуючим іпотекою за іпотечними активами, підлягають передачі розпоряднику платежів, за винятком коштів, спрямованих на виплату винагороди керуючому іпотекою.  
153. Банки здійснюють придбання іпотечних сертифікатів за рахунок кредитних ресурсів.      Стаття 35. Вимоги до управителя та керуючого іпотекою  
154. Суб'єкти підприємницької діяльності - платники податку, крім банків, включають суми, спрямовані ними на придбання іпотечних сертифікатів, до складу валових витрат у тому звітному (податковому) періоді, в якому було здійснено придбання іпотечних сертифікатів.      Управителем може бути: банк, який має дозвіл Національного банку України на виконання операцій з довірчого управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами; інша фінансова установа, якщо вона відповідає вимогам, встановленим Державною комісією з питань регулювання ринків фінансових послуг України. Управитель несе відповідальність за: дотримання визначених установником процедур управління іпотечними активами; дотримання комерційної таємниці щодо власників сертифікатів. Керуючим іпотекою може бути банк, який задовольняє таким вимогам: загальний обсяг заборгованості за договорами про іпотечний кредит, наданими цим банком в національній валюті, які можуть бути реформованими в консолідований іпотечний борг, складає не менше суми, еквівалентної 5 млн. євро за курсом НБУ. Керуючий іпотекою відкриває рахунок для здійснення операцій з обслуговування іпотечних активів у своєму балансі. Якщо управитель є небанківською установою, він відкриває рахунок для здійснення операцій з управління іпотечними активами в обслуговуючих банках. Якщо управитель є банком, він відкриває такий рахунок у своєму балансі.  
155. Фізичні особи не включають доходи, отримані ними від операцій з іпотечними сертифікатами, до сукупного оподатковуваного доходу.      Стаття 36. Заміна розпорядника платежами  
156. Емітент іпотечних сертифікатів відносить витрати на страхування власників іпотечних сертифікатів від валютних ризиків до валових витрат у тому звітному (податковому) періоді, в якому були здійснені ці витрати.      За рішенням суду або за ініціативою емітента іпотечні активи можуть бути передані в управління особі, яка відповідає вимогам цього Закону та стає управителем, з переходом до неї всіх зобов'язань щодо власників сертифікатів. У такому разі емітент зобов'язаний: протягом 5 робочих днів з моменту виникнення підстав для припинення управління іпотечними активами оприлюднити у друкованих засобах масової інформації відомості про виникнення підстав для призначення або заміни управителя і визначити термін для дострокового погашення сертифікатів, який не може бути більшим 30 днів з дати опублікування такого повідомлення; протягом визначеного терміну прийняти від власників сертифікатів вимоги щодо дострокового погашення сертифікатів; протягом 60 днів з дня опублікування повідомлення про виникнення підстав для призначення або заміни управителя у разі відсутності вимог про дострокове погашення сертифікатів або при обсязі пред'явлених до погашення сертифікатів менше 50 % від загального обсягу випуску, передати активи, що є забезпеченням випуску сертифікатів участі, новому управителю; у разі, якщо пред'явлено до погашення більше 50% від загального обсягу випуску, погасити всі сертифікати випуску та здійснити таке погашення пред'явлених власниками сертифікатів протягом 90 днів з дня опублікування цього повідомлення.  
157. Послуги з обслуговування консолідованого іпотечного боргу не є для керуючого іпотекою об'єктом оподаткування податком на додану вартість.      Стаття 37. Припинення управління іпотечними активами Управління іпотечними активами може бути припинено у випадках: виконання усіх зобов'язань перед установником; анулювання дозволу емітенту сертифікатів участі на здійснення діяльності з управління іпотечними активами, при цьому протягом трьох місяців з моменту прийняття рішення про анулювання такого дозволу його права та обов'язки не передані іншій особі, яка буде виконувати функції управителя; прийняття рішення про добровільну ліквідацію емітента сертифікатів участі, при цьому протягом трьох місяців з моменту прийняття такого рішення права та обов'язки не передані іншій особі, яка буде виконувати функції управителя; набуття чинності рішення суду про припинення управління іпотечними активами. Якщо інформацією про випуск сертифікатів передбачена можливість відмови емітентом сертифікатів участі від управління іпотечними активами, а також можливість відмови передати функції управителя інший особі, то управління іпотечними активами може бути припинено У випадках припинення управління іпотечними активами, передбачених цією статтею, емітент сертифікатів участі здійснює дострокове погашення іпотечних сертифікатів участі. Емітент або його управитель можуть виконувати функції керуючого іпотекою лише за умови їх відповідності вимогам до керуючого іпотекою, визначених статтею 35 цього Закону.  
158. Послуги щодо здійснення розрахунків за іпотечними сертифікатами та проведення конвертації іпотечних сертифікатів не є для емітента іпотечних сертифікатів об'єктом оподаткування податком на додану вартість.      Розділ VІ. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ ЗА СЕРТИФІКАТАМИ  
159. За операції з випуску (емісії) іпотечних сертифікатів державне мито не справляється.      Стаття 38. Зміст забезпечення виконання зобов'язань за сертифікатами Забезпеченням виконання зобов'язань за сертифікатами з фіксованою доходністю є іпотечні активи. Забезпеченням виконанням зобов'язань за сертифікатами участі є іпотеки, які складають іпотечний пул та забезпечують виконання зобов'язань, реформованих в консолідований іпотечний борг. Обсяг зобов'язань за сертифікатами не може перевищувати 90% вартості іпотечних активів. У разі невиконання боржником основного зобов'язання керуючий іпотекою здійснює заходи щодо примусового стягнення платежів за цим зобов'язанням та звертає стягнення на предмет іпотеки. Кошти від реалізації нерухомості керуючий іпотекою перераховує розпоряднику платежів. Не можуть виступати забезпеченням випуску сертифікатів вимоги за зобов'язаннями, забезпеченими наступною іпотекою, вимоги за зобов'язаннями, забезпеченими іпотекою майнових прав на нерухомість, будівництво якої є незавершеним, та іпотекою, яка перебуває у власності обмежено дієздатних чи недієздатних осіб.  
160. Операції з іпотечними сертифікатами не є об'єктом оподаткування іншими загальнодержавними та місцевими податками й зборами (обов'язковими платежами).      Стаття 39. Порядок заміни часток іпотечних активів Заміна часток іпотечних активів здійснюється емітентом у випадках, визначених в інформації про випуск сертифікатів. В інформації про випуск сертифікатів можуть встановлюватися умови заміни зобов'язань, включених до складу консолідованого іпотечного боргу, або заборони такої заміни. З метою заміни часток іпотечних активів розпорядник платежами або за його дорученням керуючий іпотекою може в інтересах власників іпотечних активів продати частину іпотечного активу і придбати інші основні зобов'язання, забезпечені іпотеками, які відповідають вимогам цього Закону та умовам інформації про випуск сертифікатів. У разі необхідності розпорядник платежами або за його дорученням керуючий іпотекою може обміняти частину іпотечного активу на основні зобов'язання, забезпечені іпотекою, які належать одному з них, та які відповідають вимогам цього Закону та умовам інформації про випуск сертифікатів. Не допускається заміна іпотечних активів, якщо її проведення призведе до збитків власників іпотечних сертифікатів. Заміна іпотечних активів відображається в реєстрі забезпечення сертифікатів шляхом внесення запису про виключення із реєстру основного зобов'язання і відповідної іпотеки та включення до реєстру основного зобов'язання за іншим договором про іпотечний кредит та відповідної іпотеки.  
161. Стаття 18. Гарантії щодо виконання емітентом своїх зобов'язань перед власниками іпотечних сертифікатів      Стаття 40. Реєстр забезпечення сертифікатів Реєстром забезпечення сертифікатів є систематизований перелік зобов'язань, реформованих в консолідований іпотечний борг, та перелік іпотек, що становлять іпотечний пул. Реєстр має вестися на паперовому та електронному носіях. Ведення реєстру забезпечення сертифікатів за кожним консолідованим іпотечним боргом може здійснювати емітент або за його дорученням управитель, або за дорученням останнього - керуючий іпотекою. Якщо кількість власників сертифікатів перевищує 500 осіб або обсяг сертифікатів, які знаходяться в обігу, перевищує 50 млн.грн., ведення реєстру забезпечення сертифікатів має бути доручено керуючому іпотекою, з яким емітент укладає договір у письмовій формі на ведення такого реєстру. Реєстр забезпечення сертифікатів має містити сукупність відомостей про основні зобов'язання, які є забезпеченням випуску сертифікатів, та про зобов'язання емітентів. Кожний запис у реєстрі про основне зобов'язання має містити наступну інформацію: номер договору про іпотечний кредит, прізвище ім'я та по-батькові боржника, дата її укладання; строк дії договору про іпотечний кредит, суми та терміни внесення платежів за цією угодою; ціна і вартість зобов'язання та умови забезпечення іпотекою; сума зобов'язань, що забезпечує даний випуск сертифікатів; найменування та коротка характеристика предмета іпотеки; стан виконання основних зобов'язань; відмітки про випадки порушення боржником умов договору про іпотечний кредит; інші відомості на розсуд емітента. Кожний запис у реєстрі про зобов'язання за сертифікатами має містити наступну інформацію: для сертифікатів з фіксованою доходністю: сума зобов'язань (номінальна вартість сертифікатів та сумарний розмір процентів); строки сплати емітентом процентів за сертифікатами або їх періодичність; стан виконання емітентом зобов'язань за сертифікатами; для сертифікатів участі: сума платежів за сертифікатом; строки сплати емітентом платежів в залежності від строків виконання зобов'язань; стан виконання емітентом зобов'язань за сертифікатами; інші відомості на розсуд емітента. Емітент зобов'язаний щоквартально повідомляти реєструючий орган про зміни, які відбулися в реєстрі забезпечення сертифікатів.  
162. Емітент відповідає за своїми зобов'язаннями по іпотечних сертифікатах за рахунок набутих ним прав на консолідований іпотечний борг, забезпечений іпотечним пулом.      Розділ VІІ. ВИМОГИ ДО ЕМІТЕНТІВ ІПОТЕЧНИХ СЕРТИФІКАТІВ  
163. У разі звернення стягнення на предмет застави, що є забезпеченням виконання зобов'язань за консолідованим іпотечним боргом та іпотечними сертифікатами, власники іпотечних сертифікатів мають переважне перед іншими кредиторами право на задоволення своїх вимог за іпотечними сертифікатами за рахунок коштів, отриманих від реалізації заставленої нерухомості.      Стаття 41. Емітенти іпотечних сертифікатів Емітентом іпотечних сертифікатів може бути фінансова установа, яка від свого імені випускає такі сертифікати відповідно до вимог цього Закону та зобов'язується виконувати обов'язки, що випливають з інформації про випуск. Емітентом може бути тільки фінансова установа, яка отримала дозвіл на право здійснення емісії сертифікатів. Емітент, якщо він є банком та відповідає вимогам статей 34, 35 цього Закону, може виконувати функції керуючого іпотекою. Емітент сертифікатів із фіксованою доходністю здійснює випуск таких сертифікатів, забезпечений іпотечними активами, та приймає на себе ризик щодо порушення термінів виконання основних зобов'язань, реформованих в іпотечні активи. Емітент сертифікатів участі здійснює випуск таких сертифікатів, платежі за якими забезпечені надходженнями платежів від боржників за договорами про іпотечний кредит, реформованими в іпотечний актив. Ризик порушення термінів виконання основних зобов'язань приймає на себе власник сертифікатів участі. Емітент може придбавати випущені ним сертифікати. Кошти, що надходять в рахунок оплати за іпотечними активами до емітента протягом строку обігу сертифікатів від керуючого іпотекою, якщо функції розпорядника платежів виконує емітент, акумулюються на окремому рахунку емітента в банку, в разі якщо емітентом є банк - на окремому рахунку в його балансі.  
164. Виручка від реалізації предмета застави не може бути використана емітентом для задоволення вимог за його іншими зобов'язаннями.      Стаття 42. Обов'язки емітента Емітент іпотечних сертифікатів зобов'язаний діяти у відповідності з вимогами та процедурами, передбаченими інформацією про випуск цих сертифікатів. Емітент у порядку та строки, передбачені інформацією про випуск сертифікатів участі, передає їх власникам пропорційно їх долі частину платежів, що надходять за іпотечними активами, які знаходяться в довірчій власності емітента. Емітент у порядку та строки, передбачені інформацією про випуск сертифікатів з фіксованою доходністю, зобов'язаний повернути власникам таких сертифікатів їх номінальну вартість та проценти за сертифікатами.  
165. У разі якщо це передбачено умовами випуску та обігу іпотечних сертифікатів, емітент за свій рахунок на вимогу та на користь власника іпотечних сертифікатів здійснює страхування ризику виникнення збитків власника іпотечних сертифікатів, зумовлених змінами курсу національної валюти до іноземної валюти, зазначеної в умовах випуску.      Стаття 43. Гарантії виконання емітентом своїх зобов'язань перед власниками сертифікатів Емітент відповідає за своїми зобов'язаннями за сертифікатами участі як довірчий власник іпотечних активів. Емітент сертифікатів участі може гарантувати мінімальну доходність за сертифікатами участі, якщо це передбачено інформацією про випуск цих сертифікатів. В цьому разі емітент відповідає за забезпечення мінімальної доходності всім своїм майном. Емітент відповідає за своїми зобов'язаннями за сертифікатами з фіксованою доходністю за рахунок набутих ним прав на іпотечні активи та всім своїм майном. У разі звернення стягнення на предмет іпотеки, що є забезпеченням виконання зобов'язань за консолідованим іпотечним боргом та сертифікатами, власники сертифікатів мають переважне перед іншими кредиторами право на задоволення своїх вимог за сертифікатами за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки. У разі, якщо це передбачено інформацією про випуск сертифікатів, емітент за свій рахунок на вимогу та на користь власників сертифікатів здійснює страхування ризику виникнення збитків власників сертифікатів, зумовлених змінами курсу національної валюти до іноземної валюти, зазначеної в умовах випуску. У разі реорганізації емітента його права на іпотечні активи разом із зобов'язаннями за сертифікатами передаються лише одній юридичній особі, що створена в результаті такої реорганізації. У такому випадку власники сертифікатів мають право на їх дострокове погашення відповідно до вимог статті 37 цього Закону. У разі ліквідації емітента виконання зобов'язань перед власниками сертифікатів переходить до управителя або за його відсутністю до керуючого іпотекою відповідно до договору доручення. У разі ліквідації керуючого іпотекою, який не є емітентом сертифікатів, його обов'язки керуючого переходять до іншого банку, визначеного емітентом. У разі визнання емітента банкрутом права на іпотечні активи на дату прийняття господарським судом рішення про банкрутство емітента не включаються до ліквідаційної маси і відокремлюються до особливої ліквідаційної маси, із якої задовольняються виключно вимоги власників сертифікатів. У разі ліквідації керуючого іпотекою, який є емітентом, його обов'язки керуючого переходять до іншого банку чи іншої установи, визначених ліквідатором.  
166. У разі реорганізації емітента іпотечних сертифікатів права на консолідований іпотечний борг, що є забезпеченням за іпотечними сертифікатами, разом із зобов'язаннями за іпотечними сертифікатами передається лише одній юридичній особі, що створена в результаті такої реорганізації.      Стаття 44. Відповідальність за порушення вимог цього Закону За порушення вимог цього Закону посадові особи емітентів та керуючих іпотекою несуть відповідальність у порядку, передбаченому законодавством. Шкода, заподіяна в результаті порушення вимог цього Закону, підлягає відшкодуванню в порядку, установленому законодавством.  
167. У разі ліквідації емітента іпотечних сертифікатів виконання зобов'язань за ними перед власниками іпотечних сертифікатів переходить до керуючого іпотекою відповідно до договору доручення.      Розділ VІІІ. ДЕРЖАВНИЙ НАГЛЯД ТА РЕГУЛЮВАННЯ ІПОТЕЧНОГО КРЕДИТУВАННЯ ТА ЕМІСІЇ ІПОТЕЧНИХ СЕРТИФІКАТІВ  
168. У разі визнання емітента іпотечних сертифікатів банкрутом права на консолідований іпотечний борг, що є забезпеченням за іпотечними сертифікатами на дату прийняття господарським судом рішення про банкрутство емітента, не включаються до ліквідаційної маси і відокремлюються до особливої ліквідаційної маси, із якої задовольняються виключно вимоги власників іпотечних сертифікатів.      Стаття 45. Органи державного регулювання та нагляду Державний нагляд і регулювання здійснюють Національний банк України, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України та Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.  
169. У разі ліквідації керуючого іпотекою, який не є емітентом іпотечних сертифікатів, його обов'язки керуючого переходять до іншого банку, визначеного емітентом. У разі ліквідації керуючого іпотекою, який є емітентом іпотечних сертифікатів, його обов'язки керуючого переходять до іншого банку чи іншої фінансової установи, визначеної умовами випуску. У разі ліквідації цієї установи обов'язки керуючого переходять до іншого банку чи іншої фінансової установи, визначених ліквідатором.      Стаття 46. Нагляд та регулювання Метою нагляду та регулювання є дотримання вимог цього Закону та забезпечення прав власників сертифікатів. Нагляд та регулювання діяльності фінансових установ, які виконують операції з іпотечного кредитування, є емітентами іпотечних сертифікатів та суб'єктами управління іпотечними активами здійснює Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України. Нагляд за виконанням діяльності з емісії сертифікатів та їх обігом і виконанням зобов'язань за ними здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Основними напрямками нагляду та регулювання діяльності емітента з випуску сертифікатів і виконанням зобов'язань за ними є: визначення відповідності розміру та строків виконання зобов'язань, включених до іпотечних активів, розмірові та строкам виконання зобов'язань за сертифікатами; перевірка виконання зобов'язань перед власниками сертифікатів; перевірка ведення реєстру забезпечення сертифікатів та обґрунтованості внесених до нього записів; відповідність порядку визначення грошової оцінки нерухомості, що є предметом іпотеки, порядку надання та/або обслуговування наданих іпотечних кредитів, а також ведення реєстру забезпечення сертифікатів внутрішнім документам емітента в разі, якщо емітентом є банк; перевірка повноти й об'єктивності ведення обліку і подання звітності стосовно емісії сертифікатів та виконання зобов'язань за ними. Державна комісія із цінних паперів та фондового ринку: здійснює контроль за випуском та обігом сертифікатів, а також за дотриманням нормативно-правових актів, що регулюють виготовлення бланків сертифікатів; проводить перевірки виконання зобов'язань перед власниками сертифікатів; проводить планові і позапланові перевірки ведення реєстру забезпечення сертифікатів; уживає заходів до призупинення подальшого розміщення сертифікатів, випущених у результаті несумлінної емісії; публікує у засобах масової інформації відомості про факти порушення емітентами законодавства; письмово сповіщає про необхідність усунення порушень, внесення змін у інформацію про випуск сертифікатів та рішення про їх випуск, реєстр забезпечення сертифікатів, а також встановлює терміни усунення порушень; направляє матеріали перевірки за фактами порушення законодавства України до суду для притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб емітента відповідно до законодавства; направляє матеріали перевірки за фактами порушення законодавства до правоохоронних органів за наявності в діях посадових осіб емітента ознак складу злочину; видає письмове розпорядження про дозвіл на подальше розміщення сертифікатів у випадку усунення емітентом порушень, пов'язаних із несумлінною емісією сертифікатів; звертається з позовом до суду щодо: усунення емітентом і професійними учасниками ринку сертифікатів порушень законодавства; захисту власників сертифікатів, у тому числі про відшкодування заподіяних збитків. У випадку порушення емітентом у ході емісії сертифікатів законодавства України орган, який надав дозвіл на право здійснення емісії сертифікатів, або Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку в межах своїх повноважень вправі призупинити емісію сертифікатів на будь-якому її етапі до етапу розкриття інформації, що міститься у звіті про підсумки випуску сертифікатів, та дію цього дозволу. Поновлення емісії сертифікатів здійснюється після відновлення дії дозволу на право здійснення емісії сертифікатів та за спеціальним рішенням органу, що реєструє емісію сертифікатів, після усунення емітентом виявлених порушень. Порядок та умови поновлення емісії сертифікатів встановлюються тим органом, що призупинив емісію сертифікатів.  
170. Стаття 19. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ       
171. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.      Стаття 47. Порядок видачі дозволів на право здійснення емісії сертифікатів Дозвіл на право здійснення емісії сертифікатів фінансовою установою, крім банків, надається Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України у визначеному ним порядку. У випадку відмови у видачі дозволу на право здійснення емісії сертифікатів орган, що надає такий дозвіл, зобов'язаний у письмовій формі повідомити емітентові про підстави відмови. Емітент має право оскаржити у суді рішення органа, що надає дозвіл, про відмову у видачі дозволу на право здійснення емісії сертифікатів. Дозвіл видається на весь строк здійснення емітентом діяльності щодо емісій сертифікатів. В разі порушення визначених цим Законом вимог до емітента орган, який видав дозвіл, може призупинити його дію.  
172. 2. Інші закони та нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить цьому Закону.      Стаття 48. Документи, що подаються для отримання дозволу на здійснення емісії сертифікатів Для отримання дозволу на право здійснення емісії сертифікатів емітент надає наступні документи: заява на отримання дозволу на право здійснення емісії сертифікатів; установчі документи з усіма доповненнями й змінами до них; бухгалтерська звітність за останній звітний рік, підтверджена аудиторським висновком; бухгалтерська звітність на останню звітну дату перед подачею заяви на одержання дозволу на здійснення емісії сертифікатів, порядок ведення реєстру забезпечення сертифікатів; положення про внутрішній контроль, затверджені у встановленому заявником порядку. У ході розгляду документів орган, який надає дозвіл, може направити заявникові повідомлення про необхідність внесення змін і доповнень у представлені документи. У цьому випадку датою представлення документів для отримання дозволу на здійснення емісії сертифікатів вважається дата представлення оформленого належним чином останнього документа.  
173. Визначення видів іпотечних цінних паперів та будь-яких змін, пов'язаних з іпотечними сертифікатами в інших законодавчих актах, крім цього Закону, не допускається.      Стаття 49. Підстави для відмови в державній реєстрації випуску сертифікатів Реєструючий орган може відмовити в державній реєстрації випуску сертифікатів з таких причин: порушення емітентом вимог цього Закону, у тому числі наявність у представлених документах відомостей, що дозволяють зробити висновок про невідповідність умов випуску та обігу сертифікатів законодавству; невідповідність законодавству наданих на державну реєстрацію випуску сертифікатів документів і складу відомостей, що містяться у них; внесення до інформації про випуск сертифікатів або рішення про випуск сертифікатів недостовірних відомостей; відмова у видачі дозволу на здійснення емісії сертифікатів. У випадку відмови у державній реєстрації випуску сертифікатів орган, що здійснює реєстрацію, зобов'язаний у письмовій формі повідомити емітента про підстави відмови.  
174. 3. Кабінету Міністрів України:      Стаття 50. Реєстрація звітів про підсумки випуску сертифікатів Емітент не пізніше 30 днів після завершення розміщення сертифікатів окремого випуску або окремого траншу випуску, якщо це передбачено інформацією про випуск сертифікатів, зобов'язаний з урахуванням проведеної трансформації надати в реєструючий орган звіт про підсумки даного випуску сертифікатів. Звіт про підсумки випуску сертифікатів має містити таку інформацію: зазначений у грошовому вимірі в реєстрі забезпечення цієї емісії сертифікатів обсяг іпотечних активів; строки виконання зобов'язань за договорами про іпотечний кредит, реформованими в іпотечні активи, які забезпечують цей випуск сертифікатів; Реєструючий орган зобов'язаний розглянути звіт про підсумки випуску сертифікатів і у 10-денний строк зареєструвати цей звіт або відмовити в його реєстрації. Підставою для відмови в реєстрації звіту про підсумки випуску сертифікатів є: порушення емітентом у процесі емісії сертифікатів вимог законодавства; здійснення недобросовісної реклами сертифікатів; порушення умов розміщення сертифікатів, встановлених зареєстрованою інформацією про випуск сертифікатів; визнання судом недійсними рішення уповноважених органів емітента про розміщення або випуск сертифікатів; виявлення в документах, на підставі яких було здійснено державну реєстрацію випуску сертифікатів, або у звіті про підсумки випуску сертифікатів недостовірної інформації. У разі відмови в реєстрації звіту про підсумки випуску сертифікатів реєструючий орган зобов'язаний в письмовій формі повідомити емітенту підстави відмови. Емітент вправі оскаржити рішення реєструючого органу про відмову в реєстрації звіту про підсумки випуску сертифікатів у суді.  
175. 1) у двомісячний термін привести свої нормативно-правові акти, а також забезпечити перегляд і приведення нормативно-правових актів інших органів виконавчої влади у відповідність із цим Законом;       
176. 2) до 1 червня 2002 року підготувати з урахуванням положень цього Закону та подати на розгляд Верховної Ради України проект концепції і програму розвитку іпотечного ринку на 2003 - 2010 роки.       
177. 4. Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку:   -10- Президент України
 У пункті 4 статті 19 Закону наведено доручення, які Верховна Рада України дає Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку. У зв'язку з цим слід зазначити, що відповідно до частини другої статті 19 та частини другої статті 85 Конституції України Верховна Рада України здійснює лише ті повноваження, які віднесені до її відання Конституцією України. Спрямування і координація роботи Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, а отже й надання доручень до повноважень Верховної Ради України Конституцією України не віднесено. До того ж положення зазначеного пункту стосовно встановлення Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку персональної відповідальності відповідних посадових осіб депозитаріїв і визначення спеціальних принципів та вимог про відповідальність депозитаріїв перед емітентами й власниками іпотечних сертифікатів суперечать пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, згідно з яким виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності, діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них. З огляду на наведене, для недопущення зловживань з боку фінансових установ та порушень прав громадян та юридичних осіб, виходячи з того, що Закон, який надійшов на підпис, дає можливість для двозначних тлумачень, закладає умови розвитку неякісних, непрозорих та сумнівних довгострокових фінансових інструментів, уникнення контролю за їх обігом, що є небезпечним для розвитку економіки та фінансового ринку України і може призвести до створення нових фінансових пірамід, пропонується Закон "Про іпотечне кредитування та факторингові операції з консолідованим іпотечним боргом" відхилити.  		Немає висновку   Стаття 51. Прикінцеві положення До приведення законодавства у відповідність з цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить цьому Закону. До запровадження Державного реєстру прав на нерухоме майно та Державного реєстру обтяжень майна заборона на відчуження предмету іпотеки накладається у порядку, визначеному чинним законодавством. Положення цього Закону щодо державної реєстрації прав на нерухоме майно та реєстрації обтяжень предмету іпотеки набирають чинності після створення відповідної системи державної реєстрації. До створення системи державної реєстрації прав на нерухоме майно у разі реєстрації предмету іпотеки у Єдиному реєстрі для реєстрації заборон на відчуження об'єктів нерухомого майна, переважне право у задоволенні вимог за рахунок такого предмета іпотеки визначає на підставі пріоритету у часі внесення запису до цього Єдиного реєстру. Переважне право щодо раніше незареєстрованого предмета іпотеки чи його обтяження визначається на підставі дати виникнення зобов'язання за іпотечним договором, а переважне право у задоволенні вимог за рахунок забезпечення - на підставі пріоритету у часі реєстрації у відповідному Державному реєстрі.  
178. 1) з метою мінімізації ризиків, пов'язаних з обігом іпотечних сертифікатів, встановити персональну відповідальність відповідних посадових осіб депозитаріїв, що обслуговують обіг іпотечних сертифікатів, перед емітентами й власниками іпотечних сертифікатів за будь-які збитки, завдані внаслідок невиконання або неналежного виконання цими посадовими особами своїх обов'язків;      Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом: підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність з цим Законом; привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом; забезпечити перегляд та скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.  
179. 2) визначити спеціальні принципи та вимоги щодо відповідальності депозитаріїв перед емітентами й власниками іпотечних сертифікатів за будь-які збитки, яких вони зазнали в результаті невиправданого невиконання ними своїх обов'язків або їх неналежного виконання при обслуговуванні обігу іпотечних сертифікатів;      Національному банку України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом розробити та затвердити відповідні нормативно-правові акти на виконання цього Закону.  
180. 3) організаційно забезпечити вільний обіг іпотечних сертифікатів у Національній депозитарній системі та інших елементах інфраструктури фондового ринку України. Дотримуючись положень, за якими здійснюється обіг цінних паперів, установити, що для мінімізації відповідних ризиків на випуски іпотечних сертифікатів стандарти Національного депозитарію не розповсюджуються протягом п'яти років після набрання чинності цим Законом.      Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку: протягом двох місяців після набрання чинності цим Законом затвердити положення щодо відповідальності депозитаріїв та їх керівників перед емітентами й держателями іпотечних сертифікатів за будь-які збитки, яких вони зазнали в результаті невиправданого невиконання ними своїх обов'язків або їх неналежного виконання при обслуговуванні обігу іпотечних сертифікатів; організаційно забезпечити вільний обіг іпотечних сертифікатів у Національній депозитарній системі та інших елементах інфраструктури фондового ринку України. дотримуючись положень, за якими здійснюється обіг цінних паперів, установити, що для мінімізації відповідних ризиків на іпотечні сертифікати стандарти Національного депозитарію не розповсюджуються; протягом місяця після набрання чинності цим Законом затвердити положення про порядок реєстрації випуску іпотечних сертифікатів. Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України: Протягом двох місяців після набрання чинності цим Законом затвердити нормативно-правовий акт про порядок виконання Закону небанківськими учасниками ринків фінансових послуг (крім професійних учасників фондового ринку, інститутів спільного інвестування в частині їх діяльності на фондовому ринку, фінансових установ, які мають статус міжурядових міжнародних організацій, Державного казначейства України та державних цільових фондів). Банки після набуття чинності цим Законом до 1 січня 2006 року мають право спрямовувати залучені у фонди банківського управління кошти на придбання цінних паперів, випущених емітентом з метою набуття права вимоги за кредитами, забезпеченими заставою нерухомості, збудованої холдинговою компанією "Київміськбуд", до конвертації таких цінних паперів в іпотечні сертифікати. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2004 року.